ТЕМА “Облік грошових коштів та дебіторської заборгованості”

Зміст
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
1. Облік грошових коштів на рахунках в банку
2. Облік готівки та касових операцій
3. Економічна сутність та класифікація дебіторської заборгованості
за товари, роботи, послуги
4. Організація обліку дебіторської заборгованості
5. Облік резерву сумнівних боргів
Літератури

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

П(С)БО – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

МСФЗ – Міжнародні стандарти фінансової звітності.
МСБО – Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
Дт – дебіт.
Кт – кредит.
Субрах. - субрахунок.
Рах. – рахунок.
ПДВ- податок на додану вартість.
АЗ – акцизний збір.

1. Облік грошових коштів на рахунках в банку

Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків

кожному підприємству під час його організації відкривається в банку рахунок.
Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми,
посвідчення про реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з
відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного,
страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків),
посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів
керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У
процесі відкриття рахунків клієнтам банки керуються Інструкцією № 3 «Про
відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженою
Постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі — Інструкція №
3). Ця Інструкція визначає порядок не тільки відкриття, а й переоформлення та
закриття поточних, депозит­них рахунків у національній та іноземній валюті, а
також бюджетних рахунків у національній валюті України.
Поточний рахунок — це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій
установі банку (за вибором підприємства) для зберігання грошових коштів і
проведення розрахунків у безготівковій формі.
Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер
(код), який потім проставляється на всіх документах, якими оформлюються
господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше
поточних рахунків. У разі відкриття двох або більше таких рахунків у
національній валюті підприємство зобов’язане протягом трьох робочих днів з
дня відкриття визначити один з рахунків основним, на якому буде
обліковуватися заборгованість, що списується (стягується) в безспірному
порядку, і повідомляє його номер податковому органу, де воно зареєстровано як
платник податків.
Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствами, що
здійснюють науково-дослідну, виробничу чи іншу комерційну діяльність з
метою одержання прибутку, що володіють основними та оборотними засобами
й мають самостійний баланс.
Поточні рахунки (субрахунки) можуть бути відкриті за клопотанням власника
основного поточного рахунка філіям та іншим відокремленим підрозділам
цього власника, які перебувають на окремому балансі. Субрахунки
відкриваються за місцем розташування цих підрозділів.
Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськими
документами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-
дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими
чеками, векселями.
Грошовий чек — наказ банку власника рахунка про видачу готівки з його
поточного рахунка пред’явникові чека в сумі, зазначеній в останньому.
Платіжне доручення — доручення (наказ) банку про перерахування з
поточного рахунка підприємства в безготівковій формі певних сум на рахунок
одержувача (постачальнику, підряднику, казначейству, фондам соціального
страхування та ін.).
Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який виписується
одержувачем (постачальником, підрядником) і подається у свій банк з метою
одержання коштів за товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги.
Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для
внеску готівки — об’ява на внесок готівки.
Виписка банку з поточного рахунка — це зведений документ грошових
операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові.
Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від
кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо
— також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом.
Виписка банку служить основою для бухгалтерського обліку грошових коштів
на поточному рахунку. виписка — це другий примірник записів з поточного
рахунка підприємства, які здійснює банк.
Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів на поточному
рахунку в національній валюті призначений рахунок 311 «Поточний рахунок в
національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобів
господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік
надходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а за
кредитом — списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточного
рахунка.
Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і
рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на
розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), електронних
грошей, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і
фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і
витрат майбутніх періодів.
МСБО І "Подання фінансових звітів" рекомендує відображати грошові кошти
у Балансі, як мінімум, у статті "Грошові кошти та їхні еквіваленти", а їхні
визначення розкривати у Примітках до фінансових звітів.
Визначення грошових коштів та їхніх еквівалентів наведено у МСБО 7,
відповідно до якого грошові кошти складаються із готівки в касі і депозитів до
запитання. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні
інвестиції які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким
властивий незначний ризик зміни вартості.
У Балансі грошові кошти відображаються у розділі "Поточні активи"
("Сиггепі assets"). Баланси компаній США, як і операційний цикл діяльності
підприємства, починаються з грошових коштів. Ця стаття має назву "Cash"
(готівка). Компанії Франції, Великої Британії, Австралії відображають
грошові кошти у статті "Cash in bank and in hand" (готівка у банку і в касі).
Зміна стану грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності відображається у Звіті про рух грошових коштів (Cash
Flow Statement).
Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною
валютою на рахунках цього класу та класів 4 "Власний капітал та забезпечення
зобов'язань", 5 "Довгострокові зобов'язання", 6 "Поточні зобов'язання" та на
рахунках 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 16 "Довгострокова
дебіторська заборгованість" обліковуються у гривнях у сумі, що визначається
шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України.
Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображаються
в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки й платежі. Курсові різниці за
такими операціями відносяться на рахунки 71 "Інший операційний дохід", 74
"Інші доходи", 85 "Інші затрати", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97
"Інші витрати".
Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність (експорт, імпорт товарів, спільну
діяльність, орендні операції тощо), підприємства України-резиденти
використовують іноземну валюту як засіб платежу з іноземними партнерами
(нерезидентами).
Підприємства-резиденти (далі підприємства), що здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки в установах
банків, які мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Це, як правило,
та сама установа, де підприємство має поточний рахунок у національній валюті,
або інший банк.
Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ.
Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується
субрахунок 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті», до якого на
підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки
другого порядку).
У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється
аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її
надходження оформлюється за дебетом, списання — за кредитом, у
кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.
У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться
одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у
знаменнику — гривні за курсом НБУ).
У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні
операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.
Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П(С)БО
21 «Вплив змін валютних курсів». Згідно з цим положенням під час первинного
відображення валютної операції застосовується валютний курс на дату
здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, капіталу, доходів і
витрат). Згідно з П(С)БО 21 курсова різниця — це різниця між оцінками
однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.
Визначення та відображення в обліку курсових різниць за монетарними
статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків і на
дату балансу.
Курсова різниця = (Курс НБУ на дату продажу – курс НБУ на дату
списання з рах в банку) * кількість проданої валюти.
Д-т 334 - К-т 714 позитивна курсова різниця
або
Д-т 945 - К-т 334 негативна курсова різниця

