КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

з дисципліни «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІКИ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ»

I рівень (ознайомчо-орієнтовний)

1. Освіта, яка забезпечує фундаментальну наукову, професійну та

практичну підготовку:
а. Середня
б. Вища
в. Професійна
г. Дошкільна
2. Освіта, зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення
професійної кваліфікації:
а. Середня
б. Вища
в. Професійно-технічна
г. Науково-виробнича
3. Центральним органом державного управління освітою в Україні є:
а. Національна академія педагогічних наук України
б. Управління освіти України
в. Вища атестаційна комісія
г. Міністерство освіти і науки України
4. Структурний підрозділ, який здійснює управління освітою при
обласній державній адміністрації:
а. Міністерство освіти
б. управління освітою
в. державна інспекція
г. державна організація
5. Структурний підрозділ, який здійснює управління освітою при при
районній ( міській ) адміністрації:
 а. відділ освіти
б. відділ інспектування
в. райдержадміністрація
г. Міністерство освіти
6. Інспектування шкіл може бути:
а. Фронтальним, вибірковим, тематичним
б. Фронтальним, індивідуальним, комбінованим
в. Фронтальним, методичним, управлінським
г. Фронтальним, тематичним
7. Перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї
земної кулі:
а. Індустріалізація
б. Глобалізація
в. Дискримінація
г. деструктуризація
8. Сприяння підвищенню якості освітньої політики, планування розвитку
освіти та освітнього менеджменту у різних країнах світу, це провідна
функція:
а. Міжнародного інституту планування освіти
б. Міжнародного планування
в. Міжнародного менеджменту
г. Міжнародної політики
9. Установа, яка є провідною у сфері порівняльно-педагогічних
досліджень, предметом яких виступає: зміст освіти, принципи та
методи навчання, педагогічні інновації, це:
а. Міжнародне бюро освіти
б. Міжнародний менеджмент
в. Міжнародне співтовариство
г. Міжнародний контроль
10. Глобалізація в освітній сфері, як суто педагогічне явище, може
трактуватися як:
а. інтеграція зусиль педагогів та освітніх діячів різних країн з
метою розв’язання провідних протиріч сучасної епохи
б. прагнення світового співтовариства до формування в сучасних
умовах нових глобальних цінностей
в. прагнення до демократичної системи освіти
г. забезпечення права на освіту всім бажаючим

II рівень (понятійно-аналітичний)
1. Назвіть органи освіти: їх функції та структуру. Управління освітою:
принципи, методи та функції.
Згідно із Законом України «Про освіту» структура освіти включає:
– дошкільну освіту;
– загальну середню освіту;
– позашкільну освіту;
– професійно-технічну освіту;
– вищу освіту;
– післядипломну освіту;
– аспірантуру;
– докторантуру;
– самоосвіту.
Освітній рівень відображує ступень оволодіння людиною змістом освіти.
В Україні встановлюються такі освітні рівні (Закон України «Про освіту»,
ст. 30):
– початкова загальна освіта;
– базова загальна середня освіта;
– повна загальна середня освіта;
– професійно-технічна освіта;
– базова вища освіта;
– Повна вища освіта.
Центральним органом державного управління освітою в Україні є
Міністерство освіти і науки. Його повноваження визначено законом
України “Про освіту” та “Положенням про Міністерство освіти України”.
Міністерство бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти
та втіленні її в життя, визначенні основних напрямків розвитку освіти,
здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та
державне інспектування, забезпечує зв’язок з іншими державами,
організовує впровадження в практику досягнень науки і передового
педагогічного досвіду, проводить атестацію та акредитацію навчально-
виховних закладів республіканського значення.
– При Міністерстві освіти та науки функціонує Вища атестаційна
комісія, яка здійснює атестацію наукових і науково-педагогічних
кадрів. Міністерству підпорядковані вищі навчальні заклади, Академія
педагогічних наук та її науково-дослідні інститути.
– Центральні органи державного управління освіти також беруть участь
у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти,
професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів
розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів
матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних
закладів.
– При обласних, районних ( міських ) державних адміністраціях
створюються відповідні структурні підрозділи, які здійснюють
управління освітою: при обласній державній адміністрації – управління
освітою, при районній ( міській ) – відділ освіти, при сільських і
селищних радах народних депутатів – комісії з питань освіти.
– Управління освіти, з одного боку, підпорядковане Міністерству освіти
в області, а з другого – обласній державній адміністрації. Воно
здійснює керівництво освітою в області. Йому підпорядковані
 обласний інститут післядипломної освіти, обласні станції юних
техніків, натуралістів, туристів, загальноосвітні навчально-виховні
заклади інтернатного типу, інші освітні установи.
– Управління освіти обласної державної адміністрації аналізує стан
освіти в області, організовує розробку і виконання регіональних
програм розвитку освіти національних меншин, забезпечує розвиток
мережі навчально-виховних закладів області, проводить їх
ліцензування та атестацію. До його функцій входить і впровадження
затверджених Міністерством освіти і науки нових освітніх технологій,
здійснення контролю за діяльністю відділів освіти в районах, містах,
організаціях державного інспектування підпорядкованих установ та
закладів освіти, в тому числі післядипломної.

