Реферат з фізики

на тему «Атомна енергетика України»

учениці 11-Б класу

Броварського ліцею 10

Цвілій Влади

2024
 План

1.Вступ
2.1 розділ: Загальна оцінка діючих АЕС
України.
3.2 розділ: Характеристика діючих АЕС
України.
4.3 розділ: АЕС в умовах війни.
5.Висновок
 Вступ
Атомна енергетика України є однією з ключових галузей національної енергетичної
системи, що відіграє вирішальну роль у забезпеченні енергонезалежності країни.
Історично склалося, що після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала значні
атомні потужності, які сьогодні складають близько 50% усього енергопостачання
держави. Центральними об’єктами в цій галузі є чотири великі атомні електростанції:
Запорізька (ЗАЕС), Південноукраїнська (ПАЕС), Хмельницька (ХАЕС) та Рівненська
(РАЕС). Їхня діяльність має глибокі економічні, соціальні та екологічні виміри, котрі
впливають на всі аспекти життя українського суспільства. З одного боку, атомні станції
забезпечують дешеву та надійну енергію, що дозволяє утримувати високий рівень
промислового виробництва і зменшує залежність від імпортованих енергоресурсів,
особливо в умовах політичної і економічної нестабільності. З іншого боку, атомна енергія
викликає занепокоєння через потенційні ризики, пов’язані з радіаційною безпекою та
управлінням ядерними відходами. Активна розбудова атомної енергетики в Україні
відбувається на тлі глобальних дискусій про майбутнє ядерної енергії, її роль у досягненні
цілей сталого розвитку та зниженні вуглецевого сліду. Виклики, з якими стикається
українська атомна галузь, зокрема питання безпеки, стали ще актуальнішими після
Чорнобильської катастрофи 1986 року, яка стала жорстоким нагадуванням про потенційні
наслідки ігнорування стандартів безпеки. Наразі Україна активно співпрацює з
міжнародними організаціями, такими як Міжнародне агентство з атомної енергії
(МАГАТЕ), для забезпечення високих стандартів безпеки своїх АЕС. Розвиток технологій,
вдосконалення управлінських практик і підвищення кваліфікації персоналу є ключовими
аспектами забезпечення безпечної експлуатації атомних станцій. Таким чином, атомні
електростанції в Україні виступають не тільки як важливі енергетичні активи, а й як
об’єкти стратегічного національного значення, які потребують уважного управління,
сталого розвитку та відповідального підходу до екологічних і соціальних питань.

1 розділ
В Україні діють 4 АЕС з 15 енергоблоками.
- Запорізька АЕС (6 енергоблоків, є найбільшою в Європі.),
- Рівненська АЕС (4 енергоблоки),
- Південноукраїнська АЕС (3 енергоблоки),
- Хмельницька АЕС (2 енергоблоки).
-Чорнобильська АЕС не працює внаслідок аварії.
Атомна енергетика України бере свій початок з 1977 року, коли було введено в
експлуатацію перший енергоблок Чорнобильської АЕС. Відповідно до планів розвитку
атомної енергетики в колишньому Радянському Союзі на території України мало бути
споруджено 9 атомних електростанцій. За період з 1977 по 1989 рік планувалося ввести в
експлуатацію 16 енергоблоків загальною потужністю 14800 МВт на 5 атомних станціях:
Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській, Южно-Українській. Зростаюча
потреба в електроенергії сприяла швидкому будівництву атомних енергоблоків: на час
техногенної аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС у квітні 1986 році в
Україні перебувало в експлуатації 10 енергоблоків, 8 з яких потужністю 1000 МВт. 3 1986
року і до 1990 року було введено в експлуатацію ще 6 атомних енергоблоків потужністю
1000 МВт кожний: три на Запорізькій АЕС й по одному на Южно-Українській,
Рівненській та Хмельницькій АЕС. Проте після аварії на Чорнобильській АЕС, у серпні
1990 року Верховна Рада України оголосила мораторій на спорудження і введення в
експлуатацію нових атомних енергоблоків, в результаті чого будівництво нових
енергоблоків Хмельницької, Запорізької і Рівненської АЕС було призупинене. Після
скасування Верховною Радою України мораторію постали питання, пов’язані з
відновленням і реконструкцією недобудованих енергоблоків. Спорудження і введення
були необхідні насамперед для компенсації потужностей енергоблоків, що відробили свій
ресурс, заміни блоків, що не задовольняють сучасним вимогам безпеки. У 1993 році були
відновлені роботи на 6-му блоці Запорізької АЕС, 4-му блоці Рівненської та 2-му –
Хмельницької АЕС. У жовтні 1995 року відбувся енергетичний пуск 6-го блоку
Запорізької АЕС. Запорізька атомна станція із встановленою потужністю 6 млн кВт стала
найбільшою в Європі. 17 жовтня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України
№1268 було створено державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча
компанія «Енергоатом». Чорнобильська АЕС — перша українська атомна електростанція,
експлуатацію якої припинено до закінчення проектного ресурсу. Нині три блоки станції з
реакторами РБМК 1000 перебувають на етапі зняття з експлуатації, зокрема, 2-й
енергоблок – з 1991 року після пожежі у машинному залі, 1-й енергоблок – з 1996 року за
рішенням українського Уряду, 3-й блок зупинено наприкінці 2000 року. Постановою
Кабінету Міністрів України № 399 від 25 квітня 2001 року Чорнобильську АЕС виведено
зі складу НАЕК «Енергоатом». Їй надано статус державного спеціалізованого
підприємства. Після закриття Чорнобильської АЕС в Україні залишились в експлуатації 4
атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР: Запорізька, Рівненська, Хмельницька та
Южно-Українська, на яких працює 15 ядерних енергетичних установок із загальною
встановленою потужністю 13835 МВт.
2 розділ
 1. Запорізька АЕС
Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) — атомна електростанція в Україні,
у степовій зоні біля колишнього берегу Каховського водосховища у Запорізькій області,
поруч із містом Енергодар. Це найбільша в Європі й третя у світі за сукупною
потужністю атомна електростанція. Вона складається з шести атомних енергоблоків по
1 ГВт кожен. 4 березня 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення,
електростанція була захоплена російськими військами.
Історія
Рішення про будівництво ЗАЕС ухвалено 1978 року. 1981 року почалося поетапне
спорудження блоків станції. Впродовж 1984—1987 років були введені в експлуатацію
чотири енергоблоки. У 1989 році введений в експлуатацію п'ятий енергоблок, а шостий —
лише у 1995 році, після скасування мораторію на будівництво ядерних об'єктів в Україні.
Після запуску шостого енергоблоку Міжнародний інститут фінансів і економічного
партнерства (США) відзначив Запорізьку АЕС «Смолоскипом Бірмінгема» — ця нагорода
вручається підприємствам за успішне економічне виживання й розвиток в умовах
зародження ринкових відносин. Щорічно станція генерує близько
40 млрд кВт·год електроенергії, що становить п'яту частину загальнорічного виробництва
електроенергії в державі й половину її виробництва на українських атомних станціях. За
підсумками роботи у 2000 році Запорізька АЕС визнана однією з трьох найкращих
атомних станцій світу, що повністю відповідають вимогам МАГАТЕ. На Запорізькій
АЕС — першій серед атомних станцій України з реакторами типу ВВЕР —
побудоване сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП). Його технологія
базується на зберіганні відпрацьованих паливних збірників у вентильованих бетонних
контейнерах, розташованих на майданчику в межах атомної станції. Проєктний обсяг
сховища — 380 контейнерів, що забезпечить на найближчі 50 років зберігання
відпрацьованих паливних касет, які будуть вилучатися з реакторів протягом усього
терміну експлуатації станції. Оператором усіх чотирьох діючих АЕС України є державне
підприємство НАЕК «Енергоатом», яке отримує ядерне паливо за контрактами з
компаніями «ТВЕЛ» (РФ) і Westinghouse Electric Sweden (Швеція). «Енергоатом»
експлуатує 15 енергоблоків, оснащених водо-водяними
енергетичними реакторами загальною встановленою електричною
потужністю 13,835 ГВт. ЗАЕС під'єднана до електромережі за
допомогою ЛЕП 4×750 кВ та 1×330 кВ. У січні 2021 року відбулася історична подія, коли
Запорізька атомна електростанція вперше у своїй історії вийшла на повну проєктну
потужність, після завершення планового ремонту 5-го енергоблоку та завдяки введенню в
експлуатацію лінії електропередачі 750 кВ від ЗАЕС до підстанції «Каховська», що
дозволило видати повну потужність станції 6000 МВт в енергосистему України. До
введення нової лінії потужність станції мала мережеве обмеження у 5300 МВт. Система
охолодження бере воду з розташованого поряд Каховського водосховища та розрахована
на нормальну роботу при рівні води не менш як 13,2 метра.

Заходи безпеки
Постійний контроль за станом безпеки АЕС держави здійснюють Державна інспекція
ядерного регулювання України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості
України, Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Державна служба
України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно, та
при нагальній потребі вони інформують Кабінет Міністрів України, Раду національної
безпеки та оборони України, профільні комітети Верховної Ради України щодо стану
основних споруд АЕС та водосховища. Із 3 по 15 листопада 2020 року
інспектори МАГАТЕ проводять чергову планову інспекцію енергоблока № 5.
2. Рівненська АЕС
Рі́вненська атомна електростанція (РАЕС) — перша в Україні атомна електростанція з
енергетичним водо-водяним реактором типу ВВЕР-440 (В-213). Розташована біля
міста Вараш у Рівненській області, є відокремленим підрозділом ДП
«НАЕК „Енергоатом“». Рівненська АЕС розташована на західному Поліссі, біля
річки Стир. Електростанція під'єднана до електромережі за допомогою ЛЕП 2×750кВ,
ЛЕП 4×330кВ та ЛЕП 5х110кВ.
Історія
Відлік своєї історії станція веде з 1971 року, коли почалося проектування Західно-
Української АЕС, яку пізніше перейменували в Рівненську АЕС. Будівництво станції
почалося в 1973 році. Два перших енергоблоки з реакторами ВВЕР-440 уведені в
експлуатацію в 1980—1981 роках, а 3-й енергоблок — мільйонник — в 1986 році.
Будівництво 4-го енергоблоку РАЕС розпочалося в 1984 році, а в 1991 році передбачалося
введення його в експлуатацію. Однак саме тоді роботи призупинили внаслідок
введення мораторію Верховної Ради на спорудження ядерних об'єктів на території
України. Будівництво відновилося в 1993 році після скасування мораторію. Було
проведене обстеження 4-го енергоблоку, підготовлена програма його модернізації й досьє
проекту завершення будівництва. Проведені також громадські слухання з цього
питання. 10 жовтня 2004 року 4-й енергоблок Рівненської АЕС був уведений в
експлуатацію. Реакторна установка нового блоку Рівненської АЕС належить до сучасної
серії (ВВЕР-1000). Протягом останніх років РАЕС виробляє близько 11-12 млрд
кВт·год електроенергії, яка становить 16 % виробництва на атомних електростанціях. 2
липня 2018 року було заявлено про підготовку до будівництва енергоблока № 5. На
початку грудня 2018 року на території Рівненської атомної електростанції було
продемонстровано спеціальний потяг, яким перевозитимуть відходи до сховища. Було
протестовано перевантажувальний контейнер HI-TRAC 190. Після завантаження
контейнер вирушить з Рівненської АЕС у сховище в Чорнобильській зоні. Контейнер має
3 метри у довжину та важить 84 тонни. Зі станції до сховища контейнер
транспортуватимуть на спеціальній залізничній платформі, побудованій спеціально для
цих цілей. Від випадкових зіткнень її захистить «пом'якшувальний» вагон, а сам потяг
буде під контролем воєнізованої охорони. На початку лютого 2019 року стало відомо, що
інженерами станції було підвищено потужність 3-го енергоблоку на 10 МВт. 27 грудня
2019 року на Рівненській атомній електростанції запустили в роботу комплекс з переробки
радіоактивних відходів (КПРАВ). В ніч на 12 грудня 2020 року сталося автоматичне
вимкнення енергоблока № 1. Згідно з оголошеними даними, відключення відбулося в
результаті реагування автоматичної системи захисту через відключення однієї з турбін
блоку]. У грудні 2020 року в експлуатацію введено Технічний центр автоматизованих
дистанційних засобів контролю металу.
Заходи безпеки
Постійний контроль за станом безпеки АЕС держави здійснюють Державна інспекція
ядерного регулювання України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості
України, Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Державна служба
України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно, та
при нагальній потребі вони інформують Кабінет Міністрів України, Раду національної
безпеки та оборони України, профільні комітети Верховної Ради України щодо стану
основних споруд АЕС та водосховища.
Міжнародний контроль
Міжнародний контроль за діяльністю АЕС України постійно здійснює Міжнародне
агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), періодично надаючи необхідні звіти та
рекомендації. На початку 1989 року на Рівненській АЕС працювала комісія МАГАТЕ. У її
склад входили провідні
спеціалісти Японії, США, Канади, Франції, Німеччини, Фінляндії й інших країн світу.
Закордонні експерти й спостерігачі високо оцінили рівень безпеки станції. Європейський
Союз обрав Рівненську станцію базовою для виконання ряду міжнародних проектів. 30
жовтня 2023 року, за повідомленням Міненерго, МАГАТЕ завершило проведення
неоголошеної інспекції на Рівненській АЕС. Перевірку було здійснено інспекторами
Агентства за участі інспектора Держатомрегулювання з метою перевірки відсутності
незаявлених ядерних матеріалів.
3. Південноукраїнська АЕС
Південноукраї́нська атомна електростанція — атомна електростанція, розташована в
степовій зоні на лівому березі річки Південний Буг, при Ташлицькому водосховищі,
неподалік (на схід) від міста Южноукраїнська, що в Миколаївській області.
Історія
Першими розробили план розташування АЕС та почали її будувати Василь Андрійович
Цурік та його команда. Збудована у 1975—1982 роках. До 21 квітня 2022 року мала назву
Южно-Українська АЕС. Енергетичне підприємство раніше мало назву Відокремлений
підрозділ «Южно-Українська АЕС», який входив до складу державного
підприємства — Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» та який
був частиною Південноукраїнського енергетичного комплексу. Наразі підприємство має
назву ВП «Південноукраїнська атомна електрична станція» ДП "Національна атомна
енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Щорічне
вироблення електроенергії на АЕС перевищує 17 млрд кіловат-годин, що становить понад
10 % загальнодержавного виробництва електроенергії і близько 25 % її
виробництва атомними електростанціями України. Південноукраїнська АЕС обсягом
виробленої енергії надає умови для життя і роботи регіону з населенням понад п'ять
мільйонів осіб. Потужності АЕС достатньо, щоб задовольнити потреби в електроенергії
населення, промисловості та сільського
господарства Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Автономної Республіки
Крим на 96 %.
Заходи безпеки
Постійний контроль за станом безпеки АЕС держави здійснюють Державна інспекція
ядерного регулювання України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості
України, ДП НАЕК «Енергоатом», Державна служба України з надзвичайних
ситуацій, Український гідрометеорологічний центр. Щорічно та за нагальної потреби вони
повідомляють Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки та оборони України,
профільні комітети Верховної Ради України щодо стану основних споруд АЕС та
водосховища. Безпека Південноукраїнської АЕС забезпечується за рахунок послідовного
впровадження концепції глибокоешелонованого захисту, заснованої на застосуванні
системи фізичних бар'єрів на шляху розповсюдження радіоактивних речовин
та іонізуючого випромінювання, а також системи технічних і організаційних заходів щодо
захисту фізичних бар'єрів і збереження їх ефективності, з метою захисту персоналу,
населення і довкілля. Система фізичних бар'єрів енергоблоку Південноукраїнської АЕС
охоплює паливну таблетку, оболонку твела, межу контуру теплоносія першого контуру,
непроникну огорожу реакторної установки та біологічний захист. У разі виявлення
непрацездатності будь-якого передбаченого проєктом АЕС фізичного бар'єру чи засобів
його захисту, відповідно до умов безпечної експлуатації, роботу енергоблоку АЕС на
потужності заборонено. Політику керівництва Південноукраїнської АЕС щодо
дотримання безпеки атомної станції викладено в однойменній заяві, яка визначає завдання
в області безпеки. Основним документом, що визначає безпечну експлуатацію реакторної
установки та енергоблоку в цілому, є технологічний регламент безпечної експлуатації
енергоблоку. Він визначає межі й умови безпечної експлуатації енергоблоку, містить
вимоги та основні заходи безпечної експлуатації енергоблоку, а також загальний порядок
виконання операцій, пов'язаних з безпекою АЕС. 7 квітня 2018 року, згідно з наказом
Міненерговугілля України від 25.09.2017 № 622, третій енергоблок Південноукраїнської
АЕС було вимкнено від енергосистеми України для проведення середнього планово-
попереджувального ремонту тривалістю 104 доби Заплановано провести середній ремонт
реактора з повним вивантаженням активної зони, капітальний ремонт насосів,
парогенераторів, теплообмінників, модернізація систем аварійного охолодження та
аварійного електропостачання, а також інші роботи. Радіаційній фон на промисловому
майданчику Південноукраїнської АЕС перебуває на рівні природних фонових значень, які
були заміряні до пуску атомної станції та станом на 7 квітня він складав 0,1 мкЗв/год. 17
червня 2018 року, о 23:51 (за київським часом), Південноукраїнська АЕС вимкнула
перший блок від енергосистеми країни для проведення середнього планового ремонту. 22
січня 2022 року, о 14:08 (за київським часом), третій енергоблок Південноукраїнської АЕС
був планово відключений від енергомережі. Як повідомила пресслужба ДП НАЕК
«Енергоатом», енергоблок відключили для усунення зауваження по КОС (клапан
зворотний з сервоприводом турбоагрегату) в умовах підготовки до сталого проходження
ізольованого режиму роботи української енергосистеми. Зазначається, що по завершенню
ремонту блок буде повернено до роботи в мережі.
4. Хмельницька АЕС
Хмельни́ цька а́томна електроста́нція (ХАЕС) — атомна електростанція, яка розташована
на території Хмельницької області в місті Нетішин. На електростанції працює 2 ядерних
реактори ВВЕР-1000 (під'єднані у 1987 і 2004 роках) загальною потужністю 2000 МВт.
Основне призначення станції — покриття дефіциту електричних потужностей в західному
регіоні України. Станом на 28 липня 2023 року є відокремленим підрозділом ДП
"Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»" (ДП НАЕК
«Енергоатом»). Електростанція підімкнена до енергосистеми трьома ЛЕП напругою 750
кВ та трьома ЛЕП — 330 кВ. Дві ЛЕП-330 кВ будуються.
Розташування
Промисловий майданчик електростанції розташований на півночі Хмельницької області,
за 140 км від обласного центру, поблизу м. Нетішина. За 9 км північніше від АЕС
проходить залізнична лінія Шепетівка — Здолбунів — Львів, на якій розташована
залізнична станція Кривин, до якої примикає під'їзна залізнична колія електростанції.
Автомобільна дорога державного значення Бердичів — Шепетівка — Острог, від якої
здійснений головний в'їзд до АЕС, проходить на відстані 6,3 км на північ від
електростанції. До зони спостереження ХАЕС входять
території Хмельницької (частина Шепетівського району)
та Рівненської (частина Рівненського району) областей. Район, у якому розташована
ХАЕС, належить до 5-бальної сейсмічної зони.
Історія
За проєктом АЕС повинна була мати 4 енергоблоки. У 1975 році було затверджено
рішення про побудову атомної електростанції у селі Нетішин Хмельницької області. А
вже через шість років розпочалося будівництво першого енергоблоку в населеному
пункті. У 1981 році було почато будівництво. У кінці 1987 року введений перший
енергоблок. Підготовлені майданчики ще для трьох блоків. Другий енергоблок почали
будувати в 1983 році, пуск планувався на кінець 1991 року. У 1990 році Верховна Рада
України оголосила мораторій на будівництво нових АЕС, під час дії якого на
Хмельницькій станції були змонтовані основні технологічні вузли і підготовлений
персонал для роботи на другому блоці. Реакторні установки нових блоків Х-2/Р-4
належать до серії енергетичних реакторів (ВВЕР-1000), аналогічні встановлені на 60 %
ядерних реакторів по всьому світу. Радіоактивні викиди в атмосферу на них суворо
контролюються. Споруду Хмельницького-2 відновили в 1993 році, проте через недостатнє
фінансування будівельні роботи йшли повільно, з середини 2002 рок вони були значно
прискорені. 25 липня 1996 року стався аварійний викид радіоактивної пари в
приміщення гермооболонки станції через руйнування ділянки трубопроводу обв'язки
клапана компенсатора тиску. Один працівник станції загинув. Викиду радіоактивних
речовин у навколишнє середовище не відбулося. У липні 2004 року відбувся фізичний, а 8
серпня — енергетичний пуск другого енергоблоку ХАЕС. 7 вересня 2005 року Державна
приймальна комісія підписала акт про введення другого блоку ХАЕС в промислову
експлуатацію. За 2007 рік Хмельницькою АЕС вперше вироблено 14 785,3 млн
кВт·год електроенергії. У 2007 році експерти місії OSART МАГАТЕ, що на запрошення
Уряду України провели перевірку стану дотримання безпеки і культури виробництва,
дали високу оцінку Хмельницькій АЕС.
 3 розділ
1. Запорізька АЕС
Захоплення російськими окупантами
4 березня 2022 року, на дев'ятий день російського вторгнення в Україну, атомну й теплову
електростанції захопили російські війська під час боїв за Енергодар. 12 березня 2022 року
повідомлялося, що об'єкт контролюється російською компанією «Росатом». Станцію і далі
обслуговує український персонал під контролем Росії. Під час обстрілів ЗАЕС окупанти
пошкодили низку об'єктів на її території. За попередніми оцінками, вони завдали збитків
на суму в 18,3 млрд грн. Журналісти «Схем» встановили, що організатором операції зі
захоплення ЗАЕС генерал-майор Олексій Домбровський, також за його наказами діяли
полковники Олексій Решетнєв, Сергій Довгань і Юрій Лукачов, майор Мурадхан
Ахмедханов. Журналістам вдалось з'ясувати, що раніше вони займалися охороною
об'єктів підприємств держкорпорації «Росатом», а також держпідприємств, які працюють
на ОПК РФ. Під час російської окупації загарбники неодноразово провокували Україну.
Вони без доказів звинувачували українських атомників у зберіганні зброї на території
станції, для зізнань катували та вбивали їх. Створювали пропагандиські відео.. Із
розташованих на станції російських ракетних комплексів окупанти регулярно
обстрілюють місто Нікополь. За даними видання «Волл-стріт джорнел» російські
війська облаштували на АЕС військову базу, розмістивши важку артилерію,
зокрема реактивні системи залпового вогню БМ-30 «Смерч». 21 липня 2022 року
окупанти перебазували щонайменше 14 одиниць важкої військової техніки з
боєкомплектом, зброю та вибухівку до машинної зали енергоблока у № 1 Запорізької
АЕС, що суперечить міжнародним законам щодо безпеки атомних електростанцій.
Україна відкидає всі бездоказові звинувачення Росії, звинувачуючи її у ядерному
тероризмі через дії російських окупаційних військ як такі, що порушують міжнародні
закони та безпеку атомної станції, та наполягає на відведенні військ від ЗАЕС. 5
лютого 2023 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради
національної безпеки та оборони щодо санкцій проти атомної галузі Росії терміном на 50
років. Зокрема, санкції ввели проти юридичних осіб, що були створені окупантами для
керівництва станцією: акціонерного товариства «Експлуатуюча організація Запорізької
АЕС» та федерального державного унітарного підприємства «Запорізька АЕС». Серед
обмежень: припинення дії торгових угод, блокування активів, заборона будь-яких
торгових операцій, анулювання ліцензій, заборона передання технологій тощо. 9
червня 2023 року, через зниження рівня води, що спричинив підрив Каховської
ГЕС російськими окупантами, Державна інспекція ядерного регулювання України видала
розпорядження «Енергоатому» вивести у «холодний зупин» енергоблок № 5 Запорізької
АЕС. Експлуатація інших енергоблоків ЗАЕС №№ 1, 2, 3, 4, 6 також обмежена станом у
«холодний зупин», відповідно до розпоряджень Держатомрегулювання від 18 серпня 2022
року та від 10 лютого 2023 року. 20 червня 2023 року начальник Головного управління
розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що російські окупанти додатково
замінували Запорізьку АЕС — встановивши вибухівку на охолоджувач станції: у разі
детонування існує загроза підриву або аварії, так як Запорізька АЕС перебуває під
тимчасовим контролем окупаційних військ. 25 червня 2023 року Президент
України Володимир Зеленський заявив, що 4 енергоблоки Запорізької АЕС , а також
охолоджувач станції є замінованими, а російські війська вже затвердили план підриву.
Президент зазначив, що підрив Запорізької АЕС може призвести до
найбільшої техногенної катастрофи усіх часів.
На думку старшої наукової співробітниці Інституту проблем безпеки атомних
електростанцій НАН України Олени Паренюк, повторення Чорнобильської та
Фукусімської трагедії є малоймвоірними. 19 січня 2024 року у звіті Міжнародного
агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) було повідомлено, що російські окупанти знову
замінували по периметру територію Запорізької АЕС, у буферній зоні між внутрішньою та
зовнішньою огорожею об'єкта, які раніше були виявлені командою МАГАТЕ та вилучені
у листопаді 2023 року. 20 лютого 2024 року Запорізька АЕС, внаслідок бойових дій,
залишилася лише на одній лінії живлення «ЗАЕС — Дніпровська», іншу лінію було
пошкоджено. 7 квітня 2024 року на території Запорізької АЕС здетонував БПЛА, про що
було проінформувано експертів МАГАТЕ. Гендиректор агенції Гроссі закликав
утримуватися від дій, які суперечать п'яти принципам МАГАТЕ та порушують ядерну
безпеку. 23 квітня 2024 року, за повідомленням Службі безпеки України, встановлено, що
двоє підозрюваних — громадяни РФ Едуард Атакіщев та Андрій Горбунов, які раніше
працювали на Ростовській АЕС, займалися «інтегрувагням» енергооб'єкта до структури
«Росатома» та приєднанням технологічних потужностей станції до енергетичної системи
РФ. Після захоплення Запорізької АЕС окупаційна влада у жовтні 2022 року призначила
даних колаборантів на посаду заступника директора станції та його підлеглого. Окрім
цього, підозрювані підбурювали працівників ЗАЕС укладати трудові договори з
окупаційною владою, а у разі відмови — погрожували переслідуванням силовими
структурами РФ. За ці дії їм загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
2. Рівненська АЕС
Російсько-українська війна
Під час масованого ракетного обстрілу України 15 листопада 2022 року АЕС втратила
зв'язок з однією з ліній електропередач 750 кВ. Відбулося зниження частоти
електроенергії до неприпустимих показників. Довелось знизити потужність станції, один з
чотирьох блоків був автоматично відключений. 1 липня 2023 року, Президент
України Володимир Зеленський відвідав Рівненську АЕС та провів там засідання Ставки
Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
3. Південноукраїнська АЕС
Російсько-українська війна
Російський ракетний удар поряд зі станцією 19 вересня 2022 року 19 вересня 2022 року о
00:20 російські війська здійснили ракетний обстріл промислової зони Південноукраїнської
атомної електростанції. Як повідомили в ДП НАЕК «Енергоатом», російська ракета
вибухнула за 300 метрів від ядерного реактору, де утворилася вирва діаметром 4 м та
глибиною 2 м, унаслідок чого було пошкоджено будівлю АЕС, розбито понад 100 вікон,
відключився один із гідроагрегатів Олександрівської ГЕС, яка входить до складу
Південноукраїнського енергокомплексу, та три високовольтні лінії електропередачі. За
попередніми даними удар завдано балістичною ракетою комплексу ОТРК «Іскандер». У
квітні 2022 року, ДП НАЕК «Енергоатом», своїм наказом, затвердив зміну назви АЕС із
«Южно-Українська атомна електростанція» на «Південноукраїнська атомна
електростанція». Відповідно до Постанови Кабміну № 1061 від 27 вересня 2022 року уряд
остаточно затвердив перейменування АЕС з «Южно-Української атомної електростанції»
на «Південноукраїнську».
4. Хмельницька АЕС
Російсько-українська війна
Під час масованого ракетного обстрілу України 15 листопада 2022 року АЕС втратила
повний доступ до електромережі та тимчасово перейшла на резервне живлення від дизель-
генераторів. Довелось зупинити обидва реактора. 10 лютого 2023 року, в результаті
здійснення російськими окупантами масованого ракетного удару по Україні, один із
блоків Хмельницької АЕС зупинився. Блок зупинився через нестабільність електромережі
внаслідок обстрілу, - про це повідомило МАГАТЕ. 29 листопада 2023 року, в черговому
звіті МАГАТЕ було повідомлено, що поблизу Хмельницької АЕС минулої ночі пролунало
декілька вибухів. 13 березня 2024 року, о 17:48 (за київським часом), на другому
енергоблоці Хмельницької АЕС було зафіксовано коливання параметру осьового зсуву
ротора циліндра високого тиску турбоагрегату (ЦВТ) з тенденцією збільшення. В
результаті, з метою зʼясування і усунення причин відхилень, турбоагрегат (ЦВТ) було
відімкнено від мережі. 30 березня 2024 року, за повідомленням пресслужби Енергоатому,
енергоблок Хмельницької АЕС раніше на два тижні після відновлювального ремонту було
підключено до енергосистеми. В звʼязку із введеними обмеженнями, енергоблок видає в
українську енергосистему 300 МВт/год, після зняття обмежень - його буде завантажено
додатково.
5. Чорнобильська АЕС
Захоплення під час російсько-української війни
Докладніше: Окупація промислового майданчика Чорнобильської АЕС 24 лютого 2022
року, в ході російського вторгнення в Україну, близько 19:20 надійшла інформація
про захоплення Чорнобильської атомної електростанції російською регулярною армією.
Всього там перебували близько 500 російських солдатів та 50 одиниць важкої техніки. 9
березня внаслідок бойових дій електростанція перестала отримувати зовнішнє живлення,
необхідне для безпечного зберігання відпрацьованого палива. Ввімкнулися аварійні
дизельні електрогенератори. 11 березня з’явились розвіддані про підготовку теракту на
електростанції російськими військами. Кілька разів зовнішнє живлення відновлювали
працівники «Укренерго», але окупанти знову його обривали. Після понад трьох тижнів,
увечері 20 березня, вдалося провести часткову ротацію персоналу, 64 особи з 211. На
заміну евакуйованому персоналу для виконання службових обов'язків та забезпечення
функціонування АЕС відправили 46 добровольців з-поміж працівників станції. Увечері 31
березня російсько-окупаційні війська покинули електростанцію, забравши з собою
українських нацгвардійців, які охороняли її, та некритичне для роботи станції
обладнання на суму 135 мільйонів доларів. При цьому частина військ РФ за час
перебування в Чорнобильській зоні відчуження постраждала від опромінення.
Електроживлення сховища відпрацьованого ядерного палива станції відновили 16 квітня.
 Висновок
Висновок щодо оцінки атомних електростанцій України, зокрема Запорізької (ЗАЕС),
Південноукраїнської (ПАЕС), Хмельницької (ХАЕС), та Рівненської (РАЕС) атомних
електростанцій, вимагає всебічного аналізу їхньої роботи, безпеки, економічної
ефективності, а також впливу на довкілля і соціальний аспект. Атомна енергетика в
Україні відіграє ключову роль у забезпеченні енергонезалежності та сталого
енергетичного розвитку країни.
Технічний стан та безпека
Українські АЕС характеризуються високим рівнем безпеки, який постійно підтримується
та модернізується згідно з міжнародними стандартами. Відомо, що у зв'язку з подіями
1986 року, що стосуються Чорнобильської катастрофи, Україна приділяє особливу увагу
атомній безпеці. Зокрема, ЗАЕС — найбільша атомна станція в Європі — обладнана
системами безпеки нового покоління, які гарантують високий захист від зовнішніх і
внутрішніх загроз. ПАЕС, ХАЕС та РАЕС також відповідають сучасним вимогам атомної
безпеки, регулярно проходять міжнародні перевірки та оцінки від МАГАТЕ.
Економічний вплив
Атомні станції забезпечують приблизно 50% всієї виробленої електроенергії в країні, що
робить їх критично важливими для економічної стабільності України. Енергія, вироблена
АЕС, є однією з найменш вартісних, що допомагає зменшити загальну вартість
електроенергії для споживачів. За рахунок власної атомної генерації, Україна може
зменшувати залежність від імпортованих енергоресурсів, зокрема природного газу, що
також сприяє підвищенню енергетичної безпеки держави.
Вплив на довкілля
Атомна енергетика, хоч і вважається вуглецево-нейтральною, має потенційні ризики для
навколишнього середовища, головним з яких є управління відпрацьованим ядерним
паливом та радіоактивні відходи. Україна активно працює над розробкою та
впровадженням безпечних технологій зберігання та переробки цих відходів, включно з
будівництвом сховищ на території країни, що мінімізує вплив на екосистему.
Соціальний аспект
АЕС є значними роботодавцями в регіонах своєї локації, забезпечуючи тисячі робочих
місць та сприяючи розвитку місцевих спільнот. Також вони вносять великий вклад в
місцевий бюджет через податки та соціальні внески, підтримують розвиток
інфраструктури та соціальних програм.
Загальний висновок
Атомні електростанції України відіграють незамінну роль у забезпеченні енергетичної
безпеки, економічного розвитку та сталості держави. Незважаючи на високий рівень
потенційних ризиків, система безпеки та контролю, а також міжнародна співпраця
забезпечують відповідність українських АЕС міжнародним стандартам. Це важливо не
лише з точки зору технічної безпеки, але й в контексті екологічної відповідальності та
соціальної відповідальності перед громадянами та міжнародною спільнотою.