Дальтонізм

що це таке та з чим його бачать?

Лисих Кіріл
Дальтоні́зм або колірна сліпота — спадкова, рідше
набута особливість зору людини та приматів, що виражається в
нездатності розрізняти один або декілька кольорів. В результаті
різним ступенем дальтонізму страждають 2-8% чоловіків, і лише
0,8% жінок.

Людина з нормальним кольоросприйняттям побачить на малюнку

число 74; з діхромією або аномальною трихромією — 21; з
ахроматопсією — не побачить жодного числа
Види дальтонізму
Клінічно розрізняють повну і часткову колірну сліпоту. Найрідше
спостерігається повна відсутність кольорового зору.
Часткова колірна сліпота має такі різновиди:
• Дихромія
o Протанопія (англ. Protanopia) — зміни сприйняття
червоного кольору, сприйманий спектр укорочений з
червоного кінця. Червоний колір сприймається
темнішим, змішується з темно-зеленим, темно-
коричневим, а зелений — зі світло-сірим, ясно-жовтим,
світло-коричневим.
o Дейтеранопія (англ. Deuteranopia) — зміни сприйняття
зеленого кольору. Зелений колір змішується зі світло-
помаранчевим, ясно-рожевим, а червоний — з ясно-
зеленим, світло-коричневим.
o Тританопія (англ. Tritanopia) — відсутність колірних
відчуттів у синьо-фіолетовій області спектру.
Зустрічається вкрай рідко і практичного значення не
має. При тританопії всі кольори спектру бачаться
відтінками червоного або зеленого.
• Аномалії за трьома кольорами

Нормальний зір Дейтеранопія Тританопія

Історія терміну
Англійський вчений Джон Дальтон (1766-1844) був протанопом
(не розрізняв червоний колір), але не знав про свою колірну
сліпоту до 26 років. У нього були три брати і сестра, і двоє з братів
страждали кольоросліпотою на червоний колір.
Тільки після того, як у 1790 році Дальтон захопився ботанікою і
виявилося, що йому важко розбиратися, коли йшлося про
пурпурові, рожеві або темно-червоні кольори, що були подібні
до синіх. Дальтон детально описав свій родинний дефект зору в
невеликій книзі. Сам Дальтон, порівнюючи своє
кольоросприйняття з баченням квітів друзями і знайомими,
вирішив, що в його очах є якийсь синій світлофільтр і наказав
своєму лаборанту після смерті витягти його очі й перевірити, чи
не забарвлене в блакитний колір склоподібне тіло очного яблука.
Лаборант виконав заповіт вченого і не знайшов у його очах нічого
особливого.
Очі Дальтона збереглися в банці зі спиртом в Манчестерському
літературно-філософському товаристві. І вже в 1995 році,
генетики виділили і дослідили ДНК із сітківки. У ній виявили гени
дальтонізму. Завдяки публікації вченого з'явилося слово
«дальтонізм», яке на довгі роки стало синонімом не тільки
описаної ним аномалії зору в червоній області спектру, але і
будь-якого порушення колірного зору.
Лікування дальтонізму
На сьогодні дальтонізм невиліковний. Проте розроблена
технологія лікування дальтонізму за рахунок впровадження в
клітки сітківки відсутніх генів за допомогою методів генної
інженерії з використанням штучних вірусних частинок. У 2009 році
у журналі Nature з'явилася публікація про успішне випробування
цієї технології на двох самцях мавп Saimiri sciureus, багато з яких
від природи погано розрізняють кольори.

Особливості колірного зору інших видів

ссавців
Зорові органи багатьох видів ссавців обмежено здатні сприймати
кольори (часто тільки 2 кольори), а деякі тварини в принципі не
здатні розрізняти кольори. З іншого боку, багато тварин здатні
краще за людину розрізняти градації тих кольорів, які їм важливі
для життєдіяльності. Багато представників непарнокопитних
(зокрема, коні) розрізняють відтінки коричневого, які людині
здаються однаковими (від цього залежить, чи можна їсти ту чи
іншу траву). Білі ведмеді здатні розрізняти відтінки білого і сірого
у 100 разів краще за людину (при таненні снігу колір змінюється, й
за відтінком кольору можна зробити висновок, чи проламається
крижина, якщо на неї наступити).
Дякую за презентацію!