Тема 9

Новелістика Проспера Меріме

Практична частина
1. Джерела, тематично-проблемний діапазон і художні особливості новел П.
Меріме.
Проспер Меріме - французький письменник XIX століття, відомий своєю
майстерністю в області новелістики. Творчість Меріме багата тематично та
жанрово, і його новели охоплюють широкий спектр сюжетів та проблем.
Основні джерела, теми та художні особливості його творчості такі:

Джерела

1. Історія та міфологія: Меріме був великим поціновувачем історії та

міфології. Він часто використовував історичні події та міфологічні
мотиви в своїх творах, надаючи їм новий та оригінальний оберт.

2. Подорожі та екзотика: Подорожі Меріме до екзотичних країн, таких

як Іспанія, Греція, Палестина, а також його вивчення таціональних
культур знайшли відображення в багатьох його творах, де він зобразив
різноманітні етнічні групи та їхні звичаї.

3. Соціальні питання: Меріме був зацікавлений соціальними питаннями

свого часу, такими як корупція, мораль, правосуддя та влада. Він
використовував свої твори для висміювання соціальних негараздів та
недоліків.

Тематично-проблемний діапазон

1. Колоніальна тема: Меріме часто досліджував колоніальні питання та

взаємовідносини між колонізаторами та місцевими народами. Його
твори часто відображають трагедії та конфлікти, пов'язані з
колоніалізмом.

2. Історичні романи: Він також відомий своїми історичними романами,

які зображали події з різних епох, такі як середньовіччя або античність.

3. Міфологічні та легендарні сюжети: Меріме використовував

міфологічні та легендарні сюжети у своїх творах, перетворюючи їх на
нові та оригінальні історії.
 4. Людська психологія: Він досліджував складність людської психології
та внутрішні конфлікти своїх героїв, роблячи їх реалістичними та
натуральними.

Художні особливості

1. Майстерність стилю: Меріме відомий своєю майстерністю стилю,

його твори характеризуються точністю та ясністю мови, яка дозволяє
ефективно передавати атмосферу та настрій.

2. Неочікувані повороти сюжету: Він вміло використовував неочікувані

повороти сюжету та зміни перспективи, що робило його твори
цікавими та захоплюючими для читачів.

3. Глибокий аналіз: Меріме вміло аналізував соціальні та психологічні

аспекти своїх персонажів та сюжетів, роблячи їх реалістичними та
багатогранними.

4. Інтрига та напруга: Його твори відомі своєю інтригою та

напруженістю, які утримують увагу читача до останньої сторінки.

Профіль творчості Меріме є різноманітним і захоплюючим, і його твори

продовжують викликати інтерес та захоплення читачів до сьогоднішнього
дня.

2. Розкриття взаємин між людьми природи і дітьми цивілізації у

«екзотичній» новелі «Таманго».
У новелі «Таманго» прославленого французького письменника Пропсера
Меріме розкриваються цікаві взаємини між людьми природи і дітьми
цивілізації. Основними героями твору є Таманго, африканський вождь, і
Ніклас, молодий європейський мисливець. Їхня взаємодія відбувається в
африканському дикому світі, що створює особливу атмосферу та розвиває
цікаві динаміки.

Взаємини між Таманго і Нікласом

1. Культурні різниці: Таманго і Ніклас представляють два різні світи -

світ африканської природи та європейської цивілізації. Їхні взаємини
відбуваються на тлі культурних, мовних та психологічних
відмінностей, що створює цікаву динаміку та конфлікти.
 2. Повага і взаєморозуміння: Незважаючи на культурні різниці, Таманго
і Ніклас розвивають взаємну повагу і взаєморозуміння. Вони вчаться
одне від одного, діляться знаннями та досвідом, що допомагає їм
вижити в дикому світі.
3. Солідарність в боротьбі за виживання: Таманго і Ніклас змушені
об'єднатися, щоб вижити в небезпечному африканському ландшафті.
Вони знаходять спільну мову в боротьбі з природою та ворогами, що
робить їхню зв'язок ще міцнішим.
4. Еволюція відносин: У процесі спільної боротьби та взаємного
допомоги відносини між Таманго і Нікласом еволюціонують. Вони
проходять через випробування та конфлікти, але в кінцевому
результаті розвивають глибоку дружбу та взаємоповагу.
5. Символіка взаємин: Взаємодія між Таманго і Нікласом також має
символічне значення, відображаючи загальний конфлікт між природою
та цивілізацією, а також між традицією та прогресом.

