Синдром інформаційної бентеги

Буває так, що звичайні дорослі люди у віці 25 – 40 років із достатньо високим

рівнем освіти раптово починають відчувати дивний хворобливий стан, а
саме, за відсутності патологічних чи органічних змін їх починає нудити,
з’являється потреба блювати, є ознаки неврастенії, розумової втоми та інші
симптоми. Експерти/спеціалісти вважають, що такий психічний стан
викликається стресом і має назву синдром інформаційної бентеги, а ей ого
називають синдромом бентеги знань. Вперше цей термін був запропонований
професором Сун Пітером з медичного факультету Китайського університету
Гонконгу. Професор дійшов висновку, що в епоху інформаційного вибуху
людству доводиться поглинати величезний обсяг інформації, проте людський
мозок і його модель мислення не прилаштовані для цього процесу. Кожного
дня багато людей змушує себе отримувати величезний інформаційний масив
(мають потребу в отриманні величезного інформаційного масиву), а це, поза
сумнівом, призводить до серйозного психологічного стресу. Також, люди, які
багато годин на день дивляться телевізор або слухають радіо, ті, що тривалий
час проводять у бібліотеці чи блукають Інтернетом у пошуках інформації –
всі вони схильні до цієї форми захворювання. Розглядаючи проблему під
професійним кутом зору, варто зазначити, що до групи ризику інформаційної
бентеги підпадають журналісти, рекламодавці, інформатори, веб-майстри та
всі ті, хто тісно пов’язаний із Інтернетом. Направду, якщо ви здатні керувати
своїми життєвими звичками, коригувати/контролювати свій час і процес
отримання обсягів інформації, у такому разі сам по собі інформаційний
бентежний синдром припиняє бути загрозливою проблемою для вашого
психічного стану.

«Феномен понеділка»

Лі Хуа залишився дома на два дні, щоб відпочити. Він подумав, що міг би
використати накопичені сили при складанні семестрових екзаменів.
Неочікувано, коли він був на уроці в понеділок, йому стало важко дихати і
трохи нудило. Йому одразу довелося відпроситися з уроку і піти в лікарню,
щоб проконсультуватися із лікарем. Оглянувши його, лікар дуже серйозно
пояснив ситуацію, яка виникла через фізіологічний тиск: хлопець повернувся
до напружених занять після вихідних і відпочинку. Якщо хвороба серйозна,
вона може викликати явище, яке подібне до проблеми серця. У медицині цей
симптом називається «Феномен понеділка». Чому це трапляється?
Виявляється, що після тижня інтенсивної роботи чи навчання багато людей
воліє відпочити у п’ятницю ввечері. Деякі молоді люди гуляють до ранку,
що, звичайно, негативно вплине на їх здоров’я; інші просто використовують
вихідні, щоб зосередитися на тих речах, які не встигали зробити, а саме,
прибирання, закупи тощо. Після такого щільного планування вихідних багато
людей не тільки не відпочивали, а були ще більше стомленими, ніж коли
ходили на роботу. Крім того, їм доводилося занурюватися в інтенсивне
навчання чи роботу зразу ж у понеділок, що непомітно підвищувало їх
психологічний тиск. Щоб виключити «Феномен понеділка», ми повинні
починати з малих речей у житті. Перш за все, слід уникати психологічного
тиску і мати помірковане ставлення до роботи і навчання. Розглядайте похід
на роботу чи до школи у понеділок як початок хорошого життя, спокійно
сприймайте роботу і навчання впродовж тижня. По-друге, навіть на вихідних
витримуйте правильний баланс роботи і відпочинку, щоб не стомлюватися
від надмірних розваг. По-третє, слід дотримуватися розумної дієти і
харчування. Лікар радить людям, які страждають від «Феномена понеділка»,
своєчасно звертатися до лікарні задля належного лікування, ставитися до
цього серйозно, не зволікати. Питання: як і коли треба їсти смачну їжу, щоб
не набирати вагу? Дієтологи вважають, що увагу треба приділяти часу
споживання їжі: що їсти спочатку, що їсти пізніше – це важливо. Правильний
порядок споживання їжі дуже допомагає процесу втрати ваги. До прикладу,
спочатку ви можете випити склянку води, а потім їсти належну кількість
білкової їжі,такої як м'ясо, риба, яйця тощо. Потім можна їсти жирну їжу,
овочі і фрукти, і нарешті ту, яка містить крохмаль, рис, хліб, картоплю тощо.
Білок відіграє важливу роль у харчуванні людей. Якщо його кількість
недостатня, поступово м’язи і внутрішні органи людини будуть розкладатися
і втрачати свою функцію, що є погано для здоров’я; отже ми повинні
слідкувати, щоб було достатня кількість білку. Жири дають людині відчуття
ситості, зменшують відчуття голоду, але вони не стимулюють виділення
інсуліну, а інсулін є гормон, що підвищує вміст жирів; отже жири повинні
займати друге місце у харчуванні. Чому ви їсте рис, хліб і інші основні
продукти харчування в кінці? Головна мета – запобігти поїданню великої
кількості їжі, а інакше це призведе до збільшення концентрації інсуліну і
погано вплине на процес втрати ваги. Отже, правильна послідовність
споживання продуктів харчування наступна: вода-білки-жири, овочі, фрукти
– їжа із вмістом крохмалю.

Втома Джона

У травні Джон планує складати тест на знання китайської (HSK).

