МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Факультет електроніки та комп’ютерних технологій

Звіт
Про виконання лабораторної роботи № 1
«ВИМІРЮВАННЯ КИСЛОТО-ЛУЖНОГО СТАНУ БІОЛОГІЧНИХ
РОЗЧИНІВ»

Виконав:
Студент групи ФеМм-12
Костишин Денис
Перевірив:
Кухарський І.Й.

Львів-2024
Мета роботи: визначити значення рН розчину за допомогою іономіра.
Прилади і матеріали: рН-метр, іономір, універсальні індикаторні папірці,
стандартні розчини, розчини, що вимірюються.
Теоретичні відомості:
Вода є слабким електролітом - вона слабо дисоціює за рівнянням
H2O = Н+ + ОН-
При 25° С в 1 л води розпадається на іони 10-7 моль H2O. Концентрація
іонів Н+ і ОН- (у моль/л) дорівнюватиме
[Н+] = [ОН-] = 10-7
У розведених розчинах значення концентрації та активності збігаються
і тільки при високої мінералізації можуть бути значні розбіжності.
В даний час рН вважається характеристикою активності іонів водню.
Шкала рН логарифмічна, що означає, що кожна одиниця зміни дорівнює
десяти разів змінам в концентрації іонів водню/гідроксилу. Іншими словами,
розчин з рН 6 в десять разів більш кислий, ніж розчин з рН 7, і розчин з рН 5
буде в десять разів більш кислий, ніж розчин з рН 6 і в сто разів більш
кислий, ніж розчин з рН 7.
Кислотно-лужний баланс – сукупність фізико-хімічних і фізіологічних
процесів, що зумовлюють відносну сталість водневого показника (рН)
внутрішнього середовища організму людини й більшості тварин.
У нормі у більшості тканинних рідин організму рН підтримується на
рівні 7,1–7,4. Так, реакція крові слаболужна (рН 7,35– 7,47). Виключенням є
шлунковий сік – кислий (рН 0,5–1,5). Навіть незначні порушення
кислотолужної рівноваги свідчать про глибокі зміни в обміні речовин в
організмі.
Буферні розчини представляють собою найчастіше суміші слабких
кислот з солями цих кислот, або суміші слабких основ з солями цих же
основ.
Буферні розчини зберігають свою буферну дію до певної межі , тобто
вони володіють певною буферною ємністю. Зазвичай в методиках аналізу
вказується, яким саме буферним розчином слід користуватися при виконанні
даного аналізу і як його слід приготувати. В організмі людини у регуляції
постійності pН крові беруть участь буферні системи крові (складаються із
слабких кислот і їх солей, утворених сильними підставами, наприклад
гемоглобін, що володіє властивостями слабкої кислоти, і його калієва сіль;
вугільна кислота і бікарбонат натрію) і багато фізіологічних систем
організму.
 Для визначення величини рН існують два основні методи:
колориметричний та потенціометричний.
Колориметричний метод заснований на зміні забарвлення індикатора,
доданого до досліджуваного розчину, залежно від величини рН. Для грубої
оцінки концентрації водневих іонів широко використовуються
кислотноосновні індикатори – органічні речовини-барвники, колір яких
залежить від pH середовища. До найбільш відомих індикаторів належать
лакмус, фенолфталеїн, метиловий оранжевий (метилоранж) та інші.
Індикатори здатні існувати у двох по-різному забарвлених формах – або в
кислотній, або в основній. Зміна кольору кожного індикатора відбувається у
своєму інтервалі кислотності, зазвичай становить 1–2 одиниці.
Для розширення робочого інтервалу вимірювання pH використовують
так званий універсальний індикатор, що представляє собою суміш з
декількох індикаторів. Універсальний індикатор послідовно змінює колір з
червоного через жовтий, зелений, синій до фіолетового при переході з кислої
області в лужну.
Потенціометричний метод набагато точніший, позбавлений значною
мірою всіх перерахованих недоліків, але вимагає обладнання лабораторій
спеціальними приладами – рН-метрами. Потенціометричний метод базується
на вимірюванні ЕРС електродної системи, що складається з індикаторного
електрода і електрода порівняння. Електрод порівняння іноді називають
допоміжним електродом.
Найбільше практичне застосування знайшов скляний індикаторний
електрод, який можна використовувати в широкому діапазоні рН і в
присутності окислювачів. Крім скляного електрода, для визначення величини
рН застосовуються також водневий, хінгідронний, сурм'яний та інші
електроди.

