Музика в період 1750 - 1820 рр.

Термін "класична" в музиці в основному використовуются для визначення серйозною, художньої музики,
тобто музики, яка не є народної, популярної, джазом, роком і т.д. Але також є і "класичний" період в історії
музики, званий класицизм, яскравими представниками класицизму були Гайдн і Моцарт.

Класицизм почався в епоху Просвітництва - час радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних
цінностей і правил поведінки в суспільстві. Знову з'явилися поняття прав людини, захист цих прав і свободи
віросповідання і слова, відбувся поворот до простоти і природності, який відбився в чистому архітектурному
стилі, що нагадує стиль Стародавньої Греції та Риму - звідси і термін "класичний".

Зростання свободи в суспільстві привів до появи перших публічних концертів, в головних містах Європи
утворюються музичні товариства і оркестри.
Відбулися докорінні зміни в оркестрах, не залишилося потреби в клавесині або органі як в основних музичних
інструментах, духові інструменти - кларнет, флейта, труба та ін. Навпроти зайняли своє місце в оркестрі і
створили новий, особливий звук.

Новий склад оркестру привів до появи симфонії - найважливішого типу музики, за стандартом складається з
трьох темпів - швидкого початку, повільної середини і швидкого закінчення. Одним з перших композиторів,
які використовували симфонічний формат, був син И.С.Баха - Карл Філіпп Емануель Бах.

Разом з новим складом оркестру з'являється і струнний квартет, що складається з двох скрипок, альта і
віолончелі. Роботи створюються спеціально для струнного квартету зі своїм стандартом в чотири темпи, що
нагадує про симфонії.

У цю ж епоху було створено піаніно чи фортепіано (правильна назва). Це дозволило музикантам-клавішник

виконувати музику в різних варіаціях, як м'яко (piano), так і більш голосно (forte), залежно від
використовуваних клавіш.

Найбільш важливими з сольних творів класичного періоду були сонати, вони створювалися для будь-якого
сольного інструменту, але в першу чергу для гри на фортепіано. Як і симфонії, сонати стали способом
об'єднання безлічі різних типів інструментальної музики в один тип.

Найяскравішими композиторами класицизму були великі австрійці - Йозеф Гайдн і Вольфганг Амадей
Моцарт. Гайдн створив фантастичну хорову, оперну, оркестрову та інструментальну музику, але найбільшу
його досягнення саме симфонії, яких він написав більше ста.
Моцарт - геніальний композитор усіх часів і народів. Проживши коротке життя, він залишив неймовірне
музичну спадщину (наприклад, 41 симфонію). Найбільшим його досягненням вважаються опери, в них він
показав себе і як великий музикант і як талановитий драматург, деякі з його найпрекрасніших опер - "Дон
Жуан", "Весілля Фігаро", "Чарівна флейта".

Наприкінці вісімнадцятого століття сходить ще одна зірка класичної музики - Людвіг Ван Бетховен,
композитор, який почав складати музику в класичному стилі, успадкованому від Моцарта і Гайдна, але в
кінцевому рахунку переріс це і буквально розколов класичний стиль, відзначаючи зорю нової епохи, відомої
як Романтичний період в музиці.

Класична епоха була часом, коли композитори вводили відчуття елегантності в музику. Ця ясна і чиста музика,
несуча спокій і розслаблення, насправді набагато глибше і в ній можна виявити драматичне ядро, зворушливі
почуття і безмежний драйв.

Великі твори Класичною епохи:

Моцарт "Реквієм", "Дон Жуан", "Чарівна флейта", Концерт для фортепіано з оркестром № 21, Концерт для
кларнета
Гайдн "Створення світу", Симфонія № 101 "Годинник", Струнний квартет oп.76 № 3 "Імператор"
Глюк "Орфей і Евредіка"
Бетховен Симфонія № 3 "Eroica"