Практична ситуація 1.

Фабула задачі: У 2018 р. подружжя Сіренків придбало автомобіль. У 2019 р. в

нотаріальній конторі було посвідчено договір дарування на ім'я дружини, а в
липні 2020 р. шлюб був розірваний. Але чоловік продовжував користуватися
автомобілем і після розірвання шлюбу. Сіренко звернулася до суду з позовом
про повернення їй автомобіля. Відповідач проти позову заперечував, вважаючи,
що права власності у позивачки на автомобіль не виникло, оскільки автомобіль
їй не передавався (а це є обов'язковою умовою договору дарування), і є
спільною власністю. Позивачка стверджувала, що оскільки договір був
нотаріально посвідчений, то у неї виникло право власності на автомобіль.
Завдання: Як повинен бути вирішений спір? Які види власності можуть
виникнути у подружжя?

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що
«у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час
шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності
незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання,
ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)
самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час
шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної
сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК
України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу
майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки
майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю
між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про
презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в
період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може
оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на
певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин,
необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя,
який її спростовує».

Згідно ст. 57 СК України Особистою приватною власністю дружини,

чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору
дарування або в порядку спадкування;

Отже, якщо авто було подаровано дружині, то воно вибуло із спільної

сумісної власності подружжя і стало приватною власністю дружини.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона

(дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій
стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.4 ст. 719 ЦК України Договір дарування рухомих речей, які
мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі
за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний
заволодів нею незаконно.

Отже, у позивачки виникло право приватної власності на автомобіль,

тому відповідач повинен повернути авто.

Практична ситуація 2. Фабула задачі: До фермерського господарства Сидорова

пристала бездоглядна корова. Через місяць вона принесла теля, а ще через 6
місяців Сидоров вирішив її продати. Під час продажу з'явився власник корови
Петренко, який наполягав на поверненні корови і теляти. Сидоров проти цього
заперечував, вважаючи, що через 2 місяці він став власником корови і теляти.
Завдання: Як повинна бути вирішена справа?
 Згідно ст. 340 ЦК України Особа, яка затримала бездоглядну домашню
тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо
власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі,
особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це
органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку
власника.

Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час

розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в користуванні або
передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за
твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові
місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 341 ЦК України Якщо протягом шести місяців з

моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої
худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде
виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право
власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та
в користуванні.

У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на

утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина
переходить у власність територіальної громади, на території якої її було
виявлено.

Згідно ст. 342 ЦК України У разі повернення бездоглядної домашньої

тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була
передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування
витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від
користування нею.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на

винагороду відповідно до статті 339 цього Кодексу.
 Таким чином, оскільки Сидоров не повідомив орган місцевого
самоврядування про знахідку, він не може набути право власності на
корову та теля, тому повинен повернути їх власнику.

Сидоров може розраховувати на відшкодування витрат, пов'язаних з

утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування
нею, а також на винагороду як особа, яка знайшла загублену річ.

Практична ситуація 3.

Фабула задачі: Два брата, Сергій та Андрій, отримали у спадок житловий

будинок. За домовленістю між братами Сергій зі своєю сім’єю користувався
трьома кімнатами, що виходять на південну сторону, а неодружений Андрій –
двома кімнатами з вікнами на північ. Кухня в будинку знаходилася у спільному
користуванні. Андрій вирішив поїхати до іншого міста, де йому запропонували
роботу, зв’язку з чим знайшов покупця на свою відокремлену частину будинку.
Сергій був категорично проти продажу частини будинку сторонній особі.
Нотаріус, до якого звернулися Андрій і покупець, відмовився посвідчити
договір купівлі-продажу.

Завдання: Вирішить справу.

Згідно ст. 356 ЦКУ власність двох чи більше осіб із визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 357 ЦКУ частки у праві спільної часткової власності
вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників
або законом.
У ст. 358 ЦКУ зазначено, що право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та
користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
 Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та
користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці
у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право
вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним
майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ст. 361 ЦКУ співвласник має право самостійно розпорядитися
своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 364 ЦКУ співвласник має право на виділ у натурі
частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із
законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),
співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших
співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його
частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який
отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
3. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для
співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на
це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно,
і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
4. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі
№501/2148/17 зроблено висновок, що при поділі майно, що знаходиться в
спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і
правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки
правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а
припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.
 Таким чином, Андрій може отримати компенсацію вартості його частки у
спільному будинку від Сергія. Для цього сторонам слід укласти договір, за
яким Андрій відчужує свою частку на користь Сергія за відповідну, узгоджену
сторонами компенсацію.