Хід роботи:
Іономір лабораторний И-130 призначений для вимірювання активності
іонів водню (рН), активності інших одновалентних та двовалентних аніонів
та катіонів (рХ) й окислювально-відновлювального потенціалу (Еh) у водних
розчинах.
Для вимірювання активності одновалентних та двохвалентних іонів в
розчинах використовується електродна система з іон селективними
вимірювальними електродами та перетворювач. Як допоміжний електрод
використовують хлор срібний електрод.
Електрорушійна сила електродної системи залежить від активності
відповідних іонів в розчині. Значення рХ визначається вимірюванням е.р.с
електродної системи з допомогою перетворювача безпосередньо в одиницях
рХ.
1. Вмикаємо прилад і прогріваємо протягом 30 хвилин.
2. Промиваємо електроди дистильованою водою та видаляємо залишки води
фільтрувальним папером.
3. Калібруємо прилад за 2 стандартними розчинами:
а) занурюємо електродну систему в перший стандартний розчин;
б) після встановлення показів перемикачами рХи – грубо та плавно
встановлюємо рН першого стандартного розчину;
в) видаляємо електродну систему з перший стандартного розчину та
промиваємо електроди дистильованою водою та видаляємо залишки води
фільтрувальним папером;
г) занурюємо електродну систему в другий стандартний розчин;
д) після встановлення показів перемикачами крутизна «S» – грубо та
плавно встановлюємо рН другого стандартного розчину;
е) видаляємо електродну систему з другого стандартного розчину та
промиваємо електроди дистильованою водою та видаляємо залишки води
фільтрувальним папером;
є) повторюємо пункти а – е поки рН першого та другого стандартних
розчинів не буде встановлена без регулювання.
4. Вимірювання:
а) занурюємо електродні систему в вимірювальний розчин;
б) після встановлення показів записуємо рН даного розчину;
в) видаляємо електродну систему з вимірювального розчину та
промиваємо електроди дистильованою водою та видаляємо залишки води
фільтрувальним папером;
г) повторюємо пункти а-в ще 2 рази;
д) занурюємо електродні систему в посудину з дистильованою водою.
е) вимикаємо прилад;
є) результат рН даного розчину становить середньоарифметичне
значення показів трьох вимірювань.
Результати:
Таблиця № 1
№ Вимірювальний розчин
вимірювання тріс-боратний фосфатний фосфатний
буфер буфер буфер
рН рН рН
1 8,15 7,15 7,25
2 8,05 7,25 7,30
3 8,10 7,20 7,20
С/а 8,10 7,20 7,25

Висновок:
В ході виконання даної лабораторної роботи було визначено значення
рН розчинів тріс-боратного та фосфатних буферів за допомогою іономіра И-
130.
Варто зазначити, що іономір И-130 – це високоточний прилад,
призначений для вимірювання рН водних розчинів у лабораторних умовах.
Методика роботи з іономіром включає кілька основних етапів. Спочатку
необхідно підготувати прилад до роботи, включаючи його калібрування за
допомогою стандартних буферних розчинів з відомими значеннями рН. Для
цього використовуються два або три буферних розчини, що покривають
діапазон очікуваних значень рН досліджуваного розчину.
Після калібрування електрод іономіра промивається дистильованою
водою і висушується фільтрувальним папером. Потім електрод занурюється
у пробу розчину, який потрібно дослідити, і прилад вимірює значення рН.
Важливо забезпечити, щоб електрод був повністю занурений у розчин, але не
торкався стінок або дна посудини.
Особливі характеристики іономіра И-130 включають високу точність
вимірювання, стабільність показань, а також можливість роботи у широкому
діапазоні температур. Прилад оснащений автоматичною температурною
компенсацією, що дозволяє отримувати точні результати незалежно від
температури розчину. Окрім того, И-130 має інтуїтивно зрозумілий
інтерфейс, що спрощує його використання навіть для недосвідчених
користувачів.
У підсумку, використання іономіра И-130 дозволяє отримати точні та
надійні результати вимірювання рН розчинів, що є критично важливим для
багатьох хімічних досліджень та технологічних процесів. Методика роботи з
цим приладом включає прості і чіткі етапи, які забезпечують високу точність
і відтворюваність результатів.