Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Економічний факультет
Кафедра підприємництва, корпоративної та просторової економіки

ЗВІТ
З НАВЧАЛЬНОЇ (ОЗНАЙОМЧОЇ) ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Здобувачки вищої освіти 3 курсу

спеціальності 051 Бізнес-економіка,
Черепанової Марини Сергіївни
Національна шкала ___________
Кількість балів ___________
Шкала ECTS ___________
Члени комісії:
___________________________________

___________________________________

Вінниця - 2024
 2

ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА....
1.1 Характеристика обраного підприємства.............................................................
1.2 Аналіз ринку на якому функціонує підприємство.............................................
РОЗДІЛ 2.ЗБІР ТА ОБРОБКА ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ
ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП»..........................................1
2.1.Аналіз господарської та фінансової діяльності ...............................................1
2.2. Управління результатами діяльності підприємства………………………26
2.3. Управління розвитком кадрового потенціалу ……………………………32
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП»....................................36
3.1. Ключові проблеми управління стратегічним розвитком підприємства ......36
3.2. Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності підприємства…...45
ВИСНОВКИ...............................................................................................................49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................50
 3

ВСТУП
Навчально-ознайомча практична підготовка здобувачів освіти за
спеціальністю 051, яка здійснюється на третьому курсі, спрямована на
формування як універсальних, так і професійних компетенцій. Вона
допомагає студентам набути необхідних навичок і поглибити досвід
самостійної професійної діяльності для вирішення актуальних практичних
проблем у галузі управління бізнесом та фінансової аналітики в реальних
умовах. Згодом ці знання і вміння стануть сильними сторонами
кваліфікованого аналітика, економіста в різних сферах, фахівця з
ефективності підприємництва та фахівця з управління персоналом (Resource
manager).

Мета і завдання дослідження. Основною метою цієї практичної

підготовки є вивчення питань, пов'язаних з управлінням бізнесом, аналіз
фінансово-економічної діяльності підприємства та розробка пропозицій щодо
покращення ефективності його роботи.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено та вирішено такі

завдання:

 Дослідити історію розвитку та сучасний стан підприємства ТОВ

«ЕКОЛШ ГРУП».

 Провести аналіз ринку, на якому функціонує ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».

 Визначити конкурентні переваги підприємства ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».

 Зібрати та обробити основні техніко-економічні показники ТОВ

«ЕКОЛШ ГРУП».

 Проаналізувати господарсько-фінансову діяльність підприємства

«Сушия».

 Розробити рекомендації щодо вдосконалення господарської діяльності

ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».
 4

 Виявити ключові проблеми у фінансовому менеджменті ТОВ «ЕКОЛШ

ГРУП».

 Розробити концептуальні підходи до вдосконалення механізму

управління фінансовими ресурсами.

 Оцінити результативність запропонованих концептуальних підходів

для ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».

Об'єкт дослідження – ФОП СОЙФЕР ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ та його

співпраця з ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».

Предмет дослідження – ефективність системи управління ФОП

СОЙФЕР ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ та його співпраця з ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП».

Структура та обсяг звіту: звіт з навчально-ознайомчої виробничої

практики складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку
літературних джерел.
 5

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика обраного підприємства

Фізична особа-підприємець (ФОП) СОЙФЕР ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ

станом на 15.05.2024 має такі характеристики:

Прізвище, ім'я, по батькові: Сойфер Олександр Якович

Прізвище, ініціали: Сойфер О. Я.

Статус фізичної особи-підприємця: Не перебуває в процесі припинення

Дата реєстрації: 06.11.2014 (9 років 7 місяців)

Види діяльності:

Основний:

93.12: Діяльність спортивних клубів

Кількість суб'єктів за цим КВЕД: 2 492

Інші:

79.90: Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим

діяльність

90.02: Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів

90.04: Функціювання театральних і концертних залів

Олександр Якович зареєстрований як підприємець вже більше дев'яти

років і займається діяльністю, пов'язаною з управлінням спортивними
клубами, послугами бронювання, а також підтримкою та функціонуванням
театральних і концертних заходів та залів.
 6

Фізична особа-підприємець (ФОП) Сойфер Олександр Якович та ТОВ

"ЕКОЛШ ГРУП" активно співпрацюють у сфері бізнесу. Олександр Якович є
одним із співзасновників ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП", що значно зміцнює їх
партнерські відносини.

ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП" – це юридична особа, зареєстрована 5 січня

2015 року з кодом ЄДРПОУ 39577588. Статутний капітал компанії становить
2 000,00 гривень. На момент останнього оновлення даних 20 червня 2024
року, компанія не перебуває в процесі припинення.

Основні характеристики ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП":

 Уповноважена особа: Сойфер Олександр Якович.

 Організаційно-правова форма: Товариство з обмеженою

відповідальністю (ТОВ).

 Юридична адреса: 21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця

Келецька, будинок **.

 Основний вид діяльності (КВЕД): 38.21 – Оброблення та видалення

безпечних відходів.

 Додаткові види діяльності:

o 42.99 – Будівництво інших споруд, н. в. і. у.

o 38.11 – Збирання безпечних відходів

o 38.12 – Збирання небезпечних відходів

Співпраця між ФОП Сойфером Олександром Яковичем та ТОВ

"ЕКОЛШ ГРУП":

ФОП Сойфер Олександр Якович є співзасновником та уповноваженою

особою ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП". Це забезпечує тісний зв'язок та ефективну
співпрацю між підприємцем та компанією. Основні види діяльності компанії
включають оброблення та видалення безпечних і небезпечних відходів, а
 7

також будівництво інших споруд. Сойфер Олександр Якович, як досвідчений

підприємець, сприяє успішному веденню бізнесу та реалізації проектів
компанії.

Співпраця між ФОП та ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП" дозволяє об'єднувати

ресурси та досвід для досягнення спільних бізнес-цілей, підвищення
ефективності діяльності та розширення ринкових можливостей. Такий
синергетичний підхід сприяє зміцненню позицій компанії на ринку та
забезпеченню її стабільного розвитку.

1.2. Аналіз ринку на якому функціонує підприємство

ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП" належить до підприємств, що спеціалізуються на

знищенні небезпечних відходів. Це компанія, яка має відповідну
матеріально-технічну базу, що підтверджено відповідними перевірками та
сертифікатами. Відповідно до нових європейських правил, впроваджених
Міндовкілля, "ЕКОЛШ ГРУП" отримала ліцензію на управління
небезпечними відходами, що дозволяє їй працювати у цій сфері легально та
безпечно.

Основні етапи роботи підприємства включають збір, транспортування,

зберігання та знищення небезпечних відходів. Компанія забезпечує
дотримання всіх необхідних умов для технічно-справної роботи обладнання,
а також організацію спеціально обладнаних майданчиків для безпечного
проведення всіх операцій.

"ЕКОЛШ ГРУП" здійснює свою діяльність згідно з технологічним

регламентом, що включає суворий контроль за всіма процесами, від прийому
відходів до їх кінцевого знищення. Це дозволяє мінімізувати шкідливий
вплив на довкілля та здоров'я людей, забезпечуючи безпечне та ефективне
управління небезпечними відходами.

Діяльність компанії регулюється Порядком, затвердженим наказом

Міндовкілля від 31.10.2023 № 729, який визначає стандарти та вимоги до
 8

підприємств цієї галузі. Всі перевірки матеріально-технічної бази та

дотримання умов експлуатації проводяться оперативно, що підтверджує
високий рівень підготовки та відповідності "ЕКОЛШ ГРУП" сучасним
екологічним стандартам.

ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП" є компанією, яка спеціалізується на декількох

ключових сегментах ринку. Окрім знищення небезпечних відходів, вони
також активно займаються будівництвом житлових та нежитлових
приміщень. Цей диверсифікований підхід дозволяє їм бути
конкурентоспроможними в різних секторах і забезпечує стійкість до змін на
ринку.

ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП" у контексті ринку будівельних послуг у

Вінницькій області може займати значущу позицію через свою діяльність у
будівництві житлових та нежитлових приміщень. Згідно з повідомленням
головного управління статистики у Вінницькій області за січень-квітень 2023
року, будівельні організації виконали роботи на суму 251,1 млн. гривень, що
є на 20,6% менше, ніж у відповідному періоді 2022 року.
9
 10

Основна частина цих робіт, а саме 60,7% або 152,539 млн. гривень,
становить будівництво житлових та нежитлових будівель. Цей сегмент зазнав
зменшення на 32,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це
свідчить про можливість аналізу та удосконалення стратегій у цьому секторі
для підприємств, які працюють у будівельній сфері.

У сфері будівництва інженерних споруд, яка становить 39,3% від

загального обсягу, роботи на суму 98,596 млн. гривень перевищують рівень
2022 року на 9,2%. Це може свідчити про стійкість попиту на інженерні
будівельні роботи у регіоні.

Тип ринку, на якому діє організація – олігополістичний.

Існування олігополії пов'язано з обмеженнями входу на даний ринок.

Одне з них - необхідність значних капіталовкладень для створення
підприємства в зв'язку з великомасштабним виробництвом олігопольних
фірм.

Нечисленність фірм на олігопольному ринку змушує ці фірми

використовувати не тільки цінову, але і нецінову конкуренцію, тому що
остання в таких умовах є більш ефективна. Виробники знають, що якщо вони
понизять ціни, то їхні конкуренти зроблять те ж саме, що призведе до
падіння прибутків.

Війна цін - повторюване і довгострокове зниження цін на продукцію

фірм олігопольної галузі, за допомогою якого, фірми розраховують
збільшити обсяги продажів і прибутків. Але це рідко приносить їм вигоду.
Тому замість цінової конкуренції, що буде результативна в умовах
досконалої конкуренції, «олігополісти» використовують нецінові методи
боротьби: технічна перевага, якість і надійність виробу, методи збуту,
характер наданих послуг і гарантій, диференціацію умов оплати, рекламу,
економічне шпигунство.
 11

Характерна риса олігопольного ринку - залежність поведінки кожної

фірми від реакції і поведінки конкурентів. Значні розміри і значний капітал
фірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільші вигоди обіцяє саме
змова між олігопольними фірмами з метою підтримки цін і максимізації
прибутків. Виробники домовляються про співробітництво й укладають (іноді
відкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку - «картельна угода».

Будь-яке підприємство, може несподівано зіткнутися з великими

неприємностями. Природно, що для подолання цих неприємностей
приймаються певні заходи. Ці заходи повинні бути враховані ще на етапі
розробки планів і передбачати запас ресурсів, як фінансових, так і
матеріальних. У менеджменті подібний процес планування з урахуванням
факторів ризику називається „стратегічне планування”.

Минулі тридцять років показали, головна проблема стратегічного

планування полягає в тому, що його висновки надзвичайно важко
реалізувати в практиці підприємства. Коли підприємство намагається
встановити сувору стратегічну дисципліну, всередині фірми виникає «опір
планування, свого роду організована інертність, яка протидіє втіленню
планів у життя, чинить опір їм, як організм бореться з чужорідними тілами».
Все це виникає через прямого, мінливого впливу зовнішнього середовища.

Підприємство двояким чином пов'язано із зовнішнім середовищем. По-

перше, через оперативні дії, коли підприємство намагається отримати вигоду
з обміну товарами і грошима із середовищем. Для цього воно намагається
домогтися максимальної ефективності виробництва, встановлення
максимально можливих цін і збільшення своєї частки ринку.

По-друге, через стратегічне поведінку, що полягає в заміні застарілих

товарів послуг на нові, мають вищий потенціал прибутку в майбутньому. Для
цього підприємство визначає області нового попиту, розробляє відповідні
продукти, розвиває необхідні виробничі і збутові здібності досліджує ринок і
представляє на ньому нові товари. Відомо два види стратегічної поведінки:
 12

Конкурентне (поступове), при якому товари і ринки розвиваються по мірі

поетапного внесення до них поліпшень, слідуючи історичній логіці розвитку
самої фірми.

Підприємницьке (переривчасте) - змінює логіку еволюційного процесу

за допомогою заміни технологій, корекції внутрішньої структури компанії,
диверсифікації та інтернаціоналізації.

Таким чином, ми підійшли до того, що кожне підприємство для

успішної реалізації його цілей повинно вміти вести свою політику відповідно
до змін у зовнішньому середовищі.

ФОП також як і всі підприємства залежить від факторів зовнішнього

середовища. Особливо гостро ця залежність виявилася в період економічної
кризи. Розглянемо детальніше взаємодію даної фірми з факторами
зовнішнього середовища.

Постачальники. Діяльність досліджуваного підприємства безпосередньо

залежить від безперервної поставки сировини (різних строй матеріалів,
елементів декору та ін.). Ці поставки необхідні в першу чергу для такого
етапу роботи, як виготовлення об'єкта. Поставка ведеться не безпосередньо, а
через посередників, тобто підприємство закуповує матеріали вже у офіційних
представників німецької, італійської та російської фірм-виробників в місті
Донецьку. У період кризи вартість перевезень збільшилася, а відповідно
підвищилася собівартість самого матеріалу, що відбилося на діяльності
фірми. Спочатку керівництво вирішило не підвищувати вартість готової
продукції через підвищення вартості матеріалів, щоб не втрачати клієнтів.
Але незабаром дохід підприємства значно скоротився, і коли прийшов час
чергової виплати податків та інших обов'язкових відрахувань, які, до речі,
також були підвищені, але вже урядом, у підприємства майже не було
прибутку. Тоді керівництву фірми нічого не залишалося, окрім як підвищити
розцінки на свою продукцію.
 13

Бувають ситуації, коли постачальник основної сировини час від часу

зриває строки поставок, поставляє браковану продукцію. Неможливість
забезпечити постачання в потрібних обсягах створює великі труднощі для
організації. Так, наприклад, на фірмі зірвався замовлення майже на 10000
доларів через те, що постачальник надіслав рулон шпалер не того кольору.
Найефективніше будувати свої взаємини з постачальником-партнером
на принципах ексклюзивності, дозволяючи організації реалізувати стратегію
цінового лідерства і завоювання ринку, знижувати витрати.
У сфері торгівлі та надання послуг часто застосовуються механізми, що
мають право оптовому покупцеві отримувати товар з максимальною
знижкою. На досліджуваному підприємстві дані механізми ще не введені, але
вже ведеться активна робота в цьому напрямку.
Японські фірми розробили інший спосіб «ексклюзивної» роботи з
постачальниками. Їх система постачання вимагає тісної взаємодії виробника
з постачальниками. Фірмі, яка працює в рамках спеціальної програми «Just in
Time», надаються більш високі ціни і гарантії статусу єдиного постачальника
даного виду сировини в обмін на зобов'язання доставляти партію в дуже
короткі терміни, завжди вчасно, за кількістю не більше замовленого обсягу, у
відповідність до стандарту якості. У підсумку виграють обидва учасники
угоди: постачальник отримує гарантований збут і високі ціни, а споживач
економить на складських витратах та часі.

Закони та державні органи. Як відомо, держава в ринковій економіці

робить на організації як непрямий вплив, насамперед через податкову
систему, державну власність і бюджет, так і прямий - через законодавчі акти і
діяльність місцевих органів влади. Наприклад, високі ставки податків істотно
обмежують активність фірм, їх інвестиційні можливості і штовхають до
приховування доходів. Високі бюрократичні бар'єри перешкоджають
підприємницької активності, відкриття малих і середніх підприємств.
 14

Нещодавній випадок наочно показав взаємодію фірми з органами

державного управління. У фірму звернувся громадянин з проханням
капітально перепланувати його квартиру на 5 поверсі дев'ятиповерхівки.
Розуміючи всю серйозність справи, керівництво фірми зажадало від
замовника дозволу з відповідної структури органів на перепланування його
приміщення. Замовлення було виконано тільки після того як замовник приніс
такий дозвіл.