Останнього разу, коли Джон складав тест HSK, він пройшов лише рівень 4;
його результати виявилися незадовільними. Невдовзі після того, як почалися
навчання, Джон записався на курс підготовки до складання тесту HSK. Після
того, як закінчуються, а ввечері, виконавши домашнє завдання, потрібно
поквапитися відповісти на практичні запитання з HSK для дітей. Раніше
Джон ходив на дитячий майданчик, щоб пограти в м’яч або послухати
музику, але тепер у нього не вистачає часу на такі розваги. Минув місяць
такого навантаження, і несподівано Джон відчув сильну знервованість, іноді
він мав головний біль, погано запам’ятовував слова, забував вправи, які вже
виконував. Йому часто марилися сни, або навпаки – страждав від безсоння.
Вчора Джон пішов др. Шкільної лікарні і розповів лікарю: "Кожного дня я
витрачаю весь час на навчання, окрім того, який потрібен для того, щоб
поїсти і поспати. Не знаю причини, проте результат зовсім невтішний.
Голова паморочиться, маю проблеми із запам’ятовуванням, почуваюся дуже
стомленим." Лікар помітив, що Джон виглядав дуже погано, нервував під час
розмови, тому він спробував заспокоїти хлопця, попросив не хвилюватися.
Також лікар пообіцяв Джону знайти причини такого стану.

Отже, що викликає втому Джона? Лікар вважає, що існує чимало причин

такого стану. Найголовнішими серед них є хронічне недосипання і хаотичне
харчування. Джон мав звичку займатися спортом, а за браком часу він не
робить цього вже тривалий час, що і відбилося негативно на його фізичному
стані – хлопець виглядає все гірше.

Однак, на думку лікаря найважливіша причина – занадто багато часу

витрачається на навчання, коли мозкова діяльність дуже активна, мозок не
відпочиває, а відтак надходження кисню недостатнє. Лікар нагадав Джону
його звичайний день, коли він іде на уроки вранці, потім робить уроки вдень,
відпочиває (слухає музику, гуляє) ввечері. А ще наголосив на тому, що у
період підготовки до тесту HSK Джону знадобиться більше часу на навчання,
також більше часу будуть потребувати дослідження причин його втоми.
Відповідно буде збільшуватися потреба організму, зокрема мозку, у
забезпеченні киснем. Відомий той факт, що у процесі навчання
використовується велика кількість мозку (активна мозкова діяльність). Вага
мозку складає 1/40 тіла, і він використовує 1/4 кисню в організмі. Мозок
складається із великої кількості клітин, які працюють нервово, коли ми їх
використовуємо. У процесі навчання зростає як навантаження на мозок, так і
його потреба у кисні; здатність крові постачати кисень не задовольняє
потреби клітин мозку у ньому, що призводить до зниження його
працездатності. Ознаками цього є втрата пам’яті, головний біль, марення,
безсоння. Оскільки мозок потребує найбільшої кількості кисню, він є
чутливим до гіпоксії, симптомами якої є важкі сни, безсоння, тривалий
головний біль, втрата пам’яті. Людина відчуває втому тому, що організм не
забезпечений киснем у достатній мірі, організму не вистачає кисню тривалий
час.
Вислухавши висновок лікаря, Джон зрозумів, що його втому викликає
гіпоксія. І перш за все він запитав про ліки, які могли б цьому зарадити.
Лікар посміхнувся і запевнив, що потреби у ліках немає. Натомість він
порадив Джону навчитися науково правильно користуватися своїм мозком:
чергувати навчання із прогулянками або фізичними вправами на свіжому
повітрі. Враховуючи, що різні частини мозку виконують різні функції, варто
розмежовувати типи навчання. До прикладу, якщо довго вивчати граматику,
то є сенс спробувати послухати новели. Дуже корисно навчитися якісно
відпочивати між інтенсивним навчаннями.

Також лікар звернув увагу на одну особливість іноземних студентів: багато з

них ігнорують сніданок, що є дуже шкідливим для їх здоров’я. Пояснення є
наступним: вранці людина починає навчатися чи працювати, і організм
потребує достатньо їжі для забезпечення нормальної діяльності. І навпаки,
якщо не зважати на це, то негативний вплив на фізичний стан людини є
неминучим.

Хронічна втома

Ху Лі – службова працівниця у рекламній компанії. За звичай рекламна

компанія не дуже завантажена роботою, проте, якщо клієнт має більш
термінову рекламу, тоді всі активно до виконання завдання і працюють
багато.

Нещодавно Ху Лі довелося попрацювати допізна, щоб закінчити роботу на

рекламою, і вона відчувала неабияку втому. І хоча жінка мала декілька днів
відпочинку, втома все ще залишилася. Тоді всі в родині порадили Ху Лі
звернутися до лікаря, порада якого могла б допомогти їй. Лікар ретельно
обстежив жінку, але не виявив причини її поганого стану. Лікар Да Мо
переконаний, що втома Ху Лі може бути результатом її напруженої праці і
недостатнього часу для сну останніми днями.
З точки зору медицини ця хвороба має назву хронічна втома. Особливо
втомленими почуваються люди, які довгий час інтенсивно працюють або
навчаються. Трапляється так, що люди відчувають втому тривалий час, ідуть
до лікаря за консультацією, а причини їх стану не знаходяться. Якщо це
загальна втома, вона має зникнути після гарного сну; пацієнт не повинен
надмірно хвилюватися.

Увагу треба звернути на ситуацію тоді, коли втома не минає навіть після
того, як людина відпочила. Варто розпочати з перегляду стилю життя: Чи
добре збалансоване щоденне харчування? Чи маєте достатньо часу для сну
після того, як працюєте допізна? Чи займаєтесь спортом кожного дня? Чи
ситуація стресова?

За даними досліджень, проведених науковцями, пацієнти, які страждають від

хронічного послаблення життєвої енергії, відчувають втому, їх лихоманить,
вони мають біль у м’язах, їм важко зосередити увагу. За статистикою
найвищий рівень цієї хвороби характерний жінкам у віці 20-50 років.

