Лабораторне заняття 1

Тема: Основні компоненти процесу навчання

План заняття
І. Інформаційно-дискусійний блок.
Повторення теоретичного матеріалу:
1. Процес навчання як система.
Процес навчання – цілеспрямована послідовно – організована взаємодія вчителя та
учнів, опосередкована змістом діяльності, в ході якої розв’язується завдання освіти,
виховання і загального розвитку здобувачів освіти ( учня, дітей ).
Неодмінною умовою навчання є активність обох учасників процесу, їхня взаємодія.
Учитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє нову
інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, використовує певні
засоби. При цьому формування знань, умінь та навичок, понять і мисленнєвих операцій
можливе тільки внаслідок власної активності учня.
Функції процесу навчання:
1. Освітня ( навчальна ) функція передбачає засвоєння наукових знань, формування
вмінь і навичок. Наукові знання охоплюють факти, поняття, закони,
закономірності, теорії, відображають узагальнену картину світу.
2. Виховна функція спрямована на формування світогляду, моральних, трудових,
естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, системи ідеалів. Вона випливає
із самого змісту і методів навчання, специфіки організації спілкування вчителя з
дітьми. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів і переконань.
Виховна функція охоплює виховні впливи, спрямовані на особистість із метою
формування внутрішньої позитивної її реакції (ставлення), активності,
самостійності і цілеспрямованості діяльності.
3. Розвивальна функція, окрім формування знань і спеціальних умінь, передбачає
здійснення спеціальної роботи для загального розвитку учнів, їхнього мислення,
волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей.
Крім основних, дидактична система реалізує специфічні функції: інформаційно-
пізнавальну, дослідницьку, самоосвітню.
Реалізація інформаційно-пізнавальної функції передбачає відповідний добір та
розміщення в часі та дидактичному просторі необхідних блоків оновленого змісту, форм і
методів формування навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Дослідницька функція полягає в поступовому залученні учнів до самостійного
дослідження процесів і явищ шляхом оволодіння певним мінімумом методологічних і
теоретичних знань, виконання індивідуально-дослідних завдань.
Самоосвітня функція реалізується через створення умов для виявлення і розвитку
пізнавальних, творчих, навчальних здібностей учнів, використання методів заохочення і
стимулювання самостійного розв'язування теоретичних і практичних проблем.
Методологічною основою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка передбачає
єдність історичного і логічного у пізнавальних процесах.
Рушійними силами процесу навчання є протиріччя між пізнавальними і практичними
завданнями і наявний рівень знань, умінь, навичок. На основі подолання протиріч
відбувається процес пізнання та набуття досвіду пізнавальної діяльності.
Дидактична система – це організований об’єкт, за допомогою якого вчитель забезпечує
управління процесом передачі і засвоєння учнями системи знань про суспільство,
природу, людину, і на цій основі розвиток пізнавальних сил, наукового світогляду,
культури поведінки.
Процес навчання є складною цілісною системою.
Найважливішими його структурними компонентами є:
1) Цільовий,
2) Стимуляційно- мотиваційний,
3) Змістовий,
4) Операційно-діяльнісний,
5) Контрольно-регулювальний
6) Оцінно-результативний.

2. Викладання і учіння як дві сторони процесу навчання.

