1. Здій снити оброблення рук розчином первомуру (С-4).

Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33 % розчину перекису водню і 69 мл

мурашиної кислоти: Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1 —1,5 год. в холодильник. Потім
120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної
обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год

Місце виконання - Операційний блок.

Підготувати:
1. Робочий розчин первомуру.
2. Стерильний таз.
3. Одноразове мило.
4. Бікс із стерильними серветками.
5. Корнцанг у 6% розчині перекису водню.
6. 100% мурашиної кислоти.
Після приготування розчину:
1. Помийте руки під проточною водою з милом протягом 1-2 хв (двічі до верхньої третини
передпліччя двічі до середньої третини передпліччя).
2. Висушіть стерильним рушником.
3. Обробіть руки розчином С-4 протягом 1хв до верхньої третини передпліччя та 30секунд
кисті.
4. Висушіть руки стерильним рушником (серветкою).

2. Здій снити оброблення рук за методом Спасокукоцького—Кочергіна

Метод Спасокукоцького – Кочергіна ґрунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри
жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій.

Місце виконання - Операційний блок.

Підготувати:
1. Одноразове мило.
2. 2 стерильні тази.
3. 0,5% розчин нашатирного спирту.
4. 2 марлеві серветки.
5. Бікс зі стерильними серветками та кульками.
6. 96% етиловий спирт.
7. Стерильні гумові рукавички.
8. Корнцанг у 6% розчині перекису водню.

Алгоритм виконання:
1. Помийте руки під проточною водою з милом 2 рази до верхньої третини та 2 рази до
середньої третини передпліч.
2. Висушіть руки стерильною серветкою.
3. Помийте руки до середньої третини передпліччя з допомогою стерильної серветки в
першому тазу протягом 3 хвилин в 0,5% розчином нашатирного спирту.
4. Помийте руки до нижньої третини передпліччя в другому тазу 3 хв. з 0,5% розчином
нашатирного спирту.
5. Висушіть руки стерильним рушником.
6. Обробіть руки 96% етиловим спиртом протягом 5 хвилин.
7. Обробіть нігтьові ложа йодонатом.
 3. Здій снити оброблення рук стериліумом та іншими сучасними
препаратами.

Обробка рук за допомогою розчину «Стериліум» або «Софтаман». Руки миють із милом під
проточною водою впродовж 1-2 хв. Витирають стерильним рушником і обрабляють розчином
«Стериліум» або «Софтаман» двічі протягом 2 хв.
До сучасних засобів для обробки рук відносять: Фермісепт, Віпасепт, Хоспісепт, Санітаб,
Санімакс, Дезекон.
Обробка рук за допомогою дегміциду

Підготувати:
1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки, 5. 1 % розчин дегміциду.

Алгоритм виконання
Після миття рук під проточною теплою водою з милом протягом 2-3 хв. їх ретельно ополіскують,
оскільки залишки мила інактивують засіб. Потім долоні і передпліччя протирають почергово
двома серветками, рясно змоченими 1 % розчином дегміциду (3 хв. кожною), витирають насухо
стерильним рушником і одягають стерильні гумові рукавички.
!!!При повторній обробці рук достатньо обробити їх одним тампоном протягом 2-3 хв.

Обробка рук діоцидом

Підготувати
1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки, 5. таз, 6. розчин діоциду
(1:5000) в кип'яченій нагрітій До 40-50 °С воді, 7. 96% спирт.

Алгоритм виконання
Після того, як руки помили з милом і сполоснули проточною водою, їх занурюють у таз, миють
протягом 3 хв. марлевою серветкою до ліктів у розчині діоциду (1:5000) в кип'яченій нагрітій До
40-50 °С воді. При збовтуванні і митті в розчині утворюється велика кількість піни. Після миття
руки витирають стерильним рушником і протягом 2 хв. обробляють серветкою, змоченою 96 %
спиртом.
Обробка рук ритосептом

Підготувати
1. проточна вода, 2. мило, 3. стерильні рушнички, 4. стерильні серветки. 5. розчином ритосепту.

Хід виконання
1. Руки миють 2 хв. стерильними щітками з милом в теплій проточній воді. 2. Витирають
стерильним рушником. 3. 2 хв. обробляють руки серветкою, змоченою розчином ритосепту. 4. 2
хв. знову обробляють новою серветкою, змоченою ритосептом.
 4.-5. Надягнути стерильний халат на себе і хірурга

Назва заходу Послідовність дій Примітка

Обладнання Бікси із стерильною операційною білизною Для інфекційної безпеки.

та перев’язувальним матеріалом,70 %
розчин етилового спирту,корнцанг
стерильний у дезінфекційному
розчині,стерильні лотки

Підготовка 1. Підстригти нігті. Забезпечується дезінфекція

медпрацівника 2. Зняти персні,обручку,браслети. рук.
до маніпуляції 3. Прийняти гігієнічний душ.
4. Надягнути операційну
білизну(сорочку,штани,шапочку),змінне
взуття, бахіли.
5. Надіти стерильну маску.
6. Обробити руки.

Техніка 1. Перевірити дату стерилізації на Забезпечується достовірність

надягання етикетці бікса.
стерильного 2. Попросити санітарку відкрити бікс із
халала на стерильною операційною білизною.
себе 3. Перевірити стерильність білизни за
допомогою індикатора.
4. Вийняти руками халат із бікса,який
скручений у вигляді рулону.
5. Розгорнути халат на витягнутих руках.
6. Руки ввести в рукави,піднявши їх вгору
так,щоб халат ніби зісковзував на тулуб.
7. Зав’язки,які на манжетах
рукавів,зав’язати самостійно.
8. Санітарці захопити і зав’язати верхні
зав’язки халата.
9. Захопити пояс так,щоб кінці його
звисали.Стоячи ззаду і не дотикаючись до
операційної сестри,санітарці захопити
обидва кінці пояса і зав’язати їх.
стерилізації.
Не допускається інфікування
рук медсестри.
Перевіряється достовірність
стерилізації.
Для інфекційної безпеки.
Забезпечується маніпуляція.
Інфекційна безпека рук.
Забезпечується стерильність
халата.
Забезпечується стерильність
халата.

Техніка 1. На витягнутих руках розгорнути Для інфекційної безпеки.

надягання стерильний халат,тримаючи його за комір. Забезпечується
стерильного 2. Хірург поступово вводить свої руки в виконання маніпуляції.
халата на рукава,а операційна медсестра накидає Інфекційна безпека рук.
хірурга на його плечі верхню частину халата. Забезпечується стерильність
3. Зав’язки манжетів рукавів хірург халата.
зав’язує самостійно,а в разі потреби йому
допомагають.
4. Верхні зав’язки халата і пояс на халаті
ззаду зав’язує санітарка.
6. Зупинити артеріальну кровотечу у верхній , третині плеча.
7. Зупинити артеріальну кровотечу у нижній третині плеча.
10. Накласти джгут-закрутку.
 8. Здій снити пальцеве притискання плечової артерії.

При пораненнях плеча, передпліччя і кисті для зупинки артеріальної кровотечі робиться пальцьове
притиснення плечової артерії. Для цього рятувальник, вставши обличчям до пораненого,
обхоплює своєю рукою його плече так, щоб великий палець розташовувався у внутрішнього краю
двоголового м’яза плеча. При натисканні великим пальцем в такому положенні плечова артерія
неминуче виявиться притиснутою до плечової кістки. Якщо рятувальник знаходиться позаду
потерпілого, то він кладе чотири пальці руки на внутрішній край двоголового м’яза плеча, а
великим пальцем обхоплює задню і зовнішню поверхню плеча; при цьому притиснення артерії
здійснюється тиском чотирьох пальців (рис. 2-5).

Рис. 2. Пальцьове притиснення артерії 1 — притиснення променевої і радіальної артерії при

пораненні долоні; 2 — притиснення скроневої артерії; 3 — притиснення зовнішньої щелепної
артерії; 4 — притиснення сонної артерії; 5 — притиснення плечової артерії.
 10. Перев'язати судини в рані і на протязі.

Перев'язка судини в рані є найнадійнішим способом зупинки кровотечі. Для його здійснення
виділяють центральний і периферичний кінці судини, що кровоточить, захоплюють їх
кровоспинними затискачами і перев'язують.

Перев'язка судини на протязі застосовується, якщо неможливо знайти кінці судини, що

кровоточить, в рані (наприклад, при пораненні зовнішніх і внутрішніх сонних артерій), а також
при вторинних кровотечах, коли арозована судина знаходиться в товщі запального інфільтрату. В
таких випадках, орієнтуючись на топографоанатомічні дані, знаходять, оголюють і перев'язують
судину зовні рани. Проте цей метод не гарантує припинення кровотечі з периферичного кінця
пошкодженої артерії і колатералей
 11. Підготувати до роботи стіл сестри-анестезистки.
Показання: малі хірургічні операції, перев’язки.