На думку вчених втома, на яку скаржиться одна третина пацієнтів,

зумовлюється іншими хворобами, на які страждає їх організм. Отже, як
потрібно ставитися до хронічної втоми?

Вчені вважають, що хронічна втома – це результат способу життя, а відтак

пацієнти можуть покращити свій фізичний стан, застосувавши наступні
методи. Перш за все слід звернути увагу на харчування. Китайське прислів’я
говорить: «Люди – це залізо, а рис – це сталь». Це означає, що харчування є
дуже важливим для організму. І лише правильне харчування надасть людям
вдосталь енергії.

Яке харчування потребує людський організм? Цукор, білки, жири, мінерали,

вітаміни тощо – всі вони є важливими для організму людини. У сучасному
світі люди послуговуються двома неправильними методами харчування. Одні
споживають занадто багато, чим перевантажують себе надмірною кількістю
калорій, у той час як інші втрачають вагу за рахунок значного зменшення
спожитої їжі. Люди, що проживають у містах, відчувають нестачу магнію, що
відбивається безпосередньо на їх життєвій енергії, а саме – відчуття втоми. А
причина полягає у мілкій переробці зерна, з якого виробляють хлібобулочні
продукти. І лише споживання цільно-зернової продукції, як джерела магнію,
здатне покращити стан організму.

Наступне, ми повинні культивувати правильні життєві звички, які є

запорукою хорошого здоров’я. У кожного є свій біологічний годинник. Саме
він визначає, коли лягати спати, коли прокидатися. Отже, краща порада така:
лягати спати і вставати потрібно в один і той самий час. Порада спеціалістів
із сну – не пересипати, оскільки це порушує ваш біологічний годинник.
Результат – людина почувається втомленою.

І остання порада – займатися спортом. Виконання правильних фізичних

вправи є дієвим шляхом до зменшення втоми. Якщо є можливість, то можна
додати рухливі вправи, такі як ходіння, біг, катання на велосипеді тощо.

Бігання

У вас може бути подібний власний досвід.

Після того, як ви вчилися чи працювали розумово довгий час, ви почуваєте

запаморочення, неспроможність зосередитися, часто забуваєте те, що
вивчили. Причина цього – ваш мозок стомився.

Коли стомлюється мозок, деякі люди використовують паління, інші

відпочинок чи сон, щоб відновити нормальний стан; але паління може мати
серйозний побічний ефект на розумовий і фізичний стан. Найкращий спосіб
подолати втому мозку – це фізичні вправи, серед яких біг дає найкращий
результат.
Оскільки бігання - це різновид вправ з аеробіки, він може сприяти кращому
кровообігу, підвищувати притік крові до мозку, подавати більше кисню і
поживних речовин до клітин мозку, відкидати непотріб від обміну речовин і
вуглекислий газ – все це покращує роботу мозку.

Це внутрішнє «довкілля» підсилює збудливість клітин мозку і покращує

здатність мозку. Бігання дозволяє тілу абсорбувати і використовувати
кисень; коли кисню достатньо у крові і мозку, тоді і робота останнього
активізується.

Біг – розслаблений і приємний фітнес-метод, який здатен знімати фізичне і

розумове напруження людини. А ще, коли мозок стомлюється бігати, це
означає, що людина готова до фізичної чи розумової праці.

Можна бігати у залі, можна бігати на свіжому повітрі, підтримуючи середню

швидкість впродовж 15 хвилин.

Біологічний годинник

Кожний людський організм має біологічний годинник. Коли люди їдять між
7-ю і 9-ю годинами вечора, чи відчувають вони розлад шлунку чи погане
перетравлення їжі? Це відбувається тому, що шлунок перебуває у стані
спокою у ці години. Вчені переконані, що кожний орган людського організму
має свій час «для роботи і для відпочинку». Якщо цей час порушується, вони
можуть «страйкувати», ось чому необхідно розуміти їх біологічний
годинник.

Авторитетні дані із Німецької Мережі Здоров’я показують, що щоденний

«час для роботи і відпочинку» головних органів людського організму є
таким:
3:00-5:00 – легені повністю активуються; ті, хто страждає на серцеву
недостатність, прокидаються у цей час, тому що у них ускладнене дихання
повітрям;

5:00-7:00 – кишечник дуже активний; багато здорових людей відчувають

потребу спустошити його у цей ранковий час;

7:00-9:00 – це найкращий час для функції травлення шлунку, тому потрібно

поснідати;

9:00-11:00 – підшлункова залоза виділяє велику кількість ферментів.

Оскільки вміст ферментів тісно пов'язаний із діяльністю мозку, цей час є
придатний для досліджень. Цей часовий період також дуже придатний для
хірургічної операції, тому що ферменти можуть запобігти запаленню і вони
прискорюють заживання ран.

11:00-13:00 – серце потребує відпочинку. Зовсім не рекомендують проводити

трансплантацію органів чи хірургічні операції у цей період часу.

13:00-15:00 – кишечник потребує крові для належного живлення/харчування.

Не рекомендована надмірна фізична праця.

19:00-21:00 – шлунок вже не працює; їжа, яку ми їмо у цей період часу,
залишиться у шлунку до наступного ранку, тому ми часто почуваємося
ситими вранці.

Вода на земній кулі

Не часто можна сказати, що прісна вода, яку ми використовуємо, це і є вся

вода земної кулі. Так, 71 % землі – це вода; величезний водний масив земної
кулі складає 1.386 мільярдів кубічних кілометрів. До них належить: 96.5 % –
в океані; 1.76 % – у льодовиках і замерзлому ґрунті, тобто у твердому стані;
1.7 % – в землі; інша вода – це озера, річки, атмосфера і організми. Отже ми
можемо сказати, що світ води існує скрізь: з неба до землі, із землі до моря.
І хоча кількість води на землі дуже велика, існує мало тієї води, яку люди
можуть безпосередньо використовувати у виробництві і своєму житті.

