дифтерія

Дифтерія
Правильна клінічна інформація, там де вона необхі дна
Останнє оновлення: Mar 27, 2017

Зміст
Анотація 3
Головні положення 4
Визначення 4
Епідеміологія 4
Етіологія 4
Патофізіологія 5
Профілактика 6
Первинна профілактика 6
Скринінг 7
Вторинна профілактика 8
Діагноз 9
Анамнез захворювання 9
Поступовий діагностичний підхід 9
Фактори ризику 11
Історія та фактори дослідження 12
Діагностичні дослідження 14
Диференційний діагноз 15
Лікування 17
Поступовий підхід лікування 17
Загальні відомості про лікування 20
Варіанти лікування 22
Подальше спостереження 29
Рекомендації 29
Ускладнення 29
Прогноз 31
Методичні рекомендації 32
Діагностичні, методичні рекомендації 32
Рекомендації з лікування 32
Онлайн - ресурси 34
Посилання 35
Зображення 39
Відмова від відповідальності 44

Анотація
◊ Дифтерія - це захворювання, спричинене токсигенними штамами C. diphtheriae . Воно є

ендемічним у багатьох регіонах світу та досі спорадично виникає у США.
◊ Важливими місцями інфекції є слизова оболонка дихальних шляхів (дифтерія дихальних

шляхів) та шкіра (дифтерія шкіри). Зрідка можуть вражатися слизові оболонки очей, вуха або
статевих органів. Інкубаційний період типово становить від 2 до 7 днів, зрідка довше.
◊ Раннє втручання шляхом призначення антитоксину є ключовим у запобіганні розвитку

системних проявів захворювання, які можуть включати респіраторні та неврологічні
симптоми, серцево-судинну недостатність та смерть.
◊ Негайне призначення антитоксину є необхідним для того, щоб він зв'язався та деактивував
вільний токсин у сироватці. Антитоксин не може деактивувати токсин після того, як він
потрапив до клітин, про що сигналізує поява симптомів з боку шкіри та слизових оболонок.
◊ Для пацієнтів із дифтерією дихальних шляхів організовують респіраторну ізоляцію (маски та

стандартні заходи, такі як миття рук),а для тих, що хворі на дифтерію шкіри, забезпечують
контактну ізоляцію (рукавички і халати), допоки посіви, взяті після припинення терапії, не
дадуть негативного результату.
◊ Безсимптомні носії відіграють важливу роль у передачі захворювання.

Дифтерія Головні положення
Визначення
Дифтерія дихальних шляхів є захворюванням верхніх дихальних шляхів, яке характеризується
болем у горлі, субфебрильною лихоманкою та наявністю клейких псевдомембран, які можуть
ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
покривати мигдалики та слизову оболонку глотки, гортані та носової порожнини. Зрідка можуть
також вражатися слизові оболонки очей, вуха або статевих органів. Це спричиняють екзотоксин-
продукуючі штами C. diphtheriae . Зрідка причиною можуть бути інші коринебактерії, які продукують
дифтерійний токсин, такі як C. ulcerans або C. pseudotuberculosis .[1] [2] Токсин викликає некроз
тканин та утворення псевдомембран. Він також спричиняє важливі ускладнення, такі як міокардит та
неврит.
Дифтерія шкіри може бути спричиненою токсигенними або нетоксигенними штамами C.diphtheriae
та є зазвичай легкою формою захворювання, що викликає ураження шкіри або неглибокі виразки.
Токсичні ускладнення є рідкісними у випадку дифтерії шкіри, вони виникають у 1-2% інфекцій,
спричинених токсигенними штамами.[3] [2]
Епідеміологія
Дифтерія є досі ендемічною у багатьох регіонах по всьому світу. У ранніх 1990-х великий спалах
виникнув у державах колишнього Радянського Союзу після зупинки програм імунізації через
політичний переворот.[6] Також виникали епідемії у центральній Азії, Алжирі та Еквадорі. Ці
епідемії в основному уражали підлітків та дорослих, а не дітей. Частково це пояснюється фактом,
що дорослі у цих регіонах не мають первинного імунітету до C. diphtheriae у своїх вакцинованих
угрупуваннях та мають низький рівень ревакцинації, що призводить до зниження концентрації
дифтерійного антитоксину з віком.[7] Низький соціально-економічний стан визначають як фактор
ризику інфікування дифтерією.[8] Зусилля Всесвітньої організації охорони здоров'я стосовно
проведення вакцинації по всьому світу призвели до суттєвого зниження кількості випадків дифтерії
у всьому світі. Незважаючи на такі зусилля, дифтерія досі є ендемічною у таких регіонах як країни
Карибського басейну та Латинської Америки.[1]
У США випадки дифтерії зараз виникають лише спорадично. Останній випадок був зафіксований
у 2003 році та ураженим був невакцинований чоловік похилого віку, що подорожував до Гаїті,
країни, де дифтерія є ендемічною.[9] Між 1998 та 2004 роками до ЦКЗ було повідомлено всього
про 7 випадків дифтерії дихальних шляхів. Запровадження вакцинації проти дифтерії у США
та західній Європі протягом ранніх 1970-х призвело до різкого зниження частоти дифтерії у
цих регіонах.[10] Більшість випадків у цих регіонах зараз виникають серед невакцинованих або
неповністю вакцинованих осіб, а у США виникають в основному в регіонах, де проживають значні
популяції корінних американців.
Етіологія
Дифтерію викликає грам позитивна, нерухома, плеоморфна паличка, що не утворює спор.
Захворювання зазвичай спричинене або токсигенними штамами C. diphtheriae або, рідше, C.
ulcerans та C. pseudotuberculosis . Нетоксигенні штами зазвичай не викликають болю у горлі,
міокардиту або невриту.[1] Лише бактерії, заражені фагом, здатні продукувати токсин, що відповідає
за більшість системних проявів захворювання.[11]
4 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Головні положення
Люди є лише резервуаром для C.diphtheriae . Існують чотири бактеріальні біотипи (mitis, intermedius,
gravis та Belfanti), які розрізняють на основі морфології колоній, реакції гемолізу та реакції
ферментації. Тяжкість захворювання пов'язана із специфічним біотипом бактерії, біотип gravis
пов'язаний з найбільш тяжкою формою захворювання.[12] [13] Передача відбувається шляхом
ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
безпосереднього контакту із пацієнтами, включаючи контакт із краплинками з дихальних шляхів,
що містять палички або з інфікованими ураженнями шкіри. Безсимптомні носії також можуть
переносити захворювання. Токсин вражає слизові оболонки, міокард, клітини ниркових канальців та
мієлінову оболонку периферичних нервів.[11]
Інфекція шкіри, спричинена в основному нетоксигенними штамами, пов'язана з пролонгованим

виділенням бактерій, зараженням навколишнього середовища та перенесенням до глотки та шкіри
під час безпосереднього контакту. Спалахи пов'язані із незадовільною гігієною, низьким соціально-
економічним станом, скупченням людей та дерматозами шкіри.[12]
Патофізіологія
Організм зазвичай інфікує епітелій шкіри та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, призводячи
до запалення даних тканин. Класично дифтерія вражає мигдалики та глотку, хоча порожнина носа
та гортань є також поширеними фокусами інфекції.[12] В середньому інкубаційний період триває
від 2 до 7 днів (діапазон від 1 до 10 днів), після чого розвиваються ознаки та симптоми запалення.
Супутня гарячка зазвичай не перевищує 39°C (102,2°F).[10]
Патогенність C.diphtheriae пов'язана із секрецією екзотоксину, що порушує синтез клітинних білків,

призводячи до некрозу тканин. Екзотоксин складається з двох ланцюгів: ланцюг В відповідає за
проникнення до клітин хазяїна, а ланцюг А пригнічує синтез білків та викликає загибель клітин.[14]
Локальне запалення у верхніх дихальних шляхах призводить до накопичення запальних клітин,

некротизованих епітеліальних клітин та залишків зруйнованого організму, що формують характерні
зрощені сірі псевдомембрани. Спроби видалити псевдомембрану призводять до кровотечі та
оголюють запалену еритематозну слизову оболонку. Через місцеві неврологічні ефекти екзотоксину
можуть також виникнути параліч м'язів піднебіння та гортаноглотки. Такий параліч в комбінації
із запаленням та набряком верхніх дихальних шляхів може призвести до обструкції дихальних
шляхів. До того ж, системне розповсюдження токсину може спричинити пошкодження нирок, серця
та нервової тканини.[1]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
5
Дифтерія Профілактика
Первинна профілактика
Універсальна вакцинація вакциною, що містить дифтерійний анатоксин є єдиним ефективним
заходом. У США це зазвичай досягається протягом періоду раннього дитинства за допомогою
АКДП, вакцини, яка містить дифтерійний анатоксин в комбінації із протиправцевим анатоксином
та ацелюлярною вакциною проти коклюша. Серії з 5 доз вакцини АКДП даються у 2, 4, 6 та 15-18
місяців та у віці 4-6 років. Четверта доза може бути призначеною раніше, починаючи з віку 12
місяців, якщо пройшло мінімум 6 місяців після третьої дози. Якщо четверта доза вакцини АКДП
випадково призначена раніше Консультативний комітет з питань вакцинації (ККВ) ЦКЗ стверджує, що
немає необхідності повторювати її, якщо її було призначено мінімум через 4 місяці після третьої дози
та дитина була віком 12 місяців або старшою.[16] П'ята доза АКДП не вважається необхідною, якщо
четверту дозу було призначено у віці 4 роки або старше.[16]
Імуногенність на фоні використання комбінованої вакцини КДП-ВГВ-ГІВ (дифтерія, правець,

