ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ЕВОЛЮЦІЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ.........6

1.1. Теоретичний аналіз стратегій економічного розвитку.......................................6

1.2. Історія та стратегія економічного розвитку Японії..........................................10

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ КРАЇНИ........................................15

2.1. Аналіз сучасного стану економіки Японії та її стратегічна позиція на

геополітичній арені.....................................................................................................15

2.2. Ідентифікація викликів реалізації стратегії розвитку Японії..........................18

2.3. Оцінка глобальної конкурентоспроможності економіки Японії на світовому

ринку............................................................................................................................21

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРІОРИТЕТИ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО

РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ......................................................................................................24

3.1. Стратегічні зони економічного розвитку Японії..............................................24

3.2. Пріоритети стратегії економічного зростання..................................................28

3.3. Перспективи застосування досвіду стратегічного планування розвитку для

України.........................................................................................................................30

ВИСНОВКИ....................................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................36

ДОДАТКИ.......................................................................................................................38
 2

ВСТУП

Японія - країна, яка знаходиться в Азії, та займає одне з провідних місць у

світі з економічної точки зору. Протягом останніх десятиліть Японія стала
прикладом успішної економічної стратегії, яка дозволила їй зайняти стійке місце
серед найбільш розвинених країн світу.
Серед відомих дослідників, які присвятили своє життя дослідженню
економічного розвитку Японії, можна назвати Едварда Міґі, Ічиро Кавабе, Кенічі
Огава та Дзюнічіро Кавагуці. Кожен з них вніс вагомий внесок у вивчення
економіки та політики Японії, досліджуючи історичні, соціальні та економічні
аспекти розвитку країни, а також її взаємодію зі світом.
Гіпотеза дослідження. Ефективність стратегії економічного розвитку
Японії базується на поєднанні сильної державної підтримки та приватної
ініціативи, розвитку науково-технічної галузі та підтримці малого та середнього
бізнесу, а також на розвитку високотехнологічних та інноваційних галузей. Оцінка
глобальної конкурентоспроможності японської економіки та перспективи
застосування досвіду стратегічного планування розвитку Японії можуть виявитися
корисними для України в контексті розвитку її власної економіки.
Метою цієї курсової роботи є дослідження еволюції стратегії економічного
розвитку Японії, аналіз її сучасного стану та визначення перспектив та пріоритетів
її стратегії розвитку.
Завдання роботи полягає в:
 дослідити еволюцію стратегії економічного розвитку Японії та провести
теоретичний аналіз стратегій економічного розвитку.
 проаналізувати сучасний стан економіки Японії та її геополітичну позицію
на світовій арені.
 3

 визначити виклики реалізації стратегії розвитку Японії та провести їх

ідентифікацію.
 оцінити глобальну конкурентоспроможність економіки Японії на світовому
ринку.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є економічна стратегія Японії.
Предметом дослідження є еволюція стратегії економічного розвитку
Японії, історія економічного розвитку та стратегій, сучасний стан та перспективи
стратегії економічного розвитку Японії, а також можливості запозичення з неї для
України та пропозиції щодо її використання.
У даній курсовій роботі використовуються наступні методи дослідження:
 Аналітичний метод - для аналізу історії та стратегії економічного розвитку
Японії, оцінки її сучасного стану, ідентифікації викликів реалізації стратегії
розвитку та оцінки конкурентоспроможності економіки на світовому ринку.
 Економетричний метод - для проведення статистичних досліджень та
моделювання економічних процесів в Японії.
 Компаративний метод - для порівняння стратегій та економічних показників
Японії з іншими країнами світу.
 Експертний метод - для отримання оцінок та рекомендацій від провідних
експертів у галузі економіки та політики Японії.
 Кейс-стаді метод - для аналізу конкретних випадків успіху або невдачі в
реалізації стратегії економічного розвитку Японії.
Теоретичне значення даної курсової роботи полягає в тому, що вона
дозволяє дослідити еволюцію та стратегії економічного розвитку Японії на
прикладі конкретних історичних подій та сучасних показників економіки країни.
Використання різних методів дослідження та аналізу дозволяє отримати більш
повне та обґрунтоване розуміння особливостей та викликів економічного розвитку
Японії.
 4

Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть

бути корисними для провідних економічних та політичних діячів як в Японії, так і
в інших країнах, які можуть навчатися на прикладі досвіду Японії. Оцінка
конкурентоспроможності економіки Японії на світовому ринку може допомогти
підприємствам та інвесторам приймати більш обґрунтовані рішення щодо
співпраці з японськими партнерами. Крім того, аналіз перспектив та пріоритетів
стратегії розвитку Японії може бути корисним для розробки та реалізації власних
стратегій розвитку інших країн, зокрема України.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку,
списку використаних джерел (20 позицій) та додатків. Загальний обсяг роботи – 41
сторінки, основна частина – 28 сторінок.
 5

РОЗДІЛ І. ЕВОЛЮЦІЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

1.1. Теоретичний аналіз стратегій економічного розвитку

Економічний розвиток - це важлива складова життєдіяльності будь-якої

країни. Для досягнення успіху у цій галузі, країни розробляють та втілюють різні
стратегії економічного розвитку. Стратегії економічного розвитку можуть бути
орієнтовані на досягнення різних цілей, таких як збільшення ВВП, зниження
безробіття, підвищення рівня життя населення та інші.
Теоретичний аналіз стратегій економічного розвитку є важливим елементом
вивчення економіки. Він дозволяє розглянути різні підходи до розвитку
економіки, проаналізувати їх ефективність та визначити ключові фактори успіху.
Застосування теоретичного аналізу дозволяє країнам розробляти більш
обґрунтовані та ефективні стратегії економічного розвитку.
Отже, один з основних теоретичних підходів - класична теорія стратегії -
виникла в 1950-1960-х роках і базується на військових стратегіях. Вона визначає
стратегію як спосіб досягнення довгострокової мети та формулює її як вибір дії,
який дозволяє досягти конкурентної переваги. Основними елементами класичної
теорії стратегії є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовищ, формулювання
стратегічної мети та обрання стратегічного курсу [3, ст.24-30].
Інший приклад - школа дизайну стратегії, яка з'явилася в 1970-1980-х роках,
розглядає стратегію як процес планування та дизайну. Головним завданням школи
є формулювання стратегічної мети, збір та аналіз інформації про зовнішнє та
внутрішнє середовище, а також розробка плану дій, який дає змогу досягнути
стратегічної мети [13].
Інші підходи до стратегічного планування включають економічний підхід,
який розглядає стратегію як спосіб оптимізації використання ресурсів, та
 6

поведінковий підхід, який визначає стратегію як результат взаємодії між

учасниками ринку [13].
Сучасні підходи до стратегічного планування базуються на розумінні
важливості адаптивності та гнучкості стратегій. Зокрема, стратегія може бути
розглянута як неперервний процес, який передбачає постійні зміни та адаптацію
до змін зовнішнього середовища. Також сучасні підходи до стратегічного
планування включають інструменти та методи, які дозволяють прогнозувати та
аналізувати можливі сценарії розвитку економіки та ринку.
До таких інструментів належать аналіз SWOT, який дозволяє оцінити сильні
та слабкі сторони компанії, а також можливості та загрози зовнішнього
середовища. Balanced Scorecard - це інструмент, який дозволяє визначити ключові
фактори успіху та встановити метрики для вимірювання результатів. Сценарійне
планування, яке дозволяє аналізувати різні можливі сценарії розвитку економіки
та прогнозувати їх наслідки для бізнесу.
Важливою частиною стратегічного планування є також розробка та
реалізація стратегії залежно від етапів життєвого циклу компанії або економіки в
цілому. Наприклад, стратегія розвитку стартапу може вимагати ризикових дій та
швидкої реакції на зміни, тоді як стратегія розвитку великої корпорації може бути
спрямована на збереження та розвиток існуючих конкурентних переваг.
Варто зазначити, що аналіз різних типів економічних стратегій є важливою
складовою дослідження даної теми. Розгляд різних типів стратегій дозволяє краще
зрозуміти, які цілі та завдання стоять перед економікою та які інструменти та
методи можуть бути використані для їх досягнення.
Один з основних типів економічних стратегій - це стратегії росту, які
спрямовані на збільшення обсягів виробництва та продажів, розширення
асортименту продукції та пошук нових ринків. До таких стратегій можна віднести,
 7