Підприємства можуть мати в банках крім поточних рахунків у національній та

іноземній валюті ще й інші рахунки (акредитиви, чекових книжок, банківських
карток тощо).
Для відображення таких операцій передбачені два субрахунки до рахунка 31:
313 «Інші рахунки в банках у національній валюті»;
314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті».
Облік операцій за такими рахунками ведеться на підставі виписок банку й
первинних розрахунково-платіжних документів.
На сьогоднішній день підприємства часто застосовують акредитивну форму
розрахунків. За цієї форми підприємство-покупець перераховує суму коштів в
установу банку за місцем знаходження постачальника для оплати
відвантажених за адресою покупця товарів на умовах, передбачених у заяві на
акредитив. Перераховані кошти зберігаються на спеціальному рахунку до
виконання постачальником своїх зобов’язань перед покупцем.
Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок
банківських кредитів (відповідно покритий і непокритий акредитив).
Акредитив відкривається для розрахунку тільки з одним постачальником. Є
відзивні й безвідзивні акредитиви. Перший може бути змінений або
анульований банком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником,
якщо той порушує умови акредитива. Давати розпорядження постачальнику
про зміну відзивного акредитива платник має право тільки через банк-емітент
(банк покупця), який повідомляє банк постачальника, а той, у свою чергу, —
постачальника. Але документи, надані постачальником своєму банку, останній
повинен оплатити. Безвідзивний акредитив не може бути анульований або
змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.
Строк дії акредитива узгоджується між покупцем і постачальником і може бути
продовжений, якщо це буде обґрунтовано змінами постачання (відвантаження)
товарів.
У бухгалтерському обліку на підставі заяви і виписки банку з поточного рахунка
(рахунка кредитів) буде зроблене проведення:
Д-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок
«Акредитиви»)
К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» (якщо акредитив відкрито в
національній валюті) або К-т 601 «Короткострокові кредити банків у
національній валюті» (якщо акредитив відкрито за рахунок кредитів банку).
Акредитиви можуть відкриватися й для розрахунків з постачальниками-
нерезидентами в іноземній валюті.
Таким чином, постачальник має гарантію, що в разі виконання умов поставки
товарів (робіт, послуг) він своєчасно одержить грошові кошти. Рахунки
постачальників з акредитива оплачуються банком лише за наявності реєстру
рахунків, документів на відвантаження (завдання робіт, послуг) та інших
документів, передбачених умовами акредитива (накладними, актами, довідками
про надходження товарів на митну територію й іншими). Якщо умовами
акредитива передбачений акцепт (згода) уповноваженого покупця, то банк
перевіряє наявність акцептного напису з виконанням усіх формальностей (дати,
зразків підписів), підтверджувальних документів — паспорт тощо.
У міру одержання повідомлення банком постачальника про списання грошових
коштів з акредитива в оплату рахунків постачальника й виписок банку
підприємство-покупець здійснює бухгалтерські проведення:
Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»
К-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» (субрахунок
«Акредитиви»).
Грошові документи — це документи, які є в касі підприємства (поштові марки,
сплачені проїзні квитки, путівки на лікування та відпочинок тощо).
Для обліку таких коштів використовується рахунок 33 «Інші кошти» з
відповідними субрахунками.
Загальні засади обліку інших грошових коштів відповідають методології обліку
грошових коштів у касі й на рахунках у банку.
Аналітичний облік ведеться за кожним видом коштів, видами грошових
документів та іншими ознаками, що характеризують їх вид і різновид.
.
2. Облік Готівкових коштів

Підприємства всіх форм власності для зберігання готівкових коштів і

здійснення операцій з ними створюють на підприємстві касу або
вповноважують відповідальну особу для виконання таких операцій.
Каса підприємства — це спеціально обладнане приміщення або місце,
призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших
цінностей і касових документів.
У касі підприємства можуть зберігатися не тільки грошові кошти, а й цінні
папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності.
Порядок приймання, зберігання, видачі та обліку грошових коштів у касі
підприємств регламентується Положенням про ведення касових операцій у
національній валюті України, затвердженим постановою Правління банку
України від 19 лютого 2001 р. № 72 з подальшими змінами та доповненнями
(далі — Положення № 72). Для виконання операцій з готівкою на підприємстві
призначається матеріально відповідальна посадова особа — касир.
Обов’язки касира визначені Положенням № 72 і зводяться до повної
матеріальної відповідальності за зберігання готівки та проведення всіх операцій
з нею.
В касі зберігається:
- готівка
- цінні папери
- грошові документи
(поштові марки; марковані конверти; путівки, що придбані
підприємством для працівників; бланки суворої звітності – печатка;
чекова книжка).

Основними джерелами надходження готівки в касу є :

- з поточного рахунку в банку
- у вигляді виручки за реалізацію продукту, товару, послуги

Напрями витрачання готівки:

- на цілі, які вказано в грошовому чеку, але не суперечать діючому
законодавству(виплата з/п)
- на поточні господарські потреби (канцелярське приладдя, господарська
інвентаризація)
 - на відрядження
- оплата за продукцію, тов.роб,послуги іншій юридичній особі
(підприємству)

Обмеження за готівковими розрахунками: сума платежу готівкою одного

підприємства іншому на протязі 1-го дня за 1 або кількість платежів док. 
10тис.грн.
Терміни використання готівки
Кошти, які отриманні з поточного Кошти,отримані в банку на інші цілі
рахунку на виплату з/п.,пенсій, повинні видаватися працівникам в
стипендій, дивідендів можна той же день
зберігати в касі протягом 3 робочих
днів, вкл.день отримання

Підприємства, мають право розраховуватися між собою та з фізичними особами

як у готівковій, так і в безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою
між суб’єктами підприємницької діяльності протягом одного дня не повинна
перевищувати 10 000 грн
За необхідності підприємства отримують готівку з власних рахунків у банку в
межах наявних на них коштів на цілі, які визначає власник рахунку під час
подання до банку чеку, без додаткових обґрунтовуючих документів.
Готівкові кошти, одержані підприємством з банку, використовуються для
розрахунків зі своїм персоналом із заробітної плати, допомоги, компенсацій,
витрат на відрядження та з інших витрат. Положенням № 72 регламентується
касовий обіг грошових коштів, а саме: залишок їх у касі підприємства на кінець
робочого дня. Ліміт залишку готівки — її граничний розмір, що може
залишитися в касі підприємства на кінець робочого дня.
Згідно з Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами
банків України, затвердженою Постановою Правління Національного банку
України від 19 лютого 2001 р. № 69 (далі — Інструкція № 69) зі змінами,
внесеними Постановою Правління НБУ від 23 липня 2002 р. № 259, ліміт
залишку готівки в касі для підприємства встановлюється банком або самостійно
визначається підприємством з урахуванням режиму та специфіки роботи
останнього, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів,
визначених строків і порядку здавання касової виручки.
Ліміт каси встановлюється на весь термін дії договору за розрахунково-касового
обслуговування, укладеного підприємством з установою банку.
 Субрахунки 301 «Каса в національній валюті»
Активний, сальдо дебетове

р.301
Д-т К-т
С. наявність готівки на початок звітного періоду
«+» «-»

+ надходження готівки + вибуття готівки

оборот оборот
С. – наявність готівки на кінець звітного періоду

Документальне оформлення касових операцій

Первинні документи, які відображають касові операції, - прибутковий касовий
ордер і видатковий касовий ордер.
Код ЄДРПОУ – 8 значень
Нумерація ордерів починається з поч. календарного року по-порядку. А в кінці
року – закінчується.
«Інструкція про безготівкові розрахунки і додаток до нього».
Цифрова дата02.09.09 «09» вересня 2009р.
Цифрова сума1200,0
Одна тисяча двісті грн.00коп.

