Professional Documents
Culture Documents
дифтерія
дифтерія
Головні положення 4
Визначення 4
Епідеміологія 4
Етіологія 4
Патофізіологія 5
Профілактика 6
Первинна профілактика 6
Скринінг 7
Вторинна профілактика 8
Діагноз 9
Анамнез захворювання 9
Поступовий діагностичний підхід 9
Фактори ризику 11
Історія та фактори дослідження 12
Діагностичні дослідження 14
Диференційний діагноз 15
Лікування 17
Поступовий підхід лікування 17
Загальні відомості про лікування 20
Варіанти лікування 22
Подальше спостереження 29
Рекомендації 29
Ускладнення 29
Прогноз 31
Методичні рекомендації 32
Діагностичні, методичні рекомендації 32
Рекомендації з лікування 32
Онлайн - ресурси 34
Посилання 35
Зображення 39
◊ Негайне призначення антитоксину є необхідним для того, щоб він зв'язався та деактивував
вільний токсин у сироватці. Антитоксин не може деактивувати токсин після того, як він
потрапив до клітин, про що сигналізує поява симптомів з боку шкіри та слизових оболонок.
Визначення
Дифтерія дихальних шляхів є захворюванням верхніх дихальних шляхів, яке характеризується
болем у горлі, субфебрильною лихоманкою та наявністю клейких псевдомембран, які можуть
ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
покривати мигдалики та слизову оболонку глотки, гортані та носової порожнини. Зрідка можуть
також вражатися слизові оболонки очей, вуха або статевих органів. Це спричиняють екзотоксин-
продукуючі штами C. diphtheriae . Зрідка причиною можуть бути інші коринебактерії, які продукують
дифтерійний токсин, такі як C. ulcerans або C. pseudotuberculosis .[1] [2] Токсин викликає некроз
тканин та утворення псевдомембран. Він також спричиняє важливі ускладнення, такі як міокардит та
неврит.
Дифтерія шкіри може бути спричиненою токсигенними або нетоксигенними штамами C.diphtheriae
та є зазвичай легкою формою захворювання, що викликає ураження шкіри або неглибокі виразки.
Токсичні ускладнення є рідкісними у випадку дифтерії шкіри, вони виникають у 1-2% інфекцій,
спричинених токсигенними штамами.[3] [2]
Епідеміологія
Дифтерія є досі ендемічною у багатьох регіонах по всьому світу. У ранніх 1990-х великий спалах
виникнув у державах колишнього Радянського Союзу після зупинки програм імунізації через
політичний переворот.[6] Також виникали епідемії у центральній Азії, Алжирі та Еквадорі. Ці
епідемії в основному уражали підлітків та дорослих, а не дітей. Частково це пояснюється фактом,
що дорослі у цих регіонах не мають первинного імунітету до C. diphtheriae у своїх вакцинованих
угрупуваннях та мають низький рівень ревакцинації, що призводить до зниження концентрації
дифтерійного антитоксину з віком.[7] Низький соціально-економічний стан визначають як фактор
ризику інфікування дифтерією.[8] Зусилля Всесвітньої організації охорони здоров'я стосовно
проведення вакцинації по всьому світу призвели до суттєвого зниження кількості випадків дифтерії
у всьому світі. Незважаючи на такі зусилля, дифтерія досі є ендемічною у таких регіонах як країни
Карибського басейну та Латинської Америки.[1]
У США випадки дифтерії зараз виникають лише спорадично. Останній випадок був зафіксований
у 2003 році та ураженим був невакцинований чоловік похилого віку, що подорожував до Гаїті,
країни, де дифтерія є ендемічною.[9] Між 1998 та 2004 роками до ЦКЗ було повідомлено всього
про 7 випадків дифтерії дихальних шляхів. Запровадження вакцинації проти дифтерії у США
та західній Європі протягом ранніх 1970-х призвело до різкого зниження частоти дифтерії у
цих регіонах.[10] Більшість випадків у цих регіонах зараз виникають серед невакцинованих або
неповністю вакцинованих осіб, а у США виникають в основному в регіонах, де проживають значні
популяції корінних американців.
Етіологія
Дифтерію викликає грам позитивна, нерухома, плеоморфна паличка, що не утворює спор.
Захворювання зазвичай спричинене або токсигенними штамами C. diphtheriae або, рідше, C.
ulcerans та C. pseudotuberculosis . Нетоксигенні штами зазвичай не викликають болю у горлі,
міокардиту або невриту.[1] Лише бактерії, заражені фагом, здатні продукувати токсин, що відповідає
за більшість системних проявів захворювання.[11]
4 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Головні положення
Люди є лише резервуаром для C.diphtheriae . Існують чотири бактеріальні біотипи (mitis, intermedius,
gravis та Belfanti), які розрізняють на основі морфології колоній, реакції гемолізу та реакції
ферментації. Тяжкість захворювання пов'язана із специфічним біотипом бактерії, біотип gravis
пов'язаний з найбільш тяжкою формою захворювання.[12] [13] Передача відбувається шляхом
ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
безпосереднього контакту із пацієнтами, включаючи контакт із краплинками з дихальних шляхів,
що містять палички або з інфікованими ураженнями шкіри. Безсимптомні носії також можуть
переносити захворювання. Токсин вражає слизові оболонки, міокард, клітини ниркових канальців та
мієлінову оболонку периферичних нервів.[11]
Патофізіологія
Організм зазвичай інфікує епітелій шкіри та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, призводячи
до запалення даних тканин. Класично дифтерія вражає мигдалики та глотку, хоча порожнина носа
та гортань є також поширеними фокусами інфекції.[12] В середньому інкубаційний період триває
від 2 до 7 днів (діапазон від 1 до 10 днів), після чого розвиваються ознаки та симптоми запалення.
