Professional Documents
Culture Documents
Obmin Na Rizdvo
Obmin Na Rizdvo
Близнючки Чарлі та Касс Ґудвіни — схожі як дві краплі води, й обидві захоплюються
кулінарією та кондитерським мистецтвом. Проте кожна з них живе своїм життям.
Чарлі мешкає в Лос-Анджелесі та знімається в популярному кулінарному шоу «Солодке
та Солоне». А Касс керує сімейною «Пекарнею Вудберн» у рідному затишному містечку
Старлайт Пік. Та якось, саме напередодні Різдва — у найгарячіший робочий період для
обох дівчат, — Чарлі отримує струс мозку та перестає відчувати смаки й запахи. Тоді
дівчата роблять те, чого не робили вже багато років: міняються місцями. Вони
налаштовані допомогти одна одній залагодити найскладніші робочі справи, та поки й
не здогадуються, які виклики, знайомства і почуття принесе їм їхня затія.
У близнючок є дванадцять днів до Різдва, щоб знайти рецепт найсолодшого
святкового настрою. Проте чи вдасться їм досягнути щастя, не перетворивши обмін на
обман?..
Ця книга – художній твір. Усі імена, персонажі, місця та події є витвором уяви
авторів та художньою вигадкою. Будь-який збіг із реальними особами, живими чи
померлими, бізнес-компаніями чи організаціями, подіями або місцевостями є цілком
випадковим.
Усі права застережено. Жодна частина цього видання не може бути відтворена у
будь-якій формі й будь-якими засобами без попереднього письмового дозволу власника
авторських прав.
ISBN 978-617-8012-01-4
Copyright © 2021 by Karma Brown and Marissa Stapley
This edition published by arrangement with G.P.Putnam’s Sons, an imprint of Penguin
Publishing Group, a division of Penguin Random House LLC.
© ТОВ «КНИГОЛАВ», 2021
Меґґі Нокс
ОБМІН НА РІЗДВО
***
***
***
***
Люба Саро,
До вашого відома, у «Пекарні Вудберн» не раді ані вам, ані
жодній іншій людині, яка має стосунок до «Мейквеллза», бере
рецепти інших пекарень по всьому світу та перетворює їх на
непотріб, позбавлений смаку та оригінальності. І хоч ми й не
маємо змоги запатентувати наші рецепти, але тепер у мене
є доказ того, що ви плануєте їх поцупити, а це не надто
позитивно вплине на репутацію «Мейквеллза». Будьте певні: якщо
ви спробуєте використати хоча б один із наших рецептів, що
передавалися в родині з покоління в покоління і є зразком
неперевершено якісної випічки, яку неможливо відтворити
у масовому виробництві, то вам доведеться знову мати справу зі
мною.
Також мушу попередити, що, може, в інших спільнотах
«Мейквеллзу» й вдавалося увійти на ринок та забрати собі його
левову частку, та в Старлайт Піку на таке марно сподіватися.
Вам може здаватися, ніби ви добре знаєтеся на всіх аспектах
цього ринку, але ви не знаєте мого міста і точно не знаєте мою
пекарню.
На той час, коли Касс вийшла від Бретта, сонце було вже
високо в небі, промені проривалися крізь пухку ковдру снігових
хмар, що скупчилися над містом. Вони виглядали важкими,
готовими от-от скинути свій вміст. Але Касс бачила вже чимало
таких снігових бур, що приходили з гір, тому знала, що до
початку негоди в неї є трохи часу. Вона прямувала головною
вулицею, на розі звернула на вулицю Корнелія, де мешкала
Шерон. Касс натиснула на кнопку її дверного дзвоника.
— Касс, що ти тут робиш? — холодно запитала Шерон.
Цікаво, подумала Касс, скільки ж мостів встигла спалити Чарлі,
поки її тут не було?
— Не проти, якщо я на хвилинку зайду? — запитала Касс.
Вона швидко розповіла про їхній з сестрою обмін, але Шерон
її розповідь не зворушила.
— Не можу повірити, що ви досі граєтеся в ці ігри, —
пирхнула вона. — Шкода, що тут немає наших шкільних друзів,
які могли б це засвідчити. Деякі речі, мабуть, ніколи не
змінюються.
Касс точно пам’ятала, що у них із Шерон ніколи не було
спільних друзів, але вирішила не загострювати на цьому уваги
й одразу перейти до важливіших тем.
— Цього разу ми зробили висновки. І вибач мені за
непорозуміння, що трапилися тут за моєї відсутності. Але хочу,
щоб ти знала: нам із Чарлі довелося чимало пережити впродовж
останніх днів. Я чула, що і тобі теж. Саме тому я й прийшла.
Я дізналася, що ти починаєш виробництво собачого печива?
І плануєш пекти його з тіста на заквасці? Я щойно була у Бретта,
і вже на вулиці він обмовився, що в тебе навіть є власна
закваска.
Вираз обличчя Шерон із недовірливого змінився на гордий.
Вона підхопилася до холодильника, відкрила його — й лоток за
лотком почала діставати звідти собаче печиво.
— Так і є. Компанія називається «Собака Вожáка», і відтепер,
коли в мене є власна закваска, моє печиво стане ще кращим. Не
сумніваюся, що Джейк розповідав тобі, як його Бонні обожнює
мої ласощі з куркумою.
Касс скривилася.
— Ласощі з куркумою?
— Ох, точно. Джейк же не міг тобі розповісти, він, певно,
розповів Чарлі. Ти ж знаєш, що між ним і Чарлі дещо є, га? —
Шерон впустила лоток на стільницю й охнула. — О господи боже
мій, а він взагалі знає, що ти Касс, а Чарлі — Чарлі, і що… О
матінко рідна.
Касс не могла й слова мовити. Ну що ж, це пояснює їхню
дивну розмову з Джейком перед входом у пекарню. Але з цим
вона розбереться пізніше, а зараз треба знову зосередитися на
Шерон.
— Шерон, пам’ятаєш, ти сказала, що деякі речі ніколи не
змінюються? Ти мала на увазі нас із сестрою, бо ми й досі, у свої
двадцять вісім, міняємося місцями. Знаєш… те саме стосується,
мабуть, і тебе… — Насправді це було зовсім не в її стилі — ось
так просто взяти й виголосити неприємну правду. Дотепер. Та
їй це сподобалося. — Ми вже не в старшій школі, Шерон.
Розносити містом чутки — не найкращий спосіб проводити час,
і насамперед, коли розпочинаєш власну справу.
Касс на мить здалося, що Шерон зараз випалить у відповідь
щось неприємне. Та натомість вона сіла за стіл навпроти Касс.
— А знаєш, ти маєш рацію. Коли я повернулася, то хотіла
лише одного — вписатися. Мабуть, це прагнення стати своєю
і справді нагадувало мені старшу школу. Тож я знову почала
поводитися відповідно. Але я цього не хочу. Хочу лише
відчувати себе частинкою чогось більшого, як ти. Я хочу
лише… — вона похитала головою, аде думку не закінчила. Або
Шерон і сама ще не розібралася зі своїм бажанням, або воно
якось стосувалося Касс.
— Взагалі-то я прийшла просити про послугу, — промовила
Касс. — Із нашою закваскою в пекарні щось не те, а найгіршого
часу для такої халепи й не вигадаєш. Розморожувати резервну
закваску і заготовки для тіста вже запізно, бо на це потрібно
кілька днів. Знаю, стосунки у нас трохи дивні — тобто, у вас із
Чарлі. Та, може, є шанс, що ти погодишся поділитися закваскою
й допоможеш врятувати Різдво у Старлайт Піку?
— Ого, — тільки й мовила Шерон.
Вона багатозначно мовчала, і Касс подумала, що, певно, їй
слід підвестися та піти геть.
— Касс, я не можу повірити, що ти мене про це просиш.
Я залюбки поділюся! Складно придумати інший спосіб знову
відчути себе справжньою частинкою цього міста, — вона знову
замовкла. — Але… як ділова жінка, я мушу додати умову: ти
привселюдно подякуєш «Собаці Вожáці» і цим, сподіваюся,
підштовхнеш до мене клієнтів.
Касс кивнула.
— Авжеж.
— І ще, розмістиш печиво «Собака Вожáка» у себе в «Пекарні
Вудберн» на самому видному місці.
— Д-добре, — трохи стурбовано мовила Касс.
Шерон усміхнулася.
— Чудово. Й останнє. Тепер вже не від ділової жінки. Ти
повернулася, тож маєш припинити водити Бретта за носа.
Хочеш бути з ним — будь із ним. Не хочеш — так йому й скажи.
Тієї миті Касс усвідомила найпотаємніший секрет Шерон:
вона має до Бретта почуття. Касс намагалася осмислити це
відкриття та зрозуміти, як вона до цього ставиться. Що, як Бретт
і Шерон почнуть зустрічатися? Що вона відчуватиме, коли
бачитиме колишнього, з яким провела понад десять років,
поряд з іншою жінкою?
На щастя, Касс не відчувала нічого, крім стриманої радості за
Бретта і Шерон.
Вона кивнула.
— Не хвилюйся, — мовила Касс. — Я вже про це подбала. Ми
з Бреттом лишаємося друзями, на цьому й все.
Обличчя Шерон засяяло — і в Касс уже не лишалося жодних
сумнівів. Вона остаточно переконалася, що Бретт дійсно
небайдужий Шерон.
— У такому разі я згодна. Мені ще треба сьогодні підгодувати
свою закваску — я називаю її Доллі, до речі, — а тоді десь за
годину принесу тобі великий контейнер, скільки зможу віддати,
прямо в пекарню. Годиться?
— Ще б пак. Спасибі, Шерон. Я справді дуже тобі вдячна.
— А знаєш? — мовила Шерон. — Я теж тобі вдячна.
Касс вийшла за двері й негайно написала Волтерові повідом-
лення, що Шерон має принести трохи закваски.
«Мені треба владнати деякі справи, та я повернуся якомога
швидше», — дописала вона.
***
— Мої дівчатка!
Томас Ґудвін схопив Касс і Чарлі в обійми та двічі поцілував
кожну в маківку. З Касс він був трохи обережніший через шви.
— Які ми раді, що з вами усе добре. Оце тиждень видався
у вас обох!
Касс і Чарлі, звичні до татової нестриманості, обмінялися
радісними посмішками. Втішне возз’єднання з батьками
відбулося трохи раніше, та дівчата все одно насолоджувалися
нескінченними обіймами. Близнючки були в захваті від того,
що хаос минулого тижня позаду, а їхні батьки дуже зраділи —
і трохи здивувалися — новині, що цього року для різдвяної
вечері будуть потрібні ще два місця.
Уся родина Ґудвінів зібралася перед яткою «Пекарні Вудберн»
та готувалася до вечірки. Ще з десяток таких яток було
встановлено навколо ковзанки в центрі площі. Там продавали
все, що душі заманеться: сидр із «Горщика меду», рукавиці та
шарфи ручної роботи, чилі з відривними пампушками від «Пік
Пабу», різдвяний ель від місцевої пивоварні, що розливався по
одноразових пластикових кухлях. І цього року там з’явилася
нова ятка… з печивом «Собака Вожáка» від Шерон.
— Ну що ж, дівчата, поки ми всі тут зібралися, щоб вам
допомогти… — Гелен Ґудвін дивилася на обох своїх доньок, але
зверталася до Касс. — Ми згодні, що час настав. Пора нам із
татом поступитися тобі пекарнею.
— Бо, скажу відверто, Кабо був вражаючим, — додав Томас,
обіймаючи Гелен. Вони посміхалися одне одному, а значить,
їхня подорож освіжила їх, як того й хотіли Касс і Чарлі. — І ми
плануємо подорожувати й далі. Особливо тепер, коли «Пекарня
Вудберн» у таких чудових та вправних руках.
— Ця подорож була дійсно унікальною, — Гелен поцілувала
кожну з дівчат у щоку, а потім повитирала сліди від помади. —
Але ніщо не зрівняється з рідним домом, чи не так?
— Ніщо, — підтвердила Чарлі, беручи Касс за руку.
— І ми такі раді, що ви встигли додому вчасно, — сказала
Касс. — Різдво не було б таким радісним без всіх нас. Разом.
25 грудня, Різдво
Старлайт Пік
Ми вдячні:
Агенткам Керолін Форд, Саманті Гейвуд та решті команди
Transatlantic Agency.
Редакторкам Тарі Син-Карлсон, Деборі Сан Делакруз та
Кімберлі Аткінс. (І Марго Ліпшультц також.)
Видавцям Putnam, Penguin Random House Canada, Hodde та
їхнім неймовірним співробітникам.
The Coven, які підтримували нас відтоді, як за чашкою
післяобіднього чаю та випічкою ми вперше придумали ідею цієї
книжки.
Письменникам та Письменницям, які люб’язно читали перші
чернетки, не скупилися на схвальні слова та підбадьорювали
своєю дружбою.
Читачам та Читачкам, які завзято підтримували нас на
новому терені.
Домашнім улюбленцям Фреду та Оскару за те, що впродовж
написання були нашими пухнастими музами та грілками для
ніг.
Нашим родинам — як і в наших героїнь Чарлі та Касс, у нас
обох чудові сім’ї.
Одна одній.
З любов’ю,
Марісса та Карма, а разом —Меґґі Нокс
Розмова з Меrri Нокс
формує рейтинги.
[4] Молочно-яєчний коктейль; у поєднанні з різними
кондитерів-початківців.
[6] «Усе, чого я хочу на Різдво, — це ти» (англ.).
[7] Неґроні — коктейль на основі джину та вермуту.
[8] Традиційний італійський десерт у формі трубочок
еспресо.
[12] Італійські галушки з картоплі та цільнозернового
борошна.
[13] Тістечка, що готуються за технологією брауні, але з білого
шоколаду.
[14] Кава (кат. cava) — назва іспанського ігристого вина.
[15] «2000 миль» (англ.).
[16] From Here to Eternity — голлівудський фільм 1953 року,