Двадцять друге квітня

Контрольна робота. Формальне есе "Ще назва є, а річки вже немає".

Поезія завжди була відображенням духовних та культурних аспектів людства. У творі
"Ще назва є, а річки вже немає" Ліна Костенко висвітлює проблему зникнення та
винищення природних ресурсів. На мою думку, ця проблема є надзвичайно актуальною
в наш складний час, коли люди скидають купи сміття в океани, а загальне споживання
енергії є колосальним і небезпечним.
Лише занурившись в людську психологію та шляхом впровадження жорстоких
покарань можна досягти вирішення проблеми навмисного знищення флори та фауни.
Прикладом до наведеного аргументу є повість Джорджа Орвелла "Колгосп тварин".
Головний герой Містер Джонс неодноразово казав, що тварини живуть у рабстві та
злиднях, тому що людина загарбує плоди їхньої праці, але якщо звільнитися від
людини, то і тварини одразу зможуть жити спокійне життя.
Важливою складовою вирішення проблеми жахливого ставлення до природи є
виховання молодого покоління. Вдалою ілюстрацією цього факту є приклад з мого
життя. Діти з мого оточення часто викидали сміття у недозволених місцях, зривали
квіти рослин, що занесені до червоної книги та робили багато інших огидних справ.
Проте я ніколи не копіювала їх поведінку, бо розуміла певні норми та правила, яких
мене навчили змалечку батьки. Саме вони наділяють своїх дітей духовними
цінностями, якими живуть майбутні покоління.
Отже, можна дійти висновку, що поезія Ліни Костенко "Ще назва є, а річки вже
немає" має прямий заклик припинити вбивати біорізноманіття Землі. Люди мають
навчитися жити в гармонії з природою, бо від цього напряму залежить не тільки наше
майбутнє, а доля всієї планети.