закрити суму
Прийнято від банку.
Підстава за чеком УК№1313131 на відрядження

М.П.- місця печатки

Д.301 – прибутковий к.о.
К.311 – кореспонденція рахунку
(підстава) - звідки кошти взяли
Прибутковий касовий ордер
Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим
розрахунком за кожен робочий день способом порівняння залишку готівки в
касі підприємства на кінець дня з установленим йому (або самостійно
визначеним) лімітом, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові
операції (надходження, виплати) чи ні. Суми готівки, видані в підзвіт, але з
об’єктивних причин не витрачені, повинні бути повернені до каси підприємства
одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після їх
видачі. Понад установлений ліміт підприємства мають право зберігати в касі
грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати, премій, дивідендів,
допомоги з тимчасової непрацездатності, протягом 3 робочих днів.
За перевищення встановленого ліміту залишку готівкових коштів у касі
підприємства пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення готівки” від 12 червня 1995 року № 436/95 (зі
змінами та доповненнями) передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу в
двократному розмірі суми виявлених понадлімітних готівкових коштів за
кожний день.
За порушення передбачених правил готівкового обігу підприємство несе
матеріальну відповідальність у розмірах, передбачених названим Указом
Президента України
Усі факти надходження та вибуття готівки на підприємстві відображаються в
касовій книзі типової форми № КО-4
Касова книга відкривається підприємством на звітний рік. Її аркуші повинні
бути пронумеровані, прошиті та опечатані з прикладенням печатки. Кількість
аркушів у касовій книзі засвідчується керівником і головним бухгалтером.
Записи в ній проводяться у двох примірниках із застосуванням копіювального
паперу, при цьому другий примірник є відривним і використовується як звіт
касира, а перший — залишається в книзі. Виправлення в ній засвідчуються
підписами касира та головного бухгалтера, немотивовані виправлення
забороняються.
Записи в касовій книзі здійснюються за кожним прибутковим і видатковим
касовим ордером, а додані до них документи з метою запобігання повторного
використання погашаються штампом або підписом від руки “Одержано”,
“Списано” із зазначенням дати.
Касова книга заводиться з початку календ.року. Роковий лист відривається і є
звітом касира (з ордерами).
Касова книга
Типова форма №КО-4
(найменування підприємства(установи, організації)) Ідентифікаційний
код ЄДРПОУ .
Касова книга
На 20 р
В цій книзі пронумеровано та прошнуровано
сторінок, опечатано печаткою
М.П. Підпис
« » 20 р.

Касовий звіт складається щодня (у разі виплати зарплати — за 3 дні). Касир у

кінці дня підбиває підсумки за день, виводить залишок у касі і передає другий
відривний примірник до бухгалтерії як звіт з усіма додатками.
Журнал реєстрації прибутково - видаткових ордерів

Потрібен для додаткового контролю надходження та витрати касових коштів. Не

виконує облікову функцію. Вся інформація узагальнюється в журналі 1 (в
регістрах) на відомість 1.1
Порядок ведення касової книги зберігається і за машинної обробки інформації.
Керівник підприємства затверджує час (але не рідше одного разу на квартал)
проведення інвентаризації каси та призначає інвентаризаційну комісію. Комісія
проводить по купюрну інвентаризацію готівки та інших грошових коштів, які
зберігаються в касі. Результати інвентаризації оформлюються актом, в якому
наводяться дані про наявність готівки та інших коштів і надлишки, нестачі
(якщо вони мають місце), причини їх виникнення. За результатами
інвентаризації керівник підприємства приймає рішення про оприбуткування
надлишків, або списання нестач за рахунок матеріально відповідальної особи
(касира). На підставі рішення керівника надлишки оприбутковуються та
зараховуються в дохід підприємства за дебетом рахунка 30 “Каса” і кредитом
субрахунка 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.
Нестачі списуються в дебет субрахунка 947 “Нестачі і витрати від псування
цінностей” і кредит рахунка 30 “каса”, а потім сума проводиться за дебетом
субрахунка 375 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків” і кредитом
субрахунка 716 “Відшкодування раніше списаних активів”

3. Економічна сутність та класифікація дебіторської заборгованості

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи: за

товарними операціями (розрахунки між підприємствами і господарськими
організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи і придбанні
матеріальні цінності та послуги); за нетоварними операціями (платежі до
бюджету, тобто податок на прибуток тощо, сплата страхових платежів,
отримання бюджетних асигнувань, розрахунки за претензіями, недостачами і
розкраданнях, інших).
У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно
виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами.
Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує
оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином,
протягом певного періоду від моменту відвантаження продукції (надання
послуг, виконання робіт) до моменту надходження платежу засоби
підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.
Також дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за
майбутні поставки цінностей і послуги, перерахування платежу зразу за кілька
місяців (орендна плата тощо.), а також в зв’язку з заборгованістю окремих осіб
по нестачах і розкраданням.
Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій,
фізичних осіб даної організації (наприклад, заборгованість покупців за
придбану продукцію, підзвітних осіб за видані їм під звіт грошові суми).
Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються
дебіторами.
 В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її
видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями
ведеться по ціні реалізації продукції.
В деяких випадках (по спеціальним завданням чи при виникненні сумніву
в можливості утримання боргу) необхідно визначити реальність дебіторської
заборгованості. Остання може бути реальною, сумнівною і безнадійною.
Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані
про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і дані про його
тривалість.
Сумнівною називається заборгованість, по якій пред’явлені позови і
претензії (спірні борги, дебітори по претензіям); безнадійною, - по якій немає
перспектив отримання, через що вона буде списана у збиток. Сюди відносяться
борги, утримати які відмовились судово-арбітражні органи; борги, по яким
сплинув строк позовної давності, борги відповідних підприємств і безвісті
зниклих чи незаможних осіб, борги, що не мають документального
обґрунтування для пред’явлення позову, недостачі понад норми природного
збитку при відсутності винного.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації
про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах визначає
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».
Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими
юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних
установ).
Згідно з П(С)БО 10 дебітори — це юридичні та фізичні особи, які
внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових
коштів, їхніх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська
заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну
дату.
За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну
дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської
заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде
погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської
заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде
погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та
незабезпечена.
Дебіторська заборгованість поділяється також на:
• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
 • дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність
отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може бути
достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість за одержані
виробничі запаси, виконані роботи та послуги визнається активом одночасно з
визнанням доходу від реалізації продукції, робіт і послуг. У разі відстрочення
платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці
між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою
грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за
продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською
заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її
нарахування.
З метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість
класифікується за такими ознаками:
- зв'язком з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл —
проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання
коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг);
- терміном погашення;
- об'єктами, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів;
- своєчасністю оплати боржником дебіторської заборгованості.
За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну
дебіторську заборгованість.
Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської
заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде
погашена після 12 місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості,
яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена
протягом 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю
вважається також сума дебіторської заборгованості, яка продовжується більш
як один рік, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального
операційного циклу підприємства.
Якщо такі випадки мають місце, необхідно, щоб підприємство розкривало
для кожного активу, що поєднує суми, очікувані до отримання як до, так і після
12 місяців від дати балансу, суму, що підлягає одержанню після 12 місяців від
дати балансу.
Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникають
зобов'язання дебіторів, класифікується як:
- дебіторська заборгованість, пов'язана з нормальною діяльністю підприємства з
реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
- дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів,
робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій.
- дебіторську заборгованість, пов'язану з реалізацією продукції, товарів, робіт,
послуг, поділяють на;
- дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
- векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію,
товари, роботи, послуги.
Поточна дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції,
товарів, робіт, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів
окремими статтями зазначених різновидів.
Дебіторську заборгованість, не пов'язану з реалізацією продукції, робіт,
послуг, складають:
- дебіторська заборгованість за виданими авансами;
- дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;
- дебіторська заборгованість з нарахованих . доходів;
- дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.
Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі
поточної частини довгострокової заборгованості), що не пов'язані з реалізацією
продукції, товарів, робіт, послуг, відображуються у Балансі як окремі статті.
Довгострокова дебіторська заборгованість представлена:
 заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;
 заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;
 іншою довгостроковою заборгованістю.
Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на:
- дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);
- дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);
- дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності
(безнадійна).
Варто зауважити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який
регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості. Облік
дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до МСФЗ №7 "Фінансові
інструменти:розкриття", МСБО №32 "Фінансові інструменти: подання" та
МСБО №39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", тобто дебіторська
заборгованість відноситься у міжнародній практиці до фінансових активів. При
цьому у названих міжнародних стандартах не дається чіткого визначення
поняття дебіторської заборгованості. П.9 МСБО №39 зазначає: "позики та
дебіторська заборгованість – це непохідні фінансові активи з фіксованими
платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному
ринку". Таке тлумачення поняття дебіторської заборгованості є ширшим
порівняно з тлумаченнями наведеними у національних стандартах.
Довгострокова дебіторська заборгованість
Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки,
оцінюється та відображається в Балансі за її теперішньою вартістю.
Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за
вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде
отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості
залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
Виділяють такі види довгострокової дебіторської заборгованості:
 дебіторська заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду;
  довгострокові векселі одержані;
 інша довгострокова дебіторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду, – це
сума мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за
вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню (іншими словами,
це теперішня вартість сукупної суми мінімальних орендних платежів та
негарантованої ліквідаційної вартості). Даний вид дебіторської заборгованості
відображається на рахунку 181 “Заборгованість за майно, що передано у
фінансову оренду”.
Довгострокові векселі одержані
Окремий вид довгострокової дебіторської заборгованості – векселі, одержані у
забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, які обліковуються на
рахунку 182 “Довгострокові векселі одержані”. За дебетом рахунку
відображається отримання векселя, за кредитом – отримання коштів у
погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської
заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.
Інша довгострокова дебіторська заборгованість – інші види розрахунків, які
не можуть бути віднесені до попередніх видів. Вони обліковуються на рахунку
183 “Інша дебіторська заборгованість”.

