10

1.1. Подвійний інтеграл

1.1.1. Означення та властивості
1.1.2. Обчислення подвійного інтеграла
в прямокутних координатах зведенням до повторного
1.1.3. Подвійний інтеграл у полярній системі координат
1.2. Застосування подвійного інтеграла в геометрії та фізиці
1.2.1. Геометричні застосування
1.2.2. Фізичні застосування

зміст
 1.1. Подвійний інтеграл 11
1.1.1. Означення та властивості
Нехай у замкненій області D площини Oxy задана неперервна функція
z = f (x, y). Розіб’ємо область D на n елементарних частин Di ( i = 1, n ), площі
яких позначимо через ∆S i , а діаметри (найбільшу відстань між точками
межі області ) – через di (рис. 1).
У кожній точці області Di візьмемо довільну
точку Mi(xi,yi), помножимо значення функції
f (xi, yi) в цій точці на ∆S i і складемо суму всіх
таких добутків
n
Рис. 1
f ( x1 , y1 )∆S1 + L + f ( xn , yn )∆S n = ∑ f ( xi , yi )∆Si .
i =1
Вираз ∑ f ( xi , yi ) ∆Si називається інтегральною сумою функції
n
i =1
f (x, y) по області D.
Границя цієї інтегральної суми, коли максимальний діаметр λ = max d i
1≤i ≤ n
частинних областей Di прямує до нуля (при цьому n прямує до
нескінченності), якщо вона існує та не залежить від способу поділу на
елементарні частини Di і від вибору точок Mi(xi,yi) на них, називається
подвійним інтегралом від функції f(x,y) по області D і позначається

∫∫ f ( x, y ) dS
D
або ∫∫ f (M ) dS .
D
 12
Отже, за означенням ∫∫ f ( x, y ) dS = lim ∑ in=1 f ( xi , yi ) ∆Si ,
D λ →0
де x і y – змінні інтегрування; f(x,y) – підінтегральна функція; dS –
елемент (диференціал) площі; f(x,y)dS – підінтегральний вираз; D –
область інтегрування; λ = max d i .
1≤i ≤ n
Геометричний зміст: якщо функція z = f (x, y)
невід’ємна, то подвійний інтеграл від неї чисельно
дорівнює об’єму V циліндричного тіла, нижньою
основою якого є область D, верхньою – частина
поверхні z = f ( x, y ) ≥ 0 , що проектується в D, а
бічна поверхня – циліндрична з твірними,
паралельними осі Oz, і напрямною L – межею
Рис. 2 області D (рис. 2): V = ∫∫ D f ( x, y ) dS.
Фізичний зміст: якщо матеріальна пластина лежить у координатній
площині Oxy і має форму замкненої області D, в кожній точці якої задана
поверхнева густина µ = µ( x, y ) , то маса m пластини обчислюється за
формулою m = ∫∫ D µ ( x, y ) dS .
Теорема (достатня умова інтегровності). Якщо функція f(x,y)
неперервна в замкненій обмеженій області D, то вона інтегровна в цій
області.
 13
Властивості подвійного інтеграла:

1) Сталий множник можна виносити за знак подвійного інтеграла:

∫∫ C f ( x, y ) dS = C ∫∫ f ( x, y ) dS ,
D D
де C = const.

2) Подвійний інтеграл від скінченної алгебраїчної суми функцій дорівнює

такій же сумі подвійних інтегралів від кожного доданка окремо:

∫∫ ( f ( x, y) + g ( x, y) − h( x, y)) dS = ∫∫ f ( x, y) dS + ∫∫ g ( x, y) dS − ∫∫ h( x, y) dS .
D D D D

3) Якщо функція f ( x, y ) ≥ 0 в області D, то ∫∫ f ( x, y ) dS ≥ 0 .

D

4) Якщо дві функції в області D задовольняють нерівності

f ( x, y ) ≥ g ( x, y ) , то ∫∫ f ( x, y ) dS ≥ ∫∫ g ( x, y ) dS .
D D

5) (Адитивність). Якщо область інтегрування D функції f (x, y) розбити на

дві частини D1 і D2, які не мають спільних внутрішніх точок, то

∫∫ f ( x, y) dS = ∫∫ f ( x, y) dS + ∫∫ f ( x, y) dS .
D D1 D2
 14
6) (Оцінка подвійного інтеграла). Якщо функція f (x,y) неперервна в
обмеженій замкненій області D площею S, то
m S ≤ ∫∫ f ( x, y ) dS ≤ M S ,
D

де m і M – відповідно найменше і найбільше значення функції f (x,y) в

області D.
7) Теорема (про середнє значення функції). Нехай функція f(x,y) неперервна
в обмеженій замкненій області D площею S.
1
Величина µ = ∫∫ f ( x, y ) dS називається середнім значенням функції
S D
f(x,y) в області D. В області D існує хоча б одна точка P ( x , y ), в якій
середнє значення функції досягається:
1
f ( x , y ) = µ = ∫∫ f ( x, y ) dS .
S D
Зауваження. Надалі будемо розглядати лише функції, які неперервні в
області інтегрування, що гарантує існування подвійного інтеграла. (Хоча
подвійний інтеграл може існувати не тільки для неперервних функцій).

На початок розділу
 15
1.1.2. Обчислення подвійного інтеграла
в прямокутних координатах зведенням до повторного
Безпосереднє знаходження подвійного інтеграла як границі інтегральної
суми пов'язане зі значними труднощами. Набагато простіше перейти до
обчислення так званого двократного повторного інтеграла – послідовного
знаходження двох звичайних визначених інтегралів.
Зауваження 1. Оскільки подвійний інтеграл не залежить від способу
розбиття, то в декартовій прямокутній системі координат Oxy зручно
розбивати область D координатною сіткою, утвореною прямими, які
паралельні осям Ox і Oy (рис. 3).
Тоді внутрішній елементарний
майданчик Di є прямокутником зі
сторонами ∆xi, ∆yi і його площа ∆Si = ∆xi∆yi.
∆ yi Di
D Відповідно диференціал площі набуває
вигляду dS=dxdy і подвійний інтеграл
можна подати у формі
∆ xi
∫∫ D f ( x, y ) dxdy.
Рис. 3
 16

y y = yвих(x)
Область D називається правильною в напрямі
осі Oy (рис. 4), якщо:
1) довільна пробна пряма, що паралельна осі Oy
y = yвх(x) і проходить через область D, перетинає межу
області тільки в двох точках: на лінії входу і лінії
O a b x
виходу;
Рис. 4
2) лінії входу та виходу задаються в явній
формі одним рівнянням відповідно y = yвх(x),
y y = yвих(x).
d x = xвих(y)

x = xвх(y) Аналогічно визначається область правильна в

c напрямі осі Ox (рис. 5).
O x
Рис. 5

Якщо область D правильна і в напрямі осі Oy, і в напрямі осі Ox, то вона
називається просто правильною.
 Формула, що зводить подвійний інтеграл до двократного повторного інтеграла 17
має вигляд: b y2 ( x )

a) ∫∫ f ( x, y) dx dy = ∫ dx ∫ f ( x, y) dy, x = a; x = b (вa напрямі

D a y1 ( x )
≤ x ≤ b) – для правильної
осі Oy області D.
d x2 ( y )

á) ∫∫ f ( x, y) dx dy = ∫ dy ∫ f ( x, y) dx, y = c; y = d (c ≤ y ≤ d ) – для правильної

D ñ x1 ( y ) в напрямі осі Ox області D.
Зауваження 2. Спочатку обчислюється внутрішній інтеграл за внутрішньою
y2 ( x)
змінною y ∫ y ( x)
1
f ( x, y ) dy у припущенні, що зовнішня змінна x фіксована.
У результаті обчислення внутрішнього інтеграла в межах від y1(x) до y2(x) одержуємо
певну функцію S(x) однієї змінної x.
Зауваження 3. Зовнішні межі інтегрування a і b – завжди сталі. Обчислюючи
b
зовнішній інтеграл ∫a S ( x) dx, дістаємо деяке число I – значення подвійного
інтеграла.
y Зауваження 4. Внутрішні межі інтегрування y1(x) і y2(x) є
d функціями зовнішньої змінної x. В окремих випадках вони також
можуть бути сталими. Наприклад, коли область інтегрування D –
прямокутник зі сторонами x = a, x = b, y = c і y = d, що паралельні
c
осям координат (рис. 6), то всі межі інтегрування є сталими
і подвійний інтеграл обчислюється за формулою
O a b x
b d
Рис. 6 ∫∫ D f ( x, y ) dx dy = ∫ a dx ∫ c f ( x, y) dy.
 18

На координатній площині Oxy задано замкнену обмежену

область D, утворену точками, що лежать у півплощині
x − y − 4 ≤ 0 між еліпсом x2/48 + y 2/16 = 1 і колом x2 + (y + 2)2 = 4. Виконати
наступне:
1) Знайти кутові точки області D і зробити її рисунок на координатній
площині Oxy (область D заштрихувати і вказати рівняння ділянок її меж).
2) Розбити область D на правильні в напрямі осі Oy частини і зробити
відповідний рисунок на координатній площині Oxy (кожну правильну
частину виділити оригінальним штрихуванням і вказати у відповідному
вигляді рівняння ділянок її меж). Навести аналітичне подання кожної
правильної в напрямі осі Oy частини.
3) Розбити область D на правильні в напрямі осі Ox частини і зробити
відповідний рисунок на координатній площині Oxy (кожну правильну
частину виділити оригінальним штрихуванням і вказати у відповідному
вигляді рівняння ділянок її меж). Навести аналітичне подання кожної
правильної в напрямі осі Ox частини.
 19
1) Кутові точки області D є точками перетину ліній, які її обмежують.
Для знаходження останніх складемо і розв’яжемо відповідні системи
рівнянь цих ліній:
 x − y − 4 = 0; y = x − 4; x1 = 0 ; x2 = 6 ;
 2 M1 (0 ; − 4) ; M 2 (6 ; 2);
 x 48 + y 16 = 1;
2
x 2 + 3( x − 4) 2 = 48; y1 = −4 ; y2 = 2;

 x − y − 4 = 0; y = x − 4; x1 = 0 ; x2 = 2 ; M 1 (0 ; − 4) –одержана вище;
 2 M 3 (2 ; − 2);
 x + ( y + 2) = 4; x + ( x − 4 + 2) = 4; y1 = −4 ; y2 = −2;
2 2 2

 x 2 48 + y 2 16 = 1; x 2 = 48 − 3 y 2 ; y = −4 ;
 2 M1 (0 ; − 4) − одержана вище.
 x + ( y + 2) = 4; 48 − 3 y + ( y + 2) = 4;
2 2 2
x = 0;

Область D зображена штриховкою на рис. 7.

y
2 2
x
+
y
=1
4
48 16

-6 -4 -2 O 2 4 6 x

-2

-4 x− y−4=0
x + ( y + 2) = 4
2 2

Рис. 7
 2) Прямі x = –2, x = 0 і x = 2 розбивають область D на чотири правильні в 20
напрямі осі Oy частини. Відповідне зображення області D відтворено на рис. 8.
Її правильні в напрямі осі Oy частини можна подати аналітично як множини
точок наступними виразами:

{ }
D1 : ( x, y ) − 4 3 ≤ x ≤ −2 ; − 16 − x 2 / 3 ≤ y ≤ 16 − x 2 / 3 ;

D : {( x, y ) − 2 ≤ x ≤ 0 ; − 16 − x / 3 ≤ y ≤ − 4 − x − 2 };
2 2

D : {( x, y ) − 2 ≤ x ≤ 2 ; 4 − x − 2 ≤ y ≤ 16 − x / 3 };
2
2 2

D : {( x, y) 2 ≤ x ≤ 6 ; x − 4 ≤ y ≤ 16 − x / 3 }.
3
2
4
y
y = 16 − x 2 / 3
4
y = 16 − x 2 / 3
y = 16 − x 2 / 3

D1 D3 D4

-6 -4 -2 2 4 6 x
O
x=4
x = −4 3 y = x−4
-2
x=2
y = − 16 − x / 3
2 D2
-4 y = 4 − x2 − 2
y = − 4 − x2 − 2 x=0
x = −2 y = − 16 − x 2 / 3

Рис. 8
 3) Прямі y = –2, y = 0 і y = 2 розбивають область D на чотири правильні в 21
напрямі осі Ox частин. Відповідне зображення області D відтворено на рис. 9.
Її правильні в напрямі осі Ox частини можна подати аналітично як множини
точок наступними виразами:
{
D1 : ( x, y ) − 4 ≤ y ≤ 0 ; − 48 − 3 y 2 ≤ x ≤ − 4 − ( y + 2) 2 ; }
{
D2 : ( x, y ) 0 ≤ y ≤ 2 ; − 48 − 3 y 2 ≤ x ≤ y + 4 ; }
{
D3 : ( x, y ) 2 ≤ y ≤ 4 ; − 48 − 3 y 2 ≤ x ≤ 48 − 3 y 2 ; }
D : {( x, y )
4 − 2 ≤ y ≤ 0; 4 − ( y + 2) 2 ≤ x ≤ y + 4 }.
y
x = − 48 − 3 y 2
4 y=4
x= 48 − 3 y 2
x = − 48 − 3 y 2
D3 y=2

D2 2 x = y+4

-6 -4 -2 2 4 6 x
O D4
y=0
x = 4 − ( y + 2) 2 x = y+4

D1 -2 y = −2

x = − 4 − ( y + 2) 2
x = − 48 − 3 y 2
-4 y = −4

Рис. 9
 22

Правило знаходження меж інтегрування для правильної в напрямі

осі Oy (рис. 4) області D:

1) Область D спроектувати паралельно осі Oy на вісь Ox і одержати

відрізок [a; b], a ≤ x ≤ b. Числа a і b – відповідно нижня і верхня межі у
зовнішньому інтегралі за x. Вони визначаються крайніми зліва та справа
точками області D, які лежать на вертикальних прямих x = a та x = b, що
обмежують цю область.

