З

Д
Н
Е
М
С
О
Б
О
Р
Н
О
С
Т
І
!
22 СІЧНЯ 1918 РОКУ. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського

режиму та встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні
були ліквідовані органи царської адміністрації – тепер на місцях
керували комісари.

Повалення самодержавства відкрило можливості для створення або

активізації громадських організацій та політичних партій. У Києві,
Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися
багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами.
Осередком згуртування громадських і політичних сил стала
Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року в Києві.
Поступово вона перетворилася на всеукраїнський представницький
орган, а згодом – парламент Української Народної Республіки.

23 червня того ж року Центральна Рада I Універсалом проголосила

автономію України й закликала створювати українські органи влади
на місцях, а 28 червня створила Генеральний Секретаріат, який по
суті був першим українським урядом революційної доби.

Більшовицький Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду,

формування Ради народних комісарів несли загрозу для України. Це
підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого
оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона
утворила Українську Народну Республіку.
У грудні Рада народних комісарів у Москві висунула ультиматум
Центральній Раді: дозволити переміщення більшовицьких військ із
фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту.
Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні
ворожнечі. Раднарком своєю чергою оголосив Центральну Раду «в
стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7
січня 1918 року більшовики розпочали військове вторгнення в Україну.
На середину січня вони встановили контроль майже на всьому
Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ.

Бойові дії спонукали Центральну Раду остаточно відмежуватися від

Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита
Шаповал заявив: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний
вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати
твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної
сили».

22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IV

Універсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби
Української революції. Документ містив чотири головні положення:
1) проголошення самостійності Української Народної Республіки;
2) доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними
державами;
3) оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією;
4) декларування основ внутрішнього соціально-економічного
будівництва й окреслення заходів для припинення війни з
Центральними державами.

Так уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала

держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби
за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони,
мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне
боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти.
22 СІЧНЯ 1919 РОКУ. АКТ ЗЛУКИ

Об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почалося

невдовзі після встановлення української влади у Східній Галичині та ще
до того, як Директорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918
року на залізничній станції у Фастові представники ЗУНР і Директорії
підписали «Передвступний договір» (попередній). Статті угоди
констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в
одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого
боку УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію
й населення Західно-Української Народньої Республіки як складову
частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Для
урочистого проголошення цієї Ухвали та завершення юридичного
оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено
представницьку делегацію на чолі з віцепрезидентом УНРади
(Української Національної Ради ЗУНР) Левом Бачинським.
22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в
Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них
проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про
злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на
зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося:
«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної
частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка
(Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини
України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного
театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України
ратифікував документ – надав йому законного юридичного характеру.
Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу
Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна
область Української Народної Республіки. Розпочалася активна
співпраця між двома державними утвореннями в економічній,
військовій та культурній сферах.
Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках.
Відголосом історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні
збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську
Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В
умовах перманентної боротьби за свободу та незалежність
надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних
регіонів.
Вершиною співпраці та консолідації зусиль став спільний похід
українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин
об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до
завершення. Продовжували існувати два уряди, дві армії. Республіки
фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні
геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного
фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Проте Акт Злуки
став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.
Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея
цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не
ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався
символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну
державу.
 Соборність

Незалежність

Батьківщина

Україна

Єдність
 Знайдіть та обведіть 9 слів

СПИСОК СЛІВ: УКРАЇНА, ЄДНІСТЬ, СОБОРНІСТЬ,

ОБ’ЄДНАННЯ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ,
САМОСТІЙНІСТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ (9)
 Відповіді

СПИСОК СЛІВ: УКРАЇНА, ЄДНІСТЬ, СОБОРНІСТЬ,

ОБ’ЄДНАННЯ, БАТЬКІВЩИНА, ВОЛЯ,
САМОСТІЙНІСТЬ, ІДЕНТИЧНІСТЬ (9)
Запишіть асоціації

Соборність
України
 Це навчальний прийом-
неримована віршована форма,
що складається з 7 рядків,
кожний з яких побудований за
певним принципом.

тема
(іменник)

означення
(2 прикметника)

дія
(3 дієслова)

асоціації
4 іменника

дія
(3 дієслова)

означення
(2 прикметника)

тема
(іменник)
єдині

самостійні

незалежні

єдині

самостійні

незалежні

єдині

самостійні
 Ми - єдині!

Одна єдина
країна

Ми - незламні!

Разом ми сила!

Одна єдина
соборна
держава
Випишіть усі
прикметники
Вип
иш
іме іть
нни усі
ки
 Запишіть на
стрічках побажання
та теплі слова,
з’єднайте їх
ланцюжком
(степлером).
 «Свою Україну любіть.
Любіть її…
Во врем’я люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть».

Тарас Шевченко (1814-1861)

с. Моринці Черкащина
 «Любіть Україну у сні й
наяву, вишневу свою
Україну, красу її вічно живу і
нову і мову її солов’їну».

Володимир Сосюра (1898-

1965) м. Дебальцеве
Донецької області
 «До тебе, Україно, наша
бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо
лунати,
І пісня від серця поллється».

Леся Українка (1871-1913)

м. Новоград — Волинський
Житомирщина
 «Я знаю вас, нащадки
запорожців, Я вірю вам і
низько б’ю чолом. Дивлюсь
на вас і вірою займаюсь,
І б’ю поламаним крилом».

Олександр Олесь (1878-1944)

м. Білопілля Харківщина
«Народ мій є! Народ мій
завжди буде! Ніхто не
перекреслить мій
народ!».

Василь Симоненко
(1929-1963) с. Біївці
Полтавщина
 «Як один Бог на небі,
так одна Україна на
землі!».

Степан Бандера (1909-

1959) с. Старий Угринів
Франківщина
 «Ми мусимо навчитися чути
себе українцями — не
галицькими, не буковинськими
українцями, а українцями без
офіційних кордонів».

Іван Франко (1856-1916)

с. Нагуєвичі Львівщина
 «Не чіпатися того, що ділить і
роз’єднує поодинокі частини
української землі, а пильнувати
того, що лучить і єднає їх до купи, і
се зміцнювати і розвивати
мусимо… Єднатися,
концентруватися, а не ділитися, не
розбігатися — се повинно бути у
всім нашим гаслом».

Михайло Грушевський (1866-1934)

м. Холм Польща-м. Київ
 «Українська національна думка мусить
обнімати всіх українців, де б вони не
проживали, на всій Україні, без огляду на
державні кордони. Коли в кожному з нас до
решти загине полтавський, галицький і т.д.
провінціал, а в цілому зродиться та зросте
Всеукраїнець, якого думи і змагання
обнімають усю Україну зарівно і неподільно,
як нерозлучну і єдину цілість».

Микола Міхновський (1873-1924)

с. Турівка Київщина
«Ніхто нам не збудує держави, коли ми її
самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить
нації, коли ми самі нацією не схочемо
бути».

В’ячеслав Липинський (1882-1931)

с. Затурці Волинь
 «Тобі, Україно моя, і
перший мій подих, і подих
останній тобі».

Василь Еллан-Блакитний
(1894-1925) м. Чернігів
«А ви думали, що Україна так просто.
Україна — це супер. Україна — це
ексклюзив. По ній пройшли всі катки
історії. На ній відпрацьовані всі види
випробувань. Вона загартована
найвищим гартом. В умовах
сучасного світу їй немає ціни.»

Ліна Костенко (1930) м. Ржищів

Київщина
«Не дивіться на Україну, як на
землю своїх батьків. Дивіться
на неї, як на землю своїх дітей.
І тоді прийдуть зміни…».

Святослав Вакарчук (1975) м.

Мукачеве Закарпаття