Інформаційно-довідковий матеріал щодо особливості ведення

бойових дій в лісистій місцевості: виживання та тактика бою (за досвідом

бойових дій в Югославії та Чечні)
На підставі аналізу при застосуванні військ (сил) при проведенні АТО
встановлено, що збільшилась кількість випадків, коли НЗФ використовують
наявну лісисту місцевість з метою скритного переміщення, перекидання
резервів, облаштування баз, крім того лісиста місцевість є ідеальним місцем для
проведення засад. Таким чином деякі підрозділи військ що приймають участь у
АТО будуть залучатись до ведення бойових дії у лісистій місцевості.
Війна в лісі має ряд специфічних особливостей. Крім безпосередньої
загрози від дій супротивника, небезпека
може загрожувати й від оточуючого
середовища, хворобливих мікробів та
несприятливого мікроклімату. Густа
рослинність скорочує дистанції
спостереження та вогневого контакту до
мінімуму. Орієнтування на місцевості
сильно ускладнено. В той же час
відкриваються широкі можливості для
вистежування супротивника, організації
різноманітних засідок і пасток. Отже, ці
умови пред'являють спеціальні вимоги до спорядження, озброєння та тактичної
підготовки бійців.
При діях лісистій місцевості, особливо проблемним є період з травня по
серпень, який характеризується збільшенням кількості різноманітних комах.
Особливо небезпечними є кліщі, які крім смертельно небезпечної хвороби —
енцефаліту, можуть переносити небезпечне захворювання — бореліоз. В цей
період проведення щеплень обов'язкове!
Додатковим застережним заходом є
проведення періодичних оглядів на
предмет наявності кліщів.
Для виживання та збереження
боєздатності в лісі необхідно мати
наступне спорядження: комплект
захисту від опадів (намет, чохол на
рюкзак, одежа з мембранами, черевики з
мембраною та з високими берцями),
спеціальну одежу від комах (штани та куртка з каптуром, які виконані з
об'ємної сітки), набір репелентів від комах та пігулок для знезараження води.
Особливої уваги заслуговує проведення орієнтування у лісі, для цього у
кожного бійця повинні бути компас і карта, а у командира групи - GPS-
навігатор. Даний прилад зручний для запам'ятовування ключових об'єктів,
троп, мінних полів, поодиноко встановлених мін, схованок, які потім буде
вкрай важко відшукати. Але одночасно він може стати об’єктом
розповсюдження закритої інформації - у разі захоплення його супротивником
Тактика ведення бою в лісі. Озброєння взводу.
 Для ефективного бою в лісі необхідно перегрупувати взвод у
відповідності до бойового завдання та операційної зони. Специфіка, склад і
озброєння підрозділу може змінюватися. Виходячи з того, що основну
небезпеку у лісі представляють засідки, структура взводу повинна
забезпечувати максимальну протидію їм та
зведення втрат до мінімуму.
Взвод може розбиватися на 4
відділення по 4 бійця в кожному («четвірки»)
та 4 бойові «двійки».
Так, три бойових «четвірки»
складаються з: кулеметника (ПКМ), помічник
кулеметника (АК із ГП), снайпера (СВД),
стрілка (АК із ГП). Це – три основні бойові
одиниці. Командир відділення – снайпер. Усі
бійці «четвірки» діють у його інтересах. В одній з «четвірок» перебувають
командир взводу (СВД) і радист (АК).
Четверта бойова «четвірка» включає: кулеметника (ПКМ), помічника
кулеметника (АК із ПБС), гранатометника (РПГ-7), помічника гранатометника
(АК із ПБС). Це відділення вогневої протидії. Під час руху воно знаходиться
між головним дозором та основними силами з задачею — скувати дії
супротивника вогнем та забезпечити розгортання основних сил. Командир
відділення — кулеметник, і всі бійці «четвірки» своїм вогнем діють,
забезпечуючи його роботу.
Бойові «двійки» — це головний дозор, тилова та бокові похідні застави.
Їхнє озброєння однакове (АК із ГП), в залежності від специфіки завдання -
АКМН із ПБС. До автоматів краще використовувати магазини від РПК на 45
патронів. Кожний боєць, крім кулеметників, помічника гранатометника та
зв’язківця, має при собі 2-3 РПГ-18.