2) Провести через будь-яку внутрішню точку x відрізка [a; b] пробну

пряму, паралельну осі Oy і в тому ж напрямі. Ця пряма перетинає межу
області D у двох точках – входу C1 і виходу C2. Щоб визначити внутрішні
межі інтегрування за y – ординати вказаних точок, необхідно розв'язати
рівняння лінії входу і лінії виходу відносно y: y = y1(x) і y = y2(x). Функції
y1(x) і y2(x), що на відрізку [a; b] обмежені і зберігають аналітичний вираз, –
відповідно нижня і верхня межі у внутрішньому інтегралі за y.
 23

Зауваження 5. Якщо область D правильна в напрямах обох осей Ox і Oy, то

подвійний інтеграл можна звести до повторного будь-яким з указаних способів.
Зрозуміло,що результати при цьому однакові, тобто значення подвійного інтеграла
не залежить від порядку інтегрування:
b y2 ( x ) d x2 ( y )

∫ dx ∫ f ( x, y ) dy = ∫ dy ∫ f ( x, y) dx.
a y1 ( x ) c x1 ( y )

Перехід від лівої частини цього співвідношення до правої і навпаки називається

зміною порядку інтегрування.

Зауваження 6. У кожному конкретному випадку, залежно від вигляду області D

та підінтегральної функції f (x, y), треба обирати той порядок інтегрування, який
приводить до простіших обчислень.

Зауваження 7. Якщо область D не є правильною в напрямі жодної з осей Ox чи

Oy, то її необхідно розбити на частини без спільних внутрішніх точок, кожна з яких
є правильною в напрямі Ox чи Oy.
 24

Обчислити ∫∫ ( x + 2 y ) dxdy , де область D обмежена лініями y = x2, y = 0,

x + y – 2 = 0. D
Побудуємо область інтегрування (рис. 10).
y
I спосіб.
y = x2 Область D правильна в напрямку осі Ox
1
(рис.11) D :{0 ≤ y ≤ 1; y ≤ x ≤ 2 − y}.

O y=0 2 x
Тоді подвійний інтеграл обчислюється так:
x+y–2=0
Рис. 10
1 2− y 1 x 2  2− y
y ∫∫ ( x + 2 y ) dx dy = ∫ dy ∫ ( x + 2 y ) dx = ∫  + 2 xy  dy =
D 0 y 0 2  y
x= y

x=2–y 1 (2 − y ) 2 y 
1 =∫  + 4y − 2y − − 2y
2 3/ 2 
dy =
0
 2 2 


O y=0 x  ( y − 2)3 7 ⋅ y 2 y 5/ 2  1
= + − 2⋅2⋅  = − 1 + 8 + 7 − 2 − 4 = 29 = 1,45.
 6 2⋅2 5  0 6 6 4 3 5 20
Рис. 11 
 25
II спосіб.
Область D неправильна в напрямку осі Oy. Прямою x = 1 розіб’ємо її на
дві правильні області D1 і D2 (рис. 12):
D1 :{0 ≤ x ≤ 1; 0 ≤ y ≤ x 2 }; D2 :{1 ≤ x ≤ 2; 0 ≤ y ≤ 2 − x}.
Тоді подвійний інтеграл обчислюється так:

y
∫∫ ( x + 2 y) dxdy = ∫∫ ( x + 2 y) dxdy+ ∫∫ ( x + 2 y) dxdy =
x=1 D D1 D2
1 x2 2 2− y
y=2–x = ∫ dx ∫ ( x + 2 y ) dy + ∫ dx ∫ ( x + 2 y ) dy =
y = x2
0 0 1 0

( ) ( )
D1 D2
1 x2 2 2− x
O 1 2 x = ∫ xy + y 2
dx + ∫ xy + y 2
dx =
0 0 1 0

( ) ( )
y=0 1 2
= ∫ x + x dx + ∫ 2 x − x 2 + (2 − x )2 dx =
Рис. 12 3 4
0 1

 x 4 x 5  1  2 x 3 ( x − 2 )3  2  1 1  
= +  +x − +  =  +  +  4 − 1 − 8 + 1  = 9 + 3 − 2 = 1,45.
 4 5  0  3 3  1  4 5   3 3  20

 26

У заданих повторних інтегралах змінити порядок інтегрування:

1 1− x 2
а) I = ∫ dx ∫ f ( x, y ) dy,
−1 − 1− x 2

−1 0 0 0

∫
б) I = dy
−2
∫ f ( x, y ) dx + ∫ dy
−1
∫ f ( x, y ) dx
− 2+ y − −y

(розв’язати самостійно).
 27
а) Використовуючи зазначені межі інтегрування запишемо рівняння
ліній, що обмежують відповідну область, та зобразимо їх в одній системі
координат (рис. 13): D : x = −1; x = 1; y = − 1 − x 2 ; y = 1 − x 2 .
y
y = 1 – x2 Область D правильна в напрямі осі Oy (рис.13).
x = –1 1 x=1 Для зміни порядку інтегрування область D треба
D подати як правильну в напрямі осі Ox, при
x
необхідності розбиваючи на правильні у
вибраному напрямі частини. У даному випадку
–1 область D – неправильна в напрямі осі Ox, тому
y = − 1 − x2 прямою y = 0 розіб’ємо її на дві правильні області
D1 і D2 (рис. 14): x = − 1− y y x = 1− y

Рис. 13 x = –1 1 x=1

D1 : y = −1; y = 0; x = − 1 − y 2 ; x = 1 − y 2 , D2

y=0 D1 x

D2 : y = 0; y = 1; x = − 1 − y ; x = 1 − y ; D = D1 U D2 .
–1
0 1− y 2 1 1− y
x = − 1− y2 x = 1− y2
Тоді I = ∫ dy ∫ f ( x, y ) dx + ∫ dy ∫ f ( x, y ) dx.
−1 − 1− y 2 0 − 1− y Рис. 14
На початок розділу
 y

x=0
x = − 2+ y
б) D1 : y = −2; y = −1; x = − 2 + y ; x = 0,
y=0 x
D2

y = –1
D2 : y = −1; y = 0; x = − − y ; x = 0.
D1

y = –2
D = D1 U D 2 .
x=− −y
Область D зображена на рис. 15.
Рис. 15 Вона правильна в напрямі осі Oy (рис. 16):
y
y=– x2 D : x = −1; x = 0; y = x 2 − 2; y = − x 2 .
–1 0
x
D 0 − x2
Тому I = ∫ dx ∫ f ( x, y ) dy.
−1 x 2 −2

y = x2 – 2

Рис. 16
 28
1.1.3. Подвійний інтеграл у полярній системі координат
Обчислення подвійних інтегралів іноді вдається спростити, зробивши
заміну змінних. Нехай формули x = x(u, v), y = y(u, v) встановлюють взаємно
однозначну відповідність між точками M(x,y) області D координатної
площини Oxy і точками M*(u,v) деякої області D* іншої координатної
площини Ouv. Тоді, в припущенні неперервності частинних похідних
функцій x(u, v) і y(u, v) по u і по v, має місце формула

∫∫ D f ( x, y ) dx dy = ∫∫ D∗ f ( x(u, v), y (u, v)) J (u, v) du dv,

яка називається формулою заміни змінних у подвійному інтегралі.
Тут J (u, v) - якобіан перетворення:
∂x ∂u ∂x ∂v
J (u , v) = .
∂y ∂u ∂y ∂v
На практиці часто застосовують перехід до полярних координат.
Прямокутні x, y і полярні ρ, φ координати зв’язані співвідношеннями:
x = ρ cos ϕ ; y = ρ sin ϕ (0 ≤ ρ < + ∞ ; 0 ≤ ϕ < 2π ), звідки x2 + y2 = ρ2.
cos ϕ − ρ sin ϕ
У цьому випадку якобіан J ( ρ , ϕ ) = = ρ.
sin ϕ ρ cos ϕ
 Формула переходу до полярних координат у подвійному інтегралі 29
набуває вигляду
∫∫ D f ( x, y) dx dy = ∫∫ D∗ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ ) ρ dρ dϕ.
Перехід до полярних координат доцільно застосовувати тоді, коли:
1) область інтегрування D задана у полярній системі;
2) область інтегрування D – круг або його частина (сектор, сегмент,
кільце і т.п.), оскільки при цьому рівняння межі області містять суму
x2 + y2 = ρ2;
3) сама підінтегральна функція містить цей вираз x2 + y2 = ρ2.
Визначення меж при обчисленні подвійного інтеграла в полярних
координатах можна робити, використовуючи зображення області D на
площині Oxy. Якщо область D обмежена двома кривими, полярні рівняння
яких ρ=ρ1(φ) і ρ=ρ2(φ) ( ρ1 (ϕ ) ≤ ρ 2 (ϕ )) і променями φ=φ1 і φ=φ2 (така область
D називається правильною у напрямі координатних променів φ = С
(рис. 17)), то ρ
β ρ 2 (ϕ ) ρ = ρ 2 (ϕ )
∫∫ f ( x, y ) dx dy = ∫ dϕ ∫ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ ) ρ dρ . ∗
D α ρ1 (ϕ ) D
Зокрема, якщо область D містить усередині ρ = ρ 1 (ϕ )
початок координат, тоді O ϕ
2π ρ (ϕ ) ϕ =α ϕ =β
∫∫ f ( x, y ) dx dy = ∫ dϕ ∫ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ ) ρ dρ , Рис. 17
D 0 0
де ρ=ρ(φ) – полярне рівняння кривої, що обмежує область D.
 30

Перейти до полярних координат і обчислити подвійний інтеграл:

x
∫∫ xdxdy, D : x + ( y − 2) = 4; x + ( y − 4) = 16; y = ; x = 0.
2 2 2 2

D 3
Перейдемо в підінтегральному виразі
та в рівняннях указаних ліній до полярних
y координат:
f (x,y) = ρcosφ dS = dxdy = ρdρdφ
ρ= 8sinφ
1) ρ2cos2φ + (ρsinφ – 2)2 = 4;
π ρ= 4sinφ.
ϕ=
2
2) ρ2cos2φ + (ρsinφ – 4)2 = 16;
π
ρ= 8sinφ.
ρ= 4sinφ ϕ=
ρ cos ϕ tgϕ = 1 ; π
ρ ϕ ϕ
6
3) sin = ; = .
3 3 6
x π
O 4) ρ cos ϕ = 0; ϕ = .
2
Рис. 18 Область D як правильна в напрямі
координатних променів зображена на рис. 18.
 3 8 sin ϕ
31
π /2 8sinϕ π /2 ρ
∫ dϕ ∫ ρ cosϕ ⋅ ρ dρ = ∫ cosϕ ⋅ dϕ =
π /6 4sinϕ π /6 3
4sinϕ

π /2 π /2
= 1 ∫ cosϕ ⋅ (512 sin 3 ϕ − 64 sin 3 ϕ )dϕ = 1 ∫ 448 sin 3 ϕ cosϕ dϕ =
3 π /6 3 π /6

π 1
sin ϕ = u u1 = sin =
448 π / 2 3 6 2
= ∫ sin ϕ cosϕ dϕ = =
3 π /6 π
du = cos ϕ dϕ u2 = sin =1
2

1 4 1
448 448 u 112  1  112 15
3 1∫/ 2
= u 3
du = ⋅ = ⋅ 1 −  = ⋅ = 35.
3 4 1/ 2
3  16  3 16

Перейти до полярних координат і

обчислити подвійний інтеграл (виконати
самостійно):

∫∫
D
x 2 + y 2 dxdy, D : x 2 + y 2 − 2 x ≤ 0, y ≤ 0.
На початок розділу
Область інтегрування зображена на рис. 19.

