Історія становлення західної модерної

філософії.
Філософія Середньовіччя і Відродження

Вітрувіанська людина - малюнок Леонардо да Вінчі

Нижній ярус апсиди СофІївського (прибл.1490 р.) з описом пропорцій людського тіла;
собору, м. Київ
зображення "отців церкви" сторінки зі щоденника художника
 План:
1. Культурно-історичне обличчя епохи Середньовіччя.
2. Основні риси філософії Середньовіччя та ідеї її
представників. Патристика. Схоластика.
3. Значення філософії Середньовіччя.
4. Культурно-історичне обличчя епохи Відродження.
5. Основні риси філософіі Відродження та ідеї її
представників.
6. Значення філософії Відродження.
Медієвістика та її підходи (негативістський та апологетичний)
Середньовічна філософія

Патристика -
вчення отців Схоластика
церкви 8 ст. - 14 ст.
2 ст. - 7 ст.
 Культура і філософія Середньовіччя
Романський стиль архітектури Середньовіччя відповідає
періоду патристики у філософії: храми приземлені і важкі, -
філософія лише констатує та утверджує основоположні
істини. Готика в мистецтві та схоластика у філософії
детально розробляли церковну доктрину, намагалися
відтворити велич Божого вчення, усвідомити та відчути
світло Божого одкровення. Відкриття хрещатого склепіння
в архітектурі дозволило будувати храми не баченної раніше
висоти, вивільнені від конструктивного призначення стіни
прикрашали вітражі, що наближали світло Божого вчення
до прихожан, готичний шпиль символізував спрямованість
храму та світу загалом до Бога

Мистецтво доби Середньовіччя мало на меті

передати велич Бога та наблизити людину до
нього. Художники часто нехтували передачею
реальних рис персонажів, натомість намагалися
передати властиву їм одухотвореність. Герої
літератури здійснюють вчинки, що вивищують їх над
іншими людьми, якими вони неначе наслідують
Христа.
Карнавальна культура Середньовіччя
репрезентувала потужне начало народної культури,
що була табуйована церквою. Добі властиве
розуміння свята як часу "не офіційного", коли церква
не бачить того, що відбувається поміж людей
 Патристика
2 ст. - 7 ст.
Патристика - вчення отців церкви. 1 період) апологетика;
2 період) систематизації церковної доктрини
Апологетика - раціональне обґрунтування релігійної віри
Теологія - релігійна доктрина про сутність та дії Бога,
яка приймається за божественне одкровення.
Катафатична теологія - описує Бога позитивними
твердженнями, метафорами
Апофатична теологія (заперечувальна) - осягнення
Бога не в тому, "що він є", а в тому, "що він не є"

Бог - вище надприродне начало буття, яке є предметом

релігійної віри та культу. В середньовіччі стає поняттям
філософії. Філософія - "служанка богослів'я" (П. Даміані)
 Аврелій Августин
(Західна латиномовна патристика)

• Вчення про два гради: небесний і земний (в людині

боряться добро і зло, в ній пролягає межа між
царством Божим і прірвою сатани)

• Про природу зла: зло не належить природі, Бог ( 354— 430)

створив її доброю. Зло від людини, від її злої волі.
Абсолютного зла не існує

• Про час: Бог не припиняє творення світу. Час

виникає в результаті творення світу і є наслідком
його руху до вічності і благодаті. Час існує в
людській душі: минуле в пам'яті, майбутнє в надії,
теперішнє як мить між ними

• Августин започаткував жанр духовної біографії.