Через те що морська вода солона гірка, її не можна використовувати у

промисловому і сільськогосподарському виробництві. Прісна вода складає
приблизно 2.6 % від загальної кількості, 99 % з якої не використовується на
північному і південному полюсах, далеко від людей, і менше 1 % прісної
води – це вода озер, річок і підземна вода.

З початку 21 століття нестача ресурсів прісної води стає найбільшою

проблемою у світі і є серйозною загрозою людському життю. І хоча 70 %
землі – це вода, прісна вода складає лише приблизно 2.6 % від її загальної
кількості.

Горбаті кити

Плаваючи в океані, траплялося, що люди чули чийсь спів.

Спочатку вони не знали, звідки іде цей спів. Вони називали його “Пісня
Морського Монстра”. Пізніше вони відкрили для себе цю таємницю:
містичним “співаком” виявився кит, що мешкав у морі. Його спів був дуже
голосним, інколи його можна було почути на відстані 80 кілометрів. Деякі із
цих пісень нагадували «зітхання», деякі – «стогін», а інші нагадували
«тремтіння» і «гуркіт». Ритм співу – ясний і регулярний. Спів міг тривати від
6 до 30 хвилин.

Цікаво, що горбаті кити не використовують голосові зв’язки для співу,

натомість вони продукують звуки через потік повітря у своїх організмах. В
дійсності, спів – це особливе дійство самців горбатих китів у період сезону
розмноження, у такий спосіб вони приваблюють самок для одержання
потомства. Коли сезон розмноження закінчується, горбатий кит-самець може
не співати декілька місяців.
Горбаті кити співають ті самі пісні у той самий рік, але вони змінюють пісні
кожного року. Певний новий зміст додається до основи, що
використовувалася у попередньому році. Він (кит) здатний запам’ятовувати
всі складні звуки і послідовність звуків у пісні, зберігати це у пам’яті понад 6
місяців. Це і свідчить про те, що кити мають високий рівень інтелекту. Кити,
що мешкають у різних частинах океану, співають різні пісні.

Звуки, які вони продукують, є різними, вказуючи на те, що ці пісні

успадковуються від покоління до покоління; а ще цікавим є той факт, що
зміни у співі дотримуються. Ці самі правила і ця сама структура
використовуються у схожий спосіб, коли групи населення, що живуть у
різних регіонах, формують свої діалекти.

Мозок горбатих китів є досить розвинений, він у 5 разів перевищує мозок

людини, а форма звивин мозку є такою самою, що і у людей. Це ще один
доказ того, що горбаті кити дуже розумні тварини.

Кити не тільки вміють співати; мелодія, яку вони продукують, є

найскладнішою у світі тварин - це справжня "музика". Цей різновид співу є
подібний великому і щасливому хору, звучання якого надходить з океану, що
робить останній радісним музичним місцем.

Ось чому люди називають горбатого кита найкращим співаком у світі тварин.

Денний сон

Дзінь Гуаннань має звичку вставати рано, тому що у цей час повітря відносно
чисте, і його мозок після нічного відпочинку працює краще. Прокинувшись,
Дзінь Гуаннань часто брав почитати китайську книжку, ходив на коротку
прогулянку, робив фізичні вправи, вчив слова, читав текст, і відчував, що
процес навчання був успішним. Самопочуття на весь день було хорошим.
Проте, ближче до середини дня ставало тепліше, день здавався довгим, бо він
встав рано вранці. Після обіду він відчував запаморочення, а на уроці йому
було важко зосередитися. Щоб допомогти собі, хлопець випивав каву чи чай,
тоді він почувався краще на уроці.

Проте його засмучував той факт, що коли він практикував усний англійський
із своїм китайським товаришем Тіень Фаном, його повіки ставали важкими. І
хотілося йому лише одного – добре виспатися. Що відбувається?

Тіень Фань посміхнувся і дав Дзінь Гуаннань журнал, щоб той прочитав
статтю, яка допоможе йому зрозуміти ситуацію. Це був медичний журнал, а
назва статті була «Переваги денного сну».

У статті йшлося про таке: «Результати великої кількості досліджень

доводять, що людям потрібен відпочинок після тривалої роботи чи навчання.
Вчені також виявили, що людський організм пристосований до двох періодів
сну: один вночі – у цей час температура тіла і обмін речовин знижуються;
другий вдень – ці процеси будуть легшими.»

«У Китаї люди мають звичку відпочивати після обіду. Деякі дрімають 10-15
хвилин, інші сплять 30 хвилин, але не більше години. Є декілька способів
такого відпочинку: хто живе близько від дому, підуть додому відпочити
трошки, в офісі залишаться ті, хто живе далеко від дому. Це дуже допоможе
тим, хто працює і у другу половину дня.» «Підраховано, що половина
населення потребує денного відпочинку, щоб «підзарядитися»». «Направду,
короткий денний відпочинок є більш ефективним ніж кава чи кола, він є
кориснішим для здоров’я поза сумнівом».

Дані досліджень стверджують, що люди, які проживають у

Середньоземномор’ї, у порівнянні із тими, що мешкають у Північній
Америці чи Північній Європі, мають менше проблем із судинним і серцевими
захворюваннями. Одна з причин, що пояснює такий стан речей, – ці люди
мають звичку відпочивати вдень, денний сон допомагає їм розслабитися,
зменшити стрес.

Вчені із космічного центру НАСА помітили, що 24-хвилинний сон може

значно покращити увагу водія, його якість водіння. Інші вчені дійшли
висновку, що денний сон допомагає людям зосередитися і приймати
правильні рішення.