2cosϕ 3 2cosϕ
0 0 ρ 1 0
∫ dϕ ∫ ρ dρ = ∫ dϕ = ∫ 8cos ϕ dϕ =
2 3
−π / 2 0 −π / 2 3 3 −π / 2
0
y

8 0 2 8 0
= ∫ cos ϕ cos ϕ dϕ = ∫ (1 − sin ϕ ) cosϕ dϕ =
2
3 −π / 2 3 −π / 2
ρ=0

O x 0
sin ϕ = t t1 = −1 8 0 8  t 
3
= = ∫ (1 − t 2
) dt = t− =
dt = cos ϕ dϕ t2 = 0 3 −1 3  3 
ρ = 2cosφ −1

Рис. 19
8  1  8 2 16
= 1 −  = ⋅ = .
3 3 3 3 9
 32
1.2. Застосування подвійного інтеграла в геометрії та фізиці
1.2.1. Геометричні застосування

1) Площа плоскої фігури

Якщо в подвійному інтегралі ∫∫ D f ( x, y ) dx dy підінтегральну функцію
покласти тотожно рівною одиниці f ( x, y ) ≡ 1 , то його значення чисельно
дорівнюватиме площі області інтегрування D:
S = ∫∫ D dx dy,
а в полярній системі координат – S = ∫∫ D∗ ρ dρ dϕ .
2) Об’єм тіла
Нехай правильне у напрямі осі Oz просторове тіло V, яке обмежене знизу
і зверху поверхнями входу z = z1(x, y) і виходу z = z2(x, y), проектується на
площину Oxy в область Dxy. Тоді його об’єм обчислюється за формулою
V = ∫∫
D xy
(z2 ( x, y ) − z1 ( x, y ) ) dxdy.
Зауваження 1. Якщо тіло V – правильне в напрямі осі Ox чи Oy, то його
об’єм обчислюється за аналогічною формулою відповідно
V = ∫∫ ( x2 ( y, z ) − x1 ( y, z ) ) dydz і V = ∫∫ ( y2 ( x, z ) − y1 ( x, z ) ) dxdz.
D yz Dxz
 z
• σ 2 : z = z 2 ( x, y ) Область V називається правильною в напрямі 33
V осі Oz, якщо виконуються наступні умови:
•
σ 1 : z = z1 ( x , y ) 1) межа її проекції Dxy складається зі
y скінченного числа неперервних кривих;
D xy
x 2) довільна пробна пряма, що проходить хоча б
Рис.20 через одну внутрішню точку області V паралельно
z осі Oz і в тому ж напрямі, перетинає її межу тільки у
σ 1 : x = x1 ( y , z )
двох точках – по одній на ближній поверхні входу σ1
σ2 : x = x2 ( y , z )
D yz і дальній поверхні виходу σ2;
3) рівняння кожної з поверхонь задається в
явному вигляді, розв’язаному відносно z, причому
y тільки однією формулою відповідно z = z1 (x, y) і
V z = z2 (x, y), де функції z1 (x, y), z2 (x, y) неперервні в
x Dxy ( z1 ( x , y ) ≤ z 2 ( x , y ) ) (рис. 20).
Рис. 21
z Аналогічно вводиться означення просторової
σ 2 : y = y 2 ( x, z )
області V, що правильна в напрямі осі Ox (рис. 21) чи
V Oy (рис. 22).
Якщо просторова область V правильна в напрямі
D xz
кожної з координатних осей Ox, Oy і Oz, то вона
y називається просто правильною.
σ 1 : y = y1 ( x , z )
Зауваження 1. Якщо область V – неправильна, то вона
розбивається на правильні частини. Для цього, звичайно,
x Рис. 22 застосовують координатні чи їм паралельні площини.
 3) Площа поверхні 34
z σ : z = z ( x, y)
Нехай σ – деяка поверхня, плоска область Dxy – її проекція
паралельно осі Oz на координатну площину Oxy (рис. 23).
y Поверхня σ називається правильною в напрямі осі Oz,
якщо виконуються наступні умови: 1) довільна пробна пряма,
D xy
що проходить через область Dxy паралельно осі Oz і в тому ж
x
Рис. 23 напрямі, перетинає поверхню σ лише в одній точці, тобто
поверхня взаємно однозначно проектується в область Dxy;
σ : x = x( y, z) z
2) рівняння поверхні σ задається в явному вигляді,
розв’язаному відносно z, причому тільки однією формулою
D yz z = z(x, y), де функція z(x, y) неперервна в Dxy.
Аналогічно розглядаються поверхні, що правильні в
y напрямі осей Ox (рис. 24) і Oy (рис. 25).
Якщо поверхня σ правильна у всіх трьох напрямах Ox, Oy і
Oz, то вона називається просто правильною.
x Рис. 24 Якщо поверхня σ – неправильна, то вона розбивається на
z σ : y = y ( x, z ) правильні частини. Як правило, для цього застосовують
координатні чи їм паралельні площини.
Якщо поверхня σ правильна у напрямі осі Ox, Oy чи Oz, то
D xz
її площа обчислюється відповідно за формулою:
y
Sσ = ∫∫D 1 + x '2y + x '2z dy dz; Sσ = ∫∫ D 1 + y '2x + y '2z dx dz;
yz xz
x Рис. 25
Sσ = ∫∫ D 1 + z '2x + z '2y dx dy.
xy
 35

Обчислити площу плоскої області D, що обмежена

3
лініями: y = 3 x , y = , x = 4.
x
y=3 x
y Область D – правильна в напрямі осі
Oy (рис. 26). Тоді

D x=4 4 3 x 4
3 x
S = ∫∫ dxdy = ∫ dx ∫ dy = ∫ y 3/ x
dx =
D 1 3/ x 1
4

( )  x3 / 2 
4
O x = ∫ 3 x − 3 / x dx =  3 − 3 ln x  =
3  3/ 2 
y=
x
1  1
4
=  2 x − 3 ln x  = 16 − 3 ln 4 − 2 = 14 − 3 ln 4
3
 1
Рис. 26 (кв. од.)

Обчислити площу плоскої області D, що обмежена

лініями (розв’язати самостійно):
x = 8 − y 2 , x = −2 y.
Область D – правильна в напрямку осі Ox (рис. 27). Тоді

4 8− y 2 4 4
8− y 2
S = ∫∫ dxdy = ∫ dy ∫ dx = ∫ x −2 y
dy = ∫ (8 − y 2 + 2 y )dy =
D −2 −2 y −2 −2

4
 y 3
y 2
64 8
= 8 y − +2  = 32 − + 16 + 16 − − 4 = 60 − 24 = 36 (кв. од.)
 3 2  3 3
 −2

4 x = 8 − y2

x = −2 y

O x

–2

Рис. 27
 36
Обчислити площу області, що обмежена лінією
ρ = 2 − sin ϕ .

Побудуємо область у полярних координатах (рис. 28)

за точками з таблиці 1.
y
ρ = 2 – sin φ Таблиця 1
φ 0 π/4 π/2 3π/4 π
ρ 2 1,3 1 1,3 2
x φ 5π/4 3π/2 7π/4 2π

D
ρ 2,7 3 2,7 2
ρ=0

2−sin ϕ
2π 2−sin ϕ 2π 
Рис. 28 ρ  2
1 2π
S = ∫∫ ρ dρ dϕ = ∫ dϕ 
∫ ρ dρ = ∫   dϕ = ∫ (2 − sin ϕ )2 dϕ =
D 0 0 0  2 0 2 0

1 2π
2 0
( 2
) 1 2π 
= ∫ 4 − 4 sin ϕ + sin ϕ dϕ = ∫  4 − 4 sin ϕ +
2 0
1 − cos 2ϕ 
2
1 2π  9 1 
 dϕ = ∫  − 4 sin ϕ − cos 2ϕ  dϕ =
 2 0 2 2 
2π
19 1  19 1  1 1 
=  ϕ + 4 cos ϕ − sin 2ϕ  =  ⋅ 2π + 4 cos 2π − sin 4π  −  0 + 4 cos 0 − sin 0  =
22 4 0 22 4  2 4 

=
1
(9π + 4) − 1 ⋅ 4 = 9π (кв. од.)
2 2 2
 37
Обчислити об’єм тіла V, що обмежене поверхнями
z = 4 − x 2 , x + y = 2, x = 0, y = 0, z = 0.

Тіло обмежене параболічним циліндром z = 4 − x 2 і площинами

z
x + y = 2, x = 0, y = 0, z = 0 (рис. 29).

z = 4 − x2
Його проекцією на площину Oxy служить
область Dxy, що зображена на рис. 30. Вона є
2 2 y правильною. Тоді
x 2 2− x
Рис. 29 V = ∫∫ zdxdy = ∫∫ (4 − x )dxdy = ∫ dx ∫ (4 − x 2 )dy =
2
D D 0 0
y
2 2 2
2− x
= ∫ (4 − x 2
) y 0 dx = ∫ (4 − x )(2 − x)dx = ∫ (8 − 2 x 2 − 4 x + x3 )dx =
2

2 0 0 0
y = 2− x 2
 x 3
x 2
x 4
8 16 20
=  8x − 2 ⋅ − 4 ⋅ +  = 16 − 2 ⋅ − 4 ⋅ 2 + 4 = 12 − =
O 2 x  3 2 4  3 3 3
 0
(куб. од.)
Рис. 30
 38

Обчислити площу поверхні циліндра x 2 = 2 z , яка відсічена площинами

x − 2 y = 0, y = 2 x, x = 2 2 (рис. 31).
z Область інтегрування зображена на рис. 32.
σ: x2 = 2z Із рівняння циліндра маємо z x' = x, z 'y = 0.
Тоді
2 2 2x
S = ∫∫ 1 + x dxdy = ∫
2
1 + x dx ∫ dy =
2
y D 0 x/2
y = 2x
2 2 2 2
x − 2y = 0 x=2 2 2x  x
= ∫ 1+ x ⋅ y
2
x/2
dx = ∫ 1 + x 2 ⋅  2 x −  dx =
x 0 0  2
Рис. 31
1 + x2 = u
y = 2x
du = 2 xdx
y 32 2 39 du
x=2 2
= ∫ x 1 + x dx =
2
du = ∫ u =
2 0 xdx = 2 1 2
2
u1 = 1; u2 = 9
9
3
39 u 1 3
y = x/2
2 2 x = ∫ u du = =  9 − 1 = 13 (кв. од.)
41 2 2 
Рис. 32 1
На початок розділу
 39
1.2.2. Фізичні застосування
1) Матеріальна пластина, що займає область D у площині Oxy і
характеризується поверхневою густиною µ(x, y), має масу:
m = ∫∫ µ ( x, y ) dxdy .
D m
2) Середня густина пластини: µcep = = ∫∫ D µ ( x, y ) dxdy ∫∫ D dxdy .
S
3) Статичні моменти пластини відносно осей Ox, Oy відповідно

M x = ∫∫ D y µ ( x, y ) dxdy ; M y = ∫∫ D x µ ( x, y ) dxdy.
4) Координати центра маси пластини відповідно
xc = M y m ; yc = M x m .
5) Моменти інерції пластини відносно осей Ox, Oy та відносно початку
координат:
I x = ∫∫ D y 2 µ ( x, y ) dxdy ; I y = ∫∫ D x 2 µ ( x, y ) dxdy ;

I 0 = ∫∫ D ( x 2 + y 2 ) µ ( x, y ) dxdy = I x + I y .
Зауваження. Якщо пластина однорідна, то µ = µ0 = const .
 40

Знайти координати центра маси пластини D, що обмежена частиною

x2
еліпса в першій чверті + y 2 = 1 та координатними осями, якщо поверхнева
4
густина µ(x, y) = 3xy.
y

На рис. 33 зображена задана пластина. Обчислимо її масу:

1− x 2 / 4
y 
1− x / 4
1 2 2
2 2
m = ∫∫ 3 xydxdy =3∫ xdx ∫ ydy = 3∫ x  dx =
 2 
D 0 0 0  0
x 2
O 2 3 2  2
x  3 2 3 x 2 4
x  3
= ∫ x 1 − dx = ∫ x(4 − x 2 ) dx =  4 − = .
Рис. 33 2 0  4  80 8  2 4  2
0
Знайдемо статичні моменти пластини:
1− x 2 / 4
( ) ( )
2 2 2
1− x 2 / 4 3
M x = ∫∫ y ⋅ 3 xydxdy =3∫ xdx ∫ y dy = 3∫ x y / 3
2 3
dx = ∫ x 1 − x 2 / 4 dx =
0
D 0 0 0 0

1− x2 / 4 = u My обчислити самостійно.
0 1 1
x 2u 5 / 2 4 Тоді
= du = − dx; xdx = −2du = −2 ∫ u du = 2 ∫ u du = 2
3 3/ 2
= . 16 8
2 1 0
5 0
5 xc = ; yc = .
u1 = 1; u2 = 0 15 15
На початок розділу
 1− x 2 / 4
2 1− x / 4
2
2 y2
M y = ∫∫ x ⋅ 3 xydxdy = 3∫ x dx
2
∫ ydy = 3∫ x
2
dx =
D 0 0 0 2
0

2
2
2 2 4
32 x 3 x 3  x 3 1 x 5 
= ∫ x 1 −  dx = ∫  x −  dx =
2
− =
2 0  4  2 0  4  
2 3 4 5  
0

3  8 1 32  3  40 − 24  3 16 8
=  − =  = ⋅ = .
2  3 4 5  2  15  2 15 5
 41

2.1. Потрійний інтеграл

2.1.1. Означення та властивості
2.1.2. Обчислення потрійного інтеграла в прямокутній
системі координат
2.1.3. Обчислення потрійного інтеграла в циліндричній
та сферичній системах координат
2.2. Застосування потрійного інтеграла

зміст
 42
2.1. Потрійний інтеграл
2.1.1. Означення та властивості
Нехай у замкненій області V простору Oxyz задана неперервна функція
u = f (x, y, z).
Розіб'ємо область V сіткою довільних кусково-гладких поверхонь на
елементарні частини Vi ( i = 1, n ), що не мають спільних внутрішніх точок. У
кожній комірці Vi візьмемо довільну точку Mi(xi, yi, zi) і складемо інтегральну
суму ∑ i =1 f ( xi , yi , zi ) ∆Vi (∆Vi – об’єм елементарної області Vi).
n

Границя цієї інтегральної суми при необмеженому здрібненні розбиття

тривимірної області V, якщо вона існує і не залежить від способу поділу на
елементарні комірки Vi та від вибору точок Mi(xi, yi, zi) у них, називається
потрійним інтегралом від функції f (x, y, z) по області V:

∫∫∫ f ( x, y, z ) dV = lim ∑ in=1 f ( xi , yi , zi ) ∆Vi ,

V max di →0

де x, y і z – змінні інтегрування; f (x, y, z) – підінтегральна функція; dV –

елемент (диференціал) об’єму; f (x, y, z) dV – підінтегральний вираз; V –
область інтегрування, di – діаметр Vi (довжина найбільшої хорди, яка
з’єднує дві точки межі області Vi).
 43

Фізичний зміст потрійного інтеграла:

m = ∫∫∫ V µ ( x, y, z ) dV ,
де µ (x, y, z) – об’ємна густина; m – маса.

