Практичне заняття № 2

Розлади психіки при інфекційних та соматичних захворюваннях.

Порушення психіки під час клімаксу. Психози сенільного та
пресинільного віку.

План:
1. Розлади психіки при соматичних захворюваннях.
2. Розлади психіки при інфекційних захворюваннях.
3. Порушення психіки під час клімаксу.
4. Сенільні та пресинільні психози

Практичні навички:
— оцінювання загального стану пацієнта;
— збирання анамнезу сенільних та пресенільних хворих;
— методи фіксації пацієнта в ліжку у випадку психомоторного
збудження;
— правила транспортування збуджених хворих;
— особливості годування пацієнтів із порушенням психіки;
— техніка штучного годування пацієнтів у разі відмови від їжі;
— надання допомоги пацієнтам із психомоторним збудженням;
— допомога хворим при депресії та при високому суїцидальному
ризику;
— допомога пацієнтові з високим ризиком насилля, спрямованого
на себе або на своє оточення;
— допомога пацієнтам із галюцинаторно-маячним синдромом;
— допомога пацієнтам із тривожно-фобічними розладами.

Будь-яка хвороба тією чи іншою мірою змінює життєдіяльність

організму, а отже, впливає на фізичний і психічний стан людини. У
свою чергу, зміна функціонування психіки призводить до видозміни
певних проявів захворювання. Тобто чітко проявляються
взаємовпливи хвороби та психіки.

Здебільшого виникають непсихотичні порушення психіки. Вони

не сягають рівня психозу, але змінюють сприймання внутрішньої
картини захворювань, впливають на емоційний стан та самопочуття
хворих і якість видужання. Практично у всіх хворих спостерігають
астенічний синдром різного ступеня.
Астенічний синдром - це стан підвищеної стомлюваності,
виснаження, послаблення або втрата здатності тривалий час фізично і
розумово працювати.
Переважає знижений настрій, плаксивість, підвищена збудливість і
швидке виникнення знесилення, підвищена чутливість до світла,
запахів, звуків, дотику. Часто хворих турбують головний біль, розлади
сну, які проявляються постійною сонливістю або стійким безсонням,

1
різноманітні вегетативні порушення.
Астенічний синдром у чистому вигляді виникає рідко. Найчастіше
він поєднується з субдепресивним синдромом, який не сягає рівня
психотичного. У такому випадку розвивається астено-депресивний
синдром. Слід пам’ятати, що астено-депресивний синдром
розвивається в кожної третьої породіллі. Це є звичайним явищем, а
симптоми депресії зникають протягом тижня. Якщо депресія довго не
проходить, породілля потребує огляду психіатра, а середній медичний
персонал повинен уважно спостерігати за нею, щоб не пропустити
початок розвитку психозу.
У хворих з астено-депресивним синдромом мають місце виражене
зниження настрою, переживання сумного характеру. Проте вони не
надто заглиблюються у хворобу і лагідна підбадьорлива авторитетна
бесіда з медичною сестрою, яка вміє вдало використати приклади з
минулої практики відділення, допомагає покращити психічний стан
хворих.
Якщо до астенізації приєднуються страхи (фобії), то такий синдром
називають астено-фобічним. Виражені фобії за впливом на психіку
переважають над астенічним синдромом. У практиці кардіологічних
відділень часто зустрічається кардіофобія. Серцевий біль по типу
стенокардії викликає у хворого панічну реакцію. Скільки разів
повторюється серцевий напад, стільки ж разів хворий суб’єктивно
«помирає». Логічні твердження про те, що минулі напади минали,
мине і цей, хворий не сприймає. У міжнападному періоді більшість
хворих панічно боїться наступного серцевого нападу.
У хворих, які перебувають на обстеженні і лікуванні в
онкодиспансері, розвивається канцерофобія.
Настирливі страхи виникають раптово. Лікувати їх необхідно
якомога швидше, тому що чим триваліший їх термін, тим менша
ефективність їх лікування.
Якщо при астенізації у хворого з’являється стійке переконання в
невиліковності захворювання і безнадійності свого стану, такий
синдром називають астено-іпохондричним. При розвитку цього
синдрому хворий заглиблюється у свою хворобу, він постійно
прислухається до свого самопочуття, приділяє багато уваги
несуттєвим симптомам, твердо впевнений у тому, що вони загрожують
його життю. У спілкуванні він є надто нудним, коло його інтересів
обмежується питаннями власного здоров’я. Якщо вчасно не вжити
адекватних заходів, є ризик розвитку змін особистості за
іпохондричним типом. Надати ефективну допомогу можна лише на
початку формування іпохондричного синдрому.
Якщо до астенії приєднуються явища невротизації, такий синдром
називають астено-невротичним. Його клініка нагадує прояви
неврастенії.
Тривалі захворювання можуть призвести до зміни поведінки та
характеру хворих. Це порушення називають «психопатизацією», або
порушенням особистості. Хворі стають вередливими,

