Тема № 2.

Класифікація морських просторів: поняття та правовий

статус морських просторів з національним та змішаним режимом; з
міжнародним та особливим режимом – 4 години.
Питання до самоконтролю
1. Правовий режим морських просторів, загальна характеристика.
Внутрішні води - водна територія держави, за винятком територіальних
вод, що знаходиться в сторону берега відносно базової лінії територіальних
вод, за виключенням таких для держав-архіпелагів – під суверенітетом.
прибережної держави

Територіальне море - це морський пояс, розташований уздовж берега або

безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і
розташований під її повним суверенітетом. Суверенітет прибережної держави
поширюється на водний прості територіального моря, повітряний простір над
ним, а також на поверхню дна і надра в цій зоні (стаття 1 Конвенції про
територіальне море та прилеглу зону 1958 року).
Територіальне море є частиною території відповідної держави. Проте обсяг
суверенних прав прибережної держави в територіальному морі дещо вужчий, ніж
у внутрішніх водах. З обсягу правомочностей держави установлюється виняток —
право мирного проходу.
Прилегла зона — зона відкритого моря, в якій прибережна держава
відповідно до міжнародного морського права може здійснювати контроль,
необхідний для запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних або
санітарних законів і правил в межах її території або територіального моря; для
покарання за порушення таких законів і правил, вчинені в межах її території або
територіального моря. Ширина прилеглої зони — до 24 морських миль від
вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.
Прилегла зона є частиною відкритого моря, але зі спеціальним режимом, тож
обидві конвенції містять положення про суто цільовий її характер. Зона
встановлюється тільки для запобігання порушень митних, фіскальних,
імміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави, тобто у
конкретних визначених цілях, розширення яких вочевидь неприпустимо.

Континентальний шельф — це морське дно (включаючи його надра), що

простирається від зовнішньої межі територіального моря до встановлених
міжнародним правом меж, над яким прибережна держава здійснює суверенні
права з метою розвідки і розроблення його природних багатств, до глибини 200 м
або за цією межею до такого місця, до якого глибина вод, що покривають,
дозволяє розроблення природних багатств цих районів; Оскільки морський
простір над континентальним шельфом надалі залишається відкритим морем, усі
держави мають право здійснювати судноплавство, польоти, рибальство,
прокладати підводні кабелі і трубопроводи. Водночас встановлений особливий
режим розвідування і розроблення природних ресурсів. Прибережна держава має
право в цих цілях будувати відповідні споруди й установки, створювати навколо
них зони безпеки (до 500 м).

Виняткова Економічна зона являє собою район, що знаходиться за межами

територіального моря і прилягає до нього. Ширина економічної зони не повинна
перевищувати 200 морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких
відміряється ширина територіального моря. Таким чином, економічна зона
містить у собі також простір територіального моря прибережної держави (200
миль = 12 миль + 188 миль). У цьому відношенні представляє інтерес правовий
режим цих просторів: у межах 12 миль територіального моря прибережна держава
здійснює повний суверенітет, а частина економічної зони (188 миль), що
залишилася, яка є відкритим морем, являє собою зону договірної юрисдикції
прибережної держави, що має суто цільовий характер. Правовий режим
виняткової економічної зони передбачає права, юрисдикцію й обов'язки
прибережної держави, яким кореспондують (відповідають) права й обов'язки,
здійснювані в такій зоні іншими державами. Стаття 56 Конвенції передбачає,
що прибережна держава здійснює в ній:
- суверенні права з метою розвідування, розроблення і зберігання природних
ресурсів як живих, так і неживих, що розташовані на дні, у його надрах і в його
водах, що покривають, а також із метою керування цими ресурсами, й стосовно
інших видів діяльності з економічного розвідування і розроблення ресурсів зони
(виробництво енергії шляхом використання води, течій, вітру);
- вправі споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення й
експлуатацію штучних островів і установок, установлювати навколо них зони
безпеки;
- вправі визначати час і місця лову, установлювати припустимий вилов
живих ресурсів, встановлювати умови одержання ліцензій, стягувати збори;
- здійснювати юрисдикцію стосовно створення штучних островів, установок і
споруд;
- дозволяти морські наукові дослідження;
- вживати заходів із захисту морського середовища.

Відкрите море» визначається як «усі частини моря, що не входять ні в

територіальне море, ні у внутрішні води якої-небудь держави». У відкритому
морі судно підпорядковується юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно
плаває. Згідно зі статтею 87 Конвенція 1982 року всі держави, у тому числі й ті,
що не мають виходу до моря, мають свободу відкритого моря, що включають ряд
свобод на певну діяльність у відкритому морі— право на:
а) свободу судноплавства;
б) свободу польотів;
в) свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;
г) свободу рибальства;
д) свободу будувати штучні острови й інші установки, що допускаються
міжнародним правом;
є) свободу наукових досліджень.
 Відкрите море резервується для мирних цілей. Ніяка держава, згідно зі
статтею 89 Конвенції не вправі претендувати на підпорядкування якоїсь частини
відкритого моря своєму суверенітету.

