ПР 10.

Детермінанти
професійне вигорання
вихователів ЗДО
П і д г о т у в а л а :
Студентка групи ДО-44
Б у р я к С о ф і я
 Професійне вигорання як
1 психологічна проблема.

ЗМ І СТ
Симптоми та чинники
2 професійного вигорання.
Специфіка професійного
3 вигорання вихователів ЗДО

4 Профілактика вигорання
як передумова психол.
здоров’я педагога.
 1 Наприкінці ХХ ст. емоційне вигорання
розглядали як вироблений особистістю
механізм психологічного захисту у
вигляді повної або часткової відсутності
Професійне емоційного реагування у відповідь на
психотравмуючий вплив.
вигорання як
психологічна
проблема.
 ПЕДАГОГИ ПРО ВИГОРАННЯ
Першим “вигорання” описав у 1974 році Герберт
Фрейденбергер у своїй роботі “Вигорання персоналу”.
Спочатку його ознаки найчастіше спостерігалися у
фахівців з високим емоційним навантаженням:
соціальних працівників, медсестер, вчителів, юристів,
інженерів, поліцейських, продавців. Сьогодні ж до
вигорання схильні працівники будь-якої сфери.

У 1986 році соціальна психологиня з

США Христина Маслак визначила
вигорання як протилежність до Відповідно ж до міжнародної класифікації
залученості. Таким чином, будемо хвороб, “вигорання” – це не хвороба, а
розглядати вигорання і залученість як синдром, що виникає внаслідок хронічного
два полярні явища. Усе, що сприятиме стресу на робочому місці.
залученості, буде знижувати
вигорання, і навпаки.
 ВИГОРАННЯ НА РОБОТІ

Вигорання на роботі - це особливий тип стресу,

пов'язаного з роботою, - стан фізичного або емоційного
виснаження, який також включає почуття
незадоволеності та втрати особистої ідентичності.

"Вигорання" - це не медичний діагноз. Деякі

експерти вважають, що якщо людина перегоріла, за
цим стоять інші стани, наприклад, депресія чи
індивідуальні фактори, такі як риси характеру та сімейне
життя. Усе це впливає на те, що людина перегоріла, або
відбувся синдром професійного вигорання.
 ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ

Професійне вигорання - це
особливий психічний стан емоційного
виснаження, який характеризується
втратою цікавості та інтересу до
професійної діяльності. Коли людина з
активного професійного стану потрапляє
в пасивний, і це стає помітним.
ГРУПИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ СХИЛЬНІ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Найбільше всього схильні до професійного

вигорання люди, чия діяльність вибудувана у
системі «людина-людина». Сюди відносяться –
вчителі, медики, продавці, банківські та соціальні
працівники;

Інтроверти – у випадку, коли потрібно займатися

якоюсь активною комунікативною діяльністю;

Особи віком 35-45 років – особливо це стосується

амбітних людей, які не реалізували свої мрії. Вони
розуміють, що вже не посядуть бажане місце і
втрачають інтерес до професійної діяльності і
бажання працювати;
 У психологічній літературі проблема професійного
вигорання розглядається у межах трьох основних напрямів:

а) що це явище є виявом синдрому хронічної

втоми, стану фізичного, психічного,
емоційного виснаження, який є наслідком
тривалого перебування в емоційно
перевантажених ситуаціях спілкування;

б) професійне вигорання – це двовимірна

модель, що складається з емоційного
виснаження та деперсоналізації;

в) трикомпонентна система, що охоплює

емоційне виснаження, деперсоналізацію,
редукцію особистісних прагнень
 Дж. Гринберга, який розглядає емоційне вигорання як
процес, що охоплює 5 стадій:
Перша стадія емоційного вигорання – це «медовий
місяць»: працівник спочатку отримує задоволення від професії і з
ентузіазмом виконує завдання. Що більше стресових ситуацій у
професійній діяльності, то менше задоволення він отримує.

На другій стадії з’являється втома, апатія, безсоння. За

відсутності додаткової мотивації, стимулювання працівник
втрачає інтерес до трудової діяльності, зникає зацікавленість
працювати продуктивно, виникають порушення трудової
дисципліни.

Хронічні симптоми на третій стадії виявляються так: надмірна

праця, відсутність чергування праці із відпочинком викликає
фізичну втому та захворювання, психологічні переживання,
роздратованість, загострену озлобленість і безсилля.
 Четверта стадія кризова:
розвиваються хронічні захворювання,
внаслідок яких людина частково або
повністю втрачає працездатність,
підсилюється переживання
незадоволення собою, обраною
професією та власним життям.