«Отже, як я відпочиваю вдень? Яка найкраща тривалість денного

відпочинку? Відповідь – 15-30 хвилин найкращий варіант. І якщо денний сон
триває понад 30 хвилин, організм може зануритися у глибокий сон, з якого
важко прокинутися. Справжній здоровий денний сон не має бути довшим за
30 хвилин, інакше порушується біологічний годинник, а ще постраждає
звичайний нічний сон.»

«Якщо ви хочете мати денний відпочинок, це має стати щоденною звичкою з

урахуванням його тривалості і часу проведення. Найкращий рекомендований
час для денного відпочинку – це 8 годин після ранкового пробудження і за 8
годин до того, як лягати спати ввечері; це середина дня, його активна
частина.»

Після прочитання статті Дзінь Гуаннань зрозумів, чому він почувався

стомленим ввечері, коли готував завдання. Як результат, він вирішив мати
10-хвилинний відпочинок у вигляді сну кожного дня, починаючи від завтра.

Село із забрудненою водою

Було маленьке село в горах. Село дивне тому, що багато людей у ньому
страждало від серйозних хвороб. Більшість із них помирало у віці 50 років.
Колись давно, 50 років потому, тут було 115 мешканців, а залишилося лише
35 людей. Коли у відділі охорони здоров’я довідалися про цей інцидент, вони
сприйняли інформацію серйозно і доправили спеціалістів; мета – з’ясувати
причину захворювань.
Дослідивши воду із декількох джерел із питною водою, було встановлено, що
вміст шкідливих речовин у воді є надзвичайно високим. Стало зрозуміло, що
довготривале вживання такої води призводить до захворювання людей, а у
деяких випадках – до отруєння і смерті. Результати досліджень показують,
що мешканці села хворіли через те, що вживали забруднену воду.

Чому вода у цьому селі виявилася забрудненою? Експерти встановили, що

село розташоване у низині, доступ до води не складний. З роками домашні
відходи, відходи тварин проникають у землю і накопичуються там,
забруднюючи великі масиви питної води.

В результаті повторних досліджень спеціалісти дійшли висновку, що хвороба

мешканців села не є генетичною чи епідеміологічною; хвороба має природну
причину.

Як висновок, спеціалісти рекомендували виселити всіх мешканців із села. У

вересні того року всіх людей перевезли в інше село, де були джерела із
чистою водою. Після переселення у інше село пацієнти одужали, а нові
випадки захворювання не були зареєстровані.

Єноти на подвір’ї

Моя родина живе у південній частині північної Каліфорнії, де є гарні гори і

чудові річки, а також безліч різноманітних пташок і тварин. Коли ми гуляємо
неподалік нашої домівки, то частіше за всіх ми зустрічаємо оленів і диких
індичок. За звичай олені прогулюються малими групами 3-5 особин, а дикі
індички гуляють більшими групами – 15-20. Вони збираються у кущах по
обох узбіччях доріг, деякі лежать на траві на галявинках перед і позаду
домівок. Інколи можна побачити одного-двох павичів, які дають вам
відчуття, що ви живете в зоопарку. Численні зграї пташок безперервно
виспівують на 200-літньому дубі у нас на задньому дворику. А літніми
вечора ми частенько бачимо як мама-єнот веде своїх декількох малюків на
прогулянку на цю саму галявинку. Ця тварина нагадує панду своїм великим
колом навколо очей, неначе вона одягла сонцезахисні окуляри; виглядає
кумедно. Вони не бояться людей і частенько заходять на моє подвір’я. Я маю
здогадку, що вони влаштовують «танцювальну вечірку», коли ми лягаємо
спати. І ось чому – вранці ми бачимо безліч відбитків їх лапок, які вони
залишили після свого «карнавалу». З невідомої причини єноти полюбляють
траву на нашому подвір’ї. Кожного ранку у тих самих місцях ми бачимо
«cліди». Мій чоловік любить чистоту і кожного разу він бере лопату і
викидає цей бруд. Але наступного дня, якщо перевірити, там знову буде
бруд, залишений єнотами. Це повторювалося не раз і не два, і терплячка
чоловіка закінчилася. Почався рух «позбутися єнотів». Спочатку чоловік
купив дротяний паркан, щоб загородити наше подвір’я. Але і він не став
перешкодою для єнотів і їх «брудної» справи. Якогось дня він почув, що
єнотам не подобається смак перцю, тому він купив декілька пляшок і
розбризкав її по подвір’ю. Того ж вечора єноти нарешті пішли кудись «для
природньої потреби», а ми зраділи і зітхнули з полегшенням, сподіваючись,
що проблема цілком вирішена. Несподівано, на тертій день єноти
повернулися знову на галявинку для своєї «потреби». Могло статися так, що
дощ змив розбризканий перець. І в результаті цього ми змушені їсти перець
кожний день, що економічно не є позитивним. Цього разу мій чоловік
справді дуже сердиться і кожного вечора чекає їх на подвір’ї. Як тільки єнот
з’являється, чоловік голосно кричить, намагаючись відігнати тварину. Єнот
не їсть, відскакує і ховається. Очі єнота все ще дивляться на мого чоловіка.
Проте, коли ми лягаємо спати, вони ідуть у подвір’я і танцюють знову…
 Довгожителька Лі Мей

Довгожителька Лі Мей жила у Hengtang Township, у передмісті Suzhou. Вона

народилася у 1889 році, і у 2001 році досягла віку 112 років. За її життя
промайнуло три століття. Вона була занесена у Національний Відбір
Довгожителів у 2000 році. Жінка посіла друге місце серед літніх людей, кому
більше100 років.

Яка є запорука того, що Лі Мей має хороше здоров’я і досягла такого

солідного віку? На думку родичів і сусідів цієї літньої жінки існує декілька
причин довголіття і гарного здоров’я Лі Мей.

