Історична пам’ять – це одна з базових категорій історичної науки.

У загальному
вигляді пам’ять можна охарактеризувати як здатність людської свідомості
відтворювати минуле. Історична пам’ять виступає однією зі складових
суспільної свідомості. В основі історичної пам’яті лежить закріплення
індивідом знань про минуле. Ключовою функцією історичної пам'яті є передача
досвіду та знань про минуле, як основи самоідентифікації.
Один з головних компонентів формування української національної
ідентичності є історична пам’ять. Спільне уявлення про минуле власного
народу є основою для згуртування народу і його подальший розвиток як нації.
України.
Історична пам’ять стала визначальним чинником розвитку української нації
наприкінці XVIII ст., коли українці практично втратили свою еліту і
перетворилися на селянську націю. Саме зі збирання усної народної творчості,
переказів, легенд про українське минуле на межі XVIII – ХІХ ст.
розпочинається українське національне відродження, формування у свідомості
еліти та пересічного українця розуміння героїчного історичного минулого
України та права українців на формування власної держави.
Але процесу передачі історичної пам’яті перешкоджає ряд проблем. Під час
ознайомлення з інформацією про минуле українського народу можна
зіткнутися з фрагментарністю матеріалів, їх необ’єктивністю, низьким рівнем
науковості та заполітизованістю. Загрозою для збереження та передачі
історичної пам’яті стають постійні дискусії щодо змісту підручників з історії
На жаль, в історіописанні надто часто домінує ідеологічна, пропагандистська
функція, особливо коли у процесі «розсекречування історії» далеке минуле
«виходить на сучасність» і відлунює в ній.
Про міфотворчість у формуванні історичної пам’яті пишуть багато, але
алгоритм міфотворення в системі історичного знання лишається все ж
непроясненим. Погляд на міф як прямий обман фігурує найчастіше, але суті
міфотворчості він не розкриває. Історичні міфи властиві для всіх часів і
народів, є природним явищем світу і чим далі в давні часи, тим більше міфів –
така закономірність простежується завжди (чим ближча епоха, тим більше
достовірних подій). Початки всіх народів пов’язані з міфами, що можуть
втрачати силу з часом (і тим самим посилювати владу), однак можуть
повертати її в перехідний період (послаблюючи владу).
Отже, історична пам’ять є груповим феноменом і стосується соціальних груп
через усвідомлення та сприйняття ними власне історичних подій і осіб.
Історична наука у цьому значенні найпотужніше впливає на історичну пам’ять.
Історична пам’ять є не просто сумою знань, а й каналом передачі історичного
досвіду.