Практичне заняття 2.

ІСТОРИЧНА ПОЕТИКА. ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС.

1. Історична поетика та її предмет.

Історична поетика та літературний процес — це складні й глибокі теми, які займають

важливе місце у вивченні літератури. Давайте розглянемо кожне з ваших питань окремо.
Історична поетика та її предмет: Історична поетика — це напрямок у літературознавстві,
який досліджує розвиток літературних форм, жанрів, стилів у контексті історичних періодів.
Вона аналізує, як змінюються літературні тенденції та техніки в різні історичні епохи, і як ці
зміни пов'язані з соціальними, культурними, і ідеологічними перетвореннями в суспільстві.

2. Літературний процес як сукупність творів. Літературний процес у всесвітньо-

історичному масштабі як своєрідна складова суспільно-історичного поступу.

Літературний процес можна розглядати як динамічний потік літературних творів, який

відображає еволюцію культурних, соціальних та інтелектуальних тенденцій в історії
людства. Цей процес включає не тільки окремі літературні твори, але й ширші течії та
напрями, що формуються в різних культурах і епохах.

3. Основні категорії історико-літературного процесу. «Художня система», «творчий метод»,

«літературний напрям», «літературна школа», «художня течія» та ін., їх співвідношення.
До ключових категорій відносяться:

 Художня система: Структура або рамки, у межах яких розвивається література

певного періоду чи культури.
 Творчий метод: Спосіб, яким письменник підходить до своєї роботи, включаючи
використання мови, стилістичні особливості та ідеологічні позиції.
 Літературний напрям: Група творів, об'єднаних спільними характеристиками,
темами або методами.
 Літературна школа: Група письменників, які ділять спільні принципи або методи і
часто взаємодіють.
 Художня течія: Ширша тенденція або рух у літературі, яка відображає певні ідеї,
естетичні цінності або соціальні зміни.

4. Діахронні та синхронні системи.

Діахронні системи фокусуються на історичному розвитку літератури, слідкуючи за її
еволюцією в часі. Вони досліджують, як різні літературні стилі, жанри, і теми розвивалися і
трансформувалися протягом різних історичних періодів.
Синхронні системи аналізують літературу в межах конкретного часового відрізка, звертаючи
увагу на взаємозв'язки і взаємодію між різними творами, жанрами та тенденціями в межах
цього періоду.

5. Універсальні художні системи. Поняття универсалізму. Античність, Середньовіччя,

Відродження як художні системи.
Універсалізм у мистецтві відноситься до концепцій і творів, які вважаються значущими і
актуальними для широкого спектру культур і епох.
Історичні епохи, такі як Античність, Середньовіччя, та Відродження, є прикладами
універсальних художніх систем, оскільки їхній вплив і значення перевищують межі своїх
часових рамок, впливаючи на подальший розвиток мистецтва та культури.
6. Основні літературні напрями. Літературні течії. Літературні школи.
Ці категорії відображають різні аспекти літературного розвитку. Наприклад, романтизм,
реалізм, модернізм, постмодернізм є важливими літературними напрямами, кожен з яких
відрізняється своїми характеристичними темами, стилем та філософією. Літературні школи
можуть включати групи письменників, які спільно працюють або навчаються, тоді як течії
представляють більш широкі культурні і ідеологічні рухи.

Літературні напрями як романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм, відображають

основні тенденції у літературі, які характеризуються специфічними темами, стилями, і
філософськими підходами.
Літературні течії включають ширші культурні та ідеологічні рухи, які можуть включати
декілька напрямів або стилів.
Літературні школи зазвичай означають групи письменників, які об'єднуються навколо
спільних ідей, методів написання, або педагогічних практик.

ПРАКТИЧНА 3
ІСТОРИЧНА ПОЕТИКА І ПИТАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО РОЗВИТКУ

1. Історична поетика та її предмет.

Історична поетика вивчає, як літературні твори відображають та впливають на історичні
процеси. Вона аналізує розвиток літературних форм, жанрів і стилів, а також взаємодію між
літературою та ширшими соціальними та культурними змінами.

2. Основні категорії історико-літературного процесу. «Художня система», «творчий

метод», «літературний напрям», «літературна школа», «художня течія» та ін., їх
співвідношення.
Включають художню систему (структурні та стилістичні особливості літератури), творчий
метод (підхід письменника до творчості), літературний напрям (група творів, об'єднаних
спільними характеристиками), літературну школу (група письменників зі спільними
принципами), художню течію (ширші культурні й ідеологічні тенденції).

3. Поняття «національна література», сучасні підходи до його інтерпретації.

Включає літературні твори, які відображають дух, культуру та історію певної нації. Сучасні
підходи можуть включати аналіз впливу глобалізації, міграції та мультикультуралізму на
національну літературу.

4. Ключові значення поняття «світова література».

Світова література об'єднує твори, які мають міжнародне значення та вплив. Це включає
твори, що перекладаються на багато мов, впливають на різні культури та відображають
універсальні теми та досвід.

5. «Міжлітературні спільноти», критерії їх виокремлення.

Це групи письменників, критиків та читачів, що об'єднані спільними інтересами, темами або
естетичними уподобаннями через національні та культурні кордони. Критерії їх
виокремлення можуть включати спільні тематичні зосередження, історичні зв'язки або
спільні художні методи.

6. Синхронні та діахронні літературні системи.

Синхронні системи вивчають літературу в рамках певного часового періоду, тоді як
діахронні системи відслідковують розвиток літератури через різні історичні епохи.

7. Визначальні стадії літературного розвитку.

 Це можуть бути різні історичні періоди, такі як Античність, Середньовіччя, Відродження,
Освіта, Модернізм тощо, кожен з яких вніс свій унікальний вклад у літературний розвиток.

8. Основні форми міжлітературного процесу.

Включають літературні переклади, інтертекстуальність (взаємодія між різними текстами), та
інші форми культурного обміну, які сприяють міжкультурному діалогу та взаєморозумінню.