КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.

ШЕВЧЕНКА
КАФЕДРА ЕТНОЛОГІЇ ТА КРАЄЗНАВСТВА

Реферат

з курсу “Традиційна обрядово-магічна культура”

на тему: «Народні погляди на пошесні хвороби(холера) та обряди, пов'язані з їх

вигнанням»

Виконала
Студентка 2-го курсу 3 групи
ОП “Американістика
та європейські студії”
Чехова Анастасія

КИЇВ - 2023
 Зміст
ВСТУП.................................................................................................................3
З ІСТОРІЇ ТА НАУКИ ХОЛЕРИ.......................................................................4
НАРОДНІ ПОГЛЯДИ НА ХОЛЕРУ.................................................................5
ОБРЯДИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИГНАННЯМ ПОШЕСТІ......................................7
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................9
 ВСТУП

Культура українців надзвичайно багата, народні погляди різняться від

регіону до регіону, погляди образні відображені у легендах, повір’ях. Народна
медицина українського доволі таки обширна за кількістю знань, створених
методик, побутуючих обрядів. Пошесні хвороби та пов’язані з ними обряди
особливо цікаві для дослідження. Попри значний прогрес у медицині та науці
загалом, найчастіше у сільській місцевості, продовжують побутувати народні
вірування щодо хвороб, а особливо пошестей.
Пошесті, пошесні хвороби - це масові серйозні захворювання у людей чи
тварин. Метою даної роботи є огляд народних поглядів на одну з пошестей –
холери та обряди, пов’язану з її вигнанням. У рефераті будуть розглянута
історія та симптоматика холери в світі та на території України, як вони
виникала на думку людей, способи її лікування за допомогою обрядів. Адже
багатовіковий досвід дав змогу накопичити традиційні знання, які нині
розглядаються дослідниками різних галузей: істориками, біологами,
етнографами та етнологами.
До того ж інтерес до цього аспекту народних вірувань може служити
цікавим досвідом для прикладної медицини - природні засоби для лікування
цікавлять науковців більше, аніж синтетичні. Окрім цього, актуальність роботи
представлена важливістю дослідження магічного компоненту в світогляді
українського етносу відносно людського здоров'я та боротьби зі «шкідниками»
здоров'ю – різними хворобами.
Основна джерельна база цієї роботи – етнографічна література, публікації
українських дослідників. Цінна інформація з народної обрядовости та вірувань
щодо пошестей становлять записки етнологів з етнографічних подорожей,
наприклад, Данила Щербаківського1 чи Ірини Ігнатенко2, сучаснішої
дослідниці. Перша спроба нотування вірувань із народної медицини вважається
праця А. Чепи «Малорусские суеверия, коим мало кто верил».
1
Щербаківський Д. Сторінка з української демонології. Вірування про холєру
2
Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери / Ірина Ігнатенко. – №19. – С. 24–31.
 Мета реферату – зробити короткий огляд на холеру: її науковий та
етнологічний аспекти. Проаналізувати вірування народів, здебільшого
українського, щодо холери – як вона виглядала, як її треба позбавитися.