коклюш-гепатит В Haemophilus inuenzae В ) замість окремих вакцин у дітей молодше 2 років
потребує подальшого вивчення.[17] У 2008 році ККВ ліцензував показання та надав рекомендації
щодо застосування комбінованої вакцини АКДП-ІПВ (інактивована поліовакцина).[18] Вакцина
застосовується в якості п'ятої дози АКДП та четвертої дози ІПВ у дітей віком від 4 до 6 років. Однак,
її не слід призначати дітям молодше 4 років або старше 7 років. Використання комбінованої вакцини
АКДП-ІПВ/ГІВ було затверджено ККВ у 2008 році. Імуногенність та побічні ефекти є аналогічними
ПРОФІЛАКТИКА
таким у осіб, яким були введені компоненти вакцини. Цю комбіновану вакцину можна призначати
дітям від 6 тижнів до 4 років. Серії з чотирьох доз призначаються дітям у віці 2, 4, 6, та 12-15
місяців.[19] [16] [20]
Діти віком 7 років та старші, які повністю імунізовані вакциною АКДП мають бути вакциновані КДП
в об'ємі однієї дози (переважно першої) в серії "наздоганяючих" імунізацій; якщо потрібні додаткові
дози, слід використовувати вакцину АДП-М. Дітям віком від 7 до 10 років, які отримують дозу
вакцини КДП в якості частини серії "наздоганяючих" імунізацій можна призначити підліткову дозу
вакцини КДП у віці 11-12 років.[16]
Підлітки, віком від 11 до 18 років отримують одну дозу вакцини КДП з метою ревакцинації, якщо
вони повністю завершили рекомендовані серії вакцинації КДП (вакцина КДП містить меншу кількість
білків збудників дифтерії та коклюша ніж вакцина АКДП, а отже з меншою вірогідністю викликає
побічні ефекти, такі як біль, почервоніння та чутливість).[16] [21] [22] [23] [24] [25] Відповідно,
дорослі мають проходити ревакцинацію вакциною АДП-М кожні 10 років (АДП-М є комбінованою
вакциною, що містить правцевий та дифтерійний анатоксини). ККВ рекомендує, що невакциновані
дорослі віком 65 років та старше можуть отримати вакцину АДП-М.[22] ККВ рекомендує призначати
одну дозу вакцини АДП-М вагітним жінкам протягом кожної вагітності (бажано в терміні гестації
27-36 тижнів) незважаючи на час після попередньої вакцинації АДП-М або КДП.[21] [26]
Підлітки та дорослі з невідомим або неповним анамнезом первинної серії вакцинацій з 3 доз повинні
пройти первинну серію вакцинації з 3 доз вакциною АДП-М. Перші дві дози слід призначати з
інтервалом мінімум 4 тижні, а третю дозу - через 6-12 місяців після другої дози. Для додаткового
захисту проти коклюшу можна замінити будь-яку одну дозу у первинній серії з трьох доз вакциною
КДП.[21]
Коли протиправцевий анатоксин є необхідним під час лікування ран, то застосуванню препарату,
що також містить компоненти збудників дифтерії та коклюшу надається перевага ніж лише
протиправцевому анатоксину, оскільки це допоможе підтримати імунітет проти дифтерії та коклюшу
додатково до запобігання правцю.[2] [21]
Для осіб, що подорожують до країн, де дифтерія є досі ендемічною, упевніться у дотриманні

належного календаря щеплень, включаючи введення ревакцинуючих доз за наявності показань.[13]
[CDC: chapter 3 - infectious disease related to travel]
Скринінг
За оцінками приблизно половина дорослих у США мають рівень антитіл до дифтерійного токсин,
що є меншим від нижчої межі протекції (0,01 МО/мл). Це виникає через те, що імунітет знижується
з часом після вакцинації та багато осіб похилого віку не отримували ні первинні серії вакцинації, ні
рекомендовану ревакцинацію АДП-М кожні 10 років.[2]
Безсимптомні контакти
Слід спостерігати за особами, що безпосередньо контактували з пацієнтом та особами, що сумісно
проживають з ним на предмет появи ознак захворювання протягом 7 днів.[1] [11] Слід взяти мазки
із носоглотки, ротоглотки та будь-яких підозрілих уражень шкіри з подальшим їх бактеріологічним
дослідженням.
Слід провести профілактичну антибіотикотерапію еритроміцином орально 40-50 мг/кг на день, до

2 г/день протягом 10 днів або за допомогою однієї внутрішньом'язової ін'єкції бензатин-пеніциліну
(600000 одиниць для дітей з масою менше 30 кг та 1,2 мільйони одиниць для дітей з масою більше
30 кг та дорослих) незалежно від стану вакцинації, хоча ефективність цього не є доведеною.[1]
Також слід призначити вакцинацію у випадку наступних умов:
• Контактні особи, що ніколи не отримували вакцину проти дифтерії мають отримати одну дозу
негайно та мають завершити вакцинацію згідно клінічних настанов стосовно відповідної до
віку "наздоганяючої" вакцинації, які надаються ЦКЗ.[1]
• Контакти, які отримали три або менше доз вакцини проти дифтерії мають отримати додаткову
дозу відповідної віку вакцини (наприклад КДП, АКДП, ДПП, АДП-М).
• Особи, що безпосередньо контактували з пацієнтом, з діагностованою дифтерією, та які були
раніше вакциновані, але не пройшли ревакцинацію протягом минулих 5 років мають отримати
дозу ревакцинації негайно.
• Повністю вакциновані особи, що безпосередньо контактували з пацієнтом та пройшли
ревакцинацію протягом минулих 5 років не потребують додаткової дози вакцини.[1] [11]
У дітей, які повністю пройшли вакцинацію згідно календаря щеплень немає необхідності у
додаткових дозах. Дітям, що отримали лише три дози вакцини слід ввести четверту дозу.
Медичні працівники, що безпосередньо контактують із пацієнтами, мають пройти ревакцинацію

проти правця, дифтерії та коклюшу однією дозою вакцини КДП.
Безсимптомні носії
Осіб, що безпосередньо контактували із пацієнтом, у яких виявляють позитивні результати бакпосіву,
але які не мають ознак або симптомів захворювання, визначають як безсимптомних носіїв. Ці особи
мають пройти повний курс протимікробного лікування або еритроміцином орально 40-50мг/кг на
день протягом 10 днів або за допомогою однієї внутрішньом'язової ін'єкції бензатин-пеніциліну
(600000 одиниць для дітей з масою менше 30 кг та 1,2 мільйони одиниць для дітей з масою більше
30 кг та дорослих).
Якщо безсимптомні носії не були вакциновані, то їм слід пройти активну імунізацію негайно та слід
вжити заходів, щоб забезпечити дотримання календаря щеплень. Якщо безсимптомний носій був
вакцинований, але не пройшов ревакцинацію дифтерійним анатоксином протягом 5 років, то слід
призначити дозу ревакцинації, що містить дифтерійний анатоксин (наприклад КДП, АКДП, ДПП
або АДП-М, в залежності від віку).[1] КДП надають перевагу перед АДП-М якщо пацієнт молодший
11 років, або старший, але не отримував КДП раніше.[1] Деякі експерти вважають, що дифтерійний
анатоксин слід вводити, якщо ревакцинація не проводилася протягом одного року, оскільки імунна
реакція на вакцину у різних осіб варіює.[1]
7
Безсимптомним носіям слід залишатися вдома із організацією респіраторної ізоляції (маски та
стандартні заходи, такі як миття рук) та/або контактної ізоляції (рукавички і халати) у випадку
необхідності, допоки два посіви, взяті з інтервалом 24 години, після припинення терапії, не дадуть
негативного результату. Якщо результати бакпосівів залишаються позитивними після початкового
курсу антибіотиків, пацієнту слід пройти додатковий курс еритроміцину орально або пеніциліну
внутрішньом'язово. Бактеріологічне дослідження повторюють в кінці другого курсу прийому
антибіотиків.[1]
Вторинна профілактика
Особи, які подорожують до регіонів, де дифтерія є ендемічною мають перевірити та скоригувати свій
статус вакцинації.[1]
Коли діти або дорослі потребують введення протиправцевого анатоксину для лікування ран, то
застосуванню препарату, що містить також компоненти збудників дифтерії та коклюшу надається
перевага ніж лише протиправцевому анатоксину, оскільки це допоможе підтримати імунітет проти
дифтерії та коклюшу додатково до запобігання правцю.
Слід спостерігати за особами, що безпосередньо контактували з пацієнтом та особами, що сумісно

проживають з ним протягом інкубаційного періоду на предмет появи ознак захворювання. Слід
взяти матеріал для бактеріального дослідження з уражень в ділянці носоглотки, ротоглотки та
шкіри.[1] [11] [27] Слід профілактично призначити антибіотики, незалежно від стану вакцинації,
хоча ефективність цього не є доведеною.[1] [11] Особи, що не є повністю вакцинованими (наприклад
отримали менше ніж три дози вакцини) або ті, стан вакцинації яких є невідомим мають бути
повністю вакцинованими. Дітям, що не отримали четвертої дози вакцини слід провести вакцинацію.
Попередньо вакциновані пацієнти мають отримати ревакцинацію, якщо вони не проходили її
протягом 5 минулих років.[1] [11] [27]

проти правця, дифтерії та коклюшу однією дозою вакцини КДП.[10]
Вагітні жінки, що є невакцинованими мають отримати одну дозу вакцини КДП під час кожної
вагітності, бажано у проміжку між 27 та 36 тижнями гестації, хоча КДП можна вводити у будь-який
час протягом вагітності.[21] [30] Вакцину КДП слід призначити одразу ж після пологів, якщо її не
вводили протягом вагітності.
Дифтерія Діагноз
Анамнез захворювання
Анамнез захворювання #1
63-річний чоловік, який нещодавно повернувся із подорожі до Гаїті поступає до відділення
невідкладної медичної допомоги із скаргами на постійний біль у горлі та утруднене ковтання.
Швидкий тест на виявлення антигену стрептококу з групи А та тест на гетерофільні аглютиніни
є негативними, то ж він отримує амоксицилін та клавуланат калію орально. На четвертий день
захворювання пацієнт повертається до відділення невідкладної медичної допомоги з ознобом,
спітнінням, неспокоєм, утрудненим ковтанням та диханням, нудотою та блюванням. Під час
огляду він не має температури та у нього спостерігається стридор та набряк в ділянці шиї.
Відмічаються експіраторні свистячі хрипи та ослаблення дихальних шумів над основою лівої
легені. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові становить 88% на атмосферному повітрі.
Інші описи випадку захворювання

Дифтерія шкіри є іншим поширеним проявом інфекції коринебактеріями, та може бути
спричиненою токсигенними або нетоксигенними штамами. Вона характеризується поверхневою
інфекцією шкіри, що не прогресує, із висипом, що лущиться або виразками, які не загоюються,
вкритими сіро-коричневими мембранами.[3] Біль, чутливість, еритема та ексудат є типовими
ознаками. Більшість уражень починаються як розриви, опіки або укуси із вторинною інфекцією
коринебактерією, а отже їх зазвичай виявляють на відкритих ділянках шкіри, на голові, шиї
або кінцівках.[3] Зрідка у випадку дифтерії шкіри повідомляють про системні та респіраторні
прояви .[4] Ураження шкіри та слизових оболонок (наприклад ока, зовнішнього слухового
проходу або статевих органів) може також виникнути з або без ураження органів дихання. Також
повідомляється, що нетоксигенні штами викликають піогенний артрит.[5]
Поступовий діагностичний підхід
ДІАГНОЗ
Діагноз дифтерії встановлюють на основі комбінації анамнезу, фізикального обстеження та
позитивних результатів бакпосіву на C. diphtheriae . Якщо клінічна картина є атиповою або
заплутаною, ПЛР може надати дані, що підтвердять діагноз, хоча ПЛР досі не є прийнятим критерієм
лабораторного підтвердження.[2]
Анамнез.
У випадку дифтерії дихальних шляхів, симптоми типово починаються із болю у горлі та
субфебрильної лихоманки; зазвичай <39°C (<102,2°F). По ходу прогресування захворювання
можуть розвинутися дисфагія, дисфонія, задишка та крупозний кашель, які сигналізують
про поширення псевдомембран на глотку та гортань та/або неврологічне ураження заднього
глоткового та гортанного нервів.[12] [27] Коли це трапляється, то ризик смерті від дихальної
недостатності та аспірації значно зростає.
Збір детального анамнезу попередніх вакцинацій, включаючи вакцинацію проти дифтерії є

