МІНСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

„Затверджено”
на методичній нараді
кафедри педіатрії №2

Завідувач кафедри педіатрії №2

член-кореспондент НАМН України
д.м.н., професор Волосовець О.П.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вибіркова дисципліна Основи неонатології

Тема заняття №2 Сучасна концепція перинатальних інфекцій.
Тактика ведення дітей, народжених ВІЛ-
інфікованими матерями.
Курс 4, 5
Факультет Медичний № 2, 3

Київ 2022
 1. Актуальність теми.
Частота перинатальних інфекцій, за даними літератури, становить від
10 до 60 %, досягаючи 70 % серед передчасно народжених дітей. Як відомо,
інфекційні збудники викликають близько 80 % природжених вад розвитку,
вони також є однією з вагомих причин передчасного народження дитини або
ЗВУР. Внутрішньоутробні інфекції зумовлюють майже третину ранньої
неонатальної смертності. Саме тому розгляд питань своєчасної діагностики,
профілактики та лікування перинатальних інфекцій є дуже важливим для
майбутніх сімейних лікарів та педіатрів.

2. Конкретні цілі.
2.1. Знати:
- етіологію, патогенез, кліічні прояви, методи діагностики
внутрішньоутробних інфекцій;
- тактику ведення дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями.
2.2. Вміти:
- проводити оцінку загального стану новонародженої дитини шляхом
прийняття обґрунтованого рішення за існуючими алгоритмами та
стандартними схемами, дотримуючись відповідних етичних та юридичних
норм;
- виділяти та ідентифікувати провідні клінічні симптоми та синдроми
(анемічний синдром, геморагічний синдром, асфіксія, жовтяниця, набряковий
синдром, задишка, блювання);
- за стандартними методиками, використовуючи попередні дані
анамнезу хворого, дані огляду хворого, знання про людину, її органи та
системи, встановлювати попередній клінічний діагноз захворювання
(внутрішньоутробна інфекція);
- збирати акушерський анамнез, оцінювати фізичний розвиток та стан
органів та систем організму, на підставі результатів лабораторних та
інструментальних досліджень оцінювати інформацію щодо діагнозу
(загальний аналіз крові, сечі, протеїни крові, глюкоза крові, білірубін та його
фракції, електроліти, рентгенографія органів грудної та черевної порожнини,
нейросонографія);
- встановлювати остаточний клінічний діагноз шляхом прийняття
обґрунтованого рішення та аналізу отриманих об’єктивних даних клінічного,
додаткового обстеження, проведення диференційної діагностики,
дотримуючись відповідних етичних і юридичних норм;
- проводити оцінку та моніторинг розвитку дитини, надавати
рекомендації з вигодовування та особливостей харчування;
- визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу при
невідкладних станах (асфіксія, дихальна недостатність) згідно з існуючими
клінічними протоколами та стандартами лікування;
- виконувати медичні маніпуляції (виконувати непрямий масаж серця,
штучне дихання, встановлювати назогастральний та орогастральний зонд,
відновлювати прохідність дихальних шляхів).
 2.3. Здатен:
- збирати медичну інформацію про пацієнта і аналізувати клінічні дані;
- визначати необхідний перелік лабораторних та інструментальних
досліджень та оцінювати їх результати;
- встановлювати попередній та клінічний діагноз захворювання;
- визначати характер харчування в залежності від стану дитини;
- визначати принципи та характер лікування та профілактики
захворювань у передчасно народжених дітей;
- діагностувати невідкладні стани;
- визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу;
- виконувати медичні маніпуляції;
- вести медичну документацію;
- розуміло доносити власні знання, висновки та аргументацію;
- дотримуватися етичних принципів.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція).

Дисципліни: Отримані знання:

Фізіологія Вікові особливості функцій
організму, їх регуляція.
Мікробіологія, вірусологія та Використання методів
іммунологія мікробіологічної діагностики,
етіотропної терапії та специфічної
профілактики інфекційних хвороб.
Методи мікробіологічного
дослідження: мікроскопія,
фарбування, культивування,
виділення чистих культур,
імунологічні методи, вірусологічні
методи, біотехнологічні та генно-
інженерні.
Фармакологя Антибіотики, класифікація, механізм
дії. Показання, протипоказання.
Противірусні препарти, механізм дії,
показання, побічна дія.
Патофізіологія Механізми імунної відповіді
гуморального і клітинного типу.
Етіологія, патогенез синдрому
набутого імунодефіциту (СНІД).
Патогенез гострого запалення.
Пропедевтика педіатрії в тому числі Особливості неонатального періоду.
сестринська практика, базові Догляд за новонародженими.
медичні навички в педіатричному
відділенні
Педіатрія з дитячими інфекційними Внутрішньоутробні інфекції.
хворобами в тому числі виробнича
практика (професійне навчання)
Акушерство і гінекологія в тому Перинатальні інфекції. ВІЛ-інфекція
числі виробнича практика у вагітних.
(професійне навчання)
Інфекційні хвороби Етіологія, патогенез, клініка,
діагностика, лікування та
профілактика інфекційних
захворювань, що викликаються
TORCH-збудниками.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які
повинен засвоїти студент:

Термін: Визначення:
Перинатальні інфекції Захворювання плода або
новонародженого, які виникають
внаслідок гематогенної
(транслацентарної), амніальної
висхідної або низхідної інфекції, яка
відбулася у пізньому фетальному
періоді (після 22-го тижня гестації) з
клінічними проявами захворювання
протягом раннього неонатального
періоду.
Внутрішньоутробне інфікування Відображає факт інвазії
мікроорганізму в організм плода, що
не завжди призводить до розвитку
патологічних змін.
Внутрішньоутробне інфікування
відбувається значно частіше, ніж
розвиваються клінічні прояви
хвороби, і тому цей термін не
повинен використовуватися як
діагноз.
Внутрішньоутробна інфекція Захворювання плода, що виникло
внаслідок гематогенної
(трансплацентарної) переважно
вірусної або тохо-інфекції з
ураженням плода або клінічними
проявами інфекції після народження
дитини.
Вертикальна інфекція Будь-яка інфекція новонародженого,
набута від матері.
TORCH-інфекція Патологія, що виникає внаслідок
інфікування цими збудниками, не
дивлячись на різницю в структурі та
властивостях. Абревіатуру
складають: T (Тoxoplasmosis)
токсоплазмоз; O (Others) інші
інфекції, з яких вважаються
абсолютно доведеними: хламідіоз,
сифіліс, гепатити А і В, С,
гонококова інфекція, лістеріоз; R
(Rubella) краснуха; C (Cytomegalia)
цитомегаловірусна інфекція; H
(Herpes Symplex) герпесвірусна
інфекція.

4.2.Теоретичні питання до заняття:

1. Перинатальні інфекції.
2. Внутрішньоутробне інфікування.
3. Внутрішньоутробна інфекція (ВУІ).
4. Поняття «TORCH-інфекція».
5. Фактори, що визначають характер ураження при ВУІ.
6. Залежність характеру ураження від терміну інфікування.
7. Шляхи інфікування.
8. Чинники ризику ВУІ.
9.Характерні клінічні ознаки ВУІ.
10. Методи діагностики ВУІ.
11. Принципи лікування ВУІ.
12. Принципи профілактики ВУІ.
13. Методи профілактики ВІЛ-інфекції у новонародженого в
залежності від клінічної ситуації.
4.3. Практичні роботи (завдання), як виконуються на занятті:
- розв’язання тестів, ситуаційних задач;
- робота у відділенні інтенсивної терапії новонароджених (вивчення
акушерського анамнезу, огляд хворих дітей, ознайомлення з апаратурою –
кувези, реанімаційний стіл, лампа фототерапії, лампа променевого тепла,
апарати для ШВЛ);
- оцінювання результатів лабораторних та інструментальних методів
обстеження;
- на підставі акушерського анамнезу, даних огляду та результатів
лабораторних та інструментальних досліджень встановлення попереднього
клінічного діагнозу;
- визначення чинників та патогенетичних механізмів розвитку
захворювання;
 - призначення лікування (невідкладні заходи, медикаментозне
лікування, особливості догляду, вигодовування);
- визначення заходів щодо профілактики захворювань у передчасно
народжених дітей;
- відпрацювання медичних маніпуляцій з використанням манекену
новонародженої дитини.

5. Зміст теми.
Перинатальні інфекції – це захворювання плода або новонародженого,
які виникають внаслідок гематогенної (транслацентарної), амніальної
висхідної або низхідної інфекції, яка відбулася у пізньому фетальному
періоді (після 22-го тижня гестації) з клінічними проявами захворювання
протягом раннього неонатального періоду.
Окремо слід зазначити, що в разі ВІЛ-позитивного статусу матері існує
ризик передачі ВІЛ через грудне молоко в разі грудного вигодування.
Терміни "внутрішньоутробне інфікування" і "внутрішньоутробна
інфекція" не є синонімами.
Внутрішньоутробне інфікування відображає факт інвазії
мікроорганізму в організм плода, що не завжди призводить до розвитку
патологічних змін. Внутрішньоутробне інфікування відбувається значно
частіше, ніж розвиваються клінічні прояви хвороби, і тому цей термін не
повинен використовуватися як діагноз.
Внутрішньоутробна інфекція (ВУІ) – це захворювання плода, що
виникло внаслідок гематогенної (трансплацентарної) переважно вірусної або
тохо-інфекції з ураженням плода або клінічними проявами інфекції після
народження дитини.
Виділяють також поняття «вертикальна інфекція» – будь-яка інфекція
новонародженого, набута від матері.
Етіологія. Серед багатьох патогенних для людини мікроорганізмів,
лише певні здатні уражати плід та новонародженого. Ці перинатальні
патогени об’єднані в групу TORCH. Цей термін, запропонований А. Namias у
1971 р., поєднує патологію, що виникає внаслідок інфікування цими
збудниками, не дивлячись на різницю в структурі та властивостях.
Абревіатуру складають: T (Тoxoplasmosis) токсоплазмоз; O (Others) інші
інфекції, з яких вважаються абсолютно доведеними: хламідіоз, сифіліс,
гепатити А і В, С, гонококова інфекція, лістеріоз; R (Rubella) краснуха; C
(Cytomegalia) цитомегаловірусна інфекція; H (Herpes Symplex) герпесвірусна
інфекція.

