Фізична культура 5клас

Серія «Мій конспект.
Матеріали до уроків»
Харків
Видавнича група «Основа»
2023
УДК 796.01
І48
Серія «Мій конспект. Матеріали до уроків»

Започаткована 2021 року
Ільницька Г. С.
І48 Фізична культура. 5 клас / Г. С. Ільницька. — Харків :
Вид. група «Основа», 2023. — 175, [1] с. : табл., іл., схе-
ми. — (Серія «Мій конспект. Матеріали до уроків»).
ISBN 978-617-00-4123-4.
Посібник містить 17 розкритих за змістом варіативних модулів, змістовну
інваріантну частину та календарно-тематичне планування як додаток до посіб-
ника. Наведені розгорнуті матеріали, зокрема багато вправ та рухливих ігор,
допоможуть організувати навчальну діяльність і за модулями, що не містяться
в цьому посібнику.
Для вчителів фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів і сту-
дентів відповідного фаху педагогічних навчальних закладів.
УДК 796.01
© Ільницька Г. С., 2023

© Могильна Е. О., дизайн обкладинки, 2023
ISBN 978-617-00-4123-4 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2023
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
ІНВАРІАНТНИЙ МОДУЛЬ «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗНАННЯ
ТА ЗАГАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
БАДМІНТОН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
БАСКЕТБОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНІ ІГРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
ВОЛЕЙБОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
ГІМНАСТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
ДЗЮДО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
ДИТЯЧА ЛЕГКА АТЛЕТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105

ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107
3
ПАДЕЛ (ПАДЕЛ-ТЕНІС) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
ПЕТАНК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
ПЛАВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
РУХЛИВІ ІГРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

СКАНДИНАВСЬКА ХОДЬБА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

СКВОШ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
ФЛОРБОЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
ФУТЗАЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
СOOL GAMES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

ЛІТЕРАТУРА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174
4
ПЕРЕДМОВА
Для учнів фізична культура має особливо велике значення, зокрема: в набутті необхідних
для життя рухових умінь, навичок, в опануванні основ їхнього практичного використання
в різноманітних умовах рухової діяльності.
2018-го року відбувся перший набір до першого класу Нової української школи. Першо-
го вересня 2022 року для учнів 5-х класів уперше розпочалось навчання за програмою НУШ
у середній школі. Сьогодення очікує від сучасного вчителя фізичної культури, який постійно
працює над розвитком своєї педагогічної майстерності, проведення цікавих уроків фізичної
культури, навіть якщо йдеться про дистанційний формат навчання.
2021-го року було створено модельну навчальну програму «Фізична культура. 5–6 класи»
для закладів загальної середньої освіти, що має забезпечити гнучкий перехід учнів від молод-
шого шкільного віку до підліткового.
Програма визначає мету, завдання та зміст навчального предмета «Фізична культура»,
орієнтовну послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів 5–6-х класів,
види їхньої навчальної діяльності з освітньої галузі «Фізична культура». Пропонована мо-
дельна навчальна програма являє собою комплексний освітній документ, який у 5–6-х класах
реалізовує наступність між початковою і базовою освітою у вигляді курсу «Фізична культура»
й закладає основу для подальшого впровадження освітньої галузі фізичної культури Держав-
ного стандарту базової середньої освіти.
Модельною навчальною програмою передбачено в 5-му класі вивчення курсу в адаптацій-
ному циклі базової середньої освіти, а в 6-му класі продовжується і поглиблюється опрацюван-
ня учнями концептуальних програмних засад відповідно до обраних на початку навчального
року варіативних модулів.
Посібник містить 17 розкритих за змістом варіативних модулів, змістовну інваріантну
частину та календарно-тематичне планування як додаток до посібника. Наведені варіативні
модулі були обрані нами, бо ми вважаємо їх доцільними для викладання з таких причин: ген-
дерний розподіл, привабливість для учнів, оптимальна організація навчального часу з ураху-
ванням дотримання правил безпеки на уроках та наявність необхідного інвентарю, яким мож-
на скористатися для опанування декількох модулів, або який не потребує великих затрат на
його закупівлю.
Ми пропонуємо вчителеві застосовувати у своїй роботі наведені розгорнуті матеріали цього
посібника, зокрема багато вправ та рухливих ігор, які допоможуть організувати навчальну ді-
яльність з фізичного виховання на високому методичному рівні, а також якщо вчителі та учні
оберуть ті модулі, що не містяться в цьому посібнику.
5
ІНВАРІАНТНИЙ МОДУЛЬ «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗНАННЯ
ТА ЗАГАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА»
ФІЗИЧНА/РУХОВА АКТИВНІСТЬ РОБИТЬ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ЦІКАВИМ,

НАСИЧЕНИМ, ЗМІСТОВНИМ
Фізична/рухова активність є дуже важливим, фундаментальним чинником формування,
збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, особливо в дитячому, підлітковому та
юнацькому віці. Завдяки здатності до саморегуляції організм адаптується до змін зовнішнього
середовища, стає стійкішим і життєздатнішим. Під час виконання фізичних вправ в організмі
людини спрацьовують певні механізми, в результаті дії яких посилюються функції не тільки
м’язів, але й дихальної, серцево-судинної, нервової та травної систем. Людина набуває краси-
вої, привабливої статури, яка вирізняє її з-поміж оточуючих. Рухова активність є провідним
фактором оздоровлення людини, оскільки спрямована на стимулювання захисних сил орга-
нізму, на підвищення потенціалу рівня здоров’я. Повноцінна рухова активність є невід’ємною
складовою здорового способу життя, що впливає практично на всі сторони життєдіяльності
людини та організму в цілому.
ПРОЯВИ ФІЗИЧНОЇ/РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ

Фізична/рухова діяльність має бути щоденною: тричі на тиждень вона проводиться у від-
ведений для цього час у фізкультурній залі або на спортивному шкільному майданчику (за
сприятливої погоди в період з квітня до жовтня); в інші дні тижня проводяться фізичні вправи
на свіжому повітрі, під час денних прогулянок (у всі пори року за сприятливих погодних умов)
та у вигляді щоденного виконання ранкової гімнастики. Також рухову діяльність здійснюють
у спортивних гуртках та секціях.
ІНСТРУКТАЖ З ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ НА УРОЦІ, ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ

ОБРАНИМИ ВАРІАТИВНИМИ МОДУЛЯМИ
1. Під час проведення занять із фізкультури як на уроках, так і в позаурочний час учні по-
винні користуватися спеціальним чистим спортивним одягом. Якщо урок проводиться на
вулиці, спортивний одяг та взуття повинні відповідати поточним погодним умовам.
2. Вхід учнів до спортивної зали до початку занять заборонений.
3. Не можна виконувати вправи на спортивних снарядах без страхування.
4. Не можна виконувати вправи без попередньої розминки.
5. Не можна стояти поблизу гімнастичного снаряду під час виконання іншими учнями вправ.
6. Під час виконання стрибків приземлення має бути м’яким з поступовим присіданням.
7. Під час пересувань дивитися вперед, дотримувати достатнього інтервалу і дистанції, уни-
кати зіткнень, «переміщаючись спиною вперед» дивитися через плече.
8. Виключати різку зміну свого руху, якщо цього не вимагають умови гри/вправи.
9. Бути уважним, переміщаючись залою під час виконання вправ.
10. Після закінчення виконання вправ повернутися на своє місце для повторного виконання
завдання з правого або лівого боку зали.
11. Під час виконання вправ з м’ячами (тенісний, волейбольний, баскетбольний, футбольний,
набивний) учень зобов’язаний контролювати падіння м’яча, щоб уникнути навмисного
травмування інших учнів.
12. Не можна виконувати вправи, маючи вологі долоні.
13. Виконуючи стрибки і зіскоки з гімнастичних лавок, слід приземлятися м’яко на ступню.
14. Використовувати спортивний інвентар та обладнання за призначенням.
6
15. Після занять потрібно вимити руки з милом.
16. У разі появи в больових відчуттів, при поганому самопочутті припинити заняття й спові-
стити про це вчителя.
17. У разі виникнення пожежі урок негайно припиняється. Потрібно цивілізовано, не штов-
хаючись, під керівництвом учителя залишити залу крізь запасні виходи згідно з планом
евакуації.
Заборонено:
1. Заходити до спортивної зали без змінного взуття.
2. Жувати жувальну гумку або вживати їжу на уроці.
3. Носити на уроках фізкультури ланцюжки, обручки, годинники.
4. Штовхати в спину учня, який біжить попереду; різко змінювати напрямок свого руху.
5. Підсідати під учня (гравця), який вистрибує.
6. Ставити підніжки, чіплятися за форму.
7. Переносити важкі спортивні снаряди без дозволу вчителя.
8. Самостійно брати спортивний інвентар, який знаходиться в спортивній залі й учитель-
ській кімнаті.
9. Змінювати висоту спортивних снарядів та переходити від снаряду до снаряду без дозволу
вчителя.
10. Різко відчиняти двері та виснути на них, вимикати світло, чіпати плафони в роздягальні,
спортивній залі.
11. Встромляти в розетки сторонні предмети.
12. Заважати і відволікати інших учнів та вчителя під час пояснення завдань і виконання вправ.
13. Пити холодну воду до і після уроку.
14. Якщо заняття проводяться на вулиці, учням заборонено виходити із приміщення без су-
проводу вчителя фізкультури.
15. Виконувати складні елементи та вправи без страхування.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА УРОКАХ ТА ПОЗАУРОЧНИХ ЗАНЯТТЯХ

Правила безпеки під час занять з фізичної культури поширюються на всіх учасників на-
вчально-виховного процесу. Уроки, заняття в гуртках, секціях повинні проводитися тільки
вчителями фізичної культури або тренерами. До занять з фізкультури та спорту допускають-
ся учні, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо стану здоров’я. Під час
проведення занять з фізкультури та спорту — як на уроках, так і в позаурочний час — учні
навчальних закладів користуються спеціальним спортивним одягом (спортивний костюм) та
спортивним взуттям, визначеними правилами проведення змагань з окремих видів спорту.
Черговий по класу приймає роздягальню і відповідає за чистоту і порядок у роздягальні. Вхід
учнів до спортивної зали до початку занять заборонено. У роздягальні не штовхатися, усі речі
розміщувати так, щоб вони не становили загрозу здоров’ю учнів.
НАСЛІДКИ НЕДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

Недотримання правил безпеки призводить до ризику отримати забиття, переломи кісток,
травми голови (струси головного мозку), розтягнення або розриви сухожиль та зв’язок, рани,
вивихи.
ДІЇ В РАЗІ НАСТАННЯ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Про кожний нещасний випадок потерпілий або свідок нещасного випадку повинен повідо-
мити вчителеві, присутньому під час уроку.
Терміново організувати надання домедичної допомоги потерпілому та викликати бригаду
швидкої медичної допомоги.
Зберегти обстановку на місці в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не
загрожує життю та здоров’ю оточуючих і не призведе до ще тяжчих наслідків).
7
Негайно повідомити керівника закладу освіти про те, що сталося.
Керівник закладу освіти, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний
негайно:
yy вжити заходів щодо усунення причин, що спричинили нещасний випадок;
yy повідомити батьків, інших законних представників потерпілого.
ПОВЕДІНКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Укривання в захисних спорудах за сигналами цивільного захисту. За їх відсутності — за
потреби. Заходити до укриття потрібно організовано, швидко і без паніки. Завчасно повідом
ляти близьких, рідних, знайомих про можливість перебування в певному сховищі. У разі ви-
явлення підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій, суворо заборонено самостійно
здійснювати з виявленим підозрілим предметом будь-які дії, зокрема не можна: наближатися,
торкатися, розкривати, переміщати знахідку, необхідно негайно повідомити про виявлений
підозрілий предмет (зазначивши точне місце його перебування, час виявлення та зовнішній
вигляд). Почувши сигнал про евакуацію, потрібно без поспіху, істерик і паніки зібрати речі,
залишити приміщення, рухатися маршрутами, позначеними в схемах евакуації. Повертатись
в залишене приміщення можна тільки після дозволу відповідальних осіб.
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Здоровий спосіб життя передбачає дотримання виконання певних правил, що забезпечу-
ють гармонійний розвиток, високу працездатність, духовну рівновагу та здоров’я людини.
В основі здорового способу життя — індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої
людини, що забезпечує їй потрібний рівень життєдіяльності й здорове довголіття. Здоровий
спосіб життя — це практичні дії, спрямовані на запобігання захворювань, зміцнення всіх
систем організму й поліпшення загального самопочуття людини. Основу здорового способу
життя становлять: раціональне харчування; оптимальний руховий режим; загартування
організму; особиста гігієна; відсутність шкідливих звичок; позитивні емоції; інтелектуальний
розвиток; моральний і духовний розвиток; формування та розвиток вольових якостей.
ПРАВИЛА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Правильне харчування! Більше фруктів і овочів, продуктів, наповнених корисними для
нашого організму речовинами. Жодних гамбургерів, чіпсів та іншої шкідливої їжі. Гіппократ
запевняв, що їжа повинна бути нашими ліками, а не ліки — їжею.
Активність, активність і ще раз активність! Будьте активними, життєрадісними і від-
критими до світу.
Здоровий спосіб життя жодним чином не сумісний зі шкідливими звичками: курінням,
вживанням алкоголю і тим паче — наркоманією.
Правильний розпорядок дня. Це, передусім, нормальний (для дітей — восьми-, дев’яти
годинний) здоровий сон. Потрібно привчити свій організм лягати і прокидатися в один і той
же час, незалежно від того, який день тижня — будній чи вихідний.
Позитивний настрій. Не зациклюйтеся на невдачах і недоліках. Не переживайте і тоді,
коли зробили щось чи сказали не так, — усе можна виправити.
Дбайливе ставлення до себе. Себе треба любити, про себе потрібно піклуватися. Напри-
клад, під час занять спортом, на прогулянці чи навіть під час виконання якоїсь праці слід ро-
бити це зосереджено, із задоволенням, не думаючи про щось негативне. Завжди намагайтеся
ходити прямо, з піднятою головою, дихайте глибоко, вдихаючи повітря носом і видихаючи ро-
том. Намагайтеся побачити і відчути красу навколишньої природи, бадьорість і свіжість ран-
кової прохолоди чи таємничість вечірньої пори.
Вести здоровий спосіб життя краще не самому, а в товаристві (сім’я, друзі, сусіди). Ра-
зом веселіше і є дух суперництва. Уявіть, що всі вони ведуть здоровий спосіб життя, всі в чудо-
вому настрої, бажають одне одному тільки добра.
8
ЗГУБНИЙ ВПЛИВ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК НА ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ,
І ЧОМУ МОДНО БУТИ ЗДОРОВИМ
Звички мають важливе значення в житті людини. Вони можуть бути корисними і шкід-
ливими. Корисні звички підвищують працездатність, сприяють фізичному і психічному роз-
витку, зумовлюють активне довголіття. Чим раніше вони сформувалися, тим легше людині
уникнути шкідливих звичок. Шкідливі звички руйнують волю і здоров’я, знижують праце
здатність, скорочують тривалість життя. Шкідливі звички з’являються в різному віці. Чим
раніше вони сформувалися, тим згубніше діють і тим складніше їх позбутися. Як правило,
одна шкідлива звичка спричиняє іншу. Вирватися з виру шкідливих звичок дуже важко. Зна-
чно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань, вашого
світогляду. До шкідливих належать такі звички: смоктати пальці, гризти нігті, сутулитися,
човгати ногами, надмірно жестикулювати, щохвилини спльовувати, вживати слова-паразити,
голосно говорити тощо. Причина такої поведінки полягає в недостатньому вихованні, зокрема
у відсутності культурних навичок.
ЗГУБНИЙ ВПЛИВ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

НА ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ
Сам термін «наркоманія» походить від грецького слова «нарко» — затьмарення, заціплен-
ня і «манія» — безумство. Наркоманія надзвичайно підступна і тяжка хвороба. Вживання
наркотиків нищівно руйнує імунітет наркомана, його серцево-судинну систему, внутрішні ор-
гани.
ХТО ТАКА ВОЛЬОВА ЛЮДИНА? ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Вольовою називають людину, яка має чітку мету і йде до неї. Вольові якості багато в чому
транслюються від батьків та інших оточуючих дитини людей до самої дитини. Якщо вона ухи-
ляється від наміченого шляху і тим самим відходить від накресленої мети, то вона проявляє
брак волі. Вольова людина повинна вміти за потреби відмовитися від наміченої дії, ухвалити
нове рішення, інакше це вже буде не прояв волі, а безглузда впертість. Результатом вольової
дії є досягнення мети.
ЩО ТАКЕ ФІЗИЧНА ВПРАВА, ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ, СПОРТ, ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ?

Фізичні вправи — елементарні рухи, складені з них рухові дії та їх комплекси, системати-
зовані з метою фізичного розвитку.
Фізична активність — будь-який довільний рух тіла, що виробляється скелетними
м’язами, вимагає енергетичних витрат. Фізична активність охоплює всі заходи будь-якої ін-
тенсивності, що виконуються в будь-який час дня і ночі.
Спорт — організована за певними правилами діяльність людей, яка полягає в зіставленні
їхніх фізичних та інтелектуальних здібностей. Спорт — це змагання за певними правилами,
зазвичай специфічний вид фізичної або інтелектуальної активності, яку здійснюють з метою
змагання, а також поліпшення здоров’я, отримання морального і матеріального задоволення,
прагнення до вдосконалення і слави, набуття корисних навичок.
Фізичні якості людини — це сукупність її біологічних і психічних властивостей, яка ха-
рактеризує готовність здійснювати активні рухові дії. До фізичних якостей належать: швид-
кість, спритність, сила, гнучкість, витривалість.
Розвиток фізичних якостей — це процес цілеспрямованого впливу фізичними вправами
на комплекс природних властивостей організму, що забезпечують активну рухову діяльність.
Для розвитку сили на початковій стадії використовують вправи малої інтенсивності з не-
великими обтяженнями. Вправи для розвитку витривалості застосовують останніми у процесі
занять. Вони можуть бути помірного напруження: біг у середньому темпі, що не вимагає висо-
кої працездатності нервової системи, або рухливі, спортивні ігри, що позитивно впливають на
9
виховання витривалості за рахунок емоційного підйому. Вправи на гнучкість також сприяють
розвитку сили. Вправи на розвиток координації можна виконувати повсюдно, їх виконання
сприяє розвитку уваги, пам’яті, мислення, поля зору, стійкості пози, краси рухів.
Пам’ятайте, що розвиток фізичних якостей важливий для нормальної роботи всіх функ-
ціональних систем організму. Регулярне виконання комплексу нескладних вправ дасть змогу
підтримувати й удосконалювати ці якості протягом усього життя.
ТЕСТИ
Тест 1. На перевірку координаційних здібностей
Встати на одну ногу, другу відвести назад, руки в сторони («ластівка») — заплющити очі
та полічити, скільки секунд ви протримаєтеся на одній нозі.
Результат: відмінно — 12–30 с, добре — 8–12 с, середньо — 5–6 с.
Тест 2. На перевірку швидкісних здібностей
Визначити частоту рухів під час бігу на місці. Для цього потрібно зігнути руки в ліктях та
притиснути лікті до тулуба, а долоні спрямувати вниз. Під час бігу торкатися колінами долонь
та підрахувати кількість кроків за 5 с.
Результат: від 1 до 12 балів. Кількість разів дорівнює кількості торкань колінами долонь.
Тест 3. На перевірку швидкісно-силових якостей
Стати перед лінією, ноги на ширині плечей. Виконати стрибок у довжину з місця. Заміря-
ти рулеткою стрибок від лінії (від носків ніг) до п’ят.
Тест 4. На перевірку силових якостей
Визначити свою силу завдяки кількості згинань та розгинань рук в упорі лежачи: хлоп-
ці — від підлоги, дівчата — від лави.
Тест 5. На перевірку дихальної системи
Щоб перевірити стан дихальної системи, поставте перед собою запалену свічку і намагай-
теся задути її. Тепер відсуньте її подалі та зробіть ще одну спробу. Зафіксуйте максимальну
відстань, на якій вам удалося задути свічку.
Тест 6. На перевірку спритності
Методика проведення тесту: правою рукою поплескайте себе по голові, а лівою — погладь-
те рухами по колу живіт. Це нескладно, виконуйте ці різні рухи обома руками одночасно. Оці-
ніть свій результат спритності самостійно за 5-тибальною шкалою.
ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК, ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ

Фізичний розвиток — це процес становлення і змін біологічних форм та функцій орга-
нізму людини. Він залежить від природних життєвих сил організму та його будови. Фізичний
розвиток оцінюється рівнем розвитку фізичних якостей, антропометричними показниками,
показниками формування постави. Фізичний розвиток організму і його зміни залежать від
умов довкілля та нервової системи, внутрішньої секреції, спадковості тощо. Ба більше, він за-
лежить від сили, витривалості організму, здібностей та обдарованості особистості, її духовних
властивостей. Велике значення у збереженні фізичного розвитку школярів відіграють постій-
ні фізичні вправи, ранкова гімнастика, загартовування організму, заняття спортом, актив-
ний відпочинок, здоровий сон тощо. Важливою характеристикою фізичного розвитку людини
є здатність ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати, виконувати вправи. Важли-
вою ознакою фізичної складової здоров’я є здатність пристосовуватися (адаптуватися) до змін
довкілля (температури повітря, вологості, атмосферного тиску тощо), до змін сезонності.
Фізична підготовленість — це результат фізичної підготовки, що досягається під час
тренування рухових навичок і підвищення рівня працездатності організму, потрібних для за-
своєння й виконання людиною визначеного виду діяльності.
10
ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК — ПОКАЗНИК РІВНЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
Фізичний розвиток, як і народжуваність, захворюваність і смертність, є одним з по-
казників рівня здоров’я населення. Під фізичним розвитком розуміють біологічні про-
цеси, що безперервно відбуваються. На кожному віковому етапі вони характеризуються
певним комплексом пов’язаних між собою та із зовнішнім середовищем властивостей ор-
ганізму й обумовлених цим запасом фізичних сил. Високий рівень фізичного розвитку по-
єднується з високими показниками фізичної підготовки, м’язової та розумової працездат-
ності.
ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ РІЗНИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ

Приклади вправ на розвиток швидкості
1) Біг у максимальному темпі (20—30 с).
2) Рухи руками як під час бігу в максимальному темпі (20—30 с).
3) Біг із прискоренням.
4) Біг зі схилу з виходом на пряму.
5) Плавання відрізків 10—20 м з великою швидкістю.
6) Подолання на велосипеді відстані 200—500 м з великою швидкістю.
7) Швидкі ривки в баскетболі й футболі.
8) Біг на лижах з великою швидкістю на відстань 100—200 м.
Приклади вправ для розвитку спритності
1) Біг зі зміною напрямку, з поворотами.
2) Перелізання через загорожу, повалені дерева або інші предмети.
3) Ходьба по колоді з поворотами і підскоками.
4) Біг із подоланням перешкод перестрибуванням, перелізанням і проповзанням.
5) Лазіння у висі перехватами рук.
6) Стрибки через скакалку (на одній, двох ногах, з подвійним обертанням, зі схрещенням рук
спереду тощо).
7) Підкидання і ловіння м’яча в положеннях стоячи, сидячи, лежачи.
8) Рухливі ігри, що вимагають значного вияву спритності.
9) Спортивні ігри — волейбол, футбол, настільний теніс та ін.
Приклади вправ для розвитку гнучкості
1) Нахили вперед з випрямленими ногами в положеннях стоячи й сидячи.
2) Махи ногами в різних напрямках.
3) Міст з положення лежачи.
4) Нахили поперемінно до лівої й правої ноги, поставлених на високу опору.
Приклади вправ для розвитку сили
1) Згинання й розгинання рук в упорі.
2) Присідання на двох ногах і одній нозі.
3) Підтягування.
4) Вправи на перекладині.
5) Виси.
6) Лежачи на спині, піднімання випрямлених ніг.
7) Ходьба на руках в упорі лежачи.
8) З гантелями.
9) Розтягування гумового амортизатора, бинта, еспандера.
10) Участь у рухливих та спортивних іграх.
11) Стрибки в довжину й висоту з місця та розбігу.
12) Метання камінців, м’яча.
13) Лазіння по вертикальному канату.
14) Перенесення партнера на спині й плечах кроком і бігом.
11
Приклади вправ на розвиток витривалості
1) Ходьба по пересічній місцевості в середньому темпі.
2) Тривала ходьба й повільний біг.
3) Біг та крос на 100, 200, 300—500 м у повільному й змінному темпі.
4) Катання на велосипеді.
5) Біг від 1 до 3 км у повільному, середньому й перемінному темпі.
6) Участь у рухливих іграх з елементами бігу, стрибків, метань тощо.
7) Участь у спортивних іграх: баскетболі, ручному м’ячі, футболі.
8) Прискорена ходьба й біг, стрибки на одній та двох ногах по піску.
9) Участь у рухливих та спортивних іграх на піску з елементами бігу.
10) Рухливі ігри та біг по пояс у воді.
11) Біг та ігри на сніговій цілині.
ПРАВИЛА ЗМАГАНЬ З ОБРАНИХ ВАРІАТИВНИХ МОДУЛІВ

(Див. обраний модуль.)
ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, СОЦІАЛЬНІ РОЛІ УЧАСНИКІВ РУХОВОЇ

(СПОРТИВНО-ІГРОВОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ
Колективний початок рухливих ігор сприяє формуванню позитивних рис характеру,
моральних якостей. Бо той самий «чемпіон» у колі товаришів по грі може бути зовсім не
кращим. У грі кожен дізнається про свої слабкі сторони і наочно може переконатись у пере-
вагах загальних дружніх зусиль. Думка товаришів по команді суттєво впливає на поведінку
кожного гравця. У грі чималу роль відіграють правила. Їх безпосереднє виконання сприяє
вихованню чесності та справедливості, свідомої дисципліни, що дуже важливо. Спортив-
но-ігрова діяльність привчає бути стриманим, миттєво реагувати на дії суперника. Під час
рухової діяльності проявляються: ініціатива і наполегливість, вміння боротись до кінця;
боязливість і нерішучість; ставлення до суперників по грі; ставлення до партнерів за ко-
мандою (терпимість, взаємодопомога та ін.); ставлення до своїх помилок, виправлення їх
під час повторної гри; дисциплінованість, вимогливість до себе; ставлення до перемоги, по-
разки і т. ін.
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ УЧАСНИКІВ

У ПРОЦЕСІ РУХОВОЇ (СПОРТИВНО-ІГРОВОЇ) ДІЯЛЬНОСТІ
Гра — вид діяльності дитини, свідома, ініціативна діяльність, спрямована на досягнення
умовної мети, добровільно встановленої гравцем. У грі задовольняються фізичні та духовні
потреби дитини, формуються її розум, вольові якості. Ігри вимагають від всіх учасників зла-
годженої роботи. Оскільки ігри потребують співпраці, вони також вимагають і спілкування.
Учасники гри постійно спілкуються між собою. Це зумовлено тим, що для перемоги у грі є чіт-
ка очевидна мета, якої необхідно досягти.
Взаємодопомога і співпраця між учасниками мають особливо велике значення.
В основу співпраці між учасниками рухової (спортивно-ігрової) діяльності мають бути по-
кладені такі етичні норми та принципи: повага до особистості; доброзичливість і позитивне
ставлення; довіра у стосунках; діалог — взаємодія — взаємоповага; розподілене лідерство (ак-
тивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принцип со-
ціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість
виконання домовленостей).
Взаємодія між усіма учасниками рухової (спортивно-ігрової) діяльності ґрунтується на
принципах рівноправності, толерантності, неприпустимості булінгу та психологічного насиль-
ства.
12
ОЛІМПІЙСЬКИЙ ПРИНЦИП FAIR PLAY («ЧЕСНА ГРА»)
Дотримання принципів чесної гри в поведінці має найважливіше значення для успішної
пропаганди спорту, його розвитку та популяризації. Це розвиває спортивний дух, спортивну
поведінку спортсменів, представників команд і глядачів, тим самим підвищуючи задоволен-
ня, що одержують від гри всі її учасники. Фейр-плей (англ. Fair Play, «Чесна гра») — збірка
етичних та моральних законів, заснованих на благородстві, справедливості та честі в спорті.
Напрям Fair Play в сучасному олімпійському руху має логічний зв’язок з історією змагань
стародавніх греків і принципами їх поведінки, що дійшли до нас із глибини століть, зокрема,
були відображені в «Кодексі честі олімпійців» Стародавньої Греції.
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОВАГИ ДО СУПЕРНИКА, СУДДІВ, УБОЛІВАЛЬНИКІВ, ЗДОБУТТЯ

ПЕРЕМОГИ ЗАВДЯКИ НАПОЛЕГЛИВИМ ТРЕНУВАННЯМ, А НЕ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ
Під повагою до суперника мається на увазі допомога суперникові, який травмувався. Під
повагою до арбітра (судді) — доброзичливе ставлення до арбітра; спокійна реакція на його
спірні рішення. Під повагою до вболівальників — прагнення підтримати команду скандуван-
ням, співом і так далі відповідно до духу «Фейр-плей».
Наполегливість — це вміння продовжувати попри почуття або лінощі. Ви змушуєте себе
рухатись далі навіть тоді, коли вам хочеться все облишити, і зупиняєтесь лише тоді, коли мети
досягнуто. Слід пам’ятати, що легкого успіху не існує. Люди, які наполегливо рухаються далі,
незважаючи на перешкоди, рано чи пізно досягнуть успіху. Попри невдачі, слід намагатись
перетворити перешкоди на засіб для досягнення мети. Не варто скаржитись чи здаватись.
ЧОМУ ДОПІНГ — ЦЕ ПОРУШЕННЯ ЕТИЧНИХ НОРМ У СПОРТІ ТА РУХОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ?

Допінг суперечить духу спорту. Допінг у спорті — це обман, який нехтує принципами
спортивної доброчесності та справедливої гри. Порушення прав чистих спортсменів ставить
під загрозу етичні принципи та виховні цінності спорту, нівелює принципи чесної гри, нега-
тивно вливає на молоде покоління. Застосування допінгу небезпечне для здоров’я, може спри-
чинити інвалідність чи навіть смерть. Багато препаратів заборонено у спорті через руйнівну
дію, якої вони завдають здоров’ю спортсменів.
ЗГУБНИЙ ВПЛИВ ЗАБОРОНЕНИХ ПРЕПАРАТІВ ДОПІНГУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Допінг — це заборонені до застосування в спорті медичні засоби і методи, що дають змо-
гу збільшити резервні можливості спортсмена внаслідок їх прийому, а не за допомогою його
природних якостей або натренованості. Стимулятори здатні спричинити безсоння, біль у сер-
ці, тремтіння рук, блювання, підвищення кров’яного тиску і прискорення серцевої діяльності,
появу залежності та психічних розладів тощо. Застосування анаболіків може спричинити пси-
хічні розлади, печінкову недостатність, розвиток новоутворень у печінці та легенях, склерози
і тромбози, гіпертрофію передміхурової залози, порушення функцій статевих органів. Під час
введення кофеїну можуть виникнути порушення сну, збудження, тривога, тремор, головний
біль, запаморочення, судоми, порушення ритму серця, підвищення артеріального тиску, блю-
вота, нудота, діарея, загострення виразкової хвороби. Заборонені препарати допінгу спричи-
няють залежність, алергічні реакції, порушення функцій травної системи і нирок, призводять
до посилених кровотеч. Можуть з’явитися запаморочення, головний біль, порушення слуху
і зору, спазми бронхів.
ТЕХНІКА ФІЗИЧНИХ ВПРАВ — ОСНОВА УСПІШНОГО ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В РУХОВІЙ (СПОРТИВНО-ІГРОВІЙ) ДІЯЛЬНОСТІ
У кожної вправи є рухове завдання, тобто мета та спосіб її досягнення (наприклад, подо-
лання висоти за допомогою прямого чи косого розбігу). Способи виконання фізичних вправ,
завдяки яким виконують рухове завдання найбільш раціонально, з найкращою ефективністю,
називають технікою фізичної вправи. Якщо правильно технічно виконувати фізичні вправи,
13
то можна попередити травмування та забої. У руховій (спортивно-ігровій) діяльності техніка
виконання відіграє велику роль. Якщо технічно правильно виконувати вправи, то можна ско-
ротити час на виконання рухової дії, можна також скоротити енергоємність вправи за рахунок
того, що рухи будуть злагоджені, відпрацьовані та автоматизовані, без якихось додаткових не-
потрібних рухів, які споживають фізичну енергію людини.
ОЦІНЮВАННЯ ТЕХНІКИ ТА ДИНАМІЧНО-ПРОСТОРОВИХ ПАРАМЕТРІВ

ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ
Роль техніки в різних видах спорту неоднакова. Виділяють 4 групи видів спорту з власти-
вою їм спортивною технікою.
1. Швидкісно-силові види (спринтерський біг, метання, стрибки, важка атлетика та ін.).
У цих видах спорту техніка спрямована на те, щоб спортсмен міг розвинути найбільш по-
тужні та швидкі зусилля у провідних фазах вправи, наприклад, під час відштовхування
в бігу або в стрибках у довжину і висоту, під час виконання фінального зусилля в метанні
списа, диска і т. ін.
2. Види спорту, які характеризуються переважним проявом витривалості (біг на довгі ди
станції, лижні перегони, велоспорт та ін.). Тут техніка спрямована на економізацію витрат
енергії в організмі спортсмена.
3. Види спорту, в основі яких — мистецтво рухів (гімнастика, акробатика, стрибки у воду та
ін.) Техніка повинна забезпечити спортсменові красу, виразність і точність рухів.
4. Спортивні ігри та єдиноборства. Техніка повинна забезпечити високу результативність,
стабільність і варіативність дій спортсмена в постійно змінних умовах змагальної боротьби.
Технічна підготовленість спортсмена характеризується тим, що він уміє виконувати і як
володіє технікою освоєних дій. Досить високий рівень технічної підготовленості називають
технічною майстерністю.
До просторових характеристик фізичної вправи належать: положення тіла та його частин,
траєкторія руху тіла та його частин, амплітуда рухів. До часових характеристик фізичної впра-
ви належать тривалість, темп і частота. До просторово-часових характеристик фізичної вправи
належать швидкість рухів і прискорення. До динамічних характеристик фізичної вправи на-
лежать: а) внутрішні сили: активна сила м’язів; пасивна сила опорно-рухового апарату; реак-
тивна сила взаємодії окремих ланок тіла; б) зовнішні сили: сила ваги тіла; сила реакції опори;
сила опору зовнішнього середовища.
УЧИМОСЯ ВІДЧУВАТИ ВЛАСНЕ ТІЛО, ЕМОЦІЇ, ВІДЧУТТЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАДОВОЛЕННЯ

ПІСЛЯ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ
Коли ми мало рухаємось та багато сидимо — організм буквально «вимикається». Сповіль-
нюється обмін речовин, що впливає на нашу здатність регулювати рівень цукру в крові, мета-
болізувати жири, а це негативно впливає на тиск та послаблює м’язи і кістки. Усе це разом має
негативні наслідки для здоров’я: від появи надмірної ваги — до серйозних хвороб внутрішніх
органів.
Фізична активність відволікає нас від речей, які на нас тиснуть. Під час фізичних наван-
тажень виділяються певні молекули, так звані нейротрофіни та ендорфіни, які можуть покра-
щувати наше самопочуття. Фізичні вправи та спорт впливають на нашу імунну систему, що
поліпшує настрій.
ЗАХОПЛИВИЙ СВІТ СПОРТУ

Спорт відіграє величезну роль у житті кожної людини. Без нього вона не зможе бути здоро-
вою, а без здоров’я — щасливою. Постійні навантаження і регулярні заняття роблять нас силь-
нішими, витривалішими і швидшими. Тому важливо займатися спортом регулярно. Часто ка-
жуть, що спорт — цілий світ. І це справді так. Кожен із нас може знайти собі заняття до душі:
фітнес, гімнастика, футбол, гандбол та багато іншого. Кожен із цих видів спорту розвиває,
14
допомагає підвищити витривалість, гнучкість, швидкість та координацію. Систематичні за-
няття спортом допомагають уникнути простудних захворювань, підвищити імунітет. Спорт —
це сила та здоров’я!
УКРАЇНЦІ НА ОЛІМПІЙСЬКИХ І ПАРАОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ, СВІТОВІЙ СПОРТИВНІЙ АРЕНІ

За часів незалежності України першим олімпійським чемпіоном став фігурист Віктор Пе-
тренко у складі об’єднаної збірної 1992 р. в Альбервілі. На Літніх іграх першими українськи-
ми олімпійськими чемпіонами стали борець Олег Кучеренко (поміж чоловіків) та гімнастка
Тетяна Гуцу (поміж жінок) у складі об’єднаної команди 1992 р. в Барселоні. Перше звання
олімпійської чемпіонки у складі окремої збірної поміж жінок вибороли Оксана Баюл (на Зимо-
вих іграх 1994 р. в Ліллеґаммері) та Лілія Подкопаєва (на Літніх іграх 1996 р. в Атланті), там
же став першим чемпіоном поміж чоловіків борець грекоримського стилю В’ячеслав Олійник.
За часів виступів самостійною командою українська збірна здобула 41 золоту олімпійську
медаль. Найбільше разів золоті медалі олімпіад у складі збірної України здобула пловчиня
Яна Клочкова. Вона ставала олімпійською чемпіонкою 4 рази, за що її прозвали «золотою риб-
кою».
Олег Верняєв — український гімнаст, олімпійський чемпіон і срібний призер Олімпій-
ських ігор 2016 р, чемпіон світу зі спортивної гімнастики. Учасник Олімпійських ігор 2012 р.
Василь Ломаченко — український професійний боксер. Чемпіон світу за версією WBO
в напівлегкій вазі та другій напівлегкій вазі. Дворазовий чемпіон Олімпійських ігор, двора-
зовий чемпіон світу, чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер
спорту України.
Юлія Джима — українська біатлоністка, чемпіонка Олімпійських ігор у Сочі, срібна при-
зерка чемпіонату світу, переможниця та призерка етапів кубка світу з біатлону.
Володимир Кличко 1996 р. завоював срібну медаль чемпіонату Європи. Цього самого року
боксер досяг найвищого результату у своїй любительській кар’єрі, здобувши золоту медаль на
XXVI Літніх Олімпійських іграх в Атланті.
Максим Крипак за дві Параолімпіади зміг вибороти 15 медалей: він очолює залік за кіль-
кістю саме золотих нагород і є першим українцем, який завоював 10 золотих медалей на Па-
раолімпійських іграх. У Токіо-2020 він також став переможцем «особистого медального залі-
ку» та вперше за історію участі України в літніх Параолімпійських іграх найкращим з-поміж
спортсменів — мультимедалістів у Токіо-2020.
Максим Веракса — плавець, 8-разовий параолімпійський чемпіон, 10-разовий чемпіон
світу і 11-разовий чемпіон Європи. Максим має ще багато нагород за 2-те і 3-те місця. Почав
свою спортивну кар’єру 2006 р., незважаючи на артроз зорового нерву і початкове бажання за-
лишити плавання. Максим удостоєний безлічі державних нагород, орденів і грамот.
Віктор Смірнов — плавець, 6-разовий параолімпійський чемпіон, 8-разовий призер, а та-
кож багаторазовий чемпіон Європи. Віктор інвалід по зору, але рівних йому у воді знайти важ-
ко. Віктор також удостоєний багатьма державними нагородами.
Олена Юрківська — біатлоністка і лижниця. Дівчина, яка в дитинстві втратила ноги, ста-
ла 3-разовою параолімпійською чемпіонкою з біатлону, 2-разовою — в лижних перегонах,
а також за свою спортивною кар’єру встигла стати багаторазовою чемпіонкою з волейболу си-
дячи і настільного тенісу. Олена удостоєна державних нагород.
Олександра Кононова — біатлоністка, 4-разова чемпіонка Параолімпійських ігор. У пер-
ший рік життя лікарі поставили діагноз остеомієліт, через що права рука спортсменки корот-
ша за ліву. Спортом Олександра почала займатися в підлітковому віці.
Олексій Федина — плавець, 5-разовий чемпіон. У 16 років Олексій почав утрачати зір,
тому йому довелося облишити тренування зі здоровими плавцями і перейти до збірної інвалі-
дів. На сьогодні момент Олексій удостоєний безлічі медалей і державних нагород.
15
Роман Павлик — легкоатлет, 4-разовий чемпіон та багаторазовий призер. Від народження
в Романа почалися проблеми зі здоров’ям, лікарі стверджували, що шансів у малюка немає,
проте той вижив і далі бореться з життєвими труднощами. Роман не чує на одне вухо.
Марія Помазан — легкоатлетка (штовхання ядра і метання диска), 2-разова чемпіонка та
багаторазова призерка. Марія змагається в категорії спортсменів з ДЦП. В арсеналі спортс-
менка має державні нагороди.
Єгор Дементьєв — велогонщик, 2-разовий чемпіон. Єгор народився з травмою правої руки
(вона коротша за ліву), рухати рукою також немає можливості через відсутність плечового
м’язу і трицепса. 2011 року Єгора збила машина. Під час ДТП Єгор отримав множинні перело-
ми, зокрема хребта. Відновившись після аварії, спортсмен продовжив кар’єру.
Дмитро Соловей — дзюдоїст, чемпіон Параолімпійських ігор. У Дмитра катаракта обох
очей, коли світло падає під певним кутом — Дмитро бачить, але варто змінити положення —
нічого не бачить, тоді діє на дотик.
Українські параолімпійці — супермени, які розвинули в собі суперздібності.
ВІД СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ДО СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Між 4000 р. до н.е. і падінням Римської імперії 476 р. н.е., цивілізації зростали і зникали
в результаті війн і завоювання. Ассірійці, вавилоняни, єгиптяни, перси, а пізніше греки та
римляни впроваджували фізичну підготовку для хлопчиків і молодих чоловіків для підготов-
ки до бою.
Стародавня військова підготовка схожа на рухи печерних людей, але була більш структу-
рованою і мала іншу мету. Молоді люди практикували основні навички, зокрема ходьбу і біг
по пересіченій місцевості, стрибки, повзання, лазання, підіймання і переміщення важких ре-
чей, кидання і ловіння, рукопашний бій, а також тренування зі зброєю.
Населення проводило змагання з цих вправ. Звіти спортивних змагань існують від старо-
давнього Єгипту і, звісно, стародавні греки створили перші Олімпійські ігри. Не дивно, що
ці ранні види спорту були засновані на тренувальних рухах і пов’язані з набуттям навичок,
необхідних для війни — греки змагалися між собою в бігу (іноді з бронею і щитом), стриб-
ках, метанні (спис або диск) і боротьбі (ударна техніка і боротьба). Крім військової підготовки
й спорту, греки, а згодом і римляни, шанували красу тіла й сили, сприймаючи фізичне вихо-
вання як філософський ідеал та невід’ємну складову повної освіти.
Вони дотримувалися ідеї, що в здоровому тілі — здоровий дух. Фізична культура почала
розвиватися у зв’язку з практичною необхідністю, щоб стати засобом для досягнення мети —
«ArtDeVivre». За часів феодалізму в середньовічній Європі тільки дворяни і найманці проходи-
ли фізичну підготовку до військової служби. Як і в стародавні часи, їх навчання було сконцен-
троване на тренуванні тіла і набутті бойових навичок.
Інша частина населення, здебільшого селяни, змушені були жити на землі землевласників
і працювати тяжко на полях, використовуючи примітивні інструменти. Їх «вправи» полягали
у важкій праці.
Епоха Відродження (приблизно з 1400 до 1600 рр.) спонукала зацікавленню тілом, анато-
мією, біологією, здоров’ям і фізичним вихованням.
Промислова революція, відома переходом від ручних методів виробництва до машинно-
го на основі виробничих процесів, почалася близько 1760 р. і швидко генерувала соціальні,
економічні та культурні тенденції, які змінили спосіб життя людей, праці та, звісно, пересу-
вання. Люди почали вести більш осілий спосіб життя, не було жодного приводу для розвитку
фізичних вправ. Але цьому рухові надали імпульс у 19 ст. зростання націоналістичних при-
страстей у багатьох країнах Європи. Бути здоровим, тримати себе в формі, бути готовим слу-
жити Батьківщині — стало громадянським обов’язком і гордістю.
Після Другої світової війни посилились спортові контакти між країнами, масовий фізкультур-
ний рух, підвищився рівень спортивної майстерності. У зв’язку з цим посилився і фізкультурний
16
рух в УРСР. Українські спортсмени, у складі команди СРСР, здобули чималі успіхи в міжнарод-
них змаганнях.
ОСНОВИ САМОКОНТРОЛЮ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ТА ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Регулярно займаючись фізичними вправами, дуже важливо систематично стежити за сво-
їм самопочуттям та загальним станом здоров’я. Самопочуття після занять фізичними вправа-
ми повинне бути бадьорим, настрій гарним. Самоконтроль — це регулярне спостереження за
станом свого здоров’я та фізичним розвитком і їх змінами під впливом занять фізичною куль-
турою і спортом. Самоконтроль дає змогу спортсменові оцінювати ефективність тренування,
стежити за станом свого здоров’я, виконувати правила особистої гігієни, загальний і спортив-
ний режим і т. н.
Самоконтроль включає в себе спостереження і аналіз станів організму, що проводяться
за допомогою об’єктивних і суб’єктивних прийомів. До першої групи належать ті, що мають
кількісний вираз у конкретних одиницях виміру (км, хв, кількість повторень, ЧСС тощо). До
другої групи належать показники, що мають якісний вираз на підставі наших суб’єктивних
відчуттів.
ХАРАКТЕРНІ ПОМИЛКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ТА ЇХ ПРИЧИНИ

Найбільш типовими є такі групи помилок:
yy додаткові непотрібні рухи;
yy скутість рухів, несумірність м’язових зусиль, непотрібне залучення додаткових груп м’язів;
yy відхилення в напрямку й амплітуді рухів;
yy спотворення загального ритму рухової дії;
yy виконання руху на недостатньо високій швидкості.
Основні причини цих помилок:
yy неправильне або недостатнє уявлення про структуру і руховий склад рухової дії, що опано-
вується;
yy неправильне або недостатнє повне розуміння рухового завдання;
yy брак рухового досвіду;
yy недостатня фізична підготовленість;
yy невпевненість, страх, почуття стомлення і т. ін.;
yy неправильна організація процесу освоєння рухової дії.
ВПЛИВ РІЗНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Під час фізичних вправ в організмі людини спрацьовують певні механізми, в результаті дії
яких посилюються функції не тільки м’язів, але й дихальної, серцево-судинної, нервової та
травної систем.
Робота скелетних м’язів, які становлять близько 40 % маси тіла, супроводжується посиле-
ним припливом до них крові. У результаті м’язові волокна краще забезпечуються поживними
речовинами і киснем, відбувається інтенсивне виведення з організму продуктів метаболізму
(обміну речовин) і шлаків. Це, в свою чергу, сприяє збільшенню об’єму м’язів, сили їхнього
скорочення і витривалості. Людина набуває красивої, привабливої статури, що зразу вирізняє
її з-поміж оточуючих. Унаслідок фізичних вправ розширюються і відкриваються кровоносні
судини (капіляри та артеріоли, які називають «краниками» судинної системи). Зовнішньо це
проявляється почервонінням шкіри, посиленим потовиділенням. При цьому поліпшується
рух венозної крові до серця, тобто скелетні м’язи виконують функцію «м’язового насоса».
Збагачена киснем і поживними речовинами кров надходить крізь розкриті артеріоли і ка-
піляри до всіх органів і систем. Ось чому повніше відновлюються функції головного мозку, по-
ліпшуються пам’ять і мислення. Вплив фізичних вправ на нервову систему полягає в розвитку
координації різноманітних рухів, регуляції функцій серцево-судинної та дихальної систем,
у тренуванні адаптаційних механізмів. Ба більше, під час роботи м’язів від них у центральну
17
нервову систему надходить потужний потік нервових імпульсів, що надзвичайно важливо для
підтримання її тонусу.
Стимулюючу дію надають помірні фізичні навантаження на залози внутрішньої секреції,
гормони яких разом із нервовою системою є основою адаптаційних механізмів. Таким чином,
підвищується стійкість організму до дії несприятливих чинників навколишнього середовища:
стресових ситуацій, високих та низьких температур, радіації, мікроорганізмів, що спричиня-
ють простудні захворювання тощо.
Під час рухової активності частіше скорочуються м’язи діафрагми (внаслідок підвищення
частоти дихання), а також м’язи передньої стінки живота, що поліпшує перистальтику (хви-
леподібні послідовні скорочення) кишечника, а отже, і функцію шлунково-кишкового тракту.
Підсилюються секреція і виділення жовчі з печінки, що сприяє її активнішій функції. Як на-
слідок — краще очищується кров від токсичних речовин, швидше синтезуються необхідні ор-
ганізму білки, ферменти і вітаміни.
ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛЬНОГО ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА

Правила
yy Сиди за столом/партою рівно, не згинайся.
yy Під час письма не лягай на стіл/парту животом. Між тулубом і партою має бути така від-
стань, щоб могла вміститися рука.
yy Не горбся під час ходьби, тримай спину рівно, не втягуй плечі, тримай голову високо.
yy Не носи портфель тільки в одній руці, краще надягай його шлейки на обидва плеча.
yy Не сутулься, розправляй плечі.
yy Займайся фізичними вправами, посильними для тебе. До речі, посильна фізична праця та-
кож буде корисною.
yy Щодня роби зарядку й не забувай про загартовування: обтирання холодним рушником,
але в міру!
yy Спи на пласкому й не надто м’якому матраці й невеликій подушці.
yy Періодично ходи кімнатою, поклавши книжку на голову.
yy Постійно стеж за тим, як ти сидиш, стоїш і ходиш.
ФІЗИЧНИЙ СТАН ЛЮДИНИ, ЙОГО ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ПОКАЗНИКИ.

САМОКОНТРОЛЬ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ
Самоконтроль включає в себе спостереження за станом організму та його аналіз, що про-
водяться за допомогою об’єктивних і суб’єктивних прийомів.
Суб’єктивні показники фізичного стану людини
Самопочуття складається з відчуття бадьорості, підвищеної працездатності або навпаки
кволості, відчуття болю з певної локалізації. Самопочуття може бути добре, задовільне та по-
гане. У разі появи яких-небудь незвичайних відчуттів відмічають їх характер, зауважуючи,
після чого вони виникли (наприклад: м’язевий біль після занять). Інколи болі в м’язах вини-
кають під час тренування після великої перерви або швидкого збільшення навантажень.
Слід зазначити, що необхідно відмічати ступінь утоми після занять, наприклад: «не вто-
мився», «трішки втомився», «перевтомився», а наступного дня після тренування: «втоми не-
має», «почувається добре», «лишилося відчуття втоми», «повністю не відпочив», «почуваюся
втомленим».
Важливо також відмічати настрій. Він може мати такі показники: нормальний, стійкий,
бажання залишитися на самоті, стан сильного збудження.
Сон забезпечує відпочинок і відновлення сил. Під час сну відновлюються розтрачена енер-
гія, працездатність усього організму і, в першу чергу, нервова система. Добрий сон, який дає
вранці почуття бадьорості, настає досить швидко. Поганий сон відрізняється тривалим пері-
одом засинання, частими пробудженнями вночі, відчуттями в’ялості та стомленості вранці.
18
Безсоння — ознака перенавантаження або відхилень у стані здоров’я. Здоровий сон повинен
бути не менше 7—8 год, під час великих фізичних навантажень — 9—10 год.
Апетит відмічається як нормальний, знижений і підвищений. Обмін речовин посилю-
ється завдяки фізичному навантаженню й значним енергетичним витратам. Здорова людина
завжди має добрий апетит. Якщо спостерігається порушення апетиту, визначають, чи є інші
ознаки порушення травлення. Його погіршення або відсутність часто свідчать про стомлення
або стан хвороби.
Працездатність залежить від загального стану організму.
Бажання займатися фізичними вправами, спортом — важливий показник. Бажання ви-
конувати фізичні вправи, тренуватися властиве здоровій людині, відсутність його є сигналом
перевтоми. Відмічають: із задоволенням, байдуже, немає бажання.
Під час аналізу суб’єктивних ознак потрібні достатня обережність і вміння оцінити їх
практично. Відомо, що самопочуття не завжди правильно відображає дійсний фізичний стан,
але є важливим показником. При емоційному збудженні самопочуття може бути взагалі хо-
рошим, навіть тоді, коли вже є негативні зміни в організмі. З іншого боку самопочуття може
бути поганим у зв’язку з негативним настроєм, попри хороший стан здоров’я.
Об’єктивні показники фізичного стану людини
Пульс є надійним критерієм якості процесів відновлення під час тренування або безпосе-
редньо після нього. Пульс визначають уранці в двох положеннях: лежачи на спині, а потім
у положенні стоячи — ортостатична проба. Під час постійних занять фізичними вправами піс-
ля одного й того самого навантаження відновлення пульсу прискорюється, що свідчить про
підвищення тренованості організму. Пульс у стані спокою, що дорівнює 48—60 уд./хв, оці-
нюється як відмінний; 60—74 уд./хв — як хороший; 74—89 уд./хв — як задовільний; понад
90 уд./хв — як незадовільний. Ефективний рівень ЧСС під час виконання аеробних вправ —
145—180 уд./хв.
Маса є одним із простих і дуже важливих показників самоконтролю. Потрібно пам’ятати,
бо виснаження настільки ж шкідливе, як і надмірна повнота.
Потовиділення є показником рівня тренованості. Потовиділення відмічають: надмірне,
велике, середнє, знижене. Зі зростанням рівня тренованості в міру звільнення організму від
залишків води зменшується. Кількість виділеного поту залежить від індивідуальних особли-
востей стану організму.
ГІГІЄНА ТІЛА, ОДЯГУ, СПОРТИВНОЇ ФОРМИ

Слово «гігієна» походить від імені давньогрецької богині здоров’я — дочки бога лікування
Ескулапа.
Суворе дотримання певних правил допомагає зміцнити здоров’я, підвищити фізичну і ро-
зумову працездатність, а також досягти спортивних досягнень. Під особистою гігієною розу-
міють сукупність гігієнічних правил, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я люди-
ни, збільшенню тривалості її активного життя. Вона включає правила гігієнічного утримання
тіла, порожнини рота, статевих органів, а також користування взуттям, білизною, одягом,
житлом, тощо.
Гігієна шкіри. Шкіра різних частин тіла потребує різного догляду. Водночас слід урахову-
вати, що є шкіра нормального, сухого та жирного типу.
Якщо шкіра нормальна, краще користуватися водою кімнатної температури, бо холодна
вода, звужуючи кровоносні судини, погіршує її живлення, перешкоджає виділенню секрету
сальних залоз, а гаряча — робить шкіру в’ялою і нестійкою проти холоду, знижує її еластич-
ність. Умиваються вранці та ввечері (з милом, спеціальним засобом).
При сухій шкірі з милом умиваються раз на тиждень. Уранці умиваються водою кімнатної
температури. Вона на якийсь час звужує судини, потім розширює, посилюючи приплив крові
до шкіри і поліпшуючи її живлення. На ніч можна вмитися теплою водою, що заспокоює.
19
Якщо шкіра обличчя жирна, вранці умиваються прохолодною водою, а ввечері — попере-
мінно теплою і прохолодною з милом.
У підлітків унаслідок підвищення активності статевих гормонів стимулюється функція
сальних залоз шкіри, розташованих на обличчі, верхній частині грудей і спини. Одночасно
ускладнюється вихід секрету, внаслідок чого у вихідних протоках утворюються сальні проб-
ки — комедони. Вони можуть запалюватися, збільшуватися в розмірах, набирати рожевого
кольору, нагноюватись. Не слід видавлювати вугри, бо після цього запалення посилюється,
з’являються синюшні плями та рубці. Появу вугрів спричиняють недостатня фізична актив-
ність на свіжому повітрі, перевтома, недосипання, вживання таких харчових продуктів як
хрін, гірчиця, оцет, перець, кава, какао, міцний чай, а також надлишок жирів і вуглеводів.
Тіло та руки. Дуже важливо привчити дітей під час умивання мити обличчя до лінії волос-
ся, шию та вуха, чистити ніс, спочатку одну, потім другу ніздрю. Купатися потрібно не рідше
одного разу на тиждень. Температура води повинна сягати 37—38 °С, тривалість купання —
10—15 хв. Якщо є можливість, душ варто приймати щоденно, але не завжди з милом, щоб не
пересушити шкіру. Особливо важливо стежити за чистотою рук. З брудом різні хвороби пере-
даються від хворої людини здоровій. І дорослі, і діти повинні мити руки з милом перед кожним
прийомом їжі, після повернення з громадських місць, перед початком і після завершення на-
вчальних занять, після ігор, гімнастичних вправ, роботи, після кожного відвідування туалету
і перед сном. Щоб попередити пересушування шкіри, руки після миття ретельно витирають.
Ноги. Постійного догляду потребують також ноги. Їх миють щоденно перед сном прохо-
лодною водою з милом, тому що на ногах особливо сильно пітніє шкіра й накопичується бруд.
Після миття ноги потрібно ретельно витирати спеціальним рушником, особливо між пальця-
ми. Нерегулярне миття ніг, носіння брудних шкарпеток, панчіх спричиняють появу зопріло
сті та натертості, а також сприяють виникненню грибкових захворювань. Аби запобігти не-
приємним наслідкам, не рекомендується взувати і міряти чуже взуття. У басейні, на пляжі
потрібно взувати спеціальні капці. Панчохи й шкарпетки слід міняти не рідше ніж через день.
Удома — перезуватися в хатні черевики або капці.
Нігті. Брудні нігті — це ознака неакуратної, неохайної людини, яка не дотримується пра-
вил особистої гігієни. Нігті необхідно акуратно підстригати, тому що під довгими нігтями за-
звичай накопичується бруд, видалити який важко. У жодному разі не можна гризти нігтів!
Волосся. На голові людини росте 80—100 тис. волосин. Кожна з них може жити 2—4 роки.
Нормально, коли за добу випадає кілька десятків волосин. Найбільш інтенсивно волосся змі-
нюється навесні та влітку. До передчасного посивіння і випадіння волосся призводять нераціо-
нальне харчування, емоційні та розумові перевантаження, загальна перевтома. Якщо кінчики
волосся розщеплюються, їх зрізають. Шкідливими для волосся є гаряча завивка, начісування
і часте змочування водою. Важливо взимку і влітку носити головні убори. Взимку — щоб не
порушувати живлення внаслідок переохолодження, влітку — аби запобігти пересушуванню.
Однозначно, голову необхідно мити систематично, не рідше одного разу на 6—7 днів (при здо-
ровому нормальному типі волоссі). Мити надто часто не варто, однак і допускати надмірного
забруднення волосся теж не слід. Не можна допускати свербіння шкіри, жирних пасм, значної
кількості лупи. Споживання з їжею великої кількості вуглеводів (цукор, борошно, солодощі та
ін.), жирів і висококалорійної їжі значною мірою впливає на швидкість засалювання волосся.
Ротова порожнина. Зуби здатні до природного очищення: інтенсивне жування сирих ово-
чів і фруктів, не дуже розвареного м’яса, черствого хліба очищує зуби та масажує ясна, підне-
біння. Однак природне очищення не відбувається вночі, а раціон сучасної людини не завжди
може забезпечити таку функцію організму, тому зуби потрібно чистити. Для звільнення від
залишків їжі міжзубних щілин дитина повинна робити щіткою вертикальні рухи: очищаючи
верхні зуби — зверху вниз, нижні — знизу вгору. Чистити зуби слід уранці та ввечері (перед
сном). Після чищення зубів слід ретельно прополоскати рот теплою водою 2—3 р.
Під час чищення зубів не слід щадити ясна, навіть якщо вони трохи кровоточать. Уся
ця процедура, разом з полосканням, займає 2,5—3 хв. Після кожного прийняття їжі рот
20
полощуть теплою водою, щоб видалити залишки їжі. У кожної дитини повинна бути власна
зубна щітка. Для видалення частинок їжі, що застрягли в міжзубних просторах, можна корис-
туватися зубочисткою, а краще іригатором. У жодному разі не можна застосовувати для цього
голки і шпильки. Варто уникати різкого переходу від гарячої їжі до холодної та навпаки. Дві-
чі на рік слід відвідувати зубного лікаря.
РЕЖИМ ДНЯ ПІДЛІТКІВ, СОН ТА ВІДПОЧИНОК

Підлітковий вік — це час кардинальних фізіологічних змін. У віці 9—13 років відбуваєть-
ся багато різних фізичних і емоційних змін, пов’язаних зі статевим дозріванням. Ба більше,
змінюється ставлення до миру і дружби. Змінюється також емоційна сфера. Звичка дотриму-
ватися правильного режиму дня убезпечує підлітків від різних хвороб, допомагає їм зростати
фізично міцними, працьовитими, життєрадісними. Хоча більшу частину трудового дня під-
літок проводить у школі або в іншому навчальному закладі, важливо, щоб набуті там навички
закріплювалися вдома. Відсутність режиму погано позначається на організмі підлітка, змен-
шується працездатність, знижується успішність, поступово можуть з’явитися ознаки розладу
здоров’я. В основі правильно організованого режиму дня підлітка мають бути певний ритм,
чітке чергування окремих видів занять. У разі виконання в певній послідовності, в один і той
самий час, окремих елементів режиму дня в центральній нервовій системі створюються певні
«звички», які полегшують перехід від одного виду діяльності до іншого. Тому необхідно строго
дотримуватися визначеного часу підйому та відходу до сну, приготування домашніх завдань,
прийомів їжі тощо. Цьому основному положенню повинні бути підпорядковані всі елементи
режиму. Режим дня дітей і підлітків має багато спільних рис, оскільки ґрунтується на роз-
кладі шкільних і позашкільних занять. Ранній підйом, гігієнічні процедури, сніданок, уроки,
обід, відпочинок, виконання домашнього завдання, прогулянка, вечеря, сон — основа щоден-
ного режиму дітей та підлітків. Відмінність — лише в кількісних показниках.
Орієнтовний розпорядок дня підлітка
yy Ранковий підйом — 6:30—7:00
yy Гімнастика, ранковий туалет, гігієнічні процедури — 7:00—7:15
yy Сніданок — 7:15—7:30
yy Заняття в школі — 8:00—13:00
yy Прогулянка або відпочинок — 13:00—14:00
yy Обід — 14:00—15:00
yy Відвідування гуртків або секцій — 15:00—17:00
yy Виконання домашніх завдань — 17:00—19:00
yy Вечеря — 19:00—19:30
yy Вільний час або виконання хатніх обов’язків — 19:30—21:30
yy Гігієнічні процедури — 21:30—22:00
yy Сон — 22:00—7:00
Не існує універсального розкладу, який підходив би усім. Режим дня підлітків формуєть-
ся індивідуально залежно від віку, фізичного розвитку, розумових здібностей, стану здоров’я,
кола інтересів, сімейних традицій і звичок.
СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ, РУХЛИВІ ІГРИ ТА ЕСТАФЕТИ

