Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія

Серія «Олімпіади»
Заснована 2005 року
Харків
Видавнича група «Основа»
2012
УДК 37.016
ББК 74.262.8 ЗМІСТ
А94
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Заснована 2005 року
Розділ 1. ОРГАНіЗАція ГеНеТичНОГО МАТеРіАлУ . . . . . 6
1.1. Структура нуклеїнових кислот . . . . . . . . . . . . . . . 6
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . . 12
1.2. Організація геномів прокаріотів та еукаріотів . . . . . . 13
1.3. Реплікація та репарація ДНК . . . . . . . . . . . . . . . 27
1.4. Рекомбінація ДНК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Розділ 2. РеАліЗАція ГеНеТичНОї іНфОРМАції . . . . . . 48

Афанасьєва К. С. 2.1. Транскрипція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
А94 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біоло- Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
гія / К. С. Афанасьєва, С. Р. Рушковський. — Х.: Вид. гру- Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . . 54
па «Основа», 2012. — 189, [3] с.: іл., табл. — (Серія «Олім-
піади»). 2.2. Дозрівання РНК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
ISBN 978-617-00-1447-4.
Посібник містить необхідний мінімум теоретичних відомостей 2.3. Біосинтез білка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
з курсу генетики та молекулярної біології для підготовки учнів до участі Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
в біологічних олімпіадах. Наведено добірку завдань тих типів, які вико-
ристовуються на олімпіадах. Матеріали посібника можна використову- Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . . 76
вати для роботи в профільних класах і підготовки учнів до ЗНО.
2.4. Регуляція експресії генів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
УДК 37.016 Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88
ББК 74.262.8
Розділ 3. ЗАКОНОМіРНОСТі СПАДКОВОСТі

ТА МіНлиВОСТі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
3.1. цитологічні основи спадковості . . . . . . . . . . . . . . 92
© Афанасьєва К. С., Рушковський С. Р., 2011 Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
ISBN 978-617-00-1447-4 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2012 Приклади задач . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
4 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія
3.2. Закони Менделя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
ВСТУП
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . 106
3.3. Взаємодія неалельних генів. . . . . . . . . . . . . . . . 109 Мета цього посібника — ознайомити учасників олімпіад із су-
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 часними уявленнями про закономірності спадковості та мінливос-
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . 117 ті, а також про молекулярні механізми, що лежать в їх основі. У по-
сібнику розглянуто організацію генетичного матеріалу в клітинах
3.4. Мінливість генетичного матеріалу . . . . . . . . . . . . 120 прокаріотів та еукаріотів, описано основні процеси збереження,
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 передачі та експресії генетичної інформації. Окремий розділ при-
Приклади задач . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 свячено формальній генетиці — законам спадкування ознак, вза-
ємодії генів під час формування ознак, мінливості генетичного
3.5. Зчеплене спадкування та кросинговер . . . . . . . . . 129
матеріалу та кросинговеру. В останніх розділах висвітлено сучасні
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 133 уявлення про генетику людини та медичну генетику, а також опи-
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . 135 сано механізми передачі генетичного матеріалу в групах особин —
популяціях.
3.6. Генетика статі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
Кожний розділ підручника побудований за такою схемою: спо-
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
чатку викладено основні теоретичні відомості з теми, потім наве-
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . 147 дено приклади тестових запитань і в кінці — приклади задач та
алгоритми їх розв’язання. Тестові запитання відповідають вимо-
Розділ 4. ГеНеТиКА люДиНи . . . . . . . . . . . . . . . . . 151 гам, які висувають до тестів груп А і Б Всеукраїнських і Міжнарод-
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 них шкільних олімпіад і зорієнтовані на відтворення теоретичних
Приклади задач . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178 знань школярів з відповідної теми. Відповіді на ці запитання на-
ведено в таблицях у кінці посібника. Приклади задач були адап-
товані з посібника Н. М. Орлової «Малый практикум по общей
Розділ 5. ПОПУляційНА ГеНеТиКА . . . . . . . . . . . . . 179 генетике (сборник задач)» та із завдань Міжнародних олімпіад
Приклади питань до теми . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 з біології. Для задач, розв’язання яких так само, як і тестів, по-
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання . . . . . . 184 требує простого відтворення знань, відповіді наведено в кінці під-
ручника. Зображення структур макромолекул, якими проілюстро-
ВіДПОВіДі НА ПиТАННя ТА ЗАДАчі вано частину підрозділів, створено на основі атомних координат із
ДО ТеМ ПОСіБНиКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 Банку даних білкових структур (PDB — Protein Data Bank; адреса:
http://www.rcsb.org/pdb/).
Розділ 1. Організація генетичного матеріалу . . . . . . . . 186 Автори висловлюють щиру подяку професору кафедри загаль-
ної та молекулярної генетики Навчально-наукового центру «інсти-
Розділ 2. Реалізація генетичної інформації . . . . . . . . . 187 тут біології» Київського національного університету імені Тараса
Розділ 3. Закономірності спадковості та мінливості . . . . 187 Шевченка, д.б.н. А. В. Сиволобу за обговорення роботи й корисні
зауваження.
Розділ 4. Генетика людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
Розділ 5. Популяційна генетика . . . . . . . . . . . . . . . 189
РеКОМеНДОВАНА ліТеРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . 190

Розділ 1. Організація генетичного матеріалу 7
Розділ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ
ГЕНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
аденін гуанін цитозин тимін урацил
1.1. СТРУКТУРА НУКЛЕЇНОВИХ КИСЛОТ
Рис. 1.2. Структура азотистих основ
Здатність нуклеїнових кислот до виконання функцій носіїв і ре-
алізаторів генетичної інформації, необхідної для життєдіяльності Нуклеотиди містять фосфатну групу (PO4 ), приєднану до 5' ато-
та репродукції клітини, тісно пов’язана з їх структурою. Нуклеїно- ма карбону пентози. З цукром може сполучатися фосфатне угру-
ві кислоти є полімерами, побудованими з мономерних одиниць, які повання, що містить один, два або три фосфатні залишки, з’єднані
називаються нуклеотидами. Кожний нуклеотид містить три струк- між собою. Нуклеотиди можуть бути в клітині поодинокими моле-
турні частини: п’ятивуглецевий цукор (пентозу), гетероциклічну кулами або складовими частинами полімерів, таких як нуклеїнові
азотисту основу та фосфатну групу (рис. 1.1). кислоти.
В утворенні полінуклеотидного ланцюга задіяні дві хімічні гру-
пи — 5'-фосфат одного нуклеотиду та 3'-ОН група іншого. Зв’язок,
що утворюється, називається фосфодіефірним (С – О – Р) (рис. 1.3).
Рис. 1.1. Структура нуклеотиду
У складі нуклеїнових кислот пентоза є або рибозою (у рибону-

клеїновій кислоті — РНК) або 2'-дезоксирибозою (у дезоксирибону-
клеїновій кислоті — ДНК). 2'-дезоксирибоза — це похідна рибози,
в якій група –ОН біля карбону в другому положенні заміщена на
гідроген (рис. 1.1). Азотисті основи, що входять до складу нукле- Рис. 1.3. Полінуклеотидний ланцюг
отидів, належать до пуринів (аденін (A), гуанін (G)) та піримідинів (ти-
мін (T), цитозин (C) та урацил (U)) (рис. 1.2). Основи сполучаються ланцюг полінуклеотидів на одному кінці має вільний 5'-фос-
з цукром глікозидним зв’язком між С1' цукру та N9 пурину чи фат (він називається 5'-кінцем), а на другому кінці — вільну
N1 піримідину. Сполука цукру з основою називається нуклеозидом 3'-гідроксильну групу (3'-кінець). Наявність різних кінцевих хіміч-
(рис. 1.1). них груп надає полінуклеотидам напрямку: послідовність основ
8 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Розділ 1. Організація генетичного матеріалу 9
завжди представляють як 5'→3' (ферменти, що здійснюють синтез Р. франклін та М. Вілкінсом. Гідрофільна цукрово-фосфатна час-
нуклеїнових кислот, проводять його саме в такому напрямку). тина молекули утворює остов і орієнтована назовні спіралі. Азотис-
Полінуклеотиди можуть бути надзвичайно довгими, без будь- ті основи, які є пласкими гідрофобними молекулами, зорієнтовані
яких обмежень щодо кількості нуклеотидів і черговості їх розмі- всередину спіралі й розміщуються одна над одною. Полінуклео-
щення. Максимальна кількість можливих послідовностей якогось тидні ланцюги в молекулі ДНК розташовані антипаралельно — це
полінуклеотиду величезна й дорівнює 4n, де n — це число нуклео- означає, що один ланцюг спрямований у напрямку 5'→3', а дру-
тидів, що його утворюють. Наприклад, полінуклеотид, що містить гий — 3'→5'.
лише шість основ, можна навести у вигляді 46 = 256 різних послі- Полінуклеотидні ланцюги об’єднуються в подвійну спіраль за
довностей. Таким чином, використання невеликої кількості скла- рахунок комплементарних взаємодій між основами нуклеотидів:
дових частин (чотири типи нуклеотидів для ДНК та РНК) за майже двокільцеві пурини з’єднуються з однокільцевими піримідина-
необмеженої кількості їх комбінацій дає можливість закодувати ми таким чином, що тимін завжди з’єднується з аденіном, а гуа-
в молекулах нуклеїнових кислот усі необхідні «програми» для роз- нін — з цитозином. Основою комплементарних узаємодій є водне-
витку та функціонування цілого організму. ві зв’язки між азотистими основами. Між А та Т утворюються два
Структура ДНК. Мономерами молекули ДНК є дезоксирибону- водневі зв’язки, а між G та C — три, тому взаємодія G–C сильніша
клеотиди. Дезоксирибонуклеотиди містять одну з чотирьох основ: за взаємодію А–Т. інші комбінації пар основ, ніж G–C або А–Т,
аденін (A), гуанін (G), тимін (T) або цитозин (C). Молекули ДНК ма- не утворюються, оскільки вони були б занадто великі чи занадто
ють дуже характерну просторову структуру — подвійну спіраль, малі, аби добре розміститися всередині спіралі, або основи не мо-
де два полінуклеотидні ланцюги закручені один навколо одного гли б прийняти такої взаємної орієнтації, щоб між ними утвори-
(рис. 1.4). лися водневі зв’язки. Таким чином, послідовність одного ланцюга
обумовлює послідовність другого. У цьому полягає основний меха-
нізм передачі генетичної інформації клітинам-нащадкам під час
поділу материнської клітини. Утворення комплементарних пар
нуклеотидів також важливе для реалізації генетичної інформації
та є основою, на підставі якої відбувається синтез РНК на матриці
ДНК (транскрипція).
Водневі зв’язки між комплементарними основами можуть
бути розірвані внаслідок дії тепла або деяких хімічних сполук.
це призводить до денатурації подвійної спіралі — розділен-
ня обох її ниток. У клітинах існують ферменти, які розділю-
ють нитки спіралі, що необхідно для реплікації ДНК та транс-
крипції.
Окрім водневих зв’язків суттєвий внесок у стабілізацію ДНК
роблять стекінг-взаємодії, які виникають між гідрофобними азо-
тистими основами. цей тип взаємодій має складну природу
й залежить від того, які пари основ формують стопку всередині
Рис. 1.4. Модель просторової структури ДНК. спіралі.
Більш темний полінуклеотидний ланцюг має напрям 5'→3', За фізіологічних умов (у клітині) спіраль ДНК є правоза-
світлий — 3'→5' (не вказано на рисунку) крученою. це означає, що, якби полінуклеотидний ланцюг був
крученими сходами, то цукрово-фосфатний остов знаходився
Структуру ДНК відкрили 1953 року Дж. Уотсон та ф. Крік, би з правого боку людини, яка піднімається ними. Переважною
які, працюючи в Кембриджі, використали для розробки моделі структурною формою ДНК є В-форма, що характеризується та-
ДНК результати дифракції рентгенівських променів, отримані кими параметрами:
y на один повний оберт спіралі ДНК припадає 10 пар основ; Приклади питань до теми
y крок спіралі становить 3,4 нм (отже, відстань між парами основ
0,34 нм); 1. які структурні компоненти входять до нуклеозиду?
y спіраль має діаметр 2,0 нм. а) фосфатний залишок; б) гексоза;
якщо розглядати подвійну спіраль «у профіль», то можна ви- в) пентоза; г) азотиста основа;
явити великий жолобок (глибоку борозну) та малий жолобок (мілку бо- д) нуклеїнова основа.
розну) (рис. 1.4). ці жолобки відіграють важливу роль під час вза- 2. До пуринів належать:
ємодії ДНК з білками. а) аденін; б) тимін;
Залежно від умов можуть утворюватися відмінні від В-форми в) гуанін; г) цитозин;
структурні варіанти ДНК. Наприклад, правозакручена спіраль, що д) урацил.
має дещо більш компактну структуру, ніж В-форма, називається 3. як називається зв’язок, яким з’єднані нуклеотиди в поліну-
А-формою. існують також C, D, E та Z-структурні форми, причому клеотидному ланцюзі?
остання цікава тим, що є лівозакрученою спіраллю. Z-форму утво- а) Глікозидний; б) фосфодіефірний;
рюють лише ділянки ДНК, які складаються з гуанілових і цитиди- в) водневий; г) стекінг;
лових нуклеотидів, що чергуються вздовж ланцюга. д) гідрофобний.
Структура РНК є подібною до структури ДНК, але між ними іс- 4. які пари основ у нуклеїнових кислотах є комплементарними?
нує декілька важливих відмінностей. По-перше, замість 2'-дезокси- а) А–G; б) A–T;
рибози РНК містить рибозу, а замість тиміну — урацил, який може в) U–T; г) U–A;
утворювати комплементарну пару основ з аденіном подібно до ти- д) C–G.
міну. Крім того, молекули РНК зазвичай є одноланцюговими полі- 5. Скільки водневих зв’язків утворюється в комплементарних
нуклеотидами й не мають форми подвійної спіралі (виняток — деякі C–G парах?
РНК вірусів). Однак у межах одноланцюгових послідовностей РНК а) 1; б) 2;
є можливість утворення коротких спіральних регіонів між компле- в) 3; г) 4;
ментарними відрізками одного й того самого ланцюга. д) 5.
У клітині існує декілька функціональних типів РНК: 6. яка форма ДНК є лівозакрученою?
1) мРНК — матричні, або інформаційні РНК. мРНК є копією одного а) А; б) В;
з ланцюгів ділянки ДНК, яка кодує інформацію про послідов- в) С; г) Н;
ність амінокислот у поліпептиді. Під час трансляції мРНК віді- д) Z.
грають роль своєрідної матриці для синтезу білка. 7. які взаємодії стабілізують подвійну спіраль ДНК?
2) рРНК — рибосомальні РНК. Структурні РНК, які входять до скла- а) Водневі; б) глікозидні;
ду рибосом. в) пептидні; г) стекінг;
3) тРНК — транспортні РНК. Невеликі молекули РНК (у середньо- д) ефірні.
му 76 нуклеотидів), які під час синтезу білка транспортують 8. які молекули РНК відіграють важливу роль у процесі дозрі-
амінокислоти до рибосом, тобто виконують функцію посеред- вання мРНК?
ника між послідовністю нуклеотидів мРНК та послідовністю а) рРНК; б) тРНК;
амінокислот поліпептиду. в) мікроРНК; г) мяРНК;
4) мяРНК — маленькі ядерні РНК. Молекули РНК завдовжки 100– д) siРНК.
200 нуклеотидів, які відіграють ключову роль у дозріванні 9. яка з наведених послідовностей РНК, згідно з правилом комп-
мРНК. лементарності, буде найбільш ефективно гібридизуватися з по-
5) мікроРНК та siРНК (короткі інтерферуючі РНК) — короткі дволан- слідовністю ДНК 5'-ATA CTT ACT CAT TTT-3'?
цюгові молекули РНК (близько 20–30 пар основ), які беруть а) 5'-AAA AAC GUC CCC UAA-3';
участь у регуляції реалізації генетичної інформації. б) 5'-ATA CTT ACT CAT TTT-3';
в) 5'-UAU GAA UGA GUA AAA-3'; Оскільки ДНК є подвійною спіраллю, кількість нуклеоти-
г) 5'-AAA AUG AGU AAG UAU-3'; дів в одному ланцюзі дорівнюватиме 1250/2 = 625. Оскільки від-
д) 5'-AAA ATG AGT AAG TAT-3'. стань між сусідніми парами нуклеотидів дорівнює 0,34 нм, маємо
10. Температура плавлення (денатурації) ДНК мікроорганізму А 625 ⋅ 0,34 = 212,5 нм.
дорівнює 80 °С, а мікроорганізму В — 70 °С. яке з наведених
тверджень найкраще пояснює причину такої різниці в темпе- Задача 3. частка комплементарних GC-пар становить 0,4. Об-
ратурах? числіть частку динуклеотидів GpC у такій ДНК.
а) ДНК мікроорганізму A має більш високий вміст A + T; Алгоритм розв’язання
б) ДНК мікроорганізму A має більш високий вміст G + A; імовірність розташування двох GC-пар поряд визначається під-
в) ДНК мікроорганізму A має більш високий вміст G + C; несенням їх частки до квадрату: 0,42 = 0,16. Взаємне розташуван-
г) ДНК мікроорганізму A має більш високий вміст T + G; ня цих GC-пар може бути чотирьох орієнтацій:
д) ДНК мікроорганізму A має більш високий вміст кодонів ATG.
GpC CpC CpG GpG
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання CpG GpG GpC CpC
Задача 1. фрагмент молекули ДНК містить 560 тимідилових ну-
клеотидів, що становить 28 % від загальної кількості. Визначте, Таким чином, доля контактів GpC дорівнюватиме:
скільки в цьому фрагменті аденілових, гуанілових і цитидилових 1
⋅ 0,16 = 0,04.
нуклеотидів. 4
Алгоритм розв’язання
Згідно з правилом комплементарності, кількість тимідилових
нуклеотидів буде дорівнювати кількості аденілових, тобто А = 1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ГЕНОМІВ
= Т = 560. Таким чином, А + Т = 1120 нуклеотидів, або А + Т = ПРОКАРІОТІВ ТА ЕУКАРІОТІВ
= 28 % + 28 % = 56 %. Отже, кількість G + С = 44 %. Складемо про-
Генетична інформація закодована в послідовності основ ДНК
сту пропорцію:
і організована у вигляді великої кількості генів, кожний з яких
А + Т = 1120 нуклеотидів — 56 % містить інструкцію щодо синтезу РНК. частина таких РНК (про-
G + С = х нуклеотидів — 44 % дукти білкових генів), у свою чергу, використовується як проміж-
ний переносник інформації для синтезу поліпептидів. У фізично-
Звідси х = 880 нуклеотидів.
му сенсі ген — це ділянка ДНК з певною послідовністю нуклеотидів, яка
Оскільки кількість G = С, маємо 880/2 = 440 нуклеотидів. Отже,
необхідна та достатня для синтезу функціонального РНК-продукту.
цей фрагмент містить 560 аденілових, 440 гуанілових і 440 цитиди-
Розміри генів коливаються в широких межах: від менш ніж
лових нуклеотидів.
100 пар основ до декількох мільйонів пар основ. До складу гена
Задача 2. фрагмент молекули ДНК містить 250 тимідилових входять кодуюча частина (ділянка, яка несе інформацію про кін-
нуклеотидів, що становить 20 % від загальної кількості. Визначте цевий продукт) та регуляторні послідовності — промотор і тер-
довжину фрагмента. мінатор. Промотор — послідовність гена, яка є необхідною для
визначення місця, з якого буде починатися синтез РНК (тран-
скрипція), а термінатор — послідовність, що є сигналом закінчен-
Загальну кількість нуклеотидів ДНК визначаємо за пропорцією: ня синтезу РНК.
Т = 250 нуклеотидів — 20 % В еукаріотів крім промоторних і термінаторних послідовнос-
А + Т + G + С = х нуклеотидів — 100 %, звідси х = 1250 нуклео- тей на достатньо великій відстані від гена (від сотень до декількох
тидів. тисяч пар основ) можуть знаходитися регуляторні послідовності,
які або підсилюють активність гена (енхансери), або пригнічують її Геноми прокаріотів зазвичай являють собою одну кільцеву дво-
(сайленсери). часто енхансери та сайленсери регулюють активність ланцюгову молекулу ДНК. Загальна кількість кодуючих послі-
декількох генів, тому вони не завжди належать до якогось конкрет- довностей геномів прокаріотів дорівнює приблизно 95 %. Значній
ного гена. частині бактеріальних генів притаманна оперонна організація: де-
Гени є частинами надзвичайно довгих молекул ДНК, які у про- кілька генів, які кодують білки, що пов’язані між собою функціо-
та еукаріотів утворюють комплекси з білками, і такі нуклеопротеї- нально (наприклад, такі, що беруть участь у біосинтезі амінокис-
нові комплекси називаються хромосомами. Прокаріотичні клітини лот або в метаболізмі поживних речовин), об’єднані в єдині тран-
зазвичай мають одну кільцеву хромосому. В еукаріотичних орга- скрипційні одиниці — оперони (рис. 1.5). Усі гени оперона (так
нізмів хромосоми є лінійними, і їх кількість у клітині може дося- звані структурні гени) мають спільні регуляторні послідовності,
гати декількох сотень. Гени в хромосомах розділені ділянками, які тому оперон транскрибується як єдине ціле: синтезується одна
не містять інформації про послідовність амінокислот у білках чи спільна для всіх генів молекула РНК, що є матрицею для синтезу
структуру РНК. ці ділянки називаються міжгенною ДНК. Сукупність декількох білків (поліцистронна РНК). У геномах прокаріотів також
послідовностей ДНК в клітинах певного організму називають геномом. є гени, не зібрані в оперони, зокрема, такі, які кодують регулятор-
Розміри геномів у різних організмів варіюють у широких межах ні білки, що контролюють експресію генів у оперонах.
(табл. 1.1).
Вірусні геноми є дуже різноманітними. Вони можуть бути пред-
ставлені як молекулою ДНК, так і молекулою РНК. Для всіх ві-
русних геномів характерні компактність (невелика кількість між-
генної ДНК) та малий розмір. Відносно невелика кількість генів
частково компенсується в деяких вірусів за рахунок перекриття Рис. 1.5. Схема організації лактозного оперона E. coli.
генів — одні й ті самі послідовності ДНК можуть входити до складу САР-сайт — ділянка взаємодії зі специфічним білком САР
кодуючих частин різних генів.
Крім хромосомної ДНК прокаріотичні клітини містять невели-
Таблиця 1.1 кі кільцеві дволанцюгові позахромосомні молекули ДНК — плазмі-
Розміри геномів і кількість білкових генів деяких організмів ди. Плазміди можуть нести гени, яких немає в бактеріальній хро-
Розмір геному Кількість Кількість мосомі, але які часто надають бактерії корисні для неї властивос-
Організм
(пари основ)* молекул ДНК* генів ті, наприклад стійкість до антибіотиків. Плазміди є автономними
Бактеріофаг ϕХ-174 5386 1 10 системами й подвоюються незалежно від хромосомної ДНК. Деякі
Бактерія Escherichia coli 4, 6 ⋅ 10 6
1 4100 плазміди, які називаються епісомами, можуть вбудовуватися в хро-
мосому бактеріальної клітини та існувати в інтегрованому стані
Аскоміцет Saccharomyces 1,2 ⋅ 107
16 6700
протягом багатьох клітинних поділів, після чого плазміда може
cerevisiae
вирізатися з хромосоми і знову існувати автономно.
Нематода Caenorhabditis 108 6 20000 У бактеріальній хромосомі (і в плазмідах) існують ділянки
elegans
ДНК, які здатні змінювати своє положення та/або кількість копій
Плодова мушка Drosophila 1,3 ⋅ 108 4 14000 у геномі, — мобільні елементи геному, або транспозони. ці ділянки
melanogaster у своєму складі зазвичай мають ген, що кодує білок транспозазу,
Курка Gallus gallus 109 33 13000 який і забезпечує їх переміщення. Мобільні елементи також є скла-
Миша Mus musculus 3,3 ⋅ 109 20 22000 довою частиною геномів еукаріотів.
людина Homo sapiens 3,2 ⋅ 10 9
23 21000 Геноми еукаріотів характеризуються значно більшою кількістю
ДНК порівняно з геномами прокаріотів, причому переважна її час-
* Для еукаріотів розмір геному й кількість молекул відповідає кількості тина припадає на некодуючі послідовності (наприклад, у людини
ДНК у гаплоїдному клітинному ядрі. кодуючі послідовності генів становлять менше 2 % від загальної
ДНК). Некодуюча ДНК необов’язково є «сміттєвою» або «егоїстич- Псевдогенами називають нефункціональні копії відповідних ге-
ною», дуже часто вона необхідна для регуляції процесів експресії нів. Деякі псевдогени утворилися в результаті виникнення в первин-
генів (зокрема, транскрипції), подвоєння ДНК хромосом (репліка- ному гені однієї або більше інактивуючих мутацій, які унеможливили
ції), розподілу хромосом по дочірніх клітинах (послідовності ДНК його експресію. інші псевдогени утворилися в результаті зворотної
центромерних районів) та збереження цілісності хромосом (послі- транскрипції (синтез ДНК на матриці РНК) мРНК відповідного гена
довності теломер). з подальшим вбудовуванням синтезованої ДНК у геном. Такі псев-
еукаріотичні гени, на відміну від прокаріотичних, мають мо- догени не мають інтронів і регуляторних послідовностей, не транс-
заїчну будову: кодуючі ділянки гена, які називаються екзонами, крибуються і, в результаті, не дають функціонального продукту.
відділені одна від одної некодуючими ділянками — інтронами. До тандемних повторів відносять короткі елементи послідов-
Гени мають різну довжину й відрізняються також кількістю й до- ності (від однієї до декількох десятків пар основ), копії яких роз-
вжиною інтронів. Наприклад, ген дистрофіну людини має до- ташовані одна за одною (так зване розташування «голова-хвіст»),
вжину приблизно 2,5 мільйонів пар основ, містить 65 екзонів, утворюючи довгі тандемні ряди. Тандемні повтори знаходять
але загальна довжина кодуючих послідовностей становить лише у кодуючих і некодуючих ділянках геному, але найбільша їх кон-
16 тисяч пар основ. Безперервність кодуючих послідовностей гена центрація має місце в центромерних і прицентромерних ділянках
забезпечується під час дозрівання РНК в результаті сплайсингу хромосом (сателітна ДНК), а також на кінцях хромосом (теломерні
(див. підрозділ 2.2). й субтеломерні повтори).
Більше половини геному еукаріотів представлено у вигляді по- Мобільні елементи еукаріотів відносять до диспергованих (роз-
слідовностей, що повторюються. До геномних повторів відносять сіяних) послідовностей, що повторюються. Мобільні елементи за-
родини генів, псевдогени, тандемні повтори та мобільні елементи. ймають від 30 до 50 % еукаріотичного геному. Виділяють декілька
У родини згруповують гени, що представлені численними ко- типів мобільних елементів еукаріотів:
піями й мають ідентичні або подібні (гомологічні) послідовності. 1. ДНК-транспозони — за своєю структурою та механізмами пере-
Родини, що мають ідентичні гени, можуть кодувати продукти, які міщення по геному є схожими з транспозонами прокаріотів.
клітина вимагає у великих кількостях (наприклад, гени гістонів, 2. LTR-ретропозони — послідовності, що мають на своїх кінцях
рРНК). інколи розбіжності послідовностей генів, що належать довгі кінцеві повтори (англ. Long Terminal Repeats). За своєю
до однієї родини, призводять до появи подібних білків з різними структурою вони майже ідентичні послідовностям провірусної
функціональними властивостями. ДНК ретровірусів. Переміщення по геному та збільшення ко-
Родини генів можуть бути організовані декількома способами: пійності відбувається через проміжну молекулу РНК, яка ви-
1. Усі гени, що належать до однієї родини, містяться в одній хро- никає під час транскрипції LTR-ретропозона. Після зворотної
мосомі поряд один з одним і утворюють так званий кластер транскрипції цієї РНК утворена молекула ДНК вбудовується
генів. Прикладом можуть бути родини генів α- та β-глобінів, в інше місце геному (так званий процес ретропозиції).
які містяться в людини у хромосомах 16 та 11 відповідно. 3. LINE (англ. Long INterspersed Elements) — довгі розсіяні повто-
Кластер генів принципово відрізняється від оперона прокарі- ри (4500–6500 пар основ). У своєму складі мають гени (у тому
отів: у кластері кожний ген має власний промотор і є окремою числі ген зворотної транскриптази), які забезпечують перемі-
транскрипційною одиницею. щення по геному та збільшення копійності LINE за рахунок
2. Гени, які належать до однієї родини, можуть бути локалізовані його транскрипції, зворотної транскрипції синтезованої РНК
в різних хромосомах. Наприклад, п’ять генів родини фермен- та ретропозиції.
тів альдолаз, не формуючи кластер, містяться в п’яти різних 4. SINE (англ. Short INterspersed Elements) — короткі розсіяні по-
хромосомах. втори (100–400 пар основ). Вони не містять у своєму складі
3. Гени однієї родини можуть існувати як кластери генів у різ- генних послідовностей, переміщуються по геному та збільшу-
них хромосомах. Прикладом можуть бути гени рибосомальних ють свою копійність за рахунок ретропозиції, використовуючи
РНК, які в людини розташовані в коротких плечах хромосом систему LINE. Найбільш відомим прикладом SINE є родина
13, 14, 15, 21 та 22. Alu-елементів.
Основна частина ДНК еукаріотів міститься в ядрі й існує у ви- Тетрамер (H3 − H4)2 узаємодіє з двома димерами Н2А–Н2В, які
гляді складних і динамічних білково-нуклеїнових комплексів — ніби продовжують «підкову» (рис. 1.7). На поверхні утвореного гіс-
хромосом. Комплекс білків і ДНК (нуклеопротеїновий комплекс) тонового октамеру зосереджуються залишки позитивно зарядже-
називається хроматином. Білки хроматину відіграють важливу них амінокислот, що забезпечує його ефективну взаємодію з ДНК.
роль в упаковці ДНК (приблизна загальна довжина еукаріотичної ДНК, яка не входить до складу нуклеосоми, залишається вільною
ДНК — 2 м, а діаметр ядра дорівнює 10 мкм), у регуляції активнос- і з’єднує нуклеосоми, називається лінкерною. Довжина лінкерної
ті генів або визначають структурно-функціональні регіони хромо- ділянки в середньому дорівнює близько 60 парам основ, що дає
сом (центромеру, теломеру та ядерцевий організатор) (див. нижче). довжину одного нуклеосомного повтору (нуклеосома + лінкерна по-
Головними білками хроматину є гістони — це група невеликих слідовність) приблизно 200 пар основ ДНК. Хроматинова фібрила,
лужних білків з молекулярною масою менше 23 кДа. Гістони ха- утворена нуклеосомами, має діаметр 10 нм.
рактеризуються наявністю великої кількості позитивно зарядже-
них лізинових та аргінінових амінокислотних залишків, що робить
можливим їх зв’язування з негативно зарядженою ДНК. Гістони
беруть участь у формуванні елементарних складових одиниць хро-
матину — нуклеосом.
Розрізняють п’ять основних типів гістонів: Н1, Н2А, Н2В, Н3
та Н4, котрі (за деякими нечисленними винятками, які стосуються
гістону Н1) є в усіх видів і мають висококонсервативні послідов-
ності амінокислот (незмінні під час еволюції). Гістони Н2А, Н2В,
Н3 та Н4 є коровими, тобто утворюють серцевину (кор) нуклеосоми,
яка спірально огортається ділянкою ДНК довжиною146 пар основ.
Рис. 1.7. Структура нуклеосоми (створено на основі атомних координат
Оскільки гістони є доволі невеликими білками, то мінімальними
із Банку даних білкових структур, код 1KX5)
стабільними комплексами в клітині є їх гетеродимери — Н2А–Н2В
та Н3–Н4 (фактично, гістони є глобулярними білками із четвертин- Подальша конденсація хроматину залежить від гістону Н1. Одна
ною структурою). У складі нуклеосомного кору два гетеродимери молекула гістону Н1 зв’язується з лінкерною ДНК (тому Н1 часто
Н3–Н4 взаємодіють між собою, утворюючи структуру, що нагадує називають лінкерним гістоном), що призводить до зближення сусід-
підкову (рис. 1.6). ніх нуклеосом і утворення фібрили діаметром 30 нм (рис. 1.8). фібри-
ла діаметром 30 нм є основною формою хроматину під час інтерфази.
Рис. 1.6. Тетрамер гістонів (H3–H4)2 у комплексі з ДНК у складі

нуклеосоми (створено на основі атомних координат із Банку даних
білкових структур, код 1KX5) Рис. 1.8. Схема взаємодії гістону Н1 з нуклеосомами
Наступним рівнем організації хроматину є петельний рівень: фі- (у хребетних та більшості вищих рослин — TTAGGG), що повто-
брила 30 нм, зв’язуючись із білковими філаментами ядра, утворює рюються багато разів. Довжина цієї ділянки варіює в різних орга-
петельні домени (розмір петлі коливається від 20 до 200 тисяч пар нізмів (наприклад, у миші більше 30 тис. пар основ, у людини —
основ ДНК і може містити від одного до декількох генів) (рис. 1.9). 10–15 тис пар основ). Теломерний хроматин не містить нуклеосом.
Кожний петельний домен є одиницею регуляції генної активності. Специфічні білки, зв’язані з теломерними районами, утворюють
якщо петля містить активні гени, то в її межах хроматин декон- нуклеопротеїнові структури, котрі запобігають зшиванню кінців
денсований — знаходиться у вигляді фібрили 30 нм, яка може під- різних хромосом ферментами систем репарації ДНК.
даватися подальшій декомпактизації. Транскрипційно активний Ще одна особлива ділянка ДНК деяких хромосом — ядерцевий
хроматин називають еухроматином. Неактивні ділянки хроматину організатор — містить кластер генів рибосомної РНК, що тандем-
є більш щільно упакованими (порівняно з фібрилою 30 нм) і мають но повторюється від 100 до 1000 разів. Кожний кластер представ-
назву гетерохроматин. частина хроматину залишається сильно лений трьома генами рРНК — 18S, 5,8S та 28S — і має довжину
сконденсованою під час інтерфази в усіх тканинах (конститутив- приблизно 11 тис. пар основ. В інтерфазному ядрі ядерцеві орга-
ний гетерохроматин). цей тип хроматину зосереджений у прицен- нізатори кількох різних хромосом розташовуються поряд і форму-
тромерних і теломерних районах хромосом. ють щільну структуру, яка називається ядерцем. До складу ядерця
входять також транскрипти генів рРНК, рибосомні білки та велика
кількість інших білків (до 700 у людини) — ядерце є «фабрикою»,
де відбувається синтез рибосомних РНК і збирання рибосомних
субодиниць.
Безпосередньо перед поділом клітини весь хроматин піддається
надкомпактизації. Ключову роль у цьому процесі відіграють білки
конденсини. Конденсація хроматину є настільки сильною, що на цій
стадії клітинного циклу хромосоми можна побачити у світловий
мікроскоп як окремі структури. Слід зауважити, що в результаті
подвоєння ДНК в S-фазі клітинного циклу (ця стадія передує тій,
на якій відбувається компактизація хроматину) утворюються дві
зв’язані одна з одною ідентичні структури — сестринські хромосо-
ми. На цій стадії, а також у G2-фазі, що змінює S-фазу (див. підроз
діл 3.1), і на двох перших стадіях мітозу — у профазі та метафазі —
Рис. 1.9. Петельний рівень організації хроматину сестринські хромосоми часто називають хроматидами. іноді для
зручності (наприклад, під час аналізу морфології хромосом, коли
Центромери — це ділянки хромосом, де збирається мультибіл- мова йде тільки про мітотичні хромосоми) цей комплекс сестрин-
ковий комплекс — кінетохор, до якого під час поділу клітини при- ських хроматид називають однією хромосомою.
єднуються мікротрубочки веретена поділу. Довжина центромерної У метафазі хроматиди асоційовані лише в ділянці центромери,
ділянки варіює від 125 пар основ у дріжджів Saccharomyces cere тому під мікроскопом хромосоми мають вигляд X- або V-подібних
visiae до 0,1–4 млн пар основ у людини. Найчастіше послідовність структур. Метафазні хромосоми класифікуються на підставі мор-
ДНК в цій зоні представлена тандемними АТ-збагаченими повтора- фології, залежно від положення центромери, яка ділить хромосому
ми й не містить активних генів. Особливістю центромерного хрома- на два плеча (більш коротке плече позначається латинською літе-
тину є наявність у його складі нуклеосом зі специфічним варіантом рою p, більш довге — q). Виділяють три типи хромосом (рис. 1.10):
гістона Н3 — білком CenH3. Вважається, що саме цей білок є ви- 1) метацентричні — центромера ділить хромосому на плечі май-
значальним у функціонуванні центромери. же рівної довжини;
На обох кінцях кожної молекули ДНК знаходяться теломер- 2) субметацентричні — центромера ділить хромосому на два пле-
ні ділянки, що складаються з коротких елементів послідовності ча, різні за своєю довжиною;
3) акроцентричні — центромера ділить хромосому на два плеча, 2. Що таке геном?

довжина яких різниться настільки сильно, що під мікроско- а) Сукупність усіх генів клітини;
пом короткі плечі майже не помітні. б) сукупність кодуючих ділянок ДНК;
в) сукупність генів гаплоїдного набору клітини;
г) сукупність усіх послідовностей ДНК клітини;
д) сукупність регуляторних послідовностей ДНК клітини.
3. який вміст кодуючих послідовностей ДНК в геномах прокарі-
отів?
а) 5 %; б) 10 %;
в) 50 %; г) 75 %;
д) 95 %.
4. як називається кластер бактеріальних генів, що транскрибу-
ються як одне ціле?
а) Промотор; б) оперон;
в) транскриптон; г) цистрон;
б д) кодон.
5. як називається кільцева молекула ДНК, здатна автономно ре-
плікуватися в бактеріальних клітинах?
а) Плазміда; б) косміда;
в) цикліда; г) реплікон;
д) плазмодій.
6. як називається кодуюча ділянка гена еукаріотів?
Рис. 1.10. Три типи морфології хромосом а) Геном; б) кодон;
(а — схема, б — фото трьох типів хромосом людини) в) цистрон; г) екзон;
д) інтрон.
Сукупність ознак (число, розмір, форма і т. д.) повного набо- 7. які гени формують кластери в геномах еукаріотів?
ру хромосом виду, організму або лінії клітин (клону) називається а) Гени рРНК; б) гени мРНК;
каріотипом. Найчастіше каріотип зображують у вигляді каріогра- в) гени альдолаз; г) гени гістонів;
ми: хромосоми розташовують від найбільших до найменших, роз- д) глобінові гени.
міщуючи гомологи поряд і нумеруючи хромосоми від першої до 8. які гістони входять до складу нуклеосоми?
останньої. інколи доцільно представляти хромосоми у вигляді ідіо- а) Н1; б) Н2А;
грами — схематичного зображення гаплоїдного набору хромосом в) Н2В; г) Н3;
організму, які розміщені в ряд відповідно до їх розміру. ідіограми д) Н4.
використовують для ідентифікації хромосом цього виду. 9. яка фібрила є основною формою існування хроматину в інтер-
фазних ядрах?
а) 10 нм; б) 20 нм;
Приклади питань до теми в) 30 нм; г) 40 нм;
1. як називається ділянка ДНК, що є необхідною для синтезу д) 50 нм.
функціональної молекули РНК? 10. як називаються транскрипційно активні ділянки хроматину?
а) Ген; б) кодон; а) Гетерохроматин; б) гомохроматин;
в) геном; г) плазміда; в) актихроматин; г) еухроматин;
д) енхансер. д) транскриптин.
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання Алгоритм розв’язання

Задача 1. Сайт рестрикції для рестриктази BamHI G↓GATC↑C, Для розв’язання цієї задачі в першу чергу слід зрозуміти, що
рестриктази Sau3A — N↓GATC↑N (стрілки вказують місця ре- таке метод електрофорезу (гель-електрофорезу). електрофорез —
стрикції, послідовності нуклеотидів наведені в напрямку 5'→3', один з найбільш уживаних методів молекулярної біології, який
N — будь-який нуклеотид). використовується для розділення молекул за їх молекулярною ма-
1) яка частка сайтів BamHі розщеплюється також Sau3A? сою. Молекули (у цьому випадку — ДНК) наносять у спеціально
2) яка частка сайтів Sau3A розщеплюється також BamHі? приготовлену пластинку гелю — застиглий розчин агарози. Під час
полімеризації ця речовина утворює просторову сітку з комірками,
Алгоритм розв’язання розмір яких залежить від концентрації агарози. У процесі пропус-
Рестриктази — це ферменти, які здатні руйнувати фосфоді- кання через гель електричного струму негативно заряджена ДНК
ефірні зв’язки в молекулі ДНК у чітко визначених послідовностях рухається в напрямку до анода, долаючи опір агарози й ніби «про-
(сайтах рестрикції). Сайти рестрикції двох даних в умові рестрик- тискаючись» у комірки гелю. чим менша молекулярна маса фраг-
таз містять ідентичну чотиринуклеотидну послідовність — GATC, мента ДНК, тим швидше за певний час він подолає певну відстань.
але нуклеотиди, які її фланкують, можуть бути будь-якими для ре- Таким чином, залежно від розміру фрагменти ДНК розділяються
стриктази Sau3A. Відповідно, ця рестриктаза розщепить усі сайти на смуги: великі залишаються неподалік від місця нанесення зраз-
(100 %) BamHI, оскільки для неї не мають значення нуклеотиди, ка (старту), менші — віддаляються від нього в міру зменшення
що розміщені по боках послідовності GATC. На відміну від Sau3A, їх розміру. Для візуалізації смуг використовують різні барвники
сайт рестрикції BamHI має обов’язково містити з 5'-кінця послідов- (найчастіше — флуоресцентний барвник бромистий етидій).
ності GATC, спільної для двох рестриктаз, гуаніловий нуклеотид, як показано на електрофореграмі, довжина необробленого
а з 3'-кінця — цитидиловий. імовірність того, що з 5'-кінця послі- фрагмента ДНК становить 5 тис. пар нуклеотидів (перша доріжка).
довності GATC буде розміщено саме G, дорівнює 1/4 (один із чоти- Після обробки цього фрагмента рестриктазою EcoRі утворюються
рьох можливих нуклеотидів). Аналогічна ймовірність розміщення два фрагменти розміром 4,5 та 0,5 тис. пар нуклеотидів (друга до-
С з 3'-кінця. Отже, загальна ймовірність появи сайта рестрикції ріжка). якщо ці два фрагменти в сумі дають довжину вихідного
1 1 1 необробленого рестриктазою фрагмента, то в межах послідовності
для BamHI серед сайтів Sau3A дорівнює ⋅ = . Таким чином,
4 4 16 є один сайт рестрикції для EcoRі. Аналогічно один сайт рестрик-
1/16 частка сайтів рестрикції Sau3A буде розщеплена рестрикта- ції має й рестриктаза BamHI (третя доріжка, фрагменти 3 тис. та
зою BamHI. 2 тис. пар нуклеотидів). Тепер для побудови рестриктної карти
(схеми розміщення сайтів рестрикції на певній послідовності ДНК)
Задача 2. фрагмент ДНК розміром 5 kb (тисяч пар основ) має необхідно сумістити сайти двох рестриктаз (вказані стрілками) та-
сайти рестрикції двох рестриктаз — BamHI та EcoRі. На рисун- ким чином, щоб у разі їх одночасної обробки вихідного фрагмента
ку наведено результати електрофорезу (електрофореграма) цього утворилися фрагменти 0,5 тис., 2 тис. та 2,5 тис. пар нуклеотидів:
фрагмента, обробленого (+) чи не обробленого (–) зазначеними ре-
стриктазами. На основі електрофореграми визначте, скільки сай-
тів рестрикції має BamHI та EcoRі, і побудуйте рестриктну карту.
– – + + BamHI
– + – + EcoRі
5 kb —
4,5 —
3 —
2,5 — Задача 3. Дві молекули ДНК, ідентичні за нуклеотидною послідов-
2 — — ністю, обробляли рестриктазою EcoRі. Продукти рестрикції наведе-
0,5 — — но на електрофореграмі. чим відрізняються вихідні молекули ДНК?
ДНК1 ДНК2 1.3. РЕПЛІКАЦІЯ ТА РЕПАРАЦІЯ ДНК

