Лекція 1.

Сутність та функції грошей

План лекції

1. Концепції походження грошей.

2. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив.
3. Форми грошей та їх еволюція.
4. Функції грошей.
5. Роль грошей у ринковій економіці.

1. Концепції походження грошей

Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства, яке відіграє

найважливішу роль у господарській діяльності людини.
Виникнення суспільного поділу праці, поглиблення спеціалізації і
кооперації, призвели до появи товарного виробництва.
Товарне виробництво — це така організація суспільного господарства,
коли окремі продукти праці, що належать окремим відособленим
виробникам, спеціально виготовляються для продажу на ринку, і для
задоволення суспільних потреб необхідно здійснювати купівлю–продаж на
ринку цих продуктів, що стають товаром.
Продукт праці, створений для обміну на ринку, називається товаром.
Основними рисами товарного виробництва є:
– суспільний поділ праці;
– приватна власність на засоби виробництва;
– повна соціально–економічна відособленість виробника;
– економічні зв’язки між відособленими товаровиробниками шляхом
обміну;
– стихійний анархічний характер розвитку.
Існує дві концепції походження грошей: раціоналістична (Аристотель,
Самуельсон) і еволюційна (Сміт, Рікардо, Маркс).
Раціоналістична концепція пояснює походження грошей угодами між
людьми, які переконалися в тому, що для переміщення вартості у міновому
обігу необхідні спеціальні інструменти.
Уперше цю концепцію висунув Аристотель. У наступні історичні
епохи раціоналістична концепція походження грошей законодавчо була
закріплена в нормах античного й середньовічного права. Карбування
здійснювалося на честь приходу до влади коронованої особи римським
правом, а вартість грошей диктував імператор. Ідея про гроші, як витвір
домовленості, переважала аж до кінця XVIII ст., коли вагомі досягнення
археологічної науки розвінчали її постулати.

1
 Еволюційна концепція стверджує, що гроші зявилися незалежно від
волі людей у результаті тривалого розвитку обміну, коли з величезного
товарного світу виділився особливий товар, що виконував роль грошей.
Гроші надали можливість вимірювати вартість усіх інших товарів, а
продукти приватної праці виробників через них дістали суспільне
визначення. Товарний світ поділився на товари, що перебувають у відносній
формі вартості, і гроші як загальний еквівалент.

2. Гроші як загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив

Грошам, на відміну від інших товарів, властива абсолютна ліквідність.

Ліквідність визначається як: 1) можливість використання певного активу в
ролі способу платежу; 2) здатність даного активу зберігати свою мінімальну
вартість незмінною.
Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на
будь-які блага.
Портфельний підхід до визначення сутності грошей є методом аналізу
їх використання.
Суть портфельного підходу полягає в оцінці його окремих елементів з
позиції міри їх ліквідності (рис. 1.1).
Економісти використали умовний портфель активів окремого еконо-
мічного субєкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх лік-
відності, тобто здатності до обміну.
На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має
найвищу абсолютну ліквідність - агрегат (М0), і тому ні в кого не виникає
сумніву, що це – гроші. На другому місці розміщені вклади до запитання та
карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка -
агрегат (М1).
На третьому місці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу
ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже до третього
грошового показника – агрегат (М2)

Портфель цінних Активи, в яких

володіє приймає
Індивід (банк) паперів зберігається
рішення
(Фонд багатства) багатство
мета

Отримати максимальний дохід від цінних паперів, грошей.

Все це впливає на конкретну форму активу.

Рис. 1.1. - Схема портфельного підходу до сутності грошей

2
 Ще нижчу ліквідність має наступний актив – облігації, в якому є еле-
менти з достатньою ліквідністю, а є й із вкрай низькою. Тому в одних країнах
перші з них вважають ще грішми, а другі – ні, а в інших країнах усі облігації
вже не вважають грішми.
Гроші  кінцева форма загального еквівалента.
Гроші мають дві властивості: споживчу вартість і вартість.
Споживча вартість полягає в тому, що гроші відіграють роль
загального еквівалента. Вартість визначається витратами праці на їхнє
виробництво.
З появою грошей усі товари прирівнюються до грошей і часто самі
створюють ціну.
Ціна товару  це спосіб відображення в грошах вартості товару.
Гроші, як усякий товар, мають певну внутрішню вартість. Визначається
вона витратами суспільної праці на власне виготовлення. Однак гроші не можуть
виразити цю вартість у ціні як простий товар. Вони виражають у ній
різноманітність товарів у вигляді мінових пропорцій. Мінова вартість гро-
шей – це їх відносне товарне відображення, або купівельна спроможність.
Внутрішня і мінова вартість грошей повязані між собою. На мінову
вартість впливають не тільки ринкові відносини, але й держава. Гроші як
товар є продуктом людської праці й учасником товарообміну.
Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною
тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

3. Форми грошей та їх еволюція

У процесі своєї еволюції гроші мали вигляд: повноцінних (товарні

і металеві); неповноцінних – паперові і кредитні.
Повноцінні – це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості
благородного металу, що міститься в них. Вони виконують усі функції
грошей і є загальним еквівалентом.
Еволюція повноцінних грошей подана на рис. 1.2.