наприклад, стратегії диверсифікації, вертикальної інтеграції та горизонтальної

інтеграції.
Інший тип економічних стратегій - це стратегії стабілізації, які спрямовані
на зменшення відхилень від певного рівня економічного розвитку, зокрема
зниження інфляції, безробіття та інших соціально-економічних проблем. До таких
стратегій можна віднести, наприклад, стратегії бюджетної політики, грошової
політики та інші [4].
Крім того, існують стратегії конвергенції, які спрямовані на зменшення
рівня розбіжності між різними регіонами, галузями та соціальними групами. До
таких стратегій можна віднести, наприклад, стратегії регіонального розвитку та
стратегії соціально-економічного розвитку.
Також існують стратегії збалансованого зростання, які спрямовані на
забезпечення розвитку всіх секторів економіки та збереження екологічної
рівноваги. До таких стратегій можна віднести, наприклад, стратегії зеленого
зростання та стратегії розвитку інфраструктури.
Крім того, можна виділити ще багато інших типів економічних стратегій,
таких як стратегії інноваційного розвитку, стратегії міжнародного розвитку,
стратегії розвитку людського капіталу та інші. Кожен з цих типів стратегій має
свої особливості та завдання.
Важливим елементом аналізу різних типів економічних стратегій є також
визначення того, які умови та фактори можуть впливати на їх ефективність.
Наприклад, успішна реалізація стратегії росту може залежати від наявності
відповідної інфраструктури, технологічних можливостей та інвестиційних
ресурсів. У свою чергу, успішна реалізація стратегії стабілізації може залежати від
ефективної бюджетної та грошової політики держави.
У цілому, аналіз різних типів економічних стратегій дозволяє краще
зрозуміти основні цілі та завдання, які стоять перед економікою, а також
 8

забезпечити більш ефективний вибір стратегії в залежності від конкретних умов та

завдань.
Один з принципів формування економічної стратегії - це врахування
ресурсного потенціалу країни. Ресурсний потенціал країни включає в себе
різноманітні природні ресурси, науковий та технічний потенціал, людський
капітал та інші фактори. Врахування ресурсного потенціалу дозволяє забезпечити
раціональне використання наявних ресурсів та забезпечити розвиток тих галузей,
де країна має переваги перед іншими.
Інший принцип формування економічної стратегії - це врахування
геополітичного положення країни. Геополітичне положення країни включає в себе
такі фактори, як географічне розташування, наявність природних ресурсів та
інфраструктури, ступінь відкритості на міжнародному ринку тощо. Врахування
геополітичного положення дозволяє забезпечити оптимальне використання
ресурсів та забезпечити ефективну взаємодію з іншими країнами.
Третій принцип формування економічної стратегії - це врахування
особливостей соціально-політичної ситуації в країні. Соціально-політична
ситуація включає в себе такі фактори, як рівень життя населення, ступінь
демократії та стабільності політичної ситуації, рівень соціальної напруги та інші.
Врахування особливостей соціально-політичної ситуації дозволяє забезпечити
реалістичне планування та розвиток економіки в залежності від реальних потреб
та можливостей населення.
До інших принципів формування економічної стратегії можна віднести такі
фактори, як розуміння економічних тенденцій та світових процесів, врахування
інноваційних технологій та цифрових розвитків, забезпечення сталого розвитку та
збереження навколишнього середовища тощо [9].
Важливим елементом при формуванні економічної стратегії є також її
адаптивність та гнучкість. Економічна стратегія має бути готовою до змін в
 9

залежності від змін у ринкових умовах та соціально-політичній ситуації. Також

важливо забезпечити ефективний моніторинг та оцінку реалізації стратегії, що
дозволяє коригувати її та вдосконалювати в процесі реалізації.
Узагальнюючи, можна сказати, що стратегії економічного розвитку є
важливим інструментом для досягнення мети економічного зростання та
стабільності країни. Кожен тип стратегії має свої підходи та особливості в
реалізації, але загальна мета полягає в підвищенні ефективності виробництва,
збільшенні економічної активності та покращенні життєвого рівня населення.

1.2. Історія та стратегія економічного розвитку Японії

Історія та стратегія економічного розвитку Японії є однією з найцікавіших

історій економічного зростання країни в світі. Японія, яка зазнала великої руйнації
під час Другої світової війни, відновилася та стала однією з найбільш розвинених
країн світу.
Японська економічна модель, як відомо, є ієрархічним корпоративізмом, що
формувався на протязі останніх півтора століть і удосконалювався під впливом
внутрішніх і зовнішніх обставин. Ця модель є основою розробки економічних
стратегій країни, а її оригінальність визначається історико-економічними
умовами, рішучістю у проведенні економічних реформ та їх ефективністю, а
також специфікою соціальних відносин всередині країни, зокрема відносинами
між урядом, бізнесом та населенням.
Специфіка формування сучасних економічних стратегій Японії значною
мірою пояснюється історичними умовами розвитку країни. Зокрема, два
суперечливих процеси - тривала самоізоляція Японії від навколишнього світу та
готовність впроваджувати в національну економіку найкращі здобутки світової
наукової та технічної думки - вплинули на розвиток японської економіки. Ізоляція
 10

сприяла збереженню національних традицій та національній свідомості, але також

мала економічні наслідки, зокрема в тому, що Японія довгий час не була
зацікавлена в допуску до себе іноземців та їх товарів і інвестицій. Так, частка
прямих іноземних інвестицій в японській економіці є незрівнянно нижчою, ніж
японські інвестиції в інші країни [15].
Післявоєнний період є важливим етапом в історії Японії, коли країна почала
стрімко розвиватися та зайняла місце серед провідних світових економічних
держав. Але цей успіх не був досягнутий відразу. Поворотним пунктом стала
антифеодальна революція «Мейдзі» у 1867-1868 рр., яка змінила політичний
ландшафт країни та сприяла формуванню національної буржуазії. Починаючи з
цього часу, Японія розпочала шлях до індустріальної держави, що став можливим
завдяки стрімкому процесу промислового перевороту.
Незважаючи на ці зміни, залишки феодалізму ще не були остаточно
викоренені. Великі землевласники та аристократія мали значний вплив на
правлячі кола. Характерною рисою економічного розвитку Японії було активне
втручання уряду в економічні процеси, підтримка приватного підприємництва та
практика державних субсидій та податкових пільг. Значна увага приділялася
розвитку військово-промислового комплексу, що в період між двома світовими
війнами привело до мілітаризації японської економіки та підготовки до війни. Це
зумовило встановлення системи фіксованих цін та планово-розподільчого апарату
у галузях стратегічного призначення.
Розвиток економіки Японії був супроводжуваний широкою економічною,
політичною та воєнною експансією країни. Японія захопила Корею, Маньчжурію,
Тайвань та низку островів у Тихому океані, здійснюючи тим самим колоніальну
політику та набираючи значний вплив у регіоні. Особливість економіки Японії
полягала в тому, що її енергетична та металургійна бази були розташовані в
Північному сході Китаю, що мало негативні наслідки під час війни.
 11

