ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ ТА

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

СИСТЕМА
РОБОТИ ВІЙСЬКОВОГО ПСИХОЛОГА ЩОДО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

м. Київ
2005
 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
_______________________________________________________________________________________________________________________________

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ ТА

СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

(під загальною редакцію начальника Головного управління з гуманітарних

питань та соціального захисту Збройних Сил України - заступника
начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора
Копаниці О.В.)

м. Київ
2005
 ЗМІСТ
1. Передмова 3
2. Основні керівні документи щодо зміцнення військової дисципліни та
правопорядку 4
3. Психологія військової дисципліни: її сутність та характеристика 5
4. Сутність профілактики правопорушень 9
4.1. Правопорушення і його види. 10
4.2. Що розуміється під профілактикою правопорушень? 10
4.3. Класифікація профілактичних заходів 10
4.4. Умови ефективності профілактичних заходів 11
5. Психологічні умови попередження та врегулювання конфліктів у військових
підрозділах. 11
5.1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових колективах. 11
5.2. Діяльність офіцера-психолога із попередження та подолання конфліктних
ситуацій у підрозділі. 12
6. Профілактика відхиленої поведінки серед військовослужбовців. 17
6.1. Психологічний портрет алкоголіка. 17
6.2. Психологічний портрет особи, схильної до вживання наркотиків. 18
6.3. Психологічний портрет осіб з делінквентною поведінкою. 21
6.4. Психологічний портрет самогубця. 22
6.5. Прогнозування і регулювання поведінки військовослужбовця. 24
7. Система роботи військового психолога щодо профілактики правопорушень 27
8. ДОДАТКИ: 30
Додаток 1. Основні методи соціально-психологічного вивчення особистості.
Додаток 2. Картка соціально-психологічних якостей особистості.
Додаток 3. Тест "ХАЛ".
Додаток 4. Методика ЦОО.
Додаток 5. Тест "Формула темпераменту".
Додаток 6. Тест вивчення рівня емоційного стресу.
Додаток 7. Методика КОС -1.
Додаток 8. Методика прогнозування поведінки особистості у конфліктній
ситуації.
Додаток 9. Методика виявлення військовослужбовців з підвищеним ризиком
суїцидальної поведінки.
Додаток 10. Соціометрична методика для діагностики взаємостосунків у
підрозділах.
Додаток 11. Методика експрес-аналізу взаємовідносин у малій групі та
методика побічної оцінки згуртованості підрозділів.
Додаток 12. Оцінка рівня нервово-психічної стійкості
(Методика “Прогноз”).
Додаток 13. Шкала самооцінки (Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна).
Додаток 14. Тест - опитувальник Шмішека.
Додаток 15. Опитувальник Томаса (Методика визначення типових способів
реагування на конфліктну ситуацію).
Додаток 16. Тест “Кандидат у сержанти”.
Додаток 17. Анкета “МП-2”.
Додаток 18. Психологічний опитувальник “Вартовий”.
Додаток 19. Анкети для виявлення проблеми самовільного залишення
частини.
Додаток 20. Методика визначення типу поведінки
особистості в групі (ТПО в Г)
Додаток 21. Методика оцінки основних властивостей нервової системи
Додаток 22. Тест-опитувальник ЕРІ (Г.Айзенка)
9. Використана література 80
 І. ПЕРЕДМОВА
Термін „військова дисципліна” визначає: по-перше сукупність психологічних
та соціально-психологічних механізмів, що забезпечують відповідність
індивідуальної та групової поведінки військовослужбовців законам і статутам, і, по-
друге, певну сукупність свідомих і несвідомих психологічних уявлень, на які
спирається практика військової дисципліни.
Центральним питанням психологічних основ військової дисципліни є зміст і
структура механізму регуляції поведінки військовослужбовців. Цей механізм
включає особистісну дисциплінованість кожного військовослужбовця – як рядових,
так й начальників, колективну дисциплінованість як властивість добре
організованого і вихованого військового підрозділу, який напрацював свої
внутрішні соціально-психологічні механізми порядку та мистецтво дисциплінарного
управління – складову військово-професійної якості командира.
Профілактика військових правопорушень являє собою систему заходів,
спрямованих на усунення або нейтралізацію причин правопорушень і умов, що
сприяють їхньому здійсненню.
Під системою роботи військового психолога з профілактики правопорушень
мається на увазі погоджена за часом, силами і засобами, формами і методами
послідовність його дій, спрямованих на попередження злочинам і провинам.
У запропонованому методичному посібнику враховано та систематизовано не
тільки вимоги статутів Збройних Сил України, але і конкретні норми, викладені в
численних наказах, директивах, настановах, посібниках і методичних
рекомендаціях, заснованих на військовому (флотському) досвіді.
Цей методичний посібник призначений для офіцерів-психологів тактичної
ланки. Викладені методи і форми роботи повинні, на думку авторів, з'явитися
методичною підмогою для розробки системи їх роботи з урахуванням специфіки
військової частини (підрозділу), а також можуть бути використані для надання
психолого-педагогічних знань командирам, офіцерам штабів та органів з
гуманітарних питань при проведенні командирської підготовки
Методичний посібник підготовлений начальником психологічної служби
полковником Гіндою І.В., старшим офіцером групи профілактики правопорушень
підполковником Шепелевичем В.П. під загальною редакцією начальника Головного
управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил -
заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора
Копаниці О.В.

Рецензент:
заступник начальника кафедри психології Національної академії оборони
України, кандидат психологічних наук, полковник О.А. Блінов.
 ІІ. Основні керівні документи щодо зміцнення правопорядку
та військової дисципліни у Збройних Силах України.

* Конституція України;
* Статути Збройних Сил України;
* Закон України № 356/95 – ВР від 05.10.1995 “Про боротьбу з
корупцією”;
* Директива Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України №
1-1/1384 від 28.10.2002 “Про додаткові заходи щодо поліпшення дисципліни у
Збройних Силах України та інших військових формуваннях”;
* Наказ Міністра оборони України № 11 від 19.04.1997 “Про зміцнення
військової дисципліни у Збройних Силах України”;
* Інструкція про порядок проведення інспекційних заходів та
підсумкових перевірок у Збройних Силах України (затверджено наказом Міністра
оборони України № 162 від 21.05.2001);
* Наказ Міністра оборони України № 416 від 17.12.2001 “Про організацію
роботи щодо порядку обліку корупційних діянь та інших правопорушень,
пов’язаних з ними, і надання звітів щодо виконання вимог законодавства України
про боротьбу з корупцією”;
* Наказ Міністра оборони України № 412 від 31.12.1999 “Про оголошення
Кодексу честі офіцера Збройних Сил України”;
* Наказ Міністра оборони України № 65 від 17.03.2003 “Про
затвердження Положення про Збори офіцерів у Збройних Силах України”;
* Наказ Міністра оборони України № 105 від 18.04.2000 “Про
затвердження Інструкції про організацію вартової служби у Збройних Силах
України”;
* Наказ Міністра оборони України № 402 від 19.11.2003 “Про
затвердження Інструкції про порядок надання доповідей та донесень про злочини,
події, порушення військової дисципліни у Збройних Силах України”;
* Наказ Міністра оборони України № 136 від 25.03.1993 “Про організацію
правової підготовки у Збройних Силах України”;
* Положення про органи з гуманітарних питань Збройних Сил України,
затверджене наказом Міністра оборони України № 377 від 05.07.2005;
* Директива Міністра оборони України № Д-17 від 29.07.1999 “Про
удосконалення діяльності органів військового управління щодо попередження
пияцтва та впровадження здорового способу життя у Збройних Силах України”.
 ІІІ. Психологія військової дисципліни: її сутність та
характеристика.
У сучасних умовах розбудови та розвитку Збройних Сил України нового
значення набуває проблема зміцнення військової дисципліни в практиці
життєдіяльності військ. Військова дисципліна, - відмічається в Дисциплінарному
статуті Збройних Сил України, - це бездоганне і неухильне додержання всіма
військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та
іншим законодавством України.
Дисципліна, як властивість військової діяльності й поведінки
військовослужбовця, має свої психологічні та соціально-психологічні (особисті,
міжособисті, групові) механізми, які підтримують нормативність дій і взаємодії
військовослужбовців.
Відповідно до цього психологічна робота повинна сприяти вирішенню цієї
проблеми з урахуванням психологічних характеристик як окремого
військовослужбовця, так і військового колективу в цілому.
Психологія військової дисципліни - це система теоретичних положень і
практичних рекомендацій з питань вивчення, урахування й формування
дисциплінованості воїнів та дисципліни військових колективів на основі вимог
Військових статутів Збройних Сил, а також умов служби.
Багатогранність, складність й особливість військової діяльності породжує різні
види дисципліни. Вони регулюються спеціальними нормами, правилами військової
дисципліни, у яких конкретизуються вимоги, що належать до певної сфери
діяльності військовослужбовців.
Типологію військової дисципліни в найбільш загальному плані можна
класифікувати за деякими ознаками й підставами: за змістом; за характером суб’єкта
військової діяльності; за ступенем інтенсивності його спілкування; за рівнем
свідомості тощо.
Наприклад, дисципліна бойового чергування визначається наказами і
директивами Міністра оборони, начальника Генерального штабу, наказами
командирів військових частин, дисципліна навчального процесу є найважливішою
умовою навчання та виховання військовослужбовців, їх згуртованості, дисципліна
експлуатації техніки і зброї визначається регламентом нормативів, технічних
правил, інструкцій і настанов.
До різних видів військової дисципліни належать і такі, що регулюють форми
діяльності підрозділів і військових частин. Це, наприклад, такі види військової
дисципліни як: дисципліна строю, дисципліна вартової та внутрішньої служби,
дисципліна управління, дисципліна зв’язку, дисципліна спостереження, маскувальна
дисципліна, дисципліна маршу, дисципліна польотів, морських походів тощо.
Кожна діяльність регламентується поряд із загальними вимогами ще й своїми
власними нормативами, які відображають її технологічну й психологічну структуру,
а також характер взаємодії між людьми.
Забезпечення процесу психологічного супроводження військової дисципліни
впроваджується за трьома основними напрямами: індивідуально-особистісного
підходу; управлінського підходу; колективно-групового підходу.
 Індивідуальний підхід передбачає аналіз психологічних основ дисципліни.
Увага акцентується на особистісних факторах психології поведінки окремо взятого
воїна. Значення цього підходу полягає в тому, що він створює базу даних для
індивідуально-виховної роботи, без якої не працює жодна дисциплінарна система.
Особистісний принцип дисципліни трактується як дисциплінованість воїна.
Управлінський підхід - це процес побудови дисциплінованості підлеглих
командиром у ході його командно-організаторської діяльності (управління
поведінкою воїна) в різноманітних ситуаціях військової служби. За психологічну
основу дисципліни береться керівна діяльність у цілому, яка складається з
регулювання, контролю, вказівок, розпоряджень та інших дій.
Колективно-груповий підхід передбачає залежність дисципліни від умов
функціонування всіх динамічних елементів військового колективу: колективної
думки; колективних традицій; колективних взаємин; колективного настрою;
психологічної сумісності й самопочуття особистості в колективі; колективних
психологічних установок і ціннісних орієнтацій.
З погляду на соціально-психологічну практику дисциплінованість колективу
оцінюється за допомогою таких критеріїв,: знання законів, статутів; виконання
наказів і розпоряджень; свідомість і відповідальність; військова пильність; чіткість і
організованість служби й побуту особового складу; вимогливість й особистий
приклад командирів і активу; колективна вимогливість і нетерпимість до порушень
військової дисципліни; ефективність методів переконання й примусу; кількість і
характер стягнень і заохочень.
Психологічний стан особового складу військового підрозділу є центральним
компонентом, який виражає синтез знань військовослужбовців; їх погляди й
переконання; досвід поведінки в умовах військової діяльності; синтез соціальних
почуттів, настроїв, уявлень, звичок, різних ілюзій і забобонів, які формуються під
впливом повсякденних умов життя, побуту та їх світогляду.
Головною ланкою дисциплінарної структури є нормативні системи (закони,
статути, норми й принципи моралі), призначені для морально-правового
регулювання військової діяльності, побуту й спілкування військовослужбовців.
Разом з тим, реалізація вимог нормативних систем повинна бути узгоджена із
законами психології.
Оскільки психіка людини має три сфери - інтелектуальну, емоційну й вольову,
то при аналізі дисциплінованості військовослужбовців можна виділити
інтелектуальний, емоційний і вольовий компоненти.
Характерним фактором інтелектуального компонента дисциплінованості є
знання своїх обов`язків, навичок дисциплінованої поведінки; усвідомлення
необхідності високої організованості й постійної підтримки статутного порядку;
розуміння суті військової дисципліни, впевненість воїна в необхідності сумлінно
виконувати вимоги військового обов`язку, його уміння прогнозувати й передбачати
наслідки того чи іншого вчинку.
Емоційний компонент дисциплінованості визначається переважно станом
властивостей основних нервових процесів людини. Справа в тому, що під час
повсякденної служби є немало джерел психічної напруги. Відповідно у воїнів
з`являються негативні емоції (пригнічений стан, розчарування, тривожність,
неспокій та ін.), які негативно позначаються на службі.
 Але тривалість і ступінь психічної напруги у різних військовослужбовців
неоднакові. Людина із сильними властивостями нервових процесів швидко
адаптується до наявної ситуації і дисциплінується, а у людини зі слабкою нервовою
системою негативні емоції знижують її дисципліну. Ось чому так важливо знати
темперамент і характер кожного військовослужбовця. Так, наприклад, аналіз
здійснених злочинів свідчить, що близько половини з них були скоєні
військовослужбовцями, які за психофізіологічними особливостями належать до
холеричного темпераменту. Їм властива збудливість, запальність, нестриманість і
агресивність, які обумовлені домінуванням процесу збудження над процесом
гальмування. Негативні емоції посилюються під впливом соціально-психологічних
явищ і процесів, які мають місце у військовому колективі і можуть призвести до
порушень статутних взаємовідносин.
Вольовий компонент дисциплінованості пов’язаний із видами самоконтролю
поведінки військовослужбовців у колективі. Перший вид – поверховий (грубий)
контроль військовослужбовцем своїх взаємин з іншими товаришами по службі.
Сприймаючи ситуацію, він висуває на перший план власну потребу. Насамперед він
реєструє недоліки поведінки інших, а помилки власної поведінки не аналізує, що є
передумовою порушення статутних норм. Другий вид – більш глибокий
самоконтроль. Він забезпечує правильну поведінку за рахунок зіставлення своїх дій
із нормативними потребами військових статутів. Коли виникає неузгодження у
взаєминах з іншими товаришами по службі, поглиблений самоконтроль дозволяє
військовослужбовцю правильно оцінити свою поведінку та зрозуміти причини
помилок інших. З урахуванням такої інформації він коригує власну поведінку та
заспокоює негативні емоції. Третій вид самоконтролю (вищий) дає можливість
прогнозувати власну поведінку з урахуванням наслідків, які можуть виникнути в
конкретній ситуації. Людина, яка володіє вищим видом самоконтролю, постійно
аналізує не тільки власний емоційний стан, але й стан інших товаришів по службі, з
якими контактує, враховуючи їх реакцію на свої слова й вчинки. Найголовніша
передумова дисциплінованої поведінки військовослужбовця – це його вміння
правильно оцінювати власні вчинки з погляду досягнення цілей колективом.
Дисциплінованість – це складна психологічна якість особистості воїна, яка має
свою моральну і військово-професійну характеристику, структуру, рівні розвитку,
показники й критерії оцінки. Психологічним критерієм оцінки дисциплінованості є
такі показники: сумлінність у виконанні службових обов`язків; участь у суспільному
житті; відсутність порушень; характер позитивних вчинків та ін.
Внутрішня необхідність суворо виконувати вимоги дисципліни керує діями
воїна навіть тоді, коли він перебуває поза межами військової частини, де контроль
начальників відсутній (відпустка, відрядження, звільнення в місто та ін.). Такі дії
воїна характеризують його рівень самодисципліни, тобто здатність його керувати
собою, своїми вчинками, проявивши силу волі, терпіння, вчасно помічати особисті
помилки, недоліки, попереджувати або усувати їх своєчасно. Це передбачає вимоги
до себе: самокритично оцінювати свої дії; глибоко усвідомлювати особисту
відповідальність за успішне виконання поставлених завдань (особистих,
колективних). Самодисципліна базується на моральній відповідальності, ставить
поведінку й дії людини під контроль особистої свідомості.
Важливу роль у зміцненні військової дисципліни відіграє виховання
військовослужбовців на прикладах кращих воїнів, їх благородних вчинків. Добрі
вчинки викликають бажання наслідувати кращі зразки поведінки. Сумлінне
виконання вимог статутів сприяє розвитку моральних, розумових, фізичних сил,
допомагає завойовувати повагу в колективі.
Досліджуючи психологію зміцнення військової дисципліни, потрібно
зазначити роль складової частини поведінки – вчинку. Вчинком людина виражає
свою думку, світогляд і ставлення до інших людей. Із низки вчинків складається
поведінка людини. Вчинок – це дія, соціальне значення якої усвідомлюється особою
(групою), яка здійснила його.
Важливим елементом вчинку є форма поведінки, яка виступає своєрідним
інструментом, за допомогою якого людина виробляє об’єктивні зміни в
навколишньому світі, які сприймаються органами почуттів (зір, слух). Форма
поведінки повинна розглядатися у взаємозв’язку із сутністю вчинку, його цільовою
спрямованістю.
Підтримання високої військової дисципліни завжди було, є і буде одним із
головних завдань командирів. Більше того, ступінь реалізації цього завдання є
однією з об’єктивних характеристик здатності відповідних суб’єктів управління до
практичного керівництва підрозділами та військовими частинами.
У випадку негативного ставлення до особистості командира окремі його
розпорядження і накази виконуються з сумнівами, викликають внутрішній опір.
Однак для статутних взаємин характерна сувора підпорядкованість, яка
визначається правами та обов’язками командира.
Це - право командира віддавати накази та розпорядження, обов'язковість
особистої відповідальності начальника перед законами за зміст його наказу або
розпорядження, безумовна необхідність їх виконання підлеглими, систематичний
контроль за їх виконанням. В основі права командувати є правові норми, які
визначені законами України й військовими статутами.
Суттєвий вплив на взаємини військовослужбовців має таке соціально-
психологічне явище, як авторитет. В авторитеті, як у формі взаємин, зливаються
воєдино сила знань і переконань, справедливість цілей і дій. Мова йдеться не тільки
про авторитет командирів, а й про авторитет законів та статутів.
Ступінь авторитетності статутних взаємин серед особового складу
визначається багатьма показниками. Найбільш суттєвими серед них є збіг оцінок
морально-психологічних і ділових якостей командира в офіційній і неофіційній
ситуації; глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутних вимог, які ставляться
до них командирами; емоційна стабільність міжгрупових і міжособистісних
контактів військовослужбовців; постійна вимогливість до підлеглих, турбота про
них; чітка організація служби, підтримка статутного порядку.

IV. СУТНІСТЬ ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ

В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, загострення
криміногенної ситуації, реформування Збройних Сил і радикального відновлення їх
нормативної правової бази профілактика правопорушень здобуває виняткове
значення. Вона є найважливішим напрямком повсякденної діяльності органів
військового управління, посадових осіб і необхідною умовою підтримки
боєздатності військових частин (підрозділів).
 На жаль, нерідко посадові особи не завжди точно визначають зміст поняття
«правопорушення». Найчастіше до правопорушень відносять тільки злочини або цю
категорію трактують занадто широко: мають на увазі й події.
Таким чином, доцільно зупинитися на змісті цього поняття, основних видах
правопорушень.
4.1 ПРАВОПОРУШЕННЯ І ЙОГО ВИДИ
Юристи визначають правопорушення в широкому змісті слова: здійснення
винним протиправного, суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), що
заподіює шкоду суспільству і має бути покараним за законом.
У військовій сфері під правопорушенням мається на увазі порушення
військовослужбовцем порядку і правил, встановлених законами, військовими
статутами, наказами командирів (начальників).
Серед правопорушень необхідно розрізняти злочини й провини.
Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільне небезпечне
винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Провина — це менш суспільно небезпечне порушення встановлених
юридичних правил і норм. У життєдіяльності особового складу Збройних Сил
можуть мати місце дисциплінарні, адміністративні, цивільно-правові провини і
правопорушення, які можуть заподіяти матеріальний збиток. Чинним
законодавством за кожен вид правопорушень передбачений відповідний вид
юридичної відповідальності (кримінальна, дисциплінарна, адміністративна,
цивільно-правова, матеріальна), а також свій порядок їх реалізації.

4.2 ЩО МАЄТЬСЯ НІ УВАЗІ ПІД ПРОФІЛАКТИКОЮ

ПРАВОПОРУШЕНЬ?
Під профілактикою (попередженням) правопорушень мається на увазі система
заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію умов і факторів, що сприяють
здійсненню правопорушень, а також на припинення правопорушень, що готуються.
Основу системи складає сукупність взаємозалежних організаційних і
виховних заходів, здійснюваних командирами, штабами, органами з гуманітарних
питань і військової юстиції, посадовими особами й армійською громадськістю, що
забезпечують дотримання особовим складом Збройних Сил Конституції і законів
України, а також вимог військових статутів і наказів командирів (начальників).

4.3 КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

Профілактичні заходи класифікуються в залежності від їх мети, масштабів
застосування, а також часу здійснення.
За метою вони поділяються на два види: загальні й спеціальні.
Загальні заходи пов'язані з вирішенням завдань, що стоять перед Збройними
Силами. Вони спрямовані на забезпечення бойової готовності військ, зміцнення
законності і правопорядку, підвищення рівня морального виховання і культури
взаємин. Здійснення цих заходів дозволяє не тільки вирішувати загальні завдання,
але й одночасно усувати причини й умови, що призводять до здійснення
правопорушень, формувати у військовослужбовців якості, що виключають
можливість здійснення ними антигромадських провин.
Спеціальні заходи на відміну від загальних спрямовані безпосередньо на
попередження конкретних видів правопорушень (розкрадань зброї і боєприпасів,
відхилень від військової служби і т. ін.). Вони здійснюються в зв'язку зі зробленими
або правопорушеннями, що готувалися, виражаються в цілеспрямованій роботі з
правопорушниками, а також в усуненні причин і умов, що призводять до
правопорушень.
За масштабами запобіжні заходи можуть бути: загальнодержавними (заходи,
застосовані в масштабах усієї країни, наприклад про посилення боротьби з
окремими видами злочинів); відомчими (заходи, які здійснюються в масштабах
Збройних Сил, наприклад накази і директиви Міністра оборони України з питань
підтримки правопорядку і військової дисципліни); регіональними (заходи, які
розповсюджуються на військові частини й установи, розташовані у визначеному
регіоні країни або за кордоном); контингентними (заходи, які призначені для
окремих категорій військовослужбовців: офіцерів, сержантів, водіїв і т. ін.);
індивідуальними (заходи, що адресовані окремим особам, що відступають від вимог
статутних норм).
За часом застосування розрізняються: постійні або повсякденні профілактичні
заходи; заходи ранньої профілактики (у відношенні до військовослужбовців, за
поводженням яких можна прогнозувати здійснення правопорушень); заходи для
припинення правопорушень (у відношенні до військовослужбовців, що почали
здійснювати антигромадське діяння або виконують підготовчі дії, спрямовані на
його здійснення); заходи для попередження рецидиву (у відношенні до тих
військовослужбовців, які вже зробили правопорушення).

4.4 УМОВИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ

ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ
Профілактична робота вимагає творчого відношення. Її ефективність
досягається дотриманням визначених вимог. Такими вимогами є:
науковість організації і проведення заходів щодо профілактики
правопорушень;
законність попереджувальних заходів;
систематичність і безперервність попереджувальної роботи;
послідовність профілактичної діяльності;
обґрунтованість запобіжних заходів;
об'єднання запобіжних заходів з рішенням поточних завдань повсякденної
учбово-бойової діяльності;
відповідність запобіжних заходів причинам правопорушень;
урахування не тільки криміногенних, але й антикриміногенних факторів;
використання прогнозу в роботі з профілактики правопорушень;
диференційований підхід до військовослужбовців.

V. ПСИХОЛОГIЧНI УМОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ

КОНФЛIКТIВ У ВIЙСЬКОВИХ ПIДРОЗДIЛАХ
5.1 КОНФЛІКТИ ТА ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ.
Головна умова згуртування військових колективів здоровий – морально-
психологiчний клімат. Такий військовий колектив позитивно впливає на якість
бойової підготовки, стан військової дисципліни, сприяє підтриманню постійної
бойової та мобілізаційної готовності підрозділу, врешті-решт, сприяє гуманізації та
демократизації взаємин у військовому середовищі. Вивчення та аналіз різних
соціально-психологічних явищ, які мають місце у життєдіяльності військового
підрозділу, допомагає офiцеру-психологу цілеспрямовано та більш ефективно
працювати над формуванням та згуртуванням військового колективу. Практика
показує, що там, де відсутня систематична, цілеспрямована та планова робота
офіцерів, мають місце нестатутні відносини, відсутнє взаєморозуміння між
військовослужбовцями у військовому колективі, яке може призвести до різних
суперечностей, взаємної протидії його членів на різних рівнях. Ці та iншi негативні
явища, які виникають у людських взаєминах, визначаються у соціальній психології
як конфлікти.
У зв'язку з цим офіцери - психологи для попередження таких негативних явищ
повинні глибоко розуміти сутність конфліктів, їх соціально-психологічну природу,
органiзацiйнi, психологічні й педагогічні причини виникнення, динаміку розвитку та
залагодження, вміти класифікувати й прогнозувати їх ознаки.
"Конфлікт - зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою
тенденцій у свідомості окремо взятого індивіду, в мiжособистісних взаємодіях або у
мiжособистісних взаємовідносинах індивідів або груп людей, пов'язаних з гострими
емоційними переживаннями".

5.2 ДІЯЛЬНІСТЬ ОФІЦЕРІВ-ПСИХОЛОГІВ ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА

ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ У ПІДРОЗДІЛІ
Робота офіцерів-психологів із попередження та подолання конфліктних
ситуацій має носити систематичний комплексний характер. Тільки планомірна
систематична виховна робота, якісна бойова підготовка, статутний порядок у
військових підрозділах, вчасне та якісне забезпечення особового складу всіма
видами постачання усуває причини виникнення конфліктних ситуацій. Безумовно,
якщо ці заходи будуть проводитимуться з високою якістю, то здебільшого
об'єктивні причини виникнення конфліктних ситуацій буде усунуто. Але через
різноманітні об'єктивні та суб'єктивні причини не завжди буває так. У зв'язку з цим,
зупинимося на системі роботи офіцера-психолога підрозділу щодо попередження
та подолання конфліктних ситуацій у пiдроздiлi. Ця робота повинна мати
системний характер. У іншому випадку офіцер-психолог перетворюватиметься на
"пожежного", який гасить вогнища конфліктів то в одному, то в іншому місці.
Ця система роботи складається з чотирьох тісно зв'язаних послідовних дій:
профілактика конфліктів; попередження конфліктних ситуацій; припинення
конфліктів; лiквiдацiя наслідків конфліктів.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ПРОФІЛАКТИКА
КОНФЛІКТНИХ
КОНФЛІКТІВ СИТУАЦІЙ

