What is reality, knowledge,the meaning of life?
Big topics you might tackle figuratively explaining
existence as a journey down a road or across an
ocean, a climb, a war, a book, a thread, a game, a
window of opportunity, or an all-too-short-lived
flicker of flame.
2,400 years ago, one of history's famous thinkers
said life is like being chained up in a cave, forced to
watch shadows flitting across a stone wall.
Pretty cheery, right?
That's actually what Plato suggested in his Allegory
of the Cave, found in Book VII of "The Republic," in
which the Greek philosopher envisioned the ideal
society by examining concepts like justice, truth
and beauty.
In the allegory, a group of prisoners have been
confined in a cavern since birth, with no
knowledge of the outside world. They are chained,
facing a wall, unable to turn their heads, while a
fire behind them gives off a faint light.
Occasionally, people pass by the fire, carrying
figures of animals and other objects that cast
shadows on the wall. The prisoners name and
classify these illusions, believing they're perceiving
actual entities.
Suddenly, one prisoner is freed and brought
outside for the first time. The sunlight hurts his
eyes and he finds the new environment
disorienting.
When told that the things around him are
real,`while the shadows were mere reflections, he
cannot believe it.
The shadows appeared much clearer to him. But
gradually, his eyes adjust until he can look at
reflections in the water, at objects directly, and
finally at the Sun, whose light is the ultimate
source of everything he has seen.
The prisoner returns to the cave to share his
discovery, but he is no longer used to the darkness,
and has a hard time seeing the shadows on the
wall.
The other prisoners think the journey has made
him stupid and blind, and violently resist any
attempts to free them.
Що таке реальність, знання, сенс життя?
Великі теми, яких ви можете торкнутися,
образно пояснюючи існування як подорож по
дорозі чи через океан, підйом, війну, книгу,
нитку, гру, вікно можливостей або короткочасне
мерехтіння полум'я.
2400 років тому один із відомих в історії
мислителів сказав, що життя схоже на світ, у
якому живуть люди, подібно в'язням печери,
змушені спостерігати за тінями, що бігають по
кам’яних стінах.
Досить життєрадісно, чи не так?
Насправді це те, що припустив Платон у своєму
«Міфі про печеру», знайденому у книзі VII
«Республіки», в якій грецький філософ уявляв
собі ідеальне суспільство, досліджуючи такі
поняття, як справедливість, істина та краса.
У міфі група бранців була ув’язнена в печері від
народження, не знаючи про зовнішній світ. Вони
були прикуті ланцюгами, обличчям до стіни, не
маючи змоги повернути голови, лише вогонь
позаду них випромінює слабке світло.
Зрідка біля вогнища проходять люди, несучи
фігурки тварин та інші предмети, які відкидають
тінь на стіну. Ув'язнені називають і класифікують
ці ілюзії, вважаючи, що вони сприймають
реальні речі.
Раптом одного в’язня звільняють і вперше
виводять на вулицю. Йому важко сприймати
сонячне світло, і нове середовище його
дезорієнтує.
Коли йому кажуть, що речі навколо нього
реальні, а тіні — лише відображення, він не
може в це повірити.
Тіні здавалися йому набагато чіткішими. Але
поступово його очі пристосовуються, аж допоки
він зможе дивитися на відображення у воді,
безпосередньо на предмети і, нарешті, на
Сонце, світло якого є основним джерелом
усього, що він бачив.
В’язень повертається до печери, щоб поділитися
своїм відкриттям, але він уже не звик до
темряви, і йому важко розгледіти тіні на стіні.
Інші в'язні вважають, що подорож зробила його
дурним і сліпим, і жорстоко опираються будь-
яким спробам їх звільнити.
 Plato introduces this passage as an analogy of what
it's like to be a philosopher trying to educate the
public. Most people are not just comfortable in
their ignorance but hostile to anyone who points it
out.
In fact, the real life Socrates was sentenced to
death by the Athenian government for disrupting
the social order, and his student Plato spends
much of "The Republic" disparaging Athenian
democracy, while promoting rule by philosopher
kings.
With the cave parable, Plato may be arguing that
the masses are too stubborn and ignorant to
govern themselves.
But the allegory has captured imaginations for
2,400 years because it can be read in far more
ways. Importantly, the allegory is connected to the
theory of forms, developed in Plato's other
dialogues, which holds that like the shadows on
the wall, things in the physical world are flawed
reflections of ideal forms, such as roundness, or
beauty.
In this way, the cave leads to many fundamental
questions, including the origin of knowledge, the
problem of representation, and the nature of
reality itself.
For theologians, the ideal forms exist in the mind
of a creator. For philosophers of language viewing
the forms as linguistic concepts, the theory
illustrates the problem of grouping concrete things
under abstract terms.
And others still wonder whether we can really
know that the things outside the cave are any
more real than the shadows.
As we go about our lives, can we be confident in
what we think we know? Perhaps one day, a
glimmer of light may punch a hole in your most
basic assumptions. Will you break free to struggle
towards the light, even if it costs you your friends
and family, or stick with comfortable and familiar
illusions?
Truth or habit? Light or shadow? Hard choices, but
if it's any consolation, you're not alone.
There are lots of us down here.
https://www.youtube.com/watch?v=1RWOpQXTltA
Платон представляє цей уривок як аналогію
того, як це бути філософом, який намагається
навчати публіку. Більшість людей не просто
спокійно сприймають свою несвідомість, але й
вороже ставляться до будь-кого, хто на це
вказує.
Насправді Сократа було засуджено афінським
урядом до смертної кари за порушення
суспільного порядку, а його учень Платон у
більшій частині книги «Республіка», зневажає
афінську демократію, водночас пропагуючи
правління царів-філософів.
Притчею про печеру Платон може
стверджувати, що більшість надто вперті й
несвідомі, щоб керувати самим.
Але цей міф привертає увагу протягом 2400
років, тому що її можна читати багатьма
способами. Важливо те, що міф пов’язаний з
теорією форм, розробленою в інших працях
Платона, яка стверджує, що, як тіні на стіні, речі
у фізичному світі є дефектними відображеннями
ідеальних форм, таких як округлість або краса.
Таким чином, печера веде до багатьох
фундаментальних питань, включаючи
походження знання, проблему репрезентації та
природу самої реальності.
Для теологів ідеальні форми існують у
свідомості творця. Для філософів мови, які
розглядають форми як лінгвістичні поняття,
теорія ілюструє проблему групування
конкретних речей під абстрактними термінами.
А інші все ще гадають, чи можемо ми справді
знати, що речі за межами печери реальніші за
тіні.
Чи можемо ми бути впевненими в тому, що ми
думаємо, що знаємо, коли ми живемо?
Можливо, одного разу проблиск світла може
пробитися до ваших найосновніших припущень.
Чи звільнитеся ви, щоб боротися до світла,
навіть якщо це коштуватиме вам ваших друзів і
сім’ї, чи залишитеся зручними та знайомими
ілюзіями?
Правда чи звичка? Світло чи тінь? Важкий вибір,
але якщо це хоч якась розрада, ви не самотні.
Нас тут багато.