Геометричний зміст потрійного інтеграла: Якщо в потрійному інтегралі

підінтегральну функцію покласти тотожно рівною одиниці f ( x, y, z ) ≡ 1 , то
його значення чисельно дорівнюватиме об’єму області інтегрування V:

V = ∫∫∫ V dV .

Зауваження. Умови існування та основні властивості потрійного

інтеграла аналогічні відповідним властивостям подвійного і звичайного
визначеного інтеграла.

На початок розділу
 2.1.2. Обчислення потрійного інтеграла в прямокутній 44
системі координат
У прямокутній системі координат диференціал об’єму має вигляд
dV = dx dy dz і потрійний інтеграл можна подати у формі

∫∫∫ V f ( x, y, z ) dxdydz .
Нехай тривимірна область V – правильна в напрямі осі Oz і обмежена
знизу і зверху поверхнями відповідно z = z1 (x, y) і z = z2 (x, y).
Тоді справедлива формула
z2 ( x , y )
∫∫∫ f ( x, y, z ) dx dy dz = ∫∫ dx dy ∫ f ( x, y, z ) dz,
V Dxy z1 ( x , y )

за якою спочатку обчислюється внутрішній одновимірний інтеграл по z, а

потім зовнішній подвійний інтеграл по x, y.
Якщо при цьому плоска область Dxy, що служить проекцією тіла V на
площину Oxy, є правильною в напрямі осі Oy, то приходимо до формули
b y2 ( x ) z2 ( x , y )
∫∫∫ f ( x, y, z ) dxdydz = ∫ dx ∫ dy ∫ f ( x, y, z ) dz ,
V a y1 ( x ) z1 ( x , y )
яка зводить потрійний інтеграл до трикратного повторного інтеграла.
 45

Зауваження 1. За цією формулою спочатку обчислюється

самий внутрішній інтеграл по внутрішній змінній z при
фіксованих зовнішніх змінних x і y. Потім знаходиться проміжний
інтеграл по y при фіксованому x. В останню чергу обчислюється
зовнішній інтеграл по x.

Зауваження 2. Можна одержати повторний інтеграл з іншим

порядком інтегрування. Його доцільність залежить як від
розташування області V відносно прийнятої системи координат
Oxyz та форми області V, так і від вигляду підінтегральної функції
f (x, y, z).
 46

Для потрійного інтеграла I = ∫∫∫ V f ( x, y, z ) dxdydz вказано підінтегральну

функцію f (x, y, z) й область інтегрування V, яка задана рівняннями
поверхонь, що її обмежують, або системою нерівностей.
Необхідно:
1) Зобразити тіло V у прямокутній системі координат Oxyz як правильну
в напрямі осі Oz просторову область.
2) Подати його проекцію Dxy як правильну в напрямі осі Ox плоску
область, при необхідності розбиваючи на частини, і зробити відповідний
рисунок.
3) За результатами пунктів 1) і 2) перейти до повторного інтеграла і
обчислити його значення.
а) f (x, y, z) = z ;
V: x2 = 2y; z = 0; 2y + z = 2;
б) f (x, y, z) = x + z ;
V: x = 0; y = 0; z = 1; x + y + z = 2.
б) виконати самостійно.
 47
а) f (x, y, z) = z ;
V: x2 = 2y; z = 0; 2y + z = 2; y = 1. Дана область інтегрування V є
z вертикальним циліндричним тілом, а його
проекцією на координатну площину Oxy є плоска
2 z = 2 – 2y область Dxy. На рис. 34 це тіло V подано як
− 2
y = x2/2 правильну в напрямі осі Oz просторову область, що
обмежена знизу координатною площиною z = 0
2 0 1 y (поверхня входу), зверху – площиною z = 2 – 2y
z=0
x (поверхня виходу), а з боків – параболічним
Рис. 34 циліндром x2 = 2y. Відповідно на рис. 35 проекцію
y Dxy відтворено як правильну в напрямі осі Ox
плоску область. Тоді потрійний інтеграл переходом
x=− 2y y=1 до повторного обчислюється так:
x = 2y
1 1 2y 2−2 y 1 2y 2− 2 y
I = ∫∫∫ zdxdydz = ∫ dy ∫ dx ∫ zdz = ∫ dy ∫ ( z 2 / 2) dx =
0
Dxy V 0 − 2y 0 0 − 2y
1 2y
x = 1 11 2y
1
∫ dy ∫ (2 − 2 y ) dx = ∫ (2 − 2 y ) ⋅ x − 2 y dy = 4 ∫ (1 − y ) 2 y dy =
O 2 2 2

y=0 2 0 − 2y 20 0
1
1  y3/ 2 y 5/ 2
y 7/2 
Рис. 35 = 4 2 ∫ ( y1 / 2 − 2 y 3 / 2 + y )dy = 4 2 
5/ 2
−2 +  = 64 2 .
 3/ 2 5 / 2 7 / 2  105
0  0
На початок розділу
б) f (x, y, z) = x + z ; 1 1− x 2− x − y
V: x = 0; y = 0; z = 1; I = ∫∫∫ ( x + z ) dxdydz = ∫ dx ∫ dy ∫ ( x + z )dz =
V 0 0 1
x + y + z = 2.
1 1− x 2− x − y
z = ∫ dx ∫ ( xz + z / 2) 2
dy =
0 0 1
2 z=2–x–y
1 1− x  ( 2 − x − y ) 2
1
1
= ∫ dx ∫  2 x − x − xy + 2
− x − dy =
 2 2 
z=1 0 0 
1 y 1− x
 y 2 (2 − x − y )3 1 
1
1 = ∫  xy − x y − x −
2
− y  dx =
Рис. 36 2 6 2 0
x 0

y 1 x (1 − x ) 2
1 1 1 ( 2 − x ) 3
= ∫x − x − x + x −
2 2 3
− − + x+ dx =
 2 6 2 2 6 
0 
y=1–x 1
 x 2 2 x 3 x 4 1  x 2 2 x 3 x 4  x x x 2 (2 − x ) 4 
x=0 = − + −  − + − − + −  =
 2 3 
4 2 2 3 
4  6 2 4 24 
x
 0
O 1
y=0
1 2 1 11 2 1 1 1 1 1 2 1
Рис. 37 =  − + −  − +  − − + − +  = .
 2 3 4 2  2 3 4  6 2 4 24 3  4
 48
2.1.3. Обчислення потрійного інтеграла в циліндричній
та сферичній системах координат
Нехай функція f (x, y, z) неперервна в обмеженій замкненій області V
простору (x, y, z), а функції x = x (u, v, w), y = y (u, v, w) і z = z (u, v, w) разом з
частинними похідними неперервні в обмеженій замкненій області V*
простору (u, v, w) і взаємно однозначно відображають цю область на область
V, причому якобіан відображення J (u, v, w) відмінний від нуля:
∂x ∂u ∂x ∂v ∂x ∂w
J (u, v, w) = ∂y ∂u ∂y ∂v ∂y ∂w ≠ 0.
∂z ∂u ∂z ∂v ∂z ∂w
Тоді має місце формула заміни змінних у потрійному інтегралі

∫∫∫V f ( x, y, z ) dxdydz = ∫∫∫V ∗ f ( x(u, v, w), y (u, v, w), z (u, v, w)) J (u, v, w) dudvdw.
Змінні u, v і w служать криволінійними координатами точки, а вираз
dV ∗ = J (u , v, w) dudvdw задає елемент об’єму у криволінійному просторі.
Модуль якобіана J (u, v, w) визначає коефіцієнт зміни нескінченно малого
об’єму при відповідному перетворенні координат.
 z У циліндричній системі координат положення точки 49
z визначається полярними координатами φ, ρ та аплікатою z
M (ρ ,ϕ , z) (рис. 38), а формули, що зв'язують прямокутні і циліндричні
O Координати, мають вигляд: x = ρ cosφ; y = ρ sinφ; z = z
ϕ ρ y
(0 ≤ ρ < + ∞; 0 ≤ ϕ < 2π ), звідки x2 + y2 = ρ2.
x M 1 ( ρ , ϕ ,0) Модуль якобіана дорівнює J ( ρ , ϕ , z ) = ρ , тоді
Рис. 38 ∫∫∫ f ( x, y, z ) dxdy dz = ∫∫∫ ∗ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ , z ) ρ dρdϕ dz.
V V
Зауваження 1. Перехід до циліндричних координат доцільно застосовувати, коли:
1) область інтегрування V задана у циліндричній системі; 2) область інтегрування V
проектується в круг або його частину; 3) підінтегральна функція f (x, y, z) містить
суму квадратів хоча б двох декартових координат.
z У сферичній системі координат положення точки
визначається координатами r, φ, θ (рис. 39), а формули, що
M (r , ϕ ,θ ) зв'язують прямокутні і циліндричні координати, мають
θ r
вигляд: x = r cosφ sinθ; y = r sinφ sinθ; z = r cosθ, звідки
O
ϕ y x2 + y2 + z2 = r2, (0 ≤ r < + ∞; 0 ≤ ϕ < 2π ; 0 ≤ θ ≤ π ).
x M1 (r sin θ , ϕ , π / 2) Модуль якобіана дорівнює J ( ρ , ϕ , z ) = r 2 sin θ , тоді
∫∫∫V f ( x, y, z ) dxdydz = ∫∫∫V ∗ f (r cos ϕ sin θ , r sin ϕ sin θ , r cosθ ) r sin θ drdϕ dθ .
Рис. 39 2

Зауваження 2. До сферичних координат зручно переходити, коли: 1) область

інтегрування V задана у сферичній системі; 2) областю інтегрування V є куля чи її
частина; 3) підінтегральна функція f (x, y, z) містить суму квадратів всіх трьох
декартових координат x2 + y2 + z2 = r2.
 50
Обчислити
V ∫∫∫
xyz dxdydz , де V – частина простору, яка
обмежена сферою х2 + у2 + z2 = 4 і параболоїдом х2 + у2 = 3z,
що розташована в першому октанті (рис. 40).
z
Знайдемо лінію перетину параболоїда і сфери:
х2 + у2 + z2 = 4
 x 2 + y 2 = 3 z; 3z + z 2 = 4; z 2 + 3z − 4 = 0;  x 2 + y 2 = 3;
 2 
 x + y 2 + z 2 = 4; z1 = −4 ; z2 = 1;  z = 1.
На рис. 40 тіло V подане як правильне в напрямі осі
Oz. Його проекція зображена на рис. 41.
Перейдемо до циліндричних координат:
x2+y2=3z
x2 + y2 ρ2
3 y
z= ⇒z= ; z = 4− x − y ⇒ z = 4−ρ ;
2 2 2
3 3
f ( x, y, z ) = xyz = ρ cos ϕ ⋅ ρ sin ϕ ⋅ z = ρ 2 z cos ϕ sin ϕ .
3

∫∫∫ V xyz dxdydz = ∫∫∫V ∗ zρ cos ϕ sin ϕ ρ dρ dϕ dz =

x Рис. 40 2
Тоді
y

( )ρ
x2 + y2 = 3 π /2 3 4− ρ 2 π /2 3 4− ρ 2
3 = ∫ cosϕ sinϕ dϕ ∫ ρ dρ 3
∫ zdz = ∫ cosϕ sinϕ dϕ ∫ ρ z / 2
3 2
2
dρ =
ρ= 3 /3
0 0 ρ2 /3 0 0
x 1 π /2 3
3 ρ 4
1 π /2 3 ρ 7
= ∫ cosϕ sinϕ dϕ ∫ ρ  4 − ρ −  dρ = ∫ sin2ϕ dϕ ∫  4 ρ − ρ −  dρ =
3
2 3 5
ρ=0 2 0 0  9  4 0 0  9 
Рис. 41 3 π /2
1 π /2  4 ρ6 ρ8  1 27  1  27
= ∫ sin2ϕ  ρ − −  dϕ = ⋅  − cos 2ϕ  = .
4 0  6 72  4 8  2  0 32
0
 dxdydz 51
Обчислити ∫∫∫ , де V - куля x + y + z ≤ 1.
2 2 2

( )
3
V
1+ x2 + y2 + z 2 2

z
Тіло V зображене на рис. 42. Його проекція на площину
1
Oxy – на рис. 43. Перейдемо до сферичних координат:
V 1
z = 1 − x 2 − y 2 ⇒ r = 1;
1 1 1
O y
f ( x, y , z ) = = = .
1 1 + ( x 2 + y 2 + z 2 )3 / 2 1 + (r 2 )3 / 2 1 + r 3
x dxdydz r 2 sin θ drdϕ dθ
Рис. 42 Тоді ∫∫∫ = ∫∫∫ =
( ) 1+ r
3 3
V V
y 1+ x + y + 2 2
z2 2
1
1+ r3 = u
π 2π 1 r2 π du 2π 21
Dxy = ∫ sin θ dθ ∫ dϕ ∫ dr = du = 3 r dr = ∫
2
sin θ dθ ∫ ∫
dϕ =
01+ r
3 3 u
1 x
O 0 0
u1 = 1; u2 = 2 0 0 1

1π 2π 1π 2π π
2π
= ∫ sin θ dθ ∫ ln u dϕ = ∫ sin θ dθ ∫ ln 2 dϕ = ln 2 ∫ sin θ (ϕ ) 0 dθ =
2 1
Рис. 43 30 1 30 3
0 0 0
π 2π 2π 4π
π
ln 2 ⋅ (− cos θ ) 0 = ln 2(1 + 1) =
1
= ln 2 ∫ sin θ ⋅ 2π dθ = ln 2.
3 0 3 3 3
На початок розділу
 2.2. Застосування потрійного інтеграла 52
1) Згідно геометричного змісту потрійного інтеграла об’єм просторової області
обчислюється за формулою V = ∫∫∫ V dV = ∫∫∫ V dxdydz.
2) Якщо матеріальне тіло V має густину µ = µ(x, y, z), то за фізичним змістом
потрійного інтеграла маса m тіла обчислюється за формулою
m = ∫∫∫ V µ ( x, y, z ) dxdydz.
3) Середня густина µсер тіла V є відношенням маси m тіла до його об’єму
V, тобто µ cep = m / V .
4) Статичні моменти Myz, Mxz і Mxy відносно координатних площин і
координати центра маси C(xc, yc, zc) тіла V знаходяться відповідно за
співвідношеннями:
M yz = ∫∫∫ V xµ ( x, y, z ) dxdydz ; M xz = ∫∫∫V yµ ( x, y, z ) dxdydz ;
M yz M xz M xy
M xy = ∫∫∫ V zµ ( x, y, z ) dxdydz ; xc = ; yc = ; zc = .
m m m
5) Моменти інерції Ix, Iy, Iz і Io тіла V відносно осей і початку координат
визначаються відповідно за формулами:
I x = ∫∫∫ V ( y 2 + z 2 ) µ dxdydz ; I y = ∫∫∫ V ( x 2 + z 2 ) µ dxdydz ;

I z = ∫∫∫ V ( x 2 + y 2 ) µ dxdydz ; I 0 = ∫∫∫ V ( x 2 + y 2 + z 2 ) µ dxdydz .

