МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»
на методичній нараді
кафедри епідеміології
та доказової медицини
«31» серпня 2023р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна «ЕПІДЕМІОЛОГІЯ З ПРИНЦИПАМИ

дисципліна ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ»
Вибіркова
Тема заняття Введення в епідеміологію. Значення
епідеміології для громадського здоров’я.
Основні епідеміологічні концепції та поняття.

Київ 2023
 1. Актуальність теми.
Епідеміологія – галузь науки, що вивчає виникнення та розповсюдження
хвороб або пов'язаних зі здоров'ям подій у визначених групах населення, у
тому числі вивчення детермінант, що впливають на такі стани, а також
застосування таких знань з метою здійснення контролю за хворобами (Porta M,
Last J, Greenland S. A Dictionary of Epidemiology, 2008).
Епідеміологія (визначення CDC) – дослідження розповсюдження та
розподілу станів здоров’я у визначених популяціях та застосування цих
досліджень для контролю за проблемами у галузі здоров’я: розподіл, чинники,
стан здоров’я, визначена популяція, застосування.
Знання епідеміології може забезпечити швидке реагування на
надзвичайні події в сфері громадського здоров'я, шляхом прийняття
відповідних рішень для зупинки поширення хвороб.
Основні напрямки сучасної епідеміології:
 Спрямовувати розвиток служб охорони здоров’я шляхом встановлення
розміру й розподілення проблем, які пов’язані з захворюваннями (здоров’ям);
 Виявляти етіологічні та інші чинники, які дозволять протидіяти
захворюванням або впливати на них;
 Напрацювання методів оцінки ефективності заходів боротьби з
хворобами та покращення здоров’я суспільства.
Епідеміологія відноситься до практичної медицини та має два розділи:
епідеміологія інфекційних та неінфекційних захворювань.
Предметом дослідження епідеміології є патологія, яка проявляється на
популяційному рівні, тобто захворюваність, крім того до предмету
епідеміології відноситься явища, які відображають результат хвороби
(смертність, летальність, інвалідізація, тимчасова втрата працездатності,
одужання).
Об'єктом дослідження епідеміології є система (індивід-група-колектив),
у якій вивчається чи попереджається поширення інфекційних хвороб.
Описова епідеміологія: дослідження ситуації щодо розповсюдження
хвороби серед певної групи населення, а також спостереження за
розповсюдженням з огляду на його основні характеристики: час, місце та особа
Аналітична епідеміологія: виявлення причинно-наслідкового зв’язку
між чинниками впливу, що є об’єктом дослідження, та відповідними
наслідками (захворюванням).
Основні концепції епідеміології, як загальномедичної науки.
Епідеміологічний підхід в медицині зародився ще в Стародавньому світі,
але закріпився тільки в ХХ ст.
Результатом узагальнення даних про можливі причини хвороб стала
концепція причинності, основою якої є уявлення про моно або множинність
причин виникнення і поширення хвороби і їх сукупний дії. Існує дві концепції
причинності:
2
 - концепція «єдиної причини» (моноказуальная концепція), згідно з якою
у кожної хвороби є одна причина, а окрема причина викликає одну хворобу;
- концепція «множинності (комплексу) і поєднаної дії причин », згідно до
якої багато хвороб мають кілька причин, а окрема причина може викликати
різні хвороби. Відповідно до цієї концепції, ризик виникнення і поширення
хвороби, особливо неінфекційної, найчастіше пов'язаний з поєднаним
взаємопов'язаним впливом комплексу факторів, причинний активність яких
проявляється по різному.
Концепція епідеміологічного переходу – демографічна концепція,
висунута і розвинена американським демографом та епідеміологом
А. Р. Омрана "Епідеміологічний аспект теорії природного руху населення" в
1977 році. У відповідності з концепцією, коли на зміну переважання
екзогенних причин смертності приходить першість ендогенних і
квазіендогенних, відбувається радикальна зміна структури смертності з
причин.
Стадії концепції :
На першій стадії зменшується або навіть нівелюється смертність від
найбільш небезпечних інфекційних захворювань (чума, холера, віспа), а також
від голоду.
На другій стадії епідеміологічного переходу знижується захворюваність і
смертність від таких захворювань як туберкульоз, шлунково-кишкові інфекції,
дитячі інфекції. При цьому починається ріст захворюваності та смертності від
так званих квазіендогенних причин (як хвороби кровоносної системи,
пухлини), причому ними страждають люди все більш молодого віку. Причиною
подібного є сполучені з процесом індустріалізації фактори: забруднення
навколишнього середовища, збільшення фізичних і психологічних
навантажень, що призводять до стресів, смертність від нещасних випадків на
виробництві.
Третя стадія характеризується подоланням вищевказаних наслідків
індустріалізації. Ставляться завдання охорони навколишнього середовища,
поліпшення умов праці та побуту населення, розробка технік безпеки,
пропаганда здорового способу життя. Подальший розвиток медицини,
орієнтованість на профілактику захворювань, зменшує захворюваність і
смертність. У підсумку середня очікувана тривалість життя збільшується, при
цьому підвищується очікуваний вік смерті від більшості хвороб.
Четверта стадія епідеміологічного переходу спостерігається
здебільшого у розвинених країнах. Рівень смертності продовжує падати як
завдяки профілактиці багатьох захворювань квазіендогенной та ендогенної
природи, так і завдяки прогресу в лікуванні вроджених генетичних хвороб і
пороків внутрішньоутробного розвитку. Зменшується дитяча і дитяча
смертність, і смертність у людей похилого та старечого віку.
Для перших трьох стадій епідеміологічного переходу характерно
поліпшення здоров'я і тривалості життя дітей і молодих жінок, для четвертої -

3
літніх і старих, переважно чоловіків. При цьому на четвертій стадії прискорено
зростає поширеність хронічних хвороб.
Основні концепції епідеміології, як науки про епідемічний процес
Теорія механізму передачі інфекції, розроблена JI.B. Громашевським.
Для того, щоб збудники інфекційних захворювань зберегли себе як вид живих
істот, в процесі еволюції вони пристосувалися переміщатися з одного
організму в інший або з одних об'єктів в інші. Основний закон теорії механізму
передачі: локалізація збудника та механізм передачі взаємообумовлені явища.
Теорія саморегуляції паразитарних систем (В.Д Беляков) – пояснює
механізми внутрішньої регуляції епідемічного процесу. В теорії виділені
чотири положення, що пояснюють ці механізми:
гено- і фенотипова гетерогенність популяцій паразита і господаря за
ознаками ставлення один до одного;
взаємообумовлених мінливість біологічних властивостей взаємодіючих
популяцій;
фазова самоперебудова популяцій паразита і господаря, яка визначає
нерівномірність розвитку епідемічного процесу: фаза резервації збудника, фаза
становлення епідемічного штаму, фаза поширення епідемічного стану, фаза
становлення резерваціного штаму, знов фаза резервації;
регулююча роль соціальних і природних умов в фазових перетвореннях
епідемічного процесу.
Теорія природної осередковості (Є.Н. Павловський) стосується
зоонозів, для більшості збудників природно осередкових хвороб людина є
випадковою ланкою у їх циркуляції. Природними осередками називають
ділянки території географічних ландшафтів, де зберігаються умови для
постійної циркуляції збудників і його переносників серед певних диких тварин,
які є резервуаром збудника в природних умовах необмежено довгий час.
Виділяють осередки: «дикі» природні – циркуляція збудника серед диких
тварин; синантропні – циркуляція збудника серед синантропних тварин;
антропургічні – створені людиною.
Зараження людей згідно до цієї теорії розглядаються як наслідок
наступних причин:
1. Переносники залишають свій первинний осередок і під час
пересування активно нападають на людину (“чумні” блохи, кліщі).
2. Людина заражується від трупів заражених тварин (туляремія, чума,
сибірка).
3. Обставини соціального порядку – діяльність людина пов’язана з
роботою в природних осередках (мисливець, геолог, лісоруб, будівельник).
Основні епідеміологічні поняття.
Епідемічний процес (предмет інфекційної епідеміології) (ЕП) –
безперервний процес взаємодії мікро- та макроорганізму на популяційному
рівні, який проявляється специфічними інфекційними станами серед людей
(хворий і “здоровий” носій збудника інфекції) і забезпечує збереження

