ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ

ТА
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ
ЖУРНАЛ

1973-1
(175)
СІЧЕНЬ

ВСЕСВІТ
ОРГАН СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ
УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОГО
ТОВАРИСТВА ДРУЖБИ
І КУЛЬТУРНОГО ЗВ'ЯЗКУ
З ЗАРУБІЖНИМИ
КРАЇНАМИ

Р ік вид ання ш іс тн а д ц я ти й

В и д а в н и ц тв о « Р а д я н с ь к и й п и сьм е н н и к» . К и їв

і
ЗМІСТ

СУЧАСНА М ІШ Е Л Ь Б А Т А Н . Р ізд в я н а я л и н ка. Роман. 4

ЛІТЕРАТУРА АНДРЕИ ПЛАВКА. До Б а ть к ів щ и н и . Ж о в т е н ь
1917. В и н озбір . Я в о р о в а п існя. П р ове сінь.
Т и х е н ь к о пада сніг. Д озріл і яб л у ка. Бере­
зень. С и в и й верх. К л ад у я вогник. Поезії. 99
В О Л Ь Ф Г А Н Г Ш Р А Й Є Р . Ж о в т а аку л а. Роман. 108

ЖИТТЯ Г А Л И Н А К А Р К Л ІН Ь . Дві з у с т р іч і з Б орисом Те­

ном. 145
І СЛОВО
Я Н К О З А К . З а с о ц іа л іс т и ч н у л іте р а ту р у , за нову
л ю ди ну. 152

К ІР А Ш А Х О В А . З народом к р із ь вогонь. 184

Т А М А Р А Д Е Н И С О В А . Гл ухі к у т и м одернізм у. 193

СЕРЕД
КНИЖОК
І ЖУРНАЛІВ
Л Е О Н ІД Ч Е Р Е В А Т Е Н К О . М и к о л а Б а ж а н « П р и го р ­
УКРАЇНА щ а надії». 176
І СВІТ ОЛ ЕКСАН Д Р М ОКРОВОЛЬСЬКИЙ. С а в а Голова-
н ів ськ и й . «Тополя на т о м у березі». 179
К О С Т Ь ГН А Т Ю К . П е тр о Сєверов. « П о в ість про
Р убена». 179
ЗО Я ГО Л ЬД ЕНБЕРГ. З а р у б іж н а л іте р а ту р а на
У к р а їн і. Р ік 1972. 180
ЄВГЕН РАШ КОВСЬКИЙ. М іф ол огія к р у го в о р о ту
часу. 197
Ю Р ІЙ К О З Л О В С Ь К И Й . « С о ка ган кай»: д е к л а р ац ії
і практика. 202

В У Т Х У ОК. Село А б р и косове. 210

ПАНОРАМА
Геноцид у пустелі. 214
«ВСЕСВІТУ»
В А Л Е Н Т И Н Є Р Е М Е Н К О . Ш в е й ц а р ія зб ли зька. 216
Р О Л А Н Д Х ’Ю ГС. Х а п а й р у ш н и ц ю , дитинно! 225
АНДЖ ЕЙ Б ІН Ь К О В С Ь К И Й . Р ам азан . 226
Л іте р а ту р н о -м и с те ц ь к а х р о н іка . 228
Веселі сто р ін к и . 234

А в то р и цього номера. 236

З м іст ж у р н а л у «В сесвіт» за 1972 рік. 237

2
 МІШЕЛЬ БАТАЙ

Різдвяна
ялинка

СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА
М алю нки
 М І Ш ЕЛЬ БАТАМ

РІЗДВЯНА
ЯЛИНКА
«Всесвіт» зн а й о м и т ь чи­
та ч а з р ом аном в и зн а ч н о го
ф р а н ц у з ь к о го
М іш ел я Б ата я
письм енника
« Р ізд в я н а
РОМАН
ялинка», твором , я к и й здо­
був ш и р о к е в и зн а н н я в ба­
гатьох к р аїн ах .
Я н азв ав би цей роман,
сповнений ф іл о со ф с ь к и х
роздум ів і гл и б о к и х п е р е ж и ­
вань, сп овідд ю л ю д и ни т р а ­
гіч ної долі, з в е р н е н о ю до
всіх, х то ж и в е на землі в
наш н е сп о к ій н и й вік.
1
Трагедія ста л ася тоді, ко­
ли, здавалося, н іщ о не за­
гр о ж у в ал о с п о к ій н ій те ч ії
ж и ття Л о р а н а С е г ю р а — л ю ­ Н іхто не плакав так, як я.
дини, я к а досягл а і б а г а т с т ­
ва, і певного с т а н о в и щ а в Відтоді, коли ми побачили ту ж о в ту цятку,
ділових колах. Л о р а н зі св о ­
їм єдиним сином П аскал ем щ о виб ухнул а в небі над К о р с іко ю , ніхто не
в ід п о ч и в аю ть біля м оря на р идав так, як я. Н е ж д а н е сяйво п о зн а ч ал о м іс­
півдні К ор сіки. С п о к ій н е мо­
ре, сп о к ій н е небо, з аб у ти й це, д е загинув літак. С п о ч а т к у м и н ічо го не
пляж. П а с к а л ь на ч о в н и к у
л овить рибу... І: « З н е н а ц ь к а чули. А л е вж е за якусь м ить нас до ся гл а ви­
він с к р и к у є й, п р о с т я г н у в ­ б ух о в а хвиля. Ц е сталося п о гід н о го ч е р в н е в о ­
ши руку, п о к а з у є мені на
небо... Н а сір о м у тлі се р п а н ­ го дня, в ч и стом у небі над спо кій н им м о р е м .
ку, н а к и н у то г о на сонце,
раптом вибухає сл іп уч е Кілька д ю р а л е в и х улам ків, круж л яю чи , почали
світло, я к та ж о в та пляма. падати вниз. А з г о д о м ми п ом ітили ф атальний
С п о ч а т к у ми ніч о го не від­
чуваємо, але вже за к іл ь к а параш ут.
секунд до нас дол инає в и б у­
хова хвиля, а згодом гл у ­ Н іхто не зго р ів так, як я.
хий. сти ш е н и й гур к іт» . Вирваний двигун ш у б о в с н у в у м оре, його
Так вони стали свід кам и падіння щ е п р и ск о р и л о п о л у м 'я від м іл ьйон ів
п о в ітр я н о ї катастроф и —
ул ам ки ам е р и к а н с ь к о го вій­ р о зб у я л и х кінських сил. З ш ип ін н ям він зник у
ськового л іта к а і яд ер них
бомб пад али в море... В л ас­ хвилях. Та цей вогняний с м е р ч б ув слабш ий о д
не, свідком за л и ш и в с я т іл ь ­ вогню , щ о п о ж и р а в мене.
ки Л оран, бо син уж е з тієї
миті б ув приречений — М и б іл ьш е не бачили його. П евно, він усе
страш на хвил я р ад іац ії
см ертельно в р ази л а його. п овіл ьніш е й п ов іл ьн іш е оп уск ав ся в зелені
Д іагно з л ік ар ів: го стр и й лей­ м о р сь к і глибини. Я за н у р ю в а в с я р а з о м з ним.
коз. Х л о п ч и к о в і л и ш а є ть с я
ж и ти тр и м ісяці, до різдва... Н іхто не тон ув так, як я...
Л о р ан везе си н а до за м к у
в Оверні, де й м и н у ть о с т а н ­
ні дні П а ск ал е в о го ж иття.
Б а ть к о р об и ть усе для сина, О д н а к ніхто не кричав так, як я. Х о ч усе
в и к о н у є к ож н е його б а ж а н ­
ня, п ри м х у, аби я к о с ь роз- в ід б ув ал о ся м овчки. Я ш и р о к о відкривав рот,

5
вія ти ту м а н см ерті, щ о н а в и ­
са є над Ір о д с ьк и м зам ком . наче тварина, щ о чує см ерть. Я щ и р и в зуби,
П а с к а л ь м а р и т ь в овкам и, і як вовк. А л е крик затинався в горлі.
Л о р ан зі своїм другом В ер ­
деном в и к р а д а ю т ь їх із зо­ Після повер н е н н я д о д о м у , коли все скін­
опарку... П а с к а л ь т а к і п ом ­
ре п о м іж цим и вовкам и. Не чилося, я поставив на килим вал ізку й, засві­
батько, а вони б уд у ть свід ­
кам и його см ер ті. В овки, а тивш и світло, побачив у дзеркалі, як постарів.
не лю ди — о ста н н і д р у зі ди­ Я б ув р о з б и т о ю л ю д и н о ю . Я все р о б и в п о ­
тини. П р о н и х б ага то р о з ­
д у м у є Л о р а н у п р о д о в ж цих вільно, як той, хто виплакав усі сльози...
т я ж к и х т р ь о х м ісяців: в о н и
горді, незал еж ні, вони доб­
р іш і, н іж люди. Х и ж а к и в
л ю д с ь к ій подобі н а ч и н и л и
п л а н е т у ато м н и м и ббмбам и,
їх л іта к и зі см е р тон осн и м
ван таж е м л іт а ю т ь над зем­ 2
лею, т р и м а ю ч и в с т р а х у л ю ­
дей...
Л о р а н знає, щ о л іта к , я к и й
— П р и гад уєш , татку,— каж е м ені П ас­
р озл етів ся на ш м а т к и біля каль,— п р и га д ує ш ? Як б ув я маленький, ти
берегів К о р сік и —- а м е р и к а н ­
ськи й . Отж е, ад р еса в се св іт­ п о д а р у в а в м ені ігр а ш к у — ср іб л я сту англійсь­
нього зл а відом а — • ам е р и ­ ку м аш ину. Н а ніч я клав її під п од уш ку.
к а н с ь к и й ім п ер іал ізм . А л е в
Л ор ан а, та к о г о ч у тл и в о го до — Ти й спр авді те п е р дорослий.
в л а сн и х п е р е ж и в ан ь, до
с в о є ї драм и, в Л о р а н а — — А то ж . С к о р о м ені б у д е десять років.
ф іл ософ а і а н а л іт и к а — не М и в Ір о д с ь к о м у зам ку, у нижній залі, ви­
в и ста ч и л о р о зум ін н я , щ о ж
п о в и н н і р об и ти лю ди перед м о щ е н ій к а м 'я н и м и плитами. С ів ш и п е р е д к о ­
з а гр о з о ю з н и щ е н н я ц и в іл і­
зації. Я к о с ь Л о р а н к и н у в у м инком , м и р о зк л ал и на чорній ш кіряній
во го н ь к а м ін а м и ш у. В ін і канапі ш ахівни цю , і те п е р я ви гр а ю партію .
теп е р м уч и ться , п ригад ую ­
чи к а р т и н у м и ш а ч о ї см ерті. — Я зав ж д и губив м аш ину, але ми її зна­
З га д у є і зараз, р о з д у м у ю ч и
над т р а ге д іє ю сина, і п р и ­ ходили. Ти казав, щ о вона приносить щастя.
х од и ть до в и сн о в к у: «Я не­ Я кось улітку ти п о в із м е н е на б е р е г м ор я, і я
н а в и д ж у зброю , н е н а в и д ж у
війну, ненавидж у бомби, справді загуби в її на пляжі. П а м 'я т а є ш ?
одна з я к и х у р а з и л а к р о в
м о єї д итини, ал е в а г а ю с ь — Так.
(п ід кресл ення моє. — М. 3.)
о с у д ж у в а ти когось, бо сам я — Ц е б у л о в р іч н и ц ю см е р ті мами. Я пла­
в и я в и в ся н а й ж о р с т о к іш и м кав.
із людей...»
Н а п и с а в ш и чуд овий п си ­
— Годі п р о це.
х о л о гіч н и й твір , з в е л и к о ю — А л е ж я плакав ч е р е з м аш ину.
си л ою п р авд и п р о с те ж и в ш и
л ю д с ьк і п р и с тр а с ті, напов­ — Годі.
н и в ш и ст о р ін к и р о м а н у р о з­ — К о м у ж говор ити п р о це, як не нам ?
д у м а м и п р о сенс ж и ття , М і-
ш ел ь Б а т а й не в ід п ов ів на — К р а щ е зо в с ім не згадувати п р о це.
осн ов н е п и та н н я , я к е сам
п о с та в и в у « Р із д в я н ій ' я л и н ­ — Гаразд.
ці». Це п и та н н я п о ста є щ од­ Тієї ж миті м и п очул и на п о д в ір 'ї а в т о м о ­
ня перед л ю д и н о ю к а п іт а ­
л істи ч н о го світу: щ о ж ро­ більний гудок. П р и їха вш и з П а р и ж а на с уб о ту
б ити для того, щ об не д о п у с­
ти ти н о в о ї в ій н и ? С т р а ж д а ­ й неділю , ми н ік ого не чекали. П аскаль зр и в а­
ти за м у р ам и старовинних
зам ків , п л а к а т и над с в о ї м ється на ноги й б іж ить д о віконця. П о тім о б е р ­
горем ? Не за м и сл и в ся Мі- тається.
ш ель Батай і над тим , чи
б ага то в а ж а т ь ці с т р а ж д а н ­ — Татку! Ц е диво!
ня і п л ач і для тих, х то вби­ — П р и й ш о в Л ан се л о т з о з е р а ? 1
в ає дітей у В 'є тн а м і, чиї
я дерні бом би п ад ал и біля — П а м 'я та єш , я казав тоб і п р о м аш и н у?
Іс п а н ії, в П ал ом ар ес, біля
гр е н л а н д сь к и х берегів, ви­ — Гаразд, і щ о з то го ?
к л и к а ю ч и т р и в о г у та р іш у ­
чий п р о те с т н ар од ів цих — В она тут!
кр аїн . — Як ти м о ж е ш бачити її, вона ж така
І хоч ц ієї відповіді не дав м аленька!
автор, ї ї д а сть сам ч итач, ад­
ж е р ом ан М іш е л я Б атая , х о ­ — Та ні, вона тут, зо в с ім велика. С л о в о
тів то го п и с ь м е н н и к чи ні, честі! П огл ян ь лиш е!
звинувачує ам ериканський
ім п е р іал ізм і кл иче до бо­ Я встаю й п ід х о д ж у д о вікна. Справді, на
ротьби п р о ти ч о р н и х с ія ч ів
см ерті.
1 Один із лицарів Круглого Столу, легендарного ордену, засно­
М икола З А Р У Д Н И Й ваного англійським королем Артуром.

6
п о д в ір 'ї зупинилася сіра англійська м аш ина. З неї виходить м ій д р у г
А н ту а н і, п ом іти в ш и м ен е у вікні, м ахає р у к о ю . М и й д е м о назустріч
й о м у д о д вер ей вежі.
— Щ о ти тут р о б и ш ?
— Це, з в аш о го д о зв о л у, с ю р п р и з.
— Тобі це вдалося. П аскаль м а л о не впав із несподіванки.
— Я м ав таку сам у м аш и н у,— вставляє Паскаль.
— М е н і з д о сад и л иш ається тільки поїхати геть.
— Твоя п об иває П аска л е в у р о зм ір а м и . Й о го м аш и н а м ал а вісім
сантим етрів завд о вж ки .
— А л е ж вона б ул а така самісінька.
— Трохи м енш а. О тж е , ти виріш ив нас зд и вувати ?
— Р озум ієш , Л оране, я здійснив с в о ю ю н а ц ь к у м р ію . У с о р о к два
я подум ав, щ о вж е пора.
— Я на три р ок и старш и й за тебе.
— Ц и м ти м ене не р озчул и ш .
— Ваш ал ьтим етр п р а ц ю є ? — запитує Паскаль, в и зи р аю чи у д в е р ­
цята. П о к и ми згадували д о б р і старі часи, він зал із у м а ш и н у і сів за
керм о.
— А в ж е ж , глянь лиш ень: я к р аз тисяча м етрів. П о д в ір 'я ір о д с ь к о го
за м к у в с а м о м у сер ц і О вер н і, в м о їх д р у з ів С е гю р ів .
А н ту а н гойдає ч о р н е ш к ір я н е сидіння. П аскаль скр икує від з а д о ­
волення, п отім в р а ж е н о підводиться.
— М е н і м о ж н а спати в м аш и н і?
— А ти не б о їш с я ?
— Ні. М е н і не б у д е хо л од но, у нас є спальний м іш ок.
— Ти щ е не все бачив.
А н ту ан проси ть хлопчика вилізти й веде й о го д о багаж ника. Від­
чиняє. У серед и н і б агаж н и к об б и ти й ч о р н о ю кле й он кою .
— Д и во ви ж н о ,— каж е Паскаль.
— П од и ви сь униз. С ітк а — це вентилятор, щ о б м о ж н а б у л о в о зи ­
ти на лови собак.
— Ц е нагадує м ал ен ьку хатку, й вона зан а д то р о зк іш н а для с о ­
бак,— каж е Паскаль, зал азячи всередину.

О с ь так «велика м аш и н а» ввійш ла в наш е життя. З а о б ід о м А н т у а н

і П аскаль все б а л ак аю ть п р о чудовий англійський автом обіл ь.
— Як м аєш таку м аш ину, то, певно, н ічого не б о їш ся ,— каж е
Паскаль.
— А в ж е ж . У м ене вона вж е три дні, а я щ е ні р а зу не злякався.
— А потім, з ал ь ти м е тр о м д у ж е зр учно.
— Так! С х о д и ш на Ей ф елеву в еж у й читаєш висоту.
— Якби в теб е б ул а така, татку, м и б агато зао щ ад и л и б. П о д о р о ­
ж ую чи, м о ж н а не зупинятись у готелях, а спати всередині.
Я х о в а ю п осм іш ку. Ф ін а н со в і те о р ії дітей, як і ж інок, завж д и наївні.
Н азав тр а вранці П аскаль сідає в багаж ник, і ми зач и н я єм о його.
Н а м тр е б а пр оїхати с о р о к кілом етрів.
— Угадай, де ми,— к аж е Антуан, п ід н ім аю чи криш ку. — Тобі не
д у ж е гаряче?
— Н а О л ь н а тс ь к о м у а е р о д р о м і. Д я к у ю , чудово.

7
 — Д о побачення, П аскалю . Радий б ув п озн а й ом и ти ся з то б о ю . Я
відлітаю .
А н ту а н о б ій м ає дитину, тисне м ені руку, п ід м о р гу є й, у зя в ш и с в о ю
ч о р н у ш к ір я н у теку, п р я м у є д о з л ь о тн о ї смуги.
— Він зб о ж е в о л ів ,— каж е Паскаль, о з и р а ю ч и с ь на мене,— він за­
б ув с в о ю м аш ину.
М и й д е м о на стоянку. Я д іс та ю з киш ені ключ, в ід чи н я ю д в е р ц я та
й с ід а ю за керм о.
— Я не р о з у м ію ,— каж е Паскаль.
— Ц іє ї ночі ти так гар но спав у маш ині, щ о А н ту а н не схотів заб и ­
рати її в тебе. Він п р о д а в м а ш и н у мені.
— А сам ?
— Купить іншу. З а в о д щ е випускає такі, ти ж знаєш .
— В она не б у д е така гарна, як наша. Я за б у в спитати, з я к о ю
ш в и д к істю її м о ж н а вести.
— П о н а д двісті, гадаю .
— Б удь об ер еж ни й .
— Н е турб уй ся. П е р е д в ід 'їз д о м він огл ян ув її.
М и вж е їд е м о , коли хл о п е ц ь питає:
— Скаж и, татку, з н е ю м о ж л и в а авар ія?
— У принципі ні. А ч о м у ти питаєш ?
— Як тоб і сказати. Н ік ол и не знаєш , щ о м о ж е трапитися. С ь о го д н і
ніби м ал ен ьке свято.
— Ти л ю б и ш свята?
— Так, дуж е.

М и з хл о п ц е м ж и в е м о спокійно, але зап л аче н о за це д о р о г о ю

ц ін ою . Як і б агато інш их м о л о д и х л ю д е й на Заход і, я не м іг п р и м и р и ­
тися з д у м к о ю , щ о все наш е ж иття м ине у злиднях. Я п р а ц ю в а в день і
ніч. Щ о р о к у тисячі л ю д е й на З а х о д і стаю ть на чолі різних товариств.
А зго д о м , знесилені, к о н аю ть за к е р м о м своїх м аш ин. П е р е в то м л е н е
с е р ц е зупиняється. Д о крісла, зв іл ьн е н ого лиш е на кілька годин,
згр аям и ки д аю ться трохи м о л о д ш і хижаки. І зн о ву п а д а ю ть жертви.
М о я друж ина, над зви чай но вродлива, як і м іл ьйон и західних ж і­
нок, ж ил а з настій л и вою д у м к о ю стати щ е к р а щ о ю . В он а їла небагато,
щ о б не поповніти, а коли верталися погідні дні, сподівалася, щ о я
п о в е з у її у відпустку на с е р е д з е м н о м о р с ь к е у зб е р е ж ж я , де вона м о г ­
ла б д о б р е засм агнути. О с ь так, п р о тя го м у сь о го літа, на кількох тися­
чах к іл о м е тр ів м о р с ь к о го п л яж у п р о стягаю ть с я під п е к уч и м п р о м ін н я м
с о н ц я незліченні м о л о д і тіла. А з п р и х о д о м осені л ю д и п ід р а х о в ую ть
ж е р тви с о н я ч н о ї війни. М о л о д і ж інки з у р аж е н и м и л е ге н ям и сід аю ть у
п о їзд и і їд у ть у гори к о ш т о м со ц іа л ь н о го заб е зп е че н н я. їх дб ай л и во
клад уть у л іж ка санаторіїв, схож их на кораблі, викинуті хвилям и на
гірські пасма, д е вони п р о р із а ю т ь високу ніч тисячам и своїх ж овтих
іл ю м ін атор ів.
Я вижив. М о я д р у ж и н а — ні. Я кось улітку (П аскалеві б у л о тоді два
р о к и ) я не зм іг поїхати у відпустку. З ал и ш и в ш и сь у місті, я висів на
телеф онах, а м о ї сам е в цей час наближ алися д о ф ата л ь н о го м оря.
Щ о р а н к у д р у ж и н а б р а л а водний в ело си п ед і їхала д а л е к о від берега,

8
щ о б зо всім р о зд я гти с я під сонцем . Коли спека ставала н е сте рп н ою ,
вона, м абуть, час від часу стри б ал а в воду. Я к би там не було, о д н о г о
дня рибальський човен п ритягнув у п о р т п о р о ж н ій велосипед. Н а білій
полакованій д е р е в 'я н ій лаві знайш ли тільки ж о в т у куп ал ьн у ш а п о ч к у й
окуляри від сонця; я о д е р ж а в те л е гр а м у й прилетів літаком . Тіла ніколи
не знайдуть. М а б у ть, вона втонула, п е р е гр ів ш и сь на сонці, а течія віднес­
ла її в м оре. Коли я прибув, мій син їв м ан н у к аш у в дитячій кім наті
готелю. Він п о зн а й о м и в м ене з у сім а с в о їм и д р у з я м и і не р о зу м ів, ч о ­
м у я такий неуваж ний. Д о р о г о ю в П а р и ж він дивувався, ч о м у м а м а
залиш илась на м о р і сама. В она лиш илася там назавж ди. М и не м о ж е ­
м о навіть поплакати над її м о ги л о ю . М о г и л о ю їй стало м ор е . Б ільш е
ніде її нема.

— П р о щ о ти д ум аєш , татку? — запитує П аскаль.

— Ні п р о щ о.
Я хитаю г о л о в о ю й н ам агаю с я всміхнутись. П о о с та н н ь о м у с у б о т ­
н ьом у й н е д іл ьн о м у від п очи н ку в Ір од і ми вж е третій день у П ариж і,
і я такий заклопотаний, щ о не м ав навіть часу поб ал акати з сином .
— Щ о ти р о б и в у р ан ц і в класі?
— Я вивчав м ан д р и М агеллана.
— «Ваш а величність знає, щ о нас п о в е р н ул о с я д в ад ц я ть сім ч о л о ­
вік на о д н о м у з п 'яти кораблів, посланих В а ш о ю ве ли чністю під к о м а н ­
д о ю славного капітана Ф е р н а н д о де М агел л ан а. В аш а величність знає,
щ о ми знайш ли к а м ф о р у , к о р и ц ю і перли. П р о с и м о так с а м о зважити,
щ о ми обпли вли д о в к о л а землі, б о поїхали на захід, а п ов е р н ул и ся зі
сходу».
— Щ о ж, це непогано.
— Н авіть д о бр е.
— Як звали того, хто так казав?
— Елькано.
— А к о р о л е м б у в К арл П 'я ти й ?
— Так.
— Ц е пр авд а?
— Все, щ о я кажу, правда.
— Зн аю . Ц е щ о сь м ай ж е таке ж гарне, як р о м а н и п р о лицарів
К р угл о го Стол у.
— У н е д іл ю в нас не б у д е часу їхати д о Ірода, але я м о ж у п о в е з­
ти тебе, куди захочеш .
— Я хотів би подивитись на вовків.
— Ч о м у ти так часто згад у єш п р о вовків?
— Н е знаю , вони мені п о д о б а ю ть с я . О тж е , зго д а ?
— З у м о в о ю , я к щ о в с у б о ту ти д істанеш гарні оцін ки й не п усту­
ватимеш .
— Вважай, щ о вж е виконано.
О д н а к то го ж вечор а я виявив н еаб и яку ш код у. Н а стінній ш аф і
в п е р е д п о к о ї хл опец ь улаш тув ав собі «хатку», куд и зносить усе, щ о
його цікавить. Час о д часу я н ав ід у ю ся туди, щ о б знайти с е р е д тих
тр о ф е їв свою а в то р у ч к у або краватку. Тепер там я п об ачи в
статуетку О зіріса. Н е знаю , як вона потр ап и л а д о мене, б о родина
моя, як я вж е казав, б ул а д у ж е скр ом на. М о ж л и в о , якийсь наш т р о ю ­
рідний д ід усь поклав д о киш ені й п р и віз її нам (у м и н у л о м у столітті в
Єгипті велися б е зл ад н і р озк оп к и ). С тату е тк а ця справж ня, й м ені

9
зав ж д и казали, щ о Тй ціни немає. Х л о п е ц ь у зя в ТІ і, в важ аю чи зелений
к ол ір патини, щ о рівни м ш а р о м укр и вал а б р о н зу, за над то сумний,
п ок р и в її ем аллю . Я д у ж е розгнівався, б о ч е р е з таку р е с та в р а ц ію р ід ­
кісна к ул ьтов а річ утратила всю с в о ю цінність. В зя в ш и її д о себе в
кабінет, став л ю на стіл, а сам в ід п о в ід а ю на листи. Ч е р е з якусь хви­
лину гнів мій зм ін ю єтьс я п оди вом , а далі навіть захватом . Я бачу, щ о
дитина, р о з м а л ь о в у ю ч и за с в о їм у п о д о б а н н я м статуетку, інтуїтивно
натрапила на ритуальні к о л ьо р и тр ьо х ти ся ч о л ітн ь о ї давності. Щ іл ь н е
в бр ання б о га -ц а р я н а б р а л о к о л и ш н ь о ї білості. В исока єгипетська к о р о ­
на стала ч е р в о н о ю ; та к о ю вона є на ф р еск ах л ук со р ськ и х гробниць. А
два берла, схр ещ ені на груд ях (п одвійне с хр е щ е н н я зап 'ясть і берлів
о зн ачає а б с о л ю т ч е р е з зап е р е че н н я заперечення), зн о в у стали я с н о -зе ­
леними. О с ь тем а для психологів: дитина са м о ту ж к и віднаходить ста­
р ови нні м агічні символи. Я ставл ю О з ір іс а на місце. Усе-таки П аскаль
с е р й о зн о завинив і, з р о зу м іл о , не засл уж и в бачити вовків у неділю .
Д о в е д е ть с я відкласти ц е на інш ий раз.

— А щ о з в е л и к о ю м а ш и н о ю ,— запитує він м ене,— ти заховав її

а гар аж ?
— Так, вона чекає на канікули.
— К уди ж ми п о їд е м о ?
— З а п р о п о н у й щ о -н е б уд ь.
— М е н і все одно, тільки щ о б ц е б ув острів.
— Я к щ о хочеш , м о ж н а поїхати на К орсіку.
— Я к у п л ю карту, а п о тім скаж у тобі.
З а о щ а д ж у ю ч и на к иш енькових грош ах, хл о пе ц ь купив у книгарні
ш л я хо в у кар ту К ор сіки з о с тр о в а м и С ан гін е р на обкладинці. Р о згл я ­
нувш и карту, він к аж е мені, щ о цей острів підійде. П е р ш ніж їхати,
тр е б а л иш е купити човен. М и в и р у ш и м о в липні, на п о ча тку ш кільних
канікул. Н а пл яж ах не б у д е так л ю д но, і я п ов е р н усь д о П а р и ж а в
серпні, щ о й м ене влаш товує.
Н а с туп н о го тиж ня ми к у п у є м о довгий надувний човен з ч о р н о ї
гум и й підвісний м о то р . Того ж в е ч о р а син надув його, сп о р я д и в у
вітальні і тепер плаває по килимі — на захід, «по к ам ф о р у , к о р и ц ю й
перли». Щ о с у б о т и ми їз д и м о в Д о в іл ь в и п р о б о ву в ати й о го на воді. Все
гаразд. Коли ми снідали в ресторані, якийсь гр у зо в и к п о д р я п ав д в е р ­
цята н а ш о ї маш ини. П аскаль у розпачі. В сю д о р о г у н аза д він сидить з
трагічним в и р а зо м обличчя, і я к е п к у ю з нього.
— Д у м ає ш , ц е так с е р й о зн о ?
— Так.
— Тоді як би ти п ереноси в спр авж нє н е щ астя?
— Яке?
— Н е знаю . С к а ж ім о , відсутність матері.
П аскаль п о д у м а в хвилину, згод о м , усм іхнувш ись, глянув на мене:
— Річ у том у, щ о м аш и н у м о ж н а переф арб увати, а як м ам и нема,
то її не повер неш .

П р и зн а ч е н о го дня ми с п уск аєм о сь аж д о Н іц ци й уве че р і с ід аєм о

на кор аб ель. У се р о зп о ч и н а є ться на світанку. В п о р ту Бастія п ак е тб о т
тихенько пр и чал ю є д о б е р е га в б е з м ір н о спокійних водах біля під н іж ­
ж я с ір о го силуету міста, міста, щ о бачило, як м о л о д и й Н ап о л е о н сідав

10
на ко р аб е л ь і ви р уш ав н азустріч м а й б у тн ьо м у. М и с х о д и м о на зем л ю ,
щ о б поснідати в п о р т о в о м у бістро, поки кран вивантаж ить н аш у вели­
ку м аш ину. А з г о д о м у ж е їд е м о С е н -Ф л о р а н с ь к о ю д о р о г о ю під р ан ­
кови м п р о м ін н я м сонця. Н е з а б а р о м в о н о припікає, і канікули р о з п о ч и ­
наю ться. З а в ж д и с л у ш н о покластися на р о з с у д долі; я прийняв п р о п о ­
зи ц ію Паскаля, щ о б й о го втішити, і завд яки ц ь о м у п е р е ж и в а ю н ай кр а­
щі дні. Зас и н аю чи в маш ині, то б то десь у н ай б е зл ю д н іш и х місцях, ми
за зн а є м о р о з к іш н о г о почуття свобод и. П рактичний бік н а ш о го ж иття
не обтяж ливий. Я не л ю б л ю куховарити, й сн ід ає м о ми звичайн о в
ресторані, а увечер і їм о ф рукти, де н ам зам а н е ться зупинитися, с п о ­
гляд аю чи вечір над м о р е м . Н е м а навіть п о тр е б и напинати намет:
досить увечері відчинити д в е р ц і й опустити спинку п е р е д н ь о го сидіння.
О с ь наш а до м івка. П е р ш о г о дня ми п р оки н ул и сь так спо зар ан к у, щ о
д о ве л о с я купити ш т о р у від с о н ц я на вікна. Х о д и м о звичайн о в плавках;
коли я б ачу на носі н ад ув н о го човна сина, та к о го засм аглого, з білим
від солі й с о н ц я чубом , м ені несила втри м атись від г о р д о ї усм іш кй.'
Й о го блакитні очі ви д аю ться щ е ясніш им и на т е м н о м у обличчі. Якось
нам д о ве л о с я ночувати в гор ах під соснами, і на світанку б у л о так
холодно, щ о в од а зі с тр у м к а об п ал ю вал а, як вогонь. К р е м дл я гоління
не пінився, і син реготав. В інші ночі ми ш укал и зак у тку в скелястих
бухточках, н ед ал еко від пахучих чагарів. Н ас закол и сував ш у м хвиль.
М и спізнали затін о к екваліптів, сосон, запах в о гн ю увечері, як в А ф р и ­
ці. Я кось уранці, на н аб ер еж н ій о д н о г о порту, ми побачили, як р и б а л ­
ка р о зн ім а є н о ж е м вели чезну о р а н ж е в у черепаш ку, п е р л а м у т р о в у
зсередини, щ о ніби п р и м а н д р ув а л а с ю д и з південних м орів. П аскаль
захотів купити її, але в з а к р и то м у ав то м о б іл і від неї так м іц н о пахло
м ор е м , щ о аж р о зб о л іл а с я голова. Увечері, зупин ивш ись на перевалі,
ми винесли її з м аш ини під багаж ник, б о не м огли спати. С и н н е п о к о ­
ївся, боячись, щ о б її не з'їл и вовки. І справді, уночі д о в к о л а нас б л у ­
кали б езп ри тул ьн і пси. С х о п л ю є ть с я б уря. Блискавки такі сильні, а
злива так п еріщ и ть по маш ині, щ о д у м а ю , чи не к р а щ е р уш и ти далі й
п ош укати л іп ш о го місця. Вранці неп од а л ік зн а х о д и м о чер епаш ку. Г о ­
лодні пси, р о зд р а то в а н і р ізк и м запахом , відтягли її вбік. В она не д у ж е
уш код ж ена.
І вреш ті, як завж д и б уває в житті, те, щ о ш укаєш , пр иходить не­
ж д ан о-негад ано, як правило, над то пізно. З а три дні д о в ід 'їз д у ми
натрапили на «наш » пляж. Я не ш укав його. Тим паче, якби й ш укав,
то не зн ай ш ов би. Н а вузькій д о р о зі, пр оби тій у скелі, з яким ось пе­
р е д ч у ттям гальм ую , і р а п то м син вигукує, п о к а зу ю ч и на бухту, п р о ­
стелену внизу в своїй п олінезійській незайм аності. М и с пуск аєм ося
туди р о зб и ти м ш ляхом , я ви хо д ж у з маш ини, щ о б см іл иво зняти п е р е ­
гор од ку, яка закр иває вхід у чиєсь володіння. Д арм а, якщ о хтось
прийде, ми п о р о зу м іє м о с я . І ось ми в раю . Син надуває човен,
м аш ина стоїть за кущ ам и. Ц ілий день ми на м орі. П аскаль вудить
рибу. М и зал и ш и м о ся тут аж д о в ід 'їзд у. О тж е , ввечері ми не зго р т а ­
єм о човна, а лиш е витягаєм о й о го на пісок, у той час як день повіл ьн о
згасає, ос в ітл ю ю ч и небосхил пастельним у р о чи сти м сяйвом . Якийсь
сум ирний сірий осел п р и й ш ов і ліг біля нас. М о р е таке спокійне. П л ю с ­
кіт уж е ледь чутний. Р ап том якийсь д ід у лахм ітті піднім ає п е р е г о р о д ­
ку і підходить, м овчки вітаю чи нас п ід н я то ю р ук о ю , як це р о б л я ть
араби. Гадаю чи, щ о він власник ц ь о го клаптя зем л і і слід від ш к од ува ти
й о м у за наш непроханий наїзд, я ш у к а ю в киш ені гр о ш і й с туп а ю д о
нього. Але, зустр івш и сь із ним п огляд ом , я р о з у м ію с в о ю п ом илку.

11
Він каже, щ о радий бачити нас на своїх зем лях, і запитує, чи м о р е б у ­
л о гарне: всю д р у г у п ол ов и н у дня він сидить у своїй м азанці, п р и тул е ­
ній нагорі, і дивиться, як ми р и б ал и м о. Він визнав за п о тр іб н е прийти
й п о б аж ати нам д о б р о ї ночі. М и м о в о л і син дає й о м у зл ов л е н у рибу,
нан и зану на гілку. С ел яни н б е р е її, всм іхаю чись, д я к ує і сідає біля нас.
Витягає свій кисет, п овіл ьн о скр уч ує цигарку, п р о в о д и ть язиком , щ о б
склеїти її, дістає запальничку, з р о б л е н у з п а тр о н н о ї гільзи.
— Ц е нім е ц ька куля,— каж е м ені старий, п ок азую чи , щ о вона за­
округл ена, а не кінчаста, як у ф р ан ц узів .
Я в и с л о в л ю ю захват м ісцевістю , і п атр іар х б е з ф а л ь ш и в о ї с к р о м ­
ності п огод ж ується, щ о це од ин із н ай кр ащ и х куто чків на К орсіці. Я
п ід н о ш у й о м у скл янку вина. С к уш ту ва вш и , наш гість не д у ж е впевнено
хвалить його, але все-таки зауваж ує, щ о м ісц е ве вино кращ е. Він
принесе нам зав тр а пляш ку, він би приніс щ е й с ьо го д н і увечері, але
не знав, чи ми л и ш а єм о ся на пляжі. Чи п о тр іб н е н ам уран ц і м о л о к о ?
Ні, д я к у ю : не завд авай те собі клопоту. А м о ж е б, старий п огоди вся
с уп р о в о д и ти нас зав тр а на р и б о л о в л ю ? Він так д о в го м овчить, щ о я
сум н іваю ся, чи п о чув він, і зб и р а ю с я вж е п овтор и ти запитання, аж тут
він п ов іл ьн о відповідає, щ о й о го син втопився у війну, і відтод і він
зап р и сягнувся не виходити б іл ьш е в м ор е.
— Чи є на К о р с іц і вовки? — запитує в н ього Паскаль.
— Є лю ди, хлопчику. А це гірш е. Коли я б ув такий, як ти, мати
к азал а мені, щ о чула уночі, як у за р о с тя х вию ть вовки. А л е я ніколи
їх не бачив. Ч о м у ти зап и ту єш ?
— М е н е ц ікавл ять вовки.
— Тепер час вовків минув. П р о т е л ю д я м п о д о б а єть с я боятися,
вони й п онавигад увал и соб і страхіть. М е н і вж е п о р а д о д о м у . Я к щ о п о ­
тр е б у в а ти м е те мене, спитайте с та р о го П 'єр а .
— А як н ік о го не б у д е ?
— З а в ж д и хтось нагодиться.
С тар и й під вод и ться й кладе р у к у дитині на голову. П аскаль не л ю ­
бить, щ о б д о н ьо го торкались, і завж д и ухиляється. А л е на цей р а з
він не вор уш иться, а п о тім тихо п ідходить д о діда.
— Ти м ені п о д о б а єш ся , хлопчику.
— Ви мені теж.
С тар и й пр остягає м ені руку.
— Іноді я втом лю ю сь... М о ж е , й не зійд у вниз. А л е в ід 'їз д ваш п о­
бачу. Б е р е ж іть дитину.
Він п овер тається й п ов іл ьн о йде собі, зігнувш ись д о цієї б е зп л ід н о ї
в и со хл о ї землі. М и бачим о, як він д р іб н и м и к р о к а м и піднім ається на
горб, п отім зникає. Б ільш е ми не б а ч и м о його. О сел, щ о біля нас,
с у м н о реве. З ал ягає ніч.
Н аступний день ми зн о ву п р о в о д и м о в м орі. І д р у га ніч на пляж і
біля човна, в итягнуто го на пісок, така сам а спокійна, як перш а. П о в іл ь ­
но іскриться й згасає вогн и щ е — й о го запалив уве че р і син, щ о б подати
знак с та р о м у на горі.
Все сталося тр е ть о го дня, останнього. М и в м орі, я д р ім а ю і крізь
за п л ю щ е н і повіки б ачу чер воні відблиски п р ом іння. Час о д часу м ен е
б уд и ть п л ю скіт хвиль, інколи, ліниво р о з п л ю щ и в ш и око, я бачу, як
П аскаль сидить на ч о р н о м у буйку, звісивш и ноги у воду, і терпляче
рибалить. Х м а р и н к а заступає сонце; чер вон і м ір аж і в р аз чорнію ть,
вм ить м е н е о х о п л ю є свіжість, і я, здригнувш ись, с хоп л ю ю ся . Син зл о ­

12
вив дві рибки. З н е н а ц ь к а він скр и кує й, п р о стя гн у вш и руку, п о к азу є
мені на н е б о м ай ж е над наш им и головам и. Н а с ір о м у тлі серпанку,
н акинутого на сонце, р а п то м вибухає сліпуче світло, як та ж о в та пляма.
С п о ч а тк у ми нічо го не відчуваєм о, але вж е за кілька с е к ун д д о нас
доли нає ви б ух ов а хвиля, а з г о д о м глухий, стиш ений гуркіт. Л е д ь зар я -
б о тіл о на воді. Враж ені, ми д и в и м о ся на небо.
— Татку, це л е тю ч і тар іл ки ?
— Все м о ж е бути, але навряд!
— Д ивись!
Там, де ж о в та п л ям а зникла так с а м о р аптово, як і з'явил ася, хм а ­
ри п р о д ір яв л е н і чо р н и м и крапкам и, н е м о в ш ибка, зап а с к уд ж е н а м у х а ­
ми. А л е ці крапки не н е р ух ом і: вони п ов іл ьн о оп ускаю ться, кл уб л я ть-
ся м а л е н ь к о ю л и х о в іс н о ю хм а р и н ко ю , д еякі зникаю ть, а інші, п овіл ь­
но зб іл ьш ую чи сь, о п у ск а ю ть ся д о м ор я.
— М е н і здається, виб ухнув літак.
— П о -тв о єм у , це військовий літак?
— Н е знаю , синку.
— У л ам к и впадуть на нас.
С пр авді. П о тя гн ув ш и за ш н у р о к стартера, я за в о д ж у підвісний
м отор, — човен р у ш а є з п е р ш о го разу. М и п о в іл ь н о відпливаєм о.
— М е н і хол одно, — к аж е Паскаль, о хоп и в ш и плечі рукам и.
Я к и д аю синові с во го светра, він од ягає його, а я с п о сте р іга ю за
клятим небом . Р ап то м якась вогнехвоста ком ета, вип е ре д ивш и всі ін­
ші уламки, з гу к о м летить униз, і свист її в м ір у н аб л иж е н н я д о нас
стає дед алі сильніш ий. То реактивний двигун, усе щ е п р а ц ю ю ч и , за х о ­
пив з с о б о ю улам ки крил і з р е в о м врізається в м ор е . Він поринає,
зд ій м аю ч и цілий стовп піни. П о т ім ті пінисті кільця зникаю ть, а в в о д у
п ад а ю ть інші чорні п р ед м е ти якоїсь д и в н о ї ф ор м и . Н ія к о го сліду ж и т ­
тя. Я кось велично оп ускається зд о р о в е н н и й ш м ат крила, крутиться п о ­
вільно, як сухий листок. Н а висоті півста м етр ів він захитується і пірнає,
як ніж, р о зітн у в ш и м о р е ніби о д н и м у д а р о м сокири, м ай ж е б е з бри зок.
Я кр аз тод і ми п ом ітили ф атальний параш ут. М е та л е в і улам ки, р о зсія н і
в повітрі, вж е п озни кали у воді, а він щ е коливався у височині, веселий
і таємничий. Й о го ділили навпіл чер воні й білі квадрати.
— Не р о з у м ію , — каж е Паскаль, який у в а ж н о дивиться на п а р а ­
шут, поставивш и д а ш к о м руки над очима. — Ц е не лю дина.
С правді, це не л ю д ина: це щ о с ь гірш е. Н е я с н о видно м еталевий
циліндр. А л е щ о то за такий цінний пред м ет, щ о р ятувал ьні п р и стр о ї
на б о р ту літака зб е р іга ю ть його, щ о б після катастроф и, з я к о ї ніхто
не вийде ж ивим, він м іг с по кій н о п р о д о в ж у в а ти с в о ю п о д о р о ж на па­
р аш уті? Він наб л иж ається д о нас, і я м и м о в о л і д а ю газу, аби ш в и д ш е
відпливти від то го м ісця, де він упаде. Ч ор н ий гум ови й човен починає
р ізк о гойдатися на хвилях, і, щ о б не втратити рівноваги, хлопчик п р и­
сідає. А л е вітерец ь з яким сь ж о р с т о к и м л ук ав ств о м повіває сильніш е
й теж зм ін ю є тр а є к то р ію б ом б и , і вона зн о в у летить на нас. М и м чи ­
м о по воді, а вона падає на нас. Тепер її видно кращ е. Н а сірій м е т а ­
левій об ш и в ц і п о м іч а є м о білі й чер воні літери та циф ри. П р и вибуху
потерпіли різні деталі, із щ ілин зви саю ть дроти, улам ки м еханізм ів.
Ц и л ін д р заокругл ений. З а ф о р м о ю він нагадує той патрон, щ о став за ­
п ал ьн и чк ою для к о р сік а н с ь к о го селянина. Н ареш ті, у ту мить, як вона
зближ ується, я спр авді п о ч и н аю боятися, щ о б яки м ось зб іго м о б с т а ­
вин вона не впала на нас. А ж тут рятівний п о д у в вітру підносить

13
параш ут. Він пр ол ітає над нами, як пап ер овий змій, на секун д у вкри­
ваю чи нас с в о є ю тінню, і вреш ті падає за кілька десятків м етр ів од
нас. В о д а поглинає його. Н е с ам о х іть я ви м и к аю м о то р . Ч овен щ е
пливе по інерції, а П аскаль і-їадягає с в о ю п ід в о д н у м аску і встає, го то ­
вий стрибнути. Він запитує мене, чи м о ж н а подивитися, щ о то за у л а ­
мок. Я з а б о р о н я ю йом у. М е н е м о р о зи ть. Бож е, як х о л о д н о ц ь о го л іт­
н ього дня. Д и вл ю ся, чи д а л е к о ми відпливли від берега. Треба десять
хвилин, щ о б вернутися. П ісля ц ь о го б ли скави чн о го дійства здається,
ніби нічого й не сталося. С ір е світло, щ о зал ивал о ц ю сцену, зн о ву
зм ін и л ося яскр авим сонцем . З а якусь м ить хм ари р озійш лися, і зн о ву
п р о сту п и л о н е б о у своїй о д в іч н о чистій, л а зу р о в ій глибині. М и пл и ве м о
д о пляж у. С р ібл и сти й к у зо в м аш ини час від часу зблискує, спалахую чи,
як електрична лампа. С о н ц е зн о в у купає в с в о є м у п р о м ін н і світ. А л е
це — вечірнє сонце, в о н о вж е не гріє.

4
У с уч а с н о м у світі к о ж н у п о д ію слід ф іксувати. О тж е , ми не м о ­
гли п р о с то поїхати собі то го вечора, як гадали; спо чатк у тр е б а б ул о
п ов ід ом и ти власті п р о все, щ о ми бачили. С іл ь сь к а ж а н д а р м е р ія м і­
стилася у в е л и ко м у с т а р о м у б уд и н к у з кам еню , щ е д осить м іц н о м у.
Він здається б е зл ю д н и м . Я заход ж у, не стукаю чи. Го ло вн а кім ната
п о ф а р б о в а н а в захисний кол ір і п од іл ена д е р е в 'я н о ю п е р е го р о д к о ю .
Н а стіні аф іш а — м о р я к у парадній ф о р м і сур м и ть у с ур м у, за к л и к а ю ­
чи відвідувачів записувати сь у п е р е м о ж н и й флот. У м е н е н е м а н ас тр о ю
р о згл я д ати це, і т о м у я вго л о с запитую , чи є тут хто. Д в е р і в ід ч и н я ю ­
ться, і д о нас д оли нає сильний запах рагу: п отім з'я в л я єть с я м о л о ­
дий ж а нд ар м , на х о д у чіпл яю чи на себ е пояс. С п е р ш у він запитує м е ­
не, чи не хочу я аперитиву, я д як ую , і він поясн ю є, щ о втратив ж ін ку
і м усить сам куховарити, б о це теж тр е б а уміти. С а м е с ьо го д н і він
готує зая че рагу, і о с о б л и в о п о тр іб н е тут пахуче зілля. Він зб и р ає його
в кор сіканських хащ ах. Н е слід заб ува ти та к о ж ш авлії. Ви, справді, не х о ­
чете п ок уш ту в а ти ? С п р авд і, ні! Я тільки -но бачив, як виб ухн ув літак,
і якийсь п р е д м е т з неба впав у м о р е п о р уч зі м н о ю , а зав тр а я м а ю
п ове р н ути ся д о П ариж а. С тр ивайте! М о ж л и в о , слід усе це викласти
на пап ер і? М а б у ть, таки слід це зробити.
Р о з ч а р о в а н о зітхнувш и, ж а н д а р м виходить зняти з в о гн ю своє
рагу. Д е н ь й о м у зіпсовано. З н о в у почи нається важ ка р о б о та. Він с т а ­
р ан н о вибирає ж о вті бланки, п ід к л ад аю чи копірку, п о я с н ю є мені, щ о
колись кор и стув ав ся ф іо л е т о в о ю к о п ір к о ю , б е р у ч и її з запасів с во го
попередника, але зго д о м , завд яки зн а й о м ств а м у вищ их інстанціях, д і­
став чорну. П ом іти вш и , щ о це м ене не цікавить, він зн о в у зітхає й п о ­
чинає др укувати. М и б 'єм о ся, зв а ж у ю ч и к о ж н е слово. Як описати к он ­
тейнер, причеплений д о п ар аш ута ? Ц иліндр, м абуть, м ав п 'я тд е с я т сан­
ти м е тр ів у д іа м е тр і і два з п о л о в и н о ю м етри завдовж ки, м а й ж е як наш
надувний човен. Стривайте... Я к о ї він м а р к и ? С п р авд і, кур ор тн и ки
часто м а ю ть такі. Чи зад о в о л е н и й я з ньо го ?
П р е д м е т б ув заокр угл ений, як б ой ов и й патрон. Ц е п ор ів н я н н я п о ­
д о б ає ться ж а н д а р м о в і, він стар а н н о й о го ф іксує. Ц е заб и р ає трохи часу.
Щ о то б ув за пред м ет, на м о ю д у м к у ? Чи не м іг це бути б е н з о ­
б ак? Він не м ав би параш ута... А я к щ о це?.. Так, м ож е, це, справді...
А л е ні він, ні я не зв а ж у є м о с я назвати ф атальн у «річ».

14
 — Н а Корсіці, — к р екче ж а н д ар м , — усі побачили б...
Він п одає мені куп у паперів на підпис і р адить д у ж ч е натискати
к у л ь к о в о ю р у ч к о ю : с л у ж б о в а к о п ір ка досить ж ирна, але, на жаль,
трапляється, щ о к оп ії виходять нечіткі. І справді, виявилося, щ о на дру­
го м у п р и м ір н и ко ві підпис б ув у ж е невиразний, а на т р е т ь о м у й п о г о ­
тів. Треба зн о в у підписувати к о ж е н зо кр е м а. П р о т о к о л б у д е п е р е д а н о
в бригаду, а я к щ о в и п ад о к за с л уго в ув а ти м е уваги, він дій д е і д о п р е ­
ф ектури. Я д а ю с в о ю ад р е с у й кажу, щ о все ж таки, не д р а м а т и зу ю ч и
п е р е д часн о справи, хотів би знати п р о наслідки р о зш у к ів . Ц е ц іл к о м
п р и ро д но. Тільки п ар и зьк а ж а н д а р м е р ія тут ні при чом у, вся в ід п о ­
відальність л е ж ати м е на м ісцевій поліції.
П р о т я г о м у сієї ц ієї р о з м о в и син чекає на м е н е в м аш ині. Я ви­
х о д ж у п оп р о ха ти й о го щ е тр охи потерпіти: н е з а б а р о м м и вж е закін ­
чимо. Він відповідає, щ о не поспіш ає.
Я бачу, як ж а н д а р м після так о го н ап р уж е н н я витирає х у с т о ч к о ю
скр он і; він дістає з ш ухл яд и ш таб н у карту, щ о б щ е р а з уточнити
місце, де ми були.
— С а м е тут, де я записав, — п о л е гш е н о п о тв е р д ж у є він. — Ц е
власність с та р о го П єра. Ви бачили й о го?
— Так, він д у ж е п р и єм н а лю дина.
— В ам п ощ астил о. Ц е дикун. З в и ч а й н о він зустр ічає л ю д е й із р у ш ­
ницею . Бачте, колись він вою вав.
— Н е л иш е він один.
— Так, але це й о м у не с п о д о б ал о с я . Ви знаєте, як н ази ва ю ть ц ю
б ух ту?
— Ні. М и о б р ал и це м ісц е випадково. Я не м ав карти.
— Тут ми часто к а ж е м о «порт». Бачте, ця б ух то ч к а м ає італійську
назву. її нази ва ю ть п о р т della morte. В ам з р о з у м іл о ?
— Так.
— Н е знаю , звідки в о н о піш ло. Ц е о зн ачає п о р т смерті, п р авд а ж ?

5
D e lla m orte — ц е по-італій ськом у. « H - b o m b » — п о-ан гл ійськом у. Та
с л о во «гнів» ф р ан ц узьк е .
М и п о в е р та єм о ся д о П ариж а, і нам здається, щ о м и приїхали зд а ­
леку. Син теж відчуває — те, щ о з нам и сталося в останній день, м о ­
ж е бути страш не.
У вечер і за о б ід о м він каже:
— Татку, пригадуєш , якось, я щ е б ув м аленький, ти взяв м е н е в
собо р, не п а м 'я та ю , в який. Я в п е р ш е п об ачи в с п о в ід а л ь н и ц ю і ви­
гукнув: «Дивись, ліф т!»
— Годі, П аскалю , я не хочу, щ о б ти кор и стувався таким ліф том .
— П р о с т о я хотів те б е р озвеселити.
— Х о д ім о спати. М и втомилися.
Але, зр о зу м іл о , тільки-но я ліг, сон п окин ув мене. Я встаю, скл а­
д а ю папери і зн а х о д ж у запитальник: один мій д р уг-п с и х о л о г п ор ад и в
дати й ого хлопцеві, коли той сум увати м е. Й ш л о с я п р о злигодні я к о ­
гось П оля; після н а д р у к о в а н о го п очатку ф р ази хл о пе ц ь м ав ш видко,
не р о зд у м у ю ч и , написати п р о д о в ж е н н я . М е н е вразили деякі відповіді:

15
 3. Коли Поль уздрів ворога, він покл икав своїх вовків.
6. Коли Поль зрозуміє, він це зр обить.
10. Коли Поль матиме мужність це зробити, він зробить.
22. Якщо б Поль мав вибір, він зр о б и в би це.
36. Якщо я зможу, я з р о б л ю це.
Щ о то за ш ал ене б аж ан н я зр о б и ти ? П р о щ о й ш л ося ? І для чого?
В ран ці я за п и ту ю Паскаля, але він не м о ж е відповісти.
Я тел еф он ую , щ о б дізн атися щ о с ь нове п р о ви п ад о к на К ор сіці;
ніхто нічо го не знає. В ід о м о лиш е о д н е — над К о р с ік о ю то го дня не
р о зб и в с я ж о д е н пасаж ирський літак. А я к щ о йдеться п р о вибух о д н о ­
го з тих великих ато м ни х хижаків, щ о б е зу п и н н о гур к отя ть над наш и-
ми головам и, то всі військові, звісно, зап е р е ч у ва ти м уть очевидність
доти, д о ки їм зам анеться.
— А я к щ о це б ул а л е тю ч а тар іл ка? — зн о в у запитує хлопець.
Ц е б у л о б с м іш н о і з а с п о к о їл о б нас. А л е н ам не поталанить.
— Ти п ам 'ятаєш , щ о я за три дні їд у в скаутський таб ір ? — нага­
дує м ені Паскаль. — Я хотів би п е р е д тим поди ви тися на вовків.
— Б ою ся, щ о я не м а ти м у часу. С ь о г о д н і п о о б ід і ти йдеш д о лі­
каря. П о т ім я повинен їхати д о Л о нд она. П о в е р н у с я лиш е в день т в о ­
го в ід 'їзд у.
— А л е ж я не хворий.
— Зн а ю . Ц е п р о с то д л я проф ілактики. А д ж е навіть че м п іон и ча­
сто н ав ід у ю ться д о с во їх лікарів.
— Ти д ум аєш , щ о в нас те ж колись б у д у т ь вовки?
— Ц е не так легко. Б ою ся, щ о ні. А взагалі, н а в іщ о вони?
— Вони зах и щ а ти м уть нас?
— Від к о го ?
— Вони зах и щ а ти м уть нас.
— Тобі с тр а ш н о ?
— Коли я з то б о ю , ні.
Того с а м о го дня од ин з м о їх др узів, лікар, д о в го о гл я д ає хл о пч и ­
ка. Я п о п е р е д и в й о го п р о с в о ї п о б о ю в а н н я (н е зв а ж а ю ч и на їх н ю не­
йм овірність), але все в нор м і. Н азавтра, коли я вж е в Л о н д он і, лікар,
як б у л о д о м о в л е н о , при хо д и ть д о м е н е д о д о м у і, каж учи, щ о хоче
навчити П аскаля водити с п р а в ж н ю м аш ину, везе й о го на о к о л и ц ю в
л ікарню , яка вваж ається н а й к р а щ е о б л а д н а н о ю в Є в р о п і д л я л ікуван ­
ня випадків оп р ом ін е н н я. О б сте ж е н н я, п р о в е д е н е під в и гл я д ом гри,
не виявило ж о д н и х тр и в ож н и х сим птом ів. Н е м ал а о з н а к за р аж е н н я
і м аш ина, о б с те ж е н а л ічил ьником Гейгера. П равда, вона б ул а значно
далі від та є м н и ч о го параш ута.
О тж е , в П ар и ж і на м ен е чекаю ть л иш е заспокійливі новини. Син
із за п а л о м пакує свій р ю к за к. У ч о р а він з т о в а р и ш а м и відвідав м о р ­
ський м узей. З Л о н д о н а я п р и віз й о м у теплий м о р сь к и й плащ , м а ­
ленький кітель із в е р б л ю ж о ї вовни, довгасті гудзики я к о го зр о б л е н о
з тв е р д о го дерева. З ахоп л ен и й хл о п е ц ь виріш ив узяти й о го з с о б о ю ,
щ о б зди вувати товариш ів. А д ж е в О в е р н і ночі холодні, навіть улітку.
М и їд е м о на вокзал, і я зал и ш аю с я сам.

6
Увечері, сидячи с а м о то ю , сп о кій н о д о сл ух а ю ч и с ь д о ходи ч а с у ,—
він зав ж д и н ад ход ить д у ж е повільно, десь іздолу, із світових глибин,
але м ені не спіш но, — я не м а ю ж о д н о г о б аж ан н я р озваж и тися. Щ е

16
м е н ш е м ені хочеться піти на якесь видовищ е, і сам а дум ка, щ о я п о ­
б ачу зн ай ом і обличчя, лякає мене. О т о ж я м о в ч к и п о р и н а ю в с п о га­
ди, за д а вн ім зви чаєм тих, хто зб и р ається з м у ж н іс т ю п е р е д у д а р а м и
долі.
Колись в О вер н і, м ені б у л о тод і п 'я тн а д ц я ть років, б ать к о с у м н о
глянув на мене. В сю д р у г у п о л о в и н у дня він п о р ав ся в садку, а я ви­
тісував к о р м у д е р е в 'я н о г о човна.
— Бідний Л оран е, — сказав він тоді, — не знаю , чи вабить тебе
м оре, але знаю , щ о ти зо в с ім не селянин.
П р и га д ую , як цей співчутливий тон н е п р и єм н о врази в мене. Н е
зн аход ячи відповіді, я відчув, щ о для м о г о м а й б у тн ь о го д у ж е важ л и во
не залиш итися з ц и м н е п р и єм н и м враж е н н ям . Т реба б у л о о д р а зу,
прийнявш и виклик, визначити с в о ю мету. Д и в у ю с я сам, як я тод і ви­
мовив:
— Я — лицар.
Батько, очевид но, зр о зу м ів , бо, зам ість п о ж а р ту в а ти з м о їх слів,
пильно глянув на мене, а далі, згорблений , від ій ш ов з л о п а т о ю в руках.
М и н у л о тр и д ц я ть років. Але, навіть не р о з д у м у ю ч и над с в о їм и
словам и, я виконав те, щ о так л е гк о в а ж н о й уп е в н е н о вим овив у той
день. І нічо го більш е. Я д и в л ю сь і йду далі. Я не хо чу зм ін ю в а ти світ.
І не д у м а ю , щ о він м о ж е принести к о м у с ь щ астя, а м ені й поготів.
Він п о д о б а єть с я м ені такий, як є. Л ю д с ь к і пристрасті м а л о м е н е о б х о ­
дять...

М е н і поталанило, щ о я п о зб у в с я друж ини. П р и к р о так говорити,

але ж коли це правда. Б о сам е в ту хвилину я зр о б и в с я д о р о сл и м ,
переставш и, нареш ті, вірити в щ астя.
Я кохав с в о ю др уж и н у. М е н і п од о б а л о ся , щ о м и присягались на
вірність. М е н е не гнітило б аж ан н я п р о ти л е ж н о го : я не м ав охоти ла­
мати слово. Н ебо, будинки, ви н огр ад на стіні, р уш н иц я, п о в іш е н а над
к ом и нком , м ирний плин од н о м ан ітн и х і таких р ізн их днів, ця б уд е н н а
д е к о р а ц ія ж и ттєв о го те атр у м ене вдовольняла. У се п е ре д баче н о. Я к щ о
схоп л ю ється буря, вдир ається в о р о г і з а г р о ж у є д о м а ш н ь о м у вогн и­
щу, зн ім а ю ть з б р о ю і стріл яю ть. М и м а є м о на це право. М и за в ж д и
м а є м о право. Коли ж настає остання година, то валиться увесь наш
д ім і ми в м и р аєм о , дивлячись на свій вогонь. Н а й к р а щ е вільна л ю д и ­
на п очувається с ер е д нескінченних зо б о в 'я з а н ь . В ж е два тисячол іття
л ю д и З а х о д у ж ивуть хр истиянськи м м іф ом , навіть я к щ о за п е р е ч у ю т ь
й ого чи б о р ю т ь с я з ним (тоді вони в ід чува ю ть с в о ю силу). Все п е р е д б а ­
чено, навіть б л ю зн ір с тво . Бунтівники вільні, але й вірні теж. А той, хто
зап о чаткував ці нові часи, д о вів с в о б о д у д о краю , б о п огод и вся к р а ­
щ е бути р о зіп 'я ти м , аніж м овчати; щ о д е н н о м іл ьй он и л ю д е й слав­
лять й о го муки. Учи тель був кр а й н ім анархістом : він з п о р о га в ід ­
кинув вартість усіх законів. Л и ш е нестям на л ю б о в , святая святих с е р ц я
л ю д ськ о го , б ул а визнана п р авд и в о ю . О д р уж е н и й , я зго д ж ув а в ся з усім.
Я був щ асливий, як дитина. Так не м о гл о тривати вічно.
Н е з а б а р о м усе скінчилося. П о см ер ті д р уж и н и м ені те ж хо тіл ося
вмерти. Н а жаль, у м е н е щ е не б у л о на це права, б о я м ав в ід п о в і­
дати за дитину. Тяж ке го р е р о б и ть з д у ш і л иш е велику пустку. С е р ц е
ж ертви знекровлене, в о н о перестає битися а б о ж б 'єть с я ш алено,
н е й м о в ір н о ш видко, як у м ал еньких зв ір я то к під скл яним к о вп аком .

17
Н е щ а с тя і є тіє ю с к л я н о ю тю р м о ю , де, п озб авл е н и й кисню, ти зад и ­
хаєш ся. Ш ість м іся ців я не м іг спати. С о н п окин ув мене. Час о д часу
я вдавався д о п ор ош к ів, щ о б не впасти в б е зп а м 'я ть , та інш им и н о ч а ­
ми, р о з п л ю щ и в ш и очі, чекав ранку; якби я те р п ляч е п е ре р ахував
хвилину по хвилині всі ті ш ість м ісяців, то ж о д н а не п р оп ал а б. А п о­
тім синові спо вни ло ся три роки. Він говорив, ходив, і я вижив. П о ­
м ал у д о м ене вернувся сон. В пер та злість на с а м о го себ е м инулася;
в п р о д о в ж тих ш ести місяців, коротких, як мент, за р о б л я в на п р о ж и ­
ток, п р и б и р а ю ч и найганебніш их із своїх постав. Ц і перевдягання, ці
кри вл яння забавл ял и мене. І це м инуло.
З п о д и в о м я побачив, щ о після с тр а ш н о ї м е ж і м ені таланить у
справах. З г о д о м я зр о зу м ів , у ч о м у річ: все п очи н ал ося з того, щ о я
не б ув б іл ьш е щасливий. Колись щ астя н е м о в від д іл ял о м е н е від л ю ­
дей. Тепер у відчаї я б ув тверезим . Я б р а вся за речі зн ехотя і т о м у
вигравав. Д о м е н е п о в е р тал о ся життя. Л и ш е ніколи не п ове р н е ться д о
м е н е кол иш нє світобачення. Я не м іг б іл ь ш е дивитися тел евізор. Ц е
б ул а якась ор ганічна огида. Коли син у м и кав с в о ю у л ю б л е н у п е р е д а ­
чу, я виходив із кімнати. Так триває й понині.
А л е р е кл ам н е агентство, яке я заснував н ап е р е д о д н і см е р ті д р у ­
жини (сам е ч е р е з й о го відкриття я не п оїхав тод і на м оре), б е зм ір н о
п р оцвітал о. Я к щ о раніш е, п е р е д тим тр агічн им випадком , м о ї зусилля
ні д о чо го не пр и во д и л и і я не знав причини цього, то те п е р вони
давали б езсум н івн и й еф ект.
Я не став ні кращ и м , ні гірш им . Я став б ай д уж и м . Н іхто не міг
п озм а гати ся зі м н о ю , отж е, ніхто не м іг і п е р е м о гти мене. Я не від­
чував н ія к о ї агресивності, не м ав честол ю бства. П р о с т о з почуття гід ­
ності, стри м аності і, щ о б подуж чати, зіб р ати ся з силами, не впасти в
м е л анхо лію , я р о зп о ч и н а в к о ж н у д іл о в у р о зм о в у , н е м о в вона м ал а
все вирішити, н е м о в вона б ул а остання. В ибір з б р о ї у цій к о р о тк ій с у ­
тичці м ав істотно, б е з п о в о р о т н о виріш ити м о ю д о л ю . М ій с п ів р о з м о в ­
ник, як і всі, вагався, відступав, р о згуб л е н и й м о є ю б е зд о га н н о ю , м ай ­
ж е п р и р о д н о ю ввічливістю . Банкір, який кілька годин нам агався у м о ­
вити мене, гадаю чи, щ о вж е взяв м ене голим и рукам и, викладав сво ї
остаточні вимоги. Я з у с м іш к о ю дивився на н ь ого — ставш и н е щ асл и ­
вим, я л егко всм іх аю ся — і го в о р и в «ні». Він вагався. З р о с т а л а м о я р е ­
путація, зр о с тал а і важ ливість м о їх справ. Я сам дивувався.
Я каж у вам по сек р е ту — р е ц е п т відом ий, але м а л о хто к ор и с-
тається ним, б о м ал о хто нещ асливий настільки, щ о б у сп іш н о це р о б и ­
ти. Клята таєм ниц я д у ж е проста: ніхто ні п р о щ о не м ає уста­
л е н ої дум ки. Є лиш е тактика. Так прихід р іш у ч о ї л ю д и н и оч и щ ає м іс­
це і звільняє ш ахівни цю . Я с таю вж е тр охи в ід ом и м . П р о м е н е кажуть,
щ о я «см іли во йду вперед». Н асп равд і я не рухався, але інші в ід ступ а­
ли. Я нічого не вигадував, але м о я д у м к а виглядала н овою , б о інші
зм ін ю в а л и свою . Я зав ж д и казав те саме, але оскільки к ож е н правив
своє, м о є слово, с казан е вж е утрид цяте, вреш ті пом ічали, і вон о всіх
в р а ж а л о с в о є ю очевид ністю . Ц е сум ні відкриття, але їхній еф е кт б е з ­
сум нівний.
Я купив Ір од ський за м о к і став їзди ти туди з П ас ка л е м наприкінці
к о ж н о го тижня. М и р озум іл и ся, як два брати. Я з ф а т а л ізм о м спр ийм ав
своє процвітання. Я дум ав, щ о о д н о го дня (і к р а щ е б якнайш видш е,
але це м о ж е статися й значно пізніш е, чекати я з у м ію ) я пом ру, і ди­
тина лиш иться сама. Я м усив вибирати м іж щ а с тя м і м уж н істю . А вза­

18
галі, ж иття з р о б и л о свій вибір. Я сподівався, щ о хл о пе ц ь колись з м о ­
ж е (хоч тр охи завд я ки м ені) спізнати в о д н о час о д н е і д р уге — бути
д о р о с л и м і щ асливим .
То б у л о б чудо. А л е я спо д івався на нього.

7
С е р е д досить р я с н о ї в р а н іш н ь о ї п ош ти л иш е од ин лист п р и ве р н ув
м о ю увагу — н е згр а б н о адресований, від П аскаля, який вж е п р и був
д о О вер ні. Д итячий лист, хоч як д о бр е, зд а ва л о ся б, знаєш дитину,
завж д и містить м асу несподіванок. Ц ь о г о р а зу син написав листа м ай ж е
б е з о р ф о гр а ф іч н и х пом ил ок, а підписався великим и чотири сан тим ет-
ров и м и л ітерам и « П А С К А Л Ь » . З го р д іс тю він р о зп о в ід а є, щ о та б ір їх­
ній р о зта ш о в а н и й п о б л и зу нас, в Іроді, над о з е р о м , д е м и часто к у­
палися. А л е д у ж е хол од но. Чи о б тяж е н и й я п р а ц е ю ? Чи я знаю , щ о
це о з е р о виникло в « с е р е д н ь о в іч н о м у к р а те р і» ? Тут хол одн іш е, ніж на
Корсіці. О д и н скаут захворів, і й о го відправи ли п о їз д о м д о П ар иж а.
Чи я прослідкував, щ о б під час п р и би ран н я зі спальні не викинули в е ­
л и к о ї черепаш ки, п р и в е з е н о ї з К о р с іки ? Ц е д у ж е важ ливо. Чи зн а ю я
вж е щ о -н е б у д ь п р о той літак, щ о виб ухнув у п овітр і?

Ні, нем а ж о д н и х новин. Ні, я н ічо го не знаю . В ж о д н ій газеті нем а

згадки п р о той випадок, різні установи твердять, щ о н ічого не знаю ть.
А м е р и к а н с ь к е п о со л ьств о теж. Ц е м е н е не дивує: я к щ о літак б ув а т о м ­
ним б о м б а р д у в а л ь н и к о м стратегічних п овітр ян их сил, хвалитися н ем а
чим.
К р ім того, м е н е зн о в у турбує, ч о м у син так у п о д о б а в вовків.
І, н е м о в б и за я к о ю сь телепатією , н аступ н ої ночі м ені те ж сняться
вовки.
Я д у ж е р ід к о б ачу сни. А л е на цей раз, пр окин увш ись, я був
враж ений н а д зв и ч ай н о ю чіткістю сновиддя. В о н о д у ж е дивне: я був се­
р е д н е зн а н о ї м ені природи, хіба щ о п о д іб н о ї д о п р и р о д и Ц е н т р а л ь н о ї
А ф р ики, яку бачив на знімках. Високі сірі скелі видно вдалині, за ли­
стям дерев, щ о о то ч у ю ть нас. Я не сам, зі м н о ю Верден. М и п о в іл ь н о
їд е м о у в е л и ко м у ав то м о б іл і в з д о в ж якоїсь заго р о ж і. О д н а к я не па­
м 'я таю , чи В ерд ен спр авді сідав зі м н о ю в м аш ин у: коли я п о в е р т а ю ­
ся в Ірод, став л ю її в гараж, а В ерд ен д о нас у П а р и ж не приїздив.
Він овер нець, з села Разак, щ о за три к іл о м е тр и від Ір од ськи х веж.
У дитинстві ми р а з о м ловили креветок. А підлітками, в партизанах,
наприкінці війни пустили під укіс кілька поїзд ів. Те н азв и ськ о він
дістав від с во го батька, к о л и ш н ь о го з а в зя то го бійця, той зав ж д и носив
п р а п о р сел ищ а під час святкування 14 липня і 14 л и с т о п а д а 1.
Й о го б атьк о м ав пиш ні білі вуса й гол уб і очі, н е д о вір л и в о втуп л е ­
ні в далечінь. Д и ти н о ю я часто з ц ь о го сміявся. А л е перестав см ія ти ­
ся, коли помітив, щ о старий плаче. Він зав ж д и р о зп о в ід а в п р о В е р д е н
і якось, зам ість відвідати з д р у ж и н о ю Н е ап ол ь чи м о ги л у Н ап оле он а,

1 Національне свято з приводу закінчення першої світової війни.

19
 п о в із її д о Д у а м о н с ь к о г о о б е л іск а *. Вони ч е р е з силу їли круті яйця,
зак у ш ув ал и сір и м х л іб о м і к о в б а с о ю у вагоні тр е ть о го класу, і п о д о *
р о ж так знесилила вагітну ж інку, щ о в неї почалися пе ре й м и під час
оглядин ф ронту. В она р о зр о д и л а ся . Дитину, м ого м а й б у тн ь о го
товариш а, п р о зв а н о в Р азаці В е р д ен о м . Тепер йом у, як і мені, с о р о к
п'ять років, о б л и ч ч я м він схож ий на м о н го л ь с ь к о го завойовника. Ц е
вибрик спадковості, б о й о го батьки — сум и р н і ф р ан ц узи . А л е відом о,
щ о гунни, зазн ав ш и п о р а зк и в тих долинах, не всі відійш ли на схід.
Д е я к і з них поховал и ся в гор ах і з г о д о м уко рін и л и ся в М о р в а н і чи
О ве р н і. Коли мій д р у г В ерд ен верхи п р и був ає в ірод, то схож ий на
Там ерлана аб о Чінгісхана. О ч і в н ьо го вузенькі, сам він вилицю ватий,
ш к ір а жовта, а на п ід б о р ід д і си ню вата щ етина. Щ о к и б е зб о р о д і. В
іншій п р о в ін ц ії й о го ж ахалися б, та тільки не в О ве р н і. Коли я купив
Ір од ський зам ок, В ерд ен п р и й ш о в д о мене, п р о п о н у ю ч и послуги. З а
м о є ї відсутності він тут го сп о д ар ю є. А взагалі й тоді, як я тут.
Уві сні ми о б о є в Ц ен трал ьн ій А ф р и ц і, к о ти м о сь п овол і в м аш ині
по д о в г о м у шосе, о б с та в л е н о м у газов и м и ліхтарям и.
З у п и н я є м о с я біля тр о туар у. М и ніб и то в и к о н у є м о якийсь зад ум . К у­
ди ми п р я м у є м о ? П остави вш и м аш ину, В е рд ен відкри ває багаж ник —
славетний багаж ник, об б итий к лей онкою , де м о ж н а возити псів,— і дістає
звідти скл адану драбину, с у м к у з ін стр ум е н там и і два великі к о р и ч ­
неві міш ки. Д р а б и н у він чіпляє на зу б ц і о го р о ж і, п о в з яку ми д о вго
їхали, і м овчки, од ин за другим , ми д о л а є м о п е р е ш к о д у. Д е м и? Різ-
кий запах б 'є нам у ніздрі. Чути стійлами, а вірніш е, хиж акам и. С у в о ­
рий рик лева, зо в с ім п о р у ч із нами, п р о р із у є ніч. Я зд р и гаю ся. Р ап том
зо в с ім б л и зь к о чути лопіт крил, і велетенський птах, ідучи кр о ко м ,
як лю дина, ш в и д к о відходить від нас. В е р д е н п о п е р е д у н ам ац у є н ову
о го р о ж у , тепер це сітка з ш и р о к и м и вічками, і зн о в у ставить драбину.
М и п е р е л а з и м о на той бік, п р о х о д и м о десять м етрів, д о л а є м о тр е тю
о г о р о ж у й о п и н я є м о с я на го л о м у місці. П о в е р н у в ш и голову, я бачу
за кілька м етр ів о д себ е а зіа тськ о го д в о г о р б о г о ве р б л ю д а, він б а й д у ­
ж е дивиться на нас, р ух а ю ч и с в о є ю зв и с л о ю б р и д л и в о ю н и ж н ь о ю гу­
б о ю . В ер д ен п од ає м ені знак. Я йду за ним, і ми п р я м у є м о д о кліток
п р о с то неба, схож их на псячі буди. У правій бігає по к ол у гієна. З а д
у неї обвислий, н е м о в атроф ований, а р ух плечей і сильних перед ніх
лап надає легкості її ході — так ходить на пуантах танцівниця. У гієни
л ю та ч о р н е н ьк а м о р д о ч к а , очі блискучі, хижі й тупі. Нечистий звір.
М и р у ш а є м о д о кліток зліва. П а р а тварин, щ о сидять там, п ід в од я ться
нам назустріч, і я б е з н іяк о го п од и ву в п ізн а ю вовків. З ав м е р ш и , вони
дивляться на нас с во їм и зо л о тав и м и очима, щ о ви б л и ск ую ть уночі,—
терпляче, очікувально, відваж но. В ерд ен дістає з сум ки м 'я с н і кульки
і кидає їм. В овки о б н ю х у ю ть , але не то р к а ю т ь їх і знову, п ід візш и го­
лови, сп о кій н о дивляться на нас.
— Н е в д а л о ми вибрались, — ш е п о че мені на вухо мій співучасник.
— їх тільки-но погодувал и. Н е втям лю , як їх щ е приспати. — І додає:
— Берись за зам о к. Я щ е п о д у м а ю .
Б е р у м етал еву пилку б е з д е р ж а к а й, о б ій ш о в ш и клітку, п очи н аю
сп о кій н о пиляти к о л о д к у на д в ер ях заго р о ж і. З н е зн а н о ю досі спритніс­
тю час о д часу п ід н о ш у д о все гл и б ш о го н а д р ізу м ас л я н ку і кап аю
туди м астилом , щ о б не так скр еготал о. Н е з а б а р о м усе трим ається
лиш е на тоненькій м еталевій ниточці. Верден, стоячи біля мене, кладе 1

1 Місце поховання загиблих під Верденом воїнів.

20
м е н і д о л о н ю на плече й р адить зупинитися. П р о с т я гн е н о ю в м іс я ч н о м у
сяйві р у к о ю він п о к а зу є на алею , де ми залиш или м аш ину. А л е є ю п о в о ­
лі їд е поліційний а в то м о б іл ь з с и н ь о ю л а м п о ч к о ю на верху, як на ка­
р етах ш в и д к о ї д о п о м о ги , гал ьм ує біля н а ш о ї м аш ини, але потім, на­
б р а вш и ш видкості, зникає.
— Кінчайм о, — к аж е В е р д ен і входить у клітку з н аставлен им в
р у к а х м іш к о м .
Блискавично, ощ и ри вш и сь, на н ь о го кидається вовк. В е рд ен р о ­
бить л едь пом ітний р ух убік, як м атад ор , і стриб ає в п е р е д з від кри тим
м іш к о м . П р и н ай м н і о д н о г о вовка спійм ано. Т р и м аю чи м іш о к м іж н о ­
гами, щ о б стиснути й о го м ід ян и м и кільцям и, В е рд ен п р остягає м ені
д р у гу п о л о тн я н у пастку.
— Будь об ер еж ни й . Ц е вовчиця...
А л е я не встигаю навіть послухатися й о го поради. В ов чи ц я с тр и ­
бає на мене, кусає в р у к у й заб ивається в к уто к клітки. В е рд ен б е р е
м іш о к із м о їх рук, наб л и ж ається д о звіра, в п 'я вш и в н ь о го очі. І зв е р ­
тається д о н ього з таким и чудним и словам и:
— Х о ч е м о бути цікавими, га? Д и тина не б у д е рада.
В овчи ц я дивиться на нього, і, п обий м е н е грім, здається, вона р о ­
зум іє! В у с я к о м у р азі вона не сход ить з місця, а В е рд ен п ов іл ьн о
підступає д о неї і з г о д о м б е р е її в другий м іш ок. З а в 'я за в ш и , він
под ає м іш о к мені:
— Х о д ім о . Як твоя рука, н ічо го?
— Нічого.
З д и в н о ю п о к л а ж е ю на плечах ми зн о в п е р е л а з и м о ч е р е з о г о р о ­
ж у і щ асл и в о д о б и р а є м о с я д о м аш ини. Вовки не вовтузяться. М и не­
с е м о їх, як неживих. В ер д ен ш в и д к о відкри ває багаж ник, і ми к л а д е м о
д ва м іш ки поруч.
— Я б р о з в 'я з а в їх, — каж е він, — але не м о ж н а ризикувати. Я к щ о
од ин з них утече на вулицю , ми п о ш и є м о с я в дурні. Ти м о ж е ш вести?
— Н е турбуйся.
— У м аш ині є віскі?
В ер д ен не зб и р ається п ід к р іп л ю в ати ся алкоголем , а лиш п р ом и ти
м ені рану. Р ука м о я тр охи отерпла, але не д у ж е болить. Криваві сліди
в ід зу б ів чітко виступаю ть на ній.
В ерд ен кидає п огляд у бічне д зер к ал ьце .
— Ф а р а о н и п овер таю ться. Д о з в о л ь я сам.
П ол іц ій н и й пікап «сітроен» п овіл ьн о п ід 'їзд и ть д о нас. Н а верху,
біля си н ьої л ам п о чк и сл о во «пол іція» виблискує, як світлова реклам а.
А в т о м о б іл ь зупиняється, п ор івн явш и сь зі м н ою , д в е р ц я та в дверцята.
— У вас щ о сь н е гар азд ? В аш а м аш и н а б ул а п о р о ж н я , коли м и не­
д а вн о п р о їзд и л и тут.
— Я ш укав автом еханіка.
К ап от в ав то м о б іл і піднятий. Видно, як звідтіля визирає м о н г о л ь ­
ська гол ова в з а с м а л ь ц ь о в а н о м у каш кеті.
— Ц е запалю вання, м осьє, — каж е Верден. — Я п ідкр утив гвинти.
Тепер, м абуть, усе піде гаразд. М о ж е , с п р о б у є м о ?
Й удаваний м еханік спи рається на крило, тр и м а ю ч и в р уц і круглий
клю ч.
Я в м и к а ю стартер. М о т о р тихо вуркоче. В е рд ен під н ім ає в го р у
д а ш о к ч о р н и м з а м а щ е н и м пальцем .
— О сь, п р а ц ю є як годинник.
— С кіл ьки з м е н е ? '

21
 — Д ві тисячі старих ф ранків. Ви підкинете м е н е д о гар аж а?
— О хоче.
Н ахи л яю чи сь п р а в о р у ч і не ви п ускаю ч и з р у к керма, від ч и н я ю
д в е р ц я та з б о к у тр о туар у. В ерд ен з г у р к о т о м оп ускає капот і сідає
на п еред нє місце.
— Ви бачите, м осьє, — зв е р та ю с я я д о ж ан дар м ів, — усе д о б р е ,
щ о д о б р е кінчається.
Я в см іхаю ся д о бригадира, н ай п ід о зр іл и в іш о го з у сь о го патруля,
він сидить біля водія: інші, рядові, туляться позад у. П о м іч а ю якесь
хвилинне й о го вагання й о с та н н ю с п р о б у за п ід о зр и ти нас. Але, так
і не д ій ш о вш и д о чогось, він кисло всм іхається д о нас і р у к о ю подає
водієві знак руш ати. Вони їд у ть геть.
— Вони записали наш н о м е р ? — за п и ту ю я Вердена.
— Уявляєш , ні!

9
Я не м о ж у стрим ати усм іш ки, в ід п о в ід аю ч и батьківськи м л и сто м
на лист П аскаля: п о д а ю поганий п р и кл ад — уві сні к р а д у вовків.
А щ о д у м к а п р о невірогід ність істини тягне за с о б о ю іншу, то з а ­
п и ту ю себе, як то часто б уває зі м н ою , відколи я в Париж і, запитую ,
чом у, власне, я купив Ір од ськи й зам ок. В ж е сам а біблійна н азва дивна.
Який з в 'я з о к м іж п алестинським ц а р е м -д іто в б и в ц е ю і ф е о д ал ь н и м з а м ­
ком, в и б уд у в ан и м ч е р е з тисячу р о к ів у Кантальських гор ах? Н іхто ні­
коли не м іг пояснити м ені п о х о д ж е н н я ц ієї назви. П равда, в тих о к о ­
лицях деякі м ісц я н ази ва ю ться «родда», на м іс ц е в о м у діалекті « д ж е ­
рело», а ми, очевидно, за в д я ч у є м о п о х о д ж е н н я м назви к а р то гр а ф о в і
X IX століття, який, учув ш и «родд а», за у с н о ю т р а д и ц іє ю написав Ірод.
О в е р н ь — дикий край. Я не ш а н у ю її, не л ю б л ю її, але в р е ш ті-р е ш т п о ­
х о д ж у з неї. Коли ж я д о б р е пізнав її, то зненавидів, і ця ненависть
п р и в 'я за л а м ене д о неї, б о з г о д о м я зн ай ш о в тут л ю б о в . Трохи на
південь від верш ини П ю ї-М а р і видно долини, вони кр угам и р о з х о д я т ь ­
ся д о о б р ію , ніби спиці колеса; здається, наче ти в ц е нтрі світу. І спр ав ­
ді, ти в центрі Ф р а н ц ії, на вежі, п о с е р е д в о д я н о ї м ісцини, там, звідки
стр ум ки течуть у м о р е ч е р е з с ув о р і рівнинні краї. Ц е неспокійна з е м ­
ля. Н е б о її м ає л иш е їй властиву велич. К а зк о в е скупчення хм ар ліни­
во суне звідти на далекі землі, м ож л и в о, ті, де, за сло вам и Паскаля,
« зн аход ять к ам ф о р у , к о р и ц ю і перли». Тут не зн аход я ть нічого. В и со ч і­
ю ть лиш е скелі. А л е то не якісь там скелі. Ч ор н ий б азал ьт свідчить
п р о великі д о істор и ч н і струси, коли зе м л я склилася, як від вибухів
сотень атом них б о м б . Той за л и ш о к геологічних предвічних воєн м іц ­
ний, м о в криця; він у сто к р ат м іц ніш и й за вапняк рівнин.
С ь о г о д н і п ід н іж ж я ц ь о го тв е р д о го м аси ву вкрите тр ав ою . Гл иб о­
кий с м у то к о го р та є цей віковічний цвинтар, де пусті слова р о з в ів а ю т ь ­
ся вітром . А л е трава р о сте завж ди, щ о р о к у , як тільки сход ить сніг.
На м е ж і д в о х зелених долин, над р іч к о ю п р и м о сти л о ся сел о Разак.
М е н е звати Л о р а н С е гю р . Багато покол інь С е г ю р ів ж и л о й у м и р а л о
отут. Я їх не л ю б л ю , але від них п ох од ж у. З дитинства я не виніс ні­
яких д о б р и х спогадів. П р а ц ю в а л и ми важ ко, б е зр ад існ о. Н а д О в е р н ю
тяж іє п р о к л яття — невловим ий сум. Б лез П аскаль д о б р е сказав п р о це:
л ю д и н а м а р н о б о р сає ться лід ф атальни м к р у ж л я н н я м далеких пла-

22
«нет. Вона ніколи не полетить. Л и ш е пом р е . Н ай остан н іш ий з м о в ч а з ­
них селян цих страш ни х гір д о б р е знає ті б е зж ал ь н і закони. Й о го м о в ­
ч а н к а — від тр ивоги й ріш учості. Він с то я ти м е д о кінця і так, як ди­
вився б на с о н ц е в зеніті, поди ви ться см ер ті у вічі. Він не зазн ає н ія к ої
втіхи. Він пом р е, як вовк, б е з нарікання. П р о щ ай .
Щ е д о н е д а в н а ніхто не д у м а в п олегш ити зе м л я н і р об оти . Я к щ о
д ж е р е л о б у л о високо, то двічі на день ходили туди по воду. Д ум ка,
щ о м о ж н а встановити шланг, щ о б пригнати її д о ж о л о б у , навіть не
п р иходил а н ік о м у в голову. Б ільш е того, вона видалася б непр ийн ят­
ною . Я к щ о зм е н ш у є ш л ю д с ь к е страж дання, чи не р и зи к у єш поранити
й о го велич? Н е б е зп е ч н о хитрувати з д о л е ю . « З г у б н о ж ити за з а к о н а ­
ми інших, — каж е Бхагавад Д ж іта. — К р а щ е п о м е р ти за власним з а к о ­
н ом ». А тут у м ію т ь умирати, принаймні, вм ирати стоячи, як дерева.
Взагалі, то ц ікава річ: з д о б у в а є ш вреш ті о с тан н ю с в о ю оселю , р о ­
динний склеп, де нічого б іл ьш е не потр ібн о, і м аєш найгол овн іш е: ти ­
шу, єдину тишу, в якій м о ж н а почути невловим і голоси душ і. С к л е п —
ц е бетонний ф орт, вкопаний у зе м л ю . Всі атаки світу зу п и н я ю ть ся на
й о го підступах. В а ж к о взяти й о го ш ту р м о м . С у м н і вістки с уч а с н о ї ц и в і­
л ізац ії б іл ьш е с ю д и не д о ход ять. С ю д и не п оп адає ніяка пош та, гро ш і
тут зайві, з а б о р о н е н о входити зб и р а ч а м податків, а військові й ж а н ­
д а р м и м о в к н уть на й о го п ор озі. Н авіть вогн е м е там и не п р о к л а д е ш собі
тут входу. Вигід но л еж и ш на тій б етонній етаж ер ц і, і ніхто те б е не
турбує. С п о к ій не п ор уш ується. Ти біля своїх, єдиних, к о го л ю б и в а б о
ні, принаймні, д о к ого звик. П р а х рідних спочиває у вічності. Х т о не
м р ія в би п р о такий спокій, щ о б лиш уникнути в е р е м ії д у р н ів?
Я п окинув ц ю зе м л ю . Я б о р о в с я в місті. Я зд о б у в те п е р іш н ю м а р ­
н у славу. Я гадав, щ о п ор в ав з р ід н о ю зе м л е ю і її п о х м у р и м и приви­
дами. З а в ж д и п р а ц ю ю ч и на інших, м о я р о д и н а н ічо го не м ал а там,
о к р ім м огили; м ене н іщ о там не тр им ал о. Я не м ав так зв а н о го « м ай ­
на», п е р е д яким п ад а ю ть ниць. І все ж, за р о б и в ш и тр охи грош ей, я на­
писав д о р а за к с ь к о го н отаря і п о п р о си в й о го купити для м е н е Ір од ські
вежі. М е н е н а г о р о д ж е н о за відвагу: я заплатив за них п о л о в и н у ціни
с к р о м н о го б удинку. Велич лякає лю дей. Ір од ські веж і зд ій м а ю ть с я
на горбі, за три к іл о м е тр и від села м о г о дитинства. П о х о д ж е н н я їх не­
відом е. Щ е з часів ф р а н ц у з ь к о ї р е в о л ю ц ії, а певно, й давніш е, з а м о ж ­
на сім 'я, яка їх вибудувала, зникла, і вж е за б у т о навіть її ім'я. Ц я
група з чо ти р ьо х круглих веж, р о зм іщ е н и х квад р атом , таких високих
і таких б ли зьки х о д н а д о од ної, щ о їхній ан сам б ль у го р і те ж твор и ть
вежу. Вона втричі вища, ніж ш ирш а. Д ахи тут з п л аского кам ен ю , та­
к о г о важ кого, щ о для й о го п ід тр и м ки п отр ібн і зм іц н е н і зр у б и з вічн о­
го дуба. З а м о к стоїть над к р у ч е ю ; його п р о д о в ж е н н я м є кілька н и ж ­
чих будов. Там ж иве Верден. Є тут та к о ж гараж і і стодоли. З тр ь о х ін­
ших б оків п о д в ір 'я о г о р о д ж у є високий м ур ; п о с е р е д д в о р у р о с те ве­
ликий ліванський кедр. Н отар, поетична душ а, певний, щ о й о го п о с а ­
див Ірод ський л и ц ар щ е за часів хрестових походів. Н іхто н ічо го п р о
ц е не знає. Великі ворота, яким и входять на п од в ір 'я , вкриті витон че­
н о ю р ізь б о ю , б езп ер ечн о, д о б и В ід р од ж е н н я , і навпаки — вхідна б р а ­
м а під в е ж е ю в узьк а й низька, з го ти ч н о ю ар кою . Н а ф р о н то н і напис:
«Чекай. П об ачи ш ». Н о та р гадає, щ о цей напис з'я в и в ся не р ан іш е X V III
століття, б о тоді б у л о б написано: «У зд р и ш » . А л е це байдуж е. Чекати
в усі епохи б у л о р о зу м н о . В еж а криє в собі сходи, щ о ведуть ч е р е з
усі п овер хи аж д о покрівлі. К о ж н а з тр ьо х інш их веж м ає кр у гл у к ім ­

23
нату і на к о ж н о м у поверсі вільний п р о стір посередині, зайнятий щ е
б іл ь ш о ю к в а д р а тн о ю кім натою . Таким чином, н е зв аж а ю ч и на с в о ю
висоту й чотири поверхи, зам о к, зр е ш то ю , невеликий.
Я кби я запитав себе, н а в іщ о нам здали ся ті відвідини О в е р н і а б о
щ о за суп окій приносить нам в о л од ін н я Ір о д сь к и м зам к о м , сам е тепер,
коли нас там немає, я п о д у м а в би тільки п р о л ю б о в П аскаля д о тих
веж. Й о м у зав ж д и здається, ніби ми щ о хвил і зн а й д е м о в льохах с в я ­
то го Грааля, і сам е ц ь о го в е ч о р а на п о р о з і з'я в и ть с я к о р о л ь А р т у р .
Як і я (хоч я ніколи не наш тов х ув ав й о го на це), він о с о б л и в о п р и в 'я ­
зується д о речей, які навозить в Ірод. Й о м у здається, ніби тут вони
в більш ій безпеці, ніж у П ариж і, п о р у ч із ним. Д л я н ь ого вся с пр ава
в том у, щ о б не «кор истуватися» ними, а тільки поставити їх на своє
м ісце; він гадає, щ о там, у горах, за високим и м ур ам и , вони на місці.
С ьогод н і, коли він л иш е за д в ад ц я ть к іл о м е тр ів від цих зем ель,
у с к а у тс ь к о м у таборі, я в ід ч у в а ю н естри м н е б аж ан н я відвідати його.
А л е це б у д е н е зр уч н о : він не п р оси в мене. Він там з інш им и с в о їм и
р овесникам и , які, певно, те ж під час канікул не п об ачать батьків, і не­
гар н о б у д е п о р у ш у в а ти загал ьне правило, «псувати хлопця». Я ніколи
не р о б и в цього. І ніколи не з р о б л ю . З н а ю , щ о він вдячний м ені за це.
Н авіть я к щ о ми ніколи п р о ц е не го в о р и ти м е м о .
Така у м о в а гри.

10
У той час як Л о р а н С е г ю р о так п ор и н ає у спогади, в С е р е д з е м ­
н о м у м ор і, по б е зл ю д н и х водах д о К ор сіки пливе велика військова ес­
кадра. М о р с ь к і о ф іц е р и од ягнені в б ілу у н іф о р м у. Н ад їхнім и го л о в а ­
ми, вгорі, над в е р х н ь о ю п ал уб о ю , б е зуп и н н о крутяться радари, ви­
с л ід ж ую ч и на о б р ії небо. П о с е р е д и н і ескад ри один із найсучасніш их
к ре й сер ів наставляє с в о ї ракети з ато м н и м и б оєгол ов к ам и , н е й м ов ір н і
катапульти, які м о ж у т ь із ж а х л и в о ю то ч н істю понести с м е р ть на д е ­
сятки тисяч кілом етрів.
П о г о д а тут гарна. У воді сп о кій н о і р и тм ічн о к рутяться гвинти.
Я к блискавки, з гу р к о т о м носяться реактивні літаки с уп р о в о д у . Д о к и
сягає око, під с о н ц е м виблискує м ор е. А зі с п о сте р е ж н и х в е р т о л ь о ­
тів пілоти дивляться на б ілосніж ни й рівний тр икутн ик кільватера, чиє
вістря, н е м о в стріла, п о к а зу є їм курс в ій сь к ов о го ф лоту: б ухточк а
к о р с ік а н с ь к о го берега, на м о р сь к и х картах назван а п о р т о м «della
morte».

11
Коли хтось гадає, щ о я н ал еж у д о о д н ієї з пр ивілейованих кр аїн
З а х о д у — Ф р а н ц ії, країни, яка м о ж е в голос с п о віщ ати п р о себе, кол и
гадати, щ о сам я — пр ивіл ейо вана лю дина, б о ж и в у в Париж і, к е р у ю
вп ли во ви м і п очесним то в а р и с тв о м і м о ж у ш в и д к о зате л е ф он увати д о
кількох тисяч знайом их, у к о го зав ж д и є готові від п овід і на запитання,
то він с тр аш е н н о п ом иляється. В ж е три тиж ні я не м о ж у дізнатися, чи
влітку м ені звалилася на го л о в у вод н ева б ом б а, чи п о р о ж н ій б л я ш а ­
ний контейнер. Я к щ о вірити газетам , то ж иттєвий рівень т а к о ї пр ивіл е ­

24
 й о в а н о ї л ю д и ни поволі, але постійно зростає, с е б то вона дістає п р аво
купувати в дед алі б ільш ій кількості р ізн е заліззя, в и р о б л ю в а н е на з а ­
водах. А л е те, щ о найбільш п о тр іб н о для її ж иття — вільний простір,
навпаки, зм енш ується. Колись л ю д и ум и р а л и на війні, але тоді хоч
б у л о видно в б и в ц ю й м о ж н а б у л о сподіватися, щ о, д о б р е о р у д у ю ч и
з б р о є ю чи м аю ч и п р уд кі ноги, ти врятуєш ся. А я к щ о см е р ть ц іл о го м і­
ста спадає з неба на б іл о -ч е р в о н о м у п ар аш уті?
Та о б л и ш м о ці сум ні речі. Я к р а з п о тій відпустці з с и н ом я вп е р ­
то виріш ив стати щ асливим . М ій с тр о к закінчився.
Звичайно, я в п е р ш е був щ асливий з П а с к а л е в о ю м а т ір 'ю . А л е м о ї
спр ави йш ли погано, і з г о д о м я зр о зу м ів , щ о сам б ув у т о м у винен:
я балакав. Я ділився сво їм и к л о п о там и з д р у ж и н о ю . О , д р узі! Н іколи
не діліться с во їм и кл о п отам и ! Д есятки м іл ь я р д ів л ю д е й усе втратили,
б о н ад то б агато говорили. Н ікол и не слід нічо го казати. Ті л ю д и б ал ак а­
ли п он ад силу й п о м е р л и з утом и. Н ікол и ні в ч о м у не п р и зн ав ай ­
тесь. Втрата сил при ц ь о м у неминуча. Я к щ о сьо го д н і гине ін ди від уал ь­
ність, то це том у, щ о всі д у ж е б агато б ал акаю ть. Х ай при хо д и ть ні­
мий: він запан ує над світом.
З ц ь о го спр авді гід н ого ж а л ю п е р іо д у щ астя, а тим б іл ь ш е щ а с ­
тя, п р о яке говорять, я, щ о б урятуватися, п о р и н ув у с ко р б о ту , в м о в ­
чанку. Я п о л ю б и в горе. Й о го дикість, гідність, чистота ц іл к о м в ід п о ­
відали мені. Я за в д я ч у ю й о м у ту об м ал ь, яку пізнав. Н е щ а стя страш н е
о д н и м — іноді в о н о п'янить. Ц е над то сильний д урм ан . Б е зж а л ь н о о г о ­
лений р о з у м не м о ж е д о в го зал иш ати ся б е з ризику. А л е яка наука!
Яка панацея, який ф іл ософ ськ и й камінь, який захист пр оти груби х п ід ­
ступів в о р о га — о те нещ астя, щ о п р о й м а є д о кісток! Яка сила! Навіть
я к щ о м о ж н а так висловитись, яке щ астя бути н е зц іл и м о нещ асним !
Я був у ж е зад о в о л ьн и в ся тим назавж ди, але видно, щ о так м ені
не судилося, б о якось (і сам е п е р е д н аш и м в ід 'їз д о м на К о р с іку ) я
вран ці п р ок и н ув ся з д у м к о ю , щ о це лихоліття тр и вал о за д о в го і щ о
м о ж н а вж е посм іятися.
Я не м о ж у сказати, як м ені п о д о б а ю т ь с я м о л о д і жінки. Вони за ­
с л іп л ю ю ть мене. Я ладен стати навкол іш ки п е р е д ними, ц іл ую чи п о д о ­
ли їхніх м іні-спідничок. У се не д о л уге в те п е р іш н ь о м у світі, о к р ім них.
Усе р о зч а р о ву є, о к р ім них. їхн я б е зс о р о м н іс т ь найцнотливіш а. їхній
ш ал найзворуш ли віш ий . Коли я був сам отній і й ш ов крізь життя, тр и ­
м а ю ч и за р ук у сина, то навіть не дивився в їхній бік. Я не м ав н ад м і­
р у сил, вистачало тільки на життя: м о ї ж иттєві запаси вж е в и ч е р п ув а ­
лися. З го д о м , о тям и вш и сь трохи, я дивився, як вони п р о х о д я ть п ов з
м ене* і знаход ив у ц ь о м у втіху. П ізн іш е я помітив, щ о п о д о б а ю с ь їм.
Вони л ю б и л и дітей, а я м ав дитину, д о то го ж і сам б ув дитиною . Я
б уд и в у них м атеринський інстинкт с в о є ю невинністю та о б е з з б р о ю ­
ю ч о ю наївністю . О д н а к я м учився ось у ж е дві тисячі р ок ів і в о ю в ав
п ід Т р оєю в м о р ськ ій піхоті. Ц е хв и л ю в ал о їх. їм видавалося н е й м о в ір ­
ним, щ о м о ж н а бути стари м і хитрим, і не перейти за п ор іг сем и років,
як це б ул о зі м н о ю . А взагалі, йдеться зо в с ім не п р о те, щ о б п ід к о ­
р ити л ю д е й чи їх зачарувати. Д о си ть лиш е їх розваж и ти. Всі вони
н уд ьгую ть, а той, хто р о з ж е н е тугу, б у д е наймиліш ий.
С к р о м н іс ть не д о зв о л я л а м ені грати таку роль; але яким б у л о м оє
зд и вув ан н я й радість, коли я помітив, щ о коли я н е у важ н о після
тієї довгої, с тр а ш н о ї м ан д р ів к и вертався в світ, то і світ вертався д о
мене. Як б ул о вибирати м іж стіл ьк ом а р івн о д о ступн и м и ж ін к ам и
(о п и рати ся їм видавал ось м ені б е згл у зд ям ).

25
 І зн о в у ми стаєм о ж е р тв а м и того, чо го навчилися. Вся ж и те й ськ а
м е ту ш н я почи нається із ш к іл ьн о ї лави. Н а м каж уть, щ о Ізо л ь д а б е з т я м ­
но кохала Трістана, а Трістан так л ю б и в її, щ о не м іг дивитися на інших
ж інок. Н іщ о не є таки м сум нівним , ніхто ц ь о го не бачив, свідчення ви­
кли каю ть п ід о зр у , все з м у ш у є дум ати, щ о йдеться п р о казку. І все ж,
п рагнучи слави, ми зав ч а єм о ц ю б е з гл у з д у о п о в ід к у і н ам агаєм ося
досягти та к о го с а м о го наслідку. Д л я ч о го ? Н а в іщ о ш укати так д а л е к о ?
Щ о д е н н и й д о св ід показує, щ о це пом илка. Я к щ о кохаєш тільки Ізо ль-
ду, вона п одум ає, щ о її не зр о зу м іл и : тільки вона сама, м овляв, зд а т­
на оцінити своє кохання. А він ц ь о го навіть не пр обує. А звідси ви­
пливає, щ о він недостойний, і не в д ов зі вон а й о го р о зл ю б и ть . З а вір­
ність те б е покинуть.
Ж інки не д о в ір я ю ть власним с у д ж е н н я м і л ю б и ти н ав аж ую ть ся
лиш е тих, к о го о б о ж н ю ю т ь інші жінки. Н е м о ж н а п о д о б а ти ся одній,
вибраній з -п о м іж тих м інливих істот. Т реба п о д о б а ти ся всім а б о н ік о ­
м у: такий закон.
Н е опирайтеся. З а к о н цей не ж о рстоки й . Ж иття абсурдне, але й
приємне. В о н о с тр аш н е л иш е для того, хто й о го боїться. Тепер у т і­
ш аю ться в товаристві м о л о д и х ж інок. Я к щ о все йде, як треба, о с та н ­
ні зав ж д и п о чи н аю ть з а н о в о й л и ш аю ться вічно м ол од и м и . Вони носять
м аленькі чобітки й к о р о те н ьк і спіднички. Всі вони чарівні. У них є м а ­
ленькі білі авто, англійські чи італійські, в ар то лиш поїхати за ними на
захід п о Є нісейськи х П о л я х і опини ш ся з ним и на б е р е зі м ор я. О с ь
р о з у м н а р о зв а га кавалера...

12
О та к тв е р д о висловивш ись п р о все, Л о р а н С егю р у віці с о р о к а
п'яти р о к ів закохався, як дитина.

13
Я зн а ю В ік то р ію вж е десять років. А л е м іж нам и ніколи н ічого
не було. Щ е, певно, не п р о б и в наш час. Я к щ о кілька м іся ців я не д з в о ­
нив д о неї, вона те л е ф о н у ва л а д о м ене сама. А я к щ о я д о в го не м ав
о д неї звістки, то відчував, як м ені її бракує, і з а п р о ш у в а в на обід.
М и говор и л и м ало, р о з у м іл и о д н е о д н о го з півслова. М а б у ть , б у л о
в нас перед чуття, щ о якась п о д ія колись п оєдн ає нас; а доти не слід
б у л о звод и ти ш тучних перепон.
їй д в ад ц ять вісім років, вона п р а ц ю є р е д а к т о р о м в о д н о м у ж ін о ­
ч о м у ж у р н ал і і с хо ж а на Паскаля. П р и м х о ю п р и р о д и її об л и ччя якесь
дитинне. В о б о х блакитні очі; в м о є ї д р уж и н и були темні. В них м о ж н а
прочитати спокій не здивування, іронію , частіш е зв е р н е н у на сам у се­
бе, але та к о ж зг о д у з за в тр а ш н ім днем, з наступним и р окам и, з неві­
д о м о ю і с п о к ій н о ю д о л е ю . В цих очах та к о ж п ом ітн е п о б о ю в а н н я л ю ­
дей, чия р іш учість над то б езогл я д н а, велика і хто з о б е р е ж н о с т і і
с к р о м н о сті виріш ив ніколи не звинувачувати в ц ь о м у життя. Вони щ а с ­
ливі, але їхній р о зп а ч н е р ід к о виходить на п ове р хн ю . Ц е чисті й тр а гіч ­
ні особи, н іщ о вул ьгар н е їх не захоп л ю є. Вони ун и ка ю ть б у д ь -я к о г о
прим усу. К о м у зам а н е ться взяти го р у над ними, той не зустр ін е явного»
оп ор у, але в о с тан н ю хвилину відчує, щ о вони вміло, спр и тн о вихопи­

26
лись, п р ой ш л и п о в з нього. її тіло чудове. Рух й о го легкий, як р ух д е л ь­
фіна. Ц ь о г о в ечор а вона п р ийш ла д о мене.
— Як твій син?
— Д о б р е . З а р а з він у та б о р і в О вер ні.
— Я м ал а написати с ьо го д н і р е ц е н з ію на кн иж ку з п си хол огії і
дізн алася п р о о д н у річ, щ о зац ікави ть і тебе. Всі діти в іко м д о сем и
р о к ів ш изоф реніки.
— Я не р о зу м ію .
— Я м а ю на увазі, щ о для них уявне і р е ал ьн е зм іш ую ть с я ; се ­
р е д д о р о сл и х таке трапляється л иш е в бож евільних.
М и п осм іхаєм ося.
— Як на мене, це не так у ж е й погано.
— С пр авді. Ц е геніально.
— Н ай су м н іш е те, щ о в нас цей вік минув.
— Н е зовсім .
І вмить стається те, чо го ніколи не траплялося. М и т ь — і м и кида­
є м о с я од н е д о од ного. М и об ій м ає м о с я, п р и го р та єм о с я — так п л ю щ
об ви ває стовбур. Х іб а щ о с о к и р а м о ж е нас розійняти. М и н ічо го не
го в о р и м о . П о тім д о м о в л я є м о с я поїхати на кінець тиж н я д о Ірода.
М и тільки -но вийш ли з р есто р ан у. Велика м аш и н а зн о в у котиться
на південь. В ікто р ія за п а л ю є цигарку.
— Знаєш , я тр охи б о ю с ь їхати в п е р ш е на тв о ї землі.
— Я теж!
М и о б о є за х о д и м о с я см іхом .
— Я удвічі б оязкіш и й . С п е р ш у том у, щ о ве зу тебе. А потім, я зав­
ж д и тр охи хви л ю ю ся. Ц е й б у д и н о к н ад то гарний для мене.
— А він на теб е схож ий?
— У к о ж н о м у р азі я н ам агаю сь на н ьо го скидатися.
— Р о зк а ж и м ені п р о нього. Так ми о п и н и м о ся у н ь о м у р а зо м .
— Ц е вежа.
— Ц е бул и сам і р уїн и ?
— З о в с ім ні. О днак, як каж уть, він нал еж ав селянам , а ті не д б а ­
ли п р о нього. А р х іте к ту р а д у ж е проста. Ти побачиш . Ц е б ул а скеля,
а така не руйнується.
— Р о зк а ж и мені, щ о всередині.
— Н а к о ж н о м у п овер сі є п р о с то р а квад р атн а кім ната з великим
к о м и н к о м і три круглі кімнати. Л и ш е нижня, в и м о щ е н а плитам и зала
м а є склепіння. Н а д р у г о м у повер сі — спальні, далі — по в е р х Паскаля.
— З з а л о ю для ігор?
— Так, там є електричний поїзд .
— М и п о гр а є м о с я ?
— Я к щ о хочеш . Н агор і — бібліотека. Книжки, д е р е в 'я н і панелі,
с те л я з гр у б и м и сволокам и.
— А на сам ій горі є с то р о ж о в а гал ерея?
— Так, із стрільницям и. В идно на п 'ятд е сят кілом етрів.
— У теб е є п ар к?
— Ні. Там гора. Внизу — ліси. Н а г р е б е н я х — пустельні трави. Т ро­
хи далі ж иве м ій сусіда, д я д ь к о Верне, він р о зв о д и т ь коней.
— Який він із себ е?
— Д о н -К іх о т б е з ш о л о м а, в чорній овер н ській ш апці з пласким и
крисам и, як в анд ал узц я. Великі сиві галльські вуса. Якісь сум ні й н ад ­
звичайно шляхетні.

27
 — А щ о ти р о з в о д и ш ?
— Уявляєш , нічого. М а р н у в а л и с я б час і грош і. У гарну п о го д у
іноді вал и м о найбільш і дерева. П ечі в и м агаю ть б агато дров. П оп іл си п ­
л е м о під кор ін н я кущ ів. Так вони к р а щ е ростуть.
— Х т о п р и би рає в за м к у ?
— М арінетта, б а б ус я з казок. А л е вона за р а з у сво го зятя. А п о ­
тім Верден, я тоб і п р о н ього р о зп о в ід а в ; він те п е р у відпустці. М и б у ­
д е м о самі.
— Я воліла б так.
— Я теж.
М и нічо го б іл ьш е не каж ем о. В ікто р ія кладе с в о ю р у к у на м о ю ,
на сидіння, ми д о в го так м ов чи м о , сплівш и руки. П отім , коли д о р о г а
починає йти вгору, стає к р у тіш о ю , я ви вільн яю руку, щ об трим ати
ке р м о . Щ о вищ е підійм ається д о ро га, то р ід ш а ю т ь д е р е в а і видається,
ніби весь краєвид б ільш ає від цього, а п о в ітр я стає чистіш им. К уди не
кинь о к о м — кучер яви ться пустельна зелень, д е -н е -д е п р о зи р а є н е м о в
р озсип аний тирлич, тр охи вищ ий за траву. В ікто р ія оп ускає скло із с в о ­
го боку, щ о б дихати на повні груди. А щ о м о т о р м ай ж е б е зш ум н и й ,
то іноді ми ч у є м о д ал еке дзел ен чан н я череди кор ів — їх видно здаля,
біля стійл, приліплених д о схилів гір, м о в к о л о н ії червоних м у р аш о к.

14
Н а рейді п о р ту della m orte на К ор сіц і військова е ск ад р а кинула
якір. О д р а з у ж с п у щ е н о в о д о л а зів у чорних гум ов и х костю м ах, і вони
зн и к аю ть у м о р ськ ій глибині. Ж о в ті човники х и м е р н о ї ф о р м и р о з б і­
гаю ться по т о м у б е з м е ж н о м у пр осторі. М а л е н ь к е с уд н о з п ід й о м н и м
к р а н о м п ідходить д о с а м о го п л яж у й починає витягати з води улам ки.
Н а у з б е р е ж ж і ж а н д а р м и з м о то ц и к л а м и не д о з в о л я ю т ь тур и стам з у ­
пинятися. В иво д ять якогось ж урналіста. К аж уть йом у, щ о це д р іб н ицї:
к ар то гр а ф и зо н д у ю т ь м о р с ь к е дно. Ц е не цікаво.

15
У ту с а м у хвилину, о м и н ув ш и потерну, м аш и н а в 'їзд и ть на п о­
д в ір 'я Ір о д с ь к о го зам ку, зупиняється п е р е д д в е р и м а вежі.
— Н у як? — запитує Л оран.
— І зн о в у «славно», як говор и ться в пісні. М е н і бракує слів.
Л о р а н ц ілує В ік то р ію в с к р о н ю і дістає к л ю ча з д о р о ж н ь о ї сумки.
— Бачиш, у П ар и ж і цей к л ю ч зав ж д и тут. Зн а ю , де він, і т о м у
певний, щ о зав ж д и м о ж у виїхати, с таю сміливіш ий.
О бій нявш и сь, В ікто р ія і Л о р а н п ід ход ять д о вежі.
— «Чекай. П о б а ч и ш » ,— читає Вікторія.— Ти чекав?
— У к о ж н о м у разі, я теб е бачу.
— Гарна відповідь.
Л о р а н за п а л ю є у в е л и ко м у ком инку. В ікто р ія скр ути лася калачи­
ком , під іб гавш и під себ е ноги, на великій чорній канапі. Л о р а н п р и н о ­
сить їй каву, а потім, коли випили, тягне за р у к у на другий поверх,
п о к а зу є їй с в о ю спальню , о б б и ту о р а н ж е в о ю тканиною , де висить
єдина картина н ім е ц ь к о го ху д о ж н и к а-п р и м іти в іс та у пол акован ій гарній

28
рамі. Н а тлі зе л е н о го краєвиду, д е с тар а н н о в и м ір я н о місто, всм іхаєть­
ся об л и ччя д о в г о в о л о с о г о чоловіка. П о к и В ікто р ія огл я д ає портрет,
Л о р ан перевдягається, натягає дж инси, чорний светр і чоботи.
— У м ене справи,— к аж е він,— п о в е р н ус я за годину.
— Йди. Я втом илася, від п очи ну внизу.
Л о р а н зн о в у їд е д о Разака, бігає в справах, зал иш ає у власника
складу м аш и н у дл я підстригання трави, в якій слід нагострити ножі,
ставить а в то м о б іл ь у гараж. П о в е р та ю ч и с ь у зам о к, зачиняє на засув
двері. О с ь вони в д в ох у з а м к н е н о м у п р осто рі, в їх н ь о м у королівстві,
відділені від у с ь о го світу м е тр о в и м и стінами.
— Гарн о тут, п р авд а? — зап итує Л оран, витягую чись у чорном у
ш к ір я н о м у фотелі.
— Ц ь о г о за м а л о сказати.
— Р о зу м ієш , коли я тут, то п очув аю ся , ніби на кораблі. Д о в к о л а
все р озк и н ул о ся, як м ор е. І, як для капітана, б у д и н о к для м е н е п р о ­
д о вж е н н я м о г о єства. Н а в к о л о себ е я в ід ч у в а ю і й о го р о зм ір и , і сво ї
власні меж і. Бачиш, теп е р спр ава й зліва видно дві веж і — північну й
східну, н е м о в б и то р к а є ш с я їх. З а м н о ю південна й західна вежі.
К вадр ат зам кнений. Я к щ о ж я з д ій м а ю в го р у руки, ось так, закин увш и
долоні, я п ід тр и м у ю дах. Ц е мій к ор аб ель.
— І ти хо чеш м е н е за в е р б у в а ти в м о р сь к и й ф л о т?
З а а с о ц іа ц іє ю ця ф р а за нагадує Л о р а н о в і п р оп аган д и стську аф іш у
з біли м м а т р о с о м у ж а н д а р м е р ії на Корсіці, й він, насупивш ись, п ід­
водиться.
— О б л и ш м о це.
В ікто р ія клад е кни ж ку і пр остягає д о н ь о го руки. Та Л о р а н лиш е
цілує її в чоло.
— Ти д о б р е від п очи ла?
— Ц е дивно. Відпочила, хоч б ул а с тр а ш е н н о зм о р е н а. У П а р и ж і
м ені на це тр е б а б у л о б три дні.
— Ц е вплив буди нку. С и л а к а м е н ю холодить, а бли зькість товстих
стін зас п о к о ю є. С тіни м а ю ть пам 'ять, а коли м у р п р о ж и в тисячу років,
він п р о м е н іє с в о їм д о св ід о м .
— «Чекай. П о б а ч и ш » ?
— Так.
— Твій б у д и н о к д ій сно д о д а є сили.
— У сер е д н ьо в іч чя й о го називали ф о р т е ц е ю . Ц е б у л о зн а р я д д я
війни. Я сю д и їд у не р озваж ати ся, а Лиш е відпочити й н абратися сил.
Ч е р е з год и ну після п р и їзд у пар изькі ту р б о т и п очи н аю ть р озв ію ва ти ся .
На третій день я с по кій н о п о в е р таю ся : к а ж у собі, щ о в місті на м е н е
чекає п 'яти д ен н а б о р о т ь б а і щ о за тих п'ять днів м е н е ніяк не зд о лаєш .
— Я ку ж війну ми в ж е відбул и р а з о м ?
— Усі, Вікторіє. М и відбул и всі війни. Від ц ь о го не п о м о л о д ієш .
Ц е так. О д н а к В ікто р ія й Л о р а н м ол од і, м о л о д ш і, ніж б уд ь-кол и.
Вони входили в свящ енний спартанський загін і загинули під Ф е р м о п і­
лами, але воскресли. Вони в ир уш ал и в хрестові п о х о д и й трохи не
вм ерли від спраги в С ір ійській пустелі. їх п о р а н е н о під м у р а м и А кки.
А л е вони видуж али. їх у б и то в А зе н к у р і, але вони воскресли. Вони
плавали на легких к о р а б л я х у далеких м ор ях, щ о ф о с ф о р у в а л и
уночі, знайш ли к ам ф о р у , к о р и ц ю й перли. Вони об п ли вл и д о в к о л а
зем лі й, ви р уш и вш и на Захід, 'п о в е р н ул и с я зі С х о д у . Вони б о р о л и с я з
Р о ш а м б о і були вбиті в Й орктауні, на війні за ам е р и к ан ську н е за л е ж ­

29
ність. А л е вони воскресли. М о р о з я н о г о р ан ку вони п р окин ул ися в
б ів у а к у на нім ец ькій рівнині с е р е д р о зб и ти х полків к о р о л я Л ю д о в ік а
X V . Вони по снігу відступали з Праги, з о б м о р о ж е н и м и р ук ам и й
ногам и, х а р к аю ч и к р о в 'ю . А л е вони відігрілися. Вони билися р а з о м з
Б о н а п а р т о м і п р ой ш л и за ним ч е р е з А р к о л ь с ь к и й міст. їх р озстр іл я л и
тисячі гар м ат на цвинтарі П р ей сіш -Ей л ау. Та вони воскресли. На Д а м ­
ських ш ляхах, наж ахані п екел ьни м б о м б а р д у в а н н я м , вони ледь зб е р е г­
ли витрим ку, а п о тім підвелися в контратаку. П ід В е р д е н о м їх укривала
газо в а хмара, від як о ї сліпнуть, і вони відійш ли назад, з за в 'я за н и м и
очим а, як діти, тр и м а ю ч и с ь за руки. А л е зір п ов е р н ув ся д о них. У Бір-
А ке й м і, в окопі, з горлянкам и , висуш еним и п іщ ан и м вітром , вони день
п о д н ю відбивали наступи й б ул и знищ ені к у л е м е т н о ю ч е р г о ю з пікі­
рувальника. їхні подвійні прапори, тр охи п отр іпан і віками, пр оби ті в о­
р о ж и м и кулями, висять під скл еп інням д о м у Інвалідів, щ о зб уд ув ав
Л ю д о в ік X IV . А л е так як нація зав ж д и постає зі сво го попелу, поки на
зе м л і л иш ається хоча б о д н а ж ива лю дина, поки чути хоча б од н е
ж и в е слово, так і їхнє життя, л иш е ч е р е з те, щ о с е р ц е їхнє й далі
б 'ється, р о зп о ч и н а є ться зн о в у — щ о д ен н о, щ е палкіш е. Б о к о ж н а нова
го д и н а є т р іу м ф о м тих, хто не зневірився. В ікто р ія і Л о р а н укриті сот­
н ям и тисяч ш рам ів, але їхня д у ш а незайм ана. Вони п р о с т у ю т ь цілиною .
О р е о л успіху сяє над ними. Успіх... ж о р с то к е щ астя, яке с у п р о в о д ж у є
«тих, к о го л ю б л я ть б оги і хто п о м р е м о л о д и м » , як казали в давнину.
Успіх — це м ож ли вість відчути, як го л о сн о б 'єть с я серце, й на ве­
ликій чорній ш кіряній канапі сидіти п е р е д к о м и н к о м в улю бленом у
б уд и н ку, д е все таке сх о ж е на вас; а жінка, ваш а кохана, яка теж
п о д іб н а д о вас, леж ить на канапі, п ок л ав ш и го л о в у вам на коліна.
Успіх — це бачити, як ця ж інка встає, гой д н ув ш и стегнами, о д н и м ж е с­
т о м сво їх легких р у к скидає чорний вовняний светр і зн о ву лягає, п о ­
клавш и ваш у р у к у на с в о ї голі перси. Успіх — це залиш ати сь так, у
м овчанні, навіть не пестити це гарне тіло і тільки чути, як стугонить
сер ц е. У спіх — ц е чекати б е з слів у той час, як залягає ніч, як над
т о б о ю тихо пливуть по с п о к ій н о м у м о р ю століття, а ти весь охоплений
п р о н и зл и в о го стр и м п о ч у ття м того, щ о ж и в е ш на світі. А коли вечоріє
і сутінки с по ви ва ю ть усе, успіх — це піднім ати ся д о спальні, скидати в
пітьм і з себ е все й, п о с е р е д усіх тих воєн, п о н ад у сім а тим и війнами,
здійснити те, на щ о ти створени й — б о р г тіла, найкр ащ и й і, м ож ливо,
єдиний, зар ад и я к о го вар то жити.
А тод і хай п р иход ить смерть. Х ай п а д а ю ть блискавки! Хай усе
валиться й горить! Хай тр и вога і щ астя зіллю ться, р а з о м ринучи у б е з ­
м е ж н и й спокій. А після всьо го н іж н о пестити о к р угл е н е плече, л е ге н ь­
к о цілувати ніж н у ш к ір у скр онь; о д н а р ук а з н ад зви чай н и м р о з у м ін н я м
п о ти ск ує іншу, і тоді, як д о с а м о го глибу, д о ки й м о ж е сягнути л ю д и ­
на, спізн аєш те, ч о го н ік о м у не спізнати.
А іноді так с а м о в и п ад к о в о п р окинути сь на світан ку і чути пташ и­
ний спів.

16
— М е н і хо л од н о, — каж е п р о себе Паскаль. — М е н і д у ж е хо л о д н о
під нам етом , і т о м у я не м о ж у заснути. А л е інш і сплять, х о л о д їх не
мучить. М о ж е , я хворий ? Але, щ о б перевірити, мій татко звичайно при-*

ЗО
кладає р у к у д о чола. Я п р и к л а д а ю р у к у д о чола й не в ід ч у ва ю ж ару.
М е н е не м о р о зи ть, як б уває при гарячці. Д о то го ж не знаю , чо го б
то м ала бути гарячка. Я д о б р е знаю , щ о не застудився. А л е ж тод і
ч о м у мені так х о л о д н о ? Татку! Я к о н а ю з хо л од у!