Міжнародний район морського дна - морське дно за межами

континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним
режимом. Межами Району є зовнішні межі материкових шельфів прибережних
держав. Району як спеціальним підрозділом — Підприємством, так і окремими
державами за договором. Підприємство безпосередньо здійснює діяльність у
Районі, транспортування, переробку і збут мінералів. Орган має не тільки функції
і повноваження, надані Конвенцією, але і повноваження, що розуміються,
необхідні для його здійснення. Слід мати на увазі, що ні положення Конвенції, що
стосуються Району, ні будь-які права, надані або здійснювані відповідно до неї,
не торкаються правового статусу вод, що покривають Район, або правового
статусу повітряного простору над цими водами

2. Сучасна міжнародно-правова класифікація морських просторів:

поняття та сутність класифікації морських просторів.
Внутрішні води - водна територія держави, за винятком територіальних
вод, що знаходяться в сторону берега відносно базової лінії територіальних
вод, за виключенням таких для держав-архіпелагів
Територіальне море - це морський пояс, розташований уздовж берега або
безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і
розташований під її повним суверенітетом.
Прилегла зона — зона відкритого моря, в якій прибережна держава
відповідно до міжнародного морського права може здійснювати контроль,
необхідний для запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних
або санітарних законів і правил в межах її території або територіального моря;

3. Морські просторі з національно-правовим режимом:

- Внутрішні води - під суверенітетом. прибережної держави
- Територіальне море - під суверенітетом. прибережної держави, але є
право мирного проходу
- Архіпілажні води - морські простори держав-архіпелагів, обмежені
прямими вихідними лініями, що з'єднують найвидатніші точки найвіддаленіших
островів і осихаючих рифів архіпелагу. У межі таких вихідних ліній включаються
головні острови і район, у якому співвідношення між площею водної поверхні і
площею суші, включаючи атоли, становить від 1:1 до 9:1. Довжина таких
вихідних ліній не повинна перевищувати 100 морських миль, проте
припускається, що до 3 % від загального числа вихідних ліній, що замикають
будь-який архіпелаг, можуть перевищувати цю довжину до максимальної
довжини в 5 морських миль. При проведенні таких вихідних ліній не
припускається скільки-небудь помітних відхилень від загальної конфігурації
архіпелагу. Результатом такого підходу явилося таке: води архіпелагів набули
статусу не внутрішніх морських вод, а, по суті, територіального моря, із правом
мирного проходу через них, як і правом прольоту над ними.

4. Морські простори зі змішаним правовим режимом:

- Виключна економічна зона являє собою район, що знаходиться за
межами територіального моря і прилягає до нього. Ширина економічної зони
не повинна перевищувати 200 морських миль, що відраховуються від вихідних
ліній, від яких відміряється ширина територіального моря. Таким чином,
економічна зона містить у собі також простір територіального моря
прибережної держави (200 миль = 12 миль + 188 миль);
- Прилегла зона - прибережна держава може здійснювати контроль,
необхідний для запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних
або санітарних законів і правил в межах її території або територіального моря;

5. Морські простори з міжнародно-правовим режимом (відкрите море).

Принцип свободи відкритого моря.
Відкрите море» визначається як «усі частини моря, що не входять ні в
територіальне море, ні у внутрішні води якої-небудь держави». У відкритому
морі судно підпорядковується юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно
плаває. Згідно зі статтею 87 Конвенція 1982 року всі держави, у тому числі й ті,
що не мають виходу до моря, мають свободу відкритого моря, що включають ряд
свобод на певну діяльність у відкритому морі— право на:
а) свободу судноплавства;
б) свободу польотів;
в) свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи;
г) свободу рибальства;
д) свободу будувати штучні острови й інші установки, що допускаються
міжнародним правом;
є) свободу наукових досліджень.
Відкрите море резервується для мирних цілей. Ніяка держава, згідно зі
статтею 89 Конвенції не вправі претендувати на підпорядкування якоїсь частини
відкритого моря своєму суверенітету.

6. Морські простори зі спеціальним правовим режимом.

Виняткова економічна зона?

7. Правовий статус та правовий режим континентального шельфу.

Прибережна держава здійснює суверенні права з метою розвідки і
розроблення його природних багатств.

8. Правовий статус та правовий режим Району.