4
збудника в природі як біологічного виду (В. Д. Бєляков). За іншим визначенням
(Л. В. Громашевський), епідемічний процес – це безперервний ланцюг
послідовних інфекційних станів – хворий, носій. Епідемічний процес виникає і
підтримується тільки за наявності трьох первинних рушійних сил (чинників,
ланок): 1) джерела збудника інфекції; 2) механізму передачі збудника; 3)
сприйнятливого населення, які утворюють епідеміологічну тріаду.
Якісні прояви ЕП – групи ризику, територія ризику, час ризику (хто?, де?,
коли? хворіють). Кількісні ЕП – рівні захворюваності (скільки?)
Прояви епідемічного процесу за інтенсивністю:
Спорадична захворюваність - це звичайний рівень захворюваності
даної нозологічної одиниці на одній території в даний момент часу.
Кластер – низка випадків у певному місці та у певний час, яка може бути
більшою, ніж очікується.
Спалах інфекційної хвороби – декілька захворювань на інфекційну
хворобу, пов'язаних між собою спільним джерелом інфекції та (або)
механізмом та шляхи (фактори) передачі інфекції; або раптове підвищення
захворюваності на якусь певну хворобу (не обов'язково інфекційну).
Основними ознаками водних спалахів (групових захворювань) є:
- спільне джерело водопостачання у хворих;
- одномоментне масове (при спалахах, викликаних використанням
водопровідної води) зараження;
- тривалий інкубаційний період;
- наявність сезонності (частіше взимку і ранньою весною);
- поліетіологічність;
- переважно легкі клінічні форми захворювання;
- короткочасне протягом епідемії (при усуненні аварії) або хронічний
перебіг;
- наявність епідемічного "хвоста" (нові випадки захворювань серед тих,
хто спілкувався з хворим).
Основними ознаками харчових спалахів (групових захворювань) є:
- зв'язок з відповідним харчовим продуктом;
- раптовість появи, швидке наростання і різкий спад;
- короткий інкубаційний період;
- наявність сезонності (частіше влітку);
- моноетіологічність;
- переважно важкі клінічні форми захворювання;
- коротка тривалість (в межах одного терміну інкубації);
- відсутність епідемічного "хвоста"
Основними ознаками побутових спалахів (групових захворювань) є:
- обмеженість за своїми масштабами;
- виникають вони час від часу при несвоєчасному виявленні джерел
інфекції і порушення санітарного режиму в організованих, переважно дитячих,
колективах

5
 - повільний розвиток і протягом епідемії;
- моноетіологічність.
Епідемія – поширення інфекційних хвороб серед населення села, міста
чи області.
Пандемія – поширення інфекційних захворювань серед населення різних
країн і континентів.
Прояви епідемічного процесу за територією:
Ендемія – захворювання, яке тривалий час фіксується на певній території
через наявність природних умов
Екзотична захворюваність – та, що не властива для певної місцевості,
тобто занесена з іншої території.
Нозоареал – територія на якій постійно реєструється якась інфекція.
Рівень (захворюваності) – кількість випадків, що спостерігаються
протягом певного періоду часу; завжди обумовлений розміром населення у
визначений період часу.
Інциндентність – кількість нових випадків захворювання, які виникають
в певній популяції за встановлений період часу.
Превалентність (поширеність) – загальна кількість всіх активних (нових
та вже існуючих) випадків захворювання в певній популяції або за
встановлений період часу (превалентність періодична), або в певний момент
часу (точкова чи одномоментна превалентність)

Поширеність (превалентність): 4 випадки з 11

Показник вторинної ураженості: 3 випадки з 10.
Базове репродуктивне число (R0) показує, скільки людей в середньому
заражає одна інфікована людина (число вторинних випадків ураженості). Якщо
R0 більше 1, то кількість нових випадків інфікування збільшується, якщо R0
дорівнює 1, то кількість нових випадків інфікування стабільне, якщо R 0 менше
1, то кількість нових випадків інфікування зменшується.
Заразність (інфекційність) – здатність збудника викликати інфекцію у
сприйнятливого хазяїна. Контагіозність – властивість інфекційних хвороб
передаватися від хворих організмів – здоровим організмам