До спеціальних засобів фізичної підготовки належать: фізичні вправи, теоретичні знання
та методичні навички проведення фізичної підготовки, засоби стимулювання та мотивації,
навчально-спортивна база. Основним засобом фізичної підготовки є фізичні вправи, які вико-
нуються в разі дотримання гігієнічних умов i активного використання оздоровчих сил приро-
ди (загартування сонячними, водними i повітряними процедурами). Рухливі ігри та естафети
призначені для вдосконалення техніки виконання переміщень, ведень, передач, ловіння та
кидків м’яча в баскетболі.
21
ЗАГАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА. 5-й КЛАС
Стройові вправи: перешикування з колони по одному в колону по четверо дробленням
і зведенням, із колони по двоє; рух уперед з кроку на місці; ходьба «змійкою».
Додаткові вправи: вправи для формування постави та запобігання плоскостопості, профі-
лактики (корекції) порушень постави, профілактики (корекції) статичної плоскостопості.
Музично-ритмічні та танцювальні вправи: танцювальні кроки, елементи танцювальних
видів спорту, комбінації різних танцювальних рухів без музичного супроводу та з музичним
супроводом, виконання танцювальних флешмобів, фан-ап зарядок тощо.
Загальнорозвивальні вправи: на місці, під час руху, з предметами і без, біля гімнастичної
стінки і в парах тощо.
Вправи для розвитку швидкості: виконання вправ з майже граничною і граничною швид-
кістю й відносно простими за координацією.
Розвиток швидкості в циклічних локомоціях: рухливі ігри та естафети; спортивні ігри за
спрощеними правилами і на менших, ніж стандартних майданчиках; імітація рухів руками
або ногами і бігу з максимально або варіативною частотою та з різних вихідних положень;
біг з максимальною або варіативною частотою рухів, стартовий розгін; вправи з варіативною
швидкістю в межах 70—100 % індивідуального максимуму; швидкісний біг (біг 30 м, 60 м,
«човниковий біг» 4 × 9 м, біг «по швидкісній драбині», «Формула-1»).
Швидкісно-силові вправи: стрибки з ноги на ногу; скоки на одній нозі; стрибки через набив-
ні м’ячі, установлені на різній відстані; стрибки (ліворуч — праворуч) через гімнастичну лаву
з просуванням уперед; вистрибування з напівприсіду та присіду; стрибки на скакалці та ін.
Вправи на розвиток сили: вправи на розвиток максимальної сили; вправи на розвиток
швидкісної сили; вправи, спрямовані на комплексний розвиток різних силових якостей; від-
носно прості вправи з обтяженням не більше 40—50 %, а кількість повторень не більше 50—
60 % граничного, помірний темп виконання, паузи до повноцінного відновлення; згинання
і розгинання рук в упорі лежачи; підтягування у висі (хл.) та висі лежачи (дівч.), присідання,
піднімання тулуба з положення лежачи; піднімання тулуба з положення лежачи на животі;
вправи з гантелями (до 1 кг), еспандерами, з предметами збільшеної ваги в парах.
Вправи на розвиток сили за типом обтяження: вправи з обтяженням масою власного тіла;
вправи з обтяженням масою предметів; вправи з обтяженим опором (наприклад, біг по піску,
глибокому снігу, мілководдю, у вправах з партнером тощо); виштовхування одне одного з кола
тощо; вправи в самоопорі; вправи на тренажерах; вправи на розвиток сили більшості м’язових
груп; вправи вибіркового розвитку сили певних м’язових груп (наприклад, тих, хто відстає
в силовому розвитку); ізометричні вправи.
Вправи на розвиток швидкісно-силових якостей: прискорення з різних вихідних поло-
жень; біг у змінному темпі в різних напрямках, зі швидкістю, що раптово змінюється; напів-
присіди і присідання на обох ногах у максимальному темпі; ловіння предмета, що падає (м’яч,
гімнастична палиця та ін.), кидання набивного м’яча (вагою 1—3 кг) у різні способи в макси-
мальному темпі; естафети та спортивні ігри; різні види легкоатлетичних стрибків (у довжину
та висоту, із місця та з розбігу, багатоскоки); стрибки зі скакалкою; вправи, що виконуються
з найбільшою швидкістю, за якої зберігається правильна техніка рухів, величина зовнішнього
обтяження не більше 20—30 % від максимального обтяження, кількість повторень вправ в од-
ній серії становить 6—8, кількість серій в уроці — 2—3; вистрибування з присіду вгору; стриб-
ки з місця в довжину та висоту; стрибки в «глибину» з наступним вистрибуванням угору.
Вправи на розвиток гнучкості: загальнопідготовчі вправи для розвитку гнучкості (згинання,
розгинання, нахили, повороти тощо); суглобова гімнастика; силові вправи з проявом гнучкості;
вправи на розслаблення м’язів, зв’язок, сухожиль; активні вправи; пасивні вправи; допоміж-
ні вправи з урахуванням рухомості в певних суглобах; вправи з максимальною рухомістю, зги-
нання-розгинанням, відведенням, приведенням, обертанням; вправи на напруження з розсла-
бленою мускулатурою і з максимальним розмахом для певного суглобу; вправи із примусовим
збільшенням розмаху рухів за рахунок власних зусиль або за допомогою партнера; збереження
22
статичних положень при великих ступенях розмахування; пасивні рухи, що виконуються з до-
помогою партнера та з різними обтяженнями (гантелі, амортизатори тощо), вправи з викорис-
танням власної сили: нахил тулуба до ніг, згинання ніг до грудей та згинання однієї кисті дру-
гою тощо; утримання кінцівок у положенні, яке вимагає граничного прояву гнучкості.
Вправи на розвиток витривалості: вправи для загальної витривалості; рівномірний біг на
початку підготовчої частини; вправи з простою технікою виконання та активним функціону-
ванням більшості скелетних м’язів; вправи з можливістю тривалого виконання (від кількох
хвилин і більше), ходьба, біг (повторний, інтервальний, рівномірний, перемінний, естафет-
ний) (слід починати з 250 м, згодом учні зможуть вільно пробігати 700—800 м і більше); по-
вторний біг 4 × 30 м; 2 × 60 м плавання, біг на лижах, ковзанах, велосипеді; циклічні вправи,
спортивні та спеціально дібрані ігри, ациклічні вправи з додатковими обтяженнями; колове
тренування з безперервним методом виконання вправ помірної інтенсивності; спеціальні ди-
хальні вправи; використання у вправах безперервного методу (рівномірний, висхідний або
низхідний варіант); елементи та комбінації вправ різних варіативних модулів програми, адап-
товані для розвитку витривалості.
Вправи на розвиток спритності: вправи, які містять елементи новизни; вправи з незвичних
вихідних положень; асиметричні рухи; дзеркальне виконання вправ; метання лівою рукою для
правші та навпаки; вправи з різним м’язовим напруженням (наприклад, стрибки в довжину на
задану відстань); ускладнення вправ додатковими рухами; зміна швидкості й темпу руху; зміна
способів виконання вправ; рухливі та спортивні ігри; єдиноборства; біг з перешкодами; вправи
на рівновагу під час руху та в статичному положенні, під час бігу; стрибки; метання; загально-
розвивальні вправи з предметами; гімнастичні та акробатичні вправи; «човниковий біг» 4 × 9 м,
3 × 10 м, 10 × 10 м; стрибок угору з поворотом на задане число градусів; стрибок у довжину
з місця на точність приземлення; стійки в різних положеннях на одній нозі, із заплющеними
та розплющеними очима; виконання поворотів; вправи на динамічну рівновагу; вправи на точ-
ність влучання в горизонтальну та вертикальну ціль із заданої відстані тощо. Під час виконан-
ня вправ намагатися не перевтомлюватися, тривалість відпочинку повинна бути достатньою.
Вправи варіативних модулів спрямовані на комплексний або ізольований розвиток фізичних
якостей. Рухливі, народні, спортивні ігри та естафети.
ВИДИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Практична: виконання вправ різних видів рухової активності; виконання вправ за завдан-
ням учителя; виконання рухових дій під час рухливих та спортивних ігор.
Фронтальна: одночасне виконання однакових, спільних для всіх рухових дій; проблемне,
інформаційне, пояснювально-ілюстративне викладення матеріалу; виконання репродуктив-
них та творчих завдань.
Проєктна: діяльність з об’єднанням у групи і команди, виконання проєктів, спрямованих
на розв’язання пошукових завдань — добирання і розроблення рухових дій, комплексів вправ
за завданням учителя; складання комплексів вправ, добирання засобів для виконання постав-
лених рухових завдань.
Групова та парна робота: виконання пошукових рухових завдань; група розв’язує окреме за-
вдання (однакове або диференційоване); виконання в групах завдання вчителя; обговорення тео-
ретичних і практичних питань у групах; інтегрованих робіт-практикумів з природничими пред-
метами; набуття рухових навичок, а також навичок комунікації під час рухової діяльності тощо.
Диференційована: самостійне виконання завдань; виконання спеціально дібраних за-
вдань, відповідно до підготовки і навчальних можливостей; диференційовані індивідуальні за-
вдання; проведення спостережень, домашнє опрацювання.
Ігрова: об’єднання декількох завдань практичного і теоретичного спрямування у гру (лан-
цюг інтелектуальних і практичних завдань).
Інтеграційна: поєднання практичних навичок і теоретичних знань з фізичної культури із
близькими за змістом темами природничих, математичних, історичних, мовних предметів.
23
БАДМІНТОН
Мета модуля:
yy характеризувати історію розвитку українського бадмінтону; основні стійки та положення бадмінто
ніста;
yy знати назви ліній, розміри майданчика; властивості ракетки та волана;
yy називати спеціальні вправи з воланом, основні удари відкритою та закритою стороною ракетки, за
гальні положення гри;
yy мати уявлення про точку удару;
yy уміти коригувати точку удару, своє положення та підхід до волана; виконувати окремі удари право
руч та ліворуч, подачу, удар над головою;
yy володіти правильним хватом ракетки та триманням волана;
yy використовувати базові положення та основні стійки бадмінтоніста, вправи із добирання волана ра
кеткою (жонглювання);
yy виконувати пересування різними способами та кроками; підкидання та ловіння волана з різних ви
хідних положень; стрибкові вправи, стрибки на скакалці; вправи із перенесенням воланів; вправи
для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса; вправи для розвитку сили; вправи для преса;
вправи для розвитку рухливості та сили кисті; вправи на гнучкість; вправи для розвитку спритно
сті; спеціальні вправи з воланом (підкидання та ловіння волана рухом, що нагадує виконання удару);
жонглювання;
yy пояснювати значення фізичного розвитку учня, роль підвідних та імітаційних вправ у навчанні гри
в бадмінтон; причини вдалих та невдалих спроб виконання подач та ударів;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної мети під час рухової діяльності; брати участь
у рухливих іграх та естафетах;
yy дотримувати режиму дня та особистої гігієни учнів; правил безпечної поведінки під час занять бад
мінтоном.
Навчальна діяльність учнів:
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовна тема з бадмінтону — «Індивідуальна та командна
взаємодія — шлях до креативного успіху!»);
yy диференційована: індивідуальна організація учнів для розвитку основних рухових якостей;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях;
yy практична: виконання рухів і вправ на різних етапах навчання, набуття вмінь та навичок;
yy пошукова: самостійний пошук і добирання інформації (історичних фактів, цікавих прикладів про
вплив бадмінтону на організм людини).
ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗНАННЯ
1. Історія розвитку українського бадмінтону
1960 рік — відбувся перший матч між командами міст Львова та Москви (можна вважати
роком народження бадмінтону в Україні). 1961 рік — перші змагання за участю команд Києва,
Харкова, Львова та інших міст України. 1962 рік — перший Чемпіонат республіки, чемпіона-
ми стали Агнета Карцуб (Львів) та Володимир Ліфшиц (Харків). 1965 рік — Чемпіонами СРСР
стали українські бадмінтоністи: пари Агнія Карцуб та Олімпіада Марчево (Львів), Володимир
Ліфшиц та Юрій Єрмолаєв (Харків). 1974—1975 роки — українські бадмінтоністи отрима-
ли можливість брати участь в офіційних змаганнях, що проводяться Міжнародною та Євро-
пейською федераціями бадмінтону. 1992 рік — заснована Федерація бадмінтону незалежної
24
України. Україна є членом Усесвітньої федерації бадмінтону та Європейської конфедерації
бадмінтону. Українські спортсмени входять до сотні найкращих спортсменів світу та п’ять ра-
зів брали участь в Олімпійських іграх. 2016 року на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро Марія Улітіна
обіграла 5-ту ракетку світу й увійшла до 13-ки кращих.
2. Загальна характеристика гри та її основні правила
Бадмінтон — спортивна гра, яка проводиться на невеликому майданчику, поділеному
сіткою навпіл. Обабіч сітки розташовуються супротивники, які за допомогою ракетки нама-
гаються перекинути волан через сітку на іншу половину корту так, щоб супротивник не зміг
відбити його назад.
Матч — основна дія в бадмінтоні між суперниками. Одиночний матч — матч, у якому на
кожній стороні один гравець. Парний матч — матч, у якому на кожній стороні двоє гравців.
Залежно від подачі — сторона, яка подає, та сторона, яка приймає.
Правила гри в бадмінтон
Грають спеціальними ракетками та воланом на полі з сіткою. Гра для двох або чотирьох
учасників, тобто (1 × 1), (2 × 2). Гру виграє гравець або команда, яка заб’є 21 очко супротив-
никові. На відпочинку можна грати до 11-ти очок. Забивши гол, гравці міняються місцями
(2 × 2). Гра починається з подачі в певному місці поля, для гри (1 × 1) та (2 × 2) мають різні злег-
ка змінені місця подачі. Перша подача або вибір сторони розігрується між двома гравцями, як
правило, підкиданням монети. Подача подається «знизу», тобто удар ракетки по волану зни-
зу вверх. Під час подачі волан подається по діагоналі на територію противника. При парному
рахунку або рахунку 0, гравець подає з правого боку поля, відповідно по непарних — з лівого
боку поля. Під час гри в парах гравці подають по черзі. Якщо волан потрапляє між останньою
та передостанньою лінією в кінці поля, то зараховується аут. У разі успішного влучення во-
лана в поле противника гравець (команда) отримує очко. Очко зараховується противникові,
якщо: влучення волана за межі поля (в аут); торкання воланом тіла, стін, стелі й т. ін. (крім
сітки); торкання сітки гравцем.
3. Ігрова стійка бадмінтоніста
Ліва нога попереду на відстані 30—80 см від передньої лінії. Ця відстань залежить від ін-
дивідуальних особливостей учнів, від виду подачі (коротка, плоска, високодалека). Права нога
позаду, на відстані, рівній ширині плечей (можуть бути індивідуальні відхилення). Стопа від-
ставлена трохи вбік і розгорнута назовні. Волан у лівій руці, рука з ракеткою перед грудьми.
У позиції готовності (в очікуванні удару та після свого удару) стійка ноги нарізно, злегка
зігнуті в колінах, зберігати рівновагу, рука з ракеткою злегка піднята, ліва або підтримує ра-
кетку, або піднята так само як права (для балансу). Вага тіла зосереджується на передній час-
тині стопи; плечі розкуті; м’язи тіла розслаблені, постійно переносити вагу тіла з однієї ноги
на другу, для підвищення готовності до негайного пересування.
4. Хват ракетки та тримання волана

Ракетку тримають провідною рукою. Чотири пальці повинні розташовані знизу ракетки,
а великий палець — зверху ракетки на грані рукоятки. Пальці повинні бути трохи розчепіре-
ні. Кисть вільна, не затиснута. Вона дуже активно працює при всіх ударах.
На початковому етапі навчання краще тримати ракетку універсальним способом, коли во-
лан можна відбити праворуч, ліворуч і зверху. Хват — ручку ракетки тримають як молоток
під час забивання цвяхів.
Упродовж гри ракетку повертають у руці майже на 45 град. праворуч. Щоб повернутися до
колишнього хвата (відкритого), ракетку рівносильно повертають ліворуч.
5. Спеціальні та підготовчі вправи з воланом
1. Для розминки і розвитку почуття волана (його швидкості й траєкторії польоту), а також
для розвитку спритності й швидкості.
25
2. Кидання виконувати, утримуючи волан за головку, повернуту в напрямку кидка.
3. Індивідуальні вправи.
4. Підкидати волан угору (по черзі правою і лівою рукою) і ловити його двома руками.
5. Перекидати волан над головою з вихідного положення руки в сторони.
6. Підкидати волан угору — вперед з-за спини, правою рукою — над лівим плечем, а лівою
рукою — над правим плечем, і ловити його двома руками спереду.
7. Те саме, але правою рукою над правим плечем, а лівою рукою — над лівим плечем.
8. Підкидати волан угору — назад за спину, правою рукою — над лівим плечем, а лівою ру-
кою — над правим плечем, і ловити його однією рукою ззаду. Кидок і ловіння виконувати
однією рукою.
6. Створення уявлення про точку удару, положення ракетки та гравця в момент контакту
ракетки з воланом
У грі в бадмінтон під час подачі волана гравець повинен встати лівим плечем до сітки (якщо
він правша). Ліва нога попереду, вага тіла на правій нозі. Волан гравець тримає лівою рукою
за його край (пір’я). Бадмінтоніст починає рухати рукою з ракеткою для удару по волану (руку
згинає в лікті та відводить назад — угору). Ракетка рухається зверху вниз нібито по дузі, що
створює головка ракетки. Одночасно гравець повертає кисть. Рух руки з ракеткою «тягне» за
собою і тулуб бадмінтоніста. Під час удару вага тіла переноситься з правої ноги на ліву/праву
ногу, що стоїть трохи попереду.
Удари в бадмінтоні можуть бути ліворуч або праворуч. Під час удару праворуч до себе звер-
нена тильна частина кисті, а долоня — до супротивника. Під час удару ліворуч — навпаки.
Відбивають волан, коли він знижується на відстань 25—30 см від сітки ракетки. Рух ракетки
під час удару — вгору і вперед. За будь-яких ударів слід узгоджувати всі рухи тіла.
7. Вихідні та ударні положення гравця
Стійка гравця є початковим положенням перед виконанням усіх ударів. Це ігрова стійка.
Розрізняють три види ігрових стійок — високу, середню й низьку. Високої ігрової стійки (час-
то називають основною ігровою стійкою) найчастіше набувають під час гри. Ноги спортсмена
злегка зігнуті, плечі паралельні сітці, тулуб трохи нахилений уперед. Перед виходом на удар
проєкцію центру маси тіла переносять на передню частину стопи — так легше й швидше почати
рух. Середня стійка (захисна): ноги зігнуті в колінах дещо більше, ніж при високій стійці, маса
тіла припадає на всю стопу або її передню частину. Приймати волан таким чином легше, оскіль-
ки гравець перебуває в стійкішому положенні. Проте він витрачатиме більший час для виходу
на волан, оскільки спочатку йому треба перенести масу тіла на передню частину стопи, заздале-
гідь набувши високої стійки, а потім уже почати рух. Низької стійки набувають під час парної
гри — частіше ті спортсмени, які перебувають біля сітки, що дає змогу їм більш активно відо-
бражати удари. Всі удари слід виконувати з місця, не відриваючи ніг від опори.
8. Удари з власного підкидання з відносно фіксованою постановкою ніг
Коли ракетка знаходиться в момент замаху позаду тулуба, волан підкидають злегка вгору,
удар виконують знизу (різким розгинанням кисті), трохи попереду тулуба. Цей спосіб застосову-
ють під час виконання високо-далекої подачі. Найкращий спосіб подачі — різким рухом кисті.
9. Режим дня та особиста гігієна учнів
(Див. інваріантний модуль «Теоретико-методичні знання та загальна фізична підготовка».)
ОМВ: нагадати учням про основні правила та їхню значущість.
10. Правила безпечної поведінки під час занять бадмінтоном
yy Не виконувати вправи зламаною ракеткою і розірваним воланом.
yy Не стояти близько до учнів, які виконують вправи з ракетками або іншими предметами.
yy Не виконувати вправи з ракеткою вологими долонями.
yy Перед виконанням вправ з метання м’яча або волана подивитися, чи немає поряд людей
у секторі метання.
26
yy Не проводити метання м’яча або волана без дозволу вчителя, не залишати без нагляду
спортивний інвентар.
yy Не перебувати в зоні метання м’яча або волана, не ходити за інвентарем для метання без
дозволу вчителя.
yy Не подавати м’яч або волан для метання одне одному кидком.
11. Вимоги безпеки після закінчення занять, у разі нещасних випадків
і екстремальних ситуацій
ОМВ: нагадати учням про основні правила та їхню значущість.
ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

СПЕЦІАЛЬНІ ПІДГОТОВЧІ ТА ПРИКЛАДНІ ВПРАВИ Й ІГРИ
Рухливі ігри та естафети
XX Біг стоніг
Рухлива гра великої інтенсивності.
Проти кожної команди на відстані 10—15 м від старту ставлять стійку. За командою
«Руш!» гравці беруться за руки і біжать до своєї стійки, оббігають її, повертаються назад і ста-
ють за стартову лінію.
Ускладнення: збільшення довжини дистанції та кількості гравців. Під час бігу рук
роз’єднувати не можна.
ОМВ: гру використовують для вдосконалення переміщення бігом.
XX Білі ведмеді
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами ходьби і бігу.
Обирають двох ведучих — «білих ведмедів». З одного боку майданчика креслять коло. Це
«крига», на яку стають «ведмеді». Інші учні — «моржі» або «тюлені» — бігають майданчиком.
За сигналом «ведмеді йдуть на полювання», тримаючись за руки. Спійманого гравця відводять
на «крижину». Потім ловлять ще одного гравця. Кожна спіймана пара стає «ведмедями».
ОМВ: заборонено штовхатися та ловити гравців за одяг.
Ускладнення: обмеження розмірів майданчику і збільшення пар «білих ведмедів».
XX Вовк у канаві
Для вдосконалення навички стрибати та швидкісно-силових якостей.
Поперек майданчика креслять 2 лінії на відстані 1,5—2 кроки одна від одної (зона подачі).
Це «канава». У ній стоять двоє гравців — це «вовки». Обабіч майданчика розташовані буди-
ночки. За сигналом «кози» перебігають з одного будиночка в інший, перестрибуючи «канаву».
«Вовки» ловлять «кіз». «Коза», яку спіймали, відходить убік. Виграють ті «кози», які жодно-
го разу не були спіймані.
Ускладнення: розширення канави та збільшення кількості «вовків».
XX Горобці-стрибунці
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами бігу для вдосконалення вміння стрибати
спиною вперед.
«Горобці» стрибають у зону подачі спиною уперед. «Ворона» бігає всередині зони подачі та
намагається торкнутися рукою «горобців». Коли «горобцям» загрожує небезпека, вони швид-
ко вистрибують із зони подачі. Якщо «ворона» зловила «горобця», коли той був у зоні подачі,
він стає «вороною», і гра повторюється. Виграє той, хто не був «вороною».
Ускладнення: збільшення чи зменшення кількості дітей, які виконують роль «ворони».
27
XX Гречка
Рухлива гра середньої інтенсивності для вдосконалення рівноваги та стрибучості.
Усі беруться за руки і піднімають ліву, або праву ногу. На одній нозі починають стрибати
в один бік, приспівуючи: «Ой чук гречки, чорні овечки! А я гречки намелю, гречаників напечу».
Ускладнення: збільшення кількості учасників.
XX Дві зони
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами бігу для вдосконалення спритності,
стрибучості.
На майданчику в зонах подачі в парній грі стоять по одному учневі. Решта бігають май-
данчиком, намагаються впіймати м’яч, який передають одне одному гравці-ведучі. Коли м’яч
буде впійманий, ведучі міняються.
Ускладнення: збільшення відстані між зонами.
XX Дзвоник
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами бігу для вдосконалення спритності та
швидкості.
Гравці довільно розміщуються на майданчику. Вчитель вибирає ведучого. За сигналом
гравці бігають майданчиком і передають одне одному дзвоник. Ведучий намагається торкну-
тися учня із дзвоником у руках. Спійманий учень стає ведучим. Гра повторюється.
Ускладнення: збільшення кількості ведучих.
XX Зайці в городі
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами стрибків для вдосконалення стрибу
чості, уміння стрибати вперед і спиною вперед.
Зона подачі — це «город», у якому стоїть «сторож». Решта — гравці-«зайці» — перебува-
ють за зоною подачі, стрибаючи то в «город», то назад. «Сторож» починає ловити «зайців».
Коли спіймано 3—4 «зайців», призначається новий «сторож».
Ускладнення: збільшення кількості «сторожів».
XX Зайці в лісі
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами бігу і ЗРВ для вдосконалення спритності.
Для гри вибирають «зайців» і «лисицю», інші учні — «дерева». По різних сторонах май-
данчика проводять лінії — це «поля». «Зайці» повинні перебігти з одного боку на інший, уті-
каючи від «лисиці». «Дерева» заважають «лисиці» бігати «лісом», вони беруться за руки, ма-
хають ними, присідають. Гра завершується, коли всі «зайці» перейдуть на інший бік.
Ускладнення: збільшення кількості гравців, які є «лисицями». Зупиняти «лисицю» рука-
ми не можна.
XX Естафета з ракеткою для бадмінтону
Естафета середньої інтенсивності з елементами бігу для вдосконалення спритності та
швидкості.
Учні об’єднуються в дві команди. Гравці кожної команди шикуються одне за одним. За
сигналом учасники, які стояли першими, біжать до зазначеного місця і повертаються назад,
передаючи естафету — ракетку наступним гравцям, а самі стають позаду. Одержувачі естафе-
ти виконують усе так, як попередні учасники. Команда, яка закінчила біг першою, переможе.
Ускладнення: збільшення відстані пробігання та кількості повторів. Не можна вибігати
без естафетної палички.
XX Лисиця і курчата
Рухлива гра середньої інтенсивності з елементами бігу та прикладних вправ для вдоскона-
лення спритності й швидкості.
На одному боці майданчика зона подачі в парній грі — «курник». На протилежному боці така
сама зона — «нора для лисиці». «Подвір’я» — середина майданчика. Одна дитина — «лисиця»,
28
інші «курчата». На слова вчителя «Лисиця!» «курчата» тікають до «курника». «Лисиця» ло-
вить «курчат». Гра повторюється кілька разів.
Ускладнення: збільшення кількості «лисиць».
Вправи та ігри з воланом та ракеткою

XX Жонглювання воланом
Перекидання з руки в руку, жонглювання стопою, передача волана під гомілкою, переки-
дання волана в парах без застосування ракеток, жонглювання (набивання сторонами ракетки
по черзі, а потім щоразу змінюючи сторони) воланом відкритим і закритим боком ракетки.
ОМВ: фіксувати найбільшу кількість разів.
XX Влучити воланом у ціль
Влучити воланом у баскетбольне кільце підкиданням знизу, стоячи безпосередньо під ним.
Влучити воланом у баскетбольне кільце кидком зверху, стоячи за декілька кроків від щита.
ОМВ: фіксувати найбільшу кількість разів.
XX Влучити воланом у горизонтальну ціль
Об’єднати учнів класу в 2 команди. За 5—7 м від старту кожної команди намалювати крей-
дою коло для влучення в ціль.
ОМВ: переможе та команда, яка здійснить більше влучень.
XX Квач з воланами
Вибирають 2—3 і більше ведучих, залежно від кількості гравців. Усі ведучі тримають во-
лани в руках. Кидаючи волан у гравців, намагаються заквацати їх. Кинувши волан, ведучий
у разі промаху біжить за ним, підбирає його і знову кидає і т. ін. Кидають з того місця, де піді-
брано волан. У разі влучення гравець міняється місцем з ведучим.
ОМВ: можна всіх учасників об’єднати у дві групи, наприклад, хлопчиків і дівчаток, які
гратимуть окремо, але на одному майданчику. Тоді кожна група повинна мати волани різного
кольору.
XX Закинь волан
Майданчик розділений бадмінтонною сіткою або гімнастичними лавами на дві половини.
Учні об’єднані в 2 групи і шикуються в одну шеренгу на своїй половині майданчика, на від-
стані 2—3 м від сітки (лавок). Гравці однієї команди з воланами в руках. За сигналом вони
виконують кидок за сітку та роблять крок назад. Гравці команди-суперниці підбирають вола-
ни і вишикуються аналогічно першим гравцям. За сигналом інша команда виконує кидок та
робить крок назад. Команда, у якій було більше перекинуто воланів, отримує одне очко. Тепер
гравці розташовуються на відстані 4-х м від сітки і повторюють кидання. Гравці щоразу від-
ходять від сітки далі. Роблять це до тих пір, поки ніхто не зможе перекинути волан або будуть
перекидати лише окремі гравці. Потім гра починається спочатку, але кидання виконують лі-
вою рукою.
XX Закинь волан подачею
Аналогічно до попереднього завдання, тільки замість кидків волана — подача.
XX Бій з тінню
Гравці по черзі кидають волан, намагаючись влучити одне в одного. Кидають з відстані 2,5—
3 м. За кожне влучення гравець отримує одне очко. Кидання виконують правою чи лівою рукою
(за завданням). Перемагає гравець, який після закінчення часу гри отримає більше очок.
XX Підіграй волан
Гравці розташовуються з різних боків сітки. Перший гравець стоїть біля сітки, другий —
на відстані 2—3 м від неї. Гравець біля сітки витягує руку з воланом за сітку й утримує його на
рівні голови або плечей. Другий гравець з ракеткою в руці в ігровій стійці. Перший відпускає
29
волан як під час подачі, і він вільно падає. Другий намагається підіграти волан ракеткою, за-
вадивши йому торкнутися підлоги. Якщо волан упав на підлогу, гравець отримує штрафне
очко. Виконавши вправу 3—4 р., гравці міняються ролями.
ОМВ: якщо волан увесь час підіграють, то відстань до сітки поступово збільшують; інакше
гравець повинен перебити волан за сітку.
XX Роби як я з ракетками
Двоє гравців розташовуються навпроти одне одного з ракетками в руках. Перший імітує
різні удари, а другий якомога швидше повторює. Через деякий час вони міняються ролями.
ОМВ: вправу можна виконувати і в дзеркальному варіанті, коли під час виконання одним
гравцем удару праворуч, інший виконує удар ліворуч і навпаки.
XX Бадмінтон лівими руками
Грають за правилами бадмінтону, але лівою (або непровідною) рукою. Це можуть бути ігри
на зменшеному майданчику або звичайному.
XX Дворукий бадмінтон
Грають за правилами бадмінтону, але лівою рукою грають ліворуч, а правою — праворуч,
передаючи ракетку з руки в руку. Або грають двома ракетками.
ОМВ: лівою рукою грають праворуч, а правою — ліворуч, тобто весь час закритим боком.
XX Парні й непарні
Усі гравці шикуються в дві шеренги вздовж середньої лінії, на відстані 2—3 м одне від од-
ного. Між ними, на однаковій відстані від гравців протилежних команд, лежать волани. Одна
шеренга — парні, інша — непарні. Учитель називає число (від 1 до 10). Якщо воно парне —
парні підбігають до воланів, беруть їх і метають у суперників, а непарні тікають. Якщо непар-
не — навпаки.
Пересування різними способами та кроками
Довільна ходьба вперед, спиною вперед, біг зі зміною напряму, приставними кроками, пе-
ремінні, схресні кроки, короткі пробіжки, випади, стрибки, переміщення випадом, перемі-
щення стрибком.
ОМВ: 1) виходячи на волан для виконання удару, прагнути останній крок зробити правою но-
гою (якщо ракетка в правій руці); 2) після удару потрібно швидко набути основної позиції, тому
останній крок робити у випаді; 3) випади виконувати середньої довжини; 4) виконувати пружи-
нисті відштовхування двома ногами, набувши вихідної позиції, перш ніж рушити вбік волана;
5) пересуватися приставними кроками для зміни ноги перед випадом; 6) рухаючись назад-пра-
воруч, застосовувати схресний крок; 7) два бігові кроки з легким випадом на третьому кроці.
Кидання та ловіння тенісного м’яча з в. п. лежачи, стоячи та сидячи
1. Підкидання і ловіння тенісного м’яча. Спочатку м’яч підкидають однією рукою (лівою чи
правою), а ловлять обома, а потім кидок правою — ловіння правою, кидок лівою — ловін-
ня лівою. Висота підкидання поступово збільшується.
2. Підкидання м’яча однією рукою вгору і ловіння його після відскоку від підлоги однією рукою.
3. Перекидання м’яча з однієї руки в другу, спочатку кидаючи його вертикально вгору, а по-
тім збільшуючи відстань між руками до положення руки в сторони.
4. Кидання м’яча вертикально вниз та ловіння його після відскоку.
5. Кидання м’яча об стіну та ловіння його після відскоку від підлоги.
6. Кидання м’яча вперед-униз, так щоб після удару його об підлогу, він влучив об стінку, піс-
ля відскоку від неї знову вдарився об підлогу, після чого слід спіймати м’яч.
Стрибкові вправи, стрибки на скакалці
1. Стрибки на місці з максимальним розворотом стоп в обидві сторони.
2. З в. п. стійка ноги нарізно правою вперед виконати стрибок угору зі зміною положення ніг
у повітрі та приземленням у в. п.
30
3. Стрибки з присіду.
4. Стрибки зі зміною ніг.
5. Стрибки на одній нозі.
6. Пружинисті присідання зі зміною ніг у стрибку.
7. Стрибки зі скакалкою на обох ногах.
8. Переміщення зі стрибками через скакалку.
ОМВ: акцентувати увагу на роботі поштовхової ноги.
Розвиток рівноваги та стрибучості
1. Двоє учнів стоять обличчям одне до одного, один учень бере іншого за ногу і той виконує
стрибки, а потім помінятися.
2. З в. п. стоячи набути упор лежачи, піднятись, вистрибнути вверх.
3. Розставити на певній відстані волани. Учні на двох ногах стрибають через проміжок між
ними.
4. Розставити волани на відстані 50—60 см один від одного. Учні на двох ногах перестрибують їх.
5. В. п. — стійка ноги нарізно, руки за спиною, виконувати по черзі випади вперед-праворуч,
потім — уперед-ліворуч.
6. Стрибки на двох ногах, два стрибки ліворуч-уперед, два — праворуч-уперед.
7. Стоячи обличчям до гімнастичної лави по черзі змінювати ноги у стрибку (30 с).
Вправи із перенесенням воланів
XX Перенеси волан
Перенесення воланів на ракетках.
XX Волан і обруч
Гравці шикуються в дві колони. У перших гравців є обруч і волан. За сигналом учителя
вони ставлять волан на підлогу ковпачком догори і, зачепивши його знизу обручем, ведуть до
орієнтира, віддаленого на відстані 5—6 м від команд, огинають його і, повернувшись, переда-
ють обруч і волан (не піднімаючи з підлоги) наступним гравцям, а самі встають у кінці колони.
Якщо волан падає, дитина поправляє його і продовжує рух.
XX Утримай волан
Діти утворюють два кола, розташувавшись у колі на відстані витягнутих у сторони рук.
Команда від команди розташовується на відстані 3—4 м. Дитина ставить на голову волан ков-
пачком догори. За сигналом учителя робить крок назад і йде (біжить) ззаду кола. Обійшовши
коло, стає на місце і передає волан наступному. Заборонено підтримувати волан руками. Якщо
ж він упаде, дитина знову ставить його на голову.
XX Перекинь з руки в руку
Дві команди шикуються в колону по одному. У перших гравців — волан. Перед кожною
командою на відстані 5—6 м є орієнтир. Потрібно перекидаючи волан з руки в руку, дійти до
орієнтира, обійти його і повернутися на своє місце, передавши волан наступному гравцеві.
У разі втрати волана, його потрібно підняти і продовжити з цього самого місця.
XX Індивідуальні вправи
1. Підкидати волан догори (по черзі правою та лівою рукою) та ловити його двома руками.
2. Перекидати волан над головою з вихідного положення руки в сторони.
3. Підкидати волан догори-вперед із-за спини, правою рукою над лівим плечем, а лівою ру-
кою над правим плечем, а ловити його двома руками спереду.
4. Те саме, але правою рукою над правим плечем, а лівою рукою над лівим плечем.
5. Підкидати волан догори, правою рукою під правою ногою (піднімаючи її зігнуту в коліні),
а лівою рукою під лівою ногою, ловити його двома руками.
6. Те саме, але підкидати волан догори правою рукою під лівою ногою, а лівою рукою під пра-
вою ногою.
31
7. Підкидати волан спереду назад над головою (за спину). Після кидка виконати поворот на
180 град. і зловити волан. Кидати по черзі правою та лівою рукою.
8. Удар по волану ногою. Гравець набуває ігрової стійки з воланом у лівій руці, витягнутій
уперед. Відпускаючи волан як під час подачі, виконує удар ногою (стопою) так, щоб він
підлетів догори, а потім ловить його, не даючи упасти на підлогу. Удари виконують по чер-
зі лівою та правою ногою.
9. Гравець набув ігрової стійки з воланом у лівій руці, витягнутій уперед на рівні плечей.
Відпускаючи волан як під час подачі, виконує дотик лівою рукою до стегна, а потім ловить
волан лівою рукою, не даючи упасти на підлогу. Вправи виконують по черзі лівою та пра-
вою рукою.
10. Те саме, але доторкнутись рукою лоба.
11. Те саме, але виконати оплеск за спиною.
12. Те саме, але виконати поворот кругом.
13. Підкидати волан догори і виконувати 1—2 кола прямими руками. По черзі виконувати
кола вперед і назад.
XX Парні вправи
Вправи виконують, як правило без сітки, але деякі з них можна виконувати і через сітку.
1. Кидати волан одне одному по низькій траєкторії (по прямій, спрямовувати волан у груди)
та ловити його.
2. Кидати волан одне одному по високій траєкторії та ловити його.
3. Кидати волан одне одному та ловити його: один гравець виконує кидок по низькій траєкто-
рії, а інший — по високій.
4. Гравець набуває ігрової стійки з воланом у лівій руці, витягнутій уперед. Відпускаючи
волан як під час подачі, виконати удар ногою (стопою) так, щоб він відлетів у напрямку
партнера. Удари виконувати по черзі лівою та правою ногою. Партнер повинен зловити
волан.
5. Кидання волана над головою, стоячи спиною в напрямку кидка. Кидати по черзі правою та
лівою рукою. Гравець, який ловить волан, стоїть обличчям до гравця, який виконує кидок.
6. У вихідному положенні гравець затискає волан між стопами. Підстрибуючи догори, рухом
ніг кидає волан уперед партнерові.
Вправи для розвитку гнучкості плечового пояса, верхніх кінцівок

XX Вправи для променевих суглобів (комплекс № 1)
1. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вперед, кисті в кулак. 1 — випрямити пальці та з напру-
женням їх розчепірити; 2 — в. п. (6 р.).
2. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вздовж долонями вперед, пальці розчепірені. 1—4 — по-
слідовно згинати пальці, починаючи з мізинця; 5—8 — розігнути пальці в зворотному по-
рядку (8 р.).
3. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вперед, пальці стиснути в кулак. 1—2 — підняти зігнуті
кисті вгору; 3—4 — опустити вниз (16 р.).
4. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони, кисті стиснути в кулак. 1—2 — коловий рух
кистями вперед. Те саме назад (16 р.).
5. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони — вгору, пальці розчепірити. 1—2 — коловий
рух кистями вперед. Те саме назад (16 р.).
6. В. п. — стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, кисті «в замок». 1—4 — «намалювати»
кистями вісімку (12 р.).
7. В. п. — стійка ноги нарізно, руки перед грудьми, кисті «в замок». 1—2 — руки вперед до-
лонями назовні; 3—4 — в. п. (12 р.).
8. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вниз. 1—3 — руки перед грудьми, з’єднати долоні паль-
цями вгору і спробувати підняти лікті якомога вище; 4 — в. п. (12 р.).
32
9. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вперед. 1—3 — руки перед грудьми, відведення паль-
ців однієї руки вгору за допомогою другої; 4 — в. п. Те саме, змінивши положення рук
(по 8 р.).
10. В. п. — упор стоячи на колінах, кисті до себе. 1—2 — прагнути сісти на п’ятки (долоні від
підлоги не відривати); 3—4 — в. п. (8 р.).
XX Вправи для променевих суглобів (комплекс № 2)
1. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Опустити кисті донизу, потім підняти догори.
2. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Колові рухи кистями догори і донизу.
3. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Відвести кисті вперед, потім — назад.
4. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вперед, пальці з’єднати «в замок». Колові рухи кистями
праворуч-ліворуч.
5. В. п. — сісти, поставити правий лікоть на стіл. Лівою рукою (обережно!) натискати по чер-
зі на долонну і тильну поверхню правої кисті, збільшуючи амплітуду руху в променевому
суглобі.
6. В. п. — сидячи, поставити правий лікоть на стіл. Натискати лівою рукою на праву кисть убік
мізинця і великого пальця (по черзі), збільшуючи амплітуду руху в променевому суглобі.
7. В. п. — сидячи, поставити лікті на стіл, долоні з’єднати. Колові рухи кистями праворуч
і ліворуч (по черзі).
8. В. п. — стоячи, покласти долоні на стіл, руки прямі. Подаючи плечі вперед, згинати кисті
в променевих суглобах.
9. В. п. — стійка ноги нарізно, спертися пальцями рук об стіну на рівні плечей. Подаючи пле-
чі вперед, спертися на стіну. У міру збільшення рухливості в суглобах і еластичності м’язів
передпліччя переходити до опори долонями об стіну нижче за плечовий пояс.
XX Вправи для плечового пояса
1. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Різко відвести руки назад і набути в. п.
2. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вгору. Ривком відвести руки назад і набути в. п.
3. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вгору. Кола двома руками всередину і назовні (по черзі).
4. В. п. — стійка ноги нарізно, праву руку вгору. Пружинисті відведення рук назад.
5. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вгору. Кола руками вперед і назад (по черзі).
6. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Різкими рухами повернути долоні догори і на-
бути в. п.
7. В. п. — стійка ноги нарізно, нахил уперед, руки на опору. Пружинисті нахили вперед, не
згинаючи рук.
8. В. п. — стійка ноги нарізно, кисті до плечей. Колові рухи руками вперед і назад.
9. В. п. — стійка ноги нарізно, руки зігнуті перед грудьми. Пружинисті відведення рук на-
зад.
10. В. п. — встати спиною до опори і спертися на неї руками. Присісти, утримуючи прямі руки
на опорі, потім набути в. п.
11. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони. Руки зігнуті схресно (обійняти себе), прагну-
чи пальцями торкнутися лопаток.
12. В. п. — стійка ноги нарізно, палиця горизонтально (чим вужче хват, тим ефективніше
вправа). Підняти палицю вгору і, виконуючи викрут у плечових суглобах, опустити її за
спину, не згинаючи рук.
13. В. п. — стійка ноги нарізно. Палицю хватом знизу за кінці за спиною. Підняти палицю
вгору, і, роблячи викрут у плечових суглобах, опустити вперед, не згинаючи рук.
XX Вправи для збільшення рухливості плечового пояса з ракеткою і гантелями (1—1,5 кг)
1. Колові рухи рукою з ракеткою.
2. Рух руки з ракеткою по «вісімці».
3. Повороти кисті з ракеткою всередину і назовні.
33
4. Згинання кисті з ракеткою вперед-униз.
5. Колові рухи кистей з гантелями.
6. Колові рухи кистей з гантелями по «вісімці».
7. Повороти і колові рухи кистей з гантелями вагою 1—1,5кг.
XX Вправи для ліктьових суглобів
1. В. п. — стійка ноги нарізно, руки в сторони, пальці стиснути в кулак. Згинати і розгинати
руки в ліктьових суглобах.
2. В. п. — стійка ноги нарізно, праву руку вперед, долоня догори, лівою кистю підперти зни-
зу правий лікоть. Зігнути праву руку в ліктьовому суглобі та розігнути повністю. Те саме
другою рукою.
3. В. п. — стійка ноги нарізно, руки вперед, пальці «в замок», долонями назовні. Руки за го-
лову і різко набути початкового положення.
4. В. п. — встати обличчям до стіни, спертися руками об стіну. Пружнистими рухами вперед
натискати руками на стіну, повністю розгинаючи руки в ліктьових суглобах.
5. В. п. — стійка ноги нарізно, пальці «в замок». Повертаючи долоні назовні, руки вперед.
XX Вправи для розвитку рухливості та сили кисті
1. Згинання та розгинання пальців.
2. Згинання та розгинання рук від стіни на пальцях.
3. Утримання ваги тіла в упорі на пальцях.
4. Колові рухи руки з ракеткою.
4. Рух руки з ракеткою по «вісімці».
5. Повороти кісті з ракеткою всередину і назовні.
6. Згинання кісті з ракеткою вперед-униз.
7. Колові рухи кистей з гантелями.
8. Колові рухи кистей з гантелями по «вісімці».
9. Повороти й обертання кістей з гантелями вагою 1—1,5 кг.
Вправи для ніг
1. Стоячи обличчям до гімнастичної лави по черзі у стрибку наступати лівою та правою но-
гою 30 с.
2. Біг з високим підніманням стегна, частота максимальна.
3. Стоячи обличчям до гімнастичної лави, настрибувати та зістрибувати з неї в максимально
високому темпі.
4. Вільні пружинисті глибокі присідання на носках.
5. Випади вперед, ліворуч, праворуч по черзі на кожній нозі.
6. У присіді на одній нозі, друга нога в бік, змінювати положення ніг.
7. Присідання на одній нозі, друга нога вперед («пістолет»).
8. Стрибок уперед-угору з напівприсіду.
9. Стрибок угору з напівприсіду із закиданням гомілок назад, долонями торкнутися ступнів.
10. Стрибок угору з глибокого присіду.
11. Стрибок угору з напівприсіду з високим підніманням колін до грудей.
12. Із в. п. лежачи на спині підйом тулуба вгору із одночасним підніманням прямих ніг угору
до торкання пальцями рук носків ніг.
13. Згинання та розгинання рук у положенні вису на низькій перекладині.
14. Почергове згинання та розгинання рук з опором партнера.
Вправи для преса
1. Лежачи на спині піднімання ніг догори.
2. Лежачи на спині підйом та опускання тулуба.
3. Лежачи на спині піднімання по черзі ніг.
4. Лежачи на спині утримання ніг під кутом м’язами живота.
34
Вправи на гнучкість
1. Махи ногою вперед і назад.
2. Махи ногою перед собою праворуч і ліворуч.
3. Махи ногами в протилежних напрямках у положенні лежачи в упорі на лопатках.
4. Відведення вбік зігнутої ноги в коліні.
5. Відведення назад зігнутої ноги в коліні за допомогою відповідної руки.
6. Колові рухи прямою ногою перед собою.
7. Колові рухи прямою ногою збоку.
8. Нахили в сторони, руки вгорі.
9. Нахили до відставленої вбік ноги (друга нога згинається).
10. Нахили до відставленої вбік ноги з положення стоячи на одному коліні.
11. Нахили до відставленої вбік ноги з діставанням пальцями рук носка ноги.
12. Пружинисті нахили вперед з торканням долонями підлоги.
13. Пружинисті нахили до ноги з торканнями пальцями рук підлоги за п’яткою.
14. Нахили до ноги, що спирається на рейку гімнастичної стінки на рівні пояса.
15. Прогинаючись у попереку, нахил назад, руки вгору.
16. Нахили назад з торканням пальцями рук п’ят.
17. Нахили назад з торканням пальцями однієї руки п’ят.
18. Нахил назад із положення стоячи на колінах, намагаючись торкнутися руками підлоги за
спиною.
19. Із в. п. лежачи на спині, руки в упорі за головою, ноги зігнуті, набути положення «міст».
20. Повороти в сторони з випрямленими руками.
21. У положенні сидячи, ноги і руки в сторони, повороти тулуба праворуч і ліворуч до відмови.
22. Колові рухи тазом з максимальним рухом у тазостегнових суглобах.
23. Із в. п. стоячи, широка стійка ноги нарізно, руки «в замку» вгорі, колові рухи тулуба з на-
хилами вперед, у сторони, назад.
23. Із в. п. лежачи на спині піднімання ніг угору (намагатися торкнутися носками підлоги за
головою).
24. Відведення рук угору-назад до відмови.
25. Відведення рук вниз-назад-вверх до відмови.
Вправи для розвитку спритності

XX Бігуни
Для вивчення рухової активності, орієнтації на майданчику, швидкості пересування,
спритності. Грають на половині майданчику або в будь-якому прямокутнику такого самого
розміру. Одна половина гравців («ловці») вишикується в шеренгу, обличчям до прямокутни-
ка; інша («бігуни») також шикується в шеренгу всередині прямокутника біля протилежної лі-
нії. «Ловці» мають «заквацати» якомога більше «бігунів», «бігуни» — жодного разу не бути
«заквацаними». За свистком «бігуни» розбігаються майданчиком. Тоді перший у шерензі «ло-
вець» вибігає в поле і прагне «заквацати» якомога більше «бігунів». Ті, кого «заквацали», ви-
ходять за межі майданчика і шикуються в шеренгу біля однієї з бокових ліній. Через 20 с лу-
нає свисток, який зупиняє гру. «Ловець» повертається «додому» і стає в кінці своєї шеренги.
Фіксують кількість та прізвища «заквацаних», після чого вони повертаються до гри. Так три-
ває доти, доки не зіграють усі «ловці». Потім гравці міняються ролями.
XX Розвідка
Використовують для визначення тактичного мислення. Грають у колі діаметром 2 м.
У центрі кола кладуть волейбольний м’яч. До м’яча викликають водночас двох гравців з обох
команд. Завдання «розвідника» полягає в тому, щоб, відвертаючи увагу «вартового» різними
діями (стрибки, повороти, нахили тощо), які останній повинен повторювати, вибігти з кола
та винести м’яч. «Вартовий» повинен устигнути «заквацати розвідника», поки той не вийшов
35
з м’ячем за межі гри. Ураховують кількість рухів «розвідника» та час від початку дій до тор-
кання м’яча. Коли зіграють усі учасники команди, гравці міняються ролями.
XX Три квадрати
Для дослідження реакції на об’єкт, що рухається, та прогнозування. На стіні креслять три
квадрати 1 × 1 м на певній відстані один від одного. Учень стоїть обличчям до них на відстані
3 м від стіни. Учитель кидає м’яч у квадрати з-за спини учня, а той повинен спіймати його після
відскоку. У першій частині гри вчитель кидає м’яч по черзі в кожний квадрат (3 серії). До кидка
учень не повинен сходити з місця. Завдання: спіймати якомога більше м’ячів. У другій части-
ні випробування вчитель посилає м’яч в один з квадратів утричі частіше, ніж в інші. До кидка
учень може змінювати місце, пересуваючись убік до можливого кидка. Спроба зараховується,
якщо учень торкається м’яча. Завдання: торкнутися якомога більшої кількості м’ячів.
XX Точно в ціль
На одному полі подач креслять чотири квадрати. Учні об’єднуються в невеликі групи та
знаходяться за лінією протилежного поля подачі, повинні по черзі влучити м’ячем у квадрат.
Виконують 20 кидків рухом, що імітує подачу. Завдання: влучити якомога більше разів у ціль
і отримати найбільшу суму очок.
XX Без ракеток
Для оцінювання здібностей до оригінальних тактичних рішень та виявлення вольових якос-
тей. Учні грають як у бадмінтон, але ловлять м’який м’яч і кидають його через сітку руками.
XX Вправи з воланом
1. Жонглювання воланом, ударяючи по ньому відкритою стороною ракетки за спиною.
2. Жонглювання воланом, ударяючи по ньому відкритою стороною ракетки між ногами.
3. Жонглювання в парах, застосовуючи удари з-за спини і між ніг.
4. Жонглювання воланом, по черзі вдаряючи ракеткою за спиною і між ніг.
5. Гра в парах двома і трьома воланами.
6. Підкидати волан угору і ловити його двома руками.
7. Підкидати волан вгору-вперед із-за спини, правою рукою над лівим плечем, а лівою рукою
над правим плечем, і ловити його двома руками попереду.
8. Підкидати волан спереду-назад над головою (за спину). Після кидка виконати поворот на
180 град. і зловити волан. Кидати по черзі правою і лівою рукою.
9. Підкидати волан угору, правою рукою під правою ногою (зігнута в коліні), а лівою рукою
під лівою ногою, і ловити його двома руками.
10. Підкидати волан ногами і ловити його після приземлення. У в. п. учень затискає волан
між стопами (ближче до пальців). Підстрибнувши вгору, він рухом ніг кидає волан угору-
вперед, приземляється і ловить волан двома руками.
11. Учень набуває ігрової стійки з воланом у лівій руці. Відпускаючи волан як під час подачі,
виконує удар ногою (стопою) так, щоб він підлетів угору, а потім ловить його, не давши
впасти. Удари виконують почергово правою і лівою ногою.
12. Учень набуває ігрової стійки з воланом у лівій руці. Відпускаючи волан як під час подачі,
торкається лівою рукою лівого стегна, а потім ловить волан лівою рукою, на давши впасти
йому на підлогу. Вправу виконують по черзі правою і лівою рукою. Ускладнення: волан
утримують на рівні пояса.
13. Те саме, але торкнутися рукою лоба.
14. Те саме, але двічі оплеск у долоні.
Ускладнення: за спиною.
УДАРИ
Серія ударів праворуч та ліворуч з підкиданням волана партнером на відстані
Підготовчі вправи: рухи, що імітують удари праворуч і ліворуч.
36
Удари праворуч, а також зверху-ліворуч доцільніше відбивати тільки відкритою стороною
ракетки. Удари ліворуч, крім ударів зверху-ліворуч — закритою стороною ракетки; кисть при
цьому буде спрямована тильною стороною вперед.
Удари праворуч. Усі удари праворуч виконують відкритою стороною ракетки. Гравець-
лівша, який виконує удари ліворуч відкритою стороною ракетки, усі удари праворуч виконує
закритою стороною. Удар праворуч — основний прийом у техніці бадмінтону. Під час удару
праворуч рука з ракеткою описує немов петлю, рухаючись назад — угору, потім уперед-униз
або вперед-угору, залежно від висоти, на якій буде відбитий волан.
Основні помилки та їх усунення під час навчання ударів праворуч. Характерною помил-
кою під час замаху є високе піднімання ліктя. Під час руху для удару разом з рукою беруть
участь плече і тулуб, лише в завершальній фазі рука випрямляється, і кисть робить хлесткий
рух. Удар буде сильний і різкий. У момент удару не слід зближуватися з воланом. Це створює
незручне становище під час удару зігнутою рукою й опущеною або піднятою високо головкою
ракетки. Тоді треба встигнути зробити крок назад або вбік, щоб зберегти свободу рухів руки.
Те саме треба робити, якщо волан летить просто на вас. Часто трапляється помилка, коли під
час удару праворуч ліва рука відводиться вниз-назад під праву, так зване схрещування. Це
зводить нанівець виконання завершальної фази і заважає швидкому відновленню гравця. Кра-
ще, якщо вільна рука спрямована вперед або вбік.
Удари ліворуч. Рухи під час цього удару: а) гравець, визначивши, що волан летить під
удар ліворуч, починає розворот плечей і відведення ракетки ліворуч-назад; вага тіла перено-
ситься на ліву ногу, обидві ноги злегка зігнуті в колінах; б) гравець робить крок уперед-лі-
воруч правою ногою чи крок назад лівою, щоб набути зручного положення для удару; закін-
чивши поворот, гравець опиняється правим боком до сітки; ракетка рухається вперед майже
паралельно підлозі, вага тіла переноситься на праву ногу, права рука в момент удару випрям-
лена; різкість удару досягається швидким хлестким рухом кисті; удар виконують тильною
частиною ракетки; в) після удару ракетка не супроводжує волан, оскільки в результаті різко-
го, короткого удару волан миттєво перевертається голівкою вперед, вона рухається за інерцією
у випрямленій руці.
Основні помилки та їх усунення під час навчання ударів ліворуч. Істотною помилкою під
час ударів ліворуч є неправильне положення ніг, а отже, і тулуба. Необхідно переносити вагу
тіла на ліву ногу, праву виставляти вперед, злегка нахилятися ліворуч-уперед, повертаючись
ліворуч. Ноги трохи згинають. Під час виконання високих ударів ліворуч не слід далеко від-
хилятися назад, краще зробити невеликий крок лівою ногою назад з поворотом тулуба через
ліве плече на 180 град. Повернутися на місце після удару треба поворотом через праве плече.
Інакше відбувається порушення рівноваги. Інша помилка — неправильне положення ліктя
робочої руки перед ударом. Лікоть повинен бути завжди спрямований у бік удару. Не можна
опускати голівку ракетки вниз після кожного удару.
ОМВ: серіями по 15—20 р. учні виконують вправу в парах, щоразу виконуючи нову по-
дачу.
XX Серія ударів праворуч та ліворуч у визначеній та довільній послідовності

В. п. — «положення готовності». Підкидання волана праворуч та ліворуч від учня спочат-
ку в певній, а потім — у довільній послідовності.
В. п. — «положення готовності». Перекидання волана через сітку партнерові на відстані
3—4 м від сітки (те саме й біля сітки).
ОМВ: коригувати положення учня та підхід до волана (близько попереду, пропустив, піз-
но, раніше, не встиг, не тією ногою і т. ін.).
XX Подачі з фіксацією ударного положення

Фіксація точки удару й положення спортсмена за допомогою показу та пояснень. Точка
удару знаходиться нижче рівня пояса.
37
Виконання подачі з фіксацією передударного положення.
ОМВ: коригувати передударне положення і те, під час якого впіймано волан після підки-
дання і в момент перебачуваного удару.
XX Удар над головою
1. Створення уявлення про точку удару, вихідне та ударне положення гравця.
2. Фіксація точки удару та положення спортсмена за допомогою показу та пояснень.
Під час удару зверху над головою першим способом ракетка відводиться через сторону за
голову зігнутою в лікті рукою рухом у вигляді петлі, при цьому кисть розгинається так, що
рамка ракетки майже торкається спини нижче лопаток. Тулуб прогинається в попереку. Вага
тіла переноситься на праву ногу. Рука, випрямляючись, виносить з-за спини ракетку назу-
стріч волану. Удар над головою вниз (смеш) першим способом у стрибку навчилися викону-
вати деякі провідні гравці. При цьому зліт угору після поштовху обома ногами повинен точно
поєднуватися із замахом, а також з невеликим нахилом тулуба в бік робочої руки.
ОМВ: точка удару, положення спортсмена перед ударом — боком до сітки, ліва нога — по-
переду, права — позаду, руку з ракеткою піднято вгору.
38
БАСКЕТБОЛ
yy знати історію розвитку баскетболу; основні етапи розвитку правил гри; розміри баскетбольного
майданчика; основні правила гри;
yy визначати баскетбол як важливій фактор зміцнення здоров’я людини;
yy усвідомлювати основні прийоми техніки й варіанти тактики гри; основні правила гри;
yy дотримувати правил безпечної поведінки під час занять баскетболом та змагань;
yy використовувати базові гігієнічні норми під час і після занять; вправи для розвитку сили м’язів тулу
ба, плечового пояса та кистей рук, гнучкості; серійні стрибки та стрибки з діставанням високо підві
шених предметів. Свідомо ставиться до власного здоров’я;
yy виконувати прискорення на 5, 10, 15 м з різних стартових положень за зоровим і звуковим сигнала
ми, «човниковий» біг 4 × 5 м, техніку утримання й укривання м’яча; техніку ловіння і передачі м’яча
двома руками від грудей; однією рукою (правою, лівою) від плеча на місці та під час руху; фінтами;
yy брати участь у рухливих іграх та естафетах з інтегрованими завданнями з пересуваннями, веденням
та передачами м’яча;
yy володіти правильною технікою виконання стійок баскетболіста; способами пересувань у нападі і за
хисті, різновидами зупинок і поворотів, стрибками вгору з однієї та двох ніг, з місця та під час руху;
різновидами техніки ведення м’яча на місці та під час руху (почергово правою та лівою рукою) з на
ступною передачею в колонах, парах, трійках; з опором захисника;
yy демонструвати техніку виконання кидка м’яча з близької дистанції з місця та під час руху, після по
двійного кроку з відскоком від щита; кидання двома руками зверху (дівчата), однією рукою (хлопці);
техніку виконання штрафного кидка; взаємодії з партнерами під час ігор;
yy застосовувати технічні прийоми в нападі й захисті у взаємодії з партнерами під час рухливих і під
відних ігор; оптимальний вибір місця для одержання передачі м’яча;
yy вміти боротися, гідно поводиться в разі виграшу чи поразки;
yy контролювати самопочуття до, під час та після виконання фізичних вправ; контролювати власний
емоційний стан.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовна тема з баскетболу — «Індивідуальна та командна
взаємодія — шлях до креативного успіху!»);
yy практична: виконання рухів і вправ на різних етапах навчання; набуття вмінь та навичок;
вплив баскетболу на організм людини).

1. Історія розвитку баскетболу
Перша згадка про гру, схожу на баскетбол, міститься ще в історії прадавніх цивілізацій
Центральної Америки та Південно-американських народів. На території Центральної Амери-
ки майданчики для гри датуються 7-м століттям н. е. Проводячи історичний та культурний
аналіз цих майданчиків, учені припускають, що, можливо, елементи гри були складовими
релігійних свят. Називалася ця гра «пок-тапок», для її проведення використовували м’яч із
39
каучуку. Основною метою цієї гри було влучити м’ячем у ціль, яка мала форму кільця, ви-
готовленого з каменю. Племена ацтеків, які проживали на території сучасної Мексики, також
мали гру, що називалася «олламалитцли». Цікавим моментом гри та її правил є те, що гравець
мав влучити м’ячем, виготовленим з каучуку (а він був досить важким!) у кільце, виготовлене
з каменю, а за це міг вимагати для себе одяг присутніх глядачів.
Баскетбол — це командна спортивна гра, мета якої: закинути руками м’яч у високо розмі-
щене кільце. Правила гри в баскетболі розробив у США доктор Дж. Найсміт 1891 року. Вони
були опубліковані 1894 р., який є роком зародження баскетболу. В Європі баскетбол поши-
рювався з 1920 р., коли цю гру прийняли французи, поляки, чехи та ін. В 30-ті роки баскет-
бол поширився уже всією Європою. Після Другої світової війни баскетбол значно розвинув-
ся в СРСР і зокрема в Україні. Міжнародна федерація баскетболу (ФІБА) була організована
1932 р. На сьогодні до неї входить понад 150 національних федерацій баскетболу, об’єднуючи
113 млн чоловік. Чемпіонат світу з баскетболу проводиться через кожні 4 роки, чемпіонат Єв-
ропи — через кожні 2 роки. З 1936 р. баскетбол є олімпійським видом спорту для чоловіків,
з 1976 р. — для жінок. З 1958 р. щороку проводяться змагання з баскетболу на Кубок Європи.
З 1967 р. для чоловіків проводяться змагання на Кубок володарів кубків.
2. Основні правила гри

Для баскетболу потрібно по 5 гравців для двох команд. Мета гри: кожна команда повинна
за допомогою тільки рук закинути м’яча до кошика суперників, завадити противникам зроби-
ти те саме. Для баскетболу існують спеціальні спортивні майданчики з відповідною розміткою
та спеціальним покриттям. Майданчик є 28 м завдовжки та 15 м завширшки, висота повинна
бути не менше 7 м. Для кріплення кошиків з обох сторін майданчика на спеціальних опорах
заввишки 3,05 м установлюють так звані «щити».
За кожен удалий кидок (коли м’яч улучив до кошика) команда отримує певну кількість
очок: за штрафний кидок — 1; за кидок із далекої дистанції — 3; за кидок із близької ди
станції — 2. Команда, яка зможе набрати найбільше очок за гру і буде переможницею. У разі
закінчення четвертого періоду (матч має чотири періоди, кожен з яких триває 10 хв) з одна-
ковим рахунком арбітр призначає додатковий період (їх може бути декілька) тривалістю 5 хв,
коли буде можливість забити суперникам ще декілька «м’ячів» та здобути перемогу. Заборо-
нено передавати м’яч зі сторони зони противника назад до своєї. Як наслідок м’яч переходить
до команди-суперниці. Вона вводить його в гру кидком із бокової лінії, де вона пересікається
з центральною. Заборонено перебувати у трисекундній зоні довше 3-х секунд, якщо не відбува-
ється кидок або гравець не починає вести м’яча.
3. Вплив баскетболу на розвиток фізичних якостей і здоров’я людини

Баскетбол завдяки різноманітності рухів сприяє зміцненню нервової системи, рухового
апарату, поліпшенню обміну речовин і діяльності всіх систем організму. Гра розвиває силу
м’язів, спритність, швидкість і гнучкість, витривалість, координацію, швидкість реакції. Роз-
виток цих якостей допомагає зміцнювати здоров’я і розширювати діапазон рухових навичок.
Визначено вплив гри на емоційний та фізичний стан учнівської молоді. Виявлено, що баскет-
бол сприяє зміцненню здоров’я учнів, вихованню духу колективізму, суперництва і відпові-
дальності, а також загартовує їх характер. Ця гра поліпшує сприйняття, увагу, пам’ять, уяву
і мислення у гравців. Доведено, що заняття баскетболом розвивають фізичні якості та психіч-
ні процеси.
4. Основні поняття техніки й тактики гри
Баскетбол уміщує велику кількість спеціальних прийомів і дій, які роблять гру непередба-
чуваним і захопливим видовищем. Такі прийоми техніки, як переміщення, перевороти, стриб-
ки, є складовими ігрових дій, тому окремо не розглядаються.
Передача м’яча. Існує один найкращий вид передачі м’яча для кожної ігрової ситуації,
коли передачу виконують без опору супротивника. Велика відстань вимагає передачі однією
40
рукою від плеча, мала — передачі двома руками від грудей. Гравці повинні пам’ятати, що сво-
єчасно і точно виконані передачі забезпечують добрі умови для кидка в кошик.
Ведення м’яча. Багато командних взаємодій засновані на вмінні вести м’яч. Воно часто до-
помагає створити самому дриблер або його партнерам добрі умови для кидка. Практично що-
разу, коли команда переходить від захисту до нападу, гравці завжди використовують ведення.
Щоб дії нападаючого з м’ячем були ефективнішими, він повинен знати прийоми обігрування
захисного та початкового ведення (викрокування, перехресний крок і поворот).
Викрокування. Виконуючи цей прийом, нападаючий робить перший крок уперед, змушу-
ючи захисника відступити, потім починає рух назад, удаючи, що хоче набути в. п. і провоку-
ючи рух захисника вперед. Маса тіла нападаючого переноситься на ногу, що стоїть позаду,
це дає змогу зробити більший крок уперед передньою ногою в початковому напрямку і почати
ведення.
Перехресний крок. Нападаючий робить пружинистий крок уперед-убік, змушуючи захис-
ника змінити напрямок можливого проходу, різко відштовхується від підлоги поставленою
ногою, робить нею перехресний крок і починає ведення в іншому напрямку.
Поворот. Нападаючий робить пружинистий крок уперед-убік, змушуючи захисника зміс-
титися в напрямку можливого проходу, різко відштовхується від підлоги поставленою ногою
і виконує швидкий поворот назад, до того моменту, поки не опиниться з боку захисника, ви-
пускає м’яч об підлогу ближньою до напряму повороту рукою і починає прохід з веденням.
Кидання. Кидання в кошик є кінцевою метою переміщення гравця майданчиком з м’ячем
і без нього, ловіння і передач м’яча. Кидок двома руками від грудей повинен зосереджуватися
на тому, щоб рука гравця витягувалася вверх-уперед у напрямку кошика. У заключній фазі
кидка великі пальці рук повинні завернутися всередину вниз.
Добирання і добивання м’яча. Команда, яка програє добирання, програє гру. Команда, яка
частіше володіє м’ячем під час відпускання, має змогу частіше атакувати кошик. Добивання
м’яча в кошик при відскоку здійснюють одною або двома руками м’яким рухом кисті з широ-
ко розчепіреними пальцями випрямленої руки.
Добирання м’яча при відскоку від щита або кільця в захисті, — це, як правило, попередні
дії, спрямовані на попередження виходу нападаючого в позицію, зручну для добивання. Піс-
ля кидка захисникові потрібно спочатку виконати обертання, закрити нападаючому короткий
шлях до кошика, після чого повинен почати активний рух до м’яча.
Гра в нападі. Баскетбол має багато тактичних ситуацій, на кожну з них гравець повинен
швидко реагувати: взаємодія двох нападаючих, ривок за спиною захисника, передача, переда-
ча і прохід через заслін з наведенням, передача після проходу через заслін наведенням.
Гра в захисті. Захист визначають дії одного, двох або трьох гравців.
Індивідуальні захисні дії. Будь-який рух противника в нову позицію і передача м’яча авто-
матично створюють нову ситуацію для захисника.
4. Правила безпечної поведінки під час занять баскетболом

Під час ведення м’яча:
yy не бити по м’ячу кулаком або долонею;
yy дивитися не тільки на м’яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників;
yy вміти вибирати оптимальну швидкість;
yy уникати зіткнень;
yy передбачати переміщення суперника;
yy вміти вчасно знизити швидкість або зупинитися;
yy вміти змінювати напрямок;
yy вміти виконувати передачі.
Під час передач м’яча:
yy не виставляти пальці вперед, назустріч передачі;
yy не передавати м’яч різко зблизька;
41
yy передавати м’яч точно, з оптимальною швидкістю;
yy не передавати м’яч, якщо його не бачить партнер;
yy не передавати м’яч через руки;
yy не передавати м’яч у ноги, живіт, коліна;
yy не тягнутися до м’яча, якщо він не долітає, а виконати переміщення.
Під час кидків м’яча в кошик:
yy не бити по руках;
yy не штовхати в спину;
yy не кидати через руки;
yy не стояти під кошиком;
yy бачити відскік м’яча;
yy не наступати на ноги;
yy не розводити лікті;
yy не відбирати м’яч зі спини.
Під час гри:
yy не штовхати в спину і ліктями;
yy не віднімати м’яч удвох;
yy не ставити підніжок;
yy не вибивати м’яч зверху під час ведення його суперником;
yy не бити по руках;
yy не брати суперника за руки;
yy необхідно суворо дотримуватися правил гри в баскетбол, дисципліни, зупиняти товариша,
який її порушує, з повагою ставитися до команди суперника.
На уроках з баскетболу учні опановують методи самоконтролю. У разі поганого самопочут-
тя на уроці фізкультури учень повинен припинити заняття, повідомити вчителя і звернутися
до медпункту школи.
5. Гігієна тіла, одягу, спортивної форми, режиму дня
ОМВ: нагадати учням про основні правили гігієни та їхню значущість.
6. Спеціальні засоби фізичної підготовки, рухливі ігри та естафети

Різновиди стійок баскетболістів у нападі та захисті
Стійка баскетболіста в нападі — це найбільш раціональне вихідне розташування тіла
гравця, що забезпечує можливість швидкого й ефективного початку руху для атаки кошика
суперників. Дотримання правильної стійки дає змогу нападаючому постійно зберігати рівно-
вагу і швидко маневрувати без м’яча і з м’ячем. Відповідно в техніці нападу виділяють: стійку
готовності (основну) і стійку гравця, який володіє м’ячем.
У стійці готовності баскетболіст стоїть на розставлених на ширину плечей ногах з незна-
чно виставленою вперед правою або лівою ногою. Передня стопа спрямована носком уперед,
задня повернута вбік; коліна трохи зігнуті (150—155 град.), маса тіла рівномірно розподілена
на обидві стопи; тулуб прямий, злегка нахилений уперед (130—135 град.); голова піднята, по-
гляд спрямований уперед — гравець набуває стійкого положення, міцно утримуючи рівнова-
гу; руки напівзігнуті, кисті знаходяться на рівні грудей.
42
XX Навчання стійки готовності
1. Пояснення і показ.
2. Виконання стійки готовності на місці.
3. Стійка за сигналом учителя після бігу або стрибків на місці.
4. Виконання за сигналом педагога стійки готовності в поєднанні з пересуваннями і зупинка-
ми довільним способом за орієнтирами.
5. Те саме, що у впр. 4, але після старту з різних в. п.: стоячи спиною, боком до напрямку
руху, сидячи, лежачи на підлозі та ін.
6. Те саме, що у впр. 4, 5, але зі зміною напрямку і швидкості пересувань.
7. Те саме, що у впр. 6, але в естафетах і рухливих іграх типу «Квач», «Пастки», «Два моро-
зи» і т. ін.
8. Виконання різновидів стійки в цілому в поєднанні з іншими ігровими прийомами: зупин-
ками двома кроками і стрибком, ловом і передачами м’яча і т. ін. (у міру освоєння техніки).
Стійка гравця, який володіє м’ячем, характеризується тим самим розташуванням тіла,
але кисті утримують біля тулуба м’яч, для чого пальці розчепірюються, утворюючи півсферу,
підстави долонь спрямовані назад, а обидві кисті трохи зміщені в ту саму сторону. Утримують
м’яч фалангами пальців: трьома — вказівного, двома — середнього й однієї (нігтьової) — вели-
кого, безіменного і мізинця, долонями м’яча не торкатися.
XX Навчання стійки гравця, який володіє м’ячем
1. Пояснення і показ.
2. В. п. — стійка готовності, м’яч лежить перед учнем: присісти, покласти кисті на м’яч ззаду-
зверху, потім набути стійки гравця, який володіє м’ячем.
3. Те саме, що у впр. 2, але після набуття стійки гравця, який володіє м’ячем, виконати різ-
номанітні рухи руками: підняти м’яч до грудей, до голови, над головою, завести його за
голову, відвести вбік і т. ін.
4. Естафети з перенесенням м’яча по дистанції та передачами з рук до рук між партнерами.
5. Рухливі ігри типу «Квач», «Гуси-лебеді», «Третій зайвий» і т. ін., але за зміненими пра-
вилами, що регламентують оволодіння м’ячем і виконання прийому на окремих ділянках
майданчика або за сигналом педагога.
6. Виконання стійки з потрійною загрозою і стійки для початку ведення в різних позиціях
стосовно кошика.
7. Укривання м’яча від умовного (пасивного) та активного захисника стоячи на місці.
8. Виконання різновидів стійки в поєднанні з іншими ігровими прийомами: ловінням і пере-
дачами м’яча, кидками і т. ін. (у міру освоєння техніки гри).
ОМВ: під час виконання стійок стопи розташовувати нарізно; ногу, що попереду, спрямо-
вувати носком уперед; ногу, що позаду, розгортати на невелику відстань убік; зберігати стій-
ке положення, міцно утримувати рівновагу: стопи не притискати одну до одної та широко не
43
розставляти, ноги не випрямляти, масу тіла рівномірно розподіляти на передню частину обох
стоп («сидіти на ногах»); не сутулитися, голову тримати прямо, дивитися перед собою; плечі
не піднімати, кисті тримати напівзігнутими на рівні грудей; під час тримання м’яча кистями
утворювати «воронку» — притискати м’яч подушечками пальців (натискати на м’яч), долоня-
ми м’яча не торкатися, пальці на м’ячі не зводити, променевозап’ястні суглоби повинні бути
оптимально рухомими; м’яч «узяти» на себе, тобто злегка зігнути кисті вгору, великі пальці не
з’єднувати, спрямовувати їх у сторони — вгору; лікті сильно не розводити і до тулуба не притис-
кати — вони повинні набути природного положення, тобто бути злегка відведеними в сторони.
Стійка в захисті. Граючи в захисті, слід зігнути ноги в колінах і злегка нахилитися впе-
ред. Вага тіла рівномірно розподіляється на обидві ноги для збереження рівноваги. Голова
піднята. Якщо противник рухається поперек майданчика, захисник супроводжує його в пара-
лельній стійці, у решті випадків одна нога захисника має бути висунута вперед, п’яти підне-
сені від підлоги на 1—2 см. Руки на рівні пояса розведені в сторони.
Захисні стійки розрізняють у міру згинання ніг у колінах: низька, середня і висока. Низь-
кої стійки найчастіше набувають проти низьких передач і ведення м’яча.
Середня стійка найбільш зручна для перехоплення передач, що виконують на рівні тулуба,
недопущення кидків з місця, а також для протидії виходам на прийом м’яча.
Високої стійки набувають для протидії верхнім передачам і кидкам у стрибку.
Захисник повинен перебувати в стійкому положенні на злегка зігнутих ногах і бути за-
вжди готовим утруднити вихід нападаючого на зручну позицію для атаки кошика та отриман-
ня м’яча.
Стійка з виставленою вперед ногою. Застосовують під час тримання гравця з м’ячем,
коли необхідно перешкодити йому кинути в кошик або пройти під щит. Гравець на зігнутих
ногах розташовується як правило, між нападаючим і щитом. Одну ногу він виставляє вперед,
однойменну руку витягує вгору-вперед, попереджаючи очікуваний кидок, а другу руку ви-
ставляє вбік-униз, щоб перешкодити веденню м’яча в напрямку, найбільш небезпечному для
кошика.
Стійка із розташованими ступнями на одній лінії. Використовують під час опіки напа-
даючого, який готується в середній частині поля до проходу з веденням праворуч чи ліворуч.
Різновиди пересувань у нападі та захисті