Діти цивілізації та природи

1. Природа як вихователь: Дія новели відбувається в природному

середовищі, де Ніклас навчається виживати та адаптуватися до
жорстких умов дикої природи. В цьому контексті природа виступає як
вихователь, що формує характер і здібності героя.
2. Сутність цивілізації: Цивілізація, з іншого боку, представлена через
Нікласа і його європейське спадщину. Взаємодія між ним і Таманго
відображає складний взаємозв'язок між людством і природою, а також
між сучасністю і традицією.
3. Шлях до взаєморозуміння: Через спільні випробування і взаємну
допомогу Ніклас навчається цінувати та поважати природу, а Таманго
розуміє значення деяких аспектів європейської культури.

Висновок

У новелі «Таманго» Пропсер Меріме майстерно розкриває взаємини між

людьми природи і дітьми цивілізації через взаємодію між африканським
вождем Таманго та європейським мисливцем

3. Своєрідність композиції новели «Кармен».

Своєрідність композиції новели "Кармен" Пропсера Меріме полягає в його
майстерності у створенні складного та багатошарового сюжету, який веде
читача через різноманітні емоційні переживання та несподівані повороти
подій. Основні особливості композиції "Кармен":

1. Динаміка сюжету:

 Новела "Кармен" має дуже динамічну сюжетну лінію, яка

постійно рухається вперед, розкриваючи нові елементи сюжету
та персонажів.
 Сюжет розгортається швидко, не залишаючи читача часу на
нудьгу, і має багато несподіваних поворотів, що утримують
інтригу.

2. Конфлікт і драматургія:

 Головний конфлікт між Кармен та Хосе, а також внутрішній

конфлікт Хосе, виявляються через драматичні сцени та жваві
діалоги.
 Автор майстерно будує напруженість та емоційний
навантаження, що робить читання захопливим та
зацікавлюючим.

3. Місце дії та атмосфера:

 Дія в новелі відбувається в Андалусії, Іспанія, що створює

атмосферу та екзотику, а також додає загадковості та романтики
оповіді.
 Атмосфера новели переповнена палкою пристрастю, заздрощами,
красою та трагедією, що глибоко вражає читача.

4. Прийом "оповідання в оповіданні":

 Меріме використовує прийом "оповідання в оповіданні",

введенням персонажа, який розповідає історію про головного
героя, який, у свою чергу, розповідає про події, які відбулися з
ним.
 Цей прийом дозволяє розкрити характери та мотивації
персонажів більш глибоко та додати загадковості та інтриги до
сюжету.
Своєрідність композиції "Кармен" полягає в її майстерному використанні
різних літературних прийомів для створення напруженої та емоційно
насиченої оповіді, яка залишає величезний слід в серцях читачів.
Розкрийте роль використаного автором прийому «оповідання в оповіданні».
Використання прийому "оповідання в оповіданні" (або рамкової структури) в
новелі "Кармен" Пропсера Меріме відкриває можливості для глибшого
розкриття персонажів, додавання загадковості та інтриги до сюжету, а також
створення відстані між читачем і самою подією. Ось деякі ключові аспекти
ролі цього прийому:

1. Глибше розкриття персонажів:

 Через рамкову структуру автор може використовувати різних

персонажів як наративних агентів, які розповідають оповідь. Це
дає можливість побачити ту ж саму історію з різних точок зору та
з'ясувати різні перспективи та мотивації персонажів.

2. Створення загадковості та інтриги:

 Кожен розповідач може додати свої власні деталі та власну

інтерпретацію подій, що робить сюжет більш складним та
загадковим для читача.
 Цей прийом створює напруженість та інтригу, оскільки читачеві
потрібно вирішувати, яка версія подій є правдивою.

3. Відстань між читачем і подією:

 Рамкова структура дозволяє введення відстані між читачем і

самою подією, оскільки історія переказується через проміжного
розповідача. Це може сприяти підвищенню інтриги та цікавості
читача.