Характер ураження при ВУІ визначають:

• Термін інфікування.
• Шлях інфікування.
• Тип збудника.
• Тип материнської інфекції (найбільш небезпечна первинна інфекція).
• Стан імунної системи матері в момент інфікування.
 • Тривалість контакту з плодом.
• Ступінь зрілості та ураження плаценти.
• Поєднання збудників.

Залежність характеру ураження від терміну інфікування:

♦ перші 15 діб гестації – бластопатія – контакт з інфекційним агентом
завершується порушенням розвитку плодового яйця (мимовільний викидень),
загибеллю ембріона (вагітність, що не розвивається);
♦ 16-75 дні гестації – ембріопатія – інфекційний збудник проникає крізь
хоріон, виникає порушення закладки органів і систем, що призводить до
тератогенного та ембріотоксичного ефекту – формування системної патології
плода, формування вад розвитку на органному та клітинному рівні,
мимовільний викидень;
♦ 76-180 дні гестації – рання фетопатія – розвиток генералізованої
запальної реакції з переважанням альтернативного і ексудативного
компонента з переходом до фіброзно-склеротичної деформації органів
(фіброеластоз ендокарда, полікістоз легень, мікро- та гідроцефалія),
мимовільний пізній викидень, передчасні пологи;
♦ 181-280 дні гестації – пізня фетопатія – розвиток маніфестної
запальної реакції з ураженням різних органів і систем (гепатит, енцефаліт,
пневмонія, інтерстиційний неврит, тромбоцитопенія).

Шляхи інфікування:
• Гематогенний (трансплацентарний), характерний для вірусів, а також
збудників токсоплазмозу, сифілісу, лістеріозу.
• Через навколоплідні води: внаслідок висхідного (з піхви), низхідного
(з маткових труб) або трансмембранного (через плодові оболонки, наприклад
при ендометриті) їх інфікування, переважно характерний для таких
збудників, як генітальні мікоплазми, анаеробні бактерії, гемофільні та
туберкульозні паличкі, лістерії.
• Контактний (інтранатальний). Під час проходження пологових шляхів
новонароджені можуть бути інфіковані стрептококом групи В, вірусом
герпесу ІІ типу, хламідією, генітальною мікоплазмою, цитомегаловірусом,
рідше – ешеріхією, ентерококом, гемофільною паличкою.

До групи ризику ВУІ належать

жінки з обтяженим анамнезом, а саме:
• Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез (безпліддя, спонтанні
аборти, мертвонародження, невиношування вагітності, народжування дітей з
вадами розвитку).
• Патологічний перебіг вагітності та пологів (загроза переривання,
відшарування плаценти, передчасне відходження навколоплідних вод,
тривалий безводний період, багатоводдя, передчасні пологи).
 • Захворювання сечостатевої системи (ерозія шийки матки,
ендоцервіцит, кольпіт, вульвовагініт, аднексит, сальпінгіт, інфекції
сечовивідних шляхів).
• Інфекційні захворювання під час вагітності.
• Гемотрансфузії.

У новонароджених підозра на ВУІ виникає

за наявності таких ознак:
• Внутрішньоутробна гіпотрофія.
• Вади розвитку або стигми дизембріогенезу.
• Гепатоспленомегалія.
• Мікро- або гідроцефалія.
• Шкірні екзантеми при народженні.
• Рання і тривала жовтяниця.
• Лихоманка в першу добу життя.
• Неврологічні розлади.
• Кон’юнктивіт.
• Зміни у клінічному аналізі крові (анемія, лейкопенія або лейкоцитоз,
лімфоцитоз, моноцитоз, еритробластоз, тромбоцитопенія).
• Характерні зміни на нейросонограмі (кісти, кальцифікати мозку).