ЛІКВІДАЦІЯ ПРИПИНЕННЯ
НАСЛІДКІВ
КОНФЛІКТІВ КОНФЛІКТІВ
 Система роботи офіцера-психолога щодо попередження та подолання конфліктних ситуацій
В. В. Бойко і О. Г. Ковальов пропонують такі методики розв’язання конфлікту:
1. Розв’язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Спочатку
слід реально встановити не тільки безпосередній привід конфліктного зіткнення, а й
його причину, що часто не усвідомлюється учасниками. Потім слід визначити зону
поширення конфлікту та проблеми, які він зачіпає, виявити реальні мотиви, що
зумовили його виникнення. Розв’язання конфлікту можливе тільки при з’ясуванні
реальних причин. Ділові конфлікти частіше мають конструктивний і мобільний
характер, вони зникають за умови вирішення проблеми, що породжує протилежні
позиції. Але особистісні та міжособистісні конфлікти значно стійкіші.
2. Розв’язання конфлікту з урахуванням його цілей. Буває так, що
протиставлення цілей зумовлене не їхнім реальним змістом, а недостатнім
порозумінням, домінуванням емоційних станів, зниженням пізнавальної сфери,
різними позиціями, які відстоюють конфліктуючі. Дійсності цілі можуть бути
спільними, у цьому разі необхідно виявити та усвідомити розбіжності в розумінні
цілей. У будь-якому випадку слід відмежувати цілі, що пов’язані міжособистісною
взаємодією від цілей службової взаємодії. В першому випадку ми ставимося до
людини як до особистості, в другому – як до виконавця певних службових функцій.
А це, в свою чергу, визначає стратегію розв’язання конфлікту.
3. Розв’язання конфлікту функцій з урахуванням його функцій. Учасників
конфлікту слід переконати в тому, що взаємини між ними можна владнати шляхом
обміну думками, уточнення позицій, з’ясування причин тощо.
4. Розв’язання конфлікту функцій з урахуванням емоційно-пізнавального
стану учасників. Сутність цієї методики полягає в тому, щоб показати негативний
вплив емоційного напруження на учасників конфлікту. Знижується рівень
критичності мислення, що призводить до необґрунтованих дій, емоційний стан,
переважно, негативно впливає на учасників конфлікту, на їх взаємодію, зумовлює
неадекватне взаєморозуміння.
5. Розв’язання конфлікту функцій з урахуванням властивостей його
учасників. Конфлікти часто виникають унаслідок невмілих дій командира,
неадекватного стилю його діяльності, психологічної некомпетентності. Причинами
конфлікту можуть бути також негативні особистісні якості окремих
військовослужбовців.
6. Розв’язання конфлікту функцій з урахуванням його можливих наслідків.
Чітке уявлення про евентуальні варіанти та наслідки розв’язання конфліктів
допомагають командирам вибрати найкращі прийоми, способи, форми та засоби
впливу на конфліктуючих. Можливі наслідки залежно від їхнього змісту: 1) повна
ліквідація конфронтації через взаємне примирення; 2) зникнення конфронтації, коли
один із учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або коли обидві
сторони програють чи задовольняють свої інтереси; 3) послаблення конфлікту
взаємними поступками; 4) трансформація конфлікту, перехід його в змінений або
принципово новий конфлікт; 5) поступове згасання конфлікту; 6) механічне
знищення конфлікту (ліквідація, реорганізація військового підрозділу, звільнення чи
зняття учасника з певної посади або організації тощо).
7. Розв’язання конфлікту функцій з урахуванням етики взаємин
конфліктуючих. Зрозуміло, будь-який конфлікт має розв’язуватися з урахуванням
етичних норм. Тут мається на увазі наявність культури спілкування командира,
такту розв’язання “гострих” проблем, вміння слухати, адекватно сприймати
інформацію, співчувати опонента, готовність йти на розумний компроміс. Наявність
цих особистісних якостей командира є позитивною передумовою його діяльності
щодо своєчасного розв’язання ділових конфліктів, попереджання їх переходу у
емоційний конфлікт та умовою ефективної діяльності підрозділу.
З урахуванням цих методик розглянемо зміст діяльності офіцера-психолога
щодо попереджання і розв’язання конфліктів у військовому підрозділі.
Поняття "профілактика" охоплює широке коло психолого-педагогічних,
дисциплінарних i організаційних заходів. Тут в першу чергу маються на увазі
змістовний та якісний навчально-виховний процес, широкий спектр різноманітних
виховних заходів, твердий статутний порядок у пiдроздiлi, спеціальні заходи із
попередження типових для даного підрозділу порушень тощо. Ці заходи звичайно
усувають джерела, причини та умови виникнення конфліктів, утворюють здорову
морально-психологiчну атмосферу в пiдроздiлi. До профілактичних заходів можна
віднести:
статутну організацію служби, що усуває причини виникнення суперечок,
невдоволення;
якісну бойову підготовку, яка поряд з освітянськими функціями виконує
ефективну виховну функцію;
підвищення психолого-педагогічної ерудиції офіцерського складу, який
відіграє вирішальну роль у організації та проведенні роботи щодо попередження
конфліктних ситуацій;
навчання молодших командирів практиці навчально-виховної роботи, тому що
відсутність у них цих навичок заважає їхній цілеспрямованій праці;
удосконалення всієї виховної роботи;
проведення планових попереджувальних заходів для запобігання типовим для
даного підрозділу порушенням;
формування та згуртування військового колективу;
розумний розподіл особового складу за посадами та за фахом, виходячи з
психологічної сумісності та індивідуальних психологічних особливостей;
посилення в особового складу мотивації до військової служби, тобто необхідно
зацікавити їх змістом військової служби, широко застосовуючи різні прийоми для
переконання та заохочення;
цілеспрямовану виховну роботу з військовослужбовцями, які мають схильність
до порушення військової дисципліни та надання їм різноманітної допомоги тощо.
Безумовно, така робота в основному виключає умови виникнення конфлікту.
Але не завжди через різні обставини вдається їх уникнути. При цьому виникненню
конфлікту передує конфліктна ситуація. Тому офіцер-психолог повинен добре
уявляти ознаки конфліктної ситуації у пiдроздiлi, сферу можливих міжособистісних
протиріч, а також потенційних джерел конфліктів. Попереджувальна робота
ведеться у більш вузькому напрямку та з визначеною категорією особового складу.
Особливо необхідна планова попереджувальна робота: по-перше, з
військовослужбовцями, які схильні до порушення військової дисципліни; по-друге,
у визначений час (наприклад, під час зміни особового складу у пiдроздiлi); по-третє,
з визначеною категорією командирів (наприклад, із сержантами).
До загальних превентивних заходів конфліктних ситуацій відносять::
з'ясування обставин та змісту розбіжностей, що виникли, їхніх причин, джерел
тощо;
опитування осіб, які мають інформацію про мiжособистісне протиріччя, яке
виникло;
проведення індивідуальних бесід з військовослужбовцями, між якими виникли
розбіжності, з метою їх оцінки та визначення стратегії психологічної роботи;
використовування рекомендацій з класифікації мiжособистісних конфліктів,
аналіз реальних відносин між цими військовослужбовцями та визначення можливих
наслідків розбіжностей;
усунення психологічних бар’єрів у взаємовідношеннях воїнів, надання їм
допомоги у з'ясуванні об'єктивних причин виникнення розбіжностей;
створення умов для визнання помилок;
внесення змін у зміст своєї діяльності, а також діяльність усіх осіб, які були
учасниками розбіжностей, протиборства;
усунення причин, умов, які створили конфліктну ситуацію, з використанням
засобів педагогічного впливу тощо.
Залежно від змісту даної ситуації та ефективності управління, її наслідки
можуть бути стабілізуючими (функціональними) або деструктивними
(дисфункцiональними) з відповідними передумовами формування майбутніх
відносин. Стабiлiзуючi наслідки сприяють усуненню та згладжуванню причин
конфліктної ситуації. Деструктивні - сприяють загостренню причин, які призвели до
конфліктної ситуації.
Наприклад, стабілізуючий результат конфліктної ситуації між командиром i
колективом, як правило, сприяє покрашенню якості прийняття рішень у результаті
зменшення синдрому покірності. Підлеглі при цьому дуже активно висловлюють
свої претензії, ідеї, які не завжди збігаються з позицією командира. У військовому
колективі після конфліктної ситуації зі стабілізуючим результатом настає визначена
стабільність у стосунках між військовослужбовцями. Деструктивними наслідками
можуть стати умови, які заважають досягненню цілей військової служби, втрати
інтересу до неї. До таких наслідків належить напруженість у взаємовідносинах між
воїнами після конфліктної ситуації, яку залагоджено принаймні зовні. Такий
результат може призвести до нових конфліктів.
Дослідники конфліктів Р. Блейк і Д. Мутон виділили 5 стилів мiжособистісних
вирішень конфліктних ситуацій:
відхилення (Я намагаюсь уникнути участи в конфлікті);
згладжування (Я намагаюся знайти рішення, яке задовольняє обидві сторони);
примус (Я активно відстоюю власну позицію);
компроміс (Я шукаю рішення, яке ґрунтується на взаємних діях);
розв'язання проблеми (Я шукаю шляхи спільного вирішення проблеми, яке
задовольняє обидві сторони).
Стиль відхилення характеризується відходом від конфлікту. Згладжування
вбачає узгодження чимось, проте основна причина конфліктної ситуації
залишається. Стиль компромісу передбачає часткове прийняття з точки зору
опонента. Він зводить, за ствердженням авторів, розв'язання мiжособистісних
конфліктних ситуацій до мінімуму недоброзичливість у відносинах між опонентами.
При компромісі згода встановлюється для уникнення сварки та найчастіше за
рахунок відмови однієї зі сторін від частини своїх домагань. Стиль розв'язання
проблеми складається з вивчення причин, які утворюють конфліктну базу. Він
передбачає: а) вивчення проблем, які можуть трапитись на шляху досягнення мети;
б) вибір рішення, яке задовольняє обидві конфліктуючі сторони; в) зосередження
уваги не на проблемі, а на особистісних якостях опонентів; г) створення
сприятливих умов, в яких відбувається обговорення проблеми.
Знаючи класифікацію, основні причини виникнення конфлікту й етапи його
перебігу, офіцеру-психологу доцільно для більш ефективного управління
колективом сформулювати модель процесу розгортання конфліктної взаємодії з
конкретним виказанням своїх дій на кожному етапі. Як уже зазначалося, конфлікт
спричиняють протиріччя, які закладено у службових або міжособистісних
відносинах опонентів. Вони призводять до конфліктної ситуації, яка
супроводжується психологічною напруженістю. За наявності детонуючого
прецеденту виникає конфлікт із конструктивними (позитивними) або
деконструктивними (негативними) наслідками. Така система роботи допомагає
попередити конфлікт.
Проте як через об'єктивні, так i суб'єктивні причини не завжди вдається
визначити початок конфлікту. У випадку, коли конфлікт уже виник, офіцеру-
психологу необхідно:
виконати роботу для попередження конфліктної ситуації;
вжити заходів, які виключають нанесення моральних або матеріальних збитків,
можливих антисуспiльних дій із обох протидіючих сторін;
провести розбір (особистий, службовий, загальний) щодо змісту
мiжособистісного конфлікту;
добитися фактичного усунення гострих протиріч, застосовуючи передусім
педагогічні, а якщо необхідно, то й адмiнiстративнi засоби.
На даному етапі офіцер-психолог успішно може застосовувати перевірені
практикою методи, за допомогою яких вдається успішно вирішити конфлікт.
Дана система дає змогу офiцеру-психологу розробити оптимальний стиль
вирішення мiжособистісного конфлікту.
Також у процесі спілкування виникають конфлікти з “важкими” людьми.
Роберт М. Бремсон у книзі “Спілкування з “важкими” людьми” виокремлює
декілька їх типів: агресивні, скаржники, мовчуни, довічні песимісти, всезнайки,
нерішучі, “стопори”. Під час спілкування з такими людьми можна дотримуватися
таких рекомендацій.
1. Усвідомлення факту, що вони “важки” люди, та віднесення їх до відповідної
категорії таких людей.
2. Старатися не підпадати під вплив цієї людини, зберігати спокій і нейтралітет;
якщо це не вдається, то намагайтеся виявити причини її “важкості”.
3. Намагатися знайти спосіб задоволення інтересів та потреб “важкої” людини,
використання спільного підходу до розв’язання конфліктів.
Таким чином, об'єктивне розв'язання конфлікту сприяє знаходженню істини,
усуненню причин, за яких виник цей конфлікт. Тому офіцер-психолог повинен
вжити заходів, як педагогічного, так i організаційного характеру для лiквiдацiї
наслідків конфлікту, тобто у будь-якому випадку офіцер-психолог, керуючи
конфліктом, має намагатися покласти йому край, тому що припинення конфлікту у
разі відмови опонентів від своїх зазіхань не завжди є закінченням конфлікту.
З метою розв'язання та подолання конфліктів у військових колективах
офіцерам-психологам можна рекомендувати такі напрями роботи:
суворе виконання вимог статутів усіма категоріями військовослужбовців;
систематичне вивчення взаємовідносин між різними категоріями
військовослужбовців;
залучення до розв'язання конфліктів авторитетних військовослужбовців;
виключення упередженості під час вивчення конфліктів;
всебічне вивчення передумов, причин та умов виникнення конфлікту;
об'єктивний аналіз поведінки учасників конфлікту, врахування їхніх
психологічних станів;
спрямування опонентів на конструктивний пошук виходу із конфлікту;
врахування індивідуальних психологічних особливостей конфліктуючих i,
насамперед тих, які можуть посилити конфлікт;
старанний аналіз інформації, яка стосується динаміки розвитку та розгортання
конфлікту;
конфіденційність інформації щодо даного конфлікту;
вміле використовування впливу військового колективу на розв'язання
конфлікту;
індивідуальна психологічна допомога воїнам, які вийшли з конфлікту, корекція
їхніх дій, контроль та допомога.
Таким чином, офіцеру-психологу слід усвідомити, що не існує готового
рецепту розв’язання будь-яких міжособистісних конфліктів. Тут життєва мудрість
полягає у тому, щоб адекватно використовувати вищевикладені стилі та методики
розв’язання конфліктів з урахуванням конкретних обставин. Найоптимальніший
підхід визначається конкретною ситуацією.

VI. ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД

ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
6.1 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ АЛКОГОЛІКА:
Це переважно чоловіки, для яких притаманні: значний рівень тривоги, комплекс
неповноцінності, незрілість особистості (егоцентризм або інфантильність),
нездатність до тривалого напруження. Вони схильні до фантазування, тобто
мислення за бажанням, як засобу захисту від реальності. Майбутні алкоголіки
виховуються у конфліктних сім’ях з порушенням емоційних зв’язків між її членами,
що сприяє десоціалізації дитини, формує неадекватне розуміння причинно-
наслідкових зв’язків у розвитку емоційних станів. Спостерігається значна
невротична залежність від матері та низька оцінка ролі батька у сімейному житті, у
подружньому житті – жіноче домінування. У 25%-32% випадків у них
спостерігається нестійкий, епілептоїдний, експлозивний або гіпертимний типи
акцентуацій характеру.
Виділяють три групи факторів, які сприяють пияцтву у військовослужбовців:
соціальні, психологічні та біологічні.
До соціальних факторів належать:
 несприятливі умови сімейного виховання, неповна сім'я, алкогольні традиції
сім'ї, низький культурний рівень, конфліктні взаємовідносини і аморальна
поведінка батьків;
низький рівень освіти, низька успішність в школі;
ранній вступ у самостійне життя, початок трудової діяльності до 17 років;
раннє вживання алкоголю;
вплив неформальної групи однолітків з асоціальними тенденціями;
культурні традиції.
До психологічних факторів належать:
певні особливості особистості, завдяки яким релаксуючі та ейфоризуючі
властивості алкоголю сприяють розвитку почуття "психічного комфорту",
полегшують міжособистісні контакти;
фіксація цих станів.
До біологічних факторів належать:
черепно-мозкові травми та інтоксикації;
несприятлива спадковість (народження у сім'ї алкоголіків).
Профілактика пияцтва у військовослужбовців включає:
формування груп посиленого психологічного впливу: персональний облік всіх,
хто схильний до зловживання спиртними напоями або здатний спровокувати на
негативні вчинки нестійких військовослужбовців;
використання системи заходів з перекриття всіх каналів проникнення
спиртного до військовослужбовців:
систематичні перевірки об'єктів, де може зберігатися спиртне;
використовування антиалкогольної пропаганди;
ведення статистики випадків пияцтва і алкоголізму;
посилення санітарно-просвітницької роботи, націленої на боротьбу з пияцтвом;
розкриття соціальних аспектів небезпеки алкоголізму;
облік особливостей і структури військових підрозділів, специфіки роду військ і
різноманітності військових спеціальностей, що мають різні можливості
придбання та вживання спиртних напоїв;
копітка, наполеглива і систематична індивідуально-виховна робота з особовим
складом;
робота по покращанню побутових умов особового складу.
Необхідно пам'ятати, що стан алкогольних веселощів може без особливого
приводу змінитись спалахами гніву з прагненням до агресії. Після сильного
сп'яніння у військовослужбовців протягом декількох днів відмічається
посталкогольна астенія, яка може мати субдепресивний фон. Адміністративні дії,
проведені в цей період, можуть привести до суїциду. Через це військовослужбовці в
цьому стані потребують, перш за все, ізоляції та контролю.
Ми спинилися на алкоголізації детально через поширеність побутового пияцтва.
Боротьба з алкоголізмом є найважливішим громадським завданням. Легше не
допустити розвиток алкоголізму, аніж лікувати його.

6.2 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ОСОБИ, СХИЛЬНОЇ ДО

ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ.
Це особи, вік яких переважно до 25 років, переважно чоловіки. Для них
характерний значний рівень тривоги, низька самооцінка, порушення сприйняття
майбутнього, схильність до фантазування. Більшість з них пережили знехтування з
боку батьків або близького оточення. Як наслідок вживання наркотичних речовин
спостерігаються глибокі порушення емоційно-вольової сфери, у структурі
особистості починають домінувати пасивно-залежні риси характеру. Головною
метою діяльності стає переживання позитивних емоцій при прийомі наркотику,
тобто в процесі наркотизації спостерігається втрата соціальної ролі емоцій.
Фактором, що сприяє наркотизму і більш швидкому становленню наркоманії, є
певні патохарактерологічні особливості особистості. Схильність до вживання
психоактивних речовин найбільш легко формується у осіб:
з акцентуаціями характеру по нестійкому істероїдному та епілептоїдному
типах;
з неблагополучних сімей, опозиційно настроєних відносно основних
соціальних вимог і норм;
схильних до депресій;
з черепно-мозковими травмами і нейроінфекцією.
Мотивація відносно вживання наркотиків за ступенем поширеності:
захист від стресу, тривоги, депресивних станів;
неможливість відмовити друзям, знайомим;
гедоністична мотивація;
гіперактивація поведінки: “більше роблю, розв’язується язик”;
псевдокультурна поведінка: “вживання героїну – це круто”, “кокаїн вживають
майже усі артисти”.
Профілактична робота щодо попередження наркоманії починається з вивчення
молодого поповнення Під час індивідуальних бесід, збору відомостей про
поведінку, настрій і відношення особового складу до військової служби офіцери-
психологи прагнуть виявити осіб, які мають досвід вживання наркотиків,
зловживають алкоголем, особливо тих, які мали приводи в міліцію, були на обліку в
органах охорони здоров’я, внутрішніх справ за місцем проживання.
Цих військовослужбовців необхідно одразу брати на особливий облік і будувати
роботу з ними на індивідуальній основі з урахуванням особливостей їх можливої
поведінки.
Безумовно, після прибуття у військову частину лише одиниці з наркоманів
можуть зізнатися у вживанні наркотиків. Більша частина цих людей потайлива.
Через це виявлення наркоманів – велика і багатопланова робота.
Основними шляхами проникнення наркотиків у війська є отримання від
місцевого населення, пересилка поштою, крадіжки. Щоб придбати наркотики або
кошти на їх придбання, наркомани розкрадають військове майно, спорядження,
продукти харчування, боєприпаси і зброю. Через це жоден випадок крадіжки не
повинен залишатися без уваги. Там, де наркотичні засоби проникають у частину від
місцевого населення, слід по можливості максимально обмежити неорганізований
контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити найсуворіший
контроль за військовослужбовцями, що повертаються з відпусток, звільнень,
відряджень. Особливу увагу слід звертати на тих військовослужбовців, які за родом
своєї служби часто бувають за межами військових містечок: водії транспортних
машин, зв’язківці, вартові служби ВАІ. З ними необхідно проводити індивідуальну
виховну роботу, частіше і ретельніше контролювати можливість провезення в
частину наркотиків, алкогольних напоїв. Велике значення у виявленні осіб, що
вживають наркотики, можуть мати раптові вечірні перевірки в підрозділах,
особливо після відбою, вибіркові перевірки в місцях роботи і несення служби поза
межами частини, підрозділу. Знаючи про відповідальність за зберігання
наркотичних речовин, особи, які мають до них пристрасть, шукають зручні місця
для їх зберігання (як правило, при собі). Важливо знати, що найбільш
розповсюдженими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути: додаткові
потаємні кишені, які пришиваються до обмундирування; підкладка штанів і
мундирів, шапок, пілоток; футляри для кулькових ручок; матраци, подушки,
постільна білизна; брючні паски.
Під час огляду треба звертати увагу на зовнішній вигляд військовослужбовців,
стан яких нагадує алкогольне сп’яніння, але без специфічного алкогольного запаху,
що може бути результатом наркотичного сп’яніння, а також на сліди від ін’єкцій од
введення наркотиків, частіше на долонній поверхні передпліч, на ступнях, голені,
по ходу вен, насічки: сліди невеликих розрізів на руках, ногах, за вухами.
Непрямим показником вживання наркотиків можуть бути такі прояви, як
немотивована роздратованість, озлобленість, прагнення до усамітнення,
відокремлення від оточуючих, відсутність апетиту, помітне схуднення, розлади сну.
Особливу увагу потрібно звернути на осіб, що проявляють недисциплінованість,
емоційну нестійкість та інші, раніше не властиві особливості поведінки, серед яких
заслуговують на увагу:
необґрунтоване збудження, спалах гніву або веселощів, сміх, голосна мова,
жестикулювання, надмірна рухливість, благодушність;
невмотивованість поведінки: раптові вчинки, безглузді втечі, напади, спроби
сховатися, ненажерливість і спрага;
своєрідний спосіб паління: недопалок тримається в закритих долонях.
Усі особи, помічені у епізодичному вживанні наркотиків, повинні бути взятими
командуванням на облік і включатися в “групу посиленого психологічного впливу”.
За ними встановлюється динамічний нагляд протягом року з обов’язковим оглядом
лікаря частини не рідше одного разу на місяць і періодичною консультацією
психіатра один раз на півроку. Зняття таких осіб з обліку проводяться за висновком
психіатра.
Профілактика наркоманії в Збройних Силах полягає в організаційних заходах,
спрямованих на запобігання проникнення наркотиків у військову частину,
розповсюдження і вживання їх особовим складом, на активне виявлення осіб,
схильних до вживання наркотиків і прийняття до даних осіб заходів
адміністративного, правового, виховного, медичного характеру.
Такі форми девіацій, як алкоголізм та наркоманія, розвиваються за одною
схемою:
перший етап – відчуття гостро зміненого психічного стану, наприклад, радість,
натхнення, ризик, екстаз;
другий етап – зрозуміння того, що існує засіб або речовина для досягнення
цього стану;
третій етап – зростання частоти реалізації видозміненого стану, темпи цього
кроку залежать як від речовини або засобу, так й від індивідуальних
характеристик людини;
четвертий етап – формування адиктивних форм поведінки;
 п’ятий етап – формування соціальних зв’язків між особами з девіантною
поведінкою;
шостий етап – аддиктивна поведінка стає домінуючою, на цьому етапі
руйнується психіка та біологічні підвалини особистості.

6.3 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ОСІБ З ДЕЛІНКВЕНТНОЮ

ПОВЕДІНКОЮ.
Визначальну роль серед чинників, які сприяють формуванню делінквентної
поведінки займають соціальні фактори, що впливають на формування особистості
військовослужбовця – правопорушника, а саме:
виховання в неповній сім'ї;
алкоголізм батьків;
аморальний спосіб життя батьків;
систематичні конфлікти в сім’ї;
систематичне биття дитини;
злочинність серед батьків;
неблагополучні матеріально-побутові умови сім'ї;
вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями.
Психологічний портрет осіб з кримінальною поведінкою: Провідні фахівці
підкреслюють, що переконливих доказів, які свідчать про прямий вплив генетичних
факторів на антисуспільну поведінку, не існує. Біологічні особливості неспецифічні
і самі по собі не породжують злочинність. В певних умовах, під час тривалої
деривації важливих потреб (сексуальних, харчових) відбувається актуалізація з
формуванням пошукових форм поведінки, які спрямовані на їх задоволення. Ця
поведінка може мати протиправний характер, але може бути і нормативною. Це
залежить від соціальних та психічних характеристик особистості. Злочинці – це
особи, раннє дитинство яких забарвлене агресією, жорстоким поводженням або
відсутністю емоційного контакту з батьками або близьким оточенням. Неадекватне
відношення перш за все матері або інших близьких людей до дитини викликає у неї
стан тривоги, відчуття небезпеки оточуючого середовища, незахищеності,
емоціонального дискомфорту. Це одна з найбільш глибоких та незворотних змін,
яка приводить у процесі розвитку до стабільних психічних утворювань.
Нагромадження негативних несвідомих переживань призводить до виснаження
адаптивних можливостей психіки. Тому дуже часто у таких дітлахів вже у дитинстві
спостерігаються зриви – неадекватна поведінка. Вважається, що це найбільш
важливий фактор ризику у формуванні злочинної поведінки.
Другим за значенням чинником є низька або нульова ідентифікація себе з
оточуючими, невпевненість у стійкому соціальному включенні, яка розвивається
при постійній або тривалій відсутності батька, зниженні, девальвації його ролі у
сім’ї. Батько сприймається дитиною як реальна або символічна база економічної
забезпеченості, тому його відсутність породжує невпевненість, відчуття
нестабільності у соціумі і, навіть, ізольованості від суспільства.
При дезадаптивних формах розвитку та становлення особистості
мотивоутворююча роль у формуванні образу свого життя не усвідомлюється.
Джерело регуляції поведінки іноді відбивається суб’єктом у вигляді переживань або
формальних стверджень, але не стає предметом змісту його ментальної діяльності,
випадає зі сфери усвідомленого на більш глибокому особистісному рівні. Це є
третім по значущості фактором ризику у формуванні кримінальної поведінки.
Психологічний портрет злодія. Це особи з емоційною нестабільністю, частими
змінами настрою. У дитинстві частіш за все майбутній злочинець виховувався
владною, авторитарною матір’ю, яка здійснювала жорсткий контроль за поведінкою
дітей. Останні поводилися пасивно, безініціативне. Роль батька у сім’ї ігнорувалася,
принижувалася. Крадіжки є своєрідною компенсацією емоційного дефіциту,
психологічного відчуження у дитинстві, спроба перебороти почуття
незадоволеності завдяки присвоєнню собі атрибутів ззовні.
Психологічний портрет волоцюги. Це особи зі слабкою або нульовою
внутрішньосімейною ідентифікацією, які у дитинстві були аутсайдерами. Для них
характерна відсутність критичності, неадекватна, ригідна самооцінка, невпевненість
у собі, тривожно-помислові риси особистості, високий рівень навіюваності,
підвищена схильність до комфортності, імпульсивність, розлади у
цілеспрямованості, звуження інтересів, оглушений стан свідомості.
Психологічний портрет вбивці, насильника. Характерологічно це найбільш
соціалізована верства правопорушників зі схильністю до почуття провини,
емотивністю. У дитинстві відмічався високий ступінь залежності від батьків в
умовах знехтування. Знехтування викликає залежність завдяки незадоволенню
біологічних та психічних потреб. Високий рівень залежності народжує пасивну
позицію, очікування допомоги ззовні. В умовах знехтування допомога або
недостатня, або зовсім не надається, завдяки чому виникає впевненість у
ізольованості свого існування. Ці етапи не відбиваються у свідомості людини,
оскільки психологічна самотність виникає лише на стадії диференціації “Я” від “не-
Я”, тобто переважно на третьому-четвертому році життя. Але ці позасвідомі
переживання інтерпретуються людиною як страх смерті та втілюються у комплексі
страху смерті. Руйнація цієї актуальної психологічної залежності – домінуючий
мотив насильницьких дій. Особистісний сенс вбивств та зґвалтувань – знищення,
насильницькі дії над несвідомими психотравмуючими переживаннями дитинства.
Сексуальна забарвленість деяких злочинів пояснюється тим, що сексуальні
переживання у цих випадках відіграють одну з найважливіших особливостей
внутрішнього світу.
Домінуючі інтереси і ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного
сімейного і зовнісімейного мікросередовища, часто вступають у протиріччя з
етичними і правовими нормами суспільства та призводять до відмови від
наслідування цим нормам. За відмовою наступає ефективна взаємодія аутсайдерів в
процесі вирішення спільних для них проблем. Якщо форми такої соціальної
взаємодії підтримуються у часі, а у якості засобів досягнення цілей застосовуються
антисоціальні дії, то вони перетворюють учасників на кримінальну групу.

6.4 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ САМОГУБЦЯ.

Це особи, яким притаманні аутоагресія, невпевненість в собі, низька
самооцінка, що коливається, висока залежність від оточення, високий рівень емпатії,
низькі вольові якості, знижений рівень активності, несамостійність, інфантилізм,
регресія, амбівалентність. Амбівалентність є характерним стрижнем самогубства:
впевненість, що самогубство є єдиним виходом, і одночасно бажання спасіння і
втручання з боку оточення. Це пояснюється особливостями суїциду, який, по суті, є
пошуком виходу з ускладнень, кризових станів. Кожен самогубець, на підставі
ситуаційних передумов, засобу мислення і надмірної концентрації на проблемі
вважає самогубство логічною спробою припинення потоку свідомості, нестерпного
болю, підвищеного рівня тревоги, які є суб’єктивним відчуттям крайніх проявів
дезадаптації, реакцією на фрустрацію психологічних потреб осіб, для яких
притаманні реакції самознищення. Варіантами втечі можуть стати втеча із дому чи
сім’ї, звільнення з роботи, дезертирство з армії; суїцид в цьому ряду є остаточною
втечею.
Мотиви суїцидальної поведінки переважно такі:
переживання образи, відчуженості, непорозуміння;
любовні невдачі, сексуальні ексцеси, нещасне кохання, ревнощі;
смерть, розлучення;
почуття провини, сорому, докори сумління, страх ганьби, приниження;
страх покарання, бажання уникнути неприємних наслідків, складних ситуацій;
почуття помсти, злоби, протесту;
бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;
наслідування товаришам, героям книг або фільмів, телепередач (“ефект
Вертера“).
Ці мотиви можуть бути реалізовані через акт самогубства у осіб, яким
притаманні такі стилі поведінки:
імпульсивний: раптове прийняття рішень при виникненні проблем та стресових
ситуацій;
конвульсивний: прагнення у всьому досягати досконалості і успіху, ригідність;
ризиковий: балансування на грані небезпеки, приємне збудження при грі зі
смертю;
регресивний: емоційна сфера характеризується недостатньою зрілістю і
примітивністю;
залежний: безпомічний, пасивний, постійно шукаючий підтримки з боку
оточення;
амбівалентний: наявність потягів до життя і смерті;
заперечний: наявність містичного мислення, яке схиляє до заперечення
незворотності наслідків самогубства, призводить до зниження контролю над
вольовими потягами і підсилює ризик суїциду;
гнівливий: відчуття гніву по відношенню до близьких осіб, що викликає
незадоволення самим собою за те, що відчуває гнів;
звинувачувальний: впевненість в тому, що проблеми виникають з чиєїсь
провини;
егоїстичний: прагнення уникнути болю, позбавитися травматичних обставин;
покинутий: переживання порожнечі, сум, туга;.
творчий: сприйняття самогубства як засобу вийти зі складної ситуації.
Аналіз приведених факторів свідчить, що існує зв'язок між соціальними і
особистісними факторами: конфліктом, соціально-психологічною дезадаптацією,
руйнацією ціннісних установок і суїцидом.
Таким чином, для профілактики самогубств важливий аналіз соціально-
психологічного клімату у військовому підрозділі та особливостей особистості, її
психологічного складу, темпераменту, характеру та інших особливостей
особистості, які впливають на життєві установки. Особливу увагу офіцерів-
психологів повинні привертати особи, які:
відстають в бойовій і спеціальній підготовці;
схильні до порушень військової дисципліни;.
неввічливі в колективі, конфліктні, злобні, гнівливі;
допускають безглузді вчинки, мають незвичну поведінку або знаходяться в
постійно піднесеному настрої, багатослівні;
відлюдкуваті, слізливі, помисливі, легко ранимі, схильні до усамітнення, зі
стійко пониженим настроєм;
постійно скаржаться на поганий стан здоров'я, характеризуються нестійким
настроєм;
надто сором'язливі, байдужі до навколишнього світу, надто підозрілі;
схильні до вживання наркотиків і алкоголю;
судимі до призову в армію;
фізично ослаблені;
перенесли травми і захворювання нервової системи, скаржаться на постійні
сильні болі.
Вивчення кожного військовослужбовця повинно починатися з перших днів
перебування у військової частині. При вивченні молодих воїнів офіцери-психологи і
медичні працівники повинні працювати спільно, інформуючи один одного про
особливості поведінки, характеру, фізичного і психічного розвитку воїнів, стану їх
здоров'я, разом намічати оздоровчі заходи. При проведенні профілактичних робіт
необхідно обов'язково враховувати особливості і тип реагування, а для
прогнозування суїцидальної небезпеки використовувати розроблену карту
обстеження військовослужбовців для виявлення факторів суїцидального ризику.
Особливу увагу належить звертати на період адаптацій до військової служби, коли
відсоток самогубств найбільш високий.
Нервово-психічне здоров'я людини великою мірою обумовлюється його
фізичним здоров’ям. Необхідно застосовувати заходи щодо зміцнення фізичного
здоров'я і закалювання організму, не допускаючи при цьому перевантажень і
переохолодження організму.
Осіб з нестійкою психікою потрібно брати на облік одразу після виявлення і
вести за ними постійний нагляд, проводити індивідуальне виховання, фізичне
загартування. В необхідних випадках забезпечувати своєчасну консультацію
невропатолога і психіатра, при цьому у характеристиці, що представляється,
потрібно відобразити докладні результати вивчення воїна, його стан здоров'я,
опанування військовою спеціальністю, успішність в бойовій підготовці, відношення
до військової служби, участь в суспільному житті, дисциплінованість, кількість
заохочень і стягнень, вживання алкоголю, конфлікти і їх причини, взаємовідносини
з командирами і співробітниками, відхилення в поведінці, настрій.
Особи, які здійснили суїцидальні спроби і при обстеженні у них виявлені
психопатичні особливості, підлягають звільненню з лав Збройних Сил України.
6.5 ПРОГНОЗУВАННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ.
Прогнозування соціальної поведінки військовослужбовців – це передбачення
поведінки особистості у специфічних умовах військової служби, що в кінцевому
результаті дозволяє прогнозувати також ефективність функціонування військової
малої групи.
Концептуальною основою прогнозування є система поглядів, що розкриває
різні аспекти поведінки: медико-психологічні, біологічні, правові. В умовах
строкової служби рядового і сержантського складу прогнозування охоплює
порівняно короткий період – 1-1,5 роки. Для цієї категорії військовослужбовців
основними напрямками прогнозування є поведінка особистості в адаптаційному
періоді, екстремальних ситуаціях, а також у складі малих груп. Основними
елементами регулювання поведінки є:
- соціально-психологічне вивчення військовослужбовців;
- психопрофілактичні і психокорекційні заходи.
Ефективність прогнозування напряму залежить від діагностичних підходів до
соціально-психологічного вивчення військовослужбовців, після чого починається
етап регулювання поведінки.
Теоретичні уявлення та практичний досвід дозволяють уявити модель девіантної
поведінки як динамічну систему взаємопов'язаних характеристик особистості, які
знаходяться у складній взаємодії з несприятливими факторами соціального
середовища, що сприяють формуванню поведінкових відхилень. Соціально-
психологічне вивчення військовослужбовців включає в себе комплекс методів,
спрямований на вивчення особистості (табл.).
Таблиця
Основні методи соціально-психологічного вивчення військовослужбовців
Основні методи соціально- Характеристики, що оцінюються
психологічного вивчення
військовослужбовців
Спостереження Психічні якості, військово-професійна спрямованість,
особливості спілкування і поведінки в групі
Індивідуальна співбесіда Положення особистості в групі.