 Іоанн Дамаскін
(Східна грекомовна патристика)

• Систематизував і завершив грецьку патристику. Один з засновників

православного віровчення. У творі«Точний виклад православної
віри»виклав основи православного християнського віровчення.
(675- між 749 і 753 рр.)
• не прагнув новизни ідей: " Я не скажу нічого від себе". Основний твір "Джерело знань"

• автор «Трьох захисних слів в підтримку іконошанування», де іконоборство

розуміється як христологічна єресь, розрізняє «поклоніння» (Богу) і «шанування»
( створеним речам, в тому числі й іконам) Іконоборчий собор 754 року піддав
анафемі Дамаскина, а Сьомий Вселенський собор (780 р.) підтвердив вірність його
вчення.

• Розробляв шлях впорядкування наук навколо церковного вчення "Філософія

служанка богослов'я", адже Бог є істиною у всій повноті «Філософія повинна служити
Священному Писанню, як служанка — своєї господині", пізніше це сформулює
чіткіше Тома Аквінський

• Започаткував такий жанр як "сумма"( звітний, завершаючий, великий за обсягом,

жорсткий за будовою, поєднує у собі різні теми).
 Схоластика
Схоластика - це тип філософії, у
якому теологія домінує над усіма
іншими формами пізнання
8 ст. - 14 ст.
• Філософію слід підпорядкувати богослів'ю, розум-вірі

• Теза про поєднання раціонального і духовного. Все знання має два рівні (зверхприродній
і природній). Перший- в Біблії, другий-в спадщині античних авторів, особливо Платона і
Арістотеля)

• Сповідували 2 принципи. 1) Не відступати від законів Святого Письма; 2) Бути

надзвичайно точними в своїх судденнях.

• Щоб актуалізувати істину з текстів, потрібно скористатися правильно побудованими

умовиводами. Основна форма думки-силогізм. Використовується дедуктивний метод.
Велика увага до логіки.

• Філософування у формі інтерпретації тексту, в т. ч. тексту інтерпретаторів, порівняння

взаємовиключних текстів (Напр., Абеляр "Так і ні")

• Зв'язок із юридичною сферою. Життя Бога і людини описується як сукупність юридичних

норм

• Схоластика напрацьовує великий масив навчально-методичної літератури, потреба у якій

виникає з появою університетів (перший європейський університет було відкрито в м.
Болонья 1088 р. (Італія); 1096р -Оксвордський університет, 1209-Кембріджський; в 1500
р. існувало 86 університетів).
 Суперечка про універсалії
Номіналізм Реалізм
• Універсалії існують не в дійсності, а • Універсалії існують реально і не залежать
лише в людському мисленні. Все від свідомості: або окремо від предметів
загальне є продукт мислення (крайній р.) або в них (поміркований р.)

• Стосовно Святої Трійці: існують лики, • Стосовно Святої Трійці: реально існує
іпостасі Трійці, Бог-їх сукупна назва триєдиний Бог

• Росцелін: реально існують лише • Ансельм Кентерберійський: універсалії

конкретні речі, універсалії -це імена, існують в божесивенному розумі, але не
"звуки голосу" поза ним (поміркований р.)

• Посилались на вчення Платона про ідеї

• Посилались на твори Арістотеля

Концептуалізм
• Універсалії - це загальні поняття (концепти), які відтворюють реально
існуючі схожі ознаки окремих речей та існують в людському розумі

• П. Абеляр: в предметах існує дещо схоже, на основі чого виникає концепт,

представлених словом
 Тома Аквінський
(Західна латиномовна схоластика)
• Філософія і теологія мають спільний предмет, відмінний лише
в методах вивчення. Філософія при цьому допомагає теології
обґрунтовувати її істини( Напр.,властивості Бога, безсмертя
душі тощо)
1225 - 1274
• людський розум поступається божественному по силі та якості, розум має поступитися
вірі

• Формулює п'ять доведень буття Божого:1) все, що рухається, має причиною щось інше,
кінцевою причиною може бути лише Бог; 2) всьому руху має бути продуктивна
причина, кінцевою такою причиною також може бути лише Бог; 3)світ існує, отже, має
існувати абсолютно необхідна, а не випадкова причина, якою також може бути лише
Бог; 4) в світі існують різні ступені якостей, тож має існувати їх мірило-абсолютна
якість, якою також може бути лише Бог; 5) причинність в світі має бути
цілеспрямованою. Основний твір- "Сума теології"