6
 Індекс контагіозності виражається у відсотках або частках одиниці; він
визначається шляхом підрахунку осіб з числа сприйнятливих (раніше не
хворіли і нещеплені), які захворіли клінічно вираженою формою хвороби після
їх контакту з джерелом збудника інфекції в межах епідемічного осередку
(наприклад для кору 99%). Контагіозність залежить від вірулентності збудника
і ступеня сприйнятливості організму до даного збудника, яка залежить від
імунітету
Мінімальна інфікуюча доза – мінімальна кількість збудника, яка
необхідна для виникнення захворювання.
Вторинна ураженість показник частоти нових випадків захворювання
серед осіб, що контактували з хворими.
Рушійні сили епідемічного процесу
Першою рушійною силою епідемічного процесу є джерело збудників
інфекційних хвороб, тобто заражений організм (хворий чи носій) людини або
тварини (Л.В. Громашевський, 1965).
Джерело інфекційного захворювання – місце де знаходиться збудник,
він там розмножується, накопичується та виділяється назовні.
Резервуар збудника інфекції – сукупність умов, які складають природне
середовище перебування збудника і забезпечують підтримку його популяції.
Резервуаром збудників антропонозів є популяція людей, зоонозів – популяція
тварин, сапронозів – навколишнє середовище (ґрунт, водойми, рослини).
Найбільше епідеміологічне значення як джерело інфекції має людина
(хворий або носій). Хворого на типову форму хвороби можна виявити за
клінічними ознаками. Хворий як джерело збудників інфекції є при всіх
антропонозах. Хвора людина здатна виділяти збудника у довкілля у великій
кількості. Цьому сприяють клінічні прояви хвороби (дисфункція кишечника,
експіраторні акти тощо). Епідемічна небезпека хворого в різні періоди хвороби
неоднакова. Виділяють наступні періоди інфекційної хвороби:
▪ інкубаційний період – у більшості випадків не становить епідемічної
небезпеки (винятки: ГА, висипний тиф, СНІД та деякі інші інфекції);
▪ продромальний період – при багатьох інфекційних захворюваннях
хворий уже становить серйозну епідемічну небезпеку (є заразним), але через
відсутність специфічних симптомів хвороби діагноз не ставиться і хворий не
ізолюється, тобто досить активно заражає інших людей;
▪ період клінічних проявів – найнебезпечніший в епідемічному від-
ношенні (виділяється найбільша кількість збудника), але епідемічне значення
його може значно зменшуватися у зв’язку з виявленням та ізоляцією хворого;
▪ період одужання (реконвалесценції) – при деяких захворюваннях
звільнення від збудника настає раніше від одужання (кір, кашлюк, вітряна
віспа) або одночасно з одужанням, але при деяких хворобах (черевний тиф,
дифтерія, сальмонельоз та ін.) формується так зване реконвалесцентне
носійство, тобто і в цей період хворий може становити небезпеку для
оточуючих.
7
 Носій – клінічно здорова людина, в організмі якої знаходиться збудник
інфекційної хвороби, що періодично і, як правило, у відносно невеликій
кількості виділяється у навколишнє середовище.
Епідеміологічне значення носійства полягає в тому, що воно
притаманне багатьом інфекційним хворобам, а його значення при різних
хворобах для підтримання безперервності епідемічного процесу неоднакове.
При таких хворобах, як дифтерія, поліомієліт, менінгококова інфекція,
скарлатина, епідемічний процес (циркуляція збудника) в основному
підтримується саме за рахунок носіїв. Епідемічна небезпека носія
визначається умовами його життя та характером роботи, а також тим, що носії
можуть вести активний спосіб життя і виявлення їх можливе лише
лабораторними методами. Переважна більшість носіїв не виявляється і не
реєструється.
За тривалістю виділення збудника носійство класифікують на такі його
види:
а) транзиторне (одноразове виявлення збудника);
б) короткочасне (виділення збудника протягом 2 тижнів); в) середньої
тривалості (до 1 місяця); г) тривале і рецидивуюче (більше 1 місяця). За
характером формування (за патогенетичними ознаками) носії поділяються на
три категорії: реконвалесцентні, імунні, “здорові”.
Реконвалесцентні носії: а) гострі (до 3-х місяців після хвороби —
дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, поліомієліт, черевний тиф,
паратифи, сальмонельози, холера, шигельози, амебна дизентерія, ГА, ГВ);
б) хронічні (більше 3-х місяців після хвороби — черевний тиф,
паратифи, сальмонельози, ГВ, малярія).
Імунні: а) ті, що перехворіли (дифтерія, скарлатина, менінгококова
інфекція, поліомієліт, холера, черевний тиф); б) щеплені (дифтерія,
поліомієліт).
“Здорові” — не хворіли в минулому і не щеплені — дифтерія,
скарлатина, менінгококова інфекція, поліомієліт, холера, амебна дизентерія,
Га, ГВ, ВІЛ-інфекція.
З епідеміологічної точки зору, порівнюючи епідемічну небезпеку хворих
і носіїв, необхідно виходити з таких критеріїв: а) співвідношення кількості
хворих та носіїв; б) активність джерела збудників (госпіталізація хворого чи
активний спосіб життя носія); в) тривалість заразного періоду; г)інтенсивність
виділення збудника; д) труднощі виявлення джерела збудників (на відміну від
хворого, у носія відсутні видимі клінічні прояви).
Категорії носіїв збудників інфекційних хвороб
Носії
Реконвалесцентні Імунні “Здорові”
Гострі Хронічні Короткочасні Короткочасні
Не хворіли в
До 3-х міс. Більше 3-х міс. Ті, що
Щеплені минулому і не
після хвороби після хвороби перехворіли
щеплені
8
дифтерія, черевний тиф, дифтерія, дифтерія, дифтерія,
скарлатина, паратифи, скарлатина, поліомієліт скарлатина,
менінгококова сальмонельози, менінгококов менінгококова
інфекція, ВГВ, малярія а інфекція, інфекція,
поліомієліт, поліомієліт, поліомієліт, холера,
черевний тиф, холера, шигельози
паратифи, черевний тиф сальмонельози, ВГА,
сальмонельози, ВГВ
холера,
шигельози,
ВГВ, малярія
Персистенція - це збереження мікроорганізму в непатогенної формі,
імунні і неімунні чинники організму не дають йому розмножуватися.
Персистенція притаманна вірусам, рикетсіям тощо. При гострій інфекційній
хворобі час перебування вірусу в організмі визначає тривалість інкубаційного
періоду і періоду неускладненого клінічного перебігу хвороби. Збереження
вірусу довше цього терміну – це є персистенція; у ряді випадків вірусного
зараження вона триває місяцями і роками, іноді все життя.
Протиепідемічні заходи щодо інфекційного хворого та носія
ХВОРИЙ НОСІЙ
1. Виявлення (активне і пасивне). 1. Виявлення (обстеження планові та за
епідемічними показаннями).
2. Рання діагностика (клінічна, 2. Ізоляція в стаціонарі або в домашніх
епідеміологічна, лабораторна). умовах (за епідемічними показаннями).

3. Ізоляція. В інфекційному стаціонарі 3. Санація.

(індивідуальна або за нозологічними
формами); в домашніх умовах (за
клінічними та епідеміологічними
показаннями).
4. Етіотропне лікування. 4. Лабораторний контроль після санації.
5. Лабораторний контроль при виписуванні 5. Лабораторний контроль для допуску на
з стаціонару або після закінчення лікування роботу декретованих контингентів.
в домашніх умовах.
6. Диспансерний нагляд після виписки з 6. Переведення на іншу роботу, яка не
стаціонару (у КІЗ поліклініки). пов’язана з епідемічною небезпекою (для
тих, хто після санації продовжує виділяти
збудника).
7. Лабораторний контроль для допуску на 7. Диспансерний нагляд протягом періоду
роботу після перенесеної хвороби носійства (у КІЗ).
декретованих контингентів.
8. Заключний лабораторний контроль при 8 Заключний лабораторний контроль при
знятті з диспансерного обліку. знятті з диспансерного обліку.
Епідеміологічне значення тварин. Більше половини всіх інфекційних
хвороб, на які хворіє людина (всього декілька тисяч нозоформ), належать до
зоонозів, джерелом і резервуаром яких є сотні видів тварин.
Тварини Інфекції
Велика і мала Бруцельоз, ящур, сибірка, сальмонельоз, лептоспіроз, ботулізм,
9
 рогата худоба правець, ієрсиніози, кампілобактеріоз, лістеріоз, газова гангрена
Свині Сибірка, сальмонельоз, трихінельоз, бруцельоз, лептоспіроз,
кампілобактеріоз, лістеріоз
Коні Сап, короста
Собаки Сказ, токсоплазмоз, лептоспіроз, кампілобактеріоз, дерматомікози
Кішки Сказ, токсоплазмоз, лептоспіроз, кампілобактеріоз, дерматомікози
Птахи Орнітоз, сальмонельоз, японський енцефаліт, ієрсиніоз, гарячка
Західного Нілу
Кури, качки Сальмонельоз, кампілобактеріоз, лістеріоз, псевдотуберкульоз
Лисиці, вовки Сказ
Гризуни Чума, туляремія, лептоспіроз, сальмонельоз, лімфоцитозний
хоріоменінгіт, кампілобактеріоз, лістеріоз, ієрсиніоз, содоку,
кліщовий енцефаліт, кліщові рикетсіози, кліщові спірохетози,
трихінельоз, геморагічні гарячки, дерматомікози
Способи зараження людини від тварин:
 догляд за тваринами – через інфіковані виділення хворих тварин та
предмети, які ними забруднені, при наданні ветеринарної допомоги
хворим тваринам (туляремія, сибірка, бруцельоз);
 пиття води та прийом їжі, забруднених виділеннями тварин (туляремія,
лептоспіроз, сибірка);
 купання в водоймищах, забруднених виділеннями тварин (лептоспіроз);
 укуси тваринами, які хворі на сказ, Содоку (хвороба укусу щурів);
 забій хворих тварин, зняття шкіри, розтин тварин при наявності
пошкодження на руках (чума, туляремія, сибірка);
 обробка продуктів тваринного походження – шкіра, щетина, хутро
(сибірка, туляремія);
 використання в їжу м’яса та молока хворих тварин в сирому та
напівсирому вигляді (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сальмонельоз);
 перенесення збудників інфекції кровосисними членистоногими, які
можуть нападати на людину (чума, туляремія, кліщовий та японський
енцефаліти, лейшманіоз, жовта гарячка).
Друга рушійна сила епідемічного процесу – механізм передачі збудника.
Механізм передачі – еволюційно вироблений процес переходу (переміщення)
збудника від джерела збудників до здорового організму.
Механізм передачі збудників інфекційних хвороб відрізняється складністю.
Він складається з трьох фаз:
 виділення збудника із зараженого організму (реалізується за рахунок
фізіологічних і патологічних актів),
 перебування збудника в зовнішньому середовищі,
 потрапляння збудника в новий сприйнятливий організм.
(2 і 3 стадії механізму передачі реалізуються через чинники передачі: воду, їжу,
ґрунт, повітря, предмети побуту, живих переносників та ін.).
Шляхи передачі – конкретні елементи зовнішнього середовища чи їхнє
сполучення, що забезпечують перенесення збудника з одного макроорганізму в
іншій у конкретних умовах епідобстановки.
10
Відомі наступні механізми передачі збудників:
 фекально-оральний (водний, харчовий, побутовий шляхи),
 аспіраційний (повітряно-крапельний, повітряно-пиловий шляхи),
 трансмісивний (інокуляційний, контамінаційний шляхи)
 контактний (безпосередній контакт – перкутанний, та
контактно-побутовий),
 штучний (парентеральний та ентеральний) - артифіціальний,
 вертикальний – трансплацентарний механізм передачі від матері до
плоду.
Чинники передачі збудників інфекційних хвороб та заходи боротьби з
ними.
Чинники – усі причини та фактори ризику щодо настання хвороби,
включаючи фізіологічні, біологічні, соціальні, культурні та поведінкові
чинники.
Чинники передачі — елементи довкілля, що забезпечують перенесення
збудника інфекційної хвороби від одного організму до іншого. Їх поділяють на
первинні, проміжні та кінцеві. Виділяють шість узагальнених елементів
довкілля, що виконують функції чинників передачі: а) повітря; б) їжа; в) вода;
г) ґрунт; д) предмети побуту і виробничої обстановки; е) живі переносники-
членистоногі: біологічні (збудник розмножується в організмі членистоногого і
навіть може викликати в нього інфекцію) та механічні (переносять збудника на
своїй поверхні). Розрізняють неживі (вода, повітря, побутові предмети, ґрунт,
медичні інструменти) та живі (окремі види комах та кліщів) чинники
передачі, за допомогою яких збудник потрапляє в місце своєї специфічної
локалізації в організмі людини.