Соціометричний метод Міра згуртованості групи, комунікативні

характеристики мікрогрупи
Тест-опитувальник ері Екстраверсія, інтроверсія, нейротизм
Г.Айзенка
Методика визначення типу Переважаючий тип
поведінки особистості в поведінки людини у між особистісному конфлікті
конфліктній ситуації
Анкета "Прогноз" Рівень нервово-психічної
нестійкості.
Тест-опитувальник Шмішека Типи акцентуацій характеру людини

Методика діагностики Особливості поведінки особистості

К.Томаса в конфліктній ситуації
Кольоровий тест Люшера Особливості емоційних станів
Дослідження військовослужбовців розглядається у двох аспектах:
вивчення психологічних особливостей військовослужбовців;
вивчення міжособистісних відносин.
 Вивчення індивідуальних психологічних особливостей військовослужбовців,
особливостей їх спілкування і поведінки в групі дозволяє здійснити
диференційований підхід до виховання і визначення оптимальних напрямків
військово-професійної діяльності кожного військовослужбовця. Практика свідчить,
що дослідження доцільно проводити кожні півроку. У періоди між соціально-
психологічним вивченням військовослужбовців важливою формою роботи є
психологічне консультування. Його об'єктами є військовослужбовці, направлені на
консультацію командуванням, лікарем частини або психологом за результатами
масових обстежень, а також військовослужбовці, що звернулися за допомогою
самостійно.
За результатами обстеження можуть бути виділені три групи:
військовослужбовці, які не потребують медико-психологічної допомоги;
військовослужбовці, які потребують психологічної допомоги, так звана "група
посиленого психологічного впливу",
військовослужбовці, у яких є більша вірогідність формування девіантної
поведінки, або виникнення станів нервово-психічної нестійкості;
військовослужбовці, які потребують лікування та консультації психіатра.
Виділення цих груп, облік специфічних факторів, що викликали
дезадаптацію, а також узагальнення результатів психодіагностики визначають
напрямки подальшої профілактичної і психокорекційної роботи.
Військовослужбовці, які не потребують медико-психологічної допомоги, мають
сприятливий прогноз поведінки і низьку вірогідність зривів нервово-психічної
діяльності. Група тих, хто потребує медико-психологічної допомоги, це
військовослужбовці з ознаками психічної дезадаптації, які виявляються у
переживаннях, стресі, життєвих труднощах чи проблемах, кризі, невдачах і драмах.
Ці розлади психіки завжди здатні викликати трансформації у хворобу або
поведінкові девіації і частіше за все мають місце у акцентуантів. У клініко-
психологічному плані подібні стани характеризуються тим, що "проблемність" тут
явно превалює над "симптоматикою", через це практична допомога офіцера-
психолога повинна бути орієнтована на найбільш раціональне вирішення
індивідуальних проблем. Група, що потребує лікування або консультації психіатра –
військовослужбовці з ознаками психічної дезадаптації, тобто з передхворобливими
психічними розладами. На відміну від попередньої групи, тут превалює
“симптоматика” над “проблемністю”, якщо остання взагалі представлена.
Психологічне забезпечення цієї категорії військовослужбовців у подальшому
здійснюється разом з медичною службою.
Профілактика девіантної поведінки – це комплекс заходів спрямованих на її
попередження. Умовно можна виділити загальні і спеціальні профілактичні заходи.
Загальні заходи спрямовані на удосконалення соціального життя, на усунення його
негативних факторів, а також на формування позитивно орієнтованої особистості.
Спеціальні заходи базуються на загальних, мають деякі особливості при різних
формах девіантної поведінки. Але досвід показує, що перенесення центру ваги у
ланцюгу профілактичних засобів на якісь окремі ланки заздалегідь приречене на
невдачу, і тільки при гармонійному використанні всього комплексу заходів –
державних, суспільних, соціально-економічних, медико-санітарних,
психогігієнічних – можна сподіватися на позитивні результати. Профілактика
девіантних форм поведінки військовослужбовців повинна бути етнологічною,
комплексною, диференційованою і поетапною, а головне, носити системний
характер.
Етнологічність профілактики – це вплив на основні фактори (соціальні,
психологічні, біологічні), що сприяють формуванню девіантної поведінки.
Комплексність профілактики виявляється у взаємній зацікавленості і узгодженій
роботі різних спеціалістів: лікарів, педагогів, юристів, соціологів, психологів.
Диференційований підхід в профілактиці девіантних форм поведінки повинен
враховувати соціальну приналежність військовослужбовців, а також їх психічний
стан, тобто корекція може бути спрямована на здорових людей або осіб, нестійких в
нервово-психічному відношенні.
Поетапний підхід у проведенні профілактичних заходів передбачає
виконання первинної, вторинної і третинної профілактики. Первинна профілактика
в армійських умовах є найбільш масовою і ефективною, її заходи спрямовані на
ліквідацію несприятливих етнологічних факторів (соціальних, психологічних і
біологічних), які впливають на формування у військовослужбовців девіантних форм
поведінки, а також на підвищення їх стійкості до цих факторів. Головне завдання
вторинної профілактики – раннє виявлення осіб з нервово-психічними
порушеннями і проведення заходів щодо медико-психологічної корекції їх
поведінки. Виявлення осіб з нервово-психічними порушеннями здійснюється у ході
заходів, щодо соціально-психологічного вивчення військовослужбовців. Форми і
методи психокорекції різні і залежать не тільки від підготовки офіцера-психолога,
але і від характеру і глибини поточного психічного стану військовослужбовця.
Практичне значення прогнозування і регулювання свідомої поведінки
військовослужбовців в значній мірі визначається якістю виконання поставлених
перед ними завдань і рівнем військової дисципліни.

VIІ. СИСТЕМА РОБОТИ ВІЙСЬКОВОГО ПСИХОЛОГА ЩОДО

ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
Під системою роботи з профілактики правопорушень мається на увазі
погоджена за часом, силами і засобами, формами і методами послідовність дій
посадових осіб з метою запобігання злочинам і провинам. Для її розробки в умовах
конкретної військової частини (корабля) необхідно:
а) Виділити на основі аналізу і прогнозу пріоритетні напрямки діяльності
щодо попередження негативних тенденцій, що з’являються;
б) Визначити, виходячи з організаційно-штатної структури, специфіки
вирішення завдань, реального стану справ і потреб практики, комплекс заходів щодо
профілактики правопорушень;
в) Розробити з урахуванням конкретних вимог статутів, наказів, директив і
інших керівних документів функціональні обов'язки офіцера-психолога щодо
підтримки правопорядку і дисципліни, визначити найбільш ефективні форми і
методи реалізації з певною періодичністю.
Системність у роботі офіцера-психолога полягає:
У змістовному плані:
1. Усвідомлення проблеми, яка виявилась в результаті вивчення особистості,
військового колективу, ситуації (явища), що виникла у процесі військової служби;
 2. Вибір оптимальних форм, методів і прийомів психологічного впливу на
особистість, військовий колектив і їх практичне застосування;
3. Аналіз досягнутих результатів психологічного впливу, за необхідністю
корекція його методів та прийомів;
4. Розробка практичних рекомендацій для конкретного адресату;
В організаційному плані:
1. Організація соціально-психологічного вивчення військовослужбовців і
військових колективів;
2. Розробка практичних рекомендацій посадовим особам для подальшого
впливу на головні сфери життєдіяльності військовослужбовців і військових
колективів – від службово-функціональної до соціально-побутової;
3. Участь в плануванні і практичній роботі органів з гуманітарних питань
військової частини (підрозділу);
4. Організація психологічної роботи з особовим складом за категоріями;
5. Оперативне інформування посадових осіб про настрій і потреби
військовослужбовців;
6. Регулярна звітність про роботу перед заступником командира з
гуманітарних питань, командиром.
ПРИБЛИЗНИЙ ВАРІАНТ СИСТЕМИ РОБОТИ ОФІЦЕРА-ПСИХОЛОГА:
Офіцер-психолог повинен:
ЩОДЕННО:
вивчати індивідуальні психологічні якості військовослужбовців, звертаючи
особливу увагу на тих, хто задіяний на найбільш відповідальних ділянках службової
діяльності;
надавати психологічну допомогу військовослужбовцям з важкою адаптацією,
нервово-психічною нестійкістю, у взаємодії з медичними працівниками здійснювати
за необхідності заходи щодо психопрофілактики та психокорекції;
брати участь у відборі і підготовці особового складу до несення бойового
чергування, вартової та внутрішньої служб, виконання навчально-бойових завдань;
надавати методичну допомогу командирам (начальникам) в проведенні
психологічної підготовки особового складу, особливо молодого поповнення, у ході
найбільш складних в організаційно-технічному відношенні занять; забезпечувати
диференційоване дозування психологічних навантажень;
консультувати військовослужбовців, які звернулися за психологічною
допомогою;
аналізувати морально-психологічний стан військовослужбовців, які несуть
бойове чергування, вартову службу; відпрацьовувати практичні рекомендації та
брати участь в проведенні заходів щодо профілактики девіантної поведінки.
ЩОТИЖНЕВО:
вивчати соціально-психологічні процеси у військових колективах, стиль
роботи посадових осіб підрозділу щодо формування та підтримки здорового
морально-психологічного клімату, відпрацьовувати та впроваджувати практичні
рекомендації щодо їх поліпшення;
здійснювати психологічний аналіз стану військової дисципліни, виявляти
соціально-психологічні причини і умови здійснення правопорушень, брати участь у
розробці і реалізації заходів щодо запобігання негативним явищам;
 узагальнювати інформацію посадових осіб підрозділу про факти неадекватної
поведінки військовослужбовців, своєчасно уточняти список осіб групи посиленого
психологічного впливу і особисто проводити з двома трьома із них індивідуальну
психологічну роботу;
надавати за необхідності (отримання повідомлення про смерть або важке
захворювання близьких родичів, конфлікт з співслужбовцями, невдачі по службі і т.
ін.) екстрену психологічну допомогу військовослужбовцями, які знаходяться в
кризової ситуації;
організувати проведення заходів щодо психологічної реабілітації
військовослужбовців, які прибули з лікувальних закладів, довгострокових
відряджень, бойового чергування , варти, а також тих, які виконували інші завдання,
пов’язані з великими фізичними та психічними навантаженнями;
спільно з медичними працівниками вживати заходів щодо направлення до
госпіталю військовослужбовців з підвищеним суїцидальним ризиком (у випадку
суїцидальних спроб, заяв про них, підвищеного інтересу до самогубства і способів
його здійснення, глибокого депресивного стану);
самостійно працювати над підвищенням теоретичного та методичного рівня за
фахом.
ЩОМІСЯЧНО:
вивчати і аналізувати морально-психологічний стан особового складу,
виявляти та оцінювати нові явища та тенденції в соціально-психологічної сфері
життєдіяльності військових колективів, відпрацьовувати і впроваджувати практичні
рекомендації для нейтралізації причин та умов, що формують психологічну напругу;
відпрацьовувати та впроваджувати форми і методи психологічної підготовки
особового складу на заняттях з бойової підготовки;
вести спостереження за особами з нервово-психічною нестійкістю, проводити
корекцію їх поведінки;
організовувати і особисто проводити заняття з офіцерами, прапорщиками
(мічманами) і сержантами (старшинами) з навчання їх практиці приймати рішення
щодо конкретних психолого-педагогічних проблем;
брати участь у плануванні і реалізації виховних заходів щодо формування у
військовослужбовців здорових стосунків у колективі, настроїв та традицій, які
відповідають інтересам служби;
вивчати морально-психологічний клімат і взаємовідношення в підрозділах, які
несуть бойове чергування, вартову службу; розробляти і брати участь в реалізації
заходів щодо їх оптимізації;
виступати у військових колективах з бесідами щодо пропаганди психолого-
педагогічних знань, практичних рекомендацій з метою збереження психічного
здоров’я в різних складних життєвих ситуаціях;
вивчати психологічні якості і взаємовідносини військовослужбовців, які
готуються до виконання завдань у відриві від підрозділу, з метою забезпечення їх
психологічної сумісності; за необхідності доповідати обґрунтовані пропозиції щодо
заміни тих чи інших військовослужбовців;
надавати психологічну допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей у
вирішенні соціально-психологічних та сімейно-побутових проблем;
особисто проводити індивідуальну психологічну роботу з
військовослужбовцями, які знаходяться у стані ситуаційної реакції;
 брати участь в удосконаленні і розвитку матеріальної бази для проведення
психологічної роботи.
НА ПЕРІОД НАВЧАННЯ:
вивчати індивідуально-психологічні якості молодого поповнення;
сумісно з медичними працівниками аналізувати підсумки поглибленого та
контрольного медичного обстеження, вносити відповідні корективи до списку осіб
групи посиленого психологічного впливу;
надавати допомогу командирам у підборі військовослужбовців, які мають
лідерські, організаторські та комунікабельні здібності, для призначення на посади
молодших командирів;
навчати офіцерів, прапорщиків, сержантів формам і методам згуртування
військових колективів, підвищення авторитету і зміцнення єдиноначальності;
брати участь у проведенні заходів професійно-психологічного відбору і
розподілу особового складу по підрозділах;
прогнозувати соціально-психологічні процеси у військових колективах,
відпрацьовувати та надавати пропозиції щодо управління ними.

Додаток№1
ОСНОВНІ МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО
ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ
Що ж включає в себе соціально-психологічне вивчення особистості військовослужбовця ?
Якості, що вивчаються: морально-вольові якості (почуття громадського обов’язку, відповідальність,
чесність, мужність, самовладання і витримка, дисциплінованість та інші); військово-професійна спрямованість
(головні мотиви діяльності, професійні інтереси, схильності й захоплення); особливості спілкування і поведінки в
колективі (колективізм, товариськість, лідерські схильності, організаторські та педагогічні здібності, скромність і
доброзичливість, ступінь конфліктності та інше).
Методи та методики, що використовують:
- аналіз документів - спостереження - анкетування;
- біографічний метод - орієнтовна анкета;
- методика визначення рівня самоконтролю;
- методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей;
- методика визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації;
- методика визначення тенденцій поведінки особистості в групі;
- соціометричний метод;
- узагальнення незалежних характеристик;
- аналіз практичних результатів діяльності;
- індивідуальна співбесіда.
1. Аналіз документів особової справи дозволяє отримати інформацію про біографічні дані, моральні та
індивідуально-психологічні якості, військово-професійну спрямованість і загальноосвітню підготовленість
військовослужбовця. Аналіз документів - це важливий і трудомісткий процес. Якщо інформації в документах
недостатньо, слід додатково з’ясувати дані про призовника за місцем роботи або навчання. Аналіз документів
дозволяє визначити головні напрямки подальшого, більш ретельного виявлення індивідуальних особливостей
військовослужбовця за допомогою інших методів соціально-психологічного вивчення і психофізіологічного
обстеження.
2. Спостереження - один з най об’єктивніших та надійних методів психології. Він являє собою
цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, ставлення до служби і до різноманітних
явищ оточуючої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати
спрямованість, характер, здібності та інші індивідуально-психологічні якості людини. При індивідуальному
спостереженні об’єктом обстеження виступають практичні дії (вчинки) окремого військовослужбовця. Групові
спостереження допомагають вирішити не тільки завдання дослідження групи (її структури, ефективності діяльності), а
й ряд питань вивчення індивідуальних особливостей кожної особистості в цій групі. Усі дані спостереження повинні
записуватися, систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.
3. Анкетування.
Анкетне опитування - це особливий метод збору первинних даних про людину, який часто використовується
в соціології і соціальній психології. Питання можуть торкатися професійної спрямованості (мотивів, інтересів,
захоплень), моральних і психологічних якостей особистості, стилю спілкування і поведінки, характерологічних
особливостей.
Відомо кілька типів анкет. Анкети, які ґрунтуються на самооцінці своїх властивостей і якостей. При
використанні необхідно враховувати їх суттєвий недолік: високий ступінь суб’єктивності відповідей внаслідок
прагнення людини показати себе з найкращого боку і приховати недоліки. Іншим різновидом методу анкетування є
анкети, питання яких спрямовані на оцінку опитуємими своїх дій у конкретних життєвих ситуаціях.
Існують правила, що визначають особливості створення будь-якого типу анкет: запитання повинні
відповідати рівню розвитку і життєвому досвіду опитуваних; у формулюваннях запитань анкети повинно бути
якомога менше емоційно значимих слів; слід уникати можливості оціночних відповідей (таких, як “добре – погано”,
“сильно – слабко”); формулювання запитань повинні бути, по можливості, нейтральними, а коли цього важко досягти,
слід дублювати запитання таким чином, щоб вони з різних боків відображали одну й ту ж якість; анкета повинна мати
високу можливість уловлювати якомога тонші відмінності між людьми за ступенем виявленості тих чи інших
особистих властивостей; анкета повинна бути доступна, іншими словами, опитуваний повинен зрозуміти запитання;
анкета не повинна бути одноманітною і стереотипною.
4. Біографічний метод. Головними джерелами біографічного методу є: офіційні біографічні документи
(характеристики, автобіографії тощо); практичні результати діяльності; автобіографічні.
Основними напрямками інтерпретації (обробки) біографічного матеріалу є: виявлення факторів розвитку
даної людини (середовище розвитку власної діяльності людини та ін.); виявлення індивідуальних фаз життєвого
шляху; аналіз структури факторів у кожній фазі; виявлення зв’язку між фазами індивідуального розвитку людини.
5. Орієнтовна анкета. Методика призначена для визначення деяких основних видів спрямованості людини:
особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до
лідерства, престижу; колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини
визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі; ділової,
тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом
діяльності, безкорисливе прагнення до знань, до оволодіння новими навичками і вміннями.
6. Методика вивчення рівня самоконтролю. Методика призначена для визначення рівня суб’єктивного
контролю особистості - характеристики ступеню незалежності, самостійності та активності людини в досягненні своїх
цілей, його особистої відповідальності за своїй дії та вчинки. Ця характеристика оцінюється за шкалою:
інтернальність - екстернальність.
Інтернальна людина (інтернал) пояснює значимі події як результат власної діяльності. Вона вважає, що
може керувати подіями, отже, відчуває свою власну відповідальність за те, що відбувається.
Екстернальна людина (екстернал) вважає, що події, які відбуваються з нею, є результатом дії зовнішніх сил -
випадку, інших людей і таке інше, тому вона не вважає себе спроможною контролювати розвиток подій і нести за них
відповідальність.
Інтернали, на відміну від екстерналів, менш конформні і поступливі, не підлягають тиску інших, чинять
опір, коли відчувають, що ними маніпулюють. Інтернали краще працюють на самоті, а екстернали - під наглядом.
Інтернали активніше шукають інформацію і звичайно більше інформовані про ситуацію, ніж екстернали.
7. Методика визначення ціннісних орієнтацій особистості. Методика дає можливість визначити
індивідуальну та групову спрямованість осіб на ті чи інші загальнолюдські цінності, цілі й засоби життєдіяльності,
виявити ступінь їхньої вагомості для людини і загальну спрямованість на певний тип поведінки (утримницький,
споживчий, діяльницький, творчий).
8. Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-1). Ця методика призначена
для виявлення комунікативних і організаторських схильностей особистості (вміння чітко й швидко встановлювати
ділові та товариські контакти з людьми, прагнення до розширення сфери контактів, участі в громадських заходах,
вміння впливати на людей, прагнення виявляти ініціативу тощо).
9. Методика визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації. За допомогою цієї
методики визначається переважаючий тип поведінки людини в міжособістному конфлікті. Виявляється схильність до
суперництва або співробітництва, уникнення або пристосування, а також до компромісного вирішення суперечливого
питання. Методика з успіхом може застосовуватися при комплектуванні екіпажів, розрахунків, команд, а також при
відборі на спеціальності, що потребують активної взаємодії і взаєморозуміння воїнів. Вона дозволяє виявити осіб,
схильних до різного роду конфліктів, зробити припущення про поведінку кожного з військовослужбовців в умовах
конфлікту, прогнозувати спрямованість процесу адаптації конкретної особи в новому колективі.
10. Соціометричний метод. Цей метод являє собою один з різновидів опитування, спрямованого на
вивчення внутрішньо-колективних та міжколективних зв’язків шляхом виявлення відносин між членами колективу.
Проведення соціометричного опитування повинно задовольняти такі вимоги. Опитування можна проводити
тільки в колективах, які мають деякий досвід спільної діяльності (звичайно, не менше 3 місяців), на підставі якої вже
виникли певні стійкі взаємовідносини між його членами (спільне навчання, служба). В період опитування з’ясовується
бажання чи небажання членів групи спільно виконувати громадські доручення, службові завдання, вчитися,
відпочивати тощо. Кожна людина може висловити своє ставлення до іншого члена групи, здійснюючи позитивний,
негативний чи нейтральний вибір, який позначається відповідно “+”, “-“ або “0”, і вноситься в соціоматрицю.
11. Методика визначення тенденцій поведінки особистості в групі. Методика дозволяє визначити 6
основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість,
прагнення до “боротьби” і “уникнення боротьби”.
12. Індивідуальна співбесіда. Це один з найважливіших і діючих методів вивчення особистості і, як
правило, він є заключним етапом соціально-психологічного вивчення військовослужбовця. Бесіда дозволяє
встановити прямий контакт з людиною. Вона не повинна зводитися до довільної безпредметної розмови. Бесіда є
цілеспрямованою формою вивчення військовослужбовців і потребує певних умов і відповідної методики проведення.
Одна з перших умов високої ефективності бесіди полягає у ретельній підготовці до її проведення. До початку бесіди
потрібно чітко визначити головну її мету і продумати послідовність постановки різноманітних питань.
 Готуючись до індивідуальної бесіди, слід перш за все ознайомитись з даними аналізу документів і
результатами комплексного психодіагностичного обстеження. Бесіда дає більше користі, якщо до її початку відомі
сімейний стан, деякі особливості поведінки, схильності й захоплення, найбільш виражені здібності.
Однією з вимог бесіди є її невимушеність. Необхідно потурбуватися, щоб співбесіда проходила у спокійній
обстановці, при повній довірі. Всі питання повинні бути простими і зрозумілими, ставити їх потрібно так, щоб вони
сприяли розгортанню єдиної цілісної розмови військовослужбовця про себе, свою життєдіяльність. Бесіда не повинна
вилитися в просте опитування. Попередньо намічені запитання не можуть обмежити зміст розмови - вони лише
головні орієнтири його загальної спрямованості.
Додаток№2
Заводиться на кожного військовослужбовця
КАРТА
соціально-психологічних якостей особистості
1. В/звання, прізвище, ім’я та по батькові
2. Дата та місце народження
3. Національність
4. Освіта
5. Професія
6. Коли i звідки призваний
7. Захоплення, які можуть бути використані у військовій службі
8. Слабкі i сильні риси характеру
9. Соціальне становище сім’ї:
- батько _________________ _ - мати ___________________________________________________
- дружина _________________ _ - діти ____________________________________________________
- брати _________________ _ - сестри __________________________________________________
- взаємовідносини військовослужбовця з сім’єю (благополучні, неблагополучні)
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
10. Судимі близькі родичі (хто, за що, коли) _________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
11. Хто з родичів мав психічні захворювання (вживання наркотиків особисто та родичами) _________________
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
12. Відносини з правоохоронними органами: перебував на обліку в дитячій кімнаті мiлiцiї, притягувався до
кримінальної вiдповiдальностi (у якій якості) та вирок по справі ________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
13. Перенесені захворювання ______________________________________________________________________
14. Бажання служити за спеціальністю у ЗСУ ________________________________________________________
15. Результати за тестом “Прогноз” - група НПС _____________________________________________________
16. Результати за тестом “Суїцид” - фактор ризику ____________________________________________________
17. Результати за тестом “Тип поведінки особистості в групі” __________________________________________
Ухилення від
Товариські боротьби Залежність Нетовариські Боротьба Незалежність
сть сть

18. Результати за тестом “Тип поведінки особистості в конфліктній ситуації”

Суперництво Співробітництво Компроміс Ухилення Пристосування

19. Результати тесту “Комунікативні та організаторські здібності”

- КОС _______________ _ - КОР ___________________________________________________
20. Результати тестів Т1 _____ _____ Т2 ___ _______ Т3
21. Тест “СЗЧ-4” ________________________________________________________________________________
22. Тест “Вартовий” (Заповнюється на осіб, відібраних для несення вартової служби i проводиться не рідше 1 разу на
період)
____________________________________________ ________________________________________________
23. Соціометричній статус особистості:
№ І ІІ
з/п ІНДЕКСИ період період

1. Статусу особистості в колективі

2. Соціального прийняття особистості
колективом
3. Соціального відхилення особистості
колективом
 4. Привабливість колективу для
особистості
24. Тест Люшера ________________________________________________________________________________
25. Результати за тестом “Айзенка” _________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
26. Результати тесту “Кандидат в сержанти” _________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
27. Адреса батьків, родичів _______________________________________________________________________
28. Результати спостережень та індивідуальних бесід відображати на зворотному боці карти.
Додаток 3
МЕТОДИКА “ХАЛ” (АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ)
Інструкція: Уважно прочитайте запитання. Відповідайте “так” (+) або “ні” (-), ставлячи їх до графи для
відповідей. Відповідайте швидко, не задумуючись, тому що правильних або неправильних відповідей тут немає.
Запитання
1) У Вас частіше радісний чи безтурботний настрій?
2) Чи чутливі Ви до образи?
3) Чи буває так, що у Вас на очах виступають сльози у кіно, театрі, під час бесід?
4) Зробивши щось, Ви вагаєтесь, чи все зроблено правильно, та не заспокоюєтесь, поки не переконаєтесь у цьому
остаточно?
5) У дитинстві Ви були сміливі та нестримні, як Ваші однолітки?
6) Чи часто у Вас різко змінюється настрій від стану безмежної радості чи огиди до життя і до себе?
7) Чи буваєте Ви неодмінно центром уваги в компанії?
8) Чи буває так, що Ви безпричинно знаходитесь у такому стані, коли з Вами краще не розмовляти?
9) Ви серйозна людина?
10) Чи здатні Ви захоплюватися чим-небудь?
11) Ви ділова людина?
12) Ви швидко забуваєте, якщо Вас хтось образив?
13) Ви лагідна людина?
14) Опускаючи листа до поштової скриньки, чи перевіряєте Ви, що лист упав до неї, проводячи долонею по її
щілині?
15) Чи намагаєтесь Ви завжди бути в числі кращих робітників?
16) Вам бувало жахливо в дитинстві під час грози або при зустрічі з незнайомою собакою? (Можливо таке буває у
Вас у зрілому віці?)
17) Чи прагнете Ви дотримуватись порядку?
18) Чи залежить Ваш настрій від зовнішніх обставин?
19) Чи люблять Вас усі Ваші знайомі?
20) У Вас часто буває почуття сильного внутрішнього неспокою, відчуття можливого лиха, неприємностей?
21) Чи часто у Вас буває трохи пригнічений настрій?
22) Чи була у Вас хоча б один раз істерика або нервовий зрив?
23) Вам тяжко тривалий час сидіти на одному місці?
24) Якщо стосовно Вас вчинили несправедливо, Ви енергійно відстоюватимете свої інтереси?
25) Чи зможете Ви зарізати курку чи вівцю?
26) Чи дратує Вас, якщо вдома завіса або скатертина висить нерівно? Чи відразу Ви намагаєтесь їх виправити?
27) У дитинстві Ви боялися залишатися один у квартирі?
28) Чи часто у Вас бувають зміни настрою без причин?
29) Чи завжди Ви намагаєтесь бути достатньо кваліфікованим спеціалістом у своїй професії?
30) Чи швидко Ви починаєте гніватися?
31) Чи можете Ви бути цілком безтурботним, веселим?
32) Чи буває так, що Ви почуваєте себе повністю щасливим?
33) Чи вийде з Вас ведучий (конферансьє) у гумористичному спектаклі?
34) Ви зазвичай висловлюєте свої думки людям достатньо відверто та прямо?
35) Вам тяжко дивитися на кров?
36) Чи подобається Вам робота з високою особистою відповідальністю?
37) Чи схильні Ви захищати тих, стосовно кого вчиняють несправедливо?
38) Чи боязко Вам заходити до темного підвалу?
39) Ви віддаєте перевагу роботі, яка вимагає рішучості, де потрібно діяти швидко, але де вимоги до якості невеликі?
40) Ви людина товариська?
41) Чи охоче Ви декламували вірші у школі?
42) Чи утікали Ви у дитинстві із сім’ї?
43) Чи здається Вам життя тяжким?
44) Чи бувало так, що після конфлікту чи образи Вам було так погано, що йти на роботу здавалося нестерпно?
45) Чи можна сказати, що при невдачі Ви грубите почуттям гумору?
46) Ви зробите перший крок до примирення, коли Вас хтось образив?
47) Ви дуже любите тварин?
48) Чи повертаєтесь Ви, щоб упевнитись, що залишили дім або робоче місце у такому стані, що там нічого не
трапилося?
49) Чи гнівить Вас інколи невиразна думка, що з Вами або з Вашими близькими може трапитись щось жахливе?
50) Чи вважаєте Ви, що Ваш настрій дуже змінливий?
51) Чи тяжко Вам виступати перед великою кількістю людей?
52) Чи можете Ви вдарити людину, яка Вас образила?
53) У Вас дуже велика потреба у спілкуванні з іншими людьми?
 54) Чи можна Вас вважати за людину, яка при розчаруванні впадає у глибокий відчай?
55) Чи подобається Вам робота, яка потребує енергійної організаторської діяльності?
56) Чи наполегливо Ви домагаєтесь поставленої мети, якщо на шляху до неї треба подолати багато перешкод?
57) Трагічний фільм може Вас схвилювати так, що на очах виступають сльози?
58) Чи часто Вам буває тяжко заснути через те, що проблеми дня або майбутнього не дають Вам спокою?
59) У школі Ви іноді підказували своїм приятелям або давали списувати?
60) Чи треба Вам велике напруження волі, щоб уночі пройти одному через цвинтар?
61) Чи старанно Ви доглядаєте за тим, щоб кожна річ у хаті була на одному і тому ж місці?
62) Чи буває так, що, перебуваючи перед сном у доброму настої, наступного дня Ви прокидаєтесь у пригніченому?
63) Чи легко Ви звикаєте до нових ситуацій?
64) У Вас буває головна біль?
65) Чи часто Ви смієтесь?
66) Чи можете Ви бути привітним з тим, кого Ви не любите, не поважаєте?
67) Ви жвава людина?
68) Ви дуже хвилюєтесь через несправедливість?
69) Ви дуже любите природу?
70) Виходячи з дому або лягаючи спати, Ви перевіряєте, чи виключений газ, вимкнуте світло, зачинені двері?
71) Чи дуже Ви боязливі?
72) Чи змінюється Ваш настрій при вживанні алкоголю?
73) У юності Ви охоче брали участь у гуртках художньої самодіяльності (театральному, танцювальному тощо)? А
може Ви і зараз берете участь?
74) Чи оцінюєте Ви життя трохи песимістично, без очікування радощів?
75) Чи часто Вас тягне мандрувати?
76) Чи може ваш настрій так різко змінитись, що Ви з веселої людини перетворитесь на похмуру?
77) Чи легко Вам вдається підняти настрій приятелів у компанії?
78) Чи довго Ви переживаєте образу?
79) Чи довгий час Ви переживаєте лихо інших людей?
80) Коли Ви навчалися в школі, то чи часто переписували сторінки зошита, якщо випадково ставили плями?
81) Ви ставитесь до людей переважно з недовірою або обережністю, чим з довірою?
82) Чи часто Ви бачите сни?
83) Чи буває так, що Ви остерігаєтесь того, що кинетесь під колеса поїзда або, стоячи біля вікна багатоповерхового
будинку, можете раптово випасти з вікна?
84) У веселій компанії Ви звичайно веселі?
85) Чи здатні Ви відірватися від важких турбот, що потребують рішення?
86) Чи стаєте Ви менш стриманими та почуваєте себе більш вільними, якщо вживаєте алкоголь?
87) Під час бесіди Вам бракує слів?
88) Якщо Вам необхідно було б грати на сцені, Ви могли б так увійти у роль, що забули б про те, що це тільки гра?
Інтерпретація результатів
Даний опитувальник дає можливість визначитися з діагностикою особистості за 10 факторами. Чотири
фактори характеру і шість факторів темпераменту.
До характерологічних факторів відносять:
1. Фактор 1 – характеризує демонстративний тип особистості. Особистість з такими рисами характеризується
зайвим марнолюбством, часто схильна вважати, що відносно нього здійснюється несправедливість, допускає
необдумані дії. Обдумувати лінію поведінки наперед вона не здатна. Особистість з такими рисами характеру схильна
до вигадок, але їх легко розкрити, тому що, прямуючи до мети такі люди нерозбірливі у засобах. Завдяки умінню
пристосовуватися вони швидко знаходять приятелів, яких приваблює їх товариський характер та готовність до послуг.
Бути потрібним – головна потреба таких людей.
Питання фактора: “так” – 7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 89;
“ні” – 51.
2. Фактор 2 – характеризує педантичний тип. Особистість з такими рисами характеризується схильністю до
серйозності. У галузі професійної діяльності педантична особистість проявляє себе позитивно, виконує роботу
сумлінно.
Питання фактора: “так” – 4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83;
“ні” – 36.
3. Фактор 3 – характеризує “застиглий” тип. Особистість з такими рисами характеризуються честолюбство та
стійкістю до афекту. Афект особливо гостро виявляється, коли зачеплені особисті інтереси особистості, і це
проявляється як відповідь на зачеплене самолюбство. Має місце спокій, коли особистість бачить несправедливість.
Цей тип особистості має можливості як позитивно, так і негативно розвитку характеру, що треба враховувати при
організації особистої роботи. З одного боку, особистість з такими рисами намагається досягти високих показників у
діяльності, а з іншого, - може “придушити” оточення, коли побачить у ньому конкурентів своїм досягненням.
Питання фактора: “так” – 2, 15, 24, 34, 56, 68, 78, 81;
“ні” – 12, 46, 59.
4. Фактор 4 – характеризує збудливий тип. Особистість з такими рисами характеризується недостатньою
керованістю. Реакція їх імпульсивні. У них не вистачає терпіння. Такі особистості вступають до конфліктів з самого
дрібного приводу. Вони часто ведуть себе агресивно, не віддаючи звіту наслідкам своїх дій. Етичні вимоги
суспільства дуже слабо впливають на таку особистість.
Питання фактора: “так” – 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86.
5. Фактор 5 – характеризує рухливий тип. Особистість з рисами цього фактора характеризується
оптимізмом, життєрадісністю. Вони легко долають журбу. Потреба діяльності стимулює у них ініціативу, пошук
нового. Вони здатні говорити без кінця, якщо їх слухають. У колективі з такими людьми цікаво. Вони дуже добре
справляються з суспільною роботою.
Питання фактора: “так” – 16, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77.
6. Фактор 6 – характеризує серйозний тип. Риси цього фактора – прихильність до депресії. Ці
особистості серйозні та зосереджені на песимістичній ноті. Для них характерні повільні реакції на дії. Буває так, що в
розмові вони часто не беруть участі, замкнені. Особистість цього типу характеризується високою працездатністю.
Вони здатні доводити роботу до кінця.
Питання фактора: “так” – 21, 43, 75, 87;
“ні” – 9, 31, 53, 65.
7. Фактор 7 – характеризує циклічний тип. Особистість з такими рисами темпераменту характеризується
різкими перепадами настрою від підвищеного до депресивного. На перший план виступає то один, то інший з цих
полюсів. Вони схильні до конфліктів стосовно оточення.
Питання фактора: “так” – 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84.
8. Фактор 8 – характеризує ефективний тип. Цей фактор характеризується бурхливими реакціями на
події за зовнішніми ознаками, для особистості характерні любов до музики, мистецтва, природи, спорту. Особистості
дуже вразливі, схильні до глибоких переживань за себе та товаришів. Вони мають високі творчі здібності.
Питання фактора: “так” – 10, 32, 54, 76.
9. Фактор 9 – характеризує тривожний тип. Особистість з такими рисами темпераменту визначається
боязливістю, нерішучістю, внутрішньою невпевненістю у собі. Така особистість не наважується захищатися, коли
бачить несправедливість та приниження особистої гідності, схильна до пристосування.
Питання фактора: “так” – 16, 27, 38, 49, 60, 71, 82;
“ні” – 5.
10. – Фактор 10 - характеризує емоційний тип. Особистість з такими рисами темпераменту
характеризується чуйністю та глибокими реакціями в області емоцій, але їхні емоції розвиваються не швидко. Як
правило, таких людей називають м’якосердими. Часто їх знають як людей задушевних. Для них характерна
слізливість при згадуванні про близьких і рідних людей.
Питання фактора: “так” – 3, 13,35,47,57,69,79;
“ні” – 25.
Для обробки інформації використовуються бланк для заповнення та бланк для графічного зображення
профілю особистості.
Для обробки результатів потрібно порівняти результати відповідей опитуваного з питаннями кожного
фактора. Якщо відповідь збігається, то нараховується 1 бал. Одержана сума за кожним фактором множиться на
коефіцієнт фактора. Одержаний результат заноситься до бланку графічного зображення профілю особистості.
Коефіцієнт кожного фактора: 1-2, 2-3, 3-2, 4-3, 5-3, 6-3, 7-3, 8-6, 9-3, 10-3.
Коли результати за кожним фактором занесені до бланку графічного зображення профілю особистості, усі
крапки з’єднуються лінією.
Бланк графічного зображення профілю особистості
24
23
22
21
20
19
18
17
16
15
14
13 н о р м а
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
1 2 2 13 2 4 3 5 4 6 5 7 6 8 7 9 8 10
 Додаток 4
МЕТОДИКА ЦОО (ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ)
Вступне слово: Кожному з Вас видані бланки та перелік з 30 питань з трьома варіантами відповіді на кожне з них.
Відповіді на запитання позначені літерами А, В,С, Вам необхідно прочитати запитання та вибрати з трьох відповідей
тільки одну. Спочатку виберіть ту відповідь, котра більш за все відповідає Вашій точці зору. Вибрану літеру Вашої
відповіді запишіть до бланку відповідей проти номера цього питання у стовпчику “Понад усе”. Відразу ж із відповідей
на те запитання виберіть найменш цінну відповідь, вибрану літеру запишіть у стовпчику під назвою “Менш за все”.
Для кожної відповіді на питання використовуйте тільки дві літери: одну – для відповіді “Понад усе”, другу – для
відповіді “Менш за все”, третю не записуйте нікуди.
Питання з методики ЦОО
1.Понад усе задоволення в житті дає
а) оцінка роботи; в) визнання того, що робота зроблена добре; с) усвідомлення того, що знаходишся серед друзів.
2.Якби я грав у футбол, то хотів би бути
а) тренером; в) відомим гравцем; с) обраним капітаном команди.
3.Кращі викладачі ті, котрі
а) мають індивідуальний підхід до учнів; в)захоплені своєю дисципліною; с) створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не
боїться висловлювати свою точку зору.
4.Я оцінюю як найгірших викладачів тих, які
а) не приховують, що деякі люди їм не подобаються; в) викликають у всіх дух суперництва; с) складають враження, що предмет,
який вони викладають, їх не цікавить.
5.Я задоволений, коли мої друзі
а) допомагають іншим, коли для цього трапиться нагода; в) завжди вірні та надійні; с) інтелігентні з високим рівнем загальної
культури.
6.Кращими приятелями вважаю тих,
а) з котрими легко створювати стосунки; в) які знають і вміють більше за мене; с) на яких можна покластися.
7.Я хотів би стати відомим як ті, хто
а) досяг успіху у житті; в) може палко кохати; с) відрізняється дружелюбністю та доброзичливістю.
8.Якби я не обрав свою теперішню професію, то хотів би стати
а) науковцем; в) начальником цеху на заводі; с) досвідченим льотчиком.
9.Коли я був дитиною, то понад усе любив
а)ігри з приятелями; в) успіхи у справах; с) похвалу.
10.Понад усе мені не подобається, коли
а) зустрічаю труднощі при виконанні своїх обов’язків; в) у колективі погіршується товариські стосунки; с) мене критикує мій
керівник.
11.Головна роль школи полягає у
а) підготовці учнів-фахівців; в) розвитку індивідуальних здібностей та самостійності; с) вихованні у учнів якостей, які дозволяють
їх уживатися з людьми.
12.Мені не подобаються колективи, де
а) усе підвладно керівникові; в) людина губить свою індивідуальність; с) неможливо проявити ініціативу.
13.Якщо б у мене було більше часу, я використав би його для
а) спілкування з приятелем; в) самонавчання та улюблених захоплень; с) відпочинку та розваги.
14.Мені здається, що я здатний на максимальне, коли
а) виконую роботу з добрими людьми; в) виконую ту роботу, яка мене задовольняє; с) моя робота добре винагороджена.
15.Мені подобається, коли
а) мене цінують інші; в) почуваю задоволення від роботи; с) приємно проводжу час з приятелями.
16.Якщо б про мене писали в газетах, то мені хотілося б, щоб
а) відмітити справу, яку я виконую; в) похвалили мене за мою роботу; с) повідомили про те, що мене обрано народним депутатом.
17. Я краще навчався б, коли б викладач
а) мав до мене індивідуальний підхід; в)спонукав би мене до більш інтенсивної праці; с)викликав би дискусію з питань, які
обговорюються.
18.Немає нічого гіршого, ніж
а) втрата почуття власної гідності; в) невдачі при виконанні важливого завдання; с) втрата приятеля.
19. Понад усе ціную
а) особистий успіх; в) співробітництво; с) практичні результати.
20. Дуже мало людей, які
а) дійсно радіють виконаній роботі; в)із задоволенням працюють у колективі; с) виконують роботу добре.
21. Я не переношу
а) сварок та суперечок; в) не сприйняття всього нового; с) людей, що ставлять себе вище за інших.
22. Я хотів би,
а) щоб оточуючі вважали мене своїм приятелем; в) допомагати іншим у загальній справі; с) викликати захоплення інших.
23. Мені подобається керівництво, коли воно
а) вимогливе; в) користується авторитетом; с) доступне.
24. На роботі я хотів би
а) щоб рішення приймались колективно; в) самостійно працювати над вирішенням проблем; с) щоб керівник відразу визнав мою
гідність.
25. Я хотів би прочитати книгу
а) про мистецтво уживатися з людьми; в) про життя відомих людей; с) де дають поради «Зроби сам».
26. Якби у мене були музичні здібності, я хотів би бути
а) диригентом; в) солістом; с) композитором.
27. Вільний час я з задоволенням проводжу
а) під час перегляду детективних фільмів; в) у розвагах з приятелями; с) коли займаюся своїм захопленням.
28. При однаковій матеріальній винагороді я б із задоволенням
а) вигадав цікавий конкурс; в) виграв у конкурсі; с) організував би конкурс та керував би ним.
29. Для мене важливіше понад усе знати.
а) чого прагну; в) як досягти мети; с) як притягти інших для досягнення моєї мети.
30. Людина повинна вести себе так. щоб
а) інші були задоволені нею; в) виконувати насамперед свою роботу; с) не потрібно було сварити її за роботу.