3,5 kb —
Реплікація ДНК — це матричний процес копіювання клітиною
3 kb — власної ДНК. Реплікація є необхідною для відтворення генетичної
інформації та передачі її клітинам-нащадкам. Базові принципи ре-
плікації подібні в більшості організмів. Синтез ДНК відбувається
1,3 kb — —
на основі комплементарності за напівконсервативним механізмом.
0,5 kb — це означає, що в кожній із синтезованих молекул ДНК один лан-
цюг походить з батьківської молекули, а другий (дочірній) синте-
Алгоритм розв’язання зований de novo.
якщо під час обробки рестриктазою ідентичних за нуклео- Синтез ДНК проводять ферменти ДНК-залежні ДНК-полімерази.
тидними послідовностями молекул ДНК (відповідно, вони мають Бактерії, наприклад E. coli, мають 5 типів ДНК-полімераз, в еука-
однакову кількість сайтів рестрикції для цієї рестриктази) має- ріотів їх виявлено щонайменше 15. Головну роль у реплікації бакте-
мо різну кількість смуг на електрофореграмі, це може означати, ріальної ДНК відіграють ДНК-полімерази і та ііі. ДНК-полімераза
що вихідні молекули ДНК відрізняються тим, що одна з них є лі- ііі відповідає за основний синтез ДНК, а ДНК-полімераза і вико-
нійною (ДНК1), а друга — кільцевою (ДНК2). При цьому обидва ристовується як допоміжна (див. нижче). В еукаріотів за репліка-
фрагменти несуть два сайти рестрикції для рестриктази (вказано цію ядерного геному відповідають три ДНК-полімерази — ДНК-
стрілками): полімераза α, δ та ε, кожна з яких виконує свої спеціалізовані
функції. Мітохондріальна ДНК реплікується з допомогою ДНК-
полімерази γ. інші типи полімераз використовуються в репарацій-
них процессах та як допоміжні в реплікації. Усі ДНК-полімерази
проводять синтез ДНК, приєднуючи черговий дезоксирибонуклео-
тид до 3'-ОН групи пентози попереднього: ланцюги ДНК, що син-
тезуються, зростають у напрямку 5'→3', а зчитування інформації
ДНК-полімеразою відбувається в напрямку 3'→5'.
Реплікація молекул ДНК вимагає розплетення подвійної спіра-
Задача 4. Сайт впізнання рестриктази AvaI має послідовність лі, яке здійснює фермент геліказа, у результаті чого утворюються
CYCGRG, де Y — позначає будь-який піримідин, а R — пурин. одноланцюгові ділянки, що виконують роль матриці для синтезу
чому дорівнює очікувана відстань у парах нуклеотидів між сай- нової нитки. це розплетення розпочинається в певному місці моле-
тами рестрикції AvaI будь-якої випадкової довгої послідовнос- кули ДНК, яке має назву оріджин (ori — від англ. replication origin).
ті ДНК? Ділянка ori містить послідовності, багаті на АТ-пари, які є менш
стабільними — легше розплітаються на початку реплікації. Кіль-
Алгоритм розв’язання цеві бактеріальні хромосоми мають один оріджин, тоді як великі
імовірність того, що в молекулі ДНК у певному місці буде за розміром хромосоми еукаріотів мають багато місць початку ре-
знаходитися один із чотирьох можливих нуклеотидів, дорів- плікації. Ділянка ДНК, синтез якої починається з одного ori, на-
нює 1/4. Оскільки з чотирьох основ — дві (А та G) належать зивається репліконом. Таким чином, ціла бактеріальна хромосома
до пуринів, а дві (Т та С) — до піримідинів, то ймовірність по- є одним репліконом, а хромосоми еукаріотів є полірепліконними.
яви в заданому сайті пурину/піримідину дорівнює 1/2. Отже, Район, у якому подвійна спіраль розплетена й відбувається
імовірність наявності сайта рестрикції для рестриктази AvaI синтез нового ланцюга ДНК, називається реплікативною вилкою.
1 1 1 1 1 1 1 Реплікативні вилки поступово пересуваються вздовж молекули
становить ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ ⋅ = , тобто 1 сайт на 1024 пари
4 2 4 4 2 4 1024 ДНК у протилежних напрямках, утворюючи так званий репліка-
нуклеотидів. тивний міхур (рис. 1.11). У реплікативній вилці знаходяться дві
копії ДНК-полімерази, які одночасно проводять реплікацію обох У процесі реплікації ДНК на ланцюзі, що запізнюється, на
комплементарних (а отже, антипаралельних) ланцюгів, рухаючись початку кожного фрагмента Оказакі знаходиться РНК-праймер
у одному напрямку (за рухом просування реплікативної вилки). (на лідируючому ланцюзі праймер один). ці праймери мають
Однак реплікація можлива тільки в напрямку 5'→3', тому один із бути видалені, а фрагменти Оказакі — зшиті між собою. У про-
ланцюгів синтезується безперервно (лідируючий ланцюг), а інший — каріотів функцію видалення праймерів та заміни їх на відповідні
фрагментарно (ланцюг, що запізнюється). фрагменти ДНК, які утво- фрагменти ДНК виконує ДНК-полімераза і, яка за рахунок при-
рюються в результаті синтезу ланцюга, що запізнюється, назива- таманній тільки їй додатковій 5'→3' екзонуклеазній активності
ються фрагментами Оказакі (рис. 1.11). видаляє праймери як у лідируючому ланцюзі, так і на початку
фрагментів Оказакі й одночасно проводить синтез ДНК, заповню-
ючи прогалини. В еукаріотів видалення праймерів здійснюють
специфічні нуклеази, а основні реплікаційні полімерази добудо-
вують ділянки між ними. Безперервність ланцюга, що запізню-
ється, забезпечується ферментом лігазою, який зшиває фрагменти
Оказакі.
Під час реплікації лінійних еукаріотичних хромосом виникає
проблема, якої немає у випадку копіювання кільцевих бактеріаль-
них хромосом. Вона полягає в тому, що після закінчення реплі-
кації 5'-кінець новосинтезованого ланцюга кожної утвореної мо-
лекули є недореплікованим, оскільки РНК-праймер видаляється,
Рис. 1.11. Реплікативний міхур та дві реплікативні вилки.
Стрілками вказано напрямок руху реплікативних вилок а реплікація не відбувається за відсутності вільної –ОН групи, до
якої можна було би приєднати дезоксирибонуклеотиди (рис. 1.2).
ДНК-полімерази, за деякими винятками, не здатні розпочи- це веде до небезпеки того, що хромосоми будуть скорочуватися
нати реплікацію самостійно: для роботи їм обов’язково потрібна з кожним раундом реплікації. В еукаріотичних клітинах пробле-
вже наявна вільна 3'-ОН група. ці обмеження не стосуються РНК- ма скорочення хромосом розв’язується так: на кінцях хромосом
полімераз, тому, у разі ініціації реплікації лідируючого ланцюга знаходяться специфічні структури, які називаються теломерами
та кожного фрагмента Оказакі, специфічна РНК-полімераза — (див. також підрозділ 1.2), що майже в усіх еукаріотів складають-
праймаза (в еукаріотів РНК-полімеразну активність має ДНК-полі- ся з консервативних G-збагачених шестинуклеотидних тандемних
мераза α, яка виконує роль праймази) проводить на матриці ДНК повторів (наприклад, у ссавців вони мають вигляд (5' ТТАGGG 3')n,
синтез невеликої ділянки РНК – праймера. Далі праймаза заміня- де n — кількість повторів). Довжина цих повторів коливається від
ється на ДНК-полімеразу, яка проводить основний синтез ДНК. 300 до 10000 пар нуклеотидів.
Отже, перед тим як ДНК-полімерази розпочнуть свою роботу, За підтримання довжини теломерних повторів після реплікації
у реплікативній вилці мають спрацювати два ферменти — геліказа відповідає фермент теломераза. До складу теломерази входять два
та праймаза, комплекс яких називається праймосомою. Крім того, компоненти: РНК, частина послідовності якої комплементарна те-
після розплетення ланцюгів ДНК з одноланцюговими ділянками ломерному повтору, та білки, один із який є РНК-залежною ДНК-
зв’язуються SSB білки (від англ. singl strand binding), які запобі- полімеразою (зворотною транскриптазою). фермент сідає на одно-
гають відтворенню подвійної спіралі. Разом із двома копіями ДНК- нитковий 3'-хвіст материнського ланцюга ДНК і подовжує його,
полімерази геліказа та праймаза утворюють комплекс — реплісому. використовуючи власну РНК як матрицю. Потім теломераза від-
як зазначалося вище, у прокаріотів до складу реплісоми входить окремлюється, знову зв’язується із заново синтезованим теломер-
ДНК-полімераза ііі, а в еукаріотів — ДНК-полімерази δ та ε. ДНК- ним повтором і проводить наступний цикл зворотної транскрипції.
полімерази рухаються по ДНК за геліказою, здійснюючи реакцію Процес подовження може повторюватися сотні разів. Видовжений
полімеризації дезоксирибонуклеозидтрифосфатів за принципом однонитковий 3'-хвіст потім є матрицею для реплікації комплемен-
комплементарності до материнських ланцюгів. тарної нитки ДНК (рис. 1.12).
іншим механізмом виправлення помилок є репарація ДНК. Про-

тягом свого життя клітина постійно зазнає впливу різних факто-
рів, що пошкоджують її ДНК (більш детально про пошкоджуючі
ДНК фактори та наслідки їх впливу див. у підрозділі 3.4). За одну
добу в ДНК може утворюватися до мільйона різних пошкоджень,
основними з яких є хімічно модифіковані нуклеотиди, втра-
ти азотистих основ (так звані апуринові й апіримідинові сайти),
одно- та двониткові розриви ДНК, ковалентні зшивки між осно-
вами в межах одного ланцюга ДНК або між ланцюгами, некомп-
лементарні пари нуклеотидів (місметчі). Зрозуміло, що наявність
таких пошкоджень буде заважати нормальним процесам репліка-
ції та транскрипції, а також може призвести до появи мутацій або
навіть загибелі клітини. Для збереження генетичного матеріалу
в незмінному та нормально функціонуючому стані в клітині існу-
ють системи, які проводять репарацію ДНК — усунення пошкоджень
та відновлення структури ДНК до вихідного стану. Під системами
репарації зазвичай розуміють різноманітні білкові комплекси, які
здатні розпізнавати й виправляти пошкодження. Завдяки їх робо-
ті частота мутацій є дуже низькою, незважаючи на високий рівень
пошкоджуваності ДНК.
Велика кількість і різноманітність пошкоджень ДНК потребує
наявності різних систем репарації, які б ефективно впізнавали та
усували відповідні ушкодження. Усі системи репарації поділяють
Рис. 1.12. Схема подовження кінців молекул ДНК за допомогою теломерази на два типи — прямої та непрямої репарації.
До систем прямої репарації належать ті, що усувають пошко-
Щоб гарантувати клітинам отримання ідентичних молекул дження за одну дію. ці системи працюють достатньо швидко, але
ДНК в процесі поділу, високоточне відтворення й захист генетич- налаштовані на впізнавання й репарацію тільки обмеженої кіль-
ного матеріалу реалізується двома механізмами. У першу чергу, кості конкретних пошкоджень ДНК. Так, за наявності однонитко-
виправлення помилок здійснюється за рахунок коректорської ак- вого розриву він може бути репарований за одну дію (одну біохіміч-
тивності ДНК-полімераз. Більшість ДНК-полімераз, крім полі- ну реакцію) ферментом лігазою (див. вище).
меразної активності, мають 3'→5' екзонуклеазну активність. Саме З допомогою прямої репарації у прокаріотів, одноклітинних
вона необхідна для корегування помилок, яких може припустити- і деяких багатоклітинних еукаріотів відбувається усунення піри-
ся фермент під час синтезу ДНК. інколи ДНК-полімерази, які про- мідинових димерів, які утворюються в ДНК в разі опромінення клі-
водять основний синтез, приєднують до зростаючого ланцюга не- тини ультрафіолетовими променями. енергія короткохвильового
правильні нуклеотиди (з частотою приблизно 1 нуклеотид на 105). ультрафіолету (100–280 нм) поглинається азотистими основами
Наявність у каталітичному центрі ДНК-полімерази неспареного ДНК та може викликати ковалентні зв’язки між розташованими
нуклеотиду стимулює її 3'-екзонуклеазну активність, і неправиль- поряд у ланцюзі ДНК піримідинами. Така зшивка не дає можли-
но вбудований нуклеотид відщеплюється. Таким чином, за раху- вості реплікації та транскрипції нормально відбуватися, а отже,
нок коректорської активності ДНК-полімераз частота помилок під має бути виправлена. Таку репарацію проводить фермент фотолі-
час реплікації знижується до одного неспареного нуклеотиду на аза, що зв’язується з димером, поглинає енергію світла (довгохви-
107 правильно вбудованих (зверніть увагу, що, наприклад, розмір льового ультрафіолету чи видимого спектра) й передає її на димер,
диплоїдного геному людини — 6 ⋅ 109 нуклеотидів). стимулюючи зворотну фотохімічну реакцію. Піримідиновий димер
руйнується, і фотоліаза від’єднується від ДНК. Оскільки така сис- CH3 CH3
тема репарації використовує енергію світла, то вона отримала на-
CTAG C CTAG
зву фотореактивації.
іншим пошкодженням, яке «виліковується» за допомогою пря- GATC A GATC
мої репарації, є алкільований (найчастіше метильований) за Окси-
геном-6 гуанін ( O6 -алкілгуанін). Репарацію проводить специфіч- mutS
mutS
ний фермент-«самогубець» — алкілгуанінтрансфераза. фермент
упізнає модифіковану основу й каталізує перенесення алкільної
групи з гуаніну на одну із власних амінокислот, що призводить до
його руйнування. C C
Незважаючи на простоту і швидкість роботи, системи прямої
A
репарації не усувають значної частини пошкоджень ДНК. У цих
випадках використовуються інші системи репарації, які належать
до непрямих. mutL mutL
mutH mutH
Механізми виправлення пошкоджень за рахунок непрямих сис-
тем репарації є більш складними, до них залучено багато білків,
Рис. 1.13. Схема репарації некомплементарних пар основ
а сам процес відбувається в декілька етапів. До непрямої репара-
ції відносять: репарацію некомплементарних пар нуклеотидів
(місметч-репарація), ексцизійну репарацію основ і нуклеотидів, Система репарації місметчів є консервативною — в еукаріо-
репарацію двониткових розривів ДНК та репарацію міжниткових тів є гомологи білків mutS та mutL. як і у прокаріотів, материн-
ковалентних зшивок ДНК. ський ланцюг легко розпізнається за рахунок наявності мети-
Система місметч-репарації усуває пошкодження, які виникають льованих основ (в основному, 5-метилцитозину). Репараційний
під час реплікації, — некомплементарні пари нуклеотидів (міс- синтез у еукаріотів проводить одна з основних ДНК-полімераз —
метчі), що не були видалені за допомогою коректорської функції δ або ε.
ДНК-полімерази (див. вище). У прокаріотів репарацію місметчів Основні типи пошкоджень, які усуваються ексцизійною репа-
проводить комплекс білків, який називається mutHLS. Пошко- рацією основ, — це деякі хімічні модифікації азотистих основ,
дження впізнаються білком mutS, до якого приєднується білок а саме: не притаманний ДНК урацил, який міг бути вбудова-
mutL. це призводить до рекрутування двох копій білка mutH, які ний під час реплікації або утворитися в результаті дезамінуван-
зв’язуються з ДНК на послідовностях CTAG (ці послідовності дуже ня цитозину, оксипохідні пуринів і піримідинів (наприклад,
поширені в бактеріальних геномах), розташованих по обох боках 8-оксигуанін) та алкільовані основи (наприклад, 3-метиладенін).
від пошкодження. Білки mutH роблять однониткові розрізи в до- Модифіковані основи впізнають і вирізають (проводять ексци-
чірньому ланцюзі ДНК, геліказа розплітає цю ділянку, і фрагмент зію) ДНК-глікозилази — ферменти, які каталізують гідроліз гліко-
із пошкодженням від’єднується. Репараційний синтез ДНК відбу- зидного зв’язку (зв’язку між основою та цукром), у результаті
вається за рахунок ДНК-полімерази і, а ДНК-лігаза зашиває одно- чого утворюються апуринові або апіримідинові сайти (АП-сайти)
нитковий розрив (аналогічно, як під час з’єднання фрагментів (рис. 1.14). Після вирізання модифікованої основи АП-сайти впі-
Оказакі в процесі реплікації ДНК) (рис. 1.13). знаються АП-ендонуклеазою, яка в цьому місці розрізає цукрофос-
Коректне розпізнання дочірнього та материнського ланцюгів фатний остов ДНК. За допомогою екзонуклеаз, які впізнають
можливе за рахунок того, що в материнському ланцюзі аденін у ме- цей розріз, прогалина може бути розширена в один чи декілька
жах послідовності CTAG метильований. Дочірній ланцюг одразу ж (до шести) нуклеотидів. У прокаріотів прогалина забудовується
після реплікації є неметильованим, хоча пізніше також буде піддава- ДНК-полімеразою і, у еукаріотів для цього використовуєть-
тися метилюванню. Таким чином, для коректного виправлення по- ся ДНК-полімераза β, а для забудови більшої прогалини —
милок місметч-репарація має відбуватися незадовго після реплікації. ДНК-полімераза δ або ε.
Відокремлення фрагмента з пошкодженням відбувається з допомо-

гою гелікази, а ДНК-полімераза і проводить репараційний синтез
(рис. 1.15). В еукаріотів розпізнання та вирізання пошкодження за
еРН є процесом більш складним і потребує не менш ніж 18 білко-
вих факторів.
Рис. 1.14. АП-сайт в одному з ланцюгів ДНК
У разі ексцизійної репарації нуклеотидів (еРН) специфічні ендону-

клеази роблять розрізи в ланцюзі ДНК по обох боках від пошко- Рис. 1.15. Схема ексцизійної репарації нуклеотидів. А, В, С — білки
дження, після чого однонитковий фрагмент із пошкодженням ви- UvrA, UvrB та UvrC; Pol — ДНК-полімераза. (Пояснення в тексті)
даляється. Таким чином, у разі ексцизійної репарації нуклеотидів
відбувається вирізання (ексцизія) не самого пошкодження, а фраг- Важливим є також те, що ексцизійна репарація нуклеотидів по-
мента в декілька нуклеотидів. ця система впізнає й репарує різно- в’язана з транскрипцією. У цьому випадку первинним «сенсором»
манітні хімічні модифікації основ ДНК, які блокують проходження пошкодження є РНК-полімераза, яка, натрапляючи на пошко-
реплікації та транскрипції. Саме за допомогою ексцизійної репара- дження, закінчує транскрипцію і стимулює залучення білкових
ції нуклеотидів відбувається видалення тимінових димерів (напри- факторів, що проводять еРН. Таким чином, з допомогою ексцизій-
клад, у організмів, у яких фотоліаза відсутня, зокрема у ссавців), ної репарації нуклеотидів у першу чергу репаруються транскрип-
інші ковалентні зшивки між сусідніми основами в межах одного ційно активні ділянки геному.
ланцюга ДНК. Система ексцизійної репарації нуклеотидів є більш Системи репарації двониткових розривів ДНК, хоча розпізнають
універсальною за інші репараційні системи, оскільки розпізнаєть- і виправляють лише один тип пошкоджень, є критичними для під-
ся не саме пошкодження, а порушення структури подвійної спі- тримання стабільності генетичного апарата, оскільки є причиною
ралі ДНК, які вони викликають. У прокаріотів основними білка- різноманітних хромосомних перебудов (див. підрозділ 3.4). існує
ми, які розпізнають пошкодження та проводять ексцизію, є білки два кардинально відмінні механізми усунення двониткових розри-
UvrA, UvrB та UvrC. Гомодимер UvrA у комплексі з UvrВ упізна- вів ДНК: репарація за типом гомологічної рекомбінації та репара-
ють пошкоджену ділянку, після чого димер UvrA відокремлюєть- ція за типом негомологічного об’єднання кінців.
ся, а до пошкодженої ДНК та UvrВ приєднується UvrС. Комплекс Репарація за типом гомологічної рекомбінації забезпечує безпо-
UvrВС набуває ендонуклеазної активності й вирізає однониткову милкове відновлення цілісності молекули ДНК, оскільки виправ-
ділянку приблизно у 12 нуклеотидів, яка містить пошкодження. лення пошкодження базується на принципі комплементарності.
За своїм механізмом вона є аналогічною описаному в підрозділі з того, що індукується у відповідь на високі дози пошкоджуючих
«Рекомбінація ДНК» процесу репараційного синтезу під час утво- ДНК факторів). Коли в ДНК накопичується велика кількість по-
рення структури Холідея після індукції дволанцюгового розриву. шкоджень, що перешкоджають реплікації, індукується оперон
Репарація за типом гомологічної рекомбінації відбувається відразу UmuCD, який кодує субодиниці ДНК-полімерази V. Основна полі-
після реплікації ДНК, оскільки для здійснення процесу необхід- мераза реплікації — ДНК-полімераза ііі — дисоціює від матриці,
ні дві ідентичні молекули ДНК, одна з яких використовується як а її місце займає ДНК-полімераза V. цей фермент належить до
матриця. ДНК-полімераз низької точності — він не має коректорської ак-
Другий тип репарації двониткових розривів — за типом него- тивності й може проводити синтез ДНК навіть у разі неможливості
мологічного об’єднання кінців — задіяний на передсинтетичній утворення точних комплементарних зв’язків між нуклеотидами
стадії клітинного циклу (до реплікації ДНК). Основну роль у цьо- дочірнього та матричного ланцюга. ДНК-полімераза V продовжує
му процесі відіграють білки Ku70 та Ku80. Гетеродимери цих біл- реплікацію, незважаючи на наявність пошкодження. Після цього
ків сідають на кінці розривів, взаємодіють між собою, одночасно вона замінюється на ДНК-полімеразу ііі, і далі реплікація продо-
притягуючи кінці розривів один до одного, а ДНК-лігаза зшиває вжується основною високоточною полімеразою. Хоча в результаті
їх. Система репарації двониткових розривів за типом негомоло- такої «репарації» клітина може реплікувати свій геном і нормаль-
гічного об’єднання кінців є неточною щодо відтворення вихідної но ділитися, пошкодження не усуваються й передаються дочірнім
нуклеотидної послідовності молекули ДНК. По-перше, сполуча- клітинам, а за рахунок виникнення великої кількості помилок
тися між собою можуть два фрагменти абсолютно різних молекул збільшується рівень мутації.
ДНК (у цьому випадку робота репараційних систем призведе до В еукаріотів також є ДНК-полімерази, які проводять репліка-
утворення хромосомних аберацій за типом транслокацій (див. під цію, незважаючи на пошкодження ДНК, але не всі з них призводять
розділ 3.4). По-друге, у процесі з’єднання розірваних кінців (або до помилок. Так, наприклад, ДНК-полімераза η (функціональний
до того, як їх упізнають системи репарації) кілька нуклеотидів на аналог бактеріальної ДНК-полімерази V) «запрограмована» таким
кінцях, як правило, відщеплюються нуклеазами. це призводить чином, що навпроти тимінового димеру вбудовує два аденозини.
до нестачі декількох нуклеотидів під час зшивання розриву. Проте Механізм постреплікативної рекомбінаційної «репарації» викорис-
помилки, які виникають за рахунок негомологічного об’єднання товується клітиною, коли пошкодження ДНК не було видалено
кінців ДНК, не є критичними для функціонування клітини, до початку наступного раунду реплікації, але пошкоджень не на-
оскільки більшість послідовностей геному еукаріотичних орга- стільки багато, щоб повністю блокувати синтез ДНК. У цьому ви-
нізмів складають некодуючі послідовності, нестачі нуклеотидів падку ДНК-полімераза зупиняється перед пошкодженням, від’єд-
у яких чи некоректне їх поєднання не призводить до негативних нується від матриці та знову зв’язується з нею за декілька десятків
ефектів. Крім того, найбільш активна ця система репарації в клі- нуклеотидів поза пошкодженням. У результаті цього в одній до-
тинах, що є остаточно диференційованими та не увійдуть до на- чірній молекулі ДНК утворюються прогалини, а інша є інтактною.
ступного циклу поділу. За допомогою рекомбінаційних механізмів непошкоджені компле-
якщо пошкоджень ДНК у клітині дуже багато або системи ре- ментарні ділянки матричного ланцюга інтактної молекули зала-
парації не встигли їх видалити до початку реплікації ДНК, для тують прогалини навпроти пошкодження (фактично відбувається
збільшення шансів клітини на виживання індукуються механіз- вирізання необхідного фрагмента і його вбудовування в прогали-
ми толерантності до пошкоджень ДНК. Традиційно ці механізми ну). При цьому утворюються однониткові ділянки в матричному
відносять до репараційних, хоча формально не є такими, оскіль- ланцюзі, з якого вирізався фрагмент. ці прогалини забудовують-
ки первинне пошкодження не усувається. Найбільш вивченими ся під час репараційного синтезу ДНК. Що стосується цього меха-
механізмами толерантності до пошкоджень ДНК є реплікація, не- нізму толерантності до пошкоджень ДНК, то він є безпомилковим
зважаючи на пошкодження ДНК, та постреплікативна рекомбінаційна (навпроти пошкодження знаходиться комплементарна послідов-
«репарація». ність). і хоча первинні пошкодження не усуваються, у дочірніх
Відомим прикладом реплікації, незважаючи на пошкоджен- клітинах їх уже значно менше й вони можуть бути видалені інши-
ня ДНК, є так звана SOS-репарація в бактерій (названа виходячи ми системами репарації.
Приклади питань до теми 9. За рахунок якої модифікації нуклеотидів системи місметч-

1. як називається основний фермент, що проводить реплікацію репарації впізнають материнський ланцюг ДНК?
в еукаріотів? а) фосфорилювання; б) метилювання;
а) ДНК-залежна РНК-полімераза; в) убіквітинування; г) глікозилювання;
б) ДНК-залежна ДНК-полімераза; д) ацетилювання.
в) РНК-залежна РНК-полімераза; 10. який із типів репарації здатний призвести до появи трансло-
г) РНК-залежна ДНК-полімераза; кацій?
д) ревертаза. а) фотореактивація;
2. як називається стартова точка реплікації? б) ексцизійна репарація основ;
а) Реплікон; б) репліцентр; в) ексцизійна репарація нуклеотидів;
в) оріджин; г) реплікативна вилка; г) негомологічне об’єднання кінців;
д) старт-кодон. д) SOS-репарація.
3. як називається ланцюг ДНК, який синтезується безупинно під
час реплікації?
а) Матричний; б) кодуючий; Приклади задач та алгоритм їх розв’язання
в) змістовний; г) той, що запізнюється;
д) лідируючий. Задача 1. Визначте час реплікації гена, який кодує білок з мо-
4. Праймаза належить до класу: лекулярною масою 68420. Середня молекулярна маса аміно-
а) ДНК-залежних РНК-полімераз; кислоти — 110, швидкість реплікації — 9 ⋅ 104 пар основ за хви-
б) ДНК-залежних ДНК-полімераз; лину.
в) РНК-залежних РНК-полімераз; Алгоритм розв’язання
г) РНК-залежних ДНК-полімераз; Для визначення часу реплікації гена необхідно знати, скіль-
д) ревертаз. ки нуклеотидів входять до його складу. Для цього спочатку ді-
5. Назвіть компоненти реплісоми: знаємося скільки амінокислот складають білок, синтез якого
а) геліказа; б) ендонуклеаза;
68400
в) праймаза; г) ДНК-полімераза; контролюється цим геном: = 622 амінокислоти. Врахо-
д) теломераза. 110
вуючи триплетність генетичного коду (див. підрозділ 2.3) (коли
6. Коректорська функція ДНК-полімераз забезпечується:
для кодування однієї амінокислоти необхідно три нуклеотиди),
а) 3'-ендонуклеазною активністю;
маємо кількість нуклеотидів (а отже, і їх пар) у складі гена:
б) 5'-ендонуклеазною активністю;
622 ⋅ 3 = 1866.
в) 3'→5' екзонуклеазною активністю;
1866
г) 5'→3' екзонуклеазною активністю; Звідси знайдемо час реплікації: = 0,021 хв.
д) лігазною активністю. 9 ⋅ 104 ( )
7. Вкажіть ферменти, які беруть участь у прямій репарації по-
шкоджень: Задача 2. Клітини E. coli, які тривалий час вирощували на се-
а) лігаза; б) теломераза; редовищі, що містить ізотоп 14 N, переносять у середовище з 15 N,
в) фотоліаза; г) глікозилаза; чекають два покоління і виділяють ДНК. яким буде молярне спів-
д) РНК-полімераза. відношення «гібридної» ДНК 14N −15N до «важкої» 15N −15N ?
8. яка система забезпечує репарацію місметчів?
а) ДНК-глікозилаза; б) UvrАВС; Алгоритм розв’язання
в) Ku70/80; г) mutHLS; Ураховуючи те, що реплікація ДНК відбувається за напівкон-
д) SOS-репарація. сервативним способом, маємо таку схему:
вихідна ДНК, нульове 14

N −14N наявні дволанцюгові ділянки молекул, що складаються з майже,
покоління але не абсолютно комплементарних ланцюгів, — так звані гетеро-
реплікація ДНК та її склад 14
N −15N 14
N −15N дуплекси.
у першому поколінні
реплікація ДНК та її склад 14
N −15N 15
N −15N 14
N −15N 15
N −15N
у другому поколінні
Отже, молярне співвідношення «гібридної» ДНК 14

N −15N до
«важкої» 14N −14N буде 1:1.
1.4. Рекомбінація ДНК

Описані в попередніх розділах процеси реплікації та транскрип-
ції забезпечують точність відтворення й реалізації генетичної ін-
формації. Системи репарації ДНК (див. попередній розділ) усувають
більшість пошкоджень, відтворюючи вихідну нуклеотидну послідов-
ність ДНК. Таким чином, поява в процесі еволюції кардинально но-
вих послідовностей є рідкісною подією. Дійсно, порівняльний аналіз
геномів різних організмів указує не стільки на наявність принципо-
во нових послідовностей ДНК у різних таксономічних груп, скільки
на різноманітність комбінацій уже існуючих. Первинну комбінатив-
ну мінливість у особин одного виду — перетасовку послідовностей
ДНК — забезпечує гомологічна рекомбінація. Основною вимогою для
гомологічної рекомбінації є наявність і просторова наближеність
довгих гомологічних послідовностей ДНК. Саме тому цей процес
найчастіше відбувається в мейозі під час утворення статевих клі- Рис. 1.16. Етапи утворення структури Холідея за гомологічної
тин, коли гомологічні молекули ДНК наближені одна до одної. Рід- рекомбінації. Штрихами та відповідними літерами позначено
ше така рекомбінація відбувається в мітозі під час реплікації ДНК. послідовності генів на комплементарних ланцюгах
Уявлення про принципи гомологічної рекомбінації дає спро-
щена модель Холідея, яка була запропонована ще 1964 року. На У системі in vitro структура Холідея підлягає ізомеризації —
рис. 1.16 зображено дві гомологічні молекули ДНК, які містять три два ланцюги ДНК повертаються на 180 °С, у результаті чого зни-
гени — А, В і С. Дві гомологічні молекули ДНК, що рекомбінують, кає перехрещення між нитками ДНК (рис. 1.17). У такому ізоме-
несуть при цьому різні варіанти цих генів, одні з яких позначені ризованому стані вона впізнається рядом білків, які підтримують
великими, а інші — маленькими літерами. її конформацію, а також в АТф-залежному процесі забезпечують
Першою подією рекомбінації, згідно з моделлю Холідея, є ін- переміщення структури Холідея (так звану міграцію гілки), що при-
дукція специфічними ферментами одноланцюгових розривів водить до подовження гетеродуплексів (рис. 1.16).
у двох гомологічних молекулах ДНК, що рекомбінують. Утворені Міграція гілки триває доти, поки фермент резольваза (нале-
в результаті розривів вільні 5'- та 3'- кінці ДНК зшиваються лігаза- жить до класу ендонуклеаз) не розріже структуру Холідея. Резоль-
ми, але в такий спосіб, що 3'-кінець ланцюга одного дуплекса спо- ваза взаємодіє з перехрещеними ланцюгами ДНК у такий спосіб,
лучається з 5'-кінцем ланцюга, що належить гомологічному ду- що однаково ймовірними є два варіанти розділення структури Хо-
плексу (рис. 1.16). У результаті цього утворюється структура з пе- лідея (рис. 1.18). Після зшивання розірваних ланцюгів лігазою за-
рехрещеними ланцюгами ДНК — структура Холідея, у межах якої лишаються дві дволанцюгові молекули ДНК.
як видно на рисунку, в одному з варіантів розділення (під номе-

ром 1) спостерігається обмін ділянками між двома гомологічними
молекулами ДНК — великі літери замінюються на маленькі, і на-
впаки. У другому варіанті просто відбувається вставка гомологіч-
ної ділянки в один з ланцюгів. Отже, під час розрізання структури
Холідея рекомбінантні молекули утворюються з імовірністю 1/2.
Описана спрощена модель досить точно описує міграцію та роз-
ділення структури Холідея, хоча механізми її утворення є дещо
іншими. Насправді ініціацію процесу рекомбінації забезпечує ін-
дукція дволанцюгового розриву в одній з молекул ДНК, що реком-
бінують; інша залишається інтактною. цей розрив упізнається біл-
ковим комплексом, який за рахунок 5'-нуклеазної активності роз-
ширює ділянку розриву, залишаючи при цьому вільні 3'-виступи
обох ланцюгів (рис. 1.19).
Рис. 1.17. Послідовність генів на ділянці ДНК до рекомбінації (а),

у структурі Холідея (б) та після її ізомеризації (в). Штрихами й відповідними
літерами позначено послідовності генів на комплементарних ланцюгах
Рис. 1.18. Схема двох варіантів розділення структури Холідея резольвазою

з утворенням (1) та без утворення (2) рекомбінантних молекул. Зверху — Рис. 1.19. Утворення двох структур Холідея
структура Холідея, унизу — дві пари молекул ДНК після її розділення після дволанцюгового розриву
Далі один із цих виступів, взаємодіючи з білками, здійснює ін-

вазію — вбудовується в гомологічну інтактну молекулу ДНК і утво-
рює комплементарні зв’язки з одним з її ланцюгів. При цьому від-
бувається виштовхування не задіяного в цей процес другого ланцю-
га молекули ДНК, в яку відбулася інвазія,— утворюється так звана
D-петля (рис. 1.19). Разом із 3'-виступом D-петля переміщується
вздовж молекули ДНК у пошуках максимально комплементарних
ділянок. Увесь цей час цілісність однієї молекули ДНК, що взяла
участь у рекомбінації, порушена: дволанцюговий розрив утворив
вільні незахищені 5'- та 3'-кінці, які є субстратами для відповідних
нуклеаз. Така ситуація є небезпечною для клітини, тому наступ-
ним етапом рекомбінації є репараційний синтез. ДНК-полімерази,
використовуючи як затравку 3'-виступи, а як матрицю — два лан-
цюги інтактної молекули ДНК, подовжують ці виступи, після чого
лігази каталізують зшивку фрагментів. інвазія та репараційний
синтез у результаті призводять до утворення з молекул ДНК двох
структур Холідея (рис 1.19). Після їх розділення резольвазою мож-
ливе утворення рекомбінантних молекул з тією ж імовірністю, що
й передбачала модель Холідея.
Результатом гомологічної рекомбінації є кросинговер — обмін
гомологічними ділянками між гомологічними хромосомами, на-
слідки якого та його біологічне значення розглядатимуться в під Рис. 1.20. Схема сайт-специфічної рекомбінації
розділі 3.5.
Крім гомологічної рекомбінації, розрізняють також сайт-спе- Незаконна рекомбінація взагалі не передбачає наявності гомо-
цифічну та незаконну рекомбінацію. Сайт-специфічна рекомбінація, логічних послідовностей у молекулах, що рекомбінують. цей тип
у результаті якої, наприклад, фрагмент ДНК вирізається з однієї рекомбінації здійснюється за рахунок особливих білків, які роб-
молекули та вбудовується в іншу, відбувається на маленьких спе- лять дволанцюгові розрізи в ДНК і, утримуючи розірвані кінці,
цифічних ділянках. За механізмом вона подібна до гомологічної забезпечують рекомбінацію між різними негомологічними молеку-
рекомбінації: також відбувається послідовна індукція двох розри- лами. Прикладом такої рекомбінації може бути репарація дволан-
вів (щоправда, одноланцюгових і в обох молекулах, що рекомбіну- цюгових розривів за типом негомологічного об’єднання кінців (див.
ють), результатом зшивання яких є поява структури Холідея. Слід підрозділ 1.3).
відмітити, що фосфодіефірні зв’язки при цьому утворюються між Особливим варіантом рекомбінаційних подій є транспозиції —
ланцюгами різних дуплексів (рис. 1.20). переміщення по геному мобільних генетичних елементів. ДНК-
Сайт-специфічна рекомбінація відрізняється від гомологічної транспозони для свого переміщення використовують механізм
тим, що для обміну ділянками необхідна наявність дуже невели- сайт-специфічної рекомбінації: послідовність транспозона кодує
ких за довжиною гомологічних послідовностей (наприклад, у разі фермент транспозазу, яка здатна каталізувати його вирізання
інтеграції бактеріофага λ в бактеріальний геном ця послідовність і вбудовування в іншу частину геному. LTR-транспозони та мо-
становить лише 15 пар нуклеотидів). Сам процес рекомбінації за- більні елементи SINE і LINE використовують для своєї транспо-
лежить при цьому від взаємодій між білками, які впізнають ці ко- зиції зворотну транскрипцію (синтез молекули ДНК на матриці
роткі гомологічні послідовності. Сайт-специфічна рекомбінація, РНК), яка відбувається або в цитоплазмі (LTR-транспозони), або
в основному, поширена в бактеріофагів, за її механізмом здійсню- в ядрі (елементи SINE і LINE). В обох випадках з послідовнос-
ється також інтеграція плазмід у бактеріальні геноми. ті транспозона синтезується молекула РНК, яка після зворотної
транскрипції продукує молекулу ДНК, що вбудовується в геном 8. які типи рекомбінацій існують?
за принципом сайт-специфічної рекомбінації. а) Гомологічна; б) репаративна;
в) сайт-специфічна; г) незаконна;
д) неканонічна.
Приклади питань до теми 9. як називається процес переміщення по геному мобільних гене-
1. Основною вимогою гомологічної рекомбінації є: тичних елементів?
а) наявність специфічних білків-рекомбінаторів; а) Транслокація; б) транспозиція;
б) наявність гомологічних невеликих сайтів між молекулами; в) інтеграція; г) інсерція;
в) наявність гомологічних білків під час рекомбінації; д) трансдукція.
г) наявність довгих гомологічних послідовностей ДНК між дво- 10. як називається синтез РНК на матриці ДНК?
ма молекулами; а) Транскрипція; б) реплікація;
д) наявність модифікованих нуклеотидів. в) псевдореплікація; г) зворотна реплікація;
2. як називається вбудовування одного ланцюга ДНК в дуплекс д) зворотна транскрипція.
іншої молекули під час рекомбінації?
а) інсерція; б) інвагінація;
в) інтеграція; г) інкорпорація;
д) інвазія.
3. як називається ланцюг ДНК, що випетлюється з дуплекса під
час інвазії?
а) Зайва петля; б) зміщена петля;
в) D-петля; г) move-петля;
д) Т-петля.
4. як називається подвійна спіраль ДНК, що складається з неаб-
солютно комплементарних ланцюгів?
а) Гетеромолекули; б) гетеро-ДНК;
в) гетеродуплекс; г) гомодуплекс;
д) структура Холідея.
5. які ферменти забезпечують репаративний синтез?
а) РНК-полімерази; б) ДНК-полімерази;
в) рестриктази; г) лігази;
д) топоізомерази.
6. як називається структура, що утворюється під час рекомбіна-
ції та складається з перехрещених ланцюгів ДНК?
а) Структура Холідея;
б) Уотсон-Криківська структура;
в) кросинговерна структура;
г) конвертована структура;
д) ізомеризована структура.
7. У яких процесах бере участь резольваза?
а) Транскрипції; б) репарації;
в) рекомбінації; г) реплікації;
д) процесингу.
Розділ 2. Реалізація генетичної інформації 49
Розділ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ будуються комплементарні нуклеотиди), називається матричним.

