Повідомлення на тему

«Сировинна й енергетична глобальні проблеми людства»

Терміном "глобальні проблеми" позначаються найважливіші і настійні

загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому.

Сировинна й енергетична глобальні проблеми мають багато спільного. Це

насамперед стосується надійності в забезпеченні людства паливом, енергією і
сировинними ресурсами. Вперше вони проявилися в глобальному масштабі у
1970-х роках, коли внаслідок різкого зростання цін на паливо й сировину
людство зіткнулося зі світовою енергетичною та сировинною кризами. Згодом
ціни знизилися, криза відступила, а згадані проблеми залишилися.

Енергетична і сировинна проблеми спричинені недостатніми обсягами

запасів природних ресурсів, з одного боку, та швидким ростом їх споживання, а
відповідно й видобутку, з іншого. Багато ресурсів (насамперед мінеральних) є
вичерпними. Звичайно, обсяги запасів внаслідок розвідки можна збільшувати.
Проте доводиться витрачати більше коштів на розроблення менших і бідніших
родовищ. Наприклад, на мідних родовищах США вміст міді в руді знизився із
30% до 0,5%.
Головною причиною виникнення глобальної сировинної проблеми слід
вважати постійне зростання обсягів мінеральної сировини, що витягується з
надр Землі, особливо прискорився в другій половині XX в. Досить навести дані
про те, що тільки в 1960-1980 рр.. було витягнуто 50% міді і цинку, 55%
залізної руди, 60% алмазів, 65% нікелю, калійних солей і фосфоритів і близько
80% бокситів від загального обсягу їх видобутку з початку століття. У
результаті почалося виснаження багатьох басейнів і родовищ, прискорилося
збіднення багатьох використовуваних руд, зросла кількість порожньої породи,
що витягується з надр.
Крім того, у світі існує ряд природних обмежень. Так, якщо брати оцінку
кількості палива по трьох категоріях: розвідані, можливі, ймовірні, то вугілля
вистачить на 600 років, нафти - на 90, природного газу - на 50, урану - на 27
років. Іншими словами, усі види палива по всіх категоріях будуть спалені за
800 років
Шахти й рудники закладають на більшій глибині, у складних
гірничогеологічними умовах. Наприклад, на Донбасі окремі шахти досягли
глибини 1500 м, у ПАР є рудник глибиною 4,5 км. Підняття гірської породи з
такої глибини на поверхню спричиняє збільшення витрат і зростання цін. Нині
розробляють родовища нафти й газу на шельфі Північного моря, Перської,
Гвінейської, Мексиканської заток. У ціну палива закладено повернення коштів,
які компанії інвестували в розвідку, бурові платформи, термінали, танкери й
трубопроводи на дні океану. Мінеральні ресурси освоюють у високогірних
районах, в умовах багаторічної мерзлоти, тропічних пустель. Подібно
виснажені легкодоступні лісові ресурси, біологічні ресурси океанів. Все це
призводить до з дорожчання сировини та енергії. Додамо коливання цін на
сировину й паливо, спричинене суспільними чинниками. Наприклад, газовий
шантаж Європи росією спричинив шалені стрибки ціни 1 тис м³ у 2021-2022
рр.
Проблема виснаження природних ресурсів тісно переплетена з
проблемою погіршення стану довкілля: експлуатація ресурсів супроводжується
руйнуванням і забрудненням навколишнього середовища.

Шляхами розв’язання глобальних сировинної та енергетичної проблем є:

- продовження геологічного пошуку мінеральної сировини. Пошукові
роботи поширюються в нові місця суходолу, виходять на шельф, материковий
схил і ложе Світового океану, глибина пробурених свердловин сягає 6 000 м і
більше. Унаслідок відкриття нових родовищ ресурсозабезпеченість людства з
багатьох видів сировини зросла;
- розроблення нових технологій видобутку і виробництва палива. Їх
результатом став видобуток газу і нафти зі сланців («сланцева революція» у
США), нафти — з нафтових пісків (Канада). Про можливість видобутку газу з
газогідратів (льоду з «вмерзлим» у нього газом, який поширений на дні та в
надрах дна Світового океану) заявили в Японії та Китаї;
- раціональне (повніше, а головне — комплексне) використання
видобутих з надр Землі мінеральних ресурсів. Наприклад, у кольоровій
металургії водночас із міддю вилучають цінні компоненти і на їх основі
виробляють понад 20 видів продукції;
- здійснення політики ресурсозбереження і зниження матеріало -
енергомісткості виробництва;
- заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні й
синтетичні. Однак більшість з них є складними хімічними сполуками, нерідко
токсичними і канцерогенними. Тому зберігається тенденція до ширшого
використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновлюваних
біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш
розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина);
- використання вторинних матеріалів. Наприклад, «малі» країни Західної
Європи переробляють майже 90 % щорічного надходження брухту, до 70 %
макулатури і багатьох видів пластмас, понад 80 % побутового сміття (Швеція,
яка спалює сміття задля виробництва енергії, імпортує його із сусідніх країн);
- використання відновлюваних джерел енергії — сонячної, вітрової,
припливної, хвильової, внутрішнього тепла Землі, енергії біомаси, які стають
альтернативою традиційному викопному паливу.
З метою вирішення глобальної сировинної та енергетичної проблеми всі
країни повинні розробити конкретні заходи з раціонального споживання
енергії, підвищення ефективності своїх енергетичних систем та неухильно їх
дотримуватися.