Після початку бою «четвірка» вогневої протидії, що йде слідом за
головним дозором, відкриває вогонь по супротивникові, пригнічуючи його
активність кулеметним вогнем і вогнем із РПГ-7. У випадку якщо супротивник
виявлений із фронту головним дозором, а дозор залишився непоміченим,
стрілки із ПБС знищують супротивника вогнем з безшумної зброї.
Особливістю подібної структури є те, що бійці взводу так чи інакше
згруповані попарно. Це сприяє бойовому злагодженню, виробленню умовних
сигналів, кращому розумінню один одного.
Виходячи зі специфіки завдання, іноді, розподіл взводу доцільно
провести наступним чином: розділити взвод навпіл, по 12 бійців. Кожна група
при цьому виконує конкретне бойове завдання.
У цій ситуації відділення буде діяти інакше. У складі кожного посиленого
відділення — 2 кулеметника (ПКМ), 2 снайпера (СВД), 8 стрільців (АК із ГП).
Друге відділення має у своєму складі гранатометника (РПГ-7) і двох стрільців
(АКМН із ПБС). При такій організації у відділенні, на марші, в головному
дозорі йдуть 2 бійця (кулеметник і стрілець), ядро (4 стрілка, 2 снайпера) і
тилова похідна застава (кулеметник і стрілець).
 При раптовому зіткненні з ворогом головний дозор відкриває шквальний
вогонь чим забезпечує розгортання основних сил. У випадку відходу (виходу з
бою) тилова похідна застава займає вигідну позицію й прикриває відхід усієї
групи.
У лісовій місцевості відкриті
ділянки зустрічаються не занадто часто
— як правило, це берега рік та озер, яри,
вершини пагорбів, галявини. Тобто в
основному місцевість «закрита».
Дальність вогневого контакту в таких
умовах мінімальна, тому як додаткова
зброя у бійців повинен бути пістолет
(ПМ) або автоматичний пістолет (АПС).
Велику тактичну перевагу в лісі дає використання мін. Як приклад МОН-
50. Вона порівняно легка й практична. Кожний з бійців групи, крім
кулеметників, помічника гранатометника та зв’язківця, може нести мінімум по
одній міні. Іноді буває зручно використовувати МОН-100, яка при масі в 5 кг
забезпечує коридор поразки довжиною 120 метрів і шириною 10 метрів. Її
зручно встановлювати на просіках та стежках, направляючи уздовж них або
уздовж галявини.
Таким чином, озброєння взводу складає 4 кулемета (ПКМ), 3 снайперські
гвинтівки (СВД), 1 гранатомет (РПГ-7), 34-51 РПГ-18, 2 автомата (АК із ПБС),
14 автоматів (АК із ГП) та мінімум 18 мін МОН-50 й 18 протипіхотних мін.
Порядок роботи дозорів
На марші доцільно рухатися бойовим порядком типу «стріла». Попереду
та з флангів ідуть кулеметники. Головний дозор не віддаляється від першої
«четвірки» більш ніж на 50 метрів, повинен підтримуватися візуальний зв'язок.
Подібний бойовий порядок дозволяє забезпечити найбільшу безпеку при
раптовій атаці. У випадку підриву на міні спрямованої дії під удар попадає
тільки одна «четвірка». Залежно від обстановки бойовий порядок може
змінюватись на «клин», «уступ» або «ланцюжок».
Дозори й бічні охорони повинні мати спеціальні прилади тепловізіонної
та акустичної розвідки, завдяки використанню яких
можна звести фактор раптового нападу до мінімуму.
У даний момент на озброєнні перебувають зразки,
які морально застаріли та громіздкі.
Замість них рекомендується використовувати
прилади з асортименту мисливського магазину — це
індивідуальний підсилювач слуху «Супервухо» та
Life Finder — прилад для пошуку пораненої дичини.
«Супервухо» являє собою навушники, що багаторазово підсилюють звук.
За допомогою цього приладу легко почути тихе шарудіння, шепіт, брязкання
пряжки об зброю — загалом усе що може видати присутність супротивника. У
той же час при сильному вибуху або гучному пострілі прилад знижує поріг
звукових коливань до безпечного рівня в 92 Дб (особливо це актуально для
гранатометника, який буквально глохне після кількох пострілів).
