Глотка (pharynx)

Глотка є трубчастим органом, який простягається від основи черепа

(basis cranii) до верхнього рівня VII шийного хребця (vertebra prominens
[C VII]).

Для орієнтації органа в тілі людини існують такі поняття:

- голотопія (holotopia), це розміщення органа відносно всього тіла;
- синтопія (syntopia), це розміщення органа щодо суміжних утворів;
- скелетопія (skeletopia), це положення органа щодо частин скелета.
Голотопія глотки: розташована у передній шийній ділянці (regio cervicalis
anterior).
Скелетопія глотки: від основи черепа (basis cranii) до рівня VI – VII
шийних хребців (vertebrae cervicalis sextae – septimae [VI – VII]).
Синтопія глотки:
● спереду глотки (pharynx) розташовані носова і ротова порожнини
(cavitates nasi et oris) та вхід до гортані (aditus laryngis);
 ● ззаду – шийний відділ хребтового стовпа (pars cervicalis columnae
vertebralis) та глибокі м’язи шиї (musculi colli profundi);
● з боків – середнє вухо (auris media) та судинно–нервові стовбури.

Глотка сполучається з:
● носовою порожниною (cavitas nasi) – через парні отвори хоани
(choanae);
● ротовою порожниною (cavitas oris) – через зів (fauces);
● гортанню (larynx) – через вхід до гортані (aditus laryngis);
● барабанною порожниною (cavitas tympani) – через глотковий отвір
слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae);
● продовжується в стравохід (oesophagus).
Глотка (pharynx) має:
- верхню стінку (склепіння глотки);
- передню стінку (де розміщені отвори в ротову, носову порожнини та в
гортань);
- задню стінку (прилягає до передхребтових м’язів шиї);
- бічну (парну) стінку, в якій знаходяться глоткові лімфатичні вузлики
(noduli lymphoidei pharyngeales).

Порожнина глотки (cavitas pharyngis) поділяється на:

- носову частину глотки (pars nasalis pharyngis);
- ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);
- гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis).
Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) – чисто дихальна
частина, вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною
(cavitas nasi).
На її бічних стінках з обох сторін є глоткові отвори слухових труб (ostia
pharyngea tubarum auditivarum), які сполучають глотку (pharynx) з
барабанною порожниною (cavitas tympani).
Кожний отвір обмежований:
- ззаду і вгорі трубним валком (torus tubarius).
Між останніми і м’яким піднебінням (palatum molle) розташоване парне
скупчення лімфоїдної тканини – трубний мигдалик (tonsilla tubaria).
Від трубного валка (torus tubarius) відходять:
- трубно–глоткова складка (plica salpingopharyngea);
- трубно–піднебінна складка (plica salpingopalatina).

Спереду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae

auditivae) відходить:
- валок підіймача (torus levatorius).
Позаду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae
auditivae) є глотковий закуток (recessus pharyngeus).
У носовій частині глотки (pars nasalis pharyngis) міститься:
- піднебінно–глотковий гребінь (crista palatopharyngea).
На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки – fornix
pharyngis) розташований:
- непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), або аденоїд, який
має:
- ямочки мигдалика (fossulae tonsillae);
- крипти мигдалика (cryptae tonsillae).
Три глоткових мигдалики (глотковий мигдалик – tonsilla pharyngealis,
парний трубний мигдалик – tonsilla tubaria) та три мигдалики ділянки зіва
(язиковий мигдалик – tosilla lingualis, парний піднебінний мигдалик –
tonsilla palatina) утворюють лімфатичне кільце глотки (anulus lymphoideus
pharyngis) – кільце Пирогова–Вальдейера.

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) простягається від

піднебінної завіски (velum palatinum) до входу в гортань (larynx), тобто на
рівні зіва (fauces), що відповідає висоті тіла третього шийного хребця
(vertebra cervicalis tertia).
Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) за допомогою зіва (fauces)
сполучається з власне ротовою порожниною (cavitas oris propria).
Між коренем язика (radix linguae) та надгортанником (epiglottis) проходять:
- серединна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica mediana);
- парна бічна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica lateralis),
між якими розміщена надгортанна долинка (vallecula epiglottica).