Незважаючи на антифеодальну революцію та перехід до ринкових відносин,

держава Японії продовжувала втручатися в економічні процеси та проводити
протекціоністську політику. Державні субсидії приватним підприємцям, податкові
пільги та інші заходи підтримки приватного сектору були широко практиковані.
Великі державні підприємства утворювалися на рівні з приватними, і держава
ставала активним інвестором. Така політика призвела до розвитку важкої
промисловості, зокрема військово-промислового комплексу [18].
Після закінчення Другої світової війни, Японія опинилася в надзвичайно
складній ситуації. Перед країною ставало завдання якнайшвидшої відбудови
народного господарства та ліквідації відставання від своїх американських і
європейських конкурентів. Головною метою було не тільки досягти кількісних
результатів, але й підвищити технологічний рівень економіки.
Промислове виробництво наприкінці 1945 року складало лише 10%
довоєнного рівня, його частка експорту у світовій торгівлі – лише 0,5%. Японія
втратила свої колонії та була окупована американськими військами. У такій
ситуації перед Японією стали нові економічні виклики. Головною метою стало
здійснення економічних реформ, зокрема демілітаризації економіки, декартелізації
та завершення аграрної реформи.
На початку 50-х років Японія зосередила свої зусилля на розвитку
виробництва консумерських товарів, зокрема, автомобілів та електроніки. У
результаті цього стрімкого економічного зростання, Японія з 1970-х років стала
однією з провідних економічних держав світу [16].
Після Другої світової війни Японія стала повійним роком, який
супроводжувався складними економічними труднощами та соціальними
проблемами. Однак, завдяки провідній ролі США в економічній реконструкції та
здійсненню фінансової стабілізації, Японія зуміла домогтися економічного
піднесення та відродження.
 12

У рамках проведеної фінансової стабілізації, американська допомога

надавалася у вигляді продовольства, палива та медикаментів. Усі гуманітарні
товари продавалися за гроші, а отримана від цього виручка йшла на фінансування
сільського господарства. На наступний етап реформ було запроваджено суворе
балансування статей бюджету, що дозволило уникнути великого дефіциту. Також,
державні субсидії збитковим підприємствам, що надавалися безповоротно, були
замінені банківським кредитом. З метою забезпечення стабільності економіки,
було запроваджено фіксований курс єни та жорсткий контроль над грошовою
емісією.
Пріоритетом економічних реформ було піднесення виробництва, що
вимагало здійснення ряду заходів. Зокрема, військові заводи були демонтовані, що
забезпечило перехід на цивільні технології та зміцнення конкурентоспроможності
японських компаній на світовому ринку. З метою контролювання ключових
галузей економіки, уряд ввів централізоване постачання підприємств та процедуру
банкрутства компаній.
Також було заморожено ціни та заробітну плату, що забезпечило
стабільність цін та зменшення інфляції. У рамках фінансової стабілізації, Японії
було надано американську фінансову допомогу, що дозволило країні отримати
необхідні ресурси для розвитку. Окрім того, було проведено бюджетну реформу,
яка передбачала суворе балансування статей бюджету з метою уникнення
великого дефіциту. Запроваджено фіксований курс єни, а грошова емісія жорстко
контролювалася. У результаті, Японія змогла швидко відновити свою економіку
та стати однією з провідних держав світу [16; 19].
У 70-х та 80-х роках минулого століття економічний розвиток Японії був
помірним, з пересічними темпами росту ВВП на рівні 3,8-4,5%. Це був час
стабілізації вже зрілої економіки, який пояснювався структурною перебудовою
економіки та світовою енергетичною кризою початку 70-х років. У цей період
 13

відбулися зміни в економічній політиці уряду, зокрема, скасування валютно-

ліцензійного контролю над імпортом та зняття обмежень для притоку капіталу та
експорту японського капіталу. Для підтримки пріоритетних галузей були введені
державні програми підтримки науково-дослідних робіт. У 90-х роках економіка
Японії зазнала суттєвого гальмування, темпи зростання ВВП знизилися навіть до
мінусових позначок у окремі роки.
Таким чином, Японія використовувала різні стратегії для досягнення
економічного зростання, серед яких:
 Стратегія імпорту технологій: Японія активно імпортувала технології та
знання з країн, таких як США та Європа, щоб поліпшити свої виробничі
процеси та підвищити ефективність.
 Стратегія експорту товарів: Японія активно розвивала експортну галузь та
зосереджувалася на виробництві технологічно складних та високоякісних
товарів для експорту на світові ринки.
 Стратегія концентрації: Японія зосереджувалася на виробництві
вузькоспеціалізованих товарів, щоб забезпечити якість та ефективність
виробництва.
 Стратегія інвестицій: Японія інвестувала значні кошти у розвиток
внутрішнього ринку та підтримку експортного сектора, що сприяло
створенню нових робочих місць та збільшенню виробництва [10; 12].
У сучасні часи, Японія є однією з найбільш розвинених країн світу з
високим рівнем економічного розвитку та інноваційним підходом до
промисловості. Країна залишається однією з провідних експортерів автомобілів та
електроніки та активно розвивається у сфері науки, технологій та медичної
індустрії.
 14

Отже, історія економічного розвитку Японії демонструє важливість

визначення стратегії розвитку та активної державної підтримки в економіці, а
також ефективного використання наявних ресурсів.
 15

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ КРАЇНИ

2.1. Аналіз сучасного стану економіки Японії та її стратегічна позиція на

геополітичній арені

Японія - одна з провідних економік світу з високим рівнем розвитку

технологій та інновацій. У зв'язку зі змінами в світовій економіці, Японія
продовжує активно розвиватися та адаптуватися до нових умов.
Отже, стан економіки Японії в 90-х роках, коли країну сколихнула серія
фінансових криз та розпад «мильної бульби» на ринку акцій та нерухомості.
Незважаючи на позитивне сальдо зовнішньої торгівлі та притікання капіталу,
економічні перекоси та спекулятивні операції з акціями та нерухомістю призвели
до зростання боргів банків та банкрутств компаній. Змушений стимулювати
економіку, уряд Японії збільшував державні витрати, що призвело до зростання
державного боргу.
Спад економіки був обумовлений не лише внутрішніми причинами, а й
зовнішньою економічною кризою в країнах Південно-Східної Азії. У таких умовах
уряд Японії поставив перед собою завдання розробити та втілити у життя нову
стратегію розвитку економіки, відходячи від кейнсіанських засад та залучаючи
неоліберальну політику.
У 1999 році Японія здійснила фінансову реформу, яка одержала назву
"великого вибуху". Ця реформа знесла бар'єри для доступу до фінансових ринків
та надала можливість банкам, брокерським та страховим компаніям займатися
всіма видами фінансових операцій. Дерегуляція економіки та жорсткий контроль
дефіциту державного бюджету стали основними пріоритетами нової економічної
політики уряду Японії [20].
Реформування економіки дало позитивні результати з 2004 року, коли ВВП
дав приріст 2,7%. Зовнішній борг скоротився до 1,5 трлн. доларів, а рівень
 16