 Life Finder (тепловізор) — це прилад який дозволяє виявити
супротивника, що засів у чагарнику, за теплом тіла. Ефективна дальність у
густому лісі — 100 метрів, на відкритій місцевості — до 900 метрів.
Комплект із цих двох приладів повинен бути в кожного з бійців похідної
охорони. Додатково, «Супервухо» дозволить бійцям не тільки виявляти
супротивника, але й тихо розмовляти між собою на відстані, не
використовуючи радіостанції. Life Finder, після доробки, можна закріпити на
автоматі на планку Weaver.
Тактика засідки в лісі
Перебуваючи в засідці, необхідно
дотримуватись деяких правил. Снайпери та
кулеметники повинні бути рівномірно
розподілені по фронту й обов'язково
контролювати фланги. Крім того фланги,
як і ймовірні напрямки підходу
супротивника, мінуються. Доречно також
мінувати фронт, бажано ланцюгом з
декількох мін МОН-50. Сектори суцільної поразки мін повинні перекриватися.
Коли супротивник заходить у сектор поразки, увесь мінний ланцюг
підривається. Піхота, що пересувається в цей момент у повний ріст, буде
знищена. Після цього відкривається вогонь спрямований на добивання
супротивника. Позиції снайперів обладнуються окремо, і їхні одиночні
постріли губляться на фоні загальної стрільби. Це дозволяє їм довше
залишатися непоміченими.
За відсутністю радіокерованих підривачів, можливо використання
саморобних (між двома шматками жерсті вставляється шматок скла, і все це (не
дуже щільно) зв'язується по краях. До жерсті підходять контакти послідовно
з'єднаної ланцюга з декількох мін) і підірвати його в потрібний момент за
допомогою снайперського пострілу. Цей «снайперський підривач»
розташовується на стовбурі дерева з боку, зручного для снайпера.
У процесі мінування, при обладнанні засідки, міни МОН-50 беруться з
розрахунку 3-4 на взвод супротивника. Проблема полягає в необхідності
знищення основної частини взводу так, щоб похідна охорона не помітила
засідку завчасно. Головний дозор повинен бути пропущений уперед ( як
правило, це кілька солдат). Їх нейтралізують окремо після підриву мін. Із
боковою охороною набагато складніше. Для цього необхідно використати
безшумну зброю.
Під час бою потрібно не забувати, що постріли від РПГ і ГП вибухають
при влученні в гілки. Цього необхідно остерігатись, але в той же час це
необхідно використовувати. У випадку обладнання супротивником позиції в
важкодоступному місці, і його не можливо уразити лінійним вогнем, доцільно
застосувати ВОГ по кроні куща над позицією.
При обладнанні позиції, місце вибирається праворуч від дерева, яке
відіграє роль природнього щита, але при цьому ніщо не повинно загороджувати
сектор стрільби а тим паче заважати спостереженню. Демаскуючою ознакою
окопу – є бруствер та “свіжа” земля тому необхідно виносити землю в глибину
лісу, а при наявності озера, струмка чи болота ховати землю там, також окоп не
повинен мати брустверу
Окоп повинен розташовуватись фронтом до правого краю сектору
стрільби. Це пов'язане з тим, що зброю зручніше повертати вліво, чим вправо,
куди потрібно розвертатися всім тулубом, що в тісному просторі незручно. Для
лівші все буде з точністю до навпаки.
Вогневу позицію також можна обладнати між корінням дерева, адже
товстий корінь може зупинити осколок.
Дія бійців парами дасть їм змогу прикривати один одного у випадку
затримки пострілу або при перезарядженні зброї, а також надавати медичну
допомогу при пораненні.
Під час застосування
розтяжок необхідно враховувати,
при встановленні звичайної
(низької), то першими на ній
підірвуться бійці головного дозору
супротивника. У той же час більш
важливою ціллю є командир групи
супротивника. Для його знищення
встановлюється міна спрямованої
дії на висоті 2 метри над землею, і
розтяжка також проводиться на цьому рівні. Дозорні пройдуть під нею без
перешкод, як правило вони акцентують увагу на низьких розтяжках і тому з
високою вірогідністю міна не буде виявлена. Далі висувається основна частина
групи, в ній поруч із командиром іде зв’язківець, який і зриває розтяжку
антеною радіостанції.