1.2 Огляд нормативних документів, що регламентують облік

дебіторської заборгованості

Досить важливим питанням у розкритті теми обліку дебіторської

заборгованості є визначення нормативної бази, яка регулює порядок та
правильність здійснення обліку. Знання та розуміння нормативних джерел
дозволяє приймати вірні та законодавчо обґрунтовані рішення на підприємстві
стосовно дебіторської заборгованості.
Дебіторську заборгованість регламентують чинні в Україні нормативні
документи:
1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».
2. Податковий Кодекс зі змінами та доповненнями
3. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська
заборгованість».
5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку.
6. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в
ньому визначено такі поняття, як «зобов'язання». Відповідно до Закону України
№ 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову
політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку
на підприємстві.
Податковий кодекс визначає платників податку на додану вартість, об'єкти,
базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних
операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення
податку до бюджету.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська
заборгованість» регламентується на законодавчому рівні. Це Положення
(стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському
обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій
звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються
підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від
форм власності (крім бюджетних установ). Це Положення (стандарт)
застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації
щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у
бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових
регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та
госпрозрахунковими організаціями (крім банків).
Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського
обліку спрямовані на узагальнення у регістрах бухгалтерського обліку (крім
регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про
наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської
діяльності підприємств і організацій та інших юридичних осіб (крім банків і
бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форм
власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі -
підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів,
капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів.
Форма бухгалтерського обліку як певна система регістрів бухгалтерського
обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них повинна
обиратися підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад
бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і
технології обробки облікових даних.

Оцінка поточної дебіторської заборгованості залежить від причини її

виникнення та її вигляду. Наприклад, поточна дебіторська заборгованість, що
виникла в результаті реалізації продукції, товарів, робіт або послуг на умовах
наступної оплати, оцінюється за первісною вартістю. Під первісною вартістю, у
цьому випадку, розуміється вартість, за якою такий товар був реалізований, а не
його собівартість .
 За такою первісною вартістю поточна дебіторська заборгованість, що
виникла із зазначеної вище причини, враховується доти, поки не відбудеться
одна з двох подій:
1) буде здійснене її погашення, і вона перестане існувати як така;
2) виникне різниця між справедливою вартістю даної дебіторської
заборгованості та номінальною сумою коштів або їхніх еквівалентів, які
підлягають одержанню за реалізований товар .
Відповідно до П(С)БО 19 справедлива вартість – це сума, за якою може
бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції
між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами.
Що стосується еквівалентів коштів, то відповідно до П(С)БО 2 це:
короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються
в певні суми коштів та які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
У випадку, якщо відбудеться перша подія, то її наслідки прості й зрозумілі. А
от у другому випадку не все так просто. Перше питання, що виникає,
стосується визначення справедливої вартості дебіторської заборгованості.
Якщо мова йде про справедливу вартість дебіторської заборгованості як таку
(наприклад, про суму, яку можна одержати у випадку передачі іншій особі
(підприємству) права вимоги за даним боргом), то це одне, а якщо мова йде про
справедливу вартість дебіторської заборгованості як компенсацію за
поставлений товар, то це інше .
В першому випадку справедлива вартість визначається, виходячи з
ринкової вартості аналогічних зобов’язань при здійсненні передачі права їхньої
вимоги, а в другому випадку - виходячи з ринкової вартості переданого
покупцеві та не оплаченого товару. В цих двох випадках справедлива вартість
буде різною, причому різниця може бути значна.
При визначенні справедливої вартості дебіторської заборгованості
необхідно відштовхуватися від ринкової вартості товару, аналогічного тому, що
був переданий покупцеві та який не оплачено. Такий висновок зроблено на
підставі того, що будь-яке порівняння правомірно здійснювати тільки по
аналогічних активах (цінностях, об’єктах і т.д.). А оскільки справедливу
вартість дебіторської заборгованості нам необхідно порівнювати із сумою
коштів (їхніх еквівалентів), які ми припускаємо одержати за переданий товар,
то й справедлива вартість заборгованості повинна визначатися на підставі
вартості того ж товару .
Відповідно до вимоги П(С)БО 10 при виникненні різниці між справедливою
вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою коштів (їхніх
еквівалентів), які підлягають одержанню за реалізований товар, її необхідно
визнати дебіторською заборгованістю з нарахованих доходів (відсотків) у
періоді її нарахування. При порівнянні двох величин можливе виникнення як
позитивної, так і негативної різниці. Коли справедлива вартість дебіторської
заборгованості в результаті затримки в її погашенні стає менше тієї номінальної
суми коштів (їхніх еквівалентів), яку підприємство повинне в остаточному
підсумку одержати за реалізований товар.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Первинний облік дебіторської заборгованості

На підприємстві господарські операції відображаються в

бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного
документування. Записи в облікових регістрах щодо дебіторської
заборгованості проводять на підставі первинних документів, створених
відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку.
Первинні документи складаються в момент проведення кожної господарської
операції, або якщо це можливо, то безпосередньо після її завершення. Первинні
документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством
статистики України.
Також первинні документи з обліку розрахунків (табл. 2.1.) слугують
основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин з
покупцями і замовниками.

