ЗВУКОВИМОВА

Правильна артикуляція свистячих і шиплячих звуків

Правильна артикуляція звука С [21] Орган мовлення Положення для правильної вимови губи трохи
розтягнуті, видно передні зуби зуби розкриті на відстані 1-1,5 мм широкий кінчик язика змикається з
нижніми різцями передня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з
ним вузьку щілину бічні краї язика прилягають до верхніх кутніх зубів і частково до твердого
піднебіння (між кінчиком язика і передніми верхніми зубами утворюється вузький прохід, потік
повітря проходить по середній лінії спинки язика та утворює різкий шум – свист м'яке піднебіння
закриває прохід до носової порожнини голосові зв'язки утворюють глухий звук, оскільки не
розімкнені та не вібрують Механізм утворення м'якого [с'] відрізняється від твердого [с] тим, що
середня частина спинки язика додатково піднімається до твердого піднебіння, 12 внаслідок чого
звужується щілина, по якій проходить потік повітря. Відчутно збільшене напруження м'язів
артикуляційного апарату. Внаслідок цього звук набуває м'якості.

Правильна артикуляція звука З [21] Орган мовлення Положення для правильної вимови губи
розтягнуті (нагадують посмішку) зуби розміщені на відстані 1-1,5 мм язик широкий кінчик язика
опущений вниз, знаходиться біля основи нижніх різців спинка язика вигнута, посередині спинки
утворюється жолобок. Повітря, яке проходить по жолобку, утворює різкий шум – свист бічні краї
язика підняті та прилягають до внутрішньої сторони верхніх зубів Під час вимовляння [з'] передня
частина спинки язика стає більш вигнутою, жолобок руйнується, середня частина спинки язика більше
піднімається вгору, ніж у разі вимовляння [з]. М'яке піднебіння підняте, закриває прохід у носову
порожнину, голосові зв'язки зімкнені, вібрують

Правильна артикуляція звука Ц [21] Орган мовлення Положення для правильної вимови губи
розтягнуті у посмішку зуби привідкриті, трохи оголені кінчик язика за нижніми зубами передня
частина спинки язика змикається з альвеолами та утворює щілину м'яке піднебіння закриває прохід
до носової порожнини голосові зв'язки не вібрують

Правильна артикуляція звука Ш [45] Орган мовлення Положення для правильної вимови губи
округлені (в ізольованому положенні), або приймають положення наступного голосного зуби
розкриті на відстані 2-3 мм кінчик язика припіднімається уверх, утворюючи щілину середня частина
спинки язика опущена, корінь язика піднімається утворюючи щілину, через яку проходить
видихуване повітря бічні краї язика змикаються з бічними корінними зубами язик широкий голосові
зв'язки розімкнуті, не працюють Таблиця 1.6

Правильна артикуляція звука Ж [45] Орган мовлення Положення для правильної вимови язик
широкий кінчик язика піднімається трохи вище, ніж при звуці [ш], піднімаючись угору, утворює
щілину бічні краї язика прилягають до бічних корінних зубів середня частина спинки язика опущена,
корінь піднімається й утворює щілину, через яку виходить видихуване повітря, язик у вигляді чашечки
голосові зв'язки працюють, горло тремтить (є голос)

Правильна артикуляція звука Щ [45] Орган мовлення Положення для правильної вимови губи
висунуті вперед зуби видно, вони наближені одні до одних 14 язик посередині язика йде повітряний
струмінь, який легко відчувається долонею руки, піднесеної до рота широкий кінчик язика піднятий
до альвеол і утворює з ними щілину голосові зв'язки не напружені, розсунуті, голос не утворюється
Правильна артикуляція звука Ч [31, с. 69] Орган мовлення Положення для правильної
вимови губи витягнуті вперед та округлені зуби зближені на відстань до 2 мм кінчик язика
піднімаються до альвеол і вище. При верхній артикуляції вони утворюють з альвеолами та
передньою частиною твердого піднебіння змикання, яке переходить у щілину. При нижній
арикуляції кінчик язика опущений донизу і відтягується назад, спинка язика утворює з
передньою частиною піднебіння змикання, що плавно переходить у щілину передня частина
спинки язика бічні краї язика прилягають до верхніх бічних зубів м'яке піднебіння закриває
прохід до носової порожнини голосові зв'язки не вібрують