Матеріальне забезпечення:
1. Гумові катетери, трубки, дренажі.
2. Шприци з голками.
3. Хірургічні інструменти (корнцанги, зонди, ножиці, щипці, затискачі, скальпелі, голки і
голкотримачі, ранорасширители і ін).
4. Допоміжні ємності для розведення (почкообразниє і прямокутні лотки, стакани,
мензурки).
5. Перев’язний матеріал (салфетки маленькі і великі, ватні і марлеві кульки, тампони,
турунди і ін).
6. Рушник.
7. Бікси, укомплектовані вищевказаним матеріалом.
8. Бікс з одягом для перев’язочній медичної сестри.
9. Розчин хлораміну.
10. Регламентовані розчини.
Алгоритм:
1.Обробити стіл 3 % розчином хлораміну дворазово з інтервалом 15 хв шляхом
аерозольного розпилення дезинфікуючого розчину і подальшого протирання столу
дрантям.
2.Обробити руки одним із способів, одягнути стерильні халат, маску, рукавички.
3.Відкрити бікс (санітарка або до виконання дій, зазначених у п. 2, — самостійно).
4.Стерильною клейонкою, одним простирадлом, складеної вдвічі, другий простирадлом,
складеною вчетверо, накрити стіл. Краї простирадла повинні звисати на 15 -20 див. Верхня
половина другої простирадла збирається валиком на далекому краю столу.
5.На окремих рушниках укласти перев’язувальний матеріал, інструментарій, дренажі,
шприци, рукавички, стерильні рушники, лотки за прийнятою схемою,накриваючи їх
половиною цього ж рушники.
6. Накрити стіл простирадлом, зібраної валиком.
7. Краю нижньої і верхньої простирадлом скріпити цапками ззаду і з боків.
8. Прикріпити бірку в лівому дальньому кутку, на якій вказати дату, час накриття столу і
прізвище медсестри.
Стіл вважається стерильним одну добу.
 12. Провести місцеву анестезію за методом Вишневського.
В основі місцевої інфільтративної анестезії лежить просякання анестезуючим розчином
тканин у ділянці оперативного втручання, дія на нервові закінчення. З цією метою
найчастіше використовують 0,25 або 0,5 % розчин новокаїну.

Методика цієї анестезії розроблена в 1923-1928 рр. О.В. Вишневським і названа ним
методом "повзучого інфільтрату": під тиском розчин новокаїну поширюється ("повзе") по
тканинах.

Для приготування анестезуючого розчину протягом 30 хв кип'ятять дистильовану воду або

фізіологічний розчин хлориду натрію, після чого додають необхідну кількість новокаїну.
Після повторного закипання розчин зразу ж припиняють підігрівати. Адреналін додають
після охолодження розчину. Із склянки розчин наливають для використання у фарфорову
чашку або скляну посудину. Свіжоприготовленнй розчин діє сильніше за той, що зберігався
деякий час. Готові розчини новокаїну бажано зберігати в темному місці. В цих умовах їх
ефективність зберігається протягом декількох тижнів.

Для проведення інфільтраційної анестезії використовують шприци ємністю 5-20 мл. При
введенні великих кількостей розчину зручніші шприци неперервної дії. Голки
використовують різної довжини та діаметра. Для уникнення пошкоджень судин доцільніше
використовувати тонкі голки.

Посуд, шприци, голки та інші предмети, що використовуються для місцевої анестезії, не

можна кип'ятити у лужних розчинах.

Інфільтраційну анестезію проводять так: голку вколюють під гострим кутом до поверхні
шкіри та вводять порцію розчину. На місці введення утворюється випуклість -
інфільтраційний жулвак. При подальшому просуванні голки з'являється ряд таких жулваків,
які зливаються в інфільтраційний валик. У ньому анестетик діє на нервові стовбури та
нервові закінчення.
 13. Провести провідникову анестезію за методом Лукашевича—
Оберста.

Показания. Вскрытие панариция и другие оперативные вмешательства на пальцах (рис.

3.3, а). Сущность этой анестезии заключается в блокаде нервных стволов, проходящих по бокам
пальца.

Методика. На основную фалангу пальца накладывают циркулярный жгут из тонкой резиновой

трубки или марлевой тесьмы. К периферии от жгута на границе тыльной и боковой поверхности
пальца тонкой иглой вводят 3 мл 1%-ного раствора новокаина, продвигая иглу в ладонном
направлении до кости. Аналогичную анестезию производят с другой стороны пальца.
Наложенный на палец жгут удлиняет действие новокаина, препятствуя его быстрому
рассасыванию. Кроме того, он создает условия для бескровного проведения операции.

Рис. 3.3. Проводниковая анестезия:

а — анестезия пальца по Лукашевичу—Оберсту; б — метакарпальная анестезия по Оберсту; в —

то же; положение иглы на поперечном срезе кисти
 14. Накласти пов'язку "лицарська рукавичка".

Показание: отморожение, ранение всех пальцев кисти.

Оснащение: бинт шириной 10 см.

Примечание: Правая рука бинтуется с I большого пальца, левая рука – с V пальца.

Последовательность действий:
1. Усадить пациента лицом к себе, предплечье со стороны травмированной конечности
уложить на столик, кисть свободно свисает.
2. Успокоить пациента, объяснить ход предстоящей манипуляции.
3. Взять начало бинта в левую руку, головку бинта в – правую руку.
4. Приложить бинт к лучезапястному суставу.
5. Сделать два закрепляющих тура бинта вокруг лучезапястного сустава.
6. Вести бинт с лучезапястного сустава по тылу кисти к основанию бинтуемого пальца.
7. Завести бинт под палец, спиральными ходами опуститься к концу пальца и от конца
возвратиться к основанию пальца.
8. Вести бинт от основания пальца (у основания пальца сделать крестообразный тур) через
тыл кисти к лучезапястному суставу.
9. Вести бинт с лучезапястного сустава по тылу кисти на следующий палец. Повторить
пункты 6, 7.
10. Закрепить повязку на лучезапястном суставе, разрезать конец бинта и завязать концы
на узел.
Примечание. Таким способом забинтовать все пальцы. При правильном наложении повязки
ладонь остается свободной.
 15. Накласти пов'язку "рукавичка".

Показания: ранение, ожог.

Оснащение: бинт шириной 7 – 10 см.

Последовательность действий:
1. Усадить пациента лицом к себе, успокоить, объяснить ход манипуляции.
2. Уложить предплечье со стороны травмированной конечности на стол, кисть свободно
свисает.
3. Взять начало бинта в левую руку, головку бинта – в правую руку.
4. Приложить бинт к лучезапястному суставу.
5. Сделать два закрепляющих тура вокруг лучезапястного сустава.
6. Опустить бинт с лучезапястного сустава по тылу кисти и, огибая пальцы, перейти на
ладонную поверхность к лучезапястному суставу.
7. Сделать возвращающийся тур через ладонь, пальцы, на тыл кисти и далее к
лучезапястному суставу (одной рукой бинтовать, другой придерживать повязку со стороны
ладони).
8. Вести бинт спиральными ходами от лучезапястного сустава к концам пальцев и от
концов пальцев к основанию кисти.
9. Зафиксировать повязку двумя закрепляющими турами вокруг лучезапястного сустава,
разрезать конец бинта и завязать на узел.
16. Накласти пов'язку Дезо.
 17. Накласти колосоподібну пов'язку.
Колосовидная повязка на плечевой сустав

Показание: раневая поверхность в области плечевого сустава.

Оснащение: бинт шириной 20 см.

Последовательность действий:
1.Усадить пациента лицом к себе, успокоить, объяснить ход предстоящей
манипуляции.
2.Взять начало бинта в левую руку, головку бинта—в правую.
3.Опустить конечность вдоль туловища.
4.Приложить бинт к верхней трети плеча (правая рука бинтуется слева направо,
левая — справа налево).
5.Сделать два закрепляющих тура бинта вокруг верхней трети плеча.
6.Вести бинт с плеча на спину, в здоровую подмышечную впадину, на грудь и
снова — на плечо.
7. Обвести бинт вокруг плеча, закрывая каждый предыдущий тур на 2/3 ширины
бинта.
Повторять ходы бинта, поднимаясь с плеча к плечевому суставу, пока не
закроется вся раневая поверхность.
8.Зафиксировать повязку

.
 18. Накласти пов'язку на стопу.

Крестообразная (восьмиобразная) повязка на стопу (рис. 62.). Позволяет надежно фиксировать

голеностопный сустав при повреждении связок и некоторых заболеваниях сустава. Ширина бинта
10 см.

Стопу устанавливают в положение под прямым углом по отношению к голени. Бинтование

начинают с круговых фиксирующих туров в нижней трети голени над лодыжками. Затем ведут
ход бинта косо по тыльной поверхности голеностопного сустава к боковой поверхности стопы (к
наружной - на левой стопе и к внутренней - на правой стопе).

Выполняют круговой ход вокруг стопы. Далее с противоположной боковой поверхности стопы по
ее тылу косо вверх пересекают предыдущий ход бинта и возвращаются на голень. Вновь
выполняют круговой ход над лодыжками и повторяют восьмиобразные ходы бинта 5-6 раз для
создания надежной фиксации голеностопного сустава. Повязку заканчивают круговыми турами на
голени над лодыжками.
 19. Накласти пов'язку "чепчик".

Техника манипуляции:

1. Приготовьте бинт средней ширины и полоску длиной 80-90 см;

2. возьмите кусок бинта длиной 80-90 см;
3. положите его на область темени так, чтобы концы спускались вертикально вниз, впереди
ушных раковин; натяните оба конца бинта;
4. сделайте 2-3 циркулярных хода вокруг головы цельным бинтом;
5. проведите бинт по лобной поверхности до завязки;
6. обогните ее в виде петли и ведите бинт на затылок до противоположной стороны к другой
завязке;
7. обогните завязку в виде петли и вновь направьте бинт на лоб;
8. повторите циркулярные ходы вокруг головы, прикрывая предыдущий ход на 1/2 или 2/3 до
полного покрытия головы;
9. укрепите повязку 1-2 циркулярными ходами вокруг головы, оберните вокруг одного из
концов завязки узлом;
10. свяжите с другим концом завязки под подбородком
20. Накласти пов'язку "шапка Гіппократа".
 21. Накласти пов'язку "вуздечка".

Накладывается как иммобилизирующая после вправления вывиха нижней челюсти; как защитная,
асептическая при повреждениях подбородочной области, височной области.