надгортанник (epiglottis)
У ротовій частині глотки (pars oralis pharyngis) перехрещується травний та
дихальний шляхи.
При акті ковтання носова частина глотки (pars nasalis pharyngis)
відокремлюється від ротової частини глотки (pars oralis pharyngis)
піднебінною завіскою (velum palatinum).
При акті ковтання гортань (larynx) піднімається, а надгортанник (epiglottis)
закриває вхід до гортані (aditus laryngis).
Тому їжа чи рідина проходять тільки в гортанну частину глотки (pars
laryngea pharyngis) і далі – в стравохід (oesophagus), не потрапляючи ні в
носову порожнину (cavitas nasi), ні в порожнину гортані (cavitas laryngis).
Гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) починається
на рівні входу до гортані (aditus laryngis) і сполучається з порожниною
гортані (cavitas laryngis).
З боків від входу до гортані (aditus laryngis) гортанна частина глотки (pars
laryngea pharyngis) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки
(recessus piriformes), присередньо від них розміщені складки верхнього
гортанного нерва (plicae nervi laryngei superioris), де проходять:
- верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior);
- внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi laryngei
superioris).
У місці переходу глотки (pharynx) в стравохід (oesophagus) є
глотково–стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis).
Стінка глотки (paries pharyngis) складається з таких шарів:
- слизової оболонки (tunica mucosa);
- підслизового прошарку (tela submucosa);
- м’язової оболонки (tunica muscularis) – м’язів глотки (musculi pharyngis);
- сполучнотканинної оболонки (адвентиції – tunica adventitia).
Слизова оболонка (tunica mucosa) розміщена на щільній
сполучнотканинній (фіброзній) пластинці, яка замінює підслизову основу
(підслизовий прошарок).
На рівні носової частини глотки (pars nasalis pharyngis) слизова оболонка
(tunica mucosa) вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм
(epithelium ciliatum simplex), а нижче – багатошаровим плоским
незроговілим епітелієм (epithelium stratificatum noncornificatum
squamosum) відповідно до функції частин глотки (pharynx).
Підслизова основа (підслизовий прошарок) носової частини глотки (tela
submucosa partis nasalis pharyngis) представлена глотково–основною
фасцією (fascia pharyngobasilaris) – фіброзною оболонкою (волокнистою
оболонкою), яка зростається із слизовою оболонкою (tunica mucosa), а
вгорі вона прикріплюється до зовнішньої основи черепа (basis cranii
externa).
Через це слизова носової частини глотки (tunica mucosa partis nasalis
pharyngis) малорухома і не утворює складок.
У нижніх відділах глотки підслизова основа представлена пухкою
сполучною тканиною, внаслідок чого слизова оболонка утворює поздовжні
складки.
У підслизовій оболонці (підслизовому прошарку) глотки (tunica submucosa
pharyngis) розташовані глоткові залози (glandulae pharyngeales), протоки
яких відкриваються на поверхні слизової оболонки.
Ззовні – до підслизової основи, або підслизового прошарку (tela
submucosa), зверху – до глотково-основної фасції (fascia pharyngobasilaris)
прилягають м’язи глотки (musculi pharyngis) та сполучнотканинна
оболонка – адвентиція (adventitia).
M’язи глотки (musculi pharyngis)
М’язова оболонка (tunica muscularis pharyngis), або м’язи глотки (musculi
pharyngis), побудовані із поздовжніх та колових поперечно–посмугованих
м’язових волокон (myofibrae transversostriatae) і формують:
● м’язи–звужувачі глотки (musculi constrictores pharyngis), що
утворюють внутрішній коловий шар (stratum circulare internum);
● м’язи–підіймачі глотки (musculi levatores pharyngis), що утворюють
зовнішній поздовжній шар (stratum longitudinale externum).
До поздовжніх м’язів глотки належать:
Шило–глотковий м’яз (musculus stylopharyngeus):

Початок: від шилоподібного відростка скроневої кістки, прямує вниз і

вперед, проникає між верхнім і середнім м’язами-звужувачами глотки
Прикріплення: вплітається в бічну стінку глотки
Функція: підіймає глотку і розтягує її в боки.

