Юзеф Панькевич

Юзеф Панькевич є одним з перших польських імресіоністів, чия творчість спиралася на

змалювання вражень та внутрішніх роздумів. Свою художню освіту Юзеф почав з вечірніх
курсів. Проте свою мрію – поїздку до Парижу – він зміг здійснити лише завдяки тому, що його,
ще не закінчену картину викупив багатий колекціонер за достатньо великі гроші. З того
моменту й почалася творча діяльність молодого митця. Саме в Парижі, батьківщині
імпресіонізму, він і захопився цим напрямом. Більшість його робіт була створена для людей, але
він ніколи не був проти експериментів. Після імпресіоністичної фази він більше зосередився на
символізмі та проблемі кольору – його палітра не була одноманітною, кольори тьмяні, а сама
робота стала чіткішою. Окрім творчості, його пристрастю були подорожі. Сам він
неодноразово казав, що дослідження світу надихає його на нові шедеври. «Букет квітів» - один
з найвідоміших натюрмортів Панькевича. На передньому плані зображено темно-синій келих із
білими вставками внизу, в якому стоять щойно зірвані квіти із листям. Квіти тьмяних
відтінків фіолетового, темно-рожевого, а найменші рослинки зображені у блідо-жовтих
тонах. Листя ж навпаки насичено зеленого кольору. По композиції букет розміщений у центрі
столу, що намальований у тих самих тонах як і самі квіти. Простір позаду намальований у
більш теплих коричневих тонах з додаванням червоних кольорів. Він відтінений темною
полосою посередині. Таким чином митець створив певну кольорову гармонію.

Адам Міцкевич – «Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві»

Таку повну назву має культова поема польського митця. Твір було опубліковано в 1834 році і
довгий час він був обов’язковим до вивчення у школах, саме тому його знав майже кожний
горожанин. Літературний шедевр складається з 12 книг, що були написані тринадцяти
складним віршом, що без сумнівів свідчить про геніальність автора. Міцкевич в поемі зобразив
історію польського дворянства. Твір починається з найвідомішого фрагменту – визнання
любові до Литви: «О краю мій, Литво!». Події відбувається протягом 6-х днів в рідному селищі
головного герою – Тадеуша Соплиці – в Сопличеві. Тадеуш повертається з Вільнюського
університету додому, де, з приводу великого бенкету, його очікує повна хата гостей. Метою
бенкету виявляється вирішення питання спадку, а саме замку, що в минулому належав
Стольнику Горешко. Хлопчина, бажаючи нарешті дійти до своєї кімнати зустрічає дівчину, яка
одразу ж від нього тікає, але він встигає її запам’ятати і з того часу, вона все ніяк не виходила
з його голови. Войски (друг сім’ї) розповідає Тадеушу новини села та пропонує долучитися до
вечірніх «посиденьок». Там, парубка розважають гості та господарі, доки не з’являється
«крадійка сердець» – тітка Телимена. Молодик впевнений, що це молода дівчина й звичайно ж
не залишається байдужим до зазіхань жінки. Під кінець пирування починається ще не закінчена
сварка через мисливських собак. Поет вводить до твору теми заснування Варшавського
герцогства та історії про видатних особистостей того часу, як наприклад, про Наполеона
Бонапарта. Згаданий в історії батько Робак згодом постає як ключовий персонаж твору. В
поемі з’являється нове питання - питання помсти слуги Гервазі, що колись допомагав
покійному Стольнику, якого колись вбив батько Тадеуша – Яцек Соплиця. Граф, вражений
історією садиби, направляється туди і зустрічає кохану парубка – Зосю. Згодом він
долучається до сніданку, що перебивався постійними дискусіями та сварками. Телимена, якій
набрид увесь галас пропонує прогулятися лісом та позбирати гриби. У ході прогулянки вона
намагається переконати суддю віддати завіщане майно Тадеушу. Також ми дізнаємося, що
головний герой надзвичайно залежний від рішень його батька (бачимо це із розмови Тадеуша зі
священиком). Потім у поемі описується одна з найважливіших подій – полювання, що
починається рано вранці. Дія переходить до бару Янкеля, де й з’являється священик Робак,
говорячи про важливість захисту батьківщини до приходу військ Наполеона. Після виступу він
повертається до лісу, що побачити завершення полювання. Наприкінці, ведмідь, що мав бути
головною здобиччю, кидається на графа, якого рятує влучний постріл. Спочатку ніхто не
розуміє хто ж міг так влучно поцілити, але Гарвазі підозрює священика. Також він додає, що
знав лише одного такого влучного стрілка – Яцека Соплицю. Полювання завершується
пируванням, на якому Тадеуш знову зустрічає Зосю і милується нею. Між графом і Сопликою
розгортається суперечка, в ході якої перший розриває договір і подовжує судовий процес.
Гервазі бере на себе відповідальність та влаштовує в Сопличеві «готель». Між присутніми
продовжується розмова. Священик та Тадеуш зізнаються у своїх гріхах і другий, не витримуючи
долі йде топитися. Граф рятує юнака, і Тадеуша відводять у двір, де ось-ось розпочнеться
бійка. Проте все вирішується черговим застіллям. Вранці до двору приїжджають росіяни й
захоплюють усіх присутніх. Робак, що захищає графа та Гарвазі отримує поранення.
Загарбники встигли підстрелити Тадеуша та вбити майора Плута. Усі хто зібрався зі
дворянства по наказу священика готуються виїжджати. Граф та Тадеуш покидають Литву.
Того ж вечора на смертному одрі Робак зізнається судді та Гарвазі, що він і є Яцеком Соплицею.
Отримуючи своє пробачення від присутніх він спокійно покидає світ живих. Через рік після
трагедії Тадеуш та граф повертаються до маєтку. В Сопличеві знову влаштовують
святкування на честь героїв, що воювали під командуванням Наполеона. Врешті-решт, усі
сварки припинені і Тадеуш готується стати чоловіком Зосі. Зала збирає гостей, й усі очікують
на святкування аж трьох весіль. Веселощі починаються концертом відомого Янкиля. Навіть
Яцека Соплицю посмертно звільнили від звання зрадника. Завершується остання дванадцята
книга «Пана Тадеуша» полонезом, який виконують усі присутні гості. Твір багато разів
переписувався та видозмінювався. За текстом Міцкевича були створені численні аудіокниги у
виконанні відомих польських акторів, а також культові фільми, що можна вважати
національним надбанням польського кінематографа. Пан Тадеуш – художній фільм 1928 року,
режисером якого є Ричард Ординський.