МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО

ГОСПОДАРСТВА

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Виконала:
Студентка 21ГРСб/з групи
Педченко Аліна

Перевірив:
Викладач
Красавцева Л.Ю.

Київ-2022
 ЗМІСТ
9.Техногенні небезпеки. Аварії. Катастрофи.
39.Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова, торф’яна
пожежа).
49.Колективні та індивідуальні рятувальні засоби на борті судна.
59.Потенційні небезпеки в закладах харчування.
69.Оцінка загального стану потерпілого під час подорожі. Похідна аптечка.
 9.Техногенні небезпеки. Аварії. Катастрофи.
Техносфера - сфера, яка містить штучні технічні споруди. Звичайно,
тоді це були тільки елементи
У зв’язку з використанням все більших енергетичних потужностей
люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому
найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова
концентрація синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч),
більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення
навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше
людей гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.
Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за
своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20 -
30-х роках XX сторічча. Вплив цих аварій деколи переходить кордони
держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка,
викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох
років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та
залучення багатьох спеціалістів.
Аварія - це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на
об 'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних
засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні,
важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих
руйнувань та супроводжуються значними жертвами. Аналіз наслідків аварій,
характеру їх впливу на навколишнє середовище зумовив розподіл їх за
видами:
- аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору,
сірчаної та азотної кислот, чадного та сірчаного газів та інших речовин);
- аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;
 - аварії, що супроводжуються пожежами та вибухами; - аварії на
транспорті та ін.
Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.
Катастрофа - це великомасштабна аварія, яка призводить до важких
наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови
середовища існування.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток
ставить під загрозу існування усієї біосфери.
Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на атомних електростанціях
(АЕС) із викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має
місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних
площах. Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього
середовища є аварія, яка відбулася в 1986 році на Чорнобильській АЕС.
Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік
став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не
знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для
довкілля, здоров’я та життя людей.
Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та
сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довго проживають на
забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської
катастрофи глобальними, а ситуацію – надзвичайною.
За оцінками спеціалістів сумарне радіоактивне забруднення під час
аварії на Чорнобильській АЕС еквівалентне випадінню радіоактивних
речовин від вибуху декількох десятків атомних бомб. Внаслідок цього
викиду були забруднені води, грунти, рослини, дороги на десятки й сотні
кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України,
Білорусії, Росії, де зараз проживає 5 мільйонів чоловік.
Стан здоров’я населення в умовах довгострокової дії малих доз
іонізуючого випромінювання неухильно погіршується, тому що одним з
наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення
малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в
організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та
воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається
поступовий розвиток патологічних процесів.
 39.Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова,
торф’яна пожежа).
Пожежі - це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і
розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується
інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що
створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської
діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові і
торф'яні пожежі. Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини
та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності).
Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним
валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в
нежиттєздатні пустелі. При цьому, виникає реальна загроза для населених
пунктів, життя людей, домашніх тварин, матеріальних цінностей. Найбільш
небезпечними, з точки зору виникнення, бувають жаркі та сухі літні дні з
відносною вологістю повітря - 30-40%.
Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та
розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж:
-низові (або низинні),
-верхові (або повальні),
-підземні (торф'яні або ґрунтові)
-пожежі дуплистих дерев.
Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% з
усіх випадків можливих пожеж.
Низові пожежі виникають у результаті згоряння хвойного підліску, живого
надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав'янистих рослин,
напівчагарників і чагарників) та мертвого покриву або підстилки (опалого
листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та
рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на
невеликій висоті (1,5 - 2 м). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість
розповсюдження вогню при цьому невелика - 100-200 м/год., а при сильному
вітрі - до 1км у рівнинній місцевості та від 1 до 3 км на схилах.
Верхові лісові пожежі виникають із низових і відмінність їх у тому, що
згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але й нижні яруси дерев та крони
жердняків. Однак, можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем
знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі, вони
довго продовжуватися не можуть. Під час верхових пожеж виділяється
багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 м і більше. В таких
випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень
кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає
до 8 - 25 км/год.
За площею, яка охоплена пожежею, лісові пожежі діляться на класи.
Торф'яні пожежі - це загоряння висушеного торфовища внаслідок
природних чинників або викликане штучно. Вони часто охоплюють
величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому,
що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже
згорів. У ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.
Всі види цього лиха супроводжуються такими вражаючими факторами, як
висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що
подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею,
обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення
прилеглих поселень.
Площа лісового фонду України складає близько 10,8 млн. гектарів. До сфери
управління Держкомлісгоспу України належить 7,4 млн. га лісів, або 69%
загальної площі земель лісового фонду. Найвищі показники ймовірності
виникнення лісових пожеж та збитків від них характерні для хвойних
молодняків та середньовікових насаджень Півдня, Сходу та Полісся
України. Загальна площа таких насаджень по Держкомлісгоспу становить
понад 2 млн. га, у тому числі у Житомирській області -269, Чернігівській -
128, Харківській - 81, Херсонській - 61, Луганській - 56, Автономній
Республіці Крим - 32 тис. гектарів. Ці насадження, через свою пожежну
небезпеку, в складних природно-кліматичних умовах вимагають постійної
уваги з боку лісогосподарських підприємств щодо посиленої їх охорони та
збереження від вогню.
 49.Колективні та індивідуальні рятувальні засоби на борті судна.
Суднові рятувальні засоби призначені для порятунку життя пасажирів і
екіпажу в разі загибелі судна або падіння людини за борт. До суднових
рятувальних засобів відносяться засоби колективного та індивідуального
користування. Всі рятувальні засоби фарбують в помаранчевий колір і
постачають смугами із світлоповертального матеріалу, що сприяє
якнайшвидшому виявленню їх в море. Міжнародна конвенція з охорони
людського життя на морі і Правила Регістру встановили обов'язкові норми
постачання морських суден рятувальними засобами. Суть цих норм полягає
в тому, що на пасажирських судах, крім суден, що використовуються в
прибережних водах, всі пасажири і екіпаж змогли б розміститися в
шлюпках, розташованих по обох бортах судна. Крім, шлюпок, пасажирські
судна додатково забезпечуються рятувальними плотами та плавучими
приладами.
До рятувальних засобів колективного користування відносяться
рятувальні шлюпки, жорсткі і надувні рятувальні плоти і плавучі прилади.
Рятувальні шлюпки є основними рятувальними засобами.
Вони входять до складу шлюпочного пристрої судна, яке повинно
відповідати таким вимогам:
- Забезпечувати безпечне вивалювання рятувальних шлюпок з спусковий
командою (не менше 5 осіб), потім їх спуск на воду з повним комплектом
людей "і постачанням при крен судна до 150 на будь-який борт і дифференте
до 10 °; ця вимога не стосується до робітників і спеціальним шлюпок;
- Час на підготовку шлюпок до спуску, посадку в них людей і для спуску на
воду з повним постачанням не повинно бути більше 8 хвилин при наявності
шлюпбалок гравітаційного типу і 12 хвилин при наявності шлюпбалок
завалюють типу;
- На пасажирських судах загальний час, необхідний для підготовки шлюпок
до спуску, посадку в них всіх, хто знаходиться на борту судна людей і
спуску їх на воду, не повинно перевищувати 30 хвилин.
До індивідуальних рятувальних засобів відносяться рятувальні жилети,
гідрокостюми та теплозахисні засоби, рятувальні круги.
Рятувальні жилети бувають надувні і з твердими наповнювачами.
До них ставляться такі основні загальні вимоги:
- Конструкція жилета повинна виключати ймовірність неправильного
надягання, дозволяти людині надягати його без сторонньої допомоги за час
не більше 1 хвилини і стрибати у воду з висоти не менше 4,5 м без тілесних
ушкоджень і без зміщення або пошкодження при цьому жилета;
- Жилет повинен мати таку плавучість і остійність, щоб підтримувати рот
знесиленого або втратив свідомість людини на відстані не менше 120 мм від
води (таким чином, щоб тіло людини було відхилено тому під кутом не
менше 20 ° і не більше 50 ° від його вертикального положення). повертати
протягом не більше 5 секунд тіло людини з будь-якого становища і таке, при
якому рот людини знаходиться над водою;
- Плавучість рятувального жилета не повинна зменшуватися більш ніж на
5% після занурення його в прісну воду на 24 години;
- Матеріал жилета не повинен підтримувати горіння і плавитися після того,
як він був повністю охоплений полум'ям протягом 2 секунд;
- Жилет повинен мати лампочку з водоналивной батарей- кой або
пошуковий вогонь з джерелом енергії, здатним забезпечувати силу світла не
менше 0,75 kд у всіх напрямках півсфери протягом не менше 8 годин, або
проблисковий вогонь з ручним вимикачем, що дає не менше 50 проблисків в
1 хвилину такої ж сили світла;
- Для подачі звукових сигналів жилет повинен бути забезпечений свистком.
 59.Потенційні небезпеки в закладах харчування.
Джерело небезпеки в закладах громадського харчування – газові прилади.
Основні причини нещасних випадків - порушення власниками закладів
громадського харчування Правил безпеки систем газопостачання; Правил
будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском; вимог
паспортів заводів-виробників газових приладів та інструкцій по експлуатації
газових приладів, а саме:
- самовільна газифікація закладів громадського харчування;
- самовільне встановлення додаткового газового обладнання та балонів
зрідженого вуглеводневого газу без проектної документації та в не
призначених для цього приміщеннях;
- неякісне проведення перевірки технічного стану димових та вентиляційних
каналів спеціалізованими організаціями;
- не надання працівникам спеціалізованих підприємств газового
господарства доступу до огляду та ремонту газового обладнання закладів
громадського харчування та інші.
Власникам газифікованих закладів громадського харчування забороняється:
- розташовувати індивідуальні газобалонні установки біля запасних
(пожежних) виходів;
- з боку фасадів будинків, в проїздах для транспорту;
- здійснювати самочинну газифікацію закладів громадського харчування,
перестановку, заміну і ремонт газового обладнання
- здійснювати перепланування приміщень, де встановлені газові прилади,
без узгодження з газорозподільним підприємством;
- вносити зміни в конструкцію газових приладів. Змінювати димові і
вентиляційні системи. Заклеювати вентиляційні канали, замуровувати
«кишені» і люки, призначені для очищення димоходів;
- відключати автоматику безпеки і регулювання. Користуватись газом при
несправності газових приладів, автоматики, арматури і газових балонів;
- користуватися газом при засміченні димоходів і вентиляційних каналів,
відсутності їх щільності, несправності і закупорці оголовків-димоходів;
- користуватися газовими приладами при перекритих кватирках (фрамугах),
жалюзійних решітках, решітках вентиляторів, відсутності тяги в димоходах і
вентиляційних каналах;
- залишати працюючі газові прилади без нагляду, крім розрахованих на
безперервну роботу і обладнаних для цього відповідною автоматикою;
- допускати до користування газовими приладами осіб, які не контролюють
свої дії, або які не пройшли інструктаж по безпечним методам користування
газовими приладами та балонами зріджених вуглеводневих газів;
- використовувати газ і газові прилади не за призначенням, користуватись
газовими плитами для опалення приміщень;
- користуватись приміщеннями, де встановлені газові прилади, для сну і
відпочинку;
- застосовувати відкритий вогонь для виявлення витоків газу;
- зберігати в приміщеннях і підвалах порожні і наповнені зрідженими газами
балони;
- розміщувати в газифікованому приміщенні більше одного балона місткістю
50 (55)л, або двох балонів місткістю 27 л кожний. Балони повинні бути у
тому ж приміщенні, де й газові прилади;
- встановлювати балони з газом у газифікованому приміщенні на відстані
менше одного метра від радіатора опалення або печі;
- розміщувати балони навпроти паливних дверцят печей на відстані менше 2
метрів;
- вмикати і вимикати електроосвітлення, користуватися відкритим вогнем,
електронагрівальними приладами і опалювальними печами під час заміни
балонів, встановлених у приміщеннях;
- замінювати балони в присутності осіб, не зв’язаних з виконанням
зазначеної роботи.
Ще декілька особливостей розташування : індивідуальні газобалонні
установки допускається встановлювати біля зовнішніх стін будинків на
відстані не менше 0,5 м від дверей та вікон першого поверху і 3 м від вікон
та дверей цокольних та підвальних поверхів, а також від колодязів
підземних комунікацій та вигрібних ям.