На п’ятій стадії емоційного вигорання

усі фізичні та психологічні проблеми
переходять у гостру форму, а небезпечні
захворювання розпочинають загрожувати
життю людини. Отож, проблеми у
професійній діяльності призводять до
загрози кар’єрному зростанню фахівця
 Науковий підхід Орла В.Є. поєднує синдром «професійного вигорання» з
стильовими особливостями поведінки та діяльності професіонала. Під стилем він
розуміє ступінь включеності людини в середовище.

Стилі в науковій літературі поділяються на 4 групи:

адаптації

діяльності

взаємодії індивідуальності із
соціальними структурами, процесами,
окремими суб’єктами;

відношення системи поєднання

індивідуальності із соціумом,
сукупністю умов життя.
 Класифікація дозволила Орлу В.Є. «розташувати всі стилі в
просторі трьох рівнів: індивідуально-психологічному,
соціально-психологічному та соціальному»:
Індивідуально-психологічний Соціально-психологічний –
представлений такими стильовими особливостями взаємодії у сфері
суб’єкт-суб’єкт (наприклад – стилі
особливостями особистості –
керівництва, спілкування,
когнітивною, емоційною, моторною. виховання).

До соціального – особливості
взаємовідносин особистості із соціумом в
цілому. Він характеризується індивідуальністю
життєвого шляху людини, більш широким
спектром реакцій, які виходять за рамки
професійної діяльності.
 Метою дослідження, яку поставив перед собою
Орел В.Є., було встановлення взаємозв’язку
стилю діяльності певного професіонала, а саме,
педагога, та його професійним вигоранням. Стиль
поведінки визначався за допомогою спеціально
розробленої анкети, яка диференціювала
респондентів по трьох традиційно представлених
стилях діяльності – авторитарному,
демократичному та ліберальному.

Найменше піддаються професійному вигоранню респонденти

з демократичним стилем діяльності, найбільше – педагоги з
групи авторитарного стилю діяльності.
 Також, важливо вміти відрізняти
звичайний стрес від вигорання. СТРЕС ЧИ ВИГОРАННЯ
Відчуваючи стрес, ви занадто залучені
в роботу, а в разі вигорання ви до неї
байдужі. Стрес супроводжується
сплеском емоцій, вигорання ж – апатією.
Стрес – це фізичне виснаження, а
вигорання – емоційне.

ВИГОРАННЯ СТРЕС
 2

Симптоми та
чинники
професійного Синдром професійного
вигорання. вигорання не трапляється раптом,
він поступово розвивається та може
досягти свого піку, коли негативних
емоцій накопичилося занадто багато.
 Вас ніщо не цікавить, не хочеться
говорити ні з ким, ні вдома, ні на роботі,
і здається, що вас ніхто не підтримує?
Це симптоми емоційного вигорання, що може
виникнути й на тлі повсякденного життя. Це і не
дивно, адже практично щодня ми стикаємося зі
стресовими ситуаціями та викликами, які нам кидає
суспільство та навколишнє оточення.

Вигорання може проявлятися:

психофізичними та соціально-психологічними ознаками.
 ПСИХОФІЗИЧНІ ОЗНАКИ ПРОФЕСІЙНОГО
ВИГОРАННЯ

ХРОНІЧНА ВТОМА НУДОТА

ЗНИЖЕННЯ АКТИВНОСТІ ГОЛОВНІ БОЛІ

ЕМОЦІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ ВТРАТА АПЕТИТУ

ПОРУШЕННЯ СНУ І БЕЗСОННЯ

ПРОБЛЕМИ ЗІ ШЛУНКОМ І
КИШКІВНИКОМ
 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ
ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
АПАТІЯ У РОБОТІ ПРИГНІЧЕНІСТЬ

ДРАТИВЛИВІСТЬ, АГРЕСИВНІСТЬ ЦИНІЗМ ПЕСИМІЗМ

ПАСИВНІСТЬ АПАТІЯ В ОСОБИСТОМУ ЖИТТІ БАЙДУЖІСТЬ

НУДЬГА І ТУГА ПІДВИЩЕНА ТРИВОЖНІСТЬ

ВІДЧУТТЯ БЕЗПОРАДНОСТІ ТА БЕЗНАДІЙНОСТІ

НЕЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДИТИСЬ

БАЖАННЯ ПОБУТИ НА САМОТІ ПІСЛЯ РОБОТИ

СИМПТОМИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Відчуття мотиваційного та фізичного навантаження