життєво важливим. Якщо є можливість слід також зібрати анамнез вакцинації від осіб, що
9
безпосередньо контактують із пацієнтом. Також слід зібрати анамнез подорожей та/або контакту
із хворими особами.
Регіони світу, в яких дифтерія залишається ендемічною включають:[13]
• Африку Алжир, Анголу, Єгипет, Нігер, Нігерію, Судан та країни південніше Сахари
• Америку: Болівію, Бразилію, Колумбію, Домініканську Республіку, Еквадор, Гаїті та
Парагвай
• Азію/південнотихоокеанський регіон: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Бірму (М'янму),
Камбоджу, Китай, Індію, Індонезію, Лаос, Малайзію, Монголію, Непал, Пакистан, Папуа
Нову Гвінею, Філіппіни, Таїланд та В'єтнам
• Близький Схід: Іран, Ірак, Саудівську Аравію, Сирію, Туреччину та Ємен
• Європу: Албанію, Росію та інші країни колишнього Радянського Союзу.
У випадку дифтерії шкіри типовим є анамнез шкірних дерматозів, що лежать в основі, в умовах
проживання із скупченням людей або безпритульності. Спочатку інфіковані ураження шкіри є
поверхневими, болючими, чутливими та еритематозними; до моменту поступлення вони часто
вкриваються виразками. Ураження шкіри зазвичай формуються на кінцівках, оскільки ці частини
тіла мають найбільший ризик порізів та саден, що потім вторинно інфікуються C.diphtheriae .
Фізикальне обстеження.
У випадку ураження верхніх дихальних шляхів типові коричнево-сіруваті псевдомембрани
починають формуватися на мигдаликах та/або у горлі через 2-5 днів після появи болю у горлі.
[Fig-1]
Без невідкладного лікування такі псевдомембрани можуть потовщуватися та поширюватися із

ураженням інших частин ротоглотки, носоглотки, гортані та трахеї. Набряк шиї та лімфаденопатія
призводять до появи характерного вигляду бичачої шиї.
[Fig-2]
У випадку дифтерії шкіри можна відмітити чітко окреслені, болючі ураження, що часто
ДІАГНОЗ
вкриваються виразками та вкриті коричнево-сірою мембраною.[11] [27]

[Fig-3]
[Fig-4]
Лабораторні дослідження
Діагноз дифтерії потребує підтвердження за допомогою бактеріологічного дослідження та
мікроскопії. Це потребує застосування селективних поживних середовищ, таких як телуритовий
кров'яний агар, збагачені середовища Леффлера, Хойля, Мюллера або Тіндейла. Посіви отримують
з мазків із порожнини носа та горла у пацієнтів із підозрою на дифтерію та осіб, що безпосередньо
контактують із ними. Якщо це можливо, то мазки слід взяти з-під псевдомемрани.
Бактеріологічне дослідження дозволяє відрізнити C.diphtheriae від інших видів коринебактерій ,

які є частиною природної флори носоглотки та шкіри (наприклад дифтероїди).[11] [27]
[Fig-5]
Навіть, якщо результат бактеріологічного дослідження пацієнта є негативним, виділення

C.diphtheriae від осіб, що безпосередньо контактують із ним дає можливість підтвердити
діагноз.[2]
Модифікований тест Елека використовується для визначення токсигенності виділених штамів
C.diphtheriae .[1] Цей тест є технічно складним та недоступним у багатьох лабораторіях.[27]
Також можна визначати рівень протидифтерійних антитіл. Якщо рівні високі, то захворювання
менш вірогідно перебігатиме у тяжкій формі. Однак якщо рівень антитіл є низьким
(непротективний титр протидифтерійних антитіл становить <0,01 МО/мл) діагноз дифтерії
виключити не можна.[1] [10] [27] [28]
Звітність
В США про випадки підозри на дифтерію слід негайно повідомляти по телефону до ЦКЗ,
таким чином можна отримати дифтерійний антитоксин; це є єдиним джерелом антитоксину у
США.[2] Також слід повідомити відділення охорони здоров'я штату для того, щоб упевнитися, що
специфічні для певного штату вимоги стосовно звітності є виконаними.
Фактори ризику
Сильні
невакциновані особи
• На даний час у США виникають лише спорадичні випадки дифтерії, з найвищою частотою
виникнення серед корінних американців, які менш вірогідно будуть вакцинованими. У 1996
році 10 ізолятів C.diphtheriae були отримані від осіб, що проживали у спільноті корінних
американців у південній Дакоті. Вісім з цих 10 ізолятів були токсигенними.[10]
• Коли програми імунізації були припинені в період розпаду СРСР, спостерігалося помітне
повернення активності дифтерії у країнах колишнього Радянського Союзу.[8]
невідповідно вакциновані особи

• Після запровадження вакцинації у дорослих, що не отримали ревакцинацію та не мали
природного контакту із токсигенним штамом C.diphtheriae захворювання розвивалося з
ДІАГНОЗ
більшою вірогідністю ніж у тих, хто був повністю вакцинованим.[10] Із 27 спорадичних
випадків дифтерії дихальних шляхів, що були зафіксовані у США у 1980-х, більшість виникала
у осіб старше 25 років.[15]
контакт з інфікованою особою

• Передача від людини до людини через краплинки з дихальних шляхів від носіїв або хворих
осіб є найбільш поширеною формою передачі. Рідше передача може відбуватися через
ураження шкіри пацієнтів з дифтерією шкіри або через предмети, заражені C.diphtheriae .[11]
подорожі до ендемічних регіонів

• Дифтерія залишається ендемічною у певній кількості регіонів світу:[13]
• Африці Алжирі, Анголі, Єгипті, Нігері, Нігерії, Судані та країнах південніше Сахари
• Америці: Болівії, Бразилії, Колумбії, Домініканській республіці, Еквадорі, Гаїті та Парагваї
• Азії/південнотихоокеанському регіоні: Афганістані, Бангладеші, Бутані, Бірмі (М'янмі),
Камбоджі, Китаї, Індії, Індонезії, Лаосі, Малайзії, Монголії, Непалі, Пакистані, Папуа Новій
Гвінеї, Філіппінах, Таїланді та В'єтнамі
• Близькому Сході: Ірані, Іраку, Саудівській Аравії, Сирії, Туреччині та Ємені
• Європі: Албанії, Росії та інших країнах колишнього Радянського Союзу.
11
Слабкі
порушення цілісності шкіри
• Порушення цілісності шкіри внаслідок порізів, опіків або імпетіго створює схильність до
вторинного інфікування дифтерією.[11]
незадовільна гігієна, скупчення людей та бідність

• Дифтерія є більш поширеною в умовах з незадовільною гігієною та скупченням людей, які
сприяють передачі захворювання, особливо за допомогою краплинок з дихальних шляхів.
Історія та фактори дослідження

Ключові діагностичні чинники
типова вікова група (молодше 15 років або старше 25 років) (поширений)
• В ендемічних регіонах, де вакцинація не є поширеною, дифтерія в основному вражає дітей
молодше 15 років. Там де вакцинація дітей є поширеною епідеміологія змінилася у бік
дорослих (>25 років), які не мають природного контакту з токсином та не отримують
ревакцинацію.[27]
контакт з інфікованою особою (поширений)

• Слід спостерігати за особами, що безпосередньо контактували з інфікованою особою стосовно
появи ознак захворювання протягом 7 днів.[1]
подорож до ендемічних регіонів (поширений)

• Значно підвищує вірогідність дифтерії та є особливо важливим фактором ризику у осіб, що є
повністю вакцинованими.
невакциновані/невідповідно вакциновані особи (поширений)

• Особи мають особливо високий ризик зараження дифтерією якщо вони не пройшли повний
ДІАГНОЗ
курс вакцинації.[27]
біль у горлі (поширений)

• Часто є пов'язаним із субфебрильною лихоманкою; може прогресувати до появи ускладнення
дихання із формуванням псевдомембран.
• Дисфагія, охриплість, задишка та крупозний кашель можуть вказувати на залучення гортані
та/або ураження глоткових/гортанних нервів.[12]
дисфагія або дисфонія (поширений)

• Можуть вказувати на прогресування захворювання та вищий ризик розвитку дихальної
недостатності.
задишка (поширений)
• Може вказувати на прогресування захворювання та вищий ризик розвитку дихальної
крупозний кашель (поширений)
• Може вказувати на прогресування захворювання та вищий ризик розвитку дихальної
формування псевдомембран (поширений)

• Формування зрощених коричнево-сіруватих мембран, що покривають мигдалики, глотку та
гортань з високою вірогідністю свідчить про дифтерію та допомагає диференціювати дифтерію
від гнійного фарингіту, спричиненого Streptococcus pyogenes або Епштейн-Барр вірусною
інфекцією.[1]
набряк шиї (поширений)

• Ця ознака пов'язана із лімфаденопатією та є характеристикою тяжкої форми дифтерії.[12] Вона
зазвичай супроводжується вираженим нездужанням, виснаженням та стридором.
ураження шкіри (поширений)

• Відкриті ураження шкіри внаслідок травм, опіків або інфекції (наприклад імпетиго) можуть
стати вторинно інфікованими дифтерією; це є особливо поширеним механізмом інфекції у
тропічних регіонах.[12]
[Fig-4]
• Біль, еритема та ексудат є симптомами дифтерії шкіри.[4] [13] Ураження часто вкриваються
виразками та коричневато-сірими мембранами.
дихальна недостатність (поширений)

• У пацієнтів можуть бути ознаки дихальної недостатності під час надходження до лікарні,
особливо якщо ураженими є гортань або трахея.
Інші діагностичні чинники