Комплементарний до матричного й, відповідно, ідентичний за по-
ГЕНЕТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ слідовністю до синтезованої РНК ланцюг ДНК має назву змістов-
ного, або кодуючого (рис. 2.2). Під «послідовністю гена» зазвичай
розуміють саме послідовність змістовного ланцюга. Потенційно
матричну функцію може виконувати кожна з двох ниток подвійної
Для всіх живих організмів шляхи збереження та реалізації ге-
спіралі — кодуючі послідовності окремих генів можуть знаходити-
нетичної інформації є спільними. Свого часу френсіс Крік запропо-
ся на різних нитках ДНК.
нував загальну схему цих процесів, яка дістала назву центральної
догми молекулярної біології (рис 2.1):
Рис. 2.1. Центральна догма молекулярної біології

Рис. 2.2. Схема послідовності кодуючого й матричного ланцюгів ДНК.
Згодом цю схему було розширено: у вірусів, у яких молекули Суцільними лініями позначено водневі зв’язки між комплементарними
РНК можуть бути носієм генетичної інформації, спостерігається парами нуклеотидів, пунктирними — водневі зв’язки, що утворюються
явище реплікації РНК. Крім того, відкриття зворотної транскрип- в процесі транскрипції
тази (ферменту, здатного проводити синтез молекули ДНК, вико-
ристовуючи РНК як матрицю) засвідчив можливість копіювання ферментативна активність РНК-полімераз полягає в поліме-
інформації з молекул рибонуклеїнових кислот на ДНК. ризації субстратів, якими є рибонуклеозидтрифосфати: АТP, GТP,
У попередньому розділі було розглянуто процес реплікації UТP, CТP. Група 3'ОН одного рибонуклеотиду реагує з 5'-фосфатом
ДНК, у цьому увагу буде приділено механізмам реалізації генетич- іншого, утворюючи фосфодіефірний зв’язок. Нові нуклеотиди при-
ної інформації, або експресії генів. єднуються до 3'-кінця ланцюга РНК, що зростає. Таким чином,
синтез транскрипту відбувається в напрямку 5'→3', а оскільки
комплементарні пари основ можуть утворюватися лише між анти-
паралельними ланцюгами, матричний ланцюг зчитується в проти-
2.1. ТРАНСКРИПЦІЯ лежному напрямку 3'→5' (саме в такому напрямку рухається РНК-
Процес, у результаті якого відбувається реалізація генетичної полімераза вздовж ДНК).
інформації, що закодована в послідовностях молекул ДНК, нази- Транскрипція у прокаріотів. У клітинах прокаріотів синтез усіх
вають експресією генів. Першим етапом експресії генів є транскрип- типів РНК виконує один тип ферменту РНК-полімерази, побудо-
ція — процес синтезу молекул РНК на матриці ДНК, у результаті ваний з декількох субодиниць. РНК-полімераза E. coli має п’ять
якого утворюється молекула, що являє собою копію одного з лан- основних субодиниць: дві α, одну β, одну β’ та одну σ (α2ββ’σ). Така
цюгів ДНК. Синтезована молекула РНК називається транскрип- форма ферменту називається голоферментом. Субодиниця σ може
том. Залежно від типу РНК, що транскрибована, вона підлягає або від’єднуватися від інших субодиниць, що призводить до утворення
не підлягає подальшій трансляції з утворенням білка. форми під назвою кор-фермент. Під час транскрипції ці дві форми
Синтез РНК забезпечується ферментами РНК-полімеразами РНК-полімерази виконують різні ролі: голофермент є необхідним
і здійснюється за правилом комплементарності. ланцюг ДНК, що для ініціації (початку) транскрипції, а кор-фермент — для її продо-
РНК-полімерази обирають як матрицю для синтезу РНК (до нього вження, або елонгації.
50 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Розділ 2. Реалізація генетичної інформації 51
ініціація транскрипції починається з посадки голоферменту приєднання ще восьми-дев’яти нуклеотидів, далі субодиниця σ
РНК-полімерази на промоторну ділянку гена. РНК-полімераза впіз- від’єднується від РНК-полімерази, і залишається кор-фермент
нає дві послідовності промотора, які в E. coli позначають як послі- (рис. 2.3). Відбувається перехід до стадії елонгації.
довність –10 та –35 (перший нуклеотид гена, який транскрибуєть- Під час елонгації вздовж молекули ДНК пересувається кор-
ся, має нумерацію +1, отже, нуклеотиди, що розміщені в напрямку фермент РНК-полімерази. Він приєднує рибонуклеотиди до 3'-кін-
5'-кінця від нього, позначаються «–»). Промотори характеризу- ця РНК у послідовності, що визначається розташуванням основ
ються варіабельністю в нуклеотидному складі цих послідовностей, у матричному ланцюзі ДНК. Під час пересування РНК-полімераза
від чого залежить різна ефективність зв’язування з ними РНК- розплітає подвійну спіраль ДНК. Денатурації підлягає невелика
полімерази (сила промотора), але всі відповідають так званим кон- ділянка ДНК довжиною 12–17 пар основ, де й відбуваються комп-
сенсусним (усередненим) послідовностям –10 та –35. За впізнавання лементарні взаємодії між матричним ланцюгом та РНК, що синте-
і зв’язування РНК-полімерази з промотором відповідає субодини- зується. У міру перебігу синтезу РНК відокремлюється від матриці
ця σ. За відсутності цієї субодиниці фермент може з’єднуватися ДНК, а ДНК знову відтворює структуру двониткової спіралі.
з ДНК, але ця взаємодія носить випадковий характер — фермент Термінація (закінчення) транскрипції також не є випадковою
може зв’язуватися з будь-якою послідовністю всередині кодуючої й починається в дискретних місцях, які знаходяться на певній від-
частини гена чи взагалі в міжгенних ділянках. стані за кодуючою послідовністю гена. У E. coli роль термінаторів
(послідовності ДНК, на яких відбувається зупинка транскрипції)
відіграють паліндроми. ці послідовності характеризуються симетрі-
єю, яка полягає в тому, що їх перша половина повністю компле-
ментарна другій, наприклад 5'-ATAGC | GCTAT-3'. В однонитковій
молекулі РНК це дає можливість утворення шпильки, яка є сигна-
лом термінації транскрипції (рис. 2.4).
Рис. 2.3. Етапи ініціації транскрипції у прокаріотів
ініціація транскрипції починається зі зв’язування голофер- Рис. 2.4. Утворення шпильки в транскрипті
менту РНК-полімерази з промотором. При цьому дволанцюгова
спіраль ДНК підлягає денатурації в районі АТ-збагаченої послі- У більшості випадків за паліндромною послідовністю в ДНК
довності –10 (послідовність, що називається бокс Прибноу). Розрив знаходиться ряд залишків А, які утворюють водневі зв’язки із за-
водневих зв’язків у молекулі ДНК є необхідною умовою утворення лишками U-транскрипту. РНК-полімераза припиняє рух одразу
нових комплементарних пар, але вже між ДНК-РНК гібридом, що за структурою шпильки, а наявність нестабільних пар А-U є при-
утворюється в процесі транскрипції. РНК-полімераза забезпечує чиною остаточного від’єднання транскрипту від матриці. Коли за
зв’язування перших двох нуклеотидів з ДНК та каталізує утво- паліндромною послідовністю немає достатньої кількості залишків
рення першого фосфодіефірного зв’язку. Голофермент проводить аденіну, діє інший механізм термінації, залежний від специфічного
білкового фактора ρ. цей ρ-фактор зв’язується зі зростаючим трас- або репресії ініціації. Крім того, на достатньо великій відстані від
криптом і просувається вздовж нього зі швидкістю, трохи нижчою гена (від сотень до декількох тисяч пар основ) можуть знаходитися
за швидкість руху РНК-полімерази. Коли РНК-полімераза гальмує регуляторні послідовності, які або підсилюють синтез РНК цього
рух за структурою шпильки, ρ-фактор досягає кінця транскрипту гена (енхансери), або пригнічують його (сайленсери). часто енхансе-
і стимулює відокремлення РНК та РНК-полімерази від ДНК матри- ри й сайленсери регулюють активність декількох генів, тому вони
ці. Кор-фермент РНК-полімерази може знову зв’язуватися із суб- не обов’язково належать до якогось конкретного гена.
одиницею σ і переходить до наступного раунду транскрипції. Термінація транскрипції білкових генів настає в певному
Транскрипція в еукаріотів. В еукаріотів транскрипція відбуваєть- місці за кінцем кодуючої послідовності. Приблизно через 20 ну-
ся подібним до прокаріотів чином. етап ініціації, однак, є більш клеотидів від так званого сигналу поліаденілування AAUAAA зна-
складним, термінація не полягає в утворенні шпильки, а транс- ходиться U- або GU-збагачена послідовність, яка містить дину-
крипцію проводять три ферменти (РНК-полімерази I, II та III), клеотид СА. Після цієї послідовності РНК-полімераза продовжує
які впізнають власні промоторні послідовності та транскрибують синтез до 1000 нуклеотидів, одночасно спеціальні ферменти про-
різні комплекси генів: РНК-полімераза і транскрибує три з чоти- водять розрізання фосфодіефірного зв’язку в транскрипті між ну-
рьох генів, що кодують рибосомні РНК (18S, 28S та 5,8S рРНК), клеотидами С та А. Сигналом термінації транскрипції РНК-полі-
РНК-полімераза іі проводить синтез РНК білкових генів (мРНК) та мерази і є відповідна послідовність завдовжки 18 пар основ, яка
малих ядерних РНК (мяРНК), а РНК-полімераза ііі транскрибує знаходиться на відстані 600 пар основ після кінця гена. Термі-
гени, які кодують транспортні РНК та 5S рРНК. нація транскрипції РНК-полімерази III настає на послідовності,
Особливість ініціації транскрипції в еукаріотів полягає в тому, яка розташована на невеликій відстані після кінця гена й містить
що зв’язування РНК-полімераз із промоторами потребує участі ряд залишків А.
ряду білків, які називаються загальними транскрипційними факто-
рами. Транскрипційні фактори впізнають специфічні послідовності
відповідних промоторів та допомагають РНК-полімеразам локалі- Приклади питань до теми
зуватися в положенні, властивому для початку транскрипції. Так, 1. як називається процес синтезу РНК на матриці ДНК?
промотор РНК-полімерази іі зазвичай (але не завжди) містить еле- а) Трансдукція; б) трансляція;
мент послідовності, який називається ТАТА-боксом. ТАТА-бокс має в) транскрипція; г) трансверсія;
консенсус 5'ТАТА(А/Т)А(А/Т)3', розташований на відстані близь- д) трансформація.
ко 30 пар основ перед місцем початку транскрипції. фактори тран- 2. як називається ланцюг ДНК, послідовність якого комплемен-
скрипції РНК-полімерази іі (позначаються TFII — від Transcription тарна послідовності транскрипту?
Factor of RNA-polymerase II) зв’язуються з ДНК поблизу ТАТА- а) Кодуючий; б) антикодуючий;
боксу й утворюють білкову платформу, до якої приєднується РНК- в) комплементарний; г) матричний;
полімераза II — цей функціональний комплекс здатний до ініцію- д) змістовний.
вання транскрипції. Гени, які не мають ТАТА-боксу поблизу міс- 3. Голофермент РНК-полімерази забезпечує процес:
ця старту транскрипції, можуть містити альтернативні ініціюючі а) ініціації транскрипції; б) елонгації транскрипції;
елементи. ініціація транскрипції РНК-полімеразами I та III від- в) термінації транскрипції; г) ініціації трансляції;
бувається подібно до РНК-полімерази іі. Специфічні послідовності д) термінації трансляції.
промоторів діють як місця зв’язування полімераз і співпрацюючих 4. які з наведених подій характеризують етап ініціації тран-
з ними транскрипційних чинників (TFI — для РНК-полімерази I та скрипції?
TFIII A-С — для РНК-полімерази III). а) Пересування РНК-полімерази по ДНК в напрямку до 5'-кінця;
На транскрипцію генів впливає також ряд інших елементів б) впізнання промотора;
промотора, які мають характерні консенсусні послідовності. ці в) утворення шпильки в молекулі РНК;
послідовності діють як місця зв’язування інших транскрипцій- г) каталіз першого фосфодіефірного зв’язку;
них факторів, що регулюють транскрипцію шляхом стимуляції д) очищення промотора.
5. Денатурація ДНК в процесі транскрипції необхідна для того, клітинні компоненти і проводилося вимірювання радіоактивності
щоб: фракції мРНК, яка показала, що в мРНК 1 · 106 клітин включилося
а) забезпечити взаємодію субодиниці σ з кор-ферментом; 2,5 пікомоля уридину. Припустивши, що склад нуклеотидів мРНК
б) полегшити впізнавання промотора; є випадковим і що середня довжина мРНК дорівнює 3000 нуклео-
в) полегшити очищення промотора; тидів, розрахуйте, скільки молекул мРНК було синтезовано в кож-
г) забезпечити утворення шпильки в РНК; ній окремій клітині під час культивування (вважайте, що число
д) забезпечити утворення водневих зв’язків між ДНК та рибо- Авогадро — 6 ⋅ 1023 ).
нуклеотидами.
6. як називається самокомплементарна послідовність нуклеотидів?
Помноживши 2,5 пікомоля уридину на число Авогадро, ми
а) Промотор; б) консенсус;
отримаємо загальну кількість уридину, що включився в синте-
в) паліндром; г) енхансер;
д) поліном. ( )( )
зовані молекули мРНК: 2,5 ⋅ 10−12 ⋅ 6 ⋅ 1023 = 15 ⋅ 1011. Оскільки
7. який білок є фактором термінації транскрипції? послідовності мРНК випадкові, то кількість інших нуклеоти-
а) α-фактор; б) γ-фактор; дів, включених у мРНК суспензії мікроорганізмів, дорівнювати-
в) β-фактор; г) σ-фактор; ( )
ме 15 ⋅ 1011 ⋅ 4 = 6 ⋅ 1012. Розділивши це число на кількість клітин
д) ρ-фактор. у суспензії, отримаємо кількість нуклеотидів на одну клітину:
8. які гени транскрибує РНК-полімераза ііі еукаріотів?
а) Білкові гени;
(6 ⋅ 1012)= 6 ⋅ 106. якщо довжина однієї мРНК в середньому дорів-
б) гени мяРНК; 106
в) гени тРНК; нює 3000 нуклеотидів, легко знайти кількість молекул у кожній
г) гени високомолекулярних рРНК;
окремій клітині:
(6 ⋅ 106)= 2000 молекул.
д) 5S рРНК. 3000
9. Термінація транскрипції в еукаріотів залежить від упізнання
РНК-полімеразою іі: Задача 2. яка з наведених послідовностей РНК буде найбільш
а) специфічного білкового фактора; ефективно гібридизуватися з послідовністю ДНК 5' — ATA CTT
б) полі-А сигналу; ACT CAT TTT — 3'?
в) динуклеотиду СА; A. 5' — AAA AAC GUC CCC UAA — 3'
г) паліндромної послідовності; Б. 5' — ATA CTT ACT CAT TTT — 3'
д) ρ-фактора. В. 5' — UAU GAA UGA GUA AAA — 3'
10. Що таке транскрипційні фактори? Г. 5' — AAA AUG AGU AAG UAU — 3'
а) Білки, які допомагають РНК-полімеразам упізнавати промо- Д. 5' — AAA ATG AGT AAG TAT — 3'
тори;
б) білки, які забезпечують елонгацію транскрипції;
в) білки, які забезпечують термінацію транскрипції;
г) послідовності ДНК, з якими зв’язується РНК-полімераза; 2.2. ДОЗРІВАННЯ РНК
д) послідовності ДНК, з якими зв’язуються білки-регулятори РНК, що утворюється безпосередньо під час транскрипції, час-
транскрипції. то не є придатною для виконання відповідних функцій. Для набут-
тя функціональності такий первинний транскрипт підлягає ряду
модифікацій — процесингу, або дозріванню.
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання Найбільш кардинальним змінам під час дозрівання підлягають
Задача 1. Суспензію мікроорганізмів культивували в середови- первинні транскрипти білкових генів еукаріотів (пре-мРНК). Зро-
щі, яке містило [3H]-мічений уридин. З цих клітин було ізольовано зуміло, що пре-мРНК не може бути безпосередньою матрицею для
синтезу білка, оскільки містить у своєму складі не тільки послідов- гідроліз фосфодіефірного зв’язку, від’єднуючи по одному нуклео-
ності, що несуть інформацію про амінокислотну послідовність біл- тиду з 5'-кінця нуклеїнової кислоти). Крім того, кеп бере участь
ка (екзони), але й некодуючі ділянки (інтрони). Під час процесингу у транспорті мРНК у цитоплазму та забезпечує розпізнавання ри-
вирізання інтронів та зшивання екзонів відбувається в результаті босомою початку молекули мРНК під час ініціації трансляції (див.
сплайсингу — процесу, який забезпечує безперервність кодуючої підрозділ 2.3).
послідовності. Крім того, модифікації піддаються 5'- та 3'-кінці Сплайсинг відбувається протягом транскрипції й полягає у ви-
пре-мРНК: 5'-кінець мРНК змінюється шляхом приєднання моди- даленні з пре-мРНК інтронних некодуючих послідовностей. Він
фікованого нуклеотиду (утворюється структура, що називається залежить від сигнальних послідовностей, які знаходяться в пре-
кепом (від англ. — сар)), до 3'-кінця приєднується хвіст із аденіло- мРНК на межі екзон-інтрон. На 5'-кінці інтрона практично всіх
вих нуклеотидів (поліаденілування). Прокаріотичні гени не містять генів є динуклеотид GU, а на 3'-кінці — АG, які маркують місця
інтронів, отже, сплайсинг не потрібний і синтез білка розпочина- розрізання фосфодіефірного зв’язку (5’’- та 3’’-сплайс-сайти). ці
ється ще до закінчення транскрипції. У прокаріотичних клітинах динуклеотиди є частиною довших сигнальних послідовностей,
інколи модифікації підлягають 5'-та 3'-кінці мРНК. що знаходяться на 5'- та 3'-кінцях інтронів. Крім того, в інтронах
Першим етапом процесингу еукаріотичної мРНК, який відбу- хребетних знаходиться послідовність, локалізована на відстані
вається одразу після початку транскрипції, є кепування. Кепуван- 10–40 нуклеотидів перед сигнальною послідовністю 3', яка
ня полягає в приєднанні до 5'-кінця транскрипту модифікованого обов’язково містить аденін. цей аденін відіграє велику роль у про-
нуклеотиду 7-метилгуанідину. фермент гуанілілтрансфераза при- цесі сплайсингу й називається точкою розгалуження (рис. 2.6).
єднує гуанозинмонофосфат до першого нуклеотиду мРНК, у ре-
зультаті чого утворюється нетиповий 5'–5' трифосфатний зв’язок
(рис. 2.5).
Рис. 2.6. Схема організації екзон/інтронних меж
На першому етапі сплайсингу 2'-ОН група аденіну точки розга-

луження атакує фосфодіефірний зв’язок між останнім нуклеотидом
попереднього екзона та першим нуклеотидом інтрона (5'-сплайс-
сайт). Зв’язок розривається, а звільнений 5'-кінець інтрона спо-
лучається з групою 2'-ОН залишку А в місці розгалуження, у ре-
зультаті чого інтрон утворює структуру, яка називається ласо. На
другому етапі розривається фосфодіефірний зв’язок за гуаніном
у послідовності АG на 3'-кінці інтрона (3'-сплайс-сайт), інтрон у ви-
гляді ласо усувається, а дві екзонні послідовності сполучаються
(рис. 2.7).
Процес сплайсингу відбувається в спеціальному нуклеопроте-
Рис. 2.5. Хімічна структура кепу (обведена колом) їновому комплексі — сплайсосомі, який формується на молекулі
та його зв’язок із пре-мРНК. АО — азотиста основа пре-мРНК і включає в себе групу малих ядерних РНК (мяРНК), які
збагачені урацилом (U РНК), у комплексі з білками. Збірка сплай-
Потім метилтрансфераза приєднує −CH3 групу до азоту-7 сосоми забезпечує утворення та підтримання необхідної для почат-
гуанінового кільця. Блокування 5'-кінця кепом зберігає мРНК ку сплайсингу конформації пре-мРНК: у результаті випетлювання
від деградації під дією 5’’-екзонуклеаз (ферментів, які проводять інтрона зближуються 5'- та 3'-сплайс-сайти.
Рис. 2.8. Схематичне зображення просторової структури сплайсосоми.

Темними овалами позначено малі ядерні нуклеопротеїни
Більшість еукаріотичних мРНК на 3'-кінці мають приєднаний

хвіст полі-А, що містить до 250 аденілових нуклеотидів. ця моди-
фікація називається поліаденілуванням і вимагає присутності
відповідних сигнальних послідовностей у пре-мРНК. ці послідов-
ності впізнає ряд білків, що утворюють комплекс, який розрізає
пре-мРНК. Далі специфічний фермент поліА-полімераза приєднує
аденілові нуклеотиди до 3'-кінця молекули РНК. Хвіст полі-А
Рис. 2.7. Стадії сплайсингу захищає мРНК від деградації 3'-екзонуклеазами та відіграє про-
відну роль у ініціації трансляції (див. підрозділ 2.3). Однак, деякі
У клітині існує багато різних молекул мяРНК, однак у сплай- мРНК, наприклад гістонових білків, не містять хвоста полі-А.
сингу задіяні U1, U2, U4, U5 та U6, кожна з яких взаємодіє зі В еукаріотичних клітинах поширені так звані процеси альтер-
специфічними білками (їх комплекси називаються малі ядерні нативного дозрівання мРНК, які призводять до виникнення з однієї по-
нуклеопротеїни). Комплекс U1 з допомогою комплементарних слідовності гена різних мРНК і, відповідно, різних білків. це може
взаємодій між відповідною мяРНК та пре-мРНК зв’язується відбуватися в результаті альтернативного сплайсингу пре-мРНК, під
з 5'-сплайс-сайтом, а U2 — з послідовністю, яка містить точку час якого використовуються інші сплайс-сайти й деякі екзони ви-
розгалуження; інші малі ядерні нуклеопротеїни (U5 та U4/U6) різаються разом з інтронами, що їх оточують. Крім того, альтер-
утворюють зв’язки з U1 та U2. У результаті таких взаємодій і від- нативні сигнали поліаденілування, які містяться в пре-мРНК, можуть
бувається зближення меж інтрона (рис. 2.8). У такій конформації призводити до утворення мРНК різної довжини. Наприклад, ви-
сплайсосома каталізує почергові реакції розривів та з’єднання користання альтернативної послідовності поліаденілування, яка
фосфодіефірних зв’язків, що призводить до вирізання інтрона знаходиться ближче до 5'-кінця молекули, ніж канонічна, може
і сполучення екзонів. Каталітична активність сплайсосоми за- виключити з мРНК деякі екзони, розташовані за цією альтерна-
лежить не від білків, а від молекул РНК, що діють як фермент тивною послідовністю, що призведе до утворення вкороченої фор-
(рибозим). Після закінчення сплайсингу сплайсосома підлягає ми білка.
дисоціації. Альтернативні процеси дозрівання однієї мРНК можуть відбу-
Хоча майже всі інтрони підлягають сплайсингу за участі сплай- ватися в клітинах різного типу або в клітинах одного типу, але тих,
сосом, однак відомі приклади інших механізмів усунення інтронів. що знаходяться на різних етапах розвитку. Білки, що утворюються
інтрони деяких одноклітинних організмів та хлоропластів можуть на матрицях альтернативно сплайсованих мРНК, є спорідненими
набувати специфічної просторової конфігурації, у результаті чого між собою, але виконувані ними функції трохи різняться й ці білки
відповідно укладений інтрон діє як рибозим і може каталізувати можуть мати інші властивості. Наприклад, альтернативне достиган-
власний сплайсинг. ня пре-мРНК імуноглобулінів призводить до появи в клітині двох
варіантів зрілих мРНК. З одних синтезуються білки, які містять Під час транскрипції генів рРНК також спочатку утворюється
збагачений на гідрофобні амінокислоти домен, — такі імуноглобу- єдиний великий транскрипт пре-рРНК, котрий для появи зрілих
ліни легко заякорюються в клітинній мембрані та є рецепторами на молекул рРНК має пройти етапи дозрівання. У прокаріотів цей
поверхні лейкоцитів. З інших сплайс-варіантів мРНК транслюють- транскрипт є попередником 16S, 23S та 5S рРНК та деяких тРНК.
ся секреторні імуноглобуліни, позбавлені гідрофобних доменів. У еукаріотів синтезується єдина пре-РНК (45S), дозрівання якої
Молекули пре-мРНК можуть проходити альтернативний про- призводить до появи молекул 28S, 18S та 5,8S рРНК. Дозрівання
цесинг також завдяки редагуванню РНК (англ. — RNA editing). По- молекул рРНК полягає в розрізанні первинного транскрипту й ме-
слідовність пре-мРНК підлягає під час цього процесу змінам у ре- тилюванні деяких основ і залишків рибози.
зультаті вставок, видалень або заміни основ. Редагування РНК було
вперше помічено в деяких патогенних одноклітинних, у котрих
транскрипти багатьох мітохондріальних генів підлягають значним Приклади питань до теми
модифікаціям шляхом вставок залишків урацилу. Приклади ре- 1. як називається процес дозрівання молекул РНК?
дагування РНК було встановлено також у хребетних, хоча в цьому а) Транскрипція; б) процесинг;
випадку модифікації є значно меншими. У людини редагуванню в) редагування; г) сплайсинг;
в клітинах кишечнику підлягає пре-мРНК гена аполіпопротеїну В, д) рестрикція.
що полягає в заміні С на U. ця зміна призводить до появи стоп- 2. які етапи виділяють у процесингу мРНК?:
кодону й, відповідно, до утворення скороченої форми цього білка. а) Полікепування; б) поліаденілювання;
У клітинах печінки, де редагування цієї пре-мРНК не відбуваєть- в) сплайсинг; г) цисторнізацію;
ся, утворюється білок повної довжини. Дві форми білка виконують д) кепування.
різні функції: повнорозмірна форма білка забезпечує деградацію 3. яка хімічна природа кепа?
ліпопротеїнів низької щільності в печінці, у той час як укорочена а) Метилгуанін; б) метилцитозин;
форма не має такої здатності. в) метиладенін; г) метилурацил;
У клітинах дозріванню підлягають не тільки молекули мРНК, д) метилтимін.
а й тРНК та рРНК. У прокаріотичних та еукаріотичних клітинах 4. Вкажіть функції кепа:
спочатку синтезуються великі молекули — попередники тРНК (пре- а) захист 5'-кінця мРНК від деградації;
тРНК), які потім з допомогою ферментів рибонуклеаз нарізаються на б) захист 3'-кінця мРНК від деградації;
окремі тРНК. еукаріотичні тРНК відрізняються від відповідних в) транспорт мРНК із ядра в цитоплазму;
прокаріотичних тим, що деякі з них містять короткі інтрони, котрі г) ініціація трансляції;
усуваються під час дозрівання. Усі тРНК на 3'-кінці мають послі- д) ініціація транскрипції.
довність CCA, яка є місцем приєднання амінокислоти. В еукаріотів, 5. яка молекула мяРНК комплементарно взаємодіє з 5'-сплайс-
на відміну від прокаріотів, ця послідовність не закодована в генах сайтом?
тРНК, а приєднується після транскрипції за допомогою специфіч- а) U1; б) U2;
ної нуклеотидилтрансферази. Після транскрипції частина нуклео- в) U3; г) U4;
тидів у молекулах тРНК підлягає модифікаціям. Основні модифіка- д) U5.
ції полягають у метилюванні основ (наприклад, гуанін перетворю- 6. які компоненти входять до складу сплайсосоми?
ється на 7-метилгуанін), перетворенні деяких основ (полягає в зміні а) Білки; б) тРНК;
положення атомів пуринового або піримідинового кільця відносно в) мяРНК; г) пре-мРНК;
залишку рибози (наприклад, конверсія уридину в псевдоуридин), д) тРНК.
насиченні подвійних зв’язків (перетворення уридину на дигідро- 7. як називається явище утворення різних молекул РНК з одного
уридин), окисному дезамінуванні (гуанозин перетворюється на гена?
інозин). Описано понад 50 різних типів модифікацій нуклеотидів, а) Полісплайсинг;
кожна з яких каталізується відповідним ферментом. б) біполярне дозрівання мРНК;
в) альтернативне дозрівання; 2-й нуклеотид кодону

г) надлишковий сплайсинг; U C A G
д) генні розщеплення.
UUU UCU UAU UGU
8. який фермент добудовує аденілові залишки до 3'-кінця UUC
Phe
UCC UAC
Tyr
UGC
Cys
мРНК? Ser
UCA
а) Аденозинтрансфераза; б) поліА-полімераза; U
UUA UCG UAA UGA Stop
в) рибонуклеаза; г) поліА-трансфераза; Leu Stop
UUG UAG
д) аденілатциклаза. UGG Trp
9. як називається процес зміни, видалення або вставки окремих CUU CCU CAU CGU
нуклеотидів у синтезованій молекулі пре-мРНК? His
CUC CCC CAC CGC
Leu Pro Arg
а) Редагування; б) сплайсинг; C CUA CCA CGA
в) рестрикція; г) нуклеотизація; CUG CCG CAA CGG
1-й нуклеотид Gln
д) атисенсонізація. CAG
кодону
10. Скільки молекул пре-рРНК синтезується з кластеру рибосо- AUU ACU AAU AGU
Asn Ser
мальних генів? AUC Ile ACC AAC AGC
Thr
а) 1; б) 2; A AUA ACA
ACG AAA AGA
в) 3; г) 4; Lys Arg
AUG Met AAG AGG
д) 5.
GUU GCU GAU GGU
Asp
GUC GCC GAC GGC
Val Ala Gly
G GUA GCA GGA
2.3. БІОСИНТЕЗ БІЛКА GUG GCG GAA
Glu
GGG
GAG
Наступним етапом експресії генів є синтез білка — трансляція.
У процесі трансляції інформація, закодована в молекулі мРНК Рис. 2.9. Таблиця генетичного коду. Ala — аланін, Arg — аргінін,
у вигляді послідовності нуклеотидів, перекладається в послідов- Asn — аспарагін, Asp — аспарагінова кислота, Cys — цистеїн, Gln —
глутамін, Glu — глутамінова кислота, Gly — гліцин, His — гістидин,
ність амінокислот білка. Відповідність між нуклеотидною послі-
Ile — ізолейцин, Leu — лейцин, Lys — лізин, Met — метіонін, Phe —
довністю та порядком амінокислот поліпептиду називається гене- фенілаланін, Pro — пролін, Ser — серин, Thr — треонін, Trp —
тичним кодом. триптофан, Tyr — тирозин, Val — валін. Stop — стоп-кодон
Генетичний код є триплетним, тобто кожна амінокислота ко-
дується трьома нуклеотидами — триплетом, який називають кодо- Серед 64 можливих кодонів 61 кодує амінокислоти, причому ці
ном. За наявності чотирьох варіантів нуклеотидів у ДНК (або в РНК) кодони є однозначними — кожний з них визначає тільки одну амі-
може утворитися 43 комбінацій по три нуклеотиди, що становить нокислоту. Три кодони — UAG, UGA та UAA — не відповідають
64 кодони (рис. 2.9). Таким чином, кількість кодонів більша за кіль- жодній амінокислоті, а натомість являють собою сигнали закін-
кість амінокислот (20 різних амінокислот), які входять до складу чення трансляції й називаються стоп-кодонами, або термінуючими
білків. Усі амінокислоти, за винятком метіоніну та триптофану, кодонами. Метіоніновий кодон AUG є сигналом початку трансляції
кодуються більш ніж одним кодоном. це явище називається виро- для всіх білків і називається старт-кодоном, або ініціюючим кодоном.
дженістю генетичного коду. Кодони, які визначають одні й ті самі Таким чином, усі поліпептиди починаються з метіоніну, хоча в де-
амінокислоти, називають синонімічними. Відмінність між синоні- яких білках ця амінокислота пізніше відщеплюється. Крім визна-
мами стосується переважно третьої позиції кодону, яку називають чення місця початку синтезу білка, старт- кодон визначає також
позицією толерантності. Виродженість генетичного коду мінімізує рамку зчитування послідовності РНК. Теоретично з будь-якої послі-
ефекти мутацій: не кожна зміна послідовності основ у нуклеїно- довності РНК можна зчитати три комбінації кодонів (рис. 2.10), на-
вих кислотах спричинює зміну послідовності амінокислот у білку. справді ж під час синтезу білка використовується лише одна рамка
зчитування, яка починається зі старт-кодону й закінчується стоп- три типи рРНК (28S, 5,8S та 5S) а також 50 поліпептидів; 40S суб-
кодоном — так звана відкрита рамка зчитування. Під час синтезу одиниця містить одну рРНК 18S та приблизно 33 білки (табл. 2.1).
білка зчитування інформації відбувається потриплетно, кодони не Рибосоми, не задіяні в процесі трансляції, містяться в клітині у ви-
перекриваються, тобто один і той самий нуклеотид не може входи- гляді дисоційованих малих і великих субодиниць. Об’єднання ве-
ти одночасно до складу декількох триплетів. ликої та малої субодиниць та утворення функціональної рибосоми
відбувається тільки під час зв’язування з мРНК.
Таблиця 2.1
Склад прокаріотичної та еукаріотичної рибосоми
Рис. 2.10. Три можливі рамки зчитування однієї послідовності мРНК Параметр Прокаріоти Еукаріоти
(дужками знизу позначено відкриту рамку зчитування) Загальний коефіцієнт 70S 80S
седиментації рибосоми
В усіх організмів однакові кодони кодують одні й ті самі аміно-
Коефіцієнт седимента- 50S 60S
кислоти — генетичний код є універсальним. Однак існують певні від-
ції великої субодиниці (23S + 5S pРНК + білки) (28S + 5,8S +
хилення від універсального коду в мітохондріях і деяких одноклі- + 5S pРНК + білки)
тинних організмах. Наприклад, у мітохондріях ссавців стоп-кодон
UGA кодує триптофан, аргінінові кодони AGA та AGG є терміную- Коефіцієнт седимента- 30S 40S
чими, а ізолейциновий кодон AUA кодує метіонін. У деяких одно- ції малої субодиниці (16S pРНК + білки) (18S pРНК + білки)
клітинних UAA та UGA, які є стоп-кодонами, кодують глутамінову
кислоту. Молекули рРНК утворюють складну просторову структуру, яка
Для синтезу білка клітина потребує достатньо складної транс- стабілізується завдяки водневим зв’язкам між комплементарними
ляційної машинерії, яка включає багато компонентів. Основною нуклеотидами як у межах однієї молекули, так і між молекулами.
молекулярною машиною для перекодування інформації з послі- Саме ця структура й забезпечує функції рибосом, а зв’язані з рРНК
довності нуклеодитів у послідовність амінокислот є рибосома. білки лише стабілізують її. У функціонально активній рибосомі
функцію посередника між двома типами текстів (нуклеотидним та можна виділити три сайти зв’язування молекул тРНК (рис. 2.11):
амінокислотним) відіграють транспортні РНК, які доставляють амі- А-сайт — місце зв’язування рибосоми з аміноацил-тРНК (тРНК,
нокислоти до рибосоми. що з’єднана з відповідною амінокислотою), Р-сайт — сайт, де зна-
Рибосоми містяться в цитоплазмі клітин у великих кількостях, ходиться т-РНК, до якої приєднано зростаючий поліпептид (пепти-
де зв’язують мРНК та проводять їх трансляцію. Вони є макромоле- дил-тРНК), та Е-сайт, у якому знаходиться вільна від амінокислоти
кулярними структурами, які складаються з двох субодиниць: ве- чи пептиду тРНК (деаміноацильована тРНК) перед від’єднанням
ликої та малої, що містять рРНК та білки. Розміри рибосоми та її від рибосоми. У великій субодиниці рибосоми міститься пептидил-
складових частин описують значенням їх констант седиментації S трансферазний центр, де відбувається каталіз синтезу пептидного
(S — одиниці Сведберга, пов’язані зі швидкістю осідання макромо- зв’язку. Пептидил-трансферазний центр у прокаріотів утворений
лекул або макромолекулярних комплексів під час їх центрифугу- 23S рРНК, а в еукаріотів — 28S рРНК, таким чином ці рРНК ви-
вання в розчині високої щільності). Прокаріоти мають 70S рибосо- являють ензиматичну активність, тобто є рибозимами.
ми, що складаються із субодиниць 50S та 30S (оскільки константа Транспортні РНК (тРНК) — невеликі молекули, які містять від
седиментації залежить від величини, форми та щільності макромо- 74 до 95 нуклеотидів. До складу тРНК входить велика кількість
лекул, то значення S не є адитивними). Велика субодиниця 50S міс- неканонічних (не типових для більшості молекул РНК) і модифіко-
тить дві молекули рРНК 23S та 5S, що пов’язані з 36 білками. До ваних нуклеотидів, таких як дигідроуридин (D), тимідин (Т), іно-
складу малої 30S субодиниці входить одна молекула рРНК 16S та зин (і), псевдоуридин (ψ) тощо. Комплементарні пари основ полі-
21 білок. В еукаріотів рибосоми мають константу седиментації 80S нуклеотидного ланцюга утворюють двониткові шпильки, що при-
і складаються із субодиниць 60S та 40S. Субодиниця 60S містить зводить до встановлення характерної для молекул тРНК вторинної
структури — «листка конюшини» (рис. 2.12). «листок конюшини»

більшості тРНК складається з чотирьох стебел та трьох петель —
акцепторного стебла, D-стебла та D-петлі, антикодонового стебла та
петлі й ТψС стебла й петлі. У деяких тРНК може утворюватися до-
даткова варіабельна V-петля.
Рис. 2.11. Схематичне зображення рибосоми Рис. 2.12. Схема структури «листка конюшини» молекули тРНК
Акцепторне стебло виникає внаслідок утворення водневих У клітинах зазвичай знаходиться до 40 різних типів тРНК, та-
зв’язків між основами на 5'- та 3'-кінцях. На 3'-кінці акцепторного ким чином, їх кількість більша за кількість амінокислот (до складу
стебла знаходиться однонитковий ССА-хвіст, до рибози аденозину білка входить 20 типів амінокислот) та менша за кількість кодо-
якого відбувається приєднання амінокислоти. D-стебло є структу- нів. це означає, що існують ситуації, коли декілька різних тРНК
рою типу шпильки, петля якої містить дигідроуридин (D-петля). (розрізняються за послідовністю антикодону) можуть зв’язуватися
Антикодонове стебло містить петлю з антикодоновою послідовніс- з однією й тією самою амінокислотою (так звані ізоакцепторні
тю (триплет, що є комплементарним до кодону). Саме антикодоно- тРНК), а одна тРНК може розпізнавати декілька синонімічних
ве стебло є відповідальним за впізнання та зв’язування відповідно- кодонів. Розпізнавання декількох кодонів однією тРНК є можли-
го кодону мРНК. TψC-стебло у складі петлі містить послідовність вим завдяки здатності першої основи антикодону до зв’язування
TψC, де ψ є модифікованою основою, яка називається псевдоури- з різними основами, що виступають у третій позиції кодону. ця
дином. властивість називається «правилом толерантності», що є можли-
Структура «листка конюшини» є двомірним модельним описом вим завдяки виродженості генетичного коду. Наприклад, G у пер-
молекули тРНК, здійсненого з урахуванням утворення вірогідних шій позиції антикодону може утворювати пару з U у третій позиції
уотсон-криківських зв’язків. Третинна структура тРНК за своїм кодону так само ефективно, як і з C, а I, який часом трапляється
виглядом нагадує літеру Г (рис. 2.13): акцепторне та Т-стебло роз- в першій позиції антикодону, будучи дезамінованою формою G,
ташовані в просторі таким чином, що утворюють єдину подвійну може утворювати водневі зв’язки із C, А або U. Слід зауважити, що
спіраль, до якої під прямим кутом приєднується спіраль, утворена кодон AUG впізнає два типи тРНК: стандартна метіонінова тРНК
D- та антикодоновим стеблами. (тРНКМет ) та тРНК, що впізнає AUG як старт-кодон (ініціаторна
тРНКМет
i ). У прокаріотів ініціаторна тРНК є аміноацильованою мо-
дифікованою амінокислотою формілметіоніном.
Рис. 2.13. Просторова структура тРНК (створено на основі атомних

координат із Банку даних білкових структур, код 6TNA)
Перед початком трансляції специфічні тРНК ковалентно спо-

лучаються з відповідними амінокислотами — відбувається аміноа-
цилювання тРНК. Амінокислота ковалентно зв’язується з 3'-кінцем
акцепторного стебла тРНК. Зв’язок утворюється між карбоксиль-
ною групою амнокислоти та 2'- або 3'-гідроксильною групою ри-
бози останнього аденозину акцепторного стебла. Реакцію аміно-
ацилювання каталізують ферменти аміноацил-тРНК-синтетази.
Для кожної амінокислоти існує специфічна аміноацил-тРНК-син-
тетаза, котра впізнає власне амінокислоту та всі ізоакцепторні
тРНК відповідної амінокислоти. Розпізнавання тРНК ферментом
досягається внаслідок ідентифікації індивідуальних, специфічних
для відповідних тРНК модифікованих нуклеотидів. Реакція амі-
ноацилювання тРНК відбувається у два етапи. Перший етап — ак-
тивація амінокислоти — вимагає гідролізу АТф. Аміноацил-тРНК-
синтетаза каталізує відщеплення пірофосфату та утворення сполу-
ки амінокислоти з АМф (аміноацил-аденілату). На другому етапі
відбувається перенесення амінокислоти на тРНК (акцептування) Рис. 2.14. Етапи аміноацилювання тРНК. Верхня панель — активація
з утворенням аміноацил-тРНК (аа-тРНК) (рис. 2.14): амінокислоти, нижня — акцептування амінокислоти на тРНК
Механізми синтезу білка схожі у прокаріотів та еукаріотів.

Перебіг трансляції прийнято описувати, поділяючи цей процес на
три етапи: ініціацію (приєднання рибосоми та ініціюючої тРНК до
мРНК), елонгацію (повторювані цикли додавання амінокислот до
зростаючого поліпептиду) та термінацію (закінчення трансляції та
звільнення синтезованого поліпептиду). На кожному етапі транс-
ляції задіяно набір «допоміжних» білків, які називаються транс ля-
ційними факторами. У прокаріотів фактори трансляції позначають
IF (фактори ініціації), EF (фактори елонгації) та RF (фактори тер-
мінації). В еукаріотів білкові трансляційні чинники, відповідно,
позначають eIF, eEF та eRF. Слід зауважити, що сама трансляція
може відбуватися й за відсутності допоміжних білків, але фактори
трансляції прискорюють цей процес. Для своєї роботи вони вико-
ристовують гідроліз гуанозинтрифосфату (ГТф).
Під час ініціації трансляції рибосома та перша ініціаторна
тРНК мають впізнати на мРНК місце початку трансляції. як уже
згадували вище, першим кодоном мРНК (старт-кодоном), що зчи-
тується в процесі трансляції, є кодон AUG.
ініціація трансляції у прокаріотів починається з того, що 30S
субодиниця рибосоми в комплексі з білковими факторами IF1, IF2
та IF3 приєднується до мРНК таким чином, що старт-кодон розта-
шовується в Р-сайті малої субодиниці (рис. 2.15). це забезпечуєть-
ся тим, що 16S рРНК малої субодиниці рибосоми комплементарно
зв’язується зі специфічною послідовністю мРНК, яка знаходиться
на відстані приблизно 10 нуклеотидів від старт-кодону (послідов-
ність Шайна-Дальгарно). У цей час трансляційні фактори IF1 та IF3 Рис. 2.15. Схема основних подій під час ініціації трансляції у прокаріотів.
унеможливлюють зв’язування великої субодиниці рибосоми з ма- Зірочкою вказано молекулу ГТФ, кільцем — ГДФ
лою субодиницею. IF2 у комплексі з ГТф допомагає посадці ініціа-
торної формілметіонінової-т- РНКфМет в Р-сайт рибосоми. При цьо- за механізмом сканування. Мала субодиниця рибосоми впізнає комп-
му утворюються комплементарні зв’язки між антикодоном тРНК лекс білків, зв’язаних із кепом на 5'-кінці мРНК, сідає на мРНК
і старт-кодоном мРНК. Одночасно від малої субодиниці дисоцію- і рухається в напрямку до її 3'-кінця до тих пір, поки не натрапить
ють білки IF1 та IF3 та відбувається приєднання великої 50S субо- на стартовий кодон AUG. Не завжди це перший AUG, що трапля-
диниці рибосоми. За рахунок гідролізу ГТф фактор IF2 відокрем- ється на шляху рибосоми: старт-кодон має перебувати у складі по-
люється від рибосоми — утворюється ініціаторний комплекс, який слідовності 5'-CCRCCAUGG-3' (послідовність Козак, R — пуриновий
складається із 70S рибосоми, у якій Р-сайт зайнятий ініціаторною нуклеотид). Важливу роль у переміщенні малої субодиниці рибо-
тРНК, а А-сайт готовий до зв’язування відповідної аміноацил- соми вздовж мРНК відіграє комплекс білків, утворений на 3'-кінці
тРНК (рис. 2.15). мРНК (зв’язані з поліА-хвостом білки). По-третє, процесу ініціації
ініціація трансляції в еукаріотів принципово відрізняєть- сприяє значно більше білкових факторів (щонайменше дев’ять). Де-
ся тільки декількома моментами. По-перше, ініціаторна тРНК які з них виконують функцію, аналогічну функції прокаріотичних
зв’язана з малою 40S субодиницею рибосоми ще до приєднання факторів, декілька інших білків, використовуючи енергію АТф,
останньої до мРНК. По-друге, еукаріотичні мРНК не мають послі- задіяні в розплетенні вторинних структур мРНК, тим самим даючи
довності Шайна-Дальгарно, тому пошук старт-кодону відбувається можливість її сканування (рис. 2.16). Після впізнання старт-кодону,
аналогічно до прокаріотів, відбувається приєднання великої субо- три основні події: доставка аа-тРНК до А-сайта рибосоми, утворен-
диниці рибосоми й утворення 80S ініціаторного комплексу. ня пептидного зв’язку (реакція транспептидації) та переміщення ри-
босоми на три нуклеотиди по молекулі мРНК в напрямку її 3'-кінця
(транслокація) (рис. 2.17).
У прокаріотів доставку аміноацил-тРНК в А-сайт рибосоми забез-
печує білковий фактор EF-Tu. У комплексі з ГТф він зв’язує аміно-
ацил-тРНК та транспортує її до А-сайта рибосоми. якщо антикодон
аа-тРНК відповідає кодону мРНК, то ГТф підлягає гідролізу, EF-Tu
звільняється, а аміноацил-тРНК фіксується в А-сайті рибосоми.
Реакція транспептидації відбувається тоді, коли Р- та А-сайти
рибосоми зайняті відповідними тРНК. У цьому випадку дві аміно-
кислоти, між якими буде утворюватися пептидний зв’язок, роз-
ташовані в безпосередній близькості одна від одної в пептидил-
трансферазному центрі. Утворення пептидного зв’язку відбува-
ється між карбоксильною групою амінокислоти, зв’язаної з тРНК,
що знаходиться в Р-сайті рибосоми, та аміногрупою амінокислоти,
зв’язаної з тРНК, що знаходиться в А-сайті рибосоми. Таким чи-
ном, перенесення поліпептиду на амінокислоту (а не навпаки) при-
зводить до того, що синтез білка відбувається в напрямку від N- до
С-кінця, тобто на кінці поліпептиду, що виходить з рибосоми, зна-
ходиться аміногрупа.
Після утворення пептидного зв’язку в Р-сайті рибосоми знахо-
диться деаміноацильована тРНК (вільна від амінокислоти чи полі-
пептиду), а в А-сайті — пептидил-тРНК. Далі відбувається процес
транслокації, і рибосома пересувається на один кодон. Спочатку
відбувається спонтанне переміщення великої субодиниці рибосо-
ми, за рахунок того, що пептид, зв’язаний з тРНК, більш спорідне-
ний з ділянкою Р-сайта, ніж А-сайта великої субодиниці рибосоми.
У результаті утворюються змішані сайти великої та маленької суб-
одиниць (наприклад, А-сайт маленької субодиниці сполучається
з Р-сайтом великої). Далі відбувається переміщення малої субоди-
ниці рибосоми таким чином, щоб пептидил-тРНК повністю знахо-
дилась у Р-сайті рибосоми. Допоміжним фактором транслокаціїї ри-
босоми є EF-G, котрий зв’язується з А-сайтом рибосоми в комплексі
з ГТф. Після гідролізу ГТф EF-G-від’єднується, і з А-сайтом знову
Рис. 2.16. Ініціація трансляції в еукаріотів за принципом сканування може зв’язуватися комплекс аміноацил-тРНК та елонгаційного фа-
ктора EF-Tu, розпочинається новий цикл елонгації трансляціїї.
Після зв’язування великої субодиниці рибосоми розпочи- У ході елонгації трансляції рибосома пересувається вздовж
нається елонгація трансляції. На початку елонгаційного циклу мРНК, віддаляючись від місця ініціації трансляції. Звільнений ра-
А-сайт рибосоми є вільним, у Р-сайті знаходиться або ініціаторна йон 5'-мРНК може зв’язати наступну рибосому. Таким чином, одна
аміноацил-тРНК (перший цикл одразу після ініціації трансляції), молекула мРНК підлягає водночас трансляції, яку виконує декіль-
або пептидил-тРНК (наступні цикли). Під час елонгації виділяють ка рибосом, і утворюється структура, яка називається полісомою.
елонгаційний цикл в еукаріотів подібний до прокаріотичного.