інфляції залишився на низькому рівні. Однак, рівень безробіття залишається

досить високим, перевищуючи 4%. Внутрішньоекономічна політика Японії
наголошує на вирішенні соціальних проблем та культивує "доброзичливий"
капіталізм.
В 2009 році світова економічна криза сильно вплинула на економіку Японії,
зменшивши її ВВП на 5,2% та промислове виробництво на 17%. Зовнішній борг
країни досяг 2,132 трлн. доларів, а безробіття сягнуло 5,1%. У
зовнішньоекономічній політиці Японії основними пріоритетами є співробітництво
з партнерами по ОЕСР та зміцнення своїх позицій в Азіатсько-Тихоокеанському
регіоні. Важливе значення мають стосунки з США та Китаєм, а також зарубіжна
інвестиційна діяльність Японії, що перетворює країну на кредитора та інвестора.
Значну динаміку має експорт інформаційних та комунікаційних послуг з Японії.
Стратегія довгострокового зростання Японії передбачає широкомасштабну
підтримку розвитку технологій, особливо в енергетиці та транспорті, а також
перетворення соціальної інфраструктури, такої як система охорони здоров'я та
освіти. Довгостроковою стратегією визначено розвиток людських ресурсів,
підтримку малого та середнього бізнесу, розвиток інфраструктури та підвищення
конкурентоспроможності регіонів, реалізацію потенціалу інформаційних
технологій, розвиток туризму та сприяння формуванню сприятливого клімату для
ведення підприємницької діяльності японських компаній за кордоном [12].
В умовах кризи японські компанії змушені переглядати систему
компенсацій та фінансової звітності. Управління фінансових послуг Японії
законодавчо зобов'язало всі зареєстровані на біржі компанії з березня 2010 р.
розкривати суми та порядок нарахування виплат вищим менеджерам, щоб
запобігти ситуації, коли менеджери фокусують увагу на короткострокових
прибутках та ризикованих операціях, що можуть мати важкі наслідки для
фінансової системи країни.
 17

Незважаючи на те, що темп економічного розвитку Японії нижчий, ніж у

післявоєнний період, країна займає третє місце в світі по ВВП. Японські компанії
докладали всіх зусиль для скорочення заборгованості та виведення виробничої
діяльності за межі країни, що допомогло зберегти економічне зростання Японії на
рівні нуля.
Проте, Японія зіткнулася з численними викликами, такими як демографічна
криза, низький рівень народжуваності, зростання витрат на охорону здоров'я та
державні пенсії, а також конкуренція з боку інших країн. У цих умовах Японія
зосереджується на впровадженні інноваційних технологій, розвитку регіонів та
сприянні малому та середньому бізнесу [14].
Уряд Японії активно працює над створенням сприятливого клімату для
ведення підприємницької діяльності японських компаній за кордоном. Також він
вкладає значні зусилля в розвиток сучасних технологій, освіти та інфраструктури,
що дозволить зберегти стратегічну позицію Японії на геополітичній арені.
Для забезпечення стабільного економічного розвитку Японії, Міжнародний
Валютний Фонд (МВФ) рекомендує комплексний підхід, який включає монетарну,
фіскальну і структурну політику. Особливу увагу слід приділяти збільшенню
прибутковості, щоб виправити мляву динаміку зростання заробітної плати і цін. У
червні 2016 р. прем'єр-міністр Сіндзо Абе оголосив про відстрочку підвищення
споживчого податку з 8% до 10% до жовтня 2019 р., що спричинило дискусії щодо
його ефективності. На конференції з економіки та фінансів, яка відбулася в березні
2016 р., де виступили відомі економісти Джозеф Стігліц та Пол Кругман,
висловлено думку, що підвищення податку слід відкласти на тлі слабкості світової
економіки. Однак, Японія повинна дотримуватися послідовної політики і мати
більш передбачувану та надійну владу, яка зможе підтримувати Центральний банк
у впливі на довгострокові процентні ставки та закріпити інфляційні очікування
[10].
 18

Таким чином, основними принципами японської економіки після Другої

світової війни були глибока співпраця між підприємствами, постачальниками,
дистриб'юторами, банками та фінансовими групами, а також кооперація
роботодавців і профспілок. Крім того, уряд надавав велику підтримку
підприємцям, що відображалося в концепції «господарчого патріотизму», та
запроваджував систему найму робітників на все життя на великих підприємствах.
Проте, в останні роки багато японських фірм, особливо малого і середнього
бізнесу, переглядають ці принципи для збільшення продуктивності праці та
прибутків.

2.2. Ідентифікація викликів реалізації стратегії розвитку Японії

Японія стала однією з провідних економік світу завдяки вдалій реалізації

своєї економічної стратегії. Однак, як і будь-яка інша країна, Японія стикається зі
своїми викликами та проблемами в реалізації своєї стратегії розвитку, наприклад
демографічні, геополітичні, енергетичні, технологічні та соціальні виклики.
1. Демографічна ситуація Японії є одним з найбільших викликів для її
економіки. Середній вік населення зростає, а кількість народжень зменшується. Це
впливає на багато аспектів економіки, включаючи зменшення робочої сили та
збільшення витрат на пенсії та медичне обслуговування старшого покоління.
Щоб вирішити ці проблеми, Японія може застосовувати різні стратегії. Одна
з них - залучення мігрантів та розвиток більш гнучких імміграційних політик, що
може допомогти збільшити кількість робочої сили та збалансувати демографічну
ситуацію. Також Японія може спрямовувати зусилля на підвищення рівня
родючості, забезпечуючи більше підтримки для сімей з дітьми та введення різних
пільг для народження дітей.
 19

Крім того, важливим фактором є забезпечення належної підтримки для

старшого покоління, зокрема, розробка інноваційних технологій та послуг для
поліпшення якості їхнього життя та зниження витрат на медичне обслуговування
та пенсії [13].
2. Японія дійсно знаходиться в складному геополітичному середовищі, де
регіональні конфлікти та розбіжності з ключовими партнерами можуть впливати
на її економіку. У такій ситуації Японія повинна розглядати різні стратегії для
забезпечення своєї безпеки та стабільності економіки.
Однією з таких стратегій є активне залучення до міжнародних організацій та
партнерств з іншими країнами з метою зміцнення своєї геополітичної позиції та
забезпечення міжнародної підтримки. Для Японії важливо бути активним у
регіональних організаціях, таких як Асоціація країн Південно-Східної Азії
(ASEAN), а також розвивати партнерства з країнами, які є важливими
торговельними партнерами, наприклад, зі США та Європейським Союзом.
Другою стратегією є зміцнення власної обороноздатності, в тому числі за
допомогою розвитку військових технологій та зброї. Японія також має
співпрацювати зі своїми сусідами, включаючи Китай та Північну Корею, для
зменшення напруженості в регіоні та розвитку взаємовигідних відносин.
Третьою стратегією є розвиток нових галузей економіки та технологій, що
дозволить Японії зберегти свою конкурентноздатність на світовому ринку. Такі
галузі, як інформаційні технології, біотехнології та відновлювана енергетика,
можуть стати новим джерел економічного зростання для Японії. Однак, розвиток
нових галузей та технологій потребує значних інвестицій, наукових досліджень та
розвитку відповідних інфраструктурних систем [13].
3. Японія дійсно стикається з енергетичними викликами, зокрема з
обмеженістю внутрішніх ресурсів енергії та ризиками нафтової залежності. Для
 20