11
12
 С
Третя рушійна сила епідемічного Епідемічний процесупроцес– сприй нятливі до
Схінфе кційної хвороби люди. Здатність організму відповідати н а зараження
кл енним збудником специфічними Друга
патог патологічними реакціями називають
ланка Третя ланка
ем
спри Перша ланка
ад йнятливістю організму до інфекційної хвороби. Специфічна
а несп рий нятливість до інфекційноїхв ороби обумовлюється захисним рівнем
ов Механізм Сприйнятливий
і нфе кційного
1. пості Джерелоімунітету
збудника щодо цієїхвороби чи імуніте ту, який виробився
Еп передачі організм
в ча інфекційного
рез уль таті проведення активної аб о пасивної імунізації. Він також може
ід захворювання
обум
ст овлюватися генетичною несприй нятливістю до збудни ка даної інфекції.
ем и
іч н Кл асифікуються інфекційні х вороби по етіології (вид збудника), за
ни кліні чним перебігом захворювання, по локалізації процесу і джерела
и кції.
й інфе Залежно Заражевід вид у Зараже
збудника, інфекційні х вороби розділені на такі
(б І ІІ ІІІ
пр іо вні групи: на на
осно людин тварин
ло вір усні інфе кції (грип, ві русні гепатити, ВІЛ С НІД, інфекційний
гі нуклеоз, герпе с, ві тряна віспа , кір);
моно
ч бактеріальні інфекції (шигельоз, сальмонельоз, туберкульоз, холера,
на );
чума Виділення Перебування Потрапляння
ос грибкові інфек ції (кандидоз,
збудника із л иша й);
збудника в збудника в
інфекції, викли кані найпростішими зовнішньому
зараженого (амебіаз, лямбліо з); новий
пріонних інфекції (збудником є специфічні білкові молекули
організму середовищі - пріони ,
сприйнятливий
найменш вивчена на сьогоднішній д ень галузь);
інфекції, викликані паразитами (інвазії) виділені в окрему область -
паразитологію. Основними паразитами у людини є черви (гельмінтози) і
Р паразити (воші, кліщі).
екто
у За джерелом (резервуаром) збудника все інфекційні хвороби прийнято
ш ифікува ти так:
клас Природне середовище Соціальне середовище
ій антро понози (облігатні пато генні паразити людини, облігат ні
ні но-патогенні паразити людини) - джерелом інфекції є тільки людина
умов
си СНІД, вірусні гепатити, шигельоз тощо);
(ВІЛ
л зоонози (облігатні паразити тварин, патогенні для людини,
и льтативніЛ умовн
факу К о-патоГ генніІ п арази ти твари н і л юдини) -джерелом і
а л
та одним резер вуаро ме інфекції н є тв арин М Т С С чума,
О С е Ст І
прир и (туляре мія, бруц льоз
ч ); н і о ш і р т т рг т ан н
тощо
и сапро д
м г і г а а а ан а оч
зб ики ожуть пе увати в інши х об' єктах ш
нози
ш –а удн
р ч м р ребн н н іза н и і
н олишнього сере довища, таких як вод
навк гр
а а с у ж
, нт, пові ря (л
в т ці ег д е щіон льоз, ч
а т а и
н ена
газов а гангр ф то що) . ф н ц п и о я и ен и
и Залежнотв ід осн овної і локаліз н ації та вхіі дних о ворітт (вхі д днігрворотат - орган ня н
к истемаорг анів о ч му люд я р л о
и ини, ч ерез які відбуваєть ся зара ом женн я я), гр н
або с рганіз
н к н всі
и кційні об иді і в вні гр ( т о з ад ч ом и
інфе хвор и в лен осно упи
а занм ехані з мом передачі):и ад
і и в а сь к
кишкові інфек ції ч ( шигель оз, гостр с і і ки шко
о в і і
б нфекці
ко ї, ххо лера,
сь и
саль монельоз т ощ о); и е з г е го з ки
дихальні ін фекції (д н ифтерія, грип, лангіна, в інфе о кцій з нийха мон ону а к леоз
х
тощо); н е ’ ф п рч к мі

13
 кров'яні інфекції (малярія, висипний тиф, поворотний тиф, чума тощо);
інфекції зовнішніх покривів (гонорея, сифіліс, цитомегаловірусна
інфекція тощо).
Клінічна класифікація враховує перебіг інфекційних хвороб і
розділяється:
за типом (типове або атипове, нехарактерне для даної інфекції
перебіг);
по тяжкості (легкий, середньотяжкий і тяжкий перебіг);
по тривалості процесу (гострі, підгострі і хронічні інфекційні
захворювання).
Осередок інфекційної хвороби – місце перебування джерела збудника
інфекції разом з оточуючою його територією, в межах якої при даному
механізмі передачі може розповсюджуватись збудник серед людей. В такому
розумінні осередком інфекційної хвороби є квартира, кімната в гуртожитку,
готелі, садиба в сільській місцевості, дитячий дошкільний заклад, школа,
тобто, місце постійного або відносно тривалого перебування людей. При
зоонозних інфекційних хворобах осередком є населений пункт або
територія, де є джерело збудника інфекції – домашні або дикі тварини, а при
кров’яних інфекціях і відповідні живі переносники збудників цих хвороб.
При різних інфекційних хворобах межі осередку залежать від
епідеміологічних особливостей даної хвороби. Кожен осередок (випадок)
особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб підлягає
обов’язковому епідеміологічному обстеженню незалежно від місця їх
виникнення (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
від 07.05.2020 року N 588-IX). У дитячих дошкільних закладах
обов’язковому епідеміологічному обстеженню підлягає кожен випадок будь-
якої інфекційної хвороби.
Впорядкований перелік протиепідемічних заходів
Спрямованість заходів Групи заходів
Джерело збудника Діагностичні, ізоляційні, лікувальні і режимно-
інфекції обмежувальні
Санітарно-ветеринарні і дератизаційні
Механізм передачі Санітарно-гігієнічні Дезінфекційні і дезінсекційні
Стерилізація

Сприйнятливий організм Імунопрофілактика планова Екстрена

імунопрофілактика Антибіотикопрофілактика.
Хіміопрофілактика
Загальна Лабораторні дослідження
Санітарно-просвітницька робота

Порядок проведення епідеміологічного обстеження осередку

Осередок з одним інфекційним Осередок з множинними інфекційними
захворюванням захворюваннями