Біг є головним засобом пересування в грі. Він помітно відрізняється від бігу легкоатлета.
Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різних стартових по-
ложень, у будь-якому напрямку обличчям або спиною вперед, швидко змінювати напрямок
і швидкість бігу. Біг у баскетболі має два різновиди: обличчям і спиною вперед. Біг обличчям
уперед найбільш часто застосовують під час маневрування гравця на майданчику і звільнення
від опіки суперника. Існує два варіанти: специфічний біг баскетболіста і легкоатлетичний біг
(ривок).
Пересування. Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежать від дій
нападаючого. Тому захисник завжди повинен зберігати положення рівноваги і бути готовим
пересуватися в будь-якому напрямку, повсякчас змінюючи напрямок бігу в сторони, уперед,
назад (часто спиною вперед).
Подвійний крок — це правило, яке дає змогу зробити 2 кроки з м’ячем у руках перед кид-
ком. Таку техніку застосовують після завершення ведення або після ловіння м’яча на ходу,
коли гравець атакує кошик суперника. Після виконання другого кроку не можна робити зу-
пинку з м’ячем, не виконавши кидок або передачу.
Крок правою виконують широкий із постановкою ноги на п’яту та поступовим перекатом
на всю ногу. Утримуючи тулуб між м’ячем і захисником, він робить короткий крок лівою но-
гою, також із постановкою ноги на п’яту та поступовим перекотом на всю ногу та одночасно
із поштовхом лівою маховий рух коліна правої ноги вперед-угору (подібно стрибку у висоту
з розгону). Одночасно з цим виносить м’яч обома руками якомога вище.
44
Техніка оволодіння м’ячем
Виривання м’яча. Якщо захисникові вдалося захопити м’яч, то перш за все треба спробу-
вати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м’яч якомога глибше двома
руками, після чого різко виконати ривок до себе, одночасно повернути тулуб.
Вибивання м’яча з рук супротивника. Захисник зближується з нападником, активно пе-
решкоджаючи його діям з м’ячем. Для цього захисник виконує неглибокі випади з витягну-
тою до м’яча рукою, набуваючи потім вихідної позиції.
Вибивання м’яча під час ведення. У момент початку проходу нападаючого з веденням за-
хисник відступає або злегка відстрибує, залишивши супротивникові прямий путь до кошика,
і переслідує його, відтісняючи до бічної лінії. Потім захисник набирає таку саму швидкість,
як і нападник, і, випередивши ритм ведення, вибиває м’яч найближчою до супротивника ру-
кою в момент прийому м’яча, який відскочив від майданчика.
Прискорення. Зупинки і повороти. Стрибки
XX Вправи з прискорення
1. Біг периметром майданчика з прискореннями на певних ділянках майданчика.
2. Прискорення за сигналом.
3. Біг по колу. За сигналом гравець наздоганяє партнера, який біжить попереду.
4. Біг по колу. За сигналом гравець «змійкою» оббігає партнерів, які біжать попереду, і про-
довжує біг, очоливши колону.
5. Те саме, але гравці в колону переміщуються спиною вперед.
6. Гравці біжать у колоні по одному з інтервалом 1—1,5 м. За сигналом останній наздоганяє
першого в колоні за найкоротшим шляхом і очолює колону.
Зупинку стрибком можна виконувати як з м’ячем, так і без нього.
Після розбігу гравець відштовхується ногою і робить невисокий стрибок по ходу руху.
Плечі в польоті відводять трохи назад. Приземляються або одночасно на обидві ноги, або спо-
чатку на одну ногу. Тулуб при цьому розвертають у пів обороту в бік ноги, що стоїть позаду,
на яку припадає більша частина ваги тіла. Чим швидше пересувається гравець, тим сильніше
згинає ноги під час зупинки.
XX Вправи для навчання стрибків
1.Ходьба. Зупинка стрибком.
2.Біг. Зупинка стрибком.
3.Біг. Зупинка після слухового, зорового сигналу.
4.Зупинка стрибком після ловіння м’яча.
5.Зупинка стрибком після ведення м’яча.
6.Естафети.
Зупинку в два кроки найчастіше виконують, якщо гравець володіє м’ячем. Гравець веде
м’яч, з кроком правої (довгий крок, з невеликим присідом і деяким відхиленням тулуба назад,
ногу ставлять перекатом з п’яти на носок) бере м’яч до рук, підтягуючи його до грудей. Другий
коротший крок лівою супроводжується невеликим розворотом тулуба вбік ноги, що стоїть по-
заду. Після цього вага тіла розподіляється на обидві ноги, які сильно згинаються у всіх сугло-
бах, зупинка фіксується.
XX Вправи для навчання зупинки в два кроки
1. Ходьба: один крок короткий, наступний — довгий.
2. Біг: один крок короткий, наступний — довгий.
3. У гравця — м’яч. Підкинути його вперед, спіймати від підлоги з кроком правої (довгий),
наступний крок лівою короткий.
4. Те саме, але повільно бігом.
5. Зупинка двома кроками після ловіння м’яча.
6. Зупинка двома кроками після ведення за зоровим, слуховим сигналом.
45
7. У парах. Один гравець веде м’яч — зупинка двома кроками — повороти плечем уперед, на-
зад — передача партнерові.
Повороти призначені для маневрування нападаючого, стоячи на місці, з метою уникнен-
ня захисника або приховування від вибивання м’яча. Їх виконують без м’яча або з м’ячем, на
місці та під час руху. Існує два способи поворотів на місці: вперед і назад, назва способу по-
вороту залежить від напрямку руху плеча, однойменного з ногою, що виконує переступання:
якщо рух (переступання) виконують у бік опорної ноги, то це — поворот уперед, відповідно
під час руху (переступання) в протилежному напрямку — поворот назад.
XX Вправи для навчання поворотів
1. Пояснення та показ.
2. Виконання поворотів уперед і назад на місці з підрахунком педагога: «і-раз», «і-два» (на
«і» перенести масу тіла на всю стопу ноги, що стоїть попереду, піднімаючи п’яту ноги, що
стоїть позаду; на «раз» — відштовхуючись ногою, що стоїть попереду, здійснити цією но-
гою переступання з одночасним перенесенням ваги тіла на ногу, що стоїть позаду).
3. Виконання різновидів поворотів на місці з власним підрахунком.
4. Те саме, що у впр. 3, але змінюючи амплітуду поворотів (тобто розмах переступання-обер-
тання).
5. Те саме, що у впр. 3 і 4, але в різних поєднаннях: 2 повороти вперед, 1 — назад; 2 — назад,
2 — вперед і т. ін.
6. Те саме, що у впр. 5, але в ситуації вибору за зоровим або звуковим сигналом (наприклад,
піднята вгору права рука педагога — поворот уперед, 2 — назад; піднята ліва рука — 2 по-
вороти назад, 1 — вперед і т. ін.).
7. Виконання поворотом на місці з подальшим переходом у рух зазначеним способом: поворот
уперед — пересування бігом спиною вперед; поворот назад — ривок на вихідну позицію і т. ін.
8. Виконання різновидів поворотів на місці зі звільненням від опіки умовного (пасивного) за-
хисника.
9. Виконання поворотів після зупинок будь-яким способом за орієнтирами в поєднанні з на-
ступними варіантами пересувань.
10. Те саме, що у впр. 3—6, але в стійці гравця, який володіє м’ячем.
11. Виконання поєднання поворотів на місці з м’ячем у руках під час пасивної, а потім актив-
ної протидії умовного захисника.
12. Виконання різновидів поворотів на місці в стійках нападаючого в поєднанні з іншими ігро-
вими прийомами: ловінням м’яча, зупинками, веденням м’яча, кидками і т. ін. (у міру
освоєння техніки гри).
Поворот під час руху застосовує нападаючий для відходу від суперника без м’яча або з ве-
денням м’яча, маневруючи майданчиком. Обертаючись, як правило, на 180 град. на нозі, що
попереду, з одночасним зворотним кроком дугою ногою, гравець повертається спиною до на-
прямку руху.
XX Вправи для навчання поворотів під час руху
1. Пояснення та показ.
2. Послідовне виконання всіх складових прийому (обертань і переступань) на місці з перехо-
дом у пересування.
3. Виконання повороту за орієнтирами в ходьбі.
4. Те саме, що у впр. 3, але в повільному бігу по прямій.
5. Виконання прийому в цілому по розмітці майданчика зі зміною напрямку руху після по-
вороту.
6. Виконання повороту під час руху із заданою амплітудою за звуковими, зоровими або ком-
бінованими сигналами.
7. Виконання різновидів прийому з подоланням пасивної, а потім активної протидії умовного
захисника на обмежених ділянках майданчика (в заданих коридорах).
46
8. Виконання повороту під час руху під час ведення м’яча і в поєднанні з іншими ігровими
прийомами (у міру освоєння техніки гри).
XX Вправи для навчання стрибків та стрибкових вправ
1. Стрибки на скакалці (до 2-х хв).
2. Стрибки на одній нозі.
3. Стрибки з ноги на ногу.
4. Два стрибки на правій нозі, два — на лівій нозі (на правій — на двох — на лівій — на двох;
три — на правій і три — на лівій).
5. Стрибки на місці з підтягуванням колін до грудей.
6. Стрибки в присіді рухаючись правим і лівим боком уперед.
7. Вправа для збільшення довжини і висоти стрибка — «Жаба». З в. п. повного присіду нама-
гатися вистрибувати вперед якнайдалі.
8. Швидкісні стрибки вгору на висоту 10 см на одній нозі за рахунок литкових м’язів (до 1 хв).
ОМВ: починати стрибкові вправи рекомендуємо з розтяжки, що підготує м’язи до наванта-
жень. Рекомендуємо розминати суглоби і м’язи, щоб запобігти травмуванням.
Передачі, ловіння м’яча
Ловіння м’яча — прийом, за допомогою якого гравець може впевнено оволодіти м’ячем
і зробити з ним подальші атакуючі дії.
Під час ловіння двома руками, коли м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голо-
ви, слід витягнути руки назустріч м’ячу, ненапруженими пальцями і китицями утворюючи
немов лійку, розміром трохи більшу, ніж обхват м’яча. У момент зіткнення з м’ячем потрібно
обхопити його пальцями (не долонями), зближуючи кисті, а руки зігнути в ліктьових сугло-
бах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизаційними рухами, які приглушують силу
удару м’яча, що летить. Після прийому м’яча тулуб знову подають злегка вперед, м’яч вино-
сять у положення готовності до подальших дій.
XX Вправи для опанування ловіння м’яча двома руками
1. Підкидання м’яча вгору і ловіння його на рівні грудей на місці та під час руху.
2. Удари м’яча об підлогу і ловіння його на рівні грудей.
3. Підкидання м’яча вгору і ловіння його у напівприсіді на рівні грудей.
Під час ловіння м’яча однією рукою, гравець витягує руку в напрямку м’яча, що летить,
долонею вперед, пальці широко розчепірені. У момент торкання м’яча пальцями гравець від-
водить руку назад, немовби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизуючий рух), згинає
руку в ліктьовому суглобі. Так зменшують швидкість польоту м’яча. Коли м’яч торкнеться
всієї долоні, тулуб дещо повертають у бік м’яча. Гравець підтримує м’яч однією рукою, потім
міцно захоплює обома руками так, щоб бути готовим до виконання наступних дій. Спортсмен
набуває основної стійки баскетболіста.
Ловлячи м’яч, який високо летить, гравець повинен вистрибнути з винесенням рук угору.
Кисті рук розгортають назустріч м’ячу. У момент торкання м’яча пальців, кисті повертаються
47
всередину й обхоплюють м’яч. Потім руки згинають у ліктьових суглобах, і м’яч притягають
до тулуба. Після приземлення гравець зберігає основну стійку нападаючого з м’ячем.
Передача від грудей — найбільш ефективний спосіб швидко передати м’яч партнерові,
поки між гравцями немає суперника. Тримати м’яч близько до грудей. Штовхнути м’яч упе-
ред, випрямляючи зап’ястки таким чином, щоб кисті розвернулися. Після кидка великі паль-
ці повинні опинитися внизу, а тильні сторони долоні бути поверненими одна до одної. Потріб-
но, щоб м’яч летів у груди гравця, який приймає. Для тренування можна використовувати
будь-яку мішень.
Передача м’яча однією рукою від плеча — найбільш поширений спосіб передачі на близь-
ку відстань.
Під час її виконання слід стояти так само, як під час передачі м’яча обома руками від гру-
дей, тільки трохи повернутися в бік тієї руки, якою буде здійснюватися передача м’яча: якщо
правою — то праворуч, якщо лівою — ліворуч. М’яч тримати правою, зігнутою в лікті рукою
на висоті грудей. Лівою рукою підтримувати м’яч. Під час передачі м’яча ліва рука, провівши
м’яч, відтягується. М’яч посилати в потрібний бік рухом кисті та пальців витягнутої правої
руки.
ОМВ: кидати м’яч на рівні грудей партнера, супроводжувати м’яч поглядом і руками.
Фінт з імітацією передачі м’яча виконують таким чином. Гравець робить рух руками
з м’ячем начебто для передачі в одному напрямку, не випускаючи м’яча, а потім швидко пере-
дає його у протилежному напрямку або виконує кидок, ведення м’яча тощо.
XX Вправи для опанування ловіння і передачі м’яча
1. Діти шикуються в дві шеренги, обличчям одне до одного на відстані 2—3 м. Передають
м’яч одне одному.
2. М’яч тримає одна дитина з першої шеренги. Передає м’яч напарникові з іншої шеренги,
той повертає м’яч у першу шеренгу наступній дитині. Та кидає м’яч дитині, яка стоїть на-
впроти, і т. ін. Остання дитина, піймавши м’яч, біжить уперед і стає першою у своїй ше-
рензі.
3. Троє дітей утворюють трикутник. Вони по черзі кидають м’яч одне одному.
4. Те саме, що у впр. 3, але після передачі дитина переміщається на місце того, кому кинула
м’яч.
XX Вправи для утримання й укривання м’яча
В. п. — тримати м’яч на рівні грудей двома руками. Руки повинні бути зігнуті, лікті опу-
щені вниз, кисті рук ззаду збоку м’яча, пальці широко розчепірені; великі пальці спрямовані
один до одного, інші — вгору-вперед.
Правила тримання м’яча
1. М’яч тримати на рівні грудей.
2. Руки зігнуті, пальці широко розчепірені.
3. Лікті опущені вниз, м’язи рук розслаблені.
48
Ведення м’яча
Ведення м’яча в баскетболі — прийом, що дає змогу гравцеві рухатися з м’ячем майданчи-
ком з великим діапазоном швидкостей і в будь-якому напрямку.
Найважливіші компоненти ведення м’яча:
yy правильна стійка: положення ніг, таза, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;
yy контроль м’яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;
yy поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майдан-
чика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).
XX Послідовність навчання ведення м’яча
yy Ведення м’яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);
yy ведення м’яча під час руху;
yy ведення м’яча під час бігу;
yy ведення м’яча зі зміною напрямку зиґзаґоподібно;
yy ведення м’яча після передачі партнера;
yy ведення м’яча після зупинки і поворотів;
yy ведення м’яча після ловіння під час бігу;
yy ведення м’яча після відволікальних дій;
yy ведення м’яча у сполученні з кидком і передачами;
yy ведення м’яча зі зміною ритму із зупинками, прискореннями, ривками тощо.
XX Вправи для набуття навички ведення м’яча
1. Підготовчі вправи:
1) біг із максимальною швидкістю вперед обличчям або спиною, правим або лівим боком;
yy прискорення під час бігу по прямій за зоровим сигналом;
yy ривки на 5—10 м у поєднанні з різкими зупинками за зоровим сигналом;
yy пересування в повному присіді обличчям уперед, спиною вперед, правим, лівим боком уперед;
2) стрибки в присіді на місці, з просуванням у різних напрямках (уперед, назад, праворуч,
ліворуч);
3) ходьба і біг у напівприсіді зі зміною напрямку в поєднанні з ривками і зупинками;
4) кидання набивних м’ячів у парах (двома руками від грудей, двома зверху, двома руками
назад через голову, однією рукою від плеча; те саме сидячи на підлозі);
5) відштовхування руками з положення упору, стоячи біля стіни зігнувши руки;
6) відштовхування кистями з положення упору, стоячи біля стіни.
2. Підвідні вправи:
1) імітація ведення м’яча на місці правою, лівою рукою;
2) імітація ведення правою, лівою рукою під час ходьби і бігу;
3) імітація ведення м’яча по колу праворуч (правою рукою), ліворуч (лівою рукою);
4) імітація ведення м’яча правою, лівою рукою зі зміною напрямку.
3. Вправи на техніку
1) Ведення м’яча без зорового контролю вдвох. Перший учень без м’яча рухається перед дру-
гим спиною вперед і постійно показує різну кількість пальців. Другий, рухаючись за ним,
веде м’яч і називає відповідну кількість пальців на руці першого.
2) Те саме, лише перший учень по черзі піднімає вгору то праву, то ліву руку. Відповідно до
цього другий виконує ведення м’яча правою, лівою рукою.
3) Учні шикуються у дві шеренги вздовж бокових ліній майданчика обличчям одне до одно-
го. Перші виконують ведення м’яча, другі подають сигнали рухами рук: руки вгору — ве-
дення вперед; руки вниз — ведення назад; руки в сторони — ведення на місці.
4) Ведення м’яча по колу праворуч — правою рукою, ліворуч — лівою рукою.
5) Ведення м’яча вісімкою по черзі правою і лівою рукою.
6) Ведення з двома м’ячами: спочатку одночасний відскок обох м’ячів, а потім по черзі.
7) Ведення м’яча зі зміною напрямку: приставними кроками, «човниковий» біг.
49
8) Дриблінг. Методика Пола Джорджема. Рука завжди повинна бути над м’ячем (не під ним)
і активно працювати не долонею, а подушечками пальців. Для початку потрібно сісти та-
ким чином, щоб м’яч знаходився на мінімальній висоті. Чим нижче висота ведення м’яча
в баскетболі, тим складніше противникові його відібрати. З цією метою баскетболісти злег-
ка присідають під час дриблінгу. Саме присідають, а не нахиляються.
9) «Кроссовер» полягає в перекладанні м’яча з однієї руки в другу через удар об підлогу. Цей
елемент розвиває координацію рук і допомагає обіграти противника на ігровому полі.
10) Переклад м’яча між ногами. Потрібно виставити одну ногу вперед і злегка присісти.
11) «Кроссовер» за спиною.
12) В. п. — стоячи на правому коліні. Ведення м’яча правою рукою на місці. Те саме лівою сто-
ячи на другому коліні.
13) В. п. — лівобічна стійка баскетболіста. Ведення м’яча на місці правою рукою, пружинячи
під кожний удар м’яча. Те саме — лівою у правобічній стійці баскетболіста.
14) В. п. — лівобічна стійка баскетболіста. Ведення м’яча правою рукою на місці, змінюючи
висоту відскоку (ведення стоячи, сидячи, лежачи). Те саме лівою у правобічній стійці бас-
кетболіста.
15) В. п. — лівобічна стійка баскетболіста. Ведення м’яча на місці правою рукою, називаючи вго-
лос цифри, які показує учитель на пальцях. Те саме лівою у правобічній стійці баскетболіста.
16) В. п.— біля стіни. Ведення м’яча правою рукою, потім лівою біля стіни на місці. Те саме —
рухаючись уздовж стіни.
17) Ведення м’яча правою та лівою рукою під час руху по прямій (кроком, бігом у повільному
і швидкому темпі).
18) Ведення м’яча правою та лівою рукою в колону по колу в повільному темпі. За сигналом —
прискорення. За наступним сигналом — знову в повільному темпі.
19) Ведення м’яча правою та лівою рукою в колону по колу вздовж лицевих ліній у повільно-
му темпі, вздовж бокових — прискорення.
20) Ведення м’яча правою та лівою рукою по прямій у повільному темпі, за сигналом зупини-
тися в лівобічній стійці, знизити висоту відскоку до мінімальної та виконувати ведення на
місці, за сигналом продовжити ведення по прямій.
21) Ведення м’яча правою та лівою рукою по прямій навприсядки.
22) Рухлива гра «Квач з м’ячем». Грають на баскетбольному майданчику. Кожний гравець
має м’яч. Вибирають ведучого. Всі гравці виконують ведення м’яча на місці, рухаючись,
але їм не можна брати м’яч до рук, утікають від ведучого, щоб він їх не наздогнав. Завдан-
ня ведучого: наздогнати кого-небудь із гравців; тоді той, кого наздогнали, стає ведучим.
23) Рухлива гра «Вибий м’яч». Грають на баскетбольному майданчику в трисекундній зоні.
У грі беруть участь 5—6 гравців, у кожного — м’яч. Гравці виконують ведення м’яча, не
виходячи із трисекундної зони і не беручи м’яч до рук. Не порушуючи правил ведення
м’яча, гравці намагаються вибити м’яч у суперників за межі зони. Той, хто втратив м’яч,
припиняє гру. Перемагає той, хто останнім залишиться з м’ячем.
Кидання м’яча
Кидок двома руками зверху (від голови). Гравець утримує м’яч над головою обома рука-
ми. Руки зігнуті в ліктях, кисті на м’ячі збоку, пальці розчепірені, великі пальці спрямовані
назад, решта — вгору, долоні не торкаються м’яча. Передачу виконують за рахунок відведення
рук назад і невеликого замаху із прогином у спині та швидким рухом уперед, що супроводжу-
ється хльостким, енергійним рухом кистей. Спрямовують м’яч партнерові на рівень голови.
Кидок однією рукою зверху з місця. Оскільки техніка цього кидка деякою мірою одна-
кова для усіх кидків однією рукою зверху (за винятком кидка крюком), включаючи і кидок
у стрибку, він має бути основним для кожного баскетболіста. У вихідному положенні тіло
гравця розслаблене, коліна трохи зігнуті, права нога трохи попереду, правий лікоть трохи ви-
ведено вперед (для кидка правою рукою). М’яч утримується обома руками таким чином, щоб
50
праве око (за кидка правою рукою), верхня точка м’яча, лікоть і кошик знаходилися в одній
вертикальній площині. Робоча рука, якою виконують кидок, знаходиться на нижній і задній
поверхні м’яча, пальці розчепірені на поверхні м’яча, м’яч утримується пальцями і лежить на
передній частині долоні. Ліва рука зручно розташована збоку на поверхні м’яча. Ця рука за-
безпечує рівновагу і контроль. У момент випуску м’яча вона відхиляється, і зусилля на кидок
створюється тільки робочою рукою. Коли гравець піднімається навшпиньки і розгинає ноги,
він одночасно розгинає робочу руку до повного випрямлення, а кисть плавно згинається вниз
у променевозап’ястковому суглобі: такий рух надає м’ячеві м’якого зворотного обертання
в момент випуску, тобто м’яч не «кидають», а він викочується з кінчиків пальців випрямленої
руки, при цьому провідним є вказівний палець, спрямований на ціль.
Кидок однією рукою в стрибку. Основний засіб нападу із середніх та дальніх відстаней.
Зловивши м’яч, необхідно зробити довгий крок однією ногою, а потім приставити до неї другу,
трохи присісти, готуючись до стрибка. Одночасно зі стрибком обидві руки з м’ячем підніма-
ються вперед-угору, м’яч перекладається в одну руку. У найвищій точці стрибка, випрямляю-
чи руку в ліктьовому суглобі, рухом кистей і пальців гравець здійснює кидок.
XX Вправи для навчання і вдосконалення кидка однією рукою зверху під час руху
1. В. п.— права нога попереду, руки внизу. 1 — короткий крок лівою із постановою ноги на
п’яту; 2 — поштовх вгору лівою, із одночасним махом угору зігнутою правою та змахом
руками догори; 3 — приземлення на обидві зігнуті ноги.
2. В. п. — ліва нога попереду, руки внизу. 1 — широкий крок правою із постановою ноги на
п’яту; 2 — короткий крок лівою із постановою ноги на п’яту; 3 — поштовх угору лівою, із
одночасним махом угору зігнутою правою та змахом руками догори; 4 — приземлення на
обидві зігнуті ноги.
3. Те саме з винесенням м’яча на кидок.
4. Те саме з імітацією кидка.
5. В. п. — ліва нога попереду, м’яч унизу, на відстані 4—5 м від кошика, під кутом 45 град.
до щита. Кидок м’яча з подвійного кроку.
6. Учитель розташовується на відстані 4—5 м від кошика під кутом 45 град. до щита, утри-
мує м’яч на витягнутій руці. Гравець пробігає, намагаючись узяти м’яч, під широкий пер-
ший крок правою ногою (кидок з правого боку), кроком лівої ноги відштовхується, зробив-
ши маховий рух зігнутою в коліні правою ногою, завершуючи кидок у кошик.
7. Те саме, але учитель підкидає м’яч угору.
8. Ведення м’яча правою рукою від центральної лінії з правого боку, з виконанням кидка
з подвійного кроку.
9. Те саме з лівого боку.
10. Передачі м’яча в парах (у трійках) під час руху від лицевої до лицевої лінії із кидком м’яча
в кошик одним із гравців з подвійного кроку.
11. Гравці шикуються в 2 колони. Одна розташовується з правого боку, інша — з лівого біля
центральної лінії. В колону праворуч — 2 м’ячі. Гравець із м’ячем веде його правою рукою
з виконанням кидка з подвійного кроку праворуч, після чого переходить у колону ліворуч.
Гравець із колони ліворуч набігає та підбирає м’яч, передає його гравцям колони праворуч
та рухається за ним у цю колону.
Штрафний кидок. Техніка виконання штрафного кидка така сама, як під час виконання
кидка однією рукою з місця. Гравець, який його виконує, має стати за лінією штрафного кид-
ка в середині півкола та може використовувати будь-який спосіб виконання штрафного кидка,
щоб м’яч улучив у кошик згори, після відскоку від щита або торкання кільця. Він має викона-
ти кидок м’яча впродовж п’яти секунд з моменту отримання сигналу.
Взаємодія з партнерами під час ігор
Взаємодія з партнерами — це основа тактичних побудов команди, зокрема: комунікація
жестами, окремими фразами, мімікою обличчя тощо.
51
ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНІ ІГРИ
yy характеризувати історію розвитку військово-спортивних та рухливих ігор в Україні та регіонах; осо
бливості військової (професійної) діяльності захисника України;
yy знати і розуміти організацію і проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, естафет, роз
ваг;
yy називати основні всеукраїнські військово-спортивні ігри;
yy характеризувати Положення про всеукраїнські ігри патріотичного спрямування;
yy набути навичок командної гри, в якій учні безпосередньо змагаються за спрощеними правилами
ігор;
yy виконувати етапи та види Програми всеукраїнських військово-спортивних ігор;
yy брати участь у військово-спортивних, рухливих та народних іграх, естафетах, козацьких забавах,
спортивних змаганнях за спрощеними правилами; у подоланні смуги перешкод; заходах приклад
ного спрямування («Хортинг», «Військово-спортивний хортинг», «Поліцейський хортинг», «Пластун»,
«Бойовий гопак», «Пожежно-прикладний вид діяльності», «Рятувальне багатоборство», «Військово-
прикладне багатоборство», «Вправи з гирями» та ін.);
yy застосовувати загальну фізичну підготовку у військово-спортивних та рухливих іграх, естафетах,
змаганнях за спрощеними правилами;
yy свідомо ставиться до власного здоров’я та здоров’я інших;
yy дотримувати правил безпечної поведінки на уроках і під час позаурочних занять та правил здоро
вого способу життя.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовна тема військово-спортивних ігор — «Індивідуальна
та командна взаємодія — шлях до креативного успіху!»);
вплив військово-спортивних ігор на організм людини).

1. Національно-патріотичне виховання дітей та молоді
в контексті українського державотворення
В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку укра-
їнської державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Фор-
ми й методи виховання базуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях.
Оскільки сучасна молодь динамічно опановує сучасні комунікаційні технології, це створює
сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери
соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якіс-
но нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо-естетично-
му, екологічному вихованні молодого покоління. Сучасний етап розвитку України особливо
потребує здійснення заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді, зо-
крема з огляду на потребу підготовки потенційних кандидатів для прийняття на державну,
52
військову службу. З цього приводу було розроблено Концепцію національно-патріотичного ви-
ховання молоді.
2. Історія розвитку військово-спортивних та рухливих ігор в Україні та регіонах
З початком утворення на східнослов’янських землях державності й необхідністю захисту
Київської Русі від загарбників і набігів кочових племен військово-фізична підготовка здійсню-
валася в «будинках молоді», школах при монастирях, князівських дворах. Запорізька Січ ви-
ховувала 10—18-літніх дітей загиблих козаків у сирітських школах, де вони навчалися вій-
ськової справи, фізично і духовно розвивалися. На початку ХVІІ ст. для підлітків і юнаків при
церквах почали створювати січові та козацькі школи. Вони стали осередками фізичного та
військового вдосконалення молодих козаків, сприяли їх духовному і культурному розвитку.
Майбутніх козаків навчали веслувати і кермувати човном, плавати, зокрема під водою, їздити
верхи, вправно володіти шаблею, стріляти з вогнепальної зброї, долати перешкоди, перемага-
ти в рукопашних поєдинках.
Наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. в Західній Україні із зародженням січового стрілець-
кого руху було організовано навчання юних пластунів, що включало: вивчення військово-
го ремесла та теоретичних військових положень, фізично-спортивний вишкіл, тренувальні
стрільби. Фізична підготовка і військово-патріотичне виховання в СРСР, зокрема в Украї-
ні, охоплювали всіх громадян і особливо учнівську та робітничу молодь, що давало їй змогу
успішно опанувати основи фізичної культури, військової справи і бути готовими щомиті стати
на захист Батьківщини. Це особливо проявлялося на фронтах Другої світової війни. В сучас-
ній Україні постало важливе питання фізичного виховання молоді, її підготовка до служби
в лавах Збройних сил України, а особливо здоров’я нації.
3. Організація та проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, естафет, розваг
Організація та проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, естафет, розваг ре-
гламентуються Положеннями до проведення цих заходів з метою організації змістовного до-
звілля, спрямованого на формування в учнів фізичного, соціального та духовного здоров’я,
вдосконалення фізичної та психічної підготовки, ведення активного способу життя та профе-
сійної діяльності, підвищення соціальної активності та залучення учнів до занять фізичною
культурою, а також з метою пропаганди здорового способу життя.
Основні завдання всеукраїнських військово-спортивних ігор:
yy виховання в учнів поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей україн-
ського народу;
yy створення умов для належного рівня підготовки учнів до військової служби, виховання па-
тріотичних почуттів серед учнівської молоді, громадянської відповідальності;
yy підтримання оптимального рівня фізичного розвитку та збільшення рухової активності
учнів;
yy формування стійких мотивацій до самостійних занять фізичною культурою і спортом.
4. Всеукраїнські військово-спортивні ігри — вагомий засіб
патріотичного виховання дітей та молоді України
Всеукраїнські військово-патріотичні спортивні ігри проводять з метою формування по-
чуття патріотизму в молодого покоління; набуття учнями знань, умінь та навичок, необхід-
них майбутньому захисникові Вітчизни та пропаганди здорового способу життя, розвитку фі-
зичних якостей; виховання в юнаків та дівчат глибоких і твердих національно-патріотичних
переконань, підготовки молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Бать-
ківщини України шляхом залучення молоді до оборонно-масової та військово-спортивної па-
тріотичної роботи; формування і виховання в молоді високих морально-психологічних та мо-
рально-бойових якостей; мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості,
дисциплінованості та ініціативності на теренах відновлених національних козацьких тради-
цій; підвищення рівня знань дітей та молоді в галузі безпеки життєдіяльності, їх фізичної та
53
психологічної підготовки; залучення дітей та молоді до занять прикладними видами спорту,
спрямованих на підготовку людини до дій у надзвичайних ситуаціях, надання само- та вза-
ємодопомоги.
5. Положення про всеукраїнські ігри патріотичного спрямування
Кожне положення до проведення всеукраїнських ігор патріотичного спрямування містить
інформацію про мету та завдання, термін і місце проведення, керівництво грою, учасників
гри, атрибути, програму гри, документацію та терміни її подання, умови прийому та розмі-
щення учасників, підбиття підсумків та нагородження переможців, фінансування.
6. Усеукраїнська гра «Джура» сприяє процесу становлення молодого покоління
Молодий українець ХХІ століття — це фізично, соціально, розумово та духовно вихована
та розвинена на основі козацьких морально-світоглядних цінностей людина; це людина, яка
вшановує геройський чин усіх борців за незалежність української держави; формує серед мо-
лоді засади здорового способу життя засобами туризму, спорту, військово-патріотичного вихо-
вання; популяризує серед молоді військово-прикладні види спорту, активні способи дозвілля,
історію визвольних змагань та українські військові традиції.
Мета дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри Українського козацтва «Со-
кіл» («Джура»): виховання в юнаків та дівчат глибоких і твердих національно-патріотичних
переконань; підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Бать-
ківщини України шляхом залучення молоді до оборонно-масової та військово-спортивної па-
тріотичної роботи; формування і виховання в молоді високих морально-психологічних та мо-
рально-бойових якостей; мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості,
дисциплінованості та ініціативності на теренах відновлених національних козацьких педа-
гогічних традицій; виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної
України на історично сформованих засадах козацького світогляду та здорового способу життя,
у дусі відданості Батьківщині та її народу на основі відродження національних і загальнолюд-
ських духовних та моральних цінностей.
7. Філософське та прикладне значення хортингу в формуванні сучасного патріота України
Завдання формування здорового способу життя засобами хортингу особливо важливе для
учнів школи, де різні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи повною мірою сприяють
розвитку таких найважливіших якостей особистості, як наполегливість, цілеспрямованість,
воля, працьовитість, рішучість, допомагають позбутися шкідливих звичок. Кожен з учнів має
щиро бажати все своє життя підвищувати рівень своїх фізичних можливостей. Зробити це
можна тільки вольовим напруженням, що спирається на високу фізичну культуру людини.
Висвітлюючи оздоровчі методики хортингу, сучасні дослідження сприяють вироблен-
ню наукового світогляду, правильного ставлення до фізичної культури і спорту, розуміння
зв’язку цієї галузі з баченням здорового способу життя не тільки дітей, а й їхніх батьків. Ду-
ховне виховання передбачає знання учнями історії та філософії хортингу, хортинської моралі,
філософії буття людини, мистецтва, навчання індивідуального духовного досвіду.
8. Всеукраїнський вишкіл «Нащадки вільних». Його значення
в системі виховання громадянина України
Національно-патріотичне виховання є одним із головних факторів, що визначають успіш-
ний розвиток особистості, формування відповідального громадянина України, а в умовах три-
валої збройної агресії супроти нашої держави стає першочерговим питання життєздатності
країни. Всеукраїнський вишкіл «Нащадки вільних» проводиться для збільшення чисельності
молоді, готової до виконання обов’язку із захисту незалежності та територіальної цілісності
України. Саме молодь із сформованою національно-патріотичною свідомістю здатна захистити
територіальну цілісність країни. У результаті проведення вишкілу «Нащадки вільних» можна
виховати юнаків, дівчат та тренерів із різних регіонів України, які будуть готові до захисту не-
залежності та територіальної цілісності, оскільки практично відпрацювали військові навички.
54
9. «Школа безпеки» як пожежно-прикладний вид діяльності та профорієнтація на майбутню
професію
Метою гри є упровадження нових форм і методів роботи з дітьми та молоддю щодо форму-
вання культури безпечної життєдіяльності, практичних умінь і навичок поведінки в екстре-
мальних життєвих обставинах, взаємодопомоги; мотивація до здорового способу життя і без-
печної поведінки; виховання патріотизму, духовності, моральності; формування загальнолюд-
ських цінностей у молодого покоління та популяризації руху юних рятувальників.
10. Правила безпечної поведінки на уроках та позаурочних заняттях
(див. Інваріантний модуль «Теоретико-методичні знання».)
ОМВ: нагадати учням про основні правила безпечної поведінки і про їхню значущість.
11. Правила здорового способу життя
ОМВ: нагадати учням про основні правила здорового способу життя та їхню значущість.
12. Гра ˝Сheck point˝ як елемент миротворчої місії на благо України
Міжнародна військово-спортивна історико-патріотична гра юних миротворців “Check
point” створена відповідно до засад виховання молоді в дусі братерства, підняття іміджу Укра-
їни на міжнародному рівні серед молоді з метою підготовки підлітків до служби в лавах зброй-
них сил, відпрацювання подолання збройних конфліктів на міжнародному рівні, співпраці
між молодіжними організаціями інших держав. Гра є комплексом заходів патріотичного,
міжнародного, технічного і спортивного характеру, що закладають основи морально-вольової,
психологічної та міжнародної освітньої підготовки і всебічного розвитку молоді.
Гра сприяє створенню умов формування в освітніх установах суспільно-активних колек-
тивів і клубів юних миротворців, на які адміністрація освітніх установ й органи місцевого са-
моврядування могли б покласти розв’язання широкого комплексу соціальних і виховних за-
вдань у сфері культури миру. Рух юних миротворців є складовою українського і міжнародного
руху за культуру миру, який розвивається в рамках програм оголошених ООН.
Мета Гри:
yy цивільне патріотичне виховання в дусі миротворчості підлітків;
yy відродження і підвищення престижу, миротворчого та волонтерського руху серед підліт-
ків;
yy формування свідомого ставлення до суспільної та особистої безпеки;
yy пропаганда здорового способу життя.
Завдання Гри:
yy підготовка юнаків до служби в ЗСУ (армія нового типу), сумісне міжнародне виконання за-
вдань щодо збереження миру на планеті;
yy військово-прикладна і технічна підготовка підлітків;
yy вироблення в підлітків навичок і здібностей діяти в екстремальних ситуаціях (як миротво-
рець);
yy вивчення підлітками історії України, ООН і держав учасниць Гри на міжнародному рівні;
yy виховання в підлітків відчуття взаємодопомоги і товариської підтримки;
yy спортивне орієнтування на місцевості;
yy виховання морально-психологічних і фізичних якостей у підлітків.
13. Прикладні види рухової активності в системі патріотичного виховання дітей та молоді
(«Хортинг», «Військово-спортивний хортинг», «Поліцейський хортинг», «Пластун», «Бойовий
гопак», «Пожежно-прикладний вид діяльності», «Рятувальне багатоборство», «Військово-
прикладне багатоборство», «Вправи з гирями» та ін.)
«Хортинг» сприяє фізичному розвитку учнів, удосконаленню рухових якостей, зміцнен-
ню здоров’я. Хортинг — це виховна й оздоровча система.
55
«Військово-спортивний хортинг» суміщає в собі елементи спортивних змагань та тактику
ведення бойових дій.
«Поліцейський хортинг» — сучасний національний професійно-прикладний вид спорту,
який передбачає техніку самозахисту; поліцейський самозахист; показові виступи без зброї; по-
казові виступи зі зброєю; поліцейська боротьба, спортивних єдиноборств, притаманних лише
цьому виду спорту, що надає йому характеру яскравої індивідуальності та неповторності.
«Пластун» передбачає стрільбу з кріса й револьвера, навчання сигналізувати, підходити,
стежити й виконувати далекі військові марші з фізичними вправами.
«Бойовий гопак» — це не тільки мистецтво бою, мистецтво танцю, а ще й гармонійна си
стема виховання особистості й духовного розвитку. Гопак передбачає, окрім спортивної підго-
товки, ще й володіння традиційною зброєю, обов’язково спів, гру на музичних інструментах,
ораторське мистецтво, написання віршів, вивчення мов. Особливу увагу приділено розвитку
розумових та духовних якостей/здібностей людини.
«Пожежно-прикладний вид діяльності», метою якого є підготовка пожежників та ряту-
вальників до виконання дій за призначенням. Цей вид діяльності передбачає для чоловіків
підіймання штурмовою драбиною на 4-й поверх навчальної вежі; подолання смуги з перешко-
дами (100 м); двоєборство (підіймання штурмовою драбиною на 4-й поверх навчальної вежі та
подолання смуги з перешкодами на відстань 100 м). Для жінок: підіймання штурмовою дра-
биною на 2-й поверх навчальної вежі; подолання смуги з перешкодами (100 м); двоєборство
(підіймання штурмовою драбиною на 2-й поверх навчальної вежі та подолання смуги з пере-
шкодами на відстань 100 м).
«Рятувальне багатоборство» навчає дітей та молодь основ безпечної життєдіяльності,
навичок рятувальної справи, надання домедичної допомоги; формує психологічну стійкість
щодо поведінки в екстремальних ситуаціях; пропагує професію рятувальника; навчає кожно-
го з дитинства цінувати власне життя та життя оточуючих; уміти допомогти ближньому та
врятувати потерпілого, адекватно оцінювати надзвичайну ситуацію.
«Військово-прикладне багатоборство» включає в себе: вправи із підтягування на перекла-
дині, бігу на 100 м, плавання на 50 м, метання гранати Ф-1 на дальність, подолання смуги пе-
решкод, стрільби з пневматичної гвинтівки або пневматичного пістолета, бігу на 3 км.

Елементи військово-спортивних, рухливих та народних ігор, естафети, козацькі забави
XX А ми просо сіяли, сіяли
Гра розвиває силу рук.
Дітей об’єднують у 2 групи, які шикуються в 2 ряди (одне проти одного), узявшись за
руки. Перший ряд наближається до другого і співає: «А ми просо сіяли, сіяли». Повторюючи
ці слова вдруге, відступає назад (надалі кожен рядок пісні повторюється двічі).
Одна з команд викликає гравця протилежної команди, який має роз’єднати руки. Якщо
йому вдається це зробити, він забирає з команди одного з гравців. Коли ж ні, залишається
в «полоні».
XX Гопак
Гра розвиває швидкість, силу.
Учнів об’єднують у 2 команди. Кожна команда утворює коло, гравці кладуть руки на плечі
своїх товаришів за командою. За сигналом команди присідають і голосно лічать до 10. Гравці
команди, які швидше присядуть 10 разів, — переможці.
56
XX Довга лоза
Гра розвиває спритність, силу.
Діти на відстані 2 кроків одне від одного лягають, утворюючи «довгу лозу». Останній пере-
стрибує через усіх і лягає попереду. Решта роблять те саме по черзі.
XX Силачі
Гра розвиває силу.
Дві команди гравців стають одна напроти одної вздовж лінії, проведеної між ними. Хлоп-
ці — проти хлопців, а дівчата — проти дівчат. За сигналом гравці беруться за одну чи дві руки.
За наступним сигналом кожен намагається перетягнути свого суперника до себе за лінію. За
кожного перетягнутого команда отримує бал.
XX Два цапки
Гра розвиває силу, координацію рухів.
Інвентар: колода або гімнастична лава.
У грі беруть участь 2 команди. Гравці шикуються в колону по одному обабіч колоди («клад-
ки через річку»). Потім по одному проходять по колоді та на середині за допомогою рук штов-
хають, відволікають, таким чином примушуючи суперника («цапа») «впасти у воду», тобто
зістрибнути з колоди/лави. Гравець, який залишився на колоді, приносить команді бал. Пере-
магає команда, яка отримає більше балів.
XX Тягни бука
Інвентар: міцна палиця, мати/каремати.
У грі беруть участь 2 хлопці або 2 дівчинки з обох команд, приблизно однакові за рівнем
фізичної підготовленості. Учасники сідають на мати/каремати, впираються підошвами одне
до одного, беруться за міцну палицю і тягнуть її. Кожен намагається відірвати суперника від
землі, або не випустити палицю з рук.
XX Король
Хлопці шикуються у дві шеренги один проти одного. Центральний гравець першої коман-
ди починає діалог. Йому відповідає центральний гравець з іншої команди:
— Королю, королю, буде війна?
— Ні.
— Чому?
— Замало війська.
— Відбий собі.
Центральний розбігається і намагається розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це вда-
ється, то хвостова частина переходить до нього. Гра триває доти, доки в одній з команд не за-
лишиться один учасник — «король, який програв війну».
XX Пень
Гра розвиває силу, витривалість.
Щоб було цікавіше, добирають відповідну лічилку, наприклад:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Стали в колі ми кружлять.
Покружляли, розійшлися,
Ні на кого не дивися.
Добре вмієм рахувати,
Кому треба починати.
Грають уп’ятьох. Четверо стають по кутах, на гострих ріжках квадрата. А п’ятий — посе-
редині. Він починає. Підстрибує на обох ногах і приказує або приспівує:
57
Пень, пень, дай конопель,
Трошки горошку,
Олії з ложку!
За останнім словом усі четверо поспішають помінятися місцями, а ведучий — зайняти чи-
єсь місце. Так грають, поки не втомляться.
XX Бузьки
Гра розвиває швидкість, уважність, рівновагу.
Інвентар: гімнастичні обручі.
Усі учасники гри малюють собі кола («гнізда») діаметром 1 м (можна використовувати гім-
настичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: «Бузьки, полетіли!». Усі учас-
ники гри бігають майданчиком, махають руками. Учитель забирає одне «гніздо» і говорить:
«Бузьки прилетіли!» Усі учасники займають будь-які «гнізда» і стоять на одній нозі. Хто не
має «гнізда» — припиняє гру.
XX Вовк у рові
Гра розвиває швидкість, увагу.
Інвентар: маска вовка.
На майданчику слід накреслити 2 паралельні лінії на відстані 1—2 м одна від одної. Це
«рів, де живе вовк». Інші учасники — «кози», які стоять на одному боці майданчика, за 10—
12 кроків від «рову». За умовним сигналом учителя, «кози» перебігають з одного боку майдан-
чика на інший, перестрибуючи через «рів». «Вовк» намагається їх спіймати, торкнувшись їх
рукою. Спіймані «кози» відходять убік. Після того, як спіймано 3—5 «кіз», гра завершується.
Вказівки до гри: «вовк» не має права виходити за межі «рову». «Коза», яка не перестрибну-
ла, а перебігла «рів», уважається спійманою. Якщо учнів багато, призначають двоє «вовків».
XX Панас
Гра розвиває швидкість, увагу.
Місце проведення: спортивний майданчик, спортивна зала.
Інвентар: хустинка чи рушник.
За бажанням хтось стає «Панасом». Йому зав’язують очі хустинкою чи рушником. Виво-
дять на середину кола і звертаються до нього з такими словами:
— Панас, Панас, на чому стоїш?
— На камені!
— Що продаєш?
— Квас.
— Лови курей, але не нас!
«Панас» починає ловити. Кого впіймає, той стає «Панасом».
XX Естафети
1. Повзуть по-пластунськи по матах, перекид назад, перестрибують бар’єр, оббігають обруч,
беруть з нього м’яч і кидають його в баскетбольний щит, оббігають його (хто не влучив
м’ячем у баскетбольний щит, оббігає двічі).
2. Перший учасник біжить до повороту, взуває чоботи, плащ, капелюх, розкриває парасолю
і біжить до команди, роздягається, а другий учасник одягається і біжить до повороту, ски-
дає все, складає на крісло і повертається назад і т. ін.
3. Потрібно перестрибнути через мати поштовхом двох ніг, кинути через себе назад набивний
м’яч, виконати віджимання 5 р. (хлопці), 10 стрибків зі скакалкою (дівчата), оббігти пра-
порець.
XX Переправа через річку
Гра розвиває швидкість.
Учасників парна кількість. Майданчик — «річка» (дві паралельні лінії, відстань між яки-
ми — 10—20 кроків). На річці — невеликі кола («каміння»).
58
Гравці об’єднуються у дві рівні громади і розміщуються на берегах, стрибаючи по чер-
зі з каміння на камінь, «переправляються на протилежний берег». Хто впаде у «воду», той
«тоне». Виграє команда, більшість людей якої «переправиться вдало через річку». На «камін-
ня» дозволено ставати лише однією ногою.
XX Повінь
Інвентар: гімнастичний інвентар.
Діти утворюють коло, присідають, удають, що сплять. Один з учасників («вартовий») хо-
дить усередині та кричить: «Повінь! Рятуйтеся!». Тоді всі розбігаються, шукаючи собі місце
(зависають на плоті, паркані, дереві, стають або сідають на камінь, на сходи або драбину), при-
мостившись, перебігають з місця на місце, а «вартовий» намагається їх спіймати. Дитина, яку
спіймано, стає «вартовим».
XX Бондар
Діти утворюють коло обличчям до центру. Один «бондар» ходить поза колом, легко квацає
кого-небудь по спині. Запитує: «Хто швидше?» — і біжить навколо, а заквацаний — у проти-
лежному напрямку. Хто швидше займе вільне місце, той стає до кола. Гравець, який зали-
шиться без місця, стає «бондарем».
XX Запорожець на Січі
Гра розвиває швидкість, спритність.
Інвентар: шапка, шаровари.
На майданчику позначають прямокутник 9 × 6 м («Січ»). Посередині пересувається «за-
порожець», який намагається спіймати когось із «куреня» (тих, хто перебігає з одного табору
в інший). Спіймані стають «запорожцями» і допомагають ловити або припиняють грати. «За-
порожцеві» надягають шапку, шаровари.
XX Вовк і хорти
Гра розвиває спритність.
У грі бере участь парна кількість дітей. Гравці шикуються в чотири колони, у яких четвір-
ки беруться за руки. На команди ведучого «Ліворуч!», «Праворуч!» учасники повертаються на
90 град, стрибком перешиковуються в шеренги. Під час поворотів руки роз’єднуються. Тоді
утворюються ряди. Гру розпочинають двоє дітей. «Хорт» переслідує «вовка». Їм заборонено бі-
гати попід руки, розривати ряди. Ловити дозволено тільки на вільних «вуличках». Усі співають:
Ой, дзвони дзвонять,
Хорти вовка гонять,
По болотах, очеретах,
Де люди не ходять.
«Вовк» уважається спійманим, коли хорт торкається його рукою.
XX Захисник фортеці
Гра розвиває спритність.
Інвентар: тринога, мотузка, м’яч.
Діти утворюють коло, у центрі — триноги: три палиці, зверху зв’язані мотузкою («форте-
ця»). На «фортецю» кладуть м’яч. Поряд стоїть захисник. Діти, які стоять навколо «фортеці»,
перекидають одне одному великий м’яч, намагаючись збити її. Захисник одбиває м’яч рука-
ми. Гравець, який зіб’є «фортецю», стає захисником.
ВСЕУКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНА ГРА «ХОРТИНГ-ПАТРІОТ»

Національна дитячо-юнацька військово-спортивна гра «Хортинг-патріот» — це один
із різновидів військово-спортивної гри, коли застосовується та збагачується накопичений
59
юнаками й дівчатами життєвий досвід, поглиблюються знання про військову службу, загаль-
ну дисципліну, уявлення про навколишній світ, формуються змагальні спортивні навички, не-
обхідні їм для успішної майбутньої трудової діяльності, виховуються вольові якості й органі-
заторські здібності. Вона імітує бойові дії, схожі на військові навчання. Під час гри учасники
об’єднуються в команди та змагаються в різних військово-прикладних видах спорту з ігрови-
ми елементами. Уявляючи картину бойових дій, учасники гри неодмінно уявляють і себе геро-
ями, які захищають рідну землю, прагнуть бути гідними героїв; яскраво виражена військово-
прикладна спрямованість знань і дій у грі: розв’язання тактичних завдань, пересування за-
гонів у чіткій послідовності, орієнтування на місцевості за різними ознаками, розв’язування
завдань на визначення відстаней різноманітними способами, ведення розвідки, наступ на про-
тивника, улаштування засідок, ведення оборонного бою, учинення прихованих, швидких пе-
ресувань і маневрів на місцевості, подолання різноманітних природних і штучних перешкод,
що стоять або раптово виникають на шляху до досягнення мети тощо; можливість широко за-
стосовувати в процесі гри різноманітне військове, спортивне та туристичне обладнання (ком-
паси, біноклі, топографічні карти, схеми, різноманітні засоби сигналізації тощо), макети зброї
(ракети, кулемети, автомати, пістолети тощо), навчальну зброю, протигази, імітаційні засоби
(холості патрони, вибухові пакети, димові шашки, гранати, сигнальні ракети тощо).
Різноманітні вправи, що застосовуються в грі (ходьба, біг, стрибки, метання, спостережен-
ня, орієнтування, надання першої медичної допомоги, вправи з відпрацювання вмінь похідно-
го життя, стройові вправи та ін.) є спортивними, а отже, проводяться зазвичай у змагальній
формі, що особливо приваблює дітей.
Склад команди: 1 дорослий (керівник, офіційний представник команди, бере участь у суд-
дівстві гри), 7 учасників гри (зокрема 3 дівчини), серед учасників 1 капітан команди. Команди
формуються за віковою ознакою: молодша вікова група — 6—7 років, 8—9 років; середня ві-
кова група — 10—11 років, 12—13 років; старша вікова група — 14—15 років, 16—17 років.
Усі діти, які змагаються, мають бути одного віку. Наприклад, на загальношкільній грі можуть
бути учні паралельних класів.
Блок «Просвітницько-виховна робота» передбачає такі завдання: 1) ознайомлення учнів
зі Збройними силами України, бойовими шляхами військових частин, кораблів, із видами
збройних сил і родами військ; 2) участь у святкуванні пам’ятних дат; 3) зустрічі з учасниками
війни; 4) участь у пошуковій роботі; 5) відвідування музеїв, тематичних виставок.
Блок «Стройова підготовка» містить завдання, спрямовані на розвиток практичних стро-
йових умінь і навичок: 1) за командою командира вміти: шикуватися в одну шеренгу, в дві ше-
ренги та назад; шикуватися в одну колону; 2) здійснювати повороти: праворуч, ліворуч, кру-
гом, напівоберти; 3) здійснювати рух стройовим кроком з речівкою і піснею.
Блок «Польова підготовка» передбачає такі завдання: 1) встановити намет; 2) укласти
рюкзак; 3) умовно переправитися через болото по купинах; 4) піднятися і спуститися крутим
схилом за допомогою мотузки; 5) перенести потерпілого на відстань до 50 м; 6) здійснити пові-
тряну переправу по паралельних мотузках, проповзти.
Блок «Фізична підготовка» містить завдання, визначені відповідно до нормативів із лег-
кої атлетики, спортивної гімнастики, акробатики, важкої атлетики.
Блок «Практична медицина» передбачає такі завдання: 1) вміти виносити пораненого
з поля бою, надати першу медичну допомогу при переломах, кровотечах, опіках, транспорту-
вати потерпілого; 2) знати лікарські трави та їх застосування.
Блок «Правила дорожнього руху» містить такі завдання: 1) знати правила дорожнього
руху для пішоходів і пасажирів, велосипедистів, жести регулювальника, сигнали світлофора,
дорожні знаки; 2) знати марки та призначення автомобілів; 3) знати правила проїзду на пере-
хресті, вміти визначати намічений «основний шлях» руху.
Блок «Пожежна підготовка» передбачає такі завдання: 1) знати правила пожежної без-
пеки в житлових будинках, школах; 2) уміти застосовувати первинні засоби пожежогасіння;
3) вміти прокласти пожежну рукавну лінію, долати перепони, користуватися вогнегасником.
60
Завдання змістових блоків, традиції та ритуали відображено в своєрідних етапах самої гри
«Хортинг-патріот» — її конкурсах.
1-й етап «Перша медична допомога».
2-й етап «Військове багатоборство» — метання гранати на дальність і на влучність, стріль-
ба з пневматичної гвинтівки, конкурс екіпірування (одяг, взуття, бронежилет, каска, саперна
лопатка, фляга).
3-й етап «Сильні та спритні» — підтягування на перекладині (хлопці), згинання і розги-
нання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба в сід, біг 60 м, 100 м; лазіння по линві, стрибки
через скакалку, крос 800 і 1000 м.
4-й етап «Ерудит» — інтелектуальний конкурс на знання історії України, оздоровчих тра-
дицій, правил дорожнього руху, етичної поведінки, безпеки життя тощо.
5-й етап «Основи самозахисту» — демонстрація прийомів хортингу.
6-й етап «Тактична топографія» — орієнтування на місцевості, облаштування засідок, спо-
стереження.
7-й етап «Командна військово-спортивна смуга перешкод».
8-й етап «Переправа» — лазіння між деревами, переправа через річку, робота з мотузками,
страхування товариша тощо.
9-й етап «Спортивний хортинг» — змагання за правилами спортивного хортингу (для
окремих учасників).
10-й етап «Розбирання та збирання автомата АК-74» — конкурс проводиться на час, його
проходить кожний учасник команди.
11-й етап «Конкурс строю та патріотичної пісні».
12-й етап «За Україну» — колективна військова гра, що передбачає взяття висоти, захоп
лення прапора команди суперника.
На уроках фізичної культури застосування елементів військово-спортивної гри «Хор-
тинг-патріот» сприяє підвищенню активності учнів, кращому засвоєнню деяких розділів
програми; гра на місцевості зазвичай проводиться з метою відпрацювати дії команди, загону
з якої-небудь військової спеціальності (розвідника, стрілка, зв’язківця тощо). Для розвід-
ників, які вивчають різні способи спостереження, маскування й орієнтування на місцевос-
ті, визначення відстаней, як практичні заняття рекомендуються ігри-вправи на місцевості:
«Йдемо по сліду», «Засідка», «Спостерігачі», «Умій маскуватися», «Ходимо тихо» тощо.
Під час загонових ігор на місцевості відпрацьовуються дії команди та перевіряється її зла-
годженість. Для цієї мети проводять ігри: «Бій за висоту», «Прорватися в тил ворога», «За-
хоплення прапора» тощо.
Приклади подолання смуги перешкод (естафети)

XX «Снаряди, на передову»
Завдання: на передовій потрібні терміново «снаряди». Інвентар: 2 набивні м’ячі, 2 стій-
ки. Учасники двох команд вишикувані в колонах по одному. Перед кожним капітаном лежить
набивний м’яч («снаряд»). За умовним сигналом капітани беруть «снаряди», біжать до стій-
ки, оббігають її й тим самим шляхом повертаються до команди. Обережно кладуть «снаряди»
на лінію перед наступним учасником і стають у кінці своєї колони. Перемагає команда, яка
швидше доставить «снаряди на передову».
XX «Хортингіст-розвідник»
Завдання: пролізти під сіткою. Інвентар: 2 волейбольні сітки, 2 стійки. Учасники двох
команд вишикувані в колонах по одному. За командою «Руш!» капітан біжить уперед, про-
лазить під натягнутою волейбольною сіткою, оббігає стійку й тим самим шляхом повертається
до команди. Передавши естафету, гравець стає в кінці своєї колони. Перемагає команда, чиї
«розвідники» повернуться швидше.
61
XX «Гармати до бою»
Завдання: пройти на руках. Інвентар: 2 стійки. Учасники двох команд стоять парами
в колону. За умовним сигналом перший учасник естафети набуває положення «упор лежачи».
Другий бере його за ноги й перший на руках починає переміщуватися до стійки. За стійкою —
зміна ролей. Передавши естафету, гравці стають у кінці своєї колони. Перемагає команда, яка
швидше та правильно виконає завдання.
XX «Гармати на передову»
Завдання: перемістити «гармату». Інвентар: 6 гімнастичних палиць, 2 стійки. Учасники
вишикувані в колону по одному. За умовним сигналом капітани беруть у кожну руку по гім-
настичній палиці, а третя залишається лежати на підлозі. Вони котять гімнастичними пали-
цями третю по підлозі до стійки. За нею капітани беруть до рук три гімнастичні палиці, оббі-
гають стійку та повертаються до своєї команди. Обережно кладуть «гармату» (три гімнастичні
палиці) на лінію перед наступним учасником і стають у кінці своєї колони. Перемагає коман-
да, яка швидше та правильно довезе «гармати» на передову.
XX «Санітари»
Завдання: перевезти «пораненого». Інвентар: 2 плащ-палатки, 2 стійки. Учасники ви-
шикувані в колону по одному. За командою «Руш!» двоє учасників беруть на підлозі плащ-
палатку, на яку лягає третя дитина — «поранений». Її потрібно перенести до «військового гос-
піталю» (за стійку). Так двоє гравців переносять усіх (3–5 дітей) до «військового госпіталю».
Виграє команда, яка швидше та правильно виконає завдання.
XX «Хто сильніший?»
Завдання: перетягнути супротивника від центру (мітки). Інвентар: 1 гімнастична линва,
посередині відмітка. Учасники вишикувані в колону по одному.
XX «Снайпери»
Завдання: влучити в кільце. Інвентар: 2 баскетбольні щити з кільцями, баскетбольні
м’ячі за кількістю учасників. Учасники двох команд вишикувані в колону по одному на-
впроти баскетбольного щита з кільцем за капітаном, який стоїть на штрафній лінії. У кож-
ного в руках є баскетбольний м’яч. За командою «Руш!» капітан кидає м’яч у кільце, за-
бирає його та стає останнім у колоні. Ці дії виконують по черзі всі учасники протягом
1–2 хвилин. Виграє команда, яка влучить у кільце найбільшу кількість разів за відведений
час.
XX «Військові звання»
Завдання: викласти по порядку військові звання. Інвентар: 2 стільці, 2 столи, 2 пари кар-
ток із військовими званнями ЗСУ (солдат, старший солдат, молодший сержант, сержант, стар-
ший сержант, старшина, прапорщик, старший прапорщик, молодший лейтенант, лейтенант,
старший лейтенант, капітан, майор, підполковник, полковник, генерал-майор, генерал-лей-
тенант, генерал-полковник, генерал армії України). Учасники вишикувані в колону по одно-
му. За умовним сигналом капітан біжить до стільця і, знайшовши картку з першим званням,
кладе її у верхню позицію, повертається до команди і т. ін. Останній учасник може виправити
порядок, якщо вважає його неправильним. Перемагає команда, яка правильно виконала за-
вдання.
ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРА «ДЖУРА»

Метою гри «Джура» є виховання юних патріотів України на засадах національної гідності,
високої самосвідомості та активної громадянської позиції, здорового способу життя духовно
багатої та фізично розвиненої особистості.
Грають у три етапи.
62
Види змагань (конкурсів, вікторин) до програми I, II та III етапів гри «Джура»:
yy конкурс «Візитівка рою»;
yy брейн-ринг (за зразком гри «Що? Де? Коли?»);
yy вікторини з історії України, зокрема з історії Збройних сил України та історії козацтва;
yy конкурси на кращу пісню, рукописну газету, кінофільм чи відеофільм про гру «Джура» та
заходи в рамках гри;
yy змагання на туристській смузі перешкод, спортивного та туристського орієнтування;
yy конкурс технічної творчості;
yy огляд якості (рівня) початкової військової підготовки;
yy стройовий впоряд — особиста підготовка та дії в складі рою;
yy військово-тактична підготовка у формі теренової гри на місцевості з використанням еле-
ментів страйкболу;
yy фізична підготовка — крос, плавання, метання гранати, лазіння по канату або жердині,
згинання і розгинання рук в упорі, опорний стрибок через «коня» тощо;
yy медична підготовка — надання долікарської допомоги;
yy цивільна оборона — виконання нормативів щодо роботи зі спеціальним обладнанням та
користування індивідуальними засобами захисту, гасіння умовної пожежі та рятувальні
роботи;
yy комбіновані військово-спортивні та туристські естафети.
Напрями роботи в роях:
yy навчання і фізичне загартування членів рою під час занять у гуртках, творчих об’єднаннях
у навчальних закладах, за місцем проживання, в оздоровчих закладах;
yy щорічні огляди військово-спортивної підготовки, патріотичного та духовного виховання
козачат, джур козацьких і молодих козаків шляхом проведення змагань, зльотів, конкур-
сів за окремими умовами;
yy туристські спортивні походи (пішохідні, кінні, лижні, велосипедні, водні), історико-крає
знавчі експедиції;
yy виконання доброчинних завдань під гаслом «Добре діло» на засадах козацького лицарства;
yy участь в екологічних акціях та акціях милосердя, культурно-просвітницьких заходах;
yy ведення колективного щоденника «Добрі справи»;
yy навчання за розпорядком дня «День козака»;
yy навчання та тренування в гуртках і секціях традиційних народних єдиноборств, козаць-
ких бойових мистецтв, військового впоряду, туристської підготовки, розучування народ-
них обрядів;
yy вивчення народної культури, педагогіки та моралі; співпраця з дитячими й молодіжними
організаціями України та зарубіжжя.
63
ВОЛЕЙБОЛ
yy знати історію розвитку українського волейболу; загальні правила гри, назви ліній, розміри майдан
чика, висоту сітки; розміщення гравців та правила переходу на майданчику;
yy володіти та використовувати пересування в стійці волейболіста (праворуч, ліворуч, уперед, назад),
набувати вихідного положення для передач та прийому м’яча; передачі м’яча двома руками зверху
над собою, від стіни, в парах, у колонах; прийом м’яча двома руками знизу з накидання партнера;
yy уміти виконувати стрибкові вправи; спеціальні та підвідні вправи волейболіста, вправи для розвитку
гнучкості верхнього плечового пояса, сили верхніх та нижніх кінцівок, черевного преса, спини; впра
ви на розтягування, розвиток швидкості та спритності;
yy пояснювати значення спеціальної фізичної підготовки волейболіста, роль підвідних та імітаційних
вправ у навчанні гри у волейбол; причини вдалих та невдалих спроб виконання подач, передач та
ударів;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної колективної мети під час гри та інших видів ру
хової діяльності;
yy брати участь у рухливих іграх та естафетах;
yy дотримувати правил здорового способу життя, безпечної поведінки під час рухової діяльності та за
нять волейболом, правил змагань, режиму дня та особистої гігієни;
yy називати спеціальні та підвідні вправи, спеціальні вправи з м’ячем, фізичні вправи для розвитку
окремих фізичних якостей;
yy вміти боротися, гідно поводитися в разі виграшу чи поразки; контролювати самопочуття до, під час
та після виконання фізичних вправ;
yy контролювати власний емоційний стан;
yy усвідомлювати значення фізичних вправ для здоров’я; важливість командної співпраці для досяг
нення успіху.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії волейболу);
yy диференційована: диференціація та індивідуалізація учнів у процесі розвитку основних рухових
якостей засобами волейболу. Безпека та дисципліна на уроці — запорука надійного успіху у зміцнен
ні здоров’я учнів;
yy групова: участь учнів у конкурсах, змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змагань і фестива
лів, флешмобів, а також участь у міських та всеукраїнських подіях;
вплив волейболу на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами волейболу індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах освітнього процесу з волейболу.

1. Історія розвитку українського волейболу
Український волейбол зароджувався у м. Харкові. У жовтні 1925 р. з Москви директор
науково-дослідного інституту фізичної культури Блях В. А. привіз правила гри, волейболь-
ні м’яч і сітку. Він вирішив організувати заняття, волейболом у Харкові. Професора підтри-
мали його колеги й учні. За кілька днів у місті було зведено перші волейбольні майданчики.
64
Почалися масові змагання, які, власне, і започаткували розвиток волейболу в Україні. Волей-
бол популяризувався і поширювався в інші міста України (Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Пол-
тава, Херсон). Велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до
програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 р. Збірні УРСР на спартакіаді представля-
ли чоловічі та жіночі команди м. Харкова — як найсильніші в Україні. Після Всерадянської
спартакіади географія волейболу ще більше розширювалася. Удосконалювалася майстерність
спортсменів інших міст України, зокрема чоловічої команди Дніпропетровська, яка в 1931 р.
завдала поразки харків’янам — лідерам українського волейболу.
2. Загальна характеристика гри волейбол (розмітка ігрового майданчика,

розміщення гравців, основні правила гри)
Волейбол — це спортивна гра з м’ячем між двома командами, у складі кожної з яких налі-
чується 6 гравців. Мета гри: перебити м’яч через сітку таким чином, щоб він упав на майдан-
чик суперника, не порушуючи правил гри. Грають на майданчику розміром 9 × 18 м, посереди-
ні розділеного сіткою. Верхня її лінія знаходиться на висоті 2,43 м над землею (для чоловічих
команд) і на висоті 2,24 м (для жіночих). Команди перебувають обабіч сітки. Половина май-
данчика (місце для однієї команди) умовно поділяється на 6 зон. Одна команда (за жеребом)
робить подачу м’яча противникові — так починається гра.
Основні правила гри в волейбол
Волейбол — це гра 12 осіб, тобто це дві команди по 6 осіб, і ще стільки ж перебувають у за-
пасі. Мета гри полягає в тому, щоб перекинути м’яч на половину суперників таким чином,
щоб вони не зуміли його відбити, і він ударився об підлогу (або об поверхню). Перемогу здобу-
ває та команда, яка пропустить менше м’ячів.
Якщо м’яч залишається у грі, то команда, яка приймає, повинна перекинути його назад.
За правилами волейболу можна під час розіграшу зробити три торкання, причому один гра-
вець двічі поспіль не може торкнутися м’яча. У жодному разі не можна під час розіграшу тор-
катися будь-якими частинами тіла сітки, оскільки ця дія може принести додаткове очко ко-
манді супротивників. Якщо під час уведення м’яч не перелетів сітку або вилетів за межі ігро-
вого майданчика, то чергова подача передається суперникові, їм зараховується 1 очко. Також
під час матчу гравці на майданчику після втрати м’яча суперником міняються місцями за го-
динниковою стрілкою. У волейболі може бути зіграно 3 або 5 партій, тому серія триває до 3 пе-
ремог (2, якщо грають 3 партії). Кожна грається до 25 очок. Дуже важливо знати, що вигра-
на партія закінчується тільки в разі розриву в рахунку в 2 очки. Тому рахунок може бути як
28 : 26 так і 32 : 30. Якщо в серії зафіксований рахунок 2 : 2 (1 : 1), то проводиться вирішальна
п’ята партія до 15 очок.
3. Правила безпеки на ігровому майданчику

1. Під час гри поблизу майданчика не повинно бути сторонніх осіб.
2. Під час виконання стрибків, переміщень і падінь волейболіст повинен уміти застосовувати
прийоми самострахування.
3. Під час виконання подачі учень має:
yy переконатися, що партнер готовий до прийому м’яча;
yy порівнювати силу удару залежно від відстані до партнера;
yy виконувати удар по м’ячу напруженою долонею;
yy не приймати м’яч, що швидко летить, двома руками зверху;
yy виконувати подачу за сигналом;
yy стежити за переміщенням гравців на своїй половині майданчика;
yy виконувати подачу і припиняти ігрові дії по свистку;
yy передавати м’яч команді-суперниці передачею під сіткою.
4. Під час гри заборонено:
yy наступати на лінію при подачі, а при прийомі м’яча затримувати його в руках;
65
yy торкатися сітки руками;
yy бити м’яч ногами.
4. Санітарно-гігієнічні вимоги до інвентарю
Волейбольна сітка завширшки 1 м, завдовжки — 9,5 м. На сітці під боковими лініями
встановлюються так звані антени, висота яких більша за висоту сітки на 0,80 м.
Верхній край сітки обшивають стрічкою матеріалу білого кольору завширшки 5 см. Усе-
редині цієї обшивки пропускають гнучкий трос. По нижньому краю сітки також пропускають
гнучкий трос в ізоляційній оправі. Необхідно стежити за кріпленням сітки до стійок та ціліс-
ністю троса, яким кріпиться сітка.
Волейбольні стійки повинні встановлюватися на віддалі не ближче ніж 0,50 м від бокових
ліній, а їх кріплення не мають створювати небезпеку для гравців. Висота стійки забезпечує
кріплення сітки на необхідному рівні.
Волейбольний м’яч повинен бути з м’якої шкіри, круглий. Тиск повітря всередині камери
м’яча має становити максимум 0,051 кг/см3.
5. Особиста гігієна учня
ОМВ: нагадати учням про основні правила особистої гігієни та їхню значущість.
6. Правила безпечної поведінки під час виконання фізичних вправ
ОМВ: нагадати учням про основні правила безпечної поведінки та їхню значущість.