Супутня гарячка зазвичай не перевищує 39°C (102,2°F).[10]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
5
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Профілактика
Первинна профілактика
Універсальна вакцинація вакциною, що містить дифтерійний анатоксин є єдиним ефективним
заходом. У США це зазвичай досягається протягом періоду раннього дитинства за допомогою
АКДП, вакцини, яка містить дифтерійний анатоксин в комбінації із протиправцевим анатоксином
та ацелюлярною вакциною проти коклюша. Серії з 5 доз вакцини АКДП даються у 2, 4, 6 та 15-18
місяців та у віці 4-6 років. Четверта доза може бути призначеною раніше, починаючи з віку 12
місяців, якщо пройшло мінімум 6 місяців після третьої дози. Якщо четверта доза вакцини АКДП
випадково призначена раніше Консультативний комітет з питань вакцинації (ККВ) ЦКЗ стверджує, що
немає необхідності повторювати її, якщо її було призначено мінімум через 4 місяці після третьої дози
та дитина була віком 12 місяців або старшою.[16] П'ята доза АКДП не вважається необхідною, якщо
четверту дозу було призначено у віці 4 роки або старше.[16]
таким у осіб, яким були введені компоненти вакцини. Цю комбіновану вакцину можна призначати
дітям від 6 тижнів до 4 років. Серії з чотирьох доз призначаються дітям у віці 2, 4, 6, та 12-15
місяців.[19] [16] [20]
Діти віком 7 років та старші, які повністю імунізовані вакциною АКДП мають бути вакциновані КДП
в об'ємі однієї дози (переважно першої) в серії "наздоганяючих" імунізацій; якщо потрібні додаткові
дози, слід використовувати вакцину АДП-М. Дітям віком від 7 до 10 років, які отримують дозу
вакцини КДП в якості частини серії "наздоганяючих" імунізацій можна призначити підліткову дозу
вакцини КДП у віці 11-12 років.[16]
Підлітки, віком від 11 до 18 років отримують одну дозу вакцини КДП з метою ревакцинації, якщо
вони повністю завершили рекомендовані серії вакцинації КДП (вакцина КДП містить меншу кількість
білків збудників дифтерії та коклюша ніж вакцина АКДП, а отже з меншою вірогідністю викликає
побічні ефекти, такі як біль, почервоніння та чутливість).[16] [21] [22] [23] [24] [25] Відповідно,
дорослі мають проходити ревакцинацію вакциною АДП-М кожні 10 років (АДП-М є комбінованою
вакциною, що містить правцевий та дифтерійний анатоксини). ККВ рекомендує, що невакциновані
дорослі віком 65 років та старше можуть отримати вакцину АДП-М.[22] ККВ рекомендує призначати
одну дозу вакцини АДП-М вагітним жінкам протягом кожної вагітності (бажано в терміні гестації
27-36 тижнів) незважаючи на час після попередньої вакцинації АДП-М або КДП.[21] [26]
Підлітки та дорослі з невідомим або неповним анамнезом первинної серії вакцинацій з 3 доз повинні
пройти первинну серію вакцинації з 3 доз вакциною АДП-М. Перші дві дози слід призначати з
інтервалом мінімум 4 тижні, а третю дозу - через 6-12 місяців після другої дози. Для додаткового
захисту проти коклюшу можна замінити будь-яку одну дозу у первинній серії з трьох доз вакциною
КДП.[21]
Коли протиправцевий анатоксин є необхідним під час лікування ран, то застосуванню препарату,
що також містить компоненти збудників дифтерії та коклюшу надається перевага ніж лише
протиправцевому анатоксину, оскільки це допоможе підтримати імунітет проти дифтерії та коклюшу
додатково до запобігання правцю.[2] [21]
6 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Профілактика
Скринінг
За оцінками приблизно половина дорослих у США мають рівень антитіл до дифтерійного токсин,
що є меншим від нижчої межі протекції (0,01 МО/мл). Це виникає через те, що імунітет знижується
з часом після вакцинації та багато осіб похилого віку не отримували ні первинні серії вакцинації, ні
рекомендовану ревакцинацію АДП-М кожні 10 років.[2]
Безсимптомні контакти
Слід спостерігати за особами, що безпосередньо контактували з пацієнтом та особами, що сумісно
проживають з ним на предмет появи ознак захворювання протягом 7 днів.[1] [11] Слід взяти мазки
із носоглотки, ротоглотки та будь-яких підозрілих уражень шкіри з подальшим їх бактеріологічним
дослідженням.
ПРОФІЛАКТИКА
• Контактні особи, що ніколи не отримували вакцину проти дифтерії мають отримати одну дозу
негайно та мають завершити вакцинацію згідно клінічних настанов стосовно відповідної до
віку "наздоганяючої" вакцинації, які надаються ЦКЗ.[1]
• Контакти, які отримали три або менше доз вакцини проти дифтерії мають отримати додаткову
дозу відповідної віку вакцини (наприклад КДП, АКДП, ДПП, АДП-М).
• Особи, що безпосередньо контактували з пацієнтом, з діагностованою дифтерією, та які були
раніше вакциновані, але не пройшли ревакцинацію протягом минулих 5 років мають отримати
дозу ревакцинації негайно.
• Повністю вакциновані особи, що безпосередньо контактували з пацієнтом та пройшли
ревакцинацію протягом минулих 5 років не потребують додаткової дози вакцини.[1] [11]
У дітей, які повністю пройшли вакцинацію згідно календаря щеплень немає необхідності у
додаткових дозах. Дітям, що отримали лише три дози вакцини слід ввести четверту дозу.
Безсимптомні носії
Осіб, що безпосередньо контактували із пацієнтом, у яких виявляють позитивні результати бакпосіву,
але які не мають ознак або симптомів захворювання, визначають як безсимптомних носіїв. Ці особи
мають пройти повний курс протимікробного лікування або еритроміцином орально 40-50мг/кг на
день протягом 10 днів або за допомогою однієї внутрішньом'язової ін'єкції бензатин-пеніциліну
(600000 одиниць для дітей з масою менше 30 кг та 1,2 мільйони одиниць для дітей з масою більше
30 кг та дорослих).