Піднебінно–глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus):

Початок: від апоневрозу м’якого піднебіння і гачка крилоподібного
відростка клиноподібної кістки, прямує вниз і назад
Прикріплення: вплітається в задню стінку глотки в ділянці глоткового
шва, а потім прикріплюється до щитоподібного хряща.
Функція: підіймає глотку, опускає піднебінну завіску і зменшує отвір зіва.
Цей м’яз розташований у товщі піднебінно-глоткової дужки.

Трубно–глотковий м’яз (musculus salpingopharyngeus):

Початок: від нижньої поверхні хряща слухової труби, прямує вниз,
з’єднується з піднебінно-глотковим м’язом
Прикріплення: вплітається в бічну стінку глотки.
Функція: піднімає глотку (pharynx) і запобігає зсуванню вперед хряща
слухової труби (cartilago tubae auditivae).

До колових м’язів глотки належать:

Верхній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis superior)
який має:
● крило-глоткова частина (pars pterygopharyngea) починається від
присередньої пластинки крилоподібного відростка клиноподібної
кістки;
● щічно-глоткова частина (pars buccopharyngea) починається від
крило-нижньощелепного шва (raphe pterygomandibularis), що є
потовщенням щічної фасції, яка натягнута між крилоподібним
гачком крилоподібного відростка та нижньою щелепою;
● щелепно-глоткова частина (pars mylopharyngea) починається від
заднього кінця щелепнопід’язикової лінії тіла нижньої щелепи;
● язико-глоткова частина (pars glossopharyngea) починається від
поперечного м’яза язика.
Усі м’язові пучки правого та лівого верхнього м’яза-звужувача глотки
прямують назад, дещо вниз і присередньо, колоподібно охоплюють
глотку і посередині вплітаються в глотковий шов.

Функція: звужує порожнину верхнього відділу глотки.

Середній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis medius)

який має:
● хрящо-глоткова частина (pars chondropharyngea) починається від
малого рогу під’язикової кістки;
● ріжково-глоткова частина (pars ceratopharyngea) починається від
великого рогу під’язикової кістки.
Функція: звужує порожнину середнього відділу глотки.

М’язові пучки віялоподібно розходяться вверх і вниз, прямують назад,

охоплюючи глотку, і посередині з’єднуються між собою, утворюючи
глотковийшов. Верхній край цього м’яза накладається на нижню частину
м’язових пучків верхнього м’яза-звужувача глотки.

Нижній м’яз–звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis inferior)

який має:
● щито-глоткова частина (pars thyropharyngea) починається від бічної
поверхні щитоподібного хряща;
● персне-глоткова частина (pars cricopharyngea) починається від бічної
поверхні перснеподібного хряща.
Функція: звужує порожнину нижнього відділу глотки.

М’язові пучки віялоподібно розходяться вверх, горизонтально і вниз,

прикриваючи нижню половину середнього м’яза-звужувача глотки,
вплітаються позаду в глотковий шов. Нижні м’язові пучки цього м’яза
заходять на задню поверхню початку стравоходу.

Функція усіх м’язів-звужувачів глотки полягає в тому, що під час ковтання

вони почергово скорочуються зверху вниз і проштовхують їжу в стравохід.

На задній поверхні глотки м’язи обох боків зростаються по середній лінії,

утворюючи шов глотки.