розв'язання цих проблем країна повинна диверсифікувати свої джерела енергії та

стимулювати розвиток відновлюваної енергетики.
Один зі способів диверсифікації є збільшення використання газу, який може
бути імпортований з різних джерел, включаючи США та Австралію. Також Японія
може збільшити використання вугілля, але при цьому потрібно враховувати вплив
на довкілля та здоров'я населення.
Однак, щоб зменшити залежність від імпортованих вуглеводнів, Японія
повинна зробити ставку на відновлювану енергетику. У країні вже існують закони,
які сприяють використанню відновлюваних джерел енергії, і Японія має значний
потенціал для розвитку сонячної та вітрової енергетики, а також геотермальної
енергії. Проте для стимулювання розвитку відновлюваної енергетики, Японії
потрібно прийняти додаткові заходи, такі як збільшення підтримки та
фінансування відновлюваної енергетики та створення сприятливого регуляторного
середовища [10; 13].
4. Японія вже десятиліттями лідирує у світі в галузі технологій та інновацій,
але зростання конкуренції та наступ нових технологічних гігантів, таких як Китай
та Індія, можуть підірвати її конкурентні переваги. Японські компанії повинні
бути більш агресивними в інвестуванні у дослідження та розробки нових
технологій, таких як штучний інтелект, кібербезпека та біотехнології.
Крім того, Японія повинна співпрацювати з іншими країнами та компаніями
для розвитку нових технологій та спільної інноваційної діяльності. Також важливо
залучати молодих талановитих інженерів та науковців, що має великий потенціал
для створення нових технологій та збереження конкурентоспроможності
японської економіки.
Для захисту своїх технологічних винаходів та інтелектуальної власності
Японія повинна бути більш активною в захисті своїх прав на міжнародному рівні,
наприклад, через участь у торгових угодах та співпрацю з міжнародними
 21

організаціями, такими як Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

[10].
5. Японія стикається зі значними викликами у сфері зайнятості, здоров'я та
соціального забезпечення. Один з основних викликів полягає в тому, що
населення старіє, що призводить до зменшення чисельності робочої сили та
збільшення навантаження на соціальну систему. Для вирішення цієї проблеми,
Японія може залучати іноземних працівників, збільшувати кількість жінок на
ринку праці, а також підвищувати рівень автоматизації та роботизації
виробництва.
Щодо здоров'я та соціального забезпечення, Японія має високу якість
медичних послуг та соціального захисту, проте ці системи потребують постійного
оновлення та покращення, зокрема шляхом впровадження нових технологій в
охорону здоров'я та електронного урядування. Крім того, необхідно забезпечувати
відповідні умови для підтримки фізичного та психічного здоров'я населення,
зокрема шляхом підтримки здорового способу життя та забезпечення доступу до
спортивних та культурних заходів [12].
Зокрема, демографічні, геополітичні, енергетичні, технологічні та соціальні
виклики потребують уваги та дії з боку уряду та бізнес-спільноти. Відповідні
стратегії, такі як розвиток нових технологій та галузей економіки, диверсифікація
джерел енергії та забезпечення стабільності соціальних систем, можуть допомогти
Японії забезпечити сталий розвиток та зберегти свою конкурентноздатність на
світовій арені.
 22

2.3. Оцінка глобальної конкурентоспроможності економіки Японії на

світовому ринку

Оцінка глобальної конкурентоспроможності є важливою частиною аналізу

економіки Японії на світовому ринку. Конкурентоспроможність економіки
визначається її здатністю виробляти продукти та послуги, які задовольняють
потреби ринку і водночас забезпечують підтримку зростання виробництва,
збільшення прибутків та підвищення рівня життя населення.
Отже, Японія займає друге місце за рівнем економічного потенціалу серед
високорозвинутих країн. За розрахунками за ПКС у 2009 році, її ВВП склав 4 211
млрд. доларів, що робить Японію третьою країною у світі після США та Китаю за
цим показником.
Країна є лідером у виробництві чорних металів, електроенергії, автомобілів,
суден та особливо електронної техніки. Її торговельний морський флот є другим за
тоннажем у світі, а вилов риби займає перше місце. Японія є найбільшим
кредитором у світі та її банки серед найпотужніших на світовому кредитно-
фінансовому ринку. Її готові товари, насамперед електроніка, завойовують ринки
у більшості країн світу завдяки високій якості та надійності [15].
Японія є великим експортером, залежним від зовнішньої торгівлі. Серед її
головних експортних партнерів - США, КНР, Південна Корея і Гонконг. Основні
експортні товари - транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні
прилади та хімікати. Японія також імпортує широкий спектр товарів, зокрема
запчастини, паливо, харчові продукти, хімікати, текстиль та сировину для власної
промисловості [5].
Крім торгівлі, важливим аспектом економіки Японії є її корисні копалини та
гірнича промисловість. Країна має обмежені ресурси вугілля та нафти, проте є
багата на залізо, мідь та інші копалини. Японія розвивала гірничу промисловість з
давніх часів, але в останні роки стала залежнішою від імпорту сировини. Також, з
 23

метою зменшення впливу на довкілля та забезпечення сталого розвитку, Японія

шукає нові джерела енергії та вдосконалює технології відновлюваної енергетики.
За останні десятиліття Японія відіграла важливу роль на світовому ринку
завдяки своїй високій технологічній та інноваційній готовності. Японські компанії
такі, як Toyota, Sony, Honda та інші, стали глобальними лідерами у своїх галузях
завдяки своїм технологіям, дизайну та якості виробів. Крім того, Японія має
сильну систему вищої освіти та досліджень, що дозволяє забезпечувати постійні
інновації та підвищення якості виробництва [6].
Однак, останнім часом Японія стикається зі зростаючою конкуренцією на
світовому ринку від інших країн, таких як Китай та Південна Корея. Крім того,
Японія також стикається з проблемами внутрішньої конкуренції та падінням
попиту на свої продукти в деяких галузях.
Загалом, для забезпечення своєї глобальної конкурентоспроможності,
Японія має зосередитись на розвитку нових технологій та галузей, підвищенні
продуктивності та якості виробництва, диверсифікації джерел енергії та
продовженні розвитку вільної торгівлі та захисту інтелектуальної власності.
 24

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРІОРИТЕТИ СТРАТЕГІЇ

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

3.1. Стратегічні зони економічного розвитку Японії

Японія відома своєю високо розвинутою економікою та інноваційними

технологіями, що стали можливими завдяки стратегічному плануванню та
розробці різних зон економічного розвитку.
Наприклад, мегаполіси Японії, такі як Токіо, Осака та Кіото, є важливими
економічними центрами країни та регіону. Вони мають високі технологічні та
інноваційні потенціали, що дозволяє їм бути лідерами у високотехнологічних
галузях та послугах.
Токіо, столиця Японії, є одним з найбільших міст світу та економічним
центром країни. Велика частина високотехнологічних галузей та компаній, таких
як електроніка, інформаційні технології, біотехнології та робототехніка, має свої
штаб-квартири в Токіо. Також, місто є важливим фінансовим центром, де
зосереджені банки, фондові біржі та інші фінансові інститути.
Осака, друге за величиною місто Японії, відома своїми
високотехнологічними промисловістю та інноваційними компаніями. Велика
кількість японських технологічних компаній, таких як Panasonic, Sharp, Sony та
Toshiba, мають свої штаб-квартири в Осаці. Місто також є важливим портом для
торгівлі та логістики, що забезпечує економічний розвиток регіону.
Кіото, колишня столиця Японії, відоме своєю технологічною та
інноваційною сферою. Місто є домом для багатьох високотехнологічних
компаній, таких як Kyocera, Nintendo та Murata Manufacturing. Крім того, Кіото є
важливим культурним центром, що привертає велику кількість туристів та сприяє
розвитку галузі туризму.
 25