2
егоцентричними, вони потребують більшої уваги, турботу про себе
перекладають на медиків та родичів. Емоційний стан - більш
лабільний, хворі нагадують примхливих дітей, на все ображаються, не
терплять усе, що пов’язане із хворобою та перебуванням у лікарні.
Медична сестра повинна вміти диференціювати, де своєрідна
поведінка хворого зумовлена хворобою, а де банальною
невихованістю. У першому випадку необхідно делікатно, з розумінням
ставитися до психічного стану хворого і тактовну проводити посильну
психокорекцію.
У деяких хворих тривале захворювання може призвести до
специфічних змін рис характеру. У хворих на виразку шлунку або 12-
палої кишки воно може викликати так званий «виразковий»
характер. Такі хворі постійно всім незадоволені, їм тяжко догодити,
вони стають надто прискіпливими, але конфлікти, як правило, активно
не створюють.
При тривалій хворобі печінки і жовчовивідних шляхів у хворих
може розвинутись «жовчний» характер. Такі хворі активно шукають
привід, як би комусь зіпсувати настрій, вони схильні до створення
конфліктних ситуацій.
При тяжких хронічних захворюваннях у деяких пацієнтів
розвивається схильність до дисфорії.
Про всі ці можливі зміни характеру хворого повинна знати медична
сестра, і проявляти максимум тактовності й деонтології при
спілкуванні з пацієнтами.
При загостренні соматичних захворювань у деяких хворих
виникають гострі психози, що супроводжуються розладами
свідомості (виключення або затьмарення). Наприклад, гострий психоз
нерідко супроводжує гострий інфаркт міокарда. Характерне почуття
страху, тривоги, психомоторне збудження. Може спостерігатися
оглушення, порушення орієнтування у місці та часі, явища подвійного
орієнтування (хворий запевняє, що він одночасно перебуває і в
лікарні, і вдома).
Нерідко за характером розладів свідомості можна визначити
тяжкість соматичного захворювання. Якщо делірій змінюється
аменцією - це свідчить про погіршення соматичного стану хворого.
І, навпаки, при переході аментивного стану в делірій можна
очікувати початок процесу одужання.
Для соматоневрологічних захворювань найбільш типовими є
соматогенні депресії і параноїди. Слід пам’ятати, що в деяких хворих,
які дізнаються про невиліковне захворювання (наприклад, рак), може
розвинутись гострий реактивний психоз із суїцидом. Тому медична
сестра повинна суворо дотримуватись принципів медичної таємниці.
Найбільш поширеними соматичними захворюваннями, які
призводять до виражених змін психіки, є атеросклероз судин
головного мозку, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця,
онкологічні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет, черепно-
мозкові травми, сифіліс, СНЩ. Всі ці захворювання при

3
прогресивному перебігу здатні призводити до Корсаковського
амнестичного синдрому, енцефалопатії та психоорганічного
синдрому.
Психоорганічний синдром - це зниження вольової діяльності,
пам’яті, інтелекту внаслідок органічного ураження головного мозку.
Зниження пам’яті та інтелекту може сягати рівня деменції. Медичні
сестри повинні з розумінням ставитись до таких дефектів психіки і
бути терплячими при догляді за цими хворими.
Хворих з соматогенними порушеннями, як правило, лікують в
соматичному стаціонарі. Однак ці хворі потребують консультації
психіатра. Поява психічних розладів є підставою для тимчасового
переведення хворого до психіатричної лікарні тільки при вираженому
збудженні, яке не вдається зняти на місці або коли неможливо
забезпечити нагляд за хворим.

