ОАП_ЗПП-22 ПЗ 6

Завдання 1

Автор висловлює проблему необхідності дослідження конструкцій із чужою мовою в

науковому тексті та їхнього впливу на якість наукових робіт. Він підкреслює важливість
мовної культури в науковому письмі та наголошує на потребі аналізу цих конструкцій.
Далі надається інформація про існуючі дослідження конструкцій із чужою мовою в наукових
текстах та їх обмежений характер. Зазначається, що такі дослідження часто проводяться на
інших мовах та обмежені обраними аспектами. Також, виокремлюється проблемність
трактування понять "пряма мова" і "цитата".
Далі автор визначає різницю між прямою мовою та непрямою мовою в наукових текстах, а
також вводить поняття "трансформоване відтворення чужих висловлювань". Автор
обговорює теоретичні аспекти цих понять та вказує на суперечливість в їхньому тлумаченні.
Далі в тексті розглядається функціональна роль конструкцій із чужою мовою в науковому
тексті та їхнє використання для підтвердження авторських думок. Вводяться поняття
"експліцитне" та "імпліцитне цитування".
Потім автор підкреслює важливість дослідження культури української наукової мови та
конструкцій із чужою мовою як її складової. Закликає до комплексного та системного
дослідження всіх функцій і особливостей цих конструкцій в різних жанрах наукового тексту.

З урахуванням виокремленої інформації та критичних міркувань, можна підбити підсумок і

зробити компресію тексту в одному реченні:
Текст досліджує проблему конструкцій із чужою мовою в наукових текстах, наголошує на
потребі комплексного дослідження їхньої функціональної ролі та впливу на якість наукових
робіт, вказує на суперечливості у трактуванні понять "пряма мова" і "цитата" та закликає до
подальших досліджень у цій галузі.

Завдання 2

Зважаючи на те, що посилання з завдання не працює, я не можу виконати це завдання.

Завдання 3

Запропоноване твердження стосується інтертекстуальної взаємодії в наукових текстах і

відзначає важливість цього процесу для розвитку наукового знання. Інтертекстуальність є
ключовим аспектом наукового дискурсу, і вона дійсно впливає на спосіб, яким знання
еволюціонують та використовуються у наукових текстах.
Інтертекстуальна взаємодія передбачає, що кожен науковий твір вступає в діалог із
попередніми текстами. Це означає, що науковий автор, працюючи над новим текстом,
посилається на попередні дослідження, теорії, методи, або інші аспекти наукової інформації.
Він використовує ці попередні тексти як основу для розвитку власної концепції, інтерпретації
даних та висловлення своїх думок.
З іншого боку, нова наукова концепція, яка формується у тексті, стає потенційно
використовуваним знанням для інших дослідників. Інші науковці можуть посилатися на цю
концепцію, розвивати її або використовувати для подальших досліджень.
Інтертекстуальна взаємодія показує, що наукове знання завжди розвивається у контексті
попередніх досліджень і є продуктом накопиченого досвіду. Цей процес допомагає уникнути
ізольованості наукових досліджень і сприяє подальшому розвитку наукового знання.

1
 Однак, інтертекстуальна взаємодія також може призвести до проблеми плагіату, коли
автори неадекватно використовують чужі тексти без належного визнання джерела. Тому
дотримання етичних стандартів та правил цитування є обов'язковим для науковців.
Усе це свідчить про те, що інтертекстуальна взаємодія грає важливу роль у створенні,
розвитку та розповсюдженні наукового знання.

Завдання 4

Питання перецитування та самоцитування у наукових текстах завжди викликають великий

інтерес і обговорення серед дослідників, редакторів, та читачів. Це питання стосується
доцільності, вмотивованості, аргументованості, коректності використання покликань і цитат у
науковому дискурсі.
Доцільність перецитування та самоцитування визначається контекстом і завданням тексту.
Перецитування, коли автор повністю або частково наводить чужий текст, може бути
доцільним, якщо ця цитата є ключовою для розуміння і обгрунтування авторської думки.
Самоцитування, тобто посилання на власні попередні роботи, також може бути доцільним,
особливо якщо автор виходить з власних досліджень і результатів.
Вмотивованість перецитування полягає у тому, щоб автор пояснив, чому він використовує
цитату або посилання. Це повинно бути обгрунтовано науковою необхідністю або
релевантністю для обговорюваної проблеми.
Аргументованість передбачає, що кожне перецитування або посилання має відповідати меті
і завданню тексту. Це означає, що автор має ясно показати, як дана цитата чи посилання
сприяє розв'язанню поставленої проблеми або підтверджує його тезу.
Коректність використання покликань та цитат передбачає дотримання стандартів і вимог
наукового письма, таких як правильне оформлення цитат, зазначення джерел, використання
лапок та інші правила цитування.
Самоцитування може бути коректним, але потребує ретельного вибору та обґрунтування.
Важливо, щоб автори не зловживали самоцитуванням для підвищення свого іміджу без
справжнього наукового внеску.
Усі ці аспекти повинні бути уважно розглянуті автором наукового тексту, який має бути
завжди націлений на максимальну якість, чесність і науковий внесок.