Я Степанов Дмитро Олександрович студент 2 курсу 04-23з-05ст групи факультету

юстиції.

Акутальність моєї курсової роботи полягає в тому що у науці кримінального права

субєктивна сторона кримінального право порушення залишається однією з наймен
досліджених областей, причому це викликає найбільші труднощі у процесі
доказування. Це пояснюється наступним чином субєктивна сторона є внутрішньою
стороною злочину або кримінального проступку, яку неможливо фікссувати або
розкрити без дослідження обєктиних ознак кримінального правапорушення. Особливо
складно(іноді навіть не можливо) обєктивно встановити, яка мозкова активність
відбувається у субєкта кримінального правопорушення.

Обєктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються при

визначенні мотиву кримінального правопорушення, аналізу існуючих проблем та їх
вирішення.

Предметом дослідження виступають теоретико-організаційні та практичні засади

мотиву у кримінальному правопорушенні.

Мета курсової роботи полягає у комплексному аналізі мотиву, як складової

субєктивної сторони кримінального правопорушення.

Завдання досліждення

- Визначити поняття та його кримінально-правове значення

- Проаналізувати види мотивів та критерії їх класифікації
- Дослідити класифікацію злочинів за мотивом

Методи дослідження: під час дослідження використано загальнонаукові та приватно-

наукові методи пізнання, діалектичний метод пізнання дійсності, порівняльно
правовий метод пізнання дійсності, методи формальної логіки, структурно системний
метод, методи індукції та дедукції.

Для вирішення основних завдань роботи було використано структурно-

функціональний та системний методи. Використання методів систематизації та
узагальнення дало змогу дослідити стан вивченості проблему мотиву та мети в
кримінальному правопорушенні.

Мотив кримінального правопорушення - це спонукальна причина, спочатку це те

що спонукає до руху, є важливим поняттям у кримінальному праві, хоча немає
нормативної фіксації в законодавстві, оскільки в першу чергу є психологічним
терміном, який перенесено у сферу кримінального права. Незважаючи на це, мотив
відіграє значну практичну роль у кримінальному праві України.

Встановлення мотиву злочину з точки зору кримінального права є критично важливим

для правильної класифікації злочину та надання справедливого покарання винному.

Мотив визначає мету та спонукальну причину вчинення злочину.

У кримінальному праві мотив виступає як одна з ознак субєктивної сторони складу
кримінального правопорушення разом з виною і метою.

У юридичній літературі існує класифікація мотивів за декількома напрямками;

психологічними, кримінально-правовими, кримінологічними та криміналістичними.

Класифікація потреб може бути низького та високого типів.

До потреб низького рівня відносяться фізіологічні потреби, потреби в безпеці та

захисті, соціальних звязках.

До потреб високого рівня відносяться потреби в самоповазі, визнанні, досягненнях, та

на кінець потреби в самоактуалізації.

У межах науки кримінального права виділяють мотиви;

1) суспільно небезпечні ( низькі, особистісного характеру) мотиви-користь, егоїзм,

ревнощі, помста.

2) мотиви позбавленні низького характеру - мотиви альтруїзму зацікавленості тощо.

3)привілейовані мотиви( вчинення дій під впливом погрози чи примусу, сильного

душевного хвилювання, у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності).

Мотив має велике значення в процесі призначення покарання і дозволяє суду

обєктивно, справедливо і неупереджено обрати вид і міру покарання.

Мотив кримінального правопорушення може виступати як помякшувальна обставина,

так і обтяжуюча.

У світлі вищезазначеного слід мати на увазі, що злочинний мотив, що охоплює,

зокрема, всі обєктивні ознаки жорстокої поведінки, є необхідним для криміналізації
діяння під час розслідування, а також для застосування судами та правоохоронними
органами аналогічних за характером ситуацій.

На цьому моя доповідь завершена дуже дякую за увагу. Якщо маєте запитання
буду радий відповісти