• Людина є єдністю душі і тіла. Душа існує і після смерті, та повноти існування досягне
тільки після єдності із тілом, остаточне поєднання душі і тіла має трапитися в день
страшного суду

• Філософію Аквінського в 1879 р. Ватикан проголосив своєю філософською доктриною

Аверроес (араб. Ібн-рушт)
(Арабська схоластика)

• Теорія двоїстої істини: Існує два шляхи до

істини: теологічний (через усвідомлення Бога)
та натуралістичний (через вивчення природи).
1126 - 1198
• Філософія має справу з природнім порядком речей і
користується розумом та логікою для його розуміння. Цей
порядок може бути змінений втручанням Бога. Це вивчає
теологія, яка послуговується метафоричною мовою,
откровенням, а не логікою

• Теорія двоїстої істини була засуджена церковними

ортодоксами. Так, Лютеранський собор 1512 р. Проголосив
принцип: "Істина істині не протирічить"

• Відомий як коментатор творів Арістотеля

 Містика
• Містика-це релігійна практика, що має за мету переживання в екстазі
безпосереднього єднання з абсолютом. Містика була наукою, яка
спрямовувалася на вивчення міфологічної мови символів

• Містика є частиною алхімії. Алхімія - символічна техніка, що прагнула:

досягнення відкриттів в сфері природничих наук; матеріалізації духовної
істини. Пошук золота, яке ототожнювалася з підземним сонцем, з
блаженством. "Наше золото не є золото натовпу",- казали алхіміки.
Пошук Великого Творіння, що складається з твердого та рідкого
елементів: Філософського каменю та Еліксиру Безсмертя

• Блаженство - це подолання всіх змін та переходів через відкриття

есенції; досягнення андрогенної істоти, що є злиттям протилежностей
людини, яка розділена на дві статі; концентрація в одній точці- містичному
центрі Всесвіту, це місце ототожнювалася з підземним Сонцем. "Людина
повинна стати Богом, бо Бог в ній став людиною", - Й. Екхарт

• Бернар Клервоський, Бонавентура, Йоган Таулер, Генріх Сузо, Йоган

Екхарт (Майстер)
 Значення філософії ф і я є
Філо с о
середньовіччя теоцен т р и ч н о ю

• Філософи вперше задумались над взаємовідношенням філософії

та віри, над місцем культу в культурі, віри у знаннях

• Філософія зосередилася на інтелектуальних вправах, досягла

успіху в області техніки розумових вправ, в царині логіки

• У філософії виникають та розробляються нові теми та поняття:

лінійного часу;творчості (Бога та творчості людини як наслідування
творчості Бога); взаємовідношення загального та часткового тощо

• Найглибше в історії світової філософії досліджується духовна

сфера

• Філософія є теоцентричною, в ній панує монотеїзм.

 Культура і філософія Відродження
Відродження - доба наукових відкриттів

Вивчення світу, що створений Богом; захоплення його величчю

Відродження - доба бурхливого розвитку мистецтв

Поставлене за мету цілісне пізнання цілісності та величі світу потребувало цілісності

художніх образів, синкретичності наукового та мистецького бачення
Література доби Відродження утверджує велич людини, цінніст її земного життя, її
неперевершені можливості наслідувати Бога
 Гуманізм як культурний рух
• Гуманізм виникає (в сер 14 ст.) як культурний рух в Італії (Флоренція).
Засновник- Петрарка. Із розквітом міст постає потреба в світській літературі,
в людях розумової праці

• термін "гуманізм" ввів нім. педагог Нітхамер (1808 р.), слово "гуманність"
з'явилось вже в 15 ст. із посиланням на праці Ціцерона. Самі гуманісти
називали себе "мудрецями" або "ораторами" (чи "риторами"). Їх об'єднував не
рід занять, а світоглядна позиція

• ранній гуманізм є етико-філологічним (до сер.15 ст.), поступово він

охоплює філософію та теологію

• з 15 ст. гуманізм розвивається в Німеччині, Франції, Англії, в ін. країнах Європи

• релігія не підлягає раціональному осмисленню, філософію слід

секуляризувати, зразком для наслідування проголошена античність

• людина розглядається як співтворець світу, рівний Богу.