Таблиця 2.1
Первинні документи з обліку розрахунків
Розрахунки з
вітчизняними Розрахунки з іноземними покупцями
покупцями
Виникнення заборгованості
Накладні Комерційні документи (рахунки-фактури);
Транспортні накладні (СМR - залізнична транспортна
Рахунки-фактури накладна, авіа накладна, коносамент, товарно-
транспортна накладна, пакувальні листи)
Платіжні документи на перерахування сум митних
Рахунки платежів та інших податків на рахунки митних
установ
Акт прийнятих робіт, Розрахунки бухгалтерії про наявність курсових
послуг різниць
Податкові накладні
Товарно-транспортні накладні
Погашення заборгованості
Виписки банку Виписки банку
Прибутковий касовий ордер Векселі
Векселі

Детально процес виникнення дебіторської заборгованості можна представити у

такому вигляді.
Спочатку оформлюється договір купівлі - продажу цінностей (товарів,
робіт, послуг) між підприємством - постачальником і підприємством –
покупцем. Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних
цінностей на його адресу від постачальника виставляється «Рахунок-фактура»,
в якому вказується кількість, ціна і загальна сума (з урахуванням ПДВ) щодо їх
оплати. В свою чергу перерахування коштів на розрахунковий рахунок
підприємства - постачальника здійснюється за допомогою документа
«Платіжне доручення». Підтвердженням здійснення оплати постачальника є
виписка банку по розрахунковому рахунку підприємства.
Для отримання у постачальника придбаних цінностей самовивозом,
представнику підприємства - покупця повинна бути видана «Довіреність на
одержання цінностей».
Видача покупцю із складу постачальника товарно-матеріальних
цінностей здійснюється на підставі документа «Товарно-транспортна
накладна».
Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють у
«Журнал обліку вантажів, що надійшли».
Записи у «Картки складського обліку» цінностей, що надійшли,
здійснюються на підставі товарно-транспортних накладних або «Прибуткового
ордера», який оформляється комірником по факту їх надходження.
Узагальнення інформації щодо розрахунків із постачальниками та
підрядниками знаходить своє відображення при журнально-ордерній формі
обліку у журналі №3.

Аналітичний і синтетичний облік дебіторської заборгованості

Для бухгалтерського обліку поточної дебіторської заборгованості
використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», для
обліку довгострокової дебіторської заборгованості використовується рахунок
18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи».
Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» призначений для обліку
розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари,
виконані роботи та надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої
векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками
промислово-фінансових груп.
Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі
субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - для обліку розрахунків з
покупцями і замовниками, що знаходяться на митній території України;
362 «Розрахунки з іноземними покупцями» - для обліку розрахунків з
іноземними покупцями і замовниками з експортних операцій. На ньому
ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361;
363 «Розрахунки з учасниками ПФГ» - для обліку операцій з учасниками
промислово-фінансових груп.
За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних
робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка
включає: податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори
(обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та
позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; за кредитом сума
платежів, які надійшли на рахунки підприємства у банківських установах, у
касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість
покупців та замовників за одержані продукцію (товари, послуги). Рахунки, що
кореспондують з 36 рахунком «Розрахунки з покупцями та замовниками»
наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Типові бухгалтерські записи за рахунком 36 «Розрахунки з

покупцями та замовниками»
Дт Рахунок 36 Кт
за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:
30 «Каса» 30 «Каса»
31 «Рахунки в банках» 31 «Рахунки в банках»
48 «Цільове фінансування і
34 «Короткострокові векселі одержані»
цільові надходження»
64 «Розрахунки за податками й
35 «Поточні фінансові інвестиції»
платежами»
70 «Дохід від реалізації» 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
71 «Інший операційний дохід» 38 «Резерв сумнівних боргів»
76 «Страхові платежі» 50 «Довгострокові позики»
51 «Довгострокові векселі видані»
60 «Короткострокові позики»
62 «Короткострокові векселі видані»
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
64 «Розрахунки за податками й платежами»
65 «Розрахунки за страхуванням»
68 «Розрахунки за іншими операціями»
70 «Дохід від реалізації»
76 «Страхові платежі»
84 «Інші операційні витрати»
85 «Інші затрати»
90 «Собівартість реалізації»
93 «Витрати на збут»
94 «Інші витрати операційної діяльності»
99 «Надзвичайні витрати»

Рахунок 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші

необоротні активи» призначено для обліку дебіторської заборгованості
фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного
циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, для обліку
активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти
місяців з дати балансу, а також для обліку інших необоротних активів, які не
знайшли безпосереднього відображення на інших рахунках обліку необоротних
активів.
Рахунок 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші
необоротні активи» має такі субрахунки:
181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду»;
182 «Довгострокові векселі одержані»;
183 «Інша дебіторська заборгованість»;
184 «Інші необоротні активи».
За дебетом рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші
необоротні активи» відображається виникнення (збільшення) довгострокової
дебіторської заборгованості та одержання інших необоротних активів, за
кредитом - погашення (списання) довгострокової дебіторської заборгованості
та вибуття інших необоротних активів .
На субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову
оренду» відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду,
визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14
«Оренда» .
На субрахунку 182 «Довгострокові векселі одержані» ведеться облік
векселів, одержаних на забезпечення довгострокової дебіторської
заборгованості.
Субрахунок 183 «Інша дебіторська заборгованість» призначений для
обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на
інших субрахунках рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та
інші необоротні активи», зокрема розрахунків з працівниками за виданими
довгостроковими позиками тощо, інші види розрахунків.
На субрахунку 184 «Інші необоротні активи» ведеться облік активів,
використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з
дати балансу, зокрема грошових коштів, а також інших активів, які
безпосередньо не можуть бути відображені на інших рахунках обліку
необоротних активів. Типові бухгалтерські записи за рахунком 18
«Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи»
наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Типові бухгалтерські записи за рахунком 18 «Довгострокова

дебіторська заборгованість та інші необоротні активи»
Дт Рахунок 18 Кт
за дебетом з кредитом рахунків: за кредитом з дебетом рахунків:
10 «Основні засоби» 10 «Основні засоби»
11 «Інші необоротні матеріальні
11 «Інші необоротні матеріальні активи»
активи»
12 «Нематеріальні активи» 12 «Нематеріальні активи»
31 «Рахунки в банках»
33 «Інші кошти»
35 «Поточні фінансові інвестиції»
37 «Розрахунки з різними
дебіторами»
69 «Доходи майбутніх періодів»
70 «Дохід від реалізації»
73 «Інші фінансові доходи»
74 «Інші доходи»
97 «Інші витрати»
99 «Надзвичайні витрати»
14 «Довгострокові фінансові інвестиції»
28 «Товари»
30 «Каса»
31 «Рахунки в банках»
33 «Інші кошти»
35 «Поточні фінансові інвестиції»
37 «Розрахунки з різними дебіторами»
85 «Інші затрати»