Лі Мей оптиміст, розважлива і любить допомагати іншим. Направду життя її

родини не дуже щасливе. Впродовж життя невдачі спіткали її декілька разів.
Чоловік її помер, коли йому було лише 50 років. У неї народилося п’ятеро
дітей, і лише двоє залишилися живими. Їй випали важкі випробування, але
вона знайшли в собі сили повернутися до нормального життя і взяти тягар
відповідальності за родину на себе.

Вона добра, гарно ладнає із членами родини і сусідами, ніколи не свариться з

іншими через буденні речі. А ще, літні люди дуже працелюбні і здатні долати
труднощі. Вона прожила довге життя у сільській місцевості. З самого
дитинства їй довелося працювати з батьками на фермі; пізніше вона
переїхала в інше місце і працювала нянею дітей.

Роки важкої праці загартували її організм і прищепили любов до праці. Коли

вже перевалило за 100 років, вона наполягала на тому, щоб продовжувати
робити все самій: одягатися, вмиватися, розчісувати коси, прати білизну,
виконувати інші незначні роботи без допомоги інших. Життя довгожителів
досить невибагливе, що і є однією з причин, чому вона живе довго і при
гарному здоров’ї. І лише невибагливий спосіб життя підтримує ритм нашого
біологічного годинника у нормі.
Лі Мей прокидається о 5-й ранку, їсть кашу чи п’є молоко на сніданок, лапшу
чи рис на обід чи вечерю. Також вона полюбляє їсти м'ясо і овочі. Вдень вона
відпочиває годину. Кожного дня Лі Мей гуляє біля дому і лягає спати о 7-й
годині вечора. Вона ніколи не страждає безсонням. Довгожителі не вживають
алкоголь і не палять. Вона любить чистоту, слідкує за особистою гігієною,
тримає свій одяг у належному стані.

Її дітям вже 70-80 років, і вже не так легко доглядати за Лі Мей. Тому вона
сама запропонувала, щоб її помістили у будинок для людей похилого віку.
Уряд виплачує їй місячне утримання. Кожного Китайського Нового Року і на
інші свята багато людей приходять перевідатися і приносять їй подарунки.

І на останок, Лі Мей насолоджується щасливим життям людини похилого

віку.

Людський мозок

Колись люди передбачали, що можливості комп’ютерів перевищать здатність

людського мозку; проте сьогодні це ствердження виявляється абсолютно
хибним.

Вперше вчені дослідили потужність пам’яті людського мозку і з’ясували, що

останній у рази переважає всі комп’ютери. Стаття, опублікована у журналі
«Мозок і розум», стверджує наступне: хоча обсяг пам’яті найбільшого
комп’ютера складає 1,000,000,000,000 байтів, розмір пам’яті людського
мозку – 10 і 8432 нуля, що набагато більше показника комп’ютера.

Здатність пам’яті набагато більша. У людському мозку налічується

приблизно 100 мільярдів нейронів. Багато аналітиків використовують цей
факт за основу, висуваючи ідею, що невдовзі комп’ютери перевершать мозок
людини.
Проте, дослідники використали серію алгоритмів, щоб підрахувати обсяг
пам’яті людського мозку; вони з’ясували, що різні нервові розгалуження
людського мозку виконують чудові функції.

І тепер це відкриття може змінити мислення комп’ютерних дизайнерів. У

майбутньому зміни у комп’ютері можуть не тільки збільшувати кількість
байтів, але також імітувати людський мозок, а ще приділяти більше уваги
нервовим розгалуженням.

Треновані мавпи

Тайці дуже любить мавпочок.

На думку населення Тайланду мавпочки займають важливе місце. У Таїланді

є спеціальна школа тренування для мавпочок. Тут багато мавпочок
одержують певне дресирування. Загалом мавпочки віком 2-3 роки
направляються у ці школи дресирування. Тренер-дресирувальник розказав
нам, що тваринок відправляють місцеві фермери.

У цій школі вони оволодівають важливим навиком, а саме – збирати кокоси з

високих кокосових дерев. Під час тренування кожна мавпочка має мотузяну
страховку. Розумна мавпочка залазить на кокосове дерево і ретельно шукає
кокоси, заховані під великим листям. Коли плід знайдено, ці мавпочки
відкручують кокос від плодоніжки і останній падає з дерева. Все це вимагає
довгого і наполегливого дресирування, можливо, сотні років.

Слід сказати, що мавпочки завжди були дуже помічними для місцевих

фермерів у збиранні кокосів. Відповідь проста – для людини важко і
небезпечно лізти на високі кокосові дерева. З допомогою мавпочок цей
процес стає набагато легшим.

Впродовж сезону збирання кокосів фермери не тільки використовують

допомогу тваринок у цьому процесі, вони також надають в оренду
тренованих мавпочок тим фермерам, які їх не мають, що дає їм змогу
одержати додатковий прибуток. Отже мавпочки дуже важливі для цих
фермерів/дуже потрібні цим фермерам. Вони ніколи не залишають мавпочок
самих дома, щоб запобігти їхній втечі або викраденню.

Кокоси є найголовнішим товаром для економіки Таїланду, а заморожений

кокосовий сік – найпоширеніший напій на пляжах країни.

На сучасному ринку кожні 100 кокосів можуть принести майже 2 долари

прибутку місцевим фермерам. Мавпочки приносять багато грошей своїм
господарям, але не вимагають від них заробітної плати. Вони вже щасливі з
того, що хазяїн дає їм смачний кокосовий сік.

І не дивно, що мавпочки дуже популярні у цій місцевості.

Овочевий папір

Одним із найбільш важливих напрямків розвитку сучасної галузі пакування –

це їстівна упаковка. Цей спосіб пакування продуктів харчування має
значення як для захисту довкілля, так і для економіки; він має велику
перспективу для ринку у майбутньому.