Антропоцентризм часу. Ідея індивідуального самовизначення та
свободи.
 Гуманізм як ідеологія

Система поглядів, що визнає:

• 1) цінність людини як особистості, її право на щастя,

свободу та розвиток;

• 2)нормою відносин між людьми - принципи рівності,

справедливості, людяності;

• 3) критерієм розвитку суспільства - благо людини.

Природа концентрується в людині. Людина, як і природа,

належить Богу. Людина-вінець Божого творіння. Сила
людини в приналежності Богу. Людина уподібнюється Богу
творчою міццю. Людина могла б навіть повторити акт
Божого творіння світу, якби мала необхідні засоби.
За Марсіліо Фічіно
 Пануючі філософські вчення епохи

• Пантеїзм - філософське вчення, що ототожнює

Бога і природу. Бог є творцем світу ("безкінечним
максимумом"( М. Кузанський)), а природа
("обмежений максимум") розвивається по своїм
законам. В природі присутній Бог

• Деїзм - філософське вчення, що відстоює

існування в світі двох начал: Бога і природи. Бог
творить природу, а далі природа розвивається
самостійно.
 Раннє та високе відродження

Микола Кузанський
(1401-1464) Німеччина
• Про співвідношення Бога і світу. "Вчене незнання" (1440) чи "знаюче
незнання": Бога можна осягнути лише апофатично (заперечувально),
бо всі визначення Бога не передають його величі і повноти. Світ є
розгортання (еманація) суті, що "згорнута" в Богові. В усвідомленні
непізнаваності вищої істини згорнуто міститься знання про неї

• Людина-вершина Божого творіння. Вона концентрує в собі весь

Всесвіт. Шляхом пізнання світу розумом людина розгортає світ, бачить
те, що в "існує в собі", шляхом вивчення світу за допомогою відчуттів-
бачить те, що "існує в знаках"

• Про віру і знання. Віра-осягнення Бога в згорнутому вигляді. Знання-

осягнення світу, який розгортається з Бога. Пізнання світу не має меж.
 Піко делла Мірандола
(1463-1494) Італія
• Прагнув всезагального примирення всіх людей на основі
універсально витлумаченого християнства. Вважав, що всі
філософські системи та всі релігії - це часткові явища однієї істини

• Про особливе місце людини в світі. Створюючи на кінець творення світу

людину, Бог не встановив для неї певного місця в світі, а помістив її в
центр творіння. Особливе положення (гідність) людини в світі у:
причетності усьому небесному і земному; в свободі волі; у здатності до
творчої самовизначенності. Творчість проголошується покликанням
людини

• "Промова про гідність людини"(1487)" вступ до великого твору "900

тез" (1489р.), у якому філософ вибирає з усіх відомих філософських вчень
та існуючих релігій тези про велич людини як вінця Божого творіння.
Мірандола був засуджений Папською курією за цей твір.
 Нікколо Макіявеллі
(1469-1527) Італія
• Прагне відмежуватися від релігійних норм і оцінок як символу старого. Оскільки
мораль була пов'язана з релігією, слід віддати переваги силі, а не моралі

• Людина по своїй природі зла (приймає ідею першородного гріха) та

егоїстична. Людину слід силоміць приручати. Цю виховну функцію має
здійснювати держава. Держава-вищий прояв духу, служіння їй - ціль людського
життя. Церква послабила в людях державницькі почуття, розхитала засади
державності