З ІСТОРІЇ ТА НАУКИ ХОЛЕРИ

Холера – це інфекційне захворювання, причиною якого є бактерія –

Vibrio cholerae. Основний шлях розповсюдження – забруднені вода чи їжа.
Захворювання перебігає динамічно: декілька днів інкубаційного періоду,
організм швидко зневоднюється, постійна діарея. Найнебезпечніше те, що
людина швидко втрачає важливі рідини та електроліти.
Сучасні знання прийшли з тяжким досвідом епідемій: не існувало
пояснень виникнення цієї хвороби, ані ефективних способів боротьби з нею. У
XIX столітті від цієї хвороби померло більш ніж 10 мільйонів людей на Землі
через постійні спалахи епідемії у різних регіонах світу.
У 1848 році Джоном Сноу було висловлено припущення виникнення цієї
хвороби та взагалі що вона таке: заразна хвороба, яка поширюється через
випорожнення та брудну. Гіпотетичні висловлення важливо було підтвердити.
Визначив бактерію, яка спричиняє холеру, - Роберт Кох. Це дало змогу в 70-их
роках XIX століття обмежити поширення захворювання та почати шукати
способи для лікування цієї хвороби. Цим займалися переважно Європа та
Америка. В Україні під владою Росії ця хвороба забирала життя людей і
пізніше.
Від 1823 року епідемії холери часто(майже щорічно) траплялися на
території Російської імперії. Цьому сприяли умови, у яких жили люди, а саме
бідне населення: тісні і міські, і сільські житла, брак каналізаційних та
водопровідних систем, водоочисних систем. Вважають, що відправною точкою
для поширення холери була Астрахань: і у 1823 році, і в 1829-30рр. А
поширювалася далі завдяки торговим річковим шляхам. Найінтенсивніше
поширювалася холера в Бессарабії, але до зими хвороба відступала – у неї
температура виживання до -15℃.
 Епідемії холери в Україні на західних (Галичині, Буковині, Закарпатті) та
південних територіях призводили до холерних бунтів, під час яких часто
вбивали медичних працівників. Учасниками бунтів були бідний прошарок
населення, які виявилися у невигідному економічному становищі через постійні
карантинні обмеження. Сільське населення дуже часто нехтувало зверненнями
до лікарів: їм просто напросто не довіряли. Церква взагалі мала свій погляд на
холеру, вважаючи з колективною гріховністю захворівших, бо ті або
напивалися, або були ненажерливими чи хтивими.
Одним із посилів бунтів була боротьба проти ховання живих людей.
Чому ж так? Люди під час епідемій холери умирали масово: лікарні не
витримували таких масштабів, тому після констатації смерти лікарі намагалися
мертвих якомога швидше поховати. Але у холери є особливість: посмертне
скорочення м’язів. Часто звичайні люди помічали, як у померлих ворушилися
ноги чи руки, що змушувало їх думати, що ховають живу людину.

НАРОДНІ ПОГЛЯДИ НА ХОЛЕРУ

У більшості народів світоглядні уявлення про хвороби та їх причини

охоплювали раціональність та ірраціональність, фантастику та реальність.
Часто для народу етіологія хвороб пов’язувалася з надприродними
силами, такими як духи, люди з надзвичайними здібностями або нечисті сили.
Ці уявлення особливо розповсюдилися в кінці XIX та на початку XX століття.
Етнографічні джерела цього періоду свідчать, що хвороби часто розглядалися
як живі істоти або як результат впливу злих духів. Це пов’язано з відголоссям
світогляду, коли люди одухотворювали природу, наділяли її чеснотами.
Усі пошесні хвороби асоціювалися саме з демонічними істотами. Їх
уособлення різнилося від регіону до регіону. Наприклад, з етнографічної
експедиції села Літин Вінницької области дізналися яка ж холера – це
простоволоса ридаюча жінка, яка походжала від села до села, і там, де чули її
плач, помирали люди.
 За іншим повір’ям – це висока, похилого віку жінка, одягнута в біле,
швидка як блискавка, помирали люди в тій хаті, яку вона позначила(с.
Звенигородка Черкаська область). Казали, що інколи вона кладе на роздоріжжі
села дві білі хлібини, і поки вони там лишаються, то у селі вмиратимуть люди.
Інколи люди уявляли холеру в образі жінки з коров’ячими ногами 3. Ось,
наприклад, під час експедиції Данила Щербаківського чоловік розповів:
«Кажуть, що перед холерою їхав чоловік возом; аж дивиться йде якась пані, а
ноги у неї товарячі (роздвоєні копита), і проситься, щоб її підвіз.»4
І по-іншому уявляється холера українцям: білим псом або хортом,
відьмою, або її насилають упирі. Гуцули кажуть: «То дауно було много тих
великих опиріу. То як була тота холєра, то они так нарід стинали, то ти голоуні
опирі.»5 Зв’язок образу холери з відьмою доволі пояснюваний, адже вона
любить прикидатися білим псом, за віруваннями накликає град, засуху та
винищує людей.
Більшість слов’янських народів мають схожу персоніфікацію холери. У
білорусів холера виглядає жінкою, з довгим розпущеним волоссям та
палаючими очима. Вона ходить по селам та розкидає зерна, які і є джерелом
хвороби, бо перемішуючись із насінням сільськогосподарських культур вони
отруюють їх. Це був спосіб пояснити шкоду, яку приносить споживання погано
помитих або зіпсованих продуктів під час епідемії холери. 6 Ще інше, дуже
тікаве втілення образу холери, - це дівчина, яка змахуванням хустинки,
зазвичай чорного або червоного кольору, отруювала повітря. Де вона махне
хусткою, там і хворітимуть люди.
У росіян холера мала трохи інші образи – це були собаки, кішки, або
також жінки зі злим обличчям, яка подорожуючи приносила хвороби.