Якщо безсимптомні носії не були вакциновані, то їм слід пройти активну імунізацію негайно та слід
вжити заходів, щоб забезпечити дотримання календаря щеплень. Якщо безсимптомний носій був
вакцинований, але не пройшов ревакцинацію дифтерійним анатоксином протягом 5 років, то слід
призначити дозу ревакцинації, що містить дифтерійний анатоксин (наприклад КДП, АКДП, ДПП
або АДП-М, в залежності від віку).[1] КДП надають перевагу перед АДП-М якщо пацієнт молодший
11 років, або старший, але не отримував КДП раніше.[1] Деякі експерти вважають, що дифтерійний
анатоксин слід вводити, якщо ревакцинація не проводилася протягом одного року, оскільки імунна
реакція на вакцину у різних осіб варіює.[1]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
7
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Профілактика
Безсимптомним носіям слід залишатися вдома із організацією респіраторної ізоляції (маски та
стандартні заходи, такі як миття рук) та/або контактної ізоляції (рукавички і халати) у випадку
необхідності, допоки два посіви, взяті з інтервалом 24 години, після припинення терапії, не дадуть
негативного результату. Якщо результати бакпосівів залишаються позитивними після початкового
курсу антибіотиків, пацієнту слід пройти додатковий курс еритроміцину орально або пеніциліну
внутрішньом'язово. Бактеріологічне дослідження повторюють в кінці другого курсу прийому
антибіотиків.[1]
Вторинна профілактика
Особи, які подорожують до регіонів, де дифтерія є ендемічною мають перевірити та скоригувати свій
статус вакцинації.[1]
Коли діти або дорослі потребують введення протиправцевого анатоксину для лікування ран, то
застосуванню препарату, що містить також компоненти збудників дифтерії та коклюшу надається
перевага ніж лише протиправцевому анатоксину, оскільки це допоможе підтримати імунітет проти
дифтерії та коклюшу додатково до запобігання правцю.
ПРОФІЛАКТИКА
Вагітні жінки, що є невакцинованими мають отримати одну дозу вакцини КДП під час кожної
вагітності, бажано у проміжку між 27 та 36 тижнями гестації, хоча КДП можна вводити у будь-який
час протягом вагітності.[21] [30] Вакцину КДП слід призначити одразу ж після пологів, якщо її не
вводили протягом вагітності.
8 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
Анамнез захворювання
Анамнез захворювання #1
63-річний чоловік, який нещодавно повернувся із подорожі до Гаїті поступає до відділення
невідкладної медичної допомоги із скаргами на постійний біль у горлі та утруднене ковтання.
Швидкий тест на виявлення антигену стрептококу з групи А та тест на гетерофільні аглютиніни
є негативними, то ж він отримує амоксицилін та клавуланат калію орально. На четвертий день
захворювання пацієнт повертається до відділення невідкладної медичної допомоги з ознобом,
спітнінням, неспокоєм, утрудненим ковтанням та диханням, нудотою та блюванням. Під час
огляду він не має температури та у нього спостерігається стридор та набряк в ділянці шиї.
Відмічаються експіраторні свистячі хрипи та ослаблення дихальних шумів над основою лівої
легені. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові становить 88% на атмосферному повітрі.
ДІАГНОЗ
Діагноз дифтерії встановлюють на основі комбінації анамнезу, фізикального обстеження та
позитивних результатів бакпосіву на C. diphtheriae . Якщо клінічна картина є атиповою або
заплутаною, ПЛР може надати дані, що підтвердять діагноз, хоча ПЛР досі не є прийнятим критерієм
лабораторного підтвердження.[2]
Анамнез.
У випадку дифтерії дихальних шляхів, симптоми типово починаються із болю у горлі та
субфебрильної лихоманки; зазвичай <39°C (<102,2°F). По ходу прогресування захворювання
можуть розвинутися дисфагія, дисфонія, задишка та крупозний кашель, які сигналізують
про поширення псевдомембран на глотку та гортань та/або неврологічне ураження заднього
глоткового та гортанного нервів.[12] [27] Коли це трапляється, то ризик смерті від дихальної
недостатності та аспірації значно зростає.
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
9
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
безпосередньо контактують із пацієнтом. Також слід зібрати анамнез подорожей та/або контакту
із хворими особами.
• Африку Алжир, Анголу, Єгипет, Нігер, Нігерію, Судан та країни південніше Сахари
• Америку: Болівію, Бразилію, Колумбію, Домініканську Республіку, Еквадор, Гаїті та
Парагвай
• Азію/південнотихоокеанський регіон: Афганістан, Бангладеш, Бутан, Бірму (М'янму),
Камбоджу, Китай, Індію, Індонезію, Лаос, Малайзію, Монголію, Непал, Пакистан, Папуа
Нову Гвінею, Філіппіни, Таїланд та В'єтнам
• Близький Схід: Іран, Ірак, Саудівську Аравію, Сирію, Туреччину та Ємен
• Європу: Албанію, Росію та інші країни колишнього Радянського Союзу.
У випадку дифтерії шкіри типовим є анамнез шкірних дерматозів, що лежать в основі, в умовах
проживання із скупченням людей або безпритульності. Спочатку інфіковані ураження шкіри є
поверхневими, болючими, чутливими та еритематозними; до моменту поступлення вони часто
вкриваються виразками. Ураження шкіри зазвичай формуються на кінцівках, оскільки ці частини
тіла мають найбільший ризик порізів та саден, що потім вторинно інфікуються C.diphtheriae .
Фізикальне обстеження.
У випадку ураження верхніх дихальних шляхів типові коричнево-сіруваті псевдомембрани
починають формуватися на мигдаликах та/або у горлі через 2-5 днів після появи болю у горлі.