Реєстраційний бланк ЦОО

Прізвище та ініціали:_______________________ Дата__________

№ Понад усе Менш за все № Понад усе Менш за все

1 16
2 17
3 18
4 19
5 20
6 21
7 22
8 23
9 24
10 25
11 26
12 27
13 28
14 29
15 30

Ф1 =_____________________________________________________
Ф2 =______________________________________________________
Ф3 =______________________________________________________

Порядок обробки результатів

На заповнений бланк послідовно накладаються дешифрувальні трафарети Ф1, Ф2, Ф3, за яким визначається
направленість особистості на себе, на взаємодію та організаторську діяльність. При накладанні трафарету в прорізах
видно всі літери, поставлені кандидатом. Для зручності підрахунку літери на бланку кандидата, які збігаються з
літерами трафарету, обводяться кольоровими олівцями або фломастерами. Наприклад: Ф1 – червоний, Ф2 – синій, Ф3
– зелений. Спочатку підрахуємо кількість літер у стовпчиках “Понад усе”, а потім у стовпчиках “Менш за все”. Від
більшого числа необхідно відняти менше. Якщо більшим числом буде кількість літер у стовпчику “Менш за все”, то
результат визначається зі знаком “мінус”. Різниця чисел, одержаних при обробці бланка за кожним із трьох факторів,
записується внизу бланка. Група професіональної придатності визначається за домінуючим фактором на основі таких
критеріїв:
- домінує різниця чисел за Ф3 – перша група;
- різниця чисел за Ф3 та Ф2 (при їх порівнянні) приблизно однакова;
- домінує різниця чисел за Ф2 – третя група;
- домінує різниця чисел за Ф1 – четверта група.
Ключі
Ф1 Ф2 Ф3
1 А 16 В 1 С 16 С 1 В 16 А
2 В 17 А 2 С 17 С 2 А 17 В
3 А 18 А 3 С 18 С 3 В 18 В
4 А 19 А 4 В 19 В 4 С 19 С
5 В 20 С 5 А 20 В 5 С 20 А
6 С 21 С 6 А 21 А 6 В 21 В
7 А 22 С 7 С 22 А 7 В 22 В
8 С 23 В 8 В 23 С 8 А 23 А
9 С 24 С 9 А 24 А 9 В 24 В
10 С 25 В 10 В 25 А 10 А 25 С
11 В 26 В 11 С 26 А 11 А 26 С
12 В 27 А 12 А 27 В 12 С 27 С
13 С 28 В 13 А 28 С 13 В 28 А
 14 С 29 А 14 А 29 С 14 В 29 В
15 С 30 С 15 С 30 А 15 В 30 В
Характеристика особистості при домінуючих факторах:
кандидат Ф1
- понад усе зайнятий собою, своїми і проблемами;
- робить швидкі, необґрунтовані висновки про інших людей;
- намагається нав’язати свою волю групі;
- оточення в його присутності почуває себе скучно;
- не відчуває міри, коли треба говорити, а коли – мовчати;
- бракує любові до людей.
Ф2
- ухиляється від самостійного вирішення поставленого завдання;
- поступається тиску з боку групи;
- не виявляє особистої ініціативи;
- не висловлює оригінальних ідей;
- робить пасивно, не завжди допомагає групі;
- не бере на себе функції керівника;
- не завжди допомагає своїм товаришам та мало сприяє досягненню загальної мети.
Ф3
- у виконанні завдання виявляє мало ініціативи;
- може добре планувати роботу;
- бере до своїх рук керівництво людьми;
- має цікаві ідеї відносно продовження роботи;
- висловлює думки ясно і просто;
- працює інтенсивно;
- правильно оцінює ситуацію: коли треба говорити, а коли – мовчати;
- у його відсутності усі почувають себе вільно;
- не ухиляється від безпосереднього вирішення складного завдання.

Додаток 5
ТЕСТ “ФОРМУЛА ТЕМПЕРАМЕНТУ”
Зазначте знаком “+” ті якості у “паспорті” темпераменту, які для Вас звичайні, повсякденні, які для Вас
звичайні, повсякденні, якщо Ви:
1. непосидючий, метушливий;
2. нестриманий, запальний;
3. нетерплячий;
4. різкий та прямолінійний у стосунках з людьми;
5. рішучий та ініціативний;
6. упертий;
7. спритний у суперечках;
8. працює ривками;
9. прихильні до ризику;
10. незлопам’ятний та необразливий;
11. володіє швидко, палкою, із збивчими інтонаціями мовою;
12. неврівноважений та схильний до гарячності;
13. агресивний забіяка;
14. нетерпимий до недоліків;
15. володієте виразною мімікою;
16. здатні швидко діяти та вирішувати;
17. безупинно прагнете до нового;
18. володієте різкими, поривчастими рухами;
19. наполегливі у досягненні поставленої мети;
20. прихильні до різких змін настрою;
21. веселі та життєрадісні;
22. енергійні та діловиті;
23. часто не доводите розпочату справу до кінця;
24. прихильні переоцінювати себе;
25. здатні швидко схоплювати нове;
26. нестійкі в інтересах та схильностях;
27. легко переживаєте невдачі та неприємності;
28. легко пристосовуєтесь до різних обставин;
29. із захопленням беретесь за будь-яку нову справу;
30. швидко холонете, якщо справа перестає Вас цікавити;
31. швидко включаєтесь у нову роботу та швидко переключаєтесь з однієї справи на іншу;
 32. обтяжуєтесь одноманітністю буденної, кропіткої роботи;
33. товариські та чутливі, не відчуваєте скутості під час спілкування з незнайомими для Вас людьми;
34. витривалі та працездатні;
35. володієте гучною швидкою виразною мовою, яка супроводжується живими жестами, виразною мімікою;
36. зберігаєте самовладання за несподіваних, складних обставин;
37. завжди зберігаєте бадьорий настрій;
38. швидко засинаєте та пробуджуєтеся;
39. часто незібрані, виявляєте поспішність у рішеннях;
40. схильні інколи ковзати по поверхні, відволікатися;
41. спокійні та холоднокровні;
42. послідовні та ґрунтовні у справах;
43. обережні та розсудливі;
44. умієте чекати;
45. мовчазні, не любите даремно базікати;
46. володієте спокійною, рівномірною мовою, з зупинками, без різко виражених емоцій;
47. стримані та нетерплячі;
48. доводите розпочату справу до кінця;
49. не розтрачуєте даремно сили;
50. чітко дотримуєтесь обраного розпорядку життя, системи в роботі;
51. легко стримуєте пориви;
52. малосприятливі до хвилювання та догани;
53. незлобливі, виявляєте поблажливість до іронічного ставлення;
54. послідовні у своїх стосунках та інтересах;
55. повільно включаєтеся до роботи та переключаєтесь з однієї справи на іншу;
56. рівні у стосунках з усіма;
57. любите охайність та порядок у всьому;
58. тяжко пристосовуєтесь до нових обставин;
59. володієте витримкою;
60. соромливі;
61. губитеся у новій обстановці;
62. стримуєтесь встановити контакт з незнайомими людьми;
63. не вірите у свої сили;
64. легко переносите самостійність;
65. прихильні заглиблюватися у себе;
66. почуваєте пригніченість та розгубленість при невдачах;
67. швидко стомлюєтеся;
68. володієте слабкою тихою мовою, що інколи переходить у шепіт;
69. мимоволі пристосовується до характеру співрозмовника;
70. вразливі до слізливості;
71. дуже сприятливі до схвалення та доган;
72. висуваєте високі вимоги до себе та оточення;
73. прихильні до підозрілості;
74. хворобливо чутливі;
75. занадто образливі;
76. відлюдкуваті, не діляться ні з ким своїми думками;
77. малоактивні та боязливі;
78. покірливі;
79. бажаєте визнавати співчуття та допомогу в оточення.

Обробка результатів
Спочатку необхідно підрахувати кількість позитивних відповідей за кожним типом темпераменту. Питання 1-
20 характеризують холеричний тип темпераменту, 21-40 – сангвінічний, 41-59 – флегматичний, 60-79 – меланхолічний
типи темпераменту.
Коли кількість позитивних відповідей складає 16-20 того чи іншого типу темпераменту, це означає, що
яскраво виражені риси даного типу темпераменту. Коли позитивних відповідей 6-10, то риси даного типу властиві
дуже мало.
А зараз визначимо формулу темпераменту:
Фт=(Х*(Ах/А)*100%)+(С*(Ас/А)*100%)+Ф*(Аф/А)*100%)+(М*(Ам/А)*100%),
де:
Фт – формула темпераменту;
Х – холеричний темперамент;
С – сангвінічний темперамент;
Ф – флегматичний темперамент;
М – меланхолічний темперамент;
А – загальне число позитивних відповідей за усіма типами;
Ах – число позитивних відповідей у темпераменті холеричного типу;
Ас - число позитивних відповідей у темпераменті сангвінічного типу;
Аф - число позитивних відповідей у темпераменті флегматичного типу;
Ам - число позитивних відповідей у темпераменті меланхолічного типу;

Наприклад, формула темпераменту має такий вигляд:

Фт = 35%Х+30%С+14%Ф+21%М. Це значить, що даний темперамент на 35% холеричний, на 30 -
сангвінічний , на 14 - флегматичний , на 21 - меланхолічний .
Коли кількість позитивних відповідей за одним із типів темпераменту становить 40% і вище, то даний тип
темпераменту переважає, коли 30-39 – риси виражені яскраво, 20-29 – середньо, 10-19 – мало.
Додаток 6
ТЕСТ ВИВЧЕННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО СТРЕСУ
Цей тест призначений для виявлення рівня тривожності особистості. За його результатами можна міркувати
про прихильність людини до емоційного стресу не тільки в екстремальних умовах, а й будь-якому скрутному
становищі. Це допоможе офіцеру прогнозувати поведінку підлеглих у певних умовах, доручати їм відповідальну
роботу. Виявляти людей, схильних до нервових стресів та зривів (психопатів).
Інструкція для опитуваного
Із метою найбільш успішного використання Вас у вирішенні службових і бойових завдань пропонуємо взяти
участь у цьому тестуванні.
Ми даємо Вам 40 карток, прочитайте кожну з них уважно. Після цього виберіть собі ті картки, які Вас
характеризують, а ті, що вас не характеризують, відкладіть у бік якнайшвидше.
Зміст тесту
1. Перед тим, як іти до стоматолога, уявляю, що мені буде боляче.
2. Мені неприємно залишатися одному в темряві.
3. Мене лякають грози та блискавки.
4. Зазвичай, я легко відхожу з стану рівноваги.
5. Ніколи в житті нікого не боявся.
6. Боюся змій.
7. Часто мені сниться таке, що прокидаюся від жаху.
8. Відповідаючи перед групою, відчуваю велику незручність (неприємне почуття).
9. Коли йду до лікаря, хвилююсь, що він мені скаже.
10. Не можу собі уявити, що з кимсь із моїх родичів сталося нещастя.
11. Хвилююсь, коли не знаю, з якого приводу викликає мене командир (начальник).
12. Лякаюсь, коли бачу мертву тварину.
13. Не люблю залишатися один на відкритому місці.
14. Із труднощами освоююся з новим місцем і новим колективом.
15. Ніколи не хвилююсь про майбутнє.
16. Припустивши помилку, довго пам’ятаю про це.
17. Коли сідаю за заняття, часто заважають тривожні думки.
18. Часто приходить у голову думка, що я можу захворіти або отримати травму.
19. Вважаю себе більш нервовим, ніж більшість людей.
20. Мене не хвилює, що думають про мене інші.
21. Не можу довго зосереджуватись на одному предметі.
22. Хвилююся за гроші і свою роботу.
23. Часто помічаю, що у мене тремтять руки, коли я дуже стараюсь що-небудь зробити.
24. Частіше за інших червонію від збентеження.
25. Я ніколи не бачив жахливих снів.
26. Я часто боюся, що починаю червонію.
27. У мене легко з’являється піт, навіть у прохолодні дні.
28. Бентежусь, покриваюся потом, від чого мені дуже неприємно.
29. У мене бувають періоди, коли я втрачаю сон через хвилювання.
30. Мені ніколи не приходять думки про статеву неповноцінність.
31. Я рідко буваю в доброму гуморі.
32. Майже завжди хвилююсь про кого-небудь або що-небудь.
33. Чекання мене нервує.
34. Я частіше від інших займаюся самоаналізом.
35. Іноді я відчуваю, що труднощів так багато, що я не можу їх подолати.
36. Іноді я по-справжньому турбуюсь через неіснуючі причини.
37. Іноді я боюся речей та людей, які насправді не можуть завдати мені шкоди.
38. Мені бракує впевненості у собі.
39. Я не люблю стискатися з труднощами і приймати важливі рішення.
40. Іноді я відчуваю себе даремною людиною.
Обробка результатів
 Обробка результатів тесту проста. Надані 40 пунктів мають шість пунктів надійності (перевірка на
правдивість) – 5, 10, 15, 20, 25, 30. Якщо кількість ненадійних відповідей серед відібраних карток не перевищує 2-3, то
це означає надійність отриманого результату, якщо ця кількість більша, то відповіді вважаються ненадійними.
Коефіцієнт тривожності дорівнює кількості карток, перекладених опитувальним собі, куди не входять
ненадійні відповіді. Наприклад, якщо опитуваний переклав собі 12 карток і з них два запитанням на надійність, то
коефіцієнт тривожності дорівнюватиме 10 (12-2). Якщо цей коефіцієнт тривожності перевищує 22, то вважаємо, що
рівень тривожності опитуваного високий. Чим більше коефіцієнт, тим вище рівень тривожності (рівень тривожності
для психопатів 35-37).
Емоційний стрес найбільш характерний для дисгармонійних конфліктних і лабільних осіб; для осіб
гармонійних, зі стійкою волею, тривожність як стійка особиста якість не характерна.

Додаток 7
До пункту 19 Карти соціально-
психологічних якостей особистості
МЕТОДИКА КОС-1 (ОЦІНКА КОМУНІКАТИВНИХ ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ СХИЛЬНОСТЕЙ)
Дана методика призначена для з'ясування комунікативних та організаторських схильностей особистості (уміння
чітко і швидко встановити ділові та товариські контакти з людьми, уміння брати участь у суспільних та групових
заходах, уміння впливати на людей, а також прагнення до поширення сфери контактів та прояву ініціативи).
Бланк відповідей КОС-1
1 11 21 31

2 12 22 32

3 13 23 33

4 14 24 34

5 15 25 35

6 16 26 36

7 17 27 37

8 18 28 38

9 19 29 39

10 20 30 40

Кком = Оком=
Корг = Осрг =
Для проведення обстеження необхідні текст КОС-1,реєстраційні бланки, олівці або ручки. Час
обстеження - 15-20 хв. Перед початком обстеження зачитується інструкція: "Вам потрібно відповісти на усі питання
даної анкети. Вільно висловлюйте свої думки за кожним питанням. Коли Ваша відповідь на питання позитивна,
то у відповідній графі бланка поставте знак "+", коли відповідь негативна —- знак "-". Давайте відповіді на
кожне питання. Пам'ятайте, що "поганих" та "хороших" відповідей немає.
При обробці результатів дослідження користуйтесь спеціальними "ключами", які є трафаретом,
нанесеним на кальку реєстраційного бланка або інший прозорий матеріал.
Ключ "Комунікативні схильності
1 + 11 - 21 + 31 -
3 - 13 + 23 - 33 +
5 + 15 - 25 + 35 -
7 - 17 + 27 - 37 +
 9 + 19 - 29 + 39 -
Ключ "Організаторські схильності
2 + 12 - 22 + 32 -
4 - 14 + 24 - 34 +
6 + 16 - 26 + 36 -
8 - 18 + 28 - 38 +
10 + 20 - 30 + 40 -
При інтерпретації даних слід пам'ятати, що методика констатує тільки наявний рівень розвитку схильностей у
даний період розвитку особистості і що при наявності позитивної мотивації та позитивних умов для .діяльності ці
схильності можуть розвиватися.
Питання анкети КОС-1
1. Чи є у Вас прагнення до вивчення і встановлення знайомств з різними людьми?
2. Чи подобається Вам займатися громадською роботою?
3. Чи довго Вас хвилює почуття образи, заподіяної Вам ким-небудь з Ваших товаришів?
4. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви завжди спілкуєтесь?
5. Чи завжди Вам важко орієнтуватись у створеній критичній ситуації?
6. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої точки зору?
7. Чи правда, що Вам приємніше провести час з книгами або за яким-небудь зайняттям, ніж із людьми?
8. Якщо виникають деякі перешкоди у здійсненні Вашого наміру, то чи легко Вам відмовитись від нього?
9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші Вас за віком?
10. Чи любити Ви придумувати або організовувати зі своїми товаришами різні забави і розваги?
11. Чи важко для Вас увійти до нових компаній (колективів)?
12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні справи, які потрібно б було зробити сьогодні?
13. Чи не важко Вам встановити контакти і спілкуватися з незнайомими людьми?
14. Чи прагнете Ви досягти, щоб Ваші товариші діяли згідно з Вашою точкою зору?
15. Чи важко Ви освоюєтесь у новому колективі?
16. Правда, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, обіцянок, зобов'язань?
17. Чи часто Ви у вирішенні важливих справ приймаєте ініціативу на себе?
18. Чи прагнете Ви при зручній нагоді познайомитись і поговорити з новою людиною?
19. Чи дратують Вас навколишні люди і чи хочеться Вам побути наодинці?
20. Чи правда, що Ви звичайно погано орієнтуєтесь у незвичних обставинах?
21. Чи подобається Вам завжди знаходитися серед людей?
22. Чи виникає у Вас дратування, якщо Вам не щастить закінчити яку-небудь справу?
23. Чи відчуваєте Ви скруту або незручність, коли бажаєте познайомитися з новою людиною?
24. Правда, що Ви стомлюєтесь від частого спілкування з товаришами?
25. Чи любите Ви брати участь у колективних розвагах?
26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу при вирішенні питань, які зачіпають інтереси Ваших товаришів?
27. Правда, що Ви рідко прагнете довести свою справедливість?
28. Гадаєте, що Вам не особливо важко вносити бадьорість у малознайому для Вас групу?
29. Чи брали Ви участь у громадській роботі у школі (на виробництві)?
ЗО. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?
31. Чи правда, що Ви не прагнете відстоювати свою думку або рішення, якщо воно не було відразу прийнято Вашими товаришами?
32. Чи правда, що Ви почуваєте себе невпевнено серед малознайомих людей?
33. Чи вільно Ви почуваєте себе у новому колективі?
34. Чи охоче Ви розпочинаєте організацію різних заходів для своїх товаришів?
35. Правда, що Ви почуваєте себе достатньо впевнено і спокійно, коли змушені говорити що-небудь великій групі людей?
36. Чи часто Ви запізнюєтесь на ділові зустрічі, побачення?
37. Чи дійсно у Вас багато друзів?
38. Чи часто Ви знаходитесь у центрі уваги серед своїх товаришів?
39. Чи часто Ви соромитесь, почуваєте незграбність при зверненні до малознайомих людей?
40. Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєте себе серед великої групи своїх товаришів?
Ключі по черзі накладаються на реєстраційний бланк і підраховується кількість тих, що збіглися з "ключем" відповідей за
кожним розділом методу.
Оціночний коефіцієнт (К) комунікативних або організаційних нахилів виражається відношенням кількості відповідей, які
збігаються з ключем за кожним видом нахилів, до максимально можливого числа збігу (20). При цьому зручно користуватися
формулою К = Н/20, або К = 0,06,
де: К — величина оціночного коефіцієнта; Н — кількість збігів із ключем відповідей.
Для якісної стандартизації підсумків використовуються шкали оцінок, у яких тому чи іншому діапазону кількісних
показників (К) відповідає певна оцінка (0).
Шкала оцінок комунікативних схильностей
К 0 Рівень прояву комунікативних схильностей
010 — 0,45 1 низький
0,46 — 0,55 2 нижче середнього
0,56 — 0,65 3 середній
0,66 — 0,75 4 високий
0,76 — 1,00 4 найвищий
Шкала оцінок організаторських схильностей
К 0 Рівень прояву організаторських схильностей
0,20 — 0,55 1 низький
0,56 — 0,65 2 нижче середнього
0,66 — 0,70 3 середній
0,71 — 0,80 5 високий
0,81 — 1,00 5 найвищий
Опитувані, які отримали оцінку 1 (0=1), характеризуються низьким : рівнем прояву схильності до
комунікативної та організаторської діяльності.
У опитуваних, які отримали оцінку 2 (0=2), розвиток комунікативних та організаторських схильностей
знаходиться нижче середнього. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе напружено у новій обстановці,
колективі, зазнають труднощів у встановленні контактів з людьми, ініціативу проявляють дуже рідко.
Для опитуваних, які отримали оцінку 3 (0=3), властивий середній рівень прояву комунікативних та
організаторських схильностей. Потенціал цих схильностей не відмічається високою стійкістю.
Опитувані, які отримали оцінку 4 (0=4), належать до групи з високим рівнем прояву комунікативних та
організаторських схильностей. Вони, як правило, не губляться у нових обставинах, швидко знаходять приятелів,
займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким.
Група опитуваних, яка отримала оцінку 5 (0=5), володіє дуже високим рівнем комунікативних та
організаторських схильностей. Вони мають постійну потребу в комунікативній та організаторській діяльності.