Процес навчання розглядається як спеціальна форма передавання і засвоєння суспільно-
історичного досвіду. Це діяльність, яка криє в собі два протилежні (хтось віддає, а хтось
приймає), але єдині та внутрішньо зв'язані моменти навчання - викладання та учіння.
Викладання та учіння являють собою два аспекти того самого процесу і нерозривно
пов'язані між собою. Викладання – це діяльність тих, хто навчає, а учіння – це діяльність
тих, хто навчається.
Викладання – це діяльність учителя в процесі навчання, що є сукупністю багатьох видів
діяльності:
1) проєктувальна;
2) організаційна;
3) інформаційна;
4) аналітична;
5) корекційна.
Воно полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових
знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою
учнів по засвоєнню, закріпленню й застосуванню знань, а також у перевірці якості знань,
умінь і навичок.
Зміст викладання зумовлюється рівнем розвитку наук і соціального досвіду людства,
методи і форми - віковими та індивідуальними відмінностями учнів, потребами
суспільства і школи передати своїм вихованням максимум знань і вмінь із мінімальними
затратами і в історично короткі строки.
Викладання є активним процесом, бо в його здійсненні намагаються не лише передати
учневі певні знання, а й розвивати у нього прагнення і вміння самостійно, без учителя,
набувати нових знань, досвіду.
Учіння – це система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування
знаннями, навичками та вміннями їх застосування у професійній діяльності, формування
особистості громадянина України.
Учіння зумовлюється станом розвитку науки, навчальними програмами, підручниками і
посібниками, а методи і форми - специфікою матеріалу, що його засвоює учень, науковою
скерованістю його матеріалу тощо.
Конкретно учіння виступає у формі інтелектуальних дій учня (читання літератури,
слухання і засвоєння того, що викладає вчитель, власні спостереження та експеримент,
розв'язання різних навчальних задач тощо), а також у формі фізичних дій (уроки праці,
робота в майстернях, на пришкільній ділянці, посильна праця в промисловості чи
сільському господарстві).
І. А. Зязюн виокремлює такі основні компоненти процесу учіння:
 суб'єкт учіння – індивід, який навчається, здобуває знання;
 об'єкт, на який спрямовується активність суб'єкта – знання, які належить опанувати
суб'єкту;
 знання, опановані суб'єктом в результаті учіння.
Структура навчальної діяльності суб'єкта учіння має три взаємопов'язані аспекти:
 мотиваційний,
  процесуальний і
 змістовий.
Вони діють у комплексі. Через те сутність учіння полягає не стільки в опануванні певних
знань, навичок та вмінь, стільки в оволодінні методикою учіння, умінні вчитися, у
формуванні ефективної методики самоосвіти.
Процес учіння має структуру, яка зумовлена закономірностями пізнання і логікою
процесу навчання.

3. Компоненти процесу навчання.

Складові компоненти процесу навчання: цільовий, стимулюючо-мотиваційний,
змістовий, операційно-дійовий (форми, методи), контрольно-регулювальний,
оцінювально-результативний.
Ці компоненти характеризують
завершений цикл взаємодії вчителя й учнів (від постановки цілей до
досягнення результатів навчання).
1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і
завдань теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на
основі вимог навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.
2) Стимулюючо-мотиваційний компонент – використання системи прийомів
із стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених
перед ними навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати
внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація
в навчанні виявляється на всіх етапах.
3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і
підручниками. Зміст конкретизується вчителем з урахуванням поставлених
завдань, специфіки виробничого й соціального оточення, навчальних
можливостей учнів.
4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і
реалізується за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації
викладання й учіння.
5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль
викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за
правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль
здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших
практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.
6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і
самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення
відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи
інших прогалин в знаннях учнів.

Всі компоненти навчального процесу взаємопов’язані. Мета потребує

конкретизації у завданнях, вона визначає зміст; ціль і зміст потребують певних
методів, засобів і форм стимулювання й організації.
Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти:
1) Цільовий - постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на
уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчальновиховного закладу
певного типу;
2) Стимулююче-мотиваційний - створення умов, які спонукають учнів до
активної навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну
мотивацію цієї діяльності;
3) Змістовний - оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність
навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного
навчального заняття;
4) Операційно-дієвий -вдалий підбір прийомів, методів і організаційних форм
навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної
роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в
них відповідних умінь та навичок;
5) Контрольно-регулюючий - контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям
умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання
з метою підвищення ефективності процесу навчання;
6) Оцінно-результативний - виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня,
визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота
щодо усунення.

https://studfile.net/preview/7323008/page:7/

4. Основні етапи оволодіння знаннями.

Основні етапи оволодіння знаннями:
1 етап розпочинається із сприймання нового матеріалу;
2 етап- осмислення і розуміння;
3 етап-узагальнення;
4 етап-закріплення(з метою запам’ятовування);
5 етап-застосування на практиці.

Сприймання - відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний

момент на органи чуття людини.

Цьому передує: підготовка учнів до участі в процесі навчання; формування активного

позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності; створення мотиваційного
тла; опора на попередні знання і досвід; зосередження уваги учнів на об'єкті пізнання.
Така підготовка позитивно впливає на навчально-пізнавальну діяльність учнів. Тому
новий навчальний матеріал необхідно викладати лаконічно, узагальнюючи й уніфікуючи
його, акцентуючи на смислових моментах навчальної інформації. Водночас слід
"очистити" цей матеріал від зайвої інформації, розмежувати відносно самостійні одиниці
навчального матеріалу, щоб він мав чітку, зрозумілу і легку для запам'ятовування
структуру, відмінну від структури інших одиниць інформації.