Функція глотки різноманітна і не обмежується тільки просуванням їжі з

ротової порожнини у стравохід. Їжа з ротової порожнини через зів під час
ковтання потрапляє в глотку, а потім у стравохід. Повітря з носової
порожнини через хоани чи з ротової порожнини через зів також надходить
у глотку, а потім у гортань. Тобто, у ротовій частині глотки людини (і
наземних хребетних тварин) відбувається перехрест дихального і травного
шляхів. При ковтанні піднебінна завіска піднімається і притискається до
задньої стінки глотки, закриваючи її носову частину, одночасно
надгортанник закриває вхід до гортані, тому їжа просувається тільки у
стравохід і не потрапляє ні в носову порожнину, ні в порожнину гортані.
Дихальні шляхи постійно відкриті, і лише при ковтанні вхід до гортані
короткочасно закривається. При вдиханні м’яке піднебіння опускається до
кореня язика, а надгортанник піднімається і відкриває вхід до гортані.
Повітря прямує в гортань і не потрапляє у стравохід. В акті ковтання, що є
генетично запрограмованим рефлексом, виділяють ротоглоткову фазу, що
триває 0,7–1,0 сек, і стравохідну фазу тривалістю 4–6 сек.

Ковтання є безупинним актом, що складається з ряду послідовних рухів:

1. М’язи м’якого піднебіння скорочуються і піднебінна завіска

піднімається. При цьому відкриваються глоткові отвори слухових
труб.
2. Вільний край піднебінної завіски щільно притискається до задньої
стінки та склепіння глотки, відгороджуючи носову частину глотки
від інших її частин.
3. Завдяки скороченню м’язів дна ротової порожнини гортань
піднімається і підтягується вперед. Одночасно надгортанник
закриває вхід до гортані.
4. Завдяки скороченню шило-язикових і під’язиково-язикових м’язів
корінь язика пересувається назад і проштовхує їжу в отвір зіва. При
скороченні піднебінно-язикових м’язів піднебінна завіска
опускається і відокремлює частину грудки їжі і проштовхує її в
ротову частину глотки.
 5. При надходженні їжі в порожнину глотки її поздовжні м’язи
скорочуються і піднімають глотку догори, ніби натягаючи її на
харчову грудку.
6. М’язи-звужувачі глотки послідовно скорочуються зверху вниз,
унаслідок чого грудка їжі проштовхується у стравохід.

Cтравохід (oesophagus)
У стравоході виділяють три частини: шийну, грудну і черевну.

Шийна частина (pars cervicalis, pars colli)

має довжину 5–8 см і простягається від рівня міжхребцевого диска між VI

і VII шийними хребцями до рівня І–ІІ грудного хребця. Ця частина
стравоходу прилягає до хребта, розташована майже по серединній лінії
попереду передхребтової пластинки шийної фасції і позаду трахеї дещо
ліворуч від неї. Тут з обох боків до стравоходу прилягають поворотні
гортанні нерви та загальні сонні артерії.

Грудна частина (pars thoracica)

найдовша – 15–18 см, розташована у верхньому і нижньому задньому
середостінні від верхнього отвору грудної клітки до стравохідного
розтвору діафрагми, що відповідає рівню тіл ІХ–Х грудних хребців.

У верхньому середостінні стравохід прилягає до хребта, а його передня

поверхня – до перетинчастої частини трахеї, ліворуч до нього прилягає
ліва середостінна частина пристінкової плеври. На рівні IV грудного
хребця, де проектується роздвоєння трахеї, стравохід найбільше
відхилений вліво і прилягає до задньої поверхні лівого головного бронха.
На цьому рівні попереду і зліва до стравоходу прилягає дуга аорти. У
нижньому задньому середостінні на рівні V грудного хребця стравохід
розташований по серединній лінії попереду хребта, а нижче відхиляється
праворуч до рівня VII грудного хребця. Нижче V грудного хребця
стравохід розміщений праворуч від грудної аорти. Починаючи від рівня
VIII грудного хребця, стравохід знову відхиляється ліворуч і вперед,
гвинтоподібно огинаючи аорту справа і попереду. У нижньому його
відділі перед входом у стравохідний розтвір діафрагми стравохід
розміщений попереду і дещо зліва від аорти. У цьому відділі до
стравоходу спереду прилягає осердя (перикард), а справа – права
середостінна частина пристінкової плеври. Нижче рівня V грудного
хребця до задньої стінки стравоходу підходить правий блукаючий нерв,
де його гілки утворюють задній блукаючий стовбур. До передньої стінки
стравоходу підходить лівий блукаючий нерв, де його гілки формують
передній блукаючий стовбур.