Повноцінні гроші

Товарні гроші Металеві гроші

Предмети
Шматки
першої Прикраси Монети
металу
необхідності

Рис. 1.2. - Еволюція повноцінних грошей

Поява товарних грошей привела до безлічі товарів, що претендували на

роль грошей. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль,

3
зерно, риба, чай, хліб тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі
грошей поступово прийшли предмети розкоші та прикраси: намисто, перли,
хутра та інші прикраси.
Металеві гроші спочатку зявилися як різної форми та ваги шматки
металу. Для цього використовувалися звичайні метали – залізо, мідь, бронза,
срібло, золото. Такі гроші мали величезні переваги перед товарними
грошима. Разом з тим форма злитків обумовлювала певні незручності, які
незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин.
У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки,
визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих
незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на
них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.
З розвитком торгівлі ця функція перейшла до держави. Держава стала
виготовляти свої металеві гроші у формі злитків срібла або золота, а потім
у формі монет. Роль загального еквівалента закріпилася за благородними
металами – золотом і сріблом: це відбувалося завдяки таким їх фізичним
якостям, як однорідність, портативність, транспортабельність, довговічність,
одноманітність тощо.
Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі
була гривня – срібний злиток вагою в півфунта. Гривня – це найстаріша
шестикутна одиниця ваги, що правила й за монету.
Карбованець зявився у грошовому обігу княжої Русі у XIII ст. у вигляді
зливка срібла. Від 1534 р. карбованець став одиницею грошової системи
Росії і містив 68 г срібла.
У другій половині XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість
монет почала відділятись від їхньої реальної вартості. В обігу зявилися
розмінні монети, номінальна вартість яких звично перевищувала їхню вагову
вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток,
отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей
та витратами на їх емісію, дістав назву "сеньйораж". "Сеньйораж"
присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали
грошову емісію.
В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху
золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого
монометалізму.
Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей,
тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю.
Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної
субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався
поступово. Перші їх форми зявилися ще за часів панування металевих
грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних
форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Не маючи
субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що

4
в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість
використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів.
Неповноцінні гроші включають кредитні гроші (рис. 1.3).

Неповноцінні гроші

Кредитні гроші

Пластикові
Паперові Депозитні Электронні (платіжні)
Квазіг роші
гроші гроші гроші картки

Рис. 1.3. - Еволюція неповноцінних грошей

Кредитні гроші – це гроші особливого типу, що не розмінні на золото,

а в обіг випускаються Центральним (Національним) банком як банкноти.
Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються для покриття
бюджетного дефіциту і зазвичай нерозмінні на метал, але наділені державою
примусовим курсом.
Вперше паперові гроші були випущені в Китаї ще в XIII ст., у Франції
емісія їх розпочалася з 1716 р., в Англії – наприкінці XVIII ст., в Росії – з 1769
р.
Депозитні гроші  це вид кредитних грошей, що створюються на основі
банківських вкладів і системи спеціальних розрахунків, які здійснюються
між банками шляхом переносу сум з одного рахунка на інший.
Переміщуючись по рахунках у банках, депозитні гроші успішно
виконують функції купівельного та платіжного засобів, а відтак включаються
в загальний грошовий обіг.
Квазігроші (або майже гроші) – це специфічні грошові форми, у яких
грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих,
стандартних форм. З їх допомогою можна розраховуватися за товари і
послуги спрощеним методом.
Квазігроші мають тривалу історію. Так, вексель зявився і почав
використовуватися як платіжний інструмент. Чек зявився після того, як
банки стали приймати гроші на вклади.
Електронні гроші  це безготівкові розрахунки між продавцями і по-
купцями, банками і клієнтами, банками і банками, що здійснюються за
допомогою компютерної мережі, систем звязку з використанням способів
кодування інформації та її автоматизованої обробки.

5
 Фактично, це гроші, які обертаються не у формі паперових грошей, а
через впровадження до сфери розрахунків компютерної технології і сучасної
системи звязку.
Пластикові (платіжні) картки – це вид платежів за дебетом.
Пластикові картки бувають: дебетні картки; кредитні картки;
"електронний гаманець"
У 30-х рр. ХХ ст. кредитні гроші перестали обмінюватися на золото і
срібло – відбувся процес демонетизації золота. Причинами демонетизації
золота є: 1) заміна товарного виробництва на усуспільнене виробництво;
2) витіснення золота кредитними грішми з обігу в розряд скарбів;
3) невідповідність золотих грошей економічним потребам і перетворення їх
на "золоті пута", що стримують експансію монополій і т. п.