2. Охарактеризуйте провідні концепції виховання особистості в сучасній

педагогіці
Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми
учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для
подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів,
подальшого світового порядку на планеті. У сучасних важких і
болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив
розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері
пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням
своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для
інтегрування в європейське та євроатлантичне співтовариство, є
визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та
багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній
розвиток Української держави.
Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають
громадянсько-патріотичне, духовно-моральне, військово-патріотичне
виховання як основні складові національно-патріотичного виховання, як
стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і
викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості
нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть розвиток держави як
запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму,
соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості,
відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін та до
виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності
України.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, пробудження

громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських
рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на
технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині
суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному
розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву
патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій
і звичаїв українського народу.
III рівень (продуктивно-синтетичний)
1. Доведіть, від чого залежить глобалізація і розвиток сучасної освіти.
Глобалізація освіти – це збірне поняття, яке включає в себе процеси,
явища, тенденції та закономірності розвитку освіти на глобальному
рівні. Вона являє собою об'єктивний незворотний процес, який
обумовлений соціально-економічним, політичним і культурним
зближенням країн і народів. Глобалізація освіти формує свою
філософію і світогляд, мораль і систему цінностей. Її прояв двоякий, з
одного боку, глобалізація являє собою об'єктивний процес інтеграції
освітніх систем, який сприяє взаємопроникненню культур, обмін
інформацією та досвідом, можливості наукової та академічної
мобільності, веде до можливості використання і оволодіння
різноманітними педагогічними концепціями та методиками, взаємне
визнання дипломів. З іншого боку, глобалізації властива така
універсалізація, що часто веде до дестабілізації національних освітніх і
виховних систем, стирання їх унікальних
відмінностей. Вона несе уніфікацію, посилюючи поширення західних
цінностей, переважно американізмів, що веде до глобальної
«гуманітарної експансії» і нехтування національно-культурних
цінностей більшості народів.
В сучасних умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів стає все
важче відповідати на виклики суспільства. Як результат, процес освіти
значною мірою стандартизується, набуваючи транскордонних та
транскультурних характеристик, відбувається взаємопроникнення
освітніх систем. В результаті формується контекст міжнародної освіти
та світовий ринок освітніх послуг.
Руйнується чи формується глобальна мережа безперервної освіти
історично сформованих національних систем освіти або це шлях в
інтересах національної і світової стабільності? Однозначно відповісти
на це питання неможливо. З одного боку, є позитивні моменти
зазначених явищ:
‒ для світової спільноти безперервна освіта в глобальному масштабі
виступає способом збереження і взаємозбагачення національних
систем освіти і культур, фактором і умовою їх міжнародного
співробітництва в справі вирішення глобальних завдань в даній
області;
‒ національні системи освіти отримують можливість поліпшення
людського потенціалу, який дозволяє створити умови прискорення
соціальноекономічного прогресу країни, підвищення якості життя;
‒ для окремої людини формується глобальна мережа безперервної
освіти, що дозволяє сформувати і задовольнити освітні запити,
розвинути здібності та задатки, долучитися до світової системи знань,
розвинути навички самоосвіти. Формується новий ідеал освіти –
максимальний розвиток здібностей людини, його творчого потенціалу з
 виходом на індивідуальну траєкторію навчання із застосуванням
дистанційних технологій, що сприяє подальшій адаптації людини до
вимог інформаційного суспільства.З іншого боку, взаємне зближення
національних систем освіти за допомогою нових технологій і
академічної мобільності проявляється в універсалізації освіти і
трансляції переважно західних (європейських і американських)
стандартів освіти, а разом з ними і стандартів життя, мислення,
культури.
Вплив глобалізації на освіту зумовлений такими чинниками:
- перенесення на соціальну сферу в цілому та на освіту зокрема
неоліберальної ідеології, яка є характерною для глобальної економіки;
- розвиток НТП та інформаційних технологій, що об'єктивно
зумовлюють можливість інтеграційних процесів в освітніх системах на
регіональному та глобальному рівнях;
- прагнення світового співтовариства до формування в сучасних умовах
нових глобальних цінностей – цінностей загальнолюдської культури,
серед яких провідними повинні стати не влада сильного і багатого, а
гуманізм, толерантність, повага до представників інших культур, націй,
рас, релігій, схильність до співпраці з ними, до взаємозбагачення
культур;
- вестернізація (американізація) духовних цінностей, що пов'язана з
домінуючою позицією західної цивілізації у економічному, науково-
технічному та політичному житті людства.
_____________________________________________________________________________