Отже, грудна частина стравоходу у верхньому і нижньому задньому

середостінні утворює чотири вигини – два у стріловій площині і два
у лобовій площині.

Черевна частина (pars abdominalis)

найкоротша, має довжину 1–3 см, вкрита очеревиною і прилягає до лівої
частки печінки. На рівні ХІ грудного хребця ліворуч черевна частина
стравоходу переходить у шлунок. У черевну порожнину стравохід
проходить разом з переднім і заднім блукаючими стовбурами (Х пара
черепних нервів).

Стравохід оточений пухкою волокнистою сполучною тканиною, що

забезпечує його рухливість. Лише передня стінка його шийної частини
з’єднана з трахеєю щільною волокнистою сполучною тканиною.

Стравохід має три звуження:

● глотково-стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis) –

на рівні межі між VI i VII шийними хребцями;
● звуження грудної частини, або бронхо-аортальне звуження
(constrictio partis thoracicae; s. constrictіo bronchoaortica) – на рівні
межі між IV і V грудними хребцями, де стравохід прилягає до лівого
головного бронха;
● діафрагмове звуження (constrictio phrenica; constrictio diaphragmatica)
– на рівні стравохідного розтвору діафрагми. В цьому місці
стравохід укріплює діафрагмово-стравохідна зв’язка (lig.
рhrenicooesophagealis).
Стінка стравоходу складається з чотирьох шарів: слизової оболонки,
підслизового прошарку, м’язової оболонки і зовнішньої
сполучнотканинної оболонки (адвентиції). Зовнішньою оболонкою
черевної частини стравоходу є серозна оболонка з підсерозним прошарком.
Підслизовий прошарок (tela submucosa) добре розвинений і утворений
пухкою сполучною тканиною. Завдяки цьому оболонка утворює поздовжні
складки, тому на поперечному розрізі просвіт стравоходу має зірчасту
форму. У підслизовому прошарку розміщені кінцеві секреторні відділи
власних стравохідних залоз (glandulae oesophageae), які за будовою є
складними трубчасто-альвеолярними залозами зі слизовим типом секреції.

М’язова оболонка (tunica muscularis) стравоходу має характерні

особливості. У верхній третині стравоходу м’язова оболонка утворена
поперечнопосмугованими м’язовими волокнами; у середній третині вона
поступово замінюється гладкими міоцитами, а в нижній третині
складається тільки з гладких міоцитів. М’язові волокна і гладкі міоцити
розташовані двома шарами: внутрішній шар – коловий і зовнішній шар –
поздовжній. М’язова оболонка забезпечує перистальтику стравоходу і його
постійний тонус.

Зовнішній м’язовий шар розташований нерівномірно. Поздовжні м’язові

волокна грудної частини стравоходу утворюють парний
перснестравохідний сухожилок (tendo cricooesophageus), який
прикріплюється до нижнього краю пластинки перснеподібного хряща
гортані. На рівні IV–V грудних хребців від зовнішнього м’язового шару
відокремлюються м’язові пучки і формують бронхо-стравохідний м’яз (m.
bronchooesophageus), який прикріплюється до лівого головного бронха. На
рівні воріт легень переважно гладкі міоцити зовнішнього поздовжнього
шару утворюють парний плевро-стравохідний м’яз (m. pleurooesophageus).
Лівий м’яз з’єднує аорту і стравохід з лівою середостінною частиною
пристінкової плеври на рівні роздвоєння трахеї. Правий м’яз відходить від
нижньої третини грудної частини стравоходу і прикріплюється до правої
середостінної частини пристінкової плеври. Отже, стравохід динамічно
зв’язаний з названими структурами.

Зовнішня оболонка, адвентиція (tunica adventitia) стравоходу утворена

пухкою сполучною тканиною. Зовнішньою оболонкою черевної частини
стравоходу є серозна оболонка (tunica serosa), що вкрита мезотелієм, а
також підсерозний прошарок (tela subserosa) з пухкої сполучної тканини.