Вправи для розвитку швидкісно-силових якостей
1. Застрибування на предмети різної висоти.
2. Поштовхом двох ніг застрибнути на висоту 50 см, зістрибнути на дві ноги; застрибнути на
висоту 30 см, зістрибнути на дві ноги. (4 р.)
3. З глибокого присіду поштовхом обох ніг застрибнути в коло діаметром 40 см. Усього по
прямій розташовані три кола, що знаходяться на відстані 50 см одне від одного. (4 р.)
4. Стрибки зі зміною ніг: від 50 до 100 см на одній нозі.
5. Стрибки з поворотом, спочатку обличчям уперед.
6. Рухлива гра «Спритні та сильні». Гра проводиться як особисте змагання з комплексу
вправ, що виконуються на якість і час:
yy стрибки на обох ногах, зі скакалкою з пересуванням уперед на 30 м і назад;
yy стрибки на обох ногах зі скакалкою, обертання скакалки поперемінно вперед — назад (по
30 стрибків у швидкому темпі);
yy стрибки на одній нозі зі скакалкою, обертання скакалки назад (10 стрибків);
yy стоячи з набивним м’ячем 1 кг, кидання вгору з ловінням біля грудей (30 с);
yy за сигналом ходьба по прямій з обведенням м’яча навколо своєї осі (30 с — на кількість
разів);
yy стоячи за 5—8 м від стінки сильне кидання м’яча об стінку і ловіння його (30 с — на кіль-
кість кидків).
XX Вправи для розвитку спритності
1. Підкидання та ловіння м’яча правою і лівою руками (ловіння тільки кистю).
66
2. Підкидання лівою — ловіння правою (ловіння тільки кистю) та навпаки.
3. Кинути м’яч об стіну правою та спіймати правою, кинути лівою та спіймати лівою (кистю,
без притискання до тулуба, стоячи за 2 кроки від стіни).
4. Кинути об стіну правою, спіймати лівою (ловіння кистю).
5. В. п. — стоячи за крок від стіни, м’яч над головою, рука пряма. Кинути м’яч об стіну та
спіймати однією рукою — як правою так і лівою.
6. В. п. — стоячи за 3—4 кроки від стіни, м’яч за головою тримати двома руками, крок упе-
ред, замах руками, лікті притиснути до голови, випрямити лікті, кисті рук кидають м’яч
об підлогу.
ОМВ: особливу увагу приділяти випрямленню рук та притисканню їх до голови, кидок
м’яча тільки кистю рук.
7. В. п. — стоячи за 4—5 м від стіни, ліва нога попереду, м’яч у лівій руці, рука пряма спере-
ду, права рука зверху. Підкинути м’яч на рівні голови; випрямивши праву руку, вдарити
нею м’яч зверху об підлогу; те саме лівою рукою.
8. В. п. — стоячи одне навпроти одного на відстані 4—5 м. Перекидання м’яча знизу однією
рукою та ловіння кистю (почергово правою — лівою і навпаки).
9. В. п. — стоячи одне навпроти одного на відстані 4—5 м, м’яч над головою, рука пряма
в лікті. Перекидання м’яча вище голови партнера, ловіння лише кистю.
10. В. п. — стоячи одне навпроти одного на відстані 5—6 кроків, м’яч за головою тримати дво-
ма руками. Крок уперед, замах руками, руки притиснуті до голови, м’яч кинути об підло-
гу лише кистями рук.
11. В. п. — стоячи біля стіни на відстані 2—3 кроки. Двома руками знизу кинути м’яч об стіну
та двома руками зверху підбити двічі вверх над собою.
ОМВ: ноги в колінних суглобах зігнуті та пружинять.
12. В. п. — те саме. Після відскоку двома руками знизу підбити двічі-тричі м’яч угору.
ОМВ: руки прямі в ліктях.
13. В. п. — стоячи одне навпроти одного. 1-й кидає м’яч двома руками знизу другому вище
голови; 2-й двічі-тричі підбиває м’яч над головою (і навпаки).
14. В. п. — те саме. Підбивання м’яча двома руками знизу.
15. Жонглювання: двома руками зверху над головою; двома знизу.
16. В. п. — стоячи одне навпроти одного на відстані 4—5 м. 1—2 — підбивання двома руками
зверху над головою; 3 — передача партнерові.
ОМВ: ноги амортизують у колінах.
XX Багатосерійний комплекс спринтерських вправ
1-я серія. 4 старти в повну силу на 5 м. Відпочинок після серії.
2-я серія. 2 старти в повну силу на 15 м. Відпочинок після серії.
3-я серія. 1 старт у повну силу на 30 м. Відпочинок після серії.
4-та серія. 2 старти на 30 м — 90 % від максимуму. Відпочинок після серії.
ОМВ: відпочинок між стартами активний, за рахунок повернення від фінішу до місця
старту.
XX Вправи загального впливу для розвитку акробатичної спритності
1. Піднімання тулуба з в. п. лежачи.
2. Приземлення на руки з в. п. стоячи на колінах.
3. Групування і перекат на спину з обхопленням гомілок руками.
4. Імітація падіння-перекату на спину з низького в. п.
Вправи на розвиток витривалості
Біг у середньому темпі на середні дистанції, кроси, спортивні ігри (баскетбол, гандбол).
67
Вправи на розвиток сили
1. Вис на прямих руках кутом — тримати 20 с. Дозволено змінювати кут.
2. Упор лежачи — ноги в руках партнера. Перенести тулуб на прямих руках уперед, плечі
вперед, набути в. п. Виконувати по черзі з опором і без опору партнера.
3. Лежачи на спині одне до одного головами, партнери, узявшись за руки, набувають стійки
на лопатках.
Вправи на розвиток гнучкості
1. В. п. — лежачи на спині, зігнути одну ногу в коліні, узяти руками за задню поверхню стег-
на ближче до коліна і підтягнути його до грудей, потім змінити ноги.
ОМВ: не відривати водночас другу ногу від підлоги.
2. В. п. — лежачи на спині, зігнути одну ногу в коліні, узятись рукою за гомілку або литко-
вий суглоб і тягнути ногу до грудей.
3. В. п. — лежачи на спині, зігнути одну ногу в коліні, узятись рукою за носок, намагатись
розігнути ногу в коліні.
4. В. п. — сидячи, прямі ноги вперед. Зігнути одну ногу в коліні та притиснути ступню вну-
трішньою поверхнею до стегна другої ноги якомога ближче до таза. Нахил уперед до ви-
прямленої ноги. Потім змінити ноги.
ОМВ: не згинати випрямлену ногу в коліні та дотягнутися руками до її стопи.
5. Вправа № 4, але з поворотом тулуба до однієї з ніг і нахиляючись не до випрямленої, а до
зігнутої ноги.
6. В. п. — сидячи, одна нога пряма вперед. Другу покласти стопою на стегно прямої та тисну-
ти на коліно зігнутої з внутрішнього боку.
7. В. п. — о. с. 1) великий крок уперед лівою ногою в глибокий випад, праву ногу утримувати
позаду себе так, щоб відчувати розтягнення в передній частині правого стегна; 2) покласти
праву руку на підлогу і повернути верхню частину тулуба ліворуч, спрямувати ліву руку
до стелі. Утримувати позицію від 30 с до 1 хв. Повторити для другої ноги.
8. В. п. — сід на п’ятах, коліна нарізно, руки витягнуті над головою. Зігнути праву руку
в лікті, намагатися торкнутися спини. Можна допомагати собі лівою рукою. Те саме для
іншого боку.
9. В. п. — сід, зігнувши ноги, коліна нарізно. З’єднати руки «в замок» за спиною. Випря-
мити руки і звести лопатки разом. Утримувати позицію протягом 3 с, а потім відпустити
(5—10 р.).
10. В. п. — стійка на правому коліні, ліву ногу пряму ліворуч. Праву руку підняти вгору,
а ліву покласти на ліву ногу. Нахилятися ліворуч і утримувати положення від 30 с до 2 хв.
Те саме для іншого боку.
Вправи для розвитку спеціальної сили
XX Вправи для м’язів, що беруть участь у виконанні прийому й передачі м’яча
yy Згинання і розгинання рук у променевозап’ястному суглобі та колові рухи кистями;
yy стискання і розтискання пальців рук при положенні рук уперед, у сторони, догори, дони-
зу, на місці та в поєднанні з різними переміщеннями;
yy відштовхування долонями і пальцями від стінки двома руками й поперемінно правою і лі-
вою рукою;
yy з упору лежачи пересуватися на руках праворуч (ліворуч) по колу, ноги на місці;
yy те саме, але під час переміщення праворуч або ліворуч одночасно виконувати приставні
кроки ногами;
yy згинання і розгинання кистей, руки біля обличчя (рухи нагадують заключну фазу верх-
ньої передачі м’яча);
yy багаторазові кидання і ловіння баскетбольного (футбольного) м’яча об стінку;
yy поперемінне ловіння й кидання набивних (баскетбольних) м’ячів у різні сторони;
yy вправи для кистей з гантелями (масою 1—1,5 кг), з кистьовим еспандером, стискання те-
нісного (гумового) м’яча.
68
XX Вправи для м’язів, що беруть участь у виконанні подачі м’яча
yy Напружене стискання пальців у кулак і розтискання; переміщення на прямих руках ліво-
руч і праворуч з упору лежачи, тулуб не згинати;
yy з в. п. упор лежачи піднімати праву (ліву) руку в сторони, вперед і назад; з положення
в упорі лежачи випрямляти руки, піднімаючи поперемінно праву та ліву ногу;
yy кидання набивного м’яча масою до 1 кг знизу однією рукою з-за лицьової лінії через сітку
(нижній край сітки не закріплений і накинутий на верхній трос);
yy кидання зверху однією рукою з положення боком до сітки.
XX Вправи для розвитку м’язів, що беруть участь у виконанні нападаючих ударів
yy стискання тенісного м’яча, колові рухи кистями з обтяженнями;
yy відштовхування долонями і пальцями від стінки одночасно двома руками й поперемінно;
yy кидання набивного м’яча масою до 1 кг однією рукою або обома з положення «руки вгорі»;
yy кидання набивного м’яча масою до 1 кг з-за голови двома руками, однією рукою над голо-
вою («крюком»);
yy махові вправи з гантелями до 1 кг, що виконують однією і двома руками з різних в. п.: сто-
ячи на одній і обох ногах, на одному і двох колінах, сидячи, лежачи на спині або животі;
yy метання гумових м’ячів (тенісних) через сітку, виконавши стрибок з розбігу;
yy настрибування на гімнастичні мати;
yy стрибки в глибину з висоти 40—80 см з наступним вистрибуванням угору;
yy стрибки з місця з діставанням підвішеного м’яча, стрибки з розбігу (з відштовхуванням
однією або двома ногами).
Вправи для розвитку спеціальної швидкості
1. Біг на 10—30 м з максимальною швидкістю, боком, схресним кроком, спиною вперед. Під
час бігу виконувати прискорення на волейбольному майданчику від лицьової лінії до лінії
нападу, із середини майданчика до сітки, по діагоналі майданчика.
2. Біг різними способами зі зміною напрямку (оббігати стійки, набивні м’ячі, гравців у ко-
лоні), із зупинками, прискореннями, з місця по прямій, те саме в межах майданчика (за
зоровим сигналом), біг на 10—15 м із різних в. п. (стійки волейболіста) обличчям, боком
і спиною до стартової лінії (сидячи, лежачи на спині й на животі).
3. Біг із зупинками та зміною напрямку.
4. «Човниковий» біг 4 × 5 м.
5. Зміна способу переміщення за сигналом (звичайна ходьба, ходьба приставними кроками,
у присіді, спиною вперед, стрибками на одній або двох ногах, звичайний біг тощо).
6. Естафети з бігом, стрибками в різних поєднаннях — без предметів, з предметами, з подо-
ланням перешкод.
Вправи для розвитку спеціальної витривалості
1. Багаторазові стрибки з діставанням підвішених предметів.
2. Стрибки через гімнастичну лаву.
3. Стрибки зі скакалкою на одній і двох ногах на різну висоту.
4. Серії стрибків: максимальна кількість стрибків (10 с), максимально високі стрибки (10 с),
пауза для відпочинку 20—30 с. (3—4 р.)
Вправи для розвитку спеціальної спритності
1. Перекочування і перекиди вперед, назад, у сторони.
2. Стійки на лопатках, в упорі стоячи передпліччях, стійка на руках.
3. Стрибки з гімнастичного містка для розвитку стрибкової спритності: прогнувшись, з гру-
пуванням у повітрі, з фіксацією положення рук і ніг нарізно, з діставанням ніг руками,
з обертанням тулуба навколо вертикальної осі, з групуванням у безопорному положенні.
Вправи для розвитку спеціальної гнучкості
1. Різні махові рухи руками.
2. Махові рухи ногами.
69
3. Випади вперед і в сторони.
4. Ходьба широкими випадами, підскоки в положенні випаду.
5. Колові рухи тулубом.
6. «Міст» із в. п. лежачи.
7. Вистрибування вгору з місця і з розбігу відштовхуванням однією й двома ногами з проги-
нанням тулуба, максимальним відведенням ніг назад і змахом руками вгору-назад.
Вправи на розслаблення
1. Повільний біг з розслабленням м’язів тулуба й рук.
2. Махи ногою, розслаблюючи м’язи.
3. Розмахування руками під час поворотів тулуба (м’язи рук розслаблені).
ОМВ: вправи для розвитку сили, швидкості, витривалості чергують з вправами на розслаб
лення.
БАЗОВІ СТІЙКИ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ

Стійки волейболіста
Стійки волейболіста: 1) основна стійка (висока стійка); 2) опорна стійка (середня стійка);
3) низька стійка.
Набувши певної стійки, гравець може стояти непорушно до початку переміщення; руха-
тись на місці, переступаючи з ноги на ногу; підстрибувати на обох ногах.
Основна стійка Опорна стійка Низька стійка

(висока стійка) (середня стійка)
XX Техніка виконання основної стійки волейболіста

Тулуб нахилений уперед, передпліччя зігнуті в ліктьових суглобах, на рівні пояса, ноги
ледь зігнуті, ступні ніг на ширині плечей, причому одна ступня виставлена вперед, маса тіла
розподілена на обидві ноги з акцентом на передню.
Типові помилки:
yy ноги випрямлені або надто зігнуті в колінах;
yy ступні ніг стоять надто вузько або широко;
yy відсутній або надто великий нахил тулуба на старті;
yy під час підготовки до виходу під м’яч опущені руки.
XX Вправи для навчання стійок та переміщення
1. У стійці, переміщення кроком (подвійним) праворуч, ліворуч (уперед, назад).
У стійці, переміщення приставним та схресним кроком праворуч, ліворуч (уперед, назад).
2. Стрибок уперед-назад у стійку.
3. У стійці, переміщення за сигналом учителя в сторони, вперед, назад, стрибком (кроком, бігом).
4. Біг спиною вперед 3—5 м, зупинка, набути правильної стійки за вказівкою вчителя.
5. Ривок з лицьової лінії до лінії нападу, зупинка, набути правильної стійки для передачі м’яча.
70
6. «Човниковий» біг від лінії нападу обличчям до сітки, набуття стійки, спиною вперед до
лицьової лінії.
7. Гравці шикуються на бокових лініях, кидають м’яч уперед, швидко переміщуються до
м’яча, ловлять м’яч, набувають правильного в. п.
8. У парах: один гравець підкидає м’яч угору — вперед, інший біжить, зупиняється кроком
(стрибком), ловить м’яч, повертає м’яч назад для повторення вправи.
ОМВ: відстань становить 2—3 м, а потім збільшується до 4—6 м. Останній крок перед зу-
пинкою виконують з правої та з лівої ноги.
9. Гравці майданчика А в стрибку кидають тенісний (волейбольний) м’яч через сітку, а грав-
ці майданчика Б швидко переміщуються від сітки і ловлять м’яч. Після чого швидко пере-
міщуються до сітки і повторюють завдання.
Розміщення та перехід гравців на ігровому майданчику
Волейбольний майданчик умовно поділяють на шість зон: три зони вздовж сітки — гравці
передньої лінії, інші три зони — гравці задньої лінії.
Нумерація зон починається з правої задньої зони 1, а далі — проти годинникової стрілки.
Для орієнтування розташування гравців на майданчику умовлено, що правий передній
гравець перебуває в зоні 2, центральний передній — у зоні 3, лівий передній — у зоні 4, лівий
задній — у зоні 5, задній центральний — у зоні 6.
Від найменувань зон гравці умовно отримали назву гравець № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6,
що відповідає номеру зони, до якої умовно прикріплений у момент подачі кожен гравець.
Правила переходу
Якщо команда, яка бере подачу, виграє цю подачу або якщо помиляється суперник, то
отримає право подати м’яч. Гравці повинні виконати перехід із зони в зону по ходу годиннико-
вої стрілки.
71
Пересування в стійці волейболіста приставними кроками, вибір вихідного положення
для виконання передач та прийому м’яча
Приставні кроки використовують для пересування на невелику відстань під час передачі
м’яча, що летить у стороні від волейболіста. Рух завжди починають ногою, що стоїть ближче
до потрібного напряму, на всю стопу.
Залишаючись у стійці, волейболіст робить приставний крок, який (незалежно від напрям-
ку руху) завжди починають з ноги, що знаходиться попереду.
Послідовність виконання:
1) набути стійки волейболіста;
2) виконати переміщення приставним кроком ліворуч праворуч, уперед, назад. У повільно-
му, середньому та швидкому темпі з вихідного положення високої, середньої та низької
стійки волейболіста.
Основою правильного виконання передачі є своєчасний вихід до м’яча і вибір вихідного
положення:
yy ноги зігнуті в колінах і розставлені, одна нога попереду;
yy тулуб перебуває у вертикальному положенні;
yy руки винесені вперед-угору і зігнуті в ліктях.
ПРИЙОМ ТА ПЕРЕДАЧА М’ЯЧА

Передача м’яча двома руками зверху над собою на місці, від стіни, в парах, у колонах,
у зустрічних колонах
Техніка виконання:
yy руки стикаються з м’ячем на рівні учня над головою;
yy кисті знаходяться в положенні тильного згинання;
yy пальці злегка напружені та зігнуті, вони щільно охоплюють м’яч, утворюючи своєрідну
воронку (положення б, в на малюнку);
yy основне навантаження під час передачі припадає переважно на вказівні та середні пальці;
yy ноги і руки випрямляються;
yy за рахунок розгинання в променезап’ясткових суглобах і рухів пальців м’ячу надають по-
трібного напрямку (положення г, д на малюнку).
ОМВ: залежно від польоту м’яча верхню передачу можна виконувати в середній або низь-
кій стійках.
Прийом м’яча двома руками знизу від стіни, в парах, у колонах; з накидання партнера тощо
Учень виконує глибокий випад до м’яча, одночасно підставляючи руки під м’яч. Руки ви-
прямлені та напружені, кисті зімкнуті разом і відведені вниз. М’яч приймати на зведені перед-
пліччя, розгорнуті назовні.
72
ОМВ: звернути увагу учнів на опускання кистей униз. Це дасть змогу максималь-
но випрямляти руки в ліктьових суглобах. Торкання м’яча припадає на передпліччя
у променезап’ясткових суглобах.
Під час передачі двома руками знизу слід виконувати деякий супровід м’яча руками. Руки
набувають однакового, постійного положення. Найменше підвищення одного передпліччя над
другим змінить напрямок відскоку м’яча.
XX Вправи навчання передач і прийомів м’яча
1 Один з партнерів накидає м’яч іншому, який передачею знизу віддає м’яч назад. Потім —
зміна.
ОМВ: помилки (зігнуті руки в ліктьових суглобах, не опущені вниз кисті рук, випрямлена
стійка, прийом м’яча не на передпліччя, 8—10 р.).
2. Один з партнерів передає м’яч тільки зверху, інший — тільки знизу.
ОМВ: учитель звертає увагу на висоту передачі. Кожна пара намагається зробити 10 пере-
дач без утрат.
3. Дівчата тренують верхню і нижню передачі двома руками на сітці, хлопці — на вільному
місці в залі. Потім — зміна.
4. Прийняти м’яч знизу двома руками, підняти м’яч угору над собою і передачею зверху дво-
ма руками спрямувати партнерові.
5. У трійках. Гравець А знаходиться проти гравців Б і В, які стоять одне за одним. Гравець А
дає пас гравцеві й одержує від нього назад передачу. Гравець Б встає за гравцем В, а гра-
вець В виходить на передачу від гравця А. Гравець А використовує тільки передачу двома
руками зверху, гравці Б і В — тільки передачі двома руками знизу.
ОМВ: увагу учнів звертають на висоту передачі.
6. Схема та сама, але м’яч у гравця Б. Гравець Б дає передачу гравцеві А і біжить на його міс-
це, гравець А дає передачу гравцеві В і біжить на його місце і т. ін.
ОМВ: передачу можна використовувати будь-яку.
7. У трійках. Гравці вишикувані в лінію на відстані 3 м одне від одного. Гравець А дає пере-
дачу гравцеві Б і отримує від нього назад м’яч. Гравець А дає передачу гравцеві В через
гравця Б. Використовують тільки передачі двома руками зверху. Потім гравці міняються
місцями.
8. Схема та сама, порядок виконання той самий, тільки гравці А і В використовують передачі
двома руками зверху, а гравець Б — передачу двома руками знизу.
РУХЛИВІ ІГРИ ТА ЕСТАФЕТИ

XX Кмітливе око
Під час ходьби або бігу звичайним, приставним або схресним кроком (змінюють види пе-
ресувань за командою учителя голосом) педагог час від часу дає зоровий сигнал для виконан-
ня заздалегідь обумовлених дій. Учитель піднімає руку вгору — гравці роблять випад у бік-
уперед (або стрибок з подальшою зупинкою). Сигнал «руки в сторони» обумовлює стрибок уго-
ру поштовхом двома ногами із зупинкою після цього в низькій стійці. Після сигналу потрібно
зробити поворот кругом із наступним бігом спиною вперед. Гравець, який двічі припустився
помилки, припиняє гру.
XX Вперед-назад
За 8—10 кроків перед командами, гравці яких вишикувані одне за одним, кладуть по гім-
настичному мату. У ході естафети гравці після ривку зі старту роблять перекид уперед на маті
та продовжують біг до лінії фінішу, прокресленого за матами. Перейшовши цю лінію обома
ногами, гравці повертаються спиною вперед, зробивши на маті перекат через спину або боком.
Піднявшись, гравці продовжують біг спиною вперед і перетинають стартову лінію. Остання
дія є сигналом до ривку зі старту другого гравця, який повторює завдання, і т. ін.
73
XX Над собою та об стінку
Гра проводиться у вигляді естафети, коли гравці по черзі просуваються вперед, виконую-
чи передачі над собою двома руками. За 2—3 кроки від стіни кожен гравець робить три удари
м’ячем об стіну і приймає м’яч після відскоку, потім гравець повертається назад, виконуючи
той самий технічний прийом, робить передачу другому номеру і т. ін. Можна також провес-
ти естафету з пасом м’яча об стінку. Тоді колона розташовується перед стартовою лінією за
3—4 кроків від стіни. Гравець передає м’яч партнерові, який стоїть ззаду, рикошетом від сті-
ни (можна накреслити на стіні ціль — коло), а сам тікає в кінець колони. У будь-якому з варі-
антів гри переможця визначають за якістю передач і швидкістю дій.
XX М’яч у повітрі
Гравці двох команд шикуються в два кола, займаючи різні половини зали, і передають
м’яч одне одному двома руками зверху по колу в будь-якому напрямку. Кожен гравець пови-
нен бути готовим прийняти і точно передати м’яч.
Дозволяється за потреби передача м’яча однією рукою, але забороняються захвати м’яча
і подвійні удари над собою. За ці порушення, а також за неточний пас гравець залишає коло.
Оскільки змагання починається одночасно в двох колах, після закінчення 5 хв гра зупиняєть-
ся і визначається команда-переможниця (яка зберегла більше гравців). Відзначаються і грав-
ці, які добре володіють передачею.
ОМВ: добре підготовлені гравці можуть виконувати передачі в стрибку.
XX Назустріч через сітку
Гравці двох команд розташовуються в зустрічних колонах — перед сіткою за лініями на-
паду. У перших гравців колон по один бік майданчика в руках по м’ячу. Сигнал керівника
сповіщає про початок естафети, яка полягає в передачі м’яча двома руками зверху через сітку
партнерові, який очолює протилежну колону. Гравець, який зробив передачу, біжить у кінець
своєї колони, а той, кому м’яч адресований, знову посилає його через сітку. Гра триває до тих
пір, поки гравець, який починав гру, знову не отримає до рук м’яч. Виграє команда, яка за-
кінчила гру раніше і припустилася меншої кількості порушень (захоплення м’яча, падіння,
пропуск гравця).
XX Передачі за викликом
Команди шикуються в колони перед лінією старту на одній стороні майданчика. За
10—12 кроків перед ними (в колах) лежить по м’ячу. Гравці розраховуються по порядку. Учи-
тель викликає будь-який номер, і гравець, який має його, спрямовується до м’яча. Він бере
його до рук, робить довгу високу передачу партнерові, який очолює колону, й отримує від ньо-
го зворотний пас. Команда, гравець якої швидше виконав дві передачі, отримує 1 очко. По-
тім викликають (у будь-якій послідовності) решту гравців команди. Переможця визначають
за кращою сумою набраних очок.
XX Назад у колоні та по колу
Гравці вишикувані у паралельних колонах за 2—3 кроків один від одного. За сигналом
перші гравці колон підкидають м’яч партнерам, що стоять позаду, які, в свою чергу, переда-
ють м’яч аналогічно в кінець колони. Замикаючий гравець ловить м’яч і біжить з ним у по-
чаток колони, тоді як решта гравців роблять крок назад. Гравців можна розставити по колу.
Перед кожним гравцем креслять позначку. Гравець підбиває м’яч над собою, йдучи вперед до
нової позначки. Гравець, який стоїть ззаду, переміщається вперед, підбиваючи м’яч над со-
бою. Таким чином, м’яч залишається на місці, а гравці безперервно рухаються по колу. Пере-
мога в обох описаних варіантах присуджується команді, яка закінчила передачі м’яча раніше
іншої та виконала всі встановлені правила.
XX Естафета парами
Гравці двох команд, які стоять перед лінією старту, об’єднуються в пари. В руках у грав-
ців першої пари є м’яч. За сигналом обидва гравці починають просування вперед, виконуючи
74
одне одному передачі. Вони повинні перетнути обома ногами лінію фінішу (в протилежному
кінці майданчика) і, не припиняючи передавати м’яч одне одному, повернутися назад до коло-
ни. Один з гравців накидає м’яч партнерові, який стоїть попереду, і друга пара спрямовується
з м’ячем уперед. Закінчивши вправу, займають місце наприкінці колони. Падіння м’яча на
землю, як і захвати під час передач, уважаються помилками і впливають на результат гри.
XX Передачі волейболістів
Грають дві команди, одна з яких подає, а інша приймає подачу. Розстановка гравців на
майданчику в обох команд різна. Гравці, які подають, перебувають за лінією подачі, а ті, що
приймають, — у зонах. За сигналом перший гравець подає м’яч умовним способом на бік про-
тивника, а сам швидко біжить навколо майданчика (за лініями) і повертається на своє місце.
Гравці команди-суперниці приймають м’яч і розігрують його між собою, намагаючись зробити
якомога більше точних передач за той час, поки гравець, що подавав м’яч, біжить по колу.
Щойно гравець повернеться на місце подачі, розіграш м’яча припиняється. Так гра триває до
тих пір, поки всі гравці команди, що подає, не виконають перебіжку. Після цього підрахову-
ють загальну кількість передач м’яча, які зробила команда, що приймає, під час перебіжок
гравців команди, яка подає. Гравці міняються ролями, і гра повторюється. За кожну невда-
ло виконану подачу (у сітку, за межі майданчика та ін.) команді противника нараховується
10 передач. Якщо гравець, який біжить, увійшов на майданчик, торкнувся руками стінки,
стійки сітки й т. ін., команді-суперниці присуджується 5 очок.
ОМВ: гравцям, які перекидають м’яч, не можна втрачати його, користуватися повторними
передачами між одними і тими самими партнерами. За порушення цього правила в команди
знімають 5 передач. Для контролю за діями гравців до кожної команди прикріплюють суддю.
XX Точний пас
Грають на баскетбольному майданчику. Гравці, об’єднавшись у команди, шикуються пе-
ред різними щитами біля лінії штрафного кидка. Перші номери з м’ячами в руках стають за
7—10 кроків праворуч (або ліворуч) від команди в окреслених заздалегідь колах. За сигналом
починається змагання команд. Гравець з кола накидає м’яч партнерові, який стоїть у колоні.
Той точною передачею повинен спрямувати м’яч у кошик. Потім він підбирає м’яч (незалеж-
но від того, влучив він у ціль чи ні) і біжить у коло. Гравець, який накидає м’яч, встає в кі-
нець колони. Гравець з кола знову накидає м’яч головному гравцеві колони, а сам прямує в її
кінець. Коли всі гравці виконають вправу, гра закінчується. Команда-переможниця отримує
2 очки. Стільки ж очок нараховуються і за кожне влучення м’яча в кошик. 1 очко команда
отримує, якщо м’яч не влучив у кошик, але вдарився об кільце. Перемогу в грі визначає най-
більша сума очок, набрана однією з команд. Оскільки для волейболу характерно виконання
технічних прийомів відразу після зупинки, можна (ускладнюючи гру) розташувати колони
збоку за 3—4 кроки від лінії штрафного кидка. Тоді під час накидання м’яча гравець вибігає
назустріч м’ячу і потім спрямовує його в кошик.
75
ГІМНАСТИКА
yy знати історію розвитку гімнастики; види гімнастики;
yy володіти та використовувати фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня школяра й дотримувати
правил їх виконання;
yy вміти складати комплекси ранкової гімнастики, прості акробатичні комбінації;
yy пояснювати різновиди гімнастики;
yy виконувати вправи загальнофізичної підготовки, стройові вправи і прийоми, стрибки, лазіння, впра
ви з рівноваги, акробатичні вправи;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної мети під занять гімнастикою;
yy дотримувати правил безпеки під час занять гімнастичними вправами;
yy розповідати про гімнастику в режимі дня;
yy називати різновиди гімнастичних вправ;
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ, власний емоційний стан;
yy усвідомлювати значення фізичних вправ для здоров’я;
yy визначати як гімнастика впливає на зміцнення здоров’я.
yy практична: виконання рухів і вправ ранкової гімнастики, формування вміння та навички виконувати
її щодня;
yy пошукова: самостійний пошук і добирання інформації (історичних фактів, результатів змагань);
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми: «Гімнастика для здоров’я», «Самоконтроль»,
«Повага до свого тіла», «Заходи в режимі дня»);
yy проєктна: з об’єднанням у групи і команди «Гімнастика в режимі дня»; «Безпека та дисципліна — за
порука перемоги»;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змаганнях, флешмо
бах, міських та всеукраїнських подіях.

1. Історія розвитку гімнастики
Гімнастика бере початок з третього тисячоліття до нашої ери. Найдавніші згадки про сис-
тему гімнастичних вправ існують в Індії, адже саме там почала свій шлях славнозвісна система
індійських йогів. Є зображення тих часів, на яких є гімнасти, які брали участь у ритуальних
святах, демонструючи свою силу і спритність. На теренах стародавнього Китаю гімнастичні
вправи використовували як лікувальний і профілактичний засіб. З розквітом Стародавнього
Риму гімнастика була панівною у вихованні міцних і мужніх воїнів-легіонерів. У часи Серед-
ньовіччя гімнастичні вправи мали суто практичний характер — для підготовки лицарів і роз-
витку грубої фізичної сили. Античні ідеї гімнастики — гармонія тіла і духу — були забуті.
Визнаним видом спорту гімнастика стала 1896 р., коли була включена в програму пер-
ших сучасних Олімпійських ігор, відроджених П’єром де Кубертеном в Афінах. Програма
перших змагань складалася з виступів на різноманітних гімнастичних снарядах: кінь, кіль-
ця, опорний стрибок, бруси, поперечина, лазіння по канату. На той час фактично не існувало
командних змагань і не розігрувалась абсолютна першість. Не було на І Олімпіаді й змагань
76
серед жінок, на гімнастичний поміст виходили тільки чоловіки. Вперше жіноча гімнастика
дебютувала на IX Олімпіаді в Амстердамі 1928 р. X Олімпіаду (1932, Лос-Анджелес) вони
пропустили, але з XI Олімпіади (1936, Берлін) постійно брали участь у всіх іграх. Спочатку
жінки змагались лише в командній першості, а з XV Олімпіади (1952, Гельсінкі) виступа-
ють в особистій першості в багатоборстві — опорні стрибки, бруси, колода, вільні вправи —
і з окремих видів. З XI Олімпіади програма змагань у чоловіків стабілізувалась і набула су-
часного вигляду — вільні вправи, кінь, кільця, опорні стрибки, бруси, поперечина.
2. Правила змагань з окремих видів змагальної програми з гімнастики
Існують правила змагань, яким визначаються всі вимоги, що стосуються гімнастів і суддів.
Це створює належні умови для об’єктивного оцінювання якості виконання вправ будь-якого
гімнаста. Правила розкривають різні питання організації та проведення змагань, зокрема пи-
тання, що стосуються прав та обов’язків учасників, суддів, містять вимоги щодо суддівства
обов’язкових і довільних вправ, класифікацію помилок і шкалу зниження балів за них, а та-
кож вказівки щодо складання довільних вправ і таблицю для визначення трудності елементів
за видами багатоборства.
Таким чином, правила змагань з гімнастики є документом, що дає змогу гімнастові зазда-
легідь знати всі вимоги, поставлені до нього, про техніку виконання вправ і величину знижен-
ня оцінки за припущені помилки.
Правила змагань визначають і такі питання, як вік учасників, допустиму тривалість зма-
гань, порядок проведення фіналів, користування поправковими коефіцієнтами, порядок ви-
значення переможців та ін.
3. Мінімальні знання про важливість розігрівання і вправ на гнучкість перед заняттям,
безпека життєдіяльності на заняттях
Розминка — комплекс вправ для розігрівання і підготовки організму до фізичних наванта-
жень. Розминка перед тренуванням відіграє важливу роль у подальшому процесі тренування,
адже підвищує еластичність м’язів, зв’язок і сухожиль, розігріває «холодні» м’язи, зменшує
рівень травматизму (вивихів, розтягнень, переломів, защемлень та інших травм), позитивно
впливає на роботу серцево-судинної системи, поступово збільшуючи швидкість роботи серця,
а не різко і швидко, поліпшує роботу дихальної системи, прискорює кровообіг, обмін речовин,
насичує тіло киснем, сприяючи підвищенню витривалості.
Переваги вправ на розвиток гнучкості перед заняттям: позбавляють фізичного і психічно-
го напруження, коригують поставу, поліпшують витривалість та посилюють кровообіг, запо-
бігають травмуванню. Розвиток гнучкості не тільки допоможе швидше відновитися, але і по-
слабить м’язи, зробивши їх більш доступними для наступного тренування.
Вимоги під час роботи з гімнастичними снарядами
Перекладина:
yy в місцях зіскоків зі снарядів покласти гімнастичні мати;
yy укладаючи мати, стежити, щоб їх поверхня була рівною;
yy під час виконання зіскоків зі снарядів приземлятися м’яко, на носки, пружинисто присіда-
ючи;
yy не виконувати вправ без страхування;
yy не виконувати вправ з вологими долонями, за наявності свіжих мозолів;
yy не займатися на несправних і брудних снарядах.
Опорний стрибок:
yy міцно встановити снаряд, перевірити його справність та справність містка;
yy в місці зіскоку рівно укласти мат;
yy не виконувати вправи без страхування.
Канат:
yy в місці зіскоку укласти гімнастичний мат;
77
yy правильно спускатися вниз по канату;
yy у разі почервоніння шкіри або появи потертостей на долонях припинити виконання вправи;
yy не стояти близько до снаряда під час виконання вправи іншими учнями.
Бруси:
yy в місцях зіскоку зі снаряда та впритул навколо нього укласти рівно гімнастичні мати;
yy не виконувати складних акробатичних вправ без страхування;
yy правильно встановити ширину — вона повинна приблизно дорівнювати ширині передпліч-
чя;
yy щоразу перед виконанням вправ перевіряти, чи закріплені опорні гвинти.
Гімнастична стінка:
yy на одній стіні можна перебувати одночасно двом учням;
yy не можна стрибати зі снаряда — слід спускатися;
yy не виконувати вправ з вологими долонями, за наявності свіжих мозолів.
Колода:
yy уздовж усього снаряда і в місці зіскоку укласти гімнастичні мати;
yy не можна на снаряді перебувати одночасно двом учням;
yy виконувати вправи тільки зі страхуванням та під наглядом учителя.
У разі виявлення несправності спортивного снаряда слід припинити виконання на ньому
вправи і негайно повідомити вчителеві.
Самострахування полягає в здатності учня своєчасно припинити виконання вправи тоді,
коли він відчуває, що може впасти, зірватися зі снаряда; виконати вправу з достатньою амплі-
тудою, в правильному напрямку і з необхідним положенням тіла (його частин), таким чином,
щоб уникнути ударів, падінь, травм.
4. Базові вправи та комплекси ранкової гімнастики; самоконтроль,
повага до свого здоров’я, обговорення порушень
Ранкова гімнастика позитивно впливає на здоров’я і всебічний фізичний розвиток люди-
ни. Щоденне систематичне виконання цього фізкультурно-оздоровчого заходу мобілізує, ор-
ганізовує та «заряджає» організм людини на цілий день, привчає регулярно займатися фі-
зичними вправами. Вправи ранкової гімнастики виконують у певній послідовності: спочатку
потягування, яке поліпшує дихання і кровообіг; потім — вправи для м’язів рук і плечового
пояса, тулуба і ніг; далі — біг і стрибки, які позитивно впливають на обмінні процеси в органі
змі. Закінчується ранкова гімнастика вправами, що нормалізують діяльність органів дихання
і кровообігу. Після ранкової гімнастики необхідно прийняти душ. Комплекси вправ потрібно
регулярно міняти. При цьому слід поступово підвищувати навантаження, ускладнюючи впра-
ви, збільшуючи їх кількість і темп виконання. Дозування навантаження повинно бути таким,
щоб відчувати бадьорість, а не втому.
Самоконтроль має винятково велике виховне значення, оскільки дисциплінує учнів, ро-
бить навчально-тренувальний процес глибоко усвідомленим. Самоконтроль складається з об-
ліку у спеціальному щоденнику простих показників, що характеризують стан здоров’я, само-
почуття. До них належать: пульс, дихання, вага, сон, апетит, настрій та ін. Під час виконання
фізичних вправ необхідно проводити самоконтроль. Навантаження слід пропонувати з таким
розрахунком, щоб кількість серцевих скорочень не перевищувала 110—120 уд./хв. Після за-
кінчення вправ пульс повинен становити 120—150 % від вихідного рівня. Навантаження слід
поступово підвищувати. Величина пульсу може коливатися в кожній частині зарядки залеж-
но від індивідуальних особливостей організму. Ба більше, необхідно пам’ятати, що під час ви-
конання ранкових фізичних вправ не повинно бути надмірного потовиділення, сильного по-
червоніння обличчя, частої задишки.
Повага до свого здоров’я — турбота про своє тіло, фізичне здоров’я і зовнішній вигляд,
уміння вести здоровий спосіб життя. Відсутність фізичної активності, вживання наркотиків,
зловживання алкоголем, порушення харчування і сну — це не здоровий спосіб життя.
78
Загальна фізична підготовка
XX Комплекс ЗРВ з гантелями
1. В. п. — о. с., гантелі внизу. 1 — гантелі до плечей; 2 — піднімаючись на носки, гантелі
в сторони, прогнутися; 3 — гантелі до плечей; 4 — в. п. (8 р.).
2. В. п. — стійка ноги нарізно, гантелі назад. 1 — присід на всій ступні, гантелі вперед; 2 —
в. п. (8 р.).
3. В. п. — стійка ноги нарізно, гантелі в сторони. 1—2 — поворот тулуба ліворуч, зігнути
праву руку до лівого плеча; 3—4 — те саме в інший бік (8 р.).
4. В. п. — упор присівши на лівій нозі, праву вбік, гантелі внизу на підлозі. 1 — поштовхом
лівої змінити положення ніг, гантелі вперед; 2 — те саме в інший бік (8 р.).
5. В. п. — сід, руки в сторони, гантель у лівій руці. 1 — піднімаючи ноги, передати гантель
у праву руку під ногами; 2 — в. п.; 3—4 — те саме в інший бік (8 р.).
6. В. п. — о. с., гантелі на підлозі. 1—2 — піднімаючись на носки, руки вверх дугами назовні;
3—4 — трохи нахиляючись уперед, розслаблено опустити руки вниз (4 р.).
7. В. п. — стійка ноги нарізно, нахил уперед прогнувшись, праву гантель уверх, ліву назад.
1 — змінити положення рук; 2 — в. п. (8 р.).
8. В. п. — стійка ноги нарізно, гантелі в сторони. 1—3 — пружинисті нахили назад; 4 — в. п. (8 р.).
9. В. п. — о. с., гантелі внизу. 1—4 — стрибки на носках з почерговим підніманням гантелей
до плечей і вверх; 5—8 — стрибки на носках з почерговим опусканням гантелей у в. п. (4 р.).
10. Ходьба на місці (15 с.).
XX Комплекс ЗРВ з еластичними еспандерами
1. Фронтальні присідання. В. п. — стоячи на еластичному еспандері ноги нарізно. Тримати
обидві ручки або кінці еспандера над плечима або за шиєю. Присідання з прямою спиною.
ОМВ: якщо еспандер задовгий, схрестити руки на грудях, тримаючи в них ручки (8—12 р.).
2. Коліно до себе. В. п. — стоячи, еспандер закріпити одним кінцем, інший кінець гумки за-
кріпити навколо своїх гомілок. Відійти до моменту, поки не відчується опір, і поставити
ноги нарізно. Перенести вагу на ліву ногу і піднімати праву ногу, піднімаючи коліно, поки
воно не опиниться в передній площині. Повільно набути в. п. (8—12 р.).
3. Згинання ніг лежачи. В. п. — лежачи на животі, закріпити еластичний еспандер навколо пра-
вої гомілки, другий кінець закріпити, наприклад, за низ лави. Відійти до моменту, поки не від-
чується опір. Згинати ноги в колінах. Повільно повертати ногу до в. п. (10—15 р. — на ногу).
4. «Мостик». Обернути еспандер навколо ніг над колінами. В. п. — лежачи на спині, руки
вздовж тулуба, коліна зігнуті. Підйом таза (15—20 р.).
5. Випади стоячи. Закріпити еспандер за першу рейку гімнастичної стінки, встати лівим бо-
ком до неї, при цьому обмотати інший кінець еспандера за праву гомілку. Відійти до мо-
менту, поки не відчується опір. З цього положення зробити випад убік, при цьому якнай-
сильніше напружити опорну ногу. Повільно набути в. п. (12—15 р. — на ногу).
6. Кроки в сторони («Крабик»). Еспандер обмотати навколо гомілок. В. п. — стоячи, ноги на-
різно, щоб отримати опір з еспандером. Злегка зігнуті коліна, перенести вагу тіла на ліву
ногу і зробити крок у сторону правою ногою. Після цього злегка присунути ліву ногу до
правої, утримуючи при цьому еспандер у напруженні (8—10 кроків перед тим, як робити
кроки в інший бік).
7. Перпендикулярна тяга. В. п. — стоячи на еластичному еспандері ноги нарізно в невелико-
му нахилі вперед, тримаючи спину прямо, узявшись за обидві ручки еспандера. У цьому
положенні тягнути еспандер до боків, лопатки зводити разом.
ОМВ: лікті в положенні кута 90 град. (10—12 р.).
79
8. Розведення рук у положенні стоячи. В. п. — стоячи, ноги нарізно, зігнувши коліна. Узя-
ти середню частину еспандера обома руками та приставити кисті до плечей. Випрямляючи
руки, тягнути еспандер угору (8—10 р.).
9. Тяга в положенні стоячи. Закріпити еспандер за рейку на гімнастичній стінці на рівні гру-
дей. Взяти рукоятки еспандера та стати до опори спиною. Зі злегка зігнутими ліктями та
долонями, спрямованими до себе, потягнути еспандер перед собою, при цьому максималь-
но витягнути руки (12—15 р.).
XX Комплекс ЗРВ з предметами збільшеної ваги (з обтяженими м’ячами)
1. В. п. — стійка ноги нарізно, м’яч перед грудьми. 1—2 — повільно руки з м’ячем уперед;
3—6 — утримувати м’яч на витягнутих руках; 7—8 — в. п.
2. В. п. — стійка ноги нарізно, м’яч перед грудьми. 1—2 — праву руку вбік, м’яч у руці;
3—4 — в. п.; 5—6 — ліву руку вбік, м’яч у руці; 7—8 — в. п.
3. В. п. — стійка ноги нарізно, м’яч у руках унизу. 1—2 — руки вгору, мах правою ногою на-
зад; 3—4 — в. п.; 5—6 — руки вгору, мах лівою ногою назад; 7—8 — в. п.
4. В. п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем угору. 1 — руки з м’ячем за голову; 2 — в. п.
Виконувати з поступовим пришвидшуванням.
5. В. п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем уперед. 1 — поворот тулуба праворуч, праву
руку вбік, м’яч у лівій руці; 2 — в. п.; 3 — поворот тулуба ліворуч, ліву руку вбік, м’яч
у правій руці; 4 — в. п.
6. В. п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем уперед. 1 — поворот тулуба праворуч, м’яч пра-
воруч; 2 — в. п.; 3 — поворот тулуба ліворуч, м’яч ліворуч; 4 — в. п.
7. В. п. — стійка ноги разом, м’яч у руках унизу. 1—7 — рівновага з нахилом тулуба вперед
на правій нозі; 8 — в. п.; 9—15 — рівновага на лівій нозі; 16 — в. п. Дихання не затримува-
ти.
8. В. п. — стійка на колінах, руки з м’ячем уперед. 1—2 — сід на правому стегні, м’яч ліво-
руч; 3—4 — в. п.; 5—6 — сід на лівому стегні, м’яч праворуч; 7—8 — в. п.
9. В. п. — сід на п’ятах, руки з м’ячем уперед. 1—2 — стати на коліна, руки вгору; 3—4 — в. п.
10. В. п. — стійка ноги нарізно, руки з м’ячем угору. 1—3 — три колові рухи м’яча праворуч;
4 — в. п.; 5—7 — три колові рухи м’яча ліворуч; 8 — в. п. Дихання не затримувати.
XX Комплекс ЗРВ у парах
1. В. п. — широка стійка ноги нарізно, спиною одне до одного, руки догори, взявшись за кис-
ті партнера. 1 — нахил тулуба праворуч (відносно першого партнера); 2 — в. п.; 3 — нахил
тулуба ліворуч (відносно першого партнера); 4 — в. п.
2. В. п. — широка стійка ноги нарізно, спиною одне до одного, руки догори, взявшись за кис-
ті партнера. 1 — нахил тулуба першого партнера вперед, не піднімаючи партнера на спину,
другий відхиляє тулуб назад; 2 — в. п.; 3 — нахил тулуба другого партнера вперед, не під-
німаючи партнера на спину, перший відхиляє тулуб назад; 4 — в. п.
3. В. п. — широка стійка ноги нарізно, обличчям одне до одного на відстані двох кроків, на-
хил уперед, кисті партнерів з’єднані та торкаються підлоги. 1—3 — підняти руки та голо-
ву догори, прогинаючи при цьому тулуб; 4 — в. п.
4. В. п. — широка стійка ноги нарізно, обличчям одне до одного на відстані одного кроку,
хватом за кисть однойменної руки партнера. 1 — нахил тулуба першого назад з торканням
вільною рукою п’яти; 2 — в. п., зміна рук; 3 — те саме другою рукою; 4 — в. п., зміна рук.
5. Почергові згинання рук. В. п. — стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях, долоні рук
партнерів з’єднані. 1—4 — почергові згинання та розгинання рук, дихання довільне.
6. Присідання. В. п. — стійка ноги нарізно, триматися за руки одне одного. 1—2 — присідан-
ня на носках (видих); 3—4 — в. п. (вдих).
7. Нахили тулуба вперед. В. п. — стоячи ноги нарізно на відстані кроку від партнера, руки на
його плечах. 1 — нахил тулуба вперед (видих); 2 — в. п. (вдих).
80
8. Стрибки зі зміною положення ніг. В. п. — стоячи ноги нарізно, долоні рук партнерів
з’єднані. 1 — стрибком ноги нарізно; 2 — стрибком ноги разом.
XX Підстрибування вгору з упору присівши
В. п. — упор присівши, спина пряма, вдих. На видиху необхідно зробити потужне вистри-
бування вгору, відштовхнувшись повними ступнями. Після того як стопи повністю торкнули-
ся підлоги, набути упор присівши.
XX Стрибки у присіді, пересуваючись у різні боки
Фронтально водночас у колону по одному, дистанція — 2 кроки. Зміна напрямку руху —
за сигналом учителя. Після завершення — ходьба.
XX Танцювальні кроки
Притупи
Одинарний притуп — це одноразовий удар усією стопою по підлозі.
Подвійний притуп можна виконувати двічі правою або лівою ногою, може бути поєднання
правої та лівої ноги.
Потрійний притуп. В. п. — шоста позиція ніг. На «раз» притупнути всією ступнею правої
ноги; на «і» притупнути всією ступнею лівої ноги; на «два» притупнути всією ступнею правої
ноги; на «і» — пауза.
ОМВ: рух можна робити як на місці, так і просуваючись уперед. Руки можуть бути в різ-
них положеннях. Залежно від характеру танцю притупи можна виконувати не тільки ударом
усієї стопи, а й п’яткою, півпальцями та різними комбінаціями.
«Куточок» з винесенням ноги в бік на п’яту
В. п. — шоста позиція ніг. На «раз» — підскік на лівій нозі, праву поставити на п’ятку
в бік; на «і» — знову підскік на лівій нозі, праву підняти перед собою поряд з лівою на 45 град.,
коліно зігнути; на «два» перескочити на праву ногу, ліву ногу підняти в повітря поряд з пра-
вою на 45 град., коліно зігнути; на «і» — пауза. Далі все спочатку, але з другої ноги.
ОПОРНИЙ СТРИБОК СПОСОБОМ «НОГИ НАРІЗНО» ЧЕРЕЗ ГІМНАСТИЧНОГО КОЗЛА

(КОЗЕЛ У ШИРИНУ, ЗАВВИШКИ 80—90 СМ)
З розбігу 10—12 м наскок на місток і енергійне відштовхування від нього, швидко під-
няти руки вперед — угору. В польоті пряме тіло набуває нахиленого положення під кутом
40—50 град. до лінії горизонту. Під час торкання снаряду руками, кут між руками і тулу-
бом становить 100—110 град. Відштовхуючись руками з одночасним енергійним згинанням
у кульшових суглобах, підняти плечі та руки вперед-угору, розвести ноги нарізно, прогнутись,
з’єднати ноги і приземлитись в напівприсід, руки вперед-у сторони, долонями донизу. Кінцеве
положення — о. с., руки вгору-назовні.
Розбіг повинен проводитися з поступовим прискоренням (відстань розбігу становить при-
близно 10 м).
ОМВ: техніка бігу така сама, як під час бігу на короткі дистанції.
Наскок на місток необхідно робити в разі досягнення максимального розгону. При цьому
тулуб повинен бути трохи нахилений уперед. Потім необхідно відштовхнутися і торкнути-
ся містка: обидві ноги потрібно винести за лінію тулуба, з’єднати разом. У цей момент руки
повинні знаходитися внизу.
ОМВ: не пригальмовувати просто перед застрибуванням на місток. Снаряд і місток розта-
шовані за 1 м один від одного.
Відштовхування ногами. Важливе значення має приземлення на місток. Необхідно при-
землитися на носки, при цьому ноги повинні бути практично рівними і напруженими. Стопи
мають встати на місток паралельно одна одній. Після приземлення починається нова фаза —
поштовх ногами. Ноги слід випрямити в колінах, а тулуб трохи нахилити вперед, округливши
спину.
81
Політ і дотик снаряда руками. У фазі польоту здійснюються мах ногами назад і розгинан-
ня тулуба. Це готує суглоби таза до швидкого згинання при подальшому поштовху. Поштовх
включає в себе три стадії: установка рук на опору (поверхню козла), прийом удару зі згинан-
ням ліктьових суглобів і просіданням у плечах, активний поштовх, коли плечі переміщають
угору, руки випрямляють, а зап’ястя згинають.
ОМВ: важливо поєднати поштовх руками з ривком тулуба. Це сприятиме підйому таза
і зупинці ніг, що дасть змогу злетіти більш високо.
Політ після поштовху. Безпосередньо перед приземленням слід випрямити тулуб і макси-
мально напружити ноги. Приземлившись на носки, відразу ж встати на стопу. Якщо не зроби-
ти цього, то можна втратити рівновагу і впасти. Щоб пом’якшити удар, можна злегка зігнути
ноги. Набути о. с. після приземлення.
ОМВ: жорстке приземлення може призвести до хворобливих відчуттів і травм.
Послідовність навчання
1. Із упору лежачи, поштовхом ніг набути упор стоячи ноги нарізно, стрибок угору прогнув-
шись.
2. Те саме на лаві.
3. Розбіг і наскок на місток.
4. Стоячи на містку й спираючись на коня, виконати підскок з винесенням зігнутого тіла
в кульшових суглобах до горизонталі та розведенням ніг у сторони.
5. В. п. — те саме. Поштовхом ніг, набути упор стоячи ноги нарізно на коні та зіскок прогнув-
шись угору.
6. З 3—4 кроків розбігу виконати без зупинки наскок в упор стоячи ноги нарізно і зіскок про-
гнувшись.
7. Виконати стрибок ноги нарізно через коня (козла) в ширину в цілому з допомогою.
8. Виконання стрибка самостійно.
ОМВ: звернути увагу на можливі помилки під час виконання: зупинка на містку, неодно-
часний поштовх ногами, вертикальна постанова рук на снаряд, відсутність прогинання в по-
льоті після відштовхування руками, відсутнє швидке відштовхування руками, неутримання
рівноваги під час приземлення.
Страхування. Учитель перебуває збоку приземлення, обличчям до виконавця. Під час по-
становки того рук на снаряд, має підтримати учня під руку, вище ліктя, а другою рукою під-
штовхуючи під таз, зробити широкий крок назад-убік.
СТРИБКИ ЧЕРЕЗ СКАКАЛКУ

Стрибки базові вперед (індивідуальні)
В. п. — стійка ноги разом, скакалка позаду. За командою учень починає обертати скакалку
ззаду-вгору, вперед, униз. Коли вона опиняється в крайньому нижньому положенні, учень пере-
стрибує через неї двома ногами, скакалка продовжує рух назад, що зараховується за один стрибок.
ОМВ: для виконання базового стрибка потрібно стрибати на обох ногах на висоту близько
2—3 см від підлоги. Приземлятися однаково на обидві ноги м’яко і легко, роблячи це на поду-
шечках ступень. Не торкатися п’ятами підлоги під час приземлення.
Стрибки базові назад (індивідуальні)
В. п. — стійка ноги разом, скакалка попереду. За командою учень починає обертати ска-
калку спереду вгору, назад, униз. Скакалка внизу продовжує рух уперед, і, коли вона опиня-
ється в крайньому нижньому положенні, учень перестрибує через неї. Скакалка опиняється
спереду, що зараховується за один стрибок.
Стрибки зі зміною ніг (індивідуальні)
Стрибки виконують з чергуванням ніг, як під час бігу на місці. Під час виконання вправи ко-
ліна піднімати прямо. Стрибати трошки вище, ніж на 2—3 см. Приземлятися на подушечки стоп.
82
ЛАЗІННЯ ПО ГОРИЗОНТАЛЬНОМУ І ВЕРТИКАЛЬНОМУ КАНАТАХ
Лазіння по горизонтальному канату
yy У висі поздовжньо і поперек перехоплюванням лівої ноги до правої або лівою над правою,
схрещуючи їх;
yy у висі поздовжньо і поперек одночасними перехватами руками;
yy у змішаному висі поперек лазіння вперед і назад.
ОМВ: можна використовувати жердину. Обхопити руками, підтягнути ноги якомога
вище і затиснути ними жердину або канат. Упираючись ногами, випростуватися, почергово
перехоплюючись руками, знову підтягнути ноги.
Лазіння по вертикальному канату
В. п. — вис стоячи, хват руками. Стиснути вигини мотузки між ступнями, щоб зафіксува-
ти положення.
1-й прийом: підтягнувши ноги якнайвище, затиснути канат підйомом однієї та п’яткою
другої ноги та колінами (вис, зігнувши ноги). 2-й прийом: стискаючи канат ногами, підтягну-
тись на руках з одночасним випрямленням ніг (вис на зігнутих руках). 3-й прийом: почерговий
перехват руками вгору, зберігаючи хват ногами.
ВПРАВИ НА КОЛОДІ
Зв’язка елементів: вихід з додатковою опорою на кінець колоди — 3—4 швидкі кроки на
носках, руки в сторони — мах правою ногою, руки вперед, мах лівою, руки вперед — поворот
праворуч на носках у напівприсіді на 180 град. — присід, руки вниз — упор стоячи на коліні,
руки в сторони — стійка впоперек — зіскок з утриманням о. с.
Вихід із додатковою опорою на кінець колоди. Для полегшення виконання цієї вправи по-
трібен гімнастичний міст. Стоячи лівим (правим) боком до колоди, рука на колоді. Тримаю-
чись рукою за колоду, поставити на колоду праву (ліву) ногу. Одночасно відштовхнутись но-
гою від гімнастичного міста та рукою від опори, утримуючи рівновагу, набути положення сто-
ячи на гімнастичній колоді.
Поворот у напівприсіді. В. п. — стоячи на гімнастичній лаві, набути положення напів-
присіду, руки на пояс, одна нога попереду другої. Якщо ліва нога попереду, утримуючи тулуб
у вертикальному положенні, виконати поворот праворуч і навпаки.
Зіскок з утриманням о. с. В. п. — стоячи ноги нарізно (між стопами долоня), зігнути ноги,
нахилити тулуб уперед, руки відвести назад. Виконуючи мах руками вперед-угору, відштовх
нутись ногами від колоди виконати стрибок угору-вперед. Приземлитись на зігнуті ноги, п’яти
разом носки нарізно, руки вбік і набути о. с.
Страхування і допомога: стоячи збоку, однією рукою тримати за плече, другою — під стег-
но махової ноги.
83
АКРОБАТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ХЛОПЦІВ
Орієнтовні комбінації елементів вправ:
1) стійка на голові та руках із зігнутими ногами (з допомогою на розсуд учителя); «міст» із
положення стоячи (з допомогою); набуття упору присівши; два перекиди вперед злито.
2) В. п. — о. с.; упор присівши; два перекиди уперед; перекид назад; перекатом назад стійка
на лопатках; набуття положення лежачи на спині; «міст»; набуття упору присівши; о. с.
Стійка на голові та руках
З упору присівши на одній, друга назад, спираючись на руки, поставити голову так, щоб
між руками і головою утворився рівносторонній трикутник, голову поставити на передню час-
тину, трішки вище лоба. Махом однієї ноги і поштовхом другої набути стійки. Основна маса
тіла повинна припадати на руки. Такої стійки можна набути і поштовхом двох ніг із упору
присівши, зігнувшись, силою в різні кінцеві положення: одна нога зігнута, ноги нарізно, у гру-
пуванні. Тоді спочатку піднімають над головою таз, а потім піднімають до вертикалі ноги.
Страхування і допомога. Стоячи збоку від учня допомогти набути стійки однією рукою за
гомілку, а другою — під стегно і допомагати утримувати кінцеве положення. Навчити викону-
вати самострахування. У разі падіння на спину згрупуватись і виконати перекид уперед.
1. В. п. — нахил уперед спиною до гімнастичної стінки, узявшись руками за найближчу пе-
рекладину хватом зверху. Піднімаючи ноги, виконати вис прогнувшись.
2. З упору присівши спертися головою (верхньою лобною частиною) об мат на розмітку, на-
мальовану крейдою, і рівномірно передавати вагу тіла на руки й голову (тіло зігнуте, ноги
рівні). Ноги від підлоги не відриваються.
3. Те саме, злегка відриваючи ноги від підлоги та утримувати рівновагу.
4. Те саме, але відриваючи ноги від підлоги та утримуючи їх зігнутими, випрямити спину
(підняти таз над головою), спираючись нею на гімнастичну стінку.
5. Те саме, але відриваючи ноги від підлоги й утримуючи їх зігнутими, випрямити спину
(підняти таз над головою). Спочатку виконувати вправу з допомогою (стійка на голові та
руках зігнувши ноги).
6. Те саме самостійно.
7. Стійка на голові та руках махом однією ногою і поштовхом другою біля стіни.
8. Виконання в цілому з допомогою.
9. Виконання самостійно.
ОМВ: допомогу краще організувати, об’єднавши групу в пари.
Помилки під час виконання: неправильне розташування голови і рук на підлозі; дуже про-
гнуте або зігнуте положення тіла в кінцевому положенні; дуже сильний натиск руками на під-
логу.
Міст із положення стоячи
В. п. — стоячи ноги нарізно, руки вгору, прогинаючись і подаючи вагу тіла вперед, дивля-
чись на руки, повільно стати на міст.
Стоячи біля гімнастичної стінки ноги нарізно, прогинаючись та тримаючись за рейку,
опуститися вниз та піднятися вгору. Надавати допомогу стоячи збоку та підтримуючи за по-
перек.
Перехід в упор присівши з «моста»
Виконуючи поворот, відштовхнутися правою (лівою) рукою і ногою і перенести вагу тіла
на ліву (праву) руку й ногу. Не затримуючись, повернутися кругом в упор присівши.
Два перекиди вперед злито
Перекид уперед виконують з упору присівши. Потрібно поставити руки вперед на 30—40 см
від носків ніг і, спираючись на руки, розігнути ноги (поштовх). Згинаючи руки й опускаючи
84
голову на груди, м’яко перекочуючись через потилицю, шию і лопатки, швидко згрупувати-
ся і зробити перекат уперед, набуваючи положення упору присівши. Після першого перекиду
вперед, який виконують енергійніше, ніж зазвичай, поставити руки на гімнастичний мат і, не
затримуючись, виконати наступний перекид уперед.
Перекид назад
З в. п. — упор присівши, виконати перекат назад у групуванні, поставити руки на підлогу
на рівні голови (пальці до плечей) та, випрямляючи руки, перевернутися через голову (не роз-
гинаючи ніг), набути упору присівши.
1. З упору присівши, перекат назад у групуванні до торкання лопатками і потилицею підло-
ги — руки біля голови, пальцями до плечей.
2. Те саме, але спробувати, спираючись на руки, ногами дістати підлоги за головою.
3. Перекид назад по похилій площині (гімнастичний міст).
4. Перекид назад з упору присівши.
ОМВ: перекид виконувати з допомогою. Допомогу надавати стоячи збоку від учня, однією
рукою тримаючи за верхню частину лопаток, другою підтримуючи під стегна.
АКРОБАТИЧНІ ВПРАВИ ДЛЯ ДІВЧАТ

Орієнтовні комбінації елементів вправ:
1) два перекиди вперед злито; «міст» із положення стоячи (з допомогою), перехід в упор при-
сівши;
2) в. п. — о. с. Упор присівши, два перекиди уперед, перекид назад, перекатом назад у групу-
ванні стійка на лопатках з прямими ногами, перекатом уперед в упор присівши, випрями-
тися, «міст» (з допомогою), перехід в упор присівши (з допомогою), о. с.
Перекати
Перекати — рух тіла з послідовним торканням тілом підлоги без перевертання через голо-
ву. 1 — з в. п. сидячи у групуванні перекотитись назад і без зупинки набути в. п. (до торкан-
ням ступнями опори); 2 — те саме, з упору присівши.
ВИСИ ТА УПОРИ ДЛЯ ХЛОПЦІВ

Орієнтовна комбінація елементів вправ на паралельних брусах (низьких): упор на бруса
з опорою ногами, сід «ноги нарізно», сід на праве (ліве) стегно, перехват лівою (правою) ру-
кою, зіскок з поворотом на 90 град. з утриманням о. с.
Орієнтовна комбінація елементів вправ на перекладині (низькій): вис стоячи, махом од-
нієї поштовхом другої ноги підйом переворотом в упор, махом назад.
ВИСИ ТА УПОРИ ДЛЯ ДІВЧАТ

Орієнтовна комбінація елементів вправ на різновисоких брусах або низькій перекладині
та низький перекладині (висота 95 см): вис стоячи, вис присівши поштовхом двох ніг, упор,
о. с.
85
ДЗЮДО
yy знати та характеризувати роль дзюдо як носія культурних і духовних цінностей; елемента забезпе
чення безпечної життєдіяльності людини;
yy розповідати про особливості фізичного розвитку дитини; захисні властивості організму та їх профі
лактику засобами фізичної культури; послідовність виконання загальнорозвивальних вправ для фіз
культурних занять різної спрямованості; поведінку в надзвичайних ситуаціях; етику і взаємини між
людьми; правила змагань з дзюдо; техніку дзюдо та правильне виконання технічних дій;
yy називати правила організації та проведення занять, зокрема самостійних; термінологію дзюдо, гігіє
нічні правила на заняттях дзюдо;
yy свідомо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших;
yy дотримувати правил безпечної поведінки на заняттях фізичною культурою, правил безпеки та про
філактики травматизму на заняттях із дзюдо; правил безпечної поведінки під час занять спеціальни
ми фізичними вправами дзюдо;
yy знати поняття про стретчинг; анатомічні та фізіологічні особливості стретчинга; зони розтягування;
основи техніки дзюдо; термінологію та правила змагань дзюдо;
yy знати та виконувати: персоніфіковані комплекси і вправи з різних оздоровчих систем фізичного ви
ховання, орієнтовані на формування та корекцію постави і статури, профілактику втоми і перевто
ми, збереження високої працездатності, розвиток систем дихання і кровообігу; загальнорозвивальні
вправи на місці, під час руху, з предметами і без, біля гімнастичної стінки і в парах; вправи на форму
вання постави, зміцнення м’язів опорно-рухового і вестибулярного апарату; вправи для зміцнення
м’язів рук, плечового пояса, м’язів живота, м’язів ніг; вправи стретчинга для збільшення рухливості
в суглобах, запобігання травм, вправи з предметами (скакалкою, гімнастичною палицею, набивним
м’ячем, еспандером, гумовим амортизатором); вправи на розвиток фізичних якостей (гнучкість,
спритність, координація рухів): акробатичні елементи, вправи, комбінації; вправи на рівновагу; впра
ви біля опори; загальнорозвивальні вправи під час руху: різновиди бігу та бігових вправ; стрибки та
стрибкові вправи з різних положень; лазіння через гімнастичну лаву і гірку матів; лазіння по канату
в два і три прийоми; пересування і повороти на гімнастичній колоді (низькій); подолання простої
смуги перешкод; естафети та ігри з елементами бігу, стрибків і метання; вправи на подолання власної
ваги; вправи для розвитку сили м’язів нижніх і верхніх кінцівок; групи м’язів тулуба (спини, грудей,
живота, сідниць) з використанням опору власної ваги з різних вихідних положеннях (стоячи, сидячи,
лежачи); підтягування на низькій і високій перекладині; підтягування різними хватами і способами;
силові вправи у висах і упорах; згинання та розгинання рук в упорі лежачи, опору партнера, пере
несення і перекладання снарядів (м’ячів і т. ін.); вправи прикладного характеру; прийоми самостра
хування; спеціальні вправи для освоєння техніки дзюдо: для кидків, для зачепів, для підхватів, для
кидків через спину та стегно; спеціально-підготовчі вправи з м’ячем для техніки та тактики; спеціаль
но-підготовчі вправи з поясом та гумовим амортизатором; утримання в різних положеннях; способи
уходу від утримань з різних положень; виведення з рівноваги ривком захватом рук з падінням; виве
дення з рівноваги поштовхом, захопленням руки; технічні дії рівня учнівської майстерності 4-го КЮ;
через плече (ІПОН-СЕОЙ-НАГЕ); через плече з одностороннім захватом (ЕРІСЕОЙ-НАГЕ); через пле
че з різнойменним захватом (МОРОТЕ-СЕОЙ-НАГЕ); підхват стегном під дві ноги (ХАРАІГОШІ); задня
підсічка (КО-СОТО-ГАРІ); зачеп зовні гомілкою (КО-СОТО-ГАКЕ); кидок через голову з упором стопою
в живіт (ТОМОЕ-НАГЕ); активні й пасивні види захисту від вивчених кидків; комбіновані, складні ко
ординаційні вправи; активні й пасивні способи захисту, кидання з різних положень з дотриманням
етичних норм і основних правил; самооцінку технічних дій та коригування їх з урахуванням допуще
них помилок; чималий обсяг важко координаційних спеціально-підготовчих вправ з використанням
різних засобів;
yy застосовувати страхування під час виконання вправ;
86
yy брати участь в іграх, спрямованих на розвиток координації, уваги, швидкості та спритності, у рухли
вих іграх для відпрацювання набутих навичок;
yy володіти навичками техніки кидків дзюдо;
yy демонструвати техніку виконання вивчених спеціальних вправ, техніку виконання кидків, атакую
чих та захисних технічних дій;
yy мати здатність будувати навчально-пізнавальну діяльність, ураховуючи всі її компоненти (мета, мо
тив, прогноз, засоби, контроль, оцінка); оцінювати непостійну ситуацію, мислити логічно і швидко
ухвалювати рішення; мислити тактично; мотивацію до занять фізичною культурою, зокрема дзюдо;
yy вміти робити вибір найбільш ефективних способів розв’язання завдань залежно від конкретних
умов; результативно мислити під час виконання вправ, зіставляти дії, проєктувати, домагатися прак
тичного результату; правильно взаємодіяти з партнерами; зіставляти технічні рухи з рухами, що зу
стрічаються в повсякденному житті; контролювати функціонально-емоційний стан організму на за
няттях.
yy практична: виконання окремих рухів, рухових завдань і вправ дзюдо на різних етапах навчання, на
буття вмінь та навичок;
вплив дзюдо на організм людини, результатів змагань, опису виконання елементів та технічних дій)
для використання класом на уроках дзюдо;
yy обговорення та дискусії (орієнтовні теми: «Командна взаємодія — шлях до успіху!», «Безпека та дис
ципліна — запорука спортивного успіху»);
yy ігрова: ігри, розваги, квест на знання термінології дзюдо «Вгадай, назви, виконай»;
yy проєктна: скласти комбінацією прийомів, дібрати прийом партеру після проведення прийому в стій
ці (з об’єднанням у групи і команди);
yy інтеграційна: поєднання рухів та вправ дзюдо, специфічної рухової діяльності з окремими аспекта
ми вивчення інших предметів;
yy групова: участь у змаганнях, конкурсах під час уроків, внутрішньошкільних змагань і фестивалів,
флешмобів, міських та всеукраїнських спортивних змаганнях і фізкультурно-оздоровчих заходах
з дзюдо.