Додаток 8
До пункту 18 Карти соціально-
психологічних якостей особистості

МЕТОДИКА ПРОГНОЗУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ У КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ

За допомогою даної методики визначається переважаючий тип поведінки людини в міжособистістному
конфлікті. Виявляється її схильність до суперництва або співробітництва, уникнення або пристосування, а також до
компромісного вирішення питань. Методика може з успіхом застосовуватися при комплектуванні екіпажів,
обслуговування, команд, а також при відборі за фахом, вимагаючи активного взаємодіяння військовослужбовців. Вона
дозволяє виявити осіб, схильних до різного роду конфліктів, зробити припущення про поведінку кожного із
військовослужбовців, у конфліктній ситуації.
ІНСТРУКЦІЯ ОПИТУВАНОМУ:
"Зараз Вам будуть прочитані ЗО пар міркувань з приводу того, як Ви звичайно поводите себе, коли у Вас
виникають розходження з людьми або розбіжність з якихось питань. Із кожної пари потрібно вибрати тільки те
міркування, яке Ви вважаєте правильним. Літеру "а" чи "б", що позначає вибране міркування, слід записати до графи
реєстраційного бланка навпроти номера пропозиції для вибору пари".
Текст опитувальника
1. а) Іноді я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення спірного питання;
б) замість того, щоб обговорювати те, в чому ми розходимось, я намагаюся звернути увагу на те, в чому ми згідні.
2. а) Я намагаюся знайти компромісне рішення;
б) я пробую улагодити його з урахуванням інтересів іншої людини і моїх особистих.
3. а) Звичайно я наполегливо прагну досягти свого;
б) я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші стосунки.
4. а) Я намагаюся знайти компромісне рішення;
б) інколи я жертвую своїми особистими інтересами заради інтересів іншої людини.
5. а) Улагоджуючи суперечну ситуацію, я весь час прагну знайти підтримку іншого;
б) я намагаюся зробити все, щоб уникнути даремного напруження.
6. а) Я намагаюся уникнути неприємностей для себе;
б) я намагаюся досягти свого.
7. а) Я намагаюся відкласти вирішення спірного питання з тим, щоб з часом вирішити його остаточно;
б) я вважаю можливим у чомусь поступитися, щоб добитися іншого.
8. а) Як правило, я наполегливо прагну досягти свого;
б) я першим ділом намагаюся визначити те, з чого складаються наші спільні інтереси та спірні питання.
9. а) Гадаю, що не завжди варто хвилюватися через будь-які розбіжності;
б) я вживаю заходи, щоб досягти свого.
10. а) Я дуже хочу досягти свого;
б) я намагаюся знайти компромісне рішення.
11. а) Першим ділом я намагаюся виразно визначити те, з чого складаються наші спільні інтереси та спірні
питання;
б) я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші стосунки.
12. а) Я пропоную середню позицію;
б) я наполягаю, щоб усе було зроблено по-моєму.
13. а) Я повідомляю іншого про свою точку зору і запитую про його погляди;
б) я роблю спроби показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.
14. а) Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші стосунки;
б) я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруги.
15. а) Я, за звичаєм, роблю спроби переконати іншого в перевагах моєї позиції;
б) я намагаюся зробити все, щоб уникнути даремної напруги.
16. а) За звичаєм, я постійно прагну досягти свого;
б) я намагаюся зробити все, щоб уникнути даремної напруги.
17. а) Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму;
б) я дам іншому можливість залишитися при своїй думці, якщо він піде мені назустріч.
18. а) Спочатку я роблю спроби визначити те, у чому суть усіх спільних інтересів і спірних питань;
б) я намагаюся відкласти спірні питання для того, щоб з часом вирішити їх остаточно.
19. а) Я прагну рішуче подолати наші розбіжності;
б) я намагаюся знайти найкраще поєднання вигод і втрат для нас обох.
20. а) Коли веду переговори, я намагаюся бути уважним до іншого; б) я завжди схиляюсь до прямого обговорення
проблеми.
21. а) Я намагаюся знайти пропозицію, середню між моєю та іншої людини;
б) я відстоюю свою позицію.
22. а) Як правило, я піклуюсь про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас;
б) інколи я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення питання.
23. а) Якщо позиція іншого здається мені дуже важливою, я намагаюсь іти іншому назустріч;
б) я намагаюся переконати іншого знайти компроміс.
24. а) Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів; б) коли веду переговори, намагаюся бути
уважним до аргументів інших.
25. а) За звичаєм, пропоную середню позицію;
б) майже завжди намагаюся задовольнити інтереси кожного з нас.
26. а) Часто я намагаюся уникнути суперечок;
б) якщо це зробить іншу людину щасливою, я дам їй можливість настояти на своєму.
27. а) За звичаєм, я наполегливо прагну досягти свого;
б) пом'якшуючи ситуацію, я, зазвичай, намагаюся знайти підтримку в іншого.
28. а) Я пропоную середню позицію;
б) думаю, що не завжди варто турбуватися через розбіжності, що виникають.
29. а) Я намагаюся не зачепити почуття іншого;
б) я завжди займу таку позицію в суперечці, щоб ми спільно могли досягнути успіху.
Для обробки результатів опитування використовується "ключ". Підраховується загальна кількість збігів ключа з
відповідями обстежуваного за такими п'ятьма шкалами:
суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування.
Кількість балів, набраних обстежуваним за кожною шкалою, дає уявлення про враженість у нього тенденції
до прояву відповідних форм поведінки у конфліктних ситуаціях.
Високий бал за шкалою "суперництво" свідчить про наявність у опитуваного прагнення досягти своїх
інтересів у суперечці за рахунок іншого.
Високий бал за шкалою "співробітництво" — свідчення намагання до такого вирішення спірного питання, яке
б задовольнило інтереси обох сторін.
Високий бал за шкалою "компроміс" може свідчити про враженість у людини намагання поступитись одним в
обмін на інше.
Високий бал за шкалою "уникнення" означає як відсутність у опитуваного намагання до спільного вирішення
проблеми, так і відсутність намагання до досягнення власних цілей.
Високий бал за шкалою "пристосування" свідчить, що на противагу суперництву людина готова принести у
жертву власні інтереси заради іншого.
Загальна характеристика людини складається з урахуванням показників за усіма шкалами. Якщо, наприклад,
опитуваний одержує за шкалою "суперництво" — 3 бали, "співробітництво" — 10 балів, "компроміс" — 6,
"уникнення" — 8, то це свідчить про тенденцію даної людини до співтовариської поведінки в колективі,
раціонального вирішення спірних питань, здатності до швидкої соціально-психологічної адаптації.
№ Суперництво Співробітництво Компроміс Уникнення Пристосування

Додаток 9
До пункту 16 Карти соціально-
психологічних якостей особистості
МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ПІДВИЩЕНИМ РИЗИКОМ СУЇЦИДАЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ
 Однією з найважливіших задач у діяльності військових психологів, психофізіологія, соціологів є своєчасне
виявлення військовослужбовців з ризиком суїцидальної поведінки. Особливе місце займає проблема вивчення осіб,
схильних до суїцидальних проявів.
Аналіз біографічних даних, рис характеру, умов життя, особливості реагування на різні подразнюючі фактори
дозволили скласти методику визначення ризику суїцидальності. Методика повинна сприяти офіцерам СПС
встановити ступінь ризику здійснення суїцидальності військовослужбовців, які опинились у тяжких життєвих умовах.
Також її можуть виконувати командири підрозділів для підтримки своїх висновків про військовослужбовців,
які за своєю поведінкою та іншими ознаками знаходяться в умовах життєвої кризи або в передсуїцидному стані.
Кваліфіковану допомогу у більш глибокому вивченні військовослужбовців можуть та повинні надавати
медичні працівники. Проводячи амбулаторні прийоми, постійно спілкуючись з усім особовим складом, військові
лікарі мають можливість систематично спостерігати за поведінкою воїнів, вивчати їхні особливості та виявляти
причину тих чи інших відхилень у поведінці.
Багато необхідних відомостей можна отримати із листування військовослужбовців з рідними, а також зі
школи, підприємств, військкоматів. Ці джерела інформації допомагають краще вивчити умови життя та виховання
підлеглих до призову в армію, дізнатися про вплив батьків на своїх синів.
Певність методики підвищується поширенням джерел інформації і засобів вивчення особистості.
Карта ризику суїцидальності
До карти ризику суїцидальності входить 31 фактор ризику суїциду. На основі матеріалу попереднього
вивчення особистості Досліджуваного, а також за підсумками невимушеної співбесіди з ним важливо визначити
наявність і вираженість у нього перелічених у карті факторів. При цьому навпроти кожного фактора необхідно
проставити його умовну "вагу" відповідно до таблиці.
Характеристика наявності факторів НОМЕРИ ФАКТОРІВ
8, 9, 11-31 5-7 1-4, 10
Фактор відсутній -0,5 -0,5 -0,5
Фактор слабовиражений +0,5 +1,0 + 1,5
Фактор присутній +1,0 +2,0 +3,0
Наявності фактора не виявлено 0 0 0
Наприклад, за наявності факторів 8, 9, 11—31 навпроти них ставиться "вага" +1, якщо вони слабовиражені —
+0,5, якщо не виявлені — 0, якщо фактори відсутні — 0,5. "Вага" факторів 5—7 оцінюється балами від -0,5 до +2,0, а
фактори 1—4, 10 — від -0,5 до +3,0.
Оцінюються також характеристики факторів 7—10 у осіб, які не досягли віку початку статевого життя, а
також одруження (21 рік). Потім підраховується алгебраїчна сума "ваги" усіх факторів. Якщо отримана величина
менша від 8,6 — ризик суїциду незначний. Якщо величина ця коливається в межах 8,8-15,4, — мається ризик
суїцидальної спроби. У випадку, коли сума "ваги" перевищує 15,4 — ризик суїциду досліджується у особи великий, а
у випадку наявності в анамнезі спроби самогубства •— значний ризик його повторення.
Фактори, що вивчаються:
I Дані анамнезу
1. Вік першої суїцидальної спроби — до 18 років.
2. Раніше мала місце спроба суїциду.
3. Суїцидна спроба у рідних.
4. Розлучення або смерть одного я батьків (до 18 років).
5. Недолік сімейного тепла в дитинстві і юнацтві.
6. Повна або часткова бездоглядність у дитинстві.
7. Початок статевого життя з 16 років і раніше.
8. Головне місце у системі цінностей належить любовним стосункам.
9. Виробнича сфера не грає важливої ролі у системі життєвих цінностей.
10. В анамнезі мало місце розлучення.
II. Актуальна конфліктна ситуація
11. Ситуація невизначеності чекання.
12. Конфлікт у любовних та сімейних стосунках.
13. Тривалий службовий конфлікт.
14. Подібний конфлікт мав місце раніше.
15. Конфлікт обтяжений неприємностями.
16. Суб'єктивні почуття не подолання конфліктної ситуації.
17. Почуття втоми, знесилення.
18. Почуття образи, жалість до себе.
19. Розмови із загрозою суїциду.
III. Характеристика особистості
20. Емоційна нестійкість. 21. Імпульсивність.
22. Емоційна залежність, необхідність близьких емоційних контактів.
23. Довірливість. 24. Емоційна в'язкість, нерухомість.
25. Хворобливе самолюбство.
26. Самостійність, відсутність залежності у прийнятті рішення.
27. Напруженість потреб (сильно виражене бажання досягти своєї мети, висока інтенсивність даної потреби).
28. Наполегливість. 29. Рішучість. 30. Безконтрольність.
31. Низька здібність до створення компенсаторних механізмів, витіснення фрустриючих факторів.
Анкета раннього виявлення суїцидального ризику
Анкета застосовується на оцінці рівня депресії особистості і складається з 20 питань, відповіді на які
оцінюються за шкалами:
1 шкала — шкала неправди (брехні).
2 шкала — шкала депресії.
Дані вважається недійсними, якщо за шкалою неправди понад 6 балів. Слід зазначити, що чим більше набрано
балів за шкалою неправди, тим менше рівень депресії. Оцінюються як позитивні, так і негативні відповіді згідно з
існуючим ключем.
Шкала депресії:
1. 11-16 балів — рівень депресії.
2. 16 балів і більше — може бути варіантом симуляції або більш високої депресії.
3. 5-10 балів — середній рівень депресії.
4. 5 балів і нижче — низький рівень депресії.
При рівні депресії вище 5 балів необхідна особлива увага, контроль за військовослужбовцем, детальне
виявлення причин депресії з метою скорішого їх усунення.
№ Питання Ключ
1. Мене часто охоплюють сумні думки. +
2. Інколи мені здається, що труднощів занадто багато і їх мені не здолати. +
3. Я завжди додержую свої обіцянки, навіть якщо мені це не зручно. +(Л)
4. Часом я почуваю себе безкорисним. +
5. У мене бувають періоди такого сильного хвилювання, що я навіть не можу сидіти на місці. _І_
6. Буває, що боюся. +
7. Я все відчуваю гостріше від інших. +
8. Я часто турбуюся. +
9. Я вразливіший від більшості людей. +
10. Часом я хвилююся через дрібниці. +
11. Навіть серед людей я часто почуваю свою самотність. +
12. Інколи у мене бувають думки, які я хотів би приховати від інших. -(Л)
13. Усі мої звички хороші і бажані. +(Л)
14. Я легко приходжу в замішання. +
15. Інколи мені здається, що я на межі нервового зриву.
16. Я інколи наводжу плітки. -(Л)
17. Я завжди сплачую за провезення багажу на транспорті. +(Л)
16. У мене інколи бувають випадки поганого настрою. -
19. Я все сприймаю близько до серця. +
20. Нерідко у мене бувають ситуації, коли легко втрачати надію на успіх. +
21. Критика і зауваження завжди дуже зачіпають мене. +
22. Буває, що я запізнююся на роботу. -(Л)
23. У мене буває настрій, коли я рідко відвертаюсь від справи, стаю неуважним.
24. Мої наміри, здається мені, настільки важкі для виконання, що я відмовляюся від них. +
25. Серед моїх знайомих є люди, які мені не подобаються. -(Л)
26. Буває, що я відмовляюсь від розпочатої справи тому, що не вірю в свої сили. +
27. Буває, що я говорю про такі речі, в яких нічого не розумію. +
28. Інколи яка-небудь дрібниця захоплює мене. +
29. Часто мої вчинки неправильно розуміють оточуючі. +

Додаток 10
До пункту 23 Карти соціально-
психологічних якостей особистості
СОЦІОМЕТРИЧНА МЕТОДИКА ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ У ПІДРОЗДІЛАХ
Мета: одержання інформації про структуру, зміст і міру найбільш значимих міжособистих контактів між
військовослужбовцями одного підрозділу.
Особливості методики:
1. Необхідно охопити анкетним опитом усіх вояків даного підрозділу.
2. Повне забезпечення анонімності цієї роботи, для чого кожен військовослужбовець розташовується за окремим
столом, а дослідження гарантує таємницю відповідей.
 Запропонована анкета складається з двох запитань. Перше використовується для вимірювання авторитетності
сержантів, друге для отримання "зрізу" вибіркових відносин у колективі. Заповнена анкета в цьому випадку має такий
вигляд:
ШАНОВНИЙ ТОВАРИШУ!
Відповідаючи на перше запитання, назвіть, будь ласка, трьох вояків Вашого підрозділу, ставлячи їх у порядку
переваги на перше, друге і третє місця. Якщо Ви вагаєтесь відповісти — ставте риску у відповідній графі.

Запитання Прізвища вояків

І місце ІІ місце ІІІ місце
І.Хто, на Вашу думку, може очолити підрозділ Петренко Іванчук Мальков
у бойовій обстановці, якщо командир вийде зі
строю?
Відповідаючи на друге запитання, назвіть, будь ласка, трьох своїх товаришів по службі зі складу підрозділу,
ставлячи їх у порядку переваги. Якщо Ви вагаєтесь відповісти -- ставте риску у відповідній графі.
Запитання Прізвища вояків
І місце ІІ місце ІІІмісце
2. 3 ким би Ви порадилися з приводу Кравчук Димов Кущ
виняткового особистого питання.
І вкажіть, будь ласка, своє прізвище: Савченко.
У ході обробки першого запитання заповнюється соціоматриця. Для цього з наведеного вище листа Савченка
у вертикальну графу переносяться інтерпретовані дані. При цьому за кожен перший вибір (перше місце)
нараховується один бал, за другий вибір -- 0,77 бала, за третій вибір — 0,65 бала. Аналогічно заповнюються графи 4
— 26.

№ Прізвище вояків 1 2 3 23 24 Сума балів

1 2 3 4 5 25 26 27
1. Савченко 1 1 0,65 0,77 18
2. Петренко 1 0,65 6,3

23. Іванчук 0,77 0,77 1 2,54

24. Мальков 0,65 1 1,65

Як приклад розглянемо дані експериментального опиту в трьох підрозділах. Розподіл балів за вибіркою осіб,
які набрали понад 5 балів такий:
А) 1-й підрозділ: 1) заступник командира взводу — 21 бал; 2) рядовий С. (відмінник) --15 балів; 3) сержант Н. (не
відмінник) — 6 балів;
Б) 2-й підрозділ: 1) сержант Ф. (не відмінник) — 11 балів; 2) сержант Д. (не відмінник) -- 7 балів; 3) сержант М. (не
відмінник) — 6 балів;
б) 3-й підрозділ: 1) заступник командира взводу --18 балів; 2) сержант М. (відмінник) — 7 балів; 3) сержант К.
(відмінник) — 5 балів.
Як видно з наведених даних, існують розходження між офіційною оцінкою якостей сержантів і неофіційною.
Особливо це помітно у другому підрозділі, де заступник командира взводу не користується належним
авторитетом у колективі (він набрав менше 5 балів у ході опитування), хоча він високо оцінюється командиром
підрозділу. З іншого боку, значним авторитетом у цьому підрозділі користуються три сержанти, які не мають високих
оцінок у керівника підрозділу. Поглиблений аналіз стану справ показав, що помилки керівника другого підрозділу
були внаслідок неповної інформації про дану людину. Опитування дозволило забезпечити об'єктивність оцінки.
Зниження статусу молодшого командира пройшло у даному випадку через те, що він дуже зарозумілий; у
молодіжному середовищі ця якість засуджується.
Виходячи з відповідей на друге питання, у трьох підрозділах складались соціоматриці (аналогічні наведеній
вище), які дозволили вивчити кількість і характер взаємних зв'язків, склад мікрогруп, їх лідерів та їхню сумісність у
розрахунках, а також військовослужбовців, які знаходяться у відносній ізоляції.
Дані за кількістю взаємних зв'язків наведені у таблиці , де зазначені індекси, обчислені як відношення числа
взаємних зв'язків до кількості військовослужбовців.

Підрозділ Окремо по кожному У цілому Визначається

призову за
підрозділ
1 2 3
1 0,33 0,5 0,33 0,54 Три взаємних зв'язки
між вояками другого та
третього призовів.
2 0,75 0,57 0,43 0,68 Один взаємний зв'язок
між вояками другого та
третього призовів.
3 1,0 0,33 0,86 0,77

Структура зв'язків у цих підрозділах представлена відповідно на рисунках 1—3.

Знаками М, Н, О показані військовослужбовці різного строку служби.

О О О
М ----- Н
М Н Н О
М ----- Н О
М
Н
М М
О О О О
Н
Рис. 1. Структура зв'язків у першому підрозділі

М
Н О О О
О О
М Н
М Н Н Н

М Н О О
Н
М М

М М М

Рис. 2. Структура зв'язків у другому підрозділі

М М Н Н О О О О О

М М М М О

М М Н Н
О
Рис. 3. Структура зв'язків у третьому підрозділі

Як видно з наведених рисунків і таблиці, в усіх підрозділах відзначається найбільша кількість неофіційних
угрупувань серед вояків одного строку служби.
Соціограма дозволяє переконатись, наскільки різноманітні взаємні зв'язки у трьох підрозділах, хоча склад і
умови їх життєдіяльності однакові. Наочно і те, що інтенсивність взаємних зв'язків серед вояків одного призову
змінюється в значних розмірах від 1 до 0,33, до того навіть у складі одного підрозділу (у третьому). У цьому ж
підрозділі не відмічено взаємних зв'язків між вояками різних призовів, хоча загальний індекс 0,77 вище від інших
підрозділів.
Аналіз особистих якостей військовослужбовців, що входять до груп вибіркових відносин, показує, що всі
мікрогрупи носять позитивний характер і сприяють успіхам колективу. Так, наприклад, єфрейтор П. і рядові К. і Р. —
добрі друзі, їх зближує загальне прагнення поїхати після служби разом на Південь. Друга група складається з двох
сержантів, які товаришували ще в школі сержантів і які мріють поступити до військового училища. Рядові X., М. та Н.
у підрозділі недавно, призвані з одного місця. Провідним серед них є рядовий М., який перевищує товаришів за
рівнем освіти і здібностям, проте слабше інших фізично. У цій мікрогрупі склались добрі відносини взаємодопомоги і
підтримки.
 Дані опитування показали, що в усіх підрозділах є внутрішні резерви росту. Так, наприклад, ряд
військовослужбовців з різних причин не користуються особливою довірою з боку товаришів по службі. У першому
підрозділі таких шість чоловік, у другому і третьому — по три чоловіки.
У ході співбесід з командирами підрозділів було встановлено, що вони вагаються дати об'єктивну
характеристику коленому з підлеглих. Очевидно, що мались суперечливі оцінки особистих якостей деяких солдатів та
сержантів з боку командування підрозділів.
Використання даних опитування дозволило керівникам побачити недоліки у своїй роботі і предметне
відпрацювати єдність у виховних впливах на колектив.

Додаток 11
МЕТОДИКА ЕКСПРЕС-АНАЛІЗУ ВЗАЄМОВІДНОСИН У МАЛІЙ ГРУПІ (ЧЕРГОВИЙ ПЕРСОНАЛ,
КОМАНДА, ВІДДІЛЕННЯ) ТА МЕТОДИКА ПОБІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗГУРТОВАНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ
Ця методика орієнтована на застосування у специфічних підрозділах, виконуючих бойові і навчально-бойові
задачі у невеликих за кількістю командах, обслуговуючому персоналі (до 7-10 чоловік).
Вона дозволяє:
- аналізувати особливості індивідуальної поведінки воїна у середовищі його близького оточення;
- цілеспрямовано вивчати міжособисті відносини в колективі підрозділів і в короткий строк одержувати
інформацію про соціально-психологічні резерви підвищення продуктивності спільної праці у складі чергового
персоналу;
- одержувати дані порівняльної оцінки взаємовідносин у складі чергового персоналу, з обліком яких з'являється
можливість своєчасно прийняти відповідні заходи виховного або організаційного характеру;
- передбачити рівень боєздатності чергового персоналу при вирішенні навчальних і бойових завдань.
Для отримання первинних даних про взаємостосунки найбільш допустимими бувають такі методи: аналіз
документів, спостереження, узагальнення незалежних характеристик, індивідуальна бесіда. Збір потрібної інформації
здійснюється в декілька етапів, її ймовірність забезпечується застосуванням сукупності деяких методів на кожному з
етапів і порівнюванням даних.
На першому етапі аналізуються зафіксовані в офіційних документах оцінки з бойового чергування, проводяться
індивідуальні співбесіди з кожним військовослужбовцем, який входить до складу чергової зміни. Показниками для
збирання інформації є:
- середній бал оцінок навчально-бойових завдань чергового персоналу за останні три місяці;
- індивідуальна думка про позитивне в роботі чергового персоналу;
- індивідуальна думка про недоліки при спільній праці чергового персоналу.
Порівняння офіційних та індивідуальних думок, висловлених військовослужбовцями одного чергового
персоналу, дозволяють підбити попередній підсумок про характер взаємовідносин у кожному черговому персоналі.
На другому етапі проводяться спостереження за взаємодіями у черговому персоналі під час навчально-
бойових задач і відразу після їх виконання. Показниками для спостереження за вояками під час їхньої діяльності на
бойових постах є чіткість інформації, призначеної для іншого військовослужбовця зі складу чергового персоналу;
активність при видаванні конструктивних пропозицій у разі виникнення у товаришів яких-небудь труднощів;
ініціатива та надання допомоги; прагнення до порозуміння (взаєморозуміння); переважний тон у спілкуванні
(урівноваженість або нервозність).
Аналіз взаємодій військовослужбовців на бойовому чергуванні показує, що є моменти, коли у товаришів по
службі виникають труднощі при виконанні своїх функціональних обов'язків, розрізняють чотири види індивідуальних
реакцій:
- не може помітити труднощі, які виникають у товариша, і внаслідок цього не подає йому допомоги;
- бачить і розуміє характер труднощів, але не прагне йому допомогти;
- співчуває, але допомогти не може внаслідок відсутності навичок надання допомоги або з інших причин;
- співчуває і сприяє в міру своїх можливостей. Порівнюючи враження, які склалися в ході спостереження,
може зробити висновок про переважаючий у кожного військовослужбовця вид емоційних реакцій і вплив цієї якості
на виконання навчально-бойових задач.
На третьому етапі в інтересах більш глибокого вивчення доцільно застосовувати метод узагальнення
незалежних характеристик. Показниками є оціночні думки про рівень розвитку двох важливих специфічних
професійно значних якостей:
- ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків серед членів чергового персоналу;
- ініціативність у наданні товаришу по службі допомоги при спільній з ним праці у складі персоналу
обслуговування.
Дослідник може дістати таку інформацію в ході індивідуальних співбесід з кожним із військовослужбовців
даної групи (у нашому випадку 3 - 7 чол.) особового складу підрозділів. При цьому з використанням п'ятибальної
шкали реєструються самооцінки рівня розвитку особистих якостей і оцінки товаришам по службі.
У ході співбесіди заповнюється така таблиця:
Особисті Порядковий номер за списком групи взаємодіючих між собою
якості членів колективу та їхні прізвища
1 2 3 6 7
 Бойко Іщенко Мороз Доценко
Ставлення до 4 3 1 3 2
обов'язкі

Ініціатива у 5 4 2 1 2
наданні
допомоги

Для діагностики ставлення до обов'язків застосовується такий набір характеристик:

- працюючи оператором (планшетистом), завжди прагне бути максимально корисним — 5;
- працюючи..............., частіше за все прагне бути максимально корисним — 4;
- важко сказати, що прагне до того, щоб бути максимально корисним в якості..........— 3;
- працюючи ...................., частіше за все прагне діяти з максимальною ефективністю — 4.
Для діагностики ініціативності і надання допомоги використовується набір формулювань:
- завжди приходить на допомогу за своєю ініціативою — 5;
- іноді приходить на допомогу за своєю ініціативою, іноді --за проханням — 4;
- подає допомогу в обмеженому розмірі і тільки за проханням — 2;
- як правило схильний ухилитися від подання допомоги -- 1.
Опрацювання даних, одержаних у результаті опиту всіх військовослужбовців цієї групи, проводиться таким
чином. Для узагальнення оцінок ставлення до виконання функціональних обов'язків складається матриця 1.
Аналогічна матриця складається для узагальнення оцінок ініціативності у наданні допомоги.
Цілком суттєво, що за допомогою матричного представлення незалежних характеристик є можливість
аналізувати характер міжособистих відносин у парах військовослужбовців. При цьому порівнюються оцінки, дані
один одному. Так, у наведеному прикладі добре видно, що Бойко і Мороз дають один одному різко занижені оцінки
порівняно з груповою оцінкою, і це свідчить про наявність напруженості у стосунках між ними.
Підтвердження цих підсумків за даними матриці 1 та за результатами цілеспрямованого спостереження
дозволяє оперативно з'ясовувати негативні відхилення у відносинах між членами колективу.
Для проведення експрес-аналізу взаємовідносин не вимагається суворої послідовності збору інформації на
розглянутих етапах. Виходячи з конкретних умов і особистого досвіду, дослідник обирає напрямок та порядок праці у
підрозділах.
Незалежно від етапів і рівня проведення аналізу досліднику треба врахувати вимоги комплексного підходу до
питань вивчення та виховання особистості в колективі. Передусім це визначає виявлення особистості в колективі. По-
друге, вивчення особистості і кожного військовослужбовця з обліком відносин і поведінки у різних видах діяльності,
і, врешті-решт, порівняльне вивчення однієї і тієї ж особи в одному і тому ж колективі на різних стадіях розвитку
колективу та розвитку самої особистості в процесі їх виховання.
Методика побічної оцінки згуртованості підрозділів
Як показують експериментальні дослідження, черз два місяці після прибуття молодого поповнення до
підрозділу доцільно проаналізувати неформальну структуру відносин з тим, щоб внести необхідний управлінський
вплив для згуртованості колективу. Наступний зручний момент для вивчення складання відносин з молодими
проявляється близько п'ятого місяця служби, коли виникає необхідність підібрати з цього контингенту кандидатури
для формування нових складів чергового персоналу з метою забезпечення розвитку колективу.
Суттєво характеризують процес згуртованої ситуації, в яких проявляється несправедливе ставлення до
молодих вояків з боку деяких військовослужбовців (крім того, такі відносини можуть бути і між окремими
сержантами і солдатами). Для того, щоб виявити рівень згуртованості підрозділу можна провести опитування
військовослужбовців підрозділу на предмет сприйняття внутрішніх відносин. Опитувальний лист може мати вигляд:
ШАНОВНИЙ ТОВАРИШУ!
При відповіді на запитання дайте оцінку за п'ятибальною системою (5 балів — вища оцінка, 1 - - нижча).
1. Оцініть стосунки між членами колективу (чергового персоналу).
2. Оцініть стосунки між сержантами та солдатами Вашого підрозділу.
3. Чи рахуються з Вашою думкою в колективі?
4. Чи вважаєте Ви, що кожний військовослужбовець може виразити свою думку стосовно усіх питань життя
колективу?
Індивідуальний коефіцієнт сприйняття внутрішніх колективних стосунків може бути обчислений як
відношення суми фактичних оцінок до максимально можливого (у даному випадку -20).
Колективний коефіцієнт сприйняття відносин у підрозділах може бути розрахований як середня арифметична
величина від індивідуальних коефіцієнтів.
Характеристику згуртованості дають і суб'єктивні оціночні Думки військовослужбовців про службу в даному
колективі. При цьому досліднику важливо дістати дані про задовільність служби у підрозділах частини і провести
порівняльний аналіз.
Матриця 1
Узагальнення незалежних характеристик
ставлення до виконання функціональних обов'язків н. бойовому чергуванні
№ Прізвище Інд. оцінки товаришів по Груп. оцінка особистісної Підсумок Рекомендації виховного
службі та самооцінки якості справедливості характеру
самооцінки
1. Бойко 4312343 2,7 завищена вказати на недоліки в праці
на нараді сержантів
2. Іщенко 3444434 4,0 об'єктивна рекомендувати виступити на
чергових зборах

3. Мороз 1343344 3,0 завищена провести бесіду про особисту

відповідальність на
чергуванні
7. Доценко 4352433 3,5 занижена заохотити за успіхи в праці,
поставити приклад
військовослужбовцям на
зборах
Матриця заповнюється послідовним перенесенням даних з індивідуальних таблиць. Перший горизонтальний
рядок одержується в результаті переносу оціночних думок Бойка щодо рівня розвитку у товаришів по службі
ставлення до обов'язків.
Другий горизонтальний рядок утворюється перенесенням оціночних думок Іщенка. Аналогічним чином
заповнюються усі інші горизонтальні рядки (у нашому прикладі 1x7). Для зручності оформлення результатів бажано,
щоб на всіх індивідуальних таблицях усі порядкові номери були однакові.
Після цього в кожному рядку обчислити групову оцінку рівня Розвитку особистої якості (як середнє
арифметичне оцінок товаришів по службі), крім самооцінки, яка характеризує узагальнення думок даної групи
військовослужбовців. Суттєво, що групова оцінка достатньо влучна, оскільки в умовах підрозділу люди дуже добре
знають особливості один одного, та відбувається взаємодоповнення індивідуальних думок.
А потім групові оцінки порівнюються з самооцінками і робляться особисті підсумки про вірогідність
самооцінки, об'єктивність оцінки якостей товаришів по службі.
У наведеному прикладі (див. матрицю 1) у Бойка і Мороза завищене притягання, тому з метою запобігання
виникненню конфліктних ситуацій вимагається вжити заходів по підвищенню відповідальності за виконання
службових обов'язків. У Доценка занижена самооцінка, і для надання йому принципової допомоги рекомендується
доцільно використовувати різні форми заохочення, частіше відображати його успіхи у службі, на зборах, у наочній
агітації та ін.
Інформація може бути отримана в результаті проведення опиту за таким варіантом анкети:

ШАНОВНИЙ ТОВАРИШУ!
Будь ласка, поставте знак "+" у відповідній графі, відповідаючи на запитання: "Чи бажали б Ви продовжити
службу і надалі у своєму підрозділі" (своє прізвище можете не вказувати).
Так Ні Вагаюся відповісти

Звичайно, позитивна відповідь характеризує задоволеність військовослужбовця своєю службою, негативна - -

незадоволеність, а у випадку вагання при відповіді на запитання - часткову задоволеність.
Отримавши порівняльні дані підрозділу, дослідник виробляє пропозиції командуванню, визначає
першочергові об'єкти подальшої роботи для з'ясування причин незадоволеності окремих військовослужбовців та їхні
побажання відносно перспектив своєї служби. Це надає можливість подавати конкретні рекомендації командирам
підрозділів.

Додаток 12
До пункту 15 Карти соціально-
психологічних якостей особистості

МЕТОДИКА “П Р О Г Н О З”
Методика призначена для первинного орієнтованого виявлення осіб з ознаками нервово-психічної
нестійкості. Вона дозволяє виявити окремі дохворобні ознаки порушень особистості, а також оцінити ймовірність їх
розвитку і проявів у поведінці й діяльності людини.
Опитувальник містить 84 запитання, на кожне з яких обстежуваному пропонується дати відповідь “Так” або
“Ні”. Результати анкетування виражаються кількісним показником (в балах), на основі якого робиться висновок про
рівень нервово-психічної стійкості. Якісний аналіз відповідей дозволяє уточнити окремі біографічні відомості,
особливості поведінки і стану психічної діяльності людини у різноманітних ситуаціях.
Методика може бути використана для виявлення у осіб нервово-психічної нестійкості серед призовників,
військовослужбовців і кандидатів у військово-навчальні заклади.
Опитувальник містить чотири шкали - щирості, нервово-психічної стійкості, схильності до суїциду і
схильності до містичного зриву. Ці шкали сформовані на підставі результатів факторного аналізу і відображають
сукупність взаємопов’язаних факторів.
1 шкала - шкала відвертості, щирості або неправди, дозволяє характеризувати ставлення до соціального
оточення та рівень самокритичності. Низький бал свідчить про прагнення до довірливо-відвертої взаємодії з
оточуючими людьми при високому рівні самокритичності.
 2 шкала - шкала нервово-психічної стійкості, яка відображає стійкість до стресів, вміння адаптуватися в
нових соціальних умовах, рівень розвитку саморегуляції. Низький бал свідчить про надійний захист від дії стрес-
факторів звичайних життєвих ситуацій, що базується на впевненості в собі, оптимістичності та активності. Навпаки,
високий бал дозволяє припускати наявність депресивного синдрому, педагогічної занедбаності, психопатизації різних
видів, які створюють передумови для імпульсивної поведінки, агресивного ставлення до соціального оточення чи
відлюдькуватості, інертності, зниженої соціальної активності тощо.
3 шкала - схильність до суїциду, дає змогу припускати наявність ознак депресивного синдрому, тенденцію у
поведінці на самознищення або наявність факторів, які можуть призвести до самогубства. Тому високий бал за цією
шкалою викликає необхідність додаткової співбесіди з обстежуваним, щоб визначити наявність психологічної
проблеми. Для цього у спокійній обстановці потрібно обговорити з юнаком ситуацію, яка його турбує (“З якого часу
Ви вважаєте своє життя настільки безнадійним?”, “Як Ви гадаєте, чому у Вас виникли такі почуття?”, “Якщо Ви
раніше роздумували про самогубство, то що Вас зупиняло?” тощо).
4 шкала - схильність до містичного зриву (або нервово-психічного). Високий бал за цією шкалою дозволяє
припускати нестійкість емоційного стану, який виявляється у частих коливаннях настрою, підвищеній збудливості,
дратівливості, недостатній саморегуляції. Крім того, за результатами тестування за цією шкалою можна одержати
додаткову інформацію про надчутливість, недовірливість, замикання в собі, образливість тощо).
В анкетуванні одночасно беруть участь 25 - 30 осіб. Обстеження займає до 20 хвилин.

