МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

рота охорони четвертого відділу

Рівненського районного ТЦКСП

ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з національно патріотичної підготовки

«Історичні маніпуляції рашистської пропаганди. Як росія краде українську

історичну спадщину.»

м. Здолбунів
 ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник четвертого відділу
Рівненського районного ТЦКСП
підполковник___________ С. Красько
ˮ_______ˮ __________________ 2024 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з національно патріотичної підготовки

Тема: Історичні маніпуляції рашистської пропаганди. Як росія краде

українську історичну спадщину.

Заняття: Історичні маніпуляції рашистської пропаганди. Як росія краде

українську історичну спадщину.

Мета: Довести до особового складу про російську пропаганду.

Ознайомити особовий склад з привласненням росією Української
культурної спадщини.

Час :_________

Метод : усне викладення навчального матеріалу

Місце : ОЗП, 33 кб

Матеріальне забезпечення: план-конспект.

Керівництва та посібники: інтернет видання ТСН, книга «Украдене

щастя», книга «Революція гідності».
 ХІД ЗАНЯТТЯ
Навчальні
Дії керівника та зміст навчальних питань. Дії навчаємих
питання та час
І. Вступна - Шикує особовий склад, перевіряє його Усвідомлюють
частина - наявність, готовність до заняття; порядок
проведення
__ хвилин - Оголошує тему, мету заняття;
заняття,
- Доводить техніку безпеки під час заняття; слухають
- Доводить порядок проведення заняття. керівника і
виконують його
команди
ІІ. Рашистська пропаганда майже не щодня видає Уважно
Викладання переможні реляції про те, як бере чергове місто за слухають та
теорії - три дні, знищує наші танки і бмп пачками. Про запам’ятовую
___хвилин ППО я взагалі мовчу – її москальня у своїх ть, роблять
фантазіях «знешкодила» у перший день війни. нотатки.
Тільки ця “неіснуюча” ППО за 47 діб бойових дій Задають
завалила (станом на 12 квітня) 154 літаки, 137 питання.
гелікоптерів, 119 БПЛА та майже 60% ракет із Відповідають
понад 2000 випущених по території України. Але на поставлені
ж пропаганда має розказувати ватанам із питання.
мухосранську про «пабєди». Як бреше і
маніпулює ерефія про кількість української
підбитої техніки – розберемо на декількох
прикладах.

Найбільш показовим є цифри по знищених танків

та БМП. Рашисти акцентують саме на цій техніці
свою увагу тому, що тут можна показати
масштабність та кількість.

Ще в середині березня пропагандисти, так званої,

росії розпустили новину про знищення на той час
1300 українських танків! Не разом з іншою
броньованою технікою – з САУ, БМП, БМД, БТР,
МТЛБ, БРДМ і іншими категоріями бойових
машин. А саме танків!

Слід одразу сказати, що це брехня!

На початок війни, і ми про це вже писали, в

строю і повністю боєздатними в українській армії
було біля 870 танків різних марок та модифікацій.
Ще понад 1100 знаходилося на зберіганні і
консервації. Станом на 14-15 березня, коли
рашисти вкинули фейк про 1300 знищених
українських танків, війна тривала вже майже три
тижні. Офіційних даних про зняття із зберігання
та введення в стрій танків не оприлюднюється.
Але можна припустити, що якщо це і було
зроблено, то за такий короткий термін (після
розконсервування техніці треба провести низку
регламентних робіт, якщо треба – то
модернізувати) ввести в експлуатацію реально
можна було від кількох одиниць до максимум –
кількох десятків, але не сотень.

Тобто на 14-15 березня заява про 1300

українських танків умовно свідчила про те, що
знищено майже у півтора рази більше, ніж у нас
взагалі було в строю! Та ватани на расії хавають.

Підкреслюємо, що це інформація на середину

березня! Тобто, за таким «графіком знищення»
ми б мали втратити у фантазіях москалів на
сьогодні десь 3000-3500 танків – фактично у два
рази більше ніж є взагалі на території України,
включно, напевно, із танками-пам’ятниками
Другої світової війни. Уявляєте ступінь брехні!
При такому алгоритмі ми б зараз в атаку ходили
на тракторах.