Найважливіше на цьому етапі - перше враження учня від навчальної інформації, яке
надовго залишиться в його свідомості. Тому воно повинно бути правильним. Головну
увагу слід зосередити на візуальній подачі навчальної інформації.

Осмислення навчального матеріалу - процес мислительної діяльності, спрямований на

розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання
теоретичних понять, ідей, законів.

Розуміння - мислительний процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей

і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

Без глибокого проникнення в сутність процесу або явища неможливо домогтися повного
засвоєння навчального матеріалу. Цей процес складається з таких етапів: усвідомлення,
осмислення, розуміння (осягнення). Учні можуть досягти повного осмислення і розуміння
навчального матеріалу завдяки аналізу, синтезу, порівнянню, індукції, дедукції.

Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш
загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма
відображення загальних ознак, якостей явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, вчитель повинен звергати увагу на найважливіші

ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні
ознаки явищ і понять. Варіативний характер неістотних ознак позначається на характері та
ефективності пізнавальної діяльності учнів.

На особливу увагу заслуговує абстрагування (процес мисленого виділення одних ознак

конкретного предмета з численних інших ознак). Розрізняють два види абстрагування:
виокремлення істотних ознак (позитивне абстрагування), виокремлення і відхилення
неістотних ознак (негативне абстрагування). У деяких випадках осмислення й
узагальнення залежать від уміння викладача поєднувати позитивне і негативне
абстрагування.

Повноцінне осмислення і узагальнення можливе за умови, що воно базується на достатніх

наукових знаннях, які забезпечують широке використання порівняння, аналогії та
доведення. На цьому етапі відбувається систематизація навчального матеріалу, в основі
якої - класифікація фактів, явищ, процесів.

Закріплення знань, умінь і навичок - спеціальна робота вчителя щодо реалізації

дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Запам'ятовування навчального матеріалу починається з його сприймання та осмислення,

проте цього не достатньо, щоб учень вільно ним володів. Тому вчитель проводить
закріплення навчального матеріалу, яке залежить від кількості та якості цього матеріалу, а
також від емоційного стану учнів. Важливе значення має первинне, поточне і
узагальнювальне повторення.

Повторення повинно бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію, бути правильно

розподіленим у часі, здійснюватися частинами або в цілому залежно від остаточного
результату, не допускати механічного запам'ятовування. Застосування знань, умінь,
навичок - перехід від абстрактного до конкретного.

Воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних та контрольних робіт, у

різних видах повторення, творах та ін. Міцному застосуванню знань сприяє застосування
їх у розв'язанні варіативних завдань. Особливе значення для повноцінного застосування
знань на практиці мають міжпредметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, коли
доводиться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.

Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності,

розвитку емоційної сфери, самостійності й творчої ініціативи.

ІІІ. Методичні рекомендації з виконання та оформлення роботи

1. Укладіть структурно-логічну схему «Компоненти процесу навчання»
(самостійна домашня робота).
Компонент процесу Діяльність вчителя Діяльність учня
навчання
Постановка конкретної Засвоєння учнями
мети вивчення навчального упродовж уроку певного
матеріалу на обсягу знань, умінь і
уроці, вивчення навчальної навичок . Формування
дисципліни та освітньої певних світоглядних
мети навчально-виховного уявлень, якостей школяра,
закладу певного типу. розвитку мислення, уваги,
Цільовий Усвідомлення педагогом і пам'яті, мотивів,
прийняття учнями цілі і здібностей, навчальних
завдань теми, розділу, інтересів. Усвідомлення
навчального предмету. Цілі мети і завдань освіти й
і завдання визначаються на навчання учнями і їх
основі вимог навчальної свідоме прагнення
програми, урахування налагодити відповідним
особливостей учнів класу. чином своє навчання.