Материальное обеспечение:
- средней ширины бинт (8-10 см);
- ножницы;
Алгоритм наложения
1. Усадить пострадавшего.
2. Взять бинт.
3. Встать лицом к пострадавшему.
4. Сделать 2-3 закрепляющих тура вокруг головы через лобные и затылочные бугры (направление
туров слева направо).
5. На затылке спуститься на шею, пройти под правым ухом, выйти к подбородку.
6. Наложить 2-3 тура вокруг лица, спереди от ушей (рис. а).
7. Вернуться к подбородку, пройти под левым ухом до затылочной области.
8. Наложить 2-3 закрепляющих тура вокруг головы (рис. б).
22. Накласти пов'язку на обоє очей .
 23. Накласти пов'язку на ніс.

Праща являє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0-1,2м, шириною 10 –
15см, кінці якої поздовжньо розрізані з обох боків, не доходячи до середини.

У такої пов'язки є чотири кінця і середня частина, що призначена для прикриття

ушкодженої ділянки поверх перев'язного матеріалу (пов'язка зручна для накладання на
виступаючі частини – ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку
промежини).

Пращоподібна пов'язка на ніс.

Методика накладання пов'язки:

 середину пращоподібної пов'язки кладуть на ніс у поперечному напрямку;

 верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на задній поверхні шиї;
 нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав’язують на потилиці.
 24. Накласти клей ову пов'язку.

Клейові пов’язки накладають для захисту рани від впливу зовнішнього середовища і вторинного
інфікування. їх виготовляють за допомогою клеолу, колодію, липкого пластиру.

Клеолова пов'язка застосовується як вторинна для фіксації первинної пов'язки. Клеол

складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту і 17
частин ефіру.

Техніка накладання клеолової пов'язки:

 навколо накладеної на рану первинної пов'язки шкіру змазують ватним тампоном,
змоченим креолом;
 очікують 1-2хвилини, поки клеол трохи підсохне:
 марлеву серветку натягують над первинною пов'язкою, щільно притискають до ділянок
шкіри, змазаних креолом;
 надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями.

Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.

В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і
утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться
первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень
шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних
змін у зоні рани).

Ліфузол:
- наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2секунд
- через 30 секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;
- розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом 30 секунд;
- плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів;
- плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном.

Переваги ліфузолу:
- простота застосування препарату;
- швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;
- можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки;
- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих.

Наклейки із целофану:
 застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;
 після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують креолом на ширину не
менше 1см;
 поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;
 через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;
 знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.

Лейкопластирні пов'язки

 Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані.

 Методика накладання пов'язки:
 - на рану накладають стерильну первинну пов'язку;
 - кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по
обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку;
 - смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно
тощо.
 - перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани слід
поголити.
 25. Накласти хусткову пов'язку в разі ушкоджень різної локалізації.

Хусткові пов'язки. Хусткові пов'язки накладають за допомогою хустки

– шматочку матерії, вирізаного або складеного у вигляді прямокутного
трикутника. У хустці розрізняють верхівку (А), основу (Б) та кінці (В,
Г) (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Функціональна структура хустки

Промисловість випускає стандартну косинку розміром 135×100×100см. Для санітарних сумок і

аптечок першої допомоги випускають їх у спресованому вигляді і тоді вона має вигляд кубика
розміром 5×3> 3см.

За допомогою хустки, особливо якщо їх декілька, можна зробити надійні пов'язки на будь-яку
частину тіла.

Хусткові пов'язки на верхню кінцівку накладаються для надання першої допомоги при травмах.
Руку згинають під кутом 90° в ліктьовому суглобі, підводять косинку під передпліччя верхівкою
до ліктя, зав'язують кінці на шиї потерпілого, а верхівку обводять навколо ліктя ззаду наперед і
закріплюють шпилькою (рис. 9.5). При накладанні пов'язки на молочну залозу косинку кладуть
верхівкою на надпліччя хворого боку, кінці проводять крізь підпахвову ямку хворої і надпліччя
здорового боку і всі три кінці зв'язують позаду.

Рис. 9.5. Косинкова пов'язка на верхню кінцівку Рис. 9.6. Схема створення "краватки"

На підпахвову западину зручно накладати пов'язку, згорнувши косинку "краваткою", схема

складання показана на рис. 9.6: її проводять до паховової ділянки, кінці перехрещують над
надпліччям і зав'язують у здоровій підпахововій ямці.

Пов'язку "краваткою" можна накласти на кисть або долоню, гомілковостопний суглоб (рис. 9.7)
для цього перехрещують кінці з протилежного

Рис. 9.7. Пов'язки "краваткою" на кінцівки

При накладанні пов'язки на голову основу косинки кладуть на потилицю, верхівку опускають на
лоб, зв'язавши кінці на лобі, піднімають над вузлом верхівку і приколюють шпилькою. Якщо рана
на лобі, основу косинки кладуть до лоба і зв'язують кінці на голові.
 26. Визначити групу крові за допомогою стандартних сироваток.

1. Поставте на чистій білій пластинці зверху написи груп крові: зліва О(І), по середині А(ІІ) і
справа В(ІІІ).
2. Нанесіть під кожним написом окремо по 1 краплі (0,1мл) стандартних сироваток відповідних
груп, двох серій.
3.Обробіть м’якоть кінцевої фаланги ІV пальця лівої руки ваткою з спиртом.
4. Проколіть скарифікатором шкіру.
5.Заберіть першу краплю крові ватною кулькою.
6. Нанесіть за допомогою окремої скляної палички краплю (0,01мл) досліджуваної крові на
пластину поряд з сироваткою (в співвідношенні 1:10).
7.Змішуйте кожну краплю крові і сироватки між собою окремою скляною паличкою. Пластинку
періодично злегка похитувати.
8. Через 3хв. додайте по 1 краплі 0,9 % розчину NaCl в краплі, де наступила аглютинація.
9. Продовжуйте спостереження при погойдуванні пластини до 5хв.
10.При встановленні групи крові АВ(IV) необхідно провести контрольне дослідження цих
еритроцитів з сироваткою групи АВ(IV). Підтвердженням належності до цієї групи є відсутність
аглютинації.
11. Оцініть результат проведеної проби.

Трактування результатів визначення групи крові: результати визначення групової

приналежності крові оцінюють за реакцією аглютинації, яка може бути позитивною або
негативною:
 позитивна реакція починає проявлятися з перших 10-30 секунд появою в суміші видимих
неозброєним оком дрібних червоних зерняток (аглютинатів), що складаються зі склеєних
еритроцитів, які поступово зливаються у більші зерна або пластівці;
 негативна реакція проявляється рівномірним забарвленням краплі в червоний колір, без
візуально встановленого утворення протягом 5 хвилин зерняток (аглютинатів).
Результати реакцій у краплях із сироватками однієї і тієї ж групи (двох серій) повинні збігатися: у
тих випадках, якщо позитивний результат отримано із сироватками всіх трьох груп для
виключення неспецифічної аглютинації виконується контрольне дослідження зі стандартною
сироваткою групи АВ (IV), що не містить природних аглютинінів; відсутність аглютинації в цій
контрольній пробі дозволяє вважати, що позитивний результат із сироватками груп 0 (І), А (II) і В
(III) вірний, тобто, що досліджувана кров належить до групи АB (IV). якщо реакція аглютинації
виникає із сироватками 0 (І), А (II), В (III) із сироваткою групи АВ (IV), то таке явище має назву
панаглютинації:
 при наявності панаглютинації, відповідно, неможливості визначити групову
приналежність за системою АВО з допомогою стандартних сироваток, кров хворого
обов’язково скеровується на станцію переливання крові до фахівця-серолога.

Оцінка результатів реакції зі стандартними ізогемаглютинувальними сироватками:
 відсутність аглютинації у всіх трьох краплях вказує на те, що в досліджуваній крові немає
аглютиногенів, тобто кров належить до групи 0 (І);
 наявність аглютинації в краплях із сироватками 0 (І) і В (ІІІ) вказує на те, що в крові є
аглютиноген А, тобто кров належить до групи А (ІІ);
 наявність аглютинації в краплях із сироватками групи 0 (І) і А (ІІ) вказує на те, що в
досліджуваній крові є аглютиноген В, тобто кров групи В (III);
 аглютинація в усіх трьох краплях вказує на наявність у досліджуваній крові
аглютиногенів А і В, тобто кров належить до групи АВ (IV) (у цьому випадку необхідно
 провести дослідження із сироваткою групи АВ (IV), тому що аглютинація з усіма
сироватками можлива за рахунок неспецифічної реакції);
 якщо аглютинація із сироваткою групи АВ (IV) відсутня, то досліджувану кров відносять
до групи АВ (IV). Якщо ж аглютинація з’являється із сироваткою групи АВ (IV) – реакція
неспецифічна. При слабкій аглютинації і в сумнівних випадках повторюють перевірку
крові зі стандартними сироватками інших серій.

27. Визначити групу крові за допомогою цоліклональних реагентів.

Цоліклони анти-А та анти-В використовують для визначення групи крові замість стандартних
гемаглютинуючих сироваток. Це є розведена асцитична рідина мишей, що містить імуноглобулін
М проти антигенів А та В.Цоліклони дають більш швидку та чітку реакію аглютинації, ніж
стандартні сироватки. При використанні цоліклонів виключається можливість передачі віруса
гепатиту та ВІЧ (СНІДу).

Цоліклони антигенів А і В випускають у ліофілізованій формі в ампулах, у яких крім реагентів

вміщується також консервант (натрію азид) і відповідний барвник. До кожної ампули цоліклону
додається ампула розчинника (ідентичного для обох реагентів).