1. Роль і значення фізичної культури та безпосередньо дзюдо в сучасному суспільстві
У сучасному світі фізична культура і спорт мають величезне значення й цінність для су
спільства в цілому та для кожної людини окремо, оскільки пронизують усі сфери людської
діяльності та всі рівні соціуму. Фізична культура і спорт є найважливішою умовою, а фізич-
не виховання — найважливішим засобом усебічного й гармонійного розвитку особистості.
Функція соціалізації є основою впливу засобів дзюдо на формування особистісних якостей.
Змагальна функція сприяє максимальному прояву певних можливостей, орієнтованих на пе-
ремогу дзюдоїстів в умовах змагання. Діти та підлітки, які займаються дзюдо, здійснюють
творчу діяльність, пов’язану з пізнанням своїх можливостей і найбільш повної їх реалізації.
Спортивно-оздоровча функція особливо яскраво проявляється на заняттях. Дзюдо впливає на
організм, що формується і розвивається. Виховна функція оптимізує особистісний розвиток,
зменшує недоліки прояву вольових, моральних та інших якостей тих, хто займається, сприяє
формуванню відповідальності, взаємодопомоги, поваги до оточуючих. Комунікативна функ-
ція дзюдо дає змогу налагоджувати і розвивати співробітництво.
87
2. Дзюдо як носій та виразник культурних і духовних цінностей
Виховання високих культурно-духовних цінностей у дзюдо є на рівні з розвитком рухо-
вих якостей, технічних навичок, фізичних кондицій. Це такий вид єдиноборства, де людина
просто зобов’язана пройти шлях самоорганізації та гартування характеру, гармонізації свого
внутрішнього світу.
3. Дзюдо як елемент забезпечення безпечної життєдіяльності людини
Дзюдо — японське бойове мистецтво, справжня філософія і боротьба без нападу — пре-
красно розвиває дитину фізично і духовно, зміцнює характер та волю до перемоги. Здатність
майстерно управляти своїм тілом рятує її від ненавмисних травм у школі та на вулиці. Дівча-
та, які займаються дзюдо, виростають сильними, впевненими в собі, дисциплінованими, вод-
ночас жіночними і ніжними. Дитина набуває навичок самооборони і вчиться захищатися. Це
вміння може знадобитися в подальшому житті.
4. Дзюдо та його вплив на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних якостей
Заняття дзюдо виробляють координацію. Захвати та кидання вимагають чітких рухів. Не-
правильно спрямував удар, схибив — і вже програв. Здатність майстерно управляти своїм ті-
лом рятує від ненавмисних травм у школі та на вулиці. Тренують реакцію під час спарингу,
коли необхідно постійно спостерігати за суперником, щоб удало захищатися і нападати. Будь-
який промах супротивника діти вчаться вміло використовувати і перетворювати на свою пере-
вагу. Тренування дзюдо привчають дітей до дисципліни. У процесі навчання дитина вчиться
вигравати і програвати, контролювати емоції та тіло, знаходить волю до перемоги і впевне-
ність у власних силах. Заняття дзюдо зміцнюють м’язи і кістки, загартовують серцево-судин-
ну систему.
5. Особливості фізичного розвитку людини
ОМВ: нагадати учням про особливості фізичного розвитку людини та їхню значущість.
6. Послідовність виконання загальнорозвивальних вправ для фізкультурних занять різної
спрямованості
ЗРВ за характером і складністю повинні відповідати віку, статі, рівню фізичного розвитку
і технічної підготовленості.
1. Комплекси включають 6—12 вправ для різних м’язових груп та систем організму.
2. Кожну вправу треба будувати на підрахунок 2, 4 або 8, що полегшує виконання вправи.
3. Чергувати вправи, що виконуються в швидкому темпі, з повільними вправами, статичні
вправи — з динамічними.
4. На початку заняття не можна виконувати вправи на розтягування тому, що м’язи ще не
підготовлені для виконання вправ на розтягування, а це може призвести до травматизму.
5. ЗРВ добирають так, щоб кінцеве положення попередньої вправи було зручним вихідним
положенням для наступної.
6. Після стрибкових вправ не можна відразу зупинятись, бо це негативно впливає на серцево-
судинну систему. Тому після стрибків слід перейти на марш.
ЗРВ можна проводити за принципом «зверху вниз» або «знизу вверх», тобто починаючи зі
вправ з ніг та переходячи до шиї, або навпаки.
7. Поняття про етику у взаєминах між людьми у дзюдо
Етика — це наука про мораль: її природу, сутність, специфіку, роль і місце в розвитку
людини. Вона визначає моральність у практичному значенні, яка виражається у спілкуванні,
здатності людини співвідносити себе з іншими людьми, що покладається в основу аналізу по-
няття ганебного або гідного людини. Для моральної культури спілкування властиве прагнен-
ня до взаєморозуміння, відвертості, симпатії, довіри, вміння говорити та вміння слухати. Мо-
ральні цінності добра, морального обов’язку, відповідальності, справедливості, честі й гідності
88
людини, совісті особливо впливають на поведінку людей, їх взаємини з іншими, на характер
і культуру спілкування. Люди у своїй поведінці та спілкуванні дотримуються різних мораль-
них норм та правил. Розумна людина повсякчас намагається контролювати свої дії, вчинки.
Нерозумна, на думку Конфуція, припускається трьох помилок: говорить, коли слід мовчати;
мовчить, коли настав час говорити; говорить, не помічаючи міміки. Щоб реалізувати свої зді-
бності, потрібно бути в єдності зі світом і водночас у злагоді із собою. Якщо цього не вдається
досягти, то перед людиною постають моральні проблеми, а неможливість їх розв’язання часто
призводить до неврозу. Щоб цих проблем не виникало, зокрема під час спілкування, слід до-
тримуватись основних принципів етики: не роби іншому того, чого б ти не хотів, щоб він робив
тобі; що ти робиш іншим, те робиш і собі.
У дзюдо:
yy учасники повинні вклонитися перед тим, як вийти на килим;
yy учасники повинні вклонитися одне одному до і після тренувань чи змагань;
yy не допускається неприпустима поведінка, зокрема нецензурна лайка та фізичні жести.
8. Термінологія дзюдо, правила змагань з дзюдо
Дзюдо являє собою ситуаційний, складно координаційний, ациклічний, швидкісно-си-
ловий вид спортивних єдиноборств, суть якого зводиться до поєдинку двох спортсменів-дзю-
доїстів, кожен з яких прагне здобути перемогу за допомогою техніки боротьби стоячи (ки-
дання) або техніки боротьби лежачи (больові прийоми, задушливі захоплення, утримання).
Поєдинки в дзюдо відбуваються на спеціальному килимі, який називається татамі, скла-
дається із сукупності окремих матів розміром 1 м × 1 м × 4 см або 2 м × 1 м × 4 см, зроблених
з полімерних матеріалів. Татамі складається з двох зон різного кольору. У центрі татамі —
квадрат з мінімальними розмірами 8 × 8 м і максимальними — 10 × 10 м, який називається
робочою зоною і складається з матів одного кольору. Змагання в дзюдо за своїм характером
поділяються на особисті та командні. В особистих змаганнях визначаються тільки особисті
результати і місця, в командних змаганнях команди зустрічаються між собою і за результа-
тами цих зустрічей визначаються місця команд. Учасники змагань поділяються за ваговими
категоріями. Для хлопчиків і дівчаток, для юнаків і дівчат існує 9—10 вагових категорій
залежно від віку, для юніорів і юніорок до 21 року — 8 вагових категорій, для молоді до
23 років, а також для чоловіків і жінок — 7 вагових категорій. Ба більше, для чоловіків
і для жінок змагання можуть проводиться в абсолютній категорії, де вага учасників не вра-
ховується. Тривалість поєдинку визначається віковою групою учасників від 2 до 4 хв. Суд-
дівство поєдинку здійснює бригада суддів, до складу якої входять арбітр і двоє бокових суд-
дів. Арбітр зазвичай перебуває в межах робочої зони, керує поєдинком і висловлює своє став-
лення до дій спортсменів, а також спільне рішення бригади суддів спеціальними жестами
і сигналами. Бокові судді розташовуються в протилежних кутках за межами робочої зони.
Поєдинок завжди починається в положенні стоячи за командою арбітра «ХАДЖІМЕ». За по-
треби зупинити поєдинок арбітр оголошує команду «МАТЕ». Після сигналу про закінчення
поєдинку арбітр дає команду «СОРО-МАДЕ». Оцінки під час змагань мають два рівня. Вища
оцінка «ІППОН» (чиста перемога) оголошується арбітром. Оцінка «ВАЗА-АРІ» (напівпере-
мога) дається за виконувану технічну дію. Якщо один учасник протягом одного поєдинку
отримує другу оцінку «ВАЗА-АРІ», арбітр оголошує його переможцем за допомогою коман-
ди «ВАЗА-АРІ АВАСЕТ ІППОН».
Термінологія дзюдо:
yy дзюдо — шлях м’якості; yy соно-мама — не рухатись;
yy сен-сей — тренер; yy торі — партнер, що атакує;
yy сімпай — помічник тренера; yy уке — партнер, якого атакують;
yy мате — стоп; yy татамі — килим для боротьби;
yy хадзіме — починайте; yy додзе — зала для занять.
yy осае-комі — початок утримування;
89
9. Техніка дзюдо та правильне виконання технічних дій
Перед початком поєдинку і після його завершення бійці виконують вітальний уклін. Сьо-
годні в дзюдо існує 3 технічні розділи: Ката — комбінації вправ, що виконують у парі; Рандо-
рі — боротьба за певними правилами, що дає змогу опанувати певний прийом; Сіай — змаган-
ня між атлетами. У міру розвитку цього спортивного єдиноборства було виділено три технічні
розділи: Наге-вадза — кидкова техніка; Катаме-вадза — техніка знерухомлення, яка включає
в себе, больові (кансецу вадза) і задушливі (симе вадза) прийоми, а також утримання (осаекомі
вадза); Атемі-вадза — техніка ударів по больових точках. У дзюдо дозволені кидання через
стегно, спину і плече, різні підніжки, обхвати. Існують також дві техніки кидків — зі стійки
(таті вадза) і з падінням (сутемі вадза). Кидання, що виконують зі стійки, містять певні під-
види. Наприклад, їх можна поділити так: кидання з використанням рук (те вадза); кидання
через стегно (коси вадза); кидання із застосуванням ніг (аси вадза). Кидання в падінні також
мають власну класифікацію: на бік (еко сутемі вадза); на спину (масутемі вадза). У техніці
дзюдо застосовують і больові прийоми, які можна розподілити на дві групи: важелі (кінцівки
розгинаються в суглобах) і вузли (кінцівки скручуються в області суглобів). Бійці можуть про-
водити больові прийоми на всі суглоби, проте в спорті використовують тільки на ліктьовий.
Таке обмеження введено для мінімізації ризиків травмування.
10. Гігієнічні правила на заняттях дзюдо
1. Дзюдога повинна бути чистою, сухою та без неприємного запаху.
2. Нігті на ногах та руках мають бути коротко обстрижені.
3. Особиста гігієна учасників повинна бути на високому рівні.
4. Довге волосся має бути зав’язане так, щоб не спричиняти незручностей суперникові. Ре-
зинки для волосся мають бути без будь-яких жорстких або металевих матеріалів.
11. Правила безпеки та профілактика травматизму під час занять з дзюдо
Травми можуть бути спричинені через:
yy недостатню розминку. Порушення проведення або недостатня розминка перед трену-
ванням призводять до травм у першій половині заняття. Найчастіше — це розтягнення
зв’язок, вивихи та невдалі падіння;
yy наслідок різкого підвищення навантаження — втому, що і призводить до нещасного ви-
падку;
yy техніку виконання прийомів. Якщо прийоми виконують з порушенням техніки, це при-
зводить до нещасних випадків. Найчастіше спортсмен отримує вивихи, забиття, розтяг-
нення.
Правила безпеки: заборонено навмисне поранення суперника; не допускаються удари ру-
ками, удари ногами та інші удари; заборонено торкатися обличчя суперника; не можна атаку-
вати суглоби, крім ліктьового; заборонене «пірнання» головою вниз; не можна застосовувати
техніку, відому як Кавадзу Гайк, а також техніку, відому як Кані-басами; заборонено носити
будь-який твердий або металевий предмет під час змагань.

Загальнорозвивальні вправи
Вправи для м’язів і суглобів тулуба та шиї. Вправи для м’язів і суглобів рук та ніг. Вправи
з обтяженням вагою власного тіла для виховання фізичних якостей: сили, гнучкості, швидко-
сті, спритності, витривалості.
90
Стретчинг
Вправи для спини на розслаблення. Вправи для ніг, ступень і гомілковостопного суглоба.
Вправи для спини, плечей і рук. Вправи для попереку, таза, пахової області та м’язів задньої
поверхні стегна. Вправи на перекладині. Вправи для верхньої частини тулуба з використан-
ням пояса. Комплекс вправ для кистей, зап’ясть і передпліч.
Вправи з предметами: вправи на розвиток фізичних якостей (гнучкість, спритність,
координація рухів)
XX Вправи на гімнастичній стінці
Лазіння з допомогою ніг. Стрибки вгору з рейки на рейку, з одночасним поштовхом нога-
ми. Стрибки в сторони, вниз. Підтягування обличчям до стінки. Піднімання ніг до торкання
рейки над головою. Розгойдування. Кут у висі. Зіскоки з різних висів. Сидячи спиною до стін-
ки, захопити рейку над головою, не згинаючи руки, прогнутися, набути в. п. Стоячи обличчям
до стінки, хват за рейку на рівні грудей: махи ногою в сторони. Ногою наступити на рейку
(якомога вище): стрибки на другій нозі, відставляючи її якомога далі від стінки.
XX Вправи з гімнастичною палицею
Варіанти обертання палиці однією рукою, двома. Переступання через палицю, захоплену
за кінці. Хватом за кінці опускання палиці за спину, не згинаючи руки (викрутити). Нахили
з палицею, захопленою за кінці, руки вгору; те саме, але палиця за головою. Палиця за спи-
ною (на лопатках), хватом за кінці: повороти. Хватом за один кінець: обертання палиці по ки-
лиму і стрибки через неї, як через скакалку. Лежачи на спині, проносити ноги через палицю,
захоплену за кінці. Хватом обома руками за кінець: перекати вбік (палицею килима не торка-
тися). Перетягування партнера в стійці із захопленням за палицю; те саме сидячи.
XX Вправи з тенісним м’ячем
Виконують під час руху або на місці. Обертання м’яча пальцями. Перекидання з руки
в руку. Варіанти кидків і ловіння м’яча. Кидання і ловіння м’яча в парах. Вправи в поло-
женні лежачи на спині: перекладати м’яч прямими руками з одного боку на інший; кидок
м’яча вгору і ловіння руками (виконувати вправу обома руками, потім однією); кидок догори
ногами — ловіння руками; перекати з м’ячем у сторону; перекиди вперед і назад з м’ячем
у руках; те саме, але м’яч затиснутий ногами. Удари по м’ячу: підошвою, підйомом стопи,
п’ятою, пальцями, коліном, гомілкою, стегном. Кидок і ловіння м’яча, затискаючи ногами.
Нахили з м’ячем у витягнутих угору руках уперед, у сторони. Повороти з м’ячем у витяг-
нутих уперед руках праворуч, ліворуч. Колові рухи тулубом з м’ячем у витягнутих уперед
руках.
XX Вправи зі скакалкою
Стрибки на місці. Стрибки з обертанням скакалки вперед, назад. Стрибки ноги нарізно.
Стрибки, згинаючи ноги колінами до грудей. Стрибки з відведенням гомілок назад. Стрибки
з поворотом на 90 град., 180 град. Стрибки на одній нозі. Стрибки з просуванням уперед і на-
зад, ліворуч і праворуч — з підскоками і без підскоків, обертаючи скакалку вперед або назад.
Біг зі стрибками через скакалку, обертаючи її вперед.
XX Акробатика
Стійки: основна, ноги нарізно, випад уперед, випад ліворуч (праворуч), випад назад, при-
сід, на колінах, на коліні, на руках, на передпліччях, на голові, на голові та передпліччях,
стійка на голові та лопатках («берізка»).
Сіди: ноги разом, ноги нарізно, кутом, зігнувши ноги, в угрупованні, на п’ятах.
Упори: присівши; присівши на правій, ліву вбік на носок (зі зміною ніг); стоячи; лежачи;
лежачи на зігнутих руках; лежачи ззаду; лежачи ззаду, зігнувши ноги; лежачи правим боком;
на колінах.
Перекати: вперед, назад, ліворуч, праворуч.
91
Стрибки: прогинаючись, ноги нарізно, зігнувши ноги.
Перекиди: в групуванні вперед, назад; зігнувшись уперед, назад; назад перекатом.
Перевороти: боком ліворуч, праворуч (колесо); повільний уперед, назад.
ОМВ: контроль та страхування вчителем під час проведення акробатичних вправ обов’язкове.
Загальнорозвивальні вправи під час руху
Ходьба з додатковими завданнями (збільшити частоту кроку або подолати вертикальну пе-
решкоду і т. ін.); спортивна хода. Схресний крок, приставні кроки, прискорення, гладкий біг
(біг по доріжці стадіону) зі зміною напрямку руху, коротким, середнім і довгим кроком; у чер-
гуванні з ходьбою, з подоланням перешкод (м’ячі, палиці та ін.), по розмічених бігових доріж-
ках; зі зміною довжини і частоти кроків.
Вправи на подолання власної ваги
Вправи для розвитку сили м’язів нижніх і верхніх кінцівок та групи м’язів тулуба (спи-
ни, грудей, живота, сідниць) з використанням опору власної ваги з різних вихідних положень
(стоячи, сидячи, лежачи): підтягування на низькій і високій перекладині; підтягування різни-
ми хватами і способами; силові вправи у висах і упорах; згинання та розгинання рук в упорі
лежачи, опору партнера, перенесення і перекладання снарядів (м’ячів і т. ін.).
Вправи прикладного характеру
Вправи в підніманні та перенесенні людини (вантажу). Естафети; смуга перешкод, що
включає різноманітні прикладні вправи. Комплекси вправ, орієнтовані на формування та ко-
рекцію постави, профілактику втоми і перевтоми, збереження високої працездатності, розви-
ток систем дихання і кровообігу.
СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

Вправи для вивчення навичок падіння на спину
1. Вивчення положення рук під час падіння на спину. В. п. — лежачи на спині, підборіддя
притиснути до грудей, ноги зігнути в колінах, руки вподовж тулуба долонями вниз. Під-
няти руки та завдати ними сильного удару по килиму. В момент удару руки мають бути
напружені та розташовуватися відносно тулуба під кутом 40—50°.
2. Падіння на спину із положення сидячи. В. п. — сидячи на килимі, підібгати ноги, при-
тиснути підборіддя до грудей і витягнути руки вперед. Зробити перекочування назад
в угрупованні на зігнутій спині. У момент торкання килима лопатками вдарити по ньому
руками. У момент удару таз має бути піднятий над килимом. Те саме, витягаючи руки впе-
ред-уверх.
3. Падіння на спину із положення присіду. В. п. — присід, притиснути підборіддя до грудей,
руки витягнути вперед. Сісти на килим ближче до п’ят і, не зупиняючи руху, зробити пе-
рекат на спину, закінчивши його ударом руками об килим. Те саме, витягаючи руки впе-
ред-уверх.
4. Падіння на спину із положення напівприсіду. Падіння на спину з о. с., підборіддя притис-
нути до грудей, руки витягнути вперед. Плавно набути положення присіду і виконати пе-
рекочування з ударом руками об килим. Те саме, витягаючи руки вперед-уверх.
5. Падіння на спину із положення присіду. В. п. — присід, притиснути підборіддя до грудей,
руки витягнути вперед. Сісти на килим ближче до п’ят і, не зупиняючи руху, зробити пе-
рекат на спину, закінчивши його ударом руками об килим. Те саме, витягаючи руки впе-
ред-уверх.
6. Падіння на спину із положення напівприсіду. Стати в о. с., підборіддя притиснути до гру-
дей, руки витягнути вперед. Плавно набути положення присіду і виконати перекочування
з ударом руками об килим. Те саме, витягаючи руки вперед-уверх.
7. Падіння на спину стрибком. Стоячи в о. с., набути положення присіду, притиснути під-
боріддя до грудей, руки витягнути вперед. Злегка підстрибнувши, підкинути ноги вверх
92
і швидко зробити сильний удар руками по килиму. Першими килима мають торкнутися
руки, потім лопатки. Потім м’який перекочування на спині. Під час падіння голова нахи-
лена вперед, підборіддя щільно притиснуте до грудей, ноги разом, коліна зігнуті.
ОМВ: стежити за учнями, страхувати їх та навчати правильного страхування.
Вправи для вивчення падіння на бік
1. Вивчення кінцевого положення під час падіння на бік. Лягти на правий бік, зігнути праву
ногу і підтягти її до грудей. Ліву стопу поставити на килим біля правої гомілки. Підборід-
дя притиснути до грудей. Ліву руку підняти вгору, праву покласти на килим долонею вниз
під кутом 40—50° відносно тулуба. Те саме на лівому боці, звернувши увагу на постановку
на килим правої підошви та лівої руки.
2. Перекат на бік. Сісти на килим, підібгати ноги, підборіддя притиснути до грудей, руки ви-
тягнути вперед. Перенести вагу тіла на праву сідницю і зробити перекат праворуч до тор-
кання килима правою лопаткою і набути положення сидячи. Те саме в інший бік.
3. Падіння на килим із положення сидячи. Перенести вагу тіла на праву сідницю і зробити
перекат на правий бік. У момент торкання килима правою лопаткою сильно вдарити ви-
тягнутою правою рукою та підошвою лівої ноги по килиму. Те саме в інший бік.
4. Падіння на бік із положення присіду. В. п. — присід, притиснути підборіддя до грудей,
руки витягнути вперед. Сісти на килим правою сідницею якомога ближче до правої п’яти
і виконати перекат на правий бік. Виконувати вправу в обидві сторони, звертаючи увагу на
плавність переходу від сіду до перекату та фіксацію кінцевого положення.
5. Падіння на бік о. с. Набути присіду, підборіддя притиснути до грудей, руки витягнути впе-
ред. Сісти на килим правою сідницею і, не перериваючи руху, виконати перекат, завер-
шивши його одночасним ударом по килиму правою рукою та лівою підошвою. Виконувати
вправу в обидва боки.
6. Падіння на бік через плече з в. п. — стійка на правому коліні. Опуститись на ліве коліно,
покласти долоні на килим пальцями всередину, праву ближче до ніг. Ковзаючи правою до-
лонею по килиму, пропустити її між ніг і опустити праве плече на килим. При цьому го-
лову відвести до лівого плеча, притиснувши підборіддя до грудей. Відштовхнутись лівою
ногою і зробити перекат на спину з правого плеча в напрямку правої сідниці. Закінчити пе-
рекид сильним ударом правої руки об килим і набути кінцевого положення під час падіння
на правий бік. Те саме зі стійки на правому коліні.
Вправи для вивчення падіння вперед на руки
Під час падінь, особливо кидків прогином, не можна виставляти руки та спиратися на кис-
ті. Це може призвести до серйозних травм. Однак під час падінь з поворотом грудьми до кили-
ма, щоб не вдаритись обличчям, потрібно вміти пом’якшувати падіння руками.
1. Падіння вперед на кисті рук із положення стійки на колінах. В. п. — на колінах, витяг-
нути руки вперед долонями вниз. Не згинаючи тулуба, впасти вперед обличчям. У момент
торкання долонями килима за рахунок пружинистого згинання рук у ліктьових суглобах
спочатку сповільнити, а потім призупинити падіння та лягти на килим. Те саме в. п. —
стоячи на колінах, руки за спиною.
2. Падіння вперед на кисті рук о. с. зі стрибком. Набути о. с., витягнути руки вперед доло-
нями вниз, злегка сісти, відштовхнутися і стрибнути вперед, приземляючись на руки та
груди.
СПЕЦІАЛЬНІ ВПРАВИ ДЛЯ ОПАНУВАННЯ ТЕХНІКИ ДЗЮДО

Вправи для виведення з рівноваги
Стоячи обличчям до партнера, впираючись долонями в долоні, поперемінно згинати й роз-
гинати руки з поворотом тулуба. Із захопленням одне одного за кисть або зап’ястя — попере-
мінно тягнути за руку, однією рукою долаючи, другою поступаючись партнерові.
93
В. п. — стійка обличчям до партнера. Поштовхом руки в плече вивести його з рівноваги,
змусивши зробити крок (те саме ривком за рукав куртки або плече, відворот).
В. п. — стоячи обличчям до партнера. Захопленням руки і тулуба збоку ривком перевести
партнера в партер (те саме захопленням руки і шиї).
В. п. — партнер на колінах. Захопленням тулуба і ривком (поштовхом, скручуванням)
убік (вперед, назад) змусити торкнутися килима тулубом (боком, плечем).
Вправи для підніжок
Випади в бік, те саме під час руху, стрибком. Пересування вперед з випадами вбік (для зад
ньої підніжки). Імітація задньої підніжки в обидва боки поперемінно. Стрибки з винесенням
ноги в бік в положення на одне коліно. Присідання на одній нозі з винесенням другої вбік, те
саме вперед. Поворот кругом на одній нозі махом уперед і вбік другою ногою. Імітація поворо-
ту і постановки ніг перед ногами партнера. Стрибки з поворотом і постановкою на коліно.
Вправи для підсікання
Зустрічні махи руками і ногою. Ходьба на зовнішньому краї стопи (підошва під кутом
90 град. до підлоги). Удар підошвою по стіні протилежною від неї ногою (стати боком упритул
до стіни). Підсікання по м’ячу (набивному, тенісному), що лежить, падає, котиться по підлозі
(можна виконувати в парах або в колі, передаючи одне одному м’яч ударом). Змітати дрібні
предмети рухом типу підсічки (бічний, зсередини). Підсікання по манекену, по ніжці стільця.
Вправи зачепів
Ходьба на внутрішньому боці стопи. «Зачеп» (зовні, зсередини) за стовп, тонке дерево,
ніжку стола або стільця. Імітація зачепа без партнера (те саме з партнером).
Вправи для підхватів
Махи ногою назад з нахилом, те саме з переворотом уперед через плече. Імітація підхвату
(без партнера і з партнером). Імітація підхвату з манекеном (стільцем). Удари задньою поверх-
нею ноги по стіні, стоячи до неї спиною (те саме з поворотом кругом з положення стоячи до
стіни обличчям). Удари п’ятою або гомілкою по м’ячу, що висить.
Вправи для кидків через голову
Перекид назад з положення стоячи на одній нозі. У положенні лежачи на спині піднімати
манекен ногою, перекидати його через себе. Перекид назад з м’ячем у руках, виштовхувати
його через себе в момент перекиду.
Вправи через спину (через стегно)
Поворот кругом зі схрещуванням ніг; те саме, переступаючи через свою ногу. Біля гімнас-
тичної стінки із захопленням рейки на рівні голови поворот спиною до стіни, до торкання сід-
ницями. Імітація кидка через спину з манекеном, палицею (підбиваючи тазом, сідницями, бо-
ком). Перенесення партнера на стегні (спині), підбивши тазом, спиною, боком.
Вправи з м’ячем
Для вдосконалення підсікань: удари підошвою по нерухомому м’ячу, те саме — по такому,
що падає, що відскакує від килима, що котиться (виконується в парах або в колі).
Для вдосконалення підніжок: випроставши ногу, підбити підколінним згином м’яч (м’яч
у руках).
Для зачепа стопою: перекидання м’яча, зупинка м’яча, що котиться, підкидання підйо-
мом стопи м’яча, що падає.
Для підхвату (зачепа гомілкою): удар п’ятою по м’ячу, що лежить, удар гомілкою по
м’ячу, що падає.
Для вдосконалення кидка прогином: стати на міст, впираючись м’ячем у килим; падаючи
назад з поворотом, влучити м’ячем у мішень, установлену на відстані 3 м позаду на рівні колін.
Для тактики: ігри з м’ячем у командах, у парах («Вибивний», баскетбол, регбі, футбол,
гандбол).
94
Вправи з поясом та гумовим амортизатором
1. Імітація підвертань для різних кидків: передньої підніжки, підсікань, підхватів, через
стегно, плече, спину та ін.
2. Рухлива гра «Хто сильніший?». Дві гумові стрічки, складені вдвічі або втричі, закріплю-
ють на гімнастичній стінці або стовпі, так, щоб обидва кінці були вільними. На підлозі (ки-
лимі) роблять ряд міток (ліній) із цифрами. Чимдалі від гімнастичної стінки знаходиться
лінія, тим більше цифр. Наприклад, 2 м — шість очок, 2 м 10 см — сім очок, 2 м 20 см —
вісім очок і тощо. Команди шикуються у дві колони перед своїм контрольним пунктом. За
сигналом перші гравці біжать до стінки і, узявши в кожну руку кінець стрічки, відходять
від стінки, намагаючись, натягнути бинт і наступити ногою на мітку. Суддя записує циф-
ру і голосно її повідомляє. Після цього гравець робить два кроки назад, відпускає стріч-
ки і біжить до своєї колони, торкаючись рукою наступного гравця. Той повторює вправу.
Коли всі учасники побувають на контрольному пункті, повідомляють суму очок, отриману
кожною командою. За швидке закінчення естафети додають чотири очки. Перед грою ви-
значають, яким способом натягати стрічку (її можна замінити іншим амортизатором, шну-
ром, еспандером). За ручку еспандера можна братися однією або двома руками, тягти його,
утримуючи руки біля плечей, позаду, зверху. Всі гравці повинні виконувати вправу одна-
ково. Під час повторень гри команди міняються контрольними пунктами.
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
Утримання
Утримання в різних положеннях; способи виходу з утримань з різних положень.
Виведення з рівноваги
Ривком захопленням руки двома руками; поштовхом захопленням тулуба (посадка); рив-
ком, розкручуючи противника навколо себе; поштовхом, відриваючи супротивника від кили-
ма (збивання).
Кидання
Зачеп зовні гомілкою (КО-СОТО-ҐАКЕ); підхват під одну ногу (УЧІ-МАТА); через голо-
ву з упором стопою в живіт (ТОМОЕ-НАГЕ); через голову підсадом гомілкою із захопленням
тулуба (СУМІ-ГАЕШІ); задня підніжка на п’яті (сідаючи) (ТАНІ-ОТОШІ); бокова підніжка на
п’яті (сідаючи) (ЙОКО-ОТОШІ); активні й пасивні види захисту від вивчених кидків.
Техніка партера
У партері больові та задушливі прийоми здійснюють до неодноразового постукування су-
перника по татамі або окрику «Маіта!» («Здаюсь!»). Больові прийоми дозволено проводити
тільки на ліктьові суглоби.
Варіанти утримань: збоку, зверху, поперек, зі сторони голови (КУЗУРЕ-КЕСА-ГАТАМЕ;
МАКУРА-КЕСА-ГАТАМЕ; УШИРО-КЕСА-ГАТАМЕ; КУЗУРЕ-ТАТЕ-ШИХО-ГАТАМЕ та
ін.) — активні й пасивні види захисту від вивчених кидків та прийомів у партері.
ОМВ: виконання технічних дій (прийомів) імітаційно та за допомогою манекена або парт-
нера.
РУХЛИВІ ІГРИ
Ігри в захоплення з подальшими блокуванням, атакою, ігри («Виштовхування в присіді»,
«Виштовхування спиною», «Виштовхни з кола», «Перетягування через межу»).
Спортивні ігри: футбол, баскетбол.
Народні ігри: «Тягни в коло», «Бій півнів», «Дістати камінчик», «Тягни за булави», «Лан-
цюги ковані», «Сильний кидок», «Перетягування каната», «Перетягування стрибками», «За-
хист зміцнення», «Кожен проти кожного», «Захоплення прапора», «Отаман», «Козацькі роз-
ваги».
95
ДИТЯЧА ЛЕГКА АТЛЕТИКА
yy характеризувати історію розвитку дитячої легкої атлетики;
yy називати види дитячої легкої атлетики, правила безпеки;
yy брати участь у вікторинах, теоретичних паузах (розгадування кросвордів, ребусів) з питань легкої
атлетики; у рухливих іграх з елементами бігу, стрибків, естафетах з елементами бігу;
yy дотримувати правил безпеки під час занять дитячою легкою атлетикою;
yy виконувати спеціальні бігові вправи, стрибкові вправи, спеціальні вправи для метань; старт, стар
товий розбіг, біг 30 та 60 м, рівномірний біг до 500 м (без урахування часу); прискорення 10—30 м;
стрибки в довжину з місця, багатоскоки, стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»,
стрибки у висоту з розбігу способом «переступання»; метання малого м’яча на дальність з місця
та в горизонтальну та вертикальну ціль; техніку виконання: бігу, стрибків, метання; рівномірний біг
(кросовий) до 8 хв; біг за сигналом (зоровим, слуховим); біг зі зміною напрямку; біг з поворотом на
різні відрізки, біг по трасі з різними елементами для стрибків (вертикальне, горизонтальне), розстав
леними в довільному порядку, біг по маркерах з різним завданням; подолання перешкод (заввишки
10—15 см) з різною відстанню; стрибки на місті; стрибки з просуванням уперед, стрибки у глибину
(заввишки 20 см, 30 см), стрибок на підняту над землею поверхню (від 20 см); вертикальні стрибки
догори обома ногами; стрибки вперед, назад, праворуч, ліворуч; стрибки на «швидкісній драбині»;
стрибки через скакалку; спеціальні бігові вправи: біг з високим підніманням стегна, із захлестом го
мілки, багатоскоки, біг на прямих ногах; спеціальні бігові вправи на «швидкісній драбині»: біг з висо
ким підніманням стегна, біг із захлестом гомілки, біг на прямих ногах; вправи на комунікацію: групові
стрибки в парах, трійках, четвірках; метання дитячого спису; метання тенісного м’яча (вортекса) в го
ризонтальну ціль через перешкоду, «обертальну» ходьбу;
yy відтворювати вправи з заданим ритмом; дистанцію «Формули-1» (гладкий біг, бар’єрний біг);
yy володіти технікою пересування по «швидкісній драбині», технікою метання з обертанням, технікою
стрибка через скакалку;
yy мати уявлення про техніку бігу з перешкодами (бар’єрами — висота 20—30 см), стрибка в довжину з міс
ця, метання набивного м’яча (вага 500 г) стоячи на колінах, передачі естафетної палички (кільця, м’ячика);
yy готуватись до бігу на витривалість (рівномірність, тренування дихання, темп).
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії дитячої легкої атлетики, «Командна
взаємодія — шлях до успіху!»);
yy диференційована: диференціація та індивідуалізація учнів для розвитку основних рухових якостей;
yy групова: участь у конкурсах, змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змагань і фестивалів,
флешмобів, міських та всеукраїнських подіях;
вплив легкої атлетики на організм людини)
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами легкої атлетики індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок.

1. Історія розвитку дитячої легкої атлетики
Провідні фахівці Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (ІААF) розробили та
2005 р. почали впровадження проєкту «Дитяча легка атлетика IAAF» («IAAF Kid’s Athletics»).
96
Програма має на меті залучення до легкої атлетики якомога більшої кількості школярів, при-
вчання дітей до спорту і сприяння поширенню збалансованого та здорового способу життя,
а також залучення і підтримання потенційних майбутніх зірок спорту. За час існування про-
єкт охопив мільйони дітей майже зі ста країн світу. Програма сприяє підвищенню статусу уро-
ків фізичної культури. Основний принцип — це робота команди.
2. Види дитячої легкої атлетики
1) Спринт/бар’єрний «човниковий» біг.
2) Восьмихвилинний біг на витривалість.
3) «Формула-1».
4) Стрибки вперед у присіді.
5) Біг через сходи.
6) Стрибки в різні боки.
7) Стрибки зі скакалкою.
8) Потрійний стрибок в обмеженому просторі.
9) Метання дитячого списа.
10) Метання стоячи на колінах.
11) Метання в ціль через бар’єр.
12) «Прогресивний» біг на витривалість.
13) Естафета: спринт/бар’єрний біг/«слаломний» «човниковий» біг.
14) Стрибок з жердиною в довжину.
15) «Точний» стрибок у довжину.
16) Метання з обертанням.
17) Метання назад через голову.
18) «Формула віражів»: спринтерський та бар’єрний біг.
19) «Формула віражів» — спринтерська естафета.
20) Бар’єрний біг.
21) Біг на витривалість 1000 м.
22) Метання підліткового списа.
22) Метання підліткового диска.
23) Стрибок з жердиною через перешкоду.
24) Стрибок у довжину з короткого розбігу.
25) Потрійний стрибок із короткого розбігу.
3. Правила безпечної поведінки на уроках дитячої легкої атлетики
Вправи з метання дозволено виконувати тільки за командою вчителя. Кидання снарядів
слід виконувати в напрямку розміченого сектору. Зустрічні кидання та кидання в напрямку
бігової доріжки заборонені. Перебуваючи поблизу зони метання, не можна повертатися спи-
ною до напряму польоту об’єкта метання.
Під час поточного виконання вправ з метання учні, які мають узяти снаряди в секторі, по-
винні переміщуватися за вчителем безпечним маршрутом (як правило, ліворуч на безпечній
відстані від сектору).
Спортивний снаряд до місця метання слід переносити, у жодному разі не кидати. Зберігати
і переносити спортивний інвентар для метання треба в спеціальних укладках або ящиках.

Спеціальні бігові вправи
Біг за сигналом (зоровим, слуховим).
Біг зі зміною напрямку.
97
Біг з поворотом на різні відрізки.
Біг по трасі з різними елементами для стрибків (вертикальне, горизонтальне), розставле-
ними в довільному порядку.
Біг по маркерах з різним завданням.
Подолання перешкод (висота 10—15 см) з різною відстанню.
Біг з високим підніманням стегна, із захлестом гомілки, багатоскоки, біг на прямих ногах.
Стрибкові вправи
Стрибки на місті.
Стрибки з просуванням уперед.
Стрибки у глибину (заввишки 20 см, 30 см),
Стрибок на підняту над землею поверхню (від 20 см).
Вертикальні стрибки догори обома ногами.
Стрибки вперед, назад, праворуч, ліворуч.
Стрибки на «швидкісній драбині».
Спеціальні вправи для метань
Метання м’яча з трьох кроків і більше.
Підкидання та ловіння м’яча.
Перекидання м’яча із однієї руки на другу.
Метання м’яча в горизонтальну ціль, ліва нога попереду.
Метання на відстань, стоячи боком у напрямку метання.
Метання м’яча з одного кроку.
Старт та стартовий розбіг
Старт з різних в. п.
Біг з низького старту з опорою на одну руку.
Біг з низького старту на швидкість.
Групові старти на відрізках.
ОМВ: збереження оптимального нахилу тулуба, поступове збільшення довжини кроків.

Активне відштовхування і винесення стегна. Ходьба з глибокими вдихами та видихами.
Перші кроки стартового розбігу
98
Біг із високим підніманням стегна (повне розгинання поштовхової ноги).
Стрибкоподібний біг з ноги на ногу.
Біг із закиданням гомілки назад з почерговим торканням п’ятами сідниць.
Біг за лідером.
Біг 30 м, біг 60 м.
Прискорення на 10—30 м, повторний біг.
Рівномірний біг до 500 м (без урахування часу).
ОМВ: виконати вправи на відновлення дихання.
Вправи на відтворення ритму
Відчуття ритму — здатність точно відтворювати просторові, часові, силові, швидкісно-си-
лові та просторово-часові параметри рухів значною мірою обумовлює ефективність різноманіт-
них рухових дій.
Відпрацьовувати біг зі старту з різних вихідних положень зі збереженням ритму та часто-
ти рухів.
Спеціальні бігові вправи на «швидкісній драбині»: біг з високим підніманням стегна, біг із
захлестом гомілки, біг на прямих ногах.
СТРИБКИ
Стрибок у довжину з розбігу у спосіб «зігнувши ноги»
XX Спеціальні стрибкові вправи:
yy стрибки на лівій та на правій нозі (по 4 р.) руки довільно;
yy стрибки на місці на двох ногах, руки на пояс;
yy стрибки на двох ногах з невеликим рухом уперед, руки на пояс;
yy стрибки на двох ногах з поворотом ліворуч та праворуч;
yy стрибки на двох ногах через скакалку;
yy стрибки-багатоскоки (3—6—8 стрибків).
ОМВ: для визначення довжини розбігу потрібно стати на брусок для відштовхування спи-
ною до стрибкової ями. Зробити 10—12 бігових кроків. Зупинившись, позначити рискою міс-
це зупинки. Повернутись обличчям до стрибкової ями та виконати розбіг, поступово збільшу-
ючи швидкість. Вона має бути найшвидшою на момент відштовхування. Останній крок слід
скоротити і виконати його швидше за всі попередні. Поштовх виконати однією ногою, енер-
гійно, миттєво перейшовши з п’ятки на носок. Під час поштовху махову ногу зігнути в коліні,
руки енергійним рухом уперед-вгору. У польоті ноги зігнути в колінах, підтягти до грудей,
а перед приземленням винести далеко вперед таким чином, щоб обидві ноги приземлились на
одній лінії. Перед приземленням тулуб нахилити вперед, руки під час польоту рухом униз-на-
зад, а під час приземлення різко винести вперед. Щойно п’яти торкнуться опори, зігнути ноги
так, щоб не впасти назад. Довжина стрибка вимірюється від бруска до сліду, який лишається
найближчим до бруска після приземлення.
99
Стрибки у висоту з розбігу у спосіб «переступання»
Техніка навчання
1) Імітація постановки ноги і відштовхування, стоячи боком до гімнастичної стінки і трима-
ючись за неї.
2) Імітація постановки ноги та відштовхування в поєднанні з роботою рук.
3) Діставання підвищеного м’яча (чи іншого предмета) гомілкою махової ноги після імітації
відштовхування.
4) Стрибки в кроці вгору відштовхуючись поштовховою ногою на кожен другий крок.
5) Стрибки в кроці вгору відштовхуючись поштовховою ногою на кожен третій крок.
6) Стрибки «на злет» біля встановленої планки з 3—5 кроків, з боку дальньої від планки по-
штовхової ноги.
7) Переступання планки, встановленої похило.
8) Переступання планки, встановленої похило з одного кроку розбігу.
9) Стрибок способом «переступання» на доріжці з 2—3 кроків розбігу без планки.
10) Переступання планки, встановленої горизонтально з одного кроку з наступним приземлен-
ням на махову ногу.
11) Стрибок через планку з 2—3 кроків розбігу.
12) Стрибки через планку з 2—3 кроків розбігу з використанням для відштовхування гімнас-
тичного містка.
13) Вистрибування вгору з трьох кроків розбігу з діставанням підвішеного м’яча маховою но-
гою.
14) Стрибки способом «переступання» з 1—3 кроків через гумовий джгут.
15) Стрибки способом «переступання» через планку з 1—3 кроків розбігу.
16) Стрибки через гумовий джгут з 7—9 кроків прямого розбігу (розбігаючись перпендикуляр-
но планці).
17) Стрибки через гумовий джгут з повного розбігу.
18) Стрибки через гумовий джгут з повного розбігу відштовхуючись від гімнастичного містка.
19) Стрибки через планку з повного розбігу.
20) Стрибки через планку з повного розбігу на результат.
МЕТАННЯ
Метання малого м’яча на дальність з місця, метання в горизонтальну та вертикальну ціль.
ТЕХНІКА ПЕРЕДАЧІ ЕСТАФЕТНОЇ ПАЛИЧКИ
Є два способи передачі та приймання естафетної палички: знизу і зверху. Раціональнішим
є перший спосіб. В естафетному бігу на коротких дистанціях бігуни здебільшого не перекла-
дають паличку з руки в руку. Той, хто стартує, на першому етапі, тримаючи паличку в правій
руці, починає біг з максимальною швидкістю. Бігуни другого, третього і четвертого етапів на-
бувають положення напівнизького старту, повернувши голову назустріч бігунові, який несе
естафетну паличку. Лінія допуску знаходиться на відстані 4—6 м від зони розбігу. На середині
зони передачі бігуни повинні зблизитись і бігти приблизно з однаковою швидкістю.
100
Належні умови для передавання і приймання палички створюються, коли бігуни знахо-
дяться на відстані 100—150 см одне від одного. Бігун, який несе паличку в правій руці, подає
команду «Хоп!», а той, хто її приймає, виставляє ліву руку назад з розкритою долонею і від-
веденим убік великим пальцем. Той, хто передає паличку, витягує руку з паличкою вперед
і рухом уперед-угору кладе її в розкриту долоню свого партнера між вказівним і великим паль-
цями. Одержавши паличку, бігун продовжує біг з максимальною швидкістю. Бігун другого
етапу стає ближче до зовнішньої лінії доріжки і передає паличку бігунові третього етапу в пра-
ву руку, а той — бігунові четвертого етапу в ліву руку.
РУХЛИВІ ІГРИ З ЕЛЕМЕНТАМИ БІГУ, СТРИБКІВ

XX Кенгуру
Учні, утримуючи колінами м’яч, повинні стрибками проплигати дистанцію й обминути
кеглю, щоб м’яч не випав на підлогу. Якщо м’яч губиться, учень його підбирає і продовжує
естафету.
XX Веселі стрибунці
Учні повинні виконати крокові стрибки через скакалку, обійти кеглю, повернутися назад
і передати естафету.
XX Формула віражу
1. «Потрійний стрибок» — біг «по купинах» (через дві «купини» приземлення на «острівець»
на дві ноги), зменшуючи та збільшуючи відстань між «купинами».
2. «Драбинка» — біг під музику зі зміною частоти і ритму.
3. «Слалом» — гра «Збери потяг», проходячи дистанцію «змійкою» не зачепивши перешкоду.
4. Біг з подоланням перешкод стрибком (8 перешкод різної висоти, починаючи з тенісного
м’яча).
XX Стрибки вперед у присіді
Від лінії старту учасники по черзі виконують «жабу» — стрибок на двох ногах у присіді.
Перший учасник команди стає на носки на лінії старту, потім присідає і стрибає вперед якнай-
далі, приземляючись на обидві ноги. Помічник відзначає точку приземлення, найближчу до
лінії старту (положення п’ят). Якщо учасник падає назад, визначають точку торкання землі
рукою. Ця точка приземлення стає лінією старту для другого стрибуна команди, який виконує
стрибок «жабою» з цього місця. Третій гравець команди стрибає від точки приземлення друго-
го стрибуна і т. ін. Змагання завершується, коли останній гравець команди закінчив стрибок
та відзначено його точку приземлення. Уся процедура повторюється вдруге (друга спроба). Ре-
зультат команди ґрунтується на найкращому результаті двох спроб. Вимірювання фіксуються
з точністю до 1 см.
Для цього змагання потрібен один помічник для кожної команди. Він повинен контролю-
вати та регулювати всю процедуру змагання (лінія старту, зона приземлення), вимірювати за-
гальну довжину після кожної спроби.
101
XX Стрибки в різні сторони
Від центру стрибкового кола учасник стрибає вперед, назад та в сторони. Старт стрибка
вперед здійснюється з центру, у центр, праворуч, у центр, ліворуч і в центр, назад і знову
в центр. Кожному учасникові команди дається 15 с на виконання спроби, коли він намага-
ється виконати якнайбільше стрибків на двох ногах. За кожен виконаний «квадрат» (уперед,
у центр, по обидві сторони, назад) дається одне очко, щоб в одному колі можна було набрати
максимально вісім очок. З двох спроб заліковують найкращу з них.
Потрібен один помічник для кожної команди. Він дає стартову команду; контролює, хро-
нометрує та підраховує кількість стрибків.
XX Слаломний спринт
Учні, об’єднані в 2 команди, повинні без помилок та не зачепивши перешкоди — кеглі, об-
бігти їх способом «віражу» та повернутися назад і передати естафету іншому учасникові.
XX Драбинка
Учні біжать дистанцію, викладену з мотузок, розташованих через різну відстань одна від
одної, переступаючи мотузки та не зачепивши їх. Назад повертаються звичайним бігом.
XX Комбінована «човникова» естафета
Для кожної команди необхідні дві доріжки: одна доріжка з бар’єрами, інша — без них.
Змагання закінчується, щойно кожен учасник команди пробіжіть дистанції. М’яке кільце (ес-
тафетну паличку) тримають у лівій руці, щоразу передаючи в ліву руку бігунові, який при-
ймає. Команда-переможниця — та, у якої найкращий час.
Потрібен один помічник на команду. Він повинен контролювати проведення змагання,
вести хронометраж.
XX Бігова драбинка
Два конуси для розмітки (на старті та фініші) розташовані на відстані 9,5 м один від одно-
го. Сходи кладуть на підлогу на однаковій відстані між конусами (2,5 м між сходами та кону-
сом з кожного боку). Учасник набуває стартової позиції («старт з місця»), носки на лінії старту
на одному рівні з першим конусом. Після команди стартера учасник біжить до сходів, крокує
або біжить сходами (відстань між клинами — 50 см) якнайшвидше і біжить до наступного ко-
нуса. Після того як учасник торкнувся конуса рукою, він швидко повертається і біжить назад
до першого конуса. Коли він торкається конуса, хронометрист зупиняє годинник. Якщо учас-
ник пропускає сходову зону, помічник збільшує відстань між конусами на 1 м. Таким чином,
учасник штрафується, тому повинен пробігти довшу дистанцію. Якщо припущено дві помил-
ки, відстань збільшується на 2 м тощо.
Зараховується найкраща із двох спроб.
Потрібні двоє помічників, які дають стартову команду, контролюють та регулюють зма-
гання, здійснюють хронометраж.
XX Вправи на комунікацію
Групові стрибки в парах, трійках, четвірках.
XX Формула-1
Естафета складається з гладкого бігу, бар’єрного та «слаломного» спринту.
Дистанція становить близько 60 або 80 м і поділяється на зону для гладкого спринту, для
короткого бар’єрного бігу та для спринту навколо слаломних палиць. Як естафетну паличку
використовують м’яке кільце. Кожен учасник повинен почати біг з перекиду вперед, що ви-
конують на маті. Кожний учасник команди повинен бігти по всій трасі. Перемагає команда,
яка має найкращий час. Для кожної із зон потрібні не менше двох помічників для правильно-
го розміщення інвентарю, двоє додаткових помічників, які виконуватимуть роль суддів у зоні
передачі палички, ще один має виконувати обов’язки стартера.
102
XX Восьмихвилинний біг на витривалість
Кожна команда має пробігти трасою приблизно 150 м з місця старту. Кожен гравець ко-
манди повинен намагатися пробігти по трасі якнайбільшу кількість разів протягом 8 хв. Стар-
тову команду подають усім командам одночасно. Кожен учасник команди починає біг, трима-
ючи в руках один предмет (картку, м’яч тощо), який має повернути своїй команді після завер-
шення одного кола на трасі. Перед тим, як почати новий біг, учень бере нову річ тощо. Після
7 хв бігу сигналом оголошують, що залишилася остання хвилина. Після закінчення змагання
всі учасники передають зібрані картки помічникові, який рахує їх для підбиття підсумків та
заліку. Беруть до уваги лише завершені кола.
Потрібно не менше двох помічників на кожну команду. Вони відповідають за розмітку лі-
нії старту, обробку, збирання та підрахунок карток. Також вони повинні фіксувати підсумкові
результати на картках. Стартер повинен вести хронометраж та давати інші сигнали (останню
хвилину та заключний сигнал).
XX «Точний» стрибок у довжину
Із зони розбігу завдовжки не більше 10 м учасники виконують стрибок у довжину з до-
триманням суворих вимог щодо точності відштовхування та приземлення. Зона приземлен-
ня: очки присуджують відповідно до виконання завдання у фазі польоту; якщо приземлення
відбулося на обидві ноги в положенні стоячи, якщо досягнуто точності стрибка, то прису-
джується одне додаткове очко, плюс 2 очки в зоні відштовхування, плюс одне очко в певних
зонах +/– 10 см, 0 очок, якщо зона відштовхування пропущена.
Кожному учасникові команди надають три спроби. Кожен результат реєструють. Найкра-
щий результат кожного учасника команди зараховують команді.
Потрібен один помічник, який контролює точність відштовхування, точність приземлен-
ня, підраховує очки для кожного учасника.
XX Метання дитячого списа
Метають дитячий спис із зони розбігу завдовжки 5 м. Кожному учасникові надано дві
спроби.
Кожну спробу вимірюють під прямим кутом до лінії вимірювання та записують з точністю
20 см. Найкращу з двох спроб кожного учасника команди зараховують до загального результа-
ту команди.
Потрібні двоє помічників на кожну команду, які виконують вимірювання та відносять
спис.
XX «Вортекс» на точність
Метання «вортексу» в хаотично розміщені горизонтальні цілі крізь вертикально закріп
лені обручі різного діаметру. Команду-переможницю визначають за сумою вдалих спроб усіх
гравців команди.
XX Метання в ціль через бар’єр
На висоті приблизно 2,5 м установлюють високий бар’єр. Певний предмет кидають у ціль
над бар’єром. Кожному учасникові надано три спроби кинути в ціль. За кожної спроби він
може вибрати для себе, звідки кидати предмет: з відстані 5 м, 6 м, 7 м або 8 м від високого
бар’єру. Успішною спробою вважається влучення предмета в ціль або, принаймні в її край.
Очки присуджують за кожне влучення (метання з 5 м = 2 очки, 6 м = 3 очки, 7 м = 4 очки,
8 м = 5 очок). Якщо предмет перелетів через бар’єр, але не влучив у ціль, присуджують 1 очко.
Потрібен один помічник на команду, щоб контролювати та регулювати порядок проведення
змагання (відстань, на яку кинутий снаряд, та кількість влучень).
XX Метання стоячи на колінах
Учасник стає навколішки на мат (або інше м’яке покриття) перед піднятим м’яким чи по-
ролоновим матом. Потім учасник відхиляється (напружуючи тіло) та кидає набивний м’яч
103
вагою 1 кг, виконуючи кидок уперед двома руками через голову на максимальну дистанцію.
Після кидка учасник може впасти вперед на мат. Кожному учасникові надають дві спроби.
Вимірювання записують з точністю 20 см та вимірюють під прямим кутом до лінії виміру.
Найкращу з двох спроб кожного учасника команди зараховують до загального заліку коман-
ди. Потрібні двоє помічників для кожної команди, які приносять або котять набивний м’яч до
лінії вимірювання, вимірюють результат.
XX Метання з обертанням
Усю площу між двома стійками (або між футбольними воротами) розділяють на три рівні
зони: ліва, центральна та права зона. Учасник виконує метання із положення стоячи боком на
відстані 5 м перед центральною зоною і кидає м’яч (або подібний предмет) повністю випрямле-
ною рукою в сітку або футбольні ворота (у стилі, що нагадує метання диска або замах ребром
тенісної ракетки). Кожному учасникові надають дві спроби для виконання метання. Якщо ме-
тальники-правші виконують метання в праву зону, їм зараховують 3 очки, 2 — за метання
в центральну зону та 1 — за метання в ліву зону. Найбільшу кількість очок присуджують за
влучення в край зони. Для метальників-шульг очки зараховують у зворотній послідовності.
Якщо учасник не влучив у ціль (поряд, над, під) або заступив за лінію виміру, йому дають
лише одну додаткову спробу набрати очки.
У залік команди зараховують найкращу із двох спроб.
Потрібні двоє помічників на команду. Вони мають контролювати та регулювати процедуру
проведення змагань, приносити снаряди для метання назад.
104
НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС
yy характеризувати історію розвитку настільного тенісу;
yy розкривати місце українського та регіонального настільного тенісу на сучасному етапі;
yy називати об’єктивні умови діяльності в настільному тенісі;
yy володіти знаннями про основний інвентар для гри в настільний теніс, основну стійку, способи три
мання ракетки;
yy виконувати ходьбу боком і спиною вперед, на зігнутих і напівзігнутих ногах («гусячий крок»); біг
боком і спиною вперед, з прискореннями, з максимальною частотою рухів ногами, зі швидким і ви
соким підняттям стегна, зі швидким нахльостуванням гомілки, по ламаній лінії, з оббіганням на
дистанції предметів, зі зміною напрямку руху за свистком; присідання пружинисті з подальшими
максимально швидкими випрямленнями, на носках і повній ступні, на одній нозі; стрибки з місця
в довжину, з одного боку в інший, угору за рахунок пружинистого розгинання стопи, угору на нос
ках із прямими ногами, через гімнастичну лаву, стрибкові вправи у «стійці тенісиста», багаторазові
поштовхом однієї та двома ногами, з положення глибокого присіду, «жабою» вперед — угору, вго
ру з високим підняттям стегна, з положення глибокого присіду, зі скакалкою на одній нозі, двох і зі
зміною ніг (уперед і назад); багатоскоки, на одній нозі, з ноги на ногу, поштовхом двома ногами;
переміщення, однокрокові, багатокрокові; приставні та схресні кроки; обертальні рухи кистю (по
вільні та максимально швидкі), вправи для рук з ракеткою, для пальців рук; імітація ударів і подач
з ракеткою і без (у різному та заданому темпі, перед дзеркалом); жонглювання м’ячем для настіль
ного тенісу відкритою та закритою сторонами ракетки на місці та під час руху; поштовховий удар
з партнером; подачу та прийом подачі;
yy свідомо ставитись до власного здоров’я та здоров’я інших;
yy дотримувати правил безпеки під час занять настільним тенісом;
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ; власний емоційний стан.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії настільного тенісу);
yy диференційована: учнів для розвитку основних рухових якостей;
yy групова: участь учнів у конкурсах, змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змаганнях і фести
валях, флешмобах, у міських та всеукраїнських подіях;
вплив настільного тенісу на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами настільного тенісу індивідуально, в парах та коман
дою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах навчання з настільного тенісу.

1. Історія розвитку настільного тенісу в світі, Україні, регіоні
Настільний теніс — олімпійський вид спорту з 1988 р. Для гри спортсмени використову-
ють спеціальні ракетки, м’ячі та стіл, розмежований сіткою навпіл. Змагаються двоє суперни-
ків або дві пари суперників. Це масовий, захопливий та доступний вид спорту, який завоював
105
авторитет як в Україні, так і на всіх континентах світу. Історія його появи дуже суперечлива.
Одні вважають, що він зародився в Азії — в Японії чи в Китаї. Інші стверджують, що настіль-
ний теніс уперше з’явився в Англії як різновид королівського тенісу.
15 січня 1926 р. була заснована Міжнародна федерація настільного тенісу (International
Тable Тennis Federation — ITTF), до якої ввійшли дев’ять країн. У грудні 1926 р. у Лон-
доні проведений перший чемпіонат світу з пінг-понгу (це перша назва настільного тенісу).
Станом на 2017 р. настільний теніс увійшов до найпопулярніших видів спорту на плане-
ті. До складу ITTF залучено 226 асоціацій і федерацій настільного тенісу країн світу, які
нараховують понад 850 млн любителів та спортсменів-професіоналів. В Україні настіль-
ний теніс з’явився наприкінці ХІХ ст., але офіційні дані змагань відомі тільки із середини
ХХ століття. Після закінчення Другої світової війни в Україні тенісний рух активізувався.
1951-го р. проведений перший офіційний чемпіонат СРСР з настільного тенісу, в якому
брали участь і українські спортсмени. 1957-го р. створено Федерацію настільного тенісу
України (ФНТУ). Після розпаду Радянського Союзу федерацією настільного тенісу України
1991 р. було ухвалено рішення провести свій перший незалежний чемпіонат. Відтоді чемпі-
онат України відбувається щорічно, з відбором до складу національної збірної з настільного
тенісу. В Україні щорічно відбуваються чемпіонати України в різних вікових категоріях:
для дорослих, молоді, юніорів, кадетів, мінікадетів. Значно розвинений в Україні ветеран-
ський теніс. Відбуваються всеукраїнські змагання для ветеранів у Києві, Львові, Дніпрі,
Харкові, Одесі та ін.
2. Загальна характеристика інвентарю для гри в настільний теніс
Поверхня столу, що називається «ігровою поверхнею», завдовжки 2,74 м і завширшки
1,525 м, повинна бути прямокутною і знаходитися в горизонтальній площині на висоті 0,76 м
від підлоги. Ігрова поверхня має бути матовою, однакового темного кольору з білою лінією
завширшки 2 см уздовж кожного ребра. Лінії вздовж ребер завдовжки 2,74 м називають
«боковими лініями». Лінії вздовж ребер завдовжки 1,525 м називають «кінцевими лінія-
ми». Ігрова поверхня повинна бути розділена на дві половини вертикальною сіткою, роз-
ташованою паралельно кінцевим лініям, і має бути суцільною на всій площині кожної по-
ловини.
Комплект сітки складається з самої сітки, підвісного шнура й опорних стійок; ті частини
опорних стійок, що знаходяться на ігровій поверхні стола, є частиною комплекту сітки, а не
стола. Сітку підвішують на шнур, прив’язаний кожним кінцем до вертикальної частини сті-
йок на висоті 15,25 см. Верх сітки по всій її довжині повинен знаходитись на висоті 15,25 см
над ігровою поверхнею. Низ сітки по всій її довжині повинен прилягати якомога ближче до
ігрової поверхні стола, а кінці сітки — до опорних стійок. Сітка повинна бути з квадратними
клітинами (довжина сторони квадрата 1,3—1,5 см); її верхній край по всій довжині повинен
бути білого кольору завширшки 1,5 см.
М’ячик повинен бути сферичним, діаметром 40 мм. Вага м’яча — 2,7 г, виготовлений з це-
лулоїду або подібної до нього пластмаси білого або оранжевого кольору, матовий.
Ракетка може бути будь-якого розміру, форми і ваги; її лопать повинна бути плоскою
і жорсткою.
3. Правила безпеки під час занять настільним тенісом
1. Під час занять поблизу ігрових столів не повинно бути сторонніх осіб.
2. Дотримуватися ігрової дисципліни.
3. Не вести гру вологими руками.
106
XX Комплекс вправ № 1
№
Зміст вправи Дозування ОМВ
п/п.
1 В. п. — стійка ноги нарізно. 1—4 підніман- 4—6 р. Стежити за поставою та диханням
ня — опускання плечей
2 В. п. — стійка ноги нарізно, руки на пояс. 6—8 р. Стежити за поставою та диханням
1—4 нахили тулуба праворуч-ліворуч —
вперед-назад
3 В. п. — стійка ноги нарізно, руки за голо- Хл.— 20 р. Глибокі присідання з прямою спиною,
ву, присідання Дів.— 15 р. не відриваючи п’яти від підлоги
4 Біг на місці 1 хв Стежити за поставою та диханням
5 Біг на місці на носках зі зміною швидкості 1 хв Дихати рівномірно
6 Ходьба на місці, відновлення дихання 1 хв Руки через сторони вгору — вдих, на-
хил уперед, руки вниз — видих
7 В. п. — упор присівши. Перекат на спину 8—10 р. Вправу виконувати в щільному групу-
в групуванні, набути в. п. ванні
8 В. п. — лежачи на спині. Піднімання пря- 10—12 р. Ноги в колінах не згинати, обов’язкове
мих ніг із торканням підлоги за головою торкання носками ніг підлоги
9 Стійка на лопатках: 10—12 р. Носки відтягнуті
а) «ножиці» махи прямими ногами;
б) «велосипед»
10 Ходьба на місці, відновлення дихання 1 хв Руки через сторони вгору — вдих, на-
хил уперед, руки вниз — видих
№
п/п
1 Передавання ракетки із руки в руку 10—12 р. Руки через сторони вгору — вдих, на-
хил униз, руки вниз — видих. Зверну-
ти увагу на правильну хватку ракетки
одним зі способів
2 В. п. — зігнуті руки перед грудьми. 1—4 — 8—10 р. Руки на рівні плечей
відведення зігнутих і прямих рук
3 Нахили до прямої ноги на кожний крок 12—16 р. Ногу ставити на п’яту
4 Пружинисті випади вперед 10—12 р. Позаду нога пряма, руки на стегно

ноги, що стоїть попереду
5 Махи прямою ногою вперед 10—12 р. Мах прямою ногою на кожний крок,
опорну ногу в коліні не згинати
107
№
п/п
6 Колові рухи кистями рук 1 хв Стежити за рівномірною амплітудою

рухів
7 Колові рухи кистями рук 30 с У руках — тенісна ракетка
8 Утримання тенісного м’яча на ракетці 10 р Почергово змінювати праву та ліву руку
9 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 10—20 р. Звернути увагу на поставу
час присідання
10 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 30 с Контролювати м’яч, звернути увагу на
час ходьби хватку
№
п/п
1 Колові рухи кистями рук з ракеткою і без 1 хв Стежити за рівномірною амплітудою
неї рухів
2 Утримання тенісного м’яча на ракетці 12—14 р Почергово змінювати праву та ліву
руку
3 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 10—12 р. Звернути увагу на поставу під час при-
час присідання сідання
4 Жонглювання тенісним м’ячем одним бо- 10—50 р. Стежити за поставою. Відскік м’яча не
ком ракетки на місці менше 15—20 см
5 Жонглювання тенісним м’ячем почергово 10—50 р. Стежити за поставою
двома сторонами ракетки на місці
6 Жонглювання м’ячем почергово двома ра- 10—50 р. Стежити за поставою
кетками. Як варіант вправи — жонглюван-
ня двох тенісних м’ячів ракеткою
7 Жонглювання м’ячем з відскоком від стіни 10—50 р. Стежити за поставою
8 Переміщення стрибками ліворуч, праворуч 30 с 1—2 стрибки вбік, ноги напівзігнуті
з почерговою передачею ракетки в ліву чи
праву руку
9 Переміщення приставними кроками ліво- 30 с 2—3 кроки ліворуч чи праворуч, ноги
руч, праворуч, з почерговою передачею ра- напівзігнуті
кетки в ліву чи праву руку
№
п/п
1 Колові рухи кистями рук із ракеткою і без 2 хв Стежити за рівномірною амплітудою
неї рухів
2 Утримання тенісного м’яча на ракетці 10—12 р Почергово змінювати праву та ліву
руку
108
№
п/п
3 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 10—20 р. Звернути увагу на поставу під час при-
час присідання сідання
4 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 30 с Переміщення приставними кроками
час переміщення ліворуч, праворуч
5 Утримання тенісного м’яча на ракетці під 30 с 2—3 кроки ліворуч чи праворуч, ноги
час переміщення з почерговою передачею напівзігнуті
ракетки в ліву чи праву руку
6 Жонглювання тенісним м’ячем правою та 10—50 р. Стежити за поставою. Відскік м’яча не
лівою рукою однією стороною ракетки зі менше 15—20 см, під час переміщення
зміною рук під час руху ноги напівзігнуті
7 Жонглювання тенісним м’ячем правою та 10—50 р. Стежити за поставою. Відскік м’яча не
лівою рукою двома сторонами ракетки зі менше 15—20 см, під час переміщення
зміною рук під час руху ноги напівзігнуті
8 Жонглювання м’ячем з відскоком від стіни 10—50 р. Ноги напівзігнуті, стежити за поставою
з переміщенням ліворуч, праворуч
Вправи для розвитку сили м’язів кистей рук

Пересування на руках, ноги підтримує партнер.
Імітаційні вправи: удари з ракеткою, без ракетки, біля стола, стінки, дзеркала.
Вправи з ракеткою з обтяженнями (з мішечками з піском у руці).
ІГРОВА ПОЧАТКОВА СТІЙКА ТЕНІСИСТА, ЇЇ РІЗНОВИДИ

В. п. (стійка) тенісиста:
yy правобічна — з півобертом лівим боком до суперника;
yy нейтральна (середня) — обличчям до столу;
yy лівобічна — з півобертом правим боком до суперника.
О. с. — ноги розташовано нарізно чи ширше, коліна дещо зігнуті. Верхня частина тулуба
трохи нахилена вперед, голова і шия спрямовані вперед. Рука з ракеткою зігнута в лікті при-
близно на 90 град. Передпліччя ігрової руки спрямовано в бік стола і знаходиться в нейтраль-
ному положенні між закритою і відкритою позицією, основну вагу тіла перенесено на передню
частину стопи. Лікоть ігрової руки розташований приблизно на відстані стиснутого кулака від
тіла. Дистанція від стола контролюється кистю ігрової руки, витягнутої до столу. Вільна рука
зігнута в лікті під кутом 90 град. і не напружена.
Вагу тіла в стійці спрямовано на передньо-внутрішню частину ступні. Нахилений корпус
уперед, зігнуті та дещо зведені до середини коліна дають змогу виконати умови еталонної стійки.
ХВАТКА РАКЕТКИ, ВИДИ ХВАТОК

Ракетку рекомендується тримати так, щоб її ручка була притиснута трьома пальцями до
внутрішнього боку долоні. На голівку ракетки спереду (на долонну поверхню) кладуть вели-
кий палець, а ззаду (на тильну поверхню) — вказівний. Поверхня долоні між великим і вка-
зівними пальцями притиснута до ребра голівки і шийки ракетки.
Для удару праворуч кистьовий суглоб ледь розгинають, ракетка лежить на вказівному
пальці. Для удару ліворуч кистьовий суглоб розгинають з напруженням, ракетка лежить на
великому пальці.
Хватка «пером» — вказівний та великий пальці охоплюють ручку, причому вказівний
палець надає хватці кліщоподібної форми. На тильній стороні ракетки всі пальці стулено та
зігнуто — середній щільно прилягає до ракетки.
109
Способи тримання ракетки: горизонтальна (європейська), вертикальна (азіатська).
Натренувати європейську хватку без партнера можна, жонглюючи м’ячем (підкидаючи
і ловлячи його поперемінно то одним, то іншим боком ракетки). Краще опанувати азіатську
хватку допоможе гра біля стінки.
ПЕРЕМІЩЕННЯ ТЕНІСИСТА
Однокроковий спосіб
Кроками, переступанням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом
тулуба вперед, у сторони. Гравці використовують на незначній відстані, або для набуття опти-
мально правильної позиції. Крок у напрямку м’яча роблять ближньою ногою, а другу ставлять
у потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна виконувати одночасно з кроком,
що значно збільшує його силу. Переступання використовують для поворотів на місці або не-
значного переміщення вперед-назад — тенісист нібито тупцюється на місці; випади — здебіль-
шого для прийому коротких або косих м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися.
Багатокроковий спосіб
Приставними кроками, схресними кроками. Приставні кроки використовують здебіль-
шого для переміщень праворуч-ліворуч. При цьому перший, основний крок виконують ближ-
ньою до м’яча ногою, а другу підтягують до основної стійки. Схресні кроки гравці часто вико-
ристовують під час гри в середній чи дальній ігрових зонах.
Стрибками
Стрибками — з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу (гравці використовують дуже
рідко).
ВИКОНАННЯ ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ (ПОДАЧА, ПОШТОВХОВИЙ УДАР)

Пряма подача
Під час поступального руху ракетка виконує майже горизонтальний рух уперед. Таку
подачу можна виконувати поштовхом — коли ракетка під прямим кутом до поверхні столу
штовхає м’яч уперед. При цьому м’яч летить майже без обертання. Подачу накатом викону-
ють закритою стороною ракетки рухом уперед і трохи вверх, м’ячу при цьому надаються верх-
ніх обертань.
Подача «човник»
Характерним є зворотно-поступальний рух ракетки. В момент удару ракетки по м’ячу від-
бувається миттєва зупинка, після чого ракетка рухається в зворотному напрямку. Б’ють по
м’ячу переважно до зупинки або зразу ж після неї. Залежно від вибору точки удару м’ячу
можна надати один із двох протилежних за напрямом обертань.
Подача «маятник»
Суттєву роль відіграє, у якій площині рухається ракетка — у вертикальній чи горизон-
тальній. У першому випадку буде верхнє або нижнє обертання, в другому — бокове обертання.
Під час руху, схожого на дугу, ракетка переміщується за траєкторією маятника зверху вниз.
Рука з ракеткою описує півколо навколо ліктя. Рух можна виконувати різними сторонами ра-
кетки, в різні моменти руху ракетки і різними точками на ракетці. Гравець набуває лівобічної
чи правобічної стійки залежно від того, якою стороною ракетки — закритою чи відкритою —
буде виконано подачу. Залежно від того, у якій частині руху відбувається контакт ракетки
з м’ячем — на початку, в середині або в кінці завдають удару, — м’яч буде мати нижнє, бокове
або верхнє обертання.
Віялоподібна подача
Під час віялоподібного руху ракетка переміщується за дугоподібною траєкторією, описую-
чи півколо дугою вверх. Віялоподібні подачі аналогічні маятникоподібним, але відрізняються
110
лише тим, що рука описує напівколо не зверху вниз, а знизу вгору. Удар по м’ячу переважно
виконують у висхідній частині дуги, у верхній точці або в кінці руху. Відповідно м’ячу нада-
ють верхнього, бокового або нижнього обертання. Подачі можна виконувати як перед собою,
так і збоку від себе. Під час дугоподібних і віялоподібних траєкторій ракетка виконує рух на-
вколо м’яча. М’яч прокочується по поверхні ракетки.
Поштовховий удар
Найпростіший удар у настільному тенісі. Виконують у вигляді поштовху. Під час руху
мала роль відводиться кисті та велика — передпліччю. Ракетка знаходиться майже в перпен-
дикулярному положенні до площини стола й виконує удар по м’ячу рухом уперед і трохи зни-
зу вгору. В результаті м’яч летить з повільним, незначним обертанням або без нього. Поштовх
виконують по м’ячу без обертання або по м’ячу з незначним обертанням, який не впливає на
взаємодію м’яча з ракеткою.
ПРИЙОМ ПОДАЧІ
Техніка навчання
1) Показ у цілому, за частинами: в. п.; положення рук, ніг, тулуба, ракетки; кути згинання
в суглобах.
2) Пояснення призначення прийому: характер обертання; пояснення руху в цілому (іміта-
ція); пояснення за частинами; пояснення функцій руху окремих частин руки та тулуба;
пояснення контакту м’яча з ракеткою та місця удару по ракетці.
3) Робота кісті (імітація та під час гри).
4) Робота передпліччя (імітація та під час гри).
5) Робота плеча (імітація та під час гри).
6) Робота тулуба (імітація та під час гри).
7) Поєднання рухів кісті та передпліччя.
8) Поєднання руху передпліччя з прискоренням та перенесенням центру маси тіла.
111
ПАДЕЛ (ПАДЕЛ-ТЕНІС)
yy характеризувати етапи розвитку паделу; розміщення гравця на майданчику;
yy називати загальні вимоги до гри, розміщення гравця на майданчику; правила безпеки на ігровому
майданчику; санітарно-гігієнічні вимоги до інвентарю та вимоги особистої гігієни;
yy дотримувати правил безпеки та правил гри;
yy виконувати стрибкові вправи; спеціальні вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса,
сили верхніх та нижніх кінцівок, черевного преса, спини; вправи на розтягування; вправи для розви
тку швидкості, спритності; обертальні рухи стопою (повільні та максимально швидкі); імітацію ударів
та прийомів м’яча (у різному та заданому темпі); пересування в стійці гравця (праворуч, ліворуч, упе
ред, назад), обирання вихідного положення для ударів та прийому м’яча від стіни;
yy брати участь у рухливих іграх («Мисливець і звірі», «М’яч ведучому, «Хто найвлучніший?» тощо);
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ; власний емоційний стан.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії паделу);
yy диференційована: диференціація та індивідуалізація учнів у процесі розвитку основних рухових
якостей засобами паделу;
yy групова: участь учнів у конкурсах, змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змагань і фестива
лів, флешмобів, у міських та всеукраїнських подіях;
yy практична: рухів і вправ на різних етапах навчання; набуття вмінь та навичок;
вплив паделу на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами паделу індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах освітнього процесу з паделу.