4. Можливість використання різних стилів наративу:

 Кожен розповідач може мати свій власний стиль наративу, що

дозволяє автору варіювати мовний рівень, тон та настрій оповіді
в залежності від потреб сюжету та характеру персонажів.
Отже, прийом "оповідання в оповіданні" в новелі "Кармен" допомагає автору
розкрити персонажів глибше, створити загадковість та напруженість в
сюжеті, а також підсилити інтригу та цікавість читача.
Який сенс має епіграф до твору?
Епіграф до твору "Кармен" має на увазі фразу "Мертвий циган уже не читає
удачі в долонях", що належить до пісні про Жульєна, яку виконує Кармен у
самому початку новели. Цей епіграф можна розглядати як ключ до розуміння
основного мотиву та теми твору.

На перший погляд, ця фраза може здатися простою деталлю з пісні, що

звучить в романі. Однак, вона також має глибокий символічний зміст.

Сенс епіграфа полягає у підкресленні теми нестримної природи та

неоднозначності людської долі. Він вказує на те, що, незалежно від того,
наскільки ми намагаємося передбачити чи керувати своєю долею, є аспекти
нашого життя, які виходять за межі нашого контролю. Смерть цигана може
слугувати як метафора загибелі або невдачі, яка може наступити незалежно
від наших зусиль або попереджень.

Отже, епіграф до твору "Кармен" глибоко проникає в основний зміст та тему

роману, вказуючи на те, що життя і доля людини можуть мати свої власні
химерні та непередбачувані шляхи, над якими не завжди можна мати
контроль.
Яку функцію у творі виконує образ мандрівного вченого, шукача пригод і
наукових відкриттів?
Образ мандрівного вченого, шукача пригод і наукових відкриттів в новелі
"Кармен" має декілька важливих функцій:

1. Провідник у світ пригод та таємниць: Мандрівний вчений, як

втілення романтичної ідеї, слугує як провідник для читача у світ
таємниць, екзотичних місць та незвіданих можливостей. Він
впроваджує читача в атмосферу загадок та небезпек, що оточують
головних героїв.
2. Спосіб введення та пояснення фольклорних мотивів: Мандрівний
вчений може служити як пояснювач фольклорних мотивів, легенд та
традицій, що зустрічаються в оповіді. Він може розкривати значення та
походження різних елементів, які впливають на події та персонажів.
3. Підсилення міфічного та романтичного аспекту твору: Учений
може додавати міфічного та романтичного колориту до оповіді,
 викликаючи в читача відчуття дива та захоплення перед незвичайними
явищами та атмосферою місць, які він відвідує.
4. Провокація рефлексії та філософських роздумів: Через свої власні
пригоди та дослідження, мандрівний вчений може спонукати головних
героїв, а також читачів, до філософських роздумів про природу світу,
людської природи та смислу життя.

Отже, образ мандрівного вченого в новелі "Кармен" виконує різноманітні

функції, які сприяють розвитку сюжету, створенню атмосфери та
викликанню відчуття дива та захоплення у читачів.
4. Характеристика образів Кармен і Хосе.
Образи Кармен і Хосе в новелі "Кармен" Пропсера Меріме є яскравими та
складними, вони відображають різноманітні аспекти людської природи,
включаючи пристрасть, свободолюбство, жагу до пригод та внутрішній
конфлікт. Давайте розглянемо їхні характеристики більш детально:

Кармен:

1. Свободолюбка та незалежна жінка:

 Кармен - це символ вільної та незалежної жінки, яка не

підкоряється традиційним соціальним нормам і відмовляється від
будь-яких зв'язків, які обмежують її свободу.
 Вона протистоїть стереотипам і відмовляється жити за
правилами, встановленими суспільством.

2. Пристрасть та сексуальна привабливість:

 Кармен відома своєю сексуальною привабливістю і здатністю

залучати до себе чоловіків.
 Її пристрасть до Хосе та інших чоловіків є центральною темою
новели.