Міжнародний район морського дна - морське дно за межами
континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним
режимом. Межами Району є зовнішні межі материкових шельфів прибережних
держав. Району як спеціальним підрозділом — Підприємством, так і окремими
державами за договором. Підприємство безпосередньо здійснює діяльність у
Районі, транспортування, переробку і збут мінералів. Орган має не тільки функції
і повноваження, надані Конвенцією, але і повноваження, що розуміються,
необхідні для його здійснення. Слід мати на увазі, що ні положення Конвенції, що
стосуються Району, ні будь-які права, надані або здійснювані відповідно до неї,
не торкаються правового статусу вод, що покривають Район, або правового
статусу повітряного простору над цими водами

9. Правове регулювання та порядок використання просторів з

особливим режимом:
- протоки — це природний морський прохід, що з'єднує райони того самого
моря або моря й океани між собою. Незалежно від правового статусу вод протоки,
а вони можуть належати як до внутрішніх морських вод, так і до територіального
моря рибережної держави, відповідно до загальних принципів міжнародного
права, що випливають із положень статей 34—36 Конвенції, у протоках
забезпечується свобода судноплавства, що не зачіпає, проте, суверенітет
прибережної держави. З іншого боку, держави, що граничать із протокою, не
повинні перешкоджати транзитному проходженню або прольоту над протоками
морських і повітряних суден інших держав і повинні відповідним чином
оповіщати про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства або прольоту. У
протоках установлюється режим мирного проходу. Водночас держави, що
межують з міжнародною протокою, вправі в межах, передбачених міжнародними
угодами, регулювати транзитний і мирний проходи суден і літальних апаратів
через протоку, зокрема, установлювати правила щодо:
- безпеки судноплавства;
- запобігання забруднення із суден;
- недопущення рибальства;
- навантаження і розвантаження товарів;
- посадки і висадки осіб звинувачуваних у порушеннях митних, фіскальних,
санітарних або імміграційних правил

- канали - являють собою з'єднуючі моря й океани штучні споруди,

розташовані на шляхах інтенсивного морського судноплавства і використовувані
всіма державами відповідно до міжнародного права і національного
законодавства. Особливістю правового режиму міжнародних каналів і є саме те,
що вони, будучи частиною території держави-власниці каналу, підпадають під
дію відповідних міжнародних договорів, що істотно обмежують правомочності
даної держави. Принципи правового режиму міжнародних каналів:
- повага суверенних прав власника каналу і невтручання в його внутрішні
справи;
- свобода судноплавства каналом для суден усіх держав без будь-якої
дискримінації;
 - обов'язок користувача додержуватися норм міжнародного права і
національного законодавства держави-власниці каналу.
Режим судноплавства більшості каналів характеризується такими основними
рисами:
- канали в мирний час відкриті для всіх невійськових суден і військових
кораблів усіх держав;
- дміністрації каналу попередньо повідомляється назва і приналежність судна,
отримується свідоцтво на судно (у більшості каналів обмежується проходження
суден визначених розмірів і тоннажу), передбачена сплата зборів;
- установлюються правила проходження каналу;
- воєнний час воюючим державам у каналі забороняється висаджувати і
приймати на борт війська, вантажити і розвантажувати військові вантажі і т. д.;
стосовно території каналу забороняється блокада. Детально правовий режим
каналів регулюється національним правом відповідної держави і міжнародних
договорів, наприклад Конвенцією щодо забезпечення вільного плавання
Суецьким каналом 1888 року.

- міжнародні ріки та озера –

Відповідно до сучасного міжнародного права до рік та озер, що мають

міжнародно-правовий режим, відносять міжнародні ріки, прикордонні ріки та
прикордонні озера.
Ріки, які перетинають або розділяють території двох або декількох держав,
називаються міжнародними ріками. При цьому кожна прибережна держава
здійснює суверенітет над тією ділянкою міжнародної ріки, що протікає по її
території, включно з виданням нормативних актів із регулювання використання
ріки з різною метою.
Для судноплавних міжнародних рік важливе значення має принцип свободи
судноплавства. Як загальне правило режим плавання по міжнародних ріках
установлюють самі прибережні держави. У відповідних договорах зацікавлені
прибережні держави, звісно, фіксують право вільного проходу своїх суден через
ділянки рік, що проходять по територіях інших держав. Це право охоплює не
лише плавання по ріках, але також захід у порти, вантаження й розвантаження,
посадку та висадку пасажирів. При цьому зрозуміло, що судна, які перебувають у
межах ділянки ріки іншої держави, дотримуються законів і правил, установлених
цією державою. На міжнародних ріках, що мають важливе значення для багатьох
держав, прибережні держави поширюють принцип свободи судноплавства на
торгові судна всіх держав.
Прикордонні ріки - це ріки, що розділяють території двох і більше держав
(Амур, Буг, Тиса). Правовий режим прикордонних рік установлюється зазвичай
договором про державний кордон або внутрішнім законодавством прибережних
держав, що мають спільний кордон. На таких ріках інколи застосовуються
обмеження свободи судноплавства.
Прикордонними озерами називають озера, через які проходить державний
кордон двох або декількох держав. Вони можуть бути безстічними, тобто не з
´єднаними з океаном (Каспійське море) та з´єднаними з океаном (Великі озера
Північної Америки). На підставі спеціальних договорів на прикордонних озерах
зазвичай установлюється свобода торгового судноплавства прибережних держав.