17
Н ад Ір о д сь к и м з а м к о м устає со н ц е й щ е б е ч у ть птахи. У ту ж хви­
лину в он о встає над К о р с ік о ю , але в п о р ту della m orte п таш о к не чути.
На к о р а б л я х ескадри, з а я к о р е н о ї на рейді, б о й о в а тривога: с ь о го д ­
ні п р о б у ю т ь підняти в о д н е в у б о м б у. її н ам ац ал и вж е кілька днів том у,
але н егода скал ам ути л а дно, і спр ава затяглася. Ц я б ом б а, о д н а з най­
сучасніш их, в принципі не м о ж е вибухнути випадково. В з д о в ж сигналь­
них д р о тів д е то н а то р а п р и л а д н ан о автом атичні вимикачі. Д л я зам и ка н ­
ня контакту п отр ібн о, щ о б ви б ухнув за р я д зви чай н ого тротилу, який
висадить м ін іа тю р н у а то м н у б о м б у , а та в с в о ю чер гу п ідр иває в о д н е ­
ву. І вреш ті фінал. Б о м б а м ає м а й ж е три м е тр и зав д о в ж к и і важ ить
трохи м е н ш е д е в 'я ти с о т кілограм ів, як м ал о л ітр а ж к а для вродл ивих
панночок.
Б о м б а леж ить у мулі, і ж овті п ід вод ні човни для глибинних д о с л ід ­
ж ень о б в 'я з у ю т ь її линвами. Круглий м ісяце вид н и й пристрій, гвинт я к о ­
го запл утався у стро пах параш ута, щ о завис у воді, м о в та в о д о ­
рость, — загинув. Д о св ід че н і оф іц ер и, які ним керували, б уд у ть н аго­
р о д ж е н і п осм ертн о . їхні м о л о д і д р уж и н и п р о л л ю ть с л ь о зу перед
ф о то гр а ф а м и під час о ф іц ій н о ї ц е р е м о н ії, але н е з а б а р о м о д р у ж а т ь с я
з ін ж ен ер ам и перспективних приватних підприєм ств. Елегантна ф о р м а
б о м б и — сигари з за о к р у гл е н и м вістр ям — кілька днів у в а ж н о о б с т е ­
ж увалася під в и м азан и м и м у л о м п р о ж е к то р а м и . Ч уд о ви й витвір л ю д ­
с ьк о ї винахідливості п р о тя г о м тих виріш альних годин б ув п р е д м е т о м
м а с о в о го зацікавлення. У своїх б е тон ов ан и х бункерах, гл и б о к о під
зе м л е ю в и со ко п оставл ені генерали й ад м ір ал и н е п о к о їл и ся за й ого
д о л ю . В и со ко о п л а чув ан і вродл иві м о л о д и ц і в у н іф о р м і тихо п р о с л и за ­
ли з течкам и в р ук ах і на великих плексигласових картах н ао ч н о
ф іксували зусилля б агатьох м аш и н у повітрі й на воді. А д м ір а л и п р и­
гладж ували р у к о ю св о ї гарні сиві чуби, сим патичн о п осм іхалися; і не
один із них на радість інш им н е з а б а р о м п о м р е від інф аркту. К е р івн и­
ків д е р ж ави б у л о п о п е р е д ж е н о п р о інцидент, щ о б вони п ізн іш е не
дивувалися, я к щ о станеться вибух; і не од ин із них спр авді вваж ав ц ю
п о д ію ж ахл ивою . У м іністерстві за к о р д о н н и х справ б ули загото вл е н і
к о м ю н ік е на випадок, якби пр еса щ о с ь р озн ю х ал а . Вони були гнучкі й
написані спо кій ним тоном . У них не зн ай ш л о ся б ні о д н о ї гр а м ати чн о ї
помилки.
Н ар е ш ті д о линв, якими о б м о т а н о б о м б у, п ідводн и ки п р и в 'я з у ю т ь
сітку і все р а з о м п ов іл ьн о тягнуть на п ове р хн ю . Ж о д н и х пригод. А л е
коли довгий сірий цил індр виринає під п ал ю че с е р е д з е м н о м о р с ь к е
сонце, ніхто не скр икує від радості, ж о д е н м а тр о с не підкидає с во го
берета: вони од ягнені в азб естов і к ом б ін е зон и , а крізь товсте скло
їхніх ш о л о м ів видно н е зв о р у ш н і обличчя. Вони р іш учі й сумні. Коли
б о м б у о п у ск а ю ть на палубу, не чути ж аліб н их сурм .
Х о ч а вж е о р у д у ю т ь інж енери, н е б е зп е ка н абуває о с о б л и в о гр ізн о ї
сили. Я к щ о згуб на м аш и на вибухне, я к щ о цей різд вян ий п о д а р у н о к
вистрілить с в о їм б укетом , загинуть м іл ьйон и лю дей, навіть у цих м ал о-

31
заселених краях У р адіусі кількох десятків кілом етрів, д о Кальві на
півночі, д о А я ч ч о на півдні, д о К о р те і В іц ц ав о н и на сході — усе б уд е
сте р те в п о р о х і стане склом . Та й м а л о сказати, щ о все б у д е зн и щ е ­
не: н ам у я в л я ю ть ся улам ки, руїни, трупи. Н е б у д е ні трупів, ані руїн,
ніяких слідів. Зал и ш аться тільки попільні поля. Все, щ о спливе на
п о в е р хн ю , те ж п ерестане існувати. М о р е закипить. Ж о д н а ж ива клітина
не виж иве на п овер хні зе м л і і навіть на певній глибині м ор я. А за
м е ж а м и то го кола, у в ул к ан іч н о м у жарі, все валитим еться й палатиме.
Н а п р о ти л е ж н о м у б о ц і остр ова, в Бастії, наприклад, усе спустош и ть
вогонь. М іс та палатим уть, як см олоскипи. Ліси стануть д р о в а м и в печі.
П ід у ть із д и м о м дахи будинків. Гаряча хвиля п он е се с м е р ть по ц іл о м у
остр ову. А п о тім вона п р о й д е над м о р е м . С м е р т о н о с н у п ош е сть пів­
денні вітри п онесуть д о Італії, Іспанії, Ф р а н ц ії. Я к щ о повіє північний
б ри з, б у д е за р а ж е н о А ф р и к у . В о б о х випадках С е р е д з е м н е м о р е б у д е
отр уєне. А п о тім ш и р и ти м уться см ер тел ьні хво ро би . Б іл о к р ів 'я і рак
к істо к охо п л ять Є в р о п у аж д о Англії, Н ім е ччин и та України. Люди
в м и р а ти м у ть у П ор тугал ії, вм и р ати м уть у Б ельгії й Голландії. Д іти з
х в о р о ю к р о в 'ю б уд у ть слабнути й, м ер зн уч и , п о п ад а ти м уть у лікарні.
Ч е р е з кілька м ісяців, ч е р е з кілька р о к ів м іл ьй он и з них п ом р уть. І щ е
кілька п ок ол ін ь н а р о д ж у в а ти м у ть с я нем овлята, с е р е д яких см ертність
б у д е в десятки р азів б іл ь ш о ю , ніж звичайно.
Ті, хто о д р а з у ж не стане п ар ою , хто не спо пе л іє за с о р о к к іл о ­
м е тр ів звідтіля, чий зір не погасне від то го в и д о ви щ а — я скр ав ого
світла р із д в я н о ї ялинки за сто к іл о м етр ів далі, тим п ощ астить: вони
вм и р ати м у ть щ е сто р о к ів опісля, як наслід ок ц ь о го м ал е н ь к о го вій­
с ь к о в о -п р о м и с л о в о го ф ейерверку.

18
Я п о о б іц я в В ікто р ії підвезти її д о д вер е й п а р и зь к о ї к он тор и в
п о н е д іл о к о десятій ранку. Н а м тр е б а б у л о їхати п о н ад чотириста кі­
л ом етр ів, а щ о ц ю відстань я звичайно д о л а в за чотири години, ми
в и р уш и л и зі с х о д о м сонця; я часто так р о б л ю . Б ул о д у ж е холодно, хоч
с то я л о літо; природа, вкрита р а н к о в и м ту м а н о м , утратила свій звичний
вигляд; тьм ян е п р о м ін н я дня встає вж е із-за гір. Здається, ніби то
лаш тунки, захован е об л и ччя краю , за с к о ч е н о го вві сні. Н е з а б а р о м ми
п р о їж д ж а л и в кількох к іл о м е тр а х від озер а, д е с ам е о та б о р и в с я П ас­
каль зі с в о є ю к о м п а н іє ю скаутів. Усі, певно, сплять і спатим уть щ е кіль­
ка годин у теплі своїх спальних міш ків, під зв о л о ж е н и м и р о с о ю
нам етам и.
О тж е , я приїхав д о д о м у й знай ш ов п о ш ту — її десять хвилин том у
принесла консьєр ж ка; п ерш и й лист, який я р озк р и в , був з О верні,
я к р аз із то го озер а; вихователька П аскаля п ов ід ом л я л а, щ о він скар ­
ж иться на холод. Х о ч те м п е р а ту р а б ул а н о р м а л ь н о ю , вона визнала за
к р а щ е перер вати й о го відпочинок. Д о т а б о р у сам е п р и б у в свящ еник.
Він м ав повер татися в П а р и ж і л аскаво п огод и вся взяти з с о б о ю хл оп­
чика; о б о є п р и бувал и зав тр а вранці о такій-то годині на А у сте р л іц ь к и й
вокзал . Я не стур б о ва н и й з д о р о в 'я м дитини, але р о зч а р о в а н и й ц ією
з а т р и м к о ю : с ьо го д н і вранці я б ув там, у с ь о го три з п о л о в и н о ю години
том у, якби я відчув, щ о П аскалеві п о тр іб н а д о п о м о га , то зо в с ім сп о­
кійно взяв би його; але ця зустр іч не відбулася, і мені стало сум но. Чи

32
це лихий знак? М ій інстинкт підвів м ене: якби дитина б ул а хвора, я м ав
би відчути це нутром .
Т е л е ф он ую д о П а с к а л е в о ї гувернантки, в ід п у щ е н о ї на кілька днів.
Вона вж е в місті й прийде сьо го д н і ввечері.
Вранці на А у с т е р л іц ь к о м у вокзалі така м етуш н я, щ о я спочатку
б ою ся р о зм и н у ти с я з си ном та й о го наставником . А л е ось і вони. Син
блідий. Я о б ій м а ю його.
— Й о м у х о л о д н о ,— каж е свящ еник.
Я д и в л ю ся на н ього й тисну й о м у руку. Він і справді схож ий на
свящ еника. Л ю д и — і я перш и й — д в о я к о ставляться д о свящ еників. їм
не хочеться ц ур атися їх, але то в ар и с тв о це не зо в с ім їм д о вподоби.
Я кщ о нещасні, щ о б забутися, н ад яга ю ть звичайний одяг, на них гніва­
ю ться за таке перевдягання. Я к щ о ж, р озча р о ва н і, вони в б и р а ю ть с я в
чорну сутану, л ю д и в ва ж аю ть їх над то сум н и м и і п о к и д а ю ть їх. С в я ­
щ еник п р ощ ається, я не з а т р и м у ю його.
П аскаль б е р е м е н е за руку, і ми р у ш а є м о д о виходу. Коли син п о ­
дав свій квиток с л уж б ов ц е в і, я п о м іч а ю синяк у н ь о го на щ оці. Я м а ­
цаю пальцем .
— Ти вд ар ився?
— Ні, а ч о м у ти питаєш ?
— У теб е тут знак.
Син іде подивитися на себе в д з е р к а л о автом ата.
— І справді,— к аж е він, п о в е р н ув ш и сь,— не р о з у м ію . В ч о р а нічого
не б уло; товар и ш і нічого не казали мені.
— І з т о б о ю нічо го не тр ап л я л о ся в п о їзд і?
— Нічого. Я спав.
— Дивно.
П оп ол уд н і, коли я щ е був у конторі, викликаний лікар огл ян ув д и­
тину і нічого н е н о р м а л ь н о го не побачив. В ідчуття х о л о д у він п о я с н ю є
н е ве ли чкою а н е м іє ю і приписує ін 'є к ц ії вітаміну. С и н я к не цікавить
його.
Увечері, коли я п о в е р та ю ся з р об оти , то зас таю П аскаля щ е в
скаутсько м у вбранні в тій «хатинці», влаш тованій, як я вж е казав, на
стінній шафі. Я вил аж у по драбині, а син, ум ости вш ись, як індус, б о
стеля низька, п о к а зу є скарби, привезені з О ве р н і, і закінчує виставляти
їх на поличках, зр о б л е н и х із ф анери. Я б ачу вибілений череп якогось
звірятка, с таранно вичищ ений м ур аш к ам и , й кажу, щ о це, б е зп е ре чн о,
б ула білка. Син виводить на кар точц і «білка». Виставлені тут так о ж
різні камінці, вискубані п ера цесарки й ж ахлива попіл ьн ичка з б р у н а т ­
ної порцеляни, які п о ш и р ю ю т ь деякі ф ір м и аперитивів. В он а м ає виг­
ляд о в е р н с ь к о ї шапки, у крисах кур ц і м о ж у т ь ховати недопалки.
— Як вона то б і?
— Ж ахлива.
— Ш код а, я хотів ЇЇ тоб і подарувати.
— Все о д н о мені хочеться її мати.
— А л е ти щ е не бачив найцікавіш ого.
І з маленької коробочки П аскаль дістає с п р а в ж н ю к ур я ч у лапку,
від р ізану в коліні; н о ж е м із неї витягнено кілька нервів.
— М е н і в ід п р еп а р у ва в її один селянин. Дивись, як вона гар н о сіпає­
ться.

33
 І син показує, щ о справді, коли п отягн е ш за нерв, то пальці й
п азур і згинаю ться, а відпустиш — то в и п ро стую ться.
— Ц ікаво, п р авд а?
— Так.

Я у в а ж н о о б с т е ж у ю хл о п ц е в у хатинку, яку не бачив у ж е кілька

тижнів. О к р ім принесених нових речей, н іщ о не зм інилося. К арта Гал­
лії часів А с те р ік с а Галл ьського висить на стіні п о в е р х р я д у виставлених
за д о в ж и н о ю олівців; це виглядає, як р е м ан е н т на складі. Щ е тут є
к о л е кц ія кілець для клю чів, теп ер її, м абуть, зан е д б а ю ть, зб и р аю ч и
попільнички, а та к о ж к о н у с о п о д іб н е кепі з п о м п о н а м и якогось д а л е к о ­
го п р ед к а часів С е в а с то п о л ь с ь к о ї битви; хіба щ о о д я гн е ш це кепі, щ о б
стати на вар ту п е р е д п а л а то ю депутатів. У к о ж н о м у разі, я не бачу,
ч о м у б к а р 'є р і не скінчитись с ер е д дитячих іграш ок. І нареш ті, на п о ­
ч е с н о м у місці, на поличці умивальника, я б ач у п е р е ф а р б о в а н у віщ у
статуетку О з ір іс а й каж у Паскалеві, щ о вона м о ж е освячувати його
о с е л ю д о завтра, але п о тім я хо чу її бачити зн о в у вітрині. Згода.
П ід час о б ід у я с тр и в о ж е н о п ом ічаю , щ о синяк у дитини потем нів
і став м ай ж е чорний.

19
А на другий день н ад ход ить лист, я к о го я так боявся.
Ц е ф о р м у л я р , де говориться, щ о б ми о б о є з'яви л и ся для о б сте ­
ж ен н я (м о ж л и во, й на кілька днів) у л ік а р н ю пере д м істя; ад ре су я
знав, б о після н а ш о го п р и їзд у довідався, щ о вона спе ц іал ізується на
лікуванні о п р о м ін е н ь (я вж е колись посилав туди Паскаля). Ж о д н а га­
зета, ж о д н е п о в ід о м л е н н я не згад ує п р о вибух літака. М о ї д р у з і по
різних м іністер ствах те ж ніяк не в ід п о в ід аю ть на м о ї враніш ні дзвінки.
Н іхто нічо го не знає. Гаразд, їд е м о д о лікарні. Все-таки це б ли ж че д о
суті, б о найваж ли віш е для м е н е в тій справі з д о р о в 'я дитини.
У п р и зн аче н у годину ми з'я в л я є м о с я п е р е д ф а с а д о м в и м у р о в а н о ї
з ч о р н о ї цегли будівлі, щ о у о с о б л ю є всі принади в 'я зн и ц і часів Н а п о ­
л е он а III.
— Щ о з нам и р о б и ти м у ть ? — запитує Паскаль.
— Ти знаєш , які лікарі. П о м ір я ю т ь те м п е р а тур у, м ож ли во, з р о б ­
лять кілька уколів. Н е м а чо го хвилю ватися.
— Я не хвил ю ю ся. Я л и ш е б ою ся, щ о б и в м е н е не заб р ал и к у р я ­
чої лапки. В она починає вж е тр охи тхнути.
— Ти не п о п е р е д и в мене, щ о б е р е ш її з с о б о ю .
— В он а зах ов ан а на дні валізки. Вони не зн ай д уть її.
М и з 'я в л я є м о с я у відділ, д е з а п о в н ю є м о де кіл ька бланків, б о й
у теперіш ні часи все пови н н о записуватись. А п отім нас р о зл у ч а ю ть , б о
дітей л ік у ю ть о к р е м о . Я о б ій м а ю П аскаля; він не с хо п л ю є м е н е як
звичайно за ш ию , б о р у к о ю м іц н о тр и м ає валізку.
— Вони не знай д уть її,— ш е п о ч е він м ені на вухо.
У відповідь, щ о б п ід б ад ьо р и ти сина, я п л е ск аю й о го по плечі, і
він см іл и во йде в з д о в ж к о р и д о р у , р а з о м із сан ітар кою , якій не захотів
віддати с в о ю валізку. Ц е висока б ілява жінка, і дитина, яка йде п ор уч
із нею, навіть не д о сягає їй д о талії. Я д и в л ю ся їм услід. К ор и д ор ,

34
2*
б л и зь к о тр ьо х м е тр ів заввиш ки, о з д о б л е н и й б іл о ю к е р а м іко ю , а стеля
п о м а л ь о в а н а в синє. Н е о н о в і тр уб к и ц ідять х о л о д н о -с у м н е світло. Син
ози р н ув ся; він повен цікавості, куди й о го ведуть, і готовий р іш уче
захищ ати свій скарб. П аскаль і ж інка все йдуть і йдуть к о р и д о р о м .
С м е р т е л ь н о сум н а сцена, як ф інал у старих Ч аплінових ф ільмах.
Н ар е ш ті вони д о х о д я ть д о п о в о р о ту , і б іл ь ш е їх не видно. Я о з и ­
р а ю с я на санітарку, якій м ене д о р у ч е н о ; вона співчутли во й сум н о
чекає кінця тієї сцени. Й д у за нею. Д в а дні я п е р е б у в а ю в палаті, у
м е н е б е р у ть кров, р о б л я ть рентген та якісь аналізи. Н а третій день
каж уть, щ о все гаразд, щ о я не м а ю н іяк о го у ш к о д ж е н н я і м о ж у йти.
П р о т я г о м у с ь о го п е р е б у ва н н я в палаті я так і не д о від ав ся ч о го -н е б уд ь
п р о сина, але, коли питаю , куди йти, щ о б заб р ати його, с тар ш а сестра
н іяковіє й відповідає, щ о він м ає залиш итися в лікарні щ е на кілька
днів. Звичайно, вона р адить м ені не хвилю ватися. Я хо чу бачити лікаря:
й о го немає. Я хо чу п о п р о щ а ти с я з сином. Ц е н е м ож л и во . Д о р о с л и м за ­
б о р о н е н о входити в дитячий відділ. Д о то го ж хво рі те п е р від п очи ва­
ють. О тж е , П аскаль хво р и й ? Ні, н ав іщ о ж й о го ш укати ? Він на о б с те ж е н ­
ні, як і я. А л е ч о м у ж в о н о не скінчи лося? Ч о м у не м о ж н а взяти його
з собою ?
Н е в ід о м о . Коли я з м о ж у побачити й о го ? Вони не знаю ть. П е р е д
в ід 'їз д о м я м о ж у заповни ти у відділі на п е р ш о м у пове р сі б л а н к-п р о -
хання відвідати сина. Чи дістану я спр иятл иву в ід п ов ід ь? Вони не
знаю ть. Х т о це в и р іш у є? Головний лікар. Д е м о ж н а знайти й о го? Вони
не м а ю ть п р ава давати й о го д о м а ш н ь о ї адреси. А л е в лікарні м о ж н а з
ним п о го в о р и ти ? Треба спр об увати . К ол и? В години відвідин. Коли він
п р и хо д и ть? З а л е ж н о в який день.
Вреш ті, п об ачи в ш и то го вечора, щ о нічо го не досягну, я пішов,
пригнічений і злий.

20
Та д а р е м н і бул и м о ї хвилю вання, щ о у в 'я з н я т ь м о г о р ід н о го си­
ночка, б о назавтра, коли я прийш ов, ніби сталося якесь диво — ніхто
не п е р е ш к о д и в м ені відвідати його. В ц ю л ікарн ю , яка вчор а б ул а не­
п р и с ту п н о ю ф о р те ц е ю , сьо го д н і входять як д о себ е д о д о м у . У відділі
н ік ого нема. Я д а р е м н о че к аю на когось із сл уж б овців, щ о б запитати,
чи в д овол ьнил и м о є прохання. Коли п ов з м ен е п р о хо д и ть санітарка,
питаю , де палата Паскаля. Вона п о в а ж н о загл ядає в р е єс тр а ц ій н у книгу
й п о го д ж ує ть ся пр овести мене. З а хвилину, всупереч усім р о з п о р я д ­
кам, я біля сина. Кім ната тем нувата, але Паскаль не так у ж е й поган о
виглядає.
— Вони не знай ш ли її,— о д р а з у ж каж е він радісно.
Схвильований, я не р о зу м ію , на щ о він натякає.
— Ти ж знаєш : лапка...
— Л ап к а?
— Н у так, лапка о в е р н с ь к о ї курки. Вони не знайш ли її.
— А ти д о б р е себ е п о ч у в аєш ?
— С а н іта р к а п окл ал а м о ю п о р о ж н ю вал ізку д о шафи, але п е р е д
тим м ені п о щ а сти л о заховати ніжку. В она в ш ухл яді н ічн о го столика.
Х о ч е ш побачити її?
— Д я к у ю . В ір ю тоб і на слово.

36
 — Ти м аєш р ац ію . Тепер вона тхне. Я насипав у се р е д и н у м ар ган ­
цівки. Н іж к а уся взялася червоним . Так гарно.
— Ти бачив л іка р я?
— Так, він д у ж е сумний.
Зі страху в м е н е за б о л іл о десь біля серця, але П аскаль усм іхаєть­
ся.
— Він старий. Твій л ікар теж такий?
— Ні. М ій м ол од ий.
— Р озум ієш , я не д у м а ю , щ о б він був сум ний че р е з те, щ о л ю д и
хворі. Він сум ний том у, щ о старий. А Б р іж ітту ти зн аєш ?
— Ні. Х т о це?
— Санітарка. В она д у ж е мила. Вона п о о б іц я л а мені для кол екції
попільничку у ф о р м і б р е т о н с ь к о ї ш апочки. А як виглядає б р е то н сь к а
ш апочка?
— З великим и крисами, як овернська, лиш е зве р ху вона опукла,
а не плоска. А п о з а д у звисає стьож ка.
— Ц е гарно.
— Н е дуж е.
— Все о д н о м о я к ол е кц ія поповниться.
— Я радий за тебе.
— А знаєш ,— с к р о м н о каж е Паскаль,— у м е н е поки щ о лиш е дві.
Це м ал енька колекція.
П р и й ш л а Бріж ітта, щ о б запнути ф іранки.
— Ц е татко,— каж е П аскаль.— Я р о зп о в ів й о м у п р о попільничку.
— Тільки, я к щ о ти б у д е ш слухняний, — за у в а ж у є Бріж ітта.
Вона д у ж е гарна. Я п о д а ю їй знак, щ о хотів би з н е ю п об ал акати
в коридорі, й ц іл у ю сина в чоло.
— Ти завтр а п р и й д е ш ?
— Так, я к щ о впустять.
— Все о д н о приходь.
— Д у м а ю , щ о прийду.
Ні, санітарка не знає п р о р е зул ьтати обстеж ен н я. А в ж е ж , вона л ю ­
бить Паскаля, він такий славний. Ні, й о м у нічого не треба. Так, завтр а
вона чергує і п об ал ак ає з лікарем . Ні, не вар то залиш ати с во єї адреси.
Вона не м ати м е часу телеф онувати. Треба лиш е зайти щ е р а з увечері.
Вона скаж е все, щ о знатиме, і запитає лікаря, коли я з м о ж у з ним
побалакати.

21
Н азав тр а ввечері р а з ю ч а зміна. Л ікар н я зн о в у стала ф о р те ц е ю .
Враз всі працівники на своїх місцях. Входити за б о р о н е н о , і я зн о ву не
м о ж у бачити Паскаля. А л е Б ріж ітта залиш ила в конверті у відділі для
мене карточку: вона р о з м о в л я л а з гол ов н и м лікарем , він п огоди вся
мене прийняти у с в о є м у п р и ва тн о м у кабінеті за т а к о ю -т о ад ре сою ,
в ш істнадцятій окр узі. М е н і тільки тр е б а п о д зво н и ти його секретарці,
щ о б д о м о в и ти ся п р о зустріч. Я те л е ф он ую , д о м о в л я ю с я п р о годину,
пр и хо д ж у й оп и н я ю с я в чепурній віталеньці з б іб л іо т е к о ю віч-на-віч із
старим сивим чо ло віком .
І зн о ву хл опец ь м ає р а ц ію — він взагалі ніколи не пом иляється.
Цей чо ло вік — сам см уток. Таким чином, він о д р а з у ж м е н е о б е з ­

37
зб р о ю є , б о я зав ж д и вбачав у щ асті чим алу д о л ю дурості, тоді як б е з ­
м е ж н ий с м у то к у поєднанні з с у в о р и м и зак о н ам и ж иття лиш ається, на
жаль, м овчазн и м .
— П ан е С е г ю р ! П р ав и л а н а ш о ї лікарні не з приєм них для хворих,
я знаю , але вони неминучі. Я кби ми к о ж н о м у звір яли сь аб о висл ухо­
вували всі скарги, в нас не вистачило б часу лікувати. Я п оп р оха в вас
прийти, б о наш д іа гн о з виявився, на жаль, б е зсум н івн и м . Він простий і
ж о р сток и й : ви зд о р о в і, як дуб, але ваш а дитина в раж е н а гостр и м
л е й к о зо м .
— Я не знаю , щ о це таке.
— У н ар од і це п о м и л к о в о нази ва ю ть б іл о к р ів 'я м .
— Х в о р о б а невил іковна?
— Б ою ся, щ о так.
— І см е р те л ьн а?
— Я о б д у р и в би вас, якби сказав, щ о ні.
— Д а й те м ені чо гось випити.
М е д и ч н е світило м о в ч к и встає й п од а є м ені п ов н у склянку віскі. Я
п 'ю , наче воду. Він те ж п'є. С к л ян ки великі, криш талеві. Кімната, н а п о в ­
нена книж кам и, виходить вікнам и на м о р іж о к , де р о сте каш тан ове д е ­
р е в о з у ж е п о ж о в к л и м листям.
— П о в е р н іть м ені сина!
— Н е м а ю права.
— Ви хочете, щ о б я си л о м іц ь у зя в й о го ?
— Зас п о к о й те с я, пане С е гю р . Я хочу лиш е сказати, щ о ми все ж
м о ж е м о й о го лікувати.
— Я вам не вірю .
— Ш к о д а . Ви навіть не знаєте, в ч о м у п ол ягає ця хво ро ба.
— А л е ж ви за р а з сказали, щ о вона невиліковна.
— М и м о ж е м о досягти зн ач н о го п о с л а б л е н н я хвороби.
— Н а в іщ о ?
— Годі, пане С е гю р , о б л и ш м о це! Знаєте, ч о м у я — перш и й є в р о ­
пейський спеціаліст із л е й к о зу ? Б о м о я єдина д о ч к а п о м е р л а від ц ь о го
д в а д ц я ть три р о к и том у. В ід тод і я невпинн о п р а ц ю ю над ц ією х в о р о ­
б ою . І б о р о т и м у с я з н е ю д о ос тан н ьо го подиху!
— Ви хо чете р озч у л и ти м е н е ?
— М е н і б айд уж е. Йдіть, коли хочете. Я л іку в ати м у дитину б е з ва­
ш о ї згоди!
— А ваш а д о ч к а те ж бачил а на канікулах, як падала б о м б а в той
час, як вона ліпила на пляж і п ир іж ки з піску?
— Щ о ви щ е скаж ете?
— Н ічого. Ви м аєте р ац ію . Я м е л ю дурн иці. П о я с н іть мені, я слу­
хаю.
— Ви м о ж е т е м е н е вдарити, я к щ о це вас засп ок оїть.
— Д я к у ю . Ц е м ене не засп окоїть.
— П р и н ай м н і зараз... Н а с а м п е р е д м е н е стур б ув ал и синяки, вони
вкривали тіл о дитини і б ули не від ударів.
— Я п ом іти в їх.
— І м ал енький п ацієнт скар ж и вся на холод.
— Так.

38
 — У нього б ул а н е р е гу л я р н а крива те м п е ратур и , «д звін ком » , як
ми каж ем о. Я звелів зр о б и ти аналіз крові. Гл об ул я р н и й хаос, п о м ітн е
зм енш ення кількості чер вони х тіл ець і зб іл ьш е н н я білих, п р о ц е н т н е від­
хилення в їхніх р ізн ов и д н остях . П ан е С е гю р , я к аж у вам правду. В ідтоді
мене охоп и л а тривога. Як ніхто в світі, я зд а л е к у п е р е д ч у в а ю лейкоз.
— А л е ж у вас н ем а ж о д н и х д о казів.
— На тій стадії в м е н е спр авд і їх не було. А л е ми ш укал и п е в н ого
діагнозу. Він пол ягає в том у, щ о б е р у ть кістковий м о з о к у легкій для
пункції кістці — - в грудній.
— Д итина м уч и л ася?
— Ні. Ц е р о б и л о с я під н а р к о зо м . Тоді л а б о р а то р н и й аналіз вия­
вив б е зп е р е ч н о ф атальну к л іт и н у — м ієлобласт. К о д а ж к р о в о т в о р е н н я
поруш ений. Н аявність тих ж ахливих клітин з м у ш у є кістковий м о з о к у т­
вор ю вати інші такі ж клітини зам ість н о р м ал ьн и х білих тілець. С е л е з ін ­
ка збільш ується, її м о ж н а п р ом ац ати , а це н е н ор м ал ьн о. О р г а н із м вис­
нажується. І тод і внаслідок виснаж ення настає смерть.
— Ви гадаєте, щ о я м о ж у це с п о кій н о слухати?
— М о ж е т е кричати. Я бачив чи м ал о таких. П о гл я н ь те на ц ю стіну.
Я д и в л ю ся на б ілу стіну. Є д и н а її п р и кр аса — велике старовин н е
р озп 'яття. Н а ч о р н о м у д е р е в 'я н о м у хресті прибитий Х р и сто с із с л о н о в о ї
кістки. Ц е витвір сер едньовіччя.
— Ви гадаєте, я м а ю настрій вислухувати ваш і н ота ц ії?
— Н а жаль, ідеться не п р о нотації, а п р о д о л ю . Бери свій хрест
і йди за м н о ю .
— Д аруй те! Я не хо чу йти!
— Н а жаль, в а ш о ї згод и не питаю ть.
— Ви дивний лікар.
— Я — старий бож евільний, щ о визнав за к р а щ е сказати вам у сю
правду. Я м іг і пом илитися.
— Ні. Ви м али р ац ію .
Я д и в л ю ся на м ед и ч н е світило. Він незвор уш н и й . Він не усм іхаєть­
ся, не плаче, не співчуває, не нарікає. Він сум ний і спокійний, як сам а
суть світу. Він стільки вж е б ував віч-на-віч зі см е р тю , щ о вона й о го
не жахає. С м е р т ь й о го навіть не хвилю є, не видається й о м у д ивн ою . Він
носить її в собі.
— А л е ч о м у ви не хочете віддати м ені дитину?
— Я сказав вам: її м о ж н а лікувати. Л ікуван н я вж е почалося. М и
вводили в її о р га н ізм речовини, які я вам не н ази ватим у; вони зн и щ у ­
ю ть м ієлобласти. Д о речі, самі вони небезпечні, б о спр и чи н яю ть м о з ­
кове отруєння, але д а ю ть значний ефект. Все н ор м ал ізується, і стан ди­
тини, здається, п ок р ащ ується.
— З д а єтьс я ?
— Н а жаль, нам щ е не вдал ося знищ ити сам таєм ний п р о ц е с у
к істк о в о м у м о зк у . Ч е р е з кілька м ісяців він відн овл ю ється.
— А л е в ід н о в л ю ю ть і л ікування?
— В о н о стає все м е н ш еф ективним . Треба п о в т о р ю в а т и й о го д у ж е
часто, і дед алі частіш е в о н о б езр езул ьтатн е . Ф а т а л ь н о г о кінця не ун и к­
нути.
— А дитина м уч и ться?

39
 — Ні, ні о д н о ї хвилини. В она тільки почуває себе в том л е н ою . Ц е
постійний стан л ю д и ни в цій недузі.
— Д ай те м ені щ е випити.
— О сь. Ви ніколи не питим ете стільки, скільки пив я д вад цять три
р оки том у. Я вижив.
— Я не хо чу виживати.
— Н іхто ц ь о го не хоче. А все ж таки виживає.
— В ибачте м ені за нескром ність, але м ені видається, ніби ця груба
відвертість, яку ви п р о я в л я є те д о мене, не часта у ваш ій п р о ф е сії?
— ї ї р ід к о зустрінеш .
— Вдячний вам. Я волів би та к о ж знати правду, яка б вона не б у ­
ла ж о рстока.
— Я так і дум ав. Виявляється, пане С е гю р , я вас зн а ю з чуток.
Я дум ав, щ о у вас вистачить витрим ки й см іливості подивитися правді
у вічі і щ о ви з м о ж е т е р о з у м н о ор ган ізува ти останні м іся ці дитини.
— Щ о ? Й д еться п р о м іся ц і?
— А в ж е ж , три місяці.
— Д о р ізд в а ?
— П р и б л и зн о.
— Щ о ви м о ж е т е п о р ад и ти ?
— Я с к а ж у вам. Я к щ о я п о п р о ха в сан ітар ку покликати вас сюди,
я так учинив, щ о б м ати п о в н у м ож л и вість усе р о зп о в іс ти вам. О с т а н ­
н ь о м у х в о р о м у я в ід д а ю себ е цілком .
— О станньом у хвором у?
— Так. П ісля П аскаля я б іл ьш е нікого не л ікуватим у. Я йду на пен­
сію. Виявляється, я й сам ур аж е н и й н е в и л ік о в н о ю х в о р о б о ю .
— Н е знаю , щ о й казати...
— Н е тр е б а н ічо го говорити. П овірте, я щ асливий, щ о відходж у, я
в ід ч у в а ю полегкість. Д о в ш е я ж ити не м іг би. З у сім тим, щ о ми бачи-
м 6... Я хо ч у залиш ити дитину щ е на кілька днів і п о в е р н у її на вигляд
зд о р о в у ; вона зн о в стане ж и ттєр ад існ ою . Я к щ о ви б у д е т е вільні, я п о ­
б а ч у вас завтра, б о с ьо го д н і м ені тр е б а їхати в л ікарн ю , і я вам д о к л а д ­
н о п оясню , як д б ати п р о з д о р о в 'я сина. Т р еба б у д е тільки своєчасно
давати й о м у виписані таблетки.
— А я к щ о х в о р о б а загостриться, то слід пр и ве зти й о го д о вас?
— Ні.
— Як ні?
— О , це не наказ, я л иш е п ід к а з у ю вам. Я кби й ш л ося п р о м о ю
власну дитину, я не став би о тр у ю в а ти їй останні тижні, в и сн аж ую чи її,
ту р б ую ч и , тягаю чи по р ізних л а б о р а то р ія х і лікарнях, з м у ш у ю ч и цим
зд о га д ув ати ся п р о її стан — і все дарм а. Н е м а ю п р ава говор и ти ц ь о ­
го, але к а ж у щ е раз, б о це — н аукова впевненість. — Ви, м абуть, зд о га ­
дуєтеся, пане С е гю р , щ о я християнин, б о щ о й н о п о к аза в вам р о з п 'я т ­
тя. Я к щ о в р е ш ті-р е ш т д у ш а рятується, а тим б іл ь ш е тіло, ніхто не має
права зм е н ш у в а ти м у к д о р о с л о ї лю дини, даних їй, м о ж л и в о , для с п о к у ­
тування. Д и тина не м ає чо го спокутувати. В он а чиста. Н е м о ж у д о п у с ­
тити, щ о б вона м а р н о страж дала.
— А л е щ о ж р об и ти ?
— Уявіть, щ о ви тіл ьки -но народилися, біля вас десятир ічн а дитина,
і вам о б о м л и ш ил ося ж ити три місяці. Три м іся ці — ц е багато. М о г л о
трапитися так, щ о вам не л и ш и л ося б навіть о д н о г о дня. П р о й м іть с я

40
ваш ою с п іл ьн о ю д о л е ю і скористайтеся з цієї є д и н ої м ож ливості. Р о ­
біть усе, щ о вам зам анеться. Розваж айтеся. Б удьте щ асливі.

22

Я ні на хвилину не с ум нівався у вірності д іа гн о зу ц ь о го стар о го

маніяка, який спр авді виявився (як дізн ався я з г о д о м ) все світн ь о в ід о м и м
світилом. Він був над то сумний. Коли д о х о д и ш так о го гл и б о к о го с м у т­
ку, важ ко пом илитися: це остання стадія знання. У глибині та к о го б о л ю
знаходять несхибність.
Я в и хо д ж у з й о го кабінету, сам отній іду вулицям и. У той час, як я
байдуж им, повіл ьни м к р о к о м п е р е х о д ж у вулицю , наб л иж ається ав то­
бус, а щ о я не п о с п іш а ю дати д о р о гу , то ш о ф е р сигн ало м закликає
мене д о п ор яд к у. О с то в п ів ш и з люті, якусь м ить я стаю як укопан ий
і о б е р та ю с я в нестям і д о автобуса, щ о з в и ск о т о м гальм зупиняється
біля мене. П о в іл ь н о б р е д у далі. Ш о ф е р навіть не лає мене. Я п о в о д и в ­
ся не п о -л ю д с ь к о м у . Ш о ф е р загал ьм ув ав не від м о г о п огляду. Я ні­
кого не бачив. Навпаки, тіло не слухал ося мене, в о н о р ух ал о ся сам о
по собі, якось р вучко, хижо, п о -зв ір я ч о м у . М е н і д о б о л ю в аж к о сто я ­
ти, але я стою . Я не хочу плакати, не хо чу нарікати, не хочу н ік о го б а ­
чити. Якби я й ш ов за с в о єю в л а сн о ю с п о н ук о ю , тією, щ о ж ивить мій
спинний м о з о к і тр ем тить у м о з к у м о їх кісток, я ніколи б б іл ь ш е не
плакав — ніколи більш е, — а впав би на чотири лапи п о с е р е д булиці
і вив би на смерть, витягнувш и ш ию , як пес. як п ор ан ен ий вовк, щ о не
приймає в а ш о ї ласки. Я не л ю б л ю вас, п е р е х ож і. Н е хо ч у з вам и б ал а­
кати. Я не ш а н у ю тебе, л ю д с ь к а расо, така км ітлива й така н е п р и ва б л и ­
ва. Я не л ю б л ю тв оїх хитрих забав. Відтоді, як п е р ш а лю дина, н ад аю чи
своєму в и тесан ом у к а м е н ю б іл ь ш о ї зручності, п р и в 'я за л а й о го ліанам и
до д е р е в 'я н о ї р учки й зр о б и л а сокиру, п о ча л о ся невбл аган н е падіння
світу. Від о д н о г о п р о м и с л о в о го в д о ск о н ал е н н я д о ін ш о го — так і виник­
ла ато м на б ом б а.

23
— Татку, — к аж е П аскаль — я д у ж е боявся.
— Так? — за п и ту ю я, зата м ув ав ш и подих.
— П а м 'я та є ш Бріж ітту, біляву санітар ку?
— Так.
— П р и б и р а ю ч и в м о їй палаті, вона знай ш ла л апку о в е р н с ь к о ї к у р ­
ки в ш ухл яді н ічно го столика. Д о то го ж ця лапка вж е сильно тхнула.
Я подум ав, щ о все п р оп ал о. А л е вона не за б р ал а її. Вона навіть з м о ч и ­
ла її в спирті, щ о б д о в ш е зберегти. Гарно, п р авд а?
— Так.
— Л иш е од на річ м е н е смутить.
— Яка?
— Я все п р о ту ж гарну дівчину Бріж ітту. Нахились: не слід го в о ­
рити вголос. В она м о ж е почути. Так от, вона трохи бож евільна.
— Х то ?
— П р и м ір о м , с ьо го д н і вранці я сказав їй, що, коли виросту, стану
льотчиком. Знаєш , щ о вона на те?

41
 — Щ о?
— В он а р озп л акал ася. Я сам теп ер п ереконався, щ о вона трохи на-
віжена.

24
П е р е д ви п и ск ою сина з лікарні я зн о в у п об ачи вся з м е д и чн и м сві­
тилом. М и стали тр охи р озв аж л и в іш і. Він дає м ені свій р е ц е п т і д о к л а д ­
н о поясню є, як я повинен глядіти дитину, яких заход ів уж ивати і як сте­
ж ити за р о з в и т к о м недуги. Я запитую , чи є в К л е р м о н -Ф е р р а н і лікарня,
де л іку ю ть таких хворих. Так. І м ед и ч н е світило не тільки називає мені
з н а й о м о г о спеціаліста, але й дає р е к о м е н д а ц ій н о г о листа д о нього, вис­
л о в л ю ю ч и д ум ку, я к о ї навіть я не смів дійти. Він запитує мене, ч о м у я
згадав сам е п р о це місто, чи м а ю нам ір поїхати з д и т и н о ю в ті краї?
М о ж л и в о , клім ат О в е р н і був би для сина рятівний.
Я від п овід аю , щ о досі не виріш ив: м о в ч у п р о Ір од ські вежі. Н іхто
не повинен нічо го знати. Я б реш у. Відтепер, коли м е н е спитаю ть, я б р е ­
хатиму. Я д у ж е р о зу м н и й , м о я хитрість надзвичайна, мій д а р скритності
віднині став м о є ю д р у г о ю н ату р о ю . Н іхто не знай де нас — м е н е і д и­
тину! Н іхто не з м о ж е піти по наш их слідах! М и за т р е м о сліди пе ре д
см е р тю . Я хи тр ув ати м у д о скону, я о б д у р ю світ. Я р о з іб 'ю тисячі тає м ­
ничих небезпек, щ о з а г р о ж у ю т ь м о їй дитині. Н іхто не б у д е хитріш им за
мене. Н іхто не м о в ч а ти м е з т а к о ю р іш учістю !
А о д н ак я знаю , щ о р о б и ти м у . Р іш енн я прийнято. В о н о визр івал о
в глибині м о є ї душ і, як тільки л ікар відкрив м ені пр авду. П аскалю ! М и
обоє, як ті ц ько ва н і вовки, в те ч е м о в те м н у тиш у. Х о в а ю ч и с ь удень, ми
б у д е м о йти л и ш е вночі, як візьм е ться к р и го ю сніг, щ о б не залиш ати
слідів. Н іхто не п р о й д е за нами. М іж нам и й со б а к а м и л я ж уть вели чез­
ні віддалі, н е п е р е б о р н і п ереш код и .
Я к щ о зм о р и ш с я, я нестим у те б е в зубах, у хоп и в ш и за ш кіру, як
вовчи ц я несе вовченя, а я к щ о твоє к во л е тіл ьце звисатим е наче гр о н о
винограду, я йтим у далі, наосліп, в тем р яву, м о р о з н и м снігом . Й тим у
далі й далі. І вреш ті ми за м к н е м о с я в Іроді, сам отні, л и ш е ти і я! В ік о ­
вічні м у р и стануть нам о б о р о н о ю . Ц ілі століття, щ о спливли там, захи­
щ ати м уть нас.
Вреш ті, л ікар б іл ьш е не запитує м е н е й б аж ає успіху. П р о щ ай , ді­
ду, ми зустрілися, але б іл ьш е не п о б а ч и м о с я на ц ь о м у світі. Ти п о м р е ш
с ам отній від с во єї н е в и л іко вн о ї хво ро би , як вона там називається. Я к щ о
я м а ти м у час, то п р и н агід н о зга д а ю тебе. Б о ж я б у д у д у ж е зайнятий.
Я йду в схов ан к у з х в о р о б о ю , щ е н е в и л іко вн іш о ю , ніж твоя, б о це не­
дуга інш ого: вона спіткала м о г о сина.
П о д а ю ч и м ені руку, л ікар п оп е р е д ж ає, щ о я повинен п р о всяк ви­
п ад о к знати м ож ливість, п р о яку він д о те п е р м ені не казав. М и л о с е р д ­
на п р и р о д а м о ж е п о зб ав и ти дитину довгих м у к і п о в іл ь н о ї агонії. М о ж е
трапитися таке, щ о при загостренні її м иттю , б е зб о л іс н о за б е р е
к р о во в и л и в у м о зо к . Д я кув ати й о м у за новину! Я втям ив це, не щ о б
м олитись, б о не в м ію цього, а щ о б н ап р уж и ти с в о ю волю , своє н е зр ів -
няне терпіння і впертість, з надією , щ о після тр ь о х місяців, коли наста­
не ф атальна хвилина, з м и л о с е р д н о ї волі б огів судин а л оп н е в д и тя чо ­
м у м о зк о в і.

42
 П р ощ ай , м ед и ч н е світило! М и б іл ьш е не п о б а ч и м о с я тут! А л е вря­
ди-годи я д у м а ти м у п р о тебе, п р о твій п р он изл ивий сум, д о я к о го те­
пер д о р ів н яється й мій. А пізніш е, коли у щ ух н уть війни, ми зу стр ін е ­
м ося десь там, як давні то в ар и ш і по з б р о ї — коли і я п ом р у, і то, с п о ­
діваю ся, невдовзі. Д о зустрічі, то в ар и ш у !

У к он тор і я з б и р а ю своїх завід увачів і п о в ід о м л я ю , щ о ч е р е з три

дні п о к и д а ю їх на три м ісяці. Я н ічо го не п о я с н ю ю , нехай дивую ться.
Ц е все стосується тільки мене. П е р е д тр ь о м а д н я м и к ож е н повинен п о ­
дати м ені течку з с во їм и п р о п о зи ц ія м и , як з а м о р о зи т и за м о є ї від сут­
ності тов ар и ств о і врятувати найваж ливіш е. Я не тіш у себ е іл ю зіям и. В
П ар и ж і рани з а р у б ц ь о в у ю т ь с я ш видко. П ід час м о є ї відсутності, коли я
б уд у в Іроді, ділові сніданки п очастіш аю ть. С п и та ю ть д е щ о п р о мене,
п о ш к о д у ю ть, щ о я н е ж д а н о -н е га д а н о зник, а п о тім за к а в о ю п о с ід а ю ть
тісніш е і в ізьм уться д о справи. В ід в е р то й пихато радити м уться, як най­
кр а щ е збути ся мене, р о зк л асти м о ї кадри, зав о л о д іти м о їм и клієнтами.
Ті близькі в ор оги п е р е д б а ч а ю ть усе, к р ім н а й гол ов н іш ого: я з а з д а л е ­
гідь б л а го с л о в л я ю їх. Н е ж алкую чи , за л и ш а ю їм здоби ч. Я навіть не д у ­
м а ю п р о неї. С п іш іть на бенкет, д р узі! С тіл накрито!
Коли я п о в е р та ю с я д о с во го відділу, м о я се к р е тар к а трохи за с м у ­
чена. Вона не ту р б ує ть ся м о їм н е щ а с тя м — п р о це, звичайно, ніхто не
знає. А л е їй с у м н о том у, щ о ч е р е з кілька тиж нів після п ов е р н е н н я з
відпустки я п о ган о виглядаю . В ід п устка — то велика л ю д сь к а турб ота.
Л ю д и д у м а ю т ь п р о неї од и н а д ц я ть м ісяців, а я к щ о вона не вдається,
то це м ай ж е кінець світу. Я к щ о йде д о щ , вони читаю ть ж урнали, ви­
ш ук у ю ч и краї, де д о щ у нема. А л е коли їд у ть туди, там н е о д м ін н о б у ­
ває зем летрус, сам е на них.

У вечер і вдом а, л еж ачи кілька годин у тем ряві, я п о ч и н а ю р озум іти,

щ о неспокій, який охоп и в м ене після см ер ті д руж ини, зн о в у ого р тає
м ене. Я зн о в у втратив сон. Вреш ті, п о с е р е д ночі, б л и зь к о т р е т ь о ї р а н ­
ку, зм учений очікуванням , я о д я га ю с я й в и хо д ж у пр ойтися вулицям и.
За хвилину я п о ч и н а ю плакати. Іду навм ання. Іноді м ені д о в о д и ть с я
опиратися р у к о ю на стіну якогось буди нку, щ о б не впасти. Н е з а б а р о м я
п ід х о д ж у д о двох ж еб р аків, які н и ш п о р я ть гак о м у смітнику. ВЬни с тр а­
ш ен но брудні, о с о б л и в о жінка. Н а ній п о д е р та чо л о віч а куртка, п ід ­
пере зана ш н ур к о м , а патли її н агад у ю ть б р у д н у ганчірку.
— То як, татку, — запитує м ен е клош ар, — ш ам п ан с ь ке б ул о
смачне?
С тр а ш н а ж ін ка дивиться на м ене с во їм и п р он и зл и в и м и й к о л ю ч и ­
ми, як у пац ю ка, очима.
— О б л и ш , — каж е вона чоловікові, — хіба не видно, щ о він
плаче?
Я п ід ій м а ю руку, щ о б привітатись, як вітаю ться ар аби у пустелі,
і о д н о м у б о го в і в ід ом о , яка велика м о я пустеля. П о т ім знову, хи таю ­
чись, с туп а ю кілька кроків.
— Стривай! — гукає жінка. — Стривай!
З у п и н я ю с я с п и н о ю д о них, м о в ч к и п іднявш и руку, щ о б показати,
щ о я чу& і че к а ю відповіді.
— Гей, б р а тух о! З а в ж д и пам 'ятай, щ о ти не один! Нас ціла гр о ­
мада!

43
 Зігн увш и сь удвоє, я р идаю . П овол і, не ози раю ч и сь, м а х а ю р ук о ю ,
справа наліво — знак, щ о я все зр о зу м ів . А п о тім у тум ані чути дзвін.
Від тр ап у д о м а ш и н н о го відділу лунає: «П овний впе ре д !» Гвинти почи­
н аю ть краяти м о р с ь к і води, і повільно, б е з п о в о р о т н о мій к о р аб е л ь п р я ­
м ує в ок е ан с ьк у ш ирочінь, п о к и д а ю ч и два інші кораблі.

25
Н іхто не плакав так, як я. А л е це в ід б ув ал о ся в тем ряві. Н іхто не
тонув так, як я. А л е не б у л о ж о д н о г о свідка. Н іхто не вив так, як я.
А л е з м о г о горла, з м о го в и щ и р е н о го р о та не виповнил ося ні звуку.
Н іхто не гор ів так, як я. А л е це б у л о неви д и м е п о л ум 'я .
Я те л е ф о н у ю д о Вікторії. М е н і тр е б а б у л о кілька днів, щ о б після
тієї ж а хл и в о ї звістки зр о б и ти це. Вона приходить. її гарне обличчя
бліде.
М и п р и тул я є м о ся о д н е д о од ного, як д в оє заб л уд л и х дітей. Багато
віків м инуло, і вона зн о в у пестить м о ї скроні.
— Бідний м ій Лоран...
— Я тоб і нічо го щ е не казав.
— Я знаю , щ о це д у ж е сер йо зно. Я те б е кохаю . Я знаю , щ о тра­
пилося з т о б о ю . М е н і п р иснилося це вночі.
Я р о з п о в ід а ю їй, щ о звалилося на нас. Д о сі я не казав їй п р о ви­
п ад о к на Корсіці. В ікто р ія плаче.
— З р о б и так, Л оране, зр об и!
— Як?
— Так, як м уси ш зробити.
— Так, я п о їд у з ним в Ірод. М и не б у д е м о бачитися кілька м іся­
ців, Вікторіє.
— Я к о х а ю тебе, Лоране.
— Ц е триватиме, певно, д о різдва. П р и б л и з н о д о різдва. Він не
б у д е мучитися.
— А ми б уд е м о .
— Так, ж ахливо. А л е ми, напевно, зд у ж а є м о !
— М о ж л и в о . Х тозна.
— Н іч о го не м о ж н а знати наперед.
— М а б у ть , м ені к р а щ е не п р иїзд ити д о вас.
— А в ж е ж , так б уд е кращ е.
— Я завж д и б у д у з вами.
— Я знаю .
В д вох ми си д и м о на канапі, тр и м аю ч и с ь за руки. Ц е єдиний наш
зв 'я зо к . Я к щ о ми обоє, ця ж інка і я, ця д о р о га м ені ж ін ка і я, о б о є ми
так д у м а є м о о д н е п р о од ного, я к щ о є д н ає м о наш і сили в од н е зуси л ­
ля — ми знаєм о, проте, щ о не м о ж е м о б іл ь ш е обійм атися, щ о не м а є ­
м о б іл ьш е на це ні права, ні баж ання, щ о вж е сам а ця д у м к а гли боко
вразил а б нас, аж д о глибин кохання, яке навіки нас єднає. З н о в у п о ч а­
лася війна, з її ж а х л и в о ю й у р о ч и с т о ю пиш ністю . М и не с ко р и м о ся . М и
д и в и ти м е м о сь п р о с то в вічі і сон ц ю , і смерті. Вікторія п ов е р н е ться д о
с во го п о м е ш к а н н я і кілька м ісяців ж ити м е с в о їм р о зс у д л и в и м у р ів н о ­
в аж е ни м р и тм ом , л и ш аю чи сь д у м к а м и зі м н ою . А я н е з а б а р о м п о їд у
з то б о ю , П аскалю , на південь, у ц ь о м у в е л и ко м у автом обіл і, який ти л ю ­
бив, який я купив, б о тоб і він спо д об ав ся, хоч д о так о ї р о з к о ш і я зав­
жди був байдуж ий. М и сам отні п р и їд е м о в гори. Л и ш е ти і я! М и за ­
чинимось у віковічних м урах, і там м о в ч к и че катим е м о . Щ о д н я я старі­
тиму на століття, але не лягатим у. Я б у д у біля тебе, зав ж д и на ногах, я
см іятим усь д о кінця з т о б о ю , щ о б ти нічо го не зап ід о зр и в : і знаю , щ о
м атим у для ц ь о го снагу, навіть я к щ о сил м ені за б р а к н е і я вп ад у м е р т ­
вий чер ез хвилину по тв о є м у скону. Я м о ж у впасти ч е р е з м ить після те­
бе, але не ш видш е. Я зал и ш усь останнім , щ о б с а м о т н ь о спогл ядати б е з ­
м еж ність сво го відчаю ; я залиш усь, хоч згід н о з п р и р о д о ю , м ав би п о ­
м ерти перш им , спокійно, не ж алкую чи .
А л е я аж ніяк не п е р е б іл ь ш у ю ні своїх, ні дитячих сил. Я знаю , ч о ­
го невблаганна д о л я чекає від нас, знаю , чо го вона вимагає. Я знаю ,
щ о цей останній перегін по тій віщ ій д о р о зі, яка нікуди не веде, висна­
жує, знаю , щ о він б у д е спр авді жахливий. Я в п е р ш е те п е р р о зу м ію ,
чо м у купив Ір од ський зам о к. С а м е для ц ього. Д л я того, щ о б ми в м у ­
рували плечі в й о го стіни, як Аттіла, щ о наказав поховати себ е н австо­
ячки. Щ о б о д н о го дня ми поїхали туди на три м ісяці, ти, щ о л ю б и ш
вовків, і я, д о р о с л а лю дина, щ о зн е в аж л и в о грає с в о ю п ар тію в ф ін ан ­
совий п о к е р с учасн ої цивілізації; щ о б ми вернулися в гл и б ок у нору, в
лігво грізних б ар о н ів в е р х н ь о ї О вер н і, зачинилися віч-на-віч із со б о ю ,
з т р а в 'я н и с то ю пустелею , де цвіте тирлич; тільки ми, сину мій, тільки
ми з то б о ю .

26
В чор а П аскаль вийш ов з лікарні. З а в тр а ми їд е м о в ірод. У звіринці
ми диви м о сь на вовків, з якими так д а вн о хотіли зустрітися.
А л е тільки-но ми п ом и н ул и м асивну б р а м у й опинились у царстві
звірів, син, за б у в ш и п р о своє захоплення, починає весел о бігати. Я йду
за ним по ш ир окій асф ал ьтованій алеї, де, як гарна погода, виставля­
ю ть клітки з р ізн о б а р в н и м и папугами, с хож и м и на букети квітів. Кри-
в о д зьо б і птахи чепуряться, б а л а к а ю ть п р о своє ж иття а б о чухаю ться.
П аскаль б ігц е м п овер тається д о мене.
— Яка гарна ця алея; якби я знав, то взяв би р о л и к о в і ковзани.
— Ти катався б один. О че ви д н о, це за б о р о н е н о .
— Виходить, усе п р и єм н е з а б о р о н е н е ?
— Взагалі, так. Ти сам це помітив.
— Ц е не в аж к о помітити.
П аскаль подає м ені руку, і ми п ов іл ьн о п р о с т у є м о вперед, в зд о в ж
грат із ш и р о к и м и квад р атни м и вічками, які п о д іл я ю ть загони з к о з у л я ­
ми й антилопам и.
— Дивись, м авпи!
Вони вилазять на б е то н о в і скелі і сід аю ть на виступах: не щ о б д и ­
витися в далечінь, а тільки ш укати бліх. їхн я п ов е д ін к а — це сум н е м ав-
пування л ю д ськ и х поз. Д итина кидає кам інці в гіпопотам а, той плаває
у воді, нем ов м іш ок, і, зн е в аж а ю ч и публіку, зн о в у йде під воду. С т у ­
паю чи під сонцем , зд и в о в а н о п о м іч а ю : я не те, щ о радий (це б у л о б
б е згл узд ям ), а якось +рохи засп окоївся. А все, м абуть, ч е р е з цих зв і­
рів, які не тільки м овчать, але й спо кій н о чекаю ть, вж е звиклі д о не­
волі. М и п ід х о д и м о д о хижаків. Тут нестерпний запах, і син затул яє н о ­
са. П р и знаю ся, це в и д о ви щ е над то сильне для мене. Д и в о в и ж н а чисто­
та пантер і тигрів, їхнє томління, їхній відсутній золотистий п огл я д —

45
че р вонувати й у тигрів, синьо-зелени й у чорних п антер — наганяю ть
страх і невпевненість.
М и щ е тр охи п р о гу л ю є м о с я п е р е д ж ир аф ам и, більш им и, ніж я міг
гадати, високими, як великі дерева, із ш к у р о ю , виразні плям и я к о ї ви­
д а ю ть с я стертими, нечітким и письм енам и. М и п е р е х о д и м о д о підн іж ж я
ш тучних скель, дивим ось, як п л ава ю ть тю лені, ід е м о в зд о в ж басейнів,
д е с у м у ю т ь згр а ї р о ж е в и х ф л ам ін го і виш уканих птахів, і раптом , з о в ­
сім випадково, в и х о д и м о д о вовків. П о б л и з у з д р ім у ч о ю ту п іс тю дивить­
ся на нас д в о го р б и й азіатський ве р б л ю д . Й о го спідня р о зд в о є н а губа
рухається, наче гум ова, він жує, п о к а з у ю ч и нам бридливий рот. Вовки
п о м іщ е н і у відкри ту зв е р х у буду, яка прилягає д о інш ої, де бігає по к о ­
лу гієна. Ц е огидна тварина. С ір у в а то -с р іб л и с та ш ерсть, ледь п о с м у г о ­
вана, з м о р щ е н а ч о р н а м о р д о ч к а , злі н а с то р о ж е н і очиці; вона б е зугав н о
бігає, і плечові м 'я з и її м іц ни х п еред ніх лап н ад аю ть у с ь о м у тілові
якоїсь р о з в 'я з н о ї ходи пройдисвіта.
Який к онтр аст із вовкам и! Вони л еж ать і м о в ч к и дивляться на нас.
П аскаль уж е вилазить п о тр а в 'я н и с то м у схилу, куди за б о р о н е н о д о с ­
туп, і п р остягає о д н о м у з них руку. Той, не встаючи, витягає ш и ю і
бл и скави чн о клацає зу б а м и за сан ти м етр від пальців. О д н а к це був не
напад, а п оп е р е д ж е н н я. Дитина, зо в с ім не виявля ю чи страху, п о в е р тає ­
ться д о мене, під надійний захист.
— Ти з р о з у м ів те п е р ?
— Так. Він д у ж е прудкий!
— Так він навчився.
— Коли?
— Кілька м іл ьй онів р о к ів том у.
— Д ивись: вона встає.
І справді, вовчи ц я — тр охи м енш а, з т о н ш о ю г о л о в о ю — зв о д и ть ­
ся, ставить п о р у ч дві п ер ед н і лапи і, зги наю чи спину, д о в го п о тя гуєть ­
ся, оп усти вш и ж ивіт м а й ж е д о зем лі. П о т ім починає, як її сусідка, гіє­
на, ходити п о колу, щ о б р о зім 'я ти с я . С у м н е видовищ е. Клітка справді
м аленька; най б іл ьш е три на три м етри. Углибин і м ал ен ькі дверцята,
н апівзакр иті верти кальни м и ш тахетам и, наче вхід д о м и ш ол овки , ведуть
д о к р и то ї буди, куди вовки х о в аю ться в д о щ о в і ночі. Щ о б п р о д о в ж и ти
свій к о р о тк и й м ар ш р у т, вовчи ц я згинається, входить у нішу, де м о ж е
з р о б и ти л и ш е півколо, зн о ву зігнувш ись, виходить; п е ре скакує че р е з
ц е м е н тов ан и й пеньок, поставлений зам ість к о р и та (єдину п е р е ш к о д у в
сво їх володіннях), йде в з д о в ж тр ьо х інш их сторін клітки, зн о в у п о в е р та ­
ється в б уду, виходить і б е з кінця п о в т о р ю є свій біг. Який зан е п ад віль­
них лісових м исливців! Вовк, навіть не встаючи, р о з п л ю щ и в т е м н о -з о ­
лотисті, м ай ж е б р ун атн і очі, подивився, як вона п р о б ігл а кілька кіл, п о ­
тім зн о в у з а п л ю щ и в очі. Вреш ті, пр окинувш ись, але не р у ш а ю ч и з м іс­
ця, він ш и р о к о р о ззя в и в велику пащ у, витягую чи в го р у щ елепи, м айж е
вертикально, в я к о м у сь н ім о м у завиванні.
Х л о п е ц ь о зи р а ється на мене. Він д осить гордий.
— Вони непогані, га?
— Так, аж над то гарні.
К е м о ж у описати, я к о ї масті їхня ш ерсть. То якась м іш ан и н а р у ­
д уватого, с ір о го і чо р н о го . С п и н а темна, лапи м а й ж е беж еві. Н а вигляд
р ізн и ц я м іж ним и й с о б а к а м и м а й ж е неп ом ітн а: хіба щ о над бр івн і дуги
б іл ь ш е виступаю ть, а м у с к у л а ту р а пр уж н іш а. О д н а к ніхто не м о ж е п о ­
милитися, настільки р із к о ю є відм інність те м п е рам е н тів. У погляді на­

46
віть н ай д и к іш ого пса зав ж д и відчувається якась невпевненість, навіть
сумнів, б аж ан н я п од о бати ся. А вовки в ід ч у ва ю ть д о тих, хто дивиться
на них, л иш е б е з м е ж н у байдуж ість. Ц е навіть не зневага. Ц е щ о с ь гір­
ше. Ц е абсолю тне, п ов н е заперечення.
М и ттю , н е м о в б и в ідгадавш и м о ї дум ки, вовк зв од и ть повіки й пиль­
но дивиться на мене. П о т ім п о в іл ьн о з а п л ю щ у є очі. А у д іє н ц ію скінче­
но. М о ж н а йти.
Паскаль біж ить п о п е р е д м е н е і вдає, н е м о в ков зає по ас ф ал ь то в а­
ній д о р іж ці.
— П ам 'я та єш , татку, як був я м ал е н ьк и м і не вм ів щ е д о б р е го в о ­
рити, то якось п оп р о си в те б е купити «пасту для р ол и ків» ?
— П ом ов ч, за р а з не час ж артувати.
— С пр авді, нареш ті ми їх побачили. Н а цей р а з ми д о б р е їх р о з д и ­
вились.
— Так, ми знайш ли їх.
— Ти гадаєш, ми зн о в у їх п о б а ч и м о ?
— Звід ки м ені це знати?
В ц ю хвилину за с іт к о ю відходить о д нас ш ви д к и м л ю д с ь к и м к р о ­
ком величезний птах. Грізне, трагічне ревіння лева п р о р іза є повітря.
В раж ення таке, ніби ми в А ф р и ц і. П о о д ал ь , над к р о н а м и дерев, які
о то ч у ю ть нас, зд ій м а ю ть ся високі сірі скелі.

27
Ви бачите, як л егко я б о ж е в о л ію . Д л я ц ь о го досить перейти якусь
м е ж у страж дання. А вищ е тієї м е ж і м о з к о в і п р о б к и пе ре гор ять. Н і­
чого д и в н о го тут нема.
М е н і п е р е д ал о ся навіж енство сина.
Тепер я вж е сам ладен гратися у велику гру з вовкам и. А л е я к щ о
я «відчуваю », ким є вовки, то не зн а ю їх і м а ю л иш е од ин вечір у П а ­
рижі, щ о б просвітитися. М е н і не спиться, і після того, як син засинає,
в и р іш у ю перечитати Б ю ф ф о н а . «В овк — о д н а з тварин, які над зви чай ­
но л ю б л я ть м'ясо... О д н а к він часто вм и р ає з голоду»...
« Я к щ о вовка тя ж к о п ор анено, інші б у д у ть іти за ним по к р и ва во м у
сліду, зб и р а ю ч и с ь у зграї, щ о б д о би ти його».
А щ е я довідався, щ о соб а ки о х о р о н я ю т ь отари не том у, щ о д р е ­
сировані, а том у, щ о за п р и р о д о ю с в о є ю ш у к а ю ть товариства. А в ов­
ки — ті ж ивуть сам отньо. Вони лиш е ук л а д а ю т ь к о р о тк о ч а сн і б ой ов і
спілки, а як тільки зд о б и ч у б и то й зж ер то, вони р озх од я ться , «м овчки
п ов е р таю чи сь д о сво єї сам отності». Я к щ о на перш ий погля д вов к од ав
і вовк м ай ж е не різняться, то за р а с о ю вони неприм иренні. Вони не
м о ж уть ні паруватися, ані давати п отом ства. С х р е щ е н н я їх нем ож ливе.
Голоси їхні різні. В овк виє, а со б а к а гавкає. « С тарію чи , вовк сивіє, усі
його зуби стираються... Я к щ о в н ьо го стріляю ть, а куля п е ре б и ває лапу,
він виє; однак, коли й ого за б и в аю ть палицям и, він не скавулить, як
пес... Вовк, хоча й хижак, а боягуз. Я к щ о він п отр ап л я є в пастку, то так
лякається, щ о навіть не б ор ониться, його м о ж н а тод і вбити чи взяти
ж ивцем. Й о м у м о ж н а накласти нашийник, пр ив'язати, надіти нам орд ник,
водити, куди зам анеться, і він не виявить гніву чи якогось н е в д о в о ­
лення».

47
 О, б е зк о н е ч н і б л аго д іян н я с о ц іа л ь н о ї угоди, виявляється, не лиш е
для л ю д и н и ви чинні! Чи вовк теж улягає л ю д с ь к о м у р аб ств у? М о ж н а
припускати це, читаю чи чудовий ви сн о вок р озд іл у, щ о я к р аз стосуєть­
ся лю д ини: «О тж е , в у с ь о м у огидний, з д иким виглядом , ж ахл ивим го­
лосом , н естерп ни м с м о р о д о м , х и ж о ю вдачею , він ненависний, ш кідл и­
вий за життя, неп отр ібн и й після смерті». Х іб а ж то не є, щ и р о п р и зн а­
ю чись, наш п о р тр е т?
Ц е м о я остання книж ка п е р е д в ід 'їз д о м д о Ірода. Я не міг би
знайти чогось к р а щ ого. Б еру її з с о б о ю .

28
М и сп о кій н о їд е м о на південь. їд е м о , не д у ж е о б тя ж е н і багаж ем .
П аскалеві я сказав, щ о ми за л и ш и м о ся в Ір о д і надовго, щ о він м о ж е
взяти з с о б о ю всі іграшки, які хоче, але я не н ад то наполягав, щ о б не
стривож ити його, щ о б він не відчув, щ о цей в ід 'їз д не такий, як інші,
а значніш ий, б езнад ій но-ур очи сти й . І спр авд і — син не взяв з с о б о ю
ж о д н о ї іграш ки; він сказав, щ о вж е р ан іш е відвіз д о Ір о д а н а й у л ю б л е ­
ніш і іграш ки; нам досить м а л е н ь к о го е л е ктр и ч н ого поїзд а.
— М и зал и ш и м о ся там аж д о р ізд в а ? — спитав він мене.
— М ож ливо.
— Ц е велике свято, я найбіл ьш е л ю б л ю його. Б уд е сніг?
— О чеви д н о.
— К ращ е, коли є сніг. Скаж и, ти все ж д ум аєш , щ о м ені варто
стати колись л ьо тч и к о м ?
— А ч о м би й ні? П о ж и в е м о — п об ачи м о .
— Я лиш е о д н о г о не р о з у м ію .
— Ч о го ?
— Ч о м у ми за л и ш а є м о П а р и ж сам е тепер, коли всі діти йдуть до
ш к ол и ? Я не піду б іл ьш е д о ш кол и ?
— Я сам е хотів п о го в о р и ти з т о б о ю п р о це. Ш к о л а — д у ж е в аж ­
лива річ; але, р о зу м ієш , у житті — ш к о л а не єдине. Виявилося, щ о я
хворий. Треба поїхати в село полікуватись.
— В Ір о д і ти, б езп е р е чн о, о д уж а єш . Усі в и д у ж у ю т ь там; мені ка­
зав це влітку Верден. Щ о с ь с ер й о зн е ?
— Трош ки. А л е твоя п р авд а — я видуж аю .
— Я то б і д о п о м о ж у .
— Зн а ю . С а м е т о м у я й б е р у тебе з с о б о ю . А д о то го ж, п р и зн а­
юсь, я б о я в ся нудьгувати на самоті.
— А ти гадаєш , щ о я н уд ьгув ати м у?
Я всм іхаю ся.
— Д у м а ю , щ о ні. Ти побачиш . М и в л а ш тує м о все якнайкращ е.
— У нас б у д е тр а к то р ?
— Н а в іщ о ? Х о ч е ш уд ар и ти ся в зе м л е р о б с т в о ?
— Ні. Щ о б гуляти в лісі.
— А яким ти хочеш й о го бачити?
— Блакитним.
Трохи далі ми сп и н яєм ося в р есто ран і й д о б р е снідаєм о. Власник,
мій знайом ий, п р и й ш о в нас привітати. Він запитує, чи м о ж н а п р и го тув а­
ти для нас о с о б л и в у страву, як п о в е р та ти м е м о с ь д о П ар иж а; я в ід п о ­
відаю , щ о ми не їх а ти м е м о назад. Н а цей р а з ми зал и ш и м о сь у буд и н -

48
ку в горах. Він б аж ає нам д о б р о г о відпочинку, а м ені аж біль п р о н и ­
зує серце, б о я у с в ід о м л ю ю , щ о коли п р о р о ц т в о м е д и ч н о го світила
справдиться, син ніколи не п о в е р н е ться д о міста. М о ж л и в о , якось п о ­
вернуся я, пізніш е, б о л ю д и в р е ш ті-р е ш т п о в е р таю ть ся : але я б уд у
сам. М и м ов чк и їд е м о далі. Син ковтає приписані таблетки. Він запитує,
чи він теж хворий; я в ід п о в ід а ю — ні, це л иш е звичайне п р о д о в ж е н н я
обстеж ення, п о ч а то го в лікарні. Здається, від п овід ь зад о в о л ь н и л а його.
П оволі д о р о га вуж чає, а за К л е р м о н -Ф е р р а н о м стає зв и в и с то ю й п о ч и ­
нає п'ястися вгору.
— Щ о таке ф іл о с о ф ія ? — р а п то м цікавиться Паскаль.
— Ц е важ ке питання.
— Я вж е д а вн о хотів запитати п р о це, але зав ж д и забував. Я б а ­
гато разів зустр ічав це слово, але так і не зр о зу м ів .
— Й о го в а ж к о пояснити.
— Ц е така ш тука, як релігія?
— Не зовсім . Бачиш, це с л о в о п ох од и ть із г р е ц ь к о ї й д о сл ів н о
означає: л ю б о в д о м уд ро сті.
— А це щ е не все?
— Н е все. В о н о озн ачає та к о ж усі книжки, які л ю д и написали, щ о б
це зр озум іти .
— Щ о зр о з у м іт и ?
— Все.
— Вони зухвалі.
— З а в ж д и тр е б а бути трохи зухвалим .
— їм це вд ал ося?
— На жаль, ні.
— А для чо го ж вони писали ті книж ки?
— Щ о б спробувати .
— Ц е важ ко.
— Тим б іл ьш е ш кода.
— А хто з них чем піон, ну, хто н айб л иж че п ід ій ш ов д о то го ?
— Тепер каж уть, щ о це були німці. О с о б л и в о один із них — Гегель.
— Ти д ум аєш , я з р о з у м ію , я к щ о ти п оясн и ш м ен і?
— Ц е важ ко. Я не так д о б р е зн а ю це все, як би м ав знати. Але*
сталося так, щ о в м е н е був дяд ечко, ти й о го не знав. Він звався Ж о р ж
і був о д н и м із тих, які д о б р е р о з у м ію т ь с я на таких речах. Він казав, щ о
найголовніш им , або, принаймні, важ л ивим є так звана «діалектика гос­
подаря».
— П оясни мені.
— Уяви собі, щ о на зем л і все починається спочатку.
— Як у с тар о д авн і часи?
— Так. А б о як на плато за Ір од ом .
— Там, де В ерне р о зв о д и ть коней?
— Так. О тж е, тр еба жити, а для ц ь о го слід пере м агати хижаків.
О д н і см іл иво б е р у ться д о справи, не боя чи ся см ерті; інші — б іл ь­
шість — боязкі.
— Тоді перш і стаю ть го с п о д а р я м и ?
— Ти п р ави льно вгадав. А ті інші п р осять у них д о з в о л у п р а ц ю в а ­
ти на них, щ о б якось віддячити за захист.
— Уяви собі, нам пощ астил о.
— Чом у?
— В так о м у місці, як Ір о д , не д у ж е б о їш с я смерті, п р авд а?
— Я кщ о ти не боїш ся, то п о б а л а к а є м о п р о щ о сь інше.

49
 — То б у л о б цікаво.
— Ти хо чеш мати великий чи м алий тр а к т о р ?
— Сер едній. Р озум ієш , я д у ж е хотів би, щ о б він був синій.
М и н аб л и ж ає м о с я д о Ірода.
— Татку!
— Щ о?
— Ти після то го д у м а в п р о вовків?
— Так, я д у м а в п р о них. Я навіть п р очи тав к н иж ку п р о них. Вона
з а р а з у валізці.
— Гадаєш, щ о ми колись б у д е м о їх м ати?
— Н е знаю .
— Я д у м аю , щ о м ати м ем о .
— Чом у?
— Так. У се вж е для них готове. Та велика зал ізн а б у д а під з а м к о ­
в о ю с тін о ю н аб агато більш а, ніж клітка в зо о п а р к у .
— Та спр авді б ул а д у ж е м аленька, аж с у м н о б ул о дивитися.
— І все-таки вони д о б р е трималися. Вони не плакали. Ти пом ітив?
— Пом ітив.
— Б ул о б ц ікавіш е р о зв о д и ти вовків, аніж корів.
— Так, л и ш е затям, щ о я ніколи не р о зв о д и в корів.

29

Коли ми п р и б у в а є м о на Ір о д сь к е п о д в ір 'я , я звичн и м р у х о м витя­

га ю з ш о ф е р с ь к о ї сум ки зам к о в и й клю ч; отак із с у м к о ю в р уц і відчи­
н я ю вхідні двер і й чи таю на ф р о н то н і віщ ий девіз: «Чекай. П об ачи ш » .
Я з н и з у ю плечима. С п р авд і, поб ачити б у д е щ о.
Н азус тр іч нам іде М ар ін етта. К о м а н д а п ір а тсь к о го судн а в п о в н о м у
складі. Ц я б а б ус я з д ів о ч и м ім е н н ям с в о їм виглядом , владн істю і п оста­
в о ю скидається на гр е н а д е р а ім п е р а т о р с ь к о ї гвардії. В он а завж д и була
в д о в о ю , пр инайм ні віддавна. Ч о л о в ік її загинув на війні 1914 року, не
в б о ю , а на від п очи н ку в тилу. Він сидів десь у кущ ах, аж тут якийсь
сліпий набій вел и ко го калібру, б е зп е р е ч н о ф р ан ц узьки й , єдиний б аче ­
ний к о л и -н е б у д ь у тих місцях, упав я к р а з на нього. П ісля вибуху не ли­
ш и л ося навіть чим заповни ти с ір н и к о в у к о р о б о ч к у . П ол ковн ик, щ о н о­
сив білі рукавички, надавав вели кого значення м о р а л ь н о м у д ухо ві ар ­
мії. О т о ж він наказав наповнити д о м о в и н у зе м л е ю і влаш тувати в р о чи с­
тий п ох ор он . Н е о д н о м у сол д атові стискалося серце, коли вдарив ж а ­
лобний дзвін. А л е М арінетта, дізн авш и сь п р о це, б ул а враж е н а цим
ід іо ти зм о м . А взагалі вона й не дивувалась: її чо л о вік завж д и був нев­
д а хо ю . Х в о р ів кож ні три м ісяці. Тепер він літатим е в сірих ар туазьких
н е б е сах з м ал ен ьки м и к р и л ьц ям и за плечима. О тж е , виплутався.
М а р ін е тті не д о в е л о с я вдягатись у ж ал о бу, б о вона з дитинства
зав ж д и хо дил а в чо р н о м у, як велів звичай її краю .
О с ь ми й біля неї, під зах и с то м її сили й м іці за м к о в и х м урів. О чі
в М а р ін е тти голубі, як у дитини, а в ол осся сиве, м ай ж е біле. В он а не
дивиться тел евізор . Н а й б іл ьш е її захоп л ення — читання. Вона не л ю б и ть
біблії, в ва ж аю ч и її «над то р о м ан ти ч н о ю » . З ц іка вістю читає лиш е о д н о ­
го автора, в и хо ва н о го в цих місцях, Блеза П аскаля — він н ар од и вся в
К л е р м о н -Ф е р р а н і, на С хідній вулиці. З д в о р іч н о го віку він с траж д ав від

50
хвороби, яка п р о яв л ял ас я в д в ох дивних си м птом ах: не м іг дивитися на
воду — впадав о д то го в транс — і с тр а ш е н н о корчився, коли р од и чі
наближ ались один д о о д н ого. Він л ю б и в їх н а р ізн о і не м іг стерпіти, як
вони були р азо м . У т р и р іч н о м у віці він утратив м атір, і пси хол оги ска­
зали б сьогодні, щ о він ніколи не оклигав від того. Щ о б у л о далі, ві­
д ом о. Він п о м е р від старості у віці тр и д ц я ти д е в 'я ти років, як пиш е
Ж ан Расін. Читання « Р о з д у м ів » н ад зви чай н о тіш ить М а р ін е тту. Ц е ЇЇ на­
стільна книга. Стіл ьки м уд р о сті, та к о го п р о н и к л и в о го гір к о го смутку,
щ о п е р еход и ть у тв е р д у віру, в над м ірний аске ти зм — це видавал ось
їй ж иттєвим и ф актам и, гідним и б іл ь ш о ї уваги, ніж н е р о зу м н и й запал її
к о л и ш н ьо го чо л о вік а — пол ізти під той єдиний снаряд, щ о упав у р о з т а ­
ш ування. О с ь таке її д у хо вн е життя.
Щ о ж д о тілесного, то М а рінетта, як нас немає, м е ш к а є у верхній
спальні зам ку, де ніч і день в п р о д о в ж ц іл о го р о к у відчинене вікно.
У з и м к у вона зал азить під к о в д р у і пар а від її п о д и ху за м е р за є на
простирадлах. Як коти, вона м иється мало, але зав ж д и чиста. В м и ва є ­
ться щ о р ан ку, н аб и р аю ч и в п р и го р щ у води. Н а ц ь о м у кінчається її т у ­
алет.
Вона п о б л а ж л и в о дивиться, як я р о з п а л ю ю вогон ь у к ом и н к ах —
так мати спогл ядає сина, щ о б ал ам ути ть голови м о д н и м артисткам . Ц е
видається їй б е згл у зд и м , але лестить їй. В он а п е р е к о н ує себе, щ о го ­
рять м о ї власні дерева, та й м о л о д іс ть минає.
В она под ає нам сільський обід, спо чатк у — суп із салом , п о тім —
білий сир; це так нагадує п ов е р н е н н я б л у д н о го сина в рідний дім, щ о сь
аж щ е м и ть у грудях. А далі вона щ о в е ч о р а йде спати д о себе, в ха­
тинку за п ів к іл о м е тр а звідси, за р я д ам и буків. У за м к у вона спить
лиш е як нас немає, з о б о в 'я з к у , б о вважає, щ о такий великий б уд и н о к
не м о ж е стояти п усткою . Як тільки ми о п и н я є м о с я тут, вона б е р е ть с я
д о серйозних, т о б т о д о ул ю б л е н и х справ, і щ о в е ч о р а йде спати д о д о ­
му. Вона ніколи не з а п р о ш у в а л а м е н е д о себе. А я ніколи й не н а п р о ­
ш увався. Вона д о б р а господиня.
П р и б р а в ш и зі столу, вона зай ш л а щ е сказати на д о б р а н іч і п о д а л а ­
ся, вкривш и ч о р н о ю в о в н я н о ю ш ал л ю плечі.
Я пильную , щ о б син скупався, гр а ю з ним о д н у п а р тію шахів, але,
побачивш и, як в а ж к о й о м у після у то м л и в о ї п о д о р о ж і бути уваж ним ,
р а д ж у йти спати. Він іде.

ЗО

Ц ілий день я тр и м ав себ е в руках. Трим ав себ е в руках. С п ок ій н о,

весело від п овід ав синові. Більш е не м о ж у ! Д е м ені взяти сили б о р о т и с я
щ е три м іся ц і? Ш ал ени й від люті, п ід н ім а ю с я в бібл іотеку, на сам ий
верх зам ку, і випиваю велику ч ар к у коньяку. З а н е ю й другу. Н е з а б а ­
р о м випито півпляш ки. Ясність р о з у м у , однак, не потьм ар ил ася. Х іб а щ о
б ільш е зл ощ уся . Трунок, у д а р я ю ч и в голову, підносить м о ю ж и тт єзд ат­
ність і запал. Я невразливий, коли м ені хочеться вмерти.
Р о згл я д а ю картину, щ о висить на стіні. Це, д о речі, єдина картина
в кімнаті, захар ащ ен ій книж кам и. В она п е р е й ш л а д о м е н е від батька.
Вона не гарна і з о б р а ж у є о зер ц е , й о го к о л и ш н ю власність, за десять
к іл о м етр ів звідси, по той бік Разака. Та ця м азан и н а спр авл яє дивний
вплив. На п е р е д н ь о м у плані те м н о -к о р и ч н е в а зем ля, за р о с л а д е -н е -д е

51
чагарникам и. Д алі — хо л о д н а о з е р н а в од а виблискує синявим п р о м ін ­
ням. Відчуваєш , щ о такий її справж ній колір. В о д а тем ніє в затінку д е ­
рев, щ о о то ч у ю ть її і сход яться в глибині. А л е ті дві лісисті маси не су­
м іщ аю ться. М іж ними лиш ається прогалина. Там, у р е а л ь н о м у краєви­
ді, повинна бути спадиста галява, залита сон це м . С а м е в цій точці ху-
д о ж н и к -с а м о у к зум ів втілити с в о ю д ум ку, з тією о с о б л и в о ю силою,
яка, н е зв а ж а ю ч и на інші часи, й досі хвилю є. Б е зтя м н и м р ухом , а м ож е,
навпаки, р о зв аж л и в о , він наклав на ц ю п л я м у я с н о -ж о в ту барву. О ц и м
в ід кри ттям н ад зв и чай н о ї ясності уява п ор и вається д о я когось світлого
блаж енства.
К аж уть також, щ о єдина д о ступ н а д о р о г а на Еверест, видим а з
ос тан н ьо го пункту, — це ж о вта смуга. Так л ю д и н а м а л ю є собі о б р а зи й
уявляє, щ о м о ж е досягти слави, щ о її велетенське зусилля м атим е
якесь значення. Н асп р а вд і ж в о н о нічого не важить, і к р а щ е набратися
с п о ко ю , щ о б перенести зустр іч з у б и в ч о ю реальністю . У житті за о з е ­
р ам и н ем а ж о в т о ї плями, нем а ж о в т о ї см уги д о верш ини. Н е м а нічого.
Є лиш е о зе р о , не д виж н е під м ісячни м сяйвом , а б о в Гімалаях, на д р у ­
го м у кінці землі, якийсь л ьодовик, по я к о м у ніхто не ходить, б о в його
р о з р ід ж е н о м у повітрі навіть орли зад ихаю ться.
Н е м а нічого, і я л ю т о п 'ю та ои даю . Я сл ав л ю тебе, мій хлопчику,
с ер е д цих старих м урів, а там, назовні — нас о т о ч у ю т ь ліси. Я п 'ю за
твоє з д о р о в 'я , хоча зн а ю наперед, щ о м о є п р оха н н я м ар н е і н евбл аган ­
на х в о р о б а за б е р е тебе. Я не м ати м у щ астя, як Б лез П аскаль — твій
тезко, я в п е р ш е д у м а ю п р о це! — п о м е р ти від старості в тр идцять д е ­
в 'я ть років. М е н і с о р о к п'ять, я справді старий, але, на жаль, не вм и­
р аю . Д а р е м н о я п 'ю : не зникає ні чіткість зо ру, ні точність рухів, ні м о я
н ад м ір н а тверезість. Я плачу, але від ц ь о го тоб і не кращ е, принайм ні
я впевнений, щ о не кращ е. М е н і вистачає лиш е см іливості зам кн утися
в собі, сховатись і чекати, коли настане ніч. Ти не п о б ачи ш м о їх сліз. Я
той бож евільний, щ о не спотикається, той ж ебр ак, щ о не ж ебрає, той
п е ре м о ж ени й , щ о не зазнав поразки.
Все ж на ц ь о м у м ене не в ізьм е ш голим и р ук ам и ! Н авіть я к щ о сьо ­
годні ввечері м о ї нерви пош арпані, то це, певно, і ч е р е з утом л и ву п о ­
д о р о ж , че р е з тугу, хвилю вання, з яким я п об ачи в зн о ву будинок, к от­
рий так л ю бив; я к щ о цієї ночі я — ж а л ю гід н а лю дина, все о д н о завтра,
коли засвітає, м ене поб ачать на ногах, б е зд о га н н о од я гн е н и м для н о ­
вого життя. Я спо кій н о о б ій м а ти м у тебе. П л я ш к у допи то. Н ія к о го на­
слідку. Н е зв а ж а ю ч и на все, я трохи ско вано с п у ск аю с я вниз, л я га ю і за­
синаю.
З а м и к а ю с ь під цим д е р е в 'я н и м небом .

ЗІ
Нічні видива вранці р о зв ію ю т ь с я . Я відчин я ю вікно. Д у ж е вогко. То
не знак, щ о б у д е негода, навпаки. Дні, щ о р о зп о ч и н а ю т ь с я тум ан ом ,
д у ж е часто погідні. В ідчувається н аб л и ж ення осені. В О в е р н і це спо кій ­
на, тиха п о р а року. З и м а щ е далеко. П о в о л і ж о вк н уть дерева. У з о л о ­
тавих зблисках сутінки н аб и р аю ть о с о б л и в о ї величі, і той, хто вміє,
зн аход ить сер е д м о х у великі гриби.
— У щ о ми гр а ти м е м о с я с ьо го д н і? — запитує м е н е син.
Він зійш ов снідати д о к р у гл о ї їдальні, о б б и т о ї червоним .
— М о ж е , п о л о в и м о раків, як ти. на це?

52
 — Ч уд о во . Й д у н а го ту ю тягарці.
У ц ю хвилину М а р ін е тта сповіщ ає, щ о нас хоче бачити Верден. Я
т а м у ю посм іш ку, п ом іти в ш и стрим аний усм іх господині. В он а й В е р д ен
ненавидять о д н е од ного, хоча й не м о ж у т ь о д н е б е з о д н о г о обійтися,
їхня о б о п іл ь н а п о б л а ж л и в а щ и р ість криє ж о р с т о к у заздрість. Н ікол и
ж о д н е з них не о б м о в и ть ін ш о го п р и к р и м словом , але л у к а в о ю стри ­
м ан істю вони виказую ть, щ о в к о ж н у хвилину готові д о н айгір ш ого. К о ­
ли б В ерд ен із вірогід них д ж е р е л довідався, щ о М а р ін е тта зай м ається
чакл унством і м ісячним и н оч ам и варить тр у н о к у чані для варення,
він би л едь усм іхнувся, виказую чи, щ о д а вн о знав п р о це. А коли б
М а р ін е тта почула, щ о п'яни й д о нестям и В е рд ен у ж е кілька р о к ів гвал­
тує м ал еньких дівчаток, вона за ж у р е н о п р о в е л а б р ук а м и по ч о р н о м у
ф ар туш ку, б ур кнувш и, щ о л иш е сліпий не м іг бачити ц ь о го раніш е.
А поки щ о тата р и н -п о м ічн и к п р о х о д и ть п о в з с во го ворога, не ві­
таючись, ви со ко за д е р ш и голову, п о к а зу ю ч и , щ о сьо го д н і й о го з а п р о ­
ш ено, а вона лиш е п ор ається п о госп о д ар ству. С к и н у вш и в е л ь в е то в о го
картуза, він тисне м ені руку, н е м о в б и л иш е в ч о р а ми п о п р о щ ал и с я ;
а я не бачив його вж е два місяці, я к р а з від то го дня, як ми купили
м аш ину. (Коли я п р и їзд и в з В ікто рією , він відпочи вав ко л о м ор я.) За*
п р оси вш и його сідати, я запитую , чи не випив би він з нам и кави з
м о л о к о м . Ц е так, навмисне, щ о б й о го вип ро бувати ; а той, п ід м о р г у ю ­
чи, м овляв, не о б д ур и ш , каже, щ о чекає на с в о ю склянку че р вон ого.
З а д о в о л е н о дивиться, як виходить вр а ж ен а М а рін е тта. П о к л а в ш и к ар ту ­
за на стіл, він заявляє, щ о бачив лисицю . Чи він убив її? Ні, не б у л о
руш ниці.
— А чо го ж би ти м ав її вбивати? — питає Паскаль.
— Бо лисиць уби ваю ть.
— А тебе хто в б 'є ?
— Такий щ е не народився.
— А ти бачив вовків?
— Ні, а н ав іщ о ?
— Ти вж е зо в с ім б е з волосся, — с к р у ш н о каж е син.
З б е н те ж е н и й В ерд ен п р о в о д и ть р у к о ю п о загорілій, уж е лисій
голові. А л е м ов чк и ковтає гірку п ілю л ю .
— Ти так гадаєш ?
— Звичайно, — с у в о р о с тве р д ж у є Паскаль. — А потім, ти м ай ж е
ніколи й не м ав волосся. Р еш ту втратив на війні.
— М а б у ть , так. Ч о м у ти злий на м ен е?
— Бо ти хо че ш убивати лисиць. Вони н ічо го тоб і не зробили.
— Вони ж е р у ть курей.
— У теб е нем а курей, то ж дай їм спокій.
— А я к щ о п оп ад е ться вовк, щ о мені р об и ти з ним ?
— П р и вед и сюди.
Я втр у ч аю с я в р о з м о в у :
— П аскалю , я к щ о ти й далі н а д о к уч а ти м е ш В ерден ові, ми не пі­
д е м о ловити раків.
— Він не м аленький. Ч о м він не л ю б и ть вовків?
— О б л и ш . Я не казав, щ о не л ю б л ю вовків. Я казав, щ о лисиць
убиваю ть. М о ж н а вбивати їх і р а з о м з тим лю бити.
— Гаразд, не вбивайте їх.
— Д о б р е . А за р а з п ід е м о на р аків?
— Ти згод е н ?

53
 — Так. Я йду в Р азак справити автопилу. П ід е ш з о м н о ю ?
— А я? — питає Паскаль.
— Ти залиш аєш ся. Ти п о тр іб е н М арінетті. Ви зб и р ати м е те суниці
на галявині біля зам ку, щ о б зварити варення.
— М е н і м о ж н а їсти їх?
— С п и тає ш у М арінетти .
Я си д ж у п о р у ч із В ерд ен ом , який веде свій «сітроен». М и спускає­
м о с я д о Разака.
— Ти їзд и в на л іто м а ш и н о ю ?
— Я б ув у С ен-Т р оп езі.
— С п о д о б а л о с я там ?
— М е н е там гар н о розваж али .
Всм іхаю чись, я р о з г л я д а ю п р о ф іл ь в о й о в н и ч о го м онгола. Він п о ­
в аго м веде м аш ину, не р о б и ть різких п ов ор отів .
— Там бул и гарні човни, — д о д ає він за хвилину.
— Ти так цікавився чо вн ам и ?
М и т т ю В ер д ен м о л о д іє на д в ад ц ять років. У см іхаю чись, п ід м о р г у є
мені.
— Бачу, Л оран е, т в о ю делікатність. Н е ту р б у й с я за мене. Я д о си ть
там накохався.
— З к ін о зір к а м и ?
— С к а ж е ш таке. З дівчаткам и вісім над цяти років. їхн і батьки о ч о ­
л ю вал и чи то ф р ан ц узьк і, чи англійські банки.
— Ти з у б о ж ів ?
— Я не витратив ж о д н о г о су. С п а в я в маш ині, а вони, щ о б не п о ­
повніти, їли сам у си ру м о р к в у й п о м ід о р и .
— П о л іц ія не хапнула те б е ?
— Ч о го ж б о ? М е н е за п р о ш у в а л и щ о в е ч о р а у якусь н ову віллу,
і я к щ о татусі бул и не банкірам и, то м іністрам и, й о б іц я л и м е н е вл а ш ­
тувати.
— Ч о м у ж ти не п о го д и вс я ?
— Я ніколи не вірив їм. Вони всі бож евіл ьн і. Влітку м о ж н а г а р н о
р озваж и ти ся, але вони при перш ій нагоді чкур н уть у кущ і. К р а щ е тр и ­
м атися остор он ь.
— Ти вол ієш л иш атися тут?
— Бачиш, м ені тут н е п о ган о ж иветься. Я к щ о м ені хочеться з р у б а ­
ти дер евце, то я плачу за нього. Знаєш , я ледь не п р и віз то б і а м е р и ­
канку.
— Я ку?
— О д н у спо р тсм е н к у. її ч о л о вік був р а з о м із Кеннеді. Тепер він
п и ш е м е м уари . В он а хотіла р о зл уч и ти ся з ним, щ о б о д р у ж и ти с я з о
м н ою .
— Ви р а з о м р уб ал и б ліс.
— Я залиш ив її на В ал е н сій сько м у вокзалі. В он а хотіла те л е ф о н у ­
вати, щ о б їй вислали особ и сти й літак. П ід час те л е ф о н н о ї р о з м о в и я на­
кивав п'ятам и.
— Вона, м аб уть, гнівається на тебе.
— Щ о п о р о б и ш ? Я б о ю с ь літаків.

32
Л о вл я р ак ів — спр ава не важка, але й тут тр е б а м ати відчуття. Ва­
га — то сітка-пастка, п р и кр іп л е н а м етал евим и кільцям и. На березі, р іч -

54
ки В е р д ен п р и в 'я з у є п осе р е д и н і к о ж н о ї з тих сіток п р и н ад у з м 'я с н о ї
кульки, п о тім скр уч ує ш вор ку.
— Я б е р у д в а д ц я ть і йду з П аскалем . Тобі, Л оран е, за л и ш а ю д е ­
сять.
— Я не хо чу ловити.
— Я л и ш а ю тоб і десять. Я к щ о пр и й д е охота...
М о н г о л і хл о п е ц ь ідуть п о н ад р ічк о ю . Я л я га ю в траву. Бачу, як
В е рд ен зр іза є довгий л іщ иновий прут, н о ж е м о б ч у х р у є його, за л и ш а ю ­
чи л иш е на кінці к о р о те н ь к у рогатку, щ о б зам інити н е ю б л о к для ш в о р ­
ки тягарця. Д у м к о ю я стеж у за ловцям и , вони йдуть із п ал иц ям и в р у ­
ках. Н ай важ л ивіш ий м о м е н т у ловлі — це вибір м ісця, д е ставити п р и ­
стрій. Ш в и д к а течія ш кодить, п овіл ьна — теж. С л ід уникати п іск о в о го
дна, б о раки не вод яться там, і гострих каменів, де раки м о ж у т ь с хо­
пити принаду, не зал азячи в сітку. Н а й к р а щ е м ісц е — біля кор ін н я д е ­
рев, які р о с туть над р ічк о ю , так, щ о б течія д о н о си л а зап ах м 'я с а д о
раків, які там гніздяться. М іс ц е к о ж н о ї за к л а д е н о ї пастки п о зн а ч а ю ть
зе л е н о ю гілкою . А п отім — н агор од а: вилов. С ітк у л е ге н ько витягаю ть
із-п ід каменя, тихо за к л а д а ю ть її у р огатки палиць, а далі ш в и д к о пе­
р е н осять усе на зе м л ю , н ам агаю тьс я не смикати, щ о б раки не п оп ад ал и
у воду. А далі — ж м е н я м и зб и р а ю т ь їх, щ о б не п овтікали н аза д д о
річки.
У я в л я ю собі науку сина, й о го п е р ш і невдачі: то п е р е к и н е над в о ­
д о ю п о в н у вагу, то витягає сітку п ор ож н ьо ю ...
П ісля п е р ш о го вил ову сіті ставлять на те сам е м ісц е а б о п е р е н о ­
сять на кілька м етрів, а б о ж за б и р а ю ть зовсім , щ о б знайти новий за р і-
чо к у в е р х ів 'ї чи низів'ї. Я кщ о, на лихо, зу стр ін е ш ін ш о го л овця, ви­
л аєш ся і за б и р а є ш ся геть. А той, д о речі, р о б и т ь так сам о.
Н е з а б а р о м я п о ч и н а ю нудитися і з б и р а ю д у х м я н е листя д и к о ї м 'я ­
ти. А л е ось і п о в е р та ю ть с я наш і зв и тяж ц і — р озпатл ан і, ч о б о т и в гр я ­
зю ц і.
— Д вісті од инадц ять, — каж е Верден. — Зак и д ал и тричі. П ід е м о
ловити щ е ?
— А ти, татку? — зап итує Паскаль.
— Н е піду. Бери м о ї сіті.
— Тепер, р а з ти вж е навчився, то підеш ловити сам на той м ал е н ь ­
кий за р іч о к угорі, — каж е Верден.
П аскаль пиш ається, н е м о в б и п р и н ц К о н д е д о вір и в й о м у к о м а н д у ­
вати д о б ір н и м п ол к ом . Він іде на вказане м ісц е на схилі пагор ба. Я б а ­
чу, як й о го м ал енький силует м е туш и ться біля води. Я не хо ч у й о го т у р ­
бувати. М и н а ю т ь години. П о в о л і вечоріє. Тихо. Н а го р б а х м и р н о пасеть­
ся ч ер ед а ч е р в о н о -б у р и х кор ів с а л е р с ь к о ї п ор од и . Час від часу вітер
д о н о си ть д зе л е н ча н н я їхніх дзвіночків, як це було, коли я возив В ікто ­
р ію в Ірод. В ікторіє! Як ти далеко! У сутінках р о ж е в ію т ь білі хмари.
Н е з а б а р о м к о р о в и вж е стаю ть тем н и м и п л я м ам и на к р и в а в о м у тлі.
В р е ш ті п о в е р та ю ть ся ловці, босоніж , с т о м л е н о ю хо д о ю .
— Триста сім д е сят сім, — к аж е Верден, оп у ск а ю ч и с ь на траву.
П ов агом , о д н у по одній, він р о з в 'я з у є ш ворки, щ о тр и м ал и п о с е ­
р е д и н і сітей кусні в и б іл е н о го вж е в о д о ю м 'я с а і ж б у р л я є їх на с е р е д и ­
н у річки:
— Хай п ож и вл яться інші, товстіш і будуть.
Ч асом , як р о зб іж а ть с я кола на воді, біля п ож и ви видн о вир, хви­
л ю в ан н я — то на неї кинулись ф орелі.

55
 — Татку, дивись, я відклав н ай б іл ьш о го рака.
— Ц е ом ар, — к аж е Верден.
Я з у с м іш к о ю д и в л ю ся на нього:
— Як у С е н -Т р о п е зі?
— Там були п е р е в а ж н о лангусти.
Він п ід м о р гу є м ені й кінчає накр учувати ш вор ку. П о т ім скидає на
плече м іш ок, повний раків. Тут потр ібн и й сам е такий грубий м іш ок, щ о б
п р о х о д и л о п овітр я і вони не задихнулись.
— У м ене п о м е р зл и ноги, — каж е Паскаль.
Я с а д о в л ю хл о п ц я собі на плечі, б е р у й о го б осі ноги в свої долоні,
щ о б зігріти.
— Як д о б р е . Гарн о ловилося.
М и й д е м о я р и сто ю д о р о го ю . З б и то го ш л яху стирчить тверд е б а­
зал ьтов е каміння, кругле, як к о к о с о в і горіхи. З у стр ічаєть ся віз із сіном.
Він везе в с тод ол и отаву й зай м ає цілий п р охід : ми зм у ш е н і вилізти на
м ур, складений з кам еню , щ о б його пропустити. Він п р о їзд и т ь п овіл ь­
но. Ш и р о к о р о г і воли в зап р язі п о м а х у ю ть хвостам и, ніби батогам и,
щ о б відігнати мух.
М и д о б и р а є м о с я д о маш ини. Син чхає.
— Ти застуд и вся?
— Та ні.
— М а р ін е тта дасть тоб і гар я ч о го чаю.
— То б ул а р о б о та. Ти над то й о го р о зн іж у є ш .
— Вердене, ти вільний по об ід і?
— Я завж д и вільний.
— П р и хо д ь. М е н і тр е б а п об ал акати з т о б о ю . Я б у д у нагорі, в б іб ­
ліотеці.
— Гаразд.
— С ь о г о д н і б ул о свято ловлі раків, — к аж е син.
Н ас о гор тає духм яни й запах с к о ш е н о го сіна.

33
Ви одгадали: я виріш ив р о зп о в іс ти В е р д е н о в і всю п р авд у п р о стан
сина. С а м собі кажу, щ о це необхідно, щ о б він не давав більш е, як
о ц е за р а з п о р а д п р о гар тування Паскаля, а надто, щ о б не тягнув П ас ­
каля в якісь н е р о зв а ж н і справи. Та, зр о зу м іл о , річ не в ц ьом у. М е н і
тр е б а п оділитися з ким сь таєм ницею , щ о душ и ть мене. О с ь і все.
В она так сильно м ене гнітить, щ о я повол і стаю в ід л ю д н и к о м . Я
весь час пр агну бути на самоті. О сь чом у, б е зп е р е чн о, не хотів л ови ­
ти раків. М е н і так нед о бр е, щ о після п овер н е н н я тікаю , у н и к а ю навіть
сина, м о є ї є д и н о ї втіхи, п р е д м е та м о їх постійних д ум ок . І, певно, від то ­
го щ о я над то б агато д у м а ю п р о нього, на кілька годин я волів би
бути сам. Д о р у ч а ю М а р ін е тті нагод увати Паскаля, постеж ити, щ о б він
скупався, ш в и д к о ліг спати. Н е у в а ж н о ц іл у ю й ого й виходж у.
Я о т я м л ю ю с я на ш л яху д о зам ку, п ід ход ячи д о р о з д о р іж ж я з ка­
м 'я н и м хрестом . Й о го вигляд хвилю є мене. Й о го м айж е ле ге н д ар н а д а в ­
ність, грубість, суворість, навіть н езгр абність від п овід ає м о є м у н астр оє­
ві. Здається, колись такі хрести стояли чи не на всіх р о з д о р іж ж я х
Ф р а н ц ії. М а й ж е скр ізь вони зникли. М 'я к и й кам інь д оли н — п е р е в аж н о

56
вапняк — покриш ився, зм итий д о щ ам и . Р ам е н а хреста впали, п о тім п ід ­
точило основу, і якось — чи то сам по собі, чи під л ю д с ь к о ю р у к о ю —
упав останній камінь. Д о то го ж у багатих о к о л и ц я х з р о з в и т к о м сіль­
ського го сп о д ар ств а д о р о ги м інялися й р уй н увал и ся старі віхи. К р ім
того, ф р а н ц у зь к а р е во л ю ц ія , велика нищ и телька святинь, п о п е р е ки д ал а
р е ш ту хрестів. Я к щ о вони щ е й зд и б а ю ть с я в О ве р н і, то це том у, щ о
край цей бідний і п отік істор ії не зм іг вирівняти гірську зе м л ю : він не
тор к н ув їх, вреш ті, й том у, щ о б азал ьтови й кам інь м іц н іш и й від д о ­
щів та м о р о зів .
Ірод ський хрест височить біля м уру, с кл ад е н о го з великих брил на
узбіччі дороги. Тут л еж ать валуни, і їхні зао кр у гл е н і ф о р м и правлять
хресту за основу. Х р е с т важкий, як герб о р д е н у храм овн иків, а к а м 'я ­
ний Христос, прибитий д о каменя, зд ій м ає руки в н е л ю д с ь к о м у пориві.
Навіть не скаж еш , щ о він прибитий за руки, б о цвяхи в тр и м у ю ть весь
його тягар. Руки в и п р о ста н о го р и зо н та л ьн о : то п о за не р о зіп 'я т о го , а
людини, п о с тав л е н о ї на р о зс тр іл під м ур ,— вона р о зв е л а руки, щ о б ки­
нутись у р о з п а ч л и в о м у с тр и б к у а б о щ о б утвер дити силу сво го остан ­
н ього слова.
В пор івнянні з тіл о м р о зк и н у ті р уки величезні, н е п р оп ор ц ій н і, і нас,
л ю д е й д в а д ц я то го століття, які б агато м ан д р у ва л и й читали, вони б е н ­
тежать: таких нем а в є в р о п е й с ь к о м у мистецтві. М о ж н а п о д у м а ти —
то якийсь аф риканськи й примітив, створени й за тисячу р о к ів д о п р и ­
хо д у б іл о ї лю дини. А оскільки к о ж н а дитина зн о в у р о зп о ч и н а є іст о р ію
і починає з того, щ о сам а є г р о м а д я н и н о м п р и м іти в н о ї цивілізації, то
м о ж н а п о д у м а ти — це дитячий витвір. Ц е ніби о д н а з тих с ку л ь п ту р із
затиш них дом ів, куди д о б р і ж інки п р и хо д я ть д о гл я д ати відсталих д і­
тей, які в с в о є м у каліцтві єдині в ід тін ю ю ть н ор м ал ьн ість загалу, спіль­
ну суть лю дства, єдині с піваю ть п існ ю стар о д ав н іх жахів, тв ор я ть ідолів
із далеких мрій. Ц е р о з п 'я т т я є о д н іє ю з отих таєм них далеких мрій,
од н и м із табу, як каж уть на ти хоокеанськи х островах, таких далеких у
п р о сто р і і бли зьки х нам за духом .
В п о р івнянні з невдалим , таким «п р и м іти вн и м » т у л у б о м р уки н е п о ­
м ір н о великі, і гол ова теж. О бл иччя, звичайно, просте, суворе, як п о х о ­
ронні м аски Ц е н тр а л ь н о ї А ф р и к и . О п у к л е ч о л о в и д о вж е н е л ін ією носа,
як ш о л о м хр естоносц я. Н и з об л и ччя п р о д ір я в л е н и й т р ь о м а д у ж е гли­
бокими, м ай ж е о д н ак о в и м и о тв о р а м и — очі й рот. У ц ь о м у м и сте цьке
чудо. Чути гол ос генія. Б езгуб и й і б е ззу б и й р о т кричить у вечір, п р о г о ­
л о ш ує вічні п ід б ад ьо р л и в і слова. Н е існ ую чі очі в п е р то втуплені в м а н ­
дрівника і н а к а зу ю ть йому, так, н а к а зу ю ть вл ад н о — з єдин о м о ж л и ­
в о ю владністю , яка не йде нізвідки, з як о ї не йдеш нікуди, але якій
ско р я є ш ся — ці відсутні очі н а к а зу ю ть том у, хто ж иве стільки р оків
опісля, не відступати, зб ер ігати м уж ність, п росто, несхибн о дивитися на
сонце. Х*ай б іл ьш е не плаче знедол ен ий ч е р е з два тисячоліття! Хай ум іє
м овчати й не губить надії! Бо надія — то справа богів. Л ю д и н а повинна
знати р о зп а ч у ц ь о м у ж а х л и в о м у світі, д е н ем а м ісц я для щастя. А л е
вона повинна та к о ж дивитися на богів: вона п об ачить гр у б у б а за л ь то в у
ф ігур у на п ерехр есті д в ох шляхів, і з них ж о д е н не веде в якесь д о ­
стойне м ісце; вона п об ачи ть дві п о р о ж н і орбіти, щ о к и д аю ть найж агу-
чіший погл я д — н е з б о р н у надію, вічне життя, погляд, щ о палає в р о з ­
пачі й ніколи не згасне.
Р у к о ю я п о ти р а ю п отилицю . В ід ч у ва ю біль у ній ось у ж е кілька
тижнів, відколи я дізн ався п р о стр аш н у д о л ю сина, відколи довідався,

57
щ о він приречений, як дві тисячі р о к ів т о м у б ув приречений син гос­
подній; той, я к о го р о з іп 'я л и якось навесні, попол уд н і, б л и зь к о т р е ­
ть о ї години. Я м а ц а ю р у к о ю свій л ю д ськ и й біль, який завж д и с ход и ть­
ся там, на ц е н тр а л ь н о м у с хр ещ енні нервів, там, де життя, де см е р ть;
я п р о в о д ж у д о л о н е ю по ц ь о м у м іс ц ю таєм ничих пульсацій, але то ли­
ш е м аш инально, б о мій біль у ж е минув. П о б а ч и в ш и це поганське р о з ­
п 'я ття (б о щ е тільки два тисячоліття, як й о го р о з іп 'я л и там, п о п о л у д ­
ні, а цей хрест такий грубий, такий примітивний, щ о й о м у не м е н ш е
п ’ятдесяти тисяч років), отж е, п об ачи в ш и те р о з п ’яття, м о г о в іко віч­
н о го батька, щ о волає у вічний м о р о к і дивиться в зо р я н е н е б о п о р о ж ­
нім и очима, я п о ч и н а ю р озум іти , щ о нарікати не слід. Я п о ч и н а ю р о ­
зум іти. П о ч и н а ю усв ід ом л ю ва ти , щ о слід м овчати, щ о л ю д и н а п о п р и
в сю видимість, не вовк, і слід упасти на коліна, не та м у ю ч и сліз. Я с т а ю
навколіш ки, я не м ол ю ся, б о не в м ію м олитися, але д о в го т у л ю с я ч о ­
л о м д о кам еня, й п о в о л і х о л о д п р а д а в н ь о го б а за л ь ту о х о п л ю є й за с п о ­
к о ю є мене.
З г о д о м я встаю, гл а д ж у р у к о ю к ам 'я н и й ц окол ь, із вдячністю , н іб и
п р о щ а ю ч и с ь із ним, п о в е р та ю с я д о Ір о д с ь к о го зам ку, де м ає бути р о з ­
м о в а з В е р д ен ом .

— То як,— питає Верден, заход ячи д о бібліотеки. — П аскаль спи ть?

— Так.
— М о ж н а чо гось випити?
— А чо го ти хо ч е ш ?
— Ч о го сь м іц н ого. І сигару — велику, м ор ськ у.
— В ізьм и сам. Ти знаєш , д е вони.
— Д о р о г о ю я заскочи в поди ви тися на раків, у кухні в ш аплику.
О д и н зд о х і л еж ав горілиць. Я викинув його. Від м е р т в о го п с у ю т ь с я
інші. З а п р о с и м о м е р а й к ю р е ?
— К р а щ е б е з них.
В ер д ен кидає на м е н е швидкий, пр они зл и ви й погляд. П о т ім м о в ч к и
встає і йде налити собі. З с и га р о ю в зу б а х і с к л я н к о ю в р уц і сідає на
своє місце.
— Слухай, я не хотів тоб і ц ь о г о t говорити, але ти виглядаєш с т о м ­
леним. Гірське п о в ітр я тоб і д о п о м о г л о б.
— Н авряд.
З н о в у В е р д ен глипає на мене, п уск аю чи кільце дим у.
— Ц е так с е р й о зн о ?
— Гірш е.
— М о ж е ш сказати м ені?
— С а м е т о м у я й просив, щ о б ти зайш ов.
Я р о з п о в ід а ю й о м у все, щ о зн а ю п р о П аска л е в у х в о р о б у . В е р д е н
м овчить, о гл я д а ю ч и руки. Так м инає хвилина. П о т ім із п о га с л о ю сига­
р о ю в р уц і він п ід вод и ть голову, у в а ж н о р о зг л я д а ю ч и мене. О ч і й о г а
якось д и в н о поблідли.
— Такі справи, мій бідний Л оран е.
Я с у м н о всм іхаю ся, п е р е к о н у ю ч и с ь у м іц н о сті й о го д р уж б и ; н авіть
не у с в ід о м л ю ю ч и того, він з р а з у ж б е р е на себ е частину ц ь о го тягаря.
— Тут н е м а п о м и л к и ?
— Я к бачиш .
— У к о ж н о м у разі, вони винні то б і пенсію .
— Що м ені з неї?

58
 — С пр авді. Але, вреш ті, все кінчається пенсією .
— Я волів би, щ о б так не скінчилося.
— А щ о, як п ов е зти П аскал я д о А м е р и к и ? Там, здається, д о б р і
лікарі.
— Н е к р а щ і від тутеш ніх, коли йдеться п р о ц ю недугу. ї ї ніде не
лікую ть. Ти знаєш це так само, як і я.
— Так. Я бачив таку тел евізійну п р о гр ам у . Я сказав, щ о б тільки
щ о с ь сказати. Рак крові — так вони висловлю валися. С а м е так. І той
сам ий вплив радіації.
— А ти п о в із би дитину за к о р д о н ?
— Ні. Н е д у м а ю . Гадаю , щ о ти м аєш р ац ію .
— Знаєш , я щ о м и ті д у м а ю п р о це. Я не хо чу водити й о го по лі­
карнях. Ц е м арно, і всю д и — в Англії, в Італії — м и натикалися б на
зап л аканих м атерів.
— Твоя правда. П л ач е м н іч о м у не зарадиш .
— Річ не в ц ьо м у, але хл о п е ц ь ж е не дурний...
— Ні. Він не дурний.
— Він зр о зу м іє, щ о з ним. А я не хочу, щ о б він знав...
— А л е я вж е з р о з у м ів ! — к аж е Паскаль, заходячи.
М и нал якано д и в и м о ся на нього. Н а м п о п е р е си х ал о в горлі.
— Ти вж е д а вн о під д в е р и м а ?
— П 'я т ь хвилин.
— А л е ти чув, п р о щ о ми го в о р и л и ?
— Так, усе.
— Ти знаєш , щ о я з а б о р о н я ю тобі під сл ухо вувати під дверим а.
Ч о м у це ти зр о б и в ?
— Ви говор и л и п р о мене. Я хотів почути, щ о б у д е далі. Ц е м ене
цікавило.
— Ти м усив увійти.
— Так, але тод і ви за м о вк л и б.
— Х о д и сюди. Ч о м у ти в п іж ам і?
— Я не міг заснути. Тоді я піднявся д о вас. А л е я не босий. Д и ­
вись, я в капцях.
— У м оїх.
— Р о зу м ієш , татку, я не зн ай ш о в своїх, тоді взяв твої. Ц е так
в аж л и в о ?
— Ні. З о в с ім ні. Бачиш, те, п р о щ о ми говорили, зо в с ім не певне.
Ц е лиш е д у м к а лікарів. Вони зав ж д и п ом и л я ю ться , ти д о б р е знаєш .
— Так, тільки не тепер.
— Ч о м у ти так го в о р и ш ?
— Я вж е чув п р о це в лікарні.
— Л ік ар сказав то б і?
— Ні, санітарка. Ти знаєш , Бріжітта...
— Так.
— В она го в о р и л а п р о це в к о р и д о р і з ін ш ою . В она заб у л а зачи­
нити двері, і я все чув. В она б ул а гарненька, п р авд а?
— Ц е теж н ічо го не доводить.
— Те, щ о вона гарна?
— Ні, те, щ о вона п р о це говорила.
— Я к р а з до во д ить, б о вона плакала.
— Ж інки вічно плачуть.
— Коли вона повер нул ася, в неї були червоні очі. Я сказав їй, а
в о н а відповіла, щ о не плакала. Р о з у м іє ш ?

59
 — Я а б с о л ю тн о нічо го тут не бачу. А ти щ о д у м а є ш ?
— Щ о я п ом р у. Трохи ш кода, еге?
— Я кби це б ул а правда, то спр авді б у л о б прикро. А л е все це не
так, а отж е, нічого не варте.
— Як собі хочеш . А л е я чув п р о це в лікарні.
— Ч о м у ж ти не сказав м ені тод і?
— Н е хотів завдавати тоб і б ол ю .

— П р окляття, — кричить Верден, зр и в аю ч и с ь з крісла. — Я вер­

таю ся д о д о м у ! У м е н е справи! Я не м а ю часу слухати ваш і плачі!
— Щ о то за справи о б од и над ц ятій в е чор а?
— Напитися. І негайно.
— Засп ок ой ся, гар азд ? Х оче ш , я д а м то б і ляпаса?
— Н е д р атуй мене, Л оран е. Ти не такий міцний.
— Та все ж, хо че ш с п р о б ув ати ?
— Ви зо в с ім п одуріли, — каж е Паскаль. — Я п о м р у, то щ о ж ? Чи
вар то зчиняти такий галас?
— В арто! Варто! — б е з т я м н о кричить Вердсьн. — Х о ч е ш по поти­
лиці, хл о пч и ську?
— Ц е б у л о б д у ж е см іш но.
— Це, певно, не б у л о б так см іш но, ти знаєш , — я не з учених.
— Чому ж?
— Ні. Я велика свиня.
— Ні.
— Так. Я себ е знаю . Коли ти, нареш ті, п е р е стан е ш м ені суп е ре ч и ти ?
— Тобі не тр е б а кричати, це тоб і в аж к о вдається.
— Я р об и ти м у, щ о захочу! Ч о го б то я м ав теб е слухати?
— Тобі не тр е б а м ене сердити, б о я п ом р у.
— Треба.
— Н е варто.
— Я к р а з д у ж е варто. Я у ж е доросл ий, щ о б виріш увати, правд а ж ?
— Зн а й д и м ені к р а щ е вовків.
— В овків? — п ерепитує зди вований Верден, сідаю чи.
— Так, вовків. П а м 'я та єш , ми якось говор и л и п р о них.
— Коли?
— Коли ти р о зп о в ід а в мені, щ о бачив лисицю .
— А ! Тепер п р и гад ую . А л е лисиця — то не вовк.
— З н а ю . Я п о п р о си в вовків, а не лисицю . Я знаю , щ о кажу.
— А л е де ж я дістану тоб і вовків? Я ніколи їх не бачив.
— А я бачив. Спитай татка.
— Ц е правд а,— каж у я.— М и бачили двох.
— О, це вж е надто. Ви повинні м ене відпустити, щ о б я д о б р е
набрався.
— Так л егко ти не виплутаєш ся. В кого ж, як не в тебе, м ені п р о ­
сити вовків?
— Та ні в кого. Д е я їх знай д у?
— Д у м а й сам.

34
Тому, щ о я зіб р ав ся усім а сво їм и силам и — п р и ся гаю ся в ц ь о м у ,—
щ о б син ніколи не дізн ався п р о своє лихо, і зад ля н ь ого покинув
П ариж , п о ж е р тв ув а в с во їм и справам и, за л огіко ю , я м ав би впасти у

60
відчай, коли він усе ж таки д ізн ався п р о все. Та л ю д и н а ніколи не йде
за л огіко ю . Я м ав би м учитися цілу ніч. Н ато м ість у п е р ш е за довгий
час, я спо кій н о спав, не снив нічим, навіть не со р о м л я ч и с ь п р и зн ати ­
ся в ц ьом у. То не м о я вина. Я кби я б ув героєм , то потай с тр аш е н н о б
мучився, як ніколи в житті. Я спав, як дитина. І дитина спала, як я. М и
не м огли б іл ьш е п р оти стояти тому, щ о б у л о п е р е д нами. В о н о р о з ч а ­
вило б нас, як скло. М и спалахнули б, як с о л о м а під вітром . І як хвиля,
щ о на гребені сво го злету хитається й о п ад ає назад із ш ум о ви н н я м ,
над м ірна наш а тр и вога п ерей ш л а у спокійний сон, навіяний небесам и.
Коли ми п р о к и д аєм о ся, стоїть на годині, і нам не здається д и в­
ним, щ о ми щ асливі. Я перш ий с х о д ж у в їдальн ю . Н а столі, м іж х л іб о м
і м о є ю чаш кою , М а р ін е тта п окл ал а єдиний лист, який приніс л и сто н о ­
ша. Я р о з к р и в а ю його. Ц е лист від Вікторії, і там л иш е два слова: « К о ­
хаю тебе». Усм іхнувш ись, я кладу й о го пор уч: входить син.
Я не хочу, щ о б здавалось, ніби ц ь о го ж о р с т о к о г о р ан к у я с п о ­
стерігаю за ним, п е р ш о го ранку, коли ми не о б м а н ю є м о б іл ь ш е од ин
одного, коли с у в о р а п р авд а в ід о м а нам о б о м : йом у, щ о м ає вм ерти,
і мені, щ о д а вн о це знав. М и їм о мовчки, і раптом , коли я п ід н о ш у
чаш ку з м о л о к о м д о вуст, Паскаль, глянувш и на мене, щ и р о у см іха є­
ться.
— Н е бійся.
Я ставлю чаш ку.
— Я в м и р а ю зо страху, та це нічого не значить. Я кось буде.
— Я теж. Ти віриш у л и ц ар я Б ай яр а?
— Я к о го ?
— У того, щ о б е з страху й д о к о р у .
— Це, м абуть, вигадка. А б о він б ув бож евільний.
— М е н і теж так здавалося. А що, як ми п о ш у к а є м о с кар б ?
— Який с кар б ?
— З а м к о в и й скарб.
— Х іб а є такий скар б ?
— Напевно. В за м к у є скарб, то ж тр е б а й о го ш укати.
— В о н о -то так. А л е як це р о б и ти ?
— Треба м ати план.
— Гаразд, але й о го нема.
— У тебе нем а кн и ж о к?
— Є. Ти знаєш д о б р е , у м ене є в б іб л іо те ц і тисячі книж ок, де
різні л ю д и співали своєї, але книж ки з п л ан о м з а м к о в о г о с к а р б у там
нема.
— О тж е, це не ті книжки, щ о треба.
— Бою сь, щ о так. Ц е книж ки п р о інші книжки, ти знаєш , щ о це.
— Все ж таки ходім о.
М и п ід н ім аєм о ся в бібл іотеку, і я ви к л а д аю на низький стіл кілька
різних б р о ш у р о к з о п и с о м к р а ю — для туристів чи невибагливих м іс ­
цевих читачів, де зга д у ю ть с я Ір од ські вежі.
Виходить, ми ж и в е м о як р аз на місці ке л ьтського поселення, про
щ о свідчать деякі за б у д о в и з вапняку в західній вежі. А якийсь
разакський к ю р е р оків сто то м у знай ш ов на п о д в ір 'ї під к е д р о м ул а­
м ок «га л л о -р о м а н с ь к о ї бочки». Я не знаю , щ о це таке, але ця знахідка
викликала суперечли ві тверд ж ення. Як би там не б ул о — це римляни.
Вони поставили тут вартівню , п о тім військовий таб ір для охорони
долини в е р х ів 'я Ві, і тепер тут зн аход ять залиш ки їхніх ш о л о м ів і че­

61
р е п 'я гли няного посуду. М и н ул и століття. П р о й ш л и сарацини, і л ем іш
п л уга вигрібає з р о д ю ч о ї зем л і ар абський посуд. А далі — гунни. На
ж аль, ми не м а є м о п о р тр е та того, хто б ув п р е д к о м Вердена, який
о с о б л и в о цікавить н аш у с ім 'ю . М и н ул и й середні віки, од ин по о д н о м у
скінчилися хрестові походи. С п о р у д ж е н о вежі, п о с а д ж е н о кедри. К им ?
Б удівник не залиш ив с во го ймення. Х р а м о в н и к и ? Ні, не храм овники.
Ш к о д а . Все ж таки п 'ять цивілізацій тут п р ой ш л о. Н авіж ен і арійці ста­
рих часів, д исц ипліновані с ув о р і с е р е д з е м н о м о р ц і, які приправляли
страви часни ком і пили оцет, сум ні м усул ьм ан и , п о х м у р і м он гол и —
спіш ені і кінні — і, нареш ті, ф р анц узи , які л ю б и л и пісні п р о кохання й
свіж е вино. Така Ф р а н ц ія : це цви нтар віруван ь і авантю р, т о м у й б е з ­
к о н е чн о п л од ов и та вона н овим и вір уван н ям и й аван тю р ам и, б о н іщ о
не виникає з нічого, а, навпаки, ж иття випливає із смерті, як день зм і­
ню є ніч.
— О с ь так,— к аж у я П аскалеві.— Ти зн аєш п р о це стільки ж, як
і я. Н е д у м а ю , щ о б гунни закоп али тут скарб, але, в к о ж н о м у разі, я
м о ж у й пом илитися. Х то с ь із них м іг це зр обити, але не зн а ю хто, а
взагалі, нічого я не знаю .
— А л е зав ж д и м о ж н а ш укати, еге ж ?
— Так. С п р о б у є м о й таке.
— П о б а ч и м о , чи знай д ем о.
— Так, зав ж д и в кінці щ о с ь знаходять.
— «Чекай. П об ачи ш » . Х іб а не так? Як то б у л о написано на д ве р я х?
— С а м е так.
М и с п у ск а є м о с я на п ерш и й поверх.
— М а р ін е тто ,— каж е П аскаль,— ми й д е м о ш укати скарб.
— В ам тр е б а м ан д р аго р и .
— Д е її п р од аю ть?..
— її не п р о д а ю ть. ї ї м о ж н а знайти під ш и б е н и ц е ю і лиш е тоді, к о ­
ли ш иб еник невинний.
— Д у ж е м ило. А в лісі не в ар то її ш укати ?
— М о ж н а , але зваж те: це м аленький корінець, який за ф о р м о ю
н а га д у є лю д ину, та, я к щ о й о го витягти власноруч, у п а д е ш мертвий.
Т реба й о го об коп ати, і хай вирве пес. Він здохне.
— У м е н е не м а пса, а навіть якби й був, не хо чу й о го вбивати. Ти
в ір и ш у м а н д р а г о р у ?
— Звичайно. Як дістанеш її, станеш багатий і зн ай д е ш усі заховані
скарби.
Я п е р е б и в аю :
— Годі, М а р ін е тто , то все байки...
— Я кби ж то так, пане Л оран, я в ір ю — всі ці старі п о в ір 'я п р ав­
диві.
— Чом у?
— О с ь вам приклад. Ви знаєте, каж уть, я к щ о тр и н ад ц я ть о сіб зб е ­
р е ть ся за стол ом , хтось од и н н е о д м ін н о п ом р е .
— Так спр авд і каж уть.
— С каж іть, на тайній вечері у страсний четвер — скільки сиділо
за с то л о м ?
— Н е знаю .
— Ц е д у ж е п росто. Х р и сто с і д в ан а д ц я ть апостолів. О тж е , три­
над цять. І хіба од ин з них не п о м е р ? І не пізніш е, як на другий день, у
п 'я тн и ц ю .

62
 М и спустилися в погріб, світячи ел ектр и ч н и м л іхтариком .
— З м а н д р а г о р о ю чи б е з неї, але с кар б и зн ах о д я ть у п огре б і,—
каже Паскаль.— О св іти к р а щ е м ур, ось тут.
Р у к о ю він п о к а зу є м ені на увігнуту стіну вежі. М а й ж е на висот»
метра видно ригель, від н ьо го д о зем л і о п у с к а ю ть с я вертикальні п ід­
пори. П р я м о к у тн и к ц ь о го о т в о р у закритий цеглинам и. О ч е в и д н о й
справді тут були колись двері, а за р а з вхід заси п ан о с т р у с о м грунту.
— О тж е, П аскалю , ти гадаєш , це с к а р б ?
— Ні, не тут. М а б у ть , це двері.
— Куди б вони м огл и провадити, д о п ід зе м е л л я ?
— М о ж е , й так.
— Я не д у м аю , щ о б стіна ця виходила п р я м о назовні, у ліс. П р и ­
гадай, там є великий зем л яний насип.
— С пр авді. Ц е з то го боку, де стара буда. О тж е , то, певно, п е р е ­
хід д о Разака...
— А б о ж це вхід д о с та р о го п ідзем ел л я, п р о яке го в о р я ть у се­
лі — в о н о тягнеться від за м к у д о р а за к с ь к о ї церкви.
— Коли ми п о ч н е м о копати?
— Коли хочеш , але тр е б а тр охи часу, щ о б купити зн ар яд д я.
— М и п ід е м о по н ьо го за р а з ж е?
— У к о ж н о м у разі, спо чатк у п о м и є м о руки.

У просторій , викладеній плитам и залі на п е р ш о м у поверсі м и з а ­

стаєм о Верд ена: він сидить на чорній канапі, з с к л я н к о ю в руці, і с п о ­
кійно чекає на нас.
— П аскалю , є новина.
— У м ене теж.
— Чия п е р ш а ?
— Д авай!
— М и ш у к а є м о скарб.
— А вам відом о, де він?
— Ні, але ми знайш ли вж е п ідзем ний хід. К у п и м о тільки з н а р я д ­
дя, щ о б копати.
— Ц е правда, Л о р а н е ?
— В у с я к о м у разі, здається, ми знайш ли засипані двері.
— А я знаю , д е п р о д а ю ть сині трактори.
— Ч уд о в о ! їд е м о за р а з ж е?
— А л е з чо го п о ч н е м о — з лопати чи з т р а к то р а ?
— З обох...
— А п отім вовки...
— С пр авді. О с о б л и в о вовки. Який випав день! Ти їх бачив?
— Ні, але я їх ш у к а ю і говор и в п р о них. Л и ш е старі л ю д и села
зм огли мені д е щ о п р о них розповісти... Я не знав, щ о в цій м ісц е вості
є стільки легенд п р о вовків.
— А я знав. І це зо в с ім не легенди.
— Щ о ж ти знав?
— Так я не знаю . Розповідай.
— Гаразд. Д е х то каже, щ о вовків створив сатана.
— Н еправда.
— А л е всі сход яться на том у, щ о це д о б р и й знак — зустріти в ов­
ка.
— О с ь бачиш , а далі?
 — Каж уть, щ о б нічо го не боятися, тр е ба носити з с о б о ю вовчий
зуб аб о око.
— А щ е?
— Колись у цій м ісц евості казали: для того, щ о б дитина м ала м іц ­
не з д о р о в 'я , її п е р ш е взуття м ає бути з в о в ч о ї ш кури.
— То я хворий сам е том у, щ о мені його не пош или.

35
М и їд е м о д о К л е р м о н а ш укати згаданий тр ак тор : то б т о ми д о л а є ­
м о гірські дороги, п о в т о р ю ю ч и банальний ковбо й ськи й сценарій —
сп у ск ає м о с я д о м іста — на за в о ю в а н н я й п е ре говор и . В е рд ен на повній
ш видкості д олає закрути, а ми, р ад існ о см ію чись, к и д аєм ось з б о к у на
бік.
— Л о р ан е,— каж е Верд ен ,— д о з в о л ю собі зве р н ути т в о ю увагу,
як гар н о йде на спусках м о я маш ина.
— Ч у д о в о ,— го в о р и ть Паскаль.
— Я д о зв о л и в собі зауваж ити, щ о ти з д о б у в успіху в справах.
П р о т е я хо чу зр о б и ти тобі приємність. Д ивись на м е н е — і поб ачи ш
о в е р н ц я на торгах.
— Як ти це р о б и ти м е ш ? — запитує Паскаль.
— П о-пер ш е, я не хотів, щ о б ви б рали с в о ю м аш и н у — вона надто
гарна і все б м ені зіпсувала. П о-д р уге , д о з в о л ю собі зве р н ути ваш у
увагу, щ о я о д ягн у в свій найстаріш ий костю м , навіть полатаний на лікті.
П о-третє, п р о ш у вас м овчати в крам ниці. Д ивіться, щ о я р об итим у, і
все б у д е гаразд.
— М о ж н а висловити о д н е за у в а ж е н н я ?
— Давай.
— М и, зр о зу м іл о , п о б а ч и м о ч у д о в е в и д о ви щ е — о в е р н ц я на т о р ­
гах. А л е я к щ о п р о д а в е ц ь теж б у д е о в е р н ц е м , ви зр о б и т е нічию, га?
— Тут є ризик. А л е тр е б а сподіватись, щ о він париж ан ин і п р о ­
грає,
— Р об и все сам. Я й р о та не р о зту л ю .
— Є щ е о д н а притичина. Я кб и ти сказав, щ о к уп у єш трактор, щ о б
гуляти з П ас ка л е м у лісі, це о д р а з у викли кало б насторож еність, р о ­
зу м іє ш ? П р о це лихословили б щ е кілька років. Треба бути п р а ц ь о в и ­
тим, к ор и сл и в и м і о б м е ж е н и м .
— Н е турб уй ся, я зр о зу м ів .
— Я к щ о ти не перечиш , я к у п л ю та к о ж і причеп і скаж у, щ о во­
зи ти м у ліс. Д о то го ж це б у д е правда. Інакш е вони не зр о зу м ію т ь .
— Як хочеш . Р об и все сам.
— Ти м аєш рац ію .

М и зн е в аж л и в о м и н а є м о гараж, де п р о д а ю т ь л иш е чер вон і тр ак ­

тори, й д о б и р а є м о с я д о п р ед ставни цтва ф ірм и, яка спе ц іал ізується на
синіх. В ерд ен дістав її адресу. М ій д р у г уход и ть туди, згор би вш ись, з
тр агічним ви гл яд ом р о з о р е н о г о селянина, який за нові нем инучі борги
все ж таки ви р іш ує зр о б и ти покупку, о д я к о ї зал е ж и ть д ал ьш а доля
його ф ерм и. О д н ак , як і гадалося, втіш н ого то р гу не відбулося. П р о ­
давець, на лихо, теж о в е р н е ц ь і знає — чим б ідн іш ий од яг селянина,

64
тим селянин багатш ий. Б іл ьш е того, він за о ч н о вчився в тор гов е л ьн ій
школі, яка радить зав ж д и пестити с о б а к клієнта й пильно стеж ити за
їхніми ж ін кам и та дітьм и; ті зав ж д и постійні у с в о єм у виборі. О то ж , як
тільки П аскаль п об ачи в вим р іяний синій тр а к т о р — не великий, не м а ­
ленький, а сам е д о м іри,— він кинувся на й о го сидіння і вм остився так,
ніби хотів повести його. П р о д ав е ц ь, зр аділ ий від та к о ї несподіванки,
м ож ливість якої п е р е д б а ч ал ас я в його п ідручнику, та ніколи не тр ап л я ­
лася в житті,— селянські діти зо в с ім інші, стрим ані, пойняті якимсь
віковічним страхом , в п е р то м овчать,— щ асливий п р о д а в е ц ь кинувся д о
нас, і м о в на др угій ш видкості, заторохтів, щ о й о го м аш и н а така
проста, щ о навіть дитина у віці П аскаля л егко п ов е д е її. А втім, дитина
о д р а зу ж угад ала це, помітила, чи не так? О б р а ж е н и й В е рд ен п р о б у є
піти в контрнаступ, ви м агаю чи особ л и ви х у м о в оплати, зв а ж а ю ч и на
важкі часи. А л е П аскаль зн о ву б е зж а л ь н о п ід р у б у є під ним сук, зая в­
ляючи, щ о тр а к то р п о тр іб е н лиш е вряди-годи.
Я п ід п и сую чек, і він б у д е в нас за тиж день. Л ю тий В е р д ен м о в ­
чить у с ю д о р о г у назад. М е н і не щ астить й о го р о зве се л и ти навіть, коли
я к у п у ю к о в б а су в селі, яке о с о б л и в о славиться нею. (Х іб а ж не він
казав м ені таке пр исл ів'я: « Я к щ о хочеш бути щ асл ивим один день,
напийся. Я к щ о хо чеш бути щ асл и ви м д ва дні, од р уж и сь. Я к щ о хочеш
бути щ асливий м ісяць, зак ол и кабана»?)
— Ви п о гр а б ув ал и мене, — р о зп а ч л и в о м ов и ть він.
— О б л и ш ,— спо кій н о відповідає П аскаль.— П ризнайся, щ о тобі
теж хотілося повести той трактор.
— То нічого не значить,— б ур к а є нахм ур е н ий Верден.
— Ні, значить. Ти д о б р е знаєш, щ о всьо го м ати не м ож на.

36
Ч е р е з В ерд ен ів р о зп а ч ми заб ул и купити в К л е р м о н і зе м л е к о п н е
знаряддя. О так і м ал енькі п о д ії р у х а ю ть м ісц е в у то р гів л ю і таки м -то
чином д я д е ч к о Д ю м а в Разаці, то р го в е ц ь зал ізн и м тов ар ом , п р о д ає
дві лопати й два кайла ш ук а ч а м скарбів.
М и к о п а є м о з е м л ю в погребі, та не п оспіш аєм о, б о вж е п е р ш о го
дня я помітив, щ о хл о пец ь п р а ц ю в а в над то зах о п л е н о і в том л ю вався.
О т о ж чер ез годинку-дві, коли я бачу, щ о з н ь о го досить, кажу, щ о
втомився, щ о кістки м о ї старі, щ о час у ж е йти їсти. Х л о п е ц ь зласкав-
люється, і М а р ін е тта дає нам м о л о к а й б уте р б р о д ів .
— М а р н о ви нам агаєтесь відчинити ці двері,— каж е вона П ас ка л е ­
ві.— Раз їх зачинили, то б ул а якась причина.
— Яка?
— М о ж е , це б ули д вер і п о в о д и р я вовків?
— Х то це?
— Н е знаю . Я ніколи й о го не бачила. С тар і л ю д и казали, щ о то
був м огутній чарівник, він водив цілі згр а ї вовків на село, щ о зн е в аж а­
ло його.
— Чуєш, татку?
— А як упізн авали ц ь о го п о в о д и р я вовків?
— Він носив чер воні рукавички.
— Й о го п р оганял и ? 3

3. «Всесвіт» № 1. 65
 — Ні. Всі б оял и ся накликати й о го гнів. Н е м о ж н а б у л о н ічого й о м у
сказати. Він стукав у двері, увіходив, й о м у давали їсти, пити. Він м о в ­
чав. Д о н ьо го не тр е б а б у л о говорити, щ о б не накликати лиха. Й о го
зал иш ал и ночувати. Вран ці він зникав. Щ о б відвернути й о го прихід, у
вогон ь кидали сіль.
— Я зр о б и в це,— м ов и в П аскаль.— П о л у м 'я стає зо вс ім зелене, як
трава.
— Так, ти гар н о зр об и в . Ц е д о б р а прикм ета.
— Я к б агато прикмет...
— У се на світі прикм ети, пане Л оран, ви д о б р е це знаєте.

Ч е р е з кілька днів у п о гр е б і ми від коп ал и під с тін о ю п 'я ть чи шість

східців, вони спускались д о дверей, щ о тепер, коли стало видно всю
стіну, видавалися н ор м ал ьни м и . Я хо чу к іл ь к о м а у д а р а м и кайла вибити
цеглу, щ о б р о зк р и ти таєм н и ц ю , але син п р оси ть почекати, б о сам е на­
став вечір. Т р еба усе це р о зк р и ти о д н и м м ахом , як у театрі тягнуть
у б ік завісу і в ід к р и ва ю ть с ц е н у глядачам : к р а щ е взятись за це, як м а­
т и м е м о п о п е р е д у кілька годин.
Н а др уги й день, пр окинувш ись, я не п об ачи в П аскаля в ліж ку. Він,
певно, встав на світанку. Я з н а х о д ж у й о го під з а м к о в и м к о н т р ф о р с о м
у великій клітці-буді, притуленій д о вежі. Він закін чує вим ітати сміття
й оп ал е листя.
Тут з'я в л я єть с я В е р д ен із кай л о м на плечах.
— То як? В ід ч и н я є м о д в е р і?
— Так, у ж е день.
У п о гр е б і в з а з н а ч е н о м у м ісц і В ер д ен п ід в аж ує кілька цеглин, п о­
тім вибиває інші кайлом . П о б и й м е н е грім ! М и о п и н я є м о с я п е ре д
н и зь к и м х о д о м у п ідзем ел л я, ч у д о в о вим ур уван е, ніби к о р и д о р єги­
п е тськ о ї пірам іди. Х л о п е ц ь захлинається:
— Я ж казав! Я ж казав!
М и п р о с у в а є м о с я далі з л іхтар е м в руці. З н е н а ц ь к а зе м л я під
м о їм и ногам и об р ивається. С е р ц е в м е н е тьохкає, але м ені вдається
у с тр и б к у впертися р у к а м и в стінки к о р и д о р а і втрим ати тіло, щ о п о ­
висло над к о л о д я зе м . Б о йдеться сам е п р о ко л о д я зь . Коли м инув
переляк, м и р о з г л я д а є м о його, п ід свіч ую чи ліхтарем . К о л о д я зь р е те л ь­
но вим ощ ени й, і я зд и в о в а н о за у в а ж у ю , щ о к о ж е н з високих каменів,
які с кл ад а ю ть й о го п о р о ж н ій циліндр, зл егка увігнутий. Вони к о л ь о р у
світл ої вохри, чіткі, д у ж е чисті, б е з ж о д н іс ін ь к о ї павутинки. К о л о д я зь
м ає п р и б л и зн о чотири м етр и завглибш ки. Гр ун т на дні у трам б ован и й .
М и м о в о л і п о р ів н ю ю ч и й о го із похоронним и роботам и с таро д авн іх
єгиптян, не м о ж у відігнати тр и в о ж н о ї д у м ки п р о ф альш иві ходи, які
влаш товувал и сь у гр о б н и ц я х ф араонів, щ о б завести на м ан івц і аб о
знищ ити об кр ад ачів.
В ерд ен кладе на к о л о д я з ь бруси, і ми п е р е с ту п а є м о його. З а
кілька м етр ів далі зн о в у о п и н я є м о с я п е р е д стін ою : тут у пригоді нам
стає кайло. У м ір у того, як м и р о з в о р у ш у є м о м 'я к у п о р о д у , стає видно
світло, і н е з а б а р о м м и у ж е в тій буді, д е П аскаль під м ітав підлогу.
— Я ж казав! Я ж казав!
У клітці, відведеній П а с к а л е м для вовків, яких ми щ е не м аєм о,
але які, певно, кол ись з ’являться, на галявині с о с н о в о го лісу свіжіш е,
н іж у погребі. Тихенький, вогкий, із лісовим и п а х о щ а м и вітрець л агідн о

66
куйовдить нам волосся, і я за у в а ж у ю , щ о н а м а га ю с я дихати глибш е,
як той, хто зн о в у п овір ив у власне життя. Щ о й н о сталась подія. Н овий
факт. А л е в основі своїй — то лиш е нове відкри ття старих речей:
таємний хід, м абуть, існує вж е тисячу років. П евно, коли й о го копали,
буди щ е не було. А л е відтод і виникла п о тр е б а — д л я якихось п о та є м ­
них дій чи в ій ськ ов о го захисту? — щ о б ті гли бокі п ід зе м е л л я мали
таємний вихід, засіб п о р я ту н к у л ю д е й чи п ов е р н е н н я д о ф ор теці. А
може, йш л ося п р о те, щ о б на вип ад о к об л о ги ж інки та діти м огл и
врятуватися? Бо війна — то чо ло віч а справа. М о ж е , тр е б а було, щ о б
посланці м огли досягти те м н о го лісу, о х о р о н ц я їхніх таєм ничих виправ?
Чи, м ож е, навпаки, б у л о необхід но, щ о б лучники, о з б р о є н а підм ога,
нечутно, б е з ж о д н о г о ш ереху, п о о д и н ц і м огл и увійти в ці стіни, щ о б
тихо стати біля стріл ьниць і вранці під г р а д о м стріл р о зп о ч а ти п е р е ­
мож ний кон тр н аступ ?
Х о ч би яке в он о б у л о страш не, те ф атальн е минуле, щ о ми н оси­
мо в собі, з яким п о д іл я є м о наш буди нок, яке дістали у сп а д ок і з
яким мій син так м іц н о п о в 'я з у є себе, а все ж той р а н о к р о зп о ч а в с я
старими часами, таєм ничим хо д ом . Високі веж і зн о в у м о ж у т ь дихати,
вони м о ж у ть вдихати лісовий запах... З н о в у в ід к р и то д о ступ запахові
ялин, усім в ітрам у цей високий саркоф аг. (Щ е А ттіл а наказав себ е п о ­
ховати навстоячки.) Вітер зн о в у м о ж е гуляти п о т р ю м а х кор аб ля. І ми
м о ж ем о р уш ати в путь.
— Ви рахували дні? — питає Верден.
— Ні. Н а в іщ о ?
— З а в тр а п р и був ає синій трактор.
— Як нам щ астить! — каж е син. — Як щ астить! Щ о день, то нове
свято!

37
— П ам 'я та єш , татусю , п а м ’ятаєш ? Як б ув я маленький, то проси в
тебе р о зп о в ід а ти м ені п р о Ч е р в о н у Ш а п о ч к у ?
— Так, пр игадую .
— Тоді, щ о б не р о зк а зу в а ти зав ж д и те саме, ти м ені р о зп о в ід а в
про Ч е р в о н о го М у р а . М а л е н ь к о г о котика М у р а .
— Так. Він м ав д р у з ів на ім ’я Зел ений М у р , Синій М у р і Ж овти й
Мур, вони ходили р а з о м д о ш коли. Еге ж ?
— Так. Дивина, п р авд а?
— Хай, грець із ним.
— С пр авді, не час на ті забавки. Тепер гра серйозна, п р авд а?
— Так.

Н а щастя, ч е р е з кілька годин пр ибуває синій трактор. Великий

грузовик в 'їзд и ть на п о д в ір ’я. М е х ан ік у білій спе ц івці од ки д ає задній
борт, приставляє похилу д о р іж ку, і чудовий синій тр а к то р з ’їж д ж а є
своїм хо д ом . Ін с тр ук то р починає різні викрутаси за ке р м о м , м ін я ю чи
швидкість, зуп и н яю чи сь час о д часу п е р е д нами, щ о б зр о б и ти п о я с­
нення. М и не слухаєм о. Тепер, коли він виконав свій о б о в 'я з о к , ми лиш
чекаємо, щ о б він за б р а в ся геть і дав нам зм о г у те ж розваж и тися.
Врешті він відходить, ти ц ьн ув ш и нам у р уки б р о ш у р к и , але ми не м а є ­
мо часу читати й б е з ц е р е м о н н о к и д аєм ося на сидіння.

з* 67
 Я натискано на стартер. М о т о р ти хенько гурчить; за ч у д о в а н о ди­
вим ось од ин на од н о го :
— їд е!
— їд е!
Я в м и к а ю передачу, і ми р у ш а є м о п р о їж д ж о ю д о р о го ю , яка йде
ч е р е з ліс д о б е зл ю д н и х пасовиськ, де д я д е ч к о В е рн е р о зв о д и т ь коней.
Там «його гора», як каж уть в околиці. Він б у ц ім т о р о зв о д и ть скакових
коней, але, п о-м о єм у, й о го п р о с то тішить, як вони б ігаю ть пасовиська­
ми, б о я ніколи не чув, щ о б він п р о д ав хоча б о д н о г о коня. Теплий
ніжний запах м астила й с в іж о ї ф ар б и зд ій м ається з н а ш о ї м аш ини. В о ­
дити ЇЇ щ е легш е, ніж автом о біл ь, б о сидиш вище, ніби верхи на коні,
й інстинктивно зн ах о д и ш д о р о гу . Я щ е не п р о їха в і десяти метрів, а
вж е спр итно ом инаю калю ж і, н е м о в б и все ж иття водив трактор.
П аскаль сідає м ені на коліна, а потім, зсун увш и сь набік, знаход ить
к р а щ е м ісц е зверху, на крилі великих зад ніх коліс. Я б е р у ся за р учк у
газу.
— М о ж е , п о їд е м о на повній ш ви д кості?
— Татку, ти з гл у зд у з'їх а в ? Ти ж знаєш , щ о вїн на обкетці!
— Ах, справді. Він гар н о йде, еге ж ?
— Ч у д о в о ! Дивись! їж а к п е р е ход и ть д о р о гу ! Гальм уй! Гальмуй,
б о р о зч а ви ш !
Н ар е ш ті за л ісо м ми в и їзд и м о на пл ато і п р о с у в а є м о с ь у ж е по
траві. Т р ак тор видається щ е тихіш им, б о б е зк р ай н ість п р о с т о р у стиш ує
ш ум , а грунт тут м 'який. Ц е — О ве р н ь. Ц е — велична й дика Ф р ан ц ія ,
тиха й сумна, р ухли ва й завж д и ю на, д е час не лічить віку, де тисячо­
ліття не м а ю ть наймення, д е б е зк о н е ч н і століття находять од н е на
о д н е — велично, непом ітно. А ось з'я в л я єть с я і стародавн ій верш ник.
Ц е д я д е ч к о В ер н е у с в о єм у ш и р о к о м у п л а ск о м у капелю сі, щ о нагадує
ісп ан ського скотаря, який виводить б угаїв на кориду. Він сидить на чу­
довій білій кобилі, а за н е ю скаче вовкодав. Я не бачив В е рн е м ай ж е
рік. Він їд е д о нас, ніби й зо в с ім не здивований, зустр ів ш и м е н е тут із
д и т и н о ю в той час, як усі діти в ш колі, і д о то го ж на н ов ісін ько м у
тракторі, який мені, м абуть, і зо в с ім ні д о чого. Ц и м й о го не здивуєш .
Н іщ о й о го не враж ає. Він д о ж и в д о та к о ї старості, коли вреш ті р о з у м і­
ють, щ о світ бож евільний, по суті своїй бож евіл ьний, щ о ніхто не м ає
в ласно го г л у зд у і н іщ о не м ає сенсу; о т о ж коли навіть б уд н і б о ж е в іл ь ­
ні, то навіть зах оп л е н н я ними нічого д о них не додасть.
— Привіт, Л о р ан е,— каж е він, ніби ми бачилися вчора,— як сп р а­
ви?
— Д я к у ю . А твої?
— Все гаразд. Привіт, синку. Ти гар но виглядаєш .
— Я с к о р о п ом р у.
— К аж еш таке. Я те ж п ом р у. Щ о з то го ? Катайся на тракторі. Ц е
найкращ е. А л е не вм ирай п е р е д В од охр ещ ам и .
— Чом у?
— У ніч в о д о хр е щ , я к щ о тоб і поталанить, у п о в н ю м о ж н а п об ачи ­
ти в долині п о л ю в а н н я к о р о л я Ірода.
— Ти сам бачив?
— Ні, але м ені р о зп о в ід а в п р о це мій батько.
— А він бачив?
— Теж ні, але й о м у р о зп о в ід а в й о го батько. Той те ж не бачив...
— О тж е , це нічо го не значить.

68
 — Так, це нічо го не значить. М о ж л и в о , ми не засл уж и ли ц ь о го
бачити, а м ож е, п о л ю в а н н я б уває не там, а м ож е, й ніч не та. Звісно,
це нічого не д о во д и ть. Гаразд. Я п р и й ш о в вас попередити, щ о б ви
довго тут не затр им увал ися. У м е н е л ихо з конем .
— Щ о з ним ?
— Він сказився. Ц е сталося з ним тоді, як м ін явся м ісяць. Ц е білий
огир, н айкр ащ и й у табуні. З в ав ся він Ураган, б о був н айпрудкіш ий. М а ­
буть, з 'їв якесь зілля. О ск аж е н ів ш и , п ок усав т р ь о х інш их коней, і б іл ь­
ше й о го не бачили. Ш у к а ю ось у ж е три дні.
— В тебе нем а р у ш н и ц і?
— Я не хо чу й о го вбивати. Х о ч у п о го в о р и ти з ним. П о п е р е д ь В е р ­
дена: я к щ о зустр ін еться вам кінь, стріляйте о д р а з у ж. Я вж е р а з таке
бачив. Вилікувати й о го не м ож на. Т реба стріляти. Я п р о в е д у вас д о Ір о ­
да. А надалі, виходячи, б у д ь те уваж ні.
— М и самі п о в е р н е м о сь.
— А що, як кінь п о б іж и ть ш видш е, ніж ваш а м аш и н а ? Він виско­
чить н аго р у і м и ттю п о к ус ає вас.
М и с п у ск ає м о с я під ліс. П аскаль захотів сісти р а з о м з В е рн е на
крупі й о го кобили.
— П о -тво єм у , це не дивно, щ о кінь сказився?
— Р озум ієш , дитино, всі з р е ш т о ю казяться. То лиш е питання часу.

38
В ерд ен зн о в у п р и й ш о в д о м е н е в б іб л іо те к у п ізн о ввечері, ство­
р ю ю ч и гнітю ч у а т м о с ф е р у в о є н н о ї наради. Я р о з п о в ід а ю й о м у п р о з у ­
стріч з В ерне і р а д ж у б ерегтися б іл о го коня, який гасає вночі п о лісу.
— Гаразд, не турбуйся, я о б 'їд у ліс. А л е дивно, щ о В е р н е стільки
наговор ив вам...
— Чом у?
— Бо ніхто не чув о д н ьо го б іл ьш е тр ь о х слів.
— О с о б л и в о б агато він балакав з П аскалем .
— О так, певно. А він хоч заснув у ве ч е р і?
— Так, не турб уй ся, він д о б р е спить. Н авіть м о ж е ш залиш ити д ве ­
рі відчиненими. Все, щ о ми п р и хо вуєм о , він у ж е знає.
— Н е б у д ь дош кульни й, Л оране.
— Ти хотів би, щ о б я см ія вся?
— Ні. Я хочу, щ о б ти б ув спокійний.
В ерд ен ш в и д к о глипає на мене.
— Н е такі вж е й кепські справи?
— Так, як казав той, хто падав з п 'я т о г о поверху.
— П о к и щ о ти не внизу, а якби й тр ап ил ось таке, ти ніколи не д о ­
летиш туди. О тж е , б уд ь спокійний.
— Х о ч е ш випити?
— З ал ю б ки . Слухай, я п о д у м а в п р о о д н у річ...
— Давай.
— Н а р із д в о дитині тр е б а п р иготувати таке свято, якого вона щ е
ніколи не бачила. Знаєш , за стари м п о в ір 'я м у р ізд в я н у ніч стаю ться
дива: тварини п о ч и н аю ть говорити, статуї йдуть пити в о д у в річках, на
ліщ ині вр а з в и р о ста ю ть зо л о ті гілки, а діти, н ар о д ж е н і ц ієї ночі, р о з у ­
м ію ть м о в у птахів.

69
 — Я не знав цього.
— Я те ж не знав. О т о ж я хотів би спитати тебе. П аскаль завж д и
каже, щ о хотів би м ати вовків. П о -тв о єм у , він спр авд і м р іє п р о них?
— Він упевнений, щ о мріє. А це те саме.
— Я те ж так д у м а ю . Я к щ о б й о м у знайти їх на р ізд во, то бул а б
сила!
— А л е ми н а р о б и м о страху на цілу о к о л и ц ю . Всі б уд у ть те р е ве ­
нити п р о це.
— То щ е як знати. П о -п е р ш е , ми ж и в е м о на відш ибі, а я нічого
не скаж у, тим паче М арінетті. А д о то го ж м и в себе, а в своїй хаті
кож ни й пан. А п о тім теб е знаю ть, як ч о л о вік а за м о ж н о го , а д о таких
л ю д и поб лаж л ивіш і.
— А л е де ж, п о-тво єм у, знайти вовків?
— Ц е важ ко. Я д осі н ічо го не пр ид ум ав. П 'я т ь р о к ів то м у в Ра-
зац і п р о хо д и л и цигани. Н а я р м а р к у вони п о к азу в ал и вовка в клітці. Та
всі в ж е п о за б у в а л и це і бозна, де вони тепер, і чи ж иве іщ е той вовк.
— Х л о п е ц ь каже, щ о хоче двох.
— Так, так, я к р а з п р о це я й под ум ав. Ти якось го в о р и в мені, щ о
ви бачили д в о х у П ариж і.
— Так, у зо о п а р к у .
— Ти певний, щ о їх не м о ж н а взяти?
— В ерд ен е! Ц е нісенітниці!
— Ч о м у ж ? Я д у м а в над цим. Ін ш о ї ради нема. В овки є л иш е там.
А я к щ о ти ввічливо п о п р о с и ш у них, п о яс н ю ю ч и , щ о твій хл опчак хоче
гратися з ними на п о д в ір 'ї, гадаєш , вони в ід д а д уть їх?
— Вони скаж уть, щ о я зб о ж е в о л ів .
— І м ати м у ть р ац ію . Тут у ж е н ічо го не вдієш.
— А л е м о ж н а купити вовків за к о р д о н о м , в якійсь країні, де вони
щ е є, на А л ясц і, в Росії.
— Гадаєш, д о р ізд в а в стигнем о?
— Ні, твоя правда.
— М ені, Л оран е, здається, щ о ти п р о с т о б оїш ся. Н е ображ ай ся.
— Я не о б р а ж а ю с я , але, п о -м о є м у , це не так.
— Я не хо чу сказати, ніби ти б о їш с я вовків, але боїш ся , щ о б тебе
не спійм али й не визнали зл од ієм .
— В м о є м у стані...
— Так. Т реба діяти. Як на війні, п а м 'я т а є ш ? Тиха нічна виправа у
б е зш у м н и х черевиках, гоп — і ні слуху, ні духу.
— Ти кінець к ін цем сп о куси ш мене, Верден е.
— Я к р а з ц ь о го я й д о м ага ю с я . Ти у явл я єш поди в хл о п ц я ?
Я всм іхаю ся.
— Так, він зрадіє.
— Вердене, р о зк а ж и м ені п р о вовків. Вердене, р о зк а ж и щ е якусь
історію . О б л и ш , малий, це б у д е д у ж е довго. Х о д ім о кращ е, п од и ви ­
м о с ь на тих вовків, вони сам і р о з к а ж у т ь п р о себе. А л е куди, В е рд ен е?
Д о буди, П аскалю , тв о ї вовки там.
— Коли ж ми п о їд е м о ?
— Н е за б а р о м , але с п о ч атк у п оясни мені. Ц е й з о о п а р к вночі за­
чинений, еге ж ?
— Так.
— Т реба поїхати туди не п ізн о і не рано. У ве че р і й уранці нагляд
пильніш ий. Д о с в ід показує, щ о найкр ащ и й м о м е н т — це третя ранку.
С о н тод і найглибш ий.

70
 — Ти м ає ш д о св ід у гр а б у н ка х?
— Я кби й мав, то б і не сказав би. Згадай-но, як м и р а з о м гралися
в війну. З м е н е був непоганий порадни к, р а з ми д о сі живі. Там є грати?
— Нем а. Л и ш е висока сітка, у твій ріст заввиш ки.
— З к іл ьц ям и всередині, а вгорі — з з у б ц я м и ?
— Так.
— Зн а ю , це не страш но. А л е в нас не м а д о св ід у й м и гайнувати­
м е м о час. Треба взяти л егеньку ал ю м ін ієв у драбину, щ о б пе ре л ізти че­
рез о го р о ж у , і великі рукавиці, щ о б не п о к о л о ти соб і рук. У с е п ід го ­
туєм о д о кл ад но. З г о д а ?
— Так і зр о б и м о , ін ш о ї р ад и немає.
— А в ж е ж . Л и ш е не м о ж н а н а д о в го відлучатися...
— Я хотів то б і це сказати. К р а щ е не залиш ати хл о п ц я більш е, ніж
на день.
— С а м е це я й хотів тоб і зап р о п о н ув ати . Бачиш , м и дійш ли згоди.
П р и зн а ч е н о го дня виїдем о, в зявш и харчів, щ о б не п ок азув ати сь у р е с­
торані.
— Щ о з то го станеться?
— Я к щ о грати, то грати. П о п о л у д н і к у п и м о квитки, і ти п о к а ж е ш
мені місце. З г о д о м п о їд е м о на о к о л и ц ю , і я к щ о б р а к у в а ти м е якихось
інструментів, д о в е д е ться купити. Н а с к о к р о б и м о о третій р ан к у і з р а з у
ж п овер таєм о сь. Н а світанку б у д е м о вдом а. З н и к н е м о тільки на день, а
Паскалеві б у д е с ю р п р и з.
— А я к щ о він б у д е р о зч а р о в а н и й ?
— Н е м о ж е бути.

39
В ерд ен м ає р ац ію . Щ о б зап о бігти коли не сам ій катастроф і, то
принайм ні відчаю , який щ о м и ті м о ж е зл ом и ти хлопця, я повинен б о р о ­
тися, і нем а чо го тут р о зм ір к о в у в а ти п р о л ю д с ь к у гідність чи закон и
м ирних часів. Д л я нас теп ер воєнний час, коли панує зак о н дж унглів.
Л иш е я сам м о ж у здійснити деякі м р ії сина на п о р о з і см ерті. Н іхто
інший ц ь о го не зр об ить. І коли м ені д о ве д е ть ся вкрасти п ар у вовків,
щ о належ ать респ уб л іці, м ені це б айдуж е. У р я д и не питали м о є ї згоди,
кидаю чи на нас в о д н е в у б о м б у.
З о о п а р к м ає ф о р м у ш и р о ч е зн о го трикутника, о б л я м о в а н о г о т р ь о ­
ма вулицями.
Усе від б увається сам е так, як виріш ив Верден. П о п о л у д н і, м іж від­
відувачами, ми о гл я д а є м о тварин. (Ч о м у в кож н ій туристській групі є
ш ведка, солдат, д в о є б л и зн ю к ів і негр у с м у га с т о м у к о с т ю м і?) Татарин
не сп о віл ьн ю є к р о к у п е р е д кліткам и з вовкам и, але я знаю , щ о він
устиг схопити о к о м усі деталі зам ка. Н а дві хвилини він іде д о в б и р а л ь ­
ні і вж е знає години нічно го об хо д у. Як він це р о б и ть ? То й о го таєм ­
ниця.
М и їд е м о далі, якийсь час к р у ж л я є м о м істом . М и н а є вечір, з а х о ­
дить ніч. П о в іл ь н о о б 'їж д ж а є м о зо о п ар к. То тут, то там удалині сто­
ять на тр о ту а р а х ліхтарі, ви со ко ки д аю чи диски світла, ніби білі о п а л о ­
ві кулі. В ерд ен кладе с в о ю д о л о н ю м ені на руку, щ о б сповільнити
ш видкість. Тихенько зв е р та є м о д о тр о т у а р у на м е н ш освітлен е м ісце;
великий а в то м о б іл ь тихо зупиняється. М и за м е тр від грат. В е рд ен н а­

71
дягає с в о ї рукавиці, м ені пр остягає щ е одні, р о зч и н я є валізку, р о з к л а ­
дає п о д в ій н у ал ю м ін ієв у д р а б и н к у і приставляє її д о о го р о ж і. М и пе­
р е л а зи м о. Ні звуку. П ахне хиж акам и. Р а п то м п о р у ч із нами, ніби з п о-
тойбіччя, лунає м огутній, хрипкий рик лева. Я зд р и гаю ся. А л е В ерд ен
уж е приставив д р а б и н к у д о ін ш о ї сітки з ш и р о к и м и квад р атн и м и вічка­
ми. М и п е р е л а з и м о її, а далі щ е одну. О с ь м и й на асф ал ьтованій алеї,
де спо кій н о ходили п оп ол уд ні. З а кілька метрів, р ух аю ч и с п ід н ь о ю гу­
бою , сп о кій н о п о зи р а є на нас д в о го р б и й азіатський ве р б л ю д . М и п ід х о ­
д и м о д о відкритих вольєрів. М е р з е н н а гієна й далі бігає п о к о л у танеч­
ним к р о к о м р о з б е щ е н о ї тварини. А щ о найдивніш і д у м к и завж д и спа­
д а ю ть недоладно, я п р и гад ую , щ о давні єгиптяни вірили, ніби гієна щ о ­
р о к у м іняє стать. В о н о й скидається на це. Вовки, навпаки, не р у х а ю ­
ться. З б у д ж е н і н а ш о ю присутністю , яку п очул и і відчули, — а чи взагалі
вовки сплять вночі? — вони встали, зо в с ім спокійні, м ов чк и с п р я м у в а в ­
ши на нас сво ї вогненні очі. М и п ід х о д и м о ближ че. В е рд ен відкриває
п л астм ас о в у к о р о б к у , н аго то вл е н у в Іроді, й кидає їм м 'я с н і кульки із
сн отвор н и м . Вони схил яю ть голови, щ о б о б н ю х а т и їх, але не беруть, і
знову, ш и р о к о р о зс тав и в ш и ноги, р о зг л я д а ю т ь нас.
— Н е в д а л о ми вибрались, — ш е п о ч е м ені на вухо м онгол. — їх
тільки -но нагодували. Вони не голодні. Більш е н ем а як їх приспати.
Берись за зам о к. Я щ е п о д у м а ю .
Треба ш в и д к о діяти. Я ви тягаю з сум ки м е тал е в у пилку б е з д е р ж а ­
ка й, о б ій ш о в ш и клітку, в с тр о м л я ю пилку м іж за с у в о м і с к о б о ю , почи­
н аю пиляти сталь, спокійно, тихо, туди й сю ди. Час о д часу я з м а щ у ю
м ас ти л о м надріз, щ о б не так скрипіло. Р а п то м п еред і м н о ю з'я в л я є т ь ­
ся Верден, кладе д о л о н ю м ені на зап'ястя, зу п и н я ю ч и мене. Д р у г о ю
р ук о ю , п р о стягш и її в бік алеї, — світло алеї п р о р із у є листя, — він п о ­
казує на сірий поліційний ав том о б іл ь, щ о їд е по д о р о зі. Біля н а ш о ї м а ­
шини він сп о в іл ьн ю є хід, а далі, н аб р ав ш и ш видкість, зникає.
— Т реба кінчати, — ш е п о ч е Верден.
Я д о п и л ю ю останній м еталевий прут, і ми, ш тов хн ув ш и д ве р цята,—
вони не скриплять, б о ми зм астили завіси, — в х о д и м о в клітку. Зам іс ть
пастки ми тр и м а є м о в р ук ах великі п ол отн я н і м іш ки з м ід ян и м и кіль­
цями.
Блискавично, спритно, на д и в о ш в и д к о на В е р д ен а кидається вовк.
А л е татарин р еагує щ е ш видш е. Н е в л о в и м и м р ухом , ун и кн увш и н апа­
ду, він оп у ск ає пастку і ловить у неї вовка. С ти с к аю ч и м ідяні кільця,
тихо каж е мені:
— Б удь об ер еж ний. Ц е вовчиця...
А л е я не такий спритний. Він не встигає навіть закінчити, як в ов­
чиця, б ли скавично кинувш ись, кусає м ене в р у к у й заб ивається в ку­
ток клітки. В ерд ен кладе на з е м л ю п ол отн ян и й м іш ок, у я к о м у п р и­
ниш к спійм аний вовк, б е р е в м ене др угий м іш о к і підступає д о в о в ­
чиці...
Л ю д и н а й хи ж ак пильно дивляться од ин на од н ого, і здається, ніби
вовчиця ладна ско ри ти ся своїй долі. Вона, не оп и р аю чи сь, дає себе в зя ­
ти в м іш ок. В ер д ен п од ає й о го мені, б о не м о ж е нести обох.
— Х о д ім о . Як тв оя р ук а ?
— У с е гаразд.
М и зн о в у с тави м о д р а б и н у й п е р е л а з и м о о го р о ж і. Вовки не в о в ­
тузяться. Я навіть не м ав часу злякатися, щ о нас зловлять, аб о п р о й н я ­
тися г н ітю ч о ю а т м о с ф е р о ю зо о п а р к у , д е стільки не б е зп е чн и х звірів,
які не сплять уночі.

72
 М и поставили м іш ки на з е м л ю б іля багаж ника, о б л а д н а н о го для
п еревезення м исливських псів; він м ає аератори. П ід ій м а ю ч и верх, Вер­
ден каже:
— Ти м о ж е ш вести м а ш и н у ?
— Н е турбуй ся.
— У м аш ині є віскі?
В ерд ен — боєць. Він не зб и р ається пити, а лиш хоче п р о м и ти рану.
Я спокійний, але тут н ем а с то їц и зм у : п р о с то я н ічо го не відчуваю . М о я
долоня, на якій видно чіткий слід вовчих зубів, м а й ж е паралізована.
Я тягнуся д о клю ча, щ о б запустити м о то р . В е рд ен стр и м ує мене.
— Вони п ов е р таю ться. Д о з в о л ь мені.
Я к и д аю п о гл я д у д зе р к а л ь ц е і спр авді бачу, як зб іл ьш ується, на­
ближ аю чись, м ал енький пол іцій ний ф ургон.
С и ня л ам п а на кш талт ковпака, які б у в а ю т ь на кар етах ш в и д к о ї д о ­
помоги, світиться на даху; м о ж н а п р очитати і світлий напис «поліція».
Коли «сітроен» зуп иняється біля наш их дверцят, я в м аш ин і сам. К апот
піднято. Я х о в а ю п о р а н е н у р у к у під щ и то м . С е р ж ан т, очевидно, к о м а н ­
дир патруля, сидячи біля ш оф е р а, оп уск ає скл о і, не р ух аю ч и с ь з м іс­
ця, запитує:
— У вас щ о сь н е гар азд ? В аш а м аш и н а б ул а п о р о ж н я , коли м и п р о ­
їздили тут.
— Я ш укав автом еханіка.
П ід к а п о то м чути якийсь скрегіт, і ми бачим о, як визир ає звідти
м он гол ьська гол ов а в за с м а л ь ц ь о в а н о м у ш о ф е р с ь к о м у каш кеті.
— Ц е запалю вання, м осьє, — в и го л о ш ує цей дивний механік. — Я
пом іняв контакт. Тепер усе б у д е гаразд. М о ж е , с п р о б у є м о ?
М ій спільник спи рається на крило, щ о б к р а щ е бачити, щ о в ід б ув а­
ється всередині, я п о в е р т а ю клю ч, за п у с к а ю стартер, і, зр о зу м іл о , м о ­
тор починає ч у д о в о п р ацю вати . В е р д ен за д о в о л е н о дивиться на св о ю
р оботу, а п о тім зб иває на п о ти л и ц ю з а с м а л ь ц ь о в а н о го каш кета.
— Н у от, п р а ц ю є як годинник.
— С кіл ьки з м е н е ?
— Д ві тисячі старих ф ранків. П ід ки н ете м е н е в гар аж ?
— Згода.
«М е хан ік » зб и р ає с в о ї інструм енти й р е те л ь н о р о зк л а д а є їх у ш к і­
ряній сумці, д е щ о й н о л е ж а л о заліззя, п о тр іб н е дл я в и крад е н н я вовків.
Він іде д о мене. Н е підводячись, як щ асливий клієнт, тр охи втом лений
нічною аварією , та свідом ий, щ о зн ай ш о в т я м у щ о г о м айстра, я відчи­
няю дверцята. В ерд ен залазить, сідає, п ок л ав ш и с ум к у з ін струм е н там и
на коліна. Я зн о в у п о в е р та ю с я д о н а й с тар ш о го з поліцаїв:
— Ви бачите, м осьє, все до бр е, щ о д о б р е кінчається.
П р о себе м о л ю ся , щ о б справді б у л о так; о д н о ч а с н о впе вн е н о ус­
м іхаюся, з ледь в и м уч е н и м ви гл яд ом п о р я д н о го пана, я к о го починає
м орити сон. О д н а к д и в л ю ся п ол іцаєві п р о с то у вічі. Щ е п о м іч а ю за-
пізнілу п ід озр у. Та кінець к ін ц е м він те ж хоче спати, і н е д о вір а р о з ­
віюється. Він н е д б а л о підносить п ал ець д о к о зи р к а сво го каш ке та й п о ­
дає ш о ф е р о в і знак руш ати. М и дивим ось, як за р о г о м зникає синє
світло, п о тім теж р уш а є м о . Я п о в е р та ю с ь д о Верд ен а:
— Вони записали наш н о м е р ?
— Уявляєш , ні!

73
 40
М и к о ти м о ся м а й ж е б е з л ю д н о ю п ів д е н н о ю ав то с тр ад о ю . У с е р е д и ­
ні н агр іто го а в то м о б іл я ч у єм о ся в затиш ку, хо ча клуби ту м а н у спр авл я­
ю ть в р а ж е н н я хо л од у. Я д у м а ю п р о ті «буд ин очки», м ін іатю р н і хатки,
які хл о п е ц ь вл а ш тов ує ніби для схованки в П ариж і, на стінній ш аф і чи
в Іроді, у вітті кедра, щ о р о с те на п о д в ір 'ї, і на горищ і, де колись хо д и ­
ла варта. А в т о м о б іл ь їд е д о б р е , з тихим г у р к о т о м загл и б л ю ється в
пітьм у, п р о св іч е н у ясним б л и ск о м й о го ф ар. М и, як діти в « б уд и н о ч ­
ках», їд е м о , певні у щ а с л и в о м у кінці. В е р д е н від к р у ч у є т е р м о с із ка­
в о ю й п о д а є мені. Я п р о п о н у ю зупинитися у п р и д о р о ж н ь о м у бістро.
— Та ні, я ж казав. К ін ча й м о те, щ о р о б и м о .
— Ти гадаєш , нас м о ж у т ь схопити?
— Ні. Ц е занадто. Щ е ніхто ніколи не крав вовків.
— Ш к о д а , однак, щ о у с то р о ж і б уд у ть н еприєм ності.
— Н авр яд. Вони до вед уть, щ о р об и л и обхід, як завж ди.
— М е н е м уч и ть сумління.
— Я к щ о так, виш ли чек, щ о б покр ити ц ю ш код у. Ти попадеш ся,
і від ц ь о г о не б у д е ж о д н о ї користі.
— М а б у ть , ти м ає ш р ац ію .
— Я з д е б іл ь ш о г о м а ю р ац ію . Як р у к а ? Га р а зд ?
— Так. Здається, вона не д у ж е р озп ухл а.
— Я к щ о ти втом ився, я м о ж у сісти за ке рм о .
— Н ічого, все гаразд.
М и так в и р а зн о відчули н аш у солідарність, ніби сти ск аєм о один о д ­
н о м у руки. Н ім ц і каж уть: як хо чете стати братам и, вкр ад іть р а з о м к о ­
ней. А я к щ о в к р а д е н о р а з о м вовків? Д о р о г а мчить, зн и к аю ть к іл о м е т­
ри, м и н а ю ть години. М и м о в ч и м о . М и з н а є м о тільки те, щ о існуємо,
од и н ч е р е з од н ого, од ин в о д н о м у , і в н а ш о м у піклуванні п р о Паскаля,
п о с е р е д т о г о лиха м и щ асливі.

П р и в 'їз д і д о К л е р м о н а на світанку я зу п и н я ю с я к о л о тільки-но

в ід к р и то ї б е н зо к о л о н к и . П р и є м н о вийти з м аш и н и й р о з ім 'я т и м ускули,
об в аж н іл і від та к о го д о в г о г о сидіння. З а к е р м о м я все р о б и в м е хан іч­
но, але теп ер відчуваю , як н ию ть плечі. Й д учи ч е р е з б е то н о в а н е п о д ­
в ір 'я м ити руки, я чую , як з б о к у Р ій о м а ц о к а ю т ь кінські коп ита — це
н аб л и ж ається в и п е р е д ж е н а нам и стара б ідарка. О з и р а ю ч и с ь у той бік,
я бачу, як у тум ан і м иготить червоний ліхтар. А з д р у г о г о боку, від
К л е рм о на, дві ж о вті ф ар и п о п е р е д ж а ю ть п р о н аб л и ж е н н я грузовика.
Я в х о д ж у в буд и нок. М о є відбиття в д зе р к ал і над у м и в а л ь н и к о м бліде
й сум не. Я н а б и р а ю в п р и го р щ і води й ум и ваю ся . П о т ім п уч ка м и р о з ­
ти р а ю очі й потил иц ю , д е ніби загусл а втом а. Я сам е зачісую ся, коли
лунає страш енни й гуркіт. К л ад у гр е б ін е ц ь у ш кірян и й ф утляр, усе хо­
в а ю в с п ід н ю киш еню , а далі, щ іл ьн о зачинивш и за с о б о ю двері, в иход­
ж у на в у л и ц ю подивитись, чи не впала щ е од н а ато м н а б о м б а п о с е р е д
д о ро ги .
С тав с я нещ асний випадок, та й ц ь о го вж е досить. Х ай н ещ астя пе­
р е сл ід ує нас по д о р о зі, я все знесу. З а д в ад ц я ть м е тр ів від б е н з о к о ­
лонки, в я с к р а в о м у світлі ф а р н е р у х о м о г о гр у зо в и к а — він тільки-но
н аб л и зи вся з б о к у К л е р м о н а — видно, як л ю д и б іж ать д о понівечених
улам ків. П о той бік вулиці видно будку, де (я ц ь о го не заува-

74
жив р аніш е) р об ітн и к и п 'ю т ь каву п е р е д в р а н іш н ь о ю зм ін о ю . ї ї відчи­
нені навстіж двері к и д аю ть п р я м о к у тн и к світла на зе м л ю . Н е п о м іч а ю ­
чи ні Вердена, ні с л у ж б о в ц я , я к о м у я зазд ал е гід ь заплатив, п е р е х о д ж у
вул и ц ю подивитися, щ о сталося. З п е р ш о го п о гл я д у ясно — випе­
р е д ж ена б ід а р к а зіткнул ася в те м р яві з тягачем , в е л и ч е зн о ю ч о р н о ю
бри лою , щ о везе б езл іч б ал ончи ків із б утан о м . М о т о р грузовика, п р а ­
ц ю ю ч и на повільних обертах, тихо зупиняється. Ш о ф е р зал ази ть у каб і­
ну, щ о б вим кнути зап ал ю вання. Н ас о х о п л ю є м овчан ка. Кінь леж ить
мертвий, схож ий на вели чезне барило. Б ід ар к а — те п е р л и ш е купа дров.
П огонич, літній селянин, леж ить гор іл и ц ь на три м е тр и п о о д а л ь — г о л о ­
ва дивно ви вернена вбік, руки р озкинуті. Д е с ь у зя в с я с о б а к а й починає
лизати кров. Н естерп но. Та, п е р ш ніж я встигаю втрутитись, якийсь р о ­
бітник ж б у р л я є к а м е н е м у пса, той тікає. Він не гавкає, відходить тихо,
як вовк. Біля м е н е всі б а л а к а ю ть водночас. М о вл я в , водій гр у зо в и к а
надто п ізн о загальм ував, та все о д н о то не й о го вина — б ід а р к а з'їх а л а
на лівий бік. Так в о н о й є. М о в л я в , п ор анени й вмер, він у ж е не хрипить,
але все о д н о не м о ж н а й о го чіпати, поки не п р и їд е к ар е та ш в и д к о ї
д о п о м о ги ; вони, певно, з м о ж у т ь й о го ож ивити, як знати, з тією н о в о ю
хір у р гіє ю щ е й не таке бачили п о тел евізор у. Х то с ь сказав, щ о вж е п о ­
дзвонили в п ол іцію , але вона зап ізн ю ється, п ол іц ія зав ж д и за п ізн ю є т ь ­
ся. То хіба б ож е в іл ьн и й у наш і дні їд е кіньми. Я кби старий м ав а в т о м о ­
біль, нічо го б не сталося. А інший запитує, як ж е той м іг купити собі
автом о біл ь: й о го о д я г полатаний. Ц е не п р о б л е м а, це — вина ур я д у:
якби тут б ул а автострада, як усю ди, н ічо го б не сталося. Він, м абуть,
не м учився, о д р а з у ж у д а р у потил иц ю , як б 'ю т ь кроля, ідеальна
смерть. Гей, П о л ю , ти бачив, в о н о так само, як у Ганна у вівторок. Так,
але в той в ів то р о к б у л о інакше, б о не б у л о гр у зо в и к а з газом . Той віз
б ідони з м о л о к о м , п р и га д ує ш ? О, справді, там були б ід он и з м о л о к о м ,
але чи м о л о к о , чи газ, я к щ о ти м ер тви й — то вж е н адовго. А зм ін а
вж е за чверть години, годі балакати. Ти м астак на р о зм о в и , всім в ід о ­
мо. О, я сказав тоб і це б е з якихось зад ніх д у м о к .
Чути сирену, с уп ереч ки в щ ухаю ть. С ір а пол іцій н а м аш и н а зуп и н я ­
ється на узбіччі, й п о л іц а ї п р о сять усіх розійтися. Л ю д и зн и з у ю т ь пле­
чим а й відходять. П р и б у в а є ш вид ка д о п о м о га , й два санітари в білих
ш ап очках кладуть н е щ а с н о го на нош і з х р о м о в а н и м и ручкам и . Вони на­
к ри ваю ть тіло й об л иччя г о л у б о ю в о в н я н о ю к о в д р о ю з чо р н и м и б у к ­
вами, кладуть й о го в автом о біл ь, зач и н я ю ть д в е р ц я т а і їдуть. С и н є світ­
л о на їх н ь о м у п ід д а ш к у м иготить у світанковій млі. Р а п т о м я за у в а ж у ю ,
щ о д у ж е хо л од но, і В ерд ен б е р е м ене за плече.
— Годі. Т реба їхати. Я все п о я с н ю тобі.
М и зн о ву п е р е х о д и м о вулицю , щ о б дійти д о ав том о б іл я . Я п овіл ь­
но р уш аю , і пол іцай на м о то ц и к л і п од а є зн ак п р о їж д ж ати . В е рд ен зд а ­
ється п о х м ур и м . М и м ов чк и п е р е ти н а єм о б е з л ю д н е м істо, їд е м о гірсь­
к о ю д о р о го ю .
— Ти бачив д о р о ж н ю п р и го д у ? — за п и т у ю я Вердена.
— Н е каж и м ені п р о неї. Так п о -д у р н о м у .
— А л е ч о м у ж б ід а р к а опини лася зл іва? М о ж н а подум ати, щ о вона
кинулася під м аш ину.
— С а м е так. Кінь ош алів, кинувся вбік, а старий м а р н о бився, щ о б
й о го зупинити. Я бачив його. Він стояв, тягнув з усіх сил за віж ки й кри­
чав. Він нічо го не м іг зр об ити.
— Н е м о ж е бути!

75
 — Ц е ж ахливо, бо, м абуть, у т о м у наш а вина. О че ви д н о, кінь учув
запах вовків кр ізь а е р ато р и скрині. О с ь ч о м у тр е б а б у л о ш в и д ш е їхати.
— Я не згод е н з т о б о ю . Тут йдеться п р о л ю д с ь к у см ерть. Треба
п ов е р н ути ся й пояснити.
— Ти зб о ж е в о л ів , чи щ о ? Він м ертвий, м ертвий, ти не воскр е си ш
його. А тод і — м ож е, я п о м и л и в ся? Я к щ о так, то п р о с т о коня м іг у ж а ­
лити гедзь.
— Ні. Д у м а ю , щ о ти м ає ш р ац ію .
— Я теж. А л е на війні ніхто не знає, звідки п а д а ю ть снаряди.

41
О с ь так п о наш ій сум ній і, певно, п е р е м о ж н ій п о д о р о ж і ми вертає­
м о д о Ірода.
— Годі, не суш и с о б і голову, — каж е м ені Верден. — Я д о в ід а ю с я
п р о с та р о го і, я к щ о м о ж н а д о п о м о г т и й о го сім 'ї, с каж у тобі. К р а щ е п о ­
д ум ай п р о Паскаля. Ти в ід п о в ід ає ш за нього. Він твій ближній, як ка­
ж уть свящ еники.
Вигляд неп ор уш них, спокійних веж у тум ан і тр охи за с п о к о їв мене.
Те кам іння таке х о л о д н е й тихе, щ о сам а й о го б л и зькість зас п о к о ю є.
В о н о д о б р е захи щ ає від страж дань. П е р ш ніж в'їхати на п о д в ір 'я , В е р ­
ден каж е мені звер н ути в з д о в ж стіни д о буди. Я п ід 'їж д ж а ю зад н ім
х о д о м д о грат, схож их на ті, щ о б ули в зо о п а р к у . В е р д е н відкриває б а­
гажник, витягає звідти м іш ки й д о сл ів н о в и тр уш ує з них ув 'я зн е н и х хи­
ж аків на ц ем ентні плити, з яких П аскал ь підм ів оп ал е листя. М и зачи­
н я є м о двері, і я д и в л ю ся на них. Вовки сп о кій н о вилизую ться, н е м ов
п об ув ал и під д о щ е м , і зн о в у стаю ть такими, як були в зо о п а р к у : ста­
ють, уткн увш и сь м о р д а м и в грати, ти х о -м и р н о вд и вл яю чи сь у далечінь.
Вони щ е р а з н е с в ід о м о (чи с в ід о м о ?) виконали с в о ю м ісію : б е зп е ре чн о,
в К л е р м о н і вони н е п р я м о спричинили смерть. А л е не м о ж н а ставити це
їм за провину, б о як р аз у ц ь о м у їхнє призначення. Д о си ть б у л о тільки
їхн ь о го духу, щ о б зап о д іяти смерть.
М и вж е цілу д о б у на ногах, і я д у ж е втом лений. Х л о п е ц ь не п р о ­
кидався, але М а р ін е тта каже, щ о все гаразд. Я вм иваю ся, д у м а ю ч и п р о
слова В ерд ен а: ми зр о б и л и хл о пц еві щ е од ин с ю р п р и з — вовчи ц я щ ін ­
на, вона чекає вовченят. Вони н ар о д я ться за кілька тижнів.

— То як, — запитує м ене П аскаль за сніданком , — в а ж к о б у л о ?

— ,3 чим ?
— Із в о в к ам и ?
— З в ід к и ти знаєш , щ о йдеться п р о вовків?
— А ч о м у ж ви їзд и ли так д о в г о ? Вони з д о р о в і?
— М а б у ть , так. В о в ч и ц я чекає малих.
— Ч у д о в о ! Вони в б у д і? .
—т Так, як ти казав. Х о ч е ш поди ви тися?
— Тепер, коли вони вж е там, н ем а ч о го квапитися. Як їх звати?
— Н е знаю . В они м ені не сказали. Н а з в е ш їх сам.
Т р и м аю чи сь за руки, ми й д е м о д о буди. Вовки не зм інили пози.
В р аж е н н я таке, ніби вони й не ворухнулися, не зр уш и л и сь ні на м ілі­
м етр. В они й далі стоять, дивлячись у далечінь, на ліс, але я р о зу м ію ,
щ о цей спокій — не спокій очікування. Вони ж ивуть у м овчанні, і я в
захваті від них. Л ю д и н а ж иве в колотнечі. Я к щ о вона зростає, я к щ о
піднім ається тр охи вищ е від себе, то зд о б у в а є тр охи с п о к о ю й зу п и н я ­
ється в м о в чазн ій тривозі. Я к щ о ж піде далі, тр и вога п е р е х о д и ть у с п о ­
кій і л ю д и н а починає очікувати. «Чекай. П об ачи ш » . А л е л ю д и н а не м о ­
ж е піти далі, вище. Л ю д и н а не м ож е. Н а д то вж е р о з р ід ж е н е тут п о ­
вітря.

— Я їх знаю , п р авд а? — запитує хлопець, у в а ж н о п о зи р а ю ч и на

вовків.
— Так. Ц е ті, яких ми р а з о м бачили.
— Ви д о б р е зробили, щ о пр и везли їх. Це, м абуть, б у л о нелегко,
але ви м али р ац ію , б о теп е р тр е б а діяти ш видко. Ч асу в ж е об м ал ь.
— Н е тр е б а говор и ти п р о м айбутнє. Д о си т ь с ьо го д н іш н ь о го . То як
ти н азвеш їх?
— Знаєш , ім 'я — це важ лива річ. Тут не м о ж н а назвати, як з а м а ­
неться. Треба відгадати імена, які вони вж е м аю ть. Ц е сам е ц ь і сам иця,
правд а?
— Так. Я вж е казав тобі — у вовчиці б уд у ть вовченята.
— О тж е , я д у м а ю , щ о їх звати А д а м і Єва.

42
О сін ь ступає далі: ж о в к н е й о п ад ає листя, але щ е не хо л од н о. Н а ­
скільки м ені в ідом о, вовки щ е не лазили в тунель, який веде в погріб.
Вони, очевидно, с ко р и с таю тьс я з н ьо го взим ку, щ о б заховатись від снігу.
А л е каж уть, ніби вовки л ю б л я ть сніг.
О с ь так плаває на хвилях часу те, щ о я назвав колись н аш и м п ірат­
ським кор аб л ем , а вірніш е, о б л о ж е н о ю ф о р те ц е ю . Н а в к о л о неї в и р у­
ю ть усі нещ астя світу, але всередині її сталося, найгірш е: на б о р т у в
нас чума, і нам год и л ося б вивісити на веж ах чорний п р ап ор . З нам и не
б уд е вж е нічого гір ш о го від того, щ о є. Той з -п о м іж нас, хто м ав би
жити найдовш е, мій син — враж ений нею.
А над зам к о м , як і належ ить о б л о ж е н ій ф ор те ц і, щ о д н я пр ол ітає
літак. Він завж д и з'яв л яється то ч н о о п о л у д н і й летить д у ж е високо, з
півночі на південь; п о -м о єм у , це лайнер р е йсу П а р и ж — А л ж ір . Він
пролітає п ун к ту ал ьн о і пр ор оче, і сонячне п р о м ін н я виблискує на його
сріблястих крилах.
І я д у м а ю п р о всі літаки, щ о б е зн астан н о к р у ж л я ю т ь у го р і над
м ирним и краям и; літаки, щ о п е р е в о зя ть не пасаж ирів, а ж ахливі бом би,
здатні стерти з лиця зем л і цілі міста. Іноді од н а з них в и п а д к о в о падає,
як-от на Корсіку. Я д у м а ю п р о ті великі б о м б а р д у в а л ь н и к и ш істдесяти
м етрів завдовж ки, з елегантними, випуклим и ф о р м ам и , які д о сі в о зя ть
с м е р тон осн і яйця; вони к р у ж л я ю ть у с тр ато сф е р і п о с у в о р о визн аче­
н о м у м ар ш р у ту, че к аю чи на е л ектр онн ий наказ (який, на щ астя, д осі не
пролунав), щ о б скинути все, покінчити з усім. Я д у м а ю п р о ту тисячу
вісім сот м іж конти нентал ьни х ракет, яким и в о л о д іє Захід. Я д у м а ю п р о
ті м огутні під вод ні човни, які б л у к а ю ть у глибинах океанів, м іс я ц я м и не
зуп иняю чись завд яки а т о м н о м у двигунові; вони невловим і д л я р ад ар ів і
щ охвилини готові вистрелити за л п о м ракет, які, з ж а х л и в о ю то ч н істю

77
п р я м у ю ч и за тисячі к іл о м е тр ів д о заснулих міст, п е р е тв о р я ть їх на п о ­
піл. Я д у м а ю п р о секретні контейнери, щ о л е ж ать на м о р с ь к о м у дні у
певних таєм них м ісцях; л ю д с тв о не чуло п р о них, лиш е кілька осіб, щ о
п р а ц ю ю т ь біля якогось ел е ктр и ч н о го табло, зн а ю ть п р о це. І вар то їм
натиснути кнопки, як сірі циліндри п ов іл ьн о п ід н ім уться з м о р с ь к о го
дн а і та к о ж в и п л ю н уть с м е р ть на далекі країни. Я д у м а ю п р о те, щ о за­
пас т е р м о я д е р н о ї з б р о ї в ш істд есятих р о к ах (а він щ о д н я зб іл ьш ується )
д о р ів н ю є п о н ад д в ад цяти тон н а м ди н ам іту на к о ж н о го чоловіка, ж інку
чи дитину на землі. К о ж н е л ю д с ь к е життя, че р вон ої, білої, ж о в т о ї аб о
ч о р н о ї раси, зазнає п остій н ої н еб езп еки — на о д н е ж иття — б ільш е
д в ад цяти тонн вибухівки, то б т о сила, здатна тисячі р азів знищ ити к о ж н у
особ у.
У тр ан ш е ях р о з м іщ е н а м е н ш п о ту ж н а з б р о я сухопутн их армій,
теж у повній готовності, п остійно націлена на зазн аче н і об'єкти. О тж е,
п о -м о єм у , існ ую ть тактичні ракети, названі в ід п о в ід н о д о їхн ь о ї цілі:
П ариж , М о ск в а, Л онд он, Берлін чи М а р се л ь . М о ж л и в о , десь існує м а­
ленька ракета, на якій ж а р т у н -о ф іц е р вивів: «Ір од ськи й зам ок» .
Та ні. Ц е м а л о й м о в ір н о , не тільки том у, щ о на військовій м ові ми
є н ад то м ал и м о б 'є к то м , а том у, щ о не в ар то ц ь о го робити. Все вж е
зр о б л е н о . М и взяли а то м н у с м е р ть із с о б о ю в н аш у о с тан н ю п о д о ­
рож , у наш і стіни. В она те ж тече в П аскалевій крові, в крові того
з -п о м іж нас, к о го вона забер е. В ж е н ем а п о тр е б и стріляти в нас. Тре­
ба тільки п олиш ити нас на себе. Б е з н о в о ї атаки сам і ми н аб л и ж ає­
м о сь д о р о зв 'я зк и . Ч у м а у нас на б ор ту.

Я п ід н ім а ю с я в б іб л іо те к у і, щ о б тр охи р о зв ія ти ті страш ні дум ки,

р о з г о р т а ю том и к Б ю ф ф о н а, де є р о зд іл п р о вовків. Я не читав його,
відколи приїхав з П ариж а. Н а щ а с т я — чи на л и х о — н атр ап л я ю на у р и ­
вок, найбіл ьш для м е н е хвилю ю чий, ідеться п р о п о л ю ва н н я на вовків.
Б ю ф ф о н п оясню є, щ о не всякі пси о д в а ж у ю т ь с я йти по вовчих слідах,
і л иш е хорти, ви п ущ ені цілим и зграям и, п е р е с л ід у ю ть звіра. Треба ви­
пускати їх усл ід од ин о д н о м у, а в ерш н и к м усить підганяти їх, щ о б во­
ни ч асом не п ов ер н ул и назад. В реш ті вони в и м у ч у ю ть хижака, і л ю ­
дина заб иває й о го нож ем . А л е пси о д х о д я ть від м е р т в о го звіра, від­
м о в л я ю ч и с ь й о го їсти.
П о л ю в а ти на вовків м о ж н а та к о ж із гончакам и. « А л е ч е р е з те,
щ о вовк б іж и ть п р о с то вперед, і біж ить цілий день, такі л ови д у ж е
в то м л ю ю ть » .

43
— Н ещ астя! — к аж е м ені Паскаль.
Я к и д а ю ш видкий п о гл я д на нього: тя ж к о чути п р о це від дитини,
яка сам а втілю є в собі всі нещ астя. А л е п отім за с п о к о ю ю с ь . Із дітьм и
завж д и трапляється нейм овір не. Р о зм ір и подій для них ніколи не зб іга­
ю ться з таким и в д оросл их, а я к щ о с к о їл о ся лихо, то тут, певно, йдеть­
ся п р о а в а р ію е л е ктр и ч н о го поїзд а, в якого, м абуть, п о л а м а л о с я якесь
колесо.
— Щ о ? Щ о с к о їл о с я ?

78
 — П ам 'я та єш , ти казав м ені не виходити с а м о м у ч е р е з то го о с ­
каж еніл ого к оня?
— С пр авді, то щ о з то го ?
— А те, щ о я ш укав, чим р о зв аж и ти сь уд о м а. Я спустився в п о ­
гріб І п ол із у тунель для вовків...
— Я ж казав тоб і не р о б и ти цього. Вони на те б е напали?
— Ні, зо в с ім ні. О д и н вовк упав у кол од я зь.
Я в ід ч у ва ю полегкість. З хл о п ц е м н ічо го не сталося. Я д и в л ю ся
на нього, і здається, ніби о б р а з й о го за к а р б о в у є ть с я в м о їй уяві. Так
буває: б е зп е р е чн о, це н асл ід ок перевтом и . Все, як у ф ільм і, коли
р ап том зупиняється кадр. Таке зо б р а ж е н н я о д р а з у ж стає н е забутнім ,
від н ього не втечеш і силу й о го від чуваєш тільки іноді... О с ь таким я
бачу хлопця, ніби вперш е, і м ен е в раж ає й о го краса. Я так кажу, хоч
він і мій син. Звичайно, я й р ан іш е знав й о го лагідність, але інш а л ю ­
дина не вирізнила б П аскаля з -п о м іж інш их десятирічних хлопчаків. Та
я п ом ічаю , щ о за час, п р овед ен и й віч-на-віч зі с м е р тю , він д у ж е
змінився. Н іч о го не втративш и о д сво го ди ти н н ого с п о ко ю , він д у х о в н о
зм уж нів, і це пом ітно. Якась поваж ність і п очуття відповідальності,
які п р и хо д ять лиш е з віком, в и р азн о позначил ись на н ьом у. І, хоч й о го
обл иччя так зм уж н іл о , у с м іш к а стала свіж іш а, дитинніш а, так, ніби
він п о м о л о д ів і зм у ж н ів водночас. Такий вир аз іноді б уває на о б л и ч ­
чях старих акторів; вони стільки переж или, щ о віку їхн ь о го не вгадаєш ;
вони стільки творили, стільки м о л о д о с ті явили глядачеві, щ о та м о л о ­
дість п еред ал ася їм сам им , і в своїй гор д ій поставі вони о д н о ч а с н о
і діти, і старі.
П аскаль став їхн ім б р а т о м і т о в а р и ш е м по зб р о ї. Він у м іє с т р а ж ­
дати мовчки, і я гордий, щ о м а ю так о го сина. Б е зп е ре ч н о, я не вар ­
тий його. В ж е в десять р ок ів він став сильним, а ц ь о го не д а ю т ь ні
нар од ж ення, ні грош і, ні влада.

М ій хл о п е ц ь став незал еж ни м , і, я к о ю б не б ул а р о зв 'я зк а , ц ь о го

не в ід б е р е ш у нього. Трагедію , щ о впала на нього, він о б е р н у в на д о ­
лю. і д о л ю , яка випала йому, він перем іг. Тепер він вільний назавж ди.
Я й далі тв е р д о гр ати м у (б о с в іт — це те атр ) р о л ь б а т ь к а — так
спокійно, так р о зв аж л и в о , як тільки зм о ж у , хоч, м абуть, сам е р о з в а ж ­
ливості м ені бракує. Так б у д е зовні. А по суті, я в ід ч у в а ю — П аскаль
д а л е к о виперед ив мене. Він п о п е р е д у — м ож е, том у, щ о він дитина,
а м ож е, й том у, щ о м ає с к о р о вмерти, а б о з тисячі інш их причин,
яких я не знаю , але які тає м н о с у п р о в о д я т ь його. Він мій син, але
й мій вол одар. Господи, господи, не п окидай м ене! Н е залиш ай м ене
с а м о го сер е д ночі, тод і як сам ідеш у світлі!
Х л о п е ц ь носить зад о в ге в ол осся і хоче зб е р егти й о го таким, б о
це м од но. П ідстри гтись він не баж ає. Але, дивина, від ц ь о го він не
м ає вигляду дитини д в а д ц я то го століття. У н ь о го се р е д н ь о в іч н а го­
лівка, голівка м о л о д о г о принца. Є б агато гарних книж ок, і с е р е д тих,
які П аскалеві най б іл ьш е д о в п о д о б и — зб ір к а чуд ови х р о м а н ів п р о
л ицарів К р угл о го С тол у.
Я біля ніг дитини, яку так ш аную , але тут не в ар то виявляти н е д о ­
речної, н а д м ір н о ї скр ом н о сті. Я навіть м іг би пр овести а н а л о гію із Л ан ­
с е л о т о м О зе р н и м , о д н и м із найславетніш их л и ц арів с во го часу. А л е

79
кохання Л ан сел ота м а л о й інш ий бік, б о « че р е з слабкість кри ж ів» м у ж ­
ній вояк так і не став най ви д атніш и м лиц аре м . І л иш е й о го син Галаад,
«цнотливий лицар», став спр авді великим. Л и ш е він зм іг проглянути
одвічні таєм ниц і й «покласти край вікам пригод».

— Я д у ж е налякався,— каж е Паскаль, — боявся, щ о то поранилась

Є в а і щ о загинуть вовченята. А л е ні! То впав А д а м . Д ош ки , п ок л а­
дені В е р д ен о м , р озсун ул и ся.
— Він скавулить?
— Ні.
— А де Є в а ?
— В он а стоїть над ним. І теж мовчить.
— П о п е р е д ь Вердена. Хай принесе драбину.

В я с к р а в о м у світлі ліхтаря за тр и-чотир и м е тр и о д себе ми б а ч и м о

вовка, щ о леж ить к л у б о ч к о м на дні к ол од я зя . О д н а й о го п е ре д н я ла­
па, певне, перебита, б о н е п р и р о д н о зігнута. Він повол і підійм ає гол ову
й с по кій н о дивиться на нас. Я хо чу спуститися, але В е рд ен не д о з в о ­
ляє, каж учи, щ о я не зу м ію , і вовк у ж е р а з укусив мене. С пустивш ись,
він каже, щ о лапа не злам ана, лиш вивихнуте плече, це не страш но.
П о т ім В ер д ен р іш уч е б е р е й о го на руки, н е р у х о м о г о й притихлого, і ви­
лазить нагору. Л и ш е тоді, як він з'явл яється, я п ом ічаю , щ о вж е д о б р у
хвилину ми с т о їм о біля нед о вір л и вої, г р із н о ї вовчиці, яка вкусила
м е н е в П ариж і.
— Гаразд,— каж е В ерден,— я зн о ву за к р и ю кол од язь. Та ночі вж е
холодні. Раз вовк не м о ж е ходити, тр е б а покласти й о го в погребі.
Він кладе хиж ака на долівку, присідає, д о в г о м ац ає й о го плече
с во їм и сильними, вправним и рукам и, потім, ставш и н о г о ю вовкові на
огр уд д я, ш в и д к и м і сильним р у х о м см и кає лапу. Ч ути сухий хряск і к о ­
р о т к е гарчання. П о т ім вовк лягає і за п л ю щ у є очі. Й о го хво ра лапа
зн о в у леж ить н ор м ал ьн о. В ерд ен в ід кочує р ук а в а сорочки. В овчиця
підступає д о н ьо го і ш видко, один тільки р а з л иж е й о го в руку. П о т ім
лиж е в о вкові плече й лягає біля нього.
Виходячи з погреба, я о з и р а ю с я й б ачу о б о х вовків: вони лежать,
витягнувш и голови, й м о в ч к и дивляться на нас.

44
— В овк д о в г о хв о р іти м е ? — питає П аскаль Вердена.
— Н авряд. З а кілька днів він б у д е на ногах. П об ачи ш .
— Він д ивити м еться на ліс?
— Не знаю , м ож л и в о. Та відтеп ер ми повинні все інакш е в л а ш ту ­
вати. Д о сі я зай м ався тв о їм и вовкам и. Тепер у м е н е б іл ь ш е не м а часу.
Ти м ає ш глядіти їх. П о к и щ о п о п р о си м иску води у М арінетти , дай їм
пити.
— Гаразд.
Х л о п е ц ь виходить. Я о б е р т а ю с я д о Вердена.
— Ти п уск аєш й о го с а м о г о ?
— Так.

80
 — Н е б оїш ся, щ о с ко їться щ о -н е б у д ь ?
— Ні. Він нічим не ризикує. Тим б іл ьш е зараз.
Я досить зап о взя тл и ви й і волів би бути владним . А л е ж иття навчи­
ло м ене стрим уватись, чекати й дивитись, п е р ш ніж діяти. П евно, я ні­
коли б не п осм ів пустити сина д о вовків сам ого. А л е м и вж е п р о ж и л и
трохи біля них, і б е з ш коди. А н ад то я д о в ір я ю В ерд ен ові, й о го гл и б о ­
ком у ж и ттєв о м у інстинктові, б іл ьш о м у , ніж мій. Він те ж б е з т я м н о л ю ­
бить хл о п ц я і ні в я к о м у разі не став би нар аж ати й о го на неб е зп е ку.
Я кщ о він виріш ив, щ о настала хвилина послати П аскал я б е з опіки д о
вовків, я готовий р о зд іл и ти з ним цей ризик. Той, хто ж и ве на землі,
м усить не тільки р о зу м іти , щ о м о ж н а робити, але й відчувати; так зав ­
жди п о м іч а єш найголовніш е. З а в ж д и слід зваж ити все, п е р ш ніж п р и ­
ймати ріш ення.
У се ж таки я тр охи стр и м ую сь, щ о б не кинутись на сход и глянути,
щ о від б увається в п о гр е б і і, я к щ о п отр ібн о, захистити сина. А л е В е р д е н
має р ац ію , нем а чо го турб увати ся. Н е з а б а р о м виходить радісний П а с ­
каль. Видно, щ о це нове д о р у ч е н н я сп о в н ю є й о го гор д істю . Я к а -б о
честь давати їсти й пити вовкам ! В п е р ш е після н а ш о го п р и буття с ю д и
П аскаль виглядає щ асливим , і щ астя й о го повніш е, ніж то го дня, як
приїхав синій тр актор . Р о зп о ч и н ається новий етап н а ш о го життя. Щ е
один! Х о ч а б їх б у л о багато!
Вовки увійш ли в н аш у с ім 'ю . В ран ці й уве че р і П аскаль носить їм в о ­
ду й м 'ясо . «їхня пристрасть д о м 'я с а — о д н а з найсильніш их», — п и ш е
Б ю ф ф он.
С тавл ення М а р ін е тти д о вовків теж зм інилося. К оли м и пр иве зли
їх, вона тільки й сказала: « О бід ол ахи !» То на ове р н ськи й кш талт о з н а ­
чало, щ о ми бож евільні. С ь о г о д н і вона так не скаж е. Навпаки, в он а
у важ н о і з я к о ю сь ш а н о б л и в істю готує щ о в е ч о р а їж у вовкам . В он а теж,
не відаю чи п р о П аска л е в у хв о р о б у , п е р е д ч ув ає — те, щ о діється за ­
р аз у нас, надзвичайне, і слід зм и р и ти ся з н е й м овір н и м , так б у д е най-
природніш е.

Утом и вш ись, я йду спати р ан іш е від інших, навіть від П аскаля. П р о ­

ходячи у ванну, б ачу своє обличчя, ніби в п е р ш е п ом ітив його. Ж и в учи
сер ед прим ар, я не в п ізн а ю себе. Сп р авд і, м о є во л о с ся на с кр о н я х п о ­
сивіло, навіть д у ж е п осивіло після в ід 'їзд у з П ар иж а. О д н а к о б л и ччя
гладше, спокійніш е, ніж б удь-кол и, і я д и в л ю ся на нього, як на чуже.
Так само, як п р о дитину, м о ж н а сказати, щ о я п о м о л о д ів. Як і він —
хоч, м абуть, і не так, як він — здається, ніби я в п е р ш е в житті став
спокійніш ий. Б о я не б ув спокійний, відколи р о з п о ч а в с в о ї справи.
Я ж ив у розпачі, і м о я старість б ул а зі м н о ю . У тр и д ц я ть р о к ів б агато
щ о м ене лякало. Звичайно, я п р а ц ю в а в непогано, і часто м ені щ а с т и ­
ло, але тр ивога не поки д ала мене. М е н і все б айдуж е. Л иш те, щ о с т о ­
сується з д о р о в 'я сина, о б хо д и ть мене, і, м ож л и в о, я спр авді н аб л и­
ж а ю с я д о таєм н и чо ї відплати. її пр инесе м ені м ім ікрія. Л ю б л я ч и сина
більше, ніж себе, я, м абуть, з м о ж у скористатися з частки й о го дитин­
ства. Я не д о р ів н я ю с я й о м у — таке п р и п ущ е н н я нейм овірне, та й б е з ­
глузде, — але б у д у й о го суп р овод и ти , б у д у ким сь на з р а з о к паж а з
його почту, непом ітним , о д ягн е н и м у чорне, десь п о з а д у від принца.
Ніч м инає спокійно. З в и снаж енням п р и хо д и ть сон. Ур ан ц і, о д н іс ­
ши в овкам сніданок, П аскаль хо че зіграти зі м н о ю п а р тію в ш ахи й

81
д у ж е тіш ить м ене: вперш е, відколи ми граєм о, він м е н е перем агає.
Грає він ш видко, не за д ум у ю ч и сь, у п е в н е н о й б е з оглядки, виграє чи­
сто. А потім, п о в а ж н о скл ад а ю ч и д е р е в 'ян і ф ігур ки в л ак о в ан у ш ахівни­
цю , п е р е п р о ш у є за цей виграш . Я з а д о в о л е н о п осм іхаю ся. М а б уть,
ми спр авді стали р о зсуд л и в іш и м и , зд іб ніш и м и . М іж нам и б іл ьш е нем а
неясності, н е д о м о в о к .

П р о т е о п о л у д н і я не м о ж у п о зб у ти с я гір к о го відчуття, коли бачу

р ейсовий лайнер, який п р ол ітає над наш им и головам и, то ч н о з п івн о­
чі на південь. Я не л ю б л ю ц ь о г о літака. П р а в д у кажучи, я й о го ненавид­
жу. А л е в м е н е н ем а ракети з б о є го л о в к о ю , щ о б й о го збити. А коли б
навіть і була, не став би я ц и м забавлятися. Я ніколи не п о л ю ва в ні
звірів, ні літаків, ні лю дей.
Та від гом ін д а л е к о го двигуна, там, в и со ко в небесах, щ о д н я ятрить
мій давній біль, б о цей літак нагадує, як я вж е казав, великі м іж к о н ­
тинентальні б о м б ар д ув ал ьн и к и , щ о б е з кінця к р у ж л я ю т ь у р о з р ід ж е н о ­
м у п овітрі великих висот. Ті великі с м е р то н о сн і птахи я к н ай к р ащ е д а­
ю ть відчути глибину ницості л ю д с ь к о г о серця, ницості, яку так у п о д о ­
б ал о військове м истецтво. Колись простий л ю д не л ю б и в солдатів,
б о вони сп усто ш ув ал и поля й гвалтували ж інок. А л е той сам ий п р о с т о ­
л ю д ап л од ув ав в о я к а м на парадах, б о вони із з б р о є ю в р уках в тіл ю ­
вали ганебну частину їх самих, втілю вали д р іб н у м р ію п р о славу. А л е
з вікам и вищ і оф іц ер и, які щ е за часів Н а п о л е о н а сам і йш ли в бій, усе
частіш е уникали ц ього. З а г р о з а атом них б о м б а р д у в а л ь н и к ів означає,
щ о с ьо го д н і м и дійш ли к р а ю цих м о т о р о ш н и х змін. Б е ззб р о й н а ю р б а
(ж інки й діти, які че к аю ть автобуса, щ о б п ове р н ути ся д о д о м у ) вистав­
лена в п ерш и х лавах, беззахисна, п р о с то неба, п р и ре ч е н а на см е р ть
у п о л у м 'ї, я к щ о впадуть ці водневі яйця. А високі чини, ун и каю ч и того,
щ о колись б у л о ф р о н то м , п е р е б у в а ти м уть тим часом у сховищ ах,
у б е тон ов ан и х бункерах, за п'ятистам и зал ізн и м и б р ам ам и . М и р н і л ю д и
постійно ж и в уть під з а г р о з о ю смерті, смерті, п е р е д я к о ю вони б е з з а ­
хисні. А тим ч а с о м військовий ш таб (тільки в й о го владі р о з в 'я з а н н я
чи припинення війни) єдиний не б о їться бути враж еним . Честі тут мало.
Техніка о б о п іл ь н о ї за гр о зи (д ва д ц ять тонн вибухівки на д у ш у н а­
селення) — честі тут іщ е менш е. Б о той, хто загр ож ує, не є щ е най-
см іливіш им . Той, хто носить у киш ені р е в о л ь в е р та р о з м а х у є ним у ка­
в'ярні — не вільна лю дина, а п р о с то злочинець.

С ь о го д н і в а ж к о судити п р о кінцеві стадії ц ь о го ф ата л ь н о го м е ха н із­

му. Я вж е казав: відкол и сто тисяч р оків т о м у д о витесан ого кре м е н я
б у л о п р и в 'я з а н о ручку, щ о б зр о б и ти з н ього с о к и р у й на півм е тр а
далі понести смерть, відтод і л ю д и йдуть ц и м згуб н и м ш ляхом , а п р о ­
м ислови й р о зв и то к д е в 'я тн а д ц я т о го століття явив с о б о ю блискавичний
поступ. С у д іть самі! М у ш у визнати, щ о й м ені с а м о м у д о ве л о с ь якось
кинути а то м н у б о м б у . Ц е б ул а миш а. В дитинстві я часто бачив, як
ставлять пастки, і, коли м и ш а п о тр ап л ял а туди, госп о д и н я кидала сіре,
щ е напівж иве тіл ьце у п ал аю ч у піч. П о -м о є м у , так зав ж д и робилося.
Я дивився на це з нім им ж ахом , але не протестував. Втім, ніхто б не
слухав м о їх протестів, а сам я вагався: чи м о ж н а б у л о б уникнути
цієї ж о р с то к о с ті? І от то р ік я опинився в п о д іб н о м у становищ і. П р и б у в ­
ш и на с у б о т у й н е д іл ю д о Ірода, я сидів на сам оті в б іб л іо те ц і пе ре д

82
ком и нком , п ід к и д а ю ч и поліна у вогонь. П о ч у в ш и п о з а д у легеньке ш а­
р удін ня й ози рн увш и сь, я п об ачи в м ал е н ьк у м иш ку, щ о заб л ук ал а й
ш астала по підлозі, н е м о в дитяча іграш ка. Х в и л и н у я дивився на неї
з цікавістю , та вреш ті п од ум ав , щ о це м ій останній вечір в Іроді. З а в ­
тра вранці я п о їд у в П ариж , п о в е р н ус я не ш видш е, як за два тижні,
а м ож е, й пізніш е, і я к щ о м и ш а зал иш иться тут, вона, б е зп е р е ч н о , п о ­
гризе б агато книж ок. В загалі м иш і в и ш у к у ю ть найдавніш і й найц ікаві­
ші видання (м абуть, книжки, як і вина, к р а щ а ю т ь з ч ас о м ) — і о б г р и ­
заю ть р іж к и п алітурок. З а ти ж д ень вони м о ж у т ь п о ш к о д и т и ц ілу п ол и ­
цю. П о в н о г о зіб р а н н я В о л ьте р а їм вистачить на м ісяць. О тж е , я дивив­
ся на м и ш к у з д о сі н е зн ан и м см у тк о м , зр о зу м ів ш и , щ о м у ш у її вбити.
Ц е б у л о б легко, б о вона н евп евн ен о бігала в зад і вперед, вим учена,
а м ож е, й над то м ол од а, щ о б бути п р у д к о ю і вп е вн е н о ю . У м е н е з о в ­
сім не ставало д у х у отак убити її. П о гл я д мій упав на вогонь, і м ені
здалося, — ч е р е з власну м о ю б о я зк іс ть (вон а п о м р е від вогню , а не
від мене, то б у д е чиста смерть, як існ ую ть «чисті» водневі б о м б и ),
а м ож е, ч е р е з непр иєм ний спо гад п р о запах паленого, — зд а л о ся мені,
ніби вогон ь як н а й к р а щ е д о п о м о ж е покінчити з цим. Я п р и гл уш и в м и ш у
л егеньким у д а р о м к о ц ю б и , ніби граю чись, із ж алем , клянусь, я с о р о ­
м ився ц ього; п о тім у зя в н е р у х о м е тіл ьце л о п а т к о ю й кинув у вогонь...
Зб е н те ж е н и й учиненим, я сів у к р ісл о і зн о в у п е р е го р н у в с то р ін к у —
хоч і не м іг читати, — аж тут р а п то м затр іп о тів попелястий к л у б о ч о к
на р о зж а р е н и х гол овеш ках. П о т ім із п р иску вилізла м ал е н ьк а м и ш а
з о б го р іл и м и вухами, вилізла з то го ш ал е н о го а т о м н о го пекла і с х о в а ­
лася в купі др ов. Я м а й ж е за х в о р ів о д того, сидів щ е кілька годин,
не пр очи тавш и й д в ад ц яти стор інок. Я не знав, щ о робити. С п р о б у в а ­
ти лікувати її — ц е б у л о б в е р х о м л ицем ір ства. Р о зіб р а ти дрова, щ о б
зловити її й зн о в у кинути в п о л у м 'я — для її ж д о б р а, щ е ж ахливіш е.
Д о то го ж я й не п осм ів би. М о ж е , ч е р е з ту ти м ч а со в у п е р е м о гу над
с м е р тю вона засл уж и л а на життя, як у с ер е д н ь о в іч ч я той, хто в и тр и ­
м ував то р ту р и інквізиції. С п р ав д і, я н ічо го не м іг зробити, не м іг ні
врятувати її (а втім, вона б ул а приречена), ані добити. Так м и н ув ве­
чір. Н е р ухом и й , х о в аю ч и с м у то к і збентеж ен н я, я вдавав, ніби читаю,
щ охвилини п о зи р а ю ч и на о б е р е м о к дров...
Н а за в тр а вранці, п е р ш ніж їхати, я п іш ов зн о в у в б іб л іо те к у і п е р е д
погасл им у ж е к ом и н к ом , д е л иш е теплився попіл, з тр е м тін н я м у серці
підняв о б е р е м о к др ов. Я нічо го не побачив. М и ш к и тут не б уло. В он а
все-таки зн ай ш л а силу втекти. Я не ш ук ав її. П о в е р н у в ш и с ь д о П ариж а,
я не м ав б іл ьш е часу п р о неї дум ати.
Я не п а м 'я та в п р о неї, коли п ов е р н ув ся за два тижні. Та р аптом ,
п е р е став л яю чи крісло, я п об ачи в її м ал енький труп. Й о го л е гко б у л о
впізнати. Я підняв й о го за тоненький хвостик, як то р о б л я т ь із м иш ам и,
щ о б зн о в у кинути їх у в огонь і стерти сліди. (У п е в н о м у сенсі я діяв, як
злочинець, який зн и щ ує тіло, в над ії п р ихо вати вчинений злочин.) Та щ е
од н а неспо д іванка чекала на м ене: цей м аленький сірий тр уп у ж е н ічо го
не важив. Зд авал о ся, ніби в р уц і зів'ял и й листок чи п о ш т о в а м арка. А щ о
я ніколи не тр и м ав миш ей, то не знаю , чи зав ж д и вони такі, але д у м а ю
— ні, це лиш е так з м о є ю ж е р тв о ю , б о пекучий в огон ь о б е зв о д н и в її,
зр о б и в із неї м а л е н ь к у м у м ію . Я кинув її у вогонь, та й по том у. А л е
хвалитися цим важ ко. Тепер я с ум н ів а ю ся в усьом у.
Я н енави д ж у з б р о ю , н ен ави д ж у війну, н е н ави д ж у б ом б и , о д н а з
яких у р ази л а к р о в м о є ї дитини, але вагаю сь о с уд ж ув а ти когось, б о сам
я виявився н а й ж о р с то к іш и м із людей... \

83
 45
В ерд ен не пом илився: до гл янути й ним вовк ш в и д к о од уж ав. Н а тр е ­
тій день він сам у ж е д ій ш о в д о б уд и й застиг там, о б е р н ув ш и сь д о
лісу, втупивш и п огл я д у сірі небеса, щ о віщ увал и снігову б ур ю , ч е к а ю ­
чи й не чекаю чи нічого, несучи в соб і всю с в о ю н е ту те ш н ю владність.
Біля н ьо го — вж е п о м ітн о щ інна вовчиця; гадаю , щ о незабаролл
з ’являться вовченята. Б ю ф ф о н каже, щ о «як настане час родити, вов­
чиці ш у к а ю ть у лісі лігво», місце, д о б р е схован е густим и чагарникам и,
і там го тую ть л о ж е з м оху. Вовченята, — найчастіш е їх б уває п ’яте р о-
ш е сте р о , — л иш е кілька днів ссуть м о л о к о , notiM батьки п очи н аю ть при­
зви ча ю в ати їх д о м 'яса, п е р е ж о в у ю ч и й о го в п е рш і дні. П аскаль (він
ніколи це не чув, б о л и ш е в з о о п а р к у в п е р ш е п об ачи в вовка, а в О в е р -
ні ось у ж е п ’ятдесят років, як вони п озн и кал и ) с а м о в ід д а н о готує в
п о гр е б і таку п о с те л ю — з м о х у й сол ом и. В о в чи ц я сідає біля н ього на
зад н і лапи й дивиться. Іноді зводиться, хапає з у б а м и ж м у тк и солом и,
щ о б вирівняти їх. Ч а со м лягає, ніби в и п р о б о в у ю ч и це житло, і б е р е
д и тя чу р у к у в рота, отак зас в ід ч у ю ч и с в о ю приязнь. П обачи вш и, як
П а с к а л е в о ї д о л о н і то р к н ул и сь ті м огутн і зуби, щ о п р отк н ул и м о ю руку,
м о в а р к уш паперу, я здригнувся. Вони зап р иязн и ли ся з хлопцем , який
о п ік у є ть с я ними й носить їм їжу.
Д о нас заход ить Верне. Він щ е не зн ай ш о в сво го о ш а л іл о го коня і
п р о си ть остерігатися. Д ні стаю ть п ох м ур іш і. М а б у ть , над ход ить зима.
Н е з а б а р о м випаде сніг.

Ц іє ї ночі н ар о д и л о ся че тв е р о вовченят. У них, як у щенят, з а п л ю щ е ­

ні очі, і вовчи ц я тер п ляче лиж е їм повіки. П аскаль часто сидить біля
них на тверд ій д о л ів ц і п огребу, н ед ал еко від постелі.
З а л и ш а ю ч и п оснулих вовченят, щ о уткн ул ися м о р д о ч к а м и в б оки
м атері, П аскаль іде д о Вердена. Він вирішив, щ о б уд а ця над то відкри­
та вітрам, то ж слід обсадити її ялинами. В е рд ен п о го д ж ує ть ся — я кр аз
п о р а. Д е р е в а слід садити узим ку, коли вони не м а ю т ь соку, а щ е к р а щ е
восени, д в а д ц я ть п ’ятого листопада, «на с вя то ї К атерини сам е час для
д е р е вини». О т о ж В е р д ен виводить м аш ину, і п о п о л уд н і вони їдуть д о
лісу, в и к о п у ю ть м о л о д е н ь к і ялинки, садять їх д о в к о л а буди.
— Я к ти гадаєш , вони с к о р о ви р остуть? — запитує П аскаль В е р д е ­
на, коли той п р и хо д и ть д о нас у бібл іотеку.
— З а л е ж н о від сортів. Та тут є б агато м од рин и, вона виганяється
ш видко, с п о чатк у ш істд есят сантим етр ів на рік, а далі й метр.
— Ц е багато, — каж е Паскаль. — С п р а в д і ш кода, щ о я ц ь о г о не
п о б ач у .
— Ч о м у ж, ти побачиш .
— З неб а?
— Ні, з вікна с в о єї кімнати.
— Х тозн а . Час минає, вж е н еб агато лиш илося. З р е ш т о ю , я с п о д і­
ваю ся, щ о це тр и вати м е д о різдва.
Р ізд в о б у д е за місяць.
— А ч о го б ги хотів на р із д в о ?
— О , не знаю . Х о тів би якийсь с ю р п р и з. Я .покладаю ся на тебе.
Д итина дивиться на м ене й усм іхається. І ввічливо д одає;

84
 — Я навіть у ж е м а ю найваж ливіш е: тебе, вовків і синій трактор. Я
певний, щ о не нудьгуватим у.
— Гаразд, п о д у м а й як слід. Як щ о с ь над ум аєш , скаж еш .
— Я д у ж е хотів би...
— Щ о?
— Я д у ж е хотів би д о ж и ти д о вели ко д н я й бачити, як ож и в уть м о ї
ялинки. А л е тут у ж е нічого не вдієш.
— Ти п о б ач и ш їх.
— Д у ж е хо тіл ося б, але б о ю сь, щ о не побачу. Я втом лений.
Н е м аю ч и сили щ о с ь відповісти, я б е р у хл о пц я за руку, п р и го р та ю
д о себе, с а д о в л ю на коліна й м іц н о о б ій м а ю . Він сидить отак н е р ухом о,
безрадний. Засинає. В ерд ен навш пиньки виходить. Я д о в го си д ж у пе­
р е д ком и н ком , дивлю сь, як повол і згасає вогонь, б о не м о ж у встати,
щ о б підкласти поліно: П аскаль п р о к и н ув ся б. З а л и ш а ю с ь на сам оті
цілу ніч, п р о тя г о м тисячі а б о д в о х тисяч років, т р и м а ю ч и на р уках сво го
важ кого, д у ж е в а ж к о го сина, н е м о в б и сон надав й о м у б е з м ір н о ї ваги.
Сил ьні спазм и о х о п л ю ю т ь м о є тіло; спазм и стаю ть усе різкіш і, бол існ і­
ші. Та я хотів би, щ о б вони б ули щ е б олісніш им и, хотів би м учитися, хо­
тів би терпіти той біль тисячу років, а б о лиш увесь цей час ж ив мій син.
Я не плачу.
В ж е вночі, тр и м а ю ч и й о го на руках, с х о д ж у д о спальні й кладу
й о го в дитяче ліж ко, п о р уч із м оїм . Я те ж заси н аю втом лений.

Р ап то м я п р о к и д аю ся. Х л о п е ц ь схилився наді м н о ю й п р о м о в л я є

д о мене. Щ е не світає. Та к о тр а ж година?
— Татку! Татку!
— Щ о ? К о тр а година?
— О с ь мій годинник.
Я п р о т и р а ю очі, у напівсні д и в л ю ся на ц и ф е р б л а т при світлі лампи,
зап ал е н о ї хлопцем .
— Та щ е тільки четверта ранку. Щ о з т о б о ю ?
— Скаж и, татку, б у д е м о вставати?
— А щ о р о б и ти в таку р ан ь? М о ж е , к р а щ е лягти? Щ о з т о б о ю ?
— М о ж н а лягти біля теб е?
— Гаразд. Ш в и д е н ьк о. Я гаш у світло.
Х л о п е ц ь п ерел ази ть у м о є ліж ко. Він голий.
— Д е ти п од ів св о ї п іж ам ні ш тани?
— Ц е пусте, пусте,— каж е Паскаль, п е р е б и р а ю ч и с ь д о м ене в
ліж ко.
Н е с ам о х іть я гаш у світло. Та п од ум ав ш и , зн о в у вм икаю , встаю і йду
огл янути синове ліж ко. Вогкі п іж ам ні ш тани л еж ать п о м іж р озки д ан и х
п рости радел. Видно, щ о хл о пе ц ь о б м о ч и в ліж ко, ч о го з ним не тр ап ля­
л ося вж е б агато років. А л е з с о р о м у не хотів н ічо го м ені говорити. Я
теж н ічо го не кажу, л я га ю і в и м и к аю світло.
А л е сам я д о в го не м о ж у заснути й л е ж у н е р ухом ий. Ц е осл аб л е н ­
ня д и тя ч о го тіла видається мені с тр аш н и м зн а к о м і над зви чай н о враж ає
мене. В ід ом о, щ о такі випадки зав ж д и о б у м о в л е н і психічно. Вони спри­
чинені страхом , а не х в о р о б о ю . Ц е о д н а з н ай се р й озн іш и х пересторог,
дзвін, щ о б ’є с е р е д б е зк о н е ч н и х глибин п р о сто р у , у те м р я ві п ід с в ід о м о ­
го. О то ж , коли стається катастроф а, наприклад, п р ор и ва є гр е б л ю й
с м е р ть со тн ям и б е р е заскочени х лю д ей, зав ж д и в р я т о в у ю т ь с я тварини.

86
Вчасно п о п е р е д ж е н і гли боки м и силам и сво го єства, вони тік аю ть перш і.
Якби син с в ід о м о сказав мені, щ о боїться, я не ту р б ув а в с я б надто,
п о я с н ю ю ч и це н а д м ір о м уяви. А л е я к щ о слаб н е тіло і ж ах криється в
напруж енні нер во ви х вол окон, м ені страш но.
Вперш е, чіткіш е ніж тоді, як зі м н о ю р о з м о в л я в лікар, я у с в ід о м ­
лю ю , щ о син мій, м абуть, пом р е, п о м р е насправді. Я р о з у м ію , щ о досі
сподівався на чудо. Але, коли д ію ть н а й д р ім учіш і сили п р ироди, чуда
не станеться. Ш анси дитини — н іщ о п о р уч із п е р е д ч уття м и її власн ого
тіла.
С а м е тод і я п о д у м а в п р о свящ еника.

46
— Я д у ж е радий. Д а в н о вж е не бачив вас, пане С е гю р , — каж е
мені старий.
— Я не вірую , пане кю ре, ви д о б р е знаєте...
— А в ар то б, пане С е гю р , варто...
Кім ната й о го не м ає то го п р о с ту в а то го вигляду, який взагалі власти­
вий ж и тл ам свящ еників. Звичайно, там є стоси н е зр о зу м іл и х к н и ж о к на
етаж ерках, є й прим ітивні гравю р и ; а тм о с ф е р а гор д ов и то ї, п о к а зн о ї
скр ом н о сті панує тут над усім. У б о гість р ятує тут усе. С к л ад ає ть ся в р а ­
ження, ніби ти в селянській хатині X V століття. П о р о ж н ь о , л иш е велике
р о з п ’яття на білій стіні, розхи тани й стіл, д в о є н е зр уч н и х крісел, в яких
ми сидим о. У гр у б ц і не палено. Х о л о д н о . К ю р е н ічо го не каже, ні п р о
щ о не запитує. Він чекає, поки я о зв у ся сам. С в я щ е н и к и — як лікарі:
вони не м а ю ть ж о д н и х ілю зій. Вони д о б р е знаю ть, щ о д о них п р и хо ­
диш як хворий. І не напол ягаю ть, щ о б ти р о зк р и в а в таєм ниці серця.
Вони чекаю ть коли п очн еш говор и ти сам, п ов ід аєш своє горе. О т і все.
Разакський к ю р е худий, виснажений, тр охи схож ий на А р с ь к о г о
свящ еника '. С у та н а й о го чиста, але така стара, така запрана, щ о ч о р ­
ний кол ір у ж е став сірим. К ю р е не дивиться на мене, він р о згл я д а є сво ї
руки, складені на колінах.
Я го в о р ю , б о для то го й прийш ов. К ю р е сп о кій н о дивиться мені
п р о сто у вічі. У н ього тум анний погляд, пройнятий с м утком , та в очах
його — велика сила, над звичайна воля. М и хвилину м ов чи м о . Гадаю чи,
щ о він чекає кінця р озп ов ід і, я н а га д у ю йом у, щ о П аскале ва м ати с у в о ­
р о д о д е р ж у в а л а с я релігійних о б р я д ів і дитина в та б о р і ж ил а в т а к о м у ж
оточенні: як б ути ? Я зр о б и в усе, щ о міг, навіть я к щ о ц ь о го не вистача­
ло, щ о б р о зв іяти й о го тривогу. Та не личить і ж ити в незнанні. Чи в ар ­
то б у л о б привести й о го д о с вящ ени ка?
К ю р е й далі дивиться на кінчики своїх пальців і н ічого не каже.
В реш ті п ідводи ть голову, зн о ву дивиться на м е н е і п р о м о в л я є трохи
дивну ф разу, щ о не м ає ж о д н о г о з в ’язк у з м о їм запитанням .
— Я втратив п а м ’ять.
Я м о в ч у збентеж ений. К ю р е теж м овчи ть кілька довгих хвилин,
огл я д аю чи сво ї пальці, п отім каже:
— Ц е мені д у ж е д о по м агає.
З н о в у запад ає мовчанка.

' Жаи Батіст-Марі (1821—1910), відомий під ім’ям Арського священика, якого ігатолицька релігія
проголосила святим

87
 — Знаєте, — ози вається к ю р е глухим гол осо м , — є од н а історія,
та я за б у в її п о д р о б и ц і. Ви її знаєте — п р о дитину, щ о колись п о м е р л а
у святості. А м ож е, там іш л ося п р о святого, коли він був д и т и н о ю ? Га­
даю , чи не б ув це святий Л ю д о в ік Гонзагський. В у с я к о м у разі, він б а ­
вився іграш кам и, і й о го запитали, як би він витратив сво ї останні п 'я т ­
над цять хвилин, коли б дізнався, щ о за чверть години м ає бути кінець
світу...
— Так, пригадую...
— О то ж . Він сказав, щ о грався б далі.
— «Б ог — мій то в а р и ш п о грі, — несам охіть од п о в ів я. — У всесвіті
н е м а ні ладу, ні глузду».
— Я не знав ц ь о г о тексту. А б о вж е не п р и гад ую . Ц е від свято го
Іо ан на?
— Ні, це з Р ам акріш ни.
— Так.
З н е н а ц ь к а к ю р е вл ад н о підводи ться:
— Ідіть, пане С е г ю р ! Ідіть звідси. Я відчуваю , щ о вам слід іти. П о ­
вертайтесь д о сина: ви п отр ібн і йому.
Ми, схвильовані, с т о їм о один п р оти од н ого. П ас м а сивого в о ­
лосся сп а д аю ть к ю р е на скроні.
— Н е п р и во д ьте д о м е н е сина! Я не хочу й о го бачити! Я лиш е за ­
см учу його! Х ай він грається! Хай він грається! Н е з а б а р о м р ізд во. К у ­
піть й о м у п од арунки . П р и к р а сьте ялинку! В лаш туй те велике свято! Н е
за п р о ш у й те м ене! Б уд ьте з ним!
М и д и в и м о сь од ин на од ного.
— Я втратив п а м ’ять, — каж е м ені к ю р е зн о в у спокій н им гол осом ,
ніби за всяку ціну хоче м е н е в ц ь о м у переконати, ніби це для н ього
д у ж е важ ливо. — З а в тр а в ід п р а в л ю за н ь о го месу. Все це нестерпно.
— Так.
К ю р е велично дивиться м ені п р о с то в вічі. Р ап то м він відходить,
повол і підіймається, ніби сідає на престол, стає строгим , зверхнім , д у ж е
далеким , як королі, і п о м о л о д іл и м гол осо м , к а р б у ю ч и кож ни й склад, на­
казує:
— А л е ми м у с и м о терпіти.— Він п р о в о д и ть р у к о ю п о чолі.— З а ­
р ади вас, пане С е гю р , я в ід п р а в л ю зав тр а м есу; вам вона потрібн іш е,
ніж йому.
— Так.
— М е н і теж.
К ю р е у в а ж н о дивиться на м ене й н е спо д ів ан о заход и ться р иданн ям .
М и о б ій м а є м о с я й плачем о, як д в оє дітей. М и виснажені. С и д и м о так
довго, ніби мертві, за с п о к о ю ю ч и с ь поволі, стиха схлипую чи. К ю р е ви­
тирає м ені очі р у к а в о м сутани. П о т ім дістає хусточку й витирає собі
щ оки.
— К о тр а год и на?
Я д и в л ю сь на годинник.
— П ’ята.
— Д о в е д е ть с я п окинути вас, пане С е гю р . М о я сл у ж н и ц я хвора, і я
м у ш у підм ести церкву.
М и ти сн ем о од ин о д н о м у руки.
— Я втратив пам ять, — щ е р а з каж е кю ре.
— В ам поталанило.
— Так, я знаю .

88
 47
Я пиш у д о Вікторії. Пиш у, щ о с е р ц е м о є крається. Сил и п о л и ш а ю ть
мене. Я над то п е р е о ц ін и в себе, гадаю чи, щ о м а т и м у до си ть снаги, щ о б
відбути ц ю ж ахл и ву і, м аб уть, о с та н н ю п о д о р о ж , бути з х л о п ц е м ці три
надто к о р о тк і і н ад то довгі м ісяці. То він п е р е м о ж е ц ь , а я п е р е м о ж е ­
ний. В раж ений на см ерть, він зав ж д и в о л о д ів с о б о ю . А я схибив. Висна­
жений, я ліг. Я діяв н е р о зв а ж н о , б а ж а ю ч и сам дійти д о того, я не хотів,
щ о б якась чуж а ж інка б ул а пр исутня в останні хвилини ж иття м о г о м а ­
л е н ь ко го хлопчика. Ц е б ул а не розваж л и вість, а гординя. В ікто р ія не
б ул а ч у ж о ю , і П аскаль б ув би щ асливий з нею . В у с я к о м у разі, я сам
б ув би не такий нещ асний. Н е тр е б а ш укати правди. Л ю д с ь к а п р авд а —
це бути п о р у ч із к о х а н о ю ж ін к о ю . У ц ь о м у й полягає таїнство, яком у,
вреш ті, н ай р о зум н іш і, найученіш і і най д освід че н іш і л ю д и присвятили
весь свій час у п р о д о в ж тисячоліть: йдеться п р о ш л ю б . Ідеться п р о те,
щ о б поєднати ч о л о віч е с о н ц е з ж ін о ч о ю зір к о ю . Треба поєднати ч о л о ­
віка з к о х а н о ю ж ін к ою , щ о б це подвійне єство м о г л о п р оти стоя ти долі.
Треба бути простим . Н е м а чо го лам ати к ом едії.
Я пиш у ц ь о го листа, цей відчай душ ни й крик. А л е й о го не в ід п р ав ­
лено. Я не м а ю часу: М а р ін е тта п овід ом л яє, щ о в хл о п ц я жар. Він сам
відчув, щ о ч о л о гаряче, і п о п р о си в зм ір яти те м п е р а тур у. Т ридцять д е ­
в'ять градусів. Я к и д аю сь у сп а л ьн ю Паскаля. Він сидить на ліжку, о б ­
кладений п о д у ш ка м и , і с п о кій н о гор тає а л ь б о м з к о л ь о р о в и м и м а л ю н ­
ками... Я ш в и д к о виходж у. Навіть не п е р е в ір я ю те м п е р а тур у, не йду по
р а за к с ь к о го лікаря, тут ж е т е л е ф о н у ю д о К л е р м о н с ь к о ї лікарні, д о м о в ­
л яю сь з хір ургом , с п е ц іал істо м з л ейкозу. С п ал ах гарячки м о ж е спр авді
бути с и м п т о м о м п о в т о р н о г о зах в о р ю в ан н я, і не м о ж н а ризикувати. На
нас чекаю ть зав тр а вранці. Н е м о ж н а класти д итину за р а з же, ц ь о г о ж
вечора. О к р ім того, спеціал іст пр и й д е лиш е зав тр а вранці.

О с ь ми і в лікарні. З н о в у довгі білі к ор и д о р и , зн о в у відділи, сані­

тарки, зн о в у картки, які слід зап овню вати. Є від ч о го кинутись на з е м ­
л ю й вити в о в к о м д о смерті. Чи в ід ш к о д о в у ю т ь с я стр ах ув ан н я м х в о р о ­
би, спричинені в о д н е в о ю б о м б о ю ?
Н а п о д в ір ’ї лікарні стоїть велика р ізд в я н а ялинка. О с ь найвищ а ір о ­
нія! У м ить агонії, д о р о с л і хворі, ви м ати м е те п о д а р у н к и від ваш их м а м
і тат! Ви м ати м е те це « п р о б а ч » за все! Вони з ’являться на п о д в ір ’ї, ста­
нуть с тр у н к о і скаж уть, щ о не навм исне це зр об и л и ! С о тн і тисяч р із н о ­
кол ірни х електричних л а м п о ч о к світитим уть уночі х о л о д н и м м о р о з я ­
ним сяйвом , як погаслі зірки, і ж о д н о г о р а д іс н о го с ю р п р и з у не б у д е на
гілках ц ієї ялинки, виставл еної в пустелі. Час відвідин м инув: м ен е
п р осять вийти. Н аза в тр а я м а ю п ов ер н ути сь і найм аю кім н ату в
м іс ь к о м у готелі. Н а др угий день м ені н ічо го не каж уть. Таке
правило, я вж е з н а ю це. В и й ш овш и з лікарні, д е я в ва ж аю ся своїм , к у­
п у ю р ізд вян і подарунки. Звичайно, м ені хотіл ося б купити все, але я
стр и м ую ся. Ц е свято м ає бути с хо ж е на всі попередні. Н е м ож на, щ о б
якась о с о б л и ва р о зк іш , ніби для ви н ятк о в о го випадку, стр и в ож и л а хл оп­
ця, видавш ись й о м у ф атал ьн и м знаком , а б о р о з б у д и л а передчуття, яких
він у ж е зазнав. Ні! Треба, щ о б усе було, як завж ди. Я к у п у ю л иш е щ е
два вагони і п ар у стр іл о к для ел е ктр и ч н о го п о їзд а і, п е р ш ніж вийти з
крам ниці, п р и х о п л ю ю щ е р и ц ар ськи й о б л а д у н о к Галаада. П равда, він
пластм асовий.

89
 Коли я п р и х о д ж у в л ікарню , то за с та ю спеціаліста з л ейкозу. Він
каже, щ о хл о п е ц ь видуж ує. Ж а р спав, то б ув п риступ ангіни. Н іч о го не
знайдено. А н а л із кр о ві позитивний, а, щ о б заспокоїтись, в зя то п р о б у
спи н ного м о зк у . Н іч о го с тр а ш н о го не знайдено. Н авіть не зн ай д е н о слі­
дів м ієлобластів, тих ж ахливих тілець. М и м о ж е м о святкувати р ізд в о у
с е б е д ом а. Щ а с л и в о ї д о р о ги ! Т р и м аю чи хл о п ц я за руку, я виходж у. З
п о л е гк іс тю п о к и д а ю ц е сумне, п о х м у р е п о д в ір ’я, де в е се л о ю віхо ю
п о х м у р о г о свята стоїть ця гігантська ялинка — я зненавид ів її, л иш е п о ­
бачивш и. М и їд е м о гірськи м ш л яхом .
Від К л е р м о н а д о Ір о д а кілька д есятків к іл о м е тр ів д о ро ги , але
м ісц е вість сильно різниться. С п о ч а тк у п р о їж д ж а є м о тр охи р івн о ю , п о ­
тім в у з ь к о ю д о л и н о ю , де ш лях пнеться вгору. В и х о п л ю є м о с ь на високе
пл ато — і нареш ті у ви д о л и н ку видно Разак. П о д о р о з і вітаю дві скелі,
схож і на к а м ’яні об л и ч ч я з о с тр о в а Пасхи. Я к щ о вірити легенді, то р із д ­
в я н о ї ночі вони підуть д о річки пити воду. П о т ім починає падати сніг.
С п о ч а т к у він неп ом ітний — звичайний білий тум ан, який л е гко зчи щ ає ть ­
ся зі скла м аш ини. П о т ім сніж инки стаю ть вагом іш і, і вреш ті ми п о ­
п а д а є м о під спр авж ній снігопад, як то б ув ає в горах, коли госп о д ь ви­
р іш у є п ерекр и ти ш ляхи й зам ести всі стежки. Н аш і кол е са котяться по
килимі, щ о за гл уш у є ш ум . С п а д а є ніч. Коли м и п е р е ти н а єм о Разак, м і­
сто вж е засипане снігом, дахи аж п р о ги н аю ть ся під ним, вікна дивляться
в ніч с во їм и ж о в ти м и вогням и. Н а вул иц ях нікого. С у в о р а р ізд в я н а к а з­
ка н ав ’язала нам с в о ю гру й панує над усім.
Коли ми п р и б у в а є м о д о ірода, М а р ін е тт а каже, щ о все гаразд; в о ­
на л и ш е с тур бо вана, б о сніг іде вж е два дні, і щ е тим, щ о двічі вранці
вон а з В е р д е н о м б ачил а сліди о ш а л іл о го коня, навіть на п о д в ір ’ї зам ку;
певно, б л ук ав там уночі, в м іс я ч н о м у сяйві. Бо м іся ц ь б ув повний, а це
н е д о б р и й знак.
Х ай пр ихо д ить м ісяць! М е н і все о д н о ! Х ай п р и хо д я ть вовки — ми
п р и віта єм о їх, співаю чи! Х ай п р и хо д и ть с м е р то н о сн и й кінь! М и заки д ає­
м о й о го сніж кам и! М ій син зд о р о в и й , як л и ш е м о ж н а бути з д о р о в и м
при такій страш ній хв о р о б і. Х в о р о б а не відновилась. Він п очуває себе
д о б р е , як л и ш е м о ж н а п очувати себе, коли л е й к о з іщ е криється в к р о ­
ві. З р у ш н и ц е ю на плечі д о нас п ід ход и ть Верден, р о зп о в ід а є п р о м ар н і
п о ш ук и коня. Д и ву єтьс я з н а ш о ї б ай д уж ості. М и за л и ш а є м його на обід.
М а р ін е тта п од а є ш о к о л ад н и й торт, на я к о м у б іл и м ц у к р о м виве д е н о :«Із
щ асл и в и м п овер н ен н ям ».

48
«Коли п ер естаєш боятися, п р и хо д и ть те, чо го б оя вся » ,— каж е мій
учитель Л а о - Ц з и 1. Так просто, але всі п р о те за б у в а ю ть . А ц е — річ
нем инуча. Н а с туп н о го р ан к у сніговий п ок р и в на п о д в ір ’ї зр іс іщ е на д е ­
сять сантим етрів. О тж е , вночі падав сніг, але тепер п о го д а гарна, на
б л а к и тн о м у небі ані хмаринки. Верден, п о в е р таю ч и с ь із Разака, п р и н о ­
сить дитячі санчата. Х л о п е ц ь квапиться сп р о б ув а ти їх, і вм ить я з а б у в а ю
п р о н е б е зп е к у від то го коня. П аскаль іде собі, тягнучи санчата, а я ви­
в о д ж у з гар аж а м аш ину, щ о б поїхати в Разак. В е р д ен іде д о лісу п е р е ­
ставляти пастки. Він п о тр о х у зай м ається б р а к о н ь єр ств о м , але, оскільки

1 Лао-Цзи — китайський філософ VI—V ст. до н. е., засновник даосизму.

90
це йдеться п р о наш і землі, на ш к о д у нам сам им , не знаю , хто б м ав тут
утручатися.
Н е зв а ж а ю ч и на холод, м о т о р о д р а з у ж заводиться. І я в и їж д ж а ю
заднім х о д о м із гараж а, л и ш аю ч и дві чіткі б о р о з н и на снігу. Я с п у с к а ю ­
ся й к р а єч к о м ок а бачу, як син тягне санчата, вилазячи на перш и й г о р б о к
під ялинами. У ц ю ж хвилину п р и га д у ю собі п р о н е б е зп е ч н о го коня й
уж е зб и р а ю с я гукнути Паскаля, але тут глохне м о то р . М и м о в о л і я з н о ­
ву н ати скую на газ. П о т ім д и в л ю ся на ш кал у й бачу, щ о м астила м ай ж е
немає. Я к аж у собі, щ о хл о п е ц ь м о ж е зачекати півхвилини, а то я за ­
б уд у налити м астила в картер, я к щ о не з р о б л ю ц ь о го негайно. П ід ій ­
м аю довгий капот і сам е в ід гви н чую к р и ш к у бака, коли п о в з м е н е п р о ­
ходить М арінетта, несучи їж у вовкам , од ягн е н а вона, як завж ди, в ч о р ­
не, на р уках у неї чорні рукавички. В она никає біля буди, а я за гл я д а ю
під капот. П о в іл ь н о п е р е х и л я ю бак, аж тут лунає сирена. Так, це сам е
такий звук, він н ар остає огл уш ує, це той звук, щ о у війну сп о віщ ав п р о
повітряні тривоги. Він о д л у н ю є ть с я під к ап отом . З д и в о в а н о д и в л ю ся в
м отор, м ір кую чи , з я к о ї речі він став отак завивати. А л е ця купа м е тал у
н е р ух о м а й слухняна. Рев л унає знову, настійливіш е, надривніш е, пе­
р ери вчасто зд ій м ається д о вищ их і вищ их нот, п о тім тихне. Трохи р о з ­
важивши, п о ч и н аю р о зум іти , щ о н ел ю д ськи й цей гук лунає десь п о за д у
мене, і в и п р о с то в у ю с я з б ід о н о м у руці.
Р ап том д о м е н е д ійш л о! Б о ж е правий! То ж ір ж ан н я коня, щ о п р и­
чвалав сю д и з л ісових нетрів. З то го боку, д е я бачив Паскаля. Я ки д аю
б ідон у сніг і б іж у з усієї сили. Б іж у і бачу, як у санчатах на повній
ш видкості летить П аскаль; він не дивиться на мене, л иш е мчить, п о в е р ­
нувш и го л о в у д о б іл о го коня, щ о скаче за десять м е тр ів позад у. Ч и м ­
д у ж ки д аю ся д о нього, р о зу м ію ч и , щ о н айгір ш е п оп е р е д у, б о не м а ю в
руках нічого, щ о б зупинити р о згін то го д и к о го ж е р е б ц я . Він з іб ’є мене,
ударивш и грудьм и, а п отім підуть у хід й о го великі зуби. П аскаль б а ­
чить мене.
— Стій, татку, — кричить він. — О с ь вовки!
Я зд и в о в а н о ози р а ю с я . Сп р авд і, поки я діяв, як н е р о з у м н а дитина,
а мій син спокійно, з р о зв а ж л и в іс тю д о р о с л о го , уникав небезпеки, М а ­
рінетта знай ш ла в собі, у глибі п р адавніх страхів і заб ути х легенд, таєм ­
н и ц ю єдино п р ави л ьн о го вчинку, зд а тн о го вплинути на хід подій. Н е ва­
гаючись, вона в ід ім к н ул а д вер і б уд и й випустила вовків. К оли хл опец ь
поп е р ед и в мене, вони бул и вж е н ап ів д ор озі, й кінь, зр о зу м ів ш и , щ о
доля об е р таєтьс я п р оти нього, осів на мить, к о в за ю ч и по снігу, і зу п и ­
нив свій біг. Він зн о в у ірже, й цей хрипкий зв ук м о р о з о м п р о хо д и ть
по шкірі. А л е те п е р у н ь о м у чується страх. В овки п р и с к о р ю ю т ь біг,
м овчки в и п е р е д ж а ю ть нас, прудкі, як стріли, і якусь м ить здається, щ о
йдуть вони п р о с то на коня; та, п о в е р н ув ш и в н ь о го п е р е д с ам и м н о ­
сом, вони п о чи н аю ть к р уж л яти д овкол а. Х л оп е ц ь, п оки н увш и санчата,
р адісно тулиться д о мене. М о ж е , тепер він бачить здійснення о д н ієї з
давніх м р ій ? М о ж е , він знав, щ о таке станеться? М о ж е , т о м у й так хотів
він мати вовків? А з а р а з вони т а н ц ю ю т ь свій танок. Вони п о к аж у ть нам.
П окаж уть, щ о в м ію ть р о б и ти від н ар од ж енн я, не навчаю чись, б о п о х о ­
дять від п р ед ків сво їх предків, які сотні м іл ьйон ів р ок ів несли смерть.
Вони б ігаю ть усе ш в и д ш е й ш видш е, стискаю чи коло, і страш ний кінь
щ е д о початку битви зм у ш е н и й захищ атися. Н еспокійно, ви тр іщ и вш и очі,
він т у п ц ю є на м ісці й стеж ить за в о р о го м . Та вовки не б ігаю ть р азо м .
Р о зп о д іл и вш и завдання, навіть не зм ов л яю чи сь, за яким сь п р и р о д ж е ­
ним з а к о н о м н е з а п а м ’ятних війн, вони тр и м а ю ть с я по краях кола, випи-

91
с ув а н о го на снігу, ніби спр авж н і геом етр и, щ о « с о б ак у з їли». О т о ж кінь
не м о ж е бачити їх о б о х в о д н о ч ас і, стр и вож е н и й цим, м ота є го л о в о ю ,
відгадую чи, хто н апад е перш ий. З н е н а ц ь к а й о м у д о го р л а кидається Єва.
Та ц е б ул а л и ш е видимість. О п и н и в ш и сь у ж е м а й ж е під копитам и о ш а л і­
л о го коня, вона вислизає, ухил яється то ч н и м р ухом , тод і як з п р о ти ­
л е ж н о го б о к у А д а м , великий сірий вовк, нападає п о -сп р ав ж н ь о м у . Він
вгр изається в го р л о огиреві, а той, зб о ж е в о л ів ш и о д страху й б ол ю ,
р в у ч к о стає дибки, п е р е б и р а ю ч и в п овітрі копитам и, н ам агаю чи сь
скинути з себ е вовка. А л е А д а м не до си ть гл и б о к о вп 'я вся в го р л о с в о ї­
ми м іц н и м и зубам и . Чи, м ож е, б у л о щ е р а н о кінчати сп р а в у? М о ж е , як
казав Н ап олеон , «битва щ е не в и зр іл а»? В у с я к о м у разі, він випускає
с в о ю ж ер тву, л е гк о п р и зе м л я єтьс я на всі чотири й утікає, п е рш ніж
кінь устигає хвицьнути його. З у б и коня тільки к л а ц а ю ть у повітрі. Вовки
зн о в у к р у ж л я ю т ь д о в к о л а нього. Н а цей р а з А д а м удає, ніби нападає,
м ож е, том у, щ о неписаний зак о н н аказує в о в к а м чергувати с в о ї наскоки
й те п ер п овинна битися вовчиця, а м о ж е, й для того, щ о б скористатися з
тривоги кон я і щ е б іл ьш е наж ахати його. Так с а м о н евим уш ен о, як са­
м иця, А д а м звивається б іля копит ворога, тод і як Є в а нападає ззаду.
А л е в а ж к о вигравати всі удари. Н а цей раз, м о тн у в ш и го л о в о ю , кінь п о ­
м ітив подвійний м а н е в р і д о б р я ч е хвицьнув Єву, відкин увш и її на десять
м етрів. В он а впала, зд ій м а ю ч и снігову куряву. А д а м навіть не глянув на
неї — битва п еред усім .
П о л и ш е н и й на власні сили, він уд ається д о н о в о ї тактики і, в ід хо д я ­
чи убік, починає бігати ш и р ш и м кол ом , повол і п р и ти ш ую ч и біг, щ о б
дати € в і час зіб р ати ся з д ухо м . І невпинно стеж ить за в о р о го м . С п р а в ­
ді, Є в а за півхвилини поволі, спо кій н о підводиться, віддихується, п р ипав­
ш и на перед ні лапи й ти ц ьн ув ш и сь у зе м л ю ; вона с тр у ш у є з себ е сніг і, не
зв о д яч и п о гл я д у з коня, почи нає п о в о л і наближ атися. П аскаль інстинк­
тивно тулиться д о м ене. Заціпеніл і, ми р о з у м іє м о , щ о настала в и р іш а л ь­
на хвилина, щ о за р а з м и стан е м о свід кам и о с та н н ь о го ш тур м у. Н а цей
р а з стало ясно: вовки, виріш или, щ о слід кінчати. П о м іти в ш и м е тки м
ок о м , щ о Є в а повертається, А д а м п р и ск о р и в біг. Н е з а б а р о м тіло й о го —
вж е б р у н а тн а стріла на снігу. Кінь б іл ьш е не п о в е р тає голови, лише, зб и ­
ваю чи сніг, крутиться д о в к о л а себе. Коли він оп ин яється н авп р оти Єви,
та хрипко, ш а л е н о вискнувш и, кидається на нього, з я к о ю с ь к о р о т к о ю ,
з л о ю п о г р о з о ю . Кінь сахається.
Н а д то пізно. А д а м , як навіжений, кидається на коня, і й о го сталеві
щ е л е п и п е р е гр и за ю ть біле горло. Ц е триває н едовго. Н е з а б а р о м вовк
стриб ає д о д о л у й у р о ч и с то відходить, як м атад ор , щ о тіл ьки -н о всадив
піку в б и чач у ш ию ; тепер, п о в е р н ув ш и сь с п и н о ю д о к о н а ю ч о го звіра, він
іде д о публіки, яка й о го вітає. В овк п е р е гр и з п ід ’я р е м н у вену; ош алілий
кінь чує, як витікає ж иття з тим с тр у м е н е м крові, щ о р и н е з гор ла на
сніг. В ж е ть м я н ію ть й о го очі. М о ж е , він бачить своє м и н у л е життя, коли
бігав щ ас л и в и м л о ш а м по ніж ній траві лук, а весняні трави пахли так
с в я тк о в о ? А м ож е, згад ує ту хвилинну м ить м іся ч н о ї ночі, коли якийсь
згусток кр о ві в м о з к у ур в ав н ор м ал ьн и й плин й о го веселих і тем них
конячих д у м о к , і як він ош алів, так рап тово, ніби хтось вистрелив у н ь о ­
го? Чи він чує н аб л и ж ення см е р ті? П евно, щ о так. Він не здивувався,
коли, п е р е с л ід ую ч и л ю д с ь к у дитину, яка спускалася по снігу на хитких
д е р е в ’яних санчатах, відчув р а п то м п радавній запах вовків, що ніби
прийш ли з т о г о світу. С к ази в ш и сь, він ж ив у страху. Н ал я к ан о скакав під
деревам и, не знаю чи, як то все скінчиться, але відчував, щ о все скін­
читься погано. Щ о с м е р ть п р и й ш ла й о м у від вовків, хоча він ніколи не

92
бачив їх, хоча їх уж е не зустр ічал и ні й о го батько, ні б ать к о й о го б ать ­
ка — це тё ж й о го не зди вувал о. М а л о б у л о тр ьох поколінь, щ о б р о з ­
віявся спадковий ж ах п е р е д вовкам и. П о т р іб н о б у л о б сто, двісті тисяч
років. Чи сер е д то ї тривоги, с тр а ш н о го б о л ю й р о зп а ч л и в о ї с ам о тн о сті
цей скаж ений кінь відчув щ о сь с хож е на спокій ? Він не зганьбив своїх
предків. Він бився, як міг. Й о м у не п о щ а с ти л о пр оти тієї пари п р о ф е с ій ­
них убивць. О д н а к він тр и м ався д о кінця. Він навіть у м іл о відбивався;
якби він влучив вовчиці в голову, а не в бік, то, м абуть, уби в би її і,
м ож ливо, битва закінчилася б інакше. С то я ч и на тр е м тячи х з у то м и і
страху ногах, великий кінь з р о ш у є к р о в 'ю сніг...
— Дивись, — каж е Паскаль.
Він п р остягає руку. Я п о в е р та ю сь і б ачу ч о ти р ь о х н е р ух о м и х в о в ­
ченят; вони сидять о д н е біля о д н о г о на снігу й чекаю ть, коли з м о ж у т ь
ізж ерти заб и ту здобич.

49
— О ц е так пригода, — каж е м ені Верден. — Я о б ій ш о в усі пастки,
впійм ав зайця. Я такий гордий, зв и тяж н о п ове р таю ся , гад аю чи зд и в у ­
вати вас зд о б и ч ч ю . І щ о ж я б ачу на ц ь о м у м и р н о м у п о д в ір 'ї? В б и то го
коня, вели чезну рану, як у зебри, р о з д е р т о ї левами, і цілу вовчу р о д и ­
ну, яка весело ласує. Дивина, та й годі.
М и см ієм ося.
— Ти не боїш ся, щ о вони втечуть тепер, як скуш тувал и к р о ві?
— Н авряд. Я т р а к т о р о м відвол ік тр уп д о буди. Він не за с м е р д и ть -
ся, б о вночі б у д е м о р о з. Вовки впевняться, щ о їх ніхто не хоче гр а б у ­
вати. А втім, вони й за р а з спокійні.
— А тобі вдал ося загнати їх д о б уд и ?
— А в ж е ж , а ти як гадав? Я гар но п о п р о си в їх.
— Ти досить сильний для ц ього.
— Ні, хоч мені слід над ол уж и ти своє. Вони зіпсували мій тр іу м ­
ф альний п рихід із зайцем...
— А в щ о ми теп ер гр а ти м е м о с ь? — запитує Паскаль.
М и зн о в у зал и в аєм ося см іхом . С п р авд і, д ітя м н е б агато треба, щ об*
п е р е гор н ути с то р ін ку й перейти д о н о в о ї справи. Битва вовків і о ш а л і­
л о го коня закінчилася. Яка б у д е наступна р о зв а га ? Гори ла пр оти к р о ­
коди ла? Велика м аш и н а п р оти тр а к то р а ?
Ні. М и п ід в о д и м о голови, б о сам е з ’являється а к то р н аступн о?
сцени: р о л ь й о го банальна, хоч спогади, які він навіває нам, жахливі.
П р о с т о за р а з полудень, і, як звичайно, з д але ки м гу р к о т о м д у ж е висо­
ко у нас над гол ов ам и пр ол ітає рейсовий лайнер, д о д е р ж у ю ч и с ь точ­
н ого н а п р я м к у з півночі на південь.
Я згадую , як у байці ін ж енер -м еханік у тіш н о визначає, щ о таке п о ­
вітряний наліт: « П л о щ и н а є о б 'є к т о м нападу, тоді як вертикаль м н о г о ­
кутника р івноваги в о р о ж о г о літака падає на сер е д и н у й ого п е р и м е т­
ра». Так і у нас. М и щ о д н я є о б 'є к т о м нападу. М и — ціль. В ар то лише-
кинути ато м н у б о м б у, і то ї ж миті з н а д зв и ч ай н о ю то ч н істю ми оп и н и ­
лися б у центрі п о п іл ь н о го круга, самі ставш и п оп е л ом .
Та літаки, щ о ки д аю ть атом ні б ом б и, елегантніш і за ото й лайнер,
їхні довгасті, наче д зьо би , хижі носи начинені численним и е л е ктр о н н и ­
ми приладам и, таким и д о ро ги м и , щ о д е ш е в ш е о б ій ш л о ся б, якби вони*
були зі щ и р о г о золота. Вони л ітаю ть так високо, щ о політ їхній к о н ­

93
т р о л ю ю т ь ас тр о н о м іч н і прилади й телескопи, наставлені на два н е б е с­
ні світила. П р и га д ую , щ о о д н е з них Вега. Ін ш о го я не знаю . Ц і ж ахливі
ле тю чі зав о д и « д у м а ю ть » щ о м и ті кращ е, ніж цілі міста. А щ о акулу
зав ж д и с у п р о в о д ж у ю т ь р и б и -л оц м ан и , вони м а ю т ь пиш ний почет. Вони
м о ж у т ь кидати ракети, щ о гл у п о ї ночі в щ ен т р о з іб 'ю т ь в о р о ж и й літак,
о р іє н тую ч и с ь на й о го тепло. Вони м о ж у т ь запл утати н ай д оско н ал іш і р а­
д арні прилади. Але, як я вж е казав, у те хн іч н о м у р о зв и тк у їх вип е ре д и­
ли те п е р великі стратегічні ракети, к о ж н а з яких к о ш тує більш е, ніж
два чи три госпіталі й д в а д ц я ть колеж ів. П р о т е вони вразливі для анти­
ракет. П ід р ах ов ан о, щ о тр е б а б іл ьш е десяти анти ракет на о д н у ракету,
щ о б захист б ув надійний. Вічна б о р о т ь б а м е ча і щ и та триває. Каж уть,
ніби м е ч з р е ш т о ю перем агає. Н ік ол и не м о ж н а так зм іц н и ти щит, щ о б
він був неп р оби вни й для м а й б у тн ь о го меча. Х о ч який щ ільний звести
м ур, я д р о зав ж д и п р о б 'є його. О тж е, систем а антиракетних р акет к о ш ­
тує вж е не м ільярд и, а десятки а б о й сотні м іл ьярд ів. А втім, п р о це
ніхто не знає як слід, б о о б о р о н а не м ає ціни, а вж е видно, як виника­
ю ть на о б р ії антиантиракети. Ц е велика гра ін д у стр іал ь н о го лю дства.
В он а важ ливіш а, і наслідки її ш ирш і, ніж зм ін а д о вж и н и ж ін очих спід­
ниць, п р о щ о стільки пиш еться в газетах. Ц е важ ливіш е, ніж словесні
чвари великих політиканів — блазнів та кін озір ок , щ о від в е р та ю ть увагу
від м о т о р о ш н о ї правди. П ід р ах ун к и ведуться в тем ряві. І я к щ о час п р о ­
ти р ак е тн о ї тр ивоги складає л иш е три хвилини, а вам п о т р іб н о сім, щ о б
дон е сти с в о ї ракети на м іста інших, ви п р огр аєте !

— Я т у р б у ю с я за вовків.
— Чом у?
— Я т у р б у ю с я за вовків.
— Ч о м у ? Ти б ачиш — вони д а ю ть с о б і раду.
— Річ не в том у. Щ о станеться з ними, як я п о м р у ?
— П о к и щ о ти тут.
— Так. А л е уяви, щ о н е з а б а р о м я п о м р у, як казав д о кто р, щ о
з ними тод і станеться? М и не м о ж е м о віднести їх, звідки взяли?
— Ц е в а ж к о зробити.
— О т бачиш . Ти м іг би їх випустити на волю . Я хотів би так. А л е
ц е не б у д е вельм и р о зу м н о . Вони ж и ти м уть у лісі, р о зп л о д я ть с я , й від
то го б у д е ш к о д а селянам. Вони хо д и ти м уть згр ая м и і вби ватим уть к о­
рів.
— Так.
— А селяни не чекатим уть, поки це трапиться, й п о с тр іл я ю ть їх
із руш ниць.
— У наш і дні це най ім овірніш е.
— Я те ж так д у м а ю . О тж е , ти бачиш , щ о я втягнув їх у б р у д н у
справу. Як ти гадаєш , щ о слід р о б и ти ?
— Н е знаю , п о -м о єм у , н ічо го не тр е б а робити. К ож н и й новий день
п р и н есе щ о сь своє, з к о ж н и м в о в к о м щ о с ь станеться. В у с я к о м у разі,
станеться те, п р о щ о ми зо в с ім не д ум аєм о .
— Так. Твоя правда. Ти м е н е переконав.
— Н ікол и не слід над то турбувати ся.
— А щ о, як нам далі... ш укати с к а р б ?
— Н а в іщ о ?
— А ч о м би й ні?

94
 50

П о в е р та ю ч и с ь із К л ерм она, я зн ай ш о в у б іб л іо те ц і р о зп а ч л и в о го
листа д о Вікторії, я к о го не м ав часу відіслати. Рву його, навіть не пе­
речитую чи. Я кби я перечитав, м о є с е р ц е не в сто я л о б і я відіслав би
його, а б о п іш ов би піш ки на пош ту, а б о п оїхав у П а р и ж і підійм ався,
задихаю чись, по сход ах її будинку. О т о ж я зіб р а в ся тр охи з д ухом .
Я схож ий на пароплав, де зн я то усі верхні частини й палубу, щ о б п р а ­
ц ю в ав м аш инний відділ. Д о к и вистачить палива, і навіть я к щ о го р іти м у
сам — все о д н о слід іти вперед, ш то в ха ю ч и дні п о п е р е д себе. С х ід е ц ь
по східцеві ми п ід ій м а є м о с я вгору. Н а й го л о в н іш е — не відступати.

С п р а в д і д и в н о ю є л ю б о в дітей д о захован их скарбів. Щ о вони

ш укаю ть, коли так у п е р то д ум аю ть, як знайти з о л о т о предків?..
Я к щ о вж е сина так вабить скарб, то, очевид но, не ч е р е з багатство.
Щ о б він із ним р о б и в ? Н а щ о здали сь би й о м у зо л о ті м он е ти з о б ­
личчям Л ю д о в ік а X V ? Але, як і всі ми, б іл ь ш е від нас усіх, він хотів
би к р а щ е пізнати своє м инуле, де захована, гадаю , таєм н и ц я не с кар ­
бів, а й о го власної правди. Н іхто не пр иділ яє т а к о ї уваги спогад ам , як
дитина, чиє м инуле таке к ор отке. « П ам 'я таєш , татку? П ам 'я таєш ?..»

— Слухай, татку, — каж е мені Паскаль, — тр е б а за р а з ж е йти туди.

М и не ш укали с ер й о зн о. Н е тр е б а б іл ьш е зволікати.
— А де ти хо чеш ш укати ?
— Там, у погребі. П а м 'я т а є ш ? М и спо чатк у знайш ли хід, щ о веде
д о вовків, а п о тім к ол од язь, куди вовк упав, але ми не ш укали на дні
кол од язя. Т реба пош укати.
М и стави м о д р а б и н у і с п у ск ає м о с я з кайлом . Я т р и м а ю ліхтар і,
світячи на стіни, не п о м іч а ю нічо го особ л и во го .
— П освіти вниз, — к аж е Паскаль, — я ч у ю щ о с ь тв е р д е під н огою .
Я о п у с к а ю яскравий сніп. П аскаль присідає й п ідн ім ає м ал ен ький
плаский кр уж е чо к. Він витирає й о го р ук ав ом , щ о б очистити від землі,
зд м у х у є порох. П р е д м е т виблискує у світлі лампи. Ц е зо л о та м онета.

51
М и в бібліотеці. Ч у д о в а м о н е та виблискує на стол и ку п е р е д вог­
нем ком инка.
— М и дістали її, навіть не ш ук а ю ч и довго, — каж е хлопець. — А
щ о р об и л и б ми, якби знайш ли цілий с кар б ?
— А щ о б ти хотів?
— М и м огл и б зб уд ув ати ц е р к в у аб о влаш тувати автоперегони...
— І одне, і друге, якби ти хотів, та л иш е не сьогодні, б о п о р а вж е
спати. І не завтра: у п ер е д д е н ь р ізд в а не б у д е часу копати. Треба п ід­
готуватися д о свята.
— Так, треба, щ о б в о н о гар но вдалося.
— Я вж е м а ю для теб е подарунки.
— Я теж. А л е не с каж у тобі. Ц е — сю р п р и з.
Я ц іл у ю хл о п ц я в скр он ю . Він слухняно йде спати. П р и хо д и ть В ер-

95
ден і каже, щ о з р у б а в ялинку в лісі. Він покл ав її на ніч у гаражі, біля
в е л и ко ї м аш ини, а зав тр а вранці поставить у великій залі. Так, хл о пе ц ь
д о п о м а г а т и м е й о м у п р и кр аш ати ялинку. Він випиває чар ку і йде. Я за­
л и ш а ю ся сам, віч-на-віч із тіє ю кар ти ною , де з о б р а ж е н о кавказьке
о з е р ц е із те м н о -с и н ь о ю о д л ісо в о ї тіні в о д о ю , а внизу, вглибині, п о ­
м іж д в о м а см у гам и лісу, п р о р о ч а ж о в та п л ям а галяви звод и ться д о
сонця. Н а в к о л о нас с о н ц я нема. С то їт ь н ай ч ор н іш а ніч, але завтр а зн о ­
в у б у д е день — над ц и м з а м к о м з дахами, укр и ти м и снігом, над квад ­
р атн и м б іли м п о д в ір 'я м . А п о за в тр а б у д е р ізд во, велике свято, надія
д и в н о го спасіння. Та м и д о р о г о за п л а ти м о за це. Р ізд в о — ж о р с т о к е
свято, б о дитя, щ о н а р о д и л о ся в яслах від н е п о р о ч н о ї діви в п е р ш о м у
р о ц і н о в о ї ери, дитя, яке за п о ч а тк ув а л о с в о їм н а р о д ж е н н я м н ов у добу,
д а вш и м іл ь я р д а м лю дей, д е с ятк ам м іл ья р д ів ж ивих чи п р ийде ш н іх л ю ­
дей дивний зн ак спасіння, ч е р е з тр и д ц ять три р ок и було, як злочинець,
у б и те суспільством . О , я не об ур ю ю ся... Я не хо чу м ститися за господа.
Він м о ж е сам за себ е постояти. Х ай у ж е сам якось глядить себе і сво ­
го сина, так, як я н а м а га ю с я дивитись за П а с к а л е м і за с о б о ю .
Я не о б у р ю ю с я і все-таки я сумний. Бути б огом , н ар од ити сина,
привести й о го в л ю д ськ и й світ для того, щ о б й о го вбили — це, м о ж л и ­
во, нем инуче, але ж так сум но. Р ізд в о — трагічне свято. Ц е п очаток
того, щ о м ає скінчитися. Ц е тр іум ф ал ьн и й р а н о к дня, який триватим е
тільки один день і п е в н о ї години п е р е й д е в ніч. Р ізд в о — ж о р с т о к е свя­
то. А л е в о н о й необхід не. Бо вам тр е б а н ар од ж увати ся, жити й у м и р а ­
ти, лю ди, д р у з і м ої, б р а тов е ! Т реба п рийм ати виклик! Треба йти по
світу, як дитина, д м у х а ю ч и в сурми, йти за н аш им и р ізн о б а р в н и м и п р а­
п ор ц я м и , тр е б а йти вперед, тр е б а грати велику гру ж иття і см ерті; а
щ о н ам м о ж н а щ е вдіяти?
О д н а к ми м о в чи м о , як вовки. М и не с кар ж и м о ся ! А як нам скар ­
ж и ти сь? Я к щ о б о г дав світові с во го єд и н о го сина, а вдячний світ убив
сина, як собаку, ми не м о ж е м о вим агати к р а щ о ї долі. Н е м о ж е м о п р о ­
сити б іл ь ш о го щастя, б о м и все-таки не боги. М и не боги, але нам м а ­
л о для ц ь о го бракує, зо в с ім м ало. К оли м и д и в и м о сь на сонце, диви­
м о с ь на схід і на захід сонця, то чуєм о, щ о до си ть о д н о го подиху,
н а й м е н ш о го натхнення, на д о д а ч у д о того, щ о м и вж е м аєм о, а м о ж л и ­
во, тр о х и см іл ивості? Щ е трош ки, і ми р о зк и н у л и б р уки й п ор ин ули
у вечір, летіли б над містам и, селами, а потім , зіб р ав ш и сь на силі, п о ­
п р о щ а в ш и с ь із ти м с тар е зн и м світом, із н аш им и спогадам и, із с о б о ю
(яка втіха — покинути це), з вільним сер ц ем , з у р о ч и с т о ю д у ш е ю , о д ­
ним з м а х о м пол инули б д о сонця!

52
«Коли п ерестаєш боятися, настає те, чо го б оявся». Того р ан к у д в ад ­
ц ять че тв е р то го гр уд н я я п р ок и н ув ся щ асливим . У такий день це п р и­
р од н о , хіба не так? А л е я м ав би знати, щ о в м о є м у вип адку це зл о ­
чинна пом илка.
А л е хл о п е ц ь д о б р е п очув ає себе, і, не вп ад аю чи в заб о б о н и , я
визнаю , щ о знай д ена зо л о т а м онета, певно, є ч а с т о ч к о ю ц іл о го скар ­
б у і щ о це д о б р и й знак. М а р ін е тта п од а є м ені пош ту, і я з д е я к и м
п о д и в о м з а у в а ж у ю те, щ о п ов ста ва л о п е р е д о м н о ю в діл ових листах,
о д е р ж а н и х за останні тижні: в суп ер еч у ся к и м п р о гн о за м , мій в ід 'їз д
із П а р и ж а не викликав н ія к о ї катастроф и. Т овариство м о є не занепало,
ніхто не кинувся м е н е грабувати, щ о найдивніш е, м о ї завідувачі не пе-

96
регризлися. Все йде гаразд, і ф інансовий б а р о м е т р п о к а зу є на погоду,
хоча я ризикував.
З н о в у випав сніг. У с е стало сл іп уч о білим. В е рд ен приносить вели­
ку ялинку і насад ж ує хрестовину, щ о б вона стояла. П о т ім ставить її в
кутку вели ко ї н и ж н ь о ї зали з біли м и й ч о р н и м и плитами.
М а р ін е тта о б м о т у є п р и к о р е н ь ч е р в о н и м в е л ю р о м , і тод і в ж е п р и­
ходить Паскаль; він несе к о р о б к и з прикрасам и, р ізн о б а р в н и м и к ул я ­
ми, с р іб н о ю з ір к о ю на в е р ш о к ялинки, д о вги м и ниткам и блискіток, щ о
звисатим уть з гілок.
Я д и в л ю ся на сина, с п о в н е н о го захвату, і к а ж у собі, щ о гірське
п овітря д о п о м о г л о йом у, так зм іц нил о, щ о він, м абуть, видуж ає, п о б и ­
ваю чи усі песим істичні п р о гн о зи лікарів. Це, певно, не б у д е вперш е.
П аскаль каже, щ о, ш у к а ю ч и в ш ух л яд ах к о м о д а кар тон ки для
окраси ялинки, складені там торік, він над ибав на п од арун ки , які я ку­
пив йому. Він п е р е п р о ш у є. Я к аж у йому, щ о не варто, щ о він м о ж е
вж е за р а з скласти їх під я л и н к о ю з у м о в о ю , щ о не р о з в 'я з у в а т и м е з о ­
лотих ниток аж д о н аступ н о го ранку. Згод а. Х л о п е ц ь о б ій м а є мене,
кажучи, щ о д а р у н о к для м е н е б у д е в к онве р ті під ялинкою . Я те ж не
м у ш у його розкр ивати. Я о б іц я ю й собі. О то ж , зал агод и в ш и усі р а н к о ­
ві справи, я настільки заб ува ю ся, щ о д у м а ю п р о себе, т о б т о п р о Вік­
торію . Ц іє ї хвилини В ер д ен к аж е мені, щ о зустр ів при виході л и сто н о ­
шу: той сказав, щ о в нас не п р а ц ю є телеф он, б о м и н у л о ї ночі вітер
п о д е к уд и п оп е р е ки д ав стовпи і сплутав дроти. Я о д р а з у ж іду п е р е в і­
рити. Сп р авд і, ми не м о ж е м о телеф онувати. П ід н ім а ю ч и тр уб ку, я не
ч у ю ж о д н о г о звуку.
Тоді й у в ій ш л о нещ астя в наш дім. Я кб и я м іг зате л е ф о н ув ати д о
Вікторії, то не зр о б и в би так. Знаю чи, щ о це н е м ож ли во , я відчув не­
п е р е м о ж н у п о тр е б у подзвонити. Гнаний н е те р п л я ч ко ю , к и д аю с я д о
а в то м о б іл я й м ч у д о р о г о ю д о Разака. Я навіть не п о п р о щ а в с я з П ас­
калем. їд у по гл и б о к о м у снігу. Все блищ ить, і світ дихає щ астям . Н а
пош ті за півхвилини з 'є д н у ю с я з П а р и ж е м і, то плачучи, то см ію чись,
п р о ш у В ік то р ію за р а з ж е приїхати, б о хо чу о д р у ж и ти с я з нею. В она
теж, см ію чи сь крізь сльози, к аж е — о б о ж е ! — певно, не м а м ісц ь на
сьо го д ніш ній літак д о К л ерм о на, але вона п о п р о си ть с е к р е тар к у з в 'я ­
затися з а е р о п о р то м . Чи м о ж у я п о д зво н и ти ч е р е з п 'я ть хвилин? Вона
кохає мене. Я те л е ф о н у ю ч е р е з п 'я ть хвилин і — згода. В ікто р ія п р и­
летить завтр а вранці, на світанку. М и в ід с вя тк у єм о р із д в о у тр ь о х —
хлопець, м о я д р уж и н а і я. В она цілує мене.
Я п о в а го м в е р та ю ся д о Ір од ськи х веж. Д о р о г о ю все в см іхаю ся й
лиш е за п и ту ю себе, як д о ч е к а ю с я д о завтра. Я сп о кій н о чекав три м і­
сяці, три роки, три тисячі років. А л е чи стане м ені снаги, сили д у х у д о ­
чекатися д о завтр а? П о в е р та ю с я на п о д в ір 'я і ставлю м а ш и н у в гараж,
не п о м іч а ю ч и нічого дивного. Я нічо го не зауваж ив, с л о в о честі. Я
щ асливий і н ас п іву ю щ о сь собі під носа, д у м а ю ч и п р о В ікто рію . Р ап то м
лунає дике, в ід чай д уш н е вовче виття. Я ніколи не чув в о в ч о го виття,
б о в зо о п а р к у , під час п о д о р о ж і, в буді, в зам ку, в п о гр е б і вовки м о в ­
чали. Л иш е Є в а в битві з к о н е м к о р о т к о загарчала. Ні вона, ні А д а м
ніколи не вили. Та, чую чи цей ж ахливий звук, протягнений на високій,
різкій ноті, звук, який у давні часи хо л од и в с е р ц е з а б л у к а л о м у в сні­
гах п о д о р о ж н ь о м у , я о д р а з у ж п ізн а ю — це виє один із наш их вовків, і
виття його якесь особли ве, д у ж е трагічне. А л е ч о м у вовки ви ю ть?
Ш т о в х а ю двері зам ку. («Чекай. П об ачи ш » .) Я н ічо го не бачу. Н іч о го не
чую. О пи н и в ш и сь у великій залі, о д р а з у ж б ачу р ізд в я н у ялинку, ос- 4

4. «Всесвіт» N° 1 97
вітлену гірл ян д ам и к о л ь о р о в и х електричних л а м п о ч о к — їх повісили
хл о п е ц ь із В е р д ен ом , поки м е н е не було. Д алі б ачу р о з в 'я з а н і п ак ун ­
ки з п од а р ун к ам и . Вагони е л е ктр и ч н о го п о їзд а і л и ц ар ськ а з б р у я ле­
ж ать п о м іж ш н ур к а м и і п ап ер ом , тим веселим р ізд в я н и м п а п е р о м із
м ал е н ьки м и зо л о ти сти м и ялинками. Я ледь т а м у ю нетерплячий рух:
ад ж е хл о п е ц ь п о о б іц я в ! У ц ю ж хви л ю вовк зн о в у виє, і зв ук той та­
кий різкий, щ о р о з у м ію — він не м о ж е лунати з буди, лиш е з т р ю м ів
к ор аб ля, з п ід зе м е л л я веж. Я к и д аю с я й від чи н я ю двері. Вм ить виття
стихає. Бачу, як ви б л и скую ть у те м р я ві зіниці вовків — А д а м а , Є в и і ч о ­
ти р ь о х вовченят, щ о оточил и щ о с ь п р о сте р те на зем лі. З б іг а ю вниз
по сходах. Як бож евільний, к и д аю с я д о П аскаля: він м ертвий. О д р а з у
ж п е р е к о н у ю с я в ц ьо м у, не ч е р е з й о го відчуж ення, не ч е р е з х о л о д
обличчя, а ч е р е з той нестерпний, той потой бічн и й вічний спокій. С ти с ­
к аю чи й о го в обійм ах, зб іга ю нагору. П о м іч а ю , щ о вовки йдуть за
м н о ю . К л ад у хл о п ц я на ч о р н у канапу, тр у д олоні, н ам агаю ся вдихнути
п о в ітр я в рот.
Я р о з у м ію — це м ар н о, зл я к а н о в ід с туп аю на три к р о ки і в р о з ­
пачі п а д а ю на килим: гр и зу кул ак і вию, ви ю гірш е, ніж вовки, б о я
зб о ж е в о л ів . Н е м о ж у знести! Я не м о ж у ц ь о го знести! О д н а к усе ж
таки м о ж у. М о ж у і м уш у. Таке вж е ж иття — тр е б а зал аго д ж ув ати п о ­
х о р о н н і справи. Треба. Я встаю. Я не то р к а ю с ь тіла сина. Я не м а ю
б іл ь ш е на це права. Ц е вж е не мій син. Ц е б о г п о м іж богам и. Він д и ­
виться на м ен е з с у в о р и м спо ко єм , з н ад зв и ч а й н о ю гідністю . Я м у ш у
закр ити ці очі, р о з п л ю щ е н і на світ. П а л ь ц я м и с тул я ю повіки. Який він
холодний ! Та це в ж е не х о л о д ж и в о ї істоти, це х о л о д вічн ого м а р м у р у !
О б ож е, ч о м я поїхав на п о ш ту те л е ф о н у ва ти ? Ч о м на хвилину перестав
б о я ти ся? Д о си ть б у л о о д н ієї миті. Х л о п е ц ь поспіш ав. Н а власний р озсуд ,
н е зв а ж а ю ч и на м о ю за б о р о н у , він р о з в 'я з а в пакунки, щ о б побачити м о ї
останні дарунки; а потім, оскільки м е н е не було, оскільки я не квапився
повертатись, він п іш ов д о вовків, д о сво їх останніх товар и ш ів! Й о го
вовки! А вовки, ч у д о в о р о зу м ію ч и , щ о діється, у своїй найвищ ій п р а д а в ­
ній м у д р о с ті оточили дитину й були присутні в останні хвилини, б о м е н е
не було, м е н е не б ул о! Я був відсутній! Я не знав! М е н е тут не було!
Я вчинив злочин! Я лиш е на хвилину заб у вс я в п р и м а р н о м у щасті, і
ц ь о го б у л о досить, щ о б відкрити д о р о г у смерті.
Та все ж таки хл о п е ц ь засм іявся! Все ж таки він не відійш ов у від­
чаї! Він бачив м о ї дарунки, й то в ар и ш і були п о р уч із ним. У р о зп а ч і я
д и в л ю ся д о в к о л а себе. Я хотів би вмерти. О, якби я п о м е р ! П о гл я д
мій падає на конверт, п окл адений х л о п ц е м під ял инкою . Б е р у т р е м т я ­
чими р ук а м и й, р идаю чи, р о з р и в а ю його. Д у м а ю , щ о всередині п о б ач у
м ал ю н о к , які колись за інш их обставин, р о б и в Паскаль. Р о з г о р т а ю па­
пір. М а й ж е осліплий від сліз, бачу, щ о там л и ш е літери, три слова.
В и ти р аю д о л о н е ю очі, й м ені вдається прочитати це послання, написане
великим и літерам и: « Х А Й Т О Б І Щ А С Т И Т Ь ».
Р ізд вяна ялинка виблискує вогнями.
В овки м о в ч к и дивляться на неї.З

З французької переклав Ярема КРАВЕЦЬ

98
 АНДРЕИ ПЛАВКА

З ім ’ям А н д р е я П л а в к и п о в ’я з у ю т ь той с т р у ­
м ін ь у с л о в а ц ь к ій поезії, я к и й в ід з н а ч а є ть ся
р о м а н т и ч н іс тю , т я ж ін н я м до ф о л ь к л о р н и х дж е­
рел, б е з п р е те н з ій н іс тю сти лю , за я к о ю х о в а ­
єть ся в ел и к а у в а га до слова.
Все це так. А л е П л а в к у важ ко у я в и ти без
г о с т р о ї п уб л іц и с ти ч н о с ті; він — поет гр о м ад я н ­
с ь к о го пл ану, він м ає ч у тт я істо рії, його н а с т у ­
п а л ь н іс т ь випливає з заса д с о ц іа л іс ти ч н о го
б у д ів н и ц тв а в Ч е х о сл о в а ч ч и н і, в ір н и х ідеям ле­
н ін ізм у, а то м у іс то р и ч н о п е р сп е к ти в н и х .
Андрей Плавка пройш ов в ел икий тв о р ч и й
ш л я х я к поет, п р о з а їк , п уб л іц и ст. Й ого ім ’я ві­
доме в Р а д я н с ь к о м у С ою зі, з о к р е м а й на У к р а ­
їні, де його тв о р и д оси ть ш и р о к о пред ставл ені
у в ид аній свого ч а су « А н то л о гії с л о в а ц ь к о ї
поезії». Тим п р и є м н іш е б ул о мені осо б и сто п о з­
н а й о м и т и ся з ним — ш а н о в а н и м л ітератором ,
З а с л у ж е н и м м итцем С л о в а ч ч и н и , го л о в о ю С п іл ­
ки с л о в а ц ь к и х п и сьм е н н и к ів . Це б ул о в тр а в н і
1971 року... В и со ки й , сивий, х уд о р л я в и й , він з
п е р ш о го погл яду не сп р а в л я є в р а ж е н н я л ю д и ­
ни, щ о володіє дивним даром в и в о р о ж у в а ти
поезію , з а к л я т у в дереві, кам ені, слові.
До речі, м оти в з а в о р о ж е н о ї краси , я к у поет
в и ч а р о в у є в об разі ю н о ї к р ас у н і, — ул ю бл ен и й
м оти в поета. Т а к о ю ж ю н ою , з а п а л ь н о ю , пов-
н ою ж адоб и до ж и т тя є л ір и к а А н д рея П л ав ки .
Р о м а н Л У Б К ІВ С Ь К И Й

БАТЬКІВЩИНИ

Х т о об ізветься п існею тією,

Щ о в д зв о н а х і в со п іл о н ь ц і — ж ива,
Р а п с о д іє ю р ід н о ю моєю,
С л о в а ц ь к о ю ,— щ о в серці дозріва,
Х т о босим по стерні пройде невпинно,
Р оси тв о є ї гідний, б атьк івщ и н о .

Х т о імені в ітчи зн и не зап л я м и ть,

Н е схил иться п р и н и ж е н о й на мент,
І не за с та в и ть совість, ум і п а м 'я т ь
З а ситий стіл і срібний позум ент,
Н е знид іє на т о р ж и щ і м арноти,
П о в е р н е ться зб агач е н и м усоте.

О скіл ьк и п овер тається п ід крила,

Щ о з моху, листя, п ір 'я ярини!
К о г о л ю б о в хоч р аз не в ід ігр іл а,
Я к щ о то не п риблуди, а сини.
Ті к р и л а п а х н у ть м іц ц ю м олодою ,
Д и ти н с тв о м і весняною водою.

99
 С л о в ач ч и н о ! В ітч и зн о ! Б а т ь к ів щ и н о !
Я д р о м го р іха д о зр ів а л а ти,
Я к наречена, чисто і невинно
Н е с л а свою н а д ію у світи.
Л ю б л ю тебе — вид ін н я чарівливе:
Н а голові вінок, а в серці — співи.

Р остеш , оперта на л ю д с ь к і рамена.

М и — к а м ін ь твій, чорнозем і погній.
Ти — в нас, але без нас — ти безім енна,
Х о ч а й п р ек р асн а у кр а сі своїй.
Х т о ще раз сльози викличе красою ,
О м и є рани чи стою в о д о ю ?

Ти зн а л а біль. Ти п о то п а л а в см утку,
Д е л ипи Ш т у р а , мов скорб оти знак,
Щ о б и тебе, як синю незабудку,
Н а з а в ш е в очі взяв собі ю нак.
О с м у ти в них і рад о сті без ліку,
Т а щ е — краса, щ о т а к б ол и ть довіку.

ЖОВТЕНЬ 19J7

М о є перо, щ о п иш е про кохання,

П р о осені зо л о то л и сті дні,

С т а є кри цево гострим без ваган н я,

Г а р т у ю ч и с ь у в іч н о м у вогні.

П еро, щ о с л ав и ть п існ е ю д зв ін к о ю
К р а с у земну, легке перо моє,

С т а є не р аз готови м до двобою ,
М о г у т н ь о ю о зб р о є ю стає.

Т о — від ж о в тн е в и х с п а л а х ів червоних,
Щ о зай н ял и ся якось восени

Н а д золото, р озси п ан е по к р о н а х
Ж а д о б о ю в сел ю д ськ о ї весни,

К о л и переход ового с в іт а н к у
П ід в ів с я п р ол е тар у с іх країн,

А б и п р о тя ти р а й д у зі гор лян ку,

Щ о сльози й кров пила навперем ін.

К р и в а в и л и с я осені та весни,
Іш л и на смерть нові й нові раби,

100
 І світ увесь зд а в а в с я величезним
Н е в и ч е р п н и м кол одязем ж урби.

Д о з р іє овоч в осені щ орічн ій ,

А в ік л ю д и н и — в осені ж иття,

У те чії л ю д с ь к и х с тол іть од вічній

С ім н а д ц я т и й осяяв м а й б у ття

В ік ів , котр і ведуть до к о м ун ізм у,

З е м н і к р и н и ц і для ж и тт я збудив,

З пітьм и, із б р у д у в и звол и в вітчизну,

С и н а м її зін и ц і о світи в

С ія н н я м , щ о в и со ко ю зорею
П р и й д е ш н о с ті д о р о гу осява,

Щ о б ті, к о тр і в ід н и н і й ти м у ть нею,
З а д ум а л и с ь , в чім сила вікова,

Щ о Л е н ін а і Ж о в т е н ь породила,
Щ о л ю д с тв у р ік сім н а д ц я ти й дала.

У тій ясі, щ о лине, гордокрила,

И м оїх пісень п ідноситься хвала.

Та поки в о в к у л а к а стор он ою
Б л у к а ю ч и , ош к ір е н о гарчить,

П е р о моє, вчар ован е красою ,

Н а р о д у п р агне зб р о є ю служ ить.

ВИНОЗБІР

З -п о н а д к осого р у
В іє осінь рання.
Та й мені ж у по р у
Щ е д р е винобрання.

З а с п ів а л а ж ін к а —
П іс н я розлилася.
С п ів н а зо л о ти н к а
В л о за х заплелася.

С л о в о моє спіле,
М о в ж іноче лоно,
Н іб и о б в а ж н іл е
Б уй н е виногроно.

101
 С л о в о те кипуче
В и н е с у на лю ди,
Я к вино ж а гу ч е —
С и л и їм прибуде.

З о л о то м налите,
Ясне, сонцебризне.
Н е м огло б д о зр іти
Б ез тепла вітчизни.

Б ез її пр ом ін н я,
Б е з д о щ ів л аск ав и х ,
В іт р у ш ел естіння
В л о за х кучерявих.

Гей же, гей же, бризни

С и л о ю ж ивою!
М и на світі, пісне,
Н е сам і з тобою !

ЯВОРОВА ПІСНЯ
Є пісня с тар о в и н н а
П р о древо яворове.
С у д д ів н а безневинна
З а к л я т а в нім з обмови.
О з в а л а с ь то ї днини,
К о л и з р у б а т ь хотіли.
В ід слова яворини
М у з и к и зан ім іл и .

Т о м у-то та к говорить
Н е ч у тн е тр е п етан н я
Г іл о к твоїх, щ о тв ор и ть
М е л о д ію кохання.
Т о м у -то твоє древо
Н а скр и п очки р уб аю ть,
Щ о т у ж и т ь воно ревно,
К о л и м узики граю ть.
А ще й на те зд р и га л а с ь
Т а с к р и п к а яворова,
А би лю бов торкалась
П о е то в о го слова.

Гей, древо зеленеє,

Щ е й співом голоснеє...

В із ь м у я с к р и п к у д и вн у
І все га р а з д д о в е р ш у —

102
 З а с м у ч е н у суд д ів н у
Я в и ч а р у ю сперш у.
Т о р к н у с тр у н у — к о х ан н я
П р о б у д и т ь с я несміло,
Д р у г у — спливе ридання,
Щ о в серці с к а м ’яніло.

Щ е й тр е тю — сили стане
З в іл ь н и ти серце власне:
Н а м а р н е хай не в'яне,
В л ю д ськ ій ір ж і не гасне.

Гей, древо зеленеє

Щ е й співом голоснеє...

ПРОВЕСІНЬ

Р о ж е в ію т ь п у п 'я н к и черешні,
Л іс о в и й сур м и ть далекий ріг.
П р о в е с н я н і леготи бентеж ні,
В и ж е н іт ь у то м у з м о їх ніг.

З а с и д ів с я д овго на підсонні,
Д е ж е р ущ е сонце, де тр а в а
В то го р іч н ій в и ж у х л ій зап о н і
П а л ь ч и к а м и ш п а р и пробива,

Щ о б стр ун а о зв а л а с я натхненна,
З а с м ія в с я б уй н о березіль,
З а к о ц ю б л і в и п ро став рам ена
Так, аж хрясне в небі звідусіл ь,

Щ о б ж а д о б а р ад іс н о ї зливи
З л и л а с я з ж а д о б о ю землі,
Щ о б зб ул ося м арення щ асл иве
П о р о д іл л і вічн ої — ріллі.

В и м е ту з душ і, немов із кліті,

П о р у х о м ш ир оким , неш видким
К іл ь к а зерен, щ о доспіл и в л іті
Д о з р ів а н н я м довгим і тяж к и м . 1

1 воскресну всоте в к о ж н ім зерні,

Щ о зи м а зо ста в и л а незла.
П ер са, наче п у п 'я н к и ядерні,
С а р н а ген чи ю н к а понесла.

103
 ТИХЕНЬКО ПАДА СНІГ

М о в б іл и й -б іл и й сон,
С н у є т ь с я сніговина,
І світ бере в полон
К р а с а ї ї невинна.
Н е то р к а н а , с вя та вся
У чи с то ті своїй...
О, я т а к и д іж д ав ся ,
К о л и д о зв о л я ть їй
З іг н а т и сум і втом у,
П р и п а в ш и до землі.
В ц іл у н к у тім ясн ом у
З г у б л ю й свої ж а л і.
А д а в н і м о ї рани,
Щ о к о ж н а т а к болить,
В ід п о ц іл у н к у панни
З а г о я т ь с я умить.
Х а й д ум ка , мов зем лиця,
З а б у д е ть с я у сні,
Щ о б и з об ох п а ш н и ц я
В р о д и л а с я мені.
І р ани хай з а г о їт ь
Н а р а з п л ан еті всій
Ц а р ів н и с н іго в о ї
Ц іл у н о к -с у п о к ій .

ДОЗРІЛІ ЯБЛУКА

Д о з р іл і я б л у к а
Н а я б л у н я х моїх,
К о т р і колись д а вн о
С а д и в я р азом з сво їм б атьком .
0 де п од іл и ся часи,
К о л и зеленчаки зб и р а в я,
Я к і вони — не зр іл и й ?
1 с кіл ьк и р о к ів вж е спливло,
А ж поки д о сл уж и в ся
Той вересень терпеливий,
Щ о з я б л у н я м и л и ш и вся!
Ізр а н е н и й т а к сам о
І я — весь сивий-сивий.
Д о св ід ч е н о зи р к н у в ш и вгору,
Д е н а й р а н іш е в и зр іл и плоди,
Щ о м а р я ть сонцем та вітрам и,
З б и р а ю м овчки їх

104
 У в и зр іл ій за д у м і —
Я б л у к а сво їх туг,
Я б л у к а п ізн ан н я,
В гр и з а ю ч и с ь до зерняток,
З е р н я т свого гріха.
І п о д ум к и б іж у
В пол он і с п о гад ан н я
Д о ю н ості по втіху.
Гей, скіл ьк и ж п ад а л и ц і,
Ч е р в и в и х л іт м оїх —
П о них ви не ходіть,
Д о п о к и хи ли ться гілл я
З д о р о в о ю вагою .
Та поки сонце п'є
й на вітр і ще дзвенить,
Я ке с ь з ти х я б л у к н а й с о л о д ш и х
З а х о ч е хтось вкусить.

БЕРЕЗЕНЬ
Д ію т ь с я н ав к о л о дивні переміни —
Ч и рад іти знову, чи ж у р и ть с я знов,
Я к озветься в серці вічне, неодмінне:
См ерть, краса, дитинство, с м уто к та любов.

С о к а м и новим и б р и зн ути готова

К о ж н а стебелинка в силі ж изняній.
В то м л е н и й м анд рівець, п а л и ц е ю слова
П ід п и р а т и с ь м уш у. В 'я н е голос мій.

С п о в и т и й вітром , всьом у п р и гл яд аю сь.

З е л е н н ю м ас н о ю вкрилися поля.
З часом п р и в іта ю с ь і засперечаю сь,
Х т о від кого д у ж ч и й — він чи, може, я.

В се ж до себе к л и ч у ть з г р а ї ж у р а вл и н і,
Та в зем лі з а г р у з я п ід в а го ю дум.
С т а л о д у ж е см у тн о л а гід н ій хм ари ні.
С п р о б у ю іщ е р аз п е р е ж и ть цей сум.

СИВИИ ВЕРХ
П о гл я н ь, л ю б ове моя,
С к іл ь к и ми пр ой ш л и за цих д в а д ц я ть літ,
З а с в іт и п о гл я д свій,
Я к тоді, коли нам о с я в ал а світан ок,

105
 Я к д и в и л ася к р ізь сльози сво їх рос
Н а його м ер ехтіння чисте,
Н е м о в твоє тіло,
Я к я х в и л ю в ав ся , п озн аче н ий ніччю,
Щ о д о тл ів а л а в мені дим ом м овчан ня.
З н а ю , нем ало випив я тв о го світла,
В и п и в б а г а т о роси тв о є ї
Н а р а д о щ і спр аги й п а л ю ч о ї спеки.
Щ о д н я — у см ерку й на світан н і,
У сво їй розпеченій кузні.
А л е все ж
З а с в іт и зн о ву свої очі,
Щ о пили вж е із кели ха п ізн а н н я
І день з а п а л и тьм яний.
В ін чистий, як наш е старе вино,
Т ер п каве й міцне,
Щ о д о зр ів а л о в нас
Д в а д ц я т ь літ.
Н е зб ул и його м утн і роки,
Н е скисл о в к а д у б і брудном у,
Іс кр и тьс я в зорі твоїм .
В и й д ім о, чуєш , на С и в и й В е р х
Г у щ а в и н о ю н а ш о ї ю ності,
С и в і коханці.
Г л и б о к о п ід нам и сяє ту м а н
О с ін н ь о ю т к а н к о ю гір —
То тв ій весільний убір.

КЛАДУ я в о г н и к

Тут, на Д ю м б ’єрськім в е р хогір 'ї,

К л а д у я в огник в н а д в е ч ір 'ї —
К л а д у в сам отині.
У ти х ім сяйві в 'єть с я стелю х \
З е м л я на цих високи х скелях
Д а є тепло мені.

І з нею чуємо, ж ивою ,

Я к спом ини т о р к а ю т ь х в о ю —
М о в б іл ь л и ш ен ь затих.
І в серці зн о ву — д а в н і болі,
Б о воскр еш ає м и м овол і
Г е р о їв неж ивих.

Я бачу: йд уть вони з долини,

Н е зн а в ш и с п о ко ю хвилини, 1

1 Низькоросле дерево, слйник.

106
Д ’гірськи м к р у ти м верхам .
І при вогні м оєм у с к р а ю
С ід а ю т ь , м овчки їх вітаю ,
Тепер я вж е не сам.

М ій вогню, на верху за с н у л ім
Гори, немов у серці чулім ,
їх п одих ясний; там,
З а п а л е н а кол ись у горі,
Н е н а в и с ть світи ться в їх зорі:
З а г л а д а ворогам !

Го р и ть вогонь по в и д н о кр аю ,
В ід л я к у ю ч и вовчу зг р а ю
О д м ир них цих долин,
І б ач у в ти х ім н а д в е ч ір ’ї:
В ін — на Д ю м б ’єр ськім в е р х о гір ’ї,
І на П о л я н і він.

М ій вогни к — з в а ш о го вогн и ва —
П а л а х к о т и т ь чи сніг, чи злива,
Д о п о к и ж и ть мені,
Щ о б до кінця, як ви, герої,
Я не с к л а д а в т я ж к о ї зброї,
В тім с у п о к ій н ім сні.

З словацької переклав Роман ЛУБКІВСЬКИЯ

107
 ВОЛЬФГАНГ Ш РАЙ ЄР

Розділ перший
З в е ч о р а п о ч а л о мрячити, п е р е д готе л е м « К о м -
1 м о д о р » з освітлених п ал ьм вітер стр у ш ув а в крап-
1 лі. Д е сь по д о р о з і ч е р е з м істо д о м е н е п р и в 'я ­
зався «хвіст». В п е р ш е я відчув його, коли п е р е ­
ходив ав е н ю Паттона, к р о ків за п 'я тд е с я т від кафе, де я
звичайно к о р о та в час. Я й о го не бачив, ні — на вулицях
м іста б ул о над то л ю д н о. А л е хто б це не був, він плинув
сл ід о м за м н о ю в гус то м у л ю д с ь к о м у потоці. С п у с к а ю ­
чись сход ам и д о «Ель Чіко», я зн о в у н е м о в б и відчув
його... А л е чо го він п р и в 'я за в с я ? А д ж е я н ічо го не р о ­
бив, не м ав ніяких нам ір ів — ось у ж е м іся ців з д е в 'я ть
п р о сто тинявся по М а й ам і. Нам, як то каж уть, зв 'я за л и
руки й ноги, б езд іял ьн ість гнітила мене, і я вж е зб и р а в ­
ся п огов ор и ти п р о це з Л о п е сом . О т ж е — в чім річ?
Я суш ив собі го л о в у щ е й біля стойки, де за д е в 'я ­
н осто центів м о ж н а од е р ж а ти сандвіч із ш и н к о ю та си­
ром , че р е п аш ко в и й суп та каву, а часо м щ е й пончик.
В ід п о в ід н о великі б ули й черги. В залі, як завж ди, л ю д н о
й гам ір н о — то б у л о тр ад и ц ій н е м ісц е зустр ічей м о їх
зем ляків. Всі говор ил и п р о вби вство Кеннеді. Той зам ах
у Д алласі п о с туп о в о ставав к о ш м а р о м А м е р и к и . Д и к то р
тел ебачення тільки-но сказав, щ о Д ж о н с о н р о з п о р я д ­
ж е н н ям № 11130 у п о вн о ва ж и в сім о х визначних гр о м а д я н
на чолі з в ерховн и м с у д д е ю У о р р е н о м з'я с ув ати п о д р о ­
биці й закулісні причини зам аху. К иваю чи зн ай ом им , я
п огляд ав на двері. П р о т е ж о д н о г о н е зн а й о м о го об л иччя
так і не помітив.
Н а якийсь час тр и в о ж н е п е ре д чуття п ол и ш и л о мене,
п р о те я був настор ож і. Загал ьн а н е р во зн ість п е ре д ал ася
РОМАН

й мені. П р о т я г о м тиж ня після за м а х у та спр ава р о з д у в а ­

лася, зач іп а ю ч и нові й нові кола. Ч о го д о б р о г о щ е й
д о нас тут д о б е р утьс я. Д о неділі б ільш ість л ю д е й ладна
Журнальний варіант.

109
б ул а вбачати в Лі О св а л ь д і б о ж е в іл ьн о го , я к о м у в и п ад к о в о вдалося
здійснити с в о ю м а я ч н у ідею . Та коли поб ачил и по те л е візор у, як у кадрі
зн е н ац ьк а з'я в и в с я присад куватий ч о л о в ’яга й почав стріляти, коли п о ­
бачили, як О с в а л ь д упав під кул ям и Д ж е к а Рубі,— зар од и л и ся сумніви.
Від тод і д ед алі б іл ьш е п о ш и р ю в а л а с я дум ка, щ о вби вц я п р ези д е н та діяв
не сам, а б ув л иш е є д и н о ю в и д и м о ю л а н к о ю ве л и ко го л а н ц ю га зм ови.
З 'я в и л и с я суперечли ві чутки: ніби за с п и н о ю О с в а л ь д а стоять л атин о­
ам е р и канські анархісти аб о техаські наф тові королі, кубинські р е в о л ю ­
ц іон е р и а б о антиком уністи, Ф ід е л ь К астро а б о й сам Л ін д он Б. Д ж о н ­
сон. Н а ш а ем ігр ан тськ а газетка, щ о виходить ісп а н сь к о ю м о в о ю , дійш ла
д о того, щ о п р о ц и тув а л а в о р о ж к у Д ж е й н Д іксон : «К астр о гадав, щ о
К еннеді та Х р у щ о в хотіли скинути його...»
В ідвівш и п о гл я д від тарілки, я побачив, щ о об л и ччя д и к то р а на
е крані те л е в ізо р а зр о б и л о с я сірим, губи посиніли, наче в утопленика.
Ц е не ч е р е з те, щ о він п о ш и р ю в а в б рехн ю , а ч е р е з н е доскон ал ість
к о л ь о р о в о г о телебачення. О ф іц іа н т п ок р ути в н астр ой к у — він час від
часу м и м о х ід ь р о б и в це,— утоп лени к п о р о ж е в ів і сказав:
— «...гадає, щ о вби вство Д ж о н а Ф . Кеннеді запл анували в Н ь ю -
О р л е ан і, а сам е антиком уністи, ам ер иканські та кубинські «яструби», як
в ід п ов ід ь на невдале втор гненн я в бухті К оч ін ос та п ізн іш е н е б аж ан н я
п р е зи д е н та С Ш А д о зв о л и ти п од іб н і оп ер ац ії».
Та ф р а за не повинна б ул а за н е п о ко їти мене, проте, наскільки м о ж ­
на зр о зу м іти , вона п р и вер тал а увагу оф іц ійн их кіл д о нас. Чи не почне
після ц ь о го Ф Б Р п еревір яти куб и н ську кол он ію , о с о б л и в о тих, щ о
м али з б р о ю та б рали участь в о п е р а ц ія х ? К о л о таких осіб не таке вж е й
велике, як м о гл о здатися на перш и й погляд. У Ф л о р ід і п р о ж и в а л о д е ­
в 'я н о с то тисяч емігрантів, з них ш ість тисяч н ал е ж ал о д о ар м ії в тор гн е н ­
ня, але в о п е р а ц ія х ц ь о го р о к у б р а л о участь л и ш е кілька сот. О т вони й
п о ч н у ть п ридивлятися д о н а ш о го брата.
Я відсунув тар іл ку і в р а з аж упрів, але не від супу. Н а таці л еж ала
писулька... Щ е хвилину т о м у її там не було, хто ж її підсунув під тар іл ­
к у? Я пр очитав її й остовпів.
« Т е р м ін ов о — Тоні. Ч е к а ю на теб е в «С ад ку». Лопес».
П о в ід о м л е н н я б у л о незвичайне і ф о р м о ю і зм істом . Я навіть не
знав, чи написане в о н о Л о п е с о м : він ніколи не зве р тався д о м е н е лис­
товно, та щ е й ч е р е з третіх осіб. І ч о м у він о б р а в для зустрічі таке
л ю д н е м ісц е ? Л о п е с м ай ж е не бував у т о м у «С ад ку», та й м ені те м ісц е
не п о д о б а л о ся. Він ж е чекав м ене сьо го д н і у себ е в д о м а — хіба, м ож е,
там тепер н е б е зп е ч н о ?
Я лиш теп ер зауваж ив, щ о пальці м о ї р о зк р и ш и л и к у к у р у д зя н е
печиво. М е н і з р о б и л о с я нестерп но ж арко. Від галасу н а в к о л о у м ене
гул о в голові. А щ о коли за м н о ю ш п и гу ю ть не янкі, а сво ї? Тоді ясно,
ч о м у я не пом ітив когось чуж ого. М о ж е , л ю д и Ге к тор а аб о Раф аел я?
Я огледівся, п р о те н ікого з к о м а н д о с « А л ь ф а » не побачив. З р е ш т о ю ті
о б и д в а зав ж д и не п о л ю б л я л и мене, а коли їхня остання о п е р а ц ія п р о ­
валилася, вони, м ож ли во, гадали, щ о то я зр ад и в їх. І та аварія біля
Н о р м а н с ь к и х рифів, де бри танці захопили н а й к р а щ е с уд н о «Альфи»...
А л е як вони м огл и зап ід о зр и ти м ене тепер, б ільш як че р е з півроку?..
Я підвівся й почав п р о б и р а ти ся д о виходу. Б у д ь -щ о м усив їхати д о
Лопеса, негайно, п р о те м анівцям и. А спекатися тут «хвоста» — м ені не
первина.

110
 Ніхто, здавалося, не й ш о в с л ід о м за м н о ю , та ц е б у л о б у ж е
О й не так легко. Д о щ посилився, лив п р о с то в обличчя. А с ф а л ь т
^ відбивав н е о н о ве світло р еклам , автом аш и н и р о зб р и зк у в а л и
калю ж і.
З а чотири квартали на р о зі с то ял о таксі.
— Чи не від везете м ене д о «П ір е н е їв » ? — зв е р н ув ся я д о ш оф е р а.
— А я к о ю д о р о г о ю ви хотіли б їхати?
— Та я не п о с п іш аю ,— відповів я.— Вибирайте, де цікавіш е.
Він посм іхн увся д о м ене ч е р е з плече й руш ив. Таксисти п о л ю б л я ­
ю ть тих пасаж ирів — я к щ о взагалі к огось п о л ю б л я ю т ь ,— щ о зу п и н я ю ть
їх не п о с е р е д кварталу, а на розі, сід аю ть у м аш и н у з тр о туар у, а не з
бруку, і, як п о р яд н і люди, в м о щ у ю т ь с я на з а д н ь о м у сидінні. Я сів п о з а ­
д у вж е зар ад и ти л ьн ого віконця. П р о т е на вул ицях б у л о н ад то б агато
маш ин, і теп ер я не б ув певен, щ о за м н о ю ніхто не слідкує.
«П ір ен еї» — невеликий ф р а н ц узь к и й готель п о б л и зу б е р е га А т л а н ­
тики, з д в о м а виходам и. Раф аель якось частував м е н е там б іл и м б о р д о
та к у р к о ю «діван» у сирі — ф ір м о в о ю с траво ю . То б ул о після н аскоку
тор п е д ни х катерів на М ір а м а р , коли А л ь б е р т о все це о с т о ч о р т іл о і
Раф аель ш укав й о м у заміни.
У вестибю лі якась дама, вся в р о ж е в о м у , як на картині Тіціана,
підійш ла прикурити, потім, сп о ку сл и в о п о в о д я чи очим а, запитала:
— Ви м аєте н о м е р тут у готелі?
Звичайний п р и й о м повії.
Я повів її д о ліфта, вона б ул а м ені певним прикриттям . Н а її подив,
я натиснув к н о п к у «Вниз».
— Ей, щ о це ви над ум ал и ? — зд и вувал ася вона.
— Л и ш е оглянути тут деякі м ісця,— відповів я і, вкинувш и їй за
д е к о л ьте пап ер овий долар, ч е р е з гар аж у підвалі залиш ив «П іренеї».
— Н авіж ени й куб инец ь! — гукнул а ж інка м ені навздогін, коли я вж е
пірн ув під д ощ .
Д есь на судні завивала сирена. Я пробіг, петляю чи, кілька кварталів
і побачив за р о г о м н е о н о в у вивіску: « С а д о к А ллаха». М е н і не йш л о з
д ум ки оте послання Лопеса. Він п р а ц ю в а в у ш там п увал ьн ій м айстерні за
м ізе р н у п л атню — той р е сто р ан б ув не по киш ені йом у. З а к л а д належ ав
я к ом усь сірійцеві, щ о осідл ав припливну хви л ю — п о к а зу в а в м од н і тоді
східні танці з вихилясами. Той вид р о зв а г ц іл к о м б е зп ід ста вн о вваж ався
ам о рал ьн и м ; о ф іц ій н о д озвол ений, він зам ін я в за б о р о н е н и й стриптиз.
Я п остояв трохи біля входу, зв и к аю чи д о п івте м р я ви та гудіння
там б ур и н а й цим балів. М е т р д о т е л ь зм ір я в м е н е п о гл я д о м — певно, м о я
с о р о ч к а здалася й о м у над то м о к р о ю . Д е ж тут ш укати Л о п е са? На
підвищ енні для танців дівчина, присівш и, п об л и ск ув ал а оч и м а з-під ф іо ­
л е то в о го сер п анку й звивалася, тр ясучи грудьм и. Висока, чорна, боса, з
трохи завел и ки м ж и во том . На ній був відповідний театральний к о с тю м
з в а ж к о ї тканини, п е р е тк ан о ї б ли скучим и м е тал е ви м и нитками; Ге ктор
якось п р и во д и в м ен е сю д и після о п е р а ц ії « Ц ук о р » , т о м у я вж е знав,
щ о дівчина щ о н а й б іл ь ш е скине з себе серпанок. Та й тод і вона м ати м е
на собі більш е, ніж звичайно дівчата на пляжі. Н а в р я д чи о б р а в би
Л о пес це м ісц е для зустрічі зар ад и та к о ї втіхи.
— М іс те р Б а р о н а ? — зв е р н ув ся д о м е н е оф іціант.— На вас че каю ть
за ш ости м стол ом , сер. Д о з в о л ь т е вас пр овести туди?
Я п іш ов за ним д о ніші на підвищ енні. З а за в іс о ю з блискучих, п е р ­
листих ниток підвівся ж илавий ч о л о вік з п р о ф іл е м хи ж о го птаха: не

111
Лопес, а Рафаель..; П о р я д з ним сидів Ге к то р — над чо р н и м и о к у л я р а ­
м и сива к уч е р я в а чуприна, а в руці, як завж ди, велика сигара.
— Хелло, Тоні,— сказав Р аф аел ь й ж е с т о м зап р оси в сідати.— Ц е
д о б р е , щ о ви прийш ли.

У м ене за с п и н о ю за ш у р х о тіл а перлиста завіса. Б ул о таке

О враж ення, ніби я з в ласно ї волі ступив у пастку.
— Щ е один келих,— сказав о ф іц іан то ві Гектор.
Щ о їм в ід о м о п р о м о г о з в 'я з к о в о г о ? Вони викликали м ене
сю д и від імені Лопеса, отж е, знали його, хоча він тр и м ався о с то р о н ь
н аш о го кола. Я, у в с я к о м у разі, стрічався з ним один р а з на тиж день
і завж д и ніби випадково; д о «Ель Ч іко» він взагалі не заходив.
С х о ж е на те, щ о вони ш пигували за м н о ю не тільки сьо го д н і уве­
чері.
— М и хотіли п о го в о р и ти з вами п р о Л опеса,— почав Раф аель.—
Щ о , він, власне, р о б и ть ?
— Здасться, х р о м у є о б ш и в ки для іграш кови х ав то м о б іл ів чи щ о сь
подібне.
— О цій п о р і? — Колись Гектор був тр е н е р о м у гаван ськом у яхт-
клубі, т о м у звик говор и ти р уб а н и м и ф р азам и .
— Він м ав прийти сю д и,— д о ки н ув Раф аель з д о к о р о м .
Вони говор и л и так, ніби Л о п е с — їхній д р уг і те п е р завдав їм п р и к­
рощ ів.
— Д л я н ьо го це над то виш уканий р е сто ран ,— натякнув я.— Він
за р о б л я є всьо го д о л а р і д в ад ц я ть п 'ять центів за годину.
— А ви? — поц ікави вся Гектор. С и га р а в н ього погасла й він наста­
вив її мені в груди, наче киндж ал.— С кіл ьки ви за р о б л я є те ?
— Відділ с о ц іа л ь н о го заб е зп е ч е н н я м іністерства о х о р о н и з д о р о в 'я
С Ш А виплачує мені д е в ’яносто д о л а р ів на м ісяць, босе. М іс ц е в і пенсіо­
нери зм у ш е н і в д овол ьн яти ся ш істд есят ш істьм а д о л а р ам и ; м істер Ф а р -
ріс к о ж н о го р а з у нагадує м ені п р о це.
— О б л и ш те іронію , Тоні,— зас те р е ж л и в о кинув Раф аель. Він п о д а в ­
ся всім к о р п у с о м уперед, і на м ене п ахнул о к о с м е т и к о ю .— Ви давн о
й о го знаєте?
— Та вж е кілька тижнів. А хіба щ о ?
— М и ні в я к о м у разі не п отер п и м о, щ о б якась н е ком п е те н тн а
о с о б а втерлася п о м іж нами і вами.
— А хіба м іж нам и щ о сь є?
— Нічого... поки ви не п ок л ад е те с во ї карти на стіл.
М и зам овкли, б о о ф іц іан т сам е сер в ір ув ав «бул а-була», такий собі
суп для снобів, щ о готується з г о р о х о в о го к р е м у та зелених черепах, а
зв е р ху засм ачується зб итим и верш кам и. Раф аель за м о ви в щ е ф азан а з
с ал а то м і н о в у п л я ш к у п ом ар у. П о -м о є м у , це б у л о не зо всім у його
стилі: він о х о ч е за м о в л я в страви п р о с то з вогню , такі, щ о все обпікали,
навіть пальці оф іц іантові, і к ош тувал и с тр а ш е н н о д о р о го . Щ о н а й м е н ш е
він б р а в с м а ж е н у к а р то п л ю з к и сл о ю с м е т а н о ю та ікру. А Ге ктор зви­
чай но пив «П ер ін ьй он ськи й с о б о р 1955» — по д в ад ц я ть сім д о л а р ів за
пл яш ку; після в д ал о ї о п е р а ц ії « Ц у к о р » він почав наслідувати Е р р о л а
Ф л ін н а і якось послав від себе п л яш к у то го вина сл уж н и кові при туал е ­
ті. А л е тепер, видно, «вер ш ки » е м ігр а ц ії повол і зсякали, справи « А л ь ­
ф и» зал иш ал и б аж ати к р а щ ого.
— В аж кі часи,— м о в и в я, д м у х а ю ч и на суп.

112
 — Ну, давайте,— н апосідав Гектор,— хто такий ваш Л о пе с?
О тж е, ц ь о го вони не знали. Гектор визвірився на м е н е з-під чорних
окулярів. Раф аель л едь п о м ітн о о с у д л и в о похитав го л о в о ю . М о ж л и в о ,
Гектор був непоганий м ор як , але в и вуд ж увати п отр іб н і в ід о м о сті він не
вмів. Я п о л е гш е н о зітхнув. Я кби вони р озкр и л и , хто такий Л опес, то
навр яд чи частували б м е н е оти м «бул а-була».
— П р и п устім о, щ о н іяк ого Л о п е са взагалі не існує.
— Ні, голубе, він таки існує, інакш е ви б не прийш ли сюди.
— Ви повинні п р о це знати,— відповів я.— А д ж е ви бос.
— Тоні, не завдавайте нам зайвих тр у д н о щ ів ,— л агідн о п ор ад и в Ра­
ф аель.— Ви, певно, хотіли натякнути, щ о ваш новий зн ай ом и й не стоїть
м іж нами й вами. С а м е ц ь о го ми хотіли б бути певні.
Він п ід б а д ь о р л и в о кивнув мені, і я відчув себе в'я зн е м , д о я кого
завітав о б о р о н е ц ь , щ о б дел ікатно вислухати зізнання. А л е ж Р аф аель
у ж е не був ад во катом , у д а н о м у разі він с к о р ш е виступав як суддя:
напівлегальний в е р х о в о д к о м а н д о с «А л ьф а», у п о вн о ва ж е н и й М ір о К ар-
дони та інш их політичних ватажків.
— Ну, кажіть, Тоні...
— Випльовуйте,— втор ув ав й о м у Гектор, щ о зав ж д и п о л ю б л я в к о ­
лоритні слівця.
Коли п оглянеш отак на них о б о х — на Р аф аел я к р а щ е в п р оф іл ь,—
м и м о в о л і схиляєш ся д о д у м к и тел евізій н ого р е п о р т е р а Ф о р р іш а , який
часто відкривав клапан гніву всьо го М ай ам і. « Р а зо м з к уб и н ц я м и ми
ім п ор тувал и сю д и все — від д р іб н и х ш ахр а їв і тисяч повій аж д о крупних
то р го в ц ів нар котикам и,— тільки в чо р а заявив він.— А к е р у ю ть усім цим
кілька найгірш их кубинських п окид ьків суспільства...»
Раф аель ковтнув д в а н а д ц я ти д о л а р о в о го вина й почав р о зп р а в л я т и ­
ся з с во їм ф азаном .
— Ви м овчите,— констатував він.— То, м ож е, ви о х о ч іш е р о зп о в іс те
нам щ о -н е б у д ь п р о Іза б е л ь? Вона б ул а в а ш о ю п о д р у ж к о ю — ад ж е так?
Я закліпав очима, наче мені зн е н ац ьк а хл ю п н ул и в об л иччя води.
А та к а з ц ь о го б о к у б ул а над то несподівана.
— Ви вж е д а вн е н ьк о не стрічалися...— О стан н і слова Раф аеля за ­
глуш ив там б ур и н .— Гм, ш кода.
Бісові душ і, щ о б це м а л о означати. Іза, таке собі за м р ія н е дівча —
я не бачився з н е ю у ж е з б ерезн я. М а й ж е за б у в її обличчя, хоча д о б р е
п а м 'я та ю її д о л ю . В она б ул а м е д с е с т р о ю чи п о м іч н и ц е ю л ікаря в С ьєн -
ф уегосі й п е р е д сам и м р із д в о м приїхала с ю д и з б атькам и на в а н та ж н о ­
м у судні «Еф рікен пайлот», щ о д о став и л о в Гавану м е д и кам е н ти —
викуп за взятих у пол он у бухті Кочінос. Д ів ча ту ж и л о за д о м ів к о ю ,
щ о д н я о п л а к ув а л о с в о ю д о л ю на чужині, мені, зр е ш т о ю , н а б р и д л о її
слухати.
— Д у ж е ш кода, — б агато зн а ч н о п о в то р и в Гектор.
— Ш к о д а к о го ?
— В а ш о ї дівчини, звичайно. — Раф аель кол уп ав в и д е л к о ю с а л а т .—
А н гл ій сь к о ї вона не р о з у м іє і то м у її щ о р а з у виганяю ть на вулицю .
М и вж е не р а з д о п о м а га л и їй влаш туватися. Д івчи н а б ул а за п р а в н и ц е ю
на б е н зо к о л о н ц і, п о суд н и ц е ю , чистила в з у т т я — і всю д и не д о в ш е кіль­
кох днів.
— Тепер вона п р о д а є сигарети, — д о д ав Гектор.
Я н а с то р о ж е н о слухав. Н е п о д о б а л о с ь мені, щ о вони вчепилися в
дівчину й тепер, видно, тр и м а ю ть ЇЇ у своїх руках.

113
 — Щ о п р а в д а , ви, Тоні, ніколи не звір яли їй своїх т а є м н и ц ь ,— вів
далі Раф аель. — А л е ж і н ай п о таєм н іш а л ю д и н а ч асом заго в о р и ть уві
сні а б о за б у д е у п о д р у ж к и записничок...
Я б ув певен, щ о він ф антазує. Я м а й ж е н ічо го не занотовував,
а коли й д о во д и л ось, то ш и ф р о м . Н о та то к ніколи не г у б и в — і все ж
у м е н е п о за с п и н о ю п р о й ш о в м о р о з, м о я р ук а м аш и н а л ь н о п е р е б и р а ­
ла перлисті нитки завіси. Я зн о в у почув звуки там б ур и н а: в р о ж е в о м у
світлі п р о ж е к т о р а щ е й до сі та н ц ю в а л а дівчина в п р о з о р о м у вбранні —
п р о с то ней м овір но. Х то с ь р о зп о в ід а в мені, щ о завсідники р е сто р а н у —
тур к и чи греки — вваж али себ е ош уканим и, коли тан о к той тривав
м е н ш як д в ад ц я ть хвилин. Дівчина, об л и в аю ч и с ь п отом , тряслася, зви­
валася, вигиналася. С тіл ьки ж часу і я вж е б о р сав с я в заш м о р гу, наки­
н у т о м у на м е н е тими л ю д ц я м и ; вони повол і затя гували його.
— Ви твердите, ніби знаєте Л о п е с а знедавн а.— Ге ктор зн о ву з р о ­
бив у мій бік випад сигарою , наче ки н д ж ал о м .— А Ізабе л ь чула о д вас
це ім 'я м и н у л о ї зими.
Я не сказав на те нічого, б уд ь -я к а від п овід ь м о гл а тільки п о ш к о ­
дити мені. П ал ьці м аш и н а л ьн о стиснули к а р а ф к у з к р и ж а н о ю во д о ю .
С кіл ьки це щ е тр и в ати м е? Я ко сь тр е б а б у л о покласти край ц ь о м у н е ­
с те р п н о м у допитові, п р о те я не уявляв, як саме.
Раф аель відсунув тарілку, то р к н ув с е р в е т к о ю м асні губи й кілька
р азів ляснув п ал ьц ям и — певно, хотів зам о ви ти десерт.
— Тоні, п р о щ о ви д у м а є те ? — л агідно запитав м е н е Гектор.
— П р о те, щ о і н айкр ащ и й танок ж и во та вреш ті набридає.
— Вас навіть Н ейл а не з б у д ж у є ? М е н і спр авді ш кода. То, м ож е,
вам б іл ьш е с п о д о б а є ть ся р о з н о щ и ц я сигарет?
І в ту ж м ить крізь завісу з перлистих ниток д о нас у ніш у п р о ­
слизнул а дівчина. В голосі Р аф аел я б у л о щ о с ь таке, щ о стр и в о ж и л о
м ене; я підвів гол ову: п е р е д нам и стоял а Іза...
У м е н е п е р е с о х л о в горлі, я не м іг вим овити й слова. На Ізі була
пере ткан а зл отави м и нитками краватка й л ус ко п о д іб н и й злотавий пояс;
д о п ояса вона б ул а гола, я к щ о не брати д о уваги лямки, на якій висіла
скр инька з сигаретами.
— Сідай, — звелів Гектор.
— Ц е за б о р о н е н о .
— З нам и ні, m u ch acha 1.
Д івчи на п р и сунул а д о себ е об тя гн е н у ш к ір о ю под уш ку.
— B u e n a s noches 2, Тоні,— з зап ізн е н н я м привіталась вона, зд и в о ­
вано дивлячись на мене.
Я помітив, щ о п ояс правив їй за касу. Певно, відвідувачі р е с т о р а ­
ну сам і клали їй туди грош і, чого не мали пр ава р об и ти з та н ц ю р и ­
сткою .
— Як ся м а є ш ? — б е з п о р а д н о спитав я.
— Та нічого... — В она сиділа як на голках, р о з г у б л е н о кліпаю чи
очим а, і з р а зу ж додала, ніби в и п р а вд о в ую чи сь : — Тут я вчуся т а н ц ю ­
вати, Тоні, харчі безплатні, і с к о р о з м о ж у виступати. — Д івчи на силува­
но усм іхнулась. — Н ейла за р о б л я є сто д в ад ц я ть на тиждень... — Вона
го в о р и л а ш видко, б езп ерестану, м ож е, раділа, щ о м ає н агод у п о го в о р и ­
ти по-іспанськи, а м ож е, щ о п об ачи л а мене.
— Навіть не п оц іл уєтесь на р а д о щ а х ? — о звав с я Гектор. — Н е с о ­
р ом теся, м ол од ята, бач, яка зв о р у ш л и в а зустріч!
1 Дівчина (ісп.).
2 Добрий вечір (ісп.).

114
 Раф аель п оквапився п ерер вати ту сцену.
— Слухай, Ізабель, — л аскаво почав він, — м и хотіли те б е спитати
лиш п р о одне: Тоні згад ував тод і ім 'я Л о п е с а ?
Іза засовал ась на пуф ику, скр инька з сигаре там и зав аж ал а їй, п р о ­
те вона не н аваж увал ася зняти її. Д івчи на р о зх в и л ю в а л а с я щ е дуж че,
коли я глянув на неї. Вона, здається, л едь п о м ітн о кивнула, п р оте
м овчала.
Гектор с п р я м у в а в на Ізу с в о ю ч о р н у сигару, н е м о в чарівну пал и ч­
ку, зд а тн у вим анити п р авд у в лю дини.
— Б удь р о зу м н а , m uchacha, — з п р и ти ск о м сказав він, п од а вся на
п е р е д і струснув попіл їй м іж груди.
В очах дівчини заб л и щ ал и сльози. Ге к тор д е м о н с тр у в а в с в о ю
владу над нею . Я в ід ш товхн ув й о го руку, схопив к а р а ф к у й в ихл ю п н ув
в о д у з л ь о д о м й о м у в пику. Ш м а то ч к и л ь о д у котилися по й о го с о р о ч ­
ці — кубинській с о р о ч ц і з д в о м а п о д о в ж н ім и скл ад к ам и й к и ш е н ьк а­
ми; він її носив як «патріот». Й о го чорні о к у л я р и лиш ились н е п о ш к о д -
жені, п р о те чарки попадали, щ о с ь навіть р о зб и л о с я .
Я вискочив кр ізь завісу з перлистих ниток, два оф іц іан ти витирали
Ге ктор а й діставали ш м ато ч ки л ь о д у з-за й о го ком іра.
— Ви щ е п о ж а л к у єте п р о це, — кинув м ені н авзд огін Раф аель.
С к о р и с та в ш и сь загал ьни м зам іш ан н ям , я вийш ов. З тим и л ю д ц я м и
м ені вж е не б у л о п р о щ о говорити, теп е р « А л ь ф а » м е н е списала.
Та н е з а б а р о м я зр о зу м ів , щ о п ом и л яю сь. Н а вулиці д о м е н е н аб л и­
зилась л ю д сь к а постать.
— М іс те р Б а р о н а ? — п очув я. — Б удь ласка, дозвольте...
Тої ж миті страш ний у д а р зз а д у огл уш и в мене. Зд авало ся, гол ова
м о я р о з к о л о л а с я навпіл. Чиїсь р уки підхопили м е н е і впихнули в
м аш ину.

М аш и на, п р о м и н у в ш и готель «П іренеї», м чал а д о центру. М е -

А не дивувало, щ о м о ї викрадачі не нам агалися приховати н а ­
п р я м о к руху. Р о зти р а ю ч и р у к о ю потилицю , я картав себе: ад­
ж е м о ж н а б у л о догадатися, щ о Ге к тор і Раф аель так п р о сто
м е н е не випустять.
П р о те вж е після кількох п о в о р о тів я збагнув, щ о м о ї супутники
були не з «А л ьф и». П о -п е р ш е , я їх не знав, а п о-др уге, вони р о з м о в ­
ляли п о -ан гл ій ськ о м у — і б е з то го тя гуч о го акц е н ту південних штатів,
з яким говор и л и та к о ж кубинці, щ о б іл ь ш -м е н ш тривалий час п р ож и л и
у Ф л о р ід і чи Техасі. Ц і л ю д и були спр авж н і янкі. Тут я щ е згадав п р о
антену на д а ш к у маш ини. О тж е, це б у л о не викрадення, а звичайний
ар е ш т — с ан к ц іо н о в ан е д е р ж а в о ю п о зб ав л е н н я волі. На якусь м ить це
м е н е навіть засп ок оїл о.
— П о л іц ія ? — запитав я.
— Ви сподівал ися на зустр іч з нами, т а к ? — М ій сусід а п ок аза в
п освід ку Ф Б Р .
— Ні, сер. І зо в с ім ні з таким «привітанням ».
— М и ш к о д у єм о , щ о так вийшло, м істе р е Барона. — 3 й о го тону
я зр о зу м ів , щ о він нічо го п роти м ене не м ає.— М и не б аж аєм о, щ о б
нас вваж али неввічливими, п р о сто в нас часто стріляю ть.
— А л е ж я не зб и р ав ся чинити опір.
— А звідки ж нам знати? З а б у д ь т е п р о це!
Я п о м ац ав гул ю за вухом ; м ен е б р а л а злість.
— Куди ви м ене везете?

115
 — Д о н а ш о го м іс ь к о го б ю р о .
— Ви б ули певні, щ о знай д ете м е н е в т о м у « С а д к у » ?
— Ц іл к ом , м істе р е Барона.
Н а м о ї д альш і запитання вони не відповідали. Я зр о зу м ів , щ о їхнє
завдання о б м е ж у в а л о с ь д о с т а в к о ю м ене д о м іс ь к о го б ю р о . Без д о з в о ­
лу з В аш інгтона вони не скаж уть мені навіть, к о тр а година. Я сидів
і м іркував, чо го їм від м е н е треба. А чи не стоїть все-таки за всім цим
« А л ь ф а » ? Виказати властям н е у го д н у їм л ю д ин у, а сам и м ум ити руки —
це д у ж е с хо ж е на Раф аеля.
М а ш и н а спинилася п е р е д я к о ю сь ф о т о ш к о л о ю в південній частині
ц е н тр у міста. П л акат у вітринах закликав: « П о тр іб н і ж иві н атур щ и ц і для
ф о то а м а то р ів . С еанси щ о год и н н о, так о ж п о с у б о та х і неділях». І внизу
м ал е ньки м и літерам и: «Н е за б у д ь те сво го ф ото ап ар ата» . В такий б у д и ­
нок весь час зах о д я ть нові й нові лю д и; ф е д е р ал ь н а п ол іція вдал о о б р а ­
ла м ісц е для с во го б ю р о .
М и піднялися л іф то м аж на ш остий поверх; м е н е лиш или чекати
у пр охід ній кімнаті. Тут не б у л о ніяких ж урн алів, як, наприклад, у з у б ­
н о го лікаря, зате стіни завіш ані зн ім к ам и голих н атур щ и ц ь. М о ж е , Ф Б Р
в такий спо сіб хо тіл о тр охи р о зв а ж и ти своїх відвідувачів?
П о р у ч рипнул и д вер і й хтось п р ом ов и в :
— Х т о там далі за списком , давайте його.
— Ні, — зап ер ечи в др угий г о л о с ,— там у ж е привезли Б арону.
— Щ о ви к аж ете — Б а р о н у ?
— Так, сер, він теж є в т о м у списку.
— С или небесні! Тоні Б а р о н а?
— Так, с ам е його.
— Ви зб ож ев ол іл и , Л ь ю їс ? Та це ж од ин з їхніх ватажків...
— Ні, вибачаю ся, сер. С п е р ш у ми п о д у м а л и те саме. Та виявило­
ся, щ о тут л иш е о д н ак о в і ім ’я і прізви щ е.
Голоси віддалилися, а я зн о в у п о в е р н ув ся д о о зд о б л е н и х зн ім к а ­
м и стін. О тж е, навіть всезнайки з Ф Б Р сплутали м е н е з в атаж ко м е м іг­
рантів, з л ю д и н о ю , б ільш як удвічі с т а р ш о ю за м ене; цей ф акт значно
п о л е гш у ва в м о є становищ е. Щ о ж, вони теж в сь о го -н ав сь о го люди.
К р ім того, виходило, щ о вони м али нам ір доставити сю д и чим ало м о їх
зем ляків.
У в ій ш о в до вготел еси й тип, звелів м ені підняти р уки й о б м а ц а в
мене, ш ук а ю ч и зб р о ї. Власне кажучи, вони м усили б це о д р а з у з р о ­
бити. Д о в го те л е си й піш ов, навіть не сказавш и, щ о я м о ж у опустити
руки. Ц е та к о ж свід чил о п р о те, щ о і в цій установі п р а ц ю ю т ь не д у ж е
чітко.
З сусідніх кім нат доли нали кроки, сміх, клацання д р у к а р с ь к о ї м а­
шинки. З а д в е р и м а п о р я д точилася суперечка:
— Вони весь час з м ін ю ю т ь адреси, — п очув я. — Ви там у Ваш інг-
тоні навіть не уявляєте, яка це м ука! — Голос видався м ені зн ай ом им :
такий бас м ав ш еф м іс ц е в о ї п о л іц ії для нагл яду за ін озе м ц я м и . — Тут
м о ж л и в е тільки о д н е ріш ення: п р и м у с о в е переселення! Ч ом у, збіса,
їх не р о зп о д іл я ть по інш их ш татах?
— С ім д е с я т тисяч у ж е р озподілено...
— А л е ж сто тисяч іщ е тут, і їх щ о д н я більш ає!
Тут заскри пів якийсь ніби м еталевий голос:
— Я б ою ся, це питання не н а ш о ї ком п е те н ції. їхні ватаж ки не х о ­
чуть н іяк о го переселення. Ц е м о ж е викликати с е р е д б іж е н ц ів п о р а ­
ж енські настрої.

116
 Д в е р і р в у ч к о розчинилися, вийш ов начальн ик п о л іц ії для ін о з е м ­
ців, червоний м о в рак, — о д р а з у видно, щ о дістав нагінку. Н а п о р о з і
став ж илавий чо л о віч ок; яким сь к о тячи м ж е с т о м він зап р о с и в м е н е
ввійти д о кімнати.
— Сідайте,— п р о ск р и п ів м еталевий голос. Він належ ав ч о л о вік ов і
в с т а р о м о д н о м у к о с тю м і і в о к у л я р а х із з о л о т о ю о п р а в о ю , щ о сидів
у гви н то в о м у кріслі. Ч о л о в ік б іл ьш е б ув схож ий на д и р е к т о р а банку, ніж
на детектива. Й о го к о с т ю м ір ж а в о го к о л ь о р у був н ад то г р у б о го м а те ­
ріалу, щ о б п ом 'яти ся, і н ад то теплий як для Ф л о р ід и , навіть для цієї
л и с то п а д о в о ї ночі. Говорячи, він посм іхався, п р о те й о го п о с м іш к а не
зігрівала.— М іс те р Барона, коли ви ім м ігр ува л и ?
— Більш як рік том у, сер, у ж о втн і ш істд е сят д р угого.
Я зв е р н ув увагу на те, щ о він п о л ю б л я в п ар аф р ази . М и вваж ал и­
ся не ім м ігр ан там и — квота для ім м ігр а ц ії вж е д а вн о вичерпалась,— а
жили п р о с то як «гості на невизначений час».
— Ви служ или о ф іц е р о м у кубинській а р м ії?
— Так, сер. Л е й те н а н то м у частинах зв'я зк у.
— З в 'я з к ів ц е м повітр яних сил, так?
— Ні, в б е р е го в ій о б о р о н і м о р с ь к о г о ф лоту.
— Л ейтенант Барона, як ви потрапил и д о нас?
Всі м о ї відповіді м али бути в папці, щ о л е ж ал а п е р е д ним і в яку
він час від часу заглядав. Я д осить часто від п овід ав на п од іб н і зап и­
тання і м іг вимагати, щ о б д о м е н е ставилися б е з у пе р е д ж е н н я . А б и
дати їм це зр о зу м іти , я навм исно звол ікав з в ід п о в ід д ю ; п р и т о м у х о ­
тілося к р а щ е р озд и ви ти ся це дивне пр и м іщ е н н я : ательє з д р а п ір о в а ­
ними стінам и к о л ь о р у лаванди, з ю пітерам и , е л е м е н там и д е к о р ац ії,
ш тативам и; слідчий сидів у с х о ж о м у на п е р у к а р сь к е кріслі для н а ту р ­
щиків. Н а якусь м ить я уявив собі, як він сидить там голий, й о м у р о б ­
лять зачіску, п ід ф а р б о в у ю т ь його... М е н е п р ой н яв д р ож . Д р а п ір о в а н і
стіни й сильні ю п іте р и м огл и стати в п р игоді й п о л іц ії під час допиту.
— П о л к о в н и к вам поставив запитання, — нагадав чоловічок, щ о
ж е с то м покликав м ене д о кабінету. Тепер він стояв п о р уч зі м н о ю і не­
те р п ляче похитувався, наче бігун п е р е д стартом . Н а н ь о м у бул и з а м ­
ш еві черевики на високих п ідб ор ах, п ід ж а к з р о з р із а м и на боках, а з
р ук а в а стирчала н о со в а хустка. Щ о ж, принайм ні він відкрив мені,
щ о й о го н а ч а л ь н и к — пол ковник; це п о в е р та л о дійству н ал е ж н у вагу,
яку, здавалося, п е р е к р е с л ю в а в л егковаж ни й р е квізи т ательє. М о ж л и в о ,
той пол ковни к Ф Б Р о ч о л ю в а в якусь о с о б л и в у ком ісію , н аш в и д к у с т в о ­
рен у тут. Ф Б Р не мало, як Ц РУ, своїх постійних ф іліалів у великих м іс­
тах. В о н о завж д и спи рал ося на м ісцеві ор ган и поліції, п о т р е б у в а л о їх­
н ьої техн ічної д о п о м о г и і, певно, за в д я ч ув а л о їм о ц и м ти м ч а со в и м
п р и м іщ енням .
— М іс те р е Барона, ви м е н е д о б р е р о зу м ієте , чи покликати п е р е ­
кладача?
— Н е треба, сер. *
— Тоді опиш іть, б у д ь ласка, обставини в а ш о ї втечі.
— З п о д р о б и ц я м и , сер ?
— Ц ь о г о р а з у м о ж н а і в загальних рисах.
Ц ей т р ю к п о в то р ю в а в с я не р а з і не два, тоб і н а к а зу ю ть зн о в у
і зн о ву р о зп о в ід а ти всю історію , сподіваю чись, щ о в ній о б о в 'я з к о в о
з'я в л я ться якісь р о зб іж н о с ті, я к щ о вона вигадана а б о н е д о статн ьо п р о ­
дум ана.

117
 — Н а п очатку так зв а н о ї «р а к е тн о ї кри зи » я дістав завдан н я влаш ­
тувати спо стер еж н и й пост на н ай п ів н ічн іш о м у о с тр о в і С а б а н с ь к о го ар ­
хіпелагу. В К ар д енасі м ені дали м о т о р н о г о човна, р а ц ію і тр ь о х с о л д а ­
тів. Щ е п 'ять м али п р и бути пізніш е. Все тод і й ш л о ш к е ре б е р ть. М и о ч і­
кували вторгнення. З б ак у витікла вся питна вода. О с тр ів б ув б е з л ю д ­
ний, п итної води дістати ніде. Я висадив там сво їх лю дей, сказавш и, щ о
з 'їж д ж у по в о д у на сусідній острів, а сам р о зв е р н у в с я й поплив на
вогні ф лоту, щ о б л о к у в а в Кубу. Там м ене підняли на к ре й се р « Н ь ю ­
порт».
— Як ви ставитеся д о К астр о ?
М о ж л и в о , питання б у л о п оставл ен о ж а р то м а, аби тільки зм усити
м е н е говорити, але в о н о н ас то р о ж у в ал о .
— С п е р ш у я за х о п л ю в а в с я ним, — відповів я .— Як м ай ж е всі.
— Щ о ви р о б и л и під час висадки десан ту в бухті К оч ін ос?
— Я б р а в участь у б о я х біля П л а й я -Х ір о н пр оти д е с ан тн о ї б р и га­
ди. В ідзначився при т о м у й вислуж ився д о лейтенанта.
— Ви р о зп о в ід а є те п р о це так спокійно.
— Я гадаю , сер, вас ц ікавл ять л иш е факти.
— І ви р а п то м п ов е р н ул и ся д о К ас тр о с п и н о ю ?
— Ч е р е з п ів тор а року, полковнику. Тим ч асом д е щ о зм інилося.
К ом уністи протиснул ись наперед, мали вж е К астр о в сво їх руках. З а
н о в о го р е ж и м у к о ж е н м усив « д о б р о в іл ь н о » працю вати, не вим агаю чи
плати. Д о то го ж ми голодували, з б е р е зн я ш істд есят д р у г о г о р о к у
н ам видавали на м іся ц ь тільки п івдесятка яєць, ш ість ф унтів рису та
два ф унти ж и р ів на душ у.
— Ви не з тих лю дей, щ о ки д аю ть с в о ю к р а їн у з таких причин.
Н азвіть м ені с пр авж н і м отиви.
Я прийняв виклик.
— Я го в о р и в не п р о себе, сер. Я б ув там заб е зп е че н и й харчам и
кращ е, ніж тут. А л е я м у ш у вам заперечити, п ол ковн и ку: коли б ваш у
р о д и н у посадили на певний час на такий пайок...
— Північний остр ів С а б а н с ь к о го ар хіпел агу м ає д ж е р е л о . Ви п р о
це не знали? — зн е н ац ьк а п очувся гол ос то го чо л о віч ка зб оку.
— Так тв ерд ять навігаційні довідники, але те д ж е р е л о — калю ж а,
багнищ е, не більш е. — Я описав м ісц е і стан то го «дж ерела».
П о л к о в н и к дістав сигарету зі с р іб н о ї скриньки, щ о стоял а п е ре д
ним, підвівся з п е р у к а р с ь к о го крісла й п ід ій ш ов д о м ак е ту скелі, пе­
р е д яким звичайно п о зу в ал и натурщ ики.
— Чи виїздили ви п р о тя го м ос тан н ьо го р о к у з Ф л о р ід и ? — з а п и ­
тав він. П о з а д у н ьо го п р остягся хим ерний гірський л ан дш аф т: тем не
гр о м а д д я валунів, куч у гур и снігу, щ о нагадували м ені п р о ватяну
ковдру.
— Так, сер, — відповів я .— Ш ість чи сім разів.
— Д е ви бувал и й коли?
— Н а Багам ських та інших остр овах; о д н о г о р а з у в П уе р то -Р іко .
З гр уд н я д о квітня.
— А після то го ?
— А після то го такі вилазки стали каратися закон ом , сер. Д о п 'я ­
ти р ок ів ув'язнення.
Він запалив сигарету, а сірник кинув п р о сто на п ід л огу — нехай,
м овляв, п ід б е р е й о го хтось інший.

118
 — Ті зак он и вж е м али чинність і тоді.
Ц е п р о з в у ч а л о як засте р е ж е н н я; м о ж н а б у л о припустити, щ о він
не хоче слухати п р о ті акції, щ о б не бути з м у ш е н и м п р ове сти пр оти
м е н е дізнання. Я не відп овів нічого, хо ча м іг би сказати б агато чого.
Щ е о д и н ад ц я ть м іся ців т о м у Д ж о н Ф . Кеннеді виступив п е р е д с о р о к а
тисячам и вигнанців з Куби на стадіоні « О р ін д ж -б о у л » , з п р а п о р о м д е ­
сан тн ої бри гад и в руках, щ о б під б ур хл и ві оплески сказати: «Я зап е в ­
н я ю вас, щ о цей п р а п о р б у д е п о в е р н у то б ри гад і у вільній Гавані!»
П р о т е у квітні К еннеді дав Ц Р У відбій, і п р о в ів ч е р е з Н а ц іо н а л ь н у
р а д у б е зп е ки постанову, щ о п е р е ш к о д ж а л а н ап ад ам на К убу. Й о го б р а т
Роберт, м іністр ю стиції, д о р у ч и в Ф Б Р вистеж увати таєм ні склади зб р о ї.
В ід тод і вод и й п овітряний п р о стір у рай он і Ф л о р ід и п е р е б ува л и під
с у р о в и м кон тр ол е м , а д вад ц яти п'яти ке р ів н и к ам к уб и н с ь к о ї е м ігр а ц ії —
се р е д них Г е к то р у та Р а ф а е л ю — з а б о р о н е н о виїздити з р а й о н у М а й а м і
б е з с п е ц іал ьн о го д о з в о л у поліції. Б агато хто з е м ігран тів сприйняв це
як зр ад у; ц ь о го вони не м огл и простити п р езиден тові.
— М іс т е р е Барона, чи мали ви аб о хтось із ваш их зе м л я к ів тут
к о л и -н е б уд ь к ар аб ін — м а у з е р к ал іб р у сім і ш істд есят п 'я ть сотих
аб о ж д р іб н о к а л іб е р н у гвинтівку « М а н н л іх е р -К а р к а н о » ?
— Ні, щ о с ь м е н ш е за к ул е м е т м е н е ніколи не цікавило.
— Д е ви бул и у п 'я т н и ц ю м и н у л о го тижня, д в а д ц я ть д р у г о г о ли­
с топ ад а?
— Тут у місті, сер.
— Ви теп ер ніде не п р ацю єте, то чи м аєте ви свід ків?
— М а ю , але не за весь час. В ран ці — хазяйка м о є ї кімнати... п о ­
пол уд н і о д н а дівчина; увечер і — в «Ель Чіко»...
— Щ о ви р о б и л и в перш ій половині дня?
— Нічого, пол ковнику. А л е ж д о Д а л л аса три години льоту...
Ц ь о г о р а з у він л іниво осм іхнувся.
— Ви й не м усили там бути. — Він кинув на м е н е б е зв ід р ад н и й
погляд, як к ар тяр б е з козирів. — А л е де ви б ули спр ав д і?
— Блукав м істом .
Ч ол овічок, щ о стояв поруч, в вім кнув од ин з ю п іте р ів і с п р я м у ва в
на м ене; і то ї ж миті посипалися запитання:
— Ви згадували п р о те, щ о ваш а р о д и н а голодує. В он а лиш илась
там, тоді як ви е м ігр ува л и ?
— Д е ви були, коли н ад ійш ла звістка п р о вби вство?
— Коли ви р о зк ус и л и Кастро, які ф акти р о зк р и л и вам очі?
— Яка дівчина б ул а з вами у п ’ятн и ц ю після о б ід у ?
— П о л о в и н а операцій, у яких ви б рали участь, провалилася...
— Вас це д и вує? — вигукнув я.— А д ж е ви від м ови л и ся від нас, а
біля Н о р м а н с ь к и х риф ів навіть нац ькувал и на нас англійців...
П о л к о в н и к п е реб и в мене.
— Ц і кадр и анулю вати,— звелів він асистентові; отж е, до пи т зап и ­
сували на плівку.
М е н е ту р б ув а л и п е р е д ус ім запитання то го асистента в п ід ж аку з
б о к о в и м и р о зр іза м и . Ж о д н е з них, взяте зо кр е м а, не зд а ва л о ся важ ли­
вим, але вони були м о в п уч о к стріл, випущ ени й в о д н у ціль. Я с п о д і­
вався, щ о він стріляв ними навмання, і ухилявся від них як міг. К олись
м ен е навчали: не давай ж о д н о ї ін ф о р м а ц ії б е з потреби, не го в о р и б іль­
ше, ніж м усиш .

119
 Хвилин ч е р е з с о р о к відчинилися од ні з в узьких дверцят, за яки-
С ми, як я гадав, м істилися кабіни для перевдягання. Х уд ор лявий ,
стрункий чо л о вік о б ій ш о в б а м б у к о в і зарості, перевиті ліанами,
й сів на ту р е ц ь к у п од уш ку. Він б ув б е з підж ака, в с о р о ч ц і з
підкачаним и рукавам и, і я зв е р н ув увагу на й о го волохаті руки. Ю п іт е р
сліпив мене, і я не о д р а з у впізнав його, н а ш о го захисника, щ о його ми
ось у ж е п ів р о к у не бачили. То б ув м а й о р М а л о н а чи як там його
насправд і звали, тод і — керівник к уб и н с ько го відділу Ц РУ. Виходить, він
ж ивий і зд о р о ви й .
— М а й о р е ,— вигукнув я,— ви м ен е п а м ’ятаєте? Л ейтенант Барона,
о п е р а ц ія «Цукор»...
Він зм ір я в м е н е х о л о д н и м п огляд ом , п отім усм іхн увся д о м о їх м у ­
чителів. М е н і здалося, він дав їм зр о зу м іти , щ о ні в я к о м у разі не
м о ж е п ор уч и ти ся за м е н е і вони м о ж у ть р об и ти зі м н ою , щ о їм за ­
м анеться.
— Ви знаєте, сер, я б п іш ов м ай ж е на все там, де йдеться п р о
Кастро. А л е вби вство п р ези д е н та не в м о їх інтересах — б уд ь ласка, п о ­
ясніть це в аш и м д р у з я м з Ф Б Р .
— Д авай те б е з істерики,— сказав полковник.
П р о те з м е н е вж е б у л о досить, той перехресний д опи т був ж а х ­
ливий, і я вваж ав їх н ю тактику — р ап тов а зм ін а тем и й таке ж р ап тове
п ов е р н е н н я д о п о п е р е д н ь о ї — під ступ ною . Я чекав підтр им ки з б о к у
М алони.
— Ви повинні д о п о м о гти мені, м ай о р е ,— гукнув я.— Інакш е хто ж
заступ иться за нас? Х іб а у нас є, скаж ім о, кон сул ? Н ік о го ж у нас не­
має, к р ім вас! С п е р ш у нам за б о р о н и л и створити у р я д в ем іграції, п отім
нас п озб ави л и б у д ь -я к о ї р об оти, далі припинили всі наш і операції, а
те п е р щ е — на тобі! — п ід о з р а у вбивстві...— М ій гол ос звучав різко,
це, м ож ли во, й о го д р атувало.
М а л о н а р о згл я д а в м ене з таким ви р азом , ніби й о го просили н аз­
вати ціну товарові, я к о го він не зб и р ав ся купувати. Якби я знав, щ о він
спр авді дум ає, то, м ож е, м о в ч ав би.
— М и, м о ж н а сказати, ж и ттям ризикували, м айоре. С ім н а д ц я т е б е ­
р е зн я — п о ж е ж а на судні «Льгов», н ав ан та ж е н о м у ц ук р о м , п р о сто п о ­
с е р е д гавані. Ч е р е з десять днів у К а й б а р ії вибух міни на п ар опл аві
«Баку», таку д ір к у зр о б и л и в носі, щ о л ю д и н а п р о й д е не нахиляю чись,
ха-ха! А ті чо ти р н ад ц я ть тисяч м іш ків ц у к р у на « С тр ітх е м Х іл » ? — Я п о ­
ве р н увся д о пол ковника.— Британське вантаж не судно, заф р ах то в ан е
советами. В о н о наскочи л о на риф и біля П у е р т о -Р ік о й п о тр а п и л о в док;
а п е р е д тим м у с и л о вивантаж ити цукор...
— За м о в к н іть ! — пр оси чав чоловічок.
Тепер у м а й о р а б ув такий вигляд, наче він скуш тув ав то го цукру,
щ о й о го ми біля пристані С а н -Х у а н у П у е р т о -Р ік о пересипали хім ікал іям и
і о с тато ч н о зіпсували. М а б у ть , й о м у б у л о н еприєм но, щ о я нагадав
тут п р о ці речі. Та о п е р а ц ія « Ц у к о р » вваж алася в певних кол ах найбіль­
ш и м п р о м а х о м м айора. З а неї д и р е к то р та є м н о ї с л у ж б и М а к к о н м ав
нагінку від президента. Н атр ап и в ш и на п о в ід о м л е н н я п р о це в р а н к о ­
в о м у б ю л е те н і р о зв ід у в а л ь н о го управління, Кеннеді н аказав припинити
акції: інакше, м овляв, за гр о ж у є відплата, почнеться дивер сій н а хім ічна
війна.
То були чорні дні д л я керівниц тва «А л ьф и». М и не м огли зр об и ти
той ц у к о р сол од ки м , отж е, М а л о н а м усив п е р е ш к о д и ти й о го до ставц і в
Ленінград. Він за тр и м а в навантаж ення р е м о н т о в а н о го судна, влаш тував-

120
ши там п ож е ж у, і р о з д о б у в собі — від імені е к с п р о п р ій о в а н о го влас­
ника плантацій — суд о ви й виконавчий лист на к уб и н ське д е р ж а в н е м ай ­
но; той колиш ній власник сидів у М а й ам і. Та все д а р е м н о , М о с к в а за я ­
вила п р отест д е р ж а в н о м у д е п ар там е н то ві: на о р д е р і п р о к уп ів л ю ц у к р у
сто я л о « ф р а н к о Гавана», отж е, то б ув у ж е не кубинський, а радянський
ц укор . М а й о р о в і не л и ш ал ось нічого інш ого, як п е р е п р о д ати ті чо ти р н ад ­
цять тисяч м іш ків н ібито для «покр иття складських видатків». Ц Р У са­
м о купил о зіпсований ц ук о р ; якусь д р іб н іш у таєм н у с л у ж б у це б р о ­
зорил о. А тут щ е М о с к в а почала судитися за од ин м іл ьйон збитків,
б о тим часом світова ціна на ц у к о р підскочил а на тр и н ад ц я ть центів
за фунт. Ганебна історія. Звичайно, М а л о н і не хотілося, щ о б вона
ф ігур ув ал а в п р о то к о л і Ф Б Р .
М а л о н а п р о сто зм у ш е н и й б ув м е н е виручити. І він це зр о б и в —
сам вим кнув ю пітер.
— Ц ей м ол од ик, звичайно, лиш иться в місті, полковнику, у в а ш о ­
м у п остій н ом у р о зп о р я д ж е н н і,— сказав він і кивнув мені, щ о б я йш ов
за ним.
Я п одався за с в о їм рятівником .
— Тобі, хлопче, не слід б у л о так р о зп у ск ати язика,— сказав він у ж е
на п ор озі, ф а м іл ь я р н о ш то в хн ув ш и м ене к у л а к о м під р ебр а. М е н е це
спантеличило. Н е в ж е він не о б р а зи в с я за той ш а н та ж ?
У передній сидів Ге к тор — під ф о то го л о ї дівчини б е з голови. Він,
ж е сти кул ю ю ч и , щ о сь д о в о д и в детективові. П е р е д Р аф ае л е м агенти
Ф Б Р , певно, спасували — той десь м ав з в ’язки; а от Ге ктор сидів тут, і
й о м у д о ве д е ться р о зд іл и ти м о ю долю .
— П р ивіт Р аф ае л ю ,— ш пигнув я його, п р о хо д я ч и м и м о .— В е че ря
вийш ла на славу!
— М и з вами щ е п о го в о р и м о , Тоні,— пр оси чав він.
П р о те нам б іл ьш е не суд и л о ся зустрітись.

У житті ч ас о м настає мить, після я к о ї вж е нем ає вор оття: тод і

z все йде лиш е вперед. Л ьотчики тр ан сатл ан ти чн о го спо луче н н я
** н ази ваю ть це «point of no r e t u r n » — точка посе ре д ин і польоту.
П р о м и н е ш її — і тоді вже, в р азі небезпеки, б уд ь -я к а с п р о б а
п ове р нутися н азад м арна. П іл оти зн аю ть ту мить, у них на те є карта.
Звичайна ж л ю д и н а не п ом іча є її.
Я теж не усв ід о м л ю ва в, щ о підходив д о тієї точки. Я хотів, щ о б
М а л о н а вирятував м ене з халепи, і він це зр обив. Так с а м о р іш у ч е він
д о м ігс я колись прийняття м е н е в ком анд у, н е зв аж а ю ч и на о п ір Гектора.
У н ього б ул а якась-то зн е о с о б л е н а прихильність д о м е н е — вона п о х о ­
дила з м о є ї к а р ’єри, наскільки він її знав. Ц Р У віддає п е ре вагу т р ь о м
видам співробітників: інтелігенції, край нім прави м та л івим р е н е гатам
усіх відтінків. Я колись був студ е н то м і — для М а л о н и — колиш ній че р ­
воний; ц ь о го б у л о досить, щ о б зацікавитись м н ою .
З власного д о св ід у я знаю , щ о ам ер и кан ська р о зв ід к а л ю б и ть сво­
їх яй ц его л ови х 1 з д в ох причин: по-перш е, вона р о згл я д а є їх як живі
а к ум у л я то р и ін ф ор м ац ії, а по-друге, вваж ає себе геніальним п о р а д н и ­
к о м уряд у, д о слів я к о го не завж д и прислухаю ться, б о п ор ад н и ко ві
завж д и б р а к у в а л о часу дістати вчений ступінь д о кто р а . К е р івн и цтво Ц Р У
нам агається п е р е б о р о ти цей свій к ом п л ек с н е повноцінності. В о н о п иш а­
ється тим, щ о м ає в с в о єм у апараті п р о ф е с о р ів на цілий університет.
1 Так на Заході прозивають науковців.

121
П о л о в и н а лю дей, щ о п е р е б у в а ю ть на оф іц ійн ій сл уж б і Ц Р У, м а ю т ь вищ у
освіту, од н а третина — вчені ступені. А п а р а т упр авл ін н я з ш к ур и пнеть­
ся, аби запопасти якнай б іл ьш е спеціалістів, н аукових співробітників, о з ­
б р о їти с я е л е к тр о н н о ю техн ікою . Там за п р о с т о уж и вається академ ічний
ж а р го н п о р я д з м о в о ю А л ь Капоне. З кол и ш н ім и батістівц ям и типу Гек­
то р а м а й о р го в о р и в к уц и м и ф р азам и , як гангстер, для інших у н ього
б ув збагачений запас слів, навіть зв о р о ти з галузі кібернетики. Тоді у
н ь о го л егко спливали з язика такі п оняття з техніки а в том а ти чн ого уп ­
равління, як «потік ін ф ор м ац ії», «оптим альний варіант», « м о д е л ю в ан н я »
тощ о.
З а р а з він зо в с ім не говорив, водій гнав м а ш и н у яким ись о к ол и чн и ­
ми вулицям и. О д и н а д ц я та година. Ц ікаво, чи не везе він м е н е д о себе
на с л у ж б у ? Раф аель якось казав, щ о Ц Р У м ає сво ї зам а ск ов ан і р е зи -
де н тур и б ільш як у тр и д ц яти ам ер иканськи х містах. Н о м е р и їхніх теле­
ф он ів наведені в за га л ь н о м у списку Ц е н тр а л ь н о го р о зв ід у в а л ь н о го уп ­
равління, але б е з адрес. Х т о хоче о д е р ж а ти адресу, м уси ть знати п р із­
в и щ е резидента. А с е р е д л ю д е й « А л ь ф и » знав й о го л иш е Раф аель.
М а ш и н а упо віл ьни л а рух, теп е р ми їхали в з д о в ж в и со ко ї д р о т я н о ї
сітки, п р о р о с л о ї ж и в о п л о то м . Н а сигнал водія р озчи н и л и ся гратчасті в о ­
рота; п р о м е н і ф ар, п о ш тр и хо ва н і д о щ е м , наш товхн ул ися на сірий гра­
нітний м ур. Н іхто не чекав на нас. М е н і здалося, ніби п е р е д оч и м а п р о ­
м е л ь кн ул а антена, але в ту ж мить, ми в'їхали в гараж. Д е сь у д в о р і за ­
гавкав собака.
К аб інет М а л о н и на д р у г о м у п овер сі був обставлений б е з пр етен ­
зій — м еталеві к анц еляр ські меблі, губчаста гума, лам пи д е н н о го світ­
ла; п р о те р о з м ір и п р и м іщ е н н я давали підстави припустити, щ о М а л о н а
п іш ов на підвищ ення. Н е в ж е й о м у не п о ш к о д и в той скандал з ц у к р о м ?
Ц іл к о м м ож л и во, щ о за все це м ав від повідати хтось у Ваш інгтоні.
Він сів за письм овий стіл і натиснув на клавіш селектора.
— П ок л и чте д о м ен е д о к т о р а С тю а р та ,— звелів він.— Так, з апа­
р атом . А п о тім лікаря. Тим часо м звеліть В ай л е ру підготувати о б л ік о в у
к ар тку для номера...— Він назвав ш ести значн е число, зняв р у к у з клаві­
ш а й глянув на м ене.— А д ж е ви зд о ро ви й , Тоні? П р а в д а ж ?
— Ц іл к ом , сер.
С к л а д а л о с я враж ення, щ о всі співр об ітн и ки р езиден тур и, н е зв а ж а ю ­
чи на п ізн ю годину, були на місці. «За вд ан н я ,— п р о м а й н у л о у м ене в
голові.— Він п о ш л е м е н е на завдання, сам ого, б е з «А л ьф и »!
Т акого щ е не бувало. Щ о ж, для м ен е це тільки на кращ е, я м усив
вирватися звідти, від Раф аел я м ені д о б р а вж е не ждати, і від Ф Б Р теж.
А л е ж М а л о н а запевнив, щ о я лиш уся в м істі? А втім тон, яким він
р о з п о р я д и в с я м н о ю , свідчив п р о те, щ о він м іг і не рахуватися з
Ф Б Р . М е н і спало на д ум ку, щ о, м ож е, він сам і є тут резидент, «chief of
station», як вони називаю ть. І тут я п об ачи в на столі д о к а з того, щ о я
не пом илився. Н а зо л о тій попіл ьничці б у л о в и гр а вір ув ан о біблійський
а ф о р и зм : «І пізнаєте істину, й істина зр о б и ть вас вільним. Іоанн, глава
8, стих 32». Виставити н а п о к а з такий текст м о ж е тільки бос.

Д о к т о р С т ю а р т виявився с у х о р л я в и м ч о л о в ік о м з д о вги м и нер-

ті вовим и пальцям и. Як л ю д и н а з в и щ о ю у н іве р си те тсь к о ю осві-
" тою , він, певно, нал еж ав д о чиновників із с е р е д н ім ок л ад о м ; у
с а м о м у апараті Ц Р У співр об ітники о д е р ж у в а л и від чо ти р ьо х д о
д в а д ц я ти о д н о ї тисячі д о л а р ів на рік. Відпустка, страхуван н я життя, пен­
сія — все, як і в д е р ж ав н и х сл уж б ов ців , тільки цих у б уд ь-який час м о г-

122
ли перекинути куди завгодно, не с казав ш и причини. Д о к т о р С т ю а р т м ав
такий вигляд, наче він весь час д у м а є сам е п р о це.
— Я хотів би мати з м о г у написати п р о вас такий звіт, щ о являв би
с о б о ю бездоганний, чистий портрет, о с о б л и в о щ о д о в а ш о ї щ ир ості,—
м ови в він, звел івш и п ом ічн и ко ві встановити апарат. Г о л о с о к у н ього б ув
такий слабенький і такий р озм ір е н и й , як він увесь, б е з в и р азу і е м о ­
цій.— Я к щ о ви м ені в ц ь о м у д о п о м о ж е те , Тоні, я завж д и ц іл к о м і п о в ­
ністю п ід тр и м а ю вас.
— Ц е д е те к то р б рехні?
— М и щ е н а зи в а єм о й о го поліграф .
Д о к т о р С т ю а р т сухо к аш л янув і взявся за гум ови й шланг, з я кого
звисав кабель. Й о го асистент в стр ом и в ш тепсель у р озе тк у. М а л о н а щ е
р ан іш е залиш ив кабінет. Він м іг стояти за стінним д зе р к а л о м , щ о на­
певно м а л о вигляд д зе р к а л а тільки з о д н о г о боку. А м ож е, й о го ц іка­
вив тільки загальний «ф он» д о п и ту й о б л ік о в а картка.
— Ц е — н ау к о в а апаратура, щ о сигналізує п р о всі м и м овіл ьн і зм і­
ни в л ю д с ь к о м у ор ганізм і, я к щ о хто каж е н епр авду,— зауваж и в асис­
тент н е м о в б и читаю чи інструкцію .— В наш их р ук ах він р е агує з а б с о ­
л ю т н о ю точністю .
Ц е зв уч а л о н е п е р е к о н л и в о — звичайні вступні ф рази.
— П р е кр асн и й портативний ящ и чок,— м о в и в д о к т о р С т ю а р т .— Ч о ­
тири р о к и т о м у од ин м ій кол ега прилетів з ним із Т окіо в Сін гап ур . Він
д о б р а в с я д о сво го н о м е р а в готелі сам е вчасно, як б у л о д о м о в л е н о .
Ввім кнув апарат у п е р е в ан таж е н у е л е к т р о м е р е ж у — і зр а з у ж к о р о т к е
зам икання, в у с ь о м у готелі п огасл о світло...
Я з ввічливості посм іхнувся, а й о го асистент захихикав, хоча він чув
ту історію , м абуть, не вперш е.
— В насл ідок ц ь о го виник скандал,— вів далі д о к т о р С т ю а р т ,— щ о
поставив н а ш о го посла у складне становищ е, накликав гнів Л о н д о н а і
зм уси в Д ін а Раска п и с ь м о в о вибачатися п е р е д сін гап урськи м п р е м ’єром .
— Яка ж д о л я спіткала в а ш о го к о л е гу ? — поц ікави вся я.
— Коли сталося к о р о тк е зам икання, й о го та асистента б у л о викри­
то, а з ними й агента в ій ськ о в о ї розвідки, я к ого вони м али за в е р б у в а ­
ти. Всі тр о є п о тім стрілись у в ’язниці. Каж уть, ніби їх там навіть кату­
вали. П о т ім за них дали викуп — під в и гл яд о м д о б а в к и д о е к о н о м іч н о ї
допомоги... Звичайно, їх звільнили з р об оти .
Він го в о р и в неви м уш ено , наче рівний з рівним, і, здавалося, б у в
д у ж е зад овол ений, щ о й о го апар ат стоїть не в С інгапурі.
— Всі ми не святі,— в е л и к о д у ш н о м ови в асистент.— У к о ж н о го з
нас є сво ї таєм ниці; і ми не хочем о, щ о б хтось їх вим анив у нас.
— М и л иш е п р о п о н у є м о вам бути ц іл к о м щ и р и м ,— сказав д о к т о р
С т ю а р т.— З а р а з я назву кілька запитань, щ о їх вам поставлять пізніш е;
я к щ о ви на якесь із них не з м о ж е т е відповісти ц іл к о м правдиво, скаж іть
мені, а я п отім с п р о б у ю те запитання с ф о р м у л ю в а т и інакше.
Ц е зв уч а л о досить л ю б ’язно; м ені надавали м ож л и в ість д о б р о в іл ь ­
но признатись у всьом у, в невим уш еній об стан овці. Рік т о м у в прий­
м а л ь н о м у та б о р і вони були не такі раф іновані. В и п р о б у в а н н я вж е п оча­
лося, хоч і б е з детектор а.
— Тоні, вам д в ад ц я ть вісім ?
— Так, сер.
— П о ч у в а єте себ е н е п оган о?
— Б езум о вн о .
— З нер вам и все гар азд ?

123
 — Гадаю , щ о так.
— У ваш ій б іо гр а ф ії є які-н еб уд ь таєм ниці, щ о ними вас м о ж уть
ш ан таж ув ати ?
— Ніяких.
— Вас м учить ч ас о м п очуття сам отності, провини; м ож е, к о ш м а р ­
ні сни?
— Д у ж е рідко.
— Ви часто стр аж д аєте від п о р у ш е н н я п р о ц е с у тр авлення ?
— М а й ж е ніколи.
— Ви к о л и -н е б уд ь напивалися д о б е зтя м и ?
— Ні, сер.
— В аш а р о д и н а ж иве на К уб і?
— Так.
— Ви не п ід тр и м ує те з н е ю зв 'я зк ів ?
— М а й ж е ні. Іноді в и п ад к о в о надійде якась звістка.
— Ви вивчали ж у р н ал іс ти к у?
— Так, але не скінчив навчання, став сол д атом .
— Ч о м у ви п о б аж ал и п р а ц ю в а ти на нас?
— Я п е р е й ш о в сюди, щ о б бор отися.
— Є і якісь інші причини?
— Коли хочете — так: м е н е тут викинули на вулицю .
— Ви п ер есл ід уєте і якусь о с о б и сту м е ту?
— Так, сер. Коли пощ астить, я сп о д ів а ю сь на стипендію .
— Ви п р и хо вуєте від нас щ о -н е б уд ь, не п е р е д б а ч е н е ц им о п и то м ?
— Ні, с в ід о м о не п р и х о в у ю нічого.
— О ’кей.
П о т ім вони почали п оясн ю в ати мені, щ о й д о чого в т о м у апараті:
го ф р о в ан и й ш ланг — к о н тр о л ь за диханням , м ан ж ети — для в и м ір ю в а н ­
ня тиску крові та частоти пульсу, е л е ктр о д и р е є с тр у ю ть виділення поту.
С п р а в ж н ій о б р я д залякування, схож ий на д е м о н стр ув а н н я зн ар яд ь ка­
тування в середньовіччя. А си сте н т о п е р е за в ш л ан го м м ені груди й зв е ­
лів підкачати лівий рукав.
— С к о р о над ійде уд о с к о н а л е н а м о д е л ь ,— м ов и в він т о н о м п р е д ­
ставника ф ір м и.— В она р е єстр ує б іо с тр у м и і навіть р ух повік.— Він стяг­
нув м ан ж ети й затиснув е л е ктр о д и на м о їх руках.
Тепер п очи нал ося спр авж нє вип робуванн я. М е н і видно було, як троє
пе р виводили на пап ер овій стрічці тр ем тли ві лінії. М о ї м учителі о б е р ­
нули мій стілець так, щ о теп ер я дивився на стіну, і звеліли не в о р у ш и ­
тися. М е н е р а п то м наче ж а р о м обси пало. П ісля всього, щ о я п е реж ив
у «Ель-Чіко», в « С а д к у аллаха» та в Ф Б Р , п р о н ор м ал ьн и й стан уж е не
м о г л о бути й м ови.
— Тоні, ви взагалі дивитесь п еред ачі тел е баче н н я?
М а б у ть, це звичайне к о н тр о л ь н е запитання, щ о б п о тім перейти д о
головного...
— Ви, часом, не бачили, як Рубі застрели в О с в а л ь д а ?
Господи... вони й тут п о ч и н аю ть з то го самого...
— С кіл ьки дівчат ви вж е м али в М а й а м і?
А д о чо го щ е ц е? Зап и тан н я налітали на м е н е з тилу, я вж е не
бачив звідки. Я знав, щ о той д е те к то р б ув ц іл к о м н о р м а л ь н и м яви­
щ ем , ч асти н о ю ам ер и канськи х буднів. Щ е кілька р ок ів т о м у ним к о ­
р истувалися л иш е в поліції, а теп ер він не дивина навіть на п ід п р и єм ­
ствах. Багато які ф ір м и п е р іо д и ч н о сад овл ять на отакий стілець своїх
п р овід ни х сл уж б ов ц ів .

124
 — Ч о м у ви с п е р ш у удавали, ніби не знаєте ц ь о го апар ата? А д ж е вас
рік т о м у п р оп ускал и ч е р е з пол ігр аф !
— Ви п ід тр и м уєте з в ’язки з с во їм и л ю д ь м и ?
— Яким и о б хід н и м и ш л яхам и ви п ід тр и м ує те з в ’язки з б ать к івщ и ­
ною ?
І вр а з я відчув, щ о від повідати на запитання м ені стає чим далі
важче. Щ е в д о м а ми часто влаш товувал и такі репетиції, навіть з таким
сам и м д е те к то р о м . А л е тут б у л о інакш е — ну, як о то м ан е вр и і с п р а в ж ­
ня війна. Краплини п оту котились м ені по спині — вони лоскотали,
як хо л од ні ш ротини. Тільки не д у м ати п р о Гавану, навіть я к щ о вони ні­
чого не м ож уть. «І пізнаєте істину...» — не йш ла з д у м к и та ф р а за — д е ­
віз М алони.
— Тоні, щ о ви п р и хо вуєте від нас?
— В ам щ о сь гов ор и ть ім я Л о п е с ?
— Ви п очуваєте в то м у ? М л я в іс ть ? Н е р в ує те сь ?
— Так, наче п о р а здаватися?
«...й істина зр о б и ть вас вільним». Я почув, як д о к т о р С т ю а р т п о ­
каш лю є, як рветься папір. П о т ім м е н е о д в ’язали.
— П ер сп ективи не такі вж е й гарні,— почув я гол ос асистента. Він
вийш ов з-за стол у й заш ел естів стрічкам и п ап е р у з кривим и лініям и.—
Сер, гляньте на ім пульс при ч о ти р н ад ц ято м у , п отім при д в а д ц я т о м у та
с о р о к о в о м у ! Н е д в о зн ачн и й шок, р е ак ц ія сер ц я і виділення поту. Ц ей
ім пульс з'я в и в с я після запитання « Щ о ви п р и хо вуєте ?» Д алі коливання
йдуть аж д о кінця.
— Тоні,— п ор ад и в д о к т о р С тю а р т,— здавайтеся. В аш а крива — ж а х ­
лива. Вам не п ерехитр увати ц ь о го апарата. Він викрив вас.
Ц е теж вхо д и л о д о їх н ь о ї п р огр ам и , вони д ове л и п ’єсу д о кінця, я
знав, щ о так м ус и л о бути. П о тім усе скінчилося, м ені за п р о п о н у в ал и
щ о сь випити, я відм овився, дали сигарету, я взяв її. Кілька запитань за ­
сіли в мені м о в стріли в ж и в о м у тілі, п р о те вони й не здогадувались,
які саме.

М а л о н а привів лікаря, чо л о вік а п р и б л и зн о м о г о віку, м о то р н о го ,

О р уд о го . Вони ж в а в о р о зм о в л я л и на зв и ч н о м у ж аргоні.
° — О б л и ч ч я агентства в цій частині світу н ав р я д чи м о г л о зм ін и ­
тись на гірш е,— п очув я гол ос лікаря. Певно, р о з м о в а точилась
на « н а у к о в о м у» рівні.
— І все ж ясно, щ о сам их гр о ш е й зам ало, аби р о з в ’язати с тр у к ­
турні п р о б л е м и ,— зауваж и в м ай о р .— Треба ш укати триваліш их ф о р м
впливу.
— А п о -м о єм у , сер, ми все ж там д о л а р а м и та « каділ л акам и» пе­
р е в а ж у є м о інші зац ікавлені стор они .— Л ік ар відкрив с а к в о я ж і дістав
звідти інструменти, сер е д них м аленький м о л о то ч о к .— А д ж е тоді ми й
голоси за С ір іл а А д у л у теж скупили.
— С к уп и л и ? — М а л о н а хихикнув.— М о ж л и в о , д р іб н и х ватаж ків. А
крупних не за ф р а х тує ш і на півдня.
Такі переп ад и були типові для їхніх р о зм о в . З висот о б м ін у д у м ­
ками на рівні оф іц іал ьн и х кіл вони в р а з падали д о стилю Чікаго. А щ о
я не знав тем и їх н ь о ї р о зм о в и , то зве р н ув увагу лиш на вислови та ін­
тонації. М а й о р , здавалося, був у д о б р о м у гум орі, н е м о в б и звільнився
від якогось тягаря. О с ь він п ов е р н ув ся д о об сл уги детектора, щ о сам е
закр ивал а валізу з апаратом .

125
 — Н у як — ви зад о в о л е н і Тоні?
— Р езультати д е та л ь н о ї експ ер ти зи ми п о д а м о ч е р е з годину, сер,—
відповів д о к т о р С тю а р т.— Й о го інтелект сягає десь б л и зь к о ста д е в 'я ­
носта.
Індекс 190 — на с о р о к пунктів вищ е за дані генія! Ц е зв уч ал о при­
ємно, та, видно, то б ув п р о с то їхній к о д і м іг озн ачати щ о завгодно.
— С т о д е в 'я н о с то ,— п о в то р и в М а л о н а б ай д уж е .— Спасибі, панове,
на ц ь о м у й покінчим о.
Зд ава л о ся, ін ф о р м а ц ія зад о в о л ьн и л а його. Він сів на письм овий
стіл і загой д ав ногам и — досить л е гк о в аж н а п о за для л ю д ин и його ста­
новищ а.
Д е те к то р н и к и вийшли, й л ікар зах од и вся вистукувати мене. П о тім
вислухав с е р ц е — м ож е, то б ул а л иш е ф ор м ал ьн ість, п р о те м о ж н а б у ­
л о б ц ь о го й не робити, коли б р е зул ьтати п е ре вір ки на д е те к тор і були
негативні.
— В ам вир ізувал и ж овчний пухир ? — запитав він.
— Ні, сер, то виймали кул ю ; два з п о л о в и н о ю р оки том у.
Він натискав на ш р а м з усіх боків, б у р м о ч у ч и щ о сь п р о куб ин сь­
ку хір ургію . М а л о н а глянув на годинник. У м е н е б у л о таке враж ення,
щ о і все інш е п р о й ш л о д о б р е для мене: п е р е в ір к а о с о б и й м о г о м и н у ­
лого. Т отож ність м о є ї о с о б и сум нівів не м о гл а викликати, і все ж м е н е
щ о сь тр ивож ил о. Н е в ж е я десь припустився пом илки, і вони це вияви­
ли? Х т о знає, який новий м атер іал вони зіб р али п р о м е н е з часу
о с та н н ьо ї зустрічі, які нові д о сл ід ж е н н я м о є ї о с о б и п р ове д е н о. Д е я к і
кубинці, заслані ч е р е з прийм альний таб ір після березн я, м огли знати
м ене: по зустр ічах на вулиці, по універ си тету аб о по арм ії. К о м п ’ю те р
за сек у н д у м іг перетр авити всі м атер іал и п р о мене, зіставити їх, а р е ­
з ю м е м о г л о бути у М ало ни .
— Тоні,— м ов и в він, коли л ікар п е р е в ір я в мій колінний реф лекс,—
ви скарж и тесь: б е з р об оти , ніяких операцій, не д а ю ть ходу, так?
— С а м е так, сер.
— А л е так не пови нно бути. Н е о б о в ’я зк о в о ж, щ о б к о ж н о го р а зу
б ув зн о в у Кастро...— Він зв е р н ув ся д о л ік а р я : — Н е покалічте й о м у к о ­
ліна, д о кто р е , м о ж е статися, щ о він схоче щ е р а з п об ув ати в горах.
— Я за р а з кінчаю , сер.
Б ул о вж е за північ. Ч о м у вони так квапляться з усім ц и м ? І в р а з
я збагнув, щ о М а л о н а хоче послати м е н е в якусь ч у ж у країну, п р и ч о м у
те р м ін ов о. «Н е о б о в ’я зк о в о ж, щ о б к о ж н о го р а зу б ув зн о в у Кастро...»
Щ о б це м о г л о о зн ачати ? Така п ерспектива л якала мене. Н іхто її не пе­
редбачав, коли я виїздив з Гавани. Тоді щ о д н я відб увал ись акц ії к о н тр ­
р е в о л ю ц іо н е р ів , п р е л ю д ія д о вели ко го вторгнення. Я м ав виявляти, д е й
коли з а г р о ж у ю т ь напади, н ік о м у з нас і на д у м к у не спадало, щ о м о ­
ж уть д о р у ч и ти щ о с ь інше. Я не м ав ніяких в к а зів о к на такий випадок.
А коли він з а п р о п о н у є м ені щ о с ь таке...
— М а й о р е ,— спитав я,— а щ о : п р оти К астр о не м о ж н а ?
— С к о р о й туди н ам б у д е зел ена вулиця.
— А хіба К у б а вж е не входить д о в а ш о ї сф е ри діяльності, сер?
— Н а жаль, Тоні, я не м о ж у вам р о зк р и ти с хе м у н а ш о ї орган ізац ії.
Куди вони н а м ір я ю ть с я м е н е послати? « П о б у в а т и в горах...» М е н і
спало на д у м к у К онго; але чи є там го р и ? Вони згадувал и А д у л у, там ­

126
те ш н ьо го п р е м ’єра. В М а й а м і ходили чутки, щ о Ц Р У в е р б у є пілотів для
когось за океан. Н е д а в н о б е зс л ід н о зник А л ь б е р т о , а п о тім від н ь ого
надійш ла листівка з Л еоп о л ьд віл л я. К ол иш ніх членів е кіпаж ів «Б-26», щ о
дали м аху в бухті Кочінос, нібито опитували, чи не п ід к ача ю ть вони, як­
щ о їм б у д е д о р у ч е н о п ов ітр ян е постачання п івд е н н оаф р и кан ськи х та
р о д е зій ськи х найм анців; там, м овляв, панування в п овітр і забе зп е че н е .
К убинці в б ой о в и х о п е р а ц ія х у нетрях А ф р и к и ! М а с ш т а б и діял ьності
Ц Р У б е зм е ж н і й темні, як сам е Конго; уб и в с тво Л у м ум б и , а р е ш т Гізен-
ги... Ц Р У висунул о А д у л у , який у С хідній п р о в ін ц ії не виправд ав сп о д і­
вань, а н е заб ар о м , здається, поставить на Ч ом бе , той, каж уть, надій­
ніший.
— О д ягай теся ,— сказав л ікар і почав складати інструм енти.
Ні, К о н го навряд... Я ж не пілот, ф р а н ц у з ь к о ї м о в и не знаю , та й
М а л о н а, певно, нічого спіл ьного з ц и м д іл о м не має. М а л о й м о в ір н о ,
щ о б о п е р а ц ія м и в А ф р и ц і керувал и з М а й а м і; о д н ак М а л о н а п о в о д и в ­
ся так, наче зб и р ав ся р о зп о ч и н ати н ов у спр аву і ке рувати нею. К р ім
того, п р о опер ац ії, яким и самі диригували, ті л ю д ц і ніколи не говор и л и
пр ям о. Значить, вони б і А д у л у не назвали, якось к а м уф л ю в а л и б його:
«наш д р у г на півдні» чи «мідний гріш біля річки»; щ о сь у т а к о м у
плані.
М е н і стало трохи легш е. А л е щ о вони все-таки затіваю ть і як м ені
викрутитися? І чи м о ж л и в о це взагалі?

— Тоні, м ені п о тр іб н о кілька б рави х хл опц ів для о д н ієї ч уд е с-

ft н о ї ім п р о в іза ц ії,— почав М а л о н а, коли ми лиш ились удвох. Він
сказав це ніби м іж інш им, м о в б и не н ад аю чи с в о їм сл о вам о с о б ­
л и вого значення.— Н а м тр е б а активізувати анти кастровський р ух
і перетягти на свій бік нер іш учи х л ю д е й у Ваш інгтоні. Біля б е регів П а ­
нами ми влаш тували табір...— Він удав, ніби р о згл я д а є якийсь тури стсь­
кий путівник.
— Ц е не для мене. Я б волів якесь спр авж н є діло.— Я вж е чув
п р о той табір, там зіб р ал и кубинськи х авантю ристів, а т а к о ж тайвансь­
ких китайців та втікачів з П ол ьщ і. Д л я виконання особ л и ви х завдан ь у
б уд ь-як ій частині світу.
— Ви с п е р ш у вислухайте. Раф аель за п р о п о н у в а в н ам ось щ о: кіль­
ка десятків хлопців, ви м уш тр ув ан и х п о -к у б и н с ь к о м у і в кастровській
ф орм і, в и са д ж ую ться д е -н е б у д ь у Ф л о р ід і, р о з г р о м л я ю т ь якийсь готель
і п о в е р та ю ться на св о ї човни. Ц е зб у р и ть гр о м а д с ь к у д ум ку, і ми зн о ву
м а т и м е м о зелену вулицю . Вихідний пункт — м ал есен ький о с тр іве ц ь у
К а р іб с ь к о м у м орі.
— Вибачте, сер, ця о п е р а ц ія не для м ене.— П отр ап и ти в таку к о ­
м ан д у — то справді останнє діло. Д о речі, н е п оган о б у л о б, якби м а й о р
вирішив, щ о я не здатний на підлість.— Н ехай Раф аель б е р е туди с в о ­
їх д р уж ків ,— д о д а в я.
— Я знаю , у вас непр иєм ності з « А л ь ф о ю » .— М а л о н а н епевн о ус­
міхнувся, п отім пустив щ е дві п р об н і кулі. О д н а п р о п о зи ц ія стосувал а­
ся Венесуели, д р у га Болівії. Я к атегор и чн о від м ови вся від обох.
— Тоді є д е щ о ближче, досить п р ивабл иве в кл ім а ти ч н о м у від н о­
ш енні,— він го в о р и в як м аклер, щ о п р о п о н ує зе м е л ь н у ділянку.— Ц е
м о я найвигідніш а п р о п о зи ц ія, Тоні. І остання в списку.
Й о го тон зм уси в м ене прислухатись уваж ніш е. Тим часом щ о с ь у па­
л о в ш кіряний м іш ок, щ о висів з б о к у п и с ь м о в о го стол у М алон и. Він

127
вийняв кап сулу п н е в м ати чн о ї пош ти, у якій, очевидно, л е ж ав докл ад н ий
висн овок м о є ї п ер евір ки на д етектор і; я зд о га д ав ся п р о це з його п о ­
гляду, к и н уто го на мене. Тепер я зр о зу м ів , щ о він, п е р ш ніж підійти д о
гол овного, очікував наслідків перевірки. Тут оті електричні сповіді спри­
йм али с е р й о зн о ; це був кул ьтовий о б р я д к о н тр р о зв ід к и . Як висвячен­
ня п о п а дає п р а в о о б р а н о м у стати благочинним . Д л я чо го ж він о б р а в
мене?
М а л о н а сховав папірець.
— С т о д о л а р ів на день на завданні, три тисячі п р е м ії за успіх і
стипендія: чотири сем естр и на ф акультеті ж урн алістики в б у д ь -я к о м у
університеті, на ваш вибір.
Певно, він у в а ж н о пр очитав висновки експ е р ти зи і зн ай ш ов м оє
д о ш к у л ь н е місце,
— А щ о ви, сер, хо чете за це? — спитав я.
— В ід в а ж н о го хл о пц я для Д о м ін ік а н с ь к о ї Республіки.
Значить, туди, то м у й п р о гори йш ла м ова. Я чув, як закал атало
м о є серце. Щ о ж там р о б и л о Ц РУ, на д р у г о м у за ве ли чи н ою А н тіл ьсь-
к о м у острові, по сусід ству з К у б о ю ? Д в а м іся ці т о м у військова хунта
в С а н т о -Д о м ін г о захоп и л а владу і скинула л іб е р а л ь н о го п р ези д е н та В о ­
ша. Ж м е н ь к а п р о д аж н и х генералів, певно, у зм о в і з в ій сь к о в о ю м ісією
та р о з в ід к о ю С Ш А . Щ о п р а в д а , за в к а зів к о ю Кеннеді д ипл ом атичн і від­
носини з р а з у ж б у л о р о зір в а н о . А л е Д ж о н с о н п о за в ч о р а визнав р е ж и м
путчистів — це б ув один з й о го п ерш и х заход ів у р ол і президента. Щ о
я м ав р об и ти в країні, п р ирученій ним ? М о ж е , звідти п л ан ую ть новий
у д а р проти К уби ?
М а л о н а спитав:
— Ну, це вам підходить, Тоні?
— М о ж л и в о , м айо ре. Тільки я щ е не у я в л я ю собі, щ о й д о чого...
— Щ о ж сам е вам н еясно?
— Та... як вам сказати, сер. П р о с т о не зн а ю суті справи.
— С ь о г о д н і вранці там п оча л о ся повстання... Вірніш е, у ч о р а вран­
ці,— уточнив він.— Н е б о зн а -я к а подія. П ів то р и сотні чо ло вік — студ е н ­
ти, зуб н і лікарі, адвокати, ар хітекто ри та кілька б е зр о б ітн и х,— о б ’єднані
у ш ість загонів, десь у горах. С л а б о о зб р о є н і, л иш е р у ч н о ю вогнепаль­
н о ю зб р о є ю , м ай ж е б е з підтр им ки з б о к у населення. А л е ж К астр о теж
б ув ад во ка т і починав щ е з м е н ш и м загоно м .
— Щ о ж д о м ін іка н ськ а ар м ія — не м о ж е впор атися з ним и?
— Та ви ж знаєте, л ю д и йдуть у солдати аби л е гш е ж илося, а не
для того, щ о б ш укати нагоди вмерти.
— А чо го ви ж д е те від м ен е?
М а л о н а пильно поди ви вся м ені в очі. Ц е б у л о вир іш альн е запитан­
ня. В о н о м о гл о привести в р ух м еханізм , я к о го вж е ніхто п отім не міг
зупинити. М а й о р знав п р о це, та і я був не з новачків. Д о сі М а л о н а по
суті нічого не сказав. З тим, щ о я вж е знав, він м іг м е н е п р о сто п р о ­
гнати чи відпустити, за л е ж н о від обставин. А ч е р е з кілька хвилин це
вж е не зал е ж а ти м е від й о го волі.
— Ви спуститесь на п ар аш уті за Ц е н тр а л ь н и м и К о р д іл ь єр а м и й
приєд наєтесь д о бунтівників — д о загону, скл ад я к ого н ам відомий. З в и ­
чайно, п р и б у д е те як друг, як кубинський р е в о л ю ц іо н е р . Ви принесете їм
д о п о м о г у : з б р о ю , боєприпаси, м едикам енти , харчові концентрати. Ви

128
так ож д а вати м ете тактичні вказівки, військові п о р ад и — ви ж п р о с то з
р е в о л ю ц ій н о ї батьківщ ини. Загін чекати м е на вас; по ваш е п р и буття
його сповістять п о радіо.
— Загін м ає р а д іо з в ’я зо к з К у б о ю , а ви п р о с т о під кл ю чи те сь д о
н ього? А л е ж вони м о ж у т ь запитати К убу!
— Ніяких запитів не буде, Тоні. З а д ур н и ків ви нас маєте, чи щ о ! М и
підкинули т о м у заго н о ві н а й м о д е р н іш у р а ц ію : легенька, п р о ста в к о ­
ристуванні; р ад іу с д ії сто миль, п е р е д ає л и ш е на од ній хвилі.— Він са-
м о в д о в о л е н о всм іхнувся.— Ті п р остаки гадаю ть, щ о р а д и р у ю т ь к уб и н ­
ській станції біля Баракоа. А н асправд і вони м іц н о п р и в 'я за н і д о хвилі
С ан -Ісід р о. Там — ш таб д о м ін ік а н с ь к о ї авіац ії і н а ш о ї вій ськ ов о ї м ісії
теж. Та р ац ія за б е зп е ч у є ш и р оки й потік ін ф о р м ац ії.
Усе це він го в о р и в легко, весело, в тоні н е в и м у ш е н о ї р о зм о в и . Він
ум ів показати себ е д о б р и м зн а в ц е м речей, з яким и м ав сп р ав у — хай
то б у д е р а д іо ап ар атур а, д ер ж ав н и й устрій якоїсь країни чи о р ган ізац ія
повстання. П о с л у х а в ш и його, м о ж н а б у л о зр о б и ти висновок, щ о там, у
до м ін ікан ськи х горах, я б у д у є д и н о ю р о з у м н о ю л ю д и н о ю с е р е д сам их
тільки дурнів. Ц е справді хи тро п р и д ум ан о, певно, заслуга « в ід ом ств а
б р уд н и х тр ю ків», як п р о зв ал и це відділення Ц Р У . І як м и л о з б о к у м а ­
йора, щ о він так о д в е р т о р о зп о в ів м ені п р о свій план. М о ж н а б у д е
знайти спо сіб припинити ту радіогру...
А л е тут-таки я збагнув, щ о ці в ід о м о сті н ічого не д а д уть мені. І від­
м овитися я вж е не міг, б о М а л о н а посадить мене. З а правилам и, щ о їх
д о т р и м у ю ть с я всю д и в п од іб н и х ор ганізац іях, він у ж е не м ав п р ава
спускати м ен е з очей після та к о ї ін ф о р м ац ії. Я не м іг ні вийти з гри, ні
принайм ні п о в ід о м и ти Л опеса, я к о го м ені б у д ь -щ о тр е б а б у л о п о п е р е ­
дити щ о д о «Ал ьф и». Д о тайника м ені вж е не дотягтися, як і д о те л е ф о ­
ну, щ о б ув у нас р е зе р в н и м з а с о б о м з в ’язку. Д в е р і зам кнулися, п о їз д
руш ив. Я лиш ився наодинц і з м а й о р о м та й о го планом .
Певно, М а л о н а пом ітив мій настрій.
— Н е бійтеся, Тоні!— Він скочив зі стол у і став п еред і м н о ю .—
Ваш а р о л ь на всіх етапах д о б р е п р о д у м ан а. О п ти м ал ь н и й варіант! О п е ­
рац ія р о зго р та ти м е ть с я так с ам о п р ям ол іній н о, як наш р е й д на т о р п е д ­
них катерах д о М ір а м а р а . П р о ваш е п о в е р н е н н я те ж п одум ал и. Ви о д е р ­
ж ите чуд есн у новинку — р ятувал ьний пристрій ам е р икан ськи х військо­
во-п о вітр яни х сил, «небесний гачок»!
— Н ебесний гачок?
Як звичайно, ви клад аю чи новий козир, він злегка п о го й д ув ав ся — з
п яток на пальці, з пальців на п ’ятки.
— Ц е такий н ейл онови й ш нур, з к о м б ін е з о н о м на о д н о м у кінці і
з газов и м б а л о н о м на д р уго м у . Як тільки ваш а м ісія скінчиться, аб о
вам за гр о ж у в а ти м е якась небезпека, ви п р о с то п од аєте радіосигнал,
натягаєте той к о м б ін е зо н і відкри ваєте бал он чи к з гелієм! З ’являється
тихохідний літак з гак о м у носовій частині й «вийм ає» вас навіть із не­
прохідних дж унглів. У в а ш о м у випадку то б у д е б о м б а р д у в а л ь н и к часів
д р у г о ї с віто во ї війни і ваш і « д р у зі» там, унизу, виріш ать, щ о то к у­
бинський.
— Спасибі, сер,— м ов и в я.— Ц е трохи засп о к о ю є.
— Так, Тоні, ми все п еред бачил и!
— А щ о то за л ю д и чекати м уть там на м е н е ? 5

5. «Всесвіт» № І. 129
 — С п и с о к ми вам д а м о пізніш е.— М а л о н а зи р к н ув на с в о ю в о л о ­
хату р уку.— А на сьо го д н і досить! Л я ж те нареш ті, відпочиньте, б о щ е
чо го д о б р о г о заснете у м е н е на парашуті...

Р еш ту ночі я, зб уд ж ений, п р о л е ж ав у м ан сар д і на оббитій бі-

|Л лим тахті. К ім ната б ул а б е з вікон, зате з к о н д и ц іо н е р о м та ван­
ною . З а д в е р и м а стоял а варта — ч ас о м б у л о чути шепіт. Від таб ­
летки, щ о її дав М а л о н а, у м е н е о б в аж н іл и руки. Я д о в го к р у ­
тився, в м о щ у ю ч и с ь — тахта здавалася над то м ’якою .
Я с п р о б у в а в р о зіб р а ти с ь в ситуації. Я сн о б у л о л иш е одне: я встряв
у діло, в яке не м ав п р ава встрявати, б о з к о н т р р о зв ід к о ю , з захистом
К уби в о н о не м а л о м а й ж е нічого, а то ч н іш е — зо в с ім н ічого спільного.
А л е чи м іг я уникнути ц ь о г о ? Я к щ о й існував якийсь спосіб, то я його
не бачив. П е р е сл ід ува н и й « А л ь ф о ю » та Ф Б Р , я вскочив п р о сто в об ійм и
т о м у М а л о н і, а він притиснув м е н е д о своїх грудей. Я зр о зу м ів , чом у:
й о м у п отр іб е н був к уб и н е ц ь з військовим д о св ід о м , щ о втік звідти в
останній рік, а тут він н ав р яд чи й м ав вибір. Х т о м іг зіграти р ол ь р е ­
в о л ю ц іо н е р а к р а щ е за лю д ину, щ о, як він гадав, п е ре б ігла зо вс ім не­
д а вн о ?
Д зи ж ч а н н я к о н д и ц іо н е р а і легенький вітерец ь від н ього заваж али
заснути. І все ж я п о с ту п о в о п ор и нав у сон, п л аваю чи б л и зь к о д о п о ­
верхні десь на м е ж і м іж ф а н та зією і дійсністю . О тж е , я б ув їхн ім зн а­
р я д д ям , вони найняли мене. І теп е р я д ія ти м у не як р ан іш е — в складі
загону, а сам один, і вся їхня л ю б о в і увага б уд у ть с п р я м о в ан і на м ене
од н ого.
В аж ка хвиля п р о й ш л а наді м н о ю , зр о б и л о с ь те м н о і тихо. Я д р е й ­
ф ував у якихось ви д о вж ен и х балонах, їхні стінки нагадували криві д з е р ­
кала. У п а м ’яті зно в і зн о в спливала та сцена м іж м н о ю і М а л о н о ю . С о н ­
на уява с тв о р ю в а л а хи м ерні варіації, наче ескізи р еж исера, щ о п о в то ­
р ю є о д н у й ту сам у сцену, аби пр он и кн ути в суть зад ум у. М а й о р весь
час б ув г о с п о д а р е м становищ а, він п ід к р ес л ю в ав це то ж естом , то ін­
тон а цією , він весь час зб іл ьш увався, виростав, насувався на мене. П о ­
тім він упав у крісло, з я к ого зі с ви стом ви хо д и л о повітря, благав мене:
«Ви повинні це зробити, Тоні, ви найкр ащ и й наш б оєц ь» .— « П о л к о в н и ­
ку,— зап ер ечи в я йому, спл утавш и з п о л к о в н и к о м Ф Б Р ,— п о д у м а й те п р о
м о ю стареньку, сиву матір...» Та ф р а за з я к огось д е ш е в о г о детективу
засіла в м о їй голові. М а л о на начисто відм ітав той ар гум ен т: «Ви — най­
кращ и й наш б оєц ь».— «Ви щ е кращ ий, пол ковн ику, ч о м би вам с а м о м у
не п ол етіти?» Він потягся і вигукнув: « Ц е о з н а ч а л о б п о р уш и ти наш най­
гол овніш ий принцип: ніколи не посилай л ю д е й з ап ар ату на виконання
таєм них завдань!» — « Д у ж е правильний принцип,— гукнув я у в ід п о ­
відь,— для л ю д е й з ап ар ату!» Тут втрутилася Іза, б ар аб а н я ч и на т а м б у ­
рині й тр ясучи грудьм и. «Л о пес те ж стрибає,— гукала вона з естради.—
Він м а ти м е на тиж д ень сто д в ад ц я ть д о л а р ів і харчі...» В он а звивалася,
м о в гадю ка, її пуп, схож ий на м уш л ю , п ід м о р гн у в мені, і Ге ктор струсив
на н ього попіл з сигари. « М и щ е п о го в о р и м о » ,— п р оси чав він; з-за за­
віси з перлистих ниток виглядав Раф аель з п р о ф іл е м хи ж о го птаха. «То­
ні, не завдавайте нам тр у д н о щ ів » ,— благав він.
Я пр ок и н ув ся з напівсну, спітнілий і очм анілий. З в ід к іл я сь д о л и н а­
ла м узика, заливала м е н е теплим и хвилями, зм и в а ю ч и з м о є ї д уш і б о ­
лісний накип. Л и ш ався од ин ф акт — н азад в о р о ття не було. М е х а н ізм
ввім кнено, м ені вж е н іщ о не м о г л о д о п о м о гти , л и ш ал ось тільки р об ити
наступне, хоч я й не знав, щ о б у д е далі.

130
 Ч ер е з год и ну ми вж е м чали по ш о с е у з б е р е ж ж я м о к е ан у на
її північ. « Ф о р т Л о д е р д е й л ,— сказав М а л о н а водієві, п е р ш ніж
руш ити. С то я в п огож и й ранок, усе бли щ ало, у м и те д о щ е м ,—
садки, вілли, д о р о ги ; с о н ц е вийш л о з о к е а н у й п р о сл а л о д о м а ­
терика б ли скучу стрічку. О б іч нас плинув нескінченний потік м аш и н з
бли скучим и к узо ва м и ; м ож л и в о, я бачив й о го востаннє. П о р а д іо співа­
ли К р осб і й А р м с т р о н г — щ о с ь веселе й ж иттєрадісне, ніби хотіли під­
б ад ьор и ти мене.
А л е це вж е р о б и в і М а л о н а.
— М и п о п е р е д и л и загін п р о ваш е прибуття, Тоні.— Він сидів п о р я д
зі м н о ю на з а д н ь о м у сидінні зе л е н о -о л и в к о в о го кол ьор у, р ож евий, у
д о б р о м у гум орі, на півгол ови вищ ий за м ене.— П р и й о м р а д іо гр а м и в о ­
ни підтвердили. Там у ж е нетер п ляч е че к аю ть на вас.
— Х т о ж все-таки ті л ю д и ?
— Ага, я й забув, список...— Він почав коп ир сатися в б ум аж н и к у, і
на м ене війнул о п ах о щ а м и ту ал е тн о ї води.— П р о чи та й те с п е р ш у ось
це. О п и с в а ш о ї особ и ! М и м усили дати заго н о ві ваш і дані.
Я р о з г о р н у в а р к у ш п ап е р у і п об ачи в на н ь о м у щ о с ь сх о ж е на м е ­
дичний висновок: «1 304123/63 — А н т о н іо Б А Р О Н А . — О г л я д о м визн аче­
но ступінь п р идатності А-1 (підход ить для т р о п іч н о го клімату)... В ерхня
частина тулуба: гр уд н а клітка еластична, м ’язи ви д іл я ю ться чітко, серце,
легені, печінка в норм і. К р о в ’яний тиск тр охи підвищ ений (150/85). Зу б и :
зд о р о ві. Язик: тр охи обкладений... У верхній частині ж и в о та п р а в о р у ч —
ш р а м від вийнятої кулі... Підпис: д о к т о р Делл».
— Сер , це, певно, якась пом илка.
М а л о н а п р остягн ув м ені др уги й аркуш . Н а н ь о м у зо вн іш н ість м о я
бул а описана так: « З р іс т ниж че с е р е д н ь о го (168 см.), вага 62 кг, 28 р о ­
ків, об л иччя смагляве, овальне, в ол осся чорне, р о т ш ирокий, м аленькі
вусики, за л івим в ух о м ш р а м за в д о в ж к и 3 см, постава струнка, о д я г­
нений...»
— Д у ж е втіш но,— м ови в я.— О б к л а д е н и й язик тут не згад ується ?
Ш к о д а , щ о там дівчат немає, їх би цей опис знаєте як розпалив.
— Ну, якийсь тиж д ень об ій д е те ся й б е з них.
— А щ о, м айоре, коли у них там у Ц е н тр ал ьн и х К о р д іл ь єр а х не
знай деться р ул етки та вагів?
Він оки нув м е н е п оглядом .
— М и зав ж д и акуратні. Так у ж е заведено... правила безпеки.
— Б езп е ки ? О тж е , ви боїтеся, щ о зак ол о тн и к и зам ість м е н е м о ж у т ь
о д е р ж ати ко го сь ін ш о го ? М о ж е , с п р а в ж н ь о го р ад н и ка з К уб и ?
М а л о н а засм іявся.
— Н е бійтеся, Тоні. В Н авітряній п р о то ц і п а тр у л ю є авіан о се ц ь «Ті-
к о н д е р о га» з ш істд есят п ’ятьм а н а д зв ук о в и м и винищ увачам и. Вони п р о ­
п ускаю ть л иш е б аж ан и х гостей.
Якийсь час ми їхали мовчки. П о в з нас пролітали пальми, барвисті
р екл ам ні щити; з п р и й м ача линула «Рокі м аун тін м ун » {. Туж лива с у р ­
м а А р м с тр о н га , сум ні хвилини п р ощ ан н я: мій останній кон такт з цивілі­
зацією . Я не л ю б и в глуш ини. М е н е готували д о т а є м н о ї війни у вели­
ких містах, а не д о с п р а в ж н ь о ї війни в дж унглях. Я м ал о р о з у м ів с я на
партизанській війні і сказав п р о це М ало ні. 1

1 Місяць над скелястими горами (англ.).

5* 131
 — В аш е завд ання тільки р ад и р ува ти й слідкувати, щ о б там д о т р и ­
м увал и наш их вказівок,— за с п о к о їв він м ене.— Ви кубинський оф іцер,
на вас вони дивити м уться зн и зу вгору.
— Ц е їм б у д е не так легко, сер,— в описі м о є ї о с о б и сказан о «ниж ­
че с е р е д н ь о го зросту».
В ті останні години м а й о р б ув схильний сприйм ати все ц іл к о м сер ­
йозно.
— Так, це правд а,— стиха м ов и в він таким тоном , наче цей факт
ту р б у в а в й о го і раніш е.— Там у гор ах б агато щ о зал еж и ть і від ф ізич­
н о ї сили, це видно хоч би з п р и кл ад у Кастро. Я д о б р е п р од ум ав, як
підняти там ваш автор и тет і створити оп тим альн і умови... Ви б уд е те
п р и єм н о враж ені.
Він дістав з п е р е д н ь о го сидіння якийсь довгастий м іш ечок, схож ий
на чохол, у я к о м у носять битки для гольф а. Коли він зняв його, я п о б а ­
чив с ко р о стр іл ьн и й ав том а т — легенький, портативний, зав д о в ж к и м е н ­
ш е м етра. Такої з б р о ї я щ е не бачив. Без м агази н а ав том а т важ ив не
б іл ь ш е п ’яти ф унтів. Затв о р н и й та спусковий м е ха н ізм и зр о б л е н і з лег­
к о го металу, р у к о я тк а та ствольна накладка — з ч о р н о го вогнестійкого
пластика.
— З б р о я — найваж ливіш ий п оказни к с тан о в и щ а партизана,— у р о ­
чисто вирік М а л о н а .— У ваш их руках, Тоні, найкр ащ и й ав то м а т у світі.
С к о н с тр у ю в а л и для н а ш о ї м о р с ь к о ї піхоти, але навіть вон а щ е не м ає
й о го на о зб р о є н н і. Щ о б вирвати д о зв іл на о д е р ж а н н я й о го для ваш о го
завдання, д о в е л о с я д окл асти неабияких зусиль. Там цей ав то м а т ство­
рить вам найвищ ий авторитет.
— А м е н е там не спитаю ть, м айо ре, д е я р о з д о б у в таку з б р о ю ?
— її щ е ніхто не знає. С каж ете, з б р о я сп е ц іал ь н о го призначення,
п р о яку ви не м аєте п р ава говорити. Я к щ о там настрій б у д е п р о р о сій сь -
кий, натякнете на рад янські поставки... Все інш е ваш е с п о р я д ж е н н я яв­
но ам е р и к а н с ь к о го п оход ж енн я. М о ж е т е послатися на захоплені в бухті
К оч ін ос тр оф еї.
Гра в хованки наб и р ал а хи м ерни х ф ор м . П о д вій н е і п отрійне за­
л о м л е н н я істини в им агал о від м ене в и н ятк о в о го зо се р е д ж е н н я . Я зв а­
ж ував на р уц і м агазин ав том ата — тр и д ц ять патронів, а тягне м е н ш е
фунта, п р о с то нейм овір но.
— Тут кулі зм е н ш е н о г о к а л іб р у ?
— Так, п ’ять і п ’ятдесят ш ість сотих. В ам тр е б а вміти п оводитися
з ним. Д л я п очатку с п р о б уй те постріляти.
— Ц е б не завадило, сер.

С тр іл е ц ьк и й ін стр ук то р у ф о р ті Л о д е рд е й л , к р е м е зн и й техасець
|9 з н а д м ір у великим и щ е л е п ам и й над то д о вги м и рукам и, м ав не-
п р и єм н у звичку р о зтягув ати к о ж н е речен н я й, р о з м о в л я ю ч и з
л ю д и н о ю , нависати над нею.
— « М -4 0 » знаєш , га? — запитав він над то вж е гол осн о.— А б о щ е карабін
« М -2 » ?
— Я о б ізнани й б іл ьш е з чеським и зр азкам и , серж анте.
— Б о ж е ти мій! К убинець, га? Н е сподівався, щ о д о ве д е ться д е ­
м о н стр ув ати « М -1 6 » о д н о м у з ваш их лю д ців.
— Ну, починайте вже, д р уж е ,— квапив М а л о н а.
— Ц е автом ати чна гвинтівка, щ о діє за д о п о м о г о ю відведених га­
зів,— гор лав інструктор .— Гази в иходять ч е р е з о тв ір біля осн ови м уш ки

132
й т р у б к о ю п о тр а п л я ю ть д о п овзун а,— ось сю ди, б ачите ? — щ о п р и в о ­
дить в р ух затво р. Ц е за б е зп е ч у є ш видкість ве д е н н я в о г н ю те о р е ти чн о
від сем и сот д о в о с ьм и со т п остріл ів на хвилину. Гадаю , ви знаєте, щ о це
означає.
— Т реба м е н ш е натискати на спуск, серж анте, щ о б ун икн ути н ад то
вели кої витрати набоїв.
інструктор, не сл ухаю чи мене, кричав:
— П р иціл ьний пристрій — д іо птр ій ни й візир з д в о м а н авод кам и :
від нуля д о д в о х с о т сем и десяти п 'яти — і від д в о х с о т сем и д е сяти п 'яти
д о ч о ти р ьо хс о т п я ти д е с я ти п 'яти м етрів.— Він п р икл ав ав то м а т д о пле­
ча, н е м о в б и цілячись, п о тім п е р е д ав а в то м а та /учені й ско м ан д у ва в:
— Р озставити ноги! Н а в о д к а один! О д и н о ч н и м и п о с т р іл а м и — в о ­
гонь!
А в т о м а т з р у ч н о прилягав д о плеча, я відчув на п ал ьці спускови й га­
чок і п об ачи в на дулі язички п о л у м ’я. З в е р н у в увагу на зо в с ім слабку
віддачу.
— А в то м а ти ч н и й вогонь!
Ф а н е р н а ф ігур а в глибині ти р у впала, наче в р а ж е н а б л и скавкою . З а
м ить м агазин с по р о ж н ів . У тирі щ е від л ун ю вал и постріли; н а в к о л о ш и ­
рився сол од к ув ати й дух. .
М и побігли д о м іш еней, щ о б огл янути м іс ц я влучення.
— Ш в и д к ість при виході з ство ла д е в ’ятсот сім десят, а ч е р е з пів­
к іл о м е тр а вона щ е д о р ів н ю є ста с о р о к а,— п о в ід о м и в ін структор , дих­
нувш и м ені в об л и ч ч я м ’ятою .— К о ж н а ш туч ка важ ить л и ш е тр и з п о л о ­
в и н о ю грама, тр охи б іл ьш е за тр ети ну кулі с тан д ар тн о го н ато вс ь к о го
патрона. А л е ш видкість р ух у кулі спричиняє у ж и в о ї істоти гід р о д и н а­
мічний ш ок, щ о п ар ал ізує н е р в о в у систем у і м о ж е спричинити см ерть,
н е за л е ж н о від м ісц я влучення.
Кулі м а й ж е п е р е р іза л и ш и ю м іш ені, а груд и п е р е тв о р и л и на р е ш е ­
то. П ал ьці М а л о н и к овзал и над о б р и с а м и ш ол ом а, с х о ж о г о на в ’єтн ам ­
ський бриль.
— Н еп огано! — м ов и в він.— Д у ж е д о б р е як на п е рш и й раз, Тоні...
Ну, та вам нав р яд чи д о в е д е ться там стріляти.

Літак, щ о м и на н ьо го сіли, б ув д в о м о т о р н и й Б -2 6 « Ін ве й д е р » ,
і *5 м аш ина д в а д ц я ти р іч н о ї давності. Й о го ш видкість д о ся гал а п ’яти-
сот к іл о м етр ів на годину; вони зупинили свій ви б ір на н ь о м у т о ­
му, щ о кубинські повітр яні сили щ е м али кілька «Інвейдерів».
Б о м б а р д у в а л ь н и к залиш ив за с о б о ю п ас м о о с тр о в ів Ф л о р ід а -К іс і
взяв курс на південний схід. М и б ули у ф ю зе л я ж і тільки удвох, п р о те
М алона, п е р е д тим пояснивш и мені, як тр е б а кор и стувати ся р я тув ал ь н и м
п р и стр о є м — тим ней л он о ви м гаком , щ о ним він витягав на н е б о сво їх
агентів,— сидів мовчки. Д о Гаїті б у л о тисячу кілом етрів, отж е, він, пев­
но, пр и бер ігав тем и для р о зм о в .
Я дивився вниз на с м а р а гд о в о -з е л е н е м іл к о в о д д я В е л и к о ї Б агам сь-
кої банки, яке р ік т о м у б о р о зн и в ам ер иканськи й б л о ка д н и й ф лот. М о р е
спокійне, ж о д н о ї хвилі, в он о наче застигл о і л е ж ить унизу, с хо ж е на
пральну д о ш к у. Д е -н е -д е б іл ію ть с м у ж к и піни — певно, там в и стр и б у­
ю ть дельф іни. О с ь під нам и пр оп ли вл и ос тр о в и А н д р о с , б лід о-зел е н і,

133
заб ол очені, б е зл ю д н і. З а ними — за то к а Т о н г-оф -О ш е н , л а з у р о в о -б л а ­
китна м о р с ь к а яма, щ о пр остягл ася аж д о Нассо... Вся та м о р с ь к а те­
р и то р ія б ул а м ені знай ом а. З л іво го б о р т у тягнувся зелений л ан ц ю г
о с тр о в ів Е к с ум а — у л ю б л е н и й п р и тул о к піратів з «А льф и». З д р у г о г о
б о к у — м ілина Х а р р ік е н ; а за н е ю остр ов и К ам агуе й та архіпелаг
де С абана, втечу з я к о го я тод і с и м ул ю ва в п е р е д янкі...
Тут о звав ся М а л о н а :
— У м о в н а назва в а ш о го загону, а та к о ж ваш і позивні по р а д іо —
.«Ж овта акула».
— О ’кей, сер. А з к о го він скл адається?
— Б л и зьк о тр и д ц яти чоловік. З д е б іл ь ш о г о м іський елем ент: сту­
денти,' зуб н і лікарі т о щ о .— Він сягнув р у к о ю д о киш ені плащ а.— О сь
тут список. Ім ена цих л ю д е й в ам к р а щ е вивчити н а п а м ’ять.
У спйску б у л о о д и н а д ц я ть імен, б е з оп и су прикм ет, вік зазн аче н о
пр ибл изн о, ф ах н азв ан о л и ш е кількох із них. У д в о х випадках частини
п р із в и щ п о д а н о як імена,— ц ієї пом и л ки частенько д о п у с к а ю ть с я іно­
зем ці, коли м а ю ть сп р ав у з іспанським и п одвійн и м и пр ізви щ ам и. У м е ­
не скл ал ося враж ення, щ о ті дані в списку не д у ж е вірогідні. П овстан ці
б ули к р а щ е п о ін ф о р м о в а н і п р о мене, ніж я п р о них. « А н т о н іо Товар,—
пр очитав я.— тр и д ц яти років, кличка «Тото», ар хіте к то р із С а н т о -Д о м ін ­
го...» Ц е були най п о вніш і в ід о м о сті в у с ь о м у списку. М а л у в а т о для то ­
го, щ о б . якось зорієнтуватися. З а всі м ісяці гри в хованку, б е зд ія л ь н о го
б л укання по М а й а м і я ніколи не п очував себ е так непевно, як зараз.
М о є ю м е т о ю там, у горах, б у д е о д н е — якось вижити. Та, здається, д о ­
сягти тієї м ети б у д е не так легко.
Д а л е к о за б а н к о ю К о л у м б у с м р іл а тем на см уж к а; вона наче весь
час зростала. У з б е р е ж ж я Куби, п р о в ін ц ія О р ієн те ! М и підійш ли д о неї
м иль на в ісім д е с я т-д е в ’яносто. П р о т я г о м б олісних півгодини те у з б е ­
р е ж ж я б у л о п о р я д — вкриті ф іо л е то в и м с е р п а н к о м верш ини, весь від­
тин о к від О л гін а д о Баракоа...
Н ад Н а в ітр е н о ю п р о т о к о ю д о нас зн е н ац ьк а кинулись два ви н и щ у­
вачі.‘Н апевно, вони знялися з авіано сц я «Тікондерога», щ о б перевірити,
хто п ролітає,— винищ увачі «К русейдер», втричі ш видкіш і за наш літак.
Вони підлетіли так б лизько, щ о я п об ачи в голови пілотів і чотири б о ­
йові ракети.
В инищ увачі Ф - 4 « К р ус е й д е р » щ е с у п р о в о д ж у в а л и нас, коли М а л о н а
сказав щ о сь пілотові в кабіні.
— Через, д в а д ц я ть три хвилини ви стрибаєте,— пояснив він мені.—
Ви з а п а м ’ятали ім ен а? П р із в и щ е к о м а н д и р а Товар, вони звуть його Тото.
В важ атим еться, щ о ви п ідлягаєте йому, п р оте він, звичайно, робитим е,
щ о ви скаж ете. Й о го п р ава рука, здається, Х е су с С ар р іа, кличка Чучо.
Він, коли не п ом и л яю сь, о б с л у го в у є рацію...
— Коли не п о м и л яє те сь? Він наш а л ю д и н а чи ні?
— Ц е ви м аєте встановити. О д и н з них відкри ється вам; м абуть,
цей Чучо.
«— О н в о н о як! — Щ о далі, то кращ е. «О п ти м ал ьн и й варіант»! Те­
мпер я зр о зу м ів , ч о го це м а й о р тільки в останній м о м е н т заго в о р и в п р о
с^клад за го н у ; звичайно він, з м а л ь о в у ю ч и обстан овку, починав з даних
про. ворога. А тут щ е неясно, хто ж зрадник...

134
 «К р усей д ер и » п о в е р н ул и назад.
— Й о го туди заслала військова р о зв ід к а з С ан -Ісід р о , т о м у ми не
ц іл к о м певні. Коли б це б ул а наш а лю дина, ми не м али б п о тр е б и п о ­
силати туди вас.
— Д о м ін ік а н сь к а р о зв ід к а п рийняла ваш у р ац ію , а п р о загін ін­
ф о р м у в а л а вас погано. В он а а б о ж і сам а знає м ало, а б о не д о вір я є
с в о єм у агентові!
— П о ч е р к рад и ста не зм інився,— с п о кій н о відказав М а л о н а . 7— І все
ж з ночі загін р еагує на вказівки не зо в с ім так, як то го чекають, в С ан -
Ісідро. Д о м о ж іть с я , щ о б вони там д о тр и м у в ал и сь директив.
Я п р о м о в ч а в ; м а й о р у ж е натякав мені, д о чо го звод и ли ся гі вка­
зівки. «Ж ов та акула» м ал а зіб р ати н ав к о л о себ е всі інші загон и і з а м а ­
нити їх у д о л и н у Л ас-М анакл ас, де д о м ін іка н сь к а а р м ія влаш тувал а
пастку. П ар ти зан и зм у ш е н і б уд у ть капітулю вати. У л ю б л е н и й м е т о д Ц Р У,
яке, п а м ’ятаю чи п р о Кубу, нам агається п р он и кати в ліві партії, п р и д у ­
ш увати с п р о б и оп ор у.
— Я к щ о та л ю д и н а зникла, станете на її м ісце,— сказав М а л о н а.
— А коли вона п ерекинул ась на бік п овстан ців? І все виказал а?
— Тоді викрийте її як м е р з е н н о г о п р о в о к а то р а . Господи, Тоні, ви
ж кубинський оф іц е р ! Ті л ю д ц і м о л я тьс я на Кубу, для них ви о с о б а
свящ енна, месія! Р о зк а ж е те їм п р о п о д ії в бухті К очінос! В ам п овір ять
скоріш е, ніж б у д ь -к о м у інш ом у, б о вам хочуть вірити! А втім, не вд а­
вайтеся в п о д р о б и ц і в а ш о ї місії: там л ю д и не че каю ть від вас ніяких
пояснень.
П ід нами вж е л е ж ал о у з б е р е ж ж я Гаїті: бліді скелі, на які кидали­
ся хвилі А тл а н ти ч н о го океану,— нескінченна біла стрічка піни.
— Л и ш и л ося десять хвилин,— п очувся голос, підсилений м е га ф о ­
ном.
— М а й о р е ,— м ови в я,— це нечесно. В ч о р а все м а л о інш ий вигляд,
а за ніч спр ава зн ач н о ускладнилася. Я б хотів м ати якісь гарантії, сер.
— Ви хочете, щ о б вам підвищ или п л атн ю ?
— Я б ц ь о го не добивався, коли б тр е б а б у л о діяти п р оти Кастро.
А це не м о я війна. Щ е тисячу доларів, сер, ви повинні зр о зу м іти , щ о
риск вартий цього.
Вапнякові схили п р и б е р е ж н и х гір внизу попливли куд ись у б ік — лі­
так р о б и в р о зв о р о т. З а п устел ьним л а н д ш а ф т о м стало видн о зе л е н у р ів­
нину, о б л я м о в а н у горам и.
— Л и ш и л ося п’ять хвилин,— п р ол ун ав голос, і літак почав зн и ж ув а ­
тись.
М а й о р ткнув мені в руки ц е л о ф ан о в и й м іш ечок, щ о те ж належ ав
д о стан д ар тн о го спо ряд ж ення. Я вж е р ан іш е о д е р ж а в два таких м іш е ч ­
ки — в них були грош і, п апер ові д о л а р и р ізн и м и к уп ю р ам и .
— П р и го туй теся,— б ур к н ув він невд овол е н о, наче я витяг ті гр о ш і
у н ь ого з кишені.
Гуркіт м о т о р ів м ай ж е ущ ух. Н авантаж ен ий п ар аш уто м , «н еб есн и м
гаком», р ю к з а к о м та ав том а том , я лед ве стояв на ногах. П р о т е за с те б ­
нув карабін, пр и сун увся д о л ю к а й став чекати світл о в о го сигналу.
— П е р ш ніж то р к н е те ся землі, ви п рям л яй те ноги в колінах! — М а ­
л он а потиснув м ені руку.
К р и ш ка л ю к а піднялася, я ступив к р о к уперед, і вітер підхопив мене.

135
 Розділ другий
Я ніколи р ан іш е не стриб ав з п ар аш уто м . П ід гр уд ь м и н у д о т-
I но заским іл о; с у д о р о ж н о с к о ц ю р б и в ш и с ь , я, напівживий, с тр ім ­
гол ов падав на велетенський зелений килим, щ о гойдався внизу.
Сил ьний пош товх, і наді м ною , зал опотівш и, н ап 'явся ш о в ­
ковий купол. К ил им піді м н о ю теп ер л еж ав н е р ух о м о , я р о згл е д ів на
н ь о м у с ір о -зе л е н і пл ям и й зм о р ш к и . Вся д о л и н а б ул а всіяна кам інням ,
в о н о б л и щ а л о на сонці, наче галька, а схил гори нагадував застиглий
вод о сп ад . Н а од ин з таких к ам енеспад ів м е н е зносило.
Ге п н у вс я я з д о р о в о , з-під м е н е здій нялася курява, на зу б а х затр і­
щ ав пісок. Б ол іла к о ж н а кісточка, об л иччя й д о л о н і якось чуд н о за те р п ­
ли. З іб р а в ш и всі сили, я витяг свій вантаж на н евеличке плато й за х о д и в ­
ся складати п араш ут. В д о л и н у весь час коти л ося каміння, засипаю чи
п араш ут. Л ітак у ж е зник — р а з о м з м а й о р о м та й о го вказівкам и. Я так-
сяк зго р н ув пар аш ут, п р и д у ш и в й о го кам інням , а сам сховався під ку­
щ е м , на я к о м у к о л ю ч о к б у л о більш е, ніж листя.
Щ о ж д а л і?
П ов ста н ц і м усили побачити мене. О тж е , не л и ш ал ось н ічого ін ш о ­
го, як чекати.
Дикий, пустельний край. Тепер це б ув мій світ, Д о м ін ік а н сь к а Рес­
публіка, вотчи на р о д и н и Трухільйо, п р ези д е н та Вош а, а нині — зд о б и ч
їх н ь о ї вояччини. М о ж л и в о , кр а їн а в п е р е д д е н ь р е в о л ю ц ії, як К уб а сім
р о к ів том у.
Тінь к у щ а повол і п е р е м іщ ув ал ась, убога, к о р о те н ь к а тінь. Вона пе­
р е п о в зл а ч е р е з п р и кл ад ав том а та і впала на рятувал ьн ий пристрій. Н іх­
то н е приходив, ти ш а ставала гн ітю ч ою . М о ж л и в о , пілот зб ився з к у р ­
су й скинув м е н е не там, д е слід,— такі випадки б уваю ть. Я уявив М а й о­
р о в у м о д е л ь у ящ и ку з піском , р ел ьєф д о м ін іка н ськ и х Ц ентральни х
К ор д іл ьєр ів, височенні гори Л о м а Тіна та Л о м а Русілья, о з е р а на півд­
ні, м ор е . Я кби я п іш о в на південь, то, м о ж л и в о , в р я тувався б. Там знай­
ш о в ся б рибалка, який д о п р а в и в би м ене д о К уби за д о л а р и М алони.
А л е ж п овстанський край, певно, оточений військом .
Я чекав у ж е б ільш як годину. Ц е не б у л о п е р е д б а ч е н о планом.
Який ж е вихід? Я к щ о я тут ні з ким не з в ’яж уся, то, вреш ті, і не з о б о в ’я­
заний щ о с ь р о б и ти сам. Н авіть не варт п р о б у в а ти п р о б р а ти ся д о у з б е ­
р е ж ж я, а д ж е я м ав п р а в о скористатися «неб е сн и м гаком »; п р оте це о з ­
н ачало б почати все спочатку. Н ай кр ащ е, м абуть, податись на південь.
Я к щ о б у д у викритий, вим агатим у, щ о б м е н е відправили д о п осольства
С Ш А в С а н т о -Д о м ін г о . А там р о зв ід н и к ів більш е, ніж диплом атів, і п о ­
саду с п е ц іа л ьн о го р ад н и ка посла звичайно об ій м а в високопоставлений
чиновник Ф Б Р . Він, б е зп е р е чн о , п о ін ф о р м о в а н и й п р о м о ю м ісію й за ­
ступиться за мене.
А л е хто ж тод і м о ж е застерегти загін п овстан ців від пастки у Лас-
М а н а к л а с ? Х т о р о з к р и є тим л ю д я м та є м н и ц ю їх н ь о ї рації, яка з в ’язує
їх не з Б а р а к о а на Кубі, а з ос я ч и м г н ізд о м С а н -Іс ід р о ? Сп р авд і, як їх
попередити, коли с е р е д них є зр а д н и к ? А ге н т д о м ін ік а н с ь к о ї к о н т р р о з ­
відки Ч у ч о чи як там його, який п ерш и й викаж е м е н е с в о їм хазяям . А б о
сповістить п р о м е н е С ан -Ісід р о , р о зга д а в ш и м о ї нам іри.
Ч и м б іл ьш е я суш ив соб і голову, тим с кл ад н іш и м зд а ва л о ся м оє
становищ е. М о ж е , вони не йш ли д о мене, б о той Ч у ч о вж е в у с ь о м у

136
зізн ався? Чи сидять о та м д есь нагор і за кущ ам и , тр и м а ю ч и м е н е на
м у ш ц і? Д есь заш урхотіл и, п окотивш ись, кам інці, п р о те я н ічо го не п о ­
бачив. Ч уття під казувало , щ о м е н е оточил и й пил ьн о стеж ать за м н ою .
«Студенти, зуб н і лікарі... Д л я них ви о с о б а свящ енна, месія...» П р о с т о
анекдот... Н е с п о д ів а н о я спійм ав себ е на том у, щ о із с тр а х о м д у м а ю п р о
зустр іч з ними, б о ю с я її. В он а м о гл а о зн ачати д л я м е н е кінець, б е з ­
гл узд у смерть. І від с від о м о с ті того, щ о с в о є ю с м е р т ю ти к о м у с ь д о ­
п о м о ж е ш , тобі не легше...

Вони прийш ли по м е н е зі з б р о є ю н апоготові. Виділена для

0 зустрічі група складалася з тр ьо х р у х о м и х кущ ів, останній п ере-
А сувався якось вистр иб ом . В они налам али гілля ш овкови ці, не
щ о б вручити й о го м ені зам ість квітів, а щ о б зам а ск ув ати ся від
літаків. З у стр іч виявилася не такою , як її зм а л ь о в у в а в М а л о н а. П о в ста н ­
ці були з ф р а н ц у зь к и м и гвинтівкам и М А С , м о д е л ь 49, з кин д ж алам и
й у високих чоботях. Зд авало ся, їх у ж е хтось п о п е р е д и в п р о мене.
Сп и тавш и в м ене пароль, вони м ов чк и взяли м о ї речі. П р о т е автом ат
лиш или мені.
— Ви не д у ж е -т о поспіш ал и д о мене, — сказав я.
— Н аш таб ір у долині за хребтом...
П о п е р е д у д е р ся н аго р у ж илавий ч о л о в ’яга в о л и в к о в о -зе л е н ій с о ­
рочці. Н а вигляд р о к ів під сорок, з ж о в ти м обл иччям , він нагадував ван­
таж ника з к итайського к вартал у Гавани. Голос у н ь о го б ув густий, б у р ­
котливий, м и гд ал е п о д іб н і очі густо-брунатні, якісь тьм яні. Д ругий, негр
р оків д в ад цяти п'яти, теж не скид ався на з у б н о го л ік а р і чи адвоката. І
щ е світла м улатка; то в ар и ш і називали її С ан д р а. Щ о в загоні є дівчина,
М а л о н а не згадував. П р о це він п р о с то не знав. Щ о щ е в ід п овід ал о
дійсності в його ін ф о р м а ц ії? Чи, м ож е, я потр ап и в д о якогось ін ш ого
загон у?
Н а к о ж н о м у привалі старш и й м о в ч к и п р идивл явся д о мене, п р о те з
його п огл я д у в аж к о б у л о догадатися, щ о він дум ає. A ti д в о є р о зп и т у ­
вали мене:
— П е р е д ваш и м л іта к о м тут к р у ж л я л о два в и н и щ у в а ч і-б о м б а р д у -
вальники, — м ов и в негр. — Ви їх бачили?
— Ні. — Я в д у м ц і л ю т о вилаяв М а л о н у. Той б е згл у зд и й ескорт,
м ож ливо, звів нанівець у с ю затію . — Зд ається, нам пощ астило, — д о ­
дав я.
— А щ о в ц ь о м у м іш к у ? — С а н д р а кивнула на «небесний гак», я
пояснив його призначення.
— Ага, то, значить, ваш квиток для п р о їз д у н аза д ?
— М о ж н а назвати й так.
— Естадос У н ід о с ?1
— Так.
— У вас усе с п о р я д ж е н н я ам е р и к ан ське ?
— Так, і я гадаю , ви р о зу м ієте , чом у.
Н ай б іл ьш е р о зп и ту в а л а С анд ра.
— А звідки К у б а дістала ці речі? — поц ікави лася вона за хвилину.
— О бл и ш , С а н д р о , — хрипким го л о с о м о звав с я старш ий. — Н е
строй із себ е о ф іц е р а сл уж б и безпеки. — Він усм іхнувся, хоч погл я д
його лиш ався холодний. Д івчи на зам овкла.
Тоді я спитав чоловіків:
1 Сполучені Штати (ісп

137
 — Чи не> звати когось із вас Ч уч о ?
— М е н е звуть П аб ло, — о звав ся негр. — А це — Хосе...
П о к и щ о п е р е д і м н о ю б у л о тільки цих троє, і навряд, щ о б сам е
х т о с ь ‘is них б ув зрадник. М е н і хотіл ося п ого в о р и ти з ними, р о зк р и ти
с в о ю таєм ни ц ю ; з о б о в ’язати їх м овчати, але я вагався, вони мені не д о ­
віряли — це я відчував. М о ж е , я д о пусти вся помилки, почавш и з Ч уч о ?
З а х р е б то м .почався негустий лісок. Н а запах н аш о го поту зліталися
ж а л ю ч і мухи, д зи ж чал и москіти. Всі йш ли мовчки. Х о ч вони й за м к н у л и ­
ся в собі, я відчував, щ о сам е тепер мені тр е б а говорити, щ о це для
м ене єдина нагода, і я п р о га в л ю її, коли м овчати м у. І я зве р н увся д о
С ан д р и :
• — М е н і сказали; Ч у ч о тут за радиста...
— Ні, — м о в и л а вона, — р а д и с то м тут я.

Ті чотири сло ва зм уси л и м е н е зам овкн ути. В голові зар оїл и ся

О здогади. М о ж е , С а н д р а і є ш п игунка? А м ож е, їх д в о є — Ч уч о й
зо н а ? Я к р а д ь к о м а п огл я д ав на неї, на її повні уста, довгі вії,
на вигин її шиї... М о г л о бути й так, щ о чо л о вік той закохався в
неї вж е тут, п р о все їй зізнався, аби врятувати її, і тепер я вскочив у
халепу. Інакш е ч о м у м е н е зустріл и так х о л о д н о ?
Години ч е р е з п івтори Х о с е сказав:
— О т а м наш табір, — і кивнув у бік чагар н и к о в о го о с тр івц я в д о ­
лані.
С п е р ш у я п об ачи в л иш е б ан ан о ве листя, нап ’яте на якісь деревця.
Загін о та б о р и в с я біля б о л о тц я, д о якого стікав вузен ький струм ок. П ах­
л о теплим и ш и ш к ам и піній. З тіні виступило з д е с я то к чоловіків, о б с т у ­
пили нас, з ц іка вістю дивлячись на мене. О д и н приніс мені води, другий
п отиснув руку. С а н д р а почала називати їхні імена. О д и н блідий м о л о ­
дик на, ім ’я П е д р о п о п р о си в у м ене автом ат. Я п од ав йом у, і він у ту ж
м ить зняв магазин.
О с та н н ім під ій ш ов до вготел еси й чоловік.
— . А,, кубинець, — м ови в він якось п ід к р е с л е н о й, покл авш и р ук у
мені на плече, с п р о б у в а в відвести м ене убік. П р о т е з то го н ічого не
вийш ло, всі йш ли за нами. Я к щ о їхній ватаж о к справді хотів п оговор и ти
зі м н о ю .н а о д и н ц і, то й о м у слід б у л о діяти інакш е. А д ж е все, щ о я мав
сказати, сто сув ал о ся їх усіх.
— Ти м о ж е ш називати м ене Тото, — м овив він. — М и з тобою
тезки.
Я згадав спи сок М а л о н и : « А н то н іо Товар, аб о п р о с то Тото, архітек­
то р із С ан то -Д ом ін го...» О тж е, д е щ о в то м у спискові в ід п о в ід ал о дійс­
ності.
— Тоні Барона, — сказав він з притиском , коли всі присутні знову
обступил и нас, — це прекрасно, щ о ти вж е тут. Ти п р и був д о п о м агати
нам у б о р о т ь б і проти диктатури. М и вітаєм о тебе, о ф іц е р вільн ої Куби,
на визволеній частині Д о м ін ік а н с ь к о ї Р еспубліки і вдячні тобі, п р ед став­
никові р е в о л ю ц ій н о ї Куби, за ту підтрим ку, щ о її подає нам твій народ.
Якби це бу/ю с казан о з р а зу після м о го призем лення, м ен е б це
не спантеличило. А за р а з я на таке не спо д івався і, д ум аю чи , щ о в ід п о­
вісти, дивився на присутніх. Вони, здавалося, зо вс ім не поділяли енту­
зіа з м у Тото. Й о го п аф ос видався мені яким сь ш тучним , і я вж е п о д у ­
м ав: а чи не він сам ш пиг? М о ж е , то м у він і хотів одвести м ене убік?

138
 — М и та к о ж вдячні вам за параш ут, скинутий у ч о р а ввечері, —
до ки нув Хосе. — О т ш к о д а тільки, патрони не то го калібру/ щ о . наш і 1
ф р а н ц у зь к і гвинтівки...
Вийш ло так, наче він хотів п еребити п р о м о в у Тото. П ісля й о го заува-*
ж ення отой уро чисти й тон у ж е був би недоречний. Ц е зб агн ув І Тото.
— М и не військові і то м у раді, щ о теп е р тут б у д е ф ахівець, — ска­
зав він п росто. — М и п о т р е б у є м о п о р а д і о х о ч е б у д е м о п р ислухатися
д о них. О т тільки щ о м ене бентеж ить, це вказівка зіб р а ти ся всім* за го ­
нам в од н е місце. 1 5:
— На д а н о м у етапі ми р и зи к у є м о д о р о г о поплатитися за т а к е ! — •
д о ки н ув м ол од ик, щ о тр им ав м о ю р уш н и ц ю .
— Почекай, Педро!.. Л ас-М анакл ас, м ож е, й не п оган е м ісце: в ти л у
гори, на схід м о ж н а відступати в зар ості ц у к р о в о ї тростини, а
на п ів д е н н о м у заход і п р и б е р е ж н а рівнина. А л е н а в іщ о зб и р ати ся д о к у ­
пи? А б и завдати си льно го у д а р у ? П р о ти к о го ? П р о п е р е сув ан н я в о р о ж и х
сил нам нічого не від ом о . Д осі на нас насідали тільки в и н и щ у в а ч і-б о м -
бардувальники. •' •
— Д о сі так. — М е н і тр е б а б у л о виграти час, отж е, підтр им увати '
гру М ало ни, поки я з м о ж у р о зк р и ти сво ї карти. — Н а н аш у д у м к у , 'а р м ія
діятиме, як у К ол ум б ії, то б то с п е р ш у ото чить п овстанський край, потім
скине в кільце параш утистів, які почнуть діяти з центру, а кільце тим?
часом стискатим еться. І те п одвійне кільце вам д о ве д е ться * пробривати.
А як — чи о б 'є д н а н и м и силами, чи в Л ас-М ан акл ас, то вж е ваш а сп р а­
ва. Тут вам чуж и нец ь радити не м ож е, тр еба ор ієн туватися в о б с т а н о в ­
ці на місці. *
— А р м ія не м ає пар аш утни х частин, — заув аж и в Хосе. .
— Д ві роти, — зап ер ечи в й о м у П ед р о.
Тото від м ахн увся від тих реплік.
— Ц е звучить п ереконливо, — м ови в він. — Ч о го не м о ж н а’ сказати
п р о ваші р ад іо гр ам и , Тоні. Вони нас д а л е к о не завж д и перекбнували.
Х о с е вважає, щ о з ’єднуватись не слід ні в якім разі: ним м ен ш ий загін,
тим легш е просочитись... У нас він од ин м ає б о й о в и й досвід.
— Я лиш п р о п о н ую , а ви р іш уєте ви самі.
Тото пр овів р у к о ю по н е го л е н о м у п ід б о р ід д ю .
— Я бачу, ми з м о ж е м о п о р о зу м іти с я . О с ь поглянь, яка ситуація
створилася! — Він став навколіш ки, дістав кар ту й р о з г о р н у в її*н д дух-»
мяній б лаки тно-зел еній глиці, щ о вкривала зе м л ю . Всі схилились до*
нас. На карту лягали сонячні плями, ол івець Тото зупинився на чітко
о к р е с л е н о м у К О Л І ----Д О Л И Н І, де М И С Т О Я Л И . ..'і •
— О ц е Л о м а Тіна,— сказав він.— А там Л ас-М ан акл ас. Інші за ­
гони ось тут і гут. — Він тор к н ув ся м ’яким о л ів ц е м к о ж н о го з п ’яти
п р о н ум е р о в а н и х хрестиків, р о зк и д а н и х на п л о ск о гір 'ї. П о п р ям ій ті місця*
були кіло м етрів за тридцять від нас, але ж то по прям ій! О чевидно,*
повстанці р о зо се р е д и л и с я навмисне. А р м ії нелегко б у л о б оточити .цю»
те р и тор ію , щ о її Тото окр есл ив як ви зв ол е н у частину Д о м ін ік а н с ь к о ї
Республіки. Тепер вона о б ій м ал а кілька сот тисяч гектарів, а коли за го ­
ни з ’єднаю ться, тер и тор ія ця р ізк о зм енш иться.
— Н асел ення в ц ь о м у к р а ї н ем ає? — спитав я.
— Нема, — відповів Тото. — З а винятком кількох вуглярів.
П о в ста н н ю б р а к у в а л о ха р ч о в о ї бази, тут М а л о н а м ав р ацію , гіра-*
те становищ е м о гл о змінитися. В овка ноги годую ть, як т© каж уть у
народі. Тото знав, де п ереб ували інші загони, хоча й не здійсню вав!
над ними загал ьн ого керівництва. Щ о п р ав д а , карта в н ього б ул а нікг»

139
че м н а — схем а ш осе й н и х д о р іг к о н ц е р н у «Ш елл», щ о д у ж е п р и б л и зн о
п о к а зу в а л а гірський район. Я вир іш и в звірити її зі своєю .
— Р а д іо з в 'я з к у з інш им и заго н а м и немає, — наче вгадавш и м о ї
дум ки, сказав Т о ю . — М и в и п а д к о в о дістали тільки о д н у р ацію . А
з в 'я з о к м іж за го н а м и п ід тр и м у є м о ч е р е з посильних. М и, власне, являє­
м о с о б о ю п ід р о зд іл зв 'я зк у , л ан ку в л а н ц ю г у м іж Б а р а к о а та інш им и
загонам и. З у ч о р а ш н ь о г о д н я м и р о з с и л а є м о з в 'я з к о в и х не поодинці, а
трійкам и, і п о л о в и н а з нас за в ж д и в д о р о зі.
П о к и він зм а л ь о в у в а в становищ е, сум ніви м о ї р озвіял ися. Ні, Тото
не м о ж е б ути зр а д н и к о м ! Б уй на каш тан о в а ш е в е л ю р а над авала й о м у
ю н а ц ь к о г о вигляду, та коли п р и д и ви ш ся ближ че, вр аж е н н я з м ін ю в а ­
лось. Й о м у б у л о за тридцять, не м енш е, о б л и ччя зм а р н іл о від систем а­
ти чн ого недосипання. Х осе, певно, суп ерн и чав з ним: критикан, завж д и
готовий зап ер ечи ти к о м ан д и р у , посл авш и сь на свій «б ойо ви й досвід».
І п е в н о н е б езп ід ставно . Х о с е виказав н е аб и я к у р озваж л ивість, не
б е р у ч и на віру в к а зів о к по р адіо. О ч е ви д н о , від н ь о го виходив і той
загальний скепсис, щ о й о го я відзначив с е р е д б ійців заго н у з с а м о го
початку. А ц е означал о, щ о ш пигун іщ е не викритий, він був се р е д нас,
у ц ь о м у колі, пр и сл ухався д о к о ж н о го слова. Х т о ж ц е ? Щ о він д у м ає
п р о мене, і як п о в е д е тьс я теп е р ? Н а те, щ о я д осі висловився проти
Л ас-М анакл ас, він м іг не зв е р н ути уваги.
— Ну, те п е р с тан о в и щ е м ені ясне,— сказав я підводячись.— А
п р о плани ми ще. п о го в о р и м о .
Тото м а х н у в р у к о ю .
— С ь о г о д н і вр а н ц і з в 'я з к о в і піш ли д о загонів. Н а к а з уж е віддано.
Я вж ахнувся. Таким чином, той н ак аз у ж е виконувався, д о л я
п овстан н я в и р іш у в ал ася так, як т о г о хотів М а л о н а. Тільки в Ц Р У п р о
ц е щ е н е знали с ьо го д н і вранці, кол и М а л о н а віз м е н е д о ф о р т у Л о ­
д е р д ейл !
П е р е к а ж и м ені точний текст наказу!
— З іб р а ти с я тр е ть о го гр у д н я під західн им и схилам и Л о м а Тіна.
— Тото в и п р о ста в с я .^ - Н у щ о ж, там п о р ад и м о ся , а тоді, я к щ о визнає­
м о за п отр ібн е, р о з ій д е м о с я знову. У в с я к о м у разі, я п е р е д а м р а ц ію
М а н о л о Таваресу. Він наш керівник — й о м у й апар ат належить.
Н а щ астя, щ е не йш л ося п р о Л ас-М ан ак л ас! З у с тр іч в ід б уд е ться
раніш е, і я, м ож л и в о, встигну викрити ш пигуна. Д л я ц ь о го тр е б а п о г о в о ­
рити о к р е м о з к о ж н и м ч л е н о м загону, в о п т и м а л ь н о м у пор ядку, як
с казав би М а л о н а. З к о го ж п очати? П е р е д о м н о ю б у л о п 'я тн ад ц я ть
чоловік, р е ш та піш ла на завдання.
— Три групи з в 'я зк о в и х п о в е р н утьс я щ е сьогодн і,— м ови в Тото,
зго р та ю ч и карту. — В он и встигнуть, б о їх зустр ін уть н ап ів д ор озі. Без
ван таж у в гор ах м о ж н а пр ойти тр и д ц я ть к іл о м е тр ів за день, але ц ь о го
р а з у вони д е щ о взял и з с о б о ю . К о ж е н загін о д е р ж и ть с в о ю частку з
у ч о р а ш н ь о ї посилки.
— М о л о ч н и й п о р о ш о к , м ’ясні консерви, п ’ять кар аб ін ів і тисяча на-
товськи х станд ар тних патронів, — д о к и н ув Хосе. — М и в и к о н у єм о р ол ь
п уп о в и н и к у б и н с ь к о ї м ате р і-год ув ал ьн и ц і. О т д о ч о го все звелося!
Я м ав вивідати, ч о м у так сталося, щ о єдина р ац ія б ул а не у ватаж ка
повстання, а тут. В ід п о в ід ь на ц е питання м ал а стати к л ю ч е м д о всієї загад ­
ки, « я д о к л а д у всіх зусиль, щ о б як н ай ш в и д ш е м ати його. Я к щ о я ви­
к р и ю ш пигуна, ці л ю д и віри ти м уть м ені у всьом у. Тоді ми з м о ж е м о с к о ­
р и статися з рації, щ о б д ур и ти в о р о га й діставати від н ь ого все, щ о
треба.

140
 П е д р о п о в е р н ув м ені гвинтівку.
— І зн о в у інш ий кал ібр! Тепер у нас є три види патронів, що не
під ход ять д о н а ш о ї зб р о ї.
— Я п о д б а ю п р о це, — п о о б іц я в я. — А де ж ваш а р а ц ія ?
— Н е тут,— м ов и л а С ан д р а .— І її о б с л у го в у ю я.

Удавш и, ніби м а ю о б го в о р и ти з С а н д р о ю деталі п е р е д ач по ра-

А діо, я відвів дівчину вбік. А л е вона й не зб и р ал ася вести м е н е
^ д о рації, щ о ч е р е з о б м е ж е н и й р ад іус д ії м ал а стояти, певно,
десь на узви ш ш і. М и сиділи з С а н д р о ю об іч т а б о р у на схилі, від­
о к р е м л е н і від інш их к у щ и к о м пап ор оті. М и р о зм о в л я л и вж е з п ів год и ­
ни, та нічого важ л и в о го я від неї не почув.
— З в ід к и у вас та р а ц ія ? — з р е ш т о ю спитав я. — М е н і сказали,
якийсь Ч уч о р о з д о б у в її вам. К уди ж він п од івся?
Д івчина тільки зн и зал а плечима, зд и в о в а н о глипнувш и на мене.
— Ти нічо го не знаєш п р о ц е?
— Я прийняла р а ц ію від П е д р о . Він доніс її с ю д и і взагалі д о п о ­
м агає мені.
— А він хоча б знає м о р з я н к у ?
— Д е там, аністілечки, — п оспіш ил а відповісти Сан д ра, ніби щ об
пояснити, щ о вона тут єдина здатна на це.
М е н і здалося, щ о той блідий юнак, д о п о м а г а ю ч и дівчині, д у м а є
б іл ь ш е п р о неї, а не п р о апарат.
— А хто й о м у перед ав р а ц ію ?
— Я то го чо л о вік а не знаю . Здається, й о го звуть М ан уе л ь.
— Він хіба не з в а ш о го заго н у ?
— З наш ого.
— То як ж е ти й о го не знаєш ?
— З а два дні не п о зн а й о м и ш с я з тр и д ц я ть м а чоловікам и. — Вона
п ом овчала.— С п е р ш у я знала тільки д в ох — П е д р о та М а р к о с а . А
кр ім того, той М а н у е л ь в ч о р а п іш ов звідси.
— Куди?
— Спитай Тото. П іш о в на з в ’язок, р а з о м з Ф е л іп е . І о б и д в а щ е й
досі не повернулися.
Все це зв уч ал о якось неясно. Я відчув, щ о вон а ухиляється від п р я ­
м о ї відповіді, коли м о в а заход и ть п р о р ац ію . Так с а м о н е р іш уч е вона
гов ор и л а п р о себе. З а якихось десять к р о ків від нас сидів П е д р о, чи­
стив с в о ю р у ш н и ц ю й, певно, л овив к о ж н е наш е с л о во — м ож е, сам е
ц и м п оясн ю ється її стрим аність! Я о б е р е ж н о , н авм ання р о зп и ту в а в далі,
й нареш ті д е щ о вивідав. С а н д р і д е в ’ятнад цять років, п р а ц ю в а л а вона
к р е с л я р к о ю в я к о м у сь п р о е к т н о м у б ю р о й б ул а чл е н ом гур тка р а д іо ­
ам ато р ів с о ц іа л ьн о -х р и сти я н с ьк о ї м о л о д іж н о ї ор ган ізац ії. Та о р га н іза ­
ція нічого спіл ьн ого з п ов ста н н ям не мала, його не п ід тр и м ув ал а ж о д ­
на з легальних партій. Ч о м у ж тод і С а н д р а взяла участь у повстанні?
І всі інш і? Ц е я м ав з ’ясувати.
С п р а в ж н я загадка. Ж м е н ь к а л ю д е й відм овил ась від сво го звич­
н ого ж иття й піш ла в гори, щ о б р о зп о ч а ти б о р о т ь б у з існ ую ч и м р е ж и ­
м ом . Ч о м у вони піш ли на такі злигодні, р и зи к у ю ч и с в о їм ж и тт я м ? Ц е
б ул о к л ю ч о ве питання для того, хто хотів знайти с е р е д них ш пигуна. !,
певно, на це питання б у л о стільки ж відповідей, скільки в загон і лю д ей.
Але, я к щ о зіставити всі ті відповіді, м о ж н а б у д е скласти уявл е н н я п р о

141
те, щ о являє с о б о ю загін, так би мовити, пр ойн ятися його духом ,
зб агнути б агато щ о з того, щ о уея сн о м ені тепер. Все це б у л о п о тр іб н о
для у сп іш н о го ви конання завдання.
М о ти в и С а н д р и здавали ся ясними. Д івчи н а втекла від пустого б у ­
д е н н о го .життя, від к р е с л я р с ь к о ї д о ш к и в світ чоловіків, де вона в чо ­
м усь о д н о м у п е р е в аж ал а всіх. В м ін ня п ов од и ти ся з р а ц іє ю за б е зп е ч у ­
вало їй о с о б л и в е становищ е. І чим д о в ш е вона від м ов л я л а ся розд іл и ти
зі м н о ю м ісц е біля рації, тим в ір о гід н іш и м зд а ва л о ся таке пояснення,
її взяли д о заго н у лиш е том у, щ о вона знала м о р зя н к у , взяли в остан ­
н ю хвилину. З тридцяти чоло віків вона знала д о то го тільки двох. Том у
вон а так чіплялася за с в о ю м о н о п о л ію , а в м ені вбачала суперника. А
м ож е, її о п ір м ав інші причини? Н авіть м о є запитання п р о м іс ц е зн а х о д ­
ж ення р а ц ії вона в п е р то п р о п ус к а л а п о в з вуха...

Д р у г и м на чер зі б ув П е д р о . Я підсів д о нього. С а н д р а каза-

С ла, щ о він студ ент-м ед ик. Він приніс р а ц ію і привів с в о ю по-
другу, б о вона вм іла її об сл уго вувати. Б е з зайвих слів я спитав
його:
— С е р е д вас тут є Ч уч о ?
— Тут немає, — відповів він. — М о ж л и в о , десь в ін ш о м у загоні.
— Х т о вам р о з д о б у в р а ц ію ? М а н у е л ь ?
— Я прийняв її в ч о р а від нього, це так. А л е чи він р о з д о б у в її...
Н а в іщ о тобі п р о ц е знати? Ч о го тобі тр е б а ? С питай Тото а б о почекай,
поки п о в е р н е ться М ан уел ь.
— А коли він м ає п о в е р н ути сь?
— Та він, власне, д а в н о вж е м усить бути тут.
— А щ о він за о д и н ?
— Я й о го м а л о зн аю ; б е зр о б ітн и й з П уе р то -П л а та.
П е д р о не дивився на мене, він с ам е за р я д ж а в ф р а н ц у з ь к у гвинтів­
ку. М а га з и н у м іщ а в десять патронів, і вони м о н о т о н н о клацали, один за
о д н и м п р о в а л ю ю ч и с ь всередину. Я ніяк не м іг п о зб ути ся почуття, щ о
П е д р о знає б іл ь ш е п р о п о х о д ж е н н я рації. Та п е р ш ніж я зіб р ав ся щ е
спитати й о го п р о щ ось, він сказав:
— Ц я гвинтівка стріляє тільки о д и н о чн и м и патронам и . Н е те, щ о
твоя, Тоні.— Він зн о в у п р остягн ув р у к у д о м о г о автом ата.— Д а р у н о к
С х ід н о г о б л о к у чи вітчи зн ян ого в и р о б н и ц тва?
Я дивився на нього, посм іхаю чись, п р о те п очував себ е трохи нія­
ково.
— З д о р о в о зам аскували. — Він п ов е р тав автом ат на всі боки. —
Ні тобі типу зб р о ї, ні хто її зр обив, навіть с е р ій н о го н о м е р а немає...
Я зата м ув ав подих. Н е в ж е він за р а з щ о с ь скаж е, і я знатиму... зна­
тиму...
— Л о ж е з синтетики, с хо ж е на ам ер и кан ське ,— м ови в він.— То
виходить, це тр о ф е й з бухти К о ч ін о с?
— М о ж л и в о . Д а ю ч и спо р яд ж ен н я, м ені не р озп овід ал и , щ о звідки
походить.
— М е н е це п р о с то цікавить... Так, як те б е п о х о д ж е н н я н а ш о ї рації.
Д опитл иви й п огл я д і посм іш ка. М и стояли на к р а ю бе зодн і, т р и м а ю ­
чись од ин за од ного, і ніхто з нас не хотів стрибати перш ий!
— Так, та не зовсім , — відповів я.
Д о ч о го ці ц е р е м о н ії, хай й о м у біс! Ч о м у він не скидає м ас ку ? Я к­
щ о ц е той, к о го я ш укаю , го він м усить знати, хто п е р е д ним, — м іг би

142
зр об ити перш и й крок. А м ож е, він з а р а з те сам е д у м а є п р о м е н е ? М а ­
буть, він гадає, щ о п р о нього м ені р о зп о в іл и все д о кл ад н о, й хоче, щ о б
я пр изнався перш ий.
— Ні, м аб уть-так и не з бухти Кочінос, — заув аж и в він. — Якась н о ­
ва цяцька. І взагалі новенька. Ж о д н о ї п о д р я п и н и на лож і.
— Ц Р У й п ізніш е поси л ал о своїх лю дей, — м о в и в я, стеж ачи за ви­
р а з о м його б л ід о го обличчя. П р о т е на н ь о м у я н ічо го не м іг прочитати.
А йти щ е далі не наваж ився. Бо я к щ о я пом илився, це з а гр о ж у в а л о
мені см ер тю . Я р о зу м ів, щ о він б ув точ н ісін ьк о в т а к о м у ж становищ і.
Ч о м вони, збіса, не дали нам якогось п а р о л я ? Все ч е р е з оте п е ре си л ан ­
ня наказів: М ай ам і, Сан-Ісідро... З а в ж д и так виходить, коли к е р у ю т ь на
відстані.
— То були пішаки, — п ом овчавш и , о звав с я П е д р о . — А це новітня
кон струкція. А б и к о м у та к о ї з б р о ї не дадуть...
З н о в у за п р о ш е н н я стрибати п ерш и м . П р о т е я тільки сказав:
— А ти на ц ь о м у р о з у м іє ш с я ?
— А чо го ж. У м е н е д я д ь к о м айор, ке р ує о д н и м з відділів п оста­
чання армії. Ч а со м він б р а в м е н е д о тиру.
Д я д ь к о — м а й о р д о м ін ік а н с ь к о ї а р м ії? Щ о ж, це до си ть п р о зо р и й
натяк. Від хвилю вання м о ї пальці р озча ви л и листок пап ор оті. А д ж е д о ­
м ініканська к о н тр р о зв ід к а, щ о заслала шпига, підлягала арм ії. Я вж е
р о зту л и в б ув рота, але п р о м о в ч ав . Ні, це м о ж н а тл ум ачити і так і
сяк.
А П е д р о, ніби збагнувш и, щ о зай ш о в н ад то далеко, почав зн о ву
крутити, захищ ати с во го дядька. Щ о він солдат, це, м овляв, щ е н ічого
не значить: в С а н т о -Д о м ін г о стаю ть о ф іц е р а м и не за покликанням , а
зад ля кар'єри. Це, м овляв, така ж р об ота, як і б уд ь -я к а інша, м о ж н а
стати л іка р е м чи ю р и сто м , особ и сті нахили тут м а л о важать, гол овн е —
д о б р а платня та перспектива.
П е д р о го в о р и в і говорив, п о я с н ю ю ч и с т р у к т у р у д о м ін ік а н сь к о го
о ф іц е р с ь к о г о кор пусу. З а й о го словам и, ниж чі п р о ш а р к и с е р е д н ь о го
класу м огл и стати о ф іц е р а м и від лейтенанта д о капітана, а в н азем ни х
р о д а х війська — д о м айора. С е р е д н я б у р ж у а з ія о б ій м а л а посади о ф і­
церів ге н е р а л ьн о го ш та б у від п о л к о в н и к а і вище. Н а чин м а й о р а ці
л ю д и м огл и п огоди тися тільки в авіації, д е в и щ а платня. А кр уп н а б у р ­
ж у а зія та п ом іщ и к и -л ати ф ун д и сти поставляли всіляких генералів — і к ад ­
рових, і резервних, і «почесних». Д ві останні к ате го р ії — п осідачі сіне-
кур — м а ю ть таку ж висо ку платню , як і кад р ов і генерали д ію ч о ї армії,
п р оте м енш і прибутки, б о вони не за к у п о в у ю т ь м ай н о для а р м ії і не
м а ю ть тих десяти чи д в ад ц яти відсотків «ком ісійних» від поставників.
П е д р с засм іявся — власне, хр ип л о гикнув, пом овчав, п о тім повів
далі:
— З а незначним в и н ятк о м — д в ад ц яти чи тр и д ц яти сер е д н іх о ф і­
церів, д о яких належ ить і мій дяд ько, — це п р о д аж н і лю ди. їх не ц іка­
вить ні служ ба, ні ф ахова кваліф ікац ія — тільки грош і. Вони навіть не
хочуть учитися керувати й ком анд увати, д у м а ю т ь лиш е п р о те, щ о б як­
найб іл ьш е урвати.
Я к щ о П е д р о го в о р и в нещ ир о, то він бли скуче грав с в о ю роль. Д о ­
сить п е р е к о н л и в а ін ф ор м ац ія. З неї виходило, щ о наш в о р о г м ає такий
вигляд: д о б р е о з б р о є н а со р о к ати сячн а армія, п р оте м о р а л ь н о р о з к л а ­
дена і з п огани м керівниц твом , неб е зп е чн а для повстанців с в о є ю кіль­
кісн о ю п е р е в а го ю — так само, як б у л о на Кубі за Батісти... А л е хто ж
тут у загоні в о р о г? Як м ені знайти й о го і викрити? А м ож е, П е д р о щ е не

143
переконався, щ о я сам е той, к о м у він м усить від кри тися? Ні, я к щ о він
знає та є м н и ц ю п о х о д ж е н н я рації, то не м о ж е й на м ить п одум ати, щ о я
кубинський р е в о л ю ц іо н е р . Д л я н ьо го я емігрант, д е зе р т и р з к уб ин сь­
к о ї арм ії, а отж е, й спільник.
— Ти явно хо чеш ви гор од и ти с в о го дядька, — м ов и в я, аби р о з ­
др атувати П е д р о . — Я к щ о він теп ер м айор, то м усив почати с л у ж б у щ е
за Трухільйо. І н евж е він, сидячи у відділі постачання, не б е р е х а б а р ів ?
— Він е ксп ер т у справах о зб р о є н н я , але не він виріш ує, купувати
з б р о ю чи ні. Тобі ц ь о го не зр о зум іти , Тоні. Та і як ти м о ж е ш усе це
збагнути, коли тут і с в о ї не р о зб е р у ть с я !
— В том у, щ о твій д я д ь к о л ю д и н а честі?
— Д ур ниц і, — сухо відповів П е д р о. — К о го це м о ж е цікавити? А
втім, ми с тр и ж е м о всіх о ф іц е р ів під од ин гребінець. Н аш і ліві партії
тягнуть у р ізні боки, як лебідь, щ у к а й рак, і тільки в о д н о м у вони єди­
ні: всі д ивл яться на ар м ію , як на м оноліт, як на згур то в а н у в о р о ж у
силу.
— А це не так?
— Ні. Там не в щ ухає а н та гон ізм м іж п ар ази та м и -ге н е р ал ам и та
ж м е н ь к о ю ниж чих о ф іц е р ів генш табу, яким ті не д а ю ть ходу. С е р е д
останніх є п о р я д н і лю ди, щ о вийш ли з в ій сь к о в о ї а к ад е м ії й д о м а га ю т ь ­
ся п ід ви щ ен н я за сво ї ф ахові знання,
— С к о р о вони п о к а ж у ть с в о ї ф ахові знання на нас.
— Так, — м овив П е д р о, — б о ми ніколи не цікавилися, хто там у
них правий, а хто винуватий і не вваж али за п о тр іб н е з ним и говорити.
Й о го запал видався м ені щ ирим . Усе, щ о він говорив, звучал о як
щ о сь б л и зьке мені; н агад увал о наш і д искусії студентських років. З д а в а ­
лося, м о я п ід о з р а р о зв а л ю є ть с я так само, як пе ре д цим у р о з м о в і з
Тото. Я зр о б и в о с тан н ю с п р о б у:
— П р о ш у, п р о в е д и м ен е д о рації.
— С к а ж и П абло, він п о к аж е тобі д о р о гу , — відповів П е д р о. — Він
так чи інакш е с к о р о піде туди — заступати М а р к о с а .
Я підвівся й гл и б о к о зітхнув. Д о р о г а д о р а ц ії давала д о б р у н агоду
п о го в о р и ти з ним. А П е д р о від м ов и в ся від ц ь о го так, наче й о м у взагалі
б іл ьш е н ем а п р о щ о зі м н о ю говорити. Д о сто б іса, я к щ о він і справді ні­
чо го не знав п р о це діл о — а в и хо д и л о ніби так,— то яким ж е я був
д ур н ем , коли, втративш и терпець, м а л о не кинувся перш и й в прірву!
(Продовження в наступному номері.)

З німецької переклав Микола ДЯТЛЕНКО

144
 ДВІ ЗУСТРІЧ] З БОРИСОМ ТЕНОМ
ГАЛИНА К А Р К Л І Н Ь
П ів с то р іч ч я то м у п о ч а л а ся творча
д ія л ь н іс ть у к р а їн с ь к о го п е р е к л а д а ­
ча й поета Б о р и са Тена. Колись, за
с тар о д ав н іх часів, в із а н т ій ц і н а з и ­
вали Б ор истеном м о гутн ю с л о в ’я н ­
ську річку Д н іп р о . І м олодий поет
М и к о л а Х ом ичевський, щ о кохався
в д авни ні, у зя в собі це ймення за
псевдонім. С п ів у ч о ю р ід н о ю м овою
Б орис Тен л егко віддає урочистий
епічний гекзам етр героїв го м е р ів ­
ських поем, говор ить в и ш ук а н и м
верлібром ф р а н ц у зь к о го поета П о ­
ля Верлена, б ельгій ц я В е р х ар н а.
В ін овол од ів і си л а б ічн и м вірш ем
п ол ьської класики. В и к о р и с то в у ю ч и
н ад зви чай ну гн уч к іс ть у к р а їн с ь к о ї
мови, Б о р и с Тен ек віл ін е ар н о (не
ж е р твую чи ж о д н іс ін ь к о ю дум кою ,
ж с д н іс ін ь к о ю ф р азо ю ) переклав з
ан гл ій ськ о ї бли зько тр ьох з п о л о ­
в иною тисяч в ір ш ів ш е к сп ір ів с ь к о го
« Р іч а р д а II I» , п о д о в ж и в ш и текст
трагедії всього л и ш е на два рядки.
Б іл я ске л ястих берегів Тетерева,
де п овітр я напоєне пахом сосни й
хмелю, у с кр ом н ій пол іській оселі
с тр а ж д а в е схіл івськи й « П р о м е те й
закутий», свав о л и л и герої ар істоф а-
нівських ком едій « Х м ар и » , « Л іс іс -
тр а та » й « Ж а б и » , б е н ке тувал и ш іл -
лерівські « Р о зб ій н и к и » , напинав
свій непом ил ьний л у к В іл ь ге л ь м
Тель. Т у т н атх н е н н о і м у ж н ь о з в у ­
чали пісні ф р а н ц у з ь к о ї р е во лю ц ії,
поезія А н д р е -М а р і Ш ен ьє, Гете,
П у ш к ін а та А д а м а М іц к е в и ч а . Н е
дивно, щ о ця п о л іф о н іч н іс ть д о ­
робку Б о р и с а Тена п р и ве р н ул а до
нього у в а гу гро м ад сько сті. В ід д а в ­
на п очали про нього говорити учені-
ф ілологи й л іт е р а т у р о з н а в ц і Р а д я н -
145
ського С о ю зу . Так, л енінгр ад ськи й
зн ав е ц ь а н ти ч н о ї л іте р а ту р и а к а д е ­
мік 1. І. Толстой 1950 р оку писав до
свого у к р а їн с ь к о го колеги п роф есо­
ра О. І. Б іл е н ьк о го , щ о переклад
Е с х іл о в о г о «П р ом е те я», зроблений
Б ор и со м Теном, «зд ається н а й к р а ­
щ им з від ом и х йом у перекл ад ів
тр а г е д ії на с л о в ’янські мови, не в и ­
к л ю ч а ю ч и і р осійських п ерекл адів
о ста н н ь о го часу». У к р а їн с ь к е в и д а н ­
ня « П р о м е те я за к у то го » Е с х іл а в и ­
к л и к а л о у б а га ть о х п и тання: « Х т о
так и й Б о р и с Тен, д и в о ви ж н и й м а й ­
стер в ір ш а і рід кісни й знавец ь а н ­
ти ч н о ї п о е зії?»
В осени 1961 р оку я п о б ув ал д в
Ж и т о м и р і, і на одній за ти ш н ій в у л и ­
ці, далеко від центру, р о зш у к а л а
червоний цегляний б уд и н очо к Х о м и -
чевських.
З а м іс т ь сл іп о го с тарц я, яким у я в ­
л яли с во їх аедів с та р о д а в н і греки,
на д зв ін о к у двері озвав ся м о л о ж а ­
вий крем езний чо л о вік з ледве п о ­
м ітн о ю с и ви н ою у к о р о тк о п ід с тр и ­
ж е н о м у волоссі.
Я к у б іл ь ш о с ті у к р а їн ц ів , у М и ­
коли В а с и л ь о в и ч а добрози чливе,
к р у гл я с те обличчя, ш и р ок е спадисте
чоло, тр охи п р о тя гл а м елодійна м о­
ва. У б р а н и й в с ір у п о л о тн я н у к у р т ­
ку, з-під я к о ї в и гл яд ає ви ш и ти й к о ­
мір сорочки.
П р и я з н е щ у л я ч и св ітл і очі, госп о­
дар за п р о ш у є мене до хати. У к о р и ­
дорі в ід ч у в а єть с я гострий грибний
зап ах.
— У р а н ц і їзд и в з р од и н ою до л і­
су,— поясн ю є М и к о л а В а с и л ь о в и ч і
веде мене пр осто до їд а л ь н і,— у нас,
на П о л ісс і, та к ведеться — перш
н іж почати д іл ов і розм ови, гостя з а ­
п р о ш у ю т ь до столу...
З а п івгод и ни я вж е п о ч у в ал ась
сво єю л ю д и н о ю в родині Х ом ичев-
ських. Д р у ж и н а М и к о л и В а с и л ь о в и ­
ча Н а р а Л е о н т іїв н а К о в а л ь ч у к — у
м и н у л о м у проф есійна с п ів а ч к а й пе­
д а го г в о к а л у — в и я в и л а сь на р ід ­
к іс ть п р и в а б л и в о ю та ох очо ю до
розм ови л ю д и ною , Ч а с т у ю ч и нас
146
гри бкам и, вона з зад овол е н н ям з г а ­
дує свою й ч о л о вік о в у м олодість,
с п іл ьн у п р а ц ю в К и їв с ь к о м у М у з и ч ­
н о -д р а м а ти ч н о м у театрі. З ї ї р о зп о ­
відей я д о від ую сь, щ о М и к о л а В а ­
сильович, крім п ое зії й перекладів,
зай м аєть с я м узи к озн ав ство м , т е а т ­
р а л ьн о ю к р и ти к о ю та ф ольклором ,
п иш е к о м п о з и ц ії для хо р у та в и к л а ­
дає л а т и н ь в Ж и т о м и р с ь к о м у п е д а­
гогічн ом у ін ституті.
Д о к а б ін е ту Б о р и са Тена — к ім ­
нати, п оспіл ь за с та в л е н о ї к н и ж к о ­
вими ш а ф а м и й п ол и ц я м и ,— ми пе­
рейш ли, коли вж е п очало сутеніти.
Н а п и с ь м о в о м у столі гор іла л а м ­
па з п ір а м ід а л ь н и м абаж уром з
грец ького р ізьб л е н о го скла. Т ут-
таки, п оруч з п ор це л ян о ви м п о гр у д ­
дям Ш е в че н к а, л е ж а л и грубе н ькі
стоси р ук оп и сн и х а р к у ш ів « О д іс ­
сеї».
— К іл ь к а д н ів том у я о д е р ж ав з
в и д а в н и ц тв а « Д н іп р о » гран ки свого
п ерекл аду остан н ьої, X X I V пісні, —
зауваж ив М икола В аси л ь о в и ч і,
ж урливо в см іх н ув ш и сь, додав: —
З а ш іс ть р ок ів я д у ж е спорід н ився
з ц іє ю поемою...
Лиш е ш ість років! Понад 12
тисяч р я д к ів за ш ість років, хіба це
м ож ливо? О хоплена хвилю ван­
ням, я зр о зу м іл а, щ о п р и сутн я при
завер ш е н н і н а й б іл ь ш о ї п р аці Б о р и ­
са Тена.
Н а д у м к у спа д ає в и сл о в л ю ва н н я
л ати с ь к о го л іт е р а т у р о зн а в ц я а к ад е ­
м іка Р о б е р та П е л ьш е , який у 20-і
роки за в ід у в а в на У к р а їн і сектором
м истецтв у Д е р ж а в н о м у видавни­
цтві, а потім до к ін ц я свого ж и тт я
не п ерер ивав з в ’язк у з у к р а їн с ь к и ­
ми л іте р а то р ам и . П іс л я в иходу те-
нівськи х пе ре кл ад ів « П о е ти к и » А р і-
стотеля, ш е к сп ір ів с ь к о го « Р іч а р д а
II I» , тр агедій Ю л іу ш а Словаць­
кого « Л іл л я В е н е да» і « Б а л л а д и -
на» П е л ь ш е сказав: « Т а кі н епов­
торні м айстри пе ре кл аду з а н ти ч ­
них і нових мов, як у кр аїн с ь ки й
поет Б о р и с Тен, вж е за ж и тт я в о з­
двигли собі п а м ’ятн ик безсмертя...»
 З а вікн ом ш ерехтіє листопад. С т у ­
каю ть проти в ітр у віко нни ц і. Н а р а
Л е о н тіїв н а принесла з с ад к а в о л о ­
гу від д о щ у гіл к у горобини і *поста-
вила у в азу на столі. М и к о л а В а с и ­
льович д б ай л и в о п р и б р а в до ш у х л я ­
ди рукописи. В ін тр о х и стом лений
і вигляд ає тепер старіш и м .
— Я м уш у вас р озч а р у в а ти ,—
каже Тен,— у м оєм у ж и т т і нема н і­
чого незвичайного, загадкового...
Н ар од и в ся й п р о в ів своє д и ти нство
я в од н ом у з п оетичних у к р а їн с ь к и х
сіл — Д е р м ан ь, в ід о м о м у в іс то р ії
тим, щ о на п о ч а тк у с ім н а д ц я то го
сторіччя т у т п е р ш о д р ук а р Ів а н Ф е ­
доров очолив д р у к а р н ю кн. О с т ­
розького...
П р о своє д и ти н ств о Б о р и с Тен з
великим теплом згад у є в о д н ом у з
сонетів, щ о у в ій ш л и до зб ір ки « З о ­
ряні сади»:
Дерманських пагір прадіднін родині
І заповітній Скавиній горі,
Що славу їй співали кобзарі,
Синівський мій уклін складаю нині.
І давній цій вклоняюся твердині,
Що стереже перекази старі, —
Це ж тут славетні першодрукарі
Вогні засвічували всій країні.
Р о д и н а Х о м и ч е вськ и х б ул а о с в і­
чена. Б а б у с я й м ати учи тел ю вал и , а
б атько — В а с и л ь Ів а н о в и ч Х ом и ч е в-
ський — б ув інспектор ом ков е л ь­
ського учил ищ а, з яким у п е р ш у ім ­
п е р іал істи чн у вій н у п ереїхав на п о ­
стійне п р о ж и в а н н я до Ж и то м и р а .
Тут 1922 р оку М и к о л а В аси л ьо в и ч
закін чи в г у м а н іта р н и й ф ак ул ьте т
Ін с т и ту ту н а р о д н о ї освіти.
З м а л е ч к у в м а й б у тн ь о го поета о к ­
реслю ється своє чітке коло інтере­
сів: л ю б о в до м узики, нар од них п і­
сень. М и к о л а р ан о о зн ай ом и в ся з
ш едеврами у к р а їн с ь к о ї та р осій сь­
кої поезії, рано почав п исати вірш і.
Д у ж е зд іб ний до мов, він уж е в
ш кільні роки читає в о р и гін а л і т в о ­
ри класики. С п іл к у ю ч и с я з б л и зь ­
кими р од и чам и -л ін гв істам и , х л о п ­
чик ш в и д к о о в о л о д іва є ан гл ій сь к о ю ,
ф р а н ц у зь к о ю та нім ецькою , вивчає
чеську мову. Т а к щ е на с в іт а н к у
тв о р ч о ї д ія л ь н о с ті М и к о л а Х ом и ч е в-
ський вхо д и ть в « за га л ь н у атм осф е­
ру п о р ів н я л ь н о го м ов озн ав ств а» , щ о
ви зн ач и л а наперед р о зв и то к його
д р уго го і не м енш я с к р а в о го о б д а ­
р ув ан н я — л іт е р а т у р н о го п е р е к л а ­
дача. 1920 року, щ е б у в ш и с туд е н ­
том, Х о м и ч е вс ь к и й разом зі своїм
д р угом ф іл о л о го м -істо р и к о м Є в г е ­
ном К у д р и ц ь к и м пе ре кл ад ає на у к ­
р а їн с ь к у д іа л о ги П л а т о н а «Ф е д он »
і «К р іто и » , а за к іл ь к а р ок ів с а м о ­
стій но переклав з п о л ь сь к о ї п ’єсу
Ю . Ж у л а в с ь к о г о « Й о л а » . Т а к р о з­
п о ч а л а сь тв о р ч а д ія л ь н іс т ь М . Х о -
мичевського. М о л о д о г о п е ре кл ад ача
п ом іти л и і п ід тр и м а л и в и д атн і у к р а ­
їн с ькі в ч е н і-л іте р а ту р о зн а в ц і М . К-
Зер ов і О. І. Б іл е ц ьки й . З а їх н ь о ю
порадою , М . Х о м и ч е вс ь к и й р о б и ть
н и зк у перекладів, зокр е м а б е реть­
ся до « П р о м е те я з а к у т о го » Е с х іл а .
Я п оп р оси л а М и к о л у В а с и л ь о в и ­
ча р озп ов істи про с кл ад н о сті пере­
к л а д ан н я « П р о м е те я закутого» .
— Е с х іл полю бляв уж ивати з а ­
ста р іл і вирази, які вж е в м ові його
часу зв уч ал и ар ха їчн о , — п о я сн и в
Тен. — Ц е д у ж е у с к л а д н ю в а л о п р а ­
цю.
Т о м у м олодий п ерекл адач п р а г ­
нув на у к р а їн с ь к о м у гр ун ті зберегти
«с ув о р у га р м о н ію » і л а п ід а р н іс т ь
мови п а т р іа р х а гр е ц ь к о ї тр аге д ії.
З в ід с и — с к л а д н а п об уд ов а фраз,
часте в ж и в а н н я а р х а їз м ів і д іа л е к ­
тизмів, н овотворів, а т а к о ж н е зви ­
чай ни х для н а ш о го в уха е п ітетів та
ем оц ій н и х повторів.
Н е менш в аж л и в и м за в д а н н я м
б ул о зберегти в у к р а їн с ь к о м у пере­
к л а д і р и тм ік у п ерш отвору, в ід т в о ­
рити, з од ного боку, м е тр ор итм ічн е
п р оти став л е н н я зо вн і спокій ного,
але насиченого в н у т р іш н ь о ю д и н а ­
м ік о ю я м б ічн о го тр и м е тр у м о н о л о ­
гів і д іа л о гів , з д р уго го — е м о ц ій ­
н о-р ухл и ви х р и тм ів хор ових е п із о ­
дів.
147
 — Ц я праця, як і н а с ту п н а р о б о ­
та над перекл ад ам и тр агед ій С о ­
ф окла та Е в р іп ід а , а т а к о ж ком е­
дій А р істо ф а н а , б ули для мене
ш кол ою , спр и ял и в и тв ор е н н ю в л а с ­
н ої системи об р об ки гом ер івських
текстів, — р о зп о в ід а є М и к о л а В а с и ­
льович. — П р и р о д н о , свою вели ку
роль у ц ьом у в ід ігр а л о т а к о ж в и в ­
чення д о св ід у м оїх поп ер ед ників як
в у к р а їн с ь к о м у перекл ад ни цтві, так
і в б л и зьки х л іте р а ту р а х — р о с ій ­
ській та польській...
П о війні Б о р и с Тен ш и р о к о р о з­
го р н ув р об оту над перекл ад ам и
п о л ь ськ о ї поезії та п рози ( « К р и м ­
ські сонети», ур и в к и з «Г Іо м и н к ів »
А д а м а М іц к е в и ч а , тр а г е д ії Ю . С л о ­
в а ц ь к о го « Л іл л я В енед а» й « Б а л л а -
д и н а » ). І тут у поета б ул и свої
тр у д н о щ і й твор чі зн ахід ки .
— Д а н и н о ю ш а н о б и до п е р е к л а­
дацької спадщ ини Ів а н а Ф ран­
ка б ул а моя р об ота над тр а ге ­
д ією С о ф о к л а « Е д іп -ц а р » у його пе­
рекладі, який треба б ул о н а б л и зи ­
ти до сценічного в и конання. Згод о м
я д ав для у к р а їн с ь к и х те а тр ів новий
переклад і « Е д іп а -ц а р я » , і « А н ти го -
ни» С оф о к л а, і Е в р іп ід о в о ї «М ед еї».
О д н іє ї зу стр іч і з М и к о л о ю В а с и ­
льовичем в и яви л ося за м а л о для т о ­
го, щ о б хоч у за га л ь н и х рисах п о з­
н айом итися з його тв о р ч о ю л а б о р а ­
торією , зокр ем а — з р об отою над
перекладом «О діссеї». Заради
« О д ісс е ї» я в и р іш и л а щ е раз спе­
ц іа л ь н о п р и їх а ти до Ж и то м и р а , але
від б ул ося це л иш е за десять років
— п ізн ь о ї осені 1971 року.
Усе б ул о так, як десять р оків то ­
му. М и сиділи в к аб ін е ті Б о р и са Те­
на при вели ком у д у б о в о м у столі.
Л и ш е волосся й вуса М и к о л и В а с и ­
л ьовича побіліш али...
І є н д іс тав з ш ух л я д и п исьм ового
стол у велику к н и ж к у в строгій
п а л іту р ц і. Н а р е ш т і — у к р а їн с ь к а
«О діссея»!
— С к л а д н о с т і почал и сь для мене
вж е з сам ого ви б ор у тексту грец ь­
кого о р и гін а л у для перекладу, —
р о зп о в ід а є Б о р и с Тен. — О д н а з ме­
148
тод и чни х пом и л ок м оїх у к р а їн с ь к и х
п опер едн иків — а та к и х б уло к іл ь ­
ка — п о л я га л а в о р іє н т а ц ії на старі
тр а д и ц ій н і видання. А л е ж п р о тя ­
гом о с та н н іх р оків з гом ерівського
п и тан н я у тв о р и л а с ь величезна л іте ­
р атур а, істор и чн і й те ксто л о гічн і д о­
слідж ен н я, з цим не м ож н а не р а ­
хуватись. Т о м у вибір тексту грец ь­
кого о р и гін а л у в ід ігр а в а в д уж е в а ­
ж л и в у роль...
П іс л я тр и в а л и х п о ш у к ів Б ор и с
Тен зу п и н и в ся на п а р и зь к о м у в и ­
д а н н і поеми за р е д а к ц ією В. Бера-
ра. А л е й т у т на поета чекали пере­
пони. Т р и то м н и к В. Б е р а р а з ф р ан ­
ц узьки м перекладом «О д іссе ї» та
ко м е н тар я м и до нього виявився
єдиним п р и м ір н и ко м у Р а д я н с ь к о м у
С о ю з і і к о р и с ту в а ти с ь ним м ож н а
б ул о л иш е в ч и та л ь н о м у зал і В се с о ­
ю зн о ї б іб л іо те к и ім. В. І. Л е н ін а.
Д о в ел о ся зр об ити « м ік р о к н и ж к у »
цього видан н я і чи тати текст через
ф ільм оскоп.
П р а ц ю ю ч и над «О діссеєю », Борис
Тен к о н с у л ь ту в а в с я з своїм давнім
товар и ш е м — поетом М аксим ом
Ри л ьськи м . З а листам и, які зберег­
лися, видно, щ о М. Р и л ьськ и й п о­
к л а д а в на Б. Тена, як на п е р е к л ад а­
ча «О діссеї», великі надії. Так, на
ти ту л ц і свого зб ір н и к а л іри чних
в ір ш ів « Г о л о с іїв с ь к а осінь» поет
пише: « Д о р о го м у Б о р и с у Тенові
(М и к о л і В а с и л ь о в и ч у Х ом ичевсько-
м у) з щ ир им п о б а ж а н н я м д о в е р ш и ­
ти п од виг — переклад Гом ера». А
за два роки, в н ов ор ічн о м у листі
Р и л ьсь к и й п овідом ляє: «О діссею »
одерж ав, пере гл ян ув початок, дуж е
сподобалось...»
1 березня 1964 року М аксим
Р и л ьськ и й п о д а р у в а в Б ор и со в і Тену
свою зб ір к у н ар и сів і статей « В е ­
чірні р озм ови» з написом : « С п а с и б і
за «О д іссе ю »!»
Т енівський переклад «О діссеї»
став питом им внеском у ск а р б н и ц ю
р а д я н с ь к о ї п е р е кл ад н о ї л ітератури.
К о р н ій Ч у к о в с ь к и й у своєм у листі
від 27 тр а в н я 1964 р оку писав Тену:
 « Д о р о ги й М и к о л о В а си л ь о в и ч у!
В и й у я в и ти собі не можете, як о щ а ­
сливили В и мене сво їм чудовим пе­
рекладом. П р о ч и т а в ш и п ерш і ч о ти ­
ри стор інки , я побачив, як а гнучка,
благо ро д на, сп ів у ч а у В а ш о м у пе­
рекладі у к р а їн с ь к а мова, ніби с тв о ­
рена дл я цих ге н іал ьн и х ге кзам е т­
рів. Ч и м б іл ьш е я читав, тим б іл ьш е
за х о п л ю в а в с я їх н ь о ю м узикою , ї х ­
ньою поетичністю . М а л о сказати, як
висловився Ол. Д ейч, щ о переклад
читається «легко й невим уш ено» —
він чи та ється з вели чезною н а с о л о ­
дою... Н е треба б ути пророком , щ об
п р ов істи ти В а ш о м у п ерекл адові ве­
личезний успіх. Ц е с п р а в ж н я подія
у к р а їн с ь к о ї — і не л и ш е у к р а їн с ь ­
к о ї — л іте р а тур и ».
Б о р и с Тен п ід в ів ся з-за столу, п і­
д ій ш о в до вікна. В е л и к і п л а стів ц і
с н ігу п у х к о л я га л и на землю, з а в и ­
с а л и на огол ених г а л у з к а х дерев.
А я, го р таю ч и «О діссею », м и м о ­
хіть с п и н я ю с я на ряд ках:
Чи Аполлон тебе вчив, чи Муза то, Зевсова
донька,
Надто бо все до ладу про долю ахеїв
співаєш...
« Ч и А п о л л о н , а чи М у з а то, З е в ­
сова д о н ь к а ?» , — п о в т о р ю ю подум -
ки, а вголос п и т а ю звичайне:
— Н а д чим ви тепер п р а ц ю є т е ?
П и т а ю і сам а л я к а ю с я , зга д а в ш и ,
щ о н а п р и к ін ц і 1972 р ок у поетові в и ­
п овнил ося 75 років.
— В ж е к іл ь к а р ок ів я п р а ц ю ю
над перекладом « Іл іа д и » , — к о р о т ­
ко в ід п о в ів М и к о л а Васильович і
ж а р то м а додав: — А л е для неї б у ­
де п о тр іб н а с п е ц іал ь н а зустріч. О с ь
п р и їзд іть до нас р ок ів за два.
І я че каю на ц ю зустріч.
Рига.

ЙОГАНН-ВОЛЬФГАНГ Г Е Т Е

ГРЕТХЕН ЗА ПРЯДКОЮ

Н а д у ш і печаль, Н а д у ш і печаль,
Г л и б о к и й сум, Г л и б о к и й сум,
С п о к о ю немає С п о к о ю немає
В ід ж у р н и х дум. В ід ж у р н и х дум.

Д е його нема, В есь день д и вл ю ся

Т ам цілий світ — Я в це вікно,
Х о л о д н а тьма, Н а нього ж д у я,
М о ги л ь н и й гніт. Ж д у давно.

С тем нів, погас В и со ки й стан,

В ж е р озум мій, Б е зж у р н и й см іх
І гине з ним І чар івн и й погл я д
К р а с а надій. О чей ясних,

149
 І дивний зв у к З а ним нудьгую,.
Й о г о розмов, П л а ч у я,
С ти с к а н н я рук, Д о нього лине
П а л к а любов... Д у ш а моя.

Н а д у ш і печаль, Й о го кохати
Гл и б о к и й сум, В огні п ал кім
С п о к о ю немає І в п о ц іл у н к а х
В ід ж у р н и х дум. У м е р ти з ним.

ФРІДРІХ Ш І Л Л Е Р

ПРОЩАННЯ ГЕКТОРА І АНДРОМАХИ

Ти тік аєш , Гекторе, від мене
В бій, де Е а к ід а меч ш ал ен ий
В ж е П а т р о к л о в і готує д а н ь ?
А ком у ж дитя твоє н ав чати —
К и д а т ь спис, б езсм ертних ш а н у в а ти ,
Я к тебе поглине К с а н т у х л а н ь ?

Д а й , д р у ж и н о л ю б а, см ертну зб р о ю —
Я помчу, в к р и в а в ім вихрі бою
Іл іо н я з а х и щ у грудьми.
З б е р е ж у т ь А с т іа н а к с а боги!
З а в ітч и зн у в м р у я без тривоги, —
С тр ін е м о с ь в Е л із іу м і ми.

Ч у ю — зм овкне б р я з к тв о є ї зброї,
Р ж е ю меч твій візьм еться в спокої,
І П р іа м а згине славний рід.
Зій д е ш ти в б езсонячні оселі,
Д е К о ц іт ридає у пустелі.
В Л е т і вмре твого к о х ан н я цвіт.

В сі м ої б а ж а н н я , мрії, дум и
Х а й п отоп и ть Л е та в чорній стум і.
А л е тіл ьки не м ою лю бов!
О н б у ш у є в ор ог за с тін о ю —
Д а й мій меч і не ридай за мною!
Н е загине Г е к то р а лю бов.

ГРУПА З ТАРТАРУ
Д е с ь — немов р ид анн я хвиль у морі,
М о в к в и л ін н я с тр ум е н ів удал ин і, —
С т о г ін зд уш ени й і повні горя
З о й к и ж а л іб н і.
З а х о л о н у в б іль в очах! І хрип п р ок л ьо н ів
їх н і п а щ і с к р о в ’янив.
Г л и б о к о п о за п а д а л и очі,
 І жене їх б о ж е в іл ьн и й одчай
Д о К о ц іт а д и ки х берегів.

1 так тихо кож ен з них питає:

« Щ о нам доля вийме з у р н ?»
В іч н іс т ь кри лам и над ними має,
К о с у надвоє зл а м а в С а т у р н !

ДІВОЧИЙ ЖАЛЬ
К л у б о ч а ть с я хмари, д іб р о в а ш ум ить,
К р а й берега д івчи н а сум но сидить,
Щ о р а з > м іц н іш а є хви л ь прибій,
І сльози з очей п окоти л и ся їй,
І сум но вона засп івал а.

— « Р о з б и л о с я серце, і світ спо ро ж н ів,

1 вж е не п о б ач у щ а с л и в и х я днів, —
Д о себе, пречиста, візьм и мене,
Д о к р а ю я випила щ ас тя земне —
Я серцем ж и л а і кохала!»

— «Ти сльози сво ї п р о л и ва єш дарм а,

Н е д а сть тоб і в ід гу к у ніч німа, —
І щ о після щ а с тя с ол од ки х у тіх
З а г о їл о б рани грудей твоїх,
С к а ж и — я тоб і не в ід м ов л ю !»

— « Х а й сльози свої п р о л и в а ю дарм а,

Н ім а нехай буде ночі пітьм а, —
Я кр а щ е від щ а с тя сол од ки х у т іх
З а г о ю п о р азу грудей м о їх
С л ь о за м и , ж а л е м і л ю б о в ’ю!»

ГЕНРІХ Г Е Й Н Е

ГОРІЛО МОРЕ ВІДДАЛЯ...

Г о р іл о море від д аля І сяял а на р у к а х т в о їх
В вечірньом у пром інні. А л м а з о м к о ж н а с л ь о з и н а ,—
С и д іл и ми м овчки — ти і я І з б іл и х р ук я випив їх,
П ід х а тк о ю на кам інні. С х и л и в ш и с ь на коліна.

Л я г а в тум ан, ш у м ів прибій, І з то ї днини сп о ко ю нема,

І чай ка т у ж л и в а л італ а. Б о л и ть д у ш а і тіло...
З ясних очей сльоза тобі Н е щ а сн а , це ж тоді вона
Т и х о на р ук у впала. З М е н е сльо зам и о тр у їл а!

З німецької переклав Борис TEti

151
 ЯН К О З А К .

ЗА СОЦІАЛІСТИЧНУ ЛІТЕРАТУРУ,
ЗА НОВУ ЛЮДИНУ
ДОПОВІДЬ
НА УСТАНОВЧОМУ З ’ЇЗДІ
СПІЛКИ ЧЕСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ.
ТРАВЕНЬ 1972 р.

Ми зібралися на наш з’їзд у момент,

коли комуністична партія — а з нею все
наше суспільство — свідомо й цілеспрямо­
вано розпочала виконання важливих
завдань, висунутих генеральною лінією
XIV з ’їзду Комуністичної партії Чехосло-
ваччини. їх здійснення означатиме даль­
ший розвиток нашої соціалістичної еконо­
міки, дальше піднесення життєвого рівня
народу, розвиток його культури, дальше
зміцнення й згуртування нашого суспіль­
ства, новий розквіт соціалістичної Чехо-
словаччини.
В процесі поступової ліквідації втрат і
шкоди, завданих у 1968 й 1969 рр., най­
важчою уявлялася нормалізація нашого
культурного життя, насамперед в галузі
літератури, де дія опортуністичних, реві­
зіоністських, антисоціалістичних та анти-
радянських контрреволюційних тенденцій і
сил проявилася найвиразніше. Вороги нашого ладу пророкували, що
здійснити консолідацію в цій галузі не вдасться. Та їхні надії незаба­
ром зазнали краху й тут. Творчі спілки, що були створені, поступово
згуртували навколо себе митців, вірних соціалізмові.
Для того, щоб ми могли йти вперед, ми мусимо глибоко замисли­
тися над тим, що ж відбувалося в минулі роки, коли в рядах письмен­
ників справа дійшла до відвертої атаки на соціалістичний фундамент
нашої держави. Ми хочемо подивитися правді в очі, усвідомити причи­
ни й коріння усіх намагань розкласти нашу соціалістичну культуру, а
також з’ясувати собі й те, яку участь брали окремі письменники, крити­
ки, літературознавці та публіцисти у спробі здійснення контрреволюції
в Чехословаччині.
Цей аналіз необхідний, бо він буде повчальним для нашого дальшо­
го шляху. Правильна оцінка нашого письменницького минулого місти­
ться в «Уроках кризового розвитку в Компартії Чехословаччини й су­
спільстві після XIII з ’їзду КПЧ». Наш аналіз виходить із цієї оцінки.
Він містить також деякі специфічні моменти, зумовлені крайньою аг­
ресивністю і свідомими контрреволюційними діями деяких правих
керівників колишньої Спілки чехословацьких письменників.

152
 I

Насамперед поставимо питання: як могло статися, що в критичні

роки — 1968-й та 1969-й, коли справа доходила до відвертого форму­
вання й виступів антисоціалістичних контрреволюційних сил, до спроби
вирвати Чехословаччину з соціалістичного табору, керівництво Спілки
чехословацьких письменників відіграло таку значну негативну роль? Як
можна було зрадити те, що було завойоване тривалою й самовідданою
боротьбою поколінь передових синів і дочок наших народів? Зрадити
творчий героїзм робітничого класу, селян і трудової інтелігенції, керо­
ваних КПЧ? Як могло статися, що керівники письменницької організа­
ції почали обкидати болотом і паплюжити соціалізм, період побудови
якого є одним з найславніших періодів у історії наших народів? Як
могло дійти до спроб ліквідувати результати великих соціалістичних
революційних змін і знову пов’язати нашу долю з капіталістичними
державами Заходу? Як сталося, що колишнє керівництво СЧСП 1 віді­
грало роль одного з найагресивніших ідеологічних — а пізніше й полі­
тичних — контрреволюційних центрів?
При критичному розгляді й критиці діяльності минулого письменни­
цької організації, в аналізі, який окреслить і наші завдання, не можна
виходити тільки з літератури. Якщо ми хочемо бути марксистами, ми
не можемо абстрагуватися від негативних явищ, які тривалий час від­
бувалися в нашому суспільстві приховано, перш як стався вибух.
Ми мусимо усвідомлювати обумовленість літератури об’єктивним
суспільним процесом; ця обумовленість діяла завжди, і не тільки в че­
ській та словацькій літературі. Вважати, що справа стоїть навпаки,
означало б допуститися помилки, про яку говорив Карл Маркс у праці
«Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта». Марксова критика історії
французької Другої республіки дає в той же час ключ до правильного
пояснення історичних подій як результату дії об’єктивних суспільних
сил, класової боротьби на тій чи іншій фазі, яка дозволяє в одному
випадку справді великим людям, а в другому — рядовим і навіть про­
сто смішним особам грати роль героїв.
В історично вирішальні періоди завжди знаходяться особи, які ста­
ють на чолі суспільних сил. Природно тому, що й постійна потреба
буржуазії ослаблювати, розкладати революційний робітничий рух також
завжди зумовлювала появу відповідних «вождів», які пропагували опор­
тунізм усіх мастей і завжди використовували той факт, що робітничо­
го класу в хімічно чистому стані не існує і що він — де меншою мірою,
де більшою — завжди зазнає впливу міщанства, у нас до того ж, якщо
врахувати особливості історичного розвитку, особливо численного.
Проте обмежитися при характеристиці ініціаторів розколу соціалі­
стичної Чехословаччини наприкінці шістдесятих років лише ущипливи­
ми й дотепними випадами — за словами Маркса — означало б не бачи­
ти того, що будь-який прояв опортунізму і ліквідаторства в революцій­
ній партії є явище суспільне.
Класова боротьба всередині нашого соціалістичного суспільства про­
ходила в особливих, тривалий час прихованих формах, створивши мож­
ливості для того, щоб рядові і навіть просто смішні особи зіграли роль
«героїв» і «трибунів» реакційного, контрреволюційного перевороту, на
щастя, невдалого. Ця роль в той же час була обмежена самим змістом
руху, на чолі якого будь-якою ціною намагалися стати праві керівники
чеських і словацьких письменників. Це був реакційний і контрреволю­
ційний рух. І вони несуть цілковиту відповідальність за те, що всіляко
сприяли його посиленню й розпалюванню.
В ході внутрішніх та міжнародних подій, зумовлених класовою бо­
ротьбою, вони в поті чола служили реакційним суспільним силам.
В цьому світлі ми бачимо нині елітарну теорію «провідної духовної
ролі письменника в народі», теорію вкрай активну, ретельно продуману
й небезпечну в її справжній, прислужницькій суті. З цього також вихо­
дить, що еміграцією деяких літераторів та переходом ряду інших до
«внутрішньої еміграції» справа аж ніяк не завершилася. Класова бо-
1 СЧСП — Спілка чехословацьких письменників.

153
ротьба між двома світами, світом соціалізму та світом капіталізму, іщ>
знаходить своє відображення і у нас, триває. Особливо гостро точиться*
вона в ідеологічній галузі, отже, і в сфері мистецтва.

•
Усі значущі, визначні твори чеської прогресивної літератури позна­
чені печаттю народності й революційного демократизму; чеська прогре­
сивна література завжди служила справі національного й соціального
визволення трудящих. Тому наш народ, наш читач і сьогодні любить
твори Божени Нємцової, Карела Гавлічека-Боровського, Яна Неруди та
інших письменників. З того часу, як Велика Жовтнева соціалістична
революція стала маяком людства і відкрила перед митцями всього сві­
ту нову епоху й небачені перспективи, наші найбільші художники,
письменники, продовжуючи традиції народної, демократичної течії
в чеській культурі, піднялися на боротьбу за соціальне визволення.
Найкращі письменники присвятили свою творчість революційній бороть­
бі Комуністичної партії Чехословаччини, віддавши цьому все своє життя.
Наша передова література пішла шляхом, прокладеним такими ви­
датними представниками соціалістичного авангарду у мистецтві, як
їржі Волькер та Станіслав Костка Нейман, Бедржих Вацлавек, Іван
Ольбрахт, Бладіслав Ванчура, Юліус Фучік, Зденєк Неєдли та інші.
В ході важких класових битв у домюнхенській буржуазній республі­
ці і пізніше, в боротьбі проти фашизму, конфронтація політики буржуа­
зії та революційного авангарду робітничого класу показала, що робіт­
ничий клас, під проводом марксистсько-ленінської партії, є історично-
єдиним вождем наших народів. Патріотизм робітничого класу, керова­
ного Комуністичною партією Чехословаччини, та його роль захисника
нації, повною мірою виявилися у героїчній боротьбі за соціальне й на­
ціональне визволення, за міцні гарантії свободи наших народів. Навко­
ло КПЧ згрупувалася й плеяда видатних письменників. Твори таких
майстрів, як їржі Волькер, Антонін Мацек, їндржих Горжейши, Іван
Ольбрахт, Марія Майорова, Марія Гіуйманова, Станіслав Костка Ней­
ман, Иозеф Гора, Вітєзслав Незвал, Владіслав Ванчура, Франтішек
Галас, Ярослав Кратохвіл, Констаитін Бібл, Петер Ілемніцький та ін­
ші, служили народові; вони вказували ясні життєві перспективи, оспі­
вували силу духу, виховували почуття гордості тим, що ведеться
боротьба за новий світ. їхні твори розвивали й примножували духовне-
багатство людини, її моральні гуманні якості, зміцнювали соціалістич­
ну свідомість, тим самим збагачуючи національну культуру.
Природно тому, що після 1945 року, одразу після визволення нашої
країни Радянською Армією, в умовах піднесення всесвітнього револю­
ційно-демократичного й комуністичного руху, в умовах змін у співвід­
ношенні класових сил на користь соціалізму, що сталися в світі, в на­
шій культурі, в нашій літературі, буквально почало бити нове сильне
джерело. Початки його були в народних коренях нашої культури. Пер­
ші післявоєнні роки були кульмінаційними для тих письменників, які.
вже раніше з ’єднали своє життя й творчість з долею партії й народу;
їхні романи й поетичні збірки увійшли до золотого фонду нашої націо­
нальної літератури. Разом з ними йшли такі художники старшого й се­
реднього покоління, як Антонін Запотоцький, Вілем Завада, Франтішек
Грубін, Ярміла Глазарова, Иозеф Секера, Карел Новий, Иозеф Рибак,
Ян Дрда, Богуміл Ржига, Иозеф Томан, И. В. Плева, К. Ф. Седлачекч
Іван Скала, Иозеф Кайнар, Франтішек Браніслав та багато інших.
Цей сміливий наступ і піднесення літератури супроводилися й на­
ступом марксистсько-ленінської літературної теорії й критики, які,
проте, були особливо відчутно ослаблені за роки фашистської окупації,
коли партія втратила таких видатних ідеологічних і теоретичних пра­
цівників, як Бедржих Вацлавек, Курт Конрад. Ян Крейчі, Едуард Уркс,
Юліус Фучік та інші. Традиції літератури двадцятих і тридцятих років,,
кращі традиції чеської літератури минулого і нашої соціалістичної лі­
тератури, грунтуючись на ленінській марксистській класовій теорії,
розвивали у своїй творчості Зденєк Неєдли, Ладіслав Штолл, їржі
Тауфер, Вацлав Пекарек та інші.
Після лютого 1948 року — в період остаточної політичної перемоги
робітничого класу над буржуазією в Чехословаччині, в період, коли в-

154
Центральній і Східній Європі виник і міцнів соціалістичний табір на
чолі з Радянським Союзом, в період, коли по всьому світі прокотилася
післявоєнна революційна хвиля,— було засновано Спілку чехослова­
цьких письменників як ідеологічну творчу організацію. Як організацію,
завдання якої полягало в тому, щоб допомагати розвиткові соціалістич­
ної літератури, захистові її інтересів. У той момент здавалося, що в
ідейному відношенні письменницький фронт єдиний. Наступ письменни­
ків з соціалістичним світоглядом та їхній творчий авторитет були такі
сильні, що повели за собою і ряд авторів ідейно нестійких, з ще не
визначеним світоглядом.
Які ж прозорливі були провідні представники революційної соціалі­
стичної культури того часу, що застерігали: «Боротьба не закінчилася!»
Яка прозорливість містилася у відомому девізі Зденєка Неєдли, що ви­
магав «реалістичного підходу до реальності сучасної соціалістичної
епохи», до реальності сучасного стану класової боротьби всередині кра­
їни і в усьому світі. Яке прозорливе було попередження про те, що
багато письменників, які заявили про підтримку переможного робітни­
чого класу і свій намір зробити внесок в соціалістичну культуру, часто-
густо ще не є переконаними соціалістами.
Так, боротьба не закінчена ні у нас, ні в усьому світі. Уже в се­
редині п’ятдесятих років, в період відпливу післявоєнної революційної
хвилі, коли могутність головних капіталістичних держав на Заході зно­
ву зміцніла, в період роздмухуваного психозу «холодної війни», роз­
в ’язаної табором імперіалізму, в період колосального антикомуністично­
го ідеологічного наступу після смерті Й. В. Сталіна, зумовленого тим,
що буржуазні й ревізіоністські сили постаралися використати в своїх
цілях критику культу особи, в ряді молодих соціалістичних країн
виявилися тенденції, які почали паралізовувати історичний наступ
соціалістичних сил. Вони почали гальмувати закономірний процес в ре­
волюційному русі, процес усвідомлення та ліквідації власних помилок,
слабкостей і непослідовності. Уміло вигадана ревізіоністська теза «наве­
дення мостів між капіталістичним Заходом та соціалістичним Сходом»,
що поширювалася всіма засобами масової комунікації Заходу, збенте­
жила, збила з пантелику людей ідеологічно нестійких і мобілізувала все­
редині нашої країни ворожі сили, які були розбиті у лютому. Чехо­
словацька, польська та угорська історія тих років знову стала підтверд­
женням того, в яку небезпеку виростає міщанство в період революції
й одразу після неї, якщо не приділяється належної уваги питанням
систематичного виховання в дусі марксистсько-ленінської ідеології; якщо
не проводиться послідовна політика, ще враховує історично дану двої­
стість дрібної буржуазії, яка хитається між робітничим класом га бур­
жуазією; якщо підхід до поведінки середніх верств характеризується
.надмірними ілюзіями і не здійснюється чуйна, але в той же час далеко
глядна політика, яка використала б об’єктивне становище середніх
-верств для того, щоб допомогти їм посісти належне місце союзника ро­
бітничого класу, який бореться за соціалізм, що об’єктивно відповідає
і їхнім інтересам. Саме ці питання і вагання середніх верств і викори­
стали ревізіоністські групи для того, щоб провадити свою політику роз­
кладу, для того, щоб прив’язати міщанство до реакційних суспільних
*сил.
Розглянемо в зв’язку з цим насамперед чеське та словацьке міщан­
ство, яке протягом всього періоду буржуазної домюнхенської республі­
ки живила ідеалістична масариковська ідеологія «гуманної демократії»,
націоналізму та соціал-демократизму, і яке протягом цілих десятиріч
у культурному відношенні орієнтувалося на Захід. Розглянемо специ­
фічні риси чеського міщанства, влучно охарактеризованого С. К. Нейма­
ном у брошурі «Криза нації» (1930 р.). Наведемо хоча б кілька момен­
тів з цієї брошури: «Його дух відчувається у нас всюди... Він (міща­
нин) — обачливий, корисливий, егоїстичний і в той же час лицемірний...
Він сторониться суворих істин, плазуючи перед загальноприйнятими
.лжепоняттями, етичними фразами, з яких складає свої книжки і якими
заповнює свою недільну пресу... йому імпонують популярні авторитети,
але він з насолодою прочитає і вислухає все, що принижує і ображає
їх... Він жадібний до нового, але засвоює з нього, як правило, лише те,
лцо лежить на поверхні явищ; найохочіше мавпує — як і взагалі все мі-

155
щанство,— говорячи про соціальне й духовне панування... Він не хоче
розуміти суті речей шляхом наукового пізнання, а — залежно від сту­
пеня своєї інтелігентності — втішається, милується «глибокими думка­
ми» заумних поетів, окультистів, містиків або метафізичних філософів,
всілякими духовними дрібничками, блискітками й наркотиками... І хоча
в житті, яке він веде, він — грубий матеріаліст, він сторониться істо­
ричного матеріалізму... йому потрібен ідеалізм... фраз, щоб він міг
обманювати себе, доводячи своє благородство, а водночас обманювати
в своїх інтересах і ближніх»...
Цю характеристику міщанина — причому не тільки чеського, — що
не втратила своєї справедливості й актуальності, треба враховувати, щоб
зрозуміти події, що відбувалися в Чехословаччині на зламі п’ятдесятих-
шістдесятих років. Та обставина, що були порушені й захитані деякі
міщанські істини та ілюзії, знайшла відгук і в рядах інтелігенції, і в
тих верствах, які в історії завжди були носіями й виразниками тенден­
цій хитань і вагань у робітничому русі та комуністичних партіях. Уже
в 1956 р. з ’явилися докази того, що революційність, яка не увійшла
в плоть і кров, яка не спирається на міцну зімкнутість з робітничим
рухом, у політично напружених ситуаціях переходить в хитання, в
анархістську нетерпеливість, горезвісний міщанський радикалізм. Ці мо­
менти з усією очевидністю проявилися вже на II з’їзді СЧСП у квітні
1956 р. Антонін Запотоцький, Вітєзслав Незвал, Ладіслав Штолл,
їржі Тауфер та інші по-бойовому, принципово виступили проти
ревізіоністських та лібералістичних проявів і настроїв і, головним чи­
ном, проти програмного лозунга «письменники — совість нації», під
прикриттям якого дехто з ревізіоністських та хитких письменників при­
своїв собі право не погоджуватися з політикою комуністичної партії
і виступати проти політики партії, обкидаючи її болотом, заявляючи
про те, що у неї нема морального права керувати суспільством. Вони
висунули цей лозунг як конкретний прояв опозиції. Багато хто з тих,
які пізніше, в роки кризи, виступили як відверті противники соціаліз­
му, вже тоді самозвано проголосили себе новоявленими месіями. Вияви­
лося, що відмінність тут лише в словах: під «совістю нації», так само
як пізніше під «елітою», маються на увазі обранці-інтелігенти, що під­
носяться над усіма іншими верствами народу.
Ревізіоністські, лібералістські теорії на II з ’їзді СЧСП найчіткіше
сформулював поет Ярослав Сейферт, цікавий і своєрідний художник,
який, проте, майже в усіх критичних для нашого народу ситуаціях ви­
ступав проти його революційних історично-прогресивних сил. Можна
сказати, що в ревізіоністських і лібералістських теоріях та настроях,
що проявилися на цьому з’їзді, і бере початок передісторія IV з ’їзду
СЧСП, який відбувся в 1967 р.
Виступ угорської контрреволюції восени 1956 р., її відверта програ­
ма повернення до капіталізму і кривавий терор, об’єднання сил реакції
всередині країни і за рубежем, з одного боку, і допомога Радянського
Союзу, подана угорським революційним силам, з другого,— все це було
дуже повчально й істотно вплинуло і на ситуацію в Чехословаччині.
На конференції письменників у 1959 р. партія подала підтримку
письменницькій організації і посилила її, знову відбулося поглиблення
зв’язків керівництва Спілки письменників з партією та партійним ке­
рівництвом. Проте здійснено це було адміністративним шляхом — без
ідеологічної боротьби, без аналізу та критики поглядів і переконань,
чужих і навіть ворожих партії.
Класова боротьба між світом капіталізму й соціалізму, проте, три­
вала з невблаганною логікою. Імперіалістичні центри на Заході, що
провадили організацію диверсій у соціалістичних країнах, дістали для
себе урок і зробили висновки з угорської контрреволюції. Вони розроб­
ляли нову глобальну стратегію і нову довгочасну тактику для досягнен­
ня аналогічних цілей в інших соціалістичних країнах. Вони орієнтува­
лися на поступовий розклад структури управління цих країн, на по­
ступове ослаблення провідної ролі партії. (В цьому також ховаються
корені тієї повзучої тактики, яка знайшла застосування в чехослова­
цькому випадку. Тут знову підтвердилася правильність думки Леніна
про те, що в той час, як пролетаріат бореться за владу, буржуазія
прокрадається до влади.) Ідеологічна антидемократична зброя «еліти»,
теорія «конвергенції між Заходом і Сходом» і тісно пов’язана з нею

156
політика «наведення мостів між Заходом і Сходом», яка мала створити
можливості для відкритої ідеологічної диверсії, для ерозії ключових
принципів соціалістичного ладу і, в кінцевому підсумку, для їх повного
розкладу,— все це було дуже спокусливою приманкою.
Що таїла в собі для письменників і самої літератури ця програма
ідеологічної диверсії, яку підтримувала з-за кордону і чехословацька
буржуазна еміграція (еміграція після лютого 1948 р.), і насамперед
Павел Тігрід та його журнал «Сведєцтві» *?
Поряд з видатними художніми творами наших чудових письменни­
ків, які відіграли велику роль при народженні нового соціалістичного
суспільства, поряд з творами, що становлять справжній золотий фонд
чеської національної літератури, природно, з ’являлися і не такі вдалі
літературні спроби. Перед письменниками постали зовсім нові пробле­
ми, конфлікти, формування характерів за нових умов, що знаходило
свій вияв у процесі свідомого, цілеспрямованого будівництва суспільства;
письменники відкривали нового героя, героя великих будов, гре­
бель, героя села, в якому відбувалися революційні зміни. Гли­
боке оволодіння такою новою, великою темою вимагало напружених
творчих зусиль, шукань, боротьби, пізнавання. Одним з недоліків літе­
ратури того часу, що послаблював силу її художнього впливу, було
вузькообмежене розуміння соціалістичного реалізму. І при цьому аж
ніяк не випадково, що найупертішими догматиками, які в п’ятдесяті
роки обмежували творчий простір та ініціативу художників і тому осо­
бисто несуть велику частку відповідальності за перекручення поняття
соціалістичного реалізму, були міщанські попутники революції, які
після відпливу революційної хвилі буквально в один момент перетвори­
лися на «догматиків навпаки». Спершу вони переінакшували, перекру­
чували культурну лінію політики КПЧ, а потім почали звинувачувати
партію у своїх власних гріхах. З таким самим міщанським радикаліз­
мом, з яким вони раніше нав’язували письменникам вузькообмежене
тлумачення соціалістичного реалізму, тепер вони або заходилися запе­
речувати соціалістичний реалізм, або — щоб не скомпрометувати себе
відкритою атакою на соціалістичний реалізм — пропагували його, так
би мовити, в зміненому, «розведеному» вигляді — в дусі «реалізму
без берегів» Р. Гароді.
Багато письменників, які не були задоволені своєю творчістю, і
власні недоліки почали уявляти як слабкість соціалістичного реалізму,
також почали виступати проти соціалістичного реалізму, так і не збаг­
нувши його методологічної та світоглядної суті.
Носії всіляких ревізіоністських теорій і тенденцій використали пере­
кручення і фальшиве тлумачення соціалістичного реалізму як привід
для спроби перерізати артерії, що з ’єднували літературу з народними,
демократичними та реалістичними тенденціями, з усім, що становило
фундамент нашої нової, соціалістичної культури, літератури, її теорії
та критики; як привід для того, щоб спробувати порушити органічний
зв’язок нашої літератури з тими імпульсами, які вона дістала від кра­
щих творів радянської літератури і всього прогресивного, гуманістич­
ного, демократичного й соціалістичного мистецтва. При цьому з легкіс­
тю незвичайною, разом з нашими національними класиками соціалістич­
ної літератури викидалися на звалище заповіти світової революційної
літератури, твори Максима Горького, Михайла Шолохова, Ромена Рол-
лана, Анрі Барбюса, Мартіна Андерсена-Нексе та інших.
Носії ревізіоністських теорій намагалися заразити нашу національ­
ну літературу чужими, антинародними, антисоціалістичними тенденція­
ми, протягти чужу ідеологічну зброю.
Пригадаймо нападки на твори Станіслава Костки Неймана, Вітєз-
слава Незвала, Зденєка Неєдли, Алоїса їрасека, висміювання їх;
пригадаймо дискусію про літературу 30-х років на сторінках «Літе-
рарних новій» у 1964 р., з якими тоді полемізувала газета «Руде пра­
во». Пригадаймо перекручення наших естетичних традицій у праці
Хватіка про Бедржиха Вацлавека, пригадаймо, як Мілан Кундера за­
перечував значення творів Владіслава Ванчури, щоб підтвердити фаль-1

1 Журнал чехословацької після лютневої еміграції, що орієнтувався на ідеологічну

та політичну диверсію в ЧССР.

157
шиву ревізіоністську концепцію, згідно з якою мистецтво — це сугубо
суб’єктивна справа, і аж ніяк не громадська; ця концепція нападала і
на ленінську теорію відображення; пригадаймо, як одразу ж після
виходу книги М. Кундери «Мистецтво роману», вмить увінчаної лав­
рами, почався новий наступ нашого чеського структуралізму, який на­
магався довести теоретично і видавати на практиці мистецтво за авто­
номну галузь, що має лише сугубо естетичну функцію. Справжнім
пристановищем структуралістів став Інститут чеської літератури Чехо­
словацької Академії наук. В результаті діяльності цього інституту, наш
структуралізм, що грунтувався на старій чеській школі апологетики
формалізму, що проголошував першість, примат форми над змістом,
став модною, можна сказати, монопольною вихідною точкою художньої
теорії та критики. Він ідеологічно роззброював марксистську критику
і став нашою, специфічно чеською формою ліквідації соціалістичного
реалізму. Багато хто з тих, хто відчиняв двері ревізіоністським течіям
у літературознавстві та літературі, носили в кишені партійний квиток.
Внаслідок цього їм легше було маскувати проникнення чужої ідеології,
легше переряджати її в соціалістичні шати і навіть прикривати маркси­
стською термінологією.
Реалізм? Ну що ж, коли вже реалізм — то без берегів! З свідоміс­
тю, що вони — «духовна еліта», з свідомістю, що вони — організатори
і творці «інтеграції духовних сил світу», міщанські письменники і особ­
ливо критики, а також всілякі «кололітературні працівники» ухопилися
за запропонований ним Заходом модний літературний культ — культ
творчості Франца Кафки.
На конференції з творчості Франца Кафки в 1963 р. у Лібліцах,
свідомо організованої в широкому «міжнародному масштабі», де голов­
не слово, разом з вітчизняними «хафкологами», очолюваними Едуар-
дом Гольдштюкером, було надано і ряду відомих західних філософів,
письменників та літературознавців, не було й мови про оцінку твор­
чості й особи Франца Кафки по суті — конференція була політичним
актом. Це був акт, що пропагував філософську категорію «відчуження»
як сталий і незмінний продукт суперечностей між окремою особою і
суспільством, суперечностей, які в соціалістичному суспільстві нібито
навіть зростають. Щоб не було ніяких сумнівів, Гольдштюкер заявив
на конференції: «Кафка актуальний і у нас, він має відношення не
тільки до капіталістичного світу». А австрійський філософ Ернст Фі-
шер додає: «Дайте йому постійну, не обмежену часом візу».
Кафкіанство — як програма соціалістичної літератури!
Незалежно від того, свідомо чи ні діяли деякі організатори конфе­
ренції, об’єктивно вони виконували чуже і вороже соціальне замовлен­
ня. Там, звідки йшла ця ідеологічна диверсія, чудово розуміли, в чому
тут суть і були досить далекоглядні, щоб оцінити значення конферен­
ції. Аж ніяк не випадково тоді вперше з ’явився знаменний термін
«празька весна» — «Prager Frilling», «Le Printemps de Prague».

II
В атмосфері наступу нової хвилі ревізіонізму вельми негативну
роль відіграв журнал «Пламен». Він служив трибуною для філософ­
ських, критичних та літературних творів, що поширювали погляди,
спрямовані на ліквідацію класової точки зору. Він організовував між­
народні конференції та симпозіуми за участю західних буржуазних
філософів, де проповідувалося фальшиве розуміння мирного співісну­
вання, пацифізм, нова теорія «провідної ролі» інтелігенції в суспіль­
стві. І все це — під приводом творчого розвитку марксизму. Провадячи
боротьбу проти так званого «консерватизму», і за «танення криги»,
«Пламен» відкривав дорогу ідеологічній диверсії, по суті відіграючи
роль першого празького «Гайд-парку» 1 в галузі філософії, критики та
літературної творчості.
В самий розпал наступу ревізіоністської хвилі шістдесятих років,
у 1963 р., відбувся III з’їзд СЧСП, на якому ключові позиції у керів-1
1 Празьким «Гайд-парком» влітку 1968 р. називали сквер у центрі Праги, що став
місцем постійних контрреволюційних зборищ.

158
ництві письменницькою організацією захопила компактна, добре орга­
нізована група людей, що спершу формувалася навколо журналу
«Квєтен», «Літерарних новій» та брненського журналу «Гост до
дому». Найвиразнішими представниками цієї групи стали їржі Брабец,
Мирослав Голуб, Мілан Кундера, А. И. Лім, Арношт Люстіг, Карел
Птачнік, Карел Шіктанц, їржі Шотола, Іван Кліма, Олег Сус та інші.
Ця група разом з тими, хто приєднувався до неї, добилася більшос­
ті у керівних органах Спілки письменників і посилила свої прагнення,
спрямовані на те, щоб ліквідувати вплив письменницьких пленумів,
вплив партії на Спілку письменників. При цьому вона зловживала за­
собами і можливостями, що їх партія надала письменникам, так що
кінець кінцем їй вдалося заволодіти керівними інструментами культур­
ної політики, які мала Спілка, такими як видавництва, преса, журнали;
вона підпорядкувала своєму впливові Чеський літературний фонд,
«Ділію» 1 і т. д. Поступово видавництва та редакції журналів, що вида­
валися Спілкою, стали осередком інтересів всіляких різношерстих угру­
повань людей, наскрізь пройнятих духом міщанства,— письменників,
філософів, соціологів, економістів, істориків, публіцистів, редакторів і
критиків, причому єдиним моментом, що єднав їх, став лібералізм.
А втім, лібералізм — лише як гасло. Лібералізм, «сучасною» відмітною
рисою якого є, з одного боку, поблажливість і терпимість щодо всіх
буржуазних та дрібнобуржуазних ідейних тенденцій і прагнень, щодо
антикомунізму, до його пропаганди та проведення в життя, а з другого
боку, ворожа, нетерпима позиція щодо всього соціалістичного, комуні­
стичного.
«Свобода слова», «свобода вияву», «свобода критики», «духовна
еліта», «вільне співробітництво найвидатніших духовних сил світу»! Ці
абстрактні, позбавлені класового змісту, «високі» лозунги, які прикри­
вали класову суть суспільної боротьби, що відбувалася, лозунги, імпор­
товані з ідейного арсеналу капіталістичного Заходу, насправді, по суті,
мали на увазі свободу критики соціалізму, свободу організації антисо-
ціалістичних сил.
Слід сказати, що деякі письменники помилково вважали, що вони
провадять національну, патріотичну політику, тим часом як інші аж
ніяк не помилялися щодо цього і за свою службу світовій буржуазній
реакції діставали добру платню від буржуазних газет та видавництв
«вільного» світу як у вигляді популярності, створюваній їм на Заході,
так і в «твердій» валюті.
В галузі культурної політики і особливо в галузі літератури «лібе­
ралізація» вела до запеклого заперечення соціалістичного реалізму та
соціалістичного мистецтва і в той же час до вихваляння й прославлян­
ня усіх модних напрямків і теорій буржуазної літератури. Щойно чле­
ни згаданого угруповання заволоділи видавництвами та редакціями
журналів, як одразу навстіж розчинили двері пропаганді абсурдизму,
відчуження і безпорадності людини в суспільстві, а також іншому літе­
ратурному ширвжитку, що задовольняв міщанські смаки,— такому, як
проповідь цинізму, жорстокості та кривавих убивств, порнографія." На­
стала ера масового епігонства, що не має собі рівних в історії чеської
літератури. Згадаймо лише, скільки нових Кафок з’явилося на книжко­
вому ринку! Зайво називати ці ефемерні витвори та авторів, для яких
епігонство було найлегшим шляхом до уявної світової популярності.
А втім, в цьому знов-таки не було нічого нового. Коли в період між
двома світовими війнами чеською мовою вийшла книжка Пруста «В по­
шуках утраченого часу» та «Улісс» Джойса, видавництво «Мелантріх»
оголосило конкурс, до жюрі якого входив Ф. Шальда, що згодом нарі­
кав у своєму «Щоденнику» на те, скільки чеських Прустів та Джойсів
надіслали на конкурс свої творіння. Жоден з них, проте, не здобув
визнання жюрі. Премію одержав Іван Ольбрахт.
А що сталося в новій ситуації з марксистською критикою? Ледве
заволодівши видавництвами і редакціями, міщанська «еліта» одразу ж
почала замовчувати її, так само як зона замовчувала соціалістичні,
реалістичні твори. Вона придушувала голос марксистського літературо­
знавства і літературної критики, позбавляючи їх будь-яких можливо-
1 «Ділія» — організація, що займається поширенням та пропагандою чеської літе­
ратури за кордоном. В її функції входить і захист авторі і-«п.\ прав.

159
стей видання та публікації. Всюди, де було можливо, «еліта» висмію­
вала марксистську критику як прихильницю й захисницю догматизму
та консерватизму.

У двадцяті й тридцяті роки марксистська літературна критика й

естетика в нашій країні досягли високого рівня як у методологічному
відношенні, так і щодо обсягу та важливості досліджуваної проблема­
тики. Важливим фактором стала тут і солідна, дедалі зростаюча теоре­
тична підготовка критиків — Бедржиха Вацлавека, Едуарда Уркса,
Курта Конрада, Юліуса Фучіка; величезне значення мали теоретичні
праці поета С. К. Неймана, статті й розвідки 3. Неєдли.
Вельми важливою рисою марксистської критики міжвоєнного періо­
ду було те, що вона не обмежувалася лише запереченням буржуазного
розуміння мистецтва, а й висувала власну концепцію, комплекс влас­
них позитивних цінностей та критеріїв. Ця концепція мала велике зна­
чення і з погляду ідеологічного, оскільки порушила наявну доти моно­
полію буржуазної ідеології та філософії в питаннях естетики, мисте­
цтва та літератури.
Марксистська літературна критика міжвоєнного періоду розуміла
літературу як невід’ємну складову частину конкретно-історичного су­
спільного процесу і вказувала на її класовий характер. Вона приділяла
особливу увагу наслідкам вирішальних історичних подій для мистецтва
й літератури, і насамперед значенню Великої Жовтневої соціалістичної
революції для розвитку нового мистецтва. Проблематика цього нового
мистецтва була основоположною в творах марксистських критиків,
адже в зв’язку з нею розв’язувалась і більшість дальших питань.
Насамперед — питання про те, якою є суть цього нового мистецтва.
Марксистська критика відповідала: це таке мистецтво, яке свідомо слу­
жить соціальній революції, яке служить визволенню пролетаріату,
визволенню праці і, отже, всього людства. Соціальній революції слу­
жить прогресивне мистецтво. Марксистська критика підкреслює тому
класовість прогресивного мистецтва і значення фактора свідомості, або,
інакше кажучи,— партійності письменників і критиків.
Як стоїть справа з нашою критикою та літературознавством шіст­
десятих років, якщо ми подивимося на них під марксистським ку­
том зору?
Треба сказати, що марксистсько-ленінське літературознавство і кри­
тика в шістдесяті роки майже зникли, або сектантськи замовчувалися
самозваними «власниками» літературних журналів та редакцій, які
слугували політичним цілям тодішнього керівництва Спілки та літера­
турного угруповання, що утворилося навколо неї. Адже ця критика
була спрямована проти них. Тому й треба було придушувати, заперечу­
вати принципове партійне літературознавство й критику, які разом із
кращими зразками народної реалістичної, соціалістичної літератури
були джерелом творчої сили і творчих імпульсів нашого соціалістично­
го мистецтва.
Літературна критика того періоду діяла «на своєму поприщі»
здебільшого в тому ж дусі, що й усі міщанські течії, які «підхоплюва­
лись» значно сильнішою об’єктивною течією подій,— тобто вона слу­
жила всім модам буржуазної літератури. Літературознавство й критика
тих років стали надзвичайно дійовою складовою частиною кліщів, у яких
виявилися затиснутими віддані соціалізму митці. При цьому криза
цінностей часто-густо йшла пліч-о-пліч з кризою характерів. Багато хто
з теоретиків і критиків пройшли через усі періоди, і їхній «курс» ніколи
не падав.
Ми вже згадували тих войовничих догматиків, які після 1945 року
звужували, обмежували творчий простір митця, класифікуючи твори в
дусі найгрубішого сектантства, а потім моментально перетворилися на
«догматиків навпаки». Багато критиків — типу Владіміра Блажека,
Мирослава Червенки, їржі Халупецького, Квєтослава Хватіка, Мілана
Юнгманна, Владіміра Карфіка, Олега Суса, Мілана Сухомела, Мілана
Шульца, Яна Трефулки — заполонили літературні редакції й, запере­
чуючи всі марксистсько-ленінські критерії оцінок, відчинили двері

160
 ревізіоністським критеріям, які в умовах сучасної класової боротьби
служать буржуазії. Вони оспівували «опуси» про відчуженість, «експе­
рименти» абсурдної літератури, книжки про безсилля і безпорадність
людини в соціалістичному суспільстві. Деякі з них захищали культ
сексу, видаючи його за єдиний прояв самоутвердження людини, ожив­
ляли містику. Знову ожила й почала поширюватися католицька течія.
В цілковитій відповідності з духом критицизму, нападок на самі підва­
лини соціалізму наша літературна критика прославляла й підносила
Солженіцина. І з тих самих причин просто-таки волала до чеських його
послідовників, до чеських Солженіциних. Тому вона одразу створила
ореол навколо таких авторів, як їржі Муха, Карел Пецка та подібних
до них.
Мабуть, нема потреби підкреслювати, що з радянської літератури
визнавалися лише автори, яких піддавали критиці в Радянському Союзі;
в той же час не припинялися нарікання на «надто повільне» «танення
криги» в Радянському Союзі та інших соціалістичних країнах. «Танен­
ня криги» у Чехословаччині видавалося за еталон. Пригадаймо лише,
скільки одноденок, посередніх і навіть більш ніж посередніх літератур­
них творів, скільки кантівських епігонів та «літературних відкрить» бу­
ло тоді роздуто до масштабів мало не світових величин.

•
Махінації «елітарної» групи в керівництві Спілки, що користалася
владою, природно, спиралися на міцний теоретичний «тил». Його забез­
печували насамперед Роберт Калівода, Карел Косік, Іван Світак та ін­
ші ідеологи, які намагалися схрещувати марксизм з буржуазними фі­
лософськими напрямками. Вони намагалися розвести його, позбавивши
революційної суті, розхитати й підірвати зсередини. Якщо ми, проте,
хочемо намалювати повну картину другої половини шістдесятих років
в галузі мистецтва, то необхідно нагадати, що водночас з процесом від­
ходу літератури від народу та демократичних традицій відбувався й ін­
ший процес — сфера дії літератури звужувалася, а в той же час зміню­
валася і її соціальна спрямованість, соціальна та класова функція. Лі­
тература поступово почала орієнтуватися на чимдалі вужчі верстви
читачів, в переважній своїй частині ухилялася в галузь псевдоаристо-
кратичної винятковості. Тим самим вона — знов-таки з тією ж міщан­
ською зверхністю — сприяла розвиткові чужих соціалістичному мисте­
цтву, імпортованих теорій політичної, громадської «еліти», в той же час
епігонськи пропагуючи їх. Яка була їхня суть? Найточніше її сформу­
лював Ернст Фішер, один з «батьків» кафківської конференції, погляди
якого були викладені в його великій статті, опублікованій у «Літерар-
них новінах». Згідно з Фішером, «провідною силою суспільства» є не
робітничий клас, керований марксистсько-ленінською партією, а лише
невелика частина інтелігенції, що складається з творчих працівників
науки й мистецтва, завданням яких є створення «духовної єдності сві­
ту». Отже — самозвана духовна каста.
Складовою частиною цієї ненаукової теорії стала теза про єдину,
неділиму культуру, про інтеграцію культури в європейському та світо­
вому масштабі.
Керівництво СЧСП робило все для того, щоб створити з письмен­
ницької організації політичний штаб «еліти суспільства» як полюс,
протиставлений керівній ролі КПЧ та робітничого класу, штаб, який
буде ініціативно служити планам світової буржуазії, спрямованим на
розхитування підвалин соціалістичної держави. Що було потрібно для
цього? Дальше більш тісне ідеологічне зближення з буржуазною куль­
турою Заходу. Усе було розіграно як по нотах.
Уже в 1967 р. вийшло всього 125 перекладів з книжкової продукції
соціалістичних країн, в той же час з продукції капіталістичних дер­
жав — 253 назви. В 1968 р. кількість перекладів літератури соціалі­
стичних країн знизилася до 92 назв, в 1969 р. — до 55 назв, в той час
як число перекладів літератури капіталістичних країн зросло до
342 назв. Тут треба врахувати ще ту обставину, що з літератури соціа­
лістичних країн перекладалася переважно класика, дитяча література,
а також твори суперечливі і навіть книжки авторів, що емігрували з
соціалістичних країн.

JVfe і ібі
 В галузі теоретичної літератури практично взагалі перестали вида­
ватися переклади авторів з соціалістичних країн. Книжковий ринок
буквально заполонила низькопробна буржуазна література, а також
твори авторів, що ревізували марксизм-ленінізм.
В тому ж ключі, в дусі проповіді необхідності дальшого філософ­
ського, ідейного та культурного зближення з буржуазним Заходом про­
звучала вступна доповідь Мілана Кундери, якою відкрилася дискусія на
IV з’їзді СЧСП в червні 1967 р. Міщанським інтелектуалам здавалося,
що настав час роздмухати войовничий психоз. Мілан Кундера тому з ве­
ликим пафосом намагався переконати з’їзд, а разом з тим і всю гро­
мадськість, що період після 1948 р., тобто період влади робітничого
класу в Чехословаччині, був чорним періодом, періодом мракобісся!
Історичний період, коли під керівництвом робітничого класу та КПЧ
було закладено підвалини найпрогресивнішого суспільного ладу —
соціалістичного, коли трудящий народ взяв всю владу до своїх рук,
коли була завершена боротьба за націоналізацію промисловості, здійс­
нена колективізація села, коли була ліквідована експлуатація людини
людиною! Єдиним керівним елементом усієї нашої історії, природно,
цілком в дусі імпортованої теорії Ернста Фішера про «владу еліти» —
Кундера проголосив інтелектуалів. На його думку, уже діячі чеського
Відродження порушували питання про саме існування нації в залежнос­
ті від культурних цінностей, які мала створити нація. Причому цінності
ці вони нібито пропонували вимірювати аж ніяк не критерієм кориснос­
ті для нації, а лише вселюдськими критеріями. І ось тепер їх послідов­
ники також хочуть бути частиною світу, частиною Європи. А оскільки
нині у нашій власній країні вони бачать лише убогість, вандалізм та
обмеженість, оскільки в той же час «існує залізна спадкоємність, не­
впинність європейського мислення, яка вистояла, пройшла через усі
революції ідей», вони ратують за повернення до Західної Європи. Лише
таким шляхом нібито ми можемо знову стати культурним народом. Ця
концепція, яку проголошував з трибуни з’їзду письменників оратор з
квитком члена комуністичної партії в кишені, була програмою відколу
від сім’ї соціалістичних країн на чолі з Радянським Союзом. Ця кон­
цепція до останньої літери збігалася з директивами Тігріда, що конкре­
тизував для чехословацької ситуації агресивну імперіалістичну стра­
тегію й тактику розкладу соціалістичних країн зсередини, розроблену
після краху угорської контрреволюції.
В унісон з цією концепцією прозвучав і сповнений наклепницьких
нападок анархістський виступ Людвіка Вацуліка, який обвинувачував
соціалістичний лад в тому, що за двадцять років він не зміг розв’язати
жодної людської проблеми — виступ цей містив перший заклик до
ігнорування громадської дисципліни. Вацулік розвинув і нападки Івана
Кліми на контроль над засобами комунікації та друком і вимагав сво­
боди поширення будь-яких поглядів — отже, і свободи атак на основи
соціалістичного суспільства. Це була атака не тільки на конституцію,
а й вимога свободи та безкарності для спроб змінити державний устрій.
Майже всі інші виступи компактної, хоч і вельми різношерстої
групи «еліти» — такі, як виступ Люміра Чіврного, Душана Гамшика,
їржі Ганзелки, Вацлава Гавела, Мілана Юнгманна, Александра Клімен-
та, Павела Когоута, Карела Косіка, А. й. Ліма, Яна Скацела, їржі
Шотоли і, до недавнього часу так зневажуваного ними Яна Прохаз-
ки,— були витримані в єдиному, ревізіоністському, антипартійному ду­
сі. Залежно від ступеня інтелігентності й темпераменту вони в ретель­
но відрежисируваній обстановці розвивали й конкретизували основні
ідеї Мілана Кундери. Едуард Гольдштюкер так оцінив цей виступ:
«Я гадаю, що в ньому було вельми слушно змальовано і вказано на­
прямок наших зусиль». Так, нині «представники еліти» бачили майбут­
нє вже не там, де кілька років тому. Один з колишніх провідних догма-
тиків-сектантів, який, отже, згідно з Кундерою, ніс відповідальність за
«період темряви», А. й. Лім, розкрив козирі, проголосивши: «Можли­
во, я припускаю, що це будуть саме Сполучені Штати, які з позиції
найбагатшої країни в світі колись формуватимуть культурну політику,
яка нам лише сниться». (А. й. Лім цілком закономірно кінчив в Аме­
риці як емігрант і прямий імперіалістичний агент. Керівництво після-
серпневої еміграції доручило йому роботу серед емігрантів у США, де
він водночас проходить навчання в одному з антикомуністичних центрів,

162
в тому самому, який підготував Тігріда для його ідеологічної диверсій­
ної діяльності як головного редактора журналу «Сведєцтві».)
На IV з’їзді СЧСП взагалі вже не було мови про літературу. Деякі
негативні явища, що об’єктивно існували в нашому суспільстві, деякі
нерозв’язані проблеми, що супроводили історично-революційну зміну
суспільства, про яких говориться в партійному документі «Уроки кри­
зового розвитку в Компартії Чехословаччини й суспільстві після
XIII з ’їзду КПЧ», були демагогічно використані для публічної, органі­
зованої і масової атаки проти партії та її керівництва і взагалі проти
соціалізму. Те, що доти робилося більш чи менш приховано, з ’являю­
чись на сторінках друкованих органів Спілки в закамуфльованому
вигляді, тут дістало широко розроблену, ретельно продуману форму
організованої публічної атаки проти партії, проти основних принципів,
на які спирається наша дружба і союз з соціалістичними країнами, на­
самперед — з Радянським Союзом.
Складовою частиною цих атак, відкритого конфлікту з партією і
політикою уряду ЧССР щодо Радянського Союзу та інших соціалістич­
них країн був і ряд виступів, насамперед — Арношта Люстіга та Паве-
ла Когоута, які нападали на зовнішню політику соціалістичних країн.
Войовничо й цілком в дусі імперіалістичних інтересів, в дусі агресив­
ного сіонізму вони підтримували ізраїльський уряд та його збройну
агресію проти арабського національно-визвольного руху.
IV з ’їзд СЧСП відіграв, таким чином, дуже негативну роль, активі­
зувавши опозиційні та антипартійні сили, а деякі з його акторів стали
також помітними акторами і протагоністами сумного розвитку подій у
1968 і 1969 рр. Це була програма, що спиралася на імпортовану тео­
рію про провідну роль інтелектуальної еліти, програма ревізії і запере­
чення марксизму, відвертого зближення з буржуазною ідеологією та по­
літикою. Авжеж, не було й мови про літературу, справа полягала лише
в політиці антисоціалістичної, реакційної спрямованості, про людське
око прикрашеної філософсько-естетичним красномовством. Це підтвер­
див і один з головних акторів — Людвік Вацулік. В 1969 р. він пише
до виборчої комісії з ’їзду письменників: «Як відомо, я є членом Спілки
лише два роки; а втім, і тоді це було дуже дивно, адже у мене вийшла
лише одна книжка. Але тоді я нічого не міг говорити. Я відчував, що
мене пориває кудись логіка моєї власної поведінки; сказавши «а», тре­
ба було сказати і «б», причини були політичні...» Це — істотне, важли­
ве зізнання. Воно доводить, що трибуною організації Спілки чехослова­
цьких письменників зловживали з метою духовної й політичної підго­
товки контрреволюції.

III
Події, що розгорнулися на IV з’їзді СЧСП, стали результатом на­
магання групи інтелектуальної еліти відігравати для потреб закордон­
ного ангажементу вкрай активну і войовничу політичну роль — неза­
лежно від партії і проти партії. Перетворення «еліти впливу» в «еліту
влади» стало раціонально холодною й продуманою спробою контррево­
люції, спробою, яка мала сильний вплив на суспільне й політичне жит­
тя в нашій країні до грудня 1969 р. включно, до того моменту, коли
припинила своє існування самозвана Спілка чеських письменників.
У січні 1968 р. на засіданні ЦК КПЧ відбулися зміни в керівни­
цтві партії. Значення січневого пленуму яскраво характеризується в
документі «Уроки кризового розвитку в Компартії Чехословаччини й
суспільстві після XIII з ’їзду КПЧ». Там говориться:
«Пленум прийняв політичну резолюцію, у якій висловлювалася
одностайна підтримка рішень XIII з’їзду і знову підкреслювалася наша
приналежність до світової соціалістичної системи та міцна єдність з
Радянським Союзом. Резолюція підкреслила необхідність посилення
єдності партії, усунення помилок і недоліків, зміцнення її провідної
ролі, висунула вимогу додержання ленінських норм, зміцнення союзу
чехів та словаків в результаті послідовного здійснення ленінських
принципів у національній політиці, необхідність розв’язання питань на­
родного господарства та інших завдань по забезпеченню реалізації рі­
шень XIII з ’їзду.

163
 На січневому пленумі, проте, проявилися і серйозні суперечливі
тенденції. Сили, що виходили з принципів марксизму-ленінізму й спи­
ралися на рішення XIII з ’їзду, захищаючи необхідність безперервності
здійснення наміченої лінії, намагалися знайти відповідь на актуальні
питання, усунути помилки минулого, мобілізувати всю партію на
активну роботу, що відповідала б назрілим проблемам. З другого боку,
проте,— як це підтвердив дальший розвиток — уже на січневому пле­
нумі почала формуватися група правих ревізіоністів, яка, прикриваю­
чись фразами про виправлення помилок, добивалася ревізії генеральної
лінії партії, намагалася підірвати ідеологічні й організаційні принципи
будівництва партії, розхитати політичну структуру соціалістичного
суспільства з метою посилення дрібнобуржуазної стихійності та зміни
зовнішньополітичної орієнтації ЧССР».
Цим силам негайно подала підтримку права група, в руках якої
було керівництво письменницькою організацією. Вона одразу виступила
з своєю ревізіоністською та антисоціалістичною платформою. Керівні
органи Спілки, її секретаріат, редакції її журналів і керівництво
письменницькою партійною організацією одразу ж перетворилися на
політичний апарат, що організовував політичні акції, спрямовані на
розклад соціалістичного ладу. При цьому вони дуже дійово використову­
вали свій вплив у Спілці журналістів та в масових засобах комунікації,
на радіо і телебаченні. Проте найбільше вони користувалися тим, що
могли підтримувати прямий зв’язок і здійснювати тісне ідейне і прак­
тичне співробітництво з представниками ревізіоністської течії у керів­
ництві партії і уряду. Починалося конкретне здійснення ревізіоністської
теорії «влади еліти».
Керівництво СЧСП змогло добитися — що було зовсім неважко в
період, коли праве крило у керівництві партії знаходило обгрунтування
для ліквідації принципів партійного управління всіма громадськими ор­
ганізаціями, — того, що Спілка письменників перестала входити в ком­
петенцію міністерства культури, і всіляко почала підкреслюватися її
роль як організації, що входила в Народний фронт на рівних основах
з комуністичною партією та з іншими політичними організаціями. І, до
речі, так стояла справа не тільки із Спілкою письменників. Це стосу­
валося усіх творчих спілок.
їхні представники реформістського напряму створили так званий
Координаційний комітет, тісно згуртований ідеологічно-пропагандист­
ський орган, свого роду мозковий трест контрреволюційного наступу,
інтелектуальний «картель еліти», який мусив забезпечувати взаємну
підтримку і спільні політичні акції усіх культурних організацій, що
опинилися в руках ревізіоністів. Через пресу, радіо, телебачення, кіно
й театр він міг маніпулювати громадською думкою. (Офіційними пред­
ставниками Спілки письменників, яка користувалася в Координаційно­
му комітеті вирішальним впливом, були їржі Брабец, Ладіслав Фікар,
Александр Клімент, Франтішек Врба.)
Праві представники Спілки письменників — все ще з партійним
квитком у кишені — зробили можливим, що до Спілки письменників
знову були прийняті антисоціалістично настроєні письменники, такі як
Вацлав Чорний, Йозеф Гіршал, А. Ц. Нор, Вацлав Ренч, Ян Владіслав.
Праві тісно співробітничали з Гуртком незалежних письменників (по
суті це був письменницький КАН *), який незабаром після свого засну­
вання налічував близько 80 членів, (його діячами стали Гана Бєло-
градська, Бедржих Фучік, Вацлав Гавел, Йозеф Гіршал, Александр
Клімент, Петр Копта, Павел Науман, Ян Владіслав.)
Праве крило, в руках якого були всі керівні пости Спілки письмен­
ників, стало одним з головних ідейно-пропагандистських та політичних
центрів контрреволюції, що готувалася захопити владу, виступала за
перетворення ЧССР, керованої Комуністичною партією Чехословаччини,
в плюралістичну державу, за створення моделі «соціалізму з людським
обличчям». Соціалізм без керівної ролі комуністичної партії, без про­
відної ролі робітничого класу! Скільки личин, скільки «облич» зрадни­
цтва і розкладу, ослаблення революційного робітничого руху уміла знай­
ти буржуазія! І який близький, схожий був при цьому «соціалізм з люд­
ським обличчям» на горезвісну, таку знайому і близьку чеському міщани-1
1 КАН (Клуб безпартійних активістів) — одна з контрреволюційних організацій,
що виникли в Чехословаччині в 1968 р.

164
ну личину масариковської «гуманної демократії», за якою ховався дух
класової непримиренності, дуже близький фашизмові.
Найактивніші члени керівництва Спілки письменників організовува­
ли політичні мітинги і цькування непохитних, свідомих комуністів. Вони
організовували всілякі акції, добиваючись відкликання їх з партійних і
громадських постів, звільнення з роботи. Вони склали список членів
ЦК КПЧ, яких звинувачували у консерватизмі і добивалися їх усунен­
ня; висували вимоги скликання надзвичайного з’їзду партії й впливали
на вибори делегатів з’їзду. Коли Антонін Новотний залишив пост
президента, вони навіть висунули кандидатуру голови Спілки чехо­
словацьких письменників Едуарда Гольдштюкера на пост президента.
Вони розв’язали кампанію проти народної міліції, за дозвіл діяльності
кількох політичних партій, насамперед соціал-демократичної партії.
В той же час вони виступали із статтями, у яких заявляли, що КПЧ не
має морального права бути провідною силою нації і держави. Деякі з
них навіть публікували дружні розмови, інтерв’ю з представниками емі­
грації, що залишили Чехословаччину після лютого 1948 р., на чолі з
Тігрідом. Це претензійне войовниче політичне угруповання на вирішаль­
ному етапі початої боротьби за повалення соціалістичного ладу, через
посередництво реформістських діячів тодішнього керівництва профспі­
лок почало налагоджувати зв’язки з підприємствами та з правими дія­
чами студентських організацій.
У «Літерарних лістах», редакцію яких очолював публіцист Душан
Гамшик, був розіграний просто-таки «відродженський» спектакль реві­
зіоністських атак проти основ соціалістичного суспільства. Поряд з ві­
домими авторами письменницьких публіцистичних «бойовиків» в ньому
взяли участь (і неабияк посилили його тон) найбільш відомі ревізіоніст­
ські політики, соціологи, історики, філософи та економісти (Бартошек,
Будін, Гюбл, Иодл, Лебл, Млинарік, Селуцький, Сохор, Славік, Світак,
Шабата, Шамалік та інші).
Аналогічну «виродженську» роль виконували брненський журнал
«Гост до дому» (Кожмін, Блажек, Кржиш, Скацел, Сухомел, Сус, Уде,
Трефулка), журнали «Тварж», «Сешіти», «Орієнтаце» та інші, які за
складом своїх редакцій та редакційних рад являли собою свого роду
«сполучені посудини». А втім, істотною складовою частиною цієї діяль­
ності, спрямованої на підтримку «процесу відродження», була люта
антирадянщина, що живилася оскаженілим націоналізмом. Уявити тіль­
ки, який парадокс! Недавні проповідники космополітичних поглядів, що
перетворилися на войовничих сіоністів, нараз починають розпалювати
і всіляко поширювати чеський націоналізм! Чому? Тому, що його віст­
ря спрямоване проти Радянського Союзу, який є опорою, оплотом без­
пеки світового соціалістичного табору.
Керівництво СЧСП під всілякими приводами перервало будь-які
відносини з письменницькими організаціями соціалістичних країн і вод­
ночас організовувало часті поїздки своїх керівників та делегацій на
Захід, насамперед до Федеративної Республіки Німеччини, та до Ізраїлю.
В секретаріаті Спілки чехословацьких письменників праві зустрічалися
з десятками політично активних буржуазних письменників та філосо­
фів Заходу; в ході цих зустрічей розроблялися методи спільних висту­
пів нашої та буржуазної преси, яка прославляла представників нашої
письменницької еліти як «національних героїв».
В розпалі цієї антисоціалістичної, націоналістичної та антирадян-
ської кампанії, яка провадилася за допомогою випробуваних засобів пси­
хологічної війни і бентежила громадську думку, викликаючи істерію і
створюючи атмосферу страху, «Літерарни лісти» опублікували спеці­
альним, небувалим тиражем — 300 000 примірників — контрреволюцій­
ну платформу «2000 слів». Крім усього іншого, вона містила заклик
паралізувати органи влади в країні і створити нові органи влади.
З-поміж членів Спілки письменників перші підтримали цю політичну
платформу (автором якої був Людвік Вацулік) Іржі Ганзелка, Миро­
слав Голуб, Карел Косік, Ярослав Сейферт, їржі Сухи, Йозеф Топол,
Ян Веріх.
Після Варшавського листа керівних діячів п’яти комуністичних пар­
тій соціалістичних країн, що був адресований керівництву КПЧ і попе-

165
реджав про серйозну небезпеку ревізіонізму та загрозу соціалізмові в
Чехословаччині, редакція газети «Літерарни лісти» випускає спеціальний
номер, у якому ряд авторів (серед них Ашкеназі, Чіврний, Данєк, Фікар,
Голуб, Крібел, Кутік, Сметанова, Шиктанц, Воланська та ряд інших),
палаючи ненавистю до Радянського Союзу та інших соціалістичних
країн, починає роздмухувати одну з найрозгнузданіших в історії нашо­
го народу націоналістичних і антирадянських кампаній цькування й на­
клепу, підтриману іншими органами преси та засобами масової комуні­
кації — телебаченням і радіо.
Не випадково професор Бжезінський, один з провідних антикомуні­
стичних ідеологів Заходу, зміг заявити в середині 1968 р.: «Наша думка
така, що сьогодні, через двадцять років після закінчення війни, знову
дістають слово політичні структури, які колись уже були тут!» Тому
західний буржуазний світ тріумфував. Довгочасні принципи ідеологіч­
ної диверсії — «нової східної політики», що були розроблені після
угорських подій і дістали в західній пресі після «кафківської конфе­
ренції» 1963 р. таку знаменну назву «празька весна», орієнтація на
поступове внутрішнє розхитування провідної ролі партії, на «владу елі­
ти», орієнтація, що під лозунгом «соціалізму з людським обличчям»
розбивала табір соціалізму і мала поставити в арсенал світового імпе­
ріалізму нову модель зради у Чехословаччині, здавалось, мали розквіт­
нути пишним цвітом.
Звідси — та шалена лють, погрози і наклеп, коли 21 серпня 1968 р.
союзні війська країн Варшавського договору виконали свій інтернаціо­
нальний обов'язок і допомогли всьому робітничому класові, всьому
трудящому народові Чехословаччини під керівництвом здорових, мар­
ксистсько-ленінських сил всередині КПЧ зупинити контрреволюцію без
кровопролиття і покінчити з нею, відкривши таким чином шлях до полі­
тичної та економічної консолідації країни, до праці на благо її дальшо­
го соціалістичного майбутнього.

Прихильники влади самозваної «еліти» у керівництві Спілки

письменників, зв’язані з ревізіоністами типу Смрковського і всіляко
підтримувані ними, не відмовилися від своїх сподівань і після серпня
1968 р. На що вони робили ставку? На націоналістичні, дрібнобуржуаз­
ні пристрасті, які їм вдалося пробудити в народі під прапором «демо­
кратії», на ідейний хаос та психічний терор, в результаті якого розгу­
билися і багато які чесні, віддані соціалізмові люди. Та найбільше вони
покладали надії на тісні зв’язки з своїми ідейними імпресаріо. Споді­
валися на підтримку буржуазного Заходу. На засіданні президії че­
ської частини СЧСП 15.Х.1968 р. вони вирішили, що в своїй дальшій
політиці «виходитимуть з наявності інтелектуальної єдності, яка тепер
існує в світі, а в майбутньому буде ще значнішою». Вже раніше вони
створили комісію, завданням якої було підтримувати зв’язки і подавати
фінансову підтримку письменникам, що емігрували (членами комісії
були Браналд, Чіврний, Когоут, Пуйман, Воланська, Врба).
В той же час вони разом з рештою «активістів» контрреволюційного
заколоту і далі розгортали діяльність Координаційного комітету твор­
чих спілок. 21.1.1969 р. були сформульовані його основні завдання.
Першим було висунуте таке: «Продумати і сформулювати основну по­
літичну проблематику і на підставі цього аналізу визначити своє кон­
кретне ставлення». Потім було вирішено «вступати в щоденну політич­
ну боротьбу та координувати свою діяльність з рештою організацій,
насамперед з студентським профспілковим рухом». То що ж це було,
якщо не політичний штаб «влади еліти»? Конкретні політичні акції, ор­
ганізовані Координаційним комітетом з тим, щоб перешкоджати здійс­
нюваній консолідації, підтвердили це.
В дусі протидії політичній консолідації країни був також у червні
1969 р. організований з ’їзд чеської частини СЧСП. Його місією було
заснувати — в зв’язку з федералізацією — чеські письменницькі орга­
ни та ухвалити новий статут. Спроба зберегти, організаційно підтримати
і ще більш посилити вплив «еліти» виявилася в проекті статуту, який

ібб
характеризував Спілку як «співдружність письменників без різниці сві­
тогляду, політичних переконань чи художньої спрямованості»: це фор­
мулювання допускало прийняття до письменницької організації і від­
вертих ворогів соціалістичного ладу — як після лютневих, так і нових
емігрантів. (Залишили свою батьківщину й свій народ, ім’я якого вони
так зворушливо повторяли, й емігрували в країни, буржуазії яких вони
служили, такі колишні члени чеської частини Спілки письменників:
Л. Ашкеназі, Я. Бенеш, В Блажек, А. Броусек, К. Міхал-Букса, І. Ді-
віш, І. Флейшманн, Е. Гольдштюкер, І. Єдлічка, А. И. Лім, І. Гаєк,
В. Лінгартова, А. Люстіг, Р. Селуцький, М. Шульц, И. Шкворецький,
Л. Шнепп, Л. Веселий.)
Організована заздалегідь машина голосування з’їзду відкинула
будь-яку згадку про соціалізм. Головними організаторами і діячами
з ’їзду були ї. Брабец, Я. Сейферт, В. Гавел, М. Юнгманн, Я. С. Купка,
В. Маршичек, Я. Прохазка, К. Птачнік, М. Уде, Ф. Врба. Головним
тактичним завданням з’їзду було втриматися на колишніх екстреміст­
ських політичних позиціях, зберегти владу в керівництві Спілкою і
«пережити» консолідацію.
З ’їзд чеської частини СЧСП був, таким чином, спробою законсерву­
вати політичні антипартійні позиції — тим самим він ліквідував себе у
день свого зародження. Потім настав епілог тривалістю в кілька міся­
ців; правління цієї тимчасової і практично неіснуючої Спілки поклада­
лося на підтримку ревізіоністських сил, що і далі стояли в тіні. Оскіль­
ки правління не бажало скинути перед громадськістю машкару «совісті
нації», воно відмовлялося прийняти соціалістичні принципи, які були
умовою членства в Народному фронті. (Членами правління були:
ї. Брабец, ї. Ганзелка, Л. Градський, М. Юнгманн, І. Кршиж,
К. Птачнік, Я. Сейферт, ї. Шотола.) Переговори органів Народного
фронту з керівництвом цього так і неузаконеного гуртка є доказом
такої великодушності соціалістичної держави, якої, мабуть, історія не
знає!
Але хіба могли інтелектуали, що зайшли в своєму марнославстві
так далеко, поступитися й ліквідувати самих себе? Хіба могли вони з
своїй міщанській самозакоханості зрозуміти, що з історичної точки зо­
ру — незважаючи на всю свою енергію і «творчу політичну винахідли­
вість», — вони відігравали гротескну прислужницьку, а для нації — і
трагічну роль емісарів світової реакції? Вони зайшли в глухий кут —
такий тісний і вузький, що вже не могли вибратися звідти, не могли
дати задній хід. Іще в травні 1970 р., коли нове керівництво партії по­
чало зміцнювати порядок в громадських органах і провадило ідеологіч­
ну боротьбу за розгром усіх ревізіоністських, опортуністичних сил у
Чехословаччині, ця неузаконена і, отже, неіснуюча Спілка чеських
письменників розсилала в усі боки протести проти обмеження своєї
діяльності, яку вона раптом почала видавати за піклування... — «про
інтереси літератури»! Так само, як Координаційний комітет прикривав­
ся «піклуванням про культуру». На диво зворушливе піклування! Щоб
не залишалося сумнівів щодо його суті, ми процитуємо протокол засі­
дання Координаційного комітету від 22. V. 1969 р., на якому О. Крейча
так сформулював дальшу тактику: «Мистецтво реалізується кружним
шляхом. Наша реальність, наша дійсність — це образ і метафора. Не­
хай наш поєдинок з владою проходить за допомогою наших творів...
Що робити? Не піддатися і готувати процес відродження» (?!). А член
правління неіснуючої Спілки чеських письменників їржі Шотола додає:
«Ми мусимо діяти обережно, щоб не напоротися на ніж».
Ці голоси звучать серйозною пересторогою. Вони повчальні такою ж
мірою, як і вражаюча своїм цинізмом «оцінка», яку дав 1969 р. один
з головних «героїв» тієї пори, Людвік Вацулік, своїй діяльності та
діяльності своїх соратників: «Коли вже говорити щиро, то загалом,
крім усього, це робилося і для сміху...»! Ну хто інший зміг би так зірва­
ти личину з міщанського героя того часу? Хіба хтось іще — хто, на
відміну від Вацуліка, усвідомлював трагедію, перед якою стояли наші
народи, усвідомлював особисті людські трагедії, якими з початку 1968 р.
супроводився «процес відродження», а також і закономірні наслідки
того, що сталося, —■ міг ще цинічніше охарактеризувати діяльність цих
керівників «духовної еліти нації»?..

167
 IV
Ми вже підкреслювали, що повинні пам’ятати про зумовленість
літератури об’єктивними суспільними процесами, що будь-який вид
опортунізму та ліквідаторство в революційній партії є явище суспільне.
Пригадаймо, що під час окупації партія втратила тисячі й тисячі
своїх кращих членів, комуністів, вихованих в період більшовизації
партії та організації антифашистського Опору. Людей, які стали б після
1948 р. досвідченими, твердими, свідомими й теоретично освіченими
керівними партійними та громадськими працівниками на ідеологічному
й теоретичному фронті.
В насильницькому порушенні цієї людської або, як звикли казати,
«кадрової» спадкоємності, загартованої, згуртованої партії, що йшла в
підпілля, і партії, яка, будучи ослаблена головним чином саме в цій
сфері, була змушена після 1945 та 1948 рр. «прискореним методом»
поповнити свої кадри і насамперед кадри теоретичних та ідеологічних
працівників,— в цьому можна бачити одну з найважливіших причин тих
утруднень, що виникли пізніше в ході соціалістичної революції.
Ніколи в минулому чехословацька культура, мистецтво й наука не
мали від держави й суспільства такої матеріальної підтримки, як у
минулому двадцятиріччі. Ця підтримка, яку подавала держава, керова­
на КПЧ та робітничим класом, проте, використовувалася і проти інтере­
сів цієї держави.
Особливо великої шкоди завдавало те, що замість чесних і вірних
партії письменників, що обстоювали марксистсько-ленінську політику,
на відповідальних постах часто опинялися хиткі люди, про яких казали,
що треба «залучати їх на свій бік» і «давати їм змогу», хоч в багатьох
випадках те, що в їхній діяльності видавалося за ненавмисні помилки,
було свідомо провадженою лінією, часто просто антипартійною. Ця
безпринципність, що підігравала ревізіонізму, вела до того, що посту­
пово ослаблювалося партійне ядро, з кожним роком меншало число
комуністів в лавах письменників, які готові були публічно й по-бойово­
му виступити проти негативних явищ та їх носіїв. Наприклад, після
III з ’їзду СЧСП в 1963 р., коли почала підноситися ревізіоністська
хвиля шістдесятих років, керівні органи в галузі культури не підтрима­
ли головного редактора «Літерарних новій», відданого комуніста,
поета Иозефа Рибака і пожертвували ним під тиском ревізіоністської
групи.
З цієї хвилини тижневик «Літерарні новіни» поступово перетворив­
ся на головний друкований орган агресивних ревізіоністських та анти-
соціалістичних сил, організовував їх і здійснював широку ідеологічну
диверсію. Тому в 1967 р. (після IV з’їзду СЧСП) його випуск був при­
пинений. Після січня 1968 р., в атмосфері відвертого наступу контрре­
волюційних сил, газета, проте, почала виходити знову під назвою «Лі­
терарні лісти», цього разу вже відкрито виконуючи функцію найагрє-
сивнішої політичної, антисоціалістичної та антирадянської трибуни.
Тодішнє керівництво відмінило також партійні стягнення П. Когоуту
і повернуло партійні квитки І. Клімі, А. Й. Ліму, Л. Вацуліку. Так
були публічно реабілітовані провідні оратори й організатори правих, ви­
ключені з партії після IV з’їзду СЧСП.
Спад активності письменників, відданих соціалізмові, був зумовле­
ний також тією обставиною, що тривалий час щира критика, що праг­
нула виправлення помилок та недоліків у житті нашої країни, в галузі
культури зустрічалася підозріливо й недовірливо, що вело одних
письменників до пасивності, а інших, хто не розпізнавав вчасно анти-
партійної суті елітарної течії, до прийняття й підтримки її. Крім того,
письменники, віддані соціалізмові, зазнавали систематичного, невпинно­
го тиску з боку редакцій, видавництв і критики. їх твори не видавали­
ся, вони або свідомо замовчувалися, або на них наклеювався ярлик
«несучасних», «застарілих». Це був час великих випробувань характе­
рів. Деяких письменників підхопила хвиля антикомуністичної кон’юнк­
тури, інших — мода модернізації марксизму, і вони відмовилися від
свого минулого, коли вони були партійними активістами, як від гріхів
молодості, і почали писати зовсім в протилежному дусі, перейшли на

168
той бік барикади. Весною 1968 р. активні вороги соціалізму й крикуни
в середовищі письменників (В. Гавел, И. Гіршал, ї. Коларж, П. Копта,
А. Ц. Hop, І. Вискочил) розв’язали кампанію проти ряду письменників-
комуністів, цькували їх за партійність і зайняту ними позицію, компро­
метували їх. Вимагали, щоб ці письменники самі повернули або щоб у
них були відібрані державні нагороди й почесні звання, вимагали ви­
ключення їх із Спілки, а дехто (наприклад Ед. Валента, Р. Мертлік)
навіть не посоромилися писати цим письменникам приватні листи з по­
грозами і образами. Але працівники, відповідальні за ідеологічну робо­
ту, не стали на захист цих письменників. Таким чином, вони не дістали
підтримки з боку партії, і деякі з них, зламані, втративши внутрішню
впевненість, у післясерпневій атмосфері піддалися паніці.
Серед причин, що призвели до антисоціалістичної політики СЧСП,
неабияку роль відіграла і та обставина, що істотно змінився і самий
склад членів Спілки. Замість впливу видатних, відданих партії письмен­
ників, які пішли з чеської літератури — таких, як Неєдли, Майорова,
Незвал та інші,— в організації посилювався вплив осіб незначних, з
дрібнобуржуазними устремліннями. До Спілки приходили нові автори,
які вступали в літературу через посередництво редакцій журналів та
видавництв, що були в руках ревізіоністів, автори, чия епігонська творчість
і мислення орієнтувалися на абсурдність, відчуження та кон’юнктурний
міщанський «літературний ширвжиток». В політичних, антикомуністич­
них цілях до членів Спілки нерідко вербувалися особи, що не мали ні­
чого спільного з літературою, з письменницькою працею.
Лише протягом двох років, до червня 1969 р., було прийнято 79 но­
вих членів — з них більше половини перекладачі. З кандидатів пере­
йшли в члени 60 чоловік. Отже, 139 «нових душ», підібраних відповід­
но до критеріїв та мірок, які влаштовували кліку, що правила Спілкою.
При цьому багато кандидатів у члени Спілки, відомих своєю лівою орі­
єнтацією, були викреслені.
І все ж, незважаючи на це, ядро письменників, відданих соціалізмо­
ві, відданих нації, народові своєї країни, збереглося, хоч і опинилося в
тяжкі роки кризи — в 1968 і 1969 рр. — в умовах страхітливого психо­
логічного тиску й без партійного керівництва, виявилося ізольованим і
практично не мало змоги організовано виступати. Тоді вже не тільки пре­
зидія Спілки, а й партійна організація при СЧСП цілком перебувала в
руках найбільш крайніх правих.
Прямим результатом цілковитої ідейної та політичної зради части­
ни письменників-комуністів, їх зрадництва щодо партії та робітничого
класу є той факт, що з ’їзд чеської частини СЧСП в 1969 р. вони готу­
вали в найтіснішому співробітництві з антикомуністичним «Гуртком
незалежних письменників». І все-таки, незважаючи на розгнуздану пси­
хологічну кампанію, в роботі з’їзду взяло участь лише 58% членів;
багато хто з них, переважно справжні письменники, потім залишили
з ’їзд на знак протесту. Із загального числа 590 членів у виборах взяло
участь лише 262 члени — менше половини. Причому майже 100 членів
не голосувало ні за Вацлава Черного, ні за Вацлава Гавела, ні за Паве-
ла Когоута. Виходить, на з’їзді була опозиція, хоч і не об’єднана, ніким
не організована.
Цей факт свідчив про те, що в середовищі письменників залишились
сили, здатні поступово змінити ненормальну, ганебну ситуацію у че­
ському культурному житті. Наприкінці 1970 р. з числа значних чеських
письменників, що йшли з партією, відданих соціалізмові, утворився
Підготовчий комітет Спілки чеських письменників, який виробив новий
статут, схвалений 1 грудня 1970 р. На цьому закінчився ганебний роз­
діл в історії нашої літератури, який відзначало те, що керівництво
нашої письменницької організації захопила в свої руки кліка політич­
них авантюристів, багато хто з яких навіть не були письменниками, і
перетворила цю громадську організацію в знаряддя реакції, в один з
найвойовничіших центрів антипартійної, антирадянської політики. Га­
небний період, який завдав чеській літературі, прозі, поезії, драматур­
гії, літературознавству, критиці та естетиці незчисленної шкоди і завів
нашу літературу, насамперед молоде творче покоління, на шлях, що
суперечив цілям, духу та місії гуманної соціалістичної літератури, яка
збагачувала життя людей.

169
 V

У тому, що керівництво нової Спілки чеських письменників, роблячи

перші кроки, а також і в запропонованому аналізі було змушене зай­
матися, по суті, політикою колишнього керівництва Спілки, її негатив­
ними і просто катастрофічними наслідками, а не безпосередньо питан­
нями художньої творчості,— аж ніяк не наша провина. На політичну
практику ми повинні давати політичну відповідь. Перейдемо тепер,
однак, до питань літератури, окреслимо нашу програму, перспективний
напрямок наших творчих зусиль. Тим самим ми. природно, знову по­
вернемося в галузь політики, в галузь боротьби ідеіі у всесвітньому
масштабі. Будучи марксистами, ми виходимо з того, що не можна буду­
вати нашу програму у відриві від сучасного стану нашого суспільства
та його перспектив, без урахування об’єктивного процесу суспільного
розвитку, конкретної фази класової боротьби у нашій країні і в усьому
світі. Реальний погляд на наші перспективи має бути пов’язаний з
об’єктивним станом і процесом суспільного розвитку так само, як не
міг бути відірваний від суспільного розвитку наш ретроспективний
погляд на письменницькі справи в минулі роки. Давайте ж реалістично
підійдемо до сучасної соціалістичної епохи, до сучасної розстановки сил
у класовій боротьбі.
Наша Спілка виникла як організація письменників, відданих ідеї
соціалізму і сповнених рішучості своєю творчістю зробити внесок у
справу збагачення соціалістичної літератури. її ядро становлять
письменники-комуністи, об’єднані єдністю марксистсько-ленінського сві­
тогляду. Сюди входять і ті безпартійні письменники, яких характеризує
активне творче ставлення до нашого соціалістичного ладу та його кла­
сової влади. Наша Спілка виникла в результаті гострої диференціації,
що відбулася серед письменників в недавні кризові роки розвитку на­
шого суспільства. Основним завданням Спілки є підтримка соціалістич­
ної творчості, соціалістичної літератури. Це завдання не повинно ослаб­
люватися ані терпимістю в питанні поглядів, світогляду, ані поблажли­
вістю в оцінці літературних творів. Інакше ми б знову повернулися в
усеприймаючі обійми старої Спілки, яка під удаваним єднанням знову
приховала б класову суть двох культур, двох літератур, що знову
утруднило б, а потім і зробило неможливою свідому підтримку соціа­
лістичної творчості, і, може, сприяла б виникненню нових політичних
авантюр.
Серед членів нашої Спілки — видатні й відомі письменники, такі,
як народний художник Вілем Завада, заслужені художники Йозеф Се-
кера, Богуміл Ржига, Сватоплук Турек, Честмір Єржабек, И. В. Плева,
Йозеф та Мирослава Томани, Ладіслав Стеглік, Вацлав Капліцький,
Мілош В. Кратохвіл, Норберт Фрід, Іржі Марек, Яромір Томечек, Ян
Піларж, такі талановиті й відомі автори, як Павел Бойяр, Войтех Цах,
Вацлав Чтвртек, Мілослав Фабера, Мирослав Флоріан, Иозеф Ганзлік,
Рудольф Калчик, Франтішек Кожик, їржі Кршенєк, Владімір Пазоурек,
Алексей Плудек, Зденєк Плугарж, Йозеф Рибак, Іван Скала, Донат
[Лайнер, їржі Тауфер, Алена Врбова та десятки інших. Ми вважаємо,
що вже нині це база міцна й солідна, база, що поступово розширюва­
тиметься.
Як же ми збираємося працювати, які критерії хочемо створити в на­
шій боротьбі за поступове формування фронту соціалістичного мисте­
цтва, у прагненні до того, щоб наші літературні жнива були якнай-
багатші?
У програмній заяві в листопаді 1971 р. ми говорили про те, що
пишаємося народними, демократичними й соціалістичними цінностями,
що їх створила наша література, що ми розвиватимемо прогресивні
традиції чеської національної культури.
Ми маємо на увазі твори, які відкривають ясні життєві перспекти­
ви, розширюють духовне багатство людини, виховують її моральні якос­
ті, ними визначається сила людського духу, вони сприяють культурно­
му розквіту нації. Формування соціалістичної людини немислиме без
всебічного впливу мистецтва. Ми підкреслюємо слово «всебічне», ма­
ючи на увазі і вплив раціональний, вплив мистецтва на розум лю­
дини, на формування її світогляду, на розуміння ідейної спадкоємності,

170
безперервності всього світового гуманістичного і соціалістичного ми­
стецтва. Ми підкреслюємо цей аспект тому, що у всіляких розумуваннях
і творах часто-густо переоцінюється і однобічно випинається вплив
мистецтва виключно на емоціональний бік людської істоти.
Якщо мистецтво необхідне для формування соціалістичної людини,
то літературі належить у ній винятково важливе місце, і саме з ідей­
ного погляду. Кіно, радіо, телебачення, театр залежать від літературної
творчості, а їхній ідейний чи художній рівень більшою чи меншою мі­
рою пов’язаний з становищем та рівнем самої літератури. Тому потреба
тісного й цілеспрямованого співробітництва цих видів мистецтва уявляє­
ться нам вельми настійною.
З якої спадщини ми маємо намір виходити, з якого джерела черпа­
тимемо натхнення, щоб — в дусі генеральної лінії XIV з’їзду КПЧ —
підтримувати й розвивати ідейну, соціалістичну літературу в усій пов­
ноті її художньої різноманітності, жанрового багатства?
Що означає для соціалістичного митця нашого часу реалістичне
ставлення до сьогоднішньої дійсності? Як він повинен створювати ху­
дожні твори, щоб свідомо допомагати своєю творчістю у побудові дій­
сності завтрашнього дня, щоб брати участь у визначенні процесу су­
спільного розвитку, суть і реальність якого полягає в революційному
переході суспільства від капіталізму до соціалізму? Це означає, що
художник свідомо стає на позицію робітничого класу, його політики,
спрямованої на всебічний розвиток нашого соціалістичного суспільства,
на посилення світових сил соціалізму у його боротьбі з капіталізмом.
Це означає, що художник — в цілковитій відповідності з своєрідністю
свого хисту — пов’язуватиме свою творчість з нашою дійсністю, що його
художні твори будуть зрозумілі тим, до кого він звертається, хто є
творцем нового світу, вирішальним суб’єктом усіх історичних змін —
трудящому народу.
Марксистсько-ленінську концепцію художньої творчості ми приймає­
мо як свою концепцію. Соціалістичний реалізм для нас є спосіб, яким
література відгукується на життя соціалістичного суспільства, що пе­
ребуває в постійному розвиткові, збагачує його. При цьому сам соціалі­
стичний реалізм з розвитком життя змінюється, збагачується й розви­
вається. Якщо ми будемо розуміти його саме так, наша нова соціалі­
стична література, її зміст і форма завше будуть позначені печаттю
сучасності.
Якщо ми приймаємо цю концепцію, це живе розуміння соціалістич­
ного реалізму, як творчого методу, то тим самим ми як письменники
заявляємо про право й обов’язок стати активною складовою частиною
нації і всього міжнародного прогресивного соціалістичного фронту, на
чолі якого стоїть СРСР. Треба, щоб письменник у своїй творчості шу­
кав правду життя і боровся за неї, щоб він розкривав і зображував су­
часну людину в її внутрішній суті. Тим самим ми в той же час кажемо,
що ми не хочемо і не маємо права закривати очі на суперечності, які
виникають у світі, поділеному на класи, що ми не маємо права прихову­
вати основні конфлікти, які виникають в нашу епоху, що ми не хочемо
змазувати складності розвитку життя й сучасної людини і обминати їх.
У соціалізму чимало ворогів як зовнішніх, так і внутрішніх — не­
давнє минуле довело нам це надто очевидно. Та й громадянин соціалістич­
ного суспільства не ангел. Усі ми залежимо від життєвих умов, на нас
впливає навколишнє середовище. Всілякі міщанські та буржуазні ідеї,
які часто-густо маскуються під соціалістичні, вельми живучі у свідомос­
ті людей і постійно поширюються.
Тому творчість письменника-комуніста, як і кожного прогресивного
письменника, неминуче має включати добрячу порцію критичної відва­
ги, письменник мусить усвідомлювати право і обов’язок розкривати
суперечності і викривати негативні явища нашого життя. І в той же
час він мусить ставати на бік нового проти старого й принципово висту­
пати за все, що сприяє розвиткові соціалістичного суспільства, а тим
самим допомагає і людині, її всебічному, повному розвиткові. Людині,
яка є головною темою соціалістичної літератури.
Соціалістичний митець мусить розуміти труднощі боротьби за рево­
люційну зміну суспільства, за перемогу соціалізму й комунізму. Він
мусить з максимальним розумінням поставитися до цієї боротьби, до

171
труднощів, що їх долає робітничий клас, партія й суспільство, ототож­
нити себе з конкретною політикою партії, вважати її своєю політикою
і всіляко сприяти її проведенню своєю творчістю, своєю громадянською
активністю. В цьому — суть партійності митця.
Висока ідейна зрілість є для соціалістичного письменника першою
умовою правдивості, а тим самим і сили впливу його творчості. Соціалі­
стичні ідеї, отже, мають бути кровно близькі письменникові й тотожні
цілям його творчості. Лише тоді письменник зможе розпізнати і від­
кинути всілякі «модні» літературні напрямки, під прикриттям яких
йому підсувається буржуазна та дрібнобуржуазна ідеологія, філософія
й політика.
Усі ми надто добре знаємо, що самого таланту замало, що для справ­
жнього митця творчість — це повсякденні напружені шукання, що
відображають розвиток самого митця, його індивідуальну долю, яку
іноді супроводять помилки й невдачі. Справжнє не є якимось привіском
до творчої праці художника, а стає складовою частиною його творчих
можливостей, його бачення світу.
Наша Спілка як ідеологічно-творча організація, виходячи з цього,
шукатиме способи і здійснюватиме ряд неформальних дійових заходів
для постійного, систематичного ідейного виховання письменників, спря­
мованих передусім на глибше розуміння соціалістичного патріотизму та
інтернаціоналізму, на глибше розуміння класовості мистецтва та нега­
тивної ролі міщанських впливів у нашому суспільстві.
Великого значення ми надаємо виданню «Літерарного мнєсічніка».
Журнал стане трибуною нової соціалістичної літературної творчості і
марксистсько-ленінської критики та естетики.

Звичайно, соціалістичне мистецтво, що продовжує наші прогресивні

традиції й зображує життя та боротьбу людини в нашому національно­
му колективі, не виростає, та й не може вирости з національної замк­
неності. Цей момент є для нашої літератури особливо животрепетним.
Про нього нам завжди нагадує й той факт, що ми живемо в державі,
яка є батьківщиною двох братніх народів — чехів і словаків. Співісну­
вання двох національних культур, їх активний взаємовплив — це над­
звичайно важлива обставина, яка сприяє примноженню сил, взаємозба­
гаченню національних культур, насамперед тому, що ідейно-художні
цілі однакові, а національне коріння обох культур — незважаючи на
національну своєрідність — близьке, і являють взаємно одна для другої
невичерпне джерело творчих імпульсів.
Ми високо цінуємо усціхи словацької соціалістичної літератури і
будемо всіляко підтримувати тісне співробітництво з новим керівни­
цтвом Спілки словацьких письменників. Ми будемо посилювати інтер­
національну роль соціалістичної літератури, зміцнювати інтернаціональ­
не розуміння класової боротьби, що відбувається в усьому світі. Думки
наших Спілок з усіх основних питань аналізу минулого періоду і роз­
витку перспектив збігаються і, грунтуючись на взаємному розумінні, ми
засуджуємо усі прагнення до націоналізму та сепаратизму, до будь-якої
ізольованості. При розв’язанні усіх завдань, що стоять перед нашими
Спілками, ми будемо взаємно підтримувати одне одного і разом розв’я­
зувати велику частину завдань і проблем. Організаційно це співробіт­
ництво виллється у форму єдиного федерального керівного органу,
який координуватиме діяльність обох Спілок, забезпечуватиме спільний
рух, примножуватиме сили єдиної чехословацької соціалістичної літера­
тури, стане її загальнодержавним представником як всередині країни,
так і за рубежем.
Виходячи з найзаповітніших національних інтересів, з самої суті
соціалістичної літератури, ми підкреслили також у своїй передз’їздів-
ській заяві, що стоятимемо в єдиному фронті боротьби проти імперіаліз­
му з письменниками країн соціалістичного табору, очолюваними радян­
ськими письменниками й передовими митцями світової літератури.
Ми всі знаємо, якою відроджувальною та надихаючою силою було
для нашого мистецтва радянське мистецтво, яку роль воно відігравало
при формуванні політичних та моральних якостей нашої людини, який
великий був вплив кращих його творів в тридцяті роки та після другої

172
світової війни. Воно відіграло величезну мобілізуючу роль у справі
об’єднання патріотичних сил наших народів навколо КПЧ у боротьбі за
соціалізм, головним чином у вирішальні періоди, наприклад, під час
кооперування нашого села. Взаємовплив усієї світової соціалістичної
літератури закономірний; струмки і джерела натхнення вливаються в
єдиний потік «живої води».
Тому однією з перших справ нової Спілки було відновлення і зміц­
нення зв’язків з письменницькими організаціями соціалістичних країн,
зв’язків, які перервало колишнє керівництво.
Те, що в нашому аналізі критикується вплив буржуазної західної
літератури, яка в минулі роки нав’язувалася нашим читачам, аж ніяк
не значить, що ми маємо намір відгородитися китайським муром від
усієї західної літератури. Ми не такі недалекоглядні, щоб не визна­
вати прогресивної, демократичної гуманістичної та соціалістичної сві­
тової літератури, яка виступає за суспільний прогрес, за національне і
соціальне визволення, проти експлуатації і гноблення людини. Ця літе­
ратура і надалі знаходитиме належне місце в планах наших видавництв.
Наша Спілка налагодить зв’язки з прогресивними письменниками Захо­
ду. Ми хочемо також інтенсивно розвивати зв’язки з прогресивною
письменницькою громадськістю так званого «третього світу». Наша
Спілка братиме активну участь і робитиме свій внесок у створення умов
для організації всіляких міжнародних акцій та письменницьких зустрі­
чей, що підтримуватимуть велику радянську політику миру.
Міжнародні зв’язки Спілки чеських письменників служитимуть вза­
ємному співробітництву, взаємному пізнанню і взаємному творчому
впливу соціалістичних літератур, тому, щоб перекладалося якнайбіль­
ше творів з братніх літератур. В цьому зв’язку треба згадати й про лі­
тературних працівників, яким належить особливе місце в міжнародній
взаємозв’язаності культури,— про перекладачів. Ми не недооцінюємо
праці перекладачів — адже це вони наближають до нас і знайомлять
нас з художніми цінностями інших народів. Нам не байдуже, що вони
перекладають і як перекладають, тим більше, що добру половину беле­
тристики, що видається, сьогодні становлять переклади.
Ми переконані, що здійснення основних принципів соціалістичного
реалізму сприятиме тому, що наша література знову стане дійовим і
по-своєму незамінним помічником у сучасній суспільній боротьбі за
новий соціалістичний світ.
Боротьба з антисоціалістичними силами, що проходила в галузі
ідеологічній, філософській та політичній, була вирішальним чином ви­
грана на політичній арені. В галузі ідеології та філософії реакційні
сили досі ще не розбиті повністю. Ревізіоністські корені залишились,
ворожа ідеологія й надалі намагатиметься проникати в мистецтво. Ще
й тому XIV з’їзд КПЧ так наполегливо застерігає нас, вказуючи, що
не можна «випускати з уваги той факт, що неможливий мир з бур­
жуазними та дрібнобуржуазними ідеологіями та впливами...», що ми
будемо послідовно боротися проти внесення їх в галузь культури й ми­
стецтва. Ми так і діємо під керівництвом партії.
Принципи соціалістичного реалізму, метод якого є нашим методом,
вимагають непримиренної боротьби з цими ідеологіями.

Є
В минулі роки піднялася небувала хвиля комерціалізації мистецтва
та масового поширення літературного браку. Ця хвиля була немину­
чим і закономірним доповненням снобізму «еліти»; вона стала продук­
том міщанської психології. Видавництва, що були в руках провідних
діячів «духовної еліти», стотисячними тиражами продукували негодящу
літературу, книжки про убивства та детективи, рівень яких був нижче
середнього, порнографію та інші «твори», які, мов пошесть, заполони­
ли книжковий ринок, тим самим, по суті, звужуючи можливості справж­
ньої літератури, обмежуючи її сферу; негодяща література псувала
смак читача і в той же час спричинялася до деморалізації широких чи­
тацьких мас.
Нас чекає, отже, нелегка, але необхідна для суспільства боротьба
з наслідками правління «духовної еліти» в нашій культурі, що тривала

173
кілька років. Завдання нової Спілки марксистської критики, мистецтво­
знавства та естетики — дати оцінку книжкової продукції минулих років
з погляду її корисності для суспільства.
Соціалістична література сьогоднішнього дня мусить спершу завою­
вати провідне місце, яке їй належить посідати по праву. Надто довгим
було панування критеріїв, що принижували цю літературу. І при цьо­
му колосальна кількість літературного браку відчутно зіпсувала чита­
цькі смаки. Ми повинні усвідомити, що й тут ми починаємо не на по­
рожньому місці, що зв’язки з великими творами наших соціалістичних
класиків не були перервані повністю. Навіть в 60-ті роки вдалося
добитися видання деяких визначних творів, які допомогли зберегти в
контексті творчості і в пам’яті читача цінності соціалістичної літера­
тури.
Ми знаємо, що соціалістична література — це література для наро­
ду, і все-таки трудяща людина, головним чином, робітник і член сіль­
ськогосподарського колективу, його життя, емоційний та ідейний світ,
його праця, можна сказати, цілком зникли з літератури. Наше соціаль­
не замовлення має стати одним з найважливіших і найдійовіших і?л-
пульсів нової творчості, яка повинна орієнтуватися на великі ідейні
теми соціалізму, на великі революційні традиції боротьби нашого ро­
бітничого класу і традиції інтернаціоналізму, повинна присвятити себе
зображенню людини, пластично показувати її повнокровне, емоційне та
ідейне життя у боротьбі за суспільний прогрес, за справді людське
життя.
Спілка як ідеологічна творча письменницька організація здійснюва­
тиме свій вплив і на видавничі плани усіх видавництв, що випускають
оригінальну літературу. Для цього вона пошле своїх членів у редакцій­
ні ради цих видавництв, оцінюватиме всю діяльність видавництв по ви­
данню літератури і впливатиме на неї. Спілка налагодить найтісніші
зв’язки з пресою, радіо, телебаченням та кіно. Це співробітництво
мусить бути закріплене у формі двосторонніх угод. Тут були
зроблені перші успішні кроки, особливо в справі співробітництва з радіо.
Ряд творів членів нашої Спілки було відзначено різними преміями.
Звання лауреата Державної премії імені Клемента Готвальда був удос­
тоєний народний художник Вілем Завада за поетичну збірку «На поро­
зі», Ян Козак за роман «Святий Міхал», академік Владіслав Штолл за
теоретичну працю з літературознавства «За форму й структуру в ми­
стецтві слова». Преміями Спілки чеських письменників за 1971 р. були
відзначені Иозеф Кайнар (посмертно) за поетичну творчість, Зденєк
Плугарж за роман «Кінцева станція» та Богу мі л Ржига за роман «Схи­
ли переді мною коліна». На конкурсі до 50-річчя КПЧ премії одержали
Мирослава Томанова за роман «Срібна рівнина», їржі Кршенєк за ро­
ман «Дички», Йозеф Єлен за книжку віршів; И. В. Плева удостоєний
премії Марії Майєрової, премії видавництва «Альбатрос» — Йозеф
Стрнадел за книжку «Замерзлий колодязь». Премією Чехословацького
радіо відзначена п’єса Доната Шайнера «Хата № 17», а також
п’єса Франтішека Кожика та Владіміра Пршибського, який водночас
одержав і премію Чехословацького телебачення. Різними преміями було
відзначено і ряд інших авторів і творів.
Спілці слід було б також — разом з державними органами — брати
діяльну участь у справі пропаганди нашої соціалістичної літератури за
кордоном, налагодити видання бюлетеня кількома мовами, співробітни­
чати в журналах, що видаються для закордону, і т. п. І в цій галузі
керівництвом Спілки також зроблені перші кроки. Була організована
зустріч з богемістами соціалістичних країн, проведено ряд бесід у на­
ших закордонних культурних центрах. Під час переговорів з керівника­
ми письменницьких Спілок соціалістичних країн керівництво нашої
Спілки звертало увагу товаришів з братніх Спілок на однобічний харак­
тер перекладацької практики в минулому, через що викривлювалася
картина чеської літератури; була досягнута домовленість про спільні
дії по взаємній пропаганді як класичної, так і — насамперед — сучас­
ної. соціалістичної літератури.
Новим, надзвичайно надихаючим імпульсом і в той же час закли­
ком, прямим зверненням до нашої літературної критики та літературо­
знавства є постанова ЦК КПРС «Про літературно-художню критику»
від 28.1.1972 р. Всі її принципи повною мірою стосуються і нашого

174
літературознавства та критики. Вони повинні з граничною вимогливістю
і творчо застосовувати ці принципи у своїй практиці й здійснювати їх.
Літературна критика та літературознавство мали б звернути увагу
на той абсурдний факт, що з наших шкільних підручників чеської мови
та літератури молоде покоління соціалістичної Чехословаччини може
почерпнути перекручене уявлення про таких авторів, як Вацлав Гавел,
Іван Вискочил, Іржі Коларж, Ян Заграднічек — їх зображено провідни­
ми представниками нашої літератури. Учні, однак, узнають дуже мало
або навіть зовсім нічого про таких письменників, як Йозеф Томан,
Йозеф Секера, Карел Новий, Богуміл Ржига, Іван Скала, Франтішек
Броніслав, їржі Тауфер та інші. Необхідно, щоб марксистська критика
дала гідну оцінку справді соціалістичному мистецтву.
Справжнім «хлібом насущним» нашої марксистської критики та
естетики має стати постійна й своєчасна оцінка нових літературних
творів. Критика повинна розглядати, зважувати, вивчати насамперед
суспільно значущу літературу; це особливо важливо, після умисного
знищення цінностей та критеріїв, після хвилі епігонської «елітарної»
літератури, рука в руку з якою ішло і споживацьке негодяще чтиво.
Необхідно, щоб, озброївшись марксистським поглядом, критика ввійшла
в ритм епохи та її завдань; щоб в центрі її уваги — так само, як в
центрі уваги письменників, — було сучасне суспільство.

•
Ми зробили лише перші кроки. Ми знаємо, що треба систематично
й терпляче створювати умови для активного наступу, для активізації
соціалістичної культури й мистецтва, їх ідейності та партійності. Орга­
нічною складовою частиною нашого наступу буде як поступове внут­
рішнє ідейне зміцнення нашої Спілки, так і поступове розширення її
складу. Уже у своїй передз’їздівській заяві в листопаді минулого року
ми сказали; ми простягаємо руку всім, хто своїми новими творами,
своєю соціалістичною творчістю і громадянською позицією хоче служи­
ти цілям, які є цілями нашого трудового народу.
Що означає цей принцип? Приймаючи нових членів, ми звертаємо
увагу на літературну творчість письменників та їх громадянську позицію
тепер. На те, до якої міри в минулому вони були близькі соціалістич­
ному мистецтву і з якими літературними результатами повертаються на
шлях соціалістичної літератури. Цілком природно, що закономірним
наслідком цього має бути вдумливий індивідуальний підхід до окремих
письменників, отже, і до тих, хто був тимчасово дезорієнтований, але
зрозумів помилковість своєї позиції і своїми новими творами та чіт­
кою політичною, громадянською позицією продемонструє активне твор­
че ставлення до нашого соціалістичного ладу і до його класової влади.
Членами Спілки, проте, не можуть стати ті письменники, які були
організаторами ревізіоністських антисоціалістичних акцій, які своїми
творами, політичною діяльністю в керівництві колишньої Спілки і в
публічних виступах розв’язували антипартїйні та антирадянські кампа­
нії. Членами нашої Спілки так само не можуть стати письменники, що
виступають проти соціалістичного мистецтва.
Головне — щоб усі письменники відчували, що нова Спілка стає
важливим культурним форумом і що на грунті Спілки вони самі будуть,
кожний в міру своїх здібностей, сприяти розвиткові соціалістичної лі­
тератури і впливати на неї. Передумовами до цього буде послідовне
здійснення принципів культурної політики, висунутих генеральною лі­
нією XIV з’їзду КПЧ.
Ми знову маємо всі основні передумови для оновлення соціалістич­
ного характеру нашої літератури. Тема соціалістичної літератури —
людина. Людина та її місце в суспільстві, у світі; людина та її прагнен­
ня, людина — творець, боротьба за її духовне, ідейне багатство. Горь-
ківська активна любов до людини і людська мрія, прагнення бути кра­
щим і жити краще і сьогодні залишаються тим, що мусять становити
основу нашої творчості. Соціалізм — це шлях боротьби, боротьби за
людину, соціалістичне мистецтво — це його пісня. Якщо наша нелегка,
відповідальна творча праця увінчається успіхом, то ми зможемо сказати
слідом за Горьким: «література — це серце світу, окрилене всіма його
радощами й печалями».

175
 щі»). Д а л і — п о вн істю цикл «М іц к е в и ч в
УКРАЇНИ О десі». Д в а вір ш і з «Італійських зустрічей»
(«Леся У к р а їн к а в С а н -Р е м о » , «В Сард інії»).
І СВІТ В а р іа ц ії на те м у Рільке «Ч оти ри оповід ан ня
п р о надію ». І наре ш ті — свід чення видавни­
чо ї о п ер ати вн ості — «Боги Г р еції» та «Сіль»
з «У м а н ськ и х спогадів», щ о не з ’явилися
навіть о к р е м и м виданням , лиш е д р уковані
в наш ій період иці.
Х о тіл о с я б пош код увати, щ о за м е ж ам и
зб ір ки опинилися твори, б е з яких ми не
уявл яєм о собі Б а ж а н о в о го д о р о б к у. А д ж е
нім ецький читач не знатим е поки щ о ні
«К рові по л о н я н о к» ні сонетів, ні «Числа», ні
«Труни Тім ура», ні лірики років війни, ні
д о с к о н а л о р о з р о б л е н о г о в сло ве с н ом у м а ­
МИКОЛА БАЖАН: теріалі с о н а тн о го а л е гр о « П е р е д статуям и
М ікел а н д ж е л о». Н ічи м тут не зарадиш . З
огл яд у на обсяг (б л и зь ко 150 стор ін ок) та
«ПРИГОРЩА НАДІЇ» сп е ц и ф іку видання ви бір слід визнати вд а­
лим.
Н ад з б ір к о ю п р а ц ю в а л а (з д о п о м о г о ю
п ід ряд ників) гр уп а про від н их поетів і п е р е ­
кладачів Н Д Р — А д о л ь ф Ендлер, С а р а Кірш,
Гельм ут П р ай сл е р , М а р тін Ремане, П ауль
Вінс. О станн ій є а в т о р о м післям ови ін ф о р ­
м ати вно го характеру, щ о в загальних рисах
знайом ить з ж иттєвим і тв ор чи м ш ляхом
у к р а їн с ь к о го поета. Н а деяких м ом ентах
творчості М и к о л и Б аж ан а П. Вінс зуп и няє­
ться грунтовніш е.
А н о та ц ія р о з к р и в а є о д н у з причин інтере­
су сам е д о тв ор чості М. Баж ана — йдеться
п р о давнє й ор ган іч н е тяж іння наш ого
поета д о н ім е ц ь к о ї літератури. В оно не
б у л о чим ось застиглим, р аз і назавж ди
визначеним , во н о м ін я л о ся з рокам и, в
м ір у то го як зм ін ю вал и сь м и стецькі у п о д о ­
бання М . Баж ана.
Б е зп е р е ч н о, ім енам и Т.-А. Гоф м ана і
M y k o la B a sh a n . E in e H a n d - Р.-М. Рільке зо вс ім не вичерпується кол о
voll H o ffn u n g . V e r la g V o lk und нім е цьких ул ю б л е н ц ів у к р а їн с ь к о го поета.
W elt. B e rlin , 1972. Д о ц ь о го кол а м ож на, гадаємо, залучити
і Й. Гете, і Б. Брехта. А в т о р післям ови кла­
де нагол ос щ е на о д н о м у огниві ц ь о го
тр и в а л о го д у х о в н о го з в ’язку: М. Б аж ан і
Й. Бехер.
Б е р л ін сь ке вид авн ицтво « Н а р о д і світ»
оп уб л ік ув а л о о д н о то м н и к вибраних поезій «Н авіть кульгаві п о р івн ян н я в и я в л я ю ­
М. Б аж ан а « П р и г о р щ а надії». О ф о р м л е н о ться інкол и р ятівни м и м илицям и,— пи­
кн иж ку гарно: оригінальний ф орм ат, чу­ ш е П. Вінс.— О т о ж Б аж ан по д ає р а д я н ­
десний папір, ш риф т, чуд ова іл ю с тр а ц ія с ь к о м у читачеві Рільке як «н ім е ц ь ко го
худ ож ни ц і Ін гр ід Ш упан. Блока». В ід п о в ід н о м іг би я назвати Б а­
З б ір к у від кр иває ф акси м іле М . Бажана, ж ана « у кр а їн сь к и м Бехером ».
навод иться та к ож у кр аїнськи й текст уривку Так сам о, як Бехерові, й о м у в найви­
«З італійських зустрічей». щ ій м ір і притам анні: пристрасність думки,
Упорядкував «П ри горщ у надії» П е те р цей завж д и л ю д и н ол ю б н и й , партійн о на­
К ір хн ер , від ом и й україніст, д р у г і знавець снаж ений паф ос, це одвічне, на все
у к р а їн с ь к о ї літератури. життя, не втом не поетичне зусилля, це
З б ір к у с кл а д е н о в х р он ол огічн ій по сл і­ «б о й о в и щ е у власних грудях». А п е р е д ­
д овності. З ранніх поезій с ю д и ввійш ли «21 усім: багатогранність, глибина і в а го ­
січня», «П існ я бійця», « Г о ф м а н о ва ніч» мість й ого ку л ьту р н о -п о л іти ч н о ї д ія л ь ­
«Будівлі», п ісля м ова д о « С м е р ті Гамлета». ності.
Воєнний п е р іо д р е п р е зе н то ва н и й чо ти р м а Ріднить Б аж ана з Бехером і Велика
вір ш а м и з «К иївських е тю д ів» («Н а л ів ом у Надія, зви чай но ж, на власний лад.
бе р езі», «Біля університету», «Яр», «Н а пл о­ В Б аж ан овій п о е з ії ліричне Я — тема

176
 зовсім не самодостатня. Його поеми —
це монологи, діалоги, сценічні епізоди і
воєнні звіти на вершинах всесвітньо-ру­
шійних ідей»...
Талановито ха р а кте р и зує П. Вінс о с о б л и ­
вості ін д и від уал ьн ої поетики М . Бажана.
Т вердж ення його м а ю т ь неабияке значе н­
ня, бо належ ать с е р й о з н о м у м айстрові су­
часної н ім е ц ь к о ї літератури.
«Поеми Бажана — це симфонії, рапсо­
дії, сюїти, це палаци, проспекти, собори,
фрески, панорами, фігурні фризи. Це
поет, багатий на слово і словом потуж­
ний, звідси його визначеність, велемов­
ність, прямодушність. При цьому кожну
деталь осмислено так самог як і всю ці­
лісність...
Бажан музично компонує, вибудовує,
малює свої поезії. Вони співають і ви­
співуються зсередини, вони гомонять,
вони заряджені напругою всесвітньо-іс­
торичних сил та ідей. Вірш зчаста висту­
пає врочисто, балада наростає мов ора­
торія, великі динамічні мислі виливаю­
ться в монументальні образи, виказуючи
своє трагічне обличчя. Бажан є віртуо­
зом версифікації. Він опанував і вико­
ристовує геть усі ритмічні і римовані
способи, він полюбляє лейтмотиви, охо­
че вдається до послуг алітерацій. До
того ж його мистецька готовність весь
час в дії. Далекоглядний. Рішучий. Бо
Микола Бажан є комуніст, поет-філо-
соф, поет-революціонер, котрий спо­
глядає і оглядає світ і котрий відкриває
світ для інших».
О чевидно, перекл ад ати таку п о е з ію —
завдання не з легких, і П. Вінс на ц ь о м у
спеціально зупиняється.
«Тільки в поодиноких випадках,—
пише він,— щастить адекватно перевір-
шувати його твори: їхній блиск і їхній
дух, що ввібрали в себе всі потужності
рідної мови, від архаїчного прошарку до
звичайної говірки повсякдення.
Чудоваг ніжна й промітна, невичерпна
українська мова!
Треба оголосити привселюдно: те, що
в деяких перекладах може видатись
млявим і блідим, насправді в оригіналі
гримить і сяє. І лише зрідка лунає
німецькою мовою таки по-бажанівсько-
му:
W ie der Stu rm in grow er Se gel Flachen
pfeift die F e m e in Gedanken...
(Дивись «Міцкевич в Одесі», тлумаче­
ний Сарою Кірш».)
П ер е кл а д и цієї поетеси д а ю ть кл ю ч д о
принципів школи, щ о суттєво від різняєть­
ся від н а ш ої ш коли перекладання.
П р о це ва р то повести мову.
О с ь по чаток н ім е ц ь к о ї « Г о ф м а н о в о ї ночі»
(С а р а К ірш ):
Auf rauhen Stufen
hinab ins Dunkle: die Tiefe.
Auf rauhen Stufen, Treppen, die sich senken
uber verschiittete Gange, Hange
hinein ins Loch, die verrufenste der
Schenken.
Diese Spelunke — ein Schild gab es nie
diese Spelunke verruckter Biirger,
hungriger Vagabunden
diese Spelunke fur Spinner, Kutscher,
Huren
diese Spelunke voll ekelhafter
schandlicher Euphorie.
C. К ір ш м а й ж е д о с л івн о — в м е ж ах м о ж ­
ливого — від д ає зм іст поем и, в од н оча с д а ­
л ек о від р и ва ю чи сь від ш к о л я р с ь к о ї п ід р я д -
никовості. В пе ре кл ад і від ч у ва єм о ту ж са­
му, щ о і в М. Баж ана, «кристалічн у с тр у к-
туру», ту сам у тверд ість і кутастість к а м ’я­
ної брили. А л е й втрати немалі! Н е д о т р и ­
м а н о ри тм у п е р ш о тв о р у , с тр оф а чо м усь
рим ується лиш е ч е р е з ряд ок, звучання пе­
р е кл ад у з о в с ім неподібне. І то не че р ез
інший словесний м атеріал: п р о сто вірш
тр а н сп о н о в а н о в інш у тональність. П о в т о ­
рю є м о , н е б е зп ри чи нно : це ска за н о точно,
і с ка за н о м іцно. П е р е к л а д а ч український
напевне вчинив би навпаки: о ф ір у ва вш и
точністю, с п р о б у ва в би від творити загал ьне
звучання вір ш а (м овиться, звісно, не п р о
самий звукопис).
Та й як інакш е віддаси той-таки цикл
п р о М іц кев и ча , п о е з ії якого (і не тільки
«м узи чн і» — « М а з у р к а » , «Ім п р о в іза ц ія »,
«С им ф он ія»), власне, не існ ую ть п о за їхнім
звучанням , б о ритм іка їхня і ін стр ум ен тов -
ка взагалі невіддільні від зм істу? П р о т е
С. К ір ш і тут не д у ж е д отр и м у єть ся п р и м ­
хливих, ц іл к о м у дусі Ш е в ч е н к о в о ї тр а д и ­
ції переливів ри тм у (з м іс то в о важливих!),
ри м ує ч е р е з р я д о к чи то не ри м ує зовсім
(« Д ум а в д ень в ід ’їзду»), м а й ж е не від ­
тв о р ю є зв ук о п и с у — різко го, настирливого,
але по туж ного, зн а ч у щ о го ! Ясна річ, це
від чутно зб ід н ю є твір.
Такий ж е д о к ір м о ж н а зр о б и ти і п е р е ­
кладові М . Р е м ане «21 січня». М. Рем ане
пере кл ав « П іс н ю бійця» глад еньким п ’яти-
с то п о ви м ям бом , рівн о і спокійно. Тоді як
дух «Пісні», м о ж л иво, й полягає в її «не­
правильностях», кострубатостях. Адже
п о ступ о в о зм енш ую чи кількість складів,
М. Б аж ан с тв о р ю є вр аж е ння — ф ізи чн о від ­
чутне! — п р и ско ренн я, л ю тості, зап ал у ка­
в а л е р ій ськ ої атаки, то б то зм інний ритм д л я
н ь ого ніяка «не ігр а ш ка пуста», а с в ід о м о
вжитий прийом . М . Рем ане зб е р іга є р іш у ­
чість, упевненість авторови х д ум ок, але
втрачає ж иву задиханість, не рвовість поезії.
У М . Баж ана слова с у в о р о від ібрано, ліче­
но, щ іл ь н о під ігнано од не д о од ного, м ов
н а б о ї в обойм і. А в М. Ре м ане з ’являється
177
внаслід ок н е від повід ності складів зайвий З а с л у го в у ю т ь на схвалення переклади
простір, і він зм уш ен и й зап овн ю ва ти його П. Вінса («Чотири оп овід ан н я п р о надію »)
не в найкр ащ ий спосіб. П о р ів н я й м о лише і Г. П р а й сл е р а («Боги Греції» та «Сіль»).
од ну строф у. Н ам д у ж е близький, з р о зу м іл и й їхній підхід
д о завд ань і засобів перекладання. Ц е ви­
Хай вітер в вічі, дається нам п р и н ц и п о в о важ ливим : тв о р я ­
Умри — не стій! чи на грунті Б аж анових поезій суто нім е ц ь­
На кожній стрічі кий вірш , П. Вінс і Г. П р а й сл е р водночас
Стрічаєм бій. не заб ув а ю ть і п р о характерні особливості
Will Todeswind dir in die Augen wehen по ети чного м ислення М. Бажана, д уж е
der Holle brennend heipen Pulverdampf, своєрід ні і, наскільки нам д о з в о л е н о про
verschwinde, bleibe nicht starrsinnig це судити, неблизькі для них, незвичні.
stehen! П ер е ва ги ц ь о го м е то д у полягаю ть також
Wo du auch hinkommst, uberall ist в тому, що, завд яки ретельно відтвореній,
Kampf! п е р е ко н л и во виснуваній «м атерії» перекла-
д у в а н о го вірш а, стаю ть не такими пом ітни­
(Хай вітер см ерті віє тобі в очі, б у р ха ю ч и
ми певні від ход и від оригіналу.
п е к у ч о ю к у р я в о ю і ча д о м пекла, не т о р о ­
П. Вінс, наприклад, м а й ж е б уквал ьн о від­
пій, не стій на місці. Там, д е ти з ’явився, дає український оригін ал тр е ть ої варіації
починається бій!).
на те м у Р.-М. Рільке, але, д ій ш о вш и до
Н аб а га то більш е, п р и р о д н іш е далися ряд ка «за те, щ о звав я свій н а р о д своїм»,
М. Ре м ане п о е зії «Київських е тю д ів» — ка р ­
д о зв о л я є собі д оп овнити а втор сь ку думку:
бовані, виболені, нещ адні.
«за те, щ о я звав н а р о д і звав його до
Впевнено, д зв ін к о зробив «Будівлі» оп ору». Логічне, п р е кр а с н е доповнення.
А. Ендлер. П р и гад у є те цей у р и в о к зн а м е н и ­
М и мали з м о гу пересвідчитися, щ о пе ре ­
тий?
клади нерівні і — це г ір ш е — різностильні.
1 вибуха, як постріл, рух, М о ж л и в о , з б ір к у м ав би робити один поет-
Розряд міцний натуг. перекладач, який к р о в н о зрід нився з Ба-
Т ут ж а н о в о ю стихією. П р о те на заваді, здаєть­
Буяє труд. ся, стояв щ е й б р а к ф ахівців, с пром ож ни х
І пруг перекл ад ати б е зп о с е р е д н ь о з укр а їн ського
ляга на пруг. тексту.
1 кут Висловлені критичні зауваж е ння анітрохи
ляга на кут; не п р и м е н ш у ю ть значення праці, з ве р ш е ­
Луна іде навкруг ної ко л е кти во м наш их нім ецьких колег. А
Споруд. значення й сутність її в тому, щ о від бу­
лося п е р ш е зн а й ом ств о н ім е ц ь к о го читача
Н е б е з тр е пе ту р о зго р та л и ми від п ов ід ­ з М. Б аж ан ом , о д н и м з найбільш их укра­
ну сто р ін ку н ім е ц ь к о ї збірки. П е р е кл а д а ч їнських поетів д в а д ц я т о го століття. Н е зв а ­
навіть зум и сн е ускладнив собі працю ж а ю ч и на згадані вади, це б у л о знайом ство
н а с к р із н о ю р и м о ю — і вийш ов з ц ь о го ко р и с н е і вкрай необхідне. В о н о є наоч­
д в о б о ю перемож цем . ним д о к а з о м д руж би , щ о єднає наші літе­
ратури.
B ewegung — rasendes Geschop — die
Steine bricht, Леонід ЧЕРЕВАТЕНКО
ein explodiertes Licht —
Jetzt ficht
der Kran, legt dicht
Gewicht
sich zu Gewicht,
und Schicht
auf Schicht,
das steinem e Gedicht
des Bauw^rks spricht.
Так, це Бажан, з його р о зм а хо м , е нергій ­
ністю, р ід к існ и м у м ін н я м «гратися вірш ем ,
як л езом , як м ’язом , і с л о в о м п ’янитись,
як вітром , як хм елем». Ц и м п е р е кл ад а м
хіба щ о б р а к у є о б ’єм ності Б а ж а н о в о ї лек­
сики, її всеохоплення, коли с уп е р е ч ка епох,
«річ століть» розл ягається під скл епінн ям
од н ієї строф и, о д н о го рядка, коли д и во ­
виж не спол учен ня р ізн о ш а р о в и х слів дає
спалах, у сяйві як ого р а п то м від кривається
п е р е д нам и тисячолітня істор ія н а р о д н о го
буття.

178
 «Das М и р mann w issen!» — «дійсне п р о т я г о м
усієї д об и » — «gtiltig ftir den ganzen Som ­
mer».
САВА ГОЛОВАНІВСЬКИ Й: H e зо в с ім вд ал о від тво рені українські
ім ена та географ ічн і назви: Klawdia С іїа г і-
tonowna, Ljubow Stepanowna, Petja, Fjodor,
«ТОПОЛЯ НА ТОМУ БЕРЕЗІ» Sergej, Iwan Semjonowitsch; Burkino,
Lejew (в оригіналі м аєм о: «від Лоєва»).
У ро м а н і вивед е но о б р а з и тр ь о х ж інок:
К лавд ії Харитон івни, Л ю б о в і С теп анівни та
С о л о м ії. О ста н н я років на д есять м о л о д ш а
за пе рш и х двох; у пе ре кл ад і ж усі тр о є
часто зга д у ю ть с я п о р я д б е з по-батькові,
про сто: Л ю б о в , Клавдія, С о л о м ія .
За га л о м же, по при п о од и н ок і хиби, нім е ­
цьке видання р о м а н у С а в и Гол ова н івсько-
го «Тополя на то м у б е р е з і» засл уговує на
д о б р у о ц ін к у як один із численних ф актів
л ітературни х зв’язків м іж Р а д я н сь к о ю У к ­
р а їн о ю і Н ім е ц ь к о ю Д е м о к р а т и ч н о ю Рес­
публ ікою .
Олександр МОКРОВОЛЬСЬКИЙ

Saw a H o Io w a n iw sK y . D ie
P a p p e l am a n d e ren U fe r. V e r-
la g K u lt u r und F o rtsch ritt. B e r ­ ПЕТРО СЄВЕРОВ:
lin. 1971.
«ПОВІСТЬ
Тема В ел икої В ітч и зн яної війни Рад ян сь­
кого С о ю з у з гітл е р ів сь ко ю Н ім е ч ч и н о ю не
перестає цікавити читачів б р а тн ь о ї Н ДР. ПРО РУБЕНА»
Д о цієї теми н е о д н о р а з о в о звертали ся кр а ­
щ і письм енники д е м о к р а т и ч н о ї Н ім еччини.
З ін ш ого боку, д уховни й світ р а д я н с ь ко ї
л ю д и н и — п е р е м о ж ц я ф аш изм у, світ, з о б р а ­
ж ений п е р о м р а д я н с ь ко го письменника,
становить д р у ге істотне д ж е р е л о м и стець­
кої ін ф о р м а ц ії п р о м и нул у війну для сучас­ P jo tr Se w e ro w . D e r Z e itu n g s -
ного читача НДР. ju n g e a u s M a d r id . V e r la g N e u e s
С а м е то м у не викликає здивування той
приєм ний факт, щ о р ом а н у к р а їн с ь к о го ра­
Leben. B e rlin . 1971.
д ян ського письм енни ка С ави Гол ованівсь-
к о р о «Тополя на то м у березі», написаний В б е р л ін с ь к о м у м о л о д іж н о м у видавни­
по р івн ян о недавно, ось уж е втретє за ос ­ цтві « Н о ве ж иття» (Н Д Р ) з ’явився нім е ­
танні кілька р оків побачив світ в Н Д Р у пе­ цький пе р е кл ад книж ки П е тр а С є в е р о в а
рекладі Трауте і Г ю н те р а Ш тайнів. «П овість п р о Рубена». В цій книж ці р о з п о ­
П е р е кл а д р ом ану, щ о р о зп о в ід а є про відається п р о к о р о тк е і вод н очас незвичай­
подвиг рад янських розвідників, які п е р е ­ не життя Рубен а Іб а р р ур і, сина славетної
ш кодили ф аш истам знищ ити при відступі ісп ан сько ї р е в о л ю ц іо н е р к и . П е ре кл ад ачі
гр е б л ю Д ніпр огесу, виконано на д о б р о м у Трауте і Г ю н те р Ш тайн и віднайш ли
ф а хо во м у рівні. К ниж ка у н ім е ц ь к о м у ва ­ пе ре конл иві нім ецькі еквіваленти, зав­
ріанті читається н е вим уш е но, легко, сю ж ет дяки чому читач НДР бл иж че по­
не втратив х а р а к те р н о ї гнучкості, н а п р уж е ­ знайом иться з ж иттєвим ш л яхо м м о л о д о го
ності, психол огічно пе р е кон л и ви м и залиш и­ Іб а р р ур і, який щ е хл оп чи ком д о п о м а га в
лися всі епізоди, з б е р е ж е н о особл ивості своїй м атері в її р е в о л ю ц ій н ій боротьбі,
стилю оригіналу. брав участь у війні Ісп анської Республіки
П р о те у загал ом к в ал іф ік о в а н о м у п е р е к­ проти ф ранкістських заколотників, у Вели­
ладі под екуд и тр а п л яю ть ся й прикрі неточ­ кій Вітчизняній війні, де й г е р о їч н о загинув.
ності, відступи від оригіналу. Н априклад, в Н а жаль, у н ім е ц ь к о м у виданні о п ущ е н а
у к р а їн с ь к о м у тексті м а є м о «хазяйку з хло­ низка епізодів, щ о д о п е вн ої м іри зб ід н ю є
п’ям», а у н ім е ц ь к о м у — «die Hausfrau und переклад.
ihr Mann», — « М о ж н а взятись на обл ік!» — Кость ГНАТЮК

179
 ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА НА УКРАЇНІ
РІК 1972
Бібліографія книжкових видань
ПЕРЕКЛАДИ
АВСТРІЙСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ФРАНЦОЗ К. Е. За правду. Роман.
Переклад Л. Горлача і Б. Савченка.
Післямова Д. Наливайка. Київ, «Дні­
про», 351 с., ЗО ООО прим.
АМЕРИКАНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
БЕССІ А. Символ. Роман. Переклад
В. Митрофанова. Післямова Т. Дени-
сової. Київ, «Дніпро», 276 с.,
115 000 прим.
КУПЕР Ф. Слідопит. Переклад і. Ко­
ру нця. Київ, «Веселка», 791 с.
65 000 прим.
ЛОНДОН Д. Твори. У 12-ти томах.
Т. 10. Київ, «Дніпро», 518 с., 35 000
прим.
Зміст: Міжзоряний мандрівник. Ро­
ман. Маленька господиня великого
будинку. Роман.
ЛОНДОН Д. Твори. У 12-ти томах.
Т. 11. Київ, «Дніпро», 400 с., 35 000
прим.
Зміст: Джеррі — островик. Повість.
Майкл, брат Джеррі. Повість.
ПО Е. Золотий жук. Переклад Р. До-
ценка. Київ, «Веселка», 100 с.,
65 000 прим.
ТВЕН М. Оповідання та памфлети.
Переклад Р. Доценка та ін. Перед­
мова 3. Лібмана. Київ, «Дніпро».
375 с., ЗО 000 прим.
ФОЛКНЕР В. «Крадії» та інші тво­
ри. Переклад М. Пінчевського та ін.
Передмова Т. Денисової. Київ, «Дні­
про», 510 с., 65 000 прим.
Зміст: Старий. Повість. Гамбіт конем.
Цикл оповідань. Крадії (Минувшина).
Роман.
ХЕММЕТ Д. Мальтійський сокіл.
Роман. Переклад Н. Боровик. Київ.
«Молодь», 148 с., 115 000 прим.
АНГЛІЙСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
СІЛЛІТОУ А. Пригоди кота Джіма-
Мармеладика. Переклад І. Лещенка.
180
Київ, «Веселка», 14 с., 215 000 прим.
УЕЛЛС Г. Невидимець. Науково-фан­
тастичний роман. Переклад М. Івано­
ва. Київ, «Молодь». 136 с., 115 000
прим.
АНТИЧНА
ЛІТЕРАТУРА
ВЕРГІЛІИ М. П. Енеїда. В 12-ти кн.
Переклад М. Білика. Переклад звірив
і відредагував Б. Тен. Передмова
И. Кобіва. Київ , «Дніпро», 355 с.,
28 000 прим.
ЕЗОП. Байки. Переклад А. Чердаклі
і В. Забаштанського. Київ, «Весел­
ка», 100 с., 65 000 прим.
БЕЛЬГІЙСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
КОСТЕР ПІ. Легенда про Уленшпіге-
ля. Переклад Є. М. Єгорової. Київ,
«Молодь», 445 с., 65 000 прим.
БОЛГАРСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ГЕНОВ Т. Незакінчений монолог. До­
кументальна драматична поема про
Г. Димитрова (На 2 частини). Перек­
лад О. Кеткова. Київ, УТТ. 90 с.
ДИМОВ Д. Перепочинок в Арко Іріс.
Драма на 3 дії. Переклад О. Кеткова.
Київ, УТТ, 158 с.
КАЛЧЕВ К. Двоє в новому місті. Ро­
ман. Переклад М. Павлюка. Київ,
«Дніпро», 196 с., 65 000 прим.
СЛАВИНСЬКИИ П. Життя за життя.
Роман. Переклад Ф. Неборячка.
Львів, «Каменяр», 456 с., 28 000
прим.
В'ЄТНАМСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
Мами немає вдома. Оповідання в’єт­
намських письменників. Київ, «Весел­
ка», 110 с.. ЗО 000 прим.
 ЛІТЕРАТУРИ
ІНДІЇ
З МОВИ УРДУ:
ЧАНДАР К. Пагони бурі. Роман. Пе­
реклад С. Наливайка. Київ, «Мо­
лодь», 199 с., ЗО 000 прим.
ІСПАНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
АРДІЛА-І-АРДІЛА Р. Нефертіті, ца­
риця Єгипту. Роман. Переклад В. Ха-
зіна. Післямова М. Литвинця. Київ.
«Молодь», 242 с., 65 000 прим.
ДЕСНОЕС Е. Потоп. Роман. Перек­
лад В. Хазіна. Післямова Г. Філіпчу-
ка. Київ, «Радянський письменник»,
223 с., 65 000 прим.
ІТАЛІЙСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ВЕНТУРІ М. Білий прапор над Ке-
фалонією. Роман та повісті. Переклад
та післямова А. Перепаді. Київ, «Ра­
дянський письменник», 320 с., 65 000
прим.
Зміст: Білий прапор над Кефалонією.
Роман. Брати. Відпустка по-німецько­
му. Повісті.
ДАНТЕ А. Божественна комедія.
Рай. Переклад та примітки Є. Дро-
бязка. Київ, «Дніпро», 282 с., 28 000
прим.
РЕДЖАНІ Р. Дивні пригоди незви­
чайного літа. Переклад 3. Пенюк. Ки­
їв, «Веселка», 110 с., 50 000 прим.
МАКЕДОНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
Македонська новела. Упорядкував,
вступну статтю написав та переклав
А. Лисенко. Київ, «Дніпро». 363 с.,
28 000 прим.
НІКОЛОВА О. Зокі-Покі. Переклад
А. Лисенка. Київ, «Веселка», 63 с.
65 000 прим.
МОНГОЛЬСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
Поезія народної Монголії. Збірка. Пе­
реклади Д. Павличка та ін. Впорядку­
вання, вступне слово І. Дяченка.
Київ, «Дніпро», 119 с., 3500 прим.
НІМЕЦЬКА
ЛІТЕРАТУРА
БЕХЕР У. Невдовзі після четвертої.
Роман. Переклад Н. Фірселя. Після­
мова Д. Затонського. Київ, «Молодь»,
135 с.. 65 000 прим.
ВЕЛЬСКОПФ-ГЕНРІХ Л. Сини
Великої Ведмедиці. Роман. Переклад
Є. Радзієвської та І. Соболя. Після­
мова К. С. Забарила. Київ, «Радян­
ський письменник», 440 с., 115 000
прим.
ГАИДУ ЧЕК В. (НДР). Прощання з
ангелами. Роман. Переклад Я. При-
липка. Післямова Н. Матузової. Київ.
«Дніпро», 376 с., 115 000 прим.
КРУШЕЛЬ Г. (НДР). Рятуйте мене,
хто може. Повість. Переклад О. Лог-
виненка. Київ, «Молодь», 141 с.,
50 000 прим.
ФЕЛЬКНЕР Б. (НДР). Долина Гнів­
ного потоку. Повість. Переклад Є. По­
повича. Київ, «Молодь», 295 с.,
50 000 прим.
ПОЛЬСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
БУЧКУВНА М. Незвичайний фести­
валь. Вірші для дітей. Переклад
В. Морданя. Київ, «Музична Украї­
на», 31 с., 75 000 прим.
ЗБИХ А. Ставка більша за життя.
Роман. Переклад М. Дуркевича. Київ,
«Радянський письменник», 264 с.,
115 000 прим.
КОНОПНИЦЬКА М. Про гномів-крас-
нолюдків та сирітку Марисю. Перек­
лад М. Пригари. Київ, «Веселка»,
100 с., 65 000 прим.
КОСІДОВСЬКИЙ 3. Лісіпові коні.
Переклад О. Лєнік. Київ, «Веселка».
191 с., ЗО 000 прим.
МАХ В. Вчителька, дочка Колумба.
Роман. Переклад І. Глинського. Піс­
лямова В. Вєдіної. Київ, «Дніпро»,
295 с., 65 000 прим.
НАВРОЦЬКА В. Барвисті сни ма­
ленької Госі. Казки. Переклад 3. Пе­
нюк. Київ, «Веселка», 56 с., 65 000
прим.
НОРВІД Ц. Поезії. Переклад М. Ба­
жана, Д. Павличка та ін. Вступна
стаття М. Бажана. Київ, «Дніпро»,
191 с., 8000 прим.
РУМУНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ЗІНКЕ X. Погрози з того світу. Ро­
ман. Переклад І. Гречанівського та
И. Фельдштейна. Київ, «Радянський
письменник», 264 с., 115 000 прим.
КОНСТАНТІН Т. Бальтазар прибу­
ває в понеділок. Роман. Переклад
И. Фельдштейна та Є. Нарубіної.
Зірка впаде опівночі. Роман. Перек­
лад І. Кушнірика. Післямова В. П’я-
нова. Київ, «Дніпро», 578 с., 115 000
прим.
СЛАВІЧ И. Щасливий млин. Скарб.
Повісті з народного життя. Переклад
М. Ігнатенка. Київ, «Дніпро», 192 с.,
ЗО 000 прим.
ТУДОРАН Р. Остання казка. Скор,
переклад С. Семчинського та М. Пи­
щевого. Київ, «Веселка», 188 с.,
ЗО 000 прим.
181
 УГОРСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
МІКСАТ К. Дивний шлюб. Роман. Пе­
реклад М. Томчанія. Післямова
К. Шахової. Київ, «Дніпро», 334 с.,
ЗО 000 прим.
ПЕТЕФІ ПІ. Тигр та гієна. Іст. драма
на 4 дії. Переклад Ж. Макаренка.
Київ, УТТ, 99 с., 70 прим.
ПЕТЕФІ Ш. Витязь Яиош. Переклад
Ю. Шкробинця. Київ, «Веселка»,
82 с., 28 000 прим.
ПЕТЕФІ Ш. Вибране. Вірші і поеми.
Переклад і передмова Л. Первомай-
ського, Київ, «Дніпро», 376 с., 8 000
прим.
ПЕТРОВАЦ І. Переддень. Повість.
Переклад С. Панька. Ужгород, «Кар­
пати», 147 с., 30 000 прим.
ТАБІ Л. День сонячного збурення.
Комедія на 3 дії. Переклад Т. Сули-
ми. Київ, УТТ, 98 с., 70 прим.
ФРАНЦУЗЬКА
ЛІТЕРАТУРА
БЕДЬЄ Ж. Роман про Трістана та
Ізольду. Вид. 3-є. Переклад і переднє
слово М. Рильського. Київ. «Мо­
лодь», 188 с., 20 000 прим.
ГАМАРРА П. Тулузькі таємниці. Ро­
ман. Переклад А. Жаловського. Після­
мова В. Пащенка. Київ, «Радянський
письменник», 256 с., 115 000 прим.
ДОДЕ А. Королі у вигнанні. Паризь
кий роман. Переклад Г. Падури. Піс­
лямова К. Забарила. Київ, «Дніпро»,
278 с., ЗО 000 прим.
ДРЮОН М. Тісту — хлопчик з ча­
рівними пальцями. Переклад Л. Шен-
дрик. Київ, «Веселка», 100 с., 65 000
прим.
ЗОЛЯ Е. Завоювання Плассана. Пе­
реклад Є. Рудинської. Передмова
Т. Якимович. Київ, «Дніпро», 312 с.,
ЗО 000 прим.
ЛАНУ А. Любий друг Мопассан. Ро­
ман. Переклад В. Решетилова та
І. Берман. Післямова В. Пащенка.
Київ, «Радянський письменник»,
500 с., 65 000 прим.
МОПАССАН Г. Твори у 8-ми томах.
Т. 8. Київ. «Дніпро». 539 с., 45 000
прим.
Зміст: Наше серце. Роман. Мюзота.
П’єса. Носій. Місті. Вірші.
182
ЧЕХОСЛОВАЦЬКА
ЛІТЕРАТУРА
З СЛОВАЦЬКОЇ МОВИ:
ГОРАК й . Замок Бецків. Переклад
С. Панька. Київ. «Веселка», 174 с.,
ЗО 000 прим.
ЗАМАРОВСЬКИЙ В. Сім чудес сві­
ту. Переклад Василя та Бориса Луц-
кевичів. Київ, «Веселка», 355 с.,
65 000 прим.
ЯРУНКОВА К. Героїчний щоденник.
Переклад Л. Мольнар. Київ, «Весел­
ка», 71 с., 30 000 прим.
З ЧЕСЬКОЇ МОВИ:
ВАХЕК Е. Справа про 19 роялів.
«Чорна зоря». Пригодницькі повісті.
Переклад І. Христенко, І. Суботової
та В. Соботовича. Післямова В. Шев­
чука. Київ, «Дніпро», 364 с., 115 000
прим.
ВЧЕЛІЧКА Г. Поліцейська година.
Роман. Переклад П. Гонтаря. Після­
мова В. Моторного. Київ, «Дніпро».
574 с., 65 000 прим.
ПЕТІШКА Е. Дівчата і річка. Пере­
клад Л. Кулаківської. Київ, «Весел­
ка», 119 с., ЗО 000 прим.
ПЛУГАРЖ 3. Хай кинуть в мене ка­
менем. Роман. Переклад О. Микитен-
ка. Київ, «Радянський письменник»,
443 с., 115 000 прим.
ПОЛОЧЕК К. Чоловіки в офсайді.
Переклад Р. Тимченка. Київ, «Мо­
лодь», 184 с., 100 000 прим.
ЧАПЕК К. Гордубал. Повість. Пере­
клад М. Г. Шевченко-Горбатюк. Піс­
лямова І. Сварника. Вид. 2-е. Ужго­
род, «Карпати», 135 с., 30 000 прим.
ШВЕДСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
ТОППЕЛІУС 3. Казка про старого
гнома. Переклад О. Сенюк. Київ, «Ве­
селка», 22 с., 200 000 прим.
ЗБІРКИ
Пісні Севастополю. Вірші латиноаме­
риканських поетів. Переклад П. За-
сенка та інших. Київ, «Радянський
письменник», 62 с., 3000 прим.
СПІВЕЦЬ. Романтичні поезії. Збірка.
Київ, «Веселка», 283 с., 28 000 прим.
 ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ПРАЦІ
З ПИТАНЬ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДЕНИСОВА Т. Ернест Хемінгуей. Молодь у сучасному романі США і

Життя і творчість. Київ, «Дніпро»,
164 с.
ЗАТОНСЬКИЙ Д. Про модернізм і
модерністів. Київ, «Дніпро», 272 с.
КРИЦЕВИЙ О. Т., СТЕЛЬМАХ А. К.
Співець трудового люду (Творчість
великого американського поета Уолта
Уїтмена і переклади його творів на
Україні). Київ, Т-во «Знання» УРСР,
47 с.
ПОКАЛЬЧУК Ю. Самотнє покоління.
теорія відчуження. Відп. редактор
Д. Затонський. Київ, «Наукова дум­
ка», 274 с.
СКУРАТОВСЬКИИ В. Мистецькі
проблеми в німецькому романі XX
ст. Київ, Видавництво Київського уні­
верситету, 196 с.
ЧИРКОВ О. С. Бертольт Брехт. Київ,
Т-во «Знання» УРСР, 45 с.
ШАХОВА К. Шандор Петефі. Життя
і творчість. Київ, «Дніпро», 215 с.

Бібліографію склала Зоя ГОЛЬДЕНБЕРГ

183
 KIPA ШАХОВА

ДО 150-РІЧЧЯ
З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
Згадую чи Ш а н д о ­ ШАНДОРА ПЕТЕФІ Він був с п р ав ж н ім
ра П етеф і, ми м о ж е ­ с и н ом сво го народу,
м о з певністю твер ­ с а м о б у т н ім худож ­
дити, щ о це ж ивий поет, творчість н и ком слова, п и сь м е н н и ко м гли боко
я к о го не втратила с во єї п ринадності національним , гум а н іс то м і інтерна­
для всіх, хто л ю б и ть п р ек р ас н у і ціоналістом , л ю д и н о ю ш и р о к о го і
м о гу т н ю стихію поезії. Ш а н д о р П е ­ вільного світогляду, см іл и в о ї тв о р ч о ї
тефі і в наш і дні лиш ається найпо- дум ки. Він виступив не лиш е як чу­
п ул я р н іш и м у світі у го р ськи м довий н ар од н ий поет, автор чистих
письм енником . і щ ир их вірш ів у дусі у го р с ь к о го
Н е зви чай на цільність особ и сто сті ф ол ьк л о р у, не лиш е як ніжний,
пое та і й о го творчості, світле пуш - тонкий лірик, а й як п а тр іо т-р е в о л ю -
кінське, м о ц а р тів с ь к е начало його ціонер, який виконав р ол ь о д н о го з
поезії, п р о й н я то ї в е л и ч е зн о ю ж и т­ керівників, в ож д ів сво го народу
тє в о ю силою , в р а ж а ю ть так само, н ап е р е д о д н і й під час р е в о л ю ц ії
як і й о го геніальна крилата легкість, та в и зв о л ь н о ї війни 1848— 1849 р о ­
коли здається, щ о поет не м уч и ть­ ків. П етеф і ніс у ш и р ок і м аси ідеї
ся над к о ж н и м р яд к о м , а пиш е як р е в о л ю ц ій н о ї п е р е б у д о в и суспіл ь­
дихає, в пориві твор ен н я в се м о гу т­ ства, зн и щ е н н я ф е о д а л ь н о го уст­
ній, р озкути й, вільний. Ш л яхів ста­ р ою . Й о го політична лірика була
новл ення поета, й о го п о ш ук ів не важ л ивим ф актором д у х о в н о го
слід сп р ощ ув ати . З а х о п л ю є не лиш е життя У гор щ и н и , вірш і поета готу­
д звін ка м ел од ій ність п оетови х тв о­ вали тр уд я щ и х д о р е во л ю ц ії, ідей­
рів, але й їх глибина, ідейне б агат­ но їх о з б р о ю в а л и . П о е т вп е рто і
ство, ш и р о та д іа п а зо н у п очуттів і п о с л ід о в н о б о р о в с я с во їм гострим
о хоп л ен н я явищ н а в к о л и ш н ьо го сві­ і м у д р и м с л о в о м за д о ве р ш е н н я
ту. В тв ор чості П етеф і д у ж е цікавим справи с о ц іа л ь н о ї п е р е б у д о в и сус­
є в за є м о п р о н и к н е н н я і злиття течій пільства, за здійснення всіх гасел
р о м а н ти ч н о ї і реалістичної, тр а гіч н о ­ р е в о л ю ц ії 15 б е р е зн я 1848 року, за
го і ж и ттєс тв е р д ж ув а л ь н о го начал. р е сп уб л ік ан сь к у ф о р м у правління
Творчість Ш а н д о р а П е те ф і є над ­ і ш и р о к у д е м о к р а тію . Він б ув не­
звичайно яскр авим і сильним втілен­ п р и м и р е н н и м в о р о г о м австрійсько­
н ям ідей та ідеалів р е в о л ю ц ій н о - го цісаря, від е н сько ї придворної
д е м о к р а ти ч н о го та б о р у у го р с ь к о ї кліки, щ о д уш и л и пон евол ен і н а р о ­
л іте р а тур и 40-х р ок ів X IX століття. ди га б с б у р гс ь к о ї ім перії. Він висту­

184
пав проти угор ськи х р е а к ц іо н е р ів
усіх відтінків, л ібер ал ьн и х б ал акунів
і п рихованих зр ад н и ків справи на­
роду. Х у д о ж н я твор чість П етеф і
н евідділ ьна від й о го сус п іл ьн о -п о л і­
тичн ої діяльності так само, як ж иття
поета н е р о зр и в н о п о в 'я з а н е з ж и т­
тям і б о р о т ь б о ю у го р с ь к о го н ар о д у
в один із най від п о від ал ьніш и х м о ­
м ентів й о го історії.
Радянський С о ю з д а вн о вж е нази­
ваю ть к р а їн ою , д е п о е зія Ш а н д о р а
П е те ф і знай ш ла с в о ю д р у гу б ать­
ківщ ину. І дійсно, ніяк не п р и м е н ­
ш ую ч и до сягн ен ь п ерекл ад ачів і
п о п ул я р и за то р ів тв о р чо сті поета в
інш их країнах, не м о ж н а не в ід зн а­
чити м асш табності, з я к о ю в и д а ю ­
ться у нас тв ор и в е л и ко го у го р с ь к о ­
го п о е т а -р е в о л ю ц іо н е р а м о в а м и
всіх н ар о д ів С Р С Р . 150-річний ю в і­
лей П е те ф і зб ігся за ч ас о м
в е ли ки м с вя то м р ад ян ськи х н а р о -
д ів-б р атів — 50-р іч чям утв о р е н н я
С ою зу Радянських С оц іал істи чни х
Республік. І ціла б іб л іо те к а книг
П етеф і, п р аць п р о нього, щ о з 'я в и ­
лися за ці п 'я тд е с я т р о к ів б агатьм а
м овам и, — щ е о д н е п ід тв е р д ж е н н я
успіхів н а ш о ї країни в галузі к ул ьту­
ри, свідчення поваги р адянських
л ю д е й д о культури, літератури, м и ­
стецтва інш их н ар од ів світу.
Якби в нашій країні не існувало
ш и р о к о г о інтересу д о п о е зії Петеф і,
були б нем ож ли ві стотисячні тир а­
жі й о го книг, численні п еревид ання
б іогр а ф ічн и х пр аць п р о нього, п о я ­
ва все нових дослідж ень, статей,
есе п р о й о го творчість. Л и ш е за
останні три р оки в Р ад я н ськ о м у
С о ю з і вийш ли три солідні за о б с я ­
г о м книжки, з яких дві цілком , а
о д н а частково присвячені спец іал ь­
ним п р о б л е м а м п о е зії Петеф і.
Н ап р икінц і м и н у л о го р о к у з 'я в и ­
лось багато нових з б ір о к вірш ів
поета, присвячених й о м у к н и ж о к і
статей р ад янських дослідників, пе­
р екл ад ів п р аць у гор ськи х л ітера­
тур о зн ав ц ів . О с ь л иш е один, але
д о си ть п р ом ови сти й факт. Н а У к р а ї­
ні два поети о д н о ч а с н о взялися за
п е р е к л ад ч у д о в о ї п о е м и -ка зк и П е ­
тефі «В итязь Я нош ». Влітку 1972 р о ­
ку на п ол и ц я х книгарень з'я в и в ся
перш и й укр аїн ськи й п е р е к л ад ц ь о го
н ай п о е ти чн іш ого т в о р у П етеф і. Він
належ ить п е ру п е р е к л ад а ча і п о ­
п у л я р и за т о р а у го р с ь к о ї п о е зії уж-
го р о д ц я Ю р ія Ш к р о б и н ц я , щ о вж е
перекл ав р е в о л ю ц ій н у п о е м у « А п о с ­
тол» і б агато вірш ів поета. Д р уги й
п е р е к л ад здійснив Л е о н ід П е р в о -
майський, заслуги я к о го в о з н а й о м ­
ленні читачів У к р а їн и з п о е з іє ю П е ­
теф і в аж к о переоцінити. Й о го п е р е ­
клад «В итязя Я н о ш а» входить до
п ід го то в л е н о ї ви д ав н и ц тв ом « Д н іп ­
р о » зб ір ки вибраних твор ів у го р с ь ­
кого поета. В ж е вчетверте вихо­
дить зб ір к а п е ре кл ад ів П ервом ай-
ського, і к о ж н е н ове її видання
з б агатш е за попереднє. Ю в іл е й н е
видання м істить б л и зь к о сорока
вірш ів, які р ан іш е не п е р е к л ад а л и ­
ся, та п о е м у «Витязь Янош ».
Ц ік а в о відзначити, щ о о б и д в а ці
п ерекл ад ачі є о д н о ч а с н о й д о с л ід ­
никам и ж иття і д о р о б к у ве ли ко го
угор ц я. Щ е 1949 р о к у з'я в и л ася
стаття П е р в о м а й с ь к о го «Ш андор
П етеф і», а в н о в о м у виданні автор
п од а в к р и ти к о -б іо гр аф ічн и й нарис,
у я к о м у о с о б л и в у увагу пр и д іл е н о
ід е й н о -х уд о ж н ій б ли зько сті П етеф і
й Ш евченка. Н е за л е ж н о від П е р в о ­
м ай с ьк о го д о п о д іб н о ї ж кон стата­
ції о р га н іч н о ї с п о р ід н е н о сті двох
поетів п р и й ш о в і Ю р ій Ш к р о б и -
нець, щ о присвятив цій тем і спе ц і­
альне д о сл ід ж е н н я. О с о б л и в о цін­
ним є те, щ о бли зькість Ш е в ч е н к а і
П етеф і п е р е к о н л и в о р о зк р и л а ся пе­
ред П ервом айським і Ш кроби нцем
сам е в п р о ц е с і о в о л о д ін н я ідейно-
х у д о ж н ім б агатств о м п о е зії П е те ­
фі, в п р о ц е с і п е р е к л ад у й о го вір­
шів.
Які ж головні причини ш и р о к о г о і
стало го інтересу р адян ських читачів
д о твор чості П е те ф і? Н ай важ л ивіш і
з них — це співзвучність багатьох
р е во л ю ц ій н и х твор ів п оета духо ві
н а ш о ї літератури, бли зькість д е м о ­
185
кратичної, н а р о д н о ї за с в о їм х а р а к ­
т е р о м п о е зії П етеф і н а ш о м у чита­
чеві.
Щ е одна причина н е зм ін н о го
впливу П етеф і на все нові й нові
п ок ол ін н я читачів полягає в том у,
щ о й о го твор чість — це б е з п е р е р в ­
ний рух. Вся вона — зліт, а не х о ­
лодна, зам к н е н а в собі усталеність,
вона всім а с во їм и граням и зв е р н ута
д о м ай б утн ього. Н а питання п р о
м ісц е П етеф і у світовій л ітератур і
не р а з відповідал и численні знавці
й д осл ідники тв о р чо сті у го р с ь к о го
поета. Ім 'я Петеф і, як — найбіл ь­
ш о го н ац іо н а л ь н о го п исьм енн ика
У гор щ и н и , називали в р я д у таких
геніїв, як Гете, Байрон, П уш кін. Й о ­
го п о р ів н ю в ал и з Ш еллі, Ленау, Л е о ­
парді, Гейне, Л є р м о н т о в и м як п о е ­
та, щ о належ ить д о с у з ір 'я найви­
значніш их ліриків сво го часу. Н а ­
реш ті, й о го зав ж д и згад ую ть, нази­
ваю чи ім ена р е в о л ю ц ій н и х р о м а н ­
тиків а б о н ар од н и х поетів.
На Україні, де кож ни й знає вірш і
Ш евченка, твор чість П етеф і зд а єть ­
ся н айбіл ьш с п о р ід н е н о ю сам е з
п о е з іє ю К о б зар я .
С піл ьність світо гл яд у д в о х поетів-
сучасників б ул а п о р о д ж е н а спільніс­
тю соц іа л ьн о -п ол іти чн и х ум ов, в
яких вони ж или і ф о р м у в а л и с я як
худ о ж н и к и і д ухо вн і в ож д і сво го
н ар о д у; вона о б у м о в и л а ід ейно-ху­
д о ж н ю спо рід н ен ість їх творінь.
О б и д в а вони виступили як р ечн и ­
ки інтересів ш и р о к и х н ар о д н и х мас,
п ровісники р е в о л ю ц ії, від я к о ї че­
кали д о к о р ін н о ї п е р е б у д о в и суспіл ь­
ства на д е м о кр ати ч н ій основі. О б и д ­
ва б ул и п о л у м 'я н и м и гум аністам и,
н е п р и м и р е н н и м и в о р о га м и гн о б л е н ­
ня л ю д и н и л ю д и н о ю , виступали за
р о зк р іп а ч е н н я п о н е в о л е н о го селян­
ства, бачили в с о ц іа л ь н о м у р абстві
причину р аб ств а д у хо вн о го . О б и д в а
б е зж а л ь н о викривали панівні класи,
см іл и во вим агали зн и щ ен н я м о н а р ­
хії, за с о б а м и сатири д и с к р е д и тую ч и
сам інститут к о р о л ів с ь к о ї а б о ц а р ­
с ь к о ї влади як ганебне я р м о тиранії.
О б и д в а з гн іво м виступали п р оти лі­
186
б еральн и х угод овців, прихильників
п о в іл ьн о ї р е ф о р м іс т с ь к о ї д ія л ь н о ­
сті, с о л о д к о го л о с и х псевдопатріотів.
Л ю б о в д о б атьківщ ин и цих двох ве­
ликих поетів б ул а невіддільна від
інтер нац іон ал істських переконань,
співчуття д о стр аж д ан ь пригнічених
тр у д я щ и х б у д ь -я к о ї національності.
О бох цікавила вітчизняна історія,
п е р е д ус ім історія н ар од н их с о ц іа л ь ­
н о-в и зв ол ьн и х рухів, у яких вони
ш укал и прикладів, гідних наслід у­
вання. О б и д в а були пое там и н а р о д ­
ними в н а й гл и б ш о м у і н ай п о вн іш о ­
м у значенні ц ь о го слова, писали для
н а р о д у і п р о нього, його м о в о ю , в
й о го інтересах.
І П етеф і, і Ш е в ч е н к о були н о в а то ­
р ам и в поезії. Вони внесли в неї н о­
ву д е м о к р а т и ч н у тем атику, дух р е ­
вол ю цій н о сті, історичний оптим ізм ,
яскр ав у критичну спр ям ован ість
проти всьо го відж илого, в о р о ж о го ,
щ о с то я л о на ш л я ху р о зв и тк у їх к р а­
їн. Вони он о ви ли на основі ф о л ь к ­
л ор ни х тр адиц ій ф о р м и н ац іо н ал ь ­
н о ї поезії, д е м о к р а ти зу в а л и її мову,
о б р а з н у систему, тем атику, набли­
зивш и л іте р а тур у д о м ас о в о го
н а р о д н о го читача. П існя в н а р о д н о ­
м у дусі під їх п е р о м п е р е тв о р и л ася
з л іте р а тур н о -сти л ізо в а н о го ж анру,
в и х о л о щ е н о го і зб ід н е н о го д в о р я н ­
ським и письм енникам и, на ф акт ви­
с о к о го м истецтва, стала над звичай­
но п о п у л я р н о ю і п о -сп р а в ж н ь о м у
н а р о д н о ю , зб агати вш и сь при ц ь о м у
д о с в ід о м с в іто в о ї лірики, с віто во ї
п о е зії взагалі.
М о ж н а й далі п р о д о в ж у в а ти пе­
релік того, що зб л и ж у є двох
великих поетів при всій їхній о р и гі­
нальності. М о ж н а зн аход ити спільне
в їх житті, в їх ставленні д о л іте ра­
тури і її р ол і в ж итті суспільства, в
їх н а п р о ч у д п о с л ід о в н о м у і м у ж н ь о ­
м у в ід сто ю ва н н і своїх гр о м ад с ь ко -
політичних і естетичних ідеалів, в їх
готовн ості піти на м уки і навіть на
с м е р ть зар ад и своїх р е во л ю ц ій н и х
переконань, у їх вірі в народ, в його
сили, у нем инучість суспіл ьн ого п р о ­
гресу.
 К о р о тк а історія ж иття Ш андора
П е те ф і н ап р уж е н а і драм ати чна.
Н ар о д и в ся він у ніч на 1 січня
1823 р о к у в м істеч ку К іш кереш . В ж е
н аступ ного дня й о го охрестили в
м ісцевій л ю тер ан ськ ій церкві. З д о м и сте цтва д уш у. М ісяц і, п р о в е ­
хрестинам и д у ж е поспіш али, б о м а ­
ло хто сподівався, щ о кволе н е м о в ­
ля виживе. Та м алий переборов
слабість. Ц ей худий хл о пец ь з ч о р ­
ним н е п о к ір н и м в о л о с ся м та вели­
кими уваж н и м и очима і потім в
усіх ж иттєвих в и п р о б у в ан н ях вияв­
лявся м іцніш и м , стійкіш им, ніж зд а ­
валося на перш и й погляд.
Дитячі р оки Ш а н д о р а були с п о ­
кійні й щасливі. Р од и на П етр ови чів
(таким б у л о сп р ав ж н є — с л о в'я н ськ е
п р ізви щ е П етеф і) ж ила в д о б р о б у ­
ті. Батько о р е н д у в а в м 'я с н у к р а м ­
ницю , а мати, к ол и ш ня служ ниця,
ніжна, лагідна жінка, п ор ал ась по
хазяйству, в и хо вую чи д в ох синів.
Та цей щ асливий час був недовгим .
Коли Ш а н д о р у виповнилось п 'я тн а д ­
цять років, б атьк о утратив усе своє
майно, і відтоді бідність судилася
с ім 'ї м а й б у тн ь о го поета. Д о сі він
м ав м ож ли вість вчитися, п о б ув а в у
різних у чбо ви х закладах, які мали
д о б р у славу. Тепер навчан ню настав
край. Треба б у л о с а м о м у дбати п р о
ш м а то к хліба і дах над го л о в о ю . П о ­
чались важкі роки, м ан д р и ю н ак а по
р ідній країні.
В о с ін н ю й зи м о ву негоду, б е з
к р е й ц е р а за д уш ею , в легенькій
од е ж и н і й ш о в Ш а н д о р від села д о
села, від м істечка д о містечка, спав
під селянським и стріхами, а коли й
у полі, їв — щ о д а д уть д о б р і го сп о ­
дарі. В ш істн ад ц ять р ок ів став в о я ­
к о м і пізнав гір к о ту приниж ення й
об р аз, щ о випадали на д о л ю с о л д а ­
та австрійської ім п е р а т о р с ь к о ї армії.
Валявся тя ж к о х в о р и й по ш питал ь­
них ліжках, і у вісім н ад цять років
дістав звільнення від вій ськово ї
служ би. Врятував й о го тод і від за ­
гибелі лікар, щ о п ож а л ів х в о р о го
ю н ака і видав й о м у відповідні па­
пери.
Ш а н д о р с п р о б ув а в зн о в у вчитися,
та не б у л о гр о ш е й платити за нав­
чання, і хл о п е ц ь п іш ов у м ан д рівн і
актори. П р о с ц е н у м р іяв він уж е
давно, театр, як і поезія, щ е в
ш кільні р о к и п ол он и л а й о го чутливу
дені на т е а тр а л ь н о м у кону, були щ е
о д н и м к у р с о м важ ких університетів
м а й б у тн ь о го поета. Та того, чого
навчився він у цих університетах, не
дала б й о м у ніяка, навіть найліпш а
ш кола.
Навесні 1844 року, після с тр а ш ­
н о ї зими, коли ю н ак ледь не п о м е р
від го л о д у і злиднів у Д е б р е ц е н і,
Ш а н д о р п р и й ш ов у стол ицю . З со­
б о ю він приніс зо ш и т вірш ів, на які
покл ад ав усі с в о ї надії. Кілька його
п оезій вж е були на той час н а д р у к о ­
вані, при ц ь о м у навіть у н ай від о м і-
ш о м у в У го р щ и н і л іт е р а т у р н о м у
ж урн ал і « А те н е у м » , яким керували
уславлені м е тр и у го р с ь к о го к р а с н о ­
го письм енства — М іх ай В е р е ш м а р -
ті та Й о ж е ф Байза. А л е ім 'я ю н ак а
л и ш ал ося м ай ж е н ік о м у не відом им .
І от восени то го ж 1844 р о к у вий­
ш ли д р у к о м од разу дві книж ки
Ш а н д о р а П е те ф і (цей п се в д о н ім він
о б р а в у 1843 р о ц і) — гум ористични й
вірш о ван ий е п ос «Сільський м о л о т»
і перш а зб ір к а поезій — вірш і
1842— 1844 років.
З б ір к а відкри валася п о е зіє ю «На
батьківщ ині», чудовим л іричним
вірш ем , під яким вп е р ш е з'яви вся
підпис — Петеф і. С е р е д ста д е в 'я ти
твор ів більш ість становили н арод ні
пісні, ліричні та гум ор истичн і вірші.
Н а р о д н і пісні Петеф і, м абуть, є най­
ц іка віш и м з того, щ о увій ш л о д о
п е р ш о ї книж ки його поезій. Поет,
нар од н ий за ідеями, те м ам и своїх
творів, у ф ор м і, техніці вірш а п р аг­
не застосувати н ар о д н о -п о е ти чн і
ритм и й об р ази.
В п о е зії м о л о д о г о м и тц я д е м о ­
кратичне все — від лексики д о т р о ­
пів, від в и б о р у п р е д м е та з о б р а ж е н ­
ня д о світосприйм ання. І не л иш е в
нар од н ій пісні, а й у б у д ь -я к о м у
жанрі. С а м е т о м у він став з р о з у м і­
лим і б л и зь ки м н е чуван о ш и р о к и м
187
к о л ам читачів. Ж иттєвий д о св ід зб а ­
гатив п оета зн ан н ям н а р о д н о го
життя, тих твор ів ф о л ьк л о р у, в яких
виливалась радість і с к о р б о т а на­
родна. Д у х о в н а б ли зькість П етеф і
д о т р у д я щ и х визначила й о го вибір
подальш ого ш л яху служ іння на­
р од н ій справі. В она ж визначила й о ­
го величезний успіх с ер е д найш и р-
ш их н ар од н и х мас.
П р о в ід н и м у п ерш ій зб ір ц і П етеф і
б у л о зд о р о в е , чисте й р адісне
сприйняття світу. Н е том у, щ о ж иття
зд а ва л о ся й о м у безж урни м і б ез­
хм арним . Ні. Він бачив й ого тіні і
м о р о к , але вірив, щ о л ю д и н а ство­
р е н а для щ астя, вірив з усім оп ти ­
м із м о м м о л о д о с ті в м ож л и вість
р о з у м н о г о і р а д іс н о го життя, прихід
я к о го м о ж н а і тр е б а пр искор ити
п р а ц е ю і б о р о т ь б о ю . Д л я твор чості
П е те ф і не б ув ха р а кте р н и м р о зр и в
м іж м р іє ю і дійсністю , такий ти п о ­
вий для м итців д о б и р о м ан ти зм у.
Д л я поета м р ія — це не н е д о с я ж ­
ний ідеал, а кон к р е тн а м ета ж иття
і діяльності.
Ж и тте стве р д ж ув ал ьн а о с н о в а п о е ­
зії П етеф і втілилась щ е в одній
о со б л и во сті й о го лірики — в гум орі,
в багатьох веселих, д отепни х о б р а ­
зах. У своїх анакр еонти чних п оезіях
П етеф і найближ чий д о таких своїх
у л ю б л е н и х авторів, як Б е р а н ж е і
м о л о д и й Д іккенс. У п ерш ій зб ір ц і
б агато ж вавих ж а н р о ви х сценок, гу­
м ор и сти чни х портретів. А л е навіть
у ж артівл ивих піснях м о л о д о г о п о е ­
та з'я в л я ю ть с я сер й о зн і м оти ви п о ­
л ітичн ого характеру.
П етеф і рано почав цікавитися
суспільним и й політичним и п р о б л е ­
м ам и. І хоча в п ерш и х тв ор ах г р о ­
м а д я н с ь к о ї тем и п оет щ е ідейно не
сам остійний, вж е наприкінці 1844 р о ­
ку він пиш е такі гострі твори, як
« П р о ти королів», такі анти цер ковні
сатири, як «Легенда».
1845 рік б ув для твор чості м о л о ­
д о го поета д у ж е плідним. Н а п о ­
чатку р о к у угор ські читачі п о зн а й о ­
м илися з й о го д р у г о ю п о е м о ю ---
188
«Витязь Янош », л ір и ч н о ю к а з к о ю
в н а р о д н о м у дусі, де в п е р ш е п р е д ­
ставники сіл ьсько ї бідноти, сироти
Я н о ш і Ілуш ка, стаю ть гол овн им и
ге р о я м и ве ли ко го л іте р а тур н о го
твору. В р аж ає зрілість цієї поеми,
нап и сан ої л ю д и н о ю , якій щ о й н о ви­
п овни л ося д в ад ц я ть два роки. Ба­
гатство об р азів, щ е д р ість ф антазії,
тонкий гум ор , над звичайне вм іння
п еред авати психологічні нюанси, ви­
тончена стилізація — ось те, щ о ви­
різняє цей поетичний ш едевр П е­
тефі. Д о н ь ого щ е ніхто не с п р о ­
м агався так відтворити спосіб м ис­
лення н ар од у, чистоту й о го м оралі,
б л а го р о д с т в о почуттів. В 1845 р оц і
з'явил ись і п е р ш і й о го п р о зо в і тв о ­
ри. « Д о р о ж н і нотатки» сполучали
р о м ан ти ч н о -л ір и ч н у спр ям ован ість
з тв е р е зо -ір о н іч н и м и с п о с те р е ж е н ­
нями, високий п аф о с із в 'їд л и в о ю
н ас м іш ко ю . П и сьм е н н и к д о ся г е ф е к ­
ту легкої, п р и м хл и в о ї і ви тон ч е н ої
прози, яка нагадує прозу Гейне.
Д л я У го р щ и н и те, щ о р о б и в м о л о ­
дий письм енн ик сво їм и «Н о татк а­
ми», б у л о с п р а в ж н ь о ю р е в о л ю ц іє ю
в царині прози, настільки щ иро, не­
вим уш ено, б е зп о с е р е д н ь о звучав
їхній текст.
І в галузі д р а м а т у р гії ю н ак р об и ть
св о ї перш і кроки. Він пиш е істор ич­
ну тр а ге д ію «Тигр і гієна», п р а ц ю є
над п 'є с о ю п р о б л а го р о д н о г о р о з ­
бійника, ге р о я н ар од н и х переказів
З е л ь д а М а р ц і. П 'єси ці не м али успі­
ху і принесли с в о єм у тв ор ц е в і б а ­
гато п р и кр ощ ів. В о р о ги П етеф і
скористал ися з недоліків цих творів,
щ о б посилити к а м п а н ію в пресі п р о ­
ти поета. В та б о р і огуд ників були
пред ставники консервативних літе­
р атур н и х см аків і реакційн их п ол і­
тичних переконань, прихильники
с ен ти м е н та л ь н о -п и ш н о м о в н о го сти­
л ю д в о р я н с ь к о ї ал ь м а н а х о в о ї п о е ­
зії, п р о с то зазд р існ і і безчесн і л ю ­
ди. Р е ак ц іо н е р и с к о р о відчули р е в о ­
лю ційну, д е м о к р а ти ч н у спрям ова­
ність твор чості тал ан о ви того ю нака.
З р о з у м іл и її суть, те, щ о поет с ф о р ­
м у л ю в а в п ізн іш е у гаслі: «Від р е в о ­
л ю ц ії в п о е зії д о р е в о л ю ц ії в п о ­
літиці».
Н аступ реакції, підлі нападки в сана в я к о б ін с ь к о м у дусі, спо вн е н а
пресі, зр а д а д е к о го з д р у з ів ю н о ­
сті, важкі м атер іал ьні нестатки —
все це вплинул о на н астр ої поета
взим ку 1845— 1846 років, п ок л и к ал о
до ж иття цикл п охм ур их, навіть
трагічних поезій «Х м ар и ». В а ф о р и ­
стичних вірш ах ц ь о го циклу, як і в
творах « М о ї сни», «Я сплю », « Б о ­
жевільний», поет з гл и бок и м б о л е м
усвідом л ю є, щ о в світі панує не­
справедливість, бачить то р ж е с тв о
зла, стр аж д ан н я гнаної д о б р о ч е с н о ­
сті. Він щ е не знає ліків п р оти со­
ціальних хво ро б, і це б уд и ть в його
душ і почуття ско рб оти . Та твор и
зими 1845— 1846 років, яким и б
тем ним и і б ол існим и за с в о їм на­
с тр о єм вони не були, в контексті
всієї твор чості ви являю ться важ л и ­
вими, становлять значний етап у П етеф і « М е н е тр и в ож и ть лиш одне»,
ф о р м у в а н н і світо гл яд у поета, в й о­
го п е р е х од і д о гл и б ш о го і п о -гр о -
м адянськом у зр іл о го р о зу м ін н я
у го р с ь к о ї дійсності.
Навесні 1848 р о к у П етеф і р а з о м із
с во їм другом Альбертом П алф і
бе ре ться до вивчення істор ії
Ф р а н ц у з ь к о ї р е в о л ю ц ії. Щ е в д и­
тинстві м а л о го Ш а н д о р а називали
книж ником . Завж д и, навіть у найне-
сприятливіш их у м о в а х — в к азар м і
чи у вартівні,— він нам агався чита­
ти, п огл и бл ю вати сво ї знання. Я к щ о
замислитись, за який к ор отк и й час,
долаю чи які тр уд н ощ і, м о л о д и й
у го р е ц ь піднявся до висот по-
євр опейськи о с в іч е н о ї людини, м о ж ­
на тільки дивувати з його вели чез­
н ої е нергії й п р ац е зд атн ості. Він
знає не лиш е тв ор и вітчи знян ої м у ­
зи, а й усі ш е д е в р и с віто во го крас­
н ого письменства. Д л я ц ь о го тр еба
б ул о знати ін озем н і м ови. К р ім ла­
тині і н ім ецької, які він вивчав
школі, Петеф і с а м о ту ж к и опанував
ф р а н ц у зь к у і англійську, так щ о пе­
реклад ав з ор игінал у твор и Б ер ан ­
ж е і Ш експіра.
І твори п р о Ф р а н ц у з ь к у р е в о л ю ­
ц ію він читав в оригіналі. Такі книж ­
ки, як « П о п у л я р н а історія ф р а н ц у з ь ­
к о ї р е в о л ю ц ії» Етьєна Кабе, напи­
п а ф о с у зап е р е ч е н н я л и п н е во ї м о ­
нархії, м али великий вплив на ф о р ­
м уван н я с оц іа л ьн о -п ол іти чн и х по­
глядів Петеф і, й о го р е в о л ю ц ій н о г о
світогляду. Д о с в ід Ф р а н ц у з ь к о ї р е ­
в о л ю ц ії д о п о м а га є й о м у побачити
п ерсп екти ву б о р о ть б и , кон кр е тн і за ­
соби п е р е б у д о в и суспільства. Й о го
д у м к и р е во л ю ц ій н іш і, ніж у тих ав­
торів, яких він читав, вони виходять
за м е ж і суто н ац іон ал ьн их у го р с ь ­
ких п р о б л е м . У нових п о е зія х П е те -
ф і і- написаних у 1846— 1847 роках,
виникає о б р а з че р вон их п р а п о р ів
с о ц іа л ь н о ї р е в о л ю ц ії, загал ь н о го
повстання н ар о д ів землі, щ о підні­
м уться на о с тан н ю битву за світову
с во б о д у. Ц е й о б р а з « с віто во ї с в о б о ­
ди» вп е р ш е п р о зв у ч а в сам е у вірш і
д о нього, як це п о к аза в у своїх п р а­
цях угор ськи й д о сл ід н и к Ш андор
Лукачі, світова п о е зія ц ь о го о б р а з у
не знала. Такі вірші, як «Лист д о
А н та л а Вараді», «Вирок», « М р ію п р о
криваві дні» та ін., в іщ у ю т ь н аб л и­
ж ення великих р е в о л ю ц ій н и х змін.
П етеф і з д и в о в и ж н о ю ін ту їц іє ю пе­
р е д чува в г р я д у щ у р е в о л ю ц ію .
В роки, щ о п е р е д увал и р е в о л ю ц ії
1848 р. в Є в р оп і, П е те ф і написав
велику кількість творів, присвячених
л ю д я м з н ар од у, п атріотичних п о е ­
зій, в яких він д о ся г ве ли ко ї зр іл о с ­
ті і сили, р о з у м ію ч и б ать к івщ и н у як
країну, де н а р о д м ає права. Він пи­
ш е гострі соціал ьн о -кр и ти чн і твори,
в яких н е щ а д н о тавр ує у го р с ь к у
а р и с то к р а тію — п ід п о р у га б сб ур гсь -
к ого трону, ліниве, бездіяльне, е го ­
їстичне д вор ян ство , яке вміє визис­
кувати своїх кріпаків, але не здатн е
зр о зу м іт и загал ьн он аціо н ал ьн і інте­
у реси угорців.
Н а п е р е д о д н і р е в о л ю ц ії П етеф і
стає н ай п о п у л я р н іш и м п о е т о м У г о р ­
щини, к е р ів н и к о м п р о гр е с и в н о ї
м ол од і, її ід е о л о гом . Він ф о р м у л ю є
в таких творах, як «Коли ти м уж ,
б уд ь м уж н ім », « П о е т а м X IX століт­
189
тя»# « П о е з ія » та інших, свій г р о м а ­
дянський, етичний та естетичний
ідеал. За в д а н н я письменників, п о е ­
тів, м итців взагалі він р о згл я д а є як
м ісію апостол ів правд и і свобод и,
щ о повинні вести н а р о д на б о р о т ь ­
бу за щ асливе м айбутнє, с оц іа л ьн у
рівність і ін тер н ац іон ал ьн е б р а те р ­
ство.
В ці р оки П етеф і с тв о р ю є і сво ї
к р а щ і п о е зії у царині інти м но ї л іри ­
ки. І в л ю б о в н и х вірш ах угор ськи й
п ое т м ає б агато спіл ьного з Т ара­
с о м Ш е в ч е н к о м . Ц е м о ж н а п о ясн и ­
ти спіл ьністю народної м оральної
основи. М р ія п р о кохання — це і
м р ія п р о с ім 'ю , п р о п о д р у гу в ж и т­
ті і праці, п р о роди нний затиш ок,
я к ого об и д в а були позбавлені,
од ин — довгі роки, др угий — н азав­
жди. « С а д о к виш невий к о л о хати»
Ш е в ч е н к а і « З и м о в і в ечор и» П е те ­
фі — це не л ю б о в н а лірика, але в
них втілено ідеал р о д и н н о го щастя,
прагнення д у ш е в н о го с п о к о ю і гар ­
м о н ії в л ю д ськ и х стосунках.
К охання для П етеф і не пригода,
не л иш е п ристрасть аб о закоханість,
а й д у хо вн а спільність, я к о ї він п р аг­
нув і яку зн ай ш о в у ш л ю б і з м о л о ­
д о ю д ів ч и н о ю Ю л іє ю С е н д р е ї. Ц е
кохання м а л о св о ї бурі, сво ї с ум н і­
ви, с в о ю втом у. А л е гол овн е в н ь о ­
м у — п р и р о д н е прагнення р а д іс н о ї
повн оти життя, віри в д о в ір 'я , щ е д ­
р о ї віддачі сво го почуття. І завж ди,
чи то в нар од ній пісні, чи у вірш ах
д о Ю л ії, він оспівує кохання як п р е ­
к расн у с то р о н у життя, о д н у з най­
важ ливіш их, але не єдину. Б о й у
л ю б о в н ій л іри ці він зал иш ається л ю ­
д и н о ю цілісного, ш и р о к о г о с віто­
сприйм ання, для я к о ї навіть найпал-
кіш е кохання не м о ж е заступити
весь світ.
Свобода і лю бов
П 'я н и ть о д н и м баж анням .
Я за л ю б о в о д д а м
Ж иття у цвіті раннім,
А за с в о б о д у я
П о ж е р т в у ю й коханням !
(П е р е к л а д Л. П ер в ом а й ського).
190
П о е зія природи, так звана п е й заж ­
на лірика, становить важ ливу части­
ну тв ор чості поета. Й о го картини
степів А л ь ф е л ь д а а б о Кіш кунш ага,
написані рукою м айстра-реаліста,
пр ойняті най н іж н іш и м поетичним по­
чуттям, ож ивлені присутністю
л ір и чн о го героя, сина й госп о д ар я
р ід н о ї зем лі. Він перш ий в угорській
літератур і оспівав красу степу, який
здавався п о е та м -р о м а н ти к а м нуд­
ним і од н ом ан ітн и м . П о е т побачив
б агатство с те п о в о го краю , щ едрість,
я к о ю він м о ж е відізватися на л ю д ­
ську п р ацю . П р и р о д а в його карти­
нах завж д и п о в 'я за н а з ж и ттям і ді­
яльністю лю дей, пр ацьо ви ти х хл іб о­
робів, сміливих табунників, м уд ри х
старих вівчарів.
П оети ч н а виразність, о б р а зн е ба­
гатство, зр іл а реалістична м ай сте р ­
ність визн ачаю ть п о е зії «Лелека»,
« З и м о в і вечори», «Степ узим ку»,
«Н а батьківщ ині». В цих вірш ах П е ­
теф і п р оя ви в себ е як блискучий
ж ивопи сець, щ о бачить всі барви і
відтінки н ав к о л и ш н ь о го світу, яскра­
ві ф ар б и осені, пастельну сірість зи­
ми, зелене і синє світло весни. Яви­
щ а п р и р о д и часто стаю ть у творах
П етеф і си м во л а м и суспіл ьн о-п ол і­
тичного характеру, як у «Тисі», «Ле­
леці» та інш их поезіях:
С те п л ю б л ю б е зм е ж н о — вільну с в о ю волю
Там я відчуваю ,
О ч і там не знаю ть ні меж і, ні впину,
Ні кінця, ні краю .
Н е стоять навкол о скелі скам 'янілі.
І струм ки не плачуть, не дзвенять, неначе
М о в страхіття грізні,
Кайдани залізні.
(П е р е к л а д Л. П ервом ай ського).
Напередодні р е в о л ю ц ії Ш а н д о р
П етеф і б ув л ю д и н о ю , д о голосу
я к о ї прислухалась уся У гор щ и н а. Як
писав п ізн іш е пое т Я н ош Вайда, друг
і сор атн и к П етеф і: «Він був у цю
е п о х у о с о б и стіс тю з найбільш рес­
п уб л іка н ськ и м хар акте р ом , постійно
пр агнув подавати приклад іншим...
Він б ув л ю л и н о ю п о с л ід о в н о прин­
ц и п ов ою , із с в о їм сам остійн им мис­
ленням, яких б у л о б агато і які є й
тепер, але з тіє ю р ізн и ц ею , щ о ці
принципи він втілю вав у практичне
життя, як це р о б л я ть л ю д и з ап ос­
тол ьським покликанням ».
Р е вол ю ц ій н і п о д ії початку 1848 р о ­
ку в Італії, Ф р а н ц ії викли каю ть га­
рячий поетичний відгук Петеф і.
(« П рапор», «Італія», « Д м е сувор ий
вітер», « Д о станових зборів»). П оет
п ід стьоб ує тих, щ о вичікую ть, він
весь спр ям ов ан и й вперед. Н а п е р е ­
додні виріш альних подій в самій
У го р щ и н і П етеф і пиш е два важ л и­
вих агітаційних вірш і — « Н а ц іо н а л ь ­
ну пісню » і «М агнатам ». П е р ш и й з
цих творів став гім н о м р е в о л ю ц ії
15 б е р е зн я 1848 р о к у у Пеш ті. Ц ей
вірш м ав величезний вплив на маси,
який м о ж н а пор івняти л и ш е із впли­
вом ф р а н ц у з ь к о ї «М арсел ьєзи ». В
день 15 б е р е зн я П етеф і стояв на
чолі р е в о л ю ц ій н о г о н а р о д у П еш ту.
Він виступив як нар од ний тр и б ун і
керівник.
У вірш і «М а гн а там » П етеф і закл и ­
кав н а р о д піднятись на селянську
війну, я к щ о п о м іщ и к и не д ад уть
й о м у з е м л ю і волю . П о е т р о зу м ів,
щ о для п е р е м о ги у визвольній війні
не об хід на нац іонал ьна єдність. А л е
вона нем ож лива, я к щ о селяни не
о д е р ж а ть землі, не б у д е скасоване
кріп о сне право. У вірш і « М а гн а там »
П етеф і виступає як справж ній р е в о ­
л ю ційни й д е м о кр ат, щ о то ч н о і яс­
краво п еред ає н астр ої сел янської
маси. Ж а х а ю ч и с ь сел янської р е в о ­
лю ції, д в о р ян с ьки й п ар лам ент за
один день 18 б е р е зн я прийняв усі
закон и п р о б у р ж у а з н о -д е м о к р а т и ч ­
ну п е р е б у д о в у У го р щ и н и . Ті самі за­
кони, які він був н е с п р о м о ж н и й п р и ­
йняти п р о тя го м д в ад ц яти р о к ів так
зв ан о ї «доби р е ф о р м » . І в та к о м у
ш в и д к о м у прийнятті закон ів д е м о ­
кратичної п е р е б у д о в и країни велика
заслуга Ш а н д о р а Петеф і, й о го пол і­
тичн ої гр о м а д с ь к о ї поезії. Петеф і
називав 15 б е р е зн я ч у д о в и м і д о б ­
лесним початком , але вваж ав його
лиш е п е р ш о ю д іє ю р е в о л ю ц ії. Він
закликав п р о тя го м весни і літа 1848
р о к у д о е н е р гій н о го втілення прий­
нятих у б е р е зн і законів, пильно сто­
яв на с т о р о ж і за в о ю в а н ь р е во л ю ц ії.
П о е т висунув в и м огу л іквідувати
м он а р х ію , виступив п р оти « у л ю б л е ­
ного короля» (« К ор ол я м » ). Ц е
п е р ш е відверте с л о во р е сп уб л ік а ­
н ізм у в У гор щ и н і. В сатиричній
« Х р о н іц і Л асл о Куна», в баладі « К о ­
р ол івська присяга», вірш ах «Бан
Банк», « В е р м е зе » та інш их П етеф і
на прикл ад ах з у го р с ь к о ї істор ії р о з ­
вінчує м о н а р х ію як суспільний
устрій, а в таких поезіях, як « Р е в о ­
л ю ція», «Р е сп убл іка» оспівує н а р о ­
довладдя як єдино спр аве д л и ву
ф о р м у д е р ж а в н о ї влади.
Кілька н ар од н и х зборів, скликаних
П етеф і і й о го о д н о д у м ц я м и , с п р а­
вили великий вплив на р о зв и т о к
політичних подій у р а д и к а л ь н о м у
д е м о к р а т и ч н о м у дусі. К он се р ва ти в ­
ні й п о м ір к о в а н і б у р ж у а зн і політики
р об и л и все, щ о б усунути поета від
активної гром адської діяльності.
В супер е ч під ступ н и м д ія м ворогів,
б р у д н и м н акл е п ам і за г р о з а м поет
м у ж н ь о в ід с то ю ва в с в о ї р е в о л ю ц ій ­
ні переконання. Він п о п е р е д ж а є п р о
з а г р о з у австрій ського вторгнення,
вим агає ство ре н н я н ац іо н ал ь н о ї
у го р с ь к о ї арм ії, п р о п агу є ід е ю р е в о ­
л ю ц ій н о ї со л ід ар н о сті н ар од ів
(« Зак л и к до хорватів», «Готуйсь,
Вітчизно», « С о тн я Ленкеї»).
П ід ступ и р е а к ц ії о б у м о в и л и п р о ­
вал П е те ф і на ви б о р ах д о Н а ц іо ­
нальних зб ор ів. Ж о д е н з м о л о д и х
д е м о к р а тів не б ув обраний. Ц е був
тр ивож н ий сигнал. Ц е означало, щ о
селянство тих округів, де б а л о ту в а ­
лись пред ставни ки р е в о л ю ц ій н о -
д е м о к р а ти ч н о го крила, не спр ийн я­
ло ідей м о л о д и х радикалів. В с е р п ­
ні 1848 р. П е те ф і с т в о р ю є с в о ю чу­
д о в у п о е м у «А п остол » , у якій від­
бився цей р о зр и в м іж р е в о л ю ц ій ­
ним ав ан гар д о м і й о го с е л я н с ь к о ю
ар м ією . В пое м і автор дає о б р а з
ап остол а б о р о т ь б и за с в о б о д у н а р о ­
ду, р о зп о в ід а є п р о ге р о їч н у д о л ю
лю дини, щ о віддала ж иття за щ астя
лю дства. П о д іб н о г о о б р а з у р е в о л ю -
191
ц іо н е р а д о П етеф і в євр опейській
л іте ратур і не було.
У вересні австрійські війська
вторглися на з е м л ю У го р щ и н и . Ц е
був п о ч а то к н о в о ї ф ази б о р о т ь б и —
в и зв о л ь н о ї війни у го р с ь к о го н а р о д у
пр оти п он евол ю вачів. П етеф і стає
о ф іц е р о м н а р о д н о ї арм ії. А л е тіль­
ки у військах генерала Б ем а поет
зн ай ш о в той д е м о кр ати ч н и й дух, ту
р е в о л ю ц ій н у дисципліну, які м о ж у ть
творити чудо. В ці останні м ісяці
сво го ж иття п оет пиш е такі сво ї
просл авл ені вірші, як «Ш ан у й те р я ­
д о во го », «С тари й п р а п о р о н о с е ц ь » ,
«Н а ш и б е н и ц ю корол ів!». Бойові за ­
клики і пісні р о з п о в ід а ю т ь п р о бит­
ви, в ніж них ліричних вірш ах б р и ­
нить гор д ість за к р а щ и х синів на­
р од у, заклик віддати все для т о р ­
ж ества ве л и ко ї справи визвол ення
р ід н о ї країни.
Все своє ж иття П етеф і діяв у дусі
тих принципів, які п р о го л о ш ув ав . У
192
н ього ніколи не б у л о р о зр и в у м іж
с л о в о м і ділом . Я к щ о він закликав
інш их із з б р о є ю в р ук ах захищ ати
вітчизну, це значило, щ о сам він
іш ов пр оти в о р о га в п ерш и х лавах
бійців. Він загинув 31 липня 1849 р о ­
ку біля м іста Ш е ге ш вар а, в о д н о м у
з останніх б о їв у го р с ь к о ї р е в о л ю ­
цій ної арм ії. С та л о с я так, щ о тіло
поета не б у л о знайдено, і ніхто ні­
коли не бачив П етеф і мертвим.
Зд ій сн и л ося пророцтво з вірш а
«Є д и н а м исль»:
Коли я р м о своє народ
Р о з іб 'є й руш ить у похід,
Щ е й п р а п о р ів че рвон ий ш ум р озго р н е
Й на них поставить гасло н е п об орне :
— Всесвітня воля! —
Тоді я в б о ю
Х отів би с в о ю
О с та н н ю віддати крові краплину.
Коли ж м о є сло во останнє пролине —
Хай тоне, з хол од н их злітаю чи губ
У вибухах бо ю . у ви гр ом ах труб.
(П е р е к л а д Л. П ервом ай ського).
ГЛУХІ КУТИ МОДЕРНІЗМУ
Ir v in g How e. « D e c lin e of the new». «T he
culture of m o d e rn ism » , «T h e N e w Y o rk in te l­
lectuals an d fifteen m ore e s s a y s on m odern
m asters, their style an d situ ation » , 1970.

Ірвінг X a y — ам е р иканський критик і лі­ він зас у д ж ує М а р к у з е і М а кл ю е н а , Леслі

те р атур ознаве ць, автор м о н о гр а ф ій і ста­ Ф ід л е р а і С у з а н Зонтаг, засуд ж ує не о-
тей з питань літер атур и й кул ьтури — сам п р и м іти візм і «н ову чуттєвість», які культи­
себе залічує д о групи так званих «н ью - вую ть секс, в и с м ію ю ть справж ні д уховні
йоркських інтелектуалів». Свій погл яд на те, цінності й п а р о д ію ю т ь б о р о т ь б у за гум а ­
хто такі «н ью -й ор к ські інтелектуали», він нізм. С та вш и на цей шлях, «н ь ю -й о р к сь кі
викладає в од ній із статей збір ки « З а н е ­ інтелектуали», навіть на д у м к у Ірвінга Хау.
пад нових». вичерпали себе.
Л ітератори, п р о яких пиш е Хау, г р у п у в а ­ Б р ак ідеалів, ідейна та м е то д о л о гіч н а
лися в 30-ті роки навкол о «П а р тізе н ре- плутанина характерні й для кри ти чно го д о ­
в 'ю » — тр о ц кістсь ко го часопису. Багато хто р о б к у с а м о го Хау.
з них оп е р ува в тоді п с е в д о м а р к си с тс ь к о ю Ш ироке визнання критикові принесла
ф р азе ол огією . П р о те ре во л ю ц ій н іс ть їхня пр аця «П олітика і р о м а н » (1957). В цій
досить ш вид ко вичерпалася. Після д р у го ї книзі він поставив собі за м ету пр о ан а л і­
с вітової війни ці л ю д и та їхні о д н о д у м ц і зувати, як втілю ється в худ ож ній тканині
перекинул ися д о та б о р у відвертих антико- р о м а н у політична ідея. Той факт, щ о к о ­
муністів. Д о с л ід н и ка м ам е р и ка н с ь ко ї кул ь­ жен р о м а н п о б у д о в а н о на ідеї, для авто­
тури відом о, щ о автура «П артізен р е в 'ю » ра — не за п е р е чн а істина. С в о ї аргум енти
ніколи не від зн ачалася с в ід о м о ю р е в о л ю ­ він б у д ує на аналізі творів С тен д ал я і
ційністю, щ о це — не комуністи, о зб р о є н і Д о стоєвськ ого , К о н р а д а і Тургенева М а л ь -
п е р е д о в о ю ід е о л о гіє ю доби, а відірвані ро і Кестлера.
від кл асової б о р о т ь б и крикуни. їхня крити­ Ц ікава своїм и по біч ни м и сп о с те р е ж е н н я ­
ка капіталістичного суспільства о б м е ж у є ть ­ ми, ця книж ка відзначається м е то д о л о гіч ­
ся деталям и к у л ьту р н о го чи м о р а л ь н о го н о ю хибністю. З о д н о го боку, автор вва­
плану. Вони по д іл яю ть то чку з о р у А р т у р а жає, щ о р ом а н не м о ж е існувати б е з п р о ­
Ш л е зінгер а, який твердить, нібито А м е р и ­ від ної ідеї, а з д р у го г о твердить, нібито
ка покінчила із своїм и е ко н о м іч н и м и п р о б ­ ідеологія, як така, в о р о ж а худож ньом у
лем ам и і тепер зайнята ви р іш ен н ям вик­ м и сл е нню (останнє, м о вл яв оп ер ує кате­
л ю чн о культурних проблем . горіям и частковими, тоді як ідеологічні
Цю гр упу не покоїть відсутність по зи ти в­ поняття — поняття узагал ьню ю чі). Більш е
них ідеалів, вони гар я чко во ш у к а ю ть їх на того, Х а у інте рпре тує ід е о л о гію як к о с м о ­
тум анних просторах, щ о леж ать м іж зен- політичний ф актор, який заходить у ко н ­
б у д д и зм о м та е кзи сте нціал ізм ом . Але й флікт із кон кре тни м м а те р іа л о м митця. І
сам Х а у вваж ає ці п о ш ук и не се р й озн и м и сам е про ти річчя м іж ід е о л о гіє ю й кон­
і навіть ш кідливим и для суспільства. Так, кретним м а те р іа л о м у р ом ані створю є,

7. « В с е с в іт * j\s І. 193
м овляв, д р а м а ти чн е напруж ення, постій­ митця. Д о м о д е р н іс тів Х а у відносить Каф­
ний вн утр іш ній кон ф л ікт с а м о го ж анру. ку, Д ж ойса, Пікассо, Ш онберга...
П р о б л е м и о с о б и й суспільства — цент­ В X X сторіччі, провад ить далі критик,
р а л ьн ої п р о б л е м и р о м а н у — Ірвінг Х а у не у м ов и існування л ю д ини так змінилися, щ о
ставить взагалі. Щ оправда, вд аю чись вж е здається, ніби зм інилася її природа.
д о к о н к р е тн о го аналізу, він звертається д о Н асправд і ж р о зв и то к наук призвів до
неї і д о ц іл о ї низки питань, з н е ю п о в 'я ­ того, щ о людина, м овляв, утратила віру в
заних. І тоді з ’ясовується, щ о творчість усталеність світу. П озб а вл ен и й віри у віч­
С тен д ал я бул а в іх о ю в р о зви тку ром ану, ність, письм енник тепер зосе ред ж ується
бо вона «виголосила, щ о епоха ін д и від у­ на ш ви д к о п л и н н о м у ефекті с уб 'єкти вн ого
ал ьн ого г е р о їз м у загинула, настав час м а ­ переж ивання, сам озагл ибл ю ється, вчиться
с о в о ї ідеології». Д ійсно, р ом а н и С т е н д а ­ знаходити на с о л о д у у власних страж д ан­
ля свідчать про нову ф а зу взаєм ин м іж нях. М о д е р н із м розгл я д ає літературу як
л ю д и н о ю і суспіл ьством — п р о д е ге р о їз а ­ явище, зам кне не в собі, незал еж не від
ц ію б у р ж у а і зан еп ад при н ци пів ін д и від у­ життя. І в то м у вбачає її цінність. М о д е р ­
алізму. А л е Х а у під м іняє класові поняття ніст зо се р е д ж ує ть с я на внутріш ніх конф ­
інш им и категоріям и. Н а пе рш и й план він ліктах, тікаю чи від загальних те орій і п р о ­
висуває те р м ін и «м асо ве суспільство» і блем : « М о д е р н іс тс ь к а л ітература заміняє
«м асо ва культура». трад иційні кр и те р ії е стетичної єдності но­
Ір вінг Х а у — од ин з те оре ти ків п р о б л е ­ вими кр и тер іям и естетичної виразності або
м и « м а со в о ї культури». Ц ій п р о б л е м і він точніш е: вона від кид ає цінності естетичної
присвятив численні статті й кн иж ку « П р и ­ єдності і зам ін яє їх ледь під влад ним и оц ін ­
вабливий світ» (1963). ці м ір а м и виразності».
Тут те ж годі ш укати кл а сового підходу. Н ові естетичні категорії, пиш е далі Хау,
А в т о р о п е р у є суто етичними й естетични­ о б у м о в л ю ю т ь нову техніку. Я кщ о раніш е
ми категоріям и. Ірвінга Х а у три вож и ть за­ письм енник вваж ав с воїм завд ан ням зо­
непад культури, д е ва л ьва ц ія худ ож ніх ц ін­ бр а ж ува ти ха р а ктер у певних, схож их на
ностей на Заход і. П р о б л е м и ці, б е зс у м н ів ­ життєві умовах, то м о д е р н іс ти робл ять на­
но, важливі і актуальні, але р о з в ’язати їх голос на «якщ о», на експерим енті. Звідси
критик н е сп р ом ож ни й , б о він ігн о р ує с о ­ — зникає п р ав д о под ібність, зм іню ється ге­
ц іа л ь н о -е к о н о м іч н у п л о щ и н у ц ь о го явища. рой. Герой уж е — не цільний єдиний ха­
Д о с и ть д е тал ьн о р о з р о б и в Ірвінг Хау рактер, а, радш е, поле б о ю м іж окр е м и м и
питання м о д е р н із м у як м етод у. Звичайно су- почуттями, д ум кам и, е лем ентам и досвіду.
часне м и стецтво визначали словом «м о­ Це, в с в о ю чергу, веде д о змін у с ю ж е ­
дерн», не ви д іл яю чи о з н а к ід е о л о гіч н о го ті. З а м ість єд и н ого с ю ж е т у — низка екс­
п о р яд ку. Х а у в статті «К ул ьтур а м о д е р н із ­ пе рим ентальн их ситуацій, в які вм іщ ується
м у » чітко ф о р м у л ю є основні прикм е ти м о ­ герой. З о б р а ж у в а н а м о д е р н іс та м и лю дина
д е р н іс тс ь к о го м е то д у. Ц ю статтю, д о р о б ­ втрачає вір у в себе як у пред ставника ко­
лену й р о зш и р е н у, автор вваж ає го л о в ­ лективу, народу, нації. І я к щ о на початку
н о ю і в останній своїй книжці, д е з іб р а н о б у р ж у а з н о ї ери в центрі літератури сто­
найваж ливіш і його р о б о ти останніх років. яло питання п р о стосунки м іж індивідом
Яка ж, на дум ку Хау, осноё на озн а ка і колективом , то м о д е р н іс ти це питання
м о д е р н із м у ? Він ф о р м у л ю є її так: дух с у м ­ в и д о зм ін ю ю ть . За в д ан н я м м о д е р н іс тс ьк о го
ніву і дух зречення. М о д е р н із м , пиш е гер оя стає вижити в світі, п о зб а вл е н о м у
він, « р о згл яд а є сум н ів як ф о р м у д у х о в н о ­ по ступ у й мети. « М о д е р н іс тс ьк и й герой зав­
го з д о р о в 'я » , як єдино м о ж л и в у ф орму ж ди починає від о ч ікуван н я зм ін у світі.
з д о р о в 'я . Т ом у суб'єктивн ість стає го л о в­ А л е по д е якім часі ц е н тр а л ь н о ю п р о б л е ­
н о ю о з н а к о ю м о д е р н іс тс ь к о го м етоду, і м о ю стає для н ього питання: чи м о ж у я
звідси одразу ж випливає немож ли­ змінити себе?» — констатує Хау.
вість існування о б 'єк ти вн и х критеріїв. З р о зу м ів ш и , щ о дійсність незм інна, цей
С у б ’єкт стає не тільки єдиним д ж е р е ­ гер ой прагне створи ти свій герм етичний м а ­
лом вр а ж е н ь і о б 'є к т о м вивчення, але й ленький світ. В ід «рухається від героїчних
м ір о ю , якою о б м е ж ує ть с я кол о інтересів вчинків до г е р о їз м у свід ом ості, героїзм у,

194
щ о його м о ж н а оцінити лиш е при п о р а з ­
ці». С у тн іс тю м о д е р н ізм у , його серцем
стає нігілізм.
М о д е р н ізм , як вваж ає ірвінг Хау, це ху­
дож ній м етод, який не м о ж е загинути, то ­
м у щ о найбіл ьш е від пов ід а є д уху доби.
А л е й сам Х а у зм уш ен и й визнати, щ о
таннім часом від бувається щ ось
міле. М о д е р н іс т а м д о во д и ть ся переж ивати
нові для них вип р обування, ви п р обуван н я
успіхом, які за г р о ж у ю т ь існ уван н ю с ам о го
методу. С то с ун ки м іж м о д е р н іс тс ьк и м
м и тце м і б у р ж у а з н и м суспіл ьств ом зм ін и ­
лися. З н е зр о зу м іл и х для Х а у причин су­
спільство ситих б у р ж у а ото чи л о митця, який
все заперечує, п о ваго ю , по чал о обсипати
його ласкам и й по д ар ун к ам и . А м іж тим,
д окопатися до цих причин не так
важ ко: м о д е р н іс тс ьк е зап ер е че н н я
запер ечення м о ж л и вості зм інити світ, пе­
ре буд увати його; отже, вон о від вертає л ю ­
дину від с о ц іа л ь н о ї б оротьби , від кон кр е г-
них завд ань зни щ е ння кап італ ізм у і вста­
новлення с п р а ве д л и в о го й гум а н н о го ладу.
Ц я — і тільки ця причина — п р и м у ш у є б у р ­
ж уа зн е суспільство прий м ати апокаліптичне
м истецтво м о д е р н ізм у , чиї руйнівні те нд е н­
ції п е р е р осл и в те нд е нції о хо ронні. І не
пом ічати ц ь о го м о ж е лиш е апол оге т капі­
талізму, той, хто, «р о зч а р у в а в ш и с ь » у с о ­
ціалізм і, сум л ін н о зб е р іга є вір у в б у р ж у ­
азні «своб од и » — по пр и очевид ні кр и ч ущ і
ф акти п о вся кд е н н о го існування, всуп ере ч
власним кон кр е тн и м с посте реж енн ям .
Свої роздум и про м о д е р н із м
кр іпл ю є в статтях п р о о к р е м и х м е тр ів м о ­
д е р н істсь кої літератури: Еліота, їтса, П а ­
унда, Селіна, О р уел л а, Зінгера.
З його аналізу випливає, щ о всі вони
були письм енни кам и аполітичними, хоча д е ­
кл арували с в о ю ненависть д о б у р ж уа зії.
І сам е ця аполітичність привела багатьох
з них д о ф аш изм у. В статті п р о творчість
С е л ін а у Х а у є цікаве зауваж ення: «його
ка р 'єр а , як і к а р 'є р а Езри П аунда, є кла­
сичним пр и к л ад о м того, як письм енни к за­
знає п о р азки в своїй суто л ітературній р о ­
боті, як щ о сила його р о з у м у не д о р ів н ю є
силі його уяви». В центрі ж творчості цих
письм енників стоїть «л ю д ин а з п ід зе м е л ­
л я » — особа відчуж ена, зам кне на
а б сол ю тн о неспром ож на спілкуватися
7*
ш им и лю д ьм и. О с н о в н и м м о ти в о м тв о р ч о ­
сті м о д е р н іс тів стає а нтипром етеїзм .
Д р у г а частина книж ки «З а н е п а д нових»
присвяче на с уч а с н о м у станові й основни м
те нд е нціям р о зв и тк у а м е р и к а н с ь к о ї літера­
тури.
ос­ Головні тези Хау: м іж п р и р о д о ю й су­
н е зр о зу­ с п іл ь н о ю л ю д и н о ю існує н е п р о х ід н а п р і­
рва; влада і д е р ж а в а — б у д ь -я к а влада і
б у д ь-я к а д е р ж а в а — в о р о ж і особі. Тому,
то р к а ю ч и с ь істо р ії а м е р и к а н с ь к о ї д ерж ави,
Хау навм исне уникає визначення її ладу.
Терм ін «капітал ізм » навіть не з'яв л я єть ся
на сторінках його книжки.
Б у р ж у а зн у м р ію ам е риканських п р о світ­
ників, які бр ал и активну участь у ф о р м у ­
ванні а м е р и к а н с ь к о ї д е р ж ав и та її за к о ­
уж е й нів, Х а у з о б р а ж у є як м р ію п р о існування
— це без б у д ь -я к о ї ти ран ії з боку « а р и с то кр а ­
тії чи з б о к у народ у». Тому, м овляв, а н а р ­
хізм стає го л о в н о ю ви зн а ч а л ь н о ю рисою
а м е р и ка н с ь ко го с п о с о б у життя, а м е р и ка н ­
с ьк о ї літератури. А н а р х ізм , за визначен­
ням Хау, о зн а ча є баче ння суспільства за
м е ж а м и д о б р а і зла, зак о н у і д ерж ави.
А н архістські м отиви він і нам агається п р о ­
стеж ити у тв орчості найвидатніш их а м е р и ­
канських письменників. Торо, Твен, Готорн,
за його пе ре конанн ям , писали утопії. К у ­
п е р бачив ідеал в ін д іа н с ь ко м у суспільст­
ві. М е л в іл л ів ські ге р о ї теж утопічні. Ф о л к ­
н е р близький Твену, але він навіть м р іє ю
не м о ж е вийти з-під влади законів цивілі­
зації. П ід с у м о в у ю ч и свої м іркування, Ір-
вінг Х а у д о хо д и ть висновку: кон ф л ікт м іж
Хау під ­
а н а р хією і в л а д о ю — н е р озв'я зн и й , і сам е
він складає не виче рпн у те м у ам е р и ка н сь­
к о ї літератури.
Д алі критик анал ізує творчість найвиз­
начніш их м и тців СШ А. Серед них — Генрі
Д ж ейм с, Едіт У орто н, Т еод о р Д р а й зе р ,
В ільям Ф о л к н е р , Ернест Хем інгуей. Д р а й ­
зе р у І. Х а у присвячує велику статтю, і о ц ін ­
ка його тв орчості являє інтерес, б о ха р а к­
те ри зує ставлення сучасної а м е р и ка н с ь ко ї
критики д о так званої с о ц іа л ь н о ї л ітерату­
ри взагалі. Х а у твердить, щ о Д р а й з е р ви­
пав із свід ом ості с уча сн ої к у л ьту р н о ї А м е ­
рики. Випав тому, щ о його науковість, м а ­
те ріал ізм і а гн остицизм — « в о р о ж і тій м о ­
ральній свободі, яку від стою є с ьо год е н н е
в собі, а м е ри канська література». А л е критик з м у ­
з ін­ ш ений визнати, щ о кр ащ і р ом а н и Д р а й зе -
195
ра залиш ились у с кар бни ці с вітової літе­
ратури. Зал иш ил ись герої, які, так сам о
як п е р сонаж і Ф іц д ж е р а л ь д а та багатьох ін­
ших ам е р иканських письменників, п р а гн у ­
ли знайти своє м іс ц е в житті. Зал иш ився
Клайд Гріф ітс — найтиповіш ий в а м е р и ка н ­
ській л ітературі о б р а з м а л е н ь к о ї лю дини,—
о б р а з пасивного, по зб а в л е н о го коріння,
ал ієнован ого ж ителя вел икого міста, який
втілю є «ницість і по р ож н е чу, що леж ать
у с а м о м у сер ц і н а ш о ї схем и буття».
О с о б л и в у увагу — і то ц іл к о м с л у ш н о —
Ірвінг Х а у прид іляє м о р а л ь н ій п р о б л е м а ­
тиці сучасного а м е р и ка н с ь ко го ром ану.
З в е р та ю ч и с ь д о істо р ії літератури, автор
показує, щ о єднання з п р и р о д о ю завж д и
вваж алось о з н а к о ю м о р а л ь н о го з д о р о в 'я
і б у л о тим позитивним виріш енням , яке
письм енники м огл и з ап р о п о н у ва ти чита­
чам. Тільки в твор чості Д р а й з е р а і Едіт
У о р то н д о с л ід ж е н н я і з о б р а ж е н н я суспіл ь­
ства як та к о го стало сам оціл ьн им . О д н а к
п о ш ук м о р а л ь н и х цінностей, як і раніш,
д о м ін у є в а м е р иканській літературі. Вж е
після п е р ш о ї с в іто в о ї війни стало оч е ви д ­
но, щ о старі м о р а л ь н і цінності втратили
своє значення. І як щ о А н д е р с о н тільки
оп лакував їх, то Х е м ін гу е й і його п о к о л ін ­
ня вж е нам агаю ться якось відстояти с в о ю
гідність, свій вн утр іш ній світ там, д е всі
ко и те р ії л ю д яно сті загублено. Ірвінг на­
м агається довести, що го л о в н о ю те м о ю
р а н н ь о ї тв ор чості Х е м ін гу е я був жах —
щ охвилинний жах, який о х о п л ю є все єст­
во людини, бо, на д у м к у Х а у (ц ю точку з о ­
ру под іл яє вся м о д е р н іс тс ьк а критика), Х е ­
м інгуей як ц іл к о м н е за п е р е чн у істину пр и ­
ймав кінець лю дини, її по разку, і тільки
вим агав від неї м уж н ості й гід н о с т ів мить
загибелі. Така точка з о р у вж е н е о д н о р а ­
зо в о с пр остов ув ал а ся н а ш о ю кр и ти к о ю і
навр яд чи вар то зн о ву д ово д и ти її о б л у д ­
ність.
С в о є ставлення д о Ф о л к н е р а Хау ви­
че р пн о виклав у м о н огр а ф ії, присвяченій
його тв о р ч о м у ш л яху (Вільям Ф олкнер
Критичне досл ід ж ення. 1962), в якій залі­
чує ц ь о го гіганта а м е р и к а н с ь к о ї л ітерату­
ри д о м од ер ністів. У статті, вм іщ е ній у
196
р е ц е н зо в ан ій збірці, він щ е раз піддає ана­
л ізу позитивний ідеал Ф о л к н е р а — бл изь­
кість д о природ и, пр и р о д н ість як критерій
м оральності. С тв о р е н і Ф о л к н е р о м об р а зи
прим ітивів як єдиних носіїв м о р а л ь н о го з д о ­
р о в 'я ін те р п р е тов а н о як своєрід ний апо­
ф еоз по ш ук ів у галузі «м о р а л ь н о го сти­
лю», того сам о го стилю, щ о викликав та­
ке велике піднесення в літературі.
Стаття «Ч орні хлопці і рідні сини» д осл і­
д ж ує творчість найвід ом іш их негритянсь­
ких письм енників Ам ерики. У м о в и життя
ам ериканських негрів, на д у м к у Хау, по­
род ил и й основні м отиви їхніх р ом ан ів —
біль, гнів, ненависть. Ц и м и почуттям и спов­
нена творчість Р ічард а Райта, п р о них пи­
сав Еллісон, вони д о м ін у ю т ь у Болдуїна,
з них по чи н аю ть м о л о д і негритянські пи­
сьм енники. Ця стаття — чи не найвдаліш а
в збірці.
Д р у г у частину книж ки зав е р ш у є р о зв ід ­
ка п р о «м асо ве суспільство» і «м асову
культуру», р озвідка, яка закінчується три­
вож ними, песим істичним и р о з д у м а м и про
д о л ю культури і цивілізації. Висновок ав­
то р а такий: «М и по сува єм ося пусте ле ю пе­
ресічності, де л ю д и н а втрачає пристрасть
д о по стійного м о р а л ь н о го і д у хо в н о го п о­
шуку»....
І, нареш ті, третя частина книж ки скла­
дається з чо ти рьох статей. О д н а з них —
«Н ь ю -й о р ксь кі інтелектуали»— тем атично по­
в 'я з а н а з д р у г о ю частиною , пр и свя че н ою
п р о б л е м а м а м е р и к а н с ь к о ї культури. Три
інш их — « Д ж о р д ж О руел л », «Сілоне», «Л о­
уренс» — коро ткі нариси-портрети, щ о р о з ­
виваю ть а втор ську к о н ц е п ц ію м о д ернізм у.
О с о б л и в о цікава стаття п р о Л оуренса, яка
зав е р ш у є збірку. Л о у р е н с для Ірвінга Х а у —
типова, хоч і не пе ресічна постать сучасно­
сті, гер ой і б е зп о р а д н а ж е ртва водночас,
«принц н а ш о го хаосу».
Світ як хаос, суспіл ьство як одвічний
і не п е р е м о ж н и й во р о г людини, безвихідь
як кінцевий п р о д ук т п р о гр е с у — ось типо­
во м о д ерністські концепції, на яких грун­
тується по зи ція н ь ю -й о р к с ь к о го інтелекту­
ала ірвінга Xav
Тамара Д Е Н И С О В А
ЄВГЕН РАШКОВСЬКИЙ
МІФОЛОГІЯ
КРУГОВОРОТУ ЧАСУ
Історичне знання або, точніше,
знання історії лю дей, є о д н іє ю з най­
давніш их сф ер пізнання лю диною
о б 'є к т и в н о ї дійсності та с а м о п ізн а н ­
ня себе як с ус п іл ьн о ї істоти. З д а в ­
на лю дина, яка покл ал а собі зав ­
дання осм ислити істо р ію (спочатку
м іф о -п о е ти ч н и м ш ляхом , з г о д о м ---
за д о п о м о г о ю р е л ігій н о -ф іл о с о ф ­
ських уявлень, а відтак — ш л я хо м
п ози ти вн ого знання, щ о спирається
на си сте м ати зац ію ф ак ти ч н ого м а ­
теріалу й на критику істор и чн ого
дж ерела), у с в ід о м л ю в а л а себе й ту
історичну спільноту, д о якої вона
належ ала (плем 'я, держ ава, клас
тощ о), у той чи інш ий спо сіб п о в 'я ­
з а н о ю з тим сам и м п о т о к о м часу, в
який занур ені індивідуальні й к о л е к ­
тивні ге р о ї минулих подій. Таким
чином, час, щ о сприйм ається як над ­
звичайно важ ливий і конструктивний
м ом е н т п ер еж и ван н я і осм ислення
історії \ п е р е тв о р ю в а в заняття істо­
р ією не лиш е на засіб пізнання р е ­
чей, зо вніш ніх с то с о в н о л ю д ини й
о б 'є к ти в н о від неї відокрем лених,
але почасти й на засіб пізнання са­
м о го себе 2. 1 В ід н о в л ю ю ч и п о д ії ми-
1 Природно, що стародавній людині час
уявлявся через обрали смертей і народ­
жень, у чергуванні перебігу небесних сві­
тил і повені річок, в образах долі, духів і
богів.
2 «...Вивчаючи предків. — писав росій
ський історик В. И. Ключевський. — пізнає­
мо самих себе. Без знання історії
ми змушені визнати себе випадковостями,
що не тямлять, як і нащо прийшли у
світ...» (В. О. Ключевский. Письма. Днев­
ники. Афоризмы и мысли об истории. М.,
1968 стор. 332).
нулого, л ю д и н а зн аход и ть в ід о м о сті
не тільки п р о це м инуле, але й п р о
д ж е р е л а сучасного, щ о вир остає з
м инулого. О тж е , в ід н о в л ю ю ч и м и ­
нуле, вона д о від ує ть ся щ о с ь про
свою епоху, про своїх сучасників,
про саму себе, н ам агаю чи сь че р е з
власну предісторію кинути світло на
своє с ьо го д е н н я й ч астк ов о — за­
зирнути в м айбутнє.
З найдавніш их часів, прагнучи
узго д и ти і в п о р я д к ув ати свій м ате ­
ріал, історична свід ом ість н ам ага­
лась яким ось чином схе м атизувати
його: л ю д я м тр е б а б у л о узагал ьн и ­
ти свій історичний д о св ід ч е р е з я к о ­
м ога п р о стіш у схе м у-м од е л ь.
Р о з м о в а наш а топ ити м е ться п р о
од ин із найдавніш их с п о со б ів м о д е ­
л ю ван н я л ю д и н о ю істо р и ч н о го ча­
су — п р о ід е ю к р у г о в о р о т у часу,
щ о виникла в різних н ар о д ів за б а­
гато стор іч д о н а ш о ї ери.
К р угов і (а б о циклічні) уявлення
п р о ф о р м у спо гл яд ан н я істор ії д ик­
тувала сам а дійсність, яку сп о сте р і­
гало старо д авн є лю д ство, зо кр е м а,
періодичн ість явищ п рироди, м ис­
ливських і рибальських сезонів,
рільничих робіт, зм ін ю в ан ість п о к о ­
лінь, ви д о ви щ е м огутн о сті й н аступ ­
н ого зан е п ад у пл ем ен і царств, ви­
д о в и щ е п р и р о д н и х і суспільних ка­
тастроф , щ о р а п т о в о клали край іс­
н ува н н ю цілих цивілізацій. Так ство­
р ю в а л о с ь уявлення, щ о ж иття б уд ь -
якої лю д ської спільноти (племені,
царства, населення д а н о го регіону,
197
 щ о м исли лось як населення у с ь о го
світу) с хо ж е на існування о к р е м о ї
лю дини, на її дитинство, ю ність, з р і­
лість і старість,— в о н о леж ить м іж
небуттям , яке п е р е д ує появі цієї
спільноти на світ, і небуттям , котр е
йтим е за її п р и р о д н о ю с м е р т ю аб о
за ги б е л л ю від зо в н іш н ь о го насиль­
ства. Ж ахлива картина м іс ц е п о л о ­
ж ення л ю д с ь к о г о ж иття (як індиві­
д уал ьного, так і кол е кти вн о го ) м іж
п усткам и н еб уття зу м о в и л а р о з в и ­
ток міфологічних уявлень, щ о п р а г­
нуть ці пустки заповнити. Тут і п о ­
стає п е р е д нам и над зви чай н о в а ж ­
ливе питання, н ав к о л о як о го часто
д и с к уту ю ть і яке п о -р із н о м у р о з в 'я ­
зу ю т ь те п е р іш н і соціологи , ф іл о с о ­
фи, історики, р елігієзнавці: щ о таке
м іф ?
В ід о м о сотні визначень ц ь о г о п о ­
няття. Вони д о п о в н ю ю т ь о д н е о д н о ­
го, суп е р е ч ать о д н е о д н о м у, за п е ­
р е ч ую ть о д н е од н ого. Л ибонь, коли
говор и ти п р о епохи д о н а у к о в о г о
с віто р о зум ін н я, ц ар ина м іф ів о х о п ­
л ю в ал а все те, щ о л е ж а л о за м е ж а ­
ми п о в с я к д е н н о го досвіду. П р и п у ­
щ ення, д о речі, утр и м а ти сь від яких
л ю д и н а б ул а не в з м о з і (який мій
р од о від , р о д о в ід м о г о п л ем е н і? ч о ­
м у щ о р а н к у сходить с о н ц е ? де й к о ­
ли п о б ачусь я — та чи й п о б ачусь
— з тими, хто п о м е р на м о їх очах?
щ о станеться зі м н о ю п о м о їй с м е р ­
ті? щ о б у д е з м о їм и дітьми, з д іть­
ми м о їх дітей?), м и м о в о л і набували
казкови х і ф антастичних окреслень.
І сам а історична свід ом ість ф о р м у ­
валася р а з о м з м іф о м . К р ім того,
як зазначає од ин радянський істо­
рик, в архаїчних суспільствах часова
ор ієн тац ія л ю д и н и п о ш и р ю в а л а сь
«лиш е на н айб л иж че м айбутнє, не­
давнє м и нуле та на п о то ч н у д ія л ь­
ність, на явищ а б е зп о с е р е д н ь о го
ото че н н я лю д ини,— за цим и м е ж а ­
ми п о д ії спр ийм али сь у ж е ту м а н н і­
ш е і, с л аб к о с к о о р д и н о в а н і в часі,
вони стаю ть у ж е н ал еж н істю м і-
ф а» 1.
1 «Вопросы философии». 1969, № 3.
стор. ІОо.
198
Іноді каж уть, щ о п о ту ж н и м стим у­
лом до м іф о тв о р ч о с ті був страх
с та р о д а в н ь о ї л ю д ин и п е р е д зо в н іш ­
німи й н е зр о зу м іл и м и їй силами
природи. А л е це щ е не все. Д о с л ід ­
ж ення багатьох с о ц іо л о гів (одним із
п ерш и х був російський р е в о л ю ц іо ­
нер і с о ц іо л о г П. Л. Л ав р о в ) довели,
щ о для с т а р о д а в н ь о ї лю д ини м іф о ­
логічні к о н с тр у к ц ії були с в о єр ід н о ю
« н а у к о ю » — єдиним м о ж л и в и м сп о­
собом узго д и ти всі р о зп о р о ш е н і
спостер еж ен н я, здогади: лиш е зав­
дяки м іф у їй вдал ося сполучити
власні уявл е н н я п р о світ і п р о себе
у певн у цілісну картину *. Ц е дає
з м о г у зр о зу м іти , ч о м у аж д о н ов ого
часу, з й о го р а ц іо н а л ь н о ю «світ­
с ь к о ю » н аук ою , ф у н к ц ії вче н ого та
с вя щ е н н о сл у ж и те л я зо с е р е д ж у в а ­
лись в од них руках. Біля витоків
істо р и ч н о ї м іф о т в о р ч о с т і стоїть са­
м е п о б о р ю в а н н я часу: і страх перед
й о го н е об е р н е н істю , і н ам агання йо­
го осм ислити. Таким чином, і м и н у­
ле, і теперіш нє, і м ай б утн є п очало
сприйм атися крізь п р и зм у міф а. М і­
фи п р о хо д и л и ч е р е з усні перекази
й п е р ш і п исьм ові пам 'ятки, вони су­
п р о в о д ж у в а л и б у д ь -я к у с п р о б у ви­
тлум ачити зага л ь н о л ю д с ь к у долю .
Так виникали к о с м о го н іч н і м іф и про
світове яйце, п р о первісні води, з
яких б о ж е с т в о тв о р и л о с ам о себе,
а відтак і весь світ. Тьмяні спогади
п р о народи, які колись існували і
щ е зл и б е з сліду, о ф о р м л ю в а л и с ь у
м іф и п р о якусь п ервин н у ц и віліза­
цію, зн и щ е н у за св о ї гріхи б о ж и м
гніво м (м іф п р о пр иш естя вогне­
д и ш н о ї к о р о в и Х а т о р у єгиптян, про
всесвітній п о то п у ш ум е р ів тощ о).
Р озвиваю чи сь, м іф о -п о е ти ч н а тр а­
диція д е та л ізув ал а свої уявлення про
в з а є м о д ію б ож е ськи х (цебто, по
суті справи, уо со б л е н о -п р и р о д н и х )
і л ю д ськ и х доль, тим сам им ф о р ­
м у ю ч и о б р я д о в е життя... Так скла
1 Чудове худож нє зображення архаїчної
міфотворчості саме як «науки», що допома
гає людині орієнтуватись у світі природи і
— частково — у світі власних переживань
дав німецький письменник Герман Гессе
(1877 —1962) в романі «Гра н бісер» (див.
вставну новелу «Заклинач дощу»).
далися перш і циклічні уявлення п р о
історію : викликаний « в о л е ю б о ж е ­
ства» з глибин м іф а л ю д ськи й час,
вичерпавш и себе, повертається,
зр е ш то ю , туди, звідки колись вий­
шов. Відтак м іф о л о гічн и й світ п очи ­
нав сприйм атись як достем енний,
конечний, тривкий, а світ е м п ір и ч ­
ний, лю д ський,— як неконечний, не­
тривкий, часом тінеподібний. Н ай ­
більш их к р а й н о щ ів цей п огляд на
істор ію як на че р гування ілю зій д о -
сяг у м істичних вченнях с та р о д а в ­
н ь о ї Індії. В У п а н іш а д а х м овиться:
« С тв о р и в ш и всі часи, Він, Пастир,
згор тає їх у кінці часу». У п ан іш ад и
д а тую ться п р и б л и зн о IX — V I ст. д о
н. е. М іф о тв о р е ц ь , щ о ж ив за два
тисячоліття д о винайдення кін е м а­
тограф а, о го л о с и в л ю д с ь к у дійсність
ц а р ств о м тіней, які стр и б а ю ть на
екрані.
Ц и кліч не бачення історії, щ о п р а в ­
да, вільне від східних крайнощ ів, па­
н увало і в античній свід ом ості. Д л я
цієї свід ом ості, з п р и та м а н н о ю їй
у в а го ю д о явищ тіл есн о го і р у к о ­
т в о р н о го світу, виявився властивим
інтерес д о те о р е ти ч н о го о с м и сл е н ­
ня особ л и во сте й з о в н іш н ь о го вигля­
ду ж иття н ар од ів і дер ж ав. У я в л е н ­
ня п р о циклічність істор ії п о в 'я з у ­
валося з д у м к о ю п р о чергування
політичних ф ор м , а це останнє п о ­
в 'я зу в а л о с я з у явл е н н ям п р о інтер е­
си й п о в е д ін к у р ізних соціальни х у г­
р уп о в ан ь і ш арів. О тж е, в античних
мислителів ми зу стр іч ає м о с я з тим,
щ о м іф ол огічн і о б гр у н тув а н н я к р у ­
го в о р о ту істор ії д о п о в н ю ю т ь с я о б ­
грун туванням и с о ц іо л о гіч н и м и (не
випадкові в п р ац я х те п е р іш н іх с о ц іо ­
логів часті посилання на П л ато н а й
А р істо те л я як на далеких пр ед теч
н о в о ч асн о го с о ц іо л о гіч н о го зн ан ­
ня). А проте, антична свід ом ість не
п об ачи л а за ч е р гув ан н ям ф о р м
л ю д с ь к о г о співж иття якусь д и н ам іч­
ну тенденцію , щ о о б 'є д н у є у с ю ці­
лісність історії. Ц я історична с в ід о ­
м ість лиш алась статичною , с тве р д ­
ж ую чи, таким чином, р о зір в ан ість
часів. У яв л е н н я п р о динаміку все­
світньо ї історії, п р о б е зп е р е р в н ість
і єдність істо р и ч н о го часу, п р о ц іл е ­
с п р ям о в ан и й ха р а кте р всесвітн ьо-
істо р и чн о го р о зв и т к у б у л о в загал ь­
них рисах у п е р ш е ви тв о р е н о дав­
н ь о ір а н с ь к о ю м іф о л о гіє ю ; н е зр ів ­
нянно б іл ь ш о ї певності н а б ул о в он о
в кул ьтур і С т а р о г о З а в іт у (щ о в за ­
гальних рисах склалася в середині
п е р ш о го тисячоліття д о н. е.), яка
далі п о ш и р и л а де які с во ї елем енти
на в сю к ул ь тур у С е р е д з е м н о м о р 'я .
С та р о з а в іт н а свід ом ість ви р об и л а
уявлення п р о лінійність є д и н о го іс­
то р и ч н о го п р оце су, п р отиставивш и
й о го ц иклічн им п о гл я д а м п о ган ­
с ьк о го світу. Лінійний п о гл я д на
істо р ію випливав з м іф о л о г іч н о ї
схеми: с о тв о р ін н я світу — зустр іч
Бога й Л ю д и н и (д ар ув ан н я З а к о н у )
— б о р о т ь б а З а к о н у й б е зза к о н н я
(цебто, п о суті, Д о б р а й З л а ) у сві­
ті, щ о м ає закінчитися п р и ш е стя м
М есії, «стр аш н и м с у д о м » (виявлен­
ням і п о к а р а н н я м б е зза к о н н и х ) і
б л а ж е н с тв о м праведних. Треба, о д ­
наче, зауваж ити, щ о в с від о м о с ті
с та р о за в ітн о ї людини часто-густо
поставали (не б е з впливу е л л ін ізм у
й С х о д у ) циклічні ідеї: « Щ о було,
те й буде, і н е м а н ічо го н о в о го під
сонцем » . Х р и сти я н ств о за п о зи ч и л о
с тар о зав ітн у с хе м у історії, істотно
д о п о в н и в ш и її ід е є ю зе м н о г о ш л яху
й хресних м у к Ісуса Х р и ста як к ул ь ­
м ін ац ії з е м н о г о ш л я ху (ц е б то істо­
рії) лю д ства. А ле, н е зв а ж а ю ч и на
таку чітку ід е ю с п р я м о в а н о го часу,
вироблену канонічним и текстам и
християнства, ідеї к р у г о в о р о т у ча­
су, завдя ки єресям , то р у ва л и собі
ш лях і в християнській свід ом ості.
Н ато м ість уявл е н н я п р о лінійну істо­
рію , яке р е в н о б о р о н и л а церква, з
р о з в и т к о м капіталістичних відносин
почало втрачати свій релігійний
зм іст і п е р е тв о р ю в а ти с ь на теорію
прогресу, щ о пан увала в с во їх б у р ­
ж у азн и х вар іац іях доти, д о ки м а р к ­
си зм не кинув їй виклик, р о з р о б и в ­
ш и д іал е кти ко-м ате р іал істи чн е ро­
зу м ін н я пр огр есу.
З а с е р е д н ь о в іч ч я в євр оп е й ській
199
теоретичній с від о м о с ті п е р е в а ж а л о
л ін ій н о-теол огічне б ачення історії,
хоч у селянській м асі п ан ува л о к р у ­
гове б ачення часу, п о в 'я за н е з цик­
лам и рільничих р о б іт і ц ерковни х
свят (сл ов'янськи й ф ол ькл ор , з о к ­
р е м а український, дає б агатю щ и й
м атеріал для р о зу м ін н я м іф о л о гіч ­
н ої п р и р о д и н а р о д н о го ц и клічн ого
світобачення, щ о хи м е р н о п оєднує
в собі елем енти п о га н с ьк о го й хри­
сти ян ського переказів). Ц е н тр се­
р е д н ь о в іч н о го теоретичного цикліз-
м у п е р е сун ув ся д о а р а б с ь к о -іс л а м ­
с ьк о го світу. О с о б л и в о пр им ітна у
ц ь о м у від нош енні твор чість Іб н -Х ал -
д ун а (1332— 1406), я к о м у випало б у ­
ти с від ко м зл ам у й краху великої
с е р е д н ь о в іч н о ї а р а б с ь к о ї ц ивіліза­
ції і в Іспанії, і в Північній А ф р и ц і,
і в П е р ед н ій А зії. Ц иклічність істо­
р и чн ого р о зв и тк у він інколи д о в о ­
дить не стільки у звичних для схід­
н ого м ислення м агічних терм інах
(хоча й о го пр аці і р ясн ію ть п оси­
ланням и на в о л ю А л л а ха й п о л о ­
ж ення небесних світил), скільки
зв е р н е н н я м д о соціальни х р е а л ь н о ­
стей: с п о со б ів наси л ьн и ц ько го п р и­
власнення п р о д у ктів ч у ж о ї праці,
значення р о з к о ш і як а тр и б уту влади
й н е м и н у ч о го д ж е р е л а р о з б е щ е н н я
й зан е п ад у п ан ую ч и х угр уп овань, щ о
п о ш и р ю єть с я на цілі народ и; ш л я ­
хів зам іщ е н н я од них п ан ую ч и х м е н ­
ш остей і н ар од ів іншими.
У п е р іо д Ренесансу сп о сте р іга­
лось оч еви д не п ож в ав л е н н я ц ік а в о ­
сті д о п р о б л е м а ти к и к р у г о в о р о т у
часу. Ц ь о м у сприяли в ід р о д ж е н н я
інтересу д о ф іл о с о ф с ь к о ї с п а д щ и ­
ни античності, д о вивчення д ж е р е л
з історії Риму, д о тр ад и ц ії єр е ти ч н ої
дум ки, вплив арабів, щ о не м инув
даре м но, і, нареш ті, п рагнення се­
к у л я р и зо в а н о ї є в р о п е й с ь к о ї л ю д ини
дати власне, не накинуте ц е р к о в н и м
ав то р и те то м тл ум ач ен н я сво го с о ц і­
а л ь н о -істо р и ч н о го досвіду. Трагіч­
ний зан е п ад р е н е сан сн ої к ул ьтур и в
Італії та п огли бл ене вивчення п із­
н ь о ї античності покликали д о ж ит­
тя циклічну систем у « Н о в о ї науки»
200
Д ж ам б аттісти В іко (1668— 1744), щ о
відіграла чим алу р о л ь у р о зв и тк у
істор и чн ої та с о ц іо л о гіч н о ї д ум ки
X V I I— X X століть. З р е ш т о ю , н ов оєв ­
р оп е й ськ а свід ом ість прийняла з неї
тільки о к р е м і пол ож ен н я . Після Віко
починається п е р іо д м ай ж е н е п од іл ь­
ного панування л інійно-прогреси ст-
ських теорій, п о в 'я за н и й з тр іу м ­
ф ал ьним х о д о м кап італ ізм у по єв­
р о п е й с ь к о м у континенту.
X IX стор іччя внесло істотні зм і­
ни в м е то д и м іф отв ор чо сті. Істо­
рична свід ом ість X IX сторіччя, на­
сичена б ур ж у а зн о -п о зи ти в іс тсь к и м
п а ф о с о м ц іл к о в и то го схиляння пе­
р ед н аукою , плекала м іф и н ового
типу. У той час щ е не виказували
себе численні глибинні аспекти нау­
к о в о го знання, н е д о статн ьо р о з у м ів ­
ся м о м е н т с о ц іа л ь н о ї та м о р а л ь н о ї
відповідальності, п о в 'я за н и й із за­
п р о в а д ж е н н я м у суспільне життя
наукових відкрить. Я к щ о м іф о тв о р ц і
п о п ер е д н іх часів д р ам ати зув ал и п р о ­
цеси п р и р о д и (п р о це ми говорили
вище), то м іф о т в о р ц і-н а у к о п о к л о н -
ники н о в о го часу заход или ся « зн е о ­
с о б л ю в ати » д р а м у історії: ф е н ом е н
життя почали зводити д о хімії, ді­
яльність л ю д с ь к о го д у ху — д о його
психологічних м еханізм ів, істо р ію —
д о е л е м е н та р н о ї м еханіки с о ц іа л ь ­
них зв'язків. З а ар х а їч н о ю м іф о ­
тв о р ч іс тю стояв п аф ос д р а м а ти за ­
ц ії стихії п о за о со б и сто го , а за псев­
д о н а у к о в о ю м іф о т в о р ч іс т ю н ов ого
часу — п аф ос зн е о со б л е н н я д р а м а ­
ти зм у л ю д с ь к о г о життя.
В у м о в а х тор ж е ств а п с е в д о н а у к о ­
в ого у т о п із м у циклічні кон стр ук ц ії
стали п р и тул к о м деяких кон се р в а­
тивних критиків б у р ж у а з н о -л іб е р а л ь ­
н о ї кул ьтур и (М. Я. Д анилевського,
К. М . Леонтьева, Ф . Н іц ш е та ін.).
А л е й ці к о н с тр у к ц ії не були п о з ­
бавлені п ози ти вістськ о ї м іф ології,
н ам агаю чи сь звести п ов н оту д у х о в ­
н о -м о р а л ь н о г о та р а ц іо н а л ь н о го
ж иття л ю д ин и д о досвідом и х, сти­
хій но-п р и р од н и х й о го ш арів. І тіль­
ки з п о ч а тк о м загнивання ім п е р іа­
лізму, коли в очах п ози тивістської
свідом ості, за сло вам и п о л ьськ о го
с о ц іо л о га Ст. О сс о в сь к о го , «зл а м а ­
лася оптим істична лінія п рогресу»,
те о р ії к р у г о в о р о т у часу зн о в у з 'я ­
вились на авансцені б у р ж у а з н о ї с о ­
ц іал ь н о -іс то р и ч н о ї дум ки. Книж ка
О св а л ьд а Ш п е н гл е р а « З а н е п а д Є в ­
ропи», щ о о б ій ш л а світ о д р а з у по
перш ій світовій війні, у своїй п о л е ­
м іці пр оти с п р ощ е н о-л ін ій н и х тл у­
м ачень істор ії енер гій но відкинула
всяке уявлення п р о б уд ь -я к у єд­
ність всесвітн ьої істор ії (за винятком,
хіба, п ев н ого н е с в ід о м о го м істи ко-
б іо л о гіч н о го с уб стр а ту лю д ського
буття); контакти м іж ц и віл ізаціям и
були ого л о ш е н і нем ож ливим и , а Ідея к р у г о в о ї п о в то р ю в а н о с ті о к ­
самі цивілізації,— у к ін ц е в о м у р а­
хунку, пр и речени м и **; сам а дум ка
п р о м ож ливість якихось спільних
для усьо го л ю д ств а ціннісних і п р а ­
вових н о р м всіляко к о м п р о м е т у в а ­
лася; з цих п оси л ок л огічн о випли­
вало виправд ання н а ц іо н а л ьн о ї в о ­
р ож н е ч і та ц іл к о в и то ї д е гу м а н іза ц ії
пол ітичної діяльності. П р а ц я Ш п е н г ­
лера виявилась в н е ск ом у ф а ш и за ­
ц ію н ім е ц ь к о ї с в ід ом ості 20— 30-х
років. П р о т я г о м цих самих р оків
була р о з р о б л е н а в найзагальніш их
рисах і ф іл о с о ф ськ о -істо р и ч н а си­
стем а англійця А р н о л ь д а Д ж о з е ф а
Тойнбі — м абуть, найграндіозніш а,
най д е тал ізованіш а і найнасиченіш а
узагал ьненням и з -п о м іж усіх теорій
істор и чного к р у го в о р о ту, щ о існу­
вали доти 2. Я к щ о те о р ія Ш п е н гл е р а
виходила з ідеологічни х осн ов м о ­
н ар хічного п р ус сь к о го к о н с е р в ати з­
му, то теор ія Тойнбі виявилася о р ­
ганічним похід ни м від л іб е р ал ьн о -
ф іл ан тр оп ічн ої свід о м о с ті англій­
ської б у р ж у а з н о ї інтелігенції. С в о є ­
рідність те о р ії Тойнбі — у співвід­
‘ За Шпенглером, над безоднею несвідо­
мого життя «...ширшають величні кола
великих культур. Вони виникають раптово,
поширюються у чудових лініях знову ви­
рівнюються і зникають, і дзеркало поверх­
ні зноьу лежить над ним. самотнє й др.
мотне*.
• Спробу критично систематизувати ос­
новоположення тойнбіанства ми зробили на
сторінках журналів «Вопросы философии»
(I960 j\b 5 ; 1971, № 11) «Декоративное
и с к у с с т в о СССР» (1972, JST
9 2).
несенні уявл ення п р о унікальність
в за є м о зм ін н и х ц ивілізацій з христи­
янським у я вл е н н я м п р о вн утріш нє
ж иття л ю д с ь к о ї особи. Таким чи­
ном, Тойнбі визначає іст о р ію не ли­
ш е як м е таф ізи ч н у єдність (щ о не
виклю чає зо в н іш н ь о ї р о зір в а н о с ті
часу вн аслідок загибелі тих чи ін­
ш их ц ивілізацій а б о культур), але й
іноді д о б р е від чутн у б е зп е р е р в н ість
ц іл о ї низки с о ц іа л ь н о -к ул ь ту р н и х
процесів, зо кр е м а, достигання о д ­
них ц и вілізацій і к ул ьтур — з усім а
їхнім и світоглядним и, х у д о ж н ім и й
політичним и о с о б л и в о стя м и — у
надрах інших.
рем их кул ьтур н их конф ігурацій, с о ­
ціальних і с оц іа л ьн о -п си хол огічн и х
явищ відіграє п о м ітн у р о л ь у п р а­
цях таких б у р ж у а зн и х ф іл о с о ф ів і
с о ц іо л о гів X X сторіччя, як В. П а р е ­
то, А. Л. К ребер, М . Гайдеггер,
К. Л еві-С тр осс.
М а р к с и з м д олає о д н о б ічн ість як
лінійних, так і циклічних погля дів на
істо р ію ч е р е з діалектичний з в 'я з о к
п р о б л е м б е зп е р е р в н о с ті й п о в т о ­
р ю в ан о сті в історії. П оступ ал ьн ий
рух л ю д ств а в часі п е р е д б а чає ж и­
вий з в 'я з о к м іж за п е р е ч е н н я м і
о н о вл е н н я м в історії. Д іале ктичн е
р о зу м ін н я за га л ь н о л ю д с ь к о го п р о г ­
р есу п е р е д б а чає уявлення п р о б а ­
гатство ситуацій, твор чих м о ж л и в о ­
стей і о с о б и с т о с н о го в и б о р у в істо­
рії, і, отж е, п р о о б 'є к т и в н о -іс т о р и ч ­
ну відповідал ьн ість людини.
Н евгам овна, п р а в д о ш ук а л ь н а іс­
тота л ю д ин и й виявляється в істор ії
тим оспіван им Іван ом Ф р а н к о м Віч­
ним Р е в о л ю ц іо н е р о м , зусил л ям и
якого верш иться єдність істо р и ч н о ­
го ж иття л ю д ства в усій д іалектич­
ній р о зм а їт о с т і її унікальних і п о ­
в то р ю ва н и х ф ор м .
С тв о р е н и й М а р к с о м і Ен ге л ьсом
історичний м ате р іа л ізм р о зк р и в за ­
гальні закон и р о зв и т к у суспільства,
став те ор е ти чн и м ф у н д а м е н т о м б о ­
р о ть б и за р е в о л ю ц ій н е п е р е тв о р е н ­
ня капіталістичного суспільства в
ком уністичне.
201

«СОКА ГАККАЙ»:
ДЕКЛАРАЦІЇ І ПРАКТИКА
Вн асл ід о к п о р а зк и Я по нії у др угій
світовій війні вплив традиційних р е ­
лігій — с и н то їзм у і б у д д и з м у — був
підірваний. С и н т о їз м б у л о ски н уто з
п ’єдесталу д е р ж а в н о ї релігії, п р о п а ­
ганда й о го б ул а за б о р о н е н а нака­
зо м о к у п а ц ій н о ї влади. Буддизм ,
що, як і синтоїзм , ас о ц ію в а в с я з
ід е о л о гіє ю я п о н с ько го м іл ітар и зм у
і ф аш и зм у, та к о ж д и скр ед и тував се­
б е в очах ш и р о к и х мас. В ум о в ах
ід е й н о ї нестабільності перш и х п о в о ­
єнних р о к ів м ісц е с и н то їзм у і б у д ­
д и з м у почали займати, ш в и д к о на­
б и р а ю ч и сили, так звані «нові р ел і­
гії», інакш е кажучи, н а й р ізн о м а н іт­
ніші релігійні секти й організац ії, щ о
п р и сто сов ува л и сь д о нових умов
життя. Д о таких ор ган ізац ій н ал е ж а­
ла і « С о к а гаккай», щ о д о сл ів н о о з ­
начає « н аукове то в ар и с тв о тв ор ен н я
цінностей». Ц е «товариство», яке д о
війни скл ад а л о ся з н евели кої
ж м е н ь к и о д н о д у м ц ів й виступало,
власне, під п р а п о р о м б уд д и зм у,
зд ій сн ил о б е зп р е ц е д е н тн и й с тр и б о к
у с в о є м у р озви тку. О б ’єднавш и в
сво їх лавах м іл ьйони членів і р о з ­
го р н ув ш и м е р е ж у філій по всій к р а ­
їні й навіть за к о р д о н о м , « С о к а гак­
кай» відкинула б уд д ій ські принципи
в ід го р о д ж е н н я від «м ар н оти світу
сього», втрутилась у суспільне й п о ­
літичне ж иття і стала важ л и ви м чин­
202
ЮРІЙ КОЗЛОВСЬКИЙ
н и к ом с о ц іа л ь н о -п о л іти ч н о го життя
країни, або, як каж уть сьо го д н і в
Японії, « т р е т ь о ю силою ».
Щ о ж являє с о б о ю ця ор ган ізац ія ?
В ч о м у таєм н и ц я її н е чува н ого як на
Я п о н ію зл ь о ту ?
Історія появи « С о к а гаккай» д о ­
сить д о б р е висвітлена в японській
періодичн ій та м о н о гр аф ічн ій літе­
ратурі. З ц ієї літератури, зокрем а,
відом о, що, п очи н аю чи з 1930 року,
ш кільний учитель Ц у н е с а б у р о М а к і-
гуті (1871— 1944) почав публікувати
се р ію к н и ж о к під за га л ь н о ю н а зв о ю
« С о к а кенку гаку тайкей» (система
освіти на осн ові твор е н н я ц ін н ос­
тей). В ході ц ієї р о б о т и М а кігуті р о з ­
р о б и в так зван у « те о р ію цінностей»,
основн і принципи я к о ї звод или ся до
того, щ о м е т о ю освіти є щастя,
зм іст щ астя полягає у створенні й
засвоєн ні цінностей, під яким и р о ­
зум іл и ся уявлення п р о користь, кра­
су, д о б р о і т. п. В 1937 р о ц і М а к іг у ­
ті р а з о м із с в о їм н айб л иж чим по­
м іч н и к о м Д зе се й Тода (1900— 1958)
і н е в е л и ко ю г р у п о ю о д н о д у м ц ів
за с н о в у ю ть « С о к а кенку гаккай»
(н аукове то в ар и с тв о тв ор е н н я цін­
ностей) і в 1941 р о ц і п очи н аю ть ви­
давати часопис «Каті С о д з о » (тво­
рення цінностей). Н а цей час М а к і­
гуті зазн ає впливу б у д д ій с ь к о ї сек­
ти Н ітір е н С е с ю . Він п ом іча є чим ало
спіл ьн ого м іж п р и н ци пам и сво єї «те­
о р ії цінностей» і зап о від я м и цієї
секти, п р о п о в ід ув а н и м и в храм і Тай-
секідзі. В насл ід о к ц ь о го « ф іл о с о ­
ф ія освіти» М а к ігу ті стала п о є д н ув а ­
тись із ф ан а ти ч н о ю р е л ігій н о ю ві­
р ою . О ск іл ьк и діяльність групи М а ­
кігуті не в ід п ов ід ал а о ф іц ій н о м у
кур сові ід ео ло гів я п о н с ь к о го ім п е ­
р іалізм у, в 1943 р. М а к ігуті та його
о д н о д у м ц і були заа р е ш то в а н і й ки­
нуті д о в ’язниці. В 1944 р о ц і 74-літ-
ній М а кігуті п о м е р в у в ’язненні.
Після звільнення в 1945 р о ц і Д з е -
сей Тода р е о р га н ізу в а в гр у п у п осл і­
довни ків М а к ігуті в ід п о в ід н о д о в о ­
лі вчителя і в 1946 р о ц і п р о го л о си в
ство р е н н я товар и ства під н а з в о ю
« С о к а гаккай». О д н а к активна д ія л ь­
ність цієї о р га н іза ц ії ф ак ти ч н о п о ч а ­
со
а
о
CJ
я
со
а
G
лася з 1951 року, коли Тода був
о ф іц ій н о призначени й п р е зи д е н то м
і ви р о б и в єдин у с т р у к т у р у й п р о гр а ­
м у товариства.
П р о т я г о м п е в н о го часу « С о к а гак­
кай» діє ви к л ю ч н о як релігійна о р ­
ганізація. К е р івн и ц тв о й активісти
« С о к а гаккай» п р и б и р а ю ть д о р ук
к ом ан д н і посади в секті Н ітірен С е -
с ю і р о з г о р т а ю т ь ш и р о к у п р о п ага н ­
дистську кам панію . П р и ц ь о м у на­
гол ос р о б и ть ся на залученні м о л о д і
з с е р е д о в и щ а м іс ь к о ї бідноти, на-
п ів пр ол е тар ськи х та д р іб н о б у р ж у а з ­
них родин. Н а с л ід ую ч и свящ ен иків
секти Нітірен, ке р ів н и ц тв о «Сока
гаккай» зас то с о в ує в цій кам п ан ії
м е то д « ся ку б ук у» (д осл ів н о « зн и щ у ­
вати і п ід кор ю вати »), щ о означає,
по суті, «насильне навер н ен н я» д о
203
с во єї віри. П р и ц ь о м у члени о р ган і­
зац ії д е м о н с т р у ю т ь нетер пим ість д о
діял ьності інш их релігійних общ ин,
у т о м у числі й буддійських.
Н е за б а р о м , однак, діяльність « С о ­
ка гаккай» починає втрачати чисто
релігійний характер. З 1955— 1956
р ок ів верхівка товар и ства б е р е курс
на участь у с ус п іл ьн о м у й пол іти чн о­
м у житті і, нареш ті, висуває своїх
кандидатів на ви б ор ах д о органів
м ісц е в о го сам ов р я д ув ан н я, а з г о ­
д о м і в палату радників. Такий р а­
дикальний п о в о р о т у діял ьності « С о ­
ка гаккай» с уп р о в о д и в с я зм інам и
структури, тактичних настанов та
ід е о л о гіч н о ї п р огр ам и . З б е р іга ю ч и
с тво р е н у на п очатку 50-х років
с тр у к т у р у в ій ськ ов о го зразка, то в а­
р иство за х а р а кте р о м с во єї д іял ь­
ності все б іл ьш е наб л иж ається д о
пол іти чно ї партії. Тверде п р о в е д е н ­
ня пр и нци пу «зни щ увати і п ід к о р ю -
вати» п о с ту п о в о за м ін ю є ться гнучкі­
ш им и м е то д а м и агітації. Активісти,
щ о в е р б у ю ть нових членів, н е о д н о ­
р а з о в о в ід в ід ую ть д о м івк и за зд а л е ­
гідь визначених гр о м а д я н і м е то д и ч ­
но « о б р о б л я ю т ь » їх, д о б и в аю ч и сь
вступу в товариство. К ер івни цтво
« С о к а гаккай» сп е ц іал ьн о інструк­
тує агітатор ів-вер бувал ьн и ків і на­
віть видає відповідні посібники. З
п е р е х о д о м д о «світської» д іял ьн о с ­
ті в ідеологічній п р о гр а м і дедалі
б іл ь ш а увага приділяється питанням
щ о д е н н о г о ж иття з усім а й о го су­
перечностям и.
В н асл ідок цих зм ін в ор ганізації,
тактиці та ідейній п р о гр а м і «С о к а
гаккай» уж е в 1955— 1956 рр. б ага­
то членів товариства були об р ан і в
органи м іс ц е в о го с а м о в р я д ув а н н я
р я д у міст, а на ви б ор ах у палату
радників за кандидатів товариства
віддали голоси б л и зь к о м іл ьй она ч о ­
ловік. С п р а в д і сенсаційний успіх
принесли товар и ству ви б ор и в па­
лату радників 1959 року, коли д о
в е р х о в н о ї палати п ар л а м е н ту п р о й ­
шли всі ш ість його кандидатів, зіб ­
р авш и б л и зь к о двох з п о л о в и н о ю
м іл ьйонів голосів. В ідтоді із « С о к а
204
гаккай» почала рахуватися г р о м а д ­
ська дум ка, політичні та релігійні
о р га н іза ц ії країни.
Д а л ь ш і успіхи « С о к а гаккай» були
не м е н ш разю чі. В 1962 р оц і за її
кандидатів го л о су в ал о 4124 тис.
чол., в 1965 р. — 5097 тис. чол., в
1968 р. — 6650 тис. чол. На ви б о­
рах у палату депутатів за кандида­
тів « С о к а гаккай» б ул о п од ан о
5120 тис. голосів. В 1970 р о ц і за
числ ом м ісц ь у палаті депутатів (47)
і палаті радників (24) пар лам ен ту
« С о к а гаккай» посідає третє м ісце
після л іб е р а л -д е м о к р а тів та с о ц іа­
лістів. А ктивісти товар иства о го л о с и ­
ли себ е « т р е т ь о ю си л о ю » сучасної
Японії. Д л я я кн айакти вн іш ої учас­
ті в політичній б о р о т ь б і « С о к а гак­
кай» у 1962 р. створил а «К осейрен»
(ліга чистої політики) — о р ган іза­
цію, щ о виконує ф у н кц ії політичної
партії, а в л истопаді 1964 р о к у на її
основі б у л о с тво р е н о п ар тію «Ко-
м ейто» (щ о озн ачає «партія освіче­
н ого правління»). Ц я партія в своїй
діяльності п ід п о р я д к о в а н а б е зп о с е ­
р е д н ьо п р ези д е н то ві « С о к а гаккай»,
а керівні посади в ній належ ать виз­
начним активістам товариства. За
с в о є ю в н у т р іш н ь о ю с т р у к т у р о ю «Ко-
м ейто» м ал о чим відр ізн яється від
зви чай н ої бурж уазної політичної
партії. Н алічує вона, приблизно,
100 тис. членів, а відділи, як і ф і­
лії « С о к а гаккай», р о зк и д а н і по всіх
містах Японії.
Успіхи на ви б ор ах свідчили про
велике зр остан н я впливу « С о к а гак­
кай» на ш и р ок і верстви населення.
З а о ф іц ій н о ю стати сти ко ю визначи­
ти кількість її членів важко, б о лі­
дери о р га н іза ц ії б у д у ю т ь свої під­
р ахунки на кількості «роди н» чи
«дворів». П р и ц ь о м у припускаю ть,
щ о коли б ать к о р оди н и поділяє ідеї
« С о к а гаккай», його н аслід ую ть усі
члени родини. Така систем а о б л і­
ку, п р и ро д н о, п р и звод и ть д о зави­
щ ення р еальних даних. Тож не див­
но, щ о пропагандисти о п е р у ю ть та­
кими циф рам и, як десять, а то й
тр и над цять мільйонів. (З а даним и
газети « С е й к ь о сім бун», число д в о ­
рів, щ о виступ аю ть на б о ц і « С о к а
гаккай», сягнуло на ЗО січня 1970 р.
7557 тисяч).
Ц ікавий і соціальни й склад « С о к а
гаккай». Я к щ о інші будд ійські секти
й о р га н іза ц ії с п и р аю тьс я на сільсь­
кі райони країни й о б ’єд н ую ть пе­
р е в а ж н о л ю д е й п ох и л ого віку, у
« С о к а гаккай» картина д іа м е тр а л ь ­
но протилеж на. М а с о в а б аза о р га ­
н ізац ії — ж ителі індустріальних міст.
Більш е як п ол ов и н а всіх членів « С о ­
ка гаккай» ж иве в найбільш их п р о ­
м ислових ц ентрах Я п о н ії — Токіо та
О сака. Ц е п е р е д ус ім не о б ’єднані
в п р оф сп іл ках р об ітн и к и невеликих
підприєм ств, д р іб ні тор говці, с л у ж ­
бовці, учні, т о б то напівпролетарі.
Х ар ак те р н і причини, які с п о н у к а ­
ю ть л ю д е й вступити в товариство.
З а даним и яп о н сько ї преси, м о ти в а ­
ми вступу в « С о к а гаккай» є: х в о р о ­
б а — 20% ; нервовий р о з л а д — 1 6 % ;
е к он ом іч н і тр у д н о щ і — 1 4 % ; невд а­
чі на р о б о ті — 1 3 % ; неп р иєм ності в
родинному житті — 1 3 % . Гідним
уваги є і те, щ о осн овн у м асу чле­
нів « С о к а гаккай» складає м ол од ь.
Численні оглядачі і дослідники
соціальних явищ твердять, щ о с в о ї­
ми успіхами « С о к а гаккай» б агато в
ч о м у завд я чує внутріш ній о р га н іза ­
ції, залізній дисципліні її членів та
своєр ідності тактики. Тож зуп и ні­
м ося на ц ь о м у д окл ад ніш е. Това­
риство о ч о л ю є президент, яким з зу. Н а відм іну від інших партій та
травня 1961 р. є Д а й са ку Ікеда.
Керівний апарат складається з кіль­
кох відділів, найбільш ий з них — м о ­
лодіж ний. О станній має три п ід від ­
діли — чоловічий, ж іночий та с ту ­
дентський, які в с в о ю чергу діляться
на частини (бутай), загони (тай), від­
ділення (хан), ком ан д и (бунтай) та
ланки (кумі). П о суті, м о л о д іж н и й
відділ складає яд р о активістів «С о к а
гаккай»,. він о б ’єднує б л и зь к о м іл ь ­
йона японських ю наків та дівчат. Ін­
ші відділи к е р ів н ого апарату не м а ­
ю ть так о ї м а с о в о ї бази. М іс ц е в і від­
ділення товар иства поділені на го ­
ловні ф ілії (сосібу) та ф ілії (сібу),
п р и ч о м у к о ж н е м ісц е в е відділення
м ає свій штаб. У серпні 1962 р. « С о ­
ка гаккай» м ал а 52 головні ф ілії та
259 філій, з яких 14 м істилися в
С Ш А , П ів д е н н о -С хід н ій А з ії та на
О кінаві. Ц ій структурі, щ о вельм и
нагадує військову о р ган ізац ію , від­
повід ає й ха р а кте р стосунків м іж
р ізн и м и інстанціями, щ о пере д бачає
я к н ай с ув о р іш у дисципліну.
Така о р га н іза ц ія товар и ства « С о к а
гаккай» д о зв о л я є керівн иц тву о п е ­
р ативно зд ій сн ю вати р ізн ом ан ітн і
м асові заход и — мітинги, паради,
ф ізк ул ьтур н і зм агання, м узичн і
фестивалі. Товариство о р ган ізує
так ож д искусії на суспільні та р е л і­
гійні теми, читання лекцій, д е м о н ­
с тр а ц ію ф ільмів. П ід час виборчих
кам паній тов ар и ств о е ф е к ти в н о за­
стосо вує різні м е то д и впливу на
виборців, в и д о зм ін ю є тактичні зас о ­
би зал е ж н о від к о н к р е тн о ї ситуації.
В ряді випадків «Сока гаккай»
вдається д о м етодів, які не під силу
її політичним кон кур е н там . Так, за
п о в ід о м л е н н я м тиж н евика «Гендай»,
к ерівни ц тво м ісцевих ор ган ізац ій т о ­
вариства, в р а хо в у ю ч и с п ів в ід н о ш е н ­
ня сил н ап е р е д од н і виборів, дає
в казівку с во їм пр ибічн икам у м а с о ­
в о м у п о р я д к у пере їзд и ти з одних
п р е ф е к ту р д о інших, зм ін ю ю ч и ад ­
р есу й м ісц е р оботи.
В своїй д іяльності « С о к а гаккай»
спирається на сол ід н у ф ін ан сову б а ­
організацій, її члени ф о р м а л ь н о не
сп л ачую ть щ о м іся чн и х внесків. Ц ю
обставину, м іж іншим, ш ироко
р е кл ам у є її пропагандистський апа­
рат. П р о т е насправді члени «Сока
гаккай» в ід р а х о в у ю ть у с к а р б н и ц ю
товар иства величезні кош ти. О с к іл ь ­
ки читання п е р іо д и ч н о ї літератури,
яку випускає товариство, є о б о в ’я з­
к о м усіх його прибічників, « С о к а
гаккай» великим и н акл адам и п о ш и ­
р ю є сер е д населення численні пе­
р іодичні видання та м он о гр аф ії.
Видавнича справа, щ о грунтується
на та к о м у о р га н ізо в а н о м у попиті,
за б е зп е ч у є ф інансові п о тр е б и т о в а ­
205
риства. Є підстави вважати, щ о о р ­ існ ую ч и м ладом , їх прагнення вир­
ган ізац ію ф ін ан сую ть та к о ж п р о м и с ­ ватися з л е щ ат капіталістичної
лові ком панії, о ч о л ю в а н і прихильни­ експлуатації, злиднів, м оральної
кам и товариства. д егр адац ії, відчуж ення лю дської
З а о ф іц ій н о ю версією , ід ео ло гія праці. Т ом у вони к ри ти кую ть о к р е ­
« С о к а гаккай» п о б у д о в а н а на р ел і­ мі аспекти б у р ж у а з н о г о суспільства,
гійних б уд д ій ськи х принципах. П р и ­ го в о р я ть п р о н еобхід н ість великих
б ічники товар и ства при кож ній н аго ­ соціальн и х р е ф о р м , але водночас
ді п ід к р ес л ю ю ть, щ о вони п о ш и р ю ­ н ам агаю ть ся пояснити п о р о к и й
ю ть учення с вя то го Нітірена, який вади капіталістичного л аду не ви­
ж ив у X III ст. і заснував секту під р о б н и ч и м и відносинам и, щ о їх п о­
тією ж н азво ю . Вони твердять, щ о р о д ж у ю т ь , не соціальн и м и суп е ­
м ета їхня — здійснити на зем л і так речностям и, не к л а с о в о ю бороть­
зване « О б у ц у м ього», то б т о г а р м о ­ б ою , а заси л л ям техніки, м аш и н н о ї
нійне п оєд нання « О х о » — закон ів індустрії, в с е б іч н о ю м е х а н іза ц ією та
правителів, інш им и словам и, політи­ а в то м а т и за ц іє ю виробництва, які,
ки, з « Б у ц у х о » — за к о н о м Будди, з м овляв, н ів е л ю ю ть лю дей, уби ваю ть
р елігійним и б уд д ій ськ и м и за п о в ід я ­ о со б у, п е р е т в о р ю ю т ь л ю д и н у на
ми, щ о в ід к р и ва ю ть л ю д и н і ш лях д о п р и д а то к д о м е хан ізм у. П р и ц ь о м у
о с о б и с то го щ астя, загал ьн ого д о б ­ н е в аж к о помітити, щ о м ір куван н я
р о б у т у і м иру. Всі лиха і нещ астя, ід е о л о гів « С о к а гаккай» п о в т о р ю ­
тв е р д ять п р о п о в ід н и к и секти Ніті- ю ть д о б р е в ід ом і к о н ц е п ц ії сучасних
рен, а с л ід о м за ними і сок ага кк аїв - б у р ж у а зн и х ф іл о с о ф ів і соціо л о гів
ці, п о я с н ю ю ть с я тим, щ о л ю д и з а б у ­ — « те о р ію м а с о в о г о суспільства»,
ваю ть істинну віру та м о р а л ь б у д д и з ­ « те о р ію ін д у стр іал ь н о го суспільства»
му; т о м у необ хід но, на їх д ум ку, і т. п. П р оп аган д и сти « С о к а гаккай»
п е р е б у д ув а ти суспіл ьство за п р и н ц и ­ твердять, ніби звільнення від п о р о ­
пам и « О б у ц у м ього». Щ о б п о в е р н у ­ ків с учас н о го світу м о ж л и в е ш л я хом
ти л ю д я м істинну р е л ігію та м о ­ здійснення так зв а н о ї «релігійної
раль, треба, м овляв, щ о б « С о к а гак^ р е в о л ю ц ії лю дини». З ц ь о го п р и во ­
кай» п р ийш ла д о влади, вчення Н іті­ ду визначний со ц іо л о г-м ар кси ст
р ена б у л о визнане о ф іц ій н о ю д е р ­ Сю дзі А к ід з а в а пиш е: «В основі
ж а в н о ю релігією , а на цій основі ід е о л о гії « С о к а гаккай» — «К ом ей -
ство р е н а б ул а «освічена дер ж ава». то», щ о п р о п о в ід у ю т ь не класову
К ін ц ева м е та « С о к а гаккай» — ство­ б о р о ть б у , а п е ред усім , « р е в о л ю ц ію
р е н н я так зв а н о ї «тр е ть о ї ц и віл іза­ лю дини», л еж ать ідеї п р о к р и зу л ю ­
ції», т о б т о суспільства, яке п од о л а є дини в сучасн у епоху, п р о відчу­
н е від п овід н ості та п р о ти р іччя сучас­ ж ення лю дини, п р о п о д о л а н н я ц ь о ­
н ого світу. В р а х о в у ю ч и си м патії т р у ­ го від чуж е н н я ш л я х о м релігійної
д я щ и х м ас д о с оц іа л істи чн о го ладу, р е в о л ю ц ії лю дини». П роте, го в о р я ­
д о спр авд і д е м о к р а ти ч н о го п р ав ­ чи п р о від чуж е н н я л ю д ин и і р а зо м
ління, ід ео ло ги « С о к а гаккай» нази­ з тим ігн о р ую ч и м ар к си стськ у інтер­
ваю ть п р о е к то в ан и й ними суспіл ь­ п р е т а ц ію й о го причин, ідеологи
ний устрій « б уд д ій с ьки м с о ц іа л із­ « С о к а гаккай» суд ять п р о н ього з
м ом » , « б у д д ій с ь к о ю дем окра­ ненаукових, ідеалістичних позицій,
тією». р о зг л я д а ю т ь й о го як д у хо вн е яви­
О д н а к такі загальні гасла не м о г ­ ще, а т о м у і вихід вб а чаю ть не в со­
ли б зд о б у ти п о п ул я р н о с ті б е з су­ ціальній р е в о л ю ц ії експлуатованих
часної, н а б л и ж е н о ї д о ж иття інтер­ мас, а в « р е в о л ю ц ії л ю д с ь к о ї д у­
претації. Теоретики ідейних п р о гр а м ші», об 'єкти вн о , тим самим, граю чи
« С о к а гаккай», п е р е тл у м а ч у ю ч и б у д ­ на р у к у капіталістам .
дійську д о гм а ти к у в с у ч а с н о м у дусі, Ід еї « С о к а гаккай» м а ю ть багато
б е р у ть д о уваги н е в д о в о л е н н я м ас спільного, зо кр е м а, з кон ц е пц іям и

206
з
>
а
.
ї-
о
х
л
Н
о
X
Q
Ь
X
а
0)
х
о
я
X
X
■Є
«

екзистенціалістів. І в ц ь о м у нем а ні­ заявах на перш и й план ви суваю ться

чого дивного, б о ф іл о с о ф ія е к зи ­
с те н ціал ізм у за с в о єю п р и р о д о ю
веде д о т е їз м у і в п е в н о м у р о з у ­
мінні п е р е р о стає в нього. Н е ви­
п ад к о в о сьо го д ні е к зи с те н ц іа л ізм
н ази ваю ть в и то н ч е н о ю «р ел ігією на­
ш о го століття». В о д н о ч а с зб л и ж е н н я
і злиття б у д д ій с ь к о ї д о гм ати ки з труд ящ их, за зм е н ш е н н я о п о д а т к у ­
ідеям и е к зи с те н ц іа л ізм у свідчить
п р о інтенсивний п р о ц е с « м о д е р н із а ­
ції» б уд д и зм у , а по суті — п е р е ­
осм исл ення і зам іни й о го тр а д и ц ій ­
них понять н ов и м зм іс то м у дусі
екзи стенціалізм у, те о р ії м а с о в о г о
суспільства, ф іл о с о ф ії життя, то б то
в дусі концепцій, теорій, поглядів,
характерних дл я с уч а с н о ї б у р ж у а з ­
ної ідеології. Н а п осилення цієї
те н д е н ц ії останнім ч ас о м у к а з у ю ть
і японські вчені-м атеріалісти: в нау­
ковій л ітератур і з'яв и л и ся д о с л ід ­
ж ення п р о к р и зу і д е г р а д а ц ію б у д ­
дій ського світогляду, «екзистенціа-
л іза ц ію » б у д д и з м у і т. п.
П ол ітична п р о гр а м а « С о к а гак-
кай» д у ж е розпливчаста. Д е я к і з її
численних в им ог і закликів м аю ть,
на перш ий погляд, пр огр есивний ха­
рактер. У п р о гр ам н и х д о к у м е н та х і
б о л ю ч і політичні п р обл е м и , щ о хви­
л ю ю т ь ш и р окі верстви тр уд ящ их.
Ід еологи « С о к а гаккай» і « К о м е й то »
н ам агаю ться всім а за с о б а м и у зго д и ­
ти с в о ї ідейні принципи з п о в ся к д е н ­
н о ю б о р о т ь б о ю мас. їхн і виступи за
скасуван ня п р и б у т к о в о го п о д а тку з
вання селян та д р іб н и х підприєм ців,
за здійснення с п р ав е д л и в о ї систем и
с о ц іа л ь н о го страхування, р о з в 'я з а н ­
ня ж и т л о в о ї кризи с п р ав л я ю ть не­
абиякий вплив на прости х я п он ­
ців. П о п у л я р н іс ть о р га н іза ц ії п р и­
носить і критика п ол іти чн о ї к о р у п ­
ції, викриття б ю р о к р а т и з м у у р я д о ­
в о ї ад м ін істрації. Н е м е н ш важ ливі
й зо вн іш н ьоп о л іти ч н і п р о гр а м н і на­
станови, щ о п е р е д б а ч а ю ть з а б о р о н у
виробництва, в и п р о б у в ан н я і в и ко­
ристання я д е р н о ї зб р о ї, б о р о т ь б у
за л ік в ід а ц ію ам е р икан ськи х війсь­
кових б а з в Я п о н ії і т. п. О д н ак, ви­
суваю чи ці вимоги, п р о гр а м н і д о к у ­
м енти « С о к а гаккай» і « К о м е й то » не
р о зк р и в а ю т ь спр авж н іх причин тих
п о р о к ів і вад, на б о р о т ь б у з якими
вони закликаю ть, не р о з 'я с н ю ю т ь
м а с а м с п р а в ж н ь о ї причини всіх бід

207
сучасн ого я п о н с ько го суспільства —
капіталістичних вир обничих відносин,
систем и е к сп л уата ц ії л ю д и н и л ю д и ­
ною . В політичних д о к у м е н та х « С о к а
~аккай» є чи м ал о в ід в е р то анти ко­
м уністичних настанов, вони за п е р е ­
чую ть, зо кр е м а, м ар кси стське вчен­
ня п р о р о зв и то к суспільства, м а р к ­
систсько-л енінську т е о р ію к л а сов о ї
б о р о тьб и , п ід м ін ю ю ч и її за я л о ж е н и ­
ми тв е р д ж е н н я м и п р о зм ін у к ласо­
вої стр уктур и сучасн ого яп о н с ько го
суспільства, п р о п е р е тв о р е н н я п р о ­
л етар іату на так званий «середній
клас». Тим сам и м зовні гостр а кр и ­
тика о к р е м и х аспектів капіталістич­
н о го л ад у на ділі об е р таєтьс я а п о ­
л о ге т и к о ю та ід ео л о гічн и м виправ­
д а н н я м капіталізм у.
П ол іти чну п р о гр а м у « С о к а гак-
кай» ха р а кте р и зує не лиш е її р е ­
ф о р м іс тськ а суть, але й украй не­
послідовний, суперечли ви й її харак­
тер. П о р я д із згаданим и вищ е п р о ­
гресивним и ви м огам и д е м о к р а ти ч ­
них р е ф о р м , л ікв ід а ц ії в ій с ь к о в о -п о ­
л ітичн ої зал еж н о сті від СШ А,
р о зв и тк у р ух у за м и р і т. п., у п р о ­
грам них д о к у м е н та х « С о к а гаккай»
є чим ало анти дем ократичних, н а ц іо ­
налістичних м ом ентів. З о к р е м а , під
ф ал ьш и в и м гасл ом « б уд д ій с ь к о ї д е ­
м о к р а тії» в зято курс на в ід р о д ж е н ­
ня старих реакційн их традицій, на­
віть на відновл ення к о л и ш н ьо го
статусу ім п е р а то р с ь к о го д о м у. П о ­
єднання націоналістичних прагнень з
п се в д о -с о ц іа л іс ти ч н о ю ф разеоло­
гією є сим птом ом п е р е р остан н я
« С о к а гаккай» в о р г а н із а ц ію ультр а-
н аціон ал істи чн ого типу.
Н е п осл ід ов н и й характер політич­
н о ї п р о гр а м и цієї о р га н іза ц ії п о зн а ­
чається, п р и ро д н о, на її практичній
діяльності, о р іє н то в а н о ї то на п ід ­
тр и м к у д е м о кр ати ч н и х сил, то на
спілкування з т а б о р о м реакції. Такі
вагання її керівниц тва п ід р и ваю ть
його автор итет і в од н о час в ід кр и ­
ваю ть м ож л и вість д е м о к р а ти ч н и м
силам впливати на політику « С о к а
гаккай».
П р о те « С о к а гаккай» за д о п о м о ­
208
го ю д о б р е н а л а го д ж е н о го п р оп аган ­
д и стсько го ап ар ату все щ е інтенсив­
но впливає на ш и р окі маси несвід о­
мих лю дей, і цей вплив, так сам о як
активне втручан н я в політику, успі­
хи на м ун іц и п ал ьн и х та п ар л ам е н т­
ських виборах, викли каю ть сер йозн е
зан е п о ко єн н я різних політичних пар­
тій Японії. П р ав л я ч а л іб е р а л ь н о -д е ­
м о к р ати ч н а партія та б у р ж у а зн і уг­
рупован н я, щ о її під тр им ую ть, вба­
чаю ть у « С о к а гаккай» н е б е зп е ч н о ­
го к о н к ур е н та в б о р о т ь б і за владу.
Як видно з п о в ід о м л е н ь япон ської
преси, п р о гр е си в н и м о р ган ізац ія м
Я п о н ії і п р о ф с п іл к о в о м у рухові теж
д о в о д и ть с я зваж ати на ц ь о го нез­
вичного супротивника, його ід е о л о ­
гію та м е то д и б ор оть б и . Щ о ж до
р олі « С о к а гаккай» у р елігійном у
русі Японії, то вона зр о с л а настіль­
ки, щ о з м у ш у є різні товариства й
о р га н іза ц ії о б ’єднуватись для п р о ­
тидії. У б о р о т ь б і п роти « С о к а гак­
кай» б е р у ть активну участь інші буд-
дистські о б ’єднання. П ар адоксал ьн о,
щ о останні н е р ід к о о п и н я ю ться на
спільній п л атф о р м і з п р ед ставн и ка­
ми ін ш о ї віри (синтоїстам и, христи­
янами) пр оти своїх, зд авалося б,
од н ов ір ц ів -б уд д и стів.
Ч и м ал о п р огр есивн их дослідників
яп о н сь ко ї дійсності гадаю ть, щ о
« С о к а гаккай» щ е не виявила ос­
таточно с во го со ц іа л ь н о го обличчя,
не р о зк р и л а п о в н істю сво єї політич­
ної ролі. І це, звичайно, спр аведл и­
во. Чи зваж и ться « С о к а гаккай» під
ти ско м м ас на д ій о ву підтрим ку
п р огр е сивн их сил країни в їх б о ­
р о тьб і за д е м о кр ати ч н і п е р е тв о р е н ­
ня в Японії, чи в цій ор ган ізац ії
візьм уть го р у р еакційн і н ац іон ал і­
стичні елем енти — п о к а ж е м ай б ут­
нє. Та як би там не було, аналіз усієї
діяльності « С о ка гаккай», її со­
ц іал ьн ої бази, ід е о л о гії і п ов ся к д е н ­
н ої практики дає підстави вж е сьо­
годні зр о б и ти висновок, щ о це не
стільки релігійна організація, скіль­
ки політичний рух, п о р о д ж е н и й су­
часним и у м о в а м и я п о н с ь ко ї дійсно­
сті.
 СЕЛО АБРИКОСОВЕ.
ШВЕЙЦАРІЯ ЗБЛИЗЬКА.
ГЕНОЦИД У ПУСТЕЛІ.

ПАНОРАМА „ВСЕСВІТУ
ВУ Т Х У О К

Село Абрикосове
В н асл ід о к у с п іш н о го н а с т у п у В и з в о л ь н о ї а р м ії
п р о в ін ц ія К у а н гч і (П івд е нни й В ’єтнам ) м ай ж е п о в ­
н іс т ю визволена. О р ган Ц К П Т В газета «Н янзан»
в м істи л а р е п о р т а ж свого кор е сп он д е н та з села А б ­
р и к о со в о го (по-в’є т н а м с ь к о м у — Май), я ки й ми п о ­
даємо нижче.

На щ о й н о визволеній те р и то р ії в Р е сп уб ­ чалися у м а р іон е тк ови х властей общ ини і

ліці П івденний В ’єтнам м о ж н а скр ізь на­ щ о м іс я ц я приход или до по ліції куану (ад­
трапити на села, с ім ’ї та окр е м и х лю дей, м ін істр а ти вн о-тер и тор іа л ьн а од ини ця) за
яких кліка Тхієу називала «ком уністичним и новим посвід ченням . М е ш к а н ц я м «ком уніс­
селами», «р о д и н а м и в ’єтконгівців», « ч е р в о ­ тичних сіл» про д авали рису тільки на один
ними заколотникам и». Н аселення повинне день по ціні, нап ол овину вищ ій від звичай­
б у л о на власні гр ош і купувати кол ю чий дріт, ної.
щ о б у 6— 8 рядів обнести ним усе село і І от ми в селі А б р и к о с о в о м у — од н о м у
ко ж н у окрем у хату. П о м іж ряд ам и д р о ту з «ком уністичних сіл» рай ону Куа. Вісім
встано вл ю вал ися автом атичні міни. З рядів к о л ю ч о г о д р о т у вж е ірж авію ть на
настанням те м н оти села леж али нем ов ви­ купах. О б а б іч го л о вн о ї вулиці туляться о д ­
м ерлі: світити в хатах заб ор он я л о ся. Ви­ на д о о д н о ї п ри зе м куваті хати під залізним
ходити за п о р іг н е б е зп е ч н о — м о ж н а було д а хо м — схож і на довгі ряди коо п е р ати в­
підірватися на міні. Вночі по селу ходили них хлівів у нас на П івночі. Всередині ж а р ­
о з б р о є н і патрулі. За ч увш и голоси, стріляли ко, задуш ливо.
б е з п о пе р ед ж е ння . О восьм ій ранку в о р о ­ А б р и к о с о в е визволили лиш е два дні то­
та села від кривалися — м о ж н а йти п р а ц ю ­ му. Н енависні прапори, плакати, заклики,
вати, о четвертій дня зачинялися. огор ож і, блокпости, катівні — зм е ло немов
К ож н а с ім ’я мала книж ку в чорній о б ­ ураганом . Зал иш ил ися тільки таблички на
кладинці. В ній були записані всі члени грудях літніх лю дей: «Родина в ’єтконгів­
с ім ’ї, а ті, щ о залиш илися у визволених р а­ ців» та велика на сільських воротях: « К о м у ­
йонах, записувалися спе ціал ьним чорнилом , ністичне село».
проти їхніх імен ставили червоні печатки. Я к­ — Х оч нам д ове л ося зазнати чим ало ли­
щ о в книзі налічувалося три або б іл ьш е ч е р ­ ха ч е р е з ці таблички, але ми пиш аєм ося
воних печаток, го сп о д а р м ав носити на груд ях ними,— каж е Ві, ко м а н д и р сам ооборони
чо р н у м еталеву табл ичку з н ап исом білим и ви зво л е н о ї общ ини.
літерами: «Род ина в ’єтконгівців». Люди з Ворог нещ одавно катував наш их сивих
такими табличкам и двічі на тиж д ень в ід м і­ м а тер ів і батьків, коханих і дітей,

210
Бійці Народної армії визволяють А скільки дітей н а р од и л ося на цем енті в'о-
все нові й нові населені пункти в
Південному В’єтнамі. р ож и х катівень!..
Приводом для а р е ш ту Д оан, д р уж и н и
па р тій н о го працівника, стала її вагітність.
Років з о два то м у її чоловіка, то вариш а Б.,
підпілля нап равил о в рідн е село. Д о а н ви­
коп ал а в хаті льох і сховала його там. К о ­
ли вона завагітніла, Ч онг викликав її на
вішав на ш иї таблички як ганьбу, а вони
допит:
носили їх як святиню, як св ід о ц тв о своєї
— Ти ж засвідчила, щ о твій чоловік зник,
душ евної краси. Сам ф акт створе нн я та­
а сам а завагітніла. Тепер, серд енько, не
ких «ком уністичних сіл» у ж е був п о р а з к о ю
від крутиш ся! Кажи, д е твій чоловік! Г о во ­
для ворога.
ри, коли хочеш жити!
С е к р е та р п а р тк о м у об щ и н и то ва р и ш By
Д о а н сп о кій н о відповіла:
сказав:
— М е н і вж е за тридцять, чоловік піш ов
— У селі А б р и к о с о в ім м е ш кає тисяча
і як у в о д у впав, хто й ого знає, де він є і
триста чоловік. А щ о б утрим увати й ого в
чи по верн еться д о мене. Я повинна п о ту р ­
стані « у м и р о тво р е н н я» зн а д об и л ося вісім
буватися п р о с в о ю старість. А ви о д р а з у
тисяч солдатів. В о р о г закатував, забив, зни­
з по гр оза м и . Коли вам д остоту від ом о, щ о
щив понад триста селян. Чонг, начальник
він поверн увся, ловіть, о д е р ж и те за нього
поліції, так інструктував своїх підлеглих:
н агор од у!
«Н аселення ком уністичних сіл не має ж о д ­
них гарантованих з а к о н о м прав. У разі о п о ­ Чонг мусив відпустити м о л о д и ц ю . О д н о ­
ру стріляйте на місці». Вагітних ж ін о к Лам, сільчани були захоплені її км ітл ивістю й

Лон, Куєн, Ба та інших — д р у ж и н партійних м уж н істю .

працівників, активістів і партизанів — за­ Я прий ш ов д о Д о а н сам е коли її чоловік
ареш тували і люто, б е зж а л існ о закатували. завітав д о д ом у. Він носив дитину по хаті і

8* 211
п р о м о в л я в д о неТ: «Ти ж м о є в єткож енят- — Н а р о д схож ий на ш м ат р о зж а р е н о го
ко! Ти ж м ій см іливчику!» П е р е вівш и на заліза, й ого ки д аю ть на ко в а д л о і б ’ють
ж інку погляд, сповнений ніж ності, то вари ш м олотам и . Захочуть, ви к ую ть кругле, захо­
Б. сказав: ч у т ь — квадратне. О б м ір к у й т е це як слід і
— Вони, бід ол аш ні, настраж д ал ися тут, ж ивіть собі тихо-м ирно, щ о б потім не нарі­
але те пе р то м у Ч онгові край. кати, б у ц ім то вас не поперед ж ал и.

— Я ким це кр а є м над ум ав ти наділяти П ід в івся старий Д о н :

когось ? — спитала Д оан. — П ан староста правильно говорить.
— Н е когось, а в ід о м о го тобі Чонга, — М е ш к а н ц і н а ш о го села справд і як шмат
засм іявся Б.— Таким краєм, який д авно р о з ж а р е н о го зал іза на ковадлі, у панів є й
плаче за ним. м олоти, є й кліщі, вони щ осили б ’ють по
М и всі ве се л о засм іялися, а мале, яком у нас, н а м ага ю чи сь надати баж аної форми.
щ е й р о к у не було, і собі зак и н у л о голівку А л е м о я с ім ’я к о в а л ю є вж е три покоління,
та р о з зя в и л о ротика, п о к а зу ю ч и два зуб и ­ я з д о с в ід у знаю , щ о чим б іл ьш е б ’єш, тим
ки, м ов дві зер нин ки рису. біл ь ш е виділяється шлаку, тим п р у ж н іш о ю
стає криця. Коли вона вж е не кругла і не
Д ва зубики, а й о м у вж е м а й ж е рік! А л е ж
квадратна, з неї в и к о ву ю ть ножі. Різаки.
ж ін о к А б р и к о с о в о г о три тисячі разів кид а­
О тож гатіть по р о з ж а р е н о м у залізу, тоді
ли в тю р м и , піддавали то р ту р а м , то які ж
знатим ете, д е криця, а д е шлак!
у них м а ю ть н а р о д ж у ва ти ся діти!
З р о з у м ів ш и , куд и гне старий, присутні
Н ап р и кін ц і 1971 р о к у в о р о г виріш ив за­
д р у ж н о засм іялися.
провад ити сіл ьську владу. Н е зн а й ш овш и
н іко го в А б р и к о с о в о м у , привезл и старосту Відтоді, куд и б не піш ов староста, скрізь
аж із Кам ло. Звали то го з а п р о д а н ц я Н гуєн чув: «К р и ц я б у д е кр и це ю , ш л ак шлаком!..»
Ван Ти. Він с п р о б у в а в напучувати: С е л о кілька разів переплановували, по­
р озб и ва л и с ім ’ї. З іб р а л и гр уп у ре ак ц іон е ­
рів, нам агалися втягти д о неї інших. Та
л ю д и о д р а з у викрили ту групу, партизани
таєм н о п р о б и р а л и с я д о р е ак ц іо н е р ів д о д о ­
Посмішка переможців. му, залиш али їм п о п е р е д ж е н н я р е вол ю цій -

212
На визволених територі­
ях налагоджується нор­
мальне трудове життя.

н о го ком ітету. Р е во л ю ц ій н а б а за не тільки П р а п о р визвол е ння з ам а й о р ів на вор о тях і

збереглася, але й р о зш и р ю ва л а ся , міцніла. скр ізь по селу. В о р о г утікав, не тям лячи
С тар і жінки, м о л од и ці, дівчата, цілі себе. М е ш к а н ц і А б р и к о с о в о г о висипали на
с ім ’ї — як Хионги, Кхіні, Кані — с а м о в ід д а ­ вулицю , перейм ал и ко ж н о го солдата, на­
но п р а ц ю в а л и зар а д и загал ьн ої справи, р и ­ м агаю чись пояснити політику Н а ц іо н а л ь н о ­
зи кую чи ж иттям пе р е ховувал и підпільників. го ф р о н ту визвол е ння П ів д е н н о го В 'єтн а ­
Як не п ід коп увався ворог, скільки не за­ му, агітую чи переход ити на бік народу.
силав ш пигунів, вистеж ував, обш укував, д о ­ ...Вранці 3 квітня ч е р е з А б р и к о с о в е п р о ­
питував, катував — так і не виявив ані за­ ходили кол он и піхоти й танки В и зво л ь н о ї
пасів рису д ля партизанів, ані схо ви щ під­ армії. М а ту с я Н га р а з о м з усім а вітала
пільників. бійців і р а п то м побачил а с во го сина Чая.
Нещ одавно в о р о г пр о во д и в м о б іл іза ц ію П р и пал а й ом у д о грудей, залилася с л ьоза м и
д о армії. Ц іли й батальйон з танкам и і б р о ­ щастя. Чай н іж н о пр и гор тав матір, гла­
н е м аш ин ам и оточив Абрикосове. У селі див її скроні, схвил ьовано ш епотів:
справд і б у л о чи м ал о хл опців п р и з о в н о го — М а м о , ви стільки витерпіли зарад и
віку, але р а п то м вони н е в ід о м о куди зник­ своїх дітей, зар а д и ре во л ю ц ії. З а р а з р ід н е
ли. З а а р е ш ту в а л и їх родини, почали д оп и ­ с ел о вж е визволене, але в о р о га щ е не
тували. з н е ш ко д ж е н о , він щ е там, попе ред у, і я
К оли В изво льна а р м ія р о з гр о м и л а сусідні м у ш у йти туди. Н е тужіть, м ам о, не треба.
бази Д онгтоан , Танлам, Д а ум а у, Вайшон, Н астане день перем оги, і тоді вж е я п о ­
партизани А б р и к о с о в о г о нанесли блиска­ вернуся назавж ди.
вичний у д а р по охо р он і біля воріт села, М а ту с я Н га щ е р аз п р и гор н ул а сина д о
знищ или й заб р ал и в полон ЗО чоловік. серця і бл аго сл ови ла в д орогу.

Переклад з в'єтнамської

213
 Люди з племені гереро. заг­
нані колонізаторами в глиб
пустелі, вмирали від голоду
і спраги. Унікальне фото,
зроблене німецьким оф іце­
ром.

губернатора, не був пер­

шим шахраєм на землі
південно-західної Африки.
За кілька років до нього
сюди прибув купець з
Гамбурга Лейдеріц, він
купив у вождя племені
нама багатокілометрову
смугу узбережжя «зав­
ширшки в 20 миль», від­
давши за неї 260 рушниць
і понад тисячу англійських
фунтів. Плем’я нама вже
мало раніше справи з при­
булими європейцями, і
вождь знав, чому дорів­
нює миля. Продав землю
з легким серцем, оскільки
плем’я мешкало трохи да­
лі від узбережжя і доступ
до моря його не хвилю­
вав. Проте вождь не знав,
що Лейдеріц записав у
контракті ширину закуп­
леної смуги не в англій­
ських милях, а в німець­
ких, вчетверо довших. В
У п ід р у ч н и к а х іс то р ії ви не знайд ете ж о д н о ­ 1884 році плем’я нама
го сл ов а про о п и с а н і н и ж ч е т р а г іч н і події.
Д овгі роки р а п о р ти про ці ф а к ти с т а ­ зрозуміло, що шахрай­
ранно приховувалися від с в іт у в сей­ ський контракт позбавляє
ф а х і т а є м н и х а р х ів а х . І л и ш е н ещ од авн о до їх власних земель. Та вже
н и х б ув в ід к р и т и й д оступ . А н г л ій с ь к и й т и ж н е ­
в и к «Санді та й м е м егезін» в м істи в н а р и с «Ге­ було пізно. До узбережжя
ноци д у пустел і» під р у б р и к о ю « Н е оф іц ій н а пристали кораблі з перши­
істо р ія X X стол іття ». П е р е д р у к о в у єм о його з не­ ми загонами німецьких
з н а ч н и м и ск о р о ч е н н я м и .
солдатів, а Лейдеріц вже
був не гамбурзьким куп­
Тоді ще не знали цього кої смуги землі на захід­ цем, а офіційним пред­
слова, яке виникло в соро­ ному узбережжі південної ставником імперії, якого
кових роках нашого сто­ частини Африки. Губерна­ незабаром заступив губер­
ліття для точної характе­ тор страждав від того, що натор Герінг.
ристики гітлерівських зло­ в Берліні мало хто ціка­ За рік німці уклали по­
чинів. Тоді, на зламі двох виться його колонією, вва­ дібний договір про купів­
сторіч, в Європі не знали жаючи її безперспектив­ лю землі з вождем племе­
про те, що відбувається в ним краєм. Тому радості ні гереро, північного сусі­
далекій південно-західній його не було меж, коли ди нама. Лейдеріц підпи­
Африці. Було відомо тіль­ якийсь німецький колоніст сує з ними «договір про
ки, що посланець Німець­ приніс уламок скелі, знай­ захист», котрий гереро,
кої імперії Герінг, привіз дений начебто на узбереж­ що воюють з народністю
із того далекого краю зо­ жі; уламок весь іскрився нама, розуміють як опору
лото. Та згодом виявило­ золотом. На думку губер­ проти ворогів. Німці ж
ся, що його пошили в дур­ натора, це була явна озна­ вбачають у ньому нагоду
ні. ка, що колонія багата на для захоплення нових
Доктор Генріх Герінг. золото. Він купив знахід­ територій.
батько засудженого в ку за великі гроші й осо­ В південній Африці
Нюрнберзі на смерть вій­ бисто відвіз до Берліна. з ’являється величезна
ськового злочинця Герма­ Проте експерти встанови­ кількість німецьких коло­
на Герінга, дев’яносто ро­ ли, що золоті піщинки за­ ністів. Вони захоплюють
ків тому був губернатором бито в камінь за допомо­ оброблювані землі й пасо­
першої колонії кайзерів­ гою пострілу з рушниці. виська, силою відбирають
ської Німеччини — вузь­ Колоніст, який обдурив у підкорених племен худо-

214
бу. В 1902 році кількасот кількох тисяч білих при­ у бік безводної пустелі.
білих прибульців володіли бульців, перший з яких Біля нечисленних криниць
майже 45 тисячами голів ступив сюди лише 20 ро­ виставив озброєні пости.
худоби. Вожді обох пле­ ків до того, вимагав від Десятки тисяч негрів ру­
мен зрозуміли, що, шу­ 80-тисячної народності, шили на схід, гнані ні­
каючи в німців захисту що жила тут з давніх-да­ мецькими загарбниками,
одне від одного, вони втра­ вен, покинути свої землі. але тільки 1200 з них до-
тили і землю, і худобу, і «Всі гереро, — писав фон сягли британської колонії
волю. Відчайдушні негри, Тротха, — мусять зали­ Бечуана. Тисячі трупів
мешканці одного з селищ шити країну. Хто відмо­ лишилося в пісках. Не­
нама, повстали. Губерна­ виться — дістане удар, значна кількість втекла на
тор Герінг видав наказ після якого не встане. Я північ, на землі племені
придушити бунт силою. застрелю кожного гереро, овамбо. Частина потрапи
котрий залишиться по цей ла в німецьку неволю, і
1893 року доходить до бік німецького кордону. мало хто вижив. Фон Трот­
першої карної експедиції. Не щадитиму жінок і ді­ ха розстрілював усіх на
Німецькі солдати одержу­ тей. Не братиму полоне­ місці. На початку 1905
ють наказ стріляти без по­ них». року для них почали орга­
передження. Загін захо­ Зміст ультиматиму ли­ нізовувати концентраційні
дить в селище, де немає шався для світу таємни­ табори. У березні того ж
жодного чоловіка. Всі цею, так само як і доклад­ року в таборах було 4 ти­
втекли, злякавшись кіль ний опис акції фізичного сячі полонених, а через
кісної переваги білих. За винищення, що почалася сім місяців — вже 10 ти­
лишилися тільки старі, слідом за ним. Ось як роз­ сяч. З-поміж 15 тисяч ге­
жінки й діти, — нама вва­ горталися події, згідно з реро, зареєстрованих у та­
жали, що їм нічого не за­ виявленими недавно доку борах, 45 процентів по­
грожує, бо воїни «дикого» ментами. мерли «природною» смер­
племені не вбивали без­ Всупереч пересторогам тю. 1904 року гереро на­
захисних. Та коли загін наступника Генріха Герін- лічувалося 80 тисяч, а
«цивілізованих європей­ га, губернатора Лейтвайна 1911 живими лишилося,
ців» покинув село, там (він вважав, що репресії за офіційним переписом,
залишилося 78 трупів жі­ тільки посилять опір ге­ 15 300 чоловік.
нок і дітей. реро), фон Тротха взявся Трохи ласкавіша доля
Наступні роки принесли до реалізації оголошених спіткала плем’я нама, вож­
ще кілька десятків таких в ультиматумі заходів. Ге­ ді якого уникнули помил­
каральних акцій, після чо­ реро зробили помилку. Во ки гереро, не дали оточи­
го обидва племені припи­ ни зібрали всіх воїнів, ти себе і атакували нім­
нили опір. «Це безвольні, майже все плем’я на узгі­ ців зненацька, малими за­
покірні вівці, — казали р’ї, яке німецькі географи гонами. їхні ватажки по­
про них колоністи, — які назвали Ватерберг. Фон казали неабиякі військові
розуміють лише мову па­ Тротха оточив групу і ви­ здібності і завдали коло
лиці». Отож повстання ге рішив чекати. Він знав, нізаторам великих втрат
реро 1904 року виявилося що не матиме шансів на 1906 року німці зібрали
для німців несподіваним. перемогу, коли вдарить 15 тисяч солдатів для вій­
Але гереро не вдарили прямо, через те обрав ма­ ни проти нама. Озброєні
зненацька, а оголосили бі­ невр надійніший і в сто­ луками негри не мали
лим війну і повернули со­ крат жорстокіший. Він шансів на перемогу. В
бі загарбану територію, просто чекав, поки неграм 1904 році їх налічувалося
відібрали награбовану ху­ не стане води й їжі, поки 20 тисяч, в 1911 залиши­
добу. вони почнуть гинути від лася половина.
спраги й голоду, поки са­
Через шість місяців до мі не потраплять йому до Таким був фінал пер­
африканського узбережжя рук. «Вони мусять загину­ шої в нашому столітті ак­
прибули німецькі паропла ти в піщаній пустелі, — ції геноциду. Цим розпо­
ви з новими численними писав фон Тротха до гу­ чалося двадцяте століття
військовими загонами. бернатора Лейтвайна. — для багатостраждального
Командував ними генерал Гереро будуть стерті з ли­ краю, який після періоду
фон Тротха, який усла­ ця землі. Нещадний терор кривавої німецької колоні­
вився винищенням народ стосовно кожного гереро зації став (після першої
ності вагеге, войовничого триватиме доти, доки я світової війни) підмандат­
племені, що жило на тери­ тут. Це плем’я не має ною територією Ліги На­
торії пізнішої англійської права на життя». цій, а нині, несправедливо
колонії Танганьїки. Фон Тротха оточив пле­ загарбаний Південно-Аф­
2 жовтня 1904 року він м’я з півночі, заходу і пів­ риканською Республікою,
надіслав ультиматум вож­ дня, залишаючи єдиний терпить від расистської
деві гереро. Представник шлях для відступу на схід, політики апартеїду.

215
 ЛV
аа

*ч
5
<о«
Ко
^к
5-0
It .
0)—NЛ
ИЇ г
q oS
-)Яи

туристичних путівни­

У ках невеличку Швей­

царію, яка заховалася
за сніговими шпилями Альп
часто називають «годинни­
ковою майстернею світу»,
«райським куточком на зем­
лі», «міжнародним сейфом»,
«країною готелів і турис­
тів».
Коли я їхав сюди у скла­
ді делегації радянських
журналістів, між іншим,
першої за повоєнні роки,
мені здавалося, що все тут
буде більш-менш звичне і
ніщо не зможе особливо
здивувати.
З численних довідників і
енциклопедій я дізнався, що
Швейцарія посідає терито­
рію в 41 288 квадратних кі­
лометрів (пів-Австрії), при­
чому понад чверть цієї пло­
щі становлять гори, льодо­
вики, 1500 озер і 13 тисяч
штучних водоймищ. Звідси
беруть початок чотири най­
більші річки Європи — Рейн,
Рона, По і Дунай. Тут спо­
руджено 5 тисяч мостів і 600
тунелів, серед яких — три
завдовжки від 15 до 20 кі­
лометрів.
З-поміж 6270 тисяч жите­
лів країни 69 процентів роз­
мовляють німецькою мо­
вою, 18 — французькою,
12 — італійською, 1 — ста­
ровинною ретороманською.
53 проценти — протестанти
і 46 — католики.

216
 В містах проживає 57,6
процента населення, однак
в сільському господарстві,
яке виробляє третину необ­
хідних продуктів харчування,
зайнятий лише один з де­
сяти швейцарців.
Ці цифри — прості й зро­
зумілі.
Але є й такі, над якими
доводиться добре помізку­
вати. Так, країна складаєть­
ся з 25 кантонів. Кожний з
них має свої конституцію,
суд, кодекси і закони, по­
даткову систему, парламент
і уряд. У Швейцарії і поза
її межами можна почути,
що саме це, мовляв, і ство­
рює широкі можливості для
демократії. Проте насправді
така децентралізація має
і серйозні вади.
Візьмімо, приміром,
шкільну освіту. В кожному
кантоні свої власні навчаль­
ні програми, свої строки по­
чатку учбового року, своя
тривалість обов’язкового
навчання. Загальна кількість
обов’язкових підручників у
країні становить більше
1000. Ось чому школяр в
разі, коли його батьки пе­
реселяються до іншого кан­
тону, потрапляє, як прави­
ло, в число другорічників.
А хіба не викликає подив,
що тільки в 1971 році швей­
царські жінки, яких у країні
більше, ніж чоловіків, діста­
ли нарешті виборчі права!
Зараз, до речі, вони мають
в парламенті 12 місць.
І ще раз про «демокра­
тію». Відомий професор-іс-
торик з Цюріха Марсель
Бек твердить, що «насправді
народ у нас не має слова,
бо він нічого не може змі­
нити...» А хто ж тоді є
справжнім господарем!
Можливо, на це дасть якусь
відповідь така офіційна до-
Панорама Женеви.
відка: в Швейцарії 1400
мільйонерів володіють 25
процентами всіх багатств. 2
проценти населення одер­
жують 35 процентів націо­
нального доходу.
Швейцарія — нейтральна
країна. В той же час на во­
єнні потреби вона чомусь
витрачає понад чверть на­
ціонального бюджету. Згід­
но з законом про загальну
військову повинність, кожен
військовозобов’язаний му­
сить відслужити в армії про­
тягом ЗО років 364 дні: 17
тижнів у школі рекрутів, ку­
ди вступає одразу ж після
того, як йому виповниться
20 років, і потім по 2— З
тижні на щорічних зборах.
Військову форму, зброю і
патрони він зберігає в себе
вдома. До 42 років повинен
регулярно ходити в тир і ро­
бити певну кількість пострі­
лів. Інваліди повинні спла­
чувати податок за звільнен­
ня від військової служби.
Таємниці
альпійських
сейфів
— Ви все ж таки о б е р е ж -
ніш е ступайте, колеги, адж е
у вас під ногам и чистісінь­
ке золото, — якось ціл к ом
с е р й о з н о п о пе р ед и в нас під
час пр о гул ян к и по Б ан го ф -
ш тр ассе в Ц ю р іх у од ин із
ш ве й ц а р ськ и х ж урналістів.
А, по ба чи вш и наші зд и во ва ­
ні обличчя, пояснив: — К о ­
ж ен квадратний м е тр зем лі
в районі цієї р е сп е кта б е л ь ­
ної вулиці зар а з к ош тує 45
тисяч ф ранків, а бо м айж е
12 тисяч доларів. Коли ж
пер евести гр ош і в золото,
вийде досить ваговитий
зливок — б л и зьк о 10 кіл о­
грамів. А ціни на зем л ю
ростуть і ростуть...
Свій початок ця п о р ів н я н о
невеличка вулиця б е р е від
м о н у м е н та л ь н о го — о д н о го
з найбільш их в Є в р о п і —
зал ізн и чн ого во к за л у й з а ­
кінчується на б е р е зі м а­
льовни ч ого Ц ю р іх с ь к о го
озера. П о об и д в а її боки
тягнуться чим ось схож і один
на о д н о го солідні, складені
з м а с и вн ого к а м е н ю і п о д е ­
куди п р и к р а ш е н і с кул ь п ту­
р о ю сірі чотир и- і п’ятипо­
ве р хові б уд и нки з м а га зи н а ­
ми на ниж ніх поверхах. Тут
все якось давить с в о є ю с та ­
течністю і ситим д остатком .
218
Таких вулиць у Ц ю р іх у чи­
мало. І все ж тільки Бан-
гоф ш тр ассе в ід о м а в у с ь о ­
м у світі. ї ї завж д и згад ую ть
п о р я д з н ь ю -й о р с ь к и м У ол л -
стр ітом і л он д о н сь ки м Сіті.
Бо сам е тут міститься го ­
ловна р е зи д е н ц ія ш в е й ц а р ­
ських банкірів, яких за ба ­
гатство і потайність назива­
ю ть «ц ю р іхс ь ки м и гн о м а ­
ми».
Н ай б іл ьш і банківські о б ’єд­
нання, так звана «велика
трійця»: «С піл ка ш в е й ц а р ­
ських банків», «Товариство
ш в е й ц а р с ьк о го б анку»
«Ш ве й ц ар сь ки й кредит» з о ­
сере д ил и в своїх руках м ай ­
же 86,5 м іл ь я р д а ф ранків
(понад 22 м іл ь яр д и доларів),
щ о д о р ів н ю є вартості вал о­
вого н а ц іо н а л ь н о го п р о д у к ­
ту Ш ве й ц а р ії.
В сього ж в країні н а р а х о ­
вується понад 4500 банків.
Вж е м айж е 200 років ш и р о ­
к о ю р ік о ю пливуть с ю д и цілі
багатства сам о д е р ж а вн и х
м о нархів і не кор он ова н и х
ко р о л ів «великого бізн е су»
аристократів і диктаторів
різних мастей, м іж народ н и х
авантю ристів і босів ганг­
стерських трестів...
Ш вейцарці оберігають
свої національні традиції.
і
Жінка в національному
вбранні.
Від сейф ів великих акціо­
нерних банків, які о таб о р и ­
лися на Бангоф ш трассе,
простяглися невидим і нитки
гр о ш о ви х тр у б о п р о в о д ів у
різні куточки на ш ої планети.
За р о з м ір о м своїх щ о р іч ­
них капіталовкладень в е ко­
н о м ік у Ф р а н ц ії, Італії, Ф РН
й Іспанії Ш в е й ц а р ія вийшла
на д р у ге м ісце після С п о л у ­
чених Ш татів. Те сам е слід
сказати п р о Я понію , в еко­
н о м ік у як ої «ц ю ріхські гно­
ми» перекачали понад м іль­
ярд доларів. Загал ьн а ж су­
ма з ак о р д о н н и х капітало­
вкладень м а л е н ь ко ї Ш ве й ­
ц а р ії пе р е ви щ ує 5 м іл ьяр­
дів доларів.
На Б ан го ф ш трассе р о зм іс ­
тились так ож кон тори вели­
ких страхових компаній. В
багатьох випадках, коли
десь потон е корабель, ро­
з іб ’ється літак, станеться
зем л е тр ус або пронесеться
нищ івний тайфун, грош і ви­
пл ачую ть сам е страхові ком ­
панії з Ш ве й ц а р ії. Та сума
внесків значно перевищ ує
видатки. Чистий прибуток
цих ком паній досягає щ о р о ­
ку б л и зьк о 100 мільйонів
д оларів.
В Ш в е й ц а р ії навіть відзна­
чаю ть «Д ень банкіра». Тако­
го свята нем ає в ж од ній ін­
шій країні. П равда, в цей
день не вл а ш то вую ть ка р н а ­ ленням лиш е в тисячні част­ « М ік р о н » я вп е р ш е п о зн а ­
валів і м аніф естацій. А д ж е ки секунд и на рік. Н а Ш в е й ­ йом ився в Києві на вистав­
ф інансовий світ не л ю бить ц а р ію нині прип ад ає три ці «Інтералм аз-71». А ось, як
пи ш ної реклам и, він воліє чверті світо во го е ксп о р ту во н о виготовляється, п о б а ­
залиш атися в тіні. годинників і м еханізм ів, з чив уж е при відвіданні го­
кож них 100 виготовлених тут л о в н о го під приєм ства ф ірм и
годинників 95 йде за к о р ­ в місті Б'єнн. «Н аш д е віз
дон. невелика кількість і висока
Годинники, В сам ій Ш в е й ц а р ії год и н­ точність, — з го р д іс тю під ­
верстати і... ники пе р е сл ід у ю ть вас на креслив технічний д и р е к то р
гармати к о ж н о м у кроці. Н и м и за п о в ­ заводу Вебер, п о к а зу ю ч и
нені вітрини м агазинів і го ­ р ізн о м а н ітн е устаткування
телів. Вони д ивляться зі с то­ для ве рстатобуд ування , го ­
р ін о к газет і ж урналів, ту­ д инн икових і а втом об іл ьн и х
Д осконал і м аш ин и і п р и ­ заводів. — Багато з наш их
ристичних д овід ників й п р о ­
лади, е лектротехнічні в и р о ­
спектів. Вночі їх н абр и д л и ­ верстатів п р а ц ю ю т ь з то ч­
би, всесвітньовід ом і год и н ­
во р е к о м е н д у ю ть купити не­ ністю до о д н іє ї тисячної
ники, хімічні, текстильні,
о но ві реклам и. частки м ілім етра».
ф ар м ацевтичні і п р о д о в о л ь ­
чі товари — сам е вони (до Однак перш е м ісц е в В исоку якість устаткуван­
речі, в пе р е важ ній б іл ь ш о с ­ ш в е й ц а р с ь к о м у е ксп орті на­ ня з а б е з п е ч у ю ть сучасні
ті своїй виготовлені з ім ­ леж ить п р о д у к ц ії м а ш и н о ­ точні м аш и н и і ко н тр о л ь н о -
п о р тн о ї сировини) з а в о ю в а ­ буд уван ня, чотири п ’ятих в и м ір ю в а л ь н і прилади, на­
ли Ш в е й ц а р ії ш и р о к у п о п у ­ як ої вивозиться за корд он. леж на о р га н іза ц ія праці і,
лярність на п ’яти кон тине н­ звичайно, в и с о ко ква л іф іко ­
З п р е ц и зій н и м устаткуван­
тах зе м н о ї кулі. Як від зн а ­ вані ф ахівці.
ням ш вейцарської ф ірм и
чав у своїй книзі англій­
Д и р е к ц ія ф ір м и д б а є і
ський тор говий консул Х ол -
п р о зб е р е ж е н н я так зва н о ­
лідей, «Ш ве й ц ар ія — кр а ї­
го «к л асово го м и р у» на під ­
на ф ахівців, щ о в и р о б л я ­
приємствах, ад ж е від ць о го
ють ви соко якісн у п р о д у к ц ію
Зимовий вечір у Берні. теж залеж ить якість і своє-
і зайняті ви ш у ку ва н н я м н о ­
вих ідей, поки старі ре ал і­
зую ться інш ими п р о м и с л о ­
вими країнам и в м а с о в о м у
масш табі».
В 1692 р оц і м о л о д и й ко­
валь Д аніе л ь Ж а н -Р іш а р за­
снував невеличку м а й с те р ­
ню в долині Локль, щ о в
горах Ю ра на північн ом у
заході країни, і зіб р а в там
перш ий годинник. Так б у ­
ло по кл ад е но по ча ток ш вей­
царській год инниковій п р о ­
мисловості. Серед 90 ти­
сяч робітників і служ бовців,
які п р а ц ю ю ть сьо год н і
більш як на 2100 великих і
малих годинникових п ід п р и ­
ємствах, а також у н ауково -
дослід них інститутах, м о ж н а
зустріти ф ахівців з н а й р із­
ном анітніш их галузей науки
і техніки. І це не дивно. А д ­
ж е сер е д 53 м іл ьйонів го ­
динників, які ви пускаю ться
тут, є наручні й киш енькові
будильники, автом атичні го­
динники з ка л е н д а р е м і п о ­
ка ж ч и ком днів тижня, еле кт­
ронні, кварцові, атомні, го ­
динники для г р о м а д с ь к о го
користування, прилади то ч­
ного часу, в то м у числі й
такі, які п р а ц ю ю ть з відхи­

219
часне виконання зам овлень.
В о д н о м у з цехів нам на
очі по тр апи л о кілька неве­
личких плакатів, щ о р о з п о ­
відали п р о іс т о р ію з д во м а
ослами. С п о ч а т к у тварини з
апетитом д ивляться кож ен
на с в о ю купу сіна. П отім
вони н ам агаю ться д о тя гн у ­
тися д о сіна, але заваж ає
м отузка, яка м іц н о з в ’язує
їх. Знесилені, голодні, вони
сід аю ть п о р уч і починаю ть
м іркувати, потім р а з о м з ’ї­
д а ю ть о д н у купу сіна, а за
н е ю — другу. О с ь таким, на
д у м к у авторів плаката, п о ­
винне бути сп івр о б ітн и ц тво
м іж п ід п р и є м ц я м и і р о б іт­
никами. Всі вони, мовляв,
з в ’язані о д н іє ю м о т у з к о ю —
ви р об ни цтвом , і то м у най­
к р а щ е йти в спільній у п р я ж ­
ці. Ш к о д а тільки, щ о автори
ц ь о го у го д о в с ь к о го плаката
не показали, в чию ки ш е н ю
йде д о д а тк о в а вартість,
с тв о р ю в а н а аж ніяк не під ­
приєм цям и, а робітникам и.
Н а м показал и також ве р ­
стати, о б л ад нані а л м азним и
ш л іф увал ьни м и кругам и, ви­
готовл еним и в Рад ян ськом у
С о ю зі, і підкреслили, щ о во­
ни за с в о є ю якістю значно
кр а щ і за ам ериканські, за­
хід н о н ім е ц ь кі та бельгійські.
220
В с в о ю чергу ф ір м а « М ік ­
рон» постачає д о б р е устат­
кування для н а ш о ї країни.
— М и м а є м о д ілові з в ’яз­
ки з С Р С Р з ш істд есятого
року, — р о з п о в ів пр е д ста в­
ник д ире кції. — С п ів р о б іт ­
ники ф ір м и три-чотири оа-
зи на рік їзд ять д о М о с к в и
для п р о д о в ж е н н я в за єм о в и ­
гідних контактів. Н ам д у ж е б
хотілося, щ о б вони р о з ш и ­
рялися й міцніли.
Та Ш в е й ц а р ія від о м а не
од ним и лише год инникам и
й верстатами. П а р о в і ту р б і­
ни й еле ктровози , д р у к а р ­
ські м аш ин и й оптичні п р и ­
лади, е ле ктроте хнічне й м е ­
дичне устаткування — все
це також ви роб ля ється тут
і має ш и роки й попит у за­
р убіж н и х країнах.
Одним з найбільш их у люди, д остатки яких обч и с­
світі ко н ц е р н ів виробни­
цтва п р о д о в о л ь ч и х товарів
є ш ве й царськи й «Нестле».
Знаменита Бангофштра
ссе, кожен квадратним
метр якої коштує 45 ти­
сяч франків
Ш ок ол ад , м олоко, вершки,
сир та інші про д укти з м а р ­
кою «Зроблено в Ш вейца­
рії», я зустрічав на прилав­
ках м агазинів навіть в Таї­
ланді та Лаосі.
А тепер щ е пр о о д н у д у­
же п р и б утко ву галузь ш вей­
ц а р с ьк о го експорту, про
яку, правда, не згад ую ть
д овід ники й рекл ам ні п р о ­
спекти.
...Вздовж бе р е га Ц ю р іх ­
ськ о го о з е р а в районі Цу-
м ікон п р о сто се р е д лісу
розта ш ува л и сь р о зк іш н і віл­
ли. Тут м о ж н а побачити аку­
ратні м айд анчики для гри в
гольф і поло, елегантних
верш ників, які га р ц ю ю ть на
баских конях по ш осе і при­
м у ш у ю ть гальм увати авто­
машини...
У районі Ц у м ік о н живуть
л ю ю ть с я багатьм а м іл ьй он а ­
ми і навіть м іл ьяр д ам и
ф ранків. С е р е д них чи не
од не з перш их м ісць нале­
жить род и ні Бю рле, власни­
ці в с е с в ітн ь о в ід о м о го кон­
ц е р н у з б р о ї « Е р л ік о н -Б ю р -
ле». М а й ж е з 80-ти його за­
водів в різні кінці світу
йдуть танки, військові літа­
ки, ракети й р а д іол о кацій н і
установки, гарм ати й м ін о ­
мети. К онцер н, я к о м у так ож
належ ить по над 90 ф ір м у
зар уб іж н и х країнах, є од н и м
з головних постачальників
з б р о ї для Н А Т О . К олись р о ­
дина Б ю р л е зазд р и л а все­
м о гу тн ьо м у Круппу, с ь о г о ­
дні вона вж е о бігн ала його.
Кілька років то м у ім ’я
Д ітр іха Б ю р л е — глави «Ер -
лікона» д осить часто зга д у ­
валося на стор інках світо во ї
преси. Щ е б пак! О д и н з
найбагатш их ш ве йцарців,
полковник ге н е р а л ь н ого
ш табу потрапив на лаву під ­
судних. Й о го зви н у ва ч у ва ­
ли в н е законній торгівлі
з б р о є ю і п ід р о б ц і від п о в ід ­
них д окум ентів.
Річ у тому, щ о в Ш в е й ц а ­
рії діє законод авство, за
яким з а б о р о н е н о вивозити
військові м атер іал и до
країн, щ о п е р е б у в а ю т ь в
стані війни, а б о в райони,
де існує з а гр о з а виникнен­
ня війни. А Б ю р л е за час з
1963 по 1968 рік пр о д ав вій­
с ь к о в о ї техніки в П івд енн у
Род е зію , Ізраїль, Грецію , Н і­
герію , С а у д ів с ь к у А р а в ію та
інші країни на кругл е ньку
сум у в 88,7 м іл ьй он а ш ве й­
царських ф ранків. К р ім то ­
го, кон ц е р н посилав своїх
інструкторів, щ о на м ісці
вчили користуватися збр оєю .
В л ю то м у 1972 р о к у в Ж е ­
неві по те л еб а ч ен н ю б у л о
п о ка за н о ф ільм, знятий в Після літнього випасу в ціонал ь - цайтунг». О станні
Лаосі англійським и о п е р а то ­ горах вівці повертаю ть­ вибори, які відбулися 1971
рами, де з д о к у м е н т а л ь н о ю ся до своїх господарів.
року, істотних зм ін не при­
д о с то в ір н істю п ід тв е р д ж у в а ­ несли. О тж е, д е м о к р а тія
лося, щ о літаки «П ілатус д е м о кр а тіє ю , а гр ош і п о­
П о р те р » к о н ц е р н у «Е рлікон» над усе.
в и к ор и стовую ть ся в боях
проти патріотів. ті», її п р е зи д ен та м ісцева
П р о те ш ве й ц а р ськ а Ф е - пре са часто називає «вось­
м іда не наваж илася с у в о р о мим чл е н ом Ф е д е р а л ь н о ї
покарати « б ізнесм ена № 1». ради», то б то в о с ь м и м м ін і­ Гості і...
Б ю р л е дістав... вісім м іс я ­ стром . Д о то го ж п р е з и ­ гості
ців у м о в н о го у в ’язнення і дент спілки має своє постій­
сплатив 20 тисяч ш в е й ц а р ­ не б ю р о у Ф е д е р а л ь н о м у
ських ф ранків ш траф у. Палаці, д е засідає у р я д і « Ш ве й ц ар ія надає ш и р о к і
парламент. м о ж л и вості ви б о р у всім
Н ам не р а з д о во д и л о ся
своїм гостям, — напи­
чути, щ о в о ф іц ій н о м у Б е р ­ В с а м о м у парл ам енті теж
сано в о д н о м у з численних
ні не р обл ять ж о д н о го к р о ­ чим ал о пред ставників вели­
рекл ам них проспектів. — У
ку б е з п о п е р е д н ь о го п о го д ­ ко го бізнесу. «114 па р л а м е н ­
нас ін о зе м е ц ь почувається
ж ення з так званим «п е р е д ­ таріїв є о д н о ч а сн о членам и
як вдом а».
містям». У п е р е д м істі сто­ ад м іністративни х рад при­
лиці р о зта ш у ва л а ся р е зи ­ ватних підприєм ств», — під ­ Д ійсно, д о туристів, щ о
д е нція « Ш в е й ц а р с ь к о ї спіл­ к р е сл ю в ал а восени 1970 р о ­ пр и їзд я ть с ю д и з різних кін­
ки торгівлі й п р о м и с л о в о с - ку ба зе л ь сь ка газета «Н а- ців світу і зал и ш а ю ть тут

221
Іноземних робітників ви­
користовують в Швей­
царії на найважчих І
найгірше оплачуваних
роботах. На фото — іта­
лійські «гастарбайтери*
ремонтують залізничну
колію.
щ о р о к у понад три м іл ьяр д и
ш ве й цар ськи х ф ранків, став­
ляться з в е л и ко ю увагою .
...Близько 8 тисяч готелів
— великих і малих, ультра-
м о д е р н и х і стил ізован их під
старовину, д е о д н о ч а с н о м о ­
же розм істи ти ся чверть
м іл ьй она людей, а та к о ж ЗО
тисяч м аленьких затиш них
д е р е в ’яних б у д и н о ч к ів «ш а­
222
ле» і приватних пансіонатів наїдки і напої на буд ь-яки й
у горах і долинах. З р у ч н і смак. Безліч м агазинів і
засоби пе ре сування — літа­ д р іб н и х крам ничок. А р х і­
ки, к о м ф о р та б е л ьн і а в т о б у ­ тектурні п а м ’ятки різних
си, ш видкісні е ле ктропоїзди , е пох і часів. М іж н а р о д н і
а втом аш ини б у д ь -я к о ї м а р ­ м узичні к он ку р си і ф ести­
ки на прокат. Гірські зал із­ валі. Я скраві на р од н і свята.
ниці, ф унікулери, канатні Багаті к о л е к ц ії м узеїв. І го­
д ороги, які д а ю ть м о ж л и ­ ловне, чарівна природа, яку
вість пом ил уватися к р а с о ю д б а й л и во о б е рігаю ть, ви­
Альп, 300 п ід йом ників для н я тко во чисте повітря...
ам а тор ів л и ж н ого спорту. Все це р а з о м і привабл ю є
д о Ш в е й ц а р ії щ о р о к у м іл ь­
122 пасаж ирських пароп л ави
на 14 найбільш их озерах, йони л ю д ей р ізн о го д остат­
250 м іне рал ьн их д ж е р е л і ку, р ізн о го с о ц іа л ь н о го ста­
п о над 20 м о д н и х м іст-ку- новищ а.
рортів. К а ртяр ські клуби, П равда, є й інші гості. їх
рулетка, гральні автом ати називаю ть «гастарбайте ра­
різних систем і розм ір ів . ми». «700 тисяч інозем них
С ил а-сил е нна ресторанів, ба ­ робітн и ків робл ять свій вне­
рів, ш инків і каф е — д о р о ­ сок у національний п р и б у ­
гих і п о р ів н я н о деш евих, ток країни і о д е р ж у ю ть
с во ю частку с піл ьн о го д о ­
ходу», — читаєм о у то м у ж
р е к л ам н о м у проспекті.
В пер ш е ми зустр іл ися з
цими «гостям и» в Ц ю р іху .
Н ап р и кін ц і р о б о ч о г о дня в о ­
рота 1200 м ісцевих п ід п р и ­
ємств випускаю ть на вули­
ц ю натовпи людей. С е р е д
них — чим ало італійців, іс­
панців, греків, п о р тугал ьців
турків.
Ін о зе м н і р обітн ики тр у ­
дяться на завод ах і ф а б р и ­
ках, с п о р у д ж у ю ть будинки,
служ ать у готелях і р е сто ­
ранах, під м іта ю ть вулиці, пе­
р еносять вантажі, п р а ц ю ю ть
на полях. Без них ш в е й ц а р ­
ській е к о н о м іц і б у л о б д у ­
ж е скрутно, б о вони станов­
лять третину всіх зайнятих
у пр о м и сл овості і с іл ь с ь к о ­
м у господарстві.
«Гастарбайтерів» мож на
о д р а з у пізнати не лиш е за
націонал ьним и ознакам и,
вони завж ди б ід н о вд я гн е ­
ні, у них виснаж ені обличчя,
сум ні і якісь гол од ні очі.
Н ам так і не по щ асти л о п о ­
бачити веселих і щ асливих
с е р е д цих бідолах, щ о при­
їхали д о Ш в е й ц а р ії в п о ш у ­
ках ш м атка хліба для себе
і своїх сімей.
їх в и к о р и сто ву ю ть на най­
важчих, найш кід л ивіш их
найне бе зп еч ніш их роботах,
платять значно менш е, ніж
ш ве й царцям . Вони не м а ­
ю ть права на с оціа л ьн е за­
безпечення. Хворих або
тих, хто втратив п р а ц е з д а т­
ність вн асл ід ок н е щ а сн ого
випадку, хазяї нам агаю ться
ш ви д ш е здихатися. Як п р а ­
вило, «гастарбайтери» ту ­
ляться в старих будинках,
по збавл е них ком унальн их
вигод. їм за б о р о н е н о при­
возити з с о б о ю с ім ’ї, зай м а ­
тися п о л іти ч н ою або п р о ф ­
с п іл к о в о ю діяльністю , о р г а ­
нізовувати мітинги, браги
участь в д е м онстраціях. За
найм енш ий п ро яв н е в д о в о ­
лення існую чи м и порядка­
ми «бунтівників» висилаю ть
з Ш ве й ц а р ії.
Я кось пізн о ввечері ми
виріш или пройтись пе ре д
сном. Гірський к у р о р т Д а ­
вос вж е спав, вулиці були
бе зл ю д н і. Раптом десь зовсім
б л и зьк о почулась тиха ту ж ­
лива м ел од ія. М и заверн ул и
за ріг і побачил и на з а д в ір ­
ках о д н о го з м о д е р н и х го­
і телів д вох італійців. П р и ­
м остивш ись на п о р о ж н ь о м у
ящ ику, «гастарбайтери» спі­
вали п р о с в о ю гірку д ол ю .
Сприятливі
перспективи
Починаю чи свою р о зп о ­
відь п р о нове пр и м іщ е н н я
те л е ц е н тр у в Ц ю р іх у , Гвідо
Ф ре й , од ин з д и р е ктор ів
це н тр а л ь н о ї тел естуд ії
Ш ве й ц а р ії, сказав:
— Н е щ о д а в н о ми п е р е д а ­
ли по те л еб а ч ен н ю курс р о ­
с ій ської мови. І од н о ч а сн о
випустили в п р о д а ж п ід р у ч ­
ник д о нього. Тираж р о ­
зійш овся миттю...
Д ійсно, інтерес д о на ш ої
країни в Ш в е й ц а р ії — ве ­
ликий. Ц ікавл яться бу ква л ь ­
но всім — новинам и е к о н о ­
м іч н о го і к у л ьту р н о го життя,
д осягн е н н ям и науки і техні­
ки, у м о в а м и праці і в ід п о ­

- >1НС^ЗНГС A p p e fit
m
чинку рад янських
О д н а к тр е б а визнати, щ о
п е ре важ на більш ість ш ве й ­
лю дей.

ца р ців все щ е м а л о знає

п р о Радянський С о ю з. Д о в ­
гими р ока м и тут п о ш и р ю в а ­
— — ------------Т Т Л ___ лись різні вигадки й плітки
U n u b c r ltg ft s Handeln п р о наш у дійсність.
— Н а жаль, — сказав у
бесіді з нам и пре зид ент
Ш в е й ц а р с ь к о ї к о н ф е д е р ац ії
праці Н ел л о Челіо, — три ­
валий час від носини м іж на­
S o g c h rs nicht ?
ш им и кр аїнам и розвивал ися
досить повільно. Ч о м у сь
вваж алось, ніби не м о ж н а
вести д іал ог і під три м увати
S s A д о б р і взаєм ини м іж к р а їн а ­
t- U X
W it macbtn w ir's ? tetds ми з р ізн и м с о ц іа л ь н и м ла­
П CQX
>.«
ао.д« дом . З а р а з ми повинні лік­
h <u>■. відувати на ш а р ува н н я м и ну­
oc£
лого, ш ви д ш е над олуж ити
г *о « s
Ns прогаяне.
Gememsami в«
5
гw °s ■
О 2 П евні зм іни на к р а щ е ми
побачили на власні очі. Н а ­
j§SgS приклад, у б іб л іо те ц і В и щ о ї
Sgg ш коли е ко н о м іч н и х і с о ц і­
t
5»OSc альних наук у місті С а н кт-
В tide »ind lufnedco! '2o su Галені на стендах виставлені

223
 останні н о м е р и гр о м а д с ь к о -
політичних, л ітер атур ни х
наукових ж у р н а л ів СРСР.
С п ів р о б ітн и к и Д а в о с ь к о го
н а у к о в о -д о с л ід н о го інститу­
ту снігу і лавин у гор ах р о з ­
повід али п р о своТ зв 'я зк и з
р а д ян ськи м и вченими, з яки­
ми вони о б м ін ю ю т ь с я нау­
к о в о ю ін ф о р м а ц ією . У зна­
м е н и то м у м у зе ? тр ан сп ор ту
в Л ю ц е р н і м о ж н а побачити
ф ото гр а ф і? р ад янських ко с ­
монавтів, на к о л ь о р о в о м у
екр ані к о с м о р а м и д е м о н ­
струється політ рад янських
косм ічн их кораблів. «В 1973
р о ц і хо ч е м о влаш тувати тут
спе ц іа л ьн у вистдвку, пр и свя­
чену р ад янській к о с м о н а в ­
тиці», — сказав нам д и р е к ­
то р м у з е ю А. Вальдіс.
У н а й б іл ь ш о м у в Ш в е й ц а ­
рі? м іж н а р о д н о м у а е р о п о р ­
ту Кльотен ми зустріл и ве­
л ику гр уп у артистів В ел и ко­
го д р а м а ти ч н о го театру з
Л енінград а. В они по вер та л и ­
ся д о д о м у після успіш них
гастр ол ей і були зад о вол е н і
гостинним п р и й ом ом . М іс ­
цева преса д ала високу о ц ін ­
ку виступам митців з міста
над Н е в о ю і висловила за­
д о во л е н н я тим, щ о ш ве й­
ц а р с ь к о -р а д я н сь к і кул ьтурні
від носини м іц н ію ть з р оку
в рік.
Н а м б у л о п р и є м н о бачити
на д о р о га х Ш в е й ц а р і? м а ­
ленькі стр ім кі «Ж игулі», які
в З ахід ній Є в р о п і носять
назву «Лада». А в т о м о б іл і ці
зд о б ул и чим алу популяр­
ність і ?х о хо ч е купую ть.
Т орговельні від носини між
Рад ян ськи м С о ю з о м і Ш в е й ­
ц а р іє ю р озвивал ись в п о в о ­
єнний час на підставі угоди,
укл ад е но? 1948 р о к у і п е р е ­
глянуто? 1951. І де б м и не
бували, с к р ізь чули п о б а ­
224
ж ання д а л ьш о го р о з ш и р е н ­
і ня співробітництва. О с о б л и ­
ві наді? покладаю ться, з о к ­
рема, на виставку ш в е й ц а р ­
с ь к о го м а ш и н о б у д ув а н н я в
1973 р о ц і у М оскві.
Т орік у Б ерні у сп іш н о за ­
ве рш ил ися р а д я н с ь к о -ш в е й ­
ца р ськ і то р гов ел ьн і п е р е го ­
вори. В цей ж е час у Б р ю с ­
селі Ш в е й ц а р ія підписала
сп е ц іа л ь н у у го д у з є в р о п е й ­
ськи м «спільним р и н к ом »
п р о вільну то р гів л ю п р о ­
м и сл овим и товарами.
— А чи не озн а ча ти м е ця
угода, щ о Ш в е й ц а р ія п о тр а ­
пить в обійми, з яких ва ж ­
ко б у д е потім вирватися?—
запитали ми в Райм она
П робста, о д н о го з к е р ів н и ­
ків д е п а р та м е н ту торгівлі.
— Ні в як ом у разі, — ка­
те гор и чн о запевнив П робст,
— звичайно, наш і головні
то р гов ел ьн і партне ри — за­
хід н оєвр оп ей ські кра?ни.
О д н а к ми хоч е м о трим ати
від критим и д ве р і й вікна
для ш и р о к о ? торгівлі з усі­
ма. Д о то го ж ми р о з у м іє ­
мо, щ о «спільний ри н о к»—
о р га н іза ц ія не лиш е е к о н о ­
мічна, а й п е в н о ю м ір о ю п о ­
літична. Бути ?? п о в н о п р а в ­
ним ч л е н о м с уп е р е ч и л о б
наш ій трад иційній політиці
нейтралітету.
Щ о ж д о ш ве й ц а р с ьк о -
рад янських е кон ом іч н и х від ­
носин, — вів далі Райм он
П робст, — то у них д о б р і
перспективи. Ваш новий п ’я­
тирічний план пе ре дб ач ає
д ал ьш е збіл ьш ен ня в и р о б ­
ництва товарів ш и р о к о го
вжитку. Ш в е й ц а р ія м огла б
зр о б и ти в ц ю с п р а ву і свій
внесок.
Д л я багатьох ш ве й ца р ців
ц іл к о м очевидно, щ о йдеть­
ся не лиш е п р о р о з ш и р е н ­
ня е к о н о м іч н о го і кул ьтур­
ного с півробітни цтва з Ра­
д ян ськи м С о ю з о м та інш и­
ми соціал істичним и кра?на-
ми, а й п р о створе нн я д о б ­
ро зи чл и во го політичного
клім ату у відносинах між
Заходом і Сходом. Од
ш ве й ц а р ц ів нам не раз д о ­
вод илось чути, щ о свій тра­
диційний нейтралітет Ш ве й ­
ца р ія к р а щ е всього зм о г­
ла б зберегти в ум ов ах р о з ­
ряд ки нап руж е ності і зм іц ­
нення м и р у в Є вроп і. С а м е
то м у Ш в е й ц а р ія від р а зу під­
трим ала ід е ю скликання за­
гал ьно євро пе й сько ? наради
з питань бе зп еки й с п івр о ­
бітництва і, як підкреслив
генеральний секр е та р полі­
тичного д е п а р та м е н ту Ш ве й ­
царі? (м іністерства закор­
д он н и х справ), «візьм е в
н ь о м у найактивніш у й кон­
структивну участь».
•
К оли дивиш ся на Ш в е й ц а ­
р ію з б о р т у літака або ве р ­
тольота, здається, ніби пе­
ре гл яд аєш якісь гігантські
яскраві листівки. Та п о зн а ­
йом ивш ись бл иж че з ж ит­
тям кра?ни, починаєш р о з у ­
міти, щ о за зо в н іш н ь о ю іди­
лією часто кри ю ться свої
тур б оти і печалі. З плином
часу ламається багато в ік о ­
вих традицій. Ш в е й ц а р ц ів
усе б ільш е починає хвилю ­
вати те, щ о робиться в ін­
ших кра?нах. І справді, в наш
час н е м о ж л и во від го р о д и ти ­
ся від бу р хл и во го м іж на­
р о д н о го життя навіть висо­
ким и Ал ьпам и.
Валентин ЄРЕМЕНКО
 П е р ш і дві години присвя­
чені те о р ії — щ о таке р у ш ­
ниця, як її р о зібрати , п о ­
чистити й зібрати. П ісл я к о ­
р о т к о го п е р е п о ч и н к у почи­
наю ться практичні заняття:
с трільба по м іш енях, визна­
чення н а й ви гід н іш о ї точки
п р и ц іл ю ва н н я зал е ж н о від
того, чи «зд о б и ч » м ає бути
вбита, чи тільки поранена...
Н аш у у вагу привертає
кволе й мале, як на свій
вік, д е сяти річ не х л о п ’я. У
«тр е н ув ал ь н о м у п о хо д і» в о ­
но б у ква л ь н о згинається
навпіл під ва го ю ве л икої
руш ниці. Н е в зм о з і втри­
матися, зв е р та єм о с я д о м а ­
тері, м ісіс М а р г а р е т М о р е й ,
яка г о р д о спосте рігає за
«под вигам и» сина. «Як це
хапай руш ницю , вона наваж илася записати
свого м а л о го Р ічард а д о та­
ДИТИНКО! к о ї не зв и ча й н ої ш коли?»
— Щ о ви таке ка ж е те ?
Геть усі д р у зі м о го сина
А м е р и к а хво р а на насильство. Існування д о с к о ­ ход ять з батькам и на п о ­
нало о р га н ізо ва н и х гангстерських банд, зр о ста н ­ лю вання. Я не хочу, щ об
ня злочинності с е р е д м ол од і, факт, щ о 88 п р о ­ Річард с тр аж д ав на к о м п ­
центів ж ителів великих м іст бояться в е чор а м и лекс не повноцінності. До
виходити на вулицю ,— все це свідчить п р о вибух того ж ч о л о вік тр и м а є в д о ­
агресивності, яка п р о зи р а є кр ізь «н ор м ал ьн і» м а цілу к о л е к ц ію руш ниць.
звички «в и со ко ко н ку р е н тн о го » суспільства С Ш А . Вони р о зв іш ан і в н а ш о м у
Н и ж че р о з п о в ід а є м о п р о о д н у з таких «звичок», салоні, і хай с к о р іш е син
в якій під м а ш к а р о ю узви ч а єн о ї р о д и н н о ї п р а к ­ навчиться орудувати
тики п р и ховано культ насильства, щ о пр и щ е п - зб р о єю , цим м о ж н а за п о ­
лю ється м олоді. бігти н е щ а сл и во м у ви п а д ко ­
ві.
Такий а ргум ент висуваю ть
Чи д озвол и те ви своєм у з б р о є ю і який в ц ь о м у ри ­ звичайно батьки. їх н ю точку
д е ся ти р іч н о м у синові в о л о ­ зик?» — заявив кілька р о ­ зору п о д іл я ю ть ін стр ук то ­
діти й п е р іо д и ч н о ко р и с ту ­ ків то м у один з найвпливо- ри.
ватися с п р а в ж н ь о ю р у ш н и ­ віших південних сенаторів. — Я пи ш аю сь тим, щ о
ц е ю ве л икого калібру, то б ­ У результаті м а й ж е в усіх мені д овір и л и навчання д і­
то збр оєю , один постріл з штатах були створені с п е ц і­ тей,— каж е сер ж а н т Кід р.—
якої м о ж е звалити велику альні тренувальні табо ри Ц е дає зм о гу вберегти не
тварину, на м ісці вкласти для дітей і ю нацтва. Ін­ од н е м о л о д е ж иття від не­
л ю д и н у? с тр у к то р ам и п р а ц ю ю т ь в безпеки, яка прихована в
них, звичайно, поліцейські. невм інні повод ити ся із
В Європі таке запитання
М и відвідали один з та­ зб р о єю .
видалося б б е згл узд и м : ж о ­
ких та б о р ів у С а н -Х о с е в М олодь д осить легко
ден батько, ж о д н а мати не
Каліф орнії. Інструктор, с е р ­ сприйм ає те, чо го її навча­
п о д ар у є синові чи д оньці
ж ант Д о н К ід р — ф ахівець ють. М и впевнилися в ц ь о ­
вогне пал ьної з б р о ї з наго­
зі своєї справи: біл ь ш у ча­ му, с посте р ігаю чи за 14-річ-
ди десятиріччя. А коли й
стину життя він навчав ною Карен, щ о вперш е
трапиться хтось настільки
стрільби н о в о б р а н ц ів у д е р ­ прий ш ла д о тр е н у ва л ь н о го
б е зв ід по від а л ьн и й і вчинить
ж авній поліце йській школі. табору. С п о ч а т к у її кулі ле­
щ ось подібне, йом у на за­
Н ед іл ьн и м р а н к о м д о т а б о ­ тіли в білий світ, о д н а к піс­
ваді стануть численні р о з ­
р у п р и б ув а ю ть учні: кілька­ ля кіл ькагод ин них вп рав в о ­
п о р я д ж е н н я й правила.
д е сят хлопчаків і д ів ча ток у на вж е д осить часто влуча­
О днак у С п ол уч е н и х Ш та* с у п р о в о д і батьків. Рівно о ла в м іш ень.
тах справа стоїть інакше. д е в ’ятій починається тр е н у ­
«Ч о м у б не навчити на­ вання. Загальний курс р о з ­
ших дітей д о б р е володіти рахований на тиж день. Роланд Х'ЮГС

225
 «я.її
и*
Kg
х ffl
X
-JCC
н-е
>
ь->
Я X
ня
уЯ *JQ
о
л я
О к
о«

я
х2
CDо
НU
оІ
яо
я
о
оw
§Л
З”
о
jS«

v* оИ
«
я^
І”
о»№
Хо

ЛНДЖЕЙ БІНЬКОВСЬКИЙ Гукнув к о р и д о р н о г о і по­

просив принести е л е ктр о ка ­
мін.
— Д о б р е , сер, — від по­
вів він. — З а години дві,
а мож е, й за годину, при­

РАМАЗАН несу...
— Ні, — наполягав я. —
П ри не сіть зараз, бо я за­
м ерз.
— Сер, я — «роза». Я
вж е не м а ю сили, — п р о ­
ш епотів він. — Д озвольте,
я щ ось з'їм...
О бличчя с л у ж б о в ц ів в Л иш е за кілька годин я Н а м оє зд ивоване запи­
ка б у л ь с ь к о м у а ер о порту, збагнув, щ о гір ш о го часу тання, щ о це м ає означати,
які д осить н е д бал о глянули для візиту в А ф ган істан не він не м е нш зд ивовано
на м ій п а спор т і м іж н а р о д ­ м о ж н а б у л о й вибрати. Д о ­ відповів;
ну м е д и чн у картку, були волі нам илувавш ись с тр о ­ — Сер, рамазан!..
явно засм уче ні та виснаж е­ ка то ю картиною , яка від ­ З д а л е к у д ол инув звук гар­
ні. Ал е мені не спал о на кривалася з вікна с уч а с н о ­ м атного пострілу. То був
д у м к у п о в 'я за ти це з м у ­ го «П арк-го те лю », я від­ «топе шам», сигнал про за­
с ул ьм а н ськи м календарем . чув, що мені холодно. ве р ш ен н я щ е о д н о го дня

226
посту. П ісля д ва н а д ц я ти го ­
д и н н ої перерви, коли з а ­
б о р о н е н о їсти, пити, палити
й дивитися на ж інку, —
м о ж н а було, нареш ті, наки­
нутися на їжу. О ч і «боя»
р ад існо заблищ али, він
ш вид ко вийшов.
О тж е, я потрапив на р а ­
мазан, м ісяць великого м у ­
сул ьм анського посту, як ого
в Аф ганістані, де м улли
щ е м а ю ть значний вплив,
д о тр и м у ю ть с я досить с у в о ­
ро. П роте, я к щ о тисячу р о ­
ків тому, коли послідовники
п р о р о к а кочували пустеля­
ми А р а в ії та А ф р ики, р а ­
м азан м іг бути кор исним
звичаєм, бо готував д у ш у
й тіло д о частого г о л о д у ­
вання, то тепер він п е р е ­
творився на справж н ісіньке
лихо. Д ва д ц ять вісім днів
м айж е ц ілк ови тої д е з о р г а ­
ніза ції гр о м а д с ь к о го ж и т­
тя! Я виріш ив д овід атись в
адм іністратора, коли скін­
читься рам азан. Виявилося,
він ледве д охо д и в п о л о в и ­
ни. О тж е, к о ж н о го дня —
п р о тяго м двох тижнів, щ о
мені лиш алося тут п е р е б у ­
ти — всі зр и вати м уться
удосвіта з ліжка, аби п о ­
снідати, доки п р о л ун а є ра н ­
ковий «топе сагар». С л у ж ­
бовці в установах будуть
заспані, знесилені, люті на
цілий світ, та й п р а ц ю в а ти ­
муть вони тільки д о чо ти р ­
надцятої. Бо під час р а м а ­
зану зап р о ва д ж у єть ся ко­
роткий р об оч и й день, вже
після д р у го ї с л уж бов ці п о ­
вертаю ться д о д о м у і чека­
ю ть на «топе шам», який
пр о лунає бл и зьк о п ’ятої ве­
чора, щ одня на хвилину
раніш е, і дасть їм зм о гу
поїсти.
Іслам пр о ник в А ф г а н і­
стані до всіх сф е р життя.
Це він по збавив ж інку
л ю д ськи х прав. Ц е він тр и ­
валий час пе р е кр ивав шлях
до А ф ган істан у сучасним
наукам. Ц е він н е о д н о р а з о ­
во кидав кр аїну у вир кр и ­
вавої гр о м а д я н сь к о ї війни.
С ь о го д н і слуги ісламу, щ о
становлять м айж е 200-ти-
сячну арм ію , яка групується
д о вк о л а півтори тисячі м е ­
четей, м ед ресе, м авзол е їв
та інших культових закла­
дів, все щ е від ігр а ю ть в нок, — д вох великих і взає­
Аф ган істані велику роль.
М у с у л ь м а н с ь к е д ухівни цтво
о ф іц ій н о к о н тр о л ю є с у д о ­
чинство, а ра д а улемів, яку
о б и р а ю ть м улли й з а т в е р ­
д ж у є король, зд ій с н ю є на­
гляд за зак он од а вств ом .
М у л л и у тр и м ую ть в своїх
руках н а р о д н у освіту, вони
ц е н з у р у ю ть п е р іо д и чн і ви­
дання, кабул ьське р а д іо ­
мовлення, р е п е р ту а р к ін о ­
театрів. їхнє н е д р е м н е о к о
пильно стежить за д ія л ьн і­
стю д е рж ав н и х о рганів і
всіх гр ом ад ськи х інституцій.
Ці права п ід тв е р д ж у ю ть с я
від повід ним и па р а гр а ф а м и
кон ституції країни.
О д н а к з м ін ю ю т ь с я часи і
д уховна влада м улл стає
вже не та к о ю б е зм е ж н о ю ,
як півстоліття тому. Н а п р и ­
кінці д вад цятих р оків м у л ­
ли, о б у р е н і д е яким и з а х о ­
дам и короля А м а н ул л а ха
(наприклад, від криттям п е р ­
ш о ї в історії А ф ган іста н у
п о ч а тко во ї ш коли для д ів ­
чат), спр ом огл и ся за д о п о ­
м о го ю англійців учинити
заколот, щ о закінчився п о­
валенням короля. Та м и н у ­
ло с о р о к років, і 1959 р о ­
ку, коли уряд д озвол и в
ж інкам скинути чад ру
відкрити обл иччя (щ о б ул о
набагато с м іли віш е за н о ­
вовве де нн я А м а н ул л а ха )
мулли, хоч і не б е з с к р е г о ­
ту зубів, погод ил ися з цим.
М усульм анське д ухівни­
цтво і д осі залиш ається
н а й ко н се р ва ти вн іш о ю си­
л о ю Аф ган істану, хоч д е ­
хто, р о з у м ію ч и нові істо­
ричні віяння, д е м о н с тр у є
певну гнучкість мислення.
Й о го п ід тр и м ую ть п о м іщ и ­
ки. Ц я хитросплетена спіл­
ка має о д н у м ету — за­
бари кад увати А ф ган істан
від п р о гр е с и в н о ї дум ­
ки. А л е в галузі с о ц іа л ь ­
них р е ф о р м д у м ки с о ю з н и ­
ків р о зб іга ю ть с я. П р о г р а м а
духівництва оп ирається
б у д ь -я к о м у п р о гр е со ві
прагне зак он сер в ува ти ста­
рий лад, застарілі погляди
та звичаї. Ч е р е з це с о ю з ­
ники ч-ас від часу сваряться
м іж собою . Ц і чвари най­
частіш е виникаю ть з питань
освіти та е м а н си па ц ії ж і­
м о п о в ’язаних п р о б л е м А ф ­
ганістану.
М о л о д ь в А ф ган істані ж а ­
д іб н о тягнеться д о знань,
д о освіти. Я к щ о 1955 р о ­
ку на 100 тисяч аф ган­
ців пр и п а д а л о тільки 6 ш кіл
р ізн о го типу, то 1960 р о к у
їх б у л о вже 10. З а цей
п е р іо д кількість учнів з р о с ­
ла з 96 д о 169 тисяч, а
кількість студентів — з 660
д о 1440. М и не м а є м о д а ­
них на кінець м и н ул о го д е ­
сятиріччя, але мож на з
ц іл к о в и то ю під ста во ю при­
пустити, щ о ці циф ри на­
багато збільш ились. В ка­
б у л ьс ь к о м у університеті, як
сказав р е к то р С а їд А б д у л
К а д е р Вага, на 11 ф а кул ь ­
тетах вчиться 7 тисяч сту­
дентів. З них 15 п ро цен тів
дівчат.
Рамазан, м іс яц ь с у в о р о го
посту, став для багатьох
студентів н а го д о ю вислови­
ти те, щ о вони д у м а ю ть
про іслам і духівництво.
П іст за б о р о н я є курити, а
вони палили цигарки в усіх
публічних заклад ах і на ву­
лиці. П іст з а б о р о н я є їсти,
а вони йшли опівд н і д о р е ­
сторанів, і р ід к о де їм від­
і м овляли, бо власники з а ц і­
кавлені більш е заробити.
П іст з а б о р о н я є пити, іс­
лам взагалі з а б о р о н я є вж и­
вати алкогольні напої, а
студенти спокійно з ах о д и ­
ли д о барів у «П арк-го те -
лі» та «Спінстері», д о р е ­
с то р а н у «Кхібер», і з а м о в ­
ляли горіл ку або пиво.
А ж ось д ій ш л о д о ви-
буху.
Н а четвертий день р а м а ­
зану, 23 ж овтня 1971 р. в
їдальні к а б ул ьсь кого полі­
технічного інституту, який
ф о р м а л ь н о вваж ається ф і­
л ією університету, опівд н і
з ’явилося кілька студентів і
заж адали, щ о б їм дали хлі­
ба. Ч ерговий м ул л а в ід м о ­
вив, студенти наполягали на
своєму, зчинилася бійка.
і
Н аслідки були ж ахливі:
20 поранених, 3 вбитих.
М и н е час, і приписи ісла­
м у н е о д м ін н о п е р е тв о р я ть ­
ся на пил, як і лад, щ о свого
часу п о р о д и в їх.
Переклад з польської.
227
 за б о р о н е н і в роки ф аш изм у, тепер
набули особливої актуальності в
ум ов ах посилення руху за о б ’єднан­
ня всіх д е м окр а ти чн и х сил Ф РН .
«П осл ухай те червоне!» — таку
назву м ає альбом . Він містить не ли­
«ПОСЛУХАЙТЕ ш е нім ецькі, а й радянські пісні,
пісні м іж н а р о д н о г о роб ітн и чого
руху.
ЧЕРВОНЕ!» «За ці пісні запл ачен о к р о в ’ю, —
В иконавці політичних пісень пиш е п р о видання «П ле не ф е рл аг»
Ф р а н ц -Й о з е ф Д еген гард т, Д ітр іх газета «Ді варгайт». — Вони служ ать
Кіттнер, Ганс-Ернст Єгер, Д іт е р З ю - справі р о б ітн и ч о го класу».
в е р к р ю п стали ін іц іа то р а м и щ о р іч ­
них «Ф естивал ів ро б ітн и ч о ? пісні» у
місті Ессені. Ці ф естивалі п е р е тв о р и ­
лися на п о д ії м и сте ц ь к о го і г р о м а д ­
ськ о -п о л іти чн о го ж иття країни. Як МИСТЕЦТВО
пиш е газета « У н зе р е цайт», «бойові
пісні, вп ер ш е виконані на ессен­ МАКОНДЕ
ських фестивалях, дістали ш и р о к е
р о з п о в с ю д ж е н н я як важ лива зброя
Різьблення по чорному дереву —
д е м о к р а т и ч н о го руху, щ о р о зв и в а ­
вікова традиція африканського наро­
ється у Ф е д е р а ти в н ій р е сп убл іці і
ду маконде, що живе в двох районах
вж е має сво ї перш> досягнення».
континенту^ — на півдні Танзанії то
в північній частині Мозамбіку. Роки
М у зи ч н е вид авн ицтво «П л е не -
ф ерлаг» (Д о р т м у н д ) видало ал ьб ом
колоніального панування привели до
занепаду цього різновиду народного
платівок із записам и пісень, ви кону­
мистецтва, але не змогли його зни­
ваних на ессенських ф естивалях. Ч и­ щити.
м ал о цих пісень співали щ е в 20-ті і
на по чатку 30-х р оків у Н ім еччині,
під час м асови х м ітингів д е м о н с тр а ­
цій і свят, влаш товуваних к о м п а р т і­
єю, проф спіл кам и, м о л о д іж н и м и р о -

mol rot!
Festival
D s u t sc t e A rtMrtvflw dM
bw« mil
( r u u - J o M l D sgsn h srd t

H a n iu - O t l w Huscft
Kittnsr
L in m
H«n«is-£rnsi J s g s *
H an n as S t u U
Один з експонатів галереї в Дар-ес-
Dial»* Suvartirup Саламі.
und dan

Dta C o n ra d s
H am burger
S o n g g ru p p a
Уряд Танзанії вживає активних за­
МипсЪапа*
S o n g g ru p p a
ходів до відновлення і подальшого
розвитку стародавнього мистецтва
маконде. Тут створено державний
заклад «Нешнл артс оф Танзанія»
(HAT), який є водночас і дослідни­
цьким центром, що вивчає мистецтво
різьби, і центром учбовим, де готу­
ють нових майстрів, і центром, який
купує твори народних умільців і про­
дає їх на міжнародних аукціонах.
В танзанійській столиці Дар-ес-Са­
ламі відкрито галерею, в якій зібра-

228
но нимало творів різьбярів по чор­
ному дереву. Експозиція, як пише
газета «Стандард», свідчить, що в
творчості різьбярів головне місце
посідають теми з життя африкан­
ських селян, а також теми, пов’язані
з антиколоніальним визвольним ру­
хом. Серед виставлених творів чи­
мало таких, які виходять з традиції
старовинної маски, та міфологічноІ
алегорії.

ТЕАТР
«ЕЛЬ ГАЛЛОН»
«Ель галпон» буквально означає
«комора» Раніше це справді була
комора, а тепер тут зал для гляда­
чів на 150 місць з невеликою сце­
ною, приміщення для акторів, фойє
і навіть окремий зал для репетицій.
Тут міститься найкращий в Уругваї
самодіяльний робітничий театр.
Кілька років тому уругвайський
театральний режисер Педро Гонса­
лес зібрав навколо себе десятеро
талановитих аматорів — переважно
робітників та клерків. Він залучив
до цієї справи ще двох своїх колег-
акторів. Так було покладено поча­
ток незвичайному, справді народно­
му театрові в Монтевідео. Придбали
старе приміщення, добровольці —
муляри, теслярі, художники — без­
платно переобладнали його у віль­
ний від роботи час.
Першою виставою театру була
«Матінка Кураж та її діти» Брехта.
Головну роль виконала негритянка,
швачка Оділія Домінгес. Нині в ре­
пертуарі театру понад двадцять ви­
став — твори класики й сучасних
драматургів різних країн.
«НАД ЧИМ
ВИ ПРАЦЮЄТЕ?»
Під такою рубрикою газета
«Нойєс Дойчланд» друкує інтер­
в’ю з письменниками, художника­
ми, митцями театру й кіно. На за­
питання кореспондента відповіла
й Анна Зегерс.
«Я тепер працюю над новою
Анна Зегерс за роботою.
збіркою оповідань «Дивні зустрі­
чі» Йдеться про три зовсім різні
оповідання, в основу яких, проте,
покладено одну спільну рису: в
кожному розповідається про див­
ну, навіть, можна сказати, зовсім
незвичайну зустріч».
Анна Зегерс — майстер рома­
ну, останнім часом виявляє інте­
рес до жанру новели. Подібно до
збірки оповідань «Сила слабких»,
виданої кілька років тому, «Див­
ні зустрічі» також відтворювати­
муть події, учасницею яких була
письменниця.
Нова книга Анни Зегерс вийде
у видавництві «Ауфбау».
50 ро л ей
В ТЕАТРІ І КІНО
Індивідуальність акторки виховав
театр. Коли Барбара Вжесінська на­
вчалася на другому курсі театраль­
ного інституту (тоді їй було вісім­
надцять років), відомий режисер Ак-
сер доручив їй роль у п’єсі Ануя
«Запрошення до замку». Дебют був
щасливим, і акторку ангажував

229
 один із найкращих столичних теат­
рів, де вона грає й досі. За ці роки
Барбара Вжесінська виступила май­
же у 50 ролях Особлизо дорогі для
неї образ Джейн — представниці
«сердитих молодих людей» у п’єсі
Осборна и «Мюзик-хол» та роль мо­
лоденької дружини в п’єсі Олбі
«Хто боїться Вірджінії Вулф?»
Барбара Вжесінська в ролі Марини
у фільмі «Весілля» Вайди.
Вжесінська дебютувала у 1958 ро­
ці в кіно, зігравши головну роль у
фільмі «Двоє з великої ріки».
її першою серйозною кінороллю
був образ Анни у відомому фільмі
Зануссі «Структура кристала».
Минулого року Вжесінська працю­
вала відразу над трьома великими
ролями, серед яких варто відзначи­
ти образ коханої Міколая Коперни­
ка — Анни Шеллінг у фільмі Єви
га Чеслава Петельських «Коперник»
— У цьому фільмі. — говорить
Вжесінська, — мені працювалося д у­
же цікаво і водночас важко. Моя
роль охоплює 15-річний період. Спо­
чатку я граю щасливу молоду жін­
ку. потім літню і, нарешті, стару. Моя
героїня — дочка багатого городянина,
вона добровільно відмовляється від
230
забезпеченого життя, вигідної партії
і їде в село, де веде господарство
простого священика. На свій страх і
риск жінка насмілюється порушити
закони тодішнього суспільства...
Недавно Барбара Вжесінська зня­
лася у фільмі Вайди «Весілля» за
п’єсою Виспянського.
НЕДУГА
ГАЛЛІСТЛЯ
М а р тін В ал ьзер — письменник,
чия творчість викликає у Ф Р Н с е р ­
йозні суперечки. Так сталося і з но­
вим р о м а н о м В ал ьзер а «Н едуга Гал-
лістля».
...Йозеф Георг Галлістль, д р іб н о ­
б у р ж уа зн и й інтелігент, письменник,
від імені як ого ведеться розповід ь.
І, як слуш но пиш е Ганнес Ш т ю ц у
газеті « У н зе р е цайт», очевидно, чи­
м ал о інтелігентів побачили в ньом у
самих себе. С а м е то м у М а р тін а Валь­
зера і його новий твір від р а зу ата
кували такі газети, як «Ді вельт»
Ш п р інге ра, орган партії Ш тр ауса
«Байєрн-курір», неонацістська « Д о й ­
че нахріхтен». Н ед уга героя ром а н у
має досить виразні симптом и. Це
д уховна п о р о ж н е ч а і заш карублість,
страх пе ре д м айбутнім , невм іння
правильно осмислити навколиш ні с о­
ціальні явища. Н ед уга Й о зе ф а Г е о р ­
га Галлістля при звод и ть д о с е р й о з­
ного » д у ж е н е б е зп е ч н о го для героя
усклад нення — він потрапл яє в табір
реакції.
М а р тін В ал ьзер н а кре слю є єдиний
зірний шлях «лікування» свого ге­
роя: інтелігент м усить ш укати шлях
до народу, насам перед, д о роб ітн и ­
чого класу.
С а м е цей ви сновок М а р тін а Валь­
зера і викликав інси н уації проти
нього з б о к у реакційн их кіл Ф РН .
МАЛЮНКИ
РОССА СТІВЕНА
У Центральній картинній галереї
Нью-Йорка експонувалася твори
американського художника Росса
Стівена.

Сучасний ковбой (ліворуч). Онука
індіанця.
На думку оглядача «Дейлі уорлд»
Вілла Ендрюса, малюнки Росса Сті-
вена позначає глибока правдивість,
у них підкреслена своєрідність ланд­
шафтів та побуту південно-західних
штатів США.
Ковбої на колишньому Дикому Заході.
Тематика митця — не старий, а су­
часний Захід країни, і герої — су­
часні ковбої та індіанці, що живуть у
пустелях та гірських селищах. У
портретах індіанців підкреслюється
почуття високої гідності, притаманне
аборигенам Америки.
МАШИНА
СМЕРТІ
Ці два фільми, що засвідчують
розмежування двох течій в амери­
канській кінематографії — тради­
ційної і «незалежної», — викрива­
ють, власне, одне й те саме лихо —
ретельно змонтовану імперіалістичну
машину смерті.
Перший з них — «Штам Андро-
меди» — твір досвідченого, проте
нерівного у своїй творчості режисе­
ра Роберта Уайза, зроблений у на­
уково-фантастичному жанрі, ефек­
тивність якого митець використовує
для аргументації своєї цікавої тези.
Роберт Уайз має нахил до роман­
тичної поетики.
Загадкова капсула, що прилетіла
з космічного простору, сіє смерть у
глухому селі Арізони. Негайно за­
прошують чотирьох учених, надаю­
чи в їх розпорядження підземну
лабораторію, електронну апаратуру
і двох піддослідних, що залишилися
в живих після епідемії — немовля і
старого п’яницю. Нарешті, дослідни­
ки знаходять у капсулі мікроорганіз­
ми (вони їх позначають назвою
«Штам Андзомеди»), які множаться і
. нищать усе живе. Розпочинається
змагання зі Смертю.
Вчені дізнаються, що їх шефи ма­
ють до цього дослідження не тіль­
ки науковий інтерес. У смертоносній
«Андромеді» вони бачать ефективну
зброю бактеріологічної війни.
Алегорія Уайза досить прозора.
Думки автора чи не найрельєфніше
виступають у гострих діалогах між
ученими і політиками, для яких доля
всього людства важить менше, ніж
їх агресивні проекти. Ми добре ро­
зуміємо, яку реальність має на увазі
Уайз. Його метафора спрямована
проти тієї самої дійсності, яку не­
двозначною мовою документального
кіно викрив Поль Рондер.
«По одному члену родини» —
другий фільм 32-річного режисера
Поля Рондера — є типовим для по­
літичного кіно. Ця стрічка належить,
як визнав сам автор, до пошире­
ного останнім часом на Заході
жанру «фільму-свідчення». Але вона
не є репортажем, хоч і становить
собою мозаїку інтерв’ю, між якими
вкраплені кадри з кінохроніки. Це
231
 кіноанкета, де важить кожний погляд,
кожний жест.
Кожна з трьох американських ро­
дин — негритянська, єврейська та
італійська — втратила сина. Простими
і схвильованими словами оповідають
ці люди свою трагедію. Син Мачедо-
ніо, Карміне, був убитий у В’єтнамі,
Філліп — студент негр — під час
демонстрації проти ескалації війни у
В’єтнамі, дев’ятнадцятирічний Алісон
Краузе — під час маніфестації в уні­
верситеті.
Невправні, але зворушливі люби­
тельські фільми, фото, що стали сі­
мейними реліквіями, розповідають
про життя тих, кого вже немає на
світі.
Обравши саме ці сім’ї, різні за вг
рою, за походженням, за соціаль­
ною приналежністю, Рондер ніби
хотів підкреслити, що загибель юна­
ків — не безглузда випадковість.
Вони жертви політики расизму, мілі­
таризму, зненависті до інакомисля­
чих.
Рондер показує, як американська
трагедія обертається лихом і для не-
американців. З кадрів кінохроніки
дивляться на нас скорботними очима Жан Еффель.
в’єтнамські матері. Кадри ці страхіт­
ливі, але Рондер підпорядковує їх
своїй концепції і вмонтовує у фільм Якщо ви політичний художник,
так, що твір назагал стає гімном жит­ це значить, що вашою головною
тю, розуму, справедливості. рушійною силою є політика. Ви
живете своєю добою, її долею.
Важко відповісти нз запитання,
СВІТ чи правильно ти обрав свій шлях.
Але у мене ніколи не було ін­
ЖАНА ЕФФЕЛЯ ших прагнень, крім нездоланного
потягу до малювання.
«У нас у Франції ми не маємо Я сам добровільно образ свою
школи, яка б виховувала політич­ долю. Я знаю, що не можна про­
них карикатуристів, — говорить жити двох життів, але якби я ще
Жан Еффель. — Такої дисциплі­ раз народився, то знову став би
ни немає ані в Академії мистецтв, карикатуристом».
ані в інших учбових закладах. На світі небагато таких роман­
Щоб стати у Франції карикатури­ тичних місць, як гостинне ательє
стом, треба дуже цього хотіти. Це у будинку в Латинському кварталі
вимагає волі, самозречення, по­ Парижа. З одного боку завжди ви­
в’язане з безліччю турбот. руюча, обліплена плакатами Ака­
Вічне питання — що малювати? демія мистецтв, з другого — Се­
— для карикатуриста звучить так на, а за нею Лувр У цьому ате­
само, як і для письменника, — льє ви завжди зустрічаєтесь із
про що писати? Створити можна сміхом — його випромінюють і
будь-що. Написати вірш, роман, свіжі малюнки — для «Юмані-
статтю. Важливо знати — для чо­ те-діманш» та інших видань, і
го. І малюнок на одну і ту ж те­ обличчя нестаріючого митця. У
му може служити різним цілям. відвідувача відразу ж з’являєть­
ся відчуття ніби він відкрив для
себе новий світ. Тут знайомишся
з Еффелем-людиною, його лагід­
ною, а іноді й глузливою посміш
кою. з його світосприйманням.
Тут дізнаєшся про його життя,

232

мистецтво і, звичайно, про полі­
тику, яка стала його долею.
Сам художник вважає себе жур­
налістом. Французькою мовою
слово «жур» — означає «день».
«Отже, журналіст, як і робітник,
повинен працювати щодня», —
жартує художник.
Еффель — надзвичайно чутли­
ва людина. Кожен крок реакції
він сприймає з ненавистю. З бо­
лем реагує аг неї і... сміється.
Світ він стилізує у формі вічної
гри «раю» і «пекла», але «Створен­
ня світу» — відомий цикл ма­
люнків, що у тисячах примірників
облетів весь світ, — це щось біль­
ше, ніж гра. У ньому — філосо­
фія Еффеля, його віра в людей,
світ його бажань і дитячих мрій.
Плакат Жана Еффеля: «За Європу
робітників, а НЕ фінансистів!»
«Чи дає мені радість мій труд?
Я не маю на увазі ту невимовну
радість, коли ти знаєш, що тобі
пощастило зробити щось велике.
Я працюю день у день, і у мене
багато, так би мовити, щоденних
малих радостей Художник мого
фаху рідко створює щось довго­
вічне. Я вважаю для себе за ща-
стя, що мої малюнки вже вийшли
кількома збірниками».
Для Еффеля карикатура завжди
була засобом перетворення світу.
Червоною стрічкою крізь його
творчість проходить ненависть до
фашизму. Він і почав з полковника
де ля Рока — ватажка французь­
ких фашистів, створивши серію
малюнків, що увійшли в усі хре­
стоматії політичної карикатури.
Як ніхто інший, він зобразив
страждання, що їх несе війна, а
коли війна скінчилася, він при­
святив свою творчість боротьбі за
мир.
Його плакат, зроблений перед
референдумом у Франції навесні
1972 року, сприяв тому, що міль­
йони французів підтримали Кому­
ністичну партію Франції і сказали
своє «Ні». Чи може бути мисте­
цтво дійовішим!
«Те, що я роблю, я вважаю
своєю політичною працею. Багато
моїх колег до політичних проблем
ставляться негативно. Вони їх про­
сто не розуміють. Мені вони зро­
зумілі. Це — питання мого особи­
стого погляду, мого ставлення до
світу».
ВИСТАВКА
ТЕАТРАЛЬНИХ
КОСТЮМІВ
Ц іка ва виставка націонал ьних теат­
ральних к о с тю м ів ф ун кц іо н у ва л а в
У лан-Б аторі. Вона р о зп о в іл а в ід від у­
вачам п р о е в о л ю ц ію ко с тю м ів у су­
часном у м о н го л ь с ь к о м у театрі, під­
валини як ого були закладені в 30-х
роках. У пе р ш і роки становлення те­
атру М Н Р, актори грали в п о б у т о в о м у
вбранні. Л и ш е на початку 40-х років,
під час р о б о ти над д во с е р ій н и м іс­
то ричним ф іл ь м о м «С тепові богати ­
рі», д о як о ї залучили гр уп у х у д о ж ­
ників і у м ільців з усієї країни, були
створені костю м и, щ о в найд рібніш их
деталях від повід ал и од ягові різних
верств М он гол ії.
В наступні роки худ ож ники п р о ­
д овж ува л и вводити в театральний на­
ціональний к о с тю м нові елементи.
233
ю н
СТОРІН!»

— В ід кол и в и н а й ш л и вогонь, п о в ітр я с та ­

«Шпільки», Польща. ло та к и м важ ким...
«Жівот», Чехословаччина.

234
«Доокола свята», Польща. «Дікобраз», Чехословаччина.

235
 Х а м іс Ф а й я д .— Поезії, № 9.

ЗМІСТ Ш ім б о р с ь к а В іс л а в а .— П оезії, № 4.

П Р О З А , Д Р А М А Т У Р Г ІЯ

ЖУРНАЛУ А б рагам с
ман. № 12.
П іте р .— На поклик волі. Ро­
В ан Акен П іт .— Поснулі собаки. По*
вість, № 2.
«ВСЕСВІТ» Бель Ге н р іх .— Груповий
мою. Роман, №№ 5 —7.
портрет з да­
Гоч Е д вард .— Я тебе всюди впізнаю. Опо­
ЗА 1972 РІК відання, № 11.
З а х ір Р а з ія С а д ж а д .— Фарби плачуть.
Оповідання, № 8.
Заковський Ге л ьм у т.— Судовий процес.
Оповідання. № 9.
Д ав и д ков Ів а н . — Кусень хліба для ман­
дрівника. Повість, № 6.
М а л а п а р т е К у р ц іо .— Капут. Роман, № 1.
М а р к е с Габ ріел ь Г а р с іа .— Полковникові
ніхто не пише. Повість; Чудесна клітка
Валтасара. Злодіїв у селі нема. Вдова
ДО 5 0 -Р ІЧ Ч Я У Т В О Р Е Н Н Я Монтіеля. Звичайний день. Оповідан­
ня, № 3.
СОЮ ЗУ РАД Я Н СЬК И Х Мі кеш Д ж о р д ж .— Як бути іноземцем. Гу­
С О Ц ІА Л ІС Т И Ч Н И Х Р Е С П У Б Л ІК мористична повість, № 11.
П а р а н д о в с ь к и й Я н . — Петрарка. Повість,
N° 10.
Цитадель дружби народів. №№ 8, 9, 10. Рейсе Корнеліо. — Святий. Оповідан­
«Радянський Союз моїми очима». Відпо­ ня. N ° 1.
віді письменників світу на міжнародну Р и г а Д ж о н .— Індіанець. П’єса, № 1.
анкету «Всесвіту», №№ 10. 11, 12. С а х н і Б г іш м .— Мати й годувальниця.
Під знаменом інтернаціоналізму, № 12. Оповідання, N° 8.
Поети світу славлять радянську землю. Словацька новела.
Н ік о л а с Гільєн. Радянський Союз; Геор­ Р уд о л ьф Я ш и н . Пора мідних облич; В л а-
гій Д ж агар о в . Свято; Л у їс Ф ю р н б е р г. О, дім ір М ін а ч. Маленький смуток для двох
осамотілих рук; Ган а Зе лінова. Повернен­
Йадянська землеї Е ж ен Гійєвік. Сонет;
ж о н О каї. Космічні ритми; Х а к ім о т о Кі- ня небажане; В ін цент Ш и к у л а . Мандуля;
м ін ар і. Пам’яті товариша Сато Мітіо. — П етер Я р о ш , Роса, куди не глянь, № 2.
Поезії, № 12. Т о м а н о в а М и р о сл а в а. — Срібна рівнина.
Ч у п р у н О. — Свято людства. № 12. Роман, №N*9 3, 4.
Трейсі В ір д ж ін ія .— Громовержець. Опо­
відання, № 10.
Фріш М а к с .— Китайський мур. Фарс, N° 4.
С У Ч А С Н А Л ІТ Е Р А Т У Р А Х ейлі А р т у р . — Готель. Роман, N°N*° 8, 9.
Ч е к к е р ін і С іл ьв ан о . — Коли минає гнів.
П О Е З ІЯ
Повість, № 11.
А п о л л ін е р Гій ом .— П оезії різних р о­
ків. № 8. ІЗ С К А Р Б Н И Ц І С В ІТ О В О Ї Л ІТ Е Р А Т У Р И
Б о б р о в сь к и й И о га н н е с.— П оезії, № 9.
Б р о н є в с ь к и й В л ад исл ав. — Поезії. № 12. Б а й р о н Д ж орд ж -Горд он. — Поезії. N° 5.
Б ереш Ш ан д ор . — Поезії. № 6. Н гуен Д ін ь Т ь єу .— Пам’яті героїв Кензуо-
Е л ю а р П о л ь .— П оезії різних років, N9 3. ка. Вірш, N ° 8.
З алж ірської франкомовної поезії. Поезія корейського середньовіччя.
Ж а н А м р у ш , М ох ам м ед Діб, Анрі Креа, Чве Ч х і Вон. У Тхак. Д р у ж и н а Лі Гака.
Ж а н С енак, № 10. Сон Хон. Тен Чер. Лі Х ва н , П а к Ін Но.
Із сучасної болгарської поезії. Х в а н Ч ін І. Кім Гван У к. Н евідом і а в т о ­
Д ора Габе, А т а н а с Д алчев, Ге ор гій Д ж а г а ­ ри, № 4.
ров, Л ю б о м и р Л евчев, А н д р е и Герм анов. Французькі майстри сонета.
Вірші, № 1. Ш а р л ь -М а р і Л е к о н т де Ліль. Ш а р л ь Бод­
Каталанська поезія. лер. А р м а н С ю л л і-П р ю д о м . Ж о з е -М а р ія
Ге р ау де Л іост, Ж осе п Кар нер , Ж осе п Се- де Ередіа. С те ф ан М алларм е. М о р іс Рол лі-
б астія Понс, К л е м ан ти с А р д е р іу , Ж осе п на, А н р і де Р еньє, Jvfe 9.
М. де С агар р а, Ж о а н С а л ь в а т -П а п а с е й т, Ш ел л і П е рсі Б і т і . — Поезії, N° 7.
М а р ія М анент, То м ас Гарсес, А г у с т і Б ар т-
ра. — Поезії, № 11.
Н езвал В ітєзсл ав . — Поезії, № 11.
Н еруд а П аб л о.— Поезії. № 11. Ж ИТТЯ І СЛОВО
Н ету А г у ш т ін ь ю . — Ніч. Плач Африки,
Контракт, Ми повернемось, № 5. СТАТТІ
Р іц о с Я н н іс .— Під тінню гори. Поема. № 6 .
С к а л а Ів а н . — Поезії, № 10 Благородне покликання, № 3.
Сучасні американські поети. В а с и л ь є в а І.— Народжена дійсністю , № 9.
Н енсі Віллард, Клод М ак-К е й , Ф е л ік с П о л ­ В е л и к о в сь к и й С.— Від анархічного бун­
лак, Д. А. Леві, Д ж он Бічер, М ер і Остін, тарства до моралістичного гуманіз­
Д еніс Левертов, Сем Ріс, В о р т Л онг, Соня му, № 8.
С анчес, Робе р т Блай, Е л ін о р В айл і, Л енор В яд ро Ш . — Полум’я дії та боротьби, № 12.
Кендл, Тю лі К упф ер б ер г, Н аом і Р іп л а н - Б у л а х о в с ь к а Ю .— Із спостереж ень над
скі, П о ль Весей, П іте р Л аф ар ж , Аллен польською поезією , № 2.
ж інзб ер г, Л енгстон Х ’юз, Теодор Ретке, Г а л и н с ь к а І.— Тридцяте видання «Дев’я­
Й еннет Петчен, Р о б е р т Л оуел л .— Пое­ ти оповідань Селінджера», N ° 3.
зії, № 2. Го л и ш е в а А . — Метт, Едді й сотні тисяч
Т а к у б о к у Іс ік а в а . — Поезії, N° 1. інших, № 11.

237
 Го н ча р О.— Курціо Малапарте, № 1. Гарасим чук Л . — Незвичайні пригоди сю­
Д и м и тр о в Г. — «Мистецтво мас і для ж етних схем (0. Ступель, М. Пилинський.
мас», № 6. Образи світової поезії в музиці. Київ,
Д рач І.— Сповідь Поля Елюара. № 3. 1971) . N ° 11.
Д рач І. — Пабло Неруда — корінь і кро­ Ге нієва К . — Симптом часу (П. X. Джон­
на. N° 11. сон. Дошка пошани. Лондон. 1970), № 2.
Е стрел а Р .— 3 нової каталанської пое­ Ж е р д и н ів с ь к а М . — Він не хотів убивати
зії, № 11. (Анна Марія Матуте. Сторожова вежа.
З а га й к е в и ч Н.— Юліан Кавалєц і його Барселона. 1971), № 7.
тематика, № 4.
З а т о н с ь к и й Д . — «Епічний стан», «епічний Ж и т н и к В . — Очима чеських митців (В. А.
простір» і сучасний роман на Заході, № 1. Моторний. Сторінки чеської Ленініани.
З а т о н с ь к и й Д. Творець «Групового порт­ Львів. 1970), № 7.
рета». № 7. З о р ів ч а к Р . — Англомовна збірка україн­
Ів а ш о в а В . — Нове в англійській літера­ ської прози («Оповідання Радянської
турі, № 1. України». Москва. 1970). № 5.
К а и н Ф .— Австрійські літературні тради­ К л и м енко Н . — Греція бореться (Андрій
ції, № 10. Білецький. Тетяна Чернишова. Правда за
К ам ен ова Д.— Синові болгарського наро­ гратами Київ. 1971). № 8.
ду. N ° 6. К л и м ч у к В. — Панорама сучасної поль­
К ам ю А . — Міф про Сізіфа. Листи до ні­ ської прози (В. Ведина. Современная
мецького друга, № 8. польская проза. Київ. 1971). N ° 7.
К а н ів с ь к а Ж .— Поезія Сомалі, № 7. М а т в ій ч у к М .— 3 поетичної криниці
К а р а н ф іл о в Є . — Деякі проблеми сучас­ братнього народу (Р. Ф. Кирчів. Україн­
ної болгарської белетристики, № 10. ський фольклор у польській літературі
К а р а с л а в о в Г. — Із спогадів про Георгія (період романтизму). Київ. 1971). № 6.
М аиф ет Г. — Музика прози (Иоганнес
Й.имитрова, № 6.
•аулі М .— На захист уміння оповіда­ Бобровський. Левінів млин. Литовські
ти, № 4. клавіри. Романи. Київ. 1971), № 3.
Келлер К. — Я не знаю народу благород­ Н а гір н и й М . — Сторінка історії (К.-Е.
нішого, № 12. Францоз. За правду. Роман. Київ, 1972),
К л и м ч у к В . — Від простого ченця, № 11. N ° 4.
К озовой М. — Творець нових відносин Н о в и к о в а М . — Книжка про живий пере­
між народами, № 11. кладацький процес (В. В. Коптілов. Ак­
К оп тіл о в В . — Переклад чи переспів? № 5. туальні питання українського худож ньо­
К о р у н е ц ь І.— І форма, і зміст. № 10. го перекладу. Київ, 1971). № 1.
К очуб ей Ю . — Шляхом боротьби. № 1. Пащ енко В . — Історичні романи П’єра
М а р ін е л ь й о X . — Про ленінські літера­ Гамарра (П’єр Гамарра. Тулузькі таємни­
турні заповіти, № 4. ці. Париж. 1967; Золото й кров. 1970.
Митець і час (Інтерв’ю з Людмилом Стоя- Париж). № 1.
новим), № 9. П о к а л ь ч у к Ю. — Віра в людину (В. Фолк­
М ой се єв І. — Співдружність пера і пенз­ нер. «Крадії» та інші твори. Київ.
ля. № 9. 1972) , N ° 10.
О л е к с ю к М . — На захист Країни Рад, N ° 7. С ал и га Т. — Народнопоетичні зв ’язки
О с я т и н ь с ь к и й В .— Міфологія успіху, № 2. (Визвольний рух слов’ян у народній пі­
П а в л е н к о В. — Співець Ірландії, N ° 8. сенній творчості XVII—XIX ст.). Київ,
П а в л и ч к о Д. — Крила людини, № 11. 1971), N ° 8.
П о к а л ь ч у к Ю .— На шляху до нової сві­
домості, № 4. С оловей Е. — Всупереч «відміреному ча­
П ’я н ов В . — У пош уках нового слова. № 10. сові» (Анна Зеленай. Подаровані дні.
Р я г у з о в а Г.— Трилогія Роже Шатоне. № 7. Вроцлав. 1966; Біля криниці. Варшава.
С а в ч е н к о Б . — Мова перекладу, № 5. 1967; Барометри на погану погоду. Вроц­
С е н ю к О. — Шляхи розвитку ш ведської лав. 1970), N ° 11.
прози. № 2. С те п о в и к Д. — Дослідження про Михайла
С а р а т о в с ь к и й В . — Ленінізм і культурна Бринського (Степан Гапак. Скульптор
спадщ ина, N ° 4. Михайло Брянський. Братіслава.
С а р а т о в с ь к и й В. — Наш сучасник Сер­ 1971). N ° 5.
вантес, N ° 10. С к у р а т о в с ь к и й В . — Корисне дослідження
Соколянський М .— Драматичний пам- (Н. Матузова. Празькі соціалістичні пись­
лет вчора і сьогодні, № 8. менники (Е. Е. Кіш. Р. Фукс, Ф. К. Вай-
ін к е л ст а й н С . — Сьогоденний американ­ скопф. Л. Фюрнберг). Літературні портре­
ський «інтелектуальний роман», № 5. ти. Київ. 1971). № 2.
Ч е р е в а те н к о Л .— «Це слово — людина» Х арито нов В .— Новаторство дослідника
(Про творчість И. Вобровського), № 9. (Т. Якимович. Молодий Золя. Київ.
Ч е р н и к І.— Анна Зегерс — теоретик літе­ 1971). N ° 6.
ратури і мистецтва, № 5 Ч а л и й Б .— Дві подорожі Василя Больша­
Черниш ова Т.— Тінь гори над Елла­ ка (В. Большак. Меседуан з флеронами.
дою, № 7. Київ. 1971). № 10.
Ш а й к е в и ч Б .— Джерело натхнення, № 12.
Ш к р о б и н е ц ь Ю . — «Двадцять п’ята година
доби» (Про поезію III. Вереша), № 6. У К Р А ЇН А І С В ІТ
Яценко Б . — Пам’яті Кавабата Ясуна-
рі, № 8. Б іл и к І.— Антологія українського опові­
дання (Сучасні українські оповідання.
РЕЦЕНЗІЇ Софія. 1971), N ° 1.
Б ор од іна І. — Важливий і конкретний
А в то м о н о в П. — Книга про бойове пар­ внесок. № 5.
тизанське товариство (Вячеслав Квітин- Бречак І. — Загони прямують на За­
ський. Фронт без тилу). № 11. хід. N °N ° 3. 4.
Б а к а н о в А . — Вісник театрального життя Б у л а х о в с ь к а Ю. — Павло Тичина. Поезії.
(Журнал «Театер дер цай». НДР. №№ і — (П. Тичина. Поезії. Варшава. 1969), № 9.
12. 1971), N ° 7. В а си л е н к о Л. — Іван Драч. «Дивоквіг».
Б р е й тб у р д Г. — Радість і гіркота повер­ (Братіслава. 1971), N ° 9.
нення (П’єтро Буттітта. Прокламація. Візит індійських друзів. N ° 5.
Мілан. 1970), N ° 11. Г у ц ь М — Віла-посестра в рідному краю,
Г а р а с и м ч у к Л . — Поезія за колючим дро­ N ° 8.
том (Журнал «Поетрі». Чікаго. Січень — Гу ц ь Г. — Уланд в українських перекла­
грудень 1971 року), МЬ 8. дах, № 11.

238
 Ж и т н и к В. — Іван Драч. Поезії (1. Драч. Ш а х о в а К. — Хортобадські гончарі. № 6,
Теліженське літо. Прага. 1964; Дівочі Ш а х о в а К. — Лукас Кранах Старший,
пальці. Прага. 1971), № 1. № 10 .
З а є ц ь Г. — Леонід Первомайський. «Чор­ Щ е р б а к А. — Знайомство з Жаком Бре­
ний брід» (Л. Первомайський. Чорний лем, № 5.
брід. Варшава. 1971). № 9.
Зарубіж на література на Україні. Рік Літературно-мистецька хроніка. №№ 1 —
1971. (Бібліографія). N ° 1. З, 5 — 7. 9. 10.
Іс л а ї 3. — Вічні пісні України. № 9.
Ів ан ь о І. — Григорій Сковорода — пере­
кладач. № 12. НА Р У Б Е Ж І ВОГНЮ
К а ч у р е н к о Ю. — Українська РСР і су­
часні міжнародні відносини, № 9. В ал ах Я. — Сайгонський комедіант, № 4.
К у б а ц ь к и й В. — Тарас Шевченко і поль­ В ейга А. — Фашизм без маски, № 5.
ський романтизм. N ° 3. Вер ест Г. — Багнети і троянди континен­
Л о эи н ськ и й І. — Вона загинула ЗО років ту. N° 1.
тому. № 6. Гаєк ї. — Чехословацька культура і світ.
Л о з и н с ь к и й І. — Владислав Бронєвський N° 2.
на Україні. № 12. Д авид о в Ю. — Батьки і діти в русі «но­
М іш л е й П. — Українські поети (Україн­
ські поети. Будапешт. 1972). N ° 9. вих лівих», jNb 3.
Н ал и в а й к о Д. — Києво-Могилянська Ака­ Д авидов Ю. — «Феномен Маклюена». № 7.
демія і Європа, № 7. Д м и тр у к К. — Під штандартом третього
Наші сучасники — Шевченко Пушкін. райху № 5.
Уїтмен. № 1. Є р о х ін А. — «Активний партнер», N ° 8 .
Н о в а к -Л и тв и н о в а Е. — Біля чорного бро­
ду. JVo 9 К озовой М. — Західна Європа — шляхи
О л ександ р ова Г. —Юрій Збанацький. «Ку­ й роздоріжж я, № 3.
рячий бог» (Ю. Збанацький. Курячий бог. К ор н є єв Л. — Сіоністський імперіалізм.
Берлін. 1971). № 1. N ° 3.
П о гр еб ен н и к Я. — Альфред Курелла. Пор­ Коротаєвський Г. — Соціалізм — наша
трети друзів. № 7. зброя, № 6.
С обко В. — Український тиждень в Ав­
стрії. № 2. Косач Ю. — Мишача метушня на кораблі
С обко В. — Українські вернісажі, N ° 4. блазнів, № 9.
Соловей Е. — «Пролетіли коні». Україн­ С ен к ев и ч Т. — Від хаосу до організації,
ська сучасна новела (Пролетіли коні. N ° 10.
Українська сучасна новела. Бухарест. Ч у п р у н О. — Кассандра вивчає екологію.
1971). N ° 1. N ° 8.
С те п о в и к Д. — Болгарські скульптури
Михайла Паращука. № 3. Щ е п а н ь с ь к и й Я. Ю. — «Бунтарство діт­
Українське тріо в Північній Америці. лахів», № 1.
N ° 6.
Ш а б л іо в с ь к и й Є. — Письменник-комуніст П А Н О Р А М А « В С Е С В ІТ У »
інтернаціоналіст. № 9.
Ш а х о в а К. — Юрій Щербак. Хроніка міс­ А д а м ч е в сь к и й П. — Чого хоче генерал
та Ярополя ( Ю. Щербак 3 хроніки міста Грівас. № 8.
Ярополя. Будапешт, 1971), № 1. А н т о н о в а В. — Пліска — найдавніша сто­
Ш а х о в а К. — Живий перегомін. N ° 3. лиця Болгарії, № 10.
Щ е р б ак Ю. — У побратимів, № 2. Б ай н В. — Закони... проти жінок. № 2.
Школа поетичного кінематографа, № 6. Белград 2000 року, № 6.
Ш кробинець Ю. — Вигострю. виточу «Блакитні мечі» з Мейсена, № 7.
зброю іскристу... № 8. Бульдозери в Газі, № 2.
Шляхи дружби. № 2. Б у р х а р д П. — Есмеральдерос, № . 6

В а й н т р а у б Б. — Безробіття і нетрі Глазго,

Ш ЛЯХИ М ИСТЕЦТВА
Валері П. — Вступ до методу Леонардо да
Вінчі, № 4.
В ерба І. — Слава Антуана Бурделя, №1 1 .
В об’єктиві Каса Ортхауза, № 6.
Г а к к е б у ш В. — Публіцистика і поезія на
польській сцені. № 7.
К а р е тн и к о в а І. — Єдина мета життя
N ° 5.
Кіномистецтво, яке живлять злидні і на­
дія, № 4.
М іго А. — Усмішка Ангкора, № 5.
М у с іє н к о О. — Ляльки й люди, № 9.
Нехай ненависть стане силою, № 2.
П а в л ов а Н. — Ернст Барлах — людина,
митець, № 7.
Паризькі мотиви Мішеля де Сервіля.
N ° 8.
П о л іщ у к М. — Париж Моріса Утрілло.
№ 9.
Ред ько К. — Пікассо, № 5.
С к у р а т о в с ь к и й В. — Мольєр. № 1.
С оло вй ова Н. — Лондон театральний,
N ° 9.
Тепліц К. Ш . — Зіграти самого себе, № 2.
Ф е р м іж ’є А. — Після ювілею. N ° 5.
N ° 2.
Винахідники велосипеда, № 10.
Г а р а с и м ч у к Л . —Квіти наркотичного зла,
N ° 7.
Гетель І. — Від Паньминьчжона до Пек-
тусана, № 10.
Гудолл Д. — Мої друзі — шимпанзе.
N ° 3.
Д есомбр Ж . — Чілійські двобої. № 9.
«Дефіцит», N ° 8.
Д ж іл іо М. Е. — Гнані голодом, № 8.
Діти Ольстеру. № 5.
«Етар» — болгарський скансен, № 5.
Король футбола розповідає, № 4.
Л огв и н Н. — Вирізьблено на камені. № 3.
М акд ауел л Б. — В штаті Орісса, № 2.
М а т в іи ч у к Н. — Постачальники шедеврів.
N ° 4.
М а х П, — Коротка зустріч з Марокко,
N ° 4.
М и х а й л е н к о В. — Арсенали в приватних
руках, № 6.
Найвеличніша видавнича епопея Аргенті-
ни, N ° 12.
Нескорена Ангола, № 7.
Нігерія шукає свій шлях, № 12.
Обережно, лікиї № 3.
Обличчя голоду, № 3.
О л іварі М. — Озеро Т ітік ак а . № 11.

239
 Останні солдати другої світової, № 10. Столиця бургундського вина, № 3.
Палац листоноші. № 4. Таб ар о Ж. — Я повернувся з Греції «чор­
П а л а м а р ч у к М. — Що побачив мій о б ’єк них полковників», № 11.
тив, № 4. Тель-авівські гангстери, № 2.
Пасинки суспільства, № 9. Тіоцо Е. — Лихо шведського суспільства,
Перші кроки Бангладеш, № 4. N ° 4.
Під перехресним вогнем. № 10. Фальшивомонетники. № \ .
П о л т о р а ц ь к и й Ол. — Цей злочинний Нью Ф р а й є р П. Г. — Смерть на всіх морях,
Йорк, № 7. № 6.
Приховані пружини агресії, № 2. Хто вбив Джо Зайферта, jYg 5.
Птахи ідуть на таран, № 7. Цеє В. — Квадратура сардінського кола,
ф он П у т к а м е р В. Д. — Сінта-ларгас з ка­ N° 10.
м’яного віку, № 7. Ціна хліба, № 1.
Рід Павелків, № 2. Ш вейцарські турботи, N ° 5.
Рослина благословенна й проклята, № 5 Школи просто неба. № 7.
Росте, але не старіє, № 12. Шлюб по-японськи. № 5.
Р у ссе л ь є р Г. М. — Я жив сер ед ескімосів, Шляхи до Мекки, № 5.
N ° 3. Світ будується, світ не спить. 1 — 12.
Свято угорської столиці, № 11. Звідусіль потроху №№ 1 — 8, 10.
С е р гіє н к о Л. — Смарагдовий острів. № 5. Веселі сторінки №№ 1 — 12.
С к а л а к К. — Китай — сьогодні, № 6.
СРСР — світові, № 12. О. Є. Корнійчук (некролог). № 6.

Г О Л О В Н И Й Р Е Д А К Т О Р Дмитро Павличко

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Андрій Білецький, Дмитро Білоус, Віра Дмитрук, Павло Загребельний,

Дмитро Затонський, Віктор Коптілов, Юрій Кочубей, Микола Лукаш,
Олег Микитенко (заст. г о л о в н о го р ед актор а), Воліна Пасічна, Леонід
Первомайський, Олексій Полторацький, Юрій Смолич, Тетяна Якимович.
В ідп овідал ьний сек р е тар Богдан Чайковський.
Х у д о ж н ій р е д а к то р Микола Коваленко.

«Весь м и р » 1973, № 1.
(на у к р а и н с к о м языке).
Л И Т Е Р А Т У Р Н О -Х У Д О Ж Е С Т В Е Н Н Ы Й И О Б Щ Е С Т В Е Н Н О -П О Л И Т И Ч Е С К И Й Ж УРНАЛ
О р г а н С о ю з а писателей У кр а и н ы и У к р а и н с к о го об щ е с тв а д р у ж б ы и кул ьтурной связи
с з а р у б е ж н ы м и странам и
Печат. физ. листов 15. Условн. неч. листов 19,5. Учет-изд. листов 20,24. Тираж 54090.
Цена 60 коп. Зак. 05761.

А д р е с а ре дакції: 252021, Київ-21, вул. Кірова, 34. Телефони: головний р е д а к то р —

93-13-18, секр е та р іа т — 93-06-13, відділи — 93-29-61. Рукописи обсягом до одного дру­
кованого аркуша не повертаються.

БФ 37312. Здано до набору 13. X. 1972 р. Підписано до друку 23/ХІ 1972 р. Формат
паперу 7 0 х 1 0 0 ‘/г Друк, фізичн. арк. 15. Умовних друк. арк. 19,5. Обл.-вид. арк.
20,24. Тираж 54090. Ціна 60 коп. Зам. 05761.

Ордена Леніна комбінат друку видавництва «Радянська Україна»,

Київ, Брест-Литовський проспект, 94.

240