Цоліклон антигену А (червоного) і антигену В (синього кольору) випускають в ампулах по 20, 50,
100 і 200 доз із розчинником також в ампулах по 2, 5, 10 і 20 мл відповідно. Термін зберігання 3
роки в холодильниках за температури +2 ... +8 °С, в темному місці -- за температури +10 ... +25 °С
і відносної вологості повітря 65—15 % протягом 2 років.

1. Розкрити ампулу цоліклону антигенів А і В і 2 ампули з розчинником. За допомогою окремих

чистих піпеток розчинники перенести у відповідні ампули. Кожну ампулу струсити кілька разів.
Повне розчинення настає протягом 1-2 хв.

2. Поряд із краплями антитіл на пластинку наносять по одній невеличкій краплі крові, приблизно в
10 разів меншій від краплі антитіл (0,01). Краплі змішують скляною паличкою. Якщо результат
позитивний, відбувається аглютинація еритроцитів у вигляді маленьких червоних агрегатів.
Аглютинація відбувається протягом 1—2 хв. Результат оцінюють таким чином:
 аглютинація відсутня з цоліклоном антигену А, з цоліклоном антигену В. Це означає, що в
еритроцитах відсутні антигени А і В, кров належить до групи 0(І);
 аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену А. Кров належить до групи
А(ІІ);
 аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену В. Кров належить до групи
В(ІІІ);
 аглютинація спостерігається із цоліклонами антигенів А і В. Це кров групи АВ(ІV);
Для виключення автоаглютинації, яка може бути в деяких хворих (мієломна хвороба, опіки), а
також під час дослідження пуповинної крові немовлят, при аглютинації еритроцитів із
цоліклонами антигенів А і В необхідно провести контроль із ізотонічним розчином натрію
хлориду.
 28. Визначити резус-належність експрес-методом.

Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу використовується практичними лікарями

у невідкладних ситуаціях. У чашку Петрі або на предметне скельце наносять краплю стандартної
антирезус-сироватки АВ(ІV), а паралельно, для контролю, краплю резус-негативної сироватки
АВ(ІV) групи, що не містить антитіл. Додають у 3 рази меншу краплю досліджуваної крові,
перемішують і спостерігають протягом 3- 4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного
розчину натрію хлориду і через 5хв. визначають реакцію. За наявності аглютинації еритроцитів з
антирезус-сироваткою і відсутності з контрольною сироваткою (в контрольній аглютинації не
повинно бути) кров є резус-позитивною; за відсутності реакції аглютинації в обох сироватках кров
оцінюється як резус-негати

29. Провести пробу на індивідуальну сумісність.

1. Візьміть 5 мл крові з вени хворого.
2. Відцентрифугуйте кров (або поставте в холодильник на 12 год., щоб відстоялась) для отримання
сироватки.
3. Нанесіть піпеткою велику краплю (0,1мл) сироватки хворого на пластину.
4. Нанесіть поряд з краплею сироватки реціпієнта маленьку (0,01мл) краплю крові донора та
змішайте.
5. Спостерігайте за реакцією 5 хв., похитуючи пластину. Оцініть результат
Якщо аглютинації немає — кров сумісна по системі АВО.

30. Провести пробу на резус-сумісність.

1. Візьміть 5 мл крові з вени хворого.
2. Відцентрифугуйте кров (або поставте в холодильник на 12 год., щоб відстоялась) для отримання
сироватки.
3. На чашку Петрі нанесіть піпеткою велику краплю (0,1мл) сироватки реципієнта та поряд з нею
маленьку краплю (0,01мл) крові донора.
4. Змішайте кров донора з сироваткою хворого.
5. Чашку Петрі поставте на водяну баню при температурі 44-48˚ С на 10 хв.
6. Читайте результат, поставивши чашку Петрі на білий фон.
 31. Провести біологічну пробу на муляжі.
Біологічна проба полягає в потрійному струминному переливанні 15 мл крові з інтервалами 5 хв;
або 5 мл з інтервалом 3 хв; та стежать за станом хворого. У разі появи симптомів
посттрансфузійних ускладнень: зниження АТ, тахікардія, біль у грудях та попереку, головний
біль; лікар має одразу припинити переливання крові і, не виймаючи голку з вени, розпочати
купірування розладів, що виникли. Якщо симптоми шоку відсутні, проводиться переливання
необхідної кількості крові крапельно зі швидкістю 50 — 60 крапель за 1 хв. Біологічна проба не
проводиться, якщо хворий під наркозом або непритомний, при реінфузії (переливанні крові що
вилилася у черевну або грудну порожнини) та трансфузії невеликих доз крові.

Наприкінці переливання у флаконі залишають 10—15 мл крові і зберігають її в холодильнику

протягом 1 доби для дослідження, якщо раптом виникнуть ускладнення. Оформляється протокол
переливання крові, який разом з етикеткою, що була на флаконі, підклеюють в історію хвороби.

Хворий після переливання крові перебуває під наглядом лікаря та медсестри. Протягом 8 годин,
через кожні 2 години вимірюються температура тіла, артеріальний тиск, підраховуються пульс,
дихання, визначаються кількість і характер сечі. Наступного дня клінічний аналіз крові і сечі
повторюють.

32. Визначити придатність крові у флаконі.

Оснащення:холодильник, термометр, флакон або масовий пакет з кров'ю, журнал

реєстрації температури в холодильнику для зберігання крові.

№ Послідовність дій (етапи) обгрунтування

1. Відкрити холодильник. За термометру визначити Профілактика
температуру режиму зберігання крові (+ 2 ° С, + 6 ° С). загнивання крові
2. Взяти потрібний флакон або пластиковий пакет з кров'ю.
3. Визначити візуально по плазмі придатності крові до Візуальний контроль
переливання. за якістю крові
4. Перевірити паспорт флакона: наявність позначення групи Послідовність
крові і резус-фактора, дату заготівлі, вид консерванту, назва перевірки, є
установи-виробника, реєстраційний номер, прізвище та профілактикою
ініціали донора, прізвище, ім'я, по батькові лікаря, майбутніх ускладнень
заготовити кров, наявність на етикетки результатів аналізу
на ВІЛ, сифіліс та гепатит В, термін придатності.
Кров придатна, якщо при зовнішньому огляді колір плазми
янтарно- жовтий, лейкоцітарно- тромбоцитарний шар сірого
кольору, еритроцитарна маса темно-бордова.
6 Кров не годиться якщо: етикетка відсутня, пошкоджена або критерії
.. неправильно оформлена. Закінчився термін придатності непридатності
крові.Нарушена герметичність посудини. Відзначається
гемоліз- плазма рожева, червона (лакова кров). Є пластівці
або помутніння плазми. Містить чужорідні тіла, наприклад
шматочки гумової пробки.
 33. Підготувати набір інструментів для венесекції.

Послідовність Зміст Примітка

Показання. Венесекція застосовується при погано Увага! Після фіксації
виражених венах, сильно розвинутій жировій катетера в вені
клітковині, при тривалих інфузіях. промийте його
робочим розчином
гепарину.
Місце Операційний блок, перев'язувальний кабінет.
виконання.
Підготувати 1. Шафа з інструментами операційного блоку. Провести перед
необхідне. 2. Лоток. стерилізаційну
обробку та
стерилізацію
відібраного
інструментарію.
Алгоритм В лоток з шафи, де зберігається інструменти
виконання. операційного блоку, відберіть: Загальний
інструментарій: 1. Корнцанги - 2 шт. 2. Шприц-
10,0-1 шт. 3. Цапки -4 шт. 4. Скальпель : а)
черевцевий - 1 шт. б) гострокінцевий - 1шт. 5.
Гачки Фарабефа - 2 шт. Гачки зубчаті гострі - 2
шт. 6. Кровоспинні затискачі: а) Затискач
Більрота - 4-6 шт. б) затискач Кохера - 4-6 шт.
7. Ножиці хірургічні гострокінцеві - 1 шт. 8.
Лігатури шовкові 9. Пінцет хірургічний - 2 шт.
10 Пінцет анатомічний - 2 шт. 11. Голкотримач
Гегара - 1 шт. 12. Голки хірургічні: а) ріжучі - 2
шт. б) колючі -2шт. Спеціальний
інструментарій. 1. Затискач „москіт" - 2 шт. 2.
Голки Дешана - 2 шт. 3. Катетер в/в - 1 шт.
 34. Підготувати набір інструментів для первинного хірургічного
оброблення рани.

Первинна хірургічна обробка рани (ПХО) — це оперативне втручання, спрямоване на видалення

нежиттєздатних тканин, попередження ускладнень та створення сприятливих умов для загоєння
будь рани .

Свідчення. Випадкова рана.

Оснащення:

— стерильні: корнцанг – 2 шт, цапки для білизни – 4 шт, пінцети хірургічні – 2 шт, пінцети
анатомічні – 2 шт., шприц (10 мл) – 2 шт, скальпель – 1 шт., ножиці – 2 шт. кровоспинні затискачі
– 4-6 шт, гачки Фарабефа – 2 шт, гострозубе гачки – 2 шт., голки ріжучі – 4 шт., голки колючі – 4
шт., зонд жолобуватий – 1 шт., зонд гудзиковий – 1 шт, шовний матеріал, бікс з перев’язувальним
матеріалом, рукавички, дренажі;

— інші: антисептики для шкіри (кутасепт, йодонат), антисептики для рани (3% розчин перекису
водню, 0,06% розчин гіпохлориту натрію), 70% етиловий спирт, препарат для дезінфекції
інструментів (дезактин, неохлор), препарат для місцевого знеболювання (лідокаїн, новокаїн).