Інфекційні психози.
Психічні порушення при гострих інфекціях зумовлені
інтоксикацією головного мозку, викликаною мікроорганізмами та їх
токсинами.
Для інфекційних захворювань з вираженою інтоксикацією і
високою температурою найбільш типовим є делірій. Інфекційні делірії
переважно виникають у дітей, а також в осіб, що хворіють на
алкоголізм (навіть у тих хворих, які протягом останніх років не
вживали алкоголь) або в осіб, що перенесли захворювання нервової
системи. Такі хворі потребують цілодобового індивідуального нагляду
і тимчасової м’якої фіксації до ліжка. Психози, що супроводжуються
інфекційним делірієм мають сприятливий прогноз і закінчуються
повним одужанням.
Значно рідше інфекційні хвороби можуть викликати аменцію,
запаморочливі стани або онейроїд.
Розвиток аменції свідчить про різке погіршення загального стану
хворого, що є загрозою для його життя. Такі хворі потребують
особливої уваги. Хворі не знають, де вони знаходяться, не здатні
зв’язувати свої сприймання в одне ціле, рухи їх безладні. Хворі
поводяться неспокійно в ліжку або підводяться і кудись йдуть. Вони
самостійно не їдять, нерідко випльовують їжу, неохайні, мовний
контакт з ними неможливий. Характерний зовнішній вигляд таких
хворих: очі блищать, на запалих щоках рум’янець, запечені, потріскані
губи, сухий язик. Тривалість аментивного стану - тижні або місяці.
Прогноз інфекційних психозів, що супроводжуються аменцією,
несприятливий. Якщо захворювання не закінчується летально -
розвивається психоорганічний синдром. Найчастіше аментивний
синдром з’являється при черевному тифі або в термінальній стадії
будь-якого соматичного чи інфекційного захворювання.
Сказ. Продромальний період складає 3-8 тижнів після укусу
хворою твариною. Початок хвороби характеризується різким
підвищенням чутливості до всіх подразників, відчуттям тривоги,

4
страху. В подальшому приєднуються судоми, спазми, які виникають
під впливом зовнішніх подразників (світло, звуки, запахи), гідрофобія
(спазми м’язів глотки, стравоходу при спробі зробити ковток води). У
розпалі хвороби спостерігаються судоми, сутінкові стани свідомості з
вираженим психомоторним збудженням, агресією. Термінальна
(паралітична) стадія хвороби перебігає при ясній свідомості.
Пневмонії. Розвиток психозів характерний для крупозної
пневмонії. Стан хворого погіршується ввечері та вночі: порушується
орієнтація, з’являються галюцинації, хворі кудись біжать, їх «тягне»
до вікон та дверей. У важких випадках можливий розвиток делірію і
вдень.
Епідемічний енцефаліт. У гострому періоді спостерігаються
деліріозні та деліріозно-аментивні стани з тривогою, різким
збудженням, особливо вночі, типовими порушеннями сну. В хронічній
стадії розвивається симптом паркінсонізму. Для нього характерні
сповільнення психічних процесів, зниження потягів. Хворі
надокучливі, схильні до цинічних жартів, гіперсексуальні. Ці зміни
спостерігаються частіше, ніж виражене зниження пам’яті і деменція.
Сифілітичні психози. Виділяють сифіліс мозку та прогресивний
параліч. Вони виникають через декілька років після перенесеного
сифілісу приблизно у 10-12% хворих. Ризик виникнення сифілітичних
психозів зростає при зловживанні алкогольними напоями, при
недостатньому і несвоєчасному лікуванні з приводу сифілісу,
наявності додаткових факторів (ЧМТ, соматичні захворювання тощо).
Прогресивний параліч виникає через 10-15 років після перенесеного
сифілісу (при відсутності лікування або неправильному лікуванні).
Нині він зустрічається дуже рідко (хворі на прогресивний параліч
становлять 0,3-0,5% від загальної кількості хворих психіатричних
лікарень).

Післяпологові психози, психічні розлади

у жінок у період клімаксу

Післяпологовий смуток вважається нормою. Через цей стан у

перші 10 днів після пологів проходять до 80 % жінок. Під час
вагітності кількість жіночих гормонів, прогестерону та естрогену в
організмі значно збільшується. А впродовж перших 24 годин після
народження дитини кількість цих гормонів в організмі стрімко падає
до їхнього нормального рівня. Стрімка зміна у рівні гормонів може
викликати депресію. Жінка може плакати без явного приводу,
відчувати втому, роздратування, страждати від безсоння. Такі
симптоми звичайно тривають 7-10 днів. Вони є скороминучими, не
завдають шкоди матері та не впливають на її взаємодію з дитиною.
Близькі люди повинні знати і розуміти, що відбувається з матір'ю,
чого варто очікувати, і надати їй необхідну підтримку.