Споживачі. Існує цілий ряд факторів, що визначають торгову силу

споживача. До числа таких факторів належать:

 ступінь залежності покупця від продавця; (послуги ФОП Алексєєв

необхідні сьогодні, тому що населення має гроші та бажання
поліпшити свої умови проживання);

 обсяг закупівель, здійснюваних покупцем (фірма займається наданням

послуг об'єктам різних форм власності та виконує найрізноманітніші
забаганки, що не сковує споживчі можливості);

 рівень інформованості покупця (з розрахунком на залучення уваги

споживача, підприємство розмістило білборди з рекламою свого
підприємства в декількох місцях міста. Такий хід був необхідний, тому
що саме приміщення організації розташоване не на головній вулиці, а у
дворі);

 вартість для покупця переходу до іншого продавця; (фірма пропонує

досить невисокі ціни, тому споживачі не хочуть переходити до інших
підприємств);

 чутливість покупця до ціни, що залежить від загальної вартості послуг,

наявність певних вимог до якості товару, його прибутків і т.д.
 15

Таким чином, ми бачимо, що все різноманіття зовнішніх факторів

знаходить відображення в споживачі і через нього впливає на організацію, її
цілі та стратегію.

Конкуренти. Вплив на організацію такого фактора як конкуренція

проявляється у багатьох аспектах управління. У багатьох випадках не
споживачі, а як раз конкуренти визначають, якого роду результати діяльності
можна продати, і яку ціну можна запросити. Недооцінка конкурентів і
переоцінка ринків приводять навіть найбільші компанії до значних втрат і до
криз. Важливо розуміти, що споживачі - не єдиний об'єкт суперництва
організацій. Останні можуть також вести конкурентну боротьбу за трудові
ресурси, матеріали, капітал і право використовувати певні технічні
нововведення. Разом з тим, потрібно відзначити, що конкуренція іноді
штовхає фірми і на створення між ними угод різних типів від розділу ринку
до кооперації між конкурентами.

Що стосується конкуренції досліджуваного підприємства, то можна

сказати, що вона не настільки значна. Підприємство відразу знайшло свою
нішу серед споживачів і успішно функціонує в ній вже не перший рік. Однак
конкуренція завжди присутній і головне для підприємства сьогодні - не
втратити довіру клієнтів.

Технологія. Швидкість зміни технологій в останнє десятиліття дуже

висока і дослідники стверджують, що дана тенденція збережеться. Прогрес
науки і техніки для підприємства має дві протилежні тенденції. З одного
боку, перспективу і можливість реалізувати себе на ринку вироблених
товарів і послуг. З іншого - загрозу існування організації, її
конкурентоспроможності.
Досліджуваному підприємству потрібно не зупинитися в технічному
розвитку. Необхідно своєчасно виявляти шляхи подальшого розвитку
виробництва і модернізації технології виготовлення, а також збуту продукції
та свої послуг.
 16

Економічний фактор. Керівництво повинно вміти оцінювати, як

позначаться на операціях організації загальні зміни стану економіки.
Існує безліч механізмів регулювання впливу економічного чинника на
діяльність підприємства. Якщо, наприклад, прогнозується інфляція,
керівництво може вважати бажаним збільшення запасів поставлених
організації ресурсів і провести з робочими переговори про фіксовану оплату
праці з тим, щоб стримати зростання витрат в близькому майбутньому. Воно
може також вирішити зробити позику, оскільки при настанні термінів
платежів гроші будуть коштувати дешевше і тим самим будуть частково
скомпенсовані втрати від виплати відсотків. Якщо ж прогнозується
економічний спад, організація може віддати перевагу шлях зменшення
запасів готової продукції, оскільки можуть з'явитися труднощі її збуту,
скоротити частину працівників або відкласти до кращих часів плани
розширення виробництва.

Однак важливо розуміти, що те, чи інше конкретне зміна стану

економіки може надати і позитивний і негативний вплив. Приміром, якщо під
час економічної кризи деякі підприємства скорочують свої витрати на
рекламу, то деякі, навпаки, за допомогою саме рекламних методів
приваблюють споживачів.

Діяльність підприємства також залежить від курсу іноземної валюти.

Так, наприклад, підприємство вважає за краще робити великі замовлення на
поставку сировини саме в період падіння курсу долара, що хоч і не значно,
але скорочує частину витрат.

Існує ще багато аспектів взаємодії підприємства із зовнішнім

середовищем, і всіх їх охопити просто неможливо, тому що вони постійно
піддаються змінам. Після всього вище сказаного, ми побачили, що аналіз
середовища - це дуже важливий і складний процес, що вимагає уважного
відстеження відбуваються в середовищі процесів, оцінки факторів і
 17

встановлення зв'язку між сильними і слабкими сторонами організації, а

також можливостями і погрозами, що укладені у зовнішньому середовищі

З урахуванням цих фактів, ТОВ "ЕКОЛШ ГРУП", яке займається як

будівництвом, так і знищенням небезпечних відходів, може зосередитися на
оптимізації виробничих процесів та розвитку нових стратегій у відповідь на
зміни на ринку. Важливою буде також адаптація до сучасних екологічних та
технологічних стандартів для підтримки стабільного росту і
конкурентоспроможності підприємства.
 18

РОЗДІЛ 2. ЗБІР ТА ОБРОБКА ОСНОВНИХ ТЕХНІКО-

ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЕКОЛШ ГРУП»

2.1. Аналіз господарської та фінансової діяльності підприємства

Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність

підприємства є бухгалтерська звітність, яка стала публічною. Звітність
підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних
фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із
суспільством і діловими партнерами.

На малих підприємствах з причин економічної доцільності не існує

глибокого поділу управлінської праці та управління фінансами здійснює сам
керівник за допомогою бухгалтера. Головна мета управління фінансами
малого підприємства - постановка і ведення бухгалтерського обліку та
оптимізація податків. Для аналізу складу і структури майна доцільно
використовувати таблицю 1.4.1.

Дані таблиці показують, що сума позаоборотних активів за звітний рік

збільшилася майже в сім з половиною разів і склала 741,45% від їх вартості
на початок року. Менш значними темпами збільшилася вартість оборотних
коштів - активів; їх зростання за звітний рік склав 435,61%, тобто в
порівнянні з початком року їх сума зросла в чотири з гаком рази. Внаслідок
цих змін відбулися структурні зрушення в складі майна підприємства на
користь збільшення частки необоротних активів. Так, якщо співвідношення
необоротних і оборотних активів на початок року відповідало 1,628: 1 (61,92:
38,08), то на кінець року воно вже було одно 2,768: 1 (73,46: 26,54).

Таблиця 1.4.1

Аналіз складу і структури майна підприємства

 19

На початок На кінець Зміни за Т

року року звітній рік емпи
росту
Майно за
сум
(кошти) С Пи Су П % звітній
а, грн.
підприємства ума, тома ма, итома (гр.4- рік, %
(гр.3 –
грн. вага, % грн. вага, % гр.2) (гр.3 ‫׃‬
гр.1)
гр.1 ∙
100)

А 1 2 3 4 5 6 7

1.
33 61, 24 73, +21 + 7
Необоротні
5710 92 89106 46 53396 11,54 41,45
активи

2.
Оборотні
активи

20 38, 89 26, +69 − 4

Всього
6424 08 9194 54 2770 11,54 35,61

У тому
числі

2.1.
Матеріальні
оборотні
кошти 16 30, 77 22, +61 − 4
(запаси, 6346 68 8535 98 2189 7,70 68,02
податки по
придбаним
цінностям)
 20

2.2.
Грошові
кошти ,
40 12 3,5 +80 − 3
дебіторська 7,4
078 0659 6 581 3,84 01,06
заборгованіст
ь та інші
активи.

Всьго
54 10 33 10 +28 6
майна Х
2134 0 88300 0 46166 24,99
підприємства

Вивчення складу і структури оборотних коштів дозволяє зробити

висновок про те, що протягом року не всі вони збільшувалися в рівній мірі.
Так, наприклад, їх матеріальна частина (запаси і витрати) зросла більш ніж в
чотири з половиною рази (778 535: 166 346), тоді як нематеріальна (грошові
кошти, розрахунки та інші активи) - в три рази (120 659: 40 078). Однак, слід
зазначити, що через значне приросту необоротних активів частки
матеріальних оборотних коштів і грошових коштів в загальній вартості майна
знизилися з 30,68% до 22,98% і з 7,40% до 3,56%, відповідно.