Відчуття, що робота не приносить користі

Втома, що не зникає навіть після відпочинку

Психологічне дистанціювання від професійних

обов’язків

Цинічне чи негативне ставлення до своїх обов’язків

Зниження працездатності
Серед факторів, які можуть провокувати професійне вигорання
фахівця і, зокрема, викладача можна виділити три групи:

Організаційні

Соціально-
Індивідуальні психологічні
 Індивідуальні Організаційні Соціально-
зв’язок віку,
психологічні
соціально-економічні
статі та синдрому умови та режим
передумови; наявність,
вигорання; особистісні роботи; зміст та
відсутність програми
риси – темперамент, посадові
стимулювання в
емоційні обов’язки
організації
характеристики та інше
 ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ

характеристики професійної
діяльності; дестабілізуючі
особливості організації (емоційна регідність; інтенсивна
діяльності; негативний інтеріоризація обставин
психологічний клімат у колективі, професійної діяльності; низька
організації; низька соціально- первинна мотивація
економічна підтримка престижу
діяльності
 ПРИЧИНИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

1. Нестача контролю

2. Неясні очікування від роботи.

3. Токсичне робоче середовище.

4. Відсутність чи нестача активності.

5. Відсутність соціальної підтримки.

6. Дисбаланс між роботою та особистим
життям.
НЕСТАЧА КОНТРОЛЮ

Недостатній контроль може створювати

відчуття безсилля та відсутності впливу на
власне життя і робоче оточення. Це може
виникати як через надмірну мікроуправління з
боку керівництва, так і через відчуття втрати
контролю над власними завданнями та
процесами роботи. Людина може перегоріти,
якщо вона відчуває нездатність вплинути на
рішення в роботі, наприклад, на розклад,
завдання або робоче навантаження, а також
відчуває брак ресурсів, необхідних для
виконання роботи.
НЕЯСНІ ОЧІКУВАННЯ ВІД РОБОТИ

Коли працівник не отримує чіткого

розуміння того, що саме очікується від
нього на робочому місці, це може
призводити до стресу, неспокою та втрати
мотивації.
Якщо очікування від роботи невизначені,
працівник може почувати, що він не в
змозі задовольнити вимоги або не
розуміти, як досягти успіху. Це може
призвести до відчуття безсилля та
безпорадності, що зростає в процесі.
Постійне невизначення може також
створювати стрес і змушувати працівника
постійно переживати через свої вчинки.
ТОКСИЧНЕ РОБОЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Токсичне робоче середовище — це

серйозна причина професійного вигорання.
Це включає в себе негативні міжособистісні
взаємовідносини, конфлікти на роботі,
неприйнятну культуру спілкування, надмірний
стрес або недостатню підтримку з боку
керівництва. У токсичному середовищі
працівник може почуватися невпевненим,
депресивним, втомленим або роздратованим.
Це може призвести до відчуття вигорання та
втрати мотивації до роботи.
ВІДСУТНІСТЬ ЧИ НЕСТАЧА АКТИВНОСТІ

Коли робота монотонна чи хаотична, вам

потрібна постійна енергія, щоб залишатися
зосередженим. Відсутність або нестача
активності на роботі може також призвести
до професійного вигорання. Це може
включати в себе відчуття нудьги,
безпорадності та відсутності задоволення
від виконання робочих завдань. Якщо
працівник не відчуває виклику або стимулу
в своїй роботі, це може призвести до втрати
мотивації та ентузіазму.
ВІДСУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ

Відсутність соціальної підтримки на

робочому місці може суттєво сприяти
професійному вигоранню. Соціальна
підтримка включає в себе підтримку та
співпрацю з колегами, допомогу
вирішенню проблем і конфліктів, а також
відчуття приналежності до команди. Коли
працівник почувається відокремленим
або ізольованим від решти колег, це може
призвести до відчуття відсутності
підтримки та розуміння. Це може
поглиблювати відчуття стресу та навіть
самотності на роботі.
ДИСБАЛАНС МІЖ РОБОТОЮ ТА Дисбаланс між роботою та
ОСОБИСТИМ ЖИТТЯМ особистим життям є
поширеною причиною
професійного вигорання.
Коли працівник проводить
надмірно багато часу на
роботі або постійно відчуває
необхідність працювати поза
робочим графіком, це може
призводити до втоми, стресу
та втрати задоволення від
роботи.
НАСЛІДКИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
Наслідками
професійного вигорання
можуть стати: агресія (як
активна, так і пасивна) та
посилення або поява
залежностей (часті перерви на
каву, перекури, алкоголь у кінці
робочого дня тощо).
Наслідком "професійного
вигорання" може стати агресія.
Крім того, оскільки одна з
характеристик “вигорання” —
це апатія, то наслідком може
стати зупинка кар’єрного
росту: керівник не
зацікавлений у просуванні
співробітника, який ледве
справляється і зі своєю
поточною роботою. Найгірший
же можливий результат
вигорання – депресія.
 3
Специфіка Професія вихователя у ЗДО
відзначається високим рівнем
професійного відповідальності та емоційної
напруженості. Вихователі
вигорання працюють з маленькими дітьми,

вихователів ЗДО
сприяючи їхньому фізичному,
емоційному та соціальному
розвитку. Проте, разом із
задоволенням від роботи, вони
також можуть зіткнутися з
професійним вигоранням..
 В реаліях війни педагогічні працівники ЗДО стикнулися із
актуальною потребою адаптуватися до виконання
професійних обов’язків в екстремальних умовах, з якими
раніше не стикалися, не мали відповідної професійної
підготовки та досвіду. Емоційне вигорання вихователя може
стати причиною того, що діти переймають спотворені форми
спілкування та взаємодії. Педагогічна робота вимагає
значного особистісного ресурсу для впорядкування зі стресом,
емоційним напруженням та втомою.

Дослідження професійного вигорання вихователів ЗДО

виявляє ряд соціальних, психологічних та соціально-
психологічних чинників.
 ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВИХОВАТЕЛІВ
Вплив професійного
вигорання вихователів ЗДО є
значним не лише для них самих,
але й для всіх, хто з ними
взаємодіє. Їхній негативний стан
передається вихованцям, їхнім
батькам, колегам і членам сім’ї
через механізм емоційного
зараження. Це викликає
збільшення невротизації серед
вихованців, блокування
когнітивних і вольових процесів,
що негативно позначається на
ефективності їхнього виховання
та навчання.
Л. Кремер-Айон і Г. Курц
підкреслюють, що вигорілий
педагог у системі освіти
становить серйозну проблему,
яка полягає не лише в
зменшенні мотивації та
ініціативи, але й у тому, що
його деморалізація та
поведінка можуть негативно
впливати на атмосферу у
групі дітей.
Дослідники виділяють такі ключові зовнішні чинники
професійного вигорання серед вихователів ЗДО:

висока відповідальність за значний дисбаланс між

здоров’я та безпеку дітей, зусиллями та винагородою;
що вимагає великої неефективне нормативне
самовіддачі; регулювання.

Додатковими чинниками, які посилюють вплив професійних

обставин, є родинні обов’язки і нестача часу для сімейного
життя, що збільшують психоемоційний та фізичний стрес.
 ПРОФЕСІЙНО ВИСНАЖЕНІ ПЕДАГОГИ ЧАСТО
МАЮТЬ ТАКІ ДЕСТРУКТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:
НАПРУЖЕНІСТЬ ПРИГНІЧЕННЯ ТВОРЧОЇ
АКТИВНОСТІ
ДРАТІВЛИВІСТЬ
ВІДЧУТТЯ САМОТНОСТІ

КОНФЛІКТНІСТЬ
ПОРУШЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ
АГРЕСИВНИЙ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЕМПАТІЇ
САМОЗАХИСТ
ЗНИЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ
ВТОМЛЮВАНІСТЬ СПРОМОЖНОСТЕЙ

ЕМОЦІЙНА ПОГІРШЕННЯ
ЛАБІЛЬНІСТЬ ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ’Я
 ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ МОТИВИ ВИХОВАТЕЛЯ