субфебрильна лихоманка (поширений)
• У пацієнтів зазвичай спостерігається субфібрильна лихоманка, зазвичай <39°C (<102°F).
ДІАГНОЗ
стридор (поширений)
• Свідчить про задавнене захворювання та зазвичай супроводжується вираженим нездужанням та
виснаженням.
13
Діагностичні дослідження
1 - ше дослідження для приписування ліків
Дослідження Результат
бактеріологічне дослідження та мікроскопія чорні колонії з ореолом
• Потребує застосування селективних поживних середовищ, таких на середовищі Тіндаля,
як телуритовий кров'яний агар, збагачені середовища Леффлера, метахроматичні гранули
на середовищі Леффлера,
Хойля, Мюллера або Тіндаля, отже необхідними є попередня
нерівномірно зафарбовані
підготовка та зв'язок із мікробіологом.[1] [29]
плеоморфні палички під
• Посіви слід отримати з мазків із порожнини носа та горла у
час проведення мікроскопії
пацієнтів із підозрою на дифтерію та осіб, що безпосередньо
контактують із ними Якщо це можливо, то мазки слід взяти з-під
псевдомемрани.
• Якщо підозра на дифтерію є високою то мазки слід
взяти у пацієнта і всіх осіб, що безпосередньо з ним
контактували. Посів можна брати навіть якщо було розпочато
антибіотикотерапію, хоча за даних умов бакпосів більш
вірогідно буде неуспішним.[1]
Інші дослідження для розглядання
Дослідження Результат
Тест Елека на визначення токсигенності позитивний результат
• Технічно складний тест та він є недоступним у багатьох
лабораторіях.[27]
протидифтерійні антитіла позитивні
• Якщо рівні протидифтерійних антитіл є високими, то
захворювання менш вірогідно перебігатиме у тяжкій формі.
Однак якщо рівень антитіл є низьким (непротективний титр
протидифтерійних антитіл становить <0,01 МО/мл) діагноз
ДІАГНОЗ
дифтерії виключити не можна.[1] [10] [28] [27]

ПЛР позитивна
• Бактеріологічне дослідження та виділення C.diphtheriae часто
є неуспішним після початку антибіотикотерапії. В даній ситуації
корисною є ПЛР, оскільки вона може виявити нежиттєздатні
організми C.diphtheriae у клінічних зразках.[27]
• ПЛР може не бути доступною у всіх центрах. В разі необхідності
ЦКЗ може забезпечити проведення тестування.
Диференційний діагноз
Стан Диференційні ознаки / Диференційні

симптоми дослідження
Streptococcus pyogenes • Швидка маніфестація з • Позитивні результати
фарингіт вираженим болем у горлі бакпосіву із горла є
та гарячкою. остаточним аналізом для
• Часто спостерігається діагностики Streptococcus
головний біль та симптоми pyogenes .
з боку шлунково- • Експрес тести для
кишкового тракту. виявлення антигену
• Червоне горло та збільшені можуть підтвердити
мигдалики, вкриті наявність вуглеводного
жовтим або кров'янистим антигену стрептококів
ексудатом. групи А у мазку із
• Збільшена та чутлива ротоглотки протягом
шийна лімфаденопатія. кількох хвилин. Однак
• У деяких пацієнтів чутливість цих тестів
спостерігається дрібний коливається від 70 до 90%
папульозний висип із в порівнянні із бакпосівом
блідістю навколо рота на чашці із кров'яним
та малиновий язик агаром.
(скарлатина).[27]
Гострий епіглотит • Гострий блискавичний • Під час безпосередньої

перебіг з високою візуалізації надгортанного
лихоманкою, болем хряща виявляється
у горлі та швидким вишнево-червона запалена
прогресуванням обструкції ділянка.
дихальних шляхів. • Рентгенографія м'яких
• Зазвичай спостерігається тканин шиї у латеральній
слинотеча, також проекції виявляє
пацієнт підтримує шию у збільшений надгортанний
положенні перерозгинання хрящ, що видається
ДІАГНОЗ
намагаючись зберегти над передньою стінкою
прохідність дихальних гортанної частини глотки
шляхів.[27] (симптом великого
пальця).
Інфекційний мононуклеоз • Виражене збільшення • Позитивний тест на

мигдаликів з наявністю гетерофільні антитіла
ексудату та цервікальної або позитивні результати
лімфаденопатії. серологічного аналізу.
• Зазвичай присутні
гепатомегалія та
спленомегалія.
• Висип та генералізована
втома виникають як
частина синдрому
інфекційного
мононуклеозу.[27]
15
Стан Диференційні ознаки / Диференційні

симптоми дослідження
Гострий некротизуючий • Періодонтит пов'язаний • Мікроскопія залишків
виразковий гінгівіт (ангіна із спірохетами та псевдомембран у темному
Венсана) фузобактеріями. полі виявляє спірохети.
• Некроз та утворення
виразок слизової
ясен поміж зубами із
зрощеними сіруватими
псевдомембранами, що
вкривають ясна.
• Гарячка, нездужання та
лімфаденопатія.
Стафілококове або • Типово вражає травмовану • Бактеріологічне

стрептококове імпетиго шкіру обличчя або дослідження або
кінцівок. мікроскопія виявляє
• Дуже маленькі стафілококи або
пухирці або пустули стрептококи.
формуються на початку
та прогресують у малі
пухирі, що розриваються
з формуванням плям
медового кольору, вкритих
струпом.
• Біль незначний або
відсутній. Еритема
оточуючих тканин та
конституційні симптоми
зазвичай відсутні.
ДІАГНОЗ
Дифтерія Лікування
Поступовий підхід лікування

Успішне лікування дифтерії залежить від швидкої нейтралізації вільного токсину шляхом негайного
призначення антитоксину та ерадикації C. diphtheriae за допомогою антибіотиків. Крім того,
запобігання та/або раннє розпізнавання ускладнень є головними для покращення результатів
лікування.
Пацієнти з дифтерією дихальних шляхів потребують госпіталізації, проведення ретельного

моніторингу, оперативного лікування дифтерійним антитоксином, відповідної антибіотикотерапії
та підтримувального лікування. Моніторинг ЕКГ, насичення киснем та ретельне підтримання
прохідності дихальних шляхів також є важливими. Порушення прохідності дихальних шляхів через
дифтерійні мембрани та набряк глотки може призвести до необхідності у ранній інтубації та штучній
вентиляції легень. Пацієнти із дифтерією шкіри зазвичай мають легку форму захворювання та їх
лікують амбулаторно.
Необхідно взяти мазки , провести профілактичне лікування антибіотиками та відповідно

спостерігати осіб, що безпосередньо контактували з пацієнтом[13]
Терапія антитоксином
Дифтерійний антитоксин є ключовим у лікуванні дифтерії , та його потрібно ввести одразу ж
за наявності серйозної клінічної підозри на дифтерію.[11] [13] Лабораторне підтвердження
діагнозу не має затримувати призначення антитоксину, тому що стан пацієнтів може швидко
погіршитися. Антитоксин може нейтралізувати лише вільний токсин у сироватці та ефективність
антитоксину суттєво знижується після маніфестації симптомів з боку слизових оболонок та шкіри,
що сигналізує про проникнення токсину до клітин.
У США антитоксин є доступним лише для лікарів ЦКЗ згідно з робочим протоколом Управління
продовольства та медикаментів стосовно нових досліджуваних лікарських засобів, в той час
як у СК антитоксин можна отримати у Центрі інфекційних хвороб , а у Північній Ірландії - в
Лабораторії Громадської Охорони Здоров'я у міській лікарні Белфасту. Антитоксин, що наявний
в США та у СК має кінське походження; антитоксин людського походження доступний у деяких
інших країнах. Необхідна кількість антитоксину залежить від місця і розміру псевдомембран,
тривалості перебігу захворювання та загального клінічного стану пацієнта.[11] [13]
Антитоксин слід призначити як тільки виникне клінічна підозра на дифтерію дихальних шляхів.
Однак під час застосування кінського антитоксину існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості
та/або сироваткової хвороби, що становить приблизно 10% через наявність кінської сироватки у
антитоксині, то ж перед введенням повної дози антитоксину проводиться проба на чутливість .
Для проведення проби на чутливість 0,1 мл антитоксину, розведеного 1:1000 у розчині натрію
хлориду вводиться внутрішньошкірно або у кон'юнктивальний мішок. Позитивна шкірна реакція
( еритема >10 мм в місці ін'єкції протягом 20 хвилин) або розвиток кон'юнктивіту та сльозотечі
свідчать про чутливість та роблять необхідним проведення десенсибілізації перед призначення
повної дози. Цього можна досягти за допомогою серії внутрішньовенних ін'єкцій малої кількості
ЛІКУВАННЯ
розведеної сироватки, що вводиться з інтервалом 15 хвилин.[1]
17
Проведення десенсибілізації до сироватки внутрішньовенно

Американська академія педіатрії Червона книга: звіт Комітету
з інфекційних захворювань, 2012 року, 29-та редакція
Десенсибілізацію мають проводити лише особи, які знають як лікувати анафілактичний шок
та в умовах безпосередньої доступності відповідних лікарських засобів та реанімаційного
обладнання. Під час проведення десенсибілізації деякі лікарі пропагують супутнє застосування
оральних або парентеральних антигістамінних засобів (таких як дифенгідрамін) з або без
внутрішньовенного введення гідрокортизону або метилпреднізолону. Процедура десенсибілізації
має бути безперервною, через те, що коли введення переривають, то захист, отриманий за
допомогою десенсибілізації, буде втрачено.[1] Якщо під час проведення десенсибілізації
виникають ознаки анафілактичного шоку, то введення антитоксину слід зупинити та негайно
ввести епінефрин (адреналін).
Препарати внутрішньовенного імунного глобуліну (ВВІГ) мають містити мінімальну концентрацію

антитіл до C.diphtheriae , але застосування ВВІГ для лікування дифтерії шкіри або дифтерії
дихальних шляхів не було затверджено Управлінням продовольства і медикаментів (УПМ) США
або оцінено стосовно ефективності.[1]
Пацієнти, що пройшли десенсибілізацію або ті пацієнти, що не мають чутливості до антитоксину

взагалі, отримують після цього всю кількість антитоксину у формі єдиної дози для зниження
ЛІКУВАННЯ
ризику подальшого підвищення чутливості внаслідок введення повторних доз кінської сироватки.
Як і в попередньому випадку це має проводити персонал, що знає як лікувати анафілактичний
шок та в умовах безпосередньої доступності відповідних лікарських засобів та реанімаційного
обладнання. [1]
Дифтерія шкіри зазвичай не є підставою для призначення антитоксину. Однак, можна розглядати
його застосування, оскільки були повідомлення про системні залишкові явища після дифтерії
шкіри, хоча і зрідка.[3] [4] Безсимптомні носії не мають отримувати антитоксин через відсутність
доведених переваг.[1]
Антибіотики
Антибіотики не замінюють терапію антитоксином, проте призначаються для запобігання
подальшій продукції токсину шляхом ерадикації C.diphtheriae . Ними також лікують місцеві
інфекції шкіри. До того ж, антибіотики запобігають передачі захворювання контактним особам.[1]
В умовах іn vitro C.diphtheriae зазвичай є чутливою до еритроміцину, пеніциліну,