Післяпологова депресія. Приблизно 8-15% жінок переживають

5
післяпологову депресію в перший рік після народження дитини.
Симптоми післяпологової депресії включають:
• тривалі періоди поганого настрою,
• дратівливість,
• розлади сну й апетиту,
• стомлюваність, втрату інтересу до життя,
• нездатність справлятися з ритмом життя,
• відчуття провини й розпачу,
• зниження концентрації уваги, нерішучість,
• думки заподіяти шкоду собі або дитині.
Такий стан може тривати від декількох тижнів до року і більше.
Жінки з такими симптомами вимагають допомоги й лікування. Однією
із причин післяпологової депресії може бути рівень гормонів, які
виробляє щитовидна залоза, що значно знижується після народження
дитини. Простий аналіз крові допомагає визначити, чи викликана
депресія у жінки цією причиною. У такому випадку призначаються
ліки для коригування функції щитовидної залози.
Післяпологовий психоз включає в себе симптоми від галюцинацій і
параної до суїциду та вбивства дитини.
Хоча цей стан зустрічається в 1-3 жінок на тисячу, він заслуговує
на те, щоб про нього були проінформовані і родини, і ті, хто надає
допомогу жінкам, оскільки симптоми мають тенденцію до стрімкого
розвитку.
Раннє виявлення і своєчасне лікування післяпологового
депресивного розладу часто стикається з існуючим уявленням про
"природні капризи" або вади характеру жінки, яка, "замість того, щоб
активно доглядати за дитиною", стурбована власним станом. Втрата
ініціативи або страх бути обговорюваною навколишніми не дозволяє
жінці самій звернутися по лікарську допомогу.
У той же час багато лікарів первинної ланки схильні вважати такий
стан тимчасовою й природною реакцією на вагітність і пологи. У
результаті депресія може наростати протягом декількох місяців, а
лікування цього стану відкладається до моменту виникнення потреби
в невідкладній госпіталізації у психіатричний стаціонар.
Існує безліч причин, чому жінки страждають від депресії.
Гормональні зміни, життєвий стрес, втрата близьких людей можуть
викликати хімічні зміни в мозку людини і спричинити виникнення
депресії. Схильність до депресії може бути спадковою. Нижче
наведено деякі фактори, що збільшують можливість виникнення цього
розладу:
•Зловживання алкоголем і наркотиками.
•Історія жорстокого поводження в дитинстві.
•Хронічні інфекції.
•Неповноцінне харчування.
•Різке переривання годування грудьми.
•Емоційні потрясіння, пов'язані з проблемами в родині або на
роботі, зміна місця проживання, смерть близьких людей.

6
 •Відсутність підтримки з боку близьких та соціальної підтримки.
•Погані стосунки із власною матір'ю.
•Спадкові депресивні розлади.
•Тривога про дитину.
•Подружні та фінансові проблеми.
•Юний вік матері або вагітність першою дитиною після тридцяти
років.
•Небажана, випадкова вагітність.
•Занадто рання або дуже пізня виписка з пологового відділення.
Інші важливі фактори, які можуть викликати післяпологову
депресію, включають в себе:
•почуття втоми після пологів, зміна режиму сну, збільшення стресу
й навантаження у зв'язку з народженням малюка;
•сумніви у своїй здатності бути хорошою матір'ю;
•стрес, пов'язаний з прагненням жінки залишатися бездоганною
господаркою, що в її нинішньому стані не реально;
•виникнення почуття втрати - втрати індивідуальності, самооцінки,
контролю над власним часом, втрати колишньої фігури й
сексуальної привабливості;
•необхідність залишатися в приміщенні впродовж тривалого часу і
дефіцит спілкування з коханою людиною та близькими людьми.
Депресія може трапитися з будь-якою жінкою як під час, так і після
вагітності, варто звернути увагу на ці фактори ризику, для того, щоб
вчасно запобігти або заздалегідь підготуватися до можливих проявів
депресії.
Ось деякі прості поради для жінок, що дозволяють попередити
розвиток депресії:
•Намагайтесь відпочивати якнайбільше. Спіть, коли спить ваша
дитина.
•Не намагайтеся все встигнути. Робіть стільки, скільки можете, і не
соромтеся просити допомоги у близьких. Це тимчасові труднощі,
які пройдуть, коли дитина підросте.
•Постарайтесь проводити якийсь час із вашим чоловіком або
коханою людиною наодинці, поділіться з ним тим, що ви
відчуваєте.
•Не проводьте багато часу на самоті. Використовуйте будь-яку
можливість хоча б ненадовго вийти з будинку, пройтися, зробити
дрібні покупки.
•Спілкуйтесь з іншими мамами. Учіться та діліться досвідом.
•Не здійснюйте серйозних життєвих змін у період вагітності та
відразу після нього. Ці зміни принесуть непотрібне навантаження і
стрес, а вам будуть потрібні всі ваші сили. Якщо серйозних змін не
можна уникнути, необхідно все добре спланувати і заздалегідь
заручитися підтримкою та допомогою.
І для матері, і для дитини дуже важливо зберігати грудне
вигодовування, оскільки окситоцин, який виділяється в