10. Порядок використання Суецького та Панамського каналів.

Суецький канал
Суецький канал відкриває шлях з Індійського океану в Середземне море через
Баб-ель-Мандебську протоку і Червоне море, прокладений територією Єгипту..
Будівництво каналу почалося в квітні 1859 року і завершилося його
відкриттям 17 листопада 1869 року. Протяжність каналу — 161 км, ширина — 120
—318 м. На каналі відсутні шлюзи. Канал створювався в колоніальні часи і його
статус із 1880 року визначався режимом міжнародної концесії. Він довгий час
належав Загальній компанії морського Суецького каналу, що фактично була
англо-французьким підприємством із Правлінням в Олександрії і юридичним
місцезнаходженням в Парижі.. 1888 року в Константинополі представниками 9
держав (Австро-Угорською імперією, Великою Британією, Німецькою імперією,
Нідерландами, Королівством Італія, Іспанською імперією, Російською імперією,
Османською імперією і Французькою республікою) була підписана
Константинопольска конвенція, що передбачала вільне плавання каналом
комерційних суден і військових кораблів усіх держав у будь-який час, у тому
числі й у воєнний. Відповідно до неї до каналу ніколи не повинно застосовуватися
право блокади. У воєнний час не допускається ніяких ворожих дій ні в межах
власне каналу, ні в межах 3 морських миль від його вхідних портів. Військові
кораблі воюючих держав повинні проходити через канал без зволікання і не
затримуватися в портах Суец і Порт-Саїд понад 24 годин. Між виходом із цих
портів військових суден воюючих держав повинно пройти не менше 24 годин. У
липні 1956 року президент Єгипту Гамаль Абдель Насер видав указ про
націоналізацію Компанії Суецького каналу з передачею всього майна, усіх прав
і обов'язків Єгипту. 24 квітня 1957 року Єгипет проголосив обов'язковість для
себе букви і духу Константинопольскої конвенції, рішучість забезпечувати і
підтримувати вільне і безперервне судноплавство.
Панамський канал розташований у найбільш вузькій частині Центральної
Америки, що з'єднує Північну і Південну Америку, порти Атлантичного
узбережжя 5 варіантів прокладки водного шляху 1903 року США одержали від
Колумбії смугу землі шириною 10 миль за одноразову плату в 10 млн доларів і
щорічні платежі по 250 тис.долларів протягом 100 років. Але 12 серпня 1903 року
провінція, територією якої проходив канал, не без втручання США, оголосила
себе незалежною державою Панамою, котру 13 листопада відразу ж визнали
США. Через три дні уклали з новою державою договір, відповідно до якого
Сполученим Штатам давалось право необмеженого контролю над зоною каналу
на вічні часи. Канал був оголошений недоторканним і вільним для доступу в
будь-який час суднам усіх країн.
Суверенітет Панами над каналом був відновлений за Договором про
Панамський канал від 7 вересня 1977 року, яким скасовувалися всі старі угоди
щодо каналу, хоча до 1979 року територія всієї зони каналу знаходилася під
юрисдикцією США, а потім відповідно до договору стала управлятися
спеціальною змішаною американо-панамською комісією. Водночас США
зберігали на термін до 31 грудня 1999 року право регулювання транзиту через
канал, як і ряд інших прав. Другим Договором про постійний нейтралітет і
експлуатацію Панамського каналу і Протоколом до нього, від того ж числа,
проголошувалося, що канал буде відкритим для мирного транзиту суден усіх
країн на умовах повної рівності і недискримінації. З 1 січня 2000 року над
Панамським каналом цілком відновлений суверенітет Панами.

11. Правила проходу Чорноморськими та Балтійськими протоками.