У цих зон як Токіо, Осака та Кіото, які є мегаполісами, також зосереджені

кластери певних галузей, таких як автомобільна промисловість, електроніка,
медичні технології та інші. У мегаполісах розташовані інноваційні центри, відомі
університети, дослідні інститути, а також великі корпорації. Таке зосередження
забезпечує сприятливе середовище для розвитку високотехнологічних галузей та
забезпечує залучення талановитих фахівців із різних країн світу.
У мегаполісах розвивається не тільки промисловість, але й сфера послуг.
Так, Токіо відоме своїми фінансовими послугами, Осака - як центр торгівлі та
логістики, а Кіото - як центр туризму та культури. Ці міста також приваблюють
інвестиції, зокрема з-за низького рівня кримінальності, високої якості життя та
досконалої інфраструктури.
Однак, таке зосередження економічної активності у мегаполісах також має
свої негативні наслідки, такі як затори на дорогах, високі ціни на житло та інші
проблеми. Тому важливо розвивати не тільки мегаполіси, але й інші регіони
країни, щоб забезпечити балансований економічний розвиток [4].
Спеціальні економічні зони в Японії є важливим інструментом для
приваблення іноземних інвестицій та стимулювання розвитку місцевих економік.
Ці зони забезпечують певні пільги та умови для інвесторів, такі як зниження
податків, швидке оформлення документів, спрощення ввезення та вивезення
товарів, а також доступ до технічних та інфраструктурних ресурсів.
У Японії існує кілька спеціальних економічних зон, таких як Мінато Мірай
21 в Йокогамі, Осакська економічна зона та Фукуока економічна зона. У цих зонах
розвивається широкий спектр галузей, включаючи інформаційні технології,
автомобільну та електронну промисловість, біотехнології та відновлювану
енергетику.
Спеціальні економічні зони є важливим елементом стратегії розвитку Японії
та допомагають залучати іноземні інвестиції, розширювати експортні можливості
 26

та створювати нові робочі місця. Однак, деякі експерти висловлюють сумніви

щодо ефективності цих зон, тому їхнє майбутнє може бути під сумнівом [12].
Наступний приклад, регіональні зони Японії, що є ще одним важливим
елементом стратегічного планування економічного розвитку країни. Вони є
географічно окремими регіонами, які спеціалізуються на виробництві конкретних
товарів, таких як автомобілі, електроніка, хімічна та металургійна промисловість.
Розміщення підприємств у цих регіонах є переважно визначено наявністю
ресурсів, технічних можливостей та кваліфікованої робочої сили.
Наприклад, Хоккайдо є основним регіоном, де розвивається м'ясна
промисловість, а Осака є центром виробництва сталі та електронної
промисловості. Також варто зазначити Токай, де розвивається ядерна
промисловість, та Кінто, де зосереджена хімічна промисловість.
Уряд Японії надає регіональним зонам пільги та стимули для залучення
інвестицій та прискорення розвитку виробництва. Такі пільги можуть включати
знижені податки, дотації на дослідження та розвиток, а також спеціальні дозволи
для будівництва промислових об'єктів. Розвиток регіональних зон є важливим
елементом стратегії Японії для підтримки індустріального розвитку та створення
нових робочих місць [17].
Ще одним прикладом є сільське господарство Японії, яке відіграє важливу
роль у забезпеченні продуктами харчування не тільки внутрішнього ринку країни,
але й в експорті. Сільськогосподарські зони Японії знаходяться переважно на
півночі і на південному заході країни, де клімат сприятливий для вирощування
рису, який є основною культурою в японському харчуванні.
У зоні Хоккайдо, що знаходиться на півночі Японії, головними продуктами є
молочні продукти, м'ясо і сільськогосподарські культури, такі як картопля та
пшениця. У зоні Тохоку вирощують рис, фрукти та овочі, а також молочні
 27

продукти. У зоні Канто, де знаходиться мегаполіс Токіо, вирощують яблука,

персики та ківі, а також виводять молочну худобу.
Сільськогосподарські зони Японії пропонують різноманітні продукти
харчування, що виготовляються відповідно до традиційної японської кухні. За
кордоном японські сільськогосподарські продукти є популярними, зокрема,
японський рис, зелений чай, соєві боби та морські гребінці.
Однак, сільськогосподарські зони також стикаються з проблемами, такими
як недостатність робочої сили та втрата сільськогосподарських земель через
індустріалізацію та міське забудовування, що призводить до зменшення обсягів
виробництва сільськогосподарської продукції в деяких регіонах [10].
Для збереження та підвищення конкурентоспроможності
сільськогосподарських зон, Японія проводить програми з підтримки розвитку
сільського господарства та забезпечення робочої сили, а також застосовує нові
технології для підвищення ефективності виробництва та якості продуктів.
Крім того, Японія активно працює над розвитком екологічно чистих
технологій для сільського господарства, що дозволяє зменшити використання
хімічних добрив та пестицидів та збільшити виробництво біологічно чистих
продуктів харчування.
Стратегічні зони економічного розвитку Японії - це ключовий елемент
розвитку країни, оскільки вони дозволяють спрямувати інвестиції та ресурси в
певні регіони та галузі. Мегаполіси, спеціальні економічні зони, регіональні зони
та сільськогосподарські зони грають важливу роль у забезпеченні економічного
розвитку та забезпеченні різноманітності виробництва та продуктів. Проте, кожна
з цих зон також має свої виклики та проблеми, які потрібно вирішувати для
забезпечення сталого розвитку країни.
 28

3.2. Пріоритети стратегії економічного зростання

В останні десятиліття Японія доклала значних зусиль для забезпечення

сталого економічного зростання. Відкритість, інновації та стійкість є ключовими
факторами, що визначають пріоритети стратегії економічного зростання Японії. Ці
пріоритети охоплюють широкий спектр економічних секторів, включаючи
технологічне розвиток, енергетичну безпеку, інфраструктуру, підтримку бізнесу
та торгівлю. У цьому контексті детальне вивчення пріоритетів стратегії
економічного зростання Японії дозволить краще зрозуміти напрямки розвитку
країни та її конкурентоспроможність на світовій арені.
Пріоритети стратегії економічного зростання є одним із найважливіших
аспектів дослідження японської економіки. Пріоритети стратегії – це ключові
завдання, які визначають напрями економічного зростання та дозволяють досягти
високих результатів у важливих сферах життєдіяльності країни.
Серед пріоритетів стратегії економічного зростання Японії можна виділити
наступні:
1. Інновації та науково-технічний розвиток. Японія зосереджена на розвитку
науково-технічних інновацій, що дозволяє їй бути лідером у багатьох галузях,
таких як електроніка, автомобілебудування, робототехніка тощо. Для досягнення
цієї мети в Японії створено спеціальні науково-дослідні інститути та проводяться
наукові дослідження. Японська стратегія передбачає сприяння розвитку
інноваційного підприємництва та створення інноваційної інфраструктури.
2. Екологічна стійкість. Японія давно вважає захист довкілля важливим
питанням, оскільки країна є однією з найбільш забруднених у світі. Стратегія
економічного зростання Японії спрямована на розвиток екологічних технологій та
реалізацію екологічних проектів, що дозволяє зменшити негативний вплив на
навколишнє середовище.
 29