7
материнському організмі при грудному вигодовуванні, має
антидепресивні властивості. Мами, які припинили грудне
вигодовування дитини у зв'язку з депресією, відзначають погіршення
стану.

Клімакс - віковий етап у житті жінки між репродуктивним

періодом і стійким припиненням гормональної функції яєчників,
протягом якого відбувається загальна вікова інволюція організму. Цей
фізіологічний процес у більшості жінок спостерігається у віці 48-50
років.
У 25-30% жінок зустрічається патологічний клімакс. Він часто
розвивається в жінок емоційноневрівноважених, які перенесли
стресові ситуації, хронічні захворювання, що спричиняють
функціональну неповноцінність системи гіпоталамус-гіпофіз-кора
наднирникових залоз. Патологічний клімакс супроводжується
клімактеричним синдромом. У разі цього синдрому знижені
реактивність і можливості адаптації організму, внаслідок чого
загострюються гінекологічні та екетрагенітальні захворювання, що
перебігають латентно. Клінічна картина клімактеричного синдрому
різноманітна. Найхарактерніші ознаки:
1) вегетативно-судинні порушення - припливи жару до голови,
шиї, пітливість, серцебиття, головний біль, запаморочення, почуття
затерплості у кінцівках, з’являються субфебрильна температура тіла,
остуда, яка може супроводжуватись набряком обличчя, кінцівок,
підвищенням AT;
2) серцево-судинні розлади: гіпертензія, клімактерична кардіопатія
(біль і неприємне відчуття у ділянці серця, серцебиття), які
супроводжуються неспокоєм і почуттям страху. Гіпертензія
порівняно невелика, AT характеризується лабільністю з великими
коливаннями протягом доби;
3) нервово-психічні розлади - нервовість, підвищена збудливість,
дратівливість, плаксивість, безсоння, ослаблення пам’яті, поганий
настрій, швидка втомлюваність, зорові і слухові галюцинації;
4) ендокринно-обмінні порушення - ожиріння або схуднення, біль
у молочних залозах, суглобах і кінцівках, атеросклероз,
гіперхолестеринемія, остеопороз, дисфункція щитоподібної,
підшлункової, наднирникових залоз, гіпертрихоз.

Існує група психічних захворювань, які спостерігаються лише у

похилому віці. Ці психози поділяють на захворювання, зумовлені
органічним ураженням головного мозку, які спричиняють деменцію,
та інволюційні, функціональні психози, перебіг яких не
супроводжується слабоумством. До органічних психозів літнього і
старечого віку належать психози, спричинені атрофією головного
мозку і психози судинного походження.
Старече слабоумство (деменція) - це захворювання, зумовлене