ІНСТРУКЦІЯ ОБСТЕЖУВАНИМ: “Перед Вами анкета, що складається з 84 висловлювань.

Ознайомившись послідовно з кожним з них, необхідно вирішити, яка відповідь – “так” або “ні” - більш точно Вас
характеризує. Якщо на питання Ви відповідаєте “Так”, поставте знак “+” у відповідній клітинці бланку відповідей;
якщо “Ні”, то ставте знак “-”. Уважно слідкуйте за тим, щоб номер запитання і номер клітинки у реєстраційному
аркуші співпадали. Працюйте швидко і самостійно. Не пропускайте висловлювань. Відповідайте відверто і щиро.
Результати обстеження розголошуватися не будуть. Якщо виникнуть питання, підніміть руку. Під час виконання
завдання розмовляти не можна”.
Анкета зачитується експериментатором в темпі, прийнятному для усвідомлення запитання і
достатньому для позначення відповіді в реєстраційному аркуші. Як правило, кожне висловлювання читається
двічі, спокійним тоном, без емоційного забарвлення.
Під час обстеження ведеться спостереження за поведінкою обстежуваних, результати якого фіксуються у
списку обстежуваних. Обробка одержаних результатів проводиться за допомогою “ключів”.
Анкета “ПРОГНОЗ”
1. Іноді у мене виникають такі негарні думки, що про них краще нікому не розповідати.
2. В дитинстві у мене була компанія, в якій усі намагались завжди і в усьому стояти один за одного.
3. Часом у мене бувають напади сміху або плачу, з якими я ніяк не можу впоратися.
4. Бували випадки, коли я не дотримував своїх обіцянок.
5. У мене часто болить голова.
6. Іноді я кажу неправду.
7. Раз на тиждень або частіше я без усілякої очевидної причини відчуваю жар у всьому тілі.
8. Бувало, що я говорив про речі, в яких не розбираюся.
9. Я буваю сердитий.
10. Тепер мені важко сподіватися на те, що я чогось досягну в житті.
11. Буває, що я відкладаю на завтра те, що потрібно зробити сьогодні.
12. Я охоче беру участь у всіх зборах та інших суспільних заходах.
13. Найважча боротьба для мене - боротьба з самим собою.
14. М'язові судоми і сіпання у мене бувають дуже рідко.
15. Інколи, коли я погано почуваюся, я буваю дратівливим.
16. Я досить байдужий до того, що зі мною буде.
17. В гостях я поводжуся за столом краще, ніж удома.
18. Якщо мені не загрожує штраф і машин поблизу немає, я можу перейти вулицю там, де мені хочеться, а не
там, де належить.
19. Я вважаю, що моє сімейне життя таке ж хороше, як і у більшості моїх знайомих.
20. Мені часто кажуть, що я запальний.
21. Запори у мене бувають рідко.
22. У грі я хотів би вигравати.
23. Останні кілька років я більшу частину часу почуваюся добре.
24. Зараз моя вага постійна (я не повнію і не худну).
25. Мені приємно мати серед моїх знайомих значних людей, це ніби-то надає мені ваги у власних очах.
26. Я б був досить спокійним, якщо б у когось з моєї сім'ї були неприємності через порушення закону.
27. З моїм здоровим глуздом щось негаразд.
28. Мене хвилюють сексуальні (статеві) питання.
29. Коли я намагаюсь щось сказати, то часто помічаю, що у мене сіпаються руки.
30. Руки у мене такі ж спритні й моторні, як і раніше.
31. Серед моїх знайомих є люди, які мені подобаються.
32. Гадаю, що я людина приречена.
33. Я сварюся з членами моєї сім’ї дуже рідко.
 34. Буває, що я з кимсь трохи по пліткую.
35. Часто я бачу сни, про які краще нікому не розповідати.
36. Бувало, що при обговоренні деяких питань я, особливо не замислюючись, погоджувався з думкою інших.
37. В школі я засвоював матеріал повільніше за інших.
38. Моя зовнішність, загалом, мене вдовольняє.
39. Я досить впевнений у собі.
40. Раз на тиждень або частіше я буваю дуже збудженим і схвильованим.
41. Хтось керує моїми думками.
42. Я щодня випиваю надзвичайно багато води.
43. Буває, що непорядний або навіть непристойний жарт викликає у мене сміх.
44. Найщасливішим я буваю тоді, коли я сам.
45. Хтось намагається впливати на мої думки.
46. Я люблю казки Андерсена.
47. Навіть серед людей я відчуваю себе самотнім.
48. Мене бере злість, коли мене підганяють.
49. Мене легко збентежити.
50. Я легко втрачаю терпіння з людьми.
51. Часто мені хочеться вмерти.
52. Бувало, що я кидав розпочату справу, бо боявся, що не впораюся з нею.
53. Майже кожного дня трапляється щось, що лякає мене.
54. До питань релігії я ставлюсь байдуже, вони мене не займають.
55. Напади поганого настрою бувають у мене рідко.
56. Я заслуговую на суворе покарання за мої вчинки.
57. У мене були дуже незвичайні містичні переживання.
58. Мої переконання і погляди непохитні.
59. У мене бували періоди, коли через хвилювання я втрачав сон.
60. Я людина нервова і легко збуджуюся.
61. Мені здається, що нюх у мене такий же, як і в інших (не гірше).
62. У мене все виходить погано, не так, як потрібно.
63. Я майже завжди відчуваю сухість у роті.
64. Більшу частину часу я відчуваю себе втомленим.
65. Іноді я відчуваю, що я близький до нервового зриву.
66. Мене дуже дратує, що я забуваю, куди кладу речі.
67. Я дуже уважно ставлюся до того, як я одягаюся.
68. Пригодницькі оповідання мені подобаються більше, ніж оповідання про любов.
69. Мені дуже важко пристосуватися до нових умов життя, роботи. Перехід до будь-яких умов життя, роботи,
навчання здається нестерпно важким.
70. Мені здається, що саме стосовно мене особливо часто вчиняють несправедливо.
71. Я часто відчуваю себе несправедливо ображеним.
72. Моя думка часто не співпадає з думкою оточуючих.
73. Я часто відчуваю втому від життя і мені не хочеться жити.
74. На мене частіше звертають увагу, аніж на інших.
75. У мене буває головний біль і запаморочення через переживання.
76. Часто у мене бувають періоди, коли мені не хочеться бачити нікого.
77. Мені важко прокинутись у призначений час.
78. Якщо у моїх невдачах хтось винен, я не залишу його без покарання.
79. В дитинстві я був вередливим і дратівливим.
80. Мені відомі випадки, коли мої родичі лікувалися у невропатологів, психіатрів.
81. Іноді я приймаю валеріану, еленіум, кодеїн та інші заспокійливі засоби.
82. Чи є у Вас судимі родичі?
83. Чи мали Ви приводи в міліцію?
84. Чи залишались Ви у школі на другий рік?
Обробку рекомендується проводити за допомогою трафаретів, які виготовляються з прозорої пластмаси. На
пластмасу наноситься сітка, що співпадає з сіткою реєстраційного аркуша. Прорізи у кожному з трафаретів повинні
відповідати номерам висловлювань. Один трафарет призначений для підрахунку балів за шкалою щирості, два - за
шкалою нервово-психічної стійкості (для оцінки ствердних і заперечних висловлювань).
Обробку даних починають зі шкали щирості, яка використовується для оцінки достовірності відповідей
обстежуваного. Трафарет накладається на заповнений відповідями бланк, після чого підраховується кількість мінусів,
які видно крізь прорізи у трафареті. Одержане число відповідає значенню шкали щирості в балах. Якщо у
обстежуваного за шкалою щирості співпадає 10 та більш відповідей, то використовувати отримані дані в аналізі не
рекомендується, а причини нещирості слід виявити в процесі бесіди.
Показник за шкалою нервово-психічної нестійкості одержують, додаючи кількість плюсів, виявлених
трафаретом для ствердних відповідей, до кількості мінусів за трафаретом для заперечних відповідей.
Результат переводиться у 10-бальну шкалу та оцінюється за таблицею.
“Ключі” до обробки даних анкети “Прогноз”
 Найменування Зміст Порядкові номери висловлювань, які відповідають шкалі
шкали відповідей
Шкала щирості ні (-) 1, 4, 6, 8, 9, 11, 15, 17, 18, 22, 25,
31, 34, 36, 43
Шкала нервово- так (+) 3, 5, 7, 10, 16, 20, 26, 27, 29, 32, 35, 37, 40, 41, 42, 44, 45, 47, 48, 49,50, 51,
психічної нестійкості 52, 53, 56, 57, 59, 60, 62, 63,64, 65, 66, 67, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77,
78, 79, 80, 81, 82, 83, 84
ні (-) 2, 12, 13, 14, 19, 21, 23, 24, 28, 30, 33, 38, 39, 46, 54, 55, 58, 61, 68
Шкала схильності до так (+) 16, 32, 44, 47, 51, 73, 75
суїциду
Шкала схильності до так (+) 13, 27, 41, 45, 57, 65, 70, 71, 72, 74
містичного зриву
Методика визначення нервово-психічної стійкості
Сума відпові- Оцінка
дей за шкалою результатів Група нервово-психічної Прогноз
нервово-психіч у 10-бальній стійкості (НПС)
ної стійкості шкалі
5 і менше 10 І-висока нервово-психічна стійкість. Можна Сприятливий
6 9 рекомендувати на спеціальності, які потребують
підвищеної НПС
7-8 8 ІІ - хороша нервово -психічна стійкість
9 - 10 7 Сприятливий
11 - 13 6
14 - 17 5 ІІІ - задовільна нервово-психічна стійкість Сприятливий
18 - 22 4
23 - 28 3 КРАЙНІЙ СТАН Несприятливий
29 - 32 2 ІV - незадовільна нервово-психічна стійкість. Несприятливий
33 і більше 1 Висока вірогідність зривів. Необхідне додаткове
медичне обстеження психіатра, невропатолога. Не
допускати до несення вартової служби.
Реєстраційний бланк до анкети “Прогноз”
В/звання, підрозділ - П.,І.,Б.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
61 62 63 64 65 66 67 68 69 70
71 72 73 74 75 76 77 78 79 80
81 82 83 84 Група НПС:
(+) - Щирість: _____________________
(-)-

Всього
Висновок:

Додаток №13
ШКАЛА САМООЦІНКИ
(Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна)
Даний тест є надійним і інформативним способом самооцінки рівня особистісної тривожності (як стійкої
характеристики людини). Розроблений Ч.Д. Спілбергом (США) і адаптований Ю.Л. Ханіним.
Особистісна тривожність характеризує стійку схильність сприймати широке коло ситуацій як загрозливі і
регулювати на них переживаннями тривоги. Висока особистісна тривожність виражає наявність невротичного
конфлікту, схильність до емоційних і невротичних зривів та психологічних захворювань особи.
Проте тривожність не є тільки негативною рисою. Відповідний рівень тривожності – природна і необхідна
особливість активної особи. Тому існує оптимальний індивідуальний рівень так званої “доцільної тривоги”.
Збір інформації проводять з допомогою бланків, які мають бути при опитуванні на столі перед кожним.
Показники ОТ визначаються за формулою:
ОТ=Σ 1 - Σ 2 + 35, де
Σ 1 - сума закреслених цифр на бланку за пунктами шкали:
2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 14, 15,. 17, 18, 20);
Σ 2 - сума всіх інших закреслених цифр.
 (пункти: 1, 6, 7, 10, 13, 16, 19
Інструкція: «Прочитайте уважно кожне з наведених нижче висловлювань і закресліть відповідну цифру справа в
залежності від того ЯК ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЄТЕ ПОСТІЙНО. Не роздумуйте довго над кожним з висловлювань,
оскільки правильних чи неправильних відповідей нема. Найцінніша перша миттєва думка.
Мабуть Абсолютно
Ні Правильно
так правильно

1 Я відчуваю задоволення 1 2 3 4
2 Я дуже швидко втомлююся 1 2 3 4
3 Я легко можу заплакати 1 2 3 4
4 Я хотів би бути таким щасливим як інші 1 2 3 4
5 Часто я програю із-за того, що
1 2 3 4
недостатньо швидко приймаю рішення
6 Як правило, я відчуваю себе бадьорим 1 2 3 4
7 Я спокійний, холоднокровний, зібраний 1 2 3 4
8 Очікувані труднощі, як правило, мене
1 2 3 4
глибоко тривожать
9 Я надто переживаю за дрібниці 1 2 3 4
10 Я в повній мірі щасливий 1 2 3 4
11 Я приймаю все надто близько до серця 1 2 3 4
12 Мені не вистачає впевненості в собі 1 2 3 4
13 Як правило, почуваю себе безпечно 1 2 3 4
14 Я намагаюся уникати критичних
1 2 3 4
ситуацій і труднощів
15 В мене буває хандра 1 2 3 4
16 Я задоволений 1 2 3 4
17 Всілякі дрібниці відволікають і
1 2 3 4
хвилюють мене
18 Я так глибоко переживаю свої
розчарування, що потім довго не можу 1 2 3 4
про них забути
19 Я врівноважена людина 1 2 3 4
20 Мене охоплює сильний неспокій, коли я
1 2 3 4
думаю про свої справиі проблеми
Пояснення: Результати оцінюються таким чином:
до 30 – низька тривожність;
31-45 – помірна тривожність;
46 і більше – висока тривожність.
Значні відхилення від рівня помірної тривожності потребують особливої уваги; висока тривожність вказує на
появу передумов до стану тривоги у людини в ситуаціях відповідальних дій. В таких випадках необхідно зменшити
суб’єктивну заакцентованість особи на даній ситуації (зм’якшити переживання через розраду чи тренінг) за успіх.
Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуття
відповідальності. Інколи надто низька тривожність в показниках тесту є результатом активного витіснення
особистістю високої тривоги з метою показати себе з “кращого боку”.
Шкалу можна успішно використовувати з метою саморегуляції, керівництва та психокорекційної діяльності.

Додаток”14
ТЕСТ - ОПИТУВАЛЬНИК ШМІШЕКА
Опитувальник призначений для діагностики типу акцентуації особистості. Теоретичною основою
опитувальника є концепція “акцентуйованих особистостей” К. Леонгарда, якій вважає, що властиві особистості риси
можуть бути розділені на основні і додаткові. Основні риси складають стрижень, “ядро” особистості. У випадку
яскравої виразності основні риси стають акцентуаціями характеру. Відповідно, особистості, у яких основні риси
яскраво виражені, названі Леонгардом “акцентуйованими”. Термін “акцентуйовані особистості” зайняв місце між
психопатією і нормою. Акцентуйовані особистості не слід розглядати в якості патологічних, але у випадку впливу
несприятливих факторів акцентуації можуть приймати патологічний характер, руйнуючи структуру особистості.
Тест містить 10 шкал, відповідно до десяти виділених Леонгардом типів акцентуйованих особистостей і
складається з 88 запитань, на які потрібно відповісти “так” чи “ні”.
Інструкція: “Вам пропонується відповісти на 88 запитань, що стосуються різних сторін Вашої особистості.
Поруч з номером питання ставте знак “+” (так), якщо згідні, чи “-” (ні), якщо незгідні, відповідайте швидко, довго не
замислюйтесь”.
Текст опитувальника
1. Чи є Ваш настрій у загальному веселим і безтурботним?
2. Чи важко Ви сприймаєте образи?
3. Чи були з Вами випадки, коли Ви раптово плакали?
4. Чи завжди Ви вважаєте себе правим у тій справі, що робите, і Ви не заспокоїтеся, доки не переконаєтеся в цьому?
5. Чи вважаєте Ви себе зараз більш сміливим, ніж у дитячому віці?
6. Чи може Ваш настрій змінюватися від великої радості до глибокого суму?
7. Чи знаходитесь Ви в компанії в центрі уваги?
8. Чи бувають у Вас дні, коли ви без достатніх основ знаходитеся в похмурому і дратівливому настрої і ні з ким не
хочете розмовляти?
9. Ви серйозна людина?
10. Чи можете Ви сильно надихнутися?
11. Чи заповзятливі Ви?
12. Чи швидко Ви забуваєте, якщо вас хто-небудь скривдить?
13. Чи м’якосердечна Ви людина?
14. Чи намагаєтесь Ви перевірити після того, як опустили лист у поштову скриньку, чи не залишився він висіти в
прорізі?
15. Чи завжди Ви намагаєтесь бути сумлінним у роботі?
16. Чи боялись Ви в дитинстві грози чи собак?
17. Чи вважаєте Ви інших людей недостатньо вимогливими один до одного?
18. Чи сильно залежить Ваш настрій від життєвих подій і хвилювань?
19. Чи завжди Ви відверті зі своїми знайомими?
20. Чи часто Ваш настрій буває пригніченим?
21. Чи був у Вас раніше істеричний припадок чи виснаження нервової системи?
22. Чи буває у Вас стан сильного внутрішнього занепокоєння чи прагнення до чогось?
23. Чи важко Вам тривалий час просидіти на стільці?
24. Чи боретесь Ви за свої інтереси, якщо хтось поводиться з Вами несправедливо?
25. Змогли б Ви вбити людину?
26. Чи заважає Вам криво повішена гардина чи нерівно настелена скатертина, настільки сильно, що Вам хочеться
негайно усунути ці недоліки?
27. Чи боялись Ви в дитинстві залишатись одні в квартирі?
28. Чи часто у Вас без причини змінюється настрій?
29. Чи завжди Ви старанно відноситесь до своєї діяльності?
30. Чи швидко Ви можете розгніватись?
31. Чи можете Ви бути безглуздо веселим?
32. Чи можете Ви іноді цілком перейнятися почуттям радості?
33. Чи підходите Ви для проведення з Вами розважальних заходів?
34. Чи висловлюєте Ви звичайно людям свої відверті думки з того чи іншого питання?
35. Чи впливає на Вас вигляд крові?
36. Чи охоче ви займаєтесь діяльністю, яка пов’язана з великою відповідальністю?
37. Чи схильні Ви заступитись за людину, з якою повелись несправедливо?
38. Чи важко Вам входити в темний підвал?
39. Чи виконуєте Ви кропітку чорну роботу так же повільно і ретельно, як і улюблену Вами справу?
40. Ви товариська людина?
41. Чи охоче Ви декламували в школі вірші?
42. Чи тікали Ви дитиною з дому?
43. Чи важко Ви сприймаєте життя?
44. Чи бували у Вас конфлікти і неприємності, які так вимотували Вам нерви, що Ви не виходили на роботу?
45. Чи можна сказати, що Ви при невдачах не втрачаєте почуття гумору?
46. Чи зробите Ви першим крок до примирення, якщо Вас хтось образить?
47. Чи любите Ви тварин?
48. Чи підете Ви з роботи чи з будинку, якщо у Вас там щось не в порядку?
49. Чи мучать Вас невизначені думки, що з Вами чи з Вашими родичами трапиться яке-небудь нещастя?
50. Чи вважаєте Ви, що настрій залежить від погоди?
51. Чи важко Вам виступити на сцені перед великою кількістю глядачів?
52. Чи можете Ви вийти із себе і дати волю рукам, якщо Вас хтось навмисно грубо образить?
 53. Чи багато Ви спілкуєтеся?
54. Якщо Ви будете чим-небудь розчаровані, то впадете в розпач?
55. Чи подобається Вам робота організаторського характеру?
56. Чи завзято Ви прагнете до своєї мети, навіть якщо на шляху зустрічається багато перешкод?
57. Чи може Вас так захопити кінофільм, що сльози виступлять на очах?
58. Чи важко Вам буде заснути, якщо Ви цілий день міркували над своїм майбутнім чи якою-небудь проблемою?
59. Чи доводилось Вам у шкільні роки користуватися підказками, або списувати у товаришів домашнє завдання?
60. Чи важко Вам піти вночі на цвинтар?
61. Чи стежите Ви з великою увагою, щоб кожна річ у будинку лежала на своєму місці?
62. Чи приходилось Вам лягти спати в гарному настрої, а прокинутися в поганому і декілька годин залишатися в
ньому?
63. Чи можете Ви з легкістю пристосуватися до нової ситуації?
64. Чи часто у Вас буває головний біль?
65. Чи часто Ви смієтесь?
66. Чи можете Ви бути привітними з людьми, не відкриваючи свого дійсного ставлення до них?
67. Чи можна Вас назвати веселою і жвавою людиною?
68. Чи сильно Ви страждаєте від несправедливості?
69. Чи можна сказати, що Ви дуже любите природу?
70. Чи є у Вас звичка перевіряти перед сном, або перед тим, як піти, чи виключені газ і світло, чи закриті двері?
71. Чи полохливі Ви?
72. Чи буває, що Ви почуваєте себе на “сьомому небі”, хоча об’єктивних причин для цього немає?
73. Чи охоче Ви у юнацтві брали участь в гуртках художньої самодіяльності, у театральному гуртку?
74. Чи тягне Вас іноді дивитись в далечінь?
75. Чи дивитесь Ви на майбутнє песимістично?
76. Чи може Ваш настрій змінитися від найвищої радості до глибокої туги за короткий період часу?
77. Чи легко піднімається ваш настрій у дружній компанії?
78. Чи гніваєтесь Ви тривалий час?
79. Чи сильно Ви переживаєте, якщо горе трапилось в іншої людини?
80. Чи була у Вас у школі звичка переписувати аркуш у зошиті, якщо Ви його чимось забруднили?
81. Чи можна сказати, що Ви більше недовірливі й обережні, ніж довірливі?
82. Чи часто Ви бачите страшні сни?
83. Чи виникала у Вас думка проти волі кинутися з вікна, під потяг, що наближається?
84. Чи стаєте Ви радісним у веселому оточенні?
85. Чи легко Ви можете відволіктись від обтяжних питань і не думати про них?
86. Чи важко Вам стримати себе, якщо Ви розлютитеся?
87. Чи подобається Вам більше мовчати (так), чи говорити (ні)?
88. Могли б Ви, якщо довелось, брати участь у театральній виставі, з повним перевтіленням ввійти в роль і забути про
себе?
Ключ:
При збігу відповіді на питання з ключем, відповіді привласнюється один бал.
1.Демонстративність/демонстратив-ний 6.Дистимність/дистимічнийтип:
тип: “+” :
“+”: 7,19,22,29,41,44,63,66,73,85,88. 9, 21,43, 75,87.
“-” : 51. Суму відповідей помножити
Суму відповідей х на 2. на три.
2.Застрявання/ застрягаючий тип: 7.Тривожність/ тривожно-
“+” : 2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, боязкий тип:
78, 81. “+” : 16, 27. 38, 49. 60, 71, 82.
“-” : 12, 46, 59. “-” : 5.
Суму відповідей х на 2. Суму відповідей х на 3
3.Педантичність/ педантичний тип: 8. Екзальтованість/афективно-
“+” : 4. 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70, 80, 83. екзальтований тип:
“-” : 36. “+” : 10, 32, 54, 76.
Суму відповідей х на 2.. Суму відповідей х на 6.
4.Збудливість/ збудливий тип: 9.Емотивність/ емотивний тип:
“+” : 8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86. “+” 3, 13, 35, 47, 57, 69, 79.
Суму відповідей х на 3.. “-” 25.
Суму відповідей х на 3.
5. Гіпертимність/гіпертимний тип: 10.Циклотимність/циклотим-ний тип:
“+” : 1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77. “+” : 6, 18, 28, 40, 50, 62, 72, 84.
Суму відповідей помножити на три. Суму відповідей помножити
на три.
Максимальна сума балів після множення – 24. На підставі практичного застосування опитувальника,
вважають, що сума балів у діапазоні від 15 до 19 говорить лише про тенденцію до того чи іншого типу акцентуації. І
лише у випадку перевищення 19 балів риса характеру є акцентованою.
 Виділені Леонгардом 10 типів акцентованих особистостей розділені на дві групи: акцентуації характеру
(демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий) і акцентуації темпераменту (гіпертимний, дистимний,
тривожно-боязкий, циклотимний, афективний, емотивний).

1. Демонстративний тип. Характеризується підвищеною здатністю до витиснення, демонстративністю

поведінки, жвавістю, рухливістю, легкістю у встановленні контактів. Схильний до фантазерства, брехливості й
удаванню, спрямованим на прикрашання своєї персони, авантюризму, артистизму, до позерства. Їм рухає прагнення
до лідерства, потреба у визнанні, бажання постійної уваги до своєї персони, бажання влади, похвали; перспектива
бути непоміченим обтяжує його. Він демонструє високу можливість пристосування до людей, емоційну лабільність
(легку зміну настроїв) при відсутності дійсно глибоких почуттів, схильність до інтриг (при зовнішній м’якості манери
спілкування). Відзначається безмежний егоцентризм, бажання замилування, співчуття, шанування, подиву. Звичайно
похвала інших у його присутності викликає у нього особливо неприємні відчуття, він цього не виносить. Прагнення
до компанії звичайно пов’язано з потребою відчути себе лідером, зайняти надзвичайний стан. Самооцінка сильно
далека від об’єктивності. Може дратувати своєю самовпевненістю і високими домаганнями, сам систематично
провокує конфлікти, але при цьому активно захищається. Володіючи патологічною здатністю до витиснення, він може
цілком забути те, про що він не бажає знати. Це розковує його у брехні. Звичайно бреше з невинним обличчям,
оскільки те, про що він говорить, у даний момент, для нього є правдою; очевидно, внутрішньо він не усвідомлює свою
брехню, чи ж усвідомлює дуже неглибоко, без помітного каяття сумління. Здатний притягувати інших
неординарністю мислення і вчинків.
2. Застрягаючий тип. Його характеризує помірна товариськість, занудливость, схильність до читання
моралей, небалакучість. Часто страждає від мнимої несправедливості до нього. У зв’язку з цим виявляє сторожкість і
недовірливість до людей, чуттєвий до образ і засмучень, уразливий, підозрілий, відрізняється мстивістю, не здатний
“легко відходити” від образ. Для нього характерна зарозумілість, часто виступає ініціатором конфліктів.
Самовпевненість, твердість установок і поглядів, сильно розвинуте честолюбство часто призводять до наполегливого
відстоювання своїх інтересів, які він відстоює з особливою енергійністю. Прагне домогтися високих показників у
будь-якій справі, за яку береться і виявляє велику завзятість у досягненні своїх цілей. Основною рисою є схильність
до афектів (правдолюбство, уразливість, ревнощі, підозрілість), інертність у прояві афектів, у мисленні, у моториці.
3. Педантичний тип. Характеризується ригідністю, інертністю психічних процесів, важкий на підйом, довгим
переживанням травмуючих подій. У конфлікти вступає рідко, виступаючи скоріше пасивною, ніж активною
стороною. У той же час дуже сильно реагує на будь-який прояв порушення порядку. На службі поводиться як
бюрократ, висуваючи до оточуючих багато формальних вимог. Пунктуальний, акуратний, особливу увага приділяє
чистоті і порядку, скрупульозний, сумлінний, схильний жорстко виконувати план, у виконанні дій неквапливий,
посидющий, орієнтований на високу якість роботи й особливу акуратність, схильний до частих самоперевірок,
сумнівів у правильності виконаної роботи, бурчанню, формалізму. З задоволенням уступає лідерство іншим людям.
4. Збудливий тип. Недостатня керованість, слабкий контроль над потягами і спонуканнями поєднуються у
людей такого типу з владою фізіологічних потягів. Для нього характерна підвищена імпульсивність, інстинктивність,
брутальність, занудство, похмурість, схильність до хамства і свар, до конфліктів, у яких сам і є активною,
провокуючою стороною. Дратівливий, запальний, часто змінює місце роботи, неуживчив у колективі. Відзначається
низька контактність у спілкуванні, сповільненість вербальних і невербальних реакцій. Для нього ніяка праця не стає
привабливою, працює лише в міру необхідності, виявляє таке ж небажання вчитися. Байдужий до майбутнього,
цілком живе сьогоденням, бажаючи витягти з нього масу розваг. Підвищена імпульсивність чи виникаюча реакція
збудження гасяться важко і можуть бути небезпечні для навколишніх. Він може бути владним, вибираючи для
спілкування найбільш слабких.
5. Гіпертимний тип. Людей цього типу відрізняє велика рухливість, товариськість, балакучість, виразність
жестів, міміки, пантоміміки, надмірна самостійність, схильність до бешкетництва, недостатнє почуття дистанції у
відносинах з іншими. Часто спонтанно відхиляються від первинної теми у розмові. Скрізь вносять багато шуму,
люблять компанії однолітків, прагнуть ними командувати. Вони майже завжди мають дуже гарний настрій, гарне
самопочуття, високий життєвий тонус, гарний апетит, здоровий сон, схильність до обжерливості й інших радостей
життя. Це люди з підвищеною самооцінкою, веселі, легковажні, поверхневі і, разом з тим, діловиті, винахідливі,
блискучі співрозмовники; люди, що вміють розважати інших, енергійні, діяльні, ініціативні. Велике прагнення до
самостійності може бути джерелом конфліктів. Для них характерні вибухи гніву, роздратування, особливо коли вони
зустрічають сильну протидію, зазнають невдачі. Схильні до аморальних вчинків, підвищеній дратівливості,
прожектерству. Недостатньо серйозно ставляться до своїх обов’язків. Вони важко переносять умови твердої
дисципліни, монотонну діяльність, вимушену самотність.
6. Дистимічний тип. Люди цього типу відрізняються серйозністю, навіть пригніченістю настрою, повільністю,
слабістю вольових зусиль. Для них характерні песимістичне відношення до майбутнього, занижена самооцінка, а
також низька контактність, небагатослівність у бесіді, навіть мовчазність. Такі люди є домосідами, індивідуалістами;
гучної компанії звичайно уникають, ведуть замкнутий спосіб життя. Часто похмурі, загальмовані, схильні фіксуватися
на тіньових сторонах життя. Вони сумлінні, цінують тих, хто з ними дружить і готові їм підкоритися, мають
загострене почуття справедливості, а також повільне мислення.
7. Тривожний тип. Людям даного типу властиві низька контактність, мінорний настрій, лякливість, невпевненість у
собі. Вони цураються гучних і жвавих однолітків, не люблять надмірно гучних ігор, випробують почуття боязкості і
сором’язливості, важко переживають контрольні, іспити, перевірки. Часто соромляться виступати перед аудиторією.
Охоче підкоряються опіці старших, нотації яких можуть викликати в них каяття сумління, почуття провини, розпач. У
них рано формується почуття обов’язку, відповідальності, високі моральні й етичні вимоги. Почуття власної
неповноцінності намагаються замаскувати в самоствердженні через ті види діяльності, де вони можуть у більшій мірі
розкрити свої здібності. Властиві ним уразливість, чутливість, сором’язливість заважають зблизитися з тими, з ким
хочеться, особливо слабкою ланкою є реакція на відношення до них оточуючих. Нетерплять глузувань, підозри
супроводжуються невмінням постояти за себе, відстояти правду при несправедливих обвинуваченнях. Рідко
вступають у конфлікти з оточуючими, граючи у них в основному пасивну роль, у конфліктних ситуаціях вони
шукають підтримки й опори. Вони дружелюбні, самокритичні, ретельні. Унаслідок своєї беззахисності нерідко
служать “козлами відпущення”, мішенями для жартів.
8. Екзальтований тип. Яскрава риса цього типу – здатність захоплюватися, а також – усмішливість, відчуття щастя,
радості, насолоди. Ці почуття у них можуть часто виникати через те, що у інших не викликає великого підйому, вони
легко приходять у захват від радісних подій і в повний розпач – від сумних. Їм властива висока контактність,
балакучість, влюбчевість. Такі люди часто сперечаються, але не доводять справи до відкритих конфліктів. У
конфліктних ситуаціях вони бувають як активною, так і пасивною стороною. Вони прив’язані до друзів і рідних,
альтруїстичні, мають почуття жалю, гарний смак, виявляють яскравість і щирість почуттів. Можуть бути панікерами,
піддаються настроям, рвучкі, легко переходять від стану захвату до стану суму, мають лабільність психіки.
9. Емотивний тип. Цей тип подібний до екзальтованого, але прояви його не настільки бурхливі. Для них характерні
емоційність, чутливість, тривожність, балакучість, боязкість, глибокі реакції в області тонких почуттів. Найбільш
сильно виражена риса — гуманність, співпереживання іншим людям або тваринам, чуйність, м’якосердечність. Вони
вразливі, слізливі, будь-які життєві події сприймають серйозніше, ніж інші люди. Рідко вступають у конфлікти, образи
носять у собі, не виносять назовні. Їм властиво загострене почуття обов’язку, ретельність. Дбайливо відносяться до
природи, люблять вирощувати рослини, доглядати за тваринами.
10. Циклотимний тип. Характеризується зміною гіпертимних і дистимічних станів. Їм властиві часті періодичні
зміни настрою, а також залежність від зовнішніх подій. Радісні події викликають у них картини гіпертимії: бажання
діяльності, підвищена балакучість, виникнення ідей; сумні – пригніченість, сповільненість реакцій і мислення, так
само часто змінюються їхня манера спілкування з оточуючими людьми.
У лабільних циклоїдів фази зміни настрою звичайно коротше, ніж у типових циклоїдів. “Погані” дні
відзначаються більш насиченим дурним настроєм, ніж млявістю. У період підйому виражені бажання мати друзів,
бути в компанії. Настрій впливає на самооцінку.
Необхідно виключити прийом на військову службу за контрактом осіб, у яких виявлені акцентуації характеру
демонстративного, застрягаючого та збудженого типу.
.