Овочевий – це є їстівна упаковка. Відомі два методи виготовлення овочевого

паперу: перший – використовують овочі як головну сировину, пом’якшують
овочі і висушують із допомогою відповідного обладнання; другий –
очищують крохмаль і цукор, потім додають інші харчові добавки, щоб
одержати бажаний результат. Процес виробництва овочевого паперу
базується на технології, яка дуже схожа на ту, що використовують при
виготовленні паперу.

З точки зору перспективи використання і демонстрації, зелені овочі як

сировина для виготовлення їстівної упаковки мають більший потенціал.
Вперше овочевий папір був розроблений у Японії, і його називали паперовий
овоч. Овочеві продукти харчування характеризуються багатим вмістом
дієтичних волокон, різноманітних вітамінів і мінералів. Позаяк дієтичні
волокна постійно присутні у переробці і виробництві, овочевий папір,
виготовлений у такий спосіб, має малі втрати поживних речовин і вмісту
води (приблизно 10 % води); це має певні зручності для транспортування і
зберігання. Овочевий папір підвищує не тільки цінність споживання овочів,
але і вирішує більш важливу проблему – овочі швидко псуються і не можуть
довго зберігатися.

Крім того, овочевий папір може дозволяти людям працювати в полі і їсти
свіжі овочі, навіть допомагати у складнішій ситуації – люди, які воюють,
також можуть одержати харчі своєчасно. Овочевий папір може бути успішно
використаний для продуктів харчування під час подорожей: вдале поєднання
їжі з її їстівною упаковкою.

У світі через певні обмеження у можливостях використовувати технологію і

обладнання, лише Японія спромоглася досягти величезних масштабів
виробництва овочевого паперу. Переробна технологія і виробниче
обладнання досягли високого рівня. В середньому, кожна виробнича лінія
виготовляє 30 000 овочевих упаковок за день. Працівники науково-дослідних
установ Японії успішно екстрагували білок і жири із бобових відходів, щоб
зробити чисте дієтичне волокно, яке переробляється у їстівний папір, а саме,
фруктовий папір, овочевий папір, папір із водоростей.

І не тільки в Японії, виготовлення їстівного овочевого паперу вивчається

глобально. Беручи до уваги великий ринковий потенціал, наукові
дослідження стосовно виготовлення овочевого паперу активно проводяться у
багатьох країнах.

На сьогоднішній день продукти із овочевого паперу використовуються

головним чином у процесах, що здійснюються під егідою ООН (Організація
Об’єднаних Націй) - ліквідація наслідків стихійного лиха і певні військові
операції.

Крім того, цей тип паперу можна використовувати для їжі-перекусів, їстівної
обгортки тощо. Товари, виготовлені із овочевого паперу, мають високу
поживну цінність, їх легко зберігати і транспортувати. Вони є здоровою їжею
для перекусів і повноцінною їжею.

Якщо цей продукт виробляти у великих обсягах, він безперечно одержить

високу економічну вигоду.

Панди

Великі панди живуть далеко в горах і в старих лісах Сичуаню, Шансі, і

Ганьсу у Китаї.

На сьогодні загальна кількість великих панд налічує лише 1000, і ця цифра

постійно зменшується. Понад 2 мільйонів років потому великі панди були
широко розповсюджені у південній частині Китаю; багато поколінь людей,
які жили у ті часи, вже відійшли у вічність, а великі панди залишаються
живими, тому їх називають «живими викопними».

Дикі великі панди живуть у горах і густих лісах і ведуть спокійне життя. За
звичай великі панди живуть усамітнено. Коли починається сезон
розмноження, самки і самці приваблюють один одного, і починається період
залицяння. Згідно даних наукової статистики 78 % самок великих панд є
безплідними відсоток безплідних тварин серед самців – 90 %; це значно
ускладнює репродуктивний процес. За своє життя великі панди дають дуже
малий приплід, а малюкам панди важко виживати. Оскільки розмножувальна
здатність є низькою, як і рівень виживання, ріст популяції великих панд є
дуже повільним.

Великі панди класифікуються як м’ясоїдні, але у сучасному світ їх їстівні

звички є дещо особливими і цікавими: вони харчуються виключно бамбуком,
а відтак є вегетаріанцями. Унікальний спосіб життя панд є результатом
довготривалої селекції. Хоча харчування великих панд змінилося, їх травні
тракти залишаються досить простими серед м’ясоїдних. Вони не мають
складного шлунку, який накопичує їжу не характерну травоїдним, не
перетравлює клітковину, що може накопичуватися у кишечнику.

Функція поживних речовин. Великі панди – гіпертрофічні. Для панд єдиний

спосіб одержати поживні речовини – з’їсти і швидко ковтнути. Весною
доросла велика панда, яка важить 100 кг, витрачає 12-16 годин на поїдання
10-18 кг листя і стебла бамбуку або 30-38 кг свіжих гілок бамбуку, виділяючи
понад 10 кг екскрементів, для того щоб підтримати метаболізм.

Через низьку поживну цінність їжі великих панд і для того, щоб зберегти
життєву енергію, їм доводиться регулювати обсяги їх рухливості. Тому,
великі панди люблять гуляти по рівнинній місцевості і уникають лазіння на
деревах. Звичайно вони рухаються на маленьких ділянках, кожна особина
використовує запахи і звуки, щоб передавати інформацію. Великі панди не
контактую один з одним безпосередньо.