Найважливішою частиною господарських засобів підприємства є

активи, що характеризують його виробничі потужності. До них належать
основні засоби, виробничі запаси (сировина, матеріали та малоцінні і
швидкозношувані предмети, тварини на вирощуванні та відгодівлі) та кошти,
вкладені в незавершене виробництво. Аналіз зміни виробничого потенціалу
підприємства наведено в таблиці 1.4.2.

Таблиця 1.4.2

Зміна виробничого потенціалу підприємства ФОП Алексєєв

 21

Зміни за звітній Темпи

На початок року На кінець року
рік росту за
звітній
Показник сума, %
Питома Сумма,гр Питома рік, %
Сума,грн грн. (гр.3 (гр.4- (гр.3‫ ׃‬гр.1
вага, % н вага, %
– гр.1) гр.2) ∙ 100)

А 1 2 3 4 5 6 7
Основні
305500 66,38 2156370 74,94 +1850870 +8,56 705,85
кошти

145859 31,69 697420 24,24 +551561 − 7,45 478,15

А 1 2 3 4 5 6 7
Незавершен
е 8870 1,93 23750 0,83 +14880 − 1,10 267,76
виробництво
Виробничій
потенціал:
В ГРН. 460229 100 2877540 100 +2417311 Х 625,24
В % до
Х 84,89 Х 84,93 Х +0,04 Х
майна

Як видно з таблиці 1.4.2, виробничий потенціал підприємства

збільшився в звітному році більш ніж у шість разів (2877540: 460229) і склав
2877540 грн., або 84,93% загальної суми коштів, що знаходяться в
розпорядженні підприємства, що було досягнуто за рахунок вкладень в
основні засоби. За інших рівних умовах ці зміни сприятливі і надалі можуть
сприяти розширенню обсягів виробничої діяльності.

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його

розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності
власних господарських фінансових ресурсів - за рахунок позикових коштів,
важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.
Фінансова стійкість суб'єктів господарювання в чому залежить від
оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і
 22

позикових коштів) і від оптимальності структури активів підприємства і в

першу чергу від співвідношення основного і оборотного капіталу.

Показники фінансової стійкості характеризують стан та структуру

активів підприємства, і забезпеченість їх відповідними джерелами покриття.
При визначенні таких показників важливу роль відіграють коефіцієнти,
розрахунок яких грунтується на існуванні певних взаємозв'язків між
окремими статтями балансу.

Розрахунок показників фінансової стійкості ФОП Алексєєв наведено в

таблиці 1.4.3.

Дані таблиці 1.4.3 дозволяють зробити наступні висновки. Коефіцієнт

автономії на початок року становив 0,550, а на кінець - 0,750, тобто рівень
даного показника виріс на 0,200, так як темпи росту власного капіталу вище
темпів зростання позикового. Даний показник цілком відповідає
нормативному вимогу (0,5 - 1). Відповідно коефіцієнт фінансової залежності
в звітному році знизився на 0,200 з 0,450 на початку року до 0,250 - в кінці.

Таблиця 1.4.3

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

На початок року На кінець року

Показник Алгоритм
Розрахунок, рівень Розрахунок рівень Зміни
(коефіціент) розрахунку
грн. показника , грн. показника
А Б 1 2 3 4 5

1.Коефіціент Власний капітал 298119 2542336

0,550 0,750 + 0,200
автономіі Загальий капітал 542134 3388300

2.Коефіціент
Позиковий капітал 244015 845964
позикових 0,450 0,250 − 0,200
Загальний капітал 542134 3388300
джерел
3.Коефіціент Позиковий капітал 244015 845964_
0,819 0,333 − 0,486
фінансового Власний капітал 298119 2542336
 23

ризику
4.Коефіціент
Довгострок. Зобов. 99357_ 76291_
довгостроко-
вого (Власний. Капітал (298119 (2014159
0,250 0,029 − 0,221
залучення + + +
позикового Довгострок. Зобов.) 99357) 76291)
капіталу
5.Коефіціент Власний оборот. (206424 – (899194 –
маневреності капітал 144658) 0,207 769673) 0,051 - 0,156
Власний капітал 298119 2542336
6.Коефіціент
забезпеч. Влас. оборот. (206424 – (899194 –
власними капітал 144658) 0,299 769673) 0,144 - 0,155

оборотними Оборотні активи 206424 899194

коштами
7.Коефіціент
забезпечен.
Влас. оборот. (206424 – (899194 –
запасів
капітал 144658) 0,371 769673) 0,167 - 0,204
власними
Запаси 166346 775897
оборотними
коштами
8.Коефіціент
забезпечен.
Влас. капітал___
основних 298119 2542336
Первісна вартість 0,633 0,626 - 0,007
коштів 471003 4058916
Основних коштів
власними
джерелами

Продовження таблиці 1.4.3

А Б 1 2 3 4 5

9.Коефіціент Сума зносу 165503 0,351 1902546 0,469 + 0,118

накоплення основ коштів 471003 4058916
 24

зносу Первісна вартість

Основних коштів
10.Коефіціент (305500 + (2156370+
реальної 44971 + 342590 +
(Основні кошти +
вартості 99458 + 350713 +
майна виробничі. запаси) 0,849 0,849 --
1430 + 4117 +
Загальний капітал
8870)__ 23750)_
542134 3388300

На кожну гривню власних коштів підприємство залучило позикових на

початок року 91,9 копійки, а на кінець - 33,3 копійки, зменшення склало 48,6
копійок на гривню. Це свідчить про зменшення фінансової залежності
підприємства від зовнішніх джерел, про зміцнення фінансової стійкості.
З приводу ступеня залучення позикових коштів у закордонній практиці
існують різні, часом протилежні думки. Найбільш поширена думка, що
частка власного капіталу повинна бути досить високою. Вказують і нижня
межа цього показника - 0,6. У підприємство з високою часткою власного
капіталу кредитори і інвестори вкладають свої кошти більш охоче, оскільки
воно легко може погасити борги за рахунок власних коштів. Навпаки,
японським компаніям властива висока частка позикового капіталу (до 80%).
Таке високе значення коефіцієнта як би характеризує ступінь довіри банків -
основних інвесторів - до компаній.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу показує

частку залучення довгострокових кредитів і позик для фінансування активів
поряд із власними коштами. ФОП Алексєєв на початок звітного року мала
заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в розмірі 99357 грн., а на
кінець звітного року - 76291 грн. Відповідно, коефіцієнт довгострокового
залучення капіталу дорівнював 0,250 на початку 2011 року, і 0,029 в кінці. Це
означає, що кожну гривню довгострокових активів фінансувався на початку
звітного періоду на 25 копійок з довгостроково залучених коштів, а в кінці
 25

2011 року - тільки на 3 копійки, вся інша частина покривалася з власних

джерел.

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу

використовується для фінансування поточної діяльності (вкладення в
оборотні активи) і яка його частина капіталізована. Він характеризує ступінь
мобільності власних коштів або частку власних коштів, що знаходяться в
обороті. На підприємстві коефіцієнт маневреності на початок року був
рівним 0,207. Це низький рівень, який не забезпечує достатньої гнучкості у
використанні власних коштів підприємства. В умовах інфляції,
нестабільності процентної ставки на кредит коефіцієнт маневреності має
дорівнювати 0,4 - 0,6, в залежності від характеру виробничої діяльності та
специфіки виробництва. Хоча в світовій практиці вважається доцільним
здобувати оборотні матеріальні засоби за рахунок короткострокових
кредитів, тому що оборотні кошти повинні приносити більший дохід, ніж
плата підприємців за кредит. В принципі, дисбаланси, що виникають в
економіці, зумовлені в даний час її надмірної зарегульованістю. Тому
підприємство змушене було в значній мірі використовувати кредитні
ресурси.