35. Підготувати набір інструментів для трепанації черепа.

Трепанація – розтин порожнини черепа.

Послідовність Зміст Примітка

Показання 1. УМТ. Провести передстери-

2. Пухлини головного мозку. лізаційну обробку та
3. Гематоми. стерилізацію відібраного
4. Перелом основи черепа. інструментарію.

Місце виконання Операційний блок.

Підготувати Шафа із загальним інструментарієм.

необхідне. Шафа із спеціальним інструментарієм.
Лоток.

Алгоритм В лоток з шафи, де зберігається інструменти

виконання операційного блоку, відібрати:
Загальний інструментарій:
1. Корнцанг - 2
2. Цапки - 4
З. Шприц та голка - 2
4. Зонд жолобкуватий - 1
5. Зонд ґудзиковий - 1
6. Пінцет анатомічний – 2
Інструменти для розсічення тканин:
1 .Скальпель черевцевий - 1
2. Ножиці: Купера- 1
3. Прямі гострокінцеві хірургічні – 1
Послідовність Зміст Примітка

Інструменти для спинення кровотечі:

Кровоспинні затискачі Кохера - 8-10
Більрота - 8-10
Затискач за типом "москіт" - 4-6шт.
Інструменти для розширення тканин.
1. Гачки Фарабефа - 2
Інструменти для зшивання тканин:
1. Голки ріжучі - 2
2. Голки колючі -2
3. Голкотримач Гегара - 2
4. Пінцет хірургічний -2
Спеціальний інструментарій.
Коловорот - 1
Ручний трепан із фрезами - 1
Дротяна пилка Джиглі - 1
Провідник Поленова для пили - 1
Кісткові щипці Люера - 1
Кусачики Дальгрена - 1
Прямий распатор Фарабефа - 1
Шилоподібне долото – 1
Жолобувате долото – 1
Пряме долото – 1
Молоток з накладкою – 1
Кісткова ложка Фолькмана – 1
Гумова груша- 1
Мозковий шпатель – 1
 37. Підготувати набір інструментів для скелетного витяжіння.

Послідовність Зміст Примітка

Показання. Скелетне витяжіння проводиться у разі Увага!
переломів кісток зі зміщенням відломків Гумовими пробочками
по довжині. фіксуються стерильні марлеві
кульки, зволожені
Місце проведення. Операційний блок травматологічного 960 етиловим спиртом.
відділення.
Оснащення робочого
місця. Шина Бєлєра.
Троси до шини Бєлєра.
Гирі по 2 кг.
Шафа з інструментами операційного
Алгоритм блоку.
виконання. Лоток.
Провести передстерилізаційну
I. З шафи де зберігається загальний обробку та стерилізацію
інструментарій, відберіть: відібраного інструментар
Загальний інструментарій.
1. Корнцанг – 1 шт.
2. Цапки – 4 шт.
3. Шнриц 10,0 або 20,0; 1-2 шт.

II. З шафи де зберігається спеціальний

інструментарій, відберіть:
Спеціальний інструментарій.
Дуга для витяжіння – 1
Гвинт для компресії дуги – 1
Торцевий ключ – 1
Аппарат ЦИТО - 1

Додатковий матеріал.
1.Гумові пробочки – 2-4 шт.
2. Шнурок з гирями та бокові тяги – 1
шт.
3. Шина Бельера – 1 шт.

38. Підготувати набір інструментів для розтину гнояка.

Складання набору інструментів для розтину поверхневого гнійника

1.Скальпель гострокінцевий і черевцевий.

2.Гачки Фарабефа і однозубий, двозубою і тризубі гачки.
3.Кровоспинні затискачі.
4.Голкотримачі і голки.
5.Пінцети (анатомічні та хірургічні).
6.Зонд гудзиковий.
7.Стерильні кульки і серветки, марлеву турунду або гумову смужку, бинт.
8.Шприци 2,0 — 5,0 або 10,0 стерильні та голки до них.
9.0,5% розчин новокаїну.
10.1% розчин йодопирона або йодоната, 96% спирт чи розчини інших антисептиків.
 39. Підготувати набір інструментів для ампутації кінцівок.

Послідовність Зміст Примітка

Місце Операційний блок. По закінченні операції
виконання. потрібен стерильний бинт для
накладання асептичну пов'язки
на куксу.
Підготувати 1. Шафа з загальним інструментарієм. 2. Шафа
необхідне. із спеціальним інструментарієм. 3. Лоток.
Алгоритм В лоток з шафи, де зберігається інструменти Провести передстерплізаційну
виконання. операційного блоку, відібрати: Загальний обробку та сі стерилізацію
інструментарій: 1. Корнцанг - 2шт. 2. Цапки - 4 відібраного інструментарію.
шт. Інструменти для розсічення тканин: 1. Для пересічення нервів і
Скальпель черевцевий - 2шт. 2. Ножиці прямі
гострокінцеві та зігнуті - 1 3. Ножиці
тупокінцеві - 1 Інструменти для спинення
кровотечі: 1. Затискачі (прямі та зігнуті) 16 А)
затискач Більрота - 8 Б) затискач Кохера - 8
Інструменти для розширення країв рани: 1.
Гачки трьохзубчасті - 2 2. Гачки Фарабефа - 2
Інструменти для зшивання тканин: 1.
Голкотримач Гегара - 2 2. Голки хірургічні: А)
ріжучі-8-10 Б) колючі -2 3. Пінцет хірургічний
- 2 Спеціальний інструментарій. 1. Ніж
ампутаційний великий - 1 2. Распатор
Фарабефа: А) прямий -1 Б) зігнутий -1 3. Пила
листова або дугова - 1 4. Ложка Фолькмана - 1
5. Ретрактор - 1 6. Рашпель -1 7. Джгут
Есмарха -2 8. Лезо бритви (зємне лезо
скальпеля) 9. Кусачки Люера-1 10. Кусачки
Лістона-1
 40. Підготувати набір інструментів для трахеостомії

Трахеотомія — хірургічна операція, що полягає у розтині передньої стінки трахеї з подальшим

уведенням до неї спеціальної трубки або утворенням постійного отвору (стоми). Проводиться
заради відновлення дихання, а також проведення різних діагностичних і лікувальних маніпуляцій
в трахеї і бронхах.

Послідовність Зміст Примітка

Місце Операційний блок
виконання.
Підготувати 1. Шафа з загальним інструментарієм. 2. Шафа з
необхідне. спеціальним інструментарієм. 3. Лоток.
Алгоритм В лоток зшафи, де зберігається загальний Провести
виконання. інструментарій відібрати: Загальний передстерилізаційну
інструментарій: 1. Цапки для утримання білизни - 4 обробку та стерилізацію
2. Корнцанги прямі та зігнуті - 2 3. Шприц 20 мл - 1 відібраного
4. Голки ін'єкційні - 5 5. Пінцети: а) хірургічні - 2 інструментарію.
б) анатомічні - 2 Інструменти для розсічення
тканин 1. Скальпель: а) черевцевий - 1 б)
гострокінцевий - 1 2. Ножиці гострокінцеві
хірургічні - 2 Інструменти для спинення кровотечі
1. Кровоспинні затискачі: а) Кохера - 4 б) Більрота
- 2 в) затискач по типу " москіт" - 2 Інструменти
для розширення тканин 1. Гачки гості двозубі - 2 2.
Гачки Фарабефа - 2 Інструменти для зшивання
тканин 1. Голкотримач Гегара - 2 2. Голки ріжучі -
4 Спеціальний інструментарій 1. Трахеостомічна
трубка з канюлею різних розмірів - 4 2. Гачки
однозубі трахеостомічні - 2 3. Розширювач трахеї
Труссо - 1 4. Товстий гумовий катетер - 1.
 41. Накласти вузлові шви на муляжі.

Мета: закрити рану, щоб запобігти попаданню повторної інфекції.

Оснащення:
1. Стерильний почкообразний тазик.
2. Розчини антисептиків (наприклад: 1% р-р йодоната, р-р фурацилина 1:5000).
3. Ватяний або марлевий тупфер (2).
4. Окончатая серветка.
5. Багатошарова серветка, однослойная серветка, клеол, помазок, ножиці Лістера.
6. Голкотримач, ріжуча голка (тригранна), хірургічний пінцет, ножиці Купера.
7. Шприц 10мл, голки (2), р-р новокаина 0,25% або 0,5% - 20мл.
8. Муляж.
9. Стерильні рукавички.
Алгоритм маніпуляції:
1. Підготуйте операційне поле (поза операційна збрийте волосся в колі рани приблизно 3-5см).
2. Укладіть пацієнта.
3. Обробіть операційне поле двічі 1% р-ром йодоната.
4. Проведіть місцеву анестезію (инфильтрационную).
5. Обмежте операційне поле окончатой серветкою.
6. Промийте рану р-ром фурацилина 1:5000, підсушіть, посічіть краї рани в межах здорової
тканини, знову промийте р-ром фурацилина 1:5000, з подальшим підсушенням рани.
7. Зарядіть голкотримач.
8. Приступіть до накладення вузлуватих швів на шкіру (муляж):
а) Захопіть пінцетом протилежний край рани від себе, зробіть вкол, відступаючи від краю рани
на 0,5 см, потім зробіть викол на краї, який ближче до себе, при цьому перехопите його
пінцетом.
б) Розкрийте голкотримач і перехопіть голку, зафіксувавши знову її на голкотримач.
в) Проведіть голку через обидва краї рани, з вушка висмикайте нитку, при цьому зробіть це так,
щоб один кінець нитки залишився на протилежному краї рани, а іншої на краї, який ближче
до себе.
г) Зіставте пінцетом обидва краї рани.
д) Зав'язніть вузол збоку, при цьому, якщо взяли шовк, зав'язніть два вузли; капрон - три вузли.
е) Подальші шви накладайте приблизно на 1см від попереднього шва.
ж) Обрежьте кінці ниток, залишивши «усики» довжиною приблизно 1см.
з) Накладіть на область швів багатошарову марлеву серветку, зафіксуйте її однослойной
марлевою серветкою, змазавши заздалегідь шкіру клеолом.
 42. Зняти вузлові шви на муляжі.

