4.5.

Концепт «європейської ринкової сили» (Market Power Europe)

(експертний рівень)
Сьогодні ми з вами продовжуємо підбирати концептуальний та
аналітичний інструментарій для осмислення європейської зовнішньої політики.
З попередніх лекцій ми знаємо, що дискусії щодо цього питання точилися з ще з
1970-х років. Так, у 1970-ті роки було запропоновано концепт «європейської
цивільної сили» (Civilian Power Europe), у 1980-ті роки – концепт «європейської
військової сили» (Military Power Europe), а на початку 2000-х років – концепт
«європейської нормативної сили» (Normative Power Europe).
У цій лекції ми розглянемо порівняно молодий концепт – концепт
«європейської ринкової сили» (Market Power Europe), який допоможе нам
сприйняти зовнішню політику ЄС з іншого боку і, у такий спосіб, здобути більш
цілісне та комплексне уявлення про предмет нашого онлайн-курсу.
Отже, концепт «європейської ринкової сили» була запропонована вченим
Чадом Дамро (Chad Damro) у 2012 році.1 Тоді професор Дамро разом зі своїм
тогочасним колегою професором Девідом Говартом досліджував зовнішню
політику Європейського Союзу у Центрі європейських студій в Единбурзькому
університеті у Великій Британії. Цікаво, що концепт «європейської ринкової
сили» зародився на території Об’єднаного Королівства. Адже буквально за
кілька років у Великій Британії відбувся референдум про вихід з ЄС.
Можна сказати, що концепт «європейської ринкової сили» «виріс» з
концепту «європейської цивільної сили» (Civilian Power Europe) і певною мірою
«перегукується» з концептом «європейської нормативної сили» (Normative
Power Europe). У межах концепту «європейської ринкової сили» ЄС вважається
насамперед єдиним ринком, що має особливі інституційні правила та
характеризується наявністю груп інтересів, які конкурують між собою.
Дійсно, з занять першого тижня ми з вами знаємо, що ґрунт для формування
ЄС у сучасному вигляді було закладено значною мірою шляхом:

● створення Європейського співтовариства з вугілля і сталі у 1951 році

(відповідно до «плану Шумана»);
● заснування Європейської економічної спільноти у 1957 році (відповідно
до Римських угод);
● ухвалення Єдиного Європейського Акту у 1986 році.
1
Chad Damro (2012): Market power Europe, Journal of European Public Policy, 19:5, 682-699.
 Дамро робить наголос на тому, що вектор ринкової інтеграції значною мірою
визначав і продовжує визначати сприйняття та позиціювання ЄС у світі. При
цьому акцент зроблено на тому, що ЄС є глобальним актором або глобальним
гравцем, який впроваджує у світі (тобто здійснює екстерналізацію) свою
ринкову політику та регуляторні правила. Відповідно, не лише норми, але й
ринкові зв'язки можуть бути основою ідентичності ЄС та джерелом його влади,
або сили.
Фактично концепт «європейської ринкової сили» пропонує розглядати
доступ до ринку ЄС як мотивацію інших міжнародних акторів трансформувати
власну економічну та політичну системи відповідно до вимог ЄС, аби отримати
спрощений доступ до ринку ЄС. Як бачите, у цьому сенсі концепт
«європейської ринкової сили» має багато спільного із концептом «європейської
нормативної сили» (Normative Power Europe), адже тут теж йдеться про певні
норми та стандарти ЄС, які адаптують треті країни з метою отримати переваги
від взаємодії із Євросоюзом.
Таким чином, у межах концепту ЄС сприймається як ринкова влада, що є
«потужним актором, який активно бере участь у міжнародних відносинах
шляхом екстерналізації своєї соціально-економічної ринкової політики та
регуляторних заходів»2:

● Спершу ЄС формує та застосовує певні ринкові стандарти та ухвалює

регуляторні нормативно-правові акти щодо ринкової економіки, а потім
просуває їх поза своїми межами, на міжнародному рівні.
● Тобто процес екстерналізації передбачає встановлення спільної ринкової
політики ЄС, проведення регуляторних заходів щодо зовнішніх партнерів
(або третіх країн), а також забезпечення виконання зовнішніми
партнерами правил ЄС.
● Відповідно до концепту «європейської ринкової сили» саме так ЄС
впливає на світ та вибудовує відносини зі своїми партнерами у світі.
Тепер давайте поглянемо уважніше, які саме регуляторні заходи щодо третіх
країн перелічено у межах концепції.
По-перше, це процедура аналізу економічного та політичного середовища
третіх країн з метою виявлення проблемних напрямків та формулювання певних
вимог щодо розв’язання віднайдених проблем.
2
Chad Damro (2012): Market power Europe, Journal of European Public Policy, 19:5, 682-699.
 По-друге, це процес узгодження норм, що діють на ринку ЄС та ринках
третіх країн, зокрема у спеціальних угодах, які присвячено встановленню
режимів торгівлі між ЄС та третіми країнами.
По-третє, йдеться навіть про економічні санкції, наприклад, за недотримання
узгоджених та зафіксованих норм.
На думку Дамро, ЄС здобуває ринкову владу навіть з огляду на його
матеріальне існування як найбільшого ринку у світі. Величезний розмір ринку
не виключає факту конкуренції різних груп інтересів у рамках ЄС. Дамро не
просто визнає, але й пояснює, як саме вони змагаються між собою за
встановлення таких регуляторних правил, які відповідають їхнім інтересам
певних груп і можуть маргіналізувати інші групи інтересів на якийсь час.
Водночас Дамро наголошує, що визначальну роль у ідентифікації ЄС як
ринкової влади відіграють регуляторні інститути Євросоюзу, які «можуть
лібералізувати або навпаки обмежити ринкову діяльність» певних груп
всередині ЄС, а також поза Союзом.
До переваг концепту «європейської ринкової сили» можна віднести:

● наближення до реальності, зокрема, на контрасті із концепцією

нормативної влади Європи, яка піддавалася та піддається критиці за певну
ідеалістичність;
● пояснення того, що суто ринкові інструменти, які застосовує ЄС у своїй
зовнішній політиці, конвертуються на політичний вплив та додають
Євросоюзу ваги як глобальному гравцю.
Водночас концепт «європейської ринкової сили» має певні обмеження:

● Він характеризує взаємодію ЄС з третіми країнами, які необов’язково є

глобальними гравцями. Зокрема, коли йдеться про взаємодію ЄС з США,
то той самий основоположній концепції ринкової влади Європи Дамро
застосовує інший концептуальний інструментарій – «змагальна
взаємозалежність» (‘competitive interdependence’).
● Очевидно, що концепт «європейської ринкової сили» потребуватиме
певних корекцій з огляду на Брекзит. З одного боку, у рамках концепції
важко пояснити, що Британія прагне вийти з ЄС, проте продовжувати
отримувати переваги від доступу до Єдиного ринку на особливих умовах.
З іншого боку, складність перемовин офіційних Лондона та Брюсселя
власне із цього питання може свідчити про величезну вагу економічного
складника переговорного процесу, тобто надавати додатковий аргумент
на користь ідентичності ЄС насамперед як ринкової влади Європи.