4. Функції грошей

Гроші виконують пять функцій: міри вартості; засобу обігу; засобу утво-
рення скарбів, накопичень і заощаджень; засобу платежу; світових грошей.
Функція міри вартості – це функція, в якій гроші забезпечують
вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Але не гроші роблять товари порівнянними, а кількість витраченої на
їхнє виробництво суспільно необхідної праці. За металевого обігу цю
функцію виконували дійсні гроші (золото і срібло), що самі мали вартість,
але й вони виражали вартість ідеально, тобто у вигляді уявних грошей.
Формою прояву вартості товару є його ціна. Однак вартість товару
перетворює мінові відносини в можливість кількісних оцінок за допомогою
грошей.
Функція засобу обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні
товарів і забезпечують їх обіг.
Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що цю
функцію виконують, по-перше, реальні або готівкові гроші, а по-друге, знаки
вартості – паперові та кредитні гроші. На сьогодні, коли золото
демонетизується, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому
вони функціонують як купівельний засіб і як засіб платежу: якщо продаж
одного товару і купівля іншого не переривається, обіг товарів відбувається на
основі грошей як купівельного засобу. Якщо ж відбувається розрив у часі між
купівлею і продажем товарів, гроші виступають основою платежу.
Функція засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень
Функцію накопичення скарбів раніше виконували повноцінні і реальні гроші
– золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то
виникає прагнення до їх накопичення. Але для цього необхідно перервати
продаж одного товару і купівлю іншого товару. У цьому процесі гроші
випадають з обігу і перетворюються у скарб.
Особливість кредитних грошей як засобу накопичення полягає в тому,
що вони накопичуються в процесі постійного обігу. Якщо вони осідають у
скринях, то перетворюються з грошей у паперові символи.
6
 Функція засобу платежу  це функція, в якій гроші обслуговують
погашення різноманітних боргових зобовязань між субєктами економічних
відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
Ця функція виникла в результаті розвитку кредитних відносин у
капіталістичному господарстві. У цьому випадку гроші використовуються
під час:
продажу товарів у кредит, необхідність якого повязана з неоднаковими
умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їхнього
виробництва і обігу, сезонним характером виробництва;
виплати заробітної плати робітникам та службовцям.
Отже, гроші, виконуючи функцію засобу платежу, мають свою
специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу.
Функція світових грошей – це функція, в якій гроші обслуговують
рух вартості в міжнародному економічному обігу і забезпечують реалізацію
взаємовідносин між країнами.
Ця функція грошей виникла в капіталістичних формаціях, але набула
повного розвитку зі створенням світового ринку. На цьому ринку гроші
скидали "національні мундири", тобто виступали у вигляді зливків золота
(995 проби). Паризькою угодою 1867 року єдиною формою світових грошей
було визнане золото.
Таким чином, у сучасній економічній системі, яка постійно піддається
дії інфляційних факторів, гроші виконують наступні функції:
посередника під час обміну товарами і послугами. Вони рухаються
назустріч потокові товарів і послуг, а також факторів виробництва;
одиниць рахунка, тобто з їх допомогою оцінюються всі товари
і послуги, а саме: національний обсяг виробництва, економічне становище
нації, її успіхи і невдачі. У сучасних умовах гроші ніяк не повязані із
золотом, на їхню купівельну спроможність, у першу чергу, впливає кількість
власних грошей в обігу;
засобом накопичення багатства, оскільки гроші, безперечно, зручніші
для збереження, ніж будь-які інші товари (тільки в тому випадку, якщо
купівельна спроможність їх не знижується).

5. Роль грошей у ринковій економіці

Гроші відіграють ключову роль у ринковій економіці. Виявляється це в

наступному.
1. Суспільна роль грошей, їх функція в економічній системі полягає в
тому, що вони виступають сполучною ланкою між товаровиробниками.
2. Гроші відіграють і суттєво якісну роль – вони стають капіталом, або
самозростаючою вартістю.
3. За допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл націо-
нального доходу через Державний бюджет, податки, позики й інфляцію.

7
 4. Гроші є обєктом грошово-кредитного регулювання економіки про-
мислово розвинутих країн, заснованого на монетаристській теорії грошей.
Грошово-кредитне регулювання, як правило, спрямоване на стриму-
вання зростання грошової маси, подолання інфляційних процесів і сти-
мулювання збільшення валового національного продукту.