Послідовність Зміст Примітка

Місце Перев'язувальна Увага! Суворо дотримуватись
виконання правил асептики та антисептики.
Використаний перев'язувальний
Підготувати 1. Набір стерильних інструментів: · матеріал перед утилізацією також
необхідне пінцет анатомічний - 1 · ножиці підлягає дезінфекції (особливо, якщо
гострокінцеві або скальпель рана інфікована).
гострокінцевий - 1 · лоток 2. Розчин
йодонату 1% 3. Корнцанг у флаконі з
6% розчином перекису водню 4.
Перев'язувальний матеріал 5. Лоток
для відпрацьованих матеріалів 6.
Стерильні рукавички 7. Маска

Алгоритм 1. Надіти маску, вимити руки з милом

виконання і надіти стерильні рукавички. 2.
маніпуляції Корнцангом взяти стерильну марлеву
кульку, змочити її в розчині йодонату і
обробити шви. 3. Анатомічним
пінцетом взяти за вузлик шва і
підтягти його вгору до появи над
шкірою непрофарбованої йодонатом
ділянки нитки. 4. Ножицями або
скальпелем розрізати нитку по цій
ділянці. 5. Пінцетом витягти нитку з
тканин. 6. Шкіру після видалення
швів обробити йодонатом. 7. Накласти
суху стерильну пов'язку. 8.
Відпрацьовані інструменти занурити в
дезрозчин. 9. Зняти рукавички,
занурити їх в дезрозчин. 10. Вимити
руки з милом.

43. Надати першу допомогу в разі поранення вен шиї.

Повреждения вен в области шеи крайне опасны быстрой кровопотерей и риском попадания
воздуха в наполненные кровью сосуды. К тому же такие раны практически молниеносно
вызывают проблемы с кровообращением мозга, что приводит к его отеку.

Использовать жгут или давящую повязку при повреждении шеи запрещено!

До того, как пострадавшего осмотрит врач, помощь оказывают в следующей последовательности:

1.Сдавить концы вен сквозь кожу;
2.Сжать вену в самой ране;
3.Затампонировать рану;
4.Смочить салфетку в перекиси водорода и сильно прижать ею травмированное место;

Лечение такого травмирования предусматривает оперативное вмешательство, которое нужно

провести как можно быстрее.
 44. Надати першу допомогу в разі поранення сонної артерії.
Так, при ушкодженнях сонної артерії або крупних її відгалужень вона може бути притиснута по
внутрішньому краю грудинно-ключично-соскового м'яза до поперечних паростків шийних хребців
на рівні шостого шийного хребця.

45. Надати першу допомогу в разі поранення вен передпліччя.

Максимальное сгибание конечности в суставе приводит к перегибу и сдавлению кровеносного
сосуда, что способствует прекращению кровотечения. Этот способ достаточно эффективно
останавливает кровотечение. Для повышения эффективности в область сустава необходимо
вложить 1-2 бинта или свернутую валиком одежду. После сгибания конечность фиксируют
руками, несколькими турами бинта или подручными средствами (например, брючным ремнем).

При кровотечениях из ран верхней части плеча и подключичной области верхнюю конечность
заводят за спину со сгибанием в локтевом суставе и фиксируют бинтом или обе руки заводят назад
со сгибанием в локтевых суставах и притягивают друг к другу бинтом.

Для остановки кровотечения из предплечья в локтевой сгиб вкладывают валик, конечность

максимально сгибают в локтевом суставе и предплечье фиксируют к плечу в таком положении,
например, ремнем.

47. Надати першу допомогу при електротравмі

 У цьому Порядку термін «електротравма» вживається у такому значенні – це місцеві і загальні
пошкодження, що виникають у результаті впливу електричного струму великої сили або розряду
атмосферної електрики (блискавки).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним
струмом та блискавкою не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити
його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої
дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;
3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої
реанімації;
6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому
стабільного положення;
7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;
8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої)
медичної допомоги;
9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної
допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

48. Провести первинне хірургічне оброблення рани (на фантомі).

Первинна хірургічна обробка (ПХО) рани:
 основний метод лікування свіжоінфікованої рани.
 важливий етап механічної антисептики;
 дозволяє перетворити інфіковану рану в стерильну шляхом висічення країв, стінок і дна
рани разом із сторонніми предметами і зонами некрозу;
 при ПХО видаляються всі тканини, які торкалися нестерильних предметів і зовнішнього
середовища, в яких можуть перебувати мікроби.

Етапи ПХО:
1) розсічення рани (проводиться під візуальним контролем для проведення ревізії рани);
2) ревізія ранового каналу (повна ревізія зони поширення ранового каналу та характеру
ушкодження; висічення країв, стінок і дна рани на всю глибину, що сприяє видаленню
некротизованих тканин, сторонніх предметів, а також усієї ранової поверхні, інфікованої
при пораненні; висічення стінок рани дозволяє перетворити інфіковану рану в стерильну);
3) краї рани висікають єдиним блоком, відступивши приблизно на 0,5 – 2см від краю рани;
4) при забруднених, розтрощених ранах, ранах нижніх кінцівок висічення повинне бути
досить широким;
5) при ранах на обличчі висікаються лише некротизовані тканини, а при різаній рані
висічення її країв не виконується;
6) не висікаються рани на долонях і підошовній частині стоп;
7) гемостаз (після висічення країв рани проводиться ретельний гемостаз);
8) відновлення цілісності ушкоджених тканин і структур (при підготовленості хірурга, за
показанням, виконується шов нервів, сухожиль, судин, з’єднання кісток;
9) накладання швів на рану, за показаннями, із дренуваннями рани – завершальний етап
ПХО:
 10) пошарове ушивання рани(при невеликих ранах із малою зоною ушкодження, мало
забруднені рани, рани на обличчі, шиї, тулубі, верхніх кінцівках при тривалості до 6 годин
з часу ушкодження);
11) ушивання рани із залишенням дренажів у ній (при ризику розвитку інфекції, наявності
рани на стопі, гомілці, значному ушкодженні за обсягом, при виконанні ПХО через 6-12
годин з часу ушкодження);
12) рану не ушивають при проведенні ПХО більш ніж через добу після поранення, при
сильному забрудненні рани землею, масивному ушкодженні тканин, локалізації ран на
стопі і гомілці, літньому віці травмованого.

Основні види ПХО (залежно від давності поранення):

 рання (виконується в строк до 24 годин з часу поранення). Включає всі етапи ПХО рани з
накладанням первинних швів; у разі потреби в рані залишають дренажі на 1-2доби;
проводиться лікування, як при чистій рані;
 відстрочена (проводиться в строк від 24 до 48 годин з часу поранення). Операція
проводиться на тлі терапевтичного застосування антибіотиків; рана не ушивається,
можливе накладання первинно-відстрочених швів (шви накладають через 1-5 діб після
ПХО у зв’язку з ризиком розвитку інфекції);
 пізня (виконується пізніше 48 годин із моменту травми). Мається висока ймовірність
нагноєння рани; рана не ушивається і проводиться курс антибіотикотерапії; можливе
накладання вторинних швів на 7- 20 добу, коли рана покривається грануляціями (вторинні
шви накладають для зменшення ранової порожнини).

Показання до проведення ПХО: будь-яка глибока рана протягом 48- 72 годин з часу її одержання.

Не підлягають ПХО такі види ран:

 поверхневі рани і садна;
 невеликі рани з розбіжністю країв менше 1см;
 множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих тканин;
 колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин і нервів;
 у деяких випадках – наскрізні кульові поранення м’яких тканин.

Протипоказання до проведення ПХО:

 ознаки розвитку в рані гнійного процесу;
 критичний стан хворого.

50. Підготувати набір інструментарію дна типових операцій на

органах черевної порожнини.

За допомогою типових операцій на органах черевної порожнини лікуються різноманітні

захворювання органів черевної порожнини. Набір для операцій складається з загального
інструментарію та спеціальних інструментів.

Для її виконання, я медсестра або фельдшер …,відбираю наступний спеціальний інструментарій.

1. Ранорозширювачі Госсе та Микулича – розводять та утримують краї операційної рани черевної
стінки.
2. Дзеркала для черевної стінки – припіднімають черевну стінку.
3. Дзеркала:
- черевні – відводять внутрішні органи від зони втручання, розширюють порожнину;
- печінкові дзеркала – відводять печінку.
- ниркові дзеркала – відводять та захищають нирку.
4. Пластинка Ревердена – відводить внутрішні органи та захищає їх від випадкового поранення.
5. Лопаточка Буяльського – відводить кишечник та захищає його від випадкового поранення.
6. Шлунковий затискач (жом Пайра) – перетискує просвіт шлунку під час резекції.
7. Кишковий затискач, що роздавлює (прямий або зігнутий) – перетискує просвіт частини кишки,
що видаляється.
8. Кишковий затискач еластичний (прямий і зігнутий) – перетискує просвіт кишки під час
накладання анастомозу.
9. Затискач Микулича – захоплює очеревину і фіксує її до операційної білизни.
10. Затискач Федорова – захоплює і стискає судинну ніжку нирок і печінки, сечовивідників,
жовчних протоків.
11. Затискач Люера або вікончасті щипці – захоплює тканини, в тому числі і кишечник.
12. Затискач Аліса – фіксує тканини.