кларитроміцину, азитроміцину, кліндаміцину, рифампіцину, хінолонів та тетрациклінів.
Кларитроміцин, азитроміцин та рифампіцин мають задовільну активність в умовах in vitro та
можуть переноситися краще, ніж еритроміцин.[1] Більш того, резистентність до еритроміцину
було виявлено під час спалаху дифтерії шкіри у США.[30] Однак лише еритроміцин та пеніцилін
було принципово оцінено у проспективних дослідженнях та вони є єдиними препаратами,
рекомендованими Американською академією педіатрії та ЦКЗ.[1] [11]
14-денний курс еритроміцину орально або внутрішньовенно або 14-денний курс пеніциліну
внутрішньовенно або внутрішньом'язово є прийнятним лікуванням дифтерії дихальних шляхів
або шкіри, в залежності від будь-якого анамнезу алергії або непереносимості. Зазвичай пацієнти
отримують парентеральну терапію, поки вони не зможуть задовільно ковтати, в цей момент
відповідне оральне лікування може стати заміною на весь рекомендований період лікування
тривалістю 14 днів.
Два негативні результати бакпосівів, взятих з мінімальним інтервалом у 24 години свідчать про
успішне лікування. Якщо один з результатів бакпосіву є позитивним, то розпочинають подальше
10-денне лікування еритроміцином або пеніциліном.[1] [11]
Безсимптомні контактні особи

Швидке виявлення та обстеження безпосередніх контактів (тобто всіх, хто мав побутові контакти,
а також тісні респіраторні або звичайні фізичні контакт із пацієнтом) є вкрай пріоритетними.
Цих осіб слід спостерігати на предмет розвитку захворювання протягом інкубаційного періоду
( до 10 днів) та порадити їм звернутися за невідкладною медичною допомогою у випадку появи
симптомів. Крім того, слід провести бактеріологічне дослідження мазків з порожнини носа, горла
та будь яких уражень шкіри Якщо їх вакцинація не є відповідною, то вони також мають отримати
вакцинацію КДП або АДП-М.[1] [11]
Особи, що контактували з пацієнтом також проходять профілактичний курс лікування

антибіотиком, або еритроміцином або пеніциліном. Зазвичай цих осіб лікують 7-10-денним
курсом еритроміцину орально, окрім випадків непереносимості еритроміцину в анамнезі або
незадовільного виконання інструкцій лікаря, в таких випадках використовують одну дозу
бензатин-бензилпеніциліну внутрішньом'язово.
ЛІКУВАННЯ

проти правця, дифтерії та коклюшу однією дозою вакцини КДП.
19
Безсимптомні носії
Осіб, що безпосередньо контактують із пацієнтом та не мають симптомів, але у яких виявляються
позитивні результати бакпосівів (наприклад безсимптомні носії), ізолюють та лікують
антибіотиками. Ті особи, у яких наявна колонізація дихальних шляхів потребують заходів
респіраторної ізоляції (маски та стандартні заходи, такі як миття рук), в той час, як ті, хто має
колонізацію шкірних покривів потребують контактної ізоляції (рукавички і халати). За звичайних
умов цих пацієнтів лікують вдома. Ізоляцію продовжують допоки два послідовні результати
бакпосівів після припинення антибіотикотерапії, взяті з інтервалом мінімум у 24 години, не
будуть негативними.[1] [11] [13]
Якщо результати бакпосівів є позитивними після початкового курсу антибіотиків тривалістю

7-10 днів, то призначають подальший курс еритроміцину орально тривалістю 7-10 днів або ще
одну дозу бензатин-бензилпеніциліну внутрішньом'язово. Потім повторюють бактеріологічне
дослідження через 7-10 днів.[1] [11]
Безсимптомним носіям також призначають відповідну до віку дозу ревакцинації дифтерійним

анатоксином , якщо вони не отримували її протягом 5 минулих років.
Направлення та консультації
Слід швидко направити пацієнта до отоларинголога у випадках дихальної недостатності або
тяжких неврологічних ускладнень, коли уражаються гортанні нерви. Направлення до кардіолога
також є рекомендованим через ризик кардіоміопатії та міокардиту.
Загальні відомості про лікування

Консультуйтеся зі своєю місцевою фармацевтичною базою даних про повноцінну інформацію
лікарських засобів включаючи протипоказання, лікарські взаємодії та альтернативне дозування.
( (див. Відмова від відповідальності )
Ймовірна ( анотацію )
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
особи, що безпосередньо 1ше антибіотики профілактично

контактують із хворими на дифтерію
дихальних шляхів та шкіри
плюс вакцинація дифтерійним анатоксином
Гостра ( анотацію )
ЛІКУВАННЯ
дифтерія дихальних шляхів 1ше госпіталізації+моніторинг+заходи ізоляції

+дифтерійний антитоксин
плюс антибіотикотерапія
Гостра ( анотацію )
плюс протекція дихальних шляхів ± проведення
вентиляції
дифтерія шкіри 1ше моніторинг+заходи ізоляції
плюс дифтерійний антитоксин
безсимптомні носії 1ше заходи ізоляції+антибіотикотерапія
ЛІКУВАННЯ
21
Варіанти лікування
Ймовірна
особи, що безпосередньо 1ше антибіотики профілактично

контактують із хворими на дифтерію
» Слід взяти матеріал для бактеріологічного
дихальних шляхів та шкіри
дослідження у осіб, що безпосередньо
контактують з пацієнтом та призначити
їм антибіотики за схемою, описаною
нижче. Їх слід ретельно спостерігати на
предмет виникнення ознак або симптомів
захворювання. Якщо результати бакпосівів
є позитивними, то бакпосіви слід повторити
після завершення курсу лікування та
пролікувати їх повторно протягом наступних
10 днів.
» Зазвичай пацієнти отримують еритроміцин

орально, окрім випадків непереносимості
еритроміцину в анамнезі або незадовільного
виконання інструкцій лікаря, в таких
випадках можна використати одну дозу
пеніциліну внутрішньом'язово.
Початкові варіанти
» еритроміцин основний: діти: 40-50 мг/

кг/день орально, дробне дозування кожні
6 годин протягом 7 - 10 днів, максимальна
доза 2000 мг/день; дорослі: 250 мг
орально чотири рази на день протягом
7-10 днів
АБО
» бензатин-бензилпеніцилін: діти
молодше 6 років: 600000 одиниць
внутрішньом'язово однократно; діти
старше 6 років та дорослі: 1,2 мільйони
одиниць внутрішньом`язово однократно
» Якщо вакцинація проти дифтерії у
контактних осіб не є актуальною, особа має
пройти реваквакциацію, відповідною до
віку, вакциною, що містить дифтерійний
ЛІКУВАННЯ
анатоксин або проходити вакцинацію

за розкладом згідно своєї програми
вакцинації.[1] [11]
Гостра
дифтерія дихальних шляхів 1ше госпіталізації+моніторинг+заходи ізоляції

+дифтерійний антитоксин
» Пацієнти з підозрою на дифтерію
носоглотки мають бути негайно
госпіталізованими та їх слід спостерігати
на предмет появи ознак дихальної
» Набряк тканин глотки, утворення

псевдомембран та параліч м'язів піднебіння
можуть сприяти розвитку дихальної
недостатності, зазвичай про неї сигналізує
розвиток дисфагії або дисфонії.
» Може виникнути необхідність у

проведенні інтубації з метою запобігання
обструкції дихальних шляхів та аспірації .
Кардіомоніторинг також є важливим,
оскільки міокардит, серцева недостатність
та різні аритмії можуть розвинутися пізніше
протягом перебігу захворювання.
» Респіраторна та контактна ізоляція мають

виключне значення.
» Слід ввести одну дозу дифтерійного

антитоксину якомога швидше після того, як
виникне клінічна підозра на діагноз дифтерії
дихальних шляхів та буде проведено пробу
на чутливість (та десенсибілізацію у випадку
необхідності). Завжди спостерігайте чи
не проявляються ознаки анафілактичного
шоку. У США антитоксин є доступним
лише у ЦКЗ, в той час як у СК антитоксин
можна отримати у Центрі інфекційних
хвороб , а у Північній Ірландії - в Лабораторії
Громадської Охорони Здоров'я у міській
лікарні Белфасту.
» дифтерійний антитоксин (кінський):

від 80 000 до 120 000 одиниць
внутрішньовенно крапельно залежно
від прогресування захворювання;
направити до спеціаліста для подальших
рекомендацій з приводу дозування.
ЛІКУВАННЯ
» Всім пацієнтам слід призначити терапію
пеніциліном (внутрішньом'язово або
внутрішньовенно) або еритроміцином
(орально або внутрішньовенно). Слід взяти
23
Гостра
матеріал для бактеріологічного дослідження
перед лікуванням антибіотиками, якщо це
можливо, але це не повинно затримувати
лікування.
» Бактеріологічне дослідження слід

повторити після початкового курсу лікування
для забезпечення ерадикації. Два негативні
результати бакпосівів після завершення
лікування , взяті з інтервалом у 24 години,
свідчать про ерадикацію організму.
» натрієва сіль бензилпеніциліну: діти:

100 мг/кг/день внутрішньовенно/
внутрішньом'язово, дробне дозування
кожні 6 годин протягом 14 днів; дорослі:
2,4 - 4,8 г/день внутрішньовенно/
кожні 6 годин протягом 14 днів
АБО
» прокаїн-бензилпеніцилін: діти <10

кг: 300000 одиниць внутрішньом`язово
один раз на день протягом 14 днів; діти
>10 кг та дорослі: 600000 одиниць
внутрішньом`язово один раз на день
протягом 14 днів
АБО

6 годин протягом 14 днів, максимальна
доза 2000 мг/день; дорослі: 250-500 мг
орально чотири рази на день протягом 14
днів
плюс протекція дихальних шляхів ± проведення
вентиляції
» Забезпечення прохідності дихальних шляхів
є абсолютним пріоритетом у пацієнтом
із ризиком обструкції дихальних шляхів.
Ознаки та симптоми, які можуть свідчити
про необхідність втручання для підтримки
ЛІКУВАННЯ
прохідності дихальних шляхів включають

слинотечу, ускладнення дихання через
набряк тканин глотки або формування
псевдомембран, а також дисфонію та
дисфагію (які можуть вказувати на параліч
Гостра
м'якого піднебіння через неврологічне
ураження).
» Проведення інтубації та штучної вентиляції

може бути необхідним для підтримки
прохідності дихальних шляхів та запобігання
зупинці серця та дихання.[27]