 53
Знайти координати центра маси тіла V, що обмежене площинами
x = 0, z = 0, y = 1, y = 3, x + 2z = 3, якщо його густина µ (x, y, z) = 1.
3 3 (3− x ) / 2 3 3
z (3− x ) / 2
M = ∫∫∫ dxdydz = ∫ dx ∫ dy ∫ dz = ∫ dx ∫ z 0
dy =
x + 2z = 3 V 0 1 0 0 1
1
13 3 13 3
3
1 3 y = ∫ dx ∫ (3 − x)dy = ∫ (3 − x) ⋅ y 1 dx = ∫ (3 − x)dx =
V
20 1 20 0
3 3
 x 2
9 9
=  3x −  =9− = .
x Рис. 44  2  2 2
 0
3 3 (3− x ) / 2 3 3
(3− x ) / 2
y M yz = ∫∫∫ xdxdydz = ∫ xdx ∫ dy ∫ dz = ∫ xdx ∫ z 0
dy =
V 0 1 0 0 1
3 13 3 13 3
3
Dxy = ∫ xdx ∫ (3 − x)dy = ∫ x(3 − x) ⋅ y 1 dx = ∫ (3x − x 2 )dx =
20 1 20 0
1 3
 x 2 x3  27 27 9
O 3 x = 3 −  = − = .
 2 3  2 3 2
 0
Рис. 45 Тоді xc = 1.
yc і zc знайдіть самостійно.
yc = 2; zc = 1/2.
На початок розділу
 54

3.1. Поверхневий інтеграл за площею (I роду)

3.1.1. Означення та властивості
поверхневого інтеграла за площею
3.1.2. Обчислення поверхневого інтеграла за площею
3.1.3. Застосування поверхневого інтеграла за площею
3.2. Поверхневий інтеграл за координатами (II роду)
3.2.1. Означення та властивості
поверхневого інтеграла за координатами
3.2.2. Обчислення поверхневого інтеграла за координатами
3.2.3. Застосування поверхневого інтеграла за координатами
3.2.4. Формула Стокса
3.2.5. Формула Остроградського – Гауса

зміст
 55
3.1. Поверхневий інтеграл за площею (I роду)
3.1.1. Означення та властивості поверхневого
інтеграла за площею
Будемо розглядати тільки двосторонні поверхні, тобто такі поверхні, для
яких вектор нормалі не змінює свого напряму при повному обході довіль-
ного замкненого контуру, що лежить на поверхні та не має спільних точок з
її межею. Вибір певної сторони такої поверхні називається її орієнтацією.
Нехай у просторі задано деяку область V і в цій області – поверхню σ,
обмежену просторовою лінією L. Нехай на поверхні σ визначено деяку
неперервну скалярну функцію u = u(x, y, z). Інакше кажучи, розглянемо
скалярне поле u = u(x, y, z) на поверхні σ.
Розіб'ємо поверхню σ довільними кусково-гладкими лініями на n
елементарних частин ∆σi. Усередині кожного майданчика ∆σi візьмемо
довільну точку M i (xi , yi , zi ) ∈ ∆σ i , обчислимо значення заданої функції в цій
точці u (M i ) = u (xi , yi , zi ) і помножимо це значення на площу елементарної
частини ∆σi та складемо суму
∑ u (M i )∆σ i = ∑ u ( xi , yi , zi )∆σ i .
n n

i =1 i =1
Одержаний вираз називається інтегральною сумою для функції
u = u (x, y, z) по поверхні σ.
 56

Скінченна границя цієї інтегральної суми, яка не залежить від способу

розбиття поверхні σ та від вибору точок M i , за умови прямування до нуля
діаметрів елементарних частин називається поверхневим інтегралом за
площею (поверхневим інтегралом першого роду) від функції u = u(x, y, z)
по поверхні σ:

∫∫ u ( x, y, z ) dσ = lim ∑ u (M i )∆σ i = lim ∑ u (xi , yi , zi )∆σ i ,

n n

σ λ → 0 i =1 λ → 0 i =1

де λ = max di, i = 1, n ; di – діаметр частинної поверхні ∆σi (найбільша відстань

між двома зовнішніми точками межі області ∆σi).
 57

Якщо u = u ( x, y , z ) ≥ 0 і функцію u = u(x, y, z) розглядати як поверхневу

густину маси, розподілену по поверхні σ, то поверхневий інтеграл виражає
масу всієї поверхні:
m = ∫∫ u ( x, y, z ) dσ
σ
(фізичний зміст поверхневого інтеграла за площею).
Якщо u = u(x, y, z) є густиною розподілу елементарних зарядів по
поверхні, то інтеграл виражає сумарний заряд поверхні.
Коли u = u(x, y, z) = 1, то маємо площу поверхні σ S = ∫∫ dσ .
σ
Зауваження. Поверхневий інтеграл за площею не залежить від вибору
сторони поверхні σ:
∫∫ u ( x, y, z ) dσ = ∫∫ u ( x, y, z ) dσ .
σ− σ+
Інші властивості поверхневого інтеграла першого роду аналогічні
властивостям подвійного інтеграла.

На початок розділу
 3.1.2. Обчислення поверхневого інтеграла за площею 58
Якщо поверхня σ правильна в напрямі осі Oz і задана явно рівнянням
z = z(x, y), де функція z(x, y) неперервна зі своїми частинними похідними
першого порядку в області Dxy – проекції σ на площину Oxy, то

∫∫ u ( x , y , z ) dσ = ∫∫ u ( x , y , z ( x , y )) 1 + ( z ' x ) 2
+ ( z ' y ) 2
dxdy.
σ Dxy
Зауваження 1. Поклавши u = u(x, y, z) ≡ 1, для площі поверхні σ маємо
формулу
S = ∫∫ dσ = ∫∫ 1 + ( z ' x ) 2 + ( z ' y ) 2 dx dy.
σ Dxy
Зауваження 2. Може статися, що поверхня σ неправильна в напрямі осі
Oz, але правильна в напрямі осі Oy чи Ox, тобто може бути подана явно у
вигляді y = y(x, z) чи x = x(y, z). Тоді хід міркувань зберігається з тією лише
різницею, що поверхню σ будемо проектувати на площину Oxz чи Oyz. При
цьому змінні x, y і z міняються ролями. У загальному випадку поверхню σ
треба розбити на правильні у вибраному напрямі частини.
Якщо поверхня – правильна в напрямі осі Oy чи Ox, то
∫∫ u ( x , y , z ) dσ = ∫∫ u ( x , y ( x , z ), z ) 1 + ( y ' x ) 2
+ ( y ' z ) 2
dxdz;
σ Dxz

∫∫ u ( x, y, z ) dσ = ∫∫ u ( x( y, z ), y, z ) 1 + ( x ' y ) + ( x ' z ) dydz.

2 2
σ D yz
 59
Обчислити поверхневий інтеграл за площею I = ∫∫σ ( x − 3 y + 2 z )dσ ,
де σp – частина площини p: 4x+3y+2z–4=0, що відсікається
координатними площинами x = 0, y = 0 і z = 0. Задачу
розв’язати трьома способами, проектуючи поверхню на одну
з координатних площин відповідно: а) Oxy, б) Oxz, в) Oyz.
а) Поверхню σ будемо розглядати як правильну в напрямі осі Oz, а її
проекцію Dxy – як правильну в напрямі осі Oy плоску область (рис. 46). Тоді
1 3 4 − 4x
z z = ( 4 − 4 x − 3 y ); z ' x = − 2; z ' y = − ; D xy : 0 ≤ x ≤ 1; 0 ≤ y ≤ .
2 2 3
2 4x+3y+2z–4=0 ∫∫ ( x − 3 y + 2 z )dσ = ∫∫ ( x − 3 y + 4 − 4 x − 3 y ) 1 + 4 + 9 / 4dxdy =
σ Dxy

1
4/3 y
y=0
=
29 1 ( 4− 4 x ) / 3
2 0
∫ dx ∫ (4 − 3 x − 6 y ) dy =
29 1
2 0
(
∫ 4 y − 3 xy − 3 y
2
) ( 4− 4 x ) / 3

0
dx =
0
x
y 29 1  16 16 2
= ∫  (1 − x) − (4 − 4 x ) − (1 − x) dx =
2
4/3 y = (4 – 4x)/3 2 0 3 3 
1
29  16  x 2   2 x 3  16 (1 − x)3  29
Dxy = x− − 2x − 4 + = .
2  3  2   3  3 3  2
0
O 1 x
y=0 (Способами б) і в) розв’язати самостійно).
Рис. 46 На початок розділу
 б) ∫∫ ( x − 3 y + 2 z )dσ = ∫∫ ( x − 4 + 4 x + 2 z + 2 z ) 1 + 16 / 9 + 4 / 9dxdz =
z σ Dxz

2 4x+3y+2z–4=0 =
29 1 2−2 x
3 0
∫ dx ∫ (5 x + 4 z − 4)dz =
29 1
3 0
(
∫ 5 xz + 2 z − 4 z
2
) 2− 2 x

0
dx =
0

1
4/3 y =
29 1
3 0
(
∫ 10 x − 10 x + 2(4 − 8 x + 4 x ) − (8 − 8 x) dx =
2 2 29 1
3 0
)
∫ (−2 x + 2 x) dx =
2

y=0
x 1
2 29 1 2 29  x 3 x 2  2 29  1 1  29
z = ∫ (− x + x)dx =
2
− + = − +  = .
2 z = 2 – 2x 3 0 
3  3 2  3  3 2 9
0

 3 1 
в) ∫∫ ( x − 3 y + 2 z )dσ = ∫∫ 1 − y − z − 3 y + 2 z  1 + 9 / 16 + 1 / 4dydz =
Dxz

O 1 x σ D yz  4 2 
2
z=0 2− y
29 4 / 3 ( 4−3 y ) / 2  15 3  29 4 / 3  15 3 z2  3
= ∫ dy ∫  − y + z + 1dz = ∫  − yz + + z dy =
z 4 0  4 2  4 0  4 2 2 
2 z = (4 – 3y)/2 0  0

29 4 / 3  15  3 2 3 9 2 3 
= ∫  −  2 y − y + 4 − 6y + y  + 2 − y dy =
Dxy
4 0  4  2  4 4  2 
O 4/3 y 4/3
29  15  2 1 3  3  3  3  29
z=0 =  −  y − y  +  4 y − 3 y 2 + y 3  + 2 y − y 2  = .
4  4 2  4 4  4  0
9
 60

3.1.3. Застосування поверхневого інтеграла за площею

1) Площа поверхні S = ∫∫ dσ .
σ
2) Маса поверхні m = ∫∫ u ( x, y, z ) dσ .
σ
3) Статичні моменти поверхні:
M xy = ∫∫ zµ ( x, y, z )dσ ; M yz = ∫∫ xµ ( x, y, z )dσ ; M xz = ∫∫ yµ ( x, y, z )dσ .
σ σ σ
4) Моменти інерції поверхні:
I x = ∫∫ ( y 2 + z 2 ) ⋅ µ ( x, y, z )dσ ; I y = ∫∫ ( x 2 + z 2 ) ⋅ µ ( x, y, z )dσ ;
σ σ
I z = ∫∫ ( x 2 + y 2 ) ⋅ µ ( x, y, z )dσ ; I o = ∫∫ ( x 2 + y 2 + z 2 ) ⋅ µ ( x, y, z )dσ .
σ σ
5) Координати центра маси поверхні:
M yz M xz z = M xy .
xc = ; yc = ; c
m m m
 61
Знайти масу m частини поверхні σ: z = 4 − x 2 − y 2 ,
якщо поверхнева густина µ(x, y, z) = x 2 + y 2 .
−x −y
z = 4 − x 2 − y 2 ; z' x = ; z' y = .
4− x − y 2 2
4−x − y 2 2
z
z = 4 − x2 − y2
2
x2 y2
m = ∫∫ x + y dσ = ∫∫ x + y ⋅ 1 +
2 2 2 2
+ dxdy =
σ D 4− x − y 2 2
4− x − y 2 2