Хоча великі панди мають схильність, яка притаманна хижакам, тобто їсти
м'ясо, вони зрідка нападають на інших тварин. Це відбувається не тому, що
вони не люблять їсти м'ясо, а тому, що у них нема такої можливості. Панди
не можуть знайти залишки тварин, вбитих іншими хижаками, тому що таких
є дуже мало у місцях проживання панд. І якщо панда зловить маленьких
тварин, то поживності, яку вона одержить, буде недостатньо, щоб
компенсувати затрати енергії. Отже, час від часу великі панди можуть їсти
тільки трохи м’яса, а більшу частину свого життя розраховувати тільки на
бамбук; вони стають тваринами, які по життєво харчуються тільки бамбуком.
Великі панди є покірними тваринами і загалом не нападають на людей чи
інших тварин. Коли панди чують незвичний шум (дивні звуки), вони одразу
намагаються убезпечити себе. Коли вони не можуть цього зробити, то
поводять себе як сором’язлива дівчина: закривають мордочку передніми
лапами, нахиляють голову долу, ховаючи її в долоні, вигинаючи спину
дугою. Така постава велетенських панд є виразом їх страху чи гніву.

Роль чаю у житті китайців

Чай відіграє важливу роль у житті китайців. В Китаї існує прислів’я: сім
речей, які відкривають двері: хмиз, рис, сіль, соус, оцет і чай. Ці слова
свідчать про важливе місце чаю у житті китайців. Чи вживаєте його після їжі,
відпочиваєте чи пригощаєте ним гостей, чай є незамінним для китайців. У
Китаї він став основним знаком етикету для частування гостей, його
відсутність розглядається як неповага до них.

Чай займає центральне місце у багатьох головних церемоніях. У день весілля

молода повинна передати сигарети і чай тому, хто вступає в шлюб , старшим
чоловікам і жінкам, родичам і друзям.

У західних країнах люди, які зустрічаються вперше, вітаються і обмінюються

візитками. Але у Китаї існує інша традиція. У звичайних домівках перш за
все подається чай, незалежно від того знайомі люди чи ні. Якщо це
громадський захід, то після декількох привітань має бути запропоноване
запрошення на іншу зустріч – «на чай» - у чайний будинок чи чайний сад.

Цей звичай більше поширений у південному Китаї, зокрема у Кантоні. Саме

в цій місцевості знаходиться багато чайних домів. Друзі вітаються словами
«П’єш чай?» Кантонці захоплюються чаюванням і звичні ходити до чайних
будинків. Пити чай – це не просто сидіти і пити чай, у процесі чаювання
можна перекусити, поговорити про домашні приготування.
У Китаї є багато різновидів чаю. Позаяк клімат і грунт у районах
вирощування чаю різний, властивості в смак типів чаю будуть також дуже
відрізнятися. До прикладу, чай Лунбін має смак ніжної свіжості, жасминовий
час має сильний квітковий відтінок, чай Кудін спочатку має гіркий, а потім
солодкий смак, чай Тьєгуанінь добре сприяє травленню, а чай улун
позитивно впливає на красу і сприяє схудненню.

Китайці п’ють чай і звертають увагу на слово «смак». Вираз «смакування

чаю» стосується саме процесу пиття чаю, і не є просто визначенням якості
чаю; це більше стосується насолоди від смаку чаю і задоволення від
споживання напою.

Коли людина може знайти спокійне місце і час у своєму напруженому

графіку життя, заварити чай і повільно насолоджуватися напоєм, у такий
спосіб не тільки долається втома і відступають турботи, а ще звеселяється
настрій, і знову краще думається. Хіба це не чудова ідея!

Отже, чаювання також тісно пов’язане із довкіллям, тобто, воно повинно

бути спокійним, зручним, чистим. Китайці звичні заварювати чай на
кип'яченій воді. Вони вважають, що у такий спосіб можна одержати
природний смак води.

У підсумку, китайці зосереджуються а природі і атмосфері чаювання. Це є

характерною рисою чаювання по-китайськи. Китайці надають перевагу
«чистому» чаю, тобто нічого не додавати до нього. Позаяк чай іде після
жирної м’ясної страви, він сприятиме травленню і залишає приємну свіжість
у роті.

І ще важливо зауважити, що у багатьох випадках господар запропонує

чашку хорошого чаю після дружнього розважання гостей, саме це може
завоювати їх прихильність.
 Яка вода корисніша?

Яка вода корисніша? У наш час є дуже багато різновидів питної води на
ринку: очищена вода, мінеральна вода, дистильована вода, іонізована вода
тощо.

Які їх властивості? Яка з них нам більше всього до вподоби? Питну воду, яку
пропонує ринок, можна класифікувати на три категорії: чиста вода,
високоякісна вода і мінеральна вода.

Очищена вода – це та вода, з якої видалили мінерали, органічні компоненти,

токсичні і шкідливі речовини. Саме така вода у пляшках пропонується на
поличках супермаркетів. Хоча очищена вода класифікується як питна вода,
вона не містить мікроелементів, які дуже потрібні людському організму, а
відтак її тривале споживання завдає йому шкоди.

Високоякісна вода – це та вода, з якої видалили важкі метали і саме вони

завдають шкоди людському організму, але вона містить корисні мінерали і
мікроелементи.

Мінеральна вода – незабруднена вода з глибин земних надр, що містить

певну кількість мінералів і мікроелементів.

Природна вода містить багато поживних речовин, корисних людському

організму, проте в ній також є і шкідливі елементи. Це означає наступне:
якщо будете пити мінеральну воду тривалий час, це завдасть шкоди вашому
організму. Експерти радять пити чисту воду у тих місцях, де джерело води у
значній мірі забруднене.

У містах із водою хорошої якості люди безпечно користуються водою із під

крану; там, де мінеральна вода безпечна, її можна вживати.

Спеціалісти радять дітям різного віку і вагітним жінкам не вдаватися до

тривалого споживання чистої води.
Через відсутність мікроелементів в очищеній воді, людям, які її споживають,
радять вживати більше овочів і фруктів, щоб мати повноцінне живлення
організму.