На підприємстві станом на кінець року частка власного капіталу, що

знаходиться в обороті, знизилася на 0,156 і склала всього 0,051, що слід
оцінити негативно.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує, яка

частина оборотних активів профінансована за рахунок власних джерел. На
початок року він становив 0,299, а на кінець року значно знизився (на 0,155)
до 0,144. Якщо ще на початку року даний показник практично відповідав
встановленим для ремонтно-будівельних підприємств нормативу (0,3), то на
кінець 2011 року він став в 2 рази менше цього нормативу. Така ситуація
вимагає невідкладного рішення.
 26

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами

показує, яка частина матеріальних запасів придбана за рахунок власних
джерел. Він складав на початок року 0,371, на кінець - 0,167. Рівень даного
коефіцієнта на початку року був цілком оптимальним і відповідав нормативу
(0,25), проте за звітний період показник зменшився на 0,204 і склав до кінця
року тільки 0,167, що викликає цілком обгрунтовані побоювання. Але знову-
таки, важка ситуація в будівельному секторі нашої країни, регульовані ціни
на продукцію, що відпускається фактично пояснюють сформовану на
підприємстві ситуацію з вимиванням оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості основних засобів власними джерелами на

початок року становив 0,633. За звітний рік даний показник практично не
змінився, зменшившись всього на 0,007. На кінець 2011 року він становив
0,626.

Коефіцієнт накопичення амортизації показує, що на кінець звітного

періоду 46,9% первісної вартості погашені зносом.

Для характеристики фінансової стабільності, ділової активності

підприємства важливо знати його виробничі можливості. Ці можливості
характеризує певною мірою коефіцієнт реальної вартості майна. Він визначає
частку майна виробничого призначення в загальній його вартості. За звітний
рік коефіцієнт реальної вартості майна не змінився і склав на кінець року
0,849. Такий рівень є високим і свідчить про значні виробничі можливості
підприємства.

2.2. Управління результатами діяльності підприємства

Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні

працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і
періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності,
виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та
 27

економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації

використання ресурсів.

Техніко-економічний аналіз - це, в основному,

внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується
діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць,
бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є
планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку,
позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за
декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі
результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники,

що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки,
технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують
самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні
техніко-економічних показників.

Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності

підприємства складається таблиця 1.5.1. Після розрахунків складаються
висновки на основі отриманих результатів.

Таблиця 1.5.1

Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Відхилення
Одини
Джерела інформації, попередній звітний рік Темп
Показники -ця
розрахунок рік 2010 2011 абсолютне зроста-
виміру
ння, %

1 2 3 4 5 6 7
1. Середня
вартість тис. 1/2(ряд280гр.3+ряд
2366,8 3548,5 1181,7 149,9
сукупного грн. 280гр.4)ф.1
капітулу
2. Середня тис. 1/2(ряд380гр.3+ 965,55 1196,5 230,95 123.9
 28

вартість
власного грн. ряд380гр.4)ф.1
капіталу
3. Ресурси підприємства
3.1. Основні
засоби:
3.1.1. За
первинною тис.
ряд.031гр.4ф.1 2183,6 2571 387,4 117,7
вартістю на грн.
кінець року
3.1.2. За
залишковою тис.
ряд.030гр.4ф.1 1505.4 1632 126.6 108.4
вартістю на грн.
кінець року
3.1.3. Знос на тис.
ряд.032гр.4ф.1 678,2 939 260,8 138.4
кінець року грн.
3.1.4. Середня тис. 1/2(ряд.031гр.3+
1997.2 2377,5 380,3 119,04
вартість грн. ряд.031гр.4)ф.1
3.2.
Нематеріальні
активи
3.2.1. За
первинною тис.
ряд.011гр.4ф.1 - -
вартістю на грн.
кінець року
3.2.2. За
залишковою тис.
ряд.010гр.4ф.1 - -
вартістю на грн.
кінець року
3.2.3.Знос на тис.
ряд.012гр.4ф.1 - -
кінець року грн.
3.2.4. Середня тис. 1/2(ряд011гр.3+
- -
вартість грн. ряд.011гр.4)ф.1
3.3. Оборотні
активи:
3.3.1. Усього на тис.
ряд260гр.4ф.1 1363,2 2106 742.8 154.5
кінець року грн.
3.3.2. Запаси на тис. (ряд100+ряд110+ 735.8 1386 650,2 188,4
кінець року грн. ряд120+ряд130+
 29

ряд140)гр.4ф.1
3.3.3. (ряд150+ряд160+
Дебіторська тис. ряд170+ряд180+
543,9 387 -156,9 71,1
заборгованість грн. ряд190+ряд200+
на кінець року ряд210)гр.4ф.1
3.3.4. Грошові (ряд220+ряд230+р
тис.
кошті на кінець яд240+ряд250) 83.5 333 249,5 398,8
грн.
року гр.4ф.1
3.3.5. Середні
залишки тис. 1/2(ряд260гр3+
927,95 1735 807,05 186.9
оборотних грн. ряд260гр.4)ф.1
коштів
3.4.
Середньообліков
а чисельність:
3.4.1.
осіб ряд010гр2ф1-ПВ - - - -
Працівників
оперативна
3.4.2. Робітників осіб - - -
звітність
3.4.3. Персоналу
в еквіваленті ряд.001гр.2ф№1-
осіб
повної ПВ
зайнятості

На основі розрахунків, проведених у таблиці 1.5.1 можна зробити такі

висновки: у звітному році порівняно із попереднім середня вартість
сукупного капіталу підприємства збільшилась на 1181,7 тис. грн., тобто обсяг
його фінансових ресурсів збільшився на 49,9%. Власний капітал теж
збільшився на 230,95 тис. грн. Середня вартість основних засобів у звітному
році збільшилася на 380,3 тис. грн.

Щодо оборотних активів, то на кінець звітного року їх вартість

збільшилась на 742,8 тис. грн. (темп зростання – 154,5%). Запаси збільшили
на 650,2 тис. грн (188,4%), а дебіторська заборгованість зменшились на
кінець звітного року на 156,9 тис. грн.( 71,1%). А грошові кошти збільшилися
на 249,5 тис. грн., темп зростання складає 398,8%. Середні залишки коштів
 30

значно підвищились у порівнянні з минулим роком на – 807,05, тобто темп

зростання склав 186,9%.

Аналізуючи економічні показники, ми бачимо, що чистий доход від

реалізації продукції збільшився на 2259,5 тис. грн., або темп зростання його
склав 138,3%, а собівартість реалізованої продукції – 2287,3 тис. грн.
(151,5%).

Аналізуючи фінансові результати, ми спостерігаємо їх зменшення у

звітному році. Валовий прибуток знизився на 27,8 тис. грн., тобто темп
зростання склав 98,09%. Чистий прибуток в звітному році теж знизився на
419 тис. грн., тем зростання складає 6,9%.

Абсолютний приріст прибутку від операційної діяльності та від

звичайної діяльності до оподаткування знизився на 281,3 тис. грн. і
559 тис. грн. відповідно. Зниження вищевказаних показників свідчить про
зниженні ефективності роботи підприємства.

Коефіцієнт обіговості оборотних засобів знизився на 1,66.

Важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних

засобів є раціональна організація виробничих запасів, тобто:

 раціональне використання;

 ліквідація зверхнормативних запасів матеріалів;

 удосконалення нормування;

 покращення організації постачання;

 організація складського господарства;

 скорочення часу перебування оборотних засобів у

незавершеному виробництві;

 застосування прогресивних форм розрахунку;

 31

 дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Прискорення обороту оборотних засобів дозволяє вивільнити значні

суми і таким чином збільшити об’єм виробництва без додаткових фінансових
ресурсів, а ресурси, що вивільнилися використати на потреби підприємства.

Рентабельність сукупного капіталу підвищилася, а інші показники

рентабельності знизилися. Зокрема, власного капіталу – на 0,45 тис грн.,
операційна рентабельність продажу – на 0,06 , а чиста рентабельність
продажу – на 0,07 . Загалом, прибутковість у попередньому році змінилася
на збитковість у звітному році.