ПОЗИТИВНІ МОТИВИ НЕГАТИВНІ МОТИВИ

Негативні мотиви, які затримують вихователя
Позитивна мотивація в професійній
в ЗДО, містять матеріальні інтереси, такі як
діяльності вихователів ЗДО повинна
заробіток, тривала відпустка, графік роботи,
базуватися на любові та відповідальності
можливість отримання квартири, та інші
до дітей, відчутті професійного та
пільги. Вихователі, які налаштовані на
громадянського обов'язку, інтересі до
уникнення невдач і очікують на негативні
результатів і змісту роботи, захопленні нею,
наслідки, частіше вигорають, оскільки
задоволенні від спілкування з дітьми, та
постійне очікування невдач виснажує навіть
усвідомленні високої місії вихователя.
успішних фахівців.
Основні соціально-психологічні чинники, що сприяють
професійному вигоранню вихователів ЗДО:
1) Психологічний клімат у колективі

2) Стресові ситуації, не пов’язані з роботою

3) Рівень мотивації

4) Задоволення потреби в самоактуалізації

5) Рівень комунікативних навичок

6) Рівень емпатії

Ці соціально-психологічні чинники в різній мірі сприяють

розвитку емоційного вигорання і можуть знизити професійну
ефективність педагогів.
Специфіка професійного вигорання вихователів у ЗДО
полягає в кількох аспектах.
ПО-ПЕРШЕ ПО-ДРУГЕ ПО-ТРЕТЄ
вимоги до вихователів вихователі часто
щодо педагогічної та стикаються зі складними велика кількість
психологічної підготовки сімейними ситуаціями обов'язків та
високі. Вони повинні дітей, які можуть впливати обмежений час
мати знання щодо на їхнє поведінку та можуть призводити
методик навчання та емоційний стан. Не завжди до відчуття
виховання й розуміти є можливість надати перевантаження та
особливості дитячої відповідну підтримку дітям втрати контролю
психології та вміти у ЗДО, що може над робочим
взаємодіяти з дітьми на створювати невпевненість процесом.
емоційному рівні. та відчуття безпорадності.
 Наразі соціальна роль педагога не лише зазнала
карколомних змін, але й підвищення вимог до спеціаліста,
що сприяє:

✓ трансформації професійно важливих рис і навичок,

умінь, таких як адаптивність, гнучкість у плануванні та
проведенні занять у різновікових групах, опанування
методів ефективного навчання та виховання дітей під
час перебування в укритті;
✓ підвищенню стресостійкості, самоконтролю,
актуалізації толерантності до невизначеності,
забезпеченню посиленої безпеки власної та
вихованців;
✓ оволодінню методами та прийомами стабілізації
психоемоційного стану дорослих і дітей, вмінню
надавати першу психологічну допомогу, бути готовими
до нагального внесення коректив у освітній процес.
 Щоб запобігти професійному вигоранню
вихователів у ЗДО, необхідно вживати заходів
для підтримки їхнього емоційного стану та
забезпечення балансу між роботою та
особистим життям. Це може включати в себе
проведення психологічних тренінгів та
консультування, створення сприятливого
робочого середовища, регулярне взаємодія з
колегами для обміну досвідом та підтримки, а
також впровадження програм підтримки
психічного здоров'я.

Тільки так можна забезпечити ефективну та продуктивну роботу вихователів у

закладах дошкільної освіти, зберігаючи їхнє фізичне та емоційне благополуччя.
 4 Головною метою роботи
практичного психолога
навчального закладу є підвищення
Профілактика рівня компетентності педагогів
щодо стабілізації психологічного
вигорання як стану, шляхів запобігання та
передумова профілактики професійного та
емоційного вигорання.
психологічного
здоров’я
педагога.
 Педагоги, особливо ті, які працюють у сфері освіти, стикаються з великими вимогами та
стресом, пов'язаним із відповідальністю за навчання та виховання дітей. Професійне вигорання
може стати серйозною загрозою для їхнього психологічного здоров'я. Тому профілактика вигорання
є надзвичайно важливою передумовою для забезпечення психологічного благополуччя педагога.