Діагностика внутрішньоутробних інфекцій

1. Мікробіологічне та вірусологічне обстеження вагітної та дитини.
2. Полімеразна ланцюгова реакція.
3. Імунологічні методи (ІФА).
Виявлення у матері IgM та IgG з низькою авідністю свідчить про
первинне інфікування. Наявність IgM та IgG з високою авідністю свідчить
про вторинну інфекцію або загострення латентної інфекції.
Лікування внутрішньоутробних інфекцій із гострим перебігом
передбачає застосування антибіотикотерапії (стартова: ампіцилін +
гентаміцин), патогенетичної і синдромної терапії, а в окремих випадках −
введення специфічних або полівалентних імуноглобулінів. Діти з
природженими вадами розвитку можуть потребувати хірургічної допомоги,
посиндромної або паліативної терапії.

Профілактику внутрішньоутробних інфекцій поділяють на:

 первинну: дотримання санітарно-гігієнічних норм і формування
безпечної поведінки у статевих відносинах, соціальні заходи, спрямовані на
зменшення частоти захворювань, які передаються статевим шляхом;
 преконцепційну (до настання вагітності): обстеження і лікування
жінок дітородного віку та їхніх партнерів, профілактичні щеплення
серонегативних жінок;
 профілактику під час вагітності: дотримання санітарно-гігієнічних
вимог, у тому числі й у статевих відносинах; поінформування вагітних щодо
шляхів передачі інфекцій, у тому числі від домашніх тварин; диспансерне
спостереження за вагітними в жіночих консультаціях з I триместру
вагітності; дослідження на наявність сифілісу, вірусного гепатиту В, ВІЛ-
інфекції тощо (за наявності показань); специфічна профілактика інфікування
або лікування виявленої інфекції;
 профілактику під час пологів: зменшення ризику інфікування
контамінаційним шляхом (наприклад, планове розродження шляхом
кесаревого розтину ВІЛ-інфікованих жінок, хворих на генітальний герпес,
вірусний гепатит С);
 післяконтактну: призначення специфічних препаратів
новонародженій дитині.

ВІЛ-інфекція
Вірус імунодефіциту людини (англ. Human Immunodeficiency Virus,
HIV) належить до роду лентивірусів (родини ретровірусів). Він спричиняє
тяжке ураження клітин, на поверхні яких розміщені CD4-рецептори, які
відіграють ключову роль в клітинному імунітеті.
У світі майже 40 млн. осіб інфіковані вірусом імунодефіциту, майже
половина з них – жінки репродуктивного віку. Охоплення профілактичним
антиретровірусним лікуванням жінок, у яких під час вагітності було
діагностовано ВІЛ-інфекцію, призвело до суттєвого зниження рівня передачі
ВІЛ від матері до дитини: з 27,8% у 2001 році до 3,35% у 2014 році.
Вертикальний тип передачі інфекції (від матері до дитини) включає
трансплацентарний під час вагітності, під час пологів, при грудному
вигодовуванні.
Клінічні симптоми ВІЛ-інфекції у перинатально інфікованих дітей, як
правило проявляються після періоду новонародженості. За відсутності
лікування у 30% дітей спостерігається швидкий перебіг з летальним ризиком
на 1-2 році життя, у 50% дітей захворювання виникають на 5-му році, у 20%
прогресує повільно. У разі швидкого перебігу захворювання ознаки
з’являються протягом перших 6 місяців: лімфаденопатія,
гепатоспленомегалія, опортуністичні інфекції (кандидоз, CMV, герпетична
інфекція, пневмоцистна пневмонія), затримка фізичного розвитку, ВІЛ-
енцефалопатія.