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками повинен

забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою ще не
настав, а також заборгованість, несплачену в строк.
Аналітичний облік повинен бути організований таким чином, щоб
своєчасно надавати управлінцям необхідну повну інформацію про стан
розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення
своєчасного погашення.
Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за
кожним покупцем і замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком,
за кожною операцією. З цією метою підприємство може вести картки
аналітичного обліку на кожного дебітора або накопичувальну відомість
довільної форми.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли
підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.
Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується
рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має два
субрахунки:
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;
362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
За дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт,
наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші
податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до
бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.
Оцінка поточної дебіторської заборгованості залежить від причини її
виникнення та її вигляду.
Наприклад, поточна дебіторська заборгованість, що виникла в результаті
реалізації продукції, товарів, робіт або послуг (далі - товарів) на умовах
наступної оплати, оцінюється за первісною вартістю.
Звертаємо вашу увагу на те, що під первісною вартістю, у цьому випадку,
розуміється вартість, за якою такий товар був реалізований, а не його
собівартість.
За такою первісною вартістю поточна дебіторська заборгованість, що виникла
із зазначеної вище причини, враховується доти, поки не відбудеться одна з двох
подій:
1) буде здійснене її погашення, і вона перестане існувати як така;
2) виникне різниця між справедливою вартістю даної дебіторської
заборгованості та номінальною сумою коштів або (і) їхніх еквівалентів, які
підлягають одержанню за реалізований товар.
На первісну вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію,
товари, роботи, послуги впливають такі події, як:
 надання покупцю торговельної знижки або знижок з обсягу реалізації;
 надання покупцю знижок після реалізації;
 повернення товарів від покупців.
Торговельні знижки або знижки з обсягу реалізації визначаються у відсотках до
базової (основної) ціни. Супровідні й платіжні документи виписуються за
чистою вартістю продажу (за вирахуванням торгової знижки та знижки з
обсягу). На рахунках бухгалтерського обліку такі знижки не відображаються, а
тільки зменшують первісну вартість дебіторської заборгованості за продукцію,
товари, роботи, послуги.
Поточна дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію, товари,
виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями,
обліковується на рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”.
Векселі відображаються у балансі за номінальною вартістю. До статті “Векселі
одержані” включається заборгованість за векселями, строк оплати за якими не
настав.
Векселі отримані — це заборгованість за розрахунками з покупцями,
замовниками та іншими дебіторами з відвантаженої продукції (товарів), вико-
наних робіт і наданих послуг, які забезпечені одержаними векселями.
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання
особи, що його видала (векселедавця), сплатити певну суму по настанні
встановленого терміну на користь власника векселя (векселеутримувача).
Застосовуються два види векселів: прості та переказні.
Простий вексель виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим
не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму грошей кредитору
(векселеутримувачу).
Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (векселедавцем) і
містить нічим не обумовлену пропозицію позичальникові сплатити певну суму
грошей третій особі. Відсотковий вексель — це вексель, на якому зазначена
сума погашення та відсоток, який буде сплачено векселеодержувачу за
відстрочення платежу.
Сума нарахованих відсотків за звітний період по векселю, який підлягає оплаті
в наступному періоді, переноситься на статтю “Дебіторська заборгованість за
розрахунками з нарахованих доходів”. Відповідно до цієї суми повинен бути
визнаний дохід за відсотками.
Синтетичний облік дебіторської заборгованості можна представити у вигляді
господарських операцій та проводок до них.
По-перше, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари,
роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від
реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.
Продаж товарів, робіт або послуг вітчизняним покупцям та замовникам
відображається на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (табл.
2).

Таблиця 2. Типові бухгалтерські проводки з обліку продажу товарів, робіт,

послуг
Назва
Назва
№ Сума, бухгалтерського
господарської Дт Кт
з/п грн. регістру або
операції
номер додатку
Відвантажено Договір купівлі-
1. товар покупцю 361 702 8640,0 продажу,
(феєрверк) накладна
Відображено Податкова
2. 702 641 1440,0
ПДВ накладна

Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або

послуг (табл.3)

Таблиця 3 Облік собівартості товарів

№ Назва господарської
Дт Кт Сума
з/п операції
Відображено
собівартість
1. 90 26,28 7200,0
реалізованого
феєрверку

Дебіторська заборгованість може бути погашена грошовими коштами, які

надходять на рахунки підприємства в банківських установах або в касу (табл.
4).

Таблиця 4 Типові бухгалтерські проводки з обліку розрахунків за товар

Назва
Назва
№ Сума, бухгалтерського
господарської Дт Кт
з/п грн. регістру або
операції
номер додатку
Здійснено
1. 301,311 361 8640,0 Виписка з банку
оплату за товар
 Погашення дебіторської заборгованості може відбуватися методом
взаємозарахування (табл..5).

Таблиця 5 Погашення дебіторської заборгованості взаємозарахуванням

№ Назва господарської
Дт Кт Сума, грн.
з/п операції
Погашення заборгованості
1. за товари 631 681 1600,0
взаємозарахуванням.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», крім того,

аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.
Синтетичний облік за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
ведеться в Журналі З, Відомість 3.1.
Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших
необоротних активів ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості,
термінами її виникнення й погашення, за видами інших необоротних активів.

4. Розрахунок та облік резерву сумнівних боргів

При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення

всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська
заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.
Строки оплати дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги
визначаються умовами договорів с дебіторами або виставленим ним рахункам.
Згідно практики, нормальним строком протягом якого відбувається погашення
дебіторської заборгованості є 30 днів з дати відвантаження продукції, товарів,
робіт та послуг. Якщо після завершення цього терміну заборгованість не
погашається клієнтом, то у підприємства продавця може виникнути сумнів що
до оплати такої заборгованості.
Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію,
товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення
боржником.
На суму такої заборгованості підприємство створює резерв сумнівних
боргів. Згідно П(с)БО №10 підприємства мають можливість формувати резерв
сумнівних боргів двома способами:
- або за методом абсолютної суми сумнівної заборгованості;
- або за методом застосування коефіцієнта сумнівності.
При застосуванні методу абсолютної суми сумнівної заборгованості
резерв визначається шляхом оцінки платоспроможності окремих дебіторів.
Тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на
предмет виявлення сум сумнівної заборгованості, після чого на загальну суму
виявленої сумнівної заборгованості створює резерв та відображає це в своєму
обліку.
Створення резерву за таким методом наведено в таблиці 6 і 7.
Використання цього методу виправдане в тому випадку, коли у підприємства є
порівняно невелика кількість дебіторів та інформація про можливе
непогашення ними наявної заборгованості (наприклад, порушення справи про
банкрутство, періодичне невиконання інших зобов'язань, офіційне
оприлюднення даних про неплатоспроможність дебітора тощо).

Таблиця 6 «Приклад № 1»
За даними аналітичного обліку станом на 31.06.2009 р. на підприємстві
обліковується дебіторська заборгованості на загальну суму 100000,00 грн. У
таблиці 7 наведена інформація про дебіторську заборгованість підприємства
за окремими дебіторами.

Таблиця 7 «Створення резерву за методом абсолютної суми сумнівної

заборгованості»
Сума поточної
У тому числі сумнівна
Назва контрагента дебіторської
заборгованість
заборгованості
Дебітор 1 50000,00 –
Дебітор 2 15000,00 –
Дебітор 3 35000,00 35000,00
Усього 100000,00 35000,00

Крім того, відомо, що стосовно дебітора 3 порушено справу про

банкрутство.
На підставі аналізу заборгованості зроблено висновок, що підприємству на
кінець II кварталу 2009 р. потрібно створити резерв у сумі 35000,00 грн.

Метод застосування коефіцієнта сумнівності визначення суми резерву

базується на статистичних розрахунках (обчисленні відповідного коефіцієнта).
П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку коефіцієнта сумнівності:
1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході. Для цього
підприємству спочатку потрібно проаналізувати, яка частина доходів,
нарахованих у попередніх періодах, не оплачена покупцями. Підприємство на
свій розсуд може встановлювати строки. Після цього слід обчислити коефіцієнт
сумнівності шляхом ділення суми безнадійної дебіторської заборгованості на
суму чистого доходу від реалізації сумарно за обрані періоди (табл. 8, 9);