Під час етапів елонгації також задіяні трансляційні фактори з ана-
логічними функціями, як у прокаріотичних факторів елонгації.
етап термінації трансляції починається, коли рибосома
натрапляє на стоп-кодон. тРНК, здатні зв’язуватися зі стоп-
кодонами, у клітині відсутні. Замість тРНК з А-сайтом рибосо-
ми зв’язуються білкові фактори термінації трансляції, які й при-
зводять до звільнення синтезованого поліпептиду. У прокаріотів
термінацію супроводжує три фактори — RF1, RF2 та RF3. RF1
розпізнає стоп-кодони UAA та UAG, а RF2 — кодони UAA та
UGA. Третій фактор термінації RF3 утворює комплекс із ГТф та
RF1 або RF2 і забезпечує можливість перенесення поліпептиду
на молекулу води замість чергової аміноацил-тРНК. Після гід-
Рис. 2.17. Схема елонгаційного циклу рибосоми

ролізу ГТф відбувається звільнення поліпептиду від рибосоми,
від’єднання рибосоми від мРНК та дисоціація субодиниць рибо-
сом. У подальшому ці субодиниці можуть використовуватися для
ініціації трансляції. У клітинах еукаріотів є тільки один фактор
термінації трансляції — eRF. цей фактор розпізнає всі три стоп-
кодони й виконує функцію, подібну до комплексів RF1/RF2 ра-
зом з RF3.
Приклади питань до теми

1. Відповідність між послідовністю нуклеотидів у мРНК та амі-
нокислотами в білку називається:
а) триплет; б) генетичний дрейф;
в) генетичний код; г) синонімічність;
д) відповідність.
2. які властивості характеризують генетичний код?
а) Триплетність; б) антикодонність;
в) універсальність; г) виродженість;
д) синхронність.
3. який триплет відповідає старт-кодону?
а) AUG; б) UAA;
в) UGA; г) CCA;
д) UAG.
4. Що таке рибозими?
а) Молекули РНК, що входять до складу рибосом;
б) білки, що входять до складу рибосом;
в) субодиниці рибосоми;
г) молекули РНК, що здатні до каталізу;
д) білки-ферменти.
5. Амінокислота в аміноацил-тРНК приєднана: Алгоритм розв’язання

а) до 5'-ОН групи рибози аденінового нуклеотиду; Згідно з триплетністю генетичного коду, одну амінокислоту ко-
б) до 3'-ОН групи рибози аденінового нуклеотиду; дують три нуклеотиди. Отже, молекула мРНК, з якої транслюється
в) до 2'-ОН групи рибози аденінового нуклеотиду; білок розміром 300 амінокислот, має 3 ⋅ 300 = 900 нуклеотидів. Та-
г) до 3'-ОН групи рибози цитидилового нуклеотиду; ким чином, кількість нуклеотидів кодуючої частини прокаріотич-
д) до 2'-ОН групи рибози цитидилового нуклеотиду. ного гена (тобто відповідного фрагмента дволанцюгової молекули
6. як називають тРНК, що акцептують однакові амінокислоти? ДНК) дорівнюватиме 900 ⋅ 2 = 1800 нуклеотидів. якщо маса одного
а) Псевдоакцепторні; б) уноакцепторні; нуклеотиду — 330, то молекулярна маса гена: 1800 ⋅ 330 = 594000.
в) діакцепторні; г) уніакцепторні;
д) ізоакцепторні. Задача 2. Зі скількох амінокислот буде складатися поліпептид,
7. Активація амінокислоти під час утворення аміноацил-тРНК що утвориться під час трансляції послідовності мРНК (вказано
потребує гідролізу: 5'- та 3'-нетрансльовані ділянки):
а) АТф; б) ГТф; CUUUCAUGUGCGACGAAUUCGGACACAUAAAAUUACUGCUGUAAUGCA?
в) цТф; г) УТф;
Користуючись генетичним кодом, укажіть послідовність аміно-
д) не потребує гідролізу жодного трифосфату.
кислот у поліпептиді.
8. які з наведених елементів беруть участь в ініціації трансляції
у клітинах еукаріотів? Алгоритм розв’язання
а) Послідовність Шайна-Дальгарно; Наявність 5'- та 3'-нетрансльованих ділянок указує на те, що не
б) послідовність Козак; всі нуклеотиди цієї послідовності входять до відкритої рамки зчи-
в) кеп на 5'-кінці молекули мРНК; тування. Для встановлення рамки зчитування необхідно знайти
г) послідовність поліА на 3'-кінці молекули мРНК; стартовий кодон AUG, який і задасть послідовність триплетів до
д) 5'-кінець останнього інтрона. одного з можливих стоп-кодонів:
9. які гібридні сайти рибосоми утворюються під час її транслока-
ції (першим указано сайт великої субодиниці рибосоми)?
а) А/Р; б) Р/А;
в) Р/е; г) е/Р;
д) А/е.
10. На яких етапах елонгаційного циклу використовується енер-
гія молекул ГТф? Таким чином, поліпептид, синте-
а) Під час зв’язування аа-тРНК в А-сайті; зований із цього фрагмента, містить
б) під час реакції транспептидації; 12 амінокислот у послідовності: Met-
в) під час транслокації рибосоми; Cys-Asp-Glu-Phe-Gly-His-Ile-Lys-Leu-
г) під час зв’язування з А-сайтом факторів термінації; Leu-Leu.
д) під час від’єднання поліпептиду від трансляційної маши-
нерії. Задача 3. Під час дослідження дії
двох інгібіторів трансляції — едеїну
та циклогексиміду — у лізаті рети-
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання кулоцитів отримали таку залежність
Задача 1. Обчисліть молекулярну масу кодуючої частини прока- активності синтезу білка від часу
ріотичного гена, що контролює утворення білка, який складається інкубації клітин з інгібітором (див.
із 300 амінокислот. Середня молекулярна маса нуклеотиду дорів- рис.). які стадії білкового синтезу
нює 330. блокують ці антибіотики?
Алгоритм розв’язання спільній транскрипційній регуляції й називаються оперонами. Біль-

як показано на графіку, синтез білка після додавання циклогек- шість із них містить гени, які кодують функціонально пов’язані
симіду припинився повністю й одразу після дії інгібітора, у той час білки, що беруть участь у біосинтезі амінокислот або в метаболізмі
як додавання едеїну знижувало синтетичну активність поступово. поживних речовин. У разі необхідності такі оперони мають підля-
Найімовірніше, перший інгібітор блокує будь-який етап елонгації гати швидкій і ефективній активації, решту часу їх експресія має
трансляції, а другий — етап ініціації. Синтез білка не перериваєть- бути пригнічена.
ся при цьому одразу, оскільки одна молекула мРНК транслюється цілком логічно, що для оперонів, які кодують ферменти, заді-
одночасно декількома рибосомами. Таким чином, рибосоми, що пе- яні в катаболічних шляхах (наприклад, засвоєння поживних речо-
рейшли до етапу елонгації, продовжують синтез білка, а нові не мо- вин), активатором є речовина-субстрат відповідного ферментатив-
жуть розпочати роботу (синтетична активність поступово згасає). ного каскаду. До подібних оперонів належить лактозний оперон (lac-
оперон) E. coli. цей оперон містить три структурні гени, які кодують
ферменти, необхідні бактеріальній клітині для засвоєння дисаха-
риду лактози: lac Z (кодує β-галактозидазу, що гідролізує лактозу
2.4. РЕГУЛЯЦІЯ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНІВ до глюкози й галактози), lac Y (ген пермеази лактози, відповідаль-
Кількість генів у різних організмів коливається від декількох ної за транспорт лактози в клітину) та lac А (кодує трансацетилазу
десятків у вірусів до десятків тисяч у вищих еукаріотів (див. під β-галактозидази, яка також задіяна в процесі гідролізу лактози). ці
розділ 1.2). Одночасна експресія всіх генів не потрібна. Наприклад, гени розташовані в опероні в указаній послідовності під одним про-
для бактеріальної клітини було б марнотратством продукування мотором і спільно транскрибуються з утворенням однієї молекули
ферментів, необхідних для синтезу амінокислоти, яка в цей час мРНК (рис. 2.18). За відсутності лактози з послідовностями операто-
у достатній кількості наявна у поживному середовищі. Тому, аби рів зв’язується білок-репресор (продукт гена lac І, котрий підлягає
зберегти енергію, запас органічних і мінеральних сполук, кліти- незалежній від лактозного оперону експресії), що унеможливлює
ни регулюють активність своїх генів таким чином, що в певний зв’язування РНК-полімерази з промотором — транскрипція генів
момент синтезуються продукти лише тих генів і в тих кількостях,
які необхідні для нормального функціонування клітини. В еукарі-
отичних клітинах активними є приблизно 15 % від усіх генів, при
цьому, у випадку багатоклітинних еукаріотів, різні типи клітин
експресують різні набори генів. Саме активність відповідних генів
детермінує характерні риси клітин та роль, яку вони виконують
в організмі. Набір генів, що експресуються, може змінюватися про-
тягом життя клітини як у нормі, так і в разі патології. Знання ме-
ханізмів регуляції експресії генів є важливим для розуміння етіо-
логії таких хвороб, як рак, де нетипова експресія генів призводить
до неконтрольованих клітинних поділів та утворення пухлини.
Регуляція експресії генів може відбуватися на будь-якому з ета-
пів реалізації генетичної інформації: на рівні транскрипції від-
повідного гена та тривалості життя мРНК; на рівні трансляції та
функціонування кінцевого продукту в результаті його модифіка-
цій. На сьогодні найкраще вивченими є механізми регуляції транс-
крипції, які мають свої особливості у прокаріотів та еукаріотів.
Регуляція експресії генів прокаріотів. як уже зазначалося в під- Рис. 2.18. Негативна регуляція лактозного оперону білком-репресором.
розділі «Організація геномів прокаріотів та еукаріотів», значна час- О1 та О2 — операторні ділянки; Р — промотор; САР — сайт взаємодії
тина бактеріальних генів організована в одиниці, які підлягають з білком-активатором САР; Pol — РНК-полімераза
оперону не відбувається. якщо в поживному середовищі містить- Регуляція роботи оперонів, які кодують ферменти біосинте-
ся лактоза, то ізомер лактози алолактоза (утворюється в невеликій тичних шляхів, здійснюється кінцевим продуктом метаболізму.
кількості в бактеріальній клітині) зв’язується з білком-репресором Такі оперони зазвичай підлягають репресії. Прикладом є трипто-
і змінює його конформацію таким чином, що він не може далі при- фановий оперон (trp-оперон) E. coli, який кодує ферменти, що беруть
єднуватися до оператора. РНК-полімераза може сісти на промотор участь у біосинтезі триптофану. цей оперон містить п’ять струк-
і розпочати транскрипцію оперону. Таким чином, наявність лакто- турних генів, які знаходяться під контролем одного сильного (з ви-
зи індукує експресію ферментів, необхідних для її розкладу. сокою спорідненістю до РНК-полімерази) промотора. експресія
Коли в поживному середовищі є глюкоза та лактоза, бактеріаль- оперону регулюється рівнем триптофану в клітині. якщо в клітині
на клітина спочатку використовує глюкозу й не витрачає енергію на або в поживному середовищі є достатня кількість триптофану, то
гідроліз лактози. У цьому випадку спрацьовує інший механізм ре- він зв’язується з білком-репресором trp, що призводить до приєд-
гуляції експресії лактозного оперону. Незважаючи на те, що за на- нання останнього до послідовності оператора. це унеможливлює
явності лактози білок-репресор не зв’язується з оператором, транс- зв’язування РНК-полімерази з промотором триптофанового оперо-
крипція генів оперону майже не відбувається. Промотор лактоз- ну, і, відповідно, транскрипція зупиняться. За відсутності трипто-
ного оперону є слабким, а тому голофермент РНК-полімерази має фану білок-репресор не може зв’язуватися з оператором, що робить
погану спорідненість із ним. Для ефективної ініціації транскрипції можливою ініціацію транскрипції оперону.
необхідним є специфічний білок-активатор — САР (від англ. — Триптофановий оперон має додатковий механізмом контролю
сatabolite activator protein). цей білок у комплексі з циклічним транскрипції, який називається атенюацією (послабленням). цей
аденозинмонофосфатом (цАМф) упізнає специфічну послідовність механізм базується на тому, що транскрипція і трансляція у бак-
ДНК і збільшує спорідненість РНК-полімерази з промотором lac, терій є тісно пов’язаними між собою процесами: рибосоми приєд-
тим самим збільшуючи транскрипційну активність оперону. Рі- нуються до 5'-кінця мРНК під час транскрипції та розпочинають
вень цАМф в клітині зворотно залежить від концентрації глюкози. трансляцію. У триптофановому опероні між оператором і першим
якщо глюкоза доступна для клітини, то рівень цАМф є низьким. структурним геном знаходиться так звана лідерна послідовність,
У цих умовах САР не може зв’язатися з ДНК, і оперон транскрибу- яка кодує невеликий поліпептид з 14 амінокислотних залишків,
ється з дуже низькою продуктивністю. якщо глюкозу використа- два з яких є триптофановими. Сама лідерна послідовність має само-
но, рівень цАМф зростає, САР зв’язується поблизу промотора laс комплементарні ділянки, що дає змогу її транскрипту утворювати
і стимулює транскрипцію оперону, що, у свою чергу, робить мож- дві альтернативні шпильки: локалізація нуклеотидних послідов-
ливим використання лактози як джерела енергії (рис. 2.19). ностей обох цих шпильок узаємно виключає можливість їх одно-
часного утворення, у певний момент може утворитися тільки одна
з них (рис. 2.20).
Перша шпилька не впливає на перебіг транскрипції, а дру-
га виконує роль термінатора. якщо доходить до утворення другої
шпильки, то синтез мРНК закінчиться ще до того, як почнеться
транскрипція першого структурного гена. Тобто експресії струк-
турних генів не відбувається. Вибір між тим, яка з двох структур за
типом шпильки буде утворюватися, залежить від швидкості транс-
ляції лідерного поліпептиду, а це, у свою чергу, — від концентрації
триптофану. якщо концентрація триптофану в клітині достатньо
велика, рибосоми швидко синтезують короткий поліпептид. За
наявності рибосом утворення першої шпильки стає неможливим,
натомість це дозволяє сформуватися шпильці, яка термінує транс-
Рис. 2.19. Позитивна регуляція лактозного оперону білком-активатором САР. крипцію. якщо в клітині бракує триптофану, рибосома зупиниться
Пунктирна стрілка вказує низький рівень транскрипції, суцільна — високий на триптофанових кодонах лідерної послідовності мРНК. це дасть
що голофермент починає впізнавати слабкі промотори, послідов-

ність яких значною мірою відрізняється від канонічної. Альтерна-
тивні σ-фактори активують експресію генів у E. coli у відповідь на
тепловий шок, а у Bacillus subtilis — під час переходу до етапу спо-
руляції за несприятливих умов існування.
Експресія генів еукаріотичної клітини підлягає більш складній
регуляції. як і у прокаріотів, керування генною експресією відбу-
вається, головним чином, через регуляцію продуктивності транс-
крипції. існує два основні механізми, які дозволяють контролюва-
ти ефективність цього процесу: використання додаткових білкових
факторів транскрипції та зміни упаковки хроматину.
Додаткові транскрипційні фактори — це велика родина білків,
що регулюють експресію генів, зв’язуючись із короткими регуля-
торними послідовностями ДНК. Не слід плутати їх з базальними
факторами транскрипції, які взаємодіють з РНК-полімеразами.
Базальні фактори транскрипції впізнають основні елементи промо-
тору й забезпечують посадку РНК-полімерази, утворюючи комп-
Рис. 2.20. Схема організації триптофанового оперону та лідерної лекс ініціації транскрипції. Додаткові транскрипційні фактори
послідовності. Порядковими номерами вказано структурні гени. впізнають інші регуляторні послідовності, які знаходяться або
(а) — швидкий рух рибосоми зумовлює утворення першої шпильки між
в безпосередній близькості від промотора (проксимальні регуляторні
другим та третім доменом лідерної послідовності, (б) — утворення другої
елементи), або розташовані на достатньо великій відстані (до де-
шпильки між третім та четвертим доменом лідерної послідовності,
що є сигналом термінації транскрипції кількох тисяч нуклеотидів) від гена, транскрипція якого регулю-
ється, — енхансери (підсилюють транскрипцію відповідного гена) та
сайленсери (пригнічують генну експресію). Взаємодіючи з комплек-
можливість формування першої шпильки (є більш стабільною, ніж сом ініціації транскрипції, ці білкові фактори впливають на його
шпилька-термінатор). Утворення цієї структури, у свою чергу, стабільність і тим самим підсилюють чи послаблюють генну екс-
унеможливить складання термінуючої шпильки, і транскрипція пресію.
структурних генів оперону продовжиться. Точність регуляції транскрипції відповідних генів обумовлена
Атенюація доповнює механізм репресії триптофанового оперо- тим, що кожний специфічний транскрипційний фактор упізнає
ну. Обидва процеси залежать від рівня триптофану, але якщо білок- тільки власну регуляторну послідовність. В еукаріотичних кліти-
репресор trp забезпечує «включення» або «виключення» оперону за нах приблизно 6 % генів кодують фактори транскрипції. Зрозу-
граничних рівнів амінокислоти, то механізм атенюації дозволяє міло, що такої кількості не вистачить для регуляції експресії всіх
клітині більш точно регулювати синтез триптофану згідно з життє- інших генів (а особливо, якщо враховувати, що кожний ген, який
вими вимогами. Так, за проміжних концентрацій триптофану тіль- кодує транскрипційний фактор, також має підлягати регуляції
ки частина транскриптів буде перериватися після лідерної послі- якимись факторами транскрипції). Для розв’язання цієї проблеми
довності, причому їх частина збільшуватиметься зі збільшенням використовується принцип модульності: регуляторні послідовності
рівня триптофану в клітині. складаються з блоків, кожний з яких впізнається власним тран-
Ще одним механізмом регуляції роботи бактеріальних генів, скрипційним фактором. Отже, експресія конкретного гена зале-
що використовується під час радикальних змін навколишніх умов, жить не від одного регуляторного білка, а від їх поєднань. як по-
які вимагають суттєвих змін у наборі генів, є механізм регуляції казано на рис. 2.21, комбінації із трьох транскрипційних факторів
експресії завдяки альтернативним σ-факторам. ці альтернативні здатні впізнавати шість варіантів регуляторних послідовностей.
σ-фактори змінюють специфічність РНК-полімерази таким чином, Насправді в клітині набагато більше транскрипційних факторів
і, відповідно, їх можливих комбінацій, що створює достатньо вели- стероїдних гормонів. Зв’язування гормону з рецептором звільнює
кий набір регуляторів транскрипції, які необхідні в певний момент останній з комплексу з білком, який блокує його активність, і ре-
для клітини (рис. 2.21). За рахунок модульності організації регу- цептор транспортується до клітинного ядра. У ядрі він починає ви-
ляторних елементів і різноманітності поєднань транскрипційних конувати функцію транскрипційного фактора: активує транскрип-
факторів немає нічого дивного в ситуації, коли один і той самий бі- цію відповідних генів, зв’язуючись із характерними регуляторни-
лок може бути в складі як активаторного, так і репресуючого комп- ми послідовностями (рис. 2.22).
лексів. Так, білок р53 бере участь в активації генів апоптозу (про-
грамованої клітинної загибелі) та в репресії генів, необхідних для
прогресії клітинного циклу.
Рис. 2.21. Принцип модульності регуляторних послідовностей —

три транскрипційні фактори здатні регулювати Рис. 2.22. Схема активації роботи генів-мішеней стероїдних
шість варіантів послідовностей (верхня панель) та поліпептидних (нижня панель) гормонів.
Р — залишок фосфорної кислоти
частина наявних у клітині транскрипційних факторів знахо-
диться в неактивному стані, і їх активація залежить від наявності Поліпептидні гормони діють іншим способом. Вони зв’язу-
зовнішніх сигнальних молекул або від зміни умов довкілля (на- ються з рецепторами на поверхні клітинної мембрани клітини-
приклад, температури). Роль зовнішніх сигналів, які змінюють мішені. Активація генів індукується в результаті каскадного
експресію генів у клітині, відіграють, наприклад, гормони — хі- процесу, який називається трансдукцією (передачею) сигналу. Пе-
мічні сполуки, які продукуються спеціальними клітинами орга- редача сигналу всередину клітин відбувається за рахунок почер-
нізму й впливають на клітини-мішені, змінюючи їх властивості гового фосфорилювання неактивних форм білків. фосфорильо-
й функції через активацію транскрипції специфічних генів. Гор- вані білки набувають кіназної активності (тобто стають функці-
монами можуть бути невеликі молекули, наприклад стероїди, такі ональними ферментами, що каталізують приєднання фосфатної
як естроген та глюкокортикоїди, або поліпептиди, наприклад ін- групи до відповідного субстрату) і, у свою чергу, фосфорилюють
сулін. Залежно від своєї природи вони модулюють експресію генів білки наступного «ешелону». На останньому етапі трансдукції
у клітинах-мішенях різними способами. Стероїдні гормони розчи- відбувається фосфорилювання неактивних транскрипційних
няються в жирах і можуть проникати крізь клітинну мембрану до факторів, транспорт їх у ядро та стимуляція транскрипції генів-
цитоплазми, де зв’язуються з внутрішньоклітинними рецепторами мішеней.
На ефективність транскрипції еукаріотичних генів безпосеред- Підтримання гетерохроматизованого стану, особливо на по-
ньо впливає упаковка хроматину: транскрипційно активними будуть вторюваних послідовностях, забезпечує також РНК-інтерференція.
деконденсовані ділянки хроматину, хроматин вищих ступенів упа- цей процес ініціюється будь-якою дволанцюговою молекулою
ковки транскрибується слабко або зовсім не підлягає транскрипції РНК: або утвореною в результаті транскрипції генів мікроРНК
(у випадку гетерохроматину). Зрозуміло, що механізми активації чи (див. далі), або штучно введеною в клітину (рис. 2.23). В обох
репресії роботи еукаріотичних генів мають бути тісно пов’язані з про- випадках дволанцюгова РНК упізнається специфічною РНКа-
цесами, що забезпечують деконденсацію чи конденсацію хроматину. зою Dicer, яка нарізає її на невеликі фрагменти (у середньому
Зміна ступеня упаковки хроматину пов’язана з модифікаціями як 19–21 пара нуклеотидів) — утворюються так звані siRNA (short
основних білків хроматину — гістонів, так і ДНК. У транскрипційно interfering RNA). ці siRNA в клітині багаторазово реплікують-
неактивному хроматині, наприклад, завжди спостерігається мети- ся і зв’язуються з білковим комплексом RISC (RNA Induced
лювання дев’ятого лізину в складі гістона Н3, а в активному — аце- Silencing Complex). Один із його компонентів розплітає дволан-
тилювання лізинів у корових гістонах та метилювання четвертого цюгову siRNA. це дає їй змогу зв’язатися з яким-небудь тран-
лізину в гістоні Н3. Модифікації ДНК стосуються метилювання ци- скриптом, що синтезується, послідовність якого комплементарна
тозину за п’ятим положенням у складі динуклеотидів CpG (маються послідовності одного з ланцюгів siRNA. У такому випадку інший
на увазі контакти між нуклеотидами C і G уздовж ланцюга ДНК, а не білковий компонент комплексу RISC, який має нуклеазну актив-
пари основ), яке здійснюється в неактивних ділянках. Зосереджені ність, зумовлює деградацію транскрипту. Отже, навіть за умови
в промоторних зонах деяких активних генів ділянки, збагачені не- того, що відбувається синтез РНК якогось гена, остаточного його
метильованими динуклеотидами CpG, називають CpG-острівцями. продукту клітина не отримає — відбувається посттранскрипцій-
Під час активації експресії гена транскрипційні фактори вза- не вимкнення гена.
ємодіють з ферментами, які проводять модифікації, характерні
для активних хроматинових ділянок, у першу чергу ацетилюван-
ня гістонів, що призводить до декомпактизації хроматину. Але
навіть у деконденсованому хроматині присутні нуклеосоми, що,
звичайно, заважають просуванню РНК-полімерази. Перебіг тран-
скрипції полегшують білкові комплекси ремоделювання хроматину,
завданням яких є усування нуклеосом зі шляху РНК-полімерази
(ацетилювання гістонів, за рахунок якого знижується загальний
позитивний заряд білків і, відповідно, зменшується сила взаємодії
гістонів із ДНК, сприяє цьому процесу).
До негативної регуляції залучаються ферменти, які каталі-
зують деацетилювання та метилювання гістонів у специфічних
сайтах (наприклад, деацетилювання лізинів 9 та 14 гістона Н3 та
його одночасне метилювання за лізином 9) та, у деяких випадках,
ферменти метилювання ДНК. Метильні групи гістонів на певних
амінокислотніх залишках і 5-метилцитозин є сигналами для біл-
ків, які проводять подальшу конденсацію хроматину (гетерохро-
матинізацію). Крім того, є механізми, які забезпечують постійну
підтримку гетерохроматизованого стану певних ділянок геному
в клітинних поколіннях (тобто гени, які були вимкнені в клітині-
попередниці, не будуть працювати й у її нащадків). Успадкування Рис. 2.23. Схема участі мікроРНК та siRNA в посттранскрипційній
такого репресованого стану хроматину лежить в основі епігенетич- інактивації генів шляхом РНК-інтерференції. Маленькою стрілкою
ного спадкування (див. підрозділ 3.4). вказано рух рибосоми. (Пояснення в тексті)
як зазначалося вище, в еукаріотичних клітинах мікроРНК 3. Прикладом регуляції експресії генів за принципом атенюації є:
(див. підрозділ 1.1) задіяні в системі контролю активності генів а) регуляція лактозного оперону;
через РНК-інтерференцію. Гени мікроРНК часто знаходяться б) регуляція глюкозного оперону;
в інтронах білкових генів і тому транскрибуються РНК-полі- в) регуляція гена білка-репресора триптофанового оперону;
меразою іі. У результаті активації генів мікроРНК утворюються г) регуляція триптофанового оперону;
молекули, які мають декілька невеликих (25–30 пар нуклеотидів) д) регуляція фуранозного оперону.
дволанцюгових шпильок. ці шпильки вирізаються специфічними 4. як називається регуляторна ділянка еукаріотичних генів, яка
нуклеазами й упізнаються білком Dicer, який модифікує шпиль- підсилює транскрипцію?
ку з утворенням дволанцюгової РНК, що є аналогом siRNA. По- а) екзон; б) оперон;
дальший сценарій репресії генів з допомогою таких процесова- в) сайленсер; г) атенюатор;
них мікроРНК аналогічний описаному вище. Але крім деграда- д) енхансер.
ції транскрипту, мікроРНК можуть блокувати білковий синтез, 5. як називається транскрипційний фактор, що стає активним
зв’язуючись із мРНК в цитоплазмі й блокуючи сайти взаємодії у відповідь на зв’язування гормона?
з рибосомами. Підтримання гетерохроматинового стану певних а) Гормоновий кофактор; б) гормоновий енхансер;
ділянок генома з допомогою мікроРНК здійснюється опосередко- в) гормоновий рецептор; г) гормоновий редактор;
вано: вони рекрутують до хроматину ферменти (наприклад, ті, що д) гормоновий регулятор.
специфічно метилюють гістони), які забезпечують гетерохрома- 6. яка основна модифікація білків забезпечує процес трансдукції
тинізацію. сигналу всередину клітини?
Крім описаних процесів регуляції транскрипції, в еукаріотів а) Ацетилювання;
широко використовуються механізми контролю експресії генів на б) метилювання;
рівні вибору шляху альтернативного дозрівання мРНК (див. підроз в) фосфорилювання;
діл 2.2) та на рівні ефективності перебігу трансляції. Продуктив- г) формілювання;
ність трансляції може контролюватися специфічними білками, які д) відщеплення сигнальних послідовностей.
в цитоплазмі зв’язуються з мРНК, утворюючи нуклеопротеїнові 7. як називається ділянка хроматину, що є транскрипційно не-
комплекси — інформосоми. Білки інформосом, з одного боку, захи- активною?
щають мРНК від деградації, а з другого — повністю блокують транс- а) Гетерохроматин; б) еухроматин;
ляцію. Таким чином, у клітині є «запас» довгоіснуючих мРНК, які в) антитранскриптин; г) енхансер;
за потреби можуть бути використані. інші білки, зв’язуючись із д) сайленсер.
мРНК, можуть прискорювати її деградацію або блокувати посадку 8. Найтиповішими наслідками ацетилювання гістонів у хромати-
рибосоми. ні є:
а) підвищення зв’язку нуклеосом з ДНК;
б) послаблення зв’язку нуклеосом з ДНК;
Приклади питань до теми в) зниження рівня транскрипції в ділянці ацетилювання гісто-
1. Скільки молекул РНК синтезується з лактозного оперона? нів;
а) 1; б) 2; г) підвищення рівня транскрипції в ділянці ацетилювання гіс-
в) 3; г) 4; тонів;
д) 5. д) утворення в ділянці ацетилювання гістонів триспіральних
2. ефективна експресія лактозного оперона відбувається за структур ДНК.
умови: 9. яка модифікація ДНК супроводжує інактивацію транскрипції?
а) відсутності лактози; б) наявності лактози; а) Ацетилювання CpG-острівців;
в) зниження рівня цАМф; г) підвищення рівня цАМф; б) метилювання CpG-острівців;
д) відсутності САР білка. в) метилювання динуклеотиду СА;
г) фосфорилювання CpG-острівців; В. Ген, який кодував білок-репресор, мутував і не продукує функ-

д) метилювання ТpА-острівців. ціональний продукт.
10. як називаються білкові комплекси, здатні змінювати розмі- С. Структурний ген/гени лактозного оперону є нефункціональ-
щення нуклеосом у хроматині? ними.
а) Комплекси деструкції нуклеосом;
б) комплекси еухроматинізації; Задача 3. Арабінозний оперон E. coli не експресується за відсут-
в) нуклеомувіни; ності арабінози. це є результатом дії білка AraC, який зв’язується
г) комплекси ремоделювання хроматину; з промотором арабінозного оперону й діє як репресор, що не дозво-
д) комплекси деструкції хроматину. ляє транскрипцію. Зазвичай арабінозний оперон експресується
в присутності арабінози. Проте в мутантів, які втратили ген AraC,
арабінозний оперон не експресується навіть за наявності арабінози.
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання Визначте, які з наведених тверджень можуть пояснити це явище.
А. Транскрипція гена AraC індукується арабінозою.
Задача 1. E. coli росте на середовищі, що містить глюкозу й лак- В. Транскрипція гена AraC блокується арабінозою.
тозу. Визначення концентрації глюкози та лактози в середовищі С. Білок AraC перетворюється на активатор за наявності арабінози.
вказує, що рівень глюкози різко зменшується після декількох ци- D. Білок AraC деградує за наявності арабінози.
клів поділу бактерій, а рівень лактози при цьому залишається ви-
соким. На графіку наведено залежність концентрації глюкози та
β-галактозидази (фермент утилизації лактози, який кодується од-
ним з генів лактозного оперона) і титру бактерій від часу. Поясніть,
чому крива росту бактерій має таку форму й опишіть, як працює
лактозний оперон.
Задача 2. Один із мутантних штамів бактерій синтезує фермен-

ти, необхідні для засвоєння лактози, незалежно від її наявності чи
відсутності в клітині. яке із тверджень чи їх комбінація можуть
пояснити це?
А. Оператор мутував таким чином, що білок-репресор його не роз-
пізнає.
Розділ 3. Закономірності спадковості та мінливості 93
Розділ 3. ЗАКОНОМІРНОСТІ двох дочірніх клітин). Клітини, які остаточно диференційовані

й більше не вступають до поділу, перебувають на стадії G0 (саме на
СПАДКОВОСТІ ТА МІНЛИВОСТІ цій стадії всі клітини багатоклітинного організму виконують при-
таманні їм функції). Клітина, яка перебуває на стадії G0, може або
під дією зовнішніх факторів (мітогенів) знову увійти в G1-фазу й по-
чати ділитися, або закінчити своє існування шляхом програмова-
3.1. ЦИТОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПАДКОВОСТІ ної загибелі — апоптозу.
Гени — це ділянки довгих молекул ДНК, які, формуючи комп-

лекс із білками, утворюють хромосоми. Розподіл хромосом у мітозі
й мейозі є базисом передачі спадкової інформації в межах клітин-
них поколінь або поколінь організмів. Отже, для розуміння меха-
нізмів передачі спадкової інформації слід розглянути процеси, що
лежать в основі клітинних поділів.
У переважній більшості еукаріотичних клітин у процесі під-
готовки до клітинного поділу відбувається однократна реплікація
ДНК і, відповідно, подвоєння диплоїдного набору хромосом. Взага-
лі всі клітини багатоклітинного організму в процесі свого розвитку
проходять ряд послідовних стадій — клітинних циклів — від одно-
го поділу до іншого. Клітинний цикл складається з двох великих
періодів — інтерфази (періоду між двома поділами) та власне по-
ділу (мітозу — для соматичних клітин та мейозу — для утворення
зрілих статевих клітин). інтерфаза, у свою чергу, поділяється на
три фази — пресинтетичну (G1, від англ. gap — проміжок), синте-
тичну (S) та постсинтетичну (G2) (рис. 3.1).
Кожна стадія інтерфази характеризується певним набором
подій, які необхідні для того, щоби клітина вступила до поділу:
фактично, для клітин, які активно діляться, інтерфаза — період
постійної підготовки до поділу. Ключовим моментом при цьому
є подвоєння молекул ДНК для того, щоб під час поділу кожна до-
чірня клітина отримала по одному диплоїдному набору хромосом. Рис. 3.1. Схема клітинного циклу
Власне процес реплікації ДНК відбувається під час S-фази і триває
в середньому 10–12 годин. Після подвоєння дві молекули ДНК (се- Перша стадія мітозу — профаза — характеризується конден-
стринські хромосоми) залишаються зв’язаними між собою в ділянці сацією хромосом на фоні руйнування ядерної оболонки та фор-
центромери спеціальними білковими комплексами — когезинами. муванням веретена поділу. Наприкінці профази мікротрубочки
Синтез усіх білків, необхідних для реплікації, відбувається в G1- веретена поділу приєднуються до хромосом, а центросоми роз-
фазі (синтез гістонів — одночасно з реплікацією в S-фазі). Під час ходяться до полюсів клітини. Під час метафази хромосоми (пари
G2-фази синтезуються і накопичуються всі елементи, необхідні для сестринських хроматид, з’єднаних між собою своїми центроме-
клітинного поділу. рами) вишукуються по екватору клітини й утворюють метафаз-
Мітоз розділяють на чотири етапи (профаза, метафаза, анафа- ну пластинку. Саме ця стадія є найбільш придатною для аналізу
за, телофаза), у процесі яких відбувається каріокінез (поділ ядра) та морфології хромосом та опису каріотипу. Анафаза починається
цитокінез (наприкінці телофази — поділ цитоплазми з утворенням з роз’єднання центромер, після чого сестринські хроматиди, які
94 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Розділ 3. Закономірності спадковості та мінливості 95
тепер уже називаються дочірніми хромосомами, рухаються до по-

люсів. Під час телофази починається формування ядерних мемб-
ран і деконденсація хромосом. Закінчується телофаза (і сам мітоз)
цитокінезом — розділенням двох дочірніх клітин (рис. 3.2 стадій
мітозу).
Під час утворення зрілих статевих клітин (гамет) шляхом ме-
йозу в диплоїдній клітині-попереднику також відбувається реплі-
кація ДНК, і дві ідентичні молекули (хроматиди) залишаються
зв’язаними своїми центромерами. На відміну від мітозу, мейоз
здійснюється шляхом двох поділів, кожен з яких має ті самі ста-
дії, що й мітотичний поділ, — мейозу і та мейозу іі (рис. 3.3 стадій
мейозу).
У профазі і мейозу (у ній розрізняють стадії лептотени, зиготе-
ни, пахітени, диплотени й діакінезу) відбувається утворення так
званих бівалентів, або тетрад — комплексів, які утворені гомоло-
гічними парами сестринських хромосом (хроматид). фактично,
один бівалент містить чотири молекули ДНК. Дві з чотирьох хро-
матид бівалента, що належать гомологічним хромосомам, утворю-
ють за участі певних білків синаптонемні комплекси, де починається
процес гомологічної рекомбінації. Далі здійснюється поступова
конденсація хроматид, і під мікроскопом можна побачити перехре-
щення між хроматидами — хіазми — місця, де відбувається реком-
бінація. У результаті частина гомологічних хромосом обмінюється
своїми ділянками (відбувається кросинговер) (див. підрозділ 3.5).
Наприкінці профази і хіазми зникають і біваленти залишаються
з’єднаними когезинами лише в ділянці центромери. Далі в мета-
фазі і біваленти вишукуються по екватору, в анафазі і відбува-
ється їхнє розходження (тобто до протилежних полюсів відходять
гомологічні хромосоми, кожна з яких складається з двох молекул
ДНК — сестринських хроматид), у телофазі і — остаточне розді-
лення двох клітин, що містять подвійний набір молекул ДНК. Се-
стринські хроматиди при цьому залишаються з’єднаними в зоні
своїх центромер.
Далі в другому поділі мейозу (профаза іі, метафаза іі, ана-
фаза іі, телофаза іі) відбувається розділення центромер, розхо-
дження хромосом і поділ обох клітин — фактично, другий поділ
мейозу абсолютно аналогічний мітотичному поділу. У результаті
цього утворюються чотири гаплоїдні гамети (слід нагадати, що
під час утворення жіночих статевих клітин одна з них стає яй-
цеклітиною, а три інші — редукованими полярними тільцями,
які руйнуються). Після запліднення батьківські набори хромо-
сом об’єднуються з утворенням диплоїдної зиготи, яка шляхом Рис. 3.2. Стадії мітозу
мітотичного поділу дає початок усім іншим клітинам багатоклі-

тинного організму-нащадка.
Для розуміння базисних процесів спадкування ознак, які ми роз-
глянемо в наступному розділі, слід звернути увагу на такі моменти:
1) у процесі мейозу відбувається редукція числа хромосом, тобто
гамети є гаплоїдними; 2) розходження гомологічних хромосом до
полюсів у анафазі і і іі мейотичного поділу відбувається незалеж-
но від інших хромосом клітини; 3) поновлення диплоїдного набору
хромосом відбувається під час запліднення, коли об’єднуються ге-
номи яйцеклітини та сперматозоїда.
Приклади питань до теми

1. На якій стадії клітинного циклу розпочинається конденсація
хромосом?
а) G1; б) S;
в) G2; г) профаза;
Рис. 3.3. Стадії мейозу

д) метафаза.
2. На якій стадії клітинного циклу можна побачити хромосоми
як дискретні структури й описати каріотип?
а) Профаза; б) метафаза;
в) анафаза; г) телофаза;
д) інтерфаза.
3. На якій стадії клітинного циклу відбувається розходження се-
стринських хроматид?
а) Профаза; б) метафаза;
в) анафаза; г) телофаза;
д) інтерфаза.
4. який тип поділу, в основному, притаманний соматичним клі-
тинам?
а) Мейоз; б) брунькування;
в) амітоз; г) мітоз;
д) розрив цитоплазми.
5. На які стадії поділяється інтерфаза?
а) Премітозну; б) пресинтетичну;
в) синтетичну; г) постмітозну;
д) постсинтетичну.
6. як називаються дві ідентичні молекули ДНК, що утворилися
в результаті реплікації і з’єднані між собою в центромері?
а) ізохромосоми; б) гомологічні хромосоми;
в) сестринські хромосоми; г) хроматиди;
д) гомологічні хроматиди.
7. На якій стадії клітинного циклу відбувається кросинговер? 3.2. ЗАКОНИ МЕНДЕЛЯ