3. Стабільність фінансового сектору. Японська стратегія передбачає

збереження стабільності фінансового сектора, що дозволяє знизити ризики
фінансової кризи та забезпечити зростання економіки. Для досягнення цієї мети в
Японії були встановлені суворі правила фінансової дисципліні, а фінансовий
сектор постійно контролюється та регулюється.
4. Розвиток людських ресурсів. Японська стратегія передбачає високу роль
людських ресурсів, які є найціннішим ресурсом країни. Зокрема, в Японії
вживається ряд заходів щодо підвищення кваліфікації працівників, відшкодування
витрат на навчання, розвитку внутрішньої мобільності працівників, створення
сприятливих умов для роботи.
5. Розвиток міжнародного співробітництва. Японія активно сприяє розвитку
міжнародного співробітництва, що дозволяє їй вести успішну зовнішню політику
та забезпечувати стабільність свого економічного розвитку. У цьому контексті,
Японія бере активну участь у міжнародних організаціях та розвиває дипломатичні
стосунки з іншими країнами.
6. Розвиток малих та середніх підприємств. Японійська стратегія передбачає
розвиток малих та середніх підприємств, які є важливим джерелом нових робочих
місць та інновацій. Для цього, у Японії діє спеціальна програма підтримки малих
та середніх підприємств, що дозволяє їм отримувати доступ до кредитів, ринків та
інших ресурсів.
7. Розвиток інфраструктури є ще одним пріоритетом Японської стратегії
економічного зростання. У країні розвивається швидкісна залізниця,
розробляються проекти побудови мостів та тунелів, а також розвивається
інтернет-інфраструктура. Ці заходи дозволяють забезпечити ефективне
використання ресурсів країни та підвищення конкурентоспроможності на
міжнародному ринку.
 30

8. Розвиток економіки споживання. У Японії на даний момент

спостерігається дефляція та недостатній рівень споживання, тому ще одним
пріоритетом стратегії є розвиток економіки споживання. Зокрема, у Японії вже
було введено податок на продаж, зменшено податки на працю та були
запроваджені програми стимулювання внутрішнього попиту [12].
Загалом, пріоритети Японської стратегії економічного зростання орієнтовані
на досягнення конкурентоспроможності та ефективного використання ресурсів
країни, зокрема наукових, технологічних, екологічних, фінансових та людських
ресурсів. Успішність виконання стратегії економічного зростання Японії
підтверджується її високим рівнем розвитку та зайнятістю населення.

3.3. Перспективи застосування досвіду стратегічного планування

розвитку для України

Україна як країна з перехідною економікою має багато спільного з Японією,

яка була у подібній ситуації в минулому. Японський досвід економічного розвитку
та стратегічного планування може бути корисним для України в реалізації її
власної стратегії розвитку.
Однією з особливостей України є високий потенціал людських ресурсів,
зокрема в галузі науки та технологій. Тому, при адаптації японського досвіду, слід
звернути увагу на створення умов для розвитку науки та інноваційного
підприємництва.
Також, важливим фактором при адаптації досвіду Японії є рівень розвитку
інфраструктури України. Необхідно розвивати транспортну мережу, зокрема
шляхом побудови швидкісних залізниць, розвивати інтернет-інфраструктуру та
створювати умови для розвитку екологічно чистих технологій.
 31

Україна також має значний потенціал у галузі агропромислового комплексу.

Тому, при адаптації досвіду Японії слід звернути увагу на розвиток сільського
господарства та продовольчої промисловості.
При адаптації досвіду Японії слід також враховувати особливості
макроекономічного середовища України, зокрема ступінь розвитку фінансової
системи та наявність інвестиційних ресурсів [1].
Загалом, адаптація японського досвіду до умов України має полягати у
створенні умов для розвитку науки, технологій та інноваційного підприємництва,
розвитку інфраструктури, зокрема транспортної мережі та інтернет-
інфраструктури, розвитку агропромислового комплексу та продовольчої
промисловості, створенні сприятливих умов для інвестицій та розвитку фінансової
системи.
При адаптації досвіду Японії до умов України також необхідно звернути
увагу на особливості культури та національної ідентичності країни. Японська
культура та менталітет відрізняються від української, тому необхідно враховувати
ці особливості при реалізації стратегії розвитку.
Нарешті, важливо враховувати відмінності між Японією та Україною у сфері
політики та управління та воєнної ситуації в Україні. Японія має більш розвинуту
систему державного управління, що базується на строгому дотриманні процедур
та взаємодії між різними органами влади. Україна ж, на відміну від Японії, є
демократичною країною з розвиненою системою парламентської демократії [7].
Таким чином, розробка стратегії розвитку України на основі досвіду Японії
є важливим кроком у підвищенні конкурентоспроможності та розвитку
української економіки. Японія має успішний досвід стратегічного планування, що
дозволяє їй займати провідні позиції в галузі науки та технологій, а також бути
однією з найбільших економік світу.
 32

Розробка стратегії розвитку України на основі досвіду Японії має бути

спрямована на забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення рівня
життя населення та підтримку конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Основними напрямками розвитку, які можуть бути запозичені від Японії, є наука
та технології, інфраструктура, агропромисловий комплекс та інноваційне
підприємництво.
Науково-технічний прогрес та інноваційне підприємництво - це один з
ключових напрямів розвитку, який може бути запозичений від Японії. Україна має
значний потенціал у галузі науки та технологій, тому важливо створити умови для
розвитку наукових досліджень та інноваційних підприємств [1].
Ще одним важливим напрямком розвитку, який може бути запозичений від
Японії, є розвиток інфраструктури. Україна має потенціал для побудови
швидкісних залізниць, розвитку морських та річкових портів, а також розвитку
інтернет-інфраструктури.
Розвиток агропромислового комплексу та продовольчої промисловості - це
ще один важливий напрямок, який можна взяти на озброєння від Японії. Україна
має великий потенціал у цих галузях, проте для досягнення успіху потрібно
розвивати сучасні технології та інновації.
Застосування досвіду Японії в розробці стратегії розвитку України має бути
спрямоване на досягнення конкретних результатів, які відповідають місцю та ролі
України у світовій економіці. Україна має потенціал стати однією з провідних
економік у світі, але для цього потрібно вирішувати внутрішні проблеми та
забезпечити стійке економічне зростання [13].
У процесі розробки стратегії розвитку на основі досвіду Японії необхідно
також враховувати відмінності між країнами. Україна має свої власні особливості
та проблеми, які потрібно вирішувати. Тому стратегія розвитку має бути
 33

адаптована до умов України та враховувати місце та роль країни в світовій

економіці.
Узагалі, запозичення досвіду від Японії може бути корисним для розвитку
України, але важливо розуміти, що кожна країна має свої власні особливості та
шляхи розвитку. Тому розробка стратегії розвитку на основі досвіду Японії має
бути пророблена з урахуванням усіх факторів та проблем, що існують в Україні.
Одним з основних завдань стратегії розвитку України є залучення інвестицій
та розширення експорту. Для досягнення цих цілей, потрібно забезпечити
підвищення конкурентоспроможності української економіки на міжнародному
ринку. Перш за все, для забезпечення підвищення конкурентоспроможності
необхідно здійснити суттєві реформи в економіці. Наприклад, важливо провести
реформу податків та митного режиму, що дозволить знизити витрати на
виробництво та підвищити якість експортних товарів.
Також необхідно забезпечити розвиток науково-технічного прогресу та
інноваційного підприємництва. Україна має великий потенціал у галузі науки та
технологій, і за допомогою правильної стратегії розвитку, цей потенціал може
бути реалізований. Важливо забезпечити підтримку для інноваційних підприємств
та стартапів, а також залучати іноземних інвесторів у ці галузі.
Також необхідно зробити акцент на розвиток експортної інфраструктури,
зокрема залізниць та морських портів. Це дозволить забезпечити швидкий та
ефективний транспорт експортних товарів до міжнародних ринків, що забезпечить
підвищення конкурентоспроможності української економіки.
Крім того, важливим елементом стратегії розвитку є підвищення якості та
інноваційності українських товарів та послуг. Необхідно забезпечити розробку та
виробництво товарів високої якості, що відповідають стандартам та вимогам
міжнародного ринку. Також важливо розвивати інноваційні галузі, які можуть
стати конкурентними на міжнародному ринку [1; 13].
 34