Створення умов, які Бажання і прагнення знайти

спонукають учнів до самостійну відповідь на
активної навчально- поставлене питання чи
пізнавальної діяльності, проблему. Почуття
формують у них позитивну задоволеного від успішного
мотивацію цієї діяльності. вирішення завдання,
Використання системи проблеми. усвідомлення
прийомів із стимулювання відповідальності, обов’язку,
Стимуляційно- в дітей зацікавленості, необхідності
мотиваційний потреби у вирішенні навчатися ,самоствердженн
поставлених перед ними я, прояв честолюбства,
навчальних завдань. прагнення вчитися.
Стимулювання повинно Виникнення
породжувати внутрішній в учнів позитивних мотивів
процес виникнення в учнів учіння
позитивних мотивів учіння.
Мотивація в навчанні
виявляється на всіх етапах.
Оптимальний підбір
предметів навчального
плану, змістовність
навчальних програм і
Змістовий підручників, а також
продуманість змісту
кожного навчального
заняття.
 Вдалий підбір прийомів, Засвоєння школярами
методів і організаційних широкого соціального
форм навчання, оптимальне досвіду людства.
поєднання фронтальної, Сприймання, осмислення і
групової та індивідуальної запам'ятовування
роботи щодо засвоєння матеріалу, що вивчається,
учнями змісту навчального або засвоєння теоретичних
матеріалу, вироблення в знань. Засвоєння навичок і
Операційно-діяльнісний них відповідних умінь та вмінь практичного
навичок. застосування знань, що
вимагає проведення
спеціальних тренувальних
вправ. повторення,
поглиблення і закріплення
знань, удосконалення
практичних умінь і
навичок.

Контроль за засвоєнням Самоперевірка учнів, які

учнями знань, набуттям самостійно перевіряють
Контрольно- умінь і навичок, внесення ступінь засвоєння
регулювальний необхідних коректив до навчального матеріалу,
змісту і методики навчання правильність виконання
з метою підвищення вправ, оцінку життєвої
ефективності процесу реальності отриманих у
навчання. задачах відповідей.

Виявлення рівня знань, Самооцінка досягнутих у

умінь і навичок кожного процесі навчання
учня, визначення причин результатів, встановлення
неуспішності в кожному відповідності їх з
конкретному випадку і визначеними навчально-
Оцінно-результативний відповідна робота щодо виховними завданнями,
усунення. виявлення причин
відхилень, проектування
нових завдань з метою
усунення виявлених
прогалин у знаннях і
вміннях.

2. Охарактеризуйте основні компоненти процесу навчання. Наведіть

приклади їх взаємозв’язків. Пригадайте народні прислів’я і приказки, у яких
відображено взаємозв’язки між компонентами процесу навчання, запишіть їх.
Складові компоненти процесу навчання: цільовий, стимулююче-мотиваційний,
змістовий, операційно-дійовий (форми, методи), контрольно-регулювальний,
оцінювально-результативний.
Ці компоненти характеризують завершений цикл взаємодії вчителя й учнів (від
постановки цілей до досягнення результатів навчання).
1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і завдань
теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на основі вимог
навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.
2) Стимулюючо-мотиваційний компонент – використання системи прийомів із
стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених перед ними
навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення
в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація в навчанні виявляється на всіх етапах.
3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і підручниками. Зміст
конкретизується вчителем з урахуванням поставлених завдань, специфіки виробничого й
соціального оточення, навчальних можливостей учнів.
4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і реалізується
за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації викладання й учіння.
5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за
ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання
навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних,
письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.
6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку
учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх
навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин в знаннях
учнів.
Всі компоненти навчального процесу взаємопов’язані. Мета потребує конкретизації у
завданнях, вона визначає зміст; ціль і зміст потребують певних методів, засобів і форм
стимулювання й організації.
Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти:
 цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці,
вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчальновиховного закладу
певного типу);
 стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної
навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї
діяльності);
 змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність
навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного
навчального заняття);
 операційно-дієвий (вдалий підбір прийомів, методів і організаційних форм
навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи
щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них
відповідних умінь та навичок);
 контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і
навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою
підвищення ефективності процесу навчання);
 оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня,
визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна
робота щодо їх усунення).

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Поспіхом та швидко - мети не досягти.

Сій вчасно - вродить рясно.
Сій хліб у годину - будеш їсти кожну днину –

Майстерність за плечима не носять, а з нею добре.

Сади дерево ззамолоду - на старість як нахідка.