а) Профаза і мейозу; б) метафаза і мейозу;
в) профаза іі мейозу; г) метафаза іі мейозу; Кожний диплоїдний організм має подвійний набір хромосом,
д) інтерфаза. який у роздільностатевих організмів утворюється шляхом поєд-
8. як називається процес розділення цитоплазми клітини під час нання в процесі запліднення двох гаплоїдних наборів хромосом
поділу? батьківських особин. Однакові за морфологією хромосоми одні-
а) Органокінез; б) протокінез; єї пари (гомологічні хромосоми) містять майже однакові молекули
в) цитокінез; г) каріокінез; ДНК з майже однаковою послідовністю генів у них. Місце, яке за-
д) телекінез. ймає ген на хромосомі, називається локусом.
9. як називаються комплекси, утворені парами гомологічних як уже зазначалося, послідовності ДНК гомологічних хромо-
хроматид? сом не є абсолютно ідентичними: ген, присутній в одній із гомо-
а) Тетради; б) бітради; логічних хромосом, може бути відсутній в іншій або мати дещо
в) кросовери; г) біваленти; змінену нуклеотидну послідовність. Різні варіанти одного гена на-
д) тетраваленти. зивають алелями, а сукупність усіх генів організму — генотипом.
10. як називаються видимі в мікроскоп у профазі і мейозу пере- Основною причиною появи нових алелів є мутації, які найчастіше
хрещення хроматид? призводять до того, що змінена ділянка ДНК перестає бути функці-
а) Кросинговер; б) кросовери; ональною: продукт, який вона кодує, або не синтезується взагалі,
в) зчеплення; г) тетради; або є неактивним. Наявність в обох гомологічних хромосомах двох
д) хіазми. мутантних алелів призводить до втрати ознаки (дискретна ознака
називається феном), яку визначав цей ген, або до набуття якоїсь
іншої її варіації. якщо в організмі присутні обидва алелі — нор-
Приклади задач мальний і мутований, у більшості випадків ознаку буде збережено
за рахунок активності алеля, що не несе мутацію.
Задача 1. Соматична клітина має 40 хромосом. яку кількість мо- Розглянемо такий приклад: у гороху посівного (Pisum sativum)
лекул ДНК буде мати ця клітина на кожній стадії клітинного ци- є ген, який визначає забарвлення насіння. Білок — продукт цього
клу? Заповніть таблицю для відповіді: гена — забезпечує руйнування в клітинах хлорофілу, у результаті
чого стають видимі інші пігменти — каротиноїди — і насінина має
Про- Мета- Ана- Тело- жовте забарвлення. Мутація в цьому гені призводить до того, що
Стадія G1 S G2
фаза фаза фаза фаза
хлорофіл не руйнується й насінина залишається зеленою. якщо
Кількість в клітинах присутні обидва алелі цього гена (нормальний і муто-
ДНК ваний), забарвлення буде жовтим, оскільки певна кількість біл-
ка-деструктора хлорофілу буде синтезована з нормального алеля.
Таким чином, у цьому випадку фенотиповий прояв (фенотип —
сукупність ознак організму) має лише один алель з пари. Такий
Задача 2. Соматична клітина має вісім хромосом. яка кількість алель називається домінантним, і його прийнято позначати вели-
різних комбінацій хромосом буде спостерігатися після мейозу? кою літерою А. Відповідно, алель, який не проявляється в присут-
ності домінантного, називається рецесивним і позначається а. Зе-
Задача 3. Скільки молекул ДНК містить клітина в G2 фазі клі- лений колір, який зумовлює мутантний алель, проявиться лише
тинного циклу, якщо кількість хромосом дорівнює 16? тоді, коли обидві гомологічні хромосоми будуть нести рецесивний
алель а. Організми, які мають однакові алелі якогось гена, нази-
Задача 4. якщо соматична клітина має 24 хромосоми, то яка ваються гомозиготами (АА або аа), а ті, які мають різні алелі, —
кількість бівалентів буде спостерігатися у профазі і мейозу? гетерозиготами (Аа).
формування кольору насінини в гороху посівного як прикладу то генотип особини, що аналізується, був Аа; якщо гібриди першо-
для пояснення основних генетичних термінів ми обрали не випад- го покоління є одноманітними, то генотип був АА.
ково. Справа в тому, що основні закономірності спадковості, які
вперше відкрив австрійський дослідник Грегор Мендель, базують- ♀
ся на вивченні саме цієї рослини. P: ♀ ♂ Гамети
А а
Спочатку для схрещування Г. Мендель обрав дві форми горо- F1:
ху, які розрізнялися за однією досліджуваною ознакою (таке схре- А
щування називається моногібридним): в одного насіння мало зелене ♀ ×♂ ♂
забарвлення, у другого — жовте. При цьому ці форми гороху були а
чистими лініями — групами особин, які відновлюють у ряді поко- F2: 1 2 1
лінь одні й ті самі спадкові ознаки (фактично, батьківські особи-
Рис. 3.4 Схема схрещування двох гомозиготних форм гороху із
ни, яких Мендель обрав для схрещування, були гомозиготами за
зеленими та жовтими плодами й гібридів першого покоління. У схемі
алелями А (жовте забарвлення) й а (зелене забарвлення)). У процесі схрещувань літерою Р позначають особини батьківського покоління,
мейозу гомозиготні особини АА й аа формують гамети одного типу літерою F з цифрою (F1, F2) — гібриди відповідних поколінь. Праворуч
(А та а відповідно), і після злиття цих гамет утворюється гетерози- показано решітку Пеннета для моногібридного схрещування
гота Аа. Отже, у першому поколінні всі нащадки мали лише жовті
насінини, тобто проявлялася ознака лише одного з батьків — носія Взаємодія алелів одного гена. На прояв ознаки, яка визначається
домінантних алелів гена, що визначає забарвлення (рис. 3.4). На одним геном, впливають два алелі, присутні в організмі. В описа-
основі цих спостережень було сформульовано перший закон Менделя ному вище прикладі спадкування кольору насінини в гороху реце-
(закон одноманітності гібридів першого покоління): гібриди першого по- сивний алель у результаті мутації не забезпечував синтез білка, що
коління від схрещування гомозигот з домінантною та рецесивною руйнує хлорофіл. Таким чином, формування жовтого кольору було
ознаками є одноманітними, і в них проявляється лише домінантна зумовлене наявністю домінантного алеля цього гена, незалежно від
ознака. того, у гомо- чи гетерозиготному стані він був. Такий тип взаємо-
Після схрещування гібридів першого покоління (гетерозигот Аа) дії двох алелів одного гена, за якого один алель повністю пригнічує
спостерігалося явище розщеплення ознак: чверть особин мала зе- прояв іншого, називається повним домінуванням.
лені горошини, а три чверті — жовті. цей закон називають другим Проте в природі існують випадки, коли прояв ознаки залежить
законом Менделя, або законом розщеплення (рис. 3.4). Співвідношен- не лише від наявності, але й від кількості домінантних алелів (один
ня за фенотипом 3:1 у гібридів другого покоління спостерігається чи два), присутніх у генотипі. Такий тип взаємодії алельних генів
за рахунок комбінації гамет, які продукують гетерозиготні особи- називають неповним домінуванням. Наприклад, забарвлення квітки
ни — А й а. У результаті утворюються три варіанти поєднання але- в ротиків Antirrhinum majus залежить від кількості червоного піг-
лів у зиготі: АА, Аа/аА та аа. Для зручності розрахунків комбінацій менту. якщо в генотипі присутні два домінантні алелі відповідного
алелів у процесі запліднення використовують решітку Пеннета. гена (АА), то в клітинах синтезується пігмент у такій кількості, яка
як уже зазначалося, рецесивний алель проявляється лише в го- достатня для формування яскраво-червоного забарвлення квітки.
мозиготному стані. Тобто генотип особини, яка має рецесивну озна- У гетерозигот Аа синтез червоного пігменту забезпечує лише один
ку, можна легко визначити. якщо особина має домінантну ознаку, домінантний алель — відповідно, кількість синтезованого білка
її генотипи можуть бути АА або Аа. У схемах схрещувань у такому удвічі менша порівняно з домінантною гомозигототою й у резуль-
випадку використовують фенотиповий радикал: генотип особини за- таті цього квітки мають рожеве забарвлення. Особини — рецесивні
писують А_ (не вказуючи який другий алель присутній у геноти- гомозиготи — взагалі не синтезують червоний пігмент і мають біле
пі). Для того щоби встановити генотип такої особини, проводять забарвлення квітки.
аналізуюче схрещування — схрещування з рецесивною гомозиготою. Доволі часто мутація в гені приводить до утворення нового але-
якщо в першому поколінні від такого схрещування (за умови ана- ля, що також є функціональним і кодує продукт. У такому випадку
лізу достатньої кількості нащадків) отримують розщеплення 1:1, обидва алелі є домінантними й мають власний прояв у гетерозиготі.
Нова ознака, що при цьому формується, має поєднання ознак, які Дигібридні й полігібридні схрещування. У своїх дослідах Мендель
визначають ці алелі окремо. Такий тип взаємодії алельних генів не обмежився аналізом спадкування однієї ознаки. У подальших
називають кодомінуванням. Найбільш класичним прикладом ко- експериментах він досліджував спадкування двох ознак — прово-
домінування є спадкування груп крові в людини за системою АВ0 див так звані дигібридні схрещування (якщо аналізують більше ніж
(у цьому випадку ген має три алелі (множинний алелізм), але в одному дві ознаки, схрещування називають полігібридними). Обрані чисті
диплоїдному організмі присутні лише два з них). Під час взаємодії лінії гороху відрізнялися як за кольором насінин (жовті та зелені),
цих трьох алелів формується чотири групи крові — 0, А, В та АВ. так і за формою (гладенькі та зморшкуваті). У першому поколінні
Два домінантні алелі I A та I B визначають наявність специфічних від схрещування гомозиготних рослин із жовтими гладенькими на-
антигенів на мембрані еритроцитів, алель i0 є рецесивним по від- сінинами з рослинами, що мали зелені зморшкуваті плоди, у всіх
ношенню до I A та I B і не кодує жодного антигена. якщо в геноти- нащадків проявилася домінантна ознака — вони мали жовті гла-
пі присутній алель I A , утворюється група крові А (генотипи I A I A денькі насінини. Після самозапилення гібридів F1 Мендель отри-
та I A i0), якщо I B — група крові В (генотипи I B I B та I Bi0 ). Алель мав нащадків, серед яких були особини, подібні до батьківських
i0 у гомозиготному стані визначає групу крові 0. Одночасна поява форм, а інші мали ознаки, що були комбінацією домінантних і ре-
в генотипі алелів I A та I B (генотип I A I B) приводить до утворення цесивних ознак батьків. Серед усіх рослин F2 дев’ять частин були
групи крові АВ — на мембранах еритроцитів експресуються два жовтими гладенькими, три частини — жовтими зморшкуватими,
типи антигенів (рис. 3.5). три частини — зеленими гладенькими й одна частина — зеленими
У разі двох типів алельних взаємодій — неповного домінування зморшкуватими. Тож розщеплення за фенотипом у другому поко-
й кодомінування — розщеплення за фенотипом та генотипом у дру- лінні становило 9:3:3:1. фактично, отримане розщеплення можна
гому поколінні співпадають і становлять 1:2:1 (гетерозиготи мають розглядати як два незалежних розщеплення при моногібридному
фенотиповий прояв, відмінний від домінантної гомозиготи). схрещуванні (3 : 1) ⋅ (3 : 1). Незалежне комбінування ознак батьків
у гібридів називається третім законом Менделя.
якщо позначити ген, що відповідає за забарвлення, як А (із
двома алелями А та а), а ген, що відповідає за форму насінин, —
як В (із двома алелями В та b), можна схематично зобразити дане
схрещування таким чином:
Р: AABB × aabb
F1: AaBb
AaBb × AaBb
F2: 9А_В_ (жовті гладенькі) : 3 А_bb (жовті зморшкуваті) :
група крові 0 група крові А 3aaВ_ (зелені гладенькі) : 1 aabb (зелені зморшкуваті).
Решітка Пеннета для другого схрещування виглядає так:
Гамети AB Ab aB ab
AB AABB AABb AaBB AaBb
Ab AABb AAbb AaBb Aabb
aB AaBB AaBb aaBB aaBb
ab AaBb Aabb aaBb aabb
група крові В група крові АВ

Використовуючи третій закон Менделя можна легко розрахову-
Рис. 3.5. Типи мембранних антигенів еритроцитів, вати співвідношення фенотипових і генотипових класів й для по-
що визначають чотири групи крові за системою АВ0 лігібридних схрещувань (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Приклади питань до теми

Фенотипові та генотипові розщеплення в разі полігібридних схрещувань
1. як називається одна з кількох альтернативних форм гена?
Кількість а) Псевдоген; б) алель;
Кількість
генотипових Кількість в) локус; г) однозначний ген;
різних ти-
Кількість класів у F2 (та фенотипових д) плейотропний ген.
пів гамет,
Схрещування пар фенотипових класів у F2
що проду- 2. Сукупність усіх генів організму називається:
алелів за неповного (за повного
кує гетеро-
домінування та домінування)
а) генофонд; б) геном;
зигота в) гаплотип; г) генотип;
кодомінування)
д) алелотип.
Моногібридне 1 2 3 2 3. Закономірність, згідно з якою в гібридів F2 з’являються осо-
Дигібридне 2 4 9 4 бини як з домінантною, так і з рецесивною ознакою, у співвід-
n ношенні 3:1, називають:
Полігібридне n 2n
3 2n
а) 1-й закон Менделя; б) 2-й закон Менделя;
в) 3-й закон Менделя; г) закон передачі гамет;
Відхилення від менделівських розщеплень. Незважаючи на те що за-
д) правило чистоти гамет.
кони Менделя є фундаментальними принципами спадкування ознак,
4. За якими ознаками (A, B, C, D, Е чи F) наведене схрещування
у природі існують певні фактори, які спричинюють відхилення від
є аналізуючим?
установлених Менделем розщеплень. Перш за все, це явища взаємо-
дії та зчеплення генів, які ми детально розглянемо в наступних роз- aabbccDdeeff × aaBbCCddeeFf
ділах. Розміщення генів у статевих хромосомах і залежність прояву а) A, B, C, D, Е, F; б) B, C, D, F;
ознаки від статі також є суттєвою причиною порушень описаних зако- в) B, C, D, Е; г) A, C, D;
номірностей спадковості (див. підрозділ 3.6). Серед менш поширених д) A, D.
причин відхилень від менделівських розщеплень слід назвати такі: 5. які існують типи взаємодії алельних генів?
1. Летальна дія гена, за якої певні комбінації алелів можуть при- а) Комплементарність; б) кодомінування;
зводити до загибелі організму. Так, наприклад, під час схре- в) повне домінування; г) проміжне домінування;
щування платинових лисиць між собою спостерігається роз- д) неповне домінування.
щеплення платинових і сріблясто-чорних у співвідношенні не 6. Пилком якої рослини треба запліднити ротики з рожевими
3:1, а 2:1. Виявилося, що лисиці, гомозиготні за домінантним квітками для отримання однорідного за фенотипом потомства?
алелем цього гена, гинуть ще в ембріональному періоді. Таким а) Рожевої;
чином, один ген відповідає як за формування забарвлення ху- б) червоної;
тра, так і впливає на життєздатність особин. Таке явище на- в) білої;
зивають множинною дією гена, або плейотропією. г) рожевої та білої;
2. Пенетрантність та експресивність ознак. існують алелі, які фе- д) жоден з варіантів не дасть очікуваного результату.
нотипово проявляються не в усіх особин з однаковим геноти- 7. які типи алельних взаємодій формують чотири групи крові за
пом (пенетрантність), і мірою цієї пенетрантності є частка системою АВ0?
особин, які характеризуються певним фенотипом, серед усіх а) Комплементарність; б) кодомінування;
особин з однаковим генотипом. Залежно від впливу умов серед- в) повне домінування; г) проміжне домінування;
овища ознака може проявлятися з різною силою, тобто мати д) неповне домінування.
різну експресивність. 8. Скільки типів гамет продукує пентагетерозигота?
3. Віковий прояв ознак, за якого певні мутантні алелі, що спричи- а) 2; б) 4;
нюють різноманітні хвороби, проявляються фенотипово в по- в) 8; г) 16;
хилому віці (наприклад, хвороба Альцгеймера). д) 32.
9. як називається вплив одного гена на прояв різних ознак? P: ♀ Cca (кролик агуті) × ♂ cch ca (кролик світла шиншила)
а) Плейотропія; б) множинний алелізм; F1: Ccch (агуті) Cca (агуті)
в) гетерозиготність; г) полімерія; cch ca (світла шиншила) ca ca (альбінос)
д) гемізиготність.
10. Вкажіть назву варіації прояву ознаки в особин з однаковим ге- ♀
Гамети
нотипом: С ca
а) пенетрантність; б) експресивність;
в) плейотропія; г) норма реакції; cch Ccch cch ca
агуті світла шиншила
д) поліморфізм. ♂
ca Cca ca ca
агуті альбінос
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання
Задача 1. Кролики мають серію множинних алелів, які визна- Задача 2. У гороху гладенька поверхня насінини (алель S) до-
чають забарвлення хутра. Алель С (кролик агуті) повністю домінує мінує над зморшкуватою (s), високий зріст (Т) — над низьким (t)
над всіма алелями; ch (гімалайський кролик) повністю домінує над і жовтий колір насінини (Y) — над зеленим (y). Рослину з геноти-
ca (альбінос); cch (кролик шиншила) неповністю домінує над ch та пом Ss Tt yy використовують в аналізуючому схрещуванні й отри-
ca , продукуючи світло-сіре забарвлення (кролик світла шиншила). мують 145 нащадків. яку приблизно кількість рослин із цього по-
Світлу шиншилу схрестили з агуті, у потомстві трапляються аль- томства можна очікувати високими із зеленими зморшкуватими
біноси. Вкажіть генотипи батьків і нащадків. яке ще забарвлення насінинами?
хутра могли мати нащадки? Алгоритм розв’язання
Алгоритм розв’язання Аналізуюче схрещування — це схрещування з рецесивною го-
Згідно з умовою задачі, забарвлення агуті визначається наявніс- мозиготою (ss tt yy). У цьому випадку за кольором насінини ана-
тю алеля С. Оскільки він домінує над усіма множинними алелями, лізуюче схрещування не проводилося — обидві рослини (і аналі-
то другий алель у генотипі може бути будь-яким. Отже, запишемо затор, і та, що аналізується) були рецесивними гомозиготами yy.
генотип кролика агуті з допомогою фенотипового радикала С_. За- Відповідно, усі нащадки від такого схрещування будуть зеленими
барвлення світла шиншила мають особини двох генотипів cch ch й розщеплення за цією ознакою не відбудеться (кольором насінини
та cch ca: аналогічно запишемо генотип кролика світлої шиншили можна знехтувати). Після схрещування особин з генотипом Ss Tt
з особинами ss tt отримуємо розщеплення 1:1:1:1:
cch _. Таким чином, проводимо схрещування:
P: ♀ Ss Tt × ♂ ss tt
P: ♀ С_ (кролик агуті) × ♂ cch _ (кролик світла шиншила) F1: 1 SsTt (високі рослини з гладенькими насінинами) : 1 Sstt
Від такого схрещування отримали нащадків, серед яких були (низькі рослини з гладенькими насінинами) : 1 ssTt (високі росли-
альбіноси. Альбінізм визначається наявністю алеля ca , який є ре- ни зі зморшкуватими насінинами) : 1 sstt (низькі рослини зі зморш-
цесивним по відношенню до всіх алелів. Отже, для його прояву куватими насінинами):
він має бути представлений у генотипі в гомозиготному рецесив-
ному стані — ca ca . За наведеного вище схрещування поява альбі- Гамети ST St sT st
носів можлива лише за умови, що кожен із батьків мав у геноти- st SsTt Sstt ssTt sstt
пі алель ca (оскільки в нащадків один алель із пари походить від
батька, а другий — від матері). Тобто генотипи батьків були Cca Відповідно, серед 145 нащадків від такого схрещування 1/4 має
та cch ca . Для того щоб визначити можливі фенотипи нащадків від бути високими рослинами зі зморшкуватими зеленими плодами,
такого схрещування, запишемо решітку Пеннета: тобто приблизно 36 рослин.
Задача 3. чи можна стовідсотково виключити батьківство, якщо Задача 4. Припустимо, що хвороба визначається домінантним
в батька третя група крові, у матері — четверта, а в дитини — друга аутосомним геном, пенетрантність якого в гомозигот — 80 %,
група крові? а в гетерозигот — 20 %. яка ймовірність захворювання в дітей,
якщо батьки гетерозиготні за цим геном?
четверта група крові формується внаслідок кодомінантної вза- Алгоритм розв’язання
ємодії алелів I A та I B , тобто генотип матері можна записати од- Оскільки дано, що батьки є гетерозиготними, схема схрещуван-
ня в цій задачі доволі проста:
разу: I A I B . На відміну від матері, точний генотип батька записати
неможливо, оскільки третя група крові визначається двома геноти- P: ♀ Аа × ♂ Аа
пами — I B I B та I Bi0 . Так само й дитина з другою групу крові може F1: 1/4 АА : 1/2 Аа : 1/4 аа
мати генотипи I A I A та I A i0 . У випадку, якщо генотип батька був За умовою, хвороба, спадкування якої досліджується, має пене-
I B I B , дитина з другою групою крові народитися не може, і бать- трантність, тобто не всі особини з однаковим генотипом проявлять
ківство можна було б виключити (схема розв’язання 1), але якщо симптоми цієї хвороби: 80 % особин — з генотипом АА та 20 % —
батько мав генотип I Bi0 , імовірність народження дитини з другою з генотипом Аа. Тобто в цій задачі, окрім імовірності народження
групою крові становить1/4 (схема розв’язання 2). дитини з певним генотипом, треба враховувати й імовірність того,
що в цієї дитини проявиться хвороба. імовірність народження ди-
Схема розв’язання 1 тини з генотипом AA дорівнює 0,25, а ймовірність того, що вона
P: ♀ I A I B × ♂ I B I B захворіє,— 0,25 ⋅ 08 = 0,2 (20 %). імовірність народження дитини
F1: I A I B (четверта група крові) з генотипом Аа дорівніє 0,5, а ймовірність того, що вона захворіє,—
I B I B (третя група крові) 0,5 ⋅ 0,2 = 0,1 (10 %). Загальна ймовірність народження хворої ди-
тини в цій родині: 0,2 + 0,1 = 0,3 (30 %).
♀
Гамети
IA IB
3.3. ВЗАЄМОДІЯ НЕАЛЕЛЬНИХ ГЕНІВ
IB I A IB IB IB
♂ фенотиповий прояв певної ознаки є результатом взаємодії ге-
IB I A IB IB IB нотипу та середовища (як зовнішнього, так і внутрішнього). Зрозу-
міло, що експресія будь-якого конкретного гена (а отже, і фенотип
Схема розв’язання 2 контрольованої ним ознаки) залежить від наявності або відсутності
B 0 продуктів інших генів, тому під поняття «внутрішнього середови-
P: ♀ I A I B × ♂ I i
A B ща» підпадає й так зване генне оточення, або генетичний фон — су-
F1: I I (четверта група крові)
купність алелів інших генів певного організму. Отже, існує дуже
I B I B (третя група крові) мало ознак, які контролюються лише одним геном.
I Bi0 (третя група крові) Взаємодія генів — це явище, за якого декілька різних генів впли-
I A i0 (друга група крові) вають на формування однієї ознаки. У найпростішому випадку за
це відповідають два гени. Коли на прояв однієї ознаки впливає ве-
♀ лика кількість різних генів, така ознака називається полігенною.
Гамети
Сама взаємодія, звичайно, відбувається не на рівні генів як діля-
IA IB
нок молекул ДНК, а на рівні їх продуктів (наприклад, ферментів,
IB I A IB IB IB які беруть участь в одному метаболічному шляху). Розрізняють
♂
I A i0 I B i0
три типи взаємодії неалельних генів: комплементарність, епістаз
i0
і полімерію.
Комплементарність — такий тип взаємодії неалельних генів, квітки в червоний колір обумовлюється взаємодією двох генів, про-
за якого одночасна поява в зиготі домінантних алелів різних генів дукти яких беруть участь у перетворенні безбарвного субстрату на
(хоча б по одному для кожного гена) зумовлює утворення ознаки, червоний пігмент у результаті двох послідовних біохімічних реак-
що не спостерігається за наявності лише одного з домінантних але- цій (рис. 3.6). Синтез пігменту можливий лише за умови, що обидва
лів окремо. Декілька різних молекулярних і біохімічних механіз- ферменти є активними (фактично за умови наявності домінантних
мів, що лежать в основі комплементарності, забезпечують наяв- алелів обох генів, які кодують ці білки). Нестача цих ферментів або
ність чотирьох варіантів фенотипового розщеплення у гібридів F2. будь-якого з них (за генотипом рослина є рецесивною гомозиготою
Один з найперших прикладів взаємодії генів за принципом хоча б за одним із генів, що взаємодіють) призводить до відсутності
комплементарності було виявлено на прикладі спадкування форми кінцевого продукту реакції, і колір квітки буде білим (табл. 3.3).
гребеня в курей. Наявність домінантного алеля лише гена А в гомо- Очевидно, що генотипові класи А_bb, aaB_ та aabb є фенотипово по-
або гетерозиготному стані (А_bb) зумовлює розвиток трояндопо- дібними — спостерігається розщеплення 9:7.
дібного гребеня, у той час як наявність домінантного алеля лише
гена В (aaB_) забезпечує утворення горохоподібного гребеня. Одно-
часна поява в зиготі двох домінантних алелів генів А та В (А_B_)
призводить до формування нової ознаки — горіхоподібного гребе-
ня. Простий (листоподібний) гребінь характерний для особин з ге-
нотипом aabb. Оскільки в цьому випадку мова йде про взаємодію
двох неалельних генів, які спадкуються незалежно один від одно-
го, відповідно до третього закону Менделя, у гібридів F2 спостеріга-
ється розщеплення за фенотипом 9А_B_ (горіхоподібний гребінь) :
3А_bb (трояндоподібний) : 3aaB_ (горохоподібний) : 1aabb (про-
стий) (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Генотипові та фенотипові розщеплення при комплементарній взаємодії
генів на прикладі спадкування форми гребеня в курей
Генотипи нащадків
Схема схрещування Фенотипи нащадків
та їх співвідношення*
АаВb × АаВb 9/16 А_В_ Горіхоподібний гребінь Рис. 3.6. Схема визначення забарвлення пелюсток у запашного горошку
(горіхоподібний 3/16 A_bb Трояндоподібний гребінь
гребінь)
3/16 aaB_ Горохоподібний гребінь
Таблиця 3.3
1/16 aabb Простий гребінь
Генотипові та фенотипові розщеплення за комплементарної взаємодії
У разі спадкування форми гребеня в курей має місце випадок, генів на прикладі спадкування кольору квітки в запашного горошку
коли кожен з домінантних алелів комплементарних генів має влас- Генотипи нащадків
ний прояв. Але бувають випадки, коли домінантні алелі поодинці та їх співвідношення
не мають власного прояву — ознака формується лише за наявнос- АаВb × АаВb 9/16 А_В_ червоний колір квітки
ті обох алелів у зиготі (такий тип комплементрності називається (червоний колір
криптомерією). Так, наприклад, у запашного горошку забарвлення 3/16 A_bb Білий колір квітки
квітки)
3/16 aaB_
* Решітку Пеннета для схрещування гетерозигот з указаними генотипа-
1/16 aabb
ми нащадків та їх співвідношення див. у підрозділі 3.2.
Спадкування кольору хутра в мишей також відбувається за Епістаз — такий тип взаємодії неалельних генів, за якого один
принципом комплементарності, але в цьому випадку індивідуаль- ген (епістатичний) пригнічує прояв іншого (гіпостатичного). Роз-
ний прояв має лише один із генів, що взаємодіють. Типовий для різняють два типи епістазу — домінантний епістаз (коли інгібітором
представників певного виду колір хутра сіро-рудий (агуті) визнача- є домінантний алель) та рецесивний епістаз (інгібітором є рецесив-
ється двома генами, один з яких відповідає власне за синтез пігмен- ний алель у гомозиготному стані).
ту, а інший — за його розподіл у межах волосу. У результаті нерів- Прикладом ознаки, яка спадкується за типом домінантного
номірного зонального розподілу пігменту миші, які мають обидва епістазу, є забарвлення пір’я в курей. У цьому випадку домінант-
домінантні алелі комплементарних генів, характеризуються за- ний алель гена С обумовлює синтез пігмента, а домінантний алель
барвленням агуті (генотип особин А_B_). Відсутність домінантного іншого гена І пригнічує його синтез. Відсутність обох домінантних
алеля гена, який визначає розподіл пігменту, забезпечує його рів- алелів генів С та І призводить до утворення білого пір’я. Очевид-
номірне розташування у волосі, і колір хутра стає чорним (генотип но, що забарвленими будуть лише кури, у яких є алель, що кодує
особин А_bb). Наявність у генотипі миші домінантного алеля гена, пігмент, а епістатичний алель знаходиться в рецесивному гомози-
що відповідає за зональний розподіл пігменту за відсутності до- готному стані (генотип особин ССіі). Усі інші варіанти генотипів
мінантного алеля, який кодує цей пігмент (генотип особин aaB_), (С_І_, ссІ_ та ссіі) будуть фенотипово подібними (у цьому випад-
зумовлює забарвлення, характерне для альбіносів (aabb). Таким ку — білими) або через відсутність алеля, який, власне, забезпечує
чином, два генотипові класи aaB_ та aabb об’єднуються в один фе- синтез пігменту, або через блокування цього синтезу інгібітором.
нотиповий, даючи розщеплення 9:3:4 (табл. 3.4). У такому випадку отримуємо розщеплення 13:3 (табл. 3.5). У разі
спадкування кольору плодів у гарбуза, шкірки цибулі та хутра в де-
Таблиця 3.4
яких гризунів за умови домінантного епістазу спостерігається роз-
Генотипові та фенотипові розщеплення за комплементарної взаємодії щеплення 12:3:1. У цьому випадку рецесивна гомозигота по обох
генів на прикладі спадкування кольору хутра в мишей генах буде фенотипово відмінна від форм з домінантними алелями
Генотипи нащадків обох генів або одного з них.
та їх співвідношення Таблиця 3.5
АаВb × АаВb 9/16 А_В_ Забарвлення агуті Генотипові та фенотипові розщеплення при домінантному епістазі
(забарвлення агуті) на прикладі спадкування забарвлення пір’я в курей
3/16 A_bb чорне забарвлення
Генотипи нащадків та
3/16 aaB_ Біле забарвлення Схема схрещування Фенотипи нащадків
їх співвідношення
(альбіноси)
1/16 aabb CcIi × CcIi 9/16 C_I_ Біле пір’я
(біле пір’я) 3/16 C_ii Забарвлене пір’я
інколи може спостерігатися ситуація, коли домінантні але-
лі окремих комплементарних генів мають однаковий феноти- 3/16 ccI_ Біле пір’я
повий прояв. Наприклад, форма плоду в гарбуза обумовлюється 1/16 ccii Біле пір’я
взаємодією двох неалельних генів. За наявності в генотипі обох
домінантних алелів комплементарних генів (генотип А_В_) фор- Є декілька механізмів інгібування прояву ознаки одного гена
мується плід дископодібної форми. Дигомозиготи за рецесивом іншим при домінантному епістазі. По-перше, епістатичний ген
(aabb) мають грушоподібну форму плоду. За наявності в генотипі може кодувати білок — фактор репресії транскрипції або трансля-
рослини домінантного алеля будь-якого з комплементарних генів ції гіпостатичного гена: у такому випадку в клітині взагалі не
окремо (генотипи A_bb або aaB_) плід буде сферичним. Оскільки формується продукт гіпостатичного гена. По-друге, продукт епіс-
два генотипові класи A_bb та aaB_ формують один фенотиповий татичного гена може маскувати продукт гіпостатичного гена: у та-
клас, то очікуване розщеплення в другому поколінні в цьому ви- кому випадку обидва гени експресуються, але фенотиповий прояв
падку буде 9:6:1. має лише один з них. Наприклад, у деяких гризунів колір хутра
обумовлюється взаємодією двох неалельних генів: домінантний Слід ще раз нагадати, що, згідно з третім законом Менделя,
алель (А) одного з них кодує фермент, що перетворює безбарвний після схрещування двох дигетерозигот відбувається розщеплення
субстрат на чорний пігмент, а домінантний алель (В) іншого гена — 9А_B_ : 3А_bb : 3aaB_ : 1aabb. Усі описані вище розщеплення за
фермент, який синтезує рудий пігмент, використовуючи той самий різних типів взаємодій двох неалельних генів зводяться до такого
субстрат. В особин з генотипом А_В_ є обидва пігменти, але руде самого 9:3:3:1, але при цьому спостерігається об’єднання окремих
забарвлення не проявляється, оскільки маскується чорним. генотипових класів у спільний фенотиповий.
Рецесивний епістаз, за якого рецесивний алель у гомозиготному Полімерія — такий тип взаємодії неалельних генів, за якого про-
стані пригнічує прояв домінантного алеля, зумовлює забарвлення яв ознаки залежить від взаємодії декількох генів, які мають одна-
шерсті в лабрадорських мисливських собак. У цьому випадку ген В ковий вплив на її формування (такі гени називають однозначними).
відповідає за синтез пігменту: домінантний алель забезпечує синтез При цьому алелі цих генів прийнято позначати однаковими літе-
чорного пігменту, а рецесивний — коричневого. Неалельний йому рами з різними індексами, наприклад A1 A1a2a2 . Розрізняють два
ген Е відповідає за накопичення обох пігментів у волосі. якщо в ге- типи полімерії — некумулятивну та кумулятивну. За некумулятивної
нотипі ген представлений двома рецесивними алелями ее, накопи- полімерії ознака формується за наявності хоча б одного домінант-
чення пігментів не відбувається і колір шерсті стає жовтим. Таким ного алеля будь-якого гена, що визначає її прояв. Очевидно, що
чином, особини, які мають домінантний алель гена В, будуть мати у другому поколінні буде спостерігатися розщеплення 15:1, оскіль-
жовтий колір шерсті за наявності рецесивного алеля е в гомозигот- ки лише 1/16 особин у результаті схрещування дигетерозигот не
ному стані, оскільки накопичення пігменту не відбудеться. Відпо- будуть мати жодного домінантного алеля генів, які взаємодіють.
відно, фенотипово подібними будуть генотипові класи В_ее та bbee, Прикладом ознаки, яка спадкується за принципом некумулятив-
що зумовить розщеплення під час схрещування дигетерозигот ної полімерії, є форма плоду у грициків Capsella bursapastoris.
у другому поколінні 9:3:4 (табл. 3.6). У випадку, коли ступінь прояву ознаки залежить від кількос-
Таблиця 3.6 ті домінантних алелів однозначних генів, говорять про кумуля-
тивну полімерію. чим більша кількість цих алелів, тим сильніше
Генотипові та фенотипові розщеплення при рецесивному епістазі проявляється ознака, при цьому спостерігається розщеплення
на прикладі спадкування забарвлення шерсті в лабрадорських собак 1:4:6:4:1. По 1/16 особин будуть мати чотири та нуль домінант-
Генотипи нащадків них алелів, 4/16 — три та один домінантний алель і 6/16 — два
та їх співвідношення домінантні алелі.
BbEe × BbEe 9/16 В_Е_ чорне забарвлення За принципом кумулятивної полімерії спадкується більшість
(чорне забарвлення) 3/16 B_ee Жовте забарвлення
кількісних ознак (ознаки, яким можна дати числову характеристи-
ку, наприклад вага, зріст, колір шкіри). Особливостями кількісних
3/16 bbE_ Коричневе забарвлення ознак є те, що, на відміну від якісних, їх прояв сильно залежить від
1/16 bbee Жовте забарвлення факторів навколишнього середовища, і, відповідно, вони є більш
мінливими.
Описаний приклад взаємодії двох неалельних генів у разі спад-
кування кольору шерсті в лабрадорів також можна інтерпретувати
як комплементарність: формування чорного забарвлення можливе Приклади питань до теми
лише за умови наявності двох домінантних алелів генів В та Е (про 1. Що таке взаємодія неалельних генів?
це також свідчить отримане розщеплення 9:3:4, характерне для а) явище, за якого декілька генів розташовані у вигляді тан-
комплементарної взаємодії генів). Таким чином, чітко вказати тип демних повторів;
взаємодії генів можливо лише за умови детального аналізу біохі- б) утворення ковалентних зшивок між декількома кодуючими
мічних процесів, які зумовлюють формування тієї чи іншої озна- ланцюгами ДНК;
ки. якщо такий механізм невідомий, обмежуються констатацією в) явище, за якого декілька різних генів впливають на форму-
формальної генетичної схеми спадкування ознаки. вання однієї ознаки;
г) явище, за якого декілька алелів одного гена впливають на 9. Більшість кількісних ознак спадкуються за принципом:
формування однієї ознаки; а) моногенного спадкування; б) кодомінування;
д) обмін ділянками ДНК між двома різними генами. в) комплементарності; г) епістазу;
2. Вкажіть типи взаємодій неалельних генів: д) полімерії.
а) кодомінування; б) комплементарність; 10. Кількісні ознаки на відміну від якісних:
в) плейотропія; г) полімерія; а) є більш мінливими;
д) епістаз. б) є менш мінливими;
3. Вкажіть, який тип взаємодії неалельних генів зумовлює появу в) їх ступінь прояву сильно залежить від факторів навколиш-
чотирьох фенотипових класів (проста, горіхо-, трояндо- та го- нього середовища;
рохоподібна форма гребінців) у разі схрещування курей та пів- г) їх ступінь прояву не залежить від факторів навколишнього
нів з горіхоподібними гребінцями: середовища;
а) кумулятивна полімерія; б) некумулятивна полімерія; д) спадкуються за принципом комплементарності.
в) комплементарність; г) епістаз;
д) плейотропія.
4. Вкажіть назву гена, прояв якого пригнічується дією неалель- Приклади задач та алгоритм їх розв’язання
ного йому гена: Задача 1. існує два види сліпоти, і кожний визначається своїм
а) полімерний; б) домінантний; рецесивним аутосомним геном. Гени розташовані в різних парах
в) модифікатор; г) гіпостатичний; хромосом. яка ймовірність того, що дитина народиться сліпою,
д) епістатичний. якщо її батько й мати страждають різними видами спадкової сліпо-
5. яке розщеплення може спостерігатися в другому поколінні ти, а по іншій парі генів сліпоти — гетерозиготні?
за умови схрещування дигетерозигот у разі домінантного епі- Алгоритм розв’язання
стазу?
У цьому випадку має місце комплементарний тип взаємодії
а) 9:3:3:1; б) 9:3:4;
неалельних генів: зрячою людина буде тільки тоді, коли матиме
в) 13:3; г) 9:7;
в генотипі обидва домінантні гени, рецесивні форми яких у гомози-
д) 12:3:1.
готному стані обумовлюють різні типи спадкової сліпоти. Оскільки
6. яке розщеплення може спостерігатися в другому поколінні за
гени розміщені в аутосомах і не зчеплені один з одним, то, згідно
умови схрещування дигетерозигот за комплементарності?
з третім законом Менделя, у цьому випадку має місце незалежне
а) 9:3:3:1; б) 9:3:4;
комбінування алелів у нащадків.
в) 13:3; г) 9:7;
Нехай перший тип сліпоти (С1) визначається рецесивною фор-
д) 12:3:1.
мою гена (А_ — здорова людина, аа — сліпа С1), другий (сліпота
7. Що з наведеного нижче є прикладом некумулятивної полімерії?
С2) — визначається рецесивною формою гена В (В_ — здорова лю-
а) Спадкування кольору шкіри в людини;
дина, bb — сліпа С2). Згідно з умовою, обидва батьки страждають
б) спадкування забарвлення насінини в гороху посівного;
різними видами спадкової сліпоти, а по іншій парі генів сліпоти —
в) спадкування форми плоду в гарбузів;
гетерозиготні. Отже, можемо записати їх генотипи:
г) спадкування гемофілії в людини;
д) спадкування форми плоду у грициків. P: ♀ Ааbb × ♂ aaBb
8. яке розщеплення спостерігається в другому поколінні за умо- (мати хвора на сліпоту С2, а батько — С1).
ви схрещування дигетерозигот у разі некумулятивної поліме- Тепер, визначивши генотипи батьків, записуємо схему схрещу-
рії? вання і за допомогою решітки Пеннета визначаємо, які генотипи
а) 9:3:3:1; б) 9:3:4; можуть бути в нащадків. Оскільки страждати на сліпоту будуть
в) 13:3; г) 15:1; особини з генотипами А_bb, aaB_ та aabb, то ймовірність того, що
д) 12:3:1. дитина народиться сліпою, — 3/4, тобто 75 %.
P: ♀ Ааbb x ♂ aaBb білі, що тотожне розщепленню 9:7, яке спостерігається в разі