Додаток №15
ОПИТУВАЛЬНИК ТОМАСА
(Методика визначення типових способів реагування на конфліктну ситуацію)
За допомогою цієї методики можна виявити, наскільки досліджуваний схильний до суперництва та
співробітництва в різних групах, прагне до компромісів, уникає конфліктів, чи навпаки, намагається загострити їх, а
також оцінити міру його адаптації до спільної діяльності.
Досліджуваний повинен підкреслити або записати на аркуші літери “А” чи “Б”, що відповідають тому рішенню,
яке він вважає правильним.
1. А. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення суперечливого питання.
Б. Замість того. щоб обговорити те, з чим ми не згодні, я намагаюся звернути увагу на те, з чим ми обидва
згодні.
2. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
Б. Я прагну уладнати справу, враховуючи інтереси іншої людини і свої власні.
3. А. Звичайно я наполегливо намагаюсь досягти свого.
Б. Я намагаюсь заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші відносини.
4. А. Я прагну знайти компромісне рішення.
Б. Я намагаюся не вразити почуття іншої людини.
5. А. Вирішуючи суперечливу ситуацію, я завжди прагну знайти підтримку іншої людини
Б. Я намагаюся робити все, аби уникнути непотрібної напруженості.
6. А. Я прагну уникнути неприємностей для себе.
Б. Я завжди прагну домогтися свого.
7. А. Я намагаюся відкласти вирішення спірного питання з тим, щоб згодом розв’язати його остаточно.
Б. Я вважаю за можливе у чомусь поступитися, аби досягти чогось іншого.
8. А. Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.
Б. Перш за все я прагну визначити зміст спірних питань.
9. А. Я думаю, що не завжди треба хвилюватися з приводу якихось суперечностей.
Б. Я докладаю зусилля для того, щоб досягти свого.
10. А. Я твердо прагну досягти свого.
Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення.
11. А. Перш за все я намагаюся чітко визначити зміст спірних питань.
Б. Я прагну заспокоїти іншого і, головне, зберегти наші стосунки.
12. А. Я визнаю за краще не обирати позицію, яка може викликати суперечку.
 Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися зі своєю думкою, якщо він також йде на зустріч.
13. А. Я пропоную середню позицію.
Б. Я наполягаю, щоб все було зроблено по-моєму.
14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і цікавлюся його думкою.
Б. Я прагну довести іншому логічність та перевагу моїх поглядів.
15. А. Я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші взаємини.
Б. Я прагну зробити все необхідне для того, щоб уникнути напруження.
16. А. Я намагаюся не зачіпати почуття іншого.
Б. Як правило, я прагну переконати іншого у перевагах моєї позиції.
17. А. Як правило, я наполегливо намагаюся досягти свого.
Б. Я прагну зробити все, щоб запобігти непотрібного напруження.
18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.
Б. Я дам іншому можливість залишитися зі своєю думкою, якщо він йде мені на зустріч.
19. А. Насамперед я намагаюся визначити зміст спірних питань.
Б. Я намагаюся відкласти спірні питання для того, щоб із часом розв’язати їх остаточно.
20. А. Я намагаюся негайно подолати наші суперечності.
Б. Я прагну знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас обох.
21. А. Під час переговорів я прагну бути уважним до іншого.
Б. Я завжди прагну до прямого обговорення проблем.
22. А. Я намагаюся знайти “середину” між моєю позицією та позицією іншої людини.
Б. Я відстоюю власну позицію.
23. А. Як правило, я дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.
Б. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за розв’язання спірного питання.
24. А. Якщо позиція іншого здається йому важливою, я прагну йти йому на зустріч.
Б. Я намагаюся переконати іншого піти на компроміс.
25. А. Я прагну переконати іншого у тому, що я маю рацію.
Б. Під час переговорів я намагаюся бути уважним до аргументів іншого.
26. А. Як правило, я пропоную середню позицію.
Б. Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.
27. А. Дуже часто я прагну уникати суперечок.
Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.
28. А. Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.
Б. Вирішуючи суперечливу ситуацію, я намагаюся знайти підтримку в іншого.
29. А. Я пропоную середню ситуацію.
Б. Вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через те, що виникають розходження.
30. А. Я намагаюся не зачіпати почуття іншого.
Б. Я завжди обираю таку позицію у суперечці, щоб спільними зусиллями досягти успіху.
Обробка результатів. За кожним з п’яти розділів опитувальника (суперництво, співробітництво, компроміс,
уникнення, поступливість) підраховують, використовуючи ключ до опитувальника, кількість відповідей, які збігалися
з “ключем”. Отримані результати порівнюють між собою для виявлення тих форм соціальної поведінки в ситуації
конфлікту, до яких найбільш схильний досліджуваний, а також тенденції організації взаємин у складних умовах.
Кількість балів, набраних обстежуваним по кожній шкалі, дає уяву про виразність у нього тенденції до прояву
відповідних форм поведінки у конфліктних ситуаціях.
Високий бал за шкалою “Суперництво” свідчить про наявність у обстежуваного прагнення домогтися своїх
інтересів у суперечці на шкоду іншому.
Високий бал за шкалою “Пристосування” означає, що на противагу суперництву людина готова принести в
жертву власні інтереси заради іншого.
Високий бал за шкалою “Компроміс” може свідчити про вираження у людини прагнення поступатись в
одному в обмін на інше.
Високий бал за шкалою “Уникнення” свідчить, як про відсутність у обстежуваного прагнення до спільного
вирішення проблеми, так і про відсутність прагнення до досягнення власних цілей.
Високий бал за шкалою “Співробітництво” – свідчення прагнення до такого вирішення спірного питання, яке
б задовольняло інтереси обох сторін.
Загальна характеристика людини складається з урахуванням показників за всіма шкалами. Якщо, наприклад,
обстежуваний одержує за шкалою “Суперництво” – 3 бали, “Співробітництво” – 10 балів, то це свідчить про
тенденцію даної людини до співробітництва у колективі, раціонального вирішення спірних питань, здатності до
швидкої соціально-психологічної адаптації.
Дешифратор опитувальника
№ Суперни Співробіт Компроміс Уникнення Поступливість
з/п цтво ництво
1 А Б
2 Б А
3 А Б
4 А Б
5 А Б
 6 Б А
7 Б А
8 А Б
9 Б А
10 А Б
11 А Б
12 Б А
13 Б А
14 Б А
15 Б А
16 Б А
17 А Б
18 Б А
19 А Б
20 А Б
21 Б А
22 Б А
23 А Б
24 Б А
25 А Б
26 Б А
27 А Б
28 А Б
29 А Б
30 Б А

Додаток№16
До пункту 26 Карти соціально-
психологічних якостей особистості
ТЕСТ “КАНДИДАТ У СЕРЖАНТИ”
Прізвище, ім’я, по батькові _______________________________________________________________________
Необхідно вибрати той варіант, який Ви вважаєте вірним, і обвести кружечком.
1. З друзями я частіше обговорюю:
а) події у своєму місті, селі; б) події у країні та за кордоном;
в) спортивні новини.
2. Родоначальник утворення Київського князівства:
а) князь Ігор; б) князь Рюрик; в) князь Святослав.
3. Місто Київ створене:
а) 860 р.; б) 988 р.; в) 482 р.
4. Акт про проголошення незалежності України був прийнятий:
а) 16.07.90 р.; б) 24.08.91 р.; в) 1.12.90 р.
5. Переяславська Рада відбулась:
а) 1793 р.; б) 1654 р.; в) 1609 р.
6. На зборах я люблю:
а) виступати і відстоювати істину; б) слухати виступи;
в) почуваюся рівним з усіма.
7. До громадських доручень я ставлюсь:
а) сумлінно; б) без зацікавленості; в) з незадоволенням.
8. Я вірю, що будь-який злочин:
а) не залишиться без покарання;
б) можна завжди приховати;
в) можна попередити.
9. Я намагаюсь в усьому слідувати:
а) почуттю обов’язку; б) своїм бажанням;
в) бажанням товаришів.
10. В школі великий інтерес у мене викликали заняття:
а) з літератури і рідної мови; б) з математики;
в) з військової підготовки.
11. Мені завжди подобається:
а) працювати самому;
б) розподіляти обов’язки між людьми;
в) берегти свої сили.
12. Я часто відчуваю:
а) роздратування, коли мене не розуміють;
 б) хвилювання у незнайомій обстановці;
в) бажання кимсь керувати, примушувати щось робити.
13. Я завжди отримую задоволення, коли:
а) зайнятий улюбленою справою і нікому не заважаю;
б) щось організовую, кимсь керую;
в) мене ніхто не турбує і не стоїть над душею.
14. Я вважаю, що існують правила й закони, які:
а) можна не завжди виконувати;
б) повинні виконувати інші;
в) повинні виконувати всі.
15. Мені часто говорять, що я за характером:
а) запальний; б) спокійний; в) нетерплячий.
16. Моя поведінка часто:
а) залежить від власного настрою;
б) служить прикладом витримки;
в) визначається ситуацією, обстановкою.
17. У мене завжди:
а) було багато друзів; б) був один друг;
в) було мало часу для спілкування з друзями.
18. Моє прагнення стати командиром (до керівництва):
а) залежить від багатьох випадковостей;
б) дуже невизначене; в) досить стійке.
19. У мене часто з’являється бажання:
а) нікому не підкорятися;
б) навести порядок у громадському транспорті, торгівлі;
в) ні у що не втручатися.
20. Я часто отримую задоволення:
а) спілкуючись з друзями;
б) від усвідомлення виконаної роботи; в) слухаючи легку музику.
21. У мене були періоди, коли я:
а) примушував себе вчитися в школі;
б) ніде не працював, бо не хотів надриватися;
в) у навчанні й читанні забував про друзів.
22. Я завжди віддаю перевагу:
а) індивідуальним діям і відповідальності лише за себе;
б) виконанню чужих наказів і відповідальності за свої дії;
в) спільним діям і відповідальності і за себе, і за всіх.
23. Зараз я розумію прочитане і те, що відбувається:
а) набагато гірше, аніж раніше; б) так само погано, як і раніше;
в) набагато краще, ніж раніше.
24. Мене вважають:
а) сміливим і відчайдушним; б) обережним і завбачливим;
в) дотепним і кмітливим.
25. Коли я щось роблю і мені кажуть, що потрібно робити інше, я:
а) дуже дратуюсь і припиняю працювати взагалі;
б) спокійно переходжу до іншого заняття;
в) стараюсь закінчити розпочату справу.
26. Я полюбляю займатися такою роботою, яка вимагає:
а) напруження думки; б) короткочасних фізичних зусиль;
в) великої фізичної праці.
27. Коли мене з кимсь знайомлять, то я:
а) стаю дотепним співбесідником;
б) мучаюся з вибором теми для розмови;
в) трохи соромлюся.
28. Від одного заняття до іншого я переходжу:
а) негайно і старанно; б) не поспішаючи; в) швидко.
29. Зранку я звичайно прокидаюсь:
а) у поганому настрої; б) розбитим і втомленим;
в) свіжим і відпочившим.
30. Я вважаю, що робота сержанта, як і іншого командира (керівника):
а) розвиває волю і вміння керувати людьми;
б) віднімає багато часу і нічого не дає;
в) дає певні пільги.
Правильними відповідями будуть:
1б, 2б, 3в, 4б, 5б - розкривають рівень гуманітарних знань і світогляд досліджуваного.
 Що стосується інших питань, то перевага надається таким відповідям:
6а, 7а, 9а, 14в - почуття обов’язку і відповідальності, переконання;
10в, 11б, 12в, 13б, 18в, 30а - зацікавленість у роботі сержанта, уміння бути лідером, схильності до керівництва
людьми;
8в, 9а, 14в, 15б, 16б, 19б, 22а, 24б, 27а - дисциплінованість, самовладання;
7а, 9в, 17а, 20а, 22в - колективізм, сумісність, товариськість;
7а, 11а, 13а, 20б, 21в, 22а, 26в, 28а - працелюбність, бажання працювати з людьми;
6б, 21в, 22а, 23в, 24в, 25б, 26а, 27а, 28в, 29в - самостійність мислення, якості інтелекту.

Далі для зручності відповіді потрібно перевести у бали, які розраховуються як відношення даних відповідей
до усіх можливих відповідей даної групи питань.
Наприклад, якщо досліджуваний, відповідаючи на перші 5 питань тесту, дав 4 правильні відповіді, то його
відносний бал буде 4 : 5 = 0,8.
Шкала придатності буде такою:
0,8 - 1,0 - цілком придатний;
0,6 - 0,8 - придатний;
0,4 - 0,6 - умовно придатний;
0,2 - 0,4 - непридатний;
0,0 - 0,2 - зовсім непридатний.

Додаток №17
АНКЕТА "МП-2"
Мета анкети: виявлення нестатутних взаємин
(для військовослужбовців I періоду)
Просимо Вас правдиво відповісти на питання анкети. Це допоможе командуванню краще зрозуміти і
вирішити проблеми, які хвилюють Вас на даному етапі служби.
Підписувати анкету не потрібно.
Обведіть кружечком відповіді на питання (числа), які відповідають Вашим думкам.
1. До призову в армію я:
001 - вчився у школі
002 - вчився в ПТУ
003 - вчився в технікумі
004 - вчився в інституті
005 - працював
006 - не вчився і не працював
2. Чи зустрічали Ви факти знущань старших над молодшими у колективах, де вчились, працювали або жили?
007 - так 008 - ні
3. Знаючи про “дідівщину” в армії, як Ви визначили своє ставлення до цього?
009 - вирішив змиритись
010 - повідомляти командирів
011 - активно захищати себе
4. Як Вас зустріли співслужбовці, коли Ви прибули у підрозділ?
012 - дружньо, з повагою
013 - байдуже
014 - недружньо, упереджено
015 - з “радістю”, що прибув “молодий”
5. Чи є у Вашому колективі позастатутні взаємовідносини, “дідівщина”?
016 - так 017 - ні
6. Якщо є, то в який формі це виявляється?
018 - моральні образи, грубощі
019 - заправлення чужого ліжку, виконання брудної роботи за інших, прання одягу, чищення взуття
020 - посилають за цигаркою, у чайну, крамницю
021 - старші співслужбовці вимагають привілеїв у харчуванні, при несенні служби
022 - застосовують фізичне насильство
023 - відбирають речі, гроші, пакунки
024 - знущаються вночі
025 - інші форми (які)?
7. Позастатутні відносини виявляють:
026 - офіцери та прапорщики
027 - сержанти
028 - військовослужбовці 2-го періоду служби
029 - військовослужбовці 3-го періоду служби
030 - військовослужбовці 4-го періоду служби
8. Факти “дідівщини” припиняються:
 031 - офіцерами та прапорщиками
032 - сержантами
033 - нарядом по підрозділу
034 - черговим по частині
035 - відповідальним по підрозділу офіцером
036 - співслужбовцями нашого колективу
037 - ніким не припиняються
9. Як Ви ставитесь до випадків “дідівщини”?
038 - вважаю, що так мусить бути
039 - скоро сам буду робити те ж саме
040 - терплю
041 - важко переносити, та вже звик
042 - нестерпно важко; не знаю що робити
043 - інша відповідь
10. Які труднощі військової служби Вас турбують понад усе?
044 - важкі фізичні навантаження
045 - моральне приниження, фізичні образи
046 - статутна вимогливість командирів
047 - розлука з рідними, друзями
048 - не знаю, до кого йти за захистом, допомогою
049 - інше
11. Як Ви переборюєте виниклі труднощі?
050 - розвиваю силу волі, працюю над собою
051 - звертаюсь до друзів та командирів
052 - намагаюсь улаштуватися так, щоб служба була без труднощів
053 - переборюю будь-які труднощі легко
12. Оцініть Ваш стан на сьогодні:
054 - служиться легко
055 - служба йде відносно нормально
056 - служба важка, але терпіти можна
057 - ніяк не можу звикнути до служби
058 - життя нестерпне, не знаю як стерпіти
13. Мені допомагають мої до армійські звички і моя:
059 - спортивна підготовка
060 - вміння пристосовуватись до незнайомих умов
061 - добре знання техніки
062 - швидко входжу в контакт з людьми, знаходжу друзів
063 - інше
14. За час несення служби я придбав для себе:
064 - знання військової справи
065 - професійні якості
066 - психологічне пригнічення
067 - здатність переносити труднощі й нестатки служби
068 - змужнів, подорослішав
069 - отупів, відстав від життя
15. До кого з перелічених осіб Ви звертались щодо питань навчання, дисципліни, побуту?
070 - до командира підрозділу
071 - до офіцера виховної роботи
072 - до офіцерів керування частини
073 - до командира частини
074 - ні до кого не звертався
16. Якщо не звертались до офіцерів, то причина така:
075 - не знав як звернутися
076 - не був впевненим, що питання буде вирішене позитивно
077 - звертатись до офіцерів не заведено
078 - відчував незручність, соромився
079 - боявся розголосу, насмішок
080 - не було необхідності
17. Які заходи застосовуються до тих, хто намагається насаджувати позастатутні взаємини у Вашому
колективі?
081 - караються командирами у дисциплінарному порядку
082 - їхню поведінку засуджує колектив
083 - направляються командуванням листи рідним, на місця роботи або навчання до призову на
військову службу
084 - притягаються до кримінальної відповідальності
 085 - винних не покарано
18. Як реагують Ваші співслужбовці на випадки позастатутних взаємин (2 найбільш значущі):
086 - вважають, що це звичайне явище
087 - активно виступають проти них
088 - роблять вигляд, що не помічають
089 - повідомляють про це старших начальників
090 - повідомляють в листах батькам, знайомим
091 - інше
19. Як Вам допомагають офіцери на перших етапах служби?
092 - допомагають словом, бесідою
093 - допомагають справою
094 - ніяк не допомагають
20. Чи Задоволені Ви: ТАК НІ
- організацією та якістю харчування 095 096
- постачанням речовим майном 097 098
- роботою бібліотеки 099 100
- доставкою пошти 101 102
- спортивно-масовою роботою 103 104
- проведенням дозвілля 105 106
- грошовим утриманням 107 108
- порядком і черговістю звільнень 109 110
із розташування частини
- медичним забезпеченням у частині 111 112
21. Позначте, будь ласка, ті характеристики, які Вас стосуються:
113 - маю тільки заохочення
114 - переважають заохочення, але є й стягнення
115 - не маю ні заохочень, ні стягнень
116 - переважають стягнення
117 - тільки стягнення
22. Чи зазнавали Ви в цій частині в цьому році (періоді, місяці) фізичних образ?
118 - так 119 - ні
23. Напишіть, будь ласка, свої думки з приводу того, що потрібно змінити, щоб молоде поповнення “входило”
в армійське життя з меншими труднощами -
120
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________

24. Які інші проблеми турбують Вас тепер понад усе? - 121

Додаток№18
До пункту 22 Карти соціально-
психологічних якостей особистості

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ОПИТУВАЛЬНИК “ВАРТОВИЙ”

1. Чи є у Вас скарги на своє самопочуття?
а) так б) трохи в) ні
2. Яке ставлення з боку дівчат до Вас у зв’язку з тим, що Ви військовослужбовець?
а) це їм подобається б) мені важко відповісти
в) це зменшує їхній інтерес до мене
3. Чи пов’язуєте Ви несення вартової служби з реальною небезпекою для себе?
а) так б) не знаю в) ні
4. Чи можна сказати, що Ви життєрадісна людина, якій життя дає багато приємного й цікавого?
а) так б) мені важко відповісти в) ні
5. Чи вдається Вам після варти добре відпочити?
а) так б) коли як в) частіше не вдається
6. Чи уявляєте Ви, як застосовується зброя на ураження по конкретній особі, людині?
а) так б) не знаю в) ні
7. Чи відчуваєте Ви, що Вас по-справжньому, якісно й серйозно готують до вартової служби, пояснюючи всі головні
моменти, на практиці навчаючи всьому необхідному?
а) так б) не дуже відчував в) зовсім не відчуваю
8. Чи бували у Вас погіршення фізичного самопочуття під час несення вартової служби?
а) бували досить часто б) досить рідко в) ні
9. Чи були випадки, коли, перебуваючи на посту, у Вас виникали дивні й незвичайні думки?
а) так б) мені важко відповісти в) ні
10. Яким буває Ваш настрій перед заступленням на варту?
а) рівним і спокійним б) коли як в) поганим
11. Чи подобається Вам форма одягу, в якій Ви буваєте у звільненні?
а) так б) не дуже в) я відчуваю до неї відразу
12. Чи буває так, що Ви готові усе віддати, аби не заступати на варту?
а) так б) мені важко відповісти в) ні
13. Чи буває так, що в момент охорони об’єкта Вам стає не по собі?
а) такого практично ніколи не буває
б) іноді в) дуже часто
14. Яку допомогу, підтримку надають Вам у несенні вартової служби офіцери виховної роботи?
а) завдяки їхній допомозі мені набагато легше служити
б) допомоги практично немає, та в потрібний момент я можу її отримати
в) ніякої допомоги від офіцерів виховної роботи я не бачу
15. Чи є серед Ваших співслужбовців люди, які погано до Вас ставляться і готові зробити Вам зло?
а) так б) не знаю в) ні
16. Чи важко Вам боротися зі сном у нічний час, перебуваючи на варті?
а) важко б) коли як в) не важко
17. Чи відчуваєте Ви в собі сили, перебуваючи на посту, відбити реальний напад на пост?
а) так б) важко сказати в) ні
18. Чи завжди Вам дається можливість відпочити перед заступленням на варту згідно вимог СГ и ВС?
а) завжди
б) іноді якісь службові обов’язки заважають відпочинку
в) дуже часто відпочити не вдається
19. Чи бувають такі ситуації, коли Вас дратує хтось із співслужбовців, з яким Ви разом несете службу?
а) буває часто б) іноді в) ніколи
20. Чи викликає у Вас зброя, коли вона у Ваших руках, якесь хвилювання або інші не зовсім звичайні почуття?
а) так б) важко відповісти в) ні
21. Чи викликає у Вас ускладнення вартова служба в умовах низької температури повітря?
а) так б) іноді в) ні
22. Чи випадало Вам, не дивлячись на хворобу, заступати в добовий наряд?
а) так, неодноразово б) колись доводилось в) ні
23. Як Ви вважаєте, чи приносить вартова служба у ЗС України реальну користь державі?
а) вважаю, що так б) важко сказати в) не приносить
24. Якщо б через 5 років випадково зустрілися на вулиці з людиною, що зараз є Вашим молодшим командиром, Ви б
скоріше за все:
а) дуже зраділи цій зустрічі
б) зробили б вигляд, що не впізнали його, пройшли б повз нього
в) сказали б йому у вічі все, що про нього думаєте
Позитивні відповіді:

1. Психологічний стан: 4а; 6в; 9в; 10а; 13в; 15в;17а; 19в; 20в.
2. Фізіологічне самопочуття: 1в; 5а; 8в; 21в; 16в.
3. Ставлення до служби: 2а; 3а; 11а; 12в; 23а.
4. Номери питань, відповіді на які 5; 7; 14; 18; 22; 24.
підлягають окремому аналізу:

Кожна відповідь, що співпала з ключем, оцінюється у 2 бали, проміжні відповіді - по 1 балу.

За відповіді, що не співпали з ключем, бали не нараховуються.
Якісна оцінка результатів:
1. Психологічний стан: середньостатистичний бал - 9,5; низький рівень показника - 0 - 7 балів; середній - 8 -
11 балів; високий - 12 - 18 балів.
2. Фізіологічне самопочуття: середньостатистичний бал - 5,1; низький - 0 - 3 бали; середній - 4 - 6 балів;
високий - 7 -10 балів.
3. Загальне ставлення до служби: середньостатистичний бал - 4,6; низький - 0 - 3 бали; середній - 4 - 6 балів;
високий - 7 -10 балів.

Додаток№19
АНКЕТИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ
САМОВІЛЬНОГО ЗАЛИШЕННЯ ЧАСТИНИ
“С З Ч - 1”
для всіх солдатів і сержантів

1. Ваш період служби:

01- I період
 02- II період
2. В чому, на Вашу думку, полягають найбільші труднощі служби в армії?
05 - відсутність особистої свободи у військовослужбовців
06 - необхідність підкорятися
07 - наявність нестатутних взаємовідносин
08 - наявність великої кількості нарядів
09 - наявність великої чисельності робіт
10 - факти несправедливості з боку командирів
11 - почуття відірваності від рідних і близьких
12 - втома від постійного перебування в колективі
13 - відсутність повноцінного і з власного бажання відпочинку
14 - надмірна регламентованість військового життя
15 - велика різниця в умовах життя в армії і до неї
16 - інше (напишіть, що)
3. Чи вважаєте Ви самовільне залишення частини військовим злочином?
17 - так 18 - ні
4. Чи були у Вас коли-небудь думки самовільно залишити частину?
19 - так 20 - ні
5. Чи будете Ви, на Вашу думку, покарані в кримінальному порядку, якщо самовільно залишите частину?
21 - так 22 - ні
6. Чи брали Ви участь у пошуках військовослужбовців, які самовільно залишили частину?
23 - так 24 - ні
7. Вам стало відомо, що Ваш співслужбовець вирішив самовільно залишити частину. Ваші дії?
25 - спробую відмовити, а якщо не вдасться - доповім по команді
26 - погрожуватиму, що доповім по команді
27 - спробую відмовити, а якщо не вдасться, то промовчу
28 - заважати не буду, це його власна справа
29 - зроблю вигляд, що нічого не знаю
30 - відповісти не можу, не думав про це
8. На що заслуговують ті, хто самовільно залишив частину?
31 - на загальне засудження
32 - на поблажливість
33 - на розуміння
34 - на допомогу
35 - не знаю
9. Що, на Вашу думку, може виправдати у Ваших очах солдата, який самовільно залишив частину?
36 - відсутність особистої свободи у військовослужбовців
37 - необхідність підкорятися
38 - нестатутні взаємовідносини
39 - надмірна кількість нарядів
40 - надмірно велика чисельність робіт
41 - факти несправедливості з боку офіцерів
42 - почуття відірваності від рідних і близьких
43 - втома від постійного перебування в колективі
44 - відсутність можливості повноцінного і за власним вибором відпочинку
45 - зайва регламентованість армійського життя
46 - велика різниця в умовах життя в армії і до неї
47 - хвороба близьких, рідних
48 - ніщо виправдати самовільне залишення частини не може
49 - інше (напишіть, що)
Відповіді на 2 і 9 питання дають можливість виявити вузькі місця в організації життя й побуту.
Відповіді на 3, 4, 5, 7 і 8 питання дозволяють визначити суспільну думку про це явище, підкажуть, які ідеї
необхідно культивувати у військовому колективі, щоб створити моральний бар'єр цим проступкам.

“С З Ч – 2”
для тих, хто вже здійснив самовільне залишення частини, -
з метою вивчення мотивів самовільного залишення частини
1. Що спонукало Вас самовільно залишити частину?
01 - напишіть
2. Чи лякала Вас перспектива кримінального покарання після повернення в частину?
02 - так, лякала
03 - спочатку ні, а потім стало страшно
04 - ні, не лякала
05 - не думав про це
3. Скільки часу Ви були відсутні в частині?
 06 - напишіть
4. Чи засудили товариші Ваш вчинок?
07 - так 08 - ні 09 - не знаю
5. Як Ви повернулись у частину?
10 - самостійно
11 - привезли батьки
12 - був затриманий
6. Які заходи були застосовані до Вас після повернення в частину?
13 - покараний у дисциплінарному порядку
14 - порушена кримінальна справа
15 - ніяких заходів не приймалося
“С З Ч – 3”
для інтерв'ю з військовослужбовцями,
що відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні
за ухилення від військової служби
1. Військова частина
2. Прізвище, ім’я, по батькові засудженого
3. Дата призову на військову службу (число, місяць, рік)
4. Дата самовільного залишення частини (нез’явлення вчасно) і дата
5. Кваліфікація за ст. КК України
6. Військове звання (на день скоєння злочину):
1) рядовий
2) старший солдат
3) молодший сержант
4) сержант
5) курсант (навчального підрозділу)
7. Освіта:
1) 9 класів
2) 11 класів
3) середня спеціальна і вища
8. Сімейний стан:
1) неодружений
2) одружений, є діти
3) одружений, дітей немає
9. Місце мешкання до призову:
1) місто
2) селище міського типу
3) село
10. Рід занять в останні 6 місяців до призову на службу:
1) тільки працював
2) тільки вчився
3) працював і вчився
4) не працював і не вчився
11. В яких умовах виховувався:
1) без батька
2) без матері
3) без обох батьків
4) у повній (благополучній) сім’ї
5) в повній сім’ї, але:
6) серед членів сім'ї спостерігались систематичні сварки і суперечки
7) в сім’ї є судимі
8) деякі з членів сім’ї (батько, мати, брат, сестра - підкресліть) зловживають алкоголем
9) інші несприятливі умови
________________________________________________________________________________________
12. Час призову на військову службу:
1) призваний разом з однолітками
2) мав відстрочку від призову, в т.ч.:
3) за станом здоров’я
4) для продовження навчання
5) за сімейним станом
6) з інших причин
7) відбував у цей час кримінальне покарання
8) в період призову велося слідство або кримінальна справа розглядалась судом
13. Призваний пізніше своїх однолітків на:
1) 1 рік
 2) 2 роки
3) 3 роки
4) 4 роки
5) 5 і більше років
14. Чи мав приводи в міліцію?
1) ні
2) так, в тому числі:
3) за появу в громадських місцях у нетверезому стані
4) за бійки
5) за втечі з дому
6) з інших причин (яких)
15. Чи притягався раніше до кримінальної відповідальності?
1) ні
2) так, в тому числі:
3) за хуліганство
4) за крадіжки
5) за грабіжництво, розбій
6) інші злочини
16. Вживання спиртних напоїв:
1) почав вживати до призову
2) почав вживати в армії
3) не вживав зовсім
17. Вживання наркотиків:
1) до призову
2) в період проходження служби
3) не вживав
18. Дисциплінованість до направлення у дисциплінарну частину:
1) були тільки заохочення
2) були нарікання, але заохочень більше
3) були заохочення, та стягнень більше
4) були тільки стягнення
5) не було ні заохочень, ні стягнень
19. Перше стягнення накладене:
1) у перші 6 місяців військової служби
2) в період від 6 до 12 місяців
3) за здійснення самовільної відлучки
4) за вживання спиртних напоїв
5) за суперечки і грубощі
6) за порушення правил несення вартової і внутрішньої служби
7) за недбалий схов і зберігання зброї, техніки та майна
8) за інші порушення військової дисципліни (вказати, які)
20. Вид першого стягнення:
1) догана
2) сувора догана
3) позбавлення чергового звільнення
4) призначений поза чергою у наряд на роботи
21. Кількість скоєних правопорушень до притягнення до кримінальної відповідальності:
1) одне
2) два
3) три
4) чотири
5) п’ять
6) більше п’яти
22. В який період скоєно злочин:
1) у перші 6 місяців військової служби
2) у період від 6 до 12 місяців
23. Мотиви скоєння злочину:
1) зустрітися із знайомими
2) зустрітися з родичами
3) придбати і вжити спиртні напої
4) придбати і вжити наркотики
5) боязнь відповідальності за інше правопорушення (яке)
6) небажання переносити труднощі військової служби
7) через утиски молодших командирів
8) небажання служити в даній частині
 9) незадовільні умови побуту
10) не надано відпустку при наявності законних підстав
11) на міжнаціональному підґрунті
12) з інших причин (напишіть)
24. Злочин скоїв:
1) один
2) у складі групи
25. Коли самовільно пішов з частини?
а) час доби:
1) 6 - 8 годин 2) 8 - 17 годин
3) 17 - 22 години 4) 22 - 6 годин
б) день тижня:
1) понеділок 2) вівторок 3) середа
4) четвер 5) п’ятниця 6) субота
7) неділя
в) місяць року:
1) січень 2) лютий 3) березень
4) квітень 5) травень 6) червень
7) липень 8) серпень 9) вересень
10) жовтень 11) листопад 12) грудень
28. Спосіб скоєння злочину:
1) пішов з частини через КПП
2) пішов з частини через огорожу
3) не з’явився в строк без поважної причини:
4) з відпустки
5) з відрядження
6) із звільнення
29. Пішов у періоди:
1) несення внутрішнього наряду
2) вартової служби
3) навчально-польових занять
30. Скоєнню злочину сприяло вживання спиртних напоїв:
1) так 2) ні
31. Скоєнню злочину сприяло вживання наркотиків:
1) так 2) ні
32. Обставини повернення в частину:
1) затриманий патрульною службою
2) затриманий працівниками військкомату
3) прийшов сам
4) доставлений рідними
5) затриманий працівниками міліції
6) затриманий офіцерами, прапорщиками своєї частини
7) затриманий комендатурою
33. Де був, що робив у період відсутності в частині?
1) перебував у родичів (вдома, у жінки)
2) проживав у знайомих
3) безцільно їздив по різних населених пунктах
4) проживав у незнайомих осіб
34. Тривалість незаконної відсутності в частині:
1) до 3 діб 2) 3 - 10 діб 3) 10 - 20 діб
4) 20 - 30 діб 5) 1 - 3 місяці 6) понад 3 місяці
35. Що сприяло скоєнню злочину?
1) низька відповідальність за дотримання статутних вимог
2) надія на безкарність
3) байдужість співслужбовців
4) знущання
5) викривлення дисциплінарної практики сержантами і офіцерами
6) схильність до вживання спиртних напоїв
7) відсутність контролю в підрозділі, частині
8) робота малими групами у відриві від частини
9) кругова порука
10) погані побутові умови, скупчення особового складу, неякісне харчування, антисанітарія та ін.
11) відсутність зразковості з боку сержантів, прапорщиків і офіцерів
12) інші
36. Самооцінка:
 1) розкаявся у скоєнні злочину
2) провини не відчуває
37. Міра і вид покарання. Направлений у ДБ:
1) до 1 року 2) 1 - 1,5 роки 3) 1,5 - 2 роки
38. В якості кого проходив службу?
1) службу проходив у стройовому підрозділі на стройовій посаді
2) службу проходив у стройовому підрозділі на господарчій, обслуговуючій посаді
3) службу проходив у господарчому, обслуговуючому підрозділі
4) службу проходив у команді (підрозділі), що знаходиться у відриві від частини
5) виконував обов’язки, перебуваючи у відрядженні в іншій частині, підрозділі