3
Болтарович З. Народна медицина українців / Зоріана Болтарович. – Київ: Наукова думка,
1990. – 232 с. – C. 26
4
Щербаківський Д. Сторінка з української демонології. Вірування про холєру. – С. 204
5
Щербаківський Д. Сторінка з української демонології. Вірування про холєру. – С. 208.
6
Болтарович З. Народна медицина українців. – C. 26
 Важливо помітити одну особливість – азійська холера, яка прийшла у 19
столітті, була абсолютно новим явищем для європейських народів, у тому числі
українців. Для сформованого антропоморфічного світогляду українців, з уже
традиційним довго існуючими багатьма демонами, холера стає новим явищем.
Аби пояснити собі холеру люди бере з власного погляду на світ старих
демонічних істот та додає їм нові якості. Більш того ці погляди дуже
різноманітні, не сталі. Це відрізняється навіть по селам поряд. На Волині та
Сквирщині, після опитування двох односельців, отримали зовсім різні
відповіді.7
У результаті різного образу холери існували й різні способи, як же
вигнати холеру. Найчастіше це була історія, у якій чоловік підвозив пані
холеру, яка ж потім і розкаже як позбавитися хвороби.

ОБРЯДИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИГНАННЯМ ПОШЕСТІ

На щастя, в українській історіографії та етнографії відходять від

стереотипів відносно до обрядової культури та традиційних вірувань. Тепер на
це не дивляться як на забобони чи пережитки. Тож у контексті обрядів цікаво
розглянути, яким чином українці вважали треба боротися з різними хворобами.
Варто почати, що поділяли хвороби на дві великі категорії: раціональні та
ірраціональні. Останні відрізнялися тим, що якогось розумного пояснення чому
виникла хвороба народ знайти не міг. Бо на випадок лікування першої категорії
люди мали ліки, які створювали самі. Вважалося, що друга категорія хвороб
якось насилалася, підкидалася, тому аби їх лікувати звичайні ліки не підійдуть
– зверталися до знахарів, які використовуючи магічні обряди, ритуали або
замовляння і лікували від недуги. До речі, дуже часто через те, що холера
призводила до масового мору людей, обряди носили громадський характер:
оборювання села, обходження його з процесією, розташування осикових
хрестів.

7
Щербаківський Д. Сторінка з української демонології. Вірування про холєру. – С. 204
 Одним із важливих компонентів лікувальної магії було заговірне слово.
Його наче проковтували – слово нашіптували на їжу, воду, яку людина вживала
перорально.
Трохи більший та інший сенс мали замовляння. Це тексти з сюжетом,
об’ємні за обсягом. Тут є зачин, основна частина та кінцівка.
Зачин оголошувався на початку лікування, і починався загальними
фразами: «Першим разом, Божим указом», «Господу Богу помолюся, прєчистой
Божой Матері поклонюся…»8
В основній частині виявляють та вказують причини пояи хвороби:
тварини, люди або природа. У цій частині й шукають де перебуває хвороба:
перелічуються усі внутрішні органи людини. Це було пов’язано з тим, що
знахарю не було відомо осередок хвороби, тому важливо було створити довгий
ряд назв, а далі завдяки принципу кумилиції візьметься під контроль
безмежність. Те саме й стосувалося причин виникнення хвороб, їх перелічували
багато.
Наступний етап – вигнання самої хвороби, який полягав у тому, аби
направити її туди, звідки вона прийшла, наприклад, до того, хто її наслав.
Інший варіант – припрошування хвороби, аби вона пішла до чужого світу, який
був би кращий для неї. Загалом в українців існувало два умовних світи: свій –
де люди, тварини, природа, і чужий – де все мертве, безрухоме. Тобто, пошесті
виганяли туди, де їм було місце.
Інший дуже популярний обряд – це оборювання. Він традиційний у
багатьох індоєвропейських народів. Розглянемо його в контексті України. За
віруваннями ритуальна борозна, якою проорювали навколо села, мала б
захистити селян від пошесті. Уперше цьому обряду надавався трохи не такий
сенс – оборювали село, коли його закладали. Пізніше, коли відбувалися масові
мори, це почал робити, відповідно захиститися. Оборювання було символом
вигнання смерті та хворобі. У цьому обряді знайшло своє відображення
8
Традиційна обрядово-магічна культура українців: навчально-методичний посібник / Ірина
Ігнатенко. - К.: Інтелектуальна книга, 2017.- С. 54.
давнього уявлення, що магічне коло захищало простір від злих сил. Проведення
оборювання мало свої регіональні відмінности: різнилася кількість учасників
процесії, їх вік, атрибутика тощо. Найчастіше в процесі оборювання брали
участь жінки, рідкість – хлопці.9 Наприклад, Ірина Ігнатенко описала такий
варіант оборювання: «Друга судова справа так само пов’язана зі спробами
припинити поширення холери. Цього разу до суду було притягнуто протоієрея
Шиманського та його зятя священика Лузанова, яких звинуватили в тому, що
саме вони були ініціаторами марновірних дій, проте згодом звинувачення було
знято. Марновірні дії, спрямовані на вигнання холери, полягали в тому, що,
нібито за їхньою вказівкою, оголені малолітні дівчата з розпущеним волоссям
повинні були запрягтись у соху й оборати містечко навколо, що мало на меті
зупинити поширення пошесті.»10
Обрядодії завжди мали за собою підґрунтя і ніколи жоден із процесів не
був марним чи обґрунтованим. Етнографиня Ірина Ігнатенко зафіксувала ще
одну судову справи, які були заведені на людей, що намагалися «забобонними»
заходами вбити людей.11 Розглянемо один із обрядів. У першій справі
здійснювалося таке обрядодійство: було викопано двох мертвих від холери та
вбили в них осикові кілки. Дійство відбувалося у Сквирі. За документальними
даними з’явилася невідома жінка, яка порадила селянам, де почала ширитися
холера, відкопати першого, хто помер від пошести, та переховати на перехресті,
або помруть усі сільські жителі.12 Цьому дослідниця знайшла логічні
пояснення, бо жінка була чужинкою, а цьому в народних віруваннях надавали
великого значення – усіх мадрівників наділяли значенням всезнаючих, тому
люди без вагань виконали вказівки. Перехрестя у слов’янських народів – це
межа, яка розділяла «чужий» та «свій» простори(як згадувалося і в
замовленнях, всі дії народу закономірні). Тут залишали речі, яких хотіли