F1: AaBb (здорова дитина), aaBb (хвора на сліпоту С1), Aabb комплементарної взаємодії генів:
(хвора на сліпоту С2), aabb (хвора на обидва типи сліпоти). P: ♀ ААbb × ♂ aaBВ (усі білі)
♀ F1: АаВb (усі пурпурові)
Гамети F2:
Ab ab
Гамети AB Ab aB ab
aB AaBb aaBb
♂ AABB AABb AaBb AaBb
ab Aabb aabb AB
пурпурові пурпурові пурпурові пурпурові
AABb AAbb AaBb Aabb
Ab
Задача 2. Після схрещування двох рослин запашного горо- пурпурові білі пурпурові білі
шку — з білими пазушними квітками та білими верхівковими AaBB AaBb aaBB aaBb
aB
квітками — у першому поколінні отримали всіх нащадків з пурпу- пурпурові пурпурові білі білі
ровими пазушними квітками. У другому поколінні отримали таке AaBb Aabb aaBb Aabb
Ab
розщеплення: пурпурові білі білі білі
y 415 рослин з пурпуровими пазушними квітками;
y 140 рослин з пурпуровими верхівковими квітками; Спадкування типу розташування квітки підпорядковується
y 350 рослин з білими пазушними квітками; загальним менделівським закономірностям моногенного успадку-
y 95 рослин з білими верхівковими квітками. вання (С — пазушні, с — верхівкові).
як спадкуються ці ознаки в рослин?
Алгоритм розв’язання Задача 3. Довжина рослини сорго, гомозиготної за рецесивними
алелями чотирьох генів карликовості, дорівнює 40 см. Довжина рос-
У цій задачі спостерігається спадкування двох ознак — колір
лини, гомозиготної за домінантними алелями цих генів, дорівнює
і розташування квітки, тобто мова йде про дигібридне схрещу-
240 см. Припустимо, що різниця довжини стебла контролюється
вання. Розглянемо характер спадкування кожної з ознак окремо.
однаково всіма домінантними алелями, а їх дія має кількісний і ку-
Розпочнемо з кольору квітки. Оскільки після схрещування особин
мулятивний характер. Рослину, яка має генотип A1 A1 A2 A2 A3 A3a4a4 ,
однакового фенотипу (білі квітки) у першому поколінні отримали
схрещували з рослиною, яка має генотип a1a1a2a2a3a3 A4 A4 . яка до-
одноманітний фенотип гібридів, у яких формувалася ознака, не
вжина стебла в кожної з батьківських форм? яка очікувана дов-
характерна для батьківських особин, можемо сказати, що в цьому
жина рослин F1 ?
випадку виконується перший закон Менделя й має місце взаємо-
дія генів за принципом комплементарності. Отже, припустимо, що Алгоритм розв’язання
ген А забезпечує прояв білого кольору за відсутності домінантного У цьому випадку має місце кумулятивна полімерія, і взаємо-
алеля гена В, так само, як і ген В забезпечує прояв білого кольору діють однозначні гени. Для того щоб обчислити висоту будь-якого
за відсутності домінантного алеля гена А (фактично, особини з ге- організму із заданим генотипом, необхідно знати, скільки санти-
нотипами А_bb, ааВ_ та ааbb мають білий колір квітки). Пурпу- метрів приросту дає один домінантний алель. якщо рецесивна те-
ровий колір формується в результаті взаємодії двох домінантних трагомозигота має висоту 40 см, а домінантна тетрагомозигота —
алелів А і В (генотип А_В_). Враховуючи вищезазначене, запише- 240 см, то вісім домінантних алелів, кумулятивно взаємодіючи, да-
мо генотипи батьківських особин і нащадків за кольором квітки: ють 240 см − 40 см = 200 см. Один домінантний алель, відповідно,
P: ♀ ААbb × ♂ aaBВ (усі білі) 200 см
дає = 25 см приросту до вихідної висоти в 40 см. Отже, дов-
F1: АаВb (усі пурпурові) 8
Після схрещування нащадків F1 між собою отримали роз- жина батьківської рослини з генотипом A1 A1 A2 A2 A3 A3a4a4 дорів-
щеплення за кольором квітки: (415+140) пурпурові: (350+95) нює: 40 см + 6 ⋅ 25 см = 190 см (6 — це кількість домінантних алелів
у генотипі). Рослина з генотипом a1a1a2a2a3a3 A4 A4 має довжину (ядерні мутації), зміни можуть відбуватися також у ДНК мітохон-
40 см + 2 ⋅ 25 см = 90 см. Унаслідок схрещування цих батьківських дрій і хлоропластів — цитоплазматичні мутації. Мутаційні зміни
рослин у першому поколінні отримаємо всіх нащадків однотипни- можуть охоплювати декілька нуклеотидів молекули ДНК, великі
ми тетрагетерозиготами A1a1 A2a2 A3a3 A4a4 , і їх висота дорівнювати- за довжиною послідовності та цілі набори хромосом. Відповідно,
ме: 40 см + 4 ⋅ 25 см = 140 см. зазвичай розрізняють точкові, хромосомні та геномні мутації.
Зміну послідовності ДНК, яка обмежується лише одним або де-
кількома нуклеотидами, називають точковою мутацією. Точкова му-
тація може являти собою заміну одного нуклеотиду на інший. Замі-
3.4. МІНЛИВІСТЬ ГЕНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ на, у результаті якої пурин (А, G) замінюється на піримідин (T, C), або
Однією з найбільш загальних властивостей біологічних систем навпаки, називається трансверсією. Заміни пурину на пурин (А↔G)
є їх консервативність — здатність відновлювати генетичний мате- і, відповідно, піримідину на піримідин (T↔C) називаються транзиці-
ріал та передавати його нащадкам у майже незмінному вигляді. ями. Транзиції та трансверсії, що відбулися в кодуючій частині гена,
Молекулярна машинерія реплікації та репарації ДНК забезпечує можуть призвести до заміни амінокислоти в складі білка — у такому
надзвичайно високу точність відновлення генетичної інформації — випадку мутацію називають міссенс-мутацією (missense), або несиноні-
рівень помилок становить  10−10 нуклеотидних замін, тобто менше мічною нуклеотидною заміною. Унаслідок виродженості генетичного
однієї заміни на еукаріотичний геном при одному подвоєнні ДНК. коду (див. підрозділ 2.3) заміна нуклеотиду може не змінити змісту
Проте, зрозуміло, що абсолютна точність відновлення ДНК є не- кодону. Така нуклеотидна заміна називається сеймсенс-мутацією
можливою, і мінливість генетичного матеріалу є також важливим (samesense), або синонімічною мутацією. Після утворення в результа-
аспектом його існування. ті трансверсії чи транзиції стоп-кодону (беззмістовного щодо аміно-
Мінливість можна визначити як здатність генетичного апарату кислот) нуклеотидну заміну називають нонсенс-мутацією (nonsense).
до змін, які обумовлюють фенотипові відмінності між особинами іншими двома типами точкових мутацій є вставка (інсерція) або ви-
одного виду в ряді поколінь або в межах одного покоління. Мінли- падіння (делеція) одного чи декількох нуклеотидів. інсерція або деле-
вість може бути спричинена змінами геному (спадкова мінливість) ція в кодуючій частині гена кількості нуклеотидів, не кратної трьом,
або виникати в результаті зміни експресії генів у разі дії факторів призводить до зсуву рамки зчитування. якщо вставка повторює по-
навколишнього середовища протягом індивідуального розвитку слідовність, наявну поблизу місця інсерції, то така вставка назива-
(неспадкова мінливість). ється дуплікацією. Багаторазовий повтор декількох нуклеотидів на-
Спадкова мінливість. Спадкова мінливість може бути обумовлена зивається експансією повторів. Усі розглянуті типи точкових мутацій
утворенням або нових варіантів послідовностей нуклеотидів ДНК схематично представлено на рис. 3.7.
(мутаційна мінливість), або нових комбінацій уже існуючих послі-
довностей, які виникають за рахунок рекомбінації та випадкового
розподілу хромосом у мейозі (комбінативна мінливість). Механізми
та наслідки комбінативної мінливості описано в підрозділах 1.4
і 3.1, тому в цьому розділі увагу буде зосереджено саме на мутацій-
ній мінливості.
Мутації — це незапрограмовані, випадкові та стабільні (такі, що
залишаються «назавжди» й спадкуються) зміни в структурі ДНК,
які з’являються або в результаті дії пошкоджуючих чинників, або
як результат помилок систем реплікації, репарації чи рекомбіна-
ції. Мутація, яка виникла в соматичних клітинах, спадкується
тільки в ряду клітинних поколінь. Мутація, яка виникла в стате-
вих клітинах (генеративна мутація), передається наступним поко-
лінням нащадків. Крім мутацій, що виникають у ядерному геномі Рис. 3.7. Типи точкових мутацій
Хромосомні мутації (хромосомні перебудови, або хромосомні абера- Три типи геномних мутацій — гаплоїдія, поліплоїдія й анеупло-
ції) — це порушення в нормальній морфології хромосом, які спосте- їдія — поширені у тваринному та рослинному світі. Гаплоїдія — це
рігаються на стадії метафази або телофази мітозу, коли можна роз- зменшення вдвічі диплоїдного набору хромосом. Зворотне явище —
різняти окремі хромосоми. Таким чином, хромосомними мутаціями кратне гаплоїдному збільшення числа хромосом — називається по-
є такі великомасштабні зміни послідовностей ДНК (від 1 млн пар ліплоїдією. Клітина, що містить три гаплоїдні набори хромосом,
основ і більше), які можна ідентифікувати за допомогою оптичного називається триплоїдною, чотири — тетраплоїдною і т.д. Поліпло-
мікроскопа. Здебільшого під хромосомними абераціями розуміють їдія може бути зумовлена або кратним збільшенням власних для
будь-які порушення морфології хромосом — у тому числі такі, що певного виду хромосом (автополіплоїдія), або виникати за рахунок
унеможливлюють подальший поділ клітини або взагалі є несумісни- гібридизації — об’єднання геномів різних видів (алополіплоїдія).
ми з життям і тому не спадкуються. Хромосомні мутації — це части- Не кратна гаплоїдному набору зміна кількості хромосом нази-
на хромосомних аберацій, які успадковуються дочірніми клітинами. вається анеуплоїдією. Найчастіше анеуплоїдія проявляється у збіль-
Хромосомні перебудови можуть бути внутрішньохромосомни- шенні або зменшенні числа копій однієї хромосоми, рідше — де-
ми (відбуваються в межах однієї хромосоми) та міжхромосомними кількох. Анеуплоїдна клітина (чи організм), яка містить одну
(перебудови, що охоплюють дві різні хромосоми). Одним із типів додаткову хромосому, називається трисоміком. Втрата однієї хро-
внутрішньохромосомних перебудов є делеції — втрати частин хро- мосоми призводить до моносомії, двох гомологічних хромосом — до
мосоми. До внутрішньохромосомних перебудов також відносять ду- нулісомії.
плікації (двократні повтори певного сегмента хромосоми), ампліфіка- Джерелом мутаційних змін є перебудови послідовності нуклео-
ції (багаторазові повтори сегмента хромосоми) та інверсії (повороти тидів ДНК, які виникають у результаті хімічних модифікацій мо-
ділянки хромосоми на 180°) (рис. 3.8). лекули, таутомерії азотистих основ, переміщення мобільних еле-
ментів, інтеграції чужорідної (наприклад, вірусної) ДНК та поми-
лок під час реплікації й репарації. Пошкодження ДНК не є власне
мутаціями, а лише передмутаційними змінами, які можуть бути або
виправлені системами репарації, або зафіксовані в ДНК у вигляді
мутацій. Тобто мутація є такою зміною послідовності ДНК, яка за-
лишилася після репарації та наступної чергової реплікації.
Пошкодження ДНК можуть виникати в результаті як впливу
продуктів нормальної життєдіяльності клітини, так і дії зовнішніх
факторів середовища. Найпоширенішими передмутаційними по-
Рис. 3.8. Схеми різних типів внутрішньохромосомних перебудов. шкодженнями ДНК, які виникають у результаті метаболічних про-
Овали на схемах позначають центромери цесів клітини, є втрати азотистих основ, хімічні модифікації основ,
ковалентні зшивки ДНК-ДНК та ДНК-білок, одно- та дволанцюго-
До міжхромосомних перебудов відносять інсерції та транслокації. ві розриви цукрофосфатного остову ДНК. ці пошкодження вини-
інсерція — це вставка ділянки однієї хромосоми всередину іншої кають, в основному, у реакціях гідролізу (хімічні реакції з водою),
(маються на увазі негомологічі хромосоми), яка супроводжується реакціях з активними радикалами оксигену та пероксидними ра-
делецією в першій хромосомі. Обмін ділянками між негомологіч- дикалами, у результаті метилювання (алкілювання) основ.
ними хромосомами називається транслокацією. Розрізняють реци- ендогенні та екзогенні фактори, які здатні пошкоджувати ДНК,
прокні та нереципрокні транслокації. Реципрокні транслокації — це називають мутагенами, а процес утворення мутацій — мутагенезом.
взаємний обмін ділянками двох негомологічних хромосом. У разі Мутагенез, який відбувається у природних умовах і конкретні при-
нереципрокних транслокацій (на відміну від інсерцій) ділянка од- чини якого зазвичай важко ідентифікувати, називають спонтанним
нієї хромосоми приєднується до кінця іншої (за умови порушення мутагенезом. якщо мутації викликають штучно (у разі використан-
теломерної зони цієї іншої хромосоми або наявності хромосомного ня мутагенних факторів у експериментах), говорять про індукований
розриву). мутагенез. Молекулярні механізми виникнення пошкоджень ДНК
та їх фіксації у вигляді мутацій принципово не відрізняються для розвитку різних класів хребетних (від круглоротих до ссавців) спо-
обох типів мутагенезу. Серед мутагенних чинників виділяють фізич- стерігається значна кількість хромосомних і геномних перебудов.
ні (різноманітні види йонізуючого випромінювання та ультрафіоле- В основному, ці перебудови представлені транслокаціями, інверсі-
тові промені), хімічні (алкілуючі агенти, сильні окисники, аналоги ями та змінами числа хромосом. Важливу роль в еволюції рослин-
азотистих основ, інтеркалюючі агенти) та біологічні (віруси, бакте- ного й тваринного світу відіграють також геномні мутації (поліпло-
рії, паразити). Типовими пошкодженнями ДНК під впливом йоні- їдії та анеуплодії).
зуючого випромінювання є руйнування різноманітних ковалентних Модифікаційна мінливість. Будь-який організм є відкритою сис-
зв’язків: фосфодіефірних, глікозидних, зв’язків усередині азотис- темою: реалізація спадкової програми проходить не тільки під
тих основ і цукрів. Хімічні мутагени найчастіше викликають моди- контролем генотипу, але й під впливом навколишнього середови-
фікації азотистих основ. Особливістю хімічного мутагенезу є те, що ща. Умови середовища можуть впливати як на ступінь прояву спад-
деякі хімічно інертні молекули, які потрапляють в організм, набу- кової ознаки (експресивність), так і на ймовірність прояву ознаки
вають мутагенних властивостей тільки внаслідок їх метаболічних взагалі (пенетрантність). Таким чином, особини з однаковими ге-
перетворень — метаболічної активації. Такі хімічні речовини нази- нотипами, залежно від впливу навколишнього середовища, мо-
вають промутагенами. Мутагенна дія біологічних агентів зумовлена жуть мати відмінні фенотипи. Така мінливість називається фено-
або інсерцією їх нуклеїнових кислот у геном клітини-хазяїна (як, типовою, або модифікаційною. Класичним прикладом фенотипових
наприклад, вірусної ДНК), або впливом токсинів та інших метаболі- змін у межах одного організму є різні форми листкової пластинки
тів на структуру ДНК (характерно для бактерій). у стрілолиста — залежно від розташування листя в підводній або
Загальним наслідком мутаційної мінливості є порушення спад- надводній частині рослини. В основному, модифікаційним змінам
кових програм клітин та організмів. Але при цьому мутаційна піддаються полігенні ознаки. Наприклад, зріст, вага, схильність
мінливість спричиняє підвищення біологічного різноманіття: за- до поширених хвороб, тривалість життя значно залежать від умов
безпечує появу нових геномних варіантів і, відповідно, генотипо- середовища.
вих та фенотипових форм. Більшість із утворених варіантів геному Модифікаційна мінливість зумовлена не змінами послідов-
є відносно нейтральними. Велика частина новоутворених феноти- ностей ДНК, а змінами в експресії генів (від ефективності транс-
пів є або нежиттєздатними (прояв летальних мутацій), або мають крипції до особливостей перебігу біохімічних реакцій) під впли-
знижену життєздатність (прояв напівлетальних мутацій). Проте, вом факторів довкілля. Очевидно, що такі зміни не спадкуються,
інколи нові варіанти набувають адаптивної переваги. Адаптивні проте межі модифікаційної мінливості (норма реакції) за кожною
й нейтральні варіанти закріплюються в популяціях, і саме вони за- окремою ознакою повністю визначаються генотипом. Розмах нор-
безпечують такі явища, як множинний алелізм і генетичний полі- ми реакції є адаптивною ознакою та визначає межі змін умов на-
морфізм (див. підрозділ 3.2 та розділ 5). вколишнього середовища, в яких може існувати особина (тобто
Говорячи про наслідки мутаційної мінливості, слід відмежува- окремий генотип).
ти ті, що стосуються окремого організму (індивідуальні наслідки), Результатом модифікаційної мінливості може бути поява ор-
від наслідків для популяцій і видів у цілому (еволюційні наслідки). ганізмів, які фенотипово копіюють прояв певного генотипу. Такі
Мутації в соматичних клітинах часто призводять до негативних фенотипові форми називають фенокопіями. По суті, фенокопії є про-
ефектів для окремих організмів: наприклад, усі типи мутацій, від явом крайніх варіантів норми реакції. Наприклад, недостатність за
точкових до геномних, можуть бути причиною виникнення зло- вітаміном D призводить до розвитку рахіту, який за симптомати-
якісних новоутворень. Але такі мутації не спадкуються в наступ- кою нічим не відрізняється від спадкового захворювання, обумов-
них поколіннях нащадків. Генеративні мутації зумовлюють роз- леного мутаціями, що призводять до нечутливості до вітаміну D.
виток особин, усі клітини яких будуть нести цю зміну. Типовими До окремого типу модифікаційної мінливості відносять так зва-
негативними проявами таких мутацій є різноманітні спадкові хво- ні довготривалі модифікації, які можуть спадкуватися протягом
роби (див. розділ 4). декількох поколінь. Відомим прикладом є зміна забарвлення у ко-
Зрозуміло, що для популяцій і груп організмів, а отже, і для лорадського жука, яка проявляється після витримування ляле-
видоутворення найбільш значимими є генеративні мутації. У ході чок за високих температур. Змінене забарвлення зберігається для
кількох поколінь, а потім повертається до вихідного стану. При 7. які типи пошкоджень ДНК найбільш характерні для хімічних
цьому спадкування відбувається лише по материнській лінії: змін мутагенів?
у геномі не відбувається, а тривалість модифікації пояснюється на- а) Дезамінування азотистих основ;
копиченням у цитоплазмі клітин зародкового шляху стабільних б) розриви фосфодіефірного зв’язку;
мРНК генів теплового шоку, які з цитоплазмою яйцеклітини пе- в) розриви глікозидного зв’язку;
редаються нащадкам. Зрозуміло, що через декілька поколінь від- г) алкілювання азотистих основ;
будеться «розведення» цих мРНК: їх кількість стане, врешті-решт, д) зсув рамки зчитування.
недостатньою для прояву зміненого забарвлення. 8. Що таке промутаген?
а) Мутагенний чинник фізичної природи, який має слабку дію;
б) фізичний чинник, який для набуття мутагенних властивос-
Приклади питань до теми тей має пройти метаболічну активацію;
1. як називається тип спадкової мінливості, обумовлений утво- в) хімічна сполука, яка безпосередньо індукує мутації;
ренням нових варіантів послідовностей нуклеотидів ДНК? г) хімічна сполука, яка для набуття мутагенних властивостей
а) Мутаційна; б) комбінативна; має пройти метаболічну активацію;
в) модифікаційна; г) репаративна; д) мутаген біологічної природи, який безпосередньо взаємодіє
д) абсолютна. з ДНК.
2. як називаються мутації, що спадкуються лише в клітинних 9. як називаються мутації, що призводять до зниження життє-
поколіннях? здатності організму?
а) Генеративні; б) соматичні; а) летальні; б) напівлетальні;
в) ядерні; г) спадкові; в) адаптивні; г) умовно летальні;
д) комбінативні. д) панміксичні.
3. Модифікаційна мінливість обумовлена, в основному: 10. Норма реакції — це:
а) змінами послідовностей ДНК; а) межі мутаційної мінливості;
б) змінами послідовностей РНК; б) межі модифікаційної мінливості;
в) змінами в експресії генів; в) нормальний прояв ознаки у відповідь на зміну навколишньо-
г) змінами в структурі хромосом; го середовища;
д) змінами в кількості хромосом. г) нормальний рівень швидкості мутагенезу;
4. Точкова мутація, за якої пурин замінюється на піримідин, на- д) нормальний рівень метаболізму.
зивається:
а) транспозиція; б) транслокація; Приклади задач
в) транзиція; г) трансверсія;
Задача 1. Наведено список різноманітних мутаційних змін. Для
д) транскрипція.
кожної мутації вкажіть терміни, які позначають цю мутацію або
5. Заміна нуклеотиду, яка призводить до утворення стоп-кодону,
причину її виникнення. Відповіді впишіть у таблицю.
називається:
а) синонімічна; б) міссенс-мутація; № Опис мутації
в) нонсенс-мутація; г) сеймсенс-мутація; 1 Пару основ А-Т в гені дикого типу замінена на пару основ G-C
д) стопсенс-мутація. 2 Пару основ А-Т замінена на пару Т-А
6. які з наведених типів хромосомних мутацій відносять до вну-
3 Послідовність 5'-ААGCТТАCG-3' замінена на послідовність
трішньохромосомних?
5'-ААGCТАТCG-3'
а) інверсії; б) делеції;
в) транслокації; г) дуплікації; 4 Послідовність 5'-ААGCТТАТCG-3' замінена на послідовність
д) інсерції. 5'-ААGCТТТАТCG-3'
№ Опис мутації Б
5 Послідовність 5'-ААCGТCАCААCАCАТCG-3' замінена на послі- a.
довність 5'-ААCGТCАCАТCG-3' 5'----GACTAG ACATG------ATCAG TGCTA----3'
6 Генну карту в плечі хромосоми змінена з bogradfox1fox2tryduf
(де fox1 і fox2 є гомологічними генами, які утворилися в резуль- 3'----CTGATC TGTAC------TAGTC ACGAT----5'
таті нещодавної дивергенції) на bogradfox1fox3fox2tryduf (де b.
fox3 — це новий ген, один кінець якого подібний до гена fox1, 5'----GACTAG ATCAG------ACATG TGCTA----3'
а інший — до fox2)
7 Генну карту хромосоми змінена з bogradfox1fox2tryduf на bog 3'----CTGATC TAGTC------TGTAC ACGAT----5'
radfox2fox1tryduf c.
8 Генну карту хромосоми змінена з bogradfox1metquitxusqm на 5'----GACTAG TGTAC------TAGTC TGCTA----3'
bogtxuquimetfox1radsqm
3'----CTGATC ACATG------ATCAG ACGAT----5'
Код Термін d.
a Транзиція 5'----GACTAG CTGAT------CATGT TGCTA----3'
b Заміна основ
3'----CTGATC GACTA------GTACA ACGAT----5'
c Трансверсія
d інверсія Задача 3. У нейроспори два гени, що впливають на ріст, biscuit
e Транслокація та granular, у нормі локалізовані в одній хромосомі на невеликий
f Делеція відстані. Проте існує штам, у якого ці гени спадкуються незалежно
один від одного. Запропонуйте можливі механізми, які призводять
g інсерція
до такого спадкування.
h Дезамінування
i Опромінення рентгенівськими променями
k Нерівний кросинговер
3.5. ЗЧЕПЛЕНЕ СПАДКУВАННЯ ТА КРОСИНГОВЕР
Таблиця для відповіді Основною умовою виконання третього закону Менделя (закону
1 2 3 4 5 6 7 8 незалежного успадкування ознак) є розташування генів, які обу-
мовлюють досліджувані ознаки, у різних негомологічних хромосо-
мах. Однак в одній хромосомі може знаходитися до декількох ти-
сяч генів. Оскільки такі гени є ділянками однієї молекули ДНК, то
Задача 2. На схемі наведено ділянку дволанцюгової молекули вони фізично зчеплені. Усі гени, що локалізовані в одній хромосомі,
ДНК. На рисунку А рисочками позначено послідовності невизна- утворюють групу зчеплення. число груп зчеплення дорівнює кількос-
ченої довжини, у квадрат обведено ділянку ДНК, що задіяна в ін- ті хромосом гаплоїдного набору — n, якщо у виду відсутні стате-
версії. яка з послідовностей, наведених на рисунку Б, правильно ві хромосом, або n+1, коли вони є (статеві хромосоми мають різні
відображає цю ділянку ДНК після того, як відбулася інверсія? набори генів). Так, наприклад, у людини 24 групи зчеплення —
22 відповідають аутосомам, 2 — статевим хромосомам X та Y.
А Гомологічні хромосоми мають однакові набори генів, але до
5'----GACTAG GACTA------GTACA TGCTA----3' цих наборів не обов’язково входять однакові алелі цих генів. Ком-
бінацію алельних варіантів різних генів, що знаходяться в одній
3'----CTGATC CTGAT-------CATGA ACGAT----5' з гомологічних хромосом, називають гаплотипом. Наприклад, для
двох зчеплених генів, кожен з яких має два алелі, існує чотири різ- Відстань у такому випадку вимірюється в сантиморганах (сМ): один
ні гаплотипи (рис. 3.9). Зрозуміло, що гаплотипи розподіляються сантиморган відповідає частоті кросинговеру між досліджуваними
по гаметах у вигляді хромосом, тому певні комбінації алелів мають генами, що дорівнює одному відсотку.
тенденцію переходити з одного покоління до іншого без змін —
зчеплене успадкування.
Рис. 3.9. Чотири варіанти гаплотипів для двох зчеплених генів А і В

Рис. 3.10. Типи гамет, які продукують цис-гетерозигота (зліва)
і транс-гетерозигота (праворуч)
локалізація генів досліджуваних ознак в одній хромосомі є од-
нією з причин порушення третього закону Менделя. У випадку не-
Відстань між генами в сантиморганах досить просто можна
зчепленого (незалежного) спадкування, коли гени А/а і В/b знахо-
встановити шляхом аналізу результатів схрещування дигетеро-
дяться в різних хромосомах, дигетерозигота AaBb буде продукува-
зиготи з рецесивною дигомозиготою (аналізуюче схрещування).
ти чотири типи гамет (AB, Ab, aB та ab) у рівних співвідношеннях.
якщо результати схрещування відрізняються від очікуваного роз-
якщо ж гени локалізовані в одній хромосомі (зчеплені), то існує
щеплення 1:1:1:1, але при цьому формується чотири типи гамет,
два принципово різні варіанти їх розміщення в дигетерозиготі
досліджувані гени є зчепленими й між ними відбувся кросинговер.
AaBb. Перший варіант, коли домінантні алелі генів знаходяться
частоту кросинговеру f (у відсотках або, що те саме, у сантиморга-
в одній гомологічній хромосомі, а рецесивні — в іншій, називаєть-
нах) можна обчислити за формулою:
ся цис-положення; другий, коли в гомологічних хромосомах знахо-
диться домінантний алель одного гена й рецесивний іншого, на- Ncross
зивається транс-положення. На відміну від незалежного спадкуван- f= ⋅ 100,
N0
ня, у випадку зчеплення дигетерозиготи продукують тільки два
типи гамет з тими самими комбінаціями алелів у хромосомах, які де Ncross — кількість кросоверних гамет, а N0 — загальна кількість
вони отримали від своїх батьків (рис. 3.10). якщо нові комбінації гамет. Визначення кросоверних гамет не становить труднощів: їх
алелів ніколи не виникають, тоді кажуть про повне зчеплення між кількість завжди менша за некросоверні.
генами. Але утворення нових комбінацій також можливе: воно Описаний спосіб визначення відстані між генами має суттє-
здійснюється в результаті кросинговеру — обміну гомологічними ве обмеження: частота рекомбінації не може перевищувати 50 %.
ділянками між гомологічними хромосомами, який може відбути- Справа в тому, що за наявності 50 % кросоверних гамет у дигете-
ся в мейозі під час гомологічної рекомбінації (див. підрозділи 1.4. розиготи буде спостерігатися чотири типи гамет (AB, Ab, aB та ab)
та 3.1). У цьому випадку говорять про неповне зчеплення генів, а ре- у рівних співвідношеннях — так само, як і в разі незчепленного
комбінантні гамети (які не співпадають з батьківськими формами) спадкування. Тобто, якщо гени знаходяться далеко один від одно-
називають кросоверними. го (50 сМ і більше), то, незважаючи на те що локуси є зчепленими,
частота рекомбінації між зчепленими генами (сила зчеплення) буде спостерігатися їх незалежне комбінування. За частотою ре-
залежить від відстані між ними — чим вона більша, тим більше комбінації більш-менш точно можна оцінити відстань між генами,
ймовірність, що на ділянці між генами відбудеться кросинговер. які розташовані близько один до одного (до 10 сМ).
Таким чином, справедливим є й зворотне твердження: за частотою У випадку, коли гени розташовані на значній відстані один від
утворення кросоверних гамет можна оцінити відстань між генами. одного, можливе проходження декількох рекомбінаційних подій
на ділянці між ними. це явище називається множинним кросинго- Відстані між генами на рекомбінаційній генетичній карті не
вером. якщо між двома генами відбудеться непарна кількість об- завжди точно можна співвіднести з реальною фізичною відстан-
мінів, то утворюватимуться кросоверні гамети, а якщо парна — то ню між ними в кількості нуклеотидних пар. Хоча й прийнято,
такі гамети нестимуть батьківські комбінації алелів досліджува- що 1 сМ дорівнює в середньому 1 млн пар нуклеотидів, у різних
них генів і як кросоверні сприйматися не будуть (хоча фактично частинах хромосом частота рекомбінації значно відрізняється:
є такими). найбільша вона поблизу теломер, а найменша — у центромері та
явище множинних кросинговерів використовується для більш прицентромерних ділянках. Крім того, частота кросинговеру не
точного встановлення відстані між генами, які знаходяться далеко є постійною величиною, а може змінюватися під впливом зовніш-
один від одного. Наявність хоча б одного додаткового гена (генетич- ніх чинників, наприклад, за підвищення температури або дії по-
ного маркера) між двома генами, що аналізуються, дозволяє більш шкоджуючих ДНК факторів. Також частота рекомбінації може
точно визначити відстань між ними, оскільки відбувається оціню- відрізнятися у самців і самок одного виду. Наприклад, для люди-
вання і врахування також частот множинних (у випадку аналізу ни встановлено, що довжина першої хромосоми в жінок становить
трьох генів — подвійних) кросинговерів. У більшості випадків час- приблизно 500 сМ, а в чоловіків — 300 сМ. Є види, у яких в осо-
тота множинних кросинговерів значно відрізняється від очікуваної, бин тієї чи іншої статі кросинговер узагалі не відбувається (самці
оскільки утворення перехресту на одній ділянці хромосоми впливає дрозофіли).
на ймовірність проходження кросинговеру на сусідній. Таке явище Розглядаючи способи визначення відстані між генами та
отримало назву інтерференції. Кількісно інтерференцію виражають складання рекомбінаційних генетичних карт, ми припускали,
через коефіцієнт коінциденції С, який можна обчислити, поділивши що під час кросинговеру гомологічні хромосоми обмінюються
отриману частоту множинних кросинговерів на очікувану. Очіку- рівними ділянками з однаковою кількістю генів. це є справедли-
вана частота множинних кросинговерів обчислюється як добуток вим, оскільки гомологічна рекомбінація є високоточним проце-
частот одинарних кросинговерів на певній ділянці. сом. Однак у геномах є довгі гомологічні ділянки, розташовані
інтерференція пов’язана з коінциденцією простою залежністю: в різних місцях однієї хромосоми (наприклад, деякі геномні по-
I = 1 − C. якщо інтерференція є позитивною, то утворення перехрес- втори). інколи кросинговер може відбутися між гомологічними
ту на одній ділянці хромосоми буде знижувати частоту кросин- ділянками, які локалізовані в різних місцях однієї гомологічної
говеру на сусідній ділянці, а якщо негативною — навпаки, збіль- хромосоми. У результаті такого нерівного кросинговеру в одній з го-
шувати. Найчастіше спостерігається позитивна інтерференція: мологічних хромосом виникає делеція, а в іншій — дуплікація.
структура, де відбувається гомологічна рекомбінація між двома У разі помилки на початкових етапах упізнавання гомологічних
хроматидами — хіазма, утруднює виникнення хіазми на сусідній хромосом під час утворення бівалентів у мейозі може відбутися
ділянці. Випадки негативної інтерференції є дуже рідкісними. кросинговер між гомологічними ділянками негомологічних хро-
Одночасний аналіз зчеплень за багатьма ознаками дає можли- мосом. У цьому випадку будуть утворюватися транслокації (див.
вість побудувати генетичні карти — схематичні зображення хро- підрозділ 3.4).
мосом з відміченими на них генами й указаними відстанями між Кросинговер може відбуватися не тільки під час мейозу, але
ними та початковою точкою (такою точкою зазвичай обирають один й під час мітозу, найчастіше — на стадії G2 клітинного циклу. Мі-
з кінців хромосоми або маркерний ген близько до кінця хромосо- тотичний кросинговер є результатом репарації двониткових розри-
ми). Генетичні карти, які отримують на основі визначення частоти вів (див. підрозділ 1.3), коли як матриця для гомологічної рекомбі-
кросинговеру між сусідніми локусами, називають рекомбінаційними нації використовується ДНК гомологічної хромосоми.
генетичними картами, а відстані на них відкладаються в сантимор-
ганах. Для позначення місця локалізації гена відносно початкової
точки відстані між сусідніми локусами додаються. Тому немає ні- Приклади питань до теми
чого дивного в тому, що, хоча частота рекомбінації не може переви- 1. Що таке група зчеплення?
щувати 50 %, відстань між генами на генетичній карті може визна- а) Гени, розташовані в одній хромосомі;
чатися декількома сотнями сантиморганів. б) гени, які перекриваються;
в) гени, розташовані у схожих за морфологією хромосомах; в) негомологічної рекомбінації;

г) кластер генів; г) гомологічної рекомбінації;
д) вплив декількох генів на одну ознаку. д) трансдукції.
2. яка кількість груп зчеплення у виду, що має 2n = 24 (статеві 10. які типи мутацій може спричинювати нерівний кросинговер?
хромосоми присутні)? а) Делеції; б) транслокації;
а) 6; б) 12; в) дуплікації; г) транспозиції;
в) 13; г) 24; д) трансверсії.
д) 48.
3. як називається комбінація алельних варіантів генів, розташо-
ваних в одній з гомологічних хромосом? Приклади задач та алгоритм їх розв’язання
а) Алелотип; б) алелеморф;
в) геном; г) гаплотип; Задача 1. У щурів темне забарвлення шерсті домінує над світлим,
д) генотип. рожевий колір очей — над червоним. У лабораторії від схрещування
4. як називається розміщення генів у гомологічних хромосомах, рожевооких темношерстих щурів із червоноокими свiтлошерстими
коли домінантні алелі знаходяться в одному гомологу, а реце- одержали потомство: світлих червонооких — 24, темних червоно-
сивні — в іншому? оких — 126, світлих рожевооких — 124, темних рожевооких — 25.
а) цис-положення; б) транс-положення; чи зчеплені гени, що обумовлюють колір шерсті й очей? якщо так,
в) ізо-положення; г) гомо-положення; то на якій відстані та у якому положенні (цис-або транс-) вони зна-
д) гетеро-положення. ходяться?
5. як називається одиниця відстані між генами в хромосомі? Алгоритм розв’язання
а) Гаплотип; б) хіазма;
Наведене в задачі схрещування є аналізуючим за двома ознака-
в) синергіда; г) мікрон;
ми. Наявність чотирьох фенотипових класів серед нащадків свід-
д) сантиморган.
чить про те, що домінантні за двома ознаками особини були дигете-
6. частота кросинговеру залежить від таких чинників:
розиготами. Однак у разі незалежного спадкування серед нащадків
а) кількості генів, що аналізуються;
від подібного схрещування має бути розщеплення 1:1:1:1. У нашо-
б) довжини хромосоми;
му випадку цього не відбувається, що дозволяє зробити висновок
в) відстані між генами;
про наявність зчеплення між генами, які обумовлюють колір шер-
г) кількості хромосом;
сті й очей у щурів.
д) відстані між хромосомами.
Найбільшими за чисельністю фенотиповими класами є щурі
7. Скільки локусів треба проаналізувати, щоби встановити по-
темні червоноокі та світлі рожевоокі, тому ці комбінації ознак
двійний кросинговер?
є батьківськими; домінантна й рецесивна ознаки мають тенденцію
а) 1; б) 2;
успадковуватися разом, а тому зчеплені гени знаходяться у транс-
в) 3; г) 4;
положенні.
д) 5.
Обчислимо відстань між генами в сантиморганах. Позначивши
8. як називається вплив кросинговеру, що відбувся на одній ді-
ген темного забарвлення шерсті A, його алельний варіант, що обу-
лянці, на ймовірність кросинговеру на сусідній?
мовлює світлий колір шерсті, — a, ген рожевого кольору очей — B,
а) Хіазма; б) синапс;
червоного — b, запишемо схему схрещування, враховуючи, що
в) інтерференція; г) коінциденція;
гени знаходяться в одній хромосомі:
д) морганізація.
9. Кросинговер відбувається за принципом:
а) сайт-специфічної рекомбінації;
б) незаконної рекомбінації;
чи є зчеплення між генами? якщо є, то між якими та яка між

ними відстань у сантиморганах? якщо зчеплені всі три гени, вста-
новіть, чи є на цій ділянці інтерференція.
якби не було зчеплення між генами, то ми мали б отримати
в результаті аналізуючого схрещування вісім фенотипових класів
із приблизно однаковою кількістю особин у кожному. У цьому ви-
падку такого не спостерігається, тому ми можемо зробити висно-
вок, що всі або хоча б два гени є зчепленими. Для з’ясування цього
питання проведемо аналіз за кожною парою генів окремо, не врахо-
вуючи третій (зводимо задачу до попередньої).
Підрахувавши комбінацію генів A і B, не беручи до уваги C,
отримуємо:
AB
AB— −− 347 + 6 = 353;
Ab—
Ab −− 52 + 90 = 142;
aB—− 92 + 49 = 141;
aB
abab—− 357 + 7 = 364.
Зі схеми видно, що дигомозигота за рецесивом дає тільки один Отримані результати свідчать, що гени A і B зчеплені, комбіна-
тип гамет — аb, дигетерозигота — чотири, з яких гамети Ab та aB ції AB і ab є батьківськими, тому гени знаходяться в цис-положенні.
є батьківськими, а гамети AB та ab виникли в результаті кросинго- Обчислимо відстань між цими генами:
веру. Для обчислення відстані між генами необхідно знайти відсо-
ток кросоверних гамет. Але ми, аналізуючи результати схрещуван- Фенотип кросоверів Кількість кросоверів Відстань
ня, маємо справу не з гаметами, а з особинами. легко побачити, що
283
за аналізуючого схрещування кількість особин кожного класу має Ab і aB 142+141 ⋅ 100 = 28,3 сМ
відповідати кількості гамет відповідного типу, які продукує диге- 1000
терозигота. Таким чином, відстань між генами буде дорівнювати
відсотку кросоверних особин, а саме: Так само з’ясовуємо, що зчепленими між собою є гени AС і BC.
Гени також знаходяться в цис-положенні. Відстань між генами
25 + 24 A − C = 19,5 сМ, а B − C = 11,4 сМ. Таким чином, усі три гени є зчеп-
⋅ 100 = 16,39 сМ. леними й знаходяться в цис-положенні.
126 + 124 + 25 + 24
Оскільки відстань між генами A і B є найбільшою, можна ствер-
джувати, що гени А і В лежать по краях ділянки хромосоми, що до-
Задача 2. Після схрещування тригетерозиготи AaBbCc із три- сліджується, а ген С — у її середині, ближче до гена В. Отже, гени
гомозиготою за рецесивом aabbcc серед нащадків отримали вісім розташовані на хромосомі в порядку АСВ.
фенотипових класів з такою кількістю особин у кожному (вказано Порівнюючи між собою відстані між генами, можна побачити,
фенотипові радикали): що відстань між генами АВ менша за суму відстаней між генами АС
і СВ. Зрозуміло, що це не є правильним. Помилка виникла тому,
ABC ABc AbC aBC Abc aBc abC abc що під час обчислення відстані між генами АВ ми не врахували
347 6 52 92 90 49 7 357
подвійні кросовери, які виникли в результаті двох одночасних
кросинговерів на ділянках між генами АС і СВ, тобто подвійними
кросоверами є особини з фенотипових класів АсВ та aCb. Оскільки з розмноженням організмів. Розвиток цих ознак в онтогенезі — де-
комбінації генів АВ і ab є батьківськими, то ці особини помилково термінація статі — є складним процесом, до якого залучена велика
не вважалися кросоверами, хоча є такими. Отже, неврахування по- кількість різних генів і додаткові модулюючі чинники, що здатні
двійних кросоверів призводить до отримання відстані між генами впливати на напрям розвитку статі.
меншої, ніж є насправді (подвійні кросовери відносять до батьків- Загальну схему визначення статі наведено на рис. 3.11. Почат-
ських класів). ковим етапом є вплив на яйцеклітину, зиготу чи особину стать-
Обчислимо відсоток подвійних кросоверів: детермінуючих факторів. це можуть бути як фактори середовища
13 (температура, кількість поживних речовин у яйцеклітині тощо),
⋅ 100 = 1,3 % рекомбінації. так і генетичні фактори (наявність у зиготі генів, що визначають
1000
стать). Дія стать-детермінуючого фактора обумовлює експресію
Реальна відстань між генами АВ, враховуючи подвійні крос- відповідного ключового гена, який впливає на активність інших ге-
овери, буде: 28,3 + 2 ⋅ 1,3 = 30,9 сМ, що точно дорівнює сумі відста- нів, що визначають розвиток жіночих і чоловічих гонад (статевих
ней між генами АС і АВ. Необхідність множити відсоток подвійних залоз). Клітини гонад починають продукувати специфічні для пев-
кросоверів на 2 пояснюється тим, що під час визначення відстаней ної статі гормони, які, у свою чергу, регулюють експресію генів, що
між генами АС і АВ враховували як одинарні, так і подвійні кросо- відповідають за формування первинних статевих ознак — внутріш-
вери. У разі додавання, зрозуміло, кількість подвійних кросоверів ніх і зовнішніх статевих органів. Подальший розвиток призводить
буде подвоюватись. до появи вторинних статевих ознак (додаткові ознаки, за якими від-
Оскільки між генами АВ спостерігається подвійний кросин- різняються статі після статевого дозрівання).
говер, необхідно визначити, чи є інтерференція на цій ділянці.
Спочатку треба обчислити коефіцієнт коінциденції, поділивши
частоту (не відсоток!) отриманих подвійних кросоверів на очікува-
ну. Очікувана частота обчислюється як добуток частот одинарних
кросинговерів між генами АС і АВ. Таким чином, отримана частота
подвійних кросоверів — 0,013, а очікувана частота подвійних крос-
оверів буде дорівнювати: Рис. 3.11. Загальна схема детермінації статі
195 114
⋅ = 0,223.
1000 1000 Механізми визначення статі. За природою стать-детермінуючого
сигналу розрізняють середовищний і генетичний механізми визначення
Відповідно, коефіціент коінциденції буде:
статі. У випадку, коли стать визначається середовищем, виділя-
0,013 ють прогамний (стать визначається до запліднення яйцеклітини) та
C= = 0,58.
0,223 епігамний (стать визначається після запліднення яйцеклітини під
інтерференція буде дорівнювати I = 1 − C = 0,42, тобто інтерфе- час онтогенезу) типи визначення статі. Найчастіше стать визнача-
ренція є позитивною, тому наявність кросинговеру на одній ділян- ється генотипом зиготи (генетичний механізм), тобто залежить від
ці буде заважати проходженню кросинговеру на сусідній. того, які стать-детермінуючі гени мали сперматозоїд і яйцекліти-
на. У такому випадку кажуть про сингамний тип визначення статі —
у момент запліднення яйцеклітини.
Прогамний тип визначення статі притаманний, наприклад,
3.6. ГЕНЕТИКА СТАТІ коловерткам і попелицям. У разі статевого розмноження цих ви-
Статевий шлях розмноження передбачає наявність двох ста- дів стать нащадка визначається розміром яйцеклітини (кількіс-
тей, представники яких передають нащадку по одному гаплоїд- тю поживних речовин у ній). Незалежно від того, які генотипи
ному набору своїх генів. Стать можна визначити як сукупність мають яйцеклітина та сперматозоїд, що утворюють зиготу, із за-
морфологічних, фізіологічних і поведінкових ознак, пов’язаних пліднених яйцеклітин великого розміру розвиваються самки,
а з дрібних — самці. У такому випадку детермінуючим сигналом декількома алелями. Наприклад, у шаленого огірка Ecballium
розвитку статі є внутрішнє середовище яйцеклітини. elaterium стать визначається геном, що має три алелі: a D обумов-
Класичним прикладом епігамного типу визначення статі є де- лює розвиток чоловічої статі, ad — жіночої, a + визначає гермаф-
термінація статі в морського черв’яка Bonellia viridis. Самки можуть родитизм (розвиток чоловічих і жіночих ознак в однієї особини).
досягати розміру до одного метра, тоді як самці мають довжину не Алель a D є домінантним по відношенню до двох інших алелів,
більше 3 мм і паразитують у статевих шляхах самки. Визначення алель a + — по відношенню до рецесивного ad . Таким чином, рос-
статі відбувається під час розвитку личинки: личинка, що вільно лини з генотипами a D a + й a D ad є чоловічими, з генотипом ad ad —
плаває, може випадково прикріпитися або до самки, або до будь- жіночими, із генотипами a + a + , a + ad — гермафродитами.
якого субстрату. У першому випадку під дією гормонів, які виділяє цікавий механізм визначення статі реалізується у перетинчас-
самка, з личинки розвивається самець-паразит, у другому — сам- токрилих (ос, мурах, бджіл). Самки розвиваються із запліднених
ка. епігамним типом визначення статі також характеризуються (диплоїдних) яєць, а самці (трутні) — з незапліднених (гаплоїд-
деякі види черепах, крокодилів та ящірок. Стать-детермінуючим них). Під час подальшого розвитку самців відбувається подвоєння
сигналом для цих видів є температура інкубації заплідненого хромосом у соматичних тканинах (автодиплоїдизація). Тривалий
яйця: температура впливає на експресію ключового гена Tdf (testis час вважали, що саме факт диплоїдності або гаплоїдності зиготи
determining factor), що визначає розвиток чоловічих гонад — за є вирішальним у визначенні статі, тому такий механізм отримав
підвищення температури навколишнього середовища у крокодилів назву гаплодиплоїдного. Виявилося, однак, що визначення статі
і ящірок з яєць вилуплюється більше самців, у черепах — самок. в перетинчастокрилих залежить від одного гена, який має велику
Залежне від генетичних факторів визначення статі в момент (більше 20) кількість алелів. Таким чином, гаплодиплоїдний тип
утворення зиготи (сингамний тип) є найпоширенішим у тваринно- визначення статі можна вважати різновидом алельного. Гетеро-
му та рослинному світі. Проте слід зазначити, що іноді спостеріга- зиготні за цим геном особини є самками. Зрозуміло, що трутні не
ються перехідні варіанти, які поєднують генетичний і середовищ- можуть бути гетерозиготами: вони розвиваються з яєць, які не-
ний механізми. Так, у риб стать визначається за сингамним типом суть тільки по одній копії всіх генів, а в разі відновлення дипло-
(залежить від наявності статевих хромосом, див. нижче), проте в де- їдної кількості хромосом соматичні клітини будуть гомозиготни-
яких видів під час індивідуального розвитку може спостерігатися ми за всіма генами. У випадку тривалих споріднених схрещувань
зміна статі навіть у дорослих особин під впливом навколишнього (інбридінгу) відбувається зменшення гетерозиготності популяції
середовища. Тобто сингамний тип визначення статі змінюється на (див. розділ 5), й у вуликах можуть з’являтися самці, що розвину-
епігамний. Наприклад, у акваріумних рибок Oryzias latipes, стать лись із запліднених яєць.
яких детермінується статевими хромосомами, відбувається зміна У багатьох видів гени первинного визначення статі знаходять-
статі з чоловічої на жіночу в разі інкубації заплідненої яйцеклі- ся в специфічних статевих хромосомах (пара хромосом, за якими
тини в середовищі, збагаченому жіночими статевими гормонами. розрізняються каріотипи особин чоловічої та жіночої статей), які
Найбільш цікавим є приклад зміни статі в риб у зв’язку із «соціаль- й обумовлюють детермінацію статі. Такий механізм має назву хро-
ними умовами». Так, у популяції риби-клоуна Botia macracanthus мосомного визначення статі.
найбільша риба в групі стає самкою, друга за розміром — самцем. існує декілька різновидів хромосомного типу визначення статі:
Усі інші особини залишаються статевонезрілими. У випадку, якщо y Тип ХХ/Х0 (характерний для деяких комах, наприклад кони-
самка гине, самець перетворюється на самку, а наступна за розмі- ків та клопів роду Protentor) — самки мають дві статеві хро-
ром риба в групі стає самцем. Механізм такої «соціальної» зміни мосоми одного типу, що позначаються як Х-хромосоми (ХХ),
статі, що трапляється в багатьох інших видів риб, залишається а самці — лише одну (Х0).
нез’ясованим. y Тип ХХ/ХY (ссавці, риби, деякі комахи, деякі рослини) — жі-
Конкретні механізми, які обумовлюють детермінацію статі за ноча стать має дві однакові статеві хромосоми (ХХ), а чолові-
суто сингамним типом, є досить різноманітними. Розрізняють два ча — дві різні (ХY).
основні класи таких механізмів: алельний і хромосомний. За алель- y Тип ZZ/ZW (птахи, плазуни, метелики). На відміну від поперед-
ним механізмом стать визначається одним геном, представленим нього типу, особини, які мають дві однакові статеві хромосоми
(ZZ), є самцями, а особини з двома різними хромосомами За наявності в диплоїдній зиготі двох Х-хромосом співвідно-
(ZW) — самками. шення між ними та кількістю наборів аутосом дорівнює 1 — саме
y Тип ZZ/Z0 (характерний для деяких метеликів) — самці є но- за такої умови із зиготи буде розвиватися самка. Набір статевих
сіями двох однакових статевих хромосом (ZZ), а самки — лише хромосом ХY призводить до відношення Х:А, що дорівнює 0,5,
однієї (Z0). й із зиготи розвивається самець. Набір Х0 зумовить таке саме
Стать, представники якої мають дві ідентичні статеві хромосо- співвідношення між Х-хромосомами й аутосомами, тому особини
ми та, відповідно, продукують ідентичні за цими хромосомами га- Х0 є самцями. Набір статевих хромосом ХХY зумовить співвідно-
мети, називається гомогаметною (наприклад, гомогаметною статтю шення, яке дорівнює 1, що забезпечить розвиток самки. За умови
у ссавців є самки, а у птахів — самці). Стать, представники якої відношення Х:А, більшого за 1, із зиготи розвивається надсамка,
продукують різні за статевими хромосомами гамети, називається яка характеризується гіпертрофованими зовнішніми статевими
гетерогаметною. ознаками самки; відношення, менше за 0,5, призводить до розви-
Молекулярні механізми визначення статі, навіть у межах од- тку надсамця. якщо відношення Х-хромосом до кількості наборів
ного хромосомного типу, можуть кардинально відрізнятися. Роз- аутосом є проміжним між 1 та 0,5, із зиготи розвивається так зва-
глянемо два різні механізми визначення статі за типом ХХ/ХY — ний інтерсекс, який характеризується проміжним між самцями
у дрозофіли та ссавців. У дрозофіли наявні два типи статевих й самками фенотипом. Балансовою теорією пояснюється поява се-
хромосом — Х та Y. Особини ХХ розвиваються як самки, а особи- ред дрозофіл гінандроморфів — особин, які мають частину клітин,
ни ХY — як самці. При цьому із зиготи, що містить тільки одну тканин чи органів з ознаками, характерними для різних статей.
Х-хромосому (Х0), також розвиваються самці, а набір статевих Під час ембріонального розвитку в процесі перших поділів зиго-
хромосом ХХY призводить до розвитку самки. Таким чином, ге- ти з набором статевих хромосом ХХ одна з Х-хромосом може бути
нетично інертна Y-хромосома у дрозофіли взагалі не відіграє ролі втрачена й відповідні клітини будуть родоначальниками тканин та
у визначенні статі: ключовим моментом є співвідношення (баланс) органів, що розвиваються за чоловічим шляхом.
між числом Х-хромосом та кількістю наборів аутосом (табл. 3.7) — У ссавців, як і у дрозофіли, особини з набором статевих хромосом
це положення було свого часу сформульовано К. Бріджесом як ба- XX мають жіночу стать, а з набором XY — чоловічу. Але, на відмі-
лансова теорія визначення статі. ну від дрозофіли, особини Х0 (за втрати Y-хромосоми) мають жіно-
чу стать (із певними вадами, див. розділ 4), а особини з додатковими
Таблиця 3.7
Х-хромосомами (ХХY, ХХХY, ХХХХY) — чоловічу. Таким чином,
Співвідношення між числом Х-хромосом та кількістю наборів аутосом у визначенні статі у ссавців ключову роль відіграє Y-хромосома: її
під час визначення статі у дрозофіли наявність зумовлює розвиток чоловічої статі, відсутність — жіно-
Набір статевих Набір Статевий чої. Визначальна функція Y-хромосоми обумовлена наявністю в її
Відношення Х:А
хромосом аутосом (А) фенотип складі ключового гена TDF/SRY (Testis Determining Factor/ Sex
ХХ АА 1,0 Самка determining Region Y), продукт якого є транскрипційним факто-
ром для генів, що обумовлюють розвиток тестикул (чоловічих го-
ХY АА 0,5 Самець
над) у зародку.
Х0 АА 0,5 Самець Спадкування ознак і стать. Спадкування ознак, на які впливає
ХХY АА 1,0 Самка стать, має певні особливості. Зазвичай виділяють три групи таких
ХХХ АА 1,5 Надсамка ознак: ознаки, зчеплені зі статтю; ознаки, обмежені статтю; озна-
ки, залежні від статі.
ХХХY АА 1,5 Надсамка Ознаки, зчеплені зі статтю, — це ознаки, гени яких знаходяться
ХХ ААА 0,67 інтерсекс в статевих хромосомах: в Х(Z)-хромосомах або в Y(W)-хромосомах
Х0 ААА 0,33 Надсамець (мова йде про гени, які зовсім не обов’язково стосуються статевих
ознак). Статеві хромосоми X (Z) та Y (W) суттєво відрізняються одна
ХХХХ ААА 1,3 Надсамка
від одної за набором генів. Таким чином, особина гомогаметної статі
може бути як гомозиготою, так і гетерозиготою за певним геном. Компенсація дози генів та походження статевих хромосом. Оскіль-
Гетерогаметна стать є гемізиготою за більшістю генів: у генотипі іс- ки в гомогаметної статі наявні дві однакові статеві хромосоми, кіль-
нує лише одна копія гена або в Х(Z)- або в Y(W)-хромосомі. Отже, кість генів, які знаходяться в цих хромосомах, а отже, і їх білкових
у гомогаметної статі рецесивний ген проявляється лише тоді, коли продуктів (доза генів), є удвічі більшою, ніж у гетерогаметної статі.
він знаходиться в гомозиготному стані, а у гетерогаметної статі — Збільшення чи нестача певних білків може негативно впливати на
завжди. розвиток організму, тому в процесі еволюції виникли механізми,
Прикладом Х-зчеплених ознак у людини є гемофілія й дальто- які на відповідних стадіях розвитку «вирівнюють» кількість про-
нізм, а Y-зчеплених — гіпертрихоз (оволосіння) вушної раковини дуктів генів статевих хромосом у осіб жіночої та чоловічої статей —
та перетинка між пальцями. Ознаки, зчеплені з Х-хромосомою, механізми компенсації дози генів.
спадкуються за принципом крис-крос — ознаки батьків передають- існує два шляхи такої компенсації. У самців дрозофіли спосте-
ся нащадкам протилежної статі. Ознаки, зчеплені з Y-хромосомою, рігається гіперактивація єдиної Х-хромосоми за рахунок підтри-
спадкуються лише по чоловічій лінії й називаються голандричними. мання декомпактизованого стану хроматинової фібрили. У цьому
Незважаючи на те що Х- та Y-хромосоми ссавців суттєво відрізня- процесі беруть участь продукти п’яти генів (білки MSL), які утво-
ються за набором генів, у дистальних районах короткого й довгого рюють мультибілковий комплекс, що зв’язується з Х-хромосомою
плечей вони мають гомологічні ділянки — псевдоаутосомні регіони. та забезпечує значне зростання ефективності ініціації транскрип-
Гени, які знаходяться в цих ділянках (приблизно 10), формально ції її генів. У ссавців спостерігається протилежний механізм ком-
є зчепленими зі статтю (знаходяться в статевих хромосомах), але пенсації дози генів за рахунок інактивації однієї з Х-хромосом у са-
характер спадкування мають такий самий, як і аутосомні. мок. інактивація відбувається на ранніх етапах дроблення зиготи
Ознаки, обмежені статтю, — це ознаки, гени яких знаходяться (16–32 бластомери), а вибір хромосоми, яка буде інактивована,
в аутосомах, але проявляються лише в одній зі статей. Приклада- є випадковим. Таким чином, і в самок, і у самців у соматичних клі-
ми таких ознак є яйценосність птахів і молочність ссавців. Особи- тинах працює тільки одна Х-хромосома. Самки, гетерозиготні за
ни чоловічої та жіночої статей мають гени цих ознак, але їх про- Х-зчепленими генами, є мозаїками (у частині клітин експресується
яв можливий лише у самок, оскільки самці позбавлені необхідних домінантний алель, у частині — рецесивний).
для цього органів. Детальний механізм інактивації однієї з Х-хромосом самок
Ознаки, залежні від статі. Гени цих ознак знаходяться в ауто- ссавців залишається не до кінця з’ясованим. Відомо, що розпочи-
сомах і можуть проявлятися у представників обох статей, але тип нається інактивація зі специфічного району Х-хромосоми, що по-
спадкування (рецесивний або домінантний) залежить від статі. значається як Xic (X inactivation center). Xic містить декілька ге-
Наприклад, ознакою, що залежить від статі в людини, є облисін- нів, один з яких — ген Xist — експресується лише в Х-хромосомі,
ня. Алель, який відповідає за часткове облисіння в чоловіків, є до- що буде інактивована. Продуктом цього гена є досить довга мо-
мінантним, і ознака проявляється за наявності однієї його копії. лекула РНК, яка не піддається трансляції. Молекули Xist-РНК
У жінок фенотиповий прояв цієї ознаки потребує наявності в гено- зв’язуються з Х-хромосомою майже по всій довжині та рекрутують
типі двох копій алеля, тобто той же самий алель поводить себе як певні білки, які забезпечують гетерохроматинізацію. інактивова-
рецесивний. експресія генів залежних від статі ознак визначається на Х-хромосома виявляється в інтерфазних ядрах у вигляді гетеро-
гормональним статусом, і в результаті гетерозиготи різних статей хроматинового компактного утворення поблизу мембрани — тіль-
мають різні фенотипи. Аналогічно спадкуються ознаки рогатості ця Барра (Murray Barr). За наявності кількох Х-хромосом (ХХY,
та комолості в овець. ХХХY і т. д.) активною залишається лише одна з них — кількість
Слід зауважити, що більшість генів, які визначають характер- тілець Барра дорівнює кількості Х-хромосом мінус одиниця.
ний для певної статі фенотип, знаходяться не в статевих хромосо- Оскільки організми, які мають гетероморфні статеві хромосо-
мах, а в аутосомах. Ознаки, які вони обумовлюють (первинні та ми, належать до різних царств, статеві хромосоми, напевно, вини-
вторинні статеві ознаки), і є ознаками, обмеженими статтю або за- кали в процесі еволюції неодноразово. На користь такого висновку
лежними від неї. Прояв цих ознак контролюється відповідним ба- свідчить і той факт, що навіть у межах однієї систематичної гру-
лансом чоловічих і жіночих статевих гормонів. пи (наприклад, рептилії) є види з хромосомним типом визначення
статі й види, які не мають статевих хромосом (стать визначається 6. які ознаки в людини зчеплені зі статтю?
температурним режимом, див. вище). а) Дальтонізм; б) даунізм;
Зрозуміло, що статеві хромосоми відокремились як одна з ауто- в) гіпертрихоз вух; г) мукополісахаридоз;
сомних пар, про що свідчить наявність у статевих хромосомах д) гемофілія.
псевдоаутосомних регіонів (див. вище). Найімовірніше, спочатку 7. Що таке псевдоаутосомні регіони?
виникли гомоморфні (тобто однакові за морфологією) статеві хро- а) Гомологічні ділянки аутосом;
мосоми, а пізніше — гетероморфні. Так, наприклад, у змій більш б) негомологічні ділянки аутосом;
архаїчні види мають гомоморфні статеві хромосоми, єдиною від- в) гени статевих хромосом в аутосомах;
мінністю між якими є час реплікації: Z-хромосома реплікуєть- г) гени аутосом у статевих хромосомах;
ся на початку, а W-хромосома — наприкінці S-фази клітинного д) гомологічні ділянки двох різних статевих хромосом.
циклу. Більш молоді види змій мають уже гетероморфні статеві 8. Гени, розміщені в псевдоаутосомних регіонах, спадкуються:
хромосоми. Очевидно, одна зі статевих хромосом змінюється шля- а) як зчеплені зі статтю;
хом хромосомних перебудов. Принаймні вважають, що у ссавців б) за принципом крис-крос;
Y-хромосома за походженням є Х-хромосомою, що піддалася чис- в) як обмежені статтю;
ленним делеціям. г) як залежні від статі;
д) як аутосомні.
9. які існують шляхи компенсації дози гена?
Приклади питань до теми а) Гіперактивація Y-хромосоми;
1. які є типи визначення статі? б) гіперактивація Х-хромосоми;
а) Протогамний; б) анеугамний; в) інактивація Y-хромосоми;
в) сингамний; г) прогамний; г) інактивація Х-хромосоми;
д) епігамний. д) інактивація аутосом.
2. У яких тварин спостерігається прогамний тип визначення статі? 10. яка кількість тілець Барра спостерігається в ядрах клітин
а) Крокодили; б) мавпи; у особини з генотипом ХХХY?
в) попелиці; г) коловертки; а) 0; б) 1;
д) мурахи. в) 2; г) 3;
3. як називається пара хромосом, за якими каріотипи осіб різної д) 4.
статі не відрізняються?
а) Гоносоми; б) аутосоми;
в) статеві; г) ізосоми; Приклади задач та алгоритм їх розв’язання
д) протосоми.
Задача 1. яка ймовірність народження дитини з гемофілією
4. яку назву має організм, що розвивається із зиготи в разі спів-
в родині, де обоє батьків є здоровими, якщо дідусь по материнський
відношення числа Х-хромосом та наборів аутосом, що дорівнює
лінії був хворий на гемофілію?
1,5 у дрозофіли?
а) Самиця; б) самець; Алгоритм розв’язання
в) інтерсекс; г) надсамка; Гемофілія — рецесивна Х-зчеплена хвороба. Для її прояву в чо-
д) надсамець. ловіків достатньо наявності однієї Х-хромосоми, що несе відповід-
5. Стать, яка продукує гамети, ідентичні за статевими хромосо- ний рецесивний алель. У жінок у зиготі мають бути присутні два
мами: таких алелі для розвитку гемофілії. якщо обоє батьків є здорови-
а) гомогаметна; б) гетерогаметна; ми (мають домінантний алель гена, що спричинює гемофілію), мо-
в) гомозиготна; г) гетерозиготна; жемо записати їх генотипи: ♀ X H _ × ♂ X H Y. Генотип матері за-
д) ізогаметна. писуємо, використовуючи фенотиповий радикал, оскільки в цьому
випадку можливі два генотипи: X H X H та X H X h . Згідно з умовою Алгоритм розв’язання