Профілактика вигорання
важлива як передумова
психологічного здоров'я педагога.
Шлях до збереження емоційного
стану та продуктивної роботи
полягає у своєчасній самооцінці,
відпочинку, самозахисті, підтримці
від колег та постійному
саморозвитку.
ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВАЖЛИВО
надати педагогічним працівникам необхідну інформацію
про емоційне і професійне вигорання;
ознайомити з особливостями емоційного і професійного
вигорання та з причинами їх виникнення;
розкрити поняття стресу як основного чинника
професійного вигорання;
ознайомити педагогів з симптомами вигорання;

узагальнити теоретичні аспекти та розкрити

здоров’язберігаючі способи для підтримки задовільного
психологічного стану;

надати рекомендації щодо запобігання виникнення

професійного вигорання у педагогічних працівників та
розробити поради щодо способів самопідтримки.
Заходами профілактики професійного вигорання можуть
бути наступні умови організації діяльності:

➢ Співробітник не повинен знаходитися довгий час один на один

зі своєю професійною або особистою проблемою , у нього завжди
повинна бути можливість звернутися за допомогою, порадою до
колег чи до супервізора;
➢ Організація супервізії як методу моніторингу душевного стану і
рівноваги співробітника, для своєчасного корегування ставлення
до роботи;
➢ Необхідно постійно ділитися своїм досвідом і проблемами з
професійним співтовариством;
➢ Вигорянню перешкоджає постійне усвідомлення процесу роботи,
своєї участі в ньому, нарощування професійних якостей, постійна
саморефлексія і концептуалізація свого досвіду переживань,
пов’язаних зі спілкуванням з клієнтами.
 Подолання професійного вигорання - це
процес, який вимагає уваги та старанної
роботи. Проте, з правильними стратегіями та
підтримкою, ви зможете відновити баланс у
своєму житті та знову відчувати радість від
своєї роботи.

РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПОДОЛАТИ

ПРОФЕСІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ
 НЕ ПРИХОВУЙТЕ ЕМОЦІЇ
Не приховуйте своїх
справжніх емоцій. Наприклад,
ви можете обговорити
конкретні проблеми
безпосередньо зі своїм
керівником. Можливо,
розкривши свої емоції та
переживання, ви зможете
змінити очікування, досягти
компромісів чи рішень.
Спробуйте встановити цілі, що
має бути зроблено, а що може
почекати.
 СФОРМУЙТЕ РОБОЧИЙ ГРАФІК

Якщо вам дійсно подобається ваша

справа, то для вас навряд стане
проблемою залишитися на роботі
подовше, щоб закінчити робочі
завдання. Проте відсутність графіку
може стати причиною вигорання.
Нам потрібен час на відновлення. Його
не буде, якщо ви з 8-ї до 20-ї на роботі,
а потім ще займаєтеся хатніми
справами.
 НАВЧІТЬСЯ РОЗСЛАБЛЯТИСЬ

Навчіться прийомам саморегуляції.

Це може виявитися життєво
необхідним вам знанням, яке
навчить вас знаходити ефективні
виходи зі складних ситуацій. Якщо
ви думаєте про себе "я перегоріла",
настав час почати цікавитися
програмами, які можуть допомогти
при стресі, такі як йога, медитації,
прогулянки, усамітнення та іншими
способами розслаблення.
ПРИГАЛЬМУЙТЕ
Однією з причин вигорання може
бути занадто висока швидкість
роботи. Є компанії, в яких ритм у
рази швидший, ніж середній по
галузі. У таких компаній легше
побудувати стрімку кар’єру, проте
так само легко вигоріти.
Якщо місце вашої роботи має саме
такий ритм, подумайте над тим, як
саме збавити швидкість. Можливо,
варто відмовитися від другорядних
проєктів, делегувати частину
завдань, якщо є така можливість,
автоматизувати чи оптимізувати
роботу.
 УДОСКОНАЛЮЙТЕ ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ’Я

Фізичне здоров’я відіграє важливу роль у

відновленні організму. Перш за все –
якісний сон: засинати й прокидатися в
один і той самий час, провітрювати
приміщення перед сном, не сидіти за
комп’ютером чи смартфоном хоча б за пів
години до сну.
Слідкуйте за режимом харчування,
намагайтеся хоча б мінімально займатися
спортом (короткої ранкової пробіжки чи
гімнастики достатньо), робіть дихальні
вправи. Усе це допоможе відновитися,
мінімізувати вплив стресу та мати
достатню кількість енергії для роботи.
НАВЧІТЬ ІНШИХ ПОВАЖАТИ ВАШ ЧАС

Дзвінки поза роботою можуть бути,

проте тільки у випадку форс-мажорів.
Якщо у ваш позаробочий час вам
щодня телефонують і просять
доробити/замінити/допомогти, то з
часом це теж призведе до вигорання.
Усі мають право на час для спокою та
відпочинку. Якщо ж ви завжди
насторожі, бо вам можуть
зателефонувати з робочими
питаннями в позаробочий час, то
навряд чи у вас вийде відновитися.
 ХОБІ