Таблиця 8 «Приклад № 2»
Для розрахунку підприємство обрало чотири останні звітні квартали. Сума
дебіторської заборгованості на 30.06.2009 р. (кінець II кварталу 2009 р.)
склала 500000,00 грн.
Таблиця 9 «Визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході»
Чистий дохід від
Сума безнадійної дебіторської
Період реалізації (за
заборгованості
передоплатою)
III квартал 2008 р. 1500000,00
IV квартал 2008 р. 2100000,00 12000,00
I квартал 2009 р. 1850000,00
II квартал 2009 р. 1000000,00 35000,00
Усього 6450000,00 47000,00
Визначаємо коефіцієнт сумнівності:
Кс = 47000,00 : 6450000,00 = 0,0073.
Розраховуємо резерв сумнівних боргівна кінець II кварталу 2009 року:
500000,00 х 0,0073 = 3650 грн.
2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення. Для
використання коефіцієнта потрібно насамперед провести класифікацію
дебіторської заборгованості за строками її непогашення. Період непогашення
підприємство визначає самостійно. У разі застосування цього способу величина
резерву сумнівних боргів на дату балансу має дорівнювати величині сумнівних
боргів на ту саму дату (табл. 10);
Таблиця 10 «Приклад № 3»
Підприємство встановило такі строки непогашення безнадійної заборгованості:
1 група – менше одного місяця;
2 група – від одного місяця до одного кварталу;
3 група – від одного кварталу до одного року.
Відповідно за трьома групами була класифікована і сума поточної дебіторської
заборгованості (табл. 11).
Таблиця 11 «Визначення коефіцієнта сумнівної заборгованості»
Сума списаної безнадійної
Сума дебіторської заборгованості
Період заборгованості за строками
на початок відповідного періоду
непогашення
1 група 2 група 3 група 1 група 2 група 3 група
III
квартал 500000,00 100000,00 50000,00
2008 р.
IV
квартал 110000,00 80000,00 20000,00 10000,00 2000,00
2008 р.
I
квартал 50000,00 40000,00
2009 р.
II
квартал 80000,00 120000,00 40000,00 5000,00 20000,00 10000,00
2009 р.
Усього 740000,00 340000,00 110000,00 15000,00 22000,00 10000,00
Станом на кінець II кварталу 2009 р. заборгованість за групами склала:
група 1 – 245000 грн.;
група 2 – 44000 грн.;
група 3 – 22000 грн.
Коефіцієнт сумнівності (Кс) визначається за формулою:
Кс = (S Бзн : S Дзн), де
Бзн – безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи у складі
дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для
спостереження періоді;
Дзн – дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному
періоді.
Визначаємо коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості для кожної з
груп:
група 1: 15000 : 740000 = 0,0203;
група 2: 22000 : 340000 = 0,0647;
група 3: 10000 : 110000 = 0,0909.
Отже, резерв сумнівних боргів на кінець II кварталу 2009 р. має
становити:
245000 х 0,0203 + 44000 х 0,0647 + 22000 х 0,0909 = 9820,10 грн.
3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської
заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного
періоду за попередні 3–5 років. Спочатку визначається сума списаної
безнадійної заборгованості за обраний період, а потім обчислюється її питома
вага у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок періоду. За
рекомендаціями Мінфіну, викладеними у листі від 05.06.2008 р. № 31-34000-20-
25/21471, коефіцієнт сумнівності для визначення величини резерву сумнівних
боргів розраховується як частка від ділення суми списаної дебіторської
заборгованості за обраний період на суму дебіторської заборгованості на
початок кожного року в обраному періоді. Отримані показники за усі періоди
додаються, а загальна сума ділиться на кількість періодів для визначення
середнього показника (табл. 12).

Таблиця 12 «Приклад № 4»
Сума дебіторської Сума списаної безнадійної
Період заборгованості на дебіторської заборгованості за
початок року, грн. роками, грн.
2006 рік 750000,00 78000,00
2007 рік 490000,00 50000,00
2008 рік 250000,00 12000,00
Усього – 47000,00
Обчислюємо питому вагу списаної дебіторської заборгованості за кожний
період в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду:
2006 рік: 78000 : 750000 = 0,104;
2007 рік: 50000 : 490000 = 0,102;
2008 рік: 12000 : 250000 = 0,048.
За даними прикладу середня питома вага списаної дебіторської заборгованості
складає:
(0,104 + 0,102 + 0,048) : 3 = 0,0847.
Отже, резерв сумнівних боргів становитиме:
500000,00 х 0,0847 = 42350 грн.
Зауважимо, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб
розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в
наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату
балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту
саму дату.
За різними методами отримано різні розміри резерву. Отже, вибір методу
досить сильно впливає на кінцеві показники, тому перед вибором методу
потрібно ретельно проаналізувати ситуацію на підприємстві.
Для обліку резерву сумнівних боргів планом рахунків бухгалтерського обліку
передбачено Рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Незважаючи на те, що
даний рахунок відноситься до третього класу він є пасивним.
На рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться облік резервів за сумнівною
дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення.
Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в
П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення
резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за
дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками
обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у
кореспонденції з рахунком обліку доходів (табл. 13).
Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі
боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості.

Таблиця 13 Типові бухгалтерські записи по рахунку 38 «Резерв сумнівних

боргів»
За дебетом з кредитом рахунків: За кредитом з дебетом рахунків:
36 «Розрахунки з покупцями та
84 «Інші операційні витрати»
замовниками»
71 «Інший операційний дохід» 93 «Витрати на збут»
94 «Інші витрати операційної діяльності»

Відображення у бухгалтерському обліку формування резерву сумнівних боргів

та списання дебіторської заборгованості (табл. 14).
Таблиця 14 «Основні бухгалтерські проводки по рахунку 38»
№
Зміст операції Кореспонденція рахунків
з/п
Дебет Кредит
944 «Сумнівні
Створено резерв сумнівних 38 «Резерв сумнівних та
1 та безнадійні
боргів безнадійних боргів»
борги»
38 «Резерв
Списана дебіторська 36 «Розрахунки з
сумнівних та
2 заборгованість покупців, що покупцями і
безнадійних
визнана безнадійною замовниками»
боргів»
Одночасно сума списаної дебіторської заборгованості відображається на
позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість»
Внаслідок зміни у
фінансовому стані покупця 36 «Розрахунки 716 «Відшкодування
3 відновлюється сума його з покупцями і раніше списаних
заборгованості, раніше замовниками» активів»
визнана безнадійною
Одночасно сума відновленої дебіторської заборгованості списується з
позабалансового рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість»
311 «Поточні
Надійшло від покупця у 36 «Розрахунки з
рахунки в
4 рахунок погашення його покупцями і
національній
заборгованості замовниками»
валюті»
Списана безнадійна 944 «Сумнівні
371 «Розрахунки за
5 дебіторська заборгованість та безнадійні
виданими авансами»
за виданими авансами борги»
Одночасно сума списаної дебіторської заборгованості відображається на
позабалансовому рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість»