задачі, батько матері страждав на гемофілію, отже, його генотип У людини стать визначається наявністю Y-хромосоми: особи-
був X h Y. Оскільки з двох Х-хромосом одну жінка успадковує від ни з каріотипом ХХ є жінками, а ХY — чоловіками. Тому гено-
матері, а іншу — від батька, то замість фенотипового радикала мо- типи A, C і E можуть мати Олена, Софія й Аліса, а генотипи B,
жемо написати X H X h . Встановивши генотипи батьків, запишемо D, F та G — Давид і Альфред. Після того як ми «розбили» гено-
схему схрещування й визначимо, які генотипи можуть бути в на- типи на дві групи залежно від статі, можемо спробувати визна-
щадків: чити який генотип кому належить. Для цього треба пам’ятати:
1) дальтонізм — це Х-зчеплена рецесивна ознака; 2) колір очей
P: ♀ X H X h × ♂ X H Y
обумовлюється аутосомним геном, рецесивний алель якого від-
повідає за блакитний колір; 3) алель, що обумовлює формуван-
♀
Гамети ня першої групи крові (група крові 0) i0 , є рецесивним по від-
H
X Xh ношенню до алелів I A та I B , які обумовлюють наявність дру-
гої (А) та третьої (В) груп крові, відповідно, і всі вони аутосомні.
XH XH XH XH Xh
♂ Згідно з умовою задачі, Софія має групу крові 0 і не страждає
Y XH Y Xh Y на дальтонізм. З усіх варіантів генотипів (A, C і E) лише гено-
тип Е характеризується наявністю двох алелів i0 , тобто особина
F1: X H X H (здорова дівчинка), X H Y (здоровий хлопчик), X H X h з цим генотипом має нульову групу крові. Підтвердженням того
(здорова дівчинка-носій), X h Y (хворий хлопчик). Отже, імовір- факту, що генотип Е має саме Софія, є наявність домінантного
ність народження дитини з гемофілією — 1/4. алеля гена, що визначає дальтонізм X D (тобто Софія розрізняє
кольори нормально, як і записано в умові). Аналогічно розпізна-
Задача 2. В Аліси й Альфреда троє дітей — Давид, Олена й Со- ємо й генотип Олени: наявність у генотипі С алеля I B (група кро-
фія. Давид має групу крові A і страждає на дальтонізм. Олена має ві В) й алеля X D (нормальний зір) дозволяє стверджувати, що
групу крові B, а Софія — групу крові 0, і вони обидві розрізня- цей генотип притаманний саме Олені. За методом виключення
ють кольори нормально. В Альфреда група крові В. З усіх дітей генотип А належить матері дівчат Алісі. Серед чотирьох геноти-
лише Давид має блакитні очі, як і його батько. Жоден з батьків не пів, які можуть мати Давид і Альфред (B, D, F та G), є лише один,
страждає на дальтонізм. Оберіть для кожного члена родини його що визначає групу крові В, яку має Альфред (його син має гру-
можливий генотип і впишіть відповідну цьому генотипу літеру на- пу крові А). Тому Альфред може мати лише генотип F. Оскіль-
впроти імені. ки Давид має групу крові А та блакитні очі, то всі три варіанти
генотипів могли б задовольнити цю умову, але відомо, що Давид
y A = X D X d I A i0 Bb
був хворий на дальтонізм, тому він повинен мати X d , що спосте-
y B = X D Y I A i0bb рігається лише в генотипі G.
y C = X D X d I Bi0 Bb Отже, таблицю слід заповнити так:
y D = X D Y I A i0bb
Члени
y E = X D X di0i0 Bb Давид Олена Софія Аліса Альфред
родини
y F = X D Y I Bi0bb Генотип G С Е А F
y G = X d Y I A i0bb
Члени Задача 3. У родині, де батько страждає на дальтонізм, а мати

Давид Олена Софія Аліса Альфред здорова й усі родичі по материнській лінії теж були здоровими, на-
родини
родилися дівчатка — монозиготні близнюки. Одна з них була хвора
Генотип
на дальтонізм, а інша — здорова. Поясніть це явище.
Дальтонізм — рецесивна Х-зчеплена хвороба. Для її прояву
Розділ 4. ГЕНЕТИКА ЛЮДИНИ
в чоловіків достатньо наявності однієї Х-хромосоми, що несе відпо-
відний рецесивний алель. У жінок у зиготі мають бути два такі але-
лі для розвитку дальтонізму. Таким чином, генотип батька — X d Y. Генетика людини вивчає особливості спадковості та мінливос-
Оскільки мати здорова й ніхто з її рідних ніколи не хворів на даль- ті виду Homo sapiens sapiens. Усі основні загальні закономірності
тонізм, можна припустити, що її генотип — X D X D . У результаті спадковості, що встановлені для тварин і рослин, є справедливими
й для людини. Але відокремлює генетику людини від генетики ін-
такого шлюбу ♀ X D X D × ♂ X d Y можуть народитися дівчатка лише
ших видів те, що дослідники мають справу з особливостями влас-
з генотипом X D X d . Оскільки вони є монозиготними близнюками,
ного виду, що робить цю дисципліну одним із найцікавіших і най-
то їх хромосомні набори й гени ідентичні. Проте, одна з них хворіє
важливіших розділів генетики.
на дальтонізм, а інша — ні. Причиною цього є випадкова інактива-
Важливість генетики людини обумовлена й тим, що вона із са-
ція однієї з Х-хромосом у жінок на ранніх етапах розвитку. інакти-
мого початку розвивається не тільки як фундаментальна, але і як
вація хромосоми X D призводить до того, що в клітинах активною клінічна дисципліна. Саме дослідження патологічних варіантів
залишається хромосома з рецесивним алелем, і це спричинює роз- ознак (тобто спадкових хвороб) стали основною базою для вивчен-
виток кольорової сліпоти. Протилежна ситуація (інактивація хро- ня закономірностей спадкування у людини. На даний час описано
мосоми X d ) не спричинює розвиток дальтонізму. більш ніж 4000 різних суто спадкових синдромів, а також доведено
роль генетичної етіології в схильності до поширених хвороб (онко-
Задача 4. У чоловіків аутосомний ген облисіння S є домінант- захворювань, серцево-судинних, психічних хвороб тощо). З іншого
ним, а в жінок він проявляється як рецесивний. Жінка, яка має боку, потреби генетики людини (зокрема, медичної генетики) сти-
лисого брата, виходить заміж за лисого чоловіка. Батько жінки та- мулюють розвиток сучасних напрямків загальної генетики та мо-
кож був лисим. У них народився нормальний син і дуже рано обли- лекулярної біології.
сіла дочка. Встановіть генотипи дітей та батьків. яка ймовірність Методи, які використовуються в генетиці людини, принципо-
того, що в них народиться лисий син, дочка? во не відрізняються від загальноприйнятих для інших об’єктів:
Алгоритм розв’язання популяційно-статистичний, генеалогічний, близнюковий, цито-
Облисіння є ознакою, залежною від статі. Ознака може прояв- генетичний, методи генетики соматичних клітин, молекулярно-
лятися як у чоловіків, так і в жінок, але домінантність або рецесив- біологічні методи. Універсальність генетичних законів дає змогу
ність цієї ознаки проявляється по-різному у представників різної широко використовувати в генетиці людини модельні генетичні
статі. Таким чином, лисі чоловіки можуть бути як гомозиготами, об’єкти (наприклад, для перевірки генотоксичних властивостей хі-
так і гетерозиготами за геном облисіння, а лисі жінки — тільки го- мічних речовин), застосовуючи методи моделювання. Особливості
використання цих методик у генетиці людини враховують специ-
мозиготами. Позначимо ген облисіння S b , а його алель, що визначає
фіку людини як генетичного об’єкта.
нормальний ріст волосся, — S h . Оскільки в досліджуваній родині
Серед усіх живих організмів людина — найбільш цікавий для
народився нормальний син, то його генотип може бути тільки S h S h , нас генетичний об’єкт. Але одночасно людину можна вважати най-
у рано облисілої доньки генотип може бути тільки S b S b . Таким чи- гіршим об’єктом експериментальної генетики: під час розв’язання
ном, і батько, і мати цих дітей мають бути гетерозиготами S b S h . Ви- дослідницьких завдань виникають методичні й етичні труднощі,
ходячи з цього ймовірність народження лисого сина в таких батьків які обумовлюють проблематичність людини як об’єкта генетичних
буде дорівнювати: 1/2 (ймовірність народження хлопчика) × 3/4 досліджень. Розглянемо ці труднощі та шляхи їх подолання.
(ймовірність того, що хлопчик буде гомо- або гетерозиготою за геном 1. Неможливість експериментальних схрещувань у штучних умо-
S b ) = 3/8; ймовірність народження лисої дівчинки буде дорівнюва- вах є цілком зрозумілою — у першу чергу, з етичних мірку-
ти: 1/2 (ймовірність народження дівчинки) × 1/4 (ймовірність того, вань. Не можна, використавши заздалегідь розроблену схему,
що дівчинка буде гомозиготою за геном S b ) = 1/8. відбирати батьків з потрібними генотипами та одержувати
152 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Розділ 4. Генетика людини 153
й аналізувати їх нащадків: люди беруть шлюб вільно, незалеж- ознак. Під час аналізу спадкування домінантних ознак генетик
но від генотипу партнера та без будь-якої «дослідної» мети. Об- не завжди може точно визначити генотип батьків, а змушений
меження цієї свободи (шляхом заборони небажаних шлюбів чи робити лише більш-менш імовірні оцінки.
сприяння бажаним) було основною ідеєю євгеніки — концепції 5. Велика кількість хромосом (груп зчеплення). Хромосомний набір
про «покращення» людини біологічним шляхом. Такі спроби людини складається з 23 пар хромосом та, відповідно, 24 груп
здійснювалися під егідою тоталітарних режимів. зчеплення: 22 аутосоми та дві статеві хромосоми Х і Y. Вели-
Отже, під час генетичного аналізу стосовно людини зникає осно- ка кількість хромосом утруднює їхнє генетичне й цитологічне
ва гібридологічного методу — експериментальне схрещування. картування, особливо за допомогою методів класичної генети-
існує декілька можливостей для подолання цього «недоліку»: ки. Допомагають розв’язати цю проблему методи гібридизації
y З великої кількості шлюбних пар генетик може обрати ті, які соматичних клітин людини із соматичними клітинами інших
його цікавлять, і під час аналізу родоводів зробити висновки видів ссавців (особливо гризунів) та застосування методів мо-
стосовно характеру спадкування ознаки. лекулярної цитогенетики, таких як флуоресцентна гібриди-
y Дослідник може проаналізувати спадкування ознак у лабора- зація in situ (Fluorescence In Situ Hybridization — FISH — ви-
торних ссавців і зробити попередні висновки щодо можливості значення на хромосомі місця гібридизації комплементарного
спадкування подібних ознак у людини. флуоресцентно міченого ДНК-зонду). Однак, враховуючи ве-
y Метод гібридизації соматичних клітин дозволяє в деяких ви- лику кількість генів у людини (приблизно 25 тис.), слід зазна-
падках здійснювати генетичний аналіз із використанням куль- чити, що питання картування хромосом людини залишається
тури клітин людини. Аналізуючи гібриди, що утворилися в ре- ще досить далеким від свого розв’язання, навіть на тлі повного
зультаті злиття клітин від двох різних індивідуумів, можна секвенування геному людини.
робити висновки щодо взаємодії неалельних генів і проводити 6. Неможливість створення стандартних умов існування для різних
генетичне картування. груп індивідуумів значно утруднює вивчення спадковості ба-
2. Пізня статева зрілість та довга тривалість генерацій — для зміни гатьох ознак людини, особливо тих, що успадковуються по-
одного покоління в людини потрібно 20–30 років, що утруд- лігенно. Навколишнє середовище має величезний вплив на
нює аналіз спадкування. Головними методичними підходами, формування низки ознак, і, в той же час, цей вплив не може
що дозволяють розв’язати цю проблему, є вивчення великих змінюватися за бажанням дослідника (харчування, мікроклі-
популяцій людини та реєстрування ознак протягом значного мат, навчання тощо). Значною проблемою для фахівців під час
часу (аналіз родоводів). діагностування спадкових хвороб є також наявність фенокопій.
3. Невелика кількість нащадків. Проведення статистичного аналізу цей «недолік» людини як об’єкта генетичних досліджень мож-
розщеплення ознак потребує достатньо великої кількості на- на подолати, підбираючи з великої різноманітності людських
щадків від однієї пари батьків (див. підрозділ 3.2). людина на- популяцій групи, схожі за спадковими ознаками і впливом се-
лежить до так званих «малоплідних видів» — за один раз рідко редовища. Для вивчення відносного впливу умов середовища
народжується більш ніж одна дитина. Таким чином, проводи- та спадковості на формування ознак використовують близню-
ти аналіз розщеплення ознак на прикладі однієї родини прак- ковий метод і метод «приймаків» (див. нижче).
тично неможливо.
Для вирішення цієї проблеми ведеться пошук багатодітних ро- До зазначених вище труднощів, з якими стикається генетика
дин або відбирається потрібна кількість невеликих родин, де людини, слід додати низку так званих організаційних недоліків, які,
спостерігається ознака, що цікавить дослідника. існують вели- на жаль, мають місце в багатьох країнах: незадовільний стан зі збе-
кі родоводи, де прояв деяких ознак можна простежити протя- реженням документації та реєстрацією смертності, діагностикою
гом декількох генерацій: у великому родоводі кількість нащад- та статистикою захворювань.
ків буде достатньою для аналізу. Незважаючи на ці проблеми, людина як генетичний об’єкт має
4. Відсутність чистих ліній та неможливість їх отримання є іншою ряд важливих переваг: існує великий масив даних щодо нормаль-
об’єктивною причиною, яка утруднює аналіз спадкування ної та патологічної анатомії, фізіології й біохімії людини; існує
можливість спілкування з об’єктом дослідження, що полегшує

отримання інформації про його родичів і допомагає досліджувати
ознаки, пов’язані з відчуттями, емоціями та інтелектом; практич-
но повністю «розшифровано» геном людини.
Традиційно геном людини наводиться як сукупність послідов-
ностей ДНК 22 аутосом і двох статевих хромосом X та Y. Незва-
жаючи на великий розмір геному (приблизно 3,2 млрд пар основ),
верхня оцінка кількості білкових генів у геномі людини не пере-
вищує 25 тис. (ідентифікація всіх генів РНК є досить далекою
від остаточного завершення). Останні версії каталогу генів люди-
ни включають близько 21 тис. білкових генів та 4 тис. генів РНК а
(остання оцінка є, напевно, заниженою). Загальна довжина кодую-
чих ділянок генів дорівнює приблизно 34 млн пар основ, тобто ста-
новить 1,2 % геному. Більш складним є визначення зв’язку між
генним локусом, продуктом і фенотипом, який він може обумов-
лювати. На сьогодні (травень 2012 року) база даних OMIM містить
опис 13 898 генів, функція яких є відомою, і лише для 3485 нор-
мальних ознак (із 7170 описаних) відомий зв’язок між генотипом
і фенотипом.
Щодо мітохондріальної ДНК людини, то геном мітохондрій
представлений кільцевою молекулою ДНК розміром 16 569 пар
основ та містить 37 генів: гени білків, які беруть участь в окисному
фосфорилюванні, 2 гени рРНК та 22 гени тРНК.
ядерна геномна ДНК людини, як у інших еукаріотів, організо-
вана у хромосоми (див. підрозділ 1.2). Нормальний хромосомний
набір людини складається із 46 хромосом: 22 пари аутосом і пари
статевих хромосом (XX — у жінок та XY — у чоловіків). Рівномірно
забарвлені метафазні хромосоми людини за розміром та морфоло-
гією поділяються на сім груп (позначаються латинськими літерами
від A до G, рис. 4.1). Для більш точної ідентифікації хромосом та їх
специфічних ділянок застосовують спеціальні методи диференцій-
ного забарвлення хромосом, які базуються на використанні певних
барвників і процедур попередньої обробки препаратів.
Результати аналізу геному людини свідчать про надзвичайно
високу схожість послідовностей ДНК у різних індивідуумів: відпо-
відно до останніх оцінок, будь-які дві людини є ідентичними за ну-
клеотидними послідовностями на 99,5 %, тобто вся сукупність різ-
номанітних фенотипів у людини обумовлюється варіаціями тільки б
0,5 % геному. Рис. 4.1. Рівномірно забарвлені метафазні хромосоми людини:
Під час дослідження індивідуальних геномних варіацій основ- а — метафазна пластинка; б — окремі групи (A–G) хромосом людини;
ну увагу приділяють поодиноким нуклеотидним поліморфіз- окремі хромосоми в межах груп, як правило, неможливо розрізнити
мам (SNP — Single Nucleotide Polimorphism). За приблизними за такого способу фарбування (за винятком хромосом 1, 2, 3, 16 та Y)
оцінками, у людській популяції одна нуклеотидна заміна трапля-

ється на кожні 300 нуклеотидних пар. Вважається, що саме вони
обумовлюють різноманітність фенотипових варіантів, а також мо-
жуть бути відповідальними за схильність до деяких хвороб у разі
дії несприятливих факторів середовища. Очевидно, що більша
частина SNP спостерігається в некодуючих ділянках геному (яких
просто значно більше), і такі варіації не впливають на структуру
білків. Тому аналіз, в основному, зосереджують на екзонних варі-
антах, особливо на несинонімічних нуклеотидних замінах. Проте,
накопичуються дані про роль синонімічних замін і замін у некоду-
ючих ділянках у деяких фенотипових проявах.
Крім встановлення зв’язку поліморфізм-фенотип, варіації ге-
ному використовуються для потреб медичної генетики (для вияв-
лення носіїв рецесивних мутантних генів, див. нижче), популяцій-
ної генетики людини (визначення спорідненості між популяціями
людей) та судово-медичної експертизи для встановлення особис-
тості або батьківства. Для встановлення особистості та батьківства
широко використовують поліморфізм за міні- та мікросателітними
локусами. Міні- та мікросателіти є гіперваріабельними тандемни-
ми повторами. їхня різноманітність настільки висока, що кожна
людина (крім монозиготних близнюків) має індивідуальний набір
варіантів таких послідовностей. За цими наборами одну людину
можна відрізнити від іншої так само легко, як і за відбитками паль-
ців, тому методика ідентифікації особистості за міні- та мікросате-
літними повторами отримала назву ДНК-фінгерпринтінгу.
Поряд із методами молекулярної генетики, не втратили свого
значення традиційні підходи до генетичного аналізу людини. Ге-
нетичний аналіз будь-якої ознаки в першу чергу має починатися зі
з’ясування питання, чи успадковується ознака, що нас цікавить.
якщо ознака є спадковою, то другим питанням є тип її спадкуван-
ня. Майже універсальним методом, що дозволяє отримати відпові-
ді на ці запитання під час дослідження спадкування ознак людини,
був та залишається метод складання й аналізу родоводів. Для скла-
дання родоводів ведуть детальні записи про кожного із членів роди-
ни та ступінь спорідненості між ними. Далі інформація про родину
відображається у графічному вигляді: за допомогою спеціальної
символіки (рис. 4.2) будується генеалогічне дерево (педігрі).
Генеалогічний метод можна застосовувати, якщо є відомості
про прямих родичів пробанда (людини, родовід якої складають) по
материнській і батьківській лініях у низці поколінь та є достатня
кількість нащадків у кожному поколінні. В іншому випадку зби-
рають дані про достатню кількість різних сімей, де проявляється Рис. 4.2. Умовні позначки, що використовуються для складання родоводів
ознака, що цікавить дослідника. За отриманими родоводами ро- Закінчення таблиці 4.1

блять висновок про можливість спадкування ознаки та тип її спад-
Домінантні Рецесивні
кування. цей формальний аналіз базується на елементарних гене-
тичних закономірностях спадкування (див. підрозділ 3.2). Кругле обличчя Видовжене обличчя
Для родоводу, де спостерігається аутосомно-домінантний
тип спадкування ознаки (приклад генеалогічного дерева див. на Вільні вушні мочки Прирослі вушні мочки
рис. 4.3, а), характерна наявність носіїв ознаки в кожному поко- Товсті губи Тонкі губи
лінні — «вертикальне» спадкування. якщо у батьків ознака не
проявляється, імовірність народження дитини з такою ознакою Здатність скручувати язик трубоч- Нездатність скручувати язик тру-
є незначною (в іншому випадку можна говорити про виникнення кою бочкою
генеративної мутації, див. підрозділ 4.3). Ознака проявляється з од-
Довгі вії Короткі вії
наковою частотою серед чоловіків і жінок — це показник того, що
ген, який обумовлює ознаку, міститься в аутосомі. Монголоїдний розріз очей Європеоїдний розріз очей
Зрозуміло, що остання закономірність зберігається і для
аутосомно-рецесивного типу спадкування (рис. 4.3, б), яке в інших ас- Позитивний резус-фактор Негативний резус-фактор
пектах буде «негативом» до родоводу з аутосомно-домінантним ти-
Ахондроплазія (непропорційна Нормальний зріст
пом. Зокрема, у родоводі наявні одне чи декілька поколінь, в яких карликовість)
прояв ознаки не спостерігається. якщо ж ознака проявляється, то
вона часто представлена в більшості рідних або двоюрідних сибсів Брахидактилія (короткопалість) Нормальні пальці
(братів і сестер) — «горизонтальне» спадкування. У випадку, коли
Здатність відчувати смак фенілтіо- Нездатність відчувати смак феніл-
у здорових батьків (домінантна ознака) народжується хвора дитина
карбаміду (фТК) тіокарбаміду (фТК)
(рецесивна ознака), батьки дуже часто є родичами.
Приклади деяких домінантних і рецесивних ознак людини на- Нормальний стан Амавротична ідіотія (хвороба Тея-
ведено в таблиці 4.1. Сакса)
Таблиця 4.1 Нормальний стан Альбінізм (відсутність пігментації)

Деякі домінантні й рецесивні ознаки в людини Нормальний стан фенілкетонурія (нездатність засво-
Домінантні Рецесивні ювати фенілаланін)
Темне волосся Світле волосся Хорея Гентінгтона (нейродегенера- Нормальний стан

тивне захворювання)
Кучеряве волосся Пряме волосся
Карі очі Голубі або сірі очі Гіперхолестеринемія (підвищений Нормальний стан
рівень холестерину в крові)
Зелені очі Голубі або сірі очі
Глаукома (прогресуюча атрофія Нормальний стан
Наявність епікантуса (рудимент Відсутність епікантуса зорового нерва)
третього віка)
Вроджена катаракта Нормальний зір Не викликає труднощів аналіз родоводів, якщо ознака є зчеп-
Короткозорість Нормальний зір леною зі статтю (рис. 4.4, а–в). Деякі ознаки, зчеплені зі статтю
в людини, наведено в таблиці 4.2 (слід нагадати, що псевдоаутосом-
Аниридія (відсутність райдужної Нормальне око ні ознаки (див. підрозділ 3.6) успадковуються аналогічно тим, гени
оболонки)
яких містяться в аутосомах).
Таблиця 4.2
Деякі ознаки, зчеплені зі статтю в людини
Ознака Тип спадкування
Гіпертрихоз (волохатість) вух Y-зчеплений
іхтіоз (луската шкіра) Y-зчеплений
Перетинки між пальцями ніг Y-зчеплений
Гемофілія А (відсутність фактора X-зчеплений рецесивний

зсідання крові VIII)
Дальтонізм (червона або зелена X-зчеплений рецесивний

кольорова сліпота)
Міодистрофія Дюшена (прогресую- X-зчеплений рецесивний

ча дистрофія м’язів) а
Рахіт, не чутливий до вітаміну D X-зчеплений домінантний
Гіпофосфатемія (порушення транс- X-зчеплений домінантний

порту фосфатів)
Загальна кольорова сліпота Псевдоаутосомний
Найпростіше можна виявити голандричні ознаки (зчеплені

з Y-хромосомою): ознака буде проявлятися лише в чоловіків та пе-
редаватися від батька до сина зі 100%-ю ймовірністю (рис. 4.4, а).
У разі X-зчепленого рецесивного типу спадкування (рис. 4.4, б) про-
яв ознаки буде траплятися майже лише в чоловіків, ознака ніколи
не буде передаватися від батька до сина, але тільки до онука (чи
правнука) через доньку.
Х-зчеплений домінантний тип спадкування під час аналізу педігрі
можна сплутати з аутосомно-домінантним типом. Основною харак-
теристикою, що вказує на зчеплення з X-хромосомою, є різна час-
б
тота прояву ознаки серед чоловіків та жінок: серед жінок ознака
трапляється частіше (рис. 4.4, в). Рис. 4.3. Приклади родоводів з аутосомно-домінантним (а)
Деякі ознаки можуть бути обумовлені мітохондріальними гена- й аутосомно-рецесивним (б) типами спадкування
ми. як відомо, дітям передаються лише мітохондрії матері, у ре-
зультаті чого під час спадкування ознак буде спостерігатися мате-
ринський ефект: чоловіки та жінки можуть мати відповідну озна- Генеалогічний метод дозволяє визначити не тільки типи спад-
ку, але тільки жінки передають її своїм дітям (рис. 4.4, г). У людини кування, розглянуті вище. Аналіз більш складних випадків (на-
як мітохондріальні успадковуються, наприклад, оптична атрофія приклад, коли ознака має неповну пенетрантність або різну екс-
лебера (втрата зору в центральній частині зорового поля) та онко- пресивність, є залежною від статі або обмеженою статтю) також не
цитома (доброякісна пухлина нирок). викликає принципових труднощів.
а в
Рис. 4.4 (початок). Рис. 4.4 (закінчення).

