171. Припинення договору страхування. Особливості 174. Поняття та загальна характеристика договору 179. Правове регулювання та сфера 188.189.
Правове регулювання та сфера 188.189. Суб'єкти управління майном: установник
дострокового припинення договору страхування. доручення.
Припинення договору страхування. Згідно зі ст. 28 Закону У діяльності фізичних та юридичних осіб часто
України "Про страхування" дія договору страхування трапляються випадки, коли для вчинення певних юридичних
припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у дій від їх імені потрібно залучити інших осіб. У цивільному
разі: праві такі правовідносини оформлюються договором
1) закінчення строку дії даного договору; доручення, який є однією з можливих підстав виникнення
2) виконання страховиком зобов'язань перед представництва. Тому на договір доручення, крім гл. 68 ЦК
страхувальником у повному обсязі; України, присвяченої йому, також поширюються відповідні
3) несплати страхувальником страхових платежів норми про представництво (гл. 17 ЦК України).
у встановлені договором строки; Договір доручення укладається здебільшого для одержання
4) ліквідації страхувальника-юридичної особи певної плати, пред'явлення претензій тощо.
або смерті стра-хувальника-громадянина чи втрати ним За договором доручення одна сторона (повірений)
дієздатності, за винятком випадків, передбачених зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони
законодавством; (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).
5) ліквідації страховика у порядку, Договір доручення є консенсуальним (вважається
встановленому законодавством України; укладеним з моменту досягнення згоди сторонами щодо всіх
6) прийняття судового рішення про визнання істотних умов), двостороннім (права та обов'язки виникають у
договору страхування недійсним; обох сторін), а також може бути як відплатним, так і
7) в інших випадках, передбачених безвідплатним.
законодавством України. Крім того, цей договір є фідуціарним, тобто заснованим на
Відповідно до ч. 2 ст. 997 ЦК України як страховик, так і взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не може
страхувальник можуть відмовитися від договору страхування. постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично
Так, якщо страхувальник прострочив внесення страхового стає стороною правочинів, які той укладає. Проте у випадках,
платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після коли повіреним є комерційний представник, тобто особа, яка
пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату постійно та самостійно виступає представником підприємців
страхового платежу, страховик може відмовитися від договору при укладенні ними договорів У сфері підприємницької
страхування, якщо інше не встановлено договором. діяльності (ч. 1 ст. 243 ЦК України), відносини за договором
Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити доручення будуються, в першу чергу, на відплат-ності, а тому
другу сторону про свій намір відмовитися від договору позбавлені особливої довірчості та взаємної прихильності
страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення сторін. Фідуціарність договору доручення підтверджується,
договору, якщо інше не встановлено договором. зокрема, умовами про необхідність особистого виконання
Страховик не має права відмовитися від договору повіреним покладених на нього обов'язків, про недопущення
особистого страхування без згоди на це страхувальника, який правонаступни-Цтва зобов'язань сторін цього договору тощо.
не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено
договором або законом.
175. Сторони договору доручення.
Якщо страхувальник відмовився від договору страхування
(крім договору страхування життя), страховик повертає йому Сторонами цього договору є довіритель і повірений, якими
страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення Довірителем є особа, яка доручає повіреному виконати
справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та юридичні Дії від її імені та за її рахунок.
фактично здійснених страховиком страхових виплат. Повірений - це особа, яка зобов'язується вчинити від імені
Коли відмова страхувальника від договору обумовлена та за рахунок довірителя певні юридичні дії.
порушенням умов договору страховиком, страховик повертає Цивільне законодавство (ст. 1005 ЦК України) передбачає
страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. особисте виконання договору доручення. Повірений має право
Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім передати виконання доручення іншій особі (замісникові) тільки
договору страхування життя), страховик повертає у двох випадках: -
страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. 1) якщо це передбачено договором;
Коли відмова страховика від договору обумовлена 2) якщо він був вимушений до цього обставинами, з метою
невиконанням страхувальником умов договору страхування, охорони інтересів довірителя.
страховик повертає страхувальникові страхові платежі за Повірений, який передав виконання доручення заміснику,
період, що залишився до закінчення строку договору, з повинен негайно повідомити про це довірителя. При цьому
вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, довіритель має право у будь-який час відхилити замісника,
визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично якого обрав повірений. Невиконання цього обов'язку покладає
здійснених страхових виплат. на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії
Наслідки відмови від договору страхування життя замісника як за свої власні.
встановлюються законом. Якщо договором доручення не передбачена можливість
вчинення дій замісником, однак повірений повідомив
172.173. Види і форми страхування: довірителя про передачу виконання доручення іншій особі, або
За формою проведення страхування поділяють на така можливість передбачена, але замісник у договорі не
обов'язкове і добровільне. вказаний, повірений відповідає тільки за вибір замісника.
Добровільне страхування - це страхування, що здійснюється Повірений не відповідає за вибір замісника та за вчинені
на основі договору між страхувальником і страховиком. ним дії лише тоді, коли замісник повіреного указаний у
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" видами договорі доручення.
добровільного страхування можуть бути: Однак вимоги, закріплені у ст. 1005 ЦК України, не
- страхування життя; поширюються на виконання технічних, підсобних дій
- страхування від нещасних випадків; (наприклад, упакування речей, надрукування документів),
- медичне страхування (безперервне якщо в договорі або вказівках довірителя немає заборон чи
страхування здоров'я); обмежень з цього приводу. У таких випадках йдеться не про
- страхування здоров'я на випадок хвороби; замісників, а про помічників, які діють під наглядом
- страхування залізничного транспорту; повіреного.
- страхування наземного транспорту (крім Законодавець не передбачив спеціальних істотних умов
залізничного); договору доручення. Він лише зазначив, що у випадку, коли
- страхування повітряного транспорту; договором доручення встановлено виключне право повіреного
- страхування водного транспорту; на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини
- страхування вантажів та багажу юридичних дій, передбачених договором, сторони можуть
(вантажобагажу); встановити строк дії такого доручення та (або) територію, у
- страхування від вогневих ризиків та ризиків межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000
стихійних явищ; ЦК України). Крім того, будь-яким договором доручення може
- страхування майна; бути визначений строк, протягом якого повірений має право
- страхування цивільної відповідальності діяти від імені довірителя (ст. 1001 ЦК України).
власників наземного транспорту (включаючи відповідальність 176. Форма та зміст договору доручення.
перевізника); Особливих вимог до форми договору доручення ЦК
- страхування відповідальності власників України не встановлює, тому на нього поширюються загальні
повітряного транспорту (включаючи відповідальність правила про форму правочину (ст. 205-210 ЦК України) та про
перевізника); форму договору (ст. 639 ЦК України).
- страхування кредитів (у тому числі 177.
відповідальності пози-чальника за непогашення кредиту); 178. Підстави та правові наслідки припинення
- страхування інвестицій; договору доручення.
- страхування фінансових ризиків; інші види Припинення договору доручення. Договір доручення
добровільного страхування. припиняється на загальних підставах припинення договору
Обов'язкове страхування ґрунтується на засадах (наприклад, виконанням, проведеним належним чином), а
імперативності, виникає на основі закону незалежно від волі також у разі (ст. 1008, ч. 2 ст. 1010 ЦК України):
учасників страхових правовідносин, їх фінансових 1) відмови довірителя або повіреного від
можливостей. договору;
У ст. 7 Закону України "Про страхування" наведено перелік 2) визнання довірителя або повіреного
видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або
здійснюватися) в Україні, і встановлено, що нові види обов'яз- визнання безвісно відсутнім;
кового страхування можуть бути введені лише шляхом 3) смерті довірителя або повіреного;
внесення змін до цього Закону. 4) ліквідації юридичної особи-повіреного.
Страхування на підставі предмета страхової охорони поді- Припинення договору доручення на таких підставах не
ляється на: звільняє сторони від покладених на них окремих обов'язків (ст.
1) майнове страхування (предмет - майнові інтереси, 1008,1009 ЦК України).
пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням май- Потрібно звернути увагу на те, що відмову від договору
ном); доручення однієї зі сторін закон не вважає порушенням
зобов'язання. Навпаки, у ЦК України (ч. 2 ст. 1008)
2) особисте страхування (предмет — майнові інтереси,
наголошується: довіритель або повірений мають право
пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним
відмовитися від договору доручення в будь-який час. Відмова
забезпеченням);
від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
3) страхування відповідальності (предмет - майнові Оскільки відмова від договору доручення є правомірною
інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої дією, то, за загальним правилом, це не є підставою для
страхувальником). відшкодування збитків, завданих припиненням договору.
Винятки передбачено тільки Для двох випадків:
1) у разі припинення договору доручення
довірителем чи повіреним, за яким повірений діяв як
комерційний представник;
2) якщо повірений відмовляється від договору
доручення за таких умов, коли довіритель позбавлений
можливості інакше забезпечити свої інтереси (ч. 2, 3 ст. 1009
ЦК України).
Інколи договір доручення припиняється до того, як
доручення було повністю виконане. У таких випадках
довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати,
пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному
належить плата — також виплатити йому плату пропорційно
виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до
виконання повіреним доручення після того, як він довідався
або міг довідатися про припинення договору доручення (ч. 1
ст. 1009 ЦК України).
застосування договору комісії.
Договір комісії належить до договорів про надання послуг.
Він широко застосовується як у внутрішньому обігу, так і в
зовнішньоекономічній діяльності: його укладають при
експортно-імпортних операціях, біржовій торгівлі, а також у
внутрішній торгівлі, транспортних відносинах, у банківській
сфері та у сфері обігу цінних паперів тощо.
За договором комісії одна сторона (комісіонер)
зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за
плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але
за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).
Таким чином, договір комісії є консенсуальним (є
укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних
умов), двостороннім (правами та обов'язками наділені обидві
сторони) та відплатним (дії однієї сторони відповідають
обов'язку іншої вчинити зустрічну дію: комісіонер
зобов'язується вчинити за дорученням комітента певний
правочин, а комітент - сплатити комісійну плату).
180. Сторони договору комісії.
Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент, якими
можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Комісіонером є особа, яка за дорученням комітента
зобов'язується вчинити один або кілька правочинів від свого
імені, але за рахунок комітента.
Комітент — це особа, за дорученням і за рахунок якої діє
комісіонер.
Третя особа, з якою комісіонер укладає правочин в
інтересах комітента, не є стороною договору комісії.
Комісіонер вступає у відносини з нею від свого імені, тому за
такими правочинами набуває права і стає зобов'язаним він, а не
комітент.
181. Форма та зміст договору комісії. Вказівки
комітента та правові наслідки відступу від них.
Цивільне законодавство не містить спеціальних правил
щодо форми договору комісії, тому при його укладенні
потрібно керуватися загальними правилами щодо форми
правочину (ст. 205-210 ЦК України) та форми договору (ст. 639
ЦК України).
Договір комісії має багато спільного з договором
доручення. Подібність цих договорів полягає в тому, що і
повірений, і комісіонер діють за дорученням в інтересах іншої
особи (довірителя чи комітента), зобов'язані вчинити певні
юридичні дії (правочини), а також вступають для виконання
договору у взаємовідносини з третьою особою.
Однак існують між ними і відмінності:
1) комісіонер укладає правочини від свого імені,
а повірений виступає від імені довірителя;
2) договір комісії є завжди відплатним, а договір
доручення може бути і безвідплатним;
3) у комісіонера виникають права та обов'язки
щодо третьої особи, він стає стороною укладеного з третьою
особою правочину, повірений же жодних прав та обов'язків за
укладеними правочинами не набуває, стороною в них стає
довіритель;
4) довіритель або повірений мають право
відмовитися від договору доручення в будь-який час, а
комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише
тоді, коли строк не встановлений договором;
5) комісіонер може взяти на себе
відповідальність за виконання правочинів, укладених із третіми
особами (делькредере); для договору доручення закон не
передбачає такої можливості;
6) повірений, на відміну від комісіонера, для
забезпечення своїх вимог за договором доручення не має права
притримати майно довірителя.
Таким чином, можна виділити основні ознаки договору
комісії, якими є те, що комісіонер діє:
1) за дорученням комітента;
2) за рахунок комітента;
3) в інтересах комітента;
4) від свого імені;
5) за плату.
182. Виконання договору комісії та прийняття
виконання комітентом.
183. Відмова комісіонера від виконання
договору та скасування договору комітентом та правові
наслідки цього.
Договір комісії припиняється як на загальних підставах,
передбачених гл. 50 ЦК України, так і на спеціальних,
встановлених законодавцем стосовно нього.
Спеціальними підставами припинення комісійних
правовідносин І відмова комітента чи комісіонера від договору
комісії, а також смерть фізичної особи або припинення
юридичної особи-комісіонера.
Комітент має право в будь-який час відмовитися від
договору комісії. Комісіонер же має право відмовитися від
договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений
договором. Однак відмова від договору однієї зі сторін не
звільняє обидві сторони від окремих обо-в'язків (ст. 1025, 1026
ЦК України).
Договір комісії припиняється також у разі смерті фізичної
особи або ліквідації юридичної особи-комісіонера.
Якщо ж юридична особа-комісіонер припиняється і
встановлюються її правонаступники, договір комісії
розривається тільки у випадку, коли протягом строку,
встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог,
комітент повідомить про відмову від договору. В іншому разі
права та обов'язки юридичної особи-комісіонера переходять до
її правонаступників (ст. 1027 ЦК України).
184. Договір субкомісії.
ЦК України (ст. 1015) передбачає можливість укладання
комісіонером договору субкомісії за згодою комітента, а у
виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси
комітента, навіть і без його згоди. Таким чином, особисте
виконання договору комісії комісіонером не є обов'язковим.
Однак він залишається відповідальним за дії субкомісіонера
перед комітентом, оскільки укладення договору субкомісії не
тягне за собою заміни сторін комісійних правовідносин. За
договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера
права та обов'язки комітента. Захищаючи інтереси комісіонера,
законодавець також передбачив, що без його згоди комітент не
має права вступати у відносини із субкомісіонером.
185. Особливості правового регулювання та сфера
застосування консигнаційних договорів.
186. Загальна характеристика агентських договорів.
187. Правове регулювання та сфера
застосування договорів управління майном.
Згідно зі ст. 1029 ЦК України договором управління
майном є такий договір, за яким одна сторона (установник
управління) передає другій стороні (управителеві) на певний
строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за
плату здійснювати від свого імені управління цим майном в
інтересах установника управління або вказаної ним особи
(вигодонабувача).
Договір управління майном є двостороннім (права та
обов'язки виникають у двох сторін - установника управління та
управителя), реальніш (вважається укладеним з моменту
передачі майна управителю), відплатним (управління майном
здійснюється за винагороду) та каузальним (договір не буде
мати юридичної сили, якщо він не спрямований на досягнення
визначеної мети, якою є добросовісне управління майном).
управління; управитель; вигодонабувачі.
Суб'єктами договору управління майном є установник
управління та управитель, а у випадках, передбачених
договором, - також вигодонабувач.
Установником управління є власник майна (ч. 1 ст. 1032 ЦК
України). Саме власник визначає мету договору управління
майном, обсяг переданих повноважень, а також особу, в
інтересах якої управитель повинен діяти.
Установником управління може виступати як
індивідуальний власник, так і співвласники, яким майно
належить на праві спільної часткової або спільної сумісної
власності. Наприклад, подружжя має право передати належне
їм на праві спільної власності майно (наприклад, будинок) в
управління, але тільки за взаємною згодою.
Якщо майно належить на праві власності юридичній особі,
то вона також може виступати установником управління
майном.
ЦК України (ч. 2-5 ст. 1032) встановлює випадки, коли
установником управління може бути й інша особа. Так, якщо
власником майна є:
1) фізична особа, місцеперебування якої невідоме або її
визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган
опіки та піклування;
2) малолітня особа або фізична особа, яка
визнана недієздатною установником управління може бути
опікун або орган опіки та піклування;
3) неповнолітня особа, установником управління
є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або
піклувальника;
4) особа, цивільна дієздатність якої обмежена,
установником управління є її піклувальник.
Крім того, установником управління можуть виступати і
невлас-ники-володільці виключних та зобов'язальних прав.
Так, при передачі в управління державного чи комунального
майна установником управління майна вправі бути лише орган,
уповноважений власником. Наприклад, управління акціями
(частками) товариств, які перебувають у державній власності,
здійснює Фонд державного майна1.
Управління майном потребує спеціальних навичок і знань,
тому це викликає необхідність передати його в управління
професіоналам. Управителем може бути суб'єкт
підприємницької діяльності. Він діє без довіреності.
Управитель, якщо це визначено договором про управління
майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє,
користується і розпоряджається відповідно до закону та
договору управління майном.
Цивільне законодавство встановлює певні обмеження щодо
осіб, які можуть бути управителями. Відповідно до ч. 2 ст. 1033
ЦК України управителем не може бути орган державної влади,
орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого
самоврядування. Крім того, вигодонабувач не може виступати
одночасно и управителем (ч. З ст. 1033 ЦК України).
Вигодонабувач — це особа, вказана в договорі
установником управління, яка має право набувати вигоди від
майна, переданого в управління. Дана особа не бере участі в
договорі, але має власну заінтересованість від процесу
використання майна, переданого в управління.
190. Істотні умови управління майном: предмет
договору; плата за управління майном; строк договору.
Істотними умовами договору управління майном є (ст. 1035
ЦК України):
- перелік майна, що передається в управління
(предмет договору);
- розмір і форма плати за управління майном.
Договір управління майном буде вважатися укладеним,
якщо сторони досягнуть згоди з усіх істотних умов договору.
Предметом договору управління майном можуть бути
підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ,
цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК
України).
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу
входять земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання,
сировина, продукція та інші види майна, що передбачені для
діяльності підприємства, а також право на торгову марку, права
вимоги та інші права, якщо інше не передбачено договором або
законом.
В управління може бути передане майно, що перебуває у
приватній, державній або комунальній власності. Крім того,
згідно з ч. 1 ст. 1039 ЦК України в управління може
передаватися майно, що є предметом договору застави.
Майно, яке є предметом даного договору, має бути
відокремлене від іншого майна установника управління і від
майна управителя.
Майно, набуте управителем у результаті управління
майном, включається до складу отриманого в управління
майна.
Не можуть бути предметом договору управління майном
грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати
управління грошовими коштами прямо встановлено законом
(ч. 2 ст. 1030 ЦК України).
Звернення стягнення на майно, передане в управління, за
вимогою кредитора установника управління не допускається,
крім випадку визнання установника управління банкрутом або
звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно,
що є предметом договору застави (ст. 1040 ЦК України).
Розмір плати за управління майном визначається за
домовленістю сторін.
Форма винагороди управителя може бути різною. Вона
може сплачуватися у вигляді відсотків від доходів, отриманих
у результаті управління майном; її може бути встановлено в
твердій грошовій сумі, що сплачується, наприклад, щомісяця
чи після закінчення управління майном. Якщо вигода від
використання майна виражена в натурі, то винагорода може
бути встановлена також у натуральній формі. Можлива й
змішана форма виплати винагороди.
Відповідно до ст. 1029 ЦК України установник управління
передає управителеві майно в управління на певний строк.
Строк є важливою умовою даного договору, оскільки
управитель не виступає власником майна під час управління і
після спливу строку, визначеного в договорі, повинен
повернути майно установнику управління.
Строк управління майном встановлюється в договорі
управління майном (ч. 1 ст. 1036 ЦК України). Якщо ж сторони
не визначили строку дії даного договору, він вважається
укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну договору управління майном
після закінчення його строку договір вважається продовженим
на такий самий строк і на тих же самих умовах. Таким чином,
це звільняє сторони договору управління майном від
необхідності укладання нового договору в разі виникнення
бажання продовжити їх співпрацю на тих самих умовах.