» Оскільки захворювання на дифтерію
не завжди створює імунітет, то під час
періоду одужання слід призначити введення
відповідної до віку вакцини, що містить
дифтерійний анатоксин .[2]
дифтерія шкіри 1ше моніторинг+заходи ізоляції

» Зазвичай пацієнти із дифтерією шкіри
мають легку форму захворювання та
можуть лікуватися амбулаторно. Пацієнт
має залишатися вдома, а також слід
дотримуватися контактних запобіжних
заходів (рукавички та халати) допоки
лікування не буде завершеним та результати
бакпосівів будуть негативними.
» Після завершення повного 14-денного
курсу антибіотиків, слід взяти два
бакпосіви з уражень шкіри з мінімальним
інтервалом у 24 години для документального
підтвердження ерадикації збудника дифтерії.
Якщо один з результатів бактеріологічного
дослідження є позитивним, то пацієнт
отримує другий курс лікування або
еритроміцином або пеніциліном.
» натрієва сіль бензилпеніциліну: діти:

100 мг/кг/день внутрішньовенно/
кожні 6 годин протягом 14 днів; дорослі:
2,4 - 4,8 г/день внутрішньовенно/
кожні 6 годин протягом 14 днів
ЛІКУВАННЯ
АБО
25
Гостра
» прокаїн-бензилпеніцилін: діти <10
кг: 300000 одиниць внутрішньом`язово
один раз на день протягом 14 днів; діти
>10 кг та дорослі: 600000 одиниць
внутрішньом`язово один раз на день
протягом 14 днів
АБО

6 годин протягом 14 днів, максимальна
доза 2000 мг/день; дорослі: 250-500 мг
орально чотири рази на день протягом 14
днів
плюс дифтерійний антитоксин
» Вірогідно, що антитоксин не має цінності
стосовно місцевих проявів дифтерії шкіри,
але його застосування можна розглядати
через можливість виникнення токсичних
системних залишкових явищ після дифтерії
шкіри, хоча і рідко.[3] [4]
» Однак не було проведено жодних клінічних

випробувань для оцінки застосування
антитоксину під час дифтерії шкіри.
» дифтерійний антитоксин (кінський):

від 40 000 до 60 000 одиниць
внутрішньовенно крапельно залежно
від прогресування захворювання;
направити до спеціаліста для подальших
рекомендацій з приводу дозування.
» Оскільки захворювання на дифтерію
не завжди створює імунітет, то під час
періоду одужання слід призначити введення
відповідної до віку вакцини, що містить
дифтерійний анатоксин .[2]
безсимптомні носії 1ше заходи ізоляції+антибіотикотерапія

ЛІКУВАННЯ
» Осіб, що безпосередньо контактували із

пацієнтом та мають позитивні результати
бакпосіву, але не мають ознак або симптомів
захворювання, визначають як безсимптомних
носіїв.
Гостра
» Заходи респіраторної ізоляції (маски та
стандартні заходи, такі як миття рук) є
необхідними для осіб, що мають колонізацію
дихальних шляхів. Для безсимптомних носіїв
із дифтерією шкіри, дотримання контактної
ізоляції (рукавиці та халати) є достатнім.
Ізоляцію слід продовжувати допоки два
послідовні результати бакпосівів після
припинення антибіотикотерапії , взяті з
інтервалом мінімум у 24 години, не будуть
негативними.[1] [13] [11]
» Потім слід повторити бактеріологічне

дослідження через 2 тижні після закінчення
лікування у пацієнтів та носіїв. Позитивні
результати є підставою для проведення
додаткового лікування еритроміцином
мінімум протягом 10 днів. Бактеріологічне
дослідження слід знову провести після
закінчення цього курсу лікування.[1] [11]
» Лікування антибіотиком полягає у

7-10 денному прийомі еритроміцину
орально або у одній дозі пеніциліну
внутрішньом'язово після отримання
бакпосівів. Позитивні результати бакпосіву
після антибіотикотерапії є підставою
для проведення додаткового лікування
еритроміцином мінімум протягом 10
днів. Слід знову провести бактеріологічне
дослідження після закінчення цього другого
курсу антибіотикотерапії.[1] [11]

6 годин протягом 7 - 10 днів, максимальна
доза 2000 мг/день; дорослі: 250 мг
орально чотири рази на день протягом
7-10 днів
АБО
» бензатин-бензилпеніцилін: діти
молодше 6 років: 600000 одиниць
внутрішньом'язово однократно; діти
старше 6 років та дорослі: 1,2 мільйони
ЛІКУВАННЯ
одиниць внутрішньом`язово однократно

» Осіб, що безпосередньо контактували із
пацієнтом та мають позитивні результати
бакпосіву, але не мають ознак або симптомів
27
Гостра
захворювання, визначають як безсимптомних
носіїв.
» Носії мають пройти відповідну до віку

ревакцинацію вакциною, що містить
дифтерійний анатоксин, якщо вони не
отримали її протягом минулих 5 років.
ЛІКУВАННЯ
Дифтерія Подальше спостереження
Рекомендації
Моніторинг
ПОДАЛЬШЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Пацієнти з дифтерією дихальних шляхів потребують ретельного моніторингу стосовно будь-яких
ознак дихальної недостатності в результаті набряку тканин глотки, утворення псевдомембран або
неврологічного ураження.
Лікування антитоксином має проводитися персоналом, який має досвід лікування

анафілактичного шоку в умовах з наявністю необхідних лікарських засобів та обладнання для
проведення реанімації.[13]
Пацієнти потребують підтвердження ерадикації збудника за допомогою серії з двох негативних

бакпосівів після закінчення антибіотикотерапії, взятих з інтервалом мінімум у 24 години,.
Пацієнти з неврологічними або серцевими ускладненнями на момент надходження до лікарні

відповідно потребують нагляду невролога або кардіолога.
Інструкції пацієнтів
Пацієнтам слід роз'яснити важливість ведення точних записів їх вакцинації для забезпечення
вчасного проведення вакцинацій. Бажано проконсультуватися з лікарем, який займається
медициною подорожей за кілька тижнів або місяців перед тим як здійснювати подорожі до
регіонів де дифтерія або інші нехарактерні захворювання є ендемічними, для забезпечення часу
для проведення необхідних вакцинацій.
Ускладнення
Ускладнення Період часу Ймовірність

дисфагія та дисфонія короткотривалі високі
Параліч гіпофарингеальних м'язів та м'язів піднебіння призводить до дисфонії та дисфагії.

Високий ризик аспірації створює необхідність проведення ретельного моніторингу та підготовки
до можливої інтубації.[12]
місцева реакція, пов'язана з введенням вакцини короткотривалі високі
Еритема та ущільнення з/без наявності чутливості часто виникають у місці вакцинації. Місцеві
реакції шкіри проходять самостійно і не потребують лікування.[33]
Зрідка може сформуватися абсцес, який потребуватиме лікування шляхом розрізу та встановлення
дренажу.
Обструкція верхніх дихальних шляхів короткотривалі середні
Може виникнути в результаті утворення псевдомембран та набряку тканин глотки. Може

виникнути потреба у відновленні прохідності дихальних шляхів за допомогою трахеостомії та
проведенні штучної вентиляції. [1]
гостра дихальна недостатність короткотривалі середні
29
Ускладнення Період часу Ймовірність

Параліч діафрагми через неврит та демієлінізацію діафрагмального нерву може виникнути у
будь-який період часу між першим та сьомим тижнями захворювання. Якщо таке виникає, то
необхідними є інтубація та проведення штучної вентиляції
анафілактичний шок пов'язаний з введенням антитоксину короткотривалі низькі
У США препарат антитоксину готують із сироватки коней, яка може спричинити появу тяжких
анафілактичних реакцій у деяких осіб.[12]
Для зменшення цього ризику слід проводити пробу на чутливість перед введенням антитоксину.
надмірно виражена місцева реакція на вакцину (феномен короткотривалі низькі

Артюса)
Це імунна реакція ІІІ типу (феномен Артюса), яка спричинена відкладенням комплексів антиген-
антитіло у тканинах, що призводить до ефектів пошкодження тканин системою комплементу та
лейкоцитами.
Пацієнти скаржаться на численні болючі набряки у ділянці від плечей до ліктів. Це зазвичай
виникає у дорослих з високим рівнем антитоксину у сироватці.[12]
тахікардія мінливі середні
Часто є першим проявом кардіоміопатії. Зазвичай не є пов'язаною із вираженістю гарячки.[27]
Аритмії мінливі середні
Патології провідної системи серця можуть призвести до появи серцевої блокади, атріо-
вентрикулярної дисоціації та шлуночкової тахікардії.[32]
міокардит мінливі середні
Приблизно у 10-25% пацієнтів із дифтерією розвивається клінічно виражений міокардит.[31] У

випадку швидкого та відповідного лікування відновлення серцевої функції є зазвичай повним.
серцева недостатність мінливі середні
Якщо міокардит є пролонгованим він може врешті-решт призвести до дилятаційної та

гіпертрофічної кардіоміопатії, що призведе до серцевої недостатності. Рівень сироваткової
аспартатамінотрансферази корелює з тяжкістю ураження міокарду.[13]
нечіткість зору мінливі низькі
Нечіткість зору може бути результатом паралічу окорухового та ціліарного нервів.[27]
рухова слабкість та ослаблені глибокі сухожилкові мінливі низькі

рефлекси
Демієлінізація клітин передніх рогів спинного мозку може призвести до рухової слабкості
та ослаблення глибоких сухожилкових рефлексів. Це зазвичай переходить з дистальних на
проксимальні м'язи, але може прогресувати і з проксимальних до дистальних.[27]
Прогноз
Підтип gravis є найбільш вірулентним та пов'язаний із найвищим рівнем смертності. Механічна
обструкція та міокардит є причиною більшості смертельних випадків, пов'язаних із дифтерією.[12]
Загальна летальність від дифтерії становила 2,4% у 1940-х та залишалась на рівні 2-3% під час
спалаху у Росії у 1990-х. Якщо розвивається дифтерійна полінейропатія, то повідомляються про
смертність на рівні 16%.[31]
У випадку дифтерії дихальних рівень смертності у пацієнтів, яких лікують становить менше 5%.[1]
До початку ери ефективного лікування рівень смертності досягав 30%.[12]
Відновлення функції серця після міокардиту зазвичай є повним. Однак, у пацієнтів з тяжкими
аритміями може залишатися постійне ураження провідної системи серця.[27]
Зазвичай неврологічний дефіцит проходить повністю. Зрідка дисфункція вазомоторних центрів може
призвести до гіпотензії та серцевої недостатності.[27]
Вік пацієнта та статус його вакцинації є важливими прогностичними факторами: дуже старі та
дуже молоді люди зазвичай мають гірший прогноз, в той час як проведення попередньої вакцинації
пов'язане із кращим прогнозом.
Регламентування у часі терапії дифтерійним антитоксином є ключовим фактором стосовно