АРТИКУЛЯЦІЯ
ГОЛОСНИХ
ЗВУКІВ
Звук [а]
• рот широко відкритий;
• широкий язик спокійно лежить у
ротовій порожнині;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують;
Звук [о]
• губи округлені і трохи витягнуті
вперед;
• зуби розімкнені;
• спинка язика трохи піднімається до
м’якого піднебіння;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують;

Звук [у]
• губи сильно витягнуті вперед;
• зуби розімкнені;
• кінчик язика значно відтягнений від
передніх нижніх зубів;
• спинка язика високо піднімається до
м’якого піднебіння;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.

Звук [і] • губи розтягнуті в «посмішку»,

утворюють вузьку щілину;
• зуби трохи розкриті, утворюють
незначну щілину;
• кінчик язика упирається в нижні зуби;
• передня частина спинки язика високо
піднята до твердого піднебіння;
• бічні краї язика щільно стискаються з
верхніми бічними альвеолами.

Звук [и] • рот широко розкритий;

• кінчик язика трохи відтягнутий від
нижніх зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.

Звук [е]
• губи розтягнуті в сторони і прилягають
до зубів;
• зуби розімкнуті;
• кінчик язика опущений і не прилягає
до нижніх зубів;
• спинка язика просувається до
середньої частини твердого піднебіння;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.