8
неухильно прогресуючим дифузним атрофічним ураженням кори
великого мозку. Хвороба починається у віці старше 65 років, першими
її симптомами є зміна особистості за старечим типом та прогресуюча
амнезія. Зрештою хворий повністю втрачає знання, професійні та інші
навички. Змінює адекватне впізнавання людей, які його оточують, до
його спотворення і переміщення в далеке минуле. Нестримно
знижується рівень суджень, з’являються благодушність,
безтурботність, ейфорія. Поступово настає повний розлад усіх видів
психічної діяльності: тотальна деменція (слабоумство) та фізичний
маразм. До атрофічних захворювань головного мозку належать також
хвороби Піка та Альцгеймера, що виникають переважно у літньому
віці.
Хвороба Альцгеймера - це атипова форма старечого слабоумства.
Вона починається у більш ранньому віці, ніж старече слабоумство
(середній вік початку хвороби - 55 років), і відрізняється від нього
більшою вираженістю вогнищевих симптомів - розладів мовлення,
сприймання (гнозису) і діяльності (праксису).Захворювання
проявляється симптомокомплексом із 6 «А»:
1. Амнезія, яка з часом сягає рівня амнестичного дезорієнтування.
2. Афазія (амнестична і сенсорна) - хворий перестає розуміти мову та
забуває значення предметів і понять.
3. Алексія (втрата навичок читання).
4. Аграфія (втрата навичок письма).
5. Акалькулія (втрата навичок рахування).
6. Апраксія (втрата здатності виконувати звичні, автоматизовані дії).

Через 8-10 років, у кінцевій стадії захворювання, відзначають

повний розпад психічної діяльності, безпомічність і тотальну афазію.
Настає маразм. Мікроскопічно у головному мозку знаходять ті самі
зміни, що і при старечому слабоумстві. Особливо вони виражені у
скронево-тім’яних частках. Прогноз несприятливий. Ефективних
методів лікування не існує.
Хвороба Піка починається у 45-60 років і проявляється або в
апатичних змінах, або в розгальмованості, говірливості, схильності до
банальних жартів, амнезія розвивається на більш пізніх стадіях.
Швидко наростає слабоумство, причому в першу чергу уражаються
найбільш складні форми інтелектуальної діяльності. Мова убожіє,
швидко прогресує зниження активності її. Хворі багато разів, у одних і
тих же виразах і з тими самими інтонаціями розповідають одне і те ж
(симптом грамофонної платівки). У випадку, коли процес зайшов уже
далеко, це зводиться до багаторазового повторення одного і того ж
слова або зовсім нісенітного поєднання звуків. Цей симптом
називається палілалією. Такі самі прояви спостерігаються і в моториці
- безконечне повторення одних і тих же безглуздих рухів. При хворобі
Піка атрофічний процес уражає головним чином лобні частки
головного мозку, рідше - скроневі. Мікроскопічно виявляють атрофію

9
клітин кори великого мозку, але не знаходять синильних бляшок і
перероджених нейрофібрил (як при старечому слабоумстві та хворобі
Альцгеймера). Усі атрофічні захворювання головного мозку
перебігають безперервно, при цьому слабоумство глобарного типу
поглиблюється і в кінцевому підсумку спричинюється до психічного і
фізичного маразму.

Психози судинного походження спостерігаються майже в 1/4 частини

хворих літнього і старечого віку, які перебувають на обліку у
психоневрологічних диспансерах. Основним етіологічним фактором
цих психозів є ураження судин головного мозку (церебральний
атеросклероз, гіпертонічна хвороба). Погіршення постачання кров’ю
мозкової тканини спричинює порушення мозкових функцій, спочатку
оборотне, а потім необоротне, тобто випадіння їх. Основною
психопатологічною ознакою захворювань судин головного мозку є
астенія, яка проявляється зниженням працездатності, підвищеною
втомлюваністю, порушенням сну, появою афективної нестійкості,
неврівноваженістю. Хворі часто скаржаться на те, що помітили в себе
надмірну слізливість, стали погано переносити будь-які прикрощі.
Разом з астенією виявляється і ослаблення пам’яті - причому спочатку
страждає довільне відтворення, потім утримання в пам’яті, а потім
виявляється ослаблення запам’ятовування. Хворі критично оцінюють
свій стан, усвідомлюють хворобу, намагаються компенсувати втрату
пам’яті (ведуть записи).