Узагалі, стратегія розвитку, яка базується на досвіді Японії, може допомогти

підвищити конкурентоспроможність української економіки на міжнародному
ринку. Важливо розробити цю стратегію з урахуванням усіх особливостей та
потенціалу України, щоб забезпечити стійке економічне зростання та підвищення
рівня життя населення.
 35

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі проведено аналіз еволюції стратегії економічного

розвитку Японії, її історії та сучасної стратегії, а також аналіз сучасного стану
економіки Японії, її глобальної конкурентоспроможності та завдань реалізації
розвитку країни. стратегії були визначені.
Було встановлено, що Японія зазнала серйозних змін від традиційної
економіки до модернізованої індустріальної потужності. Вона стала однією з
найбільших економік світу з високим рівнем життя та стабільною соціальною
системою. Однак залежність від зовнішніх ресурсів, відсутність інновацій та
висока конкуренція створюють проблеми для розвитку Японії.
В рамках дослідження визначено, що пріоритетами стратегії економічного
зростання Японії є розвиток технологій, створення інноваційних виробництв,
зниження залежності від імпорту, підтримка малого та середнього бізнесу.
Виявилося, що Японія має великий потенціал у розвитку нових технологій, таких
як штучний інтелект, робототехніка та енергоефективність.
У дослідженні також розглядалася можливість застосування досвіду Японії
у плануванні стратегічного розвитку в Україні. Встановлено, що Японія має
великий досвід планування стратегії економічного розвитку, який можна
використовувати для вирішення економічних завдань та підвищення
конкурентоспроможності країни.
На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що гіпотеза
дослідження була підтверджена. Розвиток японської економіки базується на
поєднанні сильної державної підтримки та приватної ініціативи, розвитку
науково-технічної галузі та підтримці малого та середнього бізнесу, а також на
розвитку високотехнологічних та інноваційних галузей. Ці фактори допомогли
 36

Японії досягти високого рівня економічного розвитку та глобальної

конкурентоспроможності.
Також було встановлено, що оцінка глобальної конкурентоспроможності
японської економіки та перспективи застосування досвіду стратегічного
планування розвитку Японії можуть бути корисними для України в контексті
розвитку її власної економіки. Україна може використовувати досвід Японії у
плануванні своєї стратегії розвитку, зосереджуючись на розвитку технологій,
створенні інноваційних виробництв, зменшенні залежності від імпорту та
підтримці малого та середнього бізнесу.
Отже, на основі проведеного дослідження можна стверджувати, що
ефективність стратегії економічного розвитку Японії підтверджена, а отримані
результати можуть бути корисними для розвитку економіки України.
 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз пріоритетних напрямів економічного розвитку українсько-японських

відносин / О.М. Рябчин, К.О. Бієнко, К.І. Лісковець // Науковий вісник НГУ. –
2010. – № 3. – С. 80–84
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 5-те
вид., перероб. й доп. Рекомендовано Міністерством освіти та науки України –
К.: Т-во «Знання», 2008. – 582 с.

3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - 2-те вид., перероб. й доп.

Рекомендовано Міністерством освіти та науки України – К.: Т-во «Знання»,
2006. – 494 с.

4. Економіка Японії. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE
%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD
%D1%96%D1%97

5. Іногуті Т. Японська зовнішня політика в умовах американської

однополярності / / Знайомтеся - Японія, - 13.11.2000.

6. Карлін М.І. Державні фінанси розвинутих країн. – Львів, 2010. – 484 с.

7. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: Навч. посіб. - К: 2007. - 586 с.

8. Кістанов В. Зовнішня політика Японії на рубежі століть / / Знайомтеся - Японія.

- 17.10.1998
 38

9. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Захарченко О. В. та ін. Міжнародні стратегії

економічного розвитку: Навчальний посібник. – Київ, Аврио, 2011 -262 с.

10.Крисюк Л. М., Куликов Д. В., Чебанова А. І. Аналіз економічної стратегії

розвитку Японії : Економіка і суспільство. 2017. Вип. №8. С.169-173.

11.Крисюк Л.М., Липинська А.А. Торговельне судноплавство України:

перспективи розвитку / Л.М. Крисюк, А.А. Липинська // Економічні інновації. –
2012. – Вип. 47. – С. 99–107.

12.Лазоренко Т. В., Тимощук С. П. Kaizen: Японська стратегія для успішного

розвитку українського підприємства : «Young Scientist». 2018. Вип. №12 (64).
С.283-287.

13.Лук’яненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності.

Навчальний посібник. – К.: КНЕУ – 2005 – 203 с.

14.Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник.

– Київ: Центр навчальної літератури, 2003 (2008). – 240с.

15.Японія. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD
%D1%96%D1%8F#%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC
%D1%96%D0%BA%D0%B0

16.Японська історія та суспільство: від періоду Мейджі до високого економічного

зростання (1868—1980): метод. реком. та програма курсу / О. А. Хоменко. — К.
: Логос, 2017. — 143 с.
17.Японський феномен розвитку приватного бізнесу: монографія / Я. Кашуба. —
Л. : Астролябія, 2009. — 270 с. : табл. — Бібліогр. : с. 266—270 (107 назв). —
ISBN 978-966-8657-30-6.
 39

18.Lim Y. Restructuring of Corporate Sector and Conglomerates in Post-Crisis Korea:

Preliminary Draft. Prepared for International Forum on Economic Reforms in Korea
and Implications for Japanese Economy, August 2003. vol. 19, no. 2. Available at:
http://www.esri.go.jp/jp/workshop/030829/030829hokoku1.pdf.

19.OECD Economic Surveys Japan April 2015 vol. 47, no. 2. Available at:
http://www.oecd.org/eco/surveys/Japan-2015-overview.pdf.

20. World Economic Situation and Prospects 2017 vol. 10, no. 2. Available at:

https://www.un.org/development/desa/dpad/wpcontent/uploads/sites/45/2017.pdf.
 40

ДОДАТКИ

Додаток А
 41

Додаток Б

Темпи росту зовнішньої торгівлі Японії в 90-х роках, %

 42

Додаток В

Темпи росту промисловості та рівень безробіття Японії в 90-ті роки, %

 43

Додаток Г

Порівняння принципів управління підприємством за двома підходами

Традиційний підхід управління Стратегія KAIZEN(Японія)
(Україна)
Задоволення потреб замовника, які Споживацькі вподобання; швидка
переважно орієнтовані на економічні реакція на зміну попиту ринку.
вигоди зі збільшення продажу
Пошук методів покращення якості Удосконалення процесів та систем, що
кінцевої продукції(переважна
призведе до подальшого
модернізація технічних складових). автоматичного покращення якості.
Коригуючий вплив на якість. Попереджувальний вплив на якість.
Відділ контролю відповідальний за Кожен співробітник несе
якість кінцевого товару. відповідальність за виготовлену
продукт.
Самостійний(одноосібний) підхід до Взаємодія для вирішення завдання та
вирішення проблем виробництва, прийняття рішення, стимулювання
небажання перекладати зацікавленості та мотивації
відповідальність. працівників.
Точкове вирішення проблеми. Систематичний підхід, аналіз повного
циклу.