Різноманітні форми участі найманих працівників в управлінні

виробництвом слід розглядати із широких позицій, а саме як притаманну
сучасній економічній системі форму виявлення відносин, що формуються в
соціально-трудовій сфері. Можна стверджувати, що існує безпосередній
зв'язок між сучасними тенденціями в організаційно-технічній структурі
підприємств, у змісті й організації трудових процесів, якості людського
капіталу, з одного боку, і тенденціями розвитку відносин між працею і
капіталом, що виявляється, зокрема, у розширенні набуття найманими
працівниками прав на управління виробництвом, — з іншого. Підставою для
такого висновку є те, що працівник сучасного виробництва володіє
достатніми знаннями та кваліфікацією, застосування яких під час
опрацювання й прийняття управлінських рішень є суттєвим і необхідним
складником забезпечення ефективного функціонування підприємства.
Разом з тим не можемо не акцентувати увагу на тому, що новий тип
сучасного працівника — висококваліфікованого, відповідального,
ініціативного — потребує задіяння нових стимулів, що передбачають
реалізацію не лише матеріальних, а й трудових, статусних потреб. Останнє
безпосередньо пов'язано з участю працівників в управлінні виробництвом і
розподілі його результатів.
 32

На підприємствах і в організаціях України до початку економічних

реформ (до 90-х років XX століття) існувала певна система участі
працюючих в управлінні у вигляді профспілкових комітетів, постійно діючих
виробничих нарад, рад трудових колективів, місцевих відділень товариства
винахідників і раціоналізаторів, науково-технічних товариств, громадських
бюро кадрів тощо. Наявні на ту пору різні форми соціалістичного змагання
також вважалися виявом участі працюючих у справах виробництва.

Колишні форми участі в управлінні й розвитку виробничої демократії

загалом перестали діяти, а становлення нових відбувається надто повільно.

Сьогодні дедалі більшу роль починає відігравати й уміння персоналу

працювати в єдиній команді. Необхідність цю визнають як закордонні, так і
українські фахівці в галузі управління.

Один з головних чинників роботи в команді полягає в тому, що всі

підрозділи сучасного підприємства настільки тісно взаємозалежні, що
різнорідні менеджерські стилі просто неефективні. Інша, не менш важлива
причина - багатогранність і складність розв'язуваних проблем, їх
комплексний характер. Поєднання в одній особі технічної компетентності,
володіння економічними, правовими й управлінськими знаннями в
сучасному обсязі - явище неймовірне. Отже, менеджер зобов'язаний
спиратися на досвід та інтелект колег, відповідальних за різноманітні
напрямки діяльності підприємства.

2.3. Управління розвитком кадрового потенціалу

Кадрова політика підприємства – це система принципів, ідей, вимог, що

визначають основні напрямки роботи з персоналом, її форми і методи.
Кадрова політика визначає генеральний напрямок і основи роботи з кадрами,
загальні і специфічні вимоги до них і розробляється власниками
підприємства, вищим керівництвом.
У даній фірмі управління розвитком кадрового потенціалу здійснює директор
 33

– Сойфер Олександр Якович. Кожен працівник, який прийшов

влаштовуватися у фірму зобов'язаний буде пройти співбесіду з результатів
якої буде зроблено висновок, чи підходить фірмі цей працівник або ж ні.
Основною метою кадрової політики є своєчасне забезпечення оптимального
балансу процесів комплектування, збереження персоналу, його розвитку
відповідно до потреб підприємства, вимог діючого законодавства та стану
ринку праці.

Цілі кадрової політики підприємства наведені на рис. 1.6.1.

Цілі кадрової політики підприємства ФОП Алексєєв

Своєчасне
Забезпечення
забезпечення Формування та
умов реалізації
підприємства Раціональне підтримка
прав і обов'язків
персоналом використання ефективної
працівників, що
необхідної кадрового роботи
передбачені
якості у потенціалу трудового
трудовим
необхідній колектива
законодавством
кількості
Рис. 1.6.1. Цілі кадрової політики

Структура персоналу – це сукупність окремих груп працівників, які

об'єднані за певною ознакою. Наприклад, якщо охарактеризувати структуру
персоналу ФОП Алексєєв за соціальною ознакою, яка характеризує її як
сукупність груп, використовуємо облік якостей особового складу працівників
підприємства (табл.1.6.1).
 34

Таблиця 1.6.1.

Соціальна структура персоналу підприємства

№ Ознаки Статистичні дані по установі

п/п класифікації

1. Зміст праці Розумова діяльність – 3 особи

(12%);

Фізична діяльність – 22 особи

(88%)

2. Рівень освіти Повна вища – 19 осіб (76%);

Неповна вища – 5 осіб (20%);

Загальна середня – 1 особа (4%)

3. Професійний Склад робітників за професіями – 9

склад осіб;

Стаж фахівців за спеціальностями

– 16 осіб

4. Стаж роботи До 3 років – 4 особи (16%);

Від 3 до 5 років – 9 осіб (36%);

Від 5 до 10 років – 12 осіб (48%)

5. Стать Чоловіки – 24 особи (96%);

Жінки – 1 особа (4%)

6. Вік До 25 років – 9 осіб (36%);

Від 25 до 30 років – 7 осіб (28%);

Від 30 до 45 років – 9 осіб (36%);

 35

7. Національність Українець – 25 осіб (100%);

Росіян – 0 осіб (0%);

Єврей – 0 осіб (0%);

Інші – 0 осіб (0%)

8. Сімейний стан Неодружені – 6 осіб (24%);

Одружені – 17 осіб (68%);

Розведені – 2 особи (8%);

9. Статус Працюючі за наймом – 24 особи

зайнятості (96%);

Роботодавці – 1 особа (4%)

Трудова адаптація нових працівників у підприємстві є прямим

продовженням процесу наймання. Недостатня увага до питань адаптації
нових працівників зведе нанівець результати наймання, якщо новий
працівник, не зумівши вчасно освоїти нову роботу і не вписатися в трудовий
колектив, звільниться.

Трудова адаптація – це взаємне пристосування працівника і

підприємства, що ґрунтується на поступовій впрацьованості працівника у
нових професійних, соціальних і організаційно-економічних умовах праці.
Трудова адаптація – це двосторонній процес. З одного боку, за фактом, що
людина приступила до роботи у новому підприємстві, стоїть її свідомий
вибір, заснований на певній мотивації прийнятого рішення, і відповідальність
за це рішення. З іншого боку, і підприємство приймає на себе певні
зобов'язання, наймаючи працівника. Підприємство очікує від нового
працівника, що він буде ефективно виконувати конкретні робочі функції в
обмін на одержання ним значущих для нього благ (визнання, перспективи
посадового і професійного зростання, прийнятний рівень оплати праці та ін.).
 36

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЕКОЛШ
ГРУП»

3.1. Ключові проблеми правління стратегічним розвитком

підприємства

Спочатку, з урахуванням поточної ситуації, в якій знаходиться фірма,

складемо список загроз і можливостей, а також список її сильних і слабких
сторін.

Зовнішня середа. Виходячи з аналізу діяльності компанії можна

виділити наступні найбільш значущі фактори, які досить наочно описують
структуру зовнішнього оточення організації (як найбільш привабливий
опишемо ринок ремонтно-будівельних послуг):

1) Географія покупця. Широта територіального охоплення різних ринків

збуту покупців найбільш сприяє залученню клієнтів і створює передумови
для збільшення і зростання обсягу продажів. Зважаючи насиченості ринку
даний фактор відіграє особливо помітну роль.

2) Консервативність покупця. Мається на увазі, що переваги покупця

обумовлені минулим вибором і досвідом застосування надаваємих послуг. В
контексті нашого аналізу стосовно до нашої організації цей фактор
характеризує відсутність готовності у замовника вдаватися до більш якісних і
вище оплачуваних послуг, що створює якийсь бар'єр при реалізації послуг.

3) Купівельна спроможність підприємств. Останнім часом цей фактор

виступає головним стимулом діяльності багатьох фірм на ринку ремонтно-
будівельних робіт.