Приклади родоводів із Y-зчепленим (а), X-зчепленим рецесивним (б), Приклади родоводів із Y-зчепленим (а), X-зчепленим рецесивним (б),
X-зчепленим домінантним (в) та мітохондріальним (г) X-зчепленим домінантним (в) та мітохондріальним (г)
типами спадкування типами спадкування
Крім визначення типів спадкування, аналіз родоводів за де- ожиріння. Величина «порогу» для окремих індивідуумів зале-
кількома ознаками використовується для встановлення зчеплен- жить від різноманітних чинників: статі особи, способу життя,
ня генів та обчислення відстані між ними. За наявності велико- факторів довкілля. Умови життя можуть значно збільшувати чи
го родоводу алгоритм виявлення факту зчеплення й обчислення зменшувати рівень «порогу», та, відповідно, впливати на ризик
відстані між генами є майже подібним до описаного в розділі 3. розвитку захворювання.
Проте, великі родоводи на практиці трапляються досить рідко. Значна залежність прояву багатофакторних ознак від зовнішніх
Найчастіше мають справу з великою кількістю маленьких родо- чинників утруднює їх генетичний аналіз і пошук генів, що їх обу-
водів, які аналізують з допомогою спеціальних комп’ютерних мовлюють. Навіть у межах однієї родини інколи важко з’ясувати,
програм. схожість за деякими ознаками між родичами підтверджує спадко-
Найбільш вивченими є закономірності спадкування якісних вість цієї ознаки чи свідчить тільки про ідентичність умов існуван-
моногенних ознак. Але, як згадувалось, гени не функціонують ня. Для відокремлення дії факторів зовнішнього середовища від
в «ізоляції» від інших генів і навколишнього середовища. Прояв впливу генотипу на прояв ознаки в генетиці людини використову-
великої кількості ознак людини (як і інших організмів) обумовлю- ють близнюковий метод та метод приймаків.
ється одночасно багатьма факторами: дією декількох генів та впли- Близнюковий метод базується на порівнянні збігу прояву
вом комплексу чинників довкілля (кількісні або багатофакторні ознак у близнюків. У людини близнюки народжуються з часто-
ознаки). тою приблизно 1 двійня на 84 пологів (трійні — 1 на 7000). Одну
Найпростішим типом спадкування кількісних ознак є поліме- третину з них складають монозиготні, або однояйцеві, близнюки.
рія, коли прояв ознаки залежить від наявності в генотипі особини Вони розвиваються з бластомерів однієї заплідненої яйцеклі-
відповідної кількості домінантних алелів однозначних генів (де- тини, які розділилися на початкових стадіях дроблення (най-
кількох копій одного гена), що діють адитивно (див. підрозділ 3.3). частіше на стадії двох бластомерів) і дають початок окремим
Класичним прикладом у людини є спадкування кольору шкіри, організмам. Таким чином, монозиготні близнюки мають іден-
який, за підрахунками, обумовлюється п’ятьма генами. Однак для тичні генотипи. Дизиготні близнюки розвиваються з двох яйце-
інших кількісних ознак (зріст, маса тіла тощо) ситуація є значно клітин, що дозріли й були запліднені одночасно. За генотипом
більш складною. Гени, що відповідають за ці ознаки, хоча й діють, вони схожі не більше, ніж рідні брати й сестри, які народилися
на перший погляд, адитивно (роблять свій внесок у безперервний в різний час.
розподіл варіантів ознаки), але не є однозначними, та між ними Вплив спадковості на прояв ознаки обчислюють, порівнюючи
можуть відбуватися взаємодії різного типу. конкордантність ознак (відсоток пар близнюків з ідентичним про-
Багатофакторні ознаки можуть проявлятися як якісні, коли явом потрібної ознаки) у монозиготних і дизиготних близнюків
особа або має ознаку, або ні. Наприклад, деякі вроджені вади (таблиця 4.3). Зрозуміло, що, оскільки генотипи в монозиготних
розвитку (аненцефалія, спинно-мозкова грижа) та більшість по- близнюків є однаковими, то фенотипові відмінності між ними бу-
ширених захворювань (інфаркт міокарда, астма, атеросклероз, дуть обумовлені лише впливом середовища під час внутрішньо-
«спорадичні» онкозахворювання тощо) є якісними ознаками, утробного розвитку та після народження. Що стосується збігу
але закономірності їх спадкування є такими самими, як у кіль- в прояві ознак, то він може пояснюватися як ідентичністю геноти-
кісних. Для пояснення розподілу подібних ознак у популяціях пів, так і подібністю умов проживання. У цьому аспекті цікавими
людей було запропоновано модель порогу: ознака проявляється є випадки, коли пару монозиготних близнюків розлучували в ди-
тільки в тих особин, у яких кількість «генів схильності» пере- тинстві й тривалий час виховували в різних умовах. Конкордант-
вищує певний «поріг». Тобто кількісною ознакою є схильність ність у таких пар пояснюється визначальним впливом спадковос-
до хвороби, а не симптоми захворювання. У медичній практиці ті на прояв певних ознак. Аналіз пар дизиготних близнюків дає
модель порогу застосовують також і для «класичних» кількіс- інформацію про вплив ідентичних умов середовища (у тому чис-
них ознак, об’єднуючи відповідні варіанти в так звану «норму» лі й протягом внутрішньоутробного розвитку) на розвиток ознак
й «патологію», наприклад: дистрофія, нормальна вага, клінічне у осіб з різними генотипами.
Таблиця 4.3 у дітей, які були прийняті в родину,— метод приймаків. Приймаки
Конкордантність деяких ознак людини в монозиготних (МБ) та прийомні родичі мають абсолютно несхожі генотипи, але подібні
і дизиготних (ДБ) близнюків умови існування. Найчастіше метод приймаків використовується
в комплексі з близнюковим, що дає можливість отримати більш
Конкордантність, %
Ознака об’єктивні результати щодо генетичного впливу на розвиток кіль-
МБ ДБ кісних ознак.
Група крові (АВ0) 100 46 Дослідження типів спадкування ознак і пошук генів, які обу-
мовлюють чи модифікують їх прояв, мають велике практичне зна-
Колір очей 99 28 чення, коли мова йде про патологічні прояви ознак. Хоча пато-
Колір волосся 89 22 логічні ознаки є крайніми варіантами прояву нормальних ознак,
існує окремий розділ генетики людини, який зосереджує увагу на
Розумова відсталість 97 37
ролі спадковості в розвитку саме патологічних станів або хвороб,—
Підвищена вага тіла у віці 18–20 років 51,8 20,2 медична генетика. Залежно від внеску спадкових і середовищних
Підвищена вага тіла у віці після 45 років 53 27,4
факторів у розвиток патологічних станів та перебіг захворювань
усі хвороби можна умовно поділити на три групи: спадкові (незнач-
епілепсія 72 15 ний внесок середовища в розвиток патології), хвороби зі спадковою
Туберкульоз 56 22 схильністю (розвиток патології обумовлюється взаємодією геноти-
пу й середовища) та неспадкові захворювання (патології, виклика-
«Заяча губа» 42 5
ні зовнішніми факторами).
Кір 98 94 Суто спадковими захворюваннями називаються хвороби, причи-
нами яких є мутації. Хвороби, причиною яких є точкові мутації,
Шизофренія 46 14
відносять до генних спадкових захворювань. Захворювання, спричи-
Маніакально-депресивний психоз 60 14 нені зміною структури та кількості хромосом, об’єднують у гру-
пу хромосомних хвороб. Слід зауважити, що спадкові хвороби не
чисельно внесок генотипу в розвиток тієї чи іншої ознаки ви- обов’язково передаються у спадок наступним поколінням. Так,
ражається як коефіцієнт спадковості H, який можна обчислити за основна частина хромосомних хвороб не успадковується (внаслідок
формулою: патологій репродуктивної системи хворих). Більшість онкологіч-
них хвороб обумовлена виникненням соматичних мутацій і також
KM − KD
H= , не успадковується наступними поколіннями.
100 − KD Основна частина спадкових синдромів спричинена різноманіт-
де KM — конкордантність (у відсотках) монозиготних, KD — дизи- ними патологічними генними мутаціями. Такі мутації характери-
готних близнюків. якщо H = 1, то ознака повністю обумовлюється зуються плейотропною дією (один синдром = сукупність симптомів)
генотипом, при H = 0 — факторами середовища. Наприклад, коефі- та високою пенетрантністю, їх прояви майже не залежать від фак-
цієнт спадковості для кольору волосся дорівнює 0,86, що свідчить торів навколишнього середовища. Генні хвороби класифікують за
про переважний внесок генетичних факторів у формування ознаки, фенотиповими проявами й типом спадкування. У класифікації за
але існує також незначний вплив середовища (0,14). Для надлиш- фенотипом за основу беруть або системні симптоми (спадкові хво-
кової ваги тіла коефіцієнти спадковості дорівнюють 0,4 (для віку роби нирок, опорно-рухової системи тощо), або біохімічні прояви
18–20 років) та 0,35 (для людей після 45 років), що вказує на більш (порушення обміну речовин, аномалії структурних білків).
значний вплив середовищних факторів, але спадковий компонент Серед спадкових вад метаболізму виділяють хвороби, пов’язані
також відіграє суттєву роль. з порушенням обміну амінокислот (аміноацидопатії), вуглеводів,
іншим підходом до оцінювання ролі генотипу й середовища ліпідів, нуклеїнових кислот і мінеральних речовин. Патологіч-
в розвитку багатофакторних ознак є аналіз фенотипових проявів ні прояви можуть бути обумовлені мутаціями генів, що кодують
ферменти (ензимопатії); білки, які регулюють активність генів від фКУ). До таких хвороб накопичення належить, зокрема, хвороба
ферментів чи активність самих ферментів; білки, які забезпечу- Тея-Сакса (амавротична ідіотія). За відсутності ферменту гексозоа-
ють транспорт необхідних для метаболізму речовин; рецептори мінідази А в лізосомах нервових клітин не розщеплюється ганглі-
тощо. Метаболізм будь-яких речовин є процесом багатоступене- озид GM2 — один із компонентів клітинної мембрани. Гангліозид
вим, тому мутації різних генів, які забезпечують перетворення ре- накопичується в лізосомах, що призводить до загибелі нервових
човин від етапу проникнення речовини в організм до безпосеред- клітин.
ньої дії метаболітів на відповідні клітини, можуть призводити до Муковісцидоз є прикладом захворювання, що пов’язане з по-
патологічних фенотипових проявів. У такому випадку говорять рушенням обміну неорганічних йонів. У результаті мутації в гені
про генетичну гетерогенність спадкових захворювань, а мутації CFRT (картований у довгому плечі хромосоми 7, кодує білок ка-
різних генів, що призводять до подібної клінічної картини, нази- налу для йона Хлору) у хворих спостерігаються дефекти потових
вають генокопіями. та інших залоз, що виникають унаслідок дії великої концентрації
Прикладом спадкового синдрому порушення метаболізму амі- солі в секретах, а також порушення засвоєння їжі, спричинене
нокислот є альбінізм. Причиною альбінізму є мутація в гені тиро- блокуванням протоків підшлункової залози. Відповідно, спостері-
зинази (розташований у довгому плечі хромосоми 11) — фермен- гається затримка росту та розвитку дитини. Найбільш фатальним
ту, який перетворює тирозин на дигідроксифенілаланін (ДОфА), є накопичення слизу в дихальних шляхах, що викликає легеневу
що є субстратом для синтезу меланіну. У результаті захворювання недостатність у хворих і провокує розвиток пневмоній. Хвороба
характеризується відсутністю пігментації: хворі мають молочно- (аутосомно-рецесивний тип спадкування) трапляється з частотою
білий колір шкіри та біле волосся. Захворювання трапляється з час- від 1/2000 до 1/90000.
тотою 1/28000–39000 та успадковується за аутосомно-рецесивним Порушення транспорту кисню гемоглобіном є причиною пато-
типом. логічних проявів гемоглобінопатій. Хвороби цього класу пов’язані
іншою аміноацидопатією, пов’язаною з порушенням обміну з мутаціями в генах α- або β-субодиниць гемоглобіну. Серповидно-
тирозину, є фенілкетонурія (фКУ). Хвороба обумовлена мутаціями клітинна анемія обумовлена мутацією, що призводить до заміни
в гені фенілаланінгідроксилази (всього відомо близько 600 мута- 6-ї амінокислоти в ланцюзі β-глобіну (валін замінюється на глю-
цій). За відсутності активного ферменту фенілаланін не перетворю- тамінову кислоту). Варіант гемоглобіну (гемоглобін S), до складу
ється на тирозин. Накопичення в організмі фенілаланіну, який за якого входить змінений β-глобін, гірше виконує свою функцію.
великих концентрацій є токсичним, а також його токсичного мета- Крім того, він здатен полімеризуватися, утворюючи філаменти,
боліту — фенілпіровиноградної кислоти — є причиною патології. які змінюють морфологію еритроцитів (вони набувають форму
Хворі після народження мають специфічний «мишачий» запах, серпа — звідси назва хвороби). Гомозиготи за мутантним геном
дисморфічне обличчя й недостатність пігментації (світла шкіра та мають широкий спектр симптомів: еритроцити серпоподібної фор-
волосся). Пізніше з’являються судоми та розвивається розумова ми, анемію, ниркову, серцеву та легеневу недостатність, розумову
відсталість. Патологічних проявів мутацій можна уникнути за умо- відсталість, паралічі, болі в суглобах і животі. Без спеціального лі-
ви, що одразу після народження й до 15 років дитина буде переве- карського нагляду хворі помирають у ранньому дитинстві. У гете-
дена на спеціальну безфенілаланінову дієту. фКУ трапляється до- розигот еритроцити мають неправильну форму, оскільки містять
сить часто — у середньому 1/10000 (у деяких популяціях в Україні два варіанти гемоглобіну — нормальний і мутантний. Але клінічні
частота сягає 1/4500), спадкується як аутосомно-рецесивна ознака. прояви захворювання в гетерозигот відсутні (починають проявля-
цікавим є те, що кількість гетерозигот за мутантним геном феніла- тися лише за умови зниження концентрації кисню в повітрі, на-
ланінгідролази в популяції є дещо більшою, ніж можна встановити приклад, у високогір’ї). Тобто серповидноклітинна анемія успад-
за формулою Харді-Вайнберга (див. розділ 5). це пояснюється тим, ковується як ознака з неповним домінуванням. Хоча гемоглобін S
що підвищений рівень фенілаланіну в гетерозиготних жінок є фак- є патологічним варіантом білка, його ген досить поширений, осо-
тором, який зменшує ризик викиднів. бливо в країнах з великим рівнем захворюваності на малярію: кіль-
Нестача ферменту може призвести до поступового накопичення кість носіїв гена сягає 40 % у деяких країнах східної Африки. це
певних токсичних субстратів у клітині (саме у клітині — на відміну пояснюється високою резистентністю гетерозигот до малярії.
іншим типом гемоглобінопатій є таласемії — хвороби, асоційо- нейродегенерацією, що супроводжується розладами руху, зміна-
вані з пригніченням синтезу α- або β-глобінів (відповідно, розріз- ми психіки й епілептичними нападами. Хвороба пов’язана з над-
няють α- та β-таласемії). До патологій призводять або делеції в гло- мірною експансією повтору CAG.
бінових генах, або мутації, що спричиняють зменшення кількості Велика група спадкових патологій належить до хромосомних
активних мРНК у клітині. Хвороби поширені в деяких середзем- хвороб. Різноманітні порушення каріотипу трапляються серед но-
номорських регіонах: частота хворих може досягати 30 % (назва вонароджених у середньому з частотою 0,6 %. Тільки 10 % від цих
хвороби походить від грецького слова ταλασα — море). Таласемії аномалій не супроводжуються видимими патологічними станами.
характеризуються гемолітичною анемією, жовтухою, гіперплазією Але реальний рівень утворення хромосомних аномалій є значно
кісткового мозку та кістковими аномаліями. Залежно від геноти- вищим: за деякими розрахунками, приблизно 25 % зигот мають
пу хворого симптоматика варіює від субклінічної (м’яка форма) аномальний каріотип, і основна маса ембріонів із порушеннями
до важкої летальної. Слід звернути увагу, що серповидноклітинна каріотипу гине ще в доімплантаційний період. Серед спонтанних
анемія та β-таласемія є прикладом, коли різні мутації одного гена абортусів 50 % мають хромосомні аномалії.
можуть мати зовсім різні фенотипові прояви. Порушення кількості або структури хромосом можуть виника-
Мутації в генах структурних білків тканин, які призводять до ти при гаметогенезі в одного з батьків. У цьому випадку аномалія
відсутності, нестачі або утворення аномального білка, є також при- буде зустрічатися в усіх клітинах зародка — такий організм нази-
чиною великої кількості спадкових синдромів. Наприклад, синдром вають повним мутантом. інколи хромосомні аномалії виникають
Марфана обумовлений мутаціями в гені фібриліну (локалізований у процесі ембріонального розвитку. У результаті тільки частина
у довгому плечі 15-ї хромосоми) — одного з білків сполучної ткани- клітин зародка матиме аномальний каріотип — таке явище має на-
ни. Хворі мають порушення скелета, високий зріст, арахнодакти- зву генетичного мозаїцизму.
лію (павучі пальці) та дефекти серцево-судинної системи (найбільш Кількісні аномалії хромосом виникають у результаті порушен-
небезпечним серед симптомів є ослаблення стінок аорти). Синдром ня сегрегації хромосом (див. розділ 3.4). Єдиною сумісною із життям
Марфана є аутосомно-домінантним захворюванням, яке трапляєть- моносомією в людини є моносомія X-хромосоми. Моносомії за всі-
ся з частотою приблизно 1/10000. цікаво, що близько 25 % хворих ма аутосомами є летальними: зародок гине на початкових стадіях
народжуються в родинах, де захворювання раніше не спостерігало- розвитку, оскільки навіть серед абортусів ці аномалії каріотипу не
ся, що вказує на високий рівень мутацій гена фібриліну. трапляються. Трисомії за більшістю аутосом також спричиняють
В окрему групу спадкових генних захворювань виділяють так аномалії розвитку зародка, які несумісні з життям. Серед живона-
звані хвороби експансії тринуклеотидних повторів. Причиною роджених спостерігаються трисомії тільки за хромосомами 21, 18
цих хвороб, які не мають спільної симптоматики, є багатократне та 13 (рис. 4.5).
збільшення числа копій (експансія, див. підрозділ 3.4) тринукле- Трисомія-21 — синдром Дауна — є найбільш поширеною хромосом-
отидного повтору в межах певного гена. У більшості випадків ці ною хворобою й трапляється в середньому з частотою 1/(500–700) но-
хвороби успадковуються як домінантні ознаки, що проявляють- вонароджених. Співвідношення статей серед хворих 1:1. Хворі ма-
ся у статевозрілому віці. якщо у клінічно здорових батьків наро- ють характерний фенотип: монголоїдний розріз очей, наявність епі-
джується хвора дитина, то один із батьків мав кількість повторів, канту, плоске широке перенісся, низький зріст, маленький череп
більшу за норму, але меншу за потрібну для клінічних проявів зі згладженою потилицею. У багатьох хворих спостерігаються ано-
(так званий стан премутації): за достатньої кількості повторів зна- малії серцево-судинної системи та імунодефіцити, які є основними
чно зростає ймовірність їх подальшої експансії під час кожного причинами їх загибелі. чоловіки є стерильними, але жінки іноді
наступного раунду реплікації. Відповідно, для всіх хвороб цього можуть мати дітей. Одним із головних симптомів синдрому Дауна
типу характерне явище антиципації — з кожним наступним поко- є розумова відсталість (дебілізм різного ступеня, максимальний IQ
лінням симптоматика хвороби посилюється, хвороба проявляєть- = 75). Мозаїчні форми синдрому Дауна (близько 3 % від загальної
ся в більш ранньому віці, що пов’язано зі збільшенням кількості кількості випадків) характеризуються значно м’якшою симптома-
копій тринуклеотидного повтору. Прикладом такого захворю- тикою. У деяких випадках один із батьків хворого на синдром Дауна
вання є хорея Гентінгтона, яка характеризується прогресуючою (частіше мати) є носієм збалансованої робертсонівської транслокації
(внаслідок транслокації акроцентричних хромосом по центромерній

ділянці утворюються мета- або субметацентричні хромосоми, пле-
чи яких є довгими плечами акроцентричних хромосом, хромосоми
утворені короткими плечами акроцентриків втрачаються). У такій
родині можуть народжуватися хворі діти із синдромом Дауна, нор-
мальні діти та здорові діти — носії збалансованої робертсонівської
транслокації (2n = 45, але загальна кількість довгих плечей акро-
центричних хромосом — в нормі).
Трисомія-18 — синдром Едвардса — трапляється з частотою
1/(4500–7000) новонароджених. Діти після народження мають ма-
леньку вагу, слабкі, повільно розвиваються фізично та психічно.
Найбільш часто спостерігаються аномалії черепа (скошене підбо-
ріддя, маленький рот, слабкорозвинуті щелепи, випнута потили-
ця), деформовані низько розташовані вуха, деформації рук і стоп,
коротка грудина, дефекти розвитку м’язів. Хворі мають значні вади
розвитку серця й нирок. Тільки 1–2 % дітей доживають до 1 року.
Особливістю синдрому едвардса є вища народжуваність дівчат із
а патологією, ніж хлопчиків (3:1), що відображає більш високу вну-
трішньоутробну смертність чоловічих плодів.
Трисомія-13 — синдром Патау. Для клінічної картини захворюван-
ня характерними є множинні вроджені вади розвитку: розщеплен-
ня м’якого та твердого піднебіння, «заяча» губа, мікрофтальмія
(недорозвинені маленькі очі), інколи відсутність очей, вуха, мікро-
цефалія, затримка росту й розумового розвитку, порушення робо-
б ти серця, нирок і травної системи. Синдром трапляється з частотою
1/14500, більшість плодів гине протягом внутрішньоутробного
розвитку. Діти часто народжуються передчасно й мають маленьку
масу, рідко доживають до 1 року; ті, які вижили, страждають гли-
бокою формою ідіотії. Описано випадки, коли причиною синдрому
Патау були робертсонівські транслокації за участі хромосоми 13.
У разі мозаїцизму за додатковою хромосомою 13 часто спостеріга-
ють розумову відсталість без зовнішніх аномалій.
Кількісні аномалії статевих хромосом представлені моносомією
хромосоми X та полісоміями X- та Y-хромосом. Основні синдроми,
причиною яких є зміна нормального числа статевих хромосом, на-
ведено в таблиці 4.4.
Для більшості трисомій (як життєздатних, так і летальних)
було доведено материнське походження зайвої хромосоми, що
в
з’являється внаслідок нерозходження хромосом, найчастіше —
у першому поділі мейозу. Наприклад, 88 % випадків трисомії-21
Рис. 4.5. Характерні фенотипові риси хворих при трисоміях обумовлені порушенням сегрегації хромосом у матері. Проте не-
за хромосомами 21 (а), 18 (б) та 13 (в) розходження статевих хромосом у батька є основною причиною
синдрому Шерешевського-Тернера та 46 % випадків синдрому Описані кількісні аномалії хромосом є анеуплоїдіями. Полі-
Кляйнфельтера. Для всіх трисомій з материнським ефектом харак- плоїдії є причиною 23 % спонтанних абортів. Серед живонародже-
терна чітка позитивна кореляція між віком матері й ризиком роз- них тетраплоїдів не спостерігається, є одиничні випадки народжен-
витку плоду з відповідним аномальним каріотипом. Збільшувати ня триплоїдних дітей із множинними важкими вадами розвитку,
ризик нерозходження хромосом у матері можуть також зовніш- які не сумісні з життям.
ні фактори: інфекційні хвороби, мутагенні чинники та шкідливі Крім кількісних аномалій хромосом, причиною вроджених па-
звички (тютюнопаління, алкоголізм тощо). тологічних станів можуть бути структурні хромосомні аберації.
Такі хромосомні хвороби поділяються на синдроми часткових анеу-
Таблиця 4.4
плоїдій (до групи не відносять незбалансовані робертсонівські тран-
Основні синдроми, пов’язані зі зміною кількості статевих хромосом слокації) та мікроцитогенетичні синдроми.
Синдром Каріотип* Частота Симптоматика Синдроми часткових анеуплоїдій (на даний момент описано
Шерешев- 45, X0 1/3000 — фенотип жіночий. Недорозви- близько 100) отримали свою назву тому, що патологічна симптома-
ського-Тернера 1/5000 нені яєчники та зовнішні ста- тика захворювань обумовлена або надлишком (часткова трисомія),
(моносомія X) теві органи, відсутні вторинні або нестачею (часткова моносомія) досить великої ділянки певної
статеві ознаки, безпліддя, хромосоми. Основна клінічна картина, як і для повних анеуплої-
низький зріст, «чоловічий» дій, крім комбінації характерних для цього синдрому ознак, харак-
тип будови тіла. часто вади теризується великим набором неспецифічних симптомів: уроджені
серцево-судинної системи. ін-
вади розвитку, розумова відсталість, дисплазії, дефекти серцево-
телект у нормі, спостерігаєть-
ся психічний інфантилізм
судинної системи тощо. Неспецифічність симптоматики вказує на
те, що в загальній патології основну роль відіграють не втрачені
Трисомія X 47, XXX 1/1000 фенотип жіночий. Невиразні
чи надлишкові генні локуси, а сам факт хромосомного дисбалан-
фізичні відхилення різноманіт-
ного характеру. фертильність. су. Прикладом часткової анеуплоїдії є синдром кошачого крику (на-
У 75 % спостерігається розу- званий так тому, що плач новонароджених скоріше нагадує няв-
мова відсталість невеликого чання), причиною якого є делеція в короткому плечі хромосоми 5.
ступеня. Підвищений ризик До мікроцитогенетичних синдромів відносять захворювання,
розвитку психозів причиною яких є субмікроскопічні делеції або дуплікації відпо-
Синдром 47, XXY 1/1000 фенотип чоловічий. Недороз- відних ділянок хромосом. Мікроцитогенетичні синдроми трапля-
Кляйнфельтера винуті сім’яники, відсутність ються з достатньо низькою частотою (1/50000–1/100000), харак-
сперматогенезу, безпліддя. теризуються чіткою клінічною картиною. Прикладами мікроци-
«Євнухоїдний» тип будови тогенетичних синдромів є спадкова ретинобластома (мікроделеція
тіла: вузькі плечі, широкий в хромосомі 13, яка призводить до вроджених злоякісних пухлин
таз, відкладення жиру за сітківки ока), синдроми Ангельмана й Прадера-Віллі (мікроделеції
жіночим типом, оволосіння за
в довгому плечі хромосоми 15).
жіночим типом. Розумова від-
сталість різного ступеня З наведених захворювань синдроми Ангельмана й Прадера-
Віллі привертають особливу увагу. За синдрому Прадера-Віллі
Полісомія Y 47, XYY 1/250 — фенотип чоловічий. фізичний,
1/1000 розумовий і статевий розвиток
хворі мають неконтрольований апетит та, як результат, ожиріння,
нормальні. Підвищений рівень диморфізм обличчя, маленькі стопи й долоні, гіпотонію, розумо-
андрогенів, у деяких чоловіків ву відсталість. Синдром Ангельмана характеризується важкими
спостерігаються психопатичні нервовими, психічними та розумовими розладами: порушення
риси характеру, агресивність координації рухів (маріонеткові рухи), епілептичні напади, не-
контрольовані напади сміху, відсутність мовної діяльності. Незва-
* Загальне число хромосом, набір статевих хромосом. жаючи на різні фенотипові прояви, мікроделеції у хромосомі 15,
які виявляються при цих синдромів, є ідентичними. Патологічні 4. З допомогою якого методу можна встановити тип спадкування
прояви залежать від того, від кого дитина отримала змінену хромо- ознаки?
сому: якщо хромосому з мікроделецією було отримано від батька, а) Популяційно-генетичного;
то симптоматика відповідає синдрому Прадера-Віллі, якщо від ма- б) близнюкового;
тері — синдрому Ангельмана. Таким чином, важливим є не тіль- в) методу складання родоводів;
ки факт успадкування аномальної хромосоми, але і її походження. г) цитогенетичного;
Таке явище отримало назву хромосомного імпринтінгу, а хвороби, д) молекулярного.
які спадкуються подібно до синдромів Ангельмана й Прадера- 5. якщо спадкова хвороба в людини передається лише по мате-
Віллі, — хвороб імпринтінгу. явище імпринтінгу пояснюється різ- ринській лінії, то гени, мутації в яких зумовлюють цю хворо-
ною активністю деяких алелів на материнських і батьківських бу, локалізуються:
хромосомах унаслідок ефектів епігенетичної спадковості. Таким а) у ядрі;
чином, для генів, що підлягають імпринтінгу, спостерігається б) у пластидах;
так звана функціональна моносомія, а організми за цими генами в) у рибосомах;
є функціональними гемізиготами. г) у мітохондріях;
Окремою групою серед патологічних станів, які обумовле- д) вільно розміщені в цитоплазмі.
ні генетично, є патології несумісності матері та плоду. Найвідо- 6. У людини хвороба передається лише від батька до сина. як
мішим прикладом такої патології є резус-конфлікт. У випадку, спадкується ця хвороба?
коли мати є резус-негативною (відсутній Rh-антиген), а плід — а) Незалежно від статі;
резус-позитивним, в організмі матері утворюються антитіла про- б) зчеплена з Х-хромосомою рецесивна;
ти Rh-антигена. Перша вагітність може пройти без будь-яких в) зчеплена з Х-хромосомою домінантна;
проблем. Під час другої вагітності, коли знову розвивається плід г) зчеплена з Y-хромосомою;
із позитивним резус-фактором, виникає конфлікт сумісності між д) мітохондріальна.
організмом матері та плоду, оскільки мати вже є імунною до плоду 7. частоту співпадіння за досліджуваною ознакою у близнюків
з позитивним резус-фактором. цей конфлікт може призвести до пе- називають:
реривання вагітності або до народження дитини з патологіями. а) конкордантністю; б) фенокопією;
в) генокордантністю; г) дискордантністю;
д) гомозиготністю.
Приклади питань до теми 8. Обчисліть коефіцієнт успадковуваності для шизофренії, якщо
1. Скільки груп зчеплення в людини? конкордантність для монозиготних близнюків — 70 %, для ди-
а) 22; б) 23; зиготних — 13 %:
в) 24; г) 44; а) 0,05; б) 0,38;
д) 46. в) 0,65; г) 1,76;
2. Статева хромосома людини Y належить до групи: д) 2,35.
а) А; б) В; 9. Синдром едвардса пов’язаний з такими змінами каріотипу:
в) С; г) D; а) моносомія Х-хромосоми;
д) G. б) трисомія за хромосомою 18;
3. Кого називають пробандом? в) трисомія за хромосомою 13;
а) Засновника родоводу; г) додаткова Y-хромосома;
б) гетерозиготу за якоюсь хворобою; д) не спостерігається змін у каріотипі.
в) останнього нащадка в родоводі; 10. як називається явище, за якого тип хвороби, що розвиваєть-
г) особу, генеалогія якої досліджується; ся, залежить від того, від кого з батьків була успадкована ано-
д) хворого в родоводі. мальна хромосома?
а) імбридінг;
в) індукція;
б) імпринтінг;
г) парентбридінг; Розділ 5. ПОПУЛЯЦІЙНА ГЕНЕТИКА
д) гетеробридінг.
Популяцію можна визначити як групу особин одного виду, які

Приклади задач мешкають на певній території (ареалі) і є відносно ізольованими
Задача 1. На рисунку наведено родовід, що ілюструє спадкуван- від інших груп. Розділ генетики, який досліджує процеси спадку-
ня синдрому Ненсі-Горана, за якого у хворих спостерігається вро- вання й мінливості в межах таких груп особин, називається попу-
джена катаракта й аномальна форма зубів. За родоводом установіть ляційною генетикою. Серед багатьох параметрів, за якими можна
найбільш імовірний тип спадкування ознаки. охарактеризувати популяцію (чисельність, територіальна та вікова
структури тощо), у цьому розділі ми детально зупинимося на гене-
тичній структурі популяцій.
У популяції, на відміну від окремого диплоїдного організму,
гени можуть бути представлені у вигляді більш ніж двох алелів.
Сукупність усіх генів у популяції називається генофонд. чим біль-
ше алельних варіантів, тим різноманітніша популяція. Два основ-
ні показники характеризують ступінь її різноманітності — полі-
морфність і середня гетерозиготність. Поліморфність (Р) — част-
ка поліморфних генів серед усіх проаналізованих — є чисельним
показником поліморфізму — рівня наявності в популяції генів, що
мають більше одного алельного варіанта. якщо в популяції існує
лише один алель якогось гена, такий ген називають мономорфним.
У кожної особини в популяції ряд генів перебуває в гетерозиготно-
му стані, тобто кожна особина має певний рівень гетерозиготнос-
ті — частку генів, що перебувають у гетерозиготному стані. Серед-
ня гетерозиготність — це усереднена величина індивідуальних зна-
чень гетерозиготності для всіх обстежених особин.
Генетична структура популяцій. Під генетичною структурою попу-
ляцій розуміють розподіл особин із різними генотипами в популяції
та системи схрещувань між ними. Головними параметрами генетич-
ної структури популяції є частоти алелів і генотипів. Найпростіше
Задача 2. якщо у подружжя III-7 та III-8 із наведеного родоводу визначити ці частоти у випадку, коли ознака обумовлюється двома
народиться ще одна дитина, то яка ймовірність, що вона буде здо- аутосомними алелями якогось гена, що взаємодіють за принципом
ровою? кодомінування чи неповного домінування, коли частоти особин з різ-
ними фенотипами будуть відповідати частотам різних генотипів.
У такому випадку частоти алелів визначатимуться за формулами:
2NAA + NAa 2Naa + NAa
pA = , qa = ,
2N 2N
де pA та qa — частоти алелів А та а відповідно, NAA та Naa — кількість
гомозигот, NAa — кількість гетерозигот, N — загальна кількість
особин у популяції.
180 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Розділ 5. Популяційна генетика 181
У випадку, коли гетерозиготи фенотипово не відрізняються від за походженням, тобто походять від одного предка. Аутбридінг
домінантних гомозигот, частоти алелів та генотипів визначають у більшості випадків призводить до зростання гетерозиготності
виходячи із закону Харді-Вайнберга (див. нижче). популяції та збільшення ступеня її різномантіності. При цьому
Незалежно від того, скільки алелів має певний ген у популя- часто спостерігається явище гетерозису — підвищення життєз-
ції і який характер взаємодій між ними, суми частот алелів і ге- датності нащадків.
нотипів, що ними утворені, завжди дорівнюватимуть одиниці. До факторів динаміки популяцій належать добір, дрейф генів,
Але питання про те, чи будуть змінюватися співвідношення між міграції та мутаційні процеси. Добір — це диференційна репро-
цими частотами в поколіннях, тривалий час залишалося без від- дукція особин із відповідними генотипами в популяції. Очевидно,
повіді. 1908 року незалежно один від одного два вчені, Гудфрей що за більш успішної репродукції якогось генотипу, наприклад,
Харді та Вільгельм Вайнберг, установили, що за певних умов час- рецесивної гомозиготи, частота цього генотипу (й алеля, що його
тоти генотипів і алелів у популяції при спадкуванні в поколіннях утворює) зросте через декілька поколінь. Таким чином, тиск до-
залишаються сталими. це твердження увійшло в літературу під бору може змінити співвідношення частот генотипів (а відповідно,
назвою закону Харді-Вайнберга. Співвідношення генотипів, здатне й алелів) у поколіннях, причому завжди в певному напрямку: да-
зберігатися сталим протягом нескінченної кількості поколінь, на- ючи перевагу одному генотипу, добір може повністю елімінувати
зивається рівноважним співвідношенням, а явище підтримання тако- з популяції інший. чисельно добір можна виразити за допомогою
го співвідношення — генетичною рівновагою. Для будь-якого гена, коефіцієнта добору s. Для визначення коефіцієнта добору необхідно
який існує в популяції у вигляді двох алелів, рівноважні частоти знати відносну пристосованість w кожного генотипу, яка фактично
генотипів задаються піднесенням до квадрата суми частот алелів відображає ефективність розмноження особини з цим генотипом.
цього гена: Пристосованість найбільш успішного генотипу wmax приймається
за одиницю, а відносну пристосованість обчислюють відношенням
( p + q )2 = p2 + 2 pq + q2 = 1, пристосованості певного генотипу до одиниці. Коефіцієнт добору
де літерою p позначено частота домінантного алеля, а літерою q — визначають за простою формулою:
рецесивного.
s = wmax − w = 1 − w.
Закон Харді-Вайнберга справедливий лише для ідеальних
(менделівських) популяцій. їхніми основними характеристика- Очевидно, що добір не може діяти на мономорфні локуси (коли
ми є велика чисельність, панміксія та відсутність факторів динамі- нема з чого обирати). Нові варіанти алелів генів найчастіше ви-
ки популяцій — чинників, які здатні змінити частоти алелів і ге- никають за рахунок мутацій, тож мутаційний процес є потужним
нотипів. Панміктичною називається популяція, у якій повністю фактором динаміки популяцій. У випадку, якщо новоутворений
відсутнє асортативне схрещування, тобто ймовірність схрестити- варіант послідовності ДНК є функціонально активним і забезпечує
ся та залишити нащадків є однаковою для будь-якої пари особин розвиток адаптивної в певних умовах ознаки, такий алель «підхо-
різної статі. Крайніми проявами асортативності схрещувань, які питься» добором і зафіксується в наступних поколіннях. Не менш
спричинюють порушенням панміксії, є інбридінг (схрещування важливим фактором динаміки популяцій є міграції, або потік генів.
між генетично близькими формами, наприклад між родичами, У випадку, якщо дві популяції суттєво відрізняються за своєю ге-
або самозапліднення) та аутбридінг (схрещування між генетично нетичною структурою, міграція особин може мати суттєвий вплив
віддаленими лініями, підвидами або навіть міжвидова чи між- на зміну частоти алелів та генотипів при спадкуванні в поколіннях.
родова гібридизація). Результатом інбридінгу є зростання час- При цьому важливою є здатність імігрантів до вільного схрещуван-
тоти гомозигот у популяції. У результаті збільшення кількості ня з резидентами та їх життєздатність у нових умовах, у яких вони
рецесивних гомозигот спостерігається явище інбредної депресії, опинились.
оскільки дуже часто рецесивні алелі є летальними або такими, як уже зазначалося, для виконання закону Харді-Вайнберга
що призводять до різноманітних захворювань. Ступінь інбридін- популяція повинна мати велику чисельність. це забезпечує біль-
гу виражається коефіцієнтом інбридінгу — ймовірністю того, що шу ймовірність випадкової зустрічі гамет під час формування на-
в якоїсь особини в генотипі будуть наявні два алелі, ідентичні ступного покоління, а отже, відсутності переваги якогось алеля
над іншим. За різкого зменшення чисельності популяцій підви- 4. як називається схрещування між генетично близькими фор-
щується ймовірність випадкового відхилення від середньої часто- мами?
ти того чи іншого алеля під час формування наступного поколін- а) Аутбридінг;
ня. Процес різкої ненаправленої зміни частот алелів у популяції б) інбридінг;
за зменшення її чисельності називається дрейфом генів. Найчасті- в) кросбридінг;
ше дрейф генів пов’язаний зі стихійними лихами чи екологічни- г) гетерозис;
ми катастрофами (пожежа в лісі, повінь тощо). це призводить до д) автобридінг.
різкого зниження чисельності популяцій (так званий ефект ший- 5. як називається явище підвищення життєздатності нащадків
ки пляшки), а невелика група особин, які залишилися, формують внаслідок схрещування генетично віддалених форм?
нову популяцію зі зміненими частотами алелів і генотипів (ефект а) Гетерозис;
засновника). б) гетерозиготність;
Зваживши всі вимоги до популяцій, які необхідні для вико- в) гетерозисна депресія;
нання закону Харді-Вайнберга, можна дійти висновку, що жод- г) аутбридінг;
на природна популяція не відповідає цим параметрам, а отже, сам д) гістерезис.
закон не описує реальну генетичну структуру популяцій. Проте, 6. Пристосованість гомозигот AA та гетерозигот Aa однакова й до-
слід зауважити, що для великої кількості генів, незалежно від за- рівнює 1, а пристосованість гомозигот aa — 0,8. Обчисліть ко-
гальної характеристики популяції, закон Харді-Вайнберга є абсо- ефіцієнт добору для цих гомозигот.
лютно справедливим: багато локусів у геномах різних організмів а) 0; б) 0,2;
не є об’єктами добору; частина мутацій елімінується з популяції, в) 0,4; г) 0,6;
оскільки вони спричинюють летальність організму-носія; часто д) 1.
відмінності між популяціями за співвідношенням частот генотипів 7. Наведіть фактори динаміки популяцій:
і алелів генів є подібними, отже, міграція не спричинить суттєвої а) чисельність; б) добір;
зміни цих частот. в) потік генів; г) дрейф генів;
д) мутаційний процес.
8. У популяції ген представлений у вигляді двох алелів, часто-
Приклади питань до теми та домінантного алеля A = 0,7. Визначте частоту рецесивного
алеля:
1. як називається сукупність генів у популяції? а) 0,1; б) 0,2;
а) Геном; б) генотип; в) 0,3; г) 0,4;
в) гаплотип; г) генофонд; д) 0,5.
д) алелофонд. 9. Найбільш імовірним наслідком інбридінгу є:
2. Встановлено, що серед 30 вивчених локусів 12 представлені од- а) летальність особин;
ним алелем кожний. Визначте поліморфність популяції. б) гетерозис;
а) 0; б) 0,2; в) зменшення частот алелів;
в) 0,4; г) 0,6; г) збільшення гомозиготності;
д) 1. д) збільшення гетерозиготності.
3. Вкажіть, що характеризує явище генетичної рівноваги? 10. Вкажіть характеристики ідеальних популяцій:
а) частоти генотипів і алелів не змінюються; а) співвідношення самців до самиць 1:1;
б) частоти генотипів не змінюються, а алелів — змінюються; б) велика чисельність;
в) частоти алелів не змінюються, а генотипів — змінюються; в) панміксія;
г) змінюються частоти генотипів і алелів; г) відсутність добору;
д) частоти генотипів зменшуються, а алелів — збільшуються. д) мутаційні процеси.
Приклади задач та алгоритм їх розв’язання яка частота генотипу FS спостерігатиметься в наступному по-
Задача 1. Визначте частоту домінантного алеля А, якщо частота колінні, якщо схрещування буде випадковим?
рецесивних гомозигот становить 0,01 (ген має два алелі). Алгоритм розв’язання
Алгоритм розв’язання частота домінантного алеля, згідно з формулою
( )
якщо частота генотипу аа становить 0,01 q 2 = 0,01 , то частота
pA =
2NAA + NAa
,
рецесивного алеля дорівнює q(a ) = 0,01 = 0,1. Оскільки сума час- 2N
тот алелів у популяції дорівнює одиниці, то частота домінантного
алеля p( A ) = 1 − 0,1 = 0,9. дорівнює p =
(2 ⋅ (30 + 20) + 60 + 40) = 0,5.
Отже, частота рецессив-
400
Задача 2. У рівноважній популяції частота рецесивного але- ного алеля також дорівнює 0,5. частка гетерозигот становить
ля аутосомного гена становить 0,3. Визначте частоти генотипів 2 pq = 2 ⋅ 0,5 ⋅ 0,5 = 0,5.
АА:Аа:аа.
якщо частота рецесивного алеля q(a ) = 0,3, то частота домінант-
ного p( A ) = 1 − 0,3 = 0,7. частоти гомозиготних генотипів задаються
піднесенням до квадрата відповідних частот алелів: p2 = 0,49 (час-
тота домінантної гомозиготи), q 2 = 0,09 (частота рецесивної гомо-
зиготи). частота гетерозигот Аа дорівнює 1 − 0,49 − 0,09 = 0,42.
Задача 3. У Канаді 7 % чоловічого населення хворіє на дальто-

нізм (рецесивна ознака, ген міститься в Х-хромосомі). Визначте
відсоток жінок, які, не хворіючи на дальтонізм, є носіями алеля,
що відповідає за цю хворобу?
У чоловіків наявна одна Х-хромосома, отже, для прояву хво-
роби їм достатньо одного алеля відповідного гена. Таким чином,
частота хворих чоловіків відображає частоту рецесивного алеля:
q(a ) = 0,07 (відповідно, частота домінантного p( A ) = 1 − 0,07 = 0,93 ).
Жінки-носії цього алеля мають генотип Аа. Згідно із законом Хар-
ді-Вайнберга, частота такого генотипу визначається як 2рq, тобто
маємо: 2 ⋅ 0,93 ⋅ 0,07 = 0,13 (13 %).
Задача 4. Для гена ферменту, що спадкується незалежно від ста-

ті, частота генотипів у групі особин така:
Особини FF FS SS
Жіночої статі 30 60 10
чоловічої статі 20 40 40
Відповіді на питання та задачі до тем посібника 187
ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ Розділ 2. Реалізація генетичної інформації
ДО ТЕМ ПОСІБНИКА Відповіді на питання до підрозділу «Транскрипція»

Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання
Варіант в г а б, г, д в д д б а
відповіді д
Розділ 1. Організація генетичного матеріалу
Відповідь до задачі 2: Г.
Відповіді на питання до підрозділу
«Структура нуклеїнових кислот» Відповіді на питання до підрозділу «Дозрівання РНК»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання питання
Варіант в, г а, в б б, г, в д а, г г г в Варіант б б, в, а а, а а, в б а а
відповіді д відповіді д в, г в, г
Відповіді на питання до підрозділу «Біосинтез білка»

«Організація геномів прокаріотів та еукаріотів» Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Варіант в а, а г б, в д а б, а, в а, в,
питання відповіді в, г в, г д
Варіант а г д б а г а, г, б, в, в г
відповіді д г, д
Відповіді на питання до підрозділу «Регуляція експресії генів»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Відповіді на питання до підрозділу питання
«Реплікація та репарація ДНК» Варіант а б, г г д в в а б, г б г
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 відповіді
питання
Відповідь до задачі 2: А, В.
Варіант б в д а а, в а, в г б г
відповіді в, г Відповідь до задачі 3: С.
Розділ 3. Закономірності спадковості та мінливості

«Рекомбінація ДНК» Відповіді на питання до підрозділу «Цитологічні основи спадковості»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання питання
Варіант г д в в б, г а в а, б д Варіант г б в г б, в, в, г а в а, г д
відповіді в, г відповіді д
188 Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія Відповіді на питання та задачі до тем посібника 189
Відповідь до задачі 2: 24. Відповіді на питання до підрозділу «Генетика статі»

Відповідь до задачі 3: 32.
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Відповідь до задачі 4: 12. питання
Варіант в, г, в, г б г а а, в, д д б, г в
Відповіді на питання до підрозділу відповіді д д
«Закони Менделя»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання Розділ 4. Генетика людини
Варіант б г б б б, в, д б, в д а б
відповіді д Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання
Варіант в д г в г г а в б б
Відповіді на питання до підрозділу відповіді
«Взаємодія неалельних генів»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання Розділ 5. Популяційна генетика
Варіант в б, г, в г в, д а, д г д а, в Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
відповіді д б, г питання
Варіант г г а б а б б, в, в г б,
відповіді г, д в, г
«Мінливість генетичного матеріалу»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання
Варіант а б в г в а, а, г г б б
відповіді б, г
Відповідь до задачі 1: 1 — a, b; 2 — b, с; 3 — d; 4 — g; 5 — f; 6 — k;
7 — d; 8 — d.
Відповідь до задачі 2: a.
Відповідь до задачі 3: інверсія, що відбулася на ділянці між гена-
ми, або транслокація одного гена на іншу хромосому.

«Зчеплене спадкування та кросинговер»
Номер 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
питання
Варіант а в г а д в в в г а, в
відповіді
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Сиволоб А. В. Молекулярна біологія. — К.: Київський універ-

ситет, 2008.
2. Сиволоб А. В., Рушковський С. Р., Кир’яченко С. С., Афанасьє
ва К. С., Безруков В. Ф., Козерецька І. А., Демидов С. В. Генети-
ка. — К.: Київський університет, 2008.
3. Уилсон Дж., Хант Т. Молекулярная биология клетки: Сбор-
ник задач. — М.: Мир, 1994.
4. Орлова Н. Н. Малый практикум по общей генетике: (Сборник
задач). — М.: издательство Московского университета, 1975.
5. Афанасьєва К. С., Рушковський С. Р., Безруков В. Ф., Деми
дов С. В. лабораторний практикум з генетики. — К.: фітосо-
ціоцентр, 2010.
Навчальне видання
АфАНАСьЄВА Катерина Сергіївна

РУШКОВСьКий Станіслав Ричардович
ОлІМПІАДНий МІНІМУМ.
ГЕНЕТиКА ТА МОлЕКУляРНА БІОлОГІя
Навчально-методичний посібник
Головний редактор К. М. Задорожний

Редактор Л. В. Мариненко
Коректор О. М. Журенко
Технічний редактор О. В. Лєбєдєва
Комп’ютерне верстання Є. С. Островський
Підп. до друку 09.07.2012. формат 60×90/16. Папір газет.

Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 12,0. Зам. № 12—07/16—05.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-32. E-mail: bio@osnova.com.ua
Віддруковано з готових плівок в друкарні ТОВ «Тріада Принт»

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15.

Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Олімпіадний мінімум. Генетика та молекулярна біологія

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Серія «Олімпіади»

Заснована 2005 року

Розділ 2. РеАліЗАція ГеНеТичНОї іНфОРМАції . . . . . . 48

Розділ 3. ЗАКОНОМіРНОСТі СПАДКОВОСТі

3.2. Закони Менделя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

РеКОМеНДОВАНА ліТеРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . 190

Рис. 1.1. Структура нуклеотиду

У складі нуклеїнових кислот пентоза є або рибозою (у рибону-

Рис. 1.6. Тетрамер гістонів (H3–H4)2 у комплексі з ДНК у складі

3) акроцентричні — центромера ділить хромосому на два плеча, 2. Що таке геном?

Приклади задач та алгоритм їх розв’язання Алгоритм розв’язання

ДНК1 ДНК2 1.3. РЕПЛІКАЦІЯ ТА РЕПАРАЦІЯ ДНК

іншим механізмом виправлення помилок є репарація ДНК. Про-

Відокремлення фрагмента з пошкодженням відбувається з допомо-

Рис. 1.14. АП-сайт в одному з ланцюгів ДНК

У разі ексцизійної репарації нуклеотидів (еРН) специфічні ендону-

Приклади питань до теми 9. За рахунок якої модифікації нуклеотидів системи місметч-

вихідна ДНК, нульове 14

Отже, молярне співвідношення «гібридної» ДНК 14

1.4. Рекомбінація ДНК

як видно на рисунку, в одному з варіантів розділення (під номе-

Рис. 1.17. Послідовність генів на ділянці ДНК до рекомбінації (а),

Рис. 1.18. Схема двох варіантів розділення структури Холідея резольвазою

Далі один із цих виступів, взаємодіючи з білками, здійснює ін-

Розділ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ будуються комплементарні нуклеотиди), називається матричним.

Рис. 2.1. Центральна догма молекулярної біології

Рис. 2.3. Етапи ініціації транскрипції у прокаріотів

Рис. 2.6. Схема організації екзон/інтронних меж

На першому етапі сплайсингу 2'-ОН група аденіну точки розга-

Рис. 2.8. Схематичне зображення просторової структури сплайсосоми.

Більшість еукаріотичних мРНК на 3'-кінці мають приєднаний

в) альтернативне дозрівання; 2-й нуклеотид кодону

структури — «листка конюшини» (рис. 2.12). «листок конюшини»

Рис. 2.13. Просторова структура тРНК (створено на основі атомних

Перед початком трансляції специфічні тРНК ковалентно спо-

Механізми синтезу білка схожі у прокаріотів та еукаріотів.

елонгаційний цикл в еукаріотів подібний до прокаріотичного.

Рис. 2.17. Схема елонгаційного циклу рибосоми

Приклади питань до теми

5. Амінокислота в аміноацил-тРНК приєднана: Алгоритм розв’язання

Алгоритм розв’язання спільній транскрипційній регуляції й називаються оперонами. Біль-

що голофермент починає впізнавати слабкі промотори, послідов-

Рис. 2.21. Принцип модульності регуляторних послідовностей —

г) фосфорилювання CpG-острівців; В. Ген, який кодував білок-репресор, мутував і не продукує функ-

Задача 2. Один із мутантних штамів бактерій синтезує фермен-

Розділ 3. ЗАКОНОМІРНОСТІ двох дочірніх клітин). Клітини, які остаточно диференційовані

Гени — це ділянки довгих молекул ДНК, які, формуючи комп-

тепер уже називаються дочірніми хромосомами, рухаються до по-

мітотичного поділу дає початок усім іншим клітинам багатоклі-

Приклади питань до теми

Рис. 3.3. Стадії мейозу

7. На якій стадії клітинного циклу відбувається кросинговер? 3.2. ЗАКОНИ МЕНДЕЛЯ

група крові В група крові АВ

Таблиця 3.1 Приклади питань до теми

P: ♀ Ааbb x ♂ aaBb білі, що тотожне розщепленню 9:7, яке спостерігається в разі

Рис. 3.9. Чотири варіанти гаплотипів для двох зчеплених генів А і В

в) гени, розташовані у схожих за морфологією хромосомах; в) негомологічної рекомбінації;

чи є зчеплення між генами? якщо є, то між якими та яка між

випадку можливі два генотипи: X H X H та X H X h . Згідно з умовою Алгоритм розв’язання

Члени Задача 3. У родині, де батько страждає на дальтонізм, а мати

можливість спілкування з об’єктом дослідження, що полегшує

оцінками, у людській популяції одна нуклеотидна заміна трапля-

ознака, що цікавить дослідника. За отриманими родоводами ро- Закінчення таблиці 4.1

Таблиця 4.1 Нормальний стан Альбінізм (відсутність пігментації)