69.Оцінка загального стану потерпілого під час подорожі. Похідна

аптечка.
У похід можна сміливо йти без лікаря. Головне – взяти з собою правильно
укомплектовану аптечку та людину, яка вміє надати першу медичну
допомогу. Що потрібно знати відповідальному за медчастину у подорожі
для надання допомоги при перегріві, переохолодженні, опіках, носовій
кровотечі.
Для початку потрібно визначити що з потерпілим, а потім потрібно надати
першу допомогу і діяти швидко і без паніки: перев'язати рану, зупинить
кровотечу з артерій, і вчасно відвезти потерпілого до лікаря. Втім, більшість
проблем, з якими можна зіткнутися в поході, далеко не такі страшні.
Похідна аптечка створювалася з певною метою: з огляду на особливості
регіону, вона повинна максимально повно перекривати всі можливі ситуації,
що вимагають медикаментозного втручання. При цьому повинна не важити
занадто багато і бути легкою у використанні, щоб кожен учасник за
необхідності міг надати медичну допомогу іншому учаснику або гіду.
Що має бути в аптечці:
1.Перев’язувальні матеріали:
-Бинт стерильний 7м х 14см, 2 шт
-Бинт стерильний 5м х 10 см, 2 шт
-Еластичний бинт, 1шт
-Ватні кульки (вата), 50гр
-Вушні палички, 15шт
-Рулонний пластр шириною 4-5 см, 1шт
-Лейкопластр бактерицидний, 10шт
-Наколінник, 1шт
2.Антисептики:
-Спирт, 50мл
-Зеленка, 1фл
-Йод, 1фл
-Перекись водню, 100мл
-Банеоцин порошок, 1шт
 -Пантенол, 1шт
-Нормакс, 1фл
-Тобрадекс, 1фл
3.Знеболюючі, жарознижуючі, спазмолітичні засоби:
-Темпалгін, 10шт
-Кеталонг, 10шт
-Німесил, 15шт
4.Органи дихання:
-Ацестад 600, 10шт
-Фурацилін, 10шт
-Декатилен, 10шт
-Длянос, 1 флакон
5.Простудні:
-Фервекс, 5шт
-Копацил / Фармадол, 10шт
6.Сердечні:
-Валідол, 10шт
-Нітрогліцерин, 10шт
7.Шлунково-кишкові захворювання:
-Смекта, 10шт
-Атоксил, 5шт
-Мезим (фестал), 20шт
-Регідрон, 10шт
-Гастал, 6шт
8.Антибіотики:
-Ципрофлоксацин, 20шт
9.Ін’єкції:
-Дексаметазон, 10амп
-Тавегіл, 2амп
-Метоклопрамід, 4амп
 -Кетанов, 5амп
10.Мазі:
-Долобене, 1шт
-Камідент, 1шт
-Бороплюс, 1шт
-Проктозан / Реліф, 5/6шт
11.Інструменти, різне:
-Термометр, 1шт
-Кровозупинний джгут, 1шт
-Резинові перчатки, 2 пари
-Пінцет, 1шт
-Шприці, 5 мл – 2 шт і 2,5 мл – 6 шт
Це склад основної аптечки в похід, в залежності від регіону вона
доповнюється різними блоками, наприклад, «Висота», «Північ» і т.д.

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА:
1.https://zp.edu.ua/sites/default/files/konf/
tema_4_konspektu_lekciy_zmistovogo_modulyu_no1_bzhd_proyekt_petryshchev
.pdf
2. http://um.co.ua/5/5-1/5-1376.html
3. http://um.co.ua/4/4-4/4-41899.html
4. https://oppb.com.ua/news/dzherelo-nebezpeky-v-zakladah-gromadskogo-
harchuvannya-gazovi-prylady
5.https://bankchart.com.ua/money/turist/statti/
persha_medichna_dopomoga_u_pohodi_travmi_ukusi_otruennya
6. https://kuluarpohod.com/ua/articles/snaryaga-v-pohod/aptechka/