[Fig-1]
У випадку дифтерії шкіри можна відмітити чітко окреслені, болючі ураження, що часто
ДІАГНОЗ
[Fig-4]
Лабораторні дослідження
Діагноз дифтерії потребує підтвердження за допомогою бактеріологічного дослідження та
мікроскопії. Це потребує застосування селективних поживних середовищ, таких як телуритовий
кров'яний агар, збагачені середовища Леффлера, Хойля, Мюллера або Тіндейла. Посіви отримують
з мазків із порожнини носа та горла у пацієнтів із підозрою на дифтерію та осіб, що безпосередньо
контактують із ними. Якщо це можливо, то мазки слід взяти з-під псевдомемрани.
10 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
Модифікований тест Елека використовується для визначення токсигенності виділених штамів
C.diphtheriae .[1] Цей тест є технічно складним та недоступним у багатьох лабораторіях.[27]
Також можна визначати рівень протидифтерійних антитіл. Якщо рівні високі, то захворювання
менш вірогідно перебігатиме у тяжкій формі. Однак якщо рівень антитіл є низьким
(непротективний титр протидифтерійних антитіл становить <0,01 МО/мл) діагноз дифтерії
виключити не можна.[1] [10] [27] [28]
Звітність
В США про випадки підозри на дифтерію слід негайно повідомляти по телефону до ЦКЗ,
таким чином можна отримати дифтерійний антитоксин; це є єдиним джерелом антитоксину у
США.[2] Також слід повідомити відділення охорони здоров'я штату для того, щоб упевнитися, що
специфічні для певного штату вимоги стосовно звітності є виконаними.
Фактори ризику
Сильні
невакциновані особи
• На даний час у США виникають лише спорадичні випадки дифтерії, з найвищою частотою
виникнення серед корінних американців, які менш вірогідно будуть вакцинованими. У 1996
році 10 ізолятів C.diphtheriae були отримані від осіб, що проживали у спільноті корінних
американців у південній Дакоті. Вісім з цих 10 ізолятів були токсигенними.[10]
• Коли програми імунізації були припинені в період розпаду СРСР, спостерігалося помітне
повернення активності дифтерії у країнах колишнього Радянського Союзу.[8]
ДІАГНОЗ
більшою вірогідністю ніж у тих, хто був повністю вакцинованим.[10] Із 27 спорадичних
випадків дифтерії дихальних шляхів, що були зафіксовані у США у 1980-х, більшість виникала
у осіб старше 25 років.[15]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
11
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
Слабкі
порушення цілісності шкіри
• Порушення цілісності шкіри внаслідок порізів, опіків або імпетіго створює схильність до
вторинного інфікування дифтерією.[11]
курс вакцинації.[27]
задишка (поширений)
• Може вказувати на прогресування захворювання та вищий ризик розвитку дихальної
недостатності.
12 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
• Може вказувати на прогресування захворювання та вищий ризик розвитку дихальної
недостатності.
ДІАГНОЗ
стридор (поширений)
• Свідчить про задавнене захворювання та зазвичай супроводжується вираженим нездужанням та
виснаженням.
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
13
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
Діагностичні дослідження
1 - ше дослідження для приписування ліків
Дослідження Результат
бактеріологічне дослідження та мікроскопія чорні колонії з ореолом
• Потребує застосування селективних поживних середовищ, таких на середовищі Тіндаля,
як телуритовий кров'яний агар, збагачені середовища Леффлера, метахроматичні гранули
на середовищі Леффлера,
Хойля, Мюллера або Тіндаля, отже необхідними є попередня
нерівномірно зафарбовані
підготовка та зв'язок із мікробіологом.[1] [29]
плеоморфні палички під
• Посіви слід отримати з мазків із порожнини носа та горла у
час проведення мікроскопії
пацієнтів із підозрою на дифтерію та осіб, що безпосередньо
контактують із ними Якщо це можливо, то мазки слід взяти з-під
псевдомемрани.
• Якщо підозра на дифтерію є високою то мазки слід
взяти у пацієнта і всіх осіб, що безпосередньо з ним
контактували. Посів можна брати навіть якщо було розпочато
антибіотикотерапію, хоча за даних умов бакпосів більш
вірогідно буде неуспішним.[1]
Дослідження Результат
Тест Елека на визначення токсигенності позитивний результат
• Технічно складний тест та він є недоступним у багатьох
лабораторіях.[27]
протидифтерійні антитіла позитивні
• Якщо рівні протидифтерійних антитіл є високими, то
захворювання менш вірогідно перебігатиме у тяжкій формі.
Однак якщо рівень антитіл є низьким (непротективний титр
протидифтерійних антитіл становить <0,01 МО/мл) діагноз
ДІАГНОЗ
14 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
Диференційний діагноз
ДІАГНОЗ
намагаючись зберегти над передньою стінкою
прохідність дихальних гортанної частини глотки
шляхів.[27] (симптом великого
пальця).
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
15
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Діагноз
16 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Терапія антитоксином
Дифтерійний антитоксин є ключовим у лікуванні дифтерії , та його потрібно ввести одразу ж
за наявності серйозної клінічної підозри на дифтерію.[11] [13] Лабораторне підтвердження
діагнозу не має затримувати призначення антитоксину, тому що стан пацієнтів може швидко
погіршитися. Антитоксин може нейтралізувати лише вільний токсин у сироватці та ефективність
антитоксину суттєво знижується після маніфестації симптомів з боку слизових оболонок та шкіри,
що сигналізує про проникнення токсину до клітин.
У США антитоксин є доступним лише для лікарів ЦКЗ згідно з робочим протоколом Управління
продовольства та медикаментів стосовно нових досліджуваних лікарських засобів, в той час
як у СК антитоксин можна отримати у Центрі інфекційних хвороб , а у Північній Ірландії - в
Лабораторії Громадської Охорони Здоров'я у міській лікарні Белфасту. Антитоксин, що наявний
в США та у СК має кінське походження; антитоксин людського походження доступний у деяких
інших країнах. Необхідна кількість антитоксину залежить від місця і розміру псевдомембран,
тривалості перебігу захворювання та загального клінічного стану пацієнта.[11] [13]
Антитоксин слід призначити як тільки виникне клінічна підозра на дифтерію дихальних шляхів.