1. Історія розвитку гри падел
Батьківщиною Padel-Tennis стала Мексика, а її винахідником — Енріке Конкуера, який
уперше запропонував цю гру 1969 р. Незабаром гра вже мала шанувальників у країнах Латин-
ської Америки, в Аргентині вона посіла друге місце за популярністю після футболу. З’явився
падел і в США. А ось популярністю в Європі він зобов’язаний Іспанії. Звідти гра «вирушила»
до Великої Британії та в інші європейські країни. До України гра потрапила 1974 р., швидко
завоювала любов і визнання азартних від природи людей, які віддають перевагу боротьбі на
спортивних кортах і прагнуть підтримувати себе в гарній формі.
Новий вид спорту, де не була потрібна серйозна фізична підготовка, припав до душі багатьом.
Сьогодні в Federacion Internacional de Padel входить 50 асоційованих членів національних
федерацій. 2005-го р. з’явилася Padel Pro Tour, що посприяло розвитку гри на більш високому
професійному рівні.
Падел додано до програми Європейських ігор, які мають відбутися в Польщі 2023 року. Це
буде перше представлення цього виду спорту у великій мультиспортивній події. На Європей-
ських іграх у Кракові 64 найкращих спортсменів з паделу в Європі змагатимуться в чоловічих
парних, жіночих парних та змішаних парних змаганнях протягом п’яти днів змагань.
112
2. Загальна характеристика гри падел
Як зазначалося вище, падел-теніс вельми схожий на великий теніс, але розміри корту
(20 × 10 м) менші й висота сітки в центрі (88 см) нижче. Кожна половина корту — квадрат,
сторона якого становить 10 м. По центру корту проходить лінія, що ділить його навпіл, тому
що домінує форма гри 2 × 2. На відміну від тенісу, у корті є прозорі 4 м стіни. Після відскоку
від стін розіграш м’яча триває. Щоб зменшити вагу, в ракетці роблять отвори діаметром до
13 мм. Ракетка має шнурок безпеки, укріплений на зап’ясті гравця, — під час розіграшу м’яча
вона не злетить у бік суперника або партнера. М’ячі в падел-тенісі такого самого розміру, що
і у великому тенісі, але меншої ваги й м’якші, що сприяє більш м’якому відскоку. М’ячі ви-
пускають жовтого або зеленого кольору. Дуже часто в грі користуються звичайним тенісним
м’ячем. В іншому правила гри ідентичні тенісним.
Класичною є парна гра, коли парами грають четверо осіб. Командна гра не обмежує прояви
індивідуальних здібностей гравця, розвиває вміння стратегічно мислити, вигадувати несподі-
вані стратегії й комбінації.
Гра складається з трьох геймів, гравці ведуть рахунок до 15, 30 чи 40. Після непарних гей-
мів — зміна сторін. Можна посилати м’яч у будь-яке місце на корті суперника.
М’яч може відскочити лише один раз від поверхні корту. Другий дотик — програш сторо-
ни, яка приймає. Подачу здійснюють строго по діагоналі знизу, вона повинна влучити в ква-
драт суперника, який приймає. М’яч обов’язково має торкнутися поверхні корту суперника.
М’яч улучив у сітку — подача недійсна. Якщо м’яч влучає об стіну суперника, він уважаєть-
ся аутом. Перш ніж м’яч удариться об стіну суперника, він має відскочити від землі. Можна
вибігати за межі корту, щоб відбити посланий суперником м’яч. Можна вдарити м’яч, навіть
якщо він перетнув лінію сітки, якщо мета — виграти м’яч, що торкнувся стіни чи скла. Якщо
після удару торкнулися сітки ракеткою, одягом чи своїм тілом — очко суперникові. На подачу
надають дві спроби (як у тенісі).
3. Розміщення гравців на ігровому майданчику
Грають у парах. Кожна пара перебуває у своїй половині розділеного сіткою корту.
Гравець, який подає, вводить м’яч у гру, здійснюючи подачу. Подачею називається перше
перекидання м’яча ударом ракетки через сітку на бік супротивника. Гравець, який приймає,
повинен відбити м’яч, надіславши його, у свою чергу на бік суперників. Гравець, який при-
ймає подачу, може перебувати в будь-якому місці своєї половини корту, так само як партнери
того, хто приймає, і того, хто подає.
Пари міняються сторонами при непарній кількості проведених геймів. Однак, якщо гравці
забули помінятися полями в потрібний момент, їм необхідно зробити це відразу після вияв-
лення помилки, щоб не порушувати правила гри. Максимальний час відпочинку між геймами
не повинен перевищувати 90 с.
4. Правила безпечної поведінки на ігровому майданчику
Під час занять на корті не повинні бути присутні сторонні особи. Гравці мають знати й під
час виконання завдань і вправ, уміти застосовувати прийоми самострахування та групування,
щоб уникнути травм.
Правила паделу встановлюють, що ігрове поле має бути прямокутником 10 м завширшки
(задня стінка) і 20 м завдовжки (бічна стінка) (з допуском 0,5 %), закритими стінками. Надбу-
дова виконана із з’єднання панелей заввишки 3 × 2 м завширшки, з додатковою висотою сітки
1 м над задньою скляною стінкою (10 м стін). Ця додаткова висота 1 м продовжується протя-
гом 2 м від кожного кута над бічними стінками. Це означає, що задні стінки та кути насправді
заввишки 4 м, а решта бічних стін — 3 м заввишки.
Скляні панелі становлять задні стінки та бокові стінки (найближчі 2 бокові панелі до зад
ніх стінок).
113
Лінії обслуговування розміщені на 3 м перед задньою стінкою, а посередині розташована
ще одна лінія, яка ділить центральний прямокутник навпіл. Усі лінії мають 5 см завширшки
і мають бути добре видимими.
Мінімальна висота між ігровим полем та перешкодою (наприклад, стелею) становить 6 м.
М’яч дуже схожий на тенісний, іноді використовують тенісні м’ячі.
Падел-ракетка тверда, без струн, може бути перфорованою.
6. Особиста гігієна гравця
ОМВ: нагадати про правила особистої гігієни під час гри та користування інвентарем, а та-
кож їхню значущість.

З місця в довжину, вбік, угору, через гімнастичну лаву; багатоскоки на одній нозі, з ноги
на ногу, поштовхом двома ногами; жонглювання м’ячем (однією, двома руками).
Вправи для м’язів рук
1. В. п. — о. с. Руки вперед, у сторони, угору, в. п.
2. В. п. — стоячи ноги нарізно, кисті до плечей. 1—4 — колові рухи вперед; 5—8 — колові
рухи назад.
3. В. п. — о. с. 1—4 — колові рухи прямими руками вперед; 5—8 — те саме назад.
4. В. п. — стоячи ноги нарізно. Права рука угору, ліва вниз. 1—4 — колові рухи вперед;
5—8 — те саме назад.
5. В. п. — стоячи ноги нарізно, руки в сторони. 1—4 — колові рухи передпліччями вперед;
6. В. п. — стоячи ноги нарізно, руки в сторони. 1—4 — колові рухи кистями рук уперед;
7. В. п. — вузька стійка, руки вперед. 1—4 — згинання та розгинання кистей у кулак.
8. В. п. — вузька стійка, руки перед грудьми. 1—2 — відведення зігнутих рук назад; 3—4 —
прямих із поворотом тулуба ліворуч; 5—8 — те саме праворуч.
9. В. п. — вузька стійка, права рука угору, ліва вниз, зміна положення рук на 2 рахунки.
10. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи від гімнастичної лави.
11. Підтягування на нижній перекладині хватом зверху.
12. Нахили ліворуч і праворуч з одночасними махами руками: однією рукою вбік над головою,
другою — вниз у сторону за спиною.
13. Із в. п. нахил уперед, руки в сторони, махи руками з одночасним поворотом тулуба.
14. Відведення рук угору-назад якомога далі.
15. Відведення рук назад-угору якомога далі.
16. Згинання і розгинання рук у положенні стоячи з опором партнера.
Вправи для м’язів тулуба та спини
1. В. п. — стоячи ноги нарізно, кисті до плечей. 1 — нахил тулуба вперед, торкнутися підло-
ги; 2 — в. п.; 3—4 — те саме.
2. В. п. — широка стійка ноги нарізно, руки перед грудьми зігнуті в ліктях. 1 — нахил тулу-
ба вниз, торкнутися ліктями підлоги; 2 — в. п.; 3—4 — те саме.
114
3. В. п. — нахил уперед, прогнутися, руки в сторони. 1 — поворот тулуба ліворуч, торкну-
тися правою рукою лівого носка; 2 — поворот тулуба праворуч, торкнутися лівою рукою
правого носка — «вітряк».
4. В. п. — стоячи ноги нарізно, руки на пояс. 1—4 — колові рухи тазом ліворуч; 5—8 — пра-
воруч.
5. В. п. — стоячи ноги нарізно, руки на пояс. 1 — нахил назад, прогнутися, торкнутися п’ят
пальцями рук; 2 — в. п.; 3—4 — те саме.
6. В. п. — стоячи ноги нарізно, руки на пояс. 1 — нахил назад, прогнутися, торкнутися лівою
рукою правої п’яти; 2 — в. п.; 3—4 — те саме правою рукою лівої п’яти.
7. В. п. — стоячи ноги нарізно, кисті до плечей. 1—3 — пружинисті нахили ліворуч; 4 — в.
п.; 5—8 — в інший бік те саме.
8. В. п. — вузька стійка, руки угору «в замок» долонями назовні. 1—3 — пружинисті нахили
ліворуч; 4 — в. п.; 5—8 — те саме праворуч.
9. В. п. — вузька стійка, ліва рука угору, права внизу. Нахил тулуба ліворуч, праворуч із за-
хлестом рук під кожен рахунок.
10. В. п. — лежачи на животі, руки прямі вперед. Прогнутися під кожен рахунок назад —
«човник».
11. В. п. — лежачи на спині, руки угору, ноги прямі. 1 — піднімання тулуба, торкнутися нос-
ків ніг пальцями рук; 2 — в. п.; 3—4 — те саме.
12. В. п. — лежачи на спині, руки в сторони. 1 — двома ногами одночасно мах угору-ліворуч;
2 — в. п.; 3—4 — те саме праворуч.
Вправи для розтягування
1. Нахили до ноги, відставленої вбік (друга нога згинається).
2. Нахили до ноги, відставленої вбік, із в. п. стоячи на одному коліні.
3. Нахили до ноги, відставленої вбік, з діставанням пальцями рук носка ноги.
4. Пружинисті нахили вперед з діставанням долонями підлоги.
5. Пружинисті нахили до ноги з діставанням пальцями рук підлоги за п’ятою.
6. Нахили до ноги, поставленої на перекладину гімнастичної стінки.
7. Прогнутись у попереку, нахили назад, руки догори.
8. Нахили назад з діставанням пальцями рук п’ят.
9. Нахили назад з діставанням пальцями однієї руки п’яти різнойменної ноги.
10. Нахили назад із в. п. стоячи на колінах, намагаючись торкнутися руками підлоги за голо-
вою.
11. Із в. п. лежачи на спині, руки в упорі за головою, ноги зігнуті, набути положення «міст».
12. Повороти з випрямленими в сторони руками.
13. Під час ходьби повороти тулуба з одночасним махом руками праворуч і ліворуч.
14. Із в. п. сидячи, ноги і руки в сторони повороти тулуба праворуч і ліворуч.
15. Колові рухи тазом.
16. Із в. п. стійки ноги нарізно, руки «в замок» угорі, колові рухи тулубом з нахилом уперед,
у сторони, назад.
Вправи для розвитку швидкості, спритності
1. Біг і стрибки зі швидкою зміною напрямку.
2. Стрибки зі скакалкою — 1 хв.
3. Біг на місці з високим підніманням стегна.
4. Біг з прискоренням.
5. «Човниковий» біг.
6. Змінний біг (30 м — швидко, 30 м — повільно).
7. Пересування боком стрибками.
8. Швидке згинання або розгинання передпліччя, колові рухи передпліччям усередину і на-
зовні.
115
Вправи для розвитку сили м’язів ніг
1. В. п. — о. с. Присідання, руки вперед.
2. В. п. — стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1—3 — пружинистий випад уперед лівою ногою;
4 — в. п.; 5—8 — те саме правою.
3. В. п. — випад уперед лівою ногою, кисті до плечей. 1—3 — пружинистий випад; 4 — зміна
положення ніг стрибком, те саме випад правою; 5—8 — лівою.
4. В. п. — о. с. 1—2 — руки вперед у сторони, різноманітні махи прямою лівою ногою; 3—4 —
прямою правою.
5. В. п. — упор присівши на правій нозі, ліва — вбік. 1—2 — зміна положення — права вбік
стрибком; 3—4 — те саме в інший бік.
6. В. п. — упор присівши. 1—2 — упор лежачи стрибком; 3—4 — в. п.
7. В. п. — стійка на правій нозі, ліва — на носок, руки на пояс. 1—4 — колові рухи лівою но-
гою в гомілковому суглобі; 5—8 — правою ногою.
8. В. п. — біля стіни опір руками. Піднімання на носки (16—20 р.).
Імітаційні вправи
Удари з ракеткою, без ракетки, біля стінки, дзеркала.
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ВПРАВИ
Стійка гравця з паделу
Основна стійка — це в. п., у якому гравець очікує на м’яч і якого набуває після виконан-
ня кожного удару. Гравець не знає, в який бік, якої сили та по якій траєкторії буде завдано
удару, тому йому необхідно тримати тіло в такій позиції, щоб однаково швидко, сильно та точ-
но встигнути відреагувати на будь-який удар суперника. Для замаху й ударів праворуч і ліво-
руч має бути достатньо простору. Це означає, що ракетку треба тримати прямо перед собою
з невеликим відхиленням ліворуч.
Пересування гравця в стійці
Окрім звичайних кроків та бігу під час пересування гравця між ударами використовують
також приставні кроки з невеликими підскоками (шассе). Вони допомагають за потреби збері-
гати бічне положення тулуба щодо сітки, дають змогу швидко змінити положення ніг, під час
виконання невеликого підскоку розслабити м’язи, отримавши на якийсь момент відпочинок.
Під час переміщення праворуч корта роблять спочатку перший короткий крок правою ногою,
а потім — довгий лівою, так швидше можна набути бічного положення. Під час бігу можна
встигнути закінчити замах і, уважно стежачи за м’ячем, зрозуміти траєкторію його руху. Піс-
ля супроводу удару у відповідь відразу слід набути в. п., приставним або поперемінним кроком
боком переміщаючись до центру корту.
Вибір в. п. для ударів та прийому м’яча від стіни
Кожен удар починається і закінчується лише в одному можливому положенні — вихідно-
му (о. с.).
Хватки для удару з відскоку
Східна хватка. Найбільш класична хватка для удару праворуч. Удар з такою хваткою
може бути зроблений з будь-якої стійки. Точка контакту нижче та далі від тіла, ніж при напів-
західній та західній хватках. Хватка сприяє плоскому та ледь крученому ударам.
Напівзахідна хватка. Для неї важливі два елементи: відведена кість на замаху; закрит-
тя плоскості ракетки на замахі та руху ракетки уверх-уперед. Удар цією хваткою виконують
у будь-якій стійці.
Західна хватка. Ідеальна для гри з високим відскоком м’яча (на рівні плечей та вище),
але є нюанси під час ударів у низькій точці. Тому така хватка більше підходить для повільних
кортів.
116
Дворучна хватка. Використовують під час швидкісних ударів, домінуюча рука знаходить-
ся з нижнього кінця ручки ракетки (східна або напівзахідна хватка).
Удар
В. п. для удару. Ракетку утримують спереду тіла посередині між правою та лівою сторона-
ми. Ліва рука на ручці ракетки, ноги ледь зігнуті в колінних суглобах та розставлені на шири-
ні плечей, вага тіла розподілена на обох ногах та трішки попереду на пальцях ніг.
Фаза підготовки до удару. Гравець повертає плечі та стегна боком до сітки, ліве плече по-
переду правого, з повертанням плечей починається замах, головка ракетки йде назад, опус-
кається нижче висоти м’яча, що летить назустріч, торець ракетки повернутий до м’яча, що
летить назустріч, ноги зігнуті в колінних суглобах, щоб допомогти руху знизу доверху. Всі
підготовчі кроки повинні бути закінчені під час цієї фази.
Фаза удару. Гравець робить крок до м’яча лівою ногою безпосередньо перед подачею ракет-
ки вперед, точка удару знаходиться на висоті пояса та попереду тіла, струнна поверхня ракет-
ки розташовується ребром до точки удару, ракетка подається вперед знизу доверху, вага тіла
переноситься з ударом з правої (задньої) ноги на передню (ліву) ногу.
Прийоми м’яча від стіни
У момент подачі/відскоку виконати невеликий стрибок, і починати рух до м’яча. Для
правші під час удару ліворуч краще встигнути поставити опорну ногу вперед. Під час прийому
праворуч для правші краще бити з відкритої стійки. Замах і супровід удару повинні бути ко-
ротшими, рука в зап’ясті напружена, удар слід завдавати подалі від тулуба.
ІГРОВІ ВПРАВИ
XX Мисливець і звірі
На «лісовій галявині» чи на «узліссі» діти утворюють коло, узявшись за руки. Розрахував-
шись на перший-другий, вони стають «мисливцями» і «звірями». «Мисливці» залишаються
на своїх місцях у колі, а «звірі» виходять на середину кола. «Мисливці» перекидають одне од-
ному м’яч і намагаються влучити «звірям» у ноги. Останні починають тікати та ухилятися від
м’яча. Той, кого зачепить м’яч, уважається «підстреленим» і залишає коло. Через деякий час
«мисливці» підраховують свої трофеї. Гравці міняються ролями.
ОМВ: м’яч кидати тільки в ноги. «Звірям» заборонено виходити за межі кола.
XX М’яч ведучому
Діти створюють два-три кола. У центрі кожного стоїть ведучий. Він ударом ракетки наки-
дає м’який (легкий) м’яч по черзі своїм партнерам — ті ударом повертають йому м’яч.
XX Хто найвлучніший?
Утворюючи коло, гравці по черзі намагаються вибити м’ячем розташовану в центрі кола
мішень.
ОМВ: не можна виходити за межі окресленого кола.
117
ПЕТАНК
yy володіти поняттям про петанк; ігровою стійкою петанкиста;
yy розповідати про місце занять, обладнання, інвентар для занять петанковим спортом; правила гри;
yy описувати кулі, кошонет, мерило, коло;
yy виконувати спеціальні вправи для верхньої частини тіла (плечей, ліктів, кістей та пальців); біг із за
киданням гомілок, біг із високим підніманням стегна, біг із прискоренням за сигналом, повторний біг
3—5 р. по 30 м, 2— 3 р. по 60 м, біг у повільному темпі до 1500 м; метання малого м’яча в горизон
тальну та вертикальну ціль; естафети; захват кулі; визначення відстані до цілі;
yy брати участь у рухливих іграх з розвитку швидкісно-силових здібностей;
yy дотримувати правил безпеки на ігровому майданчику, правил гри і правил здорового способу життя.
yy практична: виконання рухів і вправ на різних етапах навчання гри в петанк; набуття вмінь та нави
чок;
yy пошукова: самостійний пошук і добирання інформації (історичних фактів, цікавих прикладів, про
вплив петанку на організм людини);
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії петанку);
yy ігрова: ігри, розваги та квести;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах навчання петанку;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змаганнях і фестива
лях, флешмобах, у міських та всеукраїнських подіях.

1. Поняття про петанк
Петанк розвиває силу, спритність, точність, окомір, волю, витримку. Петанковий спорт
має велике оздоровче значення, оскільки гра відбувається на свіжому повітрі в будь-яку пору
року. Суть гри полягає в тому, що гравці об’єднуються в 2 команди і кидають по черзі кулі до
мішені. Виграє та команда, чиї кулі будуть ближче до битка.
2. Місце занять, обладнання, інвентар
Грати в петанк можна на будь-якому майданчику з гравійним покриттям, піском. Кошо-
нет — це маленька дерев’яна або пластикова кулька зазвичай яскравого забарвлення, навколо
якого зосереджена вся гра. Мета гри — поставити свою кулю (або кулю вашої команди) мак-
симально близько до кошонета. Вага такої кулі — від 650 до 800 г. Діаметр кулі — від 70 до
80 мм. Гравці добирають кулі під свою руку та свою гру (залежно від того, яку роль людина
відіграє в команді — поінтер, мідл, шутер). Куля — металева, усередині порожня. У петанк
змагаються дві команди по одному, двоє або троє учасників. За кількістю гравців визначають
кількість використовуваних куль. Якщо в збірній їх 1 або 2, то кожному належить 3 снаряди,
якщо ж учасників троє — по 2.
3. Правила гри. Стратегія гри
Для початку по жеребу однією з команд кидають кошонет — маленьку кульку на відстань
від 6 до 10 м з точки кидка. Це виконують з окресленого від руки на землі кола діаметром
118
приблизно 45 см. Усі наступні кидання здійснюються також із цього кола. Таким чином, ви-
значено місце розташування мішені, якою в цій грі є кошонет. Далі по черзі по одному учас-
никові з кожної команди здійснюють кидання металевих куль з таким розрахунком, щоб куля
лягла ближче до кошонета, ніж куля супротивника. Та команда, чия куля опиниться далі від
мішені, виконує наступний кидок і продовжує кидання до тих пір, поки їхня куля не виявить-
ся ближче або в них не вичерпаються всі кулі. Перехід ходу завжди здійснюється до тієї ко-
манди, чия куля лежить далі від кошонета. Підрахунок очок ведеться після закінчення куль
в обох команд. Команді-переможниці нараховується стільки очок, скільки її куль знаходиться
ближче до кошонета, ніж найближча куля супротивника.
4. Правила безпечної поведінки під час занять петанком
Заборонено грати без верхнього одягу, у відкритому взутті. Під час кидка кулі учні повин
ні дотримувати тиші. Опоненти не повинні ходити, жестикулювати або яким-небудь чином
відволікати гравця, який збирається кинути кулю. Тільки учасники команди гравця можуть
стояти між колом і кошонетом. Опоненти повинні знаходитися за кошонетом або за гравцем
(за колом), збоку від напрямку кидка і на відстані не менше 2 м (від кошонета або кола).
ОМВ: нагадати учням про правила здорового способу життя та їхню значущість.

СПЕЦІАЛЬНІ ПІДГОТОВЧІ ТА ПРИКЛАДНІ ВПРАВИ
Ігрова стійка петанкиста
Під час кидка гравець не повинен відривати ноги від землі, поки куля не торкнеться землі,
тобто ноги скидаються на вкопані у землю кілки. В. п. — стійка ноги нарізно правою (лівою)
вперед, коліно ноги, що попереду, трохи зігнуто, тулуб дещо спрямований уперед. Ноги розта-
шовуються нарізно або разом.
Захват кулі
119
Вправи для визначення відстані до цілі
1. Кидання в ціль.
2. Кидання з влучанням у кошонет.
3. Кидання на влучення в кулі (різноманітні варіанти постановки куль, відстані).
Біг з прискоренням до 30—40 м, стрибкоподібний біг, біг у чергуванні з ходьбою.
Спеціальні вправи для кидків
1. Вправи на точність: у різних напрямках; у різному темпі; з різних зон; у сполученні різних
напрямків, темпів, зон.
2. Вправи на зміну висоти траєкторії польоту кулі.
3. Вправи зі зміною довжини польоту кулі.
РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ

XX Вовк і кози
Учасники беруться за руки, утворюючи ланцюжок — вони «козенята». Попереду «коза».
За ними «полює вовк», але він може зловити (поцілити м’ячем) тільки останнє «козеня».
«Коза» намагається перешкодити йому, закриває «дитинча», а решта «козенят» рухаються за
нею, не розчіплюючи рук. Гра закінчується, коли «вовк» спіймає всіх «козенят».
XX У довгої лози
Грають хлопцi, якi шикуються один за одним вiдстанi 2 м. Голову i спину нахиляють,
а гравець, який стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного i стає попереду. Так
роблять усi по черзi.
XX Лоза
Гравці утворюють коло, а двоє бігають поза ним. Догнавши другого, перший учасник «б’є
лозою» його і кидає лозу на землю і тікає в коло, виганяючи із кола наступного учасника. Він
тікає, а той, кого «ударили лозою», піднімає із землі лозу і біжить за гравцем.
XX У річку, гоп
Дві шеренги шикуються одна навпроти одної на відстані 2 м. Ведучий дає команду: «У річ-
ку, гоп!» — усі стрибають уперед. «На берег, гоп!» — всі стрибають назад. Коли ведучий по-
вторить одну й ту саму команду двічі, гравці мусять стояти на місці. Наприклад: «У річку,
гоп!», «У річку, гоп!» — всі стоять на місці. Хто стрибнув — припиняє гру. Гра триває, доки не
залишиться один гравець.
Ускладнення: ведучий пришвидшує темп подавання команд.
XX Переправа через річку
Учасників гри має бути парна кількість. На середині майданчика — «річка» (дві паралель-
ні лінії, відстань між ними — 15—20 кроків). На річці «каміння» (накреслені невеличкі кола).
Гравці об’єднані у дві команди, які «стоять на березі». За командою вони починають стрибати
«з каменя на камінь»: хто «ступить у воду» — «тоне», тобто припиняє гру. Виграє та команда,
де більшість гравців успішно «переправилася через річку». На «каміння» дозволено ступати
тільки однією ногою.
XX Класики
Крейдою малюють прямокутник-сітку у співвідношенні 2 × 5. Утворяться 10 квадратиків.
Нумерують класи: від 1 до 5 (вгору), і від 6 до 10 (вниз). Від 5-го і 6-го класів креслять напів-
круглу дугу — цю область зафарбовують, її називають «вогонь» («болото»). Є й інші варіанти
класиків, коли один квадрат чергується з двома.
Основні правила гри в класики: заборонено наступати на лінії квадратів; не можна топта-
тися і пересувати битку в квадраті; дозволено вдарити по ній лише раз в одній клітці, але так,
120
щоб вона обов’язково перелетіла до сусідньої; збившись, гравець чекає на свою чергу і намага-
ється пройти той самий клас знову.
XX Сміхота
Мета: розвивати кмітливість, швидкість.
Учитель підкидає вгору тонку хустинку. Поки вона плине в повітрі, діти стрибають, смі-
ються, промовлять або співають. Коли хустинка впала на землю, всі мають завмерти і замовк
нути. Того, хто продовжує веселитися, — «штрафують»: він мусить розповісти якогось вірши-
ка чи щось інше.
XX Гречка
Дві команди шикуються в колони. Кожен згинає ліву ногу в коліні й тримає її лівою ру-
кою. Праву руку кладе на плече попередньому гравцеві. Зоставшись на одній нозі, починають
одночасно стрибати в певному напрямку, приспівуючи:
Ой чук, гречки,
Чорні овечки,
А я гречки намелю,
Гречаників напечу.
Виграє та команда, яка довше стрибатиме на одній нозі та не роз’єднається.
XX Цар звірів
Усі гравці — «звірі». Один із них — «цар звірів». Кожен гравець каже «царю» свою назву
так, щоб інші звірі не почули (заєць, ведмідь, вовк, лисиця, тигр тощо). «Звірі» вишиковують-
ся в один ряд навпроти «царя», за кілька кроків від нього. Біля ніг «царя звірів» лежить м’яч,
а поруч проводять лінію, яку він не може заступати. «Цар» голосно називає якогось «звіра»,
і той повинен бігти, а «цар» намагається влучити в нього м’ячем. Якщо м’яч влучає у втікача,
той іде до «царя» і допомагає йому (приносить м’яч). Після того, як «цар» упіймає трьох «зві-
рів», він каже: «Утікайте всі!» і намагається влучити м’ячем у когось. Нового «царя» вибира-
ють після того, як спіймано 4 або 5 «звірів».
XX Хвіст
Діти шикуються одне за одним. Кожна дитина кладе руки на плечі, або на талію того, хто
стоїть попереду. Завершає колону дитина-«хвіст».
«Голова» починає повільно рухатися вперед, задаючи темп руху всієї колони дітей, і збіль-
шує швидкість, намагаючись наздогнати останнього гравця — свій «хвіст». Після того, як
«голова» вхопить «хвіст», гравець у ролі «хвоста» стає «головою».
XX У відьми
З мотузочки викладають коло. Це — «будинок відьми», у якому один з гравців — «відь
ма» — «чатує на здобич». Решта гравців повзають навколо «відьминого будинку».
Коли відьма виходить назовні, всі дуже швидко тікають.
XX Борсуки та єноти
Гравці об’єднуються в 2 команди — «борсуків» і «єнотів». У кожній команді обирають
капітана. «Борсуки» беруть собі, наприклад, червоний м’яч, а «єноти» — синій. За сигналом
ведучого капітани кидають свої м’ячі якнайдалі. За наступним сигналом по одному гравцеві
з кожної команди біжать за м’ячем протилежної команди. Той, хто приносить м’яч першим,
отримує 1 очко. Виграє команда, яка набрала більше очок. Кидати м’яч та бігти за ним можна
лише за командою. М’яч завжди кидає капітан.
XX Стрільба в ціль
Саморобний або готовий диск як мішень вішають на стіні. На відстані 5 м від нього став-
лять предмет, який повинен оббігти гравець під час гри. Обійшовши з м’ячем у руці пред-
мет, гравець повинен кинути м’яч і влучити в ціль. Щоразу гравець, перш ніж кинути м’яч,
121
повинен оббігати предмет дедалі більшу кількість разів — до 5. Зупинятися для кидка не
можна.
XX Снайпери
На ігровому майданчику проводять 2 лінії для кидків. По центру проводять середню лі-
нію, на яку ставлять 10 кеглів. Гравці, у руках кожного з яких м’яч, об’єднуються в 2 коман-
ди і шикуються кожна за своєю лінією кидання. Ведучий гри подає команду «Стріляй!», і всі
гравці однієї з команд кидають м’яч, намагаючись збити кеглі. Збиті кеглі ставлять знову, але
вже на 1 м ближче до команди-суперниці. Гравці збирають свої м’ячі, гра триває. За кожну
кеглю, що стоїть на відстані 1 м від середньої лінії в бік іншої команди, «снайпери» отримують
1 очко, 2 м — 2 очки тощо. Виграє та команда, яка набере більше очок після 5 виконаних зал-
пів.
Під час кидків гравці не мають права переступати через лінію. Усі «снайпери» однієї ко-
манди мають кидати м’ячі одночасно.
122
ПЛАВАННЯ
yy пояснювати значення правил гігієни та санітарії під час занять плаванням;
yy розповідати історію розвитку плавання;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної мети під час рухової діяльності;
yy дотримувати правил безпечної поведінки на уроках плавання та здорового способу життя;
yy володіти знаннями про техніку плавання кролем на грудях та кролем на спині; технікою виконання
загальнорозвивальних вправ;
yy виконувати на суші: комплекси гімнастичних вправ (амплітудного характеру для рук, ніг, тулуба),
вправи для розвитку гнучкості, стрибкові вправи, згинання та розгинання рук у положенні лежачи,
імітаційні вправи (рухи руками, ногами як під час плавання кролем на грудях, кролем на спині, бра
сом і батерфляєм у поєднанні із диханням); у воді: вправи, щоб призвичаїтися до водного середо
вища (ходьбу, стрибки, пересування, присідання, розплющування очей у воді, «медузу», «зірочку»,
затримання дихання та ковзання, елементарні плавальні рухи); рухи ногами кролем на грудях та
кролем на спині (на місці з опорою на бортик, під час руху, у поєднанні з ковзанням та диханням,
ковзання на грудях, спині); рухи руками кролем на грудях та кролем на спині (на місці, під час руху,
у поєднанні з ходьбою по дну, рухи рук правої, лівої, по черзі, у поєднанні з ковзанням та диханням)
та в повній координації; прості повороти кролем на грудях «маятник» та кролем на спині; стрибки
у воду (ногами вниз; спади головою вниз із різних вихідних положень і т. ін.);
yy уміти раціонально використовувати вивчені технічні прийоми плавання;
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ, власний емоційний стан.
yy практична: виконання рухів і вправ плавання на різних етапах навчання; формування вміння і нави
чок;
yy пошукова: самостійний пошук і добирання інформації (історичних фактів, цікавих прикладів, про
вплив плавання на організм людини, опису техніки виконання плавальних рухів тощо) для інформу
вання однокласників на уроках;
yy пошукова: обговорення та дискусії про плавання як зручний засіб пересування у водному середови
щі, загартування як засіб збереження фізичного здоров’я, світові рекорди в плаванні;
yy ігрова: «Пошук скарбів», водне поло (за спрощеними правилами), естафетні перегони;
yy проєктна: порівняти результативність виконання вправ, досліди результати з певних видів плавання;
yy інтеграційна: поєднання рухів та вправ плавання, специфічної рухової діяльності із окремими аспек
тами вивчення інших предметів;
yy групова: участь у контрольних стартах під час уроків, у шкільних змаганнях, міських та всеукраїн
ських заходах.

1. Історія розвитку плавання
Плавання було відомо ще з доісторичних часів. До перших згадок про плавання належать
наскальні малюнки, що датуються близько VII тисячоліттям до н. е., та перші письмові згад-
ки близько II тисячоліття до н. е. 1538-го р. німецький професор мов Ніколаус Вінман опублі-
кував працю «Плавець або розмова про плавання». Перші змагання з плавання почали про-
водитись на початку XIX ст. у Європі здебільшого з використанням стилю брас. 1873-го р.
Джон Артур Треджен увів у західні змагання з плавання стиль треджен, який він перейняв
у корінних американців. У них аналогічний стиль плавання називався кролем. Англійці тоді
123
зневажливо ставилися до сильного розбризкування під час плавання, тому в треджені викорис-
товували ножицеподібні горизонтальні рухи ніг, а не коливальні вертикальні рухи, як індіанці
в кролі. 1902-го р. Річард Кавілл увів кроль як стиль плавання в західному світі.
Батерфляй був розроблений у 1930-х роках. Спочатку вважався окремим видом брасу. На
Олімпійських іграх з 1935—1953 рік брасисти і прихильники батерфляю змагалися разом.
Першим його продемонстрував Джіммі Хіггінс. 1953-го р. батерфляй став самостійним стилем
плавання, одночасно (замість почергового) було дозволено синхронний рух ногами вгору-вниз.
1896-го р. на Олімпійських іграх в Афінах плавання ввійшло до програми змагань. 1908-го р.
була створена Міжнародна федерація плавання (FINA).
2. Правила безпечної поведінки на воді, у басейні
Заходити на територію басейну дозволено лише у спеціальному взутті (сланці для лазні,
пляжні сланці). Не можна заходити до басейну відразу після прийому їжі. Не купатися на само-
ті. Входять у воду і виходять з нею за командою вчителя або інструктора. Після подачі сигналу
про закінчення уроку учневі необхідно рухатися до найближчих сходів на вихід. Під час пла-
вання кількох людей на доріжці учні повинні триматися праворуч (плавання в басейні здійсню-
ється завжди проти годинникової стрілки), обганяти ліворуч, відпочивати в кутах доріжки, не
заважаючи здійснювати поворот іншим учням. Категорично заборонено бігати навколо басейну,
без дозволу стрибати у воду з бортиків і тумбочок басейну, штовхатися під час плавання.
3. Правила гігієни та санітарії під час занять плаванням
Входити в зону басейну тільки в чистому змінному взутті, придатному для відвідування
басейну.
Учень повинен мати при собі купальний костюм, шапочку, рушник, предмети гігієни:
мило і мочалку.
Гігієнічні предмети і плавальні приналежності слід приносити в роздягальню тільки
в поліетиленових пакетах або малогабаритних сумках. Використання гігієнічних предметів
у скляній тарі заборонено. Прийняти ретельний душ протягом 5 хв (без купального костюма
з мочалкою і милом). Після закінчення користування душем обов’язково закрити крани. Піс-
ля закінчення уроку потрібно помитися під душем, витертися, вичавити плавальні приналеж-
ності та тільки після цього йти в роздягальню. Для звільнення порожнини рота і носа від води,
що потрапила туди, слід користуватися зливним жолобом.
4. Техніка плавання кролем на грудях та кролем на спині
Щоб навчитися правильно плавати таким стилем плавання, необхідно:
yy навчитися набувати правильного положення тіла (почуватися у воді комфортно, відновити
дихання, воно повинне бути рівним, спокійним, лягти на воду);
yy потрібно набути повністю горизонтального положення, від цього залежатиме швидкість;
yy пливучи, не можна дивитися вперед, голова повинна бути опущена вниз і бачити дно басей-
ну. Тільки тоді, коли буде виконуватись вдих, голова повертатиметься в бік тієї руки, яка
буде здійснювати плавальний рух, під час повороту голови бачити тільки край басейну.

СПЕЦІАЛЬНІ ПІДГОТОВЧІ ТА ПРИКЛАДНІ ВПРАВИ Й ІГРИ НА СУШІ
1. В. п. — стоячи. Піднімаючись на носки, глибокий вдих, прогинаючись, руки через сторони
вгору. Опускаючись, руки вниз, енергійний видих (5—6 р.).
124
2. В. п. — стоячи, ноги нарізно. Кола прямими розслабленими руками вперед і назад (10—12 р.
у кожний бік).
3. В. п. — стоячи, ноги нарізно. Нахили тулуба вперед до правої, до лівої ноги і посередині.
Випрямитися і прогнутися назад, руки розслаблені й опущені вниз (8—10 р.).
4. В. п. — стоячи, ноги нарізно. Тримати руками за краї палиці або рушника і виконувати
викрути вперед — назад прямими руками, поступово зменшуючи відстань між кистями.
1. Підскоки на одній і двох ногах, руки на пояс або різноманітні стрибки зі скакалкою.
2. З глибокого присіду стрибок угору. У стрибку випрямитися, руки над головою (6—8 р.).
Вправи на координацію рухів
В. п. — стоячи ноги разом, права рука вгору, асинхронні колові рухи руками.
Силові вправи
1. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи або в упорі лежачи на колінах.
2. В. п. — лежачи на спині, руки на потилиці. Набути положення сіду і виконати нахил уперед.
Вправи з м’ячем
1. Зайти у воду по пояс, в. п. — широка стійка ноги нарізно. М’яч тримати у витягнутих ру-
ках, опустивши його під воду. Описати під водою коло м’ячем. Виконувати вправу макси-
мально плавно.
2. Тримати м’яч у руках і піднімати його високо над головою. Описувати повне коло м’ячем,
занурюючи його у воду, а потім знову піднімаючи його над головою.
3. Зайти у воду по плечі, м’яч з силою занурити у воду, тримаючи його у витягнутих руках.
Залишаючись у такому положенні, виконувати повороти тулубом праворуч-ліворуч.
4. М’яч над головою у витягнутих руках. Виконати стрибок, різко опускаючи м’яч у воду.
Намагатися в стрибку завести м’яч під сідниці.
5. Лягти на живіт і пливти, а м’яч тримати попереду у витягнутих руках і активно працюва-
ти ногами.
Вправи на гнучкість
Пасивні вправи на гнучкість. Ці вправи включають рухи з обтяженнями, рухи, що вико-
нують за допомогою партнера; рухи за допомогою гумового еспандера; пасивні рухи з викорис-
танням власної сили (згинання кисті другою рукою, притягання тулуба до ніг і т. ін.).
Статичні вправи на гнучкість. Вправи виконують з допомогою партнера, власної ваги
тіла або сили. Головна відмінність від пасивних вправ на гнучкість у тому, що вони вимагають
збереження нерухомого положення з граничною амплітудою протягом певного часу. Після
цього слід виконати розслаблення, а потім повторити вправу.
Імітаційні вправи для рук і плечового пояса
1. В. п. — стоячи, ноги нарізно, нахилившись уперед, дивитися прямо перед собою, одна рука
попереду, друга — ззаду біля стегна. Виконувати колові рухи руками вперед із зупинкою
на початку, середині й наприкінці гребка.
2. Те саме, але без зупинки.
3. В. п. — стоячи, ноги нарізно, нахилившись уперед, дивитися прямо перед собою, одна рука
попереду, друга — ззаду біля стегна. Виконувати колові рухи руками назад із зупинкою на
початку, середині та наприкінці гребка.
4. Те саме, але без зупинки.
5. В. п. — стоячи, ноги нарізно, нахил тулуба вперед, упертися однією рукою в коліно, дру-
га — біля стегна (кінець гребка), поворот голови в бік руки витягнутої назад біля стегна і по-
дивитися на неї. У цьому положенні зробити вдих і почати рух рукою з одночасним види-
хом. Наступний вдих виконувати тоді, коли рука закінчує гребок у положенні біля стегна.
6. В. п. — стоячи, ноги нарізно, нахил тулуба вперед, руки вгору. Правою рукою зробити гре-
бок, одночасно поворот голови в бік руху рук, вдих. Те саме лівою рукою.
125
7. Те саме, але з в. п. — стоячи ноги нарізно, руки вгору над головою.
8. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки на пояс. Нахиляючись уперед, витягнути вперед руки,
потім з силою розвести їх долонями в сторони, нібито гребок у воді. Після цього, випрям-
ляючи, зігнути руки і притиснути їх до тулуба, ніби гребок закінчений і готові почати на-
ступний (8—12 р., 1—2 підходи).
Імітаційні вправи для нижніх кінцівок
1. «Жаб’ячі лапки». В. п. — стоячи, п’яти разом, носки розведені якомога ширше, руки на
пояс, плечі розгорнуті. Повільні присідання, розводячи коліна якомога ширше і не нахи-
ляючи тулуб (8—12 р.).
2. Відштовхування вбік. В. п. — стоячи лівим боком до стіни, спертися лівою рукою. Праву
ногу підняти і розгорнути назовні. Зігнути її в коліні, піднімаючи вгору і не розгортаючи
носок, назад усередину, а потім випрямити вниз і вбік п’ятою вперед, нібито відштовхую-
чись від невидимої опори (8—12 р. і змінити сторону).
3. «Індійський танок». В. п. — стоячи, ноги нарізно, носки злегка розведені, руки вниз. На
вдиху виконати присідання, одночасно піднімаючи руки через сторони вгору. На видиху
встати, через сторони опускаючи руки (12—15 р.).
4. «Жабка на пляжі». В. п. — упор сидячи позаду на руки або на передпліччя, ноги перед со-
бою. З’єднати п’яти, носки розгорнути. Спираючись на руки, повільно підтягнути ноги,
ковзаючи п’ятами по підлозі, а носки і коліна максимально розводити в сторони. Випря-
мити ноги в сторони, якщо можливо — відірвати ступні від підлоги. Потім з’єднати їх і на-
бути в. п. (12—15 р.).
5. «Моторчик». В. п. — лежачи на животі (руки під підборіддям, плечі відірвати від підлоги).
Імітація роботи ногами, як у стилі кроль на грудях (рухи виконувати в частому темпі та
від стегна). Та сама вправа, лежачи на спині (2 р. по 30 с у кожному в. п.).
6. «Вісімки» ногами. В. п. — лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Підтягнути зігнуті колі-
на до грудей, розпрямити ноги в сторони, описуючи носками коло зсередини назовні. По-
тім знову зігнути і з’єднати ноги, випрямити їх і покласти на підлогу (20 р.).
7. «Жабка на животі». В. п. — лежачи на животі, руки вперед. Підтягнути п’яти до сідниць.
Розгортаючи ступні назовні (носки на себе, коліна з’єднати), торкнутися носками підлоги.
З’єднавши ноги, описуючи коло зсередини назовні, набути в. п.
СПЕЦІАЛЬНІ ПІДГОТОВЧІ ТА ПРИКЛАДНІ ВПРАВИ Й ІГРИ У ВОДІ

Вправи для освоєння з водним середовищем
1. Присідання у воду до підборіддя на мілкому місці (5—8 р.).
2. Видихи у воду. Швидкий, глибокий вдих, повільний видих ротом чи носом у воду (5—8 р.).
3. «Зірочка» на грудях. Обличчя у воді, затримання дихання. Ноги і руки в сторони (2 ×15 с).
4. «Поплавок». Руками обійняти зігнуті ноги, підборіддя притиснути до грудей, затримання
дихання (2 × 15 с).
5. «Стріла» на грудях. Вправу виконувати із затриманням дихання. Руки вгорі разом, долоня
на долоні, голова між руками, носки ніг натягнуті, затримання дихання. Ковзання (2—3 р.).
6. «Зірочка» на спині. Тіло розслаблене, затримання дихання, потім повільний постійний ви-
дих носом. Ноги і руки в сторони (2 × 30 с).
7. «Стріла» на спині. Руки лежать на поверхні води, повільний, постійний видих (носом) (2 р.).
8. Розплющування очей у воді.
9. Занурювання, спливання тощо.
Техніка виконання рухів ногами та руками кролем на грудях та на спині
1. Тримаючись за бортик двома руками, ноги почергово виконують рухи вниз-вгору відносно
поверхні води. Положення ніг: стопа розслаблена, носки ніг повернуті трохи в середину,
коліна згинають не сильно, рух починається від стегна.
126
2. Та сама вправа, але триматись однією рукою; змінити руки.
3. Лежачи спиною на розділовій доріжці, ногами виконувати рухи як під час плавання «кро-
лем на спині». Положення ніг при цьому: стопа розслаблена, носки ніг повернуті трохи
в середину, коліна згинаються не сильно, рух починати від стегна.
4. «Торпеда». Права рука попереду, ліва — притиснута до стегна. Зміна рук. Ноги працюють
ритмічно.
5. «Торпеда» на спині. Стежити за положенням тулуба. Ноги працюють ритмічно. Стежити
за диханням, за положенням рук.
6. «Торпеда» на спині, руки вздовж тулуба. Ноги працюють ритмічно, постійний видих (но-
сом).
7. «Торпеда» на боку. Права рука попереду, ліва — притиснута до стегна. Ноги працюють
ритмічно. Вправу виконують на боку. Зміна рук через 10 м.
8. Ходьба по дну басейна, імітація рук під час плавання кролем на грудях. Голова над водою.
Цикл руху складається з 5 фаз: захват — гребок, відштовхування, вихід руки із води, рух
над водою, вхід руки у воду (2 × 20 м).
9. Плавання за допомогою дошки. Ноги ритмічно працюють кролем. Руки попереду трима-
ють плавальну дошку. Підйом обличчя вгору — вдих; обличчя вниз — видих. Голову гли-
боко не занурювати, потилиця зверху (2 × 20 м).
10. «Торпеда», руки кролем. Вправу виконують із затриманням дихання.
11. Плавання на спині. Права рука попереду, ліва притиснута до стегна. Зміна рук. Звернути
увагу на дихання, на положення тіла. На один гребок рукою — 4—6 ударів ногами (2 × 25 м).
12. Поволі пересуваючись ногами, на мілководді, імітація рук, як під час плавання кролем,
вдих-видих в обидві сторони.
13. Права рука тримає дошку попереду, ліва притиснута до стегна. Ноги кроль. Права рука
попереду, ліва робить гребок. Повернути обличчя ліворуч — вдих; обличчя вниз — видих.
Зміна рук через 25 м. Звернути увагу на положення голови, тіла. Ритмічна робота ніг.
ОМВ: стежити за узгодження рухів (повна координація роботи рук, ніг, голови, дихання).
Техніка простих поворотів «маятник» під час плавання кролем
1. Торкання стіни басейну. Торкнутися борту витягнутою рукою, зігнути її в лікті та постави-
ти на борт. Тіло в цей час продовжує пливти в бік борту, а ноги починають згинатися.
2. Обертання у вертикальній площині. Спираючись на борт, тіло перевертається з одного боку на
інший. У момент розвороту з одного боку на інший — вдих. Під час розвороту припинити спира-
тися рукою на борт, вкидати її у воду — вона задає напрямок розвороту, а за нею спрямовується
все тіло. Друга рука наприкінці розвороту також виноситься вперед — обидві руки витягнуті.
3. Відштовхування. Двома ногами, в момент поштовху необхідно повернути його, щоб воно
було паралельно дну басейну.
4. Ковзання.
Техніка простих стрибків у воду
1. Стрибки з бортика басейна в положенні сидячи; у положенні стоячи.
Прямі руки знаходяться за головою, підборіддя притиснуте до грудної клітки. Потрібно
опускати руки вниз, поступово згинаючи тулуб, аж поки руки не будуть прямувати у воду.
Тоді потрібно відштовхнутися ногами від стінки (сидячи) або від бортика (стоячи) та зану-
ритися у воду.
2. Стрибок «бомбочкою» виконують так само, але після відштовхування потрібно зігнути
ноги в колінних суглобах і підігнути під себе коліна, обхопивши їх руками.
3. Стрибок «солдатиком» (якщо відповідна глибина басейну!!!). Початкове положення: тіло
випрямлено, руки вздовж тулуба, ноги разом, підборіддя підведене. Трішки зігнути ноги
в колінах і відштовхнутися від поверхні вперед-угору. Під час польоту тіло повинно завжди
залишатися у вертикальному положенні, а голова — трохи піднятою. Остання фаза — вхо-
дження у воду — відбувається під прямим кутом стосовно води.
127
yy характеризувати передумови та історію розвитку рухливих ігор в Україні та регіонах; відродження
Олімпійських ігор; Всесвітні ігри; рухливі ігри патріотичного та прикладного спрямування; всеукраїн
ські ігри патріотичного спрямування;
yy називати класифікацію рухливих ігор; основні рухливі ігри;
yy дотримувати правил безпечної поведінки на уроках і під час позаурочних занять та правил здоро
вого способу життя;
yy виконувати стройові та загальнорозвивальні вправи для розвитку основних рухових якостей; комп
лекси вправ на координацію, швидкість, спритність, гнучкість, силу і витривалість; стрибкові вправи;
спеціальні вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса, сили верхніх та нижніх кінці
вок, черевного преса, спини; вправи на розтягування; вправи для розвитку швидкості, спритності;
вправи та їх елементи для розвитку особистісних властивостей; етапи та види рухливих ігор;
yy знати й розуміти організацію і проведення рухливих ігор, естафет, розваг;
yy набути навички командної гри, у якій учні безпосередньо змагаються за правилами рухливих ігор;
yy брати участь у рухливих та народних іграх, естафетах, козацьких забавах, змаганнях за спрощеними
правилами; у заходах з використанням рухливих ігор або їх елементів;
yy застосовувати загальну рухову активність у рухливих іграх з елементами інших ігор, естафетах, ко
зацьких забавах та інше;
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми — з історії розвитку рухливих ігор);
yy диференційована: диференціація та індивідуалізація учнів в процесі розвитку основних рухових
якостей засобами рухливих ігор;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змаганнях, фестивалях,
флешмобах, у міських та всеукраїнських подіях фізкультурного спрямування;
вплив рухливих ігор на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами рухливих ігор індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах освітнього процесу з рухливих ігор.

1. Рухливі ігри як передумова розвитку Олімпійських та Всесвітніх ігор
У Стародавній Греції гімнастикою називали систему різних вправ, метою яких були фі-
зичний розвиток і підготовка людини до всіляких видів діяльності. У системі цих вправ дуже
часто використовували м’яч, виготовлений з тканини і шкіри. Так з’явилися рухливі ігри, що
набули популярності у греків. Гімнастичні й акробатичні вправи, кулачні бої, боротьба, ігри
з биками були основним змістом спортивних програм, підготовлених для розваги глядачів під
час свят і ярмарок. Вершиною давньогрецьких ігор-свят і своєрідним спортивним театром ста-
ли знамениті Олімпійські ігри, що проходили в місті Олімпії раз на чотири роки. На час про-
ведення Олімпійських ігор припинялися війни і встановлювалося перемир’я.
128
Рухлива гра належить до тих виявів ігрової діяльності, у яких яскраво виражена роль
рухів. Для рухливої гри характерні творчі активні рухові дії, мотивовані її сюжетом (темою,
ідеєю). Ці дії частково обмежуються правилами (загальноприйнятими, встановленими керів-
ником або гравцями). Вони спрямовуються на подолання різних труднощів («перешкод») на
шляху досягнення поставленої мети (виграти, перемогти, опанувати певні прийоми). Спортив-
ні ігри — більш високий ступінь розвитку деяких рухливих ігор.
2. Рухливі ігри в системі фізичного виховання та історичні аспекти їх розвитку

Спортивні ігри сформувалися на основі ігрової діяльності, властивої людині. З-поміж різ-
номанітності засобів фізичної культури і спорту одне з провідних місць займають рухливі ігри.
У дитячому віці гра — основний вид діяльності, засіб підготовки до життя, до праці, ефектив-
ний засіб фізичного виховання. Ігри, пов’язані зі спортом, що базуються на змаганні, виділили-
ся в окрему групу — спортивні ігри, або ігрові види спорту. Особливості спортивних ігор визна-
чаються специфікою змагальної діяльності, яка і відрізняє їх від інших видів спорту. Виховання
колективізму, здатності жертвувати власними інтересами заради командної перемоги, бажання
бачити і розуміти колективний інтерес у кожен момент змагання є одним з найважливіших за-
вдань процесу підготовки в командних іграх. Практика показує, що самі умови командної зма-
гальної діяльності сприяють вихованню цієї установки через вплив колективу на учасників гри.
Часто такий вплив буває досить жорстким, сильним, ефективним, що сприяє розвитку в люди-
ни відповідних особистісних якостей. Розмаїтість рухових дій, що становлять зміст гри, сприяє
вихованню сили, швидкості, витривалості, спритності, моральних і вольових якостей. Одночас-
но ігри дають змогу вдосконалювати життєво важливі вміння і навички.
3. Класифікація рухливих ігор

Є кілька класифікацій видів рухливих ігор залежно від ознак.
За правилами. Це рухливі ігри з простими чи складними правилами. В іграх з простими
правилами саме правило підказує дитині її дії у грі — всі виконують однакові рухові дії.
Залежно від характеру рухових дій. Усі рухливі ігри поділено на такі види: сюжетні й не-
сюжетні ігри, ігрові вправи, ігри-естафети та ігри з елементами спорту, ігри-атракціони.
В основу сюжетних ігор покладено певний сюжет. Сюжет та правила гри обумовлюють харак-
тер рухів дітей. Такі ігри переважно колективні. Несюжетні ігри — це ігри на кшталт ловін-
ня, наприклад: «Квач», «Піжмурки». Вони не мають сюжету, в їх основі — лише рухові дії.
До ігор спортивного характеру належать волейбол, баскетбол, футбол та ін., а також ігри-еста-
фети. До ігор-атракціонів належать ігри естафетного характеру з елементами змагань (стриб-
ки на одній нозі — другу тримає товариш; закидання м’яча в рухому ціль; перетягування ка-
нату, ходьба на низьких ходулях, «Бій півнів» тощо). Ігри-естафети — це безсюжетні рухливі
ігри за правилами, емоційного характеру, побудовані на елементах змагань у різних основних
рухах, часто в складних умовах.
За ступенем фізичного навантаження. Ігри бувають великої, середньої та малої рухли-
вості. До ігор великої рухливості належать ті, у яких активну участь бере велика кількість
дітей і зміст яких становлять інтенсивні рухи — біг, стрибки в поєднанні з іншими основними
рухами. В іграх середньої рухливості беруть участь усі діти, але характер рухів спокійний: ме-
тання, ходьба, переступання через предмети. Ігри малої рухливості передбачають участь час-
тини дітей або однієї дитини — інші спостерігають, рухи виконують у повільному темпі.
4. Правила безпечної поведінки на уроках та позаурочних заняттях
ОМВ: нагадати учням про правила безпечної поведінки та їхню значущість.
129
6. Стройові та загальнорозвивальні вправи
Стройові вправи — це спільні або одиночні рухи учнів у колоні або шерензі. За допомогою
стройових вправ успішно розв’язуються завдання формування навичок колективних дій, по-
чуття ритму та темпу, упорядженості, виховання дисципліни. Особливе значення стройових
вправ у формуванні постави людини. Використання їх дає змогу швидко і доцільно розміщува-
ти групу в залі або на спортивному майданчику.
Загальнорозвивальними вправами (ЗРВ) називають доступні, нескладні технічно елемен-
тарні рухи тілом та його частинами, які виконують з метою оздоровлення, виховання фізич-
них якостей, поліпшення функціонального стану організму. Завдяки своїй доступності ці
вправи становлять головний зміст занять груп здоров’я та широко використовуються на занят-
тях з фізичного виховання в усіх навчальних закладах. Комплекси ЗРВ застосовують у ранко-
вій гігієнічній гімнастиці, під час проведення занять основної, ритмічної та гігієнічної гімнас-
тики. Представники усіх видів спорту включають ЗРВ у тренування як засоби розминки і роз-
витку окремих фізичних якостей. Відносна простота і можливість поступово їх ускладнювати
роблять ЗРВ доступними всім, хто хоче займатися незалежно від віку, статі та підготовлено
сті. ЗРВ легко дозуються, дають змогу направлено і вибірково діяти на визначені групи м’язів.
Важливу роль ЗРВ відіграють у формуванні гарної постави.
7. Розвиток основних рухових якостей та особистісних властивостей.

Визначення рівня їх розвитку
ОМВ: нагадати учням про важливість розвитку основних рухових якостей.
8. Організація та проведення рухливих ігор, естафет, розваг

Підготовка до проведення гри починається з її вибору. Вибір гри залежить від її завдання.
Визначаючи його, ураховуються вікові особливості учасників, фізична підготовка, кількість
гравців та умови проведення гри. Для кожної гри визначено оптимальну кількість учасників.
У малій залі не можна проводити ігри, що потребують необмеженого майданчика. Вибір гри
залежить також від наявності достатнього інвентарю. Унаслідок відсутності відповідного
інвентарю і невдалої його заміни гра може не скластися.
Підготовка місця для гри. Ігри можуть проводитися у приміщенні та просто неба. Якщо
грають у приміщенні, необхідно передбачити, щоб у ньому було достатньо місця, — прибрати
зайві предмети, які заважають рухам гравців, у спортивній залі необхідно підсунути до стіни
гімнастичні снаряди та інші предмети, відгородивши їх гімнастичними матами або лавами.
Віконне скло і лампи повинні бути закриті захисними сітками.
Майданчик для гри має бути відповідним чином підготовленим: його слід вирівняти, при-
брати зайві предмети, а взимку — очистити від снігу і посипати піском. Відкриті майданчики
потребують постійного догляду.
Підготовка інвентарю до ігор. Інвентарем для проведення рухливих ігор можуть бути пра-
порці, кольорові пов’язки, м’ячі різних розмірів, гімнастичні палиці, кеглі, обручі, скакалки,
канати тощо. Ігровий інвентар повинен відповідати таким вимогам: бути безпечним під час ви-
користання — без гострих кутів, шурупів та ін.; за вагою і розміром відповідати силі гравців;
кольоровим, яскравим, добре помітним; відповідно до правил гри і з урахуванням кількості
гравців, інвентар повинен бути в достатній кількості. Інвентар роздають учасникам або роз-
ставляють тільки після пояснення гри.
Розмітка майданчика. Розмічають майданчик перед поясненням гри. Визначаючи межі
майданчика, необхідно пам’ятати про техніку безпеки, тому вони повинні бути віддалені не
менше ніж на 3 м від стіни або інших сторонніх предметів, об які гравці можуть травмува-
тися.
Організація гравців. Організація гравців передбачає їхнє розміщення та місце вчителя під
час пояснення гри, вибір ведучих, капітанів та помічників, об’єднання гравців у команди.
130
Пояснення гри. Успіх гри значною мірою залежить від її пояснення. Для того щоб гравці
добре засвоїли зміст і правила гри, керівникові перед грою самому необхідно з’ясувати всі на-
віть незначні її аспекти.
Вибір ведучих. Роль ведучого найбільш відповідальна, потребує самостійних ініціативних
рішень і дій перед усім колективом гравців. Активність ведучого, його винахідливість часто
визначають увесь хід гри. Основні способи виділення ведучого: за призначенням учителя; за
жеребом; за вибором гравців; за встановленою черговістю; за результатами попередньої гри.
Об’єднання в команди. Об’єднуються гравці в команди різними способами: на розсуд учи-
теля; за згодою. Наприклад, гравці об’єднуються за силою, статтю, домовляються, хто ким
буде (умовні ролі) тощо. Або учасники вибирають капітанів команд, які в певній послідовності
набирають гравців у свої команди.
Вибір капітанів команд. Під час проведення командних ігор необхідно, щоб гравці виби-
рали капітанів, яким відводиться важлива роль щодо організації дій учасників. Вони розподі-
ляють ролі в команді, визначають черговість під час виконання завдань, стежать за виконан-
ням певних вправ, за дотриманням правил та дисципліни. Ба більше, капітан є помічником
учителя у своїй команді.
Призначення помічників. Учитель призначає помічників для розподілу інвентарю, розміт-
ки майданчика, контролю за дотриманням гравцями правил гри, визначення її результатів.
Помічники — це майбутні організатори гри, тому бажано, щоб у їхній ролі протягом певного
часу побували всі учасники.
Керівництво ходом гри. Тільки правильне керівництво ходом гри забезпечує досягнення
запланованого педагогічного ефекту. Керівництво грою включає декілька елементів: спосте-
реження за діями учасників і колективів, виправлення помилок, вказівки щодо правильно
сті способів індивідуальних і колективних дій, припинення проявів індивідуалізму, грубості
тощо; регулювання навантажень.
Дозування навантаження під час гри. Унаслідок емоційності гри її учасники досить часто
не можуть контролювати свій стан. Це може спричинити перезбудження і розвиток значної
втоми. У разі появи симптомів утоми (пасивність, порушення точності та контрольованості
дій, збліднення тощо) слід зменшити навантаження.
Підбиття підсумків гри. Після закінчення гри оголошують результати. Рішення судді
є обов’язковим для всіх. Визначаючи результати гри, необхідно враховувати не тільки швид-
кість, але і якість виконання певного завдання, про що учасники повинні попереджатись за-
рання. Під час розбору краще засвоюються правила, уточнюються деталі гри, залагоджуються
конфлікти.
9. Рухливі ігри як вагомий засіб фізичного виховання дітей та молоді України
Гра — історично складене суспільне явище, самостійний вид діяльності, властивий людині.
Гра глибоко сягає корінням у культуру кожного окремо взятого народу. Його культурну само-
бутність можна виявити за тими іграми, у які він грає і які придумує. Гра — одна із форм ор-
ганізації учнів, спрямована на зміцнення здоров’я, підвищення рухової активності, працездат-
ності, загартування організму, формування рухових здібностей. Гра допомагає втягнути в на-
вчальний процес навіть слабкого учня, тому що в ній проявляються вміння, знання, спритність
і кмітливість. Гра сприяє виявленню креативних здатностей, розвитку особистісного творчого
потенціалу, підвищує самооцінку, прищеплює вміння ухвалювати самостійні рішення. Рухли-
ві ігри мають велике значення для фізичного розвитку дітей. За їх допомогою можна в доступ-
ній формі розвивати в дітей такі важливі рухові якості, як швидкість, спритність, витривалість,
координацію та ін. Для досягнення ігрової мети гравець повинен докласти певних зусиль, що
сприяє розвиткові та зміцненню м’язів, поліпшенню роботи серцево-судинної системи.
10. Положення про всеукраїнські ігри патріотичного спрямування
Метою Положення є формування стійкої мотивації до захисту власного життя і здоров’я,
фізичного розвитку та фізичної підготовки засобами військово-спортивних ігор; виховання та
131
розвиток повноцінної особистості, гармонійної людини, патріота Батьківщини, громадянина;
підвищення громадянських компетентностей, підготовка дітей до участі у фінальних етапах
всеукраїнських військово-патріотичних спортивних ігор тощо. Основним завданням положен-
ня є сформувати в учнів почуття патріотизму, волі до перемоги, сміливості, наполегливості,
організованості та дисципліни. Під час занять учні розвиваються фізично, духовно та інте-
лектуально. Під час ігор патріотичного спрямування діти набувають уміння аргументувати та
відстоювати свою позицію; ухвалювати аргументовані рішення; співпрацювати в колективі,
вносити свою частку в роботу групи для розв’язання проблеми відносно вивчення та впрова-
дження статутних положень про дисципліну, внутрішній порядок, правил поведінки; виявля-
ти соціальні почуття, змістом яких є любов до Вітчизни, поваги до сучасних збройних сил,
готовність виконувати накази та розпорядження, виявляти повагу в колективі; застосовувати
процедури та способи захисту власних інтересів, прав та свобод стосовно законів України; ви-
конувати громадянський обов’язок у межах місцевої громади та держави загалом; ефективно
спілкуватися, долати стереотипи, робити свідомий вибір та діяти відповідально; ухвалювати
ефективні індивідуальні та колективні рішення. Участь у військово-патріотичних іграх вияв-
ляє прагнення дітей до збереження духовності та культури власного народу, готовність моло-
дих людей стати справжніми патріотами-захисниками України.