АРТИКУЛЯЦІЯ
ПРИГОЛОСНИХ
ЗВУКІВ
Звук [п]
• верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій
порожнині або набуває положення
наступного голосного звука;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [б]
• верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій
порожнині або набуває положення
наступного голосного звука ;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [м] • верхня і нижня губа зімкнені;
• язик спокійно лежить у ротовій
порожнині або набуває положення
наступного голосного звука;
• м’яке піднебіння опускається та
утворює отвір для проходження
струменя повітря через ніс;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [т] • губи і зуби набувають
положення наступного голосного звука;
• кінчик та передня частина спинки
язика упирається у верхні зуби та
альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з
верхніми кутніми зубами, чим
створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення
між язиком та верхніми зубами;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [д]
• губи і зуби набувають положення
наступного голосного звука;
• кінчик та передня частина спинки
язика упирається у верхні зуби та
альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з
верхніми кутніми зубами, чим
створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення
між язиком та верхніми зубами;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [н]
• губи і зуби набувають положення
наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається у верхні зуби
та альвеоли;
• бокові краї язика стискаються з
верхніми кутніми зубами, чим
створюють перешкоду для повітря;
• струмінь повітря розриває зімкнення
між язиком та верхніми зубами;
• м’яке піднебіння опускається і
відкриває прохід в носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [к] • губи і зуби набувають
положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх
зубів, а задня частина спинки язика
піднімається вгору до м’якого
піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [г’] • губи і зуби набувають
положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх
зубів, а задня частина спинки язика
піднімається вгору до м’якого
піднебіння і утворює з ним зімкнення;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [х]
• губи і зуби набувають положення
наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх
зубів, а задня частина спинки язика
утворює щілину з м’яким піднебінням ;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [г] • губи і зуби набувають
положення наступного голосного звука;
• кінчик язика відтягнутий від нижніх
зубів, а корінь язика наближається до
спинки глотки;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [в] • верхні зуби змикаються з
нижнюю губою, утворюючи вузьку
щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх
зубів;
• м’яке піднебіння підняте і закриває
прохід у носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [ф] • верхні зуби змикаються з
нижнюю губою, утворюючи вузьку
щілину;
• язик спокійно лежить біля нижніх
зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [й]
• губи і зуби набувають положення
наступного голосного звука;
• кінчик язика упирається в нижні ясна,
а середня частина спинки язика утворює
щілину з твердим піднебінням;
• м’яке піднебіння закриває прохід у
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [с]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів
трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми
зубами;
• спинка язика піднімається до твердого
піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить
посередині спинки язика, по
утвореному жолобку;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [з]
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів,
трохи оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми
зубами;
• спинка язика піднімається до твердого
піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить
посередині спинки язика, по
утвореному жолобку;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [ц] • губи розтягнуті в посмішку
або набувають положення наступного
голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів,
трохи оголені;
• кінчик язика за нижніми зубами;
• передня частина спинки язика
утворює зімкнення з альвеолами, яке
поступово переходить в щілину;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звукосполучення [дз]
• губи розтягнуті в посмішку або
набувають положення наступного
голосного;
• зуби розкриті на декілька міліметрів,
трохи оголені;
• кінчик язика зімкнений з нижніми
зубами;
• передня частина спинки язика
утворює зімкнення з альвеолами, яке
плавно переходить в щілину;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [ш] • губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до
твердого піднебіння, утворюючи з ним
щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх
кутніх зубів
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [ж] • губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до
твердого піднебіння, утворюючи з ним
щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх
кутніх зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [ч] • губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а
передня частина язика вигнута і
піднімається до альвеол і твердого
піднебіння, утворюючи зімкнення, яке
переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх
кутніх зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звукосполучення [дж]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• кінчик язика торкається нижніх зубів, а
передня частина язика вигнута і
піднімається до альвеол і твердого
піднебіння, утворюючи зімкнення, яке
переходить в щілину;
• бічні краї язика притиснуті до верхніх
кутніх зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звукосполучення [шч]
• губи трохи витягнуті вперед;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднімається до
альвеол і утворює з ними щілину;
• середня частина язика опущена
• бічні краї язика притиснуті до верхніх
кутніх зубів;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.
Звук [л]
• губи набувають положення наступного
голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• звужений кінчик язика упирається у
верхні різці або альвеоли;
• корінь язика піднімається до м’якого
піднебіння;
• бічні краї язика не стискаються з
верхніми кутніми зубами, а тому
видихуваний струмінь повітря
проходить крізь щілину, що утворюється
між ними;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Звук [р] • губи набувають положення
наступного голосного звука;
• зуби злегка розкриті;
• широкий кінчик язика піднятий до
верхніх альвеол та вібрує в
інтенсивному струмені повітря;
• бічні краї язика стискаються з верхніми
кутніми зубами;
• м’яке піднебіння закриває прохід в
носову порожнину;
• голосові зв’язки вібрують.
Приголосних звуків в українській
мові набагато більше, ніж
голосних. Приголосними
звуками називаються звуки, при
вимові яких струмінь видихуваного
повітря зустрічає перешкоди у
вигляді язика, губ, зубів. В
українській мові існує 32
приголосних звуки.

Виділяють наступні види

приголосних звуків:

1.За м’якістю і твердістю:м’які

та тверді. Пом’якшення
відбувається унаслідок додаткового
підняття спинки язика до твердого
піднебіння.
Тверді: [б], [п], [в], [м], [ф], [ж], [ч],
[ш], [], [г], [к], [х], [ґ], [д], [т], [з],
[ц], [], [с], [л], [н], [р]. ʹ

М’які: [дʹ], [тʹ], [зʹ], [цʹ], [дзʹ], [сʹ],

[лʹ], [нʹ], [рʹ], [й].