2
2
y
x2 + y2 2π 2 ρ
z=0 = 2 ∫∫ dxdy = 2 ∫ dϕ ∫ ⋅ ρ dρ =
4−ρ
x
D 4 − (x + y )
2 2
0 0
2
y

x2 + y2 = 4 ρ = 2 sin t ; dρ = 2 cos tdt 2π π / 2 4sin 2t

Dxy
x
= t1 = 0; t 2 = π / 2 = 2 ∫ dϕ ∫ ⋅ 2 cos tdt =
O 0 0 2 cos t
4 − ρ = 4 − 4sin t = 4 cos t
2 2 2

Рис. 47 2π π / 2 1 − cos 2t 2π π /2
 1  2π
= 8 ∫ dϕ ∫ dt = 4 ∫  t − sin 2t  dϕ = 2π ⋅ ϕ 0
= 4π 2 .
0 0 2 0  2  0

На початок розділу
 3.2. Поверхневий інтеграл за координатами (II роду) 62

3.2.1. Означення та властивості поверхневого

інтеграла за координатами
Нехай у просторі задано деяку область V і в цій області – поверхню σ,
обмежену просторовою лінією L. Нехай вибрана сторона σ± (фіксується
один певний знак «+» чи «–»)
r цієїr поверхніr характеризується одиничним
r
вектором нормалі n = cos α i + cos β j + cos γ k , де cosα, cosβ, cosγ – напрямні
r r
косинуси вектора , n = 1.
n
Нехай на поверхні
r визначено
r деяку неперервну
r векторну
r функцію
F = P ( x, y , z ) i + Q ( x, y , z ) j + R ( x,ry , z ) k .
Інакше кажучи, розглянемо векторне поле F на поверхні σ.
Розіб'ємо поверхню σ довільними кусково-гладкими лініями на n
елементарних частин ∆σi. Усередині кожної частини ∆σi візьмемо довільну r
точку M i (xi , yi , zi ) ∈ ∆σi , обчислимо в цій точці значення заданої функції F (M i )
i , потім знайдемо скалярний добуток векторів F (M i ) і (M i ) ,
r r
і нормалі
r
n (M ) n
помножимо цей добуток на площу елементарного майданчика ∆σi та
n r
∑ F (M i )⋅ n (M i )∆σ i .
складемо суму r
i =1
Одержаний вираз називається інтегральною сумою для вектор-функції
r r r
F = F ( M ) = F ( x, y, z ) по вибраній стороні σ± поверхні σ.
 63
Скінченна границя цієї інтегральної суми, яка не залежить від способу
розбиття поверхні σ та від вибору точок M i , за умови прямування до нуля
діаметрів елементарних частин називається поверхневим інтегралом за
координатами
r r (поверхневим
r інтегралом другого роду) від вектор-
функції F = F ( M ) = F ( x, y, z ) по вибраній стороні σ± поверхні σ:
r r n r
∫∫ F ⋅ n d σ = lim ∑ F (
λ → 0 i =1
M i ) ⋅
r
n (M i )∆σ i ,
σ±
де λ = max di, i = 1, n ; di – діаметр частинної поверхні ∆σi.
r r
Якщо поверхня замкнена, то інтеграл по ній записується так ∫∫ F ⋅ n dσ .
σ±
Зауваження 1. При зміні орієнтації r rповерхні rσ rповерхневий інтеграл за
координатами тільки змінює знак: ∫∫ F ⋅ n dσ = − ∫∫ F ⋅ n dσ , оскільки при цьому
r σ− σ+
одиничний вектор нормалі n змінює знак. Інші властивості поверхневого
інтеграла другого роду аналогічні властивостям подвійного інтеграла.
Якщо виразити скалярний добуток в координатній формі, то одержимо
співвідношення r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ (P cos α + Q cos β + R cos γ ) dσ ,
σ± σ±
що відображає зв'язок між поверхневими інтегралами першого та другого
роду.
 r r r r 64
Векторне
r поле
r F r= P i + Q j + R k можна подати як суму трьох векторних
полів P i , Q j і R k . Відповідно поверхневий інтеграл можна розбити на
три інтеграли-доданки:
r r r r r r r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ Pi ⋅ n dσ + ∫∫ Qj ⋅ n dσ + ∫∫ Rk ⋅ n dσ .
σ± σ± σ± σ±
r r
z r γ r
k n Розглянемо останній з інтегралів ∫∫ Rk ⋅ n dσ .
σ±
dσ r r r r
Обчислимо скалярний добуток k ⋅ n = k ⋅ n ⋅ cos γ = cos γ
(рис. 48). Далі cos γ dσ є проекція елементарного
майданчика на площину Oxy: cos γ d σ = dxdy , тому
r r
x y
∫∫ Rk ⋅ n dσ = ∫∫ R dxdy.
dy dx σ± σ±
Рис. 48 Аналогічно cos α d σ = dydz , cos β d σ = dxdz.
r r r r
Тоді ∫∫ Pi ⋅ n dσ = ∫∫ P dydz; ∫∫ Qj ⋅ n dσ = ∫∫ Q dxdz.
σ± σ± σ± σ±

Отримані три інтеграли I x = ∫∫ P dydz ; I y = ∫∫ Q dxdz ; I z = ∫∫ R dxdy

σ± σ± σ±
називаються поверхневими інтегралами за відповідною парою координат
(y, z) або (x, z), або (x, y).
 65

Повний поверхневий інтеграл за координатами записується так

r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ P dydz + Q dxdz + R dxdy,
σ± σ±
де для скорочення запису в підінтегральному виразі опущені зовнішні дужки.

Зауваження 2. Виділимо два важливі випадки, коли поверхневий

інтеграл I z = ∫∫ R dxdy за парою координат (x, y) дорівнює нулю:
σ±
а) якщо R = 0 всюди на поверхні σ, тобто векторне поле
r r r r
F = P ( x, yr, z ) i + Q ( x, y, z ) j + 0 k
є плоскопаралельним (вектор F паралельний одній площині Oxy), при
r r
цьому F ⊥ k ;
r r
б) якщо k ⊥ n всюди на поверхні σ, тобто σ є циліндричною поверхнею з
твірними, що паралельні осі Oz, при цьому її проекцією Dxy на площину Oxy
служить деяка лінія – фігура нульової площі. Аналогічні твердження
справедливі для поверхневих інтегралів
Ix = ∫∫ P dydz i I y = ∫∫ Q dxdz.
σ± σ±

На початок розділу
 66

3.2.2. Обчислення поверхневого інтеграла за

координатами
Обчислення поверхневого інтеграла другого роду
r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ P dydz + Q dxdz + R dxdy
σ± σ±

зводиться до обчислення подвійних інтегралів по плоских областях.

Можна спочатку перейти до поверхневого інтеграла першого роду
r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ (P cos α + Q cos β + R cos γ ) dσ ,
σ± σ±
а потім спроектувати поверхню σ на одну з координатних площин і перейти
до подвійного інтеграла.
Але, як правило, зручніше спроектувати поверхню на всі три
координатні площини і безпосередньо перейти до відповідних подвійних
інтегралів. Для цього треба розбити повний інтеграл на складові частини і
кожну з них розглянути окремо.
 67
Метод проектування на одну з координатних площин.

Нехай поверхня σ правильна в напрямі осі Oz і задана явно рівнянням

z = z(x, y), де функція z(x, y) неперервна зі своїми частинними похідними
першого порядку в області Dxy - проекції σ на площину Oxy (рис. 49). Тоді
для
r
напрямних
r r косинусів
r одиничного вектора нормалі
n = cos α i + cos β j + cos γ k справедливі співвідношення:
− z 'x − z 'y
z r
n Dyz
cos α = ; cos β = ;
± 1 + ( z 'x ) + ( z ' y )
2 2 ± 1 + ( z 'x ) + ( z ' y )
2 2

1
Dxz σ cos γ = ,
± 1 + ( z 'x ) + ( z ' y )
2 2

y де перед квадратним коренем береться один певний

Dxy знак «+» чи «–» у залежності від орієнтації поверхні.
x
Рис. 49 Площі елементарного майданчика dσ та його проекції
dxdy
dS = dxdy зв’язані рівністю: dσ = = 1 + ( z ' x ) 2 + ( z ' y ) 2 dxdy.
| cos γ |
Відповідно для поверхневого інтеграла маємо:
у векторній формі
∫∫
r r
F ⋅ n d σ = ∫∫ F ,
r
n | cos γ |[( ) ] z = z ( x, y ) dxdy
σ± Dx y
 68

або в координатній формі

∫∫ P dydz + Q dxdz + R dxdy = ∫∫ (P cos α + Q cos β + R cos γ )dσ =

σ± σ±

 − z 'x P − z 'y Q 
= ∫∫  + +
R ×
 
Dx y ± 1 + ( z ' x ) + ( z ' y ) ± + + ± + +
2 2 2 2 2 2
 1 ( z ' x ) ( z ' y ) 1 ( z ' x ) ( z ' y ) 

× 1 + ( z ' x ) 2 + ( z ' y ) 2 dxdy =

( )
= ± ∫∫ − z ' x ( x, y ) P( x, y, z ( x, y )) − z ' y ( x, y ) Q( x, y, z ( x, y )) + R( x, y, z ( x, y )) dx dy.
Dx y
Таким чином, обчислення поверхневого інтеграла зводиться до
обчислення подвійного інтеграла по області Dxy. При цьому перед подвійнимr
інтегралом береться знак плюс, якщо cos γ ≥ 0 (кут γ між нормаллю n і
вибраною віссю Oz – гострий), чи знак мінус, якщо cos γ ≤ 0 (кут γ – тупий).
Зауваження 1. Аналогічно розглядаються випадки поверхонь, що
правильні в напрямі осей Ox чи Oy. При цьому змінні x, y і z міняються
ролями. (Відповідні формули переходу до подвійного інтеграла запишіть
самостійно).
 69
Метод проектування на всі три координатні площини.
Нехай поверхня σ правильна в усіх трьох напрямах Ox, Oy, Oz. Її,
зокрема, можна задати явно рівнянням z = z(x, y), де функцію z(x, y) будемо
вважати неперервною зі своїми частинними похідними першого порядку в
області Dxy - проекції σ на площину Oxy (рис. 49).
Якщо dS = dxdy – площа проекції елементарного майданчика dσ на
площину Oxy, то площа самого майданчика
dσ = dxdy | cos γ | = ± dxdy cos γ ,
де береться один певний знак «+» чи «–» у залежності від орієнтації поверхні.

Тоді для поверхневого інтеграла I z = ∫∫ R dxdy маємо:

σ±
I z = ∫∫ R dxdy = ± ∫∫ R( x, y, z ( x, y )) dxdy,
σ± Dxy
тобто обчислення поверхневого інтеграла I z = ∫∫σ ± R dxdy за парою
координат (x, y) зводиться до обчислення подвійного інтеграла по області
Dxy. При цьому перед подвійним інтегралом береться знак плюс, якщо
cosγ ≥ 0 (кут γ – гострий), чи знак мінус, якщо cosγ ≤ 0 (кут γ – тупий).
 70

Аналогічно обчислюються поверхневі інтеграли Ix = ∫∫ P dydz i

σ±
I y = ∫∫ Q dxdz за відповідною парою координат (y, z) і (x, z):
σ±
I x = ∫∫ P dydz = ± ∫∫ P( x ( y, z ), y, z ) dydz ;
σ± D yz
I y = ∫∫ Q dxdz = ± ∫∫ Q ( x, y ( x, z ), z ) dxdz ,
σ± Dxz
де Dyz і Dxz – проекції поверхні σ на відповідні координатні площини. При
цьому перед подвійним інтегралом береться знак плюс, якщо кут між
r
нормаллю n і вибраною координатною віссю – гострий, чи знак мінус,
якщо цей кут – тупий.
Повний поверхневий інтеграл по координатах знаходиться як сума
отриманих подвійних інтегралів
r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ P dydz + Q dxdz + R dxdy = I x + I y + I z .
σ± σ±
Зауваження 2. У загальному випадку поверхню σ доводиться розбивати
на правильні у вибраному напрямі частини.
 Обчислити поверхневий інтеграл за координатами 71
I = ∫∫ z dydz − 4 y dxdz + 8 x 2 dxdy
σ− −
методом проектування на одну координатну площину. Тут σ – внутрішня
сторона частини параболоїда обертання z = x2 + y2 + 1, що відсікається площиною z = 2,
r
відповідний вектор нормалі n утворює з віссю Oz тупий кут γ.
Задана поверхня зображена на рис. 50. Вона правильна в напрямі осі Oz і
задається явно рівнянням z = x2 + y2 + 1. Коло Dxy - її проекція на площину Oxy. При
цьому перед подвійним інтегралом береться знак мінус, оскільки кут γ – тупий. Тоді
z
z=2 σ − : z = x 2 + y 2 + 1, z ' x = 2 x, z ' y = 2 y.
2
(
I = ∫∫ zdydz − 4 ydzdx + 8 x 2 dxdy = − ∫∫ − 2 x( x 2 + y 2 + 1) + 2 y ⋅ 4 y + 8 x 2 dxdy = )
σ− Dxy

r
n
1
(
= ∫∫ 2 x( x + y + 1) − 8( x + y ) dxdy =
2 2 2 2
) x = ρ cos ϕ ; y = ρ sin ϕ ; x 2 + y 2 = ρ 2
0 ≤ ϕ ≤ 2π ; 0 ≤ ρ ≤ 1; dxdy = ρ dρ dϕ
=
z = x2 + y2 + 1 Dxy