В той же час, за різними даними на поточний

момент українська армія втратила в боях до 117
танків. Тобто це у 11 разів менше від показника,
заявленого рашистами майже місяць тому.

При цьому, за даними ресурсу Oryx саме танкові

трофеї ЗСУ (на 10.04.2022) становили 184
одиниці. Тобто парк танків тільки за рахунок
трофейних машин збільшився майже на 70
одиниць. А ми пам’ятаємо, що на початку квітня
Словаччина та Польща відправили нам
орієнтовно ще 80 танків.

Що ж далі робить пропаганда рашистів, щоб все

ж таки демонструвати «пабєди»?

Напевно зрозумівши, що вони налажали з 1300

танками (бо як виправдати, що кляті укропи ще
воюють і дають жару «втарой арміі міра»),
пропаганда вдалася до цифрових маніпуляцій.

У останніх брифінгах говорячої голови так

званого міністерства оборони, так званої расії,
конашенков, озвучує вже об’єднані дані.
Наприклад, 6 квітня він озвучив, що «знищено
1987 танків і інших бойових машин». Тобто,
русня вже не розділяє окремо танки і бойові
машини різних класів.

Щоб зрозуміти потенційне співвідношення втрат

між танками та іншою бойовою технікою можна
орієнтуватися на те, скільки спалено російської
техніки. Станом на 12 квітня за офіційними
даними Генштабу ЗСУ – танків 725, бойових
броньованих машин різних класів – 1923. Тобто
співвідношення 1:2 і більше. Якщо застосувати
цю пропорцію до цифри «1987 танків і інших
бойових машин», яку заявив російський речник,
то виходить, що саме танків серед них може бути
біля 670-700, а решта 1200 – весь асортимент:
САУ, БМП, БМД, БТР, МТЛБ, БРДМ.
Як резюме, маємо зрозуміти всю глибину брехні і
тупості рашистської пропаганди: на 14-15 березня
в них знищено вже 1300 наших танків, а на 6
квітня – з натяжкою 700! Математики від бога!

Ми детально розібрали механізм брехні і

маніпуляцій кремлівської брехні на прикладі
важкої техніки, бо це показово. Ця нехитра
формула може бути застосовувана до будь-яких
інших категорій техніки – літаків, гармат і т.д. – і
допоможе зрозуміти де брешуть і маніпулюють
москалі.

Украдене щастя: як росія краде нашу культурну

спадщину
29 ТРАВНЯ 2022

Привласнення української культурної

спадщини — давня російська стратегія. І хоч
московія не на силі це визнати, її «велика
культура» у всі часи спиралася на
мародерство.

Від початків

Одна з найвідоміших православних святинь,

Вишгородська ікона Божої матері, була
викрадена з монастирської церкви Вишгорода
володимиро-суздальським князем Андрієм
Боголюбським у 1155 році і вивезена до
побудованого ним Успенського собору у
Володимирі-на-Клязьмі. Пізніше вона з’явилася у
москві під назвою Володимирської ікони Божої
матері й тепер перебуває при Третьяковській
галереї. Й так, це саме про неї шовіністи сьогодні
кажуть «Де вона — там Росія».
Вишгородська ікона Божої матері
XVIII століття

Ще один відомий випадок — звірства російської

армії під керівництвом Олександра Меншикова в
гетьманській резиденції Батурин 1708 року. Тоді
не лише понад сім тисяч містян без огляду на вік і
стать було вирізано до ноги, але й привласнено
особисто Меншиковим видатну колекцію зброї
гетьмана Мазепи, «Євангелії» XVII століття в
дорогоцінних оправах і ще чимало коштовних
старожитностей і реліквій. Згодом ці речі
опинилися в Ермітажі й інших музеях петербурга.
Те ж саме сталося під час руйнування
Запорозької Січі — козацькі клейноди і реліквії
масово доправлялися до московії. Історики
свідчать, що Катерина ІІ під час своїх подорожей
Україною особисто відбирала церковні рукописи,
книги, старовинні літописи для вивезення.
Цариці, яка заклала Ермітаж, був переданий і
знаменитий скарб VII – поч. VI ст. до н.е. з
Мельгунівського кургану на Кіровоградщині.