• Приголосні звуки можуть

класифікуватися за твердістю – м’якістю.
Пом’якшення звуків виникає внаслідок
додаткового підняття середньої спинки
язика в напрямку до твердого
піднебіння, чим може ускладнюватися
основна артикуляція приголосних.
Залежно від відсутності чи наявності
роботи середньої спинки язика
приголосні поділяються на тверді і м’які.
Проте м’якість виявляється не в усіх
приголосних однаково. Найбільш
м’яким є звук [й], і за ним завжди
лишається назва м’який приголосний.
Інші приголосні пом’якшуються меншою
мірою, і тому їх ще називають
пом’якшеними . До них відносяться: [д’],
[т’], [з’], [с’], [ц’], [дз’], [л’], [н’], [р’].
Крім того, в українській мові, головним
чином перед [і], з’являються ледь
пом’якшені відтінки ряду твердих
приголосних, які не мають м’яких
відповідників. Вони називаються
напівпом’якшеними. Ці звуки в
транскрипції позначаються знаком
“апостроф”. До них відносяться: [б’], [п’],
[в], [м’], [ф], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [Ґ’], [к’],
[х’], [г’]

1. Залежно від роботи голосових

зв'язок виділяють такі пари звуків
як дзвінкі та глухі. Приголосні
звуки, які утворюються з участю
голосу і шуму,
називаються дзвінкими. Приголосні
звуки, які утворюються тільки з
участю шуму,
називаються глухими.
Дзвінкі: [б], [д], [д'], [з], [з'], [дз], [дз'], [ж], [дж], [г], [ґ].

Глухі: [п], [т], [т'], [с], [с'], [ц], [ц'], [ш], [ч], [к], [х].

За участю шуму і
голосу: шумні – шум переважає
над тоном, сонорні - тон переважає
над шумом. [в], [й], [р], [р’], [м], [н], [н’],
[л], [л’].
Шумними називають приголосні, що
складаються з голосу і шуму з
перевагою шуму (дзвінкі приголосні)
або з одного тільки шуму ( глухі
приголосні ).
Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф],
утворюють співвідносні пари:

Дзві Гл
нкі ухі
[б] [п]

[д] [т]

[д’] [т’]

[з] [с]

[с’
[з’] ]

[дз] [ц]

[ц’
[дз’] ]
 [ш
[ж] ]

[дж] [ч]

[Ґ ] [к]

[г] [х]

1.За місцем творення:

Губні утворюються за допомогою

губ:[б],[п],[в],[м],[ф].

Передньоязикові утворюються за
активної участі кінчика язика та
передньої спинки: [д],[т],[н],[л],[р],
[з],[с],[ц],[],[ж],[ч],[ш],[], а також
[зʹ],[сʹ],[цʹ],[],[рʹ],[дʹ],[тʹ],[лʹ],[нʹ].
Середньоязиковий [j] формується
під час підняття середньої частини
язика.

Задньоязикові творяться за
активної участі задньої частини
язика: [к],[х],[ Ґ].

Глотковий [г] виникає у

порожнині глотки.

• За місцем творення (або за активним

мовним органом) усі приголосні
поділяються передусім на губні і язикові.
Губні приголосні творяться в результаті
зближення нижньої губи з верхньою
або верхніми зубами. До губних
приголосних належать: [б], [п], [в], [м],
[ф].
Язикові приголосні залежно від того, яка
частина язика артикулює до пасивного
мовного органа ( зубів, піднебіння, або
задньої стінки глотки), поділяються на:
1. Передньоязикові.
2. Середньоязикові.
3. Задньоязикові.
4. Глотковий, або фарингальний. При
творенні корінь язика зближується із
задньою стінкою глотки.

5) За способом творення:

Проривні утворюються під час

прориву зімкнення мовних органів:
[б],[п],[д],[дʹ],[т],[тʹ],[Ґ],[к].

Щілинні виникають під час

утворення вузької щілини між
мовними органами: [в],[ф],[г],[х],
[ж],[ш],[з],[зʹ],[с],[сʹ], [j].
Зімкнено-прохідні. Під час
утворення цих звуків виникає
одночасно і зімкнення і прохід: [м],
[н],[р],[л],[нʹ],[рʹ],[лʹ].