51. Надати допомогу в разі відкритої травми голови.

У цьому Порядку термін «черепно-мозкова травма» вживається у такому значенні – це стан, що
виникає внаслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболонок, судин,
кісток черепа та зовнішніх покривів голови.

Ознаки черепно-мозкової травми: рани, синці в області голови та обличчя; сонливість;

сплутаність або втрата свідомості; сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї; поколювання або
втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області
голови; судоми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль;
втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової
порожнини та вуха.

Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний
удар по голові або тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження
електричним струмом; вибух.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови
(черепно-мозкова травма) не медичними працівниками:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м’яка шина, фіксація руками);
3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
6) якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження:
а) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
б) підтримати постраждалого психологічно;
в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої)
медичної допомоги;
г) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної
допомоги, дотримуватись його рекомендацій;
ґ) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці;
7) якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження:
а) накласти пов’язки на рани;
б) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
в) підтримати постраждалого психологічно;
г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої)
медичної допомоги;
ґ) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної
допомоги, дотримуватись його рекомендацій;
д) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

52. Надати допомогу в разі опіку стравоходу.

1. Не провокуйте блювання та не вводьте шлунковий зонд, щоб уникнути вторинних пошкоджень
слизової оболонки стравоходу. При блюванні покладіть пацієнта у бічній позиції з дещо нижче
розміщеною головою, щоб уникнути аспірації.

2. Оцініть стан пацієнта (за схемою ABCD →розд. 23.1 та BLS →розд. 2.1), при необхідності,
підтримуйте функції життєво важливих органів та лікуйте шок; якщо є симптоми дихальної
недостатності та доступне обладнання → проведіть ларингоскопію та подумайте про проведення
швидкої інтубації (або конікотомії [у лікарні трахеотомії]).

3. Намагайтесь встановити тип випитої речовини та ретельно обстежте ротову порожнину.

4. Пацієнтам, що можуть ковтати (притомним, без порушень функції життєво важливих органів)
дайте випити нейтральні рідини (вода, молоко) з метою розведення пошкоджуючого фактору.

При опіках стравоходу потерпілого необхідно терміново госпіталізувати до хірургічного

відділення. Невідкладна допомога полягає у нейтралізації кислот 2–3% розчином соди, а лугів —
1% розчином оцтової кислоти або рослинним маслом. У неясних випадках показане рясне питво.
Промивання шлунка через зонд вважається доцільним тільки протягом перших 6 годин після опіку
стравоходу.

53. . Надати допомогу в разі відкритого пневмотораксу.

Пневмоторакс – синдром, який виникає внаслідок травматичного ушкодження легені або грудної
стінки й обумовлений накопиченням повітря у плевральній порожнині, що сприяє колапсу
(спаданню) легень.

Відкритий пневмоторакс виникає при пораненні грудної клітки з формуванням ранового отвору,
через який повітря вільно надходить у плевральну порожнину під час вдиху, а під час видиху –
назовні, внаслідок постійного присмоктування повітря при дихальних екскурсіях грудної клітки.
Образне визначення відкритого пневмотораксу – „смоктальна рана грудей”, тобто ушкодження,
що супроводжуються характерним звуковим феноменом, синхронним із дихальними рухами
грудної клітки. При розриві легеневої тканини, трахеї або центральних бронхів може розвинутись
така ж клінічна картина і за відсутності суттєвого ушкодження грудної стінки. Інколи вона
спостерігається і при закритій травмі грудей і називається "внутрішній відкритий пневмоторакс".

При відкритому пневмотораксі накладають герметизуючу (оклюзійну) пов’язку – гумовану

оболонку індивідуального перев’язувального пакета, клейонку, промаслений маззю папір
укладають безпосередньо на рану і щільно циркулярно прибинтов ують для запобігання
підсмоктуванню повітря до плевральної порожнини. При великих ранових дефектах пов’язка
повинна виступати за краї рани не менше ніж на 10 см, щоб уникнути її втягнення в плевральну
порожнину.

54. Надати допомогу в разі перелому ключиці без зміщення відламків

Перша допомога повинна бути надана дуже коректно і обережно, щоб не виникло пошкодження
найближчих систем, тканин і органів. Щоб запобігти можливі наслідки перелому ключиці
необхідно відразу ж після отримання травми додати кінцівки статичне положення, яке виключити
ймовірність руху уламків.
- під пахву підкочується невеликий відріз тканини або бинта, скручений у валик;
- рука згинається в лікті до комфортного положення (приблизно 90 градусів);
- кінцівку прибинтовують до тіла (повністю);
- для кисті необхідно забезпечити додаткову опору у вигляді пов’язки через шию;
Правильне транспортування важливе не менше перев’язки. Хворому найкомфортніше буде
перебувати в напівсидячому чи сидячому положенні, при цьому бажано не спиратися на бік
пошкодженої кістки.При відсутності знеболюючих, можна використовувати холодні компреси на
ділянку надпліччя. Транспортувати хворого потрібно до місцевого травмпункту, де йому нададуть
кваліфіковану допомогу.

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
 намагатися вправити кістки або суглоб, чинити тиск (і будь-який інший вплив) на
пошкоджену руку;
 повністю розпрямляти пошкоджену кінцівку;
 транспортувати хворого стоячи, лежачи;
 іммобілізувати кінцівку занадто тонким шнуром, паском або мотузкою.

55. Надати допомогу в разі перелому діафіза правого плеча.

Перша допомога включає імобілізацію ушкодженоїкінцівки транспортною шиною
(лестничная штна, повязка Дезо) або косинкою, холод на місце травми, ненаркотичні
анальгетики.

56. Надати допомогу у випадку напруженого пневмотораксу.

Напряженный пневмоторакс развивается при травмах легких или стенки грудной клетки, когда
возможно поступление воздуха в плевральную полость, но невозможен выход из нее (принцип
одностороннего клапана). В результате воздух скапливается и сдавливает легкое, приводя к
смещению средостения, компрессии контралатеральной легкого и повышению внутригрудного
давления, достаточного для уменьшения венозного оттока по направлению к сердцу и развития
шока. Эти эффекты могут быстро развиваться, особенно у пациентов, для которых применялась
вентиляция с положительным давлением.

Причины включают механическую вентиляцию (наиболее часто) и простой (неосложненный)

пневмоторакс с повреждением легких, при котором невозможно провести дренирование
проникающей или тупой травмы грудной клетки или применить центральную венозную
катетеризацию.

Лечение проводят в неотложном порядке способом игольчатой декомпрессии путем введения

иглы большого диаметра (например, 14 или 16 калибра) во 2-й межреберный промежуток на
уровне среднеключичной линии. Воздух при этом обычно выходит. Поскольку игольчатая
декомпрессия вызывает простой пневмоторакс, непосредственно после этой процедуры следует
выполнить зондовую торакостомию.
 57. Надати допомогу у випадку перелому кісток передпліччя в середній
третині.
Кістки передпліччя при переломах у верхній і середній третині знерухомлюють шиною, яку
накладають на зовнішню поверхню руки, зігнутої в ліктьовому суглобі, захоплюючи плече,
передпліччя й кисть. Або накладають дві шини з підручних матеріалів: одну з внутрішньої
сторони руки так, щоб її верхній кінець доходив до підпахової впадини, а другу шину накладають
з зовнішньої сторони руки (верхній кінець повинен виступати над плечовим суглобом). Шини
прив’язують, руку підвішують до шиї.

58. Накласти гіпсову пов'язку в разі перелому кісток передпліччя в

типовому місці.

Лонгета накладається від верхньої третини плеча до середньої долонної складки, в сидячому або
лежачому положенні хворого.

Один помічник утримує кінцівку в положенні згинання у ліктьовому суглобі під кутом 90°,
передпліччя знаходиться в стані напівпронації, кисть - у положенні тильного згинання та
ліктьового відведення. Два інших помічники безпосередньо допомагають лікарю.

Гіпсову лонгету довжиною 40-50 см розміщують по зовнішній поверхні плеча і до ліктя та по

тильній поверхні передпліччя. Після накладання лонгети її моделюють, особливо старанно над
виростками плеча та кисті. Коли лонгета затвердіє, її фіксують бинтом.

Після накладання лонгети пальці кисті повинні вільно рухатись та стискатись в кулак. Кінцівку з
накладною лонгетою підвішують на колінці або на стрічці з бинта.

59. . Надати допомогу в разі перелому стегна.

Переломы бедренной кости, особенно открытые, нередко приводят к кровотечению и шоку.
Сначала останавливают кровотечение, на рану накладывают стерильную повязку. Переломы
бедренной кости, особенно открытые, нередко приводят к кровотечению и шоку. Сначала
останавливают кровотечение, на рану накладывают стерильную повязку. После чего по бокам
бедра прикладывают шины или другие подручные материалы (доски, обломки лыж, палки) и
фиксируют их к конечности и туловищу широким бинтом, поясным ремнём, полотенцем таким
образом, чтобы обеспечить неподвижность всей конечности -тазобедренном, коленном и
голеностопном суставах. На костные выступы в области суставов, а также в подмышечную
впадину и паховую область вкладывают валик из ваты. Стопу устанавливают под углом 90
градусов.