Чорноморські протоки географічно Чорноморські протоки не існують. Під
ними розуміють Босфор, Дарданелли і з'єднуюче їхнє Мармурове море. Береги
проток належать одній державі — Туреччині
Конвенція про протоки, що була укладена 20 липня 1936 року «призначає і
підтверджує принцип свободи проходу і мореплавання в Протоках». Конвенція
встановлює два режими: режим плавання для торгових суден і режим для воєнних
суден.
У мирний час торгові судна користуються правом повної свободи проходу
вдень і вночі, незалежно від прапора і вантажу. При цьому виключається
виконання яких- небудь формальностей, за винятком санітарного огляду під час
входження в протоку, що проводиться відповідно до міжнародних санітарних
правил, як удень, так і вночі з максимально можливою швидкістю. Лоцманська
проводка через протоку і користування буксирними суднами є необов'язковими.
При проходженні протоками здійснюється сплата зборів за проходження. Крім
того, за проходження із кожної нетто-тони стягаються санітарний і маяковий
збори. Ці положення зберігають силу і під час війни, якщо Туреччина не є в ній
воюючою стороною. Деякі обмеження можуть бути введені у випадку війни, коли
Туреччина є воюючою стороною. Але і тоді торгові судна, що належать країні,
яка не перебуває в стані війни з нею, будуть як і раніше користуватися правом
вільного проходу, за умови, що вони не сприяють супротивникові. Проте ці судна
повинні будуть проходити через протоки вдень і тільки за вказаним владою
маршрутом. Це ж стосується випадків, коли країна опинилася б під загрозою
війни.
 Правовий режим, установлений конвенцією 1936 року для військових
кораблів, своєю чергою, підрозділяється на режим для кораблів чорноморських і
нечорноморських держав. Для останніх установлюються визначені обмеження.
Невеликі військові і допоміжні судна незалежно від прапора проходять
протоки вдень, при цьому про майбутнє проходження уряд Анкари за
дипломатичними каналами повинен бути попереджений: нечорноморськими
державами за 15 днів, чорноморськими — за 8 днів.
Лінійні лінкори чорноморських держав і кораблі, прирівняні до них, тоннажем
понад 15 000 тонн проходять через протоки по одному, у супроводі не більше
двох міноносців. Тільки підводні човни чорноморських держав проходять через
протоки поодинці, вдень і в надводному стані, із метою повернення на свої бази
після ремонту на верфях, розташованих поза Чорним морем, або у разі їх купівлі
за межами Чорного моря. Туреччина повіщається про це заздалегідь. Військові
судна нечорноморських держав, до яких можуть бути віднесені тільки легкі
надводні кораблі тоннажністю до 10 000 тонн або які мають калібр снарядів до
203 мм, проходять загонами не більш як 9 кораблів.
За духом конвенції нечорноморські держави не можуть проводити через
протоки кораблі з ядерною зброєю, тому що вона за потужністю незрівнянна зі
снарядами калібру 203 мм. Загальний тоннаж усього загону при транзиті
протоками не може перевищувати 15 000 тонн. Загальний тоннаж суден
нечорноморських держав, що перебувають у Чорному морі, не може
перевищувати 30 тис. тонн, а час їхнього перебування — 21 день. Зазначений
тоннаж у виняткових випадках може бути доведений до 45 000 тонн. У випадку,
якщо опиниться в стані війни або під загрозою військових дій, вона може
призупинити або обмежити проходження через протоки військових кораблів.
Конвенція встановила порядок польотів над протоками: нерегулярні польоти
вимагають попередження за 3 дні, регулярні — загальне повідомлення про дати
польотів.

Під Балтійськими протоками мають на увазі три протоки, що забезпечують

вихід із Балтійського в Північне море й Атлантичний океан.
Великий Бельт — 115 км (найглибший і найширший, і тому названий
«великим»);
Малий Бельт, що має найбільшу протяжність 125 км;
Зунд — найкоротший за своєю протяжністю 102 км.
Води Великого і Малого Бельтів перекриваються територіальними водами
Данії, а води Зунд —територіальними водами Данії і Швеції. Відповідно до
Актів про збройний нейтралітет 1780 і 1800 років Балтійське море було
оголошено «закритим морем», у тому смислі, що прибалтійські держави вправі
вживати стосовно нього необхідних заходів для недопущення на морі і його
берегах воєнних дій або насильства. Тому протоки були закриті для військових
суден неприбережних держав. За Копенгагенським трактатом від 14 березня 1857
року, укладеним між Данією, Росією й іншими 14 зацікавленими державами й
таким, що не втратив сили дотепер, перша відмовилася від усіх мит і за
проходження через протоки, отримавши від учасників угоди замість того
компенсацію розміром 30 476 325 риксталерів. Майже 1/3 цієї суми виплатила
Росія. Трактат скасовував стягування миті зборів і містив формули, що
проголошували свободу судноплавства протоками. Згодом Данія неодноразово в
односторонньому порядку вводила різноманітні обмежувальні правила і вимоги,
що дотепер не признаються законними світовим співтовариством. До них
належать, наприклад, правила про запит, обмеження кількості військових
кораблів, введені 1951 року, нормативний акт, що надає право міністру оборони
Данії змінювати умови проходу через протоки і прольоту над ними, прийнятий
1976 року.
 Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Прилегла зона, виключна економічна зона і відкрите море:

- мають однаковий правовий статус - статус державної території, проте
різний правовий режим
- мають однаковий правовий статус - статус державної території, і
однаковий правовий режим
-мають різний статус і різний правовий режим

Завдання 2. Національний режим полягає в тому, що:

- іноземним суднам надаються права, переваги, привілеї та пільги
настільки ж сприятливі, які прибережна держава надає або надасть в
майбутньому будь-якому судну третьої держави.
- іноземні судна користуються в портах прибережної держави тими ж
пільгами і привілеями, які надаються в цих портах суднам цього
прибережного держави.
- іноземні судна користуються в портах прибережної держави
рівнозначними привілеями за винятком військових суден.