( ) ( )
2π 1 2π 1
x y
y = ∫ dϕ ∫ 2 ρ cos ϕ ( ρ + 1) − 8 ρ ρ dρ = ∫ dϕ ∫ 2 ρ 4 cos ϕ + 2 ρ 2 cos ϕ − 8ρ 3 dρ =
2 2

1 ρ=1 0 0 0 0
1
2π  ρ5 ρ3 ρ 4  2π
2 2 
= ∫  2 cos ϕ ⋅ + 2 cos ϕ ⋅ − 8⋅ dϕ = ∫  cos ϕ + cos ϕ − 2 dϕ =
 4 
0  5 3
0 0 5 3 
1 x
Dxy
2π 2π
 16   16 
ρ=0 = ∫  cos ϕ − 2  dϕ =  sin ϕ − 2ϕ  = −4π .
Рис. 50 0  15   15 0
 72
Методом проектування на всі три координатні
площини обчислити I = ∫∫ xdydz + dxdz + xz 2 dxdy , де σ+ –
σ+
зовнішня сторона частини сфери σ: x2 + y2 + z2 = 1, яка лежить в першому
r
октанті. Відповідний вектор нормалі якої утворює з віссю Oz гострий кут γ.
n
Поверхня є восьмою частиною сфери одиничного радіуса з центром у
початку координат (рис. 51). Вона правильна в усіх трьох напрямах Ox, Oy
і Oz. r
z При цьому нормаль n до вибраної сторони σ+ з осями Oy і
1 σ r
n
Oz утворює гострі кути β і γ, а з віссю Ox – тупий кут α.
Позначимо проекції σ на координатні площини відповідно
1
y Dyz, Dxz і Dxy, які будуть чвертями кругів радіуса 1. Поверхню σ
1 можна задати явно відповідно одним з рівнянь
чи z = 1 − x − y .
x Рис. 51 2 2
x = 1− y2 − z2 , y = 1− x2 − z 2
Розіб’ємо повний поверхневий інтеграл на три складові частини по
відповідній парі координат
r r (y, z) і (x, z), і (x, y):
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ x dydz + xy dxdz + dxdy = I x + I y + I z
2

σ+ σ+
Подвійні інтеграли
і обчислимо окремо кожний з інтегралів-доданків:
обчисліть самостійно.
π 2
I x = ∫∫ x dydz = − ∫∫ 1 − y 2 − z 2 dydz = − ; I z = ∫∫ xz 2 dxdy = + ∫∫ x(1 − x 2 − y 2 )dxdy = ;
σ+ D yz 6 σ+ D xy 15
π π 2
I y = ∫∫ dxdz = ∫∫ dxdz = ; I = Ix + I y + Iz = + .
σ+ D xz 4 12 15 На початок розділу
 y = ρ cos ϕ ; z = ρ sin ϕ ;
I x = ∫∫ x dydz = − ∫∫ 1 − y − z dydz = 2 2
=
σ+ D yz y + z = ρ ; dydz = ρ dρ dϕ
2 2 2

π 2 π /2 π /2
π
1 1
1 2 1 1 π /2
= − ∫ dϕ ∫ 1 − ρ 2 ρ dρ = ∫ (1 − ρ 2 )3 / 2 dϕ = ∫ ( − dϕ ) = − ϕ 0
=− .
0 0
2 0
3 0 3 0
3 6

π
I y = ∫∫ dxdz = + ∫∫ dxdz = .
σ+ D xz 4

( )
2
I z = ∫∫ xz dxdy = + ∫∫ x  1 − x 2 − y 2  dxdy = ∫∫ x 1 − x 2 − y 2 dxdy =
2

σ+ D
  D
xy xy

( ) ( )
x = ρ cos ϕ ; y = ρ sin ϕ ; π 2 1 π 2 1
= 2 = ∫ cos ϕ dϕ ∫ ρ 1 − ρ 2
ρ d ρ = ∫ cos ϕ d ϕ ∫ ρ 2
− ρ 4
dρ =
x + y = ρ ; dxdy = ρ dρ dϕ
2 2
0 0 0 0

π 2
2π2
1
1 1  2 π /2 2
= ∫  ρ3 − ρ5  cos ϕ dϕ = ∫ cos ϕ d ϕ = sin ϕ 0
= .
0 3 5  0 15 0 15 15
 73
3.2.3. Застосування поверхневого інтеграла за
координатами

r r
Поверхневий інтеграл ∫∫σ ± F ⋅ n dσ також називають потоком векторного
r
поля F через вибрану сторону σ± поверхні σ:

±
r r
Π = ∫∫ F ⋅ n dσ
σ±

(фізичний зміст поверхневого інтеграла за координатами).

r
Зауваження
r r
1. Якщо всюди на поверхні σ векторне поле F дотичне до
неї ( F ⊥ n ), тобто σ є векторною поверхнею, то потік через неї дорівнює
нулю:
r r
∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫ 0 dσ = 0.
σ± σ±
 r 2r 2 r
r 74
Знайти потік векторного поля F = x i + y j + 2 z k через
2
частину площини σ: 2x + y + 2z = 1, яка обмежена координатними
r
z площинами x = 0, y = 0, z = 0 (відповідний вектор нормалі n утворює
1/2 r з віссю Oz гострий кут γ) (рис. 52)
n Проекція Dxy поверхні σ на площину Oxy зображена на рис. 53.
Знайдемо координати одиничної нормалі до площини:
r r
N = {2;1; 2}; N = 2 2 + 12 + 2 2 = 3; nr =  2 , 1 , 2 .
1 y
1/2
2x + y + 2z = 1 3 3 3
x r r 2 1 2 1 − 2x − y
; z x = −1; z y = −1 / 2.
' '
Рис. 52 F ⋅ n = x2 + y2 + ⋅ 2z2; z =
y 3 3 3 2
1 r r 2 1 2 
y = 1 – 2x
Тоді Π = ∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫  x 2 + y 2 + ⋅ 2 z 2  dσ =
σ+ σ + 3 3 3 
1  2  1 − 2 x − y  
2
1
= ∫∫ 2 x + y + 4 2
 1 + 1 + dxdy =
O 1/2 x
3 D   2   4
y=0
1 3
( ) 1
= ⋅ ∫∫ 2 x 2 + y 2 + (1 − 2 x − y ) 2 dxdy = ∫∫ (6 x 2 + 2 y 2 − 4 x − 2 y + 4 xy + 1) dxdy =
3 2D 2D
Рис. 53 1−2 x
1 1 / 2 1−2 x  1 1/ 2 
y 3
y 2
y 2
= ∫ dx ∫ (6 x + 2 y − 4 x − 2 y + 4 xy + 1)dy = ∫ 6 x y + 2 − 4 xy − 2
2 2 2
+ 4x + y dx =
2 0 2 0   3 2 2 
0  0
1/ 2
1  2 2 
= ∫  6 x (1 − 2 x) + (1 − 2 x) 3 − 4 x(1 − 2 x) − (1 − 2 x) 2 + 2 x(1 − 2 x) 2 + (1 − 2 x) dx =
2 0 3 
1/ 2
1  28 x 4 x2 2 
1/ 2
1  28 3 2 x3 1  7 1 10 1 1 2 1 5
= ∫− x + 10 x − 4 x + dx =  − ⋅ + 10 ⋅ − 4 ⋅ + x 
2
= − ⋅ + ⋅ − 2⋅ + ⋅  = .
2 0 3 3 2 3 4 3 2 3  0
2  3 16 3 8 4 3 2  96

На початок розділу
 75
3.2.4. Формула Стокса
Формула Стокса встановлює зв’язок між криволінійним і поверхневим
інтегралами (другого роду):
r r r r
∫ F dl = ∫∫ rot F ⋅ n dσ , або
L σ+
 ∂R ∂Q   ∂P ∂R   ∂Q ∂P 
∫ Pdx + Qdy + Rdz = 
∫∫  − 
 dydz +  −  dzdx +  − dxdy ,
L σ +  ∂y ∂z   ∂z ∂x   ∂x ∂y 
при цьому вибирається додатний напрям обходу контуру L: якщо дивитися
r
з кінця вектора нормалі n до відповідної сторони σ+ поверхні σ, то цей
обхід здійснюється проти ходу годинникової стрілки. r r
Зауваження 1. Коли векторне поле безвихрове, тобто rot F = 0 , то для
довільного замкненого контуру r rL, який цілком
r r лежить у цьому полі, за
формулою Стокса маємо ∫L F dl = ∫∫σ ± rot F ⋅ n dσ = 0 . Це означає, що
безвихрове
r r поле є потенціальним. Навпаки, якщо поле потенціальне, то
rot F = 0 . Це означає, що потенціальне поле є безвихровим.
Зауваження
r 2. Із формули Стокса випливає, що потік вихору векторного
поля F не залежить від виду поверхні σ, що натягнута на замкнений контур
L. Тому потік вихору векторного поля через замкнену поверхню дорівнює
нулю.
 76
Дано просторове векторне поле
r r r r
F = (2 x + z ) i + 3 xy j + (2 y − 3 z ) k
і поверхня σ – частина площини p : 4 x + 2 y − 3 z − 12 = 0 , що відсікається
координатними площинами x = 0, y = 0 і z = 0. Знайти циркуляцію
векторного поля вздовж замкненого контуру L, що обмежує поверхню r σ,
при додатному напрямі обходу відносно нормального вектора N = ( A, B, C )
цієї площини p. Обчислення провести за допомогою формулиr Стокса.
Поверхня σ – це ∆Mx My Mz (рис. 54) з вектором нормалі N = (3, 4, − 2 ).
z
Поверхня σ правильна в усіх трьох напрямах Ox, Oy і
My Oz. Для обчислення поверхневого інтеграла використаємо
3y метод проектування на одну координатну площину, за яку
Mx виберемо Oxy. При цьому нормаль до вибраної сторони σ+
4 r з віссю Oz утворює тупий кут γ. Проекцією Dxy поверхні σ
N
x
на площину Oxy є ∆OMx My (рис. 55). Тоді
r r r y
i j k 3 My y = 3 – 3/4x
r
Mz -6
rot F = ∂ ∂x ∂ ∂y ∂ ∂z =
Рис. 54 P Q R Mx
O 4 x
y=0
Рис. 55
 77
r r r
i j k
 ∂ ∂ r  ∂ ∂ r
= ∂ ∂x ∂ ∂y ∂ ∂z =  (2 y − 3 z ) − 3 xy  i −  ( 2 y − 3z ) − ( 2 x + z )  j +
2 x + z 3xy 2 y − 3z  ∂y ∂z   ∂x ∂z 

∂ ∂ r r r r r r r
+  3xy − (2 x + z )  k = (2 − 0) i − (0 − 1) j + (3 y − 0) k = 2i + j + 3 yk .
 ∂x ∂y 
σ : z = 3 x 2 + 2 y − 6 ; z ' x = 3 2 ; z ' y = 2 ; cos γ < 0 ⇒ "−"

σ →
Oz
Dxy = ∆ OM x M y : 0 ≤ x ≤ 4 ; 0 ≤ y ≤ 3 − 3x 4
r r r r  3 
Γ = ∫ F dl = ∫∫ rot F ⋅ n dσ = ∫∫ 2 dydz + dxdz + 3 y dxdy = − ∫∫  − ⋅ 2 − 2 ⋅1 + 3 y  dxdy =
L σ+ σ+ Dxy  2 
3−3 x 4
4 3−3 x 4 4  2
= ∫∫ (3 y − 5) dxdy = ∫ dx ∫ (3 y − 5) dy = ∫ 3
 y
− 5y  dx =
 
Dxy 0 0 0 2  0
4
4 3 3  3 3 2 
 9 9 2  9 2 3 3 
= ∫   9 − x + x  − 5 3 − x   dx =   9 x − x + x  − 5 3x − x   = −12.
0 2  2 16   4  2 4 16   8  0

На початок розділу
 78
3.2.5. Формула Остроградського – Гауса
Формула Остроградського – Гауса
в координатній формі
 ∂ P ∂Q ∂ R 
∫∫ P dy dz + Q dx dz + R dx dy = ∫∫∫  + +  dx dy dz
σ+ V  ∂x ∂y ∂z 
r r r
або у векторній формі ∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫∫ div F dV .
σ+ V r
Зауваження 1. Дивергенція div F не залежить від вибору
системи координат (є інваріантною скалярною
характеристикою поля).
Зауваження 2. В соленоїдальному полі потік вектора в
напрямі векторних ліній через кожний переріз векторної
Рис. 56 трубки один і той же.
Векторна трубка – поверхня, що є сукупністю всіх векторних ліній
векторногоr поля, що проходять через деяку замкнену лінію (рис. 56).
Якщо F – поле швидкостей текучої рідини, то в полі без джерел через
кожний переріз векторної трубки протікає одна й та ж кількість рідини.
Зауваження 3. Інколи зручно доповняти задану поверхню до замкненої,
додаючи довільні прості поверхні. Далі потрібно обчислити за формулою
Остроградського-Гауса потік через всю замкнену поверхню, а потім
відняти потоки через додаткові поверхні.
 Обчислити потік векторного поля 79
r 1 3 r 2r
r
F =  x − 2 yz  i + yz j + ( y z − x) k
2
3 
через зовнішню сторону σ поверхні сфери σ: x 2 + y 2 + z 2 = 1.
+