результатів; раннє призначення може запобігти багатьом токсичним залишковим явищам
захворювання.[27] Інфекції шкіри рідко викликають системні симптоми.[3]
31
Дифтерія Методичні рекомендації
Діагностичні, методичні рекомендації
Північна Америка
Червона книга онлайн: звіт Комітету з інфекційних захворювань

Видано: Американська академія педіатрії В останній раз видане: 2015
Анотація: Бакпосіви слід брати з будь-яких уражених слизових оболонок. Якщо це можливо, то
матеріал для бакпосіву слід брати з-під псевдомемрани. Повідомте персонал лабораторії стосовно
ймовірності дифтерії, оскільки для росту є необхідним спеціальне поживне середовище. Будь-який
позитивний ізолят слід відправляти до ЦКЗ для проведення дослідження на токсигенність.
Рекомендації з лікування
Європа
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Контроль громадського здоров'я та лікування дифтерійної інфекції (у Англії та

Уельсі)
Видано: Управління охорони здоров'я Англії В останній раз видане: 2015
Анотація: Надає рекомендації стосовно контролю та лікування дифтерії у Англії та Уельсі.
Консультативний комітет з питань вакцинації рекомендував календар щеплень

для дорослих віком від 19 років або старше - США, 2017
Видано: Консультативний комітет з питань вакцинації ЦКЗ В останній раз видане: 2017
Консультативний комітет з питань вакцинації рекомендував календар щеплень

для дітей та підлітків віком 18 років та молодше - США, 2017
Видано: Консультативний комітет з питань вакцинації ЦКЗ В останній раз видане: 2017
Служби профілактики для дітей та підлітків

Видано: Інститут удосконалення клінічних систем В останній раз видане: 2013
Рішення №566 Комітету Американського конгресу акушерів та гінекологів:

оновлення стосовно вакцинації та вагітності: вакцинація проти правця, дифтерії та
коклюшу
Видано: Американський конгрес акушерів та гінекологів В останній раз видане: 2013
Вакцинації
Видано: Інститут удосконалення клінічних систем В останній раз видане: 2012
Дифтерія Методичні рекомендації
Оновлені рекомендації стосовно застосування протиправцевого анатоксину,

дифтерійного анатоксину із зменшеним вмістом антигенів та ацелюлярної
вакцини проти коклюшу (КДП) у дорослих віком від 65 років та старше
Видано: Центр контролю та профілактики захворювань (ЦКЗ) В останній раз видане: 2012
Запобігання правцю, дифтерії та коклюшу серед підлітків: застосування

протиправцевого анатоксину, дифтерійного анатоксину із зменшеним вмістом
антигенів та ацелюлярної вакцини проти коклюшу
Анотація: Для забезпечення імунітету проти правця, дифтерії та коклюшу особи віком від 11 до
18 років мають отримати одну дозу вакцини КДП для ревакцинації (замість АДП-М), якщо вони
повністю дотрималися їх дитячого календаря щеплень. Підліткам, які отримали АДП-М, але не
КДП протягом минулих 5 років радять отримати одну дозу вакцини КДП. Хоча 5-річний інтервал
між останньою вакцинацією АДП-М та КДП є рекомендованим для зниження частоти місцевих та
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
системних реакцій після призначення вакцини, можна безпечно застосовувати КДП та АДП-М і з
коротшим інтервалом.
Запобігання правцю, дифтерії та коклюшу серед дорослих: застосування

протиправцевого анатоксину, дифтерійного анатоксину із зменшеним вмістом
антигенів та ацелюлярної вакцини проти коклюшу
Анотація: Медичні працівники, що безпосередньо контактують із пацієнтами, мають пройти
ревакцинацію проти правця, дифтерії та коклюшу однією дозою вакцини КДП. Особи, які
отримали вакцину АДП-М протягом минулих 2 років мають отримати одну дозу вакцини КДП
для забезпечення імунітету проти коклюшу та запобігання передачі захворювання. Особи, віком
від 19 до 64 років мають отримати одну дозу вакцини КДП для ревакцинації проти правця,
дифтерії та коклюшу, якщо вони останній раз були вакциновані АДП-М 10 або більше років
тому, хоча можна безпечно застосовувати коротші інтервали між призначенням вакцини КДП та
останньою вакцинацією АДП-М. Для дорослих, що контактували з дітьми віком до 12 місяців,
Консультативний комітет з питань вакцинації рекомендує одну дозу КДП з інтервалом часу не
більш, ніж 2 роки з моменту минулої вакцинації АДП-М.
33
Дифтерія Онлайн - ресурси
Онлайн - ресурси
1. CDC: chapter 3 - infectious disease related to travel (external link)
ОНЛАЙН-РЕСУРСИ
Дифтерія Посилання
Ключові статті
• American Academy of Pediatrics. Red Book Online: Diphtheria. 2015:325-329. http://
ПОСИЛАННЯ
aapredbook.aappublications.org/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
• Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. In: Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre
L, et al., eds. Epidemiology and prevention of vaccine-preventable diseases. 10th ed. 2nd printing,
Washington DC: Public Health Foundation, 2008:59-70.
• Centers for Disease Control and Prevention. Prevention of specic infectious diseases: diptheria. In:
Health information for international travel 2008. Atlanta, GA: US Department of Health and Human
Services, Public Health Service, 2007.
• Robinson CL, Romero JR, Kempe A, et al; Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)
Child/Adolescent Immunization Work Group. ACIP recommended immunization schedule for children
and adolescents aged 18 years or younger - United States, 2017. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2017;66:134-135. Повний текст Тезиси доповіді
• Centers for Disease Control and Prevention. Updated recommendations for use of tetanus toxoid,
reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis (Tdap) vaccine in adults aged 65 years and older
- Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
• Public Health England. Public health control and management of diphtheria (in England and Wales).
March 2015. http://www.hapa.org.uk/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
Посилання
1. American Academy of Pediatrics. Red Book Online: Diphtheria. 2015:325-329. http://
aapredbook.aappublications.org/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
2. Tejpratap SP, Tiwari MD. Manual for the surveillance of vaccine-preventable diseases (5th ed):
Diphtheria. August 2011. http://www.cdc.gov (last accessed 18 March 2017). Повний текст
3. Lee PL. Lemos B, O'Brien SH, et al. Cutaneous diphtheroid infection and review of other cutaneous
Gram-positive Bacillus infections. Cutis. 2007;79:371-377. Тезиси доповіді
4. Belsey MA, LeBlanc DR. Skin infections and the epidemiology of diphtheria: acquisition and
persistence of C diphtheriae infections. Am J Epidemiol. 1975;102:179-184. Тезиси доповіді
5. Afghani B, Stutman HR. Bacterial arthritis caused by Corynebacterium diphtheriae. Pediatr Infect Dis
J. 1993;12:881-882. Тезиси доповіді
6. Vitek CR, Bogatyreva EY, Wharton M. Diphtheria surveillance and control in the former Soviet Union
and the newly independent states. J Infect Dis. 2000;181:S23-S26. Повний текст Тезиси доповіді
35
7. Galazka A. The changing epidemiology of diphtheria in the vaccine era. J Infect Dis. 2000;181:S2-S9.
Повний текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
8. Vitek CR, Wharton M. Diphtheria in the former Soviet Union: reemergence of a pandemic disease.
Emerg Infect Dis. 1998;4:539-550. Повний текст Тезиси доповіді
9. Centers for Disease Control and Prevention. Fatal respiratory diphtheria in a US traveler to Haiti:
Pennsylvania, 2003. MMWR 2004;52:1285-1286. Повний текст Тезиси доповіді
10. Kretsinger K, Broder KR, Cortese MM, et al. Preventing tetanus, diphtheria, and pertussis among
adults: use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccine. MMWR
Recomm Rep. 2006;55:1-33. Повний текст Тезиси доповіді
11. Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. January 2016. http://www.cdc.gov/
diphtheria/clinicians.html/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
12. Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. In: Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre
L, et al., eds. Epidemiology and prevention of vaccine-preventable diseases. 10th ed. 2nd printing,
Washington DC: Public Health Foundation, 2008:59-70.
13. Centers for Disease Control and Prevention. Prevention of specic infectious diseases: diptheria. In:
Health information for international travel 2008. Atlanta, GA: US Department of Health and Human
Services, Public Health Service, 2007.
14. Murphy JR. Corynebacterium Diphtheriae. In: Baron S, ed. Medical microbiology. 4th ed. Galveston,
TX: University of Texas Medical Branch at Galveston; 1996. Повний текст Тезиси доповіді
15. Centers for Disease Control and Prevention. Respiratory diphtheria caused by Corynebacterium
ulcerans: Terre Haute, Indiana, 1996. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 1997;46:330-332. Повний
текст Тезиси доповіді
16. Robinson CL, Romero JR, Kempe A, et al; Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)
Child/Adolescent Immunization Work Group. ACIP recommended immunization schedule for children
and adolescents aged 18 years or younger - United States, 2017. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
17. Bar-On ES, Goldberg E, Hellmann S, et al. Combined DTP-HBV-HIB vaccine versus separately
administered DTP-HBV and HIB vaccines for primary prevention of diphtheria, tetanus, pertussis,
hepatitis B and Haemophilus inuenzae B (HIB). Cochrane Database Syst Rev. 2012;(4):CD005530.
Повний текст Тезиси доповіді
18. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). FDA approval of expanded age indication for a
tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccine. MMWR Morb Mortal Wkly
Rep. 2011;60:1279-1280. Повний текст Тезиси доповіді
19. Halperin SA, Tapiero B, Diaz-Mitoma F, et al. Safety and immunogenicity of a hexavalent diphtheria-
tetanus-acellular pertussis-inactivated poliovirus-Haemophilus inuenzae b conjugate-hepatitis B
vaccine at 2, 3, 4, and 12-14 months of age. Vaccine. 2009;27:2540-2547. Тезиси доповіді
20. Department of Health. Diphtheria: the green book, chapter 15. April 2013. https://www.gov.uk/ (last
accessed 18 March 2017). Повний текст
ПОСИЛАННЯ
21. Kim DK, Riley LE, Harriman KH, et al. Advisory Committee on Immunization Practices recommended
immunization schedule for adults aged 19 years or older - United States, 2017. MMWR Morb Mortal
Wkly Rep. 2017;66:136-138. Повний текст Тезиси доповіді
22. Centers for Disease Control and Prevention. Updated recommendations for use of tetanus toxoid,
reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis (Tdap) vaccine in adults aged 65 years and older
- Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
23. Nordin J, Anderson R, Anderson R, et al. Immunizations. Bloomington (MN): Institute for Clinical
Systems Improvement (ICSI); 2012. Повний текст
24. Wilkinson J, Bass C, Diem S, et al. Preventive services children and adolescents. Bloomington (MN):
Institute for Clinical Systems Improvement (ICSI); 2013. Повний текст
25. Guo B, Page A, Wang H, et al. Systematic review of reporting rates of adverse events following
immunization: An international comparison of post-marketing surveillance programs with reference
to China. Vaccine. 2013;31:603-617. Тезиси доповіді
26. Committee on Obstetric Practice. ACOG Committee Opinion No. 566: Update on immunization and
pregnancy: tetanus, diphtheria, and pertussis vaccination. Obstet Gynecol. 2013;121:1411-1414.
Тезиси доповіді
27. Stephen Buescher. Diphtheria. In: Ibehrman RE, Kliegman R, Jenson HB, eds. Nelson textbook of
pediatrics. 17th ed. WB Saunders Co; 2004:886-889.
28. Favorova LA. The risk of infection in droplet infections. The inuence of overcrowding and
prolonged contact on transmission of the diphtheria pathogen. J Hyg Epidemiol Microbiol Immunol.
1969;13:73-82.
29. Public Health England. Public health control and management of diphtheria (in England and Wales).
March 2015. http://www.hapa.org.uk/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
30. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Updated recommendations for use of tetanus
toxoid, reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis vaccine (Tdap) in pregnant women -
Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
31. Logina I, Donaghy M. Diphtheritic polyneuropathy: a clinical study and comparison with Guillain-
Barre syndrome. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 1999;67:433-438. Тезиси доповіді
32. Broder KR, Cortese MM, Iskander JK, et al. Preventing tetanus, diphtheria, and pertussis among
adolescents: use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccines. MMWR
Recomm Rep. 2006;55(RR-03):1-34. Повний текст Тезиси доповіді
37
33. American Academy of Pediatrics Committee on Infectious Diseases. Prevention of pertussis among
adolescents: recommendations for use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid, and acellular
pertussis (Tdap) vaccine. Pediatrics. 2006;117:965-978. Повний текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
Дифтерія Зображення
Зображення
Діаграма 1: Типові псевдомембрани у пацієнта з дифтерією ЗОБРАЖЕННЯ