Завдання 3. Прибережна держава розповсюджує на територіальне море:

- виняткову юрисдикцію
- верховенство влади
- суверенітет
- обмежену юрисдикцію
- всі відповіді вірні

Завдання 4. Конвенція 1982 р. зобов'язує держави-архіпелагу

дотримуватися існуючих угод з іншими державами:
- дотримуватися традиційних права держав в сфері розвідки і розробки
ресурсів
- дотримуватися традиційних права держав в сферіі морських наукових
досліджень
- дотримуватися традиційні права держав в галузі охорони
навколишнього природного середовища
- дотримуватися всіх перелічених права

Завдання 5. Об'єм морської правосуб'єктності у держави залежить від:

- географічне розташування держави
- морського потенціалу держави
- рівня економічного розвитку держави
- всі відповіді вірні
- немає правильних відповідей

Завдання 6. При розмежуванні територіальних морів двох сусідніх

держав пріоритет віддається
 - нормам національного законодавства
- конвенційним принципам
- розмежування шляхом встановлення серединної лінії
- регіональних угод
- немає вірної відповіді - встановлюється міжнародними договорами

Завдання 7. Держава-архіпелаг це -
- держава, яка складається повністю з одного або декількох островів
- держава, яка складається повністю з одного або більше архіпелагів і
може включати інші острови
- всі відповіді вірні

Завдання 8. В Україні, перелік внутрішніх вод закріплений:

- в Конвенції ООН по Морському права 1982р.
- в Конвенції ООН по Морському праву 1992р.
- в Законі України про Державний кордон від 04.11.91
- в Законі про статус Морських торгових портів від 12.07.92
- в жодному з перерахованих вище нормативних актів

Завдання 9. Термін «територіальне море» на міжнародно - правовому

рівні було вперше закріплено
- в Конвенції ООН з морського права 1982 р
- на I Конференції ООН з морського права, що проходила в Женеві з 24
лютого по 27 квітня 1958 р - Конвенції про територіальне море і прилеглу
зону 1958 року
- У Лімської декларації про морське право 1970 року
-3 липня 1974 року в матеріалах роботи Другого комітету III Конференції
ООН з морського права

Завдання 10. Обґрунтуйте тезу «Виключно економічна зона має статус

відкритого моря»
Виняткова Економічна зона являє собою район, що знаходиться за межами
територіального моря і прилягає до нього. Ширина економічної зони не повинна
перевищувати 200 морських миль, що відраховуються від вихідних ліній, від яких
відміряється ширина територіального моря. У цьому відношенні представляє
інтерес правовий режим цих просторів: у межах 12 миль територіального моря
прибережна держава здійснює повний суверенітет, а частина економічної зони
(188 миль), що залишилася, яка є відкритим морем, являє собою зону договірної
юрисдикції прибережної держави, що має суто цільовий характер. Правовий
режим виняткової економічної зони передбачає права, юрисдикцію й обов'язки
прибережної держави, яким кореспондують (відповідають) права й обов'язки,
здійснювані в такій зоні іншими державами.

Завдання 11. Прибережна держава може віднести до своїх внутрішніх вод

такі затоки і навіть моря, ширина входу в які
 - не перевищує 24 морських миль
- складає 12 морських миль
-може коливатися в межах від 12 до 24 морських миль
- встановлюється всередині національним законодавством
- немає правильних відповідей

Завдання 12. Чи існує в Україні закон, який встановлює режим прилеглої

зони?
1. Немає
2. Так, такий точно є але назви не пам'ятаю. - закон України про внутрішні
води, територіальне море і прилеглу зону України 4 січня 2019 року.
3. Так, ЗУ «Про континентальний шельф та прилягла зону»

Завдання 13. Назвіть документ, в якому було визначено режим

Чорноморських проток:
1. Конвенція Монтре 1936 р
2. Правила ДАА-Вісбі 24/68
3. Конвенція ООН з морського права 1982 р

Завдання 14. Архіпелажні води і внутрішні води - це

1. рівнозначні поняття, тому, що
територія держави-архіпелаги обмежується методом прямих вихідних ліній,
замикаючи їх навколо всього архіпелагу, що створює в міжострівних водах
архіпелагу режим внутрішніх морських вод
2. різні поняття, тому, що
В таких водах є право мирного проходу через них і право прольоту
над ними.