14
1.Уточнення епідемічної ситуації 1. Збір та підготовка даних.
2. Опитування та обстеження хворого 2. Аналіз даних захворюваності в осередку.
3. Опитування й обстеження здорових 3. Аналіз структури захворюваності за
людей в осередку епідемічними ознаками.
4. Огляд та обстеження об’єктів 4. Опитування та обстеження хворих та
зовнішнього середовища здорових осіб
5. Аналіз отриманих матеріалів 5. Візуальне та лабораторне обстеження
об’єктів зовнішнього середовища.
6. Аналіз отриманих матеріалів та вибір
заходів з ліквідації епідемічного осередку
Мета епідеміологічного обстеження осередку – встановлення причин
його виникнення, а також визначення умов розповсюдження в ньому даного
інфекційного захворювання.
Опитування Огляд та Вивчення медичної та
хворого та осіб, санітарне іншої документації
які з ним обстеження стосовно осередку Схема
спілкувалися осередку 2
Епіде
міоло
Лабораторне Аналіз отриманих даних
Лабораторне гічне
обстеження і проведення
осіб, які профілактичних та дослідження обсте
спілкувалися протиепідемічних об’єктів ження
з хворим заходів осередку навколишнього о се р е
середовища д к у
інфек
ційної
Висновки щодо причин виникнення хворо
осередку і оцінка ефективності проведених в би
Пр и
проведенні епідеміологічного обстеження осередку вирішуються наступні
завдання:
визначення джерела збудників інфекції;
виявлення чинників та шляхів його передачі;
визначення меж осередку;
складання плану протиепідемічних заходів, спрямованих на ліквідацію
осередку.
Епідеміологічне обстеження осередку проводиться в таких напрямках
(дивись схему 2)
Для проведення епідеміологічного обстеження осередку
використовують такі методи:
1. Опитування хворого (збір епідеміологічного анамнезу) та інших
осіб, які можуть повідомити або уточнити дані щодо причин виникнення
осередку;
2. Огляд і санітарне обстеження осередку;

15
 3. Лабораторні (бактеріологічні, біохімічні, вірусологічні, серологічні)
та інструментальні дослідження (наприклад, ректороманоскопія при
шигельозі, рентгенографія при туберкульозі);
4. Вивчення медичної документації;
5. Епідеміологічне спостереження за осередком, яке завершується
аналізом та узагальненням даних і визначенням комплексу протиепідемічних
заходів, спрямованих на ліквідацію осередку
Епідеміологічне обстеження осередку проводить дільничний
(сімейний) лікар і оформити потрібну документацію, зокрема, карту
епідеміологічного обстеження.
Опитування хворого й осіб, які з ним контактували Опитування
хворого проводиться обов’язково, незалежно від місця його перебування (за
місцем проживання або в інфекційній лікарні). Опитування проводять
цілеспрямовано з урахуванням імовірної етіології захворювання та
механізму передачі. Так, при кишкових інфекціях з’ясовують можливий
контакт із джерелом інфекції (спілкування з хворими, які мали подібні
симптоми), можливі чинники й шляхи передачі. Кишкові інфекції мають
фекально-оральний механізм передачі, який може реалізуватись водним,
аліментарним або контактно-побутовим шляхами передачі. Тому хворого
опитують про умови водопостачання, проживання, місце харчування (вдома,
в їдальні, в кафе і т.п.), збирають харчовий анамнез, уточнюють виконання
санітарно-гігієнічних навичок, перебування за межами місця проживання
протягом інкубаційного періоду. Крім того, складають списки осіб, які
спілкувалися з хворим. Часто виникає необхідність у опитуванні контактних
осіб (членів родини, сусідів, колег по роботі та інших, які можуть
повідомити додаткову інформацію про обставини й причини захворювання).
Ураховуючи середню тривалість інкубаційного періоду, можна орієнтовно
визначити коли й де відбулося зараження. Якщо хворий напередодні був у
відрядженні, необхідно з’ясувати, коли він повернувся. Якщо між його
поверненням і початком захворювання пройшло менше мінімального
інкубаційного періоду, то ймовірно зараження відбулось у відрядженні.
Огляд і санітарне обстеження осередку. Санітарне обстеження
осередку інфекційного захворювання виконують за місцем проживання й
роботи хворого, при захворюванні дитини – в дитячому закладі. При
кишкових інфекціях звертають увагу на умови проживання, ступінь
комунального благоустрою (стан туалетів, систему очищення від сміття і
водопостачання, при децентралізованому водопостачанні уточнюють коло
осіб, які користуються одним колодязем). Оцінюють характер і місце
харчування, зберігання харчових продуктів, санітарний стан кухонь та
їдалень. При спалахах кишкових інфекцій виникає необхідність обстеження
харчоблоків (у дитячих закладах, школах, інтернатах і т.п.), джерел
водопостачання, водоводів, каналізаційної мережі тощо. При обстеженні
осередків інфекцій дихальних шляхів звертають увагу на розташування

16
приміщень у квартирі, скупченість проживання, кількість спальних місць у
приміщенні (в дитячих закладах, казармах, інтернатах). У дитячих
дошкільних закладах оглядають ігрові майданчики, оцінюють ізольованість
різних груп дітей під час прогулянок і в приміщенні. При обстеженні
осередку посилену увагу звертають на осіб, які контактували з хворим, із
метою виявлення можливих джерел інфекції (хворих зі стертими формами,
носіїв).
Лабораторне обстеження Лабораторні дослідження призначені для
підтвердження даних епідеміологічного обстеження. Дослідження можуть
бути спрямовані в таких напрямках: лабораторне обстеження хворого для
уточнення діагнозу; обстеження контактних осіб для виявлення хронічних
бактеріоносіїв, хворих на стерті, атипові та субклінічні форми інфекційних
хвороб (бактеріологічне обстеження контактних у осередках дифтерії,
менінгококової інфекції, черевного тифу та ін.); обстеження тварин у
осередках зоонозних інфекцій (при сальмонельозі, пташиному грипі та ін.);
обстеження об’єктів зовнішнього середовища (харчові продукти за
харчового шляху передачі, вода – за водного).
Вивчення медичної документації. Ознайомлення з журналами
реєстрації інфекційних захворювань, історіями хвороби, амбулаторними
картами, картами щеплень дозволяють уточнити дані про тривалість
хвороби, ймовірне джерело інфекції, строки імунізації хворого тощо.
Епідеміологічне спостереження за осередком. Головною метою
епідеміологічного обстеження осередку є виявлення джерела збудників
інфекції та чинників передачі. Епідеміологічне спостереження осередку
інфекційної хвороби проводиться щонайменше протягом терміну
максимального інкубаційного періоду.
Всі дані, які отримані в процесі епідеміологічного обстеження
осередку, заносяться в карту епідеміологічного обстеження (ф. 357/о), яка
складається із таких розділів: відомості про хворого, виявлення джерела і
чинника передачі збудника інфекції, санітарно-гігієнічна характеристика
осередку, пов’язаного з даним хворим, місцем його проживання, роботи,
навчання тощо. До карти додаються інші матеріали, які були отримані при
обстеженні осередку (дані бактеріологічних і хімічних аналізів, різні довідки
тощо).
На підставі узагальнення матеріалів обстеження осередку робиться
висновки щодо причин та умов виникнення осередку та проведення в ньому
необхідних протиепідемічних заходів, а також щодо рекомендацій, які
стосуються епідеміологічного спостереження за осередком.
Карта епідеміологічного обстеження протягом існування осередку є
робочим документом, який епідеміолог доповнює необхідними матеріалами.
Після ліквідації осередку карта стає статистичним документом, який містить
необхідні дані про осередок інфекційної хвороби і використовується при