ХІХ – поч. ХХ століття

Золото скіфів — окрема сумна історія. З кургану

Чортомлик, що біля Нікополя, в Петербург було
вивезено з-посеред інших скарбів срібну амфору,
декоровану зображенням воїнів, які приборкують
коней, — відому кожному з підручників історії.
Знахідки з царського скіфського кургану Солоха
— коштовні гребінь, шолом, золоті браслети, —
віднайдені у 1912-13 роках біля Кам’янки-
Дніпровської на Запоріжжі, теж опинилися в
Ермітажі.

Гребінь з кургану Солоха

Туди ж було передано перещепинський скарб,

або скарб хана Кубрата VII ст. з Полтавщини,
найбагатший за всю історію існування московії і
СРСР, що складався з 25 кг золотих речей і 50 кг
срібних. Окрім них, до Ермітажу і Державного
історичного музею в москві були вивезені такі
відомі скарби, як Івахниківський (колекція
давньослов’янських прикрас), Ніжинський (срібні
монети з тризубом часів Володимира Великого),
Бородінський (17 предметів зброї доби бронзи).

Скарби давніх слов’ян, знайдені в Києві

упродовж ХІХ-початку ХХ ст., теж опинилися в
росії — разом зі стародруками й літописами. До
Публічної бібліотеки петербурга було спродано
майже 1000-сторінковий козацький літопис
Самійла Величка, секретаря Івана Мазепи. У
Державному архіві давніх актів у москві
знайшовся і оригінал
 рукопису Конституції Пилипа Орлика,
написаний старокнижною українською мовою.

Оригінал рукопису Конституції Пилипа Орлика

20-ті роки ХХ століття

Черговий етап розкрадання української

культурної спадщини розпочався після революції
1917 року. За рахунок привласненого
цілеспрямовано створювалися і наповнювалися
фонди музеїв петербурга і москви. Так, у 1922
році з України на московію було вивезено
коштовності із золота і срібла, вартість яких була
співмірна із вартістю золотого запасу царської
росії 1915 року. Тоді ж збідніли на тисячі
предметів, переправлених у «фонд допомоги
зголодованим Поволжя», музеї Києва,
Катеринослава, Полтави, Чернігова. Було
вивезено 158 колекцій скарбів ранніх слов’ян, 63
колекції скіфського золота й скарбів Північного
Причорномор’я, а також 150 приватних колекцій
з 200 тисяч предметів.
Царські врата церкви Різдва Богородиці Києво-
Печерської лаври

Тільки з українських церков центральної і східної

України розтягнули понад 45 тон срібла і майже
1400 каратів коштовного каміння. Вкрадене часто
розпродували: наприклад, два унікальні срібні
іконостаси більшовики продали музею Лос-
Анджелеса за близько 3000 доларів кожен. Тим
самим дрібним коштом обійшлися покупцям
царські барокові врата з Києво-Печерської лаври,
які зараз є частиною Колекції Ґілберта. Для
продажу за кордон силоміць вилучених музейних
цінностей навіть була створена у 1925 році
спеціальна Державна контора «Антикваріат». Її
зусиллями, зокрема, з київського Музею
мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків було
вивезено візантійські ікони, а також диптих XVI
ст. Лукаса Кранаха-старшого «Адам і Єва».