Завдання 15. Порівняйте канали по групах:

Канали всесвітнього значення Коринфський і Кільський канали

Канали регіонального значення Сайменський канал, канал Альберта в

Бельгії

Канали місцевого значення Панамський і Суецький канали

Завдання 16. Як називається відповідно до ст. 1 Конвенції ООН з

морського права 1982 р. «Дно морів і океанів і його надра за межами
національної юрисдикції»:
1. Континентальний шельф
2. Район
3. Корисні копалини
4. щось не можу знайти відповідь
 Завдання 17. У разі накладення територіальної юрисдикції країни
перебування, юрисдикції держави-прапора судна і національної юрисдикції
члена екіпажу перевага буде у:
1. територіальної юрисдикції країни перебування судна
2. юрисдикції держави-прапора судна
3. національної юрисдикції члена екіпажу

Завдання 18. Яким чином можна, умовно, поділити на основні юридичні

категорії морські простори та у чому полягає правовий режим:
- внутрішніх морських вод;
- територіального моря;
- прилеглої зони;
- виключно економічної зони;
- відкритого моря?

Морські просторі з національно-правовим режимом

- внутрішніх морських вод;
- територіального моря;
Морські простори зі змішаним правовим режимом
- прилеглої зони;
Морські простори з міжнародно-правовим режимом
- відкритого моря?
Морські простори зі спеціальним правовим режимом
- виключно економічної зони;

Завдання 19. Які права має здійснювати прибережна держава у прилеглій

зоні?
- проведення контролю;
- добуток корисних копалин;
- будувати тучні острови.
Відповідь надайте відносно Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Завдання 20. В яких випадках військовий корабель має право на догляд

торговельного судна у відкритому морі?
- встановлення національності судна;
- перевірки кваліфікації та компетентності членів екіпажу;
-перевірці судна на дотримання попередження забруднення при
експлуатації;
- виявлення нелегальних пасажирів на судні;
- заради порядку у відкритому морі?

Завдання 21. Японське судно з метою прокладки підводного

трубопроводу вторглося в Територіальне море штучного острова Португалії
Каспор, який знаходиться у Виключній економічній зоні Португалії.
Португальський уряд зажадало негайно покинути зону Територіального моря.
Дайте правову оцінку ситуації.
Проте прибережні установки і штучні острови територіального моря не
мають. А також в економічній зоні всі держави користуються свободою
судноплавства і польотів, прокладки підводних кабелів і трубопроводів
Тому Японське судно має право прокладати трубопроводів

Завдання 22. Судно здійснювало архіпелажний прохід через архіпелажні

води держави-архіпелагу Гувалу 2 рази. Перший раз вони здійснювали прохід
між островами Нуї та Валпуту (відстань 172 км). Другий раз – між Валпуту та
Нукуофетау (відстань 52 км). При здійсненні другого проходу судно змусили
припинити такий прохід. Дії Тували визнані правомірними.
Як ви вважаєте чому?
Тільки у випадку того, що Гувала має установлені морські коридори

Завдання 23. Торговельне судно Великобританії здійснювало мирний

прохід через Територіальне море, після виходу з Внутрішніх морських вод
Іспанії. Під час такого проходу на борту судна було скоєно злочин, яке
порушувало спокій Іспанії. Влада Іспанії прийняв рішення заарештувати судно
і почало розслідувати злочин, який було скоєно.
Дайте правову оцінку діям влади Іспанії.
Судно скоєло злочин в межах територіального моря, яке порушувало
спокій Іспанії, тому Країна має право заарештувати – в цей період судно було
під юрисдикцією Іспанії

Завдання 24. Держава А і держава В розташовані один навпроти одного

так, що їх розділяє морський простір. При чому, воно розділене між
державами не рівномірно: площа територіального моря держави А більше, ніж
у держави В. Держава В не задоволене такими обставинами, посилається на
те, що держава А не має право поширювати лінію територіального моря за
межі серединної лінії. Але такий неоднаковий розподіл територіального моря
стався в результаті історично сформованих правових підстав.
На користь якої держави має вирішитися справа?

Завдання 25. Сторожовий катер країни Р. переслідував рибальське судно

країни Н., яке незаконно здійснило вилов риби у Виключній економічній зоні
країни Р. (сторожовий катер переслідував дане судно, яке відмовилося
зупинитися незважаючи на попередження, зроблене береговою охороною).
Потім судно країни Н. сховалося за островом і було втрачено з поля зору. Але
сторожовий катер наздогнав дане судно в його територіальних водах, і після
огляду компетентним органом країни Р. було накладено арешт на судно-
порушника, за незаконний вилов риби у виключній економічній зоні країни Р,
а екіпаж корабля взяли під варту, не дивлячись на те, що Угода про таке
покарання відсутня.
Питання: Чи правомірні дії країни Р?
Так, через те що їх спіймали в територіальних водах - то й юрисдикція
прибережної країни почала на них діяти

Завдання 26. Судно під прапором Польщі, порт приписки Стамбул,

проводило прокладку трубопроводу в Виключній економічній зоні Греції. В
результаті поломки стався розлив нафти. Аварія була ліквідована. Капітан
судна не повідомила владі прибережної держави про те, що трапилося. В
результаті даний інцидент призвів до забруднення зон відпочинку Греції. Під
час проходу даного судна через Територіальне море Греції, влада цієї держави
затребувала від цього судна інформацію про його останній і черговий порт
заходу. Судно відмовилося надавати таку інформацію, мотивуючи свою
відмову тим, що воно здійснює право мирного проходу, в результаті чого дане
судно було затримано і влада Греції затребувала у Польщі компенсацію в 5
млн. дол. за забруднення зони відпочинку. Польща звернулася з проханням до
Туреччини про розслідування такого порушення.
Дайте правову оцінку ситуації.