Однак під час застосування кінського антитоксину існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості
та/або сироваткової хвороби, що становить приблизно 10% через наявність кінської сироватки у
антитоксині, то ж перед введенням повної дози антитоксину проводиться проба на чутливість .
Для проведення проби на чутливість 0,1 мл антитоксину, розведеного 1:1000 у розчині натрію
хлориду вводиться внутрішньошкірно або у кон'юнктивальний мішок. Позитивна шкірна реакція
( еритема >10 мм в місці ін'єкції протягом 20 хвилин) або розвиток кон'юнктивіту та сльозотечі
свідчать про чутливість та роблять необхідним проведення десенсибілізації перед призначення
повної дози. Цього можна досягти за допомогою серії внутрішньовенних ін'єкцій малої кількості
ЛІКУВАННЯ
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
17
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Десенсибілізацію мають проводити лише особи, які знають як лікувати анафілактичний шок
та в умовах безпосередньої доступності відповідних лікарських засобів та реанімаційного
обладнання. Під час проведення десенсибілізації деякі лікарі пропагують супутнє застосування
оральних або парентеральних антигістамінних засобів (таких як дифенгідрамін) з або без
внутрішньовенного введення гідрокортизону або метилпреднізолону. Процедура десенсибілізації
має бути безперервною, через те, що коли введення переривають, то захист, отриманий за
допомогою десенсибілізації, буде втрачено.[1] Якщо під час проведення десенсибілізації
виникають ознаки анафілактичного шоку, то введення антитоксину слід зупинити та негайно
ввести епінефрин (адреналін).
ризику подальшого підвищення чутливості внаслідок введення повторних доз кінської сироватки.
Як і в попередньому випадку це має проводити персонал, що знає як лікувати анафілактичний
шок та в умовах безпосередньої доступності відповідних лікарських засобів та реанімаційного
обладнання. [1]
18 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Дифтерія шкіри зазвичай не є підставою для призначення антитоксину. Однак, можна розглядати
його застосування, оскільки були повідомлення про системні залишкові явища після дифтерії
шкіри, хоча і зрідка.[3] [4] Безсимптомні носії не мають отримувати антитоксин через відсутність
доведених переваг.[1]
Антибіотики
Антибіотики не замінюють терапію антитоксином, проте призначаються для запобігання
подальшій продукції токсину шляхом ерадикації C.diphtheriae . Ними також лікують місцеві
інфекції шкіри. До того ж, антибіотики запобігають передачі захворювання контактним особам.[1]
14-денний курс еритроміцину орально або внутрішньовенно або 14-денний курс пеніциліну
внутрішньовенно або внутрішньом'язово є прийнятним лікуванням дифтерії дихальних шляхів
або шкіри, в залежності від будь-якого анамнезу алергії або непереносимості. Зазвичай пацієнти
отримують парентеральну терапію, поки вони не зможуть задовільно ковтати, в цей момент
відповідне оральне лікування може стати заміною на весь рекомендований період лікування
тривалістю 14 днів.
Два негативні результати бакпосівів, взятих з мінімальним інтервалом у 24 години свідчать про
успішне лікування. Якщо один з результатів бакпосіву є позитивним, то розпочинають подальше
10-денне лікування еритроміцином або пеніциліном.[1] [11]
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
19
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Безсимптомні носії
Осіб, що безпосередньо контактують із пацієнтом та не мають симптомів, але у яких виявляються
позитивні результати бакпосівів (наприклад безсимптомні носії), ізолюють та лікують
антибіотиками. Ті особи, у яких наявна колонізація дихальних шляхів потребують заходів
респіраторної ізоляції (маски та стандартні заходи, такі як миття рук), в той час, як ті, хто має
колонізацію шкірних покривів потребують контактної ізоляції (рукавички і халати). За звичайних
умов цих пацієнтів лікують вдома. Ізоляцію продовжують допоки два послідовні результати
бакпосівів після припинення антибіотикотерапії, взяті з інтервалом мінімум у 24 години, не
будуть негативними.[1] [11] [13]
Направлення та консультації
Слід швидко направити пацієнта до отоларинголога у випадках дихальної недостатності або
тяжких неврологічних ускладнень, коли уражаються гортанні нерви. Направлення до кардіолога
також є рекомендованим через ризик кардіоміопатії та міокардиту.
Ймовірна ( анотацію )
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
Гостра ( анотацію )
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
ЛІКУВАННЯ
плюс антибіотикотерапія
20 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра ( анотацію )
плюс протекція дихальних шляхів ± проведення
вентиляції
плюс антибіотикотерапія
ЛІКУВАННЯ
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
21
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Варіанти лікування
Ймовірна
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
Початкові варіанти
АБО
Початкові варіанти
» бензатин-бензилпеніцилін: діти
молодше 6 років: 600000 одиниць
внутрішньом'язово однократно; діти
старше 6 років та дорослі: 1,2 мільйони
одиниць внутрішньом`язово однократно
плюс вакцинація дифтерійним анатоксином
» Якщо вакцинація проти дифтерії у
контактних осіб не є актуальною, особа має
пройти реваквакциацію, відповідною до
віку, вакциною, що містить дифтерійний
ЛІКУВАННЯ
22 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
Початкові варіанти
плюс антибіотикотерапія
» Всім пацієнтам слід призначити терапію
пеніциліном (внутрішньом'язово або
внутрішньовенно) або еритроміцином
(орально або внутрішньовенно). Слід взяти
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
23
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
матеріал для бактеріологічного дослідження
перед лікуванням антибіотиками, якщо це
можливо, але це не повинно затримувати
лікування.
Початкові варіанти
АБО
Початкові варіанти
АБО
Початкові варіанти
24 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
м'якого піднебіння через неврологічне
ураження).
плюс антибіотикотерапія
» Після завершення повного 14-денного
курсу антибіотиків, слід взяти два
бакпосіви з уражень шкіри з мінімальним
інтервалом у 24 години для документального
підтвердження ерадикації збудника дифтерії.