При переломе бедренной кости фиксируют три сустава – голеностопный, коленный,

тазобедренный.
 60. Надати допомогу в разі перелому кісток гомілки.
Симптоми:
 різкий біль в області ушкодження;
 набряк та синюшність гомілки;
 значна та помітна деформація гомілки;
 відхилення стопи назовні;
 крепітація (звук хрускоту уламків кісток);
 патологічна рухливість уламків кістки;
 неможливість опори на ушкоджену ногу.

Перша допомога під час перелому гомілки полягає в її надійній фіксації, що допомагає уникнути
додаткових ускладнень. За будь-яких переломів даної локалізації проводять накладання шини.
Осколковий перелом гомілки вимагає особливої обережності під час транспортування до
стаціонару, оскільки надмірна рухливість кісток може спровокувати відкритий перелом. За
відкритого перелому пацієнту необхідно накласти джгут, оскільки в цьому місці проходять
артерії, які під час пошкодження провокують сильну кровотечу.

61. Надати допомогу в разі удару головою.

Схема надання першої допомоги:

 очистіть область коло рани, обробіть йодом;

 накладіть стерильну пов’язку;
 покладіть постраждалого на спину;
 підкладіть під голову валик з одягу, згорнутий у вигляді кільця, такі ж самі валики
покладіть з обох боків голови для забезпечення її нерухомості;
 якщо потерпілий непритомний, поверніть голову на бік;
 очистить рот постраждалого від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас;
 якщо у постраждалого запав язик, витягніть його із рота і зафіксуйте;
 покладіть на голову холод; - викличте швидку допомогу;
 при відсутності у пульсу на сонній артерії приступіть до непрямого масажу серця та
штучного дихання.

Неприпустимо:

 не викликати швидку допомогу;

 виймати частки кісток або чужорідні предмети з рани;
 залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);
 залишити постраждалого у стані коми лежати на спині;
 намагатися транспортувати постраждалого самостійно.
 62. Надати допомогу в разі опіку плечового суглоба.
1.Негайно зупиніть контакт з джерелом опіку.
2.Обробіть рану прохолодною водою чи водою кімнатної температури.
3.Не прикладайте до рани лід - це категорично заборонено. Не обробляйте уражену поверхню
шкіри жодними кремами чи жирними речовинами. Є помилкова думка, що опік слід одразу
обробити дексапантенолом, проте в міжнародних рекомендаціях надання допомоги під час опіку
його немає. Якщо він і може допомогти, то радше під час загоєння ран.
4.Зніміть будь-який одяг або прикраси, що знаходяться поблизу ділянки опіку. Але не чіпайте
речей, які прилипли до ураженої шкіри.
5.Прикрийте рану стерильною пов’язкою.
6.Дайте потерпілому випити води, щоб зменшити інтоксикацію та уникнути зневоднення.
7.Можна також дати знеболювальний лікарський засіб, наприклад парацетомол чи ібупрофен, які
використовують для полегшення болю будь-якого типу та інтенсивності.

63. Надати допомогу у випадку розтягнення зв'язок суглобів

Зв’язки – це сполучна тканина, розташована навколо суглоба з функцією захистити і зміцнити його.
Пучок зв’язок міцно фіксує суглоб, забезпечує його рухливість і в той же час стабільність
розташування. При різких або атипових рухах зв’язки можуть пошкоджуватися, розтягуватися, а
часом і розриватися.

Природа пошкодження дає підстави називати розтягнення зв’язок травмою більш характерною для
людей, які ведуть активний спосіб життя, адже відбувається воно через значну механічного
навантаження на суглоб.

Симптоматика розтягнення зв’язок не дуже широка, обчислюється кількома ознаками

пошкодження:

 сильна і раптовий біль в ушкодженому суглобі;

 обмеженість суглоба в русі;
 виникнення набряку в місці пошкодження;
 підвищення температури і почервоніння в окремій ділянці, що вказує на розвиток
запалення.

Перша допомога при розтягненнях:

 “I” (ice – лід) – прикладіть лід до місця травми. Це зменшить біль і набряк.
 “С”(compression-тиск) - використайте тугу пов’язку на ушкоджений суглоб. Проте
пам'ятайте, що вона не повинна порушувати звичайного кровообігу і чутливості шкіри
ушкодженої кінцівки.
 “Е”(elevation-підняття) - тримайте травмовану кінцівку вище рівня серця, це допоможе
зменшити приплив крові, що дозволить зменшити набряки.

Якщо постраждалий відчуває надмірний біль або травмоване місце дуже набрякло потрібно
звернутися за кваліфікованою допомогою.
 65. Надати допомогу в разі рани ліктевого суглоба.
При кровотечении в области предплечья и локтевого сгиба прижимают плечевую артерию у
внутреннего края двуглавой мышцы плеча (бицепса)к плечевой кости.

Повязку на локтевой сустав накладывают, начиная 2—3 наложениями бинта через локтевую ямку
и далее спиральными ходами бинта, попеременно чередуя их на предплечье и плече с
прекращением в локтевой ямке

66. Підготувати до роботи стіл перев'язувальної сестри.

Послідовність Зміст Примітка

Місце Перев'язувальна.
виконання.

Підготувати 1. Стіл перев'язувальної сестри.

необхідне.
2. Бікс, у якому розміщені 2 - стерильних
простирадла, церата, затискачі для
утримання білизни - 3 шт, інструменти,
перев'язувальний матеріал.

3. Два корнцанги в 6% розчині перекису

водню.

4. Склянка з 3% розчином хлораміну.

5. Ветош.

Попередня 1. Поверхню столу протерти ганчіркою,

підготовка. змоченою в 3% розчині хлораміну.

2. Одягнути халат, шапочку, маску.

3. Медсестра повинна вимити руки з милом

під проточною водою, висушити, одягнути
рукавички.

4. Перевірте дату стерилізації на кришці

біксу.

Алгоритм 1. Медсестра перевіряє якість проведення 1. Накриття столу

виконання. стерилізації. проводиться після
вранішнього, поточного
2. Зі склянки з 6% розчином перекису прибирання та протирання
водню візьміть два корнцанги. столу 3% розчином
хлораміну.
3. Візьміть з бікса стерильну церату,
обережно, на витянутих руках розгорніть її 2. Бікс відкриває санітарка.
 та накрийте інструментальний стіл.
3. Для накриття столу
4. За допомогою корнцангів дістаньте з використовуйте корнцанги,
біксу стерильне простирадло складене в які зберігаються в посудині
двоє та накрийте на перев'язувальний стіл з 6% розчином перекису
так, щоб краї простирадла звисали на 20 -30 водню.
см.
4. Стіл перекривається
5. За допомогою корнцанга достаєте з біксу кожні шість годин.
друге простирадло і накриваєте аналогічно
першому але нижні два шари простирадла
накривають стіл, а два верхні - накривають
матеріал, що на столі.

6. 1 корнцанг кладете в склянку з 6%

розчином перекису водню.

7. За допомогою другого корнцанга з біксу

почергово дістаєте дістаються два білизняні
затискачі і прикріплюються на вільні кінці
верхньої частини простирадла.

8. До верхньої частини простирадла за

допомогою третього білизняного затискача
фіксується бірка з вказівкою дати та часу
накриття стерильного столу.

9. З біксу за допомогою корнцангів

викладається перев'язувальний матеріал та
інструменти.

Заповнити
медичну
документацію.
 67. Надати допомогу в разі перелому кісток таза. Умови
транспортування.
При переломе костей таза часто происходит повреждение тазовых органов и внутренних органов
брюшной полости, что ведет к внутреннему кровотечению и развитию шока:
 бледные, холодные, влажные кожные покровы;
 нарушение сознания (от возбуждения до его полного отсутствия);
 частое, поверхностное или неритмичное дыхание;
 частый и слабый пульс на сонной артерии.

Основной принцип оказания помощи - уменьшить степень смещения костей таза, чтобы избежать
высокой кровопотери и смерти.

Первая помощь:
1) Вызвать скорую медицинскую помощь.
2) Уложить пострадавшего на щит или ровную твердую поверхность в положении на спине с
валиком из свернутой одежды или одеяла под полусогнутыми в коленях ногами
(положение «лягушки»).
3) Туго перевязать таз в области тазобедренных суставов бинтом или подручным материалом
(ремень, косынка, одежда), чтобы уменьшить степень смещения отломков, боли и
внутреннего кровотечения.
4) Фиксировать стопы между собой.
5) Развести в стороны коленные суставы.
6) По возможности, обезболить (холод).
7) Не кормить, не поить при малейшем подозрении на травму живота (боли внизу живота,
жажда, тошнота или рвота).
8) Контролировать состояние пострадавшего до приезда скорой медицинской помощи.

Перевозить больного следует с максимальной осторожностью, существуют методы

транспортировки, которые исключают появление осложнений в дороге. Обычно для
транспортировки лиц с переломом таза проводят иммобилизацию. Она производится следующим
образом:
 лестничные шины выгибают по контуру задней поверхности бедра,
 фиксируют от бедра до стопы,
 удлиненными шинами обездвиживают верхнюю часть тела от подмышечной впадины.

Лучше всего проводить транспортировку при переломе костей таза с применением шины
Дитерихса. Иммобилизация при тазовом переломе является обязательным условием перевозки
пострадавшего. В таком положении довезти больного до травмпункта можно без последствий.

Транспортную иммобилизацию при переломах костей таза разрешается проводить с помощью

деревянных реек и других подручных предметов достаточной ширины.

Недопустимыми действиями у пострадавшего с тазовыми повреждениями считаются

транспортировка на обычных носилках без щита, тугое бинтование, отсутствие ватных прокладок
перед наложением шины (особенно в местах анатомических сгибов). Если при проведении
транспортной иммобилизации при переломах таза все правила соблюдены, а первая помощь
оказана своевременно, риск осложнений минимален.