Завдання 27. Морське судно Туреччини, судновласником якого є

громадянин Румунії, здійснювало плавання по Чорному морю в районі
територіального моря України. При цьому воно попутно займалося
дослідницькою роботою. Дії свого судна Туреччина розцінила як мирний
прохід через територіальне море.
питання:
1. Чи можна визначити діяльність турецького судна як мирний прохід? –
Ні, бо вона порушила статтею 19 Конвенції з морського права про «мирний
прохід»
2. Яка держава буде нести відповідальність за дане порушення? -
Туреччина

Завдання 28. Теплохід «Вікінг», що належить судноплавній компанії СИЛА

та прописаний до одного з портів цієї держави, після вивантаження пшениці в
порту Одеса був виведений на рейд, для проведення портових формальностей.
Капітан судна, не очікуючи прибуття представників санітарних, митних та
прикордонних влад, а також не оформляючи відхід в інспекції портового нагляду,
відправився в зворотній рейс, проклавши курс до Туреччини. На вимоги влади
порту зупинитися капітан відповів відмовою.
Українські прикордонні судна почали переслідування порушника, зупинили
його у відкритому морі та повернули до рейдової зупинки, де були виконані
передбачені портовими правилами формальності. Капітан сплатив штраф, після
чого судну був виданий дозвіл на відхід.
Якою міжнародною конвенцією передбачається право прибережної держави
переслідувати судно в подібних ситуаціях?
Конвенція ООН 1982
При яких умовах починається і може здійснюватися переслідування?
Переслідування іноземного судна «гарячими слідами» може бути вжито:
- якщо компетентні влади прибережної держави мають достатні підстави
вважати, що це судно порушило закони і правила цієї держави;
- переслідування повинне початися тоді, коли іноземне судно або одна з його
шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, у територіальному морі або в
прилеглій зоні держави, що переслідує, і може продовжуватися за межами
територіального
моря або прилеглої зони тільки за умови, якщо воно не переривається;
- право переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно входить
у територіальне море своєї країни або третьої держави;
- переслідування повинно бути почате після подачі зорового або світлового
сигналу;
- переслідування може здійснюватися тільки військовими кораблями або
військовими літальними апаратами, або суднами й апаратами, що
знаходяться на урядовій службі (наприклад, поліцейськими) і спеціально на це
уповноваженими.

Нормативні джерела
1. Конвенція ООН з морського права 1982 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/995_057.
2. Конвенция ООН об условиях регистрации судов. – Нью-Йорк : Издательство ООН,
1986. – 79 с.
3. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України.
– 1995. - № 47-52. – Ст. 446.
4. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94 – ВР // Відомості
Верховної Ради України. – 1994. - № 51. – Ст. 446.
5. Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги
України : постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 р. № 1069 // Офіційний
вісник України. – 1997. - № 40. – Ст. 24.
6. Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому
транспорті : указ Президента України від 08 квітня 2011 р. № 447/2011 // Офіційний вісник
України. – 1997. - № 46. – Ст. 247. [Електронний ресурс] / Офіційна база законодавства
України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/447/2011
7. Порядок присвоєння судну назви : наказ Міністерства транспорту України від 21
січня 1998 р. № 19 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 7. – Ст. 225.

Спеціальна література
1. Кузнецов С.О. Морське право : підручник / С.О. Кузнецов, Т.В. Аверочкіна. –
Одеса : Фенікс, 2011. – 382 с
2. Демиденко В. В. Морское право Украины : учебное пособие / [В. В. Демиденко, А.
Н. Шемякин, А. О. Балобанов, В. М. Прусс, А. Л. Ищенко]. – Одесса : АО Бахва, 1996. - 139
с.
3. Современное международное право и практика его применения Украиной / [А. А.
Щипцов, Г. А. Анцелевич, А. Ф. Высоцкий и др.] – Киев : Наукова думка, 1997. – 341 с.
4. Шемякин А. Н. Морское право : учебное пособие / А. Н. Шемякин. – Х. : Одиссей,
2004. – 384 с.
 Інформаційні ресурси в Інтернеті
http://portal.rada.gov.ua Офіційний веб-сайт Верховної
Ради України
http://www.kmu.gov.ua Урядовий портал України
http://www.uapravo.net/ Законодательство Украины
https://www.ilo.org/global/langen/index.htm Офіційний веб-сайт МОП
https://www.itfseafarers.org/en/about-us Офіційний веб-сайт МФТ
https://www.imo.org/ Офіційний веб-сайт ІМО