Якщо один з результатів бактеріологічного
дослідження є позитивним, то пацієнт
отримує другий курс лікування або
еритроміцином або пеніциліном.
Початкові варіанти
АБО
Початкові варіанти
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
25
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
» прокаїн-бензилпеніцилін: діти <10
кг: 300000 одиниць внутрішньом`язово
один раз на день протягом 14 днів; діти
>10 кг та дорослі: 600000 одиниць
внутрішньом`язово один раз на день
протягом 14 днів
АБО
Початкові варіанти
Початкові варіанти
26 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
» Заходи респіраторної ізоляції (маски та
стандартні заходи, такі як миття рук) є
необхідними для осіб, що мають колонізацію
дихальних шляхів. Для безсимптомних носіїв
із дифтерією шкіри, дотримання контактної
ізоляції (рукавиці та халати) є достатнім.
Ізоляцію слід продовжувати допоки два
послідовні результати бакпосівів після
припинення антибіотикотерапії , взяті з
інтервалом мінімум у 24 години, не будуть
негативними.[1] [13] [11]
Початкові варіанти
АБО
Початкові варіанти
» бензатин-бензилпеніцилін: діти
молодше 6 років: 600000 одиниць
внутрішньом'язово однократно; діти
старше 6 років та дорослі: 1,2 мільйони
ЛІКУВАННЯ
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
27
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Лікування
Гостра
Група пацієнтів Лінія Тх Лікування
захворювання, визначають як безсимптомних
носіїв.
28 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Подальше спостереження
Рекомендації
Моніторинг
ПОДАЛЬШЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Пацієнти з дифтерією дихальних шляхів потребують ретельного моніторингу стосовно будь-яких
ознак дихальної недостатності в результаті набряку тканин глотки, утворення псевдомембран або
неврологічного ураження.
Інструкції пацієнтів
Пацієнтам слід роз'яснити важливість ведення точних записів їх вакцинації для забезпечення
вчасного проведення вакцинацій. Бажано проконсультуватися з лікарем, який займається
медициною подорожей за кілька тижнів або місяців перед тим як здійснювати подорожі до
регіонів де дифтерія або інші нехарактерні захворювання є ендемічними, для забезпечення часу
для проведення необхідних вакцинацій.
Ускладнення
Еритема та ущільнення з/без наявності чутливості часто виникають у місці вакцинації. Місцеві
реакції шкіри проходять самостійно і не потребують лікування.[33]
Зрідка може сформуватися абсцес, який потребуватиме лікування шляхом розрізу та встановлення
дренажу.
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
29
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Подальше спостереження
будь-який період часу між першим та сьомим тижнями захворювання. Якщо таке виникає, то
необхідними є інтубація та проведення штучної вентиляції
У США препарат антитоксину готують із сироватки коней, яка може спричинити появу тяжких
анафілактичних реакцій у деяких осіб.[12]
Для зменшення цього ризику слід проводити пробу на чутливість перед введенням антитоксину.
Це імунна реакція ІІІ типу (феномен Артюса), яка спричинена відкладенням комплексів антиген-
антитіло у тканинах, що призводить до ефектів пошкодження тканин системою комплементу та
лейкоцитами.
Пацієнти скаржаться на численні болючі набряки у ділянці від плечей до ліктів. Це зазвичай
виникає у дорослих з високим рівнем антитоксину у сироватці.[12]
Патології провідної системи серця можуть призвести до появи серцевої блокади, атріо-
вентрикулярної дисоціації та шлуночкової тахікардії.[32]
Демієлінізація клітин передніх рогів спинного мозку може призвести до рухової слабкості
та ослаблення глибоких сухожилкових рефлексів. Це зазвичай переходить з дистальних на
проксимальні м'язи, але може прогресувати і з проксимальних до дистальних.[27]
30 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Подальше спостереження
Прогноз
ПОДАЛЬШЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Підтип gravis є найбільш вірулентним та пов'язаний із найвищим рівнем смертності. Механічна
обструкція та міокардит є причиною більшості смертельних випадків, пов'язаних із дифтерією.[12]
Загальна летальність від дифтерії становила 2,4% у 1940-х та залишалась на рівні 2-3% під час
спалаху у Росії у 1990-х. Якщо розвивається дифтерійна полінейропатія, то повідомляються про
смертність на рівні 16%.[31]
У випадку дифтерії дихальних рівень смертності у пацієнтів, яких лікують становить менше 5%.[1]
До початку ери ефективного лікування рівень смертності досягав 30%.[12]
Відновлення функції серця після міокардиту зазвичай є повним. Однак, у пацієнтів з тяжкими
аритміями може залишатися постійне ураження провідної системи серця.[27]
Зазвичай неврологічний дефіцит проходить повністю. Зрідка дисфункція вазомоторних центрів може
призвести до гіпотензії та серцевої недостатності.[27]
Вік пацієнта та статус його вакцинації є важливими прогностичними факторами: дуже старі та
дуже молоді люди зазвичай мають гірший прогноз, в той час як проведення попередньої вакцинації
пов'язане із кращим прогнозом.
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
31
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Методичні рекомендації
Північна Америка
Рекомендації з лікування
Європа
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Північна Америка
Вакцинації
Видано: Інститут удосконалення клінічних систем В останній раз видане: 2012
32 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Методичні рекомендації
Північна Америка
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
системних реакцій після призначення вакцини, можна безпечно застосовувати КДП та АДП-М і з
коротшим інтервалом.
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
33
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Онлайн - ресурси
Онлайн - ресурси
1. CDC: chapter 3 - infectious disease related to travel (external link)
ОНЛАЙН-РЕСУРСИ
34 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Посилання
Ключові статті
• American Academy of Pediatrics. Red Book Online: Diphtheria. 2015:325-329. http://
ПОСИЛАННЯ
aapredbook.aappublications.org/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
• Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. In: Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre
L, et al., eds. Epidemiology and prevention of vaccine-preventable diseases. 10th ed. 2nd printing,
Washington DC: Public Health Foundation, 2008:59-70.