Використання ПЗРК у лісі. Обладнання позиції
При необхідності використання ПЗРК в лісистій місцевості необхідно
враховувати що стовбури та гілки дерев загороджують огляд і сектору стрільби.
Для обладнання зручної позиції розрахунку ПЗРК, так званого “гнізда”
рекомендується використовувати найвище дерево. Обладнувати «гніздо»
потрібно як найвище, в тому місці, де є дві близько посаджені, міцні
горизонтальні гілки. Простір між ними заплітається мотузкою таким чином,
щоб: вийшов майданчик, на якому можна зручно розташуватися лежачи або
напівсидячи. Отже, при обладнанні даної позиції необхідно використовувати
альпіністське спорядження (спеціальні пазурі, мотузки й підвісні системи).
Всі елементи спорядження й екіпірування повинні бути закріплені на
гілках та сучках, щоб виключити їхнє падіння вниз, але так, щоб ними можна
було швидко скористатися.
Також необхідно передбачити варіант дій у випадку негайного покидання
позиції за допомогою шнура.
Навколо дерева на якому обладнана позиція встановлюється 3-4 міни
МОН-50 в радіокерованому режимі.
Можливі способи збільшення сектору ураження мін
 Під час вибуху міни спрямованої дії, встановленої на ґрунт, частина
вражаючих елементів іде в землю,
а більше половини пролітає над
головою супротивника. Щоб
виправити цю ситуацію, міни
МОН-50, наприклад, необхідно
розташувати на дереві, на висоті 2
метри та направляти на кілька
градусів вниз та в сторону
очікуваного появи супротивника
(точно прицільтеся міною в
умовну точку на дальності 30
метрів). При цьому 90 відсотків
вражаючих елементів будуть уражати цілі на висоті до 2 метрів. Для міни
МОН-90, встановленої на висоті 2 метри, уявна точка прицілювання
розташовується на дальності 45 метрів. А міни МОН-100 і МОН-200 краще
встановлювати на висоті 3 і 5 метрів відповідно, паралельно поверхні землі.
Окрім вертикального кута, також є важливим кут горизонтальної
установки міни щодо стежки або дороги. Особливо це стосується мін МОН-100
і МОН-200, що мають вузький сектор розльоту вражаючих елементів.
Встановлені на відстані 25 метрів від стежки, ці міни необхідно розгорнути на
60 градусів до дороги у напрямку руху супротивника, в іншому випадку вона
може бути помічена.
Для мін МОН-50 і МОН-90 цей спосіб є малоефективним. Так більш
дієвим способом застосування мін, є їх встановлення з перекриванням секторів
ураження. Міни МОН-50 необхідно розташувати вздовж дороги
перпендикулярно, через кожні 30 метрів, в 35 метрах від дороги. МОН-90
встановлюють в 50 метрах одна від одної,
в 45 метрах від стежки.
Міни ОЗМ-72 кругової поразки
встановлюються «квадратом», в 50
метрах одна від одної (в 15 метрах від
дороги в кожну сторону). При такому
способі установки - 8 мін надійно
уражають супротивника на площі 90x200
метрів. Максимально ефективна для
ураження противника є міна МОН-200.
Доцільно на повороті дороги встановити
2 міни і направити їх вздовж кожної
сторони.
Даний спосіб установки міни дозволяє при підриві знищити супротивника
на відстань до 230 метрів в обох напрямках. Подібна схема має назву “бритва”.
Також, поруч з дорогою, на деревах можна встановити 3 міни МОН-100 і
направити одну з них вздовж дороги, а інші – під кутом 25 градусів з кожної
сторони. В результаті після вибуху утворюється коридор суцільного ураження
розміром 30x120 метрів. При застосуванні міни МОН-90 у подібній ситуації
сектор розльоту вражаючих елементів ширше, але коридор менше – 60x70 м.
 Таким чином, врахування досвіду ведення бою в умовах лісистої
місцевості надасть можливість підвищити ефективність застосування
підрозділів під час проведення операцій.
Інформаційний матеріал надається для командирів підрозділів з метою
набуття досвіду щодо застосування підрозділів в умовах лісистої місцевості.