4) Рівень поінформованості покупця. Покупці в цілому не дуже добре

інформовані щодо ремонтно-будівельних пропозицій. Це може створити
небезпеку для нашої фірми внаслідок «спокуси» покупця піддатися першому
зустрічному конкуренту, не оцінивши всіх наявних пропозицій на ринку, які
 37

більш відповідають вимогам замовника і, навпаки, з цієї ж причини

зупинитися на виборі нашої компанії.

5) Еластичність. Досвід роботи на даному ринку свідчить про невисоку

еластичністі попиту, що визначається ринковою владою продавців.

6) Спеціалізовані постачальників. Цей фактор може становити певну

загрозу внаслідок сильної залежності по товару від умов, що диктуються
постачальником, якщо частка продажів цього товару значна в загальному
обороті фірми.

7) Умови виконання поставок. Фактор представляє певну загрозу

внаслідок можливих затримок, пов'язаних з поставкою товару, що в підсумку
може негативно позначитися на відносинах із замовниками.

8) Вибір постачальників. На ринку ремонтно-будівельних послуг

присутня обмежена кількість компаній представників, які можуть домагатися
кращих умов від постачальників внаслідок великого числа пропозицій по
імпорту.

9) Велика конкуренція. Конкуренція в галузі посилюється з кожним

днем, але все-таки не носить такого запеклого характеру.

10) Товари субстітули. Загроза виходить в основному з боку

застосування на підприємствах альтернативних технологій, але впливати на
даний фактор практично неможливо.

11) Поява нових конкурентів. Досить сильна загроза з причин, описаним

раніше.

12) Несумлінність з боку конкурентів може бути викликана простим

переманюванням замовників за рахунок видачі помилкової інформації по
послугах, а також надання різного роду „відкатів”.

13) Домовленість між конкурентами може сприяти взаємовигідному

обміну інформацією про замовників.
 38

Оцінимо профіль зовнішнього середовища бальним шляхом із

застосуванням експертного методу (табл. 1.7.1).

Таблица 1.7.1

Оцінка впливу факторів зовнішнього середовища

Значення Вплив Направленіс Важність

№ Фактори
для галузі фактору ть впливу фактору
1 2 3 4 5 6
Покупці
W
1 Географія покупця 2 3 +1
+6
Консервативність
2 2 2 -1 -4
покупця
Покупцева
3 3 3 +1 +9(+6*)
здатність підприємств
Рівень
+4, -4(4-2, -
4 інформативності 2 2 +1,-1
3)
покупця
Чутливість покупця до
5 2 1 -1 -2
ціни (еластичність)
Постачальники
Спеціалізованість
6 постачальників 2 3 -1 -6 (-4)

Умови виконання
7 2 2 -1 -4
поставок
8 Вибір постачальників 2 3 +1 +6
Конкуренти
9 Велика конкуренція 2 3 -1 -6
10 Замещающі товари 1 1 -1 -1**
Появлення нових
11 2 3 -1 -6
конкурентів

12 Нечесні дії з боку 1 2 -1 -2

 39

конкурентів
Домовленості з
13 1 2 +1 +2
конкурентами
Сумарна оцінка факторів зовнішньої середи
-9

* - В дужках вказані відмінності значень, отриманих за допомогою

матриць можливостей і загроз.

** - Мається на увазі альтернативна технологія для замовників

Також достовірність цієї оцінки перевіримо шляхом побудови матриць загроз
(рис. 1.7.1) і можливостей (рис. 1.7.2).

Руйнування Критичний Тяжкий стан Легкі забої

стан
Висока ВР ВК ВТ ВЛ
ймовірність 4
Середня СР СК СТ СЛ
ймовірність 11 7
9 2

Низька НР НК НТ НЛ
ймовірність 6 12
5 10

Рис. 1.7.1. Матриця загроз

Сильний вплив Помірний вплив Малий вплив

Висока ВС ВУ ВМ
ймовірність
Середня СС СУ СМ
ймовірність 3 8 1
1
 40

Низька НС НУ НМ
ймовірність

Рис. 1.7.2. Матриця можливостей.

Можна зробити висновок, що зовнішня середа носить трохи загрозливий

характер, що зумовлено сильною залежністю від ряду постачальників і діями
з боку конкурентів.

Внутрішня середа.

1) «Розкрученість» торгової марки. Впізнаваність марки грає велику

роль в залученні покупців. Послуги, представлені фірмою ФОП Алексєєв
мають середній рівень впізнаваності.

2) Наявність посередників у різних районах області підвищує лояльність

до продавця, оскільки скорочує терміни поставок обладнання і дозволяє
замовникам на місці знайомиться з пропонованими послугами. Даний фактор
має велике значення для покупця.

3) Широкий асортимент послуг, що надаються в першу чергу привертає

покупця шляхом зниження додаткових витрат, які може понести покупець,
якщо він буде замовляти послуги в декількох місцях. Дуже значущий фактор.

4) Наявність сервіс-центру. Можливість надання гарантійного та

післягарантійного обслуговування істотно підвищує шанси продавця продати
товар / послугу.

5) Наявність доставки не є сильною перевагою компанії, оскільки, як

правило, вона включена у вартість майбутніх послуг, що надаються покупцю.

6) Своєчасна можливість забезпечення додаткових послуг сильно може

вплинути на вибір замовників.
 41

7) Наявність устаткування на складі грає вирішальну роль в залученні

покупців і цей фактор, виходячи з результатів галузевого аналізу, є дуже
значущим, оскільки створює для компанії УКП.

8) Маркетингова підтримка є важливою умовою успішного просування

послуг на ринку, але, враховуючи розміри і розмах діяльності фірми ФОП
Алексєєв, все-таки на даному етапі немає можливості цим способом
вплинути на темпи зростання компанії, бо можливість проведення цих
заходів обмежується фінансовими ресурсами.

9) Організаційна культура як така не надає вагомого впливу на

діяльність компанії.

10) Витрати, пов'язані зі структурою цінової ланцюжки, можуть при

інших рівних умовах істотно підвищити конкурентоспроможність фірми
внаслідок отримання більшої маржі з продажів і ця обставина потрібно
неодмінно врахувати при вироблення стратегії фірми.

11) На даному етапі великих інвестицій в розвиток компанії не потрібно

через високу оборотності грошових коштів, яких цілком вистачає на
розширення закупівель устаткування. У довгостроковій перспективі,
безумовно, може виникнути потреба в додатковому капіталі, викликана
горизонтальним або вертикальним розширенням компанії.

12) Відсутність усталених норм, правил і процедур не сильно

позначається на ефективності діяльності фірми через її обмеженого розмаху і
хорошої керованості (мала чисельність персоналу).

13) Питання мотивації і зокрема її нематеріальної складової грає роль

стримуючого фактора в роботі персоналу компанії.

Оцінку впливу факторів внутрішнього середовища нашої організації

проведемо аналогічно оцінці зовнішніх чинників.
 42

Оцінимо профіль внутрішнього середовища бальних шляхом із

застосуванням експертного методу (табл. 1.7.2).

Таблица 1.7.2

Оцінка впливу факторів внутрішньої середи

Значення Направлен-
Вплив Важніть
№ Фактори ність
для галузі фактору фактору
впливу
1 2 3 4 5 6
1 Розкрученість марки 2 2 +1 +4
Наявність дилерської
2 3 2 +1 +6
мережі
Широта асортименту 2
3 3 +1 +6 (+9)

4 Наявність сервіс-центу 2 2 +1 -И (+2)

5 Наявність доставки 1** 2 +1 +2(+4)
Додаткове
6 3 2 +1 +6
обслуговування
Наявність складських
7 запасів (швидке 3 3 +1 +9
виконання замовлення)
8 Маркетингова підтримка 2*** 2 -1 -4
Слабка
9 організаційна 2 2 -1 -4
культура
Не відпрацьована
10 2 2 -1 -4 (-2)
логістика
11 Необхідність інвестицій 3 2 -1 -6 (-3)
Відсутність усталених
12 3 1 -1 -3 (-2)
норм, правил, процедур
Проблема мотивації й
13 2 2 -1 -4 (-2)
кадрове питання
Сумарна оцінка факторів внутрішньої середи +18,5
 43

* - Поняття широти асортименту включає як лінійку обладнання одного

бренда так і кількість представлених брендів по заданому напрямку
** - В рамках підприємств галузі питання як правило вирішується само
вивозом.
*** - Ринок сформувався, тому дане питання не надає вирішального впливу
на діяльність фірми

Також достовірність цієї оцінки перевіримо шляхом побудови матриць

сильних і слабких сторін (рис. 1.7.3, 1.7.4).