• Centers for Disease Control and Prevention. Prevention of specic infectious diseases: diptheria. In:
Health information for international travel 2008. Atlanta, GA: US Department of Health and Human
Services, Public Health Service, 2007.
• Robinson CL, Romero JR, Kempe A, et al; Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)
Child/Adolescent Immunization Work Group. ACIP recommended immunization schedule for children
and adolescents aged 18 years or younger - United States, 2017. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2017;66:134-135. Повний текст Тезиси доповіді
• Centers for Disease Control and Prevention. Updated recommendations for use of tetanus toxoid,
reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis (Tdap) vaccine in adults aged 65 years and older
- Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2012;61:468-470. Повний текст Тезиси доповіді
• Public Health England. Public health control and management of diphtheria (in England and Wales).
March 2015. http://www.hapa.org.uk/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
Посилання
1. American Academy of Pediatrics. Red Book Online: Diphtheria. 2015:325-329. http://
aapredbook.aappublications.org/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
2. Tejpratap SP, Tiwari MD. Manual for the surveillance of vaccine-preventable diseases (5th ed):
Diphtheria. August 2011. http://www.cdc.gov (last accessed 18 March 2017). Повний текст
3. Lee PL. Lemos B, O'Brien SH, et al. Cutaneous diphtheroid infection and review of other cutaneous
Gram-positive Bacillus infections. Cutis. 2007;79:371-377. Тезиси доповіді
4. Belsey MA, LeBlanc DR. Skin infections and the epidemiology of diphtheria: acquisition and
persistence of C diphtheriae infections. Am J Epidemiol. 1975;102:179-184. Тезиси доповіді
5. Afghani B, Stutman HR. Bacterial arthritis caused by Corynebacterium diphtheriae. Pediatr Infect Dis
J. 1993;12:881-882. Тезиси доповіді
6. Vitek CR, Bogatyreva EY, Wharton M. Diphtheria surveillance and control in the former Soviet Union
and the newly independent states. J Infect Dis. 2000;181:S23-S26. Повний текст Тезиси доповіді
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
35
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Посилання
7. Galazka A. The changing epidemiology of diphtheria in the vaccine era. J Infect Dis. 2000;181:S2-S9.
Повний текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
8. Vitek CR, Wharton M. Diphtheria in the former Soviet Union: reemergence of a pandemic disease.
Emerg Infect Dis. 1998;4:539-550. Повний текст Тезиси доповіді
9. Centers for Disease Control and Prevention. Fatal respiratory diphtheria in a US traveler to Haiti:
Pennsylvania, 2003. MMWR 2004;52:1285-1286. Повний текст Тезиси доповіді
10. Kretsinger K, Broder KR, Cortese MM, et al. Preventing tetanus, diphtheria, and pertussis among
adults: use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccine. MMWR
Recomm Rep. 2006;55:1-33. Повний текст Тезиси доповіді
11. Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. January 2016. http://www.cdc.gov/
diphtheria/clinicians.html/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
12. Centers for Disease Control and Prevention. Diphtheria. In: Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre
L, et al., eds. Epidemiology and prevention of vaccine-preventable diseases. 10th ed. 2nd printing,
Washington DC: Public Health Foundation, 2008:59-70.
13. Centers for Disease Control and Prevention. Prevention of specic infectious diseases: diptheria. In:
Health information for international travel 2008. Atlanta, GA: US Department of Health and Human
Services, Public Health Service, 2007.
14. Murphy JR. Corynebacterium Diphtheriae. In: Baron S, ed. Medical microbiology. 4th ed. Galveston,
TX: University of Texas Medical Branch at Galveston; 1996. Повний текст Тезиси доповіді
15. Centers for Disease Control and Prevention. Respiratory diphtheria caused by Corynebacterium
ulcerans: Terre Haute, Indiana, 1996. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 1997;46:330-332. Повний
текст Тезиси доповіді
16. Robinson CL, Romero JR, Kempe A, et al; Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP)
Child/Adolescent Immunization Work Group. ACIP recommended immunization schedule for children
and adolescents aged 18 years or younger - United States, 2017. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2017;66:134-135. Повний текст Тезиси доповіді
17. Bar-On ES, Goldberg E, Hellmann S, et al. Combined DTP-HBV-HIB vaccine versus separately
administered DTP-HBV and HIB vaccines for primary prevention of diphtheria, tetanus, pertussis,
hepatitis B and Haemophilus inuenzae B (HIB). Cochrane Database Syst Rev. 2012;(4):CD005530.
Повний текст Тезиси доповіді
18. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). FDA approval of expanded age indication for a
tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccine. MMWR Morb Mortal Wkly
Rep. 2011;60:1279-1280. Повний текст Тезиси доповіді
19. Halperin SA, Tapiero B, Diaz-Mitoma F, et al. Safety and immunogenicity of a hexavalent diphtheria-
tetanus-acellular pertussis-inactivated poliovirus-Haemophilus inuenzae b conjugate-hepatitis B
vaccine at 2, 3, 4, and 12-14 months of age. Vaccine. 2009;27:2540-2547. Тезиси доповіді
36 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Посилання
20. Department of Health. Diphtheria: the green book, chapter 15. April 2013. https://www.gov.uk/ (last
accessed 18 March 2017). Повний текст
ПОСИЛАННЯ
21. Kim DK, Riley LE, Harriman KH, et al. Advisory Committee on Immunization Practices recommended
immunization schedule for adults aged 19 years or older - United States, 2017. MMWR Morb Mortal
Wkly Rep. 2017;66:136-138. Повний текст Тезиси доповіді
22. Centers for Disease Control and Prevention. Updated recommendations for use of tetanus toxoid,
reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis (Tdap) vaccine in adults aged 65 years and older
- Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2012;61:468-470. Повний текст Тезиси доповіді
23. Nordin J, Anderson R, Anderson R, et al. Immunizations. Bloomington (MN): Institute for Clinical
Systems Improvement (ICSI); 2012. Повний текст
24. Wilkinson J, Bass C, Diem S, et al. Preventive services children and adolescents. Bloomington (MN):
Institute for Clinical Systems Improvement (ICSI); 2013. Повний текст
25. Guo B, Page A, Wang H, et al. Systematic review of reporting rates of adverse events following
immunization: An international comparison of post-marketing surveillance programs with reference
to China. Vaccine. 2013;31:603-617. Тезиси доповіді
26. Committee on Obstetric Practice. ACOG Committee Opinion No. 566: Update on immunization and
pregnancy: tetanus, diphtheria, and pertussis vaccination. Obstet Gynecol. 2013;121:1411-1414.