Облік розрахунків з підзвітними особами

Для здійснення окремих господарських операцій, які неможливо оплатити
через касу підприємства або через поточний рахунок у банку, підприємство
видає працівникам готівкові кошти під звіт.
Підзвітні особи — це працівники даного підприємства, які отримали грошові
кошти в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням)
керівника підприємства. До таких операцій належать витрати, пов’язані з
відрядженням, витрати на придбання інвентарю, незначних партій матеріалів
(товарів), витрати на оплату транспортних послуг тощо.
Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному
субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» рахунка 37 «Розрахунки з
різними дебіторами». Сальдо субрахунка 372 може бути як дебетовим, так і
кредитовим.
Службові відрядження регламентуються постановою Кабінету Міністрів
України від 23 квітня 1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на
відрядження в межах України та за кордон» (далі — Інструкція № 663)
Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника
підприємства на певний строк для виконання службового доручення (завдання)
поза місцем постійної роботи цього працівника.
Строк відрядження встановлюється керівником і не може перевищувати 30
календарних днів у межах України; для виконання монтажних,
налагоджувальних і будівельних робіт він визначається за останнім днем
завершення будівництва.
Сума авансу визначається способом розрахунку, виходячи з норм добових і
розміру передбачуваних витрат на проживання, проїзд тощо. Після повернення
з відрядження, не пізніше трьох робочих днів (при використанні корпоративних
пластикових карток — не пізніше ніж 10 днів, а з дозволу керівника з поважних
причин — 20 робочих днів) підзвітна особа повинна подати до бухгалтерії
авансовий звіт (зразок 4.4.2) з усіма підтверджувальними документами та
повернути невикористаний аванс. В авансовому звіті працівник зазначає
фактичні витрати з відрядження, виходячи з діючих норм.
Добові — це витрати на особисті потреби працівника під час відрядження.
Добові виплачуються працівнику за кожний день перебування у відрядженні
(включно день вибуття (виїзду) і день прибуття (приїзду)).
При виплаті добових з відряджень у межах України кількість днів перебування
у відрядженні визначається на підставі відміток у посвідченні про прибуття та
вибуття. Якщо такі позначки в посвідченні відсутні, тоді добові не
виплачуються. За рішенням керівника підприємства вони можуть бути
виплачені, але тоді добові збільшуватимуть сукупний дохід відрядженого та
відповідно оподатковуватимуться всіма податками, зборами, внесками як
додаткова зарплата. Норми добових при відрядженнях працівників
підприємств, установ і організацій усіх форм власності затверджені
Постановою № 663 зі змінами, внесеними Постановою № 974.
Відрядженому компенсують також витрати на технічне обслуговування,
стоянку, паркування, а також збори за проїзд ґрунтовими дорогами та водними
переправами. Окрім цього, до означеного комплексу включають витрати:
 за користування постільними речами в поїздах;
 на перев’язування багажу;
 на оплату аеропортних зборів;
 на проїзд країною відрядження, причому вид транспорту визначає
працівник, якщо керівник підприємства не обмежив його у виборі.
Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути
відшкодовані лише з дозволу керівника;
 на проїзд по місцю відрядження міським транспортом і рейсовими
автобусами, метро, тролейбусами, трамваями (крім таксі), але тільки
якщо у відрядженого немає безкоштовних засобів пересування.
Витрати на проїзд відшкодовуються тільки за наявності документів в оригіналі,
а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій),
квитанцій на постільні речі і т. д.
Витрати на проживання — це витрати на:
 оплату рахунків за місце в готелі (мотелі) або з наймання інших житлових
приміщень;
 харчування, включене в рахунок за проживання;
 побутові послуги, також внесені в такий рахунок;
 зазначене в цьому самому документі користування холодильником,
телевізором, кондиціонером.
Інші витрати — це витрати на:
 оплату телефонних рахунків та інших операцій зв’язку, якщо вони
пов’язані з вирішенням виробничих питань і підтверджені
документально;
 оформлення закордонних паспортів і дозволів на в’їзд (увезення);
 компенсаційні при обміні валюти, в якій видано аванс, на національну
валюту країни відрядження;
 на обов’язкове страхування;
 інші документально оформлені витрати, без яких не можна виконати
завдання з відрядження.
Якщо в документах про витрати з відрядження виділено податок на додану
вартість і відрядження пов’язане з виробничою діяльністю, то сума ПДВ
відноситься до податкового кредиту (дебет рахунка 641/ПДВ) без
підтвердження податковими накладними — тільки за транспортними квитками
та рахунками готелів.
При несвоєчасності повернення суми надміру сплачених коштів пізніше
граничного терміну (до закінчення третього банківського дня, наступного за
днем, в якому платник податку завершує таке відрядження або завершує
виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що
надала кошти під звіт), але не пізніше звітного місяця, на який припадає
останній день такого граничного терміну:
Підзвітні особи – це працівники підприємства, що отримали грошові
суми в під звіт для майбутніх витрат.
Кошти в підзвіт можуть видаватись:
- на господарські потреби підприємства;
- на відрядження.

На господарські потреби видаються кошти особам,які затвердженні

наказом керівництва підприємства як такі, що мають право на їх отримання.
На відрядження видаються кошти тільки на підставі письмового наказу
керівника підприємства.
Всі витрати коштів, які здійснено підзвітною особою повинні бути
підтвердженні виправдовуючи документом:
1)господарські потреби:
 - чеки з касових апаратів;
- товарні чеки;
- податкові накладні.
2) Відрядження:
- посвідчення про відрядження з відмутками;
- проїзні квитки;
- рахунки готелів;
- податкова накладна.

Норми добових в Україні

1) Загальна - 30 грн. на добу ( якщо в рах. в готелів не передбачене
харчування);
2) з одноразовим харчуванням – 24 грн. на добу;
3) з 2-х разовим харчуванням – 18 грн. на добу;
4) з 3- х разовим харчуванням – 12 грн. на добу.
Терміни звітування підзвітних осіб:
1) На господарські потреби – підзвітна особа повинна прозвітуватися на
наступний робочий день пясля видачі готівки.
2) При відрядженні – до закінчення 3-го банківського дня після
повернення з відрядження.

Документальне оформлення:
За даними поданих в бухгалтерію виправдувальних документів з
підзвітною особою скл-ся:
- звіт про використання коштів наданих на відрядження або в підзвіт;
- Для обліку розрахунків з підзвітними особами призначено рах. 372
(«Розрахунки з підзвітними особами»).
Д-т – видача коштів в підзвіт.
К-т – списання затверджених сум на відповідні рахунки.
Сальдо даного рахунку може бути і дебетове і кредитове, а може стати і
по Д-т і по К-т.
 Журнал реєстрації господарських операцій
Бухгалтерський облік
Зміст операції
Д-т К-т Сума
Отримано гроші в касу для видачі на
301 311 930,00
витрати з відрядження
Видано гроші в підзвіт 372 301 930,00
Відображено витрати на проїзд і
92 372 207,50
постільну білизну без ПДВ
Відображено податковий кредит із
ПДВ на розрахунки з бюджетом (без 641 372 41,50
податкової накладної)
Віднесено на адміністративні витрати
92 372 54,00
добові
Віднесено на адміністративні витрати з
92 372 490,00
проживання та харчування без ПДВ
Відображено податковий кредит із 641 372 82,00
ПДВ на розрахунки із бюджетом (без
податкової накладної)
Повернуто залишок суми в касу 301 372 55,00
Здано гроші в банк 311 301 55,00
Списано витрати на фінансові
791 92 751,00
результати

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

від 16.07.99р. №996-ХІV зі змінами і доповненнями.
2. Податковий Кодекс.
3. Інструкція «Про використання плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та
організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р.
№ 291.
4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку.
5. Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтерського обліку.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська
заборгованість».
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 13 «Фінансові
інструменти».
8. Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Перше подання фінансової
звітності».
9. Міжнародний стандарт фінансової звітності 32 «Фінансові інструменти:
розкриття та подання».
10. Міжнародний стандарт фінансової звітності 39 «Фінансові інструменти:
визнання та оцінка».
11. Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. —
К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.
12. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів спеціальності
«Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця.
– 5-е вид. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 726с.
14. Герсим П.М., Журавель Г.П., Хомин. Фінансовий, управлінський та
податковий облік у господарських товариствах.Тернопіль,2003. – 522с.
15. Давидюк Т. В., Панченко І. А., Свідерська О.О. Навчальний посібник для
студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред.
проф. Ф.Ф. Бутинця, проф. Т. Б. Трифонова, А. Марчевої. – Жтомир: ЖДТУ,
2005. – 204с.
16. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – к.: Знання. 2004. – 473с.
17. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та
звітність: Підручник. – 3-те вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2008. – 926с.
18. Чебанова Н. В., Василенко Ю. А. Бухгалтерський фінансовий облік:
Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 672с.