1. Стрибки на двох ногах на місці вертикально вгору.
2. Стрибки на лівій нозі на місці вертикально вгору. Те саме на правій нозі.
3. Розніжка (стрибки з розведенням ніг) на місці.
4. Стрибки на місці вгору з повного присіду.
5. Стрибки на місці з підтягуванням колін до грудей.
6. Стрибки на місці із закиданням гомілок назад.
7. Стрибки на двох ногах через невелику перешкоду (м’яч, скакалку тощо).
8. Стрибки на правій нозі через невелику перешкоду (м’яч, скакалку тощо). Те саме на лівій
нозі.
9. Стрибки поштовхом двох ніг із приземленням на дві ноги з поворотом на 90 град., те саме
з розворотом на 180 град.
10. Стрибки поштовхом з двох ніг із приземленням на дві ноги з поворотом на 90 град. і після
приземлення стрибок угору. Те саме з розворотом на 180 град.
11. Два приставні кроки у правий бік та стрибок угору, потім два приставні кроки в лівий бік
та стрибок вертикально вгору (безперервно).
12. Після чотирьох кроків уперед бігом підтюпцем стрибок угору, після приземлення — чоти-
ри кроки бігом підтюпцем спиною вперед та стрибок вертикально вгору (безперервно).
ОМВ: перед початком виконати розминку для всіх груп м’язів. Після виконання комплек-
су обов’язково треба виконати вправи на відновлення дихання та розслаблення м’язів.
Вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса
1. В. п. — стійка на колінах, завести руки за спину і зчепити кисті на рівні таза. Повільно
відвести руки назад.
2. В. п. — стоячи, нахиливши голову вперед. Обхопити правою рукою голову зверху таким
чином, щоб пальцями дістати кінчик лівого вуха. Потім нахилити голову праворуч, вико-
ристовуючи праву руку для страхування. Повторити праворуч і ліворуч.
132
3. В. п. — стоячи, витягнути ліву руку вперед-праворуч на рівні плеча. Зігнути праву руку
і поставити її як упор для лівого ліктя. Потім зігнути ліву руку і покласти руку на праве
плече. Згодом змінити руки. Спробувати дотягнутися ліктьовим згином лівої руки до підбо-
ріддя. Ліве передпліччя потрібно завести за праве плече. М’яко натискати на лівий лікоть
правою рукою. Завести кисть лівої руки якомога далі за спину. Зрештою змінити руки.
4. В. п. — стоячи, руки в сторони на рівні плечей і зігнуті в ліктях під прямим кутом так,
щоб передпліччя були спрямовані вперед, а долоні обернені вниз. Повернути плечі таким
чином, щоб передпліччя були паралельні тулуба, стежити, щоб лікті залишалися на рівні
плечей. Розгортати плечі якомога далі.
5. В. п. — стійка на колінах, в упорі позаду, кисті всередину. Відхилятися назад до тих пір,
поки не відчується легке напруження в біцепсах і передпліччях.
6. В. п. — стоячи, завести праву руку зверху за спину таким чином, щоб долоня знаходилася
трохи нижче центру комірцевої зони, а лікоть — трохи вище правого вуха. Завести ліву
руку над головою так, щоб тильна сторона кисті впиралася в лікоть правої руки. Тиснути
лівою рукою на лікоть правої до тих пір, поки не відчується напруження у правому три-
цепсі. Повторити вправу, помінявши руки.
Вправи для розвитку сили верхніх та нижніх кінцівок
1. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки в сторони. Напружене згинання рук.
2. В. п. — стоячи, ноги нарізно, кисті біля плечей. Підняти руки вгору, набути в. п.
3. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки в сторони долонями вниз. Повернути долоні догори, на-
бути в. п.
4. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки зігнуті перед грудьми. Ривки ліктями назад.
5. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки зігнуті перед грудьми. Два ривки ліктями назад, два
ривки прямими рухами.
6. В. п. — сидячи по-турецьки, руки вперед — вгору, кисті разом. Імітаційні рухи, як під час
плавання брасом.
7. В. п. — сидячи по-турецьки, кисті на потилиці, лікті вперед. Лікті в сторони, руки вгору,
набути в. п.
8. В. п. — о. с., руки на пояс (або попереду, вгорі, в сторони). Почергове піднімання ніг упе-
ред.
9. В. п. — те саме. Зігнути ногу в коліні, розігнути вперед, зігнути і набути в. п.
10. В. п. — о. с. Напівприсідання на носках, руки вперед. Набути в. п.
11. В. п. — стоячи, ноги нарізно, руки вниз. Присідати на носках, торкнувшись руками під-
логи, набути в. п.
12. В. п. — стоячи, ноги нарізно, ступні паралельні, руки вниз. Присідання, руки вперед, на-
бути в. п.
13. В. п. — стоячи, ноги нарізно, ступні паралельні, руки вниз. Пружинисті присідання.
14. В. п. — упор присівши. Стрибком набути упор лежачи.
15. В. п. — упор присівши. Почергове відведення ніг назад.
16. В. п. — упор присівши. Почергове відведення ніг у сторони.
17. В. п. — о. с. Упор присівши, стрибком набути упор лежачи, ноги нарізно; упор присівши,
набути в. п.
18. В. п. — о. с. Випади вперед, у сторони, з різними в. п. та рухами рук.
Вправи для розвитку сили черевного преса
1. Біг на місці з підйомом колін. В. п. — ноги нарізно, руки зігнуті (кут у ліктях приблизно
90 град.), долоні дивляться вниз і винесені перед тулубом на рівні сонячного сплетіння.
Живіт утягнутий, м’язи преса напружені. Рухи повинні бути різкими й швидкими. На
кожний підйом ноги — різкий видих.
2. Підйом ніг. В. п. — лежачи, поперек щільно притиснутий до підлоги, долоні підкладені
під таз, щоб зменшити навантаження на спину. Виконувати вправу 30 с. Стежити за тим,
133
щоб поперек щільно прилягав до підлоги. Якщо трохи підняти корпус так, щоб лопатки не
торкалися підлоги, навантаження на м’язи збільшиться.
3. Підйом таза. В. п. — те саме. Підіймати таз з ногами без ривків. Це повинен бути плавний
рух: спочатку — ноги, а за ними підіймається таз. Видих на кожен підйом.
4. «Ножиці». В. п. — те саме. Стежити за положенням попереку. Якщо вправа складна, то
підняти ноги вище та повністю опустити спину на підлогу.
5. Динамічна планка «коліна до плечей». В. п. — класична планка: упор лежачи на перед-
пліччях, лікті розташовані під плечовими суглобами, живіт утягнутий, таз підкручений,
дивитися чітко перед собою, маківкою тягнутися вперед, а п’ятами — до підлоги. Усе
тіло від маківки до п’ят витягується в одну лінію. Тягнутися по черзі колінами до плечей
якомога ближче й водночас стежити за положенням тіла. Тулуб не повинен розгойдува-
тися.
6. Скручування до зігнутих колін. В. п. — лежачи, підняти зігнуті ноги (кут у колінах —
90 град.), гомілки паралельні підлозі. Притиснути нижню частину спини, трохи підкру-
тити таз, підняти випрямлені руки й починати тягнутися ними вверх і до колін. Робити це
плавно й намагатися не відривати поперек від підлоги.
7. «Складка». В. п. — упор сидячи, руки позаду, ноги зігнуті та підняті не дуже високо над
підлогою. Чим гостріший буде кут між тулубом та ногами, тим легше виконувати вправу.
Чим нижче ви будете опускати ноги й тулуб, тим більше навантаження на м’язи. Повністю
прямі ноги спричинять більше навантаження.
Вправи для розвитку сили спини

1. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Пружинисті нахили вперед-униз.
2. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Нахил тулуба вперед, прогинаючи спину (голо-
ву прямо).
3. Бічна планка. В. п. — лежачи на правому боці. Правий лікоть розташувати під плечем,
ліву руку покласти на ліве стегно. На видиху підняти таз, тулуб повинен спиратися лише
на ребро правої стопи та передпліччя. Якщо складно — стопи можна розташувати одну пе-
ред другою. Змінити сторону.
4. «Супермен». В. п. — лежачи на животі. Одночасно відривати руки та ноги від підлоги. За-
триматися на пару секунд, максимально напружити сідниці та стиснути лопатки.
5. Динамічна планка. В. п. — лежачи на передпліччях, потім по черзі, випрямляючи руки,
набути положення упору лежачи, згодом набути упор лежачи на передпліччях.
6. В. п.— лежачи на животі, руки вгорі. Підняти вгору праву руку і ліву ногу, затримати. По-
вторити з другою рукою і ногою.
7. В. п. — лежачи на животі, руки на спині зчепити «в замок». Піднімати верхню частину
тулуба, руками тягнути себе назад.
8. В. п. — лежачи на животі, руки складені перед собою, голова на руках. По черзі піднімати
прямі ноги.
9. В. п. — лежачи на животі, руки вздовж тулуба. Підняти одночасно обидві руки і ноги, про-
гнутися, затриматися. Погляд — прямо.
10. В. п.— лежачи на животі, руками взятися за гомілкостопи ніг. Прогнутися — «кошичок»,
погойдатися.
11. В. п.— лежачи на животі, руки вгору. Одночасно виконувати «ножиці» руками і ногами.
12. В. п. — лежачи на животі, руки на рівні грудей упираються об підлогу. Впираючись на
руки, підняти верхню частину тулуба, повернутися праворуч і правою рукою дотягнутися
до лівого стегна, очами побачити долоню, затриматися. Повторити в інший бік.
13. В. п. — лежачи на животі, руки на рівні грудей упираються об підлогу. Імітувати плаван-
ня, руками описуючи кола, при цьому підводиться верхня частина тулуба.
14. В. п. — лежачи на животі, руки за головою. Піднімати максимально вгору верхню частину
тулуба. Ноги утримує партнер.
134
Вправи на розтягування
1. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Завести руки за спину, однією рукою обхопити
зап’ястя другої руки. Зігнути лікті й підняти вище зап’ястя. Подати груди вперед.
2. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Узятись рукою за протилежний лікоть, притис-
нути плече до себе і потягнути його вниз. Повторити з другою рукою.
3. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Обхопити праву руку вище ліктя лівою, при-
тиснути її до тіла і випрямити, опустити праве плече вниз. Лівою рукою тягнути праву вго-
ру, піднімаючи її ліктем. Відчути напруження в задній частині плечей.
4. В. п. — стійка лівим боком до стіни, підняти лівий лікоть угору, передпліччя завести за
спину. Опустити ліву лопатку вниз. Щоб перевірити, чи дійсно вона опустилася і не буде
підніматися під час розтягування, треба покласти праву руку нижче лівої пахви.
5. В. п. — стійка спиною до гімнастичної стінки. Узятись за рейку, стійку або іншу опору од-
нією рукою. Розгорнути руку ліктем догори і подати тулуб трохи вперед. Повторити з дру-
гою рукою.
6. В. п. — стійка, ноги нарізно, руки на пояс. Одну руку завести за спину зверху, щоб лікоть
дивився вгору, а другу знизу — лікоть дивиться об підлогу. Намагатися поєднати зап’ястя
за спиною на рівні лопаток.
7. В. п. — сід на п’ятах, з упором на руки попереду, щоб тильні сторони кистей торкалися
підлоги, а пальці були спрямовані один до одного. Обережно перенести вагу на руки, роз-
тягуючи передпліччя.
8. В. п. — стійка лівим боком до стіни. Поставити руку на стіну, опустити плечі й поверну-
тись у протилежний бік. Повторити з другою рукою.
9. В. п. — стійка лівим боком до вертикальної стійки (наприклад, штанга для волейбольної
сітки). Правою рукою взятись за стійку високо над головою, подати таз праворуч і вниз,
розтягуючи всю праву сторону тіла. Повторити в інший бік.
10. В. п. — сидячи, праву ногу зігнуту в коліні на 90 град. завести вперед, ліву — назад. Праву
руку покласти на підлогу, ліву підняти над головою. Ліву ногу тягнути вниз і назад, тулуб
нахиляти вперед і скрутитись у бік правої ноги.
11. В. п. — сидячи, ноги зігнуті, стопи на підлозі. Обхопити гомілки руками з внутрішнього
боку, зап’ястки покласти на стопи. Нахил уперед з круглою спиною якомога нижче.
12. В. п. — сід на п’ятах. Нахил уперед, покласти живіт на коліна і витягнути руки.
13. В. п. — стійка на колінах, подати груди вгору, витягаючи хребет, а потім відхилитися на-
зад, поклавши руки на п’яти. Намагатися прогинатися в грудному відділі. Голову не заки-
дати, погляд вгору.
14. В. п.— лежачи на спині, руки в сторони долонями вниз. Посунути таз ліворуч, підняти
ліву ногу, зігнувши її в коліні, завести її за праву ногу і намагатися покласти коліно на
підлогу. Повернути голову ліворуч і розслабитись. Повторити в інший бік.
Вправи для розвитку швидкості

1. Біг в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6—10 с.
2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6—10 с.
3. Дріботливий біг з переходом на швидкий.
4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку — 1—2 хв.
5. Повторний біг з ходи. Інтервал відпочинку — 3—6 хв.

1. «Човниковий» біг.
2. Стрибки зі скакалкою: на одній та обох ногах, з подвійним обертанням; зі схрещенням рук,
обертаючи скакалку вперед і назад.
3. Підкидання і ловіння м’яча в різних положеннях: стоячи; сидячи; лежачи.
4. Спортивні ігри: баскетбол, гандбол, футбол, теніс, настільний теніс.
135
XX Боротьба в квадратах
Креслять три квадрата: № 1 — 3 × 3 м, № 2 — 2 × 2 м, № 3 — 1 × 1 м. Відстань між квадра-
тами — 1,5 м. У перший квадрат викликають чотирьох гравців. За сигналом вони намагаються
плечем виштовхнути одне одного з кола. Переможець залишається в квадраті. Троє переможе-
них переходять у сусідній квадрат і аналогічно продовжують боротьбу. Двоє гравців закінчують
поєдинок у малому квадраті. Гравець, який залишився в першому квадраті, отримує чотири
очки, у другому — три, в третьому — два, а той, хто припинив гру, — одне очко. Закінчивши
гру, четвірка повертається на своє місце, а в перший квадрат викликають чергову четвірку.
ОМВ: заборонено грубі поштовхи. Гравцеві, який очікує на суперника, заборонено стоя-
ти в положенні вільно. Якщо умови зали (майданчика) відповідні, можна накреслити не одну
серію квадратів, а дві-три. Тоді починати боротьбу в перших квадратах зможуть одночасно
8—12 учнів.
XX Вільне місце
За допомогою лічилки обирають ведучого гри. Діти, за винятком ведучого, утворюють
коло на відстані півкроку одне від одного. Ведучий стає поза колом. Учасники складають руки
за спиною долонями назовні. Ведучий біжить уздовж кола із зовнішньої сторони, торкається
долоні когось із дітей і після цього продовжує бігти. Гравець, якого торкнулися, біжить поза
колом в іншій бік, намагаючись дістатись свого місця швидше за ведучого. Той із них, хто ра-
ніше займе вільне місце, там і стає, а той, хто залишився, стає новим ведучим.
ОМВ: стежити за тим, щоб ніхто не заважав дітям оббігати коло.
XX Мисливці й качки
Гравці об’єднуються в дві команди, одна з яких («мисливці») утворює коло (за лінією),
а інша («качки») стає в середину кола. У команди «мисливців» у руках волейбольний м’яч. За
сигналом «мисливці» вибивають «качок» із кола. «Качки» рятуються від м’яча, ухиляючись
і підстрибуючи. Підбита «качка» залишає коло. Гра закінчується, коли в колі не залишаєть-
ся жодної «качки», після чого команди міняються ролями. Перемагає та команда, яка зуміє
«підстрелити» всіх «качок» за менший проміжок часу. Керівник гри може встановити час для
метання м’яча в «качок». Тоді підсумок підбивають за кількістю «качок», вибитих за цей час.
Під час кидка м’яча заборонено заступати за лінію. Учасники гри, які перебувають у колі,
не мають права ловити м’яч руками. Гравці не вважаються вибитими, якщо м’яч влучив у них
після відскакування від підлоги.
Козацькі забави
XX Надягання шароварів
Хто швидше з команд надягне шаровари та підпережеться поясом?
XX Як козаки через річку переправлялися?
Учень дає пасок іншому, і вони разом біжать у протилежний кінець зали — «переправля-
ються». Перший залишається, а другий вертається, дає пас наступному учневі й «переправ-
ляє» його — і так далі, поки вся команда не «переправиться на протилежний берег річки».
Виграє команда, яка виконала вправу найшвидше.
XX Козацька кмітливість
Команда, яка відповідає першою, отримує бал.
1) Кого називали козаком? (Вільну людину.)
2) Хто очолював козацьке військо? (Гетьман.)
3) Як називали будівлі, у яких мешкали козаки? (Курінь.)
4) Де розташовувались козацькі табори? (Запорізька Січ.)
5) Як називалась козацька зачіска? (Оселедець.)
136
6) З ким козаки вели війни за незалежність? (З Туреччиною, Польщею.)
7) Які імена козацьких гетьманів вам відомі? (Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро
Полуботок...)
8) А чи знаєте ви ім’я дивовижного гетьмана — силача, який легко міг зламати руками під-
кову? (Іван Підкова.)
9) Найвідоміший козацький танець. (Гопак.)
10) Найвідоміша козацька страва, яку дуже полюбляли козаки. (Куліш.)
11) Що надягали козаки замість штанів? (Шаровари.)
12) Що було ознакою влади гетьмана? (Булава.)
XX Садіння картоплі
Відомо, що козаки самі садили городину, самі обробляли город, щоб себе прогодувати. Ко-
манди вишиковуються в колонах на лінії старту. Направляючим гравцям видають кошики.
На майданчику розкладують «картоплю» (малі м’ячі) напроти кожної команди. Відстань між
«картоплинами» — 3—5 м. За сигналом перші гравці вибігають, збирають усю «картоплю»
в кошик і віддають кошик наступному гравцеві в команді. Наступний гравець розкладає «кар-
топлю» на свої місця, вертається до команди і передає порожній кошик іншому гравцеві в ко-
манді, той збирає «картоплю». Гра триває до останнього гравця в колоні. Перемагає команда,
яка швидше виконала завдання і не втратила «картоплю».
ОМВ: втрачену «картоплю» обов’язкові підбирати, кошик передавати з рук у руки.
XX Втеча козака з полону
Різне траплялося в козацькому житті. Іноді козаки потрапляли в полон. Принагідно вони
тікали з неволі. Перший учасник кожної команди стоїть у мішку. За командою пересувається
стрибками в мішку до позначки та повертається назад до команди. Усі учасники пересуються
по черзі. Виграє та команда, яка без порушень правил і найшвидше виконала завдання.
XX Потяг
Як відомо, козаки вміли швидко бігати, навіть доганяли й ловили дикого коня. За сигна-
лом учасник біжить навколо поворотного прапорця, підбігає до команди, чіпляє одного воїна
(зачіпають обов’язково правою рукою за ліву), вони вдвох оббігають навколо прапорця й на-
зад, чіпляють третього воїна, й усе повторюється, доки не заберуть останнього.
XX Перетягування канату
XX Конкурс на краще знання прислів’їв про здоров’я
1. Бережи одяг — доки новий, а здоров’я — поки молодий.
2. Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.
3. Здоров’я всьому голова.
4. Гіркий тому вік, кому треба ліків.
5. Як немає сили, то й світ не милий.
6. У здоровому тілі — здоровий дух.
7. Чиста вода — для хвороби біда.
8. Найбільше багатство — здоров’я.
9. Без здоров’я нема щастя.
10. Здоров’я маємо — не дбаємо, а загубивши — плачемо.
11. Хто день починає із зарядки, у того все буде в порядку.
12. Шкіра — дзеркало здоров’я.
13. Зуби — візитівка здоров’я.
14. Як про здоров’я дбаєш, так і маєш.
15. Наше здоров’я — в наших руках.
16. Які зуби — такий і шлунок.
17. Без уроків фізкультури не зміцниш мускулатури.
137
СКАНДИНАВСЬКА ХОДЬБА
yy характеризувати етапи розвитку скандинавської ходьби; скандинавську ходьбу;
yy називати загальні вимоги до скандинавської ходьби; правила безпеки під час скандинавської ходь
би; санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю та вимоги особистої гігієни;
yy дотримувати правил безпеки, правил ходьби та правил здорового способу життя;
yy виконувати спеціальні вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса, сили верхніх та
нижніх кінцівок, черевного преса, спини; вправи на розтягування, для розвитку швидкості ходьби,
спритності, для стопи ніг; пересування в стійці ходака, вибір вихідного положення;
yy брати участь у скандинавській ходьбі та рухливих іграх;
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми — з історії скандинавської ходьби);
yy диференційована: диференціація учнів для розвитку основних рухових якостей засобами ходьби;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях під час уроків, у внутрішньошкільних змаганнях, фестива
лях, флешмобах, міських та всеукраїнських подіях;
вплив скандинавської ходьби на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах скандинавської ходьби.

1. Історія розвитку скандинавської ходьби в Україні
Історія скандинавської ходьби бере свій початок з давніх часів, коли паломники, вівчарі ви-
користовували палиці як опору. В медицині цю техніку почали застосовувати як лікувальну фіз-
культуру з минулого століття. Засновниками цього напряму вважають професійних лижників
Фінляндії. В Україні скандинавська ходьба як вид фізичного навантаження з’явилася нещодав-
но, проте щороку набуває дедалі більшого поширення й популярності. Для залучення до занять
вже створюють клуби скандинавської ходьби. Першу в Україні Школу оздоровчої скандинавської
ходьби було засновано в м. Дніпрі 2010 р. 2013-го р. розпочав свою діяльність клуб «Let’s Go»
в Харкові. Того самого року в Трускавці відкрився перший в Україні парк скандинавської ходьби.
А з 2018 р. функціонує громадська організація «Українська федерація скандинавської ходьби».
2. Загальна характеристика скандинавської ходьби
Скандинавська ходьба — це унікальний вид оздоровчої практики, особлива техніка фітне-
су. Її не слід плутати з трекінгом, ходьбою по горбах або бігом стежкою. Спочатку скандинав-
ська ходьба була літнім тренувальним режимом для лижників. Тепер це визнаний спосіб пере-
творити прогулянку у фізичні вправи для всього тіла, які може виконувати будь-хто і будь-де.
Для скандинавської ходьби використовують спеціально розроблені палиці, щоб використову-
вати силу верхньої частини тіла для руху вперед.
3. Основні правила ходьби
Найкращий час для початку занять нордичною ходьбою — весна. Займатися краще вран-
ці або ввечері. Будь-який тренувальний комплекс має включати десятихвилинну розминку.
138
Вправи на розминку, що виконують перед скандинавської ходьбою, включають: плавні нахи-
ли, повороти голови, колові рухи, обертання плечима, повороти, нахили корпусу, махи нога-
ми вперед, назад, у сторони, присідання з опорою на нордики, ходьба на мисках, на п’ятах.
Ця коротка програма підготує м’язи рук, ніг, тулуба до навантажень, пришвидшить адап-
тацію серцево-судинної та респіраторної систем. Для визначення адекватності навантаження
орієнтуватися, в першу чергу, потрібно на частоту скорочень серця. Пульс підраховують перед
початком тренування. При максимально прискореній ходьбі цей показник не повинен збіль-
шуватися понад 15 %. Правильне дихання — носове, видих при цьому тривалішій за вдих.
У середньому на кожен вдих припадає 2—3 кроки, на видих — 3—4.
4. Правила безпеки під час скандинавської ходьби
1. Не використовувати звичайні лижні палиці. Ефективною та максимально корисною буде
тільки ходьба з використанням спеціально розробленого інвентарю.
2. Треба відразу навчитися правильної техніки ходьби і дотримуватися алгоритму рухів. Це
убезпечить під час занять і зробить їх більш корисними.
3. Важливо, щоб тиск на палицю йшов не від кисті, а всією рукою.
4. Тиск на стопу під час ходьби має бути рівномірним, оскільки при неправильній постановці
ноги можна травмуватися або дати підвищене навантаження на ноги.
У палиці повинна бути зручна ручка. Кращими варіантами є моделі з рукоятками з нату-
ральної пробки або прогумовані. Ще один важливий нюанс — наявність якісних темляків,
які надійно фіксують палиці в руках. Вибирати інвентар варто відповідно до свого зросту.
7. Особиста гігієна учня/учениці
ОМВ: нагадати учням про правила особистої гігієни та їхню значущість.

(Див. модуль РУХЛИВІ ІГРИ).
(Див. модуль РУХЛИВІ ІГРИ.)
Вправи для розвитку сили спини
139
Вправи для розвитку сили м’язів ніг
1. Класичні присідания. В. п. — стійка ноги нарізно, зігнуті в ліктях руки «в замку» перед
грудьми (6—10 р.).
ОМВ: під час виконання п’яти не відривати від поверхні, спину тримати рівно, присідати
повільно.
2. Присідання з відведенням прямої ноги вбік. В. п. — стійка ноги нарізно. 1 — класичне
присідання; 2 — встати й відвести пряму ліву ногу вбік; 3 — класичне присідання; 4 —
встати й відвести пряму правую ногу вбік (3—5 р. — на кожну ногу).
ОМВ: під час присідання не відривати п’яти від поверхні, під час відведення прямої ноги
вбік, тулуб тримати рівно, не відхиляючись.
3. Присідання «Сумо». В. п. — широка стійка ноги нарізно, носки розвернуті в сторони (4—8 р.).
ОМВ: присідати повільно, спину тримати рівно, намагаючись не нахилятися вперед.
4. Присідання з підйомом зігнутої ноги до ліктя. В. п. — стійка ноги нарізно, руки за голову,
лікті в сторони. 1 — класичне присідання; 2 — встати, підняти зігнуту в коліні ліву ногу
й торкнутися лівого ліктя, приставити ногу; 3 — класичне присідання; 4 — встати, під-
няти зігнуту в коліні праву ногу й торкнутися правого ліктя, приставити ногу (3—5 р. на
кожну ногу).
ОМВ: присідати повільно, під час торкання коліном ліктя виконувати невеликий нахил
тулуба вбік; не нахилятися вперед; лікті тримати широко розведеними.
5. Присідання з в. п. «ноги разом» (6—10 р.).
ОМВ: під час виконання присідання, стопи й коліна тримати разом, спина рівна, руки до-
вільно.
6. Присідання з випадом убік. В. п. — о. с. 1 — крок (випад) лівою ногою вбік; неглибоке при-
сідання на ліву ногу (права нога пряма), руки вперед; 2 — піднятися і приставити ногу;
3 — крок правою ногою в бік, неглибоке присідання на праву ногу, ліва нога пряма, руки
вперед; 4 — піднятися і приставити ногу (3—5 р. — на кожну ногу).
ОМВ: під час присідань (випадів) спину тримати рівно, трохи нахиляючи тулуб уперед;
глибину присідання обрати індивідуально.
7. Присідання з кроком (випадом) уперед. В. п. — о. с. 1 — випад правою ногою вперед, при-
сідання; 2 — в. п.; 3 — випад лівою ногою вперед, присідання; 4 — в. п. (3—5 р. — на кож-
ну ногу).
ОМВ: під час виконання випаду, проєкція коліна ноги, що стоїть попереду, не повинна за-
ходити далі, ніж стопа; спина рівна — не нахиляти тулуб уперед; глибину присідання об-
рати індивідуально.
8. Присідання «реверанс». В. п. — стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1 — праву ногу відвести
назад за ліву і поставити на носок, присідання; 2 — ліву ногу відвести назад за праву і по-
ставити на носок, присідання (3—5 р. — на кожну ногу).
ОМВ: спина пряма, тулуб не нахиляти вперед; нога, яка знаходиться попереду, стоїть на
стопі (п’яту не відривати від підлоги); нога, що знаходиться позаду, торкається носком
підлоги (для рівноваги); глибину присідання обрати індивідуально.
ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ СКАНДИНАВСЬКОЇ ХОДЬБИ

Стійка ходака. В. п. — стійка ноги нарізно і злегка зігнуті в колінних суглобах, голова
розташована прямо, руки спираються на палиці. Потрібно вставати на п’яти і плавно переко-
чуватися на подушечки всіх пальців, маса тіла має бути сконцентрована на палицях.
140
Пересування у стійці ходака, вибір вихідного положення. Стоячи з прямою спиною, тіло
трохи нахилене вперед, руки зігнуті в ліктях. Уперед повинна бути виставлена рука, проти-
лежна нозі, що починає (під кутом приблизно 80 град.). Друга рука знаходиться ззаду і трохи
нахилена до землі, палиця повинна лежати вільно, кут відведення близько 40 град. На почат-
ку ходьби ногу спершу ставлять на п’яту, далі переносять центр ваги, плавно перекочуючись
на носок, спираючись на палиці.
Етапи Опис
Ходьба з пере- 1. Палиці беруть посередині по одній у руку і тримають їх, як під час простої ходьби.
катом стопи, 2. Під час кожного кроку стопу перекочують уперед, руки переміщаються природно.
тримаючи па- 3. Плечі опущені й розслаблені.
лиці посередині 4. Необхідно знайти комфортний для себе ритм і продовжувати йти в ньому
Ходьба з пали- 1. Руки вставляють у темляки на кінці палиць.
цями позаду 2. Починають крокувати, як під час звичайної ходьби.
3. Кисті рук тримають відкритими, палиці тягнуть за собою.
4. Поступово збільшують довжину і швидкість кроку. Руки при цьому пересуваються
вперед-назад.
5. Як і раніше тримаючи кисті рук відкритими, ставлять палицю, виносячи її вперед.
Має відчуватися зчеплення з поверхнею
Ходьба з опо- 1. Рукоять палиці стискають кистю.
рою на палиці 2. Під час кожного кроку руку, протилежну нозі спереду, виносять уперед разом з па-
лицею.
3. Палицю встромляють під кутом таким чином, щоб древко було спрямовано назад.
4. Ставлячи палицю, лікоть виносять перед тулубом. Рука повинна бути випрямлена.
5. Продовжують крокувати в комфортному ритмі
Відштовхуван- 1. Щоразу, висуваючи однією рукою палицю вперед, друга опиняється позаду.
ня від палиць 2. Спираючись на задню палицю, продовжують її рух назад. Потрібно відчути, як
тіло саме виштовхується вперед.
3. Під час перших 50 кроків докладають більше зусиль палиці, наступні 50 — менше.
4. Продовжують ходьбу із заданим інтервалом
XX М’яч середньому
Гравці утворюють декілька кіл. Посередині кожного кола розміщується ведучий. За сиг-
налом учителя ведучі за чергою кидають м’яч своїм товаришам з команди, а ті передають його
назад. Коли ж вони отримають м’яч від останнього гравця, то міняються місцями з першим
номером. Тепер цей гравець буде ведучим — і так до того моменту, коли перший ведучий знову
не опиниться в середині кола. Перемагає команда, яка першою закінчила гру.
XX М’яч ведучому
Діти об’єднуються в 4—5 груп, кожна утворює своє коло діаметром 4—5 м. У центрі кож-
ного кола — ведучий із м’ячем. За сигналом ведучі по черзі кидають м’яч своїм гравцям, на-
магаючись не впустити його, отримують м’яч назад. Коли м’яч опиниться в усіх гравців кола
(1—3 р.), ведучий піднімає його вгору. Перемагає команда, яка найменше разів утратила м’яч.
XX Хто найвлучніший?
Діти невеликою групою в кількості 8—10 гравців утворюють коло, намальоване крейдою
(кожна дитина тримає м’яч або торбинку з піском). У центрі стоїть кошик на відстані 2 м від
дітей. За сигналом діти кидають предмети в кошик однією рукою знизу. Після того, як усі ки-
нуть предмети, вони підходять до кошика, забирають по одному предмету і, повернувшись на
місце, повторюють вправу другою рукою.
141
СКВОШ
yy характеризувати етапи розвитку сквошу;
yy називати загальні вимоги до гри, назви ліній, розміщення гравців на майданчику; правила безпеки
на ігровому майданчику; санітарно-гігієнічні вимоги до інвентарю та вимоги особистої гігієни;
yy дотримувати правил безпеки на ігровому майданчику, правил гри та правил здорового способу життя;
yy виконувати стрибкові вправи; спеціальні вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса,
сили верхніх та нижніх кінцівок, черевного преса, спини; вправи на розтягування; вправи для розви
тку швидкості, спритності; вправи для кистей рук: обертальні рухи кистю (повільні та максимально
швидкі); для пальців рук; імітаційні вправи: імітація ударів та прийому м’яча (в різному та заданому
темпі); пересування в стійці сквошиста (праворуч, ліворуч, уперед, назад), вибір вихідного положен
ня для ударів та прийому м’яча, від стіни, в парах, у колонах;
yy знати розміщення гравців на майданчику;
yy брати участь у рухливих іграх.
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії сквошу);
yy диференційована: диференціація учнів для розвитку основних рухових якостей засобами сквошу;
лях, флешмобах, а також участь у міських та всеукраїнських подіях;
вплив сквошу на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами сквошу індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах навчання зі сквошу.

1. Історія розвитку українського сквошу
Датою утворення Федерації в Україні є 2004-й рік. Очолив тоді новостворену установу май-
стер спорту з тенісу Роман Долинич. У квітні 2005 р. ФСУ стала повноправним членом Євро-
пейської федерації. Цього самого року відбулися перші змагання українських сквошистів на
чемпіонаті Європи. Саме цей рік уважається початком розвитку сквошу в Україні, коли віт
чизняні спортсмени отримали можливість брати участь в офіційних змаганнях, що проводять-
ся під егідою Європейської федерації.
12—14 вересня 2014 р. перші 11 осіб успішно були атестовані на суддівство. А вже за рік
у 2015 р. ФСУ сприяла в організації поїздки українських спортсменів на навчальні тренерські
курси 1-го і 2-го рівня. 4—7 червня 2014 р. у французькому Валансьєне українські спортсмени
дебютували на індивідуальному чемпіонаті Європи, на якому Україну представили відразу кіль-
ка гравців. Наша країна була представлена в чоловічій і в жіночій першості. Надія Усенко стала
наймолодшою учасницею (14 років) турніру, але вона вже встигла заявити про себе на міжнарод-
ній арені, зокрема виступивши на дорослому командному чемпіонаті Європи і посівши лідерську
позицію в рейтингу. 2016-го р. за підтримки Федерації сквошу України і під егідою Професійної
асоціації сквошу в Києві вдруге було проведено міжнародний турнір зі сквошу «PARETI Squash
Open 2016». 2017-го р. Національний університет фізичного виховання та спорту України вклю-
чив сквош у перелік видів спорту, які викладають на кафедрі спортивних ігор.
142
2. Загальна характеристика гри
У сквоші зазвичай беруть участь двоє осіб. У грі використовують дві ракетки та маленький
гумовий м’ячик (діаметром 4 см). Грають на спеціальному корті, у якого всі чотири стіни при-
значені для гри. Подаючи м’ячик, гравець повинен ударити ним об дальню стіну, а коли він
відскакує, другий гравець повинен відбити його і так далі. Також перевагою такої гри є те, що
людина в неї може грати сама, тим самим відпрацьовуючи власні удари. Однак присутність
двох гравців додає їй азартності.
Почерговий обмін ударами ракетками по м’ячу таким чином, щоб суперник припустив-
ся помилки або не зміг відбити м’яч. М’яч потрібно вдарити таким чином, щоб він торкнувся
передньої стіни вище звукової панелі та нижче лінії ауту. Виконувати удари можна як з льо-
ту, і після першого відскоку м’яча від статі. Зазвичай м’яч посилають просто в лицьову сті-
ну, хоча його можна бити будь-якою стіною. Очки нараховують лише гравцеві, який подає,
і він подає доти, доки не програє розіграш очка. Тоді право подавати переходить суперникові.
Гравець, який виграв попередній сет, подає першим у наступному. Гра починається з подачі.
Право подавати першим визначається жеребкуванням (обертанням ракетки). Подавець сам
вирішує, з якої зони подачі (лівої чи правої) він подаватиме. Надалі подає, виграючи очко,
щоразу змінює квадрат подачі на протилежний. Однією зі ступнів, хоча б її частиною, гравець
повинен торкатися підлоги всередині зони подачі. Цією ступнею не можна торкатися червоної
лінії, що обмежує квадрат подачі.
3. Правила безпеки на ігровому майданчику
У сквош гравці-суперники ділять один простір корту на двох або чотирьох, тому джентль-
менська поведінка на корті конче потрібна. Уникнути ударів ракеткою або м’ячем можна
лише за дотримання правил взаємної ввічливості та акуратності. М’який м’яч під час гри «ро-
зігрівається» і стає жорстким, тому для захисту очей часто використовують спеціальні окуля-
ри. На юніорських змаганнях окуляри вважаються обов’язковим елементом екіпірування.
Сквош-корт завдовжки — 9,75 м, завширшки — 6,4 м. Ігровий простір зверху обмежується
лініями ауту, а знизу — «бляшанкою», тобто спеціальною панеллю на стіні. Лінії на передній
стінці та квадрати подачі на підлозі важливі тільки при подачах. Гравці по черзі вдаряють ра-
кеткою по м’ячу, що важить 24 г за діаметром 40 мм. Максимальна довжина ракетки — 68,6 см.
5 Правила здорового способу життя
6. Особиста гігієна учня/учениці
ОМВ: нагадати учням про правила особистої гігієни та їхню значущість.

1. На місці, в сторони, вперед-назад, через палицю, через дві проведені паралельно лінії, че-
рез лаву.
2. На лаву — з лави на двох ногах, на кожній нозі по черзі.
3. Багатоскоки на двох ногах, з ноги на ногу, на кожній по черзі.
143
4. Зі скакалкою на двох ногах, на одній, по черзі, у напівприсіді зі звичайними стрибками,
з підскоком на кожне обертання, між обертаннями робити доскік, робити два обертання на
один стрибок тощо, скакалку обертати вперед і назад.
ОМВ: перед початком виконати розминку для всіх груп м’язів. Після виконання комплек-
су обов’язково треба виконати вправи на відновлення дихання та розслаблення м’язів.
Вправи загальнорозвивальні
1. Вправи з широкою амплітудою рухів — махи руками, ногами вперед-угору, вбік-угору.
2. Нахили вперед, в сторони, назад з різних вихідних положень: ноги разом, ширші за плечі,
одна перед другою тощо.
3. Повороти, нахили та обертання головою.
4. Нахили, повороти та колові рухи тулубом, у положенні лежачи на спині піднімання ніг за
голову (ці вправи можна виконувати активно та пасивно).
5. Вправи з палицею: нахили, повороти тулуба, руки в різному положенні (внизу, вгорі, попе-
реду, за головою, за спиною); викрутки; переступання та перестрибування через палицю.
6. Підтягування лівої (правої) ноги за кісточку до сідниць. Зігнувши ліву (праву) ногу в ко-
лінному суглобі, підтягнути коліно до грудей, обхопивши гомілку.
7. Піднявши праву (ліву) руку вгору, ліву (праву) вниз зігнути і, взявши кисті «в замок» за
спиною, потягнути.
Вправи з подоланням власної ваги
1. Присідання на двох ногах при різному положенні ніг: ноги разом, п’яти разом — носки на-
різно, ноги на ширині плечей і т. ін.
2. Присідання на одній нозі.
3. Пружинисті погойдування у випаді зі зміною ніг — попереду то ліва, то права.
4. Перебуваючи в напівприсіді, ноги широко розставлені. Перенесення ваги тіла з лівої ноги
на праву.
5. Віджимання від лави, від підлоги, ноги на підлозі, на лаві.
6. Підтягування, лазіння по канату, жердині.
7. Піднімання ніг у положенні лежачи на животі, спині.
8. З положення лежачи на спині, ноги зігнуті, піднімання тулуба і скресне діставання ліктем
коліна.
9. Одночасне піднімання ніг та тулуба лежачи на животі, на спині.
Вправи з вагою
XX Вправи з набивними м’ячами (вага до 1 кг)
Кидки м’яча двома руками (однієї) з-за голови; праворуч збоку з кроком лівою ногою впе-
ред; ліворуч збоку з кроком правою ногою вперед, знизу.
XX Вправи з гантелями (вага до 0,5 кг)
Кола руками одночасно вперед-угору, назад-угору; кола руками в різних напрямках —
одна вперед-угору, друга назад-вгору і навпаки; з різних положень руки вперед, руки в сто-
рони, долонями з гантелями вгору — згинання та розгинання рук; обертання, скручування,
відведення кисті.
XX Вправи з предметами
Метання невеликих обтяжень на дальність двома руками, правою, лівою з різних поло-
жень (згори, збоку, знизу). Виконувати кидки стоячи, сидячи, стоячи одному коліні тощо.
144
XX Вправи з гумовим амортизатором
1. Стоячи обличчям до місця прикріплення, тягнути незакріплений кінець себе то правою, то
лівою рукою.
2. Стоячи правим боком (лівим) до місця прикріплення, тягнути прямою правою рукою (по-
тім лівою) вперед-ліворуч (уперед-праворуч).
3. Правою рукою (потім лівою) тягнути вниз до стегна.
4. Стоячи лівим боком (потім правим) до місця прикріплення опустити праву (ліву) руку
вниз, тягнути руку праворуч (ліворуч).
5. Стоячи обличчям до місця прикріплення, узяти край амортизатора двома витягнутими ру-
ками, підняти прямі руки вгору.
6. Стоячи спиною до місця прикріплення, взяти кінець амортизатора піднятою та зігнутою
в лікті правою (лівою) рукою, випрямити руку вверх-уперед.
ЗМВ: один кінець амортизатора закріплений постійно.
1. Узяти гімнастичну палицю так, щоб одна рука була на відстані півметра від другої. Пере-
ступити через палицю однією ногою, а потім другою. Спершу вперед, потім назад.
2. Розсунувши руки трохи ширше і не випускаючи палиці, перестрибнути через неї вперед
і назад.
3 Покласти на підлогу тенісний м’яч або м’яч для сквошу так, щоб він торкався п’ят. Відвес-
ти руки за спину, лівою рукою обхопивши праве зап’ястя. Присівши, взяти м’яч правою
рукою і випростатися, не сходячи з місця.
Вправи для розвитку швидкості та спритності
1. Ловіння або відбивання руками м’яча (волейбольного, баскетбольного, тенісного, для скво-
шу), що надсилає партнер з різною силою, з різної відстані.
2. Ловіння або відбивання м’яча під час захисту «воріт», надісланого партнером, одним із
двох або трьох партнерів.
3. Ловіння м’яча, кинутого партнером через спину гравця в невідомому напрямку після пер-
шого відскоку.
4. Ловіння м’яча, кинутого через спину гравця об стінку, після першого відскоку від підлоги,
одразу після удару об стінку тощо.
5. Частота кроків. Біг 10 с; біг на місці з опорою руками про високу лаву; біг на 3, 6, 10, 15 м;
біг униз по похилій площині; часте дріботіння ногами, сидячи на високому стільці.
6. Швидкість початку рухів та швидкість набору швидкості. Біг на 3, 6, 10, 20, 30, 60 м; рив-
ки на відрізках від 3 до 20 м з різних положень (стоячи боком, спиною в напрямку руху;
сидячи, лежачи в різних положеннях); біг зі зміною напряму (зиґзаґом); 2—3 стрибки на
місці та біг на коротку дистанцію.
Вправи для розвитку координаційних здібностей
1. З упору присівши, по черзі переставляючи руки, набути положення упору лежачи, а по-
тім — вихідного положення.
2. З упору присівши, випрямляючись, падіння вперед в упор лежачи на зігнутих руках, те
саме вперед-праворуч; вперед-ліворуч, з інших вихідних положень.
3. Зі стійки на колінах, руки опущені, злегка присідаючи, звестися на ноги, те саме з ракет-
кою та наступним швидким переміщенням уперед, убік тощо.
4. Падіння по діагоналі вперед-праворуч, вперед-ліворуч спочатку на підвищену опору з 3—4
матів, потім знижувати опору і виконувати з ракеткою в руках.
5. Перекиди вперед, назад, убік.
6. Перекид уперед, стрибок угору або «кенгуру» або інший перекид уперед.
145
7. Перекид уперед, стрибок угору з поворотом на 360 град. то через ліве, то через праве плече,
перекид уперед.
1. Кидки набивних м’ячів різної ваги, приділяти основну увагу руху кистями. Спочатку ви-
користовуючи невеликі м’ячі вагою 0,5—1 кг.
2. Верхня передача невеликих набивних м’ячів вагою 0,5—1 кг. Вправу можна виконувати
в парі, імітація верхньої передачі партнерові.
3. Обертання кистей у променево-зап’ясткових суглобах, тримаючи в руках гантелі.
4. Підняття та опускання кистей з гантелями в руках, долонями спрямованими вгору, а по-
тім униз.
5. Відштовхування від стіни, акцентуючи рухи в кисті. Об стіну можна спиратися не тільки
кінчиками пальців, але й усією долонею.
Імітаційні вправи
(Див. модуль НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС.)
Ігри для формування силових здібностей
XX Перетягування суперника
На майданчику креслять три паралельні лінії на відстані 3 м одна від одної. До централь-
ної лінії з різних боків підходять двоє учасників, беруться за руки. За командою кожен нама-
гається перетягнути свого суперника за лінію, що за його спиною. Час перетягування можна
обмежувати.
XX Єдиноборство
Встати одне проти одного, розставивши ноги на ширину плечей. Простягнути праві руки
одне до одного, з’єднавши їх від ліктя до долоні. За командою намагатися правою рукою від-
вести руку суперника вбік для того, щоб змусити його зійти з місця або опустити руку. Те саме
виконати лівими руками.
XX Боротьба в ланцюгу
На майданчику креслять три паралельні лінії на відстані 3 м одна від одної. Гравці об’єднуються
у дві команди і стають на крайніх лініях. За командою сходяться на середній межі й, не поверта-
ючись, вишиковуються в одну шеренгу так, що кожен гравець однієї команди займав місце між
двома гравцями команди-суперниці (тобто через одного). Учасники гри беруть одне одного під
руки. За сигналом розпочинається боротьба: кожна команда намагається перетягнути суперни-
ків за крайню межу, де вони стояли раніше. Перемагає команда, якій це вдається зробити. Якщо
під час боротьби ланцюг розірветься, то обидва учасники, причетні до цього, припиняють гру.
XX Перетягни противника
Провести на землі пряму лінію завдовжки чотири кроки. Двоє гравців стають на неї, по-
вернувшись обличчям одне до одного таким чином, щоб носки їхніх правих ніг стикалися.
Ліві ноги відставити на крок назад, а ліві руки покласти на стегна. Праві руки з’єднати, як
при рукостисканні. За сигналом кожен починає тягнути «противника» до себе, вбік. Перемо-
же той, хто змусить іншого відірвати від землі ліву ногу чи зрушити її з межі.
XX Гойдалки
Ставши спиною до спини, узяти одне одного під руки. Нахиляючись уперед, треба відірва-
ти суперника від землі. Переможе той, кому це вдасться зробити.
Ігри для формування швидкісних здібностей
XX Розвідка
Накреслити коло діаметром 2 м. У його центр покласти волейбольний м’яч. Усі гравці
об’єднуються у дві команди — «розвідників» та «вартових». Учні з команди «розвідників»
146
повинні намагатися винести м’яч за коло, з команди вартових — завадити винести м’яч. До
м’яча викликають гравця з кожної команди. «Розвідник», відволікаючи «вартового» вико-
нанням різних рухів (присідання, стрибки, повороти, махи ногами чи руками та ін.), які «вар-
товий» повинен повторювати, повинен схопити м’яч і винести його межі кола. «Вартовий» по-
винен устигнути заквацати «розвідника», поки той ще перебуває в колі.
XX Захист
Накреслити коло діаметром два кроки. У центр кола поставити булаву. Біля кола встає за-
хисник. Решта учасників гри встає навколо кола на відстані витягнуті руки. Ті, хто стоять по
колу, перекидають між собою м’яч. У зручний для себе момент кожен із гравців може кинути
м’яч біля булави, щоб її збити. Захисник відбиває м’яч у будь-який спосіб, але не ногою. Той,
кому вдасться збити булаву, стає захисником. Попередній захисник іде на його місце.
XX Бігуни
Грають на половині корту дві команди. Одна команда — «бігуни», інша — «ловці». «Лов-
ці» розташовуються вздовж однієї з бічних ліній, «бігуни» — усередині майданчика. За ко-
мандою «бігуни» розбігаються майданчиком. Одночасно на майданчик забігає перший із «лов-
ців», який намагається заквацати якнайбільше «бігунів». Ті, своєю чергою, намагаються від
нього ухилитися. Через 10—15 с лунає свисток, що перериває гру. «Ловець» повертається до
своєї шеренги. Фіксується кількість заквацаних ним. Потім знову лунає команда і вибігає на-
ступний «ловець». Переможе та команда, яка заквацає більше «бігунів».
Варіанти гри: «ловець» стрибає то на лівій нозі, то на правій.
XX Коні та кози
Накреслити дві паралельні лінії на відстані три кроки одна від іншої. Відступивши від них
обидві сторони по 20—25 кроків, слід провести по межі. Гравці об’єднуються у дві команди:
«коні» та «кози», розташовуються на середніх лініях спиною одне до одного. Ведучий голосно
каже: «Ко-ні!» або «Ко-зи!», промовляючи останній склад уривчасто і роблячи перед ним па-
узу. Гравці названої команди, повернувшись на 180 град., переслідують противників, гравці
команди-суперниці біжіть до дальньої межі, розташованою перед нею. Необхідно заквацати
тих, хто тікає раніше, ніж ті досягнуть лінії.
XX Естафета
Учні об’єднуються у 2—3 команди, щонайменше по двоє учасників у кожній. Команди ши-
куються за задньою лінією.
1) Перші номери за сигналом біжать до стінки, торкаються її рукою та на максимальній
швидкості повертаються назад. Щойно гравець перетинає задню лінію, стартує наступний
гравець команди.
2) Перші номери біжать до стінки обличчям уперед, торкаються її рукою і повертаються на-
зад спиною вперед, починають біг наступні номери.
3) Перші номери біжать до стінки з положення сидячи (можна придумати будь-яке вихід-
не положення), торкаються її та повертаються назад стрибками на лівій нозі (наступного
разу: на правій нозі, приставними кроками правим боком, приставними кроками лівим бо-
ком тощо).
Ігри для формування координаційних здібностей
XX Хто вперед
У грі можуть брати участь дві та більше команд. На відстані 4 м від старту покладено мати.
На відстані 10 м від матів покладено скакалки. Команди вишиковуються на старті. За сигна-
лом перші номери стрибками (можуть бути будь-які варіанти: на двох ногах, на одній, у напів-
присіді, у повному присіді та ін.) досягають матів, роблять перекид (уперед, боком та ін.), при-
ставними кроками добігають до скакалок, виконують 10 стрибків, кладуть скакалки на місце
та повертаються бігом до лінії старту.
147
XX Злови палицю
Гравці стоять по колу за 3—4 кроки від ведучого, який притримує рукою палицю, що сто-
їть. У всіх гравців є порядковий номер (замість номера можна використовувати ім’я гравця,
присвоїти йому назву рослини/тварини тощо). Той, хто стоїть у центрі, вигукує номер, ім’я
або назву і відпускає палицю. Викликаний гравець повинен устигнути схопити її, доки вона не
впала. Якщо він не зумів це зробити і палиця впала, гравець стає ведучим. А ведучий поверта-
ється на його місце.
XX Підсічка
Учасники гри об’єднуються у дві команди. Усі утворюють одне коло, узявшись за руки, роз-
ходяться якнайширше і відпускають руки. Двом гравцям однієї команди, які стоять там, де
вона примикає до іншої, надягають нарукавні пов’язки. У центрі кола стає ведучий зі скакал-
кою в руках. Повертаючись на місці, ведучий обертає скакалку так, щоб її кінець ковзав по зем-
лі за колом гравців, які одне за одним підстрибують на місці, пропускаючи скакалку під ногами.
Якщо хтось зачіпає скакалку, його команді зараховують штрафне очко. Виграє команда, оштра-
фована меншою кількістю очок. Загальна тривалість гри разом із паузами — 2—3 хв.
XX Ловець
Не змінюючи побудови, із тією самою скакалкою можна провести іншу гру. Ведучий корот-
шає скакалку так, щоб її кінець ковзав по землі перед гравцями, приблизно на відстані кроку.
Кожен гравець намагається наступити на скакалку, стрибнувши на неї вперед двома ногами,
коли скакалка ковзає повз нього. Хто зможе це зробити, той виграє своїй команді одне очко.
Перемагає та команда, яка набирає більше очок. Ці дві гри можна провести без об’єднання
в команди.
XX Найспритніший
Кожен гравець команди ставить перед собою гімнастичну палицю, притримуючи її правою
рукою (або лівою). Праву ногу відвести назад, а потім, махнувши нею вперед-угору, перенести
над палицею. Палицю треба відпустити, а потім підхопити її, щоб вона не впала. Те саме по-
вторити, переносячи над палицею ліву ногу.
XX Рибалка
1) Перед гравцем розставлено сім булав у шаховому порядку. Тримаючи звичайну вудку пра-
вою рукою, гравець намагається торкнутися (але завадивши їй упасти) по черзі кожної бу-
лави. Те саме повторити лівою рукою. Виграє той, хто збив меншу кількість булав за ко-
роткий час.
2) Сім булав установлюють на рівній між собою відстані, що дорівнює довжині булави. Гра-
вець повинен збити вудкою кожну булаву обов’язково всередину, але так, щоб сусідня бу-
лава не впала. Виграє той, у кого більше вдалих спроб та менший час виконання.
XX Естафета
Учасники об’єднуються у дві-три команди. На відстані 10—15 м від старту перед кожною
командою поставлені булави чи стійки. Команди вишиковуються на старті. У руках перших
номерів команд ракетка для сквошу, якою вони підбивають м’яч. За сигналом перші номери
біжать до стійки, яку вони повинні оббігти і повернутися до лінії старту. Виграє та команда,
яка на виконання витратить менше часу.
Ускладнення: а) під час бігу м’яч підбивати то вгору, то вниз; б) під час бігу м’яч підбивати
лівою рукою (для правші) й навпаки.
Ігри для формування витривалості

XX Естафета
Учасники об’єднуються в команди та шикуються за стартовою лінією одне за одним. Перед
кожною командою на відстані 12—15 м установлюється булава або набивний м’яч. За сигналом
148
перші номери повинні оббігти булаву певним способом і якнайшвидше повернутися назад.
Щойно перший номер перетинає стартову межу, біг починає другий номер команди і т. ін.
Способи: а) учасник команди біжить з м'ячем для сквоша у руках і передає його, повер-
таючись, наступному учасникові; б) учасник долає відстань стрибками на двох ногах або на
одній — уперед, на другій — повертаючись; в) до булави учасник біжить, повертається, пере-
суваючись спиною вперед стрибками «жабою» (з ніг на руки, ноги підтягнути і т. ін.).
XX Стонога
Гравці команд вишиковуються в шеренгу, нахилившись, беруть одне одного за пояс. За
сигналом команди, не розриваючи ланцюга, оббігають поставлені перед ними булави на від-
стані 15—20 м і повертаються на стартову лінію. Команду-переможницю визначають після
трьох спроб.
XX Ловіння парами
Вибирають пару «ловців». Узявшись за руки, вони повинні спіймати гравця. Гравець ува-
жається спійманим, якщо «ловці» зімкнули руки навколо нього. Коли «ловці» ловлять на-
ступного гравця, упіймані становлять нову пару, яка долучається до ловіння гравців, і т. ін.
XX Футбол з набивним м’ячем
Дві команди по 4—6 чоловік у кожній грають на сквош-корті в маленький набивний м’яч
(0,5—1 кг). Обов’язкова умова — однією рукою торкатися підлоги. Правила гри подібні до
правил гри у футбол.
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ВПРАВИ
Стійка сквошиста
Ступні знаходяться на ширині плечей (або трохи ширше). Ноги злегка зігнуті, а вага тіла
перенесена на носки. Верхня частина тіла розслаблена, руки тримають ракетку попереду ту-
луба. Головка ракетки трохи піднята вгору. Стежити за тим, щоб верхня частина тіла не гор-
билася та не переносити вагу тіла надмірно вперед. Спину потрібно тримати прямо, що в поєд-
нанні із зігнутими колінами виглядатиме так, ніби гравець сидить на стільці.
Розміщення гравців на ігровому майданчику
Однією зі ступнів, хоча б її частиною, гравець повинен торкатися підлоги всередині зони
подачі. Цією ступнею не можна торкатися червоної лінії, що обмежує квадрат подачі.
Пересування в стійці сквошиста приставними кроками
Основний спосіб переміщення в грі — кроки. Стрибки і ривки неефективні, оскільки при
цьому можна легко втратити рівновагу. Ба більше, набуття в. п., або перехід на нову пози-
цію займе значно більше часу, ніж під час переміщення кроками. У грі сквошисти найчастіше
використовують такі способи (різновиди) переміщень: однокроковий — кроками, переступан-
ням, випадами (з правої, з лівої ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки);
багатокроковий — приставними кроками, схресними кроками.
Однокроковий спосіб переміщення гравці використовують на короткі відстані, або для
того, щоб набути оптимально правильної позиції. Крок у напрямку м’яча роблять ближньою
ногою, а другу ставлять у потрібну для виконання удару позицію. Удар також можна викону-
вати одночасно з кроком, що значно збільшує його силу. Переступання використовують для
поворотів на місці або незначного переміщення вперед-назад — сквошист нібито тупцюється;
випади — здебільшого для прийому м’ячів, до яких гравцеві потрібно тягнутися.
Удари м’яча
З в. п. стійка сквошиста. В. п. у сквоші — це таке положення тіла, коли сквошист готуєть-
ся до прийому м’яча, посланого суперником.
Удар праворуч. Рух до м’яча починається з лівої ноги, при цьому розвертаючись на пра-
вій нозі вбік пересування. Розрахувати підхід до м’яча так, щоб останній крок перед ударом
149
припав на ліву ногу. Із замахом обернутися лівим боком до м’яча, відвівши праве плече далеко
назад. У момент контакту ракетки з м’ячем маса тіла переміщається в напрямку удару. Ліва
нога, на яку переноситься вага тіла, під час удару згинається тим більше, чим нижче м’яч.
Початок винесення руки вперед має відбуватися при трохи відігнутій назад кисті, так щоб то-
рець ракетки був спрямований на м’яч. Плечо, рука та ракетка утворюють злитий «ударний
важіль». Ударну руку сильно не напружувати. Винесення ракетки на м’яч поєднується з віль-
ним поворотом тулуба в напрямку удару. Вага тіла переноситься на передню ногу. Зусилля ніг,
тулуба, плеча та руки з ракеткою з’єднано воєдино та націлено вперед. Не підпускати надто
близько до себе м’яч, завдавати удару попереду — збоку від себе. Підводити ракетку трохи під
м’яч із наступним рухом уперед і трохи вгору. Вільна рука під час контакту ракетки з м’ячем
витягнута вперед і злегка зігнута. Після удару ракетка продовжує рух слідом за м’ячем (су-
проводжує м’яч). При цьому струнна поверхня ракетки практично залишається перпендику-
лярною до землі. Рух закінчується ліворуч та вище від голови.
Удар ліворуч однією рукою. Підхід до м’яча починається з правої ноги. Повертатися в бік
пересування на лівій нозі. Рух до м’яча розрахувати так, щоб останній крок перед ударом при-
пав на праву ногу. Під час замаху повертатися ліворуч. Ліва рука підтримує ракетку за шию,
допомагаючи відводити її назад. Голову повернуто в бік м’яча. Щоб замах під час удару був
вільним і широким, необхідний більший поворот тулуба, ніж під час удару праворуч. У край-
ньому положенні замаху ударна рука зігнута, лікоть та передпліччя знаходяться біля тулуба.
Під час руху вперед вона починає поступово випрямлятися. Ударний рух починається з роз-
вороту плечей у напрямку удару. Під час виведення ракетки вперед ліву руку відводять назад,
що дає змогу утримувати плечі від зворотного перекручування і прискорювати праву руку,
підвищуючи тим самим потужність удару. Розташування ніг перед ударом має бути таким,
щоб перенести вагу тіла вперед з лівої ноги на праву. Праву руку опускають, і головка ракет-
ки, не поспішаючи, переміщається трохи нижче за висоту точки майбутньої зустрічі з м’ячем.
Розпрямляючись, рука набуває такого положення, коли тильна сторона кисті руки практично
в момент контакту з м’ячем повертається до сітки, струнна поверхня перпендикулярна землі.
Ракетка зустрічає м’яч приблизно проти виставленої ноги вперед. У момент контакту ракетки
з м’ячем рука випрямлена. Точка контакту ракетки з м’ячем знаходиться збоку та попереду
тулуба.
150
ФЛОРБОЛ
yy знати основні відомості з історії флорболу; алгоритми надання домедичної допомоги при ударах,
забоях, розтягненнях та розривах зв’язок; спрощені правила гри та розмітку флорбольного майдан
чика; функції захисника та нападника;
yy уміти надавати домедичну допомогу при пораненнях і травмах, надавати само- та взаємодопомо
гу при ударах, забоях, розтягненнях, та розривах зв’язок; виконувати різні способи пересування на
полі, поєднуючи з технікою володіння м’яча; жонглювати м’яч ключкою на різній висоті; виконувати
елементи гри воротаря (ловіння, вкидання, відбивання м’яча); виконувати «дріблінг» з просуванням
уперед, по колу та між фішками; відбирати м’яч у суперника, не порушуючи правил гри; виконувати
«кістьову» передачу м’яча партнерові коротким розгоном крюком ключки зі зручної сторони; боро
тися, гідно поводиться в разі виграшу чи поразки;
yy набути навичок техніки володіння ключкою з м’ячем; особистої та групової відповідальності, роботи
в групі та самостійної роботи з реалізації поставлених завдань;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної командної мети під час рухової діяльності;
yy дотримувати правил безпечної поведінки під час рухової діяльності; правил змагань з флорболу;
правил здорового способу життя;
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ; власний емоційний стан;
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми з історії флорболу);
yy диференційована: диференційний підхід до навантаження; індивідуальні та групові відпрацювання
основ домедичної допомоги у флорболі;
лях, флешмобах, відвідування міських, обласних та всеукраїнських змагань з флорболу, зустрічі з ви
датними флорболістами;
вплив флорболу на організм людини);
yy ігрова: ігри, розваги та квести з елементами флорболу індивідуально, в парах та командою;
yy інтеграційна: поєднання рухів та навичок на різних етапах навчання у флорболі.

1. Історія та географія розвитку флорболу в світі
Однозначно сказати, де і як зародилася гра, важко. Деякі стверджують, що батьківщиною
флорболу є країни північної Європи, інші — що гра зародилася в США. Флорбол увібрав у себе
риси, атрибути і правила, притаманні різним іграм, батьківщиною яких є різні країни.
Так, наприклад, багато правил і принципів гри флорболу є модернізованими варіаціями
правил таких ігор як крокет або хокей з м’ячем. Перший м’яч для цієї гри був придуманий
у США. Власне, і ключки для флорболу почали виготовляти в Америці.
Багато знавців та шанувальників флорболу стверджують, що і сьогоднішні правила
гри з’явилися в США. Флорбол тут починався з дитячих та юнацьких команд, які грали на
151
бейсбольних майданчиках з використанням легкого пластмасового м’ячика, що практично
унеможливлювало травмування. 1958-го р. на фабриці пластмаси (Лакевіль) уперше вигото-
вили цільну пластмасову ключку. Задумка такої ключки з’явилася в шанувальників хокею
з шайбою, які захотіли зіграти в улюблену гру влітку, але вже без льоду та ковзанів, а тому грі
дали назву «флорхокей» або «хокей на підлозі». Гра швидко здобула визнання серед юного по-
коління і почала швидко розвиватися в США та Канаді. 1962-го р. на континенті вперше від-
бувся чемпіонат серед хлопців з флорхокею, попередника флорболу.
«Дорослою» грою цей вид спорту, очевидно, став завдяки шведським студентам, які при-
везли ключки, м’ячі та саму гру в Європу 1968 р. Щоправда, тут гра мала іншу назву — інне-
банді. Гра дуже сподобалася дорослому населенню Швеції. До 1979 р. вже існувало суспіль-
ство її любителів. 1980-го та 1981-го роках було організовано та проведено перші чемпіонати.
1981-го р. виникла федерація іннебанді, що включала 17 об’єднань. Федерація прагнула роз-
робити правила гри, незалежно від того, чи проходитиме вона на льоду або на траві, з шайбою
або з м’ячем, за їх задумом це має бути універсальний вид спорту. 1984-го р. федерація стала
одним із членів RF Швеції, а 1986-го р. вже з’явилася IFF (Міжнародна федерація флорболу
у складі Швеції, Фінляндії та Швейцарії). Тоді ж гра офіційно отримала назву флорбол. Через
десятиліття у складі федерації вже були Данія, Норвегія, Німеччина, США, Японія та багато
інших країн. 1996-го р. у Стокгольмі відбувся перший ЧС з флорболу серед чоловічих команд,
через рік — серед жіночих. Відтоді світові чемпіонати відбуваються раз на 2 роки, Європей-
ський кубок — щорічно. Сьогодні гра набуває дедалі більшої популярності серед різних кате-
горій населення у всіх країнах світу.
Гра має велике майбутнє. Буквально відразу після закінчення перших чемпіонатів була
створена федерація, тоді флорбол почав своє офіційне життя.
2. Визначні гравці світу

Кращі флорболісти світу 2021 року
1. Тобіас Густафссон (Швеція)
2. Самі Йоханссон (Фінляндія)
3. Джонатан Едлінг (Швеція)
4. Марек Бенеш (Чехія)
5. Вілле Ластікка (Фінляндія)
6. Еміль Юханссон (Швеція)
7. Лукаш Бауер (Чехія)
8. Юстус Кайнулайнен (Фінляндія)
9. Хампус Арен (Швеція)
10. Ян Цаугг (Швейцарія)
3. Основи домедичної допомоги у флорболі

Флорбол є травмонебезпечним видом спорту. Найчастіше поміж травм у флорболістів трап
ляються удари і забої, розтягнення та розриви зв’язок.
Забій (забиття) — це травма шкірного покриву без порушення його цілісності. Так
можна травмуватися у разі падіння, удару тупим предметом. Травмоване місце стає на-
бряклим. На ньому з’являється синець. Через розрив великих судин під шкірою накопи-
чується кров (гематоми). Забої можуть порушувати функції пошкодженого органу. Забій
м’яких тканин спричиняє лише біль і помірне обмеження руху кінцівок, натомість забої
внутрішніх органів можуть виявитися смертельними. При забої потрібно дати пошкодже-
ній ділянці тіла спокій. Щоб припинити крововилив у м’які тканини, треба накласти тугу
пов’язку та підняти уражену ділянку тіла. Щоб зменшити біль та запальні явища, необхід-
но прикласти до травмованого місця щось холодне. Дезінфекція забою обов’язкова, якщо
на ньому є подряпини. При серйозних забоях внутрішніх органів одразу слід звернутися до
лікаря.
152
Розтягнення зв’язок — одна з найбільш частих травм, що виникають через рухи в невлас-
тивому для суглоба напрямку і рухах у суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм.
Для розтягнень характерна поява різкого місцевого болю. Значно порушуються функції сугло-
бів. Розтягнення зв’язок часто спричиняє їх розривання на рівні окремих волокон.
При розриві зв’язок та сухожиль виникають такі симптоми: болючість; виражений на-
бряк м’яких тканин; підшкірна гематома (у разі пошкодження судин); різке погіршення чи
повна неможливість певної групи м’язів чи суглобів виконати звичну роботу; вимушене поло-
ження кінцівки.
Перша допомога при розтягненнях:
yy I (ice — лід) — прикладіть лід до місця травми. Це зменшить біль і набряк.
yy С (compression-тиск) — використайте тугу пов’язку на ушкоджений суглоб. Проте
пам’ятайте, що вона не повинна порушувати звичайного кровообігу і чутливості шкіри
ушкодженої кінцівки.
yy Е (elevation-підняття) — тримайте травмовану кінцівку вище рівня серця, це допоможе
зменшити приплив крові, через що зменшаться набряки.