Тезиси доповіді
27. Stephen Buescher. Diphtheria. In: Ibehrman RE, Kliegman R, Jenson HB, eds. Nelson textbook of
pediatrics. 17th ed. WB Saunders Co; 2004:886-889.
28. Favorova LA. The risk of infection in droplet infections. The inuence of overcrowding and
prolonged contact on transmission of the diphtheria pathogen. J Hyg Epidemiol Microbiol Immunol.
1969;13:73-82.
29. Public Health England. Public health control and management of diphtheria (in England and Wales).
March 2015. http://www.hapa.org.uk/ (last accessed 18 March 2017). Повний текст
30. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). Updated recommendations for use of tetanus
toxoid, reduced diphtheria toxoid, and acellular pertussis vaccine (Tdap) in pregnant women -
Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP), 2012. MMWR Morb Mortal Wkly Rep.
2013;62:131-135. Повний текст Тезиси доповіді
31. Logina I, Donaghy M. Diphtheritic polyneuropathy: a clinical study and comparison with Guillain-
Barre syndrome. J Neurol Neurosurg Psychiatry. 1999;67:433-438. Тезиси доповіді
32. Broder KR, Cortese MM, Iskander JK, et al. Preventing tetanus, diphtheria, and pertussis among
adolescents: use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid and acellular pertussis vaccines. MMWR
Recomm Rep. 2006;55(RR-03):1-34. Повний текст Тезиси доповіді
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
37
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Посилання
33. American Academy of Pediatrics Committee on Infectious Diseases. Prevention of pertussis among
adolescents: recommendations for use of tetanus toxoid, reduced diphtheria toxoid, and acellular
pertussis (Tdap) vaccine. Pediatrics. 2006;117:965-978. Повний текст Тезиси доповіді
ПОСИЛАННЯ
38 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Зображення
Зображення
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
39
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Зображення
40 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Зображення
ЗОБРАЖЕННЯ
Діаграма 4: Ураження шкіри, спричинене C. diphtheriae
Бібліотека зображень у сфері охорони здоров'я (БЗОЗ), ЦКЗ
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
41
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
ЗОБРАЖЕННЯ Дифтерія Зображення
42 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Дифтерія Зображення
ЗОБРАЖЕННЯ
Діаграма 6: Проведення десенсибілізації до сироватки внутрішньовенно
Американська академія педіатрії Червона книга: звіт Комітету з інфекційних захворювань, 2012 року,
29-та редакція
Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
43
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Відмова від
Дифтерія відповідальності
Відмова від відповідальності
Ці матеріали передбачені для медичних працівників, які знаходяться за межами Сполучених Штатів
Америки та Канади. BMJ Publishing Group Ltd ( «BMJ Group») намагається упевнитися в тому, що
зазначена інформація достовірна та оновлена, але ми не гарантуємо, що це і не наші ліцензіари, які
надають певне наповнення поєднане або інакше доступне з наших інформативних матеріалів. BMJ
Group не захищає або підтверджує використання будь-якого препарату або терапії, яка міститься тут,
але при цьому не діагностує пацієнтів. Медичні працівники повинні використовувати свої власні
професійні оцінки в використанні цієї інформації та турботі за своїми пацієнтами, а інформація в
цьому документі не повинна розглядатися як заміна цьому.
Ця інформація не призначена для передбачення всіх можливих методів діагностики, лікування, курсу
реабілітації, медичних препаратів або яких - небудь протипоказань та побічних ефектів. Крім того,
такі стандарти та методи в зміні медичних засобів, згідно нових доступних даних, Вам потрібно
консультуватися з великою кількістю джерел. Ми суворо рекомендуємо, щоб користувачі самостійно
перевіряли встановлений діагноз, методи лікування, наступні спостереження та переконувались,
що це слушно для Вашого пацієнта у Вашому регіоні. Крім того, щодо рецептурних препаратів,
рекомендується перевіряти лист інформації про продукт, який супроводжує кожен препарат,
для перевірки умов використання та ідентифікування будь-яких змін в схемі застосування або
протипоказання, особливо якщо препарат який буде прийматися новий, використовується нечасто
або має вузький терапевтичний діапазон. Ви повинні завжди перевіряти, що лікарські засоби, на які
посилаються, ліцензовані для зазначеного використання та у встановлених дозах у вашому регіоні.
Ця інформація надана, «як» підстава та в повному обсязі, дозволеному законом, BMJ Group та її
ліцензіари приймають на себе відповідальності за будь - який аспект охорони здоров’я, яким керують
за підтримки цієї інформації або будь-якого іншого використання цієї інформації.
44 Цей PDF файл теми BMJ Best Practice грунтується на веб-версії, яка останній раз оновилася: Mar 27, 2017.
Теми BMJ Best Practice регулярно оновлюються, та нову версію тем можливо
побачити на bestpractice.bmj.com . Використання цих матеріалів належить нашим
Відмова від відповідальності. © BMJ Publishing Group Ltd 2017. Всі права захищені.
Учасники:
// Автори:
Nida Yousef, MD
Pediatric Cardiology Fellow
Advocate Hope Children's Hospital, Chicago, IL
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: LW declares that she has no competing interests.
// Експерти - рецензенти:
Лінда С. Нілд, MD
Доцент педіатрії
Школа медицина університету Західної Вірджинії, Моргантаун, ЗВ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ: ЛСН заявляє, що вона не має конфлікту інтересів.