Жанр сонати

Старовинна клавірна соната (старосонатна форма)

Соната (від італ. sonore – звучати) – циклічний жанр камерно-інструментальної музики,

у сучасному розумінні – твір для одного або двох інструментів, написаний у формі сонатного
циклу.

Етапи розвитку сонати:

 церковна соната (sonata da chiesa),

 камерна соната (sonata da camera)
 старовинна клавірна соната (старосонатна форма) ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.

Два типи поєднань у циклічних формах:

 sonata da camera (камерна, кімнатна соната) – за принципом поєднання танців старовинної

сюїти;
 sonata da chiesa (церковна соната) – за принципом поєднання контрастих номерів
поліфонічного характеру, де визначальними є темпові позначення (Largo, Adagio).

Старосонатна (докласична) форма складається з двох розділів:

 Експозиція;
 Реприза.

Соната Д. Скарлатті Соль мажор (K 547) –

яскравий зразок старосонатної форми. Жартівливо-граціозний характер музики. Конструктивна

ясність і завершеність двочастинної форми:

Експозиція – перший розділ:

Головна партія - основна тональність

Побічна партія - тональність домінанти

Реприза – другий розділ:

Транспозиція-повернення Побічної партії в головну тональність у Репризі.

Соната для скрипки і чембало До мажор М. Березовського –

яскравий зразок старовинного тричастинного циклу з ознаками майбутньої класичної сонати.

Енергійні крайні частини та контрастна повільна друга частина – ліричний центр циклу.

І ч. Незначний образний і тематичний контраст між рухливо-танцювальними Головною та

Побічною темами.

ІІ ч. Наспівний тематизм другої частини циклу, написаної в старосонатній формі (Фа мажор).
Яскрава зміна образу на початку Репризи (риси арії ламенто, відхилення в мінорні тональності).

ІІІ ч. Варіаційна форма ритмічно-рухливого граційного Менуета (третя частина). Образне

збагачення теми впродовж шести варіацій.