3. Маніпулятивна та загадкова:

 Кармен - майстер маніпуляцій, вона вміло використовує свою

привабливість та чарівність, щоб отримати те, що хоче.
 Її загадковість і непередбачуваність роблять її привабливою та
одночасно небезпечною.
Хосе:

1. Конфліктність внутрішніх почуттів:

 Хосе представлений як людина, розривана між своїми

обов'язками як солдат і його пристрастю до Кармен.
 Він переживає внутрішній конфлікт між своїм покликанням та
бажанням бути з Кармен.

2. Слабкість перед пристрастями:

 Хосе виявляє слабкість перед своїми пристрастями, особливо

перед Кармен.
 Він втрачає контроль над собою і занурюється в море пристрасті,
що призводить до його падіння.

3. Спроби втекти від реальності:

 Хосе намагається втекти від своїх проблем і внутрішнього

конфлікту, він шукає втіху у Кармен і пригодницькому способі
життя.
 Проте це тільки поглиблює його проблеми та призводить до
трагічного фіналу.
Образ Кармен у світовій літературі та мистецтві.
Образ Кармен став одним з найбільш відомих та впливових в світовій
літературі та мистецтві. Він походить з новели "Кармен" Пропсера Меріме,
опублікованої у 1845 році, але з часом став відомим завдяки іншим творам та
адаптаціям. Ось деякі аспекти образу Кармен у світовій літературі та
мистецтві:

1. Опера "Кармен" Жоржа Бізе: Одна з найвідоміших адаптацій образу

Кармен - це оперна постановка Жоржа Бізе, яка була вперше
представлена у 1875 році. У цій опері Кармен виступає як загадкова і
сексуально приваблива циганка, яка відкидає соціальні конвенції та
живе за власними правилами.
2. Фільм "Кармен" Жан-Люка Годара: Французький режисер Жан-
Люк Годар зняв фільм "Кармен" у 1983 році, який є вільною
адаптацією твору Меріме. У цій версії образ Кармен зображений як
 сучасна та сексуальна жінка, яка привертає увагу чоловіків та
залучається до кримінальних справ.
3. Музичні та театральні адаптації: Образ Кармен також
використовується в різних музичних та театральних виставах у всьому
світі. Її персонаж часто виступає як символ свободи, сили та
пристрасті.
4. Літературні адаптації: Після публікації новели "Кармен" образ
циганки Кармен став джерелом натхнення для багатьох письменників.
Він з'являється у різних літературних творах, які використовують її як
символ жіночої сили та незалежності.
5. Іконічне зображення: Образ Кармен став іконічним у світовій
культурі, її зображення можна знайти на картинках, плакатах,
скульптурах та інших художніх творах.

Усі ці адаптації та твори відображають різні аспекти образу Кармен, але вона
залишається однією з найцікавіших та найскладніших жіночих персонажів у
світовій літературі та мистецтві.
5. Згубність впливу вищого світу на формування духовної особистості
(«Етруська ваза», «Подвійна помилка»).
У творах "Етруська ваза" і "Подвійна помилка" Володимира Грінченка
досліджується тема згубного впливу вищого світу на формування духовної
особистості. Ці твори проливають світло на те, як вищі шари суспільства
можуть впливати на життя та долю простих людей, а також показують
негативні наслідки цього впливу.

1. "Етруська ваза":

 У цьому оповіданні Грінченко розкриває картину руйнівного

впливу багатства, слави та соціального статусу на моральні
цінності та духовний світ головного героя, кума Федота.
 Федот, колишній бідняк, одержавши успіх та багатство, стає
забобонним, заздрісним та жадібним. Він втрачає свою простоту
і доброту, вкрай цінуючи матеріальне багатство та суспільний
статус.

2. "Подвійна помилка":
  У цій повісті автор досліджує вплив зовнішніх обставин та
внутрішніх спокус на духовний світ головного героя, багатого
купця Вавілова.
 Вавілов, втративши свою жінку, занурюється у світ розкоші та
спокус, що призводить до його морального розпаду. Він стає
залежним від алкоголю, втрачає розсудливість та моральні
принципи.

У обох творах Грінченко показує, як вплив вищого світу може спричинити

моральний та духовний розпад простих людей, які втрачають свою простоту,
чесність та доброту під впливом багатства, слави та соціального статусу.
Таким чином, ці твори попереджають про згубні наслідки підкоренняся
матеріальним цілям та підтримці псевдоцінностей суспільства.