Ведення пологів із забезпеченням ППМД (профілактики передачі від

матері до дитини) та профілактика ВІЛ-інфекції у новонародженого

Клінічна ситуація Обгрунтування Необхідні дії

Доношена вагітність Ризик передачі ВІЛ 1. Продовжити в пологах
або передчасні при невизначальному раніше призначену схему
пологи в терміні 34 рівні вірусного АРТ для пригнічення
– 37 тижнів на фоні навантаження (<50 реплікації ВІЛ.
АРТ. копій РНК) однаково 2. Метод розродження –
ВН (вірусне мінімальний як при вагінальні пологи.
навантаження) < 50 вагінальних пологах 3. У разі наявності або
копій/мл РНК ВІЛ. так і при кесаревому виникнення акушерських
розтині. ускладнень – кесарів розтин
Постконтактна АРВ- за показаннями.
профілактика 4. План ведення пологів – як
новонародженим у ВІЛ-негативних жінок
розпочата в перші 4 відповідно до чинного
години життя та клінічного протоколу за
проведена протягом виключенням інвазивного
4-х тижнів сприяє моніторингу.
ефективності ППМД. 5. Новонародженому:
Для формування і - первинна обробка і догляд
підтримки високого здійснюється за
рівня прихильності стандартною методикою;
батьків до прийому - штучне вигодовування;
дитиною АРВ- - монопрофілактика AZT
препаратів важливим протягом 4-х тижнів
аспектом є всередину кожні 12 годин в
поінформованість дозі 4 мг/кг;
батьків щодо цілей - у разі, якщо дитина не
постконтактної може приймати ліки
профілактики та перорально:
встановлення монопрофілактика AZT
партнерських внутрішньовенно в дозі 1,5
стосунків між ними і мг/кг кожні 12 годин;
медичними - на 2-3 добу забір СКК для
працівниками. визначення провірусної
ДНК ВІЛ з метою виявлення
антенатального інфікування.
Доношена вагітність У жінок з різними 1. Продовжити у пологах
або передчасні показниками ВН раніше призначену схему
пологи в терміні 34- кесарів розтин знижує АРТ.
37 тижнів на фоні ризик передачі ВІЛ на 2. Метод розродження:
АРТ. 80%. Згідно з плановий елективний
ВН > 50 копій/мл Європейським кесарів розтин на 38-му
РНК ВІЛ. дослідженням тижні вагітності.
захисний ефект 3. У разі початку пологової
кесаревого розтину діяльності або безводного
відзначається у жінок періоду до 4-х годин
з віремією > 400 запропонувати кесарів
копій/мл. розтин.
4. У разі спонтанних пологів
(активна пологова
діяльність, безводний період
> 4-х годин) тактика
ведення згідно з
 акушерською ситуацією за
принципамибезпечного
консервативного ведення
пологів.
5. Новонародженому:
- первинна обробка за
стандартною методикою;
- штучне вигодовування;
- AZT 4 тижні всередину
кожні 12 годин: у терміні
вагітності ≥ 35 тижнів
гестації у дозі 4 мг/кг, 30-34
тижні гестації – перші 2
тижні у дозі 2 мг/кг,
наступні 2 тижні –3 мг/кг,
до 30 тижнів гестації: у дозі
2 мг/кг;
- 3TC 4 тижні всередину
кожні 12 годин у дозі 2
мг/кг;
- NVP 2 тижні всередину
кожні 24 години: перший
тиждень у дозі 2 мг/кг,
другий тиждень у дозі 4
мг/кг;
- у разі, якщо дитина не
може приймати ліки
перорально:
монопрофілактика AZT
внутрішньовенно в дозі 1,5
мг/кг кожні 12 годин;
- на 2-3 добу забір СКК для
визначення провірусної
ДНК ВІЛ з метою виявлення
антенатального інфікування
ВІЛ.
Передчасні пологи Глибока 1. Продовжити у пологах
до 34 тижнів на фоні недоношеність раніше призначену схему
АРТ. підвищує ризик АРТ для пригнічення
Передчасне ускладнень і смерті. реплікації ВІЛ.
відходження Ризик ППМД 2. Додатково призначити
навколоплодових залежить від ВН. У невірапін 200 мг (NVP)
вод. пацієнток з одноразово більше ніж за 2
невизначуваним ВН години до пологів або
(<50 копій) на тлі операції кесарів розтин.
коротко- чи 3. Пологи вести як при
довгострокової АРТ передчасному відходженні
пріоритетне значення вод з урахуванням ризику
мають акушерські ускладнень, пов'язаних з
рішення, тому раннє недоношеністю та
розродження для інфікування ВІЛ.
зниження ризику 4. Профілактика
передачі ВІЛ не респіраторного дистрес
показано. Якщо ВН синдрому плода.
визначається (> 50 5.Антибіотикопрофілактика
копій), зіставляють після вилиття
ризик інфекції і ризик навколоплодових вод.