Оскільки поверхня σ замкнена, то для обчислення потоку можна

застосувати формулу Остроградського – Гауса. Знайдемо дивергенцію
r ∂ 1 3
div F =  x − 2 yz  +
∂x  3
 ∂
 ∂y
( )
yz 2 +
∂
∂z
( )
zy 2 − x = x 2 + z 2 + y 2 .
r r r
Тоді Π = ∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫∫ div F dV = ∫∫∫ ( x 2 + y 2 + z 2 ) dx dy dz =
σ+ V V
x = ρ sin θ cos ϕ ; y = ρ sin θ sin ϕ ; z = ρ cos θ ;
= = ∫∫∫ ρ 4 sin θ dρ dϕ dθ =
σ : ρ = 1; dx dy dz = ρ 2 sin θ dρ dϕ dθ ; x 2 + y 2 + z 2 = ρ 2 V
2π π 1 1 2π π 1 2π 2 2π 4π
π
= ∫ dϕ ∫ sin θ dθ ∫ ρ dρ = ∫ dϕ ∫ sin θ dθ = ∫ (− cos θ ) 0 dϕ = ∫ dϕ =
4
.
0 0 0 5 0 0 5 0 5 0 5

Обчислити
r потік векторного
r поля
r (самостійно) r
F = (3 x + 2 y ) i + (3 − 5 y ) j + ( x − 2 y + 6 z ) k
через зовнішню сторону σ+ замкненої повної поверхні σ піраміди V,
утвореної при перетині площини p: 3x + 2y + z – 6 = 0 з координатними
площинами x = 0, y = 0, z = 0. Обчислення провести за допомогою формули
Остроградського – Гауса.
 r
z div F = (3x + 2 y ) ' x +(3 − 5 y ) ' y +( x − 2 y + 6 z ) ' z = 4.
6
r r r
z = 6 – 3x – 2y Π = ∫∫ F ⋅ n dσ = ∫∫∫ div F dV = 4 ∫∫∫ dxdydz =
σ+ V V

Oz
V : 0 ≤ z ≤ 6 − 3 x − 2 y ; V → Dxy ;
= =
O Dxy : 0 ≤ x ≤ 2 ; 0 ≤ y ≤ 3 − 3 x 2
3 y
2
x
6−3 x − 2 y 2 3−3 x 2
= 4 ∫∫ dxdy ∫ dz = 4 ∫ dx ∫ (6 − 3x − 2 y ) dy =
y

3
Dxy 0 0 0
y = 3 – 3x/2

( )
2 2
3− 3 x 2 9 
= 4∫ 6 y − 3xy − y 2 dx = 4∫  x 2 − 9 x + 9 dx =
0 
O 2 x 0
0 4
y=0 2
9 x 93 
Рис. 57 = 4 − x 2 + 9 x  = 24.
4 3 2 
 0
 80
Обчислити поверхневий інтеграл за координатами
I = ∫∫ y ( x 2 − z 2 ) dydz + x( x 2 + y 2 − z 2 ) dxdz + ( x 2 + y 2 ) z 2 dxdy,
σ+
де σ+ – зовнішня сторона частини однопорожнинного гіперболоїда
x2 + y2 – z2 = 1, що лежить між площинами z = 0, z = 1.
Задачу розв’язати двома способами:
1) Застосувати метод проектування на всі три координатні площини.
2) Доповнити поверхню σ до замкненої, додаючи круги
 x 2 + y 2 ≤ 1  x 2 + y 2 ≤ 2
 і  .
 z = 0  z = 1
Застосувати формулу Остроградського-Гауса і від результату відняти
відповідні поверхневі інтеграли по додаткових поверхнях.
z

Спосіб 1.
1 Розіб’ємо повний поверхневий інтеграл на три
складові частини по відповідній парі координат (y, z),
(x, z), (x, y) і обчислимо окремо кожний з інтегралів.
Поверхня σ зображена на рис. 58. Вона неправильна в
1 y напрямах Ox, Oy і правильна в напрямі Oz.
1
x Рис. 58
 81

а) Розглянемо інтеграл I x = ∫∫σ + y ( x 2 − z 2 ) dydz. Поверхня σ координатною

площиною x = 0 розбивається на дві правильні в напрямку осі Ox частини:
передню σ x1 : x = 1 − y 2 + z 2 і задню σ x 2 : x = − 1 − y 2 + z 2 зі спільною
проекцією Dyz на площину Oyz (рис. 59).

r
При цьому нормаль n до зовнішньої
+
сторони σ x1 з віссю
z
r Ox утворює гострий
y = − 1 + z2
z=1 y = 1 + z2 кут α, а нормаль n до зовнішньої сторони
σ x+2 з віссю Ox утворює тупий кут α. Тоді

y
z=0 I x = ∫∫ y ( x 2 − z 2 ) dydz =
Рис. 59
σ+

= ∫∫ y ( x 2 − z 2 )dydz + ∫∫ y ( x 2 − z 2 )dydz =
σ x+1 σ x+2

(
= ∫∫ y  1 − y 2 + z 2 )
2
(
− z dydz − ∫∫ y  − 1 − y 2 + z 2
2
) − z dydz = 0.
2
2

D yz   D yz 
 82

б) Розглянемо I y = ∫∫σ + x ( x 2 + y 2 − z 2 ) dxdz. Поверхня σ координатною

площиною y = 0 розбивається на дві правильні в напрямку осі Oy частини:
праву σ y1 : y = 1 − x 2 + z 2 і ліву σ y2 : y = − 1− x2 + z 2 зі спільною
проекцією Dxz на площину Oxz (рис. 60).

r
При цьому нормаль n до зовнішньої
+
сторони σ y1 з віссю Oy утворює гострий
z
r
x = − 1+ z2 z=1 x = 1+ z2 кут β, а нормаль n до зовнішньої сторони
σ y+2 з віссю Oy утворює тупий кут β. Тоді

x
z=0 I y = ∫∫ x ( x 2 + y 2 − z 2 ) dxdz =
Рис. 60
σ+

= ∫∫ x ( x 2 + y 2 − z 2 )dxdz + ∫∫ x ( x 2 + y 2 − z 2 )dxdz =
σ +y1 σ y+2

(
= ∫∫ x  x 2 + 1 − x 2 + z 2 )
2
(
− z dxdz − ∫∫ x  x 2 + − 1 − x 2 + z 2
2
) − z dxdz = 0.
2
2

D yz   D yz 
 83
в) Розглянемо інтеграл I z = ∫∫σ + ( x + y ) z dxdy. Поверхня σ – правильна
2 2 2

в напрямі осі Oz, її можна задати рівнянням z = x 2 + y 2 − 1. Проекція Dxy

поверхні σ на площину Oxy зображена на рис. 61.
y
r
При цьому нормаль n до зовнішньої
сторони σ з віссю Oz утворює тупий кут γ.
+
ρ= 2

ρ=1 I z = ∫∫ ( x 2 + y 2 ) z 2 dxdy =
x σ+

(
= − ∫∫ x + y 2 2
)( 2 2
)
2
( )(
x + y − 1 dxdy = − ∫∫ x 2 + y 2 x 2 + y 2 − 1 dxdy = )
Рис. 61 Dxy Dxy

x = ρ cos ϕ ; y = ρ sin ϕ
( )
2π 2 2π 2
= 0 ≤ ϕ ≤ 2π ; 1 ≤ ρ ≤ 2 = − ∫ dϕ ∫ ρ ( ρ − 1) ρ dρ = − ∫ dϕ ∫ ρ 5 − ρ 3 dρ =
2 2
0 1 0 1
x 2 + y 2 = ρ 2 ; dxdy = ρ dϕ dρ
2
2π 
ρ ρ 6 4 2π 5π
4 1 1 5 2π
=−∫  − dϕ = − ∫  − 1 − +  dϕ = − ⋅ ϕ =− .
 4  0
0  6 0 3 6 4 12 6
1

5π
Тоді I = Ix + I y + Iz = − .
6
 Спосіб 2. 84
Доповнимо поверхню σ до замкненої, додаючи круги
 x 2 + y 2 ≤ 1  x 2 + y 2 ≤ 2
 і  .
 z = 0  z = 1
Оскільки поверхня σ (рис. 62) замкнена, то для обчислення потоку можна
застосувати формулу Остроградського – Гауса. Знайдемо дивергенцію
r
z
divF = 2 xy + 2 xy + 2( x 2 + y 2 ) z.
Тоді
z=1 x = ρ cos ϕ ; y = ρ sin ϕ ; z = z
1 Π = ∫∫∫ ( 4 xy + 2( x 2 + y 2 ) z )dxdydz = =
V x +y =ρ
2 2 2

= ∫∫∫ (4 ρ 2 cos ϕ sin ϕ + 2 ρ 2 z ) ρ dρ dz = ∫∫∫ ( 4 ρ 2 cos ϕ sin ϕ + 2 ρ 2 z ) ρ dρ dz +

z = ρ2 −1 V V1

V1 : 0 ≤ ρ ≤ 1; 0 ≤ ϕ ≤ 2π ; 0 ≤ z ≤ 1;
1 y + ∫∫∫ (4 ρ cos ϕ sin ϕ + 2 ρ z ) ρ dρ dz =
2 2
=
1 V2 V2 :1 ≤ ρ ≤ 2 ; 0 ≤ ϕ ≤ 2π ; ρ 2 − 1 ≤ z ≤ 1
x z=0
Рис. 62 2π 1 1 2π 2 1
= ∫ dϕ ∫ ρ dρ ∫ (4 ρ cos ϕ sin ϕ + 2 ρ z )dz + ∫ dϕ ∫ ρ dρ
2 2
∫ (4 ρ 2 cos ϕ sin ϕ + 2 ρ 2 z )dz =
0 0 0 0 1 ρ 2 −1
2π 1 1 2π 2 1
= 2 ∫ dϕ ∫ ρ dρ ∫ (sin 2ϕ + z )dz + 2 ∫ dϕ ∫ ρ dρ
3 3
∫ (sin 2ϕ + z )dz =
0 0 0 0 1 ρ 2 −1
1 1
2π 1 z  3 2π 22 z 2
= 2 ∫ dϕ ∫  sin 2ϕ ⋅ z +  ρ dρ + 2 ∫ dϕ ∫  sin 2ϕ ⋅ z +  ρ 3dρ =
 2   2 
0 0 0 0 1  ρ 2 −1
 85

( )dρ =
2π 1 2π 2
 1 3 
 sin 2ϕ ⋅ 1 − ρ − 1  + 1 − ( ρ − 1)
1
= 2 ∫ dϕ ∫  sin 2ϕ +  ρ dρ + 2 ∫ dϕ ∫ ρ 3 2 2
0 0 2 0 1    2
1
2π 1  ρ4 2π 2
  1 
= 2 ∫  sin 2ϕ +  ⋅ dϕ + 2 ∫ dϕ ∫ ρ 3  sin 2ϕ − sin 2ϕ ρ 2 − 1 + 1 − ρ 2 dρ =
0  2 4
0 0 1  2 

2π 2π
 1 1 2
 1 
= 2 ∫  sin 2ϕ +  ⋅ dϕ + 2 ∫ dϕ ∫  ρ 3 sin 2ϕ − ρ 3 sin 2ϕ ρ 2 − 1 + ρ 3 − ρ 5 dρ =
0  2 4 0 1  2 
2π 2π  2 2 2 
1  cos 2ϕ 1   ρ4 2 ρ4 1 ρ6 
= − + ϕ + 2 ∫  sin 2ϕ ⋅ − sin 2ϕ ∫ ρ ⋅ ρ 2 ρ 2 − 1dρ + − dϕ =
2 2 2  0 0  4 1 4 2 6 
 1 1 1 
ρ 2 − 1 = u; ρ 2 = u + 1; du = 2 ρ dρ ; 2π 
π 3 1 du 3 7 
= du = + 2 ∫  sin 2ϕ ⋅ − sin 2ϕ ⋅ ∫ (u + 1) u
 + −  dϕ =
ρ dρ = ; uí = 0; uâ = 1 2 0  4 0 2 4 12 
2

2π  
1
π 3 sin 2ϕ  2u 5 / 2 2u 3 / 2  1 π 2π 13
 1
= + 2 ∫  sin 2ϕ − ⋅ + +  dϕ = + 2 ∫  sin 2ϕ +  dϕ =
 3 
2 0  4 2  5 6 2 0  60 6
 0 
2π
π  13 1  π 2π 7π
= + 2 − cos 2ϕ + ϕ  = + = .
2  120 6  0 2 3 6
 86

Знайдемо відповідні поверхневі інтеграли по додаткових поверхнях

 x 2 + y 2 ≤ 1
а) σ :  ; I a = ∫∫ ( x 2 + y 2 ) z 2 dxdy = ∫∫ ( x 2
+ y 2
) ⋅ 0 dxdy = 0.
 z = 0 σ Dxy

 x 2 + y 2 ≤ 2
б) σ :  ;
 z = 1
y

ρ= 2
2
I á = ∫∫ ( x 2 + y 2 ) z 2 dxdy = ∫∫ ( x 2 + y 2 ) ⋅1dxdy =
σ Dxy

2 x 2π 2π 2
2
ρ4 2π
= ∫ dϕ ∫ ρ 2 ⋅ ρ dρ = ∫ dϕ =ϕ 0
= 2π .
ρ =0 4
0 0 0 0
Рис. 63

7π 5π
Тоді I = Π − Ià − Iá = − 2π = − .
6 6

На початок розділу