Основними формами інволюційних психозів, що не призводять до

слабоумства, є пресенільна депресія і пресенільний параноід.
Найчастіше вони розвиваються в жінок віком 40-60 років, як правило,
на фоні вираженого клімаксу, здебільшого після психотравми. Форма
психозу значною мірою залежить від преморбідних рис характеру і
типу особистості. Пресенільна (інволюційна) депресія переважно
розвивається у осіб із психастенічними рисами характеру в
преморбіді. Клініка пресенільної депресії проявляється тужливо-
тривожним настроєм, песимістичними думками і переживаннями, які
стосуються майбутнього хворого і членів його сім’ї. Здебільшого
депресія має елементи ажитації: хворий плаче, лементує, стогне,
заламує руки тощо. Нерідко виникають маячні ідеї самозвинувачення,
винуватості, гріховності. На висоті психозу можливе приєднання
маячення Котара. При цьому синдромі розвивається нігілістичне
маячення грандіозного фантастичного змісту. Пресенільний параноід
розвивається в інволюційному віці, здебільшого при «гіпопараноїчній
конституції». Виникає в егоїстичних, самовпевнених, упертих,
недовірливих жінок із твердими і ригідними рисами характеру,
владних, які
прагнуть боротися і до того ж перебувають у несприятливих умовах
життя, передусім особистого. Здебільшого психоз розвивається
поступово, характеризується «малим масштабом» хворобливих

1
0
переживань. Виникає і викристалізовується маячення переслідування,
фізичних або моральних збитків. За структурою маячення має
переважно паранояльний характер, галюцинацій практично не буває.

Питання до самоконтролю:
1. Дайте визначення ятрогенії, її причини, методи профілактики.
2. Перерахуйте основні клінічні прояви інфекційних психозів.
3. Які психічні порушення виникають при сифілісі?
4. Післяпологова депресія, її симптоми, методи профілактики.
5. Які клінічні прояви післяпологового психозу, методи
профілактики.
6. Які психічні порушення можливі при клімаксі?
7. Що означає термін «зміни особистості за старечим типом»?
8. Які види амнезій розвиваються у людей похилого віку?
9. Назвіть відмінності між клінічними проявами хвороби Альцгеймера
і хвороби Піка.
10. Що означає симптомокомплекс «6А»? При якій хворобі він
зустрічається?
11. Які Ви знаєте інволюційні психози?
12. Які особливості догляду за пацієнтами похилого віку?

Тестові завдання:
1. При жому психозі спостерігається спотворення попередніх рис
характеру, втрачаються побутові та професійні навички?
а) інволюційна депресія
б) інволюційний параноїд
в) післяпологовий психоз
г) старече слабоумство
д) реактивний психоз

2. Деменція - це:
а) легкий ступінь недоумства
б) знижений, пригнічений настрій
в) недоумство, набуте внаслідок хвороби
г) вроджене недоумство
д) порушення свідомості

3. Раннім психічним порушенням при атеросклерозі судин головного

мозку є:
а) втрата критики до власного стану

1
1
б) зниження кола інтересів
в) дратівливість
г) порушення свідомості
д) зниження пам’яті на поточні події

4. Для Корсаковського синдрому характерне все, крім:

а) зниження пам'яті на поточні події
б) конфабуляції
в) псевдоремінісценції
г) псевдогалюцинації
д) астенія

5. Конфабуляції зустрічаються при:

а) епілепсії
б) Корсаковському синдромі
в) шизофренії
г) психопатії
д) реактивному психозі

6. При іпохондрії хворий вважає, що:

а) у нього важка невиліковна хвороба
б) його обкрадають
в) він злочинець
г) його хочуть отруїти
д) його діями хтось керує

7. Який стан є кінцевою стадією старечого недоумства:

а) аменція
б) маразм
в) кома
г) ступор
д) амнезія

8. Яке лікування слід проводити хворим з атрофічними процесами

головного мозку:
а) хірургічне
б) симптоматичне
в) етіотропне
г) патогенетичне
д) санаторно-курортне

9. Для якого захворювання є характерним нігілістичне маячення

Котара:
а) інволюційної депресії
б) хвороби .Альцгеймера.

1
2
в) епілепсії
г) атеросклеротичного недоумства
д) істерії.

10. Для хвороби Альцгеймера характерні симптоми, крім:

а) амнезія
б) анестезія
в) акалькулія
г) апраксія
д) афазія
е) аграфія

Задачі:

1. У хворого В., 53 років, захворювання починалось поступово. 10

років тому виникли головний біль, важкість і неясність в голові.
Головний біль супроводжувався шумом у вухах, потім виник біль в
кінцівках, змінився сон: став погано засинати, сон став поверхневим,
не приносив відчуття відпочинку. Пацієнт став розгубленим,
забудькуватим, відчув утруднення у відтворенні дат, термінів, понять.
Виникла дратівливість, нестриманість. Потім з'явилось відчуття
раптової радості, при якій на очі легко навертались сльози. В даний
час у власній особистості і оточенні орієнтований правильно, настрій
пригнічений, усвідомлює свій «крах». Пам'ять на поточні події дуже
погана, легко плаче і швидко заспокоюється.
• Визначте основну психопатологічну симптоматику
• Складіть план сестринського догляду

2. Хвора Н., 54 роки, домогосподарка. Психічно хворих у сім'ї немає.