смерті та ускладнень, 6. Новонародженому:
пов'язаних з - первинна обробка за
недоношеністю. У стандартною методикою;
недоношених - штучне вигодовування;
новонароджених - AZT 4 тижні всередину
всмоктування кожні 12 годин: у терміні
пероральних вагітності ≥ 35 тижнів
АРВпрепаратів може гестації у дозі 4 мг/кг, 30-34
бути порушено. тижні гестації – перші 2
Зидовудин – єдиний тижні у дозі 2 мг/кг,
препарат, який можна наступні 2 тижні –3 мг/кг,
вводити до 30 тижнів гестації: у дозі
внутрішньовенно. 2 мг/кг;
Якщо мати отримує - 3TC 4 тижні всередину
одну дозу невірапіну кожні 12 годин у дозі 2
більш ніж за 2 години мг/кг;
до пологів, у дитини - NVP 2 тижні всередину
захисна концентрація кожні 24 години: перший
цього препарату в тиждень у дозі 2 мг/кг,
крові зберігається до другий тиждень у дозі 4
7-ми днів, тому мг/кг;
трансплацентарне - у разі, якщо дитина не
отримання АРВ- може приймати ліки
препарату перорально:
недоношеним плодом монопрофілактика AZT
має дуже велике внутрішньовенно в дозі 1,5
значення. Однак, при мг/кг кожні 12 годин ;
регулярному прийомі - на 2-3 добу забір СКК для
вагітної невірапіну у визначення провірусної
плода відбувалася ДНК ВІЛ з метою виявлення
трансплацентарна антенатального інфікування.
індукція печінкових
ферментів, в цьому
 випадку кліренс
невірапіну у
новонародженого
істотно
прискорюється, тому
за відсутності
непереносимості
призначити
регулярний прийом
невірапіну у складі
трикомпонентних
схем.
Пологи у жінок, які При спонтанних 1. Метод розродження:
не приймали АРВ- пологах або при кесарів розтин.
лікування під час передчасному 2. У разі спонтанних
вагітності або ВІЛ- відходженні вод вагінальних пологів –
позитивний статус одноразовий прийом консервативне безпечне
встановлений невірапіну зменшує ведення пологів:
безпосередньо перед ризик інфікування на - уникати необґрунтованих
та під час пологів. 50%. У жінок з вагінальних обстежень;
різними показниками - санація пологових шляхів;
ВН кесарів розтин - не рекомендується рутинне
знижує ризик проведення амніотомії,
передачі ВІЛ на 80%. епізіотомії, інвазивного
Згідно з моніторингу, накладання
Європейським акушерських щипців;
дослідженням - запобігати довготривалим
захисний ефект пологам, за необхідності
кесаревого розтину призначати родопідсилення
відзначається у жінок за визначеною тактикою у
з віремією > 400 відповідному клінічному
копій/мл. протоколі;
- профілактика
післяпологової кровотечі та
септичних ускладнень.
3. За умови початку
пологової діяльності або
безводного періоду до 4-х
годин запропонувати
кесарів розтин.
4. Для невідкладної АРВ-
профілактики призначити 1
дозу невірапіну 200 мг
(NVP) більш ніж за 2 години
до пологів або операції
кесарів розтин.
5. Для уникнення в
подальшому резистентності
ВІЛ до невірапіну додатково
призначити в якості «фарм»
супроводу комбінований
препарат з фіксованими
дозами тенофовіру
дизопроксил /емтрицитабін
300/200 мг (TDF/FTC) 1 раз
на добу протягом 2-х
тижнів.
6. Після пологів протягом до
2-х тижнів обстежити на
ВІЛ методом ІФА,СD4, ВН
для уточнення діагнозу та
стадії ВІЛ-інфекції
(скерувати до центру СНІД,
кабінету «Довіра»).
7. За наявності показань та
прихильності до лікування
призначити пожиттєво АРТ
(скерувати до центру СНІД,
кабінету Довіра.
8. Новонародженому:
- первинна обробка за
стандартною методикою;
- експрес-діагностика зразку
пуповинної крові з
використанням швидких
(експрес) тестів;
- штучне вигодовування;
- AZT 4 тижні всередину
кожні 12 годин: у терміні
вагітності ≥ 35 тижнів
гестації у дозі 4 мг/кг, 30-34
тижні гестації – перші 2
тижні у дозі 2 мг/кг,
наступні 2 тижні – 3 мг/кг,
до 30 тижнів гестації: у дозі
2 мг/кг;
- 3TC 4 тижні всередину
кожні 12 годин у дозі 2
мг/кг;
- NVP 2 тижні всередину
 кожні 24 години: перший
тиждень у дозі 2 мг/кг,
другий тиждень у дозі 4
мг/кг;
- у разі, якщо дитина не
може приймати ліки
перорально:
монопрофілактика AZT
внутрішньовенно в дозі 1,5
мг/кг кожні 12 годин;
- на 2-3 добу забір СКК для
визначення провірусної
ДНК ВІЛ з метою виявлення
антенатального інфікування.