Африкати утворюються у
результаті злиття проривного та
щілинного звуків: [ц],[цʹ],[ч],[],],].

Крім звуків, які перераховані вище,

в українській мові є ще 1 буква, що
не позначає звука, але служать для
пом'якшення приголосних звуків (ь
- м'який знак)

Характеризуючи приголосні за
способом творення, враховують
характер перепони, що утворюється між
мовними органами.
• За способом творення (шуму)
приголосні поділяються на три основні
групи: зімкненні , щілинні і дрижачі.
При вимові зімкнених приголосних
активний орган ( нижня губа або язик)
тісно змикається з пасивним. Під тиском
повітря зімкнення з силою
розривається, і при цьому утворюється
характерний шум.
Шумні зімкнені (в свою чергу)
поділяються на проривні і африкати.
До проривних належать: [б], [п], [д], [д?],
[т], [т’], [Ґ], [к], [м], [н], [н’]. При цьому
проривні шумні ([б], [п], [д], [д?], [т], [т?],
[Ґ], [к]) називаються ротовими, а
проривні сонорні ([м], [н], [н’]) –
носовими. При їх вимові в ротовій
порожнині утворюється тісне змикання (
як при [б] або [д]), проте одночасно
повітря вільно виходить через носову
порожнину.
При вимові африкат передня спинка
язика, наближаючись до піднебіння,
спочатку утворює зімкнення . Проте
замість моментального прориву цього
зімкнення в останній фазі у африкат
зімкнення поступово переходить у
коротку щілину. Отже, африкати – це
звуки складної артикуляції, першим
компонентом яких є зімкнення, а другим
– щілина. До африкат в українській мові
належать: [ч], [ц], [ц’], [дз], [дз’], [дж].
При вимові щілинних активний мовний
орган, наближаючись до пасивного,
утворює вузьку щілину. До щілинних
належать: [в], [ф], [з], [з], [ж], [ш], [й], [г],
[х], [л], [л].
При вимові дрижачих [р], [р’] кінчик
язика періодично або притискається до
переднього піднебіння, або відходить
від нього.
Загальноприйнятним вважається
поділ звуків мовлення на три
групи відповідно до онтогенезу
дитини. Виділяють звуки
раннього, середнього та пізнього
онтогенезу.
До звуків раннього
онтогенезу відносять такі звуки:
[А] , [О], [У], [Е], [ І ], [М], [Б], [П],
[М'], [Д'], [Н'], [К], [Г], [Ґ], [Х],
До звуків середнього
онтогенезу відносять такі звуки:
[В], [Ф], [Т], [Д], [Н], [Й], [И], [Є].
До звуків пізнього
онтогенезу відносять такі звуки:
[С], [З], [Ц], [ДЗ], [С'], [З'], [Ц'], [ДЗ'],
[Ш], [Ж], [Ч], [ДЖ], звукосполучення
[ШЧ], [Л], [Л'], [Р], [Р'].
Поява звуків раннього
онтогенезу припадає на вік
дитини 1-2 роки,
поява звуків середнього
онтогенезу - 2-4 роки,
поява звуків пізнього онтогенезу -
5-6 років.
Таким чином, у 3 роки у дитини
зникає загальна пом’якшеність
мовлення.
В 4 роки дитина здатна підтримати
розмову, висловити думку простими
поширеними реченнями, а також
складними реченнями.
У 5 років дитина вже здатна виділити
у слові перший і останній звуки,
підібрати слова з потрібним звуком,
інтонаційно виділити вказаний звук у
слові.
Шестирічна дитина повинна
правильно та чітко промовляти усі
звуки рідної мови. Діти цього віку
здатні визначити кількість звуків у
слові, їх порядок, місце звука у слові,
поділити слово на склади, виділити
наголошений склад, користуватися
схемою звукового налізу слів тощо.

ЛЕКСИКА СЛОВОТВІР

Суфікси префікси

Граматика узгодження слів

Звуконаповнення набір фонем