До пункту 21 Карти соціально-

психологічних якостей особистості
“С З Ч – 4”
Методика виявлення військовослужбовців,
потенційно здатних залишити частину
1. Я щодня читаю газети.
2. В дитинстві я боявся темряви.
3. Я ніколи ні з ким не сварився.
4. Я ніколи не відкладаю на завтра те, що можу зробити сьогодні.
5. Буває, що я дратуюсь і стаю дуже сердитим.
6. Я завжди відповідаю на листи одразу ж після читання.
7. Іноді я говорю неправду.
8. У мене часто бувають конфлікти з товаришами.
9. Коли мене хтось образить, я довго це переживаю.
10. Я легко входжу в новий колектив.
11. Іноді мені здається, що я ні на що не здатний.
12. У мене багато друзів.
13. Більшість людей, з якими я зв’язаний по службі, ставляться до мене добре.
14. Командири завжди ставляться до мене справедливо.
15. Я і в армії знаходжу можливість нормально відпочити.
16. Мені дуже хочеться побачитися з рідними і близькими друзями.
17. Щоб побувати вдома, я готовий навіть на порушення закону.
18. Я дуже хворобливо переживаю випадки несправедливості з боку командирів.
19. Для мене дуже важливо, як оцінюють мої вчинки товариші по службі.
20. Позастатутні взаємини, на мою думку, це абсолютно ненормальне явище.
21. Мені буває краще, коли я на самоті.
22. Коли мене в чомусь звинувачують, я розгублююсь і мовчу.
23. Якщо я самовільно покину частину, я буду обов’язково відданий під суд.
24. Я постійно намагаюсь бути в колективі, з друзями.
25. Життєві неприємності і невдачі викликають у мене сильні переживання.
26. Переважаючий настрій у мене - радість і оптимізм.
27. У першому пориві я можу здійснити необдуманий вчинок.
28. Самовільне залишення частини - це кримінальний злочин.
29. Командири звертають на мене більше уваги, ніж на інших.
30. Я схильний мати багато друзів.
31. Я хворобливо ставлюсь до зауважень товаришів.
32. Я часто нервуюсь.
33. Несправедливість з боку командирів - достатня підстава для самовільного залишення частини.
34. У нас в частині є умови для повноцінного відпочинку військовослужбовців.
35. Я легко переношу армійський уклад життя.
36. Мені дуже важко пристосуватися до необхідності підкорятися.
37. Якщо поблизу немає міліціонера і мало машин, я перейду вулицю і на червоне світло світлофора.
38. Коли я буду на другому періоді служби, я розрахуюсь за нанесені мені образи.
39. Якщо мене образять, мені потрібно обов’язково з кимсь поділитися.
40. Іноді я згоджуюсь з думкою інших, особливо не замислюючись.
41. Я відчуваю постійну тугу за рідними і близькими.
42. Я довго перебуваю в поганому настрої, коли ні з ким не хочеться розмовляти.
43. Якщо я самовільно залишу частину, товариші обов’язково мене засудять.
44. Мене дуже пригнічують факти нестатутних взаємовідносин у колективі.
45. Я обов’язково розповім товаришеві, якщо хтось із старшого призову мене образить.
46. Я легко сходжуся з людьми, легко заводжу знайомства.
47. Щоб хоч трохи відпочити від служби, можна піти в самоволку.
48. Я довго переживаю неприємності й образи.
49. Я байдуже ставлюсь до своїх недоліків.
50. Свої помилки я здебільшого визнаю.
Реєстраційний аркуш
П.І.Б._____________________ період служби____________________

1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1.
11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20.
21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30.
31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40.
41. 42. 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. 50.
Ключ до анкети “СЗЧ – 4”
На питання відповідають:
"ТАК" +
"НІ" -
Обробка даних починається зі шкали щирості. В даній методиці, якщо військовослужбовець на питання 1, 4, 6
і 13 відповів “ні”, а на питання 2, 5, 7, 11, 37, 40 – “так”, то вважається, що він щирий. В подальшому, якщо з десяти
цих питань відповіді співпадають з ключем менше, ніж у 3 випадках, тест далі аналізувати немає сенсу, причини
нещирості слід з'ясовувати іншим способом.
Ключ для обробки тесту “СЗЧ – 4”
1. “Так” + 8, 9, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 25, 27, 29, 32, 33,
36, 38, 41, 42, 44, 47, 48.
2. “Ні” - 3, 10, 12, 14, 15, 19, 23, 24, 26, 28, 30, 31,
34, 35, 39, 43, 45, 46, 49, 50.
Характеристика рівня ймовірності самовільного залишення частини на підставі даних тесту “СЗЧ – 4”:
До 15 балів - ймовірність самовільного залишення частини цим військовослужбовцем вкрай низька,
спеціальна робота з такими військовослужбовцями не потрібна.
Від 15 до 25 балів - ймовірність низька, але під впливом зовнішніх факторів і випадковостей може здійснити
самовільне залишення частини. З цією категорією потрібна спеціальна індивідуальна робота.
Більше 25 балів - ймовірність самовільного залишення частини велика і тим більша, чим більше балів він
набере. Ця категорія потребує постійної уваги і контролю, спеціальної роботи щодо нормалізації відносин у колективі,
допомоги у самоствердженні воїнів, приведенні їхньої психіки у врівноважений стан.

Додаток№20
До пункту 17 Карти соціально-
психологічних якостей особистості
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ПОВЕДІНКИ
ОСОБИСТОСТІ В ГРУПІ (ТПО в Г)
Методика дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність,
незалежність, товариськість, нетовариськість, прагнення до “боротьби” і “уникання боротьби”.
Тенденцію до залежності слід розуміти як внутрішнє або зовнішнє прагнення індивіда до прийняття
групових стандартів і цінностей: соціальних та морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про
контактність, прагнення утворювати емоційні зв’язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до боротьби
розглядається як активне прагнення особистості брати участь у житті групи, досягнення вищого статусу в системі
міжособових взаємовідносин; на противагу цій тенденції, “уникнення” свідчить про прагнення піти від взаємодії,
зберігати нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій
має внутрішню і зовнішню характеристики, тобто залежність, товариськість і боротьба можуть бути щирими або
своєрідною “маскою”, що приховує справжнє обличчя людини. Якщо число ствердних відповідей у кожній парі
(залежність - незалежність, товариськість - нетовариськість, боротьба - уникання боротьби) наближається до 20, то
кажуть про істинне переважання тієї чи іншої тенденції, притаманної індивіду, що проявляється не лише у певній
групі, а й за її межами.
Ключ до методики
Товари- Ухилення Залежність Нетовари- Боротьба Незалеж-
ськість від ськість ність
боротьби

1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36
37 38 39 40 41 42
43 44 45 46 47 48
49 50 51 52 53 54
55 56 57 58 59 60
 (+) (+) (+) (-) (-) (-)
Обстеження проводиться таким чином. Пропонується текст, в якому твердження розставлені від 1 до 60, і
пропонується відповісти “так”, якщо твердження відповідає уявленню обстежуваного про себе як члена даної
конкретної групи; “ні” - суперечить його уявленню; у виняткових випадках дозволяється відповісти “сумніваюся”.
Відповіді розносяться за відповідними ключами і підраховуються тенденції по кожній з пар. Так як заперечення однієї
якості є визнанням полярної, кількість “так” додається до кількості “ні” протилежної тенденції.
В результаті одержують якісне визначення кожної тенденції.
ІНСТРУКЦІЯ: “Уважно прочитайте висловлювання, які характеризують Вас як члена групи. Якщо дане
висловлювання стосовно Вас вірне, поставте проти його номера галочку у графі “Так” реєстраційного аркуша, якщо
невірне - у графі “Ні”, якщо ж маєте сумніви - то в графі “Сумніваюся”.
1. Подобаються дружні стосунки у групі.
2. Виникає тривога, коли в групі виникає конфлікт.
3. Схильний слідувати порадам лідера.
4. Не схильний створювати надто близькі стосунки з товаришами.
5. Критичний до товаришів.
6. Схильний суперечити лідерові.
7. Відчуваю симпатії до одного - двох певних товаришів.
8. Уникаю зустрічей і зборів у групі.
9. Подобається похвала лідера.
10. Незалежний у судженнях та в манері поведінки.
11. Готовий стати на чийсь бік.
12. Схильний керувати товаришами.
13. Радію від спілкування з одним - двома товаришами.
14. Зовні спокійний при проявах ворожості з боку членів групи.
15. Схильний підтримувати настрій всієї групи.
16. Не надаю значення особистим якостям членів групи.
17. Схильний відволікати групу від її мети.
18. Відчуваю задоволення, протиставляючи себе лідеру.
19. Бажаю залишатися нейтральним у суперечці.
20. Подобається, коли лідер активний.
21. Подобається, коли лідер активний і добре керує.
22. Віддаю перевагу холоднокровному обговоренню суперечностей.
23. Недостатньо стриманий у вираженні почуттів.
24. Намагаюся згуртувати навколо себе однодумців.
25. Не задоволений надто формальними відносинами.
26. Коли звинувачують, розгублююся і мовчу.
27. Вважаю за краще згоджуватися з основними напрямками в групі.
28. Прив’язаний до групи більше, ніж до окремих товаришів.
29. Схильний затягувати й загострювати суперечку.
30. Прагну бути в центрі уваги.
31. Хотів би бути членом вужчого угрупування.
32. Схильний до компромісів.
33. Відчуваю внутрішнє занепокоєння, коли лідер вчиняє всупереч моїм очікуванням.
34. Хворобливо ставлюся до зауважень товаришів.
35. Можу бути підступним і улесливим.
36. Схильний прийняти на себе керівництво в групі.
37. Відвертий у групі.
38. Виникає нервове занепокоєння під час групових суперечностей.
39. Вважаю за краще, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт.
40. Не схильний відповідати на прояви приязні.
41. Схильний сердитися на товаришів.
42. Намагаюся вести інших проти лідера.
43. Легко знаходжу знайомства за межами групи.
44. Намагаюся уникати втягнення у суперечку.
45. Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.
46. Опираюся утворенню угрупувань в групі.
47. Насмішкуватий та іронічний, коли роздратований.
48. Виникає неприязнь до тих, хто намагається виділитися.
49. Віддаю перевагу меншій, але інтимнішій групі.
50. Намагаюся не показувати свої справжні почуття.
51. Стаю на бік лідера при групових суперечках.
52. Не подобається, якщо відносини в групі надто фамільярні.
53. Люблю затівати суперечки.
54. Намагаюся утримати своє високе становище в групі.
55. Ініціативний у встановленні контактів, у спілкуванні.
56. Ухиляюся від критики товаришів.
57. Вважаю за краще звертатися до лідера частіше, ніж до інших.
58. Схильний втручатися в контакти товаришів і порушувати їх.
59. Схильний до “перепалок”, “задиркуватий”.
60. Схильний виражати невдоволення лідером.
 Реєстраційний бланк
Та Ні Су Та Ні Су Та Ні Су Та Ні Су Та Ні Су Та Ні Су
к м к мн к мн к мн к мн к мн
нів ів ів ів ів ів
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
31 32 33 34 35 36
37 38 39 40 41 42
43 44 45 46 47 48
49 50 51 52 53 54
55 56 57 58 59 60

Додаток №21
До пункту 20 Карти соціально-
психологічних якостей особистості

МЕТОДИКА ОЦІНКИ ОСНОВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Методика включає три тести:

тест Т1 - оцінює силу - слабкість;
тест Т2 - рухливість - інертність;
тест Т3 - врівноваженість - неврівноваженість нервової системи.
Кожний тест має 25 запитань, які вимагають однозначної відповіді: “Так” або “Ні”. Ствердна відповідь
“Так” відповідає “1”, а заперечення “Ні” рівнозначне “0”.
Питання складені так, щоб ствердні відповіді парної нумерації тесту свідчили: у Т1 - про силу; у Т2 -
про рухливість; у Т3 - про врівноваженість. І навпаки, заперечні відповіді непарної нумерації та ствердні відповіді
парної нумерації кожного тесту показували: у Т1 - слабкість; у Т2 - інертність; у Т3 - неврівноваженість нервової
системи.

Т Е С Т Т1
(для оцінки сили - слабкості нервової системи)

1. Чи володієте Ви високою працездатністю?

2. Чи спостерігаєте Ви у себе підвищену втомливість?
3. Чи легко переносите тривалі фізичні навантаження?
4. Чи уникаєте галасливих спортивних ігор?
5. Чи наполегливо Ви долаєте труднощі?
6. Чи часто Вам хочеться відмовитися від поставленої мети?
7. Чи властиві Вам активність та самостійність?
8. Чи важко сходитесь з людьми, встановлюєте знайомство?
9. Чи часто міняєте інтереси, захоплюєтесь?
10. Чи часто відчуваєте сумніви у правильності мети?
11. Чи завжди Вам вдається досягти поставленої мети?
12. Чи легко відволікаєтеся на сторонні розмови?
13. Чи здатні до тривалої уваги при вирішенні завдань?
14. Чи виявляєте обережність у незвичайній ситуації?
15. Чи здатні діяти швидко і з натиском?
16. Чи викликають у Вас життєві невдачі розчарування і апатію?
17. Чи часто у Вас виникає бажання бути щирим і відвертим?
18. Чи довго переживаєте свої почуття, вчинки?
19. Чи відчуваєте сильні почуття при власних успіхах?
20. Чи довго пам’ятаєте образу і кривдника?
21. Чи легко переносите голод, спрагу та інші нестатки?
22. Чи часто відмовляєтесь від наміченого при перших невдачах?
23. Чи швидко перемикаєтесь з одного виду діяльності на інший?
24. Чи часто нервуєтесь, коли очікуєте для себе важливе повідомлення?
25. Чи переважають у Вашому настрої оптимізм і радість?

Т Е С Т Т2
(для оцінки рухливості - інертності нервової системи)

1. Чи завжди Ви активно відстоюєте свою точку зору, сперечаєтесь, доводите?

2. Чи спокійно реагуєте на критику?
 3. Чи полюбляєте керувати людьми, командувати ними?
4. Чи стараєтесь уникати труднощів, ризикованих ситуацій?
5. Чи легко відмовляєтесь від своїх звичок, прихильностей?
6. Чи завжди виявляєте терпіння, старанність?
7. Чи швидко реагуєте на команди, сигнали, зауваження?
8. Чи легко переносите стан бездіяльності, спокою?
9. Чи легко орієнтуєтесь у напружених і небезпечних умовах?
10. Чи ретельно продумуєте подальшу діяльність?
11. Чи швидко здійснюєте перехід від думок до дій?
12. Чи легко Вам зіпсувати настрій?
13. Чи отримуєте Ви задоволення від громадської роботи?
14. Чи часто згоджуєтесь з аргументами товаришів?
15. Чи стараєтеся швидко виконати завдання командира?
16. Чи вважаєте себе передбачливою людиною?
17. Чи швидкий у Вас темп мовлення і реакції?
18. Чи ретельно обдумуєте свій виступ на зборах?
19. Чи часто збуджуєтесь, нервуєтесь?
20. Чи полюбляєте довго і копітко працювати?
21. Чи полюбляєте ризикувати, перевіряти свою волю?
22. Чи викликають у Вас роздратування неочікувані зміни Вашого плану?
23. Чи легко набуваєте нових звичок, умінь?
24. Чи вважаєте себе обережною і пунктуальною людиною?
25. Чи можете через перше відчуття зробити нерозважливий вчинок?

Т Е С Т Т3
(для оцінки врівноваженості - неврівноваженості нервової системи)

1. Чи завжди Ви виявляєте тактовність і стриманість з невихованою людиною?

2. Чи часто у Вас бувають приводи для роздратування?
3. Чи можна назвати Вас спокійною, витривалою людиною?
4. Чи довго переживаєте образи, неприємності, горе?
5. Чи властиві Вам охайність, пунктуальність і точність?
6. Чи легко відволікаєтесь від роботи?
7. Чи важко Вас вивести з душевної рівноваги?
8. Чи полюбляєте Ви діяти без обмірковування мети?
9. Чи властиве Вам терпіння в умовах вимушеного очікування?
10.Чи дуже прикро Вас вражають жалі й неприємності?
11. Чи часто Вам вдається не показувати свої почуття, переживання?
12. Чи часто Вам буває неспокійно?
13. Чи здатні вибачити товаришеві його нестриманість, грубість?
14. Чи бурхливо реагуєте на образи і несправедливість?
15. Чи спокійно ставитесь до подій, що відбуваються?
16. Чи часто командир буває з Вами несправедливий?
17. Чи вмієте зосередитися на роботі, не помічаючи нікого?
18. Чи завжди відстоюєте свою честь, гордість і самолюбство?
19. Чи маєте велику всидливість і старанність?
20. Чи прагнете до лідерства у дружбі, нав’язуючи свою волю товаришам?
21. Чи здатні тривалий час виконувати важку й монотонну роботу?
22. Чи довго перебуваєте у поганому настрої, коли ні з ким не хочеться розмовляти?
23. Чи завжди впевнені у своїх силах?
24. Чи завжди прислухаєтесь до думки колективу, старших?
25. Чи ставитеся до своїх недоліків байдуже?

Аналіз результатів тестування здійснюється за допомогою формули:

Тх = (Сун + Соч) - (Сон + Суч),

де Тх - відповідна властивість нервової системи;

Сун - сума стверджень на питання непарної нумерації тесту;
Соч - сума заперечень на питання парної нумерації тесту;
Сон - сума заперечень на питання непарної нумерації тесту;
Суч - сума стверджень на питання парної нумерації тесту.

Якщо Тх - додатня величина (+), то в першому тесті це означає, що переважає сила нервової системи, в
другому тесті - рухливість, а в третьому - врівноваженість нервової системи.
Якщо Тх – від’ємна величина (-), то в першому тесті це означає слабкість нервової системи, в другому тесті -
інертність, а в третьому тесті - неврівноваженість нервової системи.
Чим більша величина Тх за абсолютним значенням, тим виразніше проступає відповідна властивість нервової
системи. На основі переважаючих властивостей нервової системи робиться висновок про темпераментність
досліджуваного.
 Так, наприклад, якщо обстежуваний, відповідаючи на питання трьох тестів, дав такі відповіді:
Т1 = (8+9) - (5+3) = + 9,
Т2 = (8+8) - (5+4) = + 7,
Т3 = (5+3) - (8+9) = - 9,
то можна припустити, що він має сильну, рухливу і неврівноважену нервову систему, а подібне сполучення
властивостей дозволяє віднести його до холеричного рухливого темпераменту.

Додаток №22
До пункту 25 Карти соціально-
психологічних якостей особистості

ТЕСТ-ОПИТУВАЛЬНИК ЕРІ (Г. Айзенка)

Тест-опитувальник ЕРІ (1963 г.) впевнено займає перше місце за частотою використання
серед інших психодиагностических методик.
Г. Айзенк, автор методики, проаналізувавши матеріали обстеження 700 солдатів, що
страждали неврозами, прийшов до висновку, що всю сукупність якостей людини можна
представити двома головними факторами - екстраверсія/інтроверсія і нейротизм.
Порядок роботи. Тестування проводиться індивідуально або в групі. Дослідник дає
досліджуваним роз'яснення: “Вам буде запропоновано відповісти на низку запитань. Відповідайте
“Так” чи “Ні”, ставлячи плюс у відповідній графі відразу, тому що важлива Ваша перша реакція.
Майте на увазі, що досліджуються деякі особистісні, а не розумові здібності. Тому правильних чи
неправильних відповідей тут не має”. Потім дослідник нагадує, що досліджувані повинні
працювати самостійно і пропонує почати роботу.
№ Зміст тверджень Так Ні
1. Часто Ви відчуваєте потяг до нових вражень для того, щоб
“стрепенутися”, відчути збудження?
2. Чи часто Ви відчуваєте потребу в друзях, які Вас розуміють, можуть
підбадьорити або втішити?
3. Ви людина безпечна?
4. Чи не вважаєте Ви, що Вам дуже важко відповісти “Ні”?
5. Чи замислюєтесь Ви перед тим, як що-небудь розпочати?
6. Якщо Ви обіцяєте щось зробити, чи завжди Ви дотримуєтесь обіцянок
(незалежно від того, зручно це Вам чи ні)?
7. Чи часто у Вас бувають спади та піднесення настрою?
8. Звичайно Ви дієте і говорити швидко, не роздумуючи?
9. Чи часто Ви відчуваєте себе нещасливою людиною без достатніх на те
причин?
10. Зробили б Ви майже все, що завгодно, на спір?
11. Чи виникає у Вас почуття ніяковіння та сором'язливості, коли хочете
завести розмову з симпатичною незнайомкою?
12. Чи втрачаєте Ви іноді витримку, лютуєте?
13. Чи часто Ви дієте під впливом миттєвого настрою?
14. Чи часто Ви непокоїтеся через те, що зробили або сказали що-небудь
таке, чого не слід було робити або говорити?
15. Чи віддаєте Ви перевагу читанню книжок, ніж зустрічам з людьми?
16. Чи легко Вас образити?
17. Чи любите Ви часто бувати у компанії?
18. Чи бувають у Вас іноді думки, які б Ви хотіли приховати від інших?
19. Чи вірно, що Ви іноді настільки повні енергії, що все “горить у руках”, а
іноді зовсім мляві?
20. Чи прагнете Ви мати якнайменше друзів, проте особливо близьких Вам?
21. Чи часто Ви мрієте?
22. Коли на Вас кричать, Ви відповідаєте тим же?
23. Чи часто Вас хвилює почуття провини?
 24. Чи всі Ваші звички хороші та бажані?
25. Чи здатні Ви дати волю своїм почуттям і щосили повеселитися в
компанії?
26. Чи вважаєте Ви себе людиною збудливою і чутливою?
27. Чи вважають Вас людиною жвавою та веселою?
28. Чи часто, після того як зробили яку-небудь важливу справу, Ви думаєте,
що могли зробити її краще?
29. Чи більше Ви мовчите, коли знаходитесь в колі інших людей?
30. Ви іноді розпускаєте плітки?
31. Чи буває, що Вам не спиться через те, що різні думки лізуть у голову?
32. Якщо Ви хочете дізнатись що-небудь, то Ви краще дізнаєтесь про це з
книги, ніж спитаєте?
33. Чи буває у Вас сильне серцебиття?
34. Чи до вподоби Вам робота, яка вимагає від Вас постійної уваги?
35. Чи бувають у Вас напади тремтіння?
36. Чи вірно, що Ви завжди говорите про знайомих людей тільки добрі
слова навіть тоді, коли впевнені, що вони про це не довідаються?
37. Вам неприємно знаходитись у товаристві, де насміхаються один над
одним?
38. Ви дратливі?
39. Чи подобається Вам робота, яка вимагає швидкості дій?
40. Чи хвилюєтесь Ви з приводу будь-яких неприємних подій, що могли б
статися?
41. Ви ходите повільно і неквапливо?
42. Ви коли-небудь спізнювались на побачення або роботу?
43. Чи часто Вам сняться кошмари?
44. Чи правда, що Ви так любите поговорити, що ніколи не
пропустите нагоди поспілкуватися з незнайомою людиною?
45. Чи турбує Вас який-небудь біль?
46. Чи відчували б Ви себе дуже нещасливою людиною, якби довгий час
були позбавлені можливості спілкування з друзями?
47. Чи можете Ви назвати себе нервовою людиною?
48. Чи є серед Ваших знайомих люди, які Вам відверто не подобаються?
49. Чи легко Ви ображаєтесь, коли люди вказують на Ваші помилки у
роботі або на Ваші особисті промахи?
50. Чи можете Ви сказати, що Ви впевнена в собі людина?
51. Ви вважаєте, що важко отримати справжнє задоволення від заходів в
яких приймають участь багато людей?
52. Чи турбує Вас відчуття, що Ви чимось гірші за інших?
53. Чи легко Вам внести пожвавлення в досить нудну компанію?
54. Чи буває, що Ви говорите про речі, в яких не розумієтесь?
55. Чи турбуєтесь Ви про своє здоров'я?
56. Чи любите Ви жартувати над іншими?
57 Чи страждаєте Ви від безсоння?
Код опитувальника:
Щирість: відповіді “так” на питання 6, 24, 36; відповіді “ні” на питання 12, 18, 30, 42, 48,
54.
Екстраверсія: відповіді “ні” на питання 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51; відповіді “так” на
питання 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56.
Нейротизм: відповіді “так” на питання 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38,
40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.
 Інтерпретація показників за шкалою “Щирість”
Чисельний Інтерпретація
показник

0 –3 ВІДВЕРТИЙ
4–6 СИТУАТИВНИЙ
7–9 БРЕХЛИВИЙ*
*Необхідно обов’язково відмітити, що у даному випадку мова йде тільки лише про ступень
відвертості у відповідях на питання тесту, а аж ніяк ні про брехливість як особистісній
характеристиці.
Інтерпретація показників за шкалами “Екстраверсія” і “Нейротизм”
Чисельний
0-2 3-6 7-10 11-14 15-18 19-22 23-24
показник
Інтерпрета Над Інтр Потенці- Амбі Потенці- Екст Над
ція для інтро о йний верт йний раверт екстрав
шкали верт Верт інтроверт екстраве ерт
“Екстраверсі рт
я”
Інтерпрета Над Кон Потенці- Нор Потенці Дискор Над
ція для Конко Кор йний мост й- дант дискор
шкали р Дант конкордан е ний дант
“Нейротизм” дант т ник диско
дант
ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
Спочатку необхідно обробити результати за шкалою «Щирість». Вона діагностує
схильність опитуємого давати соціально бажані відповіді. Якщо цей показник перевищує 5
балів, то можна зтверджувати, що опитуємий, на жаль, не був відвертим під час відповіді на
питання тесту.
Потім необхідно по кожному показнику порахувати суму балів, нараховуючи по одному
балу за кожну відповідь, що збігається з ключем.
Порівнявши отримані результати за шкалами «Екстраверсія» і «Нейротизм» з
інтерпретацією в таблицях, відкладіть на схемі (див. малюнок) отримані результати за
шкалою «інтроверсія - екстраверсія» і за шкалою «нейротизм» (емоційна стійкість -
нестабільність). Сполучення характеристик за двома шкалами каже на тип темпераменту
Нейротизм (емоційна нестабільність)
24
Чутливий
АНМЕЛАНХОЛІК

Дратівливий Неспокійний
ХОЛЕРИК

Тривожний Агресивний
Ригідний Збудливий
Схильний до міркувань Непостійний
Песимістичний Імпульсивний
Стриманий 12 13 Оптимістичний
0 Нетовариський 24
Активний
Тихий Екстраверсія
Інтроверсія
Пасивний Товариський
Обачний Говіркий
ФЛЕГМАТИК

САНГВІНІК

Розважливий Контактний
Доброзичливий Чуйний
Керований Невимушений
Викликає довіру Життєрадісний
Врівноважений 0 Схильний до лідерства
Спокійний Не схильний до занепокоєння
Емоційна стабільність (стійкість)
 .«Коло» Айзенка
Ви визначили тип темпераменту опитуємого. В основі кожного з чотирьох типів лежать
особливі сполучення властивостей нервової системи:
- у холерика сильна нервова система, він легко переключається з одного на інше, але
неврівноваженість його нервової системи зменшує сумісність
(лагідність) з іншими людьми. Холерик схильний до різких змін у настрої, нетерплячий,
схильний до емоційних зривів;
- у сангвініка також сильна нервова система, а відповідно, і гарна працездатність, він
легко переходить до іншого виду діяльності, до спілкування з іншими людьми. Сангвінік
прагне до частої зміни вражень, легко і швидко відзивається на події, що відбуваються,
порівняно легко переживає невдачі;
- у флегматика сильна, працездатна нервова система, але він важко включається в іншу
роботу і пристосовується до нових обставин. У флегматика переважає спокійний, рівний
настрій. Почуття звичайно відрізняються сталістю;
- меланхолік характеризується низьким рівнем психічної активності, сповільненістю
рухів, стриманістю міміки і мовлення, швидкою втомленістю. Його відрізняють висока
емоційна чутливість до усього, що відбувається довкола нього. Чуйність до інших робить
меланхоліків універсально лагідними (сумісними) з іншими, але сам меланхолік схильний до
саморуйнування.
Показник «Інтроверсія - Екстраверсія» характеризує індивідуально-психологічну
орієнтацію людини або (переважно) на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на
внутрішній суб'єктивний світ (інтроверсія). Прийнято вважати, що екстравертам властиво
товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, велика ініціативність та висока соціальна
адаптованість. Екстраверти звичайно мають зовнішню чарівність, прямолінійні в судженнях,
як правило, орієнтуються на зовнішню оцінку. Добре справляються з роботою, що вимагає
швидкого прийняття рішень.
Інтровертам притаманні - нетовариськість, замкнутість, соціальна пасивність (при
досить великій наполегливості), схильність до самоаналізу й важка соціальна адаптація.
Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони більш обережні, акуратні і
педантичні.
Амбівертам (див. таблицю) притаманні риси екстра- і інтроверсії. Іноді особам, для
уточнення цього показника рекомендується додаткове обстеження з використанням інших
тестів.
Показник нейротизма характеризує людину з боку його емоційної стійкості
(стабільності). Показник цей також біополярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої
знаходяться люди, що характеризуються надзвичайною емоційною стриманістю, чудовою
адаптованістю (показник 0-11 за шкалою «нейротизм»), а на іншому - надзвичайно нервовий,
неврівноважений і погано адаптований тип (показник 14-24 за шкалою «нейротизм»).
Емоційно стійкі (стабільні) - люди, які не схильні до хвилювань, стійки до зовнішніх
впливів, викликають довіру, схильні до лідерства.
Емоційно нестабільні (нейротичні) - чуттєві, емоційні, тривожні, схильні болісно
переживати невдачі і дратуються із-за дріб'язків.
 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Авторитет дисциплины: Опыт, мнения, практика психологов. – Л.,

1985.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. – М.,
СПб.: Питер. Ком, 1995.
3. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ, його оцінка та
підтримка на високому рівні. – Л., Львівська політехніка, 1996.
4. Гребенюк Г.С., Корольчук М.С., Марченко В.М. Психолого-
педагогічне забезпечення дисципліни (практикум). – Ч., ЧІПБ,
КВГІ, 1997.
5. Зонь В.В. Методика вивчення індивідуально-психологічних
особливостей військовослужбовців у процесі проходження ними
військової служби. методична розробка., - К., ВІКНУ, 2002.
6. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми,
опорні конспекти, методики. Навчальний посібник. – К., Ельга Ніка-
Центр, 2005.
7. Крайнюк В.М. Організаційно-методичні основи психодіагностики
та психопрофілактики підвищеної агресивності та тривожності;
Метод. рекоменд. – К., КВГІ, 2000.
8. Криворучко П.П. Психологічна робота у військах (силах).
Навчальний посібник. - К., КВГІ, 2000.
9. .Охременко О.Р Девіантна поведінка військовослужбовців. – К.,
КВГІ, 2000.
10.Система работы воинских должностных лиц по профилактике
правонарушений. Методическое пособие. – М., ГУВР ВС РФ, 1997.
11.Утлик Э.П. Психологические основы дисциплины. Учебное
пособие. – М., 1993.
12.Ягупов В.В. Соціальна та військова психологія. Навчальний
посібник, - К., КНУ, 2000.