• На півтора століття раніше Гоббса обґрунтував необхідність держави. Багато

вчених вважають його засновником політичної науки

• Трактат "Державець"(1513). Описує способи створення сильної держав, якщо

в народі не проявлені державницькі почуття. Правитель може не рахуватися з
нормами моралі, якщо клопочеться про могутність держави. В історії діють два
фактори: доля (природній хід речей) та воля (енергія людини). Правитель не
повинен ухилятися від добра, але при потребі не ухилятися і від зла.
Маккіавелізм-дії, що нехтують нормами моралі для досягнення політичних цілей.
Пізнє північне відродження. Ренесанс

Еразм Роттердамський
(1469-1536) Нідерланди
• Засновник "християнського гуманізму" (Мор, Колет), своє вчення називав
"філософією Христа", прагнув синтезувати традиції античності та раннього християнства

• працював над виданням класичного тексту Біблії грецькою мовою з латинськими

коментарями (1516 р.-перше видання)

• найвідоміший твір - «Похвала глупоті" (1509). Це пародійних панегірик, сатира на

існуючий феодальний лад. Висміюється облудна побожність, надмірний культ ікон,
зловживання у відпущенні гріхів, догматизм та фанатизм, надмірний інтелектуалізм
тощо (твір вперше виданий в Парижі 1511р., за наступні 6 років перевидавався 12 раз).
Написаний від імені глупоти, яка називає себе найбільшою добродійкою в світі. (Батько
Глупоти-бог наживи і багатства Плутос, мати-безтурботно німа Неотета(юність),
виховують її німфи п'янкість та невихованість, подруги-самозакоханість, улесливість,
забутливість, лінь, насолода, безрозсудність, обжерливість, друзі-чоловіки: гультяй та
непробудний сон. Це товариство допомагає їй володіти світом)

• "Святе письмо" тлумачить як гуманістичний та алегоричний твір. Заперечує ідею

зіпсутості людської природи "первородним гріхом", вважає, що людину створено
доброю. Її вчинки благородні і прекрасні, її доля в її руках. Лише початок і кінець її
життя в руках Божих.
 Томас Мор
(1478-1535) Англія
• Ревний католик, канцлер Англії, відмовився присягнути королю як
верховному голові держави, бо вважав таким Папу Римського. За це був
заарештований, звинувачений в державній зраді та страчений. 1886 року
зачисленний до лику святих католицької церкви, 1935 р. канонізований

• "Утопія" (1516)-букв. "місце, якого не існує" - трактат про ідеальну

державу. Мандрівник Рафаїл Готлодей потрапляє на острів Утопія, де:
відсутня приватна власність, усуспільнене виробництво і побут, існує
рівність у розподілі благ, обов'язковість праці (день триває 6 год.),
виборність начальства, віротерпимість. Твір написаний латиною в
розрахунку на вчену аудиторію

• Мор не будував планів революційного завоювання такого ідеалу, до

народних рухів ставився негативно, бачив у них вияв анархії. Таку
позицію, яка не обґрунтовує шляхи досягнення ідеалу, стали називати
"утопічним соціалізмом".
 Реформація 31 жовт. 1517 р.
Мартін Лютер
вивісив на дверях
Віттенбергського
собору 95 тез
проти індульгенції
Мартін Лютер Символ лютеран : "Роза Лютера"
95 тез Лютера
• Реформація є результатом перегляду
середньовічних норм життя в лоні Діячі Реформації
церкви. Рух за секуляризацію Мартін Лютер (Німеччина, 1483-1546)
(обмирщення) церкви Філіп Меланхтон (Німеччина, 1497-1560)
Ганс Таус (Данія, 1494-1561)
• Засновник-Мартін Лютер (1483-1548) нім. Олаус Петрі (Швеція, 1493-1552)
Ульріх Цвінглі (Швейцарія, 1484-1531)
мислитель, професор Віттенбергського Жан Кальвін (Швейцарія, 1509-1564)
університету, священник Томас Кранмер (Англія, 1489-1556)
Джон Нокс (Шотландія, 1514(?)-1572)
• Ідеї Лютера продовжили інші діячі Фаусто Соцціні (Польща, 1539-1604)
Реформації