Придумайте собі хобі або заняття,

якому ви зможете систематично
присвячувати свій вільний час. Це
можуть бути танці, малювання,
тренажерний зал або будь-яке
інше заняття, яке приносить вам
задоволення. Системність дасть
вам відчуття впевненості та
стабільності. Саме це стане
гарною розрядкою та допоможе
подолати стрес.
 ГОВОРІТЬ

Якщо вас турбує щось на роботі, не

тримайте це в собі. Краще поділіться
відчуттями з людьми, яким довіряєте.
Якщо ви знаєте причину свого вигорання
чи відчуття дискомфорту і її реально
виправити, то краще щиро поговоріть про
це зі своїм керівником.

ПРЯМУЙТЕ ДО РОБОТИ МРІЇ

Зрозумійте, яка конкретно робота вам

подобається, і робіть усе, щоб вона стала
вашою професією. Якщо ви займаєтеся
тим, що не приносить вам задоволення,
то рано чи пізно вас спіткає вигорання.
 ВИСНОВОК

З метою спрямованої профілактики професійного вигорання

слід намагатися розраховувати й обдумано розподіляти свої
навантаження ; вчитися переключатися з одного виду
діяльності на інший ; простіше ставитися до конфліктів на
роботі ; не намагатися бути кращим завжди і у всьому.
Пам’ятати, що робота це не все життя, а тільки його частина.
Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони
перестають сприйматися як проблеми, і життя починає
сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким
чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.
Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ
наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і
повертається.
Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».
 Опитувальник на рівень професійного вигорання
НІКОЛИ 0 ДУЖЕ РІДКО ІНОДІ 3 ЧАСТО 4 ДУЖЕ ЗАВЖДИ
РІДКО 1 2 ЧАСТО 5 6
1. Я почуваю себе емоційно виснаженим.

2. Наприкінці робочого дня я почуваю себе як

вичавлений лимон.
3. Я почуваю себе втомленим, коли прокидаюся вранці і
мушу іти на роботу.
4. Я добре розумію, що відчувають мої колеги І
використовую це в інтересах справи.
5. Я спілкуюся зі своїми колегами формально, без зайвих
емоцій, намагаюсь звести спілкування до мінімуму.
6. Я почуваю себе енергійним та емоційно піднесеним.

7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних

ситуаціях.
8. Я відчуваю апатію і пригніченість.

9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи

моїх колег.
10. Останнім часом я став більш черствим, нечутливим у
ставленні до тих з ким працюю.
 НІКОЛИ 0 ДУЖЕ РІДКО ІНОДІ 3 ЧАСТО 4 ДУЖЕ ЗАВЖДИ
РІДКО 1 2 ЧАСТО 5 6
11. Зазвичай люди, які мене оточують, багато вимагають
від мене та маніпулюють мною. Вони швидше
втомлюють, ніж радують мене.
12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю у їх
здійснення.
13. У мене дедалі більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох

речей, які радували раніше.
15. Іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з
деякими моїми колегами.
16. Мені хочеться усамітнитися.

17. Я можу легко створити атмосферу доброзичливості у

процесі спілкування з колегами і пацієнтами.

18. Я легко спілкуюсь з людьми незалежно від їхнього

статусу й характеру
19. Я багато встигаю зробити.

20. Я почуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато чого ще зможу досягти у житті.

22. Іноді пацієнти й колеги перекладають на мене тягар

своїх проблем.
 Підраховуються бали за трьома шкалами:
❖Емоційне виснаження: 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20.
❖Деперсоналізація: 5, 10, 11, 15, 22.
❖Редукція особистих досягнень: 4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21.

Низький рівень Середній рівень Високий рівень

Емоційне 0-16 17-26 27 і більше
виснаження
Деперсоналізація 0-6 7-12 13 і більше
Редукція особистих 39 і більше 38-32 31-0
досягнень
 ВИСНОВОК

Отже, незважаючи ні на що і за
ради себе необхідно зберігати
внутрішню гармонію. Адже
роботі теж властиво бути так чи
інакше тимчасовою. А нервова
система – це те, що
залишається на все життя. І
вона тільки одна.
«Не можеш робити те, що любиш
– навчись любити те, що робиш»

Дякую
за увагу!