Бібліотека зображень у сфері охорони здоров'я (БЗОЗ), ЦКЗ
39
Діаграма 2: C. diphtheriae виділена через 18 годин після бакпосіву із застосуванням фарбування за

Альбертом
ЗОБРАЖЕННЯ
Діаграма 3: Дифтерія шкіри: зверніть увагу на глибоку виразку з чіткими краями

Діаграма 4: Ураження шкіри, спричинене C. diphtheriae
41
ЗОБРАЖЕННЯ Дифтерія Зображення
Діаграма 5: Класичний вигляд бичачої шиї у пацієнта з дифтерією

Діаграма 6: Проведення десенсибілізації до сироватки внутрішньовенно
Американська академія педіатрії Червона книга: звіт Комітету з інфекційних захворювань, 2012 року,
29-та редакція
43
Відмова від
Дифтерія відповідальності
Відмова від відповідальності
Ці матеріали передбачені для медичних працівників, які знаходяться за межами Сполучених Штатів
Америки та Канади. BMJ Publishing Group Ltd ( «BMJ Group») намагається упевнитися в тому, що
зазначена інформація достовірна та оновлена, але ми не гарантуємо, що це і не наші ліцензіари, які
надають певне наповнення поєднане або інакше доступне з наших інформативних матеріалів. BMJ
Group не захищає або підтверджує використання будь-якого препарату або терапії, яка міститься тут,
але при цьому не діагностує пацієнтів. Медичні працівники повинні використовувати свої власні
професійні оцінки в використанні цієї інформації та турботі за своїми пацієнтами, а інформація в
цьому документі не повинна розглядатися як заміна цьому.
Ця інформація не призначена для передбачення всіх можливих методів діагностики, лікування, курсу
реабілітації, медичних препаратів або яких - небудь протипоказань та побічних ефектів. Крім того,
такі стандарти та методи в зміні медичних засобів, згідно нових доступних даних, Вам потрібно
консультуватися з великою кількістю джерел. Ми суворо рекомендуємо, щоб користувачі самостійно
перевіряли встановлений діагноз, методи лікування, наступні спостереження та переконувались,
що це слушно для Вашого пацієнта у Вашому регіоні. Крім того, щодо рецептурних препаратів,
рекомендується перевіряти лист інформації про продукт, який супроводжує кожен препарат,
для перевірки умов використання та ідентифікування будь-яких змін в схемі застосування або
протипоказання, особливо якщо препарат який буде прийматися новий, використовується нечасто
або має вузький терапевтичний діапазон. Ви повинні завжди перевіряти, що лікарські засоби, на які
посилаються, ліцензовані для зазначеного використання та у встановлених дозах у вашому регіоні.
Ця інформація надана, «як» підстава та в повному обсязі, дозволеному законом, BMJ Group та її
ліцензіари приймають на себе відповідальності за будь - який аспект охорони здоров’я, яким керують
за підтримки цієї інформації або будь-якого іншого використання цієї інформації.
Повна інформація Правила та вимоги веб-сайту

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Учасники:
// Автори:
Walid Abuhammour, MD, FAAP, FIDSA

Professor of Paediatrics
Al Jalila Children's Specialty Hospital, Dubai, UAE
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: RF declares that he has no competing interests.
Sarmad Farook Yahya Alhamdani, MBCHB, CABP, FICMS

Consultant Paediatrician
Al Jalila Children's Specialty Hospital, Dubai, UAE
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: RF declares that he has no competing interests.
Nida Yousef, MD
Pediatric Cardiology Fellow
Advocate Hope Children's Hospital, Chicago, IL
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: LW declares that she has no competing interests.
// Експерти - рецензенти:
William A. Petri, Jr, MD, PhD, FACP

Chief and Professor of Medicine
Division of Infectious Diseases and International Health, University of Virginia Health System,
Charlottesville, VA
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: TJK declares that he has no competing interests.
George Y. Wu, MD, PhD

Professor of Medicine
University of Connecticut Health Center, Farmington, CT
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: GYW is on the medical advisory boards of the following: Gilead Sciences,
Bristol-Myers Squibb, AbbVie, and Intercept.
Лінда С. Нілд, MD
Доцент педіатрії
Школа медицина університету Західної Вірджинії, Моргантаун, ЗВ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: ЛСН заявляє, що вона не має конфлікту інтересів.

дифтерія

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

дифтерія

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Дифтерія

Правильна клінічна інформація, там де вона необхі дна

Останнє оновлення: Mar 27, 2017

Відмова від відповідальності 44

◊ Дифтерія - це захворювання, спричинене токсигенними штамами C. diphtheriae . Воно є

◊ Важливими місцями інфекції є слизова оболонка дихальних шляхів (дифтерія дихальних

◊ Раннє втручання шляхом призначення антитоксину є ключовим у запобіганні розвитку

◊ Для пацієнтів із дифтерією дихальних шляхів організовують респіраторну ізоляцію (маски та

◊ Безсимптомні носії відіграють важливу роль у передачі захворювання.

Інфекція шкіри, спричинена в основному нетоксигенними штамами, пов'язана з пролонгованим

Патогенність C.diphtheriae пов'язана із секрецією екзотоксину, що порушує синтез клітинних білків,

Локальне запалення у верхніх дихальних шляхах призводить до накопичення запальних клітин,

Імуногенність на фоні використання комбінованої вакцини КДП-ВГВ-ГІВ (дифтерія, правець,

Для осіб, що подорожують до країн, де дифтерія є досі ендемічною, упевніться у дотриманні

Слід провести профілактичну антибіотикотерапію еритроміцином орально 40-50 мг/кг на день, до

Також слід призначити вакцинацію у випадку наступних умов:

Медичні працівники, що безпосередньо контактують із пацієнтами, мають пройти ревакцинацію

Слід спостерігати за особами, що безпосередньо контактували з пацієнтом та особами, що сумісно

Медичні працівники, що безпосередньо контактують із пацієнтами, мають пройти ревакцинацію

Інші описи випадку захворювання

Поступовий діагностичний підхід

Збір детального анамнезу попередніх вакцинацій, включаючи вакцинацію проти дифтерії є

Регіони світу, в яких дифтерія залишається ендемічною включають:[13]

Без невідкладного лікування такі псевдомембрани можуть потовщуватися та поширюватися із

вкриваються виразками та вкриті коричнево-сірою мембраною.[11] [27]

Бактеріологічне дослідження дозволяє відрізнити C.diphtheriae від інших видів коринебактерій ,

Навіть, якщо результат бактеріологічного дослідження пацієнта є негативним, виділення

невідповідно вакциновані особи

контакт з інфікованою особою

подорожі до ендемічних регіонів

незадовільна гігієна, скупчення людей та бідність

Історія та фактори дослідження

контакт з інфікованою особою (поширений)

подорож до ендемічних регіонів (поширений)

невакциновані/невідповідно вакциновані особи (поширений)

біль у горлі (поширений)

дисфагія або дисфонія (поширений)

крупозний кашель (поширений)

формування псевдомембран (поширений)

набряк шиї (поширений)

ураження шкіри (поширений)

дихальна недостатність (поширений)

Інші діагностичні чинники

Інші дослідження для розглядання

дифтерії виключити не можна.[1] [10] [28] [27]

Стан Диференційні ознаки / Диференційні

Гострий епіглотит • Гострий блискавичний • Під час безпосередньої

Інфекційний мононуклеоз • Виражене збільшення • Позитивний тест на

Стан Диференційні ознаки / Диференційні

Стафілококове або • Типово вражає травмовану • Бактеріологічне

Поступовий підхід лікування

Пацієнти з дифтерією дихальних шляхів потребують госпіталізації, проведення ретельного

Необхідно взяти мазки , провести профілактичне лікування антибіотиками та відповідно

розведеної сироватки, що вводиться з інтервалом 15 хвилин.[1]

Проведення десенсибілізації до сироватки внутрішньовенно

Препарати внутрішньовенного імунного глобуліну (ВВІГ) мають містити мінімальну концентрацію

Пацієнти, що пройшли десенсибілізацію або ті пацієнти, що не мають чутливості до антитоксину

В умовах іn vitro C.diphtheriae зазвичай є чутливою до еритроміцину, пеніциліну,

Безсимптомні контактні особи

Особи, що контактували з пацієнтом також проходять профілактичний курс лікування

Медичні працівники, що безпосередньо контактують із пацієнтами, мають пройти ревакцинацію

Якщо результати бакпосівів є позитивними після початкового курсу антибіотиків тривалістю

Безсимптомним носіям також призначають відповідну до віку дозу ревакцинації дифтерійним

Загальні відомості про лікування