Основні напрямки реформації

Євангельський чи бюргерський
Етично-секстантський (реформа
(реформа церкви з ініціативи діячів
церкви з ініціативи простих людей)
церкви)
 Ідеї діячів реформації

Виключний авторитет Біблії

Бог не потребує посередників у спілкуванні

Проголошення праці богоугодною справою, багатство є ознакою вибраності Богом

Переклад тексту Біблії національними мовами для його доступності, ретельне

вивчення Біблії (екзегетика - розділ богослов'я, що займається тлумаченням
біблійних текстів)

Священність всіх віруючих, кожен має право не лише сповідувати віру, але й її
проповідувати

Спрощення богослужінь

Таїнства -2: хрещення і причастя

 Останні гуманісти

Мішель Монтень
(1533-1592) Франція
• Розум людини безсилий пояснити зверхприроднє, тому він мусить
спостерігати за оточуючим світом

• "Досліди" (Проби), (1580). У творі намагається відповісти на запитання «Що я

знаю?» Метою філософа було написати «підручник життя», у якому б були
викладені класичні традиції філософії, освіти та виховання

• у творі в афористичній формі викладені філософські погляди на світ та

людину. Героєм «Проб» є сама людська думку, що вільна від догматизму і є
критичною. Монтень вважається засновником жанру філософського есе в
європейській літературі

• Людина повинна користуватися всіма благами, досягнути цього вона зможе,

якщо буде жити по природі, щоб слідувати природі, слід пізнати самого
себе. Природа проголошується єдино справжнім буттям. Це підготувало
ґрунт для розвитку наук природничого характеру в добу Нового часу.
 Значення філософії Філ о с о ф і я є
но ю
ц е н т р и ч
о
Відродження ант р о п

• Здійснення переходу у філософській проблематиці від вивчення проблем

духовності до раціонального знання;

• Поєднання двох орієнтирів - духовного та раціонального - як запорука гармонійності

епохи;

• Створення ідеалу яскравої особистості, призначення якої - вивчення світу та

творчість;

• Ствердження права людини на щастя в її земному житті;

• Реабілітація природи, підхід до природи як до об'єкту наукового пізнання.

Початок розвитку наукового природознавства;

• Звільнення наукового дослідження від теології. Формуванні віри в розум та

досвід.
Філософські твори доби Відродження є творами мистецтва про
єдність божественного і природного, а не науковими трактатами
про Бога чи світ, які писатимуть в добу Нового часу.
Філософія доби Відродження є співіснуванням різних
філософських концепцій, їй властивий запитувальний
характер, в ній багато закликів та декларацій
 Рекомендована література:
1. Гусєв В. А. Історія західноєвропейської філософії ХV-ХVІІ ст. Київ : 1994. 256 с.

2. Лютий Т., Глумчер О. Пригоди філософських ідей Західного світу. Київ : Темпора,
2021. 384 с.

3. Русо Ж.-Ж. Вибрані трактати. Київ : Фоліо, 2018. 603 с.

4. Спіноза Б. Етика. Київ : Андронум, 2020. 210 с.

5. Спіноза Б. Теологічно-політичний трактат. Київ : Фоліо, 2018. 416 с.

6. Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення) : навч. посіб. / за ред. акад. НАН
України Л.В.Губерського. Київ : Знання, 2009. С.549-560.

7. Федорак Н. Ключові тексти Середніх віків і Відродження (Західна Європа) Львів:

Український Католицький Університет, 2022. 300 с.