Алгоритм ведення дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір’ю:

Вік Призначити Скасувати

дитини
1 доба - AZT або AZT + 3TC + NVP;
- за клінічними показаннями: загальний
аналіз крові, оцінка функції печінки (при
призначенні NVP);
- вакцинація за чинним Календарем
профілактичних щеплень
2-3 доба - визначення провірусної ДНК ВІЛ для
виявлення антенатального інфікування ВІЛ
(СКК – за можливості)
14 доба NVP (якщо був
призначений
28 доба - загальний аналіз крові; AZT або AZT +
- ТМП/СМК для профілактики 3TC
пневмоцистної пневмонії
1-2 - визначення провірусної ДНК ВІЛ
місяці
3-4 - визначення провірусної ДНК ВІЛ
місяці

Якщо дитина, ймовірно, не інфікована ВІЛ, якщо отримано хоча б два

негативних результати вірусологічних тестів: один – у віці після 1-го місяця,
другий – у віці після 3-х місяців, та дитина перебуває на штучному
вигодовуванні більше 6-ти тижнів до отримання першого негативного
результату досліджень з визначення провірусної ДНК ВІЛ, а також відсутні
будь-які клінічні або інші лабораторні ознаки: - вакцинація за чинним
Календарем, ТМП/СМК скасувати, визначення серологічних маркерів ВІЛ у
віці 18 місяців.
Дитина не інфікована ВІЛ, якщо: отримано негативний результат
досліджень з виявлення серологічних маркерів ВІЛ у сироватці крові, дитина
перебуває на штучному вигодовуванні більше 6-ти місяців до отримання
негативного результату серологічного тесту, а також відсутні будь-які
клінічні або інші лабораторні ознаки ВІЛ-інфекції: зняти з медичного
нагляду (скасувати Z20.6).
Скорочення:
AZT – зидовудин,
3TC – ламівудин,
NVP – невірапін,
ТМП/СМК – триметоприм/сульфаметаксазон.

6. Матеріали для самоконтролю

6.1. Тестові завдання:

1. Для збудника якого захворювання є характерним виключно

трансплацентарний шлях інфікування?
А. Токсоплазмоз
Б. Хламідіоз
В. Герпес
Г. Гонорея
Д. СНІД

2. Яка патологія з перерахованих характерна для пізніх фетопатій?

А. Полікістоз легень
Б. Аплазія нирок
В. Мікроцефалія
Г. Гідроцефалія
Д. Гепатит

3. Яка АРВ-терапія призначається новонародженій дитині з

гестаційним віком 34 – 37 тижнів гестації, якщо у матері ВН < 50 копій/мл
РНК ВІЛ?
А. AZT протягом 4-х тижнів всередину кожні 12 годин в дозі 4
мг/кг+ЗTC 4 тижні всередину кожні 12 годин у дозі 2 мг/кг+NVP 2 тижні
всередину кожні 24 години: перший тиждень у дозі 2 мг/кг, другий тиждень у
дозі 4 мг/кг;
Б. Монопрофілактика AZT протягом 4-х тижнів всередину кожні 12
годин в дозі 4 мг/кг;
В. Монопрофілактика AZT внутрішньовенно в дозі 1,5 мг/кг кожні 24
години;
Г. Призначення тенофовіру дизопроксил /емтрицитабін 300/200 мг
(TDF/FTC) 1 раз на добу протягом 2-х тижнів.
 Д. Призначити 1 дозу невірапіну 200 мг (NVP) відразу після
народження дитини.

4. Який препарат призначається з метою профілактики пневмоцистної

пневмонії?
А. Зидовудин,
Б. Ламівудин,
В. Невірапін,
Г. Триметоприм/сульфаметаксазон.
Д. Тенофовіру дизопроксил /емтрицитабін

5. В якому випадку методом розродження можуть бути вагінальні

пологи?
А. Доношена вагітність або передчасні пологи в терміні 34 – 37 тижнів
на фоні АРТ. ВН < 50 копій/мл РНК ВІЛ
Б. Доношена вагітність або передчасні пологи в терміні 34-37 тижнів
на фоні АРТ. ВН > 50 копій/мл РНК ВІЛ
В. Передчасні пологи до 34 тижнів на фоні АРТ. Передчасне
відходження
навколоплодових вод
Г. Пологи у жінок, які не приймали АРВ-лікування під час вагітності
або ВІЛ-позитивний статус встановлений безпосередньо перед та під час
пологів.

Тестове
1 2 3 4 5
завдання
Правильна
А Д Б Г А
відповідь

6.2. Ситуаційні задачі:

1. Дитина народилась від І вагітності, під час якої у матері

спостерігався пієлоцистит і кольпіт, І термінових пологів з масою 3000 г,
довжиною 50 см, оцінкою по шкалі Апгар 5-6 балів. З моменту народження
стан дитини тяжкий. Дихання неритмічне, поверхневе, з втяжінням
міжреберних проміжків, тремтінням крил носа. Періодично спостерігається
парусоподібне роздування щік. ЧД 80 за 1 хв. В легенях дихання жорстке,
розсіяні крепітуючі хрипи. Шкіра бліда, акроціаноз, ціаноз навколо рота.
М'язовий тонус ослаблений, рефлекси сповільнені. Реакція на зовнішні
подразники адекватна. Крик голосний. Смокче активно, але постійно зригує.
Тони серця ослаблені, 160 за 1 хв. Живіт м'який, здутий. Печінка і селезінка
не збільшені. Меконій відходить. В загальному аналізі крові на 2-й день
життя: ер. - 5,8х1012/л, Нв - 200 г/л, л. – 28х109/л, п. - 15 %, с. - 65 %, лімф. –
15 %, м. - 5 %, ШОЕ - 15 мм/год. На рентгенограмі грудної клітки посилення
легеневого малюнка, перибронхіальна інфільтрація.
 Завдання:
1. Поставте попередній діагноз.
2. Призначити обстеження.
3. Вкажіть основні напрямки лікування.
Еталон відповіді:
1. Внутрішньоутробна інфекція: вроджена пневмонія.
2. Рентгенографія органів грудної клітки, загальний аналіз крові, СРБ,
прокальцитонін, мікробіологічне дослідження.
3. Респіраторна підтримка, антибіотикотерапія, іммунотерапія,
парентеральне харчування, мінімальне трофічне харчування.