Сильний вплив Помірний вплив Малий вплив

Висока ВС ВУ ВМ
3 7 6
ймовірність

Середня СС СУ СМ
2 5 1
ймовірність

Низька НС НУ НМ
ймовірність 4

Рис. 1.7.3. Матриця сильних сторін

Руйнування Критичний Тяжкий стан Легкі забої

стан
Висока ВР ВК ВТ ВЛ
9
ймовірність

Середня СР СК СТ СЛ
ймовірність 9 12

Низька НР НК НТ НЛ
8 11 13
ймовірність 9 10

Рис. 1.7.4. Матриця слабких сторін

 44

Можна зробити висновок, що незважаючи на невеликі масштаби

організація має непоганий потенціал дня подальшої адаптації на ринку за
умови, що більше уваги буде приділятися кадровим та організаційним
питанням: організаційної культури, мотивації персоналу, маркетинговим
дослідженням, оптимізації логістичного ланцюжка.

Проведемо аналіз матриці, розглянувши всі можливі парні комбінації, і

виділимо ті з них, які отримані співвідношенням найбільш значущих
чинників, врахувавши при цьому рекомендації.

Аналіз матриці SWOT дозволяє зробити висновок про те, що компанія

має достатню внутрішню силу для успішної конкуренції на ринку ремонтно-
будівельних послуг. Такі сильні сторони компанії як 1, 2, 3, 4, які створюють
їй УКП, дозволять при вмілому використанні ресурсів і розробці адекватної
стратегії не тільки використовувати всі можливості зростаючого попиту, а й
певною мірою дистанціюватися від дій конкурентів. Цими УКП в
найближчому майбутньому навряд чи вдасться заволодіти великому числу
конкурентів, а відповідно, поки це можливо, треба використовувати ці
перевага для захоплення більшої частки ринку. Для досягнення визначеного
успіху мабуть варто використовувати стратегію розвитку ринків, при цьому
роблячи упор на широту асортименту і швидкі терміни виконання
замовлення, що буде сприяти залученню клієнтів через скорочення їх витрат.
При виході на ринок великих диверсифікованих компаній, які можуть
підхопити естафету «розкручених» марок варто трохи змінити тактику і
сфокусуватися на тих галузевих сегментах, які до того часу будуть найбільш
прибуткові або де легше буде утримати клієнтів.
 45

3.2 Розробка пропозицій щодо удосконалення діяльності

підприємства

У зв'язку з тим, що в даний час фінанси підприємства знаходяться в

кризовому стані, першочерговим завданням для держави та підприємства є
зміцнення фінансів підприємства і на цій основі – стабілізація фінансів
держави. Без її втілення в життя інші завдання вирішити неможливо. Основні
шляхи зміцнення фінансів підприємств пов'язані з оптимізацією
використовуваних ними грошових коштів та ліквідацією їх дефіциту.

 Найважливіші напрями вдосконалення фінансової роботи на

підприємстві:

 системний та постійний фінансовий аналіз його діяльності;

 організація оборотних коштів у відповідності з існуючими вимогами з

метою оптимізації фінансового стану;

 оптимізація витрат підприємства на основі аналізу взаємодії

взаємозв'язку „витрати-виручка-прибуток”;

 оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної

дивідендної політики;

 оптимізація структури майна і джерел його формування з метою

недопущення незадовільної структури балансу;

 розробка та реалізація стратегічної фінансової політики підприємства.

Основна мета фінансового аналізу - отримання декількох ключових

параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану
підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, у
розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керуючого
(менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і
його найближчі чи віддалені перспективи, тобто очікувані параметри
фінансового стану.
 46

Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох

факторів, які можна розділити на зовнішні, що роблять вплив не залежно від
інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинно
активно впливати. На сучасному етапі розвитку економіки до основних
зовнішніх чинникам можна віднести такі, як криза несплатоспроможності,
високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.

Необхідною умовою отримання прибутку є певна ступінь розвитку

виробництва, що забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції
над витратами з її виробництва і збуту. Складові головної факторної
ланцюжка, що формує прибуток, - «витрати - обсяг виробництва - прибуток»-
повинні перебувати під постійною увагою та контролем. Механізм розподілу
прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб всіляко сприяти
підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм
господарювання.

Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на

ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення
частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в
розпорядженні фірми. Економічно обґрунтована система розподілу прибутку
в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед
державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні
потреби підприємства. Після сплати всіх обов'язкових платежів залишається
чистий прибуток, частина якої може спрямовуватися на виробничий і
соціальний розвиток суспільства, а інша - на виплату відсотків по облігаціях,
а також у резервний фонд. Можливі виплати службовцям у вигляді грошових
винагород чи акцій відповідно до певним відсотком, передбачених статутом.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і

використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (пасивів).
Для недопущення незадовільної структури балансу необхідно стежити за
зміною структури майна і джерел його формування та проводити заходи,
 47

спрямовані на поліпшення структури: оптимальне співвідношення власних і

позикових коштів підприємства, зниження часток дебіторської та
кредиторської заборгованостей, зменшення невиправданих запасів
матеріальних ресурсів і т. д. В умовах ринкових відносин виникає об'єктивна
необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації у
фінансових можливості та перспективи, оцінки фінансового стану інших
господарюючих суб'єктів.

Підприємство потребує вироблення внутрішньої фінансової стратегії.

Вона включає в себе різні способи і дії для досягнення головної стратегічної
мети, а саме:

формування фінансових ресурсів і централізоване стратегічне

управління ними;

виявлення вирішальних напрямків і зосередження на їх виконання

зусиль, маневреності та використання резервів фінансових
керівництвом підприємства;

ранжування та поетапне досягнення цілей;

відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним

можливостям підприємства на кожному відрізку часу;

створення та підготовка стратегічних резервів;

облік економічних і фінансових можливостей своїх конкурентів;

визначення главою загрози з боку конкурентів, мобілізація основних

сил на її усунення та умілий вибір напрямків фінансових операцій.

Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при

взаємоуравнюванні теорії і практики фінансової стратегії; при відповідно
фінансових стратегічних цілей реальним економічним і фінансовим
можливостям через жорстку централізацію фінансового стратегічного
керівництва і гнучкість методів у міру зміни фінансово-економічної ситуації.
 48

ВИСНОВКИ

Висновок до звіту з практики по ТОВ ЕКОЛШ ГРУП відображає

наступні ключові аспекти:

1. Фінансовий стан підприємства: Наразі фінансовий стан ТОВ

ЕКОЛШ ГРУП є кризовим, що вимагає негайних заходів для
зміцнення. Особлива увага повинна бути приділена системному
 49

фінансовому аналізу і організації оборотних коштів для оптимізації

фінансового стану підприємства.

2. Необхідність стратегічних рішень: Ефективне вирішення фінансових

проблем ТОВ ЕКОЛШ ГРУП передбачає розробку та реалізацію
стратегічної фінансової політики. Це включає оптимізацію витрат,
розподіл прибутку, та створення ефективної структури майна та
джерел його формування.

3. Управлінські рішення і виклики: Керівництво підприємства має

активно працювати над підвищенням ефективності використання
оборотних коштів, контролю над структурою балансу, та вибором
оптимальної фінансової стратегії для забезпечення стійкого розвитку.

4. Перспективи та рекомендації: З метою виходу з кризового стану,

рекомендується зосередитися на впровадженні системного фінансового
контролю, розробці детальної стратегії витрат і прибутковості проектів,
а також підвищенні ефективності управлінських рішень.

Отже, успіх подальшого розвитку ТОВ ЕКОЛШ ГРУП залежатиме від

компетентного управління фінансовими ресурсами та впровадження
ефективних стратегій управління.
 50

ВИСНОВКИ