Диптих XVI ст. Лукаса Кранаха-старшого

«Адам і Єва»
30-ті роки ХХ століття

У 1930-х роках з Києво-Печерського музею-

заповідника до Держхрану СРСР було вилучено
«для надійного зберігання» понад пів сотні
церковних речей кінця XVII ст. Зокрема, у
фондах Державного історичного музею росії є
золоті митра, блюдо і ложка, оздоблені
коштовним камінням, які належали київському
митрополиту Гедеону
СвятополкуЧетвертинському. Там само й 1,5-
кілограмова золота чаша для причастя XVIII ст.,
пожертвувана Софійському собору гетьманом
Іваном Мазепою, і набір срібнопозолоченого
посуду для літургій, виготовлений у Франції для
київського митрополита Серапіона
Александровського. Втім, церковними речами не
обмежувалися: у 1937 році до московії було
відправлено й унікальну знахідку, підняту з дна
Південного Бугу на Кіровоградщині, —
«сабатинівський» човен І-ІІ тис. до н.е. Окрім
того, було впроваджено ганебну традицію
неповернення коштовних артефактів, що
передавалися для тимчасового експонування на
виставках у москві і петербурзі. Так, у 1938 році
Третьяковська галерея готувала виставку до 750-
річчя «Слова о полку Ігоревім» — російські
фахівці відбирали пам’ятки для неї у
Художньому музеї і Софійському заповіднику.
Відома мозаїка «Дмитро Солунський» ХІІ ст. зі
стін Михайлівського Золотоверхого собору у
москві дотепер.
Дмитро Солунський, XII ст.

Друга світова війна і по ній

За приблизними оцінками, 55% культурних

цінностей, вивезених з СРСР під час Другої
світової війни, належали Україні — це близько
300 тисяч предметів з понад 20 музеїв. З них до
Союзу повернулася понад половина, але
більшість з цих речей не потрапила до Києва, а
залишилася у московії. Так, наприклад, сталося з
18 мозаїками і фресками Михайлівського
Золотоверхого собору. Окрема трагедія
розгорталася під час евакуації українських музеїв
у тил: наприклад, музеї Харкова і Нікополя тоді
дивним чином позбулися давньоруських
коштовностей, козацьких ікон і книг, церковного
срібла. У повоєнні роки й аж до проголошення
Незалежності ситуація не змінилася: українські
музеї, згідно з владними інструкціями,
передавали предмети мистецтва до Державного
сховища цінностей у росії, туди ж
спрямовувалися і найцінніші знахідки з
археологічних розкопок — попри світову
практику, що все виявлене під час експедицій має
залишатися в музеях за місцем знаходження.

Російсько-українська війна 2014-2022

На початку війни на Донбасі були ушкоджені

будівлі Донецького і Луганського обласних
краєзнавчих музеїв, Музею історії і культури
Луганська — скільки втрачено чи вивезено з їхніх
фондів, важко оцінити. Після 2014 року з
окупованого Криму до Ермітажу було
доправлено колекції артефактів «Херсонеса
Таврійського», Музею Тавриди в Симферополі,
Історико-культурного музею-заповідника в Керчі.
А 2016 року в Третьяковській галереї на виставці
до 200-річчя з дня народження Айвазовського
експонували 38 робіт, вивезених з Феодосії, які
сам художник свого часу передав у спадок
рідному місту.

"Червоний захід сонця на Дніпрі", Архип Куїнджі

Цьогоріч за час окупації Маріуполя російські

війська спустошили і знищили два музеї міста —
краєзнавчий і художній. Усього викрадено понад
2000 експонатів, серед них картини Архипа
Куїнджі, який народився в Маріуполі, Івана
Айвазовського, Миколи Дубовського, а також
давні ікони. Схожа доля частково спіткала й
фонди інших музеїв — у Мелітополі, Каховці,
Новій Каховці. Разом з тим російські збройні
сили по цей день активно знищують археологічні
пам’ятки на окупованих територіях і здійснюють
 постійні ракетні обстріли значущих культурних
об’єктів — в ніч проти 7 травня через це згорів
Національний музей Григорія Сковороди на
Харківщині.
IІІ. Ставить запитання аудиторії за темою відповідають
Практична всього заняття, перевіряє засвоєний матеріал на питання
частина особовим складом. керівника
___хвилин заняття,
виконують
його накази.
ІV. - нагадує тему, мету заняття; Слухають
Заключна - визначає ступінь досягнення навчальної керівника і
частина - мети заняття в цілому та дає оцінку організації виконують
___хвилин його проведення; його команди,
- зосереджує увагу на позитивних убувають за
результатах заняття та загальних недоліках і їх моєю
причинах; командою на
чергове
навчальне
місце

Відповідальний за проведення занять

Заступник командира роти з МПЗ
капітан В. ПОЛІЩУК