2. Дівчинка від першої вагітності перших пологів у матері 17-ти років,

яка не спостерігалась в жіночий консультації, народилася з масою тіла 2200
г, зростом 49 см. ВІЛ-позитивний статус встановлений безпосередньо під час
пологів. Алгоритм догляду за дитиною в даному випадку?
Еталон відповіді:
1) первинна обробка за стандартною методикою;
2) експрес-діагностика зразку пуповинної крові з використанням
швидких (експрес) тестів;
3) штучне вигодовування;
4) AZT 4 тижні всередину кожні 12 годин удозі 4 мг/кг;
5) 3TC 4 тижні всередину кожні 12 годин у дозі 2 мг/кг;
6) NVP 2 тижні всередину кожні 24 години: перший тиждень у дозі 2
мг/кг, другий тиждень у дозі 4 мг/кг;
7) на 2-3 добу забір СКК для визначення провірусної ДНК ВІЛ з метою
виявлення антенатального інфікування

7. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№ Етапи заняття Розподі Види Засоби навчання

л часу контролю
1. Підготовчий етап 15%
1.1 Організаційні
питання
1.2 Мотивація навчання
1.3 Контроль Тестовий Набір тестових
початкового рівня контроль та завдань
підготовки усне
опитування
2. Основний етап 65% Практичні Медичні карти,
завдання результати
лабораторних та
інструментальних
методів
дослідження
3. Заключний етап 20%
3.1 Контроль кінцевого Розв’язання Набір ситуаційних
рівня підготовки ситуаційних задач
залач
3.2 Загальна оцінка
навчальної діяльності
студента
3.3 Інформування
студента про тему
наступного заняття

8. Методика організації навчального процесу на практичному

занятті .
8.1. Підготовчий етап: викладач ознайомлює студентів з конкретними
цілями та планом заняття та проводить контроль початкового рівня
підготовки студентів за допомогою тестових завдань (додаток 1) та устного
опитування за стандартизованим переліком питань
8.2. Основний етап: робота студентів у відділенні інтенсивної терапії
новонароджених, обговорення акушерського анамнезу, даних огляду,
лабораторних показників, лікування. Викладач перераховує основні
практичні завдання, що стоять перед студентами на занятті, дає вказівки
щодо часу і місця їх виконання. В ході роботи студентів у відділенні
викладач оцінує її.
8.3. Заключний етап: розв’язання клінічних задач (додаток 2).
Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття,
стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності
студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється
у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи
одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування
занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом. Доцільно коротко
інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми
щодо підготовки до нього.

9. Література:
Основна:
1. Неонатологія: національний підручник: у 2 т. / за ред. професора
Є.Є.Шунько – К., 2015. – Т.2. – с.15-244.
2. Неонатологія: підручник: у 3 т. / Т.К.Знаменська, Ю.Г.Антипкін,
М.Л.Аряєв та ін.; за ред. Т.К.Знаменської. – Львів: Видавець Марченко Т.В.,
2020. – Т.3. – с.10-97.
3. Клінічний протокол з акушерської допомоги «Перинатальні
інфекції», затверджений Наказом МОЗ України від 27.12.2006 р. №906
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0906282-06#Text
4. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної
(спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги
«Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини», затверджений Наказом
МОЗ України від 16.05.2016 р. №449 (у редакції наказу Міністерства
охорони здоров’я України 02.07.2016 р. №655
https://www.dec.gov.ua/wpcontent/uploads/2019/11/2016_449_ykpmd_prof_vil.p
df
Додаткова:
1. Основи педіатрії за Нельсоном: у 2 томах. Том 1 / Карен Дж.
Маркданте, Роберт М. Клігман; переклад 8-го англ. видання. Наукові
редактори перекладу В.С. Березенко, Т.В. Починок. Київ: ВСВ «Медицина»,
2019. Т1 – 378с., с.267-271.
2. Nelson Textbook of Pediatrics, 2-Volume Set, 20th Edition, 2020 by
Robert M. Kliegman, Bonita M.D. Stanton, Joseph St. Geme and Nina F Schor,
5315 p. https://www.eu.elsevierhealth.com/nelson-textbook-of-pediatrics-2-
volume-set-9781455775668.html