17
проведенні ретроспективного епідеміологічного аналізу захворюваності
населення.
Протиепідемічні заходи в осередках інфекційних хвороб.
1. Заходи, які спрямовані на джерело збудника інфекції:
- своєчасне виявлення хворих і носіїв патогенних мікроорганізмів;
- забезпечення ранньої діагностики захворювань;
- облік хворих і носіїв;
- ізоляція джерел інфекції (госпіталізація або ізоляція в домашніх
умовах);
- лікування в поліклінічних умовах;
- санація носіїв і хворих із хронічними формами хвороб;
- проведення бактеріологічного контролю за звільненням хворого від
збудників;
- санітарно-просвітницька робота, гігієнічне виховання хворих і носіїв;

- диспансерний нагляд за перехворілими, хворими на хронічні форми,

хронічними носіями.
2. Заходи, які спрямовані на розрив механізмів передачі:
- поточна й завершальна дезінфекція в осередку;
- відбір проб із об’єктів навколишнього середовища для лабораторного
дослідження;
- заборона використання продуктів, води та інших об’єктів, що можуть
бути чинниками передачі в даному осередку.
3. Заходи, які спрямовані на осіб, які знаходилися в контакті з
джерелом збудника інфекції:
- активне виявлення контактних осіб;
- вирішення питання про ізоляцію контактних;
- медичне спостереження;
- лабораторне обстеження;
- санітарно-просвітницька робота;
- специфічна та неспецифічна профілактика.
Епідемічний осередок вважається ліквідованим якщо протягом
максимального інкубаційного періоду, який притаманний даному
захворюванню, не було повторних випадків, а в осередку були проведенні всі
заходи, які спрямовані на три складові епідемічного процесу.
Протиепідемічна робота дільничного (сімейного) лікаря.
Заходи стосовно хворого: раннє та повне виявлення; ізоляція вдома
або госпіталізація; облік та звітність по інфекційним хворим; диспансерний
нагляд за перехворілими.
Робота в осередку інфекційного захворювання: виявлення
контактних; медичне спостереження за контактними; екстрена
імунопрофілактика; роз’єднування контактних; лабораторне обстеження;
організація дезінфекційних заходів

18
 Профілактичні заходи: проведення профілактичних щеплень;
санітарно-освітня робота; підготовка санітарного активу.
Виявлення інфекційних хворих – функція кожного лікаря поліклініки
незалежно від його фаху.
Визначення випадку захворювання - набір рівномірно застосованих
критеріїв для визначення того, чи слід визначити особу такою, яка має певне
захворювання, травму чи інший стан здоров'я.
Визначення випадку необхідно для реєстрації в системі
епідеміологічного нагляду, для розслідування спалаху, для проведення
епідеміологічних досліджень. Трьохступеневе визначення випадку:
можливий – на підставі клінічних критеріїв, ймовірній – епідеміологічні
критерії, підтверджений – лабораторні критерії.
Якщо діагноз не викликає сумніву, то лікар, який виявив хворого, або
госпіталізує його, якщо при даній інфекції госпіталізація обов’язкова, або
передає хворого для подальшого обслуговування дільничному лікарю та
кабінету інфекційних захворювань, якщо госпіталізація не є обов’язковою.
Про встановлення діагнозу інфекційного захворювання або при підозрі
його інформація терміново передається в територіальний відділ Центру
громадського здоров’я (ЦГЗ) за телефоном, а потім надсилається термінове
повідомлення (форма № 058/о «Екстрене повідомлення про інфекційне
захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на
щеплення»). Родичам хворого і особам, що з ним спілкувалися,
роз’яснюється небезпека, якою для них є цей інфекційний хворий, і надалі
контролюється виконання в епідемічному осередку всіх протиепідемічних
заходів. У випадку зміни діагнозу лікувальна установа, що змінила його,
зобов'язано по тій же формі скласти нове термінове повідомлення на цього
хворого і відіслати його в територіальний відділ ЦГЗ за місцем виявлення
захворювання. При одержанні такого повідомлення ЦГЗ у свою чергу
зобов’язаний довести цю інформацію до відома кабінету з інфекційних
захворювань (КІЗ) за місцем виявлення хворого.
Про деякі хвороби, наприклад грип та інші ГРВІ, термінове
повідомлення не подається. Вони реєструються в поліклініці (амбулаторії) із
заповненням статистичних талонів.
У КІЗі в «Журналі обліку інфекційних захворювань» (форма № 060/о)
на підставі екстрених повідомлень (форма № 058/о), що направляють у
територіальний ЦГЗ, реєструють всіх хворих і бактеріо-, паразитоносіїв.
Розслідування спалаху інфекційного захворювання.
Спалах хвороби - це виникнення випадків захворювання в кількості,
що перевищує звичайне для певної громади, географічного району чи пори
року. Спалах хвороби може виникати в обмеженому географічному районі, а
може охоплювати кілька країн. Вона може тривати кілька днів або тижнів, а
може тривати роками. Один єдиний випадок захворювання на інфекційну
хворобу, відсутньої в протягом тривалого часу в якої-небудь групи

19
населення або викликаної будь-яким речовиною (наприклад, бактерією або
вірусом), які раніше не що виявляється в цій громаді або цьому районі, або
виникнення раніше не відомої хвороби може також являти собою спалах
хвороби, про яку необхідно повідомляти і яку необхідно розслідувати
(ВООЗ). В разі виникнення спалаху потрібно визначити масштаб спалаху
захворювання (кількість випадків); ступінь тяжкості захворювання (кількість
випадків госпіталізації та смертей); можливий зв’язок з продуктами
харчування; з’ясувати знаходиться захворювання під контролем, чи
здійснюються заходи із його профілактики або ліквідації; чи відомі причини
та шляхи поширення захворювання; чи є цей випадок новим/повторним
спалахом захворювання; який потенціал поширення захворювання; чи
здійснюються заходи контролю; які потенційні міжнародні наслідки; які
ресурси є в наявності; чи є можливість проведення навчання з метою
підвищення компетентності.
Кроки у розслідуванні спалаху:
1. Встановлення наявності спалаху
2. Підтвердження діагнозу
3. Розробка робочого визначення випадку
4. Систематичний пошук випадків та реєстрація даних
5. Використання методів описової епідеміології
6. Вироблення робочої гіпотези
7. Оцінка гіпотези
8. Переосмислення, вдосконалення та перегляд гіпотези
9. Лабораторні дослідження
10. Здійснення заходів щодо контролю та профілактики
11. Поширення інформації про результати роботи.
Боротьба з інфекційними хворобами здійснюється шляхом
проведення профілактичних і протиепідемічних заходів і ґрунтується на
двох принципах:
1) комплексність – одночасна дія на всі три ланки епідемічного процесу:
джерело збудника інфекції, механізм передачі збудників та сприйнятливе
населення;
2) вибір головного напрямку впливу на епідемічний процес, що забезпечує
найбільшу ефективність боротьби з даною інфекцією в конкретних умовах.
Елімінація – зниження захворюваності певною інфекційною
хворобою до нуля в межах певної території. Для підтримки успіху потрібно
безперервне продовження профілактичних заходів, наприклад на вакцинацію
щодо конкретного захворювання доведеться витрачатися, поки воно не
зникне в усьому світі. Елімінація захворювання - зниження до нуля
захворюваності певною формою інфекції.
Ерадикація (ліквідація) – сплановані дії, що призводять до повного
зникнення будь-якої інфекції (відсутність збудника). Захворюваність

20
відсутня повністю, профілактичні заходи більше не потрібні. Приклад -
натуральна віспа, вакцинація проти якої більше не проводиться