Схильна до тривоги з будь-якого приводу, особливо хвилюється за
близьких, своє здоров'я, матеріальне благополуччя. В останні 7 місяців
поступово зростає відчуття страху, тривоги. Все важче стає
виконувати роботу, зник апетит, виникли думки про самогубство. У
хворої сумний вираз обличчя. Відчуває страх і тривогу за свою сім'ю,
весь час здається, що з нею чи її сім'єю щось трапиться, нічим не може
зайнятись, у всьому бачить поганий знак. Годинами стогне, заламує
руки, ходить з кутка в куток, не знаходить собі місця. Очі сухі,
говорить, що сліз у неї немає, відмовляється від їжі, говорить, що їй
краще не їсти, від цього вона швидше помре. Орієнтована правильно,
коректна, охайна, пам'ять не порушена.
• Визначте основну психопатологічну симптоматику
• Складіть план сестринського догляду

3. Хвора Л., 50 років, доставлена в лікарню зі скаргами на тривогу,

1
3
страх, підозрілість, безсоння, відсутність апетиту. Три роки тому назад
після сварки з сусідкою виникли страх, тривога, стала погано спати,
боялась, що чоловіка звільнять з роботи і вони залишаться без засобів
існування, боялась, що її вб'ють. До чоловіка стала відноситись
підозріло, вважала, що у нього появилась інша жінка, що чоловік її
задушить. Втікала з дому, ховалась, відмовлялась їсти, потім заявила в
міліцію, що чоловік хоче її вбити, просила допомоги. Виглядає старше
свого віку, AT 140/ 70 мм рт. ст. Свідомість ясна, орієнтована
правильно, контактна. Вираз обличчя тривожний, вкрай підозріла.
Відчуває страх і тривогу, весь час плаче, знаходиться в русі. Заявляє,
що скоро її вб'ють, що з її родичами щось трапиться. Запідозрює
чоловіка у зраді, що він привіз її в лікарню, щоб позбавитись від неї і
всі родичі заодно з ним, стверджує, що вона нікому не потрібна, що в
неї немає дому і жити залишилось небагато. Пам'ять не порушена.
• Визначте основну психопатологічну симптоматику
• Складіть план сестринського догляду

4. Через 8 років після виявлення гіпертонічної хвороби у 5 5-річної

жінки, яка раніше не страждала психічним захворюванням, виникли
дратівливість, важкість концентрації уваги, запам’ятовування
інформації, підвищена втомлюваність, плаксивість, безсоння. При
хвилювання виникають серцебиття і головний біль. Хвора самостійно
звернулась до психіатра з вказаними скаргами.
• Визначте основні проблеми пацієнтки
• Складіть план сестринського догляду

5. Хворий, 65 років, скаржиться на значне погіршення пам’яті,

пригнічення, неможливість спілкуватись з оточенням, рідними. Хворіє
близько 2 років. Об’єктивно: тривожний, неспокійний, вважає, що
його переслідують сусіди, не пам’ятає, що робив учора, погано
пам’ятає свої професійні навички. За даними КТ головного мозку є
виражена атрофія скроневих часток головного мозку.
• Визначте основні проблеми пацієнтки
• Складіть план сестринського догляду

6. Жінка, 53 роки, з меланхолічним типом темпераменту, стала

тривожною, постійно переживає за своїх рідних, звинувачує себе у
всьому, стверджує, що її кров висохла, а в кишках накопичились тони
шлаків, тому їй не можна їсти, вона не заслуговує на життя.
• Визначте основні проблеми пацієнтки
• Складіть план сестринського догляду

7. Хвора, 58 років, поступила в психіатричну лікарню зі скаргами нате,

1
4
що сусіди постійно слідкують за нею, хочуть вижити її з квартири,
бажають їй смерті, а коли її немає вдома, навмисне потрапляють через
балкон в кімнату, псують її речі, включають газ, намагаючись її
отруїти.
• Визначте основні проблеми пацієнтки
• Складіть план сестринського догляду

1
5