Загальна фізична підготовка з елементами флорболу
Слід зосередити увагу на розвитку таких фізичних якостей: швидкості, координаційних
якостей, витривалості, гнучкості, сили. Доцільно використовувати різні фізичні вправи із ви-
конанням махів, кружінням, ударами, кидками і штовханнями легких предметів, поворота-
ми, виконання яких необхідне з максимально можливою частотою. Швидкісні вправи припи-
няють виконувати в момент появи перших ознак утоми.
XX Візьми швидко
На одному кінці майданчика учні вишикувані шеренгою, на іншому — лежать м’ячі. Діти
швидко біжать і беруть м’яч, повертаються назад (відстань — 10 м).
ОМВ: діти біжать тільки за командою, на швидкість.
XX Зміни місце
Діти шикуються у дві колони. Потрібно добігти до кошика з м’ячами, швидко перекласти
м’яч в обруч, повернутися назад.
ОМВ: діти на швидкість біжать за командою.
XX Вправи з ключкою
1. Перекладати ключку з однієї руки в другу (8—10 р.).
2. Піднімати вгору на рівні голови та опускати (6—8 р.).
3. Обертати нею вперед та назад, збоку і перед собою, утримуючи обома руками (2—2,5 хв).
ОМВ: кисть міцно фіксують на ключці, рука розслаблена.
XX Хто без ключки?
Учні біжать по колу, за сигналом необхідно взяти ключку. Кількість ключок на одну мен-
ше, ніж гравців.
ОМВ: ключку слід тримати обома руками зручним для дитини способом.
XX Стрибунці
Стрибки через ключки, які лежать на відстані 1 м.
ОМВ: стежити, щоб діти дотримували дистанції між собою.
153
XX Наздожени м’яч
Перед кожною колоною лежить один м’яч. За командою діти, які стоять першими, почина-
ють пересувати його ногою до місця, де стоять «ворота», намагаючись влучити в них м’ячем,
і повертаються назад бігом, м’яч несуть у руці та кладуть її біля того, хто стояв за ними, а самі
стають позаду.
ОМВ: вести м’яч по прямій, зиґзаґом, між предметами.
XX Упіймай м’яч
Стоячи на відстані 50 см від стіни або невисокого бортика, посилати м’яч (несильно) по
землі так, щоб він відскакував, відлітав від перешкоди знову для удару (штовхання) точно під
ключку. Якщо вправу виконують у приміщенні, то слід вибрати стіну без плінтуса або кидан-
ням спрямовувати трохи вище від нього (там, де є гімнастичні лави, їх ставлять на ребро си-
дінням до гравців).
ОМВ: не перехоплювати ключку руками під час виконання технічних прийомів.
XX М’яч у лунку
На майданчику роблять лунку для м’яча, на відстані 3—4 м від неї креслять лінію старту.
Гравці по черзі намагаються забити м’яч у лунку. Перемагає той, хто закотить м’яч у лунку,
зробивши якомога менше ударів ключкою по м’ячу.
ОМВ: коли м’яч знаходиться біля ніг, руку, яка тримає ключку, опускають нижче до
крючки, тулуб нахиляють, плече сильної руки відводять назад-угору, руку згинають у лікті,
ноги широко розставляють для збереження стійкості.
XX Знайди свою хатку
На майданчику розкладають кілька обручів. У кожного обруча є своя мітка. Учні з ключ-
ками та м’ячами стають по четверо в обруч — це їхня «хатка». За сигналом діти вибігають із
обручів та прокочують м’ячі майданчиком ключками. За командою «Додому!» кожен гравець
веде свій м’яч у свою хатку.
ОМВ: не змінювати положення рук в обхваті ключки; перемагає той, хто швидше відведе м’яч
«додому».
XX Не загуби своєї крижини (шайби)
За сигналом учні починають прокочувати ключкою м’яч у різних напрямках. За свистком
закінчують.
ОМВ: м’яч слід утримувати перед собою в секторі 5—15 см.
XX Спритні діти
Учні шикуються в одну шеренгу на вихідній лінії (у кожної дитини є ключка і м’яч). Треба
провести м’яч з однієї сторони майданчика на іншу, оминаючи 2—3 перешкоди, що лежать на
середині. Завдання виконують двічі-тричі. Потім запрошують наступну групу гравців.
ОМВ: м’яч не випускати з траєкторії свого руху, для цього розраховувати силу поштовху.
XX Ведення м’яча палицею
Від лінії старту-фінішу до поворотної лінії стоять кеглі на відстані 1,5—1 м. За командою
гравці ведуть м’ячі палицею по синусоїді, огинаючи кеглі, до поворотної лінії та назад.
ОМВ: можна провести змагання між командами з передаванням естафети.
XX Перегони з м’ячами
Кілька гравців (5—6 осіб) тримають ключки в руках, розташовуються на лінії старту. Ко-
жен отримує м’яч. Перед усіма гравцями на відстані 10–15 м ставлять кеглю/прапорець. За
сигналом діти ведуть м’ячі до кеглів, обводять їх і повертаються. Перемагає той, хто першим
повернеться.
ОМВ: грати можуть 3—4 команди. Щоб дітям легше було орієнтуватися, для кожної ко-
манди встановлюють кеглі/прапорці зазначеного кольору. Команда, яка закінчила гру пер-
шою і не припустилася помилок під час передачі ключки та м’яча, перемогла.
154
XX Змійки
Учні об’єднуються в 4—5 команд, шикуючись у кожній одне за одним. Перед кожною ко-
мандою по 5—6 кеглів (прапорців), розставлених по прямій лінії з проміжками 1 м. Перші грав-
ці з кожної команди починають рух за сигналом, наступні — після передачі ключки і м’яча.
Рухаючись змійкою, обводити м’ячем кожну кеглю (прапорець) і повертатися по прямій.
ОМВ: перемагає та команда, яка не тільки першою закінчить ведення, але й зіб’є меншу
кількість кеглів.
XX Не збий кеглю
На підлозі встановлюють кілька (до десяти) кеглів, кубиків, крижин та ін. в лінію (або по
колу, або в квадрат). Завдання полягає в тому, щоб, обводячи в заданому напрямку предмети,
не збити їх м’ячем або ключкою.
ОМВ: м’яч не відкидати на велику відстань від предмета.
XX Хокейна естафета
1) Неподалік від лінії старту перед кожною командою ставлять 6—8 кеглів або великих
сніжків з прапорцями на відстані 2 м один від одного. Це — смуга перешкод. Усі гравці
об’єднуються у дві команди. За сигналом перші гравці команд починають дуже обережно
вести м’яч, обводячи прапорці та намагаючись їх не збити. Досягнувши фінальної лінії,
гравці повертаються зворотно тим самим способом і передають ключку з м’ячем наступно-
му гравцеві своєї команди.
2) Старують двоє гравців команди, які за сигналом починають долати естафетну пряму, «пе-
репасовуючи» одне одному м’яч і посилаючи його між прапорцями.
XX Найшвидша пара хокеїстів
Ведення м’яча парою на відстані 7—10 м до зазначеного місця (на швидкість).
XX М’яч-печатка
Для проведення гри потрібен маленький гумовий м’яч. Усі учасники з ключками, окрім
ведучого, довільно розташовуються майданчиком. Після сигналу ведучий утікає від гравців,
пересуваючись майданчиком, у будь-якому напрямку. Решта гравців також пересуваються
майданчиком і перекидаються м’ячем, яким вони повинні влучити у ведучого. Хто влучив
у ведучого, сам стає ведучим.
ОМВ: м’яч посилають штовханням і тільки в ноги ведучому.
СПЕЦІАЛЬНІ ТА ПРИКЛАДНІ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ

Стрибкові вправи, спеціальні вправи для розвитку гнучкості верхнього плечового пояса,
сили верхніх та нижніх кінцівок, черевного преса, спини, вправи на розтягування. (Див. мо-
дуль СКВОШ.)
1. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи (варіанти: одна кисть на другій; з почерговим
підніманням ніг; з оплеском долонями в момент відштовхування).
2. Пересування на руках, ноги підтримує партнер.
3. Кидання набивних м’ячів однією і двома руками з розбігу, з місця, сидячи на підлозі.
4. Стоячи на гумовому амортизаторі, тримаючи кінці амортизатора в руках, згинання рук
у ліктях до грудей (варіанти: піднімання рук уперед-угору, в сторони — вгору, колові обер-
тання руками).
5. У парах: під час опору партнера підняти руки вгору, опустити вниз, розвести в сторони,
звести разом.
6. Колові обертання кистей рук з обтяженням.
7. Пересування, в упорі сидячи, перебираючи руками і ногами.
8. Пересування на руках в упорі лежачи без допомоги ніг.
155
9. Вправа «Кулак». Витягнути пальці рук вперед до появи напруження, не допускаючи ви-
никнення больових відчуттів. Стиснути з силою кулак так, щоб великий палець знаходив-
ся зверху. Зберігати положення від 30 до 60 с, потім розімкнути пальці та широко їх роз-
чепірити. (2—4 підходи для кожної руки.)
10. Вправа «Хватка». Узяти гумовий м’ячик або кільце-еспандер і стиснути його щосили. По-
лічити до п’яти, відпустити і повторити (5—10 р. — на кожну руку). Увага! Не виконувати
цю вправу у разі пошкодження великого пальця.
10. Сидячи, обпертися передпліччям на стіл або мат так, щоб кисть звисала вниз. Тримати
гантель з комфортною вагою хватом знизу з долонею, спрямованою вгору. Повільно під-
німати і опускати кисть, утримуючи передпліччя нерухомим (5—10 р. — на кожну руку).
11. Сидячи, обпертися передпліччям на стіл або мат так, щоб кисть звисала долонею вниз,
тримаючи снаряд хватом зверху. Повільно піднімати руку, потім опустити її у в. п.
(5—10 р. — на кожну руку).
ТЕХНІЧНО-ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
Ігрова стійка
Тулуб нахилено уперед, ноги зігнуто, тулуб нахилено вперед, одна рука знаходиться на се-
редині ключки, друга — на ключці.
Спрощені правила гри у флорбол 3 × 3 (з воротарем і без воротаря)
1. Гра починається (відновлюються) розіграшом у центрі поля по свистку.
2. У грі дозволено: підігрувати собі ногою, роблячи тільки один дотик; зупиняти м’яч ногою,
або тілом, не роблячи при цьому стрибка; спиратися тільки на одне коліно, граючи з м’ячем,
або захищаючи ворота; проводити необмежену кількість замін; запросити один тайм-аут 30 с
за гру.
3. У грі заборонено: піднімати ключку високо; бити своєю ключкою по ключці суперника, по
ногах; уставляти свою ключку між ніг суперника; штовхати суперника.
Розмітка майданчика для стрітфлорболу
Майданчик — 20 × 10 м, ворота — 160 × 116 см, або менші, розміщені на метр від коротшої
сторони майданчика по центру. В кожній команді грають по троє польових гравців та воротар.
У кожній команді є як мінімум один запасний гравець.
Функції захисника і нападаючого
1. Функції захисників: зірвати атаку суперника; захистити свої ворота; заволодіти м’ячем
і організувати гостру контратаку; страхування.
Відібравши м’яч, не потрібно бігати з ним, слід швидко віддати його партнерові. Під час
ведення м’яча захисник повинен готуватися до передачі, а не до обведення суперника.
Важливо, щоб захисник менше створював собі перешкод для швидкої та точної переда-
чі. Не можна плутати обведення з веденням, оскільки останнім прийомом користуються
всі захисники для відриву від суперника і подолання вільного простору.
2. Функції нападаючого: організація атаки та організація її в середній зоні; відмінні навички
передачі м’яча; підтримання атаки партнерів; вибір вихідної позиції для завершального
удару із взяттям воріт.
3. Функції захисту нападаючого: страхування під час відбору м’яча в зоні суперника; участь
в одноборстві; опіка суперника; відбір м’яча; страхування партнерів на випадок утрати
м’яча.
156
ФУТЗАЛ
yy характеризувати історію розвитку футзалу; поняття фізичного розвитку та фізичної підготовленості;
основні технічні прийоми футзалу й особливості їх виконання;
yy називати основні елементи техніки;
yy пояснювати правила гігієни та санітарії під час занять фізичною культурою;
yy дотримувати правил гігієни та санітарії, безпечної поведінки на уроках і під час позакласних фіз
культурних занять;
yy виконувати організаційні вправи, різновиди ходьби та бігу, вправи для розвитку фізичних якостей,
необхідних у грі; вправи з елементами футзалу для розвитку фізичних якостей; пересування різними
способами, які застосовують у футзалі; поєднання прийомів техніки пересування з технікою володін
ня м’ячем; удари внутрішнім боком стопи, удари середньою частиною підйому по нерухомому м’ячу,
та м’ячу, що котиться; удари по м’ячу середньою частиною лоба без стрибка та у стрибку (м’яч змен
шеної ваги); зупинки м’яча підошвою; ведення м’яча підошвою, внутрішньою та зовнішньою частина
ми підйому; ведення м’яча зі зміною напрямку; жонглювання м’ячем (ногою, стегном);
yy володіти технікою виконання вправ;
yy брати участь у грі футзал за спрощеними правилами;
yy практична: виконання рухів і вправ з футзалу на різних етапах навчання, набуття вмінь і навичок;
вплив футзалу на організм людини, яскравих моментів зі змагань, опису виконання технічних еле
ментів, автобіографічні події відомих футзалістів та ін.) для використання командою чи класом на
уроках футзалу;
yy фронтальна: обговорення та дискусії (орієнтовні теми: «Командна взаємодія у футзалі — шлях до
успіху!», «Здоровий спосіб життя — запорука спортивного успіху!», «Рух — це життя»);
yy ігрова: квест «Ми за здоровий спосіб життя»;
yy проєктна: з об’єднанням у групи і команди «Добери фізичні вправи відповідно до розучування тех
нічного елементу»;
yy інтеграційна: поєднання рухів та вправ з футзалу, специфічної рухової діяльності з окремими аспек
тами вивчення інших предметів;
yy групова: участь у конкурсах та змаганнях під час уроків, внутрішньошкільних змаганнях, флешмо
бах, міських та всеукраїнських подіях шкільної ліги.

1. Гігієнічні вимоги під час занять
Температура повітря в спортивній залі повинна бути в межах +15 ... +16 °С. Тренування
повинно включати загальнофізичну підготовку, спринтерський біг, поодинокі граничні стриб-
ки для розвитку стрибучості, багатоскоки для стрибкової витривалості, тривалий біг для за-
гальної витривалості й інші вправи. Спеціальну підготовку проводять у приміщеннях, тому
для загартовування і підвищення витривалості частину загальнофізичних та ігрових трену-
вань необхідно проводити на свіжому повітрі. В ігрових видах спорту часті розриви і надриви
157
м’язів, сухожиль і зв’язок, що виникають у результаті граничних навантажень; травми й уда-
ри через сутички гравців, падінь, ударів м’ячем. Профілактика травматизму полягає в достат-
ній розминці, що забезпечує розігрівання м’язів і підвищення їх еластичності, у вдосконален-
ні техніки та загальнофізичної підготовки, дотриманні гігієнічних вимог до місць проведення
занять. Для попередження травм екіпірування футзалістів повинно включати спеціальні за-
хисні пристосування (щитки, екіпірування для воротарів, наколінники, які захищають колін-
ний суглоб від травм та ін.).
2. Зародження футзалу в світі
1930-го р. було започатковано футзал в Монтевідео (Уругвай). Хуан Карлос Серіані створив
нову версію футболу для змагань. У Бразилії ця версія футболу розвинулась на вулицях Сан-
Паулу. Згодом було впорядковано нові правила. Цей вид спорту почав поширюватися всією
територією Південної Америки, а його популярність сприяла появі керівного органу під на-
звою Міжнародна федерація футзалу разом з організацією чемпіонатів світу. Перший чемпі-
онат світу під егідою FIFUSA був проведений в Сан-Паулу 1972 р. Чемпіонами стали господа-
рі турніру — команда Бразилії. 1985-го р. ще більша кількість країн узяла участь у другому
Чемпіонаті світу в Мадриді.
Невдовзі ФІФА почала проводити свої власні змагання з футзалу та призначати свої влас-
ні правила гри. Відповідно до нових правил ФІФА, було поліпшено технічну сторону гри для
гравців та глядачів. Суддя на лінії був замінений помічником судді. Було дозволена необмеже-
на кількість замін. Був запроваджений спеціальний розмір футбольного м’яча — Futsal. Його
вага наближаться до «стандартного» розміру 5, але було зменшено окружність та значно зни-
жено показники відскоку (майже втричі порівняно з розміром 5), завдяки чому було пришвид-
шено гру в умовах залів і забивати голи головою.
Відносини ФІФА з членами своєї організації дали змогу більшій кількості країн дізнатися
більше про футзал. 1989-го р. у Роттердамі (Голландія) ФІФА уперше провела власний Чем-
піонат світу з футболу в закритих приміщеннях. 1992-го р. був проведений Чемпіонат світу
з футзалу під егідою ФІФА в Гонконзі, а з 1996 р. змагання почали називати Чемпіонатом сві-
ту з футзалу. Іспанія витіснила Бразилію в цих змаганнях, ставши чемпіонами двічі поспіль
2000 р. та 2004 р. На останньому Чемпіонаті світу з футзалу в Ріо-де-Жанейро чемпіонами
знову стали бразильці.
2002-го р. члени Панамериканської федерації з футзалу (PANAFUTSAL — The Pan-
American Futsal Confederation) сформували Всесвітню асоціацію футзалу (AMF — World Futsal
Association), міжнародний орган, незалежний від ФІФА. ФІФА та AMF обидві продовжують
визначати власні правила гри.
3. Розвиток футзалу в Україні
Наприкінці 1980-х рр. в Україні було створено мініфутбольні клуби, їх розвитком у дер-
жаві опікувався Союз мініфутбольних клубів України (засновано 1990 р.) під керівництвом
О. Хандриги, який організовував різноманітні турніри серед клубів. 1993-го р. з метою ле-
галізації цього виду спорту в Україні було створено Асоціацію мініфутболу України (від
2013 р. — Асоціація футзалу України), президентом якої обрано Г. Лісенчука. Того самого
року під егідою нової організації було проведено перші офіційні змагання — розіграш Кубка
України, заключна частина якого відбулася в м. Київ за участі 8-ми команд. Відтоді також
проводять чемпіонати України у вищій лізі та першість України серед команд 1-ї та 2-ї ліг.
Навесні 1994 р. створено національну збірну команду України, що провела перші товариські
матчі та взяла участь у кількох міжнародних турнірах. Усі команди 1993–2013 р. очолював
Г. Лісенчук, під керівництвом якого футзалісти здобули по 3 золоті й срібні та 5 бронзових
медалей. Першу бронзову нагороду завойовано в серпні 1996 студентською збірною командою
України на чемпіонаті світу у Фінляндії, а в грудні того самого року в Іспанії на чемпіонаті
світу серед національних команд Україна стала бронзовим призером, а нападник О. Моска-
люк — володарем «бронзової бутси».
158
4. Правила безпечної поведінки на уроках і в позаурочний час
ОМВ: нагадати про правила безпечної поведінки на заняттях футзалом під час та після
уроків та їхню значущість.
5. Споруди та обладнання для гри у футзал
Майданчик для футзалу повинен бути прямокутний, довжина — не більше 42 м і не менше
25 м, ширина — не більше 25 м і не менше 15 м. Довжина завжди повинна бути більше ширини.
У кожному разі передбачено розмітку ігрового поля і зону для лав запасних, відокремлену від
основної ігрової території. Ворота для футзалу встановлюються по центру кожної воротарської лі-
нії та складаються з двох прямих стійок, відокремлених на 3 м один від одного, горизонтальною
перекладиною, нижня межа якої розташована на відстані 2 м від землі. Ширина і глибина стійок
становить 8 см. Залежно від виду гри використовують сітки для футзалу, з поліаміду і поліпропі-
лену. Вони кріпляться на стійки та поперечину, нижній край фіксується за допомогою штирів.
Поверхня ігрового поля повинна бути гладкою, пласкою і не шершавою. Рекомендовано
застосовувати дерев’яний спортивний паркет і синтетичні матеріали, бетон і гудрон виключа-
ються. До синтетичних матеріалів належать штучна трава і поліуретанове покриття, яке часто
застосовується не тільки на майданчиках, призначених для міжнародних матчів, але і на тре-
нувальних і любительських полях.
6. Загальні ігрові положення гри у футзал
У матчі беруть участь дві команди, кожна з яких складається не більше ніж з 5 гравців,
зокрема одного воротаря. Допускається заміна гравців. Максимальна кількість запасних грав-
ців — 6. Гравець, який був замінений, стає запасним і може знову повернутися на майданчик
замість будь-кого з інших гравців. Воротар має право помінятися місцями з будь-яким іншим
гравцем своєї команди. Це здійснюється тільки після отримання дозволу судді та тоді, коли
м’яч вийде з гри. Гравців, які припустилися порушень, необхідно попередити відразу ж, як
тільки м’яч вийде з гри; якщо після видалення гравців убудь-якій з команд залишиться мен-
ше двох польових гравців, то матч припиняється.
Суддя: а) зобов’язаний стежити за суворим дотриманням правил гри; б) повинен зафіксу-
вати всі інциденти, що мали місце до, під час або після матчу; в) повинен вести хронометраж
гри і стежити за тим, щоб гра тривала протягом терміну, встановленого правилами гри, додаю-
чи до нього час, утрачений унаслідок непередбачених обставин або з інших причин; г) з момен-
ту свого виходу на майданчик має право винести попередження будь-якому гравцеві, винному
в порушенні правил або неспортивній поведінці, і, якщо гравець продовжує поводитися недис-
ципліновано, відсторонити його від подальшої участі в грі.
Гра триває два рівні тайми по 25 хв. Інтервал між таймами не повинен перевищувати 10 хв.
Перед початком гри проводиться жеребкування для вибору сторін майданчика чи права по-
чаткового удару. Команда, яка виграла жереб, отримує право вибрати сторону майданчика або
початковий удар.
Гра починається за сигналом судді одним з гравців ударом з місця (тобто ударом ногою по
нерухомому м’ячу, який лежав у центрі майданчика), причому м’яч при цьому повинен бути
спрямований на половину майданчика суперників. Усі гравці повинні перебувати на своїй по-
ловині майданчика, причому гравці команди, яка не виконує початковий удар, повинні роз-
ташовуватися на відстані не ближче 3 м від м’яча до тих пір, поки початковий удар не буде ви-
конаний. М’яч уважається у грі після того, як він пройде відстань, що дорівнює довжині свого
кола. Гравець, який виконав початковий удар, не має права вдруге торкнутися м’яча раніше
будь-кого з інших гравців.
Після забитого м’яча гра відновлюється, так само як і на початку гри, футболістом тієї ко-
манди, у ворота якої був забитий гол. Після перерви між таймами команди міняються сторо-
нами майданчика, і початковий удар завдає гравець тієї команди, яка не робила його на почат-
ку гри. М’яч, забитий у ворота безпосередньо з початкового удару, не зараховується.
159
Команда, яка забила протягом усього матчу більшу кількість голів, — переможниця.
Якщо не було забито жодного м’яча або команди забили однакову кількість голів, то вважаєть-
ся, що гра закінчилася внічию.
Штрафний і вільний удари. Штрафний удар відрізняється від вільного тим, що при штраф-
ному ударі м’яч, безпосередньо забитий у ворота покараної команди, зараховується, а при
вільному ударі зараховується лише тоді, якщо м’яч після удару, до того як влучити у ворота,
торкнувся будь-кого з інших гравців.
Під час виконання штрафного або вільного удару всі гравці протилежної команди повинні
перебувати на відстані не менше 5 м від м’яча до тих пір, поки він не ввійде в гру.
6-метровий удар. Він проводиться з 6-метрової позначки. До моменту виконання цього
удару всі гравці, за винятком воротаря, що захищається, і гравця, який виконує удар, повинні
перебувати на ігровому майданчику за межами штрафної площі на відстані не менше 5 м від
6-метрової позначки. Поки м’яч не ввійде в гру, воротар команди, яка захищається, повинен
стояти на лінії воріт між стійками, не переступаючи ногами. Гравець, який виконує 6-метро-
вий удар, повинен ударом ноги спрямувати м’яч уперед. Він не має права потім удруге торка-
тися м’яча доти, поки його не торкнеться будь-хто з інших гравців. М’яч уважається в грі, що-
йно він пройде відстань, рівну довжині свого кола. М’яч, забитий безпосередньо з 6-метрового
удару, зараховується.
Удар з бокової лінії. Коли м’яч повністю перетинає бічну лінію по підлозі чи по повітрю,
він уводиться назад у гру ударом ноги в будь-якому напрямку з бокової лінії в тому місці, де
перетнув її. Удар проводиться суперником гравця, який останнім торкнувся м’яча перед тим,
як м’яч перетнув бічну лінію. У момент введення м’яча в гру кожна зі ступнів ніг гравця, який
проводить удар, повинна або торкатися бокової лінії, або розташовуватися за межами май-
данчика. М’яч повинен бути нерухомо встановлений на бічній лінії. Він у грі відразу ж, що-
йно пройде відстань, рівну довжині свого кола. Гравець, який виконав удар з бокової лінії, не
має права торкатися м’яча знову доти, поки до нього не доторкнеться або зіграє ним будь-хто
з інших гравців. Гравці команди-суперниці повинні перебувати на відстані не менше 5 м від
м’яча.
Кидок від воріт. Якщо м’яч повністю перетнув лінію воріт із зовнішньої сторони стійок по
підлозі чи по повітрю, а також над поперечиною, останнім його торкнувся гравець атакуючої
команди, то призначають кидок від воріт. Воротар, перебуваючи в межах штрафного майдан-
чика своєї команди, бере м’яч до рук і кидає його за межі штрафного майданчика.

Шикування. Ходьба
Шикування в шеренгу, колону.
Ходьба на носках; на п’ятках; на зовнішньому (внутрішньому) склепінні стопи; перекатом
з п’яти на носок та ін.
Бігові вправи
Помірний біг; з високим підніманням стегна; звичайний; із закиданням гомілки; схресний
правим та лівим боком; приставними кроками правим та лівим боком; «човниковий» та ін.
На одній нозі (ліва, права); на одній нозі в бік; на двох ногах уперед; з ноги на ногу з висо-
ким підніманням колін; з ноги на ногу з боку в бік (ковзанярські); з ноги на ногу з боку в бік
160
із глибоким присідом; ходьба в глибокому присіді зі зміною напрямів (тулуб тримати прямо),
стрибки «жабкою», стрибки «кенгуру» (ноги разом, коліна підвести до грудей), пружинисті
стрибки в напівприсіді.
На місці та під час руху, без предмета та з предметами, у парах.
XX Повторний біг на коротких відрізках 10—30 м
1. Повторний біг з низького старту на 30 м, з максимальною швидкістю, серія до 5 повторень
з інтервалом відпочинку 2,5—3 хв, ЧСС перед початком бігу — 105—115 уд/хв.
2. Повторний біг з низького старту на 60 м з максимальною швидкістю, серія до 3 повторень
з інтервалом відпочинку 5—6 хв, ЧСС перед початком бігу — 105—115 уд/хв.
3. Повторний біг з ходу на 30 м з максимальною швидкістю, серія до 3 повторень з інтерва-
лом відпочинку 2,5—3 хв, ЧСС перед початком бігу — 105—115 уд/хв.
XX Прискорення до 10 м з різних вихідних положень
В. п. — лежачи обличчям донизу, голова опущена, руки злегка зігнуті в ліктях перед
грудьми долонями донизу, упертися в доріжку, ноги розведені. За командою «Увага!» треба
звести ноги разом, а руки підтягнути, зігнути в ліктях, прикласти до тулуба. За командою
«Руш!» учень енергійно відштовхується від доріжки руками, одночасно нога, якою він від-
штовхується, згинаючись у тазостегновому і колінному суглобах, підтягується вперед, опира-
ючись стопою в доріжку, таз знаходиться трохи вище рівня плечей. З першим кроком другої
ноги учень починає біг.
XX Біг зі зміною напрямку та швидкості за сигналом
Біг із прискоренням виконують за сигналом. Зміну здійснюють за сигналом.
ОМВ: тримати безпечну дистанцію між учнями.
Вправи для розвитку гнучкості
XX Акробатичні вправи
Перекиди вперед і назад; перекочування; стійка на лопатках; «місток»; стійка на голові
й руках, напівшпагат, застрибування на підкидний місток; стрибки з підкидного містка вго-
ру без повороту і з поворотом на 180 град., з рухами ніг і рук, політ у кроці з випрямленням
поштовхової ноги і підйомом стегна махової ноги активним рухом, з приземленням на обидві
ноги.
«Човниковий» біг 4 × 9 м.
Рухливі ігри
XX Зміна сторін з м’ячем
Гравці об’єднуються в 2 команди і розташовуються на протилежних лініях. У кожного
гравця є м’яч. За командою учасники ведуть м’яч заданим способом. Другий з команди гра-
вець починає вести свій м’яч, коли перший став за фінішну фішку. Виграє команда, яка пер-
шою закінчить виконувати завдання.
ОМВ: старт може бути з різних в. п.
XX Зміна місць по колу
Від чотирьох до десятьох гравців розташовані по колу діаметром 10—20 м. Перший гра-
вець спрямовує м’яч будь-якому гравцеві та займає його позицію. Гравець після передачі
м’яча займає нову позицію, яку зберігає до отримання наступної передачі. Під час зміни по-
зицій гравці намагаються не заважати одне одному.
161
XX Зміна місць у трійках
Троє гравців на майданчику трикутної форми (довжина сторони 10 м) мають швидко змі-
нити місця після передачі м’яча. Гравець після передачі м’яча партнерові міняється місцями
з іншим гравцем. Після цієї зміни гравець, який отримав м’яч, знову виконує передачу і змі-
нюється з вільним гравцем.
XX Естафета з веденням м’яча

Гравці вишикувані в колонах на майданчику завдовжки 20—30 м і за сигналом намага-
ються виконати ведення м’яча швидким бігом, обвести фішку, повернутися на стартову лінію
і передати м’яч наступному гравцеві.
XX Пересування різними способами та кроками
ОМВ: виконують спеціальні бігові вправи в колонах, тримаючи дистанцію 2 м. Поверта-
ються назад уздовж бокових ліній. Потоковий метод організації учнів.
1. Біг із закиданням гомілок назад — назовні (до 20 м).
ОМВ: звернути увагу на роботу рук та ніг. Тулуб нахилений уперед.
2. Приставним кроком (два правим боком і два — лівим, до 20 м).
ОМВ: кроки не схрещувати, не вистрибувати, не підстрибувати.
3. Дріботливий біг (до 20 м).
ОМВ: тулуб нахилений уперед, невелике просування вперед. Енергійна робота ніг та рук.
4. Біг спиною вперед (до 20 м).
ОМВ: дивитись назад через праве або ліве плече.
162
Естафети та спортивні ігри
Баскетбол, гандбол за спрощеними правилами з елементами футзалу.
Поєднання прийомів пересування з володінням м’ячем
Ведення м’яча: середньою, внутрішньою та зовнішньою частинами підйому зі зміною на-
прямку і швидкості руху.
Відбирання м’яча: атакуючи суперника спереду, збоку, ззаду.
Відволікальні дії (фінти): «відходом», «ударом», «зупинкою» в умовах виконання ігрових
вправ.
ОМВ: клас об’єднати в 2 групи: група хлопців, група дівчат.
Удари по м’ячу ногою
1. Удар внутрішнім боком стопи застосовують здебільшого при коротких і середніх переда-
чах, а також під час ударів із близької відстані. Ударний рух починається з одночасного
згинання стегна і повороту назовні ударної ноги. У момент удару і проводки стопа знахо-
диться строго під прямим кутом до напрямку польоту м’яча.
2. Удар середньою частиною підйому по нерухомому м’ячу та м’ячу, що котиться, виконують
з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м’ячем і ціллю. За-
мах і ударний рух виконують в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягну-
тий донизу. Умовна вісь, що ніби з’єднує м’яч і колінний суглоб, у момент удару і провод-
ки строго вертикальна.
Удари по м’ячу зменшеної ваги головою

В. п. під час удару без стрибка — стійка з розташуванням ніг у невеликому кроці. Викону-
ючи замах, тулуб відхиляють назад, нога, що стоїть позаду, трохи згинається, і маса тіла пере-
носиться на неї. Руки злегка зігнуті. Ударний рух починається з розгинання ніг, випрямлення
тулуба і закінчується різким рухом голови вперед. Маса тіла переноситься на ногу, що стоїть
попереду.
Під час удару в стрибку роблять поштовх угору двома чи однією ногами. Після відштовху-
вання тулуб відхиляється назад. Удар по м’ячу здійснюють у найвищій точці стрибка.
Ведення м’яча
Під час ведення середньою частиною підйому роблять переважно прямолінійний рух. Ве-
дення внутрішньою частиною підйому дає змогу виконати переміщення по дузі. Найбільш уні-
версальним є ведення зовнішньою частиною підйому. Під час ведення м'ячів, що стрибають,
використовують удари середньою частиною підйому, стегном чи головою.
1. Ведення зовнішньою частиною підйому виконують несильними ударами в нижню частину
м’яча, щоб надати йому зворотного руху, завдяки чому він не віддаляється надмірно від
гравця.
2. Під час ведення внутрішньою частиною підйому гравець спрямовує м’яч перед собою, но-
сок ноги перед дотиком до м’яча трохи вивертає назовні, стопа не напружена. Ведення пра-
вильне, якщо м’яч постійно під контролем. За таких умов суперникові дуже складно віді-
брати м’яч.
163
3. Ведення серединою підйому — один із важких способів переміщення з м’ячем. Підштовху-
ють м’яч перед собою серединою підйому злегка відтягнутою донизу ступнею. Рух її непе-
рервний, однак володіти м’ячем складніше, оскільки менша його поверхня стикання з но-
гою.
XX Ведення м’яча зі зміною напрямку
Ведення «вісімкою», а також поміж стійок (фішок).
XX Жонглювання м’ячем
Жонглювання ногою, стегном.
164
СOOL GAMES
yy знати правила Cool Games;
yy володіти та використовувати естафети Cool Games під час прогулянок, екскурсій, відпочинку, задо
вольняючи потребу в руховій та ігровій діяльності;
yy уміти спілкуватися та взаємодіяти з дорослими й однолітками; співпрацювати й досягати спільної
командної мети; виконувати різні ролі в ігрових ситуаціях; брати участь в ухваленні спільних рішень
на користь команди; боротися, гідно поводитися в разі виграшу чи поразки;
yy пояснювати емоції, що виникають під час естафет у складі команди; чому треба грати чесно, пова
жаючи суперника; правила естафет Cool Games, ставити запитання, щоб краще їх зрозуміти, та діяти
відповідно до узгоджених правил; як треба вигравати і програвати з гідністю;
yy взаємодіяти з однолітками для досягнення спільної командної мети під час рухової діяльності, ак
тивно вболівати за результат команди;
yy дотримувати безпечної поведінки під час виконання фізичних вправ та ігор, правил змагань, правил
здорового способу життя;
yy називати фізичні вправи для розвитку окремих фізичних якостей;
yy контролювати самопочуття до, під час, після виконання фізичних вправ, власний емоційний стан;
yy фронтальна: обговорення та дискусії;
yy диференційована: диференціація учнів для розвитку основних рухових якостей;
yy групова: участь учнів/учениць у Cool Games, змаганнях під час уроків, у внутрішньошкільних змаган
нях, у міських та всеукраїнських Cool Games;
yy практична: виконання естафет Cool Games; набуття вмінь та навичок;
yy пошукова: самостійний пошук і добирання інформації (створення логотипу команди, заходу, вияв
у будь-якій творчій формі девізу Cool Games: «Будь розумним, активним, творчим!»).

1. Значення рухливих ігор, зокрема Cool Games
Cool Games — це унікальний український проєкт, який проводиться Комітетом з фізич-
ного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, має сприяти створенню ціка-
вих та яскравих уроків фізичної культури та масово залучає учнівську молодь до рухової ак-
тивності. Дуже важливо підтримувати бажання дітей бути активними та займатися спортом.
Особливо зараз, адже в сучасному світі люди дуже часто ведуть сидячий образ життя, мало
рухаються. Це негативно впливає на здоров’я. Саме здорові, щасливі та впевнені в собі люди
і є опорою будь-якої нації.
2. Правила безпечної поведінки під час рухливих ігор та естафет Cool Games
Фітболи заборонено котити або кидати від учасника, який передає естафету, до того, хто
її отримує. Під час передачі естафети обидва учасники повинні торкатися фітбола. Винятком
є естафета «Біатлон».
3. Правила Cool Games
Cool Games — це не лише суперництво та змагання, а й культурний обмін між учасниками!
165
Майданчик для проведення Cool Games має визначену розмітку та специфіку використан-
ня в кожній з естафет. Учасникові, який порушив правила, оголошується «аут» (положення
«поза грою»). Положення «поза грою» означає, що дії учасника команді не зараховуються.
Навіть якщо учасник фінішує в положенні «поза грою» — цей фініш команді не зарахується.
В положенні «поза грою» дії учасника, який порушив правила, призводять до передбачених
штрафних санкцій. Положення «аут» оголошує та відміняє суддя. Під час передачі естафети
обидва учасника повинні торкатися естафетної мітки, яка використовується в естафеті, в цей
момент учасник, який отримує естафету, повинен перебувати в положенні «за лінією».
Середня лінія — це лінія ігрового поля, яка відділяє команди одну від одної. Командам під
час естафет заборонено її перетинати. Винятком є естафети «Біатлон» та «Великі складнощі».
В усіх естафетах учасникам заборонено торкатися предметів, крім тих, які вони повинні
тримати для проходження естафети відповідно її правил.
4. Правила чесної гри, вміння вигравати і програвати з гідністю
Важливим моментом у змагальній діяльності є вміння програвати і перемагати з тактом.
Уміння, зокрема, програвати з гідністю, подаючи приклад оточуючим. Програш загартовує
характер, він робить дітей менш «вразливими».

РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ
XX Angry Birds
Реквізит: рогатка (2 шт.); «снаряди» — м’ячики (по 3 шт. різного кольору); мішені — по-
ролонові кубики (20 шт.); стенд для встановлення мішеней (2 шт.).
Майданчик: стенди з мішенями; лінія безпеки навколо кожного стенда з мішенями — не
ближче 2,5 м від нього; «лінія вогню» — рогатка за 2,5 м до кожного стенда.
Команди перебувають за лінією безпеки. Лише один учасник команди — «стрілець» — пе-
ребуває на «лінії вогню». У кожного «стрільця» є по 3 «снаряди».
За сигналом перші «стрільці» закладають снаряд та стріляють по цілі. Рефері фіксує кіль-
кість збитих цілей упродовж естафети. Одна збита ціль — 1 бал. Коли «стрілець» використав
усі 3 «снаряди», він приєднується до команди, яка починає повертати збиті мішені на свої міс-
ця, збирати «снаряди» наступному «стрільцеві». Щойно в чергового «стрільця» збираються
всі 3 «снаряди», він має право залишити зону, обмежену лінією безпеки, і зайняти своє місце
на лінії вогню. Коли команда виставила мішені на свої місця, вона зобов’язана залишити зону,
обмежену лінією безпеки. Після того як останній учасник команди залишив цю зону, суддя
дає команду «Вогонь!» — без команди «стрільцеві» закладати «снаряд» до рогатки забороне-
но. Після «стрільби» свого останнього учасника команда збирає всі свої «снаряди», виставляє
мішені в початковий порядок та повертається за «лінію вогню». Естафета закінчується, коли
вся команда перетинає «лінію вогню».
Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів. Якщо команди набрали однакову
кількість балів, то перемагає команда, яка завершила виступ раніше.
XX Біатлон
1) Реквізит: «мішень» — стіна з отвором (2 шт.); м’ячики для метання (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; «лінія вогню»; наприкінці лінії руху встановлюєть-
ся «мішень».
Команди розташовуються на старті/фініші. Учасник, який стартує першим, тримає в ру-
ках м’яч для метання. Один з учасників команди розташовується за «мішенню».
166
За командою перший учасник стартує, долає відстань до лінії вогню, з лінії вогню нама-
гається влучити в отвір. Якщо він не влучає тричі, то перекидає м’ячик через стіну. Партнер
учасника, який отримує м’ячик або крізь отвір після влучного кидка, або після його переки-
дання через верх «мішені», повертається на старт/фініш, передає там м’яч наступному учас-
никові та займає місце в кінці колони своєї команди. Все повторюється. Останній учасник піс-
ля «стрільби» не забігає за стіну, а повертається разом з партнером, який біг передостаннім.
Естафета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув
лінію фінішу.
Перемагає команда, яка першою завершила естафету.
2) Необхідний реквізит: м’ячики для метання (2 шт.); «мішень» — маленькі ворота (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; «лінія вогню»; наприкінці лінії руху встановлюєть-
ся «мішень».
ках м’яч для метання. Один з учасників команди розташовується за «мішенню».
За командою перший учасник стартує, долає відстань до лінії вогню, з лінії вогню нама-
гається влучити у ворота. Партнер учасника збирає м’ячики і повертається на старт/фініш,
передає там їх наступному учасникові та займає місце в кінці колони своєї команди. Все по-
вторюється. Останній учасник після «стрільби» не забігає за ворота, а повертається разом
з партнером, який біг передостаннім. Естафета закінчується, коли останній учасник команди
пройшов увесь маршрут та перетнув лінію фінішу.
3) Необхідний реквізит: м’яч для метання (2 шт.); ширма; пастка для м’яча (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; «лінія вогню»; наприкінці лінії руху — ширма.
ках м’яч для метання. Один з учасників команди розташовується за ширмою, тримаючи в ру-
ках пастку.
За командою перший учасник стартує, долає відстань до лінії вогню, з лінії вогню пе-
рекидає м’яч через ширму. Учасник, який перебуває за ширмою, намагається зловити
м’яч пасткою. Якщо це йому не вдається, він перекидає м’яч назад партнерові. Якщо це
не вдається тричі, то учасники міняються місцями — той, хто «стріляв», забирає пастку
та залишається за ширмою, той, що отримав м’ячик або після влучного кидка, або після
трьох спроб влучити, повертається на старт/фініш, передає там м’яч наступному учаснико-
ві та займає місце в кінці колони своєї команди. Все повторюється. Останній учасник після
«стрільби» не забігає за стіну, а повертається разом з партнером, який біг передостаннім.
Естафета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та пере-
тнув лінію фінішу.
XX Гулівер
Необхідний реквізит: гімнастичні палиці (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху.
Команди розташовуються на старті/фініші.
За командою перший учасник команди без розбігу робить стрибок. На рівні з носками його
взуття кладуть гімнастичну палицю. Наступний учасник заміняє колегу за командою таким
чином, щоб його носки взуття також торкнулися палиці, яку забирає суддя, учасник робить
стрибок. Естафета закінчується тоді, коли кожен учасник команди зробить свій стрибок.
Перемагає команда, яка таким чином подолала найбільшу відстань.
XX Дід Мазай і зайці
1) Необхідний реквізит: «човник» — обруч (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; на завершенні лінії руху — лінія, що символізує бе-
рег острівця.
167
Кожна команда, крім одного учасника, розміщаються за лінією «острівця» — це «зайці».
«Дід Мазай» — учасник команди, який стартує першим, перебуває всередині «човника», три-
маючи його в руках, на старті/фініші.
За сигналом «Дід Мазай» стартує, долає відстань до своєї команди, присідає і нахиляє об-
руч перед партнером. Той залазить у «човен» — усередину кільця, «Дід Мазай» підіймає його,
обидва учасники разом повертаються до старту/фінішу. На старті/фініші «Дід Мазай» вистри-
бує з «човна», «заєць» стає «Дідом Мазаєм», і все повторюється. Естафета триває до того мо-
менту, коли останній «заєць» перетне лінію фінішу.
Перемагає команда, яка першою перевезе всіх «зайців» за фінішну лінію.
2) Необхідний реквізит: «човник» — обруч (2 шт.); «крижинки» — гімнастичні обручі (8 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; вздовж лінії руху на відстані кроку зиґзаґом розта-
шовуються «крижинки»; на завершенні лінії руху — лінія, що символізує знак «острівця».
Кожна команда, крім одного учасника, розміщаються за лінією «острівця» — це «зайці».
«Дід Мазай» — учасник команди, який стартує першим, перебуває всередині «човника», три-
маючи його в руках, на старті/фініші.
За сигналом «Дід Мазай» стартує, долає відстань до своєї команди, наступаючи тільки все-
редину «крижинок», присідає і нахиляє обруч перед партнером.
Той залазить у «човен» — усередину кільця, його підіймають, обидва учасники разом до-
лають зворотну відстань до старту/фінішу в такому самому порядку — по «крижинках». На
старті/фініші «Дід Мазай» вистрибує з «човна», «заєць» стає «Дідом Мазаєм», і все повторю-
ється. Естафета триває до того моменту, коли останній «заєць» перетне лінію фінішу.
Перемагає команда, яка першою перевезе всіх «зайців» за фінішну лінію.
XX Класики
Необхідний реквізит: обручі (10 шт.).
Майданчик: на підлозі викладають «класики» — дві фігури різного кольору, утворені з об-
ручів рядами по одному, і два обручі в ряд почергово; фігура починається та завершується од-
ним обручем.
Команди збираються біля своїх «класиків». Учасник, який виступає першим, стоїть на по-
чатку фігури, інші учасники — довільно.
За командою учасник стартує і стрибками долає «класики» таким чином, щоб наступити
в кожний обруч, після проходження всієї фігури, в останньому обручі, розвертається і прохо-
дить класики в зворотному напрямку. Якщо під час руху учасник зсунув обруч, він повинен
повернути його у вихідне положення, якщо ж під час руху він торкається обруча, не зсунувши
його, то однаково має торкнутися його рукою, імітуючи відновлення положення. Після завер-
шення дистанції він торкається руки наступного учасника — передає естафету. Все повторю-
ється. Естафета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та пе-
ретнув лінію фінішу.
XX Коло
Необхідний реквізит: м’ячики червоні та сині (по 3 шт.); кільце маленьке жовтого кольо-
ру (5 шт.); кільця маленькі червоного та синього кольорів (по 3 шт.); «п’єдестал» — великий
поролоновий куб (1 шт.).
Майданчик: усередині ігрового поля встановлюють п’єдестал. На ньому по діагоналі роз-
ташовують п’ять кілець — гнізда для м’ячів. Праворуч і ліворуч від центральної лінії трикут-
никами викладаються сині та червоні кільця з м’ячиками в них.
Команди розташовуються в два кола таким чином, щоб п’єдестал був містком між ними.
Учасники кожної команди стоять обличчям усередину свого кола, тримаючи руки розведени-
ми в сторони таким чином, щоб долоня правої руки кожного лежала в долоні лівої руки учас-
ника праворуч. Долоні тримають тильними частинами до підлоги. Біля п’єдесталу перебува-
ють судді.
168
За командою перший учасник команди бере м’яч свого кольору і передає його в долоню
партнерові, який стоїть ліворуч від нього. Учасник, який отримує м’яч, передає його далі по
ланцюжку команди. Замикаючий учасник команди кладе м’яч команди у вільне кільце діа-
гоналі на п’єдесталі. Щойно перший м’ячик опиняється в діагоналі, перший учасник отримує
право взяти другий м’ячик, і потім третій. Естафета закінчується тоді, коли всі три м’ячі розі-
грані.
Перемагає команда, яка вкладе в кільця на п’єдесталі більше м’ячів свого кольору.
XX Конвеєр
Необхідний реквізит: м’яч (2 шт.).
Майданчик: лінія розташування команди.
Команди вишиковуються в дві колони в потилицю одне одному. Перед учасником, який
стоїть першим, на підлозі установлений м’яч на однаковій відстані для кожної з команд.
За командою перший учасник підіймає м’яч, призначений своїй команді, та передає його
учасникові, який стоїть за ним. Учасник команди, який замикає колону, отримує м’яч і за-
пускає його по землі між ногами учасників своєї команди в напрямку до початку строю, а сам
одночасно рухається вздовж колони до її початку. Під час прокочування м’яча підлогою, ко-
жен з учасників команди має право спрямовувати його. Перший учасник колони ловить м’яч
і передає до рук учасникові, який віддав цей «пас» та завершує рух від кінця колони до її по-
чатку. Цей учасник очолює колону спиною до неї та знову передає м’яч. Все повторюється. Ес-
тафета закінчується, коли учасник, який починав її в команді, віддає пас, повертається в голо-
ву колони, отримує м’яч і підіймає його над головою.
XX Котигорошко
Необхідний реквізит: фітбол (2 шт.); маркер точки розвороту (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; точка розвороту наприкінці лінії руху.
Команди на старті/фініші. Перед представником команди, який стартує першим, — фітбол.
Першим стартує учасник з фітболом, долає відстань до опорної точки, штовхаючи фітбол,
огинає її та повертається до старту/фінішу. На старті/фініші передає фітбол наступному учас-
никові, при цьому вони повинні торкнутися м’яча, і все повторюється. Естафета закінчується,
коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув лінію фінішу.
XX Слалом
Необхідний реквізит: фітбол (2 шт.); стійки для слалому (5 шт.); маркер точки розвороту
(2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; по лінії руху виставляють стійки для слалому; точка
розвороту наприкінці лінії руху.
Команди стоять на старті/фініші. Перед гравцем команди, який стартує першим, — фітбол.
Першим стартує учасник з фітболом, долає відстань до опорної точки, штовхаючи фітбол
та огинаючи кожну стійку для слалому, огинає опорну точку та повертається до старту/фіні-
шу таким самим способом — огинаючи стійки. На старті/фініші передає фітбол наступному
учасникові, при цьому вони повинні торкнутися м’яча, і все повторюється. Естафета закінчу-
ється, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув лінію фінішу.
XX Не поспішай, щоб устигнути!
Необхідний реквізит: повітряні кульки (3 шт. на команду); маркер розвороту.
Команди розташовуються на старті/фініш. У першого учасника в руках — повітряна кулька.
За командою учасник стартує і рухається вздовж лінії руху до точки розвороту, підштовху-
ючи кульку однією рукою, огинає точку розвороту та повертається на старт/фініш. Заборонено
169
тримати кульку. Дозволено лише штовхати. На старті/фініші учасник передає кульку наступ-
ному учасникові команди, і все повторюється. Естафета закінчується, коли останній учасник
команди перетинає лінію фінішу.
XX Переправа
Необхідний реквізит: «крижинки» — гімнастичні обручі (4 шт.), маркер точки розвороту
(2 шт.).
Команди об’єднуються в пари. Перша пара (як варіант — уся команда) розміщується на
старті/фініші всередині «крижинки», а другу тримають у руках.
За командою команда викладає перед собою «крижинку», яку досі тримала в руках, та
перебирається на неї. «Крижинку», яка звільнилася, переносять уперед, та все повторюєть-
ся. Після досягнення точки розвороту, команда підіймає обидві крижинки та повертається на
старт/фініш звичним порядком. На старті/фініші естафета або передається (якщо команди
були об’єднані попарно), або закінчується.
XX Сухий басейн
Необхідний реквізит: басейн, заповнений різнокольоровими пластиковими кульками
(2 шт.); поролонові кубики (які потрібно знаходити в басейні, 10 шт.); «столи» — куби з по-
ролону великі.
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; наприкінці лінії руху — басейн з кульками; біля
старту/фінішу — куб з поролону («стіл»).
Команди — на старті/фініші. Учасник команди, який стартує першим, — безпосередньо
на лінії старту.
За командою перший учасник команди стартує, рухається до басейну, знаходить там ку-
бик і повертається на старт/фініш, установлює його на «столі», після чого торкається руки
наступного учасника — передає естафету. Все повторюється. Естафета закінчується якщо: ко-
манда знайшла 5 кубиків; після завершення часу — 2 хв.
Перемагає команда, яка раніше зібрала всі кубики, або яка набрала найбільшу кількість
кубиків за 2 хв.
XX Ткач
Необхідний реквізит: естафетна мітка (2 шт.); «острівець» — обруч (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху, яка завершується «острівцем».
Команди шикуються на старті/фініші в колону. Учасник кожної команди займає місце
в «острівці». У представника команди, який стартує першим, у руці — естафетна мітка.
За сигналом учасник стартує, передає естафету партнерові в острівці та займає його місце.
Учасник, який був в острівці, після «звільнення» передає естафету партнерові, який стоїть на
старті/фініші. Останній учасник не залишається в «острівці», обидва повертаються та пере-
тинають лінію фінішу разом. Естафета зупиняється, коли фінішує останній учасник команди.
XX Фігури
Необхідний реквізит: стіна з фігурними отворами та поличками (2 шт.); об’ємні фігури
з поролону (5 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; наприкінці лінії руху встановлюється стіна з отвора-
ми; за кожним з отворів знаходиться поличка з наступною фігурою.
Команди — на старті/фініші. Учасник команди, який стартує першим, — безпосередньо
на лінії старту тримає в руках об’ємну фігуру.
За командою перший учасник стартує, долає відстань до стіни, вставляє фігуру, що три-
має в руках в отвір відповідного розміру та форми, і таким чином зіштовхує фігуру, яка стоїть
170
за стіною на поличці при цьому отворі. Підбирає фігуру, яка упала, повертається до старту/
фінішу і передає її, як естафетний маркер, наступному учасникові. Все повторюється. Еста-
фета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув лінію
фінішу.
XX Флеш
Необхідний реквізит: естафетна мітка (2 шт.); маркер точки розвороту (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; точка розвороту наприкінці лінії руху, позначена
маркером.
Команди — на старті/фініші. У представника команди, який стартує першим, у руці — ес-
тафетна мітка.
Першим стартує учасник з естафетною міткою в руці, долає відстань до точки розвороту,
огинає її та повертається до старту/фінішу. На старті/фініші передає естафетну мітку наступ-
ному учасникові, і все повторюється. Естафета закінчується, коли останній учасник команди
пройшов увесь маршрут та перетнув лінію фінішу.
XX Флеш-слалом
Необхідний реквізит: естафетна мітка (2 шт.); маркер точки розвороту (2 шт.); стійки —
перешкоди (16—20 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; вздовж лінії руху розставляють перешкоди; точка
розвороту наприкінці лінії руху, позначена маркером.
Команди — на старті/фініші. У представника команди, який стартує першим, у руці — ес-
тафетна мітка.
Першим стартує учасник з естафетною міткою в руці, долає відстань до точки розвороту,
огинаючи кожну стійку-перешкоду, огинає точку розвороту та повертається до старту/фінішу.
На старті/фініші передає естафетну мітку наступному учасникові, і все повторюється. Еста-
фета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув лінію
фінішу.
XX Фортеця
Необхідний реквізит: ширма в зріст гравців; два великі кошики; кубики з номерами від
1 до 6 (6 шт.), та від 7 до 12 на гранях (2 шт.) — всього 2 комплекти (по 8 шт. різного кольору);
кубики без цифр різних кольорів, та однакового розміру з попередніми (5 шт. 4-х кольорів);
«п’єдестал» — великий поролоновий куб (2 шт.).
Майданчик: старт/фініш; безпосередньо біля лінії старту/фінішу — великий куб для кож-
ної команди; лінія руху; лінія руху перетинається ширмою; за ширмою на лінії руху встанов-
люють кошики, наповнені перемішаними кубиками різних кольорів.
Команди в повному складі вишиковуються на старті/фініші.
Перший учасник кожної команди за сигналом судді стартує, долає відстань до ширми
вздовж лінії руху, огинає ширму. Знаходить у кошику кубик з номером та кольору, обумов-
леного для цієї команди, повертається до старту/фінішу, встановлює кубик на п’єдесталі, тор-
кається наступного учасника, який стоїть на старті, — передає естафету. Все повторюється за
участю наступного учасника. Кожен кубик установлюють за порядком ліворуч-праворуч від-
повідно до номерів, намальованих на них. Кожен учасник проходить естафету двічі. Естафета
закінчується, коли восьмий кубик установлено командою, і команда підіймає руки, сигналізу-
ючи, що вона закінчила.
Перемагає команда, яка: 1) завершила будувати свою «фортецю» раніше; 2) зробила це
в правильному порядку за нумерацією сторін кубиків.
171
XX Ягоди
Необхідний реквізит: відра (2 шт.), м’ячики (10 шт.), маленькі кільця розміру блюдця
(10 шт.).
Майданчик: старт/фініш; лінія руху; точка розвороту наприкінці лінії руху, позначена
маркером; вздовж лінії руху в одну лінію викладають кільця.
Команди — на старті/фініші. У представника команди, який стартує першим, у руці —
відро, наповнене м’ячиками.
За командою перший учасник стартує, викладає м’ячики по одному в кожне кільце, оги-
нає точку розвороту та повертається на старт/фініш. На старті передає відро наступному учас-
никові. Той так само долає відстань, але збирає м’ячики, розкладені попереднім учасником.
Естафета закінчується, коли останній учасник команди пройшов увесь маршрут та перетнув
лінію фінішу.
XX Гранд-естафета
Велика естафета з використанням усіх ігор та естафет.
172
ЛІТЕРАТУРА
1. Васільєва О. С. Фізичне і духовне вдосконалювання людини за допомогою занять дзюдо/О. С. Ва-

сільєва, В. Г. Саєнко//Культура здоров’я, фізичне виховання, реабілітація в сучасних умовах: [зб.
матер. Всеукраїн. наук.-практ. конф.]. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011.
С. 44—51.
2. Желізний М. М. Методика навчання гімнастичних вправ дітей у загальноосвітній школі: Методична
розробка. Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет, 2001. 76 с.
3. Зубалій М. Методика використання програми «Дитяча легка атлетика» у загальноосвітніх навчаль-
них закладах/М. Зубалій, В. Марунін//Фізичне виховання в школі: Науково-методичний журнал.
2009. № 5. С. 26—30.
4. Зубалій М. Організація і методика проведення змагань з дитячої легкої атлетики із учнями 11—12
років/М. Зубалій, В. Марунін//Фізичне виховання в школі: Науково-методичний журнал. 2010.
№ 2. С. 23—24.
5. Ільницька Г. С. Фізична культура. 4 клас. 1 семестр [Текст]/Г. С. Ільницька. Х. : ВГ «Основа», 2021.
119 с.: табл. (Серія «Мій конспект»).
6. Єрьоменко Е. А. Хортинг — національний вид спорту України: метод. посіб./Е. А. Єрьоменко. К.:
Паливода А. В., 2014. 164 с.
7. Ефімов О. А., Помещикова І. П. Основи баскетболу. Навчальний посібник./О. А. Ефімов, І. П. Поме-
щикова. Х. : ХДАФК, 2011. 108 с.
8. Ермаков С. С. Волейбол Харькова: 1925—2000 гг., факты и комментарии. X.: ХГАДИ, 2004. 372 с.
9. Максименко Л. М. Використання засобів флорболу у процесі фізичного виховання дітей 5—6 років :
дис. … канд. наук з фіз. виховання та спорту : 24.00.02/Максименко Людмила Михайлівна. Суми,
2018. 322 с.
10. Методичні рекомендації з організації та проведення занять із футзалу для студентів усіх спеціаль-
ностей першого (бакалаврського) рівня [Електронний ресурс]/уклад. О. О. Золотухін, Ю. М. Петрен-
ко. Х. : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2017. 48 с.
11. Огниста К. М., Огнистий А. В., Бадмінтон в школі. Навчальний посібник/К. М. Огниста, А. В.
Огнистий. Тернопіль: СМТ «ТАЙП», 2016. 148 с.
12. Программа ИААФ «Детская легкая атлетика». Командные соревнования для детей/под общей ред.
В. Зеличенка. М., 2006.
13. Руденко М. М., Кошляк М. А., Дуброва С. В., Коломоєць Г. А., Деревянко В. В. Методика викладання
дзюдо в закладах загальної середньої освіти: Методичний посібник. Київ-Чернівці : «Букрек», 2020.
380 с.
14. Рухливі ігри та методика їх викладання: навчально-методичні рекомендації/І. О. Бичук, Р. Б. Іва-
ніцький, О. В. Валькевич, Ю. Ю. Цюпак. Луцьк: Вежа-Друк, 2018. 64 с.
15. Саєнко В. Г. Удосконалення людини за системами східних єдиноборств: [монографія]/В. Г. Саєнко;
Бердянський державний педагогічний університет. Луганськ: СПД Рєзніков В. С., 2011. 440 с.
16. Скандинавська ходьба як терапевтична вправа з метою оздоровлення та реабілітації населення/
Г. С. Ільницька, Г. В. Таможанська, О. М. Мятига, А.В. Невелика, Н. О. Зелененко.//Сучасні до-
сягнення спортивної медицини, фізичної реабілітації, фізичного виховання та валеології — 2020/
XХ ювілейна міжнародна науково-практична конференція, присвячена 120-річчю ОНМедУ. Одеса,
24—25 вересня 2020 року/Матеріали конференції. Одеса. С. 126—130.
173
17. Теоретико-методичні основи техніки навчання флорболу дітей 8—10 років: метод. рек./[уклад.:
Л. М. Максименко, І. М. Скрипка]. Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020. 48 с.
18. Фазлеев Н. Ш. Прoектирoвание и реализация кoмпетентнoгo oриентирoваннoгo пoдхoда к прoфес-
сиoнальнoй пoдгoтoвке педагoга пo физическoй культуре и спoрта/Н. Ш. Фазлеев//Теoрия и пра-
ктика физическoй культуры. 2006. № 7. С. 68—77.
19. Фізична підготовка тенісистів з настільного тенісу/Розробники: А. В. Полякова, А. В. Мицак,
О. А. Кіреєв. Дніпро: Вид-во ЧФ «Стандарт-Сервіс», 2019. 28 с.
20. Хасанова Л. Теннис для начинающих. Книга-тренер. Изд-во: Питер. 2013.
21. Чернов В. М. Основи техніки плавання: [навч. посіб.] [Електронний р6есурс]/Чернов В. М. Львів:
[б. в.], 1997. 183 с. Режим доступу: http://repository.ldufk.edu.ua/handle/34606048/6638
22. Шевченко О. О., Паєвський В. В. Бадмінтон, настільний теніс, теніс: Навчальний посібник. Друге ви-
дання, перероблене й доповнене. Х. : ХДАФК, 2021. 119 с.
23. Шиян О. В. Бадмінтон у системі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Методичні
рекомендації. Дніпропетровськ: ДДІФК і С, 2004. 50 с.
ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА
1. https://xn--80aagahqwyibe8an.com/zakon-ukrajiny/stattya-pravila-chesnoji-gri-fair-116405.html
2. http://sportmon.org/wp-content/uploads/2021/12/metodychka-2.pdf
3. https://ua.waykun.com/articles/udari-zverhu-tehnika-gri-v-badminton-metodika.php
4. https://ukrprosport.ru/trenuvannja-i-vpravi/1215-stijka-basketbolista-v-napadi.html
5. https://henuathatsit.ru/sport/13747-jak-zbilshiti-dlja-basketbolu-stribok.html
6. https://lib.iitta.gov.ua/3636/1/44.pdf
7. https://ck-centr2.pmsd.org.ua/novyny/pravyla-zdorovogo-sposobu-zhyttya/
8. http://erpub.chnpu.edu.ua:8080/jspui/bitstream
9. https://infopedia.su/3x72d0.html
10. https://psychology.lviv.ua/povaha-za-shcho-chy-iak/
11. https://ukrprosport.ru/bodibilding/3362-prisidannja-z-vistribuvannjam-trenuemo-nogi.html
12. https://ukrprosport.ru/trenuvannja-i-vpravi/696-stribok-cherez-kozla-populjarne-gimnastichnu.html
13. http://tabletennis.org.ua/korotka-istoriya-nastilnogo-tenisu-ukrayini
14. https://disted.edu.vn.ua/courses/learn/2710
15. https://uk.wikipedia.org
16. https://www.tvorchist.com.ua/content_page_9.html
17. https://ukrprosport.ru/rizne/5024-pravila-povedinki-v-basejni.html
18. https://iplav.com/stili/povoroty-v-plavanii.html#i-10
19. https://studfile.net/preview/9364228/page:2/
20. https://uwm.com.ua/rozvitok-fizichnix-yakostej-u-ditej/
21. https://zdorukrguru.ru/rizne/13074-gra-dlja-shkoljariv-borotba-v-kvadratah.html
22. https://explainer.ua/shho-take-skandinavska-hodba-i-yaka-vid-neyi-korist/
23. https://sportforall.gov.ua/pres-tsentr/novyny/rivnenska-oblast/skandynavska-khodba-ta-ii-koryst
24. https://alexus.com.ua/vsi-pravila-skandinavsko%D1%97-xodbi-dlya-litnix-lyudej/#lwptoc8
25. http://sport.univ.kiev.ua/kompleks-vprav-dlya-rozvitku-silovih-yakostey-m-yaziv-nizhnih-kintsivok/
26. https://cbo.org.ua/texnika-skandinavsko%D1%97-xodbi-z-palicyami-dlya-litnix/
27. https://tennis-i.com/tennisnaya-entsiklopediya/pravila-tennisa/skvosh-sut-i-kratkie-pravila-igry.html
174
28. https://www.e-osnova.ru/PDF/osnova_16_85_22521.pdf
29. https://ranok-school.com/2019/09/20/diznaiemosia-pro-rezhym-dnia-pidlitka/
30. https://life-after-ato.com.ua/post/913
31. https://mldc.vn.ua/news
32. https://athleteb.blogspot.com/2021/03/blog-post_65.html
33. https://uk.wikipedia.org/wiki
34. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69694
35. https://sportsvit.com.ua/uk/stroi/minifutbolni-ta-gandbolni-maydanchiki
36. https://vseosvita.ua/library/igri-do-modula-futbol-180775.html
175
Навчальне видання
Серія «Мій конспект. Матеріали до уроків»
ІЛЬНИЦЬКА ГАННА СЕРГІЇВНА

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА. 5 КЛАС
Відповідальний за видання А. В. Бойко
Підп. до друку 29.11.2022. Формат 84×108/16. Папір газет.
Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 18,48. Зам. № 23-01.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 6058 від 01.03.2018.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-34. E-mail: office1@osnova.com.ua
https://osnova.com.ua
Телефон для замовлення: 0-800-505-212
(Безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів України)
Надруковано у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК».

Харків, пров. Сімферопольський, 6. Тел. (057) 703-12-21.
www.triada-pack.com, e-mail: sale@triada.kharkov.ua
ISO 9001:2015 № UA228351, FAMO TRIADA LLC (065445)

Фізична культура 5клас

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Фізична культура 5клас

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Серія «Мій конспект.

Серія «Мій конспект. Матеріали до уроків»

© Ільницька Г. С., 2023

ДИТЯЧА ЛЕГКА АТЛЕТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105

РУХЛИВІ ІГРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 128

СКАНДИНАВСЬКА ХОДЬБА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

СOOL GAMES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

ФІЗИЧНА/РУХОВА АКТИВНІСТЬ РОБИТЬ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ЦІКАВИМ,

ПРОЯВИ ФІЗИЧНОЇ/РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ

ІНСТРУКТАЖ З ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ НА УРОЦІ, ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА УРОКАХ ТА ПОЗАУРОЧНИХ ЗАНЯТТЯХ

НАСЛІДКИ НЕДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

ДІЇ В РАЗІ НАСТАННЯ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

ПОВЕДІНКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

ПРАВИЛА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

ЗГУБНИЙ ВПЛИВ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

ХТО ТАКА ВОЛЬОВА ЛЮДИНА? ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ

ЩО ТАКЕ ФІЗИЧНА ВПРАВА, ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ, СПОРТ, ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ?

ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК, ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ РІЗНИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ

ПРАВИЛА ЗМАГАНЬ З ОБРАНИХ ВАРІАТИВНИХ МОДУЛІВ

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, СОЦІАЛЬНІ РОЛІ УЧАСНИКІВ РУХОВОЇ

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ УЧАСНИКІВ

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПОВАГИ ДО СУПЕРНИКА, СУДДІВ, УБОЛІВАЛЬНИКІВ, ЗДОБУТТЯ

ЧОМУ ДОПІНГ — ЦЕ ПОРУШЕННЯ ЕТИЧНИХ НОРМ У СПОРТІ ТА РУХОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ?

ЗГУБНИЙ ВПЛИВ ЗАБОРОНЕНИХ ПРЕПАРАТІВ ДОПІНГУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

ТЕХНІКА ФІЗИЧНИХ ВПРАВ — ОСНОВА УСПІШНОГО ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ОЦІНЮВАННЯ ТЕХНІКИ ТА ДИНАМІЧНО-ПРОСТОРОВИХ ПАРАМЕТРІВ

УЧИМОСЯ ВІДЧУВАТИ ВЛАСНЕ ТІЛО, ЕМОЦІЇ, ВІДЧУТТЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАДОВОЛЕННЯ

ЗАХОПЛИВИЙ СВІТ СПОРТУ

УКРАЇНЦІ НА ОЛІМПІЙСЬКИХ І ПАРАОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ, СВІТОВІЙ СПОРТИВНІЙ АРЕНІ

ВІД СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ДО СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

ОСНОВИ САМОКОНТРОЛЮ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ТА ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

ХАРАКТЕРНІ ПОМИЛКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ ТА ЇХ ПРИЧИНИ

ВПЛИВ РІЗНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛЬНОГО ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА

ФІЗИЧНИЙ СТАН ЛЮДИНИ, ЙОГО ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ПОКАЗНИКИ.

ГІГІЄНА ТІЛА, ОДЯГУ, СПОРТИВНОЇ ФОРМИ

РЕЖИМ ДНЯ ПІДЛІТКІВ, СОН ТА ВІДПОЧИНОК

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ, РУХЛИВІ ІГРИ ТА ЕСТАФЕТИ

ВИДИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

4. Хват ракетки та тримання волана

ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

Вправи та ігри з воланом та ракеткою

Вправи для розвитку гнучкості плечового пояса, верхніх кінцівок

Вправи для розвитку спритності

XX Серія ударів праворуч та ліворуч у визначеній та довільній послідовності

XX Подачі з фіксацією ударного положення

ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

2. Основні правила гри

3. Вплив баскетболу на розвиток фізичних якостей і здоров’я людини

4. Правила безпечної поведінки під час занять баскетболом

ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

Різновиди пересувань у нападі та захисті

ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

ВАРІАТИВНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

ВСЕУКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНА ГРА «ХОРТИНГ-ПАТРІОТ»

Приклади подолання смуги перешкод (естафети)

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРА «ДЖУРА»

ІНВАРІАНТНА ЧАСТИНА МОДУЛЯ

2. Загальна характеристика гри волейбол (розмітка ігрового майданчика,