9
Ігнатенко І. Традиційна обрядово-магічна культура українців: навчально-методичний
посібник. – С.55
10
Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери / Ірина Ігнатенко. –
№19. – С. 27
11
Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери. – С. 24
12
Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери. – С. 25
позбуватися, виливали воду після виконання лікувальних обрядів – це означало
для людей, що все за магічним кордоном не повернеться назад.13

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи, можна зрозуміти наскільки в народів усе закономірно.

Ірраціональне з сучасної точки зору, але селянство завжди надавало цьому
сенсу та практичности. Це відбувалося завдяки уже усталеними уявленням. Ми
бачимо, що український етнос адаптує вікові вірування: у образі холери, у тому,
як її позбавитися. Через те, що ця пошесть була чимось новим, їй просто надали
свого бачення, пов’язали з нею існуючі образи: упирів, відьом, тварин.
Керувалися люди давньою міфологією, у якій є витоки християнства та
язичництва.
Помітно, що український народ з особливою важливістю ставиться до
здоров’я, саме тому, етнографія народної медицини та народної магії пов’язана
з нею є дуже широкою темою для вивчення. Результатом такого ставлення
стало виникнення та адаптація багатьох обрядів, виникнення магічних
профілактичних заходів, аби все ж убезпечитися від хвороби, втілення
магічного значення в рослинах.

13
Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери. – С. 26
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Щербаківський Д. Сторінка з української демонології. Вірування про

холєру [Електронний ресурс] / Данило Щербаківський – Режим доступу
до ресурсу:
https://shron1.chtyvo.org.ua/Scherbakivskyi_Danylo/Storinka_z_ukrainskoi_d
emonolohii_Viruvannia_pro_kholieru.pdf.
2. Рева О. Холера та холерні бунти в Україні XIX століття [Електронний
ресурс] / Олена Рева – Режим доступу до ресурсу:
http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/18539/1/30.pdf.
3. Традиційна обрядово-магічна культура українців: навчально-методичний
посібник / Ірина Ігнатенко. - К.: Інтелектуальна книга, 2017.-160 с.
4. Ігнатенко І. Приховані магічні коди у практиці «вигнання» холери / Ірина
Ігнатенко. – №19. – С. 24–31.
5. Ігнатенко І. Народна медицина і магія українців / Ірина Ігнатенко. –
Харків: Книжковий клуб: "Клуб Сімейного Дозвілля", 2016. – 320 с.
6. Болтарович З. Народна медицина українців / Зоріана Болтарович. – Київ:
Наукова думка, 1990. – 232 с.