2. Конкретні цілі:
 Засвоїти основні епідеміологічні поняття.
 Інтерпретувати причини виникнення й закономірності розвитку
епідемічного процесу.
 Засвоїти основні епідеміологічні концепції
 Засвоїти методику обстеження осередку інфекційного захворювання та
розробити заходи щодо його ліквідації.
 Вміти складати план профілактичних та проти епідеміологічних
заходів в осередку інфекційного захворювання.
 Вміти заповнювати необхідну медичну документацію.
 Засвоїти основні етапи заходів при виникненні спалахів інфекційних
захворювань.
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
Назви Отримані навики
попередніх
дисциплін
М е д и ч н а Пояснювати на молекулярно-біологічному та клітинному
біологія рівні закономірності біологічних процесів. Поняття про
паразитизм і паразитарну систему, популяція, генотип,
фенотип. Еколого-біологічні особливості гризунів.
Мікробіологія Оцінити результати лабораторних досліджень по виявленню
збудників інфекційних захворювань, оцінити результати
визначення чутливості збудників різних інфекційних
захворювань до антибіотиків та дезінфектантів, трактувати
результати оцінювання ефективності дезінфекції та
стерилізації, визначати придатність імунобіологічних
препаратів до застосування. Вміти здійснювати взяття
матеріалу для досліджень. Поняття вірулентність та
патогенність. Осовливості лабораторної діагностики
мікроорганізмів.
І н ф е к ц і й н і Вміти використовувати клінічні та лабораторні дані для
хвороби встановлення діагнозу захворювання.
З а г а л ь н а Екологія патогенних біологічних агентів. Джерела
гігієна та забруднення об’єктів зовнішнього середовища патогенними
екологія біологічними агентами та заходи щодо попередження їх
поширення.
С о ц і а л ь н а Статистичні показники (інтенсивні та екстенсивні)
м е д и ц и н а , первинної захворюваності (інцидентності), летальності,
о р г а н і з а ц і я смертності. Середні величини, кумулятивні показники та
21
ох о р о н и показники наочності. Показники хворобливості
здоров’я (превалентності).

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які
повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

Термін Визначення
Епідеміологія галузь науки, що вивчає виникнення та
розповсюдження хвороб або пов'язаних зі здоров'ям
подій у визначених групах населення, у тому числі
вивчення детермінант, що впливають на такі стани,
а також застосування таких знань з метою
здійснення контролю за хворобами (Porta M, Last J,
Greenland S. A Dictionary of Epidemiology, 2008)
Епідеміологія (за дослідження розповсюдження та розподіл станів
визначення CDC) здоров’я у визначених популяціях та застосування
цих досліджень для контролю за проблемами у
галузі здоров’я: розподіл, чинники, стан здоров’я,
визначена популяція, застосування
Рівень кількість випадків, що спостерігаються протягом
(захворюваності) певного періоду часу; завжди обумовлений
розміром населення у такий період часу.
Патогенність Здатність збудника інфекції викликати клінічно
виражені захворювання після інфікування частка
осіб з клінічно вираженим захворюванням від
загальної кількості інфікованих (особи, в яких
виявлено захворювання (симптоматичні)/загальна
кількість інфікованих людей (симптоматичні та
асимптоматичні))
Вірулентність Здатність збудника інфекції викликати тяжке
захворювання, ступінь патогенності. Вимірюється:
летальність, клінічні випадки, що перебігають у
важкій формі (кількість смертей, які спричинені
хворобою до кількості діагностованих випадків
захворювання)
Інцидентність частота, з якою нові захворювання виявляються в
популяції, типово реєструється як число подій на
100 000 осіб на рік.
Превалентність число існуючих випадків розділених на чисельність
населення

22
Епідемічний процес безперервний процес взаємодії мікро- та
(предмет макроорганізму на популяційному рівні, який
епідеміології) проявляється специфічними інфекційними станами
серед людей (хвороба, носійство) і забезпечує
збереження збудника в природі як біологічного
виду.
Епідемія масове поширення інфекційної хвороби серед
населення відповідної території за короткий
проміжок часу
Спалах інфекційної підвищення рівня захворюваності на інфекційну
хвороби та/або паразитарну хворобу в обмеженій групі
населення, випадки захворювання пов'язані між
собою спільним джерелом збудника або чинника
його передачі.
Кластер сукупність порівняно рідкісних подій або
захворювань у просторі та/або часі в такій
кількості, яка перевищує очікувану, внаслідок
випадкових причин, в основі часто лежать
непідтверджені факти
Спорадична це звичайний рівень захворюваності даної
захворюваність нозологічної одиниці на одній території в даний
момент часу.
Джерело природне середовище, в якому збудник має
інфекційного оптимальні умови для свого розмноження,
захворювання накопичення та виділення в навколишнє
середовище
Інкубаційний період Часовий інтервал між потраплянням інфекційного
збудника до організму людини та початком прояву
ознак чи симптомів захворювання
Б а з о в е показує, скільки людей в середньому заражає одна
р е п р о д у к т и в н е інфікована людина. Якщо R більше 1, то кількість
число (R) нових випадків інфікування збільшується, якщо R
дорівнює 1, то кількість нових випадків інфікування
стабільне, якщо R менше 1, то кількість нових
випадків інфікування зменшується
Носій практично здорова людина, в організмі якої
знаходиться збудник інфекційної хвороби, що
періодично виділяється в навколишнє середовище
Персистенція це збереження мікроорганізму в непатогенної
формі, імунні і неімунні чинники організму не

23
 дають йому розмножуватися.
Природній осередок частина території з певним географічним
інфекційного ландшафтом на якій підтримується безперервна
захворювання циркуляція збудника інфекційної хвороби за
схемою: тварина – переносник – тварина
Механізм передачі еволюційно вироблений процес переміщення
збудника від джерела до сприйнятливого організму
Чинники передачі елементи навколишнього середовища, які беруть
участь в реалізації механізму передачі
Шляхи передачі конкретні чинники навколишнього середовища, які
забезпечують перенесення збудника з одного
організму до іншого
Осередок місце перебування джерела збудника інфекції разом
інфекційної хвороби з оточуючою його територією, в межах якої при
даному механізмі передачі може
розповсюджуватись збудник серед людей.
Епідемічний спалах декілька захворювань на інфекційну хворобу,
пов'язаних між собою спільним джерелом інфекції
та (або) механізмом та шляхи (фактори) передачі
інфекції; або раптове підвищення захворюваності
на якусь певну хворобу
Елімінація зниження захворюваності певною інфекційною
інфекційних хворобою до нуля в межах певної території. Для
захворювань підтримки успіху потрібно безперервне
продовження профілактичних заходів, наприклад
на вакцинацію щодо конкретного захворювання
доведеться витрачатися, поки воно не зникне в
усьому світі. Елімінація захворювання - зниження
до нуля захворюваності певною формою інфекції.
Ерадикація сплановані дії, що призводять до повного
(ліквідація) зникнення будь-якої інфекції (відсутність
інфекційних збудника); захворюваність відсутня повністю,
захворювань профілактичні заходи більше не потрібні.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Дайте визначення поняття епідеміології.
2. Назвіть основні напрямки сучасної епідеміології.
3. Місце епідеміології в галузі громадського здоров’я.
4. Які два розділи входять до складу епідеміології?
5. Назвіть предмет епідеміології.
24
6. Назвіть складові епідемічного процесу (епідеміологічна тріада).
7. Назвіть кількісні прояви епідемічного процесу.
8. Назвіть якісні прояви епідемічного процесу.
9. Дайте визначення понять “спорадична захворюваність”, „екзотична
захворюваність”, “епідемічний спалах”, “епідемія”, “пандемія”, “ендемія”.
10. Дайте характеристику спалахів (групових захворювань), що
поширюються різноманітними шляхами.
11. Яка роль природних та соціальних факторів в поширенні інфекційних
захворювань?
12. Що таке базове репродуктивне число?
13. Що таке індекс контагіозності?
14. Дайте визначення поняття “джерело збудників інфекції”.
15. Назвіть періоди інфекційного захворювання?
16. Визначте епідемічну небезпеку людини як джерела збудників інфекції в
залежності від тяжкості, тривалості хвороби та періоду захворювання.
17. Назвіть заходи щодо знешкодження хворого як джерела збудника
інфекції.
18. Визначте епідемічну небезпеку хворого та носія як джерела збудників
інфекції.
19. Які існують категорії носіїв?
20. Які захворювання відносяться до антропонозів?
21. Які інфекційні хвороби називаються зоонозними? Наведіть приклади.
22. Назвіть способи зараження людини від тварин.
23. Що таке механізм передачі збудників інфекційних хвороб?
24. Який основний закон теорії механізму передачі?
25. Які існують класифікації інфекційних захворювань людини?
26. Назвіть категорії носіїв збудників інфекційних захворювань Назвіть фази
механізму передачі.
27. Що таке чинники передачі?
28. Що таке шляхи передачі?
29. Назвіть чинники та шляхи передачі збудників при різних інфекційних
захворюваннях.
30. Назвіть види членистоногих, що беруть участь у передачі збудників
кров’яних інфекцій
31. Що таке осередок інфекційного захворювання?
32. Назвіть впорядкований перелік протиепідемічних заходів.
33. Назвіть мету та завдання епідемічного обстеження осередку?
34. Назвіть методи обстеження осередку?
35. Коли епідемічний осередок вважається ліквідований?
36. Знати відповідну медичну документацію.
37. Що таке трьохступеневе визначення випадку захворювання?
38. Що таке спалах інфекційного захворювання?
39. Назвіть основні кроки в розслідуванні спалаху?

25
40. Назвіть два принципи боротьби з інфекційними хворобами.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Засвоїти основні концепції епідеміології.
2. Інтерпретувати причини виникнення й закономірності розвитку
епідемічного процесу.
3. Вміти організувати протиепідемічні заходи в осередку інфекційного
захворювання
4. Засвоїти особливості проведення епідеміологічного обстеження осередку з
одним випадком захворювання та з множинними випадками
5. Засвоїти основні етапи розслідування спалахів.
6. Вміти відрізняти харчові, водні та побутові спалахи
7. Вміти заповнювати відповідну медичну документацію.

5. Зміст теми
На практичному занятті студенти вивчають місце, мету, завдання,
розділи та застосування епідеміології в галузі громадського здоров'я;
історію, теоретичні та біологічні основи дисципліни. Засвоюють різницю
між епідемічним та інфекційним процесами; основні епідеміологічні
концепції: теорія механізму передачі збудників інфекційних хвороб (закони
епідеміології інфекційних хвороб), теорія саморегуляції паразитарних
систем тощо; класифікацію інфекційних хвороб. Опановують методику
обстеження осередку інфекційного захворювання. Знайомляться з правилами
оформлення необхідної медичної документації (термінове повідомлення
(ф.058/о), карта епідеміологічного обстеження осередку (ф.357/о), журнал
обліку інфекційних хворих (ф.060/о)). Завдання студенти записують у
протокол та підписують його у викладача.

6. Питання для самоконтролю.

1. Визначте місце епідеміології в системі громадського здоров’я.
2. Назвіть прояви епідемічного процесу за інтенсивністю та за територією.
3. В чому полягає різниця між епідемічним та інфекційним процесами?
4. Які існують класифікації інфекційних хвороб?
5. Який зв’язок між базовим репродуктивним числом та появою нових
випадків захворювання ?
6. Визначте епідемічну небезпеку людини як джерела збудників інфекції в
залежності від тяжкості, тривалості хвороби та періоду захворювання.
7. Чим відрізняється носійство і персистенція? Значення цих явищ в
розповсюдженні інфекційних захворювань.
8. Чому збудники зоонозних інфекцій, як правило, не передаються від
людини до людини?
9. Дайте оцінку епідемічної небезпеки хворого в різні періоди хвороби та
при різноманітних клінічних формах перебігу інфекції.

26
10. Назвіть категорії носіїв збудників інфекційних захворювань та оцінка
їх епідемічної небезпеки.
11. В який період року легко реалізується наступні шляхи передачі
(механізми передачі) збудників: а) повітряно-краплинний; б) водний; в)
трансмісивний?
12. В чому різниці проведення протиепідемічних заходів в осередках з одним
інфекційним захворюванням та множинними інфекційними
захворюваннями?
13. На яких принципах базується боротьба з інфекційними хворобами.
14. В чому полягає різниця між елімінацією та ерадикацією (ліквідацією)
інфекційних захворювань?

7. Рекомендована література
Базова
1. Епідеміологія / За ред. проф. І.П. Колеснікової. – Вінниця: Нова Книга,
2012. – 570 с.
2. Виноград Н.О. Загальна епідеміологія: навч. посіб. / Н.О. Виноград, З.П.
Василишин, Л.П. Козак. – К.: ВСВ «Медицина», 2017. – 200 с.
3. Виноград Н.О. Спеціальна епідеміологія: навч. посіб. / Н.О. Виноград,
З.П. Василишин, Л.П. Козак. – К.: ВСВ «Медицина», 2018. – 367 с.
4. Виноград Н.О. Термінологічний словник:Біологічна безпека.
Епідеміологія. Паразитологія: Навч. посіб./Н.О. Виноград. – Вінниця.: «Нова
книга», 2019. – 308 с.
5. Лінда Дж. Морра І. Шлях до результатів / Лінда Дж. Морра І., Рей К. Ріст
– Київ, 2015. – 254.
Допоміжна
1. Глосарій термінології з епідеміологічного нагляду у сфері ВІЛ-
інфекції/СНІДу / Андреєва Т.І. [та ін.] – К.: МБФ «Альянс громадського
здоров’я», К., ФД «huss», 2015. – 240 с.
2. Голубятников Н.И. Основы медико-санитарной обработки (практикум) /
Голубятников Н.И. – Одесса, 2012 – 353 с.
3. Прудкина Н.С. Кровососущие двукрылые насекомые: фауна, биология,
экология, медико-ветеринарное значение/Прудкина Н.С. – Харьков, 2011.–
296 с.
4. Здоровье-2020 – основы европейской политики и стратегия для XXI века
(2013) – 221 с. – Режим доступу:
http://www.euro.who.int/ru/publications/abstracts/health-2020.-a-european-policy-
-framework-and-strategy-for-the-21st-century-2013
5. Інфекційні хвороби: підручник (ВНЗ ІV р. а.) / О.А. Голубовська, М.А.
Андрейчин, А.В. Шкурба та ін.; за ред. О.А. Голубовської. — 2-е вид. – ВСВ
Медицина, 2018. – 688 с.

27
6. Трунова О.А. Актуальні питання епідеміології інфекційних хвороб
тропічних країн / За редакцією Трунової О.А., Романенко Т.А.–Донецьк
«Каштан», 2010 – 185 с.
7. Lekhan VN et al., Ukraine: Health System Review. Health Systems in
Transition, 2015; 17(2) 1-153.
8. Manufer T. Gafarova Epidemiology of infectious Deseases / Manufer T.
Gafarova – Simferopol, 2010. – 225 p.
9. World Health Organization. World Health Statistics 2012. Geneva, World
Health Organization, 2012.
8. Інформаційні ресурси
1. Офіційний сайт МОЗ України – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua
2. Офіційний сайт ВООЗ – режим доступу: http://www.who.int
3. Кокрановське Співтовариство. Відкриті матеріали для навчання
http://www.cochrane-net.org/openlearning/
4. База даних Medline Національної медичної бібліотеки США
http://www.pubmed.gov;
5. Сайт British Medical Journal (Британський Медичний Журнал) –
http://bmj.bmjjournals.com/collections/epidem/epid.shtml
6. Epidemiology for the uninitiated (Эпидемиология для непосвященных) –
Режим доступу: http://www.bmj.com/collections/epidem/epid.shtml
7. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) – Режим доступу:
http://www.cdc.gov/foodborneoutbreaks/info_healthprofessional.htm
8. UNC Gillings School of Global Public Health – Режим доступу:
http://www.sph.unc.edu/courses/Course_support/Case_studies
9. Institute for Health Metrics and Evaluation – Режим доступу:
http://vizhub.healthdata.org/gbd-compare/

28