1. Поняття про фактори ризику.

Фактор ризику або детермінанта — в епідеміології це змінна, пов'язана з

підвищеним ризиком захворювання чи інфекції.
Через відсутність узгодженості між дисциплінами визначник у його більш
широко прийнятому науковому значенні часто використовується як
синонім. Основна відмінність полягає в сфері практики: медицина
(клінічна практика) проти охорони здоров’я. Як приклад із клінічної
практики, недостатнє споживання харчових джерел вітаміну С є відомим
фактором ризику розвитку цинги. Специфічно для політики охорони
здоров'я детермінантою є ризик для здоров'я, який є загальним,
абстрактним, пов'язаним з нерівностями, і який людині важко
контролювати. Наприклад, відомо, що бідність є визначальним фактором
рівня здоров’я людини.
В основному взяті з факторів ризику раку молочної залози, фактори
ризику можна описати в термінах, наприклад:
Відносний ризик як-от «У жінки більше ніж у 100 разів більше шансів
захворіти на рак грудей у 60 років, ніж у 20 років.

 Частка випадків, що відбуваються в групі, яка має властивість

фактора ризику або зазнає впливу цього фактора, наприклад «99%
випадків раку молочної залози діагностовано у жінок.
 Збільшення захворюваності в групі, що зазнала впливу, наприклад,
«кожен щоденний алкогольний напій збільшує захворюваність на рак
молочної залози на 11 випадків на 1000 жінок».
 Співвідношення ризиків, наприклад «збільшення як тотального, так і
інвазивного раку молочної залози у жінок, рандомізованих для
отримання естрогену та прогестину в середньому протягом 5 років, з
коефіцієнтом ризику 1,24 порівняно з контрольною групою».

2. Практичне використання методики оцінки ризиків.

Відношення ризику, чи відносний ризик – це коефіцієнт, який дозволяє

визначити ризик певних патологічних зрушень, пов’язаних із здоров’ям
досліджуваних контингентів населення, хворих, порівняно з іншими
групами, які відрізняються за певними якісними параметрами
(демографічним складом, статтю, умовами праці і т.д.)- Обов’язковим
для оцінки є наявність двох груп, одна з яких – основна дослідна група –
має першочерговий інтерес, а друга виступає в ролі контрольної
(порівнюваної). Відношення між ризиком патології в основній дослідній
(чисельник) та контрольній (знаменник) групах є відносним ризиком
формування певного патологічного процесу в основній групі відносно до
порівнюваної.
Маючи інформацію, наприклад, про рівні смертності населення
працездатного віку за статтю від нещасних випадків, отруєнь та травм,
ми можемо визначити відносний ризик смертності для чоловіків відносно
до жінок. При цьому значення чисельника та знаменника повинні
виражатись в одних одиницях. Якщо відносний ризик дорівнює 1,0, ми
можемо зробити висновок про однаковий ризик смертності для обох
порівнюваних груп. Показник більший 1.0 свідчить про підвищений ризик
для групи, яка розташована в чисельнику за рахунок наявності певних
потенціюючих факторів. Значення коефіцієнта менше 1,0 ^свідчить про
знижений ризик для основної групи.

Наприклад, частота ускладнень (ризик ускладнень) після апендектомії

при госпіталізації протягом 24 годин з моменту виникнення патології
складає

2.1 %, а при госпіталізації в термін після 24 годин – 10,8 %. Отже,

відносний ризик ускладнень при пізній госпіталізації складатиме: 10,8 :
2,1 = 5,14. Це ДОЗВОЛЯЄ ЗробИТЙ ВИСНОВОК Про суттєвість впливу
на нього зазначеного фактора. Загальноприйнятим критерієм суттєвості
відносного ризику доцільно брати рівень 3 і вище.

3. Класифікація чинників ризику, які впливають на здоров’я.

Фактори ризику — частіше умови виникнення і лише іноді — причина
захворювання. Однак їх розподіл на ті, які є причиною хвороби, та ті, що
сприяють її розвитку, не завжди вдається, оскільки існує дуже тонкий
перехід від групи «норма» до поняття «патологія» як для всієї популяції,
так і для кожного її члена. Те, що з найбільшою вірогідністю є
патологічним для значної групи людей, може бути малозначущим для
одного з її представників. Перешкоджає визначенню факторів ризику як
причини ССЗ і те, що далеко не всі з них можуть бути вимірені та
виражені в абсолютних значеннях. Це психоемоційне навантаження,
спадковість, недостатня фізична активність тощо.
J. Stamler (1973) запропонував класифікацію основних факторів ризику,
розділивши їх на біологічні, що не підлягають впливу екзогенних умов
(вік, стать); ендогенні, що підлягають впливу екзогенних причин (АГ,
підвищений вміст ХС у крові, рівень сечової кислоти, ЧСС); фактори
навколишнього середовища і спосіб життя (тютюнопаління, харчування,
фізична активність) і патологічні зміни у внутрішній системі самого
організму (зміни на ЕКГ). Пізніше було запропоновано поділяти фактори
на ті, що спричиняють захворювання (психоемоційні, генетичні,
аліментарні), що сприяють захворюванню (особливості конституції, вік,
професійні шкідливості), і ті, що посилюють чи прискорюють процес його
розвитку (АГ, інфекція, інтоксикація).
P. Houpkins (1981) зробив висновок про те, що серед досліджуваних
факторів ризику (а їх >240) можна виділити ініціатори, тобто ті, що дають
початок хворобі; активатори — ті, що сприяють її поширенню;
потенціатори — ті, що посилюють її прогресування, і преципітатори — ті,
що прискорюють розвиток патології.