Оформлення права на спадщину.

( Дайте розгорнуту відповідь на

запитання, посилаючись на чинне законодавство)

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є

перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла
(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок
смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день
смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя
статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1222 Цивільного кодексу передбачено, що спадкоємцями за
заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час
відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і
народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом
можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2
цього Кодексу).
Як передбачено статтями 1268-1269 Цивільного кодексу спадкоємець за
заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не
допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час
відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом
строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову
від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію
його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем
можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-
будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про
те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим
спадкодавцем відповідно до підпункту 3.22 пункту 3 глави 10 розділу ІІ
Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого
Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
 Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з
часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на
час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати
нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини
подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має
право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або
піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої,
недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала
заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку,
встановленого для прийняття спадщини.
Як далі йдеться у Порядку (підпункт 1.2 пункту 1 глави 10 розділу ІІ) при
зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує
відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини,
кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу
та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового
майна.
Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє
шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого
органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу місцем відкриття спадщини є
останнє місце проживання спадкодавця. Місце відкриття спадщини
підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою
правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце
проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію
(постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою
райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу
проживав за відповідною адресою.
У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.
Порядком встановлюється, що при видачі свідоцтва про право на
спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до
спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом
родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів
реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного
стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду,
що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших
відносин.
Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача
свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації,
проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо
належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або
арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає
реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у
спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів
нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому
порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку
нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до
статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру. Свідоцтво
про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх
необхідних документів.
Для оформлення спадщини спадкоємцю необхідно:
1. Отримати свідоцтво про смерть спадкодавця, яке можна отримати в
будь-якому органі ДРАЦС на підконтрольній території України.
2. Подати заяву про прийняття спадщини (далі – заява) до нотаріуса
без обмеження строком у шість місяців на період дії воєнного стану.
Спадкоємець може звернутися до нотаріуса (державного чи приватного) в
будь-якому населеному пункті на підконтрольній території України. Знайти
нотаріуса можна в Реєстрі нотаріусів, які працюють під час війни, ведення
якого здійснюється Нотаріальною палатою України.
 Варто пам’ятати, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови
від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4
місяці. Після отримання заяви нотаріус відкриває спадкову справу та надає
особі, яка подала заяву, перелік документів, необхідних для оформлення
спадщини, у якому також зазначається розмір плати за вчинення нотаріальних
дій.
У разі отримання відмови у вчинення нотаріальних дій, нотаріус повинен
протягом трьох днів надати письмово обґрунтовану постанову про відмову, яку
заявник може оскаржити у судовому порядку.
3. Отримати свідоцтво про прийняття спадщини у нотаріуса.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє наявність підстав для
спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Як
зазначали вище, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право
на спадкування у разі:
 відсутності спадкоємців попередньої черги;
 усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування;
 неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від
її прийняття.
Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви
спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня
відкриття спадщини. У випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270 Цивільного
кодексу України, яка регулює питання неприйняття чи відмови від прийняття
спадщини іншими спадкоємцями, а також статтею 1276 Цивільного кодексу
України, яка регулює питання переходу права на прийняття спадщини, – не
раніше зазначених у цих статтях строків.

2.Задача № 28 Гр. С. під час життя рідного батька, в 1995 році, був усиновлений
вітчимом. В червні 2004 року помер /рідний/ батько гр. С. Мати гр. С., яка діяла
як законний представник неповнолітнього сина, звернулась в нотаріальну
контору з питанням оформлення спадщини після смерті батька - гр. С. Нотаріус
в видачі свідоцтва про право на спадщину відмовила. Чи вірні дії нотаріуса ?
(Дайте розгорнуту відповідь на запитання до задачі, посилаючись на чинне
законодавство).

Відповідно до ст. 207 СК України Усиновленням є прийняття

усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на
підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.
Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для
забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно ст. 1216 ЦК України Спадкуванням є перехід прав та обов'язків
(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України Спадкування здійснюється за
заповітом або за законом.
Згідно ст. 1222 ЦК України Спадкоємцями за заповітом і за законом
можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також
особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після
відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту,
визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття
спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї
спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені
у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У ст. 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують
право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на
спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від
права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її
прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
 Згідно ст. 232 СК України З моменту здійснення усиновлення
припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою,
яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть
бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за
бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
Відповідно до ст. 1260 ЦК України усиновлений та його нащадки не
спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за
походженням по висхідній лінії.
Згідно п.1 ч.1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» Нотаріус або
посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної
дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України;
Таким чином, усиновлений гр.. С. не має права на спадкування після
смерті свого рідного батька, тому відмова нотаріуса є правомірною.