Виконала студентка 4УФ

Приймук Вікторія
«Боротьба генерацій і українська література» та «Суспільний і
артистичний елемент у творчості»
1. «Творчість в найширшому смислї стала тою мрією раба, єдиною
формою повної свободи його та гармонїєю з самим собою. І власне, щоб вона
могла бути для чоловіка джерелом рівноваги, дїйсною силою,—мусить мати
повну свободу»: свобода у творчості – важливий елемент, який допомагає
митцям творити.
2. «І хто не зрозумів сього вихідного пункту всякої творчости, хто
не пізнав внутрішньої її льоґіки ... не зможе ніколи знайти тої точки, з якої
тільки й можна правильно оцінювати»: людина не може критикувати твори,
якщо не розуміє літературної логіки.
3. «Кожне покоління – це новий, зовсім окремий світ. Від
виступлення його починається нове життя, воно ніякого іншого життя, як
тільки свого, не може признавати. Воно не хоче нічого знати про досвід
старих поколінь, воно не хоче ніяких наук, ніякого менторства історії, –
воно само, від самого початку хоче все пережити. Бо тільки з своїм власним
досвідом воно числиться, тільки те, що воно само пережило, має для нього
вартість»: кожне нове покоління починає розуміти стару генерацію тільки
після отримання свого досвіду боротьби.
4. «Наше життя відразу ствердло в нерухому масу, відразу
прибрало форм мумії, відразу сформувалося в певний національний кодекс,
який не позволяє вводити ніяких новостей. І тому відразу стало кождому в
такій атмосфері душно, ґрунт був пісний і не міг нічого зродити... Ця хвиля
народин нашої малоросійської драми, гопака і горілки»: українська культура
19 століття була скупою, це вплинуло на тогочасну літературу.
5. «Нам треба більше розмаху, більше безумства, більше
оп’яняючого шалу: для чого, щоб остаточно скинути з себе останки
крамарської тверезости наших батьків, а полюбити розмах всього великого
і гарного. В тому чи не єдина цінність і краса всякого ширшого руху, що йде
до визволення індивідуальности»: кардинальна зміна світоглядів зможе
оновити й збагатити національне буття.
«Іван Франко (Нарис його літературної діяльності)»
1. «Наперед Джеджалик – ембріон того Франка, якого ми привикли
бачити»: твори, видані І.Франком під псевдонімом Джеджалик, почали
прокладати шлях письменнику в літературу.
2. «Як індивідуальність творча, Франко не розвинувся ще вповні, не
станув на свій ґрунт. Прийшло се тільки з дальшими роками і з дальшою
еволюцією Франка, коли він перестав бути і Джеджаликом і Мироном, а
став таки Франком»: Іван Франко здобув популярність після того, як
позбувся псевдонімів.
3. «Яка велика ріжниця поміж першим, та другим виданням збірки
"З вершин і низин"! В першім виданню бачимо Франка-доктринера, автора
гімнів, закликів, програмових тирад; в другім - внутрішній зміст душі поета
добувається щораз більше на верха, стає побіч»: перша і друга збірки «З
вершин і низин» суттєво відрізняються.
4. «Тому збірку "Зів'яле листя" мусимо вважати за факт
революційний просто в розвою творчости Франка, - і не диво, що він сам не
знав, як віднестися до власного твору»: збірка «Зів’яле листя» була
революційною у творчості письменника.
5. «Се вияснення характеру збірки, яка мала наслідувати збірку
поучень та оповідань, знану в старій Руси як "Ізмарагд". В рами такої збірки
міг поет дати "популяризацію багатого скарбу поезій та життєвої
мудрости" нашого старинного письменства, але також чисто сучасні
мотиви...»: пояснення суті збірки «Мій ізмарагд».
6. «Тут показав Франко, як переріс самого себе і сучасне покоління,
як далеко зайшов наперед і відбився в результаті від суєти сучасного
життя, від того гамору, яким жили і жиють партії, гуртки і окремі люди»:
про те, що Франко виріс як автор у збірці «Мій ізмарагд».
 7. «Та найновіша доба діяльности Франка припадає на час після
його ювілею, відбутого в 1898 році. ... той рік змінив його положення серед
суспільности і навіть його особисте життя. Він мав нагоду в часі
ювілейного свята, яке відгомоном перейшло не лише по Галичині, але й по
російській Україні, переконатися, що здобув собі досить сильний ґрунт під
ногами, особливо в серцях молоді. То одно. А друге те, що тепер він нарешті
знайшов терен, відповідний для праці, і міг розвернути вповні свої сили»:
після юбілею Івана Франка письменник зміг показати свої повні сили.
8. «І Франкові припала в тім житті немала роль як
організаторові. Літературна молодь не мала до кого іншого звернутися, як
тільки до нього, і гуртом обступила його»: І.Франко був наставником для
молодих авторів.
9. «Драматургія - се зовсім окремий для себе світ. Можна
працювати рівночасно і з однаковим успіхом на найріжнородніших полях,
бути ліриком, повістярем, публіцистом, ученим, але коли драматург - то
вже весь і з цілою душею мусить віддатися драмі»: Франко перестав
працювати над драмами, тому що бути драматургом – надзвичайно важке
завдання, яке потребує повної віддачі.
10. «...Не можна не подивляти тої сили, тої витривалості і енергії.
Подивляти треба тим більше, коли знається, серед яких обставин він жив і
працював, скільки перепон мусів усувати , аби можна працювати, скільки
мусів боротися за існування і витрачувати свої сили на заробіток! І при тим
всім – він Франко, яким гордиться ціла Україна...»: про життєвий шлях
І.Франка.
«Леся Українка»
1. «(Леся Українка ) належить до тих постатей в літературі, які
поза своєю творчою діяльністю, не мають своєї "біографії". Їх особа стоїть
неначе в віддаленні, вони не стараються заінтересувати публіки собою, не
лише не роблять шуму своєю особою, але навіть ховають її перед широким
загалом. Їх життя тихе, без ярких виступів, інтимне. В їх творчосте - вся їх
біографія, тут вони концентрують своє духовне життя»: Леся Українка –
письменниця, яка зацікавила читачів не біографією, а творчістю.
2. «... творчість Лесі Українки має тому свій стиль, зовсім окрему
фізіономію, по якій відразу її пізнаємо»: письменниця має індивідуальний
стиль.
3. «Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої
психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі, яка вміє відмежувати себе
від життєвої торговиці і без галасу творити собі високохудожні образи,
творити в собі образ вищої людини, вільної людини, - оте все сплелося в
творчосте Лесі Українки в одну гармонійну цілість»: про риси Лесі
Українки.
4. «На “крилах пісні” полетіла в чужі країни, поки не віднайшла
свій терен і рівновагу духову»: письменниця була змушена багато часу
проводити за кордоном, щоб лікуватися та шукати натхнення.
5. «... се вічно свідомий акт творчої волі, се консеквентна
реалізація творчих задумів, на яку не здобувся ні один сучасний український
поет»: Леся Українка – смілива жінка, яка змогла написати те, що було не
під силу багатьом письменникам.