МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра фармакогнозії та ботаніки

Курсова робота
з фармакогнозії на тему:
«Вітамінні комплекси з мікроелементами в лікарських засобах, синергізм та
антагонізм в їх складі та роль в профілактиці захворювань»

Виконала:
Студентка 3 курсу № 10801
фармацевтичного факультету
Литвиненко Вікторія Юріївна

Науковий керівник:
кандидат
фармацевтичних наук,
доцент кафедри
Чолак Ірина Семенівна

КИЇВ 2023

1
 ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ВІТАМІНІВ НА
ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) 5
1.1. Класифікація вітамінів 5
1.2. Природні джерела вітамінів 8
1.3. Мікроелементи їх роль в організмі 9

РОЗДІЛ 2. СИНЕРГІЗМ ТА АНТАГОНІЗМ ДІЇ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ДЛЯ

ОТРИМАННЯ ЯКІСНО НОВОЇ ІМУНОЗМІЦНЮЮЧОЇ 11
2.1 Взаємодія вітамінів з вітамінами 14
2.2 Поєднання мінералів з мінералами 15
2.3 Взаємодія вітамінів з мікроелементами 16
2.3.1 Синергісти 17
2.3.2 Антагоністи 18
РОЗДІЛ 3.КОМБІНАЦІЇ ВІТАМІННИХ ПРЕПАРАТІВ 19
ВИСНОВОК 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 23
ДОДАТКИ 25

2
 ВСТУП
Люди зазвичай цікавляться вітамінними і мікроелементами і дієтою як засобами
профілактики або лікування Відповісти на ці питання часто буває непросто,
враховуючи величезні і суперечливі свідчення, які існують з цього питання.
Актуальність моєї роботи полягає в тому, що в нашому сучасному світі людина
щоденно вживає велику кількість вітамінів та мікроелементів, як лікарські
препарати, так і у вигляді овочів та фруктів, які багаті на ці елементи. Тож, ми
повинні бути обізнані у взаємодії всіх елементів між собою, щоб вживання вітамінів
та мікроелементів приносило нам тільки користь, і не шкодило нашому здоров’ю.
Лікарські рослини застосовувалися для лікування різних хвороб задовго до того, як
були відкриті їх діючі речовини і були синтезовані нові препарати, і фактично вони і
були першими засобами для лікування різних захворювань. Для підтримання
нормальної життєдіяльності організму крім білків, жирів, вуглеводів, мінеральних
речовин і води потрібні вітаміни. Вони мають сильний і певною мірою специфічний
вплив на процеси обміну, причому в дуже невеликих кількостях.
Вітаміни є особливою групою органічних речовин, що виконують виконують
важливі біологічні та біохімічні функції в живих організмах. Ці органічні сполуки
різної хімічної природи синтезуються головним чином рослинами, а також
мікроорганізмами. Однак відсутність або недолік їх в організмі призводить до
порушення обміну речовин, а при більш глибоких явищах до захворювань -
авітамінозу (відсутність) або гіповітамінозу (нестача вітамінів). Такі захворювання,
як цинга, рахіт, куряча сліпота, поліневрити, визначаються авитаминозами або
гіповітамінозами тих чи інших вітамінів.
Мікроелементи, так само, як і вітаміни, є незамінними (есенційними) речовинами
і включають кілька десятків сполук, які беруть участь у побудові органів, тканин,
клітин та їх компонентів, підтримці іонного балансу в клітинах, обміні води, регу-
ляції активності багатьох ферментів
У даній роботі зроблена спроба висвітлити загальні питання класифікації, фізико-
хімічних властивостей, біосинтезу і поширення вітамінів та мікроелементів, а також
більш детально розглянуті особливості їх вживання.

3
Мета дослідження – визначити вплив вітамінних та мінеральних комплексних
препаратів на здоров’я, правильне поєднання у складі препаратів, охарактеризувати
джерела, з яких вони виробляються.
Завдання дослідження:
1. Охарактеризувати класифікацію вітамінів;
2. Визначити вплив вітамінів на організм людини;
3. Охарактеризувати властивості вітамінів;
4. Охарактеризувати мікроелементи та їх вплив на організм людини;
5. Визначити значення понять синергізм та антагонізм дії лікарських засобів;
6. Розглянути всі можливі варіанти поєднання вітамінів та мікроелементів;
7. Дослідити комбінований препарат;
Об’єкт дослідження – комбінаційний препарат (вітаміни + мікроелементи).
Предмет дослідження – вплив комплексних препаратів на імунітет людини.
Методи дослідження: аналіз літературних джерел.
Наукова новизна курсової роботи полягає в наступному: Було з’ясовано та
досліджено вплив комбінаційних препаратів на створення імунозміцнюючої дії на
організм.
Практична значимість. Практична цінність даної роботи свідчить про
дослідження в даній галузі фармацевтики для покращення імунітету людини, та її
комфортного життя.

4
 РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ВІТАМІНІВ НА ОРГАНІЗМ
ЛЮДИНИ
1.1. Класифікація вітамінів
До другої половини XIX століття було встановлено, що харчова цінність
продуктів харчування визначається вмістом в них білків, жирів, вуглеводів,
мінеральних солей і води. Однак практичний досвід лікарів і клінічні
спостереження, а також історія морських і сухопутних подорожей вказували на
виникнення ряду специфічних захворювань (цинга, бері-бері), пов'язаних з
дефектами харчування [1]. Важливий внесок у розвиток вчення про вітаміни був
зроблений вітчизняним лікарем Н. І. Луніним в дослідах на мишах. Одна група
мишей (контрольна) отримувала натуральне молоко, а друга – суміш компонентів
молока: білок, жир, молочний цукор, мінеральні солі і воду [2].
Через деякий час миші дослідної групи гинули, а миші контрольної групи
розвивалися нормально. Звідси випливав висновок про наявності в молоці
додаткових речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. В даний час
відомо близько двох десятків вітамінів, які забезпечують нормальне зростання
організму і нормальний перебіг фізіологічних і біохімічних процесів.
Багато з них входять до складу коферментів (В1, В2, РР і інші); деякі вітаміни
виконують спеціалізовані функції (вітаміни A, D, Е, К) [15].
Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи і
різної будови, синтезовані головним чином рослинами, частково –
мікроорганізмами. Це збірна група органічних речовин, об'єднана за ознакою
абсолютної необхідності їх для гетеротрофного організму в якості складової
частини їжі [3]. Автотрофні організми також мають потребу у вітамінах, отримуючи
їх або шляхом синтезу, або з навколишнього середовища. Більшість вітамінів є
коферментами або їх попередниками.
Вітаміни містяться в їжі (або в навколишньому середовищі) в дуже малих
кількостях, і тому відносяться до мікронутрієнтів. До вітамінів не відносять

5
мікроелементи і незамінні амінокислоти. Наука на стику біохімії, гігієни
харчування, фармакології та деяких інших медикобіологічних наук, що вивчає
структуру і механізми дії вітамінів, а також їх застосування в лікувальних і
профілактичних цілях, називається вітамінологією. Вітаміни виконують каталітичну
функцію в складі активних центрів різноманітних ферментів, а також можуть брати
участь в гуморальній регуляції в якості екзогенних гормонів [2].
Незважаючи на виняткову важливість вітамінів в обміні речовин, вони не є ані
джерелом енергії для організму (не володіють калорійністю), ані структурними
компонентами тканин. Концентрація вітамінів в тканинах і добова потреба в них
невеликі, але при недостатньому надходженні вітамінів в організмі наступають
характерні і небезпечні патологічні зміни. Більшість вітамінів не синтезуються в
організмі людини, тому вони повинні регулярно і в достатній кількості надходити в
організм з їжею або у вигляді вітамінномінеральних комплексів і харчових добавок.
Винятки становлять вітамін D, який утворюється в шкірі людини під дією
ультрафіолетового світла; вітамін A, який може синтезуватися з попередників, що
надходять в організм з їжею; ніацин, опередником якого є амінокислота триптофан.
Крім того, вітаміни K і В3 зазвичай синтезуються в достатніх кількостях
бактеріальною мікрофлорою товстого кишечника людини [4].
З порушенням надходження вітамінів в організм пов'язані 3 принципові
патологічні стани: нестача вітаміну – гіповітаміноз, відсутність вітаміну –
авітаміноз, і надлишок вітаміну – гіпервітаміноз. Взагалі 13 речовин (або груп
речовин) визнано вітамінами. Ще кілька речовин, наприклад карнітин та інозитол,
знаходяться на розгляді. До моменту встановлення хімічної структури вітаміни
називалися буквами латинського алфавіту в міру їх відкриття: А, В, С, D і т. д. Деякі
вітаміни отримали свою назву від перших літер лікувального ефекту або
захворювання. Наприклад, назва вітаміну Р походить від «Permeare» – проникати,
оскільки він зменшує проникність судин; вітамін РР названий першими літерами
захворювання «pellagra preventiva» і т. д. [5].
Комісією по номенклатурі біохімічної секції Міжнародного товариства по
чистій та прикладній хімії (IUPAC) були прийняті сучасні назви вітамінів, що

6
відображають їх хімічну природу або біологічну дію, іноді з приставкою «анти-»,
що вказує на здатність того чи іншого вітаміну запобігати або усувати розвиток
певного захворювання [2].
До теперішнього часу класифікація вітамінів будувалася, виходячи з
розчинності їх у воді або жирах. Тому першу групу становили водорозчинні
вітаміни (C, P і вся група B), а другу – жиророзчинні вітаміни – ліповітаміни (A, D,
E, K). Однак ще в 1942-1943 рр. академік А. В. Палладін синтезував водорозчинний
аналог вітаміну К – вікасол. А за останній час були отримані водорозчинні
препарати та інші вітаміни цієї групи [6]. Таким чином, розподіл вітамінів на водо- і
жиророзчинні до деякої міри втрачає своє значення. Жиророзчинні вітаміни
накопичуються в організмі, причому їх місцем скупчення є жирова тканина і
печінка. Потреба людини у вітамінах залежить від статі, віку, фізіологічного стану
та інтенсивності праці. Істотний вплив на потребу людини у вітамінах надають
характер їжі (переважання вуглеводів або білків в дієті, кількість і якість жирів), а
також кліматичні умови [7].
За хімічною будовою і фізико-хімічними властивостями (зокрема, по
розчинності) вітаміни ділять на 2 групи.
• Водорозчинні:
- Вітамін В1 (тіамін);
- Вітамін В2 (рибофлавін);
- Вітамін РР (нікотинова кислота, нікотинамід, вітамін В3);
- Пантотенова кислота (вітамін В5);
- Вітамін В6 (піридоксин);
- Біотин (вітамін Н);
- Фолієва кислота (вітамін Вс, В9);
- Вітамін В12 (кобаламін);
- Вітамін С (аскорбінова кислота);
- Вітамін Р (біофлавоноїди).

7
  Жиророзчинні:
- Вітамін А (ретинол);
- Вітамін D (холекальциферол);
- Вітамін Е (токоферол);
- Вітамін К (філохинон).
Існує також умовний або застарілий термін «вітамін F», під яким розуміється
спільність декількох незамінних жирних кислот: олеїнової, арахідонової, лінолевої і
ліноленової, деякі автори включають в цю спільність тільки лінолеву і ліноленову
кислоту. Цю групу речовин можуть відносити до вітаміноподібних жиророзчинних
речовин або до речовин з сумнівними вітамінними властивостями;
використовується також термін «есенціальні жирні кислоти». Раніше деякі автори
відносили
«вітамін F» до вітамінів [7, 8, 6].
Також виділяють вітаміноподібні речовини:
-жиророзчинні – Q (убіхінон);
- водорозчинні – В4 (холін), Р (біофлавоноїди), В7 (карнітин), В8 (Інозит), U
(Sметілметіонін), N (ліпоєва кислота), В13 (оротова кислота), В15 (пангамова
кислота).
Різні хімічні форми одного і того ж вітаміну називають вітамерами. Вони
надають практично однакову біологічну дію, але відрізняються виразністю впливу
на організм. Вітамери позначаються однією латинською літерою з різними
цифровими індексами, наприклад, вітамери А1 і А2, вітамери К1 і К2 і т. д. [9].

1.2. Природні джерела вітамінів

Вживання овочів щодня важливо для здоров'я. Вони містять необхідні вітаміни,
мінерали та інші поживні речовини, такі як антиоксиданти і клітковина.
Дослідження постійно показують, що люди, які їдять не менше 5 порцій овочів на
день, мають найнижчий ризик багатьох захворювань, включаючи рак і хвороби
серця [10].
Насолоджуйтеся різноманітністю овочів щодня, щоб отримати якомога більше

8
користі для здоров'я.
Вживання великої кількості овочів може бути одним з найпростіших способів
поліпшити здоров'я і самопочуття. Всі овочі містять корисні вітаміни, мінерали та
харчові волокна, але деякі з них відрізняються винятковою користю. Певні овочі
можуть принести більше користі для здоров'я певним людям, в залежності від їх
раціону харчування, загального стану здоров'я та потреб в харчуванні [11].

1.3. Мікроелементи роль в організмі

Мікроелементами називають хімічні елементи, присутні в організмі людини в
дуже малих кількостях слідів (англ. Trace elements). Це в першу чергу есенціальні
(життєво необхідні, від англ. Essential) - Fe, I, Cu, Zn, Co, Cr, Mo, Se, Mn, і умовно
есенціальні - As, B, Br, F, Li, Ni, Si , V. Мікроелементи знаходяться в нашому
організмі в дуже малій кількості - це десятитисячні частки відсотка, але при цьому
вони надають величезний вплив на здоров'я людини. Макро- і мікроелементи
впливають на обмін речовин, регулюють понад 50 тис. Біохімічних процесів в
нашому організмі[13].
Мінеральні речовини селен, цинк, йод, марганець, хром беруть участь в побудові
людського тіла: вони забезпечують структуру кісток і є регуляторами багатьох
фізіологічних процесів. Без них неможлива нормальна робота нервової, серцево-
судинної, травної та інших систем. Вони впливають на захисні реакції організму,
його імунітет. Без їхньої участі не можуть відбуватися процеси кровотворення і
згортання крові. Вони входять до складу ферментів і вітамінів, активізуючи їх
дію. Дослідженнями встановлено, що у 80% населення відзначають більш-менш
виражений дисбаланс (відхилення від норми) мікроелементів. Неадекватне
надходження мікроелементів в організм людини призводить (в залежності від
ступеня їх дефіциту або надлишку) або до фізіологічних змін в межах звичайної
регулювання, або до значних порушень метаболізму[17].
На особливу увагу заслуговує проблема зв'язку імунного і вітамінно-мінерального
статусу. Відомо, що вітаміни, багато з яких є коферментами або їх фрагментами,
можуть впливати на функції різних систем організму, включаючи імунну. Реальним

9
імуномодулюючою ефектом володіють жиророзчинні вітаміни А і D, а також деякі
водорозчинні: аскорбінова кислота, вітаміни B 1 , В 12 . Потенційне
імуностимулюючу дію, що виявляється в меншій мірі, прийнято приписувати
токоферолу, менадіон (жиророзчинних), а також рибофлавіну і пантотенової
кислоти (водорозчинних) [15].
Порушення імунного статусу при дефіциті вітаміну А призводять до різкого
зниження стійкості до інфекцій. Прийом ретинолу прискорює, підсилює і подовжує
процес антитілоутворення. Крім того, вітамін А стимулює клітинні імунологічні
реакції. Вітамін D бере безпосередню участь в реакціях імунної відповіді. Тому діти
з рахітом більшою мірою схильні до інфекційних захворювань. Передбачається, що
иммунотропное дію токоферолу опосередковано гормонами наднирників. Дефіцит
аскорбінової кислоти призводить до виразно порушення з боку Т-клітинного
імунітету (гуморальний імунітет стійкіший до даного виду вітамінної
недостатності). Тому в будь-якому віці необхідно регулярно вживати вітамін С[12].
Окремі вітаміни групи В є непрямими учасниками імунологічних реакцій. Вітамін
B 12 надає иммунотропное дію: підвищує неспецифічну опірність бактеріальним
інфекціям, він підсилює бактерицидну активність сироватки крові, збільшуючи
продукцію нормальних і імунних антитіл, а також фагоцитарну активність
лейкоцитів. Рибофлавін (В 2 ) потрібно для генерації і акумуляції енергії, необхідної
для імунологічних реакцій[15]. Пантотенова кислота забезпечує збереження шкіри і
слизових оболонок, що важливо для системи місцевого імунітету.

10
 РОЗДІЛ 2.
СИНЕРГІЗМ ТА АНТАГОНІЗМ ДІЇ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ДЛЯ
ОТРИМАННЯ ЯКІСНО НОВОЇ ІМУНОЗМІЦНЮЮЧОЇ
У структурі загальної захворюваності дорослого і дитячого населення значну
частину займають захворювання органів дихання. Переважна їх частина - гострі
респіраторні захворювання (ГРЗ), в основному грип, і інші гострі респіраторні
вірусні інфекції (ГРВІ), - складають близько 90% всієї інфекційної патології, і
залишаються однією з найбільш значущих медичних та соціально-економічних
проблем. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), щороку
на планеті хворіють на грип до 100 млн осіб[12].
Добре відомо, що ГРВІ - найчастіші захворювання як у дітей, так і у дорослих. Але
найбільш високий рівень захворюваності респіраторними інфекціями відзначається
у дітей дошкільного віку, особливо у які відвідують організовані
колективи. Респіраторні інфекції без адекватного лікування часто приймають
затяжний або ускладнений перебіг. Безумовно, терапія ГРЗ повинна бути
комплексною і індивідуальної в кожному конкретному випадку. Комплексна терапія
повинна будуватися з урахуванням основних етіологічних і патогенетичних
факторів захворювання, а використання сучасних фармакологічних препаратів
забезпечує ефективність проведеного лікування. У той же час своєчасне проведення
профілактичних заходів може суттєво знизити частоту респіраторних інфекцій у
дорослих і дітей[4].
Найкращою системою профілактікі ОРЗ у дорослих і дітей, безумовно, є
формування власного адекватного імунної відповіді. Сприяють цьому здоровий
спосіб життя, раціональний режим дня, повноцінне харчування, різноманітні
програми загартовування. Провідна роль в патогенезі частих респіраторних
захворювань належить різним дефектів функціонального стану імунної системи,
тому крім комплексу загальнозміцнюючих заходів з метою профілактики необхідно
використовувати ефективні методи специфічної і неспецифічної імунореабілітації.
Однак можливості проведення специфічної профілактики обмежені низкою
факторів: численністю збудників, їх генетичною мінливістю, нестійкістю

11
формується імунітету. Крім того, з одного боку, неадекватне втручання в імунну
систему організму може викликати важкі наслідки; з іншого - застосування багатьох
імунотропних препаратів має жорсткі вікові обмеження. Метою неспецифічної
профілактики сезонного сплеску респіраторної патології є підвищення активності
власних механізмів протиінфекційного захисту. Для цього можна використовувати
препарати, що відносяться до різних фармакотерапевтичних груп[7]. З огляду на, що
в даний час підвищується стійкість збудників ГРЗ до існуючих методів лікування,
виникає необхідність використання у дорослих і дітей, особливо часто хворіють,
Антагонізм – явище, яке передбачає гальмування надходження одного іону через
додавання іншого. Воно виникає у тому випадку, коли спільна дія двох елементів є
меншою за суму діючих елементів по одинці. Іншими словами, при антагонізмі
завеликий обсяг засвоєння рослиною одного елемента живлення, здатний призвести
до дефіциту в рослинному організмі іншого поживного елемента. Дія антагонізму
виявляється в тому, що під час поглинання рослиною різних елементів, їх катіони
конкурують між собою. Антагонізм може проходити двома шляхами: Так один
мікроелемент може блокувати поглинання іншого мікроелемента, або інгібувати
поглинання макроелементів[19].
Синергізм– коли дія одних іонів значно підсилює вплив інших іонів.
Спостерігається явище у тому випадку, коли спільна дія елементів живлення є
вищою, ніж сума впливу кожного з них окремо. Проте, крім вищезазначеного,
додатного синергізму, існує і від’ємний – коли токсичний вплив на рослинний
організм однієї солі значно підсилює токсичність іншої. Треба намагатись
недопустити[19].
Спостерігається синергізм як між катіонами і аніонами, які мають різний заряд,
так і між зарядженими однойменно. Проте останній варіант найчастіше можливий
тоді, коли в ґрунтовому розчині їх вміст є досить невеликим[19].
Гарним прикладом синергізму є одночасне внесення азоту (N) з фосфором (Р),
калієм (К), кальцієм (Са) чи магнієм (Мg), адже ці елементи добре доповнюють дію
один одного та здатні покращити засвоєння рослиною кожного з них.

12
 Крім елементів антагоністів та синергістів виділяють елементи, які здатні
блокувати один одного. Це можна побачити: при одночасному внесенні Zn та Ca, чи
Ca та Cu, рослина буде засвоювати лише один елемент, наприклад, чи Zn, чи Ca або
чи Ca, чи Cu[12].
Всі особливості антагоністичних та синергістичних явищ, які виникають при
поєднанні різних елементів живлення, необхідно враховувати при розробці стратегії
живлення вирощуваних культур. Адже неправильне поєднання компонентів
живлення може призвести до негативних наслідків, які в кінцевому результаті
змінять врожайність культури в меншу сторону. А ви будете чухати потилицю і
гадати, що ж я зробив не та
Вітаміни - це незамінні фактори харчування органічного походження, що
регулюють біохімічні та фізіологічні процеси в організмі шляхом активізації
ферментативних реакцій і проявляють біологічну активність у малих
кількостях. Численними дослідженнями доведено, що вітаміни абсолютно необхідні
для нормальної життєдіяльності людини, оскільки вони є біологічними
каталізаторами, що впливають на обмін речовин і забезпечують захист від
несприятливих факторів навколишнього середовища[3].
При недостатньому забезпеченні організму вітамінами організм починає
витрачати наявні резерви. При їх виснаженні виникають біохімічні і функціональні
порушення. Залежно від глибини і тяжкості виділяють три форми вітамінної
недостатності - авітаміноз, гіповітаміноз і субнормальнийзабезпеченість
вітамінами. Найбільш поширеною формою вітамінної недостатності в даний час
є субнормальна забезпеченість вітамінами[6]. Яку відзначають серед практично
здорових пацієнтів різного віку. Її основними причинами служать нераціональне
вигодовування дітей першого року життя і порушення в харчуванні вагітних і
годуючих грудьми, широке використання в харчуванні дітей рафінованих продуктів,
позбавлених вітамінів в процесі їх виробництва (хліб тонкого помелу, цукор і
ін.); втрати вітамінів при тривалому і нераціональному зберіганні і кулінарній
обробці продуктів; гіподинамія, сполучена зі значним зменшенням потреби дітей в

13
енергії, відповідним скороченням загальної кількості їжі і, одночасно, кількості
вступників з нею вітамінів.
2.1 Взаємодія вітамінів з вітамінами
-Вітамін А Як антиоксидант, він добре сумісний з іншими вітамінами, що
володіють антиоксидантною здатністю - Е, С, а також з вітаміном К[9].
-Вітаміни групи В Багато з цих вітамінів не поєднуються один з одним. Вітаміни
B1 і B2 значно покращують засвоєння вітаміну B5, але спільний прийом вітамінів
В1 та вітаміну В2 не бажаний, оскільки може посилити алергічні реакції[18].
- Вітамін B3 (РР, ніацин, нікотинова кислота) взаємно покращує засвоєння вітамінів
B2, B6 та H. Перехід вітаміну В3, В6, В9 та К в активну форму здійснюється за
участю вітаміну В2. Проте, вітамін В3 «не товаришує» із вітаміном В1[18].
- Вітаміни В2, В3 і B12 повністю виснажують вітамін В1(тіамін), а вітамін В6
перешкоджає його перетворенню на біологічно активну форму[18].
- Вітамін B5 (пантотенова кислота) можна пити разом з вітамінами В1, В2, В4, В9,
В12 і С, полегшуючи їх засвоєння[18].
- Вітамін В6 не варто поєднувати з вітамінами В1 та В12[18].
- Вітамін B12 (кобаламін) добре сумісний з вітамінами В5, В9, проте сприяє
руйнуванню вітаміну В6. При цьому, під дією вітамінів А, В1, В2, В6, С і Е вітамін
В12 стає неактивним. Але якщо йдеться про вітамінні комплекси, де зібрані всі
вітаміни групи B, то така форма прийому допустима, оскільки у комплексах
розраховується певний час вивільнення кожного вітаміну[18].
-Вітамін С (аскорбінова кислота)
Хороша сумісність з вітамінами А, Е, В5 та В9. Антиоксидантна дія вітаміну С
покращує засвоєння каротиноїдів, вітаміну Е та флавоноїдів, він також сприяє
збереженню вітаміну В9 у тканинах. Не поєднується з вітамінами В1 та В12[9].
-Вітамін Е (токоферол)
-Вітаміни Е та D – це вітаміни-антагоністи. Для підвищення ступеня засвоєння
вітаміну Е його слід приймати окремо від вітаміну D, а також вітамінів В12 і К[9].

14
-Вітамін К Вітамін К і вітамін D вважаються високо синергетичними, оскільки вони
обоє взаємодіють з білками, залученими до кальцифікації кісток і тканин (а саме з
остеокальцином, де вітамін D створює білок, а вітамін К карбоксилює (активує)
його. У дослідженні у порівнянні з використанням тільки вітаміну К та вітаміну К
разом з вітаміном D з'ясувалося, що комбінована терапія сприяє покращенню
здоров'я кісток за оцінкою мінеральної щільності кісткової тканини.
Всмоктування вітаміну К з жиророзчинними вітамінами, такими як А або Е, може
бути менш повним, ніж з кожним окремо. І якщо потрібна добавка вітаміну К, щоб
заповнити дефіцит, краще приймати її з проміжком за дві години від інших[7].
-Вітамін А + вітамін Е і С Вітаміни повністю сумісні, не пригнічують дію один
одного. Вітамін Е захищає вітамін А від окислення, а С служить природним
каталізатором для двох інших вітамінів, посилюючи їх дію. Крім того, вітамін А
повністю сумісний з цинком і залізом, стимулюючи їх засвоєння організмом[9]. --- -
Вітамін В2 + вітамін В6 Це той випадок, коли вітаміни просто необхідно приймати
в парі. Сам по собі вітамін В6 знаходиться в неактивній формі і просто проходить
через організм, не засвоюючись в ньому. Вітамін В2 активізує В6, і вони обидва
прекрасно засвоюються організмом[18].
-Вітамін В9 + вітамін С Вітамін С в цьому випадку допомагає накопичувати В9 в
тканинах, запобігаючи його повному виведенню з організму[18].

2.2 Поєднання мінералів з мінералами

(розглядаємо це питання оскільки мікроелементи як і вітаміни виконують в тому
числі коферментну функцію) і потрапляють в організм з вітамінами аліментарним
шляхом.
Кальцій Метаболому кальція сприяє магній, бор, марганець, кремній. При цьому
магній може впливати на рівень кальцію, впливаючи на гормони, які керують его
засвоєнням та обміном. Кальцій є антагоністом натрію, фосфору, цинку та заліза.
Надлишок магнію, заліза та фосфору призводить до дефіциту кальцію. Кальцій,
своєю чергою, перешкоджає засвоєнню цих мінералів[13].

15
Магній Погано сумісний з фосфором, залізом та марганцем (а також у великих
кількостях з кальцієм). Підвищена кількість магнію призводить до дефіциту кальцію
та фосфору. У регуляції тонусу судин іони магнію та кальцію діють як антагоністи:
кальцій відіграє провідну роль у скороченні гладких м'язів кровоносних судин, а
магній, навпаки, в їх розширенні, сприяє засвоєнню кальцію і фосфору.
Спільне споживання магнію та кальцію може знизити їх ефективність. Висока доза
мінералів, змішаних з іншими, знижує їх поглинальну здатність. Отже, мінерали
змагаються в процесі поглинання і ніхто не виграє. Для отримання максимальних
переваг кожного слід приймати з інтервалом не менше двох годин[17].
Фосфор Фосфор і кальцій тісно пов'язані в організмі та, при виконанні багатьох
функцій, врівноважують один одного. Надлишок фосфору посилює виведення
кальцію з кісток. Як результат, розвивається остеопороз, підвищується ймовірність
інфарктів та ризик летального результату від серцево-судинних хвороб. Фосфор
стимулює кальцифікацію – незворотне ураження судин, відкладення кальцію на
внутрішній стінці у вигляді бляшок. Кальцій погано сумісний з магнієм, надлишок
магнію та кальцію призводить до дефіциту фосфору в організмі[17].
Цинк Цинк зміцнює імунну систему. Цей мінерал можна використовувати для
запобігання звичайній застуді або скорочення її тривалості. Проте слід знати, що
цинк порушує засвоєння міді. Деяким людям мідь потрібна на компенсацію
дефіциту, викликаного певними захворюваннями. Крім того, засвоєнню цинку
організмом перешкоджають кальцій та залізо[17].
Мідь Перешкоджає засвоєнню цинку, у великих кількостях погіршує всмоктування
заліза, тоді як в малих кількостях, навпаки, доброчинно впливає. Якщо вам
необхідно приймати мідь та цинк одночасно, робіть інтервал між ними не менше
двох годин. У довгостроковій перспективі високі дози цинку (50 мг або +/день
протягом 10 тижнів або +) можуть спричинити дефіцит міді[12].
Калій Суперництво калію та кальцію в поглинанні цих основних мінералів
призводить до зменшення користі кожного з них у сукупності. Людям, які
працюють, займаються спортом або страждають від проблем із травленням у
вологому кліматі, може не вистачати калію. При прийманні цих двох БАДів

16
потрібно робити перерви на кілька годин. Натрій посилює всмоктування калію,
якщо в їжі є дефіцит калію та натрію, то в організмі збільшується вміст літію. З
тканин калій можуть витісняти натрій, рубідій, цезій, талій[13].
Марганець Погана сумісність із кальцієм та залізом. Кальцій та залізо погіршують
засвоєння марганцю[11].
Залізо Перешкоджає засвоєнню кальцію та марганцю, тоді як цинк, магній, хром і
кальцій заважають засвоєнню заліза. Хорошому засвоєнню заліза сприяє достатня
кількість міді[13].

2.3 Взаємодія вітамінів з мікроелементами

2.3.1 Синергісти

Вітамін В2 + цинк Вітамін В2 служить природним каталізатором для цинку, який

під його впливом краще засвоюється і активніше захищає організм[20].
Вітамін В6 + кальцій Вітамін В6 контролює кількість кальцію, що виводиться з
організму, запобігаючи його дефіцит[20].
Вітамін В6 + магній Тут дві речовини надають допомогу одна одній: В6 підвищує
біодоступність магнію для організму, а магній, своєю чергою, збільшує здатність В6
проникати всередину клітини[20].
Вітамін В12 + кальцій Без кальцію засвоєння В12 організмом неможливе в
принципі[20].
Вітамін С + залізо + хром Кожна з трьох речовин служить каталізатором для
засвоєння двох інших. Якщо вживати їх в тандемі, жоден міліграм корисних
елементів не пропаде даремно[20].
Вітамін D + кальцій і фосфор Вітамін D необхідний для засвоєння цих двох
елементів. Вживати їх можна як всі три відразу, так і кальцій і фосфор в парі з
вітаміном D[20].
Вітамін Е + селен Антиоксидантний ефект вітаміну Е багаторазово посилюється
при взаємодії з селеном. Цей тандем допомагає захистити клітини і тканини від
пошкоджень і запалень[20].
Вітамін К + кальцій Ця пара відповідає як за міцність і здоров'я ваших кісток, так і

17
за профілактику серцево-судинних захворювань. Вітамін К допомагає кальцію
будувати кісткову тканину в організмі, а також відповідає за правильне згортання
крові і перешкоджає кальцифікації судин[20].
Бор + кальцій, магній і фосфор Бор допомагає всім трьом елементам стабільно
засвоюватися в організмі і справно виконувати всі свої функції[20].

2.3.2 Антагоністи

Вітамін В1 + вітаміни В2 і В3 Як не дивно, але навіть вітаміни однієї групи здатні

надавати один на одного негативний вплив. В2 і В3 повністю руйнують вітамін В1,
не даючи йому засвоїтися в організмі[20].
Вітамін В9 + цинк Цинк негативно впливає на транспортування вітаміну В9 в
організмі і заважає його засвоєнню[20].
Вітамін В12 + вітамін С, мідь і залізо Попри те що останні три прекрасно
уживаються один з одним, вони так само прекрасно роблять вітамін В12 абсолютно
марним[20].
Вітамін Е + залізо Під дією вітаміну Е залізо погано засвоюється організмом[20].
Залізо + кальцій, магній, цинк і хром Перші три знижують рівень заліза, а хром
негативно впливає на «залізний» метаболізм. Залізо у вигляді таблеток гірше
засвоюється організмом, ніж залізо з їжі (краще — в поєднанні з вітаміном С і
фтором). При прийомі таблетованого заліза його не варто запивати молоком, чаєм,
кислими фруктовими соками[20].
Цинк + кальцій Заважають засвоєнню один одного[20].
Марганець + кальцій і залізо Заважають засвоєнню марганцю організмом[20].

18
 РОЗДІЛ 3.
КОМБІНАЦІЇ ВІТАМІННИХ ПРЕПАРАТІВ
Доведено, що після прийому мультивітамінних і мінеральних добавок
поліпшуються показники клітинного імунітету, а також знижується частота
виникнення і ступінь тяжкості інфекційних захворювань. Більш того, клінічні
дослідження окремих вітамінів і мікроелементів, зокрема вітаміну В 6 , селену і
цинку, виявили їх загальнозміцнюючі властивості. Однак для більш ефективного
підвищення активності власних механізмів протиінфекційного захисту і
профілактики простудних захворювань, крім балансу вітамінів і мінералів,
необхідно також враховувати стан мікрофлори кишечника.
Розвиток пов'язаних розладів у вигляді дисбіозу кишечника та порушень
вітамінно-мінерального обміну ускладнюється при несприятливих особливості
харчування пацієнтів з простудними захворюваннями - при відсутності
надходження в організм адекватної кількості вітамінів і мікроелементів, що
пов'язано з такими факторами, як дефіцит харчових волокон і інших пребіотіческіх
складових їжі, споживанні їжі, що містить антибактеріальні компоненти,
незбалансоване за складом нутрієнтів, вітамінів, мікроелементів харчування,
нерегулярний е харчування, різка зміна раціону або режиму харчування і багато
іншого.
Ситуація ускладнюється тим, що розвиток дисбіозу кишечника, вітамінної та / або
макромікроелементной недостатності, особливо у пацієнтів з ГРЗ, практично не
відзначається ізольовано. Отже, необхідний комплексний підхід до лікування
пацієнтів з поєднаними змінами мікробіотіческой статусу, вітамінного і
макромікроелементного балансу на тлі простудних захворювань.
В даний час фахівця важко зупинити свій вибір на якомусь певному препараті: у
всіх подібні склади (10-15 вітамінів і вітаміноподібна речовин, 5-15 мінералів,
кілька штамів бактерій), однакова препаративна форма (велика таблетка). Більш
того, активні субстанції (чисті вітаміни, солі металів) для виробництва
мультивітамінів закуповуються у одних і тих же найбільших постачальників. Однак
якість ВМПК насправді визначається як збалансованістю складу, так і ефективністю

19
засвоєння з них активних компонентів. Зокрема, композиція препарату повинна
враховувати взаємодії компонентів в процесі виробництва і зберігання, при
засвоєнні в травному тракті, при реалізації ними біохімічної ролі в організмі.
Так, при виробництві та зберіганні зазвичай вживають заходів, що перешкоджають
безпосередньому контакту реагуючих компонентів (гранулювання,
микрокапсулирование і т.п.). Проте технологічними хитрощами хімічні реакції не
завжди вдається виключити, наприклад, 10-30% вітаміну В 12 в таких препаратах
окислюється вітаміном С. Пригнічення засвоєння і конкуренцію в шлунково-
кишковому тракті при одночасному прийомі виключити ще складніше. Антагонізм
мікронутрієнтів у внутрішньому середовищі може проявлятися дуже неприємним
чином, наприклад, вітамін В 12 може посилити алергічні реакції, викликані вітаміном
В 1 . При оцінці якості ВМПК природно виходити з двох основних медичних
критеріїв: безпека («не нашкодь») і ефективність («виліковний або вбережи»).
У даній ситуації можуть виявитися корисними з'явилися на вітчизняному ринку
комбіновані продукти Біон ® 3 і Біон ® 3 Кід , до складу яких входять пробіотичні
компонент і комплекс вітамінів з мікроелементами: вживання даних дієтичних
добавок до їжі дозволяє скорегувати і запобігти порушенням мікробіоценозу
кишечника, гіповітаміноз і дефіцит мікроелементів.

Мал. 1 (Досліджуваний препарат)

20
Біон ® 3 включає ексклюзивну комбінацію (Tribion Harmonis ™) трьох ретельно
підібраних штамів сімбіонтних бактерій: Lactobacillus gasseri PA 16/8,
Bifidobacterium bifidum MF 20/5 і Bifidobacterium longum SP 07/3 . Зазначені бактерії
є найбільш безпечними і ефективними штамами, що володіють високою
антагоністичною активністю по відношенню до основних патогенів травного тракту,
а також стійкістю до дії кислоти і основних антибактеріальних засобів. Дана
комбінація бактерій проявляє максимальний синергізм в контексті їх біологічної дії.
Однією з умов реалізації ефективного імунної відповіді по відношенню до різних
патогенів є надходження в організм достатньої кількості життєво важливих вітамінів
і мінералів (Додаток А і Б). До складу Біон ® 3 входять 3 пробіотика, 12 вітамінів і
10 мікроелементів, що забезпечує необхідний фундамент для адекватної
протиінфекційного захисту, в тому числі для реалізації імунотропних ефектів
сімбіонтних бактерій. З іншого боку, нормалізація кількісних і якісних показників
мікробіоти підвищує біодоступність мінералів і вітамінів.

21
 ВИСНОВКИ
Отже, вітаміни являють собою органічні сполуки, необхідні для нормальної
життєдіяльності. В організмі людини вони перетворюються в коферменти і беруть
участь в синтезі ферментів, які регулюють обмін речовин. Класифікують вітаміни за
їхньою здатністю розчинятися у воді або жирах, тому розрізняють: водорозчинні
вітаміни і жиророзчинні вітаміни. Аналогічно класифікуються і вітамінні препарати.
Мікроелементи входять в склад ферментів, гормонів і вітамінів і посилюють їх
дію. Потреба організму у вітамінах та мікроелементах і необхідна їх кількість
залежать від багатьох факторів, наприклад віку, характеру трудової діяльності,
стану організму. Потреба у вітамінах різко зростає при важких інфекційних
захворюваннях для підвищення імунітету.
Цинк утримується у ферментах обміну білків і карбоангідразе, залізо – в
дихальних ферментах, хром – в трипсині. Кобальт активує ферменти м’язів,
марганець – фосфату крові і тканин. В гормоні щитовидної залози знаходяться йод,
в підшлунковій – цинк, в гіпофізі – бром. У вітамін В12 входить кобальт. Марганець
активізує вітамін В1, мідь – вітамін А, групи В, С, Е і РР, підвищений вміст міді в
їжі супроводжується великим збільшенням вітаміну В1.
Прийнятним рішенням стосовно недостатнього надходженням вітамінів та інших
корисних речовин до організму є періодичне нетривале вживання вітамінів та інших
харчових добавок додатково. При виборі вітамінно-мінеральних комплексів варто
порадитися з лікарем або фармацевтом.
Отже, які вітаміни пити для укріплення імунітету: вітамін С; вітамін А; вітамін Д;
вітамін Е; вітаміни групи В, зокрема, В6 та фолієву кислоту;
Та варто, щоб до складу вітамінного-мінерального комплексу входили цинк, селен,
залізо, мідь. Але обов’язково потрібно звертати увагу на кількість вітамінів та
мікроелементів в лікарському препараті, тому що великою кількістю ми можемо
тільки нашкодити. Тому я рекомендую попередньо звернутися до лікаря або
фармацевта за порадою.

22
 СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Георгіївський В.П., Комісаренко Н.Ф., Дмитрук РЄ. Біологічно активні

речовини лікарських рослин. Новосибірськ; Наука, 1990..
2. Головей О. П. Нові технології виробництва антибіотиків та лікарських
препаратів: конспект лекцій / Головей О. П. – Кам᾽янське : Вид-во Кам᾽янське
ДДТУ, 2016. – 188 с
3. Гончаров А. І. Довідник з хімії / Гончаров А. І., Корнілов М.Ю. – Київ : Вид-
во Вища школа, 1974. –304 с
4. Іншина Н. М. Біотехнологія : навч. посіб. / Іншина Н. М. – Суми : Видво
СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2009. – 172 с.
5. Муравйова Д.А. Фармакогнозія. М., 1981.
6. Пріпутіна Л. С. Харчові продукти в харчуванні людини / Пріпутіна Л. С. –
Київ : Вид-во Здоров’я, 2012. – 190 с.
7. Сенов В.В. Фармацевтична хімія. Л., 1973. с. 202
8. Солдатенеков А.Т., Колядіна Н.М., Шендрик І.В. Основи органічної хімії
лікарських речовин. М., 2001..7. Юлевич О. І. Біотехнологія: навчальний
посібник / Юлевич О. І., Ковтун О. І., Гиль М. І. – Миколаїв : Вид-во МДАУ,
2012. – 476 с.
9. Технологія ліків промислового виробництва : підруч. для студ. вищ. фармац.
навч. закл. і фармац. ф-тів вищ. мед. навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації / В. І.
Чуєшов [та ін.] ; за ред. В. І. Чуєшова. – Харків : Вид-во НФаУ, друге видання,
перероб. та доп., 2012. – Ч. 1. – 694 с
10.Anderson A.D., McNaught C.E., Jain P.K., MacFie J. Randomized clinical trial of
symbiotic therapy in elective surgical patients // Gut. 2004. Vol. 53. P. 241–245.
11.Biagi E., Candela M., Fairwether-Taight S., Franceschi C., Brigidi P. Ageing of
human metaorganism: the microbial counterpart // Age. 2012. Vol. 34. P. 247–267.
12.De Vrese M, Schrezenmeir J. Probiotics, prebiotics, and synbiotics // Adv.
Biochem. Eng. Biotechnol. 2008. Vol. 111. P. 1–66.
13.Mason JB. Vitamins, trace minerals, and other micronutrients / Mason JB.,

23
 Goldman L., Schafer AI. – Goldman-Cecil Medicine. 25 ed. – Philadelphia :
Publishing
house Saunders, an imprint of Elsevier Inc., 2016. – 1455 p
14. Murzaku EC. Diet in dermatology: Part II. Melanoma, chronic urticaria, and
psoriasis. J Am Acad Dermatol / Murzaku EC., Bronsnick T., Rao BK. // Journal of
the American Academy of Dermatology. – Buffalo, 2014. – Volume 72. – P. 8
15.Said HM. Riboflavin. Modern nutrition in health and disease, 11th ed. / Said HM.,
Ross A. – Baltimore : Publishing house Lippincott Williams & Wilkins, 2014.
– 205 p
16.Ross A. Vitamin A. Encyclopedia of dietary supplements / Ross A. – London
17. Publishing house London and New York: Informa Healthcare, 2010. – 791 p.
18.Vitamins and minerals: B vitamins and folic acid NHS choices. Washington, DC:
National Health Service; 2017. https://www.nhs.uk/conditions/vitamins
andminerals/vitamin-b/. Accessed May 18, 2021.
19.Інтернет ресурси: https://growex.ua/blog/sinergizm-ta-antagonizm
20.Інтернет ресурси: https://ukr.media/medicine/424559/

24
 Додаток А
Таблиця 1

Склад комбінованих продуктів Біон ® 3 і Біон ® 3 Кід

Bion ® 3 Kid Біон ® 3

Кількість
% Рекомендованої
в 1 табл.,
добової норми
Кількість Мг
компонент
в 1 табл.,
Мг

хлопчики
діти діти

дівчинки
3-7 7-11

11-14

11-14
вітаміни

вітамін С (кислота 30 61 51 33 51 60
аскорбінова)

ніацин (вітамін PP або 6 55 40 33 33 18

В 3 або кислота
нікотинова)

Вітамін Е (Токоферол) 5,5 69 48 40 40 10

пантотенова кислота 2 67 67 57 57 6
(вітамін В 5 )

вітамін В 6 (піридоксин) 0,5 46 37 32 34 2

Вітамін B 1 (тіамін) 0,45 37 31 25 25 1,6

вітамін В 2 (рибофлавін) 0,45 53 44 37 37 1,4

Вітамін А (ретинол або 0,3 62 44 31 39 0,8

бета-каротин)

фолієва кислота (вітамін 0,1 50 50 25- 25-33 200 МЕ

В 9 або B з ) 33 25
 Додаток Б
Продовження Таблиці 1

Біотин (вітамін Н) 0,01 67 50 40 40 0,2

вітамін 0,0025 25 25 25 25 0,15

D 3 (холекальциферол)

вітамін 0,0009 53 40 26 26 0,001

В 12 (ціанкобаламін)

Мікроелементи

кальцій 80 8,9 7,3 6,7 6,7 90

залізо 4 44 36 36 29 5

цинк 4 50 40 33 33 5

магній 45

марганець 1,2

йод 0,100

селен 0,030

хром 0,025

молібден 0,025

Пробіотичні культури (0,1 мг відповідає 1,0 × 10 7 КУО): Lactobacillus

gasseri (PA 16/8), Bifidobacterium